«Ми повинні ставити собі амбітні цілі щодо подальшої та глибшої євроінтеграції.»
ІВАННА КЛИМПУШ ЦИНЦАДЗЕ Віце-прем’єр-міністр з питань европейської та євроатлантичної інтеграції України.
GOLFSTREAM GOLF VILLAGE: шанс, гідний вашої уваги!
+38 095 471 77 88 Україна, Київська обл., Макарівський р-н, с. Гавронщина KievGolfClub@gmail.com
GOLF VILLAGE — це нова якість життя — ще більш статусного, ще більш безпечного й екологічного, коли в одному життєвому просторі гармонійно поєднуються стиль, естетика, комфорт, затишок та легкий доступ до улюблених занять. GOLF VILLAGE — це 25 просторих комфортабельних номерів, кожен з яких вирізняє ексклюзивний дизайн і сучасне технічне оснащення. GOLF VILLAGE — це неймовірний вибір можливостей для відпочинку, спілкування, занять спортом, перебуваючи поруч з родиною та своїми близькими.
СЛОВО РЕДАКТОРА: Щомісяця, працюючи над новими випуском, ми набуваємо нового цікавого досвіду, просуваючи позитивний образ України в світі. Сьогодні проект «Fashion of Diplomacy», завдяки вашій довірі, здобув неабияку нагороду — ми маємо власну сторінку у Вікіпедії, що дає нам новий поштовх працювати на користь Україні. У цьому випуску ви маєте можливість дізнатися про особливості дипломатичної співпраці України та Грузії, про історію німецьких капіталовкладень в українську економіку на початку минулого століття. Дізнатись більше про активність Посольства Малайзії в Україні. І дізнатись про те, як створюється мережа українських культурноінформаційних інституцій у світі, та багато іншого. Усі наші зусилля скеровані на те, щоб ви знали більше про Україну та світ. Слава Україні! З повагою, головний редактор «Fashion of Diplomacy» Анна Авраменко «Fashion of Diplomacy» №11 Головний редактор — Анна Авраменко Голова наглядової ради — Ірина Резнік Генеральний директор — Ольга Максименко Над номером працювали: Ігор Скрипник, Олег Янченко, Аліна Архипова, Наталія Затишна, Катерина Жмуд Дизайнер — Артем Шульга Художник — Світлана Уманська Літературні редактори — Наталіна Зелінська, Наталія Германович Переклад матеріалів — Аксінья Сінько Фотограф — Євгеній Затишний, Юрій Бондарев Додатково фотоматеріали надані: джерело Google, www.freepik.com, www.thenounproject.com З питань розміщення реклами: +38 /044/ 228 06 48; +38 /094/ 828 06 48 Адреса редакції: м. Київ, пр-кт Степана Бандери, буд 21, оф 521. info@fashion-diplomacy.com www.fashion-diplomacy.com uk.wikipedia.org/wiki/Модна_дипломатія Видавець — ТОВ «АМЕДІА КОМПАНІ» Друк — ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг» Тираж — 5 000 примірників Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 22712-12612Р від 30.05.2017р. Редакція журналу не несе відповідальності за стилістику та достовірність інформації, що міститься в рекламних матеріалах. Відповідальність за достовірність фактів, власних імен несуть автори публікацій. Думка видавництва та редакції може не збігатися з точкою зору авторів опублікованих у журналі матеріалів. Повне або часткове використання матеріалів можливе з письмової згоди редакції та з покликанням на журнал. Усі матеріали охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права».
СПІЛЬНИЙ РАДІО ПРОЕКТ
КОЖЕН З НАС
Нат
а Ге р м а н
Ві та
лій Ке д о
Реальні історії успіху та практичні поради від тих, хто не зупинився на півдорозі! Відомі люди, що знають, як не лише заробити перший мільйон, а й примножити його та досягти вершини успіху! Щопонеділка о 1900 наживо в ефірі людина на мільйон з Натою Герман та Віталіем Кедо
ЧИТАЙТЕ У НОМЕРІ:
8
ОЛЕКСІЙ ДІДІГУРОВ — НАША КРАЇНА ВАРТА ТОГО, ЩОБ МИ ПРАЦЮВАЛИ ТА ЖИЛИ ЗАРАДИ НЕЇ…
ГЕЛА ДУМБАДЗЕ — У НАС СПІЛЬНИМИ Є ДУШЕВНЕ ТЕПЛО, ГОСТИННІСТЬ, СВОБОДОЛЮБСТВО ТА ВІДКРИТІ СЕРЦЯ.
12
14 ВОЛОДИМИР ЛУК’ЯНОВ — МИ ПОВИННІ ПОКАЗАТИ, ЩО УКРАЇНА МАЄ ПОТУЖНУ МОДЕРНОВУ КУЛЬТУРУ
24 ІВАННА КЛИМПУШ-ЦИНЦАДЗЕ — МЗС ДЕДАЛІ ЧІТКІШЕ ФОРМУЛЮЄ СУБ’ЄКТНІСТЬ УКРАЇНИ НА ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІЙ АРЕНІ
ХВИЧА МЕПАРІШВІЛІ — МИ МАЄМО ВІРИТИ У ЗМІНИ НА КРАЩЕ
20 ІННА КОСТИРЯ — МИ ПОВИННІ СТАБІЛІЗУВАТИ СВОЮ ЕКОНОМІКУ, СТАТИ ПРИВАБЛИВИМИ, А ГОЛОВНЕ — НАДІЙНИМИ ДЛЯ ЗАКОРДОННИХ ІНВЕСТОРІВ
30
36
ВОЛОДИМИР КАЗАРІН — МИ ГОТОВІ НАВЧАТИ НОВИХ ФАХІВЦІВ — ЛЮДЕЙ ІЗ НОВИМ БАЧЕННЯМ
РІНА ХАНІС РОДЗЛІ — ВСІ ТІ НЕГАРАЗДИ ТА ТРУДНОЩІ, ЯКІ ВИПАЛИ НА ДОЛЮ УКРАЇНЦІВ, ЗРОБИЛИ ВАС СИЛЬНІШИМИ ЯК НАЦІЮ
46 ПЕТРО АВРАМЕНКО — ГЛЯДАЧ ПРИХОДИТЬ ДО ТЕАТРУ ЯК ДО ХРАМУ МИСТЕЦТВА
54 LPG МАСАЖ — ЦЕ ВПЛИВ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ ШЛЯХОМ МЕХАНІЧНОЇ СТИМУЛЯЦІЇ КЛІТИН
40 АЙНА ГАССЕ — MADE IN UKRAINE СТВОРЮЄ УНІКАЛЬНІСТЬ І САМОБУТНІЙ СТИЛЬ. УКРАЇНСЬКЕ МАЄ ОСОБЛИВУ ЕНЕРГЕТИКУ
50 «DIPLOMATIC GOLF CUP 2018» — ЯК ПРОЙШОВ МІЖНАРОДНИЙ ТУРНІР В УКРАЇНІ
56
ПЕРЕД ВИХОДОМ
МИ МАЄМО БАГАТО СПІЛЬНОГО Й ТЕ, ЩО Я ВВАЖАЮ НАЙГОЛОВНІШИМ, — У НАС СПІЛЬНИМИ Є ДУШЕВНЕ ТЕПЛО, ГОСТИННІСТЬ, СВОБОДОЛЮБСТВО ТА ВІДКРИТІ СЕРЦЯ.
У цьому році святкуватиметься сторіччя дипломатичних взаємин між нашими країнами. Які святкові заходи з цієї нагоди заплановані Вашим посольством? — Це дуже важлива дата. Вона вже обговорена на найвищому політичному рівні. У січні під час візиту голови парламенту Грузії на зустрічі із президентом України паном Петром Порошенком було також роглянуте це питання. Таким чином ця знакова ювілейна дата святкуватиметься в обох наших країнах на рівні урядів та парламентів. Будуть спеціальні протокольні заходи, культурні та наукові заходи. Сторіччя встановлення дипломатичних взаємин відзначатиметься четвертого липня. Минулого року ми відзначали 25-річчя відновлення дипломатичних взаємин. Також цьогоріч ми святкуємо сторіччя заснування першої Демократичної Республіки Грузія, і я маю відзначити, що всі ці славетні річниці святкувалися, святкуються та святкуватимуться на належному рівні і в Грузії і в Україні.
Розкажіть, будь ласка, з чого почалася історія українськогрузинських двосторонніх взаємин новітнього часу вже після розпаду СРСР? — Після розпаду СРСР, коли виникли нові незалежні держави, постала необхідність встановлення прямих дипломатичних взаємин, що ми й святкували минулого року. Але ми і в Грузії і в Україні пам’ятаємо те, що незалежність наших держав та їхня зовнішньополітична активність почалися не 25 років тому. Відразу після дезінтеграції Радянського Союзу ми підписали усі необхідні договори та угоди, які зробили можливим подальший розвиток тих традиційно добрих взаємин, які у нас були за часів СРСР. Ми маємо багато спільного і те, що я вважаю найголовнішим, — у нас спільними є душевне тепло, гостинність, свободолюбство та відкриті серця.
Які напрями Ви визначили б як пріоритетні у взаєминах наших двох країн? — Одним із пріоритетів я би визначив розуміння політичного курсу, розуміння того, куди ми рухаємося. Це і є основа. Це — напрям до євроатлантичних структур. Це — ідентична проблематика тимчасово окупованих територій. Це — наше співробітництво на міжнародному рівні. Виходячи із цього, багато галузей — економіка, культура, наука, освіта — мають спільні орієнтири. Впродовж ба-
8
#11, травень 2018
Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Грузія в Україні, Гела Думбадзе, ексклюзивно для FD, розповідає про спільні економічні, політичні та культурні орієнтири наших держав та про святкування 100-річчя дипломатичних взаємин між Києвом та Тбілісі.
ПЕРЕД ВИХОДОМ гатьох років ми йшли пліч-о-пліч. Коли Грузія мала проблеми у 1992–1993 роках (маю на увазі абхазьку війну), українці разом із нашими бійцями стояли проти ворога пліч-о-пліч й ми постійно намагаємося наголошувати на цьому. Зараз грузини воюють, захищаючи Україну. Отже, у нас багато спільних пріоритетів. Упродовж багатьох років ми намагалися надсилати ідентичні імпульси до Києва. Ми показували, що ваше життя та ваші проблеми є нам близькими. У 2014 році я був міністром з питань діаспори й коли у вас в Україні почалися трагічні події, тоді уряд Грузії закликав допомагати українцям. Було організовано чартерний рейс, я прибув особисто та забрав 120 дітей, у яких батьки загинули у Донецькій та у Луганській областях, — для цих дітей було створено спеціальну програму відпочинку на Чорному Морі. Вони відпочили за спеціальною програмою й тоді я сказав, що Грузія щойно отримала 120 нових послів. Півроку тому Україну відвідала група грузинських парламентарів, представників об’єднання українсько-грузинської дружби. Я, військовий аташе, радник нашого Посольства разом із нашими парламентарями відвідали прифронтову зону на Донбасі, населені пункти Широкине та Волноваху, й цим візитом ми підкреслили, що ми разом з Україною. У тому числі, й на лінії розмежування. Головне, що є між нашими народами, — це те, що коли українці приїздять до Грузії, то їх завжди зустрічають із доброю широкою посмішкою. І я сподіваюсь, що так само зустрічають грузинів в Україні.
Як би Ви охарактеризували українсько-грузинську співпрацю в економічній сфері? — Економічна співпраця є надважливим чинником для наших країн. Упродовж багатьох років діє міжурядова економічна комісія. Задіяні багато галузей, — передусім, йдеться про сільське господарство. Від української сторони до Грузії надходить металургійна продукція — залізо, арматура та інше. Наразі товарообіг зріс на 4,6 % — фактично за останні місяці. На це не могли не вплинути візити вищих політичних керівників — зокрема, й візити Вашого Президента, прем’єр-міністра та керівника парламенту Грузії й наших парламентських делегацій. У січні 2018 року відбувся візит керівника парламенту, про який я вже згадував. Наразі планується офіційний візит міністра закордонних справ Грузії. Такі візити, такі зустрічі завершуються підписанням документів, які зміцнюють наше стратегічне партнерство, й усі ці аспекти впливають на
10
#11, травень 2018
розвиток бізнес-взаємин між нашими країнами у якості позитивного чинника. Звісно ж, не всі можливості ще використано, й ми маємо усі умови, щоб подвоїти товарообіг. Для цього є усі передумови.
Яким, на Вашу, думку є найбільше досягнення українсько-грузинської двосторонньої співпраці? — Я би назвав угоду про стратегічне партнерство між нашими країнами. Зростає товарообіг. Зростає кількість українських туристів, які відвідують Грузію. У сфері туризму це зростання сягає 10 %. Минулого року 193 тисячі українських туристів відвідали Грузію. Але є ще й гуманітарна сторона нашого співробітництва. Є багато спільних родин. Це свідчить багато про що. Це все матиме позитивні наслідки у майбутньому. Найбільше досягнення — це те, що коли ми, грузини, маємо певні проблеми, ми знаємо, що Україна завжди нас підтримає на міжнародній арені. Сподіваюсь, що й в українців є впевненість у тому, що Грузія завжди стоятиме за Україну. Таку солідарність можна охарактеризувати як найбільше досягнення. Із впевненістю можу сказати, що якби в Грузії проводилося опитування щодо того, яка країна є найпопулярнішою, то Україна однозначно посіла б перше місце.
Чи є в Грузії зацікавлення українською культурою? Чи вивчається у Вашій країні українська мова? — Так, звісно, зацікавлення існує. Культурні орієнтири обох країн — це Леся Українка та Давід Гурамішвілі. У місті Телаві, де мешкала Леся Україна, під час візиту пана Гройсмана було відкрито чудовий пам’ятник цій геніальній українській письменниці. Багато людей з Грузії приїздить до України — або як туристи, або приїздять працювати. Важко знайти хоча б один регіон України, у якому не мешкали б наші громадяни. Україна для грузинів — це зрозуміла та дружня країна.
Чи здійснюється обмін студентами між нашими країнами? — Безумовно, але він не надто великий, на жаль. У листопаді 2017 року я збирав усіх грузинських студентів, які навчаються у ВНЗ Києва — їх було близько 100 осіб. У попередні роки грузинських студентів було більше, звісно ж. В освітній галузі в Грузії останнім часом починають активно розвиватися приватні ВНЗ й тому механізми та схеми освіти все більше
ПЕРЕД ВИХОДОМ відрізняються від української освітньої системи. Через це нашою головною метою повинен стати пошук спільних стандартів у цій галузі.
Зараз багато країн розвивають медичний туризм. Що можуть Україна та Грузія запропонувати одна одній у цій сфері? — У Грузії розвиваються усі туристичні напрямки, зокрема й медичний. У нас багато курортів, які були відомими ще в радянський час і які нині потребують серйозних інвестицій. Маю на увазі — Боржомі, Набеглаві, Саірме, Абастумані, Цхалтубо. Ця сфера лишилася та є привабливою цариною для залучення інвестицій. У Грузії великою популярністю користується Трускавець. Багато грузинів відвідує цей курорт у Львівській області. Україна дуже багата у природному аспекті. Багато чого вартують Карпати. У цій галузі треба ще багато зробити, але є традиційні напрямки співпраці у сфері медичного туризму, які, на жаль, поки що невідомі в Грузії. Отже, є над чим працювати.
Який регіон України подобається Вам найбільше? — Я дуже люблю Київ. Шість років тому я працював у Посольстві Грузії в Україні та провів 4 роки у Києві. Мені дуже подобається Львівська область. Подобається старовинний Львів. Також маю відзначити дуже гарну природу у Херсонській області. Нещодавно я відвідав Сумщину. Бачив Ваш найбільший дендропарк в Умані. До Карпат поки що не добрався, але планую там побувати неодмінно. Ну, і звісно ж, не можу не згадати про Одесу. У нас там є консульство. Там є велика грузинська діаспора. Там багато грузинів, які зробили свій внесок у розвиток України. Серед них багато чудових виноробів. У вересні минулого року я відвідував це прекрасне місто.
Чого б Ви хотіли побажати читачам нашого видання? — Дружньому українському народові я хотів би побажати миру та стабільності. Тому що це — головний фундамент розвитку. Бажаю частіше приїздити до Грузії. Бажаю, щоб авіасполучення між нашими країнами стало б доступнішим для якомога більшої кількості людей. Щоб грузини їздили до України, українці — до Грузії. Ми повинні знаходити точки дотику, щоб взаємини між нашими країнами слугували б прикладом для інших держав — як треба дружити, як треба розвиватися. Грузія завжди відкрита для Вашої країни і це я вважаю головним… Бесіду вів Ігор Скрипник #11, травень 2018
11
МІЖНАРОДНИЙ ВЕКТОР
Провідний спеціаліст з питань піару та комунікацій міжнародного аеропорту «Бориспіль» Олексій Дідігуров ексклюзивно для FD розповідає про міжнародні проекти, які були ініційовані й проведенні ним у рамках промоції позитивного іміджу головних повітряних воріт країни, та про те, як він отримав статус Посла Доброї Волі держави Ізраїль… Працюючи головним редактором авіажурналу «Boryspil Magazine», я повинен відвідувати різні країни світу з метою написання ознайомчих репортажів про цікаві місцини нашої планети. Так, у квітні 2017 я відвідав Ізраїль. Журнал із моїм репортажем потрапив до рук міністра туризму Ізраїлю. Мій репортаж, на його думку, дуже добре висвітлював природу та характер цієї близькосхідної країни і саме через це, за сприяння пана міністра, я отримав грамоту Посла Доброї Волі Ізраїлю. В Ізраїлі діє спеціальна програма. Вони знаходять людей, які розповідають про цю країну у світі. Але, розповідаючи про Ізраїль в Україні, я хотів також інформувати ізраїльтян про нас. Разом із відомою ізраїльською художницею та головним редактором арт-жур-
12
#11, травень 2018
налу «КАН» Ханною Барак Енджел ініціювали спільний мистецький проект. У журналі «КАН» я розповідаю про сучасних українських художників, а вона у «Boryspil Magazine» розповідає про сучасне ізраїльське художнє мистецтво. Аеропорт — це не лише транспортні ворота. Керівництво летовища докладає багато зусиль для того, щоб Аеропорт «Бориспіль» сприймався не лише як транспортний вузол, але також як мистецький об’єкт, який займає певну нішу у популяризації України та просуванні її позитивного іміджу серед іноземців. Для цього я започаткував проект «Небесні Ластівки» — фестиваль авіаційної моди. На цьому фестивалі експертне журі обирає найкращу форму для бортпровідників авіаком-
паній-партнерів «Борисполя». До цього конкурсу долучаються перспективні та креативні українські дизайнери. Минулого року в цьому конкурсі перемогла молода дизайнерка Марія Барміна, яка розробила проект форми для компанії «Air Baltic». Своєрідним призом для неї стало замовлення на пошиття корпоративної форми для аеропорту «Бориспіль». Серед тих проектів, які мали благодійне спрямування, хотів би зазначити презентацію відомої книги французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері. Це спільний проект аеропорту «Бориспіль» та видавництва «Київський Дім Книги». «Київський Дім Книги» видав цей відомий твір англійською мовою. Оскільки сюжет книги пов’язаний із авіацією, ми провели цю презентацію в аеропорту «Бориспіль», на яку запросили відомих представників ділових та мистецьких кіл а також вихованців Бориспільського дитячого будинку.
Упродовж презентації нам вдалося зібрати 30 тисяч гривень та придбати для сиротинця ігрову приставку й телевізор. Розумію, що цього замало, але ми не зупиняємося й плануємо нові благодійні заходи цьогоріч. Не хочу розкривати усіх таємниць — щоб не наврочити. Насамкінець, у цей непростий час, хочу побажати читачам видання «Fashion of Diplomacy», щоб слова Джона Кеннеді — «не питайте, що ваша країна може зробити для вас, питайте, що ви може зробити для власної країни» надихали вас. Не варто зупинятися. Я продовжую навчатися. Вчувся у Національній академії Державного управління при Президентові України за спеціальністю «Комунікації» адже хочу принести більше користі моїй Україні. Наша країна варта того, щоб ми працювали та жили заради неї… Бесіду вела Анна Авраменко
ДИПЛОМАТИЧНА УКРАЇНА
Що таке Український Інститут та чим він відрізнятиметься від Британської Ради та від Гьоте-Інституту? Чому наша держава лише на 27 році існування започатковує мережу власних культурно-інформаційних закладів, у яких країнах будуть відкриті перші філії Українського Інституту та як здійснюватиметься їх фінансування? Ексклюзивно для FD, Володимир Лук’янов, виконавчий директор «Державної установи «Український інститут».
ДИПЛОМАТИЧНА УКРАЇНА Якою є головна мета діяльності «Українського Інституту»? — Головною метою «Українського інституту» (і це прописано на першій сторінці його Статуту) є презентація України за кордоном. Ми повинні показати, що Україна має потужну модернову культуру і не забуває про своє минуле. В Україні зараз багато нових молодих облич — в арт-культурі, в поп-культурі та у кінематографі, який бурхливо розвивається з 2014 року. Інститут також популяризуватиме українську, адже за кордоном є попит на вивчення нашої мови, і тому у Статуті чітко прописано викладання української іноземцям.
Як саме здійснюватиметься викладання? У вигляді створення шкіл чи на базі Інституту? — На базі Інституту. Система викладання нагадуватиме викладання англійської мови у Британській Раді або ж систему викладання німецької у «Гьоте-Інституті». Для створення такої системи потрібен час. З Міністерством освіти та науки України ми маємо визначитися щодо того, як викладатиметься українська мова та ким — викладачами з України чи, скажімо, дипломованими спеціалістами, представниками закордонного українства.
Чи можна стверджувати, що Україна нарешті досягла того статусу, коли ми можемо уповні розвивати нашу власну публічну та культурну дипломатію? — Наш Міністр хотів це зробити ще у 2015 році. Але ми повинні були дотриматися певних бюрократичних процедур. Минулого року було прийнято постанову Кабінету Міністрів, відповідно до якої «Український інститут» почав створюватися як державна інституція, зокрема було передбачено і його фінансування. Дехто каже, що 20 мільйонів гривень, які закладено цього року на розвиток Інституту, — це дуже мало, але мені хочеться відповісти, що нехай бодай щось базове почне працювати. Коли почнеться повномасштабна робота, тоді ми зможемо говорити мовою цифр.
Чим обумовлюється створення «Українського інституту» саме у 2015 році? — Це пов’язано з подіями 2014 року. Коли сталася анексія Криму, коли почалася війна на сході України, ми почали розуміти, що сучасна Україна є недостатньо ефективно репрезентована у світі.
Але Україна існує як самостійна держава вже понад 26 років. Чому раніше про це не думали? — Можу відповісти питанням на питання. А чому раніше не знімали так багато українських фільмів? Чому раніше не видавали так багато українських книг? Чому не було створено Український інститут книги із закладеним на цей рік бюджетом у 200 мільйонів гривень? До 2014 року про це ніхто не міг навіть мріяти…
Тобто, можна сказати, що 2014 рік, Євромайдан, трагічні події навесні та війна підштовхнули керівництво держави до створення нової концепції української держави? — Як казав Президент України, 2014 рік був початком остаточного розриву тих уз, які поєднували нас із Радянським Союзом. 27 років тому, на мою думку, ми лишень оформилися як незалежна держава з територією в 603.700 квадратних кілометрів. У 2014 році відбувся серйозний злам у нашій свідомості — ми зрозуміли, що повинні створювати нові проекти, знімати нові фільми, видавати більше книжок, більше говорити про свою країну за кордоном. Ту ж таки Британську Раду створено сто років тому, британська держава існує значно довше, отже й британці пройшли певний шлях щоб усвідомити, що подібна репрезентація власної країни за кордоном є потрібною.
Якими є критерії конкурсного відбору на посаду директора Інституту? — Ми взяли найкраще з досвіду Британської Ради, «Французького Інституту» та «Гьоте-Інституту». Ми прописали таку структуру конкурсу, у якій є присутньою Експертна комісія, що обирає фахову Конкурсну комісію, та Наглядова рада. Конкурсний відбір здійснюється шляхом оцінювання Конкурсною комісією презентацій проектів програм розвитку Інституту та проведення співбесіди з кожним кандидатом окремо. Критеріями конкурсного відбору на посаду генерального директора стали професіоналізм, відповідальність та чесність, усвідомлення того, що використання державних коштів у добу збройної агресії проти українського народу повинно відбуватися за пріоритетними для держави та зрозумілими пересічному українцю напрямками. Тому важливим елементом діяльності Конкурсної комісії було правильне акцентування на якостях, здібностях, вміннях та навичках, які по#11, травень 2018
15
ДИПЛОМАТИЧНА УКРАЇНА трібні справжньому комунікатору України у закордонному інформаційному просторі. До речі, до Експертної комісії входять особи, які є дуже шанованими та авторитетними в українському культурному просторі, наприклад, Іван Козленко, дуже авторитетна людина у світі кіно, Тетяна Терен, на той час директорка Українського інституту книги, Ольга Сагайдак, співзасновниця благодійного фонду «Мистецькі надра» та інші відомі люди. Експертна комісія обирає шістьох членів Конкурсної комісії. До складу Конкурсної комісії, за пропозицією МЗС, увійшли і відомий арт-менеджер Павло Гудімов, і президент Американської торговельної палати в Україні Андрю Гундер, який свого часу у Лондоні впродовж 5 років очолював місцевий «Український інститут». За пропозицією Міністра, до складу також включено представницю «Чеського інституту» в Україні Люціє Ржегоржікову, яка має персональний успішний досвід керування чеським аналогом «Українського інституту». Хотів би зазначити, що саме Міністерство виступає «секретарем», який забезпечує діяльність зазначених комісій. Першим завданням є обрання і призначення генерального директора «Українського інституту», а вже потім, після прийняття політичного рішення про відкриття філій Інституту за кордоном, обиратимуться також і керівники цих філій. Наразі можу повідомити, що Конкурсна комісія обрала переможцем за підсумками відбору на посаду генерального директора кандидатуру Володимира Шейка, Тетяна Філевська посіла друге місце, з чим я їх щиро особисто вітаю. Тепер Наглядова рада, що діє на постійній основі з метою забезпечення в Інституті балансу інтересів держави, суспільства та суб’єктів діяльності у сфері культури, дотримання принципів законності, незалежності, об’єктивності, прозорості, доступності для громадськості, має розглянути обрані кандидатури і затвердити переможця. До речі, наказом МЗС № 181 від 20 квітня цього року Наглядова рада «Українського інституту» вже створена.
Які державні установи, окрім МЗС, є дотичними до створення Інституту? Як складається співпраця між цими установами? Чи досягнуто порозуміння? — Як я вже згадав, є Наглядова рада, до персонального складу якої увійшли відомі в Україні особистості — Ахмет Сеїтаблаєв, Влад Троїцький, Лілія Млинарич, а також представ-
16
#11, травень 2018
ники Міністерства культури, адже ми пропагуватимемо українську культуру, Міністерство освіти та науки, тому що ми прагнемо викладати українську мову за кордоном, і Міністерство інформаційної політики через те, що сучасні геополітичні умови, у яких перебуває наша держава, вимагають потужної інформаційної політики назовні. Також від Верховної Ради України представлено першого заступника голови Комітету з питань культури і духовності народного депутата Ірину Подоляк. Від МЗС — Василь Боднар, заступник міністра, який курує напрям культурної та публічної дипломатії. Щодо співпраці, то дуже багато людей ставлять дивне питання — мовляв, а скільки коштів виділятиметься для заходів в Україні? Тому маю наголосити, що «Український інститут» створюється для популяризації української культури в інших країнах. В Україні цим займатиметься Український культурний фонд, який нещодавно було створено, функціонує Український інститут книги. Наша ж головна мета — популяризація української культури за кордоном.
Наскільки потужним буде фінансування Інституту? — Це питання повинне усвідомлюватися та вирішуватися на вищому державному рівні. Якщо ми хочемо працювати на рівні та за масштабами діяльності аналогічних закордонних інституцій, то відповідні обсяги фінансування, в першу чергу, мають знайти підтримку у Міністерство фінансів. Себто, фінансування не повинно скорочуватися, бюджети не повинні обрізатися, — простіше кажучи, не лише МЗС повинно розуміти важливість нашого Інституту. Я вважаю, що наше фінансування має бути на рівні Українського інституту книги. У Статуті «Українського інституту» йдеться про «змішане» фінансування, отже бюджетні кошти — це переважно на виплату зарплат, функціонування закордонних філій. Якщо ж ми доведемо, що результативно працюємо, то люди самі почнуть вкладати гроші у популяризацію української культури за кордоном.
У яких країнах інститути української культури відкриватимуться передусім? — Передусім в Європі. Міністр під час тематичної прес-конференції в МЗС називав чотири країни — Франція, Німеччина, Італія, Польща. Водночас зазначу, що наш Посол у Туреччині пан А. Сибіга доклав зусиль до по-
ДИПЛОМАТИЧНА УКРАЇНА чатку академічного вивчення української мови у Стамбульському університеті — там відкрито спеціальність «українська мова та література». Це була його власна ініціатива, але у майбутньому, напевно, цим займатимуться філії «Українського інституту». У Нью-Йорку, Лондоні та Стокгольмі вже є аналоги «Українського інституту», які було відкрито зусиллями місцевих дипломатичних та громадських осередків, тому ми радо будемо вести співпрацю і з ними. Наприклад, на базі «Українського інституту» у Стокгольмі ми можемо створити регіональний «скандинавський» центр.
На Вашу думку, скільки часу займатиме процес відкриття філій «Українського інституту» по всьому світу? — Тут все впирається у банальну проблему фінансування. Якщо фінансування буде добрим, то впродовж 4 років можна буде відкрити близько 10–12 філій. Одна із умов конкурсу полягає у тому, що генеральний директор має бачити перспективу розвитку Інституту не лише на перший рік, але на 3–4 роки вперед.
Який із культурних інститутів було взято за зразок? Адже є і «ГьотеІнститут» і Британська Рада… — За зразок ми брали найкраще, що є у них усіх. Багато чого у нашому Статуті запозичено із їхніх статутів.
Чи буде в Україні на базі Інституту проводиться підготовка дипломатичних кадрів, — скажімо, у стінах реформованої Дипломатичної Академії при МЗС? — Так, Дипломатичну Академію при Міністерстві було реформовано. Зараз в Академії проходять стажування ті, хто виграли конкурс і працюватимуть у центральному апараті Міністерства та за кордоном, це по-перше. По-друге, там проводиться підвищення кваліфікації співробітників Міністерства. Для директорів філій та їх заступників ми також плануємо організувати у Дипломатичній Академії навчання перед направленням за кордон. Цих людей треба ретельно готувати, з огляду на те, що їм доведеться не лише популяризувати Україну, але й протидіяти жорсткій російській інформаційній агресії проти нас. Бесіду вів Тарас Дашкевич
Роботизовані газонокосарки GARDENA Доглядають ваш газон, поки ви відпочиваєте
Інтуїтивні В одну мить налаштуйте, запрограмуйте та керуйте газонокосаркою за допомогою простого навігаційного меню.
Тихі Тихіші, ніж всі інші газонокосарки — рівень звуку менший за 60 дБ(А). Тому ваші сусіди теж будуть задоволені.
Працюють за будь-якої погоди GARDENA технологічно на крок попереду багатьох інших пристроїв і може косити траву в будь-яку погоду: чи то в дощ, чи в спекотний день.
Максимальна безпека Обмежувальний провід визначає зону косіння. Якщо газонокосаркуробота підняти, обертання ножів негайно зупиниться, тим самим гарантуючи безпеку для дітей та домашніх улюбленців.
www.facebook.com/Gardena.Ukraine Інформаційна лінія: 0 800 504 804
www.gardena.com.ua
РЕГІОНАЛЬНИЙ ВЕКТОР
Хвича Мепарішвілі, один із найяскравіших представників грузинської громади в Україні, політик, підприємець та благодійник в ексклюзивному інтерв’ю для FD розповідає про витоки українcькогрузинської дружби і про те, що спільного у проблемах мирного врегулювання в Абхазії та на Донбасі…
Ви народилися в Грузії, живете та працюєте в Україні. Чи можна сказати, що Україна є Вашою другою Батьківщиною? В Україні я живу вже понад двадцять років. Тут народилися мої діти. Тож і Грузія, і Україна однаково дорогі для мене, ці країни в моїй душі і серці.
Україну та Грузію пов’язує давня дружба, перевірена тяжкими випробуваннями. У чому секрет такого шанобливого та поважного ставлення до українців в Грузії? Україна та Грузія дуже схожі між собою. Дві колишні радянські республіки, які нині переживають непростий процес реформування, прагнуть якомога швидше стати повноправними членами європейської родини, тримають курс на вступ до НАТО. У нас один спільний ворог, і одна спільна мета — бути вільними та незалежними.
20
#11, травень 2018
Якщо говорити про Грузію, то одним з найскладніших періодів її історії була війна в Абхазії. Українці тоді були першими, хто відкрито і щиро підтримував і допомагав грузинам. Багато українських хлопців загинули за незалежність Грузії, тож, коли настали складні часи для України, грузини також підставили своє дружнє плече. Наші народи завжди цінували незалежність і свободу один одного, тому дружба між Україною і Грузією давня і дуже міцна.
Ваша політична діяльність розпочалася у Київраді (Київській обласній раді) й триває наразі у Верховній Раді Україні. Де складніше працювати? Де більше викликів для політика? Викликів і труднощів вистачає скрізь. Головне — ставитися до будь-якої справи відповідально, викладатися в роботі на всі сто, показувати результат. Адже від діяльності, а точніше дієвості депутата, незалежно від рівня ради, значною мірою залежить якою буде те чи інше місто, область, країна.
Вас обрано народним депутатом Верховної Ради України від Білої Церкви. Що вам вже вдалося втілити у життя? Напрацювань дуже багато, але втілити їх в життя можна буде лише завдяки роботі, яку я
РЕГІОНАЛЬНИЙ ВЕКТОР
і моя команда провели в минулому році. Вона пов’язана з тим, що потрібно було залучити до спільних дій виконавчі органи влади в місті, районі, області та державі. Це нам до певної міри вдалося. Цьогоріч продовжимо започатковану торік програму із облаштування багатоповерхівок міста лічильниками теплової енергії. На цю потребу в 2017 році було виділено 12,5 млн грн. Взагалі я готовий всіляко сприяти, щоб Біла Церква розвивалася, щоб тут проводилися повномасштабні ремонтні роботи, покращувався благоустрій. Хочу підкреслити, що вважаю 2018 рік часом реконструкції Білої Церкви для поліпшення якості життя містян.
Як Ви ставитеся до так званого «Закону про реінтеграцію Донбасу»? Це надзвичайно важливий Закон, який нарешті визнає Росію країною-агресором та покладає на РФ повну відповідальність за окупацію території України. У ньому чітко прописані правові й організаційні умови для відновлення територіальної цілісності нашої країни. Ухваливши Закон про деокупацію, Україна продемонструвала всьому світу чітку позицію: Росія — агресор, ми не віддамо власних територій та не піддамося на російський шантаж.
22
#11, травень 2018
Наскільки він буде дієвим та ефективним, на Вашу думку? Важливо розуміти, що ухвалення Закону про деокупацію не означає, що вже завтра Донбас і Крим повернуться під контроль України. Це лише початок шляху. Як я вже наголосив, цей документ фіксує факт російської агресії, території законодавчо проголошуються тимчасово окупованими, що дуже важливо для відстоювання інтересів України в міжнародних судових інстанціях. Водночас цей документ суттєво посилює позицію України на дипломатичному фронті, у боротьбі за звільнення заручників, захищає права та інтереси країни у ході миротворчої операції ООН на Донбасі.
Теперішнє скликання Верховної Ради України зазнає постійної критики. Наскільки, на Вашу думку, є обґрунтованою така критика,? Не критикують тих, хто нічого не робить. Головне, щоб критика була конструктивною. Тоді вона заслуговує на увагу, є корисною й цінною, допомагає дійти певних висновків, вносить корективи в роботу.
Ви очолюєте групу з міжпарламентських зв’язків з
РЕГІОНАЛЬНИЙ ВЕКТОР
Грузією. Нещодавно Україну відвідав голова грузинського парламенту пан Іраклій Кобахідзе. Про які напрями двосторонньої співпраці йшлося під час цього візиту? Насамперед було обговорено сучасний стан українсько-грузинських взаємин та окремо відзначено високий рівень розвитку міжпарламентської двосторонньої співпраці. Зокрема, домовилися й далі продовжувати практику обміну візитами на рівні голів парламентів обох країн, членів парламентських комітетів та груп дружби, що, безумовно, створюватиме відповідні умови для активізації зв’язків між Верховною Радою України та Парламентом Грузії, інтенсифікації політичного діалогу, розвитку дружніх взаємин між нашими країнами. Окрему увагу приділили співпраці в міжпарламентських асамблеях та міжнародних організаціях, що сприятиме деокупації і відновленню територіальної цілісності обох держав. Також зійшлися на думці, що поряд із розвитком політичного аспекту співпраці, необхідно активно взаємодіяти в економічному, туристичному та культурному напрямах. Україна й Грузія мають великий потенціал для розвитку, для того, щоб ставати сильнішими, економічно успішнішими.
Чого б Ви хотіли побажати читачам нашого видання у цей непростий час? Вірити у зміни на краще. Все неодмінно буде добре. Бесіду вела Анна Авраменко #11, травень 2018
23
ТВОРЦІ УКРАЇНИ
МИ ПОВИННІ СТАВИТИ СОБІ АМБІТНІ ЦІЛІ ЩОДО ПОДАЛЬШОЇ ТА ГЛИБШОЇ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ Нині ми маємо дуже серйозний рівень співпраці з Альянсом в усіх сферах — все, що відбувається у рамках цієї співпраці, робить нас міцнішими. Що б Ви означили як головну перешкоду на євроінтеграційному шляху України? — Однією із таких перешкод є повільна адаптація нашого законодавства до євросоюзівського. Наш законотворчий процес забирає більше часу та більше зусиль, ніж це було у багатьох країнах Європейського Союзу, які йшли свого часу — як і ми зараз — шляхом євроінтеграції. Зокрема, й через те, що в них була загальнонаціональна згода щодо євроінтеграції. У нас, попри те, що п’ять політичних сил, входячи до Парламенту, проголошували євроінтеграційну пріоритетність, деякі з них наразі не завжди її дотримуються або навіть своїми діями свідомо руйнують наші євроінтеграційні засади. Водночас до тих факторів, які гальмують нашу євроінтеграцію, належить і пишне проростання популізму, і певні «корпоративні» інтереси, які перешкоджають запровадженню нових, прозорих та чесних правил ведення бізнесу. Окрім цього, маємо ще один серйозний виклик — нам бракує як фахівців, які б забезпечили адміністративне виконання багатьох євроінтеграційних процедур в міністерствах та відомствах, так і тих, що повинні забезпечувати політично-правову діяльність народних депутатів у цьому напрямі. Це, безумовно, серйозно стримує наше просування до ЄС. Через це, зокрема, ми розпочали реформу державної служби, адже ми повинні мати відповідне виконавче професійне середовище, яке б уможливило та пришвидшило згадані вище процеси — нам багато чого вже вдалося у цьому аспекті, але це забирає багато сил та часу.
Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе розповідає Fashion of Diplomacy про особливості української зовнішньої політики.
25
ТВОРЦІ УКРАЇНИ
Коли можна буде говорити про початок всебічної інтеграції до Євросоюзу? — Я вважаю, що ми повинні ставити собі амбітні цілі щодо подальшої та глибшої євроінтеграції, але виконання Угоди про асоціацію вже є серйозною платформою для всебічної інтеграції, адже передбачає зняття бар’єрів для торгівлі нашими товарами і послугами. Це, фактично, безвіз для товарів та послуг. Як на мене, — то треба було б, насамперед, дуже сильно зосередитися на виконанні положень цієї Угоди. При цьому також працювати над додатковими пропозиціями, а, наприклад, за два роки ми могли б сказати, що ми виконали левову частку завдань, створили нові рамки, можемо переходити до наступного рівня й вести розмову про те, що нам мають відкрити перспективу членства. Так, звісно, нам поки не збираються відчиняти двері, але це не питання суто українське — перед самим Євросоюзом стоїть багато викликів. Тому ми маємо зосередитися на виконанні положень Угоди про асоціацію й розуміти, що наразі ЄС переживає не найсприятливіший час, щоб прийняти нас. Це-по перше. По-друге, ми мусимо розуміти, що нам треба багато працювати над собою. Ну, й по-третє, ці перешкоди знімають завдання формування додаткового порядку денного взаємин між Україною та ЄС вже сьогодні.
26
#11, травень 2018
У минулому столітті у Російській Імперії геть не жартома казали «Влада у нас є головним європейцем». Чи можна сказати теж саме про теперішню Україну? — Наше суспільство, власне, й стимулює зміни в істеблішменті, європеїзуючи його. Ця затребуваність європейськості, ця вимога суспільства була недвозначно заявленою під час Євромайдану, і вона скерована на трансформацію влади. Тому я думаю, що влада є відображенням суспільства — у нашому випадку це демократичний спосіб обрання керівництва держави, й тому питання щодо політичних уподобань українців лишатиметься актуальним. На відміну від сучасної Росії, де вже давно було зрозуміло, хто виграє президентські вибори та яка політична сила очолюватиме рейтинг парламентських перегонів. Ми дотримуємось норм демократичного процесу й через це суспільство та влада є європейськими. Але повинні пам’ятати, як довго й болісно ми перебували у складі чужих імперій, зокрема, й у складі Російської імперії, через що велика кількість наших європейських інстинктів на генетичному рівні була приглушена та свідомо знищена — тому ми їх зараз відновлюємо.
ТВОРЦІ УКРАЇНИ Як Ви оцінюєте діяльність Міністерства закордонних справ України на сучасному етапі української історії? — На мою думку, впродовж останніх років, себто по закінченні Революції Гідності, наше МЗС дедалі чіткіше формулює суб’єктність України на зовнішньополітичній арені. Мушу Вам нагадати про ті проблеми, з якими ми зіштовхнулися у 2014 та 2015 роках. Тоді була велика інфляція, а це не могло не накладати відбиток на фінансування тих структур, які представляють Україну за кордоном. Починаючи від 2016 року, фінансування МЗС покращилось. У 2017 році ми забезпечили додаткове фінансування у розмірі одного мільярда гривень до вже запланованого бюджету Міністерства закордонних справ України. Це дозволяє міністерству покривати більшу кількість потреб та завдань, щоб відповідати на виклики, які стоять перед нами. Нещодавно було ухвалено новий закон про дипломатичну службу, і я сподіваюсь, що невдовзі Президент підпише його. Цей закон дозволить осучаснити дипломатичну службу, вдосконалить систему міністерства та зробить її гнучкішою. Реформа дипломатичної служба в рамках переходу на положення нового Закону дасть
ТВОРЦІ УКРАЇНИ можливість позбутися того баласту, який заважає ефективній та плідній роботі зовнішньополітичного відомства.
Яким має бути подолання тих конфліктів, що ми маємо наразі із Угорщиною та Польщею? — Я би точно не називала ці проблемні ситуації конфліктами, і поза тим розрізняла би їхню природу та сьогоднішній стан речей. Це подекуди жорстка, багатошарова, неприємна дискусія, яку ми маємо вести, і яка, на жаль, не завжди перетворюється на діалог, під час якого сторони чують одна одну. Особисто я не впевнена в тому, що політики мають право трактувати історію. Це, щонайменше, безвідповідально. Це повинні робити історики. Як на мене, то найпроблемнішу точку в історичному дискурсі у наших взаєминах із Польщею вже пройдено. Цим завдячуємо і дипломатичній роботі на всіх рівнях, і конструктивному підходу наших народних депутатів, які намагалися весь час не загострювати проблемні питання із західним сусідом, і сформульованій конструктивній позиції України, яку ми займали впродовж цього часу. Нещодавно я мала розмову із представниками нашого бізнесу, які працюють з поляками. Вони кажуть, що у пресі домінують трагічні нотки щодо висвітлення українсько-польських взаємин, у той час як бізнеси спільно працюють ефективно та прибутково. Це і має бути основою наших подальших взаємин.
ТВОРЦІ УКРАЇНИ
Так, ми втратили багато цікавих напрацювань, набутих за часів президентства Кучми та Кваснєвського, але ми повинні відродити принцип тодішнього українсько-польського примирення «Пробачаємо і просимо вибачення» та разом дивитися у майбутнє. Щодо Угорщини. У дискусії, щодо нашого Закону «Про освіту» і, зокрема, його мовної статті, Україна демонструє максимально конструктивний підхід. Поки ми не бачимо позитивного розуміння нашого конструктиву з боку угорських колег і дуже прикро, що відбувається постійне нагнітання ситуації. Ми будемо захищати своє право будувати політичну націю українців, у якій кожна національна меншина матиме можливості для самореалізації саме в державі Україна, а для цього треба знати українську мову. Адже незнання української мови обмежує можливості представників угорської громади. Так не повинно бути. Сподіваюсь, що наші угорські колеги, як і представники національної меншини тут, нас почують.
зив на своєму інформаційному ресурсі реальний стан речей із тим, що Україна змінила внутрішнє законодавство й сформулювала для себе стратегічну мету щодо членства в НАТО. Саме це відображено зараз на сайті НАТО — що Україна прагне членства в НАТО. Я очікую, що найближчим часом відбудеться й політичне визнання цього прагнення України країнами-членами Альянсу. Допоки ж країна не стала повноцінним членом НАТО, стаття 5 Північно-Атлантичного договору не діє і не розповсюджується на країни, які є партнерами НАТО. Але ми нині маємо дуже серйозний рівень співпраці з Альянсом в усіх сферах, і все, що відбувається у рамках цієї співпраці, робить нас міцнішими.
Чи можна прокласти стежину до ЄС через НАТО?
Що означає надання Україні статусу країни-аспіранта НАТО? Як це вплине на розвиток подій у випадку ескалації бойових дій на українському Сході?
— Нашим сусідам це вдалося. І це, напевно, найправильніший шлях. Посада Віце-прем`єра, яку я обіймаю, включає в себе ці два компоненти. Вважаю, що ці процеси взаємопов`язані. Більша частина перетворень, які ми маємо пройти, однакові і для євроатлантичної, і для європейської інтеграції. Переконана, ми пройдемо цей шлях гідно та, хотілося б, — швидко.
— Північноатлантичний альянс відобра-
Бесіду вела Катерина Жмуд #11, травень 2018
29
ХТО ВИ, MRS. КОСТИРЯ?
Що таке культурна дипломатія? Створення українських культурних інституцій. Які кадри готує Інститут журналістики та міжнародних відносин Університету Культури, ексклюзивно для FD розповідає генеральний директор та художній керівник Палацу «Україна», директор Інституту журналістики і міжнародних відносин, проректор КНУКіМ, завідувач кафедри міжнародних відносин, доктор політичних наук, Заслужений працівник культури України Інна Костиря.
ПЕРШИМ І НАЙВАЖЛИВІШИМ ЗАВДАННЯМ КУЛЬТУРНОЇ ДИПЛОМАТІЇ НА ЗОВНІШНЬОМУ НАПРЯМІ Є ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІМІДЖУ ДЕРЖАВИ Й УСПІШНОСТІ ЇЇ МІЖНАРОДНОЇ ПОЛІТИКИ
Чим є для Вас культурна дипломатія? Що Ви вкладаєте у ці слова? — Дипломатія ― частина культури. Першим і найважливішим завданням культурної дипломатії на зовнішньому напрямі є забезпечення іміджу держави й успішності її міжнародної політики, та на внутрішньому — зміна парадигми культури і реформування культурної політики, від чого залежить зміст і якість культурного продукту. Усі держави, які зробили ставку на публічну й культурну дипломатію, розповідають про себе, про власне бачення світу й місце серед інших, одне слово, про важливі для них цінності. Є країни, для яких культура й те, що йде за нею, ― культурна дипломатія — становлять справу найголовнішого державного значення. Таке завдання стоїть і перед Україною. Але слід принципово наголосити, що впровадження ефективної політики культурної дипломатії неможливе без забезпечення відповідною аналітикою, яка дозволить більш чітко визначати цілі, завдання та корелювати з ними наступну діяльність.
Ви очолюєте Кафедру в Інституті журналістики та міжнародних відносин. Розкажіть, будь ласка, за якими напрямами здійснюється підготовка фахівців? — Кафедра дуже потужна, у нас працює високопрофесійний колектив. Постійно проходять зустрічі із президентами різних країн, відомими політиками, послами та #11, травень 2018
31
Інна Костиря та Чжен Вей (радник Посольства Китайської Народної Республіки в Україні, заступник Посла, куратор гуманітарного напрямку діяльності Посольства)
представниками дипломатичних установ. На зустрічах наші високоповажні гості передають студентам свої знання та досвід. Молоде покоління від цього у захваті. Це можна зрозуміти з їхніх дописів та фото у Facebook та Instagram, діти сьогодні занурені в соціальні мережі — це дає їм можливість висвітлювати усі події зі свого студентського життя, а їхні батьки можуть одразу спостерігати за цим. До речі, дружу зі своїми студентами в Facebook та Instagram, намагаюсь бути для них прикладом, наставником та допомогти знайти себе.
Наскільки сильно, на Вашу думку, змінилася державна політика у сфері міжнародної популяризації України після 2014 року? — Я б сказала, вона змінилась кардинально.
Чи поліпшить загальну ситуацію створення українських культурних інститутів при наших посольствах? — Питання створення українських культурних інститутів стало одним із найбільш дискусійних у культурному середовищі. З одного боку, це має бути важливим кроком назустріч впровадженню державної політики культурної дипломатії, з відповідними стра-
32
#11, травень 2018
тегією, правовою унормованістю, системою завдань і функцій. З іншого, — поява ще однієї інституції в недосконалому на даний час полі культурної політики не є виправданою. Умовою становлення інститутів української культурної дипломатії є подолання різночитання поняття культури в ЄС та в Україні, визнання її фасилітатором суспільних змін та розвитку. Розуміючи, що майбутня діяльність таких інститутів має бути орієнтованою на європейські практики культурної політики та промоції культури, слід зважати на безліч актуальних для України нюансів, важливих для моделювання його роботи. Однак процес створення українських культурних інститутів варто розглядати як важливий етап адвокації культури, зміни ставлення до неї з боку держави і суспільства.
Як фахівець із міжнародної політики, як би оцінили за 5-бальною шкалою діяльність Міністерства закордонних справ України? Чому? — Я завжди намагаюсь оцінювати себе і свою роботу більше ніж інших. Якби кожен із фахівців слідував таким принципам, робота була б ефективнішою, але в цілому хочеться сказати, що і тут ми зробили величезний прорив за останній час, кожне із міністерств пра-
ХТО ВИ, MRS. КОСТИРЯ?
Інна Костиря та Красімір Мінчев (Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Болгарія в Україні)
цює потужніше. Думаю, на це впливає багато факторів — від кадрів до загально-політичної стратегії країни.
2017 рік відзначився потужним проривом у нашій зовнішній політиці — набуття Україною безвізового режиму із країнами ЄС. Чого нам очікувати у цьому році? — Маю надію, що далі буде краще. Ми маємо стабілізувати свою економіку, стати привабливими, а головне — надійними для закордонних інвесторів, активізувати реформи у всіх сферах: економіка, освіта, а головне — культура, на мою думку, ми приділяємо цьому замало уваги. Ми зважаємо на нагальні потреби, культурна політика здається менш важливою, і це величезна помилка… В українців зростатиме впевненість у тому, що країна рухається у правильному напрямку, але вистачатиме і скептиків, тому попереду дуже багато завдань перед політичною елітою, які потрібно вирішувати швидко й ефективно.
Якою Ви бачите стратегію української культурної дипломатії? — Запит на політику культурної дипломатії вже сформовано, як і горизонталь для її впровадження. Найближчим часом важливо
об’єднати всі ініціативи в єдиному координаційному центрі для напрацювання документа, який відображатиме засади політики культурної дипломатії. Доцільним є залучення українських наукових осередків, зокрема, кафедр українознавства, у найбільших університетах світу. Вони є добре розвинутою мережею культурних установ України за кордоном. Співпраця з українськими громадами та активістами повинна стати одним із пріоритетів публічної та культурної дипломатії України. Високий результат просування та розвитку української культури можливий лише в разі залучення багатьох агентів культурної дипломатії: Міністерства закордонних справ та Міністерства культури України, незалежних митців та експертної спільноти.
Чого б Ви хотіли побажати читачам нашого видання? — Насамперед, звичайно, миру, щоб ситуація в нашій рідній Україні нарешті стабілізувалася і ми чекали лише позитивних новин. Ми всі різні, але те, що ми разом, робить нас сильнішими, тому єдності й сили нам усім. І, безумовно, міцного здоров’я, щастя, здійснення всіх мрій. Бесіду вела Анна Авраменко #11, травень 2018
33
LADY INTERNATIONAL ะกLUB
У рубриці Lady International Club Тимчасово Повірена у Справах Малайзії в Україні пані Ріна Ханіс Родзлі розповідає FD про те, як у її країні захищають права жінок, про улюблені страви української кухні та про те, чим вразила її столиця України…
Цей рік у Вашій країні був проголошений Роком розширення прав жінок. Будьте ласкаві, розкажіть нам про цю національну ініціативу. Чому ця ініціатива настільки важлива для вашої країни? — Я повинна розповісти трохи про бекґраунд цієї ініціативи. Як ви знаєте, зараз світ переживає 4-ту промислову революцію, яка подарувала нам епоху оцифрування та інновацій. Малайзія хоче добитися того, щоб жінки були частиною цього процесу й не лишилися поза ним. Ось чому Малайзія оголосила 2018 рік роком «Розширення прав жінок» більш відомий як TMW18 (малайзійська абревіатура-Ред). TMW18 є національною ініціативою, спрямованою на розширення можливостей жінок й також на залучення жінок й до 4-ї промислової революції, й до п’яти стратегічних кластерів, а саме — охорони здоров’я, безпеки, економіки, культури та освіти. TMW18 — це платформа, яка дозволяє кожному в спільноті створювати програму або подію для заповнення прогалин, які є у кожному кластері. TMW18 також є базою для створення жіночих платформ, скерованих на фінансування та на організацію різноманітних програм, пов’язаних з концепцією розширення прав жінок.
Скільки жінок працюють у дипломатичних установах вашої країни? — У Посольстві Малайзії в Україні працюють три жінки — наш колишній посол був єдиним чоловіком. На загал, у малайзійській зовнішньополітичній службі у нас 425 дипломатів й з них 183 — жінки. #11, травень 2018
37
LADY INTERNATIONAL СLUB Розкажіть, будь ласка, про вашу родину. Чи вона з Вами тут, в Україні? — Так, мої два сини тут зі мною, в Україні. Мій чоловік повернувся до Малайзії, адже він працює у приватному секторі. Отже, маємо те, що називається стосунками на відстані. Він не часто відвідує нас, тому що між Україною та Малайзією поки немає прямого авіасполучення. Проте кожні 6 місяців він намагається відвідувати нас тут. Раніше я працювала у Японії, і для нас це було набагато простіше, адже був прямий авіарейс до Токіо.
Чи берете Ви участь у благодійних програмах в Україні? — Так. У більшості випадків це відбувається в школі, де вчаться мої сини, — щороку на Різдво школа організовує благодійний захід, у межах якого ми збираємо пожертви — речами або грішми — для сімей, які потребують допомоги. Також Посольство Малайзії бере участь у щорічному Благодійному базарі, організованому Міжнародним жіночим клубом м. Києва (IWCK), завдяки якому ми отримуємо певні кошти від продажу малайзійських сувенірів та продуктів харчування й передаємо їх через IWCK до благодійних організацій. Минулого року наше Посольство також організовувало наш власний благодійний ярмарок для підтримки окремих дитячих будинків у місті Суми.
В Україні існує низка клубів, які об’єднують дипломатів. Ви відвідуєте такі клуби? — На жаль, ні, через родинні обставини. Оскільки я тут одна із двома синами, я хотіла би проводити весь свій час із ними упродовж вихідних.
Якими були Ваші перші враженнями про нашу країну? — Я приїхала сюди у серпні 2015. І, звичайно, мої перші враження були пов’язані із Києвом. Це місто, яке вразило мене — його інфраструктура була дивовижно сучасною. Мене здивував зручний громадський транспорт, а також те, що міське середовище є безпечним для мене та для моїх дітей. Крім того, коли мова заходить про сучасні засоби комунікації, скажімо, Інтернет, — то слід сказати, що всі ці засоби в Україні на найвищому рівні. Щиро кажучи, я не очікувала настільки високого рівня інфраструктури. Я мала справу переважно із країнами Азії, й тому повинна сказати, що Україна приємно мене вразила.
38
Що найбільше подобається Вам у нашій країні? — Весна. Чому? Оскільки зима в Україні триває довго, навесні усі зміни у природі очевидні та відчутні майже на дотик. Багато світла та яскравих кольорів. Ви знаєте, я люблю пішохідні прогулянки. У Малайзії я собі не можу їх дозволити через наш спекотний клімат — ми переважно пересуваємось в авто, коли хочемо кудись дістатися. Але тут, в Україні, мені дуже подобаються пішохідні прогулянки саме навесні.
Ви познайомилися із українською кухнею? Що ви думаєте про неї? — На жаль, ще не дуже багато знаю про неї. Мені відомі борщ, вареники та котлета по-київськи. Особливо мені до душі сирники.
Чи багато Ви подорожуєте Україною? Де Ви вже були (окрім Києва)? — Звичайно, так, я була у Львові та на Буковелі. Також я відвідала Кременчук, а наступного місяця збираюся відвідати Одесу. У вашій країні є справжнє розмаїття краєвидів. Я розуміла, що Україна — це велика країна, але я мала це побачити на власні очі, щоб переконатись, що Україна дійсно величезна і її треба побачити поза Києвом.
Чого б Ви хотіли побажати читачам нашого журналу? — Я думаю, що всі ті негаразди та труднощі, які випали на долю українців, зробили вас сильнішими як націю. Ви зберегли свою свободу і свою культуру, і я хочу, щоб ви покладали свої надії на дітей та на молоде покоління для майбутнього. Якщо така надія є, то ваше майбутнє буде яскравим. Бесіду вів Ігор Скрипник
ОСВІТА В УКРАЇНІ
ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО ЦЬОГОРІЧ СВЯТКУЄ СВОЄ 100- РІЧЧЯ Коли Ви перебралися остаточно із окупованого Криму на материкову Україну?
— Це відбулося у 2015 році. Нам допомогли депутати Верховної Ради від Криму — зокрема, Сергій Куніцин, Мустафа Джемілєв, Рефат Чубаров, Людмила Денисова та інші. Вони порадили нам звернутися з листом до депутатів, щоб ми могли звернутися до Президента, що ми й зробили. Дев’ять депутатів підтримали нашого листа, додатково звернувшись до Президента, і вже у серпні Петро Порошенко доручив Арсенію Яценюку, тоді Прем’єр-міністру України, здійснити переведення Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського у найстисліші терміни. У цьому сенсі ми маємо дещо привілейоване положення завдяки нашим батькам-засновникам. Адже, коли Володимир Вернадський та його колеги, відступаючи від червоних до Криму, відкривали наш університет, то вони вчинили вкрай мудро, заснувавши його як філію Київського університету Святого Володимира, тепер Університет імені Тараса Шевченка, що дало нам змогу працювати у столиці. Фактично, ми сьогодні повернулися додому. У 1918 році Володимир Вернадський здійснив три історичні діяння — заснував Академію Наук України, Республіканську бібліотеку та наш Університет, який цьогоріч святкуватиме своє сторіччя.
Ви вже запустили повноцінний освітній процес? — Ми отримали все, що треба для цього. У 2016 році ми вже провели першу вступну кампанію. 236 студентів було набрано тоді на перший курс на держзамовлення, бюджет та заочне відділення. У нас навчаються діти з окупованих українських територій — як Криму, так і Донбасу. Наразі у нас понад 460 виклада-
40
#11, травень 2018
чів та понад три тисячі студентів. Вісім місяців ми відпрацювали на волонтерських засадах, з першого липня 2016 року університет почали фінансувати. Була відновлена робота усіх 16 факультетів та навіть засновані нові спеціальності. Також ми виступаємо в ролі своєрідної «швидкої допомоги» для тих евакуйованих донецьких ВНЗ, які мають структурні проблеми з відновленням. Зокрема, на прохання Міністерства освіти та науки, включили до свого складу Донецьку консерваторію. Ми не хочемо бути тягарем для України. Ми пройшли через катастрофу окупації і знаємо, що потрібно для уникнення подібних катастроф у майбутньому. Ми готові навчати нових фахівців — людей із новим баченням. Додатково створюємо Науковий парк імені В. І. Вернадського. Віктор Ющенко під час свого президентства прийняв чудовий закон про створення наукових парків, головною метою яких стала комерціалізація наукових винаходів. Ми відновили зв’язки з дванадцятьма провідними університетами світу, які ми мали у передокупаційний період, та уклали договори ще з двадцятьма.
Чи є щось, що Вам не подобається у нинішній освітній системі? — У мене викликає подив рішення про розформування Дипломатичної Академії при МЗС України. Я розумію, що дипломатію треба вирощувати наново й тому подібне рішення є, щонайменше, дивним. У нашому університеті є вся база, необхідна для відновлення такого ВИШу. Проблема полягає лише у залученні до викладання висококваліфікованих дипломатичних кадрів, яких багато в Україні і які, на жаль, поза справами. Але цей процес повинен бути інноваційним і якомога менш застарілим та не відірваним від життя.
Володимир Павлович Казарін, ректор, доктор філологічних наук, професор, заслужений працівник освіти України, в ексклюзивному інтерв’ю для FD розповідає про те, як переселенцем стала не окрема людина, а цілий університет. І про те, як випробування загартовують вищий навчальний заклад.
ОСВІТА В УКРАЇНІ Скажіть, будь ласка, які ще напрями Таврійський університет може запропонувати майбутньому студенту? — У нас класичний університет. У нас було, окрім точних та природничих наук, три види філології — слов’янська, романо-германська та східна, яка також включає у себе вивчення кримськотатарської мови. Додатково у нас є ґрунтовна підготовка з культурології та географії, яку ми називаємо «наукою про землю». Також є дуже великий факультет фізичної культури та олімпійських видів спорту, тому що Крим був завжди спортивним майданчиком для усієї країни — особливо у зимовий період. Ми хочемо бути корисними Києву за те, що він нас колись створив, і за те, що він нас прийняв, адже ми є університетом із трагічною долею.
Себто, можна сказати, що коли певна структура перебуває у стані спокою, то вона не має бурхливого розвитку. Натомість для пожвавлення розвитку потрібна катастрофа, потрібне переселення, потрібна окупація? — Як історик можу вам сказати, що усі видатні філософи, починаючи із Конфуція та закінчуючи нашим співвітчизником Григорієм Сковородою, стверджували, що катастрофа дає нові можливості. Будь-яка криза — це нові горизонти для розвитку. Нашу кризу викликано окупацією — але ж хіба ми не розуміли без окупації того, що наша університетська система є застарілою? В одній тільки Польщі вчиться від 50 до 70 тисяч українських студентів, які бачать, що вітчизняні ВНЗ застаріли, і тому студенти голосують ногами. Отже, ми маємо швидко та якісно перебудовуватися.
Чи підтримує Міністерство освіти і науки Ваші прагнення? Чи Ви взагалі до них не звертаєтесь? — Міністерством керує Лілія Михайлівна Гриневич. Вона робить дуже і дуже багато, але перед нею — великий неозорий простір, що потребує реформування. Її зусилля наразі є скерованими передусім на реформування середньої школи, адже це — базис для усього, у тому числі і для вищої школи. Втім у 2014 році було розроблено «Закон про вищу освіту», і цей закон проголосив найголовніше — він проголосив автономію університетів. Там йдеться про те, що університети самостійно розробляють свій штатний розклад. На жаль, цей закон часто вступає у протиріччя із чин-
42
#11, травень 2018
ною бюрократичною системою. Але я думаю, що за два роки ми доб’ємося введення цього закону в реальну дію. Його вже запроваджено юридично, треба лише запровадити його на практиці.
Яка кількість іноземних студентів вчиться у вас, починаючи з того часу, як ви перебралися до Києва? — У Криму у нас, зазвичай, було близько двох тисяч іноземних студентів. Зокрема, ми одними з перших почали навчати студентів з Китаю. Також у нас були студенти із країн Африки та Латинської Америки. Відтоді, як ми переїхали до Києва, ми почали це відновлювати. Минулого року у нас було близько 50 іноземців. Цьогоріч має бути близько 150.
Чи є можливість для іноземця у Вашому університеті вступити на бюджет? – Ні, відповідно до закону, іноземці можуть вступати лише на контракт.
Чи розглядаєте таку можливість? — Як на мене, то це помилка з нашого боку. Це — прояв слабкості нашої держави, адже ми вважаємо себе бідними (хоча це не так) і намагаємося заощаджувати там, де не треба. Можливість для іноземців вчитися на бюджеті — це престиж країни. Китай, наприклад, запровадив велику кількість стипендій для іноземців, і це правильно.
Чи є у Вашого університету співпраця із потужними бізнес-структурами? — Ми запровадили широкий спектр співпраці із такими структурами — як в Україні, так і за кордоном. Вже півтора роки ця співпраця діє, і отже, вона має принести свої плоди.
Які заходи Ви плануєте до 100-річчя Університету? — Цьогоріч маємо трьох ювілярів, — окрім нашого Університету, це ще й Академія Наук і Бібліотека Академії Наук. Маємо цілу низку заходів — зокрема, на нашу науково-дослідницьку станцію імені В. І. Вернадського в Антарктиді вирушила чергова українська експедиція, ми передали їм прапор нашого університету і подарунки. Готуємо низку наукових конференцій, одну з них найближчим часом буде проведено у Бібліотеці імені В. І. Вернадського. Будуть ювілейні заходи для студентів. Будуть спортивні змагання. Будуть ювілейні монета, конверт та марка. Але найголовнішою подією буде відкриття Наукового
ОСВІТА В УКРАЇНІ парку імені Володимира Івановича Вернадського.
Розкажіть про тих викладачів, які є у Вашому університеті сьогодні, і про плани на майбутнє? — Це дуже кваліфіковані фахівці. Більша частина — це наші кримські викладачі. Але мені хочеться, щоб у нас викладали ще й турецькі, китайські, американські та європейські професори. Університет планує структурні зміни. До складу ТНУ планують увійти кримські ВНЗ, які досі знаходяться на окупованій території. Стратегічною метою ТНУ на найближчі 10 років є прагнення побудувати нову інноваційну систему вищої освіти, увійти в число кращих університетів Європи та світу. Нова система буде ґрунтуватися на принципово іншому, відмінному від радянського, підході до викладання та отримання знань. Студенти, як у Європі, будуть самі обирати навчальне навантаження з основних дисциплін, кількість та інтенсивність додаткових спеціальних курсів, це дозволить оптимізувати витрати часу на другорядні освітні теми, поліпшить якість отриманих знань і збільшить варіативність освіти. І я сподіваюсь, що це нам вдасться. Ми маємо усі підстави впевнено дивитися у майбутнє. Бесіду вела Анна Авраменко #11, травень 2018
43
TAILOR MADE
Luxury
ВТІЛЮЮЧИ МРІЇ В РЕАЛЬНІСТЬ
DELUXE
DIAMOND
AZURE
İskele Mevkii Belek • Antalya • Turkey +90 0242 710 16 00 • sales@corneliaresort.com | www.corneliaresort.com
МИСТЕЦЬКА УКРАЇНА
Відомий український театральний режисер, який нещодавно здобув звання заслуженого артиста України, Петро Авраменко, розповідає про свій творчий шлях на сцені, про цікаві та непрості стосунки з українським кінематографом та про постановку наймістичнішого спектаклю, який тільки можна уявити в репертуарі українських театрів. Спектакль ВІЙ, створення спец ефектів, які не поступаються кінематографічним, забобони і повір’я, що стосуються цього твору М. Гоголя, — ексклюзивно для FD.
Розкажіть, будь ласка, про Ваш творчий шлях. Що вплинуло на Ваше рішення займатися театральною режисурою? — Скажу відверто, що я ніколи навіть не замислювався, ким стати: актором чи, тим паче, режисером. Випадок. Саме випадок вивів мене на цю стежину, по якій я йду і сьогодні. Це вже потім, коли я почав працювати на професійній сцені, коли подорослішав і почав аналізувати своє життя, то зрозумів, що я із самого дитинства займався тим, чим займаюся і зараз. Мої дитячі роки пройшли в селі. І саме там, у школі, а згодом і в клубі, я постійно виступав. На перший погляд, нічого дивного, адже більшість дітей робили те ж саме. Але я не просто виступав, я ще й розповідав усім, що і як потрібно робити на сцені. Це стосувалося не лише шкільних виступів, але й великих концертів у клубі. І що найцікавіше, мене всі слухалися. Це вже потім я дізнався, що ця професія називається режисер.
Розкажіть про Вашу першу роль. У якому спектаклі Ви зіграли і які були перші враження? — Перша моя велика роль на професійній сцені — Фігаро. Мені важко зараз говорити про те, наскільки мені поталанило наблизитись до прочитання глибини цього образу, створеного талантом Бомарше. Пам’ятаю лише, що мене тоді захопила якась молодеча відчайдушність і водночас природна мудрість героя. Після прем’єри підійшов сивочолий
МИСТЕЦЬКА УКРАЇНА
Розкажіть про Вашу першу постановку, що це був за спектакль?
критик і сказав мені теплі слова про мою першу велику роботу на професійній сцені. А через паузу додав: «На вас чекає гарне сценічне майбутнє, якщо будете безжально вимогливим до себе!» Відверто кажучи, ці добрі слова на мою адресу я сприйняв дещо скептично, а от пораду запам’ятав. До речі, згодом, у 2012 році, цей сивочолий театральний критик видасть власну книгу «Метафоричний театр Петра Авраменка», у якій розкриє сутність того театру, який я прагнув створити. Ім’я критика, з яким я до моєї першої ролі ніколи не спілкувався, — професор Олександр Чирков. У нього ж згодом я закінчив й аспірантуру, а при заснованому ним науково-дослідному інституті «Драматургія» я створив театр-лабораторію «Бурсаки».
— Першою моєю режисерською роботою була вистава «Таратар» за драматичною поемою Олеся Бердника. Над виставою працювали ночами, після роботи, оскільки в репертуарному плані вона просто не значилася. Йшов 2005 рік. Тоді ми, молоді актори, прагнули долучити глядача до роздумів про складні процеси, які відбувалися у реальному житті. Згодом виставу показали на мистецькому фестивалі «Золота Україна». Прийшов перший успіх, а з ним — роздуми над сутністю театру, його призначенням і покликанням. І над роллю режисера у творенні театру. Оскільки він, театр, — і Храм, і Голгофа, і Кафедра, і Школа. Глядач приходить до театру як до Храму мистецтва, Режисер і актори, які творять це мистецтво, зі сцени, як з Кафедри, повинні говорити про нагальні проблеми сучасності. І водночас театр — це Голгофа: оскільки кожен може кинути камінь у творця, вважаючи, що лише він, той, хто кидає камінь, має право на істину в останній інстанції. Хоча камінь не так вже й погано: адже театр не може лишати глядача байдужим. Якщо глядач залишає театр цілком байдужим, значить слід бити на сполох.
#11, травень 2018
47
МИСТЕЦЬКА УКРАЇНА
А от першою моєю репертуарною роботою стала вистава «Забути Герострата» Григорія Горіна, прем’єра якої відбулася у 2005 р. Звичайно, події того часу не могли не позначитися на моєму причитанні п’єси. Тому й вистава набула гучного резонансу. Але згодом, у 2011 році, коли я створював другу редакцію цієї вистави, вона набула ще й інших відчутно філософських рис. Змінився час змінився і я, а разом зі мною — й вистава. А потім… Потім були інші вистави, які творилися за інших часів, і поставали переді мною інші проблеми, на які я не міг не відгукнутися. Адже митець живе у певному часі й говорить зі своїми сучасниками про те, що їх хвилює. І не важливо, на якому драматургічному матеріалі режисер вирішує нагальні питання. Чи то на п’єсах класичного репертуару, чи то сучасних драматургів. Головне, щоб відчуття пульсу часу було притаманне тим сценічним роботам, які режисер виносить на суд глядачів.
«Вій», це мабуть один із найвідоміший з останніх Ваших спектаклів. Чому Ви обрали саме цей, доволі складний та макабричний твір Гоголя? — До цієї вистави готувався довго. Дуже довго. Спочатку стилістику майбутньої вистави випробував у виставі «Ніч навпроти Івана Купала», яка була поставлена мною у театрі-лабораторії «Бурсаки». І тільки після такого, якщо можна сказати «ескізу», розпочав роботу на «Вієм». У цій виставі я виступив і як режисер, і як сценограф і автор сценарію.
48
#11, травень 2018
У сценарії я залишив максимально описову частину Гоголівського тексту. А в оформленні — мінімальну декорацію. На перший план я вивів персонажа з його неоднозначною філософією та внутрішнім світом. А от щодо того, що «Вій» макабричний, то тут є про що поговорити. Це — як читати Гоголя і що побачити у творі. Адже наше сприйняття художнього твору (чи то літературного, чи то сценічного) вкрай суб’єктивне. Ми бачимо те, що хочемо бачити, що відповідає нашому уявленню про світ, у якому нам судилось жити. Адже модне сьогодні сленгове слово «макабричний» означає врешті-решт похмуру, жахливу атмосферу. В таких творах завжди домінують символи смерті. У Гоголя, як на мою думку, не жахіття, як у Стівена Кінга, не поетизація смерті, як у Едгара По, а жага до світла. Тому й Вій у моїй виставі — не містичний монстр, а… А не скажу, приходьте на виставу. Скажу лише те, що вистава заглиблює глядача у чарівний світ, наповнений мелодикою українських народних пісень, розкутого гумору і вражаючого драматизму. Гоголівські персонажі живуть і діють у двох світах: у містичному і реальному, фантастичному і побутовому. Дві заблукалі душі Хоми та Панночки прагнуть знайти вихід, але не можуть, бо він не здатен покаятися, а вона не може простити. Це вічне протистояння закручує у вир не тільки їх, а й усіх, хто їх оточує. Всі вони стають заручниками своїх жахів, які водять їх душі по зачарованому колу. І лише Вій… І знову не скажу. Запрошую всіх на виставу.
МИСТЕЦЬКА УКРАЇНА Ви знімаєте фільм про цікаву, але, на жаль, мало знану в Україні постать — барона Івана де Шодуара? — Цей фільм належить до проекту серії художньо-документальних фільмів про видатних діячів історії, культури та мистецтва. Перший з цієї серії — «Вогонь самопосвяти» ми зняли про Олега Ольжича, видатного українського поета, політичного діяча, науковця, археолога. Фільм характеризується великим діапазоном тем і сюжетів. Ми простежили феномен особистості, яку слід розглядати не лише як політичного діяча, але також як людину, що зробила великий внесок у науку та мистецтво. Фільм про життя барона Івана де Шодуара — це фільм про неординарного хіміка, колекціонера, науковця, засновника унікального парку в м. Житомирі. Неймовірно багату людину, й хочеться зауважити, водночас щедрого мецената та щиросердного благодійника. Людину, що заповіла свої статки на встановлення «Шодуарівської премії» за значний внесок у розвиток науки. Таку премію можна б було порівняти з Нобелівською, якби заповіт барона було виконано.
Сюжет фільму про барона де Шодуара побудований на реальних історичних фактах, домислах, легендах та містифікаціях. У фільмі поставлено безліч запитань, і всі вони стосуються однієї реальної і водночас таємничої особистості, ім’я якої — барон Іван Максиміліанович де Шодуар. Останній із роду Шодуарів.
Що складніше — театральна режисура чи режисура кіно? І що простіше? — Простіше нічого не робити. Хоча особисто для мене це складно. Я звик до руху, до постійних пошуків. Кіно й театр — це одна складова, яка діє за одним принципом. Нині в сучасному театрі дуже вдало використовують прийоми кіно, завдяки яким театральні режисери мають можливість точніше й цікавіше донести своє бачення. Порівнювати за складністю кіно і театр не можна, тому що кожне мистецтво складне і своєрідне по-своєму. Але точно можна сказати, що театр поєднує в собі всі види мистецтва в одне синтетичне дійство. І при творенні театральних вистав режисер уже не може обмежуватися лише прийомами, які були притаманні театру від часів його народження. Держава цьогоріч вшанувала Вас званням Заслуженого артиста України. Як Ви ставитесь до цього? Звичайно, приємно, що вшанували. Надзвичайно приємними були моменти щирих, підкреслюю, щирих привітань, особливо від тих людей, від яких і не сподівався.
Яку постановку найближчим часом Ви запропонуєте нашому глядачеві? Ваші плани на майбутнє? — Зараз є декілька розробок. І я у творчому пошуку.
Чого б Ви хотіли побажати читачам нашого видання? — Впевненості у завтрашньому дні. Бесіду вела Анна Авраменко #11, травень 2018
49
СТИЛЬНА УКРАЇНА
Українські дизайнери — це альтернатива усталеним брендам. Made in Ukraine дає унікальність і стиль, — модний дизайнер Айна Гассе
Українське має особливу енергетику Ім’я Айни Гассе асоціюється із вишуканістю, стилем і статусом. Вона першою з українських дизайнерів увійшла до Національної палати моди Італії. Колекції її модного дому щоразу приємно дивують і надихають. Для Fashion of Diplomacy пані Айна розповідає, без чого не може обійтися жодна ділова жінка і як створити власний неповторний стиль.
Чим відрізняється сьогодні українська модна індустрія від світових брендів? — У нас дуже працьовиті й талановиті модельєри. Не маючи тієї школи, такого вибору матеріалів та умов як, наприклад, в Італії чи Англії, ми створюємо справжні шедеври і пропонуємо світові ексклюзивні речі. За це нас цінують. Наша індустрія моди невпинно розвивається. Відкриває нові формати і розширює горизонти. Українські дизайнери — це альтернатива усталеним брендам. Made in Ukraine створює унікальність і самобутній стиль. Українське має особливу енергетику.
Часто наші політики і представники бізнесу після закордонних поїздок розповідають, як іноземці дивуються якості і стилю одягу українських дизайнерів. — Україна зараз виборює своє місце на глобальній економічній арені. Тому не всі вірять, що тут люди можуть створювати насправді гідний продукт. Це дуже відчувається, коли беремо участь у виставках чи показах за кордоном. Часто можна почути «Ви з України? Ви там створюєте такі якісні речі?» Нашу державу лише відкривають для себе. Суспільство змінюється, особливо останні чотири роки, і ці зміни та настрої позначаються й на нашій
роботі. Ми стали на кілька кроків ближчими до Заходу. Але треба докласти ще чимало зусиль, щоб український fashion почав там працювати на повну.
З чого починався Ваш бренд? — Після інституту я відкрила власне ательє, потім дизайн-студію. Зі мною вчилася і росла моя команда. Щоразу ми ставили перед собою все складніші завдання. Швидко вийшли на рівень, коли можемо шити абсолютно все — від купальників до шуб, як жіночий, так і чоловічий одяг. На тому етапі почали створювати власні колекції, брати участь у модних показах та престижних виставках. Сьогодні ми команда з єдиним серцем, ідеєю. Щодня працюємо над тим, щоб зробити наших клієнтів більш щасливішими.
В одному з інтерв’ю Ви сказали: «Ми строго дотримуємося правил корпоративної етики, завжди зберігаємо таємниці наших клієнтів». Що може бути таємницею дизайнера? — Насправді багато чого. Якщо замовник нашого модного дому висловлює побажання зберегти в таємниці інформацію щодо своїх смаків, об’ємів фігури, а також ціни на замовлення та ін., то й ми в жодному разі не маємо право її розголошувати. #11, травень 2018
51
«Чорний — найвеличніший з кольорів. На його фоні грають будь-які барви. Чоловік у чорному — елегантний, а жінка — загадкова та сексуальна. Цей колір завжди додає стрункості. Він поза модою»
FASHION HOUSE м. Київ, вул. Польова, 24д
www.ainagasse.ua
SHOP м. Київ, вул. Хрещатик, 38, ЦУМ, 2-й поверх.
ainagasse_official
«Мій секрет успіху — діяти» Які особливі послуги отримують vip-клієнти Вашого модного дому? Можете дати кілька порад від Айни Гассе для жінок, які цінують стиль і не порушують протокол? — Що для жінки вкрай важливо? Бути в усіх ситуаціях неперевершеною, гарно і достойно виглядати. Неможливо без правильного одягу створити ідеальний образ навіть незрівнянній красуні. Це начебто знають всі, але іноді не дотримуються правил. У гардеробі кожної леді мають бути базові речі. Особливо, якщо у вас часті відрядження і статус зобов’язує до ділового стилю. Треба ретельно відібрати жакети, блузи, спідниці, сукні. Обов’язково ті, які бездоганно сидять і пасують. Одяг варто обирати, зважаючи на свій кольоротип. А їх є чотири — осінь, зима, весна, літо. Так можна створити досконалий гардероб. Якщо треба дотримуватися протоколу, краще проконсультуватися з фахівцем, справжнім знавцем своєї справи. Лише так можна уникнути помилок.
52
#11, травень 2018
— Ми допомагаємо нашим замовникам створити індивідуальний образ, актуальний поза часом і трендами. При цьому враховуємо все — від темпераменту, кольоротипу, діяльності, характеру і сімейного стану. Кінцевий результат виходить настільки цікавий і особистий для людини, що уявити інакше її не можливо.
Які правила для Вас є головними у роботі? — По-перше: ми повинні завжди вчасно віддати замовлення. Навіть якщо доведеться працювати вночі. По-друге: вбрання повинне бути легким за своєю енергетикою. Не важливо, чи чоловік, чи жінка, ви повинні відчувати себе в ньому на 100 відсотків упевнено. Моя команда добре знає, що шити треба на позитиві, тоді річ приноситиме радість. Багато хто з наших замовників каже: «В цьому вбранні мені завжди щастить!». Аліна АРХИПОВА
СТИЛЬНА УКРАЇНА
Б’ЮТІ УКРАЇНА
Змінюються модні тренди, напрями і стилі, але незмінною залишається мода на природну красу. Запорукою цього є здорова й доглянута шкіра. Сяюче обличчя і підтягнуте тіло. І це не лише про жінок і дівчат. Здоровими і привабливими хочуть бути й чоловіки. Це впевненість у собі і запорука успіху. У мережі салонів краси BODY знають, як цього досягти, витративши мінімум часу, отримати максимум результату. Це можливо завдяки унікальній французькій технології lpg масажу. Про особливість технології розповідає Вікторія Крупніцька, директор департамента LPG, Тренер Lpg Endermologie.
Що таке lpg масаж LPG масаж — це вплив на організм людини шляхом механічної стимуляції клітин. Його розробили у Франції. Сьогодні це один з найбільш ефективних методів апаратної косметології, який допомагає у боротьбі з целюлітом і для корекції фігури. Осовна технологія — це ендермологія, яка використовується тільки на оригінальних апаратах lpg, що представлені у нашій мережі. Весь процес комп’ютеризований. Це дозволяє підбирати параметри впливу в точній відповідності з індивідуальними особливостями шкіри і підшкірно-жирової клітковини. Процедура має мінімальний рівень протипоказань.
Часто її поєднують у комплексі з ін’єкційними методиками — мезотерапією, ліполітиками.
Результат дає унікальність технології На сьогодні не всі розуміють, що таке справжній lpg масаж. Ця технологія може використовуватися лише на оригінальному апараті. На відміну від звичайного вакуумно-роликового масажу, у lpg ролики механізовані що дозволяє працювати на різних шарах шкіри. Ця технологія запатентована. Розщеплення жирових клітин відбувається стимулюванням фізіологічних процесів організму. Так само діє на дерму, стимулюючи клітину молодості, яка покращує якість шкіри, тургор, еластичність, пружність.
Апарат має великий спектр процедур. Все залежить від потреби, з якою приходить клієнт. У нас є різні програми, які розписуємо на курс. До кожного клієнта індивідуальний підхід. Після першої процедури одразу відчувається легкість у ногах за рахунок лімфодренажу. А також покращується стан шкіри. Масаж стимулює вироблення власної гіалуронової кислоти і шкіра стає більш зволоженою. Технологія добре працює у жінок після пологів. Вони мають понижений тонус шкіри. Також з тими людьми, які різко втратили об’єми. Французи рекомендують мінімальний курс 16 процедур. Але це індивідуально для кожного клієнта. Це залежить від способу життя людини, віку, метаболічних процесів
організму. Всі процедури доступні як жінкам, так і чоловікам. Такого результату не дає тренажерний зал.
Що дає lpg масаж Чіткий контур обличчя без другого підборіддя. Підтягнутий живіт, незалежно від того, який об’єм талії у вас був. Пружні стегна. Гладеньку і сяючу шкіру. Легкість у тілі. Усуває локальні жирові відкладення. Ми пропагуємо здоровий спосіб життя, красу і молодість тіла, а без надсучасних технологій зайнятим людям зберегти це непросто. Ми знаємо, як допомогти. З повагою, директор департамента LPG, Тренер Lpg Endermologie Вікторія Крупніцька
НАШІ СТУДІЇ: ТРЦ «Dream Town» (Оболонський п-р, 1Б) ТК «Аркадія» (вул. Борщагівська, 154) ТК «Аркадія» (Дніпровська Набережна, 33)
ТЕЛЕФОН ГАРЯЧОЇ ЛІНІЇ:
ТРЦ «Gulliver» (Спортивна площа, 1А)
0 800 501 011
ТРЦ «Ametyst Mall» (вул. Садова, 1Г)
Універмаг «Україна» (Площа Перемоги, 3) НАШІ САЛОНИ: вул. Драгоманова, 6/1 Коломийський провулок, 17/31а вул. Вишгородська, 45а вул. Софіївска, 16/16 вул. Драгомирова, 15 вул. Шовковична, 32/34 бул. Т. Шевченка, 2/54 вул. Воздвиженська, 28-30
ПОДІЇ 28 квітня 2018 р. на території гольф-клубу «GolfStream» було проведено міжнародний дипломатичний гольф турнір «Diplomatic Golf Cup 2018». Головною метою турніру було об’єднання країн та народів за посередництвом спорту та подальше просування і зміцнення позитивного іміджу України на міжнародній арені. У турнірі взяли участь представники понад 30 країн світу, серед них: Надзвичайний і Повноважний Посол України Михайло Резнік, Надзвичайний і Повноважний Посол Фінляндії в Україні Юха Віртанен, Надзвичайний і Повноважний Посол Узбекистану в Україні Алішер Абдуалієв, Надзвичайний і Повноважний Посол Палестини в Україні Мохаммед Аль-Асаад, Надзвичайний і Повноважний Посол Болгарії в Україні Красімір Мінчев, Голова делегації Європейського союзу в Україні Хюг Мінгареллі, Тимчасово повірена у справах Малайзії в Україні Ріна Ханіс Родзлі, Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Федеративної Республіки Німеччина в Україні Пані Анна Декруе Райхель, Керівник консульського
56
#11, травень 2018
відділу Посольства Республіки Грузія в Україні Іраклі Рогава, Керівник Політичного Економічного та Інформаційного Відділів Посольства Об’єднаних Арабських Еміратів в Україні Мадам Найджла Аль Раіс, Заступник голови Місії Посольства Республіки Молдови в Україні Олег Хинку, Керівник консульського відділу Посольства Естонії в Україні Мерел Пормістер, Секретар Посольства Чорногорії в Україні Іван Адзич, Аташе Посольства Республіки Італія в Україні Ермано Модесто. З боку Міністерства закордонних справ України були присутні: Посол з особливих доручень Валерій Жовтенко, Генеральний консул України Сергій Погорельцев, Начальник Управління економічного співробітництва МЗС Олександр Данилейко, Перший секретар управляння публічної дипломатії МЗС Руслана Лінник. Відкриваючи турнір, головний редактор міжнародного дипломатичного журналу «Fashion of Diplomacy» та організатор турніру Анна Авраменко, звертаючись до гравців та до гостей зазначила:
— Сподіваюсь що цей турнір стане доброю тривалою традицією і ми будемо проводити його щорічно, й тому, якщо Вам не пощастить стати переможцем цього року, то Вам неодмінно пощастить у наступному... Такі заходи мають стати тим неформальним простором спілкування, завдяки якому різні держави, різні народи та різні культури будуть краще розуміти один одного та знаходитимуть спільну мову. У змаганні за головний приз, кубок переможця «Diplomatic Golf Cup 2018», взяли участь 47 гравців, зокрема: Анна Декруе Райхель, Ермано Модесто, Вірджинія Дамбраускайте, Юха Віртанен, Ланс Левек, Джеймс Джеон, Джейдіп Нарула, Хео Кйонг Хі, Алі Сахін, Серджо Нікола, Володимир Цой, Мірі Цой, Василь Деркач, Олег Гребельніков, Олександр Гороховський, Юрій Ткаченко, Віктор Калугін, Вадим Рейтер, Альона Терещук, Олександр Стадніченко, Роман Растворцев, Вероніка Растворцева, Юрiй Гераскiн, Віктор Ржоткевич, Олена Рудик, Валерій Горецький, Ольга Горецька, Інна Костиря, Володимир Орлов, Олексій Сав’як, Валерій Педенко, Ганна Мойсеєва, Сергій Ложешнік, Андрій Луцків, Дмитро Кучер, Віктор Мітьолкін, Дмитро Клоконос, Тімур Солієв, Едуард Сосніцький, Дмитро Дутчин, Денис Кузнєцов, Дмитро Нєдєльчев, Марина Шевченко, Дмитро Борисов, Марія Головко, Юрій Фрейдінов. Перше місце турніру виборов Василь Деркач, який отримав ексклюзивний кубок переможця «Diplomatic Golf Cup 2018» із білого золота, виготовлений провідною ювелірною компанією «Geraldo Diamond Club». Додатково переможця привітали: автомобільний бренд ТМ «Volvo» та міжнародна авіакомпанія «Qatar Airways».
Друге місце посів Олег Гребельніков, отримавши кубок «Diplomatic Golf Cup 2018» та призи від партнерів: автомобільного бренду «Volvo» та мережі турецьких готелів «Cornelia Hotels. Golf & Spa». Трете місце дісталось Олександру Гороховському, який також отримав кубок «Diplomatic Golf Cup 2018» та призи від партнерів: автомобільного бренду «Volvo» та Premier Palace Hotel. Додатково було відзначено переможців у спеціальних номінаціях: • Longest Drive — Роман Ростворцев. • Closest to the Pin — Анна Мойсеєва. Дуже приємною несподіванкою став візит Шеф-редактора The New York Times — Сюзан Гуз. Вважаємо, що наша гостинність та щирість справила позитивне враження, і будемо сподіватись, що ближчим часом інформація про наш гольф турнір з’явиться на сторінках The New York Times. До турніру в якості гостей долучились багато представників ділових, мистецьких та наукових кіл, зокрема: українська співачка Камалія та Мохаммад Захур, оперна діва Сусанна Чахоян та Альфред Праус, Ректор Таврійського Національного Університету ім. Вернадського Володимир Казарін, представники Американської торговельної палати в Україні, Українсько-австрійської асоціації, Торгово-промислової палати Італії в Україні, Україно-китайського міжнародного ділового центру, представники Державного агентства енергоефективності та енергозбереження України, Міжнародного дипломатичного центру співробітництва та інші. Організаторами гольф-турніру виступили: міжнародний дипломатичний журнал «Fashion of Diplomacy» та рекламна агенція «AmediA Company». Окрім проведення офіційних спортивних змагань, впродовж дня всі гості мали можливість насолодитись теплим весняним днем у родинному колі, отримати навички
гри у гольф від клубу «GolfStream», побачити ексклюзивний танок та шоу дзеркальних людей від компанії «Happy Time», насолодитись романтичними образами, створеними провідним дизайнером України AINA GASSE. Усі охочі мали змогу взяти участь у тест-драйві «VOLVO», відчути комфорт, швидкість та розкіш автомобілів шведського виробника. Унікальні знання на майстер-класі від Романа Демідова прийшлись до смаку чоловікам. Також гості мали змогу насолодитись показом нової колекції «Karuk&Zaimak» від українського дизайнера Наталії Карук і художника Слави Займака та поринути у світ історії українського національного одягу з колекцією автентичних вишиванок «Спадок» від родини Демкур. Не обійшлося і без ноу-хау. Торгова марка «Gardena» презентувала інтелектуальну автономну газонокосарку нового покоління. Торгівельний центр «Агромат» викликав щире захоплення як у дорослих так і у дітей, організувавши креативну фото-зону, яка трансформувалася в зону розваг. Флористичні композиції від «Royal SVS Studio» створили неперевершену атмосферу весняного свята та подарували яскраві емоції. На заході, впродовж дня, відбувся розіграш лотереї, на якому були наступні цінні подарунки, а саме: • авіаквитки від міжнародної авіакомпанії «Air Arabia»; • ексклюзивні подарунки для комфортного відпочинку від мережі турецьких готелів «Cornelia Hotels. Golf & Spa»; • уікенд вихідного дня на всю сім’ю від заміського спортивного клубу «Olympic Village»;
ПОДІЇ • • • • • • • • • • •
ніч на 2 особи в апартаментах готелю від «Premier Palace Hotel»; пошив коктельного плаття від українського дизайнера AINA GASSE; пошиття чоловічої сорочки від персонального кравця Романа Демідова; юридичні консультації від компанії «Lavrynovych & Partners»; романтична вечеря від ресторану «O!Gorod»; авторська вишиванка від ТМ «Синій Льон»; сертифікати на обстеження краси та здоров’я від ТМ «Життя в стилі ECO»; коштовні ювелірні прикраси від ювелірної компанії «Мастеріо»; романтична вечеря від компанії «VIPCatering»; корисний набір для садівництва від ТМ «Gardena»; сертифікати від салону краси «MAYAMI»;
•
послуги перманентного макіяжу обличчя від «Marton mikroblading».
Кулінарною окрасою заходу, було частування ексклюзивним узбецьким пловом, яким пригощав безпосередньо Посол Алішер Абдуалієв. Готував плов особисто Шеф-кухар Узбецького Посольства, за старовинним рецептом. Гастрономічний партнер заходу — компанія VIP Catering — на високому рівні пригощала гостей стравами різних кухонь світу. Святковий настрій допомагали створювати провідні компанії: «DelaVie», «Kronenbourg 1664», ТМ «INKERMAN», «Voda.ua», «Jack Daniels», компанія «Баядера Груп» (TM «Jarovska» і «Spruzzo»). Упродовж дня всіх дітей розважали аніматори від компанії «Happy Time». Також упродовж дня, на території гольф клубу «GolfSrteam» працювала бригада швидкої допомоги «Добробут».
Партнерами турніру виступили відомі компанії та торгові марки:
BESPOKE ATELIER
#11, травень 2018
61
ДИПЛОМАТИЧНИЙ КАЛЕНДАР МЕДИЧНИЙ ТУРИЗМ ПІД ТУРЕЦЬКИМ ПРАПОРОМ
5-8 КВІТНЯ
05–08 квітня 2018 року у відомому на весь світ турецькому курортному місті Анталія відбулися міжнародний туристичний конгрес та міжнародна туристична виставка «Hestourex 2018», яку цьогоріч було проведено під патронатом Турецької Асоціації Медичного Туризму (ТНТС). Головною метою конгресу та виставки стало просування альтернативних видів туризму — культурного, спортивного, гастрономічного, та, насамперед, медичного туризму, який останнім часом активно розвивається у Туреччині завдяки потужному та всебічному функціонуванню Турецької Асоціації Медичного Туризму (ТНТС). Асоціацію (ТНТС) було засновано у 2005 році й відтоді вона стала найбільшою в світі із подібних структур, які об’єднують у своєму складі оздоровчі та рекреаційні установи. Так, до Турецької Асоціації Медичного Туризму входять приватні лікарні, термальні та медичні СПА-центри, а також туристичні компанії, які пропонують своїм клієнтам відпочинок і лікування в Туреччині. Безумовно, такий досвід був би дуже корисним для України, й тому не дивно, що під час спілкування у форматі В2В представники Турецької Асоціації Медичного Туризму (ТНТС) у розмовах із представниками української сторони наголошували на тому, що вони є відкритими до співпраці, та висловлювали бажання поділитися своїм багатим досвідом.
62
#11, травень 2018
ТРАВЕНЬ/2018 ДНІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ СВЯТА: День Конституції Республіки Маршалові Острови
1
ВТ
3
ЧТ
Річниця створення Ради Європи
5
СБ
9
СР
День Незалежності Республіки Парагвай
ПН
ЧТ
НД
ВТ
День Єдності Єменської Республіки
24 ЧТ
25 ПТ
День Республіки Азербайджан День перемоги демократичних сил у Федеративній Демократичній Республіці Ефіопія
День Конституції Королівства Норвегія
20 22
День Незалежності держави Еритрея
День Європи
14 17
День Проголошення унітарної держави у Республіці Камерун
День Конституції Республіки Польща
Річниця травневої революції в Аргентинській Республіці День Незалежності Йорданського Хашимітського Королівства
28 ПН
#11, травень 2018
63
ЗАПРОШУЕМО ВАС ПОРИНУТИ В СВІТ КРАСИ ТА ЗДОРОВ‘Я Кваліфіковані фахівці нашої клініки готові надати вам найкращі косметологічні та естетичні процедури Естетична косметологія обличчя (процедури зволоження, лікування проблемної та чутливої шкіри, очищення, пілінги, масажі)
Ін’єкційна косметологія: · Біоревіталізація · Плазмоліфтинг · Контурна пластика обличчя · 3-D-омолодження обличчя
Апаратна косметологія: · RF-ліфтинг обличчя та тіла · Елос-омолодження шкіри лиця · Безін‘єкційна мезотерапія · Лазерна епіляція волосся
Корекція фігури: · Усі види масажів · Огортання по тілу · Остеопатія
Естетична гінекологія: · Діагностика гінекологічних захворювань · Лікування захворювань сечостатевої системи · Лікування нетримання сечі у жінок · Інтимна контурна пластика
Догляд за руками і ногами: · Апаратний і класичний манікюр і педикюр
Догляд за волоссям: · Укладка · Фарбування · Стрижка · Лікування волосся
MAYAMI BEAUTY ESTHETIC вул. Січових стрільців, 42 м. Київ, Україна
+38 (099) 481 47 92 +39 (097) 720 45 14 instagram.com/mayami.com.ua facebook.com/mayami.com.ua