ЗМІСТ Еколого-просвітницька робота з дітьми та молоддю з питань збереження водних об’єктів на Черкащині Люлько С. В., Фоміна Н. М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2 Вода – це життя Ковальова А. Ю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
5
Виховання екологічно доцільної поведінки школярів Новикова І. А. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
8
Вода – життя краса Тесленко Г. О. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
9
Работа вартовцев г. Донецка на прибрежных территориях Толмачева Л. П., Костина Г. Е. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11 Екологічне виховання учнівської молоді засобами засобами натуралістичного краєзнавства Лавренюк П. М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 Сіверський Донець – річка мого дитинства Рябова Т. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
16
Малим річкам Слов’яносербщини – нове життя Шеремет Л. М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
18
Досліджуємо і вивчаємо водні об’єкти Валківщини Полякова Н. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 Застосування ейхорнії – один з ефективних методів біологічного очищення води Систук Т. О. Данилюк А. П. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25 Срібні ключі землі моєї (джерела Василькова) Вєтрова К. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29 Тільки той народ має майбутнє, в якого є чиста вода Наконечна С. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31 Антропогенний вплив на стан річки Стугни Вєтрова О. А. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
34
Роль керівника екологічної експедиції (на прикладі реалізації дослідницького проекту «Екологічні проблеми Білого озера») Макарчук О. П. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36
УДК 504.03 ЕКОЛОГО-ПРОСВІТНИЦЬКА РОБОТА З ДІТЬМИ ТА МОЛОДДЮ З ПИТАНЬ ЗБЕРЕЖЕННЯ ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ НА ЧЕРКАЩИНІ Люлько С. В., методист міського методичного кабінету установ освіти, координатор Черкаської обласної організації ВДС «Екологічна варта» Фоміна Н. М., старший викладач Черкаського державного технологічного університету, голова Черкаської обласної організації ВЕЛ Вода – джерело життя. Без неї неможливе існування жодної істоти на нашій планеті. Прісна вода – це велика цінність, якої ми маємо обмаль, тому необхідно берегти її. У тих регіонах, де води було багато, людина протягом століть не надавала їй великого значення, надмірно експлуатувала підземні водоносні горизонти й забруднювала річки, не замислюючись над тим, що коли-небудь вода може зникнути. Сьогодні наша вода, яка умовно вважається питною, насправді є непридатною для споживання. Весняні паводки несуть у наш водопровід хімікати, солі та інші шкідливі речовини. Нестача водоочисних споруд, їх недосконалість та зношеність призвели до значного погіршення якості питної води. Стан малих річок України сьогодні викликає велику тривогу. Понад 20 тисяч їх уже зникло, тому проблема збереження та оздоровлення – одна з найгостріших для нашої держави [1]. У Радянському Союзі, до складу якого входила Україна, екологічні дослідження були під політичним контролем, більшість результатів – засекречена. Країна була втягнута у малоперспективне для неї економічне змагання із західним світом, гонку озброєнь, що спонукало до розширення виробництв, освоєння нових територій. Екологічні, природоохоронні чинники при цьому майже не враховували, екологічної освіти практично не було, що спричинило порушення екологічної рівноваги в багатьох регіонах [2]. Нині ситуація змінюється. Формування екологічної свідомості людини є основним завданням розвитку суспільства. Саме тому серед найголовніших завдань Черкаської організації Всеукраїнської Екологічної Ліги – формування екологічної свідомості шляхом пропаганди знань про стан навколишнього природного середовища та підвищення рівня екологічної освіти й культури громадян. Активне залучення студентів і школярів до практичної та дослідницької діяльності – найефективніший спосіб екологічного виховання молоді. Протягом останніх трьох років було проведено багато заходів, спрямованих на збереження води. 2
В жовтні 2008 року на базі Черкаського державного технологічного університету відбулася ІV обласна молодіжна науково-практична конференція «Еколого-безпечне використання водних ресурсів Черкащини – шлях до поліпшення якості питної води». У ній взяли участь 82 доповідачі, серед них – учні, студенти, учителі, викладачі навчальних закладів області. За результатами конференції була видана збірка доповідей. У 2008 році з ініціативи комунального підприємства (КП) «Черкасиводоканал» школярі Черкас провели аудит споживання питної води, у ході якого виявили «вузькі місця» нераціонального використання питної води. За участю правління та наукової ради ЧеркОО ВЕЛ у співпраці з обласним товариством охорони природи та КП «Черкасиводоканал» 20–21 березня 2006 року на базі Черкаського державного технологічного університету відбувся перший Всеукраїнський конкурс-захист студентських екологічних проектів «Енерго- та ресурсозберігаючі технології в Україні», в якому взяли участь студенти з усіх куточків України. Черкаська обласна організація ВЕЛ співпрацює з обласною бібліотекою юнацтва імені Василя Симоненка, де щоквартально проводять екологічні студії. У 2008 році в бібліотеці до Всесвітнього дня водних ресурсів відзначали свято галузевої книги – «Вода – цілющий мінерал життя». Його учасники виготовили листівки, присвячені ощадливому використанню питної води. У лютому 2006 року в Черкасах був проведений конкурс «В кожній краплині – життя», у березні 2007 року – конкурс екологічних агітбригад «Шануйте водицю – природи царицю». У місті Корсунь-Шевченківському постійно діє і дуже ефективно працює екологічна агітбригада «Н2О». У березні 2008 року в Черкасах проходив конкурс міні-газет «Вода та здоров’я людини», присвячений Всесвітньому дню водних ресурсів. За сприяння управління у справах сім’ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації переможці конкурсу були нагороджені поїздкою в Київ для відвідання музею води. 31 жовтня 2007 року в Черкасах був проведений науково-практичний семінар для вчителів біології та хімії «Водокористування та якість питної води в м. Черкаси». Міська організація ВЕЛ та студенти-екологи ЧДТУ постійно читають просвітницько-виховні лекції на екологічну тематику серед студентів університетів, коледжів, ліцеїв, учнів загальноосвітніх навчальних закладів міста, а також Корсунь-Шевченківського, Черкаського, Золотоніського, Смілянського, Чигиринського районів. За підтримки КП «Черкасиводоканал» учні, студенти та вчителі мають змогу відвідати Дніпровську водоочисну станцію в с. Сокирне і ознайомитися з усіма стадіями процесу відстоювання та очищення питної води. Екскурсії проводять щороку. З метою об’єднання зусиль, спрямованих на поліпшення стану джерел, водойм і річок, раціональне використання водних ресурсів, формування у населення бережливого ставлення до них, їхню охорону і відтворення, було двічі проведено акцію «Нове життя джерел» – 29 березня та 18 квітня 2008 року, у ході якої було прибрано територію природного джерела питної 3
води «Дзюркало» в с. Мельники Чигиринського району Черкаської області. Акція проходила за сприяння Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області та КП «Черкасиводоканал», які забезпечили учасників автотранспортом та інвентарем. В акціях взяли участь члени Черкаської обласної та міської організацій ВЕЛ, Черкаського обласного товариства охорони природи, студенти Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького та Черкаського державного технологічного університету – члени обласної організації НМЦ «Екологічні ініціативи». У 2009 році для виховання у молоді мотивацій і звичок екологічної поведінки і дій стосовно природи в області було проведено конкурс світлин «В об’єктиві – рідний край». Одна з номінацій конкурсу – «Збережімо чисту воду». За результатами конкурсу буде видано каталог робіт та створено мобільну виставку. 25 травня 2006 року був проведений круглий стіл «Чи бути чистими пляжам у місті Черкаси?». З того часу регулярними стали екологічні рейди по пляжах Черкас, зокрема, у районі площі 700-річчя, Митниці та Долини троянд. Проводять просвітницьку роботу і серед найменших – у дошкільних закладах. У 2008 році було видано книжку для дошкільнят «Веселі пригоди Кап-капа». У ній у доступній, яскравій формі пояснюється те, як одержують питну воду та чому її треба берегти. З 27 по 31 серпня 2009 року Черкаський обласний осередок НМЦ «Екологічні ініціативи» за участю студентів і школярів організував волонтерський трудовий десант «Чисті схили Дніпра» в с. Сокирне. Було зібрано і вивезено понад 2 тонни сміття. Члени експедиції, організованої Черкаським обласним осередком НМЦ «Екологічні ініціативи» влітку 2009 року до урочища Холодний Яр, знайшли нові природні джерела. Зараз за допомогою КП «Черкасиводоканал» проводять аналіз води з цих джерел. У разі придатності її для споживання в цих місцях будуть організовані екологічні стежки. Особливо важливим у процесі формування екологічної свідомості молодого покоління є висвітлення результатів екологічної роботи у засобах масової інформації. Черкаська обласна організація ВЕЛ співпрацює з журналістами газет «Акцент», «Місто», «Нова доба», «Надросся», черкаською телерадіокомпанією «Рось». Результатом співпраці стали публікації в періодичній пресі та проведення прямих ефірів на актуальні теми сьогодення, зокрема «Забруднення річки Рось – погляд громадськості», «Регіональні екологічні проблеми в контексті переходу до збалансованого розвитку в Україні» та ін., створення відеофільму про святкування 10-ї річниці ВДС «Екологічна варта» у квітні 2009 року. Таким чином, робота Черкаської організації ВЕЛ, ВДС «Екологічна варта» та осередку НМЦ «Екологічні ініціативи» сприяє формуванню й розвитку екологічної свідомості у молодого покоління та привертає увагу громадськості до екологічних проблем сучасності.
4
Література: 1. Білявський Г. О. Основи екологічних знань / Г. О. Білявський, Р. С. Фурдуй, І. Ю. Костіков. – К. : Либідь, 2000. – 334 с. 2. Залеський І. І. Екологія людини / І. І. Залеський, М. О. Клименко – К. : Академія, 2005. – 287 с.
ВОДА – ЦЕ ЖИТТЯ… Ковальова А. Ю., учитель історії, учитель-методист Веселогірська ЗОШ І–ІІІ ступенів, координатор Веселогірського селищного осередку ВДС «Екологічна варта» (Луганська область) На планеті, зокрема й в Україні, накопичилося багато різних екологічних проблем, які становлять загрозу здоров’ю і навіть життю людини. Серед них однією з найболючіших є проблема забезпечення якісною питною водою. Вода – важлива складова усіх живих організмів. Вона лежить в основі біохімічних і фізіологічних процесів, що відбуваються в організмах, розчиняє та переносить речовини, які беруть участь у процесі життєдіяльності, становить більшу частину маси тіла будь-якого живого організму. Організм дорослої людини на 70 % складається з води, а в ембріоні кількість її досягає 97 %. З втратою 25 % води організм людини гине. За своє життя людина споживає 50–60 тонн води. Усвідомлюючи цю істину, педагоги нашої школи в минулому навчальному році посилили увагу до виховання в учнів шанобливого ставлення до води, формування у них навичок ощадливого водокористування. З цією метою в листопаді відбулося засідання круглого столу на тему «Проблема води і водопостачання в нашому краї», у ході якого учні, вчителі, батьки, представники громадськості, учасники районного семінару-практикуму заступників директорів шкіл з виховної роботи з великою тривогою та занепокоєнням обговорювали названу тему. До цього діти багато дізналися про воду, подивилися відеофільми «Водний закон», «Водные войны», «Доля Дніпра», побували з екскурсією на р. Сіверський Донець, в іхтіологічному заказнику, обговорили друковані статті на цю тему, підготували виступ екологічного театру «Чиста вода» та ін. На засіданні круглого столу вчителі хімії Качан О. В. та біології Фоменко В. Г. переконливо пояснили, що таке вода, розповіли про проблеми з питною водою в планетному масштабі, в Україні, у нашому краї, про те, що саме неякісна вода є причиною 80 % захворювань людей. Учні 5-го класу 5
Байрамов С. та Абрамян Д. поділилися досвідом домашнього фільтрування води, їхні спостереження свідчать, що у воді, яку ми отримуємо з кранів, міститься багато сторонніх речовин. Хорошевська Х., учениця 6-го класу, підтвердила думку про те, що пити нашу воду часом просто неможливо, але доволі часто води й зовсім немає. Депутат Веселогірської сільської Ради Пащенко О. М. поінформувала про те, які заходи здійснює влада, щоб забезпечити населення водою, але успіхи тут невеликі; вся система водопостачання застаріла, дуже великими є втрати води. Тоді учениці 7-го класу Богиня М. та Бондаренко М. внесли пропозицію відновити в селі ті криниці, які раніше забезпечували всіх якісною питною водою. Одна з дівчаток навіть вірші прочитала про силу води, про те, як бережливо треба до неї ставитися, тому що вода – наша святиня. Гості з різних куточків району розповіли, як їхні населені пункти забезпечуються водою, і виявилося, що схожа картина спостерігається у багатьох з них. Потім присутні подивилися фрагмент відеофільму «Доля Дніпра», і розмова зайшла про нашу річку Сіверський Донець. Лідер осередку ВДС «Екологічна варта» Рябова Т. ознайомила із зібраною інформацією про річку свого дитинства, нагадала, що колись для мешканців села Весела Гора вона була річкою життя, а тепер в ній навіть купатися літом небезпечно, не в кращому стані іхтіологічний заказник, що знаходиться неподалік від села, запропонувала всім школам району, які розташовані на найбільшій водній артерії Донбасу, разом взятися за охорону Дінця і прилеглої водоохоронної зони. Цю пропозицію підтримали і дорослі, і діти, особливо цікавим був виступ працівника Веселогірського лісництва Назаренка Л. Учасники прийняли резолюцію, в якій запропоновано створити в школах спеціальні учнівські об’єднання, які будуть здійснювати еколого-освітню і виховну діяльність, спрямовану на формування бережливого ставлення до питної води: закликали об’єднати зусилля шкіл району на вивчення стану малих річок, зокрема й річки Сіверський Донець; звернулися з проханням до учнів шкіл, що поблизу р. Сіверський Донець, взяти шефство над водоохоронною зоною, іхтіологічним заказником. Резолюція-звернення була надрукована в районній газеті «Славяносербские вести», її підтримали деякі школи, особливо Кримський сільський осередок, у якого один з напрямів роботи – охорона води в р. Сіверський Донець. У школах району, і в нашій також, 22 березня широко відзначали Міжнародний день води. До цього Дня учні 5–9-х класів підготували тематичні стіннівки, провели класні години. Наприклад, у 9-му класі газета називалася «Де є вода, там є життя», а в ній стаття «Цікаве про воду з глибин і віків» містила надзвичайно цікавий матеріал. Десятикласники разом з класним керівником Фоменко В. Г. організували усний журнал на тему «Вода – це життя…» з такими сторінками: «Вода та її таємниці», «Вода – необхідна умова для життя живих організмів», «Питна вода – основа здоров’я», «Збереження запасів води – наш священний обов’язок», обговорили визначені питання, ніхто не залишився байдужим. Не було байдужих і в місці зібрання учнів 5–8-х класів, де відбувся захист тематичних стіннівок. Справжнє захоплення 6
викликали виступи учнів 5 і 7-х класів, які провели заочну подорож по р. Сіверський Донець. Присутні дізналися, що річка живить досить великий регіон України, має велике промислове та сільськогосподарське значення, потребує до себе уваги і піклування, має глибокі історичні корені, а також, нашими турботами, – гарну перспективу. Таким чином, дорослі й діти включилися у серйозну розмову про воду, її значення для кожного з нас, бережливе до неї ставлення. Підвели підсумок – у школі зекономлено за опалювальний сезон сотні кубічних метрів води, завдячуючи малій котельні, втрат практично не було та й діти стали прискіпливіше ставитися до води. Про долю р. Сіверський Донець дедалі більше піклуються представники різних верств населення. Мені приємно повідомити, що наша учениця Фоменко Т., яка є нині студенткою 3-го курсу агрономічного факультету Луганського національного аграрного університету (свого часу вона виборола друге місце в обласному конкурсі «Знавці природи»), була запрошена для участі в Міжнародній науково-практичній конференції на тему «Екологія. Економіка. Право», яку проводили в Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Є. О. Дідоренка у травні 2009 року. На одній із секцій вона виступила з доповіддю «Деякі проблеми поліпшення стану річки Сіверський Донець та прилеглих до нього територій», в якій використала частину тієї інформації, яку зібрали учні нашої школи. «Донець – приймач стічних вод підприємств промислового, комунального та сільського господарства, шахтних вод. Довжина ділянки річки у межах Луганської області становить 265 км, площа водозбору 24 900 км2. Протікаючи по Луганській області, річка Сіверський Донець додатково забруднюється: хлоридами – в 1,3 раза, азотом амонієвим – в 1,3, марганцем – в 2,1, нафтопродуктами – в 2,6 раза. За рештою показників, незважаючи на збільшення концентрацій на деяких ділянках річки в прикордонному створі, додаткового забруднення не спостерігається. В цілому ж гідрохімічний стан Дінця залишається практично на одному рівні без тенденції до погіршення. Клас його забруднення – «4» (забруднена). А звідси і висновки: «Посилити роботу з водокористувачами, контроль за якістю води у створі та в період скидів промислової рідини» (з доповіді). Влітку учні, які відпочивали у пришкільному таборі екологічного спрямування, 8 червня відзначили Міжнародний день океанів. І знову – увага до проблем води р. Сіверський Донець. Було створено три експедиційні групи, до завдання яких входило: вивчити флору і фауну р. Сіверський Донець, здійснити дослідження в іхтіологічному заказнику, визначити стан зрошувальної системи. Всі групи успішно виконали свої завдання. Хочеться зазначити, що в літній період значно поліпшилося водопостачання нашого села завдяки тому, що громада вулиць власним коштом замінили труби в мережі водопроводу, чим запобігли зайвим втратам води. А наша робота з виховання у дітей бережливого ставлення до води – найціннішого нашого багатства – триває. 7
ВИХОВАННЯ ЕКОЛОГІЧНО ДОЦІЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ШКОЛЯРІВ Новикова І. А., вчитель-методист Київської медичної гімназії № 33, координатор шкільного осередку ВДС «Екологічна варта» Основний закон держави – Конституція України – проголошує, що охорона довкілля, раціональне використання природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки життєдіяльності людини – невід’ємна умова збалансованого (сталого) економічного і соціального розвитку України. У статті 66 Конституції України визначено обов’язки громадян щодо збереження природи та раціонального використання її багатств. На жаль, у повсякденному житті ми спостерігаємо неощадливе використання природних ресурсів, зокрема води. Вода – невід’ємна складова життя. Більша частина землі вкрита водою, але тільки 2,5 % її є прісною, 75 % якої – крига поблизу полюсів. Лише 0,5 % водних ресурсів люди можуть використовувати для своїх потреб. Нині розв’язання проблеми забезпечення якісною питною водою визначено глобальним пріоритетом. Очищення питної води здійснюють на водозабірних станціях, очисних спорудах, що потребує значних матеріальних витрат і людської праці. Для 70 % населення України джерелом питної води є поверхневі води. Майже 1200 населених пунктів частково або повністю забезпечуються привізною водою. Разом з цим, середньодобове споживання води на одного мешканця України становить 325 літрів, тоді як у великих містах Європи цей показник становить 100–200 літрів. Отже, формування екологічної культури і свідомості громадян, виховання ощадливого ставлення до природних ресурсів слід починати з наймолодшого віку. Це є одним з пріоритетних завдань освітян. Осередок ВДС «Екологічна варта» медичної гімназії № 33 приділяє цьому питанню значну увагу. Зокрема, проводить постійну агітаційнопросвітницьку роботу, спрямовану на формування у школярів екологічно доцільної поведінки. Неодноразово спостерігаючи випадки неощадливого, недбалого ставлення до води, незакручені або зіпсовані учнями крани в їдальні, в туалетних кімнатах, юні екологи провели ряд експериментів. Озброївшись мензурками і секундомірами, обчислили, скільки питної води виливається прямо в каналізацію через недбале ставлення. Результати цих спостережень виявилися такими: якщо з крана повільно стікають краплі, втрати чистої питної води становитимуть: за добу – 7 літрів, за місяць – 240, за рік – 2520 літрів; якщо з крана інтенсивно капає вода, то втрачатиметься чистої питної води: за добу – 86 літрів, за місяць – 2580, за рік – 30 960 літрів; 8
якщо з крана витікає вода середнім струменем, втрати чистої питної води досягатимуть: за добу – 7710 літрів, за місяць – 23 300, за рік – 27 9600 літрів, тобто 279 тонн. На жаль, оперувати кошторисом очищення цієї кількості води немає сенсу, оскільки очищення 1 м3 води обходиться державі близько 3 гривень (у Луганський області – 6,5), у той же час у деяких країнах очищення 1 м3 води коштує 3 євро. Потрібно усвідомити, що недбале ставлення до витрачання води і несправності побутових приладів, а також очисних споруд призводить до істотного зменшення запасів питної води, перевантаження очисних споруд, неналежного ступеня очищення стічних вод, що не відповідає санітарним нормам, збільшення частоти проходження води через технологічні процеси очищення (коагуляція, знезараження хімічними речовинами). З огляду на те, що вода несе інформацію про всі зміни, яких вона зазнає, що рослини складаються з води на 90 %, а тварини і люди на – 70 %, наслідками неощадливої поведінки може бути погіршення якості життя і здоров’я людей. Цими аргументами і оперують юні вартівці, проводячи бесіди, тренінги, дискусії, круглі столи з учнями, їхніми батьками, працівниками школи. Крім цього, постійно працюють екологічні пости, які виявляють факти неощадливого ставлення до води, що висвітлюється в шкільній пресі, листівках. Тему збереження води розглядають на уроках історії, фізики, хімії, біології, математики, твори про це пишуть діти на уроках української, англійської мови. Закладати підвалини екологічної культури у школярів – мати надію в майбутньому на екологічно свідоме суспільство. Література: 1. Бондар О. І. Екологічний стан м. Києва. – К., 2008. 2. Екологічне виховання школярів в інтересах сталого розвитку суспільства : методичні рекомендації. – К., 2007.
ВОДА – ЖИТТЯ КРАСА Тесленко Г. О., вчитель хімії та біології ЗОШ № 21 м. Макіївки (Донецька область) Усім відомо, що життя на нашій планеті виникло у воді. І все було добре, доки не з’явилася людина. Спочатку вона жила в печерах і не завдавала шкоди природі. А природа їй за це відкривала свої таємниці й допомагала вижити у боротьбі зі стихіями. Людина стала розумною і сильною. І відчула себе володарем Землі: сконструювала багато різних машин, побудувала ти9
сячі фабрик і заводів, що чорною хмарою диму оповили планету, обплутала її павутинням залізниць і автомобільних магістралей. А щоб утвердитись у своїй силі, винайшла багато грізної зброї. Воду нині розглядають не тільки як природний ресурс, вона має ще й соціальну значущість, оскільки наявність достатньої кількості води належної якості є одним з основних чинників безпечних умов життя та розвитку держави. Сьогодні, за даними ВООЗ, понад 100 млн людей лише в Європі не мають доступу до якісних водних ресурсів, 3 млн людей на Землі щороку вмирають від хвороб, які пов’язані з якістю води. Серед країн Європи Україна є однією з найменш забезпечених водними ресурсами. Забезпеченість водою становить 1700 м3 на одну особу за рік (у Франції – 4570 м3, в Австрії – 7700, у Швеції – 24 000 м3) [1]. Труднощі у розв’язанні водних проблем можуть бути зумовлені значними, часом непримиренними інтересами водоспоживачів, що особливо різко проявляється саме в умовах гострої нестачі водних ресурсів. Зокрема, з розвитком галузей водного господарства, а також внаслідок каскадного будівництва водосховищ і міжбасейнових сполучень загострюються деякі міжрегіональні, міжгалузеві суперечності, наприклад, між енергетикою і водним транспортом, з одного боку, і рибним і сільським господарством – з іншого, в тому числі й внутрішньорегіональні, пов’язані з вимогами до режимів регулювання стоку вище і нижче за течією. У зв’язку з територіальним перерозподілом стоку дедалі більше загострюються міжрегіональні. Природні труднощі у розв’язанні водних проблем починають долати.До недавнього часу причини труднощів із забезпеченням прісною водою і шляхи їх подолання носили чисто гідрологічний характер. Природні труднощі із забезпеченням водою галузей економіки і населення зумовлені насамперед територіальною і тимчасовою нерівномірністю розподілу ресурсів води на Землі. Одні населені райони потерпають від нестачі води (нині це спостерігається на 60 % населеної території планети), інші мають її надлишок. Наприклад, в Європі та Азії зосереджено 70 % населення Землі а мають вони лише третину світових запасів річкових вод. Понад 80 % ресурсів поверхневих вод припадає на басейни Північного Льодовитого і Тихого океанів, тоді як на південні й південно-західні басейни Чорного і Азовського морів та Арало-Каспійську низовину, де зосереджено 75 % населення і 80 % промисловості та сільськогосподарського виробництва, – лише 16 % ресурсів поверхневих вод, до того ж більше половини річного стоку місцевих річок «проходить» всього за два весняні місяці. Наші річки та озера перетворилися на сміттєзвалища. Основними джерелами забруднення водойм є недостатньо очищені стічні води промислових і комунальних підприємств, великих тваринних комплексів. Згідно з розрахунками вчених, для розбавлення їх потрібно 25 тис. км3 прісної води. Основним джерелом прісної води в Донбасі є річка Сіверський Донець, басейн якої є найбільш урбанізованою та індустріалізованою зоною України. 10
Тут інтенсивно розвинений агропромисловий комплекс: землеробство, тваринництво, переробка сільськогосподарських продуктів. Населення басейну досягає 11 млн осіб, щільність його перевищує 200 осіб на 1 км2. На території басейну розташовано понад 500 великих підприємств, включаючи підприємства металургійної, хімічної, вугільної промисловості, енергетики та машинобудування, які є екологічно найнебезпечнішими. У річках і водоймах наших міст ми бачимо пусті пляшки, обгортки від їжі, поліетиленові пакети, банки від консервів. Це потрапило в річки з підприємств? Ні! Це кожен з нас забруднює природу, не замислюючись про наслідки. І починати охороняти природу необхідно з себе, адже потреба у воді є основою життя всіх живих істот. Вода, на відміну від будь-якого комерційного продукту, є надбанням, яке належить усьому народові України, його необхідно охороняти й дбайливо з ним поводитися, розуміючи, що від її чистоти й достатності залежить якість життя населення та здоров’я нації. Отже, не будьмо байдужими, станьмо на захист життя водних ресурсів і нашого життя! Література: 1. Подосенова Е. В. Технические средства защиты окружающей среды. – 1980. 2. Земля людей [Народный университет, естественнонаучный факультет]. – Вып. 5. – 1983. 3. Олдак П. Г. Колокол тревоги. – 1990. 4. Набока І. А. Всесвітній день моніторингу води. – Харків : «Тріада+», 2007.
УДК 911.3 РАБОТА ВАРТОВЦЕВ ДОНЕЦКА НА ПРИБРЕЖНЫХ ТЕРРИТОРИЯХ Толмачева Л. П., координатор Донецкой городской организации ВДО «Екологічна варта» Костина Г. Е., координатор Калининской районной организации ВДО «Екологічна варта» (г. Донецк) На территории Донецка протекают 4 малые речки, насчитывается 108 водоемов с площадью водного зеркала более 1 га, в том числе 6 водохранилищ и 72 пруда. Общая площадь водоемов составляет 640,8 га, объем водных ресурсов – 22 460,6 тыс. м3 [1]. 11
Основной водной артерией, которая проходит через центр города, является река Кальмиус, которая берет свое начало на южном склоне Донецкого кряжа вблизи станции Ясиноватая в поселке Минеральное. Длина реки в пределах Донецка – 35 км, средняя ширина русла – 5–6 м. Впадает Кальмиус в Азовское море. Общая его протяженность – 209 км. Через 20 км от истока река приходит в Донецк [1, 2]. Речная и балочная сеть Кальмиуса на территории Донецка зарегулирована водохранилищами и прудами, предназначенными для технического водоснабжения и рекреации. Для города река имеет важное историческое, хозяйственное и рекреационное значение, в связи с чем проблема охраны бассейна реки и рационального водопользования требует особого внимания [1]. Нынешнее название реки встречается в письменных памятниках только со второй половины XVII века, до этого она была известна под именем Калки, или Калы. Кроме этого, в ряде памятников XVI–XVII века современный Кальмиус именуется Миусом. В дальнейшем оба названия сливаются в одном топониме – Кальмиус. Сегодня Кальмиус входит в число наиболее техногенно нагруженных рек Украины. Основными факторами загрязнения реки являются интенсивный сброс сточных вод, заиление, отсутствие во многих ее притоках постоянного водотока, антисанитарное состояние ряда балок и прибрежной защитной полосы, утечки канализационных коллекторов, а также равнодушие и безответственность людей. Наименьший уровень загрязнения Кальмиуса в районе Донецка наблюдался в 1994–1995 годах, что было связано с резким спадом промышленного производства в регионе. Самый высокий уровень загрязнения поверхностных вод приходился на период активной промышленной деятельности в 1985–1988 годах. На протяжении ряда лет основные характерные тенденции загрязнения поверхностных вод на территории Донецка следующие: доля сбросов неочищенных и недостаточно очищенных сточных вод предприятий на территории города не уменьшается, а в 2007 году даже возросла, что указывает на неэффективную работу очистных сооружений; сохраняется высокий уровень загрязнения реки Кальмиус компонентами солевого состава, сульфатами, нитритами, взвешенными веществами и нефтепродуктами; в отдельные маловодные годы наблюдается увеличение содержания в воде реки специфических веществ (фенолов, синтетических поверхностноактивных веществ, железа, марганца и цинка) [1]. Берега Кальмиусского водохранилища в центре города облагораживаются: их одевают в бетон, создают красивые аллеи с лавочками для отдыхающих, обустраивают детские площадки. Все это правильно и хорошо. А вот состояние прибрежной защитной полосы от шлюза и далее – плачевное. Отряд вартовцев обследовал километровый отрезок от проспекта Дзержинского до улицы Магаданской, где Кальмиус уходит под территорию завода ДМЗ. Были обнаружены сточные канавы, идущие от частного сектора и 12
небольших предприятий, кучи мусора, сваленные на берегу, размытые участки берега и завалы из поваленных деревьев в русле реки. Кроме того, на левом берегу реки на улице Ахтырской расположен ипподром МВД, забор его доходит до берега, а за ним свалены не только мусор, но и конский навоз. На нескольких участках были варварски сожжены деревья и кустарники. В русле течет мутная водная масса, в которой едва ли есть что-то живое. Все эти места были сфотографированы и нанесены на карту, а также оформлен альбом с названием «Кальмиус. Надругательство», который с письмом-обращением был представлен в городском совете на круглом столе, организованном экологической общественностью города, где рассматривались проблемы реки Кальмиуса. Кроме того, отряд вартовцев обошел все предприятия, расположенные вблизи Кальмиуса, и передал обращение их руководителям с просьбой прекратить сваливать на берегу мусор и сбрасывать сточные воды в русло реки. Осенью предстоит проверка того, как отреагировали на обращение городские власти и руководители предприятий, появилась ли тенденция к улучшению санитарного состояния прибрежной полосы. Ежегодно весной и осенью городская организация «Екологічної варти» организовывает среди школьников города проведение акций по очистке прибрежных зон водоемов на территории дендрария Донецкого ботанического сада и Путиловской рощи. Самое активное участие в них принимает наиболее многочисленная организация Калининского района. Весной 2009 года была проведена акция по очистке родника возле первого городского пруда. Все эти прибрежные территории активно используют горожане для отдыха. Некоторые из них представляют собой огромные мусорники. Немой укор в адрес отдыхавших там людей: это сотни плавающих в воде и разбросанных на берегу бутылок, стаканов и прочего мусора, который наши беспечные сограждане не удосужились унести с собой после отдыха на природе. Акции по очистке от мусора таких рекреационных территорий имеют не только природоохранное, но и огромное воспитательное значение. Они заставляют подрастающее поколение задуматься о том, как следует вести себя на природе, стоит ли оставлять после себя мусор, ведь его, оказывается (!), убирать некому! А мы – координаторы и учителя-руководители команд – понимаем, как много нужно провести таких акций, какое большое количество подростков следует приобщить к этому делу, чтобы наша природа не страдала от брошенных среди трав пустых бутылок, пакетов и прочего мусора. Но есть еще один способ наведения порядка в зеленых прибрежных зонах отдыха. Всем здравомыслящим людям понятно, что на голом энтузиазме учителей и школьников процесс загаживания природы остановить не удастся. Поскольку все указанные территории жители Донецка эксплуатируют как рекреационные зоны, мы требуем, чтобы городские власти приняли участие в наведении порядка. Необходимо в весенне-летне-осенний период организовать там дежурство милиции для предотвращений действий граждан, наносящих вред таким уникальным природным объектам, как дендрарий и Пути13
ловская роща; установить на входах постеры с призывами беречь природу и предупреждениями о штрафных санкциях за нарушение порядка; также на входах должны быть мусоросборники, из которых регулярно нужно вывозить мусор. Литература: 1. Доклад о состоянии окружающей природной среды города Донецка в 2006–2007 годах / под общей ред. Донецкого городского головы А. Лукьянченко. – Донецк, 2008. – 112 с. 2. Слюсарев А. А. Природа Донбасса. – Донецк : Донбасс, 1998.
ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ЗАСОБАМИ НАТУРАЛІСТИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА Лавренюк П. М., координатор Гощанського районного осередку ВДС «Екологічна варта (Рівненська область) Екологічна освіта та виховання набувають дедалі більшої популярності серед громадськості. Завдання зберегти і примножити природні багатства для прийдешніх поколінь та й нинішнього нормального існування стає першочерговим. З огляду на різке загострення екологічної ситуації внаслідок зростаючого антропогенного тиску, до розв’язання цієї проблеми активно долучаються державні, громадські та приватні структури на місцях. Впроваджуються комплексні екологічні програми через систему загальної середньої освіти. Діяльність екологічних гуртків, факультативів та створення і функціонування дитячих екологічних організацій допомагають формувати суспільну свідомість у напрямі раціонального природокористування. Розвиток масових інформаційних комунікацій сприятиме методичному забезпеченню керівників освітнього процесу. Співпраця з профільними науковими інституціями дасть можливість поглибити знання та розв’язати багато проблем з точки зору молодого еколога. Саме на таких базових стратегіях і будується наша робота з учнівською молоддю. Відомий вислів «Мислити глобально, а діяти – локально!» підтверджується на місцевому рівні. Адже по-справжньому захопити школярів природоохоронною роботою можна лише через докладне вивчення своєї місцевості. Тому варто проводити краєзнавчі екскурсії, експедиції, акції, натуралістичні подорожі, під час яких діти мають змогу ознайомитися з унікальними природними об’єктами та ландшафтами свого краю. Неповторні краєвиди малої батьківщини спонукають до проведення власних спостережень, створення проектів, написання науково-дослідницьких робіт тощо. 14
Гощанський районний осередок ВДС «Екологічна варта» включає три активно діючі сільські осередки: Бабинський, Бугринський та Уголецький. Основні експедиційні дослідження вони проводять на гідрологічних об’єктах, лісових масивах та заплавних луках. Протягом ряду років, включаючи й нинішній, члени Бугринського сільського осередку ВДС «Екологічна варта» Гощанського району досліджували, описували та допомогли створити на території своєї сільської ради три нові природно-заповідні об’єкти (ПЗО) місцевого значення. Зокрема, спільно з кафедрою водогосподарської екології, гідрології та природокористування Національного університету водного господарства та природокористування, а також завдяки безпосередній участі доцента цієї кафедри (на жаль, нині уже покійного) Юрія Миколайовича Грищенка за результатами експедиційних досліджень ми підготували наукові характеристики на три ПЗО: «Башинська криничка», «Дуб Башинський» та «Уголецька тополя», а також рішення й відповідні звернення до Бугринського сільського голови та сесії депутатів цієї ж сільської ради. Нам дуже приємно, що сесія сільської ради одноголосно прийняла рішення про створення нових об’єктів природно-заповідного фонду з наданням їм статусу пам’яток природи місцевого значення. Адже до вже створених ПЗО на території Бугринської сільської ради, серед яких – ландшафтний заказник «Агатівка» (рішення обласної ради № 322 від 5 березня 2004 р.), гідрологічні пам’ятки природи (балка «Гребельки», джерела «Безодня» і «Медведка») та заповідне урочище «Новоставське» (рішення обласної ради № 584 від 27 травня 2005 р.), було додано три нові. Зокрема, на західній околиці села Башине на відстані 5 км є два об’єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ): гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення «Башинська криничка» та ботанічна – «Дуб Башинський». Третя і, мабуть, найцікавіша ботанічна пам’ятка природи – «Уголецька тополя» (місцева назва «Осика») – розміщена на північно-західній околиці села Угольці на відстані 2 км від села Бугрин. Ми плануємо продовжити дослідження та відкрити нові цікаві ПЗО нашого краю. Так, поблизу села Угольці на базі Агатівського ландшафтного заказника вже найближчим часом має бути створений найбільший за розмірами та найвищий за статусом ПЗО регіональний ландшафтний парк «Погориння» площею 402 га. У його відкритті нам також буде належати певна роль, адже ми разом з науковцями вже понад 5 років проводимо тут дослідження, під час яких виявили, що тут росте маточник болотний та трапляється видра річкова, занесені до Європейського Червоного списку. Крім того, є рослини та тварини, занесені до Червоної книги України: лілія лісова, гніздівка звичайна, коручка темно-червона, метелик махаон, борсук звичайний. Члени Гощанського осередку вивчали морфометричні характеристики озер Гощанського Погориння у заплаві р. Горинь. Зокрема, досліджували температурний та газовий режим озер, гідрохімічні властивості та біологічні ресурси, зміни, яких зазнають озера в умовах інтенсивної господарської дія15
льності людини. Описали близько 20 озер та з’ясували, що частина з них поступово припиняє своє існування в основному через природний процес евтрофікації (збагачення водойм поживними речовинами) та зменшення видів і кількості іхтіофауни. Бабинський сільський осередок «Екологічної варти» досліджував місцевий ботанічний заказник «Бабинський ліс». Було з’ясовано, що заказник створено рішенням сесії Рівненської обласної ради у 2005 році та з ініціативи доцента кафедри гідрології та природокористування Грищенка Юрія Миколайовича. Мета його створення – збереження ділянки мішаного лісу, де зростають рідкісні рослини, занесені до Червоної книги України: лілія лісова, гніздівка звичайна, коручка темно-червона, модрина польська, фіалка запашна та ін. У цьому лісовому масиві проведено ряд природоохоронних заходів з відновлення природних ландшафтів. Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Шепіт прозорої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих птахів, запах і розмаїття квітів – усе дороге серцю, це ні з чим незрівнянна природа рідного краю. Природа – зіграний ансамбль, який так легко порушити бездумним втручанням людини.
СІВЕРСЬКИЙ ДОНЕЦЬ – РІЧКА МОГО ДИТИНСТВА Рябова Т., лідер Веселогірського селищного осередку ВДС «Екологічна варта» (Слов’яносербський район, Луганська область) З давніх-давен люди селилися біля річок. З перших кроків людина не могла обійтися без води, бо вода – необхідна умова життя. На всіх етапах свого розвитку людство пізнавало суть однієї з найнезвичайніших речовин на світі – води – і усвідомлювало головну істину: вода є всюди і без неї не може обійтися ніщо живе. Наше село розташоване на мальовничому березі найбільшої річки Лівобережної України – Сіверського Дінця. Її загальна протяжність – 1053 км, площа басейну – 98 900 км2 (для порівняння: вона вдвічі перевищує площу Швейцарії або Нідерландів, більша за площу Австрії та Угорщини). Річка має багато приток, загальна кількість яких досягає 1011! Найбільші серед них – Айдар, Лугань, Деркул, Бахмут, Велика Кам’янка та ін. На річці розташовані міста Чугуїв, Ізюм, Лисичанськ, Щастя, Донецьк та ін. Колись Сіверський Донець був повноводим від верхів’я до Дону. По річці ходили судна аж до Азовського моря, тепер він повноводий лише в нижній течії. 16
Старі рибалки розповідають, що в нашій річці водиться різна риба: щука, в’юн, окунь, линь, карась, лящ, рідше трапляються сом, судак. Зараз в ній стало менше риби. А от під час війни ріка допомагала людям вижити, вода в ній була такою чистою, що її можна було пити. Що ж сталося з нашою річкою? Розвиток промисловості супроводжується більшою кількістю споживання води, а також утворення значної кількості стічних вод, що призводить до забруднення і отруєння нашої річки. У нашій місцевості основним забруднювачем є Лисичанський содовий завод. Річку забруднюють також комунально-побутові стоки. Так, у нашому селі люди виносять все сміття з дворів у яри. Дощ змиває його та добрива й отрутохімікати з сільськогосподарських угідь у річку. Влітку мені доводилося спостерігати, як по річці пливло багато загиблої риби. Це браконьєри глушили рибу – так мені пояснили рибалки. Цього літа взагалі склалася напружена екологічна ситуація. За даними районної санітарно-епідеміологічної станції, мікробне забруднення води перевищило в 50 разів допустиму норму. Члени нашого загону з пришкільного табору «Веселий мурашник» розвішували попереджувальні щити, щоб поінформувати мешканців села та відпочивальників про стан нашої річки. Скільки ж всього підступного підстерігає нашу рідну річку: і шкідливі відходи з заводів, і стічні води, і відпочивальникі забруднюють її береги, і браконьєри нищать все живе… Гине річка, вмирають її мешканці! Що залишимо ми після себе? Чи будуть наші діти милуватися річкою, рідним краєм? Ці проблеми хвилюють нас. І ми не можемо залишатися осторонь від них. У листопаді 2008 року в нашій школі пройшло засідання круглого столу на тему «Проблема води і водопостачання в нашому краї», в якому взяли участь учні, вчителі, батьки, представники громадськості, учасники районного семінару-практикуму заступників директорів шкіл з виховної роботи. Ми, учні, відповідально готувалися до цього. Дуже сильне враження справив на нас перегляд відеофільмів «Водные войны», «Водний закон», «Доля Дніпра». Ми наочно побачили, що на планеті не вистачає питної води, як люди цінують кожну її краплю. Вразила доля Аральського моря і горе та страждання людей, які жили біля нього. Не залишила нікого байдужим екскурсія до річки Сіверський Донець, ми ніби заново знайомилися з нею. У річці багата фауна: черепахи, бобри, водяні пацюки, плазуни, багато щук і раків. Вартівці відвідали іхтіологічний заказник, зібрали сміття на березі, вивісили плакати – попередження про заборону ловити рибу. Коли готувалися до круглого столу, багато дізналися про воду, обговорювали статті на цю тему, екологічний театр осередку підготував спектакль «Чиста вода». Вивчили вірші, пісні. Все, про що ми дізналися, розповіли на засіданні круглого столу. Я звернула увагу учасників засідання на те, як ми, жителі села, ставимося до наших водойм. У нашій річці ми бачимо пусті пляшки, обгортки від їжі, поліетиленові пакети, банки від консервів. Це пот17
рапляє з підприємств? Ні! Це кожен з нас забруднює природу, не замислюючись про наслідки. І охороняти її потрібно всім нам, адже потреба у воді є основою життя всіх живих істот. «Там, де вода, там і життя», – каже народна мудрість, а тому всім учням шкіл, які розташовані на березі нашої річки, було запропоновано разом взятися за її охорону, проводити роз’яснювальні бесіди серед населення, випускати листівки про наслідки забруднення. Нашу пропозицію підтримали і дорослі, і діти. 22 березня ми відзначили Міжнародний день води. Його запровадили за рішенням Організації Об’єднаних Націй з 1993 року. Були оформлені стіннівки, проведені класні години, на яких знову вели серйозну розмову про значення води, про бережливе ставлення до неї. Десятикласники організували усний журнал «Вода – це життя», на сторінках якого вони розглядали питання «Вода та її таємниці», «Вода – необхідна умова для життя живих організмів» та ін. Учні 5 і 7-х класів здійснили заочну подорож по р. Сіверський Донець. Виявилося, що у цієї річки цікава історія, багатий рослинний та тваринний світ. Ми любимо річку нашого дитинства і докладемо всіх сил, щоб вона не втратила своєї краси й чарівності.
МАЛИМ РІЧКАМ СЛОВ’ЯНОСЕРБЩИНИ – НОВЕ ЖИТТЯ Шеремет Л. М., учитель географії Зимогір’ївської ЗОШ, координатор Зимогір’ївського селищного осередку ВДС «Екологічна варта» (Луганська область) Вода – життя. Прозора мов кришталь. Вона завжди втамує спрагу люту. Та люди не цінують це, на жаль, А промисловість в воду ллє отруту. Краю мій Слов’яносербський! Твої степові простори порізані маленькими річечками, струмочками, наповнені дзюрчанням джерелець. Вода – це багатство твоєї природи. Маленькими річками називають голубі артерії, невеликі за довжиною, шириною, глибиною. Але завдяки їм люди здавна заселили наші землі, на їхніх берегах виникали перші поселення, які потім перетворилися на великі промислові міста. Історія донесла до нас відомості про багату природу степів і лісів, що простяглися в басейні річки Сіверського Дінця і його приток: сила-силенна дичини і звіра, ситі землі, табуни диких коней, вода в річках аж кипить від грайливої риби, червоніють малиною гаї. Пройшли століття. Що сталося з тобою, Луганщино, Слов’яносербщино? Чи приніс велике щастя твоїм людям розвиток промисловості і сільського господарства за будь-яку ціну: ро18
зорювання земель аж до русел річок, бездумне використання добрив і отрутохімікатів, знищення лісів, забруднення повітря і води? Природа просто не встигає очищати воду від забруднення. Основною є проблема збереження водних ресурсів. Луганщина вважається найменш забезпеченою водними ресурсами в Україні. На одного мешканця області припадає залежно від водності року від 0,16 до 0,5 тис. м3 води за рік (проти 1,01 тис. м3 за рік в середньому по Україні). Основним поверхневим джерелом прісної води на території області й району є річка Сіверський Донець з притокою Лугань. Внаслідок значного антропогенного впливу нині у межах їхніх басейнів склалася кризова водогосподарська та екологічна ситуація, результатом якої є те, що самовідновлювальна здатність цих річок вже не забезпечує відновлення порушеної рівноваги, що стало підставою визнати Сіверський Донець найзабрудненішою річкою України (Національна доповідь України на конференції ООН навколишнього середовища і розвитку; Бразилія, 1992 р.). Для оздоровлення, охорони і раціонального використання річок у Луганській області затверджено «Положення про водоохоронні зони і прибережні смуги річок і водойм Луганської області», в якому встановлено відповідальність за підтримання у належному стані водоохоронних зон і прибережних смуг. Уже кілька років у школі проводять цілеспрямовану роботу серед учнів з питань збереження водних об’єктів рідного краю на уроках та в позакласний час. У мікрорайоні міста протікають праві притоки Лугані: річки Біла, Комишеваха, Лозова, екологічний стан яких, як і більшості малих річок, є незадовільним. Тому юні екологи школи вирішили взяти участь в екологічному проекті «Малим річкам Слов’яносербщини – нове життя». Мета проекту – вивчення і збір даних про стан водних артерій, які складають річкову систему району, аналіз тенденцій екологічних змін річок і прибережних зон, виявлення причин їх забруднення, узагальнення матеріалів про стан річкової системи і висновки про рівень її життєздатності; проведення практичних заходів щодо оздоровлення екологічного стану річок. Вартівці школи провели ряд еколого-натуралістичних експедицій по малих річках Слов’яносербщини: вздовж річки Лугані за маршрутом: м. Зимогір’я – с. Хороше (протяжність 12 кілометрів); вздовж річки Лозової за маршрутом: м. Зимогір’я – с. Петрівка (протяжність 15 кілометрів); вздовж річки Комишеваха до околиць м. Стаханів (протяжність 25 кілометрів). Висновки. Річки Слов’яносербщини зазнають дії двох груп чинників – природних та антропогенних, які є причиною погіршення стану річок. Серед природних – геологічні, геоморфологічні, кліматичні, які зумовлюють розмивання берегів, посилення ерозійних процесів зсувів, замулювання річок, зміну їхніх русел, обміління, пересихання. Але дія антропогенного чинника – це найгірше природне лихо. 19
Розорювання берегів до урізу води, приватна забудова, вирубування деревної рослинності у прибережних зонах, неупорядковані місця масового відпочинку, витоптування трави – причини змивання ґрунтів і рукотворного сміття у воду, ерозії берегів. Великої шкоди річкам завдають розташовані у прибережних зонах великі й малі промислові підприємства (шахта «Черкаська», Стаханівський вагонобудівний та коксохімічний заводи та ін.). Вони забруднюють воду відходами виробництва, скидають відпрацьовану воду. Дуже потужним джерелом забруднення річок є сільськогосподарське виробництво. У воду потрапляють добрива, отрутохімікати, пальне й мастила від автотранспорту та сільськогосподарської техніки. У рамках проекту було виконано певну практичну роботу: розчищали від сміття русла річок, їхні береги. Виявили і зареєстрували джерела забруднення на берегах (промислові виробництва, звалища, літні табори великої рогатої худоби), позначили їх на картосхемі, розчистили та впорядкували джерело Луганчик. Через унікальність геологічної будови балки та джерела включили до екологічної стежки. У заплаві річки Лугані впорядкували екологічну стежку, де юні вартівці проводять екскурсії, навчальну практику, агітаційно-пропагандистську та практичну роботу, спрямовану на захист і збереження рідної річки. Очищено 7 км прибережної смуги у межах міста. Завдяки співпраці з місцевою радою було знищено 5 несанкціонованих смітників, організовано систему збору побутових відходів. Проведено інформаційну кампанію серед населення стосовно поводження з побутовим сміттям, дотримання меж водоохоронних зон. Підсумком був круглий стіл на тему: «Малим річкам рідного краю – нове життя», на який було запрошено представників громадськості, місцевої влади. Учениця школи Бєляєва Юля двічі брала участь у Всеукраїнському конкурсі-захисті екологічних проектів у м. Одесі, один з них – «Малі річки Слов’яносербщини». Проведено міжрайонний семінар для вчителів географії на екологічній стежині з метою поширення досвіду ведення екологопросвітницької та еколого-виховної роботи. У школі працює екотеатр «Веселка». Діти виступають перед учнями, батьками, беруть участь у конкурсах різного рівня. У своїх виступах вартівці висвітлюють питання охорони водних ресурсів («Там, де вода, – там життя», «Золота рибко, збережи красу природи», «Мовою картин говоримо про природу».) Юні екологи школи занепокоєні долею своєї річки, яку жителі міста ласкаво називають Луганочка, тому їхнє прагнення допомогти річці відновити свої сили треба підтримувати. Вода – не просто так речовина, Сполука елементів – водню й кисню. Це наш Донець, Лугань, Комишеваха, Лозова Ставки, джерела всі корисні. 20
Література: 1. Бланк М. Я. Охраняйте родную природу. – Донецк, 1970. 2. Діти вивчають природу : методичні рекомендації для учителіворганізаторів дослідницьких робіт. – Луганськ – 2002. 3. Жадан В. І. Як вивчати свій край / В. І. Жадан, Б. В. Пічугін, Ю. І. Федченко. – К. : Радянська школа, 1981. 4. Капінос П. І. Охорона природи. – К., 1983. 5. Костриця М. Ю. Практикум з географічного краєзнавства. – К. : Радянська школа, 1979. 6. Фисуненко О. О. Природа Луганской области / О. О. Фисуненко, В. И. Жадан. – Луганск, 1994.
ДОСЛІДЖУЄМО І ВИВЧАЄМО ВОДНІ ОБ’ЄКТИ ВАЛКІВЩИНИ Полякова Н. В., учитель біології та хімії, координатор Валківського районного осередку ВДС «Екологічна варта» Вранці, прокинувшись, ви одразу дивитесь у вікно: яка сьогодні погода? Іноді йде дощ, взимку сипле сніг, влітку у блакитному небі пливуть легкі, витончені хмаринки. І все це – вода у своїй неповторній різноманітності. Кожного дня ми постійно стикаємося з цією найпоширенішою на Землі речовиною. Сьогодні вода перестає бути просто даром природи. Вона є особливим багатством, основою життя на нашій планеті. Вода – джерело життя і енергії на Землі, сировина для промисловості, чинник, що визначає погоду, клімат. Три чверті земної поверхні вкриті саме водою, яка утворює океани, моря, озера, річки. Вода має велике значення в житті рослин, тварин і зокрема людини. Саме завдяки їй в організмах відбуваються складні хімічні процеси, що забезпечують обмін речовин і енергії, сприяючи нормальному росту і розвитку. Вода у промисловості є незамінним компонентом майже всіх технологічних процесів. Вода потрібна сільському господарству. Наприклад, одна лише рослина соняшника за період вегетації потребує до 300 л води. Уявіть собі, скільки літрів води потрібно для вирощування соняшнику на великих ділянках? Велике значення має вода в побуті, техніці та багатьох інших сферах життя. Людина завжди прагнула оселитися поблизу джерела води – на березі річки чи озера, які давали їй питну воду, рибу, біля водопою людина підстерігала здобич.
21
Однак вона ніколи не замислювалася над тим, що наразі може виникнути проблема нестачі питної води, яку ми сьогодні маємо, що Світовий океан потерпатиме від надзвичайно великого забруднення. Для кожної місцевості характерними є свої неповторні ландшафти, унікальні природні комплекси. Все це – наше багатство, яке потрібно не лише зберігати, а й примножувати, передаючи його наступним поколінням у придатному для подальшого використання стані. Тому в Україні створено природно-заповідний фонд, об’єкти якого підлягають охороні, при цьому місцеві органи влади повинні піклуватися про їх збереження. Зупинюся на роботі, яку проводять у нашому районі стосовно охорони водних об’єктів. Сьогодні на Валківщині є три гідрологічні заказники місцевого значення. Територія Валківського району знаходиться на вододілі басейнів Дніпра і Сіверського Дінця. Тому тут немає великих річок. Та саме у нас беруть свій початок їхні притоки – Коломак, Мжа, Мокрий Мерчик. У районі налічують 7 річок, крім того, є 100 ставків і водосховищ загальною площею майже 1 тис. га. Всього ж водою вкрито близько 1220 га. Виток будь-якої річки має особливе значення для її існування, адже тут формуються поверхневий та підземний стоки. На гідрологічний режим стоку активно впливає природна рослинність. Часто в місцях народження річок ростуть рослини, занесені до обласних та українських списків рідкісних і зникаючих видів. Члени «Екологічної варти» вирішили дослідити стан природнозаповідного фонду району. Першим був проект «Стан водних об’єктів Валківщини», мета якого – дослідити і вивчити водні об’єкти, виявити й докладно описати факти порушення природоохоронного законодавства, розробити рекомендації щодо збереження і відновлення цінних для регіонів компонентів природи і підтримання загального екологічного балансу. Для цього ми організували екологічний табір, в якому працювала експедиція з обстеження гідрологічних заказників, до складу якої входили учні, вчителі, викладачі Харківського національного університету імені Каразіна та представники екологічної групи «Печеніги». Були обстежені: – Іллюхівський гідрологічний заказник площею 110 га, цінністю якого є не тільки типові водно-болотні, лучні та степові угруповання рослин, а й види, занесені до Червоної книги України, зокрема пальчатокорінник м’ясочервоний; – Мерчицький гідрологічний заказник (37 га), стан якого визначається природними умовами формування річки Мокрий Мерчик, де природна рослинність формує поверхневий і підземний стоки та позитивно впливає на гідрологічний режим річки; – гідрологічний заказник «Коломачки» (68,7 га), про який хочеться особливо сказати, тому що статусу природоохоронної території він набув саме після того, як ми провели обстеження і зробили відповідні подання до райдержадміністрації та обласного товариства охорони природи. 22
Під час експедиції до витоку річки Коломак було складено картосхему заказника, перевірено водний режим території, вивчено вплив сільськогосподарських робіт на природний баланс, рослинний і тваринний світ прилеглої території. Результати обстеження не забарилися. Через кілька місяців на засіданні сесії районної Ради було оголошено про присвоєння статусу природоохоронної території місцевого значення «Коломачки». Ми з радістю сприйняли новину, бо відчували себе причетними до цієї події. Зараз у заказниках заборонено виконувати меліоративні та геологорозвідувальні роботи, використовувати хімічні речовини, здійснювати заходи, що спричинюють порушення ґрунтового покриву. Відповідальність за дотримання цих вимог покладено на місцеві Ради та сільськогосподарські підприємства. Учні шкіл проводять роз’яснювальну роботу серед населення стосовно шкідливості смітників. Водний кодекс України передбачає також створення прибережних захисних смуг. Стежити за їхнім станом міжрайонна екоінспекція зобов’язала орендарів земель водного фонду. І як позитивні наслідки маємо в своєму селі, біля Любівського ставка, молодий сосновий масив. Результати цього проекту надихнули нас на подальшу роботу з вивчення водних об’єктів. Наступним етапом стала операція «Джерело», яку проводять щороку. На сьогоднішній день ми обстежили і облаштували два джерела в селищі Ковяги та одне – в селі Шарівка. Цікавим було обстеження останнього. Під час створення навчальної екологічної стежки, вибираючи її маршрут, ми вирішили включити до неї Буцьківський ліс як найближчий до школи, і як природний біоценоз, багатий на червонокнижні рослини. Вивчаючи ділянку лісу, ми звернули увагу, що в урочищі росте верба, вік якої перевищує 100 років, а поруч з під-землі витікає джерельце, вода якого прямує улоговиною до Любівського ставка. Було вирішено зробити відразу дві станції, одну з яких назвали «Джерело Надія», не знаючи ще його історії. Після впорядкування джерела було вирішено зробити аналіз води в ньому. Допомогти в цьому нам люб’язно погодилася Лабораторія санітарноепідеміологічної служби м. Харкова, яка зробила фізико-хімічний, радіологічний та мікробіологічний аналіз води. Пізніше, вивчаючи історикокраєзнавчі матеріали, ми дійшли висновку, що саме це джерело є витоком річки Любівки, яка в свій час поповнювала річку Мжу. В зв’язку з техногенним навантаженням русло річки перетиснули, внаслідок чого вона майже загинула. Сьогодні день ми готуємо подання до обласного управління екобезпеки щодо цієї території. Про всі свої дослідження й досягнення вартівці розповідають на сторінках районної газети «Сільські новини». Крім цього, екологічна група «Печеніги» разом з обласною станцією юних туристів видала збірку «Громадськість у збереженні природно-заповідного фонду Харківщини: історія і сучасність», в якій висвітлено і нашу роботу. Хочеться поділитися також досвідом проведення обласної ділової гри «Модель засідання сесії обласної Ради з питань екології, де розглядалося питання “Про заходи щодо поліпшення екологічної освіти, виховання населен23
ня, стимулювання та пропаганди ощадливого використання води”». Гру проводили на високому рівні. Харківська міська Рада виділила зал засідань міської Ради, в якому й проходила сесія. Було запрошено обласне телебачення, яке транслювало цю гру. Комісії, які до цього працювали, розробили рекомендації щодо розв’язання таких проблем і подали їх на обговорення сесії. Потім було прийнято рішення, які передали в комісію міськради з екологічних питань. Присутній на сесії голова цієї комісії високо оцінив роботу вартівців, подякував їм за плідну роботу і наголосив на тому, що всі пропозиції щодо поліпшення ситуації з водою в місті й області будуть розглянуті й прийняті відповідні рішення. Цікавим є й досвід екологічного просвітництва в нашому районі. Ми добре знаємо, що березень і квітень багаті на екологічні свята. Осередок «Екологічної варти» нашого району, тісно співпрацюючи з районним Центром туризму, краєзнавства, екскурсій та оздоровлення учнівської молоді (директор Желєзнова Т. Д.), проводить дні екологічного навчання для учнів району. Так, до Дня води ми провели засідання круглого столу «Екологія крізь краплю води», на якому розглянули проблеми водозабезпечення України і області, стан водних об’єктів, розробили шляхи подолання цих проблем, запропонували проекти збереження гідросфери. 2008 рік ООН оголосило роком води, тому один з екологічних обласних семінарів, які систематично проводить обласна станція юних туристів (директор Редіна В. А.) для керівників екологічних гуртків, учителів біології та хімії, мав назву «Якість питної води на Харківщині», під час якого учасників ознайомили з проблемами питної води, провели екскурсії в лабораторії, де досліджують якість води (м. Харків), а також в музей води (смт Кочеток). Такі семінари дають змогу вчителям докладніше вивчити ці теми, ознайомити з ними учнів, пояснити важливість цих проблем на високому науковому та методичному рівні. У своїй рідній школі ми проводимо тиждень екології, де один з днів присвячується воді. У заході беруть участь всі учні школи. На закінчення хочу сказати, що стан водних об’єктів залежить від кожного з нас особисто і значних зусиль не потребує. Вартівці Валківщини запрошують всіх до співпраці: – розчистити джерело, – відремонтувати криницю, – вчасно закрити водопровідний кран, – не випалювати суху траву біля водойм, – не створювати смітників. Лише спільними зусиллями ми змінимо ситуацію на краще, збережемо водні ресурси для наступних поколінь.
24
ЗАСТОСУВАННЯ ЕЙХОРНІЇ – ОДИН З ЕФЕКТИВНИХ МЕТОДІВ БІОЛОГІЧНОГО ОЧИЩЕННЯ ВОДИ Систук Т. О., учениця 11-го класу біолого-хімічного профілю ПМЛ «Елітар» Данилюк А. П., учитель біології ІІ категорії ПМЛ «Елітар» (м. Рівне) У наш час проблема забруднення водних об’єктів (річок, озер, морів, ґрунтових вод та ін.) є найактуальнішою. Основними джерелами забруднення й засмічення водойм є, зокрема, недостатньо очищені стічні води промислових і комунальних підприємств, великих тваринницьких комплексів; відходи виробництва при розробці рудних копалин; води шахт, рудників; скиди водного й залізничного транспорту; відходи первинної обробки льону, пестициди [20]. Нафта й нафтопродукти на сучасному етапі є основними забруднювачами вод внутрішніх водойм, морів, Світового океану. Потрапляючи у водойми, вони створюють різні форми забруднення: зокрема, плаваючу на воді нафтову плівку, розчинені або емульсовані у воді нафтопродукти або такі, що осіли на дно, важкі фракції [1]. При цьому змінюються запах, смак, колір, поверхневий натяг (адгезія і когезія), в’язкість води, зменшується кількість кисню, з’являються шкідливі органічні речовини, вода набуває токсичних властивостей і становить загрозу не лише для людини (наприклад, 12 г нафти роблять непридатною для вживання тонну води) [27]. Досить шкідливим забруднювачем промислових вод є фенол. Він міститься в стічних водах багатьох нафтохімічних підприємств, негативно впливає на перебіг біологічних процесів у водоймах та їх очисну здатність, вода набуває специфічного запаху карболки. На життя населення водойм згубно впливають стічні води целюлознопаперової промисловості [5]. Атомні електростанції радіоактивними відходами також забруднюють річки. Радіоактивні речовини поглинаються дрібними планктонними мікроорганізмами й рибою, потім по ланцюгу харчування передаються іншим тваринам. Встановлено, що радіоактивність планктонних мешканців є у тисячі разів вищою, ніж води, в якій вони живуть [12]. Викликає серйозне занепокоєння забруднення водойм пестицидами й мінеральними добривами, які потрапляють з полів разом з потоками дощової й талої води. Дослідженнями, зокрема, доведено, що інсектициди, що містяться у воді у вигляді суспензій, розчиняються в нафтопродуктах, якими забруднені річки й озера [13]. Нагріті стічні води теплових електростанцій та інших виробництв є джерелом теплового забруднення, що загрожує досить серйозними наслідками: у нагрітій 25
воді менше кисню, різко змінюється термічний режим, що негативно впливає на флору й фауну водойм, при цьому виникають сприятливі умови для масового розвитку у водоймах синьозелених водоростей – явища, яке називають «цвітінням» води [5]. Неочищені каналізаційні стоки – одне з основних джерел загрози для здоров’я людини, тому що до організму людей і тварин можуть потрапити патогени (хвороботворні бактерії та інші паразити) [22]. Заражені ними люди або тварини можуть виділяти з екскрементами величезну кількість патогенів, або їхніх яєць [12]. Викиди неочищених каналізаційних стоків у водойми становлять не лише небезпеку інфекційних захворювань, а й можуть стати причиною зменшення вмісту розчиненого у воді кисню й деградації водних екосистем [8]. Органічну речовину, що міститься у стоках, охоче поїдають редуценти й детритофаги, які поглинають кисень у процесі дихання. Якщо детриту надлишок, ці організми споживають розчинений кисень швидше, ніж він поповнює систему, і його запаси вичерпуються [3]. У річках та інших водоймах відбувається природний процес самоочищення води. Однак він проходить повільно. Поки промислово-побутові скиди були невеликими, річки самі справлялися з ними. Нині у зв’язку з різким збільшенням відходів водойми вже не справляються з таким великим забрудненням. Виникла потреба у знешкодженні, очищенні та утилізації стічних вод [13]. Методи очищення стічних вод поділяють на механічні, хімічні, фізикохімічні й біологічні. Якщо їх застосовують разом, то метод очищення й знешкодження стічних вод називають комбінованим [10]. Сутність механічного методу полягає в тому, що зі стічних вод шляхом відстоювання й фільтрації відділяють механічні домішки. Грубодисперсні частинки залежно від розмірів уловлюються ґратками, ситами, пісколовками, септиками, гноєуловлювачами різних конструкцій, поверхневі забруднення – нафтоуловлювачами, бензомаслоуловлювачами, відстійниками та ін. Механічне очищення дає можливість виділяти з побутових стічних вод до 60–75 % нерозчинних домішок, з промислових – до 95 %, багато з них як цінну сисровину використовують у виробництві [26]. Хімічний метод полягає в тому, що до стічних вод додають різні хімічні реагенти, які вступають у реакцію із забруднювачами та осаджують їх у вигляді нерозчинних осадів. Хімічне очищення дає змогу видалити до 95 % нерозчинних домішок і до 25 % – розчинних [21]. Фізико-хімічний метод обробки стічних вод застосовують для видалення тонкодисперсних і розчинених неорганічних домішок і руйнування органічних, а також речовин, що погано окислюються. Серед фізико-хімічних методів найчастіше застосовують коагуляцію, окиснення, сорбцію, екстракцію та ін. Набув поширення також електроліз. Він полягає в руйнуванні органічних речовин у стічних водах і вилучення металів, кислот та інших неорганічних речовин. Електролітичне очищення здійснюють в особливих спорудах – електролізерах [23]. Забруднені стічні води очищують також за допомогою ультразвуку, озону, іонообмінних смол і високого тиску, добре зарекомендувало себе очищення шляхом хлорування [4]. 26
Для очищення стічних вод найбільшу роль мають відігравати біологічні методи, що ґрунтуються на використанні закономірностей біохімічного й фізіологічного самоочищення річок та інших водойм [2]. Один з біологічних методів полягає у використанні рослини ейхорнії. Ще у 80-х роках 20 ст. у багатьох країнах, де росте ця рослина, її називали злісним бур’яном. Зараз за допомогою ейхорнії очищають озера, занесені до списку мертвих, малі річки й водойми, брудні господарсько-побутові стоки та стічні води з тваринницьких ферм. Ейхорнія дає можливість вилучити зі стоків більшість біогенних елементів, серед яких – азот, фосфор, калій, кальцій, магній, марганець, сірка, а також ряд інгредієнтів – фенол (до 540 г/л), сульфати, нафтопродукти, синтетичні поверхнево-активні речовини, фосфати, а також поліпшити такі показники, як біологічне споживання кисню (БСК) і хімічне споживання кисню (ХСК). У процесі очищення стоків, які містять аміак, феноли, луги, фосфати, нафтопродукти, рослина, на корінні якої перебуває не один десяток корисних мікроорганізмів, молюсків, ракоподібних хробаків, створює умови для життєдіяльності цих організмів, які й розщеплюють інгредієнти, перетворюючи їх на легкотравні для ейхорнії елементи, тобто кожна рослина є очисною спорудою в мініатюрі. Ботанічна назва рослини – ейхорнія (Eichornia crassipes), родини Понтедерієвих. Плаваюча водяна рослина, надводна частина якої складається з листків і квітки, що нагадує гіацинт (що стало причиною для його другої назви – водний гіацинт). У воді перебуває ниткоподібне коріння, розпушене війками, між якими й відбувається основний процес очищення. Росте ейхорнія в природних умовах у країнах з тропічним і субтропічним кліматом. Однак у сприятливих умовах літнього періоду в інтервалі температур 16–32 ºС може активно вегетувати у північніших районах Росії та України. У 1981 році Організація Об’єднаних Націй у зв’язку з катастрофічним забрудненням водойм нашої планети ухвалила рішення щодо повсюдного впровадження ейхорнії – реліктової багаторічної плаваючої рослини, здатної практично повністю очищати воду від будь-яких нечистот. За допомогою ейхорнії можна очистити стоки й водойми не лише від органічних забруднювачів, а й від бактеріологічних [24]. Є кілька видів біологічних пристроїв для очищення стічних вод: біофільтри, біологічні ставки й аеротенки. У біофільтрах стічні води пропускають через шар грубозернистого матеріалу, вкритого тонкою бактеріальною плівкою. Завдяки цій плівці інтенсивно відбуваютьсяпроцеси біологічного окиснювання. Саме вона є діючим початком у біофільтрах. У біологічних ставках в очищенні стічних вод беруть участь всі організми, що населяють водойму. Аеротенки – величезні резервуари із залізобетону. Тут очищувальна частина – активний мул з бактерій і мікроскопічних тварин. Всі ці живі істоти бурхливо розвиваються в аеротенках, чому сприяють органічні речовини стічних вод і надлишок кисню, що надходить до споруд з потоком повітря, яке подають. Бактерії склеюються в пластівці й виділяють ферменти, що мінералізують органічні забруднення. 27
Мул з пластівцями швидко осідає, відділяючись від очищеної води. Інфузорії, джгутикові, амеби, коловертки та інші дрібні тварини, поїдаючи бактерії, що не злипаються в пластівці, омолоджують бактеріальну масу мулу [11]. Стічні води проходять такі стадії очищення: механічне, потім – біологічне, після цього для видалення хвороботворних бактерій – хімічне очищення, хлорування рідким хлором або хлорним вапном. Для дезінфекції використовують також інші фізико-хімічні прийоми (ультразвук, електроліз, озонування та ін.). Крім цього, для очищення води водойми заселяють молюсками і ракоподібними [3]. Література: 1. Алферова А. А. Замкнутые системы водного хазяйства промышленных предприятий, комплексов и районов / А. А. Алферова, А. П. Нечаев. – М. : Стройиздат, 1987. 2. Бедимогов С. С. Задерживание и удаление механических включений из сточных вод // Водоснабжение и санитарная техника. – 2002. – № 2. 3. Беспамятнов Г. П. Гранично допустимые концентрации химических веществ в окружающей среде / Г. П. Беспамятнов, Ю. А. Кротов. – Л. : Химия, 1990. 4. Брызгалов В. А. Методы определения загрязняющих веществ в поверхностных водоемах. – Л. : Гидрометиздат, 1987. 5. Будыкина Т. А. Коагулянты для очистки сточных вод / Т. А. Будыкина, С. В. Яковлев, А. Б. Ханин // Водоснабжение и санитарная техника. – 2001. – № 10. 6. Вейцер Ю. И. Высокомолекулярные флокулянты в процессах очистки природных и сточных вод / Ю. И. Вейцер, Д. М. Минц – М. : Стройиздат, 1974. 7. Вудивисс Ф. С. Биотический индекс р. Трент. Макробесхребетные и биологическое исследование. Научные основы контроля качества поверхностных вод по гидробиологическими показателями / Труды советскоанглийского семинара. – Л. : Гидрометиздат, 1977. – С. 132–160. 8. Гвоздяк П. И. Очистка промышленных сточных вод / П. И. Гвоздяк, Т. М. Дмитриенко, Н. И. Куликов // Химия и технология воды. – 1995. – Т. 9. – № 1. 9. Жмур Н. С. Управление процессом и контроль результата очистки сточных вод на сооружениях с аэротенками. – М. : Луч, 1997. 10. Жуков А. И. Методы очистки производственных сточных вод / А. И. Жуков, И. Л. Монгайт, И. Д. Родзиллер. – М. : Стройиздат, 1992. 11. Запольський А. К. и др. Коагулянты и флокулянты в процессах очистки воды. – Л. : Химия, 1987. 12. Карелин Я. А. Очистка производственных сточных вод в аеротенках / Я. А. Карелин, Д. Д. Жуков, В. Н. Журов, Б. Н. Репин. – М. : Стройиздат, 1989. 13. Кафаров В. В. Принципы создания безотходных химических произвдств. – М. : Химия, 1984. 28
14. Кожен Дж. Обзор физико-химических методов очистки сточных вод. – М. : Химия, 1986. 15. Ласкорин Б. Н. Безотходная технология в промышленности / Б. Н. Ласкорин, Б. В. Громов, А. П. Цыганков. – М. : Стройиздат, 1986. 16. Ласкорин Б. Н. Проблемы развития безотходных производств / Б. Н. Ласкорин, Б. В. Громов, А. П. Цыганков, В. Н. Сенин. – М. : Стройиздат, 1995. 17. Лукиных Н. А. Методи доочистки сточных вод / Н. А. Лукиных, Б. Н. Липман, В. П. Кришгуль. – М. : Стройиздат, 1978. 18. Лукиных Н. А. и др. Методы доочистки сточных вод. – М. : Стройиздат, 1989. 19. Новиков Ю. В., Ласточкин К. Щ. Методи исследования качества воды водоемов. – М. : Медицина, 1998. 20. Перов А. Г. Ультрафильтрация – технология будущего / А. Г. Перов, Е. В. Дудкин, Н. Б. Мотовилова, А. П. Андрианов // Водоснабжение и санитарная техника. – 2001. – № 9. 21. Плавильников Н. Н. Определитель насекомых. – М., 1994. 22. Проскуряков В. А., Шмидт Л. И. Очистка сточных вод в химической промышленности. – Л. : Химия, 1977. 23. Римский-Корсаков М. Н. Зоологические экскурсии / М. Н. РимскийКорсаков, Б. Е. Райков. – М. : Топикал, 1994. – С. 210–356. 24. Родионов А. И. Техника защиты окружающей среды / А. И. Родионов, В. Н. Клушин, Н. С. Торошечников. – М. : Химия, 1989. 25. Яковлев С. В. Биологические фильтры / С. В. Яковлев, Ю. В. Воронов. – М.: Стройиздат, 1975. 26. Яковлев С. В. Механическая очистка сточных вод / С. В. Яковлев, В. И. Калицун. – М.: Стройиздат, 1982. 27. Яковлев С. В. Очистка производственных сточных вод / С. В. Яковлев, Я. А. Карелин, Ю. М. Ласкавий, Ю. В. Воронов. – М. : Стройиздат, 1990.
СРІБНІ КЛЮЧІ ЗЕМЛІ МОЄЇ (джерела міста Василькова) Вєтрова К., голова Ради Васильківського міського осередку ВДС «Екологічна варта» (Київська область) У народі кажуть: «Без верби і калини немає України». Я хочу додати: немає України і без криниць, джерел, річок, адже калину завжди садили біля криниці або джерела, а вербу – біля річки. З давніх-давен у багатьох народів з особливою ретельністю охороняли та прикрашали джерела, вважаючи їх святими місцями. В джерелах цінили воду не тому, що вона смачна, прохолодна, 29
кришталево-чиста, а тому що вона «жива», цілюща і містить у собі набір необхідних для організму мікроелементів. На території Василькова юннати знайшли багато джерел. Та не всім джерелам судилося дожити до сьогоднішнього дня: одне джерело закидали сміттям, на місці іншого збудували стоянку для автомашин, деякі стали приватною власністю і закриті великими парканами. Протягом багатьох років ми ведемо роботу з благоустрою взятих на облік джерел та виявляємо нові. Названі юннатами джерела «Калинове», «Росинка», «Живильне» завдяки нам продовжують жити. Беручи воду з цих джерел, люди дякують юним друзям природи за збереження джерел «живої» води. Чому ж вони звертаються до джерельної води і шукають порятунку саме в ній, а не в якійсь іншій воді? Населення все ще сприймає джерела як символ чистої питної води, яка б’є з земних глибин, тому, що жоден водопровід України не подає воду без відхилень від норми. На сьогоднішній день забруднено навіть криниці, у воді виявлено нітрити, нітрати, залишки хлору, великий вміст заліза, нафтопродукти, відходи життєдіяльності людини та ін. А за кілька років воду з криниць Васильківщини не можна буде пити взагалі. У нашому місті є джерело святого Преподобного Феодосія, капличка «Живоносне джерело», за містом – джерело святої Параскеви та свята криниця, викопана три століття тому монахом Феофанієм. У процесі нашого дослідження ми виявили, що ця вода поки що є найчистішою, що підтверджує зроблений на наше прохання хімічний аналіз. Доказом є і той потік людей, які йдуть і йдуть по воду. Врешті, вода має особливе значення і для нормального функціонування самої природи, частиною якої вона є. Тому кожному жителю міста необхідно це усвідомити і змінити своє ставлення до сріблястого джерельця. У багатьох селах, селищах люди їх упорядковують, облагороджують, садять біля них берізку, калину чи вербиченьку, тобто створюють належний екологічний комфорт. Та поряд з цим, як не прикро, маємо багато прикладів безгосподарності, байдужості. Остання є надзвичайно небезпечною, тому що вона може навіть все безцінне загубити не лише за місцем проживання, а й у державі в цілому. Коли зайдемо в тупик, тоді жодними доларами не відкупитись за скоєне. А це нам ніколи не пробачать ні наші діти, ні онуки. Пам’ятаймо про це! Та не будемо лякати один одного. Щоб оцінити ковточок життєдайної водички, пригадайте спеку літньої доби. Похвально, що ми врешті-решт навчилися розуміти ціну чистого повітря. І надто прикро, що не навчилися дорожити чистотою води. Адже ковточок свіжої, чистої води – то наше здоров’я, життя, а брудної – наші хвороби, горе! замисліться над тими відомостями, які дійшли до нас з Міжнародної конференції в Ріо-де-Жанейро (1993 р.), яка проходила під девізом «Планета і Земля», де зазначалося, що в цивілізованих країнах світу до 80 % усіх захворювань та одна третина смертних випадків – від вживання забрудненої води. А ще страшнішою є картина у разі відсутності ковточка прісної води. А він для України у нинішню добу не є лишком, а навпаки, дефіцитом. Нині лише слід залишився від нелегкої пра30
ці наших попередників. А кожне джерельце, окуте у водозабірну колонку, чи цебрини криничок не одній людині спрагу втамовували. У якій країні світу подібне неподобство, нехлюйство та безвідповідальність можуть бути?! Всі народи світу кожне водне джерельце святинею вважають. Запам’ятайте, скільки джерел на землі, стільки й зірок на небозводі. І якщо вам доводилося бачити, як падає небесниця, знайте – то десь замулилося джерело. Отже, шановні друзі, щоб не згасали зірки, оберігайте живі джерела та криниці! Нехай кожному з вас на складних дорогах життя яскраво світить своя іменна зірниця…
ЛИШЕ ТОЙ НАРОД МАЄ МАЙБУТНЄ, У ЯКОГО Є ЧИСТА ВОДА Наконечна С. В., учитель біології та екології Веселохутірського НВК, координатор Чорнобаївського селищного осередку ВДС «Екологічна варта» (Черкаська область) Поки є хліб та вода, то це ще не біда. (народна мудрість) Школа ХХІ століття зумовлює необхідність у докорінному переосмисленні освітньої парадигми, актуалізації змісту, технологій становлення особистості учня як суб’єкта і проектувальника життя, створенні проектножиттєвого простору, спрямованого на розвиток і саморозвиток компетентної, конкурентоспроможної особистості, яка вміє творчо розв’язувати проблеми, прагне змінити на краще своє життя й життя своєї країни. Школа має захистити й підтримати дитину, виробити в неї життєздатність, озброїти механізмами і технологіями розроблення життєвих стратегій та проектів. Проектна технологія – одна з інноваційних технологій навчання і виховання, яка забезпечує розвиток пізнавальної та дослідницької діяльності. Це практична справа, спрямована на розв’язання актуальних екологічних проблем та формування екологічної свідомості особистості. З огляду на те, що водозабезпечення населення і господарського комплексу є однією з найактуальніших проблем, серйозне занепокоєння викликає стан водних ресурсів. У 2001 році почалася реалізація в Україні соціального проекту «Чиста питна вода – екологічне благополуччя українського народу», започатковано акцію «Нове життя джерел», з 2002 року – всеукраїнський конкурс «До чистих джерел», з 1993 року ООН проголосила 22 березня Всесвітнім днем води. Адже вода – одна з основних умов життя на Землі, джерело сили. Погіршення стану водних джерел, якості питної води, техніч31
ного стану систем водопідготовки та водовідведення, напружена ситуація з ресурсами прісної води, прогресуюче забруднення річок і водойм зумовлюють необхідність пошуків нових способів економії води, її охорони, вдосконалення технологій очищення стічних вод, ширшого використання нетрадиційних джерел водопостачання. На Черкащині протікає 1037 середніх і малих річок та струмків, загальна довжина яких становить 7585 км. На території області формується стік води, який у середній за водністю рік досягає 1,8 млрд м3, у посушливий – лише 540 млн м3. Це незначні запаси води, адже на одного жителя області за рік припадає лише 1,3 тис. м3 води, у той час як у Німеччині й Швейцарії цей показник становить 2,5, Франції – 3,5, Великобританії – 5 тис. м3. Тому наші мудрі предки з давніхдавен будували ставки, водойми, водяні млини, вміло й раціонально використовували водні ресурси, а воду в цілому вважали святинею. Нині в області налічують близько 3000 ставків та водоймищ, об’єм води в яких становить 390 млн м3. Це невеликий запас води, лише наявність Кременчуцького та Канівського водосховищ створює ілюзію благополуччя. Серед загальної кількості річок на території області тільки 181 має «зріст» 10 км. Решта – це невеликі струмки, які є повноводими лише навесні, а в літню спеку навіть пересихають, як наслідок – потребують догляду та піклування про їхнє збереження. Виховання громадян з високим рівнем екологічних знань, екологічної свідомості й культури на основі нових критеріїв оцінювання взаємовідносин людського суспільства й природи має стати одним з основних важелів у розв’язанні гострих екологічних проблем. Щоб подолати проблему, потрібно її дослідити. Саме це спонукало учнівські й педагогічні колективи Чорнобаївщини до творчої роботи над проектом: «Вода знайома й загадкова». Завдання проекту: 1. Народна мудрість про воду: прислів’я, приказки, загадки, легенди. 2. Казки про воду. 3. Відображення теми води в піснях. 4. Вода в обрядах і звичаях українського народу. 5. Криниці нашого села. Обряди копання криниць. 6. Дослідження стану водогону. Історія створення сільського водогону. 7. Річка нашого дитинства. Історія річки Франки. 8. Дослідження екологічних особливостей джерельної та артезіанської води. Проведення меліоративних робіт у с. Веселий Хутір. 9. Досвід роботи за методом заглиблення по темі «Вода» у структурному підрозділі «Дошкільний навчальний заклад». Методичним забезпеченням проекту були такі заходи: 1. Науково-дослідна робота з водою. 2. Заняття «Водичка – чарівна скарбничка». 3. Урок-проект «Вода – мандрівниця». 4. Урок з основ здоров’я на базі програми Порфирія Іванова на тему: «Вода – це здоров’я, вода – це краса, вода – це цілюща ранкова роса». 5. Інтегрований урок (хімія, географія, біологія) на тему: «Вода як важливий природний оксид». Значення води у природі, народному господарстві та по32
буті. Фізичні властивості води. Кругообіг води в природі. Охорона природних водойм від забруднення. 6. Класна година на тему: «Вода – джерело життя на землі». 7. Засідання круглого столу на тему: «Екологія крізь краплю води». 8. Практичні поради: «Як оздоровити воду в домашніх умовах». Усний журнал на тему: «Вода – кров матері Землі». Комп’ютерна презентація. 9. Екскурсія в Музей води (м. Київ). 10. Інтегрований урок з хімії, біології та валеології у 8-му класі на тему: «Вода – найважливіший природний оксид». 11. Урок у 9-му класі на тему: «Вода у природі. Добування чистої води, її фізичні властивості. Охорона природних водойм від забруднення. Вода як розчинник». Вечір «Найчарівніша речовина». 12. Лекція з безпеки життєдіяльності: «Особливості купання в забруднених водоймах». 13. Урок з основ здоров’я «Загартовування, його значення. Комплексне загартовування сонцем, повітрям, водою». 14. Конференція «Незвичайні властивості води». 15. Виступ агітбригади «Чисту воду – нашому народу». 16. Методи дослідження річкових екосистем. У ході виконання екологічного проекту «Вода знайома й загадкова» учні відвідали водно-інформаційний центр (Музей води), розташований в мальовничому місці, на одному з пагорбів по вул. Грушевського у центральній частині міста Києва. Природоохоронна діяльність, раціональне використання водних ресурсів мають бути підкріплені обізнаністю громадян в екологічній та правовій сферах діяльності. Негативне значення має відсутність у населення відповідної інформації та знань про необхідність і способи захисту джерел прісної води. Тому вкрай необхідним є екологічне виховання всіх верств населення, розширення в суспільстві практичної діяльності, спрямованої на охорону і поліпшення стану джерел, річок і водойм України, раціональне використання водних ресурсів шляхом залучення населення до практичної природоохоронної роботи, розвиток громадських екологічних ініціатив. Лише спільними зусиллями можна поліпшити стан водних ресурсів та зберегти їх для майбутніх поколінь. Література: 1. Проект концепції неперервної екологічної освіти та виховання в Україні / Інформ. збірник Міністерства освіти і науки України. – 1995. – № 14 . 2. Голубенко М. Проект діяльності у школі. – К. : Шкільний світ, 2007. 3. Овчаренко С. В. Все про воду / С. В. Овчаренко, Р. У. Гараєв. – К. : Вертикаль, 2006.
33
АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА СТАН РІЧКИ СТУГНИ Вєтрова О. А., керівник гуртка «Юний еколог», координатор Васильківського міського осередку ВДС «Екологічна варта» (Київська область) Увага всіх людей світу прикута до масштабних екологічних проблем сучасності. В нашому місті також немало екологічних проблем, але хотілося б привернути увагу до річки Стугни. Вона, на нашу думку, теж потребує допомоги. За словами очевидців, у нашій річці колись текла чиста вода. По берегах росла велика кількість дерев, в їхніх заростях водилося чимало звірів, у річці – багато риби, а в плавнях очерету вирощували своїх пташенят водоплавні птахи (понад 60 видів у м. Василькові). На берегах Стугни росло багато рослин, у тому числі й лікарських, якими люди лікувалися. На перезволожених берегах річки колись цвіло 6 видів орхідних рослин. На жаль, нині побачити їх можна лише на сторінках Червоної книги Васильківщини. Цього року ще зацвіли водяні квіти – латаття біле, глечики жовті, але їхня кількість постійно зменшується. Люди, які зривають латаття, не розуміють, що лілії гинуть, щойно їх витягнуть з води. Завдяки таким «любителям прекрасного» ці квіти вже потрапили на сторінки Червоної книги України. Сьогодення річки Стугни є дуже непривабливим. Ми не можемо запропонувати своїм друзям пройтися її берегами, тому що нам соромно за те сміття, яке скрізь накидано. Наші бабусі пам’ятають річку чистою і красивою, а що будуть пам’ятати наші діти, онуки? В кожного з нас є нехай маленька, але своя річечка дитинства. Якою їй бути, залежить від нас. Ще в 1997 році було проведено дослідження річки Стугни Інститутом екології, розроблено схеми реконструкції для ділянок річки, обговорено завдання зі збереження та відновлення природних комплексів її долини. В минулому році моя вихованка захищала в МАН науково-дослідну роботу «Антропогенний вплив на стан річки Стугни», до завдань якої входило: висвітлення проблеми річки Стугни в пресі (була написана стаття «Річка мого дитинства» і надрукована в газеті «Життя і слово»; організація еколого-трудових десантів на береги річки, але без підтримки місцевої влади юннати не змогли прибрати все сміття, кількість якого збільшується щодня; анкетування учнів шкіл міста, просвітницька роботу серед населення міста з питань Водного кодексу України; опитування місцевих жителів про стан річки. Результати опитування виявились такими: 20 % населення пам’ятає річку Стугну дуже чистою; 34
100 % хочуть бачити свою річку чистою та здоровою; 70 % опитаних бачили, як мешканці міста викидають сміття на береги та в річку; лише 10 % опитаних намагалися зупинити дії людей, що призводили до забруднення річки; 80 % вважають, що стан річки можна поліпшити зусиллями місцевої громади; 30 % хотіли б взяти участь в акції з очищення річки; 95 % населення нічого не знають про Водний кодекс України, який є основним законодавчим актом, що регламентує використання, охорону і контроль в галузі використання і охорони вод. Юристи кажуть: «Незнання законів не звільняє від відповідальності». У випадку з річкою цей вислів може прозвучати так: «Не знаю ніякого закону і не бажаю знати. Яка відповідальність? За що? Хто господар річки? Це ж не приватна власність, це ж нічиє». Так вважає більшість громадян. Так, Стугна нічия – вона належить всім нам і ми повинні захищати її і дбати про неї. Так що ж треба зробити, щоб відродити річки? Незважаючи на високий рівень освоєння долин річок, вони й досі залишаються мальовничими куточками. Ті зміни та порушення, що їх зазнали природні комплекси від господарської діяльності, не є такими катастрофічними. Річки можна оздоровити. Ми пропонуємо: поєднати зусилля всіх – учнів, вчителів, представників влади і просто небайдужих громадян для подолання проблеми; з берегів прибрати сміття; в долинах річок розчистити джерела, що живлять їх; на берегах річок висадити дерева, кущі, щоб закріпити береги; започаткувати свято Річки – 22 березня в день Охорони водних ресурсів; проводити в школах міста щорічний місячник екологічної освіти та виховання, в рамках якого ми пропонуємо організувати фотовиставку «Моя річка – краса і біль», конкурси екологічних статей «Я тут для всіх, а не для тебе лиш…», екологічних ігор, екскурсії для школярів навчальноекологічною стежкою «Загадковий світ річки», щоб вони ознайомилися з особливостями природи рідного краю та усвідомили необхідність дбайливого ставлення до неї. Від імені юних екологів міста Василькова закликаю всіх берегти природу, річки та річечки України, не знищувати, а охороняти й примножувати природні багатства.
35
РОЛЬ КЕРІВНИКА ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕДИЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДОСЛІДНИЦЬКОГО ПРОЕКТУ «ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ БІЛОГО ОЗЕРА») Макарчук О. П., учитель біології та екології, керівник центру екологічної освіти та виховання Кузнецовської гімназії Кузнецовської міської ради, координатор Кузнецовського міського осередку ВДС «Екологічна варта» (Рівненська область) Навчально-виховний процес сучасної школи має бути зорієнтований на такі форми і методи навчання, які враховуватимуть інтереси, здібності й пізнавальні запити особистості. Сьогодні він орієнтується на цілеспрямованого учня, який є головним суб’єктом, особистістю, здатною до постійного самоусвідомлення, самооновлення і розвитку. Формуванню самосвідомості кожної особистості значною мірою сприяють екологічні експедиції центру екологічної освіти і виховання Кузнецовської гімназії. Провісниками нової якості навчально-виховного процесу можна назвати проекти, здійснювані сьогодні з ініціативи педагогів і учнів. Кузнецовська гімназія є асоційованою школою ЮНЕСКО. З-поміж інших на практиці реалізується напрям «Освіта для сталого розвитку». Щороку центр екологічної освіти і виховання гімназії визначає етапи та зміст локального практикоорієнтованого проекту «Творити краще, ніж руйнувати». Активно діють екологічна експедиція, гурток «Юні екологи». Цей проект спрямований на вирішення практичних завдань «Міської програми удосконалення екологопропагандистської роботи, формування екологічної культури населення, вивчення природного середовища прибережних територій Білого озера та долини річки Стир». Апробація методу проектів у Кузнецовській гімназії свідчить: його впровадження підвищує ефективність процесу виховання (конкретно екологічної культури особистості). Він дає можливість реалізувати ряд важливих теоретичних положень формування в учнів ціннісного ставлення до природи. Локальний екологічний проект «Творити краще, ніж руйнувати» вже 5 років успішно реалізують на практиці учасники центру екологічної освіти і виховання. До роботи над проектом залучається найпередовіша, свідома й активна частина учнівської молоді гімназії. Про орієнтовну вартість цієї розробки можна сказати, що вона є цінною для центру екологічної освіти і виховання «Екологічна експедиція Кузнецовської гімназії» як програма, що забезпечує методику організації практичних справ і заходів екологічного спрямування в Кузнецовській гімназії. Учасники екологічної експедиції протягом шести років досліджують стан та екологічні проблеми відомих водних об’єктів рідного краю – річки 36
Стир, Білого озера, лісо-болотного комплексу «Коза-березина» – центру Рівненського природного заповідника. Матеріали наукових досліджень гімназистів увійшли до збірок: «Проведення екологічних експедицій, походів, польових практик» (Типові методичні матеріали / за ред. В. В. Вербицького. – К. : СМП «АВЕРС», 2003. – С. 148), «Творити краще, ніж руйнувати» (2004 р.) та «Дослідницький практико-орієнтований проект «Екологічні проблеми Білого озера» (2007 р.) (Ілюстровані каталоги робіт Всеукраїнського конкурсу «До чистих джерел» Міністерства охорони навколишнього природного середовища України). На Міжнародному дитячому екологічному конгресі «Живи, Земле!» у 2007 році учень гімназії Сніжко В’ячеслав представляв свій дослідницький практико-орієнтований проект «Екологічні проблеми Білого озера». Робота над проектом триває. Результатами досліджень зацікавилась місцева районна газета «Володимирецький вісник», і до Дня працівників лісового господарства у цьому році розпочинає друкувати на своїх сторінках наукову статтю студента другого курсу Національного авіаційного університету, дійсного члена Рівненської малої академії наук учнівської молоді Сніжка В’ячеслава під назвою «“Підкоп” під Біле озеро: наскільки відчутний він через 20 років?». Проект виокремився як індивідуальне завдання учня у рамках експедиційних досліджень. Насамперед знайомились з методикою проектної роботи. Саме вона передбачає співробітництво учителя і учня. Розроблено конкретний план реалізації та кошторис проекту, визначено прикінцеві завдання. Цей проект є тривалим. На початку реалізації проекту керівнику експедиції потрібно було допомогти учневі у визначенні актуальності та масштабів проблеми, характеру впливу на довкілля і здоров’я людини. Дія зазначеного проекту охоплює не лише територію самого Білого озера чи навколишніх сіл. Актуальність теми зумовлена стурбованістю всієї громадськості міста Кузнецовська станом Білого озера, де розташований оздоровчий реабілітаційний центр «Біле озеро» ВП «Рівненська АЕС». Тому учасники екологічних експедицій Кузнецовської гімназії об’єктом своїх досліджень обрали саме цей природоохоронний об’єкт. Будучи науковим керівником експедицій, як очевидець і місцевий житель, я допоміг автору досліджень встановити, які природні екосистеми існували на досліджуваній території зовсім недавно – кілька десятків років тому. Майже скрізь протікали невеличкі річечки та потічки, і не лише ранньою весною, а протягом усього календарного року. Однак навколишні прилеглі болота і так звані «мохи» повисихали, знизився рівень води в Білому озері. Руслами колишніх річок пройшли глибокі меліоративні канави, які збирають і відводять воду з раніше заболочених територій, що живили озеро Біле. Сьогодні ситуація є такою, що можна з повною відповідальністю заявляти про те, що на питання «Чи існують малі річки поблизу Білого озера?» відповідь буде одна – «Ці річки зникли!» 37
Сніжко В’ячеслав під час своїх досліджень застосував різні дослідницькі способи: експедиції в природу, спостереження в природі, бесіди з очевидцями змін в природі. Напружено працював з літературними джерелами. Оброблено окремі статистичні дані Державного управління екології та природних ресурсів у Рівненській області. Використано методи критичного аналізу, спостереження і порівняння. Автор доводить свою думку, використовуючи узагальнений матеріал у формі риторичних запитань і відповідей, власний слайдофільм «У пошуках “серця” Білого озера». Слід зазначити, що небияке значення має наявність необхідного обладнання для здійснення походів і польових досліджень, а також для обробки даних досліджень. За допомогою свого керівника дослідник має змогу практично застосовувати дослідницькі методи біологічної та екологічної наук. Працюючи над першоджерелами, він привчається працювати з архівним матеріалом, порівнювати між собою відомості, одержані з різних пам’яток, набуває вміння користуватися даними з нових джерел наукової літератури, розвиваючи у себе здатність до наукової критики. Важливим етапом в реалізації проекту є обговорення результатів досліджень. Автор проекту обґрунтував свої узагальнення у формі висновків (таблиці, риторичні запитання і відповіді), які становлять цінність самої науково-дослідної роботи. За результатами дослідницької роботи у 2008 році автор став учасником Всеукраїнської туристсько-краєзнавчої експедиції «Краса і біль України» за напрямом «Скривджена земля» і став переможцем на обласному рівні. На другому (обласному) етапі конкурсу-захисту МАН у 2007 році робота зайняла третє призове місце, у 2008 – друге місце. Щороку Сніжко В’ячеслав бере участь у міській підсумковій екологічній конференції, є частим гостем міського радіовісника. «Учитель, який може наділити своїх вихованців здатністю знаходити радість у праці, повинен бути увінчаний лаврами» (Л. Хаббард). Адміністрація школи, відповідальні працівники управління освіти мають подбати і про винагороду учителю за сумлінну працю: з місцевого бюджету встановлюються відчутні надбавки до посадових окладів педагогам, чиї учні стали переможцями олімпіад, конкурсів дослідницьких та творчих робіт; моральна підтримка у формі грамоти чи подяки також важлива. Все це стимулює творчу працю учителя. Маршрут досліджень Сніжка В’ячеслава, автора індивідуального проекту, – лише одна з багатьох екологічних стежок, прокладених учасниками експедицій гімназії. Навчально-виховний процес дослідницького екологічного гуртка є надзвичайно широким і необмеженим. На лоні природи формується людина та її природний хист. Тут і виховання, і навчання йдуть паралельно, і водночас розв’язуються освітянські проблеми. Тому важко відразу відповісти на питання, що первинне у навчально-виховному процесі: виховання чи навчання. Досвідчені педагоги не заперечать: учнівська молодь набуває звички до праці лише тоді, коли постійно зайнята серйозною або цікавою справою. 38
Кожне заняття гуртка чи кожна наступна експедиція – це своєрідна «абетка вмінь». Важливо, що сучасні високі технології (цифрове фото та відео, комп’ютерні програми тощо) оновлюють навчально-виховний процес, дають можливість спиратися на індивідуальний підхід до особистості, активізують працю учнів, роблять її набагато цікавішою. Адже відомо, що створення якісно нових матеріальних і духовних цінностей у процесі діяльності породжує творчість. Для прикладу, якщо учасник експедиції підготує фотозвіт, створить слайд-фільм, відеофільм, сучасну презентацію своїх досліджень, то в його душі виникає неабияке бажання працювати далі, досягати успіху в розпочатій справі, бути корисним для суспільства. Учитель має бути щирим і відвертим зі своїм учнем скрізь і повсякчас. Він повинен постійно нагадувати своєму учневі його основне завдання – формувати свій світогляд, виробити власне ставлення до довкілля, спрямоване на збереження життя. Кожен учень, а особливо цілеспрямований, – творець від народження. Завдання керівника гуртка – активізувати його творчий потенціал шляхом неперервного цілеспрямованого навчання. Важливо відразу ж поставити чіткі цілі перед учнем, розкрити можливості та обґрунтувати переваги результату його праці. Скажімо, націлити учня на успішну участь у Малій академії наук, показати неоціненну роль досліджень для державних установ тощо. Керівник природничого чи екологічного гуртка має справу з цілеспрямованим учнем, і його завдання – не дати дитині зневіритися в обраному шляху, допомогти засвоїти глибокі знання і набути досвіду, навичок їх використання. У складі експедиції доречно призначити: дослідників-науковців з теми досліджень, фотографів, відеооператорів, істориків, краєзнавців, географів, рослинників та ін. Учителя, педагога учні сприймають як майстра своєї справи, його авторитет є навіть вищим за авторитет батьків. Неабияку делікатність слід проявити батькам і вчителям у цей період. Сказане дорослими слово, їхній зовнішній вигляд, елементи поведінки надовго зберігаються в пам’яті дітей. Приємними є моменти, коли на святі останнього дзвоника гуртківцівипускники публічно дякують своєму керівнику за його щоденний труд, за любов і терпіння. Учитель несе соціальну відповідальність за результати своєї праці. Його роль як організатора освіти, відповідального за знання дітей та їхнє виховання, не може бути перебільшеною. Вчитель у співпраці з батьками відповідає за рівень розвитку майбутнього покоління, майбутніх громадян перед державою. «Учитель – це людина, що скерована в майбутнє, формує у молодих людей активне і відповідальне прагнення оновлення світу, в якому вони живуть» (Педагогічна майстерність. – 1997. – С. 11).
39