#6 Chernigivshchina Agrarna/Чернігівщина Аграрна

Чернігівський інститут сільськогосподарської мікробіології УААН презентує Тематичний випуск

№2(6), лютий 2007

Сьогодні в номері: • В.В. Волкогон МІКРОБНІ ПРЕПАРАТИ У ТЕХНОЛОГІЯХ ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

1

• О.В. Надкернична, В.В. Волкогон, Т.М. Ковалевська, Д.В. Крутило ЗАСТОСУВАННЯ МІКРОБНИХ ПРЕПАРАТІВ НА ОСНОВІ АЗОТФІКСУВАЛЬНИХ БАКТЕРІЙ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ВРОЖАЙНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

4

• Л.П. Коломієць, Шевченко Некротичні штами Y-вірусу картоплі • Л.П. Коломієць Вірусні хвороби картоплі

6 7

• Л.М. Токмакова МІКРОБІОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ПОЛІПШЕННЯ ФОСФАТНОГО ЖИВЛЕННЯ РОСЛИН ТА ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

10

• В.І. Сорока, А.О. Бокун ПЕРСИСТЕНЦІЯ ЗБУДНИКІВ ТЕШО-, ЕНТЕРОВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЙ СВИНЕЙ ТА ЗАСОБИ ЇХ ДІАГНОСТИКИ І ПРОФІЛАКТИКИ

12

Матеріали, розміщені в номері, підготовлено науковцями Чернігівського інституту сільськогосподарської мікробіології УААН.

НОВИНКА!

Цибуля «Господиня»

Новинки

Цибуля «Господиня»

Новий сорт цибулі «Господиня» створений методом гібридизації сорту «Буран» з

гібридом «Копра» і подальшим індивідуально-родинним добором на врожайність, лежкість, скоростиглість та імунітет до основних хвороб зони. З 2005-ого року

переданий до державної мережі сортовипробування. Сорт гострий, універсального використання. Вирощується в однорічній та дворічній культурах. Вегетаційний період - 110-120 днів. Характеризується хорошим визріванням і дозарюванням.

Новий сорт цибулі «Господиня» створений методом гібриЗберігаєтьсядизації 7-8 місяців, лежкість - 98 відсотків. Загальна врожайність при однорічній сорту «Буран» з гібридом «Копра» і подальшим інкультурі вирощування - 32,0-36,0 т/га, а товарна - 30-34 т/га. дивідуально-родинним добором на врожайність, лежкість, Цибулина щільна, одногніздна, дво- або п»ятизачаткова, округла. Індекс - 0,9-1,0. скоростиглість та -імунітет Маса товарної цибулини - 60-100 г. Покривних лусок 3-4, їх колір коричневий із золотистим відтінком, колір соковитих лусок білий, товщиною 7-8 мм. Вміст до основних хвороб зони. З сухої речовини - 15,3%, цукрів - 9,4%, вітаміну С -9,4мг/%.

2005-ого року переданий Сорт толерантний до основної хвороби - пероноспорозу. до державної мережі сортоЗа більш докладною інформацією стосовно нового сорту цибулі «Господиня» звертатися завипробування. адресою: 17131, с. Дослідне, Носівський район, гострий, Чернігівська область. Сорт Телефон 2-16-71. універсального використання. Вирощується в однорічній та дворічній культурах. Вегетаційний період - 110-120 днів. Характеризується хорошим визріванням і дозарюванням. Рівень достигання перед збиранням - 95 відсотків, а після дозарювання - 97 відсотків. Зберігається 7-8 місяців, лежкість - 98 відсотків. Загальна врожайність при однорічній культурі вирощування - 32,0-36,0 т/га, а товарна - 30-34 т/га. Цибулина щільна, одногніздна, дво- або п’ятизачаткова, округла. Індекс - 0,9-1,0. Маса товарної цибулини - 60-100 г. Покривних лусок - 3-4, їх колір коричневий із золотистим відтінком, колір соковитих лусок - білий, товщиною 7-8 мм. Вміст сухої речовини - 15,3%, цукрів - 9,4%, вітаміну С -9,4мг/%. Сорт толерантний до основної хвороби - пероноспорозу. Рівень достигання перед збиранням - 95 відсотків, а після дозарювання - 97 відсотків.

За більш докладною інформацією стосовно нового сорту цибулі «Господиня» звертатися за адресою: 17131, с. Дослідне, Носівський район, Чернігівська область. Телефон 2-16-71.

Новинки Ярий ячмінь – «Носівський голозерний» Носівською селекційно-дослідною станцією створено новий сорт ярого голозерного ячменю – «Носівський голозерний». Сорт виведений шляхом добору голозерної форми з гібридної популяції, отриманої від схрещування плів­частого ячменю своєї селекції «Шанс» та голозерного зразка мекси­канського походження.­ За даними досліджень, сорт «Носівський голозерний» за врожайністю, стійкістю до вилягання та основних хвороб наближається до кращих плівчастих і суттєво переважає їх за вмістом протеїну та іншими показниками. Так, у роки досліджень (2004-2006) вміст протеїну в «Носівському голозерному» становив 15,2-17,32 %, що на 2,4-4,5 % більше, ніж у сорту «Галактик» (стандарт). Маса 1000 зерен у голозерного сорту склала 50-53 г, натура зерна 794 г/л. Новий сорт ярого ячменю «Носівський голозерний» може бути використаний насамперед у комбікормовій (птахівництво, свинарство) та харчовій промисловості (добавка для отримання дієтичних сортів хліба, виробництво перлової крупи з підвищеною харчовою цінністю і ін.), а також у якості цінного зернофуражу для прямого згодовування.

Докладнішу інформацію можна отримати, звернувшись за адресою: с. Дослідне Носівського району Чернігівської області, 17131, або зателефонувавши за номером

8-242- 2-16-71.

Тематичний випуск В.В. Волкогон, доктор сільськогосподарських наук, професор Інституту сільськогосподарської мікробіології

МІКРОБНІ ПРЕПАРАТИ У ТЕХНОЛОГІЯХ ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР В існуючих системах землеробства біологічна суть виникнення родючості грунтів, на жаль, практично не береться до уваги, оскільки вже понад століття беззастережно панує теорія мінерального живлення рослин Ю. Лібіха. Не критикуючи в цілому теорію, зазначимо, що прихильники і послідовники сприйняли її надто буквально, і це значною мірою призвело до ігнорування біологічних аспектів грунтотворного процесу. Між тим класичні роботи В.В. Докучаєва і П.А. Костичева свідчать, що утворення родючого шару грунту є процесом комплексним - одночасно і геологічним, і біологічним. П.А. Костичев, крім того, показав, яке значення мають грунтові мікроорганізми у формуванні біологічно активних грунтів, довівши, що мікрофлора не тільки розкладає органічні рештки, а й постійно синтезує складні синтетичні сполуки, у тому числі й біологічно активні речовини, які забезпечують активний розвиток рослин. Ю. Лібіх, як відомо, став засновником агрохімії – нового напряму науки та промисловості. Але спроби поєднати хімію із землеробством разом з безперечними успіхами породили безліч екологічних проблем. Осднією з основних загроз довкіллю, що виникла внаслідок глобальної хімізації сільського господарства, є деградація грунтів. Це безпосередньо впливає на урожайність сільськогосподарських культур і якість продукції. Зазначимо, що деградацію грунтів згідно із сучасними уявленнями слід розглядати не тільки як наслідок дії чинників, що ведуть до зниження вмісту гумусу та погіршення водно-фізичних властивостей, а і як результат перебігу процесів, за яких у грунтах зводяться

Чернігівщина аграрна

до мінімуму корисні мікроорганізми, необхідні для гармонійного розвитку рослин. Коріння рослин, як відомо, знаходиться в оточенні грунтових мікроорганізмів, які утворюють своєрідний „чохол” – ризосферу, і є трофічними посередниками між грунтом і рослинами в забезпеченні останніх поживними речовинами. Саме мікроорганізми перетворюють недоступні для рослин сполуки в мобільні, оптимальні для метаболізму. За образним висловлюванням відомого мікробіолога М.О. Красильникова, роль мікроорганізмів, що заселяють кореневі сфери, аналогічна органам травлення тварин. Справді можна провести аналогії між комплексами „рослина-мікроорганізми” і „тварина-мікроорганізми” (або „людина-мікроорганізми”). Добре відомо, що коли внаслідок хвороби і лікування її антибіотиками або дії інших несприятливих факторів людина позбавляється необхідної для неї специфічної мікрофлори, виникає таке явище, як дисбактеріоз. Це може призвести до непоправної шкоди здоров’ю і навіть загибелі. Такі наслідки зумовлені тим, що звільнене місце займають патогенні мікроорганізми, з якими важко боротися. Аналогічні закономірності спостерігаються і в рослинному організмі. Зважаючи на те, що грунти в переважній більшості є біологічно деградованими, заселяють молоде коріння рослин нетипові мікроорганізми, які виконують при цьому інші функції: вони займаються не „годівлею” рослин елементами мінерального живлення, а паразитують на рослинному організмі. Отже, в системі „грунт – мікроорганізми – рослина” грунтові бактерії є незамінною і невід’ємною складовою. Саме тому рослина, забезпечена пов-

№2(6), лютий 2007

ноцінним комплексом мікроорганізмів, одержує повноцінне живлення і, як наслідок, значною мірою реалізує свій ге­ нетичний потенціал щодо врожайності. У зв’язку з вищевикладеним виникає необхідність забезпечення агроценозів сприятливим для розвитку культурних рослин комплексом мікроорганізмів (поряд із внесенням у грунт поживних речовин в оптимальних кількостях). Це можна зробити кількома шляхами, зокрема систематичним застосуванням гною, перегною або ж штучним внесенням корисної мікрофлори. Штучна бактеризація одержує все більше прибічників через малозатратність і високу ефективність. Причому користь від застосування бактеріальних препаратів реальна і в умовах нормального грунтотворного процесу. Саме тому економічно розвинені країни, які в принципі мають можливість виготовляти і застосовувати будь-які добрива, особливо азотні (з огляду на невичерпність сировини для їх виробництва), сьогодні виявляють зацікавленість до мікробіологічних засобів інтенсифікації виробництва. В останні роки в США, Ізраїлі, Індії, Бразилії, Австралії та інших країнах інтенсивно застосовують біологічні препарати на основі відселекціонованих мікроорганізмів, інтродукція яких у кореневу зону рослин забезпечує їх комфортний розвиток. В Україні створенням мікробних препаратів для землеробства і рослинництва займається кілька профільних науково-дослідних установ. На сьогодні створено зручні форми біопрепаратів для покращення азотного живлення рослин, додаткового забезпечення сільськогосподарських культур фосфором, захисту рослин від корене-

Тематичний випуск вих гнилей та препарати комплексної дії. Якість вітчизняних препаратів відповідає світовому рівню, а за деякими показниками перевищує його. Окремі наукові розробки є оригінальними і мають now-how. Застосування препаратів у технологіях вирощування забезпечує суттєве зростання урожайності сільськогосподарських культур та поліпшення якості продукції. Надзвичайно ефективною є бактеризація овочевих культур, а також сої. Прибавки урожаю від застосування біопрепаратів для сої сягають 50%. Застосування бактеризації для цієї культури в ТОВ „Кіровоградська сільськогосподарська компанія”, ТОВ „Гайчур” (Запорізька обл.), інших господарствах забезпечує одержання до 27-30 бобів на одній рослині при кількості їх у контролі на рівні 15-20. Значні прибавки урожаю відзначаються при бактеризації інших сільськогосподарських культур. Так, застосування біопрепаратів, що містять азотфіксувальні та фосфатмобілізувальні бактерії, сприяє суттєвому зростанню урожайності ярого ячменю (табл. 1). Таблиця 1. Вплив інокуляції на урожай ячменю сорту Гонар по роках залежно від агрофону (польові досліди Інституту сільськогосподарської мікробіологіїї УААН) Варіанти досіду Без добрив Контроль Мікрогумін N60K25‫٭‬ Контроль Мікрогумін N120K50‫٭‬ Контроль Мікрогумін

2003 р. ц/га

приріст %

26,3 29,2

2004 р.

2005 р.

ц/га

приріст %

ц/га

приріст %

11,0

23,6 26,7

13,1

21,4 24,9

16,4

32,4 38,2

17,9

32,1 41,3

28,7

27,2 33,7

23,9

35,0 42,3

20,8

40,3 45,2

12,2

32,1 38,3

19,3

‫ – ٭‬фосфорні добрива не вносили через високий вміст P2O5 у грунті. Дослідження з бактеризації ячменю в умовах виробничих дослідів підтверджують ці результати (табл. 2). Таблиця 2. Вплив бактеризації на урожайність ярого ячменю в умовах виробничих дослідів Площа досліду, га

Варіанти

Урожай, ц/га

Прибавка

ц/га % Дослідне господарство Інституту с/г мікробіології УААН, сорт Гонар Контроль 20,6 20 Мікрогумін 23,7 3,1 15,2 Чернігівський інститут АПВ, сорт Цезар Контроль 20,1 60 Мікрогумін 23,9 3,8 18,9 Кіровоградська сільськогосподарська компанія, сорт Вакула Контроль 55,0 100 Мікрогумін 69,5 14,1 25,5

Ефективною є також передпосівна бактеризація озимої пшениці. Наприклад, застосування біопрепаратів для передпосівної бактеризації насіння озимої пшениці в агрофірмі „Лосинівська” (Чернігівська обл.) сприяло збільшенню урожайності культури на 8 ц/га при урожайності в контролі 57 ц/га. За даними Полтавського інституту агропромислового виробництва УААН, застосування біопрепарату поліміксобактерин (основою його є активні фосфатмобілізувальні

бактерії) для передпосівної обробки насіння озимої пшениці сорту Селянка сприяло одержанню від 5 до 9,5 ц/га додаткового урожаю зерна залежно від агрофону (табл. 3). Таблиця 3. Ефективність біопрепарату поліміксобактерин для озимої пшениці (польовий дослід Полтавського ІАПВ, 2006 р.) Урожай, ц/га

Варіанти

Без добрив Контроль, без бактеризації 35,3 Поліміксобактерин 40,5 N50P50K50 Контроль, без бактеризації 46,9 Поліміксобактерин 53,3 N75P75K75 Контроль, без бактеризації 48,3 Поліміксобактерин 57,8

Приріст урожаю ц/га % 5,2

14,7

6,4

13,6

9,5

19,6

Значні прибавки урожаю забезпечили мікробні препарати також і в дослідах Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла. Спільними дослідженнями співробітників Південного філіалу Інституту с/г мікробіології та Одеської ДСГДС з озимою пшеницею сорту Альбатрос Одеський показано, що в середньому за 4 роки спостережень мікробний препарат діазофіт за рахунок притаманного йому комплексу агрономічно корисних властивостей забезпечив підвищення урожайності більше, ніж застосування N90 (на 8,2%) (табл. 4). Таблиця 4. Порівняльна оцінка впливу мінерального азоту та діазофіту на урожайність озимої пшениці (польові досліди Одеської ДСГДС) Варіанти досіду Контроль N30 N60 N90 Діазофіт

Урожайність за роками, ц/га 1996 35,7 37,4 37,6 37,7 40,0

1997 55,1 54,8 56,3 61,2 64,2

1998 33,3 35,4 35,6 33,9 33,0

1999 40,2 44,7 47,1 46,0 43,7

Середнє 41,1 43,1 44,1 44,7 45,2

Середня прибавка, ц/га 2,0 3,0 3,7 4,1

Узагальнення результатів численних досліджень та виробничих перевірок, проведених у різних регіонах, свідчить, що в середньому прибавка від бактеризації зернових культур становить близько 5 ц/га. Економічна ефективність біодобрив знаходиться в межах 200-300 грн./га для зернових і досягає 3500 грн./га для овочевих культур. Але це ефективність, обрахована тільки за кількісними показниками. Якщо врахувати якість продукції (наприклад, класність зерна пшениці), ефект буде значно вищим. Причини таких прибавок пояснюються тим, що штучна бактеризація дозволяє сформувати повноцінний мікробний комплекс у кореневій зоні сільськогосподарських культур, який дозволяє оптимізувати кореневе живлення рослин. Адже саме мікроорганізми перетворюють недоступні для рослин сполуки у ті „цеглини”, з яких рослина „будує” свій організм. Але є ще ціла низка позитивів, пов’язаних з бактеризацією. Насамперед слід підкреслити, що інтродуковані в агроценоз мікроорганізми, прижившись у ризосфері інокульованих рослин, здатні зв’язувати азот з повітря і забезпечувати ним рослину-господаря. У бобових рослин при добре сформованому симбіозі майже 100% живлення цим елементом може бути забезепечено за рахунок життєдіяльності азот-

Чернігівщина аграрна

№2(6), лютий 2007

Тематичний випуск фіксувальних бактерій. У кореневій зоні злакових культур продуктивність процесу значно нижча, але якщо врахувати, що зв’язаний бактеріями азот повітря повністю витрачається на живлення рослин, то ефективність навіть 10 кг біологічного азоту є набагато вищою, ніж відповідна доза мінерального азоту. Крім того, бактеризація сприяє переходу важкорозчинних сполук фосфору в грунті у розчинні, і таким чином покращується фосфорне живлення рослин. Особливо це актуально для чорноземних грунтів, які в багатьох господарствах є зафосфаченими, і в той же час фосфор, який містять ці грунти, недоступний для рослин. Мікробні препарати є комплексним фактором впливу на розвиток рослин, і не останнє значення в цьому відіграють фітогормони та інші біологічно активні сполуки бактеріального походження, які в значних кількостях містяться у біодобривах. Фізіологічно активні речовини здійснюють суттєвий вплив на підвищення коефіцієнтів використання добрив рослинами. Відомо, що засвоєння мінерального азоту з добрив не перевищує 50%; фосфору (навіть з найкращого добрива – суперфосфату) – 20%; калію – 25-60% залежно від грунтово-кліматичних особливостей. Решта вимивається з дощем і потрапляє у водойми, забруднює продукцію, закріплюється в грунті (у випадку фосфорних добрив) тощо. Якщо навіть проігнорувати екологічну недоцільність такого застосування мінеральних добрив, то не можна не бачити при цьому економічних втрат. Застосування ж бактеризації досить суттєво підвищує ступінь використання добрив. Підтвердженням цьому є результати досліду з використанням важкого ізотопу азоту – N15 (табл. 5). Таблиця 5. Вплив комплексного біопрепарату на урожайність ячменю та азотне живлення рослин Варіанти Контроль Біологічний препарат мікрогумін

Біологічний урожай, г/посудину

Азот, мг/посудину

1,315

загальний (А) 6,97

добрив (В) 3,32

насіння (С) 2,25

біологічний (А-В-С) 1,40

2,765

11,86

5,72

2,25

3,86

Як бачимо, застосування біопрепарату сприяє зростанню вмісту в рослинах не тільки азоту біологічного (засвоєного бактеріями з повітря), але й мінерального (добрив). У польових умовах використання мінеральної поживи бактеризованими рослинами зростає на 20-30%. Інколи ефект буває значно вищим. Механізм цього феномену досить простий. Фізіологічно активні речовини, що знаходяться в препаратах, сприяють розростанню кореневої системи і підвищенню її абсорбуючої активності, внаслідок чого активізуються процеси засвоєння елементів живлення. Слід також зауважити, що добре розвинена коренева система є своєрідною біологічною помпою, що „перекачує” важкорозчинні фосфати з нижніх грунтових горизонтів у верхні. Зазначені обставини дозволяють говорити про необхідність перегляду самої стратегії застосування добрив у технологіях вирощування окремих сільськогосподарських культур – вони повинні застосовуватись у поєднанні з передпосівною бактеризацію. Цікаво, що незважаючи на інтенсивне засвоєння елементів живлення, зокрема азоту, в рослині при бактеризації не накопичуються мінеральні форми елементів, наприклад, нітрати. Це зумовлено тим, що нітрати в першу чергу „розбавляються” значно більшою продуктивною масою рослин. Крім того, ці сполуки під впливом рослинних ферментних систем, ініційованих фізіологічно активними речовинами бактеріального походження, залучаються до конструктивного метаболізму і з них синтезуються амінокислоти і білки. Тому в бактеризованих рослинах вміст вільних амінокислот та білка завжди є вищим. Не вигідно це лише в одному випадку – при вирощуванні ячменю для пивоварних потреб. Ще одна складова позитивного впливу мікробних препаратів – це

Чернігівщина аграрна

№2(6), лютий 2007

протидія окремим хворобам рослин. Корисні мікроорганізми, заселивши кореневу систему, певний час не допускають патогенів до інфікування рослин. Дослідженнями встановлено, що навіть насіння, зібране з бактеризованих рослин, є значно менш зараженим збудниками різних хвороб, особливо грибних. За рахунок фізіологічно активних речовин, що містяться в біопрепаратах, значно покращуються також посівні якості насіннєвого матеріалу – зростає енергія проростання і схожість насіння. Особливо це актуально, коли висівається некондиційне насіння. Бактеризація стимулює також процес фотосинтезу, і це позначається як на продуктивності рослин, так і на якості сільськогосподарської продукції. Як уже зазначалося, при інокуляції розростається коренева система рослин, що відчутно впливає на здатність озимих культур до перезимівлі і в цілому для всіх сільськогосподарських культур - на продуктивність у посушливих умовах. Більш розвинена коренева система здатна забезпечити ранній розвиток культур, і вони при цьому входять у зиму краще підготовленими. Стійкість же до посушливих умов зумовлюється тим, що розвинене коріння здатне проникнути в нижні горизонти грунтового профілю і забезпечити себе вологою за умов її дефіциту. Технологія застосування біопрепаратів нескладна. Бактеризація проводиться механізовано (з використанням існуючих машин для протруювання, бетонозмішувачів, механізмів, що мають шнекову подачу матеріалу) або вручну напередодні чи в день сівби. Є певні застереження щодо поєднання бактеризації з пестицидами. Високотоксичні хімічні препарати несумісні з біопрепаратами. Обробка середньотоксичними фунгіцидами проводиться за 2-4 тижні до бактеризації. Допускається спільна обробка насіння біопрепаратами і малотоксичними фунгіцидами Раксил, Вітавакс, Фундазол, Бавістін та іншими. За умови бактеризації протруєного насіння доза біопрепарату збільшується. У зв’язку з цим доцільним є застосування біопрепаратів у комплексі з біологічними засобами захисту рослин. Не підлягають вищезазначеним застереженням лише окремі біопрепарати, функціональною основою яких є спорові мікроорганізми, здатні витримати несприятливу дію агрохімікатів. У зв’язку з цим допускається навіть передпосівна обробка насіння цими препаратами в одній баковій суміші з протруйниками. Біологічні препарати мають низьку собівартість, технологічні, нешкідливі для людини та навколишнього середовища. Є всі підстави стверджувати, що потреба в мікробних препаратах землеудобрювальної дії буде зростати з року в рік, зважаючи як на великі площі земельних угідь в Україні, так і на тенденції застосування біопрепаратів у сільському господарстві інших країн.

Тематичний випуск О.В. Надкернична, доктор біологічних наук, с.н.с.; В.В. Волкогон, доктор сільськогосподарських наук, професор;

ЗАСТОСУВАННЯ МІКРОБНИХ ПРЕПАРАТІВ НА ОСНОВІ АЗОТФІКСУВАЛЬНИХ БАКТЕРІЙ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ВРОЖАЙНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР Т.М. Ковалевська, кандидат біологічних наук, п.н.с.; Д.В. Крутило, кандидат біологічних наук Здатність бобових рослин нагромаджувати значну кількість білка в урожаї тісно пов’язана з їх унікальною особливістю формувати симбіоз із бульбочковими бактеріями. Бульбочкові бактерії (ризобії) – це досить численна група ґрунтових мікроорганізмів, які проникають у кореневі волоски бобових рослин та утворюють спеціалізовані органи – бульбочки (фото 1).

Фото1. Бульбочки на коренях рослин сої сорту Устя Бульбочки можна побачити на коренях рослин неозброєним оком. Вони і є тими “міні-фабриками”, у яких відбувається зв’язування газоподібного азоту з атмосфери та його перетворення в амонійні сполуки. У сої, квасолі, вігни, люпину білого бульбочки мають округлу форму, а у гороху, конюшини, люцерни – вони циліндричні, часто з’єднані між собою у так звані друзи. Червоне забарвлення всередині бульбочки вказує на те, що в ній відбувається активна фіксація атмосферного азоту. Зелене або біле забарвлення зрізу бульбочки свідчить про неактивний симбіоз бобової рослини з бульбочковими бактеріями. Зв’язана форма азоту, отримана в ре-

зультаті діяльності азотфіксувальних мікроорганізмів, називається біологічним азотом, на відміну від мінерального азоту, який отримано шляхом хімічного синтезу. Одним із реальних прийомів підвищення ефективності бобово-ризобіального симбіозу є застосування мікробних препаратів на основі активних штамів бульбочкових бактерій. Перший препарат, названий нітрагіном, був розроблений німецькими вченими у 1897 році. Головні принципи його виробництва та застосування не змінились до нинішніх часів. Основою препарату є чиста культура ефективного штаму бульбочкових бактерій, розмножена в певному субстраті. Залежно від технології його виготовлення такий препарат може мати різні назви (нітрагін, ризо­торфін, ризобофіт, ризогумін), але незмінним залишається наявність у ньому значної кількості життєздатних, активних клітин бульбочкових бактерій. На пошук одного активного штаму науковцями витрачається до п’яти років досліджень. І лише коли такі штами відібрані та перевірені в дослідах і виробничих посівах, на їх основі виготовляються відповідні біологічні препарати. В Інституті сільськогосподарської мікробіології УААН протягом багатьох років проводиться пошук активних штамів бульбочкових бактерій та відбір кращих з них для розробки бактеріальних препаратів. Створена колекція перспективних штамів бульбочкових бактерій – симбіонтів різних видів бобових рослин (сої, люпину, гороху, люцерни, квасолі, еспарцету, козлятника та ін.) – вхо-

дить до складу Колекції корисних ґрунтових мікроорганізмів Інституту і має статус Національного надбання України. Основна характеристика бактеріальних препаратів – це титр бульбочкових бактерій (кількість життєздатних клітин ризобій в одному грамі або мілілітрі препарату). В 1 г препарату повинно бути не менше 1∙108 – 1∙109 життєздатних клітин бульбочкових бактерій протягом гарантованого терміну його зберігання. Для кожного виду бобових рослин виготовляється свій препарат на основі специфічного штаму бульбочкових бактерій. На етикетці або в іншій документації має бути обов’язково вказано, для якої бобової культури виготовлено препарат. Препарати бульбочкових бактерій виготовляють переважно у двох формах – твердій (сипучій) та рідкій. Тверда форма препарату (найбільш поширена) – це спеціально підготовлений торф або інший субстрат, у якому розмножені бульбочкові бактерії. Препарат розфасовано в поліпропіленові пакети. Він може зберігатись у темному прохолодному місці до 6 місяців. Рідка форма препарату – це спеціальне рідке середовище, в якому розмножені бульбочкові бактерії. Препарат розливається стерильно в різні ємності: каністри, пляшки. Він може зберігатись не більше 14-20 днів. Пакети або ємності не можна відкривати до моменту використання препарату, бо порушується стерильність, а це згубно діє на бульбочкові бактерії. Кращі мікробні препарати виготовляють у тих установах, де постійно проводять пошук активних штамів бактерій. Логіка проста: якщо спеціаліст добре знає всі особливості цих мікроорганізмів, він зможе створити такі умови, щоб бактерії були активними і життєздатними у препараті. Обробка насіння бобових культур біопрепаратами позитивно позначається на загальному стані рослин: вони мають кращі біометричні показники, підвищується їх стійкість до фітопатогенів, посилюється процес азотфіксації та фотосинтезу, що в цілому сприяє формуванню більшого урожаю (табл. 1).

Чернігівщина аграрна

№2(6), лютий 2007

Тематичний випуск Таблиця 1. Ефективність застосування мікробних препаратів на основі активних штамів бульбочкових бактерій (виробничі досліди) Варіанти дослідів

Урожай ц/га

Збільшення уро­жаю до контролю ц/га %

Соя (сорт Феміда) Контроль (інокуляція стандартним штамом Bradyrhizobium japonicum 16,9 634б) Інокуляція 21,0 4,1 Bradyrhizobium japonicum КН10 Соя (сорт Подільська 416) Контроль (без інокуляції) 18,6 Інокуляція 22,2 3,6 Bradyrhizobium japonicum КН10 Соя (сорт Агат) Контроль (без інокуляції) 17,2 Інокуляція стандартним штамом 18,4 1,2 Bradyrhizobium japonicum 634б Інокуляція 20,8 3,6 Bradyrhizobium japonicum KH10 Люпин жовтий (сорт Чернігівець) Контроль (без інокуляції) 6,9 Інокуляція Bradyrhizobium sp.

7,6 0,7 (Lupinus) 5500/4 Люпин жовтий (сорт Чернігівець) Контроль (без інокуляції) 11,3 Інокуляція Bradyrhizobium sp.

16,0 4,7 (Lupinus) 5500/4 Люпин білий (сорт Гарант) Контроль (без інокуляції) 26,2 Інокуляція Bradyrhizobium sp.

29,4 3,5 (Lupinus) 5500/4 Горох (сорт Схід) Контроль (без інокуляції) 15,7 Інокуляція Rhizobium 22,1 6,4 leguminosarum bv. viceae T2

100 124 100 119 100 107 121 100 110 100 142 100 112 100 141

В останні 30 років увагу мікробіологів привертає явище асоціативної азотфіксації – активного зв’язування атмосферного азоту у кореневій зоні небобових культур. Причому, якщо з бобовими культурами в симбіотичні взаємовідносини вступають високоспецифічні бульбочкові бактерії, що супроводжується формуванням на корінні спеціалізованих структур – азотфіксувальних бульбочок, то у випадку злакових та інших культур ми не спостерігаємо помітних змін на коренях, проте азотфіксувальні бактерії формують прикореневий „чохол”, так звану ризосферу. Саме ризосферні мікроорганізми фіксують атмосферний азот і поставляють його рослині-господарю. Розміри азотонакопичення при цьому значно менші, ніж це має місце у випадку бобоворизобіального симбіозу, але навіть додаткові 10-15 кг/га біологічного азоту є набагато ефективнішими за відповідну кількість мінерального азоту, оскільки азот в цьому разі надходить безпосередньо до рослини, не зустрічаючи на своєму шляху потужного мікробного фільтру, як це буває при внесенні мінеральних добрив у грунт. Розвиток досліджень асоціативної азотфіксації дозволив підійти до розробки мікробних препаратів для низки видів сільськогосподарських культур – озимого жита, озимої пшениці, гречки, ячменю, рису тощо. Їх застосування досить ефективне як з огляду на додаткове забезпечення рослин азотом, так і в зв’язку з комплексністю дії інтродукованих мікроорганізмів на перебіг окремих грунтових процесів та активізацію ферментних систем інокульованих сільськогосподарських культур. Передпосівна інокуляція сільськогосподарських культур сприяє суттєвому зростанню урожайності, вмісту білка та амінокислот у продукції. Так, виробнича перевірка ефективності мікробного препарату Діазофіт на озимій пшениці у ряді господарств Кагарлицького району Київської області показала, що в середньому урожайність культури (випробувано 11 сортів) від цього агроприйому зростала на 4,2-11,4 ц/га при урожайності на небактеризованих ділянках – 43-48 ц/га. На двох випробуваних сортах ярої пшениці препарат забезпечив прибавку урожаю на 5,2 і 11,7 ц/га відповідно. Застосування бактеріального препарату Діазобактерин для гречки забезпечує збільшення врожаю зерна цієї культури на 15-20% (табл. 2).

Чернігівщина аграрна

№2(6), лютий 2007

Таблиця 2. Ефективнiсть бактеризацiї гречки сорту Аелiта дiазобактерином Варiанти Контроль Дiазобактерин НІР05

Урожай,ц/га 17,8 21,0 2,6

Прибавка ц/га % 3,2 18,1

Зростає вміст таких незамінних амінокислот, як валін і треонін (табл. 3). Таблиця 3. Вплив діазобактерину на амінокислотний склад зерна гречки сорту Вікторія Амінокислоти Незамінні, у тому числі: Валін Ізолейцин Лейцин Лізин Метіонін Треонін Фенілаланін Замінні, у тому числі: Аланін Аспарагінова кислота Аргінін Гістидін Гліцин Глутамінова кислота Пролін Серин Тірозин Співвідношення „незамінні/замінні”

Вміст амінокислот, нмоль/100 мг контроль інокуляція 101,63 99,84 17,47 19,57 13,87 9,11 22,47 17,09 14,53 13,58 7,86 6,49 9,98 26,81 15,45 7,19 148,40 140,84 10,63 13,63 16,36 13,63 23,17 26,77 9,91 28,34 15,25 15,75 43,21 17,67 5,56 2,47 16,27 16,24 8,04 6,34 0,685

Збільшення вмісту амі­ нокислот,% 12,0 168,6 28,2 15,5 185,9 3,3 -

0,709

При цьому співвідношення „незамінні/замінні амінокислоти” змінюється на користь першого, що безперечно впливає на харчову цінність цього дієтичного продукту. Зерно таких культур, як озима пшениця та озиме жито, також має підвищений вміст білка (табл. 4). Таблиця 4. Вплив інокуляції озимого жита сорту Верхняцьке 32 на вміст азоту в зерні залежно від агрофону Загальний Білковий Небілковий Варіанти досліду азот, % азот, % азот,% P90K90 (фон 1) Фон 1 + інокуляція N45P90K90 (фон 2) Фон 2 + інокуляція N90P90K90 (фон 3) Фон 3 + інокуляція НІР05

1,07 1,58 1,21 1,21 1,51 1,78 0,05

0,85 1,23 0,76 1,04 0,74 1,48 0,07

0,22 0,35 0,45 0,17 0,74 0,30

Співвідношення „білковий азот/азот мінеральних сполук” у зерні також при цьому покращується. Враховуючи ж ту обставину, що зерно за міжнародними стандартами тестується за вмістом білка, продукція, одержана за участю мікробних препаратів, завжди є високого класу. Бактеризація ініціює також інтенсивний розвиток рослин ячменю, що забезпечує приріст урожаю на рівні 16 -25%. Дія препаратів на основі асоціативних азотфіксаторів є комплексною, оскільки вони включають, крім активних мікробних клітин, фізіологічно активні речовини бактеріального походження, що суттєво розширює спектр їх позитивного впливу на культурні рослини. Так, біопрепарати на основі асоціативних азотфіксаторів підвищують ступінь використання сільськогосподарськими культурами мінеральних добрив, активізують низку ферментних рослинних систем, процес фотосинтезу, підвищують загальний імунний статус бактеризованих рослин, що в цілому позначається на урожайності культур та якості продукції. Таким чином застосування мікробних препаратів азотфіксувальних бактерій у практиці землеробства є економічно і екологічно вигідним агроприйомом.

Тематичний випуск

Некротичні штами Y-вірусу картоплі

Л.П. Коломієць, канд. біол. наук, п.н.с. В останні роки у Європі відмічається широке розповсюдження Y-вірусу картоплі, який викликає значні втрати урожаю, що відображає зміну фітовірусологічної ситуації на посівах картоплі. З 1990-х років переважають штами некротичної групи - PVYN. З епідеміологічної точки зору некротичні штами більш небезпечні завдяки їхній спроможності до передачі багатьма видами попелиць неперсистентно, латентною формою первинної інфекції, слабкими мозаїчними симптомами на картоплі за високої агресивності, що ускладнює їх виявлення і своєчасне видалення з посадок під час фітопрочисток. У цій групі виділяються штам PVYNTN (викликає на бульбах кільцеві некрози (tuber necrosis), виявлений у більшості країн Європи, Північної Америки та Азії) та штам PVYNW (виявлений у Франції, Канаді, Іспанії, Німеччині (50% проаналізованих ізолятів Y-вірусу картоплі), Польщі (близько 90% аналізованих ізолятів)). Є повідомлення, що і штам PVYNW на бульбах деяких сортів може викликати некрози. Виходячи із ситуації, що складається в регіонах вирощування картоплі, ми провели обстеження товарних, насіннєвих посадок картоплі, селекційних та колекційних зразків, матеріалу держсортовипробування. Проаналізовано 150 сортів і гібридів картоплі вітчизняної та іноземної селекції різних груп стиглості, які відрізняються за якісними показниками та ступенем стійкості до патогенів. Як показали проведені нами дослідження, Y-вірус картоплі набув широкого розповсюдження на посівах картоплі північного Полісся України. Для порівняння: у 1997 р. ураженість Y-вірусом обстежених зразків становила 0,52,2 %, тоді як у 2003-2005 рр. цей вірус виявлений у рослинах 27,2 % тестованих сортозразків, у складі комплексних інфекцій. Аналіз відібраного в полі матеріалу з використанням вірусологічних методів показав, що у популяції цього вірусу переважають некротичні штами і становлять 88,3 % проаналізованих ізолятів Y-вірусу картоплі. Отже, реєструється активне поширення на посівах картоплі регіону Y-вірусу картоплі, особливо – некротичних штамів. Рядом дослідників це пояснюється адаптивною перебудовою популяції вірусу внаслідок зміни сортименту. Вивчали прояви ураження вірусом на рослинах картоплі у процесі вегетації. Y-вірус про-

О.П. Шевченко, м.н.с.

являється на сортах картоплі у вигляді зморшкуватої та смугастої мозаїки. Смугаста мозаїка на деяких сортах спочатку спостерігається на нижніх та середніх листках у вигляді мозаїки. Пізніше з’являються некротичні темні смуги, плями та крапки на жилках і в кутах між жилками листків, особливо з нижнього боку пластинки, на черешках та стеблах. Листя стає крихким, темніє і повністю відмирає, після чого відпадає або висить на тонких пружних висохлих черешках під гострим кутом до основного стебла. У польових умовах смугаста мозаїка дуже часто супроводжується зморшкуватою. Вражені рослини відстають у рості, листки стають зморщеними, тканина між жилками здувається, оскільки ріст жилок уповільнений, краї підгинаються вниз. Хворі рослини не квітнуть і закінчують вегетацію на 3-4 тижні раніше від здорових. При сильному ураженні рослини можуть бути карликовими і зовсім не давати бульб. Але слід зазначити, що більшість ізолятів PVY на рослинах картоплі мали симптоми слабкої мозаїки, які ставали більш вираженими за підвищеного температурного режиму в період вегетації. Затримки росту і розвитку рослин не спостерігали (41%), або захворювання протікало латентно (20,6% ізолятів), що є незвичним для проявлення інфекції Y-вірусу картоплі. Хвороба рослини – патологічний процес, при якому відбуваються фізіологічні, біохімічні, анатомо-морфологічні зміни, що проявляються специфічними симптомами і в кінцевому результаті обумовлюють зниження продуктивності рослини і якості врожаю. Ми визначали вплив некротичних штамів Yвірусу на врожайність рослин картоплі у польовому дрібноділянковому досліді на базі Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН. Грунт дерново-підзолистий, вміст загального азоту – 0,08-0,10%, вміст гумусу (за Тюріним) становив 1,0 – 1,2%, рухомого фосфору Р2О5 (за Кірсановим) – 16,0-18,0 мг, обмінного калію К2О (за Кірсановим) – 10,0 -14,0 мг на 100 г грунту, рНсол – 5,6. Добрива не вносили. Досліджували також вплив вірусного ураження на вміст хлорофілу в листках рослин, виходячи з того, що в основі прояву симптомів захворювання є безпосереднє втручання вірусу у метаболізм рослини-господаря, що призводить до зміни інтенсивності і направленості фізіологічних процесів, у тому числі - фотосинтезу. Урожайність рослин картоплі сортів Малич та Архідея із симптомами загального хлорозу, слабкої мозаїки та незначного пригнічення росту, вражених YВК у комплексі з МВК, знижувалась на 58,2-62,3 % порівняно зі здоровими безвірусними рослинами. При цьому встановлено суттєве зниження вмісту хлорофілу а на 19,6 – 21,0 % та вмісту хлорофілу в - на 13,7 – 15,6 %, порівняно з показниками

здорових рослин. Зниження врожайності рослин картоплі сортів Памір, Леді Розета, Синора, що мали незначні симптоми мозаїки, вражених некротичними штамами YВК у комплексі з SВК, становило від 11,1 % до 42,8 % у порівнянні із рослинами, латентно ураженими SВК. Зараження рослин тютюну некротичним штамом YВК впливає на формування їх фотосинтетичного апарату, а саме на вміст пігментів: вміст хлорофілу а в листках інфікованих рослин зменшився на 20,4%, а хлорофілу в - на 30,2% у порівнянні з контролем. Таким чином встановлено значне зниження врожайності рослин картоплі при ураженні некротичними штамами YВК, ступінь якого залежить від біологічних особливостей сорту, кліматичних умов року, штаму вірусу та видового складу комплексної інфекції. У 2005 р. нами при дослідженні бульбового матеріалу вперше були виявлені в Україні на бульбах 5-и сортів ознаки враження некротичним штамом Y-вірусу картоплі (PVYNTN), що викликає на бульбах кільцеві некрози і набув останні роки поширення у Європі, створюючи суттєві проблеми для насінництва і селекції картоплі. Аналіз бульб, проведений у 2006 р., виявив характерне для штаму PVYNTN Y-вірусу картоплі ураження на 14-и сортозразках. Така динаміка накопичення інфекції у бульбовому матеріалі є надзвичайно високою. Означені симптоми помічені на гібридному матеріалі та сортах: Доброчин, Воротинська рання, Гатчинська, Невська, Приєкульська рання, Скарб, Дезіре, Діамант, Ліу, Симфонія, Сієрра, Цезар. Характерного пошкодження бульб не спостерігається при копанні картоплі - кільцеві некрози утворюються на уражених бульбах за 3-4 тижні зберігання в приміщенні. Виявлене захворювання є новим для нашого регіону. Картоплярам слід звернути увагу і ретельно перевірити вирощуваний матеріал, щоб запобігти поширенню небезпечних патогенів на посівах картоплі.

Бульби, уражені Y-вірусом картоплі (PVYNTN)

Чернігівщина аграрна

№2(6), лютий 2007

Тематичний випуск

Вірусні хвороби картоплі Л.П. Коломієць, канд. біол. наук, п.н.с.

Аграрне виробництво України несе значні втрати урожаю з погіршенням його якості, знижуючи свою продуктивність внаслідок вірусних інфекцій, розповсюджених на вирощуваних у країні сільськогосподарських культурах. Накопичені дані по зернових, зернобобових, плодових культурах, які показують присутність багатої популяції вірусів практично в усіх агроценозах України. Щорічні втрати урожаю від шкідників, хвороб та бур’янів в Україні становлять 30-50%. В останні роки спостерігається погіршення фітосанітарного стану агроценозів, що зумовлено дією екологічних та економічних чинників. Картопля в Україні є економічно важливою сільськогосподарською культурою завдяки широкому використанню як продукту харчування, корму для тварин, сировини для переробної промисловості: ● посіви картоплі займають площі понад 1.5 млн га; ● питома вага у структурі посівних площ - 5.21-5.75%; ● середній урожай - від 78,7 ц/га до 124 ц/га, хоча в окремих господарствах збирають 600-800 ц/га; ● у 1992-1996 рр. відбулося істотне скорочення великого товарного виробництва картоплі в спеціалізованих господарствах, і на сьогодні 98% посівних площ сконцентровані у приватному секторі, де виробництво картоплі спрямоване головним чином на самозабезпечення; ● основні посіви розміщені на Поліссі, в останні роки відбулося значне розширення посівних площ культури в зонах Лісостепу і Степу. Недобiр врожаю картоплi тiльки через ураження вiрусними хворобами становить в середньому 30-40%, сягаючи 38-70%. При цьому значних економічних збитків завдають як окремі віруси, так і їх комплексна інфекція. Шкідливість цих захворювань може значно змінюватись: від незначного недобору - до майже повної втрати врожаю залежно від видів збудників, поширених в даній грунтово-кліматичній зоні і на конкретному сорті картоплі, сортових особливостей, умов вирощування культури. В державах і районах з теплим кліматом деякі вірусні хвороби стоять на першому місці за шкідливістю і поступаються в цьому тільки фітофторозу в районах високого зволоження. Особливо значна шкідливість таких вірусів, як вірусу скручування листків картоплі ВСЛК,Y-, М-вірусів картоплі. Згідно з дослідженнями, проведеними у Великобританії, при 10%-ій ураженості рослин вірусами втрати загального врожаю становлять 5%, а при 50%-ій - 25%. У Польщі в середньому на 1% ураження вірусом Y і скручуванням

Чернігівщина аграрна

листя припадає 0,5% втрат урожаю. Вірус S призводить до втрат 12-19% врожаю бульб. Встановлене в Німеччині зниження врожаю картоплі від ураження У-вірусом картоплі (штам покоричневіння жилок тютюну) сягає 53,7-60,7%. Окрім недобору врожаю за рахунок зменшення кількості і розміру бульб у гнізді, ураження картоплі патогенами вірусної етіології призводить до зниження її товарності в результаті збільшення виходу насінної фракції в 1,5-2 рази. Вірусне ураження спричиняє погіршення і якості продукції. У бульбах уражених рослин картоплі знижений вміст сухої речовини, крохмалю, аскорбінової кислоти, відзначено підвищення вмісту загального азоту та вільних амінокислот, фосфору і розчинних цукрів, а також високий вміст амідів. Найбільшого збитку вірусні, віроїдні, мікоплазмові хвороби завдають вегетативно розмножуваним культурам. Розмноження картоплі бульбами сприяє інтенсивній передачі збудників захворювань від одного вегетаційного покоління іншому і накопиченню інфекції в насіннєвому матеріалі, що є важливою причиною виродження картоплі, яке прогресує зі збільшенням кількості вегетативних репродукцій і проявляється в погіршенні розвитку рослин, зниженні врожаю і зниженні його якості, призводить до накопичення вірусів у продукції рослинництва та насіннєвому матеріалі, а також в навколишньому середовищі. На сьогодні близько 98% площ посівів картоплі України сконцентровано у приватному секторі: особистих підсобних господарствах і на дачних ділянках. Вирощування картоплі в невеликих приватних господарствах має свої особливості: часто це умови монокультури за відсутності сівозміни, недотримання строків сортозаміни та сортопоновлення, вимог агротехніки, особливості сортименту, незабезпеченість технікою та якісним насінням. Беззмiнне вирощування картоплi на одному i тому ж мiсцi призводить до накопичення в грунтi вiрусної, грибної, бактериальної iнфекцiї, комах-шкiдникiв, нематод, переносників інфекції. Через це врожай картоплi поступово зменшується навiть при внесеннi щорiчно достатньої кiлькостi поживних речовин. Вірусна інфекція викликає в рослинах глибокі фізіологічні зміни і функціональні розлади, змінює обмін речовин, оскільки реалізація всіх потенцій вірусів, як облігатних паразитів, обумовлена генетичними і фізіологічними можливостями клітини-господаря. Віруси так чи інакше, прямо чи побічно, впливають на більшість фізіологічних процесів інфікованої рослини. Інфекція викликає зміни метаболізму, які нормально

№2(6), лютий 2007

спостерігаються при старінні рослин: наприклад, підвищення вмісту спирторозчинного амінного, амідного та амонійного азоту, а також фосфору нуклеїнових кислот. В листках уражених рослин спостерігається дегенерація хлоропластів і зниження вмісту хлорофілу, пригнічується інтенсивність фотосинтезу. Порушення вуглеводного та азотного обміну рослин при вірусній інфекції проявляється у зменшенні накопичення в листках крохмалю, загального і білкового азоту, загального фосфору, у підвищенні вмісту вільних амінокислот, розчинного фосфору і розчинних цукрів. На відміну від інших інфекційних захворювань рослин, вірусні хвороби мають ряд особливостей поширення і циркуляції на посівах картоплі, на чому базуються заходи та прийоми систем захисту: ● Всі віруси – облігатні паразити, які репродукуються лише в живій клітині. ● Більшість вірусів передаються бульбовому потомству з ефективністю 100%, за виключенням раттл-вірусу тютюну і вірусу щітковидності верхівки картоплі - ураженість цими вірусами бульб від хворих рослин коливається від 20 до 85%. Незначним також є відсоток передачі бульбовому потомству мікоплазм - збудників стовбура і пурпурності верхівки. ● Основним джерелом патогенів на посівах картоплі є уражений насіннєвий матеріал. ● У польових умовах патогени можуть поширюватись при контакті хворих і здорових рослин комахами, які живляться на картоплі, грунтовими паразитичними нематодами і грибами, при механічних обробках. ● Швидкість поширення інфекції в польових умовах залежить від біологічних особливостей патогенів, імунологічних характеристик сортів або селекційного матеріалу, наявності і щільності популяцій переносників, загального рівня інфекційного фону, комплексу природно-господарських умов. ● Тип і особливості взаємовідносин збудника і рослини специфічні для кожного поєднання виду і штаму збудника із видом, зразком і сортом картоплі. Один і той же зразок може бути толерантним до одного вірусу, надчутливим - до другого, імунним - до третього. Чутливі до інфекції сорти зазвичай повністю уражуються в процесі селекції або в перші роки вирощування у виробництві. ● Ймовірність передачі вірусів за допомогою комах знижується зі зменшенням щільності популяції переносників та їх активності, а також із віддаленням насаджень від джерел інфекції. Значну роль можуть відігравати екотони. Поширення переносників, які живуть у грунті, залежить від грунтових умов і рослинності: нематоди поширені

Тематичний випуск в основному на легких і торфових грунтах, гриб - збудник парші звичайної - на зволожених грунтах з високим вмістом гумусу. ● Ефективність зараження рослин знижується зі збільшенням їх фізіологічного віку в період масової міграції векторів. ● Паразитична спеціалізація вірусу визначає можливості резервації в природних умовах. ● Особливості поширення інфекції по рослині важливі при розробці прийомів запобігання проникненню вірусів у бульби. Зараження бульбового покоління відбувається через 10-25 днів після інфікування рослин в залежності від сорту, віку рослини і умов навколишнього середовища. ● Концентрація вірусів в інфікованій рослині при системній інфекції досягає максимальних значень в листках верхніх і середніх ярусів, які закінчили свій розвиток, мінімальних - в наймолодших і старіючих тканинах. ● Важливими для селекційних робіт є дані про передачу ряду вірусів (ХВК, SВК, МВК, раттл-вірус) та віроїду веретеноподібності бульб картоплі ботанічним насінням від заражених материнських рослин. Не виключена можливість такої передачі для інших вірусів. ● Існування вільних зон в апікальній меристемі паростків, пагонів та коренів рослин покладене в основу методів активної терапії, отримання вільних від вірусів рослин і розмноження їх вегетативного потомства. Хвороба рослин може характеризуватись досить визначеними зовнішніми ознаками (симптомами), які є проявом складних паразитарних взаємовідносин між збудником і рослиною. Аналіз симптомів патогенного ураження рослин є основою методу візуальної діагностики, який широко використовується в практиці насінницької та селекційної роботи, а також при проведенні моніторингу фітосанітарного стану сільськогосподарських угідь. При цьому важливо відрізняти симптоми вірусної етіології від ураження збудниками, які належать до інших груп патогенів. Окремо слід виділити симптоми прояву вірусної, мікоплазмової, віроїдної інфекції на бульбах картоплі, що є важливою діагностичною ознакою при виявленні хвороб картоплі та ідентифікації збудників. В умовах зовнішнього середовища, які відповідають біологічним потребам картоплі,

збудники часто не проявляють себе симптомами. Ця особливість є основною причиною тієї недооцінки вірусних хвороб, яка має місце у картоплярів, і хибної точки зору, що вироджену картоплю можна оздоровити забезпеченням відповідних умов вирощування рослин. Дослід показує, що проводити відбір клонів у польових розсадниках із загальною ураженістю більш 50% не має сенсу - такий матеріал демонструє прогресуюче підвищення ураженості та зниження врожаю протягом 2-3 вегетацій. Тому виявлення латентної інфекції в насіннєвих розсадниках має велике значення. Широке розповсюдження і шкідливість вірусних захворювань, тотальне перезараження сортів картоплі визначають напрямок ведення первинного насiнництва на основі оздоровленого вихiдного матерiалу і перспективний напрямок елітного насінництва - поєднання сучасних біотехнологічних методів мікроклонального розмноження, вирощування міні-бульб у захищеному грунті або гідропонній культурі з проведенням підтримуючих клонових доборів у польових умовах. Існуючі системи захисту картоплі від вірусних, віроїдних, мікоплазмових хвороб включають у себе різні за характером методи і прийоми, спрямовані на профілактику зараження, використання захисних сил рослин, винищення джерел інфекції, переносників, резерваторів інфекції та активну терапію сортів. Спiвробiтники відділу фітовірусології і біотехнології Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН протягом багатьох рокiв проводять вірусологічний моніторинг посiвiв картоплi в зоні північного Полісся України. Результати загалом показують високий природний інфекційний фон в даній агроекосистемі, який сформувався протягом багатьох років насичення сівозміни посівами картоплі. При вирощуванні в польових умовах 94 % обстежених сортів уражені вірусами. При цьому ступінь ураженості сортозразка становить 5-100%. Ураженість посівів еліти часом досягає 100%, у багатьох випадках - за латентного протікання інфекції. Понад 97% рослин картоплі на посівах приватного сектору уражені вірусними хворобами. На посадках картоплі виявлені: М-, Y-, Х-, S-, А-віруси картоплі, вірус скручування листків картоплі, вірус аукуба-мозаїки картоплі, переважно в складі комплексних інфекцій. Встановлено зміни кількісного та якісного складу патогенів вірусної етіології, збагачення популяції новими для регіону шкідливими вірусами та їх штамами. Останніми роками виявлено інтенсивне розповсюдження некротичних штамів Y-вірусу картоплі (93,3% тестованих ізолятів; Y-вірус виявлено в 42% із 150 проаналізованих сортів та гібридів картоплі), надзвичайно небезпечних епідеміологічно, вражаючих сорти, які відрізнялись стійкістю до звичайних штамів цього вірусу, поширених у регіоні раніше. Достовірне зниження врожаю рослин картоплі трьох сортів становило 11,2- 41,6%. Вперше в Україні у 2005 р. співробітники відділу виявили штам Y-вірусу, що викликає на

бульбах кільцеві некрози. Причиною змін складу популяції вірусів у регіоні може бути зміна сортименту. Спричинити занесення у грунт карантинних та інших шкідливих хвороб і шкідників може неконтрольована інтродукція сортів, що має місце в Україні останніми роками. Встановлено можливість збагачення популяції вірусів картоплі новими видами із природних ценозів, оскільки більшість виявлених на картоплі вірусів мають широкий спектр рослин, які вони інфікують, а незначні за площею насадження картоплі індивідуального сектора, як правило, тісно межують з посівами інших культур або з природними ценозами. У відділі фiтовiрусологiї i бiотехнологiї досліджуються імунологічні характеристики сортів картоплі, районованих та поширених в Україні. Для кожного сорту при вирощуванні в польових умовах характерне ураження визначеними вірусами або їх комплексна iнфекцiя. Серед сортів, які вирощують в Україні, є такі, що виділяються за своїми імунологічними характеристиками як стійкістю, так і чутливістю до патогенів. Інтенсивне використання стійких сортів сприяє регулюванню динаміки чисельності фітопатогенів. Фітовірусологічну ситуацію необхідно враховувати господарникам при розміщенні посівів, підборі сортів для вирощування. Доцільними є консультації фахівців та спеціальні обстеження конкретних господарств. Інститут сiльськогосподарської мiкро­ бiологiї УААН може виконувати роботи по визначенню вірусної інфекції на посівах сільськогосподарських культур за симптомами та з використанням імунологічних та електронномікроскопічних методів. Проведення таких робіт має забезпечити отримання базових даних для розробки довгострокових пропозицій, рекомендацій, заходів щодо підвищення продуктивності культури і відповідно - ефективності землеробства за рахунок поліпшення фітосанітарного стану посівів конкретних господарств. Невід’ємною складовою рослинництва має бути контроль фітопатогенних вірусів, який набуває особливого значення в процесі оздоровлення, випробування і розмноження отриманого оздоровленого насіннєвого та посадкового матеріалу. При застосуванні імуноферментних діагностикумів підвищується ступінь достовірності відбору безвірусного вихідного матеріалу картоплі, що дає змогу підвищити врожай насіннєвої картоплі на 30-40%. Контроль фітопатогенних вірусів на всіх етапах вирощування рослин потребує методичного забезпечення, тобто розробки і створення ефективних діагностикумів. В Україні окремі лабораторії виробляють дослідні зразки імунодіагностикумів для аналізу небагатьох вірусів. Засобів діагностики більшості фітопатогенів, поширених на сільськогосподарських культурах, в Україні не виробляється. Вартість імпортних тест-систем для України дуже висока, тому існує необхiднiсть створення конкурентоспроможних вiтчизняних тест-систем для контролю фiтовiрусiв у рослинництвi. ІСГМ УААН серійно, відповідно до лабораторного регламенту, виробляє діагнос-

Чернігівщина аграрна

№2(6), лютий 2007

Тематичний випуск тичні сироватки для виявлення основних вірусів картоплі та ряду вірусів овочевих культур у рослинному матеріалі методом краплинної аглютинації та імуноелектронної мікроскопії. Цикл серiйного виробництва вiрусоспецифiчних сироваток включає пiдтримання імуногенних штамiв вiрусiв; накопичення вiрусного

матерiалу з використанням рослин-інди­каторів, його контроль методами iмунодiагности­ки та електронної мiкро­скопiї; отримання чистих препаратiв вiрусiв з використанням методiв, модифiкованих в лабораторiї відповідно до властивостей патогенів, які значно відрізняються, будучи представниками різних таксономічних груп; імунiзацiю кролiв за вiдпрацьованими схемами, отримання антисироваток; контроль якостi дiагностичних сироваток, визначення робочого розведення, розведення та фасування. Розроблені і виготовляються за попереднім замовленням iмуноферментні дiагностикуми для виявлення Х-, М-, S-, Y-вiрусiв картоплi та вiрусу скручування листя картоплi. У відділі розроблені ефективні економічно доцільні методики отримання чистих препаратів вірусів та вихідних компонентів (препаратів імуноглобулінів вiрусоспецифiчних антисироваток, пероксидазних кон’югатiв) для конструювання імуноферментних тест-систем високої чутливості. Діагностичні сироватки та імуноферментні діагностикуми використовуються у дослідній роботі та надаються виробникам насіннєвого матеріалу картоплі України. Труднощі боротьби з вірусними інфекціями обумовлені як особливостями біології рослин, так і особливостями паразитизму вірусів. Тому достатньо велике значення отримав радикальний метод звільнення рослин від вірусів – метод культури тканин. На сьогодні проблема полiпшення якостi насiння значною мiрою вирiшується оздоровленням районованих та перспективних сортiв методом культури меристеми i прискореним розмноженням вихiдного насiннєвого матерiалу, що забезпечує прирiст врожаю до 30% i бiльше. Метод культури тканин дозволяє скоротити строки створення і впровадження нового сорту і має такі переваги, як високий коефіцієнт розмноження (1:100000 за рік), можливість одержання оздоровленого від інфекції посадкового матеріалу, розмноження сорту протягом року в лабораторних умовах, виключаючи можливість перезараження рослин, можливість тривалий час зберігати генофонд як в насінницьких, так і селекційних цілях. Оздоровлені рослини відрізняються більш потужним ростом і розвитком, більшою стійкістю до фітофторозу, парші звичайної, ризоктоніозу, бактеріозів, нижчим вмістом нітратів, що в результаті дає збільшення врожаю (у порівнянні з рослинами візуального добору) на 35-80% з поліпшенням його якості. Світова практика довела, що використання справді здорових меристемних ліній сортів картоплі дає 2-3-разову прибавку врожаю. Згідно з договорами у відділі виконуються роботи по оздоровлен-

Чернігівщина аграрна

№2(6), лютий 2007

ню сортозразків картоплі та вірусологічного аналізу оздоровленого матеріалу на всіх етапах відтворення еліти. Дослідження по оздоровленню сортів картоплі у відділі фітовірусології і біотехнології ІСГМ ведуться в напрямі розробки технологічного процесу, який забезпечує збереження ідентичності оздоровлених регенерантів вихідного сорту та продуктивності мериклонів на рівні генетичного потенціалу сорту. Розроблено технологію оздоровлення сортів картоплі методом культури меристеми, яка включає відбір рослин для оздоровлення на основі попереднього вірусологічного аналізу, підготовку рослин до виділення меристем з використанням нових, досліджених нами, антивірусних речовин - похідних імідазотриазолу, виділення меристем розміром 100-300 нм, культивування виділених меристем на живильному середовищі з антивірусними речовинами в культурі in vitro, отримання рослин-регенерантів, відбір оздоровлених ліній з використанням методів фітовірусології, проведення контролю якості отриманих ліній. Таким чином забезпечується підвищений вихід здорових рослин-регенерантів, які відповідають ознакам сорту і є основою для отримання якісного вихідного насіннєвого матеріалу картоплі. Пропонується виконання робіт по мікроклональному розмноженню оздоровлених сортозразків картоплі для подальшого отримання вихідного насіннєвого ма-теріалу картоплі і виробництва еліти на його основі. Якiсть вихiдного матерiалу у первинному насiнництвi картоплi значною мiрою залежить вiд технологiї культивування оздоровлених меристемних рослин, що набуває особливого значення на етапi Деякі масового передпосадкового мiкроклонального розмноження та адаптації до грунтосимптоми вих умов. вірусного Таким чином вибiр голоураження вних напрямiв дослiдження рослин відділу фітовірусології і біокартоплі технології Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН визначають актуальні проблеми сiльськогосподарського виробництва. Не можна недооцінювати і не враховувати ролі вірусних хвороб на всіх етапах створення і вирощування сортів картоплі, як суттєвого фактора зниження продуктивності картоплярства.

Тематичний випуск Л.М. Токмакова, кандидат сільськогосподарських наук

МІКРОБІОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ПОЛІПШЕННЯ ФОСФАТНОГО ЖИВЛЕННЯ РОСЛИН ТА ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР Забезпечення рослин фосфором є однією з актуальних проблем землеробства України. Це обумовлено низкою причин, серед яких слід відмітити невисоку природну забезпеченість більшості ґрунтів рухомими сполуками фосфору і обмеженість джерел фосфатної сировини для виробництва фосфорних туків. Відомо, що фактичне застосування фосфорних добрив в останні роки становить менше 0,1 млн. т д.р., тобто рівень застосування добрив на гектар - 3-4 кг д.р., а співвідношення у добривах N : Р 2О 5 є 1 : 0,17. Різке падіння рівня застосування мінеральних фосфорних добрив порівняно з 1990 р. пов’язане з їх високою вартістю, зумовленою зростанням цін на енергоносії та імпортну сировину. Відбувається різке зниження інтенсифікації землеробства, спостерігається падіння ефективної родючості ґрунтів, погіршується режим фосфорного живлення рослин, знижується врожайність сільськогосподарських культур. Тому головним завданням у забезпеченні рослин фосфором є мобілізація ґрунтових резервів цього елемента (запасів фосфору в ґрунтах достатньо на багато десятків років) i підвищення ефективності використання фосфорних добрив. У зв’язку з вищенаведеним на особливу увагу заслуговують мікроорганізми ґрунту, що мають потенційну здатність перетворювати важкорозчинні фосфати ґрунту на доступну для рослин форму. Одним із аспектів вирішення цієї проблеми є пошук агрономічно цінних штамів мікроорганізмів, які здатні трансформувати важкорозчинні органічні та мінеральні сполуки фосфору у форми, що легко засвоюються рослинами, створення на їх основі мікробних препаратів (фосфорбактерину) і їх застосування. В Інституті сільськогосподарської мікробіології УААН створені бактеріальні препарати альбобактерин, поліміксобактерин та агробактерин, які рекомендовані для поліпшення фосфатного живлення, підвищення урожайності сільськогосподарських культур та якості продукції. Характеристика. Мікробні препарати створені на основі фосфатмобілізувальних бактерій, які мають такі властивості: продукують у зовнішнє середовище органічні кислоти, що є основним чинником розчинення важкодоступних мінеральних фосфорних сполук. Внаслідок цього рослини у процесі свого розвитку одержують додаткове живлення фосфором з ґрунтових резервів, продукують стимулятори росту рослин, вітаміни групи В, є стійкими до пестицидів (Адифур (Карбофуран), Тачигарен, Фундазол, Гаучо, ТМТД, Максим XL 035FS, Максим АП, Вітавакс 200, Вітавакс 200 ФФ, Раксил, Альто Супер, Круїзер 350FS, FARS та інших), не втрачають життєздатності, знаходячись на насінні протягом кількох місяців. Це дає змогу поєднувати бактеризацію з протруєнням

10

насіння та інокулювати його заздалегідь на насіннєвих заводах. Форма випуску. Препарати виробляються у рідкій та гельній формах, містять в 1 мл препарату не менше 5 млрд. клітин бактерій. Це рідина коричневого кольору зі специфічним запахом у каністрах ємністю 10 л та поліетиленових флаконах ємністю 0,5-2 л. Протипоказання. Протипоказань до застосування не встановлено. Препарати не мають токсичної дії на організм людини, тварин, комах, рослин (біологічно безпечні). Термін зберігання. Препарати зберігають у сухому темному приміщенні і при температурі не вище 20° С, в холодильній камері при температурі 4° С – протягом 3 місяців. Спосіб застосування. Розроблена технологія використання фосфатмобілізуючих препаратів у землеробстві, яка дозволяє проводити завчасну обробку насіння сільськогосподарських культур на насіннєвих заводах (або підприємствах різного типу власності) одночасно з протруєнням його фунгіцидами та інсектицидами. Інструкції по застосуванню цих препаратів затверджені на засіданні секції землеробства та виробництва продукції рослинництва НТР Міністерства аграрної політики України. Співробітниками Інституту спільно з іншими науково-виробничими підприємствами проведені багаторічні дослідження по вивченню ефективності розроблених препаратів на посівах сільськогосподарських культур різних регіонів України. Розглянемо їх застосування. Цукрові буряки. Дослідженнями, проведеними в умовах польових дослідів на лугово-чорноземному ґрунті дослідного господарства Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН, встановлено, що при застосуванні альбобактерину та поліміксобактерину збільшується вміст Р2О5 в коренеплодах з 0,074 % до 0,107 %, в гичці - з 0,063 % до 0,096 % та його винос з 3,5 т/га до 5,6 т/га і з 2,4 т/га до 3,1 т/га відповідно. Внаслідок цього поліпшується фосфорне живлення цукрових буряків, що сприяє підвищенню інтенсивності синтетичних процесів, утилізації асимілятів, підвищенню урожайності коренеплодів з 47 т/га до 53 т/га (12,8 %), збір цукру – з 7,8 т/га до 9,2 т/га (17,9%) (табл.1). Таблиця 1. Вплив мікробних препаратів на врожайність цукрових буряків, вихід цукру Варіант Контроль (без бактеризації) Альбобактерин Поліміксобактерин НІР05 , т/га Р, % = 3,6

Урожай­ ність, т/га

Приріст т/га

%

Цукристість, %

Збір цукру, т/га

Приріст цукру, т/га

16,58

7,8

–

47,0 52,5

5,5

11,7

17,48

9,2

1,4

53,0

6,0

12,8

17,00

9,0

1,2

1,1

Отримані дані свідчать, що використання альбобактерину і поліміксобактерину при вирощуванні цукрових буряків дозволяє

Чернігівщина аграрна аграрна Чернігівщина

№1(5), лютий січень 2007 №2(6),

Тематичний випуск зменшувати внесення в ґрунт суперфосфату до 1,5 ц/га, або до 30 кг д.р./га. Ці результати підтверджені у польових та виробничих дослідах, проведених в різних регіонах України (Харківський державний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, с. Рогань), Науково методичний центр Інституту цукрових буряків (Умань), Національний науковий центр Інституту агрохімії та ґрунтознавства ім. О. Соколовського, Грабовська дослідна станція (Харківська область, Чугуївський район), Волинська дослідна станція, Носівська селекційна станція, Вінницька, Чернігівська, Полтавська та інші області. Кукурудза. Для кукурудзи рекомендовано новий високоефективний, екологобезпечний мікробний препарат агробактерин. На чорноземі вилугуваному легкосуглинковому дослідного господарства Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН та на дерново-підзолистому пилувато-супіщаному ґрунті Чернігівського інституту агропромислового виробництва виявлено, що застосування агробактерину підвищує урожай зеленої маси та зерна кукурудзи (табл. 2), вміст протеїну в зерні – до 3 % . Таблиця 2. Дія агробактерину на урожай кукурудзи Мікробіологічний препарат

Урожайність, т/га

Прибавка до контролю т/га %

Зелена маса (чорнозем вилугуваний легкосуглинковий, ІСГМ УААН) Контроль (без бактеризації)

43,7

–

–

Aгробактерин

50,5

6,8

15,0

НІР05, т/га

1,5

Зелена маса (дерново-підзолистий пилувато-супіщаний ґрунт, ЧІАПВ) Контроль (без бактеризації)

58,8

–

–

Агробактерин

62,8

4,0

6,8

НІР05, т/га

1,2

Зерно (дерново-підзолистий пилувато-супіщаний ґрунт, ЧІАПВ) Контроль (без бактеризації)

5,8

–

–

Агробактерин

6,4

0,6

10,3

НІР05, т/га

0,2

Дані, отримані в умовах Полісся (дослідне господарство ІСГМ УААН, Чернігівський інститут АПВ, с. Прогрес), Лісостепу (Черкаський інститут АПВ), східного Степу України (Луганський інститут селекції і технологій), південного Степу України (Одеська державна сільськогосподарська дослідна станція, Одеський селекційно-генетичний інститут), свідчать про високу ефективність застосування агробактерину у технологіях вирощування кукурудзи. Встановлено, що агробактерин виявляє поліфункціональну дію. Він забезпечує підвищення польової схожості та енергії проростання насіння кукурудзи, поліпшує фосфорне живлення рослин (еквівалентно внесенню 15-30 кг д.р. мінеральних фосфорних добрив), що суттєво впливає на підвищення врожаю зеленої маси кукурудзи від 10 до 16 %, зерна - від 16 до 26 %. Бактеризація насіння кукурудзи фосфатмобілізуючими бактеріями сприяє покращанню якісних параметрів продукції. Так, вміст протеїну у зеленій масі кукурудзи збільшується з 5,5 % до 7,75 %, у зерні – з 8,43 % до 9,19 %. Соняшник. Застосування альбобактерину та поліміксобактерину позитивно впливає на ріст і розвиток соняшнику. Так, використання цих препаратів у посівах соняшнику в умовах Чернігівської області збільшує урожай насіння на 14,7- 23,5 %, олійність – на 1,5-2,1 %. В умовах Одеської області показана позитивна дія поліміксобактерину на продуктивність соняшнику. Урожай насіння при вирощуванні соняшнику на різних агрофонах збільшується до 45,4 % (табл. 3 ).

Чернігівщина аграрна

№1(5), січень 2007

Таблиця 3. Дія поліміксобактерину на урожай соняшнику (чорнозем південний малогумусний важкосуглинковий, Одеський інститут АПВ) т/га

Без бактеризації

3,1

–

–

Поліміксобактерин

3,6

0,5

16,1

Мінеральна система (N60P40K40)

Без бактеризації

3,3

–

–

Поліміксобактерин

4,1

0,8

24,2

Органо-мінеральна система (40 т/га + N60P30K30)

Без бактеризації

3,3

–

–

Поліміксобактерин

4,8

1,5

45,4

Без добрив

НІР05, т/га

Варіант досліду

Приріст

Урожайність,т/га

Добрива

%

0,1

На базі Одеського селекційно-генетичного інституту УААН та Південного науково-технічного центру УААН показано, що використання у посівах соняшнику поліміксобактерину та альбобактерину сприяє збільшенню врожаю з 2,49 т/га до 2,99 т/га (19,7 %) і збору олії - з 1,18 т/га до 1,44 т/га (22,0 %). На базі Луганського інституту селекції і технологій в умовах Східного Степу України у ланках польової сівозміни встановлена доцільність застосування поліміксобактерину в сучасних агротехнологіях вирощування соняшнику (табл. 4). Таблиця 4. Дія різних систем добрив на продуктивність соняшнику гібриду Кий у ланках польової сівозміни Урожай Приріст насіння т/га % т/га Ланка: кукурудза на зерно – ярий ячмінь – соняшник Контроль (без бактеризації) 1,4 – – N30P20 1,8 0,4 28,5 Поліміксобактерин 1,8 0,4 28,5 N30P20+ поліміксобактерин 2,1 0,7 50 НІР 05 0,2 Ланка: горох – озима пшениця – соняшник Контроль (без бактеризації) 1,4 – – N30P20 1,7 0,3 21,4 Поліміксобактерин 1,6 0,2 14,2 N30P20+поліміксобактерин 1,7 0,3 21,4 НІР05, т/га 0,1 Варіант

Вміст олії, % 42,70 42,59 44,98 47,77 42,22 47,79 47,50 48,14 -

Льон-довгунець. Застосування поліміксобактерину в посівах льону-довгунця сприяє збільшенню врожайності насіння до 0,13 т/га, або до-24 % (контроль – 0,55 т/га), соломки - до 1,0 т/га (контроль – 0,61 т/га ), або до 16,0 %, що сприяє збільшенню виходу волокна та покращенню якості льону-довгунця. У порівнянні з контролем збільшувався вміст азоту, рухомого фосфору, калію та протеїну. Зернові культури (озима пшениця та ячмінь). Застосування поліміксобактерину в умовах Полтавської, Київської, Кіровоградської, Чернігівської та інших областей сприяє підвищенню урожайності зернових культур на 8-21 % зі збільшенням вмісту протеїну в зерні до 3 %. Таким чином застосування альбобактерину, поліміксобактерину, агробактерину в землеробстві є засобом поліпшення фосфатного живлення рослин та підвищення продуктивності сільськогосподарських культур. Економічний ефект від впровадження мікробіологічних препаратів становить до 1000 грн./га. Пропонуємо співробітництво: реалізація готових препаратів, продаж ліцензії на право використання технології виробництва та впровадження. Додаткову інформацію можна отримати за адресою: 140027, м. Чернігів, вул. Шевченка, 97, Інститут сільськогосподарської мікробіології УААН; тел./факс (04622) 3-35-24, e-mail: fosfor@ok.net.ua, Токмакова Л.М.

11

Тематичний випуск В.І. Сорока, кандидат ветеринарних наук;

А.О. Бокун, кандидат біологічних наук

ПЕРСИСТЕНЦІЯ ЗБУДНИКІВ ТЕШО-, ЕНТЕРОВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЙ СВИНЕЙ ТА ЗАСОБИ ЇХ ДІАГНОСТИКИ І ПРОФІЛАКТИКИ Забезпечення населення м’ясом та м’ясопродуктами було і залишається нагальною проблемою сільськогосподарського виробництва. Свинарство, незважаючи на його скорочення, є найбільш скоростиглою галуззю тваринництва, а її продукція - традиційною для України. Тому необхідні стабілізація і подальший його розвиток. Виконання цього завдання значною мірою залежить від забезпечення стійкого благополуччя свинарської галузі у відношенні інфекційних хвороб, в тому числі і тешо-, ентеровірусних енцефаломієлітів, зокрема ензоотичного енцефаломієліту (хвороби Тешена), а також пневмоній і гастроентеритів. З переходом до дрібнотоварного виробництва найбільших збитків галузі в сучасних умовах завдають тешовірусні енцефаломієліти, при гострій формі яких гине від 6 до 100% хворих тварин. За офіційними даними, в період з 1971 р. по 2005 р. ензоотичний енцефаломієліт (хвороба Тешена) свиней зареєстрована в усіх областях України. Тільки за період 2001-2005 рр. у 46-и неблагополучних пунктах 14-и областей захворіло 3575 голів свиней. Основним джерелом збудників цих інфекцій є клінічно та латентно хворі й перехворілі свині, додатковим – домашні (коти, собаки, кури, гуси, качки) та синантропні (миші, щурі, куниці, тхори, горобці, галки, ґави) тварини і птахи, які виділяють вірус із фекаліями, сечею, слиною та носовими виділеннями, а також мухи й комарі. Вірусоносійство у досліджених нами тварин і птахів представлено в таблиці 1. Наведені в ній дані свідчать про можливість персистенції (перебування) вірусів не тільки у свиней, а й в організмі невластивих для них господарів. Особливо це стосується домашніх тварин і птиці (собак, котів, курей). Таблиця 1.Виділення ізолятів вірусів від свиней, синантропних тварин та птахів № Джерело Досліджено Виділено Відсоток виділених п/п виділення проб ізолятів ізолятів 1. Свині 195 60 31 2. Собаки 3 2 67 3. Коти 13 5 38 4. Миші 133 17 13 5. Щурі 14 1 7 6. Кури 14 10 71 7. Галки 17 2 12 Всього 389 97 25 Факторами передачі збудників є трупи загиблих тварин і птахів, продукти забою хворих і перехворілих свиней (вірусоносіїв), інфіковані корми, вода, підстилка, предмети догляду, спецодяг, транспорт та інші механічні переносники. За результатами аналізу дослідження проб матеріалів, відібраних від туш здорових свиней, встановлено, що із 191 проби виділено 51 ізолят вірусів (27%). У тому числі із м’яса – 22 (43%), селезінки – 24 (47%) і сала – 5 (10%) ізолятів. Стосовно сезонної контамінації м’ясопродуктів, то найбільша кількість виділених ізолятів (46) припадала на літні місяці липень та серпень. Контамінація тешо-, ентеровірусами об’єктів тваринницьких приміщень показана в таблиці 2. Найбільш контамінованими із них виявилися інвентар та підлога. Таблиця 2. Виділення ізолятів вірусів із об’єктів тваринницьких приміщень № п/п

Назва матеріалу

Досліджено проб

Виділено ізолятів

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Змиви з підлоги станків Змиви з проходу свинарників Змиви зі стін станків Змиви з корит Змиви з інвентаря Змиви з взуття Всього

38 8 12 28 5 3 94

18 4 4 3 3 1 33

Відсоток виділених ізолятів 47 50 33 11 60 33 35

Вказані тешо-, ентеровірусні інфекції реєструються протягом всього року, але частіше - в зимово-весняний період. Сприйнятливими до них є свині усіх вікових груп, але особливо чутливі поросята 2–6 місяців. Хвороба Тешена, яка є найбільш небезпечною серед тешовірусних енцефаломієлітів, характеризується високою контагіозністю. Тому в залежності від давності епізоотичного процесу захворюваність нервовою формою варіює в межах 14–90 %, а летальність у клінічно хворих тварин стано-

12

вить від 70 % до 100 %. При гострій формі пневмоентеритів, які особливо проявляються при порушенні умов утримання та годівлі тварин, що призводять до послаблення організму і створення сприятливих умов для патогенної дії збудників інфекції, може гинути до 10–30% хворих поросят. Збудниками хвороб є РНК-вмісні віруси родини пікорнавірусів, які здатні тривалий час зберігатися в зовнішньому середовищі: в гною і гноївці – 8-25 днів, у щілинах підлоги й на стінах – кілька тижнів, під сонячними променями – до 3-х тижнів, а в темноті ще більше, у солоних і копчених продуктах - більше 3-х тижнів, а в 25 %-му розчині солі – 18 тижнів, у замороженому стані – більше 22 років (термін наших спостережень), при 4°С –17-20, при 19-22°С – 2-5 місяців, при 25°С – 100, 37°С – 45 і 45°С – 5 днів, 55-56°С - 2-3 години, 60°С – 15 хвилин. Ефективність боротьби з тешо-, ентеровірусними хворобами значною мірою залежить від своєчасної постановки діагнозу та ефективності вакцинних препаратів. На сучасному етапі для діагностики хвороби Тешена в основному використовуються діагностикуми на основі реакції нейтралізації вірусу в культурі клітин. Хоча вона є еталонним тестом, однак цей метод трудоємний, потребує використання культури клітин, дорогих живильних середовищ, а дослідження можуть тривати більше місяця. Тому актуальною є розробка нових, чутливих, специфічних та експресних методів і засобів діагностики. В лабораторії вірусології тварин Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН створена високочутлива (95%) та високоспецифічна (100%) імуноферментна тест-система з виявлення вірусспецифічних антитіл в сироватках крові хворих та перехворілих на хворобу Тешена свиней, яка дозволяє провести аналіз протягом 24 годин. Раніше розроблені і впроваджені у ветеринарну практику набори діагностикумів ентеровiрусної пневмонії та гастроентериту свиней включали відповідно антигени 9-и і 13-и серотипів ентеровірусів та специфічні до них сироватки. Велика кількість штамів, необхідних для виготовлення компонентів набору, робила їх громіздкими і трудоємними як для виготовлення, так і для використання. Новий компактний набір всього із 2-х поліантигенних штамів і специфічних сироваток крові до них дозволяє протягом 7-15 діб поставити достовірний діагноз на ентеровірусні пневмонію, гастроентерит та пневмоентерит свиней. Для специфічної профілактики хвороби Тешена розроблена вірусвакцина. Її основною перевагою перед інактивованими препаратами є створення повноцінного комплексного (гуморального і клітинного) імунітету, схожого з природно набутим, який формується з 3-5-го дня після введення вакцини. При правильній вакцинації тварин, тобто після попереднього лабораторного підтвердження діагнозу і дотримання настанови із застосування препарату, вона здатна швидко перервати хворобу у вогнищі захворювання, створити стійке благополуччя в зоні застосування і захистити від збудника майже 92% тварин (табл. 3). Таблиця 3. Напруженість імунітету у свиней, щеплених вірусвакциною Строки зараження після Всього № Вік % щеплення (міс) тварин по групи тварин захисту групі 3 6 9 12 1 1 доба 1/2 * 0/2 0/2 1/6 66,7 2 2 тиж.

0/2 0/2 0/2 0/6 100,0 3 1 міс.

1/2 1/2 0/2 0/2 2/8 75,0 4 2 міс.

0/2 0/2 0/2 0/2 0/8 100,0 5 3 міс.

0/2 0/2 0/2 0/2 0/8 100,0 6 Контроль 2/2 2/2 2/2 2/2 8/8 0 Сумарний 91,7 відсоток захисту * Чисельник – захворіло і загинуло тварин Знаменник – кількість взятих тварин Для проведення щеплення у благополучних і загрозливих господарствах розробляється інактивована вакцина на основі нового, більш перспективного штаму, виділеного в Чернігівській області. Таким чином для більш успішної боротьби з тешо-, ентеровірусними інфекціями, крім організаційно-господарських заходів, проведення специфічної профілактики хвороби Тешена наявними вакцинами, необхідне також впровадження у практику ветеринарних лабораторій більш нових експресних та зручних методів і засобів діагностики.

Чернігівщина аграрна

№2(6), лютий 2007

Чернігівський інститут АПВ УААН

(по мережі дослідних господарств) пропонує елітне насіння ярих зернових, зернобобових культур та картоплі під урожай 2007 року Репро­дукція

Зона вирощування

Рання 93 Краса Полісся

еліта еліта

ЛП ЛП

Носівський 21 Варіант Цезар Соборний Аскольд Персей Пеяс

еліта еліта еліта еліта еліта еліта еліта

Л П ЛП П П П СЛП

Культура, сорт

Група стиглості

Призначен-ня

Ціна, грн./т

цінний цінний

1626 1626

пивоварний зернофураж. пивоварний пивоварний пивоварний зернофураж. пивоварний

1346 1346 1346 1346 1346 1346 1346

зернофураж. цінний цінний цінний зернофураж.

1159 1159 1159 1159 1159

цінний

3754

цінний

2208

високобілк. високобілк.

2227 2227

Пшениця яра середньоранній середньостиглий

Ячмінь ярий середньоранній середньостиглий середньоранній середньостиглий середньостиглий середньопізній середньостиглий Овес Деснянський Нептун Небесний Райдужний Чернігівський 28

еліта еліта еліта еліта еліта

ЛП П П П СЛП

середньостиглий середньостиглий середньостиглий середньостиглий середньостиглий Гречка

Українка

еліта

СЛП

середньостиглий Просо

Київське 87

еліта

СЛП

середньоранній Вика яра

Білоцерківська 96 Білоцерківська 10

еліта еліта

ЛП ЛП

середньостиглий середньостиглий

Картопля Назва сорту Веста Косень 95 Повінь (Н) Серпанок Доброчин (Н) Малич Фантазія (Н) Невська Довіра Забава (Н) Багряна Віринея Слов’янка (Н) Тетерів (Н)

Зона ПЛС ПЛС ПЛС ПС П ПЛ ПЛС ПЛС ПЛС ПЛС ПЛС П ПЛС ПЛ

Урожайність, ц/га 430 450 460 450 450 440 485 450 445 465 455 450 520 450

Вміст крохмалю, % 15-16 14-15 15-16 13-14 15-16 16-17 18-19 12,1 16-17 14,5-16,5 15-16 15-16 12-13 15-16

Смакові якості, балів 4,3 3,7 4,4 4,0 4,3 4,1 4,3 3,8 4,0 4,4 4,3 4,2 3,7 4,2

Колір шкірки

м’якуша

Ціна, грн./т

білий рожевий рожевий рожевий рожевий білий рожевий білий рожевий рожевий рожевий рожевий рожевий рожевий

білий білий кремовий кремовий білий білий білий білий білий білий білий жовтий кремовий білий

3500 3000 4000 3500 3000 3500 3500 3000 3500 4000 3000 3500 4000 3500

Умовні позначення: (Н) – стійкий проти картопляної нематоди. Зона: П – Полісся, Л – Лісостеп, С – Степ. Насіння сертифіковано. Існує гнучка система знижок в залежності від обсягів закупівлі. Умови бартерного обміну обговорюються додатково. Надаються інформаційно-консультативні послуги з питань вирощування сільськогосподарських культур.

За довідковою інформацією звертатися за адресою та телефонами: 17035 с. Прогрес, Козелецького р-ну, Чернігівської обл., тел. (04646) 3-63-10, (директор); 3-63-18, (прийм. дир.); 3-63-33 (відділ насін.) факс (04646) 3-63-10

Якщо у Вас є що запропонувати сільгосптоварвиробнику області, тоді ця сторінка для Вас! З питань розміщення реклами на сторінках часопису "Чернігівщина аграрна" звертайтесь до редакції за адресою: 17035, Чернігівська область, Козелецький район, с. Прогрес, вул. Гедройца, 4 Чернігівський інститут АПВ УААН тел.: 8 (04646) 3-63-10, 3-63-33 E-mail: lupin2004@ukr.net

науково-популярний журнал лютий 2007 р. №2(6) Головний редактор А.В.Іванько Заступник головного редактора С.В.Дерев'янко Редактор Н.М.Дерев'янко Редакційна колегія: М.І.Колесников І.В.Гриник А.М.Москаленко А.Г.Бардаков В.В.Волкогон О.М.Бердніков А.І.Мельник О.Ю.Локоть В.В.Скорик М.М.Назаренко М.О.Сардак В.Я.Харченко О.О.Данилевський І.О.Кобижча Л.М.Дідух І.М.Вірьовка Комп'ютерна верстка та дизайн Є.О.Насінник При передруку посилання на "Чернігівщину аграрну" обов'язкове. За достовірність інформації та реклами відповідають автори та рекламодавці. Редакція може публікувати матеріали, не поділяючи думки автора. Рукописи не рецензуються і не повертаються. Журнал зареєстровано 7 вересня 2006р. Чернігівським обласним управлінням юстиції. Свідоцтво про державну реєстрацію: серія ЧГ №352-09. Засновник: Чернігівський інститут агропромислового виробництва УААН. Друкується за рішенням вченої ради чернігівського інституту АПВ УААН та Ради Центру наукового забезпечення Чернігівської області. Адреса редакції: 17035, Чернігівська область, Козелецький район, с. Прогрес, вул. Гедройца, 4 Чернігівський інститут АПВ УААН тел.: 8 (04646) 3-63-10, 3-63-33 E-mail: lupin2004@ukr.net

Видруковано у ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф» 16610, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 109А

Читайте та передплачуйте “Чернігівщину аграрну” на 2007 рік у поштових відділеннях зв’язку! Передплатний індекс - 96225. Передплатна ціна на рік - 96 грн.