Text 11 13

ЗМІСТ Лісопокритій території – статус заповідної зони Бурковський О. П., Манюк В. В., Грицан Ю. І., Пікареня Д. С., Андрух А. М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2 Вплив антропогенного навантаження агропромислового комплексу Придніпровського регіону на здоров’я дитячого населення Чорна В. І. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 Екологічні проблеми м. Жовті Води та шляхи їх вирішення Сокол В. М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

9

Расширение функций рекреационной зоны Монастырского острова Харченко Е. С. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12 Можливості застосування електророзвідки для оцінки міцнісних та фільтраційних властивостей тіла дамби Орлінська О. В., Гапіч Г. В., Максимова Н. М., Пікареня Д. С., Твердохліб В. А., Данільченко І. С. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15 Особливості забруднення атмосфери в зоні Дніпропетровського мегаполісу Харитонов М. М., Риба Л. М., Хлопова В. М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18 Система источников шума и объектов шумозащиты современного города Ткач Н. А., Давыдова А. Р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20 Оцінка стану атмосферного повітря м. Дніпропетровська за вологістю листя Яковишина Т. Ф., Гончарова К. В., Гуленко К. О. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

23

Вплив шлакових відвалів на стан навколишнього середовища Савін Л. С., Макарова В. М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26 Еколого-економічні аспекти проектування санітарно-захисних зон Саньков П. М., Шкіль К. П., Мігунов В. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

28

Екранна ергономіка і дизайн Шаломов В. А., Пономаренко О. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30 Будуємо чисте довкілля! Ліпінський Ю. Л. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34 1

УДК 631.4 (07)

ЛІСОПОКРИТІЙ ТЕРИТОРІЇ – СТАТУС ЗАПОВІДНОЇ ЗОНИ Бурковський О. П., Манюк В. В., Грицан Ю. І., Пікареня Д. С., Андрух А. М., Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара Дніпропетровський державний аграрний університет Дніпродзержинський державний технічний університет Реалії сучасного лісового господарства, які спостерігаються в Україні вже багато років, переповнюють чашу терпіння вітчизняних природоохоронців і підштовхують їх до більш рішучих дій. На початку 2012 р. в середовищі громадських природоохоронних організацій розпочалась бурхлива дискусія з приводу того, а чи потрібно взагалі таке лісове господарство в Україні? Все частіше лунають заклики скасувати Державне агентство лісових ресурсів (ДАЛР), та створити принципово нову систему, яка буде відповідати викликам часу. Проблеми в лісовій сфері системні й тягнуться не одне десятиліття. Це пов’язано з тим, що завдання лісового господарства, які ставилися перед ним у ХІХ–ХХ столітті, ніяк не можуть відповідати жахливим екологічним реаліям ХХІ століття. Сама ідеологічна основа так званого «раціонального природокористування» є архаїзмом. Очевидно, що в даний час ліси та інші природні екосистеми, повинні насамперед формувати здорове природне середовище, а не бути об’єктами господарської діяльності. Але для цього вони мають знаходитись під суворою охороною. Проте, корумпованість лісової галузі досягла небувалих розмірів. Тому, на думку багатьох природоохоронців, ніхто так інтенсивно не чинить опір створенню нових заповідників і заказників, як лісгоспи. Ніхто так не заважає охороняти нашу фауну, як лісові відомства. Ніхто так не опирається занесенню до Червоної книги нових видів тварин і рослин, як службовці-лісники, оскільки ДАЛРу підпорядковане мисливське господарство. Ніхто так безжалісно не знищує ліс як лісники. Мабуть, не дарма видатний російський зоолог, професор І. І. Пузанов ще на початку ХХ століття писав, що лісники є найголовнішими ворогами природи. До речі, в сусідній Польщі найбільш розквітаючою частиною Біловезької Пущі є саме та, яка належить до національного парку і куди лісники взагалі не мають доступу. У цьому немає нічого дивного, адже найпростіший спосіб захисту природи – це дотримання принципу «невтручання». Заради освоєння бюджетних коштів ДАЛР проводить безпрецедентне знищення найбільш зникаючої екосистеми країни – степу, називаючи його в своїх документах деградованими, еродованими і малопродуктивними земля2

ми. При цьому лісгоспи часто займаються справжнім рейдерством, захоплюючи під залісення території, на які не мають жодних документів. Факти самозахоплення земель – не надумана критика, це дані останнього звіту Державної фінансової інспекції щодо діяльності Державного агентства лісових ресурсів. Більше того, мали місце особливо цинічні випадки, коли лісгоспи знищували заповідні степові ділянки в Луганській і Запорізькій області. Залісення часто проводиться за допомогою інтродукованих видів дерев, наприклад, робінії псевдоакації (білої акації). Тим самим завдається величезна шкода степовому біорізноманіттю. Це все одно, якби агропідприємства сіяли амброзію на полях. Відновлення повноцінних лісів на місці вирубок не спостерігається. На місці природних лісів лісгоспи в кращому випадку насаджують монокультури дерев, фактично перетворюючи ліс на агроценоз. Внаслідок цього знищується лісове біорізноманіття, а монокультура веде до масового розвитку фітофагів і хвороб, що вимагає хімічних обробок та інших агротехнічних заходів. Інформація про антиекологічну діяльність ДАЛР вже поширюється серед європейських учених і екологів. На їхні заклики припинити порушення Бернської конвенції, підконтрольний ДАЛР Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації (УкрНДІЛГА) пише такі відповіді, які шокують вчених зі «старої» Європи та смішать екологів з країн колишнього соцтабору. Тому не дивно, що документальний фільм українського еколога В. Ловчиновського «Куди поїхав ліс? Він був ще вчора!», в якому висвітлюється корумпованість харківських лісників, вже згадують у наукових європейських журналах. Згідно з офіційною статистикою ліси займають 15,5% території України. Це майже в 2 рази нижче середньоєвропейського показника – 27%. Водночас незалежні експерти називають більш скромну цифру лісистості, в межах 11%. Очевидно, що в такій ситуації промислова розробка останніх природних і напівприродних лісів є екологічним абсурдом. Тому в таких лісах повинні бути припинені будь-які рубки, в тому числі так звані санітарні. Крім того, з Лісового кодексу слід вилучити право надання лісів в довгострокове користування, оскільки ліс є загальнонародним надбанням і в нинішніх екологічних реаліях повинен виконувати насамперед екологічну та рекреаційну функцію. У зв’язку з усім вищезазначеним вітчизняні екологи пропонують провести кардинальну реформу лісового відомства і екологізацію земельного законодавства на засадах збалансованого розвитку. На нашу думку, ДАЛР необхідно повністю ліквідувати. При цьому не можна створювати на його місці іншу подібну структуру, щоб уникнути негативних рецидивів. В управлінському плані пропонується піти іншим шляхом. 2/3 нинішнього лісового фонду, представленого передусім природними і напівприродних лісами, має бути передано до Департаменту заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України, або варто організувати окремий 3

департамент з охорони лісів при Мінприроди. На базі цих територій створюватимуться нові заповідники, національні та ландшафтні парки. Отже, кажучи простіше, всі природні ліси, які займають близько 10% території держави, мають перейти до ПЗФ. Таким кроком можна буде одразу досягти середньоєвропейського показника площ природоохоронних територій. Інша частина лісового фонду передається у відомство Міністерства аграрної політики та продовольства України, в якому створюється Департамент лісостепового господарства та консервації земель. Це відомство буде займатися лісівництвом, в тому числі промисловим, створенням лісосмуг і доглядом за ними. Окрім того, цей департамент повинен буде займатися залуженням еродованих орних земель у Степовій зоні України для створення дешевих кормових угідь у вигляді пасовищ і сінокосів. Усі роботи пов’язані з залісненням та залуженням еродованої ріллі повинні проводитися виключно у відповідності до природно-кліматичного зонування території країни. Це означає, що основна маса нових лісів повинна буде з’явитися в найбільш придатних для їх зростання регіонах, тобто в Поліссі та Карпатах, що буде відповідати як екологічним, так і економічним потребам країни. Водночас основні роботи із залуження та створення довгострокових кормових угідь мають проводитися в степових регіонах країни. Такий підхід буде більшою мірою відповідати концепції збалансованого розвитку, ніж та схема, яку ми маємо на сьогодні. Очевидно, що навіть формування на основі 2/3 лісового фонду охоронних природних територій не зможуть забезпечити збалансований розвиток України у зв’язку з нерівномірністю розподілу антропогенного навантаження на її території. У першу чергу це стосується Степової і Лісостепової зон, рівень розораності яких складає близько 80%. Враховуючи це, законодавством повинна бути передбачена можливість створення нових об’єктів ПЗФ на окремих ділянках заліснених і залужених територій. Як зазначає В. Ф. Сайко (1997 р.), екстенсивне використання землі призвело до дисбалансу в землеробстві. Розширення ріллі до розмірів, неприпустимих для розвинутих країн світу, погіршило її якісний стан, збільшило енергоспоживання, яке не відповідає підвищенню продуктивності галузі, порушило екологічну рівновагу навколишнього середовища. Деякі заходи щодо виведення у запас частини земель і збільшення площ під садово-городні ділянки зумовили зростання площі ріллі й зменшення сільськогосподарських угідь. Щорічні втрати ґрунту сягають близько 600 млн т, у тому числі понад 20 млн т гумусу. Це дає підстави зробити висновок про те, що використання землі як основи сільськогосподарського виробництва досягло критичних меж. Системи землеробства не відповідають змінам у виробничих відносинах, соціальній, економічній, енергетичній та екологічній дійсності. Кардинально змінити ситуацію повинна аграрна реформа, яка має здійснюватися на базі науково-технічного прогресу. Вона передбачає зменшення землі в обробітку мінімум на 10 млн га і переведення у природні кормові угіддя, в тому числі 6,7 млн га під постійне залуження й близько 2 млн га під заліснення. За висновками вчених, потрібно збільшити площу луків мінімум у 2,7, а лісів у 1,8 рази. Навіть після 4

цього розораність земель становитиме 56,8% сільськогосподарських угідь, що є найвищим показником у Європі і в три рази вищим, ніж у США. Розподіл завдань між двома департаментами означатиме також розподіл трудових ресурсів і майна ДАЛР між ними, а також реформування навчальних закладів, що належать до лісової галузі. Найважливішим аспектом у цьому є внесення відповідних змін до земельного та лісового законодавства України, оскільки земельна проблема є найгострішою в питанні розширення лісової та степової екосистем. Незважаючи на значне скорочення населення України, антропогенне навантаження на територію України не лише не зменшилося, а навпаки збільшилося у зв’язку з активним просуванням вітчизняної аграрної продукції на зовнішні ринки. Треба відверто визнати, що земельна реформа була проведена вкрай поспішно, без урахування екологічної ситуації. Ще в середині 90-х років минулого сторіччя пропонувалося вивести з обороту 8–10 млн га еродованих орних земель для їх консервації, ця концепція була розроблена під керівництвом академіка В. Ф. Сайко. На початку потрібно було перевести значну площу ріллі у власність держави та законсервувати її, а потім вже розпаювати залишки. Однак, як кажуть, маємо те, що маємо. Водночас, за даними Мінагрополітіки, сьогодні близько 2 млн га розпайованих земель не мають власників. Чому б не скористатися цим, і не перевести ці площі в державну власність та не використати їх для грамотної консервації, тобто для розширення площі лісових і степових угідь. Крім того, держава ще може повернути собі більш серйозний контроль за земельними ресурсами країни. Для цього у законодавстві слід закріпити право купівлі земель тільки з боку держави і одночасно заборонити державі її продавати. Тоді держава зможе значно поповнити земельний фонд і при необхідності надавати скуплені пайові землі як для ведення сільського й лісового господарства, так і для розширення ПЗФ. Занепад вітчизняного молочного тваринництва пов’язаний з високою собівартістю виробництва кормів. При цьому в країні катастрофічно не вистачає пасовищ. Дешеві кормові угіддя дозволили б значною мірою знизити собівартість кормовиробництва і підняти рентабельність тваринництва. Адже звичайний довгостроковий випас значно дешевше польового кормовиробництва, оскільки знижує в рази витрати на техніку, її амортизацію, паливномастильні матеріали тощо. До того ж консервація еродованих земель дозволить агровиробникам зосередити сили і засоби на найбільш родючих ґрунтах і отримувати якісну харчову продовольчу продукцію, а не дешеве фуражне зерно, як це має місце зараз. Крім того, можна стимулювати консервацію земель і серед власників паїв. Для цього слід скасувати податок на землю, якщо власник паю добровільно погоджується перевести свою ділянку в лісовій або степовий масив, а також скасувати штрафи, якщо власник паю відмовляється вести його інтенсивну обробку. Такий підхід має й дуже важливе соціально-політичне значення. Законодавча підтримка консервації паїв стала б юридичною перестра5

ховкою від того, щоб землю не скуповували окремі особи. Адже це дозволить власнику паю при його консервації не думати про те, що з ним робити, коли утримувати землю дорого, а обробляти нічим. Інакше з відкриттям ринку землі власники паїв будуть змушені продавати свої наділи. І хто їх зможе скуповувати здогадатися не важко. Слід відзначити і ряд моментів, які стосуються економічної ефективності. Коли йдеться про лісовідновлення, потрібно враховувати досвід скандинавських країн, де витрати на посадку лісу практично відсутні у зв’язку з правильною системою його вирубки. Скандинавська система вирубки дозволяє лісу відновлюватися самостійно, тобто витрати на лісосадівну техніку, її амортизацію, паливно-мастильні матеріали тощо практично зводяться до нуля. Таким чином, прибуток від ведення лісового господарства повинен визначатися не зростаючим обсягом знищених лісів, а максимальним зниженням собівартості лісовідтворення при невеликих обсягах рубки. Можна також нагадати, що підвищений рівень лісистості сприяє збільшенню квот на продаж парникових газів. Але для цього ліси повинні бути повноцінними. На думку закордонних експертів, ті насадження, які українські лісгоспи саджають зараз у Степовій зоні, не зможуть пройти міжнародну сертифікацію, тобто лісами вони, по суті, не є. Але найголовнішим в такому підході є саме зниження антропотехногенного навантаження на територію України, турбота про здорове довкілля, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, відновлення родючості ґрунтів, про здоров’я майбутніх поколінь, адже якість середовища існування і якість життя взаємопов’язані. ВПЛИВ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ ПРИДНІПРОВСЬКОГО РЕГІОНУ НА ЗДОРОВ’Я ДИТЯЧОГО НАСЕЛЕННЯ Чорна В. І., доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри «Екології та ґрунтознавства» Дніпропетровського державного аграрного університету Злоякісні новоутворення у дітей залишаються актуальною проблемою екології людини та охорони здоров’я. У Дніпропетровській області, як і в Україні в цілому, рівень онкологічної захворюваності протягом останніх десяти років залишається стабільним. Стандартний показник захворюваності коливається від 10,2 до 12,1+0, (на 100000 дітей) – 800–1000 випадків злоякісних пухлин у дітей реєструється в Україні щорічно. У деякі роки цей показник по Дніпропетровській області перевищував показник по Україні. Людина є живим організмом, який не може існувати поза довкіллям. Вона так само, як і всі інші живі істоти, потребує повітря, води, живлення. 6

Проте, на відміну від тварин і рослин, людина володіє думкою, сила якої створила такі явища, як економічна та соціальна системи. Функціонування цих систем докорінно змінило і продовжує змінювати оточуючий світ. Пристосовуючи до своїх потреб природне середовище, при цьому порушуючи закони Всесвіту, людина настільки вплинула на якісний стан довкілля, що нині постала глобальна проблема збереження життя на Землі. Серед суспільних процесів за масштабами впливу на довкілля можна окремо виділити сільськогосподарську діяльність. Її трансформаційні ефекти торкнулися життєвих основ не лише рослинного і тваринного світу, а й самої людини. Хімічно та біологічно забруднені водні і земельні ресурси, повітря і продукти харчування, суцільна деградація ґрунтів, отруєння і загибель диких тварин – це неповний перелік екологічних проблем, зумовлених сільським господарством. Найбільш загрозливим є те, що екологічні проблеми утворюють кумулятивні, енергетичні та мультипліційні ефекти. Поява будь-якої екологічної проблеми завжди супроводжується виникненням наступних екологічних, економічних та соціальних проблем Аналізуючи загальний рівень захворювання неповнолітніх онкологічними хворобами (рис.), можна виділяти на території Дніпропетровської області регіони за частотою виникнення досліджуваної онкопатології. Так, до територій підвищеного ризику виникнення злоякісних новоутворень, пов’язаного з впливом природно-кліматичних факторів, відносяться міста Верхньодніпровськ, П’ятихатки, Жовті Води, Нікополь та Павлоград. Найбільшому ураженню в цих районах серед неповнолітніх підлягають дівчатка. Так, на території Нікополя знаходяться три промислових зони. Інтенсивними забруднювачами атмосферного повітря міста є завод феросплавів, мережа трубних ЗАТ і кранобудівний завод. З південного боку місто омиває Каховське водосховище. Головним джерелом забруднення є трубні підприємства (колишній південнотрубний завод). Нікополь знаходиться в безпосередній близькості (14 км) від однієї з найбільших у світі атомних електростанцій – Запорізької АЕС, що відповідно робить його приналежним до так званої умовно обмеженої 30-ти км зони. Основними підприємствами Павлоградської області є: Павлоградський хімічний завод (ПХЗ), ВАТ «Павлоградвугілля» спеціалізується на видобутку енергетичного вугілля марки ДГ і коксівного вугілля марки Г. У складі ВАТ «Павлоградвугілля» – 10 шахт, 23 структурних підрозділи, 57 об’єктів соціальної сфери. ВАТ «Павлоградвугілля» входить до складу Донбаської паливно-енергетичної компанії (Донецьк) – компанії, що керує енергетичними активами групи СКМ та Павлоградський механічний завод (ПМЗ), філія Південного машинобудівного заводу (ПМЗ, Дніпропетровськ), що займалося проектуванням (КБ «Південне») і виготовленням ракет для військових цілей.

7

0.04 - 0.05 0.05 - 0.12 0.12 - 0.14 0.14 - 0.17 0.17 - 0.21 0.21 - 0.26 0.26 - 0.28 0.28 - 0.31 0.31 - 0.34 0.34 - 0.52

Рис. Захворюваність неповнолітніх онкологічними хворобами у межах Дніпропетровської обл. (кількість випадків на 1000 жителів, 2008–2011 рр.)

На західній частині Дніпропетровської області знаходяться такі підприємства: у Верхньодніпровську працювали дослідно-експериментальний машинобудівний, чавуноливарний заводи; у Жовтих Водах «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (зайнятий видобутком і переробкою уранової руди), Південний радіозавод і завод «Електрон» (виробництво радіоелектронної апаратури військового призначення). У південно-західній, південно-східній та центральній частині знаходяться і райони зі стійко низькою захворюваністю населення злоякісними новоутвореннями. Територіями з найбільш низьким рівнем даної патології є міста Кривий Ріг, Новомосковськ та смт Покровське. Загальна картина захворюваності на онкопатологію в регіоні є результатом дії факторів різної природи. Для виділення структури досліджуваного явища був проведений аналіз відповідностей. Ця статистична процедура дозволяє виявити групи узгоджених змінних, між якими спостерігається зв’язок (відповідність). В якості таких змінних нами розглянуті стать пацієнтів (дві градації – хлопчик-дівчинка), вікові групи пацієнтів, адміністративні райони, де спостерігалося поява хвороб, групи онкозахворювань. Найбільша кількість дітей, хворих на злоякісні пухлини, щорічно виявляється в містах екологічної кризи: Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Кривому Розі, Жовтих Водах та Павлоградському районах. Так у Дніпропетровсько-Дніпродзержинському мегаполісі підвищенні значення захворюваності таких патологій, як ретинобластома і тератома; у Кривому Розі, Жовтих Водах та Павлограді спостерігається підвищення лімфогранулематозу, лімфоми, медулобластоми, нейробластоми, ретинобластоми та тератоми. Інша територія області характеризується меншим рівнем захворюваності гліомою, папіломою, поліпами та утвореннями. Література: 1. Аксель Є. М. Захворюваність дітей злоякісними новоутвореннями і смертність від них / Є. М. Аксель, І. А. Горбачова // Вісник РОНЦ ім. М. М. Блохіна. – 2007. – Т. 18. – № 2. 8

2. Генц Г. Діагностичні і терапевтичні стандарти в педіатричній онкології: Пер. з нім. С. Б. Донської / Г. Гьонц, У. Кройціг. – К. : Медицина світу, 2000. 3. Гуселетова Н. В. Стан і основні тенденції онкологічної захворюваності дитячого населення України. Показники діяльності дитячої онкологічної служби // Матеріали наук.-практ. семінару «Актуальні питання дитячої онкології» (15–16 січня 1998 р.) – К., 1998. 4. Дурнов Л. А. Сучасні проблеми дитячої онкологи / Л. А. Зле // Матеріали I з’їзду дитячих онкологів і гематологів Росії «Дитяча онкологія» (18–20 листопада 1997 р.). – М., 1997. – № 3/4. 5. Костицький В. А. Екологічна криза і складові її подолання // Право України. – 1998. – № 4. – С. 33–36. 6. Химич А. А. Екологічна безпека, як елемент національної безпеки // Право України. – 2002. – № 11. – С. 45–47. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ М. ЖОВТІ ВОДИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ Сокол В. М., голова Жовтоводського міського осередку Всеукраїнської екологічної ліги, учитель біології НВК «Дивосвіт» Розвиток виробництва і зростання масштабів господарської діяльності, в ході яких людина використовує дедалі більшу кількість природних ресурсів, зумовлюють тотальне посилення антропотехногенного тиску на довкілля та порушення рівноваги в навколишньому природному середовищі. А це, в свою чергу, призводить до загострення соціально-економічних проблем. Одночасно з вичерпанням запасів невідновлюваних сировинних та енергетичних ресурсів посилюється забруднення довкілля, особливо водних ресурсів та атмосферного повітря, зменшуються площі лісів і родючих земель, зникають окремі види рослин, тварин тощо. Усе це зрештою підриває природноресурсний потенціал суспільного виробництва і негативно позначається на здоров’ї людини. Соціально-економічний розвиток має ґрунтуватися на принципах урахування можливостей природних комплексів витримувати антропотехногенні навантаження і забезпечувати нормальне функціонування біосфери і локальних екосистем. Від цього вирішальною мірою залежать їх корисна продуктивність, якість і комфортність життєвого середовища, екологічне та економічне благополуччя населення того чи іншого регіону. Саме це визначає необхідність розробки нової еколого-економічної концепції, розвиток і реалізація якої на практиці законодавчими і виконавчими структурами буде сприяти «екологізації» мислення і перегляду багатьох стереотипів у процесах прийняття еколого-орієнтованих рішень. 9

Сьогодні екологічні наслідки забруднення природного середовища перетворились на одну з глобальних проблем сучасності, особливо для техногенно-перевантажених регіонів України, до яких відноситься і м. Жовті Води Дніпропетровської області. Протягом останніх десятиріч у соціальноекономічному розвитку міста накопичилося багато проблем,які потребують невідкладного розв’язання. Населення міста з 50-х років минулого сторіччя змушене проживати в зоні довготривалого техногенного радіаційного забруднення, яке перевищує норми, встановлені Нормативами радіаційної безпеки України. Це викликано тим, що на території міста виконувалися роботи з видобутку і переробки уранової руди. Під час будівельних та дорожніх робіт використовувалися радіоактивні породи з відвалів уранових родовищ, які мали підвищений радіаційний фон. У житлових приміщеннях концентрація радону перевищена у 10–20 разів у порівнянні з нормативами. У місті погіршується демографічна ситуація,захворюваність мешканців міста має сталу тенденцію до зростання. Рівень онкологічної захворюваності перевищує середні показники як по області, так і Україні в цілому, а рівень летальності від онкологічних захворювань перевищив середній показник по Дніпропетровській області на 54%. З метою покращення стану охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання та відтворення природних ресурсів м. Жовті Води на перспективу затверджені і реалізуються такі державні та місцеві програми: «Програма радіаційного та соціального захисту населення м. Жовті Води на 2003–2012 роки», «Державна програма забезпечення сталого розвитку регіону видобування та первинної переробки уранової сировини на 2006–2030 роки», «Програма поводження з твердими побутовими відходами в м. Жовті Води на 2007–2011 роки», «Програма раціонального використання території та комплексного містобудівного розвитку міста Жовті Води на 2010–2013 роки», «Комплексна програма охорони навколишнього природного середовища м. Жовті Води на період 2010–2015 роки». Але у зв’язку з недостатнім фінансуванням реалізація заходів, спрямованих на оздоровлення навколишнього природного середовища, забезпечення захисту населення від радіаційного впливу та пов’язаних з ним шкідливих чинників, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного характеру, збереження здоров’я та забезпечення соціального захисту населення, відбувається частково. Так, у 2010 р. за рахунок коштів, наданих Урядом США на реалізацію проекту «Покращення зберігання відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання в Україні», були вилучені та вивезені на тимчасове зберігання на Дніпропетровський спецкомбінатУкрГО «Радон» близько 4 тис. джерел іонізуючого випромінювання високої та середньої активності, які зберігались на ВАТ «Електронгаз». Минулого року було добудовано і введено в експлуатацію секцію «А» житлового будинку на 79 квартир для відселення людей із радіаційно забрудненого житла приватного сектору, 40 сімей вже одержали ключі. 10

Побудований новий полігон твердих побутових відходів, який щорічно може приймати 70 тис. м ТПВ, що вирішить проблему міста з їх вивезення та захоронення. Розпочалось це будівництво ще у 2004 р., проте через недофінансування було призупинено. У 2011 р. під керівництвом О. Вілкула в рамках створення комплексної регіональної системи вивозу та утилізації побутових відходів для добудови полігону було виділено 2,9 млн грн з державного бюджету. Загальна вартість об’єкту становить 9,7 млн грн. Новий полігон побудований згідно з сучасними санітарними нормами. Зокрема,під час будівництва на дні полігону було встановлено спеціальний захисний шар та дренажна система, що не дозволяє стічним водам з полігону потрапляти в ґрунтові води та у прилеглий ґрунт, адже надлишок води виводиться спеціальними каналами в очисні фільтри. На полігоні влаштовано котлован, автомобільний під’їзд, збірник фільтрату, ванну для обмивання коліс, навісстоянку, внутрішні мережі господарчого водопроводу, зовнішнє освітлення. Для полігону також придбали автомобіль МАЗ, бульдозер ТС-10, таль електричну, насос та обладнали інфраструктуру. Разом з тим, терміново необхідно: - створити та забезпечити функціонування системи моніторингу території міста для спостереження та контролю за станом навколишнього природного середовища, в тому числі радіаційного та медико-біологічного стану (Проект та робоча документація вже розроблені, проведена експертиза проекту); - провести обстеження на вміст радону житлового сектора (70% багатоповерхових та 99,8% приватних залишаються необстеженими), адміністративних приміщень та споруд, провести протирадонові заходи; - розробити проектну документацію, провести комплекс робіт з реабілітації забрудненої території міста (на території м. Жовті Води виявлені ділянки з потужністю доз гамавипромінювання, перевищуючі 30 мкр/год. На загальній площі 28,85 га, в тому числі 0,9 га з потужністю дози гама випромінювання більш 120 мкр/год. Крім того, виявлено 5368 аномальних ділянок з потужністю гамавипромінювання від 120 до 3000 мкр/год., тоді як природний фон становить 15–22 мкр/год.); - відтворити водний режим р. Жовта (довжина русла 3,5 км) шляхом розчищення її русла, для чого необхідно провести проектно-вишукувальні роботи, експертизу проекту, розробку робочої документації; завершити реконструкцію територіального діагностичнореабілітаційного центру оздоровлення жителів міста; - вирішити питання якісного питного водопостачання, надійного та безперервного водовідведення стічних вод від споживачів та підприємств міста за рахунок важливих першочергових заходів: реконструкції швидких однопоточних фільтрів водоочисних споруд на насосно-фільтрувальній станції №4; впровадження стрічкових фільтрів типу ПЛ для зневоднення осаду на каналізаційних очисних спорудах; будівництва насосної станції та колектору перекачки промивних вод водоочисних споруд на насосно-фільтрувальній станції №4; будівництва другої нитки самопливного каналізаційного колек11

тору від заводу «Електрон» до КОС (від колодязя гасителя КК34 до КК52); реконструкції каналізаційних очисних споруд з розробкою проекту; - здійснити модернізацію очищення викидів забруднюючих речовин підприємствами міста; - відповідно до проекту «Консервація хвостосховища КБЗ» (розробник УкрНДПРІпромтехнології м. Жовті Води, експертний висновок №67 від 23.07.2004р.) необхідно виконати роботи з консервації та рекультивації відпрацьованого хвостосховища КБЗ; - розробити проект та впровадити установку для одержання вторинної сировини з побутових відходів; - розробити та затвердити окремою постановою Уряду Програму радіаційного і соціального захисту населення м. Жовті Води на 2013–2014 роки. РАСШИРЕНИЕ ФУНКЦИЙ РЕКРЕАЦИОННОЙ ЗОНЫ МОНАСТЫРСКОГО ОСТРОВА Харченко Е. С., кандидат технических наук, доцент кафедры дизайна архитектурной среды Приднепровской государственной академии строительства и архитектуры С позиции обычного человека месторасположения Монастырского острова достаточно прозаично. Остров расположен в среднем течении Днепра, в центральной части города, и входит в состав водно-зеленого диаметра, как часть парка им. Т. Г. Шевченко. Сейчас на острове несколько спортивных баз, «Аквариум» – один из городских пляжей и парковая территория. Остров Монастырский вытянут с северо-запада на юго-восток. По форме он вытянут вдоль по течению. Длина острова составляет 800 м, ширина – 300 м. Площадь острова 333 га. С материком остров связан пешеходным мостом и подвесной дорогой. Через него также проходит железнодорожный мост. Каких-либо материальных следов древних культур визуально не наблюдается. И, тем не менее, именно история должна быть положена в основу разработки рекреационного комплекса. Остров на разных отрезках истории принадлежал разным народам. Им владели киммерийцы, скифы, готы, сарматы, гуны, гепиды, славяне, хиониты, авары, гоплиты, дако-фракийцы, утургуры, анты, печенеги, гузы и многие другие. Этот небольшой островок притягивал к себе как магнит. Он лежит на пересечении торговых путей с запада на восток, по суше в Великую степь, и с севера на юг в Византию и Крым под названием «Великий путь из Варяг в греки». Через остров проходили пути великих переселений народов. Про Монастырский остров французский инженер Боплан в своей книге «Описание Украины» писал так: «Монастырский остров круглый, высокий, 12

окруженный скалами, которые поднимаются на 25–30 фунтов в высоту; только один бок его северный пологий; из-за этого остров не заполняется водой в половодье. Свое название он приобрѐл от монастыря, который был здесь на нем когда-то. Он мог бы быть приспособленным для жилья, если бы это позволяли его берега, в длину имеет около 1000 шагов, а в ширину 80– 100 шагов, и наполнен ужами и другими змеями». Однако не многие знают, что на плане города Екатеринослава 10 октября 1786 года на Монастырском острове написано: «Сад публичный». План подписан собственной рукой Екатерины. В парках, садах и лесопарках мы видим прежде всего существенное звено в системе связей человека с природой. Наиболее массовым типом городского парка в г. Днепропетровске является парк им. Т. Г. Шевченко, то есть парк общественного значения – наиболее крупный зеленый массив с развитой системой массовых культурно-просветительных и физкультурных мероприятий. Он рассчитан на массовое посещение и поэтому имеет достаточно развитую дорожную сеть и более сложный комплекс элементов объемнопространственной скульптуры и т. д. Выбор участка для парка общегородского значения определяется, прежде всего, естественными условиями ландшафта и исторического аспекта. Одна из тайн острова – его возникновение. Для ее объяснения, хотя бы приблизительного, есть три версии, связанные с горообразованием Карпат. Слабые синклинальные и антиклинальные складки гранитопорфированных пластов дошли до Днепра, образовав Приднепровскую возвышенность. Острый рог этой возвышенности в виде материкового приподнятого щита выпирает в месте изгиба правого берега Днепра под парком имени Шевченко. Если посмотреть на остров с севера, то нетрудно заметить, что выпирающий материковый щит составлял когда-то с островом единое целое. Что же произошло? Как появился каньон с параллельными стенками? Неужели его пробила вода? Но напора течения не хватит, чтобы выполнить такую работу, ведь Днепр – не Колорадо. Значит, остров образовался по-другому. Первая версия такая: остров возник в результате образования двух вертикальных (наклонных к востоку) тектонических сбросовых трещин, параллельных фарватеру. Край порога при сборе опустился, а средняя часть между трещинами от глубинного сжатия завалилась набок, образовав расщелину, куда устремилась вода. Вторая версия не сильно отличается от первой: опустилась средняя часть щита между торосовыми трещинами, образовав поток, а верхняя часть рога превратилась в остров. И, наконец, третья версия: остров возник от напряжения потока воды, ударяющего в стенку материкового щита от осевого вращения Земли (так называемый «закон Бера») и вымывающего трещиноватые гранито-порфиры в месте двух параллельных сбросовых трещин, образовав каньон. Сверив прожилки в слабосинклинальных пластах гранитов, выходящих под парком Шевченко, с прожилками на скалах острова, обнаружили изменение их наклона на 90 градусов, что говорит в пользу первой версии, хотя и более парадоксальной. 13

Таким образом, остров – это откол материкового щита из гранитопорфиров, завалившегося набок полмиллиарда лет назад. Эту гипотезу подтверждают сохранившиеся сбросовые трещины на скале «Диван Екатерины», в нижнем течении Днепра, на скалах острова Таволжанского, на утесах правобережья, возле села Волосского (утес «Богатырь»). Осадочные породы острова представлены корой выветривания кристаллических пород, древними и современными аллювиальными (от лат. Alluvio – нанос) отложениями и искусственными (намывными и наносными) грунтами. На участке от моста до стрелки острова южный склон искусственно подработан в результате добычи строительного камня (гранита). Юговосточная часть острова, ниже по течению от Мерефо-Херсонского моста, создана искусственно на месте бывшей акватории путем гидронамыва песка в 1960-е годы и сложена намывными мелкими песками. Поверхность ее слабовыпуклая, крутизна не превышает 2°, отметки до 56 м. Здесь расположен городской пляж и канатная дорога. При этом следует иметь в виду соответствие рекреационной нагрузки и устойчивости природного комплекса, которое необходимо для сохранения или воссоздания экологического баланса. Рекреационная нагрузка – это посещаемость единицы территории в единицу времени, обычно определяется количеством отдыхающих на 1 га. Устойчивость природного комплекса – его способность противостоять рекреационным нагрузкам до известного предела, за которым происходит потеря способности его к самовосстановлению. Чрезмерная нагрузка на пригородный массив может привести его в состояние дигрессии выраженному ухудшению состояния биоценоза, уплотнению почв, гибели подлеска и подроста, исчезновению фауны, обеднению эстетического облика и т. д. На устойчивость природных комплексов влияют характеристики древесных и кустарниковых пород, почвенно-грунтовые и гидрогеологические условия, уклоны местности, экспозиция склонов. Остров Монастырский в определенном смысле все еще не открыт для города, хотя и находится в его центре. Эта рекреационная зона несет в себе много ценной информации, о которой не пишется и не говорится в должной мере. Еще в советский период в серии малоформатных туристических брошюр лишь вскользь упоминались некоторые его особенности. Более серьезная информация находится в ряде дореволюционных книг («Описание Украины», Боплан, 1832 г., «Воспоминание о городе Екатеринославе (1887– 1910 гг.)» В. Машуков 1910 г. и многих других), да и в архиве любителейкраеведов и естествоиспытателей. Вряд ли на Украине найдется памятник древности, который мог бы сравниться с этим. Даже знаменитый остров Хортица и тот не может соперничать с ним, так как скифы владели им в течение 1000 лет, а скифы – явление уникальное. Необходимо расширение функций рекреационной зоны Mонастырского острова, предложения по созданию историко-культурного энергоинформационного заповедника с установкой специальных символов и знаков в память о «делах давно минувших дней». 14

Определение комплексного сценария взаимодействия различных зон острова на перспективу с учетом получения наиболее возможных эффектов оздоровления человеческого организма. Литература: 1. Березин Б. З. Опытно-методические работы по составлению геологической карты докембрия Среднего Приднепровья. – Днепропетровск : Фонд ПГО «Южекргеология», 1980. 2. Боплан Г. Л. Описание Украины. – Санкт-Петербург, 1838. 3. Верчунов А. П. Ландшафтное проектирование. – Москва : «Высшая школа», 1991. 4. Крымцов А. А., Зеленская Л. И. Реконструкция природного рельефа г. Днепропетровска. Экологический аспект. Физическая география и геоморфология. – Киев. – 1991. – № 38. – С. 154–160. 5. Летопись Екатеринославской Учебной Архивной комиссии / Под редак. А. Синяковского. 1910 г. Типография Губернского Земства. 6. Яворницький Д. І. Запоріжжя. – К. : Наукова думка, 1990. МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕКТРОРОЗВІДКИ ДЛЯ ОЦІНКИ МІЦНІСНИХ ТА ФІЛЬТРАЦІЙНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТІЛА ДАМБИ Орлінська О. В., доктор геологічних наук, професор, завідувач Гапіч Г. В., магістр Максимова Н. М., аспірант кафедра експлуатації гідромеліоративних систем та технології будівництва Дніпропетровський державний аграрний університет Пікареня Д. С., кандидат геологічних наук, доцент кафедри екології Дніпродзержинського державного технічного університету Твердохліб В. А., Данільченко І. С. Синельниківське міжрайонне управління водного господарства (Дніпропетровська обл.) Переважна більшість гідротехнічних споруд (ГТС) на водогосподарських об’єктах нашої країни збудована у середині минулого сторіччя. Оцінка міцнісних властивостей ґрунтових гребель ставків, водо-, шламо-, та хвостосховищ є актуальною проблемою забезпечення техногенної та екологічної безпеки їх експлуатації і захисту гідросфери регіону, в якому вони розташо15

вані, від забруднюючих речовин та негативної дії води. Ця ситуація ускладнюється багатьма чинниками: значним старінням гідротехнічних споруд; активізацією сучасних геологічних процесів як під тілом ГТС, так і в прилеглих породах, що викликано значним тиском ГТС і водосховища на ґрунти основи, ефектами обводнення ґрунтів і кристалічних порід, розущільненням порід; достатнім часом дії ГТС на геологічне середовище для помітного прояву деформаційних процесів; значним замуленням дна водосховищ, що викликає надмірний тиск обводненого ґрунту на тіло ГТС; передачею значної частини дрібних ГТС в оренду, що знижує можливість моніторингу їх стану. Геодезичні методи дослідження міцностних властивостей і напруженодеформаційного стану дамб є дуже дорогими. Для визначення шляхів фільтрації, розривних порушень та тріщинуватості у тілі дамби можливо використовувати геофізичні методи, які у порівнянні з геодезичними та гідрогеологічними є більш швидкими і дешевшими. З метою визначення можливостей нового геофізичного методу для швидкого та ефективного визначення і оцінки технічного стану гідротехнічних споруд, авторами були проведені дослідно-методичні роботи методом природного імпульсного електромагнітного поля Землі (ПІЕМПЗ) на чотирьох дамбах Синельниківського району Дніпропетровської області. Цей метод широко застосовується для пошуків води, рудних корисних копалин, зон підвищеної фільтрації та тріщинуватості, добре зарекомендував себе на багатьох геологічних та інженерно-технічних об’єктах. Підставою для застосування методу є відома закономірність – в обводнених зонах та зонах розущільнення відбувається поглинання електромагнітних імпульсів, у результаті чого відбувається зменшення щільності потоку імпульсів магнітної складової ПІЕМПЗ. Розглянемо результати досліджень на прикладі дамби ставкаводосховища «Старовишневецьке» Синельниківського району. Ставок відноситься до руслового типу, відмітка води знаходиться на рівні 130,0 м, площа складає 3,25 га, об’єм води – 68,3 тис м3. Водне дзеркало має периметр 1,11 км при довжині 0,49 км та середній ширині 0,07 км, глибина становить в середньому 2,1 м при максимальній 3,1 м. Гребля має відмітку 131,3 м, її довжина 118 м, ширина – 3 м, максимальна висота – 4,40 м. Складена дамба суглинками та глинами, верховий та низовий укоси задерновані. У тілі дамби знаходиться сталева трубчаста водоскидна споруда діаметром 400 мм та довжиною під греблею 6 м. Польові дослідження проводилися в два етапи. На першому етапі проведено візуальне обстеження дамби, під час якого виявлено, що водоскидна труба перехилена в сторону нижнього б’єфу, а під нею спостерігаються обвальні явища та розмив тіла дамби, за рахунок чого ширина проїзної частини гребня зменшилась до 1,5 м. У правій частині греблі чутно шум води, яка через зони підвищеної проникності тіла греблі виходить у нижньому б’єфі. Другий етап роботи складався з польових досліджень методом ПІЕМПЗ. Для цього на дамбі було розбито 5 профілів вздовж тіла дамби. Кінцеві точки профілів фіксувались за допомогою GPS. Відстань між профілями становила 2 метри, між точками спостереження – 2 метри, кількість точок спостережень 16

– 600 шт. Роботи виконувались приладом «СІМЕЇЗ», сигнал ПІЕМПЗ одночасно фіксувався двома горизонтальними антенами, які орієнтовані в меридіональному та широтному напрямках та вертикальною, орієнтованою перпендикулярно тілу дамби. За підсумками польових спостережень, для кожної антени побудовані карти щільності потоку магнітної складової ПІЕМПЗ, в основу яких покладена кількість імпульсів за час вимірювання. Найбільш інформативною виявилася карта, що побудована за вимірами антени меридіонального (Пн-Пд) напрямку (рис. 1).

1220 1200 1180 1160 1140

Общие ипульс

1120 1100 1080 1060 9830 1040 1020

9820

1000 9810 980 960

5880

5900

Рис. 1. Карта-схема щільності потоку магнітної складової ПІЕМПЗ за даними вимірів по горизонтальній антені Пн-Пд. Система координат умовна в метрах. Вісь У спрямована на північ, вісь Х – на схід. 14509830 Градаційна кольорова шкала характеризує кількість імпульсів ПІЕМПЗ. Прямокутниками 1400 13509820 позначені зони підвищеної тріщинуватості і розущільнення ґрунту в тілі дамби 1300 12509810 (пояснення в тексті). Чорна лінія – зона розмиву верхньої частини гребня дамби. 1200 5880 5900 ВБ та НБ – верхній та ніжній б’єфи дамби відповідно. 1150 1100 1050

Інтерпретація результатів досліджень та аналіз карти-схеми дозволили виділити такі порушені ділянки в тілі дамби: – зона розташування водоскидного трубопроводу (поз. 1 на рис. 1) та виходу фільтраційного потоку на денну поверхню у правій частині греблі (поз. 2 на рис. 1). Обидві зони відмічаються візуально та фіксуються зниженими значеннями ПІЕМПЗ.; – зона, яка розташована між водоскидною трубою та витоком води, що дренується через тіло дамби у НБ (поз. 3 на рис. 1) та ділянки невеликої фільтрації і водонасичення у місцях примикання тіла дамби до берегової лінії (поз. 4 на рис. 1). Ці зони підвищеної фільтрації та водонасичення ґрунту тіла дамби неявні, визначаються за результатами зйомки ПІЕМПЗ завдяки лінійному розташуванню знижених значень щільності потоку електромагнітних імпульсів; – зона розмиву верхньої частини гребня дамби (поз. 5 на рис. 1). Це найбільш небезпечна ділянка, вона розташована біля виходу фільтраційного потоку у нижній частині тіла дамби та добре проявлена як область понижених значень сигналу ПІЕМПЗ, що охоплює майже половину потужності ГТС. Положення зони розмиву біля верхнього б’єфу та її розповсюдження в тіло 1000 950 900 850 800 750 700

17

5920

5

5920

5

Общие ипульсы З

греблі свідчить про наявність процесу проникнення води зі ставка по зонах розущільнення та техногенної тріщинуватості. Додатковим чинником прояву цього процесу є обвально-ерозійні явища у нижньому б’єфі. Таким чином, проведені дослідження дозволили виділити не лише небезпечні зони, що фіксуються візуально, а й нові, які не були помітні під час візуального обстеження дамби. Результати проведеної роботи показали, що метод ПІЕМПЗ може бути ефективно використаний для оцінки міцнісних та фільтраційних властивостей гідротехнічних споруд різного призначення. ОСОБЛИВОСТІ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ В ЗОНІ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО МЕГАПОЛІСУ Харитонов М. М., доктор сільськогосподарських наук, професор Риба Л. М., магістр Дніпропетровський державний аграрний університет Хлопова В. М., завідувач лабораторії оцінки забруднення атмосферного повітря Дніпропетровського обласного центру з гідрометеорології Головними джерелами техногенного забруднення атмосфери в умовах великих індустріальних міст є гірничо-металургійні, хімічні комбінати та теплові електроцентралі [1]. Зростання щільності автотранспорту також призводить до значного підвищення техногенного забруднення повітря вихлопними газами. Внаслідок забруднення атмосфери постійно зростає потужність та об’єм ушкоджень навколишнього природного середовища. Викиди стаціонарних та пересувних джерел є чинниками формування двох шляхів забруднення сільськогосподарських територій [2] та лісових масивів – некореневого та кореневого. Оксиди нітрогену та сірчаний газ, з’єднуючись з водою, утворюють азотну та сірчану кислоту, випадають з дощами, утворюючи кислотні опади. Шкода, яку кислотні дощі завдають лісовому господарству, зеленим насадженням, садівництву пов’язана із вимиранням насаджень, зниженням приросту деревинної маси, а також з підвищеною сприйнятливістю деревних порід до хвороб та ушкоджень шкідниками [3]. Метою цієї статті було проаналізувати трирічні дані забруднення атмосфери в умовах міста Дніпропетровська. Відбір проб атмосферного повітря у м. Дніпропетровськ проводиться сьогодні на шести стаціонарних постах спостереження забруднення (ПСЗ), два з яких знаходяться на лівому та чотири на правому березі р. Дніпро. Оцінювання ступеню забруднення повітря ведеться з використанням лабораторних, експресних та автоматичних методів контролю. Отримані середньодобові, середньомісячні та середньорічні дані фонового моніторингу досліджу18

ваних речовин в атмосферному повітрі порівнюються з гранично допустимими концентраціями (ГДК). Індекс забруднення атмосфери (ІЗА) був розрахований за М. А. Пінігінім [4, 5]. Відповідно до цих теоретичних положень небезпека шкідливого впливу на здоров’я людини залежить від співвідношення між ГДК для повітря населених міст та ГДК для виробничих приміщень. У разі перевищення ГДК шкода від речовин-забруднювачів зростає з різною швидкістю, яка залежить від класу небезпеки речовини. Результати вимірювання середньорічної концентрації токсичних речовин в атмосферному повітрі м. Дніпропетровська разом з даними класу небезпеки та ГДК с.д. наведені у таблиці. Таблиця – Середньорічна концентрація токсичних речовин в атмосферному повітрі м. Дніпропетровська у 2009–2011роках Речовина Пил Диоксид сірки Оксид вуглецю Диоксид азоту Оксид азоту Фенол Аміак Формальдегід

Клас небезпеки 3 3 4 3 3 2 4 2

ГДК с.д. 0,15 0,05 3 0,04 0,06 0,003 0,04 0,003

2009 0,3 0,005 2 0,09 0,05 0,004 0,05 0,01

С ср. річна 2010 0,3 0,004 2 0,07 0,05 0,003 0,04 0,009

2011 0,3 0,005 2 0,09 0,05 0,004 0,05 0,01

Порівняння результатів обчислення середньорічної концентрації шкідливих речовин з середньодобовими ГДК виявило п’ять пріоритетних забруднювачів: пил, диоксид азоту, фенол, аміак та формальдегід. Результати розрахунків індексу забруднення атмосфери для кожного з п’ятьох пріоритетних забруднювачів атмосфери в м. Дніпропетровську наведені на рисунку. 5 4,5 4 3,5

мг/дм3

3

ІЗА 2009 ІЗА 2010 ІЗА 2011

2,5 2 1,5 1 0,5 0

Пил

Диоксид азоту

Фенол

Аміак

Формальдегід

Рис. Індекс забруднення атмосфери для п’ятьох пріоритетних забруднювачів атмосфери в м. Дніпропетровську

Як виходить із аналізу трирічних вимірювань, індекс забруднення атмосфери в місті для чотирьох видів поллютантів знаходиться на рівні 1,0– 19

2,25 ГДК. Найбільший індекс забруднення повітря формальдегідом зафіксований у 2011 році. З 2009 по 2011 рік значення середньорічного ІЗА для формальдегіду зросло у 1,5 рази. Висновки. Найбільший індекс забруднення повітря формальдегідом (4,78) зафіксований у 2011 році. Друге та третє місце серед пріоритетних забруднювачів повітря в місті за значенням ІЗА посідають диоксид азоту та техногенний пил (ІЗА=2,0–2,25). Література: 1. Корабльова А. І. Екологія: взаємовідносини людини i середовища / А. І. Корабльова. – Дніпропетровськ : Полiграфiст, 1999. – 255 с. 2. Хеггестад Х. Е. Воздействие загрязняющих атмосферу веществ на сельскохозяйственные культуры / Х. Е. Хеггестад, Д. Х. Беннет // В кн. Загрязнение воздуха и жизнь растений. − Л. : Гидрометеоиздат, 1988. − С. 392– 435. 3. Лесные экосистемы и атмосферное загрязнение / Под ред Е. А. Алексеева. − Л. : Наука, 1990. – 200 с. 4. Пинигин М. А. Теория и практика оценки комбинированного действия химического загрязнения атмосферного воздуха / М. А. Пинигин // Гигиена и санитария. − 2001. − № 1. − С. 9–13. 5. Пинигин М. А. Состояние и перспективы количественной оценки влияния химического загрязнения атмосферы на здоровье населения / М. А. Пинигин // Гигиена и санитария. − 2001. − № 5. − С. 53–58. СИСТЕМА ИСТОЧНИКОВ ШУМА И ОБЪЕКТОВ ШУМОЗАЩИТЫ СОВРЕМЕННОГО ГОРОДА Ткач Н. А., ассистент Давыдова А. Р., студент Приднепровская государственная академия строительства и архитектуры Оценка шумового режима и определение мер шумозащиты должны основываться на предлагаемой классификации показателей в дБА, характеризующей зашумлѐнность данной территории в дневной период (табл. 1). Каждое значение показателей характеризует средний уровень шумового загрязнения территории (объекта), называемым классом шумового режима. Средний показатель (индекс класса) заключен в определѐнном интервале эквивалентного уровня звука (ЭУЗ). Например, индекс 80 дБА характеризует территорию (зону), в границах которой шумомер может зафиксировать ЭУЗ от 77,5 до 82,5 дБ А, индекс 75 дБА – соответственно от 72,5 до 77,5 дБА и т.д. 20

Распределение измеренных (рассчитанных) ЭУЗ на 12 классов (35, 40, ..., 90 дБА) позволяет представить территорию города, все его планировочные элементы в определѐнных условных обозначениях (графикой, цветом и т. д.). Таблица 1 – Характеристика шумового режима городских территорий Класс шумового режима 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Характеристика зон (территорий) по степени шумового загрязнения (ШЗ) Зона полного акустического комфорта Зона акустического комфорта Зона оптимального ШЗ Зона нормального ШЗ Зона допустимого ШЗ Зона слабого ШЗ Зона умеренного ШЗ Зона большого ШЗ Зона сильного ШЗ Зона опасного ШЗ Зона особо опасного ШЗ Зона чрезвычайно опасного ШЗ

Средняя характеристика класса LАэкв, дБА 35 40 45 50 55 60 65 70 75 80 85 90

Большое количество всевозможных источников шума действует в городах: автомобили, рельсовый, воздушный и водный транспорт, промышленные установки и др. Целый ряд функциональных процессов сопровождается шумом: спортивные и детские игры, погрузка-разгрузка, строительство объектов и т. д. Многочисленные источники городского шума можно сгруппировать в три укрупненных группы: транспортные, бытовые и промышленнокоммунальные. В генеральном плане города соседствуют две системы: источников шума и объектов шумозащиты. В пределах городской застройки существующее положение отражается следующими цифрами: 36,8% территории приходится на объекты, требующие защиты, а 34,6% – «производящие» шум. В ближайшей перспективе ситуация изменится следующим образом: 44,5% территории требует шумозащиты, а 29,6% – «производит» шум. Промышленные территории как источники городского шума по удельным показателям в балансе территории города стоят на первом месте, опережая улично-дорожную сеть (табл. 2). Сегодня участие акустика обязательно на всех стадиях проектирования. Особенно оно актуально на первых стадиях проектирования на уровне ТЭО и разработки проектного задания. Именно в этот момент важно прогнозировать шумовой режим и наметить варианты его оптимизации. Итог всех проектных проработок – проект оптимизации шумового режима, в котором заложены научные принципы организации территории, и регулирования шумового режима с помощью шумозашитных мер, отвечающих требованиям ДСП [1] и СНиП [2]. Основные направления практической деятельности, которые могут повлиять на шумовой режим территорий: рациональное развитие населенных мест; функциональное зонирование территорий; организация движения, за21

стройки и благоустройства городских территорий; использование рельефа и подземного пространства; применение экранирующих сооружений, шумозащитного озеленения, специальных типов зданий жилого и нежилого значения и т. д. Таблица 2 – Удельный вес промышленных территорий в городской застройке Существующее положение Группа городов

Проектные решения (реконструкция)

в % от территории гоЧисло родской застройки горо- в % от тер2 в м на дов ритории первая жителя застройки оче- расчетный срок редь

в м2 на жителя первая очередь

расчетный срок

малые средние большие

19 20 34

5,0 18,0 8,8

24,0 68,1 29,2

5,7 17,3 11,4

6,9 15,1 10,3

25,4 65,1 30,7

24,5 50,3 27,0

крупные крупнейшие новые

43

11,0

30,0

12,0

11,5

28,5

28,2

38 27 –

14,8 15,9 13,2

26,7 87,0 29,7

13,8 22,0 13,7

12,7 17,3 12,5

23,9 72,0 28,2

24,7 57,2 28,0

В среднем

Таким образом, город является не только совокупностью двух систем: источников шума и объектов шумозащиты. С ними рядом в генеральном плане предусматривается и третья система – средств шумозащиты. Вывод. Удельный вес селитебных территорий находится в пределах 30–65%. Около 30% территории городской застройки можно отнести к источникам шума разной интенсивности. Литература: 1. Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів. Затверджено Наказом Міністерством охорони здоров’я України від 19 червня 1996 р. № 173. 2. СНиП II-12-77. Защита от шума.

22

ОЦІНКА СТАНУ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ М. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ЗА ВОЛОГІСТЮ ЛИСТЯ Яковишина Т. Ф., кандидат сільськогосподарських наук, доцент Гончарова К. В., студент Придніпровська державна академія будівництва та архітектури Гуленко К. О., ДВНЗ В центральній частині будь-якого мегаполісу утворюються «острови тепла» – зони, в яких температура повітря може бути на декілька градусів (іноді навіть до 10 0С) вищою, ніж на відкритій місцевості, через гарячі викиди промислових підприємств, ТЕЦ, порушення циркуляції повітря в зоні висотних забудов. Тепловий потік над мегаполісом може поширюватися на висоту у декілька кілометрів. Міський острів тепла змінюється залежно від пори року та метеорологічних умов. Теплове забруднення суттєво впливає на взаємодію між водою, повітрям та ґрунтом. Викиди тепла в атмосферу призводять до підвищення температури, як взимку, так і в літку, до зміни зимового гідрологічного режиму та умов паводків. Приміром в м. Дніпропетровськ весняне потепління настає раніше на 3–5 днів, ніж в області. Деякі ділянки р. Дніпро практично не замерзають взимку, тому що по-перше в них скидають «гарячі» стічні води, а по-друге, в цей період спостерігаються часті відлиги, коли температура атмосферного повітря становить вище 0 0С. Міське тепло спричиняє сильну конвергенцію вітрів, що при наявності поблизу мегаполісу водойми викличе локальний ефект морського бризу, як наприклад, у міській зоні Хьюстону (США). Локальна конвергенція вітрів в подальшому призведе до підсилення гроз, підвищення конвективної активності та до змін циркуляції атмосферних потоків над містом. Крім того, значна конвективна активність в сполученні зі збільшенням концентрації аерозолів викликає підвищення активності блискавок. Теплові потоки над містом будуть породжувати хмарність і спричинять опади, які при збільшенні випару, можуть зрости на 10–15% від середньорічної кількості. Зі збільшенням температури в результаті просушування зменшується міцність порід, підвищується швидкість корозії металевих комунікацій, зростає інтенсивність розвитку мікроорганізмів у підземних водах. Можливе при потеплінні танення снігу створить загрозу дорогам, будівлям і комунікаціям. Внаслідок підтоплення територій можуть відбуватися зсувові явища. При підвищенні температури чисельність теплолюбних представників флори та фауни збільшиться, а живі організми, основний ареал розповсюдження яких простягається на північ від об’єкту теплового забруднення, не витримають довготривалих високих температур, тому їх чисельність скоротиться. Останнє, разом з ростом популяції комах і найпростіших водоростей, може викликати екологічну катастрофу. Найбільш негативні наслідки підвищення температури для рослин пов’язані із запізненням листопаду. В результаті дерева не встигнуть «приготуватися» до холодного 23

періоду року. Також в результаті теплового забруднення порушаться біологічні ритми розвитку рослин, що призведе до тривалих періодів неврожаїв сільськогосподарських культур. Очікується, що через 100 років кількість техногенного тепла, яке виділяється в атмосферу, буде дорівнювати кількості тепла, яке Земля отримує від Сонця. Тепловий ефект «островів» впливає на відносну вологість повітря, а саме значно її знижує. Особливо гостро ця екологічна проблема постає перед мешканцями міст Центру і Південного Сходу України, до яких відноситься крупний промисловий центр – м. Дніпропетровськ. Вологість рослин – це один з інформативних показників стану атмосферного повітря і ґрунту. Вода є основою функціонування рослинних систем, тому що: забезпечує перебіг процесу фотосинтезу, є середовищем, де проходять біохімічні процеси, газообмін, транспорт поживних речовин з ґрунту, завдяки транспірації здійснюється процес колообігу води в природі. В листках рослин відбувається процес транспірації – випаровування води, основну роль у якому виконують продихи, частково в цьому процесі бере участь і вся поверхня листка. У зв’язку з цим розрізняють транспірацію продихову і кутикулярну – через поверхню кутикули, яка покриває епідерміс листка. Кутикулярна транспірація значно менша за продихову: у старого листя 5–10% загальної транспірації; проте у молодого листя, яке має тонку кутикулу, може досягати 40–70%. На побудову свого тіла рослина використовує в середньому 0,2% води, яка проходить через неї, решта витрачається на терморегуляцію і транспорт мінеральних речовин. Транспірація сприяє надходженню нової кількості води в корінь і підняттю її по стеблу до листя, підтримуючи тим самим постійний рух води по рослині. Тому листя отримало назву верхнього водяного насоса на відміну від кореневої системи – нижнього водяного насоса, який накачує воду в рослину. Випаровування захищає листя від перегрівання, що має велике значення для всіх процесів життєдіяльності рослини. Рослини в суху жарку погоду випаровують більше води, ніж в умовах підвищеної вологості при помірних температурах. В результаті листя втрачають тугість і тургор, обвисають, змінюють форму через відхилення розвитку, в них спостерігаються зміни на мікроскопічному рівні: обезводнення клітин і плазмоліз. Тому визначення вмісту води є не тільки показником зумовленим кліматом, місцезростанням, природою рослини, але й біоіндикаційною ознакою теплового забруднення міст через парниковий ефект, автотранспорт, екологічно непродуману міську забудову і, як наслідок, підвищену транспірацію. Влітку на вулицях міста в різних районах (адміністративний центр, промислова та селітебна зони) проводили обстеження листя деревіндикаторів, таких як липа серцевидна (Tilia cordata), каштан кінський (Aesculus L.), клен гостролистий (Acer platanoнdes) згідно методики О.П.Мелехової та О.І.Єгорової (2007) [1]. Літо в м. Дніпропетровську помір24

но тепле, іноді жарке, часто засушливе. Середня температура липня становить 25,3 0С, максимальна – 35,2 0С. Осадків в літній сезон випадає близько 165 мм, з максимумом в червні – 69 мм [2]. Літом переважають північнозахідні потоки. Середня швидкість вітру 3,8 м/с. Ці фактори сприяють утриманню «острову тепла» над містом. Таблиця 1 – Вологість листя дерев м. Дніпропетровськ Місце відбору Цирк Санітарно-захисна зона південно-західної групи заводів Парк ім. Т.Шевченка Жовтнева площа Севастопольський парк Парк. ім. Ю.Гагаріна Парк ім. В. Дубініна Набережна перемоги Бульвар Слави

Клен 67

Вологість листя Липа –

Каштан 64

57 60 66 61 56 75 59 55

– 70 75 67 60 80 66 68

56 63 67 65 65 74 60 61

За візуальною оцінкою стану деревної рослинності встановлено втрату тургору та в’ялість листя, зупинку або зміну напрямку росту пагонів. Найменше значення вологості листя деревних порід зафіксовано в санітарнозахисній зоні південно-західної групи заводів 56–57%, що пов’язано з підвищеною температурою викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Набережна та бульвар Слави за цим показником (55–64%) займали середню позицію. Проаналізувати такі крупні промислові артерії міста, як проспекти ім. Газети «Правда», Карла Маркса, Гагаріна, Кірова, вул. Донецьке та Запорізьке шосе не було можливості, тому що вздовж них практично відсутня рослинність. «Зеленими легкими» міста є ціла низка парків та скверів, в яких спостерігались найбільші значення вологості листя до 80% (парк ім. В. Дубініна). Між вологістю листя та вологістю атмосферного повітря в м. Дніпропетровську встановлено кореляційні залежності: yк.г.=0,0322x3-6,2023x2+398,41x-8472,2 R2=0,7805 yл.с.=0,0294x3-5,9374x2+400,72x-8967,8 R2=0,8944 yк.к.=0,0463x3-9,0863x2+593,47x-12851,0 R2=0,7805 де: yк.г. – вологість листя клена гостролистого, %; yл.с. – вологість листя липи серцевидної, %; yк.к. – вологість листя каштану кінського, %; x – вологість атмосферного повітря, %. Найбільш комфортно людина себе почуває за 60–75% відносної вологості влітку та 55–70% взимку. Отже комфортні умови екологічно безпечних умов існування мешкання для жителів м. Дніпропетровська створено тільки в паркових зонах. Підсумовуючи вище викладене слід зазначити, що внаслідок викидів гарячих газів промисловими підприємствами та автотранспортом над м. Дніпропетровськом утворюється «острів тепла», суттєво знижується від25

носна вологість атмосферного повітря, яка опосередковано відбивається через кореляційні зв’язки на вологості листя деревної рослинності: липи серцевидної (Tilia cordata), каштану кінського (Aesculus L.) та клену гостролистого (Acer platanoнdes). Література: 1. Мелехова О. П. Биологический контроль окружающей среды: биоиндикация и биотестирование / О. П. Мелехова, Е. И. Егорова. – М. : Академия, 2007. – 288 с. 2. Павлов В. О. Екологічний паспорт міста Дніпропетровська / В. О. Павлов, М. М. Переметчик, В. П. Колотенко, Б. Є. Шевченко. – Дніпропетровськ : УкО ІМА-прес, 2000. – 112 с. ВПЛИВ ШЛАКОВИХ ВІДВАЛІВ НА СТАН НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА Савін Л. С., доктор технічних наук, професор, Макарова В. М., аспірант Придніпровська державна академія будівництва та архітектури Промислові відходи чорної і кольорової металургії, гірничозбагачувальних комбінатів завдають серйозної шкоди довкіллю і здоров’ю людини, займають величезні площі, забруднюють токсичними з’єднаннями ґрунти, водний і повітряний басейни, підвищують собівартість готової продукції підприємств із-за значних витрат на їх транспортування, розміщення і зберігання. Чорна металургія – одна з провідних галузей сучасної індустрії. Серед інших галузей матеріального виробництва чорна металургія займає одне з перших місць по кількості використовуємих природних ресурсів. Ця галузь народного господарства спричиняє активний і згубний вплив на навколишнє середовище, який передусім пов’язаний з утворенням великої кількості різноманітних відходів. Одним з видів промислових відходів металургійного виробництва, особливу увагу в цій праці приділено відходам виробництва феросплавів – шлаку силікомарганцю, який належить до 4 класу токсичності, малонебезпечний. Промислові відходи силікомарганцю є масою сірого кольору. Шлаковий відвал – це поверхня землі з нагромадженими на ній масами шлаку, що займає деяку поверхню. Шлак охолоджується безконтрольно. З ковша розплавлений шлак виливають на майданчик розпаду, де він утворює величезні, розжарені до червоності, брили. 26

Остигаючи, вони стають оливковими, уся поверхня їх роздувається, і починають бризкати фонтанчики тонкого білого порошку, ще дуже гарячого. Через декілька хвилин брили перетворюються на гірки сірого порошку. Шлак, що розсипався, з майданчика розпаду транспортують до відвалу. Вітер розносить його по окрузі, через що у місцевого населення виникають захворювання легенів і очей. Змитий дощами і талими водами, шлаковий пил забруднює ґрунти і водойми, розчинні компоненти проникають в ґрунтові води, а потім у джерела і колодязі. Шлаковий відвал постійно піддається впливу атмосфери, що робить шлак чутливим до фізичних та хімічних процесів. Фізичне вивітрювання є механічним процесом, у результаті якого матеріал подрібнюється до частинок меншого розміру без суттєвих змін в хімічному складі. Фізичні процеси, пов’язані з цим явищем, призводять до подрібнення і наступного поступового розчинення чи переходу в аерозольний стан. Таким чином, вивітрювання є ключовим процесом у міграції елементів від одних до інших складових частин навколишнього середовища. Тонкозернисті тверді речовини можуть вимиватися з вивітрюваної ділянки, залишаючи хімічно змінені рештки. Фізичне і хімічне вивітрювання звичайно діють разом – як пристосування речовин, що утворилися при високій температурі і тиску, до умов на поверхні Землі з низькою температурою. Мінералогічні зміни відбуваються для того, щоб з’єднання знову набуло стійкості у новому навколишньому середовищі. Існує кілька відомих механізмів хімічного вивітрювання, різноманітне поєднання яких діють одночасно в ході процесів руйнування матеріалу. Найпростіша реакція вивітрювання – це розчинення мінералів. Не можливо обійти стороною такий процес, як окислення. У таких реакціях велику роль може грати вільний кисень. Суттєвий вплив спричинює кислотний гідроліз. Джерела кислотності різноманітні – це і дисоціації атмосферного СО2 у дощовій воді, і часткова дисоціація ґрунтового СО2, дисоціація природного і антропогенного двоокису сірки (SO2) з утворенням Н2SO3 i Н2SO4. Реакцію між мінералом і кислими агентами вивітрювання звичайно називають кислотним гідролізом. На швидкість реакцій вивітрювання впливає біосфера. До інших важливих факторів відносіть рельєф місцевості, клімат – особливо опади і температуру, склад води, склад матеріалу і кінетику реакцій окремих мінералів. Нагрів прискорює хімічні реакції, забезпечуючи їх енергією. Для більшості реакцій підвищення температури на 10°С спричиняє, як мінімум, подвоєння їх швидкості. Для Дніпропетровської області характерна така кліматична характерристика: літо жарке і сухе з частими зливами, сильними південно-східними і східними вітрами, які провокують засухи; зима м’яка, малосніжна, часто бувають відлига і ожеледиця. Для території області властиві деякі негативні явища – відлиги, морози з вітрами, суховії і пилові бурі. 27

Таким чином, шлакові відвали значно впливають на стан навколишнього середовища, погіршуючи його. У деякій мірі розмір впливу шлакового відвалу залежить від місця розташування відвалу і кліматичної характеристики регіону. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ПРОЕКТУВАННЯ САНІТАРНО-ЗАХИСНИХ ЗОН Саньков П. М., кандидат технічних наук, доцент Шкіль К. П., студент Мігунов В. В. Придніпровська державна академія будівництва та архітектури Аналіз генеральних планів міст показує, що в границях міської забудови найбільш типовими є підприємства ІІІ–V класів шкідливості, із площею територій 1–100 га і рівнями зовнішнього шуму 60–80 дБА. Шум – це фактор екологічної небезпеки. Тому розробка заходів по забезпеченню збалансованих принципів природокористування та якісних умов мешкання людини в містах України є актуальною. Метою роботи є розробка інноваційної методики наукового обґрунтування розміру санітарно-захисних зон (СЗЗ) за фактором шуму для сельбищних територій, прилеглих до промислових підприємств, з урахуванням принципу збалансованого природокористування на основі розрахунку економічних збитків від шумового забруднення. Завдання роботи:  проведення аналітичних досліджень на предмет розташування промислових підприємств в містах і населених пунктах України;  аналіз впливу шуму на організм людини і на продуктивність праці;  класифікація засобів і методів захисту від шуму на підприємствах будіндустрії;  розробка теоретичної моделі шуму промислового підприємства;  визначення соціально-економічного збитку від шумового забруднення сельбищних територій, прилеглих до промислових підприємств. Використана методика дослідження: математичне моделювання шумового режиму промислових підприємств та аналітичні розрахунки розмірів СЗЗ для прилеглих сельбищних територій з урахуванням економічних збитків для здоров’я населення від шуму. Основна частина. При проведенні аналізу шумового режиму та акустичної складової технологічних схем виробництва на заводах будівельної індустрії нами були розглянуті кілька схем виробництва збірного залізобетону та основні пости цехів заводу залізобетонних виробів. У роботі розглянута математична модель шумоутворення на кордонах промислового району при 28

наявності на його території (n) кількості джерел шуму – окремих підприємств випромінювачів прямокутної області (рис. 1), розмірами (аі х ві). Рівень інтенсивності звуку по контуру (периметру) кожної прямокутної області (L1і), позначеної на рис. 2, відомий. Введемо систему координат ОXY (рис. 2). Центри координат шумових об’єктів АіВіСіДі (окремих промислових підприємств), позначимо через Сі (і=1,2,..,n). Нами визначена модель шумового режиму групи промислових підприємств:

L1M ( x, y)  10 lg10L1c

10

 10 lg  ( r i ) 2  n

i 1



i

r 2 L1С  10 lg  ( i ) n

i 1



(1),

i

де: rі - приведений радіус підприємства прямокутної форми, який дорівнює rі = а  в , м. і

і



Далі проведемо економічні розрахунки річних економічних збитків від шуму промислових підприємств. На рис. 3 наведено ситуаційні схеми розміщення підприємства і житлової забудови.

Рис. 1. Схема території промислового району (АВСД) з низкою промислових підприємств (АіВіСіДі) у вигляді прямокутних областей

Рис. 2. Схема для визначення рівня інтенсивності звуку на периметрі території промислового району

Рис. 3. Ситуаційні схеми розміщення підприємства і житлової забудови: а, б) розміщення сельбищних територій з однієї сторони підприємства; в) розміщення сельбищних територій із двох сторін підприємства; г) розміщення сельбищних територій із трьох сторін підприємства

В якості прикладів на рис. 4 наведено зміни залежності економічного збитку заподіяного шумом жителям садибної забудови навколо підприємства від класу гучності (60 дБА) і геометричного співвідношення його сторін (1:2), а на рис. 5 наведено залежність економічного збитку заподіяного шумом жителям садибної забудови навколо підприємства від класу гучності і геометричного співвідношення його сторін при відсутності санітарно захисної зони (RСЗЗ = 0 м) для підприємств класу гучності 60 дБА.

29

сзз=0м;a+b; 60дБА

1:2 (1000кв.м)сзз=0м 6 000

150 000

100 000

a+b a+2b 2a+b

50 000

Ущерб, грн/год

Ущерб, грн /год

5 000 4 000 1000кв .м 600 кв .м

3 000

500кв .м 2,3эт

2 000 1 000 1:1

0 60

65

70 УШ, дБА

75

80

1:2

1:3

1:4

1:5

Отношение сторон ПП, a/b

Рис. 4. Залежність економічного збитку заподіяного шумом жителям садибної забудови навколо підприємства від класу гучності (60 дБА) і геометричного співвідношення його сторін (1:2) при відсутності санітарно захисної зони (RСЗЗ = 0 м): а) для садибної забудови з площею ділянок 1000 м2

Рис. 5. Залежність економічного збитку заподіяного шумом жителям садибної забудови навколо підприємства при відсутності санітарно захисної зони (RСЗЗ = 0 м) для підприємств класу гучності 60 дБА

Відповідно до розглянутого науково-дослідного матеріалу нами розроблено методику визначення акустичних та економічних показників промислових районів населених пунктів з урахуванням розмірів підприємств та їх класів гучності. Література: 1. Закон України «Про охорону навколишньої природного середовища». 2. ДБН 360-92** Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень. – К., 2002. – 98 с. ЕКРАННА ЕРГОНОМІКА І ДИЗАЙН Шаломов В. А., кандидат технічних наук, доцент Пономаренко О., студент Придніпровська державна академія будівництва та архітектури Екранна ергономіка повинна відповідати освітнім завданням і ні в якій мірі не придушувати змістовні компоненти ЕОР за рахунок привертання уваги зовнішніх ефектів, що не мають смислового навантаження. Допускається створення у фоновому режимі високоестетичного ілюстрованого матеріалу, що сприяє створенню оточення, відповідно до навчальних завдань. Візуальний дизайн ЕОР повинен відповідати принципам екранної культури. Розміщена на екрані графічна або текстова інформація має нести певне смислове навантаження і не відволікати користувача від навчального матеріалу. З іншого боку, уявлення навчального матеріалу в ігровій формі в багатьох випадках може бути дуже корисно.

30

ЕОР повинні відповідати таким вимогам візуальної ергономіки: - зручність інтерфейсу, в тому числі, використання меню з урахуванням віку учня з максимальним застосуванням графічного представлення об’єктів меню, використання сформованих піктографічним систем позначень; - зручність контекстно-залежної допомоги і спливаючих підказок; - відповідність колірних, текстових, звукових рішень, інформативної насиченості та гармонійності екранів ергономічним вимогам до електронних видань і віковим психолого-педагогічним особливостям учнів. Як ергономічні властивості користувальницького інтерфейсу розглядаються: яскравість фону на екрані монітора, яскравість зображення на екрані, контрастність зображення, наявність поліекранних режимів відображення. Графічні й образотворчі елементи ЕОР повинні бути впорядковані і виразні, при цьому подання аудіовізуальної інформації має відповідати гігієнічним і психологічним вимогам. Зокрема, накладаються обмеження на максимальну кількість вікон на екрані (близько семи) або кількість інформаційних елементів у вікні, на розташування найбільш важливих часто використовуваних вікон або інформаційних елементів і т.д. Наприклад, найбільш комфортним для візуального сприйняття є розташування полів введення / виведення інформації в нижній частині екрану. Зображення на екрані монітора повинно, по можливості, утворювати комфортне візуальне середовище, що відрізняється великою різноманітністю елементів. На відміну від неї, агресивна візуальна середа характеризується великим числом однакових елементів. У цьому сенсі, навіть зошит «у клітинку» може представляти приклад агресивного візуального середовища, особливо при яскравому друці вертикальних і горизонтальних лінійок, а цю структуру багато ЕОР копіюють в якості фону для своїх освітніх продуктів. Можна стверджувати, що в задачі забезпечення візуальної ергономічності та дизайну ЕОР домінує проблема колірного вирішення інформаційних моделей на екранах комп’ютерів. При вмілому застосуванні колір може стати потужним засобом підвищення корисності та ефективності ЕОР. З іншого боку, неналежне використання кольору може серйозно погіршити взаємодія з екраном, негативно вплинути на продуктивність праці і самопочуття користувачів. Принципи формування та оцінки користувальницького інтерфейсу спрямовані на ефективне і комфортне використання кольору з позиції фізіології, психології, ергосеміотики. Принципово важливо, що у формуванні уявлень про механізми колірного зору зазвичай виходять з того, що мають справу з фарбами (пігментами). У цьому випадку все різноманіття колірних тонів обумовлено чотирма кольорами: червоним, жовтим, зеленим, синім, у кожному з яких немає сліду від інших. У цьому плані таким же первинним кольором є білий колір, в якому суб’єктивно немає інших кольорів. Чотири основних кольори в спектральному ряду пов’язані у дві хроматичні пари: червоно-зелену і синьо-жовту. 31

У третю оппонентниу пару входять білий і чорний кольори, причому чорний колір визначається не просто відсутністю кольору, а як самостійне явище. При взаємодії з комп’ютерним монітором доводиться мати справу не з фарбами, а зі світловими потоками, що виходять від дисплея, що багато в чому зумовлює специфіку розпізнавання кольору, створює нові можливості, а й нові труднощі. У зв’язку з вищевикладеним корисно відзначити, що візуальна система людини створює більш окреслені образи за допомогою ахроматичних кольорів. Тому для тонкого деталювання краще всього використовувати чорний, білий і сірий, застосовуючи хроматичні кольори для більш широких панелей. Визначення відповідного розміру і відстаней між колірними образами залежить від просторових характеристик, робочої площі екрану і відстані від користувача до екрану. Очевидно, що великі екрани моніторів дозволяють створювати великі за розміром образи, що сприяє більш легкій ідентифікації кольору. Максимально допустима кількість квітів на екрані комп’ютера не перевершує 8–10 разом з білим і чорним. У дослідженні ідентифікації квітів була виявлена залежність кількості неправильних ідентифікацій при різній кількості кольорів. Встановлено, що найменший відсоток неправильних ідентифікацій був при 10 кольорах, найбільший – при 17, причому відсоток помилок зріс з 13 до 28 при зростанні кількості кольорів з 15 до 17. Збільшення кількості кольорів негативно впливає на продуктивність праці незалежно від кількості дослідів. Вибір кількості квітів для вирішення того чи іншого завдання залежить від декількох змінних: виду та кількості висвічується образів, ступеня необхідного реалізму. Зазвичай абстрактні образи (іконічні, алфавітно-цифрові знаки, графіки) вимагають меншої кількості кольорів у порівнянні з реалістичними презентаціями. Крім того, вони зазвичай виконуються в невеликих розмірах, мають чіткі краї і досить прості форми. З іншого боку, реалістичні та медичні образи володіють більш складними формами, їх часто представляють у тривимірному вигляді. Кількість кольорів також залежить від вимог до розпізнавання образів. Зазначимо, що при збільшенні кількості різно пофарбованих об’єктів зростає і час, потрібний для знаходження певного кольору. Тимчасові витрати також зростають, якщо кольори інших об’єктів схожі на кольори шуканих. Загалом, кількість квітів на екрані для вирішення того чи іншого завдання, реалізації тієї чи іншої функції залежить від легкості розрізнення і від вимог завдання. У тому випадку, якщо метою є швидке виявлення колірного об’єкта, наявність більше чотирьох кольорів значно зменшує продуктивність праці (наприклад, час реакції і точність). Однак дослідження показали, що користувач при відповідному тренуванні може інтерпретувати до 28 кольорів без звернення до довідника. Тривалість експозиції також впливає на сприйняття кольору. Для розпізнавання кольору образ повинен залишатися в полі зору не менше 0,5 сек. Слід 32

пам’ятати, що за більш короткої експозиції, очі сприйматимуть світло, а не колір. Певний вплив на сприйняття кольору чинить мерехтіння, яке можна представити як відчуття блиску, що виникає при «оновленні» люмінофора під впливом електронного променя монітора. Мерехтіння легше сприймається при збільшенні освітленості і важче при збільшенні швидкості оновлення. Оскільки первинні кольори (червоний, синій, зелений) збільшують освітленість при змішуванні, мерехтіння в основному відчувається при взаємодії з їх сумішами (ціанові, малиновим, жовтим кольорами). Розміщення образу в бічному полі зору користувача також впливає на сприйняття кольору. Найбільш точна ідентифікація колірних тонів здійнюється передньою частиною ока (центральне бачення). Було встановлено, що кількість розпізнаваних квітів зменшується у напрямку до периферійного поля бачення. При цьому збільшення розміру або яскравості кольору дає можливість очам сприймати колір на периферії. Слід враховувати й те, що невеликі червоні і зелені образи не будуть сприйматися при кутах спостереження більш ніж 40 градусів, жовті – понад 50 градусів, сині – понад 65 градусів. З цього випливає, що кольори, що знаходяться на периферії великого екрану, не можуть також швидко сприйматися в порівнянні з тими, які знаходяться в його центрі. Кольори фону та сусідніх образів (об’єктів) впливають як на кольоровий образ, так і на його насиченість. Відомо вплив різних кольорів фону (червоний, синій, жовтий, пурпурний, сірий) на сприйняття кольорів відтворюваних на цьому тлі об’єктів (синій, жовтий, зелений, пурпурний). Виявилося, що кращі показники були отримані при тлі нейтрально сірого кольору для квітів об’єктів (у порядку убування) – жовтого, синього, червоного, пурпурного. Червоний колір сприймається більш насиченим на зеленому тлі порівняно з синім. Якщо об’єкти сірого кольору пред’являти на екрані, то вони будуть сприйматися ненасиченими під впливом кольору фону. Так, наприклад, на червоному тлі сірий об’єкт буде сприйматися як зеленуватий; на зеленому тлі – червонуватий; на жовтому – блакитний. Ступінь впливу фону на сприйманий колір визначається світлотою образу, насиченістю фону, ставленням розміру світиться об'єкт за площею до тла. Найбільш інтенсивно цей вплив позначається при розмірах об’єктів, які значно поступаються розмірами фону. Встановлено, що невеликі деталі об’єктів або тонкі лінії (наприклад, тонкі шрифти, ребра графів тощо) сприймаються як ненасичений колірний тон фону. Це найбільш часто відбувається, якщо колірна щільність об’єкта при порівнянні з фоном є низькою і якщо об’єкти світліше фону. Ідентифікація і чіткість сприйняття кольору є важливими факторами, які слід враховувати при виборі колірних тонів. Виявлено, що кольори, які мають високий колірний контраст, найбільш легкі в ідентифікації та чіткості сприйняття. 33

Кольори дуже невеликих об’єктів краще сприймаються і ідентифікуються на чорному тлі при більшій відстані між користувачем і екраном в порівнянні з білим фоном. Встановлено, що хоча чіткість і різкість виділення країв образів звичайно краще на білому фоні, кольору знаків у цьому випадку важко ідентифікувати на значній відстані від екрану комп’ютера. Вибираючи сірий колір для заднього фону, слід враховувати зменшення колірного контрасту, що може негативно вплинути на ідентифікацію і чіткість образів. Колір можна легко ідентифікувати навіть при відсутності хорошої чіткості. Наприклад, синій колір прекрасно ідентифікується на сірому, але в той же час відрізняється і поганою чіткістю. Це характерно і для малинового кольору. Зелений колір прекрасно ідентифікується на білому тлі, але чіткість при цьому погана. Прекрасно ідентифікується червоний колір на сірому тлі при відмінній чіткості сприйняття. Зелений колір добре ідентифікується на чорному тлі при прекрасній чіткості. Теж можна сказати про малиновий колір на чорному і білому фоні. Жовтий колір добре ідентифікується на сірому тлі при відмінній чіткості. БУДУЄМО ЧИСТЕ ДОВКІЛЛЯ! Ліпінський Ю. Л., голова Апостолівського районного осередку Всеукраїнської екологічної ліги, інженер з використання водних ресурсів Апостолівського МУВГ Кожному з нас приємно відпочивати на чистому березі річки чи водойми, споживати чисту воду, але чомусь сьогоднішній стан наших водних ресурсів не можна назвати задовільним. Ми не хочемо визнавати, що саме наша діяльність – головна причина забруднення довкілля. Часто збитки, завдані довкіллю, важко побачити одразу, а коли вони стають очевидними, тоді надто пізно рятувати екологічну ситуацію. Апостолівський районний осередок Всеукраїнської екологічної ліги тісно співпрацює з Апостолівським міжрайонним управлінням водного господарства. У своїй діяльності ми намагаємося привернути увагу до проблеми охорони та збереження одного з найцінніших ресурсів нашої планети – води. Наша діяльність насамперед спрямована на формування відповідального ставлення до навколишнього середовища, усвідомлення правил і норм поведінки на природі громадськості та підростаючого покоління. Спільно з фахівцями відділу водних ресурсів Апостолівського МУВГ проводимо екологічні бесіди з учнями. Метою є узагальнення та розширення знання учнів про воду, її роль у природі, житті людини; наголосити на необхідності бережливого відношення до водних ресурсів; розповісти про роль кожної людини у вирішенні екологічних проблем. 34

У 2011 році були проведені екологічні бесіди з 720 учнями в 17 навчальних закладах Апостолівського та Широківського районів. У рамках проведення «Місячника благоустрою» разом з фахівцями Апостолівського МУВГ та учнями Жовтокам’янської ЗОШ та Михайлівської ЗОШ на берегах річок Жовтенька та Кам’янка висадили 247 дерев та кущів. Апостолівське РО ВЕЛ є активним учасником Всеукраїнського конкурсу «До чистих джерел». Робота з облаштування природних водних джерел спрямована на запобігання їх зникненню та засміченню. Поліпшення екологічного стану річок та струмків регіону. Кожного разу, коли ми приїздимо до занедбаного джерела, згадується давня народна мудрість: «Не плюй в колодязь, бо з нього прийдеться води напитись». Заходи щодо поліпшення стану водних ресурсів набагато ефективніші за умов тісної співпраці фахівців, науковців та громадськості як на національному, так і на міжнародному рівні. У приміщенні Апостолівського МУВГ організована та працює виставка дитячих малюнків – «Бережемо воду разом!». Найбільше відвідувачам виставки сподобались малюнки учениці 7 класу Української ЗОШ – Кілочко Олени та учнів Миролюбівської СЗШ – Капітонова Ю., Прохоренко А., Зубова А., Близнюк А. Ми сподіваємося, що наші екологічні бесіди з дітьми, робота з підвищення екологічної свідомості та культури громадськості спрямована не лише на сьогодення, а й на майбутнє. Отже, кожен з нас повинен дбати про нашу екологію, навколишнє середовище, щоб наступному поколінню не було соромно перед нащадками.

35