E 4 2016 by Всеукраїнська екологічна ліга

ÂÑÅÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊÀ ÅÊÎËÎÃ²×ÍÀ Ë²ÃÀ

`2016

Редакційна колегія

Editorial Board

Головний редактор Т. ТИМОЧКО

Editor-in-chief T. TYMOCHKO

Заступник головного редактора М. КОЗЛОВСЬКА

Deputy editor-in-chief M. KOZLOVSKA

Т. АНДРІЄНКО Г. БІЛЯВСЬКИЙ Ю. БИСТРЯКОВА С. ВАДЗЮК Ю. ГРИЦАН М. ГОЛУБЕЦЬ Д. ГРОДЗИНСЬКИЙ С. ГУБАР І. ДУДКА М. КИСЕЛЬОВ С. ЛІСОВСЬКИЙ О. ЛУКАШ М. МАЛЬОВАНИЙ Г. МАРУШЕВСЬКИЙ Л. МЕЛЬНИК Н. МІРОНОВА О. МУДРАК O. ПАЩЕНКО С. РАЗМЄТАЄВ Л. РУДЕНКО Д. САВЧУК С. САТАЛКІН А. СЕРДЮК Є. СТЕЦЕНКО Є. ЯКОВЛЄВ

T. ANDRIYENKO G. BILYAVSKY YU. BYSTRYAKOVA C. VADZYUK YU. HRYTSAN M. HOLUBETS D. GRODZYNSKY C. HUBAR I. DUDKA M. KYSELYOV S. LISOVSKY O. LUKASH M. MALYOVANY G. MARUSHEVSKY L. MELNYK N. MYRONOVA O. MUDRAK O. PASHCHENKO C. RAZMETAYEV L. RUDENKO D. SAVCHUK YU. SATALKIN A. SERDYUK YE. STETSENKO YE. YAKOVLEV

КИЇВ 2016

ЗМІСТ 3 4

FOREWORD

6 9 14 15 18 24

BIOECOLOGY

ЗБАЛАНСОВАНИЙ (СТАЛИЙ) РОЗВИТОК

SUSTAINABLE DEVELOPMENT

ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

ECONOMY OF THE NATURE MANAGEMENT

ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ТА ВИХОВАННЯ

ENVIRONMENTAL EDUCATION

ЕКОЛОГІЧНІ РИЗИКИ

34 36

ENVIRONMENTAL RISKS

ПЕРЕДМОВА

№ 2016 рік Видається з 2004 року Періодичність — 4 випуски на рік

ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА БІОЕКОЛОГІЯ ТЕХНОЕКОЛОГІЯ СОЦІОЕКОЛОГІЯ

ВСЕУКРАЇНСЬКА Засновники ЕКОЛОГІЧНА ЛІГА ЦЕНТР ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ ТА ІНФОРМАЦІЇ

ГЕОЕКОЛОГІЯ АГРОЕКОЛОГІЯ ДОВКІЛЛЯ ТА ЗДОРОВ’Я

Д. БОЛДАРЄВА Відповідальний редактор

Д. БОЛДАРЄВА Наукові М. ГАЛІМОВА референти А. КАЛИНОВСЬКА М. КОЗЛОВСЬКА О. КОХАНЮК Г. МАРУШЕВСЬКИЙ О. ПАЩЕНКО Т. ТИМОЧКО

Д. БОЛДАРЄВА Переклад англійською мовою

А. БОЙКО Комп’ютерна верстка

Свідоцтво про реєстрацію серія КВ № 8430 від 20.03.2004 р. Підписано до друку 28.06.2016 р. Формат 60×84/8. Папір офс. № 1. Гарнітура Прагматика. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 6,5. Обл.-вид. арк. 8,8. Ум. фарбо-відб. 9,8. Тираж 200 прим.

Передплатний індекс 09882

CONTENTS

ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЇ

ENVIRONMENTAL POLICY

TECHNOECOLOGY SOCIOECOLOGY GEOECOLOGY AGROECOLOGY ENVIRONMENT AND HEALTH

LEGAL ASPECTS OF ECOLOGY

ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО ТА ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ

PRESERVATION OF BIOLOGICAL AND LANDSCAPE DIVERSITY

ЕКОЛОГІЧНИЙ ТУРИЗМ

GREEN TOURISM

АВТОРСЬКИЙ ПОКАЖЧИК

AUTHOR INDEX

АЛФАВІТНО– ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК

SUBJECT INDEX

PERIODICAL AND SERIAL PUBLICATIONS INDEX

ПОКАЖЧИК ВИКОРИСТАНИХ ПЕРІОДИЧНИХ І ПРОДОВЖУВАНИХ ВИДАНЬ

ПЕРЕДМОВА

Реферативний журнал “Екологія” — періодичне інформаційне видання, призначене для систематичного ознайомлення вчених та фахівців з друкованими виданнями та документами, які висвітлюють досягнення вітчизняної та світової екологічної науки й практики. Журнал надаватиме інформацію про основні напрями, тенденції та перспективи розвитку, сприятиме оперативному пошуку і використанню інформаційних джерел науковцями та фахівцями. Журнал виходить щоквартально обсягом 150–160 рефератів із наскрізною нумерацією публікацій протягом року. Бібліографічний опис кожного реферату супроводжується англійським перекладом. У реферативний журнал включено найбільш популярні дже рела інформації наукового, науково-технічного, нормативно-методичного змісту з відомих вітчизняних і зарубіжних видань і науково-тематичних збірників, які систематизовано у рубриках: z Екологічна політика z Біоекологія z Техноекологія z Соціоекологія z Геоекологія z Агроекологія z Довкілля та здоров’я z Збалансований (сталий) розвиток z Економіка природокористування z Екологічна освіта та виховання z Екологічні ризики z Правові аспекти екології z Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття z Екологічний туризм Всеукраїнська екологічна ліга, яка є засновником жур налу, вирішує широке коло питань щодо поліпшення екологічної ситуації в державі, формування нового природоохоронного менталітету, підвищення освіти та культури громадян. Ліга бере активну участь у формуванні державної екологічної політики, сприяє розробці та впровадженню передових вітчизняних екологічно збалансованих, енерго- та ресурсозберігаючих технологій у всіх галузях господарської діяльності, спрямовує свою роботу на підвищення рівня екологічної культури громадян. Для інформаційно-аналітичного забезпечення спеціалістів та керівників з питань природокористування та охорони навколишнього середовища в Лізі створено потужну базу інформаційних ресурсів. Всеукраїнська екологічна ліга об’єднує видатних учених, громадських діячів, депутатів різних рівнів, керівників підприємств, державних службовців, освітян та підприємців в усіх регіонах України. Реферативний журнал «Екологія» створено з метою активізації обміну екологічною інформацією на національному і міжнародному рівнях, залучення широкої громадськості до розв’язання екологічних проблем в Україні. Реферат містить бібліографічний опис документа, ключові слова першоджерела, короткий виклад змісту документа, включає основні фактичні відомості й висновки, необхідні для початкового ознайомлення з документом і визначення доцільності звернення до нього. Реферати являють собою скорочений виклад першоджерела з основними фактографічними даними та висновками. Бібліографічний опис документів подається трьома мовами: українською, російською та англійською. Відбір літератури для реферування зумовлюється науковою та практичною значимістю, оригінальністю розробки проблеми. Довідково-пошуковий апарат видання включає: зміст, авторський покажчик, предметний покажчик, перелік дже рел, використаних для реферування, а також список абревіатур організацій, які використовуються в Реферативному журналі. Сподіваємося, що інформація зацікавить науковців, викладачів навчальних закладів, фахівців, а також працівників бібліотек і організацій науково-технічної інформації. Реферативний журнал приймає замовлення на публікацію рекламної інформації науково-технічного спрямування. Редколегія реферативного журналу з вдячністю сприйматиме зауваження, побажання та пропозиції щодо змісту і оформлення журналу. За літературою, що реферується, звертатися до Всеукраїнської екологічної ліги: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 30-В, офіс 33 т/ф (044) 289-31-42 E-mail: vel@ecoleague.net

FOREWORD

The abstract journal «Ecology» is the information periodical that offers regular review of printed editions and documents which cover achievements of the domestic and foreign science and practice in the sphere of ecology and can be useful for scientists and experts. This quarterly includes 150–160 abstracts with continuous publications numbering during a year. It contains sources of scientific, research-and-production, regulatory and procedural information from domestic and foreign editions and scientific subject collections which are systematized in headings: z Environmental policy z Bioecology z Technoecology z Social ecology z Geoecology z Agroecology z Environment and health z Sustainable development z Economy of nature management z Environmental education z Environmental risks z Legal aspects of ecology z Preservation of biological and landscape variety z Green tourism The All-Ukrainian Ecological League which is the founder of the journal tries to solve problems concerned with radical change of an environmental situation in the state, formation of new environmental mentality, increase in the educational and cultural standards of citizens. The League takes an active part in the formation of a state policy, promotes the development and introduction of advanced domestic sustainable, energy- and resource saving technologies in all branches of economic activity. For information and analysis support of heads and experts on questions concerning nature management and environment protection the League created an extensive base of information resources. The All-Ukrainian Ecological League unites outstanding scientists, public figures, deputies of the Verkhovna Rada, heads of enterprises, civil servants, teachers in all regions of Ukraine. AJ «Ecology» is created with the purpose to intensify the environmental information exchange at the national and international levels, involve broad sections of the public to the movement aimed to terminating the activity that threatens environmental safety, biological diversity, health of citizens of Ukraine. The abstract contains the bibliographic description of the document, keywords of the primary source, short summary of the document. Abstracts are the reduced statements of the primary source with factual data and conclusions. Reference and search tools of the edition include: the foreword, author index, subject index, list of sources to be used for abstracting, list of the basic contractions and words, word-combinations and abbreviations that occur in abstracts as well as the list of abbreviations of organizations mentioned in the journal. For the reviewed literature please apply to the All-Ukrainian Environmental League: Office 33, 30-B, Saksahansky Str., Kyiv Ukraine 01033 a/b 163, Tel/fax: +380 44 289 31 42 E-mail: vel@ecoleague.net

Реферативний журнал, 2016, № 4

ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА

УДК 338.244.47: 332.1/.2(477–22) 2016.4.1. РОЗВИТОК ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН У КОНТЕКСТІ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ / Палапа Н. В., Пронь Н. Б., Устименко О. В. // Агроекологічний журнал. – 2016. – № 3. – С. 7–13. – Бібліогр. : 10 назв. Децентралізаційна реформа, сільські території, земельні відносини, об’єднана територіальна громада, особисті селянські господарства, сільськогосподарська продукція. Development of land relations in the context of management decentralization in Ukraine / Palapa N. V., Pron N. B., Ustymenko O. V. // Ahroekolohichny Zhurnal (Agroecological Journal). – 2016. – № 3. – С. 7–13. – Бібліогр. : 10 назв. Decentralization reform, rural area, land relations, united territorial community, private farms, agricultural products.

Визначено суть та доцільність проведення децентралізаційної реформи в Україні, зокрема щодо її впливу на подальший розвиток сільських територій. Увагу зосереджено на питаннях земельних відносин як ефективного інструменту управління новостворених об’єднаних територіальних громад. Проаналізовано нинішній стан функціонування та діяльності особистих селянських господарств як представників малого агробізнесу на сільських територіях в Україні. Розглянуто питання доцільності утворення локальних агропродовольчих ринків з метою реалізації сільськогосподарської продукції. Висвітлено можливі загрози у процесі об’єднання територіальних громад внаслідок недостатнього дослідження питань екологічного стану на цих територіях, а також їх соціальноекономічного розвитку. Розглянуто європейський досвід проведення реформ місцевого самоврядування, зокрема особливостей функціонування найменших адміністративних одиниць у Республіці Польща – гмін. Підсумовано результати проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні та висвітлено інформацію щодо утворення та функціонування об’єднаних територіальних громад у регіональному розрізі. Сапсай Т. П.

УДК504.33+332.14:339.477 2016.4.2. ІНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ В КОНТЕКСТІ СИНЬОЇ ЕКОНОМІКИ / Химинець В.В. // Міжнародний науково-виробничий журнал. – 2013. – № 3. – С. 161–166. – Бібліогр. : 10 назв. Карпатський регіон, рекреаційне господарство, сталий розвиток, ландшафти, населення, виробництво, біопаливо. Institutional basis of sustainable development of the Carpathian region in the context of the blue economy / Hymynets V. // Mizhnarodnyi naukovo-vyrobnychyi zhurnal (International Scientific and Production Journal). – 2013. – № 3. – P. 161–166. – Bibliography: 10 ref. Carpathian region, recreational economy, sustainable development, landscapes, population, production, biofuel.

Оцінка екологічної ситуації свідчить, що для більшої частини Карпатського регіону характерними є істотна антропогенна трансформованість ландшафтів і значна забрудненість середовища. За останні роки внаслідок порушення режиму виробничих процесів у Карпатському регіоні значно зросла загроза виникнення екологічно небезпечних техногенних аварій і катастроф. За забрудненістю повітря і вод Карпатський регіон займає четверте, а за забрудненістю ґрунтів мінеральними добривами і пестицидами – відповідно перше і друге місця в Україні. Можна навести конкретні приклади використання ідей синьої економіки у виробничих процесах, які мали б стати

основою сталого розвитку Карпатського регіону. У межах Карпатського регіону можна мати велику економію енергії й сировини, переробляючи відходи лісо-деревопереробної галузі та тверді побутові відходи. У процесах їх переробки виробляється біогаз метан, який за допомогою доступних технологій ефективно розділяється на гідроген, що може замінити потреби в газі для населення, та карбон, який використовують у багатьох хімічних виробництвах, поширених у регіоні. Стічні теплі води, які утворюються у великих кількостях у процесі діяльності цих виробництв, можна, наприклад, використовувати для рибних ферм і вирощування водоростей, що забезпечить місцеве населення не лише новими та дешевими продуктами харчування, а й дасть можливість виробляти біопаливо. Іншим прикладом ефективного використання ідей синьої економіки може стати запровадження кластерної моделі розвитку в економіку гірських територій Карпатського регіону. Останній потрібно представляти для інвесторів як регіон, привабливий для розміщення виробництв з високими вимогами до чистоти довкілля, наявністю відповідної інфраструктури та висококваліфікованих трудових ресурсів. В областях Карпатського регіону є всі передумови для появи кластерів, створення яких не потребує масштабних фінансових видатків з боку держави, а лежить у площині вдалого поєднання концепції сталого розвитку, адекватного законодавчого забезпечення та дієвих управлінських рішень. Впровадження механізму стратегії сталого розвитку Карпатського регіону полягає в забезпеченні збалансованого розвитку всіх сфер його економіки на основі виваженого використання ресурсів для розв’язання економічних, соціальних та екологічних проблем. Сапсай Т. П.

УДК 349.42 2016.4.3. АГРОСФЕРА: СОЦІОЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ І ЗАСАДИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ / Попова О. // Економіка України. – 2012. – № 5. – С. 73–84. – Бібліогр. : 6 назв. Агросфера, біосфера, агроекосистема, прогрес, сталий розвиток, економіка, інтегрованість. Agrosphera: socio-economic content and principles of sustainable development / Popov О. // Economics of Ukraine. – 2012. – № 5. – P. 73–84. – Bibliography: 6 ref. Аgrosphere, biosphere, agroecosystem, progress, sustainable development, economy, integrity.

Поняття «агросфера» віднедавна набуло широкого вжитку в наукових колах завдяки своїй сучасності та масштабності змісту. Цілком очевидно, що йдеться про щось об’ємніше, ніж суто сільське (аграрне) господарство. Простежується спорідненість цього поняття з біологічним терміном «біосфера». Застосування терміна «агросфера» в економічній науці зумовлене усвідомленням багатофункціональної ролі сільського господарства у суспільстві, зміною засад розвитку цієї галузі у контексті сталого – соціально, економічно і екологічно врівноваженого – прогресу. Триєдина (соціоекономічна та екологічна) основа агросфери дає підстави розглядати її як якісно нову систему – аграрну соціоекономікоекологічну систему з людиноцентристською спрямованістю розвитку. Агросфера як життєзабезпечуюча (виробнича й середовищеформуюча) система якнайкраще вписується у рамки концепції сталого розвитку, і саме на засадах сталості має відбуватись її прогрес. Сталий розвиток агросфери можна визначити як системні, людиноцентристські, адаптивні за природою та якісні за сутністю цілеспрямовані зміни, що повинні забезпечувати підвищення її економічної ефективності, соціальної прогре-

Реферативний журнал, 2016, № 4

ÓÄÊ 327.7

ÅÊÎËÎÃ²×ÍÀ ÏÎË²ÒÈÊÀ

сивності, екологічної безпечності та стійкості. Основним критерієм для оцінки прогресу на шляху сталого розвитку агросфери має стати підвищення якості життя аграрних виробників, сільського населення, нації в цілому на основі збереження її природноресурсного потенціалу на тривалий період. Цей критерій можна інтерпретувати як захищеність життєзабезпечення людини та агровиробничих засобів (насамперед, землі, води, послуг екосистем, тобто тих, які не можуть бути ні взаємозаміщеними, ні заміщеними створеним людиною матеріальним капіталом) у сприятливому стані для задоволення потреб нинішнього покоління, а також нащадків. Обгрунтовано соціоекономічний зміст агросфери, складові та основні засади її сталого розвитку, а також необхідність її інтегрованості у систему сільського розвитку, що сприятиме формуванню виваженої аграрної політики і вдосконаленню державної підтримки цієї сфери. Сапсай Т. П.

УДК 330.341.42(339.727.2) 2016.4.4. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ / Дурицький В. В., Дурицька Г. В. // Науковий вісник НЛТУ України. – 2015. – Вип. 25.3. – С. 193–199. – Бібліогр. : 7 назв. Сталий розвиток, глобалізація, індекс сталого розвитку, структура інвестицій, іноземні інвестиції. Conceptual framework of sustainable development of Ukraine in the context of globalization processes / Durytskyi V. V., Durytska H. V. // Naukovyi visnyk Natsionalnoho lisotekhnichnoho universytetu Ukrainy (Scientific Bulletin of National Forestry University of Ukraine). – 2015. – Issue 25.3. – P. 193–199. – Bibliography: 7 ref. Sustainable development, globalization, sustainability index, investment structure, foreign investments.

Для успішної реалізації ідей сталого розвитку України в умовах глобалізаційних процесів необхідно інформування всіх верств населення про суть, необхідність та проблеми сталого розвитку. Незважаючи на те, що ця концепція сьогодні перебуває в центрі уваги світової спільноти, в Україні багато хто про неї або не знає, або не звертає належної уваги. Показано зміну пріоритетів під час розроблення економічної, промислової, енергетичної, інвестиційної, сільськогосподарської політики та формування ефективної зовнішньоекономічної політики (особливо щодо імпорту-експорту капіталів, товарів, послуг), зокрема залучення інвестицій відповідно до чітко визначених пріоритетів сталого розвитку. До таких пріоритетів можна віднести: 1) залучення іноземного капіталу до фінансування екологічних проектів, проектів сортування й перероблення сміття; 2) використання передових світових технологій та енергоощадності; 3) стимулювання розвитку на нових технологічних основах агропромислового комплексу, зокрема розвиток органічного сільського господарства та виробництва продуктів харчування; 4) розвиток туристичного потенціалу, особливо за рахунок екологічних його видів, розвиток екомережі та рекреаційних зон, використання нових інформаційних технологій для обміну інформацією з питань сталого розвитку, для створення баз даних і моделювання локальних

2016.3.6

соціально-економічних та екологічних систем. Визначено суть концепції сталого розвитку та основні її компоненти: економічну, екологічну та соціальну. Обґрунтовано, що глобалізація – це комплексне геополітичне, геоекономічне й геокультурне явище, яке здійснює потужний вплив на всі сторони життєдіяльності суспільств, особливо на можливості їх сталого розвитку. Охарактеризовано основний індикатор сталого розвитку країн для його складових та проаналізовано місце України в світовому рейтингу за критеріями індексу сталого розвитку (ISD). Визначено та проаналізовано основні чинники, що характеризують вплив глобалізаційних процесів на сталий розвиток України: обсяг і структура інвестицій, зокрема іноземних, структура і динаміка зовнішньої торгівлі. Марушевський Г. Б.

УДК 621.311:006.07 2016.4.5. ПРО НЕОБХІДНІСТЬ УРАХУВАННЯ ПЕРСПЕКТИВНИХ МІЖНАРОДНИХ ВИМОГ ДО ВИКИДІВ НЕБЕЗПЕЧНИХ РЕЧОВИН ПІД ЧАС МОДЕРНІЗАЦІЇ ТЕС УКРАЇНИ / Соколовська І. С. // Проблеми загальної енергетики. – 2015. – № 1 (40). – С. 47–55. – Бібліогр.: 21 назва. Викиди ртуті, вміст ртуті, вплив на довкілля, електростанція, норми викидів, директиви. On necessity to consider promising international requirements for emissions of hazardous substances during TPS modification in Ukraine / Sokolovska I. S. // Problemy zahalnoi enerhetyky (The Problems of General Energy). – 2015. – № 1 (40). – P. 47–55. – Bibliography: 21 ref. Mercury emissions, mercury content, environmental impact, power generation plant, emission standards, directives.

Сьогодні в енергетиці України актуальною проблемою залишається необхідність виконання до 2018 р. вимог Директиви 2001/80/ЄС про обмеження викидів деяких забруднюючих речовин, яка, зокрема, поширюється на електростанції та котельні й визначає норми викидів твердих частинок, оксидів сірки та азоту. Розглянуто шляхи сприяння розв’язанню проблеми зниження викидів небезпечних речовин, зокрема ртуті, під час стаціонарного спалювання палива в різних країнах світу на законодавчому рівні. У зв’язку з імовірним введенням міжнародних вимог до викидів ртуті у найближчій перспективі вказано на необхідність урахування вартості засобів для зниження викидів ртуті під час вибору технологій спалювання палива та марок палива під час модернізації діючих енергоблоків ТЕС України та прийняття рішення про будівництво нових. Проблема зниження викидів небезпечних речовин, зокрема ртуті, під час стаціонарного спалювання палива наразі є актуальною, її розв’язанню сприяє впровадження відповідних законодавчих актів у різних країнах світу. У найближчій перспективі норми викидів ртуті можуть бути запроваджені на міжнародному та регіональному рівнях. Через аномально високий вміст ртуті у донецькому вугіллі, яке є основним паливом на вітчизняних електростанціях, доцільно враховувати необхідність зниження викидів ртуті з огляду на майбутні вимоги Директив ЄС, оскільки це може вплинути на визначення шляхів модернізації ТЕС і котельних. Сапсай Т. П.

Реферативний журнал, 2016, № 4

2016.3.9

БІОЕКОЛОГІЯ Á²ÎÅÊÎËÎÃ²ß

УДК 631.8:632.3:635.64 2016.4.6. СИСТЕМНА ДІЯ МІКРОБНИХ ПРЕПАРАТІВ НА ЗБУДНИКИ БАКТЕРІАЛЬНИХ ХВОРОБ РОСЛИН ТОМАТІВ / Коломієць Ю. В., Григорюк І. П., Буценко Л. М., Білявська Л. О. // Агроекологічний журнал, 2016. – C. 83–88. – Бібліогр.: 10 назв. Антибактеріальна активність, бактеріальні хвороби, біопрепарати, томати. System effects of microbial drugs on agents of bacterial diseases of tomato plants / Kolomiets Yu. V., Hryhoriuk I. P., Butsenko L. M., Biliavska L. O. // Ahroekolohichny Zhurnal (Agroecological Journal). – 2016. – C. 83–88. – Bibliography: 10 ref. Antibacterial activity, bacterial diseases, biological preparations, tomatoes.

Для захисту культурних рослин протягом вегетаційного періоду від шкодочинних організмів застосовують інсектициди і фунгіциди, використання яких не завжди виправдане стосовно фітопатогенних бактерій. Основою біологічного методу боротьби з фітопатогенами є використання мікроорганізмів або продуктів їхньої життєдіяльності для тимчасового обмеження або пригнічення розвитку збудників хвороб. Мікробні біопрепарати для оздоровлення й захисту культурних рослин від несприятливих чинників середовища мають переваги порівняно з хімічними пестицидами, що зумовлено їх екологічною безпечністю та системною імуномоделювальною дією. Для отримання бактеріальних препаратів з метою оптимізації продукційного процесу сільськогосподарських культур використовують мікроорганізми родів Azotobacter, Bacillus, Pseudomonas, Agrobacterium та Azospirillum. Мікробні біопрепарати – це живі клітини, селекціоновані за корисними ознаками мікроорганізмів, а також продукти їхнього метаболізму, що містяться в культуральній рідині чи адсорбовані на нейтральному носієві. Встановлено, що біопрепарати Азотофіт на основі бактерій Azotobacter chroococcum і Фітохелп – Bacillus subtilis проявляли високу антибактеріальну активність до збудника бактеріального раку Clavibacter michiganensis subsp. michiganensis з діаметром зони відсутності росту у межах 77–80 мм. Визначено, що біопрепарат Аверком проявляв активніший вплив на збудника бактеріальної крапчастості рослин томатів Pseudomonas syringae pv. tomato з діаметром зони відсутності росту 40 мм. Найактивнішими до збудника чорної бактеріальної плямистості Xanthomonas vesicatoria виявилися біопрепарати Фітоцид і Фітохелп – на основі бактерій Bacillus subtilis. Болдарєва Д. І.

УДК 504.054:581.52 (477.46) 2016.4.7. ВМІСТ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ У ЛИСТКАХ TILIA CORDATA MILL. ТА ҐРУНТІ УРБОЕКОСИСТЕМ М. ЧЕРКАС / Корнелюк Н. М., Конякін С. М., Гродзинська Г. А. // Агроекологічний журнал, 2016. – № 3. – С. 24–31. – Бібліогр.: 13 назв. Важкі метали, біоіндикація, Tilia cordata Mill., техногенне забруднення. Content of heavy metals in Tilia cordata Mill. leaves and soil of the Cherkasy city urboecosystems / Korneliuk N. M., Konyakin S. M., Grodzinska H. A. // Ahroekolohichny Zhurnal (Agroecological Journal). – 2016. – № 3. – P. 24–31. – Bibliography: 13 ref. Heavy metals, bioindication, Tilia cordata Mill., manmade pollution.

Сучасні підходи до оцінювання якості навколишнього природного середовища насамперед мають бути орієнтовані на біотичні показники. Біоіндикація як ефективний і недорогий метод біологічного моніторингу протягом останнього десятиліття набув широкого вжитку.

ÓÄÊ 582

Геохімічні дослідження техногенно забруднених ґрунтів свідчать, що під впливом техногенного забруднення значно підвищується вміст рухомих форм важких металів (ВМ), а буферна здатність таких ґрунтів відповідно знижується. Потрібно зауважити, що основні форми міграції металів у ґрунтових розчинах таких територій – вільні катіони. За надходження значної кількості хімічних речовин у ґрунт найбільшу небезпеку становить збільшення вмісту саме їх рухомих сполук, які можуть переходити в суміжні з ґрунтом середовища – природні води, рослини, спричинюючи реальну загрозу живим організмам. За загальним вмістом важких металів у листковій біомасі та ґрунтах з локалітетів різного ступеня техногенного забруднення їх можна розмістити у такій послідовності – Zn > Cu > Pb > Cd. Забруднення Cu та Zn ґрунтів і листків T. cordata зумовлено, насамперед, шкідливими викидами хімічних підприємств на території м. Черкас, Pb – промисловими й транспортними чинниками, Cd – наближенням до транспортних магістралей. Отримані дані свідчать про репрезентативність виду T. cordata як біоіндикатора забруднення урбоекосистем важкими металами. Методом атомно-абсорбційної спектроскопії досліджено вміст важких металів (Сu, Zn, Pb і Cd) у листках біоіндикаторного виду Tilia cordata Mill. та у ґрунті з 24 місцезростань рослин м. Черкас. За загальним умістом у листковій біомасі та ґрунті з локалітетів різного ступеня техногенного забруднення важкі метали можна розмістити у такій послідовності – Zn > Cu >Pb >Cd. На території міста вміст Pb i Cd у зразках ґрунту був нижчим від ГДК. Болдарєва Д. І.

УДК 631.8:577.175.1 2016.4.8. ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА БЕЗПЕЧНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ НОВИХ СТИМУЛЯТОРІВ РОСТУ РОСЛИН, СТВОРЕНИХ НА ОСНОВІ ПОХІДНИХ ГЕТЕРИЛКАРБОНОВИХ КИСЛОТ / Дерев’янко Н. П., Бражко О. А., Завгородній М. П., Васильєва Т. М. / Агроекологічний журнал, 2016. – С. 100–103. – Бібліогр.: 10 назв. Регулятори росту рослин, гетерилкарбонові кислоти, стимулююча ріст активність, рослини родини Гарбузових, антиоксидантна активність, токсичність. Efficiency and safety of the use of new plant growth stimulants based on derivatives of heterylcarboxylic acids / Derevianko N. P., Brazhko O. A., Zavgorodnii M. P., Vasylieva T. M. / Ahroekolohichny Zhurnal (Agroecological Journal). – 2016. – S. 100–103. – Bibliography: 10 ref. Plant growth regulators, heterylcarboxylic acids, growth stimulating activity, Cucurbitaceae family plants, antioxidant activity, toxicity.

Нині є великий спектр регуляторів росту рослин синтетичного походження. Серед синтетичних препаратів найпоширенішими є Івін (діюча речовина N-оксид 2,6-диметилпіридин) та Потейтин (комплекс 2,6-диметилпiридин-N-оксиду та натрiю сукцинату). Емістим С – біостимулятор росту рослин широкого спектра дії, продукт біотехнологічного вирощування грибів-епіфітів з кореневої системи лікарських рослин. Встановлено, що Івiн та Потейтин змiнюють значення енергетичних параметрів моношарових мембран, до того ж цi змiни є односпрямованими та рiвнозначними. Це свiдчить про взаємодiю цих препаратів із зарядженими групами фосфолiпiдiв, зокрема із залишками фосфату та холiну. Iвiн i Потейтин також збільшують параметри площини, що припадає на одну молекулу фосфолiпiду. Такi змiни можуть бути наслiдком часткового проникання дослiджуваних речовин у мiжмолекулярний простір фосфолiпiдiв моношарових мембран. Створений регулятор росту рослин DNС на основі похідних гетерил-

Реферативний журнал, 2016, № 4

ÓÄÊ 57.022

Á²ÎÅÊÎËÎÃ²ß

карбонової кислоти виявляє більшу стимулюючу дію на ріст рослин порівняно із синтетичним преператм Івін та біостимулятором Емістим С. За активністю DNС трохи перевищував референс-антиоксидант. DL50 за впливу створеного регулятора росту рослин становила понад 1000 мг/кг. Досліджено вплив нового стимулятора росту рослин DNS, розробленого на основі солей гетерилкарбонових кислот, на поділ та ріст клітин проростків огірка (сорт ‘Конкурент’). Встановлено, що ефективність використання регулятора росту DNS для вирощування сільськогосподарської продукції є доцільним завдяки вираженим властивостям препарату стимулювати ріст рослин, що сприяє збільшенню довжини головного кореня, кількості бічних коренів; пришвидшенню росту й розвитку гіпокотилю та листя, що поліпшує життєздатність рослин родини Гарбузових. Визначено клас токсичності досліджуваного регулятора росту рослин та антиоксиданту активність. Болдарєва Д. І.

УДК 551.521/(633.2+551.435.122) 2016.4.9. REGULARITIES OF 137Cs TRANSITION INTO MEADOW VEGETATION IN FLOOD-PLAIN SOILS / Fesсhenko V., Gurelya V. // Ahroekolohichny Zhurnal (Agroecological journal). – 2016. – № 3. – Р. 38–44. – Bibliography: 13 ref. Meadow, vegetation, flood-plain, radioactive contamination, herbage, rehabilitation of agricultural production, Ukrainian Woodlands, countermeasures. Закономірності переходу 137Cs у лучну рослинність на заплавних ґрунтах / Фещенко В., Гуреля В. // Агроекологічний журнал – 2016. – № 3. – С. 38–44. – Бібліографія: 13 реф. Лука, рослинність, заплава, радіоактивне забруднення, травостій, відновлення сільськогосподарського виробництва, українські ліси, заходи протидії.

Meadow is a specific nature object, where the processes of vital activity drawn to biological circulation of biomass substances in grassy vegetation take place very intensively. The size of annual biomass dying off in meadow biocenoses makes up 35–55%, as in forest ones it makes up 5–7%. Firstly, it is connected with variation of meadow vegetation which consists of perennial grasses, where cereal varieties make 85% of the whole grass biomass and, secondly, with presence of meadow sod, which is an active sorbent with especially favourable conditions for reutilization of mineral elements of plant matter and for absorption nutrients coming from outside including radionuclides. The biggest amount of 137Cs comes into grass stand under cultivation in conditions of surplus moistening, especially in peat soils. Meadows on peaty-gley soils can be used only for feeding cattle. Some meadow and pasture plants differ in higher radionuclides accumulation in comparison with plants on arable lands. It is connected with absorption nutrients by plants from sod layer, where radionuclides are sorbed too. The difference in radionuclides accumulation by plants of different species is defined according to their root system development. Generally, in the first cutting the coefficient indices of transition were 2–8 times higher than in the second one. Absorption of radionuclides by plants is mostly determined by their physical and biochemical characteristics, which is defined by their species composition. In addition to density of territory contamination with radionuclides, 137Cs specific activity is influenced by chemical characteristics of soil, which can be determined by meteorological patterns. Received data affirm the necessity of constant radiological control of flood plain production, primarily that production which has the highest coefficients of radionuclides transition from soil into plants. Fundamental improvement carried out in soddy-

2016.3.12

podzolic soils is more effective (more than 30%) than on peat-boggy ones. Сапсай Т. П.

УДК 631.8 2016.4.10. УПРАВЛІННЯ УМОВАМИ ЖИВЛЕННЯ В ЗАКРИТОМУ ҐРУНТІ ТА ФЕРТИГАЦІЇ : методичні вказівки / Бикіна Н. М. – К. : НУБіП України. – 2015. – 75 с. – Бібліогр.: 7 назв. Фертигація, тепличне овочівництво, шкідники, мінеральне добриво, оптимізована система, ґрунт, агропромисловий комплекс. Control of nutritive conditions under cover and fertigation : methodical guidelines / Bykina N. M. – K. : NUBiP of Ukraine. – 2015. – 75 p. – Bibliography: 7 ref. Fertigation, glasshouse horticulture, pests, fertilizer, optimized system, soil, farming sector.

Тепличне овочівництво є найбільш науково насиченим, складним і високоінтенсивним сегментом агропромислового комплексу України, що забезпечує виробництво ранніх овочевих та зеленних культур у зимово- весняний період. Галузь базується на інтенсифікації біологічних властивостей рослин за рахунок створення штучних умов, що відповідають найважливішим і наближеним до оптимальних потреб росту й розвитку, зокрема: мікроклімату, кореневого середовища, мінерального та вуглекислого живлення, освітлення та захисту від шкідників і хвороб. Створення сучасного тепличного комплексу в інженерному й біологічному плані є досить складним завданням, оскільки на розвиток рослин у закритому ґрунті впливає велика кількість природних і штучних чинників і тому створення оптимальних умов для рослин можливе лише за врахування всіх складових та їх взаємодії. Вивчено мінеральні добрива, що використовують для фертигації, та окреслено вимоги до них. Проведено розрахунок інгредієнтів поживного розчину, їх концентрації та електропровідності. Вказано особливості приготування поживних розчинів в умовах повторного використання субстрату та за використання штучних замінників ґрунту. Проведено розрахунок режиму фертигації під впливом інших змінних (температури, освітлення, зволоження та фази розвитку культури) в умовах закритої оптимізованої системи з використанням крапельного зрошення. Представлено табличні дані гранично допустимих концентрацій шкідливих газів в атмосфері парників для людини й рослин (мг/м3), структуру ґрунту для вирощування культур в теплицях на GSR I, органічні матеріали, що використовують для поліпшення родючості ґрунтів в теплицях, структуру ґрунту для культур, які вирощують у теплицях на шарі субстрату, органічні матеріали, складові субстратів (GSR II), що використовують у закритому ґрунті. Болдарєва Д. І.

УДК 631.147:378.022 2016.4.11. СУЧАСНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ ТА БІОБЕЗПЕКА : навч. видання / Кляченко О. Л. – К. : Вид-во Українського фітосоціоцентру. – 2014. – 87 с. – Бібліогр. : 30 назв. Індукція, біобезпека, біотехнологія, суспензія, диференціація, морфогенез, культура, тканини, інженерія. Modern biotechnology and biosafety : educational edition / Kliachenko O. L. – Kyiv : Vydavnytstvo Ukrainskoho fitosotsiotsentru. – 2014. – 87 p. – Bibliography : 30 ref. Induction, biosafety, biotechnology, suspension, differentiation, morphogenesis, culture, tissue, engineering.

Біотехнологія пов’язана з усіма сільськогосподарськими й біологічними науками. Її значення постійно

Реферативний журнал, 2016, № 4

2016.3.15

Á²ÎÅÊÎËÎÃ²ß

зростає в різноманітних галузях, які стосуються медицини, промислової переробки сільськогосподарської сировини, зберігання плодів і овочів. Біотехнологія як наука тісно пов’язана з генетикою й селекцією рослин. Першочергового значення при цьому набувають питання поліпшення існуючих та створення нових високопродуктивних сортів рослин, стійких до біотичних та абіотичних чинників, корисних штамів мікроорганізмів. Методичні вказівки містять основні роботи з розділів біотехнології рослин: культура ізольованих клітин та тканин, клітинна селекція, мікроклональне розмноження, клітинна біологія, регулятори росту та розвитку рослин, генна інженерія, які забезпечують поглиблене вивчення біотехнології рослин та подальше їх використання у фаховій підготовці та практичній діяльності. Докладно розглянуто клітинну біотехнологію та біоінженерію на прикладі біотехнологічної лабораторії. Вивчено будову та властивості нуклеїнових кислот, методи аналізу ДНК, методи трансформації. Встановлено регулятори росту рослини. Визначено цитокінінову та фуксинову активність фіторегуляторів; управління процесами росту за допомогою фіторегуляторів. Розглянуто застосування методу культури тканин у селекції рослин. Затверджено використання біохімічних маркерів для оцінки стійкості рослин до стресів. Запропоновано біотехнологію вирощування їстівних грибів. Болдарєва Д. І.

УДК 576:58:378.14 (073) 2016.4.12. БІОТЕХНОЛОГІЯ В АГРОСФЕРІ : навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів / Мельничук М. Д., Кляченко О. Л. – К. : НУБіП України, 2014. – 247 с. – Бібліогр. : 30 назв. Біотехнологія, розмноження, дослідження, модифікація, агросфера, фізіологія, екологія. Biotechnology in agricultural sectore : study guide for university students / Melnychuk M. D., Kliachenko O. L. – Kyiv : NUBiP Ukrainy, 2014. – 247 p. – Bibliography: 30 ref. Biotechnology, breeding, research, modification, agricultural sector, physiology, ecology.

Визначальним чинником для розвитку цивілізації є стан біосфери, оскільки родючість ґрунтів, водний та повітряний басейни зумовлюють продуктивність всього рослинного покриву, тобто забезпечують планету органічними речовинами й киснем. Тому зростання аграрного і промислового виробництва за наявних технологій може призвести до незворотних порушень балансу в навколишньому середовищі, тобто до біосферної кризи. Біотехнологія – напрям в науці й технології, який виник в середині ХХ ст. і бурхливо розвивається в різних країнах світу та в Україні, як один з найперспективніших для подальшого розвитку різних виробництв, сільського господарства та медицини. Основним завданням біотехнології в агросфері є використання біологічних процесів, систем та організмів у різних галузях і, перш за все, в сільському господарстві, які сприяють його інтенсифікації й перетворенню на високоефективну, конкурентоспроможну, екологічно безпечну галузь. Технологія рекомбінантних ДНК та клітинна біотехнологія – ефективний інструмент створення біологічних систем з новими заданими властивостями.

ÓÄÊ 582.736

Цей підхід відкриває принципово нові можливості для точної діагностики хвороб, дає змогу забезпечити значне підвищення врожайності сільськогосподарських культур шляхом створення рослин, стійких до шкідників та стресових чинників довкілля; одержання мікроорганізмів, що продукують різні цінні сполуки (антибіотики, амінокислоти, ферменти); створення порід сільськогосподарських тварин з поліпшеними ознаками; переробку відходів, які забруднюють навколишнє середовище; переробку та модифікацію продуктів харчування і розроблення біологічно активних добавок; вирішення проблем енергетики тощо. Розглянуто також теоретичні положення та найпоширеніші класичні сучасні модифіковані та уніфіковані методи й прийоми біотехнологічних робіт з культурними рослинами. Описано методи введення в культуру in vitro, мікроклонального розмноження, одержання калюсних культур, регенерації та адаптації in vivo рослин та технологічні генно-інженерні підходи. Наведено визначення й тлумачення найуживанішої термінології в біотехнології. Запропоновано огляд її історичного розвитку, а також використання стандартів у біотехнологічних дослідженнях. Болдарєва Д. І.

УДК 581.9:582.284.51(477) 2016.4.13. ФЛОРА ГРИБОВ УКРАИНЫ. БОЛЬБИТИЕВЫЕ И КОПРИНОВЫЕ ГРИБЫ / Придюк Н. П. – К. : ООО НПП Интерсервис, 2015. – 598 с. – Бібліогр.: 144 назви. Грибы, сапротрофы, морфология, больбитиевые и коприновые грибы, особенности, география, зонирование. Mushroom Flora in Ukraine. Bolbitiaceae and Coprinaceae / Prydiuk N. P. – K. : OOO NPP Interservis, 2015. – 598 p. – Bibliography: 144 ref. Mushrooms, saprotroph, morphology, Bolbitiaceae and Coprinaceae, features, geography, zoning.

Практически все известные ныне представители семейств Bolbitiaceae и Coprinaceae являются сапротрофами на различных субстратах: почве, древесине разной степени разложения, перегнивших листьях, мхах, травах, навозе травоядных животных и т. д. Некоторые представители родов Conocybe, Coprinus и Psathyrella произрастают также на старых кострищах и пожарищах, то есть являются карбофилами. В монографии обобщены оригинальные и литературные данные о больбитиевых и коприновых грибах Украины. Приведены сведения об их морфологии, анатомии, циклах развития, экологобиологических особенностях и систематике. Указаны новейшие сведения о значении этих грибов в природе и народном хозяйстве. Даны ключи для определения семейств, родов, внутриродовых таксонов, видов и разновидностей. Приведены сведения как об известных в Украине видах, так и о некоторых потенциально возможных для ее территории. Для каждого таксона даны синонимика, иконография, общее описание макро- и микроскопического строения, сведения о местообитаниях, распространении по территории Украины и в мире, критические примечания. Болдарєва Д. І.

Реферативний журнал, 2016, № 4

ÓÄÊ 557:504

ТЕХНОЕКОЛОГІЯ ÒÅÕÍÎÅÊÎËÎÃ²ß

УДК 544.733.422 2016.4.14. МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ КОАГУЛЯЦІЇ АЕРОЗОЛЮ ПІД ДІЄЮ УЛЬТРАЗВУКУ / Козьяков В. С., Лугових М. В. // Вісник НТУУ «КПІ». Серія «Гірництво». – 2016. – Вип. 30. – С. 177–183. – Бібліогр : 6 назв. Коагуляція аерозолю, ультразвукова дія, функція розподілу частинок за розмірами. Mathematical model of aerosol coagulation under the influence of ultrasound / Koziakov VS, meadow MV // Visnyk NTUU «KPI». Seriia “Hirnytstvo” (Bulletin of the National Technical University of Ukraine «Kyiv Polytechnic Institute». Series “Mining”). – 2016. – Issue 30. – S. 177– 183. – Bibliography: 6 ref. Aerosol coagulation, ultrasonic action, function of particle size distribution.

Незважаючи на численні дослідження еволюції аерозольних хмар, до цього часу не розроблено фізикоматематичні моделі, які адекватно описують комплекс взаємопов’язаних процесів, що відбуваються в аерозолі. Це пов’язано зі складністю опису кінетики дрібнодисперсних хмар з урахуванням випаровування крапель внаслідок теплообміну з навколишнім середовищем, процесів коагуляції та осадження. Розглянуто механізми впливу ультразвукових коливань на осадження аерозолів з характерним розміром частинок – близько мікрометра. Запропоновано математичну модель для опису кінетики коагуляції залежно від основних параметрів ультразвукового впливу, властивостей аерозолю і середовища: частоти та амплітуди ультразвукових коливань, концентрації й дисперсного складу вихідного аерозолю, в’язкості й температури середовища, фізикохімічних властивостей матеріалу частинок. Запропоновано фізико-математичну модель коагуляції аерозолю за акустичного впливу на основі інтегрального рівняння Смолуховського. При цьому залежність від інтенсивності й частоти ультразвукового впливу включена у вираз, описує вірогідність зіткнень частинок. Отримано залежності ефективності осадження від частоти та амплітуди ультразвуку. За допомогою асимптотичного аналізу отримано вирази для оптимальної частоти акустичного впливу. Показано, що зі зменшенням розмірів частинок оптимальна частота впливу (з погляду коагуляції частинок) збільшується. Сапсай Т. П.

УДК 331.452 2016.4.15. ДОСЛІДЖЕННЯ БЕЗПЕЧНОЇ ІНТЕНСИВНОСТІ ВИДІЛЕННЯ ПИЛУ ПОДРІБНЮВАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ / Сербінова Л. А., Гребенюк Т. В. // Вісник НТУУ «КПІ». Серія «Гірництво». – 2016. – Вип. 30. – С. 148 – 152. – Бібліогр. : 9 назв. Запилення, викид пилу, моделювання, технічні параметри, безпечна інтенсивність. Investigation of safe intensity of mill material dust releasing / Serbinova L. A., Grebeniuk T. V. // Visnyk NTUU «KPI». Seriia «Hirnytstvo» (Bulletin of the National Technical University of Ukraine «Kyiv Polytechnic Institute». Series «Mining»). – 2016 – Vol. 30 – S. 148–152. – Bibliography: 9 ref. Dust pollution, dust emissions, modelling, engineering data, safe intensity.

Додавання харчових продуктів сприяє в борошнокруп’яному виробництві для розмелювання зерна в борошно; бродильному – для подрібнення ячменю, солоду, картоплі; кондитерському – для розмелювання какао-крупки, цукру, жирових напівфабрикатів; м’ясопереробному – для подрібнення шквари, кісток; у цукровому – для подрібнення буряків, консервному, хлібопекарському та інших виробництвах. Таким чином,

2016.3.18

за отриманими залежностями безпечної інтенсивності викидів пилу при подрібненні маси в харчовій промисловості можна легко та з високою вірогідністю розрахувати безпечні інтенсивності залежно від діаметра завантажуваної та розвантажуваної фракції матеріалу та висоти завантаження й вивантаження харчової маси. Своєю чергою, прогнозування безпечної інтенсивності викидів забезпечує підтримання концентрації пилу в робочій зоні на рівні, що забезпечує дотримання умови не перевищення ГДКр.з. З використанням результатів моделювання отримано залежності безпечної інтенсивності викиду пилу під час подрібнення харчової маси М безп. подр. від відношення діаметра шматка породи, що надходить до приймального бункера дробарки на подрібнення до діаметра шматка подрібненої породи, швидкості повітряного потоку. Встановлено закономірності зміни безпечної інтенсивності виділення пилу подрібнювальним обладнанням залежно від технічних параметрів, специфіки руху повітряних потоків і закономірностей розсіювання дрібнодисперсного пилу поблизу джерела його утворення, що визначають умови дотримання гранично допустимих концентрацій за пиловим чинником у робочій зоні. Сапсай Т. П.

УДК 622.411.51 2016.4.16. ОБГРУНТУВАННЯ РАДІУСУ ЗОНИ ЗАПИЛЕННЯ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД МАСИ ПИЛУ, ЩО ЗДУВАЄТЬСЯ З ВІДВАЛУ / Тверда О. Я., Давиденко Ю. А. // Геоекологія та охорона праці. – 2016. – Вип. 30. – С. 214–221. – Бібліогр.: 10 назв. Відвал, експеримент, маса пилу, однофакторний аналіз, пил, радіус зони запилення, сплайн. Grounding of dust pollution radius depending on the dust mass blowing from a dump / Tverda O. Ya., Davydenko Yu. A. // Heoekolohiia ta okhorona pratsi (Geoecology and Labor Protection). – 2016. – Issue 30. – P. 214–221. – Bibliography: 10 ref. Dump, experiment, dust mass, single-factor analysis, dust, dust pollution radius, spline.

Для визначення залежності радіуса зони запилення від маси пилу, яка здувається з відвалу кар’єра, проведено експеримент. Перевірка точності отриманих в ході експерименту результатів за критерієм Кохрена виявила, що при 95%-му рівні надійності Yроз = 0,593 < Yтабл = 0,684. Це дає змогу стверджувати, що всі результати проведених експериментів є рівноточними. Також доведено, що за критерієм Фішера (Fроз = 0,000623 < Fтaбл = 3,1) результати є адекватними. Побудовано емпіричну залежність радіусу зони запилення від маси пилу, яка здувається з відвалу кар’єра, за допомогою кубічного сплайну з величиною достовірності апроксимації 0,9999. Встановлено емпіричну залежність радіусу зони запилення від маси пилу, яка здувається з відвалу кар’єра, за допомогою кубічного сплайну. Під час планування експерименту проведено однофакторний аналіз. Враховуючи те, що будь-яке значення параметра обчислюється за результатами обмеженої кількості експериментів і містить елемент випадковості, для отримання надійних і достовірних висновків проведено перевірку точності експериментів за критерієм Кохрена. Розрахунки проведено за однакової кількості експериментів для кожного значення радіуса зони запилення. Здійснено перевірку адекватності представлення результатів експерименту за допомогою коефіцієнта Фішера. На основі цієї залежності можна прогнозувати зону запилення навколо відвалу, що дасть змогу оцінити вплив відвалу на навколишнє середовище та обґрунтовано обирати методи та засоби знепилення відвалу кар’єра. Сапсай Т. П.

Реферативний журнал, 2016, № 4

2016.3.21

ÒÅÕÍÎÅÊÎËÎÃ²ß

УДК 621.9 2016.4.17. ПРОГНОЗ ОБСЯГІВ НАКОПИЧЕНОЇ АКТИВНОСТІ ВІДХОДІВ, ЯК НАСЛІДОК РОЗВИТКУ ЯДЕРНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В ХХІ СТОЛІТТІ / Білодід В. Д. // Проблеми загальної енергетики. – 2013. – № 1 (32). – С. 62–65. – Бібліогр.: 25 назв. Радіоактивні відходи, вплив на навколишнє середовище роботи АЕС, радіоактивність континентальної кори та АЕС. Forecast of accumulated waste activity as a result of nuclear power development in the 21 st century / Bilodid V. D. // Problemy zahalnoi enerhetyky (The Problems of General Energy). – 2013. – № 1 (32). – P. 62–65. – Bibliography: 25 ref. Radioactive waste, environmental impact of the nuclear power plant (NPP), radioactivity of nuclear continental crust and NPP.

Загальна напрацьована радіоактивність земної кори з року в рік невпинно зростає. При збереженні темпів нарощування потужностей АЕС на рівні всього 2% на рік до 2100 року середня активність речовини кори збільшиться майже у 10 разів. Важливим питанням, яке ніким не обговорюється, є те, наскільки збільшилася загальна радіоактивність навколишнього середовища, зокрема земної кори, за час розвитку ядерної енергетики. Зазвичай обмежуються загальними даними щодо збільшення радіоактивного фону та оцінками щодо його змін. Однак важливо також прогнозувати, як буде змінюватися саме навколишнє середовище внаслідок роботи, наприклад, атомних електростанцій (АЕС). Добре відомо, що залишками від такої роботи є радіоактивні відходи, які (за сьогоднішніми уявленнями) можна захоронити у надрах (у верхньому шарі земної кори), і вони будуть там перебувати сотні тисяч, а то й мільйони років. Разом з тим захоронити у надрах на сотні тисяч, а тим більше на мільйони років не можна нічого, оскільки за такі геологічні періоди зміняться не тільки сховища, а й уся навколишня територія, а можливо і весь материк загалом, у тому числі й глибинні надра материка. Наведено результати розрахунків щодо кількості утворених радіоактивних елементів внаслідок роботи атомних електростанцій за період з 1954 р. по 2010 р. Здійснено порівняння природної радіоактивності верхнього 16-кілометрового шару континентальної земної кори і цього ж шару, в якому рівномірно розпорошена напрацьована радіоактивність від АЕС. Показано, що загальна активність речовини кори збільшилася на 1,86%. Темпи такого приросту прогнозуються на рівні 21,5–2% щорічно. Українська ядерна енергетика, яка є однією з найпотужніших у світі (на АЕС у 2010 р. було вироблено 47,3% всієї електроенергії) і займає друге місце після Франції, потребує переосмислення, а її подальший розвиток має відбуватися зі зниженням темпів нарощування. Сапсай Т. П.

УДК 620.92:504.06 2016.4.18. РОЗРАХУНКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМИ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ БУДІВЛІ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ТРАДИЦІЙНОГО І АЛЬТЕРНАТИВНОГО ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇ / Мацюк Г. М. // Проблеми загальної енергетики. – 2013. – № 4 (35). – С. 52 – 56. – Бібліогр.: 7 назв. Комбінована схема, сонячно-теплонасосна система, тепловий насос, геосистема, геліосистема, методика визначення потреб, енергетичний баланс. Calculation study of heat supply system of a building using traditional and alternative energy sources / Matsiuk H. M. // Problemy zahalnoi enerhetyky (The Problems of General Energy). – 2013. – № 4 (35). – P. 52–56. – Bibliography: 7 ref.

ÓÄÊ 541.138

Combined scheme, solar-heat pump system, heat pump, geosystem, solar system, needs determination method, energy balance. Актуальною системою теплопостачання будівель із застосуванням традиційного та альтернативного джерел енергії є сонячно-теплонасосна система з компенсуючим традиційним джерелом енергії. Представлено комбіновану сонячно-теплонасосну систему теплозабезпечення будівлі з компенсуючим традиційним джерелом енергії. Розроблено методичний підхід розрахунку теплозабезпечення, що дає можливість розрахувати гео- та геліотехнічний потенціал певного регіону. Встановлено, що, використовуючи цю методику, можна визначити обсяги теплової енергії для її заміщення альтернативними джерелами. Показано, що в результаті комбінованого використання сонячної й геотермальної енергії можлива майже повна або часткова заміна традиційних систем теплопостачання з доповненням традиційних енергетичних ресурсів відновлюваними, що дасть можливість замінити і заощадити органічне паливо, знизити обсяг викидів продуктів згоряння в навколишнє середовище, а також вирішити багато соціальних проблем в районах, які не мають централізованого енергопостачання, чи воно неефективне, і задіяти виробничий потенціал нерентабельних на сьогодні підприємств. Представлено методичний підхід розрахунку теплозабезпечення будівель, який дає можливість розраховувати гео- та геліоенергетичний потенціал того чи іншого регіону. Визначено, що ця методика на рівні конкретного споживача є зручною для визначення обсягів теплової енергії, яку можна замістити альтернативними (енергією сонця та Землі) залежно від кліматичних умов та технічних характеристик системи, яку проектують. Ця методика також дає можливість виконувати розрахунок необхідних параметрів таких установок для забезпечення заданих енергопотреб. Сапсай Т. П.

УДК 620:621.31:502.131 2016.4.19. ОЦІНКА ОБСЯГІВ ВИКИДІВ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ ВІД ОБ’ЄКТІВ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ ДО 2030 РОКУ / Лещенко І. Ч., Нечаєва Т. П. // Проблеми загальної енергетики, 2013. – №. 1 (32). – С. 55–61. – Бібліогр. : 4 назви. Парникові гази, Дурбанська платформа, Кіотський протокол, вуглець, викиди, Рамкова Конвенція ООН, ПЕК, економіка. Assessment of greenhouse gas emission rates from enterprises of Fuel and Energy Complex of Ukraine to 2030 / Leshchenko I. Ch., Nechaieva T. P. // Problemy zahalnoi enerhetyky (The Problems of General Energy). – 2013. – №. 1 (32). – S. 55–61. – Bibliography: 4 ref. Greenhouse gases, Durban Platform, Kyoto Protocol, carbon emissions, UN Framework Convention, Fuel and Energy Complex (FEC), economy.

31 грудня 2012 р. закінчився перший період дії зобов’язань за Кіотським протоколом до Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН), але Конференції Сторін цієї конвенції, які проходили останніми роками, так і не розробили нову угоду. Тому дію Кіотського протоколу продовжено на другий період з 2013 р. по 2020 р., а згідно з «Дурбанською платформою» учасники процесу до 2015 р. мають підготувати нову міжнародну кліматичну угоду, яка набуде чинності після 2020 р. Виконані розрахунки свідчать, що на рівні 2020 р. зниження викидів ПГ об’єктами ПЕК країни на 20% від рівня базового року є досяжним без впровадження специфічних заходів, таких як впровадження систем уловлювання й зберігання двоокису вуглецю. Однак

Реферативний журнал, 2016, № 4

ÓÄÊ 628

ÒÅÕÍÎÅÊÎËÎÃ²ß

прийняття Україною більш жорстких зобов’язань, зокрема, скорочення викидів ПГ до 2050 р. на 50% від рівня базового 1990 р., може негативно вплинути на соціально-економічний розвиток країни, такі зобов’язання буде складно виконати за умови зростання економіки країни. Водночас, необхідно мати на увазі, що на період після 2020 р., крім визначення кількісних показників загального скорочення викидів для Сторін, нова посткіотська угода може накласти нові види обмежень на рівні викидів ПГ, наприклад, запровадження підходу, за якого такі обмеження будуть визначатися не в абсолютних величинах, а у питомих на одиницю ВВП, діяльності або душу населення. Іншим важливим обмеженням може стати заборона на імпорт до країн ЄС товарів з високою вуглецемісткістю. Це може мати негативні наслідки для економіки країни, адже, за даними 2010 р., показник України – 0,96 кг СО2 на одиницю ВВП з урахуванням паритету купівельної спроможності. У той час, як кращі значення цього показника становлять для Швеції – 0,15 кг СО2, Швейцарії – 0,15, Норвегії –0,17, Франції – 0,19 кг СО2. Для зниження вуглецемісткості ВВП необхідно провести масштабну модернізацію енергетики, докорінну реструктуризацію промисловості, сільського господарства тощо, що потребує значних фінансових ресурсів. Сапсай Т. П. УДК 621.311:502.3 2016.4.20. ЗАХОДИ З ВИКОНАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ВИМОГ ЗА УМОВИ СПІЛЬНОЇ РОБОТИ ОЕС УКРАЇНИ З ОБ’ЄДНАННЯМ ЕНЕРГОСИСТЕМ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН / Костюковський Б. А., Спітковський А. І., Нечаєва Т. П. // Проблеми загальної енергетики. – 2013. – № 3 (34) – Р. 52–59. – Бібліогр.: 6 назв. Електроенергетика, технологія, парникові гази, гармонізовані нормативи, викиди забруднювачів. Environmental compliance measures in case of joint work of IPS of Ukraine and Association of grids of the European countries / Kostyukovskyi B. A., Spitkovskyi A. I., Nechaieva T. P. // Problems of Energy. –2013. – № 3 (34) – Р. 52–59. – Bibliography: 6 ref. Power sector, technology, greenhouse gases, harmonized standards, emissions of pollutants.

Однією з найактуальніших проблем, що протягом багатьох років стоїть перед електроенергетичним комплексом України, є зниження викидів забруднюючих речовин у повітря в тепловій енергетиці. Особливо вона загострилась останнім часом, що зумовлено прийнятим курсом на об’єднання ОЕС України з енергосистемами європейських країн та взятим зобов’язанням при вступі до Енергетичного Співтовариства з імплементації вимог Директиви 2001/80/ EC у термін до 1 січня 2018 року. Крім того, введення екологічного податку за викиди забруднювачів та парникових газів (ПГ) значно збільшує видатки теплових електростанцій на органічному паливі. На сьогодні проблемі обмеження та регулювання викидів парникових газів у секторах економіки України не приділяється достатньої уваги, що значною мірою пояснюється як відсутністю законодавчо встановлених обмежень на викиди ПГ та механізмів їх регулювання, так і значно нижчими фактичними обсягами викидів ПГ відповідно до зобов’язань України за Кіотським протоколом. Так, за роки першого періоду дії Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату викиди ПГ в Україні не перевищували 40–45% рівня базового 1990 року. На другий період дії протоколу Україна взяла зобов’язання до 2020 року не перевищити 80% рівня 1990 року, що можливо забезпечити практично за будь-якого реалістичного сценарію розвитку економіки

2016.3.24

країни. Викладено результати проведених досліджень з виконання Об’єднаною електроенергетичною системою екологічних зобов’язань, взятих Україною при вступі до Енергетичного Співтовариства. Доведено, що забезпечити вимоги Директиви 2001/80/EC до 1 січня 2018 року практично неможливо. Тому рекомендовано продовжити термін виконання вимог ЄС до 2030 року. За цих умов проведено оцінку ефективних варіантів розвитку теплової енергетики й визначено основні завдання та заходи забезпечення виконання гармонізованих нормативів викидів забруднювачів та мінімізації викидів парникових газів в ОЕС України. Сапсай Т. П. УДК 532.529 2016.4.21. ВПЛИВ НЕРІВНОМІРНОСТІ РОЗПОДІЛУ ЩІЛЬНОСТІ ЗРОШУВАННЯ У ПОРОЖНИСТОМУ СКРУБЕРІ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ОЧИСТКИ ДИМОВИХ ГАЗІВ ВІД ТВЕРДИХ ЧАСТИНОК / Шрайбер О. А. // Проблеми загальної енергетики. – 2015. – № 1 (40). – С. 29–33. – Бібліогр.: 4 назви. Щільність зрошування, скрубер, трифазовий потік, краплі, тверді частинки, очищення газів від золи, ефективність. Effect of uneven distribution of liquid spray rate in hollow scrubber on effectiveness of cleaning flue gas from solid particles / Schreiber O. A. // Problemy zahalnoi enerhetyky (The Problems of General Energy). – 2015. – № 1 (40). – P. 29–33. – Bibliography: 4 titles. Liquid spray rate, scrubber, three-phase flow, drops, solid particles, flue gas cleaning from ashes.

Зола українського енергетичного вугілля містить такі шкідливі речовини, як важкі метали (барій, мідь, нікель, марганець), різноманітні токсичні елементи (миш’як, ванадій, ртуть, хлор) і радіонукліди (уран 235U і 238U, торій 232Th, калій 40К та ін.). Під час спалювання вугілля за рахунок вигоряння його органічної маси концентрація зазначених елементів у золі й шлаках значно підвищується порівняно з вихідним паливом. Тому поліпшення показників операції очищення відпрацьованих димових газів пиловугільних котлів від частинок леткої золи є важливим екологічним завданням. Створено математичну модель трифазового полідисперсного потоку. Запропоновано метод порівняння варіантів розподілу щільності зрошування по площі горизонтального перетину порожнистого скрубера та визначення його впливу на ефективність очищення газу від твердих частинок. Проведено числові дослідження, які свідчать про те, що зменшення нерівномірності розподілу щільності зрошування за певних умов дає можливість майже втричі знизити викиди частинок в атмосферу. Проаналізовано чотири варіанти розподілу: ідеально рівномірний, істотно нерівномірний та два розподіли з накладанням зон зрошування сусідніх форсунок одна на одну. Кращий з цих розподілів дає змогу знизити втричі кількість твердих частинок, які викидаються в атмосферу. Розроблений метод відкриває можливості пошуку шляхів удосконалення та оптимізації процесу очищення димових газів від частинок золи. Сапсай Т. П.

УДК 663.078.7:691322/.58(075.8) 2016.4.22. ЗАГАЛЬНА (ПРОМИСЛОВА) БІОТЕХНОЛОГІЯ : навч. посіб. / Мельничук М. Д., Кляченко О. Л., Бородай В. В., Коломієць Ю. В. – К. : ФОП Корзун Д. Ю., 2014. –252 с. – Бібліогр.: 14 назв. Біотехнологія, властивості, промислова біотехнологія, поєднання, мікроорганізми.

Реферативний журнал, 2016, № 4

2016.3.27

ÒÅÕÍÎÅÊÎËÎÃ²ß

General (industrial) biotechnology : study guide / Melnychuk M. D., Kliachenko O. L., Borodai V. V., Kolomiets Yu. V. – Kyiv : FOP Korzun D. Yu, 2014. – 252 p. – Bibliography: 14 ref. Biotechnology, properties, industrial biotechnology, combination, microorganisms. Промислова біотехнологія є одним з основних розділів загальної біотехнології, інтегральною галуззю науки й техніки, яка використовує теоретичні та методичні положення молекулярної біології та генетики, мікробіології, біохімії, фізіології й цитології, а також новітні хімічні технології. Вивчено класичні та сучасні методи і прийоми біотехнологічних робіт з мікроорганізмами – продуцентами, які використовують у промисловій біотехнології. Описано методи отримання чистих і накопичувальних культур, культивування аеробних та анаеробних мікроорганізмів в лабораторних умовах, вивчення культуральних та фізіолого-біохімічних властивостей мікроорганізмівпродуцентів промислово важливих речовин, дослідження особливостей росту мікроорганізмів в періодичній і безперервній культурі. Показано можливості й переваги використання на виробництві результатів практичного поєднання фундаментальних і прикладних досліджень у промисловій біотехнології. Встановлено необхідність вивчити характер живлення продуцента, а також вплив зовнішніх чинників на стан клітин і популяцій. Ці питання з’ясовують шляхом оптимізації досліджуваного процесу. Вивчено, що основою для цього є культивування мікроорганізмів в контрольованих і керованих умовах. Встановлюють склад середовищ і режим культивування, найбільш прийнятні економічно, які надалі емпірично можливо вдосконалювати під час ведення процесу в промисловому масштабі. Наступним етапом є масштабування процесу та випробування його в промислових умовах. При цьому відбувається поступовий перехід від культивування мікроорганізмів в колбах (отримання посівного матеріалу) до вирощування в лабораторних ферментерах і потім – у промислових установках великого обсягу. На такому виробництві завжди функціонує мікробіологічна лабораторія, де підтримуються в культурі активні штами мікроорганізмів-продуцентів, здатні видозмінюватися в процесі виробництва й зберігання. Також контролюють відсутність сторонніх мікроорганізмів і бактеріофагів, створюють умови для підтримання високої активності продуцента, прослідковують розщеплення продуцентів на дисоціативні варіанти, проводять періодичні посіви, відбирають високопродуктивні колонії мікроорганізмів. Сапсай Т. П.

УДК 621.311.661 2016.4.23. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ СПОЖИВАЧІВ-РЕГУЛЯТОРІВ У СИСТЕМАХ АВТОМАТИЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЧАСТОТИ І ПОТУЖНОСТІ / Кулик М. М. // Проблеми загальної енергетики, – 2015. – № 1 (40). – С. 20–29. – Бібліогр.: 9 назв. Автоматичне регулювання частоти і потужності, споживач-регуля- тор, генератор-регулятор, теплонасосна станція, чистий прибуток, капіталовкладення, термін окупності, економічний ефект. Technical and economic aspects of using consumerregulators in the systems of frequency and power automatic control / Kulyk M. M. // Problemy zahalnoi enerhetyky (The Problems of General Energy). – 2015. – № 1 (40). – P. 20–29. – Bibliography: 9 ref. Automatic control of frequency and power, consumerregulator, generator controller, heat pump plant, net income, investment, payback period, economic effect.

Ряд важливих чинників (енергетична безпека, економічна ефективність, приєднання до європейської

ÓÄÊ 621.3

енергосистеми) зумовлюють необхідність розроблення в структурі ОЕС України повноцінної високоефективної системи автоматичного регулювання частоти і потужності (САРЧП). Наведено результати дослідження з організації структури САРЧП за традиційним підходом (використання для управління генераторів-регуляторів) та структури на основі споживачів-регуляторів. Доведено, що за основними техніко-економічними показниками (обсяги необхідних капіталовкладень, чистий прибуток, термін окупності капіталовкладень, скорочення споживання природного газу (енергетична безпека), викиди шкідливих речовин) структура САРЧП на основі споживачів-регуляторів є безсумнівно кращою за систему з традиційною структурою. Ряд важливих чинників (енергетична безпека, економічна ефективність, приєднання до європейської енергосистеми ENTSO-E) зумовлюють необхідність розроблення в структурі ОЕС України сучасної, повноцінної системи автоматичного регулювання частоти й потужності. Економічні переваги структури САРЧП на основі СР порівняно з її традиційною структурою (економічний ефект) становлять 22,59 млрд грн. щорічно. Сапсай Т. П. УДК 631.3(075.8) 2016.4.24. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ МАШИНИ : підруч. / Войтюк Д. Г., Аніскевич Л. В., Іщенко В. В. ; за ред. Д. Г. Войтюка. – К. : Агроосвіта, 2015. – 679 с. – Бібілогр.: 54 назви. Сільське господарство, технологія, класифікація, експлуатація, машини, барабан, притиск, захист, збирання, агрегати. Agricultural machinery : textbook / Voytyuk D. H., Aniskevych L. V., Ishchenko V. V. ; D. H. Voytyuk (ed.). – Kyiv : Ahroosvita, 2015. – 679 p. – Bibilography: 54 ref. Agriculture, technology, classification, maintenance, machines, drum, clamp, protection, collection, units.

Сучасне сільське господарство базується на механізованих технологіях і його ефективність значною мірою залежить від технологічної оснащеності та рівня використання технологічного потенціалу господарств. Як результат реформування земельних відносин у галузі створено аграрні підприємства різних форм власності, які істотно відрізняються за обсягами робіт. Виникли складні проблеми, найгострішою з яких є докорінне оновлення техніко-технологічної бази виробництва. Тривала економічна криза 90-х років ХХ ст. призвела до скорочення основних технологічних засобів вдвічі, а ті, що залишилися, є морально застарілими й фізично спрацьованими, коефіцієнт відновлення машинно-тракторного парку в 10 разів менший від коефіцієнта спрацьованості. Розглянуто класифікацію, будову, робочий процес, регулювання та основні техніко-експлуатаційні показники базових моделей сільськогосподарських і меліоративних машин, описано їхні робочі органи, взаємодію з матеріалом, що обробляється. Докладно вивчено характеристики, особливості та переваги різних машин: машини для обробітку ґрунту, меліоративні машини, машини для підготовки та внесення добрив, машини для сівби й садіння, машини для захисту рослин від шкідників і хвороб, машини для заготівлі кормів; машини для збирання зернових культур; машини для збирання кукурудзи на зерно та післязбиральної обробки качанів; машини, агрегати, комплекси для післязбиральної обробки зерна й зберігання врожаю, машини для збирання прядильних культур; машини для збирання коренебульбоплодів; машини для збирання та післязбиральної обробки овочів; плодів і ягід. Наведено схеми робочих сільськогосподарських машин. Сапсай Т. П.

Реферативний журнал, 2016, № 4

ÓÄÊ 532.529

ÑÎÖ²ÎÅÊÎËÎÃ²ß

УДК 541.127 2016.4.25. ЕКОЛОГІЧНО-ОЩАДЛИВА ТЕХНОЛОГІЯ ВИДАЛЕННЯ КАРБОНАТНИХ ТА ОКСИДНИХ ВІДКЛАДЕНЬ З ТЕПЛООБМІННИХ ПОВЕРХОНЬ / Максін В. І., Стандритчук О. З., Максін В. В., Варганова А. Д. – К. : ДДП «Експо-Друк», 2015. – 29 с. – Бібліогр.: 30 назв. Карбонатні відкладення, оксидні відкладення, теплообмінні поверхні, солі, технологічний процес, видалення, довкілля. Environmentally-saving technology of removing carbonate and oxide deposits from heat-exchange surfaces / Maksin V. I., Standrytchuk O. Z., Maksin V. V., Varhanova A. D. – Kyiv : DDP “Expo-Druk”, 2015. – 29 p. – Bibliography: 30 ref. Сarbonate deposits, oxide deposits, heat-exchange surfaces, salts, process, removal, environment.

Запропонована технологія видалення карбонатних відкладень з використанням сумішей на основі сульфамінової кислоти основана на тому, що реакція цієї кислоти з компонентами накипу проходить з високою швидкістю та утворенням добре розчинних солей. За кімнатної температури 6–8%-й розчин сульфамінової кислоти (з добавками) взаємодіє з карбонатними та оксидними відкладеннями на теплообмінних поверхнях водонагрівальних та парових котлів, теплообмінних апаратів, дистиляційних установок, труб та батарей гарячого водопостачання. Наведено вихідні дані для розроблення технологічного регламенту з реагентного видалення карбонатних відкладень. Докладно розглянуто характеристики виконаних науково-дослідних робіт, покладених в основу технологічного процесу. Проведено короткий огляд літератури з реагентного видалення карбонатних відкладень. Досліджено процес видалення карбонатних відкладень та карбонатного накипу із системи гарячого водопостачання. Вивчено процес видалення відкладень карбонатного накипу з теплофікаційних бойлерів на Калінінській АЕС. Запропоновано методику досліджень та апаратуру з урахуванням характеристики вихідної сировини, допоміжних матеріалів, основних продуктів. Запропоновано принципову технологічну схему екологічно безпечної технології видалення карбонатних відкладень з використанням сумішей на основі сульфамінової кислоти. Розраховано матеріальний баланс технологічного процесу та робочі технологічні параметри процесів і допустимий діапазон коливань. Запропоновано методи й технологію очищення стічних вод, знешкодження газових викидів. Наведено пропозиції щодо автоматизації технологічних процесів та охорони праці, техніки безпеки, промсанітарії і протипожежної безпеки. Сапсай Т. П.

2016.3.30

УДК 638.178-2.144.5-121.246.3 2016.4.26. ПРОМИСЛОВА ТЕХНОЛОГІЯ ОДЕРЖАННЯ ПЕРГИ / Броварський В. Д., Бріндза Я., Адамчук Л. О., Величко С. М., Колесник А. Й. – К. : НУБіП України, 2015. – 27 с. – Бібліогр. : 11 назв. Перга, бджолярство, технологія, продукція, Нітра, білок, обробка, ботаніка, білковий корм. Industrial technology of bee bread obtaining / Brovarskyi V. D., Brindza Ya., Adamchuk L. O., Velichko S. M.,. Kolesnik A. Yo. – K. : NUBiP of Ukraine, 2015. – 27 p. – Bibliography: 11 ref. Bee bread, beekeeping, technology, products, Nitra, protein, processing, botany, protein feed.

Одним з напрямів підвищення продуктивності бджолиних сімей та ефективності використання кормових ресурсів є збільшення виробництва додаткових продуктів, зокрема перги. Завдячуючи своїм поживним властивостям перга набуває дедалі більшого попиту. За своїм хімічним складом перга – це білок. Вона містить у своєму складі ферменти, вітаміни, амінокислоти, в ній багато мікро- й макроелементів, а також речовин, подібних за складом і властивостями до гормонів. Поживна цінність перги є втричі вищою, ніж у бджолиного пилку. Білки, що міститься у перзі, подібні до тих, що є в крові людини. Завдячуючи цьому, білки перги досить швидко засвоюються нашим організмом. Пергу широко використовують у медицині для лікування й профілактики багатьох захворювань, косметології, харчовій та інших галузях економіки. З огляду на незначну кількість досліджень, які стосуються удосконалення методів одержання, консервування та зберігання товарної перги, її морфологічної та біохімічної характеристик виникла необхідність у розробленні промислової технології отримання цього різновиду продукції. Наведено наукові й виробничі дані апробації розробленої промислової технології одержання перги співробітниками Національного університету біоресурсів і природокористування України та Словацького аграрного університету в м. Нітра. Вивчено особливості формування запасів білкового корму та обладнання для одержання перги. Розглянуто біохімічні процеси в перзі за різних умов обробки та тривалого зберігання. Висвітлено вміст білка у перзі різного ботанічного походження. Сапсай Т. П.

СОЦІОЕКОЛОГІЯ

УДК 7.012:001.891 2016.4.27. ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПІВ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ В ХУДОЖНЬОМУ КОНСТРУЮВАННІ ОДЯГУ З ВИКОРИСТАННЯМ БІОАНАЛОГІВ / Ніколаєва Т. В., Ніколаєва Т. І. // Вісник КНУТД. – 2013. – № 6. – С. 238–245. – Бібліогр. : 3 назви. Біонічне формоутворення, збереження енергії, побудова форми, функціональність, естетичність. Applying energy conservation principles in clothes styling with the use of bioanalogues / Nikolaieva T. V., Nikolaieva T. I. // Bulletin KNUTD. – 2013. – № 6. – P. 238–245. – Bibliography: 3 ref. Bionic formation, energy saving, building of form, functionality, aesthetics.

Представлено результати дослідження доцільності використання принципів біонічного формоутворення та

енергоощадності в художньому конструюванні одягу як об’єкта дизайну, що забезпечує максимальне урахування функціональності, енергетичної довершеності та естетичних якостей проектованого одягу. Використання закономірностей формоутворення та енергетичної доцільності форм живої природи в дизайні є повністю виправданим. Правомірність біодизайну зумовлена не тільки біологічною єдністю людства та навколишнього світу, а й особливостями людського пізнання. Мислення людства значною мірою формується під впливом процесів, які відбуваються в природі: в своїй творчій діяльності людина постійно, обумовлено або інтуїтивно звертається за допомогою до живої природи. Для всієї історії біодизайну характерним є використання в структурі та зовнішній формі проектованих об’єктів найхарактерніших елементів природних форм. Встановле-

Реферативний журнал, 2016, № 4

2016.3.32

ÑÎÖ²ÎÅÊÎËÎÃ²ß

но, що важливо використовувати принципи побудови й функціонування біологічних систем, засобів їх розвитку та самоорганізації, які забезпечують особливо високу гнучкість та надійність в складних умовах існування, для досягнення головної цілі – створення принципово нових енергетично доцільних проектно-конструктивних систем. Вивчення довершеності природних форм – важлива умова вдосконалення форми виробів та високої організації об’ємно-просторової структури. В деяких випадках конструкція бере на себе й основне енергетичне навантаження. Функціональність біонічних форм, що знаходять своє застосування в архітектурі, техніці, дизайні, виділяє ці об’єкти серед інших. Надзвичайна надійність, енергетична довершеність, економічність, здатність до самовдосконалення вигідно відрізняють їх від штучних аналогів, спроектованих людиною. Сапсай Т. П.

УДК 332.122: 338.43 2016.4.28. СОЦІОЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ: СУЧАСНИЙ ВИМІР ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИРІШЕННЯ / Остафійчук Я. В. // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. – 2014. – Вип. 3 (107). – С. 379–388. – Бібліогр. : 7 назв. Сільські території, соціальний розвиток, стан довкілля, корпоратизація. Sociо-ecological problems of rural areas development: contemporary state and prospects for solving / Ostafiichuk Ya. V. // Sotsialno-ekonomichni problemy suchasnoho periodu (Socio-economic problems of modern period of Ukraine). – 2014. – Vol. 3 (107). – P. 379–388. – Bibliography: 7 ref. Rural areas, social development, environment condition, corporatization.

Сільські території часто мають значний незадіяний природно- ресурсний, рекреаційний, культурний потенціал. Важливим невирішеним науковим завданням є обґрунтування організаційно-економічного механізму ефективного використання наявного потенціалу з позиції підвищення рівня життя та людського капіталу селян і дотримання екологічних імперативів розвитку. Отже, застосування традиційної практики державної підтримки сільського господарства та соціальної інфраструктури потребуватиме істотного збільшення бюджетних видатків на заходи галузевих програм, субсидіювання місцевих бюджетів, що вбачається нереальним. Необхідною є модернізація системи управління розвитком сільських територій, запровадження дієвих механізмів державного стимулювання неаграрних видів діяльності, залучення та раціонального використання місцевих ресурсів, розвитку партнерства держави, бізнесу та громад для розв’язання соціальних та екологічних проблем. Проаналізовано проблеми формування та функціонування на сільських територіях комунальної інфраструктури, її вплив на довкілля і стан здоров’я населення. Досліджено соціально-екологічні аспекти процесів корпоратизації в аграрній сфері. Запропоновано шляхи залучення потенціалу агропромислових корпорацій для вирішення проблем розвитку сільських територій, стимулювання соціально та екологічно відповідальної поведінки бізнесу. Сапсай Т. П.

УДК 551.435.8 + 556.06 + 556.535 + 911.52 2016.4.29. ЛАНДШАФТИ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СОЦІОЕКОЛОГІЧНИХ СИТУАЦІЙ / Коржик В. П. // Фізична географія та геоморфологія. – 2013. – Вип. 2 (70). – С. 168 – 178. – Бібліогр. : 11 назв.

ÓÄÊ 316.013

Ландшафт, екстремальна соціоекологічна ситуація, негативні геодинамічні процеси. Phizychna heohraphiia ta heomorpholohiia (Physical geography and geomorphology). – 2013. – Vol. 2 (70). – S. 168–178. – Bibliography: 11 ref. Landscape, extreme socio-ecological situation, negative geodynamic processes. У людини, як доcить пластичної у пристосуванні до природно-антропогенного середовища біосоціальної істоти, життєдіяльність відбувається у широкому спектрі конкретного ландшафтного різноманіття. В ході територіальної експансії історико-географічного процесу освоєнню підлягають і ті ландшафти, де параметри їх функціонування стосовно соціуму часто набувають екстремальних показників і створюють для людини чимало проблем екологічного та супутнього соціально-економічного порядків. Встановлено, що екстремальними ландшафтами соціоекологічних ситуацій слід вважати ландшафти будь-якого рангу, де є найбільша небезпека територіально узвичаєного прояву природних аномалій та негативних для суспільства і створеного ним середовища явищ. Вони пов’язані з постійною дією чи періодичною активізацією динамічних (екзогенних геологічних, гідрологічних та інших) процесів, поширених чи локалізованих відповідно до характеру свого прояву, і які досить чітко візуалізуються на місцевості. До таких ландшафтів людина певним чином адаптувалася психологічно, відпрацювала певний організаційно-технічний інструментарій, закріпила деякі культурно-господарські традиції і стиль соціальної поведінки. Визначено, що найхарактернішими ландшафтами екстремальних соціоекологічних ситуацій є долинно-заплавні, де руслові процеси визначають надзвичайно високу динамічність функціонування та еволюції геокомплексів, а також найбільшу амплітуду екстремумів прояву гідрометричних показників, та узбережні ландшафти, їх контактна природа в смузі суша–водойма прямо залежить від динаміки та активності прояву гідрометричних показників. Необхідно розробити перспективні схеми планування територій конкретних регіонів, особливо з акцентом на запобігання екстремальним явищам, та відповідні менеджмент-плани їх реалізації, крім генетико-морфологічної, позиційно-динамічної, парагенетичної, басейнової та біоцентрично-сітьової ландшафтно-територіальних структур. На загальнодержавному та міжнародному рівнях потрібно вирішувати складні питання координації зусиль на терені зональних ландшафтів критичних біоекологічних умов. Не меншу увагу привертають ландшафти, функціонально пов’язані з існуванням великих штучних водоймищ, техногенною активізацією карсту, провалами над підземними гірничими виробітками, водною ерозією ґрунтів, денудацією узбереж, спричинених антропогенними чинниками. Сапсай Т. П. УДК 316:504:929 2016.4.30. СОЦІОЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ У ВЧЕННІ М. РУДЕНКА / Наконечний Р. А., Копитко А. Д. // Вісник ДонНУЕТ. – 2013. – № 2 (58). – С. 110–120. – Бібліогр. : 8 назв. Соціоекологічні проблеми, природа, матерія, Бог, субстанція, фізична економія, суспільство, землеробство, енергія прогресу, мораль. Social-ecological problems in the M. Rudenko’s theory / Nakonechny R. A., Kopytko A. D. // Visnyk Donetskoho natsionalnoho universytetu ekonomiky I torhivli imeni Mykhaila Tuhan-Baranovskoho (Bulletin of TuhanBaranovskyi Donetsk National University of Economics and Trade). – 2013. – № 2 (58). – P. 110–120. – Bibliography: 8 ref.

Реферативний журнал, 2016, № 4

ÓÄÊ 543.3

ÃÅÎÅÊÎËÎÃ²ß

Social-ecological problems, nature, matter, God, substance, physical economy, society, agriculture, energy of the progress, morality. Висвітлено соціоекологічні погляди українського мислителя та вченого М. Руденка і представлено їх практичну значущість. Звернуто увагу передовсім на соціоекологічні аспекти вчення, які спрямовані на поступальне переосмислення відносин людини, суспільства та природи. Проаналізовано погляди М. Руденка в контексті сучасних реалій українського суспільства та світових тенденцій, що дає змогу побачити глибину поглядів цього мислителя та їхню не лише теоретичну, а й практичну значущість. Апробовані як частина навчально-методичного посібника, на наукових конференціях, використовуються під час читання курсів філософії, філософії науки. Визначено, що напрацювання М. Руденка є однією з вагомих складових формування нових наук – фізичної економії та соціоекології й використовуються як альтернатива традиційному розумінню стосунків людини, суспільства та природи. Його ідеї знаходять практичне втілення в Україні та за її межами в сільському господарстві та індустрії, які дають можливість збільшувати потенціал людини, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу. Фізична економія, починаючи з фізіократичного підходу Ф. Кене, через вчення С. Подолинського, В. Вернадського і особливо М. Руденка, долає ідейно штучне протиставлення людини та суспільства з природою, Всесвітом, яке мало місце в політичній економії. Нові методологічні засади є важливим інструментом переосмислення людиною своєї сутності та слугують надійним опертям у відновленні органічного зв’язку зі Всесвітом. Поряд з цим, принципи фізичної економії є важливими моментами появи якісно нових та екологічних форм ведення господарства, відновлення гармонії у відносинах людини із суспільством та природою. Дослідження в галузі фізичної економії охоплюють дедалі більше коло науковців, філософів та практиків як в Україні, так і поза її межами, свідченням чому є проведення науково-практичних конференцій та семінарів, видання відповідної літератури, вивчення в системі освіти, практичні спроби реалізації її напрацювань в сільському господарстві та промисловості Сапсай Т. П.

УДК 37.015:504.03 2016.4.31. ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ (ДО МЕТОДОЛОГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ) / Париш Н. // Гуманітарний вісник. – 2014 . – № 32. – С. 285–296. – Бібліогр. : 10 назв. Людина, природа, культура, екологія, освіта, виховання, суспільство.

2016.3.35

Formation of environmental culture as social task (on methodology of the problems study / Parysh N. // Humanitarnyi visnyk (Humanitarian Bulletin). – 2014. – № 32. – P. 285–296. – Bibliography: 10 ref. Human, nature, culture, ecology, education, society. Сучасна екологічна ситуація в Україні наближається до катастрофічного рівня, що зумовлено насамперед застарілою індустріально-виробничою базою, яка створювалася в колишньому СРСР на екстенсивних принципах, недолугою та неефективною екологічною та природоохоронною політикою, а також низьким рівнем екологічної культури як населення загалом, так і політичних й промислових еліт, а також управлінського та інженерного кадрового складу. Феномен «екологічна культура» є відносно самостійною частиною загальної культури, системи національних і загальнолюдських цінностей, що визначають характер відносин між суспільством, людиною і природою у процесі створення та освоєння (споживання) матеріальних і духовних цінностей. Екологічну культуру розглядають як комплексне, багатоваріативне, інтегральне поняття й цінність, яка є визначальним у формування професійних, особистісних та духовно-ціннісних основ формування світогляду студентської молоді. Саме екологоцентрична ідеологія може бути інтегруючим чинником об’єднання поляризованого українського суспільства, в якому молодь стає заручником багатьох суперечностей і конфліктів, зумовлених історичними та сучасними тенденціями розвитку трансформаційного національного суспільства. Проблематика формування екологічної культури носить як загальнолюдський, так і національний характер, відображаючи тим самим свою глибоку соціокультурну та світоглядну сутність та значення для молодої людини, яка в студентські роки перебуває на етапі вибору ключових пріоритетів особистісного, професійного, загальнокультурного та загальноцивілізаційного характеру. Розкрито необхідність вивчати механізми формування екологічної культури українського етносу в процесі його історичного розвитку й виявляти можливі перспективи екологічної культури в техногенному суспільстві. Екоцентрична ідеологія може бути інтегруючим чинником об’єднання поляризованого українського суспільства, в якому молодь стає заручником багатьох суперечностей і конфліктів, зумовлених історичними та сучасними тенденціями розвитку трансформаційного національного суспільства. Концептуальний аналіз основних системоформуючих ідей майбутнього розвитку України доводить, що наше суспільство може досягти консенсусу лише на основі розв’язання спільних екологічних проблем, адже перед загрозою світової катастрофи не мають значення релігійні, політичні, економічні проблеми. Сапсай Т. П.

ГЕОЕКОЛОГІЯ УДК 551.515:504(477)(292.485) 2016.4.32. ВПЛИВ РЕГІОНАЛЬНИХ ПОГОДНИХ АНОМАЛІЙ НА АГРОЕКОСИСТЕМИ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ / Довгаль Г. П., Волошина Н. О. // Агроекологічний журнал. – 2016. – № 3. – С. 32–38. – Бібліогр. : 9 назв. Кліматичні умови, агроекосистема, стійкість, сільськогосподарські культури. Іmpact of regional weather anomalies on agroecosystems in Left-Bank Forest-Steppe zone / Dovhal H. P., Voloshyna N. O. // Ahroekolohichny Zhurnal (Agroecological Journal). – 2016. – № 3. – P. 32–38. – Bibliography: 9 ref. Climatic conditions, agroecosystem, stability, crops.

Одним з основних чинників, що визначають високий потенціал розвитку аграрного виробництва, є сприят-

ливі кліматичні умови. Однак сучасні динамічні зміни кліматичної системи мають досить непрогнозований характер. Актуальність цього питання насамперед зумовлена специфікою антропогенного впливу та його масштабами. Кліматичний саміт у Парижі 2015 р. під егідою ООН підкреслює занепокоєність країн світу глобальною зміною клімату та її наслідками. Обґрунтовано актуальність проблеми непрогнозованої динамічної зміни кліматичних умов території, що формує небезпеку для розвитку аграрного сектору економіки країни. Проаналізовано багаторічні дані показників протягом 1995–2014 рр., що характеризують температурний режим та режим зволоження території Лубенського р-ну Полтавської обл. Встановлено основні тенденції та закономірності їх дина-

Реферативний журнал, 2016, № 4

2016.3.38

ÃÅÎÅÊÎËÎÃ²ß

міки з урахуванням ступеня відхилення від багаторічної норми. Визначено залежність стійкості та розвитку агроекосистемного комплексу від зміни кліматичних умов території та потенційні наслідки несприятливого впливу вказаних чинників. Сапсай Т. П.

УДК 504.054: 581.132.1: 351.777.6 2016.4.33. ЗАЛЕЖНІСТЬ БІОЛОГІЧНОЇ АКТИВНОСТІ ҐРУНТУ ВІД ЗАБРУДНЕНОСТІ ЕКОТОПІВ ВАЖКИМИ МЕТАЛАМИ / Корсун С. Г., Довбаш Н. І., Оліферчук В. П. // Агроекологічний журнал, 2016. – № 3. – С. 56–61. – Бібліогр.: 14 назв. Мікробіоценоз ґрунту, біологічна активність ґрунту, кукурудза, важкі метали, екотоп. Dependence of biological activity of soil on ecotopes contamination with heavy metals / Korsun S. Р., Dovbash N. I., Oliferchuk V. P. // Ahroekolohichny Zhurnal (Agroecological Journal). – 2016. – № 3. – P. 56–61. – Bibliography: 14 ref. Microbiocenosis of soil, biological activity of soil, corn, heavy metals, ecotope.

Оцінювання екосистеми ґрунту в умовах техногенного забруднення потребує з’ясування стану мікробного ценозу як одного із чутливих діагностичних критеріїв його родючості. Зростання антропогенного впливу на ґрунт порушує умови існування ґрунтової мікрофлори, відбуваються зміни в комплексі ґрунтових мікроорганізмів: знижується видове багатство і різноманіття, збільшується кількість толерантних до забруднення мікроорганізмів, процеси самоочищення ґрунту сповільнюються. Дослідження проведено на базі тривалого дрібноділянкового досліду на сірому лісовому легкосуглинковому ґрунті екотопів, що підлягали тривалому систематичному забрудненню свинцем, кадмієм, цинком. Установлено зміну активності мікробного ценозу ґрунту в умовах забруднення екотопів полютантами. За зростання концентрації свинцю, кадмію, цинку в ґрунті відбулось зниження активності целюлозолітичних мікроорганізмів, пригнічення інтенсивності респірації ґрунту, спостерігалась тенденцію до активізування мікроорганізмів-нітрифікаторів. Обґрунтовано, що порушення природної концентрації важких металів у сірому лісовому ґрунті супроводжувалося змінами у видовому складі мікроміцетів. Перевищення природного фону екотоксикантів спричиняло додаткове збільшення кількості патогенних видів роду Fuzarium, родини Zygomycetes, зокрема видів роду Rizopus, та появу ефекту «меланізації ґрунту». Болдарєва Д. І.

УДК 633.15: 633.25:631.51 2016.4.34. ВПЛИВ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ТА УДОБРЕННЯ НА ВРОЖАЙНІСТЬ КУКУРУДЗИ НА ОСУШУВАНИХ ҐРУНТАХ ЛІСОСТЕПУ / Слюсар І. Т., Богатир Л. В. // Агроекологічний журнал, 2016. – № 3. – С. 89 – 94. – Бібліогр. : 9 назв. Осушувані ґрунти, торфовища, основний обробіток ґрунту, добрива, кукурудза. Impact of primary soil tillage and fertilization on the yield of corn on drained soils of Forest-Steppe zone / Sliusar I. T., Bohatyr L. V. // Ahroekolohichny Zhurnal (Agroecological Journal). – 2016. – № 3. – P. 89–94. – Bibliography: 9 ref. Drained soils, peatlands, primary soil tillage, fertilizers, corn.

Обробіток ґрунту є однією з найважливіших складових системи землеробства. Тільки шляхом механічної

ÓÄÊ 328

дії на ґрунт робочими органами машин та знарядь можна створити сприятливі умови водного, повітряного та поживного режимів для росту й розвитку сільськогосподарських культур, особливо це стосується органогенних ґрунтів. Наведено ефективність основного обробітку ґрунту і добрив у формуванні продуктивності кукурудзи на осушуваних органогенних ґрунтах Лісостепу. Найнижчу врожайність зеленої маси кукурудзи зафіксовано на ділянках без удобрення, що становила 48,5 т/га за оранки на глибину 25–27 см, 44,7 – за дискування на 10–12 см і 41,9 т/га – за нульового обробітку (внесення гербіциду). Встановлено, що найефективнішим основним обробітком під кукурудзу на силос була оранка на глибину 25–27 см, що забезпечувало врожайність за повного мінерального удобрення на рівні 87,9 т/га; а із застосуванням дискування на 10–12 см як основного обробітку отримали досить високу врожайність силосної маси кукурудзи – 89,3 т/га, що майже не поступалася показникам урожайності за оранки на 25–27 см. Сапсай Т. П.

УДК 633.11:581.5(477) 2016.4.35. ОСОБЛИВОСТІ ЗИМОСТІЙКОСТІ ТА СПОСОБИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ МОРОЗОСТІЙКОСТІ ОЗИМИХ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР / Дубовий В. І., Парфенюк С. М. // Агроекологічний журнал, 2016. – № 3. – С. 95–100. – Бібліогр.: 14 назв. Морозо- та зимостійкість, озимі зернові культури (пшениця, жито, тритикале), екстремальні природні умови, паперові рулони, ґрунтові ванни. Features of winter hardiness and methods of environmental assessment of frost hardines of winter crops / Dubovyi V. I., Parfeniuk S. M. // Ahroekolohichny Zhurnal (Agroecological Journal). – 2016. – № 3. – P. 95–100. – Bibliography: 14 ref. Frost and winter hardiness, winter crops (wheat, rye, triticale), extreme environmental conditions, paper rolls, ground tubs.

Важливе значення для виживання озимих культур має здатність генетично обумовленої здатності сорту протистояти дії несприятливих чинників та особливості різних агроекологічних систем, в яких його вирощують. Органічне поєднання створених екстремальних температурних фонів з польовими сприятиме ефективній оцінці та добору рослин, потомства яких можуть бути вихідним матеріалом для створення нових морозо- та зимостійких сортів. За несприятливих умов кліматичних змін та економічної кризи впровадження таких методів оцінки сприятиме істотному поліпшенню результативності екологічної селекції. Вирішальними чинниками впливу на рівень готовності озимих культур до перезимівлі є температурні й світлові умови в період осінньої вегетації, а також різні технологічні чинники, що визначають активність метаболізму в період входження рослин у зиму. Проаналізовано проблеми зимостійкості озимих зернових культур (пшениця, жито, тритикале) та способи оцінки морозо- та зимостійкості озимих зернових культур. На основі отриманих результатів запропоновано удосконалений спосіб екологічної оцінки та добору рослин за морозо-, зимостійкістю озимих зернових культур з урахуванням температурно-світлових чинників у період осінньої вегетації, даних моніторингу та особливостей перезимівлі у спеціально створених екстремальних природних умовах. Дослідження проводили в умовах Лісостепу України (Миронівський інститут пшениці ім. В. М. Ремесла) та Полісся (Житомирський національний агроекологічний університет). Сапсай Т. П.

Реферативний журнал, 2016, № 4

ÓÄÊ 631.95

ÃÅÎÅÊÎËÎÃ²ß

УДК 631.67:631.41 2016.4.36. ҐРУНТОВО-МЕЛІОРАТИВНІ ПОКАЗНИКИ ЧОРНОЗЕМУ ЗВИЧАЙНОГО ЗА КРАПЛИННОГО ЗРОШЕННЯ / Воротинцева Л. І. // Агроекологічний журнал, 2016. – № 3. – С. 62– 68. – Бібліогр. : 8 назв. Засолення, краплинне зрошення, локальне зволоження, мінералізована вода, осолонцювання, чорнозем звичайний. Soil-reclamation indicators of humus in case of drip irrigation / Vorotyntseva L. I. // Ahroekolohichny Zhurnal (Agroecological Journal). – 2016. – № 3. – P. 62– 68. – Bibliography: 8 ref. Salinization, drip irrigation, local moistening, mineralized water, alkalization, black soil.

В Україні внаслідок глобальних змін клімату та розширення площ із дефіцитом природної вологозабезпеченості істотно зростає роль зрошення як стабілізуючого чинника підвищення продуктивності аграрного виробництва та усунення залежності сільськогосподарських культур від нестачі вологи у вегетаційний період. Застосування систем краплинного зрошення за вирощування овочевих культур порівняно із багаторічними насадженнями має свої особливості та складнощі, оскільки вони є однорічними і мають різну схему посадки. Тому зона зволоження кожного року не збігається, що посилює строкатість та неоднорідність ґрунтового покриву зрошуваних масивів. Дослідженнями встановлено, що до чутливих показників ґрунту, які зазнають найбільшого впливу за краплинного зрошення мінералізованими водами, належить насамперед іонно-сольовий склад водної витяжки та склад ґрунтового вбирного комплексу. Наведено результати експериментальних досліджень з вивчення впливу краплинного зрошення мінералізованою водою на ґрунтово-меліоративні показники чорнозему звичайного Північного Степу України. Встановлено, що локальний характер зволоження спричинює посилення неоднорідності ґрунтового покриву та просторової диференціації ґрунтово-меліоративних показників на відрізку «стрічка – рядок – міжряддя». Виявлено посилення розвитку процесів засолення, осолонцювання ґрунту, особливо в зоні поливної стрічки, наслідком яких є підвищення концентрації токсичних солей натрію, насичення вбирного комплексу натрієм і калієм. Обґрунтовано, що довгострокове зрошення призвело до зниження в орному шарі загального вмісту гумусу, підвищення його щільності, поважчання гранулометричного складу до середньоглинистого внаслідок зростання фракцій мулу та дрібного пилу, руйнування та зниження стійкості мікроструктури (зростання чинника дисперсності). Обґрунтовано, що за краплинного зрошення овочевих культур мінералізованою водою необхідним є контроль показників стану ґрунту та застосування заходів з хімічної меліорації для запобігання та усунення прояву деградаційних процесів. Сапсай Т. П.

УДК 631.147; 631.416.9; 631.81.095.337 2016.4.37. ПРИДАТНІСТЬ ҐРУНТІВ ДЛЯ ОРГАНІЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА В ЗОНІ ВПЛИВУ АЕРОТЕХНОГЕННИХ ВИКИДІВ ПІДПРИЄМСТВ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ / Семенов Д. О. // Агрохімія і грунтознавство. – 2015. – № 84. – С. 87–95. – Бібліогр. : 12 назв. Органічне землеробство, ділянки, фермери, сільське господарство, господарство, ЄС, IFOAM. Suitability of soil for organic farming in the area affected by aerotechnogenic emissions from enterprises of chemical industry / Semenov D. O. // Ahrochimiia i hruntoznavstvo (Agrochemistry and Soil Science). – 2015. – № 84. – P. 87–95. – Bibliography: 12 ref.

2016.3.40

Organic farming, plots, farmers, agriculture, economy, EU, IFOAM. Виробництво органічної продукції – один з найперспективніших напрямів сільськогосподарської діяльності в Україні, про що свідчить дуже динамічне зростання кількості сертифікованих органічних господарств. За даними статистики IFOAM на кінець 2013 року загальна площа органічних сільськогосподарських земель становила понад 393 тис. га. Крім того, в нашій державі сертифіковано 530 тис. га дикоросів. Однією з основних перепон, що відлякують фермерів від переходу на органічну систему господарювання, є досить тривалий (3–5 років) перехідний період, протягом якого необхідно повністю відмовитися від застосування штучних добрив та засобів захисту рослин. За наявними в країнах ЄС вимогами фермер несе значні економічні втрати протягом перехідного періоду, при цьому не маючи жодних відомостей про придатність земельної ділянки для органічного виробництва у подальшому, в тому числі й за вмістом мікроелементів (МЕ) та важких металів (ВМ). Складність ситуації полягає в тому, що невідповідність якості ґрунту за еколого-токсикологічними показниками і, як наслідок, – якості вирощеної рослинницької продукції виявляється тільки на етапі її сертифікації. Встановлено, що для деяких фізіологічно необхідних рослинам елементів (Cu) властива наявність ареалів як з надмірним, так і з недостатнім вмістом рухомих форм у ґрунтах, що свідчить про нерівномірність поширення техногенних аерозолів, механізми якого потребують докладнішого вивчення. Визначено ареали надмірного накопичення важких металів у рослинах, які перевищують площі забруднення ґрунтів, що свідчить про пріоритетність контролю саме рослинницької продукції в зонах, де тісно перемежовуються промислове та сільськогосподарське виробництво. Показано ризик ведення органічного рослинництва на територіях, що зазнають впливу аеральних викидів підприємств хімічної промисловості, який є значним через забруднення рослин та ґрунтів важкими металами. Болдарєва Д. І. УДК 620.92:334.75 2016.4.38. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА БІОДИЗЕЛЬНОГО ПАЛИВА / Ковалко О. М. // Проблеми загальної енергетики. – 2014. –№ 3 (38). – С. 36–42. – Бібліогр.: 15 назв. Енергетична ефективність, енергоємність, виробництво біодизеля. Comparative analysis of key figures of the energy efficiency of bio-diesel production / Kovalko A. M. // Problemy zahalnoi enerhetyky (The Problems of General Energy). – 2014. – № 3 (38). – P. 36–42. – Bibliography: 15 ref. Energy efficiency, energy intensity, bio-diesel production.

Сучасні світові тенденції в енергопостачанні та енергоспоживанні значною мірою визначаються узгодженою енергетичною політикою розвинутих країн, спрямованою на стримування попиту нафти та природного газу, зменшення викидів парникових газів (ПГ) більш ніж удвічі до 2050 року. Це стимулює до переходу від технологій, що використовують традиційні викопні види палива, на інноваційні енергетичні технології використання палива з низьким вмістом вуглецю, які мають відіграти вирішальну роль в досягненні запланованих змін шляхом широкого впровадження альтернативних джерел енергії. Проведено порівняльний аналіз різних підходів до визначення енергоекономічної ефективності біодизельного палива з насіння ріпаку та встановлено, що його виробництво є економічно доцільним. Розглянуто кілька перспективних

Реферативний журнал, 2016, № 4

2016.2.48

ÀÃÐÎÅÊÎËÎÃ²ß

методів обґрунтування економічної доцільності, у тому числі шляхом розподілення повної первинної енергії на невідновлювані й відновлювані складові та на енергію традиційного палива та енергію вихідної сировини (рапсу), які є радикально протилежними з погляду їх доступності та економічної доцільності. Проведено аналіз повної енергоємності бiодизельного пального який свідчить, що за енергетичним еквівалентом усіх складових і компонентів трудової та економічної діяльності з вирощування ріпаку виробництво біодизеля є недоцільним. Цей висновок стосується суто енергетичних співвідношень, які не визначають економічну доцільність виробництва біодизеля. Визначено енергоекономічну доцільность вирощування ріпаку з метою виробництва біодизеля в Україні. Вона полягає у розподіленні повної первинної енергії на невідновлювані й відновлювані складові та/

або на енергію традиційного палива та енергію вихідної сировини, які є радикально протилежними з погляду їх доступності та економічної доцільності. Встановлено, що біодизельне паливо має переваги перед традиційними видами палива. Економічна доцільність біодизельного палива підкріплюється багатьма чинниками, такими як дефіцит викопних видів палива і постійне зростання їх вартості, удосконалення технологій вирощування ріпаку й виробництва біодизеля, можливість більш ніж в 20 разів зменшити викиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище тощо. Діяльність у сфері вирощування ріпаку й виробництва біодизеля створює нові робочі місця, що приводить до зростання ВВП країни за рахунок мультиплікативного ефекту та зменшує потреби держави у нафті та природному газі. Болдарєва Д. І

АГРОЕКОЛОГІЯ УДК 631.435 2016.4.39. ДІАГНОСТИКА ЛІТОГЕННОЇ НЕОДНОРІДНОСТІ БУРУВАТО-ПІДЗОЛИСТИХ ҐРУНТІВ НА ОСНОВІ ГРАНУЛОМЕТРИЧНОГО СКЛАДУ / Нікорич В. А. // Агрохімія і грунтознавство. 2015. – № 84. – C. 9 – 19. – Бібліогр. : 20 назв. Літологічний розрив, гранулометричний аналіз, показник Clay-Free Basis (CFB), бурувато-підзолисті ґрунти, Retisols, Передкарпаття. Diagnostics of lithogenic heterogeneity of brownishpodzolic soils based on particle-size distribution / Nikorych V. A. // Ahrokhimiia i hruntoznavstvo (Agrochemistry and Soil Science). 2015. – № 84. – C. 9–19 – Bibliogrphy: 20 ref. Lithologic discontinuity, particle-size analysis, Clay-Free Basis (CFB) indicator, brownish-podzolic soils, Retisols, Precarpathians.

Різноманітність материнських порід, у разі незмінності інших чинників ґрунтоутворення, зумовлює літогенну дивергенцію педогенезу, значною мірою визначаючи структуру ґрунтового покриву території. Формування ґрунтів на двочленних материнських породах, або в ситуаціях, коли одна материнська порода перекрита потужним шаром іншої, знаходить своє відображення в анізотропності морфологічних і фізичних властивостей деяких ґрунтових індивідуумів. За таких умов формується літологічний розрив, який характеризується істотними змінами у розподілі елементарних ґрунтових часточок (ЕГЧ) за розмірами або в їх мінералогічному складі У вертикально диверсифікованих (гетерогенних стосовно розподілу елементарних частинок за розмірами) субстратах навіть невеликі відмінності в пористості ґрунту впливають на рух у порах води і розчинених компонентів Виявлено, що конверсія результатів гранулометричного складу кардинально не змінює його клас (не більше ніж на один), а перехід від класифікації Качинського до USDA/FAO можливий із застосуванням алгоритму Шеіна-Карпачевського. Проаналізовано сучасну літературу щодо питання літологічної дивергенції педогенезу. Показано умови формування літологічних розривів у бурувато-підзолистих (Retisols за WRB) ґрунтах Передкарпаття на основі гранулометричного аналізу. Перехід без перерахунку, тобто автоматичний, є неможливим. У 27 з 31 дослідженого профілю виявлено літологічний розрив за показником CFB (відносний вміст фракцій піску та пилу без урахування мулу). Показано можливість використання показника CFB без конверсії даних, за умови підсумовування всіх фракцій піску і всіх фракцій пилу та

ÓÄÊ 612.017

попереднього рознесення втрат від обробки кислотою по всіх фракціях у карбонатних ґрунтах або додавання втрат до мулистої фракції у ґрунтах, що не містять карбонатів. Виявлено, що присутність у профілі бурувато-підзолистих ґрунтів вертикально диверсифікованих субстратів погіршує гідравлічну провідність ґрунту в 3–4 рази та істотно змінює ґрунтово-гідрологічні константи, особливо, в ілювіальній частині профілю. Сапсай Т. П. УДК 65.016:633.85:339.92 2016.4.40. РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ ОЛІЄЖИРОВОГО ПІДКОМПЛЕКСУ В СИСТЕМІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ : монографія / Калінчик М. В., Ільчук М. М., Новосельцева А. М. – К. : ННЦ «ІАЕ», 2014. – 224 с. – Бібліогр.: 194 назви. Підприємства, аграрний сектор, олієжировий підкомплекс, євроінтеграція, сільське господарство, прогнозування, біодизель. Development of oil and fat subcomplex enterprises in the European integration system : monograph / Kalinchyk M. V., Ilchuk M. M., Novoseltseva A. M. – Kyiv : NSC «IAE», 2014. – 224 p. – Bibliography: 194 ref. Enterprises, agricultural sector, oil and fat subcomplex, European integration, agriculture, forecasting, biodiesel.

Виробництво олійних культур і продуктів їх переробки в Україні щороку зростає через найвищий в аграрному секторі економіки рівень рентабельності як власне виробництва сировини – насіння соняшнику, ріпаку та сої, так і їх переробки, що призводить до подальшого насичення сівозмін цими культурами. У структурі посівів частка олійних культур досягла 25%, що перевищує науково обґрунтовані норми. Виручка тільки від експорту рослинної олії та макухи вже становить понад 50% від експортних надходжень усіх переробних галузей. Розвиток виробництва біопалива у світі також сприяє нарощуванню виробництва олійних культур у нашій країні як постачальника сировини – насіння ріпаку, а низька щільність поголів’я худоби змушує експортувати як сировину (насіння ріпаку, сої), так і продукти переробки (макуха, шроти). При цьому з метою додаткової економії сільськогосподарські підприємства спалюють рослинні рештки на полях. Така технологічна та експортна стратегія має негативні екологічні наслідки – збільшення втрат поживних речовин, а відповідно й родючості ґрунтів. За кількістю усіх спожитих видів енергії Україна посідає 6 місце у світі

Реферативний журнал, 2016, № 4

ÓÄÊ 332.72

ÀÃÐÎÅÊÎËÎÃ²ß

(після США, Німеччини, Франції, Китаю, Росії) внаслідок надзвичайно високої енерго- та матеріаломісткості основних галузей, однак забезпеченість вітчизняної економіки власними енергоресурсами становить лише 20–25%. Прогнози щодо вичерпності в найближчі 40–50 років запасів основних викопних енергоносіїв (нафти та газу) вже тепер зумовлюють значне підвищення цін на нафтопродукти, що разом з постійним зростанням концентрації шкідливих елементів в атмосфері змушує більшість країн світу шукати екологічно чисті, альтернативні види палива – біодизель і біоетанол. За результатами проведеного дослідження викладено основні теоретико-методологічні питання функціонування та економічного розвитку підприємств з виробництва олійних культур і продуктів їх переробки, розробки балансової моделі «витрати – випуск» та її оптимізації з визначення структури кінцевої продукції і прогнозування розвитку підприємств на ринку продукції олійних культур та продуктів їх переробки з врахуванням еколого-економічного критерію. Обґрунтовано техніко-економічні параметри заводу з виробництва біодизеля та автотранспортного перевезення із зон постачання насіння ріпаку за різних виробничих умов господарювання. Сапсай Т. П.

УДК 339.137.2.012.23:637(4+477)(081) 2016.4.41. ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ СКОТАРСТВА І ПТАХІВНИЦТВА УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ / Ільчук М. М., Коновал І. А. – К. : ТОВ «Аграр Медіа Груп». – 2015 . – 57 с. Конкурентоспроможність продукції, властивості, продукція, ринок, співвідношення, ціна, товар. Increasing competitive advantage of livestock and poultry products in Ukraine in European integration system / Ilchuk M. M., Konoval I. A. – Kyiv : TOV «Agrar Media Group». – 2015. – 57 p. Competitive advantage of products, features, products, market, ratio, price, product.

Конкурентоспроможність продукції є основою для забезпечення конкурентоспроможності підприємства, галузі та країни в цілому. У науковій літературі є різні трактування категорії «конкурентоспроможність продукції», які, звертаючи увагу на ту чи іншу її сторони, визначаються різними елементами ринку й ринкових відносин: властивостями конкретного товару; властивостями конкуруючих товарів; особливостями споживачів; загрозою появи нових конкурентів або товарів-замінників; суперництвом конкурентів між собою, незалежністю постачальників; вибірковістю покупців; співвідношенням ціни і якості товару тощо. Встановлено, що найбільш влучним є визначення конкурентоспроможності продукції тваринництва, відповідно до якого конкурентоспроможність продукції – це комплексна багатоаспектна характеристика, що відображає можливість продукції тваринництва протягом періоду її виробництва відповідати за якістю потребам конкретного ринку, адаптуватися за відношенням якості та ціни до потреб споживачів та забезпечувати вигоду виробнику при її реалізації. Розглянуто конкурентні переваги сільськогосподарської продукції, які можна охарактеризувати рівнем переваги ряду параметрів, які групують на споживчі (властивість продукції), економічні (виробничі витрати, маркетингові витрати, ціна продукції) та маркетингові (умови платежу та постачання, розвиненість систем міжнародного маркетингу та логістики). Під час формування конкурентних переваг продукції тваринництва необхідно використовувати

2016.3.46

різні джерела та підходи: 1) «факторний», або «ресурсний»; 2) «витратний»; 3) «якісний»; 4) «споживчої вартості»; 5) «граничної корисності»; 6) «диференціації»; 7) «попит» і «пропозиція» 8) «інформаційний»; 9) «інноваційний»; 10) «адаптивний»; 11) «ключових компетенцій»; 12) «маркетингових категорій»; 13) «екологічний». Сапсай Т. П. УДК 631.48(292.451) 2016.4.42. ОСОБЛИВОСТІ ПІЗНЬОГОЛОЦЕНОВОЇ ЕВОЛЮЦІЇ ҐРУНТІВ ПЕРЕДКАРПАТТЯ / Дмитрук Ю. М., Гаврилюк В. Б. // Агрохімія і грунтознавство. – 2015. – № 84. – С. 6–11. – Бібліогр. : 10 назв. Бурозем, лесиваж, оглеєння, похований ґрунт, фоновий ґрунт, еволюція, диференціація. Features of Neoholocene evolution of soils in Ciscarpathia / Dmytruk Yu. M., Havryliuk V. B. // Ahrokhimiia i hruntoznavstvo (Agrochemistry and Soil Science). – 2015. – № 84. – P. 6–11. – Bibliography : 10 ref. Brown soil, lessivage, gleization, buried soil, soil background, evolution, differentiation.

Для Передкарпаття типовими ґрунтами вважають буроземно-підзолисті поверхнево оглеєні. Буроземи відносять до ґрунтів проблемного генезису. Втім, значний обсяг досліджень цих ґрунтів не вирішив всіх проблем діагностики та класифікації буроземів. Узагальнююча назва цих ґрунтів –профільно-диференційовані, але в дослідженнях часових рамок генезис власне профільної диференціації практично не висвітлений. Для профільно-диференційованих ґрунтів важливо оцінити ступінь диференціації за вмістом дрібнодисперсних часточок, як один з основних показників їх діагностики. Сучасний і похований ґрунти морфологічно досить споріднені, окремі відмінності пов’язані з інтенсивністю оглеєння, наявністю карбонатів та включень. У фонового ґрунту виявлено збіднення верхніх горизонтів дрібнодисперсними часточками і їх акумуляцію в ілювіальних горизонтах. Це означає, що за час після будівництва валу (останні 1000 років) істотно посилились процеси внутрішньогрунтового вивітрювання й лесиважу та елювіально-ілювіального перерозподілу, що загалом підтверджує зростання гумідності клімату. Це зумовило як радіальну міграцію речовин, так і внутрішньоґрунтове вивітрювання з оглиненням на місці. «Пластилінчастість» ілювіальних метаморфізованих горизонтів свідчить на користь оглинення внаслідок інтенсивного внутрішньогрунтового вивітрювання, винесення мулу (лесиважу), останнім часом – елювіально-ілювіального перерозподілу. Власне чіткого прояву процесу опідзолення не спостерігається. На час будівництва валу для цього екотопу була характерною трав’яниста рослинність, клімат був сухішим. Періодичне перезволоження могло спостерігатися й тоді, а тимчасовий застій вологи супроводжувався оглеєнням, реліктові ознаки якого збереглися. Буроземоутворення переважало і на той час, поглинення відбувалося, але елювіювання було обмеженим, а карбонатна материнська порода трохи урівноважувала вплив кислих компонентів та розвиток опідзолення. Рослинність, очевидно, з трав’янистої розвивалася до лісової, як результат зростання вологості клімату, а процеси буроземоутворення інтенсифікувалися. Це видається як наростання внутрішньоґрунтового вивітрювання з оглиненням на місці, а також внаслідок інтенсифікації процесів лесивування, про що свідчить і збільшена потужність верхніх гумусових горизонтів, як і профілю ґрунту загалом. Сапсай Т. П.

Реферативний журнал, 2016, № 4

2016.3.48

ÀÃÐÎÅÊÎËÎÃ²ß

УДК 631.4 2016.4.43. БАЗИ ДАНИХ ГРУНТІВ БОЛГАРІЇ, МОЛДОВИ, РУМУНІЇ Й УКРАЇНИ ТА ЇХ УЧАСТЬ У РОЗВИТКУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ҐРУНТОВОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ / Русєва С., Розлога Ю., Лунгу М. , Вінтіла Р., Лактіонова Т. // Агрохімія і грунтознавство. – 2015. 84. – С. 35–48. – Бібліогр. : 73 назви. База даних, ґрунт, класифікація ґрунтів, властивості, карта. Soil databases of Bulgaria, Moldova, Romania and Ukraine and their participation in European soil information space / Ruseva S., Rozloha Yu., Lunhu M., Vintila R., Laktionova T. // Ahrokhimiia i hruntoznavstvo (Agrochemistry and Soil Science). – 2015. 84. – P. 35–48. – Bibliography: 73 ref. Database, soil, soil classification, properties, map.

Оголосивши 2015 рік «Роком ґрунту», міжнародна організація ФАО надихнула ґрунтознавців усього cвіту спрямувати зусилля на популяризацію знань про грунтовий покрив і властивості грунтів. Величезна значущість ґрунту для життя людства зобов’язує нас відображати це у своїх розробках і публікаціях. Одним із сучасних способів посилення ефективності багатоцільового застосування знань про властивості грунту є створення поліфункціональних баз даних ґрунтів. Національні бази даних можуть бути інтегровані у більші гармонізовані БД, наприклад, для басейну річки, охопленого територіями кількох країн, або навіть для цілого континента. Для цього кожна з національних БД – учасників інтеграції має делегувати частину своїх даних на потребу спільної гармонізованої БД з урахуванням специфічних завдань, які на неї покладають для розв’язання проблем стану навколишнього середовища, Представлено національні підходи до структури ґрунтових баз даних у чотирьох країнах Південно-східної Європи – Болгарії, Молдові, Румунії та Україні. Показано способи збирання й систематизації даних та перелічено основні джерела інформації. Продемонстровано можливості й приклади застосування даних у наукових дослідженнях та оцінюванні стану ґрунтових і земельних ресурсів. Особливу увагу приділено аналізу прийнятності національних баз даних для інтегрування та гармонізації їх у міжнародному інформаційному просторі. Сапсай Т. П.

УДК 631.416.4 2016.4.44. ДО ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІАГНОСТИКИ КАЛІЙНОГО СТАНУ ҐРУНТІВ / Христенко А. О., Шаповалова В. С., Нешта А. П. // Агрохімія і грунтознавство. – 2015. – Вип. 84. – С. 49–54. – Бібліогр. : 10 назв. Грунти, калійне живлення, калійний стан, удосконалена діагностика, хімічні методи, гранулометричний склад, математичні моделі. On improving diagnostics of potassium status of soils / Khrystenko A. O., Shapovalova V. S., Neshta A. P. // Ahrokhimiia i hruntoznavstvo (Agrochemistry and Soil Science). – 2015. – Issue 84. – P. 49–54. – Bibliography : 10 ref. Soils, potassium fertilizing, potassium status, advanced diagnostics, chemical methods, grain size distribution, mathematical models.

Важливим напрямом розв’язання проблеми калію в землеробстві є удосконалення діагностики калійного стану грунтів. В результаті різкого зниження доз застосовуваних добрив, яке спостерігається останніми десятиріччями, вміст рухомого калію у більшості орних ґрунтів України в даний час знаходиться на рівні природного. Такий вміст відповідає середньому рівню забезпеченості сільськогосподарських рослин цим елементом живлення. Тому для отримання високих урожаїв культур на більшос-

ÓÄÊ 631.95

ті орних земель країни необхідно обов’язково вносити калійні добрива. Використання калійних добрив сприяє не лише підвищенню врожаю, а й поліпшенню якості вирощеної продукції, тому інтерес до проблеми калію в землеробстві останніми роками зростає в багатьох країнах світу. Виявлено можливі способи удосконалення системи діагностики калійного стану ґрунтів України. Шляхом статистично-математичного аналізу даних підтверджено, що застосування «жорстких» методів аналізу зразків ґрунту без урахування гранулометричного складу призводить до істотного викривлення інформації про вміст калію у ґрунтах різного типу. Підтверджено, що застосування «жорстких» хімічних методів, у тому числі, методу Чирикова, в аналізуванні ґрунтів легкого гранулометричного складу призводить до істотного заниження оцінки забезпеченості сільськогосподарських рослин калієм, а на важких ґрунтах, навпаки, до її завищення. Для об’єктивної характеристики калійного стану ґрунтів за методом Чирикова запропоновано спосіб, який включає використання математичних формул для перерахунку фактичних аналітичних результатів із залученням інформації про вміст фізичної глини у ґрунті. Проблема підвищення точності діагностики калійного стану ґрунтів може бути також частково розв’язана у разі використання методів на основі сольових екстрагентів, у тому числі, методу Дашевського. Сапсай Т. П.

УДК 631.459.2: 631.111.2 2016.4.45. ОЦІНКА ВОЛОГОНАКОПИЧЕННЯ В ҐРУНТАХ СТЕПОВИХ АГРОЛАНДШАФТІВ / Белоліпський В. О., Полулях М. М. // Агрохімія і грунтознавство. – 2015. – Вип. 84. С. 63–72. – Бібліогр. : 8 назв. Агроландафт, агрофон, моделювання, вологозабезпечення, оптимізація, фактори, методи, коефіцієнт, дефіцит. Assessment of moisture accumulation in soils of steppe cultivated lands / Belolipskyi V. O., Poluliakh M. M. // Ahrokhimiia i hruntoznavstvo (Agrochemistry and Soil Science). – 2015. – Vol. 84. – P. 63–72. – Bibliography : 8 ref. Cultivated land, agricultural background, modeling, moisture accumulation, optimization, factors, methods, coefficient, deficit.

Моделі функціонування ґрунтоводоохоронного агроландшафту дають змогу провести природно-антропогенне групування ландшафтів за дефіцитом продуктивної вологи (від 0,7 НВ) та запропонувати диференційовані заходи щодо збереження вологи для конкретних періодів вегетації сільгоспкультур. Понад 80% орних земель України, а це – більше ніж 26,4 млн га, мають непромивний та періодично промивний типи водного режиму, що формують переважний або періодичний дефіцит зволоження. Ця ситуація посилюється тим, що в степовій зоні України за останні 111 років (з 1900 до 2011) середньорічна температура повітря підвищилася на 0,3–0,7 °С. Досліджено можливість кількісного оцінювання гідрологічних параметрів ґрунтоводоохоронного агроландшафту (АЛ) з адаптацією протиерозійного облаштування на водозборі. Виявлено, що функціонування АЛ визначається гідрологічними параметрами ґрунтів, характеристиками природного та антропогенного середовища (щільність будови ґрунту, атмосферні опади, коефіцієнт захисної дії лісосмуг, агрофон). Розраховано емпіричні моделі коефіцієнта зволоженості ґрунту у квітні, коефіцієнта дефіциту вологи в травні–червні, липні–серпні та вересні–жовтні. Доведено, що оцінювання функціонування АЛ та його оптимізування можна проводити за моделлю вологозабезпеченості ґрунту в певні періоди вегетації. Для якіснішого інформаційного забезпечення сільськогос-

Реферативний журнал, 2016, № 4

ÓÄÊ 631.43

ÀÃÐÎÅÊÎËÎÃ²ß

подарського виробництва й прогнозування його розвитку треба опрацювати методологію оцінки агроресурсів на локальному, регіональному та державному рівнях. Теоретично обґрунтовано результуючий показник оцінки функціонування агроландшафту – вологозабезпеченість ґрунту. Чинники впливу на цей показник згруповано в блоки: природно-кліматичні – зволоження ґрунту, кількість опадів, середня температура повітря, ГТК Селянинова, нормовані опади, коефіцієнт; ґрунтові – вміст гумусу в шарі ґрунту 0–20 см, коефіцієнт змитості ґрунту, щільність будови в шарі ґрунту 0–20 см; геоморфологічні – висота на профілі; агровиробничі – коефіцієнт захисної дії лісосмуг, агрофон. Накопичення вологи за осінньо-зимовий період зумовлюється, перш за все, агрофоном і нормованими опадами (46,2 та 17,4% відповідно) і висотою на профілі та щільністю будови ґрунту (15,4 та 13,7%). Низький вміст гумусу в ґрунті та захищеність водозбору лісосмугами незначною мірою впливають на зволоження ґрунту в цей період. Негативна роль природного чинника (Х3) – ГТК зміщується від відсутності впливу в період посіву ранніх ярих культур до 10,4% – у період формування врожаю, 17% – у післязбиральний період та 10,7% – у період сівби озимих. Його екстремальність у ці періоди пом’якшується заходами з поліпшення властивостей ґрунтів (щільність будови, змитість та вміст гумусу). Для характеристики впливу лісосмуг на вологонакопичення запропоновано інтегрований показник – коефіцієнт захисної дії лісосмуг, який розраховують через висоту лісосмуги і відстань до неї. Сапсай Т. П.

УДК 631.427.22 2016.4.46. ЗАСТОСУВАННЯ БІОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ АГРОЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ РЕКУЛЬТИВОВАНИХ ҐРУНТІВ / Журавель М. Ю., Найдьонова О. Є, Яременко В. В. // Агрохімія і грунтознавство. – 2015. – Вип. 84. – С. 80–88. – Бібліогр. : 11 назв. Біологічні показники, мікробний ценоз ґрунту, рекультивовані ґрунти, ферментативна активність ґрунту, фітотоксична активність ґрунту. Application of biological indicators for determination of agroecological state of reclaimed soils / Zhuravel M. Yu., Naidionova O. Ye., Yaremenko V. V. // Ahrokhimiia i hruntoznavstvo (Agrochemistry and Soil Science). – 2015. – Issue 84. – P. 80–88. – Bibliography: 11 ref. Biological indicators, microbial coenosis of soil, reclaimed soils, soil enzymic activity, soil phytotoxic activity.

Чутливими індикаторами змін властивостей ґрунтів, що зазнали антропогенних навантажень, техногенного забруднення, зокрема, компонентами бурового розчину, важкими металами (ВМ), нафтою тощо, є мікробіологічні показники. Вони першими реагують на забруднення й пов’язані з ним зміни хімічних, фізико-хімічних і фізичних властивостей ґрунту та адекватно відображають їх ступінь. Тому невід’ємною складовою екологічного моніторингу рекультивованих ґрунтів у місцях видобутку нафти й газу має бути мікробіологічний моніторинг. Винятково висока інформативність мікробіологічних показників визначає необхідність їх застосування не лише під час оцінювання стану ґрунтів, забруднених нафтопродуктами та супутніми полютантами, а й для встановлення ефективності рекультивації ґрунтів після закінчення робіт з видобутку нафти і газу. Родючість ґрунту значною мірою залежить від стану його мікрофлори та біологічної активності. Проведено дослідження з визначення агроекологічного стану ґрунту на території бурового майданчика нафтовидобувної свердловини, рекультивованого до 1994 р. Визначено параметри мікробіологічних показників фонового ґрунту й ґрунту чотирьох точок поблизу

2016.3.51

свердловини з різними рівнями забруднення важкими металами та іншими компонентами бурового розчину. Наведено порівняльну оцінку стану мікрофлори ґрунту в обраних точках за показниками чисельності, структури та функціонування мікробних ценозів. Встановлено відхилення більшості досліджуваних показників ґрунту в різних точках спостереження від фонових характеристик ґрунту в несприятливий бік, зниження біологічної активності. Показано доцільність використання комплексу найбільш інформативних біологічних показників для оцінювання якості рекультивації та стану рекультивованих ґрунтів, забруднених під час буріння нафтогазових свердловин у радянський період. Для оцінки стану рекультивованих ґрунтів і ефективності рекультивації ґрунтів, забруднених внаслідок видобутку нафти і газу, може бути використана методика визначення інтегрованого показника біологічного стану (ІПБС) ґрунту, розрахованого за найбільш інформативними біологічними показниками. Встановлено, що відхилення ІПБС ґрунту у точках №№ 3 і 17 від фонового ґрунту становить 15 і 14%, а в точках 18 і 21 – 8 і 9%, де ґрунт є недеградованим. Біологічні показники, використані в цій роботі, адекватно відображають стан рекультивованого ґрунту і можуть застосовуватися під час проведення агроекологічного моніторингу ґрунтів у місцях діяльності нафтогазовидобувних підприємств і компаній. Сапсай Т. П.

УДК 631.61: 631.518 2016.4.47. ВПЛИВ МЕЛІОРАТИВНОГО ОБРОБІТКУ НА ВЛАСТИВОСТІ ТЕМНО-КАШТАНОВОГО СОЛОНЦЮВАТОГО ҐРУНТУ СУХОГО СТЕПУ / Дрозд О. М. // Агрохімія і грунтознавство. – 2015. – Вип. 84. – С. 101–105. – Бібліогр. : 8 назв. Грунт, хімічна меліорація, меліоративна плантажна оранка, фрезерна оранка, сольовий склад, гумус, урожайність. Effect of reclaimation soil treatment on properties of dark brown alkalized soils in dry steppe / Drozd O. M. // Ahrokhimiia i hruntoznavstvo (Agrochemistry and Soil Science). – 2015. – Issue 84. – P. 101–105. – Bibliography : 8 ref. Soil, сhemical reclamation, reclamation trenching, rototilling, salt composition, humus, yield.

Стабілізація й підвищення соціально-економічного стану регіонів з поширенням низькопродуктивних солонцевих ґрунтів потребує чіткого розуміння основних завдань та питань, пов’язаних із сільськогосподарською діяльністю і, зокрема, з підвищенням родючості цих ґрунтів. Ефективне використання солонцевих ґрунтів потребує проведення комплексу заходів з їх окультурення. Тривалими дослідженнями встановлено, що одним з найефективніших способів меліорації солонцевих ґрунтів у посушливих умовах є меліоративна плантажна оранка. У польовому дрібноділянковому досліді на темно-каштановому слабосолонцюватому ґрунті досліджено зміни сольового складу та вмісту гумусу у ґрунті під впливом хімічної меліорації та двох способів меліоративного обробітку ґрунту – плантажної та фрезерної оранки. Виявлено, що меліоративний обробіток ґрунту зумовлює інтенсивні зміни у складі солей та вмісті гумусу в межах меліорованого шару. Прибавки врожаїв сільськогосподарських культур на варіантах з меліоративним обробітком становили 50–55% залежно від способу, а на варіанті з хімічною меліорацією – 25–30%, порівняно зі стандартною оранкою плугом на глибину 25 см. Різниця врожаїв сільськогосподарських культур за різних способів меліоративного обробітку ґрунту не була істотною. Досліджено вплив хімічної меліорації, меліоративної плантажної оранки та фрезерної оранки на властивості темно-каштанового

Реферативний журнал, 2016, № 4

2016.3.54

ÀÃÐÎÅÊÎËÎÃ²ß

слабосолонцюватого ґрунту. Виявлено, що під впливом меліоративних способів обробітку грунту процеси розсолення та розсолонцювання у досліджуваному ґрунті є інтенсивнішими, порівняно з хімічною меліорацією. Виявлено значні, внаслідок глибокої плантажної оранки і фрезерного обробітку, зміни гумусового статусу профілю ґрунту. Проте, облік урожайності вирощуваних сільськогосподарських культур не виявив переваг фрезерного обробітку відносно меліоративної плантажної оранки. Сапсай Т. П.

УДК 631.95 (631.1.017) 2016.4.48. АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН СЕЛІТЕБНИХ ТЕРИТОРІЙ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ / Тамір Б. А. // Агроекологічний журнал – 2014, – № 4. – С. 110 – 114. – Бібліогр.: 12 назв. Сельбищні території, поживні речовини, репрезентативні господарства, гідролізований азот, нітрати, агроекологічний стан ґрунту, якість питної води. Agroecological state of settlement areas in Zhytomyr Oblast / Tamir B. A. // Ahroekolohichny Zhurnal (Agroecological Journal). – 2014. – № 4. – P. 110–114. – Bibliography: 12 ref. Settlement areas, nutrients, representative farms, hydrolyzed nitrogen, nitrates, agro-ecological condition of soil, drinking water quality.

У сільській місцевості зосереджено близько 41,6 млн га сільськогосподарських угідь, з яких майже 20,6 млн га є землі сільськогосподарських підприємств, 15,9 млн га – землі громадян. Тут налічують близько 28,5 тис. сіл, де проживає 14,4 млн жителів, з яких 8,1 млн – працездатного віку. Особливо небезпечними є наслідки катастрофи в поліському регіоні, екологічний стан якого сприймається як пряма загроза здоров’ю й життю теперішнього та майбутнього поколінь. Чорнобильська катастрофа на значній території України спричинила радіоактивне забруднення, небезпечне для здоров’я людини й навколишнього природного середовища. Наведено результати досліджень екологічного стану сільських сельбищних територій зони посиленого радіоекологічного контролю Житомирської обл. – показники агроекологічного стану ґрунту та деякі показники якості питної води. Визначено основні чинники, що впливають на накопичення у ґрунті шкідливих речовин, та виявлено джерела забруднення питної води. Охарактеризовано негативний вплив радіонуклідів на сільськогосподарську продукцію та навколишнє природне середовище. Попередні дослідження присадибних земельних ділянок свідчать про їх складний екологічний стан. Ґрунти сельбищних територій мало забезпечені гідролізованим азотом. Питна вода не відповідає чинним стандартам якості за загальною твердістю і вмістом хлоридів. Нині радіологічна ситуація трохи стабілізувалась, однак для підтримки досягнутих рівнів вмісту радіонуклідів у сільськогосподарській про-

ÓÄÊ 630.*5

дукції та суворішого контролю за забезпеченням якості продукції відповідно до нормативів необхідною умовою є проведення спеціальних заходів протягом тривалого часу. Раціональне використання та відтворення трудових ресурсів можливе лише тоді, коли три окремі вектори розвитку – соціальний, екологічний та економічний поєднуються в єдину систему. Сапсай Т. П.

УДК 339.9: 378.147.34 2016.4.49. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «СВІТОВЕ СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ПРОДОВОЛЬЧІ РЕСУРСИ» / Артиш В. І. – К. : Видавничий центр НУБіП. – 2015. – 111 с. – Бібліогр.: 14 назв. Сільське господарство, індустріалізація, розвиток, економіка, населення, реформування, виробництво. Guidelines on studying «World Agriculture and Food Resources» discipline / Artysh V. I. – Kyiv : Vydavnychyi tsentr NUBiP. – 2015. – 111 p. – Bibliography: 14 ref. Agriculture, industrialization, development, economy, population, reforming, production.

Сільське господарство займає особливе місце у світовій економіці, тому що воно залишається основним заняттям жителів нашої планети – нині у ньому зайнята майже половина економічно активного населення світу. З посиленням індустріалізації та піднесенням економічного розвитку країн чисельність сільськогосподарського населення скорочується. Якщо в країнах, що розвиваються, у сільськогосподарському виробництві зайнято 2/3 і більше працездатногог населення, то у розвинутих країнах світу – менше ніж 10%, а у США й деяких країнах Західної Європи – тільки 2–3% (зокрема, у США цей показник становить понад 2%, у Великобританії – 1,5, Німеччині – 2,6%). Визначено завдання курсу «Світове сільське господарство та продовольчі ресурси» як підпорядкування реалізації поставленої мети шляхом поетапного й послідовного вирішення таких завдань: розширення зовнішньоекономічних зв’язків України в умовах реформування сільського господарства на основі ринкових відносин; можливості виходу сільськогосподарських підприємств на зовнішні ринки; набуття знань про соціально-економічні проблеми світового господарства; опанування методикою аналізу стану світової господарської системи та окремих її складових; уміння визначити місце в ній окремої країни, регіону та рівня їх зовнішньоекономічної діяльності. Встановлено необхідність поєднання вивчення економіки сільського господарства України з пізнанням основних проблем розвитку світового сільського господарства як у розрізі окремих країн, окремих регіонів світу, так і міждержавних об’єднань з метою можливості використання передового досвіду ведення сільськогосподарського виробництва в нашій країні. Сапсай Т. П.

Реферативний журнал, 2016, № 4

ÓÄÊ 339.137

ДОВКІЛЛЯ ТА ЗДОРОВ'Я ÀÃÐÎÅÊÎËÎÃ²ß

УДК 616-084: 304.442 2016.4.50. ДЕРЖАВНІ ЦІЛЬОВІ ПРОГРАМИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ З ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ / Сердюк А. М., Коблянська А. В., Скляренко К. А. // Довкілля та здоров’я. – 2016. – № 2. – С. 4–8. – Бібліогр.: 9 назв. Державні програми, програмно-цільове планування, цільові орієнтири, індикатори, моніторинг. State target programs as instruments of health protection policy of state in Ukraine / Serdyuk A. M., Koblianska A. V., Skliarenko K. A. // Dovkillia ta zdorovia (Environment and Health). – 2016. – № 2. – P. 4–8. – Bibliography: 9 ref. Government programs, program and target planning, targets, indicators, monitoring.

Економічний розвиток України потребує використання на практиці широкого набору різноманітних інструментів державного управління, одним з яких є програмно-цільовий підхід у плануванні та управлінні соціально-економічними об’єктами та процесами. Державна політика у сфері охорони здоров’я спрямовується на підвищення рівня здоров’я, поліпшення якості життя й збереження генофонду українського народу, реалізація її потребує здійснення комплексу державних і галузевих заходів. Саме останні мають передбачати розроблення державних цільових програм охорони здоров’я населення. Встановлено необхідність детального вивчення державного планування в Україні у галузі охорони здоров’я та створення власних розробок для оптимізації державного управління у системі охорони здоров’я. Проведено аналіз законодавчих нормативнометодологічних матеріалів який свідчить, що головним напрямом державної політики з охорони здоров’я має стати забезпечення її цілісності за рахунок єдиних підходів до планування. Основою планування у системі охорони здоров’я повинні стати державні цільові програми, що реалізують цілі та завдання державної політики України. Встановлено, що ступінь досягнення цілей і вирішення завдань оцінюють за допомогою цільових індикаторів, для яких можуть бути встановлені граничні значення. Перевищення (недосягнення) таких граничних значень свідчить про ефективну (неефективну) реалізацію державної програми. Програмно-цільове управління дає можливість концентрувати ресурси на пріоритетних напрямах та здійснювати комплексний підхід до розв’язання найактуальніших проблем охорони здоров’я на основі міжгалузевої взаємодії. Основу програмноцільового планування у системі охорони здоров’я має становити стратегічний план чи стратегія. Використання стратегічного планування у процесі реформування дасть змогу системі охорони здоров’я розвиватися як соціально-орієнтованій галузі, в якій заходи та цільові орієнтири будуть науково обґрунтовані відповідно до економічних законів та потреб громадського здоров’я, включаючи ефективний менеджмент, наукові дослідження, розроблення технологій, проектування, виробництво, апробацію, збут та сервісні послуги, шляхом міжсекторальної співпраці з урахуванням регіональної специфіки та життєво важливих галузевих потреб. Перешкодами та бар’єрами для оптимального вирішення цього питання нині залишаються політичні, організаційні, соціальні, ресурсні (людські та ін.), фінансово-економічні та інші напрями. Козловська М. С.

УДК 613.164:613.5 2016.4.51. УДОСКОНАЛЕННЯ КРИТЕРІЇВ ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ШУМУ У ПРИМІЩЕННЯХ ЖИТЛОВИХ ТА ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ / Семашко П. В., Кононова

2016.3.57

О. В. // Довкілля та здоров’я. – 2016. – № 2. – С. 13–18. – Бібліогр.: 5 назв. Криві NC, допустимі рівні звуку, допустимі рівні звукових тисків, приміщення житлових і громадських будівель, звукоізоляція. Improving criteria of hygienic assessment of noise in rooms of residential and public buildings / Semashko P. V., Kononova O. V. // Dovkillia ta zdorovia (Environment and Health). – 2016. – № 2. – P. 13–18. – Bibliography: 5 ref. NC curves, permissible sound levels, permissible sound pressure levels, rooms of residential and public buildings, noise insulation. В основу чинних в Україні СН № 3077-84 «Санитарные нормы допустимого шумав помещениях жилых и общественных зданий и на территории жилой застройки» покладено шумові критерії (NC), які розроблені Американською асоціацією інженерів систем опалення, вентиляції та кондиціювання наприкінці 1950-х років у відповідь на зростаючі проблеми в офісах, пов’язані з роботою систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря. Криві NC були вперше опубліковані в 1957 р., переглянуті у 1960 р. З того часу здійснюють удосконалення цих кривих, яке стосується сприйняття людиною низькочастотних та високочастотних їхніх складових та підбору балансу між ними. Ці критерії представила в 1971 р. Американська Асоціація Акустиків (ASA) у вигляді дійсного на той час сімейства кривих NC. Пізніше ці криві були удосконалені у стандарті ANSI S12.2-1995 American Nationalstandart. Criteria for Evaluаting Room Noise (критерії оцінки шуму у приміщеннях), який передбачав використання RC (розроблені в середині 1980-х рр. у відповідь на недоліки методу NC), RNC (для низькочастотних шумів), NCB (збалансовані) та RC Mark II (розроблені в середині 1990-х у відповідь на недоліки співвідношення NC/RC) кривих. Нові критерії NC розроблено у 2000-х рр. у відповідь на недоліки співвідношення NC/RC. У 2008 р. Американський національний інститут стандартів представив новий стандарт ANSI S12.2-2008: Criteria for Evaluating Room Noise. Оновлення цього стандарту стосувалося розширення допустимих рівнів звукових тисків октавними смугами 31,5 та 16 Гц для сімейства кривих NC та врахування розробок за іншими оновленими критеріями оцінки шуму в приміщеннях. Таким чином, за час існування СН № 3077-84 були проведені нові дослідження, внаслідок яких у країнах Європи та Америки змінилися допустимі рівні звуку та звукових тисків для приміщень житлових і громадських споруд. З урахуванням зазначеного виникає питання про доцільність застосування рекомендованих ANSI S12.2-2008 допустимих рівнів звуку та звукових тисків для подібних приміщень в Україні. Санітарні норми СН № 3077-84 «Санитарные нормы допустимого шума в помещениях жилых и общественных зданий и на территории жилой застройки» потребують перегляду. В основу нових санітарних норм допустимих рівнів шуму у приміщеннях і на територіях рекомендується покласти стандарт ANSI S12.2-2008: Criteria for Evaluating Room Noise. Козловська М. С.

УДК 504.001 2016.4.52. ОЦІНКА СУЧАСНОЇ МЕДИКО-ГЕОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ У ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ / Поп С. С., Брацьо О. В. // Український географічний журнал. – 2013. – № 1. – С. 45–53. – Бібліогр. : 5 назв. Здоров’я населення, поширеність захворювань, захворюваність, медико-географічне районування, Закарпаття. Evaluation of modern medico-geographical situation in transcarpathian region / Pop S. S., Bratsio O. V. //

Реферативний журнал, 2016, № 4

2016.3.60

ÄÎÂÊ²ËËß ÒÀ ÇÄÎÐÎÂ'ß

Ukrainskyi heohrafichnyi zhurnal (Ukrainian Geographical Journal) – 2013. – № 1. – P. 45–53. – Bibliography : 5 ref. Population health, disease prevalence, morbidity, medico-geographical zoning, Transcarpathian region. Останнім часом в Україні (і в Закарпатті зокрема) спостерігається зростання кількості й частоти екологічно зумовлених захворювань у зв’язку з погіршенням екологічного стану навколишнього природного середовища. Водночас медико-географічний напрям досліджень наразі недостатньо розроблений, зокрема відсутні сучасні комплексні дослідження території Закарпаття. Доцільним є продовження розпочатих у 90-х роках ХХ ст. досліджень, використовуючи сучасну теоретико-методологічну базу з тим, щоб вивчити медико-географічну ситуацію в області як одному з регіонів з найнижчими в державі показниками захворюваності. Виявлено відмінності у захворюваності окремими класами хвороб у розрізі адміністративних районів. Наприклад, інфекційні та паразитарні хвороби найбільше поширені у Рахівському, новоутворення – у Берегівському, хвороби крові та кровотворних органів – у Іршавському, хвороби нервової системи – у Міжгірському, хвороби шкіри та підшкірної клітковини – у Свалявському районах, хвороби системи кровообігу – у м. Ужгороді. Є підстави припустити місцеву зумовленість окремих видів захворювань. Встановлено, що найпоширенішими в області є хвороби системи кровообігу, органів дихання, органів травлення, ендокринної системи та розлади харчування. Найвищою захворюваністю відзначаються м. Ужгород, Берегівський, Іршавський, Рахівський та Виноградівський райони, найнижчою – Мукачівський, Тячівський, Ужгородський та Перечинський райони. Виділено за результатами розрахунків коефіцієнтів зв’язку між екологічними показниками і захворюваністю населення три групи районів області – з прямим зв’язком, з відносно прямим зв’язком та з незначним зв’язком. На основі територіальної організації медичної сфери й поширеності захворювань та захворюваності населення у Закарпатській області виділено медико-географічні райони: Північний, Південно-Західний, Центральний, Тячівський, Рахівський. Встановлено, що проведене дослідження має важливе значення для визначення, оцінки та відвернення небезпеки для здоров’я населення, зумовленої негативним станом навколишнього середовища, що, згідно з рішенням 4-ї Міністерської конференції з навколишнього середовища та здоров’я (Будапешт, 2004), є основним завданням медичної екології в ХХІ столітті. Козловська М. С.

УДК 613.648.4 : 614.876 : 351.77 2016.4.53. РАДІОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС КРІЗЬ ПРИЗМУ ПРОБЛЕМ ПРОТИРАДІАЦІЙНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ / Сердюк А. М., Павленко Т. О., Риган М. М., Лось І. П., Скалецький Ю. М. // Довкілля та здоров’я. – 2016. – № 1. – С. 22–30. – Бібліогр. : 35 назв. Чорнобильська АЕС, доза опромінення, техногенно-підсилені джерела природного походження, медичне опромінення, техногенний радіаційний фон, йодна профілактика. Radiological consequences of the Chonobyl NPP accident in light of issues concerning radiation protection of population in Ukraine / Serdiuk A. M., Pavlenko T. O., Rigan M. M., Los I. P., Skaletskyi Yu. M. // Dovkillia ta zdorovia (Environment and Health). – 2016. – № 1. – P. 22–30. – Bibliography: 35 ref.

Chonobyl NPP, radiation dose, technologically enhanced sources of naturally occurring, medical exposure, industrial background radiation, iodine prophylaxis.

ÓÄÊ 31:338

Атомна енергетика є ефективною й екологічно чистою за умов її безаварійності. Чорнобильська катастрофа не була першою не лише у світі, а й у СРСР. Яку небезпеку несуть радіаційні аварії для населення та довкілля і як реагувати на виклики і загрози цих аварійних ситуацій, було добре відомо, але помилки повторилися. На жаль, аварія на ЧАЕС не стала останньою. І окремі наші прорахунки були повторені під час аварії на АЕС «Фукусіма Дайіті» (Японія). Чорнобильський досвід враховано під час розроблення попередніх і сучасних стандартів радіаційної безпеки, які вже в деяких країнах знайшли практичне застосування. Заходи з подолання наслідків аварії на ЧАЕС є неадекватними сучасній радіоекологічній та медико-біологічній ситуації, міжнародним принципам радіаційної безпеки та соціального захисту громадян, реальним потребам постраждалого населення і спрямовані переважно на консервацію наявного стану постраждалих територій та надання пільг і компенсацій населенню, а не на комплексне подолання наслідків аварії та відродження цих територій. Встановлено, що позитивні зміни радіоекологічної ситуації, які відбулися за роки після аварії на Чорнобильській АЕС, уточнені дані щодо ризику віддалених наслідків опромінення окремих категорій постраждалих не знайшли відповідного відображення у законодавчих актах, які регулюють відносини у сфері захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Звернуто увагу на відсутність системного бачення проблем радіаційної безпеки і протирадіаційного захисту персоналу й населення від природних і техногенних джерел випромінювання, що не сприяє формуванню виваженої, адекватної ризикам і наявним ресурсам державної політики у цій сфері. Для удосконалення вітчизняної державної політики у сфері подолання наслідків аварії на ЧАЕС доцільно врахувати досвід Республіки Білорусь і Японії з соціально-економічного відродження територій, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС і АЕС «Фукусіма – Дайіті». Встановлено, що є гостра потреба в більш послідовній і настійливій діяльності науковців, експертів, професійних громадських об’єднань з доведення до політиків, державних управлінців, широкого загалу результатів власних досліджень і досвіду забезпечення протирадіаційного захисту населення в інших країнах. Необхідно поновити діяльність НКРЗ України, об’єднати зусилля всіх заінтересованих сторін для імплементації в Україні положень Директиви Ради 2013/59/Євроатом від 05.12.2013 р. у терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України. Докладно розглянуто проблеми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, та встановлено, що це є лише фрагментом проблем загальнодержавної соціальної політики, які мають вирішуватися у рамках Стратегії упорядкування системи надання пільг окремим категоріям громадян до 2012 року. Козловська М. С.

УДК 613.62+662+669+614.1 2016.4.54. ЗАХВОРЮВАНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНОЇ ГАЛУЗІ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ПЕРІОДИЧНИХ МЕДИЧНИХ ОГЛЯДІВ / Орєхова О. В. // Довкілля та здоров’я. – 2016. – № 2. – С. 62–67. – Бібліогр.: 6 назв. Захворюваність, профілактика, фактор, виробництво, галузь, металургія, видобуток. Workers morbidity in mining and smelting industry according to the results of periodic medical examinations / Orekhova O. V. // Dovkillia ta zdorovia (Environment and Health). – 2016. – № 2. – P. 62–67. – Bibliography: 6 ref. Morbidity, prevention, factor, manufacturing, industry, metallurgy, mining.

Реферативний журнал, 2016, № 4

ÓÄÊ 616.12

ÄÎÂÊ²ËËß ÒÀ ÇÄÎÐÎÂ'ß

Забезпечення здоров’я працюючого населення – найважливіша функція держави, основа соціальної політики, яка на практиці реалізується шляхом створення безпечних умов праці та здорових умов побуту. Сучасна соціально-економічна ситуація в Україні поки ще неспроможна гарантувати безпечні умови та підвищення продуктивності праці. Загальновідомим є несприятливий вплив шкідливих виробничих чинників металургійного виробництва на здоров’я працівників. Вони призводять до розвитку не лише професійних захворювань, а й впливають на перебіг загальних захворювань Реформування системи охорони здоров’я загалом та Державної санітарно-епідеміологічної служби України (ДСЕС України) зокрема, яке відбувається у державі останніми роками, негативно позначилося на якості надання медичної допомоги працівникам, практично усунуло ДСЕС України від контролю над організацією та якістю проведення медичних оглядів, призвело до порушень налагоджених взаємовідносин з лікарями-профпатологами. Медичні огляди працівників гірничо-металургійного комплексу зі шкідливими та небезпечними умовами праці – важлива складова медико-санітарної та профпатологічної допомоги, яка відіграє важливу роль у виявленні та профілактиці виробничо-зумовлених і початкових стадій професійних захворювань. Тривалий вплив комплексу основних несприятливих чинників виробничого середовища різної інтенсивності призводить до збільшення первинної захворюваності, що у 2,5–2,9 раза перевищує показники контрольної групи (р<0,05). У структурі вперше виявлених загальних захворювань перше місце належить хворобам системи кровообігу. Їхній рівень у 5,5–5,7 раза є достовірно вищим, ніж у працівників контрольної групи. У працівників, що зайняті підземним видобутком залізної руди, радікулопатії та полірадікулопатії у 10,9 раза вищі, ніж у контрольній групі та у 7,8–13,2 раза вищий, ніж у інших працівників основної групи (p<0,05), а хронічні хвороби нижніх дихальних шляхів у 3,6 раза достовірно вищі, ніж у контрольній групі та у 1,98–4,8 раза вищі, ніж в інших працівників основної групи (p<0,05), що залежить від умов праці. У працівників, зайнятих відкритим видобутком залізної руди, переважають соматотрофні вегетативні дисфункції, які у 3,7 раза достовірно вищі, ніж у працівників контрольної групи та у 4,2 разу вищі, ніж у працівників, зайнятих підземним видобутком залізної руди, а також вегетосенсорні полінейропатії верхніх кінцівок, які у 6,7 раза вищі, ніж у контрольній групі та у 3,3–4,4 раза вищі, ніж у інших працівників основної групи (p<0,05). Первинна захворюваність працівників металургійного виробництва є достовірно нижчою, ніж у працівників, зайнятих підземним та відкритим видобутком залізної руди, а для деяких нозологій – і з контрольною групою, що пов’язано з природним та штучним професійним добором та формуванням стійкого здорового контингенту. Проведено дослідження, які доводять необхідність удосконалення медико-профілактичної допомоги працівникам зі шкідливими й небезпечними умовами праці, підвищення якості медичних оглядів і посилення контролю з боку держави та медичної служби щодо своєчасної диспансеризації та виконання в повному обсязі лікувально-профілактичних заходів у осіб із вперше виявленою патологією. Це відкриває перспективи для подальших наукових досліджень, спрямованих на розроблення й впровадження профілактичних заходів і підвищення якості медичних оглядів. Козловська М. С.

УДК 614.71:504.06:616R084 2016.4.55. ВИКОРИСТАННЯ ОЦІНКИ РИЗИКУ ПРИ УПРАВЛІННІ ЯКІСТЮ ПОВІТРЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННІ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я / Петросян А. А. / Довкілля та здоров’я. – 2016. – № 2. – С. 47–50. – Бібліогр. : 9 назв.

2016.3.62

Оцінка ризику, громадське здоров’я, якість повітря, хімічні забруднюючі речовини, управління ризиком. Use of risk assessment in air quality management and public health preservation / Petrosian A. A. / Dovkillia ta zdorovia (Environment and Health). – 2016. – № 2. – P. 47–50. – Bibliography: 9 ref. Risk assessment, public health, air quality, chemical contaminants, risk management. Атмосферне повітря є провідним об’єктом навколишнього природного середовища, що зумовлює найбільшу частину ризиків та збитків здоров’ю людини в умовах екстенсивного забруднення довкілля. Нині європейська політика відносно підтримки якості повітря на безпечному для здоров’я населення рівні (основні положення якої викладено у Конвенціях «Про транскордонне забруднення повітря на великі відстані», «Про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті» тощо) спрямована на значне його поліпшення за рахунок загального скорочення обсягів викидів та встановлення відповідних цілей щодо якості повітря з урахуванням існуючих критеріїв, рекомендацій та програм ВООЗ. У цьому контексті та в рамках програми ЄС 2013 року «Рік повітря» Європейське регіональне бюро ВООЗ здійснило два проекти: обґрунтування даних щодо впливу забруднення повітря на здоров’я для перегляду європейських нормативів (проект REVIHAAP); оцінка ризиків для здоров’я від забруднення повітря в Європі (проект HRAPIE). Очікується, що спільні заходи цих проектів об’єднають зусилля всіх національних регуляторів якості атмосферного повітря та дадуть можливість спрямувати діяльність країн на зменшення його негативного впливу на громадське здоров’я. Показано, що методологічна база гігієни повітря потребує удосконалення та гармонізації з міжнародним законодавством, що можливо (враховуючи практичний досвід країн ЄС та СНД) за рахунок впровадження МОР. Це дасть змогу узгодити діяльність санітарно-епідеміологічних та екологічних служб і допомогти у координації міжсекторальних зусиль під час вирішення медико-екологічних питань сельбищних територій у загальній системі управління якістю повітря та збереження громадського здоров’я. Козловська М. С. УДК 614.71: 547.681:612.44:616006 2016.4.56. ПРО МОЖЛИВІ МЕХАНІЗМИ ВПЛИВУ ЗАБРУДНЕНЬ АТМОСФЕРИ БЕНЗ(А)ПІРЕНОМ НА ФОРМУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ НА РАК ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ / Баленко Н. В., Цимбалюк С. М., Черниченко І. О., Осташ О. М. // Довкілля та здоров’я. – 2016. – № 1. – С. 4 – 8. – Бібліогр. : 29 назв. Рак щитоподібної залози, бенз(а)пірен, механізми впливу. On possible mechanisms of influence of benzo(a) pyrene as air pollutant on the formation of thyroid cancer morbidity in the population / Balenko N. V., Tsymbaliuk S. N., Chernichenko I. O., Ostash O. M. // Dovkillia ta zdorovia (Environment and Health). – 2016. – № 1. – С. 4 – 8. – Bibliography : 29 ref. Thyroid cancer, benzo(a)pyrene, mechanism of influence.

Бенз(а)пірен може давати певний внесок у формування багатофакторного захворювання населення – раку щитоподібної залози (ЩЗ), реалізація якого може відбуватися двома шляхами із залученням комплексу різних механізмів. По-перше, через пряме ушкодження ДНК та індукцію епігенетичних змін у тиреоцитах з подальшим виникненням та накопиченням мутацій, клонуванням трансформованих клітин ЩЗ та розвитком раку за сприяння індукованих канцерогеном порушень

Реферативний журнал, 2016, № 4

2016.3.63

ÇÁÀËÀÍÑÎÂÀÍÈÉ (ÑÒÀËÈÉ) ÐÎÇÂÈÒÎÊ

функції імунної системи. По-друге, опосередковано, індукуючи струмогенний ефект, тобто гіперплазію ЩЗ, зоб, аутоімунний тиреоїдит, які виникають у результаті зумовлених канцерогеном ефектів на різних рівнях (молекулярному, біохімічному, клітинному, системному). Ці захворювання можуть відігравати подвійну роль: як чутливий морфологічний субстрат до прямої дії БП та як ендогенне джерело збільшення внутрішньоклітинної кількості активних форм кисню і додаткового непрямого (оксидативного) ушкодження ДНК тиреоцитів, наслідком чого є мутації, злоякісна трансформація, що передують розвиткові раку ЩЗ і сприяють його зростанню. Проведено аналіз динаміки захворюваності населення на злоякісні пухлини щитоподібної залози (за даними Національного канцерреєстру) за 1991–2011 роки по всіх областях України, який свідчить вищі рівні та щорічний приріст цієї патології у промислових регіонах та сільськогосподарських областях з інтенсивним ви-

ÓÄÊ 334.021

користанням пестицидів порівняно з ендемічними за йододефіцитом територіями та зонами підвищеного радіаційного контролю. Встановлено наявність прямого кореляційного зв’язку між забрудненням атмосферного повітря канцерогенними речовинами і захворюваністю населення на злоякісні пухлини взагалі та на рак щитоподібної залози (РЩЗ) зокрема. Виявлено, що це свідчить про формування онкопатології ЩЗ, крім йододефіциту та радіаційного чинника, певну роль відіграють інші зовнішні чинники, зокрема хімічні забруднювачі довкілля, у тому числі канцерогени класу поліциклічних ароматичних вуглеводнів (ПАВ), включаючи бенз(а) пірен. Ці сполуки характеризуються глобальним поширенням і здатні змінювати функцію щитоподібної залози та спричинювати зростання рівня захворюваності населення на аутоімунні тиреоїдити (АІТ) та зоб, тобто мають гойтрогенні властивості. Козловська М. С.

ЗБАЛАНСОВАНИЙ (СТАЛИЙ) РОЗВИТОК УДК 336 2016.4.57. ФІНАНСОВА СКЛАДОВА ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ ЗБАЛАНСОВАНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ / Стегней М. І. // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2015. – С. 141 – 143. – Бібліогр. : 7 назв. Економічний механізм, природокористування, збалансоване природокористування, сталий розвиток, громада. Financial component of economic mechanism for sustainable nature management formation / Stehnei M. I. // Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu (Scientific Bulletin of Kherson State University). – 2015. – S. 141–143. – Bibliography: 7 ref. Economic mechanism, nature management, sustainable nature management, sustainable development, community.

В умовах децентралізації не слід розглядати бюджетні кошти як основне джерело фінансування сталого розвитку територіальних громад. Необхідно активно розвивати систему інституту екологічних фондів, оскільки саме вони можуть виступати основою формування моделі сталого розвитку територіальних громад. При цьому пріоритетним напрямом має бути використання засобів господарюючих суб’єктів, коли організація зацікавлена у вкладенні власних ресурсів. Ефект децентралізації забезпечується диференціацією впливу економічного механізму на окремий об’єкт концепту сталого розвитку відповідної сільської території. При цьому економічний механізм, виконуючи функцію узгодження напряму дії інших трьох механізмів, орієнтує їх на економічне стимулювання, створення нових робочих місць, економічно обґрунтоване використання екологічних податків, екологічне страхування, залучення бюджетних та позабюджетних коштів на реалізацію місцевих програм сталого розвитку тощо. За таких умов екологічний механізм економічно впорядковує такі складові, як розроблення екологічних стандартів у сільськогосподарському та несільськогосподарському виробництві, екологічна паспортизація, впровадження екологічних інновацій, популяризація екологічної освіти тощо, соціально-організаційний – відповідно формування стратегій і планів забезпечення сталого розвитку сільських територій та системи управління ним, визначення напрямів налагодження соціально-економічних відносин суб’єктів господарювання, підвищення соціальних стандартів життя сільського населення тощо, інституціонально-правовий механізм – інституціональний

простір сталого розвитку сільських територій, нормативно-правове забезпечення системи децентралізованого управління, інститути відповідальності сільських органів влади. Визначено оцінку сучасного рівня та перспектив розвитку інноваційно-інвестиційного забезпечення сталого розвитку територіальних громад України. Запропоновано структуру фінансово-економічного механізму реалізації децентралізованої моделі сталого розвитку. Досліджено динаміку екологічних платежів за забруднення навколишнього природного середовища, сплачених підприємствами, організаціями, установам України. Визначено форми імплементації рентних відносин в систему управління сталим розвитком територіальних громад в умовах децентралізації. Запропоновано здійснювати вдосконалення механізмів та нормативної бази платності за використання природних ресурсів на засадах розгортання процесів капіталізації, корпоратизації, інституціоналізації, диверсифікації та сек’юритизації природно-ресурсної діяльності в ринкових умовах. Сапсай Т. П. УДК 330.111.4:332.14 2016.4.58. МОДЕРНІЗАЦІЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ЯК ВИЗНАЧАЛЬНИЙ ЧИННИК СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПРОБЛЕМНИХ РЕГІОНІВ / Шкарлет С., Ільчук В., Лисенко І. // Економiст. – 2013. – № 6. – С. 4–7. – Бібліогр. : 7 назв. Продуктивні сили, проблемний регіон, збалансований розвиток, економіка, державне регулювання. Productive forces modernization as determinant of sustainable development of struggling regions / Shkarlet S., Ilchuk V., Lysenko I. // Ekonomist (The Economist). – 2013. – № 6. – P. 4–7. – Bibliography: 7 ref. Productive forces, struggling region, sustainable development, economy, governmental regulation.

В умовах стрімких соціально-економічних змін, які останнім часом відбуваються в Україні, дедалі більшого значення набуває питання комплексного розвитку й розміщення продуктивних сил її регіонів. Необхідність комплексного розвитку регіонів, посилення їхньої ролі у підвищенні національної безпеки України і насамперед таких важливих її складових, як економічна, соціальна та екологічна безпека, особливо гостро виявляється на цьому етапі. Без активної діяльності регіонів Україна неспроможна подолати глибоку кризу та забезпечити динамічний розвиток продуктивних сил на засадах со-

Реферативний журнал, 2016, № 4

ÓÄÊ 504.064

ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ÏÐÈÐÎÄÎÊÎÐÈÑÒÓÂÀÍÍß

ціально орієнтованої економіки. Державне регулювання проблемних регіонів об’єднує як загальнодержавні важелі обґрунтованого територіально-диференційованого впливу на соціально-економічний розвиток регіонів, так і діяльність місцевих органів влади щодо застосування інструментів регулювання з метою забезпечення конкурентоспроможності економіки регіону на засадах його соціально-економічного вирівнювання та зростання. Розв’язання соціально-економічних проблем депресивних регіонів пов’язане зі створенням умов для їх сталого розвитку. Сталий розвиток регіонів – це процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умов збереження й поетапного відновлення цілісності природного середовища, створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і потребами людей усіх поколінь. На сучасному етапі ринкових реформ Україна зіткнулася з невизначеністю стратегічних пріоритетів регіонального розвитку, неготовністю проблемних регіонів протистояти зростаючому конкурентному тиску на внутрішньому та зовнішніх ринках у боротьбі за матеріальні, фінансові та людські ресурси, а також з можливістю ефективного використання геополітичного розташування регіональних систем та комплексів. Регіон як окрема територія в умовах посилення конкуренції має бути самодостатньою соціально-економічною системою, здатною протистояти зовнішнім викликам і загрозам, подолати депресивні явища. Тому модернізація продуктивних сил проблемних регіонів, результативність якої посилюється за умов розвитку кластеризаційних процесів, є визначальним чинником у розв’язанні цієї проблеми. Марушевський Г. Б.

УДК 330.15: 330.31: 330:14 2016.4.59. ПАРАДИГМАЛЬНИЙ ПОГЛЯД НА КОНЦЕПТ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ / Хвесик М., Бистряков І. // Економіка України. – 2012. – № 6. – С. 4–12. – Бібліогр. : 5 назв.

Концепція сталого розвитку, економічні пріоритети, гармонізація інтересів, соціально-економічний розвиток. Paradigm outlook on the concept of sustainable development of Ukraine / Hvesyk M., Bystriakov I. // Ekono-

2016.3.67

mika Ukrainy (Economy of Ukraine). – 2012. – № 6. – P. 4–12. – Bibliography: 5 ref. Sustainable development concept, economic priorities, harmonization of interests, socio-economic development. На межі першого та другого десятиліть ХХІ ст. мешканці планети вже не тільки на інтелектуальному, але й на побутовому рівні починають розуміти, що треба щось змінювати, оскільки життя в розбалансованому світі втрачає сенс. Незважаючи на деякі невизначеності, можна впевнено констатувати, що за своєю суттю концепція сталого розвитку здатна виконати роль базису формування оновленої цивілізації, оскільки забезпечує зняття суперечностей між досягненням цілей гармонійного соціально-екологічного розвитку та ідеологією перманентного зростання. При цьому цілком очевидно, що, власне, ця концепція потребує подальшого вдосконалення. Серед значної кількості наукових концепцій і теорій світового розвитку досі домінує техногенний шлях соціально-економічного розвитку. Для України він також є головним, оскільки основні зусилля спрямовуються на підтримку насамперед високоіндустріального технологічного укладу. Такий господарський напрям є дуже природомістким, що, зрозуміло, підриває відтворення природної основи як такої. Це, своєю чергою, призводить до великих економічних втрат. Проте, аналізуючи ситуацію у цій сфері, можна визначити, що поза полем зору залишається, передусім, швидкість змін не тільки і не стільки сучасного світу, скільки, власне, людини, що трансформується. Розглянуто проблемні питання сталого розвитку в контексті саміту «Ріо+20». Зроблено акцент на необхідності їх вирішення з позицій забезпечення добробуту простої людини, визначено системні положення щодо перетворення національного господарства України на стійку суспільну цілісність, здатну ефективно самовідтворюватися. Обгрунтовано необхідність формування для цього оновленої філософії сталого розвитку, викладено концептуальні положення встановлення економічних пріоритетів. Встановлено, що на основі системного розуміння завдань щодо сталого розвитку країни з позицій справедливості для України доцільно спиратися на базові положення гармонізації інтересів влади, бізнесу та суспільства, оскільки цей процес вирізняється специфікою можливостей та механізмів розв’язання проблем, які стоять перед нацією. Тимочко Т. В.

ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

УДК 579.26:633.15 :631.46: 63:551.5 2016.4.60. ВПЛИВ ГІДРОТЕРМІЧНОГО РЕЖИМУ ВЕГЕТАЦІЇ НА ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ҐРУНТУ ТА ВРОЖАЙНІСТЬ КУКУРУДЗИ / Дем’янюк О. С., Шерстобоєва О. В., Клименко А. М., Чабанюк Я. В. // Агроекологічний журнал, 2016. – № 3. – С. 45–49. – Бібліогр. : 9 назв. Біологічна активність ґрунту, гідротермічний коефіцієнт, погодні умови, кукурудза, врожайність. Influence of hydrothermal regime of vegetation on the ecological state of soil and corn yield / Demianiuk O. S., Sherstoboieva O. V., Klymenko A. M., Chabaniuk Ya. V. // Ahroekolohichny Zhurnal (Agroecological Journal). – 2016. – № 3. – C . 45–49. – Bibliography: 9 ref. Biological activity of the soil, hydrothermic factor, weather conditions, corn, yield.

Клімат планети Земля зазнає періодичних змін, за яких періоди потепління змінюються похолоданням з різною циклічністю, що визначається зміною активності

Сонця, зокрема пульсацією сонячних плям та вулканічними викидами, тобто формується під дією космічних та сонячно-земних чинників. На продуктивність агроекосистем найбільше впливають абіотичні чинники, тісно пов’язані з погодно-кліматичними умовами, зокрема: зволоження, тепловий ресурс (сонячне світло), температурні умови холодного періоду та континентальність клімату. Регіональні зміни погодних умов та клімату потребують уточнення і переосмислення їх впливу на ріст, розвиток і врожайність зернових культур. Проте дуже мало уваги приділяється дослідженню впливу екстремальних та близьких до них змін гідротермічного режиму вегетаційного періоду на перебіг біологічних процесів у ґрунті, активність і спрямованість яких визначає зміни природної та актуальної родючості ґрунту, а отже й продуктивності агроекосистеми загалом. У польовому досліді встановлено, що біологічна активність ґрунту під агрокультурою, як показник його екологічного стану, значною мірою залежить від

Реферативний журнал, 2016, № 4

2016.3.68

ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ÏÐÈÐÎÄÎÊÎÐÈÑÒÓÂÀÍÍß

погодних умов. В екстремальні (надмірна вологість та перевищення середньомісячної температури на 2–5 °С) періоди, порівняно з такими самими спекотними, але посушливими періодами, у ґрунті збільшується кількість загальної мікробної маси, посилюються синтетичні процеси та активізується емісія діоксиду вуглецю. Відповідно, підвищується врожайність зеленої маси кукурудзи, проте значно знижується врожайність зерна. У рік з підвищеним температурним режимом і недостатнім забезпеченням вологою значно зменшується врожай зеленої маси, але врожай зерна формується майже на рівні оптимального за погодними умовами року, що зумовлено відносною посухостійкістю кукурудзи. Сапсай Т. П.

УДК 620.002.8 2016.4.61. УДОСКОНАЛЕНИЙ МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНО ДОЦІЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ В ЕНЕРГОЄМНИХ ВИДАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ / Маляренко О. Є., Майстренко Н. Ю., Станиціна В. В. // Проблеми загальної енергетики. – 2015. – № 3 (42). С. 23–30. – Бібліогр.: 21 назва. Потенціал енергозбереження, класифікатор видів економічної діяльності, екологічний податок, показники ефективності. Improved methodical approach to defining economically feasible energy saving potential in energy-intensive economic activities / Maliarenko O. E., Maistrenko N. Yu., Stanytsina V. V. // Problemy zahalnoi enerhetyky (The Problems of General Energy). – 2015. – № 3 (42). – P. 23–30. – Bibliography: 21 ref. Energy saving potential, classifier of economic activities, environmental tax, performance.

Номенклатуру показників енергоефективності та порядок внесення їх у нормативну документацію регламентує ДСТУ 3755–98. В ньому представлено 41 показник, який використовується як характеристика енергоефективності обладнання, технологічного процесу, продукції та послуг. В Україні як основні показники ефективності енерговикористання обладнання або процесів використовують коефіцієнти корисної дії (ККД), питомі витрати енергоресурсів та енергомісткість технологічного процесу. Всі наведені у ДСТУ 3755-98 показники енергоефективності можуть бути використані лише для визначення енергетичної ефективності енергетичного обладнання, технологічного процесу, продукції та послуг, тобто на найнижчому рівні використання енергетичних ресурсів споживачами. Представлено удосконалені методи визначення потенціалу енергозбереження з урахуванням впровадження нового класифікатора статистичних спостережень КВЕД-2010 та Податкового кодексу, що внесли зміни до формування вихідних даних та обчислення показників енергетичної та екологічної ефективності тех-

ÓÄÊ 622.324

нологій. В Україні діє Система національних розрахунків (СНР), розроблена Держкомстатом за міжнародним стандартом СМС ООН 1993 р. і 2008 р. Згідно з СНР стадія виробництва характеризується вартісними показниками випуску, проміжного споживання і валового внутрішнього продукту. У зв’язку з переходом статистики на новий КВЕД-2010 та змінами у законодавстві діюча методика зазнала змін. Сапсай Т. П.

УДК 004.942:620.9 2016.4.62. ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ПАЛИВОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕПЛОВОЇ ЕНЕРГЕТИКИ ІЗ ВРАХУВАННЯМ ЗАМІНИ ШТАТНОГО ПАЛИВА ТА ОБМЕЖЕНЬ НА ВИКИДИ / Каплін М. І., Білан Т. Р. // Проблеми загальної енергетики. – 2015. – № 4 (43). – С. 24 – 30. – Бібліогр.: 3 назви. Вугілля, теплова енергетика, викиди, паливний баланс, оптимізація, технологічний спосіб. Economic-and-mathematical model of fuel supply for thermal power allowing for standard fuel replacement and restrictions on emissions / Kaplin M. I., Bilan T. P. // Problemy zahalnoi enerhetyky (The Problems of General Energy). – 2015. – № 4 (43). – S. 24–30. – Bibliography: 3 ref. Coal, thermal power, emissions, fuel balance, optimization, processing.

Ефективне й надійне функціонування теплової енергетики неможливе без одночасного розгляду всіх технологічних аспектів споживання палива. При забезпеченні паливом теплових електростанцій необхідно врахувати можливі джерела надходження палива як з вітчизняних паливних баз – вугілля власного видобутку, так і за імпортом – як можливого джерела задоволення загального паливного балансу теплової енергетики. Запропоновано економіко-математичну модель вибору оптимального варіанта функціонування теплової енергетики та відповідного йому способу вуглепостачання. Модель побудовано на основі технологічного способу, а вибір доцільного варіанта функціонування здійснюється за допомогою бінарних змінних. Виконано розрахунки забезпечення вугіллям теплової енергетики України з урахуванням обмежень на викиди шкідливих речовин за різних варіантів функціонування. Запропоновано економіко-математичну модель паливозабезпечення ТЕС ОЕС України для визначення економічно доцільних варіантів реконструкції енергоблоків ТЕС та відповідних варіантів забезпечення їх роботи вугільним паливом антрацитової та газової марочних груп. Структура рівнянь балансу палива в моделі формується технологічними способами моделі виробничого типу, що описують джерела власного видобутку та імпортування вугільних продуктів, виробництво електричної енергії та викидів забруднювачів на ТЕС.

Реферативний журнал, 2016, № 4

ÓÄÊ 528.9

ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ÏÐÈÐÎÄÎÊÎÐÈÑÒÓÂÀÍÍß ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ТА ВИХОВАННЯ

УДК 316.334.5 +504.03 2016.4.63. ЕКОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА : ТЕОРЕТИКОМЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ / Бондар О. М. // Гуманітарний вісник. – 2014. – № 32. – С. 8–26. – Бібліогр. : 10 назв. Екологічна культура, поведінка, свідомість, соціоекологічний баланс, матеріальна і духовна екологічна культура. Environmental culture: theoretical and methodological analysis / Bondar O. M. // Humanitarnyi visnyk (Humanitarian Bulletin). – 2014. – № 32. – P. 8–6. – Bibliography: 10 ref. Environmental culture, behavior, consciousness, socioenvironmental balance, material and intellectual environmental culture.

Щодня дедалі частіше спостерігаються негативні соціоекологічні трансформації, внаслідок яких відбувається порушення збалансованого співіснування суспільства і Природи. Здійснено теоретичний аналіз екологічної культури як соціального феномену в умовах порушення соціоекологічного балансу. Встановлено, що в основі такого дисбалансу лежить прагнення суспільства до створення якомога більшої кількості матеріальних благ для задоволення власних постійно зростаючих потреб за рахунок нищівного використання природних ресурсів. Саме така антропоцентрична позиція стосовно Природи зумовила

2016.3.73

появу ряду екологічних проблем, які потребують свого конструктивного розв’язання. Одним з основних напрямів діяльності є створення оптимальних умов взаємодії суспільства й природи та розвиток в напрямі екологічно орієнтованого суспільства, в якому спостерігатиметься високий рівень екологічної свідомості, моралі, етики, відповідальності та освіти, тобто нової екологічної культури. Важливим чинником, що впливає на формування екологічної культури в Україні, є також екологічна державна політика, яка, на думку О. Стегнія, характеризується «перманентною ліквідацією екологічних аварій, а не усуненням причин їх виникнення». Для того, щоб змінити ставлення до природи та по-новому осмислити на екологічні питання, ми пропонуємо такі шляхи формування екологічної культури: екологічне спрямування освіти; політико-правова трансформація у суспільному контролі за станом навколишнього середовища; створення інститутів екології; розвиток і підтримка екологічних груп, організацій та рухів; активна діяльність ЗМІ у висвітленні важливих екологічних проблем; інтенсивна модернізація виробництва з впровадженням нових енергоощадних технологій та збільшення частки альтернативних джерел енергії; співпраця з міжнародними екологічними організаціями. Пащенко О. В.

ЕКОЛОГІЧНІ РИЗИКИ

УДК 504:574:631.95:631.15 2016.4.64. ЕКОЛОГІЯ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В СИСТЕМІ ОПТИМІЗАЦІЇ ВІДНОСИН ПРИРОДИ І СУСПІЛЬСТВА : матеріали III Міжнар. наук.-практ. конф., 24–25 берез. 2016 р., Тернопіль. Ч. 1 / ред.: І. І. Водяник; Терноп. держ. с.-г. дослід. ст., Ін-т кормів та сіл. г-ва Поділля, Ін-т агроекології та природокористування, Держ. установа «Ін-т охорони грунтів України», Поділ. держ. аграр.-техн. ун-т. – Тернопіль, 2016. – 269 c. Довкілля, Полтава, ризики, екологічні ризики, маловідходне виробництво, грунт, Джарилгач. Ecology and nature management in the system of society and nature relations optimization: materials of the 3rd Intern. Science-to-Practice Conf. (24–25 March, 2016, Ternopil). Part 1 / I. Vodianyk (ed.). – Ternopil, 2016. – 269 p. Environment, Poltava, risks, environmental risks, lowwaste production, soil, Dzharylgach.

Обгрунтовано стратегії природоохоронної діяльності у гірничодобувних регіонах у контексті незворотних змін навколишнього середовища. Охарактеризовано біохімічний статус крові в еколого-фізіологічній індикації промислових видів риб. З’ясовано вплив іонів свинцю та кадмію на катіонно-обмінну здатність і поверхневий заряд коренів ячменю. Розглянуто основи ландшафтного підходу в землекористуванні як складову раціонального природокористування. Здійснено оцінювання стану атмосферного повітря Полтави. Вивчено проблему екологізації залізничного транспорту на сучасному етапі розвитку країни. Проаналізовано ризики, пов’язані з майбутнім переселенням диких ратичних тварин на острові Джарилгач. Досліджено технологічні показники якості вітчизняних сортів хмелю гіркої групи, вирощених у зоні Полісся. Приділено увагу впровадженню технологій маловідходних виробництв як ефективному способу збереження довкілля. Визначено екологічний вплив багаторічних трав на зміну структури грунту. Болдарєва Д. І.

УДК 502.1:504. 2016.4.65. ЕКОЛОГІЧНИЙ РИЗИК: МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ : навч. посіб. для студентів ВНЗ / Лисиченко Г. В., Хміль Г. А., Барбашев С. В. та ін. – К. : Наук. думка, 2014. – 326 с. Екологічні ризики, моделі, методи, управління, екологічна небезпека, ризик, міра, критерії, аналiз, оцінювання. Environmental risk: methodology of assessment and management : study guide for university students / Lysychenko H. V., Khmil H. A., Barbashev S. V. et al. – Kyiv : Naukova dumka, 2014. – 326 p. Environmental risks, models, methods of management, environmental hazard, risk, measure, criteria, analysis, assessment.

У посібнику вперше в Україні систематизовано й викладено теорію і практику оцінювання екологічних ризиків. Розглянуто основні джерела та чинники екологічної небезпеки й ризику, сформульовано поняття екологічного ризику як міри екологічної небезпеки. Викладено основні методи, моделі, комп’ютерні системи аналізу та кількісного оцінювання екологічних ризиків. Наведено критерії, що характеризують ризики настання критичних станів для навколишньою середовища, проаналізовано різні підходи до оцінювання екологічного ризику за характером загроз, наведено приклади їх оцінювання, охарактеризовано механізми та загальну стратегію управління екологічною небезпекою й ризиком. Викладено теорію і практику оцінювання екологічних ризиків. Охарактеризовано різні підходи до оцінювання екологічного ризику за характером загроз, наведено приклади їх оцінювання. Приділено увагу механізмам та загальній стратегії управління екологічною небезпекою та ризиком. Болдарєва Д. І.

УДК 504.054:574.3 2016.4.66. ПРОБЛЕМИ ХІМІЧНОЇ ТА РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ / Лисиченко Г. В. : матеріали наук.

Реферативний журнал, 2016, № 4

2016.3.76

ÅÊÎËÎÃ²×Í² ÐÈÇÈÊÈ

доповіді на засіданні Президії НАН України 29 квітня 2015 року // Вісн. НАН України. – 2015. – № 6. – С. 20–27. – Бібліогр. : 10 назв. Хімічна небезпека, радіоактивне забруднення, токсичні відходи, радіоактивні відходи, комплексний екологічний моніторинг. Problems of chemical and radiation safety of Ukraine / Lysychenko H. V. : materials of a scientific report at a meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, April 29, 2015 // Visnyk natsionalnoi akademii nauk Ukrainy (Bulletin of the National Academy of Sciences of Ukraine). – 2015. – № 6. – P. 20–27. – Bibliography: 10 ref. Chemical hazard, radioactive contamination, toxic waste, radioactive waste, integrated environmental monitoring. Щороку в Україні виникають загрозливі екологічні ситуації, пов’язані з хімічною та радіаційною небезпекою. До них належать передусім наслідки радіаційної катастрофи на ЧАЕС, загрози від впливів хвостосховищ уранового виробництва в містах Дніпродзержинськ та Жовті Води Дніпропетровської області; вибухів бронебійних снарядів з урановими осердями на військових складах, зокрема в Артемівську та Новобогданівці; отруєння навколишнього середовища продуктами гептилу в Болеславчику і Первомайську; виникнення надзвичайних екологічних ситуацій, пов’язаних з хімічними чинниками небезпеки, в містах Калуш (Івано-Франківська обл.), Горлівка (Донецька обл.), у Києві на території колишнього заводу «Радикал». Загалом, за даними Державного реєстру, на території України налічують понад 24 тис. потенційно небезпечних об’єктів, які потребують постійної уваги і нагляду. Розглянуто основні джерела й чинники хімічної та радіаційної небезпеки в Україні, що створюють екологічні ризики для життєдіяльності населення та біосфери. Показано, що в багатьох випадках процеси хімічного та радіаційного забруднення досягають регіональних масштабів. Сформульовано основні управлінські заходи й наукові завдання щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та мінімізації їхніх негативних наслідків для навколишнього природного середовища. На реальних прикладах продемонстровано науково-технічний потенціал установ НАН України у розв’язанні зазначених проблем. Болдарєва Д. І.

УДК 621.3:614.8 2016.4.67. МЕНЕДЖМЕНТ СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКИ ЩОДО МІНІМІЗАЦІЇ РИЗИКУ ДІЇ ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ПОЛЯ НА ЛЮДИНУ В ЕЛЕКТРОУСТАНОВКАХ НАДВИСОКОЇ НАПРУГИ / Бондаренко Є. А. // Енергетика: економіка, технології, екологія. – 2014. – № 2. – С. 14–20. – Бібліогр. : 17 назв. Енергетика, електроустановка, енергія, електричне поле, менеджмент, ризик, електробезпека. Management of electrical safety system in terms of minimizing the risk of electromagnetic field impact on human in high-voltage installations / Bondarenko Ye. A. // Enerhetyka: ekonomika, tekhnolohii, ekolohiia (Power engineering: economics, technique, ecology). – 2014. – № 2. – P. 14–20. – Bibliography: 17 ref. Power engineering, electrical installation, energy, electric field, management risk, electrical safety.

Міжнародний стандарт OHSAS 18001:2007, ISO 50001:2011, як і система управління якістю ISO 9000, побудований на основі циклу Демінга, який фактично дублює коло менеджменту та складається з чотирьох етапів: планування, реалізація, контроль та оцінювання ризику з метою керування. Аналіз літературних джерел свідчить, що на сьогоднішній день немає єдиної методології, яка б визначала принципи управління енергобезпекою та порядок проведення оцінювання ризику в елек-

ÓÄÊ 502.33

троустановках надвисокої напруги. Відсутній системний підхід до аналізу ризику, який би найповніше відображав реальні механізми виникнення й розвитку електротравм під час взаємодії людини з електроустановками. Для удосконалення менеджменту електробезпеки в діючих електроустановках надвисокої напруги (НВН) та підвищення ефективності впровадження міжнародних стандартів OHSAS 18001:2007 «Системи менеджменту професійного здоров’я і безпеки – Вимоги», ISO 50001:2011 «Система енергетичного менеджменту – вимоги та керівництво щодо застосування» на підприємствах паливо-енергетичного комплексу України для мінімізації ризику виробничого травматизму та професійного захворювання від дії електричного поля промислової частоти (ЕП ПЧ), на основі використання методу матриці оцінювання ризику, пропонується апріорна оцінка показника групового професійного ризику захворювання електротехнічного персоналу, що обслуговує діючі електроустановки НВН. Запропоновано матрицю оцінювання ризику, яка містить по вертикалі шість рівнів тяжкості наслідків дії електричного поля промислової частоти на людину за ГН 3.3.58.6.6.1-2002 та шість рівнів імовірності небезпечної події. Кожному рівню тяжкості наслідків уздовж вертикальної осі й кожному рівню ймовірності вздовж горизонтальної осі присвоєно рангові оцінки, яким відповідають значення тяжкості наслідків і ймовірності настання події згідно з описом певної ситуації (за сценарієм) і якісної характеристики частоти події. Запропоновано матрицю оцінювання ризику, яка дає можливість передбачити черговість та час проведення заходів захисту від дії ЕП ПЧ щодо мінімізації ризику електротравматизму під час виконанні технологічних робіт у діючих електроустановках НВН. Болдарєва Д. І.

УДК 004 : 504.064 2016.4.68. СУЧАСНИЙ СТАН ІНФОРМАТИЗАЦІЇ СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В ЗОНАХ ВПЛИВУ АЕС УКРАЇНИ / Лисиченко Г. В., Попов О. О. // Збірник наукових праць Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г. Є. Пухова. – 2014. – Вип. 71. – С. 9–21. – Бібліогр. : 21 назва.

АЕС, атомна енергетика, безпека, атоматизація, ЕкоІЕС, контроль, техногенна зона, моніторинг. Current status of information support of environmental monitoring system within NPP impact areas in Ukraine / Lysychenko H. V., Popov O. O. // Zbirnyk naukovykh prats Instytutu problem modeliuvannia v enerhetytsi imeni H. Ye. Pukhova (Collection of scientific works of Pukhov Institute for Modelling in Energy Engineering). – 2014. – Vol. 71. – P. 9–21. – Bibliography: 21 ref. NPP, nuclear power, security, automation, EcoIES, control, man-impacted area, monitoring. Аналіз проблем атомної енергетики України, її становлення та розвиток створюють різні негативні впливи на об’єкти навколишнього природного середовища (НПС). Численні зв’язки, що виникають під час будівництва та експлуатації атомних електростанцій і підприємств інфраструктури ядерно-паливного циклу на сучасному рівні їх розвитку, досягли такої складності, що в багатьох випадках не забезпечують дотримання умов щодо стану техногенно-екологічної безпеки, створюють складні соціально-екологічні та економічні проблеми для розвитку енергетичної галузі. Встановлено, що успішному вирішенню цих завдань сприятиме створення та впровадження сучасної аналітичної інформаційно-експертної системи для проведення оцінок впливу АЕС на довкілля, яка стане важливою складовою превентивних заходів безпеки ядерної енергетики. Сучасний стан інформатизації

Реферативний журнал, 2016, № 4

ÓÄÊ 519.86

ÅÊÎËÎÃ²×Í² ÐÈÇÈÊÈ

системи моніторингу НПС в зонах впливу АЕС України характеризується наявністю різних систем збирання та накопичення інформації. За ступенем автоматизації виділяють такі системи контролю: автоматизовані, напівавтоматизовані, неавтоматизовані. Доведено, що відсутність єдиного методичного та метрологічного простору, єдиних вимог до подання інформації створює серйозні проблеми при її отриманні та інтеграції. Вирішено, що створення комп’ютеризованої аналітичної інформаційно-експертної системи (ЕкоІЕС) для оцінки екологічного впливу АЕС на НС потрібно розглядати як важливу складову превентивних заходів безпеки ядерної енергетики, що дасть змогу істотно підвищити рівень обґрунтованості управлінських рішень з екологічної безпеки та заходів цивільного захисту територій і населення, що мешкає в зонах потенційного техногенного впливу АЕС. Узагальнено, що система ЕкоІЕС буде потужним інструментом підтримки прийняття рішень в області екологічної безпеки НПС на території впливу АЕС. Сапсай Т. П.

УДК368(075.8) 2016.4.69. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ «СТРАХУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ РИЗИКІВ» / Пономаренко Є. Г. – Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2016. – 28 с. Страхування, екологічні ризики, людина, екологія, актуарні розрахунки, діяльність. Lecture notes on «Insurance against environmental risks» discipline / Ponomarenko Ye. H. – Kharkiv : KHNUMH named after O. M. Beketov, 2016. – 28 p. Insurance, environmental risks, human being, ecology, actuarial calculations, activities.

Страхування екологічних ризиків є досить новим напрямом діяльності, але таким, що швидко набуває популярності в світі. Метою цього курсу є ознайомити студентів з основними поняттями, методами та нормативними документами щодо страхової справи, дати уявлення про місце та особливості екологічного страхування в загальній системі страхування, дати знання та навички щодо визначення ризиків страховиків та страхувальників. Починаючи з 80-х років XX століття у розвинутих країнах, насамперед у Нідерландах, США, Японії, у практику природоохоронної діяльності стала активно впроваджуватися концепція управління, основана на положеннях ризиканалізу, згідно з якими індикатором ризику зниження якості навколишнього середовища слугує стан здоров’я людини, виражений за допомогою спеціальних показників ризику. Оцінка ризику допускає виконання ряду послідовних процедур: ідентифікація ризику (Data Collection and Evolution); оцінка характеру впливу забруднювачів на людину та навколишнє середовище (Explosure Assessment); оцінка токсичних наслідків для людського організму впливів забруднювачів (Toxicity Assessment); визначення характеристик ризику (Risk Characterization). Докладно представлено матеріали 7 лекцій, які розділені на два змістові модулі: особливості страхування екологічних ризиків та розрахункові методи у страхуванні екологічних ризиків. Розкрито термінологічно-понятійний апарат страхової справи та страхові екологічні ризики. Розглянуто управління ризиками та експертну оцінку ризиків. Акцентовано увагу на тарифах у страхуванні та актуарних розрахунках. Сапсай Т. П.

УДК 504.064 2016.4.70. ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОГО РИЗИКУ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ / Гадецька З. М., Кузьмич Н. В. //

2016.3.79

Ефективна економіка. – 2015. – № 2. – 7 с. – Бібліогр. : 8 назв. Екологічний ризик, екологічна безпека, інтегральний показник. Environmental risk assessment in Ukraine / Hadetska Z. M., Kuzmych N. V. // Efectyvna ekonomika (Efficient Economy). – 2015. – № 2. – 7 p. – Bibliography: 8 ref. Environmental risks, environmental safety, integral indicator. В сучасному світі дедалі більше уваги приділяється вирішенню екологічних проблем, які можуть бути спричинені як самою природою, так і діяльністю людини, причому останній чинник проявляється все відчутніше. Проблеми забруднення навколишнього середовища й природних ресурсів та нераціонального природокористування – одні з найнагальніших і гострих на сьогоднішній день та потребують участі всіх держав як на національному, так і на транснаціональному рівнях. Науковці справедливо стверджують, що екологічні проблеми не обмежені національними кордонами, вони мають загальнопланетарний характер. Особливої актуальності проблема охорони довкілля та раціонального природокористування набула останніми роками: поглиблення екологічної кризи, перевиробництва та екстенсивного використання природних ресурсів, ризиків екологічної безпеки, глобального потепління, зміни клімату тощо. Розглянуто нинішні підходи до економічного механізму оцінки екологічних ризиків. Одержано кількісні значення інтегральних оцінок загроз, що характеризують екологічну безпеку України для кожного з регіонів України. Проведено ідентифікацію розрахункових величин відповідно до запропонованого числового інтервалу величини екологічного ризику. Отримано результати, які свідчать про неоднорідність регіонів України щодо інтегрального показника екологічної небезпеки. Для оцінки ризику антропогенного впливу на безпеку людини та довкілля розраховано оцінки ризику природно-техногенної безпеки: оцінки шкоди, завданої життю та здоров’ю людини, та матеріальні збитки. Оцінка та аналіз екологічного ризику, загальних тенденцій і варіацій НС природного і техногенного характеру, одержані кількісні значення інтегральних оцінок загроз, що характеризують екологічну безпеку України для кожного із регіонів України, свідчить: у цілому екосистема України перебуває на грані перевищення допустимого впливу, особливо це стосується Донецько-Придніпровського регіону, ряду західних, центральних областей України та окремих регіонів інших областей. Тому застосування розглянутої в роботі методології оцінки та аналізу екологічного ризику може дати можливість: визначати пріоритетні напрями стратегії розвитку регіону; науково обґрунтувати прийнятний рівень ризику щодо кожного з них, оптимізувати стратегію забезпечення природно-техногенної безпеки регіонів; провести районування території України за ступенем внутрішніх загроз для життєдіяльності. Болдарєва Д. І.

УДК 502.[171+52]:550.8 2016.4.71. ЕКОЛОГІЧНІ РИЗИКИ ПІД ЧАС БУРІННЯ ТА ОСВОЄННЯ СВЕРДЛОВИН / Хомин В. Р. // Науковий вісник НЛТУ України. – 2015. – Вип. 25.4. – С. 110–114. – Бібліогр. : 21 назва. Екологічна безпека, геологічне середовище, негативні фактори, екологічні чинники. Environmental risks during well drilling and development / Khomyn V. R. // Naukovyi visnyk Natsionalnoho lisotekhnichnoho universytetu Ukrainy (Scientific Bulletin of National Forestry University of Ukraine). – 2015. – Vol. 25.4. – S. 110–114. – Bibliography: 21 ref.

Реферативний журнал, 2016, № 4

2016.3.82

ÏÐÀÂÎÂ² ÀÑÏÅÊÒÈ ÅÊÎËÎÃ²¯

Environmental safety, geological environment, negative factors, environmental factors. Забруднення довкілля нафтогазопромислових районів відбувається внаслідок природних і техногенних процесів. У більшості випадків природна складова забруднення є незначною, а техногенна – переважною і визначальною. Обґрунтовано, що забруднення виникають у разі неякісної проходки свердловин та після їхньої ліквідації, а також під час випробовування та дослідження свердловин із застосуванням методів інтенсифікації припливів тощо. Встановлено потенційні негативні чинники впливу на геологічне середовище під час пошуку та видобування вуглеводневого газу в Україні, і в Карпатському регіоні зокрема. Визначено, що з погляду екологічної безпеки геологічного середовища, одними з найнебезпечніших негативних наслідків процесів буріння та освоєння свердловин є можливе забруднення атмосферного приземного повітря, водоносних горизонтів та підвищення сейсмічної активності району робіт разом з деформаціями масиву гірських порід та денної поверхні. Сапсай Т. П. УДК 574 2016.4.72. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ТА МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ ВОДНИХ ЕКОСИСТЕМ НА ВМІСТ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ : навч. посіб. / Копілевич В. А., Галімова В. М., Лаврик Р. В. // НУБіП України. – 2014. – 157 с. – Бібліогр.: 22 назви. Екологічна безпека, моніторинг, екосистема, важкі метали, навколишнж середовище, раціональне природокористування.

ÓÄÊ 332.1

Environmental safety and monitoring of water ecosystems quality in terms of heavy metals content : study guide / Kopilevych V. A., Galimov V. M., Lavryk R. V. // NUBiP Ukrainy (NUBiP of Ukraine). – 2014. – 157 p. – Bibliography: 22 ref. Environmental safety, monitoring, ecosystem, heavy metals, environment, sustainable nature management. Викладено основні підходи щодо захисту водних об’єктів природного походження від шкідливих впливів та забруднень, які виникають внаслідок господарської діяльності. Посібник містить систематизований матеріал з курсу екологічної безпеки та моніторингу якості води для підготовки фахівців у галузі екології та охорони навколишнього середовища з урахуванням вимог до охорони довкілля, раціонального природокористування, забезпечення умов екологічної безпеки та сталого розвитку. Розглянуто основні джерела забруднення довкілля та вплив важких металів на якість води, сучасні підходи щодо визначення рівня забруднень, нормування антропогенного навантаження на довкілля, розрахунків та розроблення проектів гранично допустимих викидів та скидів. Розглянуто теоретичні основи та аналітичні характеристики й можливості сучасного електрохімічного методу інверсійної хронопотенціометрії, на основі якого створено аналізатор солей важких металів «М-ХА1000-5». Розглянуто методологічне забезпечення для визначення важких металів у воді за допомогою аналізатора «М-ХА10005». Як приклад, розглянуто проведення екологічного моніторингу вмісту важких металів у поверхневих водах річок Закарпаття. Болдарєва Д. І.

ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЇ УДК 349.6 (477) (075.8) 2016.4.73. ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА : навч. посіб. / Шуміло О. М., Зуєв В. А., Бригадир І. В. – К. : Центр навчальної літератури, 2013. – 432 с. – Бібліогр. : 81 назва. Екологічне право, охорона довкілля, надра, вода, ПЗФ, міжнародне співробітництво, регулювання, фонд. Evironmental law of Ukraine. Special part : study guide / Shumilo O. M., Zuiev V. A., Bryhadyr I. V. – K. : Tsentr navchalnoi literatury, 2013. – 432 p. – Bibliography: 81 ref. Environmental law, environmental protection, mineral resources, water, NRF, international cooperation, regulation fund.

В Україні на рівні закону затверджено Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року. Проте важливо усвідомити, куди рухатися, аби запустити стратегію у правильному напрямі. Насамперед потрібно розуміти актуальні проблеми правової охорони вод в Україні; загальні проблеми охорони та використання надр; вирізняти рослинний, тваринний світи та ліси, атмосферне повітря та ПЗФ як об’єкти правової охорони. Навчальний посібник присвячено проблемам правової охорони навколишнього природного середовища, також розглянуто правовий режим територій, об’єктів природно-заповідного фонду, питання міжнародно-правової охорони довкілля. Охоплює питання з Особливої частини Екологічного права відповідно до вимог кредитно-модульної системи. Підручник має 8 основних розділів, які у повному обсязі розкривають деталі правового регулювання охорони й використання надр, вод, рослинного світу, лісів, тваринного світу, атмосферного повітря. Докладно розглянуто правовий

режим територій та об’єктів природно-заповідного фонду і міжнародно-правової охорони довкілля. Акцентовано увагу на участі України у міжнародному співробітництві в галузі охорони навколишнього природного середовища. Описано обов’язки іноземних юридичних осіб і громадян та осіб без громадянства щодо дотриманя законодавства України про охорону навколишнього природного середовища. Сапсай Т. П. УДК 347.447.52:343.23:504.06 (045) 2016.4.74. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ / Корнєєв Ю. В., Садовський М. В. // Юридичний вісник. – 2015. – № 1 (34). – С. 13–17. – Бібліогр.: 8 назв. Види юридичної відповідальності, екологічно-правова відповідальність, екологічне правопорушення. Legal liability for environmental offence / Kornieiev Yu. V., Sadowskyi M. V. // Yurydychnyi visnyk (Law Herald). – 2015. – № 1 (34). – P. 13–17. – Bibliography: 8 ref. Types of legal liability, environmental and legal responsibility, environmental offense.

Необхідність захисту навколишнього природного середовища правовими засобами привернула увагу багатьох науковців-юристів до дослідження проблем відповідальності за екологічні правопорушення. Правовий інститут відповідальності є обов’язковим елементом механізму правового регулювання суспільних відносин. Він спрямовує поведінку право зобов’язаного суб’єкта та уповноваженої особи до належної поведінки. До найефективніших правових засобів зміц-

Реферативний журнал, 2016, № 4

ÓÄÊ 504

ÇÁÅÐÅÆÅÍÍß Á²ÎËÎÃ²×ÍÎÃÎ ÒÀ ËÀÍÄØÀÔÒÍÎÃÎ Ð²ÇÍÎÌÀÍ²ÒÒß

нення екологічного правопорядку належать заходи юридичної відповідальності, які застосовують до осіб, винних у порушенні екологічного законодавства. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення покладається, як правило, у певній процесуальній формі: кримінально-правовій, адміністративно-правовій, цивільно-правовій, екологічно-правовій та іншій, встановленій законодавством. Проте існуючі форми юридичної відповідальності не здатні забезпечити відшкодування екологічної шкоди, заподіяної правопорушенням природному об’єкту, тобто відновити порушений екологічний правопорядок. Розглянуто основні та особливі ознаки юридичної відповідальності за вчинення екологічних правопорушень, обґрунтовується необхідність створення окремого правового інституту екологічно-правової відповідальності та виокремлення його від інших видів відповідальності. Сапсай Т. П. УДК 621.311:006.07 2016.4.75. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАВДАНЬ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА СУЧАСНИЙ СТАН НОРМАТИВНОЇ БАЗИ З ПИТАНЬ ЕКОЛОГІЇ В ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЦІ / Соколовська І. С., Стоянова І. І. // Проблеми загальної енергетики – 2013. – № 3 (34). – С. 66 – 74. – Бібліогр.: 14 назв. Екологічні вимоги, директиви, класифікація, екологічні стандарти, вплив на довкілля, енергооб’єкти.

2016.3.85

Classification of standardization tasks and current state of regulatory framework regarding environmental issues in power generating industry / Sokolovska I. S., Stoyanova I. I. // Problemy zahalnoi enerhetyky (The Problems of General Energy). – 2013. – № 3 (34). – P. 66–74. – Bibliography: 14 ref. Environmental requirements, directives, classification, environmental standards, environmental impact, energy facilities. Виконання міжнародних екологічних вимог у галузях паливно-енергетичного комплексу є однією з умов подальшої інтеграції України в ЄС. Розглянуто екологічні директиви ЄС та відповідні чинні міжнародні й національні стандарти в електроенергетиці. Розроблено класифікацію завдань стандартизації щодо викидів та експлуатаційних впливів об’єктів електроенергетики, яка дає змогу комплексно вирішувати екологічні проблеми енергетики з урахуванням забруднення повітря, води й ґрунту, а також опромінення й теплових впливів, та на її основі визначено основні завдання стандартизації з питань екології в галузі електроенергетики України. Для виконання екологічних директив ЄС необхідний комплексний підхід, який стосується як організаційно-технічних заходів, так і впровадження екологічних стандартів в Україні. Проведено аналіз міжнародних та національних екологічних стандартів і визначено основні завдання стандартизації з питань екології в галузі електроенергетики України. Сапсай Т. П.

ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО ТА ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ

УДК 574.4:502.4(477.83-21) 2016.4.76. ОСОБЛИВОСТІ ГЕМІКЛОНАЛЬНОЇ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ЗЕЛЕНИХ ЖАБ (PELOPHYLAX ESCULENTUS COMPLEX) КОРЯКОВОГО ЯРУ (НПП «ГОМІЛЬШАНСЬКІ ЛІСИ») / Стах В. О., Боброва А. А., Єрмаков Д. В. : матеріали наук. конф. «Стан і біорізноманіття екосистем Шацького національного природного парку та інших природоохоронних територій» (смт Шацьк, 8–11 вересня 2016 р.). – Львів : СПОЛОМ, 2016. – С. 88–92. – Бібліогр. : 14 назв. Pelophylax esculentus, жаби, геміклональна популяція, Коряковий яр, ставок, нерест, геном, розмноження. Features of hemiclonal population system of green frogs (Pelophylax esculentus complex) in Koriakovyi ravine (NNP «Homilshanski lisy (forests)» / Stakh V. O., Bobrova A. A., Yermakov D. V. / State and biodiversity of ecosystems of Shatsk National nature park and other protected areas : materials of the scientific conference (the village of Shatsk, September 8–11, 2016). – Lviv : SPOLOM, 2016. – P. 88–92. – Bibliography: 14 ref. Pelophylax esculentus, frogs, hemiclonal population, Koryakovyi ravine, pond, spawning, genome, breeding.

У Коряковому яру є невеликий ставок, який заселяють зелені жаби. Цей ставок лежить у нагірній діброві над заплавою Сіверського Донця, на території Національного природного парку «Гомільшанські ліси». Вивчено зелені жаби (Pelophylax esculentus complex) – гібридогенний комплекс, що складається з двох батьківських видів: ставкової жаби Pelophylax lessonae (Camerano, 1882) та озерної жаби Pelophylax ridibundus (Pallas, 1771), а також різних за плоїдністю та складом геномів форм їхніх міжвидових гібридів. Для останніх застосовують назву, аналогічну до видової, – їстівна жаба Pelophylax

esculentus (Linnaeus, 1758). Встановлено, що особливістю P. esculentus є їхня здатність до геміклонального спадкування – передачі у гаметах геному одного з батьківських видів без рекомбінації, клонально. Відтворення P. esculentus у більшості випадків відбувається внаслідок спільного розмноження з представниками батьківських видів. У травні 2015 р. у ставку спостерігався нерестовий котел, в якому, за підрахунками О. В. Коршунова, було не менше ніж 67 самців, усі без винятку, судячи з особливостей вокалізації, – P. esculentus. Виявлено, що після активного нересту в цьому оселищі не спостерігалося значної кількості пуголовків. Почато оцінювання чисельності та складу ГПС Корякового яру із застосуванням мічення та повторного вилову. Створено вибірку з 5♂♂ P. ridibundus, 1♀ і 72♂♂ P. esculentus (2n), 4♀♀ і 1♂ P. esculentus (3n). Зібрана у липні 2016 р. вибірка складалася з 4♀♀ і 3♂♂ P. ridibundus, 1♀ і 27♂♂ P. esculentus (2n), 1♀ і 1♂ P. esculentus (3n). Різниця між складом вибірок 2015 і 2016 рр. є статистично незначущою (p = 0,53). Таким чином, за даними багаторічних спостережень, у Коряковому яру існує R-E-Ep-HPS зі значним переважанням самців диплоїдних гібридів. Розрахована за методом Петерсона чисельність ГПС у 2015 р. становила 413±177 особин. За даними проточної цитометрії, частка P. ridibundus є вищою серед незрілих особин порівняно зі статевозрілими. Встановлено, що спалах чисельності зелених жаб, який спостерігався у 2015 р., є наслідком одного «вдалого» виводка або кількох виводків, у яких передавався один клональний геном (вірогідніше — чоловічий геном P. lessonae, отриманий від самця), що призвів до порушень фертильності самців P. esculentus. Болдарєва Д. І.

Реферативний журнал, 2016, № 4

2016.3.87

ÇÁÅÐÅÆÅÍÍß Á²ÎËÎÃ²×ÍÎÃÎ ÒÀ ËÀÍÄØÀÔÒÍÎÃÎ Ð²ÇÍÎÌÀÍ²ÒÒß

УДК 574.4:502.4(477.83-21) 2016.4.77. СКЛАД ПУГОЛОВКІВ ЗЕЛЕНИХ ЖАБ (PELOPHYLAX ESCULENTUS COMPLEX) В ІСЬКОВОМУ СТАВІ (НПП «ГОМІЛЬШАНСЬКІ ЛІСИ») / Макарян Р. М., Бірюк О. В., Коршунов О. В. // Стан і біорізноманіття екосистем Шацького національного природного парку та інших природоохоронних територій : матеріали наукової конференції (смт Шацьк, 8–11 вересня 2016 р.). – Львів : СПОЛОМ, 2016. – С. 61–65. – Бібліогр. : 8 назв. Жаби, Іськ, моделювання, Гомільшанські ліси, схрещення, ГПС, пуголовки. Сomposition of green frogs tadpoles (Pelophylax esculentus complex) in Iskiv pond (NNP “Homilshanski lisy (forests)”) / Makarian R. M., Biriuk O. V., Korshunov O. V. // Ecosystems state and biodiversity in Shatsk National Nature Park and other protected areas : materials of the scientific conference (the village of Shatsk, September 8–11, 2016).. – Lviv, SPOLOM, 2016. – P. 61–65. – Bibliography: 8 ref. Frogs, Isk, modelling, Homilshanski forests, crossing, GPS, tadpoles.

Іськів ставок у Зміївському районі Харківської області в Національному природному парку «Гомільшанські ліси» (49º37´33´´ пн. ш.; 36º17´09´´ сх. д.) є водоймою з тривалою історією батрахологічних досліджень. ГПС зелених жаб Іськівого ставка стала одною з перших у басейні Сіверського Дінця, що були досліджені сучасними методами. Внаслідок багаторічних досліджень було описано Сіверсько-Донецький центр різноманіття Pelophylax esculentus complex. Розглянуто особливості унікальності центру. Зміни ГПС Іськівого ставка та інших ГПС цього центру стали об’єктом імітаційного моделювання: спочатку засобами Microsoft Excel, а згодом – із застосуванням консольного додатку для Java, розробленого А. О. Леоновим. Моделювання проводили для ГПС, що складаються з диплоїдних жаб, які належать до форм, поширених у Сіверсько-Донецькому центрі різноманіття Pelophylax esculentus complex. Встановлено, які ГПС зелених жаб є стійкими (зберігають у часі свою приналежність до певного типу). Такі ГПС можуть існувати лише в чотирьох стійких станах, до складу яких входять представники P. esculentus. Два з цих станів належать до R-E-HPS, два — до E-HPS. Втім, якщо інші типи схрещування в такій ГПС будуть відбуватися систематично, інші форми жаб можуть витіснити два клони, що є характерними для E-HPS type II. Пояснено цей факт тим, що відтворення в обох типах E-HPS відбувається з нижчою ефективністю через те, що половина нащадків гине внаслідок гібридолізу. Окреслено необхідність подальших спостережень за ГПС зелених жаб Іськового ставка. Вважають, що ставок може вийти у стійкий E-HPS type II. Болдарєва Д. І.

УДК 581.9

2016.4.78. СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПАРАМЕТРИ ЦЕНОПОПУЛЯЦІЙ LEUCOJUM VERNUM L. (AMARYLLIDACEAE) В РІЗНИХ ТИПАХ ОСЕЛИЩ НА СХІДНІЙ МЕЖІ АРЕАЛУ (ЗАХІДНІ РЕГІОНИ УКРАЇНИ) / Дорошенко К. // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. – 2016. – Вип. 71. – С. 85–95. – Бібліогр. : 19 назв. Ефемероїди, ценопопуляція, оселище, Leucojum vernum, Червона книга України. Structural and functional parameters of coenopopulations Leucojum vernum L. (Amaryllidaceae) in different types of habitats on the eastern boundary of range (western regions of Ukraine) / Doroshenko K. // Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia biolohichna (Visnyk of the Lviv University. Series Biology). – 2016. – Issue 71. – P. 85–95. – Bibliography: 19 ref.

ÓÄÊ 37.016

Ephemeroids, coenopopulation, habitat, Leucojum vernum, Red Data Book of Ukraine. Велика кількість весняних ефемероїдів належить до категорії рідкісних або зника ючих і їх внесено до багатьох міжнародних, державних, регіональних списків та червоних книг. Станом на сьогоднішній день, до Червоної книги України було внесено 31 вид весняних ефемероїдів. За природоохоронним статусом 7 видів належать до категорії «неоцінені», зокрема Allium ursinum L., Crocus angustifolius Weston, Crocus heuffelianus Herb., Crocus reticulatus Stev. ex Adam, Galanthus nivalis L., Leucojum vernum L., Ornithogalum boucheanum (Kunth) Aschers., тобто не вистачає конкретних даних щодо структурнофункціональної організації їхніх популяцій у різних типах оселищ. Це значно ускладнює розроблення заходів для їх реальної охорони. Наведено результати досліджень основних структурно-функціональних пара метрів ценопопуляцій виду Leucojum vernum L. (Amaryllidaceae), занесеного до Червоної книги України, на східній межі ареалу. Отримано дані щодо вікової структури, щільності, насіннєвої продуктивності, морфологічних параметрів і віталітету в різних типах оселищ. Встановлено, що найкращими умовами для розвитку популяцій виду відзначились оселища у заплавній діброві та грабовому лісі, найгіршими – оселища вологої післялісової луки. Вікова структура є різноманітною. Досліджені морфологічні параметри генеративних особин (довжина пагона, піхви, довжина та ширина найдовшого й найкоротшого листка, довжина квітконіжки та приквіткового листка, довжина й ширина цибулини) мають незначний рівень мінливості. Параметри насіннєвої про дуктивності різняться і залежать від умов конкретного оселища, але здатність виду до інтенсивного вегетативного розмноження зменшує загрозу зникнення його популяцій. Для показників фактичної та потенційної насіннєвої продуктивності характерним є середній рівень мінливості. Більшість популяцій за віталітетною структурою є процвітаючого типу. Зроблено припущення, що L. vernum є видом оселищної охорони, оскільки негативної динаміки у популяціях не виявлено. Болдарєва Д. І. УДК 598.243:591.5

2016.4.79. СТАН ГНІЗДОВИХ ПОПУЛЯЦІЙ ЛУЧНИХ ВИДІВ КУЛИКІВ НА ЛЬВІВЩИНІ УПРОДОВЖ 2009–2014 РР. ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЇХНЬОЇ ОХОРОНИ / Струс Ю., Шидловський І. // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. – 2016. – Вип. 72. – С. 168–179. – Бібліогр. : 28 назв. Кулики, гніздування, трансформація біотопів, охорона, Львівська область. State of nesting populations of meadow waders in Lviv region during 2009–2014 and recommendations on their protection / Strus Yu., Shydlovskyi I. // Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia biolohichna (Visnyk of the Lviv University. Series Biology). – 2016. – Issue 71. – P. 168–179. – Bibliography: 28 ref. Waders, nesting, habitat transformation, protection, Lviv region. Протягом останніх кількох десятиліть на Європейському континенті спостерігається швидкий спад чисельності гніздових популяцій деяких видів куликів. Особливо це помітно у колись численній екологічній групі куликів, яку можна назвати «лучними». Серед видів, поширених на заході України, до цієї групи належать такі, як чайка Vanellus vanellus, коловодник звичайний Tringa totanus і грицик великий Limosa limosa. Спад чисельності згаданих видів пов’язаний в основному із втратою гніздових біотопів, що, в свою чергу, є наслідком тривалого впливу осушувальної меліорації земель, яку активно проводили у середині ХХ

Реферативний журнал, 2016, № 4

ÓÄÊ 504.063

ÇÁÅÐÅÆÅÍÍß Á²ÎËÎÃ²×ÍÎÃÎ ÒÀ ËÀÍÄØÀÔÒÍÎÃÎ Ð²ÇÍÎÌÀÍ²ÒÒß

ст., а також значною мірою спричинений змінами у практиці ведення сільського господарства. Наведено дані щодо поширення гніздових локалітетів донедавна численних видів куликів – чайки Vanellus vanellus, коловодника звичайного Tringa totanus і грицика великого Limosa limosa в межах Львівщини та здійснено оцінку їхньої сучасної чисельності. Чисельність чайки станом на 2014 р. у регіоні не перевищує 500 пар, коловодника звичайного – 100 пар, грицика великого – 30–50 пар. Встановлено, що основними причинами зниження чисельності цих трьох видів і зменшення кількості локалітетів їхнього гніздування вважаємо трансформацію гніздових біотопів внаслідок тривалого впливу осушувальної меліорації, зниження обсягів випасання великої рогатої худоби й сінокосіння, зміни господарського використання чи призначення земель. У таких умовах для зупинення подальшого спаду чисельності лучних куликів необхідне пряме втручання людини в регулювання природних процесів у місцях їхнього гніздування, зокрема регулювання рівня поверхневих вод, що забезпечить куликів місцями, придатними для годівлі та гніздування. Ряд ділянок, де ще збереглися відносно численні гніздові угруповання лучних куликів, рекомендуємо включити до регіональної екомережі Львівщини зі статусом заповідних урочищ (або орнітологічних заказників) зі збереженням традиційного способу ведення сільського господарства на їхніх територіях. Болдарєва Д. І.

УДК 630*5 2016.4.80. АНАЛІЗ ТИПІВ ЛІСОРОСЛИННИХ УМОВ ТА БІОРІЗНОМАНІТТЯ ЛІСІВ ВОДОЗБОРУ РІЧКИ СІВЕРСЬКИЙ ДОНЕЦЬ / Ткач Л. І., Бондар О. Б. // Вісник Уманського національного університету садівництва. – № 1. – С. 88 – 94. – Бібліогр.: 11 назв. Бір, субір, сугруд, груд, класифікація типів лісу, річка Сіверський Донець, дуб звичайний, сосна звичайна. Analysis of forest site types and forest biodiversity in catchment area of Siversky Donets River / Tkach L. I., Bondar O. B. // Visnyk Umanskoho Natsionalnoho Universytetu sadivnytstva (Bulletin of Uman National University of Horticulture). – № 1. – P. 88– 94. – Bibliography: 11 ref. Pine forest, subor, sudubrava, dubrava, classification of forest types, Siversky Donets river, oak, pine.

Басейновий принцип управління природними ресурсами в світовій практиці почав розвиватися на межі ХІХ–ХХ ст., коли були реалізовані перші моделі спільного використання водних і земельних ресурсів у водозбірних басейнах. Вони знайшли відображення у законі про Відновлення денудованих земель у Франції (1882 р.), у США – в законі Вікса, який регламентує придбання урядом денудованих і вирубаних земель, що впливають на стік судноплавних річок (1911 р.), в Австралії – у документах Ради з охорони водозбірних басейнів (1938 р.). У першій половині ХХ ст. стали створюватися басейнові ради (комітети, комісії) з метою збалансованого управління водними ресурсами на водозборах. У1930-х рр. їх спочатку створювали в США у басейнах р. Теннесі. У 1960–1970 рр. басейновий принцип набув поширення в Європі для управління водокористуванням в Англії, Франції та інших країнах. Такий підхід досить широко застосовують у США й Канаді, він знаходить прихильників у Білорусії та Росії. На цей час ведення лісового господарства з урахуванням водозборів річок є однією з найактуальніших проблем лісової галузі УкраїниУ статті наведено результати дослідження типів лісорослинних умов місцезростання та біорізноманіття лісів водозбору річки Сіверський Донець. Типологічний аналіз лісів проводили згідно з методикою української школи лісової типології. Коротко наведено характеристику річки Сіверський Донець. На основі бази даних ВО «Укрдержліспроекту» проведено

2016.3.90

детальний аналіз типів лісорослинних умов та деревних порід. Кількість головних порід за трофотопами представлена таким чином: у борах – 7, суборах – 23, сугрудах – 31, грудах – 45. Складено класифікацію всіх виділених типів лісу лісовпорядниками, які представлені на території водозбору річки Сіверський Донець. Їхня кількість є такою: в борах – 3 типи, суборах – 6, сугрудах – 11, грудах – 12 типів. Визначено походження соснових і дубових деревостанів у різних типах лісорослинних умов. Рекомендовано використати результати роботи в навчальному процесі. Болдарєва Д. І.

УДК 630*56:581.5:502.35 2016.4.81. ЛІСІВНИЧО-ЕКОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРИРОДООХОРОННОГО ГОСПОДАРСТВА У ЛІСАХ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «ГУЦУЛЬЩИНА» : автореферат / Лосюк В. П. // Національний лісотехнічний університет України. – Львів, 2016. – 24 с. Стан, структура, деревостани, ялина, бук, ялиця, дуб, природоохоронне господарство, природне відноновлення. Forestry-ecological principles of environmental management in the forests of the National nature park «Hutsulshchyna» : review / Losiuk V. P. // National Forestry University of Ukraine. – Lviv, 2016. – 24 p. State, structure, stands, spruce, beech, fir, oak, environmental management, natural recovery.

В Українських Карпатах створено ряд Національних природних парків: Карпатський, Вижницький, Синевір, Гуцульщина, Сколівські Бескиди, Верховинський, Черемоський, Зачарований край, Ужанський. Для більшості з них докладно описано флору і рослинність, однак лісівничо-екологічні особливості ведення природоохоронного господарства висвітлені недостатньо. Тому в сучасних умовах вивчення структури і стану лісів, ефективних шляхів їх відтворення, пошук науково обгрунтованих механізмів ведення ефективного природоохоронного господарства є актуальною проблемою. В авторефераті наведено оцінку сучасного стану природних лісостанів, особливостей їх структури та відновних процесів, можливостей природної трансформації похідних ялинників на об’єктах локальної мережі моніторингу, що дало змогу опрацювати засади ведення природоохоронного господарства. Встановлено позитивні зміни у стані лісів за більшістю моніторингових характеристик (клас пошкодженості, вік хвої, життєвість, товарність, довжина крони, дефоліація, дехромація) та зменшення інтенсивності уражень лісів парку фітопатогенами протягом останнього десятиріччя. Виявлено, що сукцесії у чистих природних смеречниках спрямовані на формування умовних ялинових пралісів і не мають ознак різкого погіршення стану чи всихання. Встановлено погіршення стану похідних смеречників та стану ялини європейської у складі дубових, букових і ялицевих лісів і навпаки – стан ялиці білої і бука лісового у природних деревостанах має стійку тенденцію до поліпшення. Удосконалено засади природоохоронного господарювання у розрізі господарських комплексів парку, систему ведення локального моніторингу лісів парку за методикою програми «ICP-Forest». Встановлено успішність і напрям проходження лісовідновних процесів в ялицево-ялиново-букових, ялиново-буково-ялицевих, грабово-ялиново-дубових та ялинових лісостанах. Природоохоронне господарювання полягає у запровадженні наближеного до природи ведення лісового господарства з максимальним сприянням природному поновленню: у бучинах і субучинах – ялині європейській та ялиці білій; в яличинах і суяличинах – ялині європейській і буку лісовому; у смеречинах і сусмеречинах – листяним породам; у дібровах і судібровах – дубу звичайному. Болдарєва Д. І.

Реферативний журнал, 2016, № 4

2016.3.92

ÅÊÎËÎ²Ã×ÍÈÉ ÒÓÐÈÇÌ

УДК 632 2016.4.82. ПРИРОДООХОРОННИЙ КОНТРОЛЬ КУЛЬТУРНИХ ФІТОЦЕНОЗІВ : монографія / Вигера С. М. – К. : ЦП «Компринт», 2015. – 398 с. – Біліогр.: 606 назв. Фітоценози, грунт, кисень, консументи, продуценти, редуценти, чинники, біорізноманіття, контроль, довкілля. Environmental control of cultvated phytocenoses : monograph / Vyhera S. M. – K. : TsP «Komprynt», 2015. 398 p. - Biliography: 606 ref. Phytocenoses, soil, oxygen, consuments, producers, decomposers, factors, biodiversity, control, environment.

На початку третього тисячоліття особливого значення під час ведення природних та культурних фітоценозів набуває новітній напрям, який ґрунтується на природоохоронній основі – отримання в асортименті та оптимумі якісної й безпечної фітопродукції, виходячи з показників охорони навколишнього природного середовища, зокрема збереження родючості грунтів та довкілля від впливу несприятливих чинників. Детально досліджено особливості формування та функціонування фітоценозів та їх біорізноманіття, розроблено моніторинг та природоохоронні принципи контролю. Обгрунтовано фітонцидний та інші методи контролю біорізноманіття в інтегрованому захисті рослин при різних системах виробництва фітопродукції. Розглянуто принципи розвитку перспективних навчально-наукових напрямів: фітопродуцентологія, фітонцидологія, ентомоанфологія тощо Встановлено, що особливостями життєдіяльності рослин є: синтез органічної речовини; збільшення енергетичного запасу; поглинання вуглецю й виділення кисню та інших біологічно активних сполук, зокрема фітонцидів; вплив рослин на мікроклімат; формування теплового балансу; участь у ґрунтоутворенні; підвищення вологості повітря, а в ряді випадків і ґрунту; вплив на повітряний та водний режими; поглинання ряду шкідливих сполук; полезахисна та ґрунтопротиерозійна роль; естетичне та рекреаційне значення; забезпечення розмаїття консументів та редуцентів кормом, а людства продукцією. Акцентовано увагу на

ÓÄÊ 338.246

інформаційному забезпеченні наук про життя. Вивчено чинники впливу на фітоценози та їх біорізноманіття. Болдарєва Д. І. УДК 502.7:581.52:581.95:631.95:632.51 2016.4.83. ЧУЖОРІДНІ ВИДИ ОХОРОННИХ ФЛОР ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ : монографія / Бурда Р. І., Пашкевич Н. А., Бойко Г. В., Фіцайло Т. В. – К. : Наук. думка, 2015. – 120 c. – Бібліогр.: 144 назви. Природокористування, міграція, рослинний покрив, Лісостеп, просторовий розподіл, біорізноманіття. Alien species of protected flora in Forest-Steppe zone of Ukraine : monograph / Burda R. I., Pashkevych N. A., Boiko H. V., Fitsailo T. V. – Kyiv : Naukova dumka, 2015. – 120 p. – Bibliography: 144 ref. Nature, migration, vegetation, Forest-Steppe zone, spatial distribution, biodiversity.

Природний біогеографічний процес міграції видів судинних рослин передбачає наявність щонайменше трьох складових: середовище-реципієнт, або сприймальна екосистема, вид-оселенець і вектор перенесення. Природний процес міграції рослин забезпечує континуальність і дискретність рослинного покриву. Розкрито біологічну сутність адвентивного компонента флори природно-заповідного фонду в окремому біомі. Визначено чинники формування, склад, таксономічну й типологічну структури адвентивної фракції флори. Докладно обговорено просторовий розподіл, ступінь подолання міграційних бар’єрів, характер впливів інвазійних чужорідних видів рослин на аборигенні види, біорізноманіття та довкілля. Наведено опис 17 «видівтрансформерів». Означено риси неспроможності екосистем природно-заповідного фонду протистояти загрозам фітоінвазій. Виявлено впливи інвазійних видів, які мають зворотний характер, а протистояння природно-антропогенним міграціям перебуває у площині відновлення природного рослинного покриву та менеджменту природокористування. Болдарєва Д. І.

ЕКОЛОГІЧНИЙ ТУРИЗМ УДК 598.2 (477.83)

2016.4.84. СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕНЬ ОРНІТОФАУНИ ПЕРЕДМІСТЬ МІСТА ЛЬВОВА / Кузьо Г. // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. – 2016. – Вип. 72. – С. 3–14. – Бібліогр. : 95 назв. Орнітофауна міста, передмістя Львова, менеджмент міст. Current state and prospects for avifauna research on the outskirts of the city of Lviv / Kuzio H. // Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia biolohichna (Visnyk of the Lviv University. Series Biology). – 2016. – Issue 72. – P. 3–14. – Bibliography : 95 ref. City avifauna, Lviv outskirts, city management. Зростання площ великих міст і кількості й щільності їхнього населення має гли бокий вплив на природні екосистеми, перетворюючи значні площі природних і напівпри родних територій на урбо- та субурбізоване середовища. Внаслідок цих змін у землеко ристуванні формується нова ландшафтна мозаїка, що складається в діапазоні від повністю забудованих осередків до природних або напівприродних територій. Освоєння земель людиною змінює як структуру, так і функції поглинутих містом екосистем, що, у свою чергу, призводить

до глобальної втрати біорізноманіття. Популяції диких тварин і рослин на розростання територій міст і зміну середовища їхнього існування реагують по-різному. Одні пристосовуються до співжиття з людиною, проходячи процес синурбізації, інші ж уникають сусідства з людиною. Зміни біорізноманіття на приміських територіях, які з часом будуть забудовані, є надзвичайно цікавою і важливою темою екологічних досліджень. Тривалий час вчені оминали їх, зосереджуючи увагу на дослідженні та охороні дикої або суто міської природи. Проте сьогодні дедалі більші площі передмість опиняються під впливом міста, і надзвичайно важливим є виявлення осередків найбільшого біорізноманіття та збереження їх від знищення під час розбудови міст. У міському середовищі птахи є найпомітнішим компонентом довкілля. У про цесі постійного освоєння навколишніх ландшафтів і їхньої трансформації містом умови співіснування людини та птахів стають дуже тісними. З часом через посилений антропогенний вплив природні екосистеми міст та їхні околиці дедалі більше набувають значен ня своєрідних резерватів збереження багатьох видів птахів. Зроблено огляд наукових праць, присвячених вивченню орнітофауни урбанізованих ландшафтів як України, так і зарубіжжя. Проведено докладний огляд досліджень орнітофауни

Реферативний журнал, 2016, № 4

ÓÄÊ 379.85

ÅÊÎËÎ²Ã×ÍÈÉ ÒÓÐÈÇÌ

Львова та його передмість. Проаналізовано зміну гніздової орнітофауни Львова та формування на території міста синурбійних популяцій сойки, сороки, припутня, горлиці садової, дрозда чорного та інших видів. Оцінено значення передмість для процесів синурбізації. Здійснено порівняння фауністичного підходу під час дослідженні урбанізованої орнітофауни в Україні з менеджментним підходом в іноземних дослідженнях. Висвітлено актуальні напрями орнітологічних і екологічних досліджень для процесу планування розбудови міста, необхідність збереження зелених зон міста, особливо старих зелених насаджень. Показано необхідність формування мережі зелених насаджень для підтримання природних угруповань птахів у місті, включно з рідкісними видами. Сапсай Т. П.

УДК 796.51 2016.4.85. ЕКОЛОГІЧНИЙ ТУРИЗМ У СИСТЕМІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ / Білецька В. В., Вржесневська Г. І., Петренко Є. М. // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. – 2015. – № 12 (67). – С. 5–8. – Бібліогр. : 11 назв Екологічний туризм, фізичне виховання, учні. Eco-tourism in the system of physical education of pupils / Biletska V. V., Vrzhesnevska H. I., Petrenko Ye. M. // Naukovyi chasopys Natsionalnoho Pedahohichnoho Universytetu imeni M. P. Drahomanova (Scientific Journal of the National Pedagogical Drahomanov University). – 2015. – № 12 (67). – P. 5–8. – Bibliography: 11 ref. Eco-tourism, physical education, students.

Заняття туризмом сприяють створенню оптимальних умов для розвитку та самореалізації школярів, формуванню позитивних життєвих цінностей у процесі туристсько-краєзнавчої та екологічної діяльності. Таким чином, основними напрямами туристсько-краєзнавчої та екологічної діяльності учнівської молоді є: організація еколого-краєзнавчих походів; вивчення природних об’єктів рідного краю; створення екологічних стежок; вивчення матеріалів краєзнавчого музею, архівних документів з історії краю; тренування й практичні заняття на місцевості з топографії, спортивного орієнтування; туристські змагання та ігри, творчі майстерні, пропаганда природоохоронної діяльності. Представлено напрями туристсько-краєзнавчої та екологічної діяльності в процесі фізичного виховання учнів. Розкрито зміст навчальних занять з екологічного туризму для школярів. Вказано на необхідність занять екологічним туризмом у системі фізичного виховання учнівської молоді. Екологічний туризм з його величезними рекреаційними і пізнавальними можливостями покликаний сформувати суспільну свідомість щодо охорони та раціонального використання природних багатств, донести до школярів нагальність і важливість питань захисту навколишнього середовища. У багатьох країнах екологічний туризм стає супутником і невід’ємною частиною всіх видів туризму, інтегрує їх у загальний процес фізичного виховання учнівської молоді, а завдяки своєму просвітницькому та освітньому потенціалу є основним регулятивним важелем управління раціональним природокористуванням та охороною природи. Галімова М. А. УДК 338:379.85 2016.4.86. ЕКОЛОГІЧНИЙ ТУРИЗМ У НПП УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ / Теодорович Л. // Вісник Львівського університету. Серія географічна. – 2013. – № 41. – С. 318–330. – Бібліогр. : 28 назв. Екологічний туризм (екотуризм), національний природний парк, природний парк, природоохоронні території, рекреація, туристично-рекреаційний комплекс.

2016.3.100

Eco-tourism in national parks of Ukraine: theoretical and practical aspects / Teodorovych L. // Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia heohrafichna (Visnyk of the Lviv University. Series Geography). – 2013. – № 41. – P. 318–30. –Bibliography: 28 ref. Ecological tourism (eco-tourism), national nature park, nature park, protected areas, recreation, tourist and recreational complex. Досліджено передумови розвитку екологічного туризму в Україні. Проаналізовано законодавчу основу природоохоронної діяльності, наведено перелік національних природних парків України та стан розвитку екотуризму в національних природних парках. Виcвітлено основні причини та принципи розвитку сталого туризму в національних природних парках. Визначено коло проблем розвитку екологічного туризму в національних парках України. Протягом останнього десятиліття в світі динамічно розвивається екологічний туризм. За деякими оцінками, частка екотуризму вже становить майже 20% усього ринку світового туризму Україна має значний потенціал для того, щоб стати важливим осередком екологічного туризму світового рівня. Запорукою ділової та інвестиційної активності розвитку екотуризму є ефективне рекреаційне освоєння та використання значної кількості природоохоронних територій. Це сприятиме інтенсифікації розвитку туристичної інфраструктури та вдосконаленню територіальної організації екотуристичної діяльності. Термін «природоохоронні території» вперше з’явився в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» № 1268-XII від 26 червня 1991 р. У Законі зазначено, що природні території й об’єкти, які підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему й охоплюють території та об’єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні й інші типи територій і об’єктів, визначених законодавством України. Усі природоохоронні території є неоднорідними за природоохоронним режимом і виконуваними функціями. Національні природні парки України відіграють особливу роль у системі природоохоронних територій. На відміну від заповідників, вони виконують не лише природоохоронну, а й рекреаційну функцію, оскільки мають у розпорядженні значні природні та історико-культурні ресурси. Така «подвійність» накладає певні обмеження на умови відпочинку в національних парках, сприяє розвитку екотуризму. Галімова М. А.

УДК 338.484:477.84 2016.4.87. ЕКОЛОГІЧНИЙ ТУРИЗМ ЯК ПРІОРИТЕТНИЙ НАПРЯМОК СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ СФЕРИ / Новицька С. // Рекреаційна географія і туризм : наук. записки. – 2013. – № 2. – 5 с. – Бібліогр. : 8 назв. Екологічний туризм, сталий розвиток туризму, принципи екологічного туризму,екотуристична діяльність. Eco-tourism as a priority area of sustainable development of touristic sector / Novitska S. // Rekreatsiina heohraphy and turism : naukovi zapysky (Recreational Geography and Tourism : proseedings). – 2013. – № 2. – 5 p. – Bibliography: 8 ref. Eco-tourism, sustainable development of tourism, principles of eco-tourism, eco-tourism activities.

Всебічне втілення концепції сталого розвитку в життя робить екологічний туризм з кожним роком дедалі значущішим. Ефективне й раціональне використання ресурсного потенціалу та оптимальне розв’язання проблем регіонального розвитку – ось дві найважливіші цілі, яких намагається досягти стратегія сталого розвитку для будь-якої території. Ці дві цілі знайшли б свою реалізацію в розвитку екологічного туризму, що дасть можливість зберегти унікальну

Реферативний журнал, 2016, № 4

2016.3.98

ÅÊÎËÎ²Ã×ÍÈÉ ÒÓÐÈÇÌ

красу природних територій, зменшити антропогенний тиск на природне середовище, збільшити в підростаючого покоління обсягу знань про природу й досвід спілкування з нею, поліпшити добробут місцевого населення тощо. Екологічний туризм можна назвати стійким еколого-зрівноваженим туризмом. У зв’язку з перспективністю розвитку екологічного туризму в Україні представляє інтерес трактування поняття екологічного туризму, прийняте в міжнародних документах, його принципів і критеріїв, дослідження співвідношення понять екологічний туризм і стійкий туризм. Сучасна концепція екотуризму підкреслює обов’язковість збереження природного й культурного спадку, біотичної різноманітності й поліпшення екологічного, соціального та економічного стану регіонів, які відвідують екотуристи. Екологічний туризм має стати взірцем для переорганізації, екологізації всієї індустрії туризму, не лише філософією, а й провідною управлінською стратегією розвитку туризму регіону. Розглянуто трактування поняття «екологічний туризм», прийняте в міжнародних документах, зокрема запропоноване Всесвітньою Туристичною Організацією (ВТО), Міжнародною спілкою охорони природи (МСОП), Міжнародною організацією екотуризму (ТІЕS), застосовано хронологічне порівняння трансформації цього визначення. Проаналізовано основні принципи екологічного туризму. Здійснено порівняння співвідношення понять екологічний туризм і сталий туризм. Розглянуто позитивні сторони розвитку екологічного туризму. Галімова М. А. УДК 379.85:504.062 2016.4.88. ЕКОЛОГІЧНИЙ ТУРИЗМ ЯК НАПРЯМ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ / Тимчук С. // Вісник ТНЕУ. – 2016. – № 1. – С. 35–41. – Бібліогр. : 9 назв. Екологічний туризм, сільська територія, підприємницька діяльність, довкілля. Eco-tourism as direction of social and economic development of rural area / Tymchuk S. // Visnyk TNEU (Bulletin of TNEU). – 2016. – № 1. – P. 35–41. – Bibliography: 9 ref. Eco-tourism, rural area, entrepreneurship, environment.

Соціально-економічний розвиток сільських територій України потребує пошуку нових шляхів його забезпечення. Поряд з поширеним сільським зеленим туризмом сьогодні виокремлюється такий напрям, як екологічний туризм. В Україні є природні території, мало змінені діяльністю людини, тому екотуризм з відповідальним ставленням до природи і якнайменшим впливом на довкілля має перспективи для розвитку. Цей вид туризму сприяє стійкому розвитку територій, передбачає участь місцевого населення у наданні послуг, створює економічні стимули для охорони довкілля. Розглянуто обов’язкові риси екологічного туризму та його основні складові й базові формулювання поняття «екологічний туризм» провідними міжнародними організаціями. Визначено, що екотуризм охоплює різні види туризму: краєзнавчий, відпочинковий, пригодницький та ін. Також екологічний туризм підвищує екологічну свідомість як туристів, так і місцевих мешканців. Розглянуто основні особливості екологічного туру, які відрізняють його від масового туризму. Окреслено основні завдання та властивості екологічного туризму в умовах розвитку соціально-економічної сфери сільських територій України. Зазначено, що екологічний туризм є ефективним засобом економічного й соціального відродження сільських територій України. Проаналізовано темпи розвитку екологічного туризму в світі та Україні, а також стан забезпеченості територій нашої держави відповідними екологічними ресурсами. Окреслено основні перешкоди розвитку екотуристичного підприємництва

ÓÄÊ 338.484

в межах сільських громад. Водночас описано цільові заходи щодо пожвавлення екотуризму як ланки рекреаційної індустрії, територіально визначені Державною програмою формування національної екологічної мережі. Визначено роботу асоціації активного та екологічного туризму в частині проведення навчання для бажаючих займатись екологічним туризмом у своєму регіоні, розроблення Дорожньої карти туристичної реформи України, організації конференцій та круглих столів з обговорення актуальних питань розвитку активного та екологічного туризму. Охарактеризовано екологічний туризм як уразливий сектор господарської діяльності, де природні лиха, негода, погіршення іміджу території, загострення криміногенної ситуації та безліч інших обставин кардинально впливають на обсяг потоків споживачів рекреаційних послуг. Тому запропоновано впровадження ефективного та конкурентоспроможного екотурпродукту, що потребує підвищення комплексності, а також зазначено важливість нормативно-правової та фінансової допомоги з боку держави. Запропоновано напрями поліпшення екопродукту, запровадження стандартизації та удосконалення комплексу супутніх екотуристичних послуг як складової стимулювання підприємницької ініціативи для підвищення соціально-економічного рівня життя населення у межах сільських територій України. Галімова М. А.

УДК 338.48-52:797.11(477.74) 2016.4.89. ЕКОНОМІЧНИЙ, ІНФРАСТРУКТУРНИЙ І ЕКОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛИ ДЛЯ РОЗВИТКУ КРУІЗНОГО ТУРИЗМУ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ / Михайлюк О. Л. // Науковий вісник Одеського національного економічного університету. – 2014. – № 10 (218). – С. 113–123. – Бібліогр. : 4 назви. Круїзні порти, інфраструктура, екологічні проблеми, винний туризм, сільський (зелений) туризм, круїзний туризм, кластери. Economic, infrastructural and environmental potential for cruise tourism development in Odessa Oblast / Mykhailiuk O. // Scientific Bulletin of Odesa National Economic University. – 2014. – № 10. – P. 113–123. – Bibliography : 4 ref. Cruise ports, infrastructure, environmental issues, wine tourism, rural (green) tourism, cruise tourism, clusters.

Перед Україною стоїть стратегічне завдання – інтеграція у світовий економічний простір максимально високими темпами, і одним з цих шляхів є залучення нашої туристичної сфери до участі у міжнародному круїзному туризмі. Обсяг світового круїзного туризму подвоюється кожні 10 років і відповідає річному темпу зростання у межах 7%. За останні три роки щорічна кількість іноземних громадян, що приїздять до України, збільшилася більш ніж на 1,1 млн осіб і становить 24,6 млн осіб на рік. При цьому внесок сфери туризму у ВВП країни становить лише 2,2%. У 2013 році було майже 400 заходів круїзних лайнерів до трьох українських портів – Одеси, Севастополя та Ялти. Це на 20% більше, ніж у 2012 році. Один європейський турист, виходячи на берег у порту суднозаходу, витрачає майже 100 євро в день. У 2011 році тільки Одесу відвідало 184 тис. пасажирів круїзних суден, тобто їхні витрати у місті могли скласти 18,4 млн євро. За попереднім розкладом, на 2014 рік тільки до Одеси повинно було зайти 5 найсучасніших круїзних лайнерів з майже 12-ма тисячами пасажирів на борту. Чорноморський круїзний ринок в основному за рахунок заходу іноземних лайнерів може зростати у найближчі 3-4 роки на 10–15%. Висвітлено питання економічних, екологічних та інфраструктурних проблем, що виникають у процесі розвитку такого порівняно нового для України

Реферативний журнал, 2016, № 4

ÓÄÊ 379.85

ÅÊÎËÎ²Ã×ÍÈÉ ÒÓÐÈÇÌ

виду туризму, як круїзний. Проаналізовано ситуацію з розвитком міжнародного морського круїзного туризму і круїзного туризму по річках України. Оцінено економічні зиски від розвитку цього виду туризму. Докладно висвітлено негативні чинники, які стримують розвиток туризму на Півдні України. Запропоновано механізми створення туристичних кластерів, до складу яких мають увійти: круїзний туризм, сільський туризм, винний туризм, рекреаційний туризм та інші його види, що розвиваються в Одеській області, а також споріднені види діяльності, які сприяють реалізації ефекту комплексності у розвитку туристичної діяльності. Галімова М. А. УДК 338.48:43.504 2016.4.90. АГРАРНИЙ Й ЕКОЛОГІЧНИЙ ТУРИЗМ В ЯКОСТІ ЛОКОМОТИВА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ / Куценко В. І. // Економіка. Управління. Інновації. – 2009. – № 2. – С. 1–8. – Бібліогр.: 2 назви. Туристична сфера діяльності, аграрний туризм, екотуризм. Agrarian and ecological tourism as a locomotive of rural economy development / Kutsenko V. I. // Ekonomika. Upravlinnia. Innovatsii (Economy. Management. Innovations). – 2009. – № 2. – P. 1–8. – Bibliography: 2 ref. Tourist activities, agrarian tourism, eco-tourism.

Туризм – один з напрямів структурної перебудови сільської економіки, що є детермінантою соціально-економічного розвитку країни. Аграрний і екологічний туризм був започаткований як нероздільна діяльність у сільській місцевості. До речі, із загальної кількості туристів світу майже кожен третій надає перевагу сільському туризму. Він передбачає відпочинок туристів на базі фермерського чи присадибного господарства. Агротуризм нині практично є частиною політики держав Європейського Союзу ще з 80-х років ХХ століття, саме тоді, коли стрімко скорочувались обсяги сільськогосподарського виробництва і гостро постала проблема робочих місць у сільській місцевості. Останнім часом в Україні дедалі більша кількість населення відмовляється від пляжного відпочинку, надаючи перевагу агротуризму, відпочиваючи там, де менше шуму. Щоправда, він ще не набув таких масштабів, як на Заході. В Австрії, наприклад, майже кожна десята селянська садиба пропонує туристичні послуги. А доходи від цього виду діяльності у країні перевищують сотні мільйонів доларів. Розглянуто пріоритетні напрями розвитку туризму в сільській місцевості. Останнім часом на селі спостерігається посилення негативних процесів: зниження обсягів виробленої продукції та життєвого рівня населення, зростання масштабів бідності безробіття, показників депопуляції. Особливо різко зменшився обсяг продукції тваринництва. У 2007 р. її обсяг становив лише 49% до рівня 1990 р., тоді як у цілому по сільському господарству – 61%. Однією з причин останнього є міграція сільського населення у міста. Виїжджає в основному молодь, найпрацездатніша частина населення України. В цілому, сільська місцевість має значні можливості для розвитку туристичної сфери, серед яких: багата історія, багатовікові традиції, мальовничі природні ландшафти тощо. Особливо багатими у цьому плані є Поліські регіони. Рівень концентрації природно-рекреаційного потенціалу Житомирської області у розрахунку на 1000 км2 площі є в 9 разів вищим, ніж, наприклад, Дніпропетровської області, а в розрахунку на 1 тис. рекреантів – майже в 15 разів. Найвищою концентрацією характеризується Закарпатська область, де груповий індекс забезпеченості регіону природними ресурсами є втричі вищим, ніж він є в АР Крим. Високоприбутковим сільський зелений туризм є практично в усіх країнах Західної Європи, у США, де

2016.3.100

він поєднує широкий спектр різних видів туризму, основаних на використанні природних, історичних та інших особливостей ресурсів сільської місцевості. У зазначених країнах сільський зелений туризм не лише розвивається швидкими темпами, а й входить у першу п’ятірку основних стратегічних напрямків розвитку туризму до 2020 р. Галімова М. А.

УДК 002 [321.01+338.48] 2016.4.91. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ТУРИЗМУ: ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ / Матвієнко А. // Наук. праці Нац. бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. – 2011. – Вип. 31. – С. 312–323. – Бібліогр. : 15 назв. Документ, документознавствo, документальне забезпечення, нормативно-правовий акт, офіційний документ. State policy in travel business: documentary securing / Matvienko A. // Naukovi pratsi Natsionalnoi biblioteky Ukrainy imeni V. I. Vernadskoho (Research papers of V. I. Vernadsky National Library of Ukraine). – 2011. – Issue. 31. – P. 312–323. – Bibliography: 15 ref. Document, records management, documentary securing, legal act, official document.

Документи як інструмент у системі соціальних комунікацій, за допомогою яких створюється, накопичується, обробляється, систематизується, зберігається, розповсюджується і надається відповідна інформація, виконують важливу роль як в існуванні та розвитку суспільства в цілому, так і кожної людини зокрема. Слід зауважити, що проблеми документального забезпечення державної політики в сфері туризму досі залишаються недослідженими. Система законодавства України про туризм складається з системи нормативно-правових актів, до яких входить Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та інші документи. Цю систему також формують і окр емі норми актів адміністративного, цивільного, господарського, міжнародного та інших галузей права, що регулюють відносини у сфері туризму. На сьогоднішній день фактично створено документальну базу, яка передбачає впорядкування функціонування складного й багатогранного явища «туризм». За юридичною силою нормативно-правових актів законодавство, що регулює туризм, є вертикальною ієрархічною системою, структура якої зумовлена структурою органів державної влади, що мають нормотворчі повноваження з регулювання питань у сфері туризму. Сучасний характер вивчення цього питання необхідно досліджувати з використання інформаційних ресурсів мережі Інтернет. Зміни у політичній, економічній та інших соціальних сферах життя України, її інтеграція у світове співтовариство, впровадження засобів інформатизації зумовлюють необхідність реформування та удосконалення всіх напрямів інформаційного та документального забезпечення управління туристичною галуззю, – від державних органів до підприємств, низових установ та організацій. Крім того, нормативно-правові акти України у сфері туризму за предметом регулювання поділяють на загальні й спеціальні: загальні характеризуються тим, що предмет їх регулювання є досить широким та охоплює як туристичні, так і інші суспільні відносини; спеціальні – акти, які повністю присвячені питанням туризму; за характером правового регулювання – на матеріальні та процесуальні. Проаналізовано законодавство України, що регламентує відносини у сфері туризму, досліджено структурну ієрархію нормативно-правових актів. Проаналізовано наукову літературу, яка дає змогу виділити такі напрями дослідження туризму, як соціальний, культурний, історичний, економічний, правовий, міжнародний та ін. Галімова М. А.

Реферативний журнал, 2016, № 4