Egoist #17

Офіційний дилер Даймлер АГ у Львівському регіоні ТзОВ «Західно-

Український автомобільний дім» м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 1 8

Привітний персонал, досвідчені фахівці, новітні технології – це все про клініку репродукції людини «Альтернатива»!

Пропозиція 2013 року – цикл запліднення in vitro включно зі стимулюючими препаратами за 25 тис. грн. Щовівторка кожному відвідувачу клініки гарантовано "Альтернативний подарунок-сюрприз", деталі на сайті.

Клініка "Альтернатива" – тут народжується диво! Україна, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, тел.: (032) 232-77-83, (063) 230-18-72 e-mail:alternatyva.ivf@gmail.com, www.ivf.lviv.ua, skype - alternatyva.ivf

суспільство

стор. 12-19 >

Переговори – найскладніший спосіб демонстрації сили

Тарас Возняк: «Треба протистояти провокаціям»

стор. 14 >

стор. 18 >

захоплення

стор. 20-41 >

Змій, що летить над водою

Фітнес: як не стати калікою

Володимир Кличко: «головна мотивація для мене – результат» стор. 22 >

Директор: Остап Процик Головний редактор: Всеволод Поліщук Над номером працювали: Василь Крехівський Ростислав Ящишин Володимир Бєглов Дизайн та верстка: Всеволод Деревацький Рекламний відділ: Зоряна Крачковська Анна Косик Розміщення реклами: тел.: (032) 239 - 34-01

4

стор. 26 > Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р. Адреса редакції та видавця: Засновник: Видавець:

м. Львів, вул. Героїв УПА, 73 ТОВ «Егоїст Паблішинг» ТОВ «Егоїст Паблішинг»

Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста.

зміст

стор. 30 > Наклад: Періодичність: Підписано до друку: Друк:

1000 примірників 12 разів на рік 30.09.2013 р. Поліграф-сервіс

Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їх використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.

відпочинок

Не будь ослом – їдь до Осло

стор. 42-61 >

чоловіча кухня стефка ронделя: Грибові котлети стор. 54 >

стор. 46 >

дрібниці життя стор. 62-72 >

Порно – від приємності до залежності

Домівка haute couture стор. 66 >

стор. 70 >

зміст

5

від редактора

Про чоловічу «депресію» Останнім часом доводиться багато часу витрачати на соціальні мережі, особливо Facebook. Робота вимагає, а попри неї кинеш оком на один-другий-третій коментар від друзів і втягуєшся, а потім довго намагаєшся вибратися з дискусій. Але мова піде не про Інтернет-залежність, хоча ця проблема також варта уваги. Колись ми поговоримо і про неї. Останнім часом поміж різними флешмобами і бздурами на кшталт повального виставляння в Інтернет своїх паспортних фото чи прохань «залайкати» максимально абсурдну інформацію почастішали дописи про «осінню депресію». Таке враження, що відзначити похолодання та появу жовтого листя інакше, як «осінньою депресією», багато хто просто не може. Потрібен ритуал: залізання під ковдру, розпивання вина, перегляд мелодрами і далі – сумний-сумний пост на ФБ з картинкою, на якій зображене одне з двох: жовте листя або похнюплена людина під ковдрою зі склянкою вина. Таке насправді бувало і раніше, але тотально вражало насамперед жінок. Цього ж року на Фейсбуку переважно плачуть чоловіки. Навіть довелося почитати кілька постів, де розрізняють «жіночу» та «чоловічу осінню депресію». Я на-

6

кадри місяця віть не буду детально розписувати своє ставлення до цього поняття загалом (як на мене, надумане воно, і поведінка американських лікарів, які від депресії навіть цілком серйозно лікують, здається щонайменше дивною. Хоча тут, можливо, діє «фармацевтична мафія», якій треба продати купу антидепресантів). Але не можу не спитати чоловіків: хлопці, звідки у вас це взялося? Не було-не було – і маєш: чоловіча осіння депресія. Так, розмови про депресію можуть часом притягнути до людини увагу. Особливо, якщо ця людина – жінка, і вона розраховує на увагу чоловіка м’якосердого або навпаки, жорсткого, який особливо не намагається розібратися в психології, а просто не терпить жіночих сліз. А навіщо депресія чоловіку? Можна припустити, що тут також певний спосіб опору самотності. Але ж пишуть про це не тільки самотні чоловіки. І тут у мене повне нерозуміння: чоловік, який має сім’ю чи просто кохану жінку, не повинен мати часу на депресії. Є проблеми – шукаєш вирішення і далі йдеш полювати на мамонта, ти ж чоловік. Розпачі, ковдри, «топити горе в склянці» – на це немає часу, як казала одна рекламна фраза. Та ба, навіть якщо чоловік самотній, – інстинкт продовження роду сумісно зі здоровим глуздом має підказати: плачі під ковдрами – не найкращий спосіб боротьби зі самотністю. Тут єдиний рецепт абсолютно протилежний: самовдосконалення + спілкування + позитивне мислення. Нікому не цікаві люди з образом невдахи, навіть якщо в душі він Дон Кіхот. Зустрічайте людей посмішкою і свіжим запахом з рота, а не плачами і перегаром – і буде вам щастя! Всеволод Поліщук

Нова кава. Нещодавно у Львові мала місце найароматніша подія року – VII міське свято «На каву до Львова!». Для цієї події найкращі львівські кав’ярні підготували каву з усього світу, ексклюзивні кавові коктейлі та солодощі до цих напоїв, особливості рецептів яких традиційно для Львова не розголошують, щоб зберегти фірмовість... В межах заходу також було презентовано нову каву «Філіжанка», яка поєднує різні періоди та епохи в житті Львова, важливих історичних персонажів та звичайних львів’ян, які мешкали у місті. На кожній упаковці кави нанесені легенди, які перегукуються з назвами асортиментної лінійки: «Королівська», «Галицька», «Панська» та «Цісарська». Вже з жовтня розпочалися продажі цієї кави у Львові. Згодом її можна буде придбати по всій Україні.

У трьох випадках із чотирьох вчасне лікування дозволяє уникнути сліпоти

кадри місяця

819 заходів. З них 313 в рамках Літературного фестивалю, 18 заходів у жіночій програмі, 30 дискусій, 284 автограф-сесії – таким інтенсивним був цьогорічний Форум видавців у Львові. Свої книги представляли тут 281 видавництво та 362 письменники з 23 країн світу. Квитки на Форум придбали 22 тисячі людей, а ще майже 29 тисяч прийшли безкоштовно.

8

події

РЕСТОРАЦІЯ. Ще один заклад від мережі ресторанів «Кумпель Груп» відкрили нещодавно на проспекті Чорновола, 2б. Він має назву «Пивна ресторація «Кумпель» і є значно більшим та просторішим за «Кумпель», що на площі Митній. Відрізняється новий заклад і більш сучасним інтер’єром. Новий «Кумпель» обіцяє бути більш демократичним, тут проводитимуть різноманітні атракції, в тому числі й музичні. Але кухня та пиво власного виробництва, що є візитною карткою закладу і вже отримали визнання та прихильність як львів’ян, так і гостей міста, залишаться незмінними і у «Пивній ресторації «Кумпель». Тут так само буде представлена галицька кухня, а також з’являться нові сорти пива. На відкритті зібралися представники бізнес-еліти Львова. Почався захід з короткої промови співвласника та ідеолога «Кумпля» Марка Зархіна. А пізніше гості мали можливість насолоджуватися смачним пивом та традиційними галицькими наїдками під музику відомого львівського джаз-бенду «Папа Джаз»; спостерігати вправність танцюристів та спробувати свої сили в якості барменів. А ще побачити розрізання триметрової ковбаси, подивитися на відкриття дубової діжки з кумпельовим пивом та потанцювати під хіти культового львівського гурту «ЛесикБенд».

події

9

Великий концерт «Бумбокс» у Львові 3 листопада, 19:00 Палац спорту «Україна» Презентація нового альбому гурту «Бумбокс» «Термінал Б» та найкращі хіти у рамках всеукраїнського гастрольного туру. Один із найпопулярніших українських рок-гуртів під час двогодинної програми виконуватиме не лише пісні з нової програми, але й добре знайомі хіти.

Lviv Fashion Week 23-27 жовтня Виставковий центр Shuvar-Expo Торговий центр «Інтерсіті» на пр. Чорновола Фабрика повидла на вул. Хмельницького

Масовий заїзд велосипедиcтів «Критична маса» 25 жовтня Центр Львова

Львівське свято моди для тих, хто бажає побачити цікаві новинки сезону весна/літо 2014 від локальних дизайнерів. Як завжди, окрім показів досвідчених майстрів, пройдуть демонстрації від дебютантів. Також заплановано участь авторів одягу з Італії, Іспанії, Ізраїлю, Польщі, Вірменії, Білорусі. Заключні вечірки фестивалю матимуть місце у Rafinad People та Play Bar.

Останньої п’ятниці жовтня у Львові пройде традиційний у світі велозаїзд Critical Mass Lviv. «Критична маса» – це колективний проїзд по місту за рівноправність на дорозі, за права велосипедистів, за чисте і зелене місто. Самотній велосипедист вразливий і беззахисний в потоці металевих коробок, що рухаються на великій швидкості. Катаючись у групі, велосипедист отримує набагато більше задоволення, бо відчуває, що він в оточенні друзів і в більшій безпеці. Учасники «Критичної маси» протестують проти засилля машин та їх отруйних вихлопів.

Конкурс «Просто. Їжа без пафосу» 30-31 жовтня Палац спорту «Україна» В межах в VII Спеціалізованої виставки «Готельний та ресторанний бізнес» у Львові пройде конкурс кухарів-професіоналів. Учасники мають бути кухарями-практиками і вміти готувати страви галицької кухні. Участь безкоштовна, заявки приймають до 25 жовтня на електронну скриньку westchefgroup@gmail.com. Призи розігруватимуть між командами ресторанів та кухарями-індивідуалами. Оцінюватимуть їх незалежні гастрономічні експерти, серед яких буде й головний редактор «Егоїста» Всеволод Поліщук.

10

афіша

Ніч у Львові: листопад 15-17 листопада різні заклади Львова Гарний спосіб розважити ваших гостей з іншого міста чи країни. Ніч у Львові – це більше сотні нічних атракцій у музеях, галереях, кнайпах Львова. Традиційно у місті двічі на рік у липні та листопаді проходить промоційна акція «Ніч у Львові». Нічні екскурсії стають ще однією туристичною цікавинкою Львова. Впродовж вікенду культурне життя Львова триває до глибокої ночі. Особливістю фестивалю стала можливість купівлі квитків через Інтернет і продовження руху громадського транспорту до ночі.

Сольний концерт Dakh Daughters Band 8-9 листопада Львівський драматичний театр імені Лесі Українки Dakh Daughters Band – це сім актрис, які взяли до рук музичні інструменти, щоб створити життєствердний перформанс про любов, свободу і красу, яка врешті-решт врятує світ. Учасниці колективу, відомі глядачам як акторки київського театру «ДАХ», у новому проекті опинилися на нейтральній території між пісенним жанром і драматичним мистецтвом, власне у просторі для експерименту. Dakh Daughters створює атмосферу французького салону, в якому Мірей Матьє подружилися із Мерліном Менсоном. Часом дівчата, озброєні на сцені повним набором струнних, клавішних і перкусією, вражають публіку шаленим риком в манері Laibach, однак миттю можуть змінити гнів на милість, перетворившись на легковажних героїнь голлівудських фільмів 50-х років, красунь, що мріють про Карибські острови.

11

Cуспільство стор. 12-35 >

О спорте, ти – війна! Усі ми, хто хоч трохи встиг пожити у Радянському союзі, мабуть, добре запам’ятали низку гасел, які постійно стирчали у вигляді великих квадратних літер де тільки можна, а чи «майоріли» на транспарантах. «Лєнін вічно живой», «Мір! Труд! Май», а поміж ними – «О спорт, ти – мір!». За останні ж роки спортивним уболівальникам набила оскому часто повторювана, але від того не більш реалістична фраза «Спорт без політики». Брехня. Спорт – не мир і від політики його не відокремиш, як не намагайся. Не розповіси каталонцям, наприклад, що успіхи «Барселони» ніяк не пов’язані з почуттям окремішності та національної гідності гравців команди, більшість із яких – місцеві вихованці. Як наслідок, у відповідь на питання про виграш Чемпіонату світу збірною Іспанії – «Це перемога для всієї Іспанії» Андрес Іньєста відповідає: «Це перемога для всього нашого покоління». Тяжко сказати, що спорт поза політикою, грекам, коли вони грають проти Туреччини, чи вболівальникам Північної Ірландії. Зрештою, чим можна пояснити вболівання за збірні своїх країн, як не почуттям патріотизму, яке просто не може бути аполітичним – за визначенням?

Легітимізація червоно-чорного Два дуже помітні зразки політичності спорту ми отримали останнім часом і в стосунку до українських спортсменів. Якщо перший з них, пов’язаний із футбольними вболівальниками на «Арені Львів», ледве не завершився спортивною трагедією, то другий – двобій Кличка із Повєткіним – зусиллями росіян потроху перетворюється на фарс. Фарс, в якому комічним героєм виступає вже не сам боксер, а цілий прошарок російських націоналістів. Щодо першого – футболу та присутності на ньому політичної символіки – маю двояке почуття. З одного боку, якщо вже прямо заборонені ФІФА та іншими спортивними організаціями нацистські чи пов’язані з нацизмом символи – то не варто їм бути на стадіоні. Ні абревіатурі HH, ні числу 88, ні «зігам». З іншого боку, як не роздивлявся відео, так і не побачив якихось образ і не почув «мавпячих звуків» на адресу Едмара, як стверджують «спостерігачі», – явно заангажовані люди, самі дуже близькі до політики (якщо конкретно – до комуністичних організацій). А тим більше не розумію дискусії щодо червоно-чорних прапорів на фан-секторі. Вони не заборонені, вони є одним із уособлень українського патріотизму – чому б їм і не опинитися в руках вболівальника? Можливо,

12

це не дуже доречно на матчі збірної – мало хто з її гравців взагалі знає значення червоно-чорного прапора (така уже в нас біда з вивченням власної історії), а, значить, і очікуваного «патріотичного заряду» не дає. Але на матчах «Карпат», у складі яких знову багато своїх, галицьких хлопців, для яких червоно-чорний прапор – не просто незрозумілий шмат матерії, а цілий пласт родинних історій та глибоких емоцій – чому б і ні? Мабуть, одне з найбільш вдалих «політичних» рішень клубу за останній час – оголосити червоний і чорний офіційними кольорами клубу, таким чином легітимізувавши їх і створивши юридичне прикриття для своїх фанатів. І я б не звертав уваги на купу критиканів зі Сходу, які вже залили Інтернет ріками жовчі з цього приводу.

Недовитязь і недоімперія Бій Кличка проти Повєткіна ще до початку викликав купу політичних інсинуацій, але навіть найбільш заполітизовані уми в Україні не могли передбачити того шквалу ненависті, який поллється на Україну та українців з «братньої» держави. Відтворювати тут все, що написали про «хохлів» російські вболівальники, включно з цілком офіційними особами – папір не витримає, та й бажання нема. Усі читали чи слухали, як патріотичні «ісконно слов’янські» мантри перед боєм, так і море негативу після нього – у деяких російських оглядачів виходить, що Кличко мав просто вклякнути перед «освящьонной Сварогом мощью» жирових складок «русского вітязя». А знаєте що найбільше тішить? Українці відповіли на це або гумором, або стриманою ввічливістю. І сам Кличко, який висловив повагу до російських уболівальників, незважаючи на їхню хамську поведінку, і вболівальники, які замість образ на національному ґрунті затягнули український гімн. Правда, деякі українці аж надто перейнялися стьобом на адресу Кличка. І хоча воно нібито й виправдано, зважаючи на ту лавину образ, котра повністю перекреслює всі офіційні байки про «дружествєнний народ», але насправді зовсім нелогічно. От ви б сміялися, якби український танк переїхав російського хом’ячка? А ситуація на рингу насправді була доволі схожою. Тут би пошкодувати Повєткіна, який поліз на завідомо сильнішого суперника, посміятися трохи з чергового вияву недоімперської ідеології росіян, та й готуватися до наступних боїв Кличка – зі справді серйозними суперниками. Якщо такі, звісно, з’являться у близькій перспективі… Антін Бандера

тенденції • суспільство

Відчуження нерухомості та податки. Що варто знати?

Олексюк Назар Миронович, керуючий партнер Юридичної компанії «Перітус Консалтинг», адвокат www.peritus.com.ua, e-mail: office@peritus.com.ua +380 96 426 52 10 Розміри та порядок сплати податків завжди були невід’ємною частиною державної політики та й держави загалом. Авжеж, податки як хліб насущний, наповнюють державний бюджет та забезпечують життєдіяльність економіки держави. Не дарма Конституція України встановлює обов’язок кожного громадянина декларувати свої доходи та сплачувати податки й збори у порядку, встановленому законом. Не є винятком і оподаткування доходів з відчуження нерухомості. Отож, що варто знати про оподаткування операцій з відчуження нерухомості? Згідно Податкового кодексу України, одержані від продажу об’єктів нерухомості доходи, об-

кладають податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5%. У разі, коли продавцем нерухомості є фізична особа-нерезидент, ставка податку становить 15% (17%) від договірної вартості об’єкта, але не нижче його оціночної вартості. Якщо угоду купівлі-продажу укладають між фізичними особами, податок на доходи від продажу нерухомого майна сплачує продавець до нотаріального посвідчення такого договору. Якщо ж покупець нерухомості – юрособа чи фізособа-підприємець, саме вони, виконуючи обов’язки податкового агента, утримують та перераховують податок. У випадку, якщо суд ухвалив рішення про зміну власника нерухомості та перехід права власності на таке майно, колишній власник повинен відобразити дохід від такого відчуження у декларації та самостійно сплатити податок. Якщо відчуження нерухомості проходить шляхом укладення договору дарування, то суб’єктом оподаткування виступатиме особа, яка отримала дарунок, тобто обдаровуваний. Себто, на відміну від випадків з купівлею-продажем нерухомості, при даруванні нерухомого майна податок повинен платити новий власник такої нерухомості. Декларації про доходи, у яких відображатиметься отримання доходу у вигляді набуття права власності на нерухоме майно, слід подавати в підрозділи ДПІ за місцем реєстрації суб’єкта оподаткування у термін до 1 травня календарного року, який є наступним за роком, у якому мала місце операція

відчуження. Таким чином, якщо відчуження нерухомості пройшло, наприклад, у 2013 році, то декларацію про такий дохід слід надати не пізніше 1 травня 2014 року. Дохід фізичної особи від продажу нерухомості не оподатковують у разі одночасного виконання трьох умов: - продають житловий будинок, квартиру або їхню частину, кімнату, садовий (дачний) будинок (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі), а також земельну ділянку, розмір якої не перевищує норм безоплатної передачі землі, установлених ст.121 Земельного кодексу України залежно від її призначення; - продаж одного з перелічених об’єктів проходить вперше у звітному календарному році; - відчужуваний об’єкт перебуває у власності платника понад три роки. Водночас вимога щодо перебування такого майна у власності понад три роки не діє на майно, отримане таким платником у спадщину.

Якщо вказані умови дотримані, то сплачувати податок продавець не повинен. Щодо дарування нерухомості, то від сплати податку звільняють обдаровуваних осіб, які є спадкоємцями першої черги відносно дарувальників. Цивільний кодекс України до таких осіб відносить дітей, одного з подружжя та батьків. У такому випадку дарунок податком не обкладають. Зверніть увагу, що в інших випадках, зокрема при даруванні між родичами іншого ступеню споріднення, такий дарунок оподатковуватимуть за ставкою 5%. Варто також зазначити, що декларування операцій з відчуження нерухомості у випадках дарування з податковою ставкою 0% все одно необхідно здійснювати. Бувають випадки, що особи, які отримали в дарунок нерухомість та обізнані про звільнення від оподаткування згідно закону, помилково не подають відповідних декларацій. Однак ця помилка може мати наслідком адміністративну відповідальність у вигляду штрафу за невчасне подання податкової декларації.

консультація • суспільство

13

В кінці листопада у Вільнюсі саміт «Східного партнерства» має стати місцем підписання Угоди про асоціацію з Україною. А напередодні Євросоюз прийматиме остаточне рішення щодо підписання цієї угоди. До цього часу Україна повинна виконати критерії, визначені країнами ЄС. Та до саміту «Східного партнерства» Росія і Україна прове-

14

дуть низку консультацій з питання участі Києва в Митному союзі. Україна, як завжди, перебуває між вогнем та полум’ям, але вибір зробити доведеться. На чию користь він буде, як нас сприйматимуть і що потрібно українцям, аби жити господарями у своїй державі, ми розпитували політолога і культуролога Тараса Возняка.

Тарас Возняк:

«Треба протистояти провокаціям» – Сьогодні Україна перебуває між двох Союзів (Європейським та Митним). Один тягне її до себе, а до іншого хоче вона. На що можна сподіватися?

– Не думаю, що це адекватна боротьба між союзами. Якщо зважити величину національного продукту, який створює Європейський союз і який створює Росія, або, наприклад, США, то США і Росія – це пропорція 10:1. Те саме і з Європейським союзом. Російська Федерація – це, так би мовити, вмираюча імперія, подібна до Туреччини у кінці XIX – на початку XX століть. Вона ще велика, ще вважає себе імперією, але, по суті, це вже її агонія. На жаль чи на щастя це – залежить звідки за цим спостерігати. І вона чіпляється за можливості, щоб зберегти свій статус. Однією з форм збереження імперського статусу і є створення Митного Союзу. Однак це завдання для сучасної Росії непосильне. Насправді вона може примкнути до інших великих геополітичних гравців – ЄС, Китаю чи США. Іншого просто не дано. На моє переконання, режим Путіна робить помилку. За великим рахунком, він перетворює Росію у свого роду сателіта великого Китаю, який повертається як велика економічна, а, отже, і політична, потуга. Так само й Україна має вибирати. У неї менші амбіції, якщо вони є взагалі. Однак вона не може примикати, скажімо, до Китаю – задалеко і неспівмірно. Вона може вибирати між затухаючою економікою та потугою Росії і економікою та потугою ЄС, яка енергійно розвивається останні два десятиліття. Звичайно, ми зацікавлені бути у тому клубі, який має якусь

перспективу – тобто з ЄС. Не кажу «у» ЄС, бо нам до того ще далеко. А щодо втрат, які можемо мати при вступі до Євросоюзу – наразі ми навіть не говоримо про вступ, а про малесенький крочок – підписання Угоди про асоціацію, після цього буде дуже довгий шлях. Не буде так, що ми підпишемо щось у Вільнюсі і наступного ранку з неба падатимуть грушки в меді.

– А чи потрібна Європі така Україна, з її проблемами, недотриманням законів, прав людини?

– Подивімося на це з іншого боку. Укладення Угоди про асоціацію – це не подарунок Україні з боку Європейського союзу, це не шлюб з любові. Це шлюб з розрахунку. Якщо пані Європа вважає, що їй вигідно укласти цей шлюб, то вона його дуже чітко прорахувала. Подивімося на динаміку розвитку Європейського союзу. Те, що у нас називають «промисловою зоною», у ЄС, в основному, є на периферіях. Всередині ЄС – екологічно чисті банки, ще якісь інституції, а на периферії як, скажімо, у Польщі в останнє десятиліття, розкинулася величезна «промзона». Але ЄС розвивається. Тому й «промзона» має розширюватися – на схід, на південь… Можливо, її просто пересунуть на схід. У цьому контексті Україна може стати виробничою зоною для Євросоюзу, що непогано. З’являться робочі місця, а для України, особливо тепер, після 22 років, коли вся «совєтська» індустрія зносилася майже до нуля – це велика перспектива.

розмова • суспільство

15

> Треба протистояти провокаціям > – Чи можливий варіант існування України з двома союзами?

– А от дівчина може вийти заміж одразу за двох чоловіків та жити і з тим, і з іншим? Навряд чи… Це не виключає, що з РФ потрібно працювати і старатися підтримувати максимально добрі стосунки. Однак, якби ж то сама Російська Федерація, а точніше режим у Росії, поводилася цивілізовано, чи хоча б адекватно – з огляду не на інтереси сьогоднішніх російських правителів, а на інтереси Росії у довгій перспективі... Як на мене, Росії місце поруч з ЄС. Однак вибирають вони. Тому маємо вкотре вчитися жити з таким неспокійним і нелегким партнером. Росія – наш сусід, від якого ми кудись у Чорне море не відпливемо. Але йдеться, підкреслюю, не про Росію як країну чи народ, а про персоніфікований режим Владіміра Владіміровіча Путіна. Його режим не є настільки цивілізованим, щоб укладати стосунки між двома суверенними країнами – Росією та Україною – на базі їхнього суверенітету. Він досі бачить Україну як республіку Російської Федерації, яку сприймає як модернізований Совєтський союз. Сьогодні цей новітній СРСР називають Митним союзом. Це ускладнює відносини між країнами, та й рівноправний альянс у межах Митного союзу в такому випадку неможливий. Хоча я переконаний, що європейська частина Російської Федерації рано чи пізно долучиться до цивілізованого європейського співтовариства. Якщо не у формальному сенсі, що не обов’язкове, то, принаймні, у економічному. Ринки Росії будуть відкриті для європейських підприємців, а ринки Європи – для Росії. Але це за іншого президента Росії.

– Українська влада продовжує йти на повідку «Північного сусіда», незважаючи на ставлення Росії до неї. Якими повинні бути дії України як самостійної держави щодо Росії?

– Навіть «проросійський» президент Янукович на третьому році свого правління зрозумів, що він усе-таки є президентом України, а не якоїсь російської губернії. Такий же шлях свого часу пройшли і Леонід

16

Кучма, який був «червоним директором» і Леонід Кравчук, який був секретарем ЦК КПУ з ідеології, і раптом став українським патріотом. Логіка буття президентом України йде в один бік, і те, що зараз робить Янукович, перетворюючи стосунки України з Росією чи свої з Путіним з «братських» у партнерські, – це правильний шлях. Хоча, нікуди правди діти, чи він далі йтиме цим шляхом, гарантій не дасть ніхто. У нього, як у кожного політика, шлях дуже звивистий.

розмова • суспільство

– Зараз виглядає так, ніби влада і опозиція порозумілися щодо євроінтеграції.

– Не йдеться про якесь порозуміння чи особливу любов. У політиці часто буває така ситуація, яка робить зовсім різних політиків «попутниками». У питанні підписання Угоди про асоціацію – не кажу, зауважте, про євроінтеграцію – просто співпали інтереси і провладних сил, і сил опозиційних. І це – один із найбільш дивних результатів розвитку України за останній час. Нарешті ми зна-

> Треба протистояти провокаціям нації. Тому щодня потрібно робити своє – з кожним днем скріплювати єдність України.

– А що може стати останньою краплею для українців, щоб Росія зрозуміла, з ким має справу?

– Шлях, який проходили інші нації, пролягав не тільки через Євросоюз і членство у ньому, але також і через НАТО. Очевидно, що членство у НАТО потрібне для України, для стовідсоткових гарантій її суверенітету, потім – членство у Європейському союзі (а не асоційований статус, про який ми говоримо сьогодні), для того, щоб справді стати незалежними економічно.

– Що мала б запропонувати опозиція українцям, щоб їй повірили?

– Опозиція дуже різна. Те, що говорить Тягнибок і те, що говорять Кличко та Яценюк – різні речі. Тягнибока, Яценюка і Кличка об’єднує тільки Янукович, боротьба проти нього. Та цього мало. На сьогодні Янукович, «колективний Янукович», їх переграє. Чи переграв. Вони повинні показати, що вони справді хочуть і можуть зробити з цією країною, а не кричати: «Обери мене! Обери мене!». Тоді їм повірять.

йшли загальнонаціональний консенсус хоча б у одному питанні.

– Тобто, цей момент розколу українців, який був з 2005 року, минув?

– Він ще навіюватиметься, його можуть провокувати. Не думаю, що Путін зупиниться, особливо, якщо ми підпишемо угоду у Вільнюсі. Не думаю, що на чергових виборах наші рідні політтехнологи (причому з обох сторін) не застосовуватимуть цієї технології розколу

– Зараз створено проект «Третя Республіка», де Ви є координатором. Однією з основних цілей є усунення Януковича у 2015 році…

– Проект громадського руху, чи громадянської платформи, який має назву «Третя Республіка», ще не створено, він лише задекларований. Це, як я розумію, не політична партія, яка має конкурувати з і так розбитою опозицією. А Луценко наразі не є лідером з величезним рейтингом, маю надію, що цей проект буде не зовсім лідерським. І його основною метою не має бути відхід Януковича від влади. На цьому етапі головне – сформулювати самим собі, якою ми хочемо бачити Україну в майбутньому, побачити і одягнути у слова щось посутнє, у що народ справді повірить. А якщо не повірить, то так нічого і не буде. Все закінчиться, як завжди. Тому підібрати такі слова зовсім непросто.

– Якщо народ повірить – він захоче бачити якісь дії, а хто впроваджуватиме їх у життя?

– Без сумніву, цю багаторівневу програму потрібно будувати покроково (перебудова правоохоронної, судової, економічної систем, можливо зміна нашого бачення самих себе як спільноти, як політичної нації). Завданням ініціативи «Третя Республіка» є осмислення: де ми є, у якому стані ми зараз є, і чи ми хочемо змінюватися, та як ми хочемо змінюватися.

– Чи вже готові якісь конкретні кроки, які розробляють до 2015 року?

– Думаю, що до 2015 року готуються всі. Зміни проходять, ми навіть їх не зауважуємо. Буквально за останні три-чотири місяці змінився імідж президента Віктора Януковича. Він з жорсткого донецького правителя почав принаймні стилізуватися під європейського, відкритішого президента. Чи це стилізація, чи справжня зміна – залишається питанням. Яке ці зміни матимуть продовження і чи матимуть взагалі, залежить не лише від Януковича, бо Путін може спробувати зробити йому таку пропозицію, від якої буде важко відмовитися. Те саме стосується й інших геополітичних гравців. Таку пропозицію зробили Кучмі, звинувативши його у вбивстві Гонгадзе, загнавши його у глухий кут. Він вже був готовий, очевидно, до глибшої інтеграції у Євросоюз, що було заблоковано цією трагедією і провокацією. А щодо ініціативи «Третя республіка», то вона озвучує своє бачення підготовки до 2015 року – це і вимога визначитися з одним опозиційним кандидатом, і пропозиція об’єднати свої зусилля навіть з Януковичем задля підписання Угоди про асоціацію у Вільнюсі. Життя ставитиме завдання і на них доведеться відповідати.

– Але так ми можемо вічно ходити по колу. Ми робитимемо кроки, а нас лякатимуть…

– Так воно і є. Треба вміти протистояти провокаціям. Боротьба за Україну, європейську Україну, буде перманентною.

розмова • суспільство

Розмовляла Дар’я Бура

17

Переговори – найскладніший спосіб демонстрації сили

Ділові переговори – напружений і виснажливий процес. Але він є невід’ємною частиною життя для успішної зайнятої людини. Уміння спілкуватися із діловими партнерами і переконати їх погодитися чи не погодитися з будь-якими умовами контракту, може значною мірою вплинути на рівень прибутку, та й на успіх бізнесу в цілому. Уміння вести ділові переговори приходить із часом, досвідом і практикою. У цій сфері важливо щоразу враховувати свої минулі помилки, а також чужі, на яких теж можна навчитися. І пам’ятайте, що у ділових переговорах важливу роль відіграє і вербальне, і невербальне мовлення, і проблеми, пов’язані із спілкуванням. Адже трапляється таке: хтось нечітко висловив думку, інший не так зрозумів і потрактував її, а наслідок – відсутність потрібного результату.

18

Люди, які мають досвід у веденні переговорів, зазвичай концентрують увагу і на особистості партнера. Адже для всіх учасників переговорів важливо зрозуміти суть і з’ясувати позицію відносно предмета розмови. Уважне, дипломатичне і толерантне ставлення до всіх учасників переговорів допоможе уникнути непорозумінь і зайвих питань, забезпечить плавність у ході обговорюваних проблем.

Налагодження стосунків

Першим етапом переговорного процесу може бути ознайомлювальна зустріч, у процесі якої уточнюють предмет переговорів, вирішують організаційні питання або зустріч експертів, що випереджає переговори, за участі керівників і членів делегацій. Успіх переговорів багато в чому залежить від результатів таких попередніх контактів.

психологія • суспільство

Для попередніх переговорів існують свої правила для налагодження стосунків між партнерами. Ці правила, до речі, зберігають своє значення і в ході ведення самих переговорів: 1. Необхідно поводитися раціонально та стримано. Неконтрольовані емоції негативно позначаються на переговорному процесі та здатності прийняття розумних рішень.

2. Потрібно проявляти розуміння до партнера. Неуважність до його точки зору обмежує можливості вироблення взаємоприйнятних рішень.

3. Спілкуйтеся із своїм опонентом. Якщо ваші партнери не виявляють великої зацікавленості, все ж таки спробуйте провести з ними консультації. Це дозволить зберегти і поліпшити відносини.

4. Говоріть лише те, що знаєте напевне, надавайте тільки достовірну інформацію. Хибна інформація послаблює силу аргументації, а також несприятливо впливає на репутацію.

5. Уникайте менторського тону. Неприпустимо повчати партнера. Основний метод – переконання.

6. Спробуйте прийняти іншу сторону і будьте відкриті для того, щоб дізнатися щось нове від партнера.

Все залежить від ситуації

Існують різні способи проведення ділових переговорів, і конкретний метод слід застосовувати залежно від ситуації. Наприклад, варіаційний спосіб використовують у випадку складних переговорів, якщо ви вже заздалегідь передбачаєте негативну реакцію опонента. У передчутті важкої розмови з ймовірною негативною реакцією співрозмовника, варто підготуватися, і для цього не зайвим буде визначення відповідей на питання, які у будь-якому випадку прозвучать під час розмови. Ви повинні чітко для себе визначити

ідеальне, оптимальне та вимушене рішення проблеми, яке можна прийняти на переговорах на обмежений термін. А також – від яких аспектів ідеального рішення можна відмовитися. Також необхідно підібрати аргументи, які допоможуть вам відреагувати на очікувані пропозиції партнера і скласти список можливих пропозицій від партнера, які обов’язково слід відхилити. Існує інтеграційний метод, який застосовують у випадку, коли партнер бажає ведення позиційного торгу. У такому разі, застосовуючи цей варіант, головним є переконати опонента в тому, що необхідно врахувати суспільні взаємозв’язки, які здатні забезпечити взаємну вигоду. Немає гарантій, що згоди вдасться досягнути у деталях, однак, якщо ваш партнер прагне здійснити свої інтереси з вузьковідомчих позицій, цей метод може спрацювати. Намагаючись змусити партнера усвідомити необхідність інтеграції, не слід випускати з уваги його законні інтереси. Якщо ви обираєте метод врівноваження для ведення своїх переговорів, тоді зосередьте увагу на пильному аналізі системи контраргументів, яку використовує ваш партнер. При цьому методі слід вдаватися до конкретних контраргументів – цифр, статистичних даних, фактів. Час від часу подумки ставте себе на місце партнера, для того, щоб краще підібрати контраргументи. Але й не ігноруйте того, що вам говорить партнер, адже він чекає від вас чіткої інформації та емоційної реакції. Нарешті, компромісний метод, який, напевно, спрацює у будь-якій ситуації, навіть, якщо вона здається безнадійною. Головне – вміти знаходити ці компроміси. Якщо у партнерів не співпадають інтереси, їм слід поетапно домагатися згоди. Якщо ви бачите, що не змогли домовитися, варто, щоб кожна зі сторін частково відійшла від своїх вимог. Якщо вперто і наполегливо стояти на своєму, це не завжди подіє. Потрібно бути готовим відмовитися від чогось, натомість, висунувши нові пропозиції і обговорювати їх. Компромісний метод використовують у тому випадку, коли зрив переговорів буде

мати несприятливі наслідки для партнерів, а загальної мети переговорів слід домогтися у будь-якому випадку. Адже іноді краще поступитися і знайти спільне рішення, аніж через впертість втратити угоду або навіть і партнера. Ці методи ведення переговорів досить загальні. У кожному випадку слід вибирати конкретніші стратегії і техніки ведення ділових переговорів, які з найбільшою ймовірністю допоможуть вам добитися успіху. Кращий ваш помічник у цій нелегкій справі – практика. Можливо спочатку ви робитимете помилки, але, якщо ви готові на них вчитися і вдосконалювати навички ділового спілкування, з часом ви станете справжнім гуру переговорів.

АВТОЗАПЧАСТИНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ, ЯПОНСЬКИХ ТА КОРЕЙСЬКИХ АВТОМОБІЛІВ

Важливі дрібниці

Радять (та і без того зрозуміло), що найбільш оптимальними днями для переговорів є вівторок, середа та четвер. Найсприятливіший час дня – за півгодини або годину після обіду, коли думки про їжу не відволікають від вирішення ділових питань. Сприятливе середовище для переговорів може бути створено залежно від обставин – у вашому офісі, представництві партнера або на нейтральній території. Успіх переговорів багато в чому визначає уміння ставити питання і отримувати вичерпні відповіді на них. Питання служать для керування ходом переговорів і з’ясування точки зору опонента. Правильна постановка питань сприяє прийняттю потрібного вам рішення. Успішне ведення ділових бесід і переговорів багато в чому залежить від дотримання партнерами таких етичних норм і принципів як точність, чесність, коректність і такт, вміння вислухати (увага до чужої думки), конкретність. І останнє, негативний результат ділової бесіди або переговорів не є підставою для різкості або холодності при завершенні переговорного процесу. Прощання повинне бути таким, щоб у розрахунку на майбутнє воно дозволило зберегти контакт і ділові зв’язки. Дар’я Бура

НАЙНИЖЧІ ЦІНИ Львів, вул. Героїв УПА, 73 тел. (032) 239-36-73, 239-36-83 Львів, вул. Героїв УПА, 78 тел. (032) 238-31-48, 237-31-67 Львів, вул. Наукова, 96а тел. (032) 244-73-17, 243-82-16 Львів, вул. Б. Хмельницького, 210а тел.(032) 243-05-51 Львів, вул. Зелена, 238 тел.(032) 232-23-20, 232-23-21

19 www.planetauto.com.ua

захоплення стор. 20-43 >

В Україні вийшов у прокат фільм українського виробництва «Іван Сила». Він став першою українською повнометражною широкоформатною кінострічкою, яка вироблена за підтримки держави, за всі роки незалежності. Сюжет фільму базується на реальних подіях. Прототипом головного героя є цирковий український силач Іван Фірцак, якого у 1928 році визнали найсильнішою людиною планети і який відомий у світі під ім’ям Кротон. Автор сценарію та режисер-постановник фільму Віктор Андрієнко, якого ми усі пам’ятаємо ще з «Шоу Довгоносиків», випадково натрапив на книгу Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили» – і з цього усе почалося. А вже далі була довга

20

робота над сценарієм, пошук акторів, фінансів тощо. Щодо підбору головних героїв, пан Андрієнко зазначив, що з самого початку планував віддати роль Івана Василю Вірастюку, але потім, також раптово, натрапив на Дмитра Халаджи. Останній виявився ледь не копією головного героя. «Нам навіть не довелось нічого з ним робити, лише причесали, і він зразу ж став точною копією Фірцака», – розповідає Андрієнко. А Василь Вірастюк у відповідь жартує, що головна роль йому не підійшла б, бо ну зовсім не хотілося відрощувати волосся. Ось так і стало все на свої місця. Іван став саме таким, як мав бути, а завдяки Василю в фільмі з’явився непереможний Велет, друг і підтримка Івана. «Діма Халаджи – в житті точно такий, як і його персонаж – з неймовірною силою і водночас простою душею дитини. Коли я його побачив, то зразу ж подзвонив йому і запропонував знятись у фільмі, а він якраз в той час щойно підписав контракт з цирком у Чікаго. Актор був дуже здивований, сказав, що краще буде наступного дня повернутись до цієї розмови. І в той самий день він розірвав контракт з цирком. Вже потім я дізнався, що історія його життя дещо схожа на історію життя Івана Фірцака. Діма – інвалід з дитинства, в нього були опіки на 40% тіла. Лікарі прогнозували, що Дмитро ніколи не буде ходити. Та бабуся-знахарка допомогла йому стати на ноги. І у 7 років він почав займатись фізичною культурою, саме після того як побачив у газеті історію про Івана Фірцака. Тоді він почав піднімати важкі праски, гнути різні металеві предмети, тренуватись та набирати силу. І своєю наполегливістю добився таких результатів. Його власні подвиги фактично нагадують подвиги Івана Фірцака, адже він також рве ланцюги, лягає під машини тощо. Тепер Діма каже, що він як Барон Мюнхау-

тенденції • захоплення

зен, сам витягнув себе ж з болота», – захоплено ділиться Андрієнко з аудиторією. Фільм був запущений у виробництво 21 серпня 2012 року. Зйомки тривали три з половиною місяці. За цей час знімальна група тричі побувала у Чернівцях, окремі сцени відзняли у Кам’янці-Подільському та в Іршавському районі, що на Закарпатті (саме тут, у селі Білки народився і закінчив свій життєвий шлях Іван Фірцак). Як каже пан Віктор, головна місія фільму – просвітницька. «Ми не збираємося повернути гроші за фільм. Прем’єра фільму проходить безкоштовно. От у Мукачеві аж 400 дітей з Іршави привезли на показ фільму про їхнього земляка. І зараз ми проводимо сеанс безкоштовно. Після того, як стрічка вийде в прокат, ми плануємо поступово знизити ціну до 15, а то й 10 гривень за сеанс», – додає він. Фільм вартий уваги з багатьох причин: і тому, що це справжній український якісний продукт, знятий на українських землях і українською мовою; і тому, що дітям буде на користь побачити історію про українського силача, а не лише про бетменів та суперменів; і тому, що він ідеально підійде для сімейного перегляду, там немає ні кривавих, ні еротичних сцен; вдало підібраний акторський склад; фільм несе етичну, виховну функцію тощо. До того ж особистість Івана Фірцака-Кротона відома і в Європі, і в США. У Європі існує 2 музеї, присвячені йому. А в Україні свого героя знають мало. Віктор Андрієнко розповів, що після прем’єри в Запоріжжі запитав одного хлопчика, що саме йому найбільше сподобалось, а він відповів «Правда переможе силу!». «Головне у фільмі те, що українські діти отримали нового героя, нову національну легенду!» – каже режисер. Зоряна Крачковська

Audi RS Experience відбувся!

Завдяки офіційному дилеру Audi у Львівській області компанії «НІКО-Захід» 27-28 вересня усі прихильники німецького бренду мали унікальну нагоду відвідати головну подію Audi 2013 року – грандіозний Audi RS Experience, який пройшов на стадіоні «Арена Львів»! Усі гості, які цими днями відвідали Audi RS Experience, власноруч змогли випробувати в дії стильні та потужні автомобілі Audi SQ3, Audi RS7 Sportback, Audi SQ5. Також мешканці Львівщини мали нагоду протестувати та оцінити новинку модельного ряду Audi A3

Limousine. Тест-драйви проводили на спеціально облаштованій трасі під керівництвом професійних інструкторів, що дозволило гостям заходу максимально розкрити потенціал та насолодитися процесом кермування неперевершеними автомобілями Audi. Під час Audi RS Experience в зоні реєстрації працювала спеціальна фотостудія, де усі охочі змогли отримати фото на згадку про подію, а для найменших гостей діяла спеціально відведена дитяча зона, що дозволило батькам повною мірою насолодитися враженнями від тест-драйвів. Також у всіх тестових автомобілях були встановлені on-board-камери, які знімали учасників тест-драйвів за кермом. Після заходу всі

охочі отримали відео з тест-драйвів, що зробить враження дійсно незабутніми. Крім того, усі учасники Audi RS Experience поза основним маршрутом мали можливість протестувати дилерські автомобілі Audi A3, Audi A4, Audi A6 та Audi Q3. Генеральним партнером Audi RS Experience у Львові стала страхова компанія «PZU Україна». Фінансовим партнером – «Український лізинговий фонд». Паливним партнером заходу виступила мережа АЗС Shell, а інформаційним – журнал «Егоїст». Якщо ж вам не вдалося відвідати захід, але ви маєте бажання протестувати новий Audi A3 Limousine, то зареєструватися на тест-драйв можна за телефоном 297-1-297.

авто • захоплення

21

5 жовтня абсолютний чемпіон світу в суперважкій вазі Володимир Кличко захистив свої чемпіонські титули в бою проти росіянина Олександра Повєткіна. Скандальна «розмова» двох джентльменів за допомогою жестів пройшла на рингу московського спорткомплексу «Олімпій-

22

ський». За своїм потенціалом та обговорюваністю цей бій беззаперечно став головною спортивною подією року на пострадянському просторі. А поки наш легендарний чемпіон розповів про власне бій, своє ставлення до футболу і братську дружбу, яку ніщо не може зруйнувати.

інтерв’ю • захоплення

Володимир Кличко: «головна мотивація для мене – результат» Стану хорошим чоловіком і батьком – Володимире, Ви казали, що бій проти Повєткіна був для Вас найважливішим. Чи не лукавили?

– Анітрохи. Для мене кожен наступний бій – найважливіший. За Повєткіна говорить його послужний список. У нього достатньо досвіду – і аматорського, і професійного. Олександр до того не програвав жодного поєдинку. Тому наш бій був дуже непростим. Та й чи може бути іншим поєдинок двох олімпійських чемпіонів? А те, що ми з Олександром ще й чемпіони світу за однією і тією ж версією, хіба не додавало поєдинку інтриги і не зробило його дуже цікавим для глядачів? Я сам, чесне слово, стаю шанувальником цього бою.

– Торги за право організовувати поєдинок Кличко – Повєткін 5 жовтня виграв росій-

Анкета

ський бізнесмен Андрій Рябінскій, що запропонував астрономічну суму в 23 мільйони доларів. Вас ця цифра здивувала?

– З одного боку – здивувала. А з іншого – це все-таки бій за чемпіонський пояс у важкій вазі, один з найпрестижніших титулів у спорті в цілому. Але мені не хотілося б зараз обговорювати фінансові питання. Я ж уже неодноразово повторював, що гроші для мене – не найважливіша цінність у житті. Звичайно, бокс – це моя професія, моя робота, і вона повинна бути гідно оплачуваною. Але головна мотивація для мене – результат, перемога.

брат, племінники і племінниця. І я знаю точно, що буду хорошим чоловіком та батьком.

– А що Ви вважаєте найважливішою цінністю в житті для справжнього чоловіка?

– Життєві цінності часто переплітаються з сімейними. Одружені чоловіки найціннішим зазвичай вважають свою сім’ю. Я поки не одружений, але у мене є сім’я – мама, старший

– Коли в житті Ви відчували сильний страх і як з цим боролися?

– На рингу страху в мене ніколи не було – принаймні я такого не пам’ятаю. Страх у мене може виникнути не за себе, а за близьких мені людей.

Улюблена пора року: У природи немає поганої погоди Улюблений мультфільм: «Острів скарбів» Бажаний стиль в одязі: Який бренд? Зручний. Hugo Boss Відпочивати я люблю: Там, де море, вітер і сонце Улюблений актор, актриса: Армен Джигарханян, Олег Табаков, Арнольд Шварценеггер, Людмила Гурченко Улюблений фільм: Мені сподобалися «Матриця», «Мумія» Улюблений напій: Кокосовий коктейль Улюблена страва: Млинці з ікрою Улюблена музика: Залежить від настрою Улюблене свято: Новий рік Улюблене місто: Київ Улюблений стиль в музиці: Залежить від настрою

– Що Вам дає натхнення перед поєдинком?

– Коли я знаю, що за мене вболіває дуже багато людей – і в Україні, і в Німеччині, і в інших країнах, це серйозно додає позитивного настрою. З мотивацією на рингу в мене ніколи не було проблем. Навпаки, іноді надто сильне бажання якомога ефектніше закінчити бій мені заважало. Тому зараз я намагаюся виходити на ринг, як то кажуть, з холодним серцем.

Кумир у спорті: Макс Шмелінг Найяскравіший спогад у житті: Запуск ракети з Байконура, 1982 Найбільше я люблю: Подорожувати Найбільше ціную в людях: Пунктуальність Мій найближчий друг: Брат Віталій Улюблена книга: «Робінзон Крузо» Даніеля Дефо, «Фінансист» Теодора Драйзера, «Майстер і Маргарита» Михайла Булгакова Улюблений парфум: Issey Miyake Люблю дивитися по телевізору: Discovery Channel Улюблений шкільний предмет: Географія Улюблений казковий герой: Іванушка-дурник Моя мрія: Купити «Боїнг» Моє хобі: Скайсерфінг

інтерв’ю • захоплення

23

– Вас багато критикують за надто обережну манеру ведення бою. Може, Ви просто не хочете, щоб Ваша наречена Хейден Панеттьєрі бачила на обличчі нареченого гематоми?

– Усім ніколи не догодиш. Після будьякого поєдинку експерти і люди, які називають себе експертами, знайдуть у твоїх діях купу похибок – навіть якщо ти виграв цей бій чистим нокаутом. У спорті, та й не тільки в ньому, кожен намагається використовувати свої сильні якості. Я користуюся своїми фізичними даними. Але при цьому намагаюся ніколи не забувати про власних вболівальників. Сподіваюся, мої останні поєдинки сподобалися любителям боксу.

Один у ринзі не воїн – Свої останні бої в теплу пору року Ви традиційно проводите на футбольних стадіонах Німеччини чи Швейцарії, як це було минулого року в поєдинку з американцем Тоні Томпсоном. Чи не час випробувати НСК «Олімпійський», на якому пройшов фінал Євро-2012?

– Факт, що ця арена задовольняє всі вимоги для організації та проведення чемпіонських боїв – відбудований фактично заново «Олімпійський» за своєю інфраструктурою нічим не поступається кращим німецьким стадіонам. Я дуже сподіваюся, що всі нитки колись складуться воєдино, і мені вдасться виступити на НСК «Олімпійський».

– Ви, до речі, торішнє Євро пропустили, оскільки в цей час готувалися до бою в своєму тренувальному таборі. Не було прикро, що не змогли на власні очі повболівати за своїх земляків? Чи футбол не входить до числа Ваших інтересів?

– До футболу я, як і мільйони українців, ставлюся позитивно. Ми з братом були друзями Євро, а Віталій, до того ж, – послом волонтерської програми УЄФА. Я стежу за найбільшими футбольними турнірами – чем-

24

піонатами світу та Європи, а також найбільш значущими поєдинками Ліги чемпіонів. В Україні вболіваю за київське «Динамо» – я ж киянин, а в Німеччині – за «Санкт-Паулі» з Гамбурга. І, природно, переживаю за збірну України.

– Українські вболівальники навіть якось бачили Вас на стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського, коли Ви зіграли у благодійному футбольному матчі, який організував Андрій Шевченко.

– Так, в тому поєдинку з’ясовували стосунки зірки італійської естради та українського спорту. Завдяки Андрію я зіграв і на «Сан-Сіро». У Києві я грав у полі, в Мілані стояв на воротах. Не дуже вдало – пропустив чи то три, чи то чотири м’ячі. Але тоді нам протистояли дуже серйозні суперники – професійні футболісти. Тому за пропущені голи мені не було соромно. Тим більше, ми зібрали на благодійні цілі круглу суму – на «СанСіро» був аншлаг.

– «Для того, щоб оборона збірної України стала непрохідною, на захист потрібно поставити братів Кличків», – чули цей жарт?

– Забавно. Але це не більше, ніж жарт. Я не приховую, що не володію великими футбольними талантами. Уявляєте, грав у футбол з 8-9 років, проте так і не навчився робити це як слід. Зате на рівні хобі футбол собі уявляю досить просто.

З Києва не виїжджав – Ви вже давно входите до десятки кращих боксерів світу незалежно від вагових категорій. Відчуваєте себе легендою спорту?

– Ні. Спортом я займаюся на цьому відрізку свого життя – тому що мені це подобається, мені це приносить задоволення. Що ж до легендарності та всього іншого – це питання до критиків. Свою самооцінку я тут висловлювати не буду. Я просто насолоджуюся процесом участі у спорті, в якому я провів вже дуже багато часу і отримав багатий досвід.

> головна мотивація для мене – результат – У Вас є якесь основне життєве правило?

– Життєве правило у мене просте – ставитися до людей так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе.

– Для багатьох Ваших шанувальників, особливо молодшого віку, Ви – кумир і приклад для наслідування. Відчуваєте на собі тягар відповідальності?

– Певну відповідальність відчуваю – точно так само, як і Віталій. Коли я сам був підлітком, у мене були свої кумири. Зараз я відчуваю інтерес юнаків до нашого виду спорту і до наших з Віталієм поєдинків. Ми чудово розуміємо, що у молоді прийнято наслідувати своїх кумирів. І хоча я себе кумиром не вважаю, мені хочеться подавати хлопцям хороший приклад. Як колись такі приклади мені подавали мої кумири.

– Чим би Ви ніколи не поділилися зі своїм старшим братом Віталієм?

– Мій брат – предмет справжньої гордості для мене. Я багато за що вдячний своїм батькам. Але найбільше за те, що вони мені піднесли подарунок у вигляді старшого брата. Я знаю, що нашу братерську дружбу ніщо не здатне зруйнувати – ні гроші, ні слава. І також знаю, що ми з братом завжди прийдемо на допомогу один одному в скрутну хвилину.

– Ви спілкувалися з багатьма відомими людьми – спортсменами, акторами, політиками... Хто з них при особистій зустрічі справив на Вас найбільше враження?

– Відомі люди, як правило, завжди дуже прості у спілкуванні. Мені подобалося спілкуватися не тільки з селебритіз. Імена багатьох людей, завдяки яким з’явилися мобільні телефони або плазмові телевізори, невідомі широкій публіці. Але зустрічі з ними анітрохи не менш (а іноді і більше) цікаві, ніж із зірками. А ось з відомих людей незабутній відбиток залишила зустріч з Максом Шмелінгом. Потиснувши йому руку, я зрозумів, що

тисну руку історії. Наша зустріч з Максом мала місце в 1999 році (єдиному в історії німецького боксу чемпіонові світу в суперважкій вазі Максимілліанові Адольфу Отто Зігфріду Шмелінгу на той час виповнилося 94 роки – прим. ред.). Введіть у пошуковику «Макс Шмелінг», подивіться фото, кому він тиснув руку, і ви зрозумієте, чому за 14 років, що минули з нашої зустрічі, наша бесіда залишилася такою свіжою в моїй пам’яті.

– Вам часто в житті доводилося вдаватися до обману?

– Обман буває різним. Ось навіть не знаю, чи вважати це обманом чи ні, але буває, що в рингу суперник очікує від мене одного, налаштовується на певну тактику, я йому підігрую в цьому, а потім він отримує несподівані удари.

– Є думка, що з кожним роком Ви стаєте все більш західною людиною. Погодитеся з цим?

– А які критерії поняття «західна людина»? З 18 років я дуже багато часу проводжу закордоном – в силу своєї професії. Може, комусь здалося, що я виїхав із Києва. Насправді я звідси ніколи не виїжджав. Як жив у своєму рідному місті, так і продовжую жити. Просто мої приїзди в Україну далеко не завжди висвітлюють засоби масової інформації.

– Зараз Ви перебуваєте в зеніті слави. Але ж це не константа. Самі собі ставили питання, що буде далі?

– У своїй боксерській кар’єрі я дійсно вийшов на фінішну пряму. Але наскільки довгою вона виявиться – зараз про це не скаже ніхто, включно зі мною самим. Зі свого боку я зроблю все, щоб вона була якомога довшою. Матеріал люб’язно надали наші колеги з видання «Бульба NEWS», www.tarasbulba.ru

Девід Вілльямс, кухар Кличка, і, за сумісництвом, менеджер тренувального табору Володимира, розповів нам про раціон українця в період підготовки до бою. «На сніданок чемпіону я готую вівсяну кашу, – розповідає Девід, прабабуся якого на початку минулого століття емігрувала з Одеси до США. – Зранку я зазвичай подаю Володимиру яєчні білки, багато фруктів, сир, йогурт. На обід у нас салат і щось білкове – м’ясо або риба. Увечері порції більші. Обов’язково білки і вуглеводи. Фрукти, щоб дати енергію. Я намагаюся готувати «чисто» – поменше жирів, без холестерину, без солі». Ось так виглядає обід Володимира: курячий суп з локшиною, смажений лосось із зеленню, волоськими горіхами, сиром, кукурудзою, авокадо, а також соус з манго.

інтерв’ю • захоплення

25

Фітнес:

як не стати калікою До них має бути готовий кожен, хто вирішив почати займатися у тренажерному залі. Мова піде про травми. Навіть ті, хто обрали, на перший погляд, безпечний фітнес, не застраховані від них. Дискомфортні відчуття мали чи не усі, хто хоча б колись тривалий час займався: одні розтягали сухожилля, інші – м’язи тощо. «Егоїст» розповість про поширені травми, причини їхнього виникнення та найпростіші способи їхнього уникнення.

26

спорт • захоплення

> Фітнес: як не стати калікою > Розминка – основа тренування Дуже багато людей не люблять розминатися, особливо це стосується новачків. Це ж як у школі, коли на уроці фізкультури усі в два ряди синхронно кілька хвилин виконували вправи, які тоді дітям були не зовсім зрозумілими та нудними. Насправді ж, це дуже важлива складова тренування, яка значною мірою гарантує безпеку. Перед тим, як приступити до виконання вправ, потрібно приготувати до них своє тіло: розігріти м’язи та серцево-судинну систему. Іноді можна почути, мовляв, я ж не буду займатися з великою вагою, то для чого мені ця аеробіка?! Це одна з найбільших помилок. У такому випадку доречне порівняння із машиною, яку взимку завели, не прогріли і поїхали у сусідній квартал, мовляв, це ж не-

далеко, для чого прогрівати двигун… Розминка є повноцінною складовою тренування, адже це нічим не гірший комплекс аеробних вправ для того, щоб розігріти м’язи, підвищити еластичність зв’язок та суглобів. Крім того, такі прості вправи допомагають збільшити частоту пульсу, а відтак покращити кровообіг і доставляти більше кисню до м’язів. Загалом грамотна розминка захищає тіло від надмірних перевантажень, які призводять до травм, види яких далі розглянемо детальніше.

Травми бувають різними Займаючись із тягарями, себе пошкодити можна як сильно, так і не дуже. Легкі травми, ба більше, повсякденні – розтяжки м’язів, зв’язок та сухожиль. Вони не найнебезпечніші, проте найпоширеніші, та неабияк

докучають, і від них ніхто не застрахований. Любителі тренувань із екстремальними вагами наражають себе на різноманітні грижі, розриви м’язів, пошкодження хребта та суглобів. Звісно, якщо займатися просто фітнесом, таке навряд чи станеться, проте варто бути обережними і слухати сигнали свого тіла. Хибно вважати, що травмуватися можна тільки із великою вагою, наприклад, важкою штангою, адже вивихнути лікоть можна зі звичайною гантелею, якщо вправу виконувати неправильно. Принцип «чим більше – тим краще» також не пасує до занять фітнесом. Для повного відновлення після тренувань м’язам потрібно 48 годин. Якщо без належного відпочинку навантажувати одні і ті ж м’язи, то через перетренованість ризики себе пошкодити зростають.

спорт • захоплення

27

> Фітнес: як не стати калікою Ризиковані вправи Таких вправ небагато, однак вони несуть найбільшу небезпеку, проте водночас є найбільш ефективними. Тож спокуса велика, як і ризики. Станова тяга – вправа на спину, яку виконують із великою вагою, адже лише в такому випадку вона ефективна. Проте тиск від великої ваги може призвести до, скажімо, «вистрибування» дисків. Особливо це загрожує під час підйому з ривком. Присідання зі штангою на спині – вправа на ноги, яка може пошкодити спину. Виконують її також із великими тягарями. Травмуються найчастіше через порушення рівноваги, надто глибокі присідання, які пошкоджують коліна. Також можуть постраждати зап’ястя при спробі зафіксувати штангу в момент її сповзання по спині.

28

Плечі можна скалічити відразу кількома вправами, причому як звичайними підтягуваннями, так і жимом лежачи чи жимом штанги перед собою та за голову. Між іншим, це частина тіла, яку травмують найчастіше.

Аксесуари у поміч Розминку та, власне, дотримання техніки безпеки чудово доповнює такий фітнес-аксесуар, як атлетичний пояс. Застібнувши його, зростає тиск всередині тулуба, і таким чином хребет і міжхребетні диски зафіксовані всередині поперекового відділу. Це один із способів уникнення травм спини та попереку при роботі з великими вагами. Також пояс необхідний, коли у вправі вагу треба піднімати стоячи над головою. Саме тому важливо також тренувати м’язи живота і тулуба, які є свого

спорт • захоплення

роду таким природнім м’язовим поясом: добре розвинений прес і спина можуть замінити атлетичний пояс при невеликих навантаженнях. Водночас постійно носити на собі такий пояс також не варто, адже м’язи живота та спини швидко можуть втратити свій тонус, що також травмонебезпечно. Є ще один неписаний спосіб вберегти себе від небезпеки. Візьміть із собою на тренування друга. По-перше, так буде цікавіше, по-друге, здорова конкуренція між вами буде спонукати один одного до нових результатів, а по-третє, партнер допоможе під час виконання важких вправ. Товариша можна попросити підстрахувати, допомогти підняти чи опустити знаряддя, а відтак знижується ризик травмуватися. Проте розминку і акуратність ніхто при цьому не скасовував. Антон Павленко, kulturizm.infо

29

Змій, що летить над водою 30

спорт • захоплення

> Змій, що летить над водою > Сучасні спортсмени намагаються реалізовуватися не лише у класичних видах спорту. Сьогодні модним стає пошук себе у поєднанні та освоєнні кількох стихій, декількох занять, кількох вподобань. За гороскопом я Терези – повітряний знак – але мене завжди тягнуло до води. Ніколи не могла визначитися що краще: пірнати чи стрибати. А ви хіба ніколи не мріяли об’єднати небо і море? Динамічний драйв, запаморочливі стрибки, хвилі, які розбурхують кров, незвідані простори води – це все об’єднав кайтсерфінг. У час відпусток досить корисно і цікаво дізнатися про те, чим же можна зайнятися, коли перед тобою море. Двох тижнів (середня тривалість відпустки) цілком достатньо для того, аби навчитися кайтсерфінгу. Після чого можна буде кататися самостійно, продовжувати прогресувати і подорожувати з кайтом у пошуках повітряно-водяних чудових пейзажів.

Об’єднання стихій Як уже можна було зрозуміти, кайтсерфінг – це катання по водній поверхні на дошці (кайтборді) з повітряним змієм, який, як відомо, летить за рахунок сили вітру. Цьому заняттю досить легко навчитися, і для отримання задоволення тут не потрібно багато вітру. Головне у кайтсерфінгу – це можливість мчати на повній швидкості, злітати в повітря, коли ви цього захочете, і знаходитися там максимально довго. Плюсом цього спорту є практично повна відсутність обмежень у техніці катання, запаморочливих трюках і кількості кайтових дисциплін. Також можна експериментувати з аеродинамічними характеристиками зміїв, розробляти і пробувати різні нововведення. У кайтсерфінгу зараз відбувається рух від архаїчного та примітивного до складного хай-теку. Завдяки цьому він стає все більш доступним та безпечним. Один із плюсів кайтсерфінгу – порівняно з іншими видами водного екстриму, заняття ним не вимагають високого рівня фізичної підготовки. Фактично кайт контролюють лише за допомогою рук – це можуть робити як дорослі, так і діти. Єдина обов’язкова вимога – маса тіла повинна перевищувати 30-35 кг.

Обладнання Кайтсерфінг набуває значної популярності не лише в Європі та країнах, наближених до морів та океанів. Чим в Україні

спорт • захоплення

31

> Змій, що летить над водою >

погані умови для цього заняття? В нас теж майже кожен запускав у дитинстві повітряних зміїв і точно кожен мріяв літати. Навіть у Львівській області є чимало придатних для заняття цим видом спорту місць. Звичайно, кайт влаштований дещо інакше, ніж повітряний змій з дитинства – замість однієї стропи він має чотири або п’ять, обладнаний спеціальною системою страхування. Для занять окрім кайта знадобляться ще кайтборд, трапеція, до якої кріплять кайт, а також шорти або гідрокостюм, які залежно від погодних умов не дадуть вам обгоріти або переохолодитися. Втім, перший час про все це можна не турбуватися: в кайт-школі прокат обладнання та необхідних ак-

32

сесуарів завжди включений у вартість навчання. Поки ви не навчилися кайтсерфінгу, обладнання краще не купувати. Коштує воно досить дорого (від 1200-1500 доларів і більше за один комплект), а під час навчання зіпсувати нове обладнання просто. Вчитися самостійно вкрай небезпечно. Як кажуть професіонали: «Правило вдалої купівлі кайта – не купувати його, якщо не вмієш ним користуватися!». Ніколи не довіряйте продавцям у спортивних магазинах чи недосвідченим любителям на 100%, єдино вірний спосіб – протестувати кайт перед купівлею. Для цього і потрібно спочатку навчитися, а тільки потім купувати обладнання.

спорт • захоплення

Де навчитися Освоїти кайт можна тільки в кайтшколах, де ви отримаєте необхідний інструктаж, а інструктор контролюватиме всі ваші дії. Загалом, процес навчання займає кілька днів, якщо дозволяють умови. У сумі 8-12 годин, по 2-3 години щодня. Обмежень на заняття кайтбордингом майже немає. Природно, ви повинні вміти плавати. Час, витрачений на курс, до моменту перших контрольованих галсів, для кожного може бути персональним, від 5 до 16 годин, в середньому 8-12. Якщо врахувати, що людина може займатися приблизно 2-3 години на день, то, відповідно, курс завжди розтягується на 3-7 придатних для заняття днів. А оскільки

> Змій, що летить над водою поняття «придатний день» включає в себе цілий ряд чинників, більшість з яких – природні явища, то для навчання варто відвести ніяк не менше тижня. Повна вартість курсу навчання кайтсерфінгу в кайт-школі становить близько 300-500 євро. У вартість програми входить тиждень занять з устаткуванням та інструктором по кілька годин на день. Програма навчання

нескладна: спочатку курс теорії, техніка безпеки на воді та пілотування кайта на землі. Потім учні вирушають на воду – освоювати бодідраг – плавання за кайтом, а після цього вже вчаться кататися на дошці, спочатку за напрямком вітру, а потім – проти нього, щоб самостійно повертатися в точку старту. Тижня занять зазвичай вистачає, щоб учень, як мінімум, виконував впевнений вотерстарт та проїзд обо-

ма галсами. Як максимум, райдер за тиждень встигає впевнено «вирізатися» або лавірувати (вміти ходити проти вітру, йти на вітер, набирати висоту за вітром), і, можливо, навіть здійснює перші стрибки. Все залежить від фізичної форми, мотивації, відповідальності, персонального настрою і, звичайно ж, погодних умов. Дар’я Бура

Коментар Олексій, займається кайтсерфінгом 3 роки Говорячи про кайтсерфінг, важливо пам’ятати, що це не лише заняття, яке дає змогу з’єднатися з двома стихіями та отримати екстремальне задоволення, але й досить небезпечний вид спорту. Особливо, якщо йдеться про катання на воді (взимку кайтери освоюють, до прикладу, сніг) та в Україні, адже спеціальних місць для заняття цим видом спорту нема, а кайтери тренуються переважно невеликими групами. Завжди існує небезпека внаслідок пориву вітру заплутатися у стропах і піти під воду. А правильно повести себе в такій ситуації не завжди може навіть досвідчений спортсмен. Тому я закликаю всіх не легковажити та з великою відповідальністю ставитися до занять цим видом спорту. Тільки тоді ви справді вповні зможете насолодитися катанням на хвилях, сівши на крило вітру.

спорт • захоплення

33

Ловись, рибко, велика… і велика Як я виграв Кубок України з нахлисту. Частина 1

З-за гори з’являються солодкі й теплі промінці сонця. Важкий черевик з шипованою підошвою робить перший акуратний крок у прозору воду. Волосінь плавно розгортається за спиною, кінчик вудки зупиняється, після чого м’яко кладе дрібну мушку на хвилю. Крізь поляризаційні окуляри її добре видно, а ще видно, як риба, що взялася невідомо звідки, з неймовірною швидкістю хапає приманку і щезає в глибині. Можна підсікати і тягнути її до себе, а можна просто чекати, коли мушка повернеться у

34

вільне плавання. І навколо тиша, спокій, в голові пролітають тисячі думок. Повне розслаблення… Але усе змінюється, коли починаються нахлистові змагання. Цього року на офіційному рівні (від Федерації риболовного спорту) таких змагань заплановано два – Кубок та Чемпіонат України. Крім цього є ще чимало неофіційних, наприклад, на Луганщині пройшов Кубок з ловлі голавля, а восени на Закарпатті пройде Кубок Карпат з сухої мушки. Кожне змагання – це неймовірний азарт і адреналін…

рибалка • захоплення

Цьогоріч Кубок України уперше мав пройти на річці Ріка, що протікає в Міжгірському районі Закарпатської області. Кілька років тому мені доводилося рибалити в цих краях. І хоч на ріці я провів всього чотири години, зате отримав величезну порцію задоволення, а також познайомився з чудовими людьми. Одним з них був Михайло – місцевий нахлистовик, який разом зі своїми друзями по захопленню займається зарибленням потічків струмковою фореллю. Саме з ним ми і планували зустрітися, але перед цим хотіли порибалити на інших річках Закарпаття.

> Ловись, рибко, велика… і велика > В гості до Сині та Вира Залежно від погоди, у нас було складені два маршрути, кожен з яких у підсумку мав привести на місце збору – у село Вучкове. Зважаючи на жахливий стан доріг та невтішний прогноз на Франківщині, ми вирішили їхати на Закарпаття. Буквально до самого перевалу, що ділить Львівську та Закарпатську області, за нами гналася темна хмара, але потім вона «зачепилася» за гору. Не даремно все ж Закарпаття називають сонячним – просто перед нами було безхмарне небо і яскраве світило. Єдине, що не тішило, – це стан річок, які звивалися біля траси. Усі вони були яскраво-коричневими, іноді навіть помаранчевими. Ми, проте, розраховували, що річка, де планували зупинитися з наметом, буде не така «кольорова», але помилилися.

Бурхливий потік, що летів з гір, просто змітав усе на своєму шляху. 200 кілометрів були подолані даремно… Ми залишилися на роздоріжжі. Могли зупинитися на великій річці Латориці, але не знайшли адекватного місця для авто та намета. Раптово, комусь з нас у голову прийшла думка – Синевир! Юра на цьому знаменитому озері ще не бував, а мені доводилося, правда, було це 25 років тому, і спогадів від мандрівки у мене не залишилося. На щастя, дорога до Синевира була не лише мальовничою, але й полатаною – ям практично не траплялося. На перевалі ми вирішили розпитати в місцевих хлопців про тутешню ситуацію. Виявилося, що вони також ловлять рибу на мушку, але традиційним карпатським способом, яким користувалися їхні діди та прадіди. Для цьо-

го потрібна звичайна вудка з ліщини, шматок волосіні та мушка, яку роблять з пір’їн домашньої птиці. Мушку опускають вниз течією і підтягують її до себе. За словами хлопців, у такий спосіб вони ловлять харіуса на річках, ховаючись від рибінспекторів, які охороняють територію заповідника. Побачивши мої коробки та німфи з вольфрамовими голівками, вони авторитетно заявили, що на «таке» тут риба точно ловитися не буде. Ми не стали їх переконувати, натомість подякували за корисну інформацію і рушили далі. Синевир – унікальне карпатське озеро, що утворилося близько 10 тисяч років тому. Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, а максимальна глибина становить 24 метри. Щодо риби, то тут живуть струмкова, озерна та райдужна форе-

рибалка • захоплення

35

> Ловись, рибко, велика… і велика > лі, але ловити їх, на щастя, не можна – Синевир розташований на території заповідника. Однак, як вдалося дізнатися, місцеві мешканці не дуже переймаються через ці заборони і таки полюють на форель у водах озера. Домовитися в нашій країні можна про все… Ставити намет тут ми не змогли, тож вирушили вище в гори, за села, де текла каламутна річка. На одній з полян таки розклалися, але очікувана злива все ж вигнала нас… Від дощу крізь туман втікали по гірських серпантинах ямами, які невідомо звідки почали з’являтися на нашому шляху. Адекватного житла ми не знайшли – просто з принципових міркувань. Ніяк не могли зрозуміти, чому ціна на благеньку кімнатку майже без умов коштує удвічі дорожче, аніж прекрасно умебльований і просторий номер зі всіма вигодами у польському нахлистовому готелі… Коли виїхали на той самий перевал, де спілкувалися з місцевими хлопцями, то вирішили зупинитися і просто тут заночувати. Ось і пригодилися нам сухі дрова та вугілля, а також розкладний мангал. У трикутній бесідці, де вдень продають карпатські чаї, ми приготували смачні шашлики, після чого залізли в машину і відключилися.

УАЗикам усюди дорога Ранок вівторка зустрів нас безхмарним небом, тож ми вирішили вкотре змінити місце дислокації. Коли спустилися в Міжгір’я, то зустрілися з Михайлом, який запропонував показати тиху місцину, де ми могли б відпочити від мандрів. Міша пообіцяв заїхати до нас у гості під вечір, тож ми змогли спо-

36

кійно розташуватися. Спершу річечка була прозорою, але буквально за кілька хвилин почала змінювати колір. Виявилося, що трохи вище рубають та возять ліс, тому розраховувати на прозорість можна було лише рано-вранці, поки не почали роботу лісоруби. Мені, чесно кажучи, й ловити особливо не хотілося – все ще відходив від трьох днів, проведених на польських річках Дунайці та Бьялці. Натомість я вирішив присвятити час в’язанню мух, адже мої флайбокси після Польщі були наполовину порожніми. А от Юра, який таки пішов порибалити, за винятком кількох сходів, нічим похвалитися не міг. Увечері Міша з дружиною та сином приїхали нас провідати. Згодом з’ясували, що він є членом клубу «Off road» – це відважні люди, які на позашляховиках долають перешкоди бездоріжжя. Правда, тоді я цього не знав, тому задивився на машину, на якій він приїхав. Це був на вигляд старенький та розбитий УАЗ (згодом виявилося, що він нашпигований масою імпортних запчастин, які роблять його справжнім звіром). Зважаючи на те, що я лише нещодавно почав освоювати автомобіль, виникли деякі запитання щодо його характеристик. От Міша і запропонував мені покататися. Я з радістю застрибнув на місце водія, він сів поруч. Авто стояло «обличчям» до річки, на поляні, а до дороги було з півсотні метрів, кущі, горби та ями. «Їдь», – каже Михайло. «Куди ж їхати, якщо у тебе дзеркал нема?», – питаю я. «Та їдь вже», – сміється він. Ледь не двома руками переключив «задню» передачу і натиснув на газ. Віддаляючись від нашого табору, я бачив як

рибалка • захоплення

вигулькують все ті ж ями, кущики та горби. Оце так машина – точно для наших доріг. Вперед їхати було простіше – принаймні бачив, що переді мною. Коли ж дорога скінчилася – її загородили зрізані дерева, Міша запропонував помінятися місцями. Я щиро думав, що ми зараз просто поїдемо назад. Натомість авто повернуло ліворуч, вгору. «Е-е-е, ти куди?», – якось боязко спитав я. Михайло лише сміявся, а потім взяв курс на невеличкий потічок, що стікав з тої гори. Мабуть, уперше за багато ро-

> Ловись, рибко, велика… і велика > Наметовий хутір

ків мене пройняв страх. У відчаї я почав шукати якогось тримача, які у звичайних машинах передбачені над правими дверима. Але ж УАЗ – машина незвичайна, створена для важких шляхів. Тож розробники, мабуть, недаремно, примонтували добрячу ручку просто перед пасажирським сидінням. Я ухопився за неї двома руками і міцно стис – хоч воно, правда, не дуже й допомагало. Що було далі – словами не описати: в мене щелепа не закривалася, а очі просто вилазили. Кричав би, так мову

відняло. Кульмінація настала тоді, коли Міша повернувся до мене і сказав: «Страшно? Мені теж страшно». І натиснув на газ… Про те, щоб розвернутися не могло бути і мови, тож спускатися нам довелося задом. Дивовижно просто, як УАЗ втримався на «ногах» і двічі не перевернувся… Коли ми повернулися до намету живі та майже здорові, то мене буквально кілька годин трясло – я не міг відійти від такої поїздки. Напевно, це була найвідчайдушніша подія в моєму житті.

У середу ми вирішили їхати на місце збору, щоб поставити намет і роздивитися що до чого. В Міжгір’ї зустрілися з фаворитом змагань Степаном Чехом з Мукачевого. Цього разу вже Стьопа показував дорогу, а за кермо сів я. Біла автівка віртуозно набрала ходу і зникла за поворотом. Я спробував її наздогнати, але на заваді стали ями, деякі з них були глибиною по коліна. Як не намагався я їх об’їжджати, толку з того було мало – насправді, це одна з найгірших доріг України… З горем навпіл ми таки доїхали до лісництва, яке люб’язно надало свою територію для користування учасникам змагань. Поки ми акліматизовувалися, приїхали міжгірські хлопці, які з етичних міркувань участі в змаганнях не брали. Справа в тому, що Ріку вони знають ,як свої п’ять пальців, адже виросли на ній. Відповідно, зловити рибу на мушку їм було куди простіше, ніж нам. Але все ж вони запропонували порибалити з ними. Ми сіли в авто і поїхали униз течією, далеко за ті місця, де мали проходити змагання. Разом з нами поїхав і Юра Жиденко з Білої Церкви, який також вирішив участі в змаганнях не брати, натомість приємно провести час у дружній компанії. Невдовзі Іван свиснув – є перший харіус. Звичайно, на суху – на інші мухи він принципово не ловить. Власне, методика лову харіуса у виконанні Івана дуже відрізняється від того, як традиційно ловимо ми. Цей спосіб можна назвати «коротка суха», адже волосінь і підлісок практично не лягають на воду. Мушка просто «скаче» по воді, не так імітуючи смачну поживу для риби, як роздразнюючи її. Таким чином Іван зловив п’ять харіу-

рибалка • захоплення

37

> Ловись, рибко, велика… і велика

сів, Степан виманив чотирьох за допомогою французького способу – на німфи. А ми троє лише дивилися за всіма цими чудасіями і не могли зрозуміти – як в цій ріці щось можна зловити… У мене взагалі навіть адекватної покльовки не було. Цікаво, що в коробці Івана було всього 14 сухих мушок, п’ять з яких, за його словами ,«неробочі» – він міг їх комусь віддати. Коли ж Іван відкрив мій флайбокс, набитий сухими мушками (їм у Польщі пощастило – форель ловилася виключно на німфи), то досить швидко його закрив, мовляв, жодної робочої мухи. Ну і з чим я на Кубок приїхав? Під вечір ми повернулися до табору, щоб ніхто мимоволі не звинуватив нас, ніби шукаємо робочі мухи, поки трудовий народ лише добирається до Ріки. Потрохи наметове містечко почало розростатися – приїхав головний суддя і організатор змагань Дмитро Петруняк, а разом з ним і ще один фаворит – Євген Федоренко з Києва, який торік став чемпіоном України. Поки Степан Чех, який також взяв

38

на себе тягар у вигляді організаційних робіт та Дмитро Петруняк розмічали пули, ми вирішили ще раз порибалити на Ріці. Цього разу нас повіз Міша, який знову ж таки ловить виключно на суху мушку. До нашої компанії приєднався Женя Федоренко, а також кілька місцевих нахлистовиків. Як усі не старалися, цього вечора риба взагалі не ловилася – може хтось і упіймав якогось харіуса, але у струмку, що впадає в Ріку. Сама річка вперто не бажала ділитися своїм багатством. У будь-якому випадку я зрозумів, що абсолютно не готовий до змагань і дуже хотів, щоб в ранковому турі, що починався в п’ятницю, я був суддею – так буде хоч якась нагода здобути ще дещицю інформації і час на аналіз. Правда, я намагався не видавати свої хвилювання, але Юра Жиденко їх таки угледів, після чого постійно мене підбадьорював. Як і кожен учасник, звичайно, я хотів виграти Кубок, але цілком адекватно розумів, що моїх навиків наразі не вистачить для того, щоб обловити більш досвідчених і вправні-

рибалка • захоплення

ших колег. З іншого боку, останнє місце я також не хотів займати, тому хапався за рятівні соломинки у вигляді аналізу всього побаченого. Хоча скласти це все в якусь одну картину так і не вдалося – я Ріку не розкусив ані на грам. Словом, на певний час я занурився у себе, пробував розрахувати майбутні змагання – скільки часу ловитиму на суху, скільки на німфу, дивився як змінюється колір води і намагався угледіти виходи риби. Інформації було багато, але толку з того – нуль. Але крім цього було і багато приємного. Насамперед, це зустріч з дорогими мені людьми, яких бачити вдається лише раз на рік. Ну і не можна не згадати тих, хто нас годував. Група натуралістів з Міжгір’я, яка веде нерівну боротьбу за збереження краси та ресурсів своєї землі та води, щодня приходила до нас, щоб варити, пекти й смажити. Чесно кажучи, отак відверто та без задніх думок, 300 гривень з учасника і 100 гривень з гостя за всю цю забаву – виглядає сміхотворною сумою. Судіть самі: щодня шашлики в необмеженій кількості, усілякі закарпатські смаколики типу дзями (пікантний суп з м’ясом та овочами), сало, шпондер, овочі, каші, картопля, чеське пиво ящиками і все інше, чого душа бажає. Я впевнений, що хлопці з Міжгір’я виклали немало своїх ресурсів, щоб догодити гостям. За це їм від нас величезна і щира подяка. Було дуже душевно і дуже смачно. Так само подяка організаторам – всі, хто доклався до проведення змагань – справжні молодці! Ростислав Ящишин Продовження – у наступному номері

Ексклюзивні вироби від Ріхарда Майєра 40

Впродовж багатьох сотень років справжні мисливці звертали увагу не лише на технічні характеристики зброї, але й на її вигляд. Гравіювання, оздоблення дорогоцінними матеріалами – це те, що виокремлювало кожен ніж, пістолет чи рушницю серед інших. Майстрів, які займалися такою справою, поважали та називали митцями. Не думайте, що це діло відійшло в небуття. Зараз у світі таких спеціалістів одиниці, проте їхні творіння відомі усюди – від Китаю до США. Сьогодні ми розкажемо вам про Ріхарда «Річі» Майера – найвідомішого митця техніки Scrimshaw у Німеччині й одного з провідних спеціалістів у Європі загалом. Якщо коротко, то, отримавши освіту гравіювальника за спеціальністю «Художня обробка металу», він розпочав свою професійну діяльність у дизайн-студії та проявив неабиякий талант. З 1991 року Ріхард Майер разом із майстром з виготовлення ножів ручної роботи Егоном Тромпетером відкрив власну фірму, яка від самого початку займалась виготовленням лише високоякісних ексклюзивних об’єктів класу люкс. Це мисливська зброя, ножі, а також ексклюзивні аксесуари інтер’єру, виготовлені у неповторній техніці з використанням найдорожчих природних матеріалів. Scrimshaw (техніка гравіювання на матеріалі тваринного походження: роги, бивні, кістки) – це давнє мистецтво ескімосів і китобоїв. Саме вони почали вирізьблювати на кістках і зубах моржів тонкі лінії, які потім утворювали комплексні зображення та картини. Сьогодні гравіювання в техніці Scrimshaw є визнаною формою мистецтва, яка захоплює колекціонерів цілого світу – особливо в Європі та Сполучених Штатах. У Європі Ріхарда Майера вважають піонером і авангардистом традиційного Scrimshaw. Його роботи мають неперевершену глибину і блиск. «У дитинстві я був захоплений мистецтвом та живописом, тому творчість завжди була важливою частиною мого життя. На додаток до цього, моє навчання в технікумі для граверів Ферлаха в Австрії стало міцним фундаментом технічних знань для професійної діяльності», – каже митець.

– Я працюю з усіма видами поверхонь, які зазвичай використовують гравери, але улюбленим матеріалом для мене є скам’янілі тисячолітні кістки мамонта, з дивовижною природною структурою, різними відтінками та гладкістю. Я часто використовую їх для декору руків’їв рушниць та ножів», – ділиться своїм захопленням майстер. Створення таких шедеврів – справа не з легких, адже для роботи над кожним виробом потрібно використовувати надточний електронний мікроскоп, за допомогою якого митець наносить на виріб понад 700 стібків на квадратний міліметр.

зброя • захоплення

Тому оздоблення кожного ексклюзивного предмета займає немало часу. Так, до прикладу, мінімальний час гравіювання рушниці останніми роками займав не менше 700 годин. Ріхард Майер створює оригінальні колекції в техніці Scrimshaw, тематикою його шедеврів є переважно тварини і сцени дикої природи. Крім того він займається індивідуальним гравіюванням зброї і ножів. Митець працює над декількома об’єктами одночасно, тому творчий процес виготовлення окремих шедеврів може затягуватись на декілька років. Мабуть, саме тому його роботи славні своєю художньою цінністю, вишуканістю та індивідуальністю і є бажаними об’єктами для колекціонування. Річі Майєр працює виключно з майстрами, які є визнаними спеціалістами в своїй сфері. Так, до прикладу, шкатулки для гравійованих ним ножів є шедеврами ручної роботи. Фірма, яка виготовляє їх на його замовлення, працює ексклюзивно для Bugatti, Bentley і Aston Martin. Саме поєднання усіх цих критеріїв – використання ексклюзивних матеріалів, надточний спосіб гравіювання та співпраця лише з професіоналами своєї справи – зробили вироби компанії №1 у світі. Рушниці та ножі Trompeter&Ritchi викликають захоплення не лише серед колекціонерів та поціновувачів мистецтва гравіювання, але й серед мисливців, адже кожен виріб є дуже функціональним, продуманим та зручним у користуванні, адже за цей бік справи відповідає другий співвласник компанії Ергон Тромпетер. Ексклюзивні творіння Trompeter&Ritchi широко відомі у світі. Їх часто експонують на відкритих та закритих VIP-виставках у Німеччині, ОАЕ, Швейцарії, США. Проте для

ознайомлення з творіннями п. Майера не треба навіть виїздити за межі міста. ТзОВ «Гал Арс» є офіційним представником компанії Trompeter&Ritchi, завдяки чому в магазині «Арсенал-Л» можна здійснити ексклюзивне замовлення виробів геніального гравера нашого часу Ріхарда Майера.

зброя • захоплення

м. Львів, вул. Городоцька, 115; тел./факс: (032) 227-48-21 www.arsenall.lviv.ua

41

відпочинок стор. 42-79 >

Люди – цікаві істоти. Завжди прагнуть побачити і відчути щось нове, побувати там, де не були. Починалося лоскотання нервів з гладіаторських боїв. Були і цирки з виступами екзотичних тварин чи шоу потвор. А тепер усі прагнуть екстриму: американські гірки, вільне падіння, купання з акулами чи крокодилами, бейсджампінг з гір, стрибки з парашутом. Ми зробили добірку з доволі незвичних та, безумовно, дуже екстремальних атракціонів, які готові загнати ваше серце у п’яти всього за кілька секунд – треба лише наважитися.

4 в 1 Почнемо ми з доволі незвичної четвірки. На перший погляд, ці атранціони доволі мініатюрні та не такі вже й особливі. Але... розташовані вони на вершині найвищої споруди Лас-Вегаса – вежі готелю Stratosphere (найбільша оглядова вежа США, 350 м). І пропонує вона на своїй вершині не лише милий і спокійний оглядовий майданчик, а розваги, які залишать незабутні враження. Перша з них – X-Scream – вагончик, сівши в який, ви повиснете в повітрі, виїхавши за межі оглядового майданчика на 8 м. Уявіть: до найближчого місця, куди можна ступити ногою – 8 м, а під вами – 270 м повітря і асфальт. А ви їздите в ньому туди й назад.

42

тенденції • відпочинок

> тенденції > Друга розвага теж покликана показати вам асфальт з висоти. Це Insanity («Безумство») – прекрасна назва для такої штуки. Виглядає вона як перевернута квітка-карусель, яка в міру набирання швидкості та розкручування розкриває свої «пелюстки» та пропонує вам на швидкості 60 км/год та під кутом 70 градусів оглянути місто... Хоча, насправді, крім страху, власної безпомічності та мізерності серед усього цього щось інше відчути важко. Третій атракціон, навпаки, відправить вас у небо. Big shot із усіх тутешніх атракцій розташований найвище – на шпилі вежі. Сідаєте у кріселко, сидите безтурботно, аж поки оператор не натисне на чарівну кнопочку і не відправить вас... Ні, не в космос (хоча відчуття спочатку такі...), а на 48 м вгору зі швидкістю 67 км/год. Далі – вільне падіння донизу. І так кілька разів. Відчуття – серце у п’ятах.

І останній та найновіший з усіх – SkyJump – найвище і найдовше контрольоване вільне падіння у світі. Ви просто одягаєте спорядження, виходите на балкончик і стрибаєте з висоти 260 м вниз. Все просто і смертельно страшно. Якщо не забракне сміливості – випробуйте їх усі. Спогади про миті, проведені там, не залишать вас ніколи.

тенденції • відпочинок

43

> тенденції > Єднання з природою Цей атракціон пропонує ще більш вільне падіння, ніж попередній. Причому це не просто стрибок, а падіння з гелікоптера у вулкан. Такий особливий банджі-джампінг можна здійснити у Чилі. Вулкан Вілларіка є діючим, тому тут можна побачити і лаву, і дим, і булькання у кратері. І, звісно ж, стрибнути туди. Вважаєте це божевіллям? А чому? Стрибати з моста – адреналін, значить, стрибати з вертольота у вулкан – ще більший. До речі, у гелікоптері, окрім вас, буде ще й фотограф, який зробить вам знимки на пам’ять. Атракція проходить таким чином: до самого вулкану треба буде пролетіти приблизно 80 км на вертольоті. Потім він зависне в повітрі на висоті приблизно 215 м. Стрибок сам не такий «довгий» – канат дозволить вам розтягнутися лише на приблизно 100 м, але, повірте, цього достатньо!

Пройти по краю Таку можливість дає канадійська CN Tower у Торонто – в минулому (з 1976 до 2007 року) найвища будівля планети. Сьогодні вона залишається номером 1 у Західній півкулі та пропонує відвідувачам незвичний атракціон – ходіння по краю оглядового майданчика на висоті 356 м. Виглядає це все дуже цікаво: ви одягаєте спорядження, схоже на альпіністське, за яке вас кріплять до троса, що, власне, і є вашою останньою надією втриматися (воно дає можливість крутитися довкола себе на всі боки), руки вільні – і вперед! Отак можете, та й мусите (бо за вами ітимуть інші люди, а тут не розминутися) пройти 360 градусів довкола майданчика вежі. Між іншим, ця атракція занесена до Книги рекордів Гінесса як найвища «прогулянка на свіжому повітрі» у світі.

44

тенденції • відпочинок

> тенденції > Американські гірки по-японськи Ще два рекордсмени Гінесса розташовані у Японії. Це американські гірки Steel Dragon 2000 у Нагасімі та Takabisha у Фудзієсіді. Перші вважають найдовшими у світі, тому катання на них не може не бути екстремальним. Їхня довжина майже 2500 м, а висота – 100 м. Погодьтеся, 2,5 км для гірок – це немало. У парку розваг обіцяють, що під час катання на «Залізному драконі» у вас навіть не вистачить сил увесь час кричати – така довга і захоплююча ця поїздка. Друга гірка – Takabisha – рекорд встановила небаченим до цього кутом нахилу доріжки – 121 градус. Починається поїздка тривалістю у 2 хв. з раптового заїзду в темний коридор, з якого ви швидко зриваєтеся та їдете карколомними поворотами далі. Посередині кілометрового треку поїзд з пасажирами піднімається на висоту 43 м, звідки просто падає у прірву під небаченим досі нахилом зі швидкістю 100 км на годину. Цікаво, що японці цим атракціоном буквально видерли рекорд з рук французів за 2 тижні після того, як вони його встановили, – їхня гірка мала кут нахилу 113 градусів.

Стрибок віри Так називають наступну атракцію, якою можна полоскотати нерви на Багамах у славнозвісному готелі «Атлантіс». Виглядає вона як звичайна собі водяна гірка у формі піраміди майя, проте ховає в собі дещо страшне. Справа в тому, що ви не просто сідаєте згори, а приземляєтеся знизу в басейні. З’їжджаючи донизу майже під прямим кутом, дорогою ви проїдете через акваріум, повний акул. Вони там плавають, готові накинутися на вас, але це, безперечно, їм не вдасться, оскільки ви будете у прозорому тунелі з міцного скла. Під час самої «поїздки» ви навряд чи зможете розгледіти могутні щелепи, проте, готуючись до неї, страху таки наберетеся. Це далеко не усі неймовірні, захоплюючі атракціони, здатні перехопити дух навіть у найсміливіших. Чи не щодня у світі проектують, будують, відкривають якийсь новий, що готовий переплюнути усі існуючі розваги та змусити ваш адреналін зашкалювати. А нам лишається намагатися спробувати їх усі на собі. Остап Процик

тенденції • відпочинок

45

Не будь ослом – їдь до Осло

Якщо вам скажуть, що у Норвегії дорого – не вірте. У Норвегії надзвичайно дорого! Але хіба це може зупинити справжнього туриста, який прагне відкривати для себе щоразу щось нове? Погодьтеся, про цю північну країну ми знаємо вкрай мало. Переважно асоціативний перелік включає дороговизну, вікінгів, Осло та легендарні фіорди, якими нагородила Норвегію природа. Але скільки це – «дорого» – в Норвегії? Яке воно Осло? І що таке ті фіорди, про які всі чули, але далеко не кожен може пояснити? Про це розкажемо далі.

46

екскурсія • відпочинок

> Не будь ослом – їдь до Осло >

Доведеться витратитися З добиранням у Норвегію проблем нема – найлегше це зробити з сусідньої Польщі, де квиток до Осло часом може коштувати смішні 19 злотих, включаючи всі збори. Але на цьому халява закінчиться. Як тільки ви ступите на норвезьку землю – почнеться за українським мірками просто здирництво. Трансфер з аеропорту до столиці – 150 крон (~210 грн), ніч у готелі – від 1000 крон (~1400 грн), сендвіч у кафе – 60 крон (~ 95 грн), салат/суп – 129 крон (~ 180 грн), другі страви – від 250 крон (~350 грн), разовий проїзд у транспорті – 30 крон (~42 грн), оренда автомобіля – 2400 крон на тиждень (~3300 грн). До речі, на туристичних форумах всі в один голос кричать про те, що без машини Норвегії не побачити, а також, що поїздка на якісь 4 дні сюди – просто викидання грошей на вітер. Звісно, Норвегія – велика, цікава та багатогранна пів-

нічна країна, яку відкривати для себе можна знову і знову. Але це не Таїланд чи Індія, де левову частку витрат на поїздку складає вартість квитків, а все на місці дешеве, як гарбузове насіння. Тому кожен додатковий день у країні вікінгів буде для вашого гаманця все спустошливішим. Проте, якщо все правильно організувати, можна відкрити для себе Норвегію за досить невелику суму та невеликий відрізок часу. Пропонуємо вам коротку екскурсію цією незвичайною країною на 4-5 днів.

Осло Осло, хоча й столиця, проте великої кількості розваг для туристів запропонувати не може. Тут, безперечно, цікаво, але на знайомство із головним містом Норвегії цілком вистачить одного повного дня. Історичний центр є зовсім невеликим, тому розгулятися тут не вийде. Увагу туристів привертають всього кілька історичних місць: фортеця

екскурсія • відпочинок

47

> Не будь ослом – їдь до Осло > тися. Спроектована вона таким чином, що променад тут можна здійснити і по стінах та даху.

Ставангер. Фіорди і скелі Колись консервна столиця Норвегії сьогодні є її нафтовим серцем, адже у 60-х рр. ХХ ст. тут знайшли поклади чорного золота. Містечко так і залишилося невеликим (зі своїми 125 тис. населення все ж є четвертим у країні), проте саме звідси починається наша мандрівка фіордами. Отож, фіорди – це вузькі та довгі морські затоки льодовикового походження, які врізаються глибоко у сушу. Захоплення у всіх вони викликають своєю мальовничістю завдяки стрімким скелям, які зазвичай здіймаються над такими затоками. Першим ми оглянемо Люсе-фіорд. Він не найбільший, не найзнаменитіший, проте популярна тут одна місцина, яку прагнуть побачити чи не всі туристи. Це Прекестулен (так звана Кафедра проповідника) – скеля заввишки 642 м, вершина якої зовсім плоска та має форму Акерсхус XIII ст. (королівська резиденція, в якій у середині ХХ ст розмістили гестапо), ратуша (як не дивно, це будівля не XVI/XVII/XVIII ст. Звели її у 1950 р., тому стиль споруди зовсім мінімалістичний та незвичний. До слова, саме тут щороку вручають Нобелівську премію миру). На набережній Акер Брюгге поруч з ратушею у будівлі колишнього залізничного вокзалу розташований Нобелівський центр миру. Відвідати варто Національну галерею мистецтв, яка серед інших експонує найвідомішу картину видатного норвезького художника Едварда Мунка «Крик». Прогулянку продовжимо головною вулицею міста Карл-Юханс-Гате, яка бере початок від Королівського палацу. Якщо ви не знали, то в Норвегії досі править король, і живе він саме в палаці. Рухаючись від історії до сучасності, варто заглянути у парк скульптора Вігелана (Вігелан-парк). Свого часу він переконав владу столиці виділити йому ділянку в парку та власним коштом і зусиллями звів там грандіозний ансамбль статуй. А закінчити екскурсію столицею країни вікінгів слід у найновішому її районі – Oslo Downtown. Це місце з вражаючою як для старої доброї Європи сучасною архітектурою, де кожен хмарочос зведений у власному неповторному стилі. Також тут на набережній розкинулася Нова опера Осло – сяюча біла споруда у стилі конструктивізму, яка не лишить байдужими навіть тих, хто не дуже любить власне оперу. Сюди приходять погуляти, провести час, пофотографува-

48

екскурсія • відпочинок

> Не будь ослом – їдь до Осло > квадрата площею 25*25 м. Прогулянка сюди – хороша можливість побачити фіорди з висоти (адже більшість інших пропонованих екскурсій – корабельні). Вся поїздка-прогулянка триває близько 8 годин і вартує 690 крон (~950 грн). Між іншим, Прекестулен є одним з найвідвідуваніших природних див країни. Також, за бажання, можна побачити іншу природну дивовижу регіону – К’єрагболтен – камінь, який застряг у повітрі між двома скелями на висоті 1084 м. Фото на ньому – це вже класика. Сам Ставангер – містечко досить провінційне, тому прогулятися тут варто хіба набережною, де майже повністю збереглася дерев’яна забудова XVIII-XIX ст. Називають цей район Старим Ставангером (Gamle Stavanger). Подивилися – і рушаємо далі! До слова, навіть шлях з одного міста до іншого у Норвегії можна перетворити на видовище – просто варто їхати до Бергена автобусом: дорога оточена красивими краєвидами та включає в себе 2 паромні переправи.

Берген. Великі фіорди Берген здавна називають воротами до царства фіордів. І не дарма, адже звідси починаються екскурсії найбільшими фіордами країни – Согне- (204 км) та Хардангер-фіордами (113 км). Це друге за площею та кількістю населення норвезьке місто, а туристичних приваб тут набагато більше, ніж у Осло. Тому пропонуємо 1 день присвятити Бергену, другий – фіордам. Першого дня варто першочергово прогулятися набережною Брюгген, занесеною до Списку ЮНЕСКО. Тут також розташований королівський замок Бергенхус, збудований ще у середньовічні часи. Щоб окинути місто панорамним поглядом згори, варто піднятися на фунікулері Флейбаннен на вершечок одного з семи пагорбів, на яких розкинувся Берген. За 7 хвилин і 80 крон (110 грн) місто буде перед вами, як на долоні. А спустившись донизу, рекомендуємо відвідати невеличкий Рибний ринок на набережній. Тут можна трохи перекусити стравами з морепродуктів – краби, креветки, морські гребінці, різні види лососевих... Ціни – норвезькі! :)

екскурсія • відпочинок

49

> Не будь ослом – їдь до Осло > Є у Бергені й акваріум, куди варто піти, якщо ви приїдете з дітьми. Тут мешкають не лише представники норвезької фауни, але й крокодили, черепахи та інші екзотичні для цих країв тварини. Наступний день цілком і повністю присвячуємо фіордам. Основну увагу привертають вже згадувані 2 – Согне-фіорд та Хардангер-фіорд – перший та другий за довжиною в Європі та другий і третій у світі відповідно. Екскурсія на кожен з них займе практично цілий день (за бажання, її навіть можна розтягнути на 2), адже добиратися до фіордів треба кількома видами транспорту. Проте ви не пошкодуєте. Адже природа довкола дуже і дуже мальовнича та цікава. Вартість цих вражень влетить в копійку і складатиме приблизно 850-1335 крон (1150-1800 грн). Відвідуючи регіон Бергена (Хордаланд), не можна оминути і, мабуть, найвідомішого місця в Норвегії – Язика троля – природного виступу на горі Ск’єґґедаль, який звисає у повітрі на висоті 350 м над неймовірної краси озером Рінгедалсватн та фіордом. Добратися сюди нелегко, екскурсія на цю природну дивовижу стартує не з Бергена, а з іншого міста регіону – Ск’єґґедаля і триває 8-9 годин. За цей час ви пройдете близько 20 мальовничих кілометрів. Це основні приваби півдня та південного заходу Норвегії. Звісно, і північ країни має чим потішити та здивувати, проте у виділені 5 днів ми не вкладемося. Тому для наступного разу варто залишити льодовики, унікальні за природою та походженням Лофонтенські острови, Сходи тролів (оригінальної конструкції гірську дорогу, схожу на кілька зигзагів), Атлантичну дорогу (одну з наймальовничіших магістралей у світі), полярне сяйво, яке завдяки м’якому клімату можна комфортно спостерігати на півночі країни. Норвегія дає масу різних можливостей для активного відпочинку. Це і віндсерфінг, альпінізм, бейсджампінг. Проте найцікавішою для мужчин тут буде риболовля. Багаті норвезькі води не залишать без улову нікого. Причому у будь-яку пору року. Завдяки Гольфстріму, який створює тут унікальний клімат, погодні умову взимку зовсім не суворі, а у січні тут проходить щорічна міграція тріски, тому успіх цього заняття гарантований! А якщо приїхати сюди влітку... Уявіть собі тільки: недоторкана норвезька природа, ліси та гори, гриби та ягоди, ріки і озера, море та фіорди, риба та морепродукти – чому б у одній з найдорожчих країн світу не організувати собі таку оригінальну втечу на кілька днів від цивілізації? Остап Процик

50

екскурсія • відпочинок

> Не будь ослом – їдь до Осло

екскурсія • відпочинок

51

новини ресторанів

Майстер-клас приготування суші в «ПанТао» Напевно зараз нікого не здивуєш такою стравою, як суші. Адже усі вже хоч раз та й куштували її, і вже давно знають, що складаються вони з рису та різноманітних начинок чи нашарувань, серед яких переважають морські продукти, але можуть входити м’ясо, овочі, водорості,гриби чи яйця. Проте мало хто знає, що суші бувають сири-

Відкриття нового спорт кафе/клубу Чи можливо поєднати спорт та відпочинок водночас? Можливо, якщо ви у новому спорткафе «Funclub», яке нещодавно відкрило свої двері для всіх затятих вболівальників. Тепер відвідувачі цього закладу можуть не тільки подивитись футбол чи інші спортивні трансляції на багатьох телевізорах та Full HD проекторі, а ще й приміряти на себе роль спортсменів та зіграти у снукер, настільний футбол, мінігольф тощо. Тематичний спортивний дизайн інтер’єру тільки додасть вам у цьому сил. Смачні страви, окреме меню з закусками, кухня, що працює допізна, досвідчені працівники бару, які готують «гарячі» коктейлі - це ще не всі плюси нового спортивного закладу. Частими гостями «Funclub» є спортсмени різних клубів, що неодмінно має сподобатись істинним фанам спорту, котрі мріють про фото чи автографи зірок. І не варто хвилюватись, що для Вас не вистачить місця, його

52

ми, приготовленими або навіть маринованими. Історія виникнення суші теж мало кому відома, а бере вона початок у Південній Азії, де варений рис почали застосовувати для приготування і консервування риби. Очищена та розрізана на невеликі шматочки риба посипалася сіллю та змішувалась з рисом, після чого поміщувалась під тиск з каменів, який за декілька днів замінювався кришкою. Протягом декількох місяців відбувався процес молочнокислої ферментації рису та риби. В наш час вже не потрібно чекати на суші декілька місяців. Достатньо просто завітати в ресторан китайської кухні «ПанТао» і обрати собі за смаком з меню. А якщо хочеться не тільки посмакувати, а й навчитись самому готувати суші, то тут є і така послуга, як майстер-клас з приготування суші. Ви разом з друзями або коханою людиною можете приготувати суші власними руками і заодно дізнатись усе про історію виникнення суші, їх різновиди, продукти і т.д. Сушист разом з вами приготує декілька ролів. І вже за деякий час ви зможете ласувати стравою східної кухні власного приготування. А коштує таке задоволення 150 грн з особи. Зовсім не багато, якщо враховувати те, що після такого майстер-класу ви зможете готувати суші і для своєї сім’ї або навіть влаштовувати вечори східної кухні для друзів.

у «Funclub» справді багато, вистачить площі і для вечірки за участю музичного гурту, як от тієї, що заклад організував з нагоди офіційного відкриття. Якщо ж у вашій сім’ї підростають маленькі спортсмени – то і для них є куточок у новому спорт-кафе з іграшками та дитячими меблями. Завітайте до «Funclub», що на вул. Джерельній, 18, і переконайтесь – спорт може бути відпочинком. Тел. для довідок: 098 065 6595

за столом • відпочинок

53

Грибові котлети Щось з тими сезонними продуктами давно не їв я такої давньої галицької страви, як котлети... Але це ще так собі – котлети з м’яса, правда, і млинки до м’яса з’явились зовсім недавно, десь у XIX столітті. Кажуть, що його винайшли німці, а до того все людство користувалось ножами… На Привокзальному базарі я бачив велику кількість лісових грибів. А лісові гриби це – один із перших продуктів, яківикористовувалинашіпредки, щобурізноманітнитисвоюкухню. Згадайте, який аромат дають білі гриби в будь-якій страві, це зовсім інші пахощі та смак. Просто потрібно перетерти на кавомолці декілька сушених грибів і додати за декілька хвилин до готовності, і все. А розсіл з когута! Додайте на баняк тільки 2 гриба, і це зовсім інша страва. А печериці – не ті, що продають маленькими, які тількизсубстратувилізли,атакі, як вирощував мій тато: великі, шапка повністю розкривалась, і важили до 100 грамів кожна... Поїхав у гості та затримався на 2 дні, гриби виросли великі й пахли на усю квартиру…

54

Чоловіча кухня Стефка Ронделя

Але повернуся до наших котлет. В одній хорошій книжці («Старопольська кухня») надибав рецепт грибних котлет і картопляного соусу до них. Рецепт простої, легкої і дуже смачної. Отже, грибні котлети можна готувати і з сухих, і зі свіжих грибів. Сушені гриби заливаємо окропом і даємо постояти з годину, зливаємо ту воду, що вже вистигла, промиваємо гриби та ще раз додаємо води і варимо до готовності (кажуть старі люди, що сушені гриби краще заливати холодним молоком на ніч – смак буде набагато кращим, але от я різниці не відчув). Сушені гриби з супермаркету можна варити аж до 4-5 годин. Напевно, метод сушіння у них якийсь кращий. Свіжі гриби гарно чистимо і промиваємо, щоб не було голочок з ялиночок і листочків з дубочків. Води не жалійте. Варити цілими, тобто різати тільки тоді, коли не влазять до каструлі, я думаю, що у вас такого не буде. Коли гриби зварилися, даєте їм добре стекти і мелете на млинку до м’яса (м’ясорубці) на дрібний фарш. З мого досвіду вже знаю, що до фаршу зі свіжих грибів потрібно буде додавати ложку манки десь на 0,5-0,7 кг фаршу. На маленькі кубики ріжемо і на пательні спасеруємо на маслі одну цибулину. Не підсмажуємо, а спасеруємо. Вона має бути м’якенькою і золотистою. Додаємо одне яйце, солимо, перчимо і добре все пере-

мішуємо, у вас повинні триматись купи котлети. Мачаємо їх у збовтаному яйці і обкатуємо в сухарях, підсмажуємо на пательні. Це не котлети з м’яса, грибні котлети смажаться швидше. Картопляний соус до грибних котлет потрібно готувати разом з котлетами. Кажуть, що картопляний соус подавали не тільки до грибних котлет, але й до печеної домашньої ковбаси… Отже, головне, що вам потрібно – півлітри хорошого домашнього розсолу з будь-якого м’яса. Я використовував телятину. В сотейнику розпускаємо 50 грамів масла і підсмажуємо 40 грамів борошна (в мене то була столова ложка з чубком), постійно помішуючи. Триває то все 2-3 хвилини на маленькому вогні, далі додаємо на тонко порізано одну маленьку цибулину, як відчуєте, що цибуля зм’якла і втратила колір, ПОСТУПОВО додаєте розсіл з м’яса, а ще маленький лавровий листок і 3-4 горошини духмяного перцю. Добре все перемішуєте, щоб не було грудочок, як додасте весь розсіл, обережно на дуже малому вогні готуєте соус (постійно помішувати, щоб не прилипало до дна – він має ледь булькати і загуснути). Коли побачите, що цибуля уже готова, тобто її майже не видно (десь за хвилин 10), виливаєте на сито і перетираєте цибулю та грудочки борошна (лавровий листок і перець викидаєте – вони своє діло зробили), і знов на вогонь. До цієї основи соусу чистите і ріжете кубиками зі стороною 0,5-1 см 3-4 картоплини середнього розміру і варите, постійно помішуючи. Коли відчуєте, що готова, вичавлюйте сік з половинки лимона і потроху додавайте до соусу, але контролюйте смак, має бути легкий аромат лимона і кислотність не дуже сильна! Солите, перчите, і в самому кінці готування додаєте дрібно порізаний кріп, десь так в мене йшло трохи більше столової ложки з чубком. Соус до котлет подавати гарячим! На знимці гарно видно, що в мене вийшло? Але смаку жодна знимка ще не передала! Покуштуйте, страва проста, хоча, на перший погляд, виглядає як з високої кухні! Ага, як робите грибний фарш, можете також використати перемелені на кавомолці білі гриби, багато не потрібно – я кидав менше половини чайної ложки, зате запах білих грибів, лимона і кропу… Я так описати не можу, краще покуштуйте!

55

«Жива вода» з країни кілтів В кращих традиціях Шотландії

The Balvenie

Clynelish

Виробляють віскі у багатьох країнах. Найбільшим виробником цього напою наразі є Індія, але лише п’ять з усіх країн-виробників подарували людству особливі стилі та смаки. Йдеться про Шотландію, Ірландію, США, Канаду та Японію. Ірландське віскі дистилюють тричі, кропітка робота пом’якшує смак напою. У США особливістю є те, що віскі пропускають через вугільний фільтр, а зернова суміш, з якої виробляють бурбон, містить щонайменше 51% з кукурудзи. Його витримують в однакових нових бочках з американського білого дуба, обпалених зсередини. Через це і забарвлення темніше, і смак солодший. Канадці виробляють «живу воду» на основі жита, кукурудзи і солоду, а японці в своїй технології використовують торф, що привозять із шотландських боліт. Загалом японський віскі майже повністю наслідує шотландський стиль. У Шотландії зареєстровано 105 виробників віскі, що й не дивно, адже сучасні шотландці вважають себе спадкоємцями працьовитих рук та «великих» ідей предків, які передали традиції та технологію виробництва «aqua vitae». Праця над виготовленням цього напою має «магічний» характер. «Бути шотландцем і не долучитися до виробництва віскі – гріх» – впевнені корінні мешканці. Тому,

56

Glenlivet

часто виробництво віскі є сімейним бізнесом, що передається з покоління в покоління.Як результат: Шотландія щосекунди експортує 40 пляшок віскі. Скотч дистилюють двічі й витримують не менше трьох років у дубових бочках. Вплив на характер напою має вода, яка зазвичай із джерел тієї ж місцевості, сорт ячменю, що використовується, та спосіб його сушіння, форма перегінних кубів, температура та вологість повітря під час витримки, а також діжка в якій віскі дозріває. Чимало компаній випускає віскі витраманих у бочках з-під хересу, бордо, рому, бурбону і навіть коньяку. Особливий смак має скотч, витриманий у діжках з-під портвейну. У країні кілтів та волинок виробляють односолодовий (single malt) віскі та блендовий, або ж купажований (blended). Односолодовий – це віскі з чистого ячмінного солоду вважається справжнім чистим віскі, хоча йому належить лише близько 5% всього ринку. Блендовий віскі утворюються внаслідок змішування різних сортів з додаванням ректифікованого спирту. Тому бленд є компромісним варіантом: «дешево й сердито». Проте смакові якості деяких із делюкс-блендів часто є вишуканими та отримують гарні відгуки серед любителів. Поціновувач, односолового скотчу, може розпізнати в якому із шести регіонів Шотландії він походить. Спейсайд, долина річки Спей, завжди

за столом • відпочинок

Aberlour

був центром виробництва, адже тут сконцентрована найбільша кількість віскікурень. На смак скотч зі Спейсайду солодкий та легкий, з нотами карамелі та фруктів. Кемпбелтаун – солоність і торф’яність. Лоулендз – зелена трава та мед з мальовничих лугів. Острів Айла – 100% торф’яний смак, інколи відчутний аромат ліків. Айлендз (острови Шотландії) – димний та солонуватий присмак. Смакові характеристики віскі регіону Хайлендз поєднують строгість мінералів та запах польових квітів з гірських галявин. Американський фотохудожник за допомогою макрозйомки створив серію знімків візерунків, які залишаються на склянці після випаровування шотландського віскі. Як це не парадоксально, але він показав цікаву тенденцію: у кожного із сортів шотландського віскі візерунок інший – магія  (фото вгорі).

Наші професіонали допоможуть Вам знайти свій стиль та полюбити шопінг

вул. Саксаганського, 22 ТРК KINGCROSS leopolis, 2-й поверх ТВК “Південний” ТЦ “Європа”, маг. № 202 www.jador.com.ua (032) 260 14 09

Одяг з Франції та Італії

57

Осінь на 14-й вулиці

К

ласичний американський осінній коктейль (вигаданий свого часу в барі «Маса14» у Вашингтоні) буде доречним і в Європі, де саме восени проходять пивні фестивалі – у Львові «Львівська забава», в Мюнхені – Октоберфест… Для приготування треба змішати сироп, цукор і накришений базилік (два листки), додати лід і бурбон, добре розтрясти. Налити в склянку old fashioned, згори залити пивом. Прикрасити трьома листками базиліку, які залишилися. Інгредієнти: Бурбон – 30 мл Темне пиво – 50 мл Кавовий сироп – 20 мл Свіжий базилік – 5 листків Коричневий цукор – 1 ч. л.

ФІЛЬМ МІСЯЦЯ Ломбард Україна, 2013

Сміливо, навіть зухвало Любомир Левицький увійшов у світ кримінальних комедій, де безроздільно панували Квентін Тарантіно та Гай Річі. Молодий режисер каже, що він представляє нову хвилю українського кіно – модного та інтернаціонального. Його фільм «Ломбард» намагається змагатися з кращими зразками світової кіноіндустрії. Сюжет «Ломбарду» відповідає жанру. Місце дії – вулиця розбитих ліхтарів. Головні герої – двоє братів. Складна доля, важке дитинство, брак батьківської уваги. При цьому помітна тенденція до ускладнення їхнього життя щохвилини. Хлопці отримують у спадок ломбард, але злочинний світ їм його так просто не віддасть. Зрозуміло, у наших знайомих вистачить хоробрості, щоб поборотися за своє місце під сонцем. Приємний бонус для львів’ян: можливість упізнавати, на якій саме з вулиць рідного міста знімали той чи інший епізод стрічки.

МУЗИКА МІСЯЦЯ Бумбокс, Термінал Б 2013

Альбом записували протягом червня-липня на студії «З ранку до ночі», у вересні ж він з’явився на полицях музичних магазинів та для завантаження в Інтернеті. Увійшли до нього, традиційно для «Бумбоксу», 11 треків. Дві пісні з «Терміналу Б» («Піддубний Микола» та «Дитина») уже виходили окремими синґлами, решта – зовсім нові. На плиті представлено композиції українською та російською мовами. Українська частина турне на підтримку альбому стартувала 26 вересня концертом у Чернівцях.

60

на канапі • відпочинок

КНИГИ МІСЯЦЯ Цього року Форум видавців у Львові змушений був нагородити своїм гран-прі відразу три книги – настільки потужними були видання-учасники. Про одну з цих книг – «П’ятикнижжя» Григорія Чубая – ми уже розповідали в попередніх номерах «Егоїста». Цього разу час сказати кілька слів і про двох інших володарів гран-прі Форуму видавців.

Мічіо Кайку. «Фізика майбутнього. Як виглядатиме світ у 2100 році». Львів, «Літопис», 2013

«Людський мозок не можна запустити в масове виробництво. Техніку можна виготовляти масово і продавати тонами, а от людський мозок – ні, і це означає, що здоровий глузд буде валютою майбутнього» – ці слова належать науковцю зі світовим ім’ям у галузі теоретичної фізики, Мічіо Кайку. Кайку – автор дев’яти науково-популярних книжок, дві з яких – «Візії: як наука змінить світ ХХІ століття» та «Гіперпростір» – вже стали бестселерами і перекладені на десятки мов світу. У черговому виданні Мічіо Кайку досліджує, як три великі наукові революції – квантова механіка, біогенетика і штучний інтелект, – що кардинально змінили світ за останні сто років, трансформують наше життя в наступному сторіччі. Тут читач дізнається про майбутнє комп’ютера, штучного інтелекту, медицини, і навіть, космічних подорожей. Автор моделює майбутнє до 2100 року не з простих міркувань, а на основі спостережень за науковими розробками та технологічним втіленням провідних лабораторій світу.

Жан-Клод Маркаде. «Малевич». Київ, «Родовід», 2013

Жан-Клод Маркаде – один із найбільш авторитетних у світі дослідників авангардного мистецтва, музейний куратор, доктор літературознавства. Його монографія «Малевич» вирізняється з-поміж інших акцентом на зв’язку Малевича з Україною. Що більше, Маркаде пояснює природу його «малярської поетики» українським походженням художника. «Українська стихія проникла назавжди в людське й художнє єство Малевича – це й природа, й побут, і кольорова гама», – одна з багатьох подібних цитат з книги.

на канапі • відпочинок

61

дрібниці життя стор. 62-72 >

Усі речі, які нас оточують, поділяють на дві категорії. Звісно, при вправній фантазії категорій та поділів може бути більше, однак нас цікавить наразі дихотомія корисних і, м’яко кажучи, не дуже речей. Та що цікаво, усі речі водночас є і корисними, і абсолютно безглуздими – все залежить від нашого настрою та якості вчорашнього пива. А хто ще надасть таку можливість обміркувати доцільність існування у цьому світі речей, як не наша рубрика? Правильно, ніхто. Тому ми починаємо.

«Шапочка з фольги» для смартфона

http://offpocket.com/

Про те, щоб плюнути на рамки пристойності та зробити таки собі красиву шапочку з фольги, не мріяли хіба що дівчатка. Але це було колись. Тепер ми усі повиростали і мусимо сублімувати свою тягу до параної на підручних засобах. А що є підручнішим за мобільні телефони? Зустрічайте: справжнісінька дієва шапочка з фольги для смартфонів!

62

Насправді ідіотичність такого творіння, при глибшому з ним знайомстві, зменшується в рази, а потім навіть зникає, залишаючи лише відчуття зніяковіння за свої оті перші думки. Ідея спеціального чохла полягає в тому, що він захищає не від зовнішніх піу-піу променів, що плавлять мозок, а навпаки, блокує будь-який вихід на зв’язок із зовнішнім світом самого пристрою. Відомо, що телефон проявляє активність навіть у відімкненому стані, а дехто стверджує, що і з витягнутою

тенденції • дрібниці життя

батареєю теж (що вже казати про пристрої, де джерело живлення не знімають узагалі). А у захисному чохлі OFF Pocket він стає абсолютно невидимим для стільникової мережі, Wi-Fi та GPS. З іншого боку, викрадений смартфон стає невидимим також і для власника, зменшуючи імовірність повернення. Хоча навряд чи зловмисники витрачатимуть 85 доларів (саме стільки коштує чохол) заради вашого вже застарілого Айфона четвертого покоління.

> тенденції > Реєстратор для ровера

http://rideye.com/

Велосипеди у Львові стають все повноправнішими членами дружньої дорожньої родини, а отже, потребують все більшої інтеграції із існуючими правилами поведінки та захисту. Звісно, бампери чи подушку безпеки прилаштувати буде нелегко, а от зафіксувати можливе порушення проти ровериста – запросто. Ми вже бачили кількох з причепленими камерами на шоломах, але через їхню схожість із телепузиками це могло негативно позначитись на безпеці руху – всі ж озираються і дивуються. На щастя, є простіший і зручніший прилад – відеореєстратор Rideye. Невеличка коробочка з камерою, акселерометром, батарейками та мікрофоном підійде для керма будьякого велосипеда. Кут огляду у велосамописця – 120 градусів, а час безперервної роботи – 24 години. Слід зауважити, що у пам’яті тримається

лише 2,5 години відео зі звуком, і якщо не натиснути кнопку, то старий запис замінятиме новіший. Зйомка зупиниться також і при зіткненні. Злити відео на комп’ютер можна за допомогою звичайного USB. Творці пристрою стверджують, що реєстратор «пише» у HD, а акселеро-

Флешка без USB http://www.sandisk.com/products/wireless/flash-drive/

Носії інформації все вдосконалюються і стають більш місткими, скидаючи в Лету старі рішення, такі як аудіокасети, дискети чи диски. Порахувавши час їхнього існування, можна припустити, що от-от така ж доля чекає і нинішні флешки. Але вони виявились живучішими. Флеш-носії успішно конкурують зі своїми потенційними вбивцями – хмарними сховищами. Знаєте чим? Здатністю дивувати. Компанія SanDisk, яка спеціалізується на виготовленні флешок, вирішила створити пристрій, який би не потрібно було вставляти у комп’ютер для обміну інформацією.

SanDisk Connect не має USB-роз’єма, працює з використанням Wi-Fi і може вмикатись до

метр компенсуватиме вібрацію. Та чи знають вони, що таке вібрація, не поїздивши львівською горбистою бруківкою? Хай там як, коштує така штука 120 доларів. Зауважимо, що китайці роблять щось схоже за функціоналом утричі дешевше. Але воно не таке гарне.

мобільних телефонів. Для роботи носій інформації не потребує ні фізичного контакту із комп’ютером, але навіть Інтернету. Слід зауважити, що з однією такою флешкою можуть працювати до восьми пристроїв одночасно. Радіус дії SanDisk Connect сягає 45 метрів – достатня площа для кімнати вдома чи в офісі для спільної роботи. Однак є і мінуси: швидкість передачі даних не перевищує 6 Мб, на Android відсутня функція зуму фоток, а на iPhone ви не зможете подивитись фільм у людському форматі – його треба буде переформатовувати. SanDisk Connect існує у двох версіях, які відрізняються лише об’ємом пам’яті та ціною: на 16 ГБ коштує 50 доларів, а з пам’яттю у 32 ГБ – на 10 доларів США дорожча.

тенденції • дрібниці життя

63

> тенденції

Ігровий комп’ютер у долоні

http://www.gigabyte.com/

Хоч всі вже давно зрозуміли, що розмір – не головне, дехто вперто намагається вразити всіх своїми габаритами. Цього разу вимахнулась компанія Gigabyte, яка створила найменший ігровий комп’ютер. Про найменший комп’ютер Raspberry Pi ми вже розповідали, але у ньому маленьке було усе - і

64

розміри, і ціна, і потужність. Тут же ми маємо повноцінний ігровий десктоп, куб розміром 11 на 11 сантиметрів. Комп’ютер Brix II начинений під саму зав’язку. Окрім «інтелівського» процесора Haswell, в нього увіпхали графічний чіп Intel Iris Pro – аналог GeForce GT 650M за продуктивністю. Також у кубик запхали роз’єм HDMI, 4 слоти USB, модуль Wi-Fi та вихід на навушники.

тенденції • дрібниці життя

У компанії кажуть, що на малюку буде літати навіть Crysis 3, втім на середніх налаштуваннях. Стосовно ж менш вимогливих забавок, то тут можна буде розраховувати на картинку в 1080p. Ціна Brix II цілком адекватна своїй продуктивності – від 500 до 600 доларів (залежно від комплектації). Або неадекватна – це залежить від того, з якого боку подивитись :) Богдан Юрочко

бізнес-сувеніри поліграфія дизайн Допоможемо підібрати подарунки для працівників чи партнерів

+38 (032) 239-33-51 067-268-49-40

Домівка haute couture Роблячи ремонт вдома та міняючи інтер’єр, ми нерідко стикаємося з проблемою підбору меблів та аксесуарів для дому, адже переважна більшість того, що нам пропонують, – це, м’яко кажучи, ширпотреб. І знайти щось справді цікаве ой як нелегко. В таких випадках навіть ідеї з ІКЕА іноді осявають безпробудну темряву нецікавості. Попри те, що високим дизайном продукція не вражає. Щоб трохи виправити нудну ситуацію у Львові, вдихнемо в неї трошки ідей з Мілану – розкажемо про найкращі та найцікавіші експонати тамтешнього щорічного меблевого салону Salone Internazionale Del Mobile. Це, до

слова, одна з найбільших світових виставок меблів та дизайну, куди щороку прагнуть потрапити провідні виробники меблів та предметів інтер’єру/екстер’єру. Міланський тиждень дизайну – найважливіша європейська експозиція меблевої індустрії, яка визначає тренди, напрямки, стилі. Тут найвідоміші світові дизайнери презентують свої здобутки за рік. Цьогоріч у Salone Internazionale Del Mobile участь взяли понад 2500 світових виробників меблів, а виставку відвідало понад 400 000 осіб. І що особливого вони там побачили, розкажемо далі. Ми зробили підбірку з найцікавіших у своєму роді предметів, за допомогою яких можна обставити хату.

Посидіти Знайомтеся, Tessera. Назву цьому предмету інтер’єру дати нелегко, адже це настільки універсальна та багатофункціональна річ, що може бути і килимком, і скатертиною, і столиком, і табуреткою, і, що найприємніше, – зручним кріслом. Цього трансформера дизайнер Марк Бароуд створив обмеженим накладом з дерев’яних кубиків розміром 4*4 см та шкіри, тому якщо хочете придбати і собі такий витвір дизайнерського мистецтва – поспішайте.

66

Релакснути На такому кріслі лежати-сидіти, звісно, дуже приємно. Але ж просто лежати нудно. Хочеться зайнятися чимось приємним. Для такої нагоди всесвітньовідомий дизайнер Карім Рашид (серед купи інших творінь) представив кальян у сучасному його трактуванні. Тепер це не кольорові розцяцьковані та розмальовані колбочки, форма яких не міняється століттями. Натхнення дизайнер черпав у Туреччині, тому кальян Hooka – це танцюючий турецьких дервіш, а не просто банька.

інтер’єр • дрібниці життя

> Домівка haute couture >

Скласти речі В той час, коли наш бомонд обставляє власні помешкання як музеї чи палаци з ліпниною, вензелями, позолотою та глянцем, у цивілізованому світі з такого жартують та трошки насміхаються. Так відома своїми «бешкетами» над

класичними меблями італійська торгова марка Fratelli Boffi за допомоги дизайнера Феруччо Лавіані пропонує «браковані» предмети інтер’єру. Столики, комоди, дивани в стилі Людовіка XV трохи «надгризені», а «пошкоджені» місця розмальовані яскравими люмінесцентними фарбами.

Освітити кімнату Зробити це пропонуємо теж у дещо незвичний спосіб. В цьому допоможе The Circle of Light – інтегрована у стелю чорна «люстра», потужні LED-лампи якої за допомогою лінз та інших пристосувань створюють прямий промінь світла на підлогу. Якщо дивитися на освітлений такою лампою килим, то здається, що над ним зависла в повітрі літаюча міні-тарілка. Компанія FLOS Architectural спеціально розробила освітлювальний прилад таким чином, щоб він створював неяскравий, проте потужний промінь високої продуктивності.

інтер’єр • дрібниці життя

67

> Домівка haute couture Здивувати дівчину Для цього підійде ванна, яка з води і повітря генерує піну. Японський меблевий бренд Lixil здивував відвідувачів міланської виставки своїми архітектурними ваннами, які виробляють піну. Вона не мильна, тому помитися в цій посудині не вийде. А призначення такого дива – відпочинок з книжкою, фільмом, чаєм, шампанським, коханою чи просто з бульбашками. У зв’язку з таким незвичним призначенням ванни, її можна чи навіть варто розмістити не у типовому для цього місці, а у вітальні, на відкритій терасі чи в іншому романтичній точці.

Прикрасити сад Не проґавила шансу запропонувати щось цікаве і автомобільна компанія Fiat та розробила цьогоріч колекцію дачних меблів Fiat 500 Design Collection. Створювали ці предмети екстер’єру спадкоємці бренду Fiat, співпрацюючи з дизайнерською фірмою Meritalia. Широкого розмаїття садових меблів ви тут не знайдете, проте придбати столик для пікніка, бар та диванчик можна. Остап Процик

68

інтер’єр • дрібниці життя

Порно – від приємності до залежності Усі ми грішні. Віртуальні світи вже давно стали другою домівкою для багатьох людей. Розробники дуже швидко відреагували на соціалізацію Інтернету і подарували величезну кількість новинок. Тут можна знайти багато корисної інформації, поспілкуватися на сайтах знайомств, переглянути фільми. Мабуть, кожен користувач Інтернету цільово чи випадково потрапляв і на порносайти. Періодичні перегляди порнофільмів зазвичай нікому не можуть принести шкоди. Незважаючи на громадське засудження порнографії, індустрія розваг для дорослих останніми десятиліттями набирає шалених обертів. Поява порносайтів підвищила доступність цієї відеопродукції, перемістивши перегляди в приватну обстановку власних будинків і квартир. Як

70

засвідчує статистика, кількість переглядів порносайтів навіть у бібліотеці Ватикану є найвищою. То про що вже говорити звичайним пересічним громадянам? Проте все більше наукових даних свідчать про вкрай негативний вплив порнопродукції на сексуальний потяг здорових чоловіків. Все більша кількість чоловіків страждає від «сексуальної анорексії» і нездатності до ерекції внаслідок інтенсивних відвідин порносайтів у Інтернет-мережі з раннього підліткового віку. Щоденний перегляд порнографічного відеоконтенту вже в 20-річному віці призводить до потреби потужнішої відеостимуляції для досягнення ерекції. Формування сексуальності чоловіків молодого віку, що не має нічого спільного з життєви-

здоров’я • дрібниці життя

ми реаліями й інтимними стосунками з реальними жінками, приводить до незворотних руйнівних наслідків. Все починається з поступової менш інтенсивної сексуальної відповіді на перегляд порносайтів, потім відмічають загальне зниження лібідо і, врешті-решт, досягнення ерекції стає неможливим. У реаліях, що склалися, питання про формування порнозалежності та визначення її маркерів стають особливо актуальними. Серед всього різноманіття видів патологічної сексуальної залежності порнозалежність є найпоширенішою. Як і решта видів залежності, стає серйозною проблемою в разі негативної дії на звичний спосіб життя людини. Симптоми порнозалежності нічим не відрізняються від ознак алкоголізму чи наркоманії.

> Порно – від приємності до залежності Адже головний її чинник – відхід від реальності, зациклення на певних переживаннях. На думку експертів, більша частина порнозалежних осіб має значні труднощі в міжособовому спілкуванні. Це є вірогідним наслідком прагнення до самоізоляції з метою збереження способу життя, що «підживлює» цю патологічну залежність. А які ж поведінкові маркери сформованої патологічної порнозалежності? Десоціалізація – відмова від участі в соціальних заходах, від запрошень друзів і родичів на користь самоізоляції. Характерним є також пошук виправдань у прагненні уникнути будьякої форми соціального спілкування, а також пошук причин для того, щоб якнайскоріше усамітнитися вдома. Бажання приступити до перегляду порнофільмів може з’являтися в перші ж хвилини повернення в свій будинок чи квартиру. З’являється надмірне прагнення зберегти свою пристрасть до перегляду порнофільмів у глибокій таємниці. Для більшості людей природно

зберігати в таємниці свої сексуальні фантазії і схильності, проте у випадку з порнозалежними особами це прагнення набуває характеру нав’язливої ідеї. Вони вживають екстраординарні заходи для приховування від інших осіб своїх патологічно частих переглядів порнофільмів. Втрата відчуття часу – перегляд порносайтів може займати декілька годин підряд, проте залежні особи цього не відчувають. За їхнім власним зізнанням, ця залежність має всепоглинаючий характер, в якому втрачаються і відчуття часу, і аргументи розуму. Це нагадує алкогольне затьмарення свідомості, після якого наступного ранку важко навіть що-небудь пригадати. Негативний вплив на сексуальне життя – в результаті постійного перегляду порнографічної відеопродукції втрачається здатність реагувати на які-небудь зовнішні сексуальні подразники (розвивається десенситизація). На думку сексопатологів, порнозалежність сприяє виснаженню лібідо і зниженню загальної активності людини. Часті мастурбації зводять до мінімуму сексуальні відносини з партнером,

особливо їхню романтичну складову – еротику стосунків, прелюдії, емоційну близькість. Намагання перенести зміст порнофільмів (екстраполяція) на власне сексуальне життя – очікування від партнера максимальної схожості з улюбленою порнозіркою, прагнення до відтворення найбільш збуджуючих сцен порнофільмів у реальному житті, роздратування і вияви злості у зв’язку з невідповідністю якостей партнера якостям порнозірок. Якщо ви зауважили все це в своїй поведінці – не панікуйте. Переконання в тому, що ви самотні й безпорадні – помилкові. Навколо є багато людей, готових підтримати вас і покохати. Порнозалежність – це не вирок, на світі є багато людей, які впоралися з куди важчими проблемами. Пам’ятайте: секс живить і підтримує весь спектр складних взаємовідносин з реальним, а не оцифрованим електронним партнером… Полюбіть себе та світ навколо вас, і тоді життя заграє новими, яскравими фарбами. Роман Іваницький, андролог

Важливо не те, що бачиш на порносайті. Важливо те, як сприймаєш. І головне – не зациклюватися на побаченому!

здоров’я • дрібниці життя

71

Український автомобільний дім» м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 8