Egoist #16 by Egoist Magazine

журнал справжнього чоловіка

#7 (16) 2013

НЕ ДЛЯ ПРОДАЖУ

це

інтерв’ю

Роман Матис: “И так поймут...”

Мандри

Португалія – не тільки для роботи

Свобода – стан розуму! Махатма Ґанді

культура Фестивальне літо – 2013

Офіційний дилер Даймлер АГ у Львівському регіоні ТзОВ «Західно-

Український автомобільний дім» м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 1 8

суспільство

стор. 12-27 >

Шляхами вітчизняних фестивалів, або Музичне літо-2013

Роман Матис: «Мова контенту залежить від інтелігентності власника бренду»

стор. 18 >

стор. 14 >

захоплення

Як вибрати велосипед

стор. 28-43 >

стор. 32 >

Вдаримо мотопробігом по Митному союзу

Пальне для м’язів стор. 28 > Директор: Остап Процик Головний редактор: Всеволод Поліщук Над номером працювали: Василь Крехівський Ростислав Ящишин Антон Павленко Дизайн та верстка: Всеволод Деревацький Рекламний відділ: Зоряна Крачковська Ольга Сідоріна Анна Косик Розміщення реклами: тел.: (032) 239 - 34-01

стор. 34 >

Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р. Адреса редакції та видавця: Засновник: Видавець:

м. Львів, вул. Героїв УПА, 73 ТОВ «Егоїст Паблішинг» ТОВ «Егоїст Паблішинг»

Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста.

зміст

Наклад: Періодичність: Підписано до друку: Друк:

1000 примірників 12 разів на рік 10.09.2013 р. Поліграф-сервіс

Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їх використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.

відпочинок стор. 44-61 >

Португалія – не тільки для роботи

стор. 50 >

Чоловіча кухня Стефка Ронделя

стор. 59 >

дрібниці життя стор. 62-72 >

ВАГІТНИЙ ТАТО

Віват, тестостероне! стор. 66 >

стор. 68 >

зміст

від редактора

У ті рідкісні моменти життя, коли я випадково вмикаю телевізор, а там не футбол чи коли вмикаю радіо, а там – не рокн-рол, вухо/око/естетичний смак/тверезий глузд розрізають новини. Якщо перед президентськими виборами 2004 року їх називали «п’ятихвилинками ненависті», то зараз доречніше – «п’ятихвилинки абсурду». Максимум новин на кшталт «Православний солдат змінив стать, прийняв іслам і вийшов заміж», «Скажений помідор покусав сім’ю податківця» і «Скелети двоголових шаблезубих мамонтів-зомбі шокували вчених». Багато вбивств, аварій, терактів. Раз на тиждень, для мінімального балансу, в якомусь зоопарку родиться мавпеня – слоненя – тигреня – дитинчатко панди (потрібне підкреслити). Кому ті новини цікаві – інше питання. Але останнім часом разом із ними всім дуже привабливе питання євроінтеграції. Коли не потрапиш на новини – там обговорюють євроінтеграцію. Причому протягом якогось часу, коли не було цікавих футболів, і телевізор не мав честі «спілкуватися» з автором цих рядків, «за Європу» стали всі. І біло-сині, і біло-червоні, і вицвіло-помаранчеві, і сіро-буро-малинові. І навіть червоні – хоча офіційно досі проти Європи і за Таможенний Саюз – реально починають критикувати опозицію за те, що та нічого не робить в напрямку євроінтеграції. А що це таке, якщо не завуальована її підтримка? Що б тут не було причиною – чи те, що кондитерські фабрики є не тільки в Поро-

кадри місяця шенка, але й у представників усіх інших політичних сил, а чи невідомо звідки взята турбота за долю нації, але є враження, що на найближчий саміт ЄС усі-усі українські політики зробили ставку як на останній шанс потрапити до Європи. А втрапити хочуть усі, тільки не всі готові зізнатися… І знаєте, оце спільне бажання – дуже важливий аргумент. От тільки чому вони вирішили, що його одного вистачить, аби ніби чарівною паличкою створити принаймні асоціацію з Євросоюзом? І я навіть не кажу про те, що треба наприймати купу адаптаційних законів. І не маю на увазі Тимошенко і її ув’язнення. Не йдеться навіть про чистоту вулиць – в Іспанії, наприклад, культ бруду нічим не гірший за наш. Років так п’ятнадцять тому я бовкнув, що у нас буде Європа тільки тоді, коли в університеті посуд буде не з алюмінію, а крім вилок даватимуть ще й ножі. То було трохи перебільшення, та все ж: на цей момент в універі є ножі, а ми трохи просунулися в побутовій культурі у бік Європи. Але – чи стикалися ви колись з українськими чиновниками? А з суддями? А з ДАІ? А хоча б з європейськими їх відповідниками? Так отож. Різниця між ними, а також між львівською маршруткою і мальтійським чи лондонським автобусом – це та – ні, вже не прірва – але глибочезна яма, яка відділяє нас від Європи. І я не певен, що нам туди час, доки ми не навчилися судитися з нашими чиновниками, подавати заяви на злочинців у погонах, вимагати від водія маршрутки, аби він не курив та акуратно їздив. І тільки поміж цим нам треба вчитися усміхатися клієнтам, потроху заміняти «півосводкой» натуральним вином, вчитися користуватися виделками для риби чи для десертів. А вже потім – ні, не проситися – вимагати свого місця у Європі. А поки що всі ці балачки – лише двоголові шаблезубі мамонти, які мають вразити електорат і принагідно, якщо пощастить, – наївних європейців… Всеволод Поліщук

П’ЯТИКНИЖЖЯ ЧУБАЯ. 5 вересня. У музеї-тюрмі на Лонцького відкрили кімнату-камеру, в якій свого часу допитували поета Грицька Чубая. Цього ж дня у дворику музею пройшло поетичне дійство «Грицько Чубай. П’ятикнижжя», в якому взяли участь дружина Грицька Чубая Галина, діти Тарас та Соломія, львівський гурт «Фідель тріо квартет», театр тіней «Див», поети Мар’яна Савка, Остап Сливинський, Віктор Неборак, Григорій Семенчук. Проект приурочений до виходу першого за 20 років видання збірки творів Григорія Чубая «П’ятикнижжя». Ще одне дійство матиме місце 18 вересня.

ЗАБАВА. 31 серпня. Місцева молодь вирішила незвично попрощатися з літом. У центрі Львова влаштували «Подушкову баталію». Понад 200 дівчат та хлопців бились подушками у центрі міста, на площі перед пам’ятником Іванові Франку. Подушку для участі в боях можна було взяти з дому або отримати на місці. Спочатку бійка подушками була «для розминки», потім хлопці йшли «стінка на стінку» з дівчатами. Баталія була і доброчинним заходом: організатори просили учасників принести окрім подушок ще й іграшки, які потім передадуть у дитячі будинки та інтернати.

КІНОКРАСУНІ. Британські дослідники кіно визначили найбільш сексуальних акторок всіх часів, опитавши 21 тисячу кінолюбителів-чоловіків. Цікаво, що Анджеліні Джолі дісталося тільки 2 місце. Зараз мрія чоловіка – Скарлетт Йохансон. Третьою стала Наталі Портман. У десятку також увійшли Емма Стоун, Мерилін Монро, Камерон Діаз, Холлі Беррі, Джулія Робертс, Грейс Келлі та Бріджит Бардо.

події

Концерт-презентація «Грицько Чубай. П’ятикнижжя» 18 вересня, 19:30 Театр ім. М. Заньковецької «Грицько Чубай. П’ятикнижжя» – особлива книга. Здається, ніби її упорядковував та оформив сам Грицько Чубай. Передмову до «П’ятикнижжя» написав легендарний поет Кость Москалець. Крім того, до цієї збірки увійшли Чубаєві фотографії, факсиміле автографів, есклібрис та листи. Усе це раніше ніде не публікували. А в кінці «П’ятикнижжя» – післямова Олега Лишеги, легендарного українського поета і близького друга Грицька, по суті, лист до давнього приятеля, якого давно не бачив, але з яким – у душі – ніколи не розставався. Важливо ще й те, що попередня книга поезій Грицька Чубая («Плач Єремії») побачила світ майже п’ятнадцять років тому. Проект «П’ятикнижжя» – це проявлення через єдине ціле постаті голосу, відшукування причетного, світла та сповіді, плачу Єремії та Вертепу. У «П’ятикнижжі» Грицько Чубай – можливо, навіть більше, ніж поет. Через понад тридцять років після його смерті очевидно, що ця людина мала вирішальний вплив на розвиток не лише української літератури, а й українського мистецтва загалом. У програмі: Тарас Чубай та гурт «Плач Єремії», Віктор Морозов та гурт «Четвертий кут», Олег Лишега, Юрій Винничук, Юрій Андрухович, Піккардійська терція, квартет «Віртуози Львова», Юрко Кох, Влодко Кауфман, Театр тіней «Див», гурт «Файно», «Фідель тріо-квартет», гурт «Джалапіта»; відеоарт – Олексій Хорошко. Ведучий Юрій Андрухович. http://chubay.com.ua

VII Міське свято «На каву до Львова» 26-29 вересня пл. Ринок

V Фестиваль ковальського мистецтва «Залізний Лев» 15-17 жовтня пл. Арсенальна

Уже сьомий рік поспіль у місті Лева проходить найароматніший фестиваль країни – VIІ Міське свято «На каву до Львова». Цьогоріч відвідувачі свята зможуть побувати на рекордному кавовому ярмарку за всю історію Львова. У рамках свята матимуть місце традиційне голосування за номінацію «Найкраща кав’ярня 2013 року». Голосування проходитиме трома способами: у кав’ярнях з допомогою бюлетенів – 50%, голос кавових Короля та Королеви – 10% та Інтернет-голосування – 40%. Спеціально для свята «На каву до Львова» створять ексклюзивну кавову суміш, яку можна буде придбати лише під час заходу. Склад святкової суміші містить особливі сорти кави, які обсмажують просто перед придбанням. Також в рамках свята пройдуть Західноукраїнський чемпіонат баріста, де змагаються найкращі баріста зі Львова та західного регіону України.

«Залізний Лев» – всеукраїнський фестиваль ковальського мистецтва, який проходить у Львові за участю ковалів з різних куточків України. Вони відтворюють процес кування в такому вигляді, як він відбувався сотні років тому, за допомогою горнила, молота та кувадла…

афіша

www.zaliznyjlev.org.ua

www.coffeefest.lviv.ua

Lviv iCamp 2013 26 жовтня Львівська політехніка Конференція збере понад 200 мобільних розробників з України і сусідніх країн. Це буде уже четверта щорічна подія для підприємців з оффлайнового бізнесу, стартаперів, програмістів, блогерів, власників Інтернет-магазинів. Уже відкрита реєстрація на подію: http://icamp.lviv.ua/register/. Перші 50 зареєстрованих зможуть скористатись зниженою ціною. Вартість квитка: «ранні пташки» (до 15 вересня включно) – 400 грн, звичайні квитки (до 6 жовтня включно) – 600 грн, «майже встиг» (оплата в останні 2 тижні) – 800 грн. Безкоштовно для власників карток постійного учасника Lviv Startup Club.

Виступ Хору Верьовки 25 вересня, 18.00 Львівська опера

Виступ пройде в рамках благодійного концерту з нагоди 20-річчя навчально-реабілітаційного центру «Джерело». «20 років з любов`ю в серці» – назва благодійного концерту, саме так, в любові до своїх дітей, 20 років тому, батьки неповносправних дітей створили центр «Джерело». Щорічно 200 родин, які виховують дітей з особливими потребами, мають змогу безкоштовно проходити курси реабілітації, бути на щоденних навчальних, розвиваючих програмах «Джерельного садочку», школи та майстерень для молоді. За роки своєї діяльності послугами центру скористались 2500 дітей. А основне те, що цінності, які несе «Джерело», змінює якість життя дітей та їхніх родин, допомагає зберегти сім’ї та змінити людей навколо. Благодійний концерт хору імені Г. Верьовки – це один із проявів любові, підтримки та вірності до дітей з неповносправностями, який виявляють батьки, фахівці, волонтери, жертводавці, спонсори та друзі «Джерела». Цей концерт має також благодійну складову. Усі кошти від поширення квитків та спонсорські пожертви скерують на забезпечення цілей благодійної кампанії заходу – підтримки та розвитку навчально-реабілітаційних програм для дітей з особливими потребами від народження до 35 років у центрі «Джерело». Генеральний спонсор заходу – Благодійний Фонд Гері Боумена.

Глобалізація та Інтеграція: Виклики і Рішення На сьогодні інтеграція – це геополітичний процес, який охопив усі континенти земної кулі, і з року в рік посилюється. Це спричинено об’єктивними обставинами, глобалізацією, а також фінансовою нестабільністю останніх років. Україна, яка розташована в центрі Європи і політичних процесів, що тут проходять, будує стратегію та шукає власні рішення щодо викликів глобалізації.

Цьогорічний XIII Міжнародний Економічний Форум присвячений обговоренню стратегічних рішень щодо розвитку України в умовах глобалізації та інтеграції. Форум об’єднає керівників держав, міжнародного бізнесу та експертів задля розробки і впровадження нових стратегій в умовах глобальних соціально-економічних змін, модернізації національної економіки, впровадження стратегічних інвестиційних проектів та інноваційних технологій.

11 жовтня дискусійні панелі проходитимуть традиційно в чотирьох секціях. Зокрема під час засідання секції 1 «Технологічні та індустріальні парки: успішний досвід і нові можливості» учасники та гості форуму обговорять питання розвитку індустріальних парків в Україні, перейняття успішного досвіду Європи, шляхів залучення інвесторів для створення індустріальних парків. Під час секції 2 «Європейська співпраця: нові реалії – нові можливості» буде обговорено перспективи європейської інтеграції та українськопольського партнерства, створення

українсько-європейських кластерів, залучення інвестицій для сприяння розвитку бізнесу на досвіді Польщі, а також будуть розглянуті нові програми у сфері транскордонної співпраці. На секції 3 «Українська гостинність: культура, бізнес чи традиції?» учасники обговорять тенденції розвитку світового та українського ринку гостинності, стратегію України в сфері туризму, а також наскільки зацікавлені Україною міжнародні мережеві оператори. А на секції 4 «Екотехнології – стратегії майбутнього» мова йтиме про екологію у виробництві та побуті, «зелене будівництво», технології енергозбереження та екоспоживання. Серед доповідачів Міжнародного Економічного Форуму: • Януш Пехотинський, Віцепрем’єр і Міністр економіки Польщі. • Віталій Антонов, Президент ПАТ «Концерн Галнафтогаз». • Володимир Лавренчук, Голова Правління ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

• Маркіян Мальський, Керівник Західноукраїнської філії Адвокатського об’єднання Arzinger. • Рафаль Краснодебскі, Партнер відділу послуг в області бізнес-консультування PwC Ukraine. • Даррен Бланшард, Директор з розвитку бізнесу Rezidor Hotel Group. • Вадим Бодаєв, Директор компанії SigmaBleyzer. Детальна інформація про Форум розміщена на веб-сторінці www.lvivforum.com.ua, де також здійснюється реєстрація учасників. Запрошуємо Вас до участі у Форумі, де Ви зможете висловити свої ідеї та пропозиції під час цікавих дискусій, до налагодження нових контактів і реалізації глобальних проектів в Україні та за її межами. Форум відбувається за підтримки Львівської обласної державної адміністрації та Львівської обласної ради

Cуспільство стор. 12-27 >

Королівство кривих дзеркал Якісь останнім часом політичні новини – не новини, а збірка фантастики. То Віктор Янукович стає ворогом Росії №1 і «мотором євроінтеграції» (це так на повному серйозі дуже поважне видання написало). То комуністи «Свободу» у зриві тієї ж євроінтеграції звинуватять. То сумно знаменитий суддя Зварич перекваліфіковується на письменника і за його книгою черга стоїть. То страшний і всесильний В. В. Путін намалює котячу дупу… Про білорусів мовчок – там таке королівство кривих дзеркал вже багато років. У таких умовах політичному оглядачу хочеться перекваліфікуватися або на психіатра, аби професійно аналізувати причини дій політиків, або – ще краще – почати писати про високе мистецтво, шахи, гірськолижний спорт… Хоча ні, гірськолижним спортом тепер політики всуціль займаються, краще – про керлінг… Інший варіант – податися в агенцію «фейкових», себто несправжніх, новин. Просто їх вигадувати. Це принаймні весело, а звучить воно точно так само. От, наприклад, один з останніх хітів від сайту UA-Review – ну просто чудесний стьоб з надмірно активної прес-служби президента: «Віктора Януковича вкусив комар. 8 вересня близько 21:30 Віктору Януковичу був нанесений укус комара. Про це повідомляє пресслужба Президента України. Внаслідок укусу було вбито комара. За інформацією прес-служби, під час вечірньої прогулянки Янукович відчув різкий свербіж в районі лівого передпліччя. За допомогою інстинктивного удару правої долоні, Президентом було вбито комаху. Як комару вдалось прокусити рукав піджака наразі невідомо. Відомо також, що кусала самиця комара. За інформацією прес-служби, місце укусу свербіло цілий вечір». Красота, ні?

Блюдолизство процвітає

Бандити сидітимуть поруч?

Інша картинка з королівства кривих дзеркал – уже цілком реальна, без підробок, знята на відео «5 каналом». У селі Давидів Брід на Херсонщині до прильоту прем’єр-міністра Миколи Азарова за кілька днів побудували вертолітний майданчик площею 35х35 метрів. Його звели у селі посеред поля. Прем’єр мав урочисто відкривати тут міст, який відновлювали 6 років. Урочиста церемонія мала пройти на День Незалежності, потім її перенесли на 29 серпня. Втім, Азаров у Давидів Брід так і не прилетів, хоча до його приїзду міст навіть помили. Як заявили у сільраді, щодо будівництва їх ніхто навіть не питав. Роботи за кошти держбюджету провела Служба автомобільних доріг у Херсонській області. Вартість будівництва тримають у секреті. Разом з тим місцеві жителі називають суми від 250 тис грн. до 360 тис грн. У той же час у тутешній дитячий садочок – черга з 80 малюків, а їх не приймають через брак коштів на додаткові ліжка та їжу.

Матч Україна – Англія потішив не лише непоганою грою нашої збірної, але й присутністю всіх чотирьох президентів: Кравчука, Кучми, Ющенка і Януковича. Точніше, не стільки самим цим фактом, а коментарями українців під спільним фото чотирьох «коронованих осіб». Колись Віктор Ющенко обіцяв, що «бандити сидітимуть в тюрмах», натякаючи зокрема на свого тодішнього опонента. Тепер сидить з ним поруч у ВІП-ложах із задоволеним писком. Відомий блогер Роман Шрайк написав найрізкіше: «Тільки мені здається, що Ющенко виглядає як алкан, котрий намагається випросити грошенят на похмелитися?» Я б так різко не писав, але загальне враження сумне. Особливо те, як Ющенко стояв з простягнутою рукою по закінченню матчу, чекаючи, поки Кучма встане і неохоче йому її потисне. А так все весело було у листопаді 2004-го… Антін Бандера

тенденції • суспільство

Доручай, але перевіряй Доручення на право керування транспортним засобом – основні ризики

Олексюк Назар Миронович, керуючий партнер Юридичної компанії «Перітус Консалтинг», адвокат www.peritus.com.ua, e-mail: office@peritus.com.ua +380 96 426 52 10 Складність та бюрократичність процедур реєстрації транспортних засобів у підрозділах МРЕВ в Україні доволі часто примушувала власників транспортних засобів шукати шляхів економії часу й коштів при придбанні автомобілів. Особливої популярності та широкого застосування набула практика видачі власниками автомобілів доручень на право керування конкретними транспортними засобами, які, поміж тим, давали право зокрема зняти автомобіль з реєстрації та, власне, перереєструвати його за певних випадків. Хоча актуальність такого явища і була зменшена шляхом здешевлення процедури реєстрації транспортних засобів у підрозділах МРЕВ, згадані доручення не віді-

йшли у минуле, їх далі практикують пересічні українці. Можна спрогнозувати збільшення популярності доручень на право керування транспортними засобами у зв’язку із введенням утилізаційного збору, адже саме з 1 вересня цього року набуло чинності законодавство щодо такого мита, а відтак реєстрація транспортних засобів знову матеріально обтяжуватиме власників автомобілів. Однак не все так просто, і користування автомобілем на підставі доручення може мати багато ризиків, які не завжди відомі пересічним громадянам і які, за певних обставин, створюють значні проблеми. Отож, що необхідно знати про доручення на право керування транспортними засобами, які можливі ризики в таких випадках. Перша та найголовніша помилка пересічних власників автомобілів, водіїв тощо – доручення на право керування транспортним засобом не дає права власності на

автомобіль, а лише надає право керувати ним чи перереєструвати. Купуючи автомобіль «за дорученням», ви не купуєте самого авто, а фактично лише право на керування ним. Згідно законодавства, а саме ст. 182 Цивільного кодексу України, якщо право власності підлягає реєстрації, то воно виникає з моменту реєстрації. Користуючись автомобілем за дорученням, ви, не реєструючи його в підрозділах МРЕВ, не стаєте його власником. Відтак, оскільки власником автомобіля є особа за якою його зареєстровано у МРЕВ, це авто може бути вилучене, конфісковане, реквізоване, наприклад, за борги його власника, за інші зобов’язання, у випадку засудження за корисливий злочин до конфіскації майна тощо. Такі випадки непоодинокі та є причиною багатьох судових процесів. Наступним ризиком є неможливість отримати відшкодування

за страховими випадками. Наприклад, у випадку ДТП право вимоги про відшкодування збитків має виключно власник автомобіля (ст. 1166 ЦК України). Як було вже зазначено вище, наявність доручення не підтверджує права власності, а відтак не надає права вимоги до винної особи. В цих випадках страхові компанії відмовляють у здійсненні страхових виплат на підставі ст. 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Таким чином виникає логічне запитання: «Чи виправдана така економія шляхом ризику власними коштами та передбаченими законом правами?» Це запитання видається риторичним, і кожному давати відповідь на нього самому. Але найголовніше – кожному гарантовано знати свої права, а відтак запобігання описаним вище ризикам у наших руках.

консультація • суспільство

Звичайно, російську мову розуміє кожен в нашій країні, і при пошуку будь-якого сайту нас вже давно не бентежить те, що контент може бути будьякою мовою, окрім української. Але чи не час нам замислитися над своїми правами у своїй же країні? Чому для того, аби читати інформацію в Інтернеті українською, нам – українцям – потрібно свою мову спочатку знайти? Львівський маркетолог та економіст Роман Матис демонструє українцям – якщо боротися і намагатися, то досягнеш. Саме він заснував групу «И так поймут», яка сприяє українізації сайтів, груп у соцмережах, меню ресторанів, вивісок – загалом спонукає фірми, що працюють в Україні, спілкуватися зі споживачами українською мовою. У нашій розмові він розповів про відправну точку у відстоюванні прав україномовних споживачів, стосунки із представниками світових брендів та про мрії стосовно Львова.

Роман Матис: «Мова контенту залежить від інтелігентності власника бренду» – Українці дуже добре вміють обурюватися, що їхні права пригнічують, але коли доходить до дій, спрацьовує принцип «Моя хата скраю». А з чого почалися ваші дії? – Почалося усе, коли на другий чи третій день після відкриття у Львові одного з магазинів із брендовим одягом, я зайшов туди, зробив покупку, мені дали карту клієнта і анкету для заповнення карти клієнта. Анкета була російською мовою. Я зробив їм зауваження, а вони знизали плечима. В принципі, ідея такого громадського руху назрівала вже давно, через ЗМІ, де практично неможливо знайти потрібної інформації українською мовою. Але після російськомовної анкети я перейшов від думок до дій, зібрав двадцять однодумців, з якими ми почали проговорювати проект і випускати його. Першим «об’єктом», до якого ми звернулися, був журнал Esquire, який тільки планували до виходу. Я розумів, що там вже все зверстано, але все одно треба було звертатися, треба було починати. Нам не вдалося змінити ситуацію з журналом Esquire, вони навели низку аргументів, чому вже не можуть зробити номер українською… Але це було для нас тренуванням. Акція привернула увагу кількох тисяч людей, які не належали до нашого руху. На момент акції ми мали близько двадцяти активістів, після неї до

нас долучилися кілька сотень людей, а петицію-звернення і листи у головну штаб-квартиру Esquire писали понад дві тисячі людей. – У Львові, якщо борються проти двомовності, то це проти російської. Якби використовували у зверненнях до споживача, наприклад, польську, українську і англійську, була б така акція? – Особисто для мене тут справа не в мові, а у відсутності вибору. Коли не вважають за потрібне інвестувати в мене, як в споживача: не потрібно мені говорити українською, не потрібно подавати інформацію українською, я «и так пойму», і так прийду, і так куплю… От, власне, назва акції «И так поймут» відображає реальне ставлення бізнесу до україномовних споживачів. – У Вашого руху є табу? – Ми забороняємо піднімати теми політики, не обговорюємо етнічну приналежність наших активістів, серед яких є багато російськомовних українців, вихідців з «постсовка», євреїв, які фізично перебувають в Ізраїлі. Я навіть говорив, що якби ми, українці, так дбали про свою національну приналежність, як євреї, наші справи йшли б набагато краще. Ми забороняємо з’ясовувати, хто більший українець, за

будь-якою ознакою. У нас табу на такі розмови. Також табу на хамство, на образу. Не тільки серед активістів, а й стосовно тих, до кого ми звертаємося. Ми намагаємося вирішувати питання максимально лояльно і демократично. Ми – виховані, інтелігентні українські споживачі, які хочуть до себе поваги. Нам не потрібно, щоб якийсь бізнес пішов з України. Ринкові речі регулюють ринкові закони, один із яких ми і використовуємо. – Хіба за законами України, рекламу не повинні подавати державною мовою? – Вже ні. – Це після закону про двомовність так сталося? – У законі Ківалова-Колесніченка є такий пункт, у якому зазначено, що реклама і спілкування компанії зі споживачем повинні бути українською або будь-якою іншою мовою на вибір рекламодавця. – А чого бракує українцям, чи чого вони не вміють робити у боротьбі за свої права? – У нас всі кажуть: українці занадто лояльні, того не хочуть, того не вміють, у нас найгірший парламент в світі, такого президента, як у нас, в іншій країні не допустили б до влади… Але це дуже суб’єктивна точка зору кожного, хто

розмова • суспільство

> Мова контенту залежить від інтелігентності власника бренду > так говорить. Українці вміють, можуть і могли б навіть більше. Інше питання в тому, що хтось повинен це організувати. Згадайте 2004 рік – скільки українців змогли, зуміли, пережили не один десяток днів у стані перманентної боротьби. Ті, хто кажуть, що українці неготові відстоювати свої права – неправі. Готові! І наша півторарічна діяльність, яка проходить виключно у мережі Інтернет, активісти якої між собою не знайомі – тому підтвердження. Маса ніколи сама не зорганізується. Для того, щоб щось масово вирішувати, потрібно взяти чітку проблему, побачити її зі всіх сторін, побачити шляхи рішення, шляхи залучення активістів і, найважливіше – об’єктивно оцінювати ситуацію, скільки людей реально ця проблема може хвилювати. Ідентично має відбуватися у спілкуванні бренду зі споживачем. Не тому, що так казано, значить, так правильно, а від зворотного – що споживач хоче почути. А хитрістю у такій розмові може бути втикання того, що потрібно сказати. – Що споживачів цікавить окрім якісної продукції? – За великим рахунком, споживачів цікавлять дві речі: якість і ціна. Але не потрібно забувати про гідність. Дуже зачіпає ігнорування інтересів людини, котра віддає свої гроші за певний товар. – От ваша організація має тисячі активістів, а коли доходить до акцій, то у них участь беруть десятки. Чому так? – У будь-якій активності, котру нав’язують людям, немає стовідсоткової віддачі. Ми – не партія, нікого не змушуємо, у нас усе відбувається на вільному виборі. Окрім того, не варто

забувати про шпигунів – представників брендів, піар-агенцій, людей, які слідкують, щоб не було «наїзду» на їхню компанію. Але у нас є п’ять тисяч активістів, і кожен має вибір – долучитися чи ні. Прийнято вважати, якщо фідбек складає 10% – це вже дуже багато, це скаже будь-який маркетолог. Але це не означає, що інші не беруть участі. П’ять тисяч людей постійно пам’ятають про проблему. Крім того, про проблему пам’ятають і шпигуни, які іноді змінюють свої погляди. – А тексти на кшталт того, що сайти з україномовним контентом приречені на «забвение» – це справа рук шпигунів? – Такі статті, як, наприклад, «Особенности национального украинского терроризма», в яких йдеться про те, що Роман Матис «известен тем, что заставляет сайты переходить на украинский язык», пишуть російські видання. Найсмішніше те, що видання «Цукерберг позвонит» приводить як приклад компанію «Балтика», у якої на той час було 3-3,5 тисячі читачів, і вона дуже вперто не хотіла переходити на українську мову. Але зрештою вони поступили дуже грамотно – організували голосування, почали його платно рекламувати (воно з’являлося у новинній стрічці усіх українських читачів Facebook). Вони зібрали більше 2 500 голосів за варіант російської мови. Але ми без жодної реклами зібрали 6 500 голосів за українську мову. Тут все очевидно. І компанія змінила комунікацію. А от виданню «Цукерберг позвонит» я написав, що міг би прокоментувати цю ситуацію, якщо вони пишуть про «Балтику» і їхній контент. До речі, аудиторія сайту компанії «Балтика» трохи згодом збільшилася майже вдвічі.

розмова • суспільство

– Як можна вступити до Вашої організації? – Потрібно відправити запит. Але у нас зараз створена служба безпеки і запити, які надходять, кілька днів перевіряють. – Як можна здобути прихильність медіа? – До нас медіа завжди ставилися нормально. Єдине, що такі видання, як той самий Esquire, про нас не писатимуть. І Forbes мене на конференцію не запросить. Є ряд видань, яким ми дуже вдячні за те, що звертають увагу на те, що відбувається. Зокрема, на сайті Gazeta.ua мені виділили колонку, при потребі, для більшого розголосу деяких акцій. – Чи є якась статистика компаній, які дослухалися до вас, до ваших акцій? – Будь-яка дія, яка відбувається в сенсі зміни комунікації – це вже досягнення. Люди бачать наполегливість, але насправді воно тягне за собою значно більше. Не компанія «Балтика» перейшла на українську мову, а 6 500 читачів перейшли на українську мову, стали читати українською. Вони чують мову, в них змінюється ставлення до неї і з часом у них зміниться ставлення до використання мови. Багатьом би було цікаво, але на сьогодні ми не маємо об’єктивної статистики, які компанії змінили комунікації. Трапляються ситуації, коли ми звертаємося, проходить дискусія, і приймають рішення – або компанія категорично відмовляється, або переходить на українську мову. Але є такий варіант, який стався, наприклад, з компанією Samsung, де всі наші звернення зазнали фіаско. Вони категорично відмовилися змінювати контент, і це було їхнім остаточним рішенням. Але за півроку без на-

> Мова контенту залежить від інтелігентності власника бренду ших звернень у них на сайті з’явився український варіант текстів. Ми про це дізналися випадково. А таких компаній виявилося немало, тому ми не можемо порахувати. – Чи лякає бренди бойкот у використанні їхньої продукції в разі відмови від українського контенту? – Як кого – Phillips зреагував, «Розетка» ігнорує. Це залежить від інтелігентності власника бренду. От приклад: минулого тижня власник «Розетки», даючи інтерв’ю на порталі «Ліга», заявив, що відкритий для усіх питань, і наші активісти написали на «Лігу» одне питання: «Де українська на «Розетці»?» Але його не поставили. Це були десятки питань, і їх не поставили. – Якщо говорити про споживачів як про туристів, котрих привертає продукція у вигляді міста. Що Ви можете сказати про особливості маркетингу в туризмі? – У цій сфері треба трохи більше гальм, бо часом йде перегинання палки. – А Ви, як львів’янин, відчуваєте якісь обмеження через туристів? – Я не можу сказати, що якось особливо страждаю від туристів. Просто не ходжу в заклади, призначені виключно для них. Це ж цілком логічно – у будь-якому туристичному місті є заклади для туристів і заклади для місцевих жителів. Але є ризик, що туризм перетвориться у цирк, де не залишиться нічого справжнього, а буде лише пап’є-маше. Львів має історію, архітектуру, особливості, які створюють його образ, відходження від цього образу сіє ризик перетворити його на дешеву китайську підробку.

– Як Ви ставитеся до реставраційних робіт у Львові та до забудови центральної частини сучасними будівлями? – Деякі речі, якщо не рятувати реставрацією, ми ризикуємо втратити назавжди. Головне – приймати правильні рішення, наприклад, собор Петра і Павла перефарбували яскравим жовтим кольором, і це його зіпсувало. Туристи їдуть сюди за старовиною, за особливим місцевим шармом, а не за євроремонтами і жовтими фасадами. Щодо новобудов у центрі міста – я категорично проти. Для чого все пхати в центр, якщо у нас жахлива периферія. Я просто мрію про те, про що кілька років тому говорила міська рада: забрати з центру міста усі державні установи і вивезти їх у бік іподрому. Там дійсно було б добре побудувати середовище для державних органів. В центрі не потрібно пенсійних фондів і судів. Очистити його від усіх установ та залишити історичну частину, з магази-

нами та кафешками, і все. Питання корків і парковок зняли б також. – Кава, бруківка, пиво – це вже заїжджений піар-хід. А чим би Ви рекламували Львів людям, які ніколи тут не були? – А чи є потреба винаходити велосипед? Можливо людям якраз і потрібні кава, бруківка, австрійська архітектура. Існує думка, що є перенасичення ностальгією за Австрією, а якщо, наприклад, взяти щось від японців, не факт, що це спрацює, у нас інший менталітет. За статистикою, найбільше туристів до Львова їде з центру і сходу України, тому що для них тут маленька Європа. Не думаю, що туристи будуть сюди приїздити, якщо заставити Львів новобудовами. На мою думку, значно більше для Львова дасть проект з реанімації Полтви. Оце рішення у туристичному сенсі принесе місту більше дивідендів, ніж зведення новобудов. Дар’я Бура

розмова • суспільство

Шляхами вітчизняних фестивалів, або Музичне літо-2013 Колективні народні забави віддавна були надзвичайно популярними серед населення, оскільки, як відомо, хто добре працює – мусить і добре відпочивати. Так-так, наші пращури не лише важко трудились на земельці рідній та чемно до церкви ходили, але й добряче вміли розважатись! Залишилась ця традиція у спадок і нам. Звісно, її дещо модернізували, проте загалом тенденції збереглись: музика, співи, танці, веселощі. Найгучніші та найбільш організовані дійства трансформувались і дійшли до нас у вигляді фестивалів, яких в Україні налічують чимало. Лише музичних фестивалів у нас офіційно проходить близько 50, не беручи до уваги десятків кінематографічних, театральних, культурних, мистецьких, гастрономічних, історичних, а також етнофестивалів. Тут написано «близько 50» не тому, що автору було ліньки порахувати, а через те, що немає впевненості в тім, що допоки я пишу оці слова, у нас не вигадали ще один фестиваль, кількість яких щороку зростає. Ну що вже вдієш, любить наш народ «пофестивалити», ох, як любить! Подібного роду активний відпочинок грає неабияку роль у сучасних суспільних процесах. Фестивалі не лише стають осередками української культури та традицій і дають змогу молодим гуртам проявити себе та побувати

на «великій сцені», але ще і є чудовим варіантом проведення вільного часу для молоді. Кілька днів на природі у хорошій компанії та в супроводі якісної музики – чим не хороша альтернатива сидінню у кнайпі або в соцмережах? А задоволення пожити у палатці собі дозволити можна далеко не щодня. Уже традиційним стало відвідування фестивалів у вишиванках та з іншими атрибутами народного одягу, що сприяє популяризації національних цінностей та патріотичному вихованню молоді. Справжнім старожилом у плані успішного існування традиції є славнозвісна «Червона рута» – всеукраїнський конкурсний фестиваль сучасної молодіжної музики, який було засновано ще у далекому 1989 році. Перший фест пройшов у Чернівцях під пильним оком партії. То ще були ті буремні часи, коли подібні «націоналістичні шабаші» не надто тішили око керівництва країни, а прапори сучасної незалежної України узагалі були заборонені, а всіх, хто мали їх при собі або були одягнуті у синьожовті кольори, жорстоко репресувала міліція. Саме цей фестиваль дав зелене світло таким гуртам, як «ВВ», «Брати Гадюкіни», «Кому вниз» і саме там невдало виступила Ірина Білик. Мало хто знає, але в Чернівці для розгону дощових хмар на час фестивалю був спеціально запрошений мольфар Михайло Нечай, згідно розпорядження ЦК ЛКСМ(У). Все було вкрай серйозно! З того часу фестиваль має місце що 2 роки. До слова, незабаром буде чергове дійство – «Червона рута» проходитиме вже 26-29 вересня цього року.

оупен-ейр • суспільство

> Шляхами вітчизняних фестивалів > Франко.Місія

Цей рік загалом виявився багатим на фестивалі, і кожен міг обрати розвагу на свій смак. Наймасштабнішою за географією забавою цього літа став Міжнародний фестиваль мистецтв «Франко.Місія», що народився шляхом об’єднання відомих фестивалів «Франко Фест» та «Fort.Missia» і пройшов, послідовно мандруючи, у кількох місцях. Такий своєрідний мікс дав змогу зробити цьогорічний фест потужнішим та дуже добре забезпеченим із технічного боку. Забава проходила із 18 до 28 липня, і загалом культурну програму відвідало до 30 тисяч людей з різних регіонів України та іноземних гостей. Організаторам вдалося залучити багато відомих колективів і виконавців як з України, так і з закордону – Польщі, Німеччини, Чехії, Азербайджану, Грузії. На фестивальних сценах виступили, зокрема, такі популярні ансамблі як Berlinska Droha, Korna Kruswa, Marinka&Agabeyli Brothers, Nino Katamadze&Insight, Олег Скрипка та «Лє Гранд Оркестр», The Mandry, «ГИЧ оркестр», «Козак System», «Кому вниз», Miąższ та багато інших. Стартував оупен-ейр у селі Поповичі, що зовсім поруч із українсько-польським кордоном. Все дійство розгорнулося на полях на-

вколо фортів часів Першої світової війни. Вже звичне наметове містечко, ярмарок та велика сцена. Саме тут три дні радувала відвідувачів цікава добірка із польських та українських гуртів, яких однаково тепло зустрічала публіка. Музика не стихала до 2-3 години ранку, а протягом фестивальних днів гості могли послухати як виступи дитячих та юнацьких колективів, так і різноманітні професійні гурти, починаючи від тендітного жіночого вокалу, і закінчуючи важким роком, під який фанати пускалися в слем. Перші три дні видались досить затишними і спокійними, адже на фестиваль прибуло близько тисячі людей – як місцевих, так і приїжджих. Очевидно, що частину активної публіки переманив інший фестиваль – «Підкамінь», який мав місце всього за 100 км від Львова. Завершальна стадія дійства пройшла у рідному селі Івана Франка – Нагуєвичах. На цих історичних місцях гості розважалися з 26-28 липня (а фактично й всю ніч на 29). За ініціативою організаторів кожен із виконавців повинен був представити публіці пісню на слова з вірша великого Каменяра, і кожен гурт виконав це завдання у своїй неповторній манері. Відвідувачі фестивалю змогли почути вірші Івана Яковича грузинською, польською, азербайджанською та ще сімома мовами. Окрім

традиційної основної сцени, для усіх «непопсових» молодих гуртів та виконавців спорудили додаткову OFF-сцену, де вони могли виступати з 12.00 до 18.00. А вночі з неї ж лунала електронна музика. Окрім музичної частини, добре представлена була, звісно ж, і літературна: на літературно-театральній сцені 26-28 липня щодня о 13.00 проходили мікролекції «Іван Франко: перезавантаження» від українських франкознавців та читання есеїв відомих українських письменників. Окрім цього, в рамках фестивалю організували поетичне змагання: близько 40 учасників з Києва, Львова, Чернівців, Дрогобича та ще багатьох міст України змагалися за звання найкращого поета «Франко.Місії». Програма видалась більш ніж насиченою, і було чим себе зайняти цілий день, і не лише день… Шансів виспатись вночі не давали не лише діджеї OFF-сцени, але також і нічні вистави театрів «Альтер», Impro Group, а ще просто молодіжне нічне життя і непереборне бажання зустріти світанок із вигуками «Сонце, вставай!». Лайн-ап фестивалю цього року був досить багатим і глядачі переважно залишились задоволеними. Мали змогу себе проявити і молоді виконавці. Деякі з них навіть встигли

оупен-ейр • суспільство

> Шляхами вітчизняних фестивалів > подивувати оточуючих непристойною лексикою зі сцени, за що попали в немилість до представників старшого покоління, які, звісно ж, висловили своє обурення. Після певних словесних баталій, кожен залишився при своїй думці. Перед самою сценою діяла обіцяна організаторами фан-зона. Це був відгороджений від основного поля майданчик, розташований впритул до сцени. Вхід був платним – 40 грн, не дуже дорого, якщо врахувати, що за цю суму вас ще частували якимось прохолоджувальним напоєм (пивом, водичкою). Хоча вже на другого і третього дня туди впускали всього за 20 грн. Вхід на сам фестиваль традиційно залишався безкоштовним, а всі гроші, вторговані у фан-зоні, організатори планують використати для організації наступної «Франко. Місії».

Підкамінь

Впевненими темпами набирає обертів щорічний Міжнародний етнофестиваль «Підкамінь», який цьогоріч пройшов уже всьоме. Відвідувачами стали близько 40 тисяч осіб зі всієї України, а розважали публіку близь-

ко 70 колективів з Одеси, Києва, Львова, Вінниці, Рівного, Івано-Франківська та Ужгорода. Музичний марафон проходить у однойменному селищі на Львівщині прямо посеред поля, над яким височіє пагорб зі скелястим велетнем на вершині, який в народі називають «Каменем». Етно-фестиваль на кордоні трьох областей – Львівської, Івано-Франківської та Тернопільскої – приваблює глядачів колоритом Західної України з її унікальними краєвидами та традиціями. Програма розподілена на три фестивальних дні, де глядачам пропонують дві сцени – денну і вечірню (головну), а також літературну сцену. На території розкинувся і ярмарок, де можна не лише поласувати українською традиційною кухнею, але й придбати одяг та сувеніри від народних майстрів. Відвідувачам запропоновано проживання у наметовому містечку, яке розташоване у лісі біля фестивального майданчика. «Підкамінь-2013» гордо підтвердив свій статус міжнародного фестивалю завдяки виступам білоруського гурту PAWA з мелодіями на національних музичних інструментах, російського гурту Svoboda, що співає у стилі ска, а також

оупен-ейр • суспільство

колективу «Свята ватра» з Естонії, котрий створив колишній учасник гурту «Гайдамаки» після переїзду на батьківщину своєї дружини. Хедлайнерами стали популярні рок-гурти «Кому Вниз», «Тартак», Ot Vinta, які очікувано запалили майданчик і порадували своїх фанатів. Слід окремо відзначити закарпатський гурт Rock-H, який другого дня виступав передостаннім і просто таки довів публіку до шаленства. Люди захоплено відривалися під етно-мотиви і підспівували навіть попри те, що тексти пісень написані русинським діалектом. Загальні відгуки про організацію цілком позитивні, хоча були невдоволення бездіяльністю міліціянтів та малою кількістю сувенірної продукції із символікою Підкаменя. Дехто із відвідувачів скаржився, що туалет на фестивалі платний, але, повірте, ця «сільська романтика» над вигрібною ямою таки коштує тих 2 грн! Вхід на фестиваль та проживання на території є безкоштовним для всіх охочих, головне – не забути вишиванку. До речі, відсутність плати не лише дає можливість непогано зекономити собі на харчі, вільно і безперешкодно пересуватись за межі фестивалю і назад, але й позбавляє будь-яких черг на вході!

> Шляхами вітчизняних фестивалів >

Захід

Ще одним масштабним дійством цього літа був фестиваль «Захід», який пройшов у селі Родатичі Городоцього району за 40 кілометрів від Львова. За словами організаторів, цьогоріч на «Захід» приїхало близько 12 тисяч людей. Фестиваль також тривав три дні, за які публіку розважало трохи менше 50 гуртів. Цього року на «Заході» виступили Zdob Si Zdub, «Ляпис Трубецкой», «Воплі Відоплясова», «Скрябін», «Бумбокс», Noize MC, «Крихітка», O.Torvald, «The Вйо», «Роллікс», Сергій Жадан та «Собаки в Космосі», Сестри Тельнюк, Rocky Leon, «Фліт», Аліна Орлова, «Карна». За цей час також встигла статись біда – на фестивалі помер 27-річний хлопець зі Львова. Офіційною причиною називають серцевий напад. Не обійшлося і без скандалів: відвідувачі масово скаржилися на погану організацію; хамство, неприпустиму поведінку та нетверезість охоронців; на непрофесійність, жарти «нижче пояса»,

нецензурну лексику та антиросійські вигуки ведучих; на заборону фотографувати після другої пісні; страшенні черги до води, в туалети і в душ та холодну воду в ньому; нестерпну пилюку перед сценою; на 4-годинні черги під палючим сонцем, аби потрапити на фестиваль; одинєдиний медпункт, де часто були відсутні лікарі, а волонтери не знали до нього дороги; невиправдано високі ціни на питну воду та їжу; антисанітарію у точках харчування. Квиток на всі три дні фестивалю коштував 300 грн, одноденних квитків не було. Попри всі численні офіційні заяви організаторів про те, що квитки на місці продавати не будуть, їх можна було придбати прямо перед самісіньким входом за 350 грн. Чи це відбувалось з ініціативи організаторів, чи за їхньої мовчазної згоди, у продавців дізнатись не вдалося. Це стало в нагоді журналістам, яких очікував неприємний сюрприз: організатори вирішили підзаробити ще копійчину і відмовилися впускати акредитованих представників мас-медіа. До речі, при відвідуванні «Заходу»

слід бути готовим до того, що окрім плати за вхід вам доведеться оплатити ще низку інших послуг, як то купання в озері чи душ із водою з нього ж.

Stare Misto

Одним із небагатьох фестивалів, який має місце не «на полях», а мало не в самому центрі стародавнього Львова, є щорічний міжнародний рок-фестиваль Stare Misto, який цього літа пройшов ушосте. Після вимушеної перерви в 2012 році, пов’язаної із проведенням футбольного чемпіонату «Євро-2012» в Україні, фестиваль повернувся з новими силами і зібрав близько 10 тисяч відвідувачів. Вже традиційно фест проходив на території стадіону «Україна», проте із деякими нововведеннями. Цього разу Stare Misto гуділо не один день, як це відбувалось протягом останніх років, а два повних. При цьому офіційний початок був призначений на 14:00, а завершальний виступ хедлайнерів мав розпочина-

оупен-ейр • суспільство

> Шляхами вітчизняних фестивалів тись о 21:30. Інше цьогорічне нововведення – дві розташованих поруч сцени дали глядачам змогу не втрачати час у очікуванні виступу наступного колективу, а музикантам не робити саундчек поспіхом. Поки на першій сцені показували свою шоу-програму одні музиканти, інші вже готувались до виступу на сусідній. Загалом, на відміну від «польових» фестивалів, Stare Misto має і свої особливості: дійство проводять на футбольному полі стадіону, яке застелене спеціальним накриттям; фестивальна територія поділена на зони – так звані «Фан-зона 1» і «Фан-зона 2», які відрізняються відстанню до сцени, а також допомагають розподіляти потоки людей; під час проведення можна спостерігати порівняно високий рівень безпеки та охорони; відвідувачі мають можливість вийти із натовпу і відпочити на кріслах на трибунах. Основний акцент фестивалю зроблено саме на музиці – на території стадіону немає ярмарків і торгових рядів із всіляким цікавим крамом, хоча за його межами це все можна легко знайти. Звісно, не обходиться без звичних палаток з їжею і пивом від генерального спонсора, проте вибір в них не надто багатий. Серед недоліків були традиційні для українських платних фестивалів черги на вході та збої в роботі сканерів для квитків. Цей фестиваль можна вважати найамбітні-

шим і найсміливішим музичним дійством року, адже мало хто осмілиться запрошувати таких артистів. Виступами на минулорічних фестивалях вже відзначились Korpiklaani (Фінляндія), Gogol Bordello (США), Emir Kusturica зі своїм The No Smoking Orchestra (Сербія), Poets of the Fall (Фінляндія), La Phaze (Франція) та Talco (Італія). Лайн-ап цього року складали Kaiser Chiefs, The Subways, «Ляпіс Трубецкой», «ДДТ», уже втретє на фестивалі виступили IAMX та вдруге Goran Bregovic. Вартість квитків (залежно від зони та кількості днів перебування) коливались від 90 до 300 грн. Зазначимо, що це досить помірна і доступна ціна за таку кількість закордонних зірок естради. А ще після завершення фестивалю в одному із львівських клубів мала місце афтепаті… Цікавим спостереженням стало те, що музичні фестивалі – це дійство не лише для студентів, як може здатись на перший погляд, адже під час перебування на фестивальних майданчиках було помічено людей різного віку, зокрема і пенсійного. Хоча без сумніву можна сказати, що саме найактивніша і наймобільніша верства суспільства – молодь – складає кістяк відвідувачів і є основним контингентом, а заодно і цільовою аудиторією.

оупен-ейр • суспільство

Можна впевнено заявити, що цьогорічне фестивальне літо пройшло на славу – гучно і з розмахом, а тим, хто стверджує, що влітку себе ніде подіти, ми можемо просто поспівчувати. Якщо ви ще досі вагаєтеся, чи варто – не сумнівайтесь! Коли люди кажуть, що «в житті треба спробувати все», то вони, чомусь, на жаль, частіше за все мають на увазі алкоголь, наркотики та всілякі сороміцькі речі. Ми ж натомість рекомендуємо урізноманітнити своє проведення часу оригінальнішим способом – фестивальмо! Відвідини фестивалів можуть стати хорошою розвагою не лише для меломанів, але й для любителів особливої атмосфери гучних людних дійств, поціновувачів активного відпочинку, і навіть в дечому – екстриму (адже для багатьох «дітей міста» ночівля у палатці та проживання кілька днів на природі може стати справжньою захоплюючою пригодою). Перенестись у інший вимір, у вимір емоцій та музики, по-справжньому відчути фестивальну атмосферу можна лише, відвідавши один або декілька фестивалів на власний смак. Благо, у нас є із чого вибирати! Тож, не залишайтесь осторонь від подібних осередків колективного відпочинку і позитивних емоцій – починайте планувати літо-2014 вже зараз! Юрій Тер-Арутюнян

Ч и т а й т е

н а с

т у т :

а також на www.issuu.com/egoist_magazine, www.store.obreey.com, www.presspoint.ua, www.journals.ua та www.ej.ua

консультація • суспільство

Вчитись! вчитись! і ще раз… Цю фразу великого утопіста, що муляла очі у кожній школі так і непобудованого суспільства загального щастя і рівноправ’я, найчастіше згадують саме 1 вересня, збуджуючи або ж мотивацію до пошуку нових знань, або ж сарказм Еллочки: «Не вчіть мене жити, краще допоможіть матеріально!» Увесь людський шлях можна без перебільшення назвати шляхом пізнання і сумнівів. Сократ назвав людину колісницею, в яку запряжено троє коней – Знання, Пристрасті, Бажання. А куди занесуть нас ці коні, залежить від возниці Розуму. Та інколи відчуваємо, що чи наїзник залінувався, чи коні виснажені, чи просто вибрали не той пункт призначення. Можна довго думати, хто винен і що робити (найпростіше, звичайно, звинуватити усіх навколо або пошукати відповідь на дні пляшки, розпрягти тих коней, а самому лягти спочити чи пошукати нову Марусю), але усі ми добре розуміємо, що це не вихід, а скоріш, стрибок у прірву. Вам це треба? Пропоную інший шлях – найважчий, але й найпродук-

тивніший і найцікавіший – давайте будемо вчитись?! Отже, сьогодні саме час підтренувати коня Знань. Найпростіше і найдешевше зайнятись самонавчанням. Задайте питання у пошуковій системі та миттєво отримаєте неймовірну кількість сайтів, що пропонують навчити будь-чому. Але ризик потонути у цьому потоці інформації, так і не отримавши саме того, що потрібно в цей момент, дуже високий. Всесвітня мережа, на жаль, дозволяє будь-кому проголошувати себе великим експертом і гуру, не вимагаючи відповідальності за свої опуси. Час – це гроші, відповідно, щоб заощадити найдорогоцінніший скарб, раджу одразу звернутись до професійних

«Навчити висловлювати свої думки можна кожного. Не просто красиво говорити, а так, аби тебе чули!», – каже Ірина Снітинська, засновник унікальної Школи риторики й ораторства АҐРУС. За 4 роки роботи понад 2 тисячі випускників Школи отримали знання та навички ефективного спілкування та публічних виступів. Неймовірні перетворення я спостерігала вже на ознайомчому демонстраційному занятті, коли незнайомі між собою люди відкривали свої найкращі сторони. Атмосфера Школи та якісна технологія навчання сприяють цьому.

вчителів. Тренінг – це найефективніша і найпродуктивніша за затратами часу та коштів форма навчання, де практики більше, ніж теорії. За своєю метою тренінги ділять на навичкові (як?) і трансформаційні (для чого?). Ми розкажемо сьогодні про дві успішні компанії, що з повною відповідальністю взяли на себе місію дати відповіді на ці запитання. Два, на перший погляд, різні тренінгові центри. Але обидва вони пропонують нам знання та навички для зміни якості життя у кращий бік. А ще – надзвичайно цікаві відкриття, спілкування, нових друзів і відчуття, що ваша колісниця знову готова відправитись у неймовірну пригоду під назвою «Життя». Анна Косик

Методика навчання включає в себе постановку голосу, вивчення мови тіла, міміки, вміння бачити, чути і бути гнучким, доречно добирати слова для висловлення своєї думки, зважаючи на аудиторію, структурування інформації та дуже багато іншого. Курс групового навчання триває лише 6 днів, за які кожен учасник отримує дієвий інструмент для самореалізації. Додатковий ефект – людина починає прагнути нових знань. Стати учнем Школи може кожен. Для цього потрібне лише велике бажання та рішучість для виходу із зони комфорту в русло нового

школа • суспільство

життя – пізнання і відкриття себе нового. Для відомого скульптора Володимира Цісарика, численні роботи якого знають не лише в Україні, згадаймо хоча б кілька із них – скульптури Мазоха, Пивовара, Сажотруса, Львівських Батярів, Яна Зеґа й Іґнаца Лукасевича у Львові – навчання у Школі АҐРУС відкрило нові можливості у розвитку його творчості. «Найкращі мужі Древньої Греції гордилися своїм досконалим володінням ораторським мистецтвом. Я дивувався, чому в нас немає такого предмету. В АҐРУСі я отримав саме ті знання

> Вчитись, вчитись і ще раз…

Якщо ж у вас з’явилися великі цілі, досягнення яких кидає вам виклик, чи може ви, рухаючись до важливого, часом відходите від нього ж і розпилюєтеся на нічого не варті дрібниці. Або вам здається, що у вас в житті немає взагалі чіткої цілі – саме час відвідати трансформаційні тренінги. Тренінгова компанія «ВИБІР!» пропонує унікальний курс для розвитку своїх особистих якостей, з якими пов’язані всі ваші життєві досягнення і результати. Навчання, яке дозволяє просуватися швидко до цілей та мрій. Причому саме навчання проводять у вигляді гри для дорослих, в процесі якої учасники

вчаться дивитись на світ новими очима, швидко і якісно приймати нові рішення та отримувати від цього задоволення. «Ми великі штовхачі та провокатори», – так каже про свою компанію її засновник Іван Дзямулич: «Первинна реакція у стресовій ситуації дана людині природою і нею дуже важко керувати: образа, гнів, лють, апатія бажання помсти – знайомі емоції? Але вони руйнівні, та вихід один – навчитись максимально скорочувати час їхньої дії і вибирати найефективніший стан. Мотивація на дії, зміна «я не можу» на «Я МОЖУ!», розуміння людиною що вона робить саме в той момент, коли вона це робить. Всі люди помиляються, але мало хто в цей момент розуміє, що робить помилку. І мало кому стане сміливості сказати про це людині в обличчя, адже певною мірою її близьке оточення залежне від неї. Сказати королю правду чесно в очі могла лише одна людина – його блазень. Наша робота дещо схожа, але ми налагоджуємо чесний

та вміння, що дозволили мені стати впевненим у собі, адже тепер свої думки я висловлюю не лише матеріально у вигляді скульптур, а можу ще й достойно презентувати себе і свої роботи словами, використовуючи вербальні та невербальні навички». Окрім базового курсу зі спілкування і публічного виступу Школа АҐРУС пропонує 3-годинні бліцтренінги на теми, що стосуються питань особистісного та кар’єрного розвитку, допомагають нівелювати труднощі в спілкуванні, перемагати у суперечках та досягати успіху в ділових перемовинах.

Щомісяця у Школі проходять засідання клубу О.К., членом якого може стати кожен охочий розвивати свої ораторські здібності. А всі, хто захоплюється поезією, демонструють свої таланти, зустрічаючись на тематичних «Читаннях віршів на драбині» у затишних львівських кафе чи просто під відкритим небом, тому що Школа АҐРУС – це не просто навчання, це новий вимір і нова якість життя. м. Львів, вул. Федьковича, 32, тел. моб. (096) 254-10-72 тел. (032) 237-29-50 www.shkola-agrus.com

незалежний зворотній зв’язок в атмосфері повної довіри і поваги. Синергія виграшу для всіх, тактика «win-win», де всі переможці, навчитись керувати, а не котролювати, усвідомити істину « Я – ключовий інструмент для досягнення своїх цілей» – і вже під час курсу наші випускники досягають того, про що лише декілька місяців томе тільки мріяли, або зовсім не допускали думки, що таке для них можливе. Окрім основної лінійки тренінгів компанія «ВИБІР!» проводить щовівторка майстер-класи на різноманітну тематику: «Відноси-

школа • суспільство

ни», «Гроші», «Постановка цілей», «Командоутворення». Також в навчальному арсеналі компанії є відома у всьому світі методика «Теорія DISC», яку розробив винахідник детектору брехні. Вона дозволяє «оцифрувати» характер і моделі поведінки інших людей та на основі цього легко знаходити ефективні підходи до них: керувати і мотивувати (персонал), будувати відносини і краще розуміти (в сім’ї). м. Львів, вул.О. Степанівни, 45, оф.37, тел. 067-670-11-00, www.vybir.biz

Прості гроші для складних ідей Плануєте здійснити велику покупку? Потрібен кредит на щось глобальне і вартісне? За стільки років після кризи ми звиклися з думкою, що кредит в Україні отримати нелегко. Забудьмо про кухонний комбайн для дружини чи плазмовий телевізор для себе, мова йде про серйозніші речі. І діяти тут зовсім несклад-

но – варто лише довіритися професіоналам та обрати правильного партнера – надійний банк. Сьогодні «Ідея Банк» пропонує вам зручний та надійний спосіб одержати грошові кошти на будь-які цілі. Правильний вибір – це кредит готівкою до 200 000 грн від «Ідея Банку»!

Коротко про умови кредитування:

Кредити від «Ідея Банку» мають також і додаткові переваги, серед яких:

Валюта

Гривня

Об’єкт кредитування

власні поточні потреби Позичальника

Форма видачі кредиту

на банківський поточний рахунок

Погашення кредиту

щомісячно, ануїтетними платежами

Забезпечення

без забезпечення до 100 000 грн

Вік позичальника

21-75 років

Сума

до 200 000 грн

Термін

до 60 місяців

Обов’язкові документи: Паспорт. Ідентифікаційний номер. Додаткові документи (за необхідності)

• Нова можливість отримати кредит готівкою під заставу автомобіля до 200 000 грн (програма «Автоготівка»). • Можливість отримати канікули по сплаті кредиту на 3 місяці; • Отримання 100 грн за кожну рекомендацію знайомим кредиту від «Ідея Банку»; • Зменшення виплати за кредитами, перекредитування на умовах кредитного продукту «Консолідований»; • Дострокове погашення без штрафних санкцій. Заявку на отримання кредиту можна заповнити у будь-якому відділенні Банку або на сайті www.ideabank.ua.

гроші • суспільство

Не треба платити більше! Втомилися від кількох кредитів у різних банках? Плутаєте щомісячні платежі та дратуєтеся, коли приходить день їхнього погашення? Тепер усі ці незручні моменти в минулому. Сьогодні бути власником кредиту набагато легше, ніж це було раніше. А все завдяки можливості перекредитування від «Ідея Банку». Перекредитування (рефінансування) – відносно нова послуга, якою можна скористатися для отримання вигідніших або зручніших умов при виплаті кредиту. При рефінансуванні ваш кредит повністю гасять в одному банку і відкривають в іншому. Це досить поширена і популярна закордоном послуга, попит на яку обумовлений величезним асортиментом кредитних програм з різними ставками, термінами, умовами погашення. Особливо часто цією можливістю користуються люди, що одержали великий довгостроковий кредит, наприклад, іпотечний. З 28.02.2013 р. ПАТ «Ідея Банк» спростило процедуру перекредитування, що стало справжнім проривом на ринку готівкового кредитування в Україні. Відтепер перекредитування в «Ідея Банку» – просте та доступне для клієнтів. І головне – на вигідних умовах! На сьогодні послуги перекредитування надають небагато банківських установ, тому «Ідея Банк», який пропонує скористатись новим кредитним продуктом «Консолідований», є хорошим винятком з цього правила. Клієнти, що раніше оформили кредити в інших банках чи кредитних спілках, мають змогу об’єднати їх в один кре-

дит на більш вигідних умовах. Отже, клієнт-позичальник, що перекредитується в «Ідея Банку», гарантовано платитиме менше! Скориставшись цим продуктом, ви отримаєте такі переваги: • рефінансувати (погасити) кредитну заборгованість в інших банках; • збільшити суму кредиту (можливість отримати додаткові кошти на ваші потреби); • зменшити відсоткову ставку (цим ви зменшите свій щомісячний платіж); • збільшити термін кредиту (можливість збільшити суму кредиту або зменшити щомісячний платіж) «Перевести» свій кредит в «Ідея Банк» можливо на таких умовах: максимальна сума кредиту – 100 000 грн; максимальний термін кредиту – 60 місяців.

Інформаційна довідка: ПАТ «Ідея Банк» входить до складу Getin Holding S.A. – однієї з найбільших міжнародних фінансових груп у Європі. ПАТ «Ідея Банк» було засновано у 1989 році (на той час Комерційний банк «Прикарпатлісбанк»). У 2007 році одна з найбільших фінансових груп Східної та Центральної Європи Getin Holding S. A. придбала 93% акцій банку. За останні 5 років кредитний портфель банку зріс у 10 разів, депозитний – у 7 разів, а кількість клієнтів збільшилася вшестеро. «Ідея Банк» є лідером роздрібного ринку в напрямку споживчого та автокредитування. Станом на сьогодні банк виріс із регіонального до всеукраїнського, з балансовою сумою понад 2,4 млрд грн і впевнено прямує вперед.

Основні фінансові показники ПАТ «Ідея Банк» станом на 01.07.2013р.: чисті активи – 1.0 ЛОГО Необхідні документи КОЛЬОРОВИЙ ЗНАК 2 405,44 млн. грн, кредитно-індля перекредитування: вестиційний портфель – 2 177,68 паспорт; довідка про присвоєння млн. грн, депозити юридичних ідентифікаційного коду; осіб – 309,60 млн. грн, депозидовідка про доходи ти фізичних осіб – 1 506,89 млн. (за необхідності); діючий кредитний грн. договір/квитанція про сплату. Безкоштовні додаткові переваги: • підключення до Інтернет-банкінгу. Про детальні умови програм кредитування можна дізнатися в менеджерів з продажу у відділеннях Банку або за номером гарячої лінії 0 800 50 20 30.

гроші • суспільство

захоплення стор. 28-43 >

Вдаримо мотопробігом по Митному союзу В той час, коли Україну тягнуть у різні боки: хто в ЄС, хто в Росію, поки тривають усі ці міжнародні суперечки на тему «Куди нам дорога», українські байкери беруть ініціативу на себе і демонструють позицію чималої кількості українців. Мотопробіг «Україна-Європа» влаштували зо два десятки мотоциклістів із Києва, Львова та Житомира. З нагоди Дня Незалежності вони проїхали чотирма європейськими країнами. Стартувала акція у Києві в День Незалежності. Маршрут проклали через Угорщину, Польщу, Словаччину та Литву. А завершився він у Вільнюсі тому, що саме там в листопаді цього року має пройти саміт Східного партнерства, на якому планують підписання угоди про асоціацію України та ЄС.

тенденції • захоплення

> тенденції

АВТОЗАПЧАСТИНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ, ЯПОНСЬКИХ ТА КОРЕЙСЬКИХ АВТОМОБІЛІВ

Основною ідеєю мотопробігу було заявити про те, що український народ вектором свого розвитку бачить саме Європейське співтовариство і прагне якнайшвидше стерти ті кордони, які заважають простому людському спілкуванню. «Цікаві ідеї щодо подорожей в головах байкерів виникають постійно. А тут з’явилась можливість поєднати приємне з корисним. В одній із розмов про подорожі, про перетини кордонів, про «легкість» отримання віз із нашими друзями-байкерами народилась ідея пробігу, який і отримав назву «Україна-Європа», – ділиться спогадами про виникнення ідеї мотопробігу мотоцикліст із Huligan bikers club Тарас Мандзюк.

Звернулись байкери за сприянням у організації до «УДАРу», оскільки вони найбільше підтримують такі ініціативи. Отримали від них технічну підтримку, а лідер партії і водночас також любитель мотоциклів Віталій Кличко ще й доєднався до колони та супроводжував її до Житомира. «Акція викликала неабияке зацікавлення у країнах, які ми відвідували. Ця подія була в ТОП-10 цікавих тем місцевих ЗМІ. Нас радо приймали у Литовському Сеймі, в дворі парламенту, де проводять зустрічі з іноземними дипломатами та головами держав», – захоплено розповідає учасник-байкер Андрій Тиндик.

НАЙНИЖЧІ ЦІНИ тел.

Львів, вул. Героїв УПА, 73 (032) 239-36-73, 239-36-83

тел.

Львів, вул. Героїв УПА, 78 (032) 238-31-48, 237-31-67

тел.

Львів, вул. Наукова, 96а (032) 244-73-17, 243-82-16

Львів, вул. Б. Хмельницького, 210а тел.(032) 243-05-51 Львів, вул. Зелена, 238 тел.(032) 232-23-20, 232-23-21

www.planetauto.com.ua

> Вдаримо мотопробігом по Митному союзу Виникали, звісно, і певні труднощі, адже більшість людей не була до подорожі знайома між собою, більша частина не їздила в таку далеку дорогу та ще й організованою колоною. Складно було і байкеру, який очолював колону, Миколі Жулінському, адже крім того, що він стежив за дотриманням маршруту, ще й старався підібрати комфортну швидкість для всіх, а це дійсно складно.

«Байкери – люди вільні та дружні, народ, між яким панує взаємна підтримка незалежно від національності чи соціального статусу. Насамперед, ми хотіли показати приклад, що можна домовлятись, можна знаходити взаєморозуміння, можна долати перешкоди і чимось поступатись заради досягнення вищої мети. В нашій колоні зібрались різні люди, на різних за класом і потужністю мотоциклах,

техніка • захоплення

половина з яких могла б прибути до Вільнюса набагато швидше, якщо б не чекала інших. Але, не дивлячись на те, що комусь було важко, комусь некомфортно, ми всі доїхали разом. Тому політикам добре було б брати з байкерів приклад і зрозуміти, що все можна зробити, якщо є щире бажання», – підсумовує мотоцикліст Тарас. Зоряна Крачковська

10 РОКІВ

БЕЗЗАПЕРЕЧНОГО

ЛІДЕРСТВА

станнього дня літа компанія «НІКО-Захід» запросила усіх друзів на масштабне святкування 10-річчя дилерського центру у Львові. Відкриттям нового салону – так компанія вирішила відзначити День народження і представила своїм клієнтам новий бренд. Усі львів’яни знають компанію «НІКО-Захід» як представника знаменитих брендів Audi та Mitsubishi. До групи компаній «НІКО» входить і автосалон «Захід Моторс», який представляє на львівському ринку бренд Mazda. А відтепер дилерський центр пропонує любителям швидкості ще й мотоцикли легендарної марки Yamaha. З відкриття нового салону Yamaha і почався цей насичений та повний сюрпризів день. Генеральний директор компанії «НІКО-Захід» Леся Падучак під оплески гостей перерізала символічну стрічку, і свято почалося! Першими відвідувачами салону стали мотоциклісти львівського Huligan bikers club, які завітали на свято цілою колоною! Вони змогли професійно оцінити представлений достойний модельний ряд Yamaha. До слова, придбати у «НІКО-Заході» можна не лише мотоцикли, але й квадроцикли відомого японського бренду, а також байкерську амуніцію – від чобіт до шлемів. Свято продовжилося, а справді дружня атмосфера об’єднала усіх гостей події. Лідер ринку автомобілів у Західному регіоні не робив ставки на помпезності, фуршети, гламур та марнославство. Тут були лише друзі, тому сонячного останнього дня літа всі просто відпочивали, попиваючи пиво, закусуючи смачнючими щойно з вогню ковбасками. Так-так, спеціально для пригощання гостей у подвір’ї ДЦ «НІКО-Захід» розмістили мангали, де готували головний частунок та цікавий сюрприз для відвідувачів – смажене порося. Проте це ще не все: цього святкового дня гості потрапили на перший на Західній Україні автомобільний ярмарок, де були представлені близько 100 автомобілів з портфелю брендів компанії різних комплектацій. Дорослі гості свята насолоджувалися та навіть підтанцьовували під пісні кавер-гурту «Buble Heads», брали участь у конкурсах та розвагах від винуватців свята, а для найменших відвідувачів організатори спорудили спеціальну дитячу зону з надувною гіркою, аніматорами та морозивом від солодкого партнера святкування ТМ «ЛІМО». Генеральним партнером 10-річчя компанії «НІКО-Захід» стала СК «Альфа Страхування», офіційним партнером свята виступив ПАТ «Ідея Банк».

техніка • захоплення

Як вибрати велосипед

Перше, що потрібно при виборі велосипеда, – це визначитись, де і як ви хочете кататись. Також необхідно врахувати, що окрім як на роботу чи в магазин, ви захочете на вихідних знайти адреналінову стежку в парку або лісі. Варто накласти на це доступний вам бюджет – і почали. Вибір – справа суб’єктивна. Як в машинах: одні купують тільки «Мерседес», інші задовольняються «Фордом», а треті візьмуть «Жигулі», хоча грошей вистачило б і на «Порше». Чи варто звертати увагу на марку при виборі велосипеда? Так, бренд коштує, але він є і гарантією якості. Хотілося б заздалегідь застерегти від купівлі найдешевшого велосипеда з модельного ряду конкретної марки або на ринку взагалі. Високі шанси, що ви швидко освоїте техніку катання, почнете її удосконалювати, і захочеться мати дорожчу модель. Знаємо випадок, коли людина за тиждень змі-

нила 7 велосипедів, але багатьом таке може виявитися не по кишені. Тому на ваш вибір повинні вплинути такі чинники як тип велосипеда, геометрія, стиль катання, простота купівлі та обслуговування, імідж марки, відповідність персональному стилю. Після цього в каталозі необхідно вибрати відповідні моделі. Гірський велосипед (МТВ – від «маунтин байк») – найпопулярніша модифікація велосипеда. Тому більшість великів випускають з трикутною рамою, агресивним малюнком протектора на колесах, з великою кількістю швидкостей і амортизаторами (одним або двома). Але багато з них є просто прогулянковими або прогулянково-туристичними за своїми якостями. Вони усього лише схожі на справжні гірські велосипеди. Пам’ятайте про це! Велосипед дарує ні з чим незрівнянну свободу, і кожен використовує його на власний розсуд. Можна просто покататися містом, а

спорт • захоплення

можна підкорити усі лісові яри або сходи найближчого супермаркету. За більш ніж двадцятирічну історію гірського велосипеда сформували безліч стилів катання, і, звичайно ж, не можна забувати про сам початок, про те, з чого все стартувало, – про шосе. Далі ми наведемо короткий опис стилів катання, який допоможе вам визначитися з типом майбутнього велосипеда.

Гірські велосипеди Це найуніверсальніші велосипеди, а кроскантрі – найпопулярніший стиль катання на них. Це можуть бути лісові стежини, прогулянки в парку, заняття фітнесом, а також затяжні велоподорожі, екстремальні спуски. Байк для крос-кантрі стане вашим найкращим другом. Адже з ним ви зможете покататися з приятелями, вирушити у велоподорожі або просто набути відмінної фізичної форми. Зазвичай

велосипед для крос-кантрі – це хардтейл або короткохідний двопідвіс із ходом підвіски не більше 100 мм. Але байки крос-кантрі мають ще одне призначення – перегони! Швидкість, витривалість, технічна витонченість – ось відмінні риси крос-кантрі. Відчуття на старті з більш ніж сотнею-другою таких же фанатів як ви словами просто не передаси…

Двопідвісні Найпрогресивніший тип гірських велосипедів: з підвіскою на передньому і задньому колесах. Найбільш популярні двопідвісні велосипеди для крос-кантрі та трепла, який набирає сьогодні величезної популярності в Європі. Своїй масовості цей вид катання завдячує цікавому змішанню подорожей наймальовничішими гірськими курортами із захопливим адреналіном в крові. Причому для подібних прогулянок зовсім не обов’язково бути закоренілим спортсменом, адже велика частина катання проходить спусками, на яких ви можете їхати з тією швидкістю, з якою побажаєте самі. Велосипеди для трепла (стежка) поєднують суперечливі поняття міцності, функціональності та малої ваги. Для їхнього виготовлення використовують найсучасніші технології й матеріали. Рама, наприклад, буде не інакше як з карбону (чи, як мінімум,

авіаційного алюмінію), гальма – тільки дискові та ще й гідравлічні, а конструкція підвіски з ходом близько 130 см частенько в рази складніша за мотоциклетну. І це при загальній вазі близько 11 кг!

Кросові та туристичні Великі 28-дюймові колеса цих велосипедів забезпечують відмінний накат і швидкість. Завдяки цьому він ідеальний як для ґрунту, так і для асфальту. На цих кросових велосипедах ви долатимете значні відстані лісами, парками, скверами або польовими дорогами, витрачаючи менше сил, ніж на 26-дюймовому велосипеді. А знаходячись в місті, без особливих зусиль з’їздите на роботу, у справах, і просто для задоволення. При цьому велосипед є спортивним: на ньому аеродинамічна посадка і все розраховано на швидкісне й легке пересування по відносно рівних покриттях. Кросові велосипеди часто мають амортизаційну вилку з невеликим ходом (50-80 мм) для комфортного подолання нерівностей ґрунту. Якщо підходити до справи серйозно, то спершу треба дізнатися якомога більше про велосипед і постаратися чітко вибрати, що саме ви хочете. Назбирати інформацію можна на виставках, змаганнях, фестивалях, в журналах та

Інтернеті. Не соромтеся радитися з друзями, вони теж можуть щось знати. Але не довіряйте їхній думці сліпо і не покладайтеся тільки на неї. По-перше, ваш знайомий може не все знати, особливо про недорогі велосипеди. Подруге, у нього можуть бути «давні стосунки» з якою-небудь велосипедною компанією, тому він порадить вам саме її, а про інші марки нічого хорошого не розповість. По-третє, йому ж потрібно кудись подіти свій старий велосипед, і він може запропонувати його вам.

ЯК КУПУВАТИ ВЕЛОСИПЕД? Після того, як ви зупинили свій вибір на конкретному байку, наступний дуже важливий крок – з’ясувати, чи є у продажу вподобана модель потрібного розміру. Купівля з рук багата на прикрощі: вам можуть продати крадений або укомплектований дешевими деталями велосипед. Необізнаній людині це буває дуже важко перевірити. Тому надійніше купувати велосипед у магазині. Також важливим чинником при придбанні велосипеда є наявність досвідченого веломеханіка при магазині, який проконсультує вас і виконає технічні роботи у разі потреби. Андрій Березій www.velobajka.at.ua

Пропонуємо велосипеди:

Ghost, Kellis Також широкий вибір запчастин та аксесуарів відомих фірм і марок! Виконуємо роботи з ремонту та обслуговування велосипедів!

Велосипеди преміум-класу Ghost – cправжня німецька якість! Ghost – № 1 в Україні! Чекаємо Вас

Працюємо щодня з 11.00 до 19.00

м. Львів, вул. Наукова, 30 тел. 063-78-322-39 098-038-06-58 WWW.ВЕЛОБАЙК.COM http://velobajka.at.ua/

Пальне для м’язів З кожним роком все більше людей починають відвідувати тренажерні зали, формується фітнес-індустрія і її складові, однією з яких є спортивне харчування. Про ці невинні добавки іноді ходять міфи – їх часто плутають із забороненими стероїдами, хоча нічого спільного вони не мають. Спортивне харчування – невід’ємна складова раціону як професійних спортсменів, так і аматорів, адже ці добавки допомагають досягати результатів. А що ж таке взагалі спортивне харчування? Це, в основному, білкові та вуглеводні суміші з натуральних компонентів, які доповнюють основний раціон. Оскільки вони стають все популярнішими та доступні чи не у кожному спортзалі, «Егоїст» вирішив

коротко розповісти про основні препарати, на які є найбільший попит серед новачків: протеїни, гейнери, креатин та жироспалювачі.

Протеїн – добавка № 1 Часто професіонали кажуть: «Культурист без протеїну, як машина без бензину». Воно справді так, адже це головна добавка для тих, хто хоче накачати м’язи. Протеїн – це звичайнісінький білок, з якого складаються всі живі організми. Наші м’язи на 20% складаються саме із нього. Протеїн можна вживати у будьякому віці, без жодної шкоди для здоров’я, бо його виробляють із натуральних продуктів молочного чи тваринного походження.

спорт • захоплення

Тому для росту м’язів потрібен протеїн. Можна і треба їсти натуральні продукти, скажімо, курячі яйця – організм засвоює їхній білок приблизно на 96%. Добова норма протеїнів для людини, яка тренується, має складатися з приблизно 2-3 г білка на 1 кг власної ваги. А для цього треба за день з’їсти чимало тих же яєць. А таку змогу мають не усі та не завжди. Для цього й купують добавку: в кожній порції є необхідна концентрація білків, які зручно та приємно споживати. Іноді можна почути, що від протеїнів може страждати печінка чи розвинутися імпотенція. Усе це небилиці, адже протеїни (вони ж – білки) є у всіх продуктах харчування.

> Пальне для м’язів > Гейнер – щоденна енергія Для того, аби м’язи росли, їм потрібен не лише білок, а й енергія для будівництва нових м’язових клітин. Гейнер – це вуглеводна калорійна суміш, яка чудово підходить для набору маси. Це добавка не для тих, хто хоче схуднути, а навпаки – набрати якомога більше кілограмів. Від зловживання гейнерами на животі може з’явитися жирок від надмірних калорій, тож їх варто споживати збалансовано. Ця добавка ефективна для худих людей, які хочуть поправитися та набрати м’язову масу. А буде маса – будуть і м’язи. До прикладу, залежно від вироб-

ника, гейнер може дати організмові додаткові 2,6-3 тис калорій на день. Вуглеводи необхідні для забезпечення організму енергією, потрібною для інтенсивних фізичних навантажень. Гейнери швидко відновлюють енергетичні запаси м’язових клітин. Ці добавки також необхідні для тих, хто немає можливості систематично і збалансовано харчуватися. У середньому кожна порція гейнера містить 20-40 г протеїну, 50-80 г вуглеводів. Кожен виробник може додавати у суміш вітаміни та інші натуральні складові, які пришвидшують процес росту м’язів та стимулюють в організмі синтез білка.

Жироспалювачі – життя без зайвих кілограмів Якщо порівнювати жироспалювачі та гейнери, то їхня дія кардинально протилежна. Не усі ж ходять у зал, щоб накачатися, а ще й аби худнути. Жироспалювачі є різних типів: рідкі й таблетовані, різні за принципом дії – одні нагрівають тіло під час тренувань, інші – підвищують рівень енергії і збільшують працездатність, роблячи тренування інтенсивнішими. Зазвичай такі продукти містять вітаміни, L-карнітин, кофеїн, холін, екстракт зеленого чаю й інші натуральні речовини. Переважно це легкозасвою-

спорт • захоплення

> Пальне для м’язів вані натуральні продукти, які приймають перед тренуванням, і вони починають спалювати жирові відкладення та виробляти енергію, необхідну для тренування. Таким чином людина «переганяє» жир у м’язи. Часто такі препарати мають не тільки жироспалювальні, а й оздоровчі функції, наприклад, утилізують поганий холестерин, очищають кров та збільшують опірність організму.

Креатин – м’язова сила Це одна із натуральних речовин, яка є у м’язах людини, і необхідна для енергетичного обміну. Креатин так само важливий для м’язів, як білок, вуглеводи, жири, вітаміни і мінерали. У кожному з нас цієї речовин є 100140 г, які виконують функцію джерела

енергії для наших м’язів. Щодня ми витрачаємо приблизно 2 грами креатину, а під час тренувань у спортзалі його витрати різко зростають, відповідно, знижуються запаси, які треба поповнювати. При прийомі креатину різко ростуть силові показники і відчутно збільшується маса тіла та м’язів. Це відбувається за рахунок затримки води в клітинах м’язів, тому виникають умови для синтезу білків після фізичних навантажень. З цією добавкою можна набрати за місяць до п’яти кілограмів за умови правильного харчування та тренувань. Це найпопулярніші спортивні добавки, які є абсолютно нешкідливими. Існує чимало інших комбінацій: гейнер з креа-

спорт • захоплення

тином, протеїн з гейнером тощо. Окрім того, є й інші спеціалізовані препарати, наприклад, для відновлення суглобів, енергетики, ізотонічні напої, вітаміни. Спортивне харчування, на жаль, недешеве. Скажімо, найдорожчим є протеїн – його ціна за 1 кг може становити 300-400 грн. Тож, перед походом до спеціалізованої крамниці, варто розібратися у головних препаратах, їхній дії та ваших потребах, адже сьогодні від величезного вибору може піти обертом голова. Варто також розуміти, що спортивні добавки не зроблять нікого відразу суперменом – це лише хороше доповнення до головного раціону, правильного тренінгу та відпочинку, які разом допоможуть стати красивішим тим, хто їх приймає. Антон Павленко, www.kulturizm.info

Як українці у Польщу на форель під час повені їздили

Продовження. Початок у №14-15

Львівський журналіст та рибалка, переможець Кубка України з нахлисту Ростислав Ящишин розповідає про те, як помандрував рибалити з друзями до Польщі на річку Дунаєць в часи великої цьогорічної повені. Як ми з’ясували минулого номера, рибалити, і досить успішно, можна навіть у час «фатальної води». Зараз пропонуємо до вашої уваги закінчення репортажу.

Ігри з форелями Після повного захвату від того місця, куди ми потрапили, склали приблизний маршрут нашої риболовлі. Як правило, ранок починали саме на впадінні потічка в Дунаєць. Мушу відразу сказати, що ловилося краще, коли була погана погода – щось скидалося на дощ, і небо було затьмарене хмарами. Тоді «працювали» німфи з помаранчевими голівками або з золотими голівками і помаранчевим тораксом. З чого було тіло, а з чого хвіст – принципового значення не мало. Чимало наловили невеликої форелі, яка прибивалася до берега. Але поміж

ними траплялися і цілком пристойні екземпляри, які тішили нас своїм опором. Коли рівень води трішки почав падати, досить цікаво можна було половити в тому гірському струмку, який спершу видавався потужною річкою. Там теж було чимало риби, переважно форель. Харіус траплявся доволі рідко – на Дунайці ми упіймали лише одну чи дві рибини. По обіді ми їхали на Бьялку – річку, яку для нас відкрив саме Андрій Скворчинський. Правда, коли він там ловив, то рівень води був куди нижчим. Ми ж потрапили на бурхливий потік, який ніс в собі усяку біду, що

рибалка • захоплення

> Як українці у Польщу на форель під час повені їздили >

осідала на дні та безбожно крала наші німфи. Лише за кілька днів ми з Арсеном втратили близько сотні мух. У Сколівського з тим було краще – досвід, що тут скажеш... Щодо самих мух, то на Бьялці, зважаючи на трохи кращу прозорість води, помаранчевий колір відпочивав. Працювали «фезентейли» (pheasant tail nymph), «шоколадки» та схожі на них німфи. Звісно, на таку річку треба було ставити німфи з вольфрамовими голівками, причому чим більшими – тим краще. У мене просто фантастично працювали «фезентейли» натурального або оливкового кольорів з голівками

діаметром 5,5 мм. Але неважко зрозуміти, що провести у воді таку важку муху без зачепів практично нереально. Саме тому я скористався тим, що придумав на одній з українських річок у травні. Отже, я ставив цю важку німфу в якості підвісної, а в ролі нижньої німфи використовував або щось дрібне, або мокру мушку. За моїми приблизними розрахунками, дрібні мушки не повинні були працювати. Головний акцент був саме на підвісного «монстра». І справді, завдяки такому монтажу на одній ділянці за півтори години вдалося виманити близько двох десятків пстругів до 30 сантиметрів. Мова не йде про

рибалка • захоплення

яму, а про досить бурхливу водяну смугу, причому доволі одноманітну. Окрім зловлених красенів, я мав один схід – взяла форель, не гігантська (до 40 сантиметрів), але дуже груба. Спершу здалося, що то був короп – так вона блищала на сонці. Здорово відловилися також Арсен і Андрій, які знайшли хороші ями і великих риб.

Вечірнє «мокрування» Увечері ми знову поверталися на Дунаєць. Хлопці ловили на німфи, я ж чекав масового вильоту комах, щоб «помокрувати». Так, кидав кілька ра-

> Як українці у Польщу на форель під час повені їздили > зів і сухарика, але толку з цього було мало. А от мокрі працювали ідеально! Треба було лише вгадати з проводкою і «стріпами» – підтягуванням шнура. Іноді форель брала в секунду, коли волосінь зупинялася, і муха розверталася. Іноді треба було трішки підіграти форелі й підтягувати мушку до себе. Ну, і звичайно, мало що я б зловив, якби не використовував тонучий підлісок. Завдяки йому мухи опускалися на потрібну глибину, що не могло не привабити риб. Працювали класичні мухи – march brown, red-black zulu і мої безіменні варіації з чорного тіла і оранжевого дабінгу з куріпкою. Форель їх просто розривала. Особливо гарно форель ловилася на другий день нашого перебування на Дунайці, під вечір. Я знайшов яму під горою і «витягнув» з неї трьох залікових красунь. Усі вони взяли на «зулу» – цікаво, що в Україні ці мухи успіху не мали. А перед масовим вильотом комах я побачив симпатичний перекатик, з якого не сходив 10 хвилин. За цей час я упіймав близько двох десятків фо-

релей, правда, невеликих, до 25 сантиметрів. Цікаво, що після закінчення активного кльову, перекат перестав подавати ознаки життя – чи можна говорити, що я упіймав все, що там сиділо? Просто неймовірно…

Фантастична вечеря Після двох днів у Кросценко ми почали думати про зміну дислокації. Не те, щоб нас щось не влаштовувало, просто хлопцям хотілося побувати і на інших річках. Тож я зателефонував до Павела – «стражніка ловіска» (охоронця і продавця ліцензій на спецділянці річки) Сяну. Він сумно сказав, що буквально щойно пустили дві турбіни з «електровні» – спецділянка Сяну починається трохи нижче дамби, отже залежна від того, що робиться вище, тож ситуація дуже кепська – вода висока. Хто був на Сяні, той знає, що там без того не просто ходити, а по високій воді й поготів. Тому ми вирішили залишитися на Дунайці ще на третій день. Тим паче Войтек запропонував нам свої послуги: у суботу він вихідний,

тож зможе завезти нас в красиві місця на Бьялці, там, де ми ще не були. Буквально за кілька годин задзвонив Павел і сказав, що ситуація на Сяні кардинально покращилася. Вода упала, і форель стала дуже активною, особливо у плані стрімерів. Попри це ми вже домовилися з Войтеком і не хотіли його покидати. До того ж Аґнєшка відлучилася по справах і забрала його розмальовану машину – якби ми поїхали, наш новий польський друг залишився б сам. Увечері другого дня ми мали фантастичну вечерю. Купили в місцевому супермаркеті трохи харчів: йогурти, ковбаски та інші дрібниці. М’ясо і хліб смажили на грилі, допили бурбон, після чого Войтек приніс пляшку зубрівки. Словом, вечір вдався на славу. Так ми й сиділи до пізньої ночі, ще трохи в’язали мухи у Войтека на кухні й геть загубилися у плані часу. Ми не могли перевести свої біологічні годинники на годину вперед чи назад – вже й не згадаю, як там у Польщі. Десь о першій ми пішли спати, а вже о четвертій нас

рибалка • захоплення

> Як українці у Польщу на форель під час повені їздили >

мав розбудити будильник. Але чи то він дуже тихо дзвонив, чи то ми дуже голосно спали, але прокинулися лиш тоді, коли у наших дверях з’явився «грізний» Войтек при повному параді – у вейдерсах, жилеті та в капелюсі. Але вже за кілька хвилин ми теж були готові до нової мандрівки.

На впалій воді Войтек повіз нас туди, де Бьялка впадає у водосховище. Справді, місця дуже красиві, до того ж вода повністю прочистилася, однак рівень її не впав. Риба ловилася трохи гірше, аніж у попередні дні. Кому вдалося зловити десяток – тому пощастило. Не було трофеїв, але ця місцина принаймні запам’яталася мені несамовитим опором риби. Форель шугала по пулу, як підстрелена, – витягнути її було дуже важко. Від місця впадіння ми рухалися вгору течією, шукаючи ями з заливами. Форель не гребувала повільною водою і час від часу ловилася. Так тривало до того моменту, поки я не перейшов на інший берег, побачивши симпатичну ямку. На другій чи третій проводці

муха зачепилася, і я спробував її висмикнути. За якусь мить я побачив, як два верхні коліна впали у воду. Спершу подумав, що вони вилетіли, але, піднявши очі, побачив, що вудка просто зламалася. Біда у тому, що це була не моя вудка, а мого приятеля Юри, який позичив її нам про всяк випадок. Свою ж я віддав Арсенові. Справа в тому, що він замовив собі нові снасті в одному з польських Інтернет-магазинів. Аби зекономити на доставці, ми відправили пакет до знайомих в Кельце, але вони не змогли вчасно забрати його з поштового відділення. Вже потім ми попросили друзів відправити снасті в Кросценко найшвидшим кур’єром, але його так і не дочекалися – виявилося, що коробка поїхала в Україну. Тож коли вудка зламалася, я був просто шокований…

За 60-сантиметровим пстругом До мене відразу ж підбіг Войтек. Я сказав, що вже не хочу ловити і піду до машини – справді настрою не було. Войтек запропонував скласти компанію, тож ми перейшли річку, пройшли

рибалка • захоплення

через лісові хащі та вийшли на дорогу. Войтек розповів, що він сам зламав дві вудки, це мене трохи заспокоїло. В машині я витягнув свою стару п’ятірку, а поляк сказав, що покаже мені місце, де живе 60-сантиметровий пструг. Якщо пощастить – зможемо його зловити. Нам треба було трохи пройтися лісовою дорогою вгору течією. Я кинув у рюкзак пляшку з водою, бо сонце палило немилосердно. Хотів дати хлопцям, думав, що ми їх обженемо, і потім всі зустрінемося. Просто я не сподівався, що до секретного місця доведеться йти хвилин 40. Поки ми йшли і балакали, то побачили вже згадану канавку при дорозі, одна половина якої була чистою, інша – каламутною. Я вже хотів пройти її, але Войтек зупинився і запропонував зловити того, хто там живе. І справді, я помітив силуети риб, що тинялися вліво-вправо. У Войтека нічого не вдалося, а от на мою мушку це «щось» таки зловилося. Спершу я думав, що це форель – очевидно, райдужна. Виявилося – голавль, досить пристойний як для такої «калабаньки». Згодом з’ясував, що це не «калюжа», а річеч-

> Як українці у Польщу на форель під час повені їздили

ка. На іншій її видимій частині ми побачили двох кленів на півруки, а також карася грамів на двісті. Зловити їх не вдалося – з першим падінням мух у воду вони зникли. Натомість узяв голавлик на долоньку. Ми вирішили не зволікати і йти далі. За полями-городами таки вийшли до річки. Це справді були дикі місця з казковими краєвидами. Ми трохи розділилися – Войтек пішов на одну яму, я – на іншу. На ній спіймав кількох форелей і бачив вихід гарного харіуса за великою мокрою мушкою. У Войтека справи були такі ж невтішні: риба просто відмовлялася харчуватися. Був обід, а хлопців на горизонті ніхто з нас не бачив. Тож ми вирішили повертатися. Арсен і Андрій не мали ключів від машини, тому розвалилися на чому було просто на полянці в тіні смерек. Коли ми зустрілися, то поїхали додому, щоб спакуватися. У кожного з нас були дум-

ки про те, що третій день на Дунайці був зайвим, адже цілком і повністю вистачало двох. До того ж ми були страшенно втомленими та невиспаними. Такий дикий темп неймовірно виснажував.

Кльову не буде Вечір ми вирішили провести на Дунайці в районі села Сромовце. Торік я туди не заїхав, а дуже хотів глянути на славнозвісну гору Три корони. Коли ми приїхали на місце з повільною водою, у мене відразу ж з’явилася думка, що риба не буде ловитися. Я навіть не розпаковував вудки та вейдерсів – і не помилився. Нікому з нас нічого не вдалося зловити – зі словацького боку (у цій місцині Дунаєць ділить польські й словацькі володіння) почалися громи і блискавки. Усе, що можна згадати, – вихід великої форелі на крупного сухого стимулятора. Але виходом це важко назвати: риба попросту хотіла прогнати муху і тріпнула по ній хвостом.

Коли усі зрозуміли, що кльову не буде, то розстелили плед на березі річки й дивилися за Арсеном, який не здавався та вперто намагався видурити бодай щось на мокру мушку. Але і йому не пощастило. Наостанок ми таки заїхали подивитися на Три корони, після чого перейшли через міст у Словаччину. От вони – особливості та переваги Євросоюзу. Можна перетнути кордон без документів (вони в авто залишилися) і навіть в чоботах чи термобілизні. Це було весело, але після коротенької «екскурсії» прийшов час повертатися. Сонні, змучені, але щасливі й задоволені трьома днями, проведеними на польському Дунайці. Так, це була чистої води авантюра, але ми все ж на неї наважилися, за що були винагородженні прекрасною риболовлею, новими знайомствами, незабутніми враженнями і хорошою погодою. Ростислав Ящишин

рибалка • захоплення

Сейф як предмет розкоші Ювелірні вироби, зброя, цінні папери, гроші, твори мистецтва – усі ці речі потребують не лише вмілого з ними поводження та користування, але й вимагають дбайливого ставлення та безпечного зберігання. І це місце, яке може гарантувати надійність зберігання ваших коштовностей – СЕЙФ. Одні власники цінних речей обирають прості моделі сейфів, інші – вишукані, з обробкою із дорогих матеріалів. Зробити сейф елементом інтер’єру або непомітно сховати його в кутку – вибір залишається тільки за вами. Як перетворити броньовану шафу на неповторний предмет інтер’єру, поговоримо далі.

Сейфи загалом можна умовно поділити на три групи: перша – бюджетні, демократичні за ціною (сталеві пофарбовані сейфи); друга група – сейфи з масиву дерева і третя – колекційні з броньованим склом. Безперечно, найбільше уваги привертають останні, адже вони підкорюють серця потенційних власників не лише функціоналом, але й вишуканим декором. Це колекційні сейфи бренду Metalk. Продукцію компанії сертифіковано за другим класом зламостійкості, тобто власники можуть спокійно зберігати в цих сейфах будь-які цінні речі, не хвилюючись за безпеку.

Для зберігання коштовностей Для надійного захисту дорогоцінних речей, ювелірних прикрас, інших цінних предметів чи грошей найкраще підійде модель Leon – її моноблок обшитий сталлю товщиною 4 мм та має додатковий притвор товщиною 8 мм. Це точно найміцніший та найнадійніший сейф компанії з механічним замком із ключем з подвійною борідкою. Також його додатково можна оснастити і цифровим кодовим замком.

Для зброї Цей сегмент сталевих шаф представлений дуже широко. В асортименті компанії сейфи Scudo, Araldo, Scrigno, Regina, Aldolla, Dragone, Gabbiano, Condor, Grifone, а також серії KV, S-SL, K-KL. Залежно від того, бажаєте ви демонструвати вашу зброю, чи ні, сейф може мати віконечка з куленепробивного скла товщиною 22 мм. Обов’язковими атрибутами кожного виробу компанії Metalk є внутрішній сейф, а також окремі відділення для зберігання патронів. Сейфи доступні як з ложементом для зброї, так і з полицями для інших цінних предметів.

зброя • захоплення

Для документів Якщо вам потрібно подбати про безпеку документів чи інших цінних паперів, то для цього Metalk розробили сейфи Panda та Koala. Надійні та стійкі вони потурбуються про папери на полицях, а також можуть містити додаткове відділення всередині, яке зачиняють окремим ключем. Модель Panda узагалі зовні виглядає як звичайна шафа, проте може бути оснащеною одночасно механічним та надійним електронним кодовим замком.

Для колекцій Найнадійніше демонструвати експонати власної колекції у сейфах Scrigno, Regina, Principe та Allodola. Усі вони оснащені згадуваним вже броньованим склом товщиною 22 мм, яке сертифіковане за європейськими стандартами, тому розбити його ой як нелегко. А у моделі Allodola віконця можна розмістити ще й з боків, що дозволяє бачити його коштовний вміст з трьох сторін. Якщо колекція справді велика, то найкраще скористатися серією AM modulare – модульними сейфами, які можна складати-розкладати та комбінувати у різних варіантах, роблячи цілу велику вітрину. Додатково сейф може бути оснащений підсвічуванням для експона-

Усі сейфи компанії виготовлені з легованої сталі високої якості товщиною від 3 мм, а двері додатково посилюють сталевою обшивкою трохи меншої товщини – до двох міліметрів. У виробництві броньованих шаф бренду активно використовують систему ригелів власної інженерної розробки та надійні металеві замки. При замиканні стрижні діаметром 22 міліметри блокують двері в трьох напрямках додатковими шістьма-вісьмома стрижнями. Кожен з сейфів кріплять до підлоги та стін, що дає додаткову безпеку. Надійний захист усім дверцятам гарантують ребра жорсткості та противідривний шарнір по периметру, додаткове укріплення замків та затворів від висвердлювання. Усі сейфи Metalk вог-

тів, всередині можна встановити скляні полиці, і тоді він перетвориться на неприступну вітрину для зберігання творів мистецтва. а

нестійкі та герметичні, тобто, в разі затоплення, їхній вміст ніяк не постраждає. Краса, яка не поступається функціональності, надійність і гарантія – це девіз компанії Metalk, офіційним представником якої є ТзОВ «Гал-Арс». В магазині «Арсенал-Л» фірми «Гал-Арс» ви матимете змогу переконатись, що діапазон цін на ці «шедеври охоронного мистецтва» досить широкий, тому боятися недоступності такого роду виробів не варто. Магазин «Арсенал-Л» має ексклюзивне право на продаж продукції Metalk на території України та запрошує вас завітати за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 115; тел./факс: (032) 227-48-21 www.arsenall.lviv.ua

зброя • захоплення

відпочинок стор. 44-79 >

Є у світі такі країни, які, прагнучи привернути увагу туристів, зосереджуються, мабуть, не на тому, на чому нібито було б логічніше. Так, до прикладу, Єгипет і Туреччина відомі у нас можливістю придбати all inclusive-тур та знайомитися не з культурою країни, а з її гастрономічними особливостями, запиваючи це місцевими алкогольними напоями та вилежуючи похмілля на сонячних пляжах. Таїланд для нас – це дешеві

повії, готові втілити в життя найсокровенніші фантазії клієнта і тайський масаж, який теж може закінчитися сексом за додаткові кілька доларів. Індія, туристична Індія, в нашому розумінні – це Гоа, а Гоа – це в історичному плані нічого цікавого, лише пляжі. Але насправді кожна з цих країн має багатющу історію. А повне цікавих подій минуле залишило багато безцінних пам’яток. Про них ми сьогодні й розкажемо.

тенденції • відпочинок

> тенденції > Єгипет. Луксор Пристрасті з владою в Єгипті рано чи пізно закінчаться. І що тоді? Знову вал туристів на all inclusive? Біглі екскурсії в Гізу? Знайте, що Єгипет – це не лише піраміди. Там варто відвідати менш розкручений, але не менш цінний Карнацький храм у Луксорі. Це узагалі дуже цікаве місто і, між іншим, одне з найдавніших у світі, колишня столиця Єгипту, в якій колись була зосереджена уся міць імперії. Річка Ніл ділить його на дві частини: Східний Луксор – місто живих, де фараони мешкали і будували свої молитовні храми та Західний Луксор – місто мертвих, де зводили похоронні храми й гробниці, висічені в горі. Це унікальне за кількістю історичних пам’яток місце: у Луксорі перебувають 2/3 усіх світових монументів! Зараз тут можна оглянути колоси Мемнона – залишки воріт до храму бога Амона, Долини фараонів, цариць

та царів, де були знайдені гробниці осіб царського роду (місцеві фараони не будували пірамід, а воліли бути похованими у висічених в скелях гробницях). Чудово зберігся Храм цариці Хатшепсут – він незмінна частина чи не усіх туристичних маршрутів. Проте, як ми вже казали, основну увагу привертає найцінніша пам’ятка Луксору – Карнацький храм. Це місце площею приблизно 40 га було головною святинею єгипетської держави впродовж 1 500 років. Відчуваєте його важливість в історії порівняно з якоюсь пірамідою, гробницею одного-єдиного правителя? Завдяки великій кількості споруд святилище схоже на ціле місто, тому блукати тут можна не одну годину. До слова, якщо пам’ятаєте паризький обеліск, якого Наполеон поцупив на згадку про свої подвиги, то наступного разу, дивлячись на нього, знайте, що батьківщина його – саме Храм Карнаку.

тенденції • відпочинок

> тенденції > Туреччина. Ефес Must see в Туреччині є не стіл з солодким чи басейн з підігрівом, а Ефес – одне з найвідоміших міст античності. Сучасні турки не дуже поважають пам’яток історії періоду Давньої Греції та Древнього Риму, а скоріше експлуатують їх. Можливо, це через зовсім інший менталітет, адже з римлянами чи греками у них спільного мало. Тож, варто поспішати побачити ці місця, поки вони ще стоять на місці. Заснований греками Ефес у давнину був другим за розміром після Риму містом. Тоді тут проживали близько 250 тис. мешканців, що робило його, відповідно, другим за розміром у тодішньому світі. Він був важливим портом, проте не дивуйтеся зараз, коли не побачите моря поряд, – за 2 тисячі років воно відступило приблизно на 10 км назад. Саме тут свого часу спорудили одне з чудес Старого Сві-

ту – Храм Артеміди. Після пожежі та руйнувань збереглося мало що, тим більше, що матеріали зі святині використали для будівництва собору Святої Софії в Стамбулі. Сьогодні найцікавішою спорудою давнього Ефесу є бібліотека, тобто залишки її фасаду. Також до оглядин доступні агори (місця, де збиралися знатні громадяни та обговорювали важливі питання життя міста), одеон (критий театр), амфітеатр, Храми Адріана і Доміціана та будинки знатних громадян. Також екскурсоводи провокують інтерес ще до однієї будівлі, яку називають публічним домом, що був колись з’єднаним з бібліотекою підземним ходом, мовляв, для того, щоб чоловіки могли зраджувати своїм дружинам непомітно. Але від науковців підтвердження цієї гіпотези нема, та й усі знають, що тодішні чоловіки могли ходити «наліво», узагалі не ховаючись. Так у них було заведено. Оце життя було, правда ж?

тенденції • відпочинок

> тенденції >

Таїланд. Аюттая Відвідуючи Таїланд, пересічний турист у кращому випадку крім пляжів побачить ще й Бангкок – зазвичай так складені туристичні програми, проте звідти на північ, а, відповідно, в протилежному напрямку від моря – ні ногою. Але саме ті місця є найціннішими в історичному плані. Саме там і зародилася тайська цивілізація, там були зосереджені найважливіші міста Королівства. Ми ж лізти дуже вглиб країни не пропонуємо, проте з’їздити на 86 км на північ від столиці рекомендуємо. Саме на такій відстані від Бангкоку розташована Аюттая – столиця однойменного королівства, заснована в 1350 р. та яка існувала до 1767 р. За цей час тут правили 35 королів і кожен з них залишив по собі щось цікаве. У період розквіту в місті було 3 королівські палаци, 375 храмів, 94 воріт у місто і

29 фортів. Це вам не якесь провінційне містечко. Звісно, далеко не все з переліченого дійшло до наших днів, проте оглянути є що. Чудернацьких назв храмів перелічувати не будемо – вони все одно вилітають з голови моментально, але скажемо, що кілька з них оглянути неодмінно варто. Тут логіка проста – оглядайте найбільші, які побачите, вони і є найцікавішими. А найвідомішою спорудою Аюттаї є Ванг Луанг (Великий Палац), розташований на березі річки Лопбурі. У XIII в ньому жила королівська сім’я, і вся розкіш збудована була для них. Раніше руїни Аюттаї особливого інтересу в археологів не викликали, проте після дослідження 1956 року вся світова громадськість дізналася про реальні розміри міста та масштаб історичної цінності, що в кінцевому результаті допомогло Аюттаї потрапити під охорону ЮНЕСКО.

тенденції • відпочинок

> тенденції Індія. Католицький Гоа Гоа хоч і не може похвалитися давніми індуїстськими храмами чи палацами, проте переносити його до списку нецікавих місць зарано. Португальські колоністи, які тут урядували з 1510 р. (відкрив Гоа Васко да Гама 1498 року), з одного боку зруйнували все те, що могло б складати історичний інтерес. А з іншого – провокували розвиток християнства на захоплених землях, тому Старий Гоа (колишня столиця штату) раніше назвали «містом церков», оскільки тутешні храми за красою перевершують будь-які інші християнські церкви Азії. Про те, що майже усі вони збудовані на місцях, де португальці зруйнували індуїстські храми, всі уже потрохи забули, тому зараз просто милуються архітектурою. Гоа відомий у всьому католицькому світі,

оскільки саме тут похований Святий Франциск Ксаверій – засновник ордену єзуїтів, місіонер, якого вважають одним з найуспішніших в історії християнства. Цікавими для оглядин тут є собор Св. Катерини, базиліка Бом Жезус, церква Св. Каетана, монастир Св. Франциска. Усі ці споруди викликають інтерес ще й тому, що будували їх індійці. Місцеве населення, яке ще не було або не встигло стати християнами. Вони, безперечно, намагалися зробити все згідно вказівок, проте не могли не внести своїх коректив. Тому храми виглядають здалека дуже схожими на католицькі, а зблизька – трохи все ж інші. Не помітити це важко, дивлячись на обличчя статуй католицьких святих, які часто або схожі на індійців, або є чимось середнім між індійцями та європейцями. Остап Процик

тенденції • відпочинок

> тенденції

Cazanova тенденції • відпочинок

Португалія – не тільки для роботи

Так вже склалось, що українці асоціюють Португалію радше з місцем праці галичан, аніж з напрямком для відпочинку. Та ця країна варта того, щоб подолати стереотипи і вирушити назустріч історичним пам’яткам, пляжам, горам та футболу. Недарма Португалія уже протягом багатьох років стабільно входить до десятки найбільш відвідуваних країн Європи.

ЛІСАБОН, 1-2 дні Розпочати подорож переважно радять зі столиці – Лісабону, яка, як і Рим, розміщена на семи пагорбах. До океану всього 15 кілометрів, але його

свіжий бриз можна відчути і в самому місті. Замість нього до ваших послуг річка Тежу, яка протікає мало не через сам центр міста. Її береги об’єднують 2 мости: міст 25-го квітня та міст імені

екскурсія • відпочинок

Васко да Гами, який є найдовшим у Європі – понад 17 кілометрів! Столиця країни є перлиною португальської архітектури та культури. Сучасні висотки, білі будинки з яскрави-

> Португалія – не тільки для роботи >

ми черепичними дахами, вежі, фортеці та замки. Щоб краще відчути місто, можна просто заблукати в численних вуличках-лабіринтах, познайомитись з привітними, емоційними та майже всуціль англомовними португальцями і завітати в один з численних ресторанчиків. (Порада: обирайте заклади без «зазивал» і, дуже бажано, щоб персонал не знав англійської чи знав її погано. Тоді значно зростають шанси з’їсти чогось справді португальського, приготованого по-домашньому, а також побачити, як відпочивають місцеві замість розглядати довкола обличчя росіян, поляків, англійців, ніби ви досі десь на площі Ринок…) Центром міста вважають живописну вимощену мозаїкою площу Росіу з бронзовими фонтанами, строкатими клумбами, статуєю короля Педро IV і будівлею Національного театру. На північ – рожевий палац ПаласіоФош, від якого починається обрамле-

на каштановими алеями і забудована багатими особняками, ресторанами, готелями і магазинами Авеніда-даЛібердаде (проспект Свободи, якщо по-нашому). Хвилин за 10 ходу, на набережній Тежу, розкинулася красива площа Праса-ду-Комерсі, з якої починають більшість екскурсій містом. З трьох боків площу обрамляють будівлі міністерств і банків, а з четвертого відкривається панорама річки. Тут оглядаємо статую короля Жозе, арку, кам’яну колону, можемо зазирнути до музею ліворуч чи до Державного казначейства праворуч, а можемо погодувати рибок, які сотнями скупчуються поруч із берегом саме в розрахунку на таких як ми добросердних туристів. (Якщо ви приїхали з дружиною чи коханкою, вам доведеться або не йти в цей бік, або просто вбивати тут час, бо всі три вулиці, які ведуть з Росіу до Комерсіу, переповнені бутіками). Однією з найстаріших пам’яток ар-

хітектури є заснована вест-готами ще у V столітті фортеця Сан-Жоржі. Височіє вона на пагорбі в східній частині міста. За свою довгу історію замок не раз перебудовували, служив він і королівською резиденцією, і в’язницею, тут Васко да Гама відсвяткував успіх своєї експедиції до Індії, а тепер з оглядового майданчика фортеці можна насолодитися прекрасною панорамою міста. Також у Лісабоні є безліч красивих парків, ботанічний сад, другий у світі за величиною океанаріум, численні музеї. Не варто забувати і про те, що тут – «лігво» відразу двох знаменитих у Європі футбольних команд: «Бенфіки» та «Спортинга». Їхні стадіони та музеї особливо варті відвідин. А от палко ділитися симпатією до якоїсь із португальських команд не варто: місто приблизно порівну поділене між «спортінгішті» та «бенфікішті», і хоч португальці не є найбільш агресивними фанатами, часом можна таки отримати по носі.

екскурсія • відпочинок

> Португалія – не тільки для роботи > СІНТРА, 2-3 дні За 30 км на захід від Лісабона розкинулася Сінтра – місто замків, палаців та екзотичних парків. Тут з XIV по ХХ століття була літня резиденція португальських королів. Як і центр Львова, ЮНЕСКО оголосив Сінтру «надбанням людства». Головна приваба міста – Паласіо-да-Пена з розкішним парком площею 270 гектарів. Цей королівський палац побудований у фантастичному псевдосередньовічному стилі. Зараз він входить до числа семи чудес країни і є державною резиденцією для проведення офіційних заходів. Окрім цього та інших палаців Сінтра прославлена досить важливою історичною подією – місто служило притулком Христофора Колумба, коли він зійшов з курсу під час шторму. Місто обов`язково потрібно побачити, щоб знову переконатися в безмежності можливостей людей, які створювали такі архітектурні шедеври. Іншою важливою дивовижою в цьому захоплюючому маленькому містечку вважають Замок маврів. Він оточений стіною загальною довжиною 450 метрів. Замок дуже добре зберігся: за увесь час його існування проводили тільки одну реставрацію. Він є прекрасним зразком середньовічної архітектури.

Белем, 1 день Хоча б один день варто провести в районі під назвою Белем, де розташована однойменна башта – візитна картка Лісабону. Збудували її 1515-1521 роках на честь відкриття Васко да Гами – нового шляху до Індії. А поблизу башти височіє вражаюча архітектурна споруда Лісабону – монастир Жеронімуш (1502 р.), збудований в унікальному португальському стилі мануеліно. У пантеоні монастиря поховані Васко да Гама, поет Камоенса і король Мануель I. Неподалік на березі річки – пам’ятник Першовідкривачам, з вершини якого можна помилуватись усім старовинним районом. Звідси також видно розташовану на лівому березі річки величну статую Христа заввишки 35 метрів. З цього району в центр міста варто доїхати одним з багатьох стареньких дерев’яних трамвайчиків. Зазвичай туристи надають перевагу трамваю №28, маршрут якого пролягає повз більшість історичних пам’яток міста. Правда, щоби покататись на ньому, частенько доводиться постояти у великій черзі.

екскурсія • відпочинок

> Португалія – не тільки для роботи >

ПОРТУ, 2-3 дні Порту – одне з найдавніших міст і колишня столиця країни, виник ще в VI столітті до нашої ери. Рибальське містечко, яке сподобається любителям спокійного, розміреного відпочинку. Тут цікаво відвідати перебудований зі старої фортеці Кафедральний собор, гранітну башту Клерігош (75 м), церкву Сан-Франсишку (1233 р.), ратушу, Єпископський палац. Обов’язково – споруджений за проектом Ейфеля двоярусний міст через ріку Дору (довжина 172 м) і вокзал Сан-Бенту з величезними кахельними панелями на стінах.

Неодмінно варто пройтися по Авеніда-дос-Альядос з імпозантними будинками кінця XIX – початку ХХ століття, відвідати галасливий прибережний квартал Рібейру та знамениті винні льохи. Як-не-як, ми на батьківщині портвейну. У передмісті Віла-Нова-де-Гая ось уже протягом 300 років розташовані головні підвали для зберігання цього напою і працює єдиний у своєму роді Музей портвейну. До речі, саме портвейн є найкращим сувеніром з Португалії.

екскурсія • відпочинок

> Португалія – не тільки для роботи >

Алгарве, 7-8 днів Найпівденніша провінція Португалії Алгарве поки що не входить до переліку найвідвідуваніших місць відпочинку наших співвітчизників. І даремно! Адже для мандрівників з Північної та Західної Європи цей португальський куточок вже став одним з улюблених місць для відпочинку. Та й чого б його не любити? Сонце гріє своїм теплом більше 300 днів на рік, тож тут майже постійно триває оксамитовий сезон. Що може бути кращим для жителів дощових північних широт? Та й львівські осінні дощі також, надіємось, на-

дихнуть наших читачів на подорож у маленький рай на землі, що має милозвучну назву Алгарве. Атлантичне узбережжя Алгарве – безумовно, один із найкрасивіших куточків Старого Світу. Тутешні пейзажі вражають своєю різноманітністю: величезні урвища, маленькі скелі-острівці, розкішні лагуни і приховані від сторонніх очей затишні бухти, дорогу до яких не так вже й легко знайти навіть місцевим жителям. Щоб побачити усю цю красу, найкращим варіантом є орендувати автомобіль та вирушити вздовж усього узбережжя, зупиняючись у найкрасивіших місцях. До речі, тут на

десятки кілометрів тягнуться піщані пляжі, більшість з яких може похизуватись «Синім прапором» – знаком, який гарантує відповідність пляжу найвищим санітарним стандартам. Саме такі пляжі займають свої почесні місця в численних рейтингах найкращих пляжів світу. А хто б міг подумати, правда? Так, нещодавно увагу відпочивальників привернув крихітний Camilo Beach, розташований на околицях містечка Лагуш (Lagos). Завдяки оцінюванню відвідувачів популярного туристичного порталу TripAdvisor, саме ця затишна місцина, яка є справжньою піщаною оазою серед червоних скель, посіла друге місце в переліку найкрасивіших пляжів світу. Camilo Beach, як і більшість пляжів містечка Лагуш – це не дуже людні місця, де не заважають натовпи туристів та автобусів. Ті, хто не знає, де розкинулися ці пляжі, можуть просто проїхати повз, так їх і не помітивши. Щоб помилуватися їхньою красою, доведеться дивитися згори або спускатись униз численними і подекуди навіть дещо небезпечними сходами. Але це того варте: білий пісок приємно контрастує з яскравими червоно-жовтими тонами прибережних скель, які є обов’язковим елементом

екскурсія • відпочинок

місцевого пейзажу, смарагдові хвилі сягають аж до самого горизонту та подекуди надокучливі чайки – складається враження, що ти десь на безлюдному острові, де до природи не торкались людські руки. А руки таки не торкались, адже влада Португалії зрозуміла, що природна краса Алгарве – це найцінніший скарб країни, який потрібно берегти, як зіницю ока. Тому в Лагуші навіть 5-зіркові готелі розташовані подалі від океану. Мінімум шезлонгів і тентів, ніяких офіціантів і обслуговуючого персоналу. Лише людина і природа. До речі, в Португалії взагалі немає приватних пляжів. Але це аж ніяк не є мінусом Алгарве. Якщо ж хочеться не тільки полежати на пляжі, але й познайомитись з історичними місцями, то тут їх теж чимало. Щоправда, Лагуш, як і багато міст півдня Португалії, постраждав від землетрусу 1755 року. Тут частково збереглася середньовічна міська стіна. Це дуже затишне алгарвійське містечко з вулицями, викладеними бруківкою, з магазинчиками і кафе, де можна спробувати ласощі цієї провінції – пиріжки з солодкою картоплею, апельсинові тістечка і, звичайно ж, знамениті марципани (мигдалеві тістечка). Є в Лагуші є Етнографічний музей, експозиція якого

> Португалія – не тільки для роботи розповідає про історію цієї місцевості, про традиційні промисли, про споруди. У музеї виставлені полотна місцевих художників. Цікавий він ще і тим, що розташований в будівлі церкви Св. Антонія – покровителя всього Піренейського півострова і найшанованішого святого в Португалії. Церква, перебудована в XVIII ст., прикрашена полотнами з сценами життя Святого Антонія і вишуканим позолоченим різьбленням по дереву. Якщо ж вам захочеться більше веселощів – вирушайте до Албуфейри, найбільшого відпочинкового центру Португалії. Тут ви уже знайдете і готелі з пляжами, і пляжні вечірки, а головне – море, ні, навіть океан пабів. Основний контингент відпочивальників тут – англійці (між двома народами давня історична дружба), а окрім них – голландці, німці та ірландці. А відповідно, пивна культура тут на висоті. Тим більше, що часто власниками та навіть працівниками пабів є ті ж англійці чи голландці. До того ж, більшість пабів та ресторанів обладнані широкими екранами, часто кількома: англієць не хоче нікуди їхати, якщо не переконається, що побачить бажаний футбольний матч чи змагання з крикету. У більшості закладів, якщо це не заважає іншим відвід-

увачам, бармен готовий знайти будь-який футбол, якщо його тільки транслюють хоч по якомусь телебаченню, тому можна сміливо перепитувати, а чи не ввімкнуть вам часом гру «Карпати» – «Волинь»… Ще один спосіб «відірватися» – поїздка в село Лагоа, славне одним із найбільших аквапарків Європи. Для туристів з дітьми це просто обов’язковий пункт програми. Також Алгарве – ідеальне місце для тих, хто любить адреналін, глибину, висоту і швидкість. В регіоні процвітають найрізноманітніші види спорту: від дайвінгу до гольфу. Тут також часто доводиться вибирати між морськими прогулянками на яхтах і катерах, катанні на веслових човнах, віндсерфінгом, веслуванням на каное, дайвінгом і навіть океанською риболовлею та полюванням на акул. Окремою темою варто висвітлити усі гастрономічні спокуси, але розповідати про них складно – це потрібно скуштувати. І забути на якийсь час про дієти. Адже так важко обрати між португальською національною стравою «катаплана» (тріска з додаванням овочів, картоплі та спецій) та курчам «пірі-пірі», дещо схожим за смаком на наше курча табака. Запивати усі ці смакоти

рекомендують місцевими винами, відомими у сьому світі. В Алгарве також варто спробувати гордість місцевих жителів – настоянку з плодів суничного дерева – Aguardente de Medronhos. Або ж зелене вино. Так, саме зелене. «Віньо верде» (Vinho Verde) – португальські молоді газовані вина з характерною кислинкою ідеально підходять для страв з морепродуктів.

ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ Португалія – країна сонця, пальм, апельсинових дерев та усміхнених смуглявих жителів. Край зі старовинними замками і водночас брудними

вуличками, з красивими, але часто майже зруйнованими будинками, з привітними португальцями та ще привітнішими циганами, які просто на вулиці пропонують наркотики. Тут можна повечеряти всього за 8-10 євро, обравши собі рибу чи крабів прямо з акваріуму у вітрині ресторану, а можна з’їсти круасан із кавою за 20. Португалія, як і будь-яка країна, має свої плюси та мінуси, але це направду надзвичайно цікаве місце, з яким хоч раз в житті треба познайомитись, а вже згодом час від часу повертатись до нього у гості.

екскурсія • відпочинок

Зоряна Крачковська, Всеволод Поліщук

новини ресторанів Єдиний у Львові індійський ресторан

Китайське чаювання Чайна церемонія є одним із прикладів такого собі естетичного задоволення, яке просто необхідно відчути усім, хто прагне розслабитись та насолодитись приємними моментами знайомства з культурою далеких країн. Отримати приємність від цього процесу можна у ресторані «Пан Тао» (вул. Кримська, 28). Із чистими руками, і такими ж думками – так потрібно заходити до чайної кімнати. Для сидіння за столом можна обрати китайський варіант, коли ноги схрещені п’ятками вгору, японський (спина пряма, відвідувач сидить на зігнутих ногах) або ж європейський. До речі, більшість вибирає усе таки китайський. Попередньо підігріту до 90 градусів воду майстер залишає у невеликому чайнику, розміщеному на підсвічнику, щоб тепло свічки підтримувало потрібну температуру. На чайному столику в прозорих посудинах розставлені у ряд шість сортів чаю. Тож можна обрати той, який більше до смаку:

білий чай, чай під назвою «Білий піон», «Улон», або напівферментований чай, «Червоний дракон», «Пуер». Кожен з цих чаїв має свій смак, аромат і свою історію. Цікаво, що традиційний для українців чорний чай, у Китаї називають червоним. Перше заварювання чаю не куштують. Його призначення – «пробудження» чаю та наповнення його ароматом посудини. Під час наступного запарювання напою потрібно вдихнути аромат із верхньої посудини, а потім насолодитись ним за три ковтки із нижньої чашки. Заварювати напій можна до двадцяти разів, тож чаювання триває не одну годину, а насиченість та смак чаю змінюються протягом всього чаювання. У ресторані «Пан Тао» чайна церемонія розрахована на вісьмох людей, хоча проводять її і для двох. А от у Японії та Китаї одночасно чаювати можуть і п’ятдесят осіб. Забронювати церемонію в «Пан Тао» варто заздалегідь, вартість із однієї особи – лише 80 гривень. Це зовсім невелика плата за відчуття, які можна порівняти з кількагодинним розслаблюючим масажем.

Охочим продовжити гастрономічну подорож екзотичними країнами, варто скуштувати також індійську кухню. Вона відома у світі не лише особливим смаком страв, але й способом їхнього приготування. Це чудове поєднання різних культур та епох. Індійська кухня, як частина цієї цивілізації, розвивались під впливом різних культур, які допомогли сформувати її сучасний стан. Для тих, хто любить пікантну їжу, індійська кухня підійде ідеально, адже усі страви добре відомі саме завдяки додаванню різноманітних спецій: кардамон, кориця, коріандр, імбир, джира, карі, куркурма, кінза. У таких країнах як Бангладеш, Індія, Пакистан, у їхніх північних, південних, східних чи західних регіонах щедрий вміст спецій додає смаку будь-яким стравам. Слід пам’ятати, що спеції добавляють у страви індійської кухні

за столом • відпочинок

не лише задля смакових якостей, вони мають ще й лікувальні властивості. Пряна їжа не завжди гостра на смак. В індійському ресторані «Резон» (вул. Чайковського, 11) пікантна їжа – це вміле поєднання ароматів та спецій у приготуванні страв не лише для їхньої ароматизації, але й для стимулювання апетиту та підвищення лікувальних властивостей. Важливо також, що тут працюють віддані справі національні шеф-кухарі. Вони готують найкращі страви індійської кухні із найсвіжіших інгредієнтів. Можна спробувати смачний індійський хліб «Пората», овочеву або м’ясну самосу, баранину з різними приправами, яловичину, рибу з екзотичними приправами, королівські креветки в кокосовому молоці та багатобагато інших страв на будь-який смак. Ну а на завершення трапези можна скуштувати справжню індійську каву з молоком і кардамоном та рошоголлу – індійський десерт з джемом або шоколадом.

Його величність Віскі Цікаві факти Існує більше 5000 видів солодового віскі (malts), 90% котрих виготовляють в Шотландії. І це не враховуючи неофіційних розливів, так звані «ботлегерівські» – віскі певної марки, але витриманий та розлитий поза межами віскікурні. Віскі є однією з п’яти основних статей експорту Великобританії. І не дарма! Так, у Франції за місяць реалізовують більше віскі, ніж коньяку за рік. А найбільшим споживачем шотландського віскі здавна є США. Щосекунди у світі купують більше 30 пляшок шотландського віскі, що вдвічі більше, ніж канадського, американського, японського та ірландського разом взятих. 70% продають через мережі роздрібної торгівлі, а решта 30% – у сфері обслуговування. В СРСР випускали одну марку віскі – «Віскі-73». Цей продукт виготовляли з ректифі-

каційного спирту та імпортованих ароматичних препаратів. Кажуть, що вживати його було неможливо. З 1928 року віскі Laphroaig постачали в США, навіть не дивлячись на дію «сухого» закону! Чому? А тому що Laphroaig – на той час один з небагатьох, якщо не єдиний, віскі, котрий володів характерним запахом йоду, і ввозили його в країну під виглядом ліків.

та інсультів. При цьому показовим виявився приклад «Залізної леді» – колишнього прем’єра Великобританії Маргарет Тетчер, яка нерідко черпала життєві сили з пляшки свого улюбленого віскі. Після розливу віскі у пляшки всі процеси старіння та дозрівання в ньому зупиняються. Зберігати закорковану пляшку віскі можна практично необмежений термін.

Індія є найбільшим у світі виробником та споживачем віскі. Щорічно в країні випивають близько 600 млн літрів цього напою, що вдвічі більше, ніж у США. Однак за межами країни цей напій, швидше за все, вважали б ромом, оскільки виготовлений він на основі цукрової тростини.

В Шотландії зареєстровано 105 виробництв віскі. З них 97 традиційних солодових віскікурень та 8 виробництв зернового віскі. Причому кожна з мануфактур має свою індивідуальну історію та традиції, котрі в сукупності дозволяють споживачам насолоджуватись різнобічністю віскі.

Дослідження останніх років показали, що помірне вживання віскі зменшує ймовірність серцевих нападів, оберігає від катаракти

В наступному номері читайте про нюанси виробництва шотландського віскі та смакові відмінності між його різновидами.

вул. Дудаєва, 2 www. fb.com/4friendswhiskeypub

Чоловіча кухня Стефка Ронделя

Хрін з нами! Купив на базарі гарну телятину! Думаю, дай, запечу, а то щось ковбаси стали дуже

«гарні». Але, як кажуть, «Суха ложка рот Або як в Ольги Франко в «Практичній кухні» – підливу. Беру цю славну книжку, а в голові крутиться «треба хрону, треба хрону, треба хрону...», бо ж хрін – це суперська трава, і лікувальна, і смачна, і знайдіть ту галицьку родину, яка ніколи не їла хрону, 2 рази на рік мусять з’їсти – як мінімум :) Знайшов рецепт на сторінці 92 «Підлива з хрону». Прочитав, і трохи стало млосно... «Бульйоном запарити потертий хрін...» Терко то в хаті є, а бульйону немає... Беру ще одну цікаву книжку – «Старопольску кухню», видану у 80-х роках у Вроцлаві – надибав дуже класний рецепт під назвою «Хрін политовськи». дере», так само і м’ясо: тре якийсь соус.

Розказую, як то було! Ввечері надибав старий хрін у холодильнику, який ще залишився з Пасхи, замочив його у відрі, щоби відійшов і набрався гарної кондиції, бо мусів іти до терки. Постояв у відрі з добу. Терка вже ‘го чекала (тут я відкрив для себе одну особливість: хрін треба зберігати нечищеним, тобто шкірку тре з нього дерти перед теркою, бо вже чищений – гіркуватий). Потер хрін на терці, але не на тій, що тре, як редиску до салату, на маленькі «макарончики», а як на бурачки з хроном (каша тобто), пропарив його кип’ятком на ситі. Хрону натерлось десь так 2 кулаки, як він стік, трохи відтиснув зайву воду. Далі так: у глибокій пательні (сотейнику) розпустити 50 грамів масла і притомити добре хрін, далі у книжці

пише, що тре додати вершки – що жирніші, тим краще, але робилося то пізно ввечері, бігти в «нічник» за вершками не конче хтілось, тому дав добре горнятко сметани (некислої та жирної), розвів трохи водою, і до хрону томленого… Має бути не дуже рідке і томитися, та не кипіти (як тільки бачите, що починає кипіти – краще зніміть з плити), поки не почне гуснути, сіль та цукор – за смаком, і десь 1,5-2 столові ложки цитринового соку, щойно вичавленого. Ще раз добре замішати. Хвилину хай притомиться, а тоді додати одного сирого жовтка, ще раз замішати і вимкнути. Хрін по-литовськи за консистенцією густіший, ніж сметана, має ще настоятись з 10-12 годин, і тоді є суперський. Мораль: м’яса ще є кусок, а 300 мл хрону все.... за 2 дні з’їли. Любителям гострих відчуттів: хрін не гострий!!!

Книги місяця Майкл. «Сторожі тротуару». Львів, 2013

Це перший в українській літературі прямий голос «втраченого покоління» зламу 1980–1990-х років. Покоління «гастарбайтерів», що розлетілося по світу в пошуках обітованої землі. Покоління «Львова, якого не було», – зниклих заводів і гуртожитків, театрів і музеїв, вокзалів і кнайп. Покоління, яке загубилося на цивілізаційному переломі і, досвід якого, часто трагічний, ще чекає на своїх літописців. Михайло Мишкало, пам’ятний читачам легендарної львівської газети «Поступ» кінця 1990-х як колумніст «Майкл», дебютує в жанрі якраз такого «літопису самовидця». Інженер за освітою, він торгував на базарах Львова, Варшави, Белграда, Будапешта, Ольштина, працював різноробом та нянькою у Великобританії. Він пройшов шлях тисяч українців і зміг його описати. Тому тут усе живе і справжнє – від мови та реалій часу до почуттів, провідне й наскрізне з яких – любов. «Мені бракує цієї «заробітчанської» прози. Таких книжок має бути більше. Можливо, їх і є більше – просто ніхто не видає. Я сам провів рік у Штатах і працював нелегально. Хтось буде це читати «як про себе», для когось це новий досвід, але прочитати варто. Ага, і про кохання тут теж є...», – Місько Барбара.

Сестри Чернінькі. «…іn Moscow». Київ, 2013

У столичному видавництві «Самміт-книга» побачив світ новий роман львів’янок Олени та Юлії Черніньких «…in Moskow». Легкий та наповнений іронічним гумором пригодницький детектив письменниці розділили на три самостійні частини, що поєднані між собою головними героями: «Гай», «Александр» і «Тангейзер». Динаміка та драйв сюжетних ліній переносять читача з вуличок Старого Арбату на розкішний круїзний лайнер, аукціон Christie´s, а згодом – до лігва секретного агента у відставці. Таємні афери з картиною Айвазовського та контрабандним діамантом цікаво відтіняє специфічний сленг героїв роману.

на канапі • відпочинок

Роб Скоттон. «Кіт на ім’я Сплет», «Вдячний Сплет». Львів, 2013

Одразу дві ілюстровані книжки всесвітньовідомого художника з Великобританії Роба Скоттона – «Кіт на ім’я Сплет» та «Вдячний Сплет» – випустило українською мовою «Видавництво Старого Лева». У світі харизматичний та неймовірно веселий Кіт Сплет – справжня зірка. Загалом у Західній Європі та США продано понад 5 мільйонів книжок про його пригоди. Створений Робом Скоттоном персонаж вийшов за межі книжкових сторінок і став героєм однойменного мультсеріалу, листівок та картин. Проте досі не було жодного перекладу пригод Сплета ані українською, ані російською чи польською мовами. «Старий Лев» наразі презентує дві перші книжки про Сплета, але у видавництві вийде і продовження цієї серії. Переклала «Сплетів» Катерина Міхаліцина. Перша книжка Роба Скоттона з серії «Кіт на ім’я Сплет» вийшла у 2008 році в знаменитому видавничому домі Harper Collins Children Books. Зараз про пригоди пухнастика намальовано вже дев’ять книг. Скоттон спершу ілюстрував чужі книжки та працював над дизайном різноманітної сувенірної продукції. У 2003 році він підписав контракт з Harper Collins та видав написану та ілюстровану ним самим книгу про баранчика Рассела. Russell the Sheep одразу вийшла накладом 110 000 примірників. Пригоди Сплета у світі виходять не меншим стартовим накладом.

ФІЛЬМ МІСЯЦЯ Малавіта (Family), 2013

На тихій вуличці провінційного французького містечка оселився письменник на прізвище Блейк зі своїм сімейством і собакою Малавітою. На цьому багатовіковий спокій міста закінчився. Чому згорів місцевий супермаркет? Чим ризикує повільний водопровідник? Що лежить у рюкзаку в милого хлопця у бежевих бриджах? Ніхто і уявити собі не міг, що насправді містер Блейк – колишній глава мафії, якого влада ховає тут від переслідування. І ось у містечко приїжджають люди «Коза Ностри»... Доволі банальна історія, звісно, але врахуйте, що втілюють її Роберт де Ніро, Мішель Пфайфер і Томмі Лі Джонс під керівництвом Люка Бессона…

на канапі • відпочинок

дрібниці життя стор. 62-72 >

Поки майбутній прогресивний світ відходить від літніх вакацій і починає поволі гризти граніт науки, теперішній прогресивний світ продовжує з головою поринати у ґаджети. В прямому сенсі з головою. А знаєте чому? Бо може!

Окуляри від Цейса Тяга людини до того, щоб натягти собі щось на голову і виглядати подурному непереборна. Як, зрештою, і потяг до новинок техніки. А якщо так, то обов’язково знайдуться ті, хто з серйозною міною буде вигадувати і продавати реалізацію цих прагнень. Не гребують цим і такі імениті компанії як Carl Zeiss. Нові комп’ютерні окуляри від Carl Zeiss під назвою Cinemizer OLED, на перший погляд, складаються лише з позитивів та наукового прогресу. Тут

тобі і два чудові OLED-дисплеї небаченої роздільної здатності (по 870х500 пікселів кожен) з функцією відтворення об’ємного 3D-відео, що транслюється майже в сам мозок. І об’ємний стереозвук, який доносить аудіогармонію безпосередньо у вушні раковини. І навіть можливість змінити діоптрії для людей із проблемами зору. А що вже казати про ціну в 600 євро та чудові роз’єми, які підходять до різноманітних пристроїв – від настільного комп’ютера до iPhone! Якщо серйозно, то окуляри дійсно

тенденції • дрібниці життя

вражають. Уявіть, що ви дивитеся кіно (чи що там у вас) на екрані діагоналлю 40 дюймів на відстані 2 метри – десь такий ефект буде при використанні Carl Zeiss Cinemizer OLED. Кут огляду становить 30 градусів. Ще й очі не болітимуть при тривалому їх використанні, переконують творці окулярів. Однак є і другий погляд на ці окуляри. Це звичайний погляд збоку. Ні-ні, ми ні на що не натякаємо, як ви могли подумати! Просто виглядають вони трішки по-дурацьки.

> тенденції > Масаж мозку Однак якщо вже серйозно підходити до процесу прикрашання своєї голови, то одними модними окулярами від Carl Zeiss не обмежишся. Треба ще щось, що гармоніювало б з ними у своїй розкішності. Чом би не використати для цієї мети, гм... масажер?! Китайці вже давно зарекомендували себе як творці справді неординарного промдизайну. Charming Electric Head Massager KS-2800A лише підкреслює ці побоювання. Та свою основну функцію, а саме масажування голови, він виконує на високому рівні. Комп’ютерна начинка шлему містить три масажні програми, кожна з яких має кілька комбінацій. До всього, у масажері записані три релаксаційні мелодії. Для керування шлемом-масажером є спеціальний пульт на грубому дроті, що забезпечує довговічність конструкції. З нього можна керувати програмами, музикою, вмикати чи вимикати шлем. Тільки от зняти його доведеться таки руками. Ви певно думаєте: «Прикро, що мене ніхто не побачить в цьому елегантному аксесуарі, за який я відвалив на Амазоні $165.99, адже він постійно буде втикнутим у розетку». Ха, китайці теж так подумали. І зробили все, щоб вас в обновці побачило якомога більше людей. Адже для масажування та програвання музики KS-2800A потребує лише чотирьох пальчикових батарейок!

Навушники для води Якщо у вас є окуляри від Цейса і шлем-масажер від Charming, то про те, чим зайняти вуха, можете не переживати – там усюди є навушники. Але от уявімо собі таку банальну ситуацію: ви надумали піти в басейн, де навушники цих девайсів почуватимуться некомфортно. Як тут бути? Як вирішити проблему? Дуже просто. Купіть собі навушники, які не бояться води! Коштують вони 50 доларів. Компанія X1 Audio акцентує увагу на тому, що їхня нова модель навушників Momentum Ultra Light Headphones володіє ступінню вологостійкості IP4, тому потіти, слухаючи музику, чи пропливати кілометрові дистанції, ви можете скільки завгодно. Окрім захищеності від води та чистого, якісного звучання, «затички» володіють рідкісною здатністю для свого «формфактора» не глушити довколишніх звуків. А ще у них шнурок, який світло відбиває!

тенденції • дрібниці життя

> тенденції

Сорочка з гітарою Щось ті навушники своєю «нормальністю» збавили наші оберти ґаджетового божевілля. Тому відновлюємо баланс останнім штрихом стильності та технологічної просунутості. Зустрічайте Electronic Rock Guitar Shirt – сорочка з гітарою за 30 баксів! Про таке ми навіть не встигли помріяти, а воно вже, бац, і стало реальністю. Звичайна, на перший по-

гляд, футболка з картинкою гітари з блискавками таїть справжній музичний комбайн. Адже гриф, на відміну від решти гітарних деталей, не намальований, а лади відчувають доторки спеціального магнітного медіатора і реагують відповідними акордами. Electronic Rock Guitar Shirt обладнана також своїм невеличким підсилювачем та динаміком. Особливих віртуозностей із футболковою гітарою

тенденції • дрібниці життя

ви не досягнете, та якийсь «Smoke on the Water» однак залабати зможете. Живиться футболка, чи то пак, гітара, від чотирьох «пальчиків» формату ААА, які разом із підсилювачем кріплять на поясі. Слід зауважити, що футболка не одноразова, і її можна прати без шкоди електронній начинці. Адже гриф і усі дроти легко знімають. Богдан Юрочко

Центр реабілітації Бубновського –

сучасний центр, що використовує методику професора С. М. Бубновського, є офіційним представником в Україні та працює за методом кінезотерапії.

Фахівці центру – дипломовані спеціалісти вирішують проблеми захворювань опорно-рухового апарату: • артрози, коксартрози, артрити, підготовка до ендопротезування тазостегнових суглобів; • реабілітація після операцій; • міжхребцеві грижі, протрузії; • відновлення після травм; • опущення внутрішніх органів. Напрямок роботи з дітьми консультує обласний ортопед-травматолог Прусенко В.І. • порушення постави, сколіоз, кіфоз

Команда лікарів працює для досягнення результату та покращення якості життя для Вас та ваших близьких! м. Львів, вул. Федьковича, 60А (032) 24510 45 www.bubnovsky.com.ua

Віват, тестостероне! Зі всіх задоволень цього світу чоловік найбільше опікується статевими відносинами. Заради них він піде як завгодно далеко – буде ризикувати багатством, статусом, репутацією, самим життям. Марк Твен

Німецькі вчені знайшли кореляцію між рівнем тестостерону та фінансовим благополуччям. Вони довели, що чоловіки з вищим рівнем тестостерону більше заробляють. Можливо, такі мужчини краще адаптуються у суспільстві або частіше закохуються, і це є стимулом покращувати фінансове становище

Клінічні ефекти тестостерону Клінічні ефекти цього гормону є різноплановими: – андрогенний – тестостерон формує вторинні статеві ознаки – ріст та розвиток статевих органів, оволосіння за чоловічим типом, в тому числі утворення залисин та лисини, висипань на шкірі (при надмірній кількості гормону), регулює еректильну функцію; – анаболічний – підтримка м’язової маси та щільності кісткової тканини, синтезу органоспецифічних білків; – антигонадотропний – пригнічує секрецію гонадотропінів; – репродуктивний – підтримка сперматогенезу (утворення сперматозоїдів);

Тестостерон (від лат. testiculus – дослівно «чоловіче яєчко») є основним чоловічим гормоном, андрогеном. Виробляють його клітини Лейдига в стромі яєчок чоловіків, а також у невеликих кількостях яєчники у жінок та кора наднирників у осіб обох статей. У 1935 році німецький хімік Бутан встановив та описав структуру тестостерону, а науковець Ружичка здійснив його частковий синтез із холестерину. В 1939 році обидва вчені одержали Нобелівську премію за відкриття методу синтезу тестостерону.

– психофізичний – формування лібідо (статевого потягу), стереотипів статевої поведінки та настрою (агресивність, войовничість і тощо); – гемопоез – стимуляція вироблення еритропоетину в нирках та еритропоезу в червоному кістковому мозку.

Формування статевих органів Закладання та формування статевих органів починається ще в лоні матері. Наявність Х- або Y-хромосоми, яку отримує яйцеклітина в момент запліднення, визначає більшу чутливість рецепторів до естрогенів у жінок чи андрогенів у чоловіків. Геніталії можна характеризувати як чоловічі та жіночі приблизно з 14 тижня вагітності, але на УЗД їх ще не вдається розрізнити. На 20 тижні вагітності у дівча-

здоров’я • дрібниці життя

ток можна візуалізувати на УЗД матку, хоча піхва ще не сформована, а хлопчиків часто вдається побачити, коли вони граються зі своїми пенісами.

Тестостерон і кохання з першого погляду Найвищий рівень тестостерону спостерігають в чоловіків у 25-30 років, потім він починає знижуватися на 1-3% за рік. Саме тестостерон є гормоном статевого потягу. Це – пальне, яке розпалює полум’я кохання в юності та підтримує його протягом цілого життя. До речі, любов з першого погляду – науково доконаний факт. В процесі спілкування з дівчиною, жінкою (іноді достатньо кількох миттєвостей!) в організмі чоловіка різко зростає рівень тестостерону, який закликає свого господаря до активніших дій.

Привітний персонал, досвідчені фахівці, новітні технології – це все про клініку репродукції людини «Альтернатива»!

Тестостерон та жінки за кермом Крім того, чоловічий скептицизм щодо водійських та штурманських навиків та умінь жінок є цілком обґрунтованим. Все пов’язане з тим же тестостероном, який відповідає за розвиток можливості орієнтуватися на місцевості, візуально визначати об’єм і відстань до предметів, тобто здатність людини користуватися дорожніми знаками, картою, компасом та мохом на деревах! Тестостерон також маскує відчуття дискомфорту, сприйняття болю в критичних ситуаціях, підтримує стійкість у поєдинках та інших важких обставинах. Тоді рівень гормону особливо високий. Отже, віват, тестостероне! Єдине, що засмучує, це статистика, за якою приблизно 150 млн чоловіків у світі мають еректильну дисфункцію. Прогнозують, що в найближчі 25 років ця цифра подвоїться. В структурі безпліддя пар 50% припадає на чоловічий фактор. Сексуальне здоров’я є невід’ємною складовою соматичного та психоемоційного здоров’я в цілому, впливає на інтелектуальні та соціальні функції. Тому за потреби запрошуємо до нашої клініки на огляд уролога-сексопатолога, здачу гормонів, спермограми та низки унікальних інформативних досліджень при підозрі на безпліддя. Директор клініки «Альтернатива», кандидат медичних наук Ігор Палига

– – – – –

ЗАПЛІДНЕННЯ IN VITRO («в пробірці») УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА (комплексне обстеження плоду 3D, 4D) ВСІ ВИДИ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ПОСЛУГ (прийом онкогінеколога) ШКОЛА МАМ (безкоштовні лекції для вагітних) ФІТНЕС ДЛЯ ВАГІТНИХ

Пропозиція 2013 року –

цикл запліднення in vitro включно зі стимулюючими препаратами за 25 тис. грн. Україна, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73 тел.: (032) 232-77-83, (063) 230-18-72 e-mail:alternatyva.ivf@gmail.com www.ivf.lviv.ua, skype - alternatyva.ivf

Вагітний тато

«Ми вагітні!», – радіють жінки, розповідаючи про щасливу подію родичам і подругам. «Любий, ти скоро станеш татом!», – приголомшують своїх чоловіків. І ця звістка справді може шокувати мужчин. Від такої новини навіть приступ нудоти може статися, навіть якщо вагітність спланована і довгоочікувана. Одна справа планувати, а інша – зіткнутися з реальністю.

Вагітність – це ж час пізнання природних істин обох у подружжі. І якщо материнство – головний жіночий інстинкт, жінка одразу відчуває зв’язок з дитиною, їй, в принципі, простіше психологічно звикнутися з цією подією, то для чоловіка перша вагітність коханої – завжди стрес. До чмужчини розуміння ситуації приходить значно пізніше, коли він бере на руки новонароджену дитинку, коли вона своїми

сім’я • дрібниці життя

> ВАГІТНИЙ ТАТО > крихітними ручками стискає його пальця, коли усміхнеться до нього... За даними опитувань, чоловіки, дізнавшись про вагітність дружини, одразу уявляють дитину в такому віці, коли з нею можна бавитися, гуляти, робити уроки, їздити на рибалку. Паніка і тривога – ось емоції, котрі охоплюють майбутніх татусів у перший період вагітності дружин. А їхні почуття визначають глибину переживань.

Група ризику

Безумовно, сам синдром кувад має психосоматичний характер, тому що усі переживання, які виникають в голові, переходять на тіло. Таким чином чоловік розділяє і радості, і біль разом із дружиною. Синдром помилкової вагітності найчастіше проявляється у молодих чоловіків віком до 30 років, переважно у тих, хто чекає на першу дитину. Хоча, трапляються випадки, З хлопчика у чоловіка коли таку реакцію спостерігають у мужчин, які вже мають Від мужчин вагітні жінки вимагають терпеливості, розу- дітей. міння і піклування, але насправді вони можуть відчувати зоДо групи ризику потрапляють чоловіки нервові, дещо ісвсім не ті речі. Чоловік може сприйняти вагітність дружини теричного складу характеру, неврівноважені. Це не ознаяк власну. При цьому вони розраховують на підтримку коха- чає, що у повсякденному житті такі чоловіки б’ються в них, які дещо віддаляються і більше занурюються в себе і істериці, але вони легко впадають у паніку, і їм важко опасвій новий стан. В такий період чоловік може помітити лег- нувати себе у складних ситуаціях. кі приступи токсикозу і нудоту. А жінки, котрі стикаються з Як правило, майбутній батько, який чоловічим токсикозом, вважають це простраждає синдромом кувад, починає відявом величезного кохання і чутливості. чувати його прояви вперше на третьому У психології є Але насправді такому татові потрібна домісяці вагітності дружини, потім (як і в точка зору, що помога, й, можливо, не менша, ніж мамі. жінок) зміни у звичках і відчуттях стають народження У психології є точка зору, що нароне такими вираженими, а наступний пік першої дитини – дження першої дитини – знакова подія може статися на дев’ятому місяці. знакова подія в в житті чоловіка. Продовжуючи рід, він Прояви вагітності практично такі ж житті чоловіка. з хлопчика перетворюється на дороссамі, як і в жінок: чоловік відчуває нудоПродовжуючи рід, лого чоловіка. Новий статус передбачає він з хлопчика ту, запаморочення, може бути блювота, серйозну відповідальність, яку покладаперетворюється на розлад шлунка. ють на нього раз і назавжди. Несвідомо дорослого чоловіка Якщо дружина не переносить якихось мужчина може виявитися неготовим до запахів чи продуктів, втрачає апетит, або таких змін. І якщо його підсвідомість не навпаки, їсть усе, що потрапить на очі, справляється – з’являється синдром емоційної чоловічої ва- бідолашний чоловік робитиме те саме. Навіть якщо жінка гітності, який називають синдромом кувад. почне вживати їжу, на яку в нормальному стані ніхто навіть Сьогодні приблизно 22,5% чоловіків, дружини яких очі- дивитися не може, її коханий і в цьому не відстане від неї. кують на появу дитини (частіше першої), переживають цей Мужчина із синдромом кувад може відчувати біль у посиндром. «Кувад» перекладають з французької як «виси- ясниці та животі, схожий на передродові потуги, а найгірджування яєць». У медицині це явище описали вже давно. ше – він може страждати від того, що «тазові кістки розВ древні часи у деяких культур було навіть прийнято, щоб ходяться», як у жінок під час росту плода. чоловік в момент родів дружини лягав на ліжко, відмовПсихологічно йому також нелегко: млявість, депресія, лявся від їжі і пиття та з усіх сил страждав, з криками та занепад сил – усе, що спостерігають у вагітної жінки, провідповідними рухами тіла. Таким чином він ніби приймав на являється і у «вагітного чоловіка». Якщо вагітна дружина себе частину болю. жахливо боїться родів, її коханий мужчина так само впаде в А якщо не брати до уваги цих древніх ритуалів, які до на- істерику. До того ж, часто капризи вагітних дружин аж ніяк шого часу не дожили (й добре), то цей синдром – це прояв не можна порівняти з тим, що творить «вагітний чоловік». страху чоловіка за долю дружини і дитини, почуття провини Іноді прояви синдрому можуть тривати до самих родів, перед дружиною за спричинені муки. тоді майбутній батько відчуватиме все, що і дружина, і на-

сім’я • дрібниці життя

> ВАГІТНИЙ ТАТО віть проявиться нетримання сечі (імітація відходу навколоплідних вод). Основні симптоми цієї «хвороби» досить незвичні для чоловіка, але не смертельно страшні: вранішня слабкість, зниження або збільшення апетиту, нестандартні побажання в їжі, практично щоденна нудота та блювота (на голодний шлунок або від якоїсь конкретної їжі, навіть від її вигляду), часті запори або, навпаки, проноси, шлункові або кишкові кольки, біль внизу живота, який іноді за характером та інтенсивності може навіть імітувати напад апендициту, біль в області попереку, зубний біль, а також так звані болі співпереживання або болі симпатії. На додачу всі ці симптоми доповнюють емоційна нестійкість, підвищена дратівливість, депресія, внутрішня напруга, безсоння, примхливість, крайній егоцентризм, нетерпимість, неприйняття інших точок зору на ту чи іншу проблему. Іще раз зазначу, що примхливість чоловіків у такий період значно перевищує жіночу.

Відчути себе Чоловіком Співчуття, турбота, підтримка, увага – це норма для майбутнього татуся. Навіть найстриманіший у прояві своїх почуттів чоловік може змінитися у цей період. Жінці не варто турбуватися, що її «благовірний», від якого не дочекаєшся пестливих слів, раптом став сентиментальним. Усі емоції, що проявляються у цей період – варіанти норми. Перед тим як робити серйозні висновки, і сам чоловік, і його дружина повинні зрозуміти, що причиною чоловічих страждань насамперед є страх, що він не впорається із

роллю батька. Але ця невпевненість сидить так глибоко, що він сам не зізнається у цьому. Та фізіологічні прояви – це дзеркало неусвідомлюваного, і тут вже нічого не поробиш. Було б добре, якби сама дружина допомогла своїй половинці відчути себе Чоловіком. Йому можна давати невеличкі, але важливі доручення, а після їхнього виконання чоловіка потрібно похвалити (мужчин і у звичайному стані потрібно нахвалювати, а у такому «нестійкому» – тим більше). Якщо «відродження» мужчини не діє, тоді варто звернутися до спеціаліста-психолога. Більшість чоловіків здивовано обуряться, адже для них необхідність психологічної допомоги абсолютно неприйнятна. Але впоратися із синдромом кувад без сторонньої допомоги у деяких випадках неможливо. Професійний психоаналіз допоможе чоловікові позбутися страхів, навчитися справлятися зі стресом і брати на себе відповідальність. Таких мужчин необхідно обмежити від подробиць перебігу вагітності та пологів. Поведінка майбутнього батька залежить від безлічі факторів. Перш за все, від його індивідуальних якостей, виховання в сім’ї, ставлення до власної сім’ї, дружини, від зрілості та вміння визнавати і нести відповідальність, від здатності боротися з цими труднощами, від бажання прийняти себе в абсолютно новій ролі: захисника, опори, годувальника. А от дружина повинна вибудувати теплі стосунки між чоловіком і малюком до народження, не прирікаючи коханого на фізичний або психологічний дискомфорт. Дар’я Бура

стосунки • дрібниці життя

Терапія живота

Терапія живота за допомогою рук сьогодні переживає своє нове відродження як один з видів древньої слов’янської медичної культури, свого часу не прийнятої офіційною медициною. Переможний марш медицини в період буму антибіотиків і величезної кількості синтезованих препаратів пройшов розрив у цих двох напрямках. Але на зміну старим хворобам, які існували з часів зародження людства, прийшли нові, що виникли на основі синтезованої лікарської терапії.

Утворилося багато вузьких медичних напрямків, уяких пацієнт (в англійській мові має друге значення «терплячий») загубився, як єдине ціле. Свого часу видатний лікар давнини Абу АлІ Ібн Сіна вказував: «Лікар, який лікує один якийсь орган – не лікар, а лікар той, хто лікує весь організм». Тобто, неможливо добитися успіху в лікуванні, наприклад, тільки одного шлунка, якщо інші внутрішні органи страждають. Старослов’янська терапія внутрішніх органів через передню стінку живота враховує ці взаємозв’язки і дає

можливість ефективно виконувати процедури з оздоровлення організму. Використовують закономірності розвитку захворювань в організмі людини, які емпірично знайшли наші пращури. Якщо коротко охарактеризувати ці дії з животом, – це робота з внутрішніми органами обдавлювального, зсувального і масажного характеру. Після таких процедур відновлюється робота органів, і це відображається на працездатності людини, її самопочутті, емоціях, тривалості життя в цілому. Унікальний старослов’ян ський масаж внутрішніх органів через передню стінку живота дозволяє усунути венозні й лімфатичні застої, нормалізувати положення, зняти спазми з внутрішніх органів, що мають функ-

ціональні порушення, допомагає позбутися різних паразитів у кишківнику. В результаті маніпуляцій на животі, грудній клітці, шиї проходять глибокі фізіологічні процеси, що приводять до відновлення роботи не тільки органів живота, але і всього організму. В роботі використовують авторські методики професора О.Т. Огулова, що не мають аналогів у світовій практиці. Для підсилення ефекту мануального масажу за показами, ми використовуємо медичні п’явки, банковий масаж, фітопрепарати, фітопаропроцедури. Лікар-гірудотерапевт Богдан Паленичак Клініка «ГІРУДА–ВІТА» вул. Короленка, 4, оф.4 т. (032) 225-71-98 www.giruda-vita.com

здоров’я • дрібниці життя

Осінь – пора оновити гардероб коханої...

www.rolada.com

Український автомобільний дім» м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 8