Енергетика як сектор економіки Енергетика є одним з основних забруднювачів довкілля. З усіх впливів на природне середовище та населення України наймасштабнішими і небезпечними є газопилові викиди підприємств паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) (з них 70% – викиди теплоенергетики), які становлять близько 40% викидів усіх секторів економіки та 58% від стаціонарних джерел забруднення, а також більше 51% загальної емісії діоксиду вуглецю. Вплив паливно-енергетичного комплексу України на стан довкілля є значним. Загальний рівень викидів електростанцій в Україні в 5-30 разів перевищує стандарти ЄС76. Концентрації викидів оксидів азоту сягають 6001400 мг/нм3 за норми 600-200 мг/нм3; твердих часток – до 1000-1500мг/нм3 за норми 50-100 мг/нм3; діоксиду сірки – 3000-8000 мг/нм3 за норми 200-400 3 мг/нм . На території України розміщено понад 1200 породних відвалів вугільних шахт і збагачувальних фабрик, які займають площу понад 10 тис. га. Щорічний обсяг накопичення відходів вуглевидобутку та вуглезбагачення перевищує 42 млн т. Стан врахування природоохоронних вимог при розробленні програмних документів і стратегічному плануванні розвитку енергетики взагалі є недостатнім, оскільки: – не встановлені чіткі індикатори цілей екологічної складової, за якими можна відстежувати стан процесу успішності екологізації розвитку галузі; – не встановлені завдання та заходи зі зменшення техногенного забруднення довкілля; – не встановлені завдання та заходи з екологізації галузей шляхом технічного переоснащення, впровадження енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів. Проект оновленої Енергетичної стратегії України на період до 2030 року в галузі електроенергетики: – не враховує сучасних викликів національний безпеці України та консервує негативні тенденції в розвитку паливно-енергетичного комплексу та економіки України; – не враховує цілей та завдань «Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року» та «Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки»; – не відповідає євроінтеграційному курсу України, орієнтуючись на нарощування виробництва та споживання енергії, що суперечить стратегічному розвитку енергетичної політики Європейського Союзу, яка має на меті подальше скорочення споживання енергії та розширення частки відновлювальної енергетики.
Найуразливішим місцем атомної енергетики є її вплив на довкілля. Унаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС Україні було завдано збитку, який у тисячі разів перевищує всі уявні переваги від АЕС. Навіть при безаварійній роботі атомні блоки завдають шкоди довкіллю, зокрема спричиняють подальшу деградацію р. Горинь у Рівненській області та зникнення підземних водоносних горизонтів. Для охолодження блоків ХАЕС 1, 2 було споруджено водосховище біля м. Нетішин. Для його наповнення повністю використана притока Горині р. Гнилий Ріг. Крім того, вода з Горині відбирається під час повеней. У разі спорудження ХАЕС 3, 4 відбір води з Горині зросте, що призведе до подальшого знищення біоти у річці та її заплаві. Крім того, імовірне подальше виснаження водоносних горизонтів у Гощанському районі Рівненської області, яке розпочалось після введення у експлуатацію енергоблоку № 1 ХАЕС. У проекті ХАЕС 3, 4 питання впливу на довкілля були повністю проігноровані. Не були розроблені ні плани поводження з ВЯП та РАВ від цих блоків, ні проект зняття блоків з експлуатації. Таким чином, відповідальність за ці рішення покладається на майбутні покоління, що повністю суперечить принципам збалансованого розвитку. До основних завдань «Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2010 року № 24392 (в редакції від 2 листопада 2012 року), віднесено оптимізацію структури енергетичного балансу держави, зокрема заміщення традиційних видів енергоресурсів іншими видами, у тому числі отриманими з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, а також вторинними енергетичними ресурсами, в тому числі шляхом проведення досліджень поточного стану малих гідроелектростанцій. Заходом 7 завдання 3 зазначеної Програми передбачається відновлення малої гідроенергетики та будівництво нових потужностей, у тому числі реалізація пілотних проектів з будівництва нових малих гідроелектростанцій, відновлення роботи та будівництво малих гідроелектростанцій. На цю мету запланований обсяг фінансування у 2012 році становив 331 млн грн, а в подальшому протягом 2013-2014 років планувалося витратити ще 1020 млн грн. При всій екологічній чистоті гідроенергії курс на стимулювання будівництва МГЕС без відповідних фінансово-економічних обґрунтувань і без урахування впливу будівництва на довкілля та ландшафти на сьогодні призвів до неоднозначного ставлення в суспільстві до будівництва МГЕС, виникнення соціальної напруги, зокрема у гірській місцевості західних областей України. Громадськість називає програми масованого будівництва сотень МГЕС у Карпатах екологічною катастрофою № 1 в Україні. Річ у тім, що у Карпатах більшість МГЕС проектується у верхів’ях річок. Тут ухил річок найбільший,
отже, падаюча вода дає найбільшу енергетичну віддачу. У верхів’ях річки мають невисоку водність, тому для того, щоб виробити якомога більше електроенергії, з річок забирають великі об‘єми води, часто майже всю або всю воду, залишаючи замість живого потоку сухе русло, вкрите камінням. Замість кількох кілометрів річки отримуємо кілька кілометрів труб. І проблема не лише у спотворенні природних краєвидів. Забір основної частини води з гірської річки внаслідок будівництва МГЕС може призвести до ряду несприятливих наслідків для довкілля, серед яких: зміна середовища існування видів тварин і рослин; втрата рідкісних і зникаючих видів тварин і рослин, рослинних угрупувань; розвиток несприятливих геологічних процесів (зсуви, ерозія берегів тощо), що є однією з нагальних проблем гірських Карпат; зміна природного ландшафту та втрата рекреаційної привабливості; вплив на розвиток природних гідробіологічних процесів, а саме можливість, зміни гідрологічного режиму гірських річок, а в окремих випадках – змін русла річки. Занепокоєння громадськості викликають обставини, що проекти такого масштабу потребують глибоких екологічних і гідрологічних досліджень, адже дериваційні та гребельні МГЕС можуть чинити значний вплив на природний комплекс Карпат. Зокрема, на Закарпатті, як і в інших областях Карпатського регіону України, для будівництва МГЕС віднайдено місця з найбільшим перепадом висот для максимальної продуктивності турбін без детального вивчення впливу цих об‘єктів на довкілля. Десятки об‘єктів заплановано побудувати навіть на територіях природно-заповідного фонду, у тому числі з абсолютним режимом заповідання.