Text 3

Шановні колеги! Пропонуємо Вашій увазі другу збірку матеріалів засідання Наукової ради Всеукраїнської екологічної ліги на тему «Сучасний стан сміттєзвалищ в Україні: екологічні, соціальні, економічні проблеми та шляхи їх розв’язання». Матеріали вміщено у двох збірках. Проблема поводження з побутовими відходами належить є однією з найскладніших, розв’язання якої потребує постійних системних зусиль та витрат. На цей час в Україні переважну кількість побутових відходів зберігають (захоронюють) на полігонах – спеціальних інженерних спорудах, які почали використовувати з 80-х років 20 століття. Території полігонів виключають із землекористування на сотні років, а самі полігони стають об’єктами підвищеної екологічної небезпеки протягом тривалого часу. Водночас, понад 40 % компонентів побутових відходів є цінною вторинною сировиною, природні запаси якої є обмеженими і невпинно вичерпуються. В Україні за 2010 рік утворилося близько 50 млн м3 твердих побутових відходів (ТПВ), або приблизно 12 млн т. Захоронюють ці відходи на 4,5 тис. сміттєзвалищ і полігонах загальною площею майже 8 тис. га, серед них 22 % не відповідають нормам екологічної безпеки, тобто є осередками забруднення довкілля – підземних і поверхневих вод, атмосферного повітря, погіршення стану земельних ресурсів, що, зрештою, згубно впливає на здоров’я людей. Найбільша кількість таких полігонів є у Луганській, Одеській, Херсонській, Харківській, Тернопільській, Запорізькій, Вінницькій, Закарпатській областях. Крім санкціонованих смітєзвалищ, виділяють несанкціоновані, які використовують для накопичення ТПВ. Через відсутність в Україні системи поводження з твердими побутовими відходами в населених пунктах, як правило у приватному секторі, утворилося близько 23,7 тис. несанкціонованих сміттєзвалищ. Загрозу посилює розміщення на полігонах, крім побутових, інших відходів – промислових, будівельних, медичних та ін. Саме ці питання було розглянуто на засіданні Наукової ради ВЕЛ, сформульовано пропозиції та запропоновано засоби поводження з відходами в Україні, що знайшло відображення у Рішенні Наукової ради Всеукраїнської екологічної ліги, прийнятому на її засіданні.

ЗМІСТ Ресурсозберігаюча технологія утилізації твердих відходів Леонов В. Є., Ідаятов В. А. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3

Стан сміттєзвалищ у Житомирській області Костриця М. М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 Проблема утилізації твердих побутових відходів у сільській місцевості Чернівецької області Том’юк Б. П. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8 Аналіз виконання обласних програм щодо поводження з твердими побутовими відходами та утилізації непридатних, заборонених і невідомих пестицидів Фоміна Н. М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 Сучасний стан сміттєзвалищ в Україні: екологічні, соціальні, економічні проблеми та шляхи їх розв’язання Лісова Т. С. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12 Роль громадськості в стратегії поводження з твердими побутовими відходами на Вінниччині Мудрак О. В., Бардин М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 Несанкціоноване сміттєзвалище будівельного сміття на південній околиці Чернігова (вплив на рослинний покрив) у контексті проблеми полігонів твердих побутових відходів Чернігівщини Лукаш О. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30

2

УДК 628.491.004.8.003.13 ББК 30.69-3:38.93

РЕСУРСОЗБЕРІГАЮЧА ТЕХНОЛОГІЯ УТИЛІЗАЦІЇ ТВЕРДИХ ВІДХОДІВ Леонов В. Є., доктор технічних наук, професор, голова Наукової ради Херсонської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги Ідаятов В. А., голова Херсонської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги В Україні, як і в більшості інших держав світу, дуже гостро стоїть питання утилізації твердих відходів (ТВ). Загальна кількість накопичених твердих відходів на території України досягає 30 млрд т, які займають територію у 164 тис. га. В країні лише 10 % ТВ проходять вторинну переробку та утилізуються, в той час як у промислово розвинутих країнах – 75 %. Ця проблема потребує комплексного розв’язання, що пов’язано з використанням сучасних технологій та обладнання для збирання, транспортування, переробки і безпечного розміщення ТВ. Проблема вилучення твердих відходів у світі зводиться до рішення таких ключових питань: – зменшення обсягів утворення ТВ; – рециклізація ТВ; – видалення та захоронення ТВ. ТВ класифікують на: – органічні (горючі); – неорганічні (негорючі); – харчові. Усереднений склад ТВ, % мас: папір, картон 25–30 скло 5–8 харчові відходи 30–38 шкіра 2–4 дерево 1,5–3,0 гума 2–4 метали: 0,2–0,3 каміння 1–3 кольорові чорні 2–3,5 полімерні матеріали 2–5 текстиль 4–7 кістки 0,5–2 відсів 7–13 інші 1–2 Накопичення відходів на полігонах не розв’язує проблему, тому що це призводить до забруднення токсичним фільтратом ґрунту та води, виділенню 3

горючих і токсичних газів. Крім захоронення на смітниках та компостування застосовують термохімічні методи переробки. У зв’язку з постійним зростанням вимог екологічного законодавства пряме спалення ТВ не може забезпечити допустимий рівень шкідливих речовин без застосування дуже складних і дорогих систем очищення димових газів. Особливо це стосується небезпечних кумулятивних екотоксикантів – поліхлорованих дибензо-р-діоксинів і дибензафуранів [1]. Діоксини – тотальна отрута, оскільки навіть у відносно малих концентраціях вони уражують практично всі форми живої матерії – від бактерії до теплокровних. За рівнем токсичності перевершують всі відомі токсини. Вони не розкладаються у навколишньому середовищі десятки, сотні років, накопичуються у поверхневих шарах ґрунту і потраплять до організму людини в основному з їжею, водою та повітрям. Для діоксинів не має граничних значень: навіть одна молекула здатна спровокувати ненормальну кліткову діяльність і спричинює ланцюгову реакцію, яка порушує функції організму. Діоксини утворюються за наявності хлору, органіки, кисню при температурах понад 300 °С. У відходах хлор міститься в основному у вигляді таких сполук, як кухонна сіль і полівінілхлорид, в яких він досягає понад 50 % мас. [2–4]. У Херсонській області (Арабатська стрілка, Генічеський район) проводять експеримент з роздільного збирання ТВ, їх накопичують у чотирьох різних контейнерах – папір, скло, пластик і органічні відходи [5]. Придбано 245 контейнерів, дві машини для вивезення сміття, прес і подрібнювальний апарат на суму 972 тис. грн. На стадії розроблення – проекти майданчиків для зберігання, сортування і утилізації сміття. Підприємцям обіцяють економічні вигоди: той, хто розмістить на своїй території такі контейнери і буде використовувати розділене збирання твердих відходів, звільняться від сплати за вивезення сміття. Роздільне збирання ТВ дасть можливість спростити подальшу утилізацію компонентів твердих відходів, забезпечить економічну ефективність і екологічну безпеку. В результаті науково-дослідних робіт ми запропонували методику переробки ТВ, яка включає такі стадії: 1. Попереднє сортування ТВ в спеціалізовані контейнери під час збирання відходів. 2. Транспортування ТВ з місць збирання на полігони. 3. Своєчасне складування ТВ на полігонах. 4. Завершальні стадії сортування ТВ. 5. Утилізація паперових, металевих, скляних і пластмасових відходів на спеціалізованих установках. 6. Утилізація органічної частини ТВ. При фракціонуванні ТВ застосовують прилади і препарати, дія яких основана на використанні гравітаційних, відцентрових сил, електромагнітних полів, ультразвуку, бактерицидної обробки. Принципову технологічну схему установки наведено на рис. 1. 4

Рис. 1. Утилізація відпрацьованих ртуть- відпрацьованих ртуть-міських ламп денного освітлення

В результаті обробки ТВ групують на: 1. Горючі фрагменти, які не містять сполук хлору, вуглецю і фтору – основних компонентів, відповідальних за утворення діоксинів. 2. Неорганічне – скло, кераміка, метал, камінь; 3. Харчові відходи. Горючі ТВ спалюють з утворенням пари і електроенергії, негорючі надходять на утилізацію як вторинна сировина, харчові відходи – на одержання гумусу – органічної поживної речовини. Економіка складається з трьох частин – утилізація електроенергії, теплоти, вторинних матеріальних ресурсів, життєво важливою середовища, (гумус), що дає можливість підвищити врожайність сільськогосподарських культур на 35–40 %. Під час утилізації за запропонованою технології 100 тис. т ТПВ на рік капіталовкладення на будівництво установки становлять 55 млн грн (жовтень 2009). Термін окупності установки утилізації ТВ – у межах 3–5 років залежно від прийнятої річної продуктивності ТВ. Література: 1. Леонов В. Е. Теоретические основы защиты окружающей среды. Учеб. пособие. – Новосибирск : НГАВТ. 5

2. Некрасов В. Г., Горзіб І. М. Тверді побутові відходи та проблеми їх утилізації / / Промислова енергетика. – 1992. – № 2. – с. 46–48. 3. Тихомиров А. Г., Кирин В. В., Кустов Л. Я., Буданіцкій І. М. Тверді побутові відходи – важливе джерело енерго- та ресурсозбереження / / Промислова енергетика. – 1990. – № 12-12-15. 4. Дмитрієв В. І., Коршунов П. П., Соловйов Н. І. Термічне знешкодження відходів хлороорганічних виробництв / / Хімічна технологія. – 1996. – № 5. – с. 17–21. 5. Новий формат (газета, Херсон). № 4 (126), 30.01. – 05.10.08. – с. 3.

СТАН СМІТТЄЗВАЛИЩ У ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ Костриця М. М., кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної теорії Житомирського державного технологічного університету, голова Житомирської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги На території Житомирської області накопичено понад 40 млн м3 твердих побутових відходів є 483 звалища і полігони, 50 % з яких вже вичерпали свій термін експлуатації. Загальна площа названих об’єктів перевищує 450 га. Майже 60 % полігонів переповнені і загрожують екологічному стану довкілля. Сміттєзвалища у Житомирі, Коростишеві, Малині, Баранівці, селищах Народичі, Червоноармійськ, Ємільчине та інших не відповідають санітарним та екологічним нормам. Серед позитивних зрушень у цій сфері слід відзначити м. Бердичів, у якому за рахунок коштів товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Екосфера», якому надано в оренду міський полігон, розпочато будівництво сміттєсортувальної дільниці, після чого заплановано роздільне збирання відходів. У перспективі заплановано будівництво мінізаводу. В обласному центрі – Житомирі – єдине сміттєзвалище міста функціонує з 1957 року (тобто 54 роки за оптимальних умов експлуатації – 2–25 років) і вичерпало свій ресурс більше ніж удвічі. На сьогоднішній день на майданчику сміттєзвалища по вулиці Андріївській, 29 накопичилося понад 10 млн м3 відходів при щорічному збільшенні на 500 тис. м3 плюс 40–42 тис. м3, які періодично вивозяться зі стихійних сміттєзвалищ та місць громадського користування (у т. ч. близько 15 тис. м3 шляхового змету, який містить цілий ряд небезпечних для життя хімічних елементів). Переповненість сміттєзвалища досягає 40 %. Загальна площа складування сміття – 21,56 га. Це один з найбільших діючих смітників в Україні та Європі, до того ж розміщений практично в міській зоні та безпосередньо 6

прилягає до міського району Крошні та сільських помешкань Сонячного. Цей пункт накопичення сміття на Крошні, мабуть, ще зможе максимально функціонувати в такому вигляді не більше 5–7 років. В середньому за рік його висота збільшується на 90 сантиметрів, відповідно за 5 років – на чотири метри. Отже, невдовзі Житомир матиме свій терикон. Ще за радянських часів у 1989 році, як всесоюзний експеримент було прийнято рішення про створення дослідного полігону для одержання біогазу, який виділяє ТПВ на основі закритого міського полігону в Житомирі. Ділянка полігону була вкрита шаром глини, обладнано 11 свердловин і відповідних трубопроводів для збирання біогазу, визначено добовий дебіт. Але з розвалом Радянського Союзу роботи були зупинені, і зараз систему не використовують. На сьогоднішній день у Житомирі збирання, переробка та знешкодження відходів є важливою умовою створення здорового довкілля для нормального функціонування населеного пункту. В місті складається критична ситуація, коли комунальні служби не в змозі забезпечити благоустрій, реконструкцію діючого звалища ТПВ за рахунок власних коштів, як наслідок, експлуатація сміттєзвалища стала екологічно небезпечною, і жодні паркани, додаткові одиниці техніки не вирішують принципового питання: що робити з накопиченими відходами і як з ними жити сьогодні, завтра, післязавтра? Алгоритм розв’язання проблеми відходів у Житомирі, як і у всьому світі, є простим: запровадження роздільно збирання ТПВ, створення відповідної інфраструктури для цього, побудова сучасного сміттєпереробного підприємства із застосуванням сучасних світових технологій, які довели свою ефективність у багатьох країнах світу. Перешкодою у розв’язанні цієї проблеми є або небажання чиновників займатись «брудною справою», або бажання заробити на інвесторах, готових вкладати у переробку сміття іноземні інвестиції. Щодо інвесторів, то лише за останні роки в Житомирі їх побувало близько двох десятків. Це американці, японці, канадійці, ізраїльтяни, німці, французи, чехи, нідерландці, австрійці, спільні підприємства України тощо. Так, наприклад, виконавчим комітетом Житомирської міської ради спільно з науково-технічним центром «Біомаса» (м. Київ) і японською корпорацією «Шимідзу» в липні та жовтні 2006 року на міському полігоні проведено виміри, якими зафіксовано наявність та концентрацію метану понад 50 % на 13 з 25 вимірювальних точок. Одержані дані свідчать про можливість збирання біогазу на площі, обмеженій 8 га, що становить майже половину площі полігону, яка безпосередньо зайнята під захоронення ТПВ. 22 березня 2011 року Житомирська міська рада провела зустріч з представниками французьких компаній «BETEN Інжен’єрі» та «BIONERSIS» з питань розроблення проектної документації з утилізації біогазу з полігону для захоронення відходів. Також італійська компанія FITWELI MANAGEMENT запропонувала Житомиру та іншим містам області оптимальну систему фінансування 7

проекттування та будівництва заводів з виробництва біоетанолу, біодизелю і електроенергії, де як сировину використовують несортовані відходи та сміття, за рахунок власних коштів під державну гарантію. Засоби масової інформації, прес-служби всіх гілок влади щоразу доносили до суспільства нову обнадійливу інформацію: вже підписано меморандум, протокол про наміри, уточнюються деталі і нюанси, вже завтра, на наступному тижні, в кінці місяця, року, почнеться будівництво сміттєпереробного підприємства, а за рік-два принципово вирішиться питання утилізації та переробки твердих побутових відходів. Результатом всіх цих прожектів є абсолютна невизначеність, відсутність чіткої позиції з даного питання органів влади і місцевого самоврядування, незадоволеність, розчарування та зневіра мешканців міста щодо розв’язання болючого питання сміттєзвалища в Житомирі та інших населених пунктів області. P.S. У той час, як представники міської та обласної влади продовжують ігнорувати проблему сміттєзвалищ в регіоні, вони активно лобіюють будівництво в обласному центрі торгового центру «Епіцентр» на земельній ділянці, що нині є частиною ботанічного саду (!) Житомирського національного агроекологічного університету. Університет добровільно відмовляється від землі, громадськість обурюється, рішення швидко проштовхується, сміття нікого не хвилює…

ПРОБЛЕМА УТИЛІЗАЦІЇ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ У СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Том’юк Б. П., кандидат біологічних наук, доцент кафедри екології та біомоніторингу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, голова Наукової ради Чернівецької обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги, Виробнича та побутова діяльність людини неминуче пов’язана з утворенням твердих відходів. Якщо газоподібні й рідкі відходи відносно швидко утилізуються природними процесами, то мінералізація твердих відходів триває десятки й сотні років. За останні десятиріччя спостерігається стійка тенденція зростання кількості відходів [1, 2, 3]. Чернівецька область має цілий ряд особливостей, що відрізняє її від більшості регіонів України. Вона є густо заселеною при найменшій площі – всього 8,1 тис. км2, населення становить 935 тис. осіб, його щільність – 115 осіб/км2. Більшість людей проживає в сільській місцевості – 532 тис. осіб. 8

Крім того, Чернівецька область є прикордонною транзитною територією для європейських країн. Щороку в її межах утворюється, за офіційними даними, близько 18,5 тис. т твердих побутових відходів 1–4 класів небезпеки. Водночас на околицях більшості адміністративних центрів та населених пунктів Чернівецької області з’явилося безліч стихійних сміттєзвалищ. Проблему загострює наявність великої кількості сіл, в яких утворюється значні обсяги побутових відходів, які практично не враховує статистика. Ми провели дослідження стихійних сміттєзвалищ цілого ряду сіл, розміщених вздовж берегів таких річок, як Сірет, Черемош , Прут, а також їхніх приток. Основними побутовими відходами є будівельне сміття, картон, петпляшки, металеві відходи, пакувальна тара і особливо небезпечні для довкілля акумулятори, батарейки та ртутні лампи. Для дослідження вмісту рухомих форм важких металів (ВМ) відбирали зразки верхнього шару ґрунту (0–20 см) біля стихійних сміттєзвалищ та на відстані 5 і 10 м від сміттєзвалища. Вміст рухомих форм ВМ у відібраних зразках ґрунту визначили на атомно-адсорбційному спектрофотометрі марки СМ-15-01. В результаті наших досліджень встановлено перевищення вмісту рухомих форм таких металів, як плюмбум, цинк, алюміній у 3–5 разів порівняно з контролем. У міру віддаленості від сміттєзвалищ вміст цих елементів поступово зменшувався. Особливо потрібно звернути увагу на те що з талими і дощовими водами важкі метали, а також побутові відходи вимиваються у річки, які є джерелом водопостачання для багатьох населених пунктів. Для запобігання виникненню стихійних сміттєзвалищ з твердими побутовими відходами (ТПВ) пропонуємо в селах створити і обладнати місця роздільного збирання побутових відходів, адже відомо, що відсортовані ТПВ вже не є сміттям, а вторинною сировиною. У міру накопичення металобрухту, скла, пластмасових упаковок, картону та інших відходів їх можна здавати в пункти прийому на вторинну переробку. Побутові відходи містять велику кількість органічних речовин, які, в процесі розкладання виділяють гнильні запахи та фільтрат. У разі висихання продукти неповного розкладання утворюють насичений забруднювачами та мікроорганізмами пил, внаслідок чого відбувається інтенсивне забруднення повітря, ґрунту, поверхневих і ґрунтових вод. Мікроорганізми, що їх містять ТПВ і пил, є збудниками гепатиту, туберкульозу, дизентерії, аскаридозу, респіраторних, алергічних, шкірних та інших хвороб. Ми пропонуємо збирати харчові відходи і компостувати їх для природного знезараження і одержання цінного органічного добрива. Література: 1. Любешкина Е. Г. Твердые бытовые отходы. Проблемы и решения / Е. Г. Любешкина // Пищевая промышленность. – 2001. – Т. 312. – С. 28–30. 2. Державна програма поводження з твердими побутовими відходами / Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.04, № 265. – К.

9

АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ОБЛАСНИХ ПРОГРАМ ЩОДО ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ ТА УТИЛІЗАЦІЇ НЕПРИДАТНИХ, ЗАБОРОНЕНИХ І НЕВІДОМИХ ПЕСТИЦИДІВ Фоміна Н. М., голова Черкаської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги Не менш гостро, ніж у попередні роки, стоїть в Черкаській області проблема поводження з твердими побутовими відходами. За даними Управління з контролю за використанням та охороною земель, на території області налічують 511 сільських сміттєзвалищ та 21 міський полігон твердих побутових відходів (ТПВ) загальною площею 615,51 га. Із загальної кількості накопичених в області відходів 81 % (7277,8 тис. т) становлять ТПВ. У 2010 році в області утворилося 489,8 тис. т твердих побутових відходів, з них на полігони та сміттєзвалища області вивезено 470,8 тис. т, утилізовано 19,0 тис. т. Найбільшим є полігон для захоронення твердих побутових відходів у м. Черкаси, на який у 2010 році було вивезено 95,3 тис. т відходів, що становить 20 % від загального обсягу утворених ТПВ в області. Для створення умов, що сприятимуть забезпеченню повного збирання, перевезення, утилізації, знешкодження, захоронення побутових відходів, обмеження їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище в області рішенням Черкаської обласної ради 4 серпня 2005 року № 23-4/IV затверджено «Обласну програму поводження з твердими побутовими відходами», термін реалізації заходів якої – 2005–2011 роки. Протягом 2010 року освоєно 2301,4 тис. грн на фінансування таких заходів Програми:  132,1тис. грн. – здійснення відводу земельних ділянок під сміттєзвалища та виготовлення паспортів санітарно-технічного стану полігонів;  5,0 тис. грн – створення системи моніторингу поводження з твердими побутовими відходами;  561,8 тис. грн – виконання робіт з реконструкції, розширення та будівництва полігонів ТПВ;  418,6 тис. грн – приведення діючих полігонів ТПВ у відповідність до вимог правил експлуатації полігонів ТПВ;  277,4 тис. грн – запровадження методики організації роздільного збирання твердих побутових відходів підприємствами житлово-комунального господарства;  732,4 тис. грн – придбання спеціалізованої прибиральної техніки;  174,1 тис. грн – виготовлення урн для сміття біля підприємств, установ, житлових будинків та громадських місць. Щоб обстежити шкідливий вплив непридатних пестицидів на довкілля та здоров’я людини в області рішенням обласної ради від 11 серпня 2006 ро10

ку №4-4/V було затверджено Обласну програму утилізації непридатних, заборонених до використання та невідомих пестицидів. Очікувалось, що під час виконання цієї програми будуть одержані екологічні й соціально-економічні результати, зокрема: – поетапне знешкодження пестицидів; – зменшення шкідливого впливу заборонених і непридатних до використання в сільському господарстві пестицидів на навколишнє природне середовище і здоров’я людини; – очищення забруднених територій; – скорочення кількості відчужених земельних угідь, на яких розміщені склади. До виконання Програми в установленому порядку були залучені районні державні адміністрації та підприємства-власники непридатних пестицидів. Програмою було передбачено фінансування за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, місцевих фондів та коштів підприємств-власників непридатних, заборонених до використання та невідомих пестицидів Відповідно до Програми заплановано вивезення з області на знешкодження 383,372 т (за цінами 2006 року) непридатних, невідомих та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР), на що з обласного і місцевих бюджетів заплановано виділити 4,9 млн грн, з них:  257,009 т – за рахунок коштів обласного бюджету (3300,0 тис. грн);  126,363 т – за рахунок коштів місцевих бюджетів (1622,5 тис. грн). Фактично за період з 2006 по 2010 рік з області для знешкодження на спеціалізованих підприємствах вивезено 176,521 т пестицидів за рахунок коштів обласного і місцевих бюджетів, власників ХЗЗР на суму 2,45 млн грн, з них:  115,873 т – за рахунок коштів обласного бюджету (1601,96 тис. грн);  37,686 т – за рахунок коштів місцевого бюджету (536,446 тис. грн);  22,963 т – за рахунок коштів власників ХЗЗР (310,421 тис. грн). У 2010 році, за даними Головного управління капітального будівництва облдержадміністрації, кошти обласного фонду у сумі 1200,0 тис. грн на вивезення непридатних пестицидів на знешкодження не було використано. Інформація про заплановані та фактичні обсяги фінансування заходів Програми за рахунок коштів обласного бюджету з 2006 по 2010 виглядає таким чином: процент виконання становить лише 48,5 %, тобто недофінансовано 1737,04 тис. грн. Виконання запланованих та фактичних обсягів фінансування заходів Програми за рахунок коштів місцевих бюджетів з 2006 по 2010 роки становило лише 36,1 %. Сума недофінансування досягла 950,354 тис. грн.+115,5 Для уточнення кількості зберігання небезпечних відходів в області щороку проводять інвентаризацію непридатних пестицидів. Для цього спільним наказом від 3 жовтня 2007 року № 89/76/217 створено обласну комісію з прове11

дення комплексної інвентаризації місць накопичення ХЗЗР, до складу якої входять представники Державної екологічної інспекції в області, Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, обласної санітарноепідеміологічної станції. За даними інвентаризацій, проведених у 2006–2010 роках, збільшились обсяги непридатних пестицидів, які зберігаються в області, на 50,397 т. Таким чином, в області, за даними комісії з проведення комплексної інвентаризації станом на 1 січня 2011 року, зберігається 257,248 т пестицидів, для вивезення яких необхідно 5723,768 млн грн. Вже протягом кількох років розглядали як одну з найважливіших проблему утилізації біологічних відходів у Черкасах. Нині біологічні відходи знешкоджують шляхом захоронення в так званій «ямі Беккера» на території міського сміттєзвалища. Однак, ця яма незабаром вичерпає свій ресурс заповнення. Нарешті придбали і встановлюють у Черкасах спеціальну муфельну піч для спалювання ампутованих кінцівок, людських органів, зараженої крові та інших біологічних відходів. Це дасть можливість безпечно утилізувати медичний матеріал і захистить від поширення ймовірних інфекцій. Муфельна піч стане першою в Черкасах, що використовуватимуть для таких цілей. Обладнання муфельної печі закупило Головне управління капітального будівництва Черкаської облдержадміністрації. Загальна вартість проекту становить понад півмільйона гривень. Після придбання піч передали для обслуговування й використання міській владі Черкас. До розміщення муфельної печі є певні вимоги, зокрема: потрібно одноповерхове приміщення, яке було б віддалене від житлових будинків. Попередньо планують розмістити її на території Комунального підприємства «Екологія».

СУЧАСНИЙ СТАН СМІТТЄЗВАЛИЩ В УКРАЇНІ: ЕКОЛОГІЧНІ, СОЦІАЛЬНІ, ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ РОЗВ’ЯЗАННЯ Лісова Т. С., голова Наукової ради Кіровоградського обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги Так, ні для кого не є секретом, що проблема переповнених сміттєзвалищ в Україні, які з кожним днем стають екологічно небезпечнішими набула свого апогею. Цю проблему постійно виносять на публічне обговорення як екологи, так і громадськість, і все це насправді розуміють представники влади, але дієвих прикладів її розв’язання досить мало. Що стосується Кіровоградської області, то тут проблема є такою самою як і в інших областях України: сміттєзвалища функціонують, територія відведена під їхню експлуатацію, переповнена, існує екологічна небезпека, 12

особливо для близько розташованих житлових масивів. За особистим зверненням з цього питання до місцевої влади та з джерел місцевих ЗМІ стало відомо, що були спроби подолати зазначену проблему – це і будівництво сміттєпереробного заводу на основі спалювання та виробництва теплової енергії, і технологія стовідсоткової переробки сміття піролізним способом, і технологія збирання вуглекислоти, але через неузгодженість дій різних представників влади далі паперової діяльності розв’язання проблеми не просувалося. Проекти в основному були інвестиційного характеру, і звісно, що за кошторисом місцевий бюджет такі плани не зможе здійснити. Розуміння важливості вирішення нагального питання має лише та громадськість Кіровоградщини, яка з цим безпосередньо пов’язана тією чи іншою мірою (мешканці районів біля сміттєзвалищ, які відстоюють свої права на безпечне проживання, відчуваючи наслідки екологічної небезпеки сміттєзвалищ, екологи та представники громадськості, які переймаються цими питанням та ін.). Виходить, що певна частина громади зацікавлена у розв’язанні нагальної проблеми, влада це розуміє, але через певні неузгодженості не може цього здійснити. Що можна запропонувати, щоб таке замкнене коло можна було б розірвати? На наш погляд, можна здійснити наступне: 1. Потурбуватися, щоб проблема екологічної небезпеки сміттєзвалищ набула широкого всеукраїнського розголосу (порушення проблематики та висловлювання пропозицій щодо шляхів вирішення у вузьких колах заінтересованих осіб, а також періодичне висвітлення в ЗМІ є малоефективним). Потрібна масштабна PR-компанія з цього приводу для того, щоб ті люди, які живуть за 10 км від сміттєзвалища і не відчувають на собі прямої дії наслідків екологічної небезпеки сміттєзвалищ, зрозуміли і були зацікавлені у нагальності вирішення питання. Як приклад, можна запропонувати сюжет відеоролика: уявімо собі, що відбувалося б у місті, якби вщент переповнене сміттєзвалища, яке не має дозволу і можливостей розширювати межі своєї території, припинило б приймати сміття, комунальні підприємства, що збирають і вивозять сміття, зупинили б свою діяльність, відповідно контейнери для сміття швидко б переповнилися, купа сміття, яка б утворилася біля цих контейнерів, постійно б зростала, заповнюючи нові території навколо них. До того ж, через тих, хто вважає за необхідне пошукати в смітті щось для себе корисне для цього кидає сміття з пакетів, а також за допомогою вітру та чинників частина сміття розносилася б навкруги, сморід від гниття органічних відходів поширювався б все далі й далі, і картина з кожним днем ставала б дедалі масштабнішою і жахливішою. 2. Після того як громада усвідомить, яку небезпеку для неї становить шаленими темпами накопичене сміття, і почне бити на сполах, необхідно створити умови для дій в напрямі вирішення цього питання – це і громадські слухання в районах проживання громадян, і збір підписів на підтримку здійснення заходів та ін. 13

3. Коли громада цілком усвідомлює актуальність проблеми і готова діяти, вона в першу чергу звертається до влади, яка може розв’язати її, але не вистачає коштів, яких, як нас запевняють, дуже мало в місцевому бюджеті. Тоді можна запропонувати компроміс: частину коштів може зібрати громада, решту доповнити влада, але все це необхідно робити як можна прозоріше. Для цього потрібно створити громадський фонд для збору коштів лише на будівництво сміттєперероблювального заводу. Збір коштів будуть здійснювати там, де люди сплачують за комунальні послуги. Розмір сплати встановити, наприклад, від 5 грн і більше (на скільки фінансово спроможна людина). Термін збирання – два місяці. Для цього створити сторінку в інтернеті, де щонеділі звітувати про кількість коштів, які надійшли, а також цей звіт публікувати і поширювати в усіх ЗМІ. Потім, коли кошти буде зібрано, оприлюднити цю подію і офіційно передати їх представникам влади з основною вимогою щодо цільового використання (будівництво сміттєперероблювального заводу), не затягування в часі реалізації проекту, складання детального звіту, куди і на які саме заходи була використана сума коштів, з подальшим оприлюдненням його і результатів етапів роботи. Тому, на наш погляд, для розв’язання проблеми сміттєзвалищ потрібен дієвий підхід. Щоб справа зрушила з місця і не залишалася на рівні усних або письмових домовленостей, необхідно діяти, причому разом, а не поодинці. І наостанок, хто саме, як не ми самі власними діями вправі розв’язувати свої проблеми.

РОЛЬ ГРОМАДСЬКОСТІ В СТРАТЕГІЇ ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ НА ВІННИЧЧИНІ Мудрак О. В., голова Наукової ради Вінницької обласної організації ВЕЛ Бардин М., голова правління ГО «Подільський центр прав людини» Найпоширенішою формою знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) в Україні є їхнє складування. Приблизно 92–95 % усіх ТПВ складують на полігонах. Полігонне захоронення – найдешевший, але найтриваліший спосіб знешкодження й мінералізації ТПВ, який триває до 80–100 років. В Європі на полігонах захоронюють 25–30 % ТПВ, в Японії та Швейцарії – не більше ніж 15–20 %. Згідно з останніми директивами ЄС через 20 років у країнах ЄС полігонного захоронення взагалі не буде, всі ТПВ будуть утилізувати на сміттєпереробних заводах. На жаль, цього не можна сказати про Україну, де налічують офіційних 770 сміттєзвалищ, що займають площу 14

160 тис. га. Не винятком є і Вінниччина, де площі, зайняті під ТПВ, становлять 674,26 га. Враховуючи екологічну ситуацію, що склалася зі Стадницьким сміттєзвалищем (об’єкт куди звозять ТПВ з м. Вінниці та прилеглих сіл), 200 представників громадськості з семи прилеглих до полігону населених пунктів (Мала і Велика Стадниця, Приборівка, Коханівка, Сосонка, Малі Крушлинці, Сиваківці) заблокували 6 липня 2008 року на 10 днів рух сміттєвозів. В результаті ТПВ вивозились за 50–70 км (м. Немирів, Бар, Хмільник). Громадськість вимагала негайного закриття й рекультивації Стадницького полігону. Тому комунальне господарство м. Вінниці терміново розробило проектну документацію на рекультивацію Стадницького полігону, кошторисна вартість якого становила 36 млн. грн. Сьогодні сміттєзвалище – це вже не зона екологічного лиха, після того, як мешканці прилеглих сіл вдалися до крайніх заходів. Зараз в селі Стадниця вже пробурено дві артезіанські свердловини глибиною близько 100 м, прокладено 18 км водопроводів, на що було виділено 1 мільйон 680 тис. грн. Артезіанську воду вже подають до місцевої школи, дитячого садочка, лікарні. В селі повністю забезпечено освітлення вулиць, підключено телефонний зв’язок. З бюджету Вінниці виділено 1 млн. 900 тис. грн на продовження будівництва водогону, свердловин, асфальтування, газифікації – подальшого соціально-економічного розвитку Стадниці. На сьогоднішній день пересипано землею 12 га полігону з 16,3 га, щоб запобігти самозайманню та горінню сміття. Для поліпшення ситуації було закуплено автівку-компактер, яка дасть можливість зменшити обсяг сміття у 3–4 рази відповідно до своїх технічних характеристик – просто трамбуючи сміття шипованими важкими колесами. Нині гори ТПВ розрівняли до рівня землі. Крім робіт з пересипання полігону, проводять відкачування фільтрату. Сьогодні експлуатація сміттєзвалища ТПВ обласного центру продовжується, незважаючи на спільне рішення санепідемстанції та екологічної інспекції Вінницького району від 11 серпня 1994 року № 31 щодо заборони експлуатації полігону та рішення екологічної інспекції від 16 травня 2003 року № 1 про тимчасове обмеження діяльності цього об’єкта. Для поліпшення екологічної ситуації, що пов’язана з Стадницьким сміттєзвалищем (яке вичерпало свій ресурс), необхідно виділити нову земельну ділянку для захоронення ТПВ. Тому управління комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради розробило «Містобудівне обґрунтування визначення можливості використання земельної ділянки для будівництва сміттєпереробного заводу та створення комплексу знешкодження побутових відходів на території Людавської с/р (за межами населеного пункту) Жмеринського району Вінницької області». Ми провели детальну екологічну експертизу цієї документації згідно з нормативно-правовими актами. Для вивчення цього питання розпорядженням Голови Вінницької обласної ради № 49 від 28 березня 2011 року створено робочу групу з вивчення питання щодо законності передачі земельної ділянки, оформлення містобудівного обґрунтування для будівництва сміттєпереробного заводу та створення 15

комплексу зі знешкодження побутових відходів на території Людавської сільської ради Жмеринського району (до складу робочої групи був включений О. Мудрак – голова комітету з екології, охорони довкілля та використання надр Громадської ради при Вінницькій облраді та ОДА). В порядку вивчення порушеного питання перед робочою групою та вивчення звернень громадян сіл Людавка, Курилівці, Почапинці Жмеринського району до Комісій Вінницької обласної ради були здійснені запити та одержані відповіді від Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, Державного управління охорони навколишнього середовища у Вінницькій області, Вінницької обласної санітарно-епідеміологічної станції, Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства, Головного управління Держкомзему у Вінницькій області, Управління містобудування та архітектури Вінницької ОДА, Вінницької філії ДНДПВІ «НДІПроектреконструкція», Жмеринської районної державної адміністрації, Прокурора Вінницької області №07/н-3713-11. На адресу робочої групи надійшли також матеріали звернень голів сільських рад Людавки, Курилівців, Почапинців Жмеринського району до Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, Генеральної прокуратури України, Віце-прем’єра України Тихонова В. М., Міністерства екології та природних ресурсів України, Державного агентства земельних ресурсів України та відповіді на ці звернення. В переданих матеріалах є Постанова Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2010 року щодо справи № 5/327-09 з земельних питань, які розглядає робоча група Вінницької обласної ради. Детально проаналізувавши одержані матеріали, робоча група зробила висновки по окремих напрямах. 1. Земельні питання. 18 лютого 2010 року Голова Вінницької обласної державної адміністрації видав розпорядження № 70 «Про надання земельних ділянок в постійне користування». Згідно з п. 1 вказаного розпорядження припинено право користування земельною ділянкою загальною площею 148,8 га на території Людавської сільради Жмеринського району у Міністерства оборони України в особі військової частини А2287. Пунктом 2 розпорядження надано в постійне користування управлінню комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради земельну ділянку загальною площею 148,8 га на території Людавської сільської ради Жмеринського району для використання в промислових цілях. Пунктом 3 розпорядження Управлінню комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради визначено виконувати обов’язки землекористувача. Це розпорядження, на наш погляд, суперечить вимогам чинного законодавства України та було прийнято з перевищенням адміністрацією меж своєї компетенції з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визначаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ військово-навчальних закладів, підп16

риємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Частиною другою статті 149 Земельного кодексу України передбачено, що вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Згідно зі статтею 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Відповідно до статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. За цільовим призначенням земельна ділянка 148,8 га належить до земель оборони згідно з державним актом на право постійного користування серії Б №000804. Відповідно до пункту 45 наказу Міністра оборони України від 22.12.1997 року № 483 «Про затвердження положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями» передача земель оборони місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва – начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Міністерство оборони України згоди на припинення права користування вказаною земельною ділянкою не давало і з приводу цього не було винесено рішення Кабінетом Міністрів України. Треба також зауважити, що цільове призначення земель оборони та виконання ними специфічних соціально-економічних функцій обумовлює їх перебування тільки у державній та комунальній власності. При цьому, землі для потреб оборони є об’єктом права саме державної власності. Лише в деяких випадках певні земельні ділянки із земель оборони можуть передаватися у комунальну власність. Така можливість визначається ч. 3 п. б) статті 84 Земельного кодексу України, згідно з якою до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об’єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення. У розпорядженні голови Вінницької ОДА № 70 не враховано цю норму закону. Крім того, міститься посилання на розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року №797-р «Про передачу майнового комплексу військового містечка № 82 у с. Людавка». Однак вказаним розпорядженням Кабінет Міністрів України не приймав рішення про вилучення зе17

мельної ділянки, оскільки текстом розпорядження надано дозвіл на передачу «майнового комплексу військового містечка № 82 в с. Людавка», а не «земельної ділянки площею 148,8 га». Шепетівському військовому лісгоспу ДП МО України «ІваноФранківський ЛПК» вказана земельна ділянка була передана для ведення лісового господарства згідно з актом приймання передачі від 26 червня 2001 року на підставі рішення начальника розквартирування військ та капітального будівництва – начальника Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України від 11 квітня 2001 року №144/18/126 та на даний момент перебуває на картковому обліку квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці. Ці дані підтверджуються також Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства (лист № 02-19/400 від 30 березня 2011 року). Чинним законодавством передбачено цілий ряд обмежень щодо порядку зміни цільового призначення земель зайнятих лісами. Так, згідно з п. 1 статті 20 Земельного кодексу віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень. Пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 502 «Про затвердження порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб» передбачено, що рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок багаторічних насаджень для несільськогосподарських потреб, лісів першої групи площею понад 10 гектарів, проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України. Згідно з довідкою Шепетівського військового лісгоспу ДП МО України «Івано-Франківський ЛПК» на території урочища «Людавська дача» квартали 21–25 зайняті лісовими культурами 1 та 2 групи, червоний дуб, ясен, граб. Вміст ділової деревини на ділянках – 55–85 %, не менше 200– 210 м3 з гектара. Земельна ділянка 148,8 га на території Людавської сільради належить до земель держлісгоспу, як зазначається Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства (№ 02-19/400 від 30 березня 2011 року) та п. 3 Містобудівельної кадастрової довідки, виданої Управлінням містобудування та архітектури Вінницької ОДА за підписом начальника управління – головним архітектором С. Царенко. Стаття 55 ЗКУ чітко визначає цю категорію земель. Стаття 57 ЗКУ передбачає, що такі земельні ділянки можуть надаватись в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства. Управління комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради не є таким спеціалізованим підприємством. Водночас, в порушення вказаних норм Вінницькою обласною державною адміністрацією безпідставно прийнято пунктом 2 розпорядження № 70 рішення про зміну цільового призначення земель 18

оборони, вкритих лісами на землі промислового призначення, оскільки відповідне рішення Кабінетом Міністрів України не приймалось, згоди землекористувача – Міністерства оборони України на це не було. Відповідно до ст. 149 Земельного Кодексу вилучення лісів площею понад 10 гектарів для нелісогосподарських потреб має право здійснити лише Кабінет Міністрів України. Таке рішення Кабміну в пошуковій базі даних законодавства не виявлено. Крім того, відповідно до п. 4 статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. Однак, під час прийняття зазначеного розпорядження Вінницької ОДА висновки компетентних установ із вказаного питання не виносились. Державне Агентство земельних ресурсів України у ході перевірки земельних стосунків у зазначеній ситуації виявило ряд порушень вимог чинного земельного законодавства під час передачі у постійне користування земельної діялнки 148,8 га, про що було внесено відповідне клопотання № 01-02-22/1313 від 15 березня 2011 року до Вінницької обласної державної адміністрації (відповіді на клопотання від Вінницької ОДА не було отримано). У своїх роз’ясненнях ситуації навколо земельної ділянки 148,8 га Головне управління Держкомзему у Вінницькій області, що підпорядковується Держземагентству, у листі від 07 квітня 2011 року № 01-05-40/1878 за підписом заступника начальника І. Пашкевича жодних порушень земельного законодавства не виявлено. Більше того, в листі зазначається, що було розроблено технічну документацію із землеустрою стосовно складання документів, що посвідчують право постійного користування вищезгаданою земельною ділянкою. В матеріалах перевірки Прокуратури Вінницькоі області та в Поданні про усунення порушень закону № 07/4-1н-66 від 19 травня 2011 року зазначено, що «Усупереч вимогам статті 123 Земельного кодексу України при відсутності встановлених меж в натурі (на місцевості) ДП «Вінницькій науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розробило на цю ділянку технічну документацію замість проекту із землеустрою, (межі встановлено та погоджено при виготовленні технічної документації, вони відрізняються від зазначених у державному акті колишнього користувача). Порушення порядку надання у користування земель державної власності дало можливість уникнути обов’язкового погодження відведення ділянки з природоохоронним органом та охорони культурної спадщини». У зазначеному листі Головного управління Держкомзему у Вінницькій області від 7 квітня 2011 року № 01-05-40/1878 також зазначаються межі – північ, схід, південь – землі ДП «Жмеринський лісгосп», схід – землі Служби автомобільних доріг України. Витяг з Державного земельного кадастру свідчить, що зі сходу ділянка межує із землями Курилівецької сільради. Такі відомості підтверджуються у листі Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства № 02-19/400 від 30 березня 2011 року. Значні розбіжності потребують особливого вивчення. 19

Треба зазначити ще існування такого документа, як Довідка про правовий статус земельної ділянки № 3809 від 17 листопада 2009 року, яку підписав начальникорм відділу Держкомзему у Жмеринському районі В. Сидоренко. За три місяці до Розпорядження Голови Вінницької ОДА №70 від 18 лютого 2010 року «Про надання земельних ділянок в постійне користування» видана довідка про належність зазначеної земельної ділянки Управлінню комунального господарства Вінницької міськради за кадастровим номером 0521083800:03:001:0001. Безумовно – це грубе порушення порядку запису інформації в земельний кадастр. Пунктом 4 розпорядження № 70 Голови Вінницької ОДА Жмеринській РДА доручено видати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою управлінню комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради. 19 лютого 2010 року на виконання зазначеного розпорядження Жмеринська районна державна адміністрація видала розпорядження № 108 «Про видачу державного акту на право постійного користування земельною ділянкою управлінню комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради на території Людавської сільської ради». Згідно з п. 1 розпорядження № 108 Жмеринської РДА видати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 148,8 га. управлінню комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради на території Людавської сільської ради для використання в промислових цілях. Пунктом 3 статті 122 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік видів земель, якими районні державні адміністрації уповноважені розпоряджатись, а саме землями сільськогосподарського призначення, землями для ведення водного господарства та будівництва об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Жмеринська РДА прийняла рішення, згідно з вказаним вище розпорядженням, з перевищенням своїх повноважень про надання в користування зазначеної земельної ділянки 148,8 га в промислових цілях. Відповідно до ст. 66 Земельного кодексу до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під’їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд. Частина 3 статті 66 Земельного Кодексу України передбачає, що розміри земельних ділянок, які надаються для потреб промисловості, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації. Відповідно до наданої інформації для розміщення сміттєпереробного заводу необхідно не більше ніж 4 га земель, а для захоронення залишку після переробки (20 % маси відходів) – близько 5 га. Однак Містобудівне обґрунтування передбачає будівництво на площі 148,8 га, в т. ч. під виробничу зону – 117,8 га, під адміністративно-господарчу зону – 31,0 га. Крім того, в порушення п.1 статті 123 Земельного кодексу України Жмеринська районна державна адміністарція видає розпорядження про надання в користування 20

земельною ділянкою зі зміною цільового призначення без попереднього складання проекту землеустрою, який не був складений і під час видачі державного акту на землю. Ці та інші порушення закону зазначено в Поданні Прокуратури Вінницької області № 07/4-11н-66 від 19 травня 2011 року. Голові Жмеринської районної державної адміністрації Ю. М. Твердохлібу. Як встановлено прокурорською перевіркою, під час видачі Жмеринською райдержадміністрацією розпоряджень №108 від 19 лютого 2010 року та № 79 від 18 лютого 2011 року допущено порушення вимог статей 1, 20, 22 Закону України «Про землеустрій», статей 20, 123 Земельного Кодексу України, статей 24, 30-04, 30-5, Закону України «Про планування та забудову територій». Листом Прокурататури Вінницької області від 7 липня 2011 року повідомляється, що за 2 місяці порушення, зазначені в поданні Прокурора, Голова Жмеринської РДА Твердохліб не усунув. 26 лютого 2010 року на підставі розпорядження № 108 Жмеринської районної державної адміністрації видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №018360 на право постійного користування земельною ділянкою Управлінню комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради, при цьому порушено порядок видачі правовстановлюючих документів, передбачений наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43. Зокрема, згідно з пунктами 1.12, 1.13 вказаного наказу складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою під час передачі проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки. Складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою у процесі передачі земельної ділянки, що була раніше надана у постійне користування, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією. Крім того, згідно з вказаним державним актом цільове призначення (використання) земельної ділянки 148,8 га визначено як «для іншого призначення». Чинним законодавством України категорія земель «для іншого призначення» не передбачена (статею 19 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік категорій земель, гл. 13, статті 65–77 ЗКУ дають чітке визначення категоріям земель), однак державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №018360, як правовстановлюючим документом, вказана категорія, визначена в порушення положень земельного законодавства. Крім того, зміст державного акта на право постійного користування земельною ділянкою має цілий ряд порушень. Цей факт підтверджується Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області (лист № № 44-Ко/04-01-15 від 5 квітня 2011 року) План меж земельної ділянки визначає, що з півночі, заходу та півдня земельна ділянка межує з землями ДП «Жмеринське лісове господарство», зі 21

сходу – землі служби автомобільних доріг Вінницької області. Це суперечить даним Державного земельного кадастру та даним, наданим Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства (лист № 02-19/400 від 30 березня 2011 року). Фактично та документально із заходу знаходяться землі територіальної громади с. Новоселиця (Куриловецька сільська рада). Порушенням є також те, що підписано правовстановлюючий документ – державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №018360 невідомою особою, тому що підпис не належить голові Жмеринської РДА Л. В. Мельник. Таким чином, Вінницька обласна державна адміністрація при прийнятті розпорядження від 18 лютого 2010 року № 70 «Про надання земельних ділянок в постійне користування» та Жмеринська районна державна адміністрація при прийнятті розпорядження від 19 лютого 2010 року № 108 «Про видачу державного акту на право постійного користування земельною ділянкою управлінню комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради на території Людавської сільської ради», на наш погляд, вийшли за межі своєї компетенції і прийняли незаконні розпорядження, які порушують право лісокористування Міністерства оборони України в особі його структурних підрозділів – Шепетівського військового лісгоспу ДП МО України «Івано-Франківський ЛПК» та квартирноексплуатаційного відділу м. Вінниці. 2. Питання екологічної безпеки Основним документом, що передбачає будівництво об’єкта, є «Містобудівне обґрунтування визначення можливості використання земельної ділянки для будівництва сміттєпереробного заводу та створення комплексу по знешкодженню побутових відходів на території Людавської сільської ради Жмеринського району Вінницької області», розроблене Вінницькою філією державного науково-дослідного і проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» (директор О. С. Рекута), що пройшло документальне погодження 3 серпня 2010 року. Згідно з МБО полігон ТПВ та сміттєпереробне виробництво визначено основним видом діяльності виробництва. Обсяг виробництва – 150 тис. т за рік. Треба усвідомити – це близько 500 т за добу, будуть задіяні приблизно 100 спеціалізованих автомобілів. Кожні 5–6 хвилин має надходити автомобіль, завантажений сміттям. Технологічно зумовлені потреби в земельних ресурсах (пункт 9 обґрунтування) передбачені під виробничу зону (три черги полігону ТПВ та сортувальна станція) – 117,8 га, під адміністративногосподарську – 31 га землі. Згідно з листом замовника – Управління комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради від 7 вересня 2010 року № 12-01-03-23006 за підписом начальника управління І. Є. Корольчука – введення в експлуатацію сміттєпереробного заводу та комплексу зі знешкодження побутових відходів на території Людавської сільської ради буде здійснюватись трьома чергами: перша черга – адміністративна зона, господарча зона, сортувальна лінія, 1 черга полігону, очищення фільтрату та газова установка; друга – сміттєпереробний завод; третя – друга і третя черги полігону. Таким чином, замовник будівництва і користувач земельної ділян22

ки на території Людавської сільської ради в першу чергу передбачає влаштувати полігон ТПВ та усі необхідні для його належного функціонування елементи, що дасть можливість невизначений час експлуатувати об’єкт до розгортання робіт другої черги (враховуючи площу, передбачену обґрунтуванням під виробничу зону, – 117,8 га). Виходячи з викладеного, на території Людавської сільської ради передбачається в першу чергу розмістити полігон ТПВ. Тому аналіз прийнятих рішень слід проводити з оцінки передбачуваного розміщення полігону твердих побутових відходів. У МБО не зазначено ні дати, ні порядку будівництва сміттєпереробного заводу. В технічній документації не визначено будівництва другої та третьої черги полігону ТПВ. Відповідно до матеріалів, наданих Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області № 44-Ко/04-01-15 від 5 квітня 2011 року, Державним управлінням охорони навколишнього середовища у Вінницькій області № 1635/05-01-14 від 24 березня 2011 року, з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів №554, визначено, що об’єкт – перша черга полігону твердих побутових відходів та сміттєпереробний завод, які передбачені будувати на території Людавської сільської ради, відносять до категорії – «екологічно небезпечні». Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 30 квітня 2010 року № 187 зазначено, що розгляд містобудівних обґрунтувань розміщення об’єктів на будь-яких земельних ділянках площею понад 0,5 га безпосередньо належить до компетенції Управління екологічної експертизи, сертифікації та аудиту Мінприроди України. В порушення абзацу 2 п.1 цього наказу перший заступник начальника Державного управління охорони навколишнього середовища у Вінницькій області М. П. Мартинюк погодив містобудівне обґрунтування розміщення сміттєпереробного заводу та комплексу переробки ТПВ на території Людавської сільради (в подальшому Комплекс). Відповідно до листа Мінприроди України № 5020/15/10-11-МП від 9 березня 2011 року, через порушення вимог законодавчих та нормативних актів Державним управлінням охорони навколишнього середовища у Вінницькій області під час розгляду містобудівного обґрунтування побудови Комплекту, погодження Держуправління визнано недійсним. Наказом Держуправління від 18 березня 2011 року № 34 «ОД» анульовано висновок № 4387/05 від 30 липня 2010 року про погодження будівництва сміттєпереробного заводу на території Людавської сільради та відкликано підпис першого заступника начальника Державного управління охорони навколишнього середовища у Вінницькій області М. П. Мартинюка з містобудівного обґрунтування. Тому містобудівне обґрунтування втратило силу внаслідок відкликання підпису та погодження Державного управління охорони навколишнього середовища у Вінницькій області. У листі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 44-Ко/04-01-15 від 5 квітня 2011 року значиться також, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №018360 23

видано з порушенням вимог чинного земельного законодавства. Крім наведених вище порушень законодавства, під час розроблення містобудівного обґрунтування будівництва сміттєпереробного заводу та комплексу з перероблення твердих відходів на території Людавської сільради було порушено цілий ряд нормативних актів та будівельних норм. Територія площею 148,8 га, на якій передбачено будівництво першої черги полігону твердих побутових відходів, – це ліси 1-ї та 2-ї груп. Згідно з ДБН В.2.4-2-2005, полігони ТПВ розміщують на землях несільськогосподарського призначення, непридатних для сільського господарства, погіршеної якості, не зайнятих зеленими насадженнями (особливо лісами 1-ї групи); на відстані 0,5 км від житлової та громадської забудови (санітарно-захисна зона), 0,2 км – від сільськогосподарських угідь і автомобільних шляхів загальної мережі, 3 км – від відкритих водойм господарського призначення, заповідників. Кожна з перелічених норм порушена. Наведені дані містяться у самій документації. Відстань до дачно-садового масиву – менше ніж 500 м, до прилеглої автомобільної дороги – до 50 м, сільгоспугіддя Курилівецької сільради межують із зазначеною земельною ділянкою, 1500 м – до відкритої водойми загальнодержавного значення та річки Рівець, що впадає в Південний Буг, 50–70 – до об’єкту ПЗФ – дендрологічної ділянки площею 1,7 га, на відстані до 1 км знаходиться магістральний газопровід високого тиску, за 250 м – Жмеринська діброва – 45,3 га. Інші обмеження у межах потенційної зони впливу об’єкта: Джерело «Ревуха» – 0,01 га (гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення), загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення «Згарський» площею 3018,7 га, де охороняють цінні водно-болотні екосистеми та орнітофауну, віднесені до міжнародних конвенцій і угод. Відповідно до норм ДБН розміщення полігонів ТПВ не допускається на землях, зайнятих чи призначених під зайняття лісами, лісопарками, іншими зеленими насадженнями. В основних положеннях обговорюваної документації 117,8 га – виробнича зона. В основних положеннях містобудівної документації передбачається знесення дерев, що підпадають під пляму забудови. Діючим законодавством вирубування лісів 1-ї та 2-ї груп забороняється (за винятком санітарної вирубки). Перша черга комплексу, крім полігону ТПВ, передбачає також сортувальну лінію сміття, очищення фільтрату та газову установку. Виходячи з наявної документації, ділянка складування сміття передбачає створення комплексу гідротехнічних споруд – водовідвідної канави на відстані 2 м від огорожі полігону ТПВ !, а також відсипання кавальєрів ґрунту, які слугуватимуть ізоляцією ТПВ. На цій ділянці запропоновано розмістити 23 ділянки площею від 1 га до 6,2 га (загалом 75 га) та використовувати її для складування ТПВ висотою 20 м терміном до 20 років.

24

Документацією також передбачається система збирання біогазу (від гниття відходів) та влаштування факельної установки. Таке обладнання не сумісне з розміщенням у зоні лісових насаджень. Діючі екологічні та будівельні норми (пункти 2.4, 2.8 ДБН В.2.4-2-2005) передбачають спеціальне відведення земельної ділянки під розміщення полігонів ТПВ. «Складання акта вибору та відведення земельної ділянки здійснює відповідно до чинного законодавства і нормативних документів. Залежно від особливостей розміщення полігонів ТПВ у рельєфі виконують: комплекс інженерних, екологічних і санітарно-гігієнічних вишукувань, оцінку впливу на навколишнє середовище, включаючи середовище життєдіяльності людини, розробку конструктивних і технологічних проектних рішень, обґрунтування заходів щодо зменшення або ліквідації негативного впливу на навколишнє середовище та розвитку небезпечних геологічних процесів і явищ, а також забезпечення експлуатаційної надійності полігонів ТПВ» – такими є вимоги будівельних норм. Все це не було враховано при розроблення МБО. Викладені в документації містобудівельного обґрунтування відомості про відходи виробництва є такими: екологічно небезпечний шлам (20 % перероблених органічних відходів); 10 % органічних відходів; 90 % вторсировина (для подальшої переробки). Такі показники не піддаються жодному аналізу, але якщо все ж допустити такі дані, то за добу буде утворюватись 25 т органічних відходів. Як свідчить досвід зарубіжних сміттєпереробних підприємств, використання сортувальної лінії дає можливість направляти на повторне використання до 30 % обсягу ТПВ, які доставляють на підприємство. Згідно з наведеними у МБО даними після запуску першої черги щороку на полігоні ТПВ на території Людавської сільської ради у лісі будуть складувати не менше ніж 135 тис. т ТПВ за рік. Враховуючи гідрогеологічні умови земельної ділянки (нахил території), всі продукти фільтрату та органічні відходи є джерелом забруднення поверхневих і підземних вод (поверхневі – каскад ставків, рибне господарство та річка Рівець; підземні – криниці з неякісною питною водою). Будівельні норми ДБН Б.1.1-4-2000 передбачають порядок погодження та затвердження містобудівного обґрунтування. Висновки містобудівного обґрунтування кардинально відрізняються від вихідної документації, наданої відповідними управліннями. Головний державний лікар Жмеринського району в довідці зазначає, що село Людавка знаходиться на відстані 1,2 км, дачний кооператив – 500 м від полігону ТПВ. У погоджених висновках – найближчий населений пункт знаходиться на відстані 3–5 км. Начальник управління Обллісгоспу надає довідку (лист №02-23/947 від 28 липня 2010 року) про відсутність таксаційних та планово-картографічних матеріалів на зазначену ділянку, але в 50-метровій смузі вздовж автомобільних доріг державного значення ростуть ліси 1-ї та 2-ї груп. У висновках розробника – територія недоглянута та залісена малоцінними породами дерев. З довідки Шепетівського військового ліс25

ництва, на обліку якого перебуває зазначений лісовий масив, – це доглянута територія з лісами 1-ї та 2-ї груп, якістю дерев 65–85 % ділової деревини. Містобудівне обґрунтування містить ряд порушень санітарноепідеміологічних норм. Відповідно до листа Вінницької обласної СЕС № 02.02/1234 від 11 квітня 2011 року висновок на містобудівне обґрунтування від 3 серпня 2010 року Жмеринська райСЕС взагалі не видавала. Як свідчить зміст МБО, істотні розбіжності у вихідних даних та положеннях технічної містобудівної документації, погодження містобудівного обґрунтування носило явно формальний характер. Так, висновок Держуправління охорони навколишнього середовища у Вінницькій області від 30 липня 2010 року містить суперечливі дані про відстані від населених пунктів та об’єктів природно-заповідного фонду. Погодження самої документації цим управлінням здійснено 2 серпня 2010 року. Як зазначалося вище, внаслідок численних порушень анульовано висновок № 4387/05 від 30 липня 2010 року про погодження будівництва сміттєпереробного заводу на території Людавської сільради та відкликано підпис першого заступника начальника Державного управління охорони навколишнього середовища у Вінницькій області М. П. Мартинюка з містобудівного обґрунтування. Тому містобудівне обґрунтування втратило силу внаслідок відкликання підпису та погодження Державного управління охорони навколишнього середовища у Вінницькій області. Обов’язковою частиною складу містобудівного обґрунтування є державна експертиза відповідно до Постанови КМУ № 522 від 20 травня 2009 року. Організація-експерт, що надала Остаточний експертний висновок, – ТОВ «Вінницький проектний інститут +» – порушила Порядок проведення експертизи, визначений законом. У листі директора Вінницької філії ДНДПВІ «НДІПроектреконструкція» №56 від 11 квітня 2011 року зазначено, що в остаточному варіанті МБО враховані всі зауваження, що містяться в експертному висновку. Це не відповідає дійсності. У ході перевірки, проведеної Прокуратурою Вінницької області, як вказано в листі №07/4-3713-11 від 24 травня 2011 року, виявлено ряд порушень чинного законодавства. 18 лютого 2011 року Голова Жмеринської райдержадміністрації Ю. М. Твердохліб видав Розпорядження № 79, яким затверджено містобудівне обґрунтування та містобудівні умови і обмеження на будівництво сміттєпереробного заводу та створення комплексу за знешкодження побутових відходів на території Людавської сільради. Перевіркою встановлено, що в матеріалах містобудівного обґрунтування відсутній передбачений статтею 24 України «Про планування і забудову територій» висновок санітарно-епідеміологічного органу про можливість будівництва сміттєпереробного заводу та створення комплексу зі знешкодження побутових відходів на території Людавської сільської ради та погодження з визначеними містобудівними умовами і обмеженнями забудови цієї земельної ділянки, що також підтверджується інформацією головного санітарного лікаря Вінницької області № 02.02/1234 від 11 квітня 2011 року. Висновок Державного управління охорони навколишнього природного середо26

вища у Вінницькій області № 4387/05 від 30 липня 2010 року взагалі був анульований Мінприроди, нового щодо обґрунтування не видано. Не враховано вимоги пункту 2.2 ДБН В.2.4-2-2005, затверджені наказом Держбуду України № 101 від 17 червня 2005 року, якими передбачена можливість розміщення полігонів твердих побутових відходів лише на землях несільськогосподарського призначення, непридатних для сільського господарства, погіршеної якості, не зайнятих зеленими насадженнями. За результатами перевірки здійснено подання Прокуратури Вінницької області № 07/4-11н-66 від 19 травня 2011 року. Голові Жмеринської районної державної адміністрації Ю. М. Твердохлібу. Інформації про реагування голови Жмеринської РДА Твердохліба на зазначене подання в Прокуратурі Вінницької області немає. 3. Громадське обговорення містобудівної документації Особливої уваги потребує питання проведення громадських слухань для обговорення містобудівного обґрунтування будівництва зазначеного об’єкта, які пройшли з численними порушеннями Закону України «Про планування і забудову територій». 31 січня 2011 року у Районному будинку культури м. Жмеринку о 18 годині відбулися громадські слухання, присвячені обговоренню «Містобудівного обґрунтування визначення можливості використання земельної ділянки для будівництва сміттєпереробного заводу та створення комплексу по знешкодженню побутових відходів на території Людавської сільської ради (за межами населеного пункту) Жмеринського району Вінницької області». Обговорення питання про розміщення полігонів ТПВ пройшло у сільських громадах. Зібрано близько півтори тисячі підписів мешканців навколишніх сіл проти розміщення полігону ТПВ у лісовому масиві. Аргументовані заперечення в період обговорення передали в Жмеринську райраду, Жмеринську райдержадміністрацію, депутатам Вінницької облради від Жмеринського району, заявили про це на громадських слуханнях 31 січня 2011 року. Вивчивши документацію, надану для обговорення, жителі села знайшли цілий ряд грубих порушень, про що було заявлено на громадських обговореннях. Так, у ДБН В.2.4-2-2005 зазначено, що полігони ТПВ мають бути розміщені за «0,2 км від сільськогосподарських угідь і від автомобільних та залізничних шляхів загальної мережі». Цей же нормативний документ забороняє розміщення сміттєзвалища на землях, зайнятих чи призначених під зайняття лісами, лісопарками, іншими зеленими насадженнями, особливо лісами 1-ї групи. Ліс, що поряд, – це дуби, ясени, ялини. Рубати його, особливо під полігони, категорично забороняє закон. А документація містобудівного обґрунтування передбачає на 117 га із 148,8 га розмістити промислову зону, в тому числі на 75 га – полігони ТПВ. На думку громади, на це питання ніхто не звернув уваги. Як зазначає голова Жмеринської райради В. Г. Малярчук, у листі № 01-09-102 від 6 квітня 2011 року, «думку громади враховано». Стаття 30-3 абз.6 Закону України «Про планування і забудову територій» зазначає, що узгодження спірних питань між громадськістю і замовни27

ками документації має здійснюватись через погоджувальну комісію. Незважаючи на численні зауваження, протести проти багатьох позицій обговорюваних документів, в порушення статті 30-5 Закону, головуючий не рушив питання про обрання членів погоджувальної комісії від громадськості. Без жодних законних аргументів та посилань на будь-яку норму закону голова Жмеринської райради В. Г. Малярчук визначив, що за містобудівне обґрунтування будуть голосувати три особи, території яких нібито межують із земельною ділянкою площею 148,8 га, зокрема представники Вінницького облавтодору, ДП Жмеринського лісництва та замовник документації – Управління комунального господарства Вінницької міськради. Головуючий поставив на голосування погодження містобудівного обґрунтування трьома особами, хоч голосування в ході громадських слухань взагалі не передбачене законом. Нехтування законом та громадською думкою всупереч закону, грубе порушення закону про громадське обговорення та громадське слухання головуючим на зібранні В. Г. Малярчуком спотворили громадські слухання з обговорення «Містобудівного обґрунтування визначення можливості використання земельної ділянки для будівництва сміттєпереробного заводу та створення комплексу по знешкодженню побутових відходів на території Людавської сільської ради (за межами населеного пункту) Жмеринського району Вінницької області», які відбулися 31 січня 2011 року. І це істотно вплинуло на результат обговорення. Громади трьох навколишніх сіл – проти розміщення сміттєпереробного заводу, а три особи – чиновники від влади – за. Внаслідок цього – проігноровано думку громадян, результати обговорення на сходах сільських громад сіл Людавка, Курилівці, Почапинці, дачносадового кооперативу «Людавка», численних громадських організацій (у т. ч. ВОО ВЕЛ), виступи у пресі та на самих слуханнях. Протокол підписав член Президії зборів громадських слухань Агарков І. В. з особливою думкою: «підписую з умовою створення погоджувальної комісії, згідно ст. 30–5 Закону України «Про планування і забудову територій», яку, всупереч закону, не було створено на громадських слуханнях. Інакше, вважаю підписаний протокол нікчемним, прийнятим із порушенням встановленої законом процедури». Погоджувальну комісію не створено, як того вимагає закон, якщо існують суперечності між громадою та замовниками документації. А тому представники громади вважають громадські слухання такими, що не відбулися. Прокуратура Вінницької області провела перевірку дотримання чинного законодавства у ході проведення громадських слухань, про що йдеться в листі Прокуратури Вінницької області №07/4-3713-11 від 24 травня 2011 року. Як зазначено в матеріалах перевірки, під час проведення обов’язкового громадського обговорення містобудівного обґрунтування (протокол від 31 січня 2011 року), усупереч статтям 30-4, 30-5 Закону України «Про планування і забудову територій», за наявності зауважень та пропозицій щодо обмежень забудови не обрано погоджувальну комісію, не враховано думку фахівців, позбавлено права участі у підведенні підсумків представників громадськості, не враховано інтереси місцевих територіальних громад. 28

Незважаючи на вимоги статті 30-6 Закону України «Про планування і забудову територій», громадську думку під час затвердження проекту містобудівного обґрунтування не враховано, що підтверджено великою кількістю обґрунтованих скарг громадян та проведеною прокуратурою області перевіркою. Порушення закону під час проведення громадських слухань зазначено у Поданні Прокуратури Вінницької області № 07/4-11н-66вс від 19 травня 2011 року голові Жмеринської районної державної адміністрації Ю. М. Твердохлібу. Наведені порушення чинного законодавства, діючої нормативноправової бази спонукали представників громади звернутися до Генеральної прокуратури, Військової прокуратури, Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, Віце-прем’єра України В. М. Тихонова, Міністерства екології та природних ресурсів України. Результати реагування на звернення громадян перебувають на контролі у Генеральній прокуратурі. Розгляд порушених питань є надзвичайно актуальним. Кабінет Міністрів України на засіданні 11 травня 2011 року схвалив проект Закону України «Про внесення змін до Земельного та Лісового кодексів України щодо збереження лісів». Метою законопроекту є необхідність удосконалення законодавства у сфері регулювання земельних і лісових відносин та обмеження вилучення земельних ділянок, на яких знаходяться ліси, для нелісогосподарських потреб. Прийняття робочою групою Вінницької обласної ради рішення про висновки з розглянутих питань згідно з чинним законодавством дасть змогу забезпечити збереження лісів в умовах непростих земельних відносин, нарощування природоохоронного і ресурсного потенціалу, посилить роль лісових екосистем у цілому та лісових ресурсів зокрема у забезпеченні збалансованого розвитку територій, підвищить екологічну безпеку регіону і держави загалом. Проект викладених висновків надіслано членам робочої групи Вінницької обласної ради та замовнику містобудівної документації – Управлінню комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради. Статтями 188, 189, 190 Земельного кодексу України визначено повноваження осіб та організацій, що здійснюють державний, самоврядний та громадський контроль за використанням та охороною земель. Дотримання вимог законодавства в цьому напрямі контролюють уповноважені органи з питань екології та природних ресурсів. Самоврядний контроль здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради. Переважна більшість членів робочої групи, зокрема ті, що відповідно до законодавства мають повноваження контролю за використанням та охороною земель, – Державна екологічна інспекція у Вінницькій області, Державне управління охорони навколишнього середовища у Вінницькій області, Вінницьке обласне управління лісового та мисливського господарства, представники територіальних громад та громадських організацій підтримують висновки робочої групи. Матеріали перевірок Прокуратури Вінницької обла29

сті та Державного Агентства земельних ресурсів України збігаються з висновками робочої групи Вінницької обласної ради. Доречно зазначити, що рішенням суду акт на «виділення земельної ділянки…» скасовано. Матеріали справи направлено для розгляду комісії при Міноборони про правомірність передачі земельних ділянок. Для виходу із ситуації, що склалася, необхідно на Вінниччині побудувати сміттєпереробний завод європейського зразка. За еколого-економічними підрахунками науковців, потрібно виділити до 30 млн доларів США. На жаль, ні державна влада, ні місцеві підприємці (бізнесмени) цих коштів виділити не можуть (чи не хочуть). Правда, були спроби створити спільне підприємство з ФРН з відповідним фінансуванням для будівництва сміттєпереробного заводу і навіть запустити його в дію, але за угодою ФРН це підприємство повинно було мати контрольний пакет акцій та переробляти до 40 % відходів, завезених з її території. Сьогодні розглядають пропозиції з Польщі, Данії і навіть Китаю. Але поки буде на Вінниччині збудовано сміттєпереробний завод, ми пропонуємо запустити в дію сміттєсортувальну станцію, яка вже закуплена, кошторисна вартість її – 3,1 млн грн. Адже лише м. Вінниця щороку втрачає 75,5 тис. т макулатури, 17,8 – пластику, 12,7 – металу, 22,5 – текстилю, 61,6 тис. т скла, рециклінг яких дасть можливість отримувати 42 413 200 грн. Висновки. Основна тенденція розв’язання проблеми поводження з ТПВ – це залучення їх у промислову переробку, яка стимулює такий перехід через ряд причин: 1) наявність постійної екологічної небезпеки від накопичення великих обсягів відходів; 2) складність виділення й облаштування нових місць для звалищ; 3) зростання витрат на захоронення ТПВ і їх доставку до місць захоронення, які дедалі більше віддаляються від населених пунктів; 4) економія земельних ресурсів у разі відмови від полігонного захоронення; 5) можливість масштабної утилізації муніципальних відходів у разі залученні їх до промислової переробки; 6) необхідність роз’язання екологічних проблем цивілізованими методами.

НЕСАНКЦІОНОВАНЕ СМІТТЄЗВАЛИЩЕ БУДІВЕЛЬНОГО СМІТТЯ НА ПІВДЕННІЙ ОКОЛИЦІ ЧЕРНІГОВА (ВПЛИВ НА РОСЛИННИЙ ПОКРИВ) У КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМИ ПОЛІГОНІВ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ ЧЕРНІГІВЩИНИ Лукаш О. В., доктор біологічних наук, доцент, професор кафедри екології та охорони природи Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка, голова Наукової ради Чернігівської обласної організації 30

Всеукраїнської екологічної ліги Серед ряду екологічних проблем в Чернігівській області особливо гострою відзначається проблема поводження з відходами, які є одним з найбільших забруднювачів навколишнього середовища та негативно впливають на всі його компоненти. Ситуація ускладнюється й тим, що зберігається значний розрив між кількістю накопичених відходів і обсягами їх знешкодження та використання. Враховуючи природні та економічні фактори, основну складову в загальній масі відходів, що утворюються в області, становлять тверді побутові відходи та виробничі відходи 4 класу небезпеки, які в основному видаляють на полігони, сміттєзвалища, накопичувачі тощо. Напрями поводження з відходами розподілено таким чином: щороку на полігонах та сміттєзвалищах розміщують близько 500 тис. т відходів; утворюється майже 10 тис. т промислових токсичних відходів І–ІІІ класів небезпеки – частину утилізують на діючих установках, інші передають для знешкодження на відповідних потужностях за межі області, незначну кількість (до 40 т) розміщують на власних об’єктах видалення (підрозділи ВАТ «Укрнафта»); близько 150 тис. т промислових відходів ІV класу небезпеки (зола, дефекат, мул очисних споруд тощо) утворюються на території підприємств, їх розміщують на спеціальних спорудах. Значний негативний вплив на об’єкти довкілля області здійснюють: промислові токсичні відходи, відходи, які утворилися в результаті реформування аграрного сектора економіки, – непридатні та заборонені до використання хімічні засоби захисту рослин, накопичені обсяги золи КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірми «ТехНова» (2,48 млн т) та тверді побутові відходи. Знижують рівень екологічної безпеки області насамперед не значні обсяги накопичених, а стан тих місць, де їх зберігають. Тверді побутові відходи (ТПВ), що утворюються в області, складають на 26 полігонах та 739 cміттєзвалищах, які займають площу понад 630 га. Щорічна кількість відходів, які розміщують на вказаних об’єктах області, становить близько 500 тис. т. Кількість відходів, які складують на полігонах та сміттєзвалищах області, продовжує зростати. В 2009 році на полігонах ТПВ області розміщено 947,332 тис. м3 відходів. Інформацію про стан полігонів твердих побутових відходів на території області та обсяги розміщених відходів наведено в таблиці 1 (за [1]). Таблиця 1 – Інформація про стан полігонів твердих побутових відходів № п/п 1. 2. 3.

Населений пункт м. Бахмач м. Бобровиця м. Борзна

Загальний обсяг видалених відходів на 01.01.2010 р., тис. м3 371,644 184,908 155,462

Обсяг видалених відходів за 2009 рік, тис. м3 11,872 10,392 3,6 31

Проектний обсяг видалення відходів, тис. м3 430,0 500,0 350,0

Площа зайнята полігоном, га 6,26 2,0 2,2

Розрахунковий термін експлуатації до 2012 р. до 2040 р. до 2021 р.

4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. 20. 21. 22. 23. 24. 25. 26.

смт Варва смт Добрянка м. Городня м. Ічня смт Козелець смт Короп м. Корюківка смт Куликівка смт Лосинівка смт Любеч м. Мена м. Ніжин м. Новгород – Сіверський м. Носівка м. Остер м. Прилуки смт Ріпки м. Семенівка смт Сосниця смт Срібне смт Талалаївка м. Чернігів м. Щорс Разом:

8,629 6,026 306,652 9,132 79,2 20,368 550,264 6,864 33,655 2,278 39,155 2074,306

1,416 0,09 15,852 2,98 3,0 3,086 50,972 1,236 1,23 0,150 7,991 63,95

10,0 10,0 900,0 75,0 85,0 50,0 450,0 10,0 50,0 10,0 50,0 3600,0

0,3 10,6 23,0 2,5 5,0 4,3 1,6 3,0 2,0 2,0 4,6 15,0

до 2020 р. до 2030 р. до 2027 р. до 2050 р. до 2020 р. до 2050 р. до 2005 р. до 2025 р. до 2020 р. до 2040 р. до 2020 р. до 2024 р.

1670,226

8,15

64,285

4,0

до 2025 р.

17,379 11,023 2649,228 15,081 113,669 26,806 35,259 12,377 19646,0 123,742 28169,333

2,008 0,625 143,738 0,625 2,041 6,568 0,3 3,98 590,8 10,68 947,332

70 65,0 3100,0 70,0 160,5 120.0 140,0 53,2 13000,0 250,0 23552,99

2,0 1,75 9,0 4,0 1,5 3,9 1,8 1,8 24,5 4,9 143,51

до 2030 р. до 2040 р. до 2015 р. до 2020 р. до 2020 р. до 2050 р. до 2050 р. до 2015 р. до 1997 р. до 2050 р.

Слід зазначити, що система обліку твердих побутових відходів не відтворює реальної картини щодо фактичної кількості їх утворення. Метрологічний облік відходів (зважування) забезпечується лише в м. Ніжин, планується встановити ваги також на полігоні ТПВ м. Прилук. Облік відходів, які потрапляють на інші 24 полігони ТПВ, проводять візуально лише в одиницях об’єму, що в перерахунку на одиницю маси не відтворює реальної картини обсягів відходів, які розміщують на об’єктах. На сміттєзвалищах сільських територіальних громад облік взагалі не ведуть. Тому наявні дані обліку відходів на полігонах ТПВ та сміттєзвалищах мають індикативний характер і не відповідають фактичним обсягам їх утворення та накопичення. Об’єкти поводження з побутовими відходами в області майже не будують. Фінансування благоустрою та реконструкції полігонів та сміттєзвалищ здійснюють лише за рахунок обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, а з місцевих бюджетів – за залишковим принципом та в разі крайньої необхідності. Дотримання правил експлуатації сміттєзвалищ носить епізодичний характер по всій території області. Коштів вистачає лише на приведення об’єктів у відповідність до мінімальних вимог експлуатації (впорядкування обвалування та під’їзних шляхів, розчищення водовідвідних канав, ущільнення відходів). Аналіз ситуації у сфері поводження з побутовими відходами свідчить, що система збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації ресурсно-цінних відходів в області розвинена вкрай недостатньо. Найкраща 32

ситуація склалася в промислових центрах області. В райцентрах в основному не вживають заходів щодо створення систем збирання, сортування побутових відходів та вилучення їх ресурсно-цінних компонентів. Основними причинами визначено: відсутність коштів у територіальних громад, відсутність спеціалізованих підприємств та складність отримання дозвільнопогоджувальних документів. Недостатня кількість та технічний стан спеціалізованої техніки ставить під загрозу процес сміттєвидалення в зазначених населених пунктах. У сільських населених пунктах області роздільне збирання відходів та вилучення їх ресурсно-цінних компонентів взагалі не здійснюють. На територіях громад немає спеціалізованих підприємств у сфері поводження з побутовими відходами, самі відходи складуються у природних рельєфних утвореннях. Діюча система санітарного очищення населених пунктів є недосконалою, її фрагментарність, роз’єднаність та різнорідність не забезпечує достатнього контролю за санітарним станом територій та операціями поводження з побутовими відходами. Відходи споживання населенням продукції в тарі (упаковці) в основному не вилучають і не переробляють, система збирання вторсировини розвинена дуже слабо і має епізодичний характер. Внаслідок перевірок дотримання правил експлуатації полігонів та сміттєзвалищ, проведених Державною екологічною інспекцією в 2009 році, встановлено, що в незадовільному стані перебувають об’єкти видалення відходів, розміщені поблизу населених пунктів Десна, Остер, Козелець (Козелецький р-н), Щорс, Ріпки, Замглай (Ріпкинський р-н), Срібне, Бахмач, Семенівка, Талалаївка, Новгород-Сіверський, Куликівка, Седнів (Чернігівський р-н). Полігони міст Чернігова та Корюківки є перевантаженими. Близько 200 об’єктів не мають рішень про відведення земельних ділянок, проекти є лише на полігони ТПВ Ніжина, Ічні, Талалаївки, Бобровиці. Розроблено проекти будівництва нових полігонів ТПВ м. Корюківки та смт Ріпки, але значна вартість їх будівництва не дає можливості розпочати реалізацію. Загальні недоліки експлуатації полігонів: – не визначено технологічні карти, сміття накопичують безсистемно, ущільнення та присипання ґрунтом здійснюють несвоєчасно або взагалі не проводять; – не ведеться облік відходів, які розміщують на об’єктах; – прилегла територія засмічена відходами. Для розв’язання проблем поводження з побутовими відходами в м. Чернігові та Чернігівському районі планували будівництво сміттєпереробного комплексу з повним сортуванням і переробкою твердих побутових відходів, але через відсутність ефективного інвестора сьогодні проект залишається нереалізованим. У 2009 році Держуправління також розглядало пропозиції УкрДНТЦ «Енергосталь» (м. Харків) щодо можливості створення на території області підприємств з комплексної переробки твердих побутових відходів. Вартість будівництва об’єкта потужністю переробки 120 тис. т на 33

рік становить близько 250 млн грн. Основною перепоною для реалізації проекту є відсутність джерел фінансування. Проте у наведених даних не враховано несанкціоновані сміттєзвалища. Одне з несанкціонованих сміттєзвалищ побутового сміття розміщено на південній околиці м. Чернігова. Наприкінці 70-х років 20 століття у заплаві р. Десни на південнозахідній околиці м. Чернігова було розпочато намивання піску на ділянці близько 50 га з переважанням еутрофних боліт, утворених Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud. та Typha latifolia L., а також болотистих лук. Закінчили роботи у 1985 році На території намивного піщаного масиву було заплановано будівництво, проте плани не здійснилися. Донині поблизу піщаного намиву збереглися ділянки евтрофних боліт та болотистих лук, які раніше утворювали цілісний лучно-болотний заплавний комплекс. Флористичний комплекс на штучно намитих пісках у заплаві Десни на початкових етапах формувався за рахунок ксероморфних апофітів та адвентивних видів – археофітів (переважно середземноморського та іранотуранського походження) і кенофітів (здебільшого північноамериканських). З часом у флорокомплексі зростала роль автохтонних елементів. Внаслідок трансформації піщаного намиву в кар’єр роль ксероморфних видів зменшилася, гігроморфних аборигенних – зросла. Цілковита трансформація болотного екотопу в заплаві Десни спочатку в піщаний намив, а потім – у кар’єр, що спричинила зміни гідрологічного та сольового режимів, призвела до появи у спонтанній флорі регіону нових видів (Ceratocarpus arenarius, Lactuca tatarica, Grindelia squarrosa, Hippophaѐ rhamnoides, Typha laxmannii), створила сприятливі екотопи для малопоширених видів слабозасолених екотопів (Salsola tragus, Taraxacum bessarabicum, Bolboschoenus maritimus, Scirpus tabernamontani, Triglochin palustre, Rumex maritimus, R. ucrainucus, R. thyrsiflorus) та сприяла інтенсивному поширенню H. rhamnoides і Typha laxmannii на локальній території. Угруповання асоціації Typhetum laxmannii Nedelcu 1968, які ми описали восени 2007 року, опановують мілководдя у зниженнях, утворених у місцях найглибшого вибирання піску. Популяція T. laxmannii, поширена на площі 45 га, представлена великими суцільними ділянками та плямами діаметром від 1 до 10 м. В описаному місцезнаходженні T. laxmannii розмножується як вегетативно, так і насінням і має проективне покриття 65–70 % (загальне проективне покриття – 70–80 %). В описаних нами угрупованнях кількість видів коливається у межах від 2 до 16. Серед високотравних видів ми виявили Phragmites australis з проективним покриттям 5–7 % (зрідка – 15–20 %), покриття 1–2 % має Bidens tripartita. Поодиноко трапляються Eleocharis palustris (L.) Roem. & Schult., Juncus articulatus L., Persicaria hydropiper (L.) Delarbre, Lycopus europaeus, Lythrum salicaria L., Agrostis stolonifera L., Mentha aquatica L. На деяких ділянках у чистих заростях Typha laxmannii з переважанням віргінільних особин вид має проективне покриття 90 %. Разом з T. laxmannii ми виявили поодинокі особини Alisma gramineum Lej., A. lanceolatum With, A. plantago-aquatica, Bolboschoenus maritimus (L.) 34

Palla, Scirpus tabernamontani C.C. Gmel., Triglochin palustre L., які індикують незначну засоленість ґрунту [2]. Про слабке сульфатно-карбонатне засолення піску свідчить дещо підвищений вміст сульфатів (150 мг/100 г ґрунту) та карбонатів (75); хлоридів – 15,25 мг/100 г ґрунту, нітратів – 18,75. Ґрунт на піщаному намиві має дуже низький вміст гумусу (1,1 %), слабколужну реакцію (рН 8,3), ймовірно за рахунок солей Са2+ (2998,8 мг /100 г ґрунту) та Mg2+ (203,2). Вміст NH4+ становить 25, Fe3+ – 60, Mn2+ – 20, Р – 54,5 мг/100 г ґрунту. Підвищений вміст солей Са2+ до певної міри зумовлює значне засмічення території будівельними відходами, які несанкціоновано звозять на піщаний намив. Внаслідок змивання піску на прилеглі ділянки зменшилась їх обводненість. Це призвело до збіднення ценотичної різноманітності боліт, а в поєднанні з іншими антропогенними чинниками (рекреацією та будівництвом) – до порушення природної структури заплавних лісів та поширення інтродуцентних видів і бур’янів. На дослідженій території доцільно провести фітомеліоративні заходи, спрямовані на оптимізацію зеленої зони на південнозахідних околицях м. Чернігова. Література: 1. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Чернігівській області за 2009 рік. – Чернігів, 2010 – 270 с. 2. Лукаш О. В. Флорокомплекс штучно намитих пісків у заплаві р. Десни / О. В. Лукаш // Укр. бот. журн. – 2008. – Т. 65, № 6. – С. 863–870.

35