E 2 2014 by Всеукраїнська екологічна ліга

ÂÑÅÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊÀ ÅÊÎËÎÃ²×ÍÀ Ë²ÃÀ

`2014

Редакційна колегія

Editorial Board

Головний редактор Т. ТИМОЧКО

Editor-in-chief T. TYMOCHKO

Заступник головного редактора М. КОЗЛОВСЬКА

Deputy editor-in-chief M. KOZLOVSKA

Т. АНДРІЄНКО Г. БІЛЯВСЬКИЙ Ю. БИСТРЯКОВА С. ВАДЗЮК Ю. ГРИЦАН М. ГОЛУБЕЦЬ Д. ГРОДЗИНСЬКИЙ С. ГУБАР І. ДУДКА М. КИСЕЛЬОВ С. ЛІСОВСЬКИЙ О. ЛУКАШ М. МАЛЬОВАНИЙ Г. МАРУШЕВСЬКИЙ Л. МЕЛЬНИК Н. МІРОНОВА О. МУДРАК O. ПАЩЕНКО С. РАЗМЄТАЄВ Л. РУДЕНКО Д. САВЧУК С. САТАЛКІН А. СЕРДЮК Є. СТЕЦЕНКО Є. ЯКОВЛЄВ

T. ANDRIYENKO G. BILYAVSKY YU. BYSTRYAKOVA C. VADZYUK YU. HRYTSAN M. HOLUBETS D. GRODZYNSKY C. HUBAR I. DUDKA M. KYSELYOV S. LISOVSKY O. LUKASH M. MALYOVANY G. MARUSHEVSKY L. MELNYK N. MYRONOVA O. MUDRAK O. PASHCHENKO C. RAZMETAYEV L. RUDENKO D. SAVCHUK YU. SATALKIN A. SERDYUK YE. STETSENKO YE. YAKOVLEV

КИЇВ 2014

ЗМІСТ 3 4

FOREWORD

6 7 12 13 15 16

BIOECOLOGY

ЗБАЛАНСОВАНИЙ (СТАЛИЙ) РОЗВИТОК

SUSTAINABLE DEVELOPMENT

ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

ECONOMY OF THE NATURE MANAGEMENT

ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ТА ВИХОВАННЯ

ENVIRONMENTAL EDUCATION

ЕКОЛОГІЧНІ РИЗИКИ

26 31

ENVIRONMENTAL RISKS

ПЕРЕДМОВА

№ 2014 рік Видається з 2004 року Періодичність — 4 випуски на рік

ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА БІОЕКОЛОГІЯ ТЕХНОЕКОЛОГІЯ СОЦІОЕКОЛОГІЯ

ВСЕУКРАЇНСЬКА Засновники ЕКОЛОГІЧНА ЛІГА ЦЕНТР ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ ТА ІНФОРМАЦІЇ

ГЕОЕКОЛОГІЯ АГРОЕКОЛОГІЯ ДОВКІЛЛЯ ТА ЗДОРОВ’Я

Д. БОЛДАРЄВА Відповідальний редактор

О. БАСУН Наукові Д. БОЛДАРЄВА референти М. КОЗЛОВСЬКА Г. МАРУШЕВСЬКИЙ О. ПАЩЕНКО Т. ТИМОЧКО М. ТИМОЧКО О. ШВЕЦЬ Д. БОЛДАРЄВА Переклад англійською мовою

ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЇ А. БОЙКО Комп’ютерна верстка

Свідоцтво про реєстрацію серія КВ № 8430 від 20.03.2004 р. Підписано до друку 20.06.2014 р. Формат 60×84/8. Папір офс. № 1. Гарнітура Прагматика. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 6,5. Обл.-вид. арк. 8,8. Ум. фарбо-відб. 9,8. Тираж 200 прим.

Передплатний індекс 09882

CONTENTS ENVIRONMENTAL POLICY

TECHNOECOLOGY SOCIOECOLOGY GEOECOLOGY AGROECOLOGY ENVIRONMENT AND HEALTH

LEGAL ASPECTS OF ECOLOGY

ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО ТА ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ

PRESERVATION OF BIOLOGICAL AND LANDSCAPE DIVERSITY

ЕКОЛОГІЧНИЙ ТУРИЗМ

GREEN TOURISM

АВТОРСЬКИЙ ПОКАЖЧИК

AUTHOR INDEX

АЛФАВІТНО– ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК

SUBJECT INDEX

PERIODICAL AND SERIAL PUBLICATIONS INDEX

ПОКАЖЧИК ВИКОРИСТАНИХ ПЕРІОДИЧНИХ І ПРОДОВЖУВАНИХ ВИДАНЬ

ПЕРЕДМОВА

Реферативний журнал “Екологія” — періодичне інформаційне видання, призначене для систематичного ознайомлення вчених та фахівців з друкованими виданнями та документами, які висвітлюють досягнення вітчизняної та світової екологічної науки й практики. Журнал надаватиме інформацію про основні напрями, тенденції та перспективи розвитку, сприятиме оперативному пошуку і використанню інформаційних джерел науковцями та фахівцями. Журнал виходить щоквартально обсягом 150–160 рефератів із наскрізною нумерацією публікацій протягом року. Бібліографічний опис кожного реферату супроводжується англійським перекладом. У реферативний журнал включено найбільш популярні джерела інформації наукового, науково-технічного, нормативно-методичного змісту з відомих вітчизняних і зарубіжних видань і науково-тематичних збірників, які систематизовано у рубриках: z Екологічна політика z Біоекологія z Техноекологія z Соціоекологія z Геоекологія z Агроекологія z Довкілля та здоров’я z Збалансований (сталий) розвиток z Економіка природокористування z Екологічна освіта та виховання z Екологічні ризики z Правові аспекти екології z Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття z Екологічний туризм Всеукраїнська екологічна ліга, яка є засновником журналу, вирішує широке коло питань щодо поліпшення екологічної ситуації в державі, формування нового природоохоронного менталітету, підвищення освіти та культури громадян. Ліга бере активну участь у формуванні державної екологічної політики, сприяє розробці та впровадженню передових вітчизняних екологічно збалансованих, енерго- та ресурсозберігаючих технологій у всіх галузях господарської діяльності, спрямовує свою роботу на підвищення рівня екологічної культури громадян. Для інформаційно-аналітичного забезпечення спеціалістів та керівників з питань природокористування та охорони навколишнього середовища в Лізі створено потужну базу інформаційних ресурсів. Всеукраїнська екологічна ліга об’єднує видатних учених, громадських діячів, депутатів різних рівнів, керівників підприємств, державних службовців, освітян та підприємців в усіх регіонах України. Реферативний журнал «Екологія» створено з метою активізації обміну екологічною інформацією на національному і міжнародному рівнях, залучення широкої громадськості до розв’язання екологічних проблем в Україні. Реферат містить бібліографічний опис документа, ключові слова першоджерела, короткий виклад змісту документа, включає основні фактичні відомості й висновки, необхідні для початкового ознайомлення з документом і визначення доцільності звернення до нього. Реферати являють собою скорочений виклад першоджерела з основними фактографічними даними та висновками. Бібліографічний опис документів подається трьома мовами: українською, російською та англійською. Відбір літератури для реферування зумовлюється науковою та практичною значимістю, оригінальністю розробки проблеми. Довідково-пошуковий апарат видання включає: зміст, авторський покажчик, предметний покажчик, перелік джерел, використаних для реферування, а також список абревіатур організацій, які використовуються в Реферативному журналі. Сподіваємося, що інформація зацікавить науковців, викладачів навчальних закладів, фахівців, а також працівників бібліотек і організацій науково-технічної інформації. Реферативний журнал приймає замовлення на публікацію рекламної інформації науково-технічного спрямування. Редколегія реферативного журналу з вдячністю сприйматиме зауваження, побажання та пропозиції щодо змісту і оформлення журналу. За літературою, що реферується, звертатися до Всеукраїнської екологічної ліги: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 30-В, офіс 33 т/ф (044) 289-31-42 E-mail: vel@ecoleague.net

FOREWORD

The abstract journal «Ecology» is the information periodical that offers regular review of printed editions and documents which cover achievements of the domestic and foreign science and practice in the sphere of ecology and can be useful for scientists and experts. This quarterly includes 150–160 abstracts with continuous publications numbering during a year. It contains sources of scientific, research-and-production, regulatory and procedural information from domestic and foreign editions and scientific subject collections which are systematized in headings: z Environmental policy z Bioecology z Technoecology z Social ecology z Geoecology z Agroecology z Environment and health z Sustainable development z Economy of nature management z Environmental education z Environmental risks z Legal aspects of ecology z Preservation of biological and landscape variety z Green tourism The All-Ukrainian Ecological League which is the founder of the journal tries to solve problems concerned with radical change of an environmental situation in the state, formation of new environmental mentality, increase in the educational and cultural standards of citizens. The League takes an active part in the formation of a state policy, promotes the development and introduction of advanced domestic sustainable, energy- and resource saving technologies in all branches of economic activity. For information and analysis support of heads and experts on questions concerning nature management and environment protection the League created an extensive base of information resources. The All-Ukrainian Ecological League unites outstanding scientists, public figures, deputies of the Verkhovna Rada, heads of enterprises, civil servants, teachers in all regions of Ukraine. AJ «Ecology» is created with the purpose to intensify the environmental information exchange at the national and international levels, involve broad sections of the public to the movement aimed to terminating the activity that threatens environmental safety, biological diversity, health of citizens of Ukraine. The abstract contains the bibliographic description of the document, keywords of the primary source, short summary of the document. Abstracts are the reduced statements of the primary source with factual data and conclusions. Reference and search tools of the edition include: the foreword, author index, subject index, list of sources to be used for abstracting, list of the basic contractions and words, word-combinations and abbreviations that occur in abstracts as well as the list of abbreviations of organizations mentioned in the journal. For the reviewed literature please apply to the All-Ukrainian Environmental League: Office 33, 30-B, Saksahansky Str., Kyiv Ukraine 01033 a/b 163, Tel/fax: +380 44 289 31 42 E-mail: vel@ecoleague.net

Реферативний журнал, 2014, № 2

ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА

УДК 502.57 2014.2.1. КРИМ. ОКУПАЦІЯ: ЗАГРОЗИ ДЛЯ ДОВКІЛЛЯ / Тимочко Т. В. // Екологічний вісник. – 2014. – № 2. (83). – С. 2–4. Екологічна політика, анексія Криму, загрози для довкілля, негативні наслідки, правовий статус, загарбані території, міжнародне право, українське законодавство, екологічний моніторинг, Кримська АЕС, питна вода, видобуток піску, курортно-рекреаційна інфраструктура Криму. Сrimea. Оccupation: threat to the environment / Tymochko T. V. // Ekologichny Visnyk (Environmental Bulletin). – 2014. – № 2(83). – P. 2–4. Environmental policy, annexation of the Crimea, the threat to the environment, adverse effects, legal status, invaded areas, international law, Ukrainian legislation, environmental monitoring, Crimean nuclear power plant, drinking water, sand extraction, resort and recreational infrastructure of Crimea.

У статті висвітлено актуальну тему анексії АР Крим 2014 р., що призвела до негативних наслідків у соціально-політичній, економічній та екологічній сферах як для Кримського півострова, так і всієї України. Значну увагу приділено розв’язанню проблеми правового статусу загарбаних територій. Зауважено, що згідно з міжнародним правом анексія є одним з видів агресії і спричинює міжнародно-правову відповідальність. Ці питання відображені у прийнятому Законі України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Зокрема, у ньому зазначено, що Крим є тимчасово окупованою територією, а Росію визнано окупантом, вона має нести відповідальність за порушення прав і свобод українських громадян на території Криму. З’ясовано можливі екологічні наслідки внаслідок значного збільшення антропогенного навантаження на природне середовище півострова, Азовського та Чорного морів – спорудження мостового переходу Крим-Кубань, відновлення будівництва Кримської АЕС, передача «Газпрому» нафтових та газових родовищ за рахунок знищення природних ресурсів. Це стосується й руйнації курортно-рекреаційної інфраструктури Криму, безконтрольного видобутку піску в Чорному морі, озері Донузлав і на території в районі мису Фіолент (поблизу Севастополя), Бухти Ласпі, Форосу та регіонального ландшафтного парку «Бакальська коса». До екологічних ризиків також належать проблеми з опрісненням морської води, а також з водозабезпеченням у нинішніх умовах – вода по Північно-Кримському каналу надходить самопливом з материкової України на півострів до Джанкоя, потім у передгір’я Кримських гір, де воду потрібно піднімати майже на 9 метрів, а на самому півострові – на 25 метрів. Також зауважено, що з огляду на окупацію Криму Росія має забезпечити збереження видів флори і фауни Чорного та Азовського морів. Затоплення російських кораблів з метою блокування українського флоту призвело до значного забруднення акваторії, негативно вплинуло на морську екосистему. Необхідно створити умови для дієвого екологічного моніторингу за станом природного середовища у морській та прибережній зонах півострова. Зроблено висновок, що розв’язанню проблеми щодо наслідків окупації території Криму і екологічних загроз на державному рівні не приділяється належна увага. В силу недостатньої компетентності залишається недієвим нинішнє керівницво Міністерства екології та природних ресурсів України. У вирішенні цього питання активну позицію займає Всеукраїнська екологічна ліга, яка виступила з ініціативою проведення міжнародного круглого столу із залученням провідних експертів, представників наукових установ, громадськості, міжнародних організацій, Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства юстиції, Міністерства закордонних

справ України для комплексного розгляду проблем, що стосуються довкілля у контексті окупації території Криму. Марушевський Г. Б.

УДК 556.18(438.42) 2014.2.2. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ІНТЕГРОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ / Чунарьов О. В. // Екологічний вісник. – 2014. – № 2. (83). – С. 7–9. Екологічна політика, сталий розвиток, інтегроване управління, водогосподарське законодавство України і Європейського Союзу, охорона водного фонду, якість питної води, система протипаводкового захисту, басейновий принцип, збереження біологічного різноманіття, водні екосистеми. Major tasks and conceptual framework of integrated water management / Chunaryov O. V. // Ekologichny Visnyk (Environmental Bulletin). – 2014. – № 2(83). – P. 7–9. Environmental policy, sustainable development, integrated management, water economy legislation of Ukraine and the European Union, water fund protection, drinking water quality, flood control system, basin principle, conservation of biological diversity, aquatic ecosystems.

Нині пріоритетним напрямом розвитку екологічної політики України є гармонізація водогосподарського законодавства України із законодавством Європейського Союзу. У дослідженні висвітлено основні завдання щодо управління, раціонального використання, охорони та відтворення водних ресурсів України, які є одним з важливих природних чинників сталого розвитку держави. Зазначено, що залежність суспільства від водних ресурсів дедалі зростає, підвищуються вимоги до їхньої якості. Визначено об’єкти, які входять до водогосподарського комплексу держави – 63 тис. річок, 1103 водосховища із загальним об’ємом понад 55 млрд м3, 48 тис. ставків з об’ємом 4 млрд м3, 5 великих каналів, близько 5 млн га земель водного фонду, 5,5 млн га меліорованих земель, 45 тис. км каналів. Враховуючи те, що за запасами водних ресурсів доступних для використання, Україна є однією з найменш водозабезпечених у Європі (близько 1 тис. м3/рік при загально визначеній межі малозабезпеченості водними ресурсами на душу населення – 1,7 тис. м3/рік), питання управління, раціонального використання, охорони та відтворення водних ресурсів набувають дедалі більшої актуальності. Щорічно у поверхневі водні об’єкти скидається близько 8 млрд м3 стічних вод, у тому числі забруднених – до 2 млрд м3. Потребують удосконалення також наявні системи протипаводкового захисту, управління яким потребує значних зусиль, розроблення і впровадження наукових досягнень та новітніх інформаційних технологій, якісної професійної кадрової підготовки. Розкрито важливість розроблення і впровадження басейнового принципу управління водними ресурсами на основі гідрографічного та водогосподарського районування території України, визначення водогосподарських балансів, вихідна інформація яких є необхідною у разі погодження та видачі дозволів на спецводокористування, при заборах та скидах забруднених вод у річки та водойми, під час планування розміщення нових виробництв, а також розроблення режимів роботи водосховищ та ін. Доведено, що однією з основних стратегічних складових державної водної політики є впровадження системи інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом, що відповідає вимогам Водної Рамкової Директиви ЄЄ від 2000 року. Це сприятиме підвищенню якості води, безпечному і раціональному водокористуванню та збереженню біологічного різноманіття водних екосистем. Тимочко Т. В.

Реферативний журнал, 2014, № 2

ÓÄÊ 330.15

ÅÊÎËÎÃ²×ÍÀ ÏÎË²ÒÈÊÀ

УДК 330.15 2014.2.3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРИ РЕГІОНАЛЬНИХ ТА МІСЦЕВИХ ПЛАНІВ ДІЙ З ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА / Білявский Ю. А., Мислива Т. М. // Екологічний вісник. – 2014. – № 1 (82). – С.10–12. – Бібліогр.: 5 назв. Сталий розвиток, регіональна та місцева структура, природоохоронна стратегія, комплексна програма, охорона навколишнього середовища, Національна природоохоронна стратегія, Україна. Ways to improve regional and local environmental action plans / Bilyavs’ky Yu. A., Myslyva T. M. // Ekologichny Visnyk (Environmental Bulletin). – 2014. –1 (82). – P. 10–12. – Bibliography: 5 ref. Sustainable development, regional and local structures, conservation strategy, comprehensive program, environmental protection, National Conservation Strategy, Ukraine.

Сталий розвиток України – сучасна концепція взаємодії суспільства і природи, якою наразі керуються передові держави світу, закріплена у програмі дій «Порядок денний на ХХІ століття». У дослідженні охарактеризовано нинішній стан розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначено основні чинники регіональних та місцевих планів дій з охорони навколишнього середовища. Зазначено, що природоохоронна діяльність здійснюється згідно з планами, розробленими у напрямі від обласного (регіонального) до районного, а згодом – у межах сільських територіальних громад, що є хибним. Тому необхідно забезпечити керівництво від сільської, селищної громади до рівня громади обласного центру, а не навпаки. Натомість запропоновано нову комплексну програму охорони навколишнього природного середовища та програму економічного і соціального розвитку регіону, що має вирішувати такі питання: моніторинг екологічного стану довкілля в межах сельбищних територій; визначення пріоритетних екологічних проблем, що потребують розв’язання, із залученням громадськості; розроблення заходів для подолання екологічних проблем із залученням науковців; реалізація природоохоронних заходів; моніторинг реалізації природоохоронних заходів. Однак діюча нині система екологічного управління не дає можливості повною мірою реалізувати такий алгоритм. Зокрема, ідентифікувати екологічні проблеми населеного пункту, адміністративного району чи області можна лише через посередництво комплексних моніторингових спостережень за станом довкілля на конкретній території, які наразі або не проводяться територіальними підрозділами відомчих міністерств, або проводяться епізодично й фрагментарно. Таким чином, наявна стратегія розвитку природоохоронної діяльності на місцевому рівні є недосконалою і стосується тільки вузького кола проблемних питань щодо основних напрямів діяльності та інструментів виконання природоохоронних заходів. Для удосконалення структури регіональних та місцевих планів дій з охорони навколишнього середовища необхідно дотримуватися чітких рекомендацій, визначених у Національній природоохоронній стратегії на 2011–2015 роки. Серед найдієвіших зазначено: питання підвищення рівня суспільної екологічної свідомості; переорієнтації загальнообласних заходів природоохоронного спрямування на молодіжну аудиторію; збільшення частки екологічної інформації та соціальної реклами природоохоронного спрямування, систематичне інформування про діяльність органів виконавчої влади у сфері охорони довкілля через офіційні веб-сайти та засоби масової інформації; створення обов’язкової системи екологічного навчання та підвищення кваліфікації державних службовців, до компетенції яких належать питання охорони довкілля. Тимочко Т. В.

2014.2.5

УДК: 913(210.5):005.44(001.5) 2014.2.4. НАУЧНЫЕ ПОДХОДЫ К РАЗВИТИЮ ПРИМОРСКОГО РЕГИОНА В КОНТЕКСТЕ ТЕОРИЙ ГЛОБАЛИЗАЦИИ / Страчкова Н. В. // Культура народов Причерноморья. – 2012. – № 240. – С. 109–112. – Бібліогр.: 13 назв. Экологическая политика, деградация среды жизнедеятельности, научные подходы, приморский регион, регионы трансграничного типа, региональное развитие, теория глобализации, интеграционные связи, природно-хозяйственные системы. Scientific approaches to maritime region development in the context of globalization theories / Strachkova N. V. // Kul’tura narodov Prichernomorya (Culture of the Black Sea Peoples). – 2012. – № 240. – P. 109–112. – Bibliography: 13 ref. Environmental policy, degradation of environment, scientific approaches, maritime regions, cross-border type regions, regional development, the theory of globalization, integrative contacts, natural and economic systems.

Особенной чертой современного этапа развития Украины являются разновекторные трансформации экономических, социальных и экологических отношений, определенные диалектическим единством глобализации. Это обусловливает направления структурных процессов, вызванных изменениями внешних условий их функционирования. Более всего данные процессы проявляются в регионах так называемой «рубежной коммуникативности» – регионах трансграничного типа, развивающихся в своеобразных условиях и имеющих определенные лимитирующие факторы, при этом обладающих конфликтогенным потенциалом, негативно влияющим на экономику и уровень жизни населения. К данному типу относятся приморские регионы, характеризующиеся многокомпонентным потенциалом развития, наличием особых экологических, геополитических экономических и социальных интересов. Основу конфликтного использования приморского региона составляет ограниченность и уязвимость его природно-ресурсного и экологического потенциалов при значительном геоэкономическом и геополитическом интересе, формирующемся на всех территориальных уровнях – от локального до мирового с учетом его трансграничного и интеграционного статуса. Указанные проблемы актуализируют исследование особенностей комплексного развития приморских регионов, где главным средством и ресурсом экономической активности служит синергетика граничных геопространств, реализующаяся в условиях межрегиональной интеграции под влиянием глобализации. В связи с этим в данной работе были проанализированы научные подходы к процессу развития приморского региона сквозь призму теорий глобализации как современной комплексной междисциплинарной концепции. Выводы подтверждают мнение, что приморский регион – сложная пространственно-специфическая открытая система, которая развивается согласно интенсивным межрегиональным экономическим и социогуманитарным связям. Отмечено, что исследование процесса развития приморского региона должно быть основано на поиске оптимальных форм его интегрирования в общемировые глобальные процессы, что позволит выявить новые условия и формы его пространственной организации. Тимочко Т. В.

УДК 504.06:330.34 2014.2.5. ПРОБЛЕМИ ІНТЕГРАЦІЇ РАДІОЕКОЛОГІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ У РЕГІОНАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ ТА ПЛАНИ ДІЙ З ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА / Надточій П. П., Мартенюк М. В. // Екологічний вісник. – 2014. – № 1 (82). – С. 6–9. – Бібліогр.: 12 назв.

Реферативний журнал, 2014, № 2

2014.2.7

Á²ÎÅÊÎËÎÃ²ß

Радіоекологія, екологічні проблеми, інтеграція, радіоекологічна і агроекологічна складові, регіональна стратегія, плани дій, охорона навколишнього середовища, здоров’я населення. Problems of radioecological component integration into the Regional Strategies and Action Plans for the Environment Protection / Nadtochiy P. P., Martenyuk M. V. // EkologichnyVisnyk (Environmental Bulletin). – 2014. – 1 (82). – P. 6–9. – Bibliography: 12 ref. Radioecology, environmental issues, integration, radiological and agroecological components, regional strategy, action plans, environmental protection, public health, Ukraine. Майже 28 років, що пройшли з дня аварії на ЧАЕС, – це термін, який практично дорівнює періоду напіврозпаду основних радіонуклідів-забруднювачів території України – 137Cs і 90Sr. Природні процеси розпаду радіонуклідів за постчорнобильський період внесли істотні корективи у структуру радіонуклідного забруднення території України в цілому. Саме тому актуальними нині є екологічні проблеми, характерні для територій, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, які теж потребують розв’язання. Серед них: екологічна та економічна реабілітація і розвиток територій, що зазнали радіоактивного забруднення; одержання екологічно безпечної продукції тваринництва і рослинництва у приватному секторі господарювання в межах радіоактивно забруднених територій; забезпечення населення якісною питною водою та вивезення і зберігання твердих побутових відходів; недостатня обізнаність населення щодо радіоекологічних питань. У дослідженні зазначено, що для розв’язання означених питань необхідно створити сучасну базу даних моніторингу екологічного

ÓÄÊ 574.583

стану територій, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Інформаційною базою для створення планів дій моніторингу мають бути: картограми щільності забруднення ґрунтового покриву 137Cs, 90Sr, а також важкими металами; ландшафтно-екологічний аналіз території (форми рельєфу, крутизна схилів, літологічні та гідрологічні умови, еродованість території); фітосанітарна оцінка земель та їхня агроекологічна типологія для проектування адаптивно-ландшафтних і контурних систем на сільськогосподарських і лісових площах; бонітування ґрунтів і оцінка продуктивності земель; визначення кадастрової вартості сільськогосподарських угідь на основі агроекологічної оцінки земель; регламентація використання деревної і недеревної продукції лісового господарства та здійснення заходів радіаційної безпеки. Для досягнення бажаного результату запропоновано також розробити чіткий план дій, який би враховував радіоекологічну і загальну агроекологічну складові – оцінку впливу ландшафтних і біогеохімічних характеристик сільськогосподарських угідь на перерозподіл і концентрацію радіонуклідів у компонентах агроекосистем, що значною мірою визначає ступінь ризику забруднення; встановлення ступеня забруднення сільськогосподарських територій з погляду можливості отримання продукції, що відповідає санітарно-гігієнічним нормативам. Зроблено висновок, що створення умов для підвищення рівня екологічної безпеки населення, що проживає на радіаційно забруднених територіях внаслідок Чорнобильської катастрофи, можливе за умови інтеграції радіоекологічної та агроекологічної складових у регіональні та місцеві плани дій з охорони довкілля. Марушевський Г. Б.

БІОЕКОЛОГІЯ УДК [574.583:504.61] (477.63) 2014.2.6. ЗООПЛАНКТОН ДНІПРОВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА [В УМОВАХ АНТРОПОГЕННОГО ПРЕСУ]: наук. та інформ.-метод. матеріали для учасн. наук.-практ. конф. і екол. громадськості / Яковенко В. О., Дворецький А. І. – Дніпропетровськ : Гамалія, 2012. – 253 с. Антропогенне навантаження, водні екосистеми, зоопланктон, Дніпровське водосховище, водосховища, індекс ценотичної значущості, екологія, охорона природи. Zooplankton in the Dnipro water-storage reservoir [under conditions of man-made load] : scientific and information-and-methodical materials for the participants of the workshop and environmental public / Yakovenko V. O., Dvorets’ky A. I. – Dnipropetrovs’k : Gamaliya, 2012. – 253 p. Man-made load, aquatic ecosystems, zooplankton, Dnipro water-storage reservoir, index of coenotic importance, ecology, nature protection.

Досліджено структурно-функціональний стан і закономірності розвитку зоопланктону Дніпровського водосховища за умов посиленого антропогенного навантаження на сучасному етапі існування водойми. Вперше надано найбільш повну характеристику зоопланктонних угруповань пелагіалі та літоралі водосховища, визначено закономірності багаторічної динаміки показників зоопланктону. Вивчення структурної організації зоопланктону здійснено з використанням індексу ценотичної значущості в різні за водністю роки, за сезонами, частинами та біотипами Дніпровського водосховища, при цьому для кожного з них окремо розраховано продукцію зоопланктону. Досліджено сезонну динаміку, вертикальний і горизонтальний розподіл планктофауни, наведено еколого-біологічну характеристику масових видів. За допомогою багатофакторного кореляційного аналізу визначено природні

та антропогенні чинники найбільшого впливу на якісні та кількісні показники зоопланктону водосховища, а також тенденції його розвитку Наведено характеристику забрудненості ділянок водосховища на основі розширеного комплексу показників зоопланктоценозу та оцінку рибопродуктивності водойми з урахуванням впливу антропогенних чинників. Болдарєва Д. І.

УДК 574 2014.2.7. ДИНАМИКА ЭКОСИСТЕМ И ЭВОЛЮЦИЯ: МНОЖЕСТВЕННОСТЬ УСТОЙЧИВЫХ СОСТОЯНИЙ И ТОЧКИ ОПРОКИДЫВАНИЯ/НЕВОЗВРАТА. НЕОБХОДИМОСТЬ НОВОГО ПОНИМАНИЯ / Шадрин Н. В. // Морський екологічний журнал. – 2012. – Т. 11. – № 2. – С. 85–95. – Библиогр.: 61 назв. Динамика экосистем, эволюция, новая парадигма, концепция, биологические системы, глобальная устойчивость, особь, популяция, сообщество, экосистема, точки устойчивости. Dynamics of ecosystems and evolution: multiplicity of stable states and upsetting/no return points. The need for a new understanding / Shadrin N. V. // Mors’ky ekologichny zhournal (Marine Ecological Journal). – 2012. – Vol. 11. – № 2. – P. 85–95. – Byblyography: 61 ref. Ecosystem dynamics, evolution, a new paradigm, concept, biological systems, global stability, individual, population, community, ecosystem, stability points.

Динамика экосистем и эволюция традиционно рассматриваются в различных разделах биологии как процессы, протекающие вразличных временных масштабах и имеющие собственные закономерности. Эволюционная

Реферативний журнал, 2014, № 2

ÓÄÊ 504.064

ÒÅÕÍÎÅÊÎËÎÃ²ß

биология фокусируется в основном на процессах, формирующих биоразнообразие, а экосистемная экология – на поддержании и функциональной роли биоразнообразия. Динамика экосистем и эволюция характеризуются общими закономерностями, диктующими необходимость новой парадигмы. Основой её является концепция множественности устойчивых состояний биологических систем и скачкообразные переходы из одного состояния системы в альтернативное. В настоящее время доминирует парадигма единственности точки глобальной устойчивости биологической системы и постепенные плавные изменения системы в окрестностях точки устойчивости. В развивающейся парадигме эволюция и динамика систем (особь, популяция, сообщество, экосистема) характеризуются двумя стадиями – когерентной эволюции/ динамики и некогерентной. Каждая из стадий, в свою очередь, включает по два этапа. В процессе когерентной эволюции происходит постепенная адаптация системы к меняющейся среде в рамках существующей нормы реакции, в процессе некогерентной динамики происходит дестабилизация системы и ее относительно быстрая трансформация в новое устойчивое состояние. В динамике/эволюции систем существует точка невозврата, после прохождения которой система не может вернуться к прежнему устойчивому состоянию и неминуемо трансформируется в новое состояние. Рассмотрены термины и положения новой концепции, проанализированы три дополнительных подхода оценки близости состояния системы к точке невозврата. Болдарєва Д. І.

УДК 502 (075.32)

2014.2.8. ЭКСТРЕМАЛЬНАЯ ЖИЗНЬ И СОЗДАВАЕМАЯ ЕЮ САМОЙ СЕБЕ ОБЛАСТЬ ЖИЗНИ В БАТИАЛИ ЧЁРНОГО МОРЯ / Поликарпов Г. Г. // Морський екологічний журнал. – 2012. – Т. 11. – № 3. – С. 516. – Библиогр.: 27 назв. Экология моря, биогеоценозы, экосистемы суши, пресноводные водоёмы, морская вода, окислительная

2014.2.9

зона, состав, структура, экстремальный биогеоценоз, сероводородная толща, дно, батиаль, Чёрное море, вирофаги, паразиты вирусов, бактериофаги, паразиты прокариотов, анаэробы. Extreme life and living area creating by this life for itself in the Black Sea bathyal / Polikarpov G. G. // Morsky ekologіchny zhurnal (Marine Ecological Journal). – 2012. – Vol. 11. – № 3. – P. 516. – Bibliography: 27 ref. Marine ecology, biogeocoenoses, terrestrial ecosystems, freshwater bodies, seawater, oxidizing zone, composition, structure, extreme biogeocoenosis, sulphurous column, bottom, bathyal, the Black Sea, virophages, parasites of viruses, bacteriophages, parasites of prokaryotes, anaerobes. В отличие от биогеоценозов (экосистем) суши, пресноводных водоёмов и морских вод окислительной зоны, состав и структура экстремального глубоководного биогеоценоза сероводородной (восстановительной) толщи и дна батиали Чёрного моря крайне специфичны. Его восстановительная среда считается аналогом таковой древнейшего первородного океана нашей планеты. В этом биогеоценозе отсутствуют кислород и свет; обитают и размножаются вирофаги – паразиты вирусов, бактериофаги – паразиты прокариотов, а также их хозяева анаэробы – прокариоты (архей и бактерии); находятся полностью в латентном состоянии осевшие в донные отложения споры аллохтонных аэробов с суши, из пресных водоёмов и из окислительного слоя морей; не обнаружены свободноживущие живые животные, растения и микроорганизмы-аэробы, которые бы осуществляли свой полный жизненный цикл развития, роста и размножения. С видами архей и анаэробных бактерий, а также вирусов в экстремальном биогеоценозе непосредственно связано формирование и поддержание специфической среды их обитания. В соответствии с идеей В. И. Вернадского средообразующая роль живого вещества обеспечивает его выживание. В восстановительной среде экстремального биогеоценоза происходят масштабные биогеохимические и радиохемоэкологические процессы по изменению физического состояния и химической формы элементов и радионуклидов. Болдарєва Д. І.

ТЕХНОЕКОЛОГІЯ УДК 504.064.4 2014.2.9. ЛУГАНЩИНА – КРАЙ НАДЕЖДЫ (О СОСТОЯНИИ ОБРАЩЕНИЯ С ОТХОДАМИ В ЛУГАНСКОЙ ОБЛАСТИ) / Пристюк В. Н. // Поводження з відходами в Україні: законодавство, економіка, технології : матеріали Національного форуму (Луганськ, 24–25 жовт. 2013 р.). – К. : Центр екологічної освіти та інформації, 2013. – С. 7–10. Обращение с отходами, накопление отходов, опасность возникновения чрезвычайных ситуаций техногенного и природного характера, Луганская область, Алчевский меткомбинат, Стахановский ферросплавный завод, новая экологическая стратегия по вторичной переработке отходов. Luganshchyna (Lugansk Oblast) – the land of hope / Pistyuk V. N. // Waste management in Ukraine: legislation, economics, technologies : proceedings of the National Forum (Lugansk, October 24–25, 2013). – Кyiv : Tsentr ekolohichnoyi osvity ta informatsiyi, 2013. – P. 7–10. Waste management, waste accumulation, the risk of emergencies of man-made and natural character, Lugansk Oblast, Alchevsk Steelworks, Stakhanov ferroalloy plant, new environmental strategy for waste recycling.

Луганщина – крупный промышленный регион Украины, в котором насчитываются тысячи предприятий, промышленно-производственных объединений тяжелого машиностроения, строительной отрасли, а также агропромышленного комплекса. Из-за высокой нагрузки уровень опасности возникновения чрезвычайных ситуаций техногенного и природного характера в регионе оценивается как критический. В значительной мере это связано с накопленными отходами. Луганская область занимает 4-е место в Украине по объемам образования отходов – 1,5 млрд т. Для решения этой проблемы на территории области были созданы предприятия по вторичной переработке нефтепродуктов, макулатуры, отходов деревообработки, резины, угледобычи, углепереработки, шлаков литейного производства. Среди других отмечены Алчевский меткомбинат и Стахановский ферросплавный завод, которые утилизируют в 1,5–2 раза больше отходов литейного производства, чем их образовывают, вовлекая в повторное производство почти 30% отходов. Основываясь на положительном опыте этих предприятий, для эффективного развития экономики и промышленности региона предложено разработать но-

Реферативний журнал, 2014, № 2

2014.2.11

ÒÅÕÍÎÅÊÎËÎÃ²ß

вую стратегию повышения продуктивности производства с учетом высоких экологических требований, модернизации экономики, инноваций, создания оптимального режима для привлечения инвестиций и экономических стимулов в процессе обращения с отходами, в частности, для максимальной переработки отходов, которая будет способствовать минимизации экологического ущерба и производственных затрат. Болдарєва Д. І.

УДК: 620.92 2014.2.10. АНАЛІЗ МЕХАНІЗМІВ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ «ЗЕЛЕНОЇ» ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ / Гелетуха Г. Г., Желєзна Т. А. // Промышленная теплотехника. – 2011. – Т. 33. – № 5. – С. 35– 41. – Бібліогр.: 15 назв. Відновлювані джерела енергії, «зелена» електроенергетика в Європейському Союзі, «зелені» тарифи, «зелені» сертифікати та надбавки (субсидії) на електроенергію, вироблену з відновлюваних джерел, стимулювання розвитку, виробництво електроенергії, гідроенергія, вітроенергія, біомаса. Analysis of mechanisms encouraging the development of «green» electric power supply industry in the European Union / Heletukha H., H., Zhelezna T. A. ; Drozdova О. І. // Promyshlennaya teplotekhnika (Industrial Heat Engineering). – 2011. – V. 33. – № 5. – P. 35– 41. – Bibliography: 15 ref. Renewable power sources, «green» electric power supply industry in the European Union, «green» tariffs, «green» certificates and feed-in premiums (subsidies) for electricity generated from renewable sources, stimulation of the development, power generation, water power, wind power, biomass.

Загроза вичерпання традиційних природних джерел енергії і погіршення стану навколишнього природного середовища є стимулюючим чинником для розвитку енергетики на основі відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Виробництво електроенергії з ВДЕ динамічно розвивається в Європейському Союзі. Наразі внесок ВДЕ в загальне виробництво становить близько 17%, в тому числі частка біомаси – 3,2%. Нині основну частину електроенергії виробляють на атомних (28%) та теплових електростанціях з вугілля (28%) і природного газу (23%). На частку ВДЕ припадає близько 17% загального обсягу виробництва, в тому числі на біомасу – 3%. З відновлюваних джерел перше місце по виробництву електроенергії займає гідроенергія (57,7% усіх ВДЕ), на другому і третьому місцях – вітроенергія (20,9%) і біомаса (19%). Наведено характерні особливості енергоспоживання Європейського Союзу: рівень загального споживання первинної енергії є майже незмінним протягом останніх двадцяти років – 1700–1800 млн т н.е./рік, і це за умови постійного розвитку економіки і приєднання нових країн до ЄС. Утримання енергоспоживання на постійному рівні досягається шляхом планомірного вжиття заходів з підвищення енергоефективності та енергозбереження. Зазначено, що розвиток сектору відбувається завдяки цілому ряду механізмів стимулювання, що діють в країнах Євросоюзу. Найпоширенішими серед них є «зелені» тарифи, «зелені» сертифікати та надбавки (субсидії) на електроенергію, вироблену з відновлюваних джерел. «Зелений» тариф є найефективнішим інструментом підтримки, оскільки він дає можливість гнучко стимулювати використання певних технологій і видів біомаси на розсуд країни, в якій він діє. Євросоюз виробляє лише близько половини всієї необхідної кількості енергії і приділяє велику увагу розвитку відновлюваних джерел енергії.

ÓÄÊ 620.92

Однак, спостерігається певна тенденція зі збільшення його залежності від імпортованих енергоносіїв. Болдарєва Д. І.

УДК 550.7 2014.2.11. ОСНОВНІ БІОСТРАТИГРАФІЧНІ ЕТАПИ ІСТОРІЇ ЗЕМЛІ. СЦЕНАРІЇ ТЕХНОГЕНЕЗУ / Рудько Г. І., Бала Г. Р. ; за ред. Рудька Г. І. – К. ; Чернівці : Букрек, 2014. – 224 с. – Бібліогр.: 121 назв. Теорія формування та еволюції життя на Землі, біосфера, біота, геодинаміка, геологічне середовище, екологічна безпека, екологічна катастрофа, стратиграфічний підрозділ, причини та наслідки «кисневої катастрофи», інтенсивна трансформація біосфери внаслідок техногенної діяльності. Main biostratigraphic stages of the Earth’s history. Technogenesis scenarios / Rud’ko H. I., Bala H. R. ; Rud’ko H. I. (ed.). – Kyiv; Chernivtsi : Bukrek, 2014. – 224 p. – Bibliography: 121 ref. The theory of the formation and evolution of life on the Earth, biosphere, biota, geodynamics, geological environment, environmental safety, environmental disaster, stratigraphic unit, causes and consequences of the «oxygen catastrophe», intensive transformation of the biosphere due to technogenic activities.

Для поліпшення стану біосфери Землі нині необхідно використання науково-технічного потенціалу людства. Одним з варіантів розв’язання цієї проблеми є пошук планет, придатних для освоєння людиною. Автори книги дають відповіді на питання: «Чи можливе позаземне життя у Всесвіті? Чи може повторитися шлях еволюції, який пройшла Земля, на інших планетах?». У монографії викладено основні біогеологічні етапи розвитку Землі, висвітлено теорії утворення Землі, питання послідовності диференціації первинної речовини на догеологічному етапі її розвитку. Розглянуто склад палеоатмосфери, що утворилась з летких речовин, які виділилися у процесі диференціації речовини Землі. Доведено, що первинна атмосфера за складом була близькою до метеоритних і вулканічних газів. Проаналізовано теорії формування та еволюції життя на Землі, яке виникло близько 4 млрд років тому. Автори схиляються до теорії панспермії, згідно з якою життя могло виникати один або кілька разів у різний час, у різних частинах Галактики або Всесвіту. Розсіяні у космосі зародки життя (наприклад, спори мікроорганізмів) переносились з одного небесного тіла на інше метеоритами або під дією тиску світла. Охарактеризовано особливості розвитку Землі та причини зміни екологічної ніші популяцій у докембрії й фанерозої. Визначено, що важливою подією в еволюції життя на Землі стала передрифейська екологічна криза, внаслідок якої екологічну нішу прокаріотів зайняли еукаріоти. У подальшому ендосимбіоз забезпечив еволюціонування досить стабільних організмів, які використовували енергію сонячного світла (фотосинтез). Розглянуто причини та наслідки «кисневої катастрофи», що вплинула на еволюцію життя і привела до виникнення складніших організмів, які споживали кисень, – предків дихаючих киснем істот, у тому числі й людини. Такий сценарій зародження життя є можливим і на інших планетах сонячної системи, зокрема, на Марсі, в майбутньому – на Венері. Наведено основні сценарії розвитку людини і біосфери внаслідок техногенної діяльності. За результатами виконаних досліджень визначено біогеологічні умови розвитку життя на Землі. Досліджено сценарії ходу техногену і роль людини в умовах інтенсивної трансформації біосфери за рахунок антропогенної діяльності. Болдарєва Д. І.

Реферативний журнал, 2014, № 2

ÓÄÊ 658:502

ÒÅÕÍÎÅÊÎËÎÃ²ß

УДК 658:502.35 2014.2.12. РОЗВИТОК ІНСТРУМЕНТІВ ЕКОЛОГОЕКОНОМІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВИМ ВИРОБНИЦТВОМ / Руднєва О. Ю. // Бізнес Інформ. – 2013. – № 6. – С. 308–312. – Бібліогр.: 9 назв. Інструменти еколого-економічного управління, промислове виробництво, кластерний аналіз, виявлення негативних екологічних аспектів діяльності підприємства, оцінка технологічних процесів за ступенем їх негативного впливу на навколишнє природне середовище. Development of tools for environmental and economic management of industrial production / Rudnyeva О. Yu. // Biznes Inform (Business Inform). – 2013. – № 6. – P. 308–312. – Bibliography: 9 ref. Tools for environmental and economic management, industrial production, cluster analysis, identifying negative environmental aspects of the company, assessment of technological processes according to their negative impact on the environment.

Зростання економічної активності підприємств призводить до погіршення якості довкілля, але поряд з цим дає можливість накопичувати доходи для розв’язання екологічних проблем, які сьогодні в України набувають критичної межі. За оцінками експертів, щорічні втрати країни від нераціонального природокористування і забруднення навколишнього середовища становлять від 15 до 20% її національного доходу, і нарощування обсягів виробництва при нинішніх підходах до використання природних ресурсів призводить до екологічної катастрофи. Доведено необхідність істотних перетворень у системі еколого-економічного управління підприємством, які б супроводжувалися підвищенням уваги до екологічних аспектів і розвитком відповідного методичного інструментарію, у тому числі методів екологічної оцінки, особливості використання яких зумовлені високою складністю і невизначеністю завдань щодо зменшення (ліквідації) негативних екологічних впливів Зазначено, що екологічну оцінку діяльності, яку планують, використовують майже в усіх країнах світу як превентивний інструмент екологічного регулювання. Результати екологічної оцінки є основою для визначення напрямів виробництва промислового підприємства. Як інструмент для рейтингової екологоекономічної оцінки діяльності підприємства можна рекомендувати кластерний аналіз, який є багатовимірною статистичною процедурою, що передбачає збирання інформації про вибірку та упорядкування об’єктів у порівняно однорідні групи. Впровадження кластерного аналізу дає можливість визначити певні чинники специфіки розвитку окремих галузей виробництва. Це вказує на універсальність методичних рекомендацій, які пропонуються, і дає можливість широко їх використовувати. Кластерний аналіз визначають залежно від його напряму, множини ознак, відстані та ступеня подібності між об’єктами; використання ієрархічної кластер-процедури для створення груп подібних об’єктів; перевірки достовірності результатів кластерного аналізу. Залежно від завдань кластерного аналізу еколого-економічної діяльності промислового підприємства до вибірки можуть увійти виробничі підрозділи, технологічні процеси, види продукції тощо. Використання кластерного аналізу дає змогу врахувати будь-яку кількість еколого-економічних показників, які характеризують об’єкти, обрані для рейтингування. При цьому слід зауважити, що важливість кожного з показників може бути різною, і розрахунки слід вести з урахуванням значущості кожного параметра. Отже, збільшення переліку об’єктів і кількості показників значно ускладнює розрахунки. Завдання такого типу можуть бути вирішені з використанням пакетів прикладних програм, наприклад, SPSS/PC+. Запропонований підхід допомагає комплексно оцінити технологічні процеси промислового

2014.2.13

підприємства за ступенем їхнього негативного впливу на навколишнє природне середовище і як інструмент еколого-економічного управління є основою прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо формування природоохоронної програми для зменшення величини деструктивного впливу екологічних аспектів виробництва. Болдарєва Д. І.

УДК: 504.064.3:574 2014.2.13. ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ, ПОВ’ЯЗАНИХ З РОЗВИТКОМ СИСТЕМИ КОМПЛЕКСНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ ТЕРИТОРІЙ ВИДОБУВАННЯ ТА ПЕРВИННОЇ ПЕРЕРОБКИ УРАНОВОЇ СИРОВИНИ В ЦЕНТРАЛЬНІЙ УКРАЇНІ / Тяпкін О. К., Сердюк Я. Я., Остапенко Н. С., Кириченко В. А. // Екологія і природокористування. – 2012. – Вип. 15. -– С. 179–190. – Бібліогр.: 31 назв. Екологічний моніторинг, сталий розвиток, території видобування, ядерно-енергетичний комплекс України, первинна переробка уранової сировини, Центральна Україна. Solving problems related to the development of the system of integrated environmental monitoring within areas of mining and primary processing of uranium ore in Central Ukraine / Тyapkin О. К., Serdyuk Ya. Ya., Оstapenko N. S., Кirichenko V. А. // Еkologiya i pryrodokorystuvannya (Ecology and Nature Use). – 2012. – Issue 15. – P. 179–190. – Bibliography: 31 ref. Environmental monitoring, sustainable development, area of mining, nuclear energy complex of Ukraine, primary processing of uranium ore, Central Ukraine.

Протягом тривалого часу ядерно-енергетичний комплекс (ЯЕК) забезпечує істотну частину загального виробництва електроенергії в Україні (понад 40%). Стабільне функціонування ядерно-енергетичного комплексу є важливою умовою сталого розвитку як окремих регіонів України, так і країни в цілому. Але через недосконалість промислових технологій, систем землекористування, невідповідність потребам виробництва екологічної інфраструктури, систем вилучення, переробки і знешкодження відходів, зношення інженерної інфраструктури спостерігається, зокрема в Промисловому Придніпров’ї, забруднення довкілля, погіршення загального санітарно-гігієнічного стану та екологічної ситуації. Визначено основні причини, що перешкоджають забезпеченню сталого розвитку техногенно навантажених регіонів України (в т. ч. видобування та первинної переробки уранової сировини), серед яких: нестабільність соціально-економічних умов у державі, відсутність науково обґрунтованої, чітко визначеної стратегії її сталого розвитку, недосконалість законодавчого і нормативного забезпечення формування адекватного умовам ринку фінансового, правового, інформаційно-комунікаційного простору, недосконалість правових, організаційних, економічних засад діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, фізичних осіб щодо формування повноцінного життєвого середовища. Інститут проблем природокористування та екології разом з іншими установами НАН України підготував проект Концепції переходу України до сталого розвитку, який було передано до Верховної Ради України для прийняття відповідного законодавчого документа. Фахівцями інституту також було розроблено проект Державної програми переходу регіону видобування та первинної переробки уранової сировини до сталого розвитку. Доведено, що перспективним шляхом розвитку регіональної системи екологічного моніторингу с застосування тектонічної та геолого-геофізичної інформації, а також інноваційного методу очищення ґрунтів – CLEANSOIL. Болдарєва Д. І.

Реферативний журнал, 2014, № 2

2014.2.16

ÒÅÕÍÎÅÊÎËÎÃ²ß

УДК: 551.462.32 2014.2.14. СОВРЕМЕННОЕ ЭКОЛОГИЧЕСКОЕ СОСТОЯНИЕ СЕВЕРО-ЗАПАДНОЙ ЧАСТИ ЧЕРНОГО МОРЯ / Лоева И. Д., Украинский В. В., Орлова И. Г., Ковалишина С. П. // Екологічна безпека прибережної та шельфової зон та комплексне використання ресурсів шельфу : зб. наук. пр. – Севастополь, 2013. – Вип. 27. – С. 237–242. – Бібліогр.: 5 назв. Морская экосистема, Черное море, антропогенная нагрузка, мониторинг экологического состояния, эвтрофикация, загрязнение токсичными веществами водных объектов, трансформация природных климатических факторов, биогенные вещества, фитопланктон, индекс трофности. Current ecological status of the north-western part of the Black Sea / Loyeva I. D., Ukrayinsky V. V., Оrlova I. G., Коvalishina S. P. // Ecological safety of coastal and shelf zones and multipurpose use of shelf resources : collection of scientific papers. – Sebastopol, 2013. – Issue 27. – P. 237–242. – Bibliography: 5 назв. Marine ecosystem, the Black Sea, anthropogenic load, environmental monitoring, eutrophication, pollution of water bodies with toxic substances, transformation of natural climatic factors, nutrients, phytoplankton, trophicity index.

По результатам мониторинговых исследований экологического состояния северо-западной части Черного моря, проведенных УкрНЦЭМ в период 2000–2012 гг., определены виды влияния антропогенной нагрузки на экосистему Черного моря. Его северо-западная часть (СЗЧМ) подверглась значительной трансформации и изменению природных климатических факторов. Выполнена оценка степени эвтрофикации и загрязнения токсичными веществами вод и донных отложений шельфа по химическим и биологическим показателям. Доказано, что превышение объемов поступления различных загрязняющих веществ (ЗВ), в том числе биогенных (БВ), над ассимиляционной емкостью морской экосистемы привело к загрязнению морских вод и донных отложений, развитию широкомасштабных явлений эвтрофикации и гипоксии, появлению сероводородных зон и в целом – к деградации биоценозов. В ходе работ на фоне климатических изменений отмечены видоизменения в экосистеме СЗЧМ, которые в значительной мере оказывают влияние на формирование режима стока рек, термохалинного и динамического состояния вод и на морскую экосистему. Выявлена тенденция к снижению уровня трофности и улучшению качества морских вод в районах, удаленных от устьевых зон (относительно периода эвтрофикации 70–80-х гг. ХХ столетия). Несмотря на отдельные признаки оздоровления экосистемы моря, что связано, очевидно, с защитными мерами, предпринятыми на государственном и межгосударственном уровнях, можно предположить, что в современных условиях интенсификации морехозяйственной деятельности уровень антропогенной нагрузки будет увеличиваться. Отмечен относительно высокий уровень химического загрязнения донных отложений по целому ряду показателей (нефтяные углеводороды, линдан, полихлорированные бифенилы, отдельные токсичные металлы). Болдарєва Д. І.

УДК: 504.064.36 2014.2.15. ДОСВІД І ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ / Шапар А. Г., Шматков Г. Г., Петренко В. П., Кузьменко А. В., Можейко А. В. та ін. // Екологія і природокористування. – 2013. – Вип. 16. – С. 221–234. – Бібліогр.: 8 назв. Екологічний моніторинг, державний, регіональний та міський рівні екомоніторингу, проекти створення міських систем, мережа пунктів спостереження, обґрун-

ÓÄÊ 551.462

тування природоохоронних заходів, Дніпропетровська область, регіональна Система екологічного моніторингу (СЕМ) «Придніпров’я». Experience and problems of monitoring system implementing / Shapar А. H., Shmatkov H. H., Petrenko V. P., Кuz’menko А. V., Моzheyko А. V. et al. // Еkologiya i pryrodokorystuvannya (Ecology and Nature Use). – 2013. – Issue 16. – P. 221–234. – Bibliography: 8 ref. Environmental monitoring, state, regional and municipal levels of environmental monitoring, projects of urban systems creation, network of observation points, substantiation of environmental measures, Dnipropetrovsk Oblast, regional environmental monitoring system (EMS) «The Dnipro Region». Природні умови, зокрема наявність значних обсягів мінеральних, земельних та водних ресурсів, сприяли тому, що Дніпропетровська область стала одним з найбільш економічно розвинених регіонів, де виробляють до 20% промислової продукції України. Багаторічний екстенсивний характер розвитку чорної і кольорової металургії, гірничодобувної і хімічної промисловості, важкого машинобудування та енергетики, структурні деформації господарського комплексу, за яких переважає розвиток сировинно-добувних, екологічно найнебезпечніших галузей промисловості призвели до загострення екологічної ситуації практично на всій території області. Для виявлення критичних чинників антропогенного впливу на довкілля та стан здоров’я населення, поглиблення знань про екологічний стан навколишнього природного середовища, поліпшення оперативності та достовірності інформаційного обслуговування органів управління різного рівня та громадськості, якіснішого обґрунтування природоохоронних заходів у Дніпропетровській області науковці вперше спроектували і створили регіональну Систему екологічного моніторингу (СЕМ) «Придніпров’я». В ній в єдине ціле були об’єднані чотири функції – спостереження, оцінка, прогноз і, найголовніше, управління якістю навколишнього природного середовища регіону. Для цього інформацію від постів збирання, обробки, накопичення інформації регіонального та міського рівня, а також інших суб’єктів екомоніторингу після її обробки передавали до органів місцевого самоврядування для прийняття відповідних управлінських рішень. Наведено основні проектні рішення щодо створення локальних систем комплексного екомоніторингу міст Дніпродзержинська та Жовтих Вод, формування мережі спостережень за станом основних компонентів навколишнього природного середовища, впровадження єдиної інформаційної системи збирання, обробки, зберігання та обміну отриманих екологічних даних. Для підвищення ефективності таких робіт запропоновано розробити та затвердити на державному рівні типові технічні завдання на створення систем екомоніторингу всіх рівнів (регіональний, міський та ін.); методику визначення розміщення стаціонарних пунктів спостереження за станом навколишнього середовища; передбачити обов’язкову організацію наукового моніторингу як фонового, поклавши функції суб’єкта цього рівня на Національну академію наук України щодо заповідників, заказників та інших об’єктів природного-заповідного фонду, які перебувають у веденні НАН України; стосовно інших природоохоронних об’єктів (заповідників, заказників) – на органи, які виконують функції організації та утримання цих об’єктів; вирішити питання підпорядкованості центрів управління моніторингом, їхнього фінансування, відведення земель під їх створення тощо. Болдарєва Д. І.

УДК: 504.1 2014.2.16. КРИТИЧНА ВІДСТАНЬ МІЖ УТРИМУЮЧИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ ДЛЯ ЗСУВНИХ ТА ЗСУВОНЕБЕЗПЕЧНИХ СХИЛІВ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ / Сіренко А. П.

Реферативний журнал, 2014, № 2

ÓÄÊ 504.4

ÒÅÕÍÎÅÊÎËÎÃ²ß

// Екологічна безпека та природокористування : зб. наук. пр. – К., 2013. – Вип. 13. – С. 73–76. – Бібліогр.: 3 назв. Протизсувні споруди, утримуючі елементи, критична відстань, розрахунки, зсув зрізу, неогенові глини, Чернівецька область. Critical distance between holding elements for landslide and landslide-prone slopes in Chernivtsi Oblast / Syrenko A. P. // Ekologichna bezpeka ta pryrodokorystuvannya (Environmental Safety and Nature Use) : proceedings. – Kyiv, 2013.– Issue 13. – P. 73–76. – Bibliography: 3 ref. Landslide protection structures, holding elements, critical distance, calculations, Neogene clays, Chernivtsi Oblast. У дослідженні розглянуто питання визначення складових механізму розвитку зсувних процесів у Чернівецькій області. В межах території області виявлено три основні елементи механізмів розвитку зсувного процесу (ковзання, зріз, течія). У визначенні критичної відстані між утримуючими елементами застосовували дві теорії: аркового ефекту і пластичності. Для зсувних товщ області, які складені переважно глинами неогенового віку та глинистим делювієм, користувалися теорією аркового ефекту. Це пов’язано з тим, що згідно з теорією пластичності кут внутрішнього тертя ϕ дорівнює нулю, але це не відбувається в реальних умовах для глинистих ґрунтів (ϕ завжди більше нуля та питоме зчеплення с для ґрунтів зсувів течії є близьким до нуля або дорівнює нулю). У дослідженні було з’ясовано: для зсувів зрізу при тиску до 1000 кН та товщах понад 5 м істотною є не критична відстань між утримуючими елементами, а їхня розстановка за умови співвідношення їхньої несучої здатності та діючого зсувного тиску. Зі зростанням зсувної товщі та питомого зчеплення глин у зсувах зрізу критична відстань між утримуючими елементами зростає прямо пропорційно. Оскільки згідно з розрахунками критична відстань між утримуючими елементами для зсувів зрізу для товщ понад 5 м та тиску до 1000 кН може бути дуже великою – більше ніж 3 м (досягаючи значень що перевищують 100 м). З економічного погляду доцільно застосовувати утримуючі споруди підвищеної або високої несучої здатності, чи використовувати контрбанкети. Болдарєва Д. І.

УДК: 504.4 2014.2.17. ОСОБЕННОСТИ ВЛИЯНИЯ ТЕХНОЭКОСИСТЕМЫ БАССЕЙНА Р. ДНЕПР НА ШЕЛЬФ ЧЕРНОГО МОРЯ / Шапарь А. Г., Скрипник О. А., Емец Н. А. // Екологічна безпека прибережної та шельфової зон та комплексне використання ресурсів шельфу : зб. наук. пр. – Севастополь, 2013. – Вип. 27. –С. 231–236. – Бібліогр.: 24 назв. Техноэкосистемы, река Днепр, днепровские водохранилища, водный сток, эвтрофикация вод, Днепровско-Бугский лиман, Черноморский шельф, водные экосистемы, охрана природы. Peculiarities of impact of technoekosystem of the Dnieper river basin on the Black Sea shelf / Shapar’ A. G., Skrypnyk O. A., Yemetc N. A. // ekologіchna bezpeka pryberezhnoyi ta shelfovoyi zon na compleksne vykorystannya resursіv shelfu (Environmental Safety of coastal and shelf zones and multipurpose use of shelf resources) : proceedings. – Sevastopol, 2013. – Issue 27. – P. 231–236. – Bіblіography: 24 ref. Tehnoecosystems, the Dnieper river, the Dnieper reservoirs, water flow, water eutrophication, the Dnieper-Bug estuary, the Black Sea shelf, aquatic ecosystems, nature conservation.

2014.2.18

ние территорий, абразию берегов и другие негативные процессы. В последние годы появились результаты специальных гидробиологических исследований относительно состояния биоты водохранилищ и устойчивого развития техноэкосистемы бассейна Днепра, которые подтвердили развитие деградации экосистем. Исследования загрязнения морских экосистем свидетельствуют о том, что доминирующее влияние на них оказывает сток крупных рек, в том числе Днепра. Исследование особенностей влияния техноэкосистемы бассейна Днепра на шельф Черного моря представляет собой актуальную практическую задачу. В работе представлены доказательства, что сокращение стока Днепра является причиной деградации экосистем Днепровско-Бугского лимана. Выявление тенденции изменения стока реки представляет собой сложную задачу в связи с несовершенством методов измерения. В связи с этим прямой анализ фактических данных приводит к противоречивым результатам. Неоднозначность результатов объясняется в основном неравенством периодов наблюдений и разнообразия применяемых методов статистической обработки данных. Причину событий авторы видят в циклах солнечной активности, глобальных изменениях климата и др. Более очевидной причиной формирования динамики стока Днепра является строительство каскада водохранилищ, которое привело к нарушению естественного питания реки. Следует считать доказанным факт деградации малых и средних рек (притоков Днепра) и сокращения их стока за счет уменьшения их уклона, снижения скорости течения, накопления ила в русле. В результате анализа материалов исследования были сделаны такие выводы: уменьшение стока Днепра, неуклонно развивающееся в течение последних 50 лет и связанное с действием каскада водохранилищ, служит причиной возрастания минерализации Днепровско-Бугского лимана, гибели его экосистемы и снижения биопродуктивности. Главной причиной негативных явлений является продолжающаяся эвтрофикация водохранилищ Днепровского каскада, которая способствует увеличению концентрации биогенных элементов, доминированию в фитопланктоне сине-зеленых водорослей, снижению прозрачности, росту содержания органического вещества на шельфе Черного моря. Каскад водохранилищ формирует показатели потенциала эвтрофикации Днепра, превышающие аналогичные для Дуная в 34, Днестра – в 30, Южного Буга – в 150 раз. Высокий потенциал эвтрофикации подтверждает продолжающееся накопление биогенных элементов в Днепровском водохранилище за период 1995–2012 гг. Существуют пространственные, временные, гидрохимические обоснования для признания каскада днепровских водохранилищ в качестве одной из основных причин экологической катастрофы северозападной части шельфа Черного моря. Болдарєва Д. І.

УДК 504.64.2:58.03:581.526:502 (477–25) 2014.2.18. БІОТОПИ МІСТА КИЕВА / Дідух Я. П., Альошкіна У. М. – К. : НаУКМА, 2012. – 163 с.: іл. Природні умови, техноекологія, місто Київ, урбанізація, класифікація екотопів, технотопи, біотопи, охорона довкілля, созологічна оцінка, лісова підстилка, модельні ділянки, лісові біотопи. Biotopes in the city of Kyiv / Didukh Ya. P., Aleshkina U. M. – Kyiv, 2012. – 163 p. Natural conditions, technoecology, Kyiv, urbanization, classification of ecotopes, tehnotopes, biotopes, environment, sozological assessment, forest litter, fashion sites, forest biotopes.

Реферативний журнал, 2014, № 2

2014.2.21

ÑÎÖ²ÎÅÊÎËÎÃ²ß

Охарактеризовано природні умови Киева, їхню специфіку, зумовлену впливом урбанізації. Наведено загальну класифікацію екотопів (водні, болотні, трав’яні, чагарникові, лісові, напівприродні та технотопи). Розглянуто біотопи, що мають статус рідкісних і потребують охорони, описано їх поширення в Києві, оцінено созологічну значущість. Визначено енергетичний потенціал деревного, чагарникового, трав’яного ярусів, а також підстилки та ґрунту модельних ділянок лісових біотопів. Болдарєва Д. І.

УДК 627.52:504](477) 2014.2.19. ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА ЕКОЛОГІЧНА РОЛЬ БЕРЕГОУКРІПЛЮВАЛЬНИХ СПОРУД НА ДНІПРОВСЬКИХ ВОДОСХОВИЩАХ : монографія / Панасюк І. В., Томільцева А. І., Зуб Л. М., Мальцев В. І., Долинський В. Л. – К.: Кафедра, 2012.– 120 с. Дніпровські водосховища, засоби захисту берегів, берегоукріплювальні споруди, водні рослини, фітопланктон, гідробіоценози, техногенні ландшафти, екологічні наслідки, кам’яно-накидні банкети, бетонні стінки, піщані примиви. Efficiency and environmental role of bank protection structures on Dnipro water-storage reservoirs : the monograph / Panasiuk I. V., Tomil’tseva A. I., Zub L. M., Maltsev V. I., Dolins’ky V. L. – Kyiv : Kafedra, 2012. – 120 p. Dnipro water-storage reservoirs, bank protection facilities, bank protection structures, aquatic plants, phytoplankton, hydrobiocoenoses, man-made landscapes, environmental consequences, rock-fill toes, concrete walls, ecology, sandwash. Наведено результати багаторічних досліджень ефективності берегоукріплювальних споруд на дніпровських водосховищах та екологічні наслідки їх застосування. Показано, що кам’яно-накидні банкети та бетонні стінки переважно перебувають у задовільному стані, проте з екологічного, естетичного та соціального погляду найприйнятнішим типом берегоукріплення вважають піщані примиви, які до того ж є надійним засобом захисту берегів. На сучасному етапі в районах споруд берегоукріплення сформувалися повноцінні багатокомпонентні гідробіоце-

нози, тут відбувається вторинне відновлення структури природних біотопів за умов техногенних ландшафтів. Встановлено, що чим яскравіше виявляються риси натуралізації техногенної берегозахисної споруди, тим краще вона виконує свої функції. Болдарєва Д. І.

УДК 574 (063) 2014.2.20. ЕКОЛОГІЯ. ЛЮДИНА. СУСПІЛЬСТВО : матеріали XV Міжнар. наук.-практ. конф. студ., асп. і молодих учених (Київ, 26–30 верес. 2012 р.). – К. : НТУУ «КПІ», 2012. – 208 с. Антропогенне навантаження, стічні води, барвники, гідровузли, навколишнє природне середовище, Україна, спалювання палива, методи рекультивації грунтів, антропогенні території, безпека життя, системи очищення, обладнання, газотурбінні агрегати, зернові культури, пшениця, відходи. Ecology. People. Society : proceedings of the XV International research-to-practice conference of students, Ph.D. candidates and young scientists (Kyiv, 26–30 September, 2012). – Kyiv : NTUU «KPI», 2012. – 208 p. Man-made load, waste water, dyes, hydroscheme, environment, Ukraine, fuel combustion, methods of land reclamation, anthropogenic area, life safety, systems of cleaning, equipment, gas turbine units, cereals, wheat, waste.

Досліджено вплив температури на ефективність окиснення барвників у стічних водах. Проаналізовано фактори позитивного впливу гідровузлів України на навколишнє природне середовище. Проаналізовано також екологічно чисте спалювання палива у киплячому шарі. Наведено методи рекультивації грунтів постпромислових територій в аспекті розвитку сучасного міста. Увагу приділено розробленню екологічно безпечної системи очищення обладнання газотурбінних агрегатів. Досліджено ознаки виродження сортів м’якої пшениці та шляхи поліпшення їх продуктивного потенціалу. Розглянуто проблему відходів як об’єктивне відображення суперечностей суспільства та природи. Болдарєва Д. І.

СОЦІОЕКОЛОГІЯ

УДК:378:502.131.1 2014.2.21. СТАЛИЙ РОЗВИТОК СУСПІЛЬСТВА : СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАГІСТРІВ-ЕКОЛОГІВ : монографія / Боголюбов В. М. – Херсон : Грінь Д. С., 2013. – 322 с. Екологічна освіта, педагогічна модель, професійна компетентність, освіта для сталого розвитку. Sustainable development of the society: social and ecological aspects of forming professional competence of masters’ of ecology : monograph / Bogolyubov V. M. – Kherson : Grin’ D. S., 2013. – 322 p. Environmental education, pedagogical model, professional competence, education for sustainable development.

Компетентнісний підхід передбачає спрямованість процесу навчання на формування та розвиток у студентів ключових і професійних компетенцій шляхом створення відповідних педагогічних умов формування готовності до вирішення професійних завдань на основі отриманих знань, умінь та навичок. При цьому до ключових компетенцій, як правило, відносить соціальні особистісні компетенції, а до професійних – загально- та спеціальнопрофесійні компетенції. Для уточнення сутності та меж

ÓÄÊ 378:502

поняття «готовність майбутніх екологів до професійно орієнтованої діяльності», запропоновано провести моделювання структури професійної компетентності з позицій системного аналізу, тобто з урахуванням множини зв’язків між її елементами. Подібне структурування професійної діяльності дає можливість представити вихідну характеристику у вигляді системи порівняно простих характеристик. У першу чергу зазначено, що основу фахової підготовки фахівців-екологів становлять процеси формування екологічної свідомості, засвоєння комплексу екологічних понять, законів і принципів, спеціальних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для професійної діяльності. Оскільки готовність майбутнього фахівця до професійної діяльності визначає його професійну компетентність, а остання визначається його здатністю через набуті знання, вміння і навички (засвоєні компетенції) забезпечувати виконання передбачених Галузевим стандартом вищої освіти (ГСВО) виробничих функцій, під час розроблення педагогічної моделі було поставлено завдання визначити співвідношення між цими функціями. Для цього було виділено та проаналізовано складники професійної компетентності, з урахуванням ключових компетенцій. Базові компетенції включають знання, що

Реферативний журнал, 2014, № 2

ÓÄÊ 504.4

ÃÅÎÅÊÎËÎÃ²ß

стосуються майбутньої професійної ролі, і вміння, які формуються на основі соціально-особистісних і загальнонаукових компетенцій, що визначають усвідомлення студентом специфіки виконання кожної з виробничих функцій і які забезпечують успішне формування фахових умінь і професійної мобільності. У підручнику обґрунтовано теоретико-методологічні та практичні аспекти розроблення професійних компетенцій для формування професійної компетентності майбутніх магістрів-екологів за умов переходу України до сталого розвитку. Вивчено комплекс соціально-особистісних, загальнонаукових та професійних компетенцій для підготовки Галузевих стандартів вищої освіти для ОКР «Магістр». Запропоновано основні напрями формування і діагностики готовності майбутніх магістрів-екологів до професійної діяльності за умов переходу суспільства до сталого розвитку. Тимочко Т. В

2014.2.24

УДК5.57.574 2014.2.22. ЕКОЛОГІЯ НООСФЕРИ : тлумач. слов.довід. / Кофанова О. В. – К. : Пед. думка, 2012. – 202 с. Екологічна термінологія,, екологічна наука, освіта, урбоекологія, екологія людини, ноосфера, загальна хімія, ґрунтознавство, гідрологія, біогеохімія. Ecology of the Noosphere : explanatory dictionary / Kofanova O. V. – Kyiv : Pedagogical Idea, 2012. – 202 p. Environmental terminology, environmental science, education, urboecology, human ecology, noosphere, general chemistry, soil science, hydrology, biogeochemistry.

Наведено відомості про найважливіші терміни, поняття, закони сучасної екологічної науки, теоретичний матеріал з вивчення курсів урбоекології, екології людини та ноосфери, загальної хімії, грунтознавства, гідрології, біогеохімії. Застосовано нову українську систематичну хімічну номенклатуру, розроблену на основі рекомендацій Міжнародної спілки теоретичної та практичної хімії комісією з наукової термінології при Верховній Раді України. Тимочко Т. В.

ГЕОЕКОЛОГІЯ УДК: 504.4.054+504.06+556 2014.2.23. КАРТОГРАФІЧНІ МОДЕЛІ ДЛЯ МОНІТОРИНГУ ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ / Анпілова Є. С. // Екологічна безпека та природокористування : зб. наук. пр. – К., 2013. – Вип. 13. – С. 11–17. – Бібліогр.: 11 назв. Екологічний моніторинг, екологічний стан, водні об’єкти, антропогенне навантаження, якість води, джерела забруднення, річка Сіверський Донець, басейни малих річок. Cartographic models for monitoring of water bodies / Anpilova Ye. S. // Ekologichna bezpeka ta pryrodokorystuvannya (Environmental Safety and Nature Use) : proceedings. – Kyiv, 2013. – Issue 13. – P. 11–17. – Bibliography: 11 ref. Environmental monitoring, environmental condition, water bodies, man-made load, water quality, sources of pollution, the Sivers’ky Donets’ river, small rivers basins.

Високий рівень забруднення навколишнього середовища та нераціонального використання природних ресурсів – основні чинники вичерпання природних ресурсів. В Україні пріоритетним напрямом державної екологічної стратегії є збереження водних ресурсів, що зумовлено Концепцією розвитку водного господарства та Положенням про державну систему моніторингу довкілля. Але ці законодавчі й нормативні акти залишаються не виконаними. За статистичними даними, спостерігається стала тенденція погіршення якості поверхневих вод басейнів річок України. У дослідженні запропоновано новий метод оцінки якості поверхневих вод, що відрізняється від існуючих використанням геостатистичних методів інтерполяції даних моніторингу та удосконаленим методом обробки даних. Картографічне моделювання, здійснене на основі геоінформаційного інструментарію, дало можливість відобразити відомі просторові закономірності, здійснювати аналіз, виявляти та візуалізувати взаємозв’язки між джерелами забруднення та якістю води, визначати достовірність інформації за джерелами забруднення, виконувати районування за чинниками забруднення та якістю поверхневих вод, зокрема у разі недостатнього обсягу гідрохімічних даних. Оцінку якості по верхневих вод здійснено за методикою розрахунку антропогенного навантаження і класифікації екологічного стану басейнів малих річок України, розробленого колективом Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем (м. Київ). Ви-

явлено закономірності зміни якості поверхневих вод басейну річки Сіверський Донець, зокрема визначено місця підвищеної концентрації речовин, які впливають на екологічний стан басейну річки. На основі аналізу сучасного екологічного стану річки Сіверський Донець та її основних приток за показниками хімічного складу одного з найбільш техногенно навантажених регіонів доведено стійкі незворотні зміни в якісному та кількісному складі поверхневих вод басейну. Зроблено висновок, що запропонована методика із застосуванням ГІС-технологій сприятиме автоматизації процесу розрахунку якості води, антропогенного навантаження і класифікації екологічного стану басейнів малих річок України. Швець О. Р.

УДК: 551.311.8 2014.2.24. ЛАНДШАФТНА, ЕКОЛОГІЧНА ТА ГЕОЕКОЛОГІЧНОГО РАЙОНУВАННЯ КАРТОСХЕМИ РОГАТИНСЬКОГО ОПІЛЛЯ / Радловська К. О. // Екологічна безпека та природокористування : зб. наук. пр. – К., 2013. – Вип. 13. – С. 35–43. – Бібліогр.: 7 назв. Екологічний моніторинг, ландшафтне, екологічне та геоекологічне районування, картосхеми, важкі метали, атомно-адсорбційний аналіз, фоновий та аномальний вміст, антропогенне навантаження, техногеохімічний стан. Landscape, ecological and geo-ecological zoning schematic maps of Rohatyn Opillya / Radlovska K. O. // Ekologichna bezpeka ta pryrodokorystuvannya (Environmental Safety and Nature Use) : proceedings. – Kyiv, 2013. – Issue 13. – P. 35–43. – Bibliography: 7 ref. Environmental monitoring, landscape, ecological and geo-ecological zoning, schematic maps, heavy metals, atomic adsorption analysis, background and anomalous content, man-made load, tehnogeochemical state.

Забруднення атмосферного повітря, водного середовища, ґрунтів токсичними і хімічними речовинами призводить до деградації природних ландшафтів та погіршення стану здоров’я населення. Екологічну оцінку здійснено за період 2011–2012 рр. на прикладі Рогатинського району Івано-Франківської області. На його території розміщено Бурштинську ТЕС – одне з потужних техногенних джерел забруднення в Україні. Тому було здійснено дослідження

Реферативний журнал, 2014, № 2

2014.2.26

ÃÅÎÅÊÎËÎÃ²ß

на території Рогатинського Опілля. Сукупність усіх виявлених контурів геоекологічних станів основних компонентів довкілля дасть можливість провести геоекологічне районування на ландшафтній основі. Згідно з ландшафтним та фізико-географічним районуванням досліджуваний район є частиною Східноєвропейської рівнини, зони широколистяних лісів, Західно-Українського природного комплексу та Західно-Подільської височини. До цієї області належать розвинуті ландшафти Гологор, Опілля та долини Дністра з рядом ландшафтних територій. Стан забруднення ґрунту важкими металами визначали атомно-адсорбційним методом на дослідній ділянці площею 815 км2 шляхом виділення 80 геоекологічних підзон за 9 профілями. Здійснено перевірку на фоновий та аномальний вміст у ґрунтах важких металів: Hg, As, Pb, Cu, Zn, Co, Ni, Сr. Встановлено, що екологічний стан долини та заплави річки Дністра є дуже складним. У розподілі важких металів виявлено кілька аномалій по відношенню до природного геохімічного фону та ГДК, де вміст забруднювачів є у 3–5 разів вищим. Найбільше перевищення фонового вмісту спостерігається на території м. Рогатин і далі на північний схід від нього, а також у долинах річок Свірж, Гнила Липа, Нараївка, поблизу населених пунктів. Основними чинниками незадовільного стану річки Дністра та прилеглих територій є карстові, техногенні процеси, а також порушення рельєфу зсувами, бічною чи лінійною ерозією та іншими негативними явищами регіонального і транскордонного характеру. Зазначено, що порушення рельєфу в основному є природними, але досить істотно вони підсилені надмірною господарською діяльністю людини. За даними екологічної картосхеми, кожен компонент довкілля зазнає забруднення важкими металами, нафтопродуктами, пестицидами, радіонуклідами. Таким чином, ландшафтні території разом з відповідним техногенним навантаженням утворюють геоекологічні смуги. Швець О. Р.

УДК: 532.546.626 2014.2.25. ВПЛИВ ПРОЦЕСІВ ПІДТОПЛЕННЯ ТЕРИТОРІЙ НА ФОРМУВАННЯ ФІЛЬТРАЦІЙНОГО ПОТОКУ В СХИЛАХ РЕГУЛЮЮЧИХ ВОДОСХОВИЩ / Волошкіна О. С., Березницька Ю. О. // Екологічна безпека та природокористування : зб. наук. пр. – К., 2013. – Вип. 13. – С. 44–53. – Бібліогр.: 13 назв. Паводкове затоплення, екзогенні геологічні процеси, паводконебезпечні регіони, фільтраційний потік, стійкість укосів, водопроникні породи, природоохоронні заходи. Impact of area flooding processes on formation of seepage in the slopes of regulating reservoirs / Voloshkina O. S, Bereznyts’ka Yu. O. // Ekologichna bezpeka ta pryrodokorystuvannya (Environmental Safety and Nature Use) : proceedings. – Kyiv, 2013. – Issue 13. – P. 44–53. – Bibliography: 13 ref. Flood water spreading, exogenous geological processes, flood hazard areas, seepage flow, stability of slopes, permeable rock, conservation measures.

Розвиток екзогенних геологічних процесів безпосередньо залежить від системи природоохоронних заходів – швидкості регулювання рівня води у водосховищах під час паводків. Проблема стійкості укосів набуває надзвичайної актуальності. Чітке врахування формування фільтраційного потоку в тілі схилу під час управління рівнем води у водосховищі значною мірою зумовлює його стійкість. Небезпечним випадком стійкості укосу є найвище стояння депресійної кривої під час швидкого зниження рівня води у водосховищі, коли ґрунт ще не встиг «віддати» воду, якою він насичений. У цьому разі

ÓÄÊ 532.546

фільтраційні лінії токів спрямовані до укосу, а в розрахунках враховують гідродинамічні сили, які є змінними у часі. За гідравлічними умовами виділяють водоносні горизонти напірні (між водонепрохідними товщами) і безнапірні (або ґрунтові); за внутрішньою будовою — одно-, дво- і багатошарові. Аналітичні розв’язки нестаціонарної задачі фільтрації наведено для випадків однорідної та двохшарової водоносних товщ У паводконебезпечних регіонах спостерігається також поширення тришарової будови водоносної товщі, коли горизонт, складений з водопроникних порід, який залягає на слабопроникних відкладах, перекривається зверху глинистими відкладами. У роботі досліджено формування рівня ґрунтових вод у разі нестаціонарної фільтрації під час швидкого зниження рівня води у б’єфі перед укосом при різній геологічній будові водоносної товщі. Наведено аналітичний розв’язок задачі нестаціонарної фільтрації в тілі схилу регулюючого водосховища за тришарової будови водоносної товщі та порівняльну характеристику з наявними аналітичними розв’язками для більш спрощеної геологічної будови місцевості (за середнього значення фільтраційних характеристик). Також враховано показники опору води і розподілу шарів ґрунту, крива депресії ґрунтового потоку протягом усього часу руху перебуває тільки у верхньому шарі ґрунту. Отримані залежності формування фільтраційного потоку в схилах регулюючих водосховищ дають можливість більш обґрунтовано прогнозувати їхню стійкість залежно від рівня наповнення водосховища. Доцільними є подальші дослідження рівня затоплення території Закарпатського регіону в період найбільших катастрофічних повеней для призначення природоохоронних заходів. Швець О. Р.

УДК: 504.1 2014.2.26. КРИТИЧНА ВІДСТАНЬ МІЖ УТРИМУЮЧИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ ДЛЯ ЗСУВНИХ ТА ЗСУВОНЕБЕЗПЕЧНИХ СХИЛІВ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ / Сіренко А. П. // Екологічна безпека та природокористування : зб. наук. пр. – К., 2013. – Вип. 13. – С. 73–76. – Бібліогр.: 3 назв. Протизсувні споруди, утримуючі елементи, критична відстань, розрахунки, зсув зрізу, неогенові глини, Чернівецька область. Critical distance between holding elements for landslide and landslide-prone slopes in Chernivtsi Oblast / Syrenko A. P. // Ekologichna bezpeka ta pryrodokorystuvannya (Environmental Safety and Nature Use) : proceedings. – Kyiv, 2013.– Issue 13. – P. 73–76. – Bibliography: 3 ref. Landslide protection structures, holding elements, critical distance, calculations, Neogene clays, Chernivtsi Oblast.

У дослідженні розглянуто питання визначення складових механізму розвитку зсувних процесів у Чернівецькій області. В межах території області виявлено три основні елементи механізмів розвитку зсувного процесу (ковзання, зріз, течія). У визначенні критичної відстані між утримуючими елементами застосовували дві теорії: аркового ефекту і пластичності. Для зсувних товщ області, які складені переважно глинами неогенового віку та глинистим делювієм, користувалися теорією аркового ефекту. Це пов’язано з тим, що згідно з теорією пластичності кут внутрішнього тертя ϕ дорівнює нулю, але це не відбувається в реальних умовах для глинистих ґрунтів (ϕ завжди більше нуля та питоме зчеплення с для ґрунтів зсувів течії є близьким до нуля або дорівнює нулю). У дослідженні було з’ясовано: для зсувів зрізу при тиску до 1000 кН та товщах понад 5 м істотною є не критична відстань між утримуючими елементами, а

Реферативний журнал, 2014, № 2

ÓÄÊ 630.18

ÀÃÐÎÅÊÎËÎÃ²ß

їхня розстановка за умови співвідношення їхньої несучої здатності та діючого зсувного тиску. Зі зростанням зсувної товщі та питомого зчеплення глин у зсувах зрізу критична відстань між утримуючими елементами зростає прямо пропорційно. Оскільки згідно з розрахунками критична відстань між утримуючими елементами для зсувів

2014.2.28

зрізу для товщ понад 5 м та тиску до 1000 кН може бути дуже великою – більше ніж 3 м (досягаючи значень що перевищують 100 м). З економічного погляду доцільно застосовувати утримуючі споруди підвищеної або високої несучої здатності чи використовувати контрбанкети. Швець О. Р.

АГРОЕКОЛОГІЯ УДК: 630.18:632.15:634.0232:582.444.9 2014.2.27. СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОПТИМІЗАЦІЯ АГРОЛІСОМЕЛІОРАТИВНИХ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ / Удод В. М., Абу Діб С. М. // Екологічна безпека та природокористування : зб. наук. пр. – К., 2012. – Вип. 9. – С. 105–108. – Бібліогр.: 7 назв. Агролісомеліоративні насадження, екосистеми, штучні лісові насадження, особливості впливу лісомеліорації на стан агроландшафтів, структурно-функціональна оптимізація, еколого-економічні системи, еколого-стабілізуючі функції, сталий розвиток, збільшення площі лісових культур. Structural and functional optimization of silvicultural reclamative eco-economic systems / Udod V. М., Аbu Dib S. М. // Ekologichna bezpeka ta pryrodokorystuvannya (Environmental Safety and Nature Use) : proceedings. – Кyiv, 2012. – Issue 9. – P. 105–108. – Bibliography: 7 ref. Reclamative afforestation, ecosystems, artificial forest stands, peculiarities of forest reclamation influence on the state of cultivated lands, structural and functional optimization, eco-economic systems, eco-stabilizing functions, sustainable development, increasing the area of forest plantations.

Нині значна частина площі лісового фонду України – ліси штучного плантаційного походження зі зниженою природною ценотичною структурою. Істотні кількісні та якісні трансформації у структурі лісового біому в деяких районах зумовили екологічну дестабілізацію середовища. Тому важливим соціальним еколого-економічним завданням є збільшення лісистості та забезпечення сталого розвитку лісових екосистем. За наявності агролісомеліоративних еколого-економічних систем (ЕЕС) за рахунок еколого-стабілізуючої функції лісових насаджень відбувається біотичне регулювання складових агроландшафтів, що приводить до тісних взаємозв’язків з економічними показниками ЕЕС внаслідок змін структури насаджень, природного складу деревостану, оптимізації автотрофного блоку біосфери. Інтегральний ефект лісомеліорації на агроландшафтах пов’язаний з трансформацією дії поверхні на рослинний покрив, що підвищує їх екологофункціональні властивості. У статті розкрито особливості впливу лісомеліорації на стан агроландшафтів: продукування кисню, поглинання вуглекислого газу, затримання пилу та сажі з урахуванням середнього розміру лісокористування на 1 га захисних лісових насаджень (ЗЛН); здійснено встановлення екологічного коефіцієнта ефективності протиерозійних заходів; визначено індекс екологічної відповідності екологічних функцій ЗЛН у природному стані агроландшафтів. Також було розглянуто застосування конструкцій ЗЛН в агролісомеліорації та запропоновано методи оптимізації лісокористування та лісовідновлення. На прикладі Богуславського агролісництва (Білоцерківсько-Богуславської зони) показано, що експлуатацію ЗЛН необхідно здійснювати з урахуванням специфіки невиснажливого користування ними, збереження та підтримання їх на рівні нормативно-запланованого ресурсного потенціалу. Розкрито поняття терміна «ЗЛН» – комплекс створення різного виду захисних лісових смугових насаджень певної (ажурної) конструкції,

екосистеми яких створюють меліоративний ефект, що забезпечує захист земельних ресурсів та еколого-стабілізуючий ефект території. Запропоновано впроваджувати коефіцієнт нормативної залежності агроландшафтів від лісових насаджень (0<0,95<1) та визначати інтегральний показник (коефіцієнт ефективності) збереження екологостабілізуючої функції ЗЛН на агроландшафтах. Визначено індекс стану природно-стабілізуючих властивостей ЗЛН стосовно стану агроландшафту (0<0,9<1) і екологічні чинники (продукування кисню, поглинання вуглекислого газу, затримання пилу та сажі) з урахуванням використання найдоцільнішого складу лісових порід деревостанів та заходів лісокористування. Доведено, що створення та збереження ЗЛН у сучасних агроландшафтах сприятиме збільшенню площ компенсаційних ділянок в агролісомеліоративних насадженнях та забезпечить передумови їх сталого розвитку. Басун О. П.

УДК: 330.357:330.15 2014.2.28. ВОЗРОЖДЕНИЕ ЭКОСИСТЕМ ДОНБАССА, НАРУШЕННЫХ ГОРНЫМИ РАБОТАМИ / Глухов А. З., Приходько С. А., Жуков С. П. // Екологія і природокористування. – 2013. – Вип. 16. – С. 113–121. – Бібліогр.: 37 назв. Экосистемы Донбасса, антропогенная трансформация природных ландшафтов, горнодобывающая промышленность, отвалы, рекультивация, методы дифференцированной рекультивации, восстановление растительного покрова, подбор оптимального состава растений, восстановление зональной растительности, экокоридоры, экосети локального уровня. Revival of ecosystems in the Donbass region disturbed by mining operations / Glukhov А. Z., Prikhod’ko S. А., Zhukov S. P. // Еkologiya i pryrodokorystuvannya (Ecology and Nature Use). – 2013. – Issue 16. – P. 113–121. – Bibliography: 37 ref. Donbass ecosystems, man-made transformation of natural landscapes, mining industry, refuse heap, restoration of mining lands, methods of differentiated restoration, restoration of vegetation cover, selecting the optimal composition of plants, restoration of zonal vegetation, ecocorridors, econetworks of local level.

В Донбассе, регионе с высокой плотностью населения и высокоразвитой горнодобывающей промышленностью, сосредоточено около 40% нарушенных земель Украины. Это земли, занятые отвалами угольных шахт, металлургических заводов, карьеров по добыче огнеупорных глин, песка, флюсов. Негативное влияние отвалов проявляется загрязнением почвы и воздуха газом и пылью, приводит к видоизменению эволюционно сформированных природных комплексов. Проанализированы исследования Донецкого ботанического сада НАН Украины по отбору растений, пригодных для рекультивации, определению их устойчивости в различных вариантах экотопов. В результате работы для восстановления экосистем Донбасса разработаны методы дифференцированной рекультивации породных отвалов и прямого

Реферативний журнал, 2014, № 2

2014.2.30

ÄÎÂÊ²ËËß ÒÀ ÇÄÎÐÎÂ'ß

фитотестирования угольных шахт. Эта методика содействует моделированию возможностей прогнозирования и управления процессами, протекающими в экосистемах отвалов, способствует определению наиболее устойчивых видов, популяций и форм среди испытанных и естественно поселяющихся растений. Предложенные исследования динамики техногенных биогеоценозов на нарушенных землях Донецкой области помогут оценить возможности и перспективы воспроизведения нарушенных сообществ. Это соответствует мировой тенденции создания смешанных культурно-природных памятников, туристических и рекреационных зон на техногенных территориях. В условиях значительной антропогенной трансформации природных ландшафтов это позволит рассматривать их в качестве зон восстановления зональной растительности, экокоридоров в основе экосетей локального уровня. Басун О. П.

УДК: 581.526.42 (477. 85) 2014.2.29. ЕКЗОГЕННІ ГЕОДИНАМІЧНІ ПРОЦЕСИ БУКОВИНСЬКИХ КАРПАТ ТА ПЕРЕДКАРПАТТЯ / Солодкий В. Д., Беспалько Р. І., Казімір І. І. // Екологічна безпека та природокористування : зб. наук. пр. – К., 2013. – Вип. 13. – С. 54-63. – Бібліогр.: 17 назв. Екологічне нормування антропогенних навантажень, Буковинські Карпати та Передкарпаття, деградація ґрунтів, ерозія ґрунтів, зсуви та селеві потоки, природоохоронні заходи, оцінка загроз природним екосистемам, збалансоване природокористування, раціональне природокористування, охорона ландшафтів. Exogenous geodynamic processes in the Bukovyna Carpathians and Predcarpattya / Solodky V. D., Bespal’ko R. І., Каzimir І. І. // Еkologichna bezpeka ta pryrodokorystuvannya (Environmental Safety and Nature Use) : proceedings. – Кyiv, 2013. – Issue 13. – P. 54–63. – Bibliography: 17 ref. Environmental regulation of anthropogenic stresses, Bukovyna Carpathians, land degradation, soil erosion, landslides and mudslides, conservation measures, assessment of threats to natural ecosystems, sustainable nature use, landscape conservation.

Протягом минулих століть у природно-територіальних комплексах Буковинських Карпат і Передкарпаття відбулися значні кількісні та якісні негативні зміни, що призвели до порушення екологічної рівноваги природних екосистем і утворення діючих та потенційних загроз як

ÓÄÊ 628.16

людині, так і біотичним об’єктам. Гірські екосистеми, що є резерватами природного біорізноманіття і мають значну господарську цінність, є дуже чутливими до будь-якого впливу, що змінює екологічний баланс і спричинює негативні руйнівні процеси. Територія Буковинських Карпат за фізико-географічними, геоморфологічними, гідрологічними та екологічними характеристиками є єдиною природною системою, збереження якої значною мірою залежить від стану ґрунтового та рослинного покриву – переважно лісів, що вкривають площі водозборів. Понад 90 відсотків територій в горах – це схили. Ерозія ґрунтів, зсуви та селеві потоки є наслідками неефективного використання гірських територій, що призводить до їх деградації та розвитку негативних процесів гірських районів. Досліджено чинники екзогенних геодинамічних процесів Буковинських Карпат і Передкарпаття та класифіковано за переважним впливом природних і техногенних причин деградації, що дає змогу диференціювати необхідні природоохоронні заходи за видами, обсягами здійснення, термінами і черговістю реалізації тощо. Досліджено кризові, екстремальні ситуації на базових річкових, балкових водозборах, закладених у місцях прояву ерозійної дії паводкових вод у напрямах від контролю до місць найбільшого розвитку негативного прояву екзогенних геодинамічних процесів із застосуванням експедиційних, лабораторно-аналітичних, економіко-статистичних методів та системного аналізу. Оцінку загроз природним екосистемам виконували згідно з вимогами національної концепції екологічного нормування антропогенних навантажень на природне довкілля. Встановлено, що під час розроблення пропозицій щодо збалансованого природокористування необхідно враховувати міжнародні та національні нормативи охорони довкілля, експертні пропозиції стосовно переходу України до збалансованого (сталого) розвитку, нормативи та стратегії розвитку лісової галузі України, експертно-наукові рекомендації щодо Карпатського регіону, а також базові основи національної концепції раціонального природокористування та охорони ландшафтів за такими складовими: соціально-економічна функція, яку виконує ландшафт, тривалість і стійкість (або надійність) виконання ландшафтом (насадженням) цієї функції; співвідношення цілеспрямованих та нецілеспрямованих змін територій; ступінь зміни порівняно з вихідним станом; співвідношення процесів саморегуляції (тобто природних територій) та управління (тобто антропогенно порушених територій). Басун О.П.

ДОВКІЛЛЯ ТА ЗДОРОВ'Я УДК: 628.16.08+582.288 2014.2.30. МОНИТОРИНГ МИКРОМИЦЕТОВ В ПОВЕРХНОСТНЫХ ИСТОЧНИКАХ ВОДОЗАБОРОВ ГОРОДОВ УКРАИНЫ / Савлук О. С., Руденко А. В., Сапрыкина М. Н., Гончарук В. В. // Екологія і природокористування. – 2013. – Вип. 16. – С. 245– 250. – Бібліогр.: 9 назв. Водные экосистемы, антропогенные нагрузки, качество воды рек Днепра и Припяти, Киевское и Каневское водохранилища, несанкционированные сбросы сточных вод промышленных и коммунальных предприятий, органическое загрязнение воды, здоровье людей. Micromycetes monitoring in surface sources of water intakes in the cities of Ukraine / Savluk О. S., Rudenko А. V., Saprykina М. N., Honcharuk V. V. // Ekologiya i pryrodokorystuvannya (Ecology and Nature Use). – 2013. – Issue. 16. – P. 245– 250. – Bibliography: 9 ref.

Aquatic ecosystems, man-made load, quality of water in rivers Dnepr, p. Pripyat, Kiev and Kanev water reservoirs, unauthorized discharges of wastewater from industrial enterprises and public utilities, organic contamination of water, human health. Самая большая река Украины – Днепр является основным источником водоснабжения городов, сел и промышленных центров. По результатам анализа установлено, что изменения в качественном состоянии воды в сторону ухудшения отдельных ее показателей отмечались как в притоках, так и в самой воде Днепра. Так, в реке Припять в последнее время наблюдалось увеличение содержания железа общего, показателя химического потребления кислорода (ХПК), цветности и других факторов. Ухудшение качества воды происходит за счет антропогенных нагрузок и в первую очередь из-за несанкционированных сбросов большого количества сточ-

Реферативний журнал, 2014, № 2

ÓÄÊ 627.81

ÄÎÂÊ²ËËß ÒÀ ÇÄÎÐÎÂ'ß

ных вод промышленных и коммунальных предприятий. Ежегодно в весенне-летний период происходит резкое снижение растворенного кислорода в воде Киевского и Каневского водохранилищ. Возрастает содержание марганца, железа и отмечается высокое органическое загрязнение воды. Значительную часть загрязнений Десны (водозабор г. Киева) составляют сельхозпредприятия. В нижнем течении Десны (3 км) в районе водозабора г. Киева показатель цветности был на уровне 70–75°, ХПК 20–22 мг О 2/дм 3, содержание аммония солевого – 0,3–0,35 мг/дм3, количество кислорода уменьшилось до 9,5 мг/дм 3. Микозы представляют серьезную опасность для жизни человека. По распространенности они следуют за вирусными инфекциями. Международное сообщество медицинских микологов образно характеризует микозы как «просыпающегося гиганта». Важным фактором распространения микроскопических грибов является всеобщее резкое ухудшение состава воды поверхностных источников, особенно вследствие антропогенного влияния. Задача мониторинга – изучение спектра микромицетов в реках и источниках водоснабжения городов Украины. Все ухудшающееся состояние рек Днепровского бассейна по химическим показателям не может не отразиться на количественном и видовом составе грибов. Изучен видовой состав микроскопических грибов – микромицетов в различных реках Украины. Показано, что основными видами грибов, выделенными из воды рек Украины, являются Aspergillus, Penisillium, Cladosporium, Alternaria, Candida, многие виды которых известны как возбудители микозов и оппортунистических инфекций. Установлено, что количественный показатель дрожжеподобных грибов изменяется в более широких пределах, чем для микроскопических грибов, в частности, от единиц до сотен тысяч КОЕ в 100 см3 воды, в то время как мицелиальных грибов выявлено от 3 КОЕ/100 см3 (р. Десна) до 10 КОЕ/100 см3 (р. Припять). Доказано, что количественный состав микромицетов во многом зависит от глубины отбора проб воды, температуры, а также наличия органических веществ. Козловська М. С.

УДК: 627.81 2014.2.31. ДЕЯКІ ПРОЕКТНІ РІШЕННЯ ЩОДО МОЖЛИВОСТІ ОЗДОРОВЛЕННЯ Р. ДНІПРО В МЕЖАХ м. ДНІПРОПЕТРОВСЬК / Дем’янов В. В. // Екологія і природокористування. – 2013. – Вип. 16. – С. 100–112. – Бібліогр.: 3 назв. Річка Дніпро, якість води, водосховища Дніпровського каскаду, негативні явища, екологічний стан, проектні рішення, оздоровлення екосистеми Дніпра. Some design concepts concerning the possibility to restore the Dnipro river within the city of Dnipropetrovs’k / Demyanov V. V. // Ekologiya i pryrodokorystuvannya (Ecology and Nature Use). – 2013. – Issue 16. – P. 100–112. – Bibliography: 3 ref. The Dnipro River, water quality, Dnipro reservoir cascade, negative phenomena, environmental condition, design solutions, restoration of the Dnipro River ecosystem.

Дніпро – найбільша річка України, яка протікає по території Росії, Білорусії та України і впадає в Дніпро-Бузький лиман Чорного моря. Довжина Дніпра – 2201 км, площа його басейну – 504 тис. км2. В межах України Дніпро має довжину 1003 км, по кордону України і Білорусі – 92 км, у межах Білорусі – 582 км, по кордону Білорусі і Росії – 16 км, у межах Росії – 509 км. На гідрологічний режим Дніпра значно впливає зарегулювання стоку каскадом Дніпровських водосховищ, які побудовані для цілей гідроенергетики, судноплавства, водопостачання і зрошення.

2014.2.32

Подано характеристику водосховищ Дніпровського каскаду, які належать до класу надвеликих, їхній сумарний об’єм становить 43,5 км3, площа водного дзеркала – 6,86 тис. км2. Крім того, в басейні Дніпра побудовано 588 малих, 50 середніх і 3 великі водосховища загальним об’ємом 3,90 км3 і площею водного дзеркала 1,30 тис. км2. У басейні Дніпра в Україні налічують 12,6 тис. ставків, їхній об’єм – 1,54 км3, площа водного дзеркала – 1,09 тис. км2. Загальний об’єм всіх ставків і водосховищ в басейні річки перевищує 48,9 км3, площа водного дзеркала – 9,25 тис. км2. Частка зарегулювання водосховищ Дніпровського каскаду становить 89%. Для охорони, оздоровлення та збереження водної екосистеми р. Дніпра вітчизняними вченими і дослідниками здійснено значну роботу. На запит Управління екології Дніпропетровської міської ради Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут «Дніпродіпроводгосп» розробив ТЕО «Оздоровлення екологічного стану р. Дніпро в межах м. Дніпропетровська в рамках «Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води» (2007 р.). Основною метою ТЕО є: оздоровлення екологічного стану Дніпра в межах м. Дніпропетровська з ліквідацією застійних зон, поліпшенням водообміну, санітарного і екологічного стану води; створення сприятливого гідрологічного режиму шляхом розчищення проток, відновлення затоплених водосховищем узбереж островів шляхом намивання територій, переформування берегів, берегоукріплення та ін. Проектні заходи передбачено виключно на ділянках акваторії, де переважають природні процеси замулення, заростання, вони також включають організацію прибережних захисних смуг водних об’єктів на відновлених територіях, очищення зливових стічних вод. Програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра, зокрема, включає охорону поверхневих і підземних вод від забруднення за допомогою обладнання мереж дощової каналізації спорудами уловлювання засмічуючих речовин у зливових водах, гарантування екологічно безпечного функціонування водосховищ Дніпровського каскаду. Також запропоновано здійснити заходи для берегоукріплення, боротьби з підтопленням прилеглих територій, збудувати захисну дамбу та ін. Але ТЕО вирішує лише невелику частину великих проблем, пов’язаних зі створенням каскаду Дніпровських водосховищ. Екологічна ситуація у самому Дніпрі й навколо нього погіршується з кожним роком. Для відродження і підтримання сприятливого гідрологічного стану р. Дніпра та здійснення заходів боротьби зі шкідливою дією вод заплановано створення водоохоронних і на окремих ділянках акваторії та берегової зони заповідних зон. Козловська М. С.

УДК: 504.4.05/06:577.4;502;338 2014.2.32. ГЕОІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТЕРНОПІЛЛЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУ ТА МОНІТОРИНГ / Триснюк В. М. // Екологічна безпека та природокористування : зб. наук. пр. – К., 2012. – Вип. 9. – С. 213–222. – Бібліогр.: 5 назв. Геоінформаційні системи, екологічна безпека Тернопільщини, екологічний аудит, моніторинг показників здоров’я населення, ГІС, MapInfo-технології, комп’ютерна обробка результатів аналізів, складання баз даних, створення електронних еколого-техногеохімічних карт, карти сумарного забруднення, екологічні карти, геоекосистеми, урбоекосистеми, безпека життєдіяльності. Geoinformation systems of environmental safety of Ternopillia (Ternopil Oblast) using environmental audit and monitoring / Trysnyuk V. M. // Ekologichna bezpeka

Реферативний журнал, 2014, № 2

2014.2.33

ÄÎÂÊ²ËËß ÒÀ ÇÄÎÐÎÂ'ß

ta pryrodokorystuvannya (Environmental Safety and Nature Use) : proceedings. – Kyiv, 2012. – Issue 9. – P. 213–222. – Bibliography: 5 ref. Geoinformation systems, environmental safety of Ternopil’shchyna (Ternopil Oblast), environmental audit, monitoring of health data, GIS, MapInfo-technology, computer processing of test results, compiling databases, electronic eco-tehnogeochemical mapping, total pollution maps, environmental maps, geoecosystems, urboecosystems, safety of vital activity. У статті досліджено геоінформаційні системи екологічної безпеки з використанням екологічного аудиту і моніторингу показників здоров’я населення. Дослідження проводили у 8 районах Тернопільської області, на цей час продовжують в інших районах. Для визначення сучасної екологічної ситуації на території досліджуваних районів складено електронну карту в масштабі 1 : 50 000 з використанням ГІС-технологій. Характерною рисою більшості сучасних міст і сіл, у тому числі й Тернопільщини, є перетворення первинних природних ландшафтів на нові природно-техногенні геоекосистеми та досить істотна зміна екологічного стану основних компонентів урбоекосистеми. На екологічній карті відображено просторові особливості змін геологічного середовища, геофізичних полів, рельєфу, поверхневих і ґрунтових вод, атмосферного повітря, ґрунтового і рослинного покривів, стану здоров’я населення та об’єктів техносфери, яка істотно впливає на всі попередні складові природного середовища. Карта дала можливість оцінити, наскільки змінено первинні ландшафти, як далеко зайшов процес урбанізації, які кількісні та якісні зміни відбулися в усіх компонентах довкілля і як ці трансформації вплинули на людину. Екологічну карту території розробляли трьома етапами: 1) польові експедиційні дослідження території з відбиранням проб ґрунтів, поверхневих і ґрунтових вод, атмосферного повітря та рослинності, а також з вимірюванням геофізичних полів; 2) аналітичні (лабораторні) дослідження вмісту забруднюючих речовин у компонентах довкілля; 3) комп’ютерна обробка результатів аналізів, складання баз даних, побудова електронних еколого-техногеохімічних карт, їх синтез і отримання карт сумарного забруднення та картографічні роботи в ГІС MapInfo з побудовою екологічної карти кожного району в масштабі 1 : 50 000. Контури різного ступеня трансформованості територіального середовища під впливом техногенного навантаження виділені на ландшафтній основі шляхом інтеграції показників екологічного стану кожного компонента урбоекосистеми за рівнем його забруднення або порушеності. В результаті комп’ютерного аналізу складено карти сумарного коефіцієнта забруднення, що дає можливість розробляти відповідні стабілізаційні заходи. Доведено, що розроблена нова методика екологічного моніторингу конкретного району на базі КСЕБ комп’ютерної інформаційно-аналітичної та прогнознокеруючої системи екологічного моніторингу, екологічної безпеки, прогнозу та відвернення надзвичайних ситуацій є прикладом виваженого підходу до комплексних досліджень екологічного стану території. Таким чином, результатом виконання проекту є інформаційно-аналітична і прогнозно-керуюча комп’ютерна система кореляційної залежності рівнів захворюваності населення від екологічних чинників, яка дає можливість прогнозувати розвиток захворюваності залежно від різних сценаріїв соціальноекономічного розвитку регіону (тобто від різного ступеня техногенного навантаження на урбоекосистеми, в тому числі і на кожний компонент довкілля, а головне – на стан здоров’я населення). Користуючись розробленими кореляційними залежностями, можна встановлювати необхідний для безпеки життєдіяльності режим робо-

ÓÄÊ 519.6

ти підприємств-забруднювачів, щоб вони не завдавали шкоди довкіллю і людині. Козловська М. С.

УДК: 519.6+556.013 2014.2.33. АНАЛІЗ ВПЛИВУ ЯКОСТІ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД НА ЕНДОКРИНОЛОГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ НАСЕЛЕННЯ НА ПРИКЛАДІ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ / Мокін В. Б., Балачук В. Ю., Прудиус П. Г. // Екологічна безпека та природокористування : зб. наук. пр. – К., 2013. – Вип. 13. – С. 5–10. – Бібліогр.: 1 назв. Екологічний моніторинг, якість води, поверхневі води, важкі метали, ендокринологічні захворювання, здоров’я людей, безпека природокористування, Україна, Вінницька область, річка Буг. Analysis of influence of surface water quality on endocrine diseases by the example of Vinnytsya Oblast / Mokin V. B., Balachuk V. Yu., Prudius P. G. // Ekologichna bezpeka ta pryrodokorystuvannya (Environmental Safety and Nature Use) : proceedings. – Kyiv, 2013. – Vol. 13. – P. 5–10. – Bibliography: 1 ref. Environmental monitoring, water quality, surface water, heavy metals, endocrinological diseases, public health, safety of nature use, Ukraine, Vinnitsa Oblast, the river Bug.

У зв’язку з високим рівнем захворюваності населення Вінницької області на цукровий діабет та порушення ендокринної системи надзвичайної актуальності набуває проблема встановлення основних причин погіршення здоров’я людей. У дослідженні запропоновано методологію, розроблено програмний інструмент для обчислення коефіцієнтів критерію кореляції аналізу впливу якості поверхневих вод на ендокринологічні захворювання. Кореляційний аналіз даних здійснено за показниками захворюваності та якості поверхневих вод по Вінницькій області за період 2005–2010 рр. Для проведення дослідження було обрано Калинівський, Козятинський, Хмільницький райони Вінницької області, міста Вінницю та Ладижин, в яких, за даними Вінницької обласної СЕС, джерелом питної води є поверхневі води річки Південний Буг. Для виявлення залежності між якістю поверхневих вод та захворюваністю населення було проведено кореляційний аналіз цієї залежності та здійснено класифікацію важливих результатів обчислень критеріїв кореляції. Доведено, що найбільший зв’язок виявився між захворюваністю населення хворобами ендокринної системи та такими показниками якості поверхневих вод: завислі речовини, мідь, гідрокарбонати, кобальт, калій+натрій, залізо. Найбільш виражену залежність захворюваності від якості поверхневих вод було виявлено у Хмільницькому районі області. На основі аналізу отриманих результатів розроблено рекомендації щодо заходів з поліпшення ситуації. Встановлено, що для ефективного контролю ситуації щодо захворюваності населення необхідно в першу чергу, контролювати якість поверхневих вод регіону, тобто кількість речовин, вплив яких на захворюваність населення встановлено, а також звертати увагу на всі показники стану поверхневих вод, якщо вплив конкретної речовини не є однозначним. Цього можна досягти за допомогою таких заходів: розширення програми та підвищення регулярності моніторингу в створах спостереження за якістю поверхневих вод на основних джерелах питної води регіону; ретельне дослідження причин впливу виявлених факторів на стан захворюваності з позицій медицини та біохімії; перегляд умов скиду стічних вод вище питних водозаборів на поверхневих джерелах з показниками якості води, які найбільше корелюють із захворюваністю населення; сприяння розвитку екологічного виховання та екологічної свідомості населення регіону. Козловська М. С.

Реферативний журнал, 2014, № 2

ÓÄÊ 630*094

ÄÎÂÊ²ËËß ÒÀ ÇÄÎÐÎÂ'ß ЗБАЛАНСОВАНИЙ (СТАЛИЙ) РОЗВИТОК

УДК 338.43.02:332.3 2014.2.34. ПЕРЕДУМОВИ, СУТНІСТЬ ТА ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ УГІДЬ У СУЧАСНИХ УМОВАХ / Пшоняк Д. І. // Економiчний часопис-XXI. – 2012. – № 1/2 – С. 28–31. – Бібліогр.: 10 назв. Агроекологія, органічне землеробство, збалансоване землекористування, екологічно чиста продукція тваринництва. природна трансформація землекористування, ландшафтно-екологічна диференціація агроландшафтів, ґрунтозахисний комплекс заходів щодо використання орних земель. Background, essence and economic importance of land transformation in the current context / Pshonyak D. І. // Ekonomichny chasopys-XXI (Economic Journal-XXI). – 2012. – № 1/2. – P. 28–31. – Bibliography.: 10 ref. Agroecology, organic farming, sustainable land use, environmentally sound livestock products, natural transformation of land use, landscape and ecological differentiation of cultivated lands, soil-protective package of measures for the use of arable lands.

Трансформація земельних угідь – це досить широке поняття, яке може складатися з керованих і некерованих людиною процесів. Фактично, біологічні та ґрунтоутворюючі процеси, які визначають склад (тип) ґрунтів, є природною трансформацією земель. Ця природна трансформація здатна прискорюватися, сповільнюватися або змінювати свій вектор розвитку під впливом господарської або іншої діяльності людини. Внаслідок природних трансформацій змінюється якісний склад конкретних земельних ділянок. Наприклад, вітрова чи водна ерозія може поступово перетворювати родючі чорноземи, які використовують як ріллю, на напівпустельні або пустельні ділянки, непридатні для вирощування сільськогосподарських культур. Ці об’єктивні процеси зміни якісних показників ґрунтів, які відбуваються незалежно від бажання людини (але часто спричинені необдуманим господарським втручанням), можна називати фактичною трансформацією земельних угідь. У процесі вирішення питань збалансованого землекористування заслуговують на увагу нові теоретичні концепції, практичні підходи до оптимізації сільськогосподарського землекористування, що базується на системному порівнянні вимог та адаптивних можливостей рослин з фактичним станом агроландшафту й перспективами регулювання його властивостей. Базисом тут є концепція адаптивного землеробства з ландшафтно-екологічним підходом до організації використання сільськогосподарських земель. В основу цієї концепції покладено ландшафтно-екологічну диференціацію агроландшафтів і ґрунтозахисний комплекс заходів щодо використання орних земель. Основне завдання цієї концепції – досягти найбільшої ефективності в охороні ґрунтової родючості за оптимальних витрат праці, матеріальних засобів і коштів та забезпечити при цьому найвищу продуктивність агроценозу. У процесі трансформації сільськогосподарських угідь найскладнішим завданням сьогодні в Україні є вилучення з аграрного обороту від трьох до п’яти мільйонів гектарів еродованих та деградованих земель, їх залісення або формування культурних чи природних пасовищ як однієї з основ органічного землеробства та отримання екологічно чистої продукції тваринництва. Економічною вигодою від такого кроку є те, що на площах, які залишаються в обробітку, виникають додаткові можливості отримання ефекту від більшої концентрації матеріальних і фінансових ресурсів, а завдяки застосуванню дешевих пасовищних кормів собівартість тваринницької продукції, залежно від тривалості сезонного використання, може зменшитися на 40–70% . Тимочко Т. В.

2014.1.61

УДК 330. 3. 2014.2.35. ІДЕЯ «СТАЛОГО РОЗВИТКУ»: РЕАЛІЇ ТА ВИКЛИКИ СЬОГОДЕННЯ І ПОШУК НОВОЇ ДОКТРИНИ / Білопольський М. Г. // Схід. – 2012. – № 2 (116). – С. 3–5. Сталий розвиток, нова парадигма суспільного розвитку, основні глобальні загрози, раціональне використання природних ресурсів. Idea of «sustainable development»: realities and challenges of today and the search for a new doctrine / Bilopolsky М. // Skhid (|The East). – 2012. – № 2 (116). – P. 3–5. Sustainable development, new paradigm of social development, main global threats, sustainable use of natural resources.

Про нову концепцію розвитку світу вже давно говорять учені. Так, серйозне визначення рушійних сил людства дала Міжнародна конференція глав урядів 130 держав у Ріо-де-Жанейро ще в 1992 р. На конференції було визнано, що західна модель розвитку вичерпала себе, що нестримна гонитва за прибутком неминуче призводить до такого загострення суперечностей з природою та в суспільстві, що створює реальну загрозу самому існуванню життя на Землі. Зростаюче споживання вже не можна розглядати як основну рушійну силу прогресу, потрібна нова парадигма розвитку людства. Нова концепція розвитку світу має бути результатом колективної творчості інститутів, учених, керівників держав, партій з подальшим широким обговоренням з народними масами, і тільки після цього її можна буде впроваджувати в практику. Обґрунтовано необхідність пошуку нової парадигми суспільного розвитку, в якій були б мінімізовані основні глобальні загрози і прийнято підхід раціонального використання природних ресурсів. Запропоновано розглянути як базову методологію нову розробку – концепцію енвіроніки. Ця наука ґрунтується на поєднанні таких законодавчих принципів: взаємодії, організації розвитку та вдосконалення суспільних систем з технології, економіки, соціології та природокористування. Вона дає цілісне уявлення про розвиток виробничих, господарських систем, суспільства й світу в цілому. Це вчення орієнтує сучасних керівників на цілісне сприйняття шляхів реалізації економічного завдання, змушує їх враховувати організаційну, технічну, природно-екологічну, соціальну та інші складові суспільного розвитку. Це практична наука з гнучкою методологією та широкими можливостями. Її основним гаслом є об’єднання людства у Всесвітній союз з єдиною ідеологією розумного розвитку людства, щоб світ здійснив перехід з постіндустріального до інтелектуального розвитку. Марушевський Г. Б.

УДК 338.24 2014.2.36. ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ УМОВ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ / Шандова Н. В. // Бізнес Інформ. – 2013. – № 6. – С. 176–181. – Бібліогр.: 8 назв. Сталий розвиток, принцип екологічності, збереження навколишнього середовища та ресурсної бази; принцип безпеки розвитку, принципи формування, рушійні сили економіки, принцип структурності, здійснення взаємозалежних кількісних і якісних перетворень. Principles of forming conditions of sustainable development of the industry / Shandova N. V. // Biznes Inform (Business Inform). – 2013. – № 6. – P. 176–181. – Bibliography: 8 ref. Sustainable development, environmental compatibility principle, conservation of the environment and resource base, development safety principle, formation principles, prime

Реферативний журнал, 2014, № 2

2014.2.38

ÇÁÀËÀÍÑÎÂÀÍÈÉ (ÑÒÀËÈÉ) ÐÎÇÂÈÒÎÊ

movers in economic development, structuring principle, implementing interrelated quantitative and qualitative changes. У статті розглянуто і запропоновано принципи формування умов сталого розвитку промисловості, що відповідають сучасному етапу розвитку економіки, які для промисловості стають рушійними силами розвитку. До принципів сталого розвитку промисловості віднесено: принцип структурності – для здійснення взаємозалежних кількісних і якісних перетворень; принцип взаємозв’язку продуктивних сил і виробничих відносин – як основа відбору корисних результатів; принцип інноваційності – як джерело саморозвитку промисловості; принцип екологічності – для збереження навколишнього середовища та ресурсної бази; принцип безпеки розвитку – для протидії впливу зовнішнього й внутрішнього середовища. Визначено характерні чинники принципу структурності: 1) науково-технічний прогрес (НТП), вплив якого проявляться у вигляді зміни технологій виробництва, видобутку й переробки, створення нових матеріалів, способів комунікацій та ін. Саме під впливом цього чинника утворюються нові галузі промисловості й виробництва; 2) зміни у відносинах власності. Відносини власності виражають реально існуючу структуру економіки з погляду основного виробничого відношення – способу з’єднання працівників із засобами виробництва й, отже, визначають структуру виробництва, розподілу, обміну й споживання суспільного продукту; 3) зміни в поділі праці та його спеціалізації, що формують загальні матеріальні передумови структурних змін, які відбуваються в ній; 4) трансформація системи суспільних потреб – сучасні потреби органічно пов’язані з розвитком інформаційних технологій, глобальних мереж і комунікацій. Доведено, що принципи формування умов сталого розвитку промисловості є орієнтиром, яким повинні керуватися державні органи управління й керівники, фахівці-управлінці під час розроблення стратегій розвитку як усього промислового комплексу, так і окремих підприємств. Це дасть можливість найповніше вивчити основи сталого розвитку та дати рекомендації щодо вдосконалення процесу розвитку, знизити ризики упущених вигід. Тимочко Т. В.

УДК: 57:043:630:3 7:022 2014.2.37. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В НАУЦІ І ПРАКТИЦІ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА / Фурдичко О. І. // Вісн. НАН України. – 2012. – № 4. – С. 39–47. – Бібліогр.: 20 назв. Екологічні проблеми, поняття «природокористування», практика лісогосподарського виробництва, законодавча база, сталий розвиток лісових екосистем, показники екологічного стану природних об’єктів лісових екосистем, методи здійснення лісогосподарської діяльності, формування агроекосистем, облік лісомеліоративних насаджень. Environmental issues of nature use in forestry science and environmental practice / Furdychko О. І. // Visnyk NAN Ukrayiny (Bulletin of the National Academy of Sciences of Ukraine). – 2012. – № 4. – P. 39–47. – Bibliography: 20 ref. Environmental problems, «nature use» concept, forestry production practice, legislation, sustainable development of forest ecosystems, indicators of the ecological status of natural objects of forest ecosystems, forest management methods, formation of agro-ecosystems, inventory of forest improving plantations.

У лісогосподарському секторі України потребують удосконалення наукові розробки і пропозиції щодо узгодження лісогосподарської діяльності з принципами сталого розвитку лісових екосистем. Це стосується також питань законодавчих нормативів природокористування,

ÓÄÊ 57:043

визначення показників екологічного стану природних об’єктів у межах лісових екосистем, добору методів здійснення лісогосподарської діяльності, формування агроекосистем, побудови та відображення в статистичній звітності їхніх екологічних показників. Поняття «природокористування» означують як «сферу виробничої та наукової діяльності, спрямовану на комплексне вивчення, освоєння, використання, відновлення, поліпшення й охорону природного середовища та природних ресурсів з метою розвитку продуктивних сил». Це означення не відповідає вимогам конкретизації власне природних об’єктів та ідентифікації господарювання на землі, економічної збалансованості та соціальної спрямованості щодо землекористування. Отже, значення терміна «природокористування» потребує диференціації за едафічними чинниками, які використовують у практичній діяльності суб’єктів господарювання, одним з яких є лісогосподарське виробництво. Проведені дослідження доводять необхідність диференціації та поглиблення змісту терміна «природокористування» в галузі лісівництва і визначення його параметрів. Природокористування в зазначеній сфері оцінюють кількісними показниками середньорічного приросту деревини (м3/га) за типами лісорослинних умов та корінними породами (потенційні й реальні), а також за коефіцієнтами використання фізіологічно активної сонячної радіації. Невідповідності земельного і лісового законодавства за роки реформування лісогосподарського виробництва не сприяли позитивним змінам у землекористуванні. Колишні лісгоспи (лісові господарства як юридичні особи), будучи де-факто постійними землекористувачами, де-юре визначені як «постійні лісокористувачі» з несумісними для цього повноваженнями здійснення державного контролю в лісах усіх відомств. Галузева наука, повністю підпорядкована центральному органу виконавчої влади, апріорі спрямовує свої дослідження на формування механізмів лісокористування та централізованого управління в галузі лісового господарства. Запропоновано рекомендації щодо актуалізації обліку лісомеліоративних насаджень у межах сільськогосподарських угідь. Так, агромеліоративні лісові насадження в межах земель сільськогосподарського призначення терміново потребують відновлення їх обліку в Держкомстаті. Необхідно, щоб суб’єкти власності чи постійного користування земельними угіддями несли відповідальність за їх збереження та розширення. Басун О. П.

УДК 330.3:502.3 2014.2.38. ЗБАЛАНСОВАНИЙ РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНИХ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ СИСТЕМ (КОЕВОЛЮЦІЙНИЙ ПІДХІД) : монографія / Половян О. В. – Донецьк, 2012. – 479 с. – Бібліогр.: 540 назв. Сталий розвиток, економічні та екологічні системи, основні підходи, коеволюційна схема, системнодинамічне моделювання, ендогенні чинники, економічні системи, науково-технічний прогрес, збалансований розвиток України. Sustainable development of economic and environmental systems (coevolution approach) : monograph / Polovyan O. V. – Donets’k, 2012. – 479 p. – Bibliography: 540 ref. Sustainable development, economic and ecological systems, basic approaches, co-evolutionary scheme, systemdynamic modeling, endogenous factors, economic systems, scientific and technological progress, sustainable development of Ukraine.

Розглянуто методологічні засади збалансованого розвитку економічних і екологічних систем. Проведено концептуальний аналіз основних підходів до визначення

Реферативний журнал, 2014, № 2

ÓÄÊ 504.064

ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ÏÐÈÐÎÄÎÊÎÐÈÑÒÓÂÀÍÍß

сталого розвитку. На основі холістичного бачення запропоновано схему коеволюції економічних і екологічних систем і концепцію регулювання цього процесу. Розроблено та апробовано економіко-математичну модель коеволюції економічних і екологічних систем з використанням агентного і системно-динамічного моделювання. Висвітлено особливості моделювання процесів коеволюції України та Німеччини. Увагу приділено ендогенізації чинників

2014.2.40

розвитку економічних систем, еволюції теоретичних концепцій моделювання науково- технічного прогресу, моделям спільної еволюції економічних і екологічних систем. Обгрунтовано основні напрями забезпечення збалансованого розвитку України. Тимочко Т. В.

ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

УДК 504.064.4 2014.2.39. РОЗДІЛЯЙ ТА ВОЛОДАРЮЙ – ПРИНЦИПИ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ : практ. посіб. / Ігнатенко О. П. – К., 2013. – 173 с. Економіка природокористування, роздільне збирання побутових відходів, розробка місцевих програм поводження з побутовими відходами, схеми санітарної очистки, інвестиційні програми підприємств, вимоги та рекомендації до технологічних аспектів переробки відсортованих побутових відходів, вимоги державного контролю та відповідальність за порушення законодавства в цій сфері. Divide and rule – principles of domestic waste : practical guide / Іhnatenko О. P. – Кyiv, 2013. – 173 p. Environmental economics, separate collection of domestic waste, development of local programs for household waste management, sanitation schemes, business investment programs, technological aspects of processing of separated domestic waste, the requirements of state control, responsibility for violations of the law in this area.

У передових країнах світу, насамперед в європейських, понад 35% побутових відходів переробляють завдяки їх роздільному збиранню, з 15% отримують компост та біогаз, близько 50% утилізують, як правило, шляхом спалювання на енергетичні цілі з виробленням тепло-, електроенергії. Основне завдання у сфері поводження з побутовими відходами – зменшити навантаження на довкілля, повністю переробляючи та утилізуючи побутові відходи. В українському і світовому законодавстві органи місцевого самоврядування мають вирішувати питання збирання, транспортування, утилізації і знешкодження побутових відходів та надання якісних послуг у цій сфері, у тому числі обов’язок впроваджувати роздільне збирання побутових відходів. І лише з 1 січня 2018 р. у вітчизняному законодавстві встановлено заборону захоронювати неперероблені (необроблені) побутові відходи. Практичний посібник складається з 4 розділів і 14 підрозділів. У першому розділі висвітлено сучасний стан та загальні питання законодавства в сфері поводження з побутовими відходами, наведено схеми санітарного очищення населених пунктів та програми поводження з побутовими відходами, правила надання послуг з вивезення побутових відходів, порядок проведення конкурсу на надання цих послуг, аспекти тарифоутворення на послуги поводження з побутовими відходами та правила визначення норм надання послуг з вивезення побутових відходів і зокрема в контексті роздільного збирання побутових відходів. Другий розділ присвячено методиці роздільного збирання побутових відходів, їх транспортування, будівництва та експлуатації підприємств з сортування та переробки побутових відходів. Третій розділ стосується аспектів переробки складових побутових відходів, зокрема, відсортованих відходів, пластмас, паперу, картону, скла та органічних речовин. У четвертому розділі розкрито питання контролю та відповідальності у сфері поводження з побутовими відходами, визначено порядок та розмір штрафів за порушення законодавства. Запропонований практичний посібник призначено для керівників

та фахівців органів місцевого самоврядування, підприємств та організацій, що здійснюють свою діяльність у сфері поводження з побутовими відходами, піклуються про довкілля та впроваджують роздільне збирання побутових відходів. Марушевський Г. Б.

УДК 581.526.42 (477.85) 2014.2.40. ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНИМИ ЗАГРОЗАМИ У БУКОВИНСЬКИХ КАРПАТАХ / Солодкий В.Й. // Біологічні Студії. – 2012. – Т. 6. – № 1. – С. 205–210. – Бібліогр.: 11 назв. Сталий розвиток регіону, екологічні ризики, антропогенне навантаження, система управління, Карпатська конвенція, Буковинські Карпати, моніторинг, системний підхід. Improvement of the system of environmental hazards management in the Bukovyna Carpathians / Solodky V., Tsaryk J. // Biological Studies. – 2012. – Vol. 6. – № 1. – P. 205–210. – Bibliography: 11 ref. Sustainable development of a region, environmental risks, man-made load, management system, the Carpathian Convention, Bukovyna Carpathians, monitoring, systematic approach.

В основу вдосконалення системи управління екологічними загрозами та досліджень покладено методологію сталого розвитку територій і збереження біорізноманіття. До вдосконалення управління екологічними загрозами в регіоні за принципами Карпатської конвенції був застосований системний підхід. Зазначено, що для створення умов запровадження міжсекторально узгоджених природоощадних режимів ведення господарства на єдиній водозбірно-екосистемній основі необхідно досягти раціональної територіальної та функціональної організації природокористування з дотриманням науково обґрунтованих норм регулювання навантажень на природні екосистеми. Способи щодо зниження екологічних загроз визначали, орієнтуючись на ідеї узгодженої реалізації збалансованого природокористування та підвищення екологічних функцій гірських екосистем з урахуванням ресурсного, інформаційного та організаційного забезпечення цих заходів. На основі аналізу проявів за останні десятиріччя в Буковинських Карпатах небезпечних антропогенно-природних явищ та їхніх наслідків на екосистеми виникла необхідність у перегляді стратегії природокористування у напрямі досягнення балансу між соціально-економічними та екологічними формами діяльності. Засади такої збалансованої діяльності закладено в Рамковій конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат. Втілення у практику цих засад потребує вдосконалення системи. У дослідженні встановлено, що запровадження Карпатської конвенції передбачає забезпечення збереження та відновлення унікальних природних комплексів, запобігання негативному впливу на гірські екосистеми й організацію скоординованої природоохоронної діяльності в Карпатському регіоні. Для повноцінної реалізації завдань Карпатської

Реферативний журнал, 2014, № 2

2014.2.42

ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ÏÐÈÐÎÄÎÊÎÐÈÑÒÓÂÀÍÍß

конвенції в галузі управління екологічними загрозами доцільно виділити три взаємопов’язані напрями діяльності: моніторинг загроз, регулювання прояву загроз і план дій щодо ліквідації їхніх наслідків. Марушевський Г. Б.

УДК: 553.3.9:528.8.04](477) 2014.2.41. АЕРОКОСМІЧНІ ТА ГІДРОГЕОЛОГІЧНІ МЕТОДИ У ВИРІШЕННІ ЗАВДАНЬ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПРИ ВИДОБУТКУ СЛАНЦЕВОГО ГАЗУ В УКРАЇНІ / Лялько В. І., Азімов О. Т., Яковлєв Є. О. // Екологія і природокористування. – 2013. – Вип. 16. – С. 157–164. – Бібліогр.: 13 назв. Альтернативні джерела енергії, видобуток сланцевого газу в Україні, оцінка екологічних ризиків, стан забруднення основних горизонтів прісних підземних вод, аерокосмічні і гідрогеологічні методи, екологічна безпека, Юзівська ділянка, Дніпровсько-Донецька западина. Aerospace and hydrogeological methods in solving problems of environmental safety in shale gas production in Ukraine / Lyal’ko V. І., Аzimov О. Т., Yakovlev Ye. О. // Еkologiya i pryrodokorystuvannya (Ecology and Nature Use). – 2013. – Issue 16. – P. 157–164. – Bibliography: 13 ref. Alternative sources of energy, shale gas production in Ukraine, assessment of environmental risks, pollution status of main layers of fresh groundwater, aerospace and hydrogeological methods, environmental safety, Yuzivska area, Dnipro-Donets depression.

Україна заінтересована в одержанні власних економічно вигідних альтернативних джерел енергії на перспективу, серед яких – видобуток вітчизняного сланцевого газу. У процесі вирішення завдань екологічної безпеки гідросфери під час видобутку сланцевого газу в Україні необхідно застосувати сучасні дистанційні аерокосмічні, гідрогеологічні та інформаційні технології. Це сприятиме виявленню та оцінці екологічних ризиків, а також визначенню стану забруднення основних горизонтів прісних підземних вод, які є стратегічним ресурсом гарантованого питного водопостачання. Наведено приклади пілотного впровадження означених аерокосмічних та гідрогеологічних технологій у межах Юзівської ділянки і прилеглих до неї площ, а також району Західно-Михайлівської структури Дніпровсько-Донецької западини. На цих полігонах, використавши різні матеріали космічних зйомок, геолого-геофізичних, геохімічних робіт та комп’ютерного моделювання геофільтрації з урахуванням фізико-хімічної сумісності гідророзривних та порових розчинів і гірських порід випробували особливості технології видобутку сланцевого газу в типових умовах України. Доведено, що на початкових етапах планування та проведення експлуатаційних робіт з видобутку сланцевого газу слід обов’язково дотримуватись високих технологічних та екологічних стандартів. Це стосується, зокрема, прогнозування за допомогою комп’ютерного моделювання поширення розчинів гідророзриву в сланцевих пластах з використанням матеріалів багатоспектральних космічних зйомок для виявлення проникних розломних зон як шляхів вертикальних перетоків, що зумовлюють забруднення питних водоносних горизонтів. При цьому для надійного виявлення проникних розломних зон слід використовувати сканерні матеріали багаторазових мультиспектральних космічних зйомок з високою роздільною здатністю (до 1–5 м/піксель) не лише у видимому діапазоні електромагнітного спектра, а й у тепловому та радіохвильовому діапазонах, що дасть можливість залучити до ідентифікації таких зон ефекти розущільнення та водонасичення порід в їхніх межах. Зазначено, що на полігонах необхідно вибирати місця оптимального розміщення нагнітальних

ÓÄÊ 553.3

свердловин, враховуючи положення проникних розломних зон. Таким чином, для підвищення оперативності у вирішенні завдань зменшення екологічних ризиків у процесі видобутку сланцевого газу зазначений комплекс робіт слід виконати ще до здійснення наземної детальної газо- та геохімічної зйомки та інтерпретації геофізичних даних. Тільки після виконаного аналізу за одержаними на полігонах матеріалами можна робити компетентні та надійні висновки з приводу подальшого розвитку подій щодо видобутку сланцевого газу в Україні, зокрема стосовно обсягів його запасів. Тимочко Т. В.

УДК: 338.5:502.3 (477.42) 2014.2.42. ОПТИМІЗАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ВИТРАТ ЯК ПЕРЕДУМОВА СТАНОВЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ЕФЕКТИВНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ / Марченко К. С. // Екологічна безпека та природокористування : зб. наук. пр. – К., 2012. – Вип. 9. – С. 130–135. – Бібліогр.: 6 назв. Економіка природокористування, охорона довкілля, екологічні витрати підприємства, витрати на забруднення, техногенні викиди, відходи, підтримка природно-ресурсного потенціалу, компенсація матеріальних втрат, екологічна рівновага. Optimization of environmental expenses as a prerequisite for formation of effective nature use mechanism: a regional aspect / Маrchenko К. S. // Еkologichna bezpeka ta pryrodokorystuvannya (Environmental Safety and Nature Use) : proceedings. – Кyiv, 2012. – Issue 13. – P. 130–135. – Bibliography: 6 ref. Environmental economics, conservation of the environment, environmental expenditures of an enterprise, pollution abatement cost, man-made emissions, waste, maintaining natural-resources potential, compensation for material losses, ecological balance.

Сьогодні екологічні витрати є основоположним та найактуальнішим поняттям економіки природокористування, адже саме на ньому базуються дослідження економічних аспектів природокористування. Ці витрати є суспільно необхідними, оскільки націлені на забезпечення якості середовища життя, здійснення господарської діяльності та на підтримку природно-ресурсного потенціалу, включаючи збереження екологічної рівноваги на всіх рівнях. У статті розкрито питання щодо складу природоохоронних витрат, встановлених за такими елементами: екологічні витрати суспільного виробництва, витрати на заходи, що зменшують викиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище (на вдосконалення вже діючих технологій, зміна складу засобів, які використовують, будівництво очисних споруд, раціональне використання сировини тощо); витрати, які не зменшують обсяг викидів, але впливають на ступінь поширення шкідливих речовин у середовищі (нейтралізація, захоронення відходів, їх консервація, встановлення санітарно-захисних зон навколо підприємства тощо); витрати, пов’язані з підтримкою природно-ресурсного потенціалу (створення природних територій, які охороняють, забезпечення відтворення відновлюваних природних ресурсів, використання вторинних ресурсів як сировини, розроблення та впровадження ресурсозберігаючих технологій тощо); витрати суспільного розвитку, до яких належать витрати на відтворення людини, її біологічних та соціальних якостей. На прикладі екологічних витрат господарюючих систем Житомирщини визначено їхній вплив на ефективність природокористування. Дослідженням встановлено, що за 2010 р. підприємствами-ресурсокористувачами було сплачено 4,7 млн грн зборів за забруднення навколишнього природного середовища, що на 5,7% менше

Реферативний журнал, 2014, № 2

ÓÄÊ 338.432

ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ÏÐÈÐÎÄÎÊÎÐÈÑÒÓÂÀÍÍß

пред’явлених господарюючими суб’єктами Житомирщини за забруднення довкілля. Відповідно за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря із суб’єктів господарювання було стягнуто 2,9 млн грн, за забруднення водних об’єктів – 1,1 млн грн та за розміщення відходів – 637,5 тис грн. За адміністративні правопорушення у сфері охорони природи у 2010 р. було сплачено штрафів на суму 56,6 тис грн, що майже втричі більше ніж у 2008 р. За позовами природоохоронних органів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону природи, було стягнуто майже 6 тис грн (на 70% менше показника 2008 року). Ці кошти спрямовуються на фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, що відповідають основним напрямам державної політики у сфері охорони довкілля, використання природних ресурсів та гарантування екологічної безпеки Марушевський Г. Б.

УДК 338.432 2014.2.43. ОЦІНКА ДОСТАТНОСТІ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ / Янченко З. Б. // Бізнес Інформ. – 2013. – № 6. – С. 196–201. – Бібліогр.: 8 назв. Концепція сталого розвитку, оцінка, методологія, інноваційна достатність потенціалу підприємств, адаптація до аграрної сфери, інноваційний потенціал, безпека довкілля. Sufficiency assessment of innovative capacity of agricultural enterprises / Yanchenko Z. B. // Biznes Inform (Business Inform). – 2013. – № 6. – P. 196–201. – Bibliography: 8 ref. Concept of sustainable development, assessment, methodology, sufficiency of innovative capacity of enterprises, adaptation to the agrarian sector, innovative capacity, environmental safety.

В умовах інкорпорації вітчизняної економіки у світовий економічний простір, посилення впливу глобалізаційних тенденцій та інтенсифікації процесів інтернаціоналізації успішна участь підприємств аграрної спеціалізації у конкурентній боротьбі визначається ефективністю їхньої інноваційної політики та безпосередньо залежить від активізації інноваційного чинника розвитку. Формування заходів інноваційної політики, спрямованих на зростання сприятливості внутрішнього середовища підприємства та зменшення невизначеності його оточення, максимізацію використання ресурсного потенціалу з одночасним уникненням безгосподарського використання наявних ресурсів, використання сильних сторін підприємства та нуліфікація його слабкостей, визначається ефективністю управління інноваційним потенціалом підприємства. Запропоновано орієнтовну методологію здійснення оцінки достатності інноваційного потенціалу підприємств, адаптовану для аграрної сфери та основану на концепції сталого розвитку, в основі якої лежить забезпечення високої ефективності аграрного виробництва, сприяння зростанню добробуту місцевих сільських громад і безпеки довкілля. Виконання цієї процедури дає змогу визначити оптимальні напрями розвитку інноваційного потенціалу агропідприємства та вибрати одну з чотирьох основних інноваційних стратегій конкурентної боротьби – агресивної, виваженої, локальної та радикальної. У подальшому запропоновану концепцію оцінки достатності

2014.2.44

інноваційного потенціалу доцільно взяти за основу під час розроблення методології щодо визначення впливу інноваційного чинника на ресурсний потенціал підприємства, діагностики наявних резервів його розвитку та перетворення невикористаних потужностей підприємства для посилення його конкурентних позицій Тимочко Т. В.

УДК 721.1 2014.2.44. БУДІВНИЦТВО СМІТТЄПЕРЕРОБНОГО КОМПЛЕКСУ В м. КІРОВОГРАДІ – ПЕРСПЕКТИВА РОЗВ’ЯЗАННЯ БАГАТЬОХ ПРОБЛЕМ / Хлєбніков В. В. // Екологічний вісник. – 2014. – № 1 (82). – С. 30. Екологічні проблеми, тверді побутові відходи, сміттєпереробний комплекс, альтернативні джерела енергії, вторинна переробка, охорона природи,, здоров’я населення, місто Кіровоград. Building of a garbage recycling plant in the Kirovograd city of is a prospect to solve many problems / Khlebnikov V. V. // Ekologichny Visnyk (Environmental Bulletin). – 2014. – 1 (82). – P. 30. Environmental issues, solid household waste, garbage recycling plant, alternative sources of energy, recycling, nature conservation, public health, the city of Kirovograd.

Серед найактуальніших проблем України на сьогоднішній день є збирання, сортування й перероблення твердих побутових і промислових відходів, що значною мірою визначає санітарно-епідеміологічне благополуччя територій. Це особливо важливо з огляду на високий рівень захворюваності серед жителів Кіровограда, причиною якого є несприятлива екологічна ситуація. У дослідженні окреслено основні екологічні проблеми, спричинені утилізацією твердих побутових відходів методом їх складування: на звалищах – швидке переповнення звалищ внаслідок великого обсягу й малої щільності заскладованих відходів; зараження підземних вод продуктами розпаду, поширення неприємних запахів, розкидання відходів вітром, самозаймання смітників, безконтрольне виділення метану, який забруднює повітря; зменшення вільних площ, придатних для розміщення сміттєзвалищ на зручній відстані від населених пунктів; виникнення джерел і середовища для розмноження переносників різних інфекційних захворювань (бактерій, гризунів і комах). Зауважено, що сукупність усіх цих чинників зумовила гостру потребу в будівництві комплексу з перероблення твердих побутових відходів у Кіровограді, який насамперед покликаний розв’язати насущні проблеми міста, пов’язані із забрудненням територій. Зазначено, що проблема утилізації відходів загострюється саме тому, що більша частина товарів народного споживання розрахована на дуже короткочасну службу людині. Їх купують, використовують і викидають без належного ставлення до їхньої залишкової цінності. Тому необхідно орієнтуватися на європейський досвід, де перероблення сміття стало одночасним розв’язанням проблеми забруднення навколишнього середовища та пошуку дешевих джерел сировини та ін. Будівництво в Кіровограді сучасного комплексу для сортування і перероблення твердих побутових відходів дасть можливість отримати чисте довкілля, гарантуватиме здоров’я населення, чисті вулиці, повітря, воду та ряд економічних переваг від перероблення і реалізації вторинної сировини. Марушевський Г. Б.

Реферативний журнал, 2014, № 2

2014.1.79

ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ТА ВИХОВАННЯ ÅÊÎËÎÃ²×ÍÀ ÎÑÂ²ÒÀ ÒÀ ÂÈÕÎÂÀÍÍß

УДК 37.015.31:502 2014.2.45. ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА – ОСНОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ВИЩОЇ ШКОЛИ : монографія / Бойченко С. В., Саєнко Т. В. – К. : Ун-т «Україна», 2013. – 501 с. Екологічна освіта, екологічні ризики, охорона природи, підготовка фахівців, іінформаційні та глобалізаційні виклики. Environmental education is a basis of sustainable development of society. Problems and prospects of the higher school : monograph / Boychenko S. V., Sayenko T. V. – Kyiv : University «Ukraine», 2013. – 501 p. Environmental education, environmental risks, nature protection, training of specialists, information and globalization challenges.

Однією з найгостріших проблем сьогодення стали відносини між людиною та природою. Нехтування принципу єдності людини й природи породило суперечності між традиційними підходами до її розв’язання та сучасним станом довкілля. З огляду на те, що майбутнє належить підростаючому поколінню й залежатиме від його вміння оцінювати ситуацію, адекватно реагувати на зміни та розв’язувати проблеми, пов’язані з виживанням планети, дедалі більшої ваги набирає перегляд основних положень системи екологічної освіти й виховання, яка має бути зорієнтована на формування екологічної свідомості молоді, а на її основі – екологічної культури. На сучасному етапі освітня політика в українській державі спрямовує діяльність суспільства загалом і його освітньо-виховних структур зокрема на кардинальне вдосконалення змісту екологічної освіти та виховання молоді, на розроблення ефективних педагогічних технологій і експериментальних моделей. У розв’язанні цих завдань доцільно використовувати не лише інноваційні технології, а й прогресивні традиційні підходи, накопичені педагогічною наукою, практичний досвід, унікальну педагогічну спадщину минулого, яка є невичерпним джерелом думок, поглядів і теорій. Тільки взаємозв’язок і взаємодія попереднього досвіду та сучасних нових підходів, прогресивних ідей минулого та інноваційних технологій сьогодення дадуть позитивні результати у формуванні екологічної культури кожної особистості та українського суспільства загалом. У виданні науково обгрунтовано та практично апробовано підходи до визначення змісту екологічної підготовки майбутніх фахівців технічних спеціальностей за умов ступеневої освіти, інформаційних і глобалізаційних викликів. Обгрунтовано принципи поєднання теоретичної та практичної екологічної підготовки майбутніх фахівців на основі навчально-методичних посібників з використанням інтерактивних педагогічних технологій, зокрема тренінгів, дискусій, «мозкових штурмів», діалогів (полілогів), наукових семінарів; вмотивовано-планової самостійнопізнавальної діяльності студентів за індивідуальними траєкторіями навчання. Узагальнено проведені дослідження у вигляді структурної схеми теоретико-методичної системи екологічної підготовки фахівців технічних спеціальностей ВНЗ, яка уточнює навчально-виховний процес і відтворює зв’язки компонентів педагогічної системи вищої екологічної освіти. Пащенко О. В.

УДК631.584 2014.2.46. ЕКОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЗБАЛАНСОВАНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ : навч. посіб. / Шувар І. А., Снітинський В. В., Бальковський В. В. – Л. : Книги–XXI, 2011. – 759 с. Сталий розвиток, використання природних ресурсів, природні умови, кліматичні зони України, аспекти

ÓÄÊ 502.315

охорони, родючість грунтів, біологізація землеробства, техногенний вплив, атмосфера, гідросфера, радіаційний стан, охорона довкілля. Ecological bases of sustainable nature use : textbook / Shuvar I. A., Snityns’ky V. V., Balkovs’ky V. V. – L. : Books-XXI, 2011. – 759 p. Sustainable development, use of natural resources, natural conditions, climatic zones of Ukraine, aspects of protection, soil fertility, biologization of farming, man-made impact, atmosphere, hydrosphere, radiation conditions, environmental conservation.

Розглянуто наукові основи екологічно збалансованого використання природних ресурсів на локальному та регіональному рівнях в Україні порівнянно з країнами Європи та світу. Висвітлено природні умови кліматичних зон України, проблемні аспекти охорони та поліпшення родючості грунтів, процесів біологізації землеробства. Розглянуто розвиток рекреації та проблеми охорони рекреаційних ресурсів, охорони та примноження біологічного різноманіття як основи функціонування біосфери у розв’язанні продовольчої проблеми та раціонального землекористування на законодавчих засадах природокористування. Наведено причини природного та техногенного впливу на атмосферу, гідросферу, радіаційний стан навколишнього природного середовища. Показано шляхи зменшення депресивного впливу на біосферу та методи контролю її стану та стимулювання за нових умов господарювання. Увагу приділено питанням, що стосуються екологічної освіти та виховання з формуванням всебічно розвиненої особистості. Досліджено глобальні катастрофи та спричинені ними екологічні проблеми, демографічні та екологічні процеси урбанізації. Пащенко О. В.

УДК 575(075.8) 2014.2.47. ЕКОЛОГІЯ : навч. посіб. / Гандзюра В. П. – К. : Сталь, 2012. – 389 с. Екологічна освіта, речовинно-енергетичні та інформаційні процеси, механізми регуляції, оцінювання стану екосистеми, рівень забруднення, інтегральні критерії, оцінювання якості середовища, біологічні системи. Ecology : textbook / Handzyura V. P. – Kyiv : Stal’, 2012. – 389 p. Environmental education, material-and-energy and information processes, mechanisms of regulation, evaluating the ecosystem condition, pollution level, integral criteria, environment quality evaluation, biological systems.

У дослідженні з застосуванням системного підходу та загальної теорії систем розглянуто основні поняття й теорії сучасної екології, речовинно-енергетичні та інформаційні процеси і механізми їх регуляції. Проаналізовано кількісні підходи до оцінювання стану екосистем, рівня їх забруднення та інтегральні критерії оцінювання якості середовища для біологічних систем різного рівня організації. Досліджено сучасні екологічні проблеми та можливі шляхи їх розв’язання за умов розвитку міжнародного співробітництва. Наведено інформацію про систему охорони навколишнього середовища, основні закони і нормативні акти щодо регулювання природокористування та екобезпеки. Пащенко О. В.

УДК 502(075.32)

2014.2.48. ЕКОЛОГІЧНА ХІМІЯ : конспект лекцій / Іванов В. Г. – Xарків, 2013. – 107 с.

Реферативний журнал, 2014, № 2

ÓÄÊ 378.147

ÅÊÎËÎÃ²×ÍÀ ÎÑÂ²ÒÀ ÒÀ ÂÈÕÎÂÀÍÍß

Екологія, охорона природи, хімічні знання, природничі науки, дія забруднюючих сполук, людина, навколишнє середовище, живі організми, нові види хімічних сполук, кругообіг речовин, біосфера, антропогенне навантаження. Environmental Chemistry : lecture notes / Ivanov V. H. – Kharkiv, 2013. – 107 p. Ecology, nature conservation, chemical knowledge, natural sciences, effect of polluting compounds, human being, environment, living organisms, new types of chemical compounds, cycle of matters, the biosphere, man-made load. Приділено увагу екології та охороні природи, зв’язку хімічних знань зі знанням природничих наук. Розглянуто дію забруднюючих сполук на навколишнє середовище (НС) та живі організми. Досліджено, як поводять себе в ньому і до яких наслідків призводять нові види хімічних сполук, що потрапляють до кругообігу речовин у біосфері внаслідок людської діяльності. Підкреслено, що потрібен якісно новий підхід до оцінки взаємодії людини з НС і його впливу на швидкість і напрям антропогенних і природних чинників. Акцентовано увагу на важливості хімічних знань, моделювання економічного обгрунтування і розрахунків процесів раціонального природокористування. Вивчено хімічні процеси, які відбуваються у природі та проаналізовано їхній вплив на НС. Обґрунтовано необхідність критичного осмислення законів, основних понять про властивості органічних та неорганічних сполук, одержання практичних знань з аналізу шкідливих речовин. Підкреслено важливість професійної відповідальності, яка пов’язана з основними принципами еколого-економічного моніторингу забруднення НС. Пащенко О. В.

УДК 378.147:63+504 2014.2.49. ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ ПРОГНОСТИКИ В НАУКОВО-ДОСЛІДНІЙ РОБОТІ СТУДЕНТІВЕКОЛОГІВ / Рідей Н., Строкаль В., Рибалко Ю. // Нова пед. думка. 2012. – № 1. – С. 217–223. – Бібліогр.: 4 назви. Екологічна освіта, ознаки та критерії, методи прогностики, класифікація методів, науково-дослідна робота, прогнозування стану, екологічні проблеми, сталий розвиток. Application of prognostics methods in studentseсologists’ research work / Ridey N., Strokal V., Rybalko Yu. // Nova Pedagogichna Dumka (New Pedagogical Opinion). – 2012. – № 1. – P. 217–223. – Bibliography: 4 ref. Environmental education, characteristics and criteria, methods of prognostics, classification of methods, research work, forecasting of condition, environmental problems, sustainable development.

Обгрунтовано необхідність застосування методів прогностики у науково-дослідній роботі: розкрито ознаки та критерії методів прогностики та можливості їх викорис-

2014.2.50

тання під час експериментальних досліджень для прогнозування стану та розвитку екологічних ситуацій. Наведено класифікацію методів прогнозування за ставленням до об’єкта прогнозу, цілями та метою прогнозу, характером обґрунтованості, формою впровадження результатів, кількістю досліджувальних чинників, характером застосованих методів. Обґрунтовано рекомендації щодо їх оптимального вибору для застосування у науково-дослідній роботі. Визначено ефективність застосування методів прогнозування у ході підготовки конкурентоспроможних кадрів на ринку праці, здатних реалізувати проектноконструкторські досягнення для забезпечення сталого розвитку суспільства. Пащенко О. В. УДК 37.05 2014.2.50. МОДЕРНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ОСВІТИ У СТРУКТУРІ ЕКОЛОГО-ОСВІТНЬОГО КЛАСТЕРA / Топор Г. В. // Наука і освіта. – 2012. – № 1. – С. 58–61. – Бібліогр.: 5 назв. Екологічна освіта, освітній кластер, екологічні проблеми, Придністровський регіон, природоохоронні організації, організації ринкової інфраструктури, некомерційні та громадські екологічні організації. Modernization of education system within the ecoeducational cluster / Topor G. V. // Nauka i Osvita (Science and Education). – 2012. – № 1. – P. 58–61. – Bibliography: 5 ref. Environmental education, educational cluster, environmental issues, the Transnistrian region, environmental organizations, market infrastructure organizations, non-profit and non-governmental environmental organizations. Викладено концептуальні основи модернізації системи вищої екологічно орієнтованої професійної освіти у структурі регіонального освітнього кластера. Наведено визначення понять «кластер», «науково-освітній кластер», подано приклади їх застосування у підготовці фахівців. Графічно представлено можливу структуру освітнього кластера придністровського регіону, який допоможе розв’язати проблеми невідповідності програм підготовки фахівця у ВНЗ вимогам на робочих місцях. Детально розглянуто поняття «регіональні кластери», схематично зображено структуру регіонального багаторівневого кластера екологічно орієнтованої професійної освіти, до складу якого входять: підприємства, що спеціалізуються на екологічних видах діяльності, еколого-освітні та науково-дослідні організації з проблем екології, природоохоронні організації, організації ринкової інфраструктури, некомерційні та громадські екологічні організації. Підсумовано, що кластерний підхід до модернізації вищої професійної екологічної освіти забезпечує цілісність і єдність головного ВНЗ і регіональної системи екологічної освіти за рахунок численних зв’язків між установами різного типу. Окреслено напрями подальшої науковоприкладної роботи. Пащенко О. В.

Реферативний журнал, 2014, № 2

2014.1.87

ЕКОЛОГІЧНІ РИЗИКИ ÏÐÀÂÎÂ² ÀÑÏÅÊÒÈ ÅÊÎËÎÃ²¯

УДК: 504.05 2014.2.51. СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ТА ПРИРОДНО-ТЕХНОГЕННОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ / Качинський А. Б., Агаркова Н. В. // Систем. дослідж. та інформ. технології. – 2013. – № 1. – С. 7–15. – Бібліогр.: 8 назв. Екологічна безпека, природно-техногенна безпека, оцінка ефективності, екологічні чинники, математичний апарат, безпечне середовище, екологічні ризики, Україна. Structural analysis of the system that ensure environmental as well as natural and technogenic safety of Ukraine / Kachynsky А. B., Аharkova N. V. // Systemni doslidzhennya ta informatsiyni tekhnologiyi (System Researches and Information Technology). – 2013. – № 1. – P. 7–15. – Bibliography: 8 ref. Environmental safety, environmental and technogenic safety, efficiency evaluation, environmental factors, mathematical tools, safe environment, environmental risks, Ukraine.

В умовах формування системи забезпечення екологічної та природно-техногенної безпеки (СЗ ЕПТБ) України важливого значення набуває математичний апарат оцінки ефективності її діяльності. Необхідно враховувати вплив усіх екологічних чинників на зміну умов функціонування безпечного середовища з огляду на структурні характеристики кожного окремого її елемента. Зазначено, що необхідно вивчити якісні та кількісні показники інтенсивності взаємного впливу параметрів та показників системи у фазовому просторі стратегічних напрямків її розвитку, щоб запобігти розвитку ймовірних несприятливих збурень та їх поширення на СЗ ЕПТБ у цілому. Метод оцінки структурної зв’язності СЗ ЕПТБ, що базується на математичному апараті Q-аналізу, здатний значною мірою прискорити розв’язання зазначених вище завдань, спрямованих на гарантування екологічної безпеки держави. Розглянуто застосування теорії бінарних відношень (Q-аналіз) для дослідження системи забезпечення екологічної та природно-техногенної безпеки. З погляду системного аналізу зв’язки між елементами такої системи — це засоби впливу її елементів один на одного та їхня взаємодія, що зумовлює функціонування системи у просторі та часі. Представлено основні принципи побудови моделі структурної зв’язності системи гарантування екологічної безпеки на прикладі двох множин — множини загроз виникнення надзвичайних ситуацій та множини механізмів їх запобігання й ліквідації. Взаємодію між множинами системи розглянуто на основі комплексу в цілому, враховуючи зв’язки між елементами системи екологічної безпеки. Досліджено зв’язність елементів системи гарантування екологічної та природно-техногенної безпеки, розраховано числові значення ексцентриситетів, р-дірок та проаналізовано ступінь складності комплексу елементів екосистеми. Тимочко Т. В.

УДК: 577.34:574.65 (282.33) (044) 2014.2.52. ГІДРОЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА АТОМНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ / Романенко В. Д., Кузьменко М. І., Афанасьєв С. О., Гудков Д. І., Линник П. М. та ін. // Вісн. НАН України. – 2012. – № 6. – С. 41–51. – Бібліогр.: 13 назв. Гідроекологічна безпека, атомна енергетика, підтримання екологічного стану водойм, АЕС, порушення температурного режиму водного середовища, гідрологічні й гідрохімічні процеси, формування якості води, біологічні перешкоди, потенційні паразитарні загрози, радіоекологічні ризики, гідробіонти, водні екосистеми. Hydroecological safety of nuclear energetics in Ukraine / Romanenko V. D., Кuz’menko М. І., Аfаnasyev

ÓÄÊ 343.98

S. О., Gudkov D. І., Lynnyk P. М. et al. // Visnyk NAN Ukrayiny (Bulletin of the National Academy of Sciences of Ukraine). – 2012. – № 6. – P. 41–51. – Bibliography: 13 ref. Hydroecological safety, nuclear energetics, maintaining the ecological status of water bodies, nuclear power plant (NPP), violation of temperature condition of water environment, hydrological and hydrochemical processes, water quality formation, biological barriers, potential parasitic threats, radiological risks, hydrobionts, aquatic ecosystems. В енергозабезпеченні господарського комплексу України значну роль відіграють атомні електростанції, які виробляють близько 50% усієї електроенергії. Гідроекологічна безпека атомної енергетики забезпечується підтриманням екологічного стану водойм, що необхідно для оптимальної роботи АЕС, передбаченої проектними вимогами. Підвищення температури водного середовища призводить до порушення гідрологічних, гідрохімічних та продукційно-деструкційних процесів у формуванні якості води, створення біологічних перешкод, потенційних паразитарних загроз та радіоекологічних ризиків для гідробіонтів у водних екосистемах. Найвразливішою ланкою природного середовища в районах розміщення АЕС є екосистеми водойм-охолоджувачів, які зазнають впливу всього комплексу антропогенних чинників: теплового та хімічного забруднення, евтрофікації, механічного стресу, а також додаткового опромінення штучними радіонуклідами. Радіоактивність водного середовища в районах АЕС формується також радіонуклідами природного походження, глобальними радіоактивними продуктами випробувань ядерної зброї, а також скидами АЕС, які за певних обставин можуть надходити у довкілля. Рідкі скиди реакторів типу ВВЕР, якими оснащені всі діючі АЕС України, містять широкий спектр радіонуклідів. Основну частину рідких скидів АЕС становлять продукти поділу. До їхнього складу входять передусім тритій, а також радіоізотопи таких біологічно значущих елементів та їхніх хімічних аналогів, як йод, стронцій, цезій, церій, рутеній та ін. Технічні засоби, які використовують на АЕС, за нормальних умов експлуатації дають змогу мінімізувати надходження радіонуклідів у довкілля. Разом з тим аварійні ситуації на АЕС зумовлюють необхідність оптимізації системи комплексного радіоекологічного моніторингу водойм, які для багатьох біологічно небезпечних, довгоіснуючих радіонуклідів є «кінцевими пунктами» у процесі біогеохімічної міграції, а також поглибленого дослідження впливу підприємств атомної енергетики на водні організми. Необхідно розв’язати проблему міграції радіонуклідів харчовими ланцюгами водних екосистем, учасником яких є й людина. Тому досягнення гідроекологічної, ядерної безпеки та оптимальної експлуатації техногідроекосистем АЕС має ґрунтуватися на розробленні та впровадженні методології управління екологічним станом водойм-охолоджувачів без будь-яких негативних впливів на навколишнє природне середовище. Болдарєва Д. І.

УДК: 631.4:631.47:631.459КП+631.95 2014.2.53. ПРОГНОЗНА ОЦІНКА ВПЛИВУ ЗМІН КЛІМАТУ НА УРОЖАЙНІСТЬ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР ТА ЇХ ВАЛОВІ ЗБОРИ В УКРАЇНІ З ВИКОРИСТАННЯМ КОСМІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ / Тараріко О. Г., Сиротенко О. В., Ільєнко Т. В., Кучма Т. Л. // Екологічна безпека прибережної та шельфової зон та комплексне використання ресурсів шельфу : зб. наук. пр. – Севастополь, 2013. – Вип. 27. – С. 106–116. – Бібліогр.: 17 назв. Антропогенне навантаження, вплив зміни клімату на урожайність зернових культур, прогноз, засто-

Реферативний журнал, 2014, № 2

ÓÄÊ 502.5

ÅÊÎËÎÃ²×Í² ÐÈÇÈÊÈ

сування сучасних ДЗЗ/ГІС-технологій, використання супутникових даних, ризики виникнення деградаційних процесів, продуктивність агроекосистем. Predictive estimates of climate change impact on yield of grain crops and their gross harvest in Ukraine using space information / Таrariko О. H., Syrotenko О. V., Ilyenko Т. V., Кuchma Т. L. // Ekologichna bezpeka pryberezhnoyi ta shel’fovoyi zon ta kompleksne vykorystannya resursiv shel’fu (Environmental Safety of Coastal and Shelf Zones and Multipurpose use of Shelf Resources) : proceedings. – Sevastopol, 2013. – Issue 27. – P. 106–116. – Bibliography: 3 ref. Man-made load, climate change impact on yield of grain crops, prediction, application of modern ERS/GIS-technology, use of satellite data, risk of degradation processes, productivity of agro-ecosystems. Сьогодні дедалі актуальнішою стає не лише оперативна просторова оцінка впливу змін клімату на стан агроландшафтів, систем землекористування та посівів, а й моніторинг прояву різних кризових явищ, що досить успішно можна вирішувати за допомогою супутникових спостережень. Метою дослідження є використання супутникових даних для оцінки впливу змін клімату на території України на урожайність зернових культур та перспективне прогнозування їхніх валових зборів. Встановлено, що клімат України є досить чутливим до глобальних його змін. Підвищення температури на її території відбувається швидшими темпами порівняно з глобальними. За даними Інституту зрошуваного землеробства НААН, за останні 35 років у підзоні Сухого Степу спостерігається стійка тенденція підвищення середньорічної температури з 9,3 (1973–1980 рр.) до 11,3 °С (2006–2010 рр.), тобто на 2 °С. Одночасно зміни середньорічної кількості опадів не мають чіткої закономірності змін у часі, але спостерігається тенденція збільшення опадів зливового характеру та посилення вітрового режиму, що посилює ризики прояву водної ерозії та дефляції ґрунтів. Ці ризики зростають у зв’язку з прогнозованим значним збільшенням площ посіву просапних культур, включаючи кукурудзу, соняшник та сою, а також просуванням їх на північ у зону Полісся з низькою протиерозійною стійкістю ґрунтів. На фоні значного збільшення площ посіву просапних культур, тобто інтенсифікації агротехногенного впливу на ґрунтовий покрив, можна прогнозувати розширення площ прояву водної ерозії та катастрофічних пилових бур, які можуть поширитись далеко на північ, а також у зони Лісостепу та Полісся. Все це негативно впливатиме в цілому на екологічний стан агроландшафтів, їхнє біорізноманіття, водний баланс, стан малих річок, родючість ґрунтів і значне падіння продуктивності агроекосистем. Зниження ризиків прояву цих негативних явищ потребуватиме запровадження системних заходів, у т. ч. екологічно досконалішої контурної організації території сільськогосподарських угідь в умовах складного рельєфу, а також масштабних лісомеліоративних і гідротехнічних заходів у вигляді водозатримуючих валів-терас, залужених водостоків, полезахисних лісосмуг, ґрунтозахисних технологій обробітку ґрунту і посіву, приведення у відповідність до рельєфу структури посівних площ і сівозмін та ефективніших ґрунто- та водоохоронних технологій обробітку ґрунту. Актуальним в цьому відношенні залишається консервація еродованих та деградованих земель з переведенням їх у природні угіддя, створення водоохоронних та рекреаційних зон. Запровадження цієї системи протиерозійних заходів в умовах потепління клімату, підвищення ризиків прояву ерозійних та посушливих явищ має забезпечити охорону земельних, водних та рослинних ресурсів від деградації і опустелювання, а також відновлення біорізноманіття агроландшафтів та формування високопродуктивних агроекосистем. Тому актуальною є оцінка та прогнозування впливу сучасних

2014.2.54

і майбутніх кліматичних змінна екологічний стан агроландшафтів та продуктивність агроекосистем, у т. ч. із застосуванням сучасних ДЗЗ/ГІС технологій. Особливо важливе значення в цьому відношенні має прогнозування впливу змін клімату на урожайність і валові збори зернових культур як основи продовольчої безпеки всіх країн світу. Марушевський Г. Б.

УДК: 502.5+502.06 2014.2.54. ПРО ІНТЕГРАЛЬНУ ОЦІНКУ РІВНЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ / Іванюта С. П. // Екологічна безпека та природокористування : зб. наук. пр. – К., 2013. – Вип. 13. – С. 24–34. – Бібліогр.: 9 назв. Екологічний моніторинг, екологічні ризики, інтегральна оцінка, екологічний стан, техногенна загроза, національна екобезпека, регіони України. On integral evaluation of environmental safety of the regions of Ukraine / Ivaniuta S. P. // Ekologichna bezpeka ta pryrodokorystuvannya (Environmental Safety and Nature Use) : proceedings. – Kyiv, 2013. – Issue 13. – P. 24–34. – Bibliography: 9 ref. Environmental monitoring, environmental risks, integral evaluation, environmental condition, man-made threats, national environmental safety, regions of Ukraine.

Нині економіку України орієнтовано на видобуток та переробку великих обсягів мінеральної сировини, що може призвести до швидкого вичерпання природних ресурсів і глобальних змін у навколишньому природному середовищі. Зважаючи на актуальність цього питання в статті виділено та охарактеризовано основні чинники кризового екологічного стану в державі: недостатній рівень розвитку державної екологічної політики, відсутність науково обґрунтованих критеріїв оцінки екологічних і техногенних загроз національній безпеці і дієвого моніторингу актуальних загроз і ризиків та ін. Зауважено, що з метою надання обґрунтованої оцінки основних загроз національній безпеці в екологічній сфері та визначення пріоритетних напрямів зменшення їх дії доцільно здійснити моніторинг рівня екологічної безпеки кожного окремого регіону країни. Вирішення таких завдань потребує розроблення системи відповідних індикаторів, які всебічно охарактеризують динаміку процесів в екологічній сфері. В рамках запропонованого методу дослідження, щоб забезпечити підтримку допустимого рівня безпеки було визначено взаємозв’язки відносних показників загроз екологічній безпеці в усіх сферах національної безпеки. Моніторинг екологічних загроз здійснено на основі наукового обґрунтування нормативних коефіцієнтів оцінювання стану екологічної безпеки на регіональному рівні. Виконано класифікацію регіонів держави за рівнями екологічної безпеки з урахуванням значення інтегрального показника. Визначено регіони помірної безпеки (Yj = 0,10 0,30) – АР Крим, Львівська, Тернопільська, Одеська, Харківська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська, Вінницька, Рівненська та Волинська області. Регіонами з низьким рівнем безпеки (Yj = 0,30 0,36) є Сумська, Запорізька, Чернівецька, Київська, Чернігівська та Миколаївська області. Зазначено, що Івано-Франківська, Донецька, Житомирська, Херсонська, Кіровоградська, Закарпатська, Луганська та Дніпропетровська області належать до регіонів з дуже низьким рівнем безпеки (Yj = 0,36 0,60). Зроблено висновок, що визначення напрямків стратегії ранжування регіонів за інтегральним показником безпеки сприятиме обґрунтуванню рішень щодо підвищення рівня екологічної сталості регіонів держави Болдарєва Д. І.

Реферативний журнал, 2014, № 2

2014.2.57

ÅÊÎËÎÃ²×Í² ÐÈÇÈÊÈ

УДК: 624.042.7: 627.132 2014.2.55. ОЦІНКА РІВНЯ СЕЙСМІЧНОЇ НЕБЕЗПЕКИ В РАЙОНІ РОЗМІЩЕННЯ ДНІСТРОВСЬКОЇ ГАЕС ТА АНАЛІЗ ВПЛИВУ СЕЙСМІЧНОГО ФАКТОРА НА СТІЙКІСТЬ ДНІСТРОВСЬКОГО СХИЛУ / Стефанишин Д. В. // Екологічна безпека та природокористування : зб. наук. пр. – К., 2013. – Вип. 13. – С. 64–72. – Бібліогр.: 7 назв. Сейсмічна небезпека, Дністровська ГАЕС, природнотехногенний комплекс, моніторинг, сейсмічний фактор, стійкість, дністровський схил. Assessment of seismic hazard in the area of the Dniester PSP (pumped storage plant) and analysis of seismic factor influence on the stability of the Dniester slope / Stefanishin DV // Ekologichna bezpeka ta pryrodokorystuvannya (Environmental Safety and Nature Use) : proceedings. – Kyiv, 2013.– Issue 13. – P. 64–72. – Bibliography: 7 ref. Seismic hazard, Dniester PSP, natural and industrial complex, monitoring, seismic factor, stability, Dniester slope.

Актуальною проблемою сейсмічної безпеки України є гарантування стійкості Дністровського схилу – основного елемента природно-техногенного комплексу, що формується гідроспорудами Дністровської ГАЕС. Враховуючи те, що Дністровська ГАЕС розміщується в зоні дії потужних підкорових землетрусів із сейсмоактивної зони Вранча (Румунія), існує небезпека порушення під час сейсмічних впливів порівняно невисокої, з наближенням до граничного стану, стійкості Дністровського схилу на ділянці основних гідроспоруд ГАЕС. Згідно з чинними нормами встановлюються спеціальні вимоги щодо сейсмостійкості основних гідроспоруд гідровузлів, розміщених в сейсмічно активних районах з нормативною сейсмічністю, інтенсивність сейсмічних струшувань яка становить 6 балів і більше за шкалою MSK-64. Однак Дністровський схил не є гідроспорудою, це природний схил. Тому землетруси (менше ніж 6 балів) також можуть нести загрозу для його стійкості. При цьому вони є більш імовірними, адже мають менші періоди повторення. У процесі обґрунтування сейсмостійкості гідроспоруд застосовували два рівні сейсмічних навантажень: проектний землетрус (ПЗ), який має сприйматися гідроспорудою без порушення режиму її нормальної експлуатації, максимальний розрахунковий землетрус (МРЗ), при якому не допускається руйнування гідроспоруди. В результаті розрахунків були отримані такі ймовірності порушення стійкості Дністровського схилу у разі сейсмічних впливів: повна ймовірність порушення стійкості схилу під час сейсмічних впливів – 1,5×10–5, рік–1; при землетрусах інтенсивністю не менше 5 балів і менше 6 балів – 3,1×10–6, рік–1, що становить 20,6% повної ймовірності порушення стійкості схилу; при землетрусах інтенсивністю не менше 6 балів і менше 7 балів – 8,4×10–6, рік–1, становить 55,9% повної ймовірності порушення стійкості схилу; при землетрусах інтенсивністю не менше 7 балів – 3,5×10–6, рік–1, а це 23,5% повної ймовірності порушення стійкості схилу. Було встановлено, що найбільший внесок у ймовірність порушення стійкості Дністровського схилу в районі гідроспоруд Дністровської ГАЕС вносять землетруси інтенсивністю до 7 балів (76,5%). Марушевський Г. Б.

УДК: 502.3:625.5;62-785:330.131.7 2014.2.56. НЕБЕЗПЕКИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ НА ПРИРІЧКОВИХ ТЕРИТОРІЯХ / Стефанишина-Гаврилюк Ю. Д. // Екологічна безпека та природокористування : зб. наук. пр. – К., 2013. – Вип. 13. – С. 77–87. – Бібліогр.: 30 назв. Антропогенне навантаження, екологічний стан, екологічні ризики, прирічкові території, ідентифікація,

ÓÄÊ 624.042

прогнозування, загрози, ерозія ґрунту, зсувні процеси, селева активність, збалансоване природокористування. Nature use hazards in the riverine area / Stefanyshyna-Havryliuk Yu. D. // Ekologichna bezpeka ta pryrodokorystuvannya (Environmental Safety and Nature Use) : proceedings. – Kyiv, 2013.– Issue 13. – P. 77–87. – Bibliography: 30 ref. Man-made load, environmental condition, environmental risks, riverine areas, identification, prediction, hazards, soil erosion, landslide processes, mudflow activity, sustainable nature use. Нині антропогенний чинник відіграє ключову роль у змінах, які відбуваються в усіх природних компонентах річкових долин. Врегулювання екологічного стану прирічкових територій необхідно здійснювати шляхом ідентифікації та прогнозування загрози надзвичайних ситуацій на прирічкових територіях. Це сприятиме підтриманню екологічної рівноваги в межах річкових басейнів, гарантуватиме безпеку життєдіяльності населення й збереження навколишнього природного середовища. До прирічкових територій належать прибережні землі з регульованою господарською діяльністю, землі водного фонду, водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, прирічкові землі з нерегульованою господарською діяльністю, прибережні землі заповідного фонду. Прирічковими територіями також вважають будь-які елементи річкових долин – річкові русла, заплави, прирічкові тераси, схили корінних берегів, що є або можуть бути об’єктами природокористування, стан яких або безпека природокористування в межах яких так чи інакше залежить від екологічного стану річки. У дослідженні визначено, що антропогенне навантаження є основним чинником негативного впливу на стан річкової екосистеми, який характеризується активними та неперервними ландшафтоутворюючими процесами. З’ясовано тісний взаємозв’язок між деградацією річки та процесом дестабілізації екологічного стану прирічкових земель. Основними наслідками цих впливів є незворотні зміни в ерозійно-акумулятивній діяльності річок та їх повноводності. Виокремлено дві характерні групи небезпек природокористування на прирічкових територіях: гідрологічні, які пов’язані з максимальним (або мінімальним) стоком та геоморфологічні, у вигляді ерозійних, зсувних процесів та селевої активності. Неефективне природокористування на прирічкових територіях може безпосередньо загрожувати стабільності функціонування та самовідновлення природно-територіальних комплексів, які перебувають в межах цих територій; і часто причиною прояву та посилення гідрологічних та геоморфологічних несприятливих явищ у долині річки. Найбільш негативні наслідки для водних природно-територіальних комплексів виражаються кількісними та якісними змінами складу флори і фауни, порушенням гідрологічних режимів та змінами гідравлічних особливостей русла річок та ін. Болдарєва Д. І.

УДК: 004.822+502+504.06+528 2014.2.57. МОДЕЛЬ ОНТОЛОГІЧНОГО ІНТЕРФЕЙСУ АГРЕГАЦІЇ РОЗПОДІЛЕНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ У ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ З ВИКОРИСТАННЯМ ГІС / Попова М. А. // Екологічна безпека та природокористування : зб. наук. пр. – К., 2013. – Вип. 13. – С. 135–142. – Бібліогр.: 6 назв. Екологічна безпека, екологічний моніторинг, інформаційні ресурси, екологічні загрози, стратегічні напрями, природоохоронна діяльність, онтологічний інтерфейс, засоби ГІС-аналізу, Україна. Model of ontological interface of aggregation of distributed information resources in the sphere of envi-

Реферативний журнал, 2014, № 2

ÓÄÊ 504.4

ÅÊÎËÎÃ²×Í² ÐÈÇÈÊÈ

ronmental safety using GIS / Popov M. A. // Ekologichna bezpeka ta pryrodokorystuvannya (Environmental Safety and Nature Use) : proceedings. – Kyiv, 2013.– Issue 13. – P. 135–142. – Bibliography: 6 ref. Environmental safety, environmental monitoring, information resources, environmental hazards, strategic directions, nature protection activity, ontological interface, GISanalysis facilities, Ukraine. Стратегічним напрямом національної безпеки України є збалансоване природокористування, що забезпечить сталий розвиток країни. Тому нині постало питання про підготовку нового покоління експертів-екологів для нівелювання екологічних загроз. Обов’язками експерта з екологічної безпеки є постійний екологічний моніторинг, що здійснюється шляхом прогнозування природних явищ і подій, визначення чинників, що їх спричинили, і ймовірних наслідків, вироблення нових інформаційних моделей щодо визначенням найдієвіших стратегічних напрямів природоохоронної діяльності. Таким чином, актуальним є завдання створення «дружнього інтерфейсу» інформаційно-аналітичного середовища з використанням класифікації, систематизації та візуалізації логіко-ієрархічних зв’язків між поняттями предметної області, що дасть експерту можливість виявляти принципово нові взаємозв’язки, інтеграції різноформатних інформаційних ресурсів, що сприяє зміщенню акцентів з пасивних методів пошуку, орієнтованих на передачу інформації, до ширшого застосування активних методів аналізу проблематики і пошуку найефективніших рішень. Використання онтологічного підходу до класифікації, систематизації та використання інформаційних ресурсів на основі застосування семантичних властивостей дає можливість експерту виявляти принципово нові взаємозв’язки, які раніше не були відомі. За умови використання засобів ГІС-аналізу можливо оцінювати передпроектні, проектні та інші матеріали або об’єкти. Онтологічний інтерфейс дасть можливість здійснювати візуалізацію інтеграції розподілених інформаційних моделей та зробити висновки про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки. Болдарєва Д. І.

УДК: 504.4 2014.2.58. ОСОБЕННОСТИ ВЛИЯНИЯ ТЕХНОЭКОСИСТЕМЫ БАССЕЙНА Р. ДНЕПР НА ШЕЛЬФ ЧЕРНОГО МОРЯ / Шапарь А. Г., Скрипник О. А., Емец Н. А. // Екологічна безпека прибережної та шельфової зон та комплексне використання ресурсів шельфу : зб. наук. пр. – Севастополь, 2013. – Вип. 27. –С. 231–236. – Бібліогр.: 24 назв. Техноэкосистемы, река Днепр, днепровские водохранилища, водный сток, эвтрофикация вод, Днепровско-Бугский лиман, Черноморский шельф, водные экосистемы, охрана природы. Peculiarities of effects of tehnoecosystem of the Dnieper river basin on the Black Sea shelf / Shapar A. G., Skrypnyk O. A., Yemets N. A. // Ekologichna bezpeka pryberezhnoyi ta shel’fovoyi zon ta kompleksne vykorystannya resursiv shel’fu (Environmental Safety of the Coastal and Shelf Areas and Multipurpose Use of Shelf Resources) : proceedings. – Sevastopol, 2013.– Issue 27. – P. 231–236. – Bibliography: 24 ref. Technoecosystems, the Dnieper river, the Dnieper reservoirs, water flow, water eutrophication, the Dnieper-Bug estuary, the Black Sea shelf, aquatic ecosystems, protection of nature.

2014.2.59

На территории бассейна Днепра формируется сложная техноэкосистема. Ее особенности предопределяет каскад днепровских водохранилищ, вызывающий нарушение водного стока, эвтрофикацию вод, подтопление территорий, абразию берегов и другие негативные процессы. В последние годы появились результаты специальных гидробиологических исследований относительно состояния биоты водохранилищ и устойчивого развития техноэкосистемы бассейна Днепра, которые подтвердили развитие деградации экосистем. Исследования загрязнения морских экосистем свидетельствуют о том, что доминирующее влияние на них оказывает сток крупных рек, в том числе Днепра. Исследование особенностей влияния техноэкосистемы бассейна Днепра на шельф Черного моря представляет собой актуальную практическую задачу. В работе представлены доказательства, что сокращение стока Днепра является причиной деградации экосистем Днепровско-Бугского лимана. Выявление тенденции изменения стока реки представляет собой сложную задачу в связи с несовершенством методов измерения. В связи с этим прямой анализ фактических данных приводит к противоречивым результатам. Неоднозначность результатов объясняется в основном неравенством периодов наблюдений и разнообразия применяемых методов статистической обработки данных. Причину событий авторы видят в циклах солнечной активности, глобальных изменениях климата и др. Более очевидной причиной формирования динамики стока Днепра является строительство каскада водохранилищ, которое привело к нарушению естественного питания реки. Следует считать доказанным факт деградации малых и средних рек (притоков Днепра) и сокращения их стока за счет уменьшения их уклона, снижения скорости течения, накопления ила в русле. В результате анализа материалов исследования были сделаны такие выводы: уменьшение стока Днепра, неуклонно развивающееся в течение последних 50 лет и связанное с действием каскада водохранилищ, служит причиной возрастания минерализации Днепровско-Бугского лимана, гибели его экосистемы и снижения биопродуктивности. Главной причиной негативных явлений является продолжающаяся эвтрофикация водохранилищ Днепровского каскада, которая способствует увеличению концентрации биогенных элементов, доминированию в фитопланктоне сине-зеленых водорослей, снижению прозрачности, росту содержания органического вещества на шельфе Черного моря. Каскад водохранилищ формирует показатели потенциала эвтрофикации Днепра, превышающие аналогичные для Дуная в 34, Днестра – в 30, Южного Буга – в 150 раз. Высокий потенциал эвтрофикации подтверждает продолжающееся накопление биогенных элементов в Днепровском водохранилище за период 1995–2012 гг. Существуют пространственные, временные, гидрохимические обоснования для признания каскада днепровских водохранилищ в качестве одной из основных причин экологической катастрофы северозападной части шельфа Черного моря. Тимочко Т. В.

УДК 504.064 2014.2.59. МОНІТОРИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ТЕРИТОРІЙ РОЗМІЩЕННЯ ВІДХОДІВ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ / Горова А. І., Павличенко А. В., Борисовська О. О. // Екологічний вісник. – 2014. – № 1 (82). – С. 21–22. Екологічний моніторинг, оцінка якості середовища, екологічний стан, розміщення відходів, паливноенергетичний комплекс, охорона здоров’я, токсичні й мутагенні властивості, сталий розвиток, Україна.

Реферативний журнал, 2014, № 2

2014.2.61

ÅÊÎËÎÃ²×Í² ÐÈÇÈÊÈ

Surveillance study of the environmental condition of waste disposal areas of energy sector / Horova A. I., Pavlychenko A. V., Borysovs’ka O. O. // Ekologichny Visnyk (Environmental Bulletin). – 2014. – 1 (82). – P. 21–22. Environmental monitoring, assessment of the environment quality, environmental condition, waste disposal, fuel and energy sector, health care, toxic and mutagenic properties, sustainable development, Ukraine. Енергетичні об’єкти міст України є основним джерелом забезпечення населення тепловою та електричною енергією. У свою чергу використання паливно-енергетичних ресурсів призводить до утворення значних обсягів відходів, які негативно впливають на стан компонентів екосистем і мають потенційні токсичні й мутагенні властивості та ін. Зазначено, що наявна система оцінки якості середовища на локальному рівні характеризується невеликою ефективністю, оскільки ґрунтується на санітарно-гігієнічних нормативах, які не враховують: реальну токсичність і гігієнічну небезпеку комбінацій хімічних елементів між собою та іншими неорганічними та органічними сполуками; відмінність форми знаходження шкідливих елементів від встановлених при визначенні нормативу та ефект депонування і тривалої дії незначних концентрацій. Тому вивчення екологічного стану територій розміщення відходів підприємств паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) здійснено для розроблення рекомендацій щодо зменшення їхнього негативного впливу на об’єкти навколишнього середовища та здоров’я населення. У ході роботи було досліджено: особливості утворення, накопичення та розміщення відходів на вугільних ТЕС; наявні системи екологічного моніторингу на підприємствах ПЕК; особливості впливу відходів на стан компонентів навколишнього середовища та здоров’я населення; екологічний стан об’єктів довкілля на територіях розміщення відходів з використанням фізико-хімічних та біоіндикаційних методів дослідження; медико-статистичні дані про стан здоров’я населення, яке мешкає на територіях, прилеглих до місць розміщення промислових відходів; визначено рівні екологічних та еколого-генетичних ризиків для об’єктів довкілля на територіях розміщення відходів. Зроблено висновки, що наявна мережа постів спостереження за станом територій розміщення відходів є недосконалою і свідчить про необхідність додаткового використання статистичних параметрів розподілу хімічних елементів, розрахованих за результатами регіональних досліджень. Таким чином, стратегічними напрямами видобутку та використання паливно-енергетичних ресурсів нашої країни має стати пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість додержання екологічних стандартів та нормативів щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів. Тимочко Т. В.

УДК 330 2014.2.60. ПРОБЛЕМА ЕКОЛОГІЧНИХ РИЗИКІВ ТА ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ МЕЛІОРАЦІЇ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ / Трускавецький Р. С. // Екологічний вісник. – 2014. – № 1 (82). – С. 13–14. – Бібліогр.: 3 назв. Еколого-меліоративний моніторинг, екологічні ризики, меліорація, стратегія розвитку, державна меліоративна програма, нормативно-правове та земельнооціночне удосконалення, меліоративні навантаження, охорона земель. Problems of environmental risks and prospects for land reclamation development in Ukraine / Truskavetskiy R. S. // EkologichnyVisnyk (Environmental Bulletin). – 2014. – 1 (82). – P. 13–14. – Bibliography: 3 ref.

ÓÄÊ 330

Ecologo-reclamative monitoring, environmental risks, reclamation, environmental risks, development strategy, the state reclamation program, regulatory and land estimative improvement, reclamation load, land protection. Меліорація – це комплекс робіт з поліпшення малопродуктивних земель, який здійснюється за умови всебічно обґрунтованого меліоративного їх освоєння. Але існують певні екологічні ризики щодо порушення рівноваги у природних екосистемах, які виникають у разі незбалансованості та відірваності деяких видів меліорації від усього комплексу робіт. З огляду на недостатнє розроблення цих питань, у статті зроблено першу спробу систематизувати меліоративні навантаження за п’ятьма блоками: енергетичним, матеріально-енергетичним, енергетично-матеріальним, матеріальним і біологічним. Наведено успішні розробки з розв’язання проблеми усунення екологічних ризиків, ресурсозбереження та ефективного використання малопродуктивних земель. Вони забезпечують комплексний характер впливу на ґрунтове середовище, істотно не порушуючи його стійкого природно-генетичного статусу. Висока енергетична ефективність, екологічна безпечність та ресурсоощадність надають означеним технологіям обнадійливі перспективи щодо їх широкого впровадження в практику меліоративного землеробства. Здійснений у дослідженні аналіз природи меліоративних навантажень на ґрунтовий покрив та їх систематизація дасть можливість в узагальненому вигляді оцінити роль та перспективи подальшого розвитку меліорації ґрунтів, які визначено за основними положеннями: меліорація земель відіграє провідну роль у стабілізації ресурсного і продовольчого забезпечення нашої держави як потужний страховий фонд, передусім в екстремальні за погодними умовами роки; корисні функції біологічної меліорації земель є дуже важливими в соціальній, рекреаційнооздоровчій, енергетичній, економічній та інших сферах суспільного життя країни; система ведення сучасного еколого-меліоративного моніторингу потребує організаційного, методологічного, нормативно-правового та земельно-оціночного удосконалення з урахуванням природи та режимів меліоративних навантажень на ґрунти і ґрунтовий покрив; розвитку меліорації земель сприяло б створення в різних природних регіонах типових (еталонних) стаціонарних полігонів з необхідним сучасним технічним оснащенням для моніторингових спостережень та проведення комплексних наукових досліджень. Доведено, що роль моніторингових досліджень у розвитку меліорації земель зростає за умов розроблення та успішної реалізації державних програм з реконструкції і модернізації меліоративних систем, раціонального використання земель та виведення (ренатуралізації) частини їх (з деградованим ґрунтовим покривом) із сільськогосподарського обороту, створення нових крупнотоварних, високотехнологічних, спеціалізованих агроформувань на меліорованих землях. Зважаючи на високу соціальну значущість меліорацій, особливо з огляду на глобальні кліматичні зміни та формування цивілізованих земельноринкових відносин, на європейський та світовий досвід, водні, біологічні, агротехнічні та інші види меліорацій потребують сучасних інноваційних рішень, спрямованих на сталу екологічну, продовольчу та енергетичну безпеку держави. Басун О. П.

УДК 504.05 2014.2.61. АЛГОРИТМ УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИХ ОБ’ЄКТІВ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ / Мокрий В. І., Бутенко О. С. // Радіоелектронні і комп’ютерні системи. – 2012. – № 4. – С. 215– 219. – Бібліогр.: 17 назв.

Реферативний журнал, 2014, № 2

ÓÄÊ 502.14

ÏÐÀÂÎÂ² ÀÑÏÅÊÒÈ ÅÊÎËÎÃ²¯

Екологічні ризики, екологічна безпека, системи управління, природно-заповідні об’єкти Західного Полісся, сталий розвиток, евристичний алгоритм. Algorithm of managing environmental safety of natural reserve objects in the Western Polissya / Mokry V. I., Butenko O. S. // Radioelektronni I kompyuterni systemy (Radioelectronic and Computer Systems). – 2012. – № 4. – P. 215–219. – Bibliography: 17 ref. Environmental risks, environmental safety, management systems, nature reserve objects in the Western Polissya, sustainable development, a heuristic algorithm. Екологічна безпека унікальних екосистем Західного Полісся має стратегічне значення для управління та прогнозування наслідків природно-техногенних впливів на ландшафти, біорізноманіття і стабільність мікроклімату Поліської зони трьох сусідніх країн – України, Білорусі, Польщі. Особливості взаємозв’язків між соціально-економічною сферою і довкіллям та стають причиною комплексних екологічних проблем, з регіональною специфікою видів небезпек. Управління екологічною безпекою є інтегральним процесом, який, базуючись на загальних принципах, зумовлений локальними особливостями функціонування природно-територіальних комплексів. Актуальність досліджень визначається принципово новими вимогами до оперативності, вірогідності та повноти інформації, потрібної для збалансованого, екологічно безпечного управління екосистемами Західного Полісся. Відомі теорії, методики і системи управління екологічною безпекою, зокрема синергетичний підхід, імовірнісно-структурологічне моделювання, економічний підхід, комплексна ієрархічна регіональна система еколого-технологічного управління, управління техногенною сейсмічністю, висвітлюють загальні принципи управління екологічною безпекою, базуються на прогнозуванні наслідків реалізації небезпек, аналізі чинників техногенної сейсмічності, в більшості випадків орієнтовані на територіально-промислові комплекси, внаслідок чого не враховується регіональна специфіка формування небезпеки для природоохоронних територій. Зазначено, що в Україні регіони з чітко вираженою профілізацією небезпек біорізноманіттю, як, наприклад, біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, які характеризуються інтенсивним антропогенним навантаженням регіонального і транскордонного походження. Розглянуто ряд питань, що стосуються математичного забезпечення управління екологічною безпекою природоохоронних об’єктів Харківщини, оцінки загроз екосистемам і біотичним комплексам та ідентифікації загроз біорізноманіттю Шацького національного природного парку (НПП). Доведено, що на цей час залишаються недостатньо дослідженими аспекти управління екологічною безпекою природоохоронних територій Західного Полісся загальнодержавного та міжнародного значення. Болдарєва Д. І.

2014.2.63

УДК 504.06(075.8) 2014.2.62. МОНІТОРИНГ ДОВКІЛЛЯ : підруч. / Запольський А. К., Войцицький А. П., Мялярчук П. М., Багмет А. П. та ін. – Кам’янець-Подільський: Медобори-2006, 2012. – 407 с. Екологічні ризики, антропогенне навантаження, наслідки екологічних ризиків, екологічний моніторинг, природне середовище, атмосфера, ґрунти, гідросфера, лісові екосистеми, біологічний моніторинг, моніторинг транскордонного перенесення забруднень, джерела забруднення, стійкі органічні забруднювачі. Monitoring of the environment : textbook / Zapols’kiy A. K., Voytsytskyy A. P., Myalyarchuk P. M., Bahmet A. P. et al. – Kamyanets’-Podilsky : Medobory-2006, 2012. – 407 p. Environmental risks, man-made poad, effects of environmental risks, environmental monitoring, environment, atmosphere, soils, hydrosphere, forest ecosystems, biological monitoring, monitoring of transboundary pollution, sources of pollution, persistent organic pollutants.

Швидкі темпи зростання чисельності населення планети та його потреб призвели до використання надзвичайно великих обсягів різних природних ресурсів і утворення величезної кількості різноманітних відходів. Результатом активної людської діяльності є забруднення води, повітря і ґрунту, глобальне потепління на планеті, руйнування озонового шару атмосфери, випадіння кислотних опадів, вичерпання багатьох природних ресурсів, опустелювання планети та ін. Ці зміни в довкіллі набули загрозливого характеру для подальшого існування людської цивілізації та супроводжуються екологічними кризовими явищами. Зазначено, що в цих умовах узгодження взаємодії людського суспільства з природою потребує певних екологічних знань. Вони необхідні для того, щоб суспільство могло цілеспрямовано поліпшувати навколишнє природне середовище, зберігати єдність з природою. Для зменшення наслідків екологічних ризиків запропоновано застосовувати екологічний моніторинг природного середовища. Висвітлено напрями діяльності та на основні завдання моніторингу, наведено класифікацію його систем. Розкрито організаційні основи державної системи моніторингу довкілля, його інформаційне забезпечення та сучасний стан моніторингових спостережень. Проаналізовано моніторинг як систему спостережень за впливом антропогенних чинників на довкілля, а також як систему оцінювання стану довкілля. Надано відомості про моніторинг складових довкілля — атмосфери, ґрунтів, гідросфери, лісових екосистем. Приділено увагу соціально-економічному та біологічному моніторингу навколишнього середовища, а також моніторингу транскордонного перенесення забруднень, джерел забруднення та стійких органічних забруднювачів. Болдарєва Д. І.

ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЇ УДК 502.14 (477)(07) 2014.2.63. ПОРУШЕННЯ ПРИРОДООХОРОННОГО ЗАКОНОДАВСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ВІДДІЛЕННЯ ЛУГАНСЬКОГО ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНИКА «ТРЬОХІЗБЕНСЬКИЙ СТЕП» / Анохіна Г. І. // Екологічний вісник. – 2014. – № 1 (82). – С. 29. Природоохоронна діяльність, заповідна справа, ПЗФ України, заповідник «Трьохізбенський степ», Луганський природний заповідник, річка Сіверський Донець, корабельні ліси, вирубування лісів, незаконний видобуток піску, сейсмогеорозвідка, громадська думка, сільський осередок Всеукраїнської екологічної ліги в Луганській області.

Violations of environmental laws within the branch of Luhansk nature reserve «Ttryohizbensky Step» / Anokhina H. I. // Ekologichny Visnyk (Environmental Bulletin). – 2014. – 1 (82). – P. 29. Environmental activity, reserve management and studies, nature reserve fund of Ukraine, reserve «Ttryohizbensky Step», Lugansk Nature Reserve, the river of Siversky Donets’, ship timber, deforestation, illegal sand extraction, seismic-geophysical prospecting, public opinion, village cell of the Ukrainian Environmental League in Luhansk Oblast. Заповідник «Трьохізбенський степ» розміщений на території Луганського природного заповідника і є при-

Реферативний журнал, 2014, № 2

2014.2.65

ÇÁÅÐÅÆÅÍÍß Á²ÎËÎÃ²×ÍÎÃÎ ÒÀ ËÀÍÄØÀÔÒÍÎÃÎ Ð²ÇÍÎÌÀÍ²ÒÒß

родоохоронною, науково-дослідною та еколого-просвітницькою установою загальнодержавного значення. Територія заповідника – піщана тераса лівого берега Сіверського Дінця, у межиріччі Дінця та його лівої притоки – річки Айдар. До основних його завдань входить: збереження та вивчення природних процесів і явищ, генетичного фонду рослинного і тваринного світу, окремих видів і угруповань рослин і тварин, типових та унікальних екологічних систем. Статтю присвячено проблемі неефективного і безгосподарського використання природних ресурсів України, що й нині залишається актуальною. Наведено факти подій місцевого характеру, які висвітлюють загальну картину незадовільного ставлення органів місцевої влади до навколишнього середовища – використання земель лісового і сільськогосподарського фонду, що призводить до жахливих наслідків в довкіллі, руйнування екомережі, знищення біологічного та ландшафтного різноманіття. Зокрема, через недостатнє фінансування майже повністю зникло заповідне урочище «Озеро «Біляївське», що було наймальовничішим місцем у Луганській області. Також знищено насадження захисних лісосмуг та корабельні соснові ліси урочища Маліново та Кобазєво що здійснювалося під виглядом планових рубок Слов’яносербського лісництва. Зникла ціла мережа водогосподарських об’єктів заплави Сіверського Дінця – озер Зімовне, Підпешечне, Краснокутське, Орліне, Багі-Дубровське, Поповське, Портошне, Мертве, внаслідок чого рівень води в річці впав, а від озер залишились лише натяки. Зазначено, що протягом останніх чотирьох років з селищного полігону незаконно вивозить пісок компанія «УкрБудПостач». Ця фірма працює без дозволу, не має договору, не сплачує державні податки. Влітку 2013 року за технічним завданням компанії ТОВ «ТехноГазІндустрія» на землях Слов’яносербського району і на сусідніх територіях підрядна організація «Надра інтегровані рішення» провела сейсмогеорозвідку для виявлення запасів природного газу, конденсату та нафти. Роботи здійснювалися цілодобово без дотримання вимог природоохоронного законодавства України – на великоваговій техніці з вібраційним обладнанням без дозвільних документів та інформування населення щодо видів робіт та графіка їх проведення. Техніка і обладнання, яке використовували, не були сертифіковані та ін. У дослідженні доведено, що порушення природоохоронного законодавства на території відділення Луганського природного заповідника «Трьохізбенський степ» призводить до повного знищення біологічного і ландшафтного різноманіття природних масивів заповідної території, набуло масштабів екологічної катастрофи в регіоні. У вирішенні цього питання активну позицію займає сільський осередок Всеукраїнської екологічної ліги (с. Трьохізбенка, Луганська обл.) Тимочко М. М.

УДК 349. 6 2014.2.64. ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ / Толкаченко О. В. // Цілі збалансованого розвитку для України : матеріали Міжнародної конференції (Київ, 18–19 червня 2013 р.). – К. : Центр екол. освіти та інформації, 2013. – С. 303–306. – Бібліогр.: 6 назв. Екологічне право, навколишнє середовище, населені пункти, міграційні процеси, будівельна діяльність, житлові потреби, населення, охорона природи, здоров’я людей. Legal problems of defining the concept of locality environment / Tolkachenko O. V. // Sustainable development goals for Ukraine : proceedings of the International Conference (Kyiv, 18–19 June 2013). – Kyiv : Tsentr ekologichnoyi osvity ta informatsiyi, 2013. – P. 303–306. – Bibliography: 6 ref. Environmental law, environment, locality environment, migration processes, construction activities, housing needs, population, nature conservation, public health.

У статті проаналізовано сучасний стан соціально-економічного розвитку суспільства в Україні, який охарактеризовано активізацією міграційних процесів у населені пункти та будівельної діяльності, спрямованої, насамперед, на задоволення житлових потреб населення. Визначено основні чинники погіршення якості довкілля досліджуваної території, які впливають на стан здоров’я населення – ігнорування законів природи та екологічного законодавства, недостатнє державне фінансування природоохоронних програм та недосконалість механізму їх реалізації. Зазначено, що соціально-економічний розвиток населених пунктів не може здійснюватися з повним нехтуванням екологічної функції навколишнього середовища, що призводить до техногенних катастроф у відповідних населених пунктах та погіршення стану здоров’я його населення. У дослідженні розкрито суть і встановлено зв’язок понять «навколишнє природне середовище», «навколишнє середовище» та «довкілля» з юридичними характеристиками сучасного населеного пункту. У результаті виконаного дослідження були зроблені висновки: в контексті життєдіяльності людини в межах населеного пункту застосованими можуть бути обидва терміна – «навколишнє середовище» та «довкілля населеного пункту», що включають техногенні елементи, явища та процеси. А екологічний зміст адміністративно-правового поняття «населений пункт» полягає в наявності зв’язків між природним, штучним та соціальним середовищем в межах певного населеного пункту та необхідності враховувати особливості зв’язку людини з природою. Таким чином, навколишнє середовище населеного пункту – це сукупність природних та штучно-створених об’єктів, а також умов і факторів, що є одними з основних джерел для здійснен ня господарської діяльності та забезпечення життєдіяльності та функціонування людини, як біологічної істоти, і формують місце масового проживання населення держави. Тимочко М. М.

ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО ТА ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ

УДК: 556.528.7 2014.2.65. КОСМІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ГІДРОЛОГІЧНИХ ЗАКАЗНИКІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ З ВИКОРИСТАННЯМ ГІС / Атрасевич О. В, Шумейко В. О. // Екологічна безпека та природокористування : зб. наук. пр. – К., 2012. – Вип. 9. – С. 65-73. – Бібліогр.: 9 назв.

ÓÄÊ 556.528

Антропогенний вплив, раціональне природокористування, космічний моніторинг, гідрологічні заказники, управління природними процесами, ДЗЗ та ГІСтехнології, Хмельницька область. GIS-assisted space monitoring of hydrological partial reserves in Khmelnytsky Oblast / Аtrasevych О. V.,

Реферативний журнал, 2014, № 2

ÓÄÊ 627.621

ÇÁÅÐÅÆÅÍÍß Á²ÎËÎÃ²×ÍÎÃÎ ÒÀ ËÀÍÄØÀÔÒÍÎÃÎ Ð²ÇÍÎÌÀÍ²ÒÒß

Shumeyko V. О. // Ekologichna bezpeka ta pryrodokorystuvannya (Environmental Safety and Nature Use) : proceedings. – Кyiv, 2012. – Issue 9. – P. 65–73. – Bibliography: 9 ref. Human impact, sustainable nature use, space monitoring, hydrological partial reserves, management of natural processes, remote sensing and GIS technology, Khmelnytsky Oblast. Інтенсивний вплив людини на природу, негативні, часто незворотні наслідки цього впливу зумовлюють необхідність глибокого і всебічного аналізу проблеми взаємодії суспільства і природи. Раціональне природокористування передбачає управління природними процесами. Щоб управління було досить ефективним, необхідно мати дані про динамічні властивості природних об’єктів, їх зміну внаслідок антропогенного впливу, передбачати негативні явища від втручання людини в хід природних процесів. Управління природними процесами має спиратися на надійну та достовірну інформацію про минулий, нинішній та майбутній стан природних і природно-антропогенних систем. Такий аналіз сьогодні здійснюють за допомогою даних ДЗЗ та ГІС-технологій. Класифіковано дані дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) і створено карту використання земель, які входять до складу Малого Полісся, – унікального азонального природного комплексу на півночі Хмельницької області. Озера Голубе, Теребіжі, Святе є гідрологічними заказниками Хмельницької області і для їх збереження необхідно здійснювати екологічний моніторинг. Моніторинг водних об’єктів включає регулярні спостереження за станом водних об’єктів, кількісними та якісними показниками стану водних ресурсів, а також за режимом використання водоохоронних зон; збирання, обробку та зберігання відомостей, отриманих у ході спостережень та внесення їх до державного водного реєстру; оцінку і прогнозування змін стану водних об’єктів, кількісних і якісних показників стану водних ресурсів. На основі запропонованого методу визначення техногенного впливу на зміни, що відбуваються з водоймами, які входять до гідрологічних заказників, визначено основні чинники, які впливають на екологічну ситуацію у межах заказників. Основний чинник антропогенного впливу на озера – це поверхневі стоки. Кількість шкідливих речовин у поверхневих стоках залежить від інтенсивності потоків, видів господарської діяльності на територіях, з яких збирається вода (водозбірних басейнах). Побутові забруднення побічно характеризуються чисельністю населення, що проживає на території водозбірного басейну. Доведено, що організація спостережень за станом навколишнього природного середовища, яка здійснюється за допомогою даних ДЗЗ та ГІС-технологій, дасть можливість прогнозувати та своєчасно запобігати можливим несприятливим наслідкам на території гідрологічних заказників Хмельницької області. Болдарєва Д. І.

УДК: 627.621 2014.2.66. РЕГУЛИРОВАНИЕ И КОМПЛЕКСНОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ВОДНЫХ РЕСУРСОВ БАССЕЙНА Р. ТИСЫ / Погосян С. Н. // Гідроенергетика України. – 2012. – № 1. – С. 25–27. Водные ресурсы, река Тиса, оптимальный режим использования водных ресурсов, комплексное использование, регулирование, Генеральная схема использования водных ресурсов, разработка Схемы комплексного использования и охраны водных ресурсов бассейна реки Тисы. Regulation and multiple use of water resources in the Tisza River basin / Pogosyan S. N. // Hidroenerhetyka Ukrayiny (Hydropower Industry in Ukraine). –2012. – № 1. – P. 25–27.

2014.2.66

Water resources, Tisza River, optimal mode of water resources use, multiple use, regulation, General scheme of water resources use, development of the Scheme of multiple use and protection of water resources in the basin of the Tisza River. Река Тиса является самым большим левобережным притоком реки Дунай. Протекая по территории Украины, Словакии, Венгрии и Сербии, она берет начало на территории Украины в месте слияния двух рек – Черной и Белой Тисы. Общая площадь бассейна составляет 156,4 тыс. км2, из которых на территорию Украины приходится 12,7 тыс. км2. Общая длина реки равна 967 км, в пределах Украины – 262 км. На протяжении 107 км по Тисе проходит государственная граница, в том числе на участке 65 км – с Румынией и на участке 42 км – с Венгрией. С целью установления оптимальных режимов использования водных ресурсов для водоснабжения, орошения, гидроэнергетики, водного транспорта и других отраслей, как правило, необходимо решать противоречивые задачи. Поэтому в основу таких разработок должны быть положены важнейшие принципы единства водных ресурсов в пределах одного бассейна реки и максимальной комплексности их использования. Эти принципы успешно применяются в Генеральных схемах использования водных ресурсов бассейна реки. Генеральная схема регулирования и комплексного использования водных ресурсов бассейна реки Тисы может включать следующие мероприятия: обеспечение защиты от наводнений; гидроэнергетическое использование; развитие водного транспорта; развитие мелиорации; водоснабжение и водоотведение; осуществление лесомелиоративных и противоэрозионных работ; развитие рыбного хозяйства автотранспортной сети; международного туризма, рекреации и бальнеологических курортов и т. д. Схему украинской части бассейна реки Тисы необходимо выполнять как составную часть Генеральной схемы всего бассейна реки, а в случае, если невозможно по каким-либо причинам разработать генеральную схему всего бассейна, учитывая уникальное территориальное расположение, можно выполнять самостоятельно, не затрагивая интересы соседних государств. Украинский участок бассейна Тисы, расположенный в пределах административных границ Закарпатской области, имеет значительные запасы энергии рек, которые составляют 10,38 млрд кВт·ч. Потенциальные гидроэнергетические ресурсы Закарпатской области в десять раз превосходят удельные показатели по Украине. Удельные запасы гидроэнергии на 1 человека в год составляют по Закарпатской области 8250 кВт·ч при средних по Украине – около 820 кВт·ч. При этом необходимо отметить, что в настоящее время Закарпатская область, испытывая дефицит энергии, на своей территории производит электроэнергию, обеспечивающую всего 7% потребности области. На основании результатов исследования сделаны следующие выводы. Для эффективного использования водных ресурсов необходима разработка Генеральной схемы, всей территории бассейна реки Тисы, или только для украинской его части, учитывая ее особое территориальное расположение. Разработка Схемы комплексного использования и охраны водных ресурсов бассейна реки Тисы позволит: оценить гидроэнергетический потенциал, водохозяйственные возможности в условиях современного хозяйственного использования территории бассейна; определить местоположение гидроузлов с увязкой в каскаде, их функциональное назначение, технико-экономические и социальные показатели, а также оценочное воздействие на окружающую среду; создать первичную информационную основу для оптимального планирования развития производительных сил; оценить возможность и масштабы трансграничного сотрудни-

Реферативний журнал, 2014, № 2

2014.2.68

ÇÁÅÐÅÆÅÍÍß Á²ÎËÎÃ²×ÍÎÃÎ ÒÀ ËÀÍÄØÀÔÒÍÎÃÎ Ð²ÇÍÎÌÀÍ²ÒÒß

чества в сфере экспорта электроэнергии (совместной работы с европейскими энергосистемами) и организации согласованных мероприятий по противопаводковой защите; использовать ее данные для составления целевой отраслевой программы развития гидроэнергетики до 2020 года. Басун О. П.

УДК: 551.461:462.32(262.5) 2014.2.67. ИНДЕКСЫ ОЦЕНКИ ЭКОЛОГИЧЕСКОГО СТАТУСА БУХТ В ОБЩЕЙ СТРАТЕГИИ УПРАВЛЕНИЯ ПРИБРЕЖНОЙ СРЕДОЙ В ЦЕЛЯХ ЕЁ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ НА ПРИМЕРЕ Б. СЕВАСТОПОЛЬСКОЙ (ЧЕРНОЕ МОРЕ) / Моисеенко О. Г., Коновалов С. К., Орехова Н. А. // Екологічна безпека прибережної та шельфової зон та комплексне використання ресурсів шельфу : зб. наук. пр. – Севастополь, 2013. – Вип. 27. – С. 399–402. – Бібліогр.: 3 назв. Экологическая безопасность, охрана водных ресурсов, рациональное использование, антропогенная нагрузка, Черное море, бухта Севастопольская, деградация прибрежных экосистем, определение уровня загрязнения, индексы оценки экологического статуса бухт, стратегия управления прибрежной средой, устойчивое развитие. Indices of assessment of bays environmental status in the overall strategy of coastal environment management for its sustainable development illustrated by the example of the Sevastopol Bay (the Black Sea) / Moiseyenko О. G., Коnovalov S. К., Оrekhova N. А. // Ekologichna bezpeka pryberezhnoyi ta shel’fovoyi zon ta kompleksne vykorystannya resursiv shel’fu (Environmental Safety of Coastal and Shelf Zones and Multiple Use of Shelf Resources : proceedings. – Sevastopol, 2013. – Issue 27. – P. 399–402. – Bibliography: 3 ref. Environmental safety, water resources conservation, sustainable use, anthropogenic load, the Black Sea, Sevastopol Bay, degradation of coastal ecosystems, determining the level of pollution, indices of assessment of the bays environmental status, strategy of coastal environment management, sustainable development.

Согласно Стратегии экономического и социального развития Автономной Республики Крым на 2011–2020 годы создание социально-экономической системы, гарантирующей экологическую безопасность и рациональное использование местного природно-ресурсного потенциала при устойчивом экономическом росте, является одной из приоритетных задач «модернизационного» сценария: успешный Крым в успешной Украине. Для решения этой задачи наличие интегрированной и объективной информации по экологическому состоянию территорий одно из необходимых условий. Основной достопримечательностью Крыма, его экономическим, туристическим, рекреационным и бальнеологическим ресурсом было и остается побережье Черного и Азовского морей, поэтому научно-исследовательские продукты, отражающие её статус и динамику изменений под воздействием антропогенной нагрузки, чрезвычайно важны для принятия стратегических решений в области интегрированного управления прибрежной средой и Крымом в целом. Зона сопряжения суши и моря испытывает суммарную антропогенную нагрузку береговых источников: муниципального хозяйства, наземного транспорта, промышленности, туристической и рекреационной индустрии и источников загрязнения, непосредственно связанных с морем: морского транспорта, портового хозяйства, судостроительного и судоремонтного производств. Это приводит к деградации прибрежных экосистем, а во многих регионах побережья – к кризисному экологическому и санитарноэпидемиологическому состоянию окружающей среды.

ÓÄÊ 551.461

Оценка уровня загрязнения акватории и определение ее экологического статуса представляет большой интерес, так как позволяет не только определить степень отклонения от естественно-природного состояния природного объекта, но и выявить приоритетные направления природоохранных, административных и социальных мер по уменьшению воздействия хозяйственной деятельности человека на прибрежные экосистемы. Загрязнение бухт, заливов и гаваней диктует необходимость вести разработку мероприятий по их охране и требует научного методологического подхода к оценке экологического состояния акваторий, которая должна быть понятной для широкого круга специалистов, занимающихся проблемами устойчивого эколого-экономического развития прибрежных акваторий, от которых зависит принятие конкретных решений и мер по стабилизации и улучшению их состояния Для определения уровня загрязнения Севастопольской бухты в данной работе была применена методика оценки экологического состояния акваторий с помощью индекса загрязнения Pollution Load Index (PLI). Индекс позволяет оценивать качества среды по десятибалльной шкале от 1 до 10 – от очень загрязненного водного бассейна до практически незагрязненного. С помощью PLI был установлен экологический статус Севастопольской бухты, осуществлено ее районирование и сравнение с рядом европейских бухт и эстуариев и австралийским эстуарием. Болдарєва Д. І.

УДК 597.598.599.(4770) 2014.2.68. ГЕТЕРОТРОФНІ ІНДИКАТОРИ СТАНУ ПРИРОДНИХ ЕКОСИСТЕМ / Горбань І., Царик Й. // Вісн. Львів. ун-ту.– 2012. – Вип. 58. – С. 209–220. – Бібліогр.: 46 назв. Біоекологія, біологічні індикатори, екосистеми, гетеротрофи, популяції, таксономічниі групи, флора та фауна, моніторинг стану та якості природних середовищ, якість води, прісноводні екосистеми. Heterotrophic idicators of natural ecosystems condition / Gorban I., Tsaryk J. // Visnyk L’vivs’kogo universytetu (Bulletin of L’viv University). – 2012. – Issue 58. – P. 209–220. – Bibliography: 46 ref. Bioecology, biological indicators, ecosystems, heterotrophs, populations, taxonomic groups, flora and fauna, monitoring of state and quality of natural environments, water quality, freshwater ecosystems.

У дослідженні зазначено, що термін і поняття про біологічні індикатори дедалі частіше застосовуються в екологічній літературі та рекомендуються до впровадження у практику природоохоронної діяльності. При цьому до складу таких індикаторів щоразу пропонується все більше видів із різних таксономічних груп флори та фауни. Особливо значних успіхів при впровадженні біологічних індикаторів у прогнозування стану та якості природних середовищ досягнуто на прикладі аналізу якості води різних прісноводних екосистем. До індикаторів, які дають можливість ефективно і об’єктивно оцінювати якість водних середовищ, передусім належать найпростіші організми, але для аналізу довготривалих процесів, що впливають на структуру екосистем, стан видового різноманіття та його трофічну стабільність, значною мірою повинні бути застосовані різні таксономічні групи біоти, і особлива роль належить гетеротрофам, які для свого росту й розвитку потребують і засвоюють вуглець шляхом перетравлення органічних сполук. Встановлено, що окремі гетеротрофні види, які мають здатність до біологічної індикації процесів у природних екосистемах, обов’язково пов’язані з трофічними ланцюгами та абіотичними структурами цих екосистем.

Реферативний журнал, 2014, № 2

ÓÄÊ 502.7

ÅÊÎËÎÃ²×ÍÈÉ ÒÓÐÈÇÌ

Біологічні індикатори, як правило, мають здатність сприяти виявленню причин зміни або переформування існуючих. трофічних ланцюгів у.природних екосистемах цовими ланками. Тому біологічні індикатори доцільно розглядати як специфічні «сигнали», що здатні прогнозувати значні або менш значні динамічні процеси та зміни в екосистемах. Як присутність біологічного індикатора в екосистемі внаслідок його експансії, так і його відсутність внаслідок скорочення чисельності або й повного зникнення у природному середовищі свідчать про порушення екологічної стійкості й рівноваги досліджуваної системи. Розглянуто приклади використанім окремих видів молюсків, плазунів, птахів і

2014.2.70

ссавців для оцінки стану природних екосистем. На основі дослідження було зроблено висновки, що види, які мають здатність до біологічної індикації процесів в екосистемах, обов’язково пов’язані з трофічними ланцюгами та ландшафтними структурами цих екосистем. Біологічні індикатори, як правило, мають здатність сприяти виявленню причин заміни існуючих трофічних ланцюгів у природних екосистемах новими формами. Тому біологічні індикатори можуть розглядатись як специфічні сигнали, що здатні прогнозувати значні або менш значні динамічні процеси та зміни в екосистемах. Болдарєва Д. І.

ЕКОЛОГІЧНИЙ ТУРИЗМ

УДК 502.7 2014.2.69. КАНІВСЬКИЙ ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК: ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ, РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ, СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ : монографія / Чорний М. Г., Чорна Л. О. – К. : ВПЦ «Київ, ун-т», 2013. – 383 с. Канівський природний заповідник, унікальні природні комплекси лісостепу, збереження біорізноманіття. Kaniv Nature Reserve: background of establishment, retrospective analysis of activity, current state and prospects : monograph / Chorny M. G., Chorna L. O. – Kyiv : VPTs «Kyiv University», 2013. – 383 p. Kaniv Nature Reserve, unique natural forest-steppe complexes, biodiversity conservation.

Канівський природний заповідник, розташований у межах Черкаської області, неподалік від міста Канева, на правому березі та заплавних островах Дніпра. Межує безпосередньо з Чернечою горою – місцем поховання Т. Г. Шевченка. Його площа становить 2027 гектарів. Заповідник було створено 30 липня 1923 р. на базі Канівського навчально-дослідного лісового господарства, що є структурним підрозділом Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні функції заповідника – охорона еталонних та унікальних природних комплексів лісостепу, збереження біорізноманіття, спостереження за зміною природних процесів. На прикладі Канівського природного заповідника проаналізовано особливості формування та еволюцію ідеї заповідання природи в Україні. На основі архівних даних, матеріалів Літопису природи, наукових публікацій і досліджень, проведених авторами видання, розглянуто передумови створення Канівського природного заповідника, підкреслено його унікальність. Проаналізовано етапи та напрямки наукової й організаційної діяльності заповідника, окремі аспекти функціонування заповідних екосистем, окреслено перспективи його розвитку. У додатках подано значний масив документів і матеріалів, що стосуються історії розвитку та діяльності заповідника. Марушевський Г. Б.

УДК 338.48:502.2(477.63) 2014.2.70. СТВОРЕННЯ МЕРЕЖІ ЗАПОВІДНО-РЕКРЕАЦІЙНИХ УСТАНОВ У СТЕПОВОМУ ПОДНІПРОВ’Ї ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ ЕКОТУРИЗМУ / Манюк В. В. // Вісник інституту педагогічної освіти : (Серія географічна) : матеріли VI Міжнар. наук.- практ. конф. : «Еко- і агротуризм : перспективи розвитку на регіональному та локальному рівнях» ; (м. Рівне, 29–30 берез. 2012 р.). – Рівне, 2012. Вип 1 (2012)/ – С. 121–126. – Бібліогр.: 3 назв. Екотуризм, екомережа, Степове Подніпров’я, заповідно-рекреаційна територія, ПЗФ, Україна, охорона природи, збереження біорізноманіття.

Creating a network of protected and recreational institutions in Stepove Podniprovya (step part of the region along the Dnipro river) a prerequisite of ecotourism development / Maniuk V. V. / / Bulletin of the Institute of Teacher Education (Geographical Series) : proceedings of the IV International research-to-practice conference «Eco- and Agrotourism : Prospects of Development at the Regional and Local Levels (Rivne, 29–30 March, 2012). – Rivne, 2012. – Issue 1 (2012). – P. 121–126. – Bibliography : 3 ref. Ecotourism, ecological network, Stepove Podniprovya, reserved and recreational areas, NRF (nature reserve fund), nature conservation, biodiversity conservation. У статті досліджено передумови для формування мережі територій для екотуризму в Степовому Подніпров’ї. Зазначено, що стосовно Степового Подніпров’я протягом десятиліть у суспільстві формувався стійкий стереотип регіону з тотально трансформованими людиною ландшафтами, де майже повністю знищено природні екосистеми. Такий підхід дуже негативно вплинув і на сучасний туристичний імідж регіону, незважаючи на великий і до цього часу задовільно збережений потенціал цінних природних і природно-історичних місцевостей та атракцій. Для вирішення цього питання у 2006 р. було затверджено регіональну програму формування екомережі в Дніпропетровській області, яка передбачає створення 194 заповідних територій (ядер екомережі). Зазначено, що здійснення цієї програми вирішить ключове завдання створення територіального каркасу для розвитку екотуризму в регіоні. У той же час при розробленні програми формування екомережі не ставилося за мету інтегрувати її з програмами туристичного розвитку, тому її не можна розглядати як готову основу для територіального забезпечення екотуристичних потреб. Найближчим стратегічним завданням для регіону є розроблення ефективного і обґрунтованого механізму взаємодії природоохоронної та туристичної галузей. Для створення і затвердження обласної цільової програми розвитку екотуризму у дослідженні запропоновано забезпечити гарантії збереження у природному, цілісному стані екотуристичних регіонів, територій та об’єктів, підпорядковуючи комерційну складову туризму природоохоронному пріоритету. Зазначено, що станом на початок 2012 року в Дніпропетровській області формально є два регіональні ландшафтні парки – «Придніпровський» (у порожистій частині Дніпра) і «Дніпровські ліси» (долинно-терасовий ландшафт р. Дніпра і нового русла р. Орелі). Ще один РЛП перебуває на стадії проектування. На стадії погодження перебуває вже 10 років проект національного природного парку «Приорільський». З’ясовано основні чинники незадовільного розвитку заповідних територій Дніпропетровської області – відсутність адміністрацій, сформованої інфраструктури та функціонального зонування. Відповідно в усіх новостворених заповідно-рекреаційних територіях відсутня будь-яка природоохоронна, науково-дослідна, рекреаційна та еко-

Реферативний журнал, 2014, № 2

2014.2.71

ÅÊÎËÎÃ²×ÍÈÉ ÒÓÐÈÇÌ

лого-освітня робота. Для формування програми розвитку екотуризму в регіоні запропоновано розробити правила щодо обмеження та подальшої заборони спортивного полювання, впровадження заповідного режиму в усіх лісах регіону, недопущення степових пожеж і повної заборони лісорозведення на степових ділянках; обмеження або заборони (залежно від типу водойм і характеру рекреаційної діяльності) руху моторних човнів; будівництво інфраструктурних об’єктів здійснювати лише за рахунок антропогенно-трансформованих земель (які відповідно слід приводити до належного стану згідно зі світовими вимогами до сучасних екотуристичних комплексів). Тимочко Т. В.

УДК 338.482:316 2014.2.71. ИССЛЕДОВАНИЕ ИСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО ПОТЕНЦИАЛА ЛЬВОВА ДЛЯ ЦЕЛЕЙ РАЗВИТИЯ ТУРИЗМА / Олейник В. Г. // Материалы VІI Всеукр. студ. научн.-тех. конф. «Устойчивое развитие городов». – Х. : ХНУГХ, 2014. – С. 52–54. Экотуризм, историко-культурный потенциал, город Львов, курортные территории, туристические центры, стратегия развития. Research of historical and cultural potential of the L’viv city for the purpose of tourism development / Olejnik V. G. : proceedings of the VII All-Ukrainian student scientific and technical conference «Sustainable development of cities». – Kharkov : KhNUHKh, 2014. – P. 52– 54. Ecotourism, historical and cultural potential, the L’viv city, resort areas, tourist centers, development strategy.

Стратегическая цель развития туризма в Украине заключается в создании конкурентоспособного на внутреннем и мировом рынках национального туристического продукта, способного максимально удовлетворить потребности населения Украины. Это даст возможность комплексно развивать курортные территории и туристические центры с учетом социально-экономических интересов их населения, сохранения и восстановления природной среды и историко-культурного наследия. Для исследования избрана территория Львовской области, которая имеет очень большой историко-культурный потенциал и представляет интерес не только для иностранцев, но и для многих украинцев. Указано, что область известна, как один из наиболее популярных центров туризма страны, который обладает возможнос-

ÓÄÊ 338.482

тью удовлетворения разнообразных рекреационных потребностей. Определена зона активного развития лечебного туризма – юг области, где расположены известные курорты Трускавец, Моршин, Сходница. Всего же в регионе более 800 источников и скважин лечебных минеральных вод всех известных типов, многие из них уникальны, их запасы достаточны для ежегодного оздоровления более 7 млн чел. Отмечено, что крупнейшими центрами познавательного туризма являются старинные города с богатым историко-архитектурным наследием – Жовква, Дрогобыч, Самбор, Золочев. Но, безусловно, главным центром притяжения туристов является сам Львов – старинный украинский город, один из крупнейших культурных, научных, образовательных, экономических, административных, религиозных и транспортных центров Украины. Город Львов занимает первое место в Украине по количеству историко-архитектурных памятников. Город выделяется не только среди городов Украины, но и всей Центрально-Восточной Европы своей неповторимой красотой, уникальными памятниками, мозаикой архитектурных стилей, в связи с чем центральная часть города внесена в список мирового наследия ЮНЕСКО. Львов является одним из крупнейших образовательных центров Украины. В исследовании произведен анализ имеющейся туристической инфраструктуры, который позволяет сделать вывод о наличии широких перспектив и экономической целесообразности развития туристской деятельности и дальнейшего преобразования Львовщины в туристический регион общеевропейского значения. Предложены принципы широкого развития туризма в регионе, которые касаются реконструкции и обновления достопримечательностей культуры, активизации популяризации мест туристического назначения, разработки туристической политики на региональном уровне, налаживания более тесных межрегиональных и межгосударственных связей, привлечения инвестиционных средств. Также определены стратегические цели развития туристической индустрии Львовской области – создание конкурентоспособного на мировом рынке туристического продукта, способного максимально удовлетворить туристические потребности населения страны, обеспечить на этой основе комплексное развитие территорий и их социально-экономических интересов при сохранении экологического равновесия окружающей живой природы и историко-культурной среды. Тимочко Т. В.

Реферативний журнал, 2014, № 2

ÅÊÎËÎÃ²×ÍÈÉ ÒÓÐÈÇÌ АВТОРСЬКИЙ ПОКАЖЧИК

2014.1.109

ÓÄÊ 711.455

Абу Діб С. М. 27 Агаркова Н. В. 51 Азімов О. Т. 41 Альошкіна У. М. 18 Анохіна Г. І. 63 Анпілова Є. С. 23 Атрасевич О. В. 65 Афанасьєв С. О. 52

Желєзна Т. А. 10

Олейник В. Г. 71 Орехова Н. А. 67 Орлова И. Г. 14 Остапенко Н. С. 13

Запольський А. К. 62 Зуб Л. М. 19

Тараріко О. Г. 53 Тимочко Т. В. 1 Толкаченко О. В. 64 Томільцева А. І. 19 Топор Г. В. 50 Триснюк В. М. 32 Трускавецький Р. С. 60 Тяпкін О. К. 13

Іванов В. Г. 48 Іванюта С. П. 54 Ігнатенко О. П. 39 Ільєнко Т. В. 53

Багмет А. П. 62 Бала Г. Р. 11 Балачук В. Ю. 33 Бальковський В. В. 46 Березницька Ю. О. 25 Беспалько Р. І. 29 Білопольський М. Г. 35 Білявский Ю. А. 3 Боголюбов В. М. 21 Бойченко С. В. 45 Борисовська О. О. 59 Бутенко О. С. 61

Казімір І. І. 29 Качинський А. Б. 51 Кириченко В. А. 13 Ковалишина С. П. 14 Коновалов С. К. 67 Кофанова О. В. 22 Кузьменко А. В. 15 Кузьменко М. І. 52 Кучма Т. Л. 53

Войцицький А. П. 62 Волошкіна О. С. 25

Линник П. М. 52 Лоева И. Д. 14 Лялько В. І. 41

Гандзюра В. П. 47 Гелетуха Г. Г. 10 Глухов А. З. 28 Гончарук В. В. 30 Горбань І. 68 Горова А. І. 59 Гудков Д. І. 52

Ä Дворецький А. І. 6 Дем’янов В. В. 31 Дідух Я. П. 18 Долинський В. Л. 19

Мальцев В. І. 19 Манюк В. В. 70 Мартенюк М. В. 5 Марченко К. С. 42 Мислива Т. М. 3 Можейко А. В. 15 Моисеенко О. Г. 67 Мокін В. Б. 33 Мокрий В. І. 61 Мялярчук П. М. 62

Å Емец Н. А. 17, 58

Павличенко А. В. 59 Панасюк І. В. 19 Петренко В. П. 15 Погосян С. Н. 66 Поликарпов Г. Г. 8 Половян О. В. 38 Попова М. А. 57 Пристюк В. Н. 9 Приходько С. А. 28 Прудиус П. Г. 33 Пшоняк Д. І. 34

Ó Удод В. М. 27 Украинский В. В. 14

Ô Фурдичко О. І. 37

Хлєбніков В. В. 44

Радловська К. О. 24 Рибалко Ю. 49 Рідей Н. 49 Романенко В. Д. 52 Руденко А. В. 30 Руднєва О. Ю. 12 Рудько Г. І. 11

Ö Царик Й. 68

Ñ Савлук О. С. 30 Саєнко Т. В. 45 Сапрыкина М. Н. 30 Сердюк Я. Я. 13 Сиротенко О. В. 53 Сіренко А. П. 16, 26 Скрипник О. А. 17, 58 Снітинський В. В. 46 Солодкий В. Д. 29 Солодкий В. Й. 40 Стефанишин Д. В. 55 Стефанишина-Гаврилюк Ю. Д. 56 Страчкова Н. В. 4 Строкаль В. 49

Надточій П. П. 5

Чорна Л. О. 69 Чорний М. Г. 69 Чунарьов О. В. 2

Ø Шадрин Н. В. 7 Шандова Н. В. 36 Шапар А. Г. 15 Шапарь А. Г. 17, 58 Шматков Г. Г. 15 Шувар І. А. 46 Шумейко В. О. 65

ß Яковенко В. О. 6 Яковлєв Є. О. 41 Янченко З. Б. 43

АЛФАВІТНО-ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК

агроекологія 34 агролісомеліоративні насадження 27 адаптація до аграрної сфери 43 аерокосмічні і гідрогеологічні методи 41 АЕС 52 Алчевский меткомбинат 9 альтернативні джерела енергії 41, 44 анаэробы 8 анексія Криму 1 антропогенная нагрузка 14, 67 антропогенная трансформация природных ландшафтов 28 антропогенне навантаження 6, 20, 23, 24, 40, 48, 53, 56, 62 антропогенний вплив 65 антропогенні території 20 антропогенные нагрузки 30 аспекти охорони 46 атмосфера 46, 62 атомна енергетика 52 атомно-адсорбційний аналіз 24

Á бактериофаги 8 барвники 20 басейни малих річок 23 басейновий принцип 2

батиаль 8 безпека довкілля 43 безпека життєдіяльності 32 безпека життя 20 безпека природокористування 33 безпечне середовище 51 берегоукріплювальні споруди 19 бетонні стінки 19 биогенные вещества 14 биогеоценозы 8 биологические системы 7 біогеохімія 22 біоекологія 68 біологізація землеробства 46 біологічний моніторинг 62 біологічні індикатори 68 біологічні перешкоди 52 біологічні системи 47 біомаса 10 біосфера 11 біосфера 48 біота 11 біотопи 18 будівельна діяльність 64 Буковинські Карпати 40 Буковинські Карпати та Передкарпаття 29 бухта Севастопольская 67

важкі метали 24, 33 видобуток піску 1 видобуток сланцевого газу в Україні 41 використання природних ресурсів 46 використання супутникових даних 53 вимоги державного контролю та відповідальність за порушення законодавства в цій сфері 39 вимоги та рекомендації до технологічних аспектів переробки відсортованих побутових відходів 39 виробництво електроенергії 10 вирофаги 8 вирубування лісів 63 витрати на забруднення 42 виявлення негативних екологічних аспектів діяльності підприємства 12 відновлювані джерела енергії 10 відходи 42 Вінницька область 33 вітроенергія 10 водні екосистеми 2, 6, 52 водні об’єкти 23 водні рослини 19 водные ресурсы 66 водные экосистемы 17, 30, 58 водный сток 17, 58 водогосподарське законодавство України і Європейського Союзу 2

Реферативний журнал, 2014, № 2

ÀËÔÀÂ²ÒÍÎ-ÏÐÅÄÌÅÒÍÈÉ ÏÎÊÀÆ×ÈÊ водопроникні породи 25 Водосховища 6 водосховища Дніпровського каскаду 31 восстановление зональной растительности 27 восстановление растительного покрова вплив зміни клімату на урожайність зернових культур 53 вторинна переробка 44

Ã газотурбінні агрегати 20 Генеральная схема использования водных ресурсов 66 геодинаміка 11 геоекосистеми 32 геоінформаційні системи 32 геологічне середовище 11 гетеротрофи 68 гідробіонти й водні екосистеми 52 гідробіоценози 19 гідровузли 20 гідроекологічна безпека 52 гідроенергія 10 гідрологічні й гідрохімічні процеси 52 гідрологічні заказники 65 гідрологія 22 гідросфера 46, 62 ГІС 32 глобальная устойчивость 7 горнодобывающая промышленность 27 город Львов 71 громадська думка 63

¥ ґрунти 62 ґрунтозахисний комплекс заходів щодо використання орних земель 34 ґрунтознавство 22

Ä деградация прибрежных экосистем 67 деградация среды жизнедеятельности 4 деградація ґрунтів 29 державна меліоративна програма 60 державний, регіональний та міський рівні екомоніторингу 15 джерела забруднення 23, 62 ДЗЗ та ГІС-технології 65 динамика экосистем 7 дія забруднюючих сполук 48 днепровские водохранилища 17, 58 Днепровско-Бугский лиман 17, 58 Дніпровське водосховище 6 дніпровські водосховища 19 Дніпровсько-Донецька западина 41 Дніпропетровська область 15 Дністровська ГАЕС 55 Дністровський схил 55 дно 8

Å екокоридор 98 евристичний алгоритм 61 екзогенні геологічні процеси 25 екологічна безпека 11, 41, 51, 57, 61 екологічна безпека Тернопільщини 32 екологічна катастрофа 11 екологічна наука 21, 22, 45, 47, 49, 50 екологічна політика 1, 2 екологічна рівновага 42 екологічна термінологія 22 екологічне нормування антропогенних навантажень 29 екологічне право 64 екологічний аудит 32 екологічний моніторинг 1, 13, 15, 23, 24, 33, 54, 57, 59, 62 екологічний стан 23, 31, 56, 59 екологічні витрати підприємства 42 екологічні загрози 57 екологічні карти 32 екологічні наслідки 19

екологічні проблеми 5, 37, 44, 49, 50 екологічні ризики 40, 45, 51, 54, 56, 60, 61, 62 екологічні чинники 51 екологічно чиста продукція тваринництва 34 екологія 6, 48 екологія людини 22 еколого-економічні системи 27 еколого-меліоративний моніторинг 60 еколого-стабілізуючі функції 27 екомережа 70 економіка природокористування 39, 42 економічні системи 38 економічні та екологічні системи 38 екосистеми 27, 68 екотуризм 70 ендогенні чинники 38 ендокринологічні захворювання 33 ерозія ґрунтів 29, 56

Æ живі організми 48 житлові потреби 64

Ç загальна хімія 22 загарбані території 1 загрози 56 загрози для довкілля 1 загрязнение токсичными веществами водных объектов 14 законодавча база 37 заповідна справа 63 заповідник «Трьохізбенський степ» 63 заповідно-рекреаційна територія 70 засоби ГІС-аналізу 57 засоби захисту берегів 19 застосування сучасних ДЗЗ/ГІСтехнологій 53 збалансоване землекористування 34 збалансоване природокористування 29, 56 збалансований розвиток України 38 збереження біологічного різноманіття 2 збереження біорізноманіття 69, 70 збереження навколишнього середовища та ресурсної бази 36 збільшення площі лісових культур 27 здійснення взаємозалежних кількісних і якісних перетворень 36 здоров’я людей 33, 64 здоров’я населення 5, 44 здоровье людей 30 зелена електроенергетика в Європейському Союзі 10 зелені сертифікати та надбавки (субсидії) на електроенергію, вироблену з відновлюваних джерел 10 зелені тарифи 10 зернові культури 20 зоопланктон 6 зсув зрізу 16, 26 зсуви та селеві потоки 29 зсувні процеси 56

È индекс трофности 14 индексы оценки экологического статуса бухт 67 интеграционные связи 4 историко-культурный потенциал 71

І ідентифікація 56 інформаційні та глобалізаційні виклики 45 інвестиційні програми підприємств 39 індекс ценотичної значущості 6 інноваційна достатність потенціалу підприємств 43 інноваційний потенціал 43

інструменти еколого-економічного управління 12 інтегральна оцінка 54 інтегральні критерії 47 інтеграція 5 інтегроване управління 2 інтенсивна трансформація біосфери за рахунок техногенної діяльності 11 інформаційні ресурси 57

Ê кам’яно-накидні банкети 19 Канівський природний заповідник 69 Карпатська конвенція 40 карти сумарного забруднення 32 картосхеми 24 качество воды рек Днепра и Припяти 30 Киевское и Каневское водохранилища 30 класифікація екотопів 18 класифікація методів 49 кластерний аналіз 12 кліматичні зони України 46 коеволюційна схема 38 комп’ютерна обробка результатів аналізів 32 компенсація матеріальних втрат 42 комплексна програма 3 комплексное использование 66 концепция 7 концепція сталого розвитку 43 корабельні ліси 63 космічний моніторинг 65 Кримська АЕС 1 критична відстань 16, 26 кругообіг речовин 48 курортно-рекреаційна інфраструктура Криму 1 курортные территории 71

Ë ландшафтне екологічне та геоекологічне районування 24 ландшафтно-екологічна диференціація агроландшафтів 34 лісова підстилка 18 лісові біотопи 18 лісові екосистеми 62 Луганская область 9 Луганський природний заповідник 63 людина 48

Ì математичний апарат 51 меліоративні навантаження 60 меліорація 60 мережа пунктів спостереження 15 методи здійснення лісогосподарської діяльності 37 методи прогностики 49 методи рекультивації грунтів 20 методологія 43 методы дифференцированной рекультивации 27 механізми регуляції 47 міграційні процеси 64 міжнародне право 1 місто Київ 18 місто Кіровоград 44 модельні ділянки 18 мониторинг экологического состояния 14 моніторинг 40, 55 моніторинг показників здоров’я населення 32 моніторинг стану та якості природних середовищ 68 моніторинг транскордонного перенесення забруднень 62 морская вода 8 морская экосистема 14

Реферативний журнал, 2014, № 2

ÀËÔÀÂ²ÒÍÎ-ÏÐÅÄÌÅÒÍÈÉ ÏÎÊÀÆ×ÈÊ Í

навколишнє природне середовище 20 навколишнє середовище 48, 64 накопление отходов 9 населені пункти 64 населення 64 наслідки екологічних ризиків 62 науково-дослідна робота 49 науково-технічний прогрес 38 научные подходы 4 національна екобезпека 54 Національна природоохоронна стратегія 3 негативні наслідки 1 негативні явища 31 незаконний видобуток піску 63 некомерційні та громадські екологічні організації 50 неогенові глини 16, 26 несанкционированные сбросы сточных вод промышленных и коммунальных предприятий 30 нова парадигма суспільного розвитку 35 новая парадигма 7 новая экологическая стратегия по вторичной переработке отходов 9 нові види хімічних сполук 48 ноосфера 22 нормативно-правове та земельнооціночне удосконалення 60

паводкове затоплення 25 паводконебезпечні регіони 25 паливно-енергетичний комплекс 59 паразиты вирусов 8 паразиты прокариотов 8 педагогічна модель 21 первинна переробка уранової сировини 13 ПЗФ 70 ПЗФ України 63 питна вода 1 підготовка фахівців 45 підтримання екологічного стану водойм 52 підтримка природно-ресурсного потенціалу 42 піщані примиви 19 плани дій 5 поверхневі води 33 подбор оптимального состава растений 27 показники екологічного стану природних об’єктів лісових екосистем 37 поняття «природокористування» 37 популяция 7 популяції 68 порушення температурного режиму водного середовища 52 потенційні паразитарні загрози 52 правовий статус 1 практика лісогосподарського виробництва 37 пресноводные водоёмы 8 Придністровський регіон 50 приморский регион 4 принцип безпеки розвитку 36 принцип екологічності 36 принцип структурності 36 принципи формування 36 прирічкові території 56 природна трансформація землекористування 34 природне середовище 62 природничі науки 48 природні умови 18, 46 природно-заповідні об’єкти Західного Полісся 61 природно-техногенна безпека 51 природно-техногенний комплекс 55 природно-хозяйственные системы 4 природоохоронна діяльність 57, 63 природоохоронна стратегія 3 природоохоронні заходи 25, 29 природоохоронні організації 50 причини та наслідки «кисневої катастрофи» 11 прісноводні екосистеми 68 прогноз 53 прогнозування 56 прогнозування стану 49 продуктивність агроекосистем 53 проекти створення міських систем 15 проектні рішення 31 промислове виробництво 12 протизсувні споруди 16, 26 професійна компетентність 21 пшениця, відходи 20

Î обґрунтування природоохоронних заходів 15 обладнання 20 облік лісомеліоративних насаджень 37 обращение с отходами 9 оброблення електронних екологотехногеохімічних карт 32 оздоровлення екосистеми Дніпра 31 ознаки та критерії 49 окислительная зона 8 онтологічний інтерфейс 57 опасность возникновения чрезвычайных ситуаций техногенного и природного характера 9 определение уровня загрязнения 67 оптимальный режим использования водных ресурсов 66 органическое загрязнение воды 30 організації ринкової інфраструктури 50 органічне землеробство 34 освіта 22 освіта для сталого розвитку 21 освітній кластер 50 основні глобальні загрози 35 основні підходи 38 особливості впливу лісомеліорації на стан агроландшафтів 27 особь 7 охорона водного фонду 2 охорона довкілля 18, 42, 46 охорона здоров’я 59 охорона земель 60 охорона ландшафтів 29 охорона навколишнього середовища 3, 5 охорона природи 6, 44, 45, 48, 64, 70 охрана водных ресурсов 67 охрана природы 17, 58 оцінка 43 оцінка екологічних ризиків 41 оцінка ефективності 51 оцінка загроз природним екосистемам 29 оцінка технологічних процесів за ступенем їх негативного впливу на навколишнє природне середовище 12 оцінка якості середовища 59 оцінювання стану, екосистеми 47 оцінювання якості середовища 47

Ð радіаційний стан 46 радіоекологічна і агроекологічна складові 5 радіоекологічні ризики 52 радіоекологія 5 разработка Схемы комплексного использования и охраны водных ресурсов бассейна реки Тисы 66 рациональное использование 67 раціональне використання природних ресурсів 35 раціональне природокористування 29, 65 региональное развитие 4 регионы трансграничного типа 4

регіональна Система екологічного моніторингу (СЕМ) «Придніпров’я» 15 регіональна стратегія 5 регіональна та місцева структура 3 регіональний та міський рівні екомоніторингу 15 регіони України 54 регулирование 66 река Днепр 17, 58 река Тиса 66 рекультивация речовинно-енергетичні та інформаційні процеси 47 ризики виникнення деградаційних процесів 53 рівень забруднення 47 річка Буг 33 річка Дніпро 31 річка Сіверський Донець 23, 63 родючість ґрунтів 46 роздільне збирання побутових відходів 39 розміщення відходів 59 розрахунки 16, 26 розробка місцевих програм поводження з побутовими відходами 39 рушійні сили економіки 36

Ñ сейсмічна небезпека 55 сейсмічний фактор 55 сейсмогеорозвідка 63 селева активність 56 сероводородная толща 8 система протипаводкового захисту 2 система управління 40 системи очищення 20 системи управління 61 системний підхід 40 системно-динамічне моделювання 38 сільський осередок Всеукраїнської екологічної ліги в Луганській області 63 складання баз даних 32 сміттєпереробний комплекс 44 созологічна оцінка 18 сообщество 7 состав 8 спалювання палива 20 сталий розвиток 2, 3, 13, 27, 35, 36, 38, 46, 49, 59, 61 сталий розвиток лісових екосистем 37 сталий розвиток регіону 40 стан забруднення основних горизонтів прісних підземних вод 41 Стахановский ферросплавный завод 9 степове Подніпров’я 70 стимулювання розвитку 10 стійкі органічні забруднювачі 62 стійкість 55 стійкість укосів 25 стічні води 20 стратегия развития 71 стратегия управления прибрежной средой 67 стратегічні напрями 57 стратегія розвитку 60 стратиграфічний підрозділ 11 структура 8 структурно-функціональна оптимізація 27 схеми санітарної очистки 39

Ò таксономічниі групи 68 тверді побутові відходи 44 теория глобализации 4 теорія формування та еволюції життя на Землі 11 території видобування 13 техногенна загроза 54 техногенний вплив 46 техногенні викиди 42 техногенні ландшафти 19 техногеохімічний стан 24 техноекологія 18

Реферативний журнал, 2014, № 2

ÏÎÊÀÆ×ÈÊ ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÈÕ ÏÅÐ²ÎÄÈ×ÍÈÕ ² ÏÐÎÄÎÂÆÓÂÀÍÈÕ ÂÈÄÀÍÜ технотопи 18 техноэкосистемы 17, 58 токсичні й мутагенні властивості 59 точки устойчивости 7 трансформация природных климатических факторов 14 туристические центры 71

фоновий та аномальний вміст 24 формування агроекосистем 37 формування якості води 52

Õ хімічні знання 48 Хмельницька область 65

Ó Україна 3, 20, 33, 51, 57, 59, 70 українське законодавство 1 унікальні природні комплекси лісостепу 69 управління природними процесами 65 урбанізація 18 урбоекологія 22 урбоекосистеми 32 устойчивое развитие 67 утримуючі елементи 16, 26

эвтрофикация вод 17, 58 экокоридоры 27 экологическая безопасность 67 экологическая политика 4 экология моря 8 экосети локального уровня 27 экосистема 7 экосистемы Донбасса 28 экосистемы суши 8 экотуризм 71 экстремальный биогеоценоз 8

Центральна Україна 13

Ю ×

Юзівська ділянка 41

Чернівецька область 16, 26 Черное море 8, 14, 67 Черноморский шельф 17, 58

штучні лісові насадження 27

ядерно-енергетичний комплекс України 13 якість води 23, 31 , 33, 68 якість питної води 2

фитопланктон 14 фільтраційний потік 25 фітопланктон 19 флора та фауна 68

эволюция 7 эвтрофикация 14

MapInfo-технології 32

ПОКАЖЧИК ВИКОРИСТАНИХ ПЕРІОДИЧНИХ І ПРОДОВЖУВАНИХ ВИДАНЬ ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

Бізнес Інформ. – 2013. – № 6. Вісн. НАН України. – 2012. – № 6. Гідроенергетика України. – 2012. – № 1. Екологічний вісник. – 2014. – № 1 (82); № 2 (83) Економiчний часопис-XXI. – 2012. – № 1/2. Культура народов Причерноморья. – 2012. – № 240. Морський екологічний журнал. – 2012. – Т. 11. – № 2.; № 3.

8. Наука і освіта. – 2012. – № 1. 9. Нова педагогічна думка. 2012. – № 1. 10. Промышленная теплотехника. – 2011. – Т. 33. – № 5. 11. Радіоелектронні і комп’ютерні системи. – 2012. – № 4. 12. Системні дослідження та інформаційні технології. – 2013. – № 1. 13. Схід. – 2012. – № 2 (116).

ПРОДОВЖУВАНІ ВИДАННЯ 1. Біологічні Студії. – 2012. – Т. 6. – № 1. 2. Біосфера Землі XXI століття : матеріали всеукр. конф. молодих вчен., асп., магістрантів та студ. (Севастополь, 8–12 квіт. 2013 р.). – Севастополь : СевНТУ, 2013. 3. Вісник інституту педагогічної освіти : (Серія географічна) : матеріли VI Міжнар. наук.- практ. конф. «Еко- і агротуризм : перспективи розвитку на регіональному та локальному рівнях» (м. Рівне, 29–30 берез. 2012 р.). – 2012. – Вип 1. (2012). 4. Екологічна безпека прибережної та шельфової зон та комплексне використання ресурсів шельфу : зб. наук. пр. – 2013. – Вип. 27. 5. Екологічна безпека та природокористування : зб. наук. пр. – К., 2012. – Вип. 9. 6. Екологічна безпека та природокористування : зб. наук. пр. – К., 2013. – Вип. 13. 7. Екологія і природокористування : зб. наук. пр. – 2012. – Вип. 15; 2013. – Вип. 16.

8. Екологія. Людина. Суспільство : XV Міжнар. наук.- практ. конф. студ., асп. і молодих учен. (Київ, 26–30 верес. 2012 р.). – К. : НТУУ «КПІ», 2012. 9. Зоопланктон Дніпровського водосховища [в умовах антропогенного пресу]: наук. та інформ.-метод. матеріали для учасн. наук.-практ. конф. і екол. громадськості. – Дніпропетровськ : Гамалія, 2012. 10. Материалы VІI Всеукр. студ. научн.-тех. конф. «Устойчивое развитие городов». – Х. : ХНУГХ, 2014. 11. Поводження з відходами в Україні: законодавство, економіка, технології : матеріали Національного форуму (Луганськ, 24–25 жовт. 2013 р.). – К. : Центр екологічної освіти та інформації, 2013. 12. Цілі збалансованого розвитку для України : матеріали Міжнародної конференції (Київ, 18–19 червня 2013 р.). – К. : Центр екол. освіти та інформації, 2013.

Реферативний журнал, 2014, № 2