Fashion of Diplomacy #10 UKR

«Місія України у ХХІ столітті — відродження Європи. Це сьогодні відбувається саме тут і зараз»

ГАННА ГОПКО Народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради у закордонних справах.

GolfStream — справжній рай серед мальовничої заміської природи.

Центр зеленого туризму «GolfStream» є наймасштабнішим еко-об’єктом України.

+38 095 550 99 11 Україна, Київська обл., Макарівський р-н, с. Гавронщина KievGolfClub@gmail.com

Освоєння проекту було розпочато в 2008 році. З тих пір він займає привілейоване місце в індустрії спорту і відпочинку України. Чудовий Клубний Будинок з сучасною архітектурою і різноманітними локаціями, грандіозні гольф-поля світового рівня, Гольф Академія для всіх гравців, незалежно від віку та статі, дитячий оздоровчий табір, комфортні та елітні котеджі та апартаменти Golf Village. Все це — нова якість елітного відпочинку! Тут створено ідеальні умови для організації цікавого і насиченого відпочинку, проживання, навчання та гри в гольф для всієї родини.

СЛОВО РЕДАКТОРА: Щомісяця ми продовжуємо розвиватися. Нові рубрики в журналі, завдяки яким ви можете все більше дізнаватись потрібної та корисної інформації, нові проекти у мас-медіа, які дають змогу максимально розкрити позитивну складову нашого сьогодення...

28 квітня ми проводимо мало не перший в історії незалежної України дипломатичний гольф-турнір, головною метою якого є зміцнення довіри і співпраці між різними країнами за допомогою спорту. Ми працюємо та не зупиняємося, чого щиро зичимо і вам. З повагою, головний редактор «Fashion of Diplomacy» Анна Авраменко

«Fashion of Diplomacy» №10 Головний редактор — Анна Авраменко Голова наглядової ради — Ірина Резнік Випускаючий редактор — Ольга Максименко Комерційний директор — Тетяна Боровікова Над номером працювали: Ігор Скрипник, Олег Янченко, Аліна Архипова, Наталія Затишна, Катерина Жмуд, Артем Шульга Літературні редактори — Наталіна Зелінська, Наталія Германович Переклад матеріалів — Аксінья Сінько Фотограф — Євгеній Затишний Додатково фотоматеріали надані: джерело Google, www.freepik.com, www.thenounproject.com З питань розміщення реклами: +38 /044/ 228 06 48; +38 /094/ 828 06 48 Адреса редакції: м. Київ, пр-кт Степана Бандери, буд 21, оф 521. info@fashion-diplomacy.com www.fashion-diplomacy.com Видавець — ТОВ «АМЕДІА КОМПАНІ» Друк — ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг» Тираж — 5 000 примірників Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 22712-12612Р від 30.05.2017р. Редакція журналу не несе відповідальності за стилістику та достовірність інформації, що міститься в рекламних матеріалах. Відповідальність за достовірність фактів, власних імен несуть автори публікацій. Думка видавництва та редакції може не збігатися з точкою зору авторів опублікованих у журналі матеріалів. Повне або часткове використання матеріалів можливе з письмової згоди редакції та з покликанням на журнал. Усі матеріали охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права».

СПІЛЬНИЙ РАДІО ПРОЕКТ

Реальні історії успіху та практичні поради від тих, хто не зупинився на півдорозі! Відомі люди, що знають, як не лише заробити перший мільйон, а й примножити його та досягти вершини успіху! Щопонеділка о 1900 наживо в ефірі людина на мільйон з Натою Герман та Віталіем Кедо

КОЖЕН З НАС

7

ЧИТАЙТЕ У НОМЕРІ:

8

НОВА УКРАЇНА ВІДПОВІДАЄ ІНТЕРЕСАМ ТУРЕЧЧИНИ

БРИТАНСЬКІ ІНВЕСТИЦІЇ — ЯК СТВОРЮВАЛАСЯ ВАЖКА ПРОМИСЛОВІСТЬ В УКРАЇНІ

16 ІРИНА ВЕРЕЩУК — ДЕРЖАВА ПОВИННА ТРИМАТИ ФОРПОСТ І НЕ ЗМІНЮВАТИ ЩОДНЯ СВОЇХ СТРАТЕГІЙ

28 ГАННА ГОПКО — ЧОМУ ТА ЯК УКРАЇНА СТАНЕ ЛІДЕРОМ СХІДНОЇ ЄВРОПИ У 2028 РОЦІ

12 ОЛЕГ ФЕШОВЕЦЬ — ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО КНИЖКОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

22 ЛІ ЯНГ-ГУ — МИ РОЗВИВАЄМО СПІВПРАЦЮ В УСІХ СФЕРАХ

34

40

ОЛЕКСАНДР ЗЛОТНИК — ДЕ ВИХОВУЮТЬ ЗІРОК УКРАЇНСЬКОЇ ЕСТРАДИ

ІРИНА БУРДИЛЯК — ОСОБЛИВОСТІ ЖІНОЧОГО ДРЕС-КОДУ В ІСЛАМСЬКІЙ КРАЇНІ

48

44 НАТАЛІЯ КАРУК — СПІЛКУЙСЯ МОВОЮ СВОГО СТИЛЮ

52

ГАННА КРИСЮК — МИ ВСІ ХОЧЕМ ЩОБ УКРАЇНА СТАЛА ЦИВІЛІЗОВАНОЮ ДЕРЖАВОЮ

56 НАЙПРЕСТИЖНІША ПРЕМІЯ «ЛЮДИНА РОКУ-2018» — КИМ МОЖЕ ПИШАТИСЯ УКРАЇНА ЦЬОГОРІЧ

ДИПЛОМАТИЧНИЙ КАЛЕНДАР

62

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

ЗАВОД АНГЛІЙЦЯ ДЖОНА ЮЗА — ПЕРВІСТОК УКРАЇНСЬКОЇ МЕТАЛУРГІЇ

Англійський підприємницький капітал був першим за часом діяльності в Україні і пов’язаний з особою Джона Джеймса Юза, засновника сучасного обласного центру України — міста Донецьк. Саме Юзівський завод «Новоросійського товариства кам’яновугільного, залізного і рейкового виробництва», створеного в Лондоні 1869 року, дав назву заводському селищу — Юзівка, яке згодом переросло в місто. У 1924 році Юзівка отримала назву Сталіно, а у 1961 році місто перейменовали на Донецьк. Збереглися унікальні фото заводу Джона Юза (з 2012 р. — ЗАТ «Донецьк сталь»). Д. Юз (1814–1889), уродженець міста Мертир-Тидвіл, син інженера-металурга. У 1860 р. Юз став директором Мільвольського залізопрокатного заводу, що виготовляв броню для обшивки кораблів. Імперський уряд запропонував Юзу побудувати на Півдні Росії завод з виробництва залізничних рейок. Джон Юз їде до Донбасу, оглядає та вивчає місцевість і приймає рішення про будівництво серед пустельного степу заводу. 29 травня 1869 р. в Лондоні прийнято статут Товариства, випущено 6000 акцій у 50 фунтів стерлінгів кожна, що складає капітал товариства у 3000 тис. фунтів стерлінгів (1 фунт — 9 руб. 46 коп.). Акціонерами товариства стали добре відомі у Великобританії залізничні ділки, фабриканти зброї, інженери. Директорами-розпорядниками призначені Джон Юз і Джон Вірет Гуч.

10

#10, квітень 2018

Проект нового заводу розробили в Англії. У 1870 р. у Таганрозький порт прибули вісім пароплавів з Південного Уельсу з усіма устаткуванням для доменного заводу. З порту до місця будівництва на річці Кальміус котли і машини для заводу перевозили візками по степових шляхах довгорогі воли через осінню непролазну грязюку. Разом з устаткуванням з Англії прибули близько сотні інженерів і робітників, серед яких і першокласний металург Річардс. Перший чавун дала домна, задута 24 січня 1872 р. У 1873 р. запрацював рейковий завод. У 1879 р. розпочали виробництво марганцевого чавуну і отримали першу плавку мартенівської сталі. У 1880-ті роки Юзівський завод стає найбільшим серед заводів такого класу в імперії. Джон Юз переселився до України разом з родиною, «згодом полюбив свою нову Вітчизну і щиросердно бажав їй промислових успіхів», — писали дослідники життя Д. Юза. Гірничий інженер Мевіус залишив свої враження від перебування на заводі Юза: «Враження, що справляє цей розлогий завод з його залізницями, численними трубами, масою різних печей, горами вугілля, коксу, руди, чавуну й заліза різних видів, дуже грандіозне, особливо, коли згадую, що двадцять років тому тут було цілком порожньо...». Юзівський завод, велике капіталістичне підприємство

ДЖОН ЮЗ І НОВОРОСІЙСЬКЕ ТОВАРИСТВО КАМ’ЯНОВУГІЛЬНОГО, ЗАЛІЗНОГО І РЕЙКОВОГО ВИРОБНИЦТВА. 1869 Р., ЮЗІВСЬКИЙ ЗАВОД

Юзівський завод. Доменні Печі

Панорама Юзівського заводу

Джон Юз (1814–1889) засновник товариства і директор Юзівського заводу

Юзівський завод. Доменні Печі

Експозиція Новоросійського товариства на виставці у Нижньому Новгороді, 1896 Рудник «Ветка». Шахта №8

Рудник «Смолянинівська проходка»

УКРАЇНА АНГЛІЯ:

Розвантаження вагонеток на естакаді рудника

Експозиція Новоросійського товариства на виставці в Катеринославі, 1910 Акція Новоросійської компанії. Лондон, 1910

ІСТОРІЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН, КІН. XIX ПОЧ. XX СТОЛІТТЯ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ ІМЕНІ Д.І. ЯВОРНИЦЬКОГО Експозиція Новоросійського товариства на виставці в Катеринославі, 1910

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА комбінованого типу, велике навіть для європейських масштабів і єдине на той час у Донбасі, де працювало майже сім тисяч робітників, приносив значні прибутки його власникам. На рік смерті Д. Юза — 1889 — його особистий статок перевищував 10 млн. рублів. Грандіозні плани Д. Юза з розвитку підприємства втілювали його сини — Джон і Айвер. Молоді Юзи вирішували житлові проблеми робітників, перенесли з Англії на заводські майданчики футбол, улаштували іподром для перегонів, влаштовували робітникам розваги під час свят. Найвідоміший витвір Юзівського заводу — «Пальма Мерцалова», викувана у 1895 році зі стальної рейки ковалем Олексієм Мерцаловим, експонувалася на багатьох виставках, в тому числі і на Міжнародній виставці у Парижі 1900 р., де була здобула Гран-Прі. Зображення пальми прикрашає герб міста Донецька. Другим сімейним бізнесом англійців було акціонерне товариство Джона Грієвза, створене в 1899 році в Брюсселі. Товариство «Грієвз Джон і Ко» побудувало в Бердянську заводи землеробних машин і знарядь. У кінці ХІХ ст. компанія з виробництва сільськогосподарських машин вважалась найбільшою в Європі. Сьогодні це ПАТ «Бердянські жатки» (Запорізька область). Землеробні машини та знаряддя виготовляв і завод Олександрівської машинобудівної компанії, створеної у 1889 році з правлінням у Лондоні, а її завод був у м. Олександрівськ (тепер м. Запоріжжя) Катеринославської губернії. Британський підданий Ф. Бійчкрафт у 1899 році заснував Товариство Російських кам’яновугільних копалень з капіталом у 360000 фун-

Джон Грієвз (1845-1923), інженер і британський віце-консул у Бердянську, управитель компанії «Джон Грієвз і Ко»

тів стерлінгів для діяльності у Слов’яносербському повіті Катеринославської губернії.

175000 фунтів стерлінгів налічував капітал Англо-Російського товариства борошномельних млинів, створеного у 1899 р. Товариство придбало млини В. Фаста в Катеринославі (тепер м. Дніпро), вело торгівлю продуктами виробництва в Імперії та за кордоном. За матеріалами Першого загального перепису населення Російської імперії (1897 р.), в Катеринославській губернії мешкало 344 підданих Великобританії. Переважна більшість мешкали у повітах губернії — 327 осіб і лише 17 осіб — у містах губернії: у Маріуполі — 9, Катеринославі — 2, Луганську — 2. У губернії було відкрито і працювало Віце-Консульство Великої Британії, розташоване в місті Маріуполі. У 1913 р. віце-консулом був Вільгельм Вальтон. Дмитро Піркл, співавтор проекту «Іноземні інвестиції в Україну. Кінець ХІХ — поч. ХХ ст.» Валентина Лазебник, зав. відділом Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького

Експозиція Новоросійського товариства на виставці в Катеринославі, 1910

12

#10, квітень 2018

ПЕРЕД ВИХОДОМ

Спільні відносні переваги, які можуть бути корисними для обох сторін. Однакові підходи до вирішення багатьох міжнародних проблем. 26 років плідної співпраці. Принципова підтримка територіальної цілісності України — ці важливі аспекти, ексклюзивно для FD, висвітлює Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Туреччина в Україні Йонет Джан Тезель.

НОВА УКРАЇНА ВІДПОВІДАЄ ІНТЕРЕСАМ ТУРЕЧЧИНИ! Будь ласка, розкажіть нам про початок двосторонньої співпраці між нашими країнами.

Фото: Олександр Кондратенко

Туреччина і Україна — сусіди по Чорному морю. Населення наших країн разом становить 120 мільйонів осіб. Кожна з двох країн має відносні переваги, які можуть бути корисними для іншої сторони. Ми маємо однакові підходи до багатьох міжнародних питань. Туреччина рішуче підтримує процес реформ в Україні та її територіальну цілісність. Ми — одна з перших країн, яка визнала незалежність України. Ми також маємо історичні зв’язки. Завдяки всім цим причинам, ми маємо дуже добре підґрунтя для двосторонньої співпраці. Я припускаю, що нам ще треба працювати для того, щоб реалізувати наявний великий потенціал. Але життя йде вперед, і політична воля як ключовий чинник існує. Наші Президенти разом з Міністрами щороку зустрічаються у рамках Стратегічної ради високого рівня.

Що Ви можете визначити як пріоритети політичної співпраці між Туреччиною та Україною? Туреччина підтримує добре реформовану незалежну Україну, яка твердо стоїть на ногах, вільну країну, яка втілює демократичні прагнення свого народу. Інтеграція України до Європи і трансатлантичних інституцій — це вибір, який ми поважаємо і підтримуємо. Ми хочемо бачити єди-

ну, інклюзивну Україну з непорушною територіальною цілісністю, включаючи Крим. Для нас це пріоритет. Що стосується ситуації з Кримом, нас також хвилює ситуація з кримськими татарами та іншими кримчанами, які мають серйозні труднощі. Це ті питання, з яких ми співпрацюємо політично. Ми також хочемо зберегти Чорне море як територію співпраці, а не суперництва. У цьому регіоні багато безпрограшних можливостей. Наші Міністерства закордонних справ та інші міністерства проводять зустрічі на різних рівнях заради розвитку нашої співпраці. Взаємодоповнення, що існує між нашими країнами, робить співпрацю та спільну роботу дуже логічними та взаємовигідними. Коли зустрічаються наші високопосадовці, піднімається досить багато регіональних і міжнародних питань, як це й повинно бути між стратегічними партнерами.

Що може бути запропоновано бізнесу з Вашої країни в Україні? Турецький бізнес в Україні поділяє віру нашого Уряду в майбутнє України. Завдяки своєму підприємницькому досвіду він може запропонувати якісну продукцію та послуги за конкурентними цінами. Саме тому, незважаючи на проблеми, багато компаній залишилися в Україні. Тут також є позитивні зміни у бізнес-кліматі. Але не все настільки безпроблемно, деякі старі звички та практика все ще залишились. Багато скарг турецьких компаній стосуються саме #10, квітень 2018

15

ПЕРЕД ВИХОДОМ адміністративної та юридичної практики, що викликають подив. Те, чого вони хочуть — це не привілеї, вони хочуть лише чесних конкурентних умов та можливості вжити правових заходів, коли з ними вчинили несправедливо. Коли деякі з них стикаються з проблемами, про це стає відомо, і це відштовхує потенційних інвесторів з Туреччини. Я шукаю позитивні випадки, щоб навести їх як приклад, і радію, коли знаходжу їх. Але я також дізнаюся і про негативні випадки. Я знаю, що українська влада намагається змінити це. Можливо, для зміни деяких речей потрібно більше часу, але кожна затримка — це втрата для нинішнього покоління. Швидкі, кардинальні зміни заради забезпечення чесної конкуренції не завжди легкі, але вони необхідні. Великому українському бізнесу потрібно мати більше впевненості. Турецькі компанії можуть стати їх партнерами для того, щоб вони стали відомими у світі. Повний потенціал України можна буде реалізувати, коли чесна конкуренція стане єдиним правилом гри.

Як би Ви оцінили гуманітарну співпрацю між нашими країнами? Туреччина надавала і надає допомогу Україні через ТІКА — Турецьке агентство співпраці й координації, — яке активно працювало і працює у багатьох частинах України. На жаль, вони не працюють у Криму після анексії. Протягом останніх років офіс ТІКА у Києві надав підтримку близько 400 проектам по всій Україні: від гуманітарної допомоги, до охорони здоров’я, розвитку інфраструктури, санітарії, освіти, тощо. Наша стурбованість щодо ситуації з кримськими татарами є однією з моїх нагальних тем у Посольстві. На жаль, після незаконної анексії наш доступ до Криму ускладнився. Водночас ми надаємо допомогу кримським татарам на материковій частині, відповідно до прохань Уряду України. Тема гуманітарної допомоги, особливо переміщеним особам, також піднімалася на щорічних стратегічних зустрічах наших Президентів. Туреччина надаватиме допомогу у цій сфері.

Культурні зв’язки між Туреччиною та Україною також дуже важливі; у 20 столітті про історичну та культурну історію трохи забули. Я хочу більшою мірою підняти на поверхню в Україні нашу спільну культурну та історичну спадщину, включаючи замки, артефакти, тощо, які належать ще до османсько-турецького періоду. На щастя, зараз ми маємо додаткові можливості — Інститут Юнуса Емре, що є подібним до Гете-Інституту та Британської Ради, нещодавно відкрив офіс у центрі Києва, на вулиці Пушкінській 28. Цей культурний центр — чудове місце для розвитку турецько-українських культурних зв’язків. Вони вже відкрили курси турецької мови на різних рівнях. На жаль, раніше, коли такої законної культурної установи під патронатом Посольства ще не було, були активними деякі групи, які претендували на те, що вони представляють турецьку культуру. Для українців, які хочуть отримати належне викладання турецької мови і законні сертифікати, і які хочуть дізнатися більше про культуру та історію Туреччини, Інститут Юнуса Емре — найвідповідніша установа. Вони також співпрацюють з українськими університетами, у тому числі й у напрямі викладання турецької мови.

Як би Ви оцінили інвестиції турецького бізнесу в економіку України? Турецькі інвестиції значно нижчі тих, якими вони могли б бути. Ми маємо великих інвесторів у сферах телекомунікацій та інфраструктури. Але бажано, щоб їх було більше, і це можливо. Я думаю, що для залучення нових інвестицій насамперед треба вирішити проблеми нинішніх інвесторів і компаній. Вирішення довготривалих проблем матиме позитивний хвильовий ефект, який покаже, що нова Україна дійсно формується. Як я намагався сказати у своїй відповіді на третє запитання, турецький бізнес хоче лише нормального бізнес-клімату в Україні. Відносні переваги та взаємодоповнення наших економік, наша близькість, обізнаність та бажання Уряду

Фото: Олександр Кондратенко

ПЕРЕД ВИХОДОМ

України залучати інвестиції сукупно сприяють великим можливостям у бізнесі з обох боків.

Які Ваші перші враження від України та українців? Відверто кажучи, я не дуже багато знав про Україну й українців. Але коли людина знайомиться з ними, важко не полюбити цю країну та її народ. Українці — практичні люди. У своїй більшості вони скромні. Як і в будь-якому суспільстві, українці мають різні погляди та різні можливості. Але перважно вони толерантні. Вони відкриті і не мають забобонів, як дехто в Європі. Політичні і соціально-економічні умови завжди впливають на суспільство і чинять тиск на людей. Але, у кінцевому рахунку, ядро українського суспільства дуже привабливе. Це ядро присутнє скрізь. Що стосується самої України: я знаю, що це кліше, але перше, що можна сказати про Україну — це її потенціал, включаючи її людські ресурси. Я також переконаний, що історія була несправедливою до України. Зараз є шанс змінити це.

Чи багато Ви подорожуєте Україною? На жаль, я небагато подорожував Україною, і шкодую про це. Я відвідав великі міста, але недостатньо відкрив для себе сільську місцевість. І на жаль, я не зміг побачити Крим.

Що Вам найбільше подобається у нашій країні? Це складне питання; не хочеться бути несправедливим щодо багатьох добрих речей. Мені подобається загальний настрій по всій країні, дух впевненості у людей, незважаючи на виклики і труднощі, відсутність панічних настроїв. Звичайно, це проблематично, якщо заходити дуже далеко у випадку окремих осіб. Я хотів би бачити у таких людей більше оптимізму та ентузіазму, більшу віру у себе та свою країну і більшу готовність працювати заради цієї мети.

Зараз Україна переживає тяжкі часи. Що Ви хотіли б побажати читачам нашого журналу? Крім миру, який є моїм першим побажанням, я бажаю вищих політичних, економічних і соціальних стандартів. Цього можна досягти завдяки добрій управлінській практиці. Я бажаю Україні конкретних можливостей для реалізації її великого потенціалу. А ці можливості знаходяться у межах досяжного: треба лише скористатися ними повною мірою. Я бажаю успіхів у побудові нової України. Така нова Україна також відповідає нашим інтересам. Інформацію надано Посольством Туреччини в Україні. #10, квітень 2018

17

МІЖНАРОДНИЙ ВЕКТОР «Українці приречені на успіх. Якою жертвою, ціною і коли це трапиться — залежить від нас»

«Нам потрібний свій власний, український Ілон Маск», — Ірина Верещук Україні потрібна стратегія власного розвитку. Країна має величезний потенціал. Куди його спрямувати та як досягти успіху, вивчають учасники Міжнародного центру балтійсько-чорноморських досліджень та консенсусних практик. Про те, чим займається центр та яке місце України у світі, говоримо із його президентом Іриною Верещук. Чим займається Центр?

— Ми створили міжнародну платформу. У нас є Рада головних старійшин, до якої входить 15 президентів нашого балтійсько-чорноморського простору. Вирішили, що будемо відкриті й для Росії. Але для Росії такої, яка буде готова працювати інституційно та демократично змінюватись. Не агресивно, не через танки і зброю, а через дипломатію й спільні проекти. Ядро центру — це Станіслав Шушкевич (Білорусь), Геннадій Бурбуліс (Росія) та Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко (Україна). Як бачите, серед цього ядра — троє людей-підписантів Біловезької угоди, яка фактично засвідчила юридичний розпад Радянського Союзу. Тому вважаю, що саме з цього часу починається відлік незалежної України. Ми маємо шанс для побудови нового життя у пошуках діалогу і миру. І саме тому основне гасло нашого Центру — «Через діалог — до миру і довіри».

Яке головне завдання ставить перед собою Центр?

— Здавалося б, ми розмовляємо однією мовою — усі переходимо на англійську і спокійно говоримо. Але це різне відчуття тих самих слів. Ми поставили мету створити передумови для діалогу. Зараз говорять гармати. І ми вирішили: що гучніше звучатиме з нашої платформи кожна людина, тим тихшими будуть звуки гармат. Формуємо таку платформу, розуміючи, що жертва нині не лише Україна. Від санкцій потерпають усі. Вирішити проблему лише в Україні не вдасться. Нам треба було вийти на міжнародний балтійсько-чорноморський рівень. Бо Західна Європа — це зовсім інший світ. Навіть у самій Європі кажуть, що вони на різних швидкостях розвиваються. Ми все це передбачили і зрозуміли, що якщо зараз цього не створимо, то не буде результату в май-

бутньому. А так зможемо не допускати таких конфліктів, як, наприклад, нині щодо історичних пам’яток.

Як це практично має реалізовуватись?

— Фактично це виглядає так: я сказала про нашу Раду старійшин, а наступним органом є Рада експертів. Ми беремо квінтесенцію, яку нам надають ці авторитетні люди, разом з викладачами, інтелігентами, опініонмейкерами, експертами. Напрацьовуємо матеріал, який потім представляємо, наприклад, урядам, прем’єр-міністрам чи президентам як матеріал до роздумів і до можливого прийняття рішень. Бо, наприклад, не все може сказати чинний Президент. Ця платформа покликана допомогти знайти рішення, які будуть прийнятними для всіх.

Назвіть найбільш глобальні виклики, які стоять перед нашою країною?

— Внутрішні чи зовнішні? З внутрішніх головний — наша демографічна криза. Коли люди мільйонами виїздять, коли дітей народжується набагато менше, ніж старішає населення. На одного працівника вже не два пенсіонери. І щодня маліємо на одного професора, лікаря. Бо всі вони їдуть за кордон. Займаються там підняттям економіки замість того, щоб дати шанс Україні. А зовнішній виклик — це відсутність стратегічного бачення, куди рухатись. Наприклад: офіційна стратегія держави стверджує, що напрям руху в ЄС і НАТО. Офіційна стратегія ЄС і НАТО така: «Ми не можемо прийняти Україну і не приймемо ні сьогодні, ні завтра, ні післязавтра». Просто дратувати Росію наміром вступу до НАТО — вже не смішно й не цікаво. Для чого розповідати, що проведемо референдум , як нас нікуди не беруть? І коли чітко кажуть: «Не йдете ви до НАТО», то який сенс проситись? #10, квітень 2018

19

МІЖНАРОДНИЙ ВЕКТОР Держава повинна тримати форпост і не змінювати щодня своїх стратегій. Ми не бізнес-утворення, яке може змінити свою тактику, бренд, і таким чином стати іншими.

Як тоді бути в цій ситуації?

— Ми зрозуміли, що можемо допомогти нашій державі. Вивчили ситуацію, «чому нас не беруть до НАТО». Зрозуміли, що це не відповідь і що це не серйозно, якщо нам кажуть: «У вас війна на сході, тому вас не беруть до НАТО». Вихід — повинні вибудувати співпрацю із США. Це країна, яка готова підтримувати демократичні процеси. І неважливо, хто буде президентом Америки. Річ у тім, що це — Америка. Протягом понад чверті століття ми постійно відчуваємо підтримку цієї держави. США зацікавлені нами як партнерами, нехай не стратегічними.

Тобто, наш вектор зовнішньої політики має бути направлений на США?

— Ми повинні шукати в Сполучених Штатах Америки партнера, який допоможе інституційно. Бо, як бачимо, мільярди вливань нічого не дають. Тому варто виробити стратегію, у якій основним пріоритетом визначити США як країну-партнера, яка допомагатиме змінюватись. Варто визначити собі партнером також ЄС. І обов’язково ця платфор ма, яку

20

#10, квітень 2018

ми маємо створити з нашими найближчими сусідами Балтійсько-Чорноморського альянсу: Польщею, Чехією, Румунією, Угорщиною, Молдовою, Білоруссю, Грузією. Україна приблизно на однаковому рівні розвитку з цими країнами, тому зможемо підтягнутися безболісно, якщо почнемо зміни. Також слід виробити політику добросусідства: визначити,що ми вважаємо добросусідством, що ставимо червоною межею і ніколи не будемо вважати добросусідством, і пояснити це нашим партнерам, сусідам.

Де б мало бути місце України на міжнародній арені?

— Ніхто з експертів не візьметься сказати, що буде за п’ять років. Ніхто не знає, як буде розвиватись війна. Враховуючи нашу економічну й демографічну ситуацію, найкраще шукати своє місце серед партнерів і держав, які є найближчими до нас. Не сподіваючись на великі профіти.

МІЖНАРОДНИЙ ВЕКТОР Над брендом треба працювати. Але якщо ми над своїм брендом не працюємо, то за нас це робить наш «товариш, друг і брат» — Російська Федерація, настільки заполонивши інформаційний простір, що починаємо казати: «Україна», а у відповідь: «Ммм… Україна… Сумнівно, що ви щось зробите».

Нам треба це виправляти.

— Це перше, що треба робити. Потрібно пояснити, що українці — нормальні європейці, що у нас дійсно не вбивають на вулицях, як оце все розписують, що у нас можна провести Євробачення і нікого не вб’ють. Ці речі дуже знакові. Ми даємо собі набагато вищі оцінки, ніж нас оцінюють зовні. Бо після 2014 року, після Революції, це був такий неймовірний стрибок, коли, куди б не приїхали, всі знають Україну. Я тоді була на молитовному сніданку у президента США. Не треба було нікому пояснювати, яку країну ми представляємо. Навіть з Африки всі знали: «О! Україна! Та ви такі круті! У вас така сила духу! Ми тут про вас говоримо». І це був дуже сильний сплеск. Зараз ми почали його втрачати. Ще не до кінця, але втрачаємо. Необхідна системна робота над «нашим візерунком у світі», як кажуть поляки.

Ви кажете «Нам не треба до НАТО чи ЄС, щоб стати щасливими». Якою має бути українська мрія?

— Для мене, навіяно останніми подіями, — це наш український Ілон Маск. І він запускає мобільний космодром, який ми винайшли і стали єдиними у світі носіями цих технологій. Адже усе для цього є. Україна космічна держава і втрачає цей потенціал з кожним днем. А з запуском Falcon Heavy взагалі втрачає це в геометричній прогресії — а всі радіють! Наша українська мрія — це те, що ми бачимо в майбутньому. Не сьогодні. Бо сьогодні все сіре. Не в минулому. Бо в минулому лише біль, страждання і сльози. Ми занадто консервативні. Нам треба мрію, яка нас всіх об’єднає... У нас дуже великий потенціал у людей. Я вірю в це. Просто з кожним роком все більше людей зневірюються і їдуть з країни. І ось цей бренд загублених у просторі й часі українців є дуже негативним. В Америці кажуть: «Він з України? У нього коріння українське? Але він вже наш, громадянин Америки». І шкода. Він

потім приїздить і каже про це: «Я ж звідси, я Степан Возняк». А поїхав туди: «Я Стів, я мільярдер». От чого нам не вистачає: вчепитися зубами за таких людей створити їм оази.

Якими перемогами можемо пишатися?

— Найперше, маємо сталу перемогу у спорті і це вже бренд. Коли кажемо: «Україна», у відповідь: «Кличко, Клочкова, Шевченко». Зараз уже — Усик, сестри Музичук, Світоліна. По-друге, маємо нашу самобутню культуру. Я зараз кажу про модні тренди. Наприклад, вишиванка стала нашим брендом. У Нью-Йорку на фешн-вік були наші вишиванки. І найважливіша перемога — Майдан. Маємо певну внутрішню потребу до цієї козаччини. Бо ми не терпимо диктатури, у нас є потяг до демократії. Ми носії демократичного коду.

Яке головне завдання для України на цей рік?

— Не скотитися у новий Майдан. Я вважаю, це буде абсолютно болісно і абсолютно непотрібно. Цим скористаються тільки наші вороги. Такого допустити не можна. Тут уже всі мають включитися. Ми маємо зараз зупинитися, зрозуміти, що процес іде і він вже незворотній. Слід дотримуватись узятих зобов’язань, правила єдині для всіх. Ми приречені на успіх. Просто коли і як? Якою жертвою, ціною і коли це трапиться — залежить від нас. Ні від кого більше. Бесіду вела Анна КОРОЛЬ #10, квітень 2018

21

ЮРИДИЧНИЙ ВЕКТОР

ЯКІ ОСНОВНІ УМОВИ ПОТРІБНО ВРАХУВАТИ КОМПАНІЇ-НЕРЕЗИДЕНТУ, ЯКА ПЛАНУЄ РОЗПОЧАТИ СВОЮ ДІЯЛЬНІСТЬ НА УКРАЇНСЬКОМУ РИНКУ Коли компанія-нерезидент планує здійснювати діяльність в Україні, то є декілька напрямів, які потрібно вивчати та враховувати. Організація роботи в правовому полі потребує уваги в декількох основних аспектах. По-перше, це — організаційно-правова форма, за якою компанія працюватиме в Україні. Вибір організаційно-правової форми визначається з урахуванням певних критеріїв: об’ємів реалізації та виробництва, запланованого штату працівників, статусу засновників, наявності інвестиційного капіталу тощо. В Україні важливим моментом є прорахування податкового навантаження. Оскільки українське податкове навантаження є не малим, то компанія-нерезидент має такі показники прорахувати у фінансовій частині бізнес-плану. Наприклад, податкове навантаження на заробітну плату, на одну штатну одиницю складає 38,5 %, податок на прибуток для компанії, яка є великим платником податків складає 18 % та додатково 20 % ПДВ. Вибір організаційно-правової форми залежить від потенційного розміру податкового навантаження, інвестор розуміє свою витратну частину та зможе прорахувати розмір потенційних вкладень. По-друге, перед тим як розпочинати роботу на українському на ринку, необхідно вивчити низку регуляторних актів, які впорядковують безпосередньо сферу діяльності та суміжні. Наприклад, якщо в Україні закордонний виробник молочної продукції має бажання здійснювати виробництво, то, відповідно, необхідно вивчити регуляторні акти з даної сфери та суміжних з нею і прийняти для себе рішення – чи є прийнятними для діяльності такі умови та чи готове підприємство їх дотримуватись. По-третє, не потрібно забувати і про необхідність отримання дозвільної документації. Якщо для прикладу обрати харчову промисловість, то в Україні сировина, що використовується для виробництва продуктів має пройти певний етап сертифікації, аналогічний принцип контролю за якістю харчової промисловості закладений і законодавстві європейських країн. Фактично, кожен з етапів виробництва має пройти певні регуляторні процедури та відповідати показникам якості: походження сировини, виробництво, отримання готової продукції. Зарегульованість харчового виробництва — це не лише українська тенденція, але й світова.

22

#10, квітень 2018

Також важливо враховувати, чи буде вироблятися продукція згідно українських технологічних стандартів. Якщо «ні», то є законодавчо дозволена можливість розробити власні технічні умови, зареєструвати їх в Україні та працювати згідно цих умов, при умові, що вони не будуть суперечити нормам права України. Після вивчення регуляторних актів з’явиться розуміння, наскільки українські умови ведення бізнесу, є, на загал, прийнятними, після чого стане зрозумілим, на скільки показників бізнес-ідея є потенційною до реалізації. По-четверте, питання щодо розміщення потужностей є не менш важливим. Регіональне розташування потужностей залежить не тільки від промислових потреб, але й від фінансових можливостей. Наприклад, земельні ділянки у Київській області коштують дорожче, ніж наприклад, у Житомирській, і не тільки в контексті придбання, але й оренди. Та сама ситуація і з трудовими ресурсами. Знову ж таки, маємо опиратися на показники із бізнес-плану та вирішувати, де розміщувати потужності, можливо їх необхідно диференціювати. Після визначення місця розміщення потужностей, постає необхідність у відповідному їх зведенні. Необхідно буде вивчити будівельні норми та стандарти — для розуміння регуляторних умов та врахувати їх при формуванні витратної частини. Практично, коли в Україні інвестор планує розпочинати свою роботу, то здійснює діяльність відповідно до власних технологічних умов, які не тільки відповідають стандартизованим процесам й потребам в Україні, але й перевищують їх. Чому? Тому, що Україна має потребу у подібних виробництвах й тому закордонним інвесторам, насправді, тут легше, ніж українським виробникам. Наприклад, в Україні існують певні програми, націлені на виділ земельних ділянок під певні проекти. Наразі Верховна Рада України працює у контексті змін законодавчого поля для інвесторів. Тобто, є розуміння — якщо інвесторам не комфортно, умови мають змінюватися на їхню користь. Приймається низка законодавчих актів для поліпшення згаданих умов. Приміром, нещодавно було прийнято закон, згідно якого інвестори, що мають капітал понад 100 тисяч євро, можуть отримувати дозвіл на проживання в Україні без обмежень. По-п’яте, не слід забувати ще й про захист

інтелектуальної власності. Із чим доводиться стикатися нерезидентам, коли починають здійснювати діяльність в Україні, або тільки досліджувати кон’юнктуру ринку? Виникає необхідність у реєстрації прав інтелектуальної власності у нашій країні. Це — перший момент. Другий момент — це наявність торгових марок та брендів на ринку, які є занадто схожими та подібними. Щоправда, здебільшого це стосується не закордонного бізнесу в Україні, а українського бізнесу за кордоном. Звісно ж, така неприємна ситуація призводить до судових тяганин та інших затратних процедур. Отже, при територіальному розширенні бізнесу потрібно враховувати декілька моментів — визначення організаційної структури, планування фінансового навантаження, вивчення регуляторних актів, дослідження географії місця розташування потужностей та захист прав інтелектуальної власності. Це те, з чого ми рекомендуємо почати нерезиденту на українському ринку.

БІЗНЕС В УКРАЇНІ

Львівське видавництво «Астролябія» є одним із впливових інтелектуальних гравців на вітчизняному книжковому ринку. Підбір авторів, з якими знайомить українського читача, не може не здивувати. Це й Фрідріх Ніцше, й Джон Рональд Руел Толкієн, й Джозеф Конрад, й давній англосаксонський епос «Беовульф», й підручник з ведення партизанської війни швейцарського професійного військовика Ганса фон Даха, що користується неабияким попитом у країнах Європи та Північної Америки. Це специфічні книги та особливі автори, яких важко кваліфікувати як націлених на широке читацьке коло. Але вони таки продаються, й продаються добре. У чому ж таємниця такого успіху? Про це, а також про перспективи українського книговидання ми говоримо із очільником цього видавництва Олегом Фешовцем. Розкажіть, будь ласка, як почався Ваш видавничий проект і що саме надихнуло Вас на його створення? Якоїсь особливої, свідомої настанови стати видавцем у мене первинно не було. Шукав себе в археології, історії, філософії, а власне у видавничий бізнес зайшов мало чи не випадково. Напевно, основним поштовхом стала готовність брати на себе відповідальність за те, що діється довкола. Так, працюючи на посаді заступника декана філософського факультету Львівського університету, розробляючи курс за курсом із модерної західної філософії, гостро відчув брак українських перекладів

24

#10, квітень 2018

підставових текстів. Тому й ініціював створення Фонду «Філософський проект», взявся за декількох, найнеобхідніших, на мою думку, авторів, знайшов кошти, домовився із виконавцями. Однак слабкою ланкою виявилось видавництво, що підрядилося до цих проектів. Тому вирішив створити видавництво, щоб надалі контролювати реалізацію видавничої програми фонду. Якийсь час поєднував викладацьку діяльність із видавничою, та згодом це робити стало вже важко, необхідно було визначатися. Вибрав на користь видавництва. Тобто, якщо підсумувати, — це просто частина власного індивідуаційного шляху, і чи останній, цілевий його відрізок, покаже час.

БІЗНЕС В УКРАЇНІ Ви здійснили переклад праці «Тотальний Опір» Ганса фон Даха. Вас до цього підштовхнули події в Україні, які почалися навесні 2014 року? Ні, не події 2014 року, а передбачення цих подій. Спостерігаючи за політикою наших еліт, що систематично відкладали «на потім» вирішення важливих внутрішньо- та зовнішньополітичних проблем, а також за синхронними до такої поведінки еліт ескапізмом та пацифізмом наших громадян, почав усвідомлювати, що колись ці невирішені політичні проблеми та загальна демобілізація спровокують агресію. Війна стала виглядати лише питанням часу. Але в інтелектуала-видавця є обмежений арсенал впливу. Це зазвичай — слово, текст, книга. Тому 2008 року, спільно з вузьким колом близьких друзів, вирішили заснувати Львівський мілітарний альманах «Цитаделя», аби хоч якось «поправити мізки» нашим співвітчизникам. Очевидно, що 10 років тому навряд чи можна було дозволити собі видавати фахову військову літературу. Публікації здебільшого стосувалися історії воєн та військової справи. Та, як наполягає Ямамото Цунетомо, «хай би як гарно ти не написав, ти не знаєшся на військовій справі, тож можеш неправильно зрозуміти хід думок видатного полководця». Що, наприклад, може розгледіти у Наполеонові наш середньостатистичний академічний історик, який за своє життя рідко коли виходив за межі класу, аудиторії, чи, в кращому випадку, архіву? Якісь особливості «буденності»? Одяг, зачіску? Саме тому ми водночас взялися за вивчення доступної фахової літератури. Це й пригодилося, коли почалася війна. Щодо праць Ганса фон Даха, це дійсно, одні з найкращих світових зразків такої літератури. І не дивно, що його «Тотальний опір» користувався і користується такою великою популярністю у світі. Тому

саме з нього й вирішив розпочати видання фахової військової літератури. І сталося так, що видання, яке первинно планувалося як некомерційний проект, стало беззаперечним лідером продажів з-посеред інших наших книг. А цей успіх дав нам можливість безкоштовно розповсюдити біля 20 тисяч примірників. Думаю, це немалий внесок в обороноздатність нашої країни.

Наскільки Важко було Вам займатися книговидавничим бізнесом до 2014 року і що змінилося на цьому ринку після зміни влади? Взагалі матерія нашого світу є виправдано пружною, опірною, а тому згадувати про будь-яке «важко», ув’язуючись у якусь справу, то те саме, що заперечувати її необхідність. Та все ж варто проблематизувати те, що заважало та заважає розвиткові нашого книжкового ринку, те, що потрібно подолати. Насамперед це те, що, почасти через постколоніальний статус нашої країні, а почасти через неозвучений компроміс політичних еліт, наш книжковий ринок був розполовинений, а тому видавництва, які видавали книжки українською мовою, мали вкрай обмежений доступ до читачів на Лівобережжі та Півдні. Там цілковито панували великі російські видавці. Тобто ця територія була захоплена ними ще задовго до спроб військової окупації. А ми, якщо й були присутні там, то лише партизанським способом. Зараз ситуація дещо змінилася, але це заслуга не стільки нової влади, скільки війни і

#10, квітень 2018

25

БІЗНЕС В УКРАЇНІ пов’язаних із нею ускладнень доступу на наш ринок російського великого бізнесу і виразнішої, часто — відверто патріотичної, мотивації українських споживачів. Але тут ми не маємо справу із цілеспрямованими зусиллями політичних еліт чи свідомою зміною настанови широких суспільних верств. Ба більше, наш загал навіть не зрозумів, що ж насправді сталося, тож конвертувати ці стихійні зміни у продуману політику залишається складно, а будьякі спроби наштовхуються на доволі сильний опір. Та без того, щоби держава нарешті виконала свою функцію регулятора (поза тим вона взагалі непотрібна), ми й далі будемо змушені діяти на власному ринку партизанськими методами. Тому, якщо розвинути цю мілітарну метафору, нам таки бракує важкого озброєння у конкурентній бо-

ротьбі з російським домінуванням на нашому ринку. Це саме те, що може переламати хід подій.

Чи погоджуєтеся Ви, що до Революції Гідності наш книговидавничий бізнес було зумисно поставлено у невигідні умови на користь російської книгопродукції? Особливістю нашої вихідної позиції в конкурентному змаганні з російським книговидавничим бізнесом є те, що ex defenitione ми перебуваємо в нерівних умовах, беручи до уваги хоча б уже неспівмірність ринків російськомовної та україномовної книг. Це робить смішними будь-які спроби апелювати до ідей віль-

ного ринку. А відсутність продуманої державної політики, яка б допомогла збалансувати цю вихідну позицію, лише зберігає цю нерівність. Можливо, хтось із видавців та пам’ятає цей цікавий збіг дат візиту в Україну одного з впливових російських книговидавців та відміни пільг зі сплати податку на додану вартість за президентства Леоніда Кучми. У цьому сенсі не сприяла посиленню конкурентоздатності українських видавців відміна пільги зі звільнення від оподаткування тієї частки доходу, що йшла на розвиток виробництва. З цим ми змушені були миритися вже після Революції Гідності. Очевидно, що ми, звиклі до партизанки на нашій власній території, й далі даватимемо собі раду у цьому нерівно-

БІЗНЕС В УКРАЇНІ

му змаганні, але який партизан не мріє про, врешті, загальне повстання і зіштовхування свого супротивника «в море»?

Ви перемогли у конкурсі «Художні переклади», який було оголошено програмою Європейської Комісії «Креативна Європа». Що можете сказати з цього приводу? Так, наприкінці 2017 року Видавництво «Астролябія» вперше з-посеред українських видавців вибороло грант від програми «Креативна Європа». Очевидно, що це, щонайменше, лестить нашому «борцівському» сприйняттю життя — бути в числі трьох десятків переможців з-посеред більш ніж двохсот європейських видавництв-претендентів (9 з них — українські). Однак найважливіше те, що ми отримали доволі значний ресурс для розвитку власної видавничої програми. Зазвичай я доволі відсторонено ставлюся до всіляких грантових програм, адже часто це змушує прилаштовуватися до їхніх вимог, які не завжди пасують нашому книжковому ринку та запитам наших читачів. Тож і тут ми не підпасовувалися, як це часто буває, до якихось вигаданих світоглядних очікувань грантодавця, а просто запропонували частину власної видавничої програми і серйозно попрацювали над розробкою пропозиції. Серед авторів, що включені в проект, є Сапфо, Джефрі Чосер, Джозеф Конрад, Міґель де Унамуно, Рамон

Кено, Урсула Познанскі та ін. Тож це перемога і нашого стилю екзистенції, і наших читачів, яким цей стиль імпонує.

Як Вам вдається продавати специфічні книги? Маю на увазі Фрідріха Ніцше та англосаксонський епос… Успіх цих, як ви кажете «специфічних», книг є різний і не завжди вимірюється комерційною шкалою. Іноді просто потрібно зробити внесок у життя своєї спільноти. Чи можете ви собі уявити повноцінне функціонування якоїсь із європейських культур без античної філософії, середньовічного епосу? Мені — складно. Тож ми зробили свій внесок, наприклад, підготувавши і видавши перший український переклад давнього англосаксонського епосу «Беовульф». Це, без хвастощів, титанічно важезний проект, але ми його подужали. Він не був прибутковим. Радше — репутаційний і самовишкільний проект. У сенсі комерційному філософські чи психологічні тексти мають кращі перспективи. Загалом тут працює правило, що позірно менш привабливі продукти компенсуються меншою конкуренцією. А тому, при продуманій тактиці і стратегії, можна досягати успіху й з цими жанрами. Хоча, звісно, їх таки варто балансувати менш складною і більш масовою автурою. Бесіду вів Ігор Скрипник #10, квітень 2018

27

КОЛЕКЦІЯ VERA Вироби з срібла, які несуть на собі обереги і древні символи, органічно інтегруючи їх у сучасне життя. Різноманітність і форма виробів дозволяють створювати індивідуальні набори — свого роду конструктор з моделі, кольору напилення і символів. Нове відчуття себе в світі і світу в собі, бажання самопізнання, розуміння нескінченності всесвіту — все це вкладено в кожну форму, кожен символ і кожен виріб Vera.

м. Київ, вул. Спаська, 9A Тел.: +38 050 022 54 00 masterio.online@gmail.com

ТВОРЦІ УКРАЇНИ

«За все доводиться боротися. Будь-які зміни — це означає відійти від старого, звичного, де все чітко, налагоджено і когось влаштовує», — каже Ганна Гопко

МІСІЯ УКРАЇНИ У ХХІ СТОРІЧЧІ — ВІДРОДЖЕННЯ ЄВРОПИ ЦЕ СЬОГОДНІ ВІДБУВАЄТЬСЯ САМЕ ТУТ Успіх України є важливим для стабільності Європи як континенту. За чотири роки після Майдану ми чітко показали — Україна є суб’єктом міжнародних відносин, а не сірою зоною. Зараз важливо не поступитися своїми позиціями у протистоянні з Російською Федерацією, яка веде глобальну гібридну війну із цивілізованим світом. І з тим разом провести ключові реформи, забезпечити економічний розвиток держави на основі цінностей. Про це в інтерв’ю «FD» розповідає Ганна Гопко — народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради у закордонних справах.

— Зараз найбільше переживаю за долю країни. Як далі втримати та зміцнити нашу державу. Бо є багато спроб знищити її. 2018–2019 роки дуже визначальні. Якщо вистачить мудрості, в нас є великі шанси відіграти важливу роль не лише для Східної Європи, а й континенту, — розповідає пані Ганна.

Ви є прикладом, коли людина з Майдану прийшла у Верховну Раду. Наскільки вдається втілювати через парламент ідеї Революції Гідності?

— Ключовим після Майдану було побудувати Україну із сильними інститутами, гарантувати верховенство права та справедливість. Під час Майдану ми як громадяни захищали державу від спроб екс-президента під тиском Росії змінити курс, приєднавши Україну до Митного союзу, євразійського простору. Тоді кожен громадянин, який прийшов на Майдан, чимось жертвував, захищав державу. А зараз у парламенті нам важливо побудувати інститути, які будуть захищати громадян. Інститути, які створять для них умови для розвитку, відчуття безпеки, правопорядку, захисту у судах і відчуття справедливості. Мені разом з колегами вдалося ініціювати ухвалення важливих законів. Зокрема, закон про відкриття реєстрів нерухомості. Щоб кожен громадянин знав, де живе, яким майном володіє міністр, депутат, політик. Так само, як закон про поіменні голосування у місцевих радах. Тепер кожен громадянин може знати, як депутат міської, обласної ради голосував за виділення землі чи інші питання. Також закони щодо питань громадського здоров’я. Зокрема, спрощення реєстрації ліків, які пройшли тестування у країнах ЄС, США, Канаді. Раніше в Україні це займало 210 днів. Тепер — два тижні, що унеможливлює корупцію. З важливих ініціатив — це питання української ідентичності. Російська агресія — це не лише загарбання наших територій, а спроба Росії вкрасти нашу історію, нав’язати нам свій «русскій мір». Поки українці не усвідомлюватимуть, хто ми, звідкіля, яка наша історія, завжди будемо частиною чужих проектів. Тому питання, наприклад, декомунізації — дуже важливі. І це не просто перейменування вулиць, це значно глибший процес. #10, квітень 2018

31

ТВОРЦІ УКРАЇНИ Також я підтримувала збільшення квот для української музики на радіостанціях, підтримку та ренесанс українського кіно. Зараз всі дивуються, як наші фільми б’ють рейтинги касових зборів. Ці проекти допомагають посилити розуміння хто ми, який наш курс, куди прямуємо. Працює і Комітет у закордонних справах з усіма ініціативами порядку денного — від звільнення українських громадян, протидії російській агресії до економізації зовнішньої політики, просування культурної дипломатії.

Що дається легко, а за що доводиться боротися?

— За все доводиться боротися. Будь-які зміни — це означає відійти від старого, звичного, де все чітко, налагоджено і когось влаштовує.

А на міжнародній арені?

— Важко дається блокування «Північного потоку-2». Для нас зараз це один із критичних проектів, ми боремося не лише за надходження від транзиту, але й найголовніше — це мир. Бо якщо Україна не буде транзитером російського газу, то втратимо свої важелі впливу у політико-дипломатичному відновленні територіальної цілісності. Тоді багато країн у Європі, які вагаються, чи треба продовжувати санкції проти Росії, не бачитимуть додаткової мотивації.

Ви очолюєте Комітет Верховної Ради України у закордонних справах. Свого часу мали вибір. Чому саме цей комітет?

— Під час Майдану дуже багато комунікацій, унікального досвіду спілкування, контактів із іноземними гостями, які приїздили підтримати нас. Після започаткування «Реанімаційного пакету реформ» багато співпраці з міжнародними партнерами. Водночас, ще до Революції Гідності, брала участь у багатьох міжнародних проектах та ініціативах. Коли відбувся перехід з експертного середовища у парламент, то вже мала певний багаж досвіду співпраці із міжнародними партнерами. Хоча я ніколи не була дипломатом. Але з першого дня, я працювала з людьми, які у зовнішній політиці провели багато часу. Розуміючи відповідальність, залучила кращих фахівців, їхні поради. Для мене Комітет у закордонних справах став хорошою школою, новим досвідом. Це

32

#10, квітень 2018

можливість продовжити Революцію гідності, достойно захищати Україну, використовуючи парламентську дипломатію, правильно вибудовуючи комунікацію між українськими державними інституціями та світом.

Що сьогодні можете назвати своїм найбільшим досягненням?

— Якщо говорити про роботу в Комітеті, то нам вдалося за ці роки здійснювати економічний тиск на Росію через санкції світової спільноти. Хотілося б бачити посилення санкцій, але вдається утримувати ці позиції як і протидіяти російській пропаганді, дезінформації. Не дозволити РФ втілити свої плани про нібито внутрішній конфлікт у нашій країні. Підтримка світом України ці роки була достатньо потужною. Важливе значення у протистоянні з РФ має консолідована позиція Заходу, зокрема країн великої сімки. Достатньо жорсткі резолюції щодо дій Кремля, які ухвалювали і в ПАРЄ, і в ОБСЄ. Ми їх напрацьовували і в парламенті з комітетом. Це робота, яку, можливо, десь не видно. Але в загальному тренді підтримки Заходом України все одно розуміємо, що за ці роки чітко показали — Україна є суб’єктом, без участі якої важливі рішення не ухвалюють і на «болісні компроміси» ми не пішли. Не просто, як завжди, на нас дивилися як на територію, сіру зону, де вирішували геополітичні завдання інші гравці. А нам було дуже важливо всі ці роки не поступатися. Не переходити ті червоні лінії, які ми чітко ставили. У питаннях Криму Росія докладала надзусилля, щоб півострів увійшов у розряд спірних територій. Але ми втримали цей фронт. І в усіх міжнародних документах, Крим — це Україна, а Росія — держава-окупант. Ми суттєво активізували міжпарламентські зв’язки, а ще — зробили особливий акцент на африканському континенті, ми почали відкривати Африку для наших українських підприємств як ринок. Вже маємо перші результати. Також активно розвиваємо співпрацю з Японією, яка крім запровадження санкцій проти РФ, надає технічну та фінансову допомогу для здійснення реформ, підтримки Сходу та запровадження інновацій. У комітеті готували і Постанову щодо підготовки консолідованої претензії України до РФ щодо міжнародно-правової відповідальності за збройну агресію проти України з визначенням шкоди та обсягу збитків, завданих Україні.

ТВОРЦІ УКРАЇНИ Є ще одне Ваше досягнення. Ви увійшли в десятку найбільш результативних депутатів за кількістю прийнятих законопроектів, за версією «Опори». 19 ваших законопроектів були ухвалені Верховною Радою за три роки. Як вдається досягати таких результатів?

— Насправді це десь понад 60 законів із понад сотні законопроектів, над якими працювала разом із колегами. Завжди намагаюся триматися державницької позиції, працювати на національний інтерес, а не підігрувати окремим фракціям чи групам. Це дозволяє бути співавтором важливих ініціатив. У мене немає прихованого інтересу. Мені ніхто ніколи не пропонував жодних грошей за жодне голосування. Мене можна переконати державницькими аргументами: — «це треба для країни». Зіграти на патріотизмі. Друзі іноді з цього жартують. Про твою роботу мають говорити досягнення для людей і результати. На цьому тримається довіра і повага.

Якось Ви сказали, що пропагуєте місію України у ХХІ сторіччі. Розкажіть детальніше.

— Цього року ми достойно представили свою країну на форумі у Давосі. В Українському домі світові лідери обговорювали глобальні питання. Це відбувалося на нашій платформі. От таким і має бути наше лідерство та амбіційність — активно діяти. Треба зрозуміти — ми не жертва, ми сильний партнер. Українська нація збагачує світ інноваціями в епоху четвертої індустріальної революції, є донором європейської безпеки, контриб’ютором у запобіганні кіберзагрозам. Місія України у ХХІ столітті — відродження Європи. Це сьогодні відбувається саме тут. Чому успіх України є важливим для стабільності Європи як континенту? Бачимо певну кризу довіри до багатьох інститутів на Заході, низьку явку під час виборів, зростання популізму, євроскептицизму. Європейська надмірна бюрократія призводить до зростання ультраправих націоналістичних рухів. А Україна була і є прикладом толерантності, самопожертви громадян ради суспільного блага. Згадайте Майдан — стояли разом мусульмани, католики, православні, протестанти, юдеї. Абсолютно всі були єдині. Все залежало від самоорганізації людей, які вірили в одну ідею. #10, квітень 2018

33

ТВОРЦІ УКРАЇНИ Успішна Україна — це й шанс для трансформації Росії. Станемо успішними, і громадяни РФ побачать, що Україна — це держава, де громадяни захищені, мають роботу, вільно їздять по світу і їх поважають, вони почнуть ставити питання до путінізму. Бо якщо не закінчиться ера путінізму, то після Путіна прийде інший Путін. Тільки самі люди на своєму рівні можуть поступово щось змінити, попри спроби повного затьмарення пропагандою у ЗМІ.

Яке головне завдання стоїть перед нашим суспільством?

— Попри слабкі інститути, корупцію і бідність, дуже багато людей змінили свій світогляд. Українці як нація сьогодні є не просто східним флангом НАТО. Революція Гідності створила абсолютно інші підходи у ставленні людини до людини. Західне суспільство часто сприймає людину як споживач — чим ти мені можеш бути корисним. А в нас є шанси принести іншу філософію — любові один до одного. Бо війна на сході — це великий виклик, чи зможемо втримати нашу державність, вибудувати інститути. При цьому залишитися людьми, які не збанкрутували духовно через стреси, злість, ненависть. А прорости іншою оновленою нацією, у тому числі з міцним освіченим середнім класом. Саме креативний, самодостатній, проактивний клас — це імунітет від соціальних заворушень та дестабілізації.

Якими силами можемо повернути Крим і Донбас?

— Без міжнародної підтримки ми не зможемо це зробити. Росія має платити вищу ціну через санкції, енергетичне ембарго Заходу і ставати поступливішою. Не можна довести ситуацію до замороженого конфлікту, погоджуватися на неприйнятні «компроміси», які нам нав’язують. Коли українці починають втрачати віру — «це вже неможливо, давайте самі про це забудемо», треба згадати про Мойсея. Він 40 років водив людей. І лише люди з найбільшою вірою змогли перемогти. Росія думає, що ми самі забудемо про Крим. Тому одне із наших завдань — залишатися вірними своєму обов’язку відновити територіальну цілісність, суверенітет і мир. Бо якщо перші похитнемося і піддамося на ці компромісні плани — це відчують на Заході і зрозуміють, що це предмет для зняття чи послаблення санкцій через гібридну дипломатію чи підходи з їхнього боку теж.

34

#10, квітень 2018

ТВОРЦІ УКРАЇНИ Я вірю, що ми повернемо наші території. Ми робимо для цього все. Одного дня у серпні 1991 року з’явився танк з українським прапором у Москві і розвалився Радянський Союз, те саме може статися сьогодні. Ми не знаємо, що може стати спусковим механізмом всередині Росії, який здатен спричинити незворотній процес. І система почне падати.

Тобто, маємо йти політикодипломатичним шляхом і ждати падіння РФ?

— Ні, ми не чекаємо. Ми діємо. У справі «Україна проти Російської Федерації» у міжнародному суді ООН ми виграли запобіжні заходи — змусити РФ відновити діяльність меджлісу в Криму, повернути українську мову у школи і дитячі садки. У рамках створення платформи з деокупації Криму залучаємо більше партнерів. Використовуємо Акт Магнітського, який діє не лише у США, Канаді, а й країнах ЄС. Тому ті, хто служать окупаційній владі, вже ізольовані. У резолюціях ООН сказано: Крим тимчасово окупована територія, а РФ — окупант. Маємо судитися з РФ. Судові процеси є ще одним ефективним інструментом.

Чи готовий світ продовжувати санкції далі?

— США — так. Там всі заяви звучать, що санкції будуть продовжені до повернення Україні Криму і Донбасу. У ЄС теж кажуть, що санкції будуть продовжені. Щойно оголосила про це переобраний канцлер Меркель. Хоча це дуже економічно вдаряє не лише по Росії, а й по економіках багатьох країн. Часто я питаю у партнерів, яка ваша стратегія? Росію Заходу слід розглядати як реальну загрозу. Не можна чекати, що станеться чергова трагедія, як знищення росіянами пасажирського «Боїнга», хімічні атаки в Алеппо чи застосування Москвою хімічної зброї та радіоактивних матеріалів для вбивств у Британії. Захід має нарешті виробити стратегію на випередження нових загроз, а не запізнілого реагування. Якщо не повернемося до міжнародного права, яке базується на цінностях, на повазі, фундаментальних правах, то далі почнеться сценарій нової світової війни.

Якою бачите Україну за 10 років?

— Я оптиміст. За 10 років Україна зможе остаточно пройти процес очищення від совка та клептократичності політичного класу. Підуть у небуття ті люди, які трималися за владу і ставили своє майно і себе вище за дер-

жавні інтереси. Зможемо зробити прорив у реформах. І нам вдасться вирватися із клубу сировинних придатків, як донедавна нас розглядали, і стати частиною креативних держав з інноваційними економіками. Маємо зайняти своє лідерське місце серед країн Східної Європи. Від нас залежить наша перспектива членства в НАТО та ЄС. Ми — донор європейської безпеки, інноватори вражають світ старт-апами в сфері штучного інтелекту, інновацій. Аліна АРХИПОВА

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

ГАННА ГОПКО Народний депутат України VIII скликання. Український громадський діяч і журналіст. Була співзасновником «Реанімаційного пакету реформ». Закінчила Львівський національний університет ім. І. Франка за спеціальністю «міжнародна журналістика», магістр. Має науковий ступінь кандидата наук із соціальних комунікацій. Працювала на телебаченні і радіо, на волонтерських засадах у штаті громадських організацій та міжнародних програмах. У Верховну Раду пройшла на позачергових виборах у 2014 році — була першим номером у партійному списку від партії «Об’єднання «Самопоміч». У 2014 році американський журнал Foreign Policy включив Ганну Гопко в щорічний список 100 світових мислителів — 100 Global Thinkers. Володарка нагороди National Democratic Institute за 2014 рік. Народилася на Львівщині у селі Ганачівка. З чоловіком Олександром Жуком виховують доньку Софію. «Відновлення сил отримую у рідному селі, також люблю Карпати і переконана, що з дитиною відпочиватимемо в українcькому Криму, — розповідає пані Ганна.— Ідеальний вечір для мене — це час у родинному колі, особливо з донькою. Бо, коли ставлять це питання Софії, у відповідь чуємо: «Для мами робота понад усе». #10, квітень 2018

35

ХТО ВИ, MR. ЛІ?

«Це велика честь та шана для мене — отримати міжнародну премію «Людина року» в галузі дипломатії в Україні. Я сприймаю цю відзнаку насамперед як символ особистої великої відповідальності та відповідальності усього корейського посольства в Україні. Ми отримали цю відзнаку разом — я та корейські дипломати у Києві». Будь ласка, розкажіть нам про початок двосторонньої співпраці між нашими державами.

— Дипломатичні відносини між Україною та Кореєю почалися 10 лютого 1992 року й тому минулого року ми відзначали 25 річницю встановлення дипломатичних зв’язків.

Що Ви вважаєте пріоритетним напрямом у співпраці між Україною та Кореєю?

— Ми розвиваємо усі сфери співпраці — економічну, політичну та гуманітарну. Але я хотів би окреслити саме економічну співпрацю в якості найбільш пріоритетного напряму в наших двосторонніх відносинах. Україна має величезний економічний потенціал, й Корея може бути надійним партнером у цій галузі. Таким чином економічна співпраця здатна уможливити ефективне співробітництво в інших галузях й саме через це ми визначаємо економічний компонент як пріоритетний у нашій діяльності в Україні.

Що знають про Україну в Кореї?

— Зараз у корейців з’являється все більше й більше розуміння про Україну. Нам потрібно розуміти Вашу країну, й сподіваюсь,

МІЖНАРОДНУ ПРЕМІЮ «ЛЮДИНА РОКУ» В ГАЛУЗІ ДИПЛОМАТІЇ ЦЬОГОРІЧ ОТРИМАВ НАДЗВИЧАЙНИЙ І ПОВНОВАЖНИЙ ПОСОЛ РЕСПУБЛІКИ КОРЕЯ В УКРАЇНІ ЛІ ЯНГ-ГУ

37

що діяльність нашої дипломатичної місії у Вашій країні сприятиме й далі цьому процесові. Водночас хотів би зазначити, що для досягнення мети наше посольство та Ваш уряд могли б працювати тісніше. Ми називаємо це публічною дипломатією. Ми маємо працювати, оскільки є певний момент недооцінки України у Кореї та Кореї в Україні. Через це ми й продовжуємо працювати. Ми розуміємо, що Україна є переважно орієнтованою на європейський ринок, у той час як Корея орієнтована на торгівельну зону тихоокеанського регіону, і це природно. Але повторюся — Корея може бути дуже надійним економічним партнером України. Ми маємо схожі виклики та компліментарний національний характер. Впевнений в тому, що нам потрібно також налагоджувати та зміцнювати й контакти у туристичній сфері.

Ви стали переможцем національної української премії «Людина Року». Як Ви ставитесь до цього?

— Я не сподівався, що стану лауреатом такої престижної нагороди. Це велика честь та шана для мене — отримати такий міжнародний приз в Україні. Я відчуваю велику відповідальність, тому що Україна очікує багато від мене та від Кореї. Ось чому я сприймаю

38

#10, квітень 2018

цю відзнаку насамперед як символ великої відповідальності. Маю на увазі і свою особисту відповідальність і відповідальність усього корейського посольства в Україні. Ми отирали цю відзнаку разом — я та корейські дипломати у Києві. Така нагорода — це як імпульс для нас, щоб сповненими сил та наснаги рухатися далі у своїй роботі. Інколи дуже важко вибудовувати мости та зміцнювати зв’язки дружби між народами та урядами. Це не легка справа. Але відзнаки такого рівня дають нам нові сили, щоб продовжувати рух уперед на користь обох народів.

Якими були Ваші перші враження від України та українців?

— Ви знаєте, є багато спільного між нашими народами. Звісно, відмінності дуже помітні, але водночас багато спільного. Українці доброзичливі та товариські люди. Їхні прагнення спрямовані на дружнє спілкування, не лише на бізнес. Корейці також високо цінують дружбу, довіру, вдячність та людяність — звісно ж, деякі надають перевагу зиску та бізнесу, але для більшості українців та корейців людяність є на першому місці. Інколи корейці бувають дуже балакучими та комунікабельними. Теж саме можу сказати й про українців.

ХТО ВИ, MR. ЛІ?

Чи багато Ви подорожуєте Україною?

— Звісно, я вже відвідав усі ключові регіони Вашої країни: Львів, Вінниця, Одеса, Дніпро, Херсон, Запоріжжя та ін. Як я вже казав, ми приділяємо багато уваги економічній співпраці між нашими державами. Нас цікавить і українська сільськогосподарська галузь, і українська промисловість. Ми хотіли б збільшити обсяги наших інвестицій до українського виробничого сектору, а така форма співпраці вимагає глибшого знання Вашої країни.

Що Вам найбільше подобається у нашій країні?

— Найбільше мені подобається столиця України, місто Київ. Це неймовірно гарне місто. Знаєте, я вранці зазвичай йду пішки від своєї резиденції на роботу, а на вихідних іноді гуляю на Трухановому Острові, де дуже тихо і де я можу по-справжньому відпочити та насолодитися природою. Таких міст як Київ не багато, і не лише у Європі.

Наразі Україна переживає непрості часи. Чого б Ви хотіли побажати читачам нашого журналу?

— Справді, Україна зараз має багато викликів, але водночас у вас вже є багато досягнень,

якими можна пишатися. У корейців та українців є ще одна спільна риса — ми дуже вимогливо ставимося до уряду. Більшість українців не задоволені досягненнями уряду, але незважаючи на виклики, ви багато чого досягли за ці останні 3 роки: рухаєтеся у правильному напрямку, впроваджуєте правильну політику, стаєте більш відкритими та зрілими як країна. Також я вважаю, що ваші люди дуже цивілізовані та освічені — я чув, що близько 1-го мільйона внутрішньо переміщених осіб переїхали до Києва і місто прекрасно впоралося. Я вважаю, вам варто мати трохи більше терпіння та гордитися своєю країною, і також важливо переглянути та змінити свої орієнтири.

20 років тому Корея пережила азійську фінансову кризу — більш ніж 2 мільйони людей втратили роботу, навіть деякі корейські олігархи збанкрутували. В той час було прийнято багато реформ. Ми пережили всі ці труднощі та стали сильнішими. Іноді нам потрібно щось на кшталт шокової терапії, чи переорієнтація, щоб рухатися вперед. Тому хочу побажати українцям впевненості в собі: не бійтеся кризи та викликів, тому що вони можуть бути прихованим благословенням. Бесіду вів Ігор Скрипник #10, квітень 2018

39

LADY INTERNATIONAL ะกLUB

Наскільки складно бути дружиною Посла в ісламській країні? Що знають про Україну в Ірані? Що вдалося зробити нашим дипломатам для просування національних інтересів України в цій державі? Яким є особливості жіночого дрес-коду в Ісламській Республіці Іран? Ексклюзивно для FD розповідає дружина Надзвичайного і Повноважного Посла України в Ісламській республіці Іран пані Ірина Бурдиляк. Ви є дружиною Посла в ісламській країні. Наскільки складно виконувати функції, властиві дружині Посла саме в Ірані?

— В Ірані для мене було великим сюрпризом те, що на церемонію вручення вірчих грамот президенту Хасну Роухані запрошують не лише послів, але й дружин. Чесно кажучи, далеко не в усіх демократичних країнах дружин послів запрошують на таку церемонію. Я не могла оминути такої нагоди. Одяглася відповідно до ісламського дрескоду — у чорне. Хоча насправді це був мій вибір . Мене вразили очі президента Роухані: харизматичні, надзвичайно розумні, проникливий погляд. Пан Президент знає п’ять мов, освіту отримав у Європі. Тож його світогляд набагато ширший ніж той, який можна було б уявити. Взагалі, той Іран, який ховається за медійними штампами, і справжній Іран дуже різні. Іран — доброзичливий, яскравий, привітний, динамічний і щирий. І тільки, коли буваєш чи живеш тут, відчуваєш справжній смак країни з таким надзвичайним історичним минулим. Іранці — надзвичайно освічені. Багато хто з них отримав дипломи у Європі чи США. І часто другу чи третю освіту іранці здобувпють після 40 чи навіть 50-ти років. Це може бути іноземна мова чи історія мистецтва, наприклад. І держава дає можливості робити це безкоштовно. А що стосується дрес-коду, то, чесно кажучи, я не відчуваю шаленої дискримінаціїї жінок. Тегеран різнобарвний, манто і русарі різнокольорові. І молодь виглядає дуже стильно і модно. Коли моя старша донька прилітає до нас у гості, то з радістю зав’язує хустинку на зразок моди 60-х і радіє від можливості змінити образ. Нам, жінкам, не звикати до перевтілень.

А от де жінки точно не дескриміновані, то це у сфері обслуговування. Жінки не продають овочі чи фрукти, не прибирають вулиць і взагалі не виконують ніякої фізично важкої роботи. Чи це не найвищий ступінь турботи про жінку? У родині жінка керує, як і скрізь у світі. Безумовно, стратегічні питання фінансового забезпечення лежать на чоловіках. Але управління життєдіяльністю покладене на жінок. Розумний розподіл повноважень.

Чи є в Ірані клуб, що об’єднує дружин послів? Чи берете Ви участь в його роботі?

— Такий клуб, звісно, є. Щонеділі влаштовує зустрічі дружина іранського Міністра закордонних справ пані Заріф. Вона бездоганно володіє англійською і читає лекції із спіритуалізму для дружин послів, а також знайомить нас з іранською культурою та звичаями. Для нас часто влаштовують концерти народної музики. Разом з дружинами інших послів ми відвідуємо виставки. Я дуже люблю сучасну іранську мініатюру і не оминаю нагоди побувати у галереях, щоб поспілкуватися з художниками і поринути у містичний світ перської художньої культури.

В Ірані є українська діаспора?

— Про неї говорять дуже мало, на жаль… Переважно, це — жіноцтво, українки, які вийшли заміж за іранців. Більшість із них прийняла іслам, але саме вони, насправді найбільш поширюють українську культуру. У Посольстві, ще за попередників мого чоловіка, працювала школа. Так звана українська недільна школа. Якщо виходити з реалій Ісламської країни, то заняття у ній відбувалися щоп’ятниці або ж щосуботи. Наразі Посольство переїхало до нового приміщення і чудове нове приміщення з’явилося у школи. Вже є нові парти, нові українські підручники привезли. Одним сло#10, квітень 2018

43

LADY INTERNATIONAL СLUB

вом, є усе необхідне для навчання дітей. Для дітлахів, які живуть у мусульманській культурі, дуже важливо бодай раз на тиждень побути в українському оточенні, поспілкуватися українською мовою та побути серед інших таких самих дітей. Що ж стосується популяризації української культури, то тут трохи складніше, адже є специфіка мусульманської країни. Вона полягає в тому, що для виступу на сцені потрібні спеціальні дозволи, адже існують певні вимоги до відбору музичних творів. Чоловік та жінка не можуть бути разом на одній сцені, навіть якщо вони чоловік та дружина. Тому чудово було би запрошувати до Ірану чоловічі колективи. Позаминулого року в Ірані проводився фестиваль дитячих лялькових театрів і Україна брала в ньому участь. Для діток це було справжнє свято. Найулюбленіші свята малечі — Новий рік, Різдво разом зі Святим Миколаєм святкуємо щорічно і щедро. Веземо подарунки для кожного з України. Співаємо, граємо разом.

44

#10, квітень 2018

Маленьким українцям, які лише раз на рік доторкаються до справжньої України, буваючи у бабусі, важливо чути мову і знати наші традиціїх, щоб остаточно не асимілюватися.

Чи щось змінилося у цій ситуації у зв’язку з тим, що у МЗС запрацювало Управління публічної та культурної дипломатії?

— Так, від минулого року почали з’являтися кошти на презентацію української культури. Ці кошти можна витратити на іміджеві проекти: виставки художніх чи фото робіт про Україну, дублювати фарсі фільм про Україну. Можна книжки перекладати на мову країни. Є багато ідей. Працюємо над їх втіленням.

Чи займаєтеся Ви та дружини інших Послів благодійністю в Ірані?

— В Ірані благодійна діяльність, яку проводять дружини іноземних дипломатів, вже стала традицією. Це і допомога онкохворим, і допомога дітям із бідних родин.

LADY INTERNATIONAL СLUB Фарсі, державну мову Ірану, вивчають у Київському університеті. Як взагалі здійснюється студентський обмін між нашими країнами?

— Студенти з України регулярно їздять до Ірану. Аспіранти також. Можу сказати, що серед українців є багато людей, які знають фарсі на професійному рівні. Маю зазначити, що студентський обмін між нашими країнами здійснюється дуже інтенсивно. Це стосується не лише вивчення мов. Цьогоріч близько півтори тисячі іранських студентів в’їхали до України, щоб вивчати різні спеціальності, зокрема медицину. Минулого року таких студентів було лише 150. Іранці дуже люблять Україну. Вони часто їздять до Одеси. Люблять Київ. І треба принагідно зазначити, що шлюби іранських чоловіків з українками міцні і довготривалі, що свідчить про спільність ментальності народів.

Наскільки великим є інтерес до української культури в Ірані?

їнським та іранським народом є дуже давні зв’язки, які сягають сивої давнини. Є дещо спільне у фольклорі та у народних звичаях. Доісламська релігія іранців та дохристиянська релігія українців мають багато спільного. Тож зацікавлення є і ми докладаємо максимум зусиль, щоб інтерес до України не згасав.

Чого б Ви хотіли б побажати читачам нашого видання?

— Передусім хотіла би привітати усіх з іранським Новим роком і святом Весни — Новрузом! Це свято має глибоке історичне коріння. Українців і персів поєднує, наприклад, спільна традиція розмальовувати писанки і фарбувати крашанки. Ми робимо це до Великодня, а іранці — до Новрузу. Це свідчить про однаковий світогляд. Тому бажаю нашим народам порозуміння і толерантності у стосунках. А ще — достатку родинам, здоров’я і миру! Ноуруз мобарак! Бесіду вела Анна Авраменко

— Зацікавлення є. І українською культурою і українською мовою. Мова, поки що, не вивчається, хоча мій чоловік виступив ініціатором створення кафедри української мови у Тегеранському університеті. Є попередня домовленість із КНУ імені Шевченка. Втім, ініціатива йде все ж таки не від іранської сторони, а від нас тому, що ми розуміємо, що це буде українське лоббі — якщо ми створимо цю кафедру. У нас з чоловіком є досвід створення такої кафедри, адже коли Сергій Анатолійович був Генеральним консулом України в Шанхаї, він зініціював і започаткував кафедру україністики у місцевому університеті іноземних мов. Відкрити кафедру української мови у Тегерані буде непросто, адже замало відповідних кваліфікованих кадрів, які могли б очолити її, власне, з іранського боку. У нас є кандидатури, перспектива створення української кафедри зберігається і я впевнена, що наступного навчального року ця кафедра стане реальністю. Що стосується зацікавлення Україною, то між укра#10, квітень 2018

45

ОСВІТА

КИЇВСЬКИЙ ІНСТИТУТ МУЗИКИ ІМ. Р. М. ГРІЄРА РОЗШИРЮЄ ГЕОГРАФІЮ СВОЇХ МІЖНАРОДНИХ ВЗАЄМИН! ЦЬОГОРІЧ ДО ІНСТИТУТУ ПРИЄДНАЛИСЬ СТУДЕНТИ ІЗ США.

Про історію музичного училища, інституту музики, музичної муніципальної академії імені Рейнгольда Глієра, про викладачів, які виховали ціле покоління «зірок» української естради, та про міжнародний конкурс пам’яті Володимира Горовиця, ексклюзивно для FD розповідає ректор одного із найстаріших навчальних закладів України та Києва, відомий український композитор, народний артист України Олександр Злотник.

Розкажіть, будь ласка, про історію Вашого навчального закладу. Коли та як було засновано його?

— У 1868 році Російське Музичне Товариство вирішило відкрити у Києві музичне училище. Чому саме у Києві? Тому, що це було зручно передусім для Російської Імперії з територіальних міркувань — щоб готувати музикантів для філармоній, співаків для оперних театрів тощо. Фактично, це було перше музичне училище. І звісно ж, це був державний навчальний заклад. У Києві на той час було лише два державні навчальні заклади — Університет Святого Володимира (який зараз носить ім’я Тараса Шевченка) та музичне училище. Воно у ті часи знаходилося на вулиці Хрещатик, 26. Територія, як на наш час, була просто фантастичною. До неї входила територія між теперішнім Хрещатиком, Майданом Незалежності, Пушкінською та Прорізною — цей велетенський квадрат у самому серці міста був територією музичного училища. Саме тут знаходилися навчальний корпус та концертний зал, посередині невеличкий музичний садочок, де стояв пам’ятник великому композитору Михайлу Івановичу Глінці, який було збудовано на кошти викладачів училища. У 1941 році, коли радянські війська залишали Київ, цю частину Хрещатика було заміновано, і врешті, висаджено в повітря. З того часу наш навчальний заклад позбувся своєї постійної прописки та втратив концертний зал, якого у нас і досі немає. Нам надавали приміщення колишніх загальноосвітніх шкіл, так було на колишній вулиці Воровського, де наразі розмістився Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. Зараз ми перебуваємо ось тут, у цій будівлі, яку було збудовано у 1932 році. У нас є 5-поверховий гуртожиток на вулиці Дашавська, 22, у якому також є навчальні класи. Є флігель поруч із головним навчальним корпусом, у якому зараз розташовано джазовий факультет. Втім, за всю історію нашого навчального закладу, який спочатку був училищем, згодом інститутом, у перших числах лютого цього року було перейменовано на Київську Муніципальну Академію Музики імені Р. М. Глієра. Нині наша Академія має усі напрями му-

зичної освіти — зокрема є заочне відділення, є магістратура, лише у нашому навчальному закладі є повний замкнений цикл навчання. Він включає в себе школу практики студентів, де є й експериментальні групи, до яких набирають дітей навіть у віці від двох років, потім вони закінчують музичну школу практики, потім — вступають до коледжу, із коледжу — до Академії, потім до магістратури. Це і є замкнений цикл — від нуля до максимуму. З Інститутом пов’язані імена корифеїв музичного мистецтва України — засновника національної композиторської школи М. Лисенка, класиків української музики ХХ ст. М. Леонтовича, К. Стеценка, Л. Ревуцького, Б. Лятошинського.

Серед вихованців Вашого Інституту є такі всесвітньо відомі особистості — Володимир Горовиць та Рейнгольд Глієр, на честь якого, власне, і названо Ваш Інститут. Скажіть, будь ласка, як саме вшановують пам’ять цих непересічних людей у стінах Інституту?

— Так, серед наших випускників є один з найкращих піаністів двадцятого століття Володимир Горовиць й наш навчальний заклад носить ім’я відомого композитора Рейнольда Глієра, який так само закінчив його і який уже потім став ректором Київської консерваторії. Наш навчальний заклад, попри численні фінансові ускладненя, постійно долучається до проведення Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця — хоча нині дуже складно утримувати та проводити подібний конкурс, але ми проводимо його щороку. Я вже впродовж п’яти років є головою журі цього конкурсу. Лише одного року конкурс не проводили — це було у 2014 році через трагічні події у нашій країні. Конкурс проводиться за усіма стандартами — він проходить у національній філармонії, він має три тури, має, зазвичай серйозне та професійне журі. За весь період існування конкурсу до складу журі були запрошені всесвітньо відомі музиканти з багатьох країн світу. Українські представники на останньому конкурсі вийшли в лідери й ми мали сподівання, що переможцем конкурсу стане українець. Але #10, квітень 2018

47

ОСВІТА у останньому, третьому, турі представник Південної Кореї настільки блискуче виконав третій концерт Рахманінова з оркестром, що, звісно ж, посів перше місце. Друге та третє отримали наші співвітчизники. Такі конкурси у країнах Західної Європи та Північної Америки є дуже престижними і те, що людина стала лауреатом Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця, — вже є своєрідною візитівкою у світі класичної музики. Це, простіше кажучи, бренд. У нас до класичної музики ставлення не завжди відповідне, доводилося, що називається, трощити стіни. Але, дякувати Богу, у нас наразі чудовий керівник Департаменту культури КМДА — Діана Попова, — і вона надає нам всебічне сприяння. І КМДА і Міністерство культури є співзасновниками цього конкурсу. Цього року у квітні ми проводитимемо конкурс для молодших виконавців. Міністерство культури та Український культурний фонд (Голова Фонду пані Марина Порошенко) вже виділив шістсот тисяч гривень для проведення цього конкурсу.

Розкажіть, будь ласка, про міжнародну діяльність Вашого навчального закладу.

— Міжнародна діяльність у нас дуже активна. Ми маємо багато майстер-класів з провідними музикантами з різних країн світу. Проводимо багато творчих спільних заходів з дипломатичними представництвами, акредитованими Україні. Приймаємо делегації з різних країн, які виявляють інтерес до нашого начального закладу. Наш заклад відкритий до творчого спілкування з усіма подібними музичними навчальними закладами з будь-якої країни. Одним із беззаперечних досягнень є те, що ми отримали статус Академії, адже до цього ми називалися Вищим музичним, але все ж таки, училищем, коли стали інститутом, то втратили додатки — «державний» та «муніципальний», тобто у нашій офіційній назві були відсутні означення того, що ми є державним, а не приватним навчальним закладом. Коли ми

стали Академію, то ці означення з’явилися. Для китайців, наприклад, дуже важливо, що навчальний заклад, який вони закінчують за кордоном, є державним, а не приватним. Ще важливо — щоб цей заклад називався академією або ж університетом.

Студенти з яких країн навчаються у Вашому навчальному закладі?

— Цьогоріч, наприклад, на відділення вокалу популярної музики до нас вступив американець. Що цікаво — він є американцем не українського походження. Його прізвище та ім’я — Джейсон Улісс Вожнар. Англомовна людина, але він вступив до нас. Ми маємо дуже сильних викладачів. Наприклад, Тетяна Русова, Залужений діяч мистецтв України, яка виховала Тіну Кароль, Злату Огневіч, Василя Бондарчука і Катерину Бужинську, це й Ірма Гвініашвілі, до якої приходять усі наші «зірки», щоб підтримувати форму. Тому, коли ми говоримо про іноземців, то маємо усвідомлювати, що у нас навчаються представники близько 30 країн. Це, зокрема, США, Мексика, Еквадор, Конго, Республіка Корея, Іран, Азербайджан, Грузія та ін.

З якими закордонними навчальними закладами Ви підтримуєте зв’язки?

— Ми маємо договори щодо співпраці із дванадцятьма музичними навчальними закладами із різних країн і ця співпраця є дуже плідною та корисною.

Що, на Вашу думку, треба робити для популяризації української культури в світі? І чи достатньо заходів держави для цього?

— Вважаю, що робиться, може, й недостатньо, хоч як нам того хотілося, але більш ніж досить, як на ці складні та непрості часи. Створено Український Фонд Культури, Головою якого призначено першу леді, пані Мари- н у Порошенко, і мені хочеться вірити, що із популяризацією української культури усе буде добре не лише у світі, але й у самій Україні. Бесіду вела Анна Авраменко

ДОВІДКА КИЇВСЬКИЙ ІНСТИТУТ МУЗИКИ ІМ. Р. М. ГЛІЄРА ПРОПОНУЄ ДЛЯ ЗДОБУТТЯ СЕРЕДНЬОЇ І ВИЩОЇ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ КОМПЛЕКС ТАКИХ СПЕЦІАЛІЗАЦІЙ ТА ОСВІТНЬО КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РІВНІВ: Спеціалізації: •

Фортепіано;

•

Оркестрові струнні інструменти;

•

Оркестрові духові та ударні інструменти;

•

Народні інструменти;

•

Спів;

•

Хорове диригування;

•

Теорія музики, музикознавство;

•

Мистецтво джазової та популярної музики.

Освітньо-кваліфікаційні рівні: •

ІI рівень «МОЛОДШИЙ СПЕЦІАЛІСТ» (на базі коледжу інституту);

•

ІІI рівень «БАКАЛАВР» (на базі факультету музичного мистецтва);

•

IV рівень «МАГІСТР» (на базі факультету музичного мистецтва).

Навчальний процес складається з таких циклів дисциплін: •

І. Цикл соціально-гуманітарних дисциплін (10–14 навчальних предметів).

•

ІІ. Цикл фундаментальних та професійно-орієнтованих дисциплін (9–12 навчальних предметів).

•

ІІІ. Цикл фахових дисциплін (12–18 навальних предметів).

•

IV. Цикл практичної підготовки (4–7 навчальних предметів).

Контингент студентів Інституту — 905 осіб (вік — 14–25 років) з країн: Україна, Китай, Молдова, Казахстан, Іран, Грузія, Вірменія, Республіка Корея, Конго, Еквадор, Мексика, Азербайджан, Росія, Греція, Естонія. Викладачі Інституту — це колектив висококваліфікованих музикантів-фахівців, серед яких 40 докторів та кандидатів мистецтвознавства, 38 народних і заслужених артистів України, 19 заслужених діячів мистецтв та заслужених працівників культури України; в

Інституті працюють лауреати міжнародних та національних конкурсів, відомі виконавці, науковці, викладачі-методисти. Педагогічний колектив Інституту має визначні творчі досягнення — за останні 10 років студенти і творчі колективи Інституту отримали понад 500 перемог на міжнародних, національних, регіональних конкурсах, фестивалях, наукових конференціях. В Інституті здійснюється наукове видання «Київське музикознавство». На сьогодні КІМ ім. Р. М. Глієра випустив 33 наукові збірки, що включають як праці провідних мистецтвознавців України, Росії, Німеччини, так і статті молодих музикознавців — студентів та аспірантів. У період 2007–2010 років Інститутом налагоджені міцні та різнобічні міжнародні зв’язки: угоди про співпрацю з 10-ма вищими навчальними закладами Польщі, Туреччини, Ірану, Німеччини, Сирії, Китаю. На базі Інституту проведено багато майстер-класів провідних фахівців з США, Росії, Німеччини, Польщі, Туреччини, Ізраїлю, Фінляндії, спільні культурно-просвітницькі проекти з громадськими організаціями, мистецькими установами, посольствами 11-ти країн світу. #10, квітень 2018

49

БЛАГОДІЙНІСТЬ

Ми всі хочемо, щоб Україна стала цивілізованою державою

Життя багатьох українців розділилося на два періоди — до 2014 року та після. Чим були для Вас події 2014 року — Революція Гідності та війна на сході?

— Знаєте, я дивлюся на життя не через призму минулого, а через те, що робити із минулим у майбутньому. Я добре пам’ятаю усе, що було у 2014, хто чим займався і де ці люди зараз, але треба жити далі і пам’ятати, що ми є взірцем та прикладом для наших дітей. Наші діти не зможуть бути кращими за нас, якщо ми не покажемо їм прикладу толерантності, вихованості та цивілізованої поведінки. Ми всі хочемо, щоб Україна стала цивілізованою державою, якою керуватимуть та у якій житимуть цивілізовані послідовні люди, що ніколи не допустять повторення трагічних подій минулого. І саме заради цього та миру в Україні потрібно шукати компроміс.

Ваш журнал акредитовано при Європарламенті, Ви часто відвідуєте різні країни не лише з метою популяризації України, але й з метою відстоювання політичної позиції нашої країни. Чи допомагає Вам держава у цьому? Яку допомогу отримуєте від української діаспори?

— Щодо акредитації журналу «Business Woman», то відразу маю сказати, що це не є моєю заслугою. Ми маємо дуже багато партнерів у різних країнах світу, багато соціально активних жінок, які керують власним бізнесом або одним із напрямів бізнесу, що дають інтерв’ю в наш журнал. Однією з таких наших подруг або партнерів є Марта Барандій. Її ор-

50

#10, квітень 2018

ганізацію акредитовано при Європарламенті. Власне, це була її пропозиція, з огляду на те, що ми багато пишемо про жінок з Європи, які там живуть та працюють. Це для нас важливо. У нашому журналі є рубрика «Україна та Світ», у якій ми багато пишемо про українську діаспору. Попри те, що журнал видається виключно українською мовою, він дає змогу всім охочим краще ознайомитися з Україною. Що ж до державної допомоги, то ми ніколи не зверталися, власне, до держави. Я, на жаль, не знаю, якою є стратегія розвитку нашої держави у призмі бачення МЗС, але, спілкуючись з представниками цього відомства, можу сказати, що інколи хотілося б кращого. Адже наші дипломатичні представники за кордоном є обличчям України і 50 відсотків цього обличчя, на мою думку, треба міняти, бо вони не в змозі гідно репрезентувати позитивний імідж України. Звісно ж, є чудові дипломати. Можу назвати, зокрема, нашого Посла в Угорщині Любов Непоп, нашого Посла в Австрії Олександра Щербу, також можу позитивно відзначити роботу наших послів у Чехії, Словенії, Канаді, Молдові, Фінляндії. За таких репрезентантів нашої країни не лише не соромно, ними можна пишатися. Ці люди дуже швидко реагують на будь-які події — навіть коли на географічних картах Крим позначають як частину Росії, то реакція наших дипломатичних представників є адекватною та блискавичною. Також велику роботу із просування українських національних інтересів за кордоном виконує українська діаспора. Зокрема, СКУМО — Світовий Конгрес Українських Молодіжних Організацій, яку очолює Мирослав Гочак. Ця організація має власні інтернет-ресурси, її представники є громадянами іноземних держав, вони там ви-

Ганна Крисюк, засновник журналу «Бізнес Вумен», генеральний директор Книги Рекордів України, громадська діячка в ексклюзивному інтерв’ю для FD розповідає, наскільки непростою справою є популяризація України в світі та як змінилося життя українців після 2014 року…

БЛАГОДІЙНІСТЬ росли, вони знають ці країни зсередини і водночас вони є українськими патріотами, які лобіюють українські інтереси. Це дуже важливо.

Розкажіть, будь ласка, про Вашу діяльність на посаді генерального директора Книги Рекордів України. Чому саме цю структуру Ви вирішили очолити?

— Книга Рекордів України є досить давнім проектом. Я увійшла до керівництва цим проектом як громадська діячка, що дало змогу ініціювати та втілити у життя велику кількість громадських, соціальних та телевізійних проектів на моєму рідному Прикарпатті. Очільник Книги Рекордів України Ігор Підчібій запропонував мені долучитися до цього проекту, більш масштабно його розвивати і я погодилася. Спочатку фіксувала рекорди як експерт, а тепер вже стала генеральним директором. Саме книга рекордів дає можливість знайомитись з особливими людьми, з воістину унікальними українцями, які встановлюють неймовірні рекорди і позитивно репрезентують Україну в світі.

Одним з Ваших останніх проектів є «Дитячий футбол миру». Ви проводите флешмоб у соцмережах. Скільки відомих людей вже долучилось до цього флешмобу?

— У нас є велика громадська спілка, яка називається «Промінь Україна». Її голова та засновник — Дмитро Банах, відомий громадський діяч з Прикарпаття. Він робить унікальні речі для об’єднання України, для того, щоб до нашої країни повернувся мир та різновекторно розвивались талановиті діти. Саме ця організація є організатором багатьох благодійних проектів, акцій та заходів на сході України, які проводимо спільно з одним із найкращих народних депутатів України Дмитром Лубінцем та громадськими організаціями «Я Волноваха», «Промінь Волноваха», «Жіноча рада Донбасу» та іншими. Саме там ми намагаємося проводити активне націонал-патріотичне виховання дітей та молоді, реалізовувати безліч міжнародних соціальних проектів, серед яких: «Діти просять миру», «Дитячий футбол миру», «Життя на Донбасі

52

#10, квітень 2018

БЛАГОДІЙНІСТЬ очима дітей», «Кухні народів світу», «Кращий український віночок» та інші. Є ще одна цікава ініціатива нашої організації — дитяча газета «Промінець», якою займається Іванна Янчук, також абетка-розмальовка для дітей, інформацію до якої пишуть діти з різних куточків України та світу, а ми її розповсюджуємо по різних країнах і областях України. Впевнені, така просвітницька робота змінить Україну на краще в правильному вихованні наших дітей

Непрості країни Ви обираєте для міжнародного діалогу. Чому так?

— Ми обираємо країни, де у нас є партнери та друзі, які готові нас зустріти, але велику увагу приділяємо і тим країнам, у яких зараз упереджене ставлення до України, і через наші позитивні соціальні проекти і чудових дітей люди за кордоном змінюють свою думку про Україну на кращу. Я добре пам’ятаю кілька наших поїздок минулих років до Греції, Сербії, нині — до Угорщини, Польщі, де саме діти показують, що у них немає непорозумінь з однолітками, а навпаки, — вони дружать, спілкуються і хочуть бачитись у майбутньому, то чому політики цього не бачать і замість компромісу дискутують... Зараз триває один наш проект «Дитячий футбол миру», в рамках якого понад 300 дітей з України відвідають 10 країн світу і зіграють 10 товариських турнірів миру. Першою країною, яка нас гостинно приймала, була Угорщина на чолі з Послом України в Угорщині Любов’ю Непоп, меценатом Золтаном Хорватом, представниками української діаспори Ярославою Хортяні та Юрієм Кравченком. Ми дуже просто показали, що діти, які грали у футбол, не знаючи мови порозумілися між собою, подружились і чекають наступної зустрічі на фестивалі футболу і підсумках проекту. Це маленький приклад великої дипломатії й миру, тому щиро дякую усім нашим організаторам: Дмитру Банаху, Дмитру Лубінцю, нашим співорганізаторам та партнерам: Аліні Скомороховій, Володимиру Василенку, Олександру Яремі, Мирославу Гочаку, Зоряні Столярчук, Сергію Зінченку, Золтану Хорвату, компанії Legea за підтримку і допомогу дітям побачити світ та гідно презентувати Україну і просити миру для нас усіх.

Як довго Ви надаєте допомогу дітям у прифронтовій зоні?

— Уже третій рік. Головно ми надаємо допомогу через громадську спілку «Промінь. Україна», через підтримку української діаспори, зокрема, й через вже згаданий СКУМО, велику допомогу надає українська громада Че-

хії, зокрема, українські профспілки, наші друзі з Польщі — університет Вища Школа Економіки. У кожній країні є громадські ініціативні організації, які реально бачать, що відбувається у нас на Сході, і також багато передають допомоги. Я не можу, втім, сказати, що гуманітарна допомога докорінно змінює свідомість людей на Сході. Більш дієвим є те, що діти, які відвідують Західну Україну, країни Європи, вже бачать усе розмаїття світу й стають іншими, повертаються додому і виховують своїх рідних. Фактично, саме вони перевиховують своїх батьків і саме заради дітей ми реалізовуємо багато соціальних проектів.

Чи були негативні моменти під час Вашої діяльності на Сході?

— Звісно. Нам доводилося потрапляти під обстріли, нам доводилося стикатися із певним непорозумінням з боку певної частини місцевого населення. Ситуація на нашому сході є вкрай непростою, спочатку нам не довіряли, тепер просять приїхати знову й знову. І я знаю точно, що тих людей, які на сході спілкуються українською мовою, демонструють свою відданість Україні, не покинули свої домівки і намагаються там виживати, можна без перебільшення називати героями. І ми робитимемо усе можливе, щоб Україна була та залишалася єдиною, демократичною та цивілізованою державою заради наших дітей і їх розвитку.

Чого б Ви хотіли побажати читачам нашого видання у цей непростий час?

— Насамперед бажаю сприймати інформацію лише на позитиві. А також бажаю, щоб Ваш журнал читали у всьому світі. Бесіду вів Ігор Скрипник

54

СТИЛЬНА УКРАЇНА

Наталія Карук модельєр-дизайнер

Спілкуйся мовою свого стилю та одягу! Сьогодні світ дуже стрімкий і найцінніше, що у нас є, — це час. Жінка в соціумі займає далеко не останні місця в політиці, бізнесі, соціальній відповідальності... Дуже важливо для успішності мати постійно гарний настрій та впевненість у собі. Насамперед, важливу роль у власній впевненості відіграє образ — діловий костюм, вечірня або коктейльна сукня… На кожну подію та на щодень треба бути неповторною, унікальною, яскравою, відповідаючи своєму рівню та статусу життя. Стиль одягу має постійно змінюватись від елегантності, діловитості до Street Style та автентичності. Постійно стежити за тенденціями моди, стилю, бути в тренді — сьогодні це займає велику кількість часу, тому я пропоную новий підхід до різнобічного образу Вашої особистості — послугу приватний кутюр’є.

Приватний кутюр’є — це психолог вашого одягу! Досягати мети мовою свого стилю — це головне завдання послуги приватний кутюр’є. Враховуючи ваш темперамент та харизму, послуга приватний кутюр’є допоможе донести до соціуму вашу думку та отримати бажане. Послуга приватний кутюр’є з вами 365 днів на рік. Ваш персональний календар та асистент вашого дрес-коду. Улюблена річ, яка несе вашу позитивну енергетику та спогади, але з часом вона не актуальна, — послуга приватний кутюр’є дарує їй друге життя, адаптуючи до модного тренду.

Довіртесь професіоналу, дозвольте собі таку розкіш, адже Ви цього варті! м. Київ, вул. Рейтарська, б. 31/16 Тел.: 066 350 2000 www.promoda.net nata@promoda.net www.facebook.com/DesignerNataliaKaruk

Б’ЮТІ УКРАЇНА

У будь-якому віці ми хочемо бути красивими і мати доглянуту та сяючу шкіру. На колір та стан нашої шкіри впливає не тільки те, як ми харчуємось, кількість випитої води за день, а й сезонність та основний догляд у різні пори року. Після холоду, морозного вітру та браку сонця шкіра потребує особливого догляду. Коли приходить весна, хочеться створити або підібрати якийсь гарний образ, купити новий одяг та взуття, а найголовніше, хочеться поліпшити стан шкіри і надати їй здорового і природного сяйва, бажано без допомоги хайлайтера. В косметологіях, мережі салонів краси BODY, представлені ексклюзивні та ефективні індивідуальні програми з догляду за шкірою, розроблені інститутом Guinot (Paris), це апаратні та мануальні інноваційні методики, які допоможуть відновити шкіру зсередини на клітинному рівні. Hydraderm Cellular Energy — це унікальний запатентований апарат із застосуванням сучасних смарттехнологій, поєднання кращих показників пристроїв попередніх поколінь та останніх наукових розробок. Також Інститут GUINOT здійснив революцію в області косметології, створивши гель-сироватки, які використовуємо під час процедури. На апараті проводять дві основні процедури: Перша процедура, про яку я розповім, Hydradermie Jeunesse (Гідродермія молодість) Вона омолоджує і поліпшує стан шкіри, враховуючи її індивідуальні потреби. Процедура сприяє насиченню енергії в клітинах і стимулює синтез еластичних волокон, забезпечуючи результат більш пружної шкіри з першої процедури. Завдяки динамічній іонізації в шкіру проникають активні компоненти серуму гелю, підібрано-

го до потреб шкіри. Для того, щоб підібрати гель серум, я проводжу консультацію для визначення цілей краси клієнта. На початку проводиться очищення шкіри. Потім наноситься сироватка, яка підбирається індивідуально до потреб шкіри. Далі легкий масаж спеціальними роликовими електродами, які плавно ковзають по шкірі і перетворюють активні компоненти сироватки в іони. Іони легко проникають крізь епідерміс у дерму, де створюється запас активних речовин, який залишається там на

кілька днів, тому ефект від таких процедур досить тривалий. У результаті клітини наповнюються енергією і в шкіру проникають активні компоненти серум-гелю, відповідно до потреб шкіри, далі змиваємо гель, наносимо Oxy-регенеруючу сироватку і за допомогою теплового електроду проводимо наступну процедуру. Завдяки термо-електроду в шкірі активізується мікро циркуляція і відбувається стимуляція клітинної активності. Наступні етапи процедури — мануальний масаж за допомогою моделюючого серуму, активна маска, сироватка та крем для обличчя по потребі шкіри. Гідродермія рекомендується для покращення кольору обличчя, зменшення мімічних зморшок, усунення набряклості обличчя. Друга процедура, яка проводиться на цьому апараті, Hydradermie Lift (Гідродермія ліфт) Гідродермія ліфт забезпечує тривалий ефект ліфтинга. Якщо вам дуже потрібно швидкий ефект та надовго гарно виглядати перед важливим заходом, то процедуру гідродемії ліфт слід робити за добу. Через добу після процедури процес міостимуляції та лімфодренажу тільки прискорений, тому ефект більш виражений. Процедуру можна робити одноразово (ефект зберігається від двох днів до тижня), а можна курс з 4–8 процедур 2–3 рази на тиждень для підтримки тонусу м’язів і досягнення ліфтингового ефекту.

•

зменшення глибини зморшок і ліній,

•

відновлення тонусу і пружності,

•

природне сяйво і здоровий вигляд шкіри.

Триває процедура 50 хвилин. Кількість необхідних сеансів варіативна, проте я рекомендую пройти курс, що складається не менше ніж з трьох процедур. У цьому випадку результати «Age Summum» будуть найбільш вираженими і довго зберігатимуться. На відміну від косметичних продуктів, створюваних і продаваних споживачам за допомогою реклами та опису переваг продукту, я за правильність поставленої діагностики, за «косметику за призначенням»: адже, якщо до створення продукту ставляться серйозно, то його потрібно призначити правильно та підібрати до потреб шкіри. Це важливо, і тому у всіх косметологіях салонів краси BODY є тестер-стенди з продукцією домашнього догляду за шкірою, де лікарі краси можуть підібрати правильно набір косметичних засобів для догляду за шкірою вдома. А найефективніші рекомендації щодо догляду за обличчям це:

•

Здорове харчування сприяє здоров’ю шкіри.

•

Сон. Ви повинні спати протягом восьми або десяти годин щодня, тому що шкіра відновлює себе, коли ви спите.

•

Також у мене є мій фаворит серед мануальних процедур, вона називаеться Age Summum

Очищення організму. Ліквідація токсинів допомагає підтримувати шкіру здоровою.

•

Не секрет, що ознаки старіння можуть з’явитися у будь-якому віці. Постійна втома, неправильний спосіб життя та раціон харчування неминуче відбиваються на стані шкіри. Як результат — епідерміс стає більш тьмяним, знижується тонус, з’являються зморшки, особа втрачає привабливий молодий зовнішній вигляд.

Емоції. Негативні емоції можуть сприяти появі червоних і чорних плям на шкірі. Тому частіше посміхайтеся.

Постійний щоденний догляд дозволяє шкірі виглядати більш привабливою і продовжує її молодість, однак іноді для отримання кардинального результату слід звернутись до професіонала.

По суті, процедура є корисною та безпечною панацеєю від ознак старіння. Унікальність технології полягає в миттєвому видимому ефекті відразу після проходження процедур.

Щоб виглядати завжди красиво, потрібно любити себе, бо любов це насамперед турбота про себе, отже красива, сяюча та доглянута шкіра. Пам’ятайте, що в 30 років ми готуємо свою шкіру до того, як вона буде виглядати в 40.

Переваги процедури Age Summum:

•

З повагою, директор департаменту косметології BODY LPG Олена Куценко

миттєве зменшення виражених ознак старіння шкіри,

НАШИ СТУДІЇ: ТРЦ «Dream Town» (Оболонський п-р, 1Б) ТК «Аркадія» (вул. Борщагівська, 154) ТК «Аркадія» (Дніпровська Набережна, 33)

ТЕЛЕФОН ГАРЯЧОЇ ЛІНІЇ:

ТРЦ «Gulliver» (Спортивна площа, 1А)

0 800 501 011

ТРЦ «Ametyst Mall» (вул. Садова, 1Г)

Універмаг «Україна» (Площа Перемоги, 3) НАШІ САЛОНИ: вул. Драгоманова, 6/1 Коломийський провулок, 17/31а вул. Вишгородська, 45а вул. Софіївска, 16/16 вул. Драгомирова, 15 вул. Шовковична, 32/34 бул. Т. Шевченка, 2/54 вул. Воздвиженська, 28-30

ПОДІЇ

КРАЩІ З КРАЩИХ ОТРИМАЛИ ВИЗНАННЯ І ПРЕМІЮ “ЛЮДИНА РОКУ 2017” 24 березня у Національній опері України у місті Києві відбулось вручення нагород Загальнонаціональної програми “Людина року 2017”. Цією премією уже 22 роки відзначають кращих серед кращих у своїх галузях, людей, які роблять надзвичайний вклад у розвиток Української держави та суспільства.

Цьогоріч премії отримали:

•

«Підприємець року» Олег МАЙБОРОДА — Генеральний директор ТОВ «Укрбуд Девелопмент»;

•

«Менеджер року» Дмитро КОСТЮК — в.о. директора ДП «Завод «Електроважмаш»;

•

«Фінансист року» Кирило ШЕВЧЕНКО — Голова Правління АБ «Укргазбанк»;

•

«Регіональний лідер року» Олег СИНЮТКА — Голова Львівської обласної державної адміністрації;

•

«Аграрій року» Віктор КИРИЧЕНКО — Директор Інституту рослинництва ім В. Юр’єва НААН України;

•

«Міський голова року великих міст» Владислав АТРОШЕНКО — Міський голова м. Чернігів;

•

•

«Міський голова року малих міст» Анатолій ФЕДОРЧУК — Міський голова м. Бориспіль;

«Житловий комплекс року» ЖК «ЗОЛОЧЕ» (Забудовник — група компаній «ЗОЛОЧЕ». Голова правління групи компаній «Золоче» — Коржевський Юрій Володимирович);

•

•

«Промисловець року» Олег КОРНЕЦЬКИЙ — Генеральний директор ПАТ «Днiпровагонмаш»;

«Лідер ресторанного бізнесу року» Денис КОМАРЕНКО — співвласник, шеф-кухар гастрокафе «Тарелка»;

58

#10, квітень 2018

•

«Заміський оздоровчий комплекс року» Дачний готель «ГЛІБІВКА» (Власник — В’ячеслав Юткін);

•

«Телевізійний журналіст року» Василь ГОЛОВАНОВ (Телеканал NewsОne);

•

«Митець року» Раду ПОКЛІТАРУ — Заслужений діяч мистецтв України, хореограф, головний балетмейстер Академічного театру «Київ Модерн-балет»;

•

«Спортсмен року» Еліна СВІТОЛІНА — провідна українська тенісистка, четверта ракетка світу в рейтингу WTA;

•

«Меценат року» Олександр ЛОЙФЕНФЕЛЬД — Голова Наглядової ради благодійної організації «Фонд спадщини», співзасновник благодійної організації «Фонд духовного відродження «Живе джерело»;

•

«Нова генерація року» Ірина ГОВОРУХА — популярна письменниця, блогер, журналіст;

•

«Лідер малого та середнього бізнесу року» Медичний центр Олега Колібаби;

•

«Інформаційно-аналітичний телеканал року» Телеканал «Перший діловий» Спеціальну міжнародну премію в галузі

дипломатії отримав Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Корея в Україні Лі Янг-Гу. Її на сцені Національної опери Пану Послу вручали Надзвичайний і Повноважний посол України Михайло Резнік та Головний редактор журналу «Fashion of Diplomacy» Анна Авраменко.

— Загальнонаціональна премія “Людина року” — це символ розвитку нашої країни, наших досягнень і праці кожного, хто працює на благо держави. Мені надзвичайно приємно, що премію отримав Посол Республіки Корея в Україні Лі Янг-Гу, який є давнім та щирим другом України. Для нашої країни це дуже важливо, — говорить Анна Авраменко. — Попри непросту ситуацію в Україні, нам потрібні такі програми, як “Людина року 2017”. Це консолідує націю. Показує, що ми разом і є готовими до перемог.

Також володарями міжнародних спеціальних премій стали: •

Марі-Луїз КОЛЕЙРО-ПРЕКА — Президент Республіки Мальта — Міжнародна премія в галузі суспільно-політичної діяльності;

•

Людмила МОНАСТИРСЬКА — Народна артистка України, солістка Національної Опери України — Міжнародна премія «За видатний внесок у розвиток культури та мистецтва України»;

•

Іон СУРУЧАНУ (Молдова) — Народний артист Молдови — Міжнародна премія «За укріплення культурних контактів та духовне зближення народів»;

•

Сестри Елла та Діна РОУЗ (США) — популярні естрадні співачки — Міжнародна премія в галузі культури та мистецтва;

•

Алекс Горошовський — американський бізнесмен, громадський діяч, засновник агенції «Prestige Home Care Agency» — Міжнародна премія «За милосердне ставлення і щиру турботу про українську діаспору США»;

•

Ніна МАТВІЄНКО — Народна артистка України, Герой України — Спеціальна премія ім.М.Вороніна «За високий стиль життя»;

•

Володимир РОЗУМЕНКО — професор, доктор медичних наук, Заслужений лікар України — Спеціальна премія газети «КП в Украине» «Кумир українців»;

•

Видавничий дім «АДЕФ Україна» — Спеціальна премія «За вагомий багаторічний внесок у розвиток видавничо-поліграфічної галузі України»;

•

Олексій Семенов — відомий медіа менеджер, автор багатьох творчих концепцій, Генеральний продюсер телеканалу «Прямий» — Спеціальна премія «За розробку і успішне впровадження інноваційних телеканалів в інформаційному медіа-середовищі України».

Ведучими вечора, як завжди були неперевершені Григорій Решетнік та Юрій Горбунов. Редакція

ДИПЛОМАТИЧНИЙ КАЛЕНДАР

23

II МІЖНАРОДНИЙ ЖІНОЧИЙ БІЗНЕС-ФОРУМ BUSINESSWOMAN2018.

КВІТНЯ

Місце проведення: Міжнародний конгрес-центр «Український дім», м. Київ

Основна мета форуму — консолідація жінок бізнесу, політики та соціальної сфери для налагодження тісної співпраці, обміну досвідом, репрезентації України в світі та сприяння розвитку малого і середнього бізнесу жінок.

1 000 жінок з 20 країн світу з’їдуться в українську столицю, щоб ділитись своїм досвідом у політиці, бізнесі, соціальній сфері та кооперуватись для реалізації успішних грандіозних проектів в Україні та світі. Окремою родзинкою заходу стане церемонія нагородження кращих жінок бізнесу 2017 року за версією журналу БізнесWoman Організатором форуму є глянцевий журнал БізнесWoman.

КВІТЕНЬ/2018 ДНІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ СВЯТА: День Незалежності Сенегалу

4

СР

16 ПН

День евакуації у Сирійській Арабській Республіці

17 ВТ

18 СР

День народження Короля Свазіленду

День проголошення незалежності Зімбабве

19 ЧТ

26 ЧТ

День незалежності Республіки Сьєрра-Леоне День незалежності Республіки Того День свободи Південно-Африканської Республіки День Короля Нідерландів

День народження Королеви Данії

День злуки Об’єднаної Республіки Танзанія

27 ПТ

#10, квітень 2018

65

ОРГАНІЗАТОР

Головна мета заходу — єднання народів та держав за допомогою спорту. Створення неформального простору для вільного спілкування. Зміцнення та просування позитивного іміджу України в світі.

Статус Турніру — закритий Дата проведення — 28 квітня 2018 р. Час проведення — 0700–1900 Місце — гольф клуб «GolfStream» (Україна, Київська обл., Макарівський р-н, с. Гавронщина)

Дрес-код турніру — стандарт (golf casual) Автомобільний партнер

Ігровий партнер

Призовий партнер

Офіційний партнер Гастрономічний партнер

Ексклюзивний інформаційний партнер

Офіційний партнер

Партнер

Партнер

Партнер

www.golf.in.ua

Інформаційний партнер

Партнер

Партнер