E 2 2017 fin

ÂÑÅÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊÀ ÅÊÎËÎò×ÍÀ ˲ÃÀ

2

`2017

Редакційна колегія

Editorial Board

Головний редактор Т. ТИМОЧКО

Editor-in-chief T. TYMOCHKO

Заступник головного редактора М. КОЗЛОВСЬКА

Deputy editor-in-chief M. KOZLOVSKA

Т. АНДРІЄНКО Г. БІЛЯВСЬКИЙ Ю. БИСТРЯКОВА С. ВАДЗЮК Ю. ГРИЦАН М. ГОЛУБЕЦЬ Д. ГРОДЗИНСЬКИЙ С. ГУБАР І. ДУДКА М. КИСЕЛЬОВ С. ЛІСОВСЬКИЙ О. ЛУКАШ М. МАЛЬОВАНИЙ Г. МАРУШЕВСЬКИЙ Л. МЕЛЬНИК Н. МІРОНОВА О. МУДРАК O. ПАЩЕНКО С. РАЗМЄТАЄВ Л. РУДЕНКО Д. САВЧУК С. САТАЛКІН А. СЕРДЮК Є. СТЕЦЕНКО Є. ЯКОВЛЄВ

T. ANDRIYENKO G. BILYAVSKY YU. BYSTRYAKOVA C. VADZYUK YU. HRYTSAN M. HOLUBETS D. GRODZYNSKY C. HUBAR I. DUDKA M. KYSELYOV S. LISOVSKY O. LUKASH M. MALYOVANY G. MARUSHEVSKY L. MELNYK N. MYRONOVA O. MUDRAK O. PASHCHENKO C. RAZMETAYEV L. RUDENKO D. SAVCHUK YU. SATALKIN A. SERDYUK YE. STETSENKO YE. YAKOVLEV

КИЇВ 2017

ЗМІСТ 3 4

FOREWORD

8 12 15 16 19 22

BIOECOLOGY

ЗБАЛАНСОВАНИЙ (СТАЛИЙ) РОЗВИТОК

24

SUSTAINABLE DEVELOPMENT

ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

25

ECONOMY OF THE NATURE MANAGEMENT

ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ТА ВИХОВАННЯ

28

ENVIRONMENTAL EDUCATION

ЕКОЛОГІЧНІ РИЗИКИ

32 34

ENVIRONMENTAL RISKS

ПЕРЕДМОВА

2

№ 2017 рік Видається з 2004 року Періодичність — 4 випуски на рік

ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА БІОЕКОЛОГІЯ ТЕХНОЕКОЛОГІЯ СОЦІОЕКОЛОГІЯ

ВСЕУКРАЇНСЬКА Засновники ЕКОЛОГІЧНА ЛІГА ЦЕНТР ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ ТА ІНФОРМАЦІЇ

ГЕОЕКОЛОГІЯ АГРОЕКОЛОГІЯ ДОВКІЛЛЯ ТА ЗДОРОВ’Я

Д. БОЛДАРЄВА Відповідальний редактор

Д. БОЛДАРЄВА Наукові Г. ВІШТАК референти М. КОЗЛОВСЬКА Г. МАРУШЕВСЬКИЙ О. ПАЩЕНКО Т. САПСАЙ Н. ТИМОЧКО Т. ТИМОЧКО Д. БОЛДАРЄВА Переклад англійською мовою

А. БОЙКО Комп’ютерна верстка

Свідоцтво про реєстрацію серія КВ № 8430 від 20.03.2004 р. Підписано до друку 22.06.2017 р. Формат 60×84/8. Папір офс. № 1. Гарнітура Прагматика. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 6,5. Обл.-вид. арк. 8,8. Ум. фарбо-відб. 9,8. Тираж 200 прим.

Передплатний індекс 09882

© Всеукраїнська екологічна ліга, 2017

CONTENTS

ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЇ

ENVIRONMENTAL POLICY

TECHNOECOLOGY SOCIOECOLOGY GEOECOLOGY AGROECOLOGY ENVIRONMENT AND HEALTH

LEGAL ASPECTS OF ECOLOGY

ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО ТА ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ

35

PRESERVATION OF BIOLOGICAL AND LANDSCAPE DIVERSITY

ЕКОЛОГІЧНИЙ ТУРИЗМ

38

GREEN TOURISM

АВТОРСЬКИЙ ПОКАЖЧИК

40

AUTHOR INDEX

АЛФАВІТНО– ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК

41

SUBJECT INDEX

44

PERIODICAL AND SERIAL PUBLICATIONS INDEX

ПОКАЖЧИК ВИКОРИСТАНИХ ПЕРІОДИЧНИХ І ПРОДОВЖУВАНИХ ВИДАНЬ

ПЕРЕДМОВА

Реферативний журнал “Екологія” — періодичне інформаційне видання, призначене для систематичного ознайомлення вчених та фахівців з друкованими виданнями та документами, які висвітлюють досягнення вітчизняної та світової екологічної науки й практики. Журнал надаватиме інформацію про основні напрями, тенденції та перспективи розвитку, сприятиме оперативному пошуку і використанню інформаційних джерел науковцями та фахівцями. Журнал виходить щоквартально обсягом 150–160 рефератів із наскрізною нумерацією публікацій протягом року. Бібліографічний опис кожного реферату супроводжується англійським перекладом. У реферативний журнал включено найбільш популярні джерела інформації наукового, науково-технічного, нормативно-методичного змісту з відомих вітчизняних і зарубіжних видань і науково-тематичних збірників, які систематизовано у рубриках:  Екологічна політика  Біоекологія  Техноекологія  Соціоекологія  Геоекологія  Агроекологія  Довкілля та здоров’я  Збалансований (сталий) розвиток  Економіка природокористування  Екологічна освіта та виховання  Екологічні ризики  Правові аспекти екології  Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття  Екологічний туризм Всеукраїнська екологічна ліга, яка є засновником журналу, вирішує широке коло питань щодо поліпшення екологічної ситуації в державі, формування нового природоохоронного менталітету, підвищення освіти та культури громадян. Ліга бере активну участь у формуванні державної екологічної політики, сприяє розробці та впровадженню передових вітчизняних екологічно збалансованих, енерго- та ресурсозберігаючих технологій у всіх галузях господарської діяльності, спрямовує свою роботу на підвищення рівня екологічної культури громадян. Для інформаційно-аналітичного забезпечення спеціалістів та керівників з питань природокористування та охорони навколишнього середовища в Лізі створено потужну базу інформаційних ресурсів. Всеукраїнська екологічна ліга об’єднує видатних учених, громадських діячів, депутатів різних рівнів, керівників підприємств, державних службовців, освітян та підприємців в усіх регіонах України. Реферативний журнал «Екологія» створено з метою активізації обміну екологічною інформацією на національному і міжнародному рівнях, залучення широкої громадськості до розв’язання екологічних проблем в Україні. Реферат містить бібліографічний опис документа, ключові слова першоджерела, короткий виклад змісту документа, включає основні фактичні відомості й висновки, необхідні для початкового ознайомлення з документом і визначення доцільності звернення до нього. Реферати являють собою скорочений виклад першоджерела з основними фактографічними даними та висновками. Бібліографічний опис документів подається трьома мовами: українською, російською та англійською. Відбір літератури для реферування зумовлюється науковою та практичною значимістю, оригінальністю розробки проблеми. Довідково-пошуковий апарат видання включає: зміст, авторський покажчик, предметний покажчик, перелік джерел, використаних для реферування, а також список абревіатур організацій, які використовуються в Реферативному журналі. Сподіваємося, що інформація зацікавить науковців, викладачів навчальних закладів, фахівців, а також працівників бібліотек і організацій науково-технічної інформації. Реферативний журнал приймає замовлення на публікацію рекламної інформації науково-технічного спрямування. Редколегія реферативного журналу з вдячністю сприйматиме зауваження, побажання та пропозиції щодо змісту і оформлення журналу. За літературою, що реферується, звертатися до Всеукраїнської екологічної ліги: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 30-В, офіс 33 т/ф (044) 289-31-42 E-mail: vel@ecoleague.net

FOREWORD

The abstract journal «Ecology» is the information periodical that offers regular review of printed editions and documents which cover achievements of the domestic and foreign science and practice in the sphere of ecology and can be useful for scientists and experts. This quarterly includes 150–160 abstracts with continuous publications numbering during a year.

It contains sources of scientific, research-and-production, regulatory and procedural information from domestic and foreign editions and scientific subject collections which are systematized in headings:  Environmental policy  Bioecology  Technoecology  Social ecology  Geoecology  Agroecology  Environment and health  Sustainable development  Economy of nature management  Environmental education  Environmental risks  Legal aspects of ecology  Preservation of biological and landscape variety  Green tourism The All-Ukrainian Ecological League which is the founder of the journal tries to solve problems concerned with radical change of an environmental situation in the state, formation of new environmental mentality, increase in the educational and cultural standards of citizens. The League takes an active part in the formation of a state policy, promotes the development and introduction of advanced domestic sustainable, energy- and resource saving technologies in all branches of economic activity.

For information and analysis support of heads and experts on questions concerning nature management and environment protection the League created an extensive base of information resources.

The All-Ukrainian Ecological League unites outstanding scientists, public figures, deputies of the Verkhovna Rada, heads of enterprises, civil servants, teachers in all regions of Ukraine.

AJ «Ecology» is created with the purpose to intensify the environmental information exchange at the national and international levels, involve broad sections of the public to the movement aimed to terminating the activity that threatens environmental safety, biological diversity, health of citizens of Ukraine.

The abstract contains the bibliographic description of the document, keywords of the primary source, short summary of the document. Abstracts are the reduced statements of the primary source with factual data and conclusions.

Reference and search tools of the edition include: the foreword, author index, subject index, list of sources to be used for abstracting, list of the basic contractions and words, word-combinations and abbreviations that occur in abstracts as well as the list of abbreviations of organizations mentioned in the journal.

For the reviewed literature please apply to the All-Ukrainian Environmental League: Office 33, 30-B, Saksahansky Str., Kyiv Ukraine 01033 a/b 163, Tel/fax: +380 44 289 31 42 E-mail: vel@ecoleague.net

Реферативний журнал, 2017, № 2

3

ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА

УДК:502:72 2017.2.1. СУБРЕГІОНАЛЬНА СТРАТЕГІЯ ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ ДЛЯ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ / Голік Ю. С., Ілляш О. Е., Білоус М. В. // Екологічна безпека. – 2017. – № 1(23). – С. 20–25. – Бібліогр. : 10 назв. Тверді побутові відходи, стратегія поводження з відходами, субрегіональний підхід.

Subregional strategy of solid domestic waste management for Poltava Oblast / Golik Yu. S., Illiasch O. E., Bilous M. V. // Ecological safety. – 2017. – No. 1 (23). – P. 20–25. – Bibliography: 10 ref.

Solid domestic waste, waste management strategy, subregional approach.

Враховуючи нинішні практики управління сферою поводження з ТПВ у країнах ЄС, для Полтавської області запропоновано субрегіональний підхід, на основі якого європейські експерти розробили «Субрегіональну стратегію поводження з відходами для Полтавської області». Ця Стратегія була створена за підтримки Deutsche Gesellschaft f r Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH у рамках міжнародного проекту «Реформа управління на сході України» (PN 11-2129.2-001.00) та орієнтована на сферу поводження з ТПВ в окремо сформованому Полтавському субрегіоні. Стратегія передбачає максимальне залучення до організації сфери управління ТПВ органів самоврядування всіх рівнів. Запропоновано систему структуризації території області на 5 субрегіонів. Охарактеризовано розроблену Комплексну програму поводження з твердими побутовими відходами у Полтавській області на 2017–2021 роки, представлено її основні цілі та завдання, першочергові економічні, інформаційно-організаційні та інформаційно-технічні заходи. Проаналізовано результати проведеної інвентаризації діючих звалищ і полігонів ТПВ на території Полтавської області. Визначено перелік очікуваних результатів від реалізації Стратегії поводження з ТПВ, які спрямовуються на головний результат – формування в Полтавській області комплексної системи управління твердими побутовими відходами. Додано карту-схему формування субрегіонів для організації сфери управління поводженням з твердими побутовими відходами у Полтавській області. Описано основні стратегічні цілі Стратегії на основі чинної законодавчої бази, що встановлює вимоги щодо поводження з ТПВ. Обґрунтовано необхідність поступового поетапного підходу до впровадження загальної Стратегії поводження з ТПВ та поліпшення поточних умов у сфері управління відходами в Полтавській області, оскільки ця система не відповідає вимогам законодавства України і сучасним стандартам управління ТПВ, до дого ж фінансовий потенціал органів самоврядування є дуже обмеженим. Зазначено, що внаслідок проведеної інвентаризації в рамках Полтавської області було оцінено стан 672 звалищ і полігонів ТПВ, серед яких лише один полігон (с. Зачепилівка Новосанжарського району) відповідає сучасним нормам експлуатації таких об’єктів. Серед усієї кількості звалищ і полігонів 337 об’єктів є несанкціонованими та такими, що не мають оформлених у встановленому законом порядку документів, які засвідчують право користування земельними ділянками під ними. Тимочко Н. С.

УДК 504 (477) 2017.2.2. ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ СТРАТЕГІЧНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ В ПРОЦЕСИ ПЛАНУВАННЯ В УКРАЇНІ / Руденко Л. Г., Лісовський С. А., Маруняк Є. О. // Український географічний журнал. – 2016. – № 2. – С. 3–13. – Бібліогр. : 13 назв.

4

Стратегічна екологічна оцінка, досвід застосування СЕО, територіальне планування, імплементація СЕО, роль географії.

Experience of application of strategic environmental assessment in planning processes in Ukraine / Rudenko L. H., Lisovskyi S. A., Maruniak E. O. // Ukrainskyi heohrafichnyi zhurnal (Ukrainian Geographical Journal). – 2016.

– No. 2. – P. 3–13. – Bibliography: 13 titles.

Strategic environmental assessment, SEA application experience, territorial planning, SEA implementation, role of geography.

Найрозвинутіші в економічному відношенні країни Заходу першими почали на серйозному рівні розглядати екологічні проблеми як загрозу для держави. Саме в них екологічну безпеку почали трактувати як складовий компонент національної безпеки. У практичній площині екологічна оцінка як ск ладова розроблення планів розвитку господарської діяльності вперше була запроваджена у США наприкінці 60-х рр. ХХ ст. Процедура оцінки впливу на навколишнє природне середовище (ОВНС), яка має дати відповіді на ймовірний вплив на довкілля, здоров’я людини у разі реалізації господарських проектів була широко впроваджена в багатьох країнах світу. Визначено сутність процедури стратегічної оцінки (СЕО) та її значення в сучасному територіальному плануванні в країнах світу та регіональних політико-економічних союзах. СЕО досліджено як важливий інструмент імплементації екологічної складової в розроблення та реалізацію планів соціально-економічного розвитку країн і регіонів у контексті забезпечення їх сталого (збалансованого) розвитку. Проаналізовано сучасний стан імплементації процедури СЕО в систему територіального планування в Україні. Досліджено можливості та завдання географії щодо впровадження СЕО в названу процедуру з урахуванням досвіду географів в опрацюванні передового зарубіжного досвіду застосування нових інструментів імплементації екологічної складової в територіальне планування в Україні. Наведено основні етапи розвитку екологічної оцінки. Розглянуто процедури СЕО, які застосовують в багатьох європейських країнах протягом тривалого часу. Визначено, що сучасна система територіального планування в Україні склалася під впливом ряду чинників і нині об’єднує досвід національного, пострадянського планування і деякі елементи європейських практик. Зазначено також, що у 2012 р. Міністерство екології та природних ресурсів України наказом № 659 затвердило Базовий план адаптації екологічного законодавства України до законодавства Європейського Союзу (Базовий план апроксимації). В цьому документі передбачено прийняття Закону України про введення СЕО, погодженого і адаптованого до Директиви. Обґрунтовано важливість СЕО як дієвого інструменту імплементації екологічної складової в планування й реалізацію стратегій і програм соціально-економічного розвитку, просторового розвитку країн і регіонів світу. Тимочко Н. С. УДК 351:504 2017.2.3. ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ (ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТИ) / Надежденко А. О., Чечета Н. О. // Електронне наукове фахове видання «Державне управління: удосконалення та розвиток». – 2016. – № 6. – Бібліогр. : 9 назв. – Режим доступу : http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=976 Екологічна політика, публічне управління, механізми публічного управління, організаційний та економічний механізми реалізації екологічної політики України, проблеми навколишнього природного середовища.

Реферативний журнал, 2017, № 2

ÓÄÊ 631.1

ÅÊÎËÎò×ÍÀ ÏÎ˲ÒÈÊÀ

Environmental policy of Ukraine (organizational and economic aspects) / Nadezhdenko A. O., Checheta N. O. // Electronic Scientific Special Edition «Public Administration: Improvement and Development». – 2016. – No. 6. – Bibliography: 9 ref. – Access mode : http://www.dy.nayka.com. ua/?op=1&z=976 Ecological policy, public management, mechanisms of public management, organizational and economic mechanisms of implementing environmental policy of Ukraine, environmental problems. Визначений українським урядом шлях на системне реформування суспільного розвитку країни зумовив необхідність зміни ставлення політичної влади до екологічних питань, оскільки підняти економіку держави неможливо, ігноруючи при цьому потреби навколишнього природного середовища. Зазначено, що істотна зміна пріоритетів у характері відносин держави щодо екологічної складової сталого розвитку об’єктивно потребує побудови нових, екологічно збалансованих механізмів публічного управління реалізацією екологічної політики, що представляють собою системну сукупність методів, засобів та інструментів динамічного впливу держави (в особі органів державної влади та органів місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, визначеної законодавством) на суспільну систему шляхом реалізації політичної, соціальної, економічної, організаційної і правової функції держави з метою охорони, невиснажливого використання та відтворення природних ресурсів, оздоровлення довкілля, ефективного поєднання функцій природокористування та охорони природи, забезпечення екологічно безпечного існування нинішнього та майбутніх поколінь. Досліджено організаційний та економічний механізми публічного управління в контексті реалізації екологічної політики України. Визначено складові досліджуваних механізмів. Висвітлено історичний шлях формування організаційного механізму публічного управління в екологічній сфері. Обґрунтовано необхідність удосконалення економічного механізму реалізації екологічної політики України. Отримано ряд висновків, які мають проблемний характер та становлять предмет для подальшої наукової дискусії щодо виявлення можливостей розвитку організаційного та економічного механізму публічного управління в сучасних умовах державотворення. Зроблено припущення, що не розв’язані частини загальної проблеми, які стосуються організаційної та економічної модернізації у сфері екологічної діяльності держави, зумовлені насамперед переважним зосередженням уваги вітчизняних науковців з публічного управління на реалізації механізмів публічного управління без достатнього їх якісного аналізу. Марушевський Г. Б.

УДК 631.1 2017.2.4. ПРИРОДООХОРОННІ КОНВЕНЦІЇ РІО: РЕАЛІЗАЦІЯ ЇХ ПОЛОЖЕНЬ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ УКРАЇНИ / Тараріко О. Г., Дем’янюк О. С., Кучма Т. Л., Ільєнко Т. В. // Агроекологічний журнал. – 2016. – № 4. – С. 7–14. Природоохоронні конвенції Ріо, Рамкова Конвенція ООН про зміну клімату, Конвенція про боротьбу з опустелюванням, Конвенція про біологічне різноманіття, зміни клімату, опустелювання, біологічне різноманіття.

Rio Environmental Conventions: implementation of their provisions in agricultural policy of Ukraine / Tarariko O. H., Demianiuk O. S., Kuchma T. L., Ilienko T. // Ahroekolohichnyi Zhurnal (Agroecological Journal). – 2016.

– No. 4. – P. 7–14.

Rio Environmental Conventions, UN Framework Convention on Climate Change, Convention to Combat Deserti-

2017.2.5

fication, Convention on Biological Diversity, climate change, desertification, biological diversity. Наприкінці ХХ століття в усьому світі почали реєструвати погіршення стану навколишнього природного середовища, у т. ч. й підвищення температури, опустелювання та зменшення біорізноманіття. Для розв’язання цих проблем у Ріо-де-Жанейро під час проведення Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку було прийнято три глобальні конвенції: Рамкову конвенцію про зміну клімату (РКЗК), Конвенцію про боротьбу з опустелюванням (КБО) і Конвенцію про біологічне різноманіття (КБР). Україна стала стороною всіх трьох конвенцій та, відповідно, взяла на себе зобов’язання з виконання їх положень. Доведено, що скоординована реалізація положень усіх трьох природоохоронних конвенцій сприяє не тільки охороні екосистем, а й комплексному розв’язанню проблеми збалансованого розвитку сільськогосподарського виробництва та досягненню продовольчої безпеки. Розглянуто основні положення цих конвенцій. Для оцінки стану впровадження їх положень у сільськогосподарську політику України було здійснено аналіз галузевих політик, законодавства, програм і планів дій у сфері використання земель сільськогосподарського призначення, систем землеробства, тваринництва та меліорації. Проаналізовано проблеми, а також можливості та загрози у сільськогосподарській політиці та розроблено рекомендації щодо удосконалення механізмів виконання зобов’язань та впровадження положень конвенцій Ріо в аграрну галузь України. Наголошено, що нині у світі, в контексті практичної реалізації положень конвенцій Ріо, розвивається напрям еколого-економічної оцінки екосистемних послуг, які надає нам природа. Зазначено, що аналіз наукового, кадрового та матеріально-технічного забезпечення охорони земель від опустелювання, адаптації до змін клімату та збереження біорізноманіття в агроландшафтах свідчить, що наразі його консультативно-інформаційна частина потребує удосконалення. Деградацію та опустелювання земель сільськогосподарського призначення нині необхідно розглядати насамперед як недосконалість діяльності державних управлінських структур у галузі аграрного виробництва, систем землекористування, агротехнологій, поінформованості землевласників і землекористувачів. Обґрунтовано необхідність розроблення Концепції нейтрального рівня деградації земель, адаптації до змін клімату з подальшим їх оприлюдненням і інформуванням населення та громадськості, а також плану заходів щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням. Марушевський Г. Б.

УДК 339.924:628.4 201.2.5. ЕКОЛОГІЧНА СКЛАДОВА УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ З ЄС: НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ / Шиманська К. В. // Вісник ЖДТУ. – 2015. – № 2 (72). – С. 230–236. – Бібліогр. : 15 назв. Угода про асоціацію з ЄС, екологічна діяльність, екологічна свідомість, відходи, екологічна свідомість.

Ecological component of the Association Agreement between the EU and Ukraine: directions of implementation in Ukraine / Shymanska K. V. // Visnyk Zhytomyrskoho derzhavnoho tekhnolohichnoho universytetu (Bulletin of Zhytomyr State Technological University). – 2015. – No. 2 (72). – P. 230–236. – Bibliography: 15 ref.

Association Agreement between the EU and Ukraine, environment-related activity, environmental consciousness, waste.

Вирішення екологічних проблем України є обов’язковою умовою інтеграції до Європейського співтоварис-

Реферативний журнал, 2017, № 2

5

2017.2.7

ÅÊÎËÎò×ÍÀ ÏÎ˲ÒÈÊÀ

тва. Це пояснюється необхідністю досягнення відповідного рівня екологічної відповідальності як суб’єктів господарювання, так і органів державної влади, призначених відстежувати та контролювати стан навколишнього природного середовища. Основними завданнями дослідження є вивчення змісту екологічної складової Угоди про асоціацію України з ЄС та визначення напрямів її успішної реалізації для забезпечення сталого розвитку нашої держави як члена Європейської спільноти. Загалом дослідження показує напрями реалізації екологічної складової Угоди про асоціацію на всіх рівнях управління екологічною діяльністю суб’єктів економічних відносин. Дані підтверджують, що державний контроль наслідків економічної діяльності в Україні потребує удосконалення, зокрема в частині визначення та відшкодування на належному рівні завданих екологічних збитків. Крім того, зроблено акцент на необхідності формування екологічної свідомості у суспільстві. Зауважено, що підвищення економічної та природоохоронної ефективності й рівня виробництва завдяки сучасним технологіям є взаємопов’язаним. Перераховано ряд інституційних змін на всіх рівнях господарювання для модернізації виробництва, його інноваційного оновлення, підвищення його технологічності та економності, забезпечення безвідходності. Зазначено, що співробітництво, передбачене Угодою про асоціацію, здійснюється з метою збереження, захисту, поліпшення й відтворення якості навколишнього середовища, захисту громадського здоров’я, розсудливого та раціонального використання природних ресурсів і заохочення заходів на міжнародному рівні, спрямованих на розв’язання регіональних і глобальних проблем навколишнього середовища. Наведено результати здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища протягом 2012–2013 рр., а також дані щодо рівнів реалізації заходів екологічного співробітництва України та ЄС. Описано екологічні проблеми України на локальному та муніципальному рівнях та перераховано обставини, у зв’язку з якими вони виникають. Розглянуто компоненти формування екологічної свідомості. Проведено аналіз статистики загальних обсягів та структури утворення відходів у країнах ЄС (28 країн) станом на 2010 р. Тимочко Т. В.

УДК 332.142.6:061.1ЄС 2017.2.6. ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В КОНТЕКСТІ ПОСИЛЕННЯ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ / Шабардіна Ю. В. // Глобальні та національні проблеми економіки. – 2015. – Вип. 3. – С. 576–579. – Бібліогр. : 15 назв. Європейський Союз, екологічна політика, принципи, програма дій, суб’єкти екологічного врядування, довкілля, сталий розвиток.

Environmental policy of the European Union in the context of strengthening integration processes in Ukraine / Shabardina Yu. V. // Global and national problems of economic. – 2015. – Issue 3. – P. 576–579. – Bibliography: 15 ref.

European Union, environmental policy, principles, action program, subjects of environmental governance, environment, sustainable development.

Першочерговою функцією будь-якої держави є забезпечення її національної безпеки, що особливо актуалізується у світлі останніх подій в Україні. Враховуючи розуміння національної безпеки з погляду захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується

6

ÓÄÊ 332.142

сталий розвиток суспільства, екологічна безпека має розглядатися як її пріоритетна складова. Розглянуто еволюцію становлення екологічної політики Європейського Союзу як провідного експерта у визначенні й виконанні поставлених завдань екологічної політики на глобальному та регіональному рівнях, окреслено загальні напрями проведення подальших реформ у сфері охорони навколишнього середовища в контексті посилення інтеграційних процесів. Проаналізовано основні етапи становлення сучасної екологічної політики Європейського Союзу і пошук дієвих напрямів співпраці України і ЄС у напрямі забезпечення реальних умов сталості розвитку нашої держави. Наведено пріоритетні цілі, к лючові приниципи політики ЄС у сфері навколишнього середовища, а також рівні, на яких здійснюється реалізація екологічної політики в Україні. Наголошено, що забезпечення екологічних прав громадян за європейськими стандартами в процесі реалізації екологічної політики досягається через інституційно-функціональну ск ладову. Зазначено, що надзвичайно важливим внеском у забезпечення екологічних прав громадян за європейськими стандартами в процесі реалізації екологічної політики може стати взаємодія вітчизняних інституцій цієї сфери з аналогічними інституціями держав-членів Європейського Союзу. Обґрунтовано використання екологічних стандартів, які є запорукою сталого функціонування екосистем у розвинутих європейських країнах. Доведено, що бездумне дублювання досвіду інших країн без урахування особливостей становлення й розвитку екологічного простору України не може підвищити ефективність використання її наявного природно-ресурсного потенціалу і забезпечити сталий розвиток території нашої держави. Досліджено, що сучасні значні досягнення в природоохоронній сфері європейської спільноти є результатом тривалого процесу не тільки проведення реформ на державному й регіональному рівнях, а також усвідомлення кожним громадянином важливості створення умов для забезпечення достойного існування не тільки для себе, а й для наступних поколінь. Тимочко Т. В. УДК 339.747:507(477) 2017.2.7. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ АНТИКРИЗОВОЇ ПОЛІТИКИ ЕКОЛОГІЧНО ОРІЄНТОВАНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ / Брижань І. А., Григор’єва О. В. // Економічний часопис-ХХІ. – 2015. – С. 41–46. – Бібліогр.: 10 назв. Криза, антидрайвери економічного розвитку, антикризова політика, інвестиційна стратегія, технологічна модернізація. Сonceptual basis of anti-crisis policy of environmentally oriented development of Ukraine / Bryzhan I. A., Hryhorieva O. V. // Ekonomichnyi chasopys-XXI (Economic Annals-XXI). – 2015. – P. 41–46. – Bibliography: 10 ref.

Crisis, anti-drivers of economic development, anti-crisis policy, investment strategy, technological modernization.

Нарощування негативних процесів та їх кумуляція спричинили виникнення в Україні сучасної комплексної кризи – економіко-політичної, технологічної, екологічної. При цьому вплив такої комплексної кризи супроводжується поглибленням кризи екологічної, збільшенням її тривалості та катастрофічності наслідків. Це визначає необхідність впровад ження в Україні концепції екологічно орієнтованого розвитку, реалізація якої на практиці буде сприяти «екологізації» мислення й перегляду багатьох стереотипів у процесі прийняття екологічно орієнтованих рішень.

Реферативний журнал, 2017, № 2

ÓÄÊ 338.15

ÅÊÎËÎò×ÍÀ ÏÎ˲ÒÈÊÀ

Враховуючи те, що суб’єктом управління, який визначає умови господарювання в межах території країни та виступає носієм прав громадян, є інститут державної влади, розв’язання накопичених суперечностей потребує розроблення та поетапної реалізації відповідної державної програми. Першочерговим завданням подолання кризи та забезпечення сталого розвитку є реформа інституціонального поля господарювання, сформованого на законодавчому рівні, тобто рекомбінація підходів, методів та інструментів державного управління економічним розвитком в умовах кризи. Визначено екзогенні та ендогенні чинники, що спричинили виникнення комплексної кризи в Україні. Розроблено концептуальні основи формування антикризової політики екологічно орієнтованого розвитку України, що базуються на ідентифікованих внутрішніх і зовнішніх антидрайверах економічного розвитку і дають можливість обґрунтувати пріоритети інвестиційної політики і технологічної модернізації виробництва, антимонопольної та антикорупційної стратегій, сформувати інструментарій мотивації екологічно орієнтованої діяльності підприємств. Сапсай Т. П. УДК 338.15 2017.2.8 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ В УКРАЇНІ НА ОСНОВІ ВІДПОВІДНОГО ДОСВІДУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ / Омельяненко Т., Маковецька Ю. // Економічний форум. – 2015. – № 4. – С. 35–44. – Бібліогр.: 4 назви. Поводження з відходами, директиви, фінансування, Сьома програма дій з навколишнього середовища.

Areas of improvement of environmental policy in waste management sector in Ukraine based on relevant EU experience / Omelianenko T., Makovetska Yu. // Ekonomichnyi forum (Economic Forum). – 2015. – № 4. – P. 35–44. – Bibliography: 4 ref.

Waste management, directives, financing, 7th Environment Action Program.

Європейська система поводження з відходами вибудовувалась протягом досить тривалого часу, починаючи з первинних базових засад, встановлених Директивою 75/442/EЄC про відходи. На сучасному етапі у країнах Європейського Союзу запроваджено комплексний підхід до управління відходами, який є досить гнучким з погляду реагування на зміни та нові проблеми, що виникають у цій сфері. Підписавши в 2014 році Угоду про Асоціацію з ЄС, Україна обрала європейський шлях розвитку. Відтак вітчизняна система поводження з відходами наразі потребує модифікації з урахуванням європейських орієнтирів та політики в цій сфері. На сучасному етапі в країнах Європейського Союзу запроваджено комплексний підхід до управління відходами, який є досить гнучким з погляду реагування на зміни та нові проблеми, що виникають. Визначено основні напрями екологічної політики Європейського Союзу стосовно відходів і тенденції у цій сфері. Висвітлено питання інтеграції пріоритетів щодо поводження з відходами у природоохоронні програми ЄС (Сьома програма дій з навколишнього середовища) та документи, які встановлюють основні пріоритети у фінансуванні (Регламент (ЄС) 1303/2013). Здійснено аналіз законодавчого регулювання сфери відходів Європейського Союзу (у тому числі останніх новацій) та основних цільових орієнтирів, який виявив необхідність модифікації українського законодавства з урахуванням європейських орієнтирів. Обґрунтовано шляхи вдосконалення

2017.2.9

екологічної політики нашої держави щодо відходів на основі європейського досвіду. Тимочко Т. В.

УДК 338:340:504.42 (477) 2017.2.9. ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ПЕРЕДУМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ДИРЕКТИВИ 2008/56/ЄС ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ РАМОК ДІЯЛЬНОСТІ СПІВТОВАРИСТВА У СФЕРІ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО МОРСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА В УКРАЇНІ / Коржунова Н. // Економіка природокористування і охорони довкілля. – 2015. – С. 44–53. – Бібліогр.: 14 назв. Європейське право, екосистемний підхід, морегосподарський комплекс, інтегроване управління, морське середовище, екологічний моніторинг. Іnstitutional prerequisites to implement Directive 2008/56/EC establishing a framework for Community actions in the sphere of environmental policy on maritime environment in Ukraine / Korzhunova N. // Ekonomika pryrodokorystuvannia i okhorony dovkillia (Economics of Nature Resources Use and Environmental Protection). – 2015. – P. 44–53. – Bibliography: 14 ref.

European law, ecosystem approach, marine economy, integrated management, marine environment, environmental monitoring.

Підписання Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами зумовило певні зобов’язання щодо приведення вітчизняного законодавства у відповідність до вимог європейського права. Визначено, що важливе значення для України має імплементація Директиви 2008/56/ЄС про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері екологічної політики щодо морського середовища (Рамкова Директива про морську стратегію), оскільки використання морського середовища з урахуванням екосистемного підходу та принципу інтегрованого управління сприяє поліпшенню стану довкілля, збереженню біорізноманіття, розвитку галузей морегосподарського комплексу, насамперед рибальства, аквакультури, рекреації й туризму. Встановлено, що впровадження Директиви 2008/56/ЄС має важливе значення для України, оскільки поліпшення екологічного стану морського середовища матиме значний екологічний ефект, зокрема збереження біорізноманіття, підвищення комерційних видів риб та морепродуктів. Економічний результат проявлятиметься в розвитку рибопромислової галузі, туризму та рекреації. Соціальний ефект полягатиме у безпечному стані морського середовища для рекреації, безпеці харчових продуктів та підвищенні зайнятості й добробуту громадян. Для ефективної реалізації положень Директиви 2008/56/ЄС необхідними є вдосконалення нормативно-правової бази щодо охорони морського середовища та забезпечення виконання законодавчих актів; інтеграція морської екологічної політики до інших секторів господарської діяльності; адаптація екологічного моніторингу до вимог міжнародних організацій та законодавства Європейського Союзу; поліпшення науково-технічного забезпечення; підвищення інформаційної складової. В умовах обмеженості фінансових ресурсів гостро стоїть питання визначення джерел фінансування та пріоритетних напрямів поліпшення стану морського середовища. Зроблено висновок, що необхідно ширше впроваджувати методи проектного управління. Важливого значення набуває створення фондів суверенного добробуту за участю держави, бізнесу й громади, які дають можливість акумулювати кошти від морегосподарської діяльності та ефективніше їх використовувати для відновлення морських екосистем. Сапсай Т. П.

Реферативний журнал, 2017, № 2

7

2017.2.12

Á²ÎÅÊÎËÎòß

УДК 332.12+316:33 2017.2.10. ПРАКТИКА ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ В УМОВАХ РЕАЛІЗАЦІЇ СТАЛОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ / Покатаєва О. В., Томарева-Патлахова В. В. // Економічний вісник Запорізької державної інженерної академії. – 2016. – Вип. 1 (01). – С. 124–134. – Бібліогр.: 15 назв. Сталий розвиток, екологічний податок, державна податкова політика, ресурсозбереження, «зелена економіка», соціально-економічний розвиток.

Practice of state tax policy of greening in the context of sustainable economic development implementation / Pokataieva O. V., Tomareva-Patlakhova V. V. // Ekonomichnyi visnyk Zaporizkoi derzhavnoi inzhenernoi akademii (Economic Herald of Zaporizhzhya State Engineering Academy).

– 2016. – Vol. 1 (01). – P. 124–134. – Bibliography: 15 ref.

Sustainable development, environmental tax, state tax policy, resource conservation, «green economy», socioeconomic development.

Глобалізація сьогодні охоплює всі сфери життєдіяльності людства, особливо екологізацію економічного розвитку. Встановлено, що моделі й концепції соціально-економічного розвитку мають відповідати провідній та критично важливій концепції сталого розвитку економіки (на всіх рівнях – світовому, національному, регіональному і на рівні підприємств). Обґрунтовано принципи та тенденції сталості економічного розвитку національних економік. Виявлено потреби в державній політиці регулювання та стимулювання ресурсозбереження за допомогою інструментів екологічного оподаткування. Охарактеризовано напрями впровадження екологічних податків у країнах ЄС. Розглянуто основні передумови й принципи державної податкової політики екологізації. Державна податкова політика екологізації України має реалізовуватися шляхом розроблення, ухвалення та практичного втілення механізму екологічного оподаткування, спираючись на економіко-інституціональну практику країн ЄС у рамках дотримання вимог щодо Угоди про політичну асоціацію з ЄС. При цьому податкова політика екологізації економіки має стати інструментом модернізації та залучення нових технологій, підвищення зайнятості в умовах реалізації концепції сталого економічного розвитку та формування «зеленої економіки». Встановлено, що для реалізації державної податкової політики екологізації економіки України з метою забезпечення державної політики сталого розвитку як моделі економічного зростання варто впроваджувати зарубіжну теоретико-методологічну та економіко-інституціональну практику розрахунку і впровадження екологічних податків і платежів. Сапсай Т. П.

ÓÄÊ 332.12

УДК 101.1 2017.2.11. ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ / Сазонов В. В. // Збірник наукових праць «Гілея: науковий вісник». – 2016. – Вип. 109. – С. 169–173. – Бібліогр.: 3 назви. Екологія, екополітика, екологічне мислення, екологічне виховання, екологічна освіта.

Formation of the modern environmental policy of the state / Sazonov V. V. // Zbirnyk naukovykh prats (Collection of scientific papers «Gilea: Research Bulletin»). – 2016. – Vol. 109. – P. 169–173. – Bibliography: 3 ref.

Ecology, ecopolicy, environmental thinking, environmental education, environmental education.

Першочерговою функцією будь–якої держави є гарантування її національної безпеки, яка включає й екологічну складову, що особливо актуалізується у світлі останніх подій у країні. Досліджено стан та проблеми екологічної політики в Україні. Проаналізовано поняття «екологія», «політика», «екологічна політика»; визначено методологічні складові екологічної політики: суперечності, закони, принципи; зміст екологічної політики: сукупність принципів, цілей і завдань державної діяльності. Підсумовано, що реалізація екологічної політики може здійснюватися за такими основними напрямами та пріоритетами: створення єдиної екологічної інформаційної інфраструктури; пошук і впровадження науково-технічних рішень і технологій, спрямованих на збереження природи; формування правової системи екологічних законів і механізму їх реалізації; розроблення і впровадження програм збереження й поліпшення здоров’я населення; екологічна освіта і виховання населення; підготовка екологічних кадрів. Визначено основні напрями сучасних досліджень екологічної політики. Встановлено, що формування сучасної екологічної політики держави потребує термінового запровадження нових принципів і підходів та дієвих заходів держави, суспільства, агентів освіти, спрямованих на імплементацію європейської екологічної ініціативи, впровадження державної екологічної складової в усі галузі економіки та сфери діяльності, в тому числі освіту й виховання, які забезпечать збереження, невиснажливе використання та відтворення природних ресурсів з урахуванням процесів глобалізації економіки, розвитку в країні ринкових відносин, положень ряду міжнародних зобов’язань України в галузі охорони навколишнього природного середовища, формуванні екологічного мислення громадян. Сапсай Т. П.

БІОЕКОЛОГІЯ УДК 581.526.4 (477.43/.44) 2017.2.12. БІОТОПІЧНЕ РІЗНОМАНІТТЯ ТРАВ’ЯНИХ УГРУПОВАНЬ ЦЕНТРАЛЬНОГО ПОДІЛЛЯ ТА ЇХ СОЗОЛОГІЧНА ОЦІНКА / Вашеняк Ю. А. // Біологічні системи.

– 2016. – Т. 8. – Вип. 1. – С. 108–117. – Бібліогр. : 20 назв. Біотопи, Центральне Поділля, нозологічна оцінка, трав’яні угруповання, картування.

Biotopic diversity of herbal coenoses in the Central Podillia and their sozological assessment / Vashenyuk Yu. A. // Biolohichni systemy (Biological Systems). – 2016.

– Vol. 8. – Issue 1. – P. 108–117. – Bibliography: 20 titles.

Biotopes, Central Podillya, nosological assessment, herbal coenoses, mapping.

Подано класифікаційну схему рідкісних трав’яних біотопів відповідно до системи EUNIS IV–VII рівнів, де

8

IV, V рівні за флористичною класифікацією відповідають союзу, а VI рівень – асоціаціям, субасоціаціям та їхнім варіантам. Наведено порівняльну характеристику біотопів і синтаксонів рослинності, виділеної за флористичною класифікацією. Синтаксони виділено за допомогою прикладної програми JUICE, TWINSPAN Modified, PC-ORD та інтерпретації на основі вітчизняних та іноземних публікацій. Картування біотопів здійснювалось за допомогою програми ArcGIS. Побудовано класифікаційну систему біотопів до VI–VII рівнів. Загалом така схема налічує 25 одиниць VI рівня, 15 одиниць V рівня, 10 одиниць VI рівня. Оцінено ступінь рідкісності трав’яних біотопів на Центральному Поділлі та виявлено, що рідкісні лучні біотопи, що перебувають під охороною Директиви 92/43/ЄЕС та Бернської Кон-

Реферативний журнал, 2017, № 2

ÓÄÊ 504.73

Á²ÎÅÊÎËÎòß

венції, мають спорадичне поширення в заплавах річок басейну річки Південний Буг. Наведено порівняльну характеристику виділених біотопів та синтаксономічних одиниць на рівні союзів, асоціацій. Встановлено, що рідкісними трав’яними угрупованнями Центрального Поділля є угруповання класів Festuco-Brometea, союзів Fetucion valesiacae, Cirsio-Brachypodion pinnati, BromoFestucion pallentis, Artemisio marschalliani-Elytrigion intermediae; Molinio-Arrhenatheretea, союзів Calthion, Cynosurion cristati, Alopecurion; Koelerio-Corynephoretea, союзу Sedo albi-Veronicion dillenii. Проведено созологічну оцінку рідкісних біотопів з урахуванням чинників антропогенної трансформації, відновлювальності, положення у сукцесійному ряді, регіональної репрезентативності, характеру поширення, екологічної амплітуди, екологічних умов поширення, наявності інвазійних видів, ступеня гемеробності, співвідношення між типами стратегії, cозологічної значущості, синфітосозологічного статусу. Проведено екологічну оцінку трав’яних угруповань на рівні союзів. Виділено 10 рідкісних біотопів з домінуванням Sesleria heufleriana, Stipa pulcherrima, S. pennata, Poa versicolor. З використанням фітоіндикаційних методів оцінки впливу екологічних чинників на розподіл угруповань виявлено, що провідними чинниками, які впливають на диференціацію біотопів, є вологість ґрунту, аерованість, вміст карбонатів та вміст рухомих форм азоту. Ці чинники корелюють між собою на рівні 0,6–0,9 та сприяють розподілу трав’яних угруповань у межах Центрального Поділля. Болдарєва Д. І.

УДК 504.73.03:574.47+592:630 2017.2.13. ОСОБЛИВОСТІ АНТРОПОГЕННОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТРАВ’ЯНИХ ФІТОЦЕНОЗІВ ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ / Мірошник Н. В. // Біологічні системи. – 2016. – Т. 8. – Вип. 1. – С. 71–78.

– Бібліогр. : 29 назв. Трав’яний покрив, екоморфи, біоморфи, антропогенний вплив, лісові екосистеми.

Features of antropogenic transformation of herbal phytocenoses of forest ecosystems in Cherkasy Oblast / Miroshnik N. V. // Biolohichni systemy (Biological systems).

– 2016. – Vol. 8. – Vip. 1. – P. 71–78. – Bibliography: 29 ref.

Herb cover, ecomorphs, biomorphs, anthropogenic impact, forest ecosystems.

Проаналізовано еколого-ценотичну структуру трав’я ного покриву лісових екосистем Черкаської області як індикатора антропогенної порушеності лісів. Оцінено екологічні спектри трав’яного покриву узлісних насаджень Черкаського бору (залежно від відстані до міста – як виявлення впливу рекреації, та відстані від Черкаської промагломерації – як впливу аеротехногенного забруднення). У Чигиринському сосновому масиві вивчено трав’яний покрив залежно від віддаленості від промагломерації. Оцінено тип вегетативної рухливості рослин (за Раменським, 1971) як інтегральний показник ступеня стійкості виду у фітоценозі та як передумова його спроможності до захоплення та утримання життєвого простору. У масивних лісах загальний розподіл вегетативно рухливих рослин різниться. Вегетативно рухливі (тобто з високою здатністю до захоплення простору) трави переважають в глибині Черкаського бору, тоді як на узліссі більше вегетативно нерухливих видів (незважаючи на високий ступінь витоптаності ґрунтового покриву). У Чигиринському сосновому масиві теж переважають вегетативно нерухливі трави, що можна пояснити недостатністю зволоження, що перешкоджає поширенню кореневищних видів. Виявлено, що в лісових екосистемах проходить трансформація трав’яного

2017.2.14

покриву у злаково-рудеральні ксерофітні угруповання, що зумовлено впливом комплексу таких негативних біотичних і абіотичних чинників, як антропогенне порушення лісорослинних умов, ослаблення насаджень, рекреаційно-техногенне зрідження деревного намету, геліофітизація та ксерофітизація умов лісу, що спричинює рудералізацію, адвентизацію трав’яного покриву; надходження фітотоксикантів, які містять азот, від Черкаської промагломерації, що призводить до активізації поширення рослин-нітрофілів у міру наближення до джерела забруднення; адвентивні та інші нелісові види витісняють папороті та мохи; внаслідок збільшення кількості та активізації розвитку однорічників, ксерофітів, рудерантів та нітрофілів змінюється співвідношення екоморф, що в свою чергу спричинює деградацію лісової екосистеми та поступове втрачання характерних рис лісової рослинності. Антропогенні зміни екологічних режимів зумовлюють домінування видів, які є толерантнішими до трансформованих лісорослинних умов. Болдарєва Д. І.

УДК 504.53(477.43):001.818 2017.2.14. ВИКОРИСТАННЯ РОСЛИННИХ БІОІНДИКАТОРІВ ДЛЯ ОЦІНКИ ТОКСИЧНОСТІ ГРУНТІВ НА ТЕРИТОРІЇ М. КАМ’ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО / Григорчук І. Д. // Біологічні системи. – 2016. – Т. 8. – Вип. 2. – С. 212–218. – Бібліогр. : 13 назв. Фітоіндикація, фітотоксичний ефект, Raphanus sativus, Allium cepa, Lepidium sativum, ростовий тест.

The use of plant bioindicators to estimate toxicity of soils in the territory of Kamianets-Podilskyi city / Hryhorchuk I. D. // Biological systems. – 2016. – Vol. 8. – Issue 2.

– P. 212–218. – Bibliography: 13 ref.

Phytoindication, phytotoxic effect, Raphanus sativus, Allium cepa, Lepidium sativum, growth test.

У зв’язку зі збільшенням кількості та площі міст вивчення такої складової урбоекосистеми, як ґрунтовий покрив є дуже актуальним. Міські ґрунти, що формуються під дією антропогенного впливу, істотно відрізняються біологічними та фізико-хімічними показниками від природних аналогів. У зв’язку з цим вкрай необхідне напрацювання адекватних методів оцінки екологічного стану міських ґрунтів. Перспективними є методи біотестування, які допомагають порівняно швидко здобути інформацію про наявність у середовищі токсичних речовин. Здійснено оцінку токсичності ґрунтів на території м. Кам’янцяПодільського з використанням рослинних біотестерів. Визначено шість точок відбору ґрунтів на узбіччях автомобільних доріг з різною інтенсивністю транспортного руху. Аналіз біотоксичності ґрунтів здійснено за методикою «ростовий тест» (Горова та ін., 2007, 2014). Як тест-об’єкти обрано Allium cepa L., Lepidium sativum L. і Raphanus sаtivus L. Фітотоксичний ефект визначено у відсотках за довжиною кореневої та надземної частини. Встановлено, що найменша завантаженість транспортними засобами (60 одиниць за годину) та кількість забруднюючих викидів від них (32 т/рік) була на вулиці Шевченка, найбільша – на перехресті вулиці Хмельницьке шосе та залізничної колії – 822 транспортні одиниці за годину та 387,365 т/рік викидів відповідно. Оцінка ростових параметрів тест-рослин, вирощених на відібраних ґрунтах, свідчить, що найбільшими морфометричними параметрами характеризувалися об’єкти, культивовані на ґрунті з вул. Шевченка, найменшими – з точок 5 і 6, що вказує на пригнічення їхніх ростових процесів. На основі виконаних вимірювань обчислено фітотоксичний ефект. За довжиною наземної частини найбільший фітотоксичний ефект помічено у A. cepa в точці 5 (30%), трохи нижчий (26%) – у точці 6, що відпо-

Реферативний журнал, 2017, № 2

9

2017.2.16

Á²ÎÅÊÎËÎòß

відає середньому рівню токсичності ґрунту. Середньої токсичності за цим показником був ґрунт з точки 6 і для L. sativum (ФЕ = 21%). За довжиною кореневої системи найтоксичнішим виявився ґрунт для A. cepa, зібраний з перехрестя вулиці Князів Коріатовичів та залізничної колії (точка 5). Зроблено висновки, що ґрунти вздовж автомобільних шляхів м. Кам’янця-Подільського належать до середньозабруднених, а найвразливішим до забрудненості ґрунту серед досліджуваних тестоб’єктів є A. cepa. Болдарєва Д. І.

УДК 630.181:574.22 2017.2.15. ОСОБЛИВОСТІ СТАНУ ДУБОВИХ ЛІСОВИХ НАСАДЖЕНЬ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ / Мороз В. В., Шевчук Н. І., Руденко О. М. // Агроекологічний журнал. – 2017. – № 1. – С. 21–27. – Бібліогр.: 7 назв. Дуб звичайний, лісистість, лісгоспи, розподіл площ, чинні нормативні таблиці, повіковий аналіз росту.

Features of oak plantations state in Khmelnytsk Oblast / Moroz V. V., Shevchuk N. I., Rudenko O. M. // Ahroekolohichnyi Zhurnal (Agroecological journal). – 2017.

– № 1. – P. 21– 27. – Bibliography: 7 ref.

Common oak, forestry, forest cover, forest enterprise, distribution of areas, current normative tables, age-related growth analysis.

У лісових господарствах України найпоширенішою цінною породою залишається дуб звичайний (Quercus robur L.). В умовах переходу лісової галузі до ведення господарства на засадах сталого управління лісами нагальною стала проблема підвищення продуктивності дубових лісостанів. Основною перешкодою в його досягненні є те, що деревину дуба широко використовують для господарських і промислових потреб не тільки в Україні, а й за її ме- жами. Дуб звичайний у Подільському регіоні становить 40% усіх лісових насаджень. Згідно з аналізом Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького (УкрНДІЛГА) рівень такої лісистості є незадовільним. Розглянуто сучасний стан дубових лісових насаджень Правобережного Лісостепу на прикладі Пархомівського лісництва Хмельницької області. Проведено повіковий аналіз росту дубових насаджень за висотою та діаметром, а також порівняльний аналіз результатів із чинними нормативними таблицями. Здійснено розподіл площ насаджень дуба звичайного за його часткою у складі насаджень в державних підприємствах Хмельницької обл. Встановлено, що в Пархомівському лісництві кількість дерев дуба на одиницю площі є нижчою за оптимальний рівень. Отримано емпіричні рівняння, що дають змогу оцінити розвиток дубових насаджень в Хмельницькій області. Здійснено оцінювання функціонуючих державних лісових господарств. Було визначено динаміку змін висоти дубового деревостану з його віком у лісових насадженнях для визначення модельного лісництва як об’єкта для подальших досліджень нинішнього стану дубових лісонасаджень у вказаному регіоні Пархомівського лісництва. Було проаналізовано зміну діаметра насаджень дуба звичайного за віком, що свідчить про його збільшення. У процесі аналізу отримано емпіричне рівняння, яке можна використовувати для оцінки зміни діаметра дерев з віком. Наведено дані щодо динаміки зміни висоти культур дуба звичайного з віком у Пархомівському лісництві ДП «Хмельницьке ЛМГ» та статистичної характеристики розподілу земельної площі під культурами дуба звичайного за державними підприємствами Хмельницької області. Встановлено, що в лісгоспах Хмельницької області вирощуванню

10

ÓÄÊ 630.181

дуба звичайного надано пріоритетну роль – у лісонасадженнях його частка становить у середньому 47% загальної лісової площі. Болдарєва Д. І.

УДК 631.95:632.95.02+579.64 2017.2.16. СТІЙКІСТЬ ТА ДЕСТРУКТИВНА АКТИВНІСТЬ МІКРОБІОТИ ПЛОДОВОГО САДУ ДО СУЧАСНИХ ПЕСТИЦИДІВ / Копча Н. М. // Агроекологічний журнал.

– 2017. – № 1. – С. 101–106. – Бібліогр.: 15 назв. Стійкість, бактерії, біодеструктція пестицидів, ципродиніл, лямбда-цигалотрин, дифеноконазол, ізопропіламінна сіль гліфосату.

Resistance and destructive activity of orchard microbiota to modern pesticides / Kopcha N. M. // Ahroekolohichnyi Zhurnal (Agroecological Journal). – 2017. – № 1. – P. 101–106. – Bibliography: 15 ref.

Resistance, bacteria, biodegradation of pesticides, tsyprodynil, lambda-cyhalothrin, difenoconazole, glyphosate isopropulamine salt.

Систематичне використання пестицидів спричинює ряд негативних наслідків: порушення рівноваги в екосистемах, накопичення залишків та міграцію стійких пестицидів, токсичність для біоти, створення потенційної загрози здоров’ю людини. Тому очищення довкілля від залишкових кількостей пестицидів є однією зі злободенних проблем сучасності. Основним чинником знешкодження пестицидів, що потрапили у довкілля, є їхня мікробіологічна деструкція. Встановлено рівень стійкості та деструктивної активності епіфітної, ризосферної та ґрунтової мікробіоти плодового саду щодо ципродинілу, лямбда-цигалотрину, дифеноконазолу, ізопропіламінної солі гліфосату. В умовах виробничого пестицидного навантаження частка бактерій, стійких проти дії вказаних сполук, становить 48,4–90,5%; частка бактерій, здатних розкладати діючі речовини пестицидів і використовувати їх як джерело біогенних елементів, варіює у межах 12,5–54,0%. Доведено перспективність пошуку біодеструкторів пестицидів серед асоціатів бактерій рослин. Досліджено екологічну взаємодію мікроорганізмів та пестицидів у таких двох основних напрямах: 1) оцінка впливу пестицидів на життєдіяльність мікроорганізмів; 2) розкриття здатності бактерій до деструкції пестицидів. Обгрунтовано, що одним із шляхів руйнування пестицидів та зменшення їхнього негативного впливу на довкілля є здатність мікроорганізмів у процесі деструкції використовувати складові пестицидів як джерела живлення для свого росту й розвитку. Встановлено поширеність у довкіллі бактерій-деструкторів діючих речовин новітніх пестицидів, які широко використовують у сільськогосподарській практиці. Засвідчено, що існування епіфітних бактерій у малосприятливих умовах, вірогідно, і є вирішальним чинником для формування їхньої стійкості та деструктивної активності щодо токсичних сполук. Зазначено, що пошук стійких проти дії пестицидів мікроорганізмів є важливим етапом для вивчення можливостей мікробного розпаду пестицидів і передумовою для добору мікроорганізмів, здатних до біодеградації токсикантів. Наведено дані про частку ізолятів-бактерій, стійких проти дії пестицидів, а також про частку епіфітних, ризосферних та ґрунтових бактерій плодового саду, здатних засвоювати азот та вуглець пестицидів. Обґрунтовано актуальність досліджень впливу пестицидів на асоційовані з рослинами бактерії, встановлення їхньої участі у процесах трансформації пестицидів та деструктивного потенціалу. Болдарєва Д. І.

Реферативний журнал, 2017, № 2

ÓÄÊ 574.2

Á²ÎÅÊÎËÎòß

УДК 574.2:574.21+579.6+579.64 2017.2.17. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ МІЖ БІОЛОГІЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ ҐРУНТУ ЗА ДІЇ ГЕРБІЦИДІВ / Бровко І. С., Чабанюк Я. В., Корецький А. П., Мазур С. В. // Агроекологічний журнал. – 2017. – № 1. – С. 87–93. – Бібліогр. : 9 назв. Ґрунтові гербіциди, біодіагностичні показники, факторний аналіз, ґрунтова родючість, кореляційні матриці.

Relationship between biological parameters of soils under the influence of herbicide / Brovko I. S., Chabaniuk Ya. V., Koretskyi A. P., Mazur S. V. // Ahroekolohichnyi Zhurnal (Agroecological Journal). – 2017. – № 1. – P. 87–93.

– Bibliography: 9 ref.

Soil herbicides, biodiagnostic indicators, factor analysis, soil fertility, correlation matrix.

Формування системи репрезентативних біодіагностичних показників для оцінки ґрунтів агроекосистем є неможливим без вивчення екологічних функцій ґрунтової мікробіоти. Кожна екосистема має свої унікальні властивості, сформовані одночасно біотичною та абіотичною складовими. Порівняння кореляційних матриць, отриманих для досліджених природних екосистем, дає змогу умовно розподілити їх на два основні типи: перший – екосистеми, в яких досліджені коефіцієнти не корелюють з іншими показниками (за деякими винятками), другий тип – екосистеми, в яких досліджені коефіцієнти проявляють численні кореляції з іншими визначеними показниками. Досліджено взаємозв’язки між біологічними показниками ґрунту (дихання, токсичність, біомаса, чисельність мікроорганізмів основних еколого-трофічних та таксономічних груп, активність ґрунтових ферментів тощо) за дії гербіцидів на основі кломазону та імазамоксу під час вирощування сої. Виявлено, що вирощування цієї культури з використанням ґрунтових гербіцидів спричинює порушення природного ценозу, що змінює внутрішню будову взаємозв’язків різних біологічних показників і позначається на ґрунтовій родючості, основна складова якої «фактор природного ценозу» (R = 0,99, при р = 0,001), що демонструє зв’язок та кореляцію між більшістю біологічних показників стану ґрунтів. Встановлено, що ценоз «Кломазон» є більш подібним до природного ценозу за характером кореляційних зв’язків, про що свідчить досить високе описове значення фактора 1 (фактор природного ценозу). Зазначено, що структура природного ценозу характеризується двома основними факторами, які умовно можна назвати як «фактор природного ценозу», що описує більшість досліджених змінних, і «фактор педотрофності», основною детермінуючою змінною в якому виступає «коефіцієнт педотрофності». Доведено, що значна реакція оліготрофних мікроорганізмів на культивування рослин сої та досліджувані гербіциди і виокремлення їх з кластера змінних, які належать до «фактора природного ценозу», в окремий кластер дає підстави надати йому умовну назву «фактор оліготрофності», адже до кластера, який корелює з цим фактором, одночасно потрапляють і «кількість оліготрофів», і «коефіцієнт оліготрофності», а залучення іншої змінної, такої як «бактерії, що використовують мінеральний азот» (за розгляду ценозу «Контроль»), ймовірно, є вторинним і може бути результатом істотніших змін у ценозі під впливом антропогенних чинників. Болдарєва Д. І.

2017.2.18

УДК 332 : 504.06 2017.2.18. АДАПТАЦІЯ ДО ЗМІНИ КЛІМАТУ: ЗЕЛЕНІ ЗОНИ МІСТ НА ВАРТІ ПРОХОЛОДИ / Казанцев Т., Халаїм О., Василюк О., Філіпович В., Крилова Г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://drive.google.com/ file/d/0Bw234je_MV-NNnJjcG80NUNpb0k/view Клімат, глобальне потепління, зелені зони міста, ПЗФ, парк, мікроклімат, баланс поглинання та вивільнення CO2. Аdaptation to climate change: green spaces in urban environment as coolkeepers / Kazantsev T., Khalaim O., Vasilyuk O., Filipovych V., Krylova H. [Electronic resource]. – Access mode: https://drive.google.com/file/d/0Bw234je_MVNNnJjcG80NUNpb0k/view Climate, global warming, green spaces in urban environment, nature reserve fund (NRF), park, microclimate, CO2 absorption and release balance.

Наведено результати досліджень, проведених в рамках проекту «Управління зеленими зонами як елемент адаптації до зміни клімату в містах», спрямованого на підвищення адаптивного потенціалу міської рослинності у великих містах України в умовах зміни клімату. Завдяки проведеним дослідженням стає можливим використовувати ефективніші заходи з утримання та планування міських зелених зон, що приведе до поліпшення їхніх адаптивних можливостей до посухи і підвищених температур. З іншого боку, результати проекту сприятимуть збільшенню ефективності зелених насаджень в адаптації мешканців міст до екстремальних температур, підвищеної концентрації CO2 і прямого сонячного світла. Висвітлено результати дослідження функціонування основних видів дерев міста Києва у спекотний період літа 2016 року, а також проаналізовано нормативно-правову базу з питань утримання міських зелених зон та врахування проблеми зміни клімату в ній. Розглянуто фізіологічну активність паркових видів дерев за стресових погодних умов (спека), фактичні рівні озеленення житлових районів м. Києва шляхом аналізу даних супутникових знімків. Подано матеріали вивчення впливу зелених зон різних типів, густоти посадки й площі на мікроклімат місцевості шляхом проведення теплової зйомки з безпілотного літального апарату (БПЛА). Наведено експериментальні дані щодо ефективності різних типів насаджень у формуванні мікроклімату міста. Розроблено рекомендації для комунальних підприємств, що опікуються озелененням в місті, та міських адміністрацій щодо врахування проблем зміни клімату в плануванні нових зон та утриманні існуючих, а також рекомендації щодо зміни або доповнення законів і правил, які регулюють озеленення міст. Розглянуто питання глобального потепління (температурні наслідки змін клімату у великих містах), нормативноправової бази з утримання та впорядкування зелених насаджень у населених пунктах України в контексті зміни клімату. Охарактеризовано зелені зони міста Києва, проаналізовано вплив зміни к лімату у місті на різних рівнях. Розглянуто поняття зелених зон у законодавстві України, наведено к ласифікацію зелених насаджень та нормативно-правові документи, що регулюють управління зеленими зонами, а також описано норми озеленення міста Києва. Болдарєва Д. І.

Реферативний журнал, 2017, № 2

11

2017.2.24

ТЕХНОЕКОЛОГІЯ ÑÎÖ²ÎÅÊÎËÎòß

УДК 502.21:504 2017.2.19. МЕТОДИКА ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ ВИКОРИСТАННЯ ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ // Адаменко Я. О., Архипова Л. М., Москальчук Н. М. / Екологічна безпека. – 2015. – № 2 (20). – С. 37–42. – Бібліогр. : 8 назв. Екологічна оцінка, відновлювані джерела енергії, параметри значущості впливів.

Procedure of environmental assessment of use of renewable energy sources // Adamenko Ya. O., Arkhipova L. M., Moskalchuk N. M. / Ecological safety. – 2015. – No. 2 (20). – P. 37–42. – Bibliography: 8 ref.

Environmental assessment, renewable energy sources, parameters of impacts significance.

Джерела енергії є основними забруднювачами довкілля та споживачами невідновлюваних природних ресурсів. Основними перевагами сонячної енергетики є загальнодоступність і невичерпність джерела енергії та теоретично повна безпека для навколишнього середовища. Однак є й недоліки сонячної енергетики. Запропоновано методику екологічної оцінки об’єктів відновлюваної енергетики, зокрема сонячних електростанцій, на довкілля. Запропоновано параметри значущості впливів: просторовий, часовий та інтенсивності впливу. Порівняння значень впливу для кожного параметра оцінюються за бальною системою за розробленими критеріями. Для визначення значення впливу на навколишнє природне середовище рекомендовано застосовувати мультиплікативну методологію розрахунку. Створено типові оціночні матриці. Запропоновано оцінити значущість впливів для окремих компонентів довкілля та для різних джерел. Отримані рівні значущості впливів дають можливість інтегральної оцінки впливів на компоненти навколишнього середовища в категоріях простору, часу та інтенсивності. Проведено екологічну оцінку сонячної електростанції (СЕС) «Старі Богородчани-1» та побудовано матрицю впливу на компоненти навколишнього природного середовища. В результаті отримано висновок, що СЕС «Старі Богородчани-1» завдає незначного впливу на природне навколишнє середовище. Інтегральний бал оцінки – 1,9. Найістотнішими є шумове забруднення, електромагнітне випромінювання – 2,6 та вплив на рослинність – 2,9, однак і вони є незначними. Запропоновано методику для визначення значущості залишкових впливів, яку необхідно проводити після скринінгу та заходів з пом’якшення, яка базується на визначенні трьох параметрів впливу: просторового, часового та інтенсивності впливу. Кожен з трьох параметрів обчислюється за спеціальною шкалою з використанням критеріїв, які розроблені для відповідних градацій цієї шкали. Визначені категорії значущості залишкових впливів порівнюються з початковою якісною експертною оцінкою. Обґрунтовано використання напівкількісного (бального) методу оцінки впливу, який дає змогу порівняти різні за характером види впливів, з додатковим використанням методу матриць, у зв’язку з тим, що дію численних факторів, які впливають на природне та, тим паче, соціально-економічне середовища, неможливо оцінити кількісно. Тимочко Н. С. УДК 691.542: 665.71: 67.08 2017.2.20. ВИКОРИСТАННЯ ВІДХОДІВ НАФТОХІМІЇ У ВИРОБНИЦТВІ ЦЕМЕНТУ / Цапко Н. С. // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна – 2015. – Вип. 43. – С. 200–205. – 22 назви. Нафтопромисловість, відходи, портландцемент, технологія, властивості, інтенсифікатор, енергозбереження.

12

ÓÄÊ 159.922

Use of petrochemistry waste in cement production / Tsapko N. S. // Visnyk Kharkivskoho Natsionalnoho Universytetu imeni V. N. Karazina. Seriia «Ekolohiia» (Bulletin of V. N. Karazin Kharkiv National University). – 2015. – Issue 43. – P. 200–205. – 22 ref.

Petroleum industry, waste, portland cement, technology, properties, intensifier, energy saving.

Сучасний стан екологічної безпеки України диктує суворі вимоги до проблем утилізації промислових відходів, зокрема відходів нафто- та газовидобування. Нафтова промисловість через специфіку своєї діяльності є потенційно небезпечною для навколишнього середовища. Це зумовлено токсичністю вуглеводнів, які добувають, і супутніх їм речовин, що використовуються у технологічних процесах та належать до 3– 4 класу небезпеки. На цей час абсолютна більшість країн Євросоюзу виявляють солідарність у тому, що потрібно уникати утворення відходів або використовувати їх для відновлення енергії та матеріалів, оскільки з екологічного та економічного погляду це є оптимальним рішенням. Одним із пріоритетних напрямів іноваційних трансформацій в екологічному напрямі в Україні є реформування діяльності зі збору та вторинної переробки відпрацьованих продуктів нафто- та газовидобування. Проаналізовано питання можливості використання відходів нафто- та газопереробки у виробництві портландцементу. В загальному вигляді розглянуто світовий досвід використання відходів нафтопереробки у виробництві цементу та підтверждено, що це є найбільш екологічно безпечним засобом їх утилізації. Одночасно з розв’язанням екологічних проблем забезпечується й ресурсосбереження за рахунок часткової заміни дорогих природних ресурсів відходами нафтовиробництва. Проведено аналіз екологічних проблем зберігання нафтошламів. Представлено основні результати дослідження складу відходів, а також розглянуто можливість їх використання як інтенсифікатора спікання у технології портландцементу. Описано технологію виробництва портландцементу та запропоновано склад сировинних сумішей з додаванням твердих відходів газопереробки. Теоретично розраховано енергію активації розкладення CaCO3 під час випалу цементу та встановлено, що введення оптимальної кількості добавки знижує енергію на 19,046 кДж/моль, що в подальшому дало змогу знизити температуру випалу цементного клінкеру на 200 С. Наведено основні фізико-механічні властивості отриманих цементів. Доведено, що впровадження у виробництво розробленої технології отримання портландцементу є енергоефективним та сприяє розв’язанню проблеми екологічної безпеки зберігання відходів нафто- та газопереробки. Тимочко Н. С.

УДК 677.11: 338.4:006.015.8 2017.2.21. ВПЛИВ НОВИХ ТЕХНІЧНИХ РІШЕНЬ НА ПРОЕКТУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ З ВИКОРИСТАННЯМ ЛЛЯНОЇ СИРОВИНИ / Березовський Ю. В. // Енергетика: економіка, технології, екологія. – 2016. – № 3. – С. 104–113. – Бібліогр. : 22 назви. Модернізація, льон, волокно, вузол очищення, екологічність, безпечність.

Influence of new technical solutions on the design of environmentally safe production with the use of flax raw materials / Berezovskyi Yu. V. // Energetyka: ekonomika, tekhnolohii, ekolohiia (Power engineering: economics, technique, ecology). – 2016. – No. 3. – P. 104–113. – Bibliography: 22 ref.

Upgrading, flax, fiber, cleaning unit, environmental friendliness, safety.

Реферативний журнал, 2017, № 2

ÓÄÊ 665

ÒÅÕÍÎÅÊÎËÎòß

В умовах загострення проблем забруднень, епідемій, пов’язаних з індустріалізацією країни на фоні її енергетичного колапсу, різко постають питання екологізації суспільства, безпеки населення та держави. З погіршенням соціально-економічних та екологічних умов розвитку в суспільстві склалися певні вимоги щодо якості матеріалів та виробів з них, в основу яких лягли їх безпечність, гігієнічність та функціональність. Внаслідок цього спостерігається стійка тенденція зростання споживчого попиту на товари, до складу яких входять екологічно чисті компоненти. Постійний пошук відповідей на питання екологізації призводить до використання сучасних безпечних матеріалів, що можна отримати внаслідок застосування нових технологій та обладнання у разі поєднання з використанням традиційних видів сировини. Одним із традиційних видів сировини для України є льон – сільськогосподарська культура, унікальна за своїми гігієнічними властивостями. Проведено критичний аналіз рекомендацій відомих вчених та впливових установ світового рівня щодо підвищення рівня екологізації товарного виробництва. Опрацьовано результати процесу очищення лляних волокон від неволокнистих домішок. Відтворення процесу очищення здійснювалось для різних параметрів та конфігурацій обладнання. Удосконалення обладнання процесу проминання лляної сировини спрямоване на отримання об’єднаного економічного, енергетичного та екологічного ефектів. На основі проведених досліджень та вивчення наукових джерел доведено можливість і доцільність застосування нововведень для підвищення екологічних, експлуатаційних показників товарів широкого вжитку. Зазначено, що за останній час парк технічного устаткування лляних підприємств, що має значний моральний і фізичний знос за низької продуктивності та вагомих енергетичних витрат, практично не поновлювався, а лише зменшувався, що не сприяє поліпшенню якості продукції. Капіталовкладення в цю галузь практично не відбуваються, не розробляється новий тип устаткування, модернізація та впровадження нових технологій здійснюється з певною затримкою в часі, що не призводить до бажаних позитивних результатів. Обґрунтовано актуальність питання впровадження інноваційних розробок, вдосконалення техніки й технології, застосування новітніх способів виробництва лляної продукції вітчизняною промисловістю, результатом вирішення якого може бути зниження енергомісткості устаткування, підвищення ефективності виробництва та зменшення витрат. Тимочко Н. С.

УДК 665 2017.2.22. ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ НАФТОПЕРЕРОБНОГО ПІДПРИЄМСТВА НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ / Бойченко С. В., Пузік О. Г., Топільницький П. І., Черняк Л. М., Романчук В. В., Бабатунд О., Каземір Лейда // Енергетика: економіка, технології, екологія. – 2016. – № 4. – С. 111–122. – Бібліогр. : 12 назв. Шкідливі речовини, викиди, вуглеводні, небезпека, нафтопереробний завод, екологічні проблеми.

Evaluation of environmental effects of refinery on the environment / Boichenko S. V., Puzik O. H., Topilyntskyi P. I., Cherniak L. M., Romanchuk V. V., Babatund O., Kazemir Leida // Energetyka: ekonomika, tekhnolohii, ekolohiia (Power engineering: economics, technique, ecology). – 2016.

– No. 4. – P. 111–122. – Bibliography: 12 ref.

Hazardous substances, emissions, hydrocarbons, hazard, oil refinery, environmental problems.

Екологічні проблеми, що мають у наш час глобальний соціальний характер, найяскравіше проявилися у

2017.2.23

нафтопереробній галузі, де викиди шкідливих речовини створюють техногенне навантаження на довкілля та суспільно-політичну напруженість у суспільстві. Постійно змінюються технології, внаслідок чого такі параметри, як температура, тиск, вміст небезпечних речовин досягають критичних величин. Багато видів продукції нафтопереробних заводів з передовими технологіями, які забезпечують комплексну переробку сировини, є вибухонебезпечними чи токсичними. Перелічені особливості сучасних об’єктів нафтопереробки зумовлюють їх потенційну екологічну небезпеку. Нафтопереробна промисловість усього світу стикається з суворими екологічними вимогами до якості нафтопродуктів, що випускаються. Розглянуто і проаналізовано можливий вплив типового нафтопереробного підприємства на навколишнє середовище. Визначено шкідливі речовини, які викидають в атмосферу на нафтопереробному підприємстві, їхні основні джерела та причини викидів у навколишнє середовище. Виконано розрахунок валових викидів шкідливих речовин в атмосферу для підприємста нафтопереробки. Також охарактеризовано технологічні заходи щодо зниження викидів шкідливих речовин та запропоновано основні засоби для зменшення негативного впливу майбутнього нафтопереробного заводу на навколишнє середовище. Було проведено розрахунок втрат вуглеводнів з транспортних ємностей. Адже значна частина втрат має місце під час завантаження товарних нафтопродуктів у транспортні ємності (залізничні або автоцистерни) і вивантаження сировини з них. Перераховано основні групи загальнозаводских втрат вуглеводнів (нафтопродуктів) залежно від природи походження. Доведено, що визначення технологічних втрат є надзвичайно складним завданням, оскільки потребує проведення розрахунку щільності практично кожного роз’ємного з’єднання, проведення великої кількості вимірів концентрації вуглеводнів в повітрі робочої зони; наявності абсолютно точних статистичних даних за деякими групами втрат. Встановлено, що річні втрати на розроблюваному НПЗ становлять приблизно 1,47%, що перебуває на рівні втрат на найсучасніших нафтопереробних заводах світу. Основну частку у втратах становлять технологічні втрати за рахунок випалу коксу на установці каталітичного крекінгу, яких уникнути неможливо. Тимочко Н. С. УДК 631.89:631.6:691.311 2017.2.23. ВИКОРИСТАННЯ ФОСФОГІПСУ В СТВОРЕННІ СКЛАДНИХ КОМПОСТІВ ДЛЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА / Іващенко Т. Г., Новосельська Л. П. // Екологічні науки. – 2015. – № 10–11. – С. 96–108. – Бібліогр. : 20 назв. Фосфогіпс, складний компост, відходи, поглинання аміаку, важкі елементи, амінокислоти.

Use of phosphogypsum in preparing complex composts for agricultural production / Ivashchenko T. H., Novoselska L. P. // Ekolohichni nauky (Environmental Sciences). – 2015. – 10–11. – P. 96–108. – Bibliography: 20 ref.

Phosphogypsum, complex compost, waste, absorption of ammonia, heavy elements, amino acids.

Створення складного компосту з використанням фосфогіпсу передбачає поліпшення багатьох позицій ґрунтового процесу – фізичних, хімічних і біологічних особливостей: утворенням сульфату амонію, формуванням активних еколого-трофічних груп мікроорганізмів, що посилюють ферментативну активність у плані формування всього ґрунтового процесу. Зроблено висновок, що сільгоспвиробники щороку не дотримуються основного закону землеробства – винесення поживних

Реферативний журнал, 2017, № 2

13

2017.2.25

ÃÅÎÅÊÎËÎòß

речовин має компенсуватися шляхом їх повернення у ґрунт. Обґрунтовано важливість використання фосфогіпсу як мінерального компонента разом з органічними відходами тваринництва та птахівництва, тому що це дає можливість створювати якісні складні компости як повноцінні добрива для формування гумусу і всього ґрунтового процесу, а також сприяє розв’язанню важливої проблеми – утилізації відходів сільського господарства та хімічної промисловості. Відзначено також природоохоронну роль фосфогіпсу, в разі внесення якого в складний компост, а потім у ґрунт утворюються малорозчинні сполуки з важкими елементами. Підвищення в субстраті складного компосту кількості глинистих сполук і неорганічних речовин сприяє зниженню лужності, й за нейтральної реакції сумішей (до рН 6,8–7,2) значна частина рухомих сполук важких металів переходить у важкодоступні для рослин речовини. З’ясовано, що у складних компостах одні групи живих організмів для свого розвитку використовують виділення інших груп – різні біологічно активні речовини: амінокислоти, вітаміни, ферменти, а також рухомі мінеральні елементи, такі як азот, фосфор, сірку та ін. Розкладаючи органічні сполуки, мікроорганізми поступово посилюють дихання і на деяких етапах істотно прискорюють кругообіг речовин. Проведено аналіз концентрації найнебезпечніших домішок у фосфогіпсі ФГМ – важких металів (а також миш’яку) з урахуванням норм ГДК за ДСанПіН 2.2.7.029-99. Визначено, що під час додавання фосфогіпсу в гній процеси структуроутворення в ґрунті помітно активізуються. Застосування складного компосту найефективніше проявилося з пошаровим розміщенням різних відходів. У разі чергування шарів відходів відбувається поглинання аміаку у зв›язку з обміном катіонів, наприклад, у фосфогіпсі на іон амонію. Наведено дані про вміст важких металів і As у фосфоритному фосфогіпсі, питому активність природних радіонуклідів у сирійському фосфориті та в отриманому з нього фосфогіпсі, а також про хімічний склад апатитового і фосфоритового фосфогіпсу. Тимочко Н. С.

УДК 504:546.17/19:636 2017.2.24. РОЗРАХУНОК АЗОТНОГО БАЛАНСУ ПТАХОПІДПРИЄМСТВ / Пінчук В. О., Тертична О. В., Бородай В. П., Мінералов О. І. // Агроекологічний журнал. – 2016. – № 4. – С. 35–39. – Бібліогр. : 7 назв. Баланс азоту, ефективність використання азоту, сільське господар- ство, рослинництво, Гетеборзький протокол, безземельна система виробництва. Сalculation of nitrogen balance of poultry farms / Pinchuk V. A., Tertychna O. V., Borodai V. P., Mineralov O. I. // Ahroekolohichnyi Zhurnal (Agroecological Journal).

– 2016. – № 4. – P. 35–39. Bibliography: 7 ref.

Nitrogen balance, nitrogen use efficiency, agriculture, plant production, Gothenburg Protocol, landless production system. Розрахунок балансу азоту на рівні сільськогосподарського підприємства є інструментом для оцінки ефективності використання поживних речовин і відповідного антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище. Динаміка ефективності використання азоту в комплексі з іншими агроекологічними показниками характеризує результативність технологій у тваринництві та свідчить про впровадження заходів, спрямованих на зниження антропогенного навантаження на довкілля. Продемонстровано істотний теоретичний рівень та характер антропогенного навантаження на довкілля від виробництва продукції птахівництва. Досліджено основні підходи до розрахунку балансу

14

ÓÄÊ 504:546

азоту на прик ладі двох великих птахопідприємств України. Встановлено основні джерела надходжень та втрат азоту в процесі виробництва продукції птахівництва на рівні підприємства. Обґрунтовано доцільність такого розрахунку у контексті збалансованого розвитку підприємства та мінімізації антропогенного навантаження на довкілля. Встановлено, що за безземельних систем виробництва продукції птахівництва колосальні втрати азоту зумовлено побічною продукцією. Наведено дані про вміст азоту в різних продуктах і речовинах, орієнтовні значення надлишку і ефективність використання азоту птахівничих підприємств, розрахункове надходження азоту з комбікормами на птахопідприємствах, розрахункову потребу птиці у сирому протеїні комбікормів на птахопідприємствах, а також про хімічний склад сухого пташиного посліду з підстилкою. Визначено, що неправильне зберігання пташиного посліду на птахопідприємствах спричинює додаткові втрати азоту внаслідок емісії аміаку. Зазначено, що здійснені розрахунки дають лише загальне уявлення про азотний цикл на вказаних птахопідприємствах, до того ж більшість використаних у розрахунках коефіцієнтів взято з довідників. Отримано дані, що є відправною точкою для розуміння кругообігу азоту у контексті збалансованого розвитку підприємства та мінімізації антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище. Обґрунтовано важливість розрахунку ефективності використання азоту на птахопідприємствах, що потребує докладнішої оцінки складових технологічного процесу та лабораторних досліджень. Тимочко Н. С.

УДК 67.08 2017.2.25. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ГІРНИЧОТЕХНІЧНОГО ЕТАПУ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ ТЕРИКОНІВ У МЕЖАХ ЛЬВІВСЬКО-ВОЛИНСЬКОГО ВУГІЛЬНОГО БАСЕЙНУ / Попович В. В., Піндер В. Ф. // Вісник ЛДУ БЖД. – 2016. – № 13. – С. 93–101. – Бібліогр. : 8 назв. Рекультивація, терикон, фітомеліорація, екологічна реставрація, родючий шар, складування породи.

Features of conducting the mining engineering stage of the reclamation of gob piles within the Lviv–Volyn coal basin / Popovych V. V., Pinder V. F. // Visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu bezpeky zhyttiediialnosti (Bulletin of Lviv State University of Life Safety). – 2016. – No. 13. – P. 93–101. –Bibliographe: 8 ref.

Reclamation, gob piles, phytomelioration, ecological restoration, fertile layer, stock gob storing.

На території України налічуюєть близько 1300 териконів. Серед них 28 (загальною площею 116,7 га) − на території Нововолинського гірничопромислового району. Всього на породних відвалах (териконах) регіону накопичено понад 31 млн т шахтної породи. Сьогодні дуже гострим є питання моніторингових досліджень динаміки негативного впливу відходів вугледобувної галузі на навколишнє середовище. Великою загрозою для людини є процес самозаймання териконів. Внаслідок самозаймання териконів відбувається гальмування процесу фітомеліорації через вигорання саджанців порід дерев; виникнення завалів, зсувів; підвищення температури навколишнього середовища; шкідливі викиди пилу та газів у атмосферу; велику концентрацію небезпечних хімічних сполук в довкіллі, що становить небезпеку для населення. У світовій практиці реабілітації техногенних геосистем намітився новий підхід, пов’язаний з максимальним використанням регенераційних можливостей природних екосистем для відтворення ресурсних і екологічних функцій порушених ландшафтів – екологічна

Реферативний журнал, 2017, № 2

ÓÄÊ 316.334

ÑÎÖ²ÎÅÊÎËÎòß

реставрація. Використання потенціалу перетворювальної функції адаптованих рослинних угруповань дає змогу значно знизити інтенсивність процесів денудації техногенних субстратів, ініціювати в них ґрунтотвірні процеси. Новоутворені компоненти молодих геосистем розглядають як недорозвинені, примітивні, унікальні, проте їхні еколого-біосферні функції достатньо не вивчені та недооцінені. Розглянуто гірничотехнічний етап рекультивації на териконах у межах ЛьвівськоВолинського вугільного басейну. Здійснено порівняння стану рекультивованих та нерекультивованих териконів. Розглянуто гірничотехнічний етап рекультивації згасаю-

2017.2.27

чих териконів та штучну фітомеліорацію. Зазначено процеси та причини гальмування природного заростання згасаючих териконів. Описано зміну вологості залежно від глибини в осередках горіння згасаючих териконів, а також простежено закономірності взаємовпливу показників відносної вологості субстрату ділянок згасаючого терикона. Наведено основні заходи гірничотехнічного етапу рекультивації териконів різних типів. Також зображено схеми териконів, де вказано природні фітомеліоративні процеси (згасаючі) та технології розрівнювання насипів (діючі). Тимочко Н. С.

СОЦІОЕКОЛОГІЯ УДК: 316.334.5 2017.2.26. СОЦІОЛОГІЧНА РЕФЛЕКСІЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ: ПРОМІЖНІ РЕЗУЛЬТАТИ 25-РІЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ / Стегній О. Г. // Український соціум. – 2016. – № 3 (58) – С. 42–57. – Бібліогр. : 44 назви. Екологічні проблеми, навколишнє природне середовище, екологічна соціологія, тезаурус екологічної проблематики, екологічні інтереси.

Sociological reflection of environmental problems: intermediate results of 25-year monitoring / Stegnii O. H. // Ukrainskyi sotsium (Ukrainian Society). – 2016. – No. 3 (58). – P. 42–57. Bibliography: 44 ref.

Environmrntal problems, environment, environmental sociology, thesaurus of environmental problems, environmental interests.

На сучасному етапі суспільного розвитку соціальний і природний аспекти життя людини доцільно розглядати як невід’ємні: без соціального досить складно пояснити зміни в навколишньому природному середовищі, а нехтуючи ними, проблематично прогнозувати зміни у соціальному. Без регулювання соціальних процесів суспільство може перетворити природне середовище на непридатне для нормального існування людини, а відсутність заходів щодо поліпшення екологічної ситуації може призвести до руйнівних соціальних процесів, здатних перервати поступальний суспільний розвиток. Основним наслідком цього положення є поширеність і соціальна вагомість процесів та явищ подвійної соціально-екологічної природи. Оскільки людина є не тільки поведінковим організмом, а й фізико-органічним середовищем, яке в кожний конкретний проміжок часу займає конкретний фізичний простір, необхідно зважати на важливість екологічного аспекту відносин між індивідами та їхніми діями. Проаналізовано соціальну значущість навколишнього природного середовища для діяльності соціальних суб’єктів, необхідність врахування в еколого-соціологічних теоріях суспільної практики, соціальних явищ та інституційних моделей, які мають екологічне значення. Подано ретроспективу основних досліджень вітчизняних соціологів з екологічної проблематики за весь період державної незалежності України. Наголошено на важливості з науково-практичного погляду моніторингу громадської думки щодо екологічних проблем і необхідності розробити відповідну методику дослідження конкретних соціальних спільнот, враховуючи цю проблематику. Обґрунтовано важливість вивчення екологічної проблематики для соціологічного знання. Визначено, що основна причина істотного відставання вітчизняної соціології у дослідженні екологічної тематики полягає у методологічній складності соціологічного аналізу ставлення соціальних суб’єктів до навколишнього природного середовища як фізичного об’єкта соціальних інтересів і зумовленій цим

потребі експлікації цього об’єкта відповідно до зазначених дослідником завдань. Запропоновано методику, яка забезпечить вирішення ряду завдань, основними з яких є аналіз структури та особливостей громадської думки із соціально-екологічних проблем; прогнозування змін у громадській думці; визначення найгостріших соціальних емоцій і настроїв, викликаних екологічною ситуацією; визначення носіїв та виразників громадської думки із соціально-екологічних проблем; вибір серед альтернативних варіантів оптимальних засобів і способів розв’язання соціально-екологічних проблем. Тимочко Н. С. УДК 316.013 2017.2.27. СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНІ РИЗИКИ ЯК ПРЕДМЕТ СОЦІОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ / Жердецька А. Г. // Грані. – 2015. – № 9 (125). – С. 78–83. – Бібліогр. : 8 назв. Соціальна екологія, соціальний ризик, соціально-екологічний ризик, сталий розвиток, принцип запобігання, соціально-екологічне дослідження.

Socio-environmental risks as a subject of sociological analysis / Zherdetska A. G. // Hrani (Grani). – 2015. – No. 9 (125). – P. 78–83. – Bibliography: 8 ref.

Social ecology, social risk, socio-environmental risk, sustainable development, prevention principle, socio-environmental investigation.

Визначено, що кількість і величина загроз, здатних прямо чи побічно позначитися на здоров’ї й добробуті людини, за останнє століття стрімко зросли. Внаслідок своєї господарсько-економічної діяльності людина створила безліч серйозних екологічних проблем і загроз для планети. Глобальне потепління, проблеми з озоновим шаром і магнітними полюсами, нестача ресурсів через багатовікове і нераціональне їх використання – все це екологічні проблеми, породжені діяльністю суспільства, і тільки суспільство може їх розв’язати, адже самі по собі вони не зникнуть. І в процесі вирішення або, навпаки, ігнорування цих соціально-екологічних проблем виникають нові суспільні процеси, рухи та соціальні практики, оскільки суспільство реагує на зміну поточної ситуації своєю власною зміною. Розглянуто соціальну екологію як галузь соціологічного знання. Проаналізовано питання взаємозв’язку та взаємовпливу соціального і природного середовищ у сучасному суспільстві, особливості соціально-екологічної сфери в Україні та світі та її ключові проблеми. Основна увага приділяється питанню соціально-екологічних ризиків у соціології. Представлено аналіз наявних у зарубіжній та вітчизняній науці визначень поняття «ризику» та його класифікацію, розкрито взаємозв’язок понять «ризик», «соціальний ризик» та «соціально-екологічний ризик». Крім того, у статті наведено класифіка-

Реферативний журнал, 2017, № 2

15

2017.2.29

ÃÅÎÅÊÎËÎòß

цію соціально-екологічних ризиків, а також окреслено існуючі проблеми концептуалізації понятійного поля ризикології, соціології ризику та соціальної екології. Окремий акцент зроблено на обґрунтуванні необхідності проведення регулярних та докладних соціологічних досліджень стосовно поточного та прогнозованого стану соціально-екологічної ситуації та різних аспектів впливу соціально-екологічних ризиків на суспільну життєдіяльність, адже на сучасному етапі розвитку суспільства дослідження екологічної проблематики має яскраво виражений соціологічний характер і має реалізовуватися за допомогою соціологічних методів. Зазначено важливість розроблення фундаментальної теорії та необхідність залучення фахівців-соціологів до досліджень поточної екологічної ситуації та прогнозування можливих соціально-екологічних проблем. Обґрунтовано необхідність радикального перегляду суспільством стратегії власного розвитку. Тимочко Н. С.

УДК 334.021 2017.2.28. ВПЛИВ ЕКОЛОГІЧНОГО КОМПОНЕНТА СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НА ЕКОНОМІКУ КРАЇНИ / Огородник В. В. // Глобальні та національні проблеми економіки. – 2015. – Вип. 7. – С. 612–616. – Бібліогр.: 5 назв. Концепція екологічної відповідальності, корпоративна екологічна відповідальність, соціальна відповідальність, екологічна безпека підприємства.

The influence of ecological component of social responsibility on the country economy / Ogorodnik V. V. // Hlobalni ta natsionalni problemy ekonomiky (Global and National Problems of Economics). – 2015. – Issue 7. – P. 612–616. – Bibliography: 5 ref.

Concept of ecological responsibility, corporate environmental responsibility, social responsibility, environmental safety of an enterprise.

З кожним роком питання екологічної соціальної відповідальності стає дедалі актуальнішим як в Україні, так і за кордоном, що пов’язано з глобалізацією, зростанням

ÓÄÊ 334.02

загрози техногенних та екологічних катастроф, актуалізацією здорового способу життя, соціалізацією трудових відносин тощо. За сучасних економічних умов екологічна відповідальність є лише компонентом соціальної відповідальності. Однак не слід забувати, що в період становлення концепції соціальної відповідальності саме екологічний напрям був пріоритетним. Розглянуто екологічну складову соціальної відповідальності та її вплив на економіку держави. Визначено зміст понять «екологічна соціальна відповідальність» та «екологічна безпека підприємства». Проаналізовано сучасний рівень екологічної відповідальності в Україні та світі. Обґрунтовано необхідність підвищення екологічної соціальної відповідальності для запобігання негативному впливу на вітчизняну економіку. Досліджено концепції екологічної соціальної відповідальності, що зумовлено необхідністю відвернути негативні наслідки необачливого ставлення до екологічних проблем та загальною соціалізацією економічного життя, розвитком теорії людського капіталу, концепцій людського розвитку та соціального капіталу. Обґрунтувано теоретичні основи корпоративної та індивідуальної екологічної соціальної відповідальності, визначено чинники впливу на екологічну безпеку підприємств, сучасний стан екологічної відповідальності в країні. Зазначено, що екологічна відповідальність включає не тільки зобов’язання підприємств, а також і осіб, що приймають рішення, запроваджують дії, спрямовані на захист і поліпшення стану навколишнього середовища в цілому. Розглянуто один з найпоширеніших підходів до визначення екологічної корпоративної відповідальності. Перераховано загрози, що впливають на діяльність підприємств у сфері екології, принципи охорони навколишнього природного середовища а також критерії визначення екологічної корпоративної відповідальності. Доведено, що екологічно безпечне підприємство забезпечує такі умови функціонування, щоб прямо чи опосередковано не призводити до погіршення якості довкілля, не завдавати прямих чи опосередкованих збитків економіці держави, споживачам, населенню та персоналу. Тимочко Н. С.

ГЕОЕКОЛОГІЯ УДК 911.2/3 2017.2.29. ЛАНДШАФТНЕ ПЛАНУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНИХ ВИМОГ У ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ПЛАНУВАННЯ УКРАЇНИ / Голубцов О. Г. // Український географічний журнал. – 2016. – № 4. – С. 29–36. – Бібліогр. : 19 назв. Ландшафтне планування, територіальне планування, геодані.

Landscape design as an instrument for implementation of environmental requirements into the territorial planning of Ukraine / Golubtsov O. H. // Ukrainskyi heohrafichnyi zhurnal (Ukrainian Geographical Journal). – 2016.

– No. 4. – P. 29–36. – Bibliography: 19 ref.

Landscape design, territorial planning, geodata.

Ландшафтне планування реалізується на кількох рівнях адміністративно-територіального устрою як ієрархічна система ландшафтних планів документів, що складаються з інвентаризаційних і оцінювальних карт, карт конфліктів і цілей, пояснювальних текстів. Послідовність і зміст ландшафтного планування є незмінними для будь-якого рівня; різниця – в деталізації обробки геоданих, ступеня узагальнення результатів і конкретизації цілей і заходів, адресатів. Представлено методичні підходи й напрями впровадження матеріалів і

16

результатів ландшафтного планування в територіальне планування. Ландшафтне планування, як галузеве природоохоронне планування землекористування, розглядається як основа для реалізації в територіальному плануванні екологічних вимог, урахування яких передбачено в законодавстві. Результати ландшафтного планування можуть бути застосовані для розроблення рекомендацій і посилення аргументації прийняття планувальних рішень у зв’язку з особливостями природних умов і запобігання екологічним проблемам. Ландшафтно-планувальні документи, що розробляються на різних рівнях адміністративно-територіального устрою, за детальністю і ступенем узагальнення результатів відповідають територіальним планам. Проте, необхідна адаптація ландшафтно-планувальних формулювань до прийнятої в територіальному плануванні термінології і планувальних категорій. Інтеграція ландшафтного планування можлива за сценаріями первинного (без розроблення окремого ландшафтного плану) і вторинного (інтеграція вже отриманих результатів) включення. Використання матеріалів і результатів ландшафтного планування на робочих етапах розроблення територіальних планів залежить від завдань, що вирішуються на кожному з них. На інформаційно-аналітичному етапі використовують бази

Реферативний журнал, 2017, № 2

ÓÄÊ 502.57

ÃÅÎÅÊÎËÎòß

геоданих про природні умови і результати оцінювання значущості й чутливості ландшафтів. На конструктивному етапі розроблення планувальних рішень аналізують і адаптують положення ландшафтного планування для визначення зон, пріоритетних для охорони природи і догляду за ландшафтом, які мають бути представлені в територіальних планах. Вперше реалізацію законодавчо зумовлених екологічних вимог у вітчизняному територіальному плануванні запропоновано здійснювати на основі ландшафтного планування. Представлено напрями і методичні підходи інтеграції ландшафтного планування у процес створення схем планування територій. Тимочко Н. С. УДК 502.57 +504.064.3+543.32/34 2017.2.30. МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ ВОДИ Р. УДИ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ЗА ПОКАЗНИКОМ МІНЕРАЛІЗАЦІЇ ЯК СКЛАДОВА Ї Ї ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ / Лобойченко В. М, Райденко С. О. // Екологічна безпека. // 2015. – № 2 (20). – С. 19–25. – Бібліогр. : 15 назв. Моніторинг, якість води, мінералізація, природні фактори, антропогенне навантаження.

Monitoring of the quality of the Uda river water in Kharkiv Oblast for the indicator of mineralization as a component of its environmental safety / Loboichenko V. M., Raidenko S. O. // Ekolohichna bezpeka (Ecological safety). // 2015. – № 2 (20). – P. 19–25. – Bibliography: 15 ref.

Monitoring, water quality, mineralization, natural factors, anthropogenic loading.

Сьогодні Харківська область належить до областей, малозабезпечених водними ресурсами. Вона характеризується наявністю однієї великої річки – Сіверського Дінця, шести середніх, серед яких річки Уда, Лопань, Оскіл, та значної кількості малих річок. І хоч останніми роками водозабір з природних водних об’єктів трохи знизився, потреби населення, промисловості та сільського господарства у воді залишаються дуже значними. З іншого боку, використана вода повертається до природного кругообігу у вигляді скидів нормативно стічних вод. Причому протягом 2011–2013 рр. ця тенденція збільшилася, тобто відбувається постійне забруднення водних об’єктів домішками органічного та неорганічного походження. Нині якість водних об’єктів Хрківської області, а також моніторинг довкілля є важливими складовими її екологічної безпеки. Проведено моніторинг якості води р. Уда в Харківській області в осінньо-весняний період 2014–2015 рр. Як досліджуваний параметр обрано показник мінералізації води. Дослідження проводили з використанням кондуктометричного методу, статистичну обробку проводили для довірчого рівня P = 95%, відносне середньоквадратичне відхилення Sr в усіх випадках не перевищувало 1,5%. Моніторинг якості води р. Уди здійснено в ряді населених пунктів (селища міського типу Золочів, Пересічне, Бабаї, Есхар та село Стара Покровка). Виявлено, що в Харківській області за період з вересня 2014 р. по травень 2015 р. мінералізація води в р. Уда змінювалась від 1133 мг/л до 519 мг/л. При проходженні селищ міського типу Золочів і Пересічне на мінералізацію води впливають переважно природні фактори: сезонні зміни температури, танення снігів, розведення води в р. Уда за рахунок приток. На ділянці смт Пересічне – смт Есхар вода р. Уда починає зазнавати антропогенного навантаження. Зміна мінералізації води р. Уда може бути зумовлена діяльністю підприємств, які безпосередньо (скидання стічної води) та опосередковано (забруднення ґрунтів викидами) через поверхневий стік та з талими водами негативно впливають на якість води. Тимочко Н. С.

2017.2.32

УДК 631.45 2017.2.31. БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ ГРУНТІВ ПРИ АГРОХІМІЧНІЙ МЕЛІОРАЦІЇ НЕТРАДИЦІЙНИМИ ДОБРИВАМИ / Пасенко А. В., Сакун О. А., Никифорова О. О., Дуднік О. В., Каминіна М. Ю. // Екологічна безпека. – 2016. – № 2 (22). – С. 97–101. – Бібіогр. : 11 назв. Біологічна активність ґрунту, вапнування, добрива, шлам водоочищення теплоелектростанцій, мікропейзаж, мікроорганізми.

Biological activity of soils in case of agrochemical improvement with nonconventional fertilizer / Pasenko A. V., Sakun O. A., Nikiforova O. O., Dudnik O. V., Kamynina M. Yu. // Ekolohichna bezpeka (Environmental safety). – 2016. – No. 2 (22). – P. 97–101. – Bibiography: 11 ref.

Biological activity of soil, liming, fertilizers, sludge of water purification of thermal power plants, micro-landscapes, microorganisms.

Багато визначень поняття якості ґрунтів сфокусовано на їхній біологічній сутності. Ґрунт є середовищем існування різних популяцій організмів – від мікроскопічних вірусів, бактерій до ссавців, які зазвичай позитивно взаємодіють з рослинами та іншими компонентами ґрунтової екосистеми. Але деякі представники біоти ґрунту (нематоди, бактерії, гриби) знижують продуктивність рослинного покриву. Для визначення показників якості ґрунтів розроблено різні методи дослідження мікробних популяцій. Вивчення популяцій включає визначення видової різноманітності ґрунтового мікробоценозу, закономірностей поширення означених видів, частоти появи осередків їх масової локалізації. Проаналізовано роль угрупувань ґрунтових мікроорганізмів у перебігу біогеохімічних процесів у ґрунтах. Досліджено мікробіологічний аспект агрохімічної меліорації кислих ґрунтів під час використання нетрадиційних добрив. Установлено кількісний та якісний склад мікробоценозу ґрунту шляхом вивчення мікропейзажу досліджуваних ґрунтових зразків із застосуванням методу стекол обростання за М. Г. Холодним. Проведення вегетаційних дослідів з вирощування зернових культур здійснювалось в умовах вапнування кислих ґрунтів сумішшю шламових відходів водоочищення теплоелектростанцій з органічними добривами. Визначено інтенсивність розвитку мікроорганізмів ґрунту після вапнування шламом або його сумішшю з органічними добривами, що показало у більшості випадків підвищення чисельності мікроб них популяцій порівняно з контролем, що створює умови для підвищення біологічної активності ґрунту. Доведено, що вапнування сприяє розмноженню мікроорганізмів азотфіксаторів роду Azotobacter, родини Actinomycetacea – активних мінералізаторів органічної речовини. Запропонований спосіб окультурювання ґрунтів посилює біохімічну, ферментативну активність ґрунтового мік робоценозу, інтенсифікує процеси мінералізації та трансформації органічної речовини, зокрема нітрогеновмісної. Показано, що перевагами запропонованого підходу щодо відновлення родючості кислих ґрунтів є нетривалий термін реалізації, виключення порушення екологічної рівноваги у ґрунтовому мікробоценозі агроекосистеми, а також низька собівартість і технічна нескладність. Тимочко Н. С.

УДК 911.9 2017.2.32. ОСОБЛИВОСТІ АНТРОПОГЕННИХ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ЛІСОСТЕПОВИХ ЛАНДШАФТНИХ КОМПЛЕКСІВ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ ТЕСТОВОЇ ДІЛЯНКИ ДОСЛІДЖЕННЯ) / Удовиченко В. В. // Український географічний журнал. – 2016. – № 4. – С. 22–29. – Бібліогр. : 16 назв.

Реферативний журнал, 2017, № 2

17

2017.2.33

ÃÅÎÅÊÎËÎòß

Ландшафт, лісостеповий комплекс, антропогенна трансформація, рівень трансформації, сельбищність, заболоченість, розораність.

Features of antropogenic transformation processes in forest landscape complexes of Left-Bank Ukraine (using the example of the test site of investigation) / Udovychenko V. V. // Ukrainskyi heohrafichnyi zhurnal (Ukrainian Geographical Journal). – 2016. – No. 4. – P. 22–29. – Bibliography: 16 ref.

Landscape, forest-steppe complex, anthropogenic transformation, level of transformation, residential areas, bogginess, ploughness. Основним чинником антропогенної трансформації ландшафтних комплексів території дослідження є їх цілеспрямоване перетворення внаслідок господарської діяльності людини шляхом окультурення земель, зміни фітоценотичної структури та видового різноманіття рослинного покриву, структури ландшафтів під час будівництва, прокладання доріг тощо. Оцінювання антропогенного перетворення лісостепових ландшафтів ділянки дослідження на території Лівобережної України було виконано на основі збирання, верифікації та аналізу даних про структуру ак туальних систем природокористування регіону. Вихідною інформацією були фондові матеріали, результати власних польових досліджень та узагальнень. Аналіз трансформації літогенної основи, гідро-, педо- та фітокомпонентів ландшафтних комплексів території дослід ження виконано з використанням ГІС-пакету MapInfo Professional 10.0.1. База даних вк лючала інформацію про найбільш значущі види господарської діяльності людини та їхні наслідки, пов’язані, зокрема, з гірничодобувною промисловістю, осушувальною меліорацією, житловим та громадським будівництвом, прокладанням шляхів сполучення, сільськогосподарським використанням території, водним господарством, лісівництвом. Розгляну то поняття антропогенної (техногенної) трансформації ландшафтів та комплексів басейнової територіальної структури. Наведено дані щодо сельбищності, лісистості, заболоченості та розораності басейнових територіальних струк т урних одиниць ділянки дослідження лісостепових ландшафтних комплексів Лівобережної України. Визначено та вперше закартографовано к ласи ландшафтних комплексів, які є відображенням специфічних рис трансформації території тестової ділянки дослідження. Зауважено, що застосовані методичні аспекти оцінювання антропогенної трансформації ландшафтів тестової ділянки території Лівобережної України є важ ливою базою для визначення інтегральних рівнів їх перетворення господарською діяльністю людини, що є завданням подальших нау кових вишукувань з розширенням їх складників. Під час дослідження було застосовано розроблену класифікацію, створену на основі врахування й обґрунтування нерівнозначності антропогенних змін окремих компонентів ландшафтів. Тимочко Н. С.

18

ÓÄÊ 556.165

УДК [556.165+911.6](447) 2017.2.33. ГІДРОЛОГІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ЗА УМОВАМИ ФОРМУВАННЯ РІЧНОГО СТОКУ ВОДИ НА ОСНОВІ КРИВИХ ЕНДРЮСА / Горбачова Л. О., Христюк Б. Ф. // Український географіч ний журнал. – 2016. – № 3. – С. 27–33. – Бібліогр. : 13 назв. Річний стік води, гідрологічне районування, криві Ендрюса, ГІС, алгоритм класифікації річкових басейнів.

Hydrological zoning of the territory of Ukraine according to the formation of annual water flow based on Andrews curves / Horbachova L. O., Khrystiuk B. F. // Ukrainskyi heohrafichnyi zhurnal (Ukrainian Geographical Journal). – 2016. – No. 3. – P. 27–33. – Bibliography: 13 ref.

Annual water flow, hydrological zoning, Andrews curves, GIS, algorithm of river basins classification.

Класифікація річкових водозборів та виділення на її основі однорідних гідрологічних районів забезпечує можливість отримувати інформацію для невивчених водозборів річок в умовах недостатньої мережі спостережень, а також досліджувати фізико-географічні закономірності формування річкового стоку та функціонування річкових систем. Формування річного стоку річок відбувається внаслідок сукупної дії багатьох чинників. Важливим є відбір тих із них, які дають можливість адекватно описувати умови формування стоку води та виконати порівняльну оцінку характеристик водозборів річок. Гідрологічне районування має важливе наукове та практичне значення. Зазначено, що традиційними методами такого районування є регресійний та кластерний аналізи, метод головних компонент, проте вони мають високу ступінь суб’єктивності. Запропоновано методичні засади застосування кривих Ендрюса для гідрологічного районування території України. Отримано 13 однорідних гідрологічних районів за умовами формування річного стоку води, з яких 4 райони було поділено на підрайони. Виконано їхнє просторове представлення за допомогою ГІС МарInfo. Запропоновано та реалізовано алгоритм класифікації річкових басейнів на основі кривих Ендрюса для виявлення однорідних гідрологічних районів на прикладі річного стоку води річок України, який вирізняється достовірністю та об’єктивністю. Вибраний набір репрезентативних чинників умов формування річного стоку води річок, а саме норма річного стоку води (л/с км2), коефіцієнт варіації, широта та довгота центру тяжіння водозбору, середня висота водозбору забезпечує можливістю враховувати, хоч і опосередковано, основні зональні чинники та індивідуальні особливості водозборів річок. Зазначено, що сучасна мережа гідрологічних спостережень України є недостатньою й недосконалою для узагальнення просторових характеристик. Розроблені методичні підходи можуть бути застосовані для класифікації та районування інших гідрологічних характеристик. Визначено, що районування річкових водозборів України за умовами формування річного стоку води на основі кривих Ендрюса має спільні риси з районуванням за типами внутрішньорічного розподілу стоку води річок, хоч для деяких районів та підрайонів виявлено розбіжності на їхніх межах. Обґрунтовано підпорядкування умов формування річного стоку води річок України фізико-географічній зональності. Тимочко Н. С.

Реферативний журнал, 2017, № 2

ÓÄÊ 633.34

ÀÃÐÎÅÊÎËÎÃ²ß АГРОЕКОЛОГІЯ

УДК 631.4:631.47:631.459КП + 631.95 2017.2.34. ФОРМУВАННЯ СТАЛИХ СИСТЕМ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ ҐРУНТІВ: АКТУАЛЬНІСТЬ ТА ПРОБЛЕМИ У СУЧАСНИХ УМОВАХ / Тараріко О. Г., Ільєнко Т. В., Кучма Т. Л // Український географічний журнал. – 2016. – № 3. – С. 56–60. – Бібліогр. : 9 назв. Деградація, опустелювання, зміни клімату, протиерозійні заходи, агроландшафт, агроекосистеми, контурно-меліоративна організація територій, землекористування.

Formation of sustainable systems of land use and protection of soils: immediacy and issues in modern conditions / Tarariko O. H., Ilienko T. V., Kuchma T. L. // Ukrainskyi heohrafichnyi zhurnal (Ukrainian Geographical Journal). – 2016. – No. 3. – P. 56–60. – Bibliography: 9 ref.

Degradation, desertification, climate change, anti-erosion measures, agrolandescapes, agroecosystems, contour reclamation organization of territories, land use.

Недосконалість сільськогосподарської практики та управління земельними ресурсами, а також недооцінка змін дії природних чинників, у т. ч. змін клімату, підвищує ризики інтенсифікації деградації та опустелювання земель сільськогосподарського призначення, погіршення якості ґрунтів, виконання ними агроекологічних і біосферних функцій. Розвиток всіх цих негативних процесів, зокрема ерозія, дегуміфікація, виснаження родючості, залишається протягом досить значного періоду малопомітним, і тому вжиття відповідних контрзаходів, як правило, починається лише після переходу процесу в критичну фазу, пов’язану зі значним зниженням продуктивності та економічної ефективності агроекосистем. Обґрунтувано необхідність формування збалансованих систем землекористування, моніторингу та охорони ґрунтів від ерозійної деградації в умовах інтенсифікації аграрного виробництва та посилення зливового характеру опадів у процесі змін клімату, а також удосконалення структури державного управління земельними ресурсами сільськогосподарського призначення з метою їх раціонального використання та охорони від деградації й опустелювання. Наголошено, що однією з цілей і завдань земельної реформи є розв’язання проблеми раціонального використання земель та охорони ґрунтів як пріоритетного напряму державної політики у сфері аграрного виробництва, однак запровадження протиерозійних заходів з 2000 р. майже призупинилось, а площа просапних культур різко збільшилась, що істотно знизило протиерозійну стійкість агроландшафтів і підвищило ризики катастрофічного розвитку як водної ерозії, так і дефляції, а також подальшої глобальної дегуміфікації ґрунтів. Перераховано та розглянуто основні причини зменшення вмісту гумусу в ґрунтах. Визначено, що розв’язання проблем раціонального використання та охорони ґрунтів від ерозійної деградації та опустелювання можливе лише у разі запровадження системних заходів, які реалізуються під час формування структури агроландшафтів на принципах і положеннях контурно-меліоративної організації сільськогосподарських угідь. Важливим у цьому відношенні є диференційоване використання орних земель, адаптація структури посівних площ, сівозмін і агротехнологій до змін клімату, відтворення агроекологічних і біосферних функцій ґрунтів. Тимочко Н. С. УДК 631.452 2017.2.35. ДИНАМІКА РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ СТЕПУ / Романенко О. Л., Кущ І. С., Солодушко М. М, Заєць С. О. // Агроекологічний журнал. – 2016. – № 4. – С. 81–89.

– Бібліогр. : 9 назв.

ÓÄÊ2017.2.42 612.017

Ґрунт, елементи живлення, органічні та мінеральні добрива, баланс поживних речовин та гумусу, підкислення та засолення ґрунтів.

Dynamics of soil fertility in the Step zone / Romanenko O. L., Kushch I. S., Solodushko M. M., Zayets S. O. // Ahroekolohichnyi Zhurnal (Agroecological Journal). – 2016.

– № 4. – P. 81–89. – Bibliography. : 9 ref.

Soil, nutrients, organic and mineral fertilizers, balance of nutrients and humus, acidification and salinity of soils.

Сьогодні спостерігається недієвість законодавчої бази стосовно державної підтримки заходів з охорони родючості ґрунтів. А дже посилення ерозійних процесів, дегуміфікація та інтенсивне збіднення на поживні елементи, від’ємний баланс гумусу та поживних речовин, підкислення й засолення, переущільнення та погіршення структури – це лише частина негативних процесів, що відбуваються з ґрунтами. Завдання землеробства — стримати процес знищення родючості ґрунтів, досягти хоч би мінімального його зрівноваження. За сучасних умов господарювання близько 85–90% урожаю сільськогосподарських культур формується з накопиченої природної родючості ґрунтів та завдяки післядії внесених у минулому органо-мінеральних добрив. Розглянуто проблеми та перспективи органічного та мінерального живлення ґрунтів степової зони протягом 2000–2014 рр. Встановлено, що за останні 15 років у середньому на 1 га посівної площі вносили 29 кг мінеральних добрив і 0,2 т гною, що відповідно у 5 і 80 разів менше від рекомендованих для умов Степу оптимальних значень. Запропоновано шляхи зниження негативного балансу г умусу та поживних речовин. Визначено, що в середньому надходження поживних речовин з органо -мінера льних добрив та інших д жерел є втричі меншим, ніж їхнє винесення, а втрати гумусу – в 2,5 раза більшими за їх утворення. Вказано на необхідність вжиття заходів зі збереження та відтворення родючості ґрунтів, відновлення балансу гумусу і поживних речовин завдяки збалансованому застосуванню органо-мінеральних добрив та інших альтернативних заходів. Підкреслено, що застосування мінеральних добрив має базуватися на науково обґрунтованих підходах, з урахуванням культури, планової врожайності, природної забезпеченості ґрунтів елементами живлення, ґрунтово-к ліматичних умов та чинників збереження родючості ґрунтів. Зазначено, що для призупинення деградаційних процесів та відтворення родючості ґрунтів потрібно збільшувати внесення органо-мінеральних добрив, дотримуватись збалансованих норм їх внесення, не допускати порушення закону мінімуму та не компенсувати нестачу одного поживного елемента іншим. Наведено дані про баланс поживних речовин і гумусу в ґрунтах Запорізької області за період 2003–2014 рр., а також про кількість використаних добрив за цей період. Тимочко Н. С.

УДК 631.6.02 2017.2.36. ЕРОЗІЙНА ДЕГРАДАЦІЯ ҐРУНТІВ УКРАЇНИ ЗА ВПЛИВУ ЗМІН КЛІМАТУ / Тараріко О. Г., Кучма Т. Л., Ільєнко Т. В., Дем’янюк О. С. // Агроекологічний журнал. – 2017. – № 1. – С. 7–15. – Бібліогр. : 10 назв. Ґрунти, орні землі, ерозійна деградація, агроландшафт, клімат, модель USLE, екстремальні опади, Errosional degradation of soils in Ukraine caused by the climate change influence / Tarariko O. H., Kuchma T. L., Ilienko T. V., Demianiuk O. S. // Ahroekolohichnyi Zhurnal (Agroecological Journal). – 2017. – № 1. – P. 7–15.

– Bibliography: 10 ref.

Реферативний журнал, 2017, № 2

19

2017.2.38

ÀÃÐÎÅÊÎËÎòß

Soils, arable lands, erosional degradation, cultivated lands, climate, USLE model, extreme rainfall. Нині стало актуальним прогнозувати вплив змін клімату на еволюцію екосистем. Але особливо важливим у цьому аспекті є визначення ризиків для сталого розвитку агроекосистем, що зумовлено продовольчою безпекою країни. Недосконалість сільськогосподарської практики та управління земельними ресурсами, недооцінка змін впливу природних чинників, у т. ч. змін клімату, створює додаткові ризики погіршення якості ґрунтів, збільшення емісії парникових газів внаслідок їх дегуміфікації, що негативно впливає на біосферні функції ґрунтового покриву та сталий розвиток АПК. Обґрунтовано актуальність проблеми погіршення якісного стану ґрунтового покриву та неконтрольованого розвитку процесів ерозійної деградації ґрунтів, що підвищує ризики розвитку процесів опустелювання агроландшафтів. Встановлено, що внаслідок дії змін клімату посилюється зливовий характер опадів, який за умови надвисокого рівня насиченості агроекосистем просапними культурам значно знижує протиерозійну стійкість агроландшафтів. Здійснено оцінку ризику ерозійної деградації ґрунтового покриву внаслідок збільшення частоти екстремальних добових опадів. Наведено результати моделювання із застосуванням рівняння USLE поточних та прогнозних на 2045 р. втрат ґрунту, спричинених водною ерозією, на прикладі типових агроландшафтів зони Лісостепу у межах Канівського та Миронівського районів. Підтверджено, що на територіях, де не вжито ґрунтоохоронних та протиерозійних заходів, прогнозується істотна інтенсифікація ерозійних процесів внаслідок впливу екстремальних погодних умов. З метою адаптації до змін клімату запропоновано впровадити систему протиерозійних заходів на басейнових принципах та інтегрованого управління земельними, водними, біологічними й агроресурсами. Представлено карти поточного ризику ерозійної деградації ґрунтів та прогнозу зміни рівня їх ерозійної небезпеки у разі збільшення кількості екстремальних опадів на фоні інших сталих параметрів моделі. Зазначено, що найефективнішим розв’язанням проблеми захисту ґрунтів від ерозійної деградації є впровадження контурної організації території сільськогосподарських угідь, виділення водоохоронних та рекреаційних зон у межах водозбірних басейнів, консервації деградованих та малопродуктивних земель з подальшим їх залісенням або залуженням, а також вжиття агротехнічних заходів, у т. ч. оптимізації структури посівних площ і сівозмін, протиерозійних технологій обробітку ґрунту. Тимочко Н. С. УДК 631.147(477) 2017.2.37. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ОРГАНІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ / Буга Н. Ю., Яненкова І. Г. // Актуальні проблеми економіки. – 2015. – № 2 (164). – С. 117–125. – Бібліогр. : 17 назв. Аграрний сектор, органічне виробництво, перспективи розвитку, мотивація споживачів, органік-орієнтована модель розвитку, хімічні добрива.

Future development of organic production in Ukraine / Buha N. Yu., Yanenkova I. H. // Aktualni problemy ekonomiky (Actual problems of economics). – 2015. – No. 2 (164).

– P. 117–125. – Bibliography: 17 ref.

Rural sector, organic production, future development, consumer motivation, organic-oriented development model, chemical fertilizers.

Розвинуті аграрні країни світу, які досягли граничного рівня хімізації сільського господарства, здійснюють активну науково-технічну та інвестиційну політику

20

ÓÄÊ 631.147

з розвитку екологічного землеробства з використанням альтернативних технологій, зокрема, органічних та біологічних. Особливістю цих технологій є те, що вони спрямовані на виробництво продукції з певними якостями за рахунок відмови від застосування хімічних добрив, вирощування генетично модифікованих організмів замість раціонального використання земельних ресурсів та сучасних досягнень біотехнологій, суворого контролю якості тощо. Васлідок цього отримують так звані органічні продукти, які відрізняються від звичайних не лише наявністю сертифіката, а й екологічною безпекою, високою якістю та свіжістю, вищими смаковими якостями. Досліджено поточний стан органічного виробництва та визначено перспективи його розвитку в сучасних умовах в Україні. Обґрунтовано результати експертного оцінювання ставлення споживачів до органічної продукції. Виявлено проблеми та причини незадовільного рівня розвитку органічного виробництва. Визначено особливості органік-орієнтованої моделі розвитку аграрного сектору економіки. Наведено дані щодо розмірів органічного ринку в різних країнах світу та його щорічні темпи зростання, а також показники розвитку органічного виробництва. Зазначено, що органічний аграрний сектор дає країнам можливість зберегти й збагатити природний капітал через зниження викидів, створення поглиначів вуглецю, збереження органічної речовини в ґрунті та збільшення біорізноманіття. Перераховано регіони, де ґрунти ще не забруднені до небезпечних меж, і на них можливе виробництво органічної продукції рівня світових стандартів. Подано результати оцінки попиту на таку продукцію та мотивацію населення до її купівлі та споживання. Наведено ряд проблем, які можуть виникнути в процесі розвитку органічного виробництва в Україні, а також можливі шляхи їх розв’язання. Обгрунтовано актуальність вивчення та узагальнення реальних механізмів підвищення рівня розвитку аграрних органік-орієнтованих виробництв. Зазначено також, що органічне сільське господарство може зіграти роль каталізатора в процесі переходу до «зеленої» економіки за допомогою пожвавлення фермерського та продовольчої сектору, а також створення робочих місць з більшою віддачею на трудову одиницю по всьому ланцюжку створення вартості. Тимочко Н. С.

УДК 504.53 : 631.4(8) 2017.2.38. ВПЛИВ ІНТЕНСИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ҐРУНТІВ ВОЛИНІ / Ясенчук Н., Зінчук М. // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. – 2016.

– C. 92–99. – Бібліогр.: 17 назв. Інтенсивні технології, ґрунт, родючість, урожайність, мінеральні та органічні добрива, баланс гумусу й поживних речовин.

Impact of intensive technologies on agricultural state of Volyn soils / Yasenchuk N., Zinchuk M. // Naukovyi visnyk Skhidnoevropeiskoho natsionalnoho universytety imeni Lesi Ukrainky (Scientific Bulletin of the Lesya Ukrainka Eastern European National University). – 2016. – C. 92–99.

– Ref .: 17 names.

Intensive technology, soil, fertility, yield, mineral and organic fertilizers, balance of humus and nutrients.

Застосування інтенсивних технологій у рослинництві – один з визначальних напрямів підвищення врожайності сільськогосподарських культур та забезпечення продовольчої безпеки держави. Інтенсивна технологія, у класичному розумінні, передбачає найефективніше використання високих доз мінеральних і органічних добрив, гібридів інтенсивного типу або сортів

Реферативний журнал, 2017, № 2

ÓÄÊ 633.655

ÀÃÐÎÅÊÎËÎòß

високих репродукцій, пестицидів, регуляторів росту, біологічних та агротехнічних методів захисту рослин, нових технічних засобів та інших виробничих можливостей на кращих агротехнічних фонах, що забезпечують найвищу віддачу високоякісної продукції. На основі наведеного аналізу зроблено висновок про потребу цілеспрямованого вивчення проблеми врівноваження використання ґрунтового ресурсу та його відтворення, встановлення впливу запроваджених інтенсивних технологій як на рівень перспективної продуктивності агроекосистем, так і на наслідки їх використання. Акцентовано увагу на господарських і агроекологічних балансах за активного впровадження інтенсивних технологій рослинництва у Волинській області. Виявлено загальні негативні тенденції стосовно показників родючості ґрунтів, недостатніх рівнів застосування органічних і мінеральних добрив, а також обернені до них господарські результати, що характеризуються зростанням урожаїв. Порушено питання невідповідності реальної ситуації в агровиробництві фундаментальним науковим положенням та висловлено припущення про порушення рівноваги агроекосистем компонентами запроваджених технологій. Сапсай Т. П.

УДК 633.655:631.53.01:58.056 12 2017.2.39. ВПЛИВ АГРОЕКОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ НА ВМІСТ ПРОТЕЇНУ ТА ОЛІЇ В НАСІННІ СОЇ / Шевніков М. Я., Міленко О. Г. // Вісник ЦНЗ АПВ Харківської області. – 2016. – Вип. 20. – С. 84–91. – Бібліогр.: 7 назв. Соя, насіння, протеїн, олія, сорт, норма висіву, способи догляду за посівами. Іnfluence of agroecological factors on protein and oil content in soybean seeds / Shevnikov M. Ya., Milenko O. H. // Visnyk tsentru naukovoho zabezpechennia APV Kharkivskoi oblasti (Bulletin of the Center of Scientific Support of the Agro-Industry in the Kharkiv region). – 2016. – Vol. 20. – P. 84–91. – Bibliography: 7 ref.

Soybean, seed, protein, oil, variety, seeding rate, crop tending methods.

Вміст протеїну в насінні значною мірою залежить від погодних умов вегетаційного періоду, особливо під час формування бобів та достигання насіння. Значна роль у зміні показника вмісту протеїну зерна належить агротехнічним заходам вирощування. В одних і тих же ґрунтово-кліматичних умовах можна різко змінити хімічний склад зерна. Науковими дослідженнями було доведено, що посушливі умови сприяють високому накопиченню вмісту протеїну, при цьому сортові відмінності нівелюються. Доведено, що мінливість хімічного складу зерна значною мірою пов‘язана з біологічною пластичністю сорту, його пристосованістю до умов середовища. Як свідчать дослідження, чим менше пристосований сорт до умов вирощування, тим більшою мірою змінюється хімічний склад зерна в посушливих умовах. Хімічний склад зерна за всіма його компонентами може значною мірою змінюватися залежно від генетичних властивостей сортів і умов вирощування. Мінливість вмісту протеїну в зерні пов’язана передусім з кількістю опадів та розподілом їх протязі вегетаційного періоду. Визначено, що на біохімічний склад насіння сої істотно впливали погодні умови року. Встановлено залежність між якісними показниками – якщо вміст протеїну в насінні сої збільшується, то при цьому вміст олії зменшується. На вміст олії краще впливав механічний спосіб догляду за посівами. Загущення агрофітоценозу за рахунок збільшення норми висіву насіння з 600 тис./га до 900 тис./га зумовило зниження олійності на 1,1%. Сапсай Т. П.

2017.2.41

УДК 519.86:631.95 2017.2.40. ВИКОРИСТАННЯ ЛОКАЛЬНИХ ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНИХ МОДЕЛЕЙ В АГРОЕКОЛОГІЇ / Чистякова В. Ф., Герасимова І. Г. // Вісник Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету.

– 2015. – № 1(35). – С. 109–114. – Бібліогр.: 10 назв. Агроекологія, екологічний професіоналізм аграрія, екологізація освіти, системний підхід, системний аналіз, математичне моделювання, локальні моделі оптимального землекористування.

Using local economic and mathematical models in agroecology / Chistiakov V. F., Herasimova I. H. // Visnyk Dnipropetrovskoho derzhavnoho ahrarno-ekonomichnoho universytetu (Bulletin of Dnipropetrovsk State Agrarian and Economic University). – 2015. –№ 1 (35). – P. 109–114. – Bibliography: 10 ref.

Agroecology, environmental skills of a farmer, greening of education, system approach, system analysis, mathematical modeling, optimal land use local models.

Кінець XX ст. ознаменувався екологічною кризою в біосфері. Інтенсивна урбанізація, її шкідлива техногенна дія на агросистеми, посилені згубною дією Чорнобильської АЕС, військовими конфліктами, а також антиекологічний розвиток аграрного сектору країни призвели до екологічної катастрофи довкілля України. Разом з промисловістю та атомною енергетикою свою частку до екологічних проблем внесла і криза в аграрному секторі. Визначено, що одним з основних шляхів подолання екологічної кризи в нашій країні має стати інтеграція інтересів екології та економіки в усіх секторах аграрного виробництва, а також в аграрній освіті. Процес безперервної екологічної освіти стає надзвичайно важливим. Еколого-освітня ск ладова має бути в усіх навчальних програмах. Єднальною дисципліною може виступити системологія. Математичне моделювання, один з інструментів системного аналізу, дасть змогу в ряді випадків уникнути трудомістких і дорогих натурних експериментів. Запропоновано розробити комп’ютерну технологію планування землеробства на зрошуваних землях у середовищі електронної таблиці Excel. Екологічна освіта виступає мобілізуючим чинником нових взаємовідносин суспільства і природи. Тому разом із формуванням нового світогляду вона має нести і функціональноуправлінське навантаження, забезпечуючи єдність, комплексність і системність усього освітнього процесу в руслі стратегії стійкого розвитку. Визначено, що інформаційні технології, системний аналіз, математичне моделювання виступають дієвими інтеграційними інструментами в дослідженні агроекологічних процесів. Встановлено, що актуальним є створення банку локальних моделей дослідження агроекологічних систем для всіх регіонів України. Сапсай Т. П. УДК 631.95 (477.53) 2017.2.41. АГРОЕКОЛОГІЧНІ ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРИРОДНОГО ВИРОБНИЦТВА / Кобець А. С., Харитонов М. М., Грицан Ю. І., Жуков О. В. // Вісник Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету. – 2015. – № 4 (38). – С. 6–10. – Бібліогр.: 11 назв. Природне агровиробництво, зміна клімату, споживання енергії, переробка відходів сільського господарства.

Agroecological prospects of natural development of production / Kobets A. S., Kharitonov M. M., Hrytsan Yu. I., Zhukov O. V. // Visnyk Dnipropetrovskoho derzhavnoho ahrarno-ekonomichnoho universytetu (Bulletin of Dnipropetrovsk State Agrarian and Economic University). – 2015.

– № 4 (38). – P. 6–10. – Bibliography: 11 ref.

Реферативний журнал, 2017, № 2

21

2017.2.43

ÄÎÂʲËËß ÒÀ ÇÄÎÐÎÂ'ß

Natural agricultural production, climate change, energy consumption, recycling of agricultural waste. До пріоритетних проблем сучасного аграрного сектору економіки країни належить реалізація принципу збалансованого функціонування агроекосистем, що передбачає його стабільне ведення без руйнування природної матриці та забезпечення безперервного прогресу. Агроекологія є складовою екології, а сам термін «агроекологія» був одночасно запропонований німецьким зоологом Фрідеріксом і американським фізіологом рослин Хансоном для позначення застосування екології як науки в сільському господарстві. Екологічне, або природне, сільське господарство являє собою неподільну, єдину систему управління агровиробництвом, яка поліпшує стан агроекосистем, біологічні цикли та біологічну активність ґрунтів. Оскільки за природного землеробства використовують тільки органічні матеріали, зростає кількість поживних речовин і вологи в ґрунті. Використання системи природного землеробства дає змогу нівелювати дію природних чинників, що особливо важливо в умовах глобальних змін клімату. Встановлено, що відмова від мінеральних добрив і пестицидів сприяє значній економії витрат на одержання продукції, зниженню ризиків від часткового неврожаю в разі екстремальних погодних умов. Природне сільське господарство є мало витратним і допускає низьке споживання енергії, рециркуляцію речовин, синергетичні ефекти. Визначено, що природне сільське господарство – це цілісна система управління агровиробництвом. Доведено, що природне землеробство, зокрема відмова від мінеральних добрив і пестицидів, зменшує вразливість аграрних підприємств та витрати на одержання продукції у разі неврожаю в екстремальних погодних умовах. Сапсай Т. П.

УДК 635.21:631.52 2017.2.42. АДАПТИВНІ РЕАКЦІЇ НЕМАТОДОСТІЙКИХ СОРТІВ КАРТОПЛІ НА РІЗНІ АГРОЕКОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ВРОЖАЙНОСТІ ТА ЯКОСТІ / Кожушко Н. С., Сахошко М. М. // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Агрономія і біологія». – 2015. – Вип. 3 (29). – С. 19–25. – Бібліогр.: 16 назв. Картопля, сорт, пластичність, стабільність, вихідний матеріал, адаптивна селекція.

ÓÄÊ 635.21

Adaptive reactions of nematode-resistant varieties of potato to different agroecological conditions of yield and quality formation / Kozhushko N. S., Sakhoshko M. M. // Visnyk Sumskoho natsionaknoho ahrarnoho universytetu.

Seriia «Ahronomia i biolohia» (Bulletin of Sumy National Agrarian University. Series «Agronomical Science and Biology»).

– 2015. – Vol. 3 (29). – P. 19–25. – Bibliography: 16 ref.

Potatoe, variety, flexibility, stability, raw material, adaptive breeding. Ефективність галузі картоплярства значною мірою залежить від сортових ресурсів, які в практиці державного випробування оцінюються за рівнем господарсько-цінних ознак культури. Проте не досліджується взаємодія сорту з умовами вирощування за проявом пластичності, стабільності та адаптивності конкретним екоградієнтам. Знання таких характеристик сорту вирішує питання функціонального його призначення, зокрема, вирощувати його в умовах зі сталими лімітами ґрунтово-кліматичних параметрів або за умов інтенсивного землеробства. В 2010–2011 рр. Державний реєстр сортів рослин поповнився новими нематодостійкими сортами картоплі селекції Сумського НАУ. Розглянуто необхідність визначення адаптивних реакцій цих сортів на різні агроекологічні умови, оскільки якнайшвидше їх впровадження дасть реальну можливість уповільнити поширення картопляної нематоди та стабілізувати регіональне виробництво продукції останніх трьох років на рівні мільйона тонн. Викладено результати аналізу адаптивних властивостей чотирьох нових нематодостійких сортів картоплі селекції Сумського НАУ за вираженістю десяти основних господарсько-цінних ознак у двох різних агроекологічних зонах України. Виділено високопластичні форми як потенційне джерело окремих ознак одержання вихідного матеріалу для адаптивної селекції. Виявлено специфічні сортові реакції на сприятливіші умови Полісся порівняно з Лісостепом. Визначення рівня адаптивної здатності нових нематодостійких сортів картоплі на екоградієнти дає можливість вибору їх вирощування в конкретних агроекологічних умовах Сумщини, що передбачає не тільки уповільнення поширення картопляної нематоди, а й підвищення ефективності галузі картоплярства. Перспективи подальших досліджень – використання виділених високопластичних сортів як потенційного генетичного джерела деяких ознак у створенні вихідного матеріалу для адаптивної селекції картоплі. Сапсай Т. П.

ДОВКІЛЛЯ ТА ЗДОРОВ'Я

УДК 614.777: 628 2017.2.43. ВПЛИВ СМІТТЄЗВАЛИЩ НА ДОВКІЛЛЯ ТА УМОВИ ПРОЖИВАННЯ НАСЕЛЕННЯ / Тетеньова І. О. // Довкілля та здоров’я. – 2017. – № 2. – С. 27–30. – Бібліогр. : 7 назв. Тверді побутові відходи, сміттєзвалище, показники якості, вплив на довкілля, захворюваність.

Impact of garbage dumps on the environment and living conditions of the population / Teteniova I. O. // Dovkillia ta zdorovia (Environment and Health). – 2017. – No. 2.– P. 27–30. – Bibliography: 7 ref.

Solid domestic waste, garbage dump, quality indices, environmental impact, morbidity.

В Україні майже 95% твердих побутових відходів (ТПВ) видаляють на сміттєзвалища і лише незначний відсоток – на інженерні споруди (полігони). Сучасні вимоги щодо місць видалення твердих побутових відходів передбачають ізоляцію та знешкодження відходів на спеціалізованих інженерних спорудах, які мають забезпечувати санітарне та епідемічне благополуччя

22

населення, екологічну безпеку навколишнього природного середовища, запобігання розвиткові небезпечних геологічних процесів і явищ. Визначено вплив сміттєзвалищ ТПВ (на прикладі Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства, розташованого у межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області біля с. Крюківщина) на довкілля та здоров’я жителів прилеглих населених пунктів. Проаналізовано проби атмосферного повітря, ґрунту, води централізованого питного водопостачання, шахтних колодязів, поверхневих вод у ДУ «ІГЗ ім. О. М. Марзєєва» протягом 2016 року. Дослідження виконано за стандартизованими методиками. Аналіз даних захворюваності населення за даними статистичної звітності здійснювали у чотирьох населених пунктах у 2012–2015 рр. Для незалежної оцінки стану здоров’я мешканців територій, прилеглих до сміттєзвалища, було розроблено анкету, в основу якої покладено методичний підхід досліджень фахівців ДУ «ІГЗ імені О. М. Марзєєва НАМНУ», про-

Реферативний журнал, 2017, № 2

ÓÄÊ 504:614

ÄÎÂʲËËß ÒÀ ÇÄÎÐÎÂ'ß

ве дено опитування населення (89 анкет). Подано дані щодо вмісту забруднюючих речовин у ґрунті, вмісту пріоритетних забруднювачів у воді шахтних колодязів у районі розміщення сміттєзвалища біля с. Крюківщина. Зазначено, що під час дослідження ґрунту у районі розміщення сміттєзвалища було виявлено значне точкове забруднення ґрунту сполуками важких металів, що зумовлено поширенням забруднень з тіла полігону ТПВ аерогенним, водним або антропогенним шляхом. Зазначено зростання рівнів захворюваності у період з 2012 до 2015 р. у населення с. Крюківщина за усіма наданими класами хвороб. Визначено, що основним негативним чинником впливу на довкілля сміттєзвалищ є фільтрат – потужне джерело забруднення підземних та поверхневих вод, зокрема й тих, які використовують для господарсько-питних потреб. Межі цього охоплюють кілька кілометрів. Обґрунтовано необхідність повної санації сміттєзвалищ, яка передбачає вилучення всього обсягу відходів із тіла сміттєзвалища та забруднених ґрунтів, визначення ступеня їх небезпеки та остаточне вирішення питання щодо подальшого їх використання або утилізації. Козловська М. С.

УДК 504: 614.71 2017.2.44. ВИЗНАЧЕННЯ САНІТАРНО-ЗАХИСНОЇ ЗОНИ КАНАЛІЗАЦІЙНОЇ НАСОСНОЇ СТАНЦІЇ / Пацурковський П. А., Лейбович Л. І. // Екологічна безпека. – 2016. – № 2 (22) – С. 59–64. – Бібліогр.: 10 назв. Сірководень, каналізаційна насосна станція, екологічна безпека, санітарно-захисна зона.

Definining sanitary protection zone of a sewerage pumping station / Patsurkovskyi P. A., Leibovych L. I. // Ekolohichna bezpeka (Ecological safety). – 2016. – No. 2 (22). – P. 59–64. – Bibliography: 10 ref.

Hydrogen sulfide, sewerage pumping station, ecological safety, sanitary protection zone.

З метою захисту населення від впливу шкідливих виробничих чинників (шум, пил, газоподібні та інші шкідливі викиди, що містять промислові отрути) навколо промислового об’єкта створюється санітарно-захисна зона (СЗЗ). СЗЗ – це зона розриву між промисловими підприємствами та найближчими житловими чи громадськими будинками. Тому каналізаційні системи та каналізаційні очисні споруди є об’єктами, що становлять підвищену екологічну небезпеку й можуть спричинити виникнення надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру. Каналізаційна насосна станція (КНС), як складова каналізаційної системи, також є об’єктом підвищеної екологічної небезпеки. Отже, будь-яка КНС повинна мати санітарно-захисну зону, яка забезпечувала б захист населення від впливу шкідливих виробничих чинників. Визначено умови експлуатації каналізаційних насосних станцій, за яких потрібно вживати заходів щодо зниження валових викидів сірководню на КНС до значень, які забезпечують концентрацію H2S не більше ніж 0,008 мг/м3 на межі санітарно-захисної зони, що визначається ДСП 173-96. Шляхом математичного моделювання проведено дослідження розсіювання сірководню в атмосферному повітрі поблизу КНС-1 в м. Вознесенськ з урахуванням метеорологічної обстановки. Верифікацію результатів моделювання розсіювання сірководню в атмосферному повітрі виконано на основі експериментальних досліджень. Вони базуються на вимірбюванні концентрації сірководню на межі санітарно-захисної зони каналізаційної насосної станції. Результати моделювання представлені у вигляді ізоліній концентрації сірководню на карті розміщення КНС. Наведено графік, що відображає

2017.2.45

результати математичного моделювання та експериментальних вимірювань концентрації сірководню на межі санітарно-захисної зони каналізаційної насосної станції. Внаслідок математичного моделювання розсіювання сірководню в атмосферному повітрі поблизу КНС-1 м. Вознесенськ і даних експериментальних вимірювань концентрацій H2S в нормованій ДСП 173-96 санітарно-захисній зоні встановлено, що концентрації H2S не відповідають вимогам ДСП 201-97. Вперше показано необхідність введення в нормативні документи з проектування та експлуатації каналізаційних насосних станцій вимоги вживання заходів щодо зниження концентрації сірководню у викидах витяжної вентиляції до значень, які забезпечують концентрацію сірководню в повітрі навколишнього середовища не більше ніж 0008 мг/м3 на межі санітарно-захисної зони КНС. На основі методики ОНД-86 розроблено математичну модель, що дає змогу оцінювати розсіювання сірководню з урахуванням метеорологічної обстановки і динаміки зміни валових викидів. Тимочко Н. С.

УДК 504.445 2017.2.45. ЗАБРУДНЕННЯ ПИТНОЇ ВОДИ ХЛОРОФОРМОМ УНАСЛІДОК Ї Ї ЗНЕЗАРАЖЕННЯ / Данилова І. В. // Агроекологічний журнал. – 2016. – № 4. – С. 158–162. – Бібліогр. : 11 назв. Питна вода, хлороформ, води водозабору, розчинений кисень, каламутність, водорості, концентрація складових тригалометанів.

Pollution of drinking water with chloroform caused by its disinfection / Danilova IV // Ahroekolohichnyi Zhurnal (Agroecological Journal). – 2016. – No. 4. – P. 158–162. – Bibliography : 11 ref.

Drinking water, chloroform, intake water, dissolved oxygen, turbidity, algae, concentration of trihalomethanes.

Проблема вмісту тригалометанів (ТГМ) у питній воді досі залишається актуальною, оскільки майже всі водоканали України для знезараження та знебарвлення води продовжують використовувати хлор чи хлорoвмісні сполуки. У процесі підготовки води органічні речовини, що входять до її складу, взаємодіють з дезінфектантами, внаслідок чого утворюється кілька видів ТГМ, серед яких переважає хлороформ. Цю небезпечну речовину розглядають як індикатор вмісту в питній воді продуктів хлорування. Проаналізовано показники якості питної води, що впливають на вміст у ній хлороформу. Встановлено, що концентрацію розчиненого кисню та каламутність слід розглядати як найважливіші показники, які свідчать про рівень забруднення води, на основі яких визначають відповідні заходи з її знебарвлення та знезараження. Досліджено інтенсивність розмноження синьо-зелених, діатомових та зелених водоростей у водозаборі «Відсічне» річки Тетерів у 2014 р. Обґрунтовано, що активний розвиток планктонних водоростей спричинює необхідність збільшення доз реагентів, які додають у воду під час її підготовки. Виявлено особливості співіснування різних відділів фітопланктону у водозаборі та їхній вплив на зміни показників каламутності води та концентрації розчиненого кисню. Визначено основні чинники, що впливають на утворення хлороформу у питній воді. Зазначено, що кількість хлороформу визначали згідно зі Стандартом підприємства «Методика виконання вимірювання концентрацій складових тригалометанів (ТГМ): хлороформу та тетрахлорвуглецю в питних, поверхневих водах» (1995) газохроматографічним методом. Розчинений кисень (РК) з урахуванням впливу температури й тиску – йодометричним, каламутність

Реферативний журнал, 2017, № 2

23

2017.2.47

ÇÁÀËÀÍÑÎÂÀÍÈÉ (ÑÒÀËÈÉ) ÐÎÇÂÈÒÎÊ

– фотометричним методами. Обгрунтовано залежність застосування необхідного ступеня очищення води на основі хлорування від значень показників якості води, зокрема її каламутності та вмісту РК. Вказано, що проведення вторинного хлорування гіпохлоритом натрію, дозування якого розраховують на основі рідкого хлору, так само базується на даних про зміни вмісту РК у воді

ÓÄÊ 338.48

водозабору. Каламутність за подібних умов доцільно розглядати як додатковий показник, проте нехтувати ним не варто, оскільки є випадки, коли підвищена каламутність «узгоджується» з високою концентрацією кисню, що може спостерігатись, наприклад, у весняний період. Козловська М. С.

ЗБАЛАНСОВАНИЙ (СТАЛИЙ) РОЗВИТОК УДК 338.48(477) 2017.2.46. ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО СТИМУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГО-ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНИХ ТЕРИТОРІЙ / Ступень Н. М. // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2016.

– Вип. 21. – Ч. 2. – С. 148–152. – Бібліогр. : 12 назв. Еколого-збалансований розвиток, стимулювання, механізм, рекреаційні території, принципи.

Features of economical motivation of environmentally sustainable development of recreational areas / Stupen N. M. // Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu (Scientific Bulletin of Kherson State University).

– 2016. – Issue 21. – Part 2. – P. 148–152. – Bibliography: 12 ref.

Environmentally sustainable development, ecomomical motivation, mechanism, recreational areas, principles.

Протягом останніх десятиліть відбувається безперервне зростання техногенного та антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище, що в свою чергу призводить до зниження збалансованості соціально-економічних систем на будь-якому територіальному рівні. Для розв’язання комплексу цих проблем найефективнішим напрямом є стимулювання еколого-збалансованого розвитку рекреаційних територій. Це зумовлює важливість обґрунтування теоретикометодичного базису та формуваня структурно-логічної моделі функціонування механізму еколого-збалансованого розвитку рекреаційних територій. При цьому така проблематика набуває особливого значення стосовно процесів розвитку рекреаційних територій, які безпосередньо пов’язані із забезпеченням екологоекономічної рівноваги на зазначених територіях, що в сучасних умовах є актуальним завданням наукових досліджень. Здійснено аналіз передумов еколого-збалансованого розвитку рекреаційних територій як бази для формування механізму його стимулювання. Виявлено основні принципи еколого-збалансованого розвитку рекреаційних територій. Оцінено систему індикаторів сталого розвитку рекреаційної території. Розроблено структурно-логічну модель функціонування механізму стимулювання еколого-збалансованого розвитку рекреаційних територій, яка базується на підході до забезпечення екологічних якостей рекреаційних територій як до економічного ресурсу. Такий підхід дає змогу забезпечити стимулюючий вплив органів управління в системі рекреаційного природокористування та підвищити інвестиційну привабливість рекреаційних територій. Наведено основні принципи еколого-збалансованого розвитку рекреаційних територій. Встановлено, що комплекс планових дій, на основі яких відбувається розширене відтворення на зазначеній території ресурсного потенціалу, є основною метою стимулювання еколого-збалансовано розвитку рекре- аційних територій. Визначено, що стимулювання еколого-збалансовано розвитку рекреаційних територій здійснюють для того, щоб задовольняти потреби населення і господарюючих структур рекреаційних територій у соціальній, економічній та екологічній сферах, не завдаючи шкоди його ресурсній базі. Це досягається через ланцюг «потреба

24

рекреаційної території – результат розвитку рекреаційної території» Таким чином, процес стимулювання еколого-збалансованого розвитку рекреаційних територій доцільно, насамперед, розглядати через призму теорії мотивації. Якщо на систему впливають стимулюючі заходи, то відбувається повне задоволення потреб. Тимочко Н. С.

УДК 338 2017.2.47. ОБҐРУНТУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ / Белопольський М. Г., Кузьміна О. В. // Вісник Дніпропетровського університету. – 2016. – Вип. 6. – С. 23–33. – Бібліогр. : 8 назв. Стратегія, стратегія збалансованого розвитку, промислове підприємство, експрес-діагностика, концепція, програма, реалізація стратегії, керування.

Substantiating the strategy of sustainable development of industrial enterprises / Belopolskyi M. H, Kuzmina O. V. // Visnyk Dnipropetrovskoho natsionalnoho universytetu (Bulletin of Dnipropetrovsk National University). – 2016. – Issue 6. – P. 23–33. – Bibliography: 8 ref.

Strategy, strategy of sustainable development, industrial enterprise, express diagnostics, concept, program, strategy implementation, management.

Розкрито суть концепції стратегії збалансованого розвитку підприємства та основних її компонентів. Стратегію збалансованого розвитку запропоновано розглядати у двох аспектах: економічному й соціальному. Встановлено, що підприємство вступає на новий рівень конкурентного керування і виникає оперативний ефект синергії. Доведено, що формування розвитку підприємства має ґрунтуватися на синергетичній гармонії з умовами й цілями підприємства загалом і з кожною функціональною одиницею. Охарактеризовано етапи формування та реалізації стратегії збалансованого розвитку промислового підприємства. Розглянуто специфіку визначення стратегічного положення, формування стратегії розвитку підприємства, виявлення можливостей і особливостей застосування експрес-тесту фактичного фінансового стану. Запропоновано застосовувати швидкий експрес-тест, який дає змогу виявити ознаки дисбалансу на підприємстві без значних розрахунків для діагностики фактичного фінансового стану. Для того, щоб забезпечити швидке й неупереджене тестування фактичного фінансового стану, доцільно відновити практику соціальної сертифікації в галузі. Доведено, що важливим аспектом у формуванні та реалізації збалансованої стратегії розвитку є розроблення концепції збалансованого стратегічного керування промисловими підприємствами. Концепція дає змогу встановити методологічні основи принципів керування та методологічні основи керувальних технологій та інструментів для окремих компаній. Установлено, що стратегія збалансованого розвитку промислових підприємств має ґрунтуватися на довгостроковій програмі збалансованого розвитку, яка є стратегічним документом, що містить ряд скоордино-

Реферативний журнал, 2017, № 2

ÓÄÊ 661.46

ÅÊÎÍÎ̲ÊÀ ÏÐÈÐÎÄÎÊÎÐÈÑÒÓÂÀÍÍß

ваних у просторі й часі дій із залучення ресурсів. Доведено, що здійснення збалансованої стратегії розвитку передбачає цілеспрямоване поліпшення економічних, організаційних, технічних, технологічних, виробничих, ринкових, соціальних, адміністративних, екологічних та інших компонентів системи. Перетворення, які відбуваються в ході реалізації стратегії під впливом зовнішніх чинників, набувають нової якості, підвищується економічна ефективність і конкурентоспроможність підприємства на ринку. Наукова новизна дослідження полягає у розробленні концепції стратегічного керування збалансованим розвитком промислового підприємства, що базується на цілеспрямованому поліпшенні економічних, організаційних, технічних, технологічних, виробничих, ринкових, соціальних, адміністративних, екологічних та інших компонентів системи, що в сукупності дає синергетичний ефект. Тимочко Н. С.

УДК 332.1:332.8 2017.2.48. РЕГІОНАЛЬНА ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ЯК ІНСТИТУЦІЙНА ПЕРЕДУМОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ / Химинець В. В. // Науковий вісник Мукачівського державного університету. – 2015. – Вип. 2 (4). – Ч. І. – С. 204–208. – Бібліогр. : 12 назв. Регіональна еколого-економічна політика, сталий розвиток, екологічна культура, економіка природокористування.

Regional eco-economic policy as an institutional precondition for promoting sustainable development / Khymynets V. V. // Naukovyi visnyk Mukachivskoho derzhavnoho universytetu (Scientific Bulletin of Mukachevo State University). – 2015. – Issue 2 (4). – Part I. – P. 204– 208. – Bibliography: 12 ref.

Regional eco-economic policy, sustainable development, ecological culture, economics of nature use.

Розроблення регіональної еколого-економічної політики як інституційна передумова сталого розвитку світової цивілізації загалом та окремих країн є одним з найбільш резонансних питань програм міжнародних

2017.2.49

екологічних форумів, складовою економічної політики регіональних утворень та окремих держав. У зв’язку зі збільшенням населення планети, загостренням продовольчої кризи досягнення цілей сталого розвитку є необхідною передумовою збереження стабільності у глобальному просторі. Наростання тенденцій регіоналізації економічних відносин потребує розширення спектра інструментів регіональної еколого-економічної політики, яка б заклала інституціональні передумови трансформації регіональних господарств у напрямі досягнення визначених індикаторів сталого розвитку. Екологічна ситуація в Україні має свої територіальні відмінності як за характером і гостротою проблем, так і можливостями їх практичного розв’язання. Звідси випливає об’єктивна необхідність регіональної диференціації управлінських рішень та практичних дій, спрямованих на стабілізацію й поліпшення екологічної ситуації. Значні труднощі пов’язані із забезпеченням сталого розвитку транскордонних регіонів, які в умовах посилення інтеграційних процесів є найуразливішими до надмірної експансії суб’єктів транснаціонального бізнесу і необґрунтованого імпорту інститутів ринкової економіки. Саме необхідність розв’язання означених проблем розроблення та впровадження еколого-економічних механізмів забезпечення сталого розвитку регіонів України зумовила вибір мети дослідження. Методологічною основою роботи є фундаментальні положення економіки природокористування та екологічного менеджменту, теорії сталого розвитку й розширеного відтворення. Наукова новизна полягає в поглибленні теоретичних та методологічних підходів до сталого розвитку регіонів в умовах посилення процесів інтеграції та регіоналізації. Основні положення, висновки й пропозиції, викладені в роботі, мають характер науково-методичних розробок та прикладних рекомендацій, що можуть бути використані у процесі управління природоохоронною діяльністю, прийнятті рішень управлінськими органами різного рівня підпорядкування та самоврядування з урахуванням особливостей сталого розвитку та євроінтеграційної політики України. Марушевський Г. Б.

ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

УДК 661.46.47 2017.2.49. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА СУПУТНЬОПЛАСТОВИХ ВОД І ОДЕРЖАННЯ ЙОДУ / Німець Н. М., Мельник А. П., Подустов М. О. // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. – 2016.

– Вип. 45. – С. 159–165. – Бібліогр. : 20 назв. Пласт, вода, йодид-іон, йод, озонування, час, відношення, супутньо-пластові води.

Environmental safety of associated formation water and iodine obtaining / Nimets N. M., Melnyk A. P., Podustov M. O. // Visnyk Kharkivskoho Natsionalnoho Universytetu imeni V. N. Karazina. Seriia «Ekolohiia» (Bulletin of V. N. Karazin Kharkiv National University.

Series «Ecology»). – 2016. – Issue 45. – P. 159–165. – Bibliography: 20 ref.

Aquifer, water, iodide ion, iodine, ozonation, time, ratio.

Сучасний розвиток промисловості характеризується збільшенням масштабів споживання викопної сировини, зокрема природного газу, газового конденсату та нафти, разом з якими видобувають значні обсяги супутньо-пластових вод (СПВ), що можуть бути цінним матеріальним ресурсом для одержання різних продуктів, наприклад йоду, брому, сполук металів, за наявності відповідних технологій вилучення чи пере-

робки. Часто обсяги СПВ бувають більшими за об’єми видобувних вуглеводнів, особливо на завершальній стадії розробки родовищ. Використання СПВ разом зі збільшенням глибини переробки вуглеводнів може знизити капітальні та експлуатаційні витрати на 40% і 60% відповідно та поліпшити екологічну безпеку. Досліджено одержання йоду з супутньо-пластової води газоконденсатного родовища України різної мінералізації від 10 до 200 г/л. Озонування здійснено у реакторі трубчастого типу, який обладнано інтенсивним диспергатором. Озон отримано на установці GL 3189. Продуктивність установки 6,63·10-2 м3/год повітря. Співвідношення концентрацій йодид-іонів і бромід-іонів у розчинах – 1:16. Концентрація озону – 6,28·10-2 г-моль/м3. Одержано залежності зміни ступеня перетворення йодид-іонів на йод від мольно-іонного співвідношення. Встановлено закономірність і знайдено математичну модель, яка дає змогу розраховувати ступінь утворення йоду під час зміни мольно-іонного відношення реагентів за різних концентрацій йодид-іонів. Підтверджено, що у разі вилучення йоду з вод газоконденсатних родовищ озонуванням швидкість перетворення заліза (ІІ) на залізо (ІІІ) збільшується, що зменшує час підготовки до повернення супутньо-пластових вод в

Реферативний журнал, 2017, № 2

25

2017.2.51

ÅÊÎÍÎ̲ÊÀ ÏÐÈÐÎÄÎÊÎÐÈÑÒÓÂÀÍÍß

надра глибоких горизонтів. Отримано результати, які можуть бути використані для створення безпечної технології отримання йоду з супутньо-пластових вод. Показано, що ступінь утворення йоду збільшується зі збільшенням як мольно-іонного відношення реагентів, так і часу озонування. Доведено, що під час озонування із зони реакції з повітрям видаляється 20% мас. і більше йоду. Перераховано ряд стадій одержання йоду з підземних вод. Одержано залежності, з яких випливає, що експериментальна залежність ступеня утворення йоду від ступеня перетворення йодид-іонів відрізняється від такої ж теоретичної залежності. Тимочко Н. С.

УДК 654.61:504.05/06.),001.5(04)(061) 2017.2.50. ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧА ТЕХНОЛОГІЯ ОЧИСТКИ СТІЧНИХ ЛЛЯЛЬНИХ ВОД / Чабан В. О., Круглий Д. Г., Камаєв О. Ю. // Наукові праці. Екологія.

– 2015. – Т. 256. – Вип. 244. – С. 86–90. – Бібліогр. : 21 назва. Водне середовище, біологічне очищення, захист водного середовища, стічні лляльні води, аварійні викиди.

Energy saving technology for waste bilger water cleaning / Chaban V. O., Kruglyi D. H., Kamaiev O. Yu. // Naukovi pratsi. Ekolohiia (Scientific Papers. Ecology). – 2015. – Vol. 256. – Issue 244. – P. 86–90. – Bibliography: 21 ref.

Aqueous medium, biological purification, protection of the aqueous medium, waste bilger water, emergency emissions.

Протягом багатьох років зростає антропогенне навантаження на водні ресурси через недбале ставлення людини до природи, концентрації забруднюючих речовин у воді з кожним роком збільшуються, одна з основних причин – несанкціоновані викиди із суден лляльних та промивних вод у процесі проведення різних технологічних операцій на судні, а також аварійні викиди від промислових підприємств. Під час передачі вантажу вантажні відсіки перед цим промивают забортною водою і в природне середовище потрапляють рештки попереднього вантажу, що становлять значну загрозу для всього живого. Забруднена від них вода, яка надходить в біологічні озера, має підвищений вміст нітратів, важких металів, нафтових сполук та інших шкідливих речовин, що поглинаються рослинами та потрапляють у харчовий ланцюг на стіл людини. Законодавчі та нормативні акти, які регулюють водні ресурси, загалом не працюють, у зв’язку з недостатнім фінансуванням наукових робіт з обґрунтування кордонів господарської діяльності підприємств. Проаналізовано шляхи потрапляння у водне середовище поліциклічних ароматичних вуглеводнів та інших забруднюючих речовин, а також їхній вплив на водне середовище, причини невиконання нормативних актів зі збереження та відновлення природних водних запасів, виникнення ефекту евтрофікації, природно-кліматичні умови (період року), довгострокові прогнози дії часу на водне середовище, методи біологічного очищення цих речовин за допомогою водної тропічної рослини ейхорнії. Розглянуто енергоощадні технології водної тропічної рослини ейхорнії товстоніжкової для очищення лляльних стічних вод від вуглеводнів, фенолів, сульфатів, фосфатів, хлоридів, нітратів, які потрапляють із суден і різних об’єктів господарської діяльності, та становлять загрозу для всього навколишнього середовища в південній частині України. Для проведення дослідження було взято водну поверхню в 25 га, де було систематичне викидання стоків від

26

ÓÄÊ 654.61

суден та промислових підприємств у р. Дніпро. Наведено результати очищення води від шкідливих хімічних елементів під час різних періодів розвитку рослини, а також досліджено різні варіанти очищення цього водного середовища, подано біохімічний аналіз рослинних зразків ейхорнії після завершення вегетації. Наведено дані щодо вмісту забруднюючих речовин у водоймі ранньою весною, показників забруднюючих речовин у воді залежно від різних способів очищення, а також результати аналізів рослинних зразків ейхорнії товстоніжкової за періодами відбору. Тимочко Н. С.

УДК 630 2017.2.51. ЕКОЛОГО–ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ПАЛИВНИХ ПЕЛЕТ В УКРАЇНІ / Олевська Т. В., Косяк І. В. // Екологічні науки. – 2015. – № 10 – 11.

– С. 109 – 112. – Бібліогр. : 5 назв. Паливо, паливні пелети, екологічне паливо, деревні гранули, вуглецево-нейтральне паливо, економічний аспект, екологічний аспект.

Eco-economic aspects of fuel pellets use in Ukraine / Olevska T. V., Kosiak I. V. // Ekolohichni nauky (Environmental Sciences). – 2015. – No. 10 – 11. – P. 109 – 112.

– Bibliography. : 5 ref.

Fuel, fuel pellets, ecological fuel, wood pellets, carbonneutral fuel, economic aspect, environmental aspect.

Забруднення навколишнього середовища внаслідок спалювання викопних видів палива та «нафтове рабство» сучасного суспільства призводять до пошуків людством альтернативних видів палива. Останнім часом з’явилося безліч проектів, спрямованих на створення конкуренції з нафтопродуктами, і найвищу популярність отримав так званий біопаливний проект. Одним з найпростіших варіантів біопалива є деревні гранули, які мають поширену промислову назву – пелети. За умов постійного зростання цін на газ і електроенергію з одного боку, та техногенного екологічного навантаження на довкілля з іншої, українці дедалі частіше замислюються про пошук нового виду палива. Саме тому актуальним є дослідження використання одного з найпопулярніших та доступних нині альтернативних видів палива – паливних пелет. Розглянуто еколого-економічні аспекти використання паливних пелет. Було здійснено порівняння пелет з іншими видами палива, наведено їхні переваги, розраховано економічний ефект використання пелет у грошовому еквіваленті. Перераховано основні екологічні переваги пелет перед іншими видами палива. Визначено, що обсяг викидів забруднюючих речовин під час спалювання деревного палива залежить не тільки від його виду й складу, а й від його вологості та коефіцієнта корисної дії котла. Таким чином, ефективне використання деревного палива безпосередньо залежить від його підготовки з урахуванням максимального видалення вологи. Цим вимогам насамперед відповідають деревне паливо у вигляді пелет, брикет у та вугілля. Проведено порівняння рівнів викидів забруднюючих речовин різних видів палива. Обґрунтовано, що деревне паливо (зокрема пелети й брикети) є більш екологічним з погляду забруднення атмосфери порівняно з мазутом (тим більше з вугіллям), оскільки має практично «нульовий ефект» за викидами парникових газів, насамперед CO 2 . Використання деревного палива як енергоносія повною мірою відповідає положенням Кіотського протоколу, що стосуються обмеження та скорочення викидів парникових газів. Описано історію виникнення пелет, а також технологічний процес їх створення та

Реферативний журнал, 2017, № 2

ÓÄÊ 332.2

ÅÊÎÍÎ̲ÊÀ ÏÐÈÐÎÄÎÊÎÐÈÑÒÓÂÀÍÍß

переробки. Зауважено, що майже будь-який будинок може використовувати котел на пелетах з бойлером як автономного джерела тепла, бажано у поєднанні з вторинним котлом, який є резервним або додатковим. Тимочко Н. С. УДК 332.2:502.35 2017.2.52. МЕХ АНІЗМ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА / Костишин О. О. // Глобальні та національні проблеми економіки. – 2015. – Вип. 3. – С. 533–535. – Бібліогр. : 4 назви. Земельні ресурси, охорона земель, економіка природокористування, механізм фінансування, природоохоронні заходи, навколишнє середовище, забруднюючі речовини.

Mechanism of sustainable nature management and environmental protection / Kostiushyn O. O. // Hlobalni ta natsionalni problemy ekonomiky (Global and National Hroblems of Economics). – 2015. – Issue 3. – P. 533–535.

– Bibliograpy : 4 ref.

Land resources, land conservation, nature management economics, financing mechanism, environmental measures, environment, pollutants.

Сьогодні, на межі третього тисячоліття, Україна намагається стати державою, надійним партнером щодо розв’язання глобальних і регіональних проблем у європейському й світовому співтоваристві. Характерною рисою сучасного соціально-економічного розвитку держави є загальне погіршення екологічного стану навколишнього природного середовища. Однією з основних причин такої ситуації є несформованість механізму фінансування природоохоронної діяльності, що ставить у скрутне економічне становище підприємства та організації, наслідком якого є дефіцит коштів на впровадження природоохоронних заходів, а також відсутність економічної заінтересованості суб’єктів господарювання у поліпшенні екологічного стану навколишнього середовища. Розкрито основні характеристики механізму охорони навколишнього природного середовища. Розглянуто організаційноекономічну, фінансово-економічну та адміністративно-економічну складові раціонального природокористування. Проаналізовано також систему планування та управління в природокористуванні. Сформовано дієві економічні механізми раціонального природокористування та обґрунтування системи екологічної безпеки як складової державного регулювання природокористування, актуальні завдання сучасності. Перераховано групи пов’язаних між собою проблем, що охоплює економіка природокористування. Зазначено, що механізм використання і охорони природних ресурсів перебуває в компетенції місцевих рад, які контролюють і регулюють усю природоохоронну роботу міністерств і відомств, а галузевий і міжгалузевий характер раціонального природокористування визначається специфікою господарської діяльності структурних підрозділів міністерств і відомств, що залежить від виробничого профілю підприємств. Доведено, що не менш важливим у сфері збалансованого природокористування є вдосконалення екологічно збалансованого та економічно-правового механізмів, розширення бази оподаткування забруднюючих речовин і екологічно небезпечної продукції, основою цього є створення у 2015 році еколого-економічної обґрунтованої системи платежів за спеціальне використання природних ресурсів та оподаткування за забруднення навколишнього природного середовища,

2017.2.53

що буде стимулювати суб’єкти господарювання до раціонального природокористування. Тимочко Н. С.

УДК 502.064.3 2017.2.53. СТРАТЕГІЧНА ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ТА ПРОГНОЗ СТАНУ ДОВКІЛЛЯ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ: у 2 т. / Рудько Г. І., Адаменко О. М., Міщенко Л. В. – Київ – Чернівці : Букрек, 2017. – Т. 1. – 472 с. – Бібліогр. : 24 назви. Гірничопромисловий район, екологічна оцінка, екологізація виробництва, геологічне середовище, система моніторингу, сіркодобувна промисловість.

Strategic environmental assessment and forecast of the environmental status of the Western region of Ukraine: in two volumes / Rudko G. I., Adamenko O. M., Mishchenko L. V. – Kyiv–Chernivtsi : Bukrek, 2017. – Vol. 1. – 472 p. – Bliography. : 24 ref.

Mining area, environmental assessment, greening of production, geological environment, monitoring system, sulfur mining industry.

На сучасному етапі реформування економіки України стратегічна екологічна оцінка територій є одним з найефективніших інструментів підвищення якості життя як окремої людини, так і суспільства в цілому, переходу від екологічно небезпечної до екологічно безпечної економіки, захисту конституційних прав людини на екологічно безпечне життя. Стратегічна екологічна оцінка має широке прикладне значення для екологізації виробництва та гармонізації соціальноекономічних відносин. Це підкреслено і в концептуальних документах, що визначають державну екологічну політику, зокрема в Концепції сталого розвитку України. Обґрунтовано наукове й практичне значення конструктивної екології, запропоновано конструктивноекологічну територіальну модель екологічної безпеки та сталого розвитку Землі, Європейського Союзу, Карпатського Єврорегіону, держави Україна, її Західного регіону. Розглянуто й проаналізовано динаміку, умови, характер техногенного навантаження на геологічне середовище і геоморфосферу Західного регіону України, закономірності та ризики розвитку екзогеодинамічних процесів. Описано особливості районування, наведено відповідні карти ризиків виникнення надзвичайних ситуацій у зв’язку з розвитком карсту і зсувів, висвітлено систему моніторингу небезпечних геологічних процесів, методичні основи й технічні засоби її організації, етапи створення. Розглянуто вплив господарської діяльності, гірничопромислових техногенних об’єктів та сіркодобувної промисловості на геологічне середовище, техногенне навантаження в зоні впливу родовищ нафтогазового комплексу. Наведено характеристики геологічного середовища території західних областей України, Червоноградського гірничопромислового району, селенебезбечних басейнів Карпат і чинників активізації селів. Висвітлено сучасний стан ураженості території карстовими процесами та умови їх розвитку, а також стан геологічного середовища у межах Передкарпатської сірконосної провінції. Описано екологічні загрози в зв’язку з розробкою калійних родовищ Передкарпаття та проблеми стабілізації екологічної ситуації в Калуському гірничопромисловому районі. Приділено увагу питанням усунення негативних наслідків гірничої діяльності та перетворення техногенних водойм і кар’єрів на озера. Тимочко Н. С.

Реферативний журнал, 2017, № 2

27

2017.2.66

ÅÊÎÍÎ̲ÊÀ ÏÐÈÐÎÄÎÊÎÐÈÑÒÓÂÀÍÍß ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ТА ВИХОВАННЯ

УДК 502:504.378 2017.2.54. ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ / Попова І. // Вища освіта України. – 2015. – № 2. – С. 89–94. – Бібліогр. : 11 назв. Культура, екологія, екологічна свідомість, екологічна освіта, екологічне виховання, «глибинна екологія», екологічна освіченість населення.

Formation of environmental consciousness in students of higher educational institutions / Popova I. // Vyshcha osvita Ukrainy (Higher Education in Ukraine). – 2015. – № 2. – P. 89–94. – Bibliography: 11 ref.

Culture, ecology, environmental consciousness, environmental education, environmental upbringing, «deep ecology», environmental knowledge of population.

Екологічне виховання та формування екологічної культури є одним з пріоритетних напрямів виховної роботи у вищих навчальних закладах України. Воно спрямоване на утвердження в свідомості студентів знань про природу як єдину основу життя на Землі, формування у них переконань щодо необхідності гуманного ставлення до навколишнього середовища, особистої відповідальності за майбутнє, вміння здійснювати діяльність, дбайливо оберігаючи довкілля. Одним з ефективних способів формування екологічної свідомості студентів є застосування в їх екологічному вихованні системного підходу «глибинної екології». Вона дає змогу кожному з них шляхом продукування на себе психоемоційного погляду уявити себе частиною екологічної системи. Завдяки цьому відбувається актуалізація особистої причетності студентів до того або іншого природного об’єкта, ситуацій, обставин, у яких вони себе уявляють. Розкрито суть поняття та значення «глибинної екології» як спосіб, який застосовують в екологічному вихованні, а також її психологічні механізми. Розглянуто екотуризм як популярну форму позанавчального екологічного виховання. Визначено роль, мету та завдання самоосвіти, що є невід’ємним позанавчальним методом формування екологічної культури та свідомості. Зазначено, що підвищення екологічної освіченості населення в більшості країн здійснюється в системі формальної та неформальної освіти. Обґрунтовано значення наявності екологічної свідомості, адже, незважаючи на велику кількість наук, що працюють над розробленням питань охорони природи та екологічного виховання, турбота про екологічне середовище у свідомості українського населення все ще не займає провідних позицій. Перераховано рад сучасних проблем екологічної освіти, що негативно впливають на ефективність державного управління, зокрема в галузі охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів в Україні. Досліджено, що проблема формування екологічної культури особистості є комплексною, тому потребує й комплексного підходу, аналізу продуктивності цього процесу, чинників його ефективності та умов його впровадження в соціокультурну та державно-правову практику. Комплексний підхід до процесу формування екологічної культури особистості потребує взаємопов’язаного розвитку всіх складових цього феномена в їх взаємозалежності та взаємозв’язку. Пащенко О. В.

УДК 378.6-057.875:502.22 2017.2.55. ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ / Яструб К. С., Виговська С. В. // Научные труды SWorld. – 2016.

– № 4. – Т. 44. – С. 41–44. – Бібліогр. : 3 назви.

28

ÓÄÊ 332.3

Екологічне виховання, екологічна культура, екологічна освіта, світогляд, збереження навколишнього середовища, виховання молоді.

Formation of environmental culture of students of higher educational institutions / Yastrub K. S., Vyhovska S. V. // Nauchnye trudy SWorld (Scientific World). – 2016. – No. 4. – T. 44. – P. 41–44. – Bibliography: 3 ref.

Environmental upbringing, environmental culture, environmental education, world outlook, preservation of the environment, education of young people.

Сучасна глобальна екологічна криза зумовлює активні пошуки способів її подолання, що можливо лише за умови налагодження гармонійних взаємовідносин суспільства і природи. Це може бути забезпечено зміною свідомості й формування високого рівня екологічної культури суспільства. Очевидно, що ця проблема може бути вирішена через ефективну екологічну освіту і виховання. Обґрунтовано, що екологічне виховання молоді на сучасному етапі є складною психолого-педагогічною проблемою. Наведено різні підходи до трактування поняття «екологічна культура». Доведено, що екологічна культура є складним утворенням і включає екологічні знання, екологічне мислення, екологічну свідомість, екологічний світогляд, екологічні переконання, а осердям екологічної культури є екологічна життєдіяльність. Охарактеризовано основну мету екологічної освіти. Досліджено, що основними завданнями екологічної освіти є допомога формуванню поведінки, сумісної з неруйнуванням середовища існування; розширення діапазону практичних навичок, необхідних для розробки і виконання ефективних рішень зі збереження довкілля; забезпечення більш тісного зв’язку між процесами освіти і реальним життям шляхом міждисциплінарного підходу. Визначено, що основними шляхами формування екологічної культури студентів є екологічна освіта, екологічне виховання та екологічна діяльність, зокрема: формування не споживацького, а бережливого ставлення до природи; оволодіння майбутніми фахівцями знаннями та практичними вміннями раціонального природокористування; пропаганда принципів екологічної відповідальності й розвитку екологічної свідомості; розвиток творчого підходу до розв’язання екологічних проблем; застосування різноманітних способів для збереження навколишнього середовища; спілкування з досвідченими фахівцями аграрної й природоохоронної галузей тощо. Обґрунтовано, що визначального значення у процесі формування екологічної культури студентів набуває відповідна фахова готовність педагогічних працівників вищих навчальних закладів і переконаність в доцільності та необхідності екологізації підготовки майбутніх фахівців. Зазначено, що екологічна культура включає коло питань, пов’язаних з використанням людиною природи, перетворенням її у власних інтересах, а також з наслідками такої діяльності. Пащенко О. В.

УДК 37.012 2017.2.56. СОЦІАЛЬНА ІНІЦІАТИВНІСТЬ: ЗМІСТОВО-ТЕХНОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ : посіб. / Окушко Т. К., Петрочко Ж. В., Чиренко Н. В, Шпиг Н. О., Пащенко О. В., Сокол Л. М., Долгова О. В.; наук. ред. Т. К. Окушко.

– Харків : Друкарня Мадрид, 2015. – 22 с. – Бібліогр.: 15 назв. Соціальна ініціативність, партнерство, фандрайзинг, дитячі об’єднання, виховний потенціал, квазідитячі об’єднання.

Social initiativity: contensive-technological support : manual / Okushko T.K., Petrochko Zh.V., Chirenko N. V., Shpig N. O., Pashchenko O. V., Sokol L. M., Dolgova O. V.;

Реферативний журнал, 2017, № 2

ÓÄÊ 37.014

ÅÊÎËÎò×ÍÀ ÎѲÒÀ ÒÀ ÂÈÕÎÂÀÍÍß

T. K. Okushko (Science Ed.). – Kharkiv : Drukarnia Madryd, 2015. – 222 p. – Bibliographer: 15 ref.

Social initiativity, partnership, fundraising, children’s associations, educational potential, quasichsldren’s associations. Соціально-економічні та політичні зміни, які відбуваються в Україні, актуалізують проблему виховання соціальної ініціативності особистості, оскільки розбудова української держави потребує соціально зрілих й ініціативних молодих людей, орієнтованих на позитивну самореалізацію в усіх сферах життя, конкурентоспроможних і здатних до творчого перетворення навколишнього світу. Описано педагогічні аспекти формування соціальної ініціативності підлітків в умовах дитячих об’єднань, представлено форми, методи, технології щодо формування соціальної ініціативності дітей підліткового віку. Висвітлено проблеми формування соціальної ініціативності підлітків в умовах дитячого об’єднання, зокрема, формування означеного феномену. Розкрито у площині тематичних векторів, які охоплюють розуміння сутності проблеми, створення команди дитячого об’єднання, розвиток дитячого самоуправління та лідерських якостей підлітків, партнерську взаємодію і фандрейзинг у реалізації соціальних проектів та ініціатив. Матеріали посібника є практичним доробком теми дослідження «Формування соціальної ініціативності підлітків в дитячому об’єднанні», яке було здійснено колективом лабораторії дитячих об’єднань Інституту проблем виховання НАПН України (2013–2015 рр.). Визначено поняття «ініціативність», описано її критерії, феномен, умови реалізації, каталізатори. Перераховано принципи функціонування дитячих громадських об’єднань (організацій), подано статистику опитувань підлітків. Висвітлено питання соціального партнерства та його переваги. Порушено теми солідарної активності дітей як результату соціального виховання, самоуправління та самоорганізації, іміджу сучасного лідерства, соціального проектування та фандрайзингу як інновації соціального партнерства. Наведено ряд тренінгів, розвивальних ігор, вправ, бесід, притч, тренінгів на тему соціальної ініціативності та відповідальності у дітей, що можна використовувати для уроків та різних позакласних заходів. Наведено ряд правил та настанов, які сприятимуть вихованню дітей та формуванню в них соціальної свідомості. Пащенко О. В.

УДК 37.014:341.123 (094.2) 2017.2.57. СТРАТЕГІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ: ЗАВДАННЯ ОСВІТИ ЩОДО ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ : матеріали ІІІ Всеукраїнського форуму «Освіта для збалансованого розвитку» (Київ, 12–13 квітня 2017 р.) – К. : Центр екологічної освіти та інформації, 2017. – 183 с. Сталий (збалансований) розвиток, освіта, ресурси, природокористування, екологічне виховання, принципи сталого розвитку, екологічна компетентність.

Strategy for sustainable development in Ukraine: a task of education on its implementation : Proceedings of the Third All-Ukrainian Forum «Education for Sustainable Development» (Kyiv, April 12–13, 2017). – K. : Centre for Environmental Education and Information, 2017. – 183 p.

Sustainable (balanced) development, education, resources, nature management, environmental education, principles of sustainable development, environmental competence.

Наведено матеріали ІІІ Всеукраїнського форуму «Освіта для збалансованого розвитку», проведеного Національним еколого-натуралістичним центром учнівської молоді МОН України та Всеукраїнською

2017.2.58

екологічною лігою за сприяння Міністерства освіти і науки України, Національної екологічної ради України, Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук України. Метою Форуму є обговорення проекту Стратегії сталого розвитку України на період до 2030 року та завдань освіти щодо її реалізації; сприяння співпраці органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій та науковців; підвищення рівня відповідальності та заінтересованості у міжгалузевому співробітництві; налагодження та зміцнення міжнародного співробітництва для збереження довкілля та освітнього простору. Вміщено матеріали щодо стратегічного бачення, керівних принципів та векторів Стратегії сталого розвитку України на період до 2030 року, кращі приклади реалізації принципів освіти для збалансованого розвитку в усіх освітніх ланках. Велику увагу приділено питанням діяльності громадських організацій та установ природно-заповідного фонду. До цієї публікації увійшли також роботи, що надійшли на конкурс навчальних методик і матеріалів серед педагогів, який був організований за підтримки ПРООН/ГЕФ у 2016 році. Висвітлено питання стратегічного бачення інноваційної ролі освіти для сталого розвитку України, практичного впровадження екологічних знань у вищі навчальні заклади технічного профілю, формування екологічного світогляду учнів через роботу природничої літньої школи, створення моделі інтеграції принципів сталого розвитку на уроках біології як засобу формування екологічної компетентності учнів, формування екологічного мислення у студентів у форматі позакласної роботи. Розглянуто методологічні засади формування освіти для збалансованого розвитку, деякі аспекти реалізації неперервної екологічної освіти в Україні, природоохоронні орієнтири освіти для сталого розвитку, особливості експериментів під час викладання хімії в сучасних умовах. Наведено сценарії деяких майстеркласів, тренінгових занять, виступів агітбригад, засідань екологічних клубів та ін. Пащенко О. В.

УДК 377.147-057.87:502/504:613/614 2017.2.58. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ САНІТАРНО- ГІГІЄНІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ АГРОЕКОЛОГІЧНОЇ ГАЛУЗІ / Сук А. М. // Національний університет біоресурсів і природокористування України. – К., 2015. – C. 324–323. – Бібліогр.: 6 назв. Санітарно-гігієнічна культура, майбутні фахівці агроекологічної галузі, педагогічні умови.

Pedagogical conditions of forming sanitary and hygienic culture in future specialists of agroecological sector / Suk A. M. // Natsionalnyi universytet bioresursiv i pryrodokorystuvannia Ukrainy (National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine). – K., 2015. – C. 324–323. – Bibliography: 6 ref.

Sanitary and hygienic culture, future experts of agroecological sector, pedagogical conditions.

Збереження здоров’я молоді, формування у них світогляду, спрямованого на здоровий спосіб життя, а також створення умов для гармонійного розвитку душі й тіла є актуальною проблемою сьогодення. У сучасному суспільстві здоров’я розглядається як найважливіший критерій реалізації творчого потенціалу людини в професійній діяльності. Несприятлива демографічна ситуація, зростання смертності й скорочення тривалості життя населення України висувають у розряд національних пріоритетів заходи щодо зміцнення і охорони здоров’я людини і перш за все молоді. Розкрито сутність педагогічних умов формування санітарно-гігієнічної культури майбутніх фахівців агро-

Реферативний журнал, 2017, № 2

29

2017.2.60

ÅÊÎËÎò×ÍÀ ÎѲÒÀ ÒÀ ÂÈÕÎÂÀÍÍß

екологічної галузі. Визначено, що найефективнішими умовами формування компетентності основ здоров’я, збереження санітарно-гігієнічної культури студентів є: вдосконалення змісту навчання майбутніх фахівців агроекологічної галузі теоретичними основами шляхом впровадження спеціально організованих інтегрованих курсів здоров’язберігаючого характеру, що забезпечує розширення діапазону санітарно-гігієнічних знань; активізація позанавчальної виховної роботи зі студентами, зміст якої впливає на формування здоров’язберігаючих переконань особистості, що виражається в позитивному ставленні до власного здоров’я, збагачує їхній досвід за умови активної участі у виховних справах здоров’язберігачого характеру; використання ефективних методів практичної підготовки, спрямованих на здобуття досвіду вирішення виробничих проблем, санітарно-гігієнічного аналізу ситуацій, здоров’язберігачої поведінки тощо. Встановлено, що проведені дослідження позначили проблеми, які потребують подальшого розроблення: роль колективу навчального закладу в санітарно-гігієнічному вихованні студентів; діяльність і взаємодія соціальних інститутів щодо формування компетентності основ здоров’язбереження санітарногігієнічної культури майбутніх фахівців; обґрунтування професійно спрямованого спецкурсу зі збереження здоров’я в системі підготовки майбутніх фахівців агроекологічної галузі. Пащенко О. В.

УДК 37.033-057.874 2017.2.59. РОЛЬ ШКІЛЬНОЇ І ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ У ФОРМУВАННІ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ / Фасоля О. // Педагогічний дискурс. – 2016. – Вип. 20 – С. 191–197. – Бібліогр.: 8 назв. Екологічна освіта, екологічне виховання, екологічна культура, шкільна (формальна) освіта, позашкільна (неформальна) освіта.

Role of school and out-of-school education in the formation of ecological culture in high school students / Fasolia O. // Pedahohichnyi dyskurs (Pedagogical Discource). – 2016. – Vol. 20. – P. 191–197. – Bibliography: 8 ref.

Environmental education, environmental education, environmental culture, school (formal) education, out-of-school (informal) education.

Друга половина ХХ – початок XXI ст. характеризуються посиленням антропогенного впливу на природне й соціальне середовище. Тому сьогодні серед глобальних проблем людства екологічні стають першочерговими, оскільки нерозв’язання їх негативно впливає на здоров’я населення, перешкоджає розв’язанню демографічної, продовольчої, сировинно-енергетичної проблем, боротьбі з інфекційними захворюванням тощо. Розглянуто роль шкільної та позашкільної освіти у формуванні екологічної культури старшокласників. Розкрито поняття «екологічна освіта», «екологічне виховання», «екологічна культура». Встановлено, що велику роль у формуванні екологічної культури старшокласників відіграють старша школа з профільним екологічним напрямом, факультативи «Основи екологічних знань», шкільні екологічні гуртки тощо. Визначено, що ефективно функціонують позашкільні навчальні заклади екологічного спрямування: обласні еколого-натуралістичні центри, екологічні станції, студії. Нині важливими є підтримка юних талантів і обдарованих дітей для формування творчої та наукової еліти у галузі охорони довкілля, стимулювання творчого самовдосконалення дітей та учнівської молоді шляхом проведення екологічних заходів: олімпіад, конкурсів, фестивалів та інших форм

30

ÓÄÊ 37.033

позакласної роботи. Встановлено, що приділяється мало часу шкільній та позашкільній екологічній освіті, тобто процесу формування екологічної свідомості підростаючого покоління саме засобами шкільного навчання за допомогою профільних курсів природничого напряму та позашкільної екологічної освіти в рамках діяльності екологічних центрів, станцій, гуртків, студій тощо. Процесом організації екологічного виховання засобами профільного навчання в загальноосвітній школі та екологічної освіти в позашкільних навчальних закладах більшість науковців вважає створення умов для засвоєння молоддю світоглядних цінностей, формування у кожної молодої людини досить високого рівня екологічної вихованості. Організація екологічного виховання школярів вважається успішною, якщо екологічна вихованість учня буде виявлятися в повсякденній поведінці, в конкретних вчинках і справах, у ставленні до природного оточення, тобто в активній екологічній діяльності особистості. Пащенко О. В.

УДК 378.015.31:574 2017.2.60. КОМУНІКАТИВНИЙ ПРОСТІР ЕКООСВІТИ: МАС-МЕДІА ТА ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА / Філяніна Н. М., Іванова К. А. // Актуальні проблеми філософії та соціології [Електронний ресурс]. – 2015. – Вип. 8. – С. 139–141. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/ aprfc_2015_8_40 Екоосвіта, екопросвіта, мас-медіа, екожурналістика, комунікація, простір, знання.

Communicative space of eco-education: mass media and environmental education / Filyanina N., Ivanova KA // Actual problems of philosophy and sociology [Electronic resource]. – 2015. – Vol. 8. – P. 139–141. – Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/aprfc_2015_8_40 Eco-education, mass media, eco-journalism, communication, space, knowledge.

Успішне виконання програми всеосяжної неперервної екологічної освіти передбачає відповідне забезпечення не лише її змісту (знання), а й джерел і способів передачі (трансферу) знань про природу, навколишнє середовище, а також взаємодію людини й природи, запобігання екологічним кризам та подолання наслідків деградації довкілля тощо. Не можуть залишатись поза увагою також способи передачі та засвоєння інформації й знань, роль комунікації в здійсненні екоосвіти та екопросвіти. Розглянуто такий засіб комунікації, як медіа (мас-медіа) та його роль у здійсненні екоосвіти й екопросвіти. Історія розвитку засобів масової комунікації корелює з розвитком суспільства та є частиною складних суспільних відносин, набуваючи з кінця ХІХ ст. дедалі суперечливіших форм та опосередковуючи тією чи іншою мірою практично всі форми суспільних відносин. У ХХ ст. спостерігається формування масового суспільства та масової культури. Встановлено, що засоби інформації є чинником формування цього феномена. З іншого боку, розвиток засобів комунікації відображає запити як масового суспільства, так і тоталітарних режимів, влади, перетворюючись із засобів комунікації на засоби масової комунікації. Засоби інформації стають потужним інструментом впливу на масову свідомість. Розглянуто один із засобів комунікації – медіа (мас-медіа) – та його роль у здійсненні екоосвіти й екопросвіти. Порушено питання про необхідність подолання розриву між продукуванням і накопиченням знань. Екожурналістику розглянуто як діяльність, спрямовану на забезпечення комунікації між різними групами суспільства навколо широкого спектра екологічних проблем з огляду на соціальні контексти.

Реферативний журнал, 2017, № 2

ÓÄÊ 504.03

ÅÊÎËÎò×ÍÀ ÎѲÒÀ ÒÀ ÂÈÕÎÂÀÍÍß

Встановлено, що важливим завданням розвитку й функціонування комунікативного простору екоосвіти є дослідження механізмів включення досягнень різних галузей сучасної екології (сучасних екологічних знань) до системи екологічної освіти в процесі комунікації та шляхів засвоєння цих знань на рівні суб’єкта. Пащенко О. В. УДК 504.03 2017.2.61. ЕКОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ПРОДУКТ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ ТА ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ / Ліпич І. І. // Філософія і політологія в контексті сучасної культури. – 2016. – № 3. – С. 107–113.

– Бібліогр.: 8 назв. Екологічна культура, екологічна освіта, екологічне виховання, етичний імператив.

Environmental competence as a product of environmental education and upbringing / Lipych I. I. // Filosofiia i politolohiia v konteksti suchasnoi kultury (Philosophy and political science in the context of modern culture). – 2016.

– № 3. – P. 107–113. – Bibliography: 8 ref.

Environmental culture, environmental education, environmental upbringing, ethical imperative.

Екологічна проблема сьогодні є глобальною проблемою людства, у зв’язку з чим набуває поширення поняття «екологічна культура», що стає важливим компонентом культурології. Екологічна культура передусім передбачає розгляд на соціально-філософському та конкретно-науковому рівнях проблеми раціонального природокористування, охорони навколишнього середовища. Очевидним є те, що ці проблеми не можуть бути розв’язані без світоглядного контексту, без формування екологічної свідомості, екологічної культури, моральних основ природотворчої та природоохоронної діяльності. У цьому аспекті вихідним є розуміння культури як процесу діяльності та її продуктів, що характеризує людину як розумну, вільну та морально відповідальну істоту. Культура охоплює всю сферу суспільної діяльності людини, включаючи як її матеріальні, так і ідеальні (духовні) форми. Визначено, що екологічна діяльність являє собою таку екологічно спрямовану активність, яка є здатною до кардинального вдосконалення і якісної зміни екологічних програм, до постійного перепрограмування всіх видів людської діяльності, спрямованих на духовно-практичне освоєння навколишнього середовища. Екологічна культура в цьому випадку є тим універсальним, адаптивним і оптимізаційним механізмом людського суспільства, завдяки якому і є можливим коеволюційний процес, спрямований, насамкінець, на досягнення гармонійної взаємодії в системі «суспільство-природа». Досліджено актуальні проблеми екологічного виховання та освіти, розкрито механізми формування етичних імперативів в екологічній культурі особистості. Пащенко О. В.

УДК 378.015.31:502 2017.2.62. ЕКОЛОГІЗАЦІЯ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ: НАПРЯМИ КООРДИНАЦІЇ / Мелаш В., Гнатів О., Варениченко А. // Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького.

– 2016. – № 1 (16). – С. 163–167. – Бібліогр.: 11 назв. Культурно-освітній простір, екологізація, Центр екологізації освіти, життя, координація, гармонізація.

Greening of cultural and educational space of future teachers: directions of coordination / Melash V., Hnativ O., Varenychenko A. // (Scientific Bulletin of Bohdan Khmelnytskyi

2017.2.63

Melitopol State Pedagogical University). – 2016. – № 1 (16).

– Р. 163–167. – Bibliography: 11 ref.

Cultural and educational space, greening, Education Greening Center, life, coordination, harmonization. Відносини суспільства з природою ускладнюються разом зі становленням цивілізаційного виміру життя людини. Утилітарно-егоїстичні мотиви природокористування мають поступитися місцем більш виправданим – аксіологічно-плідним. Гармонізація відносин суспільства й природи потребує насамперед ціннісного ставлення людини до довкілля. Встановлено, що функції ековідповідного освітнього середовища пов’язані з його сутнісними характеристиками: природоохоронна й природовідновлювальна, здоров’язбережувальна, інтегрувальна (через синтез гуманітарного, природничого й прикладного знання, через професіоналізацію освіти), комунікаційна (через розвиток інфраструктури зовнішніх і внутрішніх зв’язків), ціннісно-орієнтаційна (щодо пропонованих ззовні цінностей і норм), структурувальна, соціалізаційна. Проаналізовано сучасні проблеми екологізації культурно-освітнього простору майбутніх педагогів і визначено основні напрями її координації. Обґрунтовано доцільність створення Центру екологізації освіти для формування морально-етичного ставлення до природного навколишнього середовища в професійній діяльності та в повсякденному житті майбутніх педагогів. Пащенко О. В.

УДК 378.011.3–051:57]:504 2017.2.63. МЕТОДИЧНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ БІОЛОГІЇ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ СУЧАСНИХ ЗАВДАНЬ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ ТА ВИХОВАННЯ / Цуруль О. А. // Наукові записки. Серія: педагогіка. – 2016. – № 1. – С. 133–141. – Бібліогр.: 10 назв. Готовність учителя, екологічна освіта та виховання, еколого-натуралістична робота, зміст освіти, методична підготовка, підготовка учителя біології.

Methodical training of future teachers of biology to implement current tasks of environmental education and upbringing / Tsurul O. A. // Scientific notes. Series: Pedagogy. - 2016. – № 1. – P. 133–141. – Bibliography: 10 ref.

Teacher’s willingness, environmental education and upbringing, environmental and naturalistic work, education content, methodical training, training of teacher of biology.

В умовах реалій екологічної кризи проблема формування екологічної компетентності громадян є одним з провідних завдань освіти, спрямованої на «набуття знань і навичок, що сприяють формуванню нового екологічно свідомого суспільства, формування нових світогляду, позицій, цінностей, сприяють розвитку, який є соціально бажаним, економічно життєздатним і екологічно збалансованим», тобто освіти для сталого розвитку. Сучасні напрями екологічної освіти та виховання визначають пріоритети у формуванні змісту методичної підготовки сучасного вчителя біології, який безпосередньо є тим суб’єктом цілеспрямованого та організованого процесу формування екологічної компетентності дітей, що має забезпечити його завершеність і системність. Розкрито особливості методичної підготовки майбутніх учителів біології до реалізації сучасних завдань екологічної освіти та виховання в умовах впровадження варіативної складової змісту методичної підготовки в педагогічних ВНЗ (на прикладі вибіркової навчальної дисципліни «Методика організації еколого-натуралістичної роботи учнів у загальноосвітніх і позашкільних закладах»). Встановлено, що еколого-натуралістична робота реалізується за двома напрямами: як позакласна робота з біології та

Реферативний журнал, 2017, № 2

31

2017.2.66

ÅÊÎËÎò×Ͳ ÐÈÇÈÊÈ

позашкільна еколого-натуралістична робота. На засадах компетентнісного підходу здійснено проектування навчального процесу. Охарактеризовано особливості розгортання змісту дисципліни на рівні провідних форм організації навчання (лекції, практичні заняття й самостійна робота) та визначено відповідні результати навчання майбутніх учителів біології. Пащенко О. В.

УДК 504:378:339.9 2017.2.64. СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ У МІЖНАРОДНОМУ ПРОСТОРІ / Демешкант Н. А., Пабат В. В. // Освітологічний дискурс.

– 2016. – № 1 (13). – С. 53–64. – Бібліогр.: 13 назв. Екологічна освіта, міжнародні природоохоронні організації, освіта для сталого розвитку, стратегічні напрями розвитку.

Strategic directions of environmental education development in international space / Demeshkant N. A., Pabat V. V. // Osvitolohichnyy discourse. – 2016. – № 1 (13). – P. 53–64. – Bibliography: 13 ref.

Environmental education, international environmental organizations, education for sustainable development, strategic directions of development.

Екологічну освіту вважають одним з найважливіших чинників, що дають можливість зберегти не лише біологічну різноманітність живого на планеті, а й навіть людську цивілізацію. Власне тому в усьому світі докладають значних зусиль для підвищення рівня екологічної освіченості населення всіх суспільних, професійних та вікових категорій. Підтвердженням цього є організація та проведення різного масштабу заходів та зібрань (конгресів, конференцій, симпозіумів та ін.), присвячених екологічній проблематиці. Екологічна освіта має сформувати в людей розуміння. Проаналізовано зміст основних програмних документів міжнародних природоохоронних форумів, починаючи з першої міжнародної конференції, присвяченої питанням екологічної освіти і до восьмого Світового конгресу екологічної освіти. Окреслено стратегічні напрями розвитку екологічної освіти з погліду міжнародного співтовариства. Розкрито зміну завдань від екологічної освіти до освіти для сталого розвитку. Сформульовано сучасні напрями екологічної освіти, зокрема, подолання бідності, сприяння зеленій економіці, формування освітньої політики держав світу. Таким чином, аналіз змісту основних програмних документів міжнародних природоохоронних зібрань дає змогу окреслити стратегічні напрями розвитку екологічної освіти, зокрема: забезпечення в навчальних закладах належного рівня вивчення дисциплін, пов’язаних з охороною навколишнього середовища; включення природоохоронної тематики в навчальні плани всіх освітніх рівнів; розвиток тісної співпраці центрів екологічної освіти з осередками підвищення професійної кваліфікації; досягнення сталого розвитку та гарантування безпечного майбутнього наступним поколінням; зміцнення ролі екологічної освіти

ÓÄÊ 504:378

та наукових досліджень для розвитку демократичного суспільства на засадах поваги до біологічного життя на планеті та гармонії між народами; встановлення безпосереднього і неперервного обміну досвідом між країнами світу щодо збереження і охорони навколишнього середовища, справедливого і ощадливого використання природних ресурсів, розвитку зеленого туризму; вплив екологічної освіти на розвиток справедливого, демократичного суспільства, злагоди між народами; пошук шляхів надання екологічній освіті характеру соціальної інновації, можливість її впливу на державну політику країн світової співдружності та ін. Пащенко О. В.

УДК 349.6:37.014.25 2017.2.65. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ПРАВОВІДНОСИН У ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ / Слепченко А. А. // Право і суспільство. – 2015. – № 4. – Ч 3. – С. 52– 60. – Бібліогр.: 24 назви. Екологічна освіта, сталий розвиток, правові передумови, міжнародне право, правовідносини, формування.

International legal prerequisites for legal relations development in environmental education in Ukraine / Slepchenko A. A. // Law and Society. – 2015. – № 4. – Part 3. – P. 52–60. – Bibliography: 24 ref.

Environmental education, sustainable development, legal prerequisites, international law, legal relationships forming.

Природа не знає політичних кордонів та є єдиною у масштабі планети, тому її охорона, збереження та забезпечення екологічної безпеки не можуть бути обмежені окремими державами. Глобалізація екологічних проблем, необхідність забезпечення і захисту екологічних прав громадян потребують всебічних заходів як локального, регіонального, так і універсального характеру. Встановлено, що надзвичайно важливими для подальшого розвитку правовідносин в галузі екологічної освіти є положення Національної стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 р. Проведений аналіз свідчить, що в переважній більшості основоположних документів у зазначеній галузі значна увага приділена питанням екологічної освіти та просвітництва. Визначено, що тривала еволюція взаємодії людини та природи в сукупності з масивом наукових даних щодо негативних та небезпечних змін навколишнього середовища на початку ХХІ століття створили ґрунтовну базу, на якій розвивається міжнародне природоохоронне співробітництво. Проаналізовано міжнародно-правові передумови розвитку правовідносин у галузі екологічної освіти в Україні. Виділено три історичні етапи міжнародної співпраці у галузі екологічної освіти та наведено загальну характеристику зазначених етапів. Акцентовано увагу на впливі міжнародно-правових джерел на формування в Україні правових засад екологічної освіти. Пащенко О. В.

ЕКОЛОГІЧНІ РИЗИКИ

УДК: 61:66:005.12 2017.2.66. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНИМИ РИЗИКАМИ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ / Сагайдак-Нікітюк Р. В., Голубцова К. К. // Фармацевтичні науки. – 2016. – № 1/4 (18). – С. 42–47.

– Бібліогр. : 10 назв. Екологічний ризик, фармацевтичне підприємство, управління, мінімізації екологічних ризиків, класифікація, оцінка.

32

Theoretical basis of ecological risk management for pharmaceutical enterprises / Sahaidak-Nikitiuk R. V., Holubtsova K. K. // Pharmaceutical Science. – 2016. – No. 1/4 (18). – P. 42–47. – Bibliography: 10 ref.

Environmental risk, pharmaceutical enterprise, management, minimization of environmental risks, classification, evaluation.

Важливою складовою оцінки діяльності фармацевтичних підприємств (ФП) є визначення їхнього негатив-

Реферативний журнал, 2017, № 2

ÓÄÊ 502.5

ÅÊÎËÎò×Ͳ ÐÈÇÈÊÈ

ного впливу на довкілля та аналіз його наслідків. Це пов’язано з тим, що неправильне поводження з відходами, утвореними в процесі діяльності ФП, може призвести до погіршення екологічного стану в регіоні, де розміщене підприємство, умов життя населення самого регіону, а також умов функціонування кожного ФП. Досліджено вплив діяльності фармацевтичних підприємств на довкілля та населення регіону, в якому розміщено підприємство. Проаналізовано динаміку захворюваності населення, пов’язаної з низькою якістю середовища проживання людини. Доведено необхідність приділення відповідної уваги поводженню з небезпечними речовинами та мінімізації екологічних ризиків, пов’язаних з діяльністю фармацевтичних підприємств. Запропоновано визначення екологічного ризику, під яким доцільно розуміти загрозу втрат ресурсів, зниження доходів чи збільшення витрат суб’єктів фармацевтичної діяльності внаслідок його екодеструктивного впливу. Наведено класифікацію екологічних ризиків фармацевтичних підприємств. Запропоновано модель управління екологічними ризиками. Досліджено напрями мінімізації екологічних ризиків. Доведено необхідність управління екологічними ризиками фармацевтичних підприємств, що дасть їм змогу мінімізувати негативний вплив на довкілля. Визначено, що управління екологічним ризиком ФП являє собою процес підготовки та реалізації заходів, спрямованих на зниження небезпеки прийняття помилкового рішення, зменшення можливих негативних наслідків небажаного розвитку подій у процесі реалізації прийнятих рішень, а також мінімізацію небезпеки нереалізованих можливостей. Досліджено вплив забруднення повітря, води, ґрунту, продуктів харчування на рівень захворюваності населення, що призводить до появи серцево-судинних та онкологічних захворювань людини, дистрофічних змін, алергії, гормональної дисфункції, змін імунної та ендокринної систем, скорочення тривалості життя та народження дітей з різними вродженими патологіями. Визначено також, що якщо підприємство не може уникнути ризикової ситуації (відмовитися, усунути, запобігти), то є спектр можливих методів їхньої мінімізації. Додано схему аналізу здійснюваних фармацевтичним підприємством технологічних операцій. Болдарєва Д. І.

УДК:502.5+504.05+550.4 2017.2.67. ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ, ГЕОДИНАМІЧНІ ТА ГЕОХІМІЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ НЕБЕЗПЕК РИЗИКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ В УКРАЇНІ / Палієнко В. П., Спиця Р. О, Жовинський Е. Я., Крюченко Н. О. // Український географічний журнал – 2016. – № 1. – С. 23–28. – Бібліогр. : 16 назв. Геоморфологічні, геодинамічні, еколого-геохімічні чинники небезпек і ризиків, стійкість і вразливість середовища, негативні наслідки, ризик-аналіз, неогеодинаміка.

Geomorphological, geodynamic and geochemical approaches to examination of emergency hazards in Ukraine / Palienko V. P., Spytsia R.O., Zhovynskyi E. Ya., Kriuchenko N. O. // Ukrainskyi heohrafichnyi zhurnal (Ukrainian Geographical Journal). – 2016. – No. 1. – P. 23–28.

– Bibliography: 16 ref.

Geomorphological, geodynamic, eco-geochemical factors of hazards and risks, environmental stability and vulnerability, negative consequences, risk-analysis, neogeodynamics.

Серед актуальних питань з дослідження небезпек і ризиків виникнення надзвичайних ситуацій одним з пріоритетних є питання обґрунтування системного підходу до вивчення умов, джерел, чинників прояву небезпечних

2017.2.68

процесів у природному та антропогенно трансформованому середовищі, що призводить до дестабілізації, деструкції, забруднення природних і природно-антропогенних геосистем, спричинюючи негативні наслідки в середовищі життєдіяльності населення. Обґрунтувано необхідність комплексних спеціалізованих геоморфологічних, геодинамічних і геохімічних досліджень з метою оцінювання стану навколишнього середовища, визначення раціональних комплексів методів для виявлення просторово-часових особливостей прояву небезпечних процесів і виникнення надзвичайних ситуацій. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні доцільності поєднання геоморфологічних, геодинамічних і геохімічних підходів до інтегрального оцінювання території з урахуванням синергетичної взаємодії небезпечних процесів, антропогенного навантаження і негативних наслідків впливу на середовище життєдіяльності людини. Наведено складові інструментарію ризик-аналізу, який базується на обґрунтуванні теоретико-методичних засад і раціональних комплексів методів. Обґрунтовано важливість оцінювання активності сучасної геодинаміки і неогеодинаміки, що здійснюється в процесі геодинамічних досліджень. Розглянуто особливості проведення геодинамічного аналізу на різних рівнях. Проаналізовано вплив антропогенної діяльності як чинника виникнення небезпек і ризиків надзвичайних ситуацій на території України, а також перераховано наслідки, до яких вона призводить. Обґрунтовано, що проведення цілеспрямованих досліджень – важлива передумова і база для отримання обґрунтованої інтегральної оцінки небезпек і ризиків надзвичайних ситуацій в умовах антропогенно трансформованого природного середовища, виявлення механізмів виникнення та рівнів прояву небезпек і ризиків, визначення параметрів прийнятного ризику, негативні наслідки від якого є незначними порівняно з очікуваними матеріальними вигодами та безпекою проживання населення в умовах значного антропогенного навантаження. Болдарєва Д. І.

УДК 334.758.4:338 2017.2.68. ПЕРЕВАГИ І РИЗИКИ НАДКОНЦЕНТРАЦІЇ АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА ТА ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ: ЕКОНОМІЧНИЙ, ЕКОЛОГІЧНИЙ ТА СОЦІАЛЬНИЙ АСПЕКТИ / Данкевич Є., Данкевич В. // Agricultural and resource economics: international scientific e-journal. – 2016. – Том 2, № 3. – С. 60-74. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/areis_2016_2_3_8 Аграрне виробництво, надконцентрація, холдинги, інтеграція, ринкова економіка, готова продукція, ефективність, експорт.

Advantages and risks of overconcentration of agricultural production and land resources: economic, environmental and social aspects / Dankevych E., Dankevych V. // Agricultural and resource economics : international scientific e-journal. – 2016. – Vol. 2, No. 3. – P. 60–74. – Access mode : http://nbuv.gov.ua/UJRN/areis_2016_2_3_8 Agrarian production, overconcentration, holdings, integration, market economy, finished products, efficiency, exports.

В умовах концентрації виробництва досягнення європейських стандартів функціонування аграрного сектору економіки можливе лише за умов визначення базових пріоритетів, здатних забезпечувати синергетичний і кумулятивний ефекти в економічній та соціальній сферах, що спрямовуватиме процес європейської інтеграції. Досліджено проблеми поширення та прискореного розвитку у вітчизняному сільському господарстві інтегрованих структур холдингового типу.

Реферативний журнал, 2017, № 2

33

2017.2.70

ÏÐÀÂβ ÀÑÏÅÊÒÈ ÅÊÎËÎò¯

Проаналізовано вплив цих суб’єктів господарювання на загальний стан функціонування аграрного сектору, розвиток сільських територій і навколишнє природне середовище. Встановлено передумови надконцентрації агропромислового виробництва та земельних ресурсів. Науково обґрунтовано пропозиції щодо перспектив розвитку інтегрованих структур і накопичення ними ресурсів у контексті економічної, екологічної та соціальної спрямованості їх виробничої діяльності. Розглянуто поняття чинників, переваг і загроз процесів концентрації в Україні на сучасному етапі з позицій ефективності агропромислового виробництва, його конкурентоспроможності, стійкості функціонування і забезпечення продовольчої безпеки країни, впливу цих тенденцій на соціальну сферу та навколишнє природне середовище. Наведено соціально-економічні показники діяльності сільськогосподарських підприємств України, охарактеризовано найбільші земельні банки України,

ÓÄÊ 502.35

проаналізовано дані з економічної ефективності господарської діяльності агрохолдингів, надано інформацію про власність холдингів, їхніх бенефіціарів та країн реєстрації, рівень урожайності сільськогосподарських культур в Україні та країнах-членах ЄС. Досліджено тенденції процесу надконцентрації виробництва, його негативні та деякі позитивні наслідки, а також проблеми відсутності єдиної статистики для визначення точної кількості агрохолдингів на території України для відстеження їх діяльності. Вказано історичні передумови виникнення в Україні інтегрованих формувань з особливо великим рівнем концентрації сільськогосподарського виробництва і земельних ресурсів, а також причини та тенденції їхнього розвитку. Показано взаємозв’язки між галузями аграрного сектора економіки в умовах надконцентрації агропромислового виробництва та земельних ресурсів. Болдарєва Д. І.

ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЇ

УДК 502.35 2017.2.69. ПАРАДИГМА РЕФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ПОГЛЯДІВ НА СИСТЕМУ НАГЛЯДУ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА В ПРИРОДООХОРОННІЙ ГАЛУЗІ / Третяк А. М., Третяк В. М. // Екологічні науки. – 2015. – № 10–11. – С. 123–129. – Бібліогр. : 13 назв. Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, нагляд за дотриманням законодавства в природоохоронній галузі, реформування системи нагляду.

Paradigm of reforming social views on the system of supervision of the legislation observance in the nature protection sector / Tretiak A. M., Tretiak V. M. // Ecolohichni nauky (Ecological sciences). – 2015. – № 10–11. – P. 123–129. – Bibliography: 13 ref.

State control in the environmental protection sector, supervision of the legislation observance in the nature protection sector, reforming the supervisory system.

Визначено, що нагляд за дотриманням законодавства в природоохоронній галузі, як вид державної діяльності, це сукупність безперервних дій зі спостереження за додержанням законності в суспільних відносинах в природоохоронній галузі, які здійснюються компетентним органом із застосуванням наданих йому законом повноважень і спрямовані на відвернення, виявлення і припинення порушень законодавства, а також притягнення порушників до відповідальності. Тому державний нагляд у природоохоронній галузі має забезпечувати охорону суспільних відносин і природних цінностей не тільки від правопорушень, а й від об’єктивно протиправних дій та стихійних явищ. Суб’єкти наглядової діяльності (органи виконавчої влади, місцевого самоврядування) зобов’язані піклуватися насамперед про те, щоб запобігти шкідливим наслідкам, виявити обставини, що можуть бути їх причиною, і вжити певних заходів для усунення виявлених відхилень. Відповідно, на першому плані мають бути прогноз, запобігання, припинення з метою не допустити настання шкоди, на другому – застосування каральних санкцій для загальної та індивідуальної превенції правопорушень у майбутньому. Сформовано нову парадигму суспільних поглядів на систему нагляду (контролю) за дотриманням законодавства в природоохоронній галузі у зв’язку із євроінтеграційними процесами в Україні. Обґрунтовано, що контроль є однією з найважливіших функцій держави. Розглянуто поняття контролю, а також перераховано його основні компоненти. Зазначено, що

34

система організації державного контролю за додержанням природоохоронного законодавства будувалась на принципах покарання за вже здійснені порушення, а системні заходи з поновлення та відновлення природних ресурсів законодавчо не визначались та не проводились. Обґрунтовано необхідність терміново розпочинати докорінне реформування цієї системи з метою переходу на європейську модель нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства з метою зменшення частоти проведення перевірок та підвищення їх ефективності, забезпечення дотримання принципу «якість перевірок, а не кількість», передбачення створення єдиного контролюючого органу у сфері довкілля та передача йому всіх функції контролю. Тимочко Н. С.

УДК 349.6 2017.2.70. ІНТЕГРАЦІЯ ПРИРОДНО-ПРАВОВОЇ ДОКТРИНИ В ЕКОЛОГО-ПРАВОВУ НАУКУ, ДОКТРИНУ, ПОЛІТИКУ ТА ЗАКОНОДАВСТВО: ДЕЯКІ АСПЕКТИ / Анісімова Г. В. // Теорія і практика правознавства. – 2016.

– № 1 (9). – 20 с. – Бібліогр.: 16 назв. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/tipp_2016_1_14. Державна екологічна політика, юридична наука, природно-правова доктрина, еколого-правова доктрина, екологічні правовідносини, екологічне законодавство.

Integration of nature-legal doctrine in eco-legal science, doctrine, policy and legislation: some aspects / Anisimova GV // Teoriia i praktyka pravoznavstva (Theory and Practice of Law). – 2016. – No. 1 (9). – 20 p. – Bibliography: 16 ref. – Access mode : http://nbuv.gov.ua/UJRN/ tipp_2016_1_14 State ecological policy, law science, natural-law doctrine, eco-legal doctrine, environmental legal relations, environmental legislation.

Розглянуто теоретичне і практичне значенням формування таких правових категорій, як «природноправова доктрина» та «еколого-правова доктрина», за допомогою яких розширюється наукове вчення про сутність і зміст екологічного права, його взаємодію з іншими правовими галузями та науками не лише юридичної спрямованості, вплив на формування сучасного екологічного законодавства і досвід його застосування, тлумачення еколого-правових норм, становлення сучасної державної екологічної політики України. Наведено науково-теоретичний аналіз питань, пов’язаних з використанням еколого-правової доктрини у правотворчому

Реферативний журнал, 2017, № 2

ÓÄÊ 340.12

ÇÁÅÐÅÆÅÍÍß Á²ÎËÎò×ÍÎÃÎ ÒÀ ËÀÍÄØÀÔÒÍÎÃΠвÇÍÎÌÀͲÒÒß

процесі, у процесі розроблення нормативно-правових актів та адаптації їх до європейських стандартів. Еколого-правова доктрину розглядають як різновид галузевої правової доктрини, її системоутворюючий елемент, теоретико-методологічний фундамент правової системи, джерело (форма) екологічного права. Зроблено спробу дослідити вплив природно-правової доктрини на формування загальнотеоретичних положень науки екологічного права, еколого-правової доктрини, еколого-правових відносин, визначити напрями та шляхи вдосконалення державної екологічної політики й законодавства. Проведено комплексний теоретичний аналіз місця та ролі природно-правової доктрини в системі екологічного права. Досліджено наукові підходи до розуміння природно-правової доктрини, правової доктрини, еколого-правової доктрини, розглянуто їхній зміст, особливості та ознаки. Розкрито особливості впливу природно-правової доктрини на екологічні правовідносини, правотворчість, екологічну свідомість громадян. Розглянуто можливі перспективні напрями розвитку еколого-правової доктрини, а також її вплив на державну екологічну політику в умовах євроінтеграції. Наведено різні дефініції поняття «юридична доктрина» з різних наукових джерел, особливості, пов’язані з можливістю обмеження деяких природних екологічних прав, передбачених Основним Законом України. Наведено категорії, що сприяють створенню юридично логічної моделі розуміння й тлумачення екологічних правовідносин та їх фактичному встановленню (позитивації, легалізації) в екологічному законодавстві. Зазначено, що ідеологічним фундаментом екологічних прав людини стала природно-правова доктрина, що висунула домінанту про природжені права людини, які держава має забезпечувати й охороняти і які вона не має права ні обмежувати, ні порушувати. Тимочко Н. С.

УДК 340.12+1:316.3 2017.2.71. ТЕОРЕТИКО-СВІТОГЛЯДНІ ЗАСАДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕДІАЦІЇ У ПРАВОВИХОВНОМУ АСПЕКТІ: ДО ПОСТАНОВКИ ПИТАННЯ / Коваленко І. І., Гамаюнова Г. О. // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».

– 2016. – № 1 (28). – С. 128–135. – Бібліогр.: 18 назв. Екологічна медіація, правове виховання, правова культура, екософія, екоправова вихованість, суб’єкти правового виховання.

Theoretical and worldview basis of environmental mediation in legal-educational aspects: formulation of

2017.2.72

the question / Kovalenko I. I., Gamaiunova H. O. // Visnyk natsionalnoho universytetu (Bulletin of the National University «Yaroslav Mudryi Law Academy of Ukraine»). – 2016. – No. 1 (28). – P. 128–135. – Bibliography: 18 ref.

Environmental mediation, legal education, legal culture, ecosophy, eco-legal attitudes, subjects of legal education. Динамічний розвиток сучасного українського суспільства в умовах державотворчого процесу зумовлює постановку нових, стратегічно важливих для системи правового виховання завдань. Зокрема, від рівня еколого-правової культури громадян залежать не тільки якість життя і здоров’я населення, а й сталий розвиток України та її національна безпека. Відтак суспільні трансформації та втілення в життя ідеї правової держави з необхідністю передбачають активізацію екологічної медіації, що покликана забезпечити адекватне розв’язання конфліктів, пов’язаних з екологічними збитками або екологічними злочинами, а також змінити парадигму мислення учасників правового виховання з утилітарно-споживацької на екофільну. Порушено питання про теоретикосвітоглядний потенціал екологічної медіації в системі правового виховання сучасного громадянина. Обґрунтовано необхідність вивчення інституту екологічної медіації як предмета соціальної філософії та філософії права. Показано, що зміна ціннісних настанов у еколого- правовому вихованні характеризується поворотом до такої світоглядної, духовно- практичної, ціннісної і нормативно- етичної новації, яка включає в себе широкий спектр моральних настанов, запропонованих у межах екофілософії. Описано суб’єкти правового виховання в екологічній галузі. Розглянуто питання громадського екологічного руху. Розкрито поняття екософії, її важливість та значення для усвідомлення людиною себе як суб’єкта правовідносин в екосфері, що діє конструктивно, виходячи з розуміння необхідності підтримки всіх життєвих сил біосфери шляхом використання екологічного права як гармонізуючого їх засобу. Зазначено також, що метою правовиховного впливу екологічної медіації є екоправова вихованість особистості, тобто такий стан правосвідомості, який гармонізує біологічний і соціальний складники в людській природі. Розглянуто питання розвитку правової культури населення, яке, зокрема в галузі екологічних проблем, набуває сьогодні особливої актуальності, адже від рівня правового виховання залежать рівень правової культури суспільства, швидкість перетворення соціальної і правової норм на реальність, трансформації нормативних вимог у звичку та соціально активну поведінку. Тимочко Н. С.

ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО ТА ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ УДК 303.094.5:502.752 (477) 2017.2.72. ОЦІНКА РЕПРЕЗЕНТАТИВНОСТІ МЕРЕЖІ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИХ ОБ’ЄКТІВ УКРАЇНИ (БОТАНІЧНИЙ АСПЕКТ) / Дідух Я. П., Вакаренко Л. П., Винокуров Д. С. // Український географічний журнал. – 2016. – № 2. – С. 13–19. – Бібліогр. : 17 назв. Природно-заповідний фонд, репрезентативність, оптимізація, збереження біорізноманіття, «Зелена книга України», екосистема.

Assessment of repreazentativity of the network of nature reserve objects in Ukraine (botanical aspect) / Didukh Ya. P., Vakarenko L. P., Vinokurov D. S. // Ukrainian Geographical Journal. – 2016. – № 2. – P. 13–19. – Bibliography: 17 ref.

Natural reserve fund, representativeness, optimization, conservation of biodiversity, «Green Book of Ukraine», ecosystem.

Одним із основних принципів формування мережі об’єктів ПЗФ є репрезентативність, що передбачає необхідність повноти відображення природи в різних проявах: історичному, географічному, структурному та системному, що далеко від оптимального стану. Проведено оцінку репрезентативності наявної мережі ПЗФ високого рангу в різних аспектах та запропоновано рекомендації щодо її оптимізації й розширення. Проведено аналіз природнозаповідних об’єктів України за наявністю цінних рідкісних видів, ценозів, біотопів за повнотою представленос-

Реферативний журнал, 2017, № 2

35

2017.2.74

ÇÁÅÐÅÆÅÍÍß Á²ÎËÎò×ÍÎÃÎ ÒÀ ËÀÍÄØÀÔÒÍÎÃΠвÇÍÎÌÀͲÒÒß

ті й розмірами в одиницях різних типів районування, за просторово-динамічними критеріями (міграційними шляхами, сукцесійними процесами, функціонуванням екокоридорів). Засвідчено, що існуюча система заповідних об’єктів України далека від оптимальної й потребує оптимізації відповідно до сучасних вимог. Визначено три основні аспекти, за якими можна аналізувати репрезентативність мережі територій та об’єктів ПЗФ. Зазначено, що наявна мережа ПЗФ досить репрезентативно представляє раритетні рослинні угруповання України, але потребує деякого коригування (розширення наявних або створення нових територій та об’єктів) для забезпечення охорони рідкісних асоціацій відповідно до Положення про «Зелену книгу України», які поки що залишаються не внесеними до неї. Також мають бути розроблені та офіційно затверджені для всіх областей України списки регіонально рідкісних угруповань, які є тільки для деяких регіонів, зокрема західних. Охарактеризовано підходи до оцінювання репрезентативності та засвідчено, що система заповідних об’єктів України ще далека від оптимального стану й потребує істотних змін. Виявлені «білі прогалини» потребують зусиль різних фахівців, що сприятиме оптимізації мережі заповідних об’єктів відповідно до сучасних вимог. Визначено, що важливим критерієм оцінки просторово-динамічних аспектів репрезентативності заповідних об’єктів є їхня розмірність. Йдеться насамперед про таку територіальну цілісність, яка забезпечувала б єдність і дієву охорону екосистем, тобто не допускала б штучної фрагментованості заповідних об’єктів. Наведено схему розташування об’єктів ПЗФ у межах геоботанічних округів. Обґрунтовано, що природно-заповідні об’єкти мають бути створені в межах усіх одиниць геоботанічного районування відповідно до принципу репрезентативності. Болдарєва Д. І.

УДК 631.4: 631.92: 631.95 2017.2.73. МОНІТОРИНГ ҐРУНТІВ ПРИРОДНИХ ТА АГРОЕКОСИСТЕМ ЯК НАУКОВА ОСНОВА ЗБЕРЕЖЕННЯ ҐРУНТОВОГО РІЗНОМАНІТТЯ / Яцук І. П., Дегтярьов В. В., Тихоненко Д. Г., Горін М. О. // Агроекологічний журнал. – 2016. – № 4. – С. 57–66. – Бібліогр. : 30 назв. Біорізноманіття, Червона книга ґрунтів України, моніторинг, різноманіття ґрунтів, збереження ґрунтів, екологічний бонітет.

Monitoring of soils of natural and agricultural systems as a scientific basis for conservation of soil diversity / Yatsuk I. P., Dehtiariov V. V., Tykhonenko D. H., Horin M. O. // Ahroekolohichnyi Zhurnal (Agroecological Journal). – 2016. – No. 4. – P. 57–66. – Bibliography: 30 ref.

Biodiversity, Red Book of Soils of Ukraine, monitoring, soil diversity, soil conservation, environmental bonitet.

Ґрунт є обмеженим джерелом – площі з родючими ґрунтами поступово скорочуються, а значну протяжність їхньої поверхні використовують не для сільськогосподарського призначення. У сільському господарстві невідповідне використання ґрунту та агротехніки спричинює ерозію ґрунту, руйнування або забруднення навколишнього природного середовища. Антропогенна діяльність і порушення екологічної рівноваги негативно впливають на ґрунтову систему і можуть призвести до дисбалансу і поступового виснаження ґрунту. Досліджено проблеми моніторингу та оцінки якості ґрунту. Запропоновано напрями охорони ґрунтів і раціонального використання земель. Проаналізовано стан ґрунтів України. Розглянуто Концепцію моніторингу ґрунтів для збереження екологічних функцій як ґрунтового різноманіття, так і першооснови ландшафтної мозаїчності, запропоновану В. В. Медведєвим. Підтверджено необ-

36

ÓÄÊ 303.094

хідність створення Червоної книги ґрунтів України для збереження зникаючих цілинних і унікальних, рідкісних і раритетних ґрунтів в умовах зростаючої деградації біосфери та її ґрунтових компонентів. Визначено роль і значення моніторингу ґрунтів для збереження найуразливіших видів, яким загрожує повне зникнення або непоправні перетворення. Обґрунтовано необхідність підтримки та удосконалення моніторингу на рівні державних інституцій для збагачення наукових уявлень про сутність моніторингу та його програмне, технічне, метрологічне, інформаційне забезпечення. Наведено передумови стабільного функціонування біосфери і продуктивного аграрного виробництва, а в його складі й хліборобської діяльності. Перераховано основні функції ґрунтів та їх значення для біогеоценотичних і ландшафтних екосистем. Визначено, що проблеми моніторингу та оцінки якості ґрунтів, їх охорони і раціонального землегосподарювання, у т. ч. створення Червоної книги ґрунтів, виходять далеко за межі суто ґрунтоохоронних завдань – вони переростають у проблеми стабільного функціонування Біосфери загалом, оскільки біогеоценотичні й глобальні екофункції ґрунтів (передусім природних) є чинником збереження еволюційно створеного кругообігу біогенних елементів і енергії на Землі. Розглянуто ключовий принцип земельного законодавства, що стосується охорони і збереження ґрунтів. Болдарєва Д. І.

УДК 528.94:502.17 2017.2.74. ІНФОРМАЦІЙНО-ДОВІДКОВИЙ АТЛАС ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ РЕГІОНУ / Поливач К. А. // Український географічний журнал – 2016.– № 1. – С. 53–60. – Бібліогр. : 7 назв. Природно-заповідний фонд, атласне картографування, природоохоронні території та об’єкти, Київська область, регіональна інформаційно-картографічна система.

Information and Reference Atlas of the nature reserve fund of the region / Поливач K. A. // Ukrainskyi heohrafichnyi zhurnal (Ukrainian Geographical Journal). – 2016. – № 1. – P. 53–60. – Bibliography: 7 ref.

Nature reserve fund, atlas mapping, nature reserves and environmentally protected sites, Kyiv Oblast, regional information and cartographic system.

Серед основних напрямів державної екологічної політики України проголошено розвиток системи природоохоронних територій. Центральне місце в цій системі посідає природно-заповідний фонд України (далі – ПЗФ) – ділянки суходолу й водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну та економічну цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності, генофонду тваринного й рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Розроблено методичні засади й практики атласного картографування природно-заповідного фонду регіону на прикладі створення Атласу-довідника «Природно-заповідний фонд Київської області». Досліджено досвід створення картографічних творів ПЗФ на регіональному рівні. Вивчено сучасний стан природоохоронних територій і об’єктів Київської області та окреслено перспективи їх розширення. Розглянуто структуру і тематичний зміст Атласу-довідника, використаних методів геоінформаційного картографування й вебвізуалізації картографічного контенту. Акцентовано увагу на перспективах подальшого розвитку картографування ПЗФ. Новизна дослідження полягає в обґрунтуванні методичних підходів до створення нового типу картографічного твору – атласу-довідника природ-

Реферативний журнал, 2017, № 2

ÓÄÊ 574: 911

ÇÁÅÐÅÆÅÍÍß Á²ÎËÎò×ÍÎÃÎ ÒÀ ËÀÍÄØÀÔÒÍÎÃΠвÇÍÎÌÀͲÒÒß

но-заповідного фонду окремого регіону, його друкованої та інтерактивної версій. Подано короткий огляд стану атласного картографування територій та об’єктів ПЗФ в Україні. Перераховано завдання, з якими пов’язані перспективи подальшого розвитку картографування ПЗФ. Подано інформацію про системи природоохоронних територій та об’єктів Київської області а також інтерактивну карту «Природно-заповідний фонд Київської області». Визначено, що Атлас-довідник у комплексі з його електронною версією або комплексною інтерактивною картою може бути основою для створення регіональної інформаційно-картографічної системи управління розвитком ПЗФ та стати типовою моделлю для поширення на інші регіони. Зазначено, що важливою особливістю програмного забезпечення є можливість використання інтерактивної карти в автономному режимі роботи без підключення до мережі Інтернет за умови завантаження або копіювання карти на комп’ютер, планшет або мобільний пристрій. Болдарєва Д. І.

УДК: 574: 911.2 2017.2.75. ЛАНДШАФТОЗНАВЧІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕРСПЕКТИВНОЇ МЕРЕЖІ ЗАПОВІДНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ / Руденко Л. Г., Маруняк Є. О., Лісовський С. А., Чехній В. М., Голубцов О. Г., Іваненко Є. І. // Український географічний журнал. – 2016. – № 3. – С. 18–26. – Бібліогрю. : 16 назв. Ландшафтознавчий підхід, ландшафтне планування, природно-заповідний фонд, біотичне та ландшафтне різноманіття.

Landscape aspects of the organization of the perspective network of the protected areas of Ukraine / Rudenko L. H., Marunyak E. O., Lisovskyi S. A., Chekhnii V. M., Golubtsov O. H., Ivanenko Ye. I. // Ukrainskyi heohrafichnyi zhurnal (Ukrainian Geographical Journal). – 2016. – № 3. – P. 18–26. Bibliography: 16 ref.

Landscape approach, landscape planning, nature reserve fund, biotic and landscape diversity.

Розвиток мережі заповідних територій в Україні відбувається у контексті численних світових природоохоронних ініціатив, оформлених у вигляді міжнародних угод та програм. Україна бере активну участь у міжнародній природоохоронній співпраці, зокрема в реалізації положень Конвенції про охорону біологічного різноманіття, Бернської, Боннської, Рамсарської конвенцій, Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини, Програми «Людина та біосфера» тощо. У межах названих міжнародних ініціатив передбачено створення мережі природоохоронних територій. Ефективність створення територій з природоохоронним статусом значною мірою визначається дієвістю українського законодавства. Висвітлено ландшафтознавчі аспекти обґрунтування можливого розширення мережі територій природно-заповідного фонду України в умовах реалізації екологічної складової збалансованого розвитку. Забезпечення рівня заповідності території України відповідно до Закону «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» ускладнюється рядом недоліків українського законодавства щодо збереження ландшафтного, зокрема біотичного, різноманіття, тому важливою та необхідною є ліквідація наявних прогалин та суперечностей у цій сфері. Процес створення заповідних територій супроводжується виникненням і загостренням конфліктів різного походження. Одним з ефективних інструментів вирішення таких конфліктів є ландшафтне (екологічно орієнтоване) планування. Необхідним інструментом для обґрунтування розвитку мережі заповідних територій є ландшафтні карти, які

2017.2.76

вміщують великий масив інформації щодо властивостей ландшафтних комплексів у межах різних природних зон. Застосування таких карт має бути невід’ємною складовою комплексної методики оцінки території для цілей заповідання. Розглянуто створення мережі заповідних територій як один з найважливіших елементів реалізації екологічної складової збалансованого розвитку України у тісному взаємозв’язку з міжнародними природоохоронними ініціативами, реаліями українського природоохоронного законодавства та станом території України. Розкрито роль ландшафтознавчого підходу як одного з основних для визначення територій для заповідання та ландшафтного планування, як інструменту для ефективного подолання конфліктів, що виникають під час створення нових територій природно-заповідного фонду. Болдарєва Д. І. УДК 504.062:551.4 2017.2.76. ЕВТРОФІКАЦІЯ ОЗЕР ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ / Шевчук М. Й., Сергушко О. Г. // Агроекологічний журнал. – 2017. – № 1. – С. 16–21. – Бібліогр. : 9 назв. Озеро, евтрофікація, водна директива, донні відклади, масив поверхневих вод, збереження водності.

Eutrophication of lakes in Volyn Oblast / Shevchuk M. Yo., Sergushko O. H. // Ahroekolohichnyi Zhurnal (Agroecological Journal). – 2017. – № 1. – P. 16–21. – Bibliography: 9 ref.

Lake, eutrophication, water directive, bottom sediments, surface water masses, preservation of water content.

Законом України від 04.10.2016 р.№ 1641-19 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом» офіційно впроваджено термін «евтрофікація» як «збільшення вмісту біогенних речовин у водоймі, що викликає бурхливе розмноження водоростей, зменшення прозорості води і вмісту розчиненого кисню у глибинних шарах внаслідок розкладу органічної речовини, сформованої з мертвих рослинних і тваринних залишків». У документі також йдеться про запобігання евтрофікації та забрудненню водних об’єктів нітратами як про один з комплексних заходів зі збереження водності й охорони їх від забруднення. Проаналізовано стан евтрофікації водойм Українського Полісся на прикладі озер Турійського району. Наведено законодавчі акти, що визначають поняття евтрофікації. Відображено водний фонд Волинської області у розрізі площинних водних об’єктів – озер, водосховищ та ставків. Висвітлено результати досліджень проблеми заростання та заболочування водойм. Відзначено природні умови формування озер Турійського району та їх вплив на прилеглі території. Розглянуто нові підходи національного законодавства до оцінки екологічного стану водойм або їхніх частин, що дає змогу визначити наслідки евтрофікації порівняно з екологічним нормативом якості поверхневих вод. Проаналізовано особливості нагромадження донних відкладів у водоймах атмосферно-болотного типу живлення. Розраховано динаміку зміни площі водного дзеркала 11 озер Турійського району для оцінки ступеня і прогнозу їх евтрофікації. Здійснено оцінку антропогенних змін, що відбулися за останні 80 років та запропоновано природоохоронні заходи з відновлення функціонування екосистеми «озеро–заплава» з метою збереження водності. Зазначено, що негативні зміни у водоймах спричинено інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва та хімізацією на площі водозбору озер, посиленням комунальних забруднень у сільській місцевості, збільшенням рекреаційного навантаження на екосистеми. Обґрунтовано необхідність проведення детального дослідження

Реферативний журнал, 2017, № 2

37

2017.2.78

ÅÊÎËβÃ×ÍÈÉ ÒÓÐÈÇÌ

стану водойм, надання прогнозу відмирання природних водойм, а також застосування екологічно безпечних технологій природоохоронних заходів. Наведено дані

ÓÄÊ 379.83

про динаміку площі водного дзеркала озер Турійського району та прогноз їх деградації за найгіршим варіантом. Болдарєва Д. І.

ЕКОЛОГІЧНИЙ ТУРИЗМ УДК 379.83:[63:502.211](477.44) 2017.2.77. РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЛАНДШАФТІВ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ / Хітренко Т. Ф., Рідей Н. М., Теліжинська Т. В. // Агроекологічний журнал. – 2016. – № 4. – С. 39–46. – Бібліогр.: 10 назв. Рекреаційний потенціал, рекреаційний об’єкт, рекреаційні території, агросфера, рекреація, передумови організації рекреаційної діяльності.

Recreational potential of landscapes in Vinnytsia Oblast / Khitrenko T. F., Ridei N. N., Telizhynska T. V. // Ahroekolohichnyi Zhurnal (Agroecological Journal). – 2016.

– No. 4. – P. 39–46. – Bibliography: 10 ref.

Recreational potential, recreational facility, recreational areas, agrosphere, recreation, preconditions of recreational activities organization.

Індустрію сільського туризму експерти Всесвітньої туристичної організації визнають як значний, найбільш динамічно зростаючий сектор світового туристичного господарства. Обсяги надання агротуристичних послуг у постіндустріальних країнах нині фактично в 2–4 рази переви щують обсяги зростання готельної бази і курортного сервісу в цих країнах. Європейський Союз вбачає в розвитку рекреаційної галузі в агросфері (за видами туризму, зокрема агротуризму) основний важіль екологозбалансованого і соціально-економічного регулювання сільських територій. За підрахунками експертів Європейського банку реконструкції та розвитку, проживання, працевлаштування, дозвілля в містах вихідців із сільської місцевості в 20 разів дорожче обходиться державі, ніж створення умов для їх життя, роботи й відпочинку в селі. Україна має значний потенціал для розвитку рекреаційної діяльності в агросфері (близько 70% території держави). У ході комплексного аналізу екологічної, соціально-економічної та інституційної складових загальної характеристики Вінницького району Вінницької області охарактеризовано параметри її рекреаційного потенціалу. Визначено рекреаційний потенціал територій агросфери Вінницького району, який налічує природні, культурно-історичні, соціально-економічні передумови організації рекреаційної діяльності на території району та базується на природноекологічному та біотичному потенціалах, соціально-економічній освоєності території та їх еколого-економічній рівновазі. Встановлено перспективні напрями розвитку туризму: культурно-історичний, екологічний, спортивний, сільський, зелений, гастрономічний, пізнавально-науковий. Наведено дані щодо масової частки ресурсів Вінницької області, а також структури сільськогосподарських угідь області. Охарактеризовано екологічну складову збалансованого розвитку досліджуваного району на основі таких показників, як радіаційний ризик, біотичний потенціал та рівень стійкості навколишнього природного середовища, сумарне забруднення довкілля, оцінка національної екологічної мережі, природно-заповідного фонду та природоохоронних комплексів. Виокремлено види рекреаційних об’єктів агросфери за рекреаційним призначенням та за спрямованістю рекреаційної діяльності. Віштак Г. В. УДК 330.15:477.84 2017.2.78. МОЖЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ В МЕЖАХ ПЕРСПЕКТИВНОГО РЕГІО-

38

НАЛЬНОГО ЛАНДШАФТНОГО ПАРКУ «ПОДІЛЬСЬКЕ НАДЗБРУЧЧЯ» / Новицька С. Р. // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : Географія. – 2015. – № 1. – С. 166–171. – Бібліогр. : 6 назв. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NZTNPUg_2015_1_27 Екологічний туризм, регіональний ландшафтний парк, функціональні зони, екотуристичні заняття.

Possibilities for development of environmental tourism within the perspective regional landscape park «Podilske Nazbruchcha» / Novytska S. R. // Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Hnatiuka. Seriia: Heohrafiia (Scientific Notes of Ternopil National Pedagogical University named after Volodymyr Hnatyuk. Series: Geography). – 2015. – No. 1. – P. 166–171. – Bibliography: 6 ref. – Access mode: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/NZTNPUg_2015_1_27 Ecological tourism, regional landscape park, functional areas, ecotourism classes. Розвиток екологічного туризму сприяє зростанню економіки, створенню нових робочих місць, підготовці кваліфікованих кадрів, збереженню екологічної рівноваги, підвищенню екологічної свідомості громадян, сталому розвитку місцевої громади. Ці особливості роблять його актуальним і перспективним для Тернопільської області, особливо в умовах сучасної соціально-економічної кризи, коли в області не працюють великі підприємства, сповільнилось будівництво, більшість населення проживає в селах, у громадян значно знизилась платоспроможність і люди обирають відпочинок у своєму регіоні, який не потребує значних фінансових затрат. Природні парки виступають центром екотуристичної діяльності. Подано основну інформацію про регіональний ландшафтний парк (РЛП) «Подільське Надзбруччя»: розташування, розміри, представники флори й фауни, що населяють цю площу, кліматичні умови. Розглянуто питання можливостей та обґрунтовано актуальність розвитку екологічного туризму в його межах з метою раціональнішого використання природних рекреаційних ресурсів, підвищення екологічної свідомості громадян, дотримання інтересів місцевих жителів. Створення РЛП «Подільське Надзбруччя» зможе забезпечити значну різноманітність циклів екотуристичних занять: пізнавальних, розважальних, оздоровчих, зміну вражень та постійний контакт з природою в поєднанні з низькими фінансовими витратами. Запропоновано можливий перелік екологічних стежок і туристичних маршрутів, які пропонується створити в РЛП «Подільське Надзбруччя». Зазначено, що в парку також склались умови для розвитку наукового (навчального, освітнього) напряму екотуризму (екологічний та етнографічний), що сприяє збереженню й відродженню місцевої природи і культури. Визначено, що в ньому є сприятливі умови для розвитку екологічного туризму. Обґрунтовано створення регіонального ландшафтного парку, а також органу управління ним з метою використання частки доходів від екотуризму для забезпечення охорони навколишнього середовища, наукових досліджень території та екологічної освіти туристів, що сприятиме цілеспрямованому розвитку рекреаційної інфраструктури, урізноманітненню видів рекреаційних послуг, соціально-економічному розвитку регіону. Віштак Г. В.

Реферативний журнал, 2017, № 2

ÓÄÊ 338.45

ÅÊÎËβÃ×ÍÈÉ ÒÓÐÈÇÌ

УДК 338.45:796.5 2017.2.79. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АГРОТУРИЗМУ НА ВОЛИНІ / Терещук О. // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія. – 2015. – № 1. – С. 157–166. – Бібліогр.: 22 назви. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ NZTNPUg_2015_1_26 Агротуризм, Волинь, Волинська область, сільський туризм, агросадиба, тенденції розвитку туризму, проекти агротуризму, туристична діяльність.

Current state and prospects of agritourism development in Volyn / Tereshchuk O. // Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Hnatiuka. Seriia: Heohrafiia (Scientific Notes of Ternopil National Pedagogical University named after Volodymyr Hnatyuk. Series: Geography). – 2015. – No. 1.

– P. 157–166. – Bibliography: 22 ref. – Access mode : http:// nbuv.gov.ua/UJRN/NZTNPUg_2015_1_26 Аgrіtourism, Volyn, Volyn Oblast, rural tourism, farmholding, trends of tourism development, agritourism projects, tourism activities.

Як зазначають дослідники, нині на міжнародному ринку туризму спостерігається значне збільшення чисельності подорожуючих, які обирають агротуризм як засіб розваги й відпочинку. Для України і, зокрема, таких її регіонів, як Волинська область, де сільське господарство історично завжди мало та має істотний вплив на розвиток суспільного побуту, традицій та звичок народу, культури, мистецтва, економіки, така форма організації туристичного бізнесу є досить актуальною. Здійснено обґрунтування важливості розвитку агротуризму під впливом сучасних тенденцій розвитку туризму, наведено характеристику сучасного стану та визначено перспективи розвитку агротуризму на Волині як перспективної для цього регіону організаційної форми реалізації туристичного бізнесу. Актуалізовано необхідність формування умов ефективної реалізації проектів агротуризму на Волині та представлено рекомендації щодо активізації подальшого розвитку агротуризму в цьому регіоні. Розглянуто поняття агротуризму, його суб’єкти та види, тенденції розвитку. Наведено моделі організації агротуризму різних країн світу. Обґрунтувано важливість формування умов ефективної реалізації проектів агротуризму на Волині як доцільної для регіону організаційної форми реалізації туристичного бізнесу. Перераховано переваги сільського туризму у Волинській області, які істотно впливають на його привабливість. Подано коротку історичну довідку про розвиток агротуризму на території Волинської області. Запропоновано та проаналізовано статистичні дані про кількість сільських садиб на Волині, що надають послуги у сфері агротуризму, та щорічну динаміку їх зростання. Наведено приклади наявних агросадиб: умови перебування, ціни, послуги, що надаються. Визначено, що територія дослідження має різноманітні природні рекреаційні ресурси, які могли б бути основою для створення спеціалізованих закладів короткочасного й тривалого розміщення людей з метою задоволення їхніх рекреаційних потреб: лікувально-оздоровчих, культурно-освітніх, спортивних. Віштак Г. В.

2017.2.80

УДК 338.43(48) 2017.2.80. СУТНІСТЬ ФЕРМЕРСЬКОГО ТУРИЗМУ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ / Белей Н. П. // Науковий вісник Ужгородського університету. – 2015. – Вип.

1 (45). – Т. 3. – С. 29–31. – Бібліогр. : 6 назв. Сільський зелений туризм, агротуризм, фермерський туризм, агротуристичний продукт, регіональні особливості, агротуристичні заняття.

Concept of farm tourism and its importance for effective development of farming enterprises / Belei N. P. // Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu (Scientific Bulletin of Uzhhorod University). – 2015. – Issue 1 (45). – Vol. 3. – P. 29–31. – Bibliography : 6 ref.

Rural green tourism, agritourism, farm tourism, agritourism product, regional features, agritourism classes.

На сучасному етапі дедалі більшої популярності в сільській місцевості рекреаційних регіонів України набуває сільський зелений туризм. Сьогоднішній турист шукає можливостей культурного збагачення та надає перевагу активному відпочинку в місцях з екологічно чистим навколишнім середовищем. В Україні найбільших обертів розвитку такий вид туризму набирає в областях Карпатського регіону. Адже регіон Карпат залишається, екологічно найчистішим, а туристична галузь в цьому регіоні – найрозвиненішою. Зазначено, що пропозиції вітчизняних агротуристичних продуктів, послуг і товарів охоплюють досить вузький спектр. Насамперед сільські оселі пропонують відпочинок, традиційну кухню, оздоровчі процедури та активні форми туристичних занять. Дослідження основних видів агротуристичних занять у Карпатському регіоні свідчить, що велика частка пропозицій у рекламних виданнях припадає на різноманітні відпочинкові заняття, екскурсії до визначних місць регіону, піші походи та збирання грибів і ягід. Визначено поняття сільського зеленого туризму. Проведено аналіз сільського туризму в деяких Європейських країнах. Розглянуто види сільського туризму, що сформувалися на Заході. Охарактеризовано економічні та організаційні проблеми, які пов’язані з розвитком фермерського туризму як складової сільського туризму з урахуванням специфічних регіональних умов в Україні. Окреслено стан фермерського туризму в областях Карпатського регіону, наведено принципові відмінності туризму в діяльності фермерських господарств та рекомендації щодо організації ефективної діяльності для отримання додаткового прибутку. Висвітлено організаційні аспекти розвитку саме фермерського туризму, як засобу додаткового заробітку з урахуванням регіональних особливостей та процесів, що відбуваються в сільському господарстві Карпатського регіону. Перераховано види можливих занять для отримання додаткового прибутку від фермерського туризму. Доведено, що переважна більшість економічних та організаційних проблем і особливо тих, що пов’язані з розвитком фермерського туризму як складової сільського туризму з урахуванням специфічних регіональних умов, залишається відкритою і потребує подальших досліджень. Наведено відмінності між сільським зеленим туризмом та агротуризмом. Віштак Г. В.

Реферативний журнал, 2017, № 2

39

АВТОРСЬКИЙ ПОКАЖЧИК ÀËÔÀ²ÒÍÎ-ÏÐÅÄÌÅÒÍÈÉ ÏÎÊÀÆ×ÈÊ

À

Ç

Í

Адаменко О. М. 53 Адаменко Я. О. 19 Анісімова Г. В. 70 Архипова Л. М. 19

Заєць С. О. 35 Зінчук М. 38

Á

Іваненко Є. І. 75 Іванова К. А. 60 Іващенко Т. Г. 23 Ілляш О. Е. 1 Ільєнко Т. В. 34, 36 Ільєнко Т. В. 4

Надежденко А. О. 3 Никифорова О. О. 31 Німець Н. М. 49 Новицька С. Р. 78 Новосельська Л. П. 23

Бабатунд О. 22 Белей Н. П. 80 Белопольський М. Г. 47 Березовський Ю. В. 21 Білоус М. В. 1 Бойченко С. В. 22 Бородай В. П. 24 Брижань І. А. 7 Бровко І. С. 17 Буга Н. Ю. 37

 Вакаренко Л. П. 72 Варениченко А. 62 Василюк О. 18 Вашеняк Ю. А. 12 Виговська С. В. 55 Винокуров Д. С. 72

à Гамаюнова Г. О. 71 Герасимова І. Г. 40 Гнатів О. 62 Голік Ю. С. 1 Голубцов О. Г. 29, 75 Голубцова К. К. 66 Горбачова Л. О. 33 Горін М. О. 73 Григор’єва О. В. 7 Григорчук І. Д. 14 Грицан Ю. І. 41

І

Казанцев Т. 18 Каземір Лейда 22 Камаєв О. Ю. 50 Каминіна М. Ю. 31 Кобець А. С. 41 Коваленко І. І. 71 Кожушко Н. С. 42 Копча Н. М. 16 Корецький А. П. 17 Коржунова Н. 9 Костишин О. О. 52 Косяк І. В. 51 Крилова Г. 18 Круглий Д. Г. 50 Крюченко Н. О. 67 Кузьміна О. В. 47 Кучма Т. Л. 4, 34, 36 Кущ І. С. 35

Ë Лейбович Л. І. 44 Ліпич І. І. 61 Лісовський С. А. 2 Лісовський С. А. 75 Лобойченко В. М. 30

Ì

Данилова І. В. 45 Данкевич В. 68 Данкевич Є. 68 Дегтярьов В. В. 73 Дем’янюк О. С. 4, 36 Демешкант Н. А. 64 Дідух Я. П. 72 Долгова О. В. 56 Дуднік О. В. 31

Мазур С. В. 17 Маковецька Ю. 8 Маруняк Є. О. 2, 75 Мелаш В. 62 Мельник А. П. 49 Міленко О. Г. 39 Мінералов О. І. 24 Мірошник Н. В. 13 Міщенко Л. В. 53 Мороз В. В. 15 Москальчук Н. М. 19

Жердецька А. Г. 27 Жовинський Е. Я. 67 Жуков О. В. 41

40

Огородник В. В. 28 Окушко Т. К. 56 Олевська Т. В. 51 Омельяненко Т. 8

Ó

Ï

Фасоля О. 59 Філіпович В. 18 Філяніна Н. М. 60

Ê

Ä

Æ

Î

Тертична О. В. 24 Тетеньова І. О. 43 Тихоненко Д. Г. 73 ТомареваПатлахова В. В. 10 Топільницький П. І. 22 Третяк А. М. 69 Третяк В. М. 69

Пабат В. В. 64 Палієнко В. П. 67 Пасенко А. В. 31 Пацурковський П. А. 44 Петрочко Ж. В. 56 Піндер В. Ф. 25 Пінчук В. О. 24 Подустов М. О. 49 Покатаєва О. В. 10 Поливач К. А. 74 Попова І. 54 Попович В. В. 25 Пузік О. Г. 22

Ð Райденко С. О. 30 Рідей Н. М. 77 Романенко О. Л. 35 Романчук В. В. 22 Руденко Л. Г. 2, 75 Руденко О. М. 15 Рудько Г. І. 53

Ñ Сагайдак-Нікітюк Р. В. 66 Сазонов В. В. 11 Сакун О. А. 31 Сахошко М. М. 42 Сергушко О. Г. 76 Слепченко А. А. 65 Сокол Л. М. 56 Солодушко М. М. 35 Спиця Р. О. 67 Стегній О. Г. 26 Ступень Н. М. 46 Сук А. М. 58

Ò Тараріко О. Г. 4, 34, 36 Теліжинська Т. В. 77 Терещук О. 79

Реферативний журнал, 2017, № 2

Удовиченко В. В. 32

Ô

X Халаїм О. 18 Харитонов М. М. 41 Химинець В. В. 48 Хітренко Т. Ф. 77 Христюк Б. Ф. 33

Ö Цапко Н. С. 20 Цуруль О. А. 63

× Чабан В. О. 50 Чабанюк Я. В. 17 Черняк Л. М. 22 Чехній В. М. 75 Чечета Н. О. 3 Чиренко Н. В. 56 Чистякова В. Ф. 40

Ø Шабардіна Ю. В. 6 Шевніков М. Я. 39 Шевчук М. Й. 76 Шевчук Н. І. 15 Шиманська К. В. 5 Шпиг Н. О. 56

ß Яненкова І. Г. 37 Ясенчук Н. 38 Яструб К. С. 55 Яцук І. П. 73

АЛФАВІТНО-ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК ÀËÔÀ²ÒÍÎ-ÏÐÅÄÌÅÒÍÈÉ ÏÎÊÀÆ×ÈÊ

À

аварійні викиди 50 аграрне виробництво 68 аграрний сектор 37 агроекологія 40 агроекосистеми 34 агроландшафт 34, 36 агросадиба 77, 79 агротуризм 79, 80 агротуристичний продукт 80 агротуристичні заняття 80 адаптивна селекція 42 алгоритм класифікації річкових басейнів 33 амінокислоти 23 антидрайвери економічного розвитку 7 антикризова політика 7 антропогенна трансформація 32 антропогенне навантаження 30 антропогенний вплив 13 атласне картографування 74

Á бактерії 16 баланс азоту 24 баланс гумусу й поживних речовин 38 баланс поглинання та вивільнення CO2 18 баланс поживних речовин та гумусу 35 безземельна система виробництва 24 безпечність 21 біодеструктція пестицидів 16 біодіагностичні показники 17 біологічна активність ґрунту 31 біологічне очищення 50 біологічне різноманіття 4 біоморфи 13 біорізноманіття 73 біотичне та ландшафтне різноманіття 75 біотопи 12

 важкі елементи 23 вапнування 31 викиди 22 вихідний матеріал 42 виховання молоді 55 виховний потенціал 56 відновлювані джерела енергії 19 відношення 49 відходи 5, 20, 23 властивості 20 вода 49 води водозабору 45 водна директива 76 водне середовище 50 водорості 45 Волинська область 79 Волинь 79 волокно 21 вплив на довкілля 43 вуглеводні 22 вуглецево-нейтральне паливо 51

вузол очищення 21

à гармонізація 62 геодані 29 геодинамічні 67 геологічне середовище 53 геоморфологічні 67 Гетеборзький протокол 24 гідрологічне районування 33 гірничопромисловий район 53 ГІС 33 глибинна екологія 54 глобальне потепління 18 готова продукція 68 готовність учителя 63

¥ ґрунт 35, 36, 38 ґрунтова родючість 17 ґрунтові гербіциди 17

Ä деградація 34 деревні гранули 51 державна екологічна політика 70 державна податкова політика 10 державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища 69 директиви 8 дитячі об’єднання 56 дифеноконазол 16 добрива 31 довкілля 6 донні відклади 76 досвід застосування СЕО 2 дуб звичайний 15

екологічний податок 10 екологічний професіоналізм аграрія 40 екологічний ризик 66 екологічний туризм 78 екологічні інтереси 26 екологічні правовідносини 70 екологічні проблеми 22, 26 екологічність 21 екологія 11, 54 еколого-геохімічні чинники небезпек і ризиків 67 еколого-збалансований розвиток 46 еколого-натуралістична робота 63 еколого-правова доктрина 70 екоморфи 13 економіка природокористування 48, 52 економічний аспект 51 екоосвіта 60 екополітика 11 екоправова вихованість 71 екопросвіта 60 екосистема 72 екосистемний підхід 9 екософія 71 екотуристичні заняття 78 експорт 68 експрес-діагностика 47 екстремальні опади 36 елементи живлення 35 енергозбереження 20 ерозійна деградація 36 етичний імператив 61 ефективність 68 ефективність використання азоту 24

Є Європейське право 9 Європейський Союз 6

Å евтрофікація 76 екожурналістика 60 екологізація 62 екологізація виробництва 53 екологізація освіти 40 екологічна безпека 44 екологічна безпека підприємства 28 екологічна діяльність 5 екологічна компетентність 57 екологічна культура 48, 55, 59, 61 екологічна медіація 71 екологічна освіта 11, 54, 55, 59, 61, 64, 65 екологічна освіта та виховання 63 екологічна освіченість населення 54 екологічна оцінка 19, 53 екологічна політика 3, 6 екологічна реставрація 25 екологічна свідомість 5, 54 екологічна соціологія 26 екологічне виховання 11, 54, 55, 57, 59, 61 екологічне законодавство 70 екологічне мислення 11 екологічне паливо 51 екологічний аспект 51 екологічний бонітет 73 екологічний моніторинг 9

Æ життя 62

Ç заболоченість 32 забруднюючі речовини 52 захворюваність 43 захист водного середовища 50 збереження біорізноманіття 72 збереження водності 76 збереження ґрунтів 73 збереження навколишнього середовища 55 зелена економіка 10 Зелена книга України 72 зелені зони міста 18 земельні ресурси 52 землекористування 34 зміна клімату 4, 34, 41 зміст освіти 63 знання 60

І ізопропіламінна сіль гліфосату 16 імплементація СЕО 2 інвестиційна стратегія 7

Реферативний журнал, 2017, № 2

41

ÀËÔÀ²ÒÍÎ-ÏÐÅÄÌÅÒÍÈÉ ÏÎÊÀÆ×ÈÊ інтеграція 68 інтегроване управління 9 інтенсивні технології 38 інтенсифікатор 20

É йод 49 йодид-іон 49

Ê каламутність 45 каналізаційна насосна станція 44 картопля 42 картування 12 квазідитячі об’єднання 56 керування 47 Київська область 74 класифікація 66 клімат 18, 36 комунікація 60 Конвенція про біологічне різноманіття 4 Конвенція про боротьбу з опустелюванням 4 контурно-меліоративна організація територій 34 концентрація складових тригалометанів 45 концепція 47 Концепція екологічної відповідальності 28 координація 62 кореляційні матриці 17 корпоративна екологічна відповідальність 28 криві Ендрюса 33 криза 7 культура 54 культурно-освітній простір 62

Ë ландшафт 32 ландшафтне планування 29, 75 ландшафтознавчий підхід 75 лісгоспи 15 лісистість 15 лісові екосистеми 13 лісостеповий комплекс 32 локальні моделі оптимального землекористування 40 лямбда-цигалотрин 16 льон 21

Ì майбутні фахівці агроекологічної галузі 58 масив поверхневих вод 76 мас-медіа 60 математичне моделювання 40 методична підготовка 63 механізм 46 механізм фінансування 52 механізми публічного управління 3 міжнародне право 65 міжнародні природоохоронні організації 64 мікроклімат 18

42

мікроорганізми 31 мікропейзаж 31 мінералізація 30 мінеральні та органічні добрива 38 мінімізації екологічних ризиків 66 модель USLE 36 модернізація 21 моніторинг 30, 73 морегосподарський комплекс 9 морське середовище 9 мотивація споживачів 37

Í навколишнє природне середовище 26 навколишнє середовище 52 нагляд за дотриманням законодавства в природоохоронній галузі 69 надконцентрація 68 насіння 39 нафтопереробний завод 22 нафтопромисловість 20 небезпека 22 негативні наслідки 67 неогеодинаміка 67 нозологічна оцінка 12 норма висіву 39

Î озеро 76 озонування 49 олія 39 оптимізація 72 опустелювання 4, 34 організаційний та економічний механізми реалізації екологічної політики України 3 органік-орієнтована модель розвитку 37 органічне виробництво 37 органічні та мінеральні добрива 35 орні землі 36 освіта 57 освіта для сталого розвитку 64 охорона земель 52 оцінка 66

Ï паливо 51 паливні пелети 51 параметри значущості впливів 19 парк 18 партнерство 56 педагогічні умови 58 передумови організації рекреаційної діяльності 77 переробка відходів сільського господарства 41 перспективи розвитку 37 ПЗФ 18 питна вода 45 підготовка учителя біології 63 підкислення та засолення ґрунтів 35 пласт 49 пластичність 42 повіковий аналіз росту 15

поводження з відходами 8 поглинання аміаку 23 позашкільна (неформальна) освіта 59 показники якості 43 портландцемент 20 правова культура 71 правове виховання 71 правові передумови 65 правовідносини 65 принцип запобігання 27 принципи 46 принципи 6 принципи сталого розвитку 57 природне агровиробництво 41 природні фактори 30 природно-заповідний фонд 72, 74, 75 природно-правова доктрина 70 природокористування 57 природоохоронні заходи 52 природоохоронні конвенції Ріо 4 природоохоронні території та об’єкти 74 проблеми навколишнього природного середовища 3 програма 47 програма дій 6 проекти агротуризму 79 промислове підприємство 47 простір 60 протеїн 39 протиерозійні заходи 34 публічне управління 3

Ð Рамкова Конвенція ООН про зміну клімату 4 реалізація стратегії 47 регіональна еколого-економічна політика 48 регіональна інформаційно-картографічна система 74 регіональний ландшафтний парк 78 регіональні особливості 80 рекреаційний об’єкт 77 рекреаційний потенціал 77 рекреаційні території 46, 77 рекреація 77 рекультивація 25 репрезентативність 72 ресурси 57 ресурсозбереження 10 реформування системи нагляду 69 ризик-аналіз 67 ринкова економіка 68 рівень трансформації 32 різноманіття ґрунтів 73 річний стік води 33 родючий шар 25 родючість 38 розораність 32 розподіл площ 15 розчинений кисень 45 роль географії 2 рослинництво 24 ростовий тест 14

Реферативний журнал, 2017, № 2

ÀËÔÀ²ÒÍÎ-ÏÐÅÄÌÅÒÍÈÉ ÏÎÊÀÆ×ÈÊ Ñ санітарно-гігієнічна культура 58 санітарно-захисна зона 44 світогляд 55 сельбищність 32 система моніторингу 53 системний аналіз 40 системний підхід 40 сільське господарство 24 сільський зелений туризм 80 сільський туризм 79 сірководень 44 сіркодобувна промисловість 53 складний компост 23 складування породи 25 сміттєзвалище 43 сорт 39, 42 соціальна відповідальність 28 соціальна екологія 27 соціальна ініціативність 56 соціальний ризик 27 соціально-екологічне дослідження 27 соціально-екологічний ризик 27 соціально-економічний розвиток 10 соя 39 споживання енергії 41 способи догляду за посівами 39 стабільність 42 сталий (збалансований) розвиток 57 сталий розвиток 6, 10, 27, 48, 65 стимулювання 46 стійкість 16 стійкість і вразливість середовища 67 стічні лляльні води 50 стратегічна екологічна оцінка 2 стратегічні напрями розвитку 64 стратегія 47 стратегія збалансованого розвитку 47 стратегія поводження з відходами 1

суб’єкти екологічного врядування 6 суб’єкти правового виховання 71 субрегіональний підхід 1 супутньо-пластові води 49 Сьома програма дій з навколишнього середовища 8

Õ

T

Центр екологізації освіти 62 Центральне Поділля 12 ципродиніл 16

тверді побутові відходи 1, 43 тезаурус екологічної проблематики 26 тенденції розвитку туризму 79 терикон 25 територіальне планування 2, 29 технологічна модернізація 7 технологія 20 трав’яний покрив 13 трав’яні угруповання 12 туристична діяльність 79

Ó Угода про асоціацію з ЄС 5 управління 66 урожайність 38

хімічні добрива 37 хлороформ 45 холдинги 68

Ö

× час 49 Червона книга ґрунтів України 73 чинні нормативні таблиці 15

Ø шкідливі речовини 22 шкільна (формальна) освіта 59 шлам водоочищення теплоелектростанцій 31

Þ юридична наука 70

Ô факторний аналіз 17 фандрайзинг 56 фармацевтичне підприємство 66 фермерський туризм 80 фінансування 8 фітоіндикація 14 фітомеліорація 25 фітотоксичний ефект 14 формування 65 фосфогіпс 23 функціональні зони 78

ß якість води 30

A Allium cepa 14

L Lepidium sativum 14

R Raphanus sativus 14

Реферативний журнал, 2017, № 2

43

ÏÎÊÀÆ×ÈÊ ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÈÕ ÏÅвÎÄÈ×ÍÈÕ ² ÏÐÎÄÎÂÆÓÂÀÍÈÕ ÂÈÄÀÍÜ

ПОКАЖЧИК ВИКОРИСТАНИХ ПЕРІОДИЧНИХ І ПРОДОВЖУВАНИХ ВИДАНЬ ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ 1. Агроекологічний журнал. – 2016. – № 1; № 4.

2. Актуальні проблеми економіки. – 2015. – № 2 (164).

3. Актуальні проблеми філософії та соціології. – 2015.

– Вип. 8.

4. Біологічні системи. – 2016. – Т. 8. – Вип. 1; Вип. 2.

5. Вища освіта України. – 2015. – № 2.

6. Вісник Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету. – 2015. – № 1(35); № 4 (38).

7. Вісник Дніпропетровського університету. – 2016. – Вип. 6.

8. Вісник ЖДТУ. – 2015. – № 2 (72).

9. Вісник ЛДУ БЖД. – 2016. – № 13.

10. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». – 2016. – № 1 (28).

11. Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Агрономія і біологія». – 2015. – Вип. 3 (29).

12. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна – 2015. – Вип. 43; 2016. – Вип. 45.

13. Вісник ЦНЗ АПВ Харківської області. – 2016. – Вип. 20.

14. Глобальні та національні проблеми економіки. – 2015.

– Вип. 3; Вип. 7.

15. Грані. – 2015. – № 9 (125).

16. Довкілля та здоров’я. – 2017. – № 2.

17. Екологічна безпека. – 2015. – № 2 (20); 2016. – № 2 (22).

18. Екологічна безпека. – 2015. – № 2 (20); 2017. – № 1(23).

19. Екологічні науки. – 2015. – № 10–11.

20. Економічний вісник Запорізької державної інженерної академії. – 2016. – Вип. 1 (01).

21. Економічний форум. – 2015. – № 4.

22. Електронне наукове фахове видання «Державне управління: удосконалення та розвиток». – 2016. – № 6.

23. Енергетика: економіка, технології, екологія. – 2016.

– № 3; № 4.

24. Збірник наукових праць «Гілея: науковий вісник». – 2016. – Вип. 109.

25. Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького.

– 2016. – № 1 (16).

26. Науковий вісник Мукачівського державного університету. – 2015. – Вип. 2 (4). – Ч. І.

27. Науковий вісник Ужгородського університету. – 2015.

– Вип. 1 (45).

28. Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2016. – Вип. 21. – Ч. 2.

29. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : Географія. – 2015. – № 1.

30. Наукові записки. Серія: педагогіка. – 2016. – № 1.

31. Наукові праці. Екологія. – 2015. – Т. 256. – Вип. 244.

32. Научные труды SWorld. – 2016. – № 4.

33. Освітологічний дискурс. – 2016. – № 1 (13).

34. Педагогічний дискурс. – 2016. – Вип. 20.

35. Право і суспільство. – 2015. – № 4. – Ч. 3.

36. Теорія і практика правознавства. – 2016. – № 1 (9).

37. Український географічний журнал – 2016. – № 1; № 2; № 3; № 4.

38. Український соціум. – 2016. – № 3 (58).

39. Фармацевтичні науки. – 2016. – № 1/4 (18).

40. Філософія і політологія в контексті сучасної культури.

– 2016. – № 3.

ПРОДОВЖУВАНІ ВИДАННЯ 1. Стратегія сталого розвитку України: завдання освіти щодо її реалізації : матеріали ІІІ Всеукраїнського форуму «Освіта для збалансованого розвитку» (Київ,

44

12–13 квітня 2017 р.) – К. : Центр екологічної освіти та інформації, 2017.

Реферативний журнал, 2017, № 2