Text 3 2008

ЗМІСТ Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2

Розділ 1. Основні завдання системи екологічної освіти і виховання . 5 Розділ 2. Організація роботи літнього екологічного табору . . . . . . . . 9 2.1. План-завдання для складання екологічного паспорта території в околицях освітнього закладу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 2.2. Методичні рекомендації щодо організації роботи вихованців літнього екологічного табору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12 Розділ 3. Розвиток творчих здібностей учнів на основі народних традицій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 3.1. Брейн-ринг «Рослини нашого краю» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

24

3.2. Конференція «Рослини у побуті та віруваннях українців» . . . . .

25

3.3. Тематичний вечір «Таємниці народної медицини» . . . . . . . . . . .

29

ВСТУП Незважаючи на прийняття «Концепції екологічної освіти України» від 20.12.2001 року, на практиці існує великий розрив між програмними вимогами і практичним рівнем знань, не забезпечується єдність навчальної і позаурочної діяльності. Малоефективність діючих шкільних програм навчальних дисциплін, їх зміст, методологія не націлюють вчителяпредметника на безперервну екологічну освіту й виховання. Крім того, віднесення екології до дисциплін, що не входять до обов’язкового державного компоненту, дають підстави стверджувати, що хід практичної реалізації теоретико-методичних розробок не забезпечується як на рівні мультидисциплінарного, так і внутрішньодисциплінарного підходів. В умовах, що склалися, позашкільні виховні заклади (дитячо-юнацькі табори) покликані виконувати роль методичних центрів з екологічної освіти та надавати дієву допомогу школі у вихованні учнівської молоді, формуючи її екологічну культуру і свідомість. Мета виховання в літньому оздоровчому таборі (залежно від вікових особливостей зміни) полягає у щоденному проведенні змістовної, цікавої і активної роботи з організації творчої самодіяльності вихованців; організації колективу, загонів і всього табору. Протягом зміни загін має виконати не одну цікаву й важливу справу. Дитячо-юнацький табір формується тимчасово з учнів різних шкіл, що вимагає від вихователів і вожатих спеціальних знань і великих організаторських здібностей. Ці табори є водночас і основними центрами методичної роботи з підвищення майстерності численних кадрів керівників, вчителів, студентів-практикантів, працівників громадських (екологічних) організацій. У літньому таборі переплітаються юридична відповідальність педагогів з гігієнічними нормами та з оздоровленням, але головним є виховний процес, у якому здійснюється моральне, трудове, фізичне, патріотичне, естетичне, санітарно-гігієнічне й екологічне виховання. Відносно новим явищем стали спеціалізовані профільні табори, які організовуються позашкільними закладами для своїх гуртківців з метою продовження і закріплення роботи, яка проводилася протягом навчального року. Реалізація завдань особистісно-орієнтованої освіти вимагає нового підходу до екології як науки. Учень поступово перетворюється на молодшого колегу, який працює над розв’язанням проблем охорони довкілля, збереження свого здоров’я та оточуючих, дослідженням природи рідного краю. А допоможе в цьому літній екологічний табір. Для його організації потрібно небагато – бажання вчителя, любов до природи і віра в те, що дитяча дружба, пісня біля багаття, світанкова роса можуть зробити значно більше, ніж викладання правил збереження природи навіть за найкращою технологією. Запропоновані нижче методичні матеріали для організації і проведення навчально-виховних заходів з екологічної тематики в дитячо-юнацьких таборах відпочинку є синтезом кращих традицій педагогічної практики 2

екологів, географів, біологів, хіміків, дитячих та скаутських літніх таборів відпочинку. Серед багатьох засобів екологічного виховання, що сприяють підвищенню рівня екологічної культури учнів, є дидактична гра. У результаті спеціального дослідження виявилося, що педагоги недостатньо використовують навчально-виховні ресурси ігрової діяльності з метою виховання рис екологічної культури. Крім того, серед ігор, що застосовуються в навчальновиховному процесі, переважають стандартні екологічні задачі, вправи, кросворди, чайнворди, вікторини. Вони впливають в основному на підвищення рівня знань учнів і не торкаються їхньої свідомості, ціннісних орієнтацій, мотиваційної сфери та найголовнішого критерію рівня екологічної культури – природоохоронної діяльності. Водночас існує багато ігор, розроблених закордонними та вітчизняними дослідниками, застосування яких в екологічній освіті й вихованні досить результативне. Наведені у посібнику орієнтовні варіанти ігор спрямовані на формування базового рівня екологічних знань та мислення, свідомості та ціннісних орієнтацій, вмінь і навичок природоохоронної діяльності. До масової позакласної (позашкільної) роботи з екології відносяться рольові ігри. Саме у грі у найбільшій мірі учень психологічно готується до реальних екологічних ситуацій, вчиться розуміти дбайливе ставлення людей до природи, які виконують різні соціальні ролі в залежності від професії і посади, оволодіває прийомами спілкування як з ровесниками, так і з старшими товаришами (колегами). Молодші школярі з задоволенням виконують «ролі» тварин, рослин чи грибів, які охороняються, при цьому кожний вид вустами школяра розповідає про значення його у природі і житті людини й обґрунтовує необхідність його збереження й примноження. Для учнів підліткового віку рольова гра – це модель спілкування спеціалістів різних галузей знань про взаємодію суспільства і природи: вчених-екологів, геоботаніків, систематиків, зоологів тощо, адміністративних робітників – директорів заповідників, зоопарків, ботанічних садів, єгерів і інших. «Спеціалісти» з контролю за станом навколишнього середовища, «географи», «економісти», «історики» залучаються до обговорення проблем охорони довкілля, краю, нашої країни і всієї Землі. У розвитку екологічного світогляду важливе місце займають екскурсії в природу як джерело знань і засіб виховання в учнів чуттєво-емоційного ставлення до природи. Особливо важлива роль екскурсій у сприйнятті цілісності природи, її природної багатоликості і складних взаємозв’язків. Ліс, лука, болото – кожне з цих угруповань фарбами, формою, розмірами типових видів запам’ятовуються в пам’яті учнів як єдине ціле. Потім йде процес деталізації уявлень, збагачення їх конкретними фактами, знайомство з різноманіттям видів і популяцій, з різноякісністю особин у популяції. Спостереження проявів взаємозв’язків і взаємодій популяцій розширює поняття про угруповання як єдине ціле.

3

На екскурсії учні безпосередньо переконуються в тому, що цілі використання природи дуже різноманітні (одержання біомаси, рекреаційні, містобудівні та ін.). Саме нераціональне використання природних ресурсів і породжує небажані явища в угрупованні, які людина повинна навчитися не тільки прогнозувати, але й попереджувати. Особливість екскурсій, які пов’язані з вивченням антропогенних (антропічних) факторів, полягає в тому, що головну роль набуває порівняння об’єктів спостереження. Наприклад, порівняння двох ділянок з природнім складом рослин і з порушеним в результаті впливу людини, дозволяє зробити висновок про фактор витоптування; порівняння складу домінуючих видів на ділянках дає можливість говорити про вплив рубок чи пожеж на розвиток угруповань; порівняння видового різноманіття лишайників – про фактор забруднення і ступінь його впливу. Вчитель підбирає такі місця для екскурсії, де можна здійснити подібне порівняння. Побувати на місці екскурсії, встановити об’єкти спостереження, вибрати ділянки з найбільш помітним впливом антропогенного фактору, визначити форми організації учнів на екскурсії – всі ці питання потрібно вирішувати у процесі підготовки. Визначення цілей, розробка і пояснення завдань, знайомство з необхідною звітною документацією сприяють успішній роботі учнів, виховують відповідальне ставлення до екскурсій. У відповідності з таким підходом відбираються об’єкти спостереження і дослідження і розробляються завдання для індивідуальної і групової роботи учнів. Результати спостережень видів і угруповань, на які діють антропогенні фактори і які є об’єктами охорони чи раціонального використання, учні фіксують в польових щоденниках за допомогою записів, малюнків, фотографій, відеозйомки. Крім того, для навчальної колекції робляться невеликі збори рослин певної місцевості (гербарії), сліди життєдіяльності різних тварин, оформляються звіти відповідно запропонованим схемам тощо. На наш погляд, саме дослідження природи, розгадування її таємниць і законів життя формують інтерес до живого, сприяють розвитку соціальної активності в екологічній діяльності. В умовах роботи дитячо-юнацьких таборів учні поглиблюють і розширюють теоретичні відомості, набуті під час вивчення різних предметів, а також розвивають практичні вміння і навички: досліджувати видовий склад флори (конкретної екологічної системи); спостерігати за поведінкою і життєдіяльністю представників різних класів тварин; порівнювати їх за основними морфологічними ознаками, характером і способом живлення; досліджувати середовище існування тварин, сліди їх життєдіяльності; на основі аналізу, синтезу і порівняння робити висновки стосовно біотичного і ландшафтного різноманіття. Досвід показує, що різноманітні види позакласної й позашкільної роботи з екологічної освіти і виховання взаємно доповнюють один одного, збагачуючи процес навчання і виховання учнів. Саме такий підхід зробить навчально-виховний процес не лише пізнавальним і змістовним, а й дасть можливість реалізуватися кожному його учаснику.

4

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ВИХОВАННЯ У найважливіших міжнародних документах останнього десятиріччя, присвячених проблемам навколишнього середовища і гармонійного розвитку людства велика увага приділяється екологічній освіті, культурі й свідомості, інформованості людей про екологічну ситуацію в світі, регіоні, на місці проживання, їх обізнаності з можливими шляхами вирішення різних екологічних проблем, з концептуальними підходами до збереження цивілізації і біосфери в цілому. Шлях до високої екологічної культури лежить через ефективну екологічну освіту, яка на порозі 3-го тисячоліття стала необхідною складовою коеволюційного, екологічно безпечного й збалансованого розвитку. Положення про розвиток екологічної освіти й виховання розглядалися в програмних документах найвизначніших міжнародних форумів ХХ й ХХI-го сторіччя в Ріо-де-Жанейро (1992) і Йоханесбурзі (2002), «Довкілля для Європи» (Київ, 2003) та ін. Ці міжнародні документи є одними з найважливіших і необхідних засобів здійснення переходу до збалансованого розвитку всіх країн світу. Підготовка громадян з високим рівнем екологічних знань, екологічної свідомості й культури на основі нових критеріїв оцінки взаємовідносин людського суспільства й природи повинна стати одним з головних важелів у вирішенні надзвичайно гострих екологічних і соціально-економічних проблем сучасної України. Екологічна освіта як цілісне культурологічне явище, що включає процеси навчання, виховання, розвитку особистості, повинна спрямовуватися на формування екологічної культури як складової системи національного і громадського виховання. Цей процес повинен проходити через екологічне просвітництво за допомогою діяльності громадських екологічних організацій (наприклад, Всеукраїнську екологічну лігу, Товариство охорони природи та ін.), екологізацію навчальних шкільних предметів та програм підготовки, а також під час проведення позаурочної й позакласної роботи учнів (в дитячо-юнацьких таборах відпочинку). Вирішення цих питань має забезпечити формування цілісного екологічного знання й мислення, необхідних для отримання безперервної ефективної екологічної освіти. Сьогодні реформування екологічної освіти та виховання має здійснюватися з обов’язковим врахуванням екологічних законів, закономірностей, наукових принципів і підходів. Головними складовими системи екологічної освіти та виховання мають бути її формальна й неформальна частини, форми й методи яких різні, а мета одна – різнобічна підготовка учнів, здатних визначати, розуміти й оптимально вирішувати екологічні та соціально-економічні проблеми свого 5

краю, району проживання на основі наукових знань процесів розвитку біосфери, здорового глузду, загальнолюдських досвіду й цінностей. Державна політика в галузі шкільної екологічної освіти повинна базуватися на таких принципах:  забезпечення системного підходу в екологічній освіті й вихованні з урахуванням індивідуальних інтересів, стимулів та особливостей соціальних, територіальних груп;  комплексності екологічної освіти і виховання;  неперервності процесу екологічного навчання в системі національної освіти. Основною метою екологічної освіти є формування екологічної культури окремих осіб і суспільства в цілому, формування навичок, фундаментальних екологічних знань, екологічного мислення і свідомості, що ґрунтуються на ставленні до природи як універсальної, унікальної цінності. Екологічна освіта, з одного боку, повинна бути самостійним елементом загальної системи освіти, а з іншого боку виконувати інтегративну роль у всій системі освіти. Ця мета досягається поетапно шляхом вирішення освітніх і виховних завдань та вдосконалення практичної діяльності. Важливим завданням у роботі педагогів є оволодіння системою виховуючого навчання, знаннями основ процесу викладання екологічних дисциплін та керівництва пізнавальною діяльністю учнів. Педагогу необхідно вільно орієнтуватися в різноманітті форм, методів та методичних прийомів, властивих викладанню екології, з тим, щоб вміло використовувати їх у своїй роботі як у різних класах середньої школи при різних обставинах, так і в інших навчальних закладах. Важливо освоїти теоретичні основи методики екологічної освіти і виховання, навчитися самостійно застосовувати їх на практиці. Найголовнішими завданнями екологічної освіти мають бути: 1. Формування екологічної культури, що передбачає: – виховання розуміння сучасних екологічних проблем держави й світу, усвідомлення їх важливості, актуальності і універсальності (зв’язку локальних з регіональними і глобальними); – відродження кращих традицій українського народу у взаємовідносинах з довкіллям, виховання любові до рідної природи; – формування усвідомлення безперспективності технократичної ідеї розвитку й необхідності заміни її на екологічну, яка базується на розумінні єдності всього живого й неживого в складно-організованій глобальній системі гармонійного співіснування й розвитку; – формування розуміння необхідності узгодження стратегії природи і стратегії людини на основі ідеї універсальності природних зв’язків та самообмеженості, подолання споживацького ставлення до природи; – розвиток особистої відповідальності за стан довкілля на місцевому, регіональному, національному і глобальному рівнях, вміння прогнозувати особисту діяльність і діяльність інших людей та колективів; 6

– розвиток умінь приймати відповідальні рішення щодо проблем довкілля, оволодіння нормами екологічно грамотної поведінки, виховання глибокої поваги до власного здоров’я та вироблення навичок його збереження.

2. Підготовка фахівців-екологів, в тому числі: для освітньої галузі – вчителів, викладачів, методистів; для державних органів управління в галузі охорони довкілля та збалансованого природокористування, а також громадських екологічних організацій.

3. Вдосконалення, узгодження і стандартизація термінології в галузі екологічних знань. В основу екологічної освіти покладені принципи гуманізму, науковості, прогностичності, неперервності, послідовності та систематичності. Екологічна освіта спрямовується на поєднання раціонального й емоційного у взаємовідносинах людини з природою на базі принципів добра й краси, розуму й свідомості, патріотизму й універсалізму, наукових знань і дотримання екологічного права. Екологічна освіта – це сукупність наступних компонентів: екологічні знання – екологічне мислення – екологічний світогляд – екологічна етика – екологічна культура. Кожному компоненту відповідає певний рівень (ступінь) екологічної зрілості від елементарних екологічних знань, уявлень дошкільного рівня до їх глибокого усвідомлення і практичної реалізації на вищих рівнях. Умовно можна виділити наступні узагальнені рівні екологічної зрілості: початковий (інформативно-підготовчий), основний (базовосвітоглядний), вищий, профільно-фаховий (світоглядно-зрілий). Сьогодні, коли школам надана автономія і для вчителя створені сприятливі умови, які дозволяють проявити самостійність в творчій діяльності, значно розширилося коло експериментальних досліджень. Цьому сприяє використання альтернативних програм, підручників, авторських посібників, навчально-методичних розробок, рекомендацій тощо. Особливість методичної підготовки учня з екології полягає в тому, що вона здійснюється з використанням знань предметів природничого (біологічного, географічного, хімічного, фізичного), психолого-педагогічного та суспільно-соціального циклів. В загальній методиці навчання екології розкривається цілісний процес навчання екології, спрямований на реалізацію основних положень сучасної концепції шкільної екологічної освіти в Україні. Загально-дидактичні і психологічні поняття здобувають тут методичну інтерпретацію. Їх висвітлення відбувається з позицій специфіки навчального предмета екології як інваріативної складової шкільного освітнього компонента. Ефективність екологічної освіти і виховання полягає не тільки в тому, щоб учні могли вивчити й обговорювати екологічні проблеми сучасності і шляхи їх вирішення, а й брати активну участь у виконанні конкретних завдань. Цьому найбільше сприяє позакласна й позашкільна робота. У позакласній та позашкільній роботі з екології визначаються і розкриваються методичні підходи до предметного навчання, простежується послідовність і наступність у розкритті таких питань: 7

 зміст й освітньо-виховні завдання вивчення конкретної теми;  прогнозовані результати навчання учнів, можливі помилки та шляхи усунення чи запобігання виникненню помилок в учнів;  екологічний експеримент, комплекс наочності і дидактичних матеріалів;  методи навчання, характеристика діяльності вчителя (методиста) та учнів у процесі вивчення теми. Особливу увагу необхідно приділити організаційним формам навчального процесу, які застосовуються у відповідності до змісту навчального матеріалу та вікових особливостей учнів середніх навчальних закладів. Дитячо-юнацькі табори як навчально-методичні центри з екологічної освіти та виховання учнівської молоді повинні вирішувати такі актуальні завдання: – забезпечення неперервної (систематичної) екологічної освіти в позашкільному закладі; – здійснення оновлення змісту базових основ наукових знань на міжпредметній основі; – створення системи практичної діяльності учнів в галузі охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки; – внесення коректив у взаємодії та підтриманні діяльності школи й позашкільних закладів; – підготовка й підвищення кваліфікації студентів-практикантів, вчителів, методистів тощо в галузі охорони довкілля; – здійснення програмно-методичного забезпечення, що спрямоване на ліквідацію недоліків формальної і неформальної екологічної освіти; – впровадження інноваційних педагогічних технологій, які сприятимуть переходу з методики, що має ухил дресури, на філософію гри, режисуру навчальних сюжетів, максимальну індивідуалізацію знань, вмінь і навичок. Це забезпечить розвиток творчої активності учнів, розв’язання екологічних проблем сучасності і конкретних життєвих ситуацій.

8

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ЛІТНЬОГО ЕКОЛОГІЧНОГО ТАБОРУ Пропонована схема дослідження не потребує особливих знань. Інформацію вчитель зможе отримати в шкільному підручнику Г. О. Білявського та ін. «Основи екологічних знань» (2000). А результатом стане екологічний паспорт території. Спостереження зможуть провести і молодші школярі. Заходи, які проводяться, мають бути цікавими й захоплюючими, їх мета – пропагувати екологічні знання серед учнів і виявляти найбільш здібних, активізувати пізнавальну діяльність школярів (таблиця 1). У змісті пізнавальної діяльності учнів можна виділити три компоненти: теоретичний, практичний, ігровий (за Ю. С. Тагліною). Таблиця 1. теоретичний Конференції

Компонент практичний Випуск стінних газет, журналів, бюлетенів

ігровий Дидактичні ігри

Диспути

Виготовлення наочності

Рольові ігри

Лекції Зустрічі з представниками різних професій Перегляд відеофільмів

Виставки учнівських робіт Інтелектуальні ігри Оформлення фотоальбому

Конкурси, вікторини

Екскурсії та походи Турніри

2.1. План-завдання для складання екологічного паспорта території в околицях освітнього закладу 1. З’ясувати рік забудови мікрорайону і рік створення освітнього закладу (школи, будинку дитячої творчості тощо).

2. Скласти план-схему розташування освітнього закладу і території навколо нього, будинків, доріг тощо.

3. Позначити на плані-схемі розташування зелених насаджень, сміттєвих контейнерів і стихійних звалищ, стоянок автомашин, пустирів тощо.

4. Визначити видовий склад дерев і чагарників, які зростають на досліджуваній території, їх кількість, а також обчислити площу газонів.

9

Визначити на газонах окремо площу, займану посадками рослин, і площу оголеної землі (стежини, місця під сміттям).

5. З’ясувати як часто відбувається вивіз сміття і прибирання двірниками території.

6. Підрахувати кількість жителів (окремо дорослих і дітей), які проживають у будинках на території мікрорайону, а також кількість учнів у школі.

7. Визначити кількість домашніх тварин з урахуванням їх породи (собак, а в деяких випадках і кішок), яких вигулюють, бездомних собак і кішок, а також місця скупчення щурів.

8. Дослідницьким шляхом виявити часовий діапазон вигулу домашніх тварин і їх кількість.

9. Визначити видовий склад птахів, що прилітають на певну територію, а також тих, що відвідують звалища і сміттєві контейнери, місця їх можливого гніздування на території (будинкові горобці, сизі голуби, сірі ворони тощо).

10. Оглянути дерева мікрорайону на предмет виявлення лишайників. За наявності таких зібрати зразки для їх визначення. Одержані результати можна представити у вигляді проекту «Лишайники – біоіндикатори довкілля».

1. З чого почати? По-перше, що слід було б визначити для себе, що для вас найцікавіше, – зайнятися з вашими вихованцями біологією чи географією в ігровій формі або долучити дітей до пошуково-дослідницької діяльності. Ці дві форми дозволяють значною мірою поліпшити знання з біології і екології, географії і краєзнавства, і хоча вони вимагають від учителя значнішої витрати сил і часу, ніж звичні заняття за програмою, однак з їх допомогою можна зібрати унікальний матеріал, якого так довго чекають шкільні кабінети біології, а учнів перетворити на науковців. Кожна з цих форм може використовуватися в роботі з учнями різного віку. Єдине, що слід пам’ятати, – в екологічному таборі природоохоронні справи не повинні зводитися до одноразових акцій. Це має бути багаторівнева діяльність, спрямована на вивчення природи свого краю. Літній екологічний табір може функціонувати для дітей різних вікових категорій.

2. Коли варто почати? Починати ніколи не пізно! І не варто боятися відсутності власного досвіду та інших труднощів. Звичайно, заняття будь-якою новою діяльністю вимагають гарної підготовки. Якщо у вас відсутній досвід, не бійтеся, головне, щоб ви чітко уявляли, чого ви хочете досягнути. Якщо табір організовано для школярів молодшого та середнього віку, то крім бесід про природу, збору гербарію, спостереження за рослинами та 10

тваринами в природі варто продумати і спортивні ігри. Підсумком роботи такого табору буде збирання колекцій, малювання плакатів, випуск газет тощо. Старші школярі вимагають іншого підходу – бесіди в групі по п’ятьшість осіб, справ, які потребують більшого фізичного навантаження, дослідження в природі, які закінчуються написанням рефератів та наукових робіт, захистом екологічних проектів, створенням дитячих екологічних організацій. Якщо в таборі різновікові групи, то старші школярі будуть виконувати роль вожатих, одночасно проводячи й екологічні дослідження. В цьому випадку це буде найкращий приклад кооперативної дальності. Не бійтеся того, що старші діти будуть насміхатися, ображати чи не звертатимуть уваги на менших. Досвід роботи в літніх таборах показав, що у цьому випадку навіть одинадцятикласники залюбки беруть участь у іграх і розвагах менших, а також піклуються про них, як про своїх молодших братиків та сестричок. Старшокласник підсадить молодшого, щоб відзняти зблизька гніздо птаха, розповість про особливості життя пернатих, а учень 4-6 класу оббігає пів лісу, щоб віднайти те гніздо. А матеріал комплектуватимуть разом. Звичайно ж, організація табору, мета якого – дослідна робота, вимагає певних навичок, умінь керівників груп. Тему майбутнього дослідження частіше пропонує вчитель. Розраховувати на самостійність школярів у виборі теми можна лише після того, як ви спільно з ними здійсните свій перший маленький проект. Темою дослідження можуть стати ваші особисті спостереження або спостереження ваших учнів, наприклад, за кількістю харчових відходів, що залишаються після відвідин їдальні, або ж розкиданого паперу та іншого сміття в коридорах після закінчення змін. Як предмет дослідження можна також узяти кімнатні рослини в різних кабінетах. Для кожного поставленого завдання необхідно підібрати відповідні методи дослідження, які б дали результат. Це можуть бути облік, дослід, спостереження тощо. Головне – щоб вони були реальними у використанні й визначалися можливостями як учнів, так і освітнього закладу. Зауважимо, що складання анкет і облікових аркушів потребує певних сил і часу (тому їх варто підготувати заздалегідь). Одержані цифри, результати вимірювань, спостережень і дослідів не повинні бути одиночними. Це має бути той набір даних, які можна буде порівнювати, аналізувати й узагальнювати. Нечисленні спостереження або дані одноразових обліків не дозволять належним чином виявити закономірності, кількісні співвідношення і процеси, що відбуваються. Зведення всіх одержаних результатів у таблиці, як і представлення їх у графіках і діаграмах, – найкращий матеріал для описів, роздумів і пояснень, наочний і економічний спосіб обробки первинних даних.

11

2.2. Методичні рекомендації щодо організації роботи вихованців літнього екологічного табору На початку роботи учні ознайомляться із затвердженим розпорядком дня і правилами поведінки: інструкцією з техніки безпеки, поведінки в природі, надання першої допомоги в разі нещасних випадків. Учні повинні мати дозвіл лікаря на участь у екскурсіях і походах, одноденних та багатоденних виїздах. На одноденних виїздах вивчення природи проводиться за допомогою маршрутних описів. Під час багатоденних виїздів і практик учні виконують навчальні й дослідні роботи. Наприкінці кожного робочого дня проводяться вечірні збори, на яких підбиваються підсумки роботи за день, уточнюються завдання на подальший день, вносяться деякі корективи в методику. Роботою групи на одноденних виїздах та походах керує командир, обраний Радою навчальної групи або призначений керівником експедиції (табору). На багатоденних виїздах і в експедиціях керівництво групою здійснює штаб, склад якого вибирається на загальних зборах табору. Усі учасники практики, експедиції, дослідження в природі одержують тимчасові доручення (обов’язки) для того, щоб поліпшити роботу своєї групи. Штаб є органом самоврядування на час літнього екологічного табору. У його склад, входять: командир табору (якщо організовується похід, то командир групи), відповідальний за харчування, відповідальний за майно (господарство, інструменти й обладнання), відповідальний за ведення щоденника експедиції (виїзду), санітар. За потреби до штабу можуть ввійти й інші учасники, наділені певними обов’язками. Штаб здійснює керівництво всією роботою і життям табору: стежить за виконанням дослідних і самостійних робіт, контролює виконання обов’язків усіма учасниками, підбиває підсумки (після закінчення експериментів) і оцінює відношення до обов’язків чергового і взаємовідношення з колективом. За невиконання учасниками табору своїх обов’язків і доручень, недбале відношення до несення чергування, порушення правил поводження з книгами і майном, правил техніки безпеки і роботи в польових умовах штаб може накласти на порушників стягнення, аж до відправки їх додому. Обов’язки учасників літнього екологічного табору Кожен учасник літнього екологічного табору, а також виїздів і походів повинен: 1. Пройти медогляд і одержати дозвіл на участь у літньому екологічному таборі.

2. Дотримуватися розпорядку дня.

3. Дотримуватися правил особистої гігієни, техніки безпеки і роботи в польових умовах.

4. Виконувати всі вказівки штабу табору, бути дисциплінованим і ввічливим.

12

5. Сумлінно виконувати покладені на нього доручення і обов’язки чергового.

6. Стежити за станом особистого і суспільного майна, утримувати його в порядку.

7. Дбайливо ставитися до приладів і обладнання, підтримувати порядок у приміщеннях і наметах.

8. Охайно вести польові щоденники.

9. Суворо дотримуватися методики обробки зібраного матеріалу.

10. Регулярно вносити записи в щоденник експедиції.

11. Чесно і сумлінно виконувати обов’язкові й самостійні теми робіт.

12. Дбайливо ставитися до книг.

13. Повідомляти про стан свого здоров’я санітара і керівника групи (виїзду, табору).

14. Сповідувати дух колективізму, допомагати молодшим учасникам табору. Командир табору (експедиції виїзду, практики) Ти – організатор і ватажок. Прагни того, щоб діти поважали тебе, щоб їм було цікаво з тобою і працювати і відпочивати. А для цього ти повинен багато знати і вміти. Пам’ятай, що особистий приклад – головна рушійна сила у твоїй роботі з колективом! Командир відповідає за успішне проведення досліджень (виїздів, походів), на нього покладаються такі обов’язки:  організація і керівництво всією роботою в експедиції;  купівля квитків і організація дисципліни в транспорті;  складання графіка чергувань, керівництво роботою чергових і роз’яснення їм їхніх обов’язків;  контроль за виконанням розпорядку дня, збереження чистоти, порядку і підтримування дисципліни в приміщеннях і наметах;  контроль за виконанням вихованцями покладених на них доручень, за веденням щоденника, своєчасним випуском інформаційних листків і проведенням метеоспостережень;  організація щоденного підбиття підсумків виконаної роботи, а також знання відпочинку й організації учасниками дозвілля;  керівництво роботою штабу табору (практики, виїзду), проведення зборів штабу, на яких обговорюються і розв’язуються проблеми забезпечення нормальної роботи експедиції, підбиття підсумків;  своєчасний збір групи і її виїзд з бази або з табору. Відповідальний за харчування  Складає список продуктів, які необхідно придбати для роботи табору, організації походів тощо.  Складає щоденне меню на весь термін або на декілька днів наперед.  Призначає відповідальних за покупку і доставку продуктів.

13

 Після прибуття на місце проводить опис усіх привезених із собою продуктів, регулярно відзначаючи їх видачу.  Збирає гроші на придбання продуктів і організовує їх покупку.  Відповідає за збереження продуктів і за їх економне використання (розраховує кількість продуктів таким чином, щоб їх вистачило, але в той же час і не дуже багато залишалося).  Регулярно видає продукти черговим, пояснюючи, що і як з них готувати.  Перед від’їздом розподіляє продукти, що залишилися, серед учасників табору. Відповідальний за господарство, майно і обладнання  Складає список майна й обладнання, необхідних для організації табору або походу.  Готує до поїздки інвентар, суспільне майно, «ремнабір».  Розподіляє і закріплює суспільне майно за учасниками.  Відповідає за наявність в «ремнаборі» інструментів та інших необхідних предметів.  Стежить за станом похідного інвентарю та іншого майна, організовує у разі потреби їх ремонт.  Організовує і керує всіма господарськими роботами.  За дорученням керівника і командира (або за власною ініціативою) виготовляє різні пристосування, необхідні для успішного проведення дослідження, а також виконання обов’язку чергового.  Відповідає за збереження устаткування мисливриббаз, турбаз, шкіл, садочків та інших приміщень, в яких на час поїздки розміщуються групи учнів.  Відповідає за збереження особистого і суспільного майна під час переїздів на залізничному транспорті, в автобусах. Обов’язки санітара  Відповідає за наявність необхідних медикаментів у аптечці.  Стежить за станом здоров’я всіх учасників табору (експедиції, виїзду) і повідомляє про це керівника.  За необхідності надає першу медичну допомогу.  Відповідає за порядок у приміщеннях і в наметах.  Стежить за чистотою, станом посуду й умовами приготування їжі на період дії табору (практики, виїзду).  Стежить за дотриманням правил особистої гігієни учасниками табору (практики, виїзду), організовує банні дні.  Відповідальний за ведення щоденника експедиції, практики  Відповідає за наявність щоденника і його правильне оформлення.  Відповідає за достовірне відображення в щоденнику основних етапів діяльності табору (практики).

14

 Контролює ведення учасниками поїздки записів про щоденні події і спостереження, які повинні бути і цікавими, і змістовними.  Заносить у нього рішення штабу табору. Відповідальний за виїзну бібліотеку  Підбирає в бібліотеці навчального закладу книги, необхідні для роботи табору, складає їх списки.  Перед поїздкою розподіляє і закріплює відповідальність за книги між учасниками табору.  У таборі (на практиці, виїзді) збирає книги в учасників і організовує акуратне їх зберігання, забезпечуючи їх доступність та використання в роботі.  Відповідає за збереження і видачу книг для роботи, закріплює їх для постійного користування за певними учасниками табору.  Стежить за тим, щоб учасники табору акуратно поводилися з книгами.  Повідомляє про всі порушення правил поводження з книгами керівника або командира табору.  Контролює, щоб книги, які не використовуються учасниками табору, знаходилися в спеціально відведеному для них місці.  Перед поверненням з табору (з практики) розподіляє книги між учасниками, стежить за своєчасним поверненням їх у бібліотеку.  Відповідальний за проведення метеорологічних спостережень  Регулярно проводить спостереження за станом погоди та її змінами.  Відповідає за точність проведення метеорологічних спостережень і їх своєчасність.  Регулярно інформує учасників поїздки про стан і зміну погоди в місці табору (виїзду).  Відповідає за доручені йому прилади метеоспостереження.  Після закінчення поїздки оформляє дані вимірювань погодних умов у вигляді діаграм, графіків, схем тощо. Відповідальний за випуск інформаційного листка  Регулярно організовує випуск інформаційного листка у вигляді газети з ілюстраціями, де повинні бути відображені основні етапи життя табору (експедиції, виїзду) і відповідає за нього.  Відповідає за випуск стіннівки та підготовку альбому за матеріалами проведеної експедиції. Відповідальний за багаття та протипожежну безпеку  Готує до поїздки необхідні речі для багаття, розподіляє їх між учасниками табору (походу, експедиції) і відповідає за наявність засобів протипожежної безпеки.  Забирає й облаштовує місце для багаття (вогнища) і хмизу.

15

 Організовує силами учасників табору облаштування місць їх розташування навколо багаття, а також заготівлю дров, необхідних для приготування їжі.  Стежить за наявністю достатньої кількості дров та хмизу.  Стежить за станом майна, багаття.  Відповідає за дотримання протипожежної безпеки в таборі на час роботи табору (практики, виїзду). Відповідальний за фотографування Забезпечує фотографування основних етапів роботи табору. Для цього:  складає план об’єктів і етапів діяльності табору, які необхідно сфотографувати;  обговорює цей план з командиром і керівником табору (практики, виїзду);  знайомить з планом усіх учасників поїздки;  розподіляє об’єкти зйомки між учасниками табору, які мають фотоапарати;  фотографує сам і стежить за тим, щоб проводилися фотографування етапів досліджень;  після закінчення табору відповідає за забезпечення фототеки фотознімками навчальної групи і створення стіннівки про дослідження.    

Відповідальний за забезпечення канцелярським приладдям Готує до поїздки канцелярське приладдя і відповідає за наявність у таборі достатньої кількості простих і кольорових олівців, гумок, булавок, кнопок, клею, ножиць, паперу, зошитів тощо. Відповідає за використання за призначенням канцелярського приладдя на час проведення табору й утримання його в належному вигляді. За необхідності організовує закупівлю канцелярського приладдя. Забезпечує повернення в навчальні заклади узятого в поїздку канцелярського приладдя.

Примітка. За наявності в групі більшої кількості учасників, ніж кількість відведених посад, розподіл обов’язків між учасниками, що залишилися, відбувається з додаванням до основних відповідальних помічників з кількості учасників, що залишилися. Кожен учасник у будь-якому випадку повинен виконувати посильні для нього обов’язки. Обов’язки чергового Чергування несуть по черзі всі учасники табору (походу, експедиції). Звільняються від нього тільки хворі й керівники. Чергування здійснює чергова команда з двох-чотирьох осіб, в якій призначається старший. Він відповідає за роботу всієї команди. В обов’язки чергового входять:  прийом чергування, який здійснюється не менше ніж за годину до початку приготування їжі;

16

 отримання у відповідального за харчування продуктів для чергового приготування їжі або на весь термін несення чергування;  приготування їжі. Необхідно завжди пам’ятати, що продукти слід витрачати економно, а приготована їжа повинна бути смачною і подаватися вчасно. (Працюючі газові й електричні плити, як і піч, а також багаття залишати без нагляду ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ! Одночасно з приготуванням їжі необхідно поставити грітися посудину з водою, щоб після закінчення їжі можна було б відразу приступити до миття посуду);  прибирання їдальні відбувається відразу після закінчення прийняття їжі. Спочатку стіл витирають вологою ганчіркою, збирають крихти та інше сміття, відтирають плями, а потім його протирають насухо. Підлогу в приміщенні ретельно вимітають від сміття. (Пам’ятайте, що ті ж столи використовуються для роботи, і їх треба звільнити і прибрати в першу чергу);  миття здійснюється тільки гарячою водою в спеціально призначеному для цих цілей тазу з використанням спеціальних миючих засобів. Вимитий посуд прополіскують у тазу з холодною водою. Рекомендований порядок миття посуду: спочатку залийте використані миски і каструлі водою, далі в окремому тазу вимийте кухлі й «нежирні» миски і тарілки; після цього вимийте ложки, і лише тоді приступайте до миття решти мисок і каструль. Потім увесь посуд необхідно обполоснути холодною водою і поставити сохнути в спеціально відведене для цього чисте місце;  прибирання приміщень. Після того як буде вимитий посуд, чергові зобов’язані навести порядок на кухні та решті приміщень;  здача чергування. Перед проведенням процедури здачі чергування заготовте дрова, принесіть воду, винесіть сміття. Загалом і в цілому необхідно усунути всі недоліки, відмічені групою чергових, що приймає чергування. Інструкція з техніки безпеки для учасників літнього екологічного табору І. Загальні положення.

1. Інструкція є обов’язковою для навчальних підрозділів під час організації роботи таборів, проведення виїздів, походів, практик тощо.

2. Кожен учасник табору повинен ознайомитися з розпорядком дня літнього екологічного табору (табл. 2) та Інструкцією (під підпис) і зобов’язаний дотримуватися і виконувати їх вимоги.

3. Перед початком роботи табору учень повинен пройти медогляд і одержати дозвіл лікаря.

17

Медичні довідки, що дозволяють за станом здоров’я брати участь у роботі табору, походах, експедиціях і завірені печаткою поліклініки, дійсні протягом усього перебування в таборі.

4. Перебування в таборі дітей, які до моменту початку роботи табору не отримали довідок на дозвіл медичного закладу, не допускається.

5. Діти повинні дотримуватися режиму роботи табору, сумлінно виконувати доручення керівників груп та членів штабу табору.

6. Кожен учасник табору повинен суворо дотримуватися правил поведінки на пішохідних маршрутах, правил поведінки на воді та інших вимог техніки безпеки. Таблиця 2. Зразок розпорядку дня літнього екологічного табору. № 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Зміст Підйом, умивання, прибирання ліжок Зарядка Сніданок Організаційні справи Вихід на завдання, робота по темах Обід Відпочинок Купання (по погоді), спортивні ігри Підвечірок Обробка одержаних матеріалів Вечеря Семінари, засідання штабу табору, підготовка до проведення тематичних заходів Тематичні заходи, вільний час Підготовка до сну Відбій

Час 7.00-7.30 7.30-8.00 8.00-8.30 8.30-9.00 9.00-13.30 14.00-14.40 15.00-16.00 16.00-17.00 17.00-17.15 17.30-19.30 19.30-20.00 20.00-21.00 21.00-22.20 22.20-22.30 22.30

II. Правила поведінки на пішохідних маршрутах 1. Під час пересування групи по наявних стежках і дорогах необхідно рухатися компактно.

2. Обов’язкове призначення в групі направляючого і замикаючого.

3. Рух уздовж шосейних доріг допускається тільки по узбіччю, назустріч руху транспорту.

4. Вихід на проїжджу частину і рух праворуч керівника або направляючого, як і рух поза групою, забороняються.

5. Неорганізований рух по небезпечних ділянках рельєфу (болота, літоралі, броду), а також наближення до обривів забороняється.

6. Забороняється кидати вниз із обриву каміння та інші предмети.

7. Кожен учасник повинен вжити певних заходів проти укусів кровосисних комах (комарів, кліщів та ін.).

18

8. Якщо хтось із учасників групи відстав, необхідно організувати самостійні пошуки протягом 3-5 год. У разі ж не виявлення загубленого до пошуку залучаються відповідні служби і міліція.

9. У разі зустрічі зі зміями або дикими звірами потрібно не робити різких рухів, а спробувати вийти з поля їх зору.

10. Під час проходження висячого моста необхідно дотримуватися дистанції, вказаної керівником. Забороняється розгойдувати міст.

11. Під час проходження через населений пункт, а також під час переходу проїжджої частини необхідно дотримуватися Правил дорожнього руху.

12. У разі отримання травми необхідно надати собі або іншим учасникам виїзного заходу першу медичну допомогу. За необхідності слід організувати доставку потерпілого до медичного закладу.

III. Правила поведінки на воді 1. Пересування по водних маршрутах дозволяється лише на справних і обладнаних плавзасобах.

2. Необхідною умовою допущення до роботи на плавзасобах є вміння плавати.

3. Експлуатація плавзасобів здійснюється за умови, що на кожного учасника надітий рятувальний жилет.

4. Плавання дозволяється тільки в супроводі одного з керівників виїзної групи або за наявності відповідального за забезпечення безпеки роботи на воді, якого призначає керівник.

5. Використання плавзасобів для пересування або виконання на них спеціальних експедиційних робіт допускається тільки у світлий час доби, за відсутності вітру, хвиль на воді й атмосферних опадів.

6. У разі погіршення погодних умов необхідно забезпечити повернення плавзасобу на базу або пришвартувати його до найближчого берега.

7. Купання з плавзасобу, як і ігри під час знаходження на ньому, забороняються.

IV. Правила поведінки на привалах 1. Облаштування табору повинне здійснюватися згідно з правилами, з урахуванням місця організації стоянки.

2. Під час заготівлі дров і збирання хмизу необхідно бути уважним.

3. Забороняється користуватися несправним інструментом.

4. Необхідно бути обережним під час роботи з колючими і ріжучими предметами, а також із гарячою водою і вогнем.

5. Забороняється мити посуд у водоймищі.

6. У темний час доби слід бути обережним під час руху по лісу (можливі пошкодження очей).

7. Забороняється користуватися відкритим вогнем і свічками в наметах.

8. Не можна йти з табору, не одержавши на це дозволу керівника.

19

9. Під час відходу зі стоянки необхідно погасити багаття і прибрати сміття. Таблиця 3. Орієнтовний план роботи табору. Зміст роботи Дата І-й день День відкриття табірної зміни.

1. Знайомство з технікою безпеки й обов’язками учасників табору, вибори командирів, активу груп.

2. Складання плану роботи.

3. Конкурс на кращу презентацію назви загону, девізу і емблеми. «Посвячення в юні екологи».

4. Вечір знайомств.

2-й день 1. Конкурс стіннівок, малюнків, плакатів, присвячених планеті та її охороні: «Природа очима дітей»; «Мій рідний край» та ін.

2. Екскурсія в природу з метою виявлення «власних» тем досліджень. Техніка виконання орнітологічних досліджень. Бесіди на екологічну тему.

3. Навчання правил польових досліджень. Вимоги до ведення щоденників спостережень.

4. Навчання азів туристської діяльності (будівництва наметового містечка, конкурс на кращого будівничого «Дім, в якому ми живемо»). Зоряний вечір – пісні під гітару.

3-й день 1. Школа юного фотолюбителя. Фотографування біологічних об’єктів. Проведення спостережень у природі. Розпізнавання птахів за голосами. Техніка виконання малюнків живих організмів.

2. Конкурс юних поетів «Поважаємо природу – поважаємо себе».

3. Виготовлення інформаційних стендів: ознайомлення з екологією як наукою (з історією екології; структурою сучасної екології; відомостями про вчених екологів; глобальними, регіональними та локальними екологічними проблемами, принципами екологічної безпеки та ін.).

4-й день 1. Дослідження поведінки тварин у природі. Вивчаємо «Червону книгу України». Вивчення флори і фауни досліджуваної території. Робота з визначниками. Природоохоронна акція з очищення забрудненої ділянки лісу, степу, водойми.

2. Гра «Щасливий випадок» для учнів 7-9 класів.

3. Перегляд відеофільму на екологічну тематику.

20

Відповідальний Керівник табору, штаб табору

Штаб табору: відповідальний за спостереження в природі, відповідальний за туристську роботу, організатор

Штаб табору: відповідальний за спостереження в природі, організатор

Штаб табору: відповідальний за спостереження в природі, за туристичну роботу, організатор

5-й день 1. Експедиція зі знаходження рідкісних та зникаючих організмів. Робота з визначниками.

2. Операція «Мурашник».

3. Перші публічні виступи про результати природоохоронних досліджень.

4. Розповіді міфів та легенд про природні об’єкти і явища. Еколого-натуралістична гра-подорож 6-й день 1.

(6-8 класи).

2. Зустріч із працівниками природоохоронних закладів, членами громадських екологічних організацій. Проведення дослідів зі встановлення видового різноманіття водойми.

3. Конкурс на виготовлення виробів, дефіле з одягу, виготовленого зі вторинної сировини.

7-й день 1. Проведення моніторингових досліджень. Робота з визначниками.

2. Знайомство з методами заготівлі лікарських рослин.

3. Вивчаємо ази народної медицини. Техніка надання першої допомоги у випадку травмування в поході.

4. Виступ екологічної агітбригади.

8-й день 1. Дводенний похід «Слідами бойової слави» – першій групі. Решті – спостереження в природі, зустріч із ветеранами війни, праці, цікавими людьми.

2. Фотоконкурс «Природа в об’єктиві» (8-10 класи).

9-й день 1. Дводенний похід «Слідами бойової слави» – першій групі. Решті – експедиція зі знаходження рідкісних та зникаючих організмів. Робота з визначниками. Замальовка, фотографування.

2. Конференція для учнів 10-11 класів «Глобальні проблеми довкілля».

10-й день

1. Публічні виступи про результати, походу та проведених природоохоронних досліджень. Вивчення особливостей ґрунту території, прилеглої до табору, а також території лісового масиву. Робота над підготовкою звітів.

2. Перегляд учнівських відео зйомок, фотографій (результатів проведених спостережень).

21

Штаб табору: відповідальний за спостереження в природі, за туристську роботу Керівник табору, штаб табору: відповідальний за спостереження в природі, організатор Штаб табору: відповідальний за спостереження в природі, відповідальний за туристську роботу Керівник табору, штаб табору: відповідальний за спостереження в природі, за туристську роботу, організатор Керівник табору, штаб табору: відповідальний за спостереження в природі, за туристську роботу, організатор Штаб табору: відповідальний за спостереження в природі, за туристську роботу, організатор

11-й день

12-й день

13-й день

14-й день

15-й день

16-й день

1. Вивчення комах свого краю. Складання каталогу найпоширеніших комах досліджуваної території. Робота над підготовкою звітів.

2. «Школа виживання» в природі. Техніка приготування їжі на багатті. Конкурс «кашоварів».

3. Лекція про комах – переносників хвороб людини.

4. Зоологічний КВК для учнів 7-х класів 1. Експедиція зі знаходження рідкісних та зникаючих організмів. Збирання насіння лікарських рослин. Приготування різноманітних фіточаїв. Фотографування рідкісних, вразливих та зникаючих організмів. Робота над підготовкою звітів 2. Ток-шоу для учнів 8-9 класів «Наша планета – Земля».

1. «Свято птахів».

2. Вікторина «Чи знаєш ти птахів?»

3. Виставка-конкурс малюнків про птахів 4. Виставка штучних гніздівель.

5. Вивішування гніздівель на території табору.

6. Екскурсія. Спостереження за птахами у різних екотопах природи. Робота над підготовкою звітів.

7. Карнавал «У лісі, лісі темному».

1. Конкурс «Міс екологія» (6-11 кл).

2. Радіогазета «Зелена хвиля».

3. Спостереження в природі. Публічні виступизвіти про результати походу та проведені природоохоронні дослідження на визначених ключових ділянках.

1. Вивчення рослин і тварин «Червоної книги України».

2. Виставка книг про природу, вишиванок, аплікацій, виробів з природного матеріалу, екологічних композицій.

3. Конкурс на краще інсценування екологічної казки.

1. Природоохоронна робота на закріплених територіях: берег річки, лісова галявина, парк, сад.

2. Операція «Зелений слід»: озеленення території, висаджування квітів, декоративних рослин.

3. Тематична конференція: «Наше майбутнє – в наших руках!»

22

Відповідальний за спостереження в природі, за туристську роботу, організатор

Відповідальний за спостереження в природі, за туристську роботу, організатор

Відповідальний за спостереження в природі, за туристську роботу, організатор

Відповідальний за спостереження в природі, за туристську роботу, організатор Керівник табору, штаб табору, організатор

Відповідальний за спостереження в природі, за туристську роботу, організатор

17-й день

18-й день

1. Екологічний вечір «У нас лише одна планета Земля».

2. Підбиття підсумків: нагородження переможців, винесення подяк найактивнішим учасникам.

3. Приведення території в порядок.

1. «Запам’ятайте мене таким ...» – прощальний вечір у таборі 2. Заповнення «Книги для нащадків». Спілкування з працівниками табору. Від’їзд.

23

Керівник табору, штаб табору, організатор Керівник табору, штаб табору, організатор

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ НА ОСНОВІ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ 3.1. Брейн-ринг «Рослини нашого краю» (для учнів середнього шкільного віку) Мета: поглибити знання учнів про рослини, розширити їх кругозір; розвивати інтерес до біології рослин, швидкість мислення і вміння обґрунтовувати відповідь; виховувати любов і бережливе ставлення до живої природи. Обладнання: чорна скринька; два різнокольорові прапорці; насіння жита, гороху, маку, гарбуза, соняшника; лавровий лист; цибулина; настій валеріани; різні крупи; конверт. Хід заходу Учитель. До нас прийшов лист від цариці Біології. Вона запрошує в гості до Рослинного царства. Поїхати, на жаль, можуть не всі, тому потрібно позмагатися, щоб вибороти приз – подорож у чарівне царство. Для цього проведемо біологічний брейн-ринг, тема якого «Рослини нашого краю». І. Організаційний момент Клас об’єднується у 2 команди, які обирають капітанів і дають назви. Капітани отримують різнокольорові прапорці. ІІ. Проведення брейн-рингу Завдання 1. Роздаються зерна жита, гороху, маку, гарбуза і соняшника. Визначте, які з них є насінням, а які – плодами. Відповідь. У гороху, маку, гарбуза – насіння, зернівка і сім’янка – сухі плоди жита і соняшника. Завдання 2. У чорній скриньці є гілка рослини з неїстівними листками. Цю рослину було присвячено давньогрецькому богові науки та мистецтва Аполлону. Нею нагороджують художників, артистів на знак визнання їхніх успіхів. Слово «лауреат» також походить від неї. Гілка якої рослини лежить у «чорній скриньці»? Відповідь. Лавр благородний. Завдання 3. Відомо, що Іван Грозний лікував цим печеним овочем набряк на нозі. Його з давніх часів використовували при лікуванні гнійних процесів, застуди. Цю рослину називали овочем бідняків. Про що йдеться? До якої родини і класу належить рослина? Відповідь. Про цибулину, родину Лілійні, Клас Однодольні.

24

Завдання 4. У чорній скриньці лежить медичний препарат. Якщо пригостити настоєм цієї лікарської рослини кота, то він буде «танцювати на задніх лапках у шаленому захваті, закинувши голову назад і горлаючи про своє невимовне щастя, потім забіжить у будинок, створюючи на своєму шляху хаос і все руйнуючи» (Марк Твен, «Пригоди Тома Сойєра»). Що лежить у «чорній скриньці»? Який вплив воно має на людину? Відповідь. Настій валеріани; використовується як заспокійливе. Завдання 5. Дайте відповіді на запитання: 1. Який орган картоплі вживають у їжу? (Відповідь. Бульбу – видозмінений підземний пагін).

2. Який орган редиски вживають у їжу? (Відповідь. Коренеплід – видозмінений корінь).

3. Який орган хрону вживають у їжу? (Відповідь. Кореневище – видозмінений підземний пагін).

4. На світлі бульби картоплі зеленіють, а бульби жоржини – ні. Чому? (Відповідь. Бульби картоплі – видозмінені пагони, в яких під дією світла лейкопласти перетворюються у хлоропласти, а бульби жоржини – це видозмінені корені, які не мають пластид).

5. Як у побуті називають продукти, що отримують з плодів коробочок? До якої родини належать ці рослини? (Відповідь. Крупи; родина Злакові (перлова – з ячменю, пшоно – з проса, геркулес – із вівса).

6. Повитиця обвивається лише навколо живих рослин, а хміль – і навколо палиць та кілків. Чим це можна пояснити? (Відповідь. Хмелю потрібна опора, щоб винести листя на світло; органічні речовини хміль утворює сам, а паразит повитиця живиться за рахунок рослин, до яких присмоктується).

7. Яка рослина може замінити вату і йод? (Відповідь. Торф’яний мох сфагнум; він добре вбирає рідину і дезінфікує, оскільки містить речовину, що діє на бактерії, як карболова кислота).

8. Яка бобова рослина ховає свої плоди в землю? (Відповідь. Земляний горіх – трав’яниста бобова рослина; після цвітіння квітконіжка із зав’яззю подовжується, нахиляється до землі й зариває свій плід). ІІІ. Підбиття підсумків Група, яка перемогла, нагороджується «призом» – мандрівкою до Рослинного царства.

4.2. Конференція «Рослини у побуті та у віруваннях українців» (для учнів старших класів) Мета: поглибити знання про роль рослин у побуті та духовному житті українців; виховувати дбайливе ставлення до природи.

25

Хід заходу Ведучий. Наш захід присвячується з’ясуванню ролі рослин у житті українського народу. Для участі запрошено відомих науковців з різних галузей знань, а слухачі матимуть можливість поставити їм запитання. Етнограф. Рослини посідають важливе місце у родинній, весільній, поховальній обрядовості. Численні обряди, звичаї і повір’я повинні захистити, забезпечити здоров’я та добробут. Надання рослинам магічних властивостей йде з тих далеких часів, коли деякі рослини вважалися тотемами й родоначальниками окремих родових груп людей. Рослинна символіка представлена в усіх журналах усної народної творчості, яка тривалий час була єдиним джерелом тисячолітнього досвіду поколінь. Безліч пісень, загадок, приказок є підтвердженням вищезазначеного. Рослини-символи стали втіленням чоловічої та жіночої основ. Наприклад, чоловічими деревами-символами вважалися дуб, клен, явір (так на Поліссі та у західних областях називали один із різновидів клену), а до жіночих символів належать верба, тополя, калина. Інші рослини вважалися уособленням тих чи інших явищ, сторін життя. Наприклад, барвінок був символом довголіття, кохання та шлюбу. У деяких регіонах України, зокрема на Закарпатті, із плетіння із барвінку вінка молодят починався весільний ритуал. Дуже часто квітку – шлюбний символ рвали у господарів, які жили багато років у любові та злагоді. Хміль у народі був символом життя. Доброю прикметою вважалося одружуватися саме в пору цвітіння хмелю. Рута і м’ята – символи дівочої краси, молодості. Барвистий світ рослин знайшов яскраве відображення і в народному мистецтві. Тут варто згадати роботи художниць Катерини Білокур, Марії Приймаченко та багатьох інших народних майстрів, для яких світ рослин є невичерпним джерелом натхнення. Етнограф 2. Іноді сучасні люди, дивлячись із висоти своїх глибоких знань з хімії, фізики, медицини, біології, досить зневажливо ставляться до народних обрядів, традицій, вважаючи їх примітивними. Але, насправді, це зовсім не так. Народ, спостерігаючи за особливостями рослин, багатьом із них дав влучні та своєрідні назви. Наприклад, чистотіл застосовували не тільки як лікувальну рослину, а й парили його у відварі глечики для зберігання молока. Через це чистотіл часто називали глек опаром, молочником. Новітні дослідження виявили в цій рослині специфічні речовини – алкалоїди, завдяки яким чистотіл має протимікробні властивості, що перешкоджає проникненню з молоком в організм людини збудників різних хвороб (туберкульозу, бруцельозу). Якщо ж у горщику погано зсідалася сметана, його парили дивосилом, який через це називали сідач. На жаль, з приходом ери фармацевтичних препаратів цілющі властивості багатьох рослин призабулися. Для ведення сільськогосподарських робіт необхідними були знання про вегетаційний цикл рослин, особливості вирощування. Звичайно, їх не можна повною мірою порівнювати із сучасними науковими знаннями, але 26

і нехтувати ними також не варто. Багато сил у селян забирає боротьба із шкідниками, оскільки застосування різних отрутохімікатів негативно впливає на здоров’я людей. Щоб вберегти урожай від шкідників, у народі здавна використовували настій із чорнобривців, який є ефективним і екологічно безпечним засобом. Однак народні традиції все більше і більше забуваються. Наприклад, у багатьох селах, де ще 100 років тому етнографи записували чимало пісень, звичаїв, зараз вже не пам’ятають давніх обрядів. Особливо це стосується дохристиянського періоду, а без цих знань неможливо повною мірою осмислити нашу історію та культуру. Фітотерапевт. Селяни, а особливо знахарі, були добре обізнані з лікувальними властивостями багатьох рослин. Ці народні знання є важливими і в наш час. Недарма навіть представники традиційної медицини та науковці цікавляться народними засобами лікування різних хвороб. Наприклад, здавна відомо, що м’ята покращує травлення, а крім того, робить людину бадьорішою та розважливішою. У багатьох областях України цю рослину використовували як приправу, навіть додавали у вареники. Сучасні дослідження доводять, що м’ята позитивно впливає на роботу мозку. Цілющі властивості мають також багато інших рослин, про кожну з яких могла б вийти довга та змістовна розповідь. Але за браком часу зупинюся детальніше на властивостях деяких з них. Хрін покращує травлення, сприяє виділенню жовчі, та навіть успішно бореться зі стафілококовими інфекціями. Недарма українці здавна мали звичай кидати у діжку з питною водою корінець хрону. Така вода не мала гіркого присмаку, зате була позбавлена хвороботворних мікроорганізмів, довго зберігалася свіжою, сприяла виведенню з організму надлишку рідини та солей сечової кислоти. Люди, особливо літні, які регулярно пили цю воду, відчували легкість у ногах та зменшення болів. Я та мої колеги-фітотерапевти радимо використовувати ці городні ліки як профілактичний засіб під час епідемій грипу та для лікування гнійних ран, стоматиту, ангіни, фарингіту. Здавна шанована в народі яблуня. Зараз, мабуть, кожному відомо про те, що в плодах цього дерева містяться пектини, які здатні виводити з організму шкідливі речовини. Ними лікували раніше друкарів, які отруїлися випарами сполук олова. Недарма кажуть у народі: якщо хоч раз на день з’їдати яблуко, то й у лікуванні не буде потреби. У першій польській енциклопедії, виданій у середині XVIII ст., наведений так званий «рецепт молодості», доволі нескладний – кожного дня вживати яблука та волоські горіхи. Можливо, це і є той чудодійний засіб, який допоможе зберегти молодість та здоров’я впродовж багатьох років. У наш час науковці вже визнають існування навколо кожної живої істоти біополя, що в багатьох випадках підтверджує глибокі знання народних цілителів у цій галузі. Доведено, що деякі рослини, наприклад, осика і тополя, є так званими «енерговампірами», тобто здатні «забирати» енергію. Через це вони часто викликають млявість, погіршення самопочуття, але разом із тим мають здатність до лікування хвороб шляхом «відсмоктування» 27

негативної енергії. Часто радять позбавлятися від синців та опіків, приклавши до ураженого місця торбинку з осиковими стружками. І наостанок хотілося б іще раз зазначити, що рідна земля має для нас безліч цілющих скарбів, що здатні допомогти кожному. Еколог. Людина завжди перебувала в певному флористичному оточенні. Від назв рослин утворилися чимало назв міст, сіл, річок. Здається, важко знайти в Україні таку рослину, у якої б не було аналогічного топоніма – Барвінок, Калинівка, Горіхова, Конопелька, Липовець, Лопухівка, Хмільник, Малинівка, Черемош, Ясенець, Тростянець – і це лише небагато прикладів. Наші предки вважали себе невід’ємною частиною живої природи і поважали закони своїх сусідів – рослин і тварин. Як результат цього гармонійного співіснування виникло безліч легенд, звичаїв, обрядів, що сягають своїм корінням глибоко в давнину. Можливо, дехто, не розуміючи їх справжнього значення, вважає мі оповідки «пройденим етапом» на шляху розвитку людства. Але чи так є насправді? Замислимося. Ці перевірені віками народні традиції мудро регулювали стосунки людини та природи, а в наш час перед людством вже цілком реально постає загроза екологічної катастрофи. Причиною не в останню чергу є споживацький світогляд сучасних людей, для яких природа, інші живі істоти виступають лише як засоби задоволення власних потреб, забезпечення «комфортного» існування. Непродумане втручання людей у природні процеси з метою «покращити» навколишній світ призводить у переважній більшості випадків до негативних наслідків. У такій ситуації треба більш серйозно звернути увагу на вже призабуті народні традиції, які не тільки не суперечать доведеним наукою екологічним законам, а й показують людству шляхи розв’язання деяких актуальних проблем. Культура наших предків була тісно пов’язана із землею та працею на ній. Увесь річний цикл господарських робіт мав на меті не привласнення природних багатств, а навпаки – збереження одвічної гармонії, яка панувала в довкіллі, відтворення життя в усьому, що оточувало людину. Роки впевненості у тому, що людина – цар природи, давно пройшли. Зараз настав час усвідомити: ми – лише малесенька часточка світу, що нас оточує. Сподіваюся, народний досвід співіснування з природою допоможе нам та прийдешнім поколінням обрати правильний шлях розвитку людства. Ведучий. Дякую всім учасникам конференції. Закінчити її хотілося б словами поета М. Рильського: Люби природу не як символ Душі своєї, Люби природу не для себе, Люби для неї. То ж нехай у серці кожного з нас горить незгасимий вогник любові до всього живого на нашій планеті!

28

3.3. Тематичний вечір «Таємниці народної медицини» Мета: поглибити знання про лікарські рослини; ознайомити з методами заготівлі лікарської сировини, приготування чаїв і настоїв, відварів; розкрити зв’язок людини між поколіннями за допомогою звичаїв та обрядів нашого народу. Обладнання: лікарська сировина, гербарій лікарських рослин, листівки, фітозбір. Хід заходу Вступне слово вчителя. На території України росте до 5 тис. видів рослин. У фармацевтичній практиці використовують майже 300 видів. 40 % від усіх лікувальних препаратів виготовляють з лікарських рослин. (Учні називають медичні препарати та рослини, з яких вони виготовлені) Люди часто пов’язують лікувальні властивості рослин із чудодійною силою, про що розповідається у легендах. Багато рослин є елементом обрядів – виконуючи обрядові дії, пов’язані з певними рослинами, людина сподівається, що це допоможе зберегти здоров’я, зміцнити добробут сім’ї, посилити родючість землі. Вважається, що найкращий час для збирання звіробою, полину, любистку, лопуха, м’яти, деревію, материнки та деяких інших трав – ніч на Івана Купала. Травам, зібраним у цю ніч, приписується чудодійна сила. Учень. Особливо популярним в Україні є дуб. Його шанують за довголіття, міцність, вологостійкість. Дуб – чудовий будівельний матеріал. Колись вірили, якщо у першу купіль немовляти покласти три листочки з верхівки дуба, то хлопець виросте міцним, як дуб. Коли народжувався син, біля хати садили дуб, дубовими гілками уквітчували хату, встеляли долівку з весни до осені там, де росте син. Ліжко теж збивали з дубових дошок, щоб за ніч чоловік набирався від них міцності й сили. Учениця. Дуб, оспіваний у народних думах та піснях, став символом молодого козака. Чом дуб не зелений ? Лист хмара прибила. Козак невеселий – Лихая година. У весільних приповідках і побажаннях дуб виступає символом подружнього життя, міцного здоров’я і довголіття молодих («Дарую вам дубочки, щоб жили в парі, як голубочки», «Дарую дуби, що в діброві, будьте дужі та здорові»). Давні слов’яни біля лісових велетнів влаштовували обрядові дійства, приносили жертву богові. У XIX ст. на Зелені свята в центрі села ставили довгу жердину з прикріпленим угорі колесом, прикрашали її травами, квітами, стрічками, обкопували невеликим рівчаком. Довкола такого «дуба» відбувалися ігри, що 29

супроводжувалися ритуальними піснями. Цей обряд символізував розквіт природи, початок літа. Дубом-велетнем позначав народ, наче віхою, певні етапи своєї славної історії: Запорізький дуб ... Дуб Палія ... Дуб Шевченка. Учень. Тополя в Україні – символ жіночої долі, незрадливого та, на жаль, нещасливого дівочого кохання. У народних піснях з тополею порівнюється красива струнка дівчина або заміжня жінка. Рубання тополі символізує заручення та одруження дівчини. Тонкая, високая тополя: Чорнявая дівчина – то моя. Тонкую, високую зрубаю. Чорнявую дівчину кохаю. Відомий казковий мотив – обернення дівчини на тополю – використав Т. Шевченко в поемі «Тополя». У першій половині XIX ст. існував обряд носіння тополі, який виконувався на Зелені свята. Тополю зображала вродлива дівчина, вбрана в стрічки, зелень та квіти, її водили селом, співали: Стояла тополя край чистого поля. Стій, тополеньку, стій, не розвивайся. Буйному вітроньку не віддавайся. Учениця. Калину українці садили біля своєї оселі як символ щастя, родинного благополуччя і достатку. Красиву дівчину порівнювали з калиною: Зацвіла в долині Червона калина, Ніби засміялась Дівчина-дитина. Так писав Т. Шевченко. Китицями калини прикрашали весільний коровай, калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали гільце. Водночас схилена над водою калина нагадує смуток і журбу: Червона калинонька На яр-воду схилилася... Там дівчина журилася. Учень. У багатьох народних піснях оспіваний барвінок – вічнозелена трав’яниста рослина, що зберігає свій колір і свіжість навіть під снігом. Барвінок – символ першого кохання та чистого шлюбу. Із хрещатого барвінку плетуть шлюбні вінки. Учениця. Поширеним було вірування в чудодійні сили маку, зерна якого самі сипалися з голівок. Таким маком обсипали обійстя і вірили, що жоден злий дух не зможе зайти до нього, доки не збере і не порахує всі зерна. Як оберіг від відьом, дійну корову обсипали маком, освяченим на Маковія або на Спаса, примовляючи: «Коли цей мак збереш, тоді у моєї корови молоко відбереш».

30

Гарна дівчина порівнюється з маківкою. Відвари з пелюсток маку використовують як заспокійливий засіб і речовину, що пом’якшує кашель. Учень. З тополі чорної збирають бруньки, сушать, а потім використовують настій і мазі в разі опіків, подагри, ревматизму. Опоетизована народом верба не випадково заслужила собі шану. Виростаючи біля природних джерел води, вона стала ніби її позначкою. Існує навіть прислів’я: «Де срібліє вербиця, там здорова водиця». У язичницькі часи наші пращури вірили, що вона охороняє людей та їхнє житло від злих духів. Освячену вербу зберігали в хаті й використовували як лікувальний засіб і оберіг. Вірили, що в таку хату не вдарить блискавка, до неї не забреде нечиста сила. Препарати (настій, порошок) з верби застосовують під час лікування шлунково-кишкового тракту, а також при подагрі, ревматизмі та деяких застудних захворюваннях. Учениця. У народних піснях і приказках полин мав епітет «гіркий» і дуже часто виступав символом нещасливого життя. Його використовували як оберіг від русалок. Водний настій та спиртово-водна витяжка з полину застосовується для апетиту і поліпшення травлення. Реклама-парад Виходять учні, які тримають малюнки лікарських рослин.

1-й учень. Я – горобина звичайна, мої плоди використовують для виготовлення сечогінного і кровоспинного настоїв.

2-й учень. А я – смородина. Використовують мої листя та ягоди. Відвар з листя застосовують при ревматизмі, як потогінний та сечогінний засіб.

3-й учень. Я – звичайний хміль. Мої суцвіття заготовляють у серпні, сушать і застосовують при неврозах, безсонні, гастритах, циститах.

4-й учень. Мене в народі звуть любчиком-любистком. Відвар мій вживають у разі водянки, нервових і серцевих захворювань.

5-й учень. А я – мешканець городів, ви мене впізнали. Я – фенхель звичайний, або кріп. Відвар застосовують для збудження апетиту і поліпшення травлення, а також використовують у харчовій та парфумерній промисловості. Конкурс загадок і прислів’їв про лікарські рослини. Учасники добирають загадки про лікарські рослини під час підготовки до заходу. Заключне слово вчителя (про значення лікарських рослин).

31