ЗМІСТ Рекультивація територій, порушених внаслідок видобування бурштину. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2
Екологічні наслідки видобування бурштину та шляхи їхнього подолання Тимочко Т. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
4
Незаконне видобування бурштину в Житомирській області: екологічні аспекти Надточій П. П., Мислива Т. М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
6
Сучасні технології видобутку бурштину з родовищ Корнієнко В. Я. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
10
Проблеми геолого-екологічної оцінки бурштиноносних площ України Ремезова О. О. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..
17
Критерії оцінювання ефективності фіто меліорації порушених екосистем Геник Я. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
24
Криміналістична характеристика порушення правил охорони або використання надр на прикладі незаконного видобування бурштину Татаров О. Ю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
27
РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ТЕРИТОРІЙ, ПОРУШЕНИХ ВНАСЛІДОК ВИДОБУВАННЯ БУРШТИНУ 4 вересня 2015 року в м. Рівному відбулося засідання круглого столу «Рекультивація територій, порушених внаслідок видобування бурштину», організатором якого виступила Всеукраїнська екологічна ліга. Учасники мали змогу поїхати до місць видобування бурштину та рекультивації територій у с. Клесів (Рівненська область). Там вони побачили руйнівні наслідки видобування: піщані пустелі, розритий ґрунт та ділянки мертвого лісу. Учасники відвідали також місця рекультивації територій, яку здійснило державне підприємство «Бурштин України». Основне засідання круглого столу проходило у приміщенні Рівненської обласної державної адміністрації. У заході взяли участь представники органів місцевого самоврядування, Міністерства екології та природних ресурсів України, Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, громадських природоохоронних організацій, державних підприємств, науковці, ЗМІ. У своєму виступі голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко зазначила, що «бурштинова лихоманка», від якої вже багато років потерпає Полісся, завдає непоправної шкоди довкіллю. Розвиток нелегального бізнесу з видобутку бурштину призвів до того, що серед лісів Рівненської, Житомирської та Волинської областей з’явилися піщані пустелі з покинутими копанками, глибина яких іноді досягає 10 м. Серед екологічних наслідків помпового методу видобутку бурштину можна виділити знищення кореневої системи дерев, деградацію та знищення родючого шару ґрунтів, заболочення території, зміну рівня ґрунтових вод та балансу вологи в ґрунті. Тетяна Валентинівна акцентувала увагу на тому, що для подолання негативних наслідків видобування бурштину необхідно внести зміни до законодавчої бази щодо легалізації видобування бурштину та зобов’язання добувачів проводити рекультивацію порушених територій. Особливо важливим є знищення корупційних схем у дозвільно-ліцензійній діяльності, оскільки зазвичай ліцензії на видобуток бурштину видають фірмам, що здійснюють його бездумно, залишаючи після себе мертву територію, яка ніколи не повернеться до первісного природного стану. Олег Недава, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, зауважив, що незаконний видобуток бурштину є справжнім лихом для Рівненської, Житомирської та Волинської областей. Крім негативних наслідків для довкілля, він завдає великих збитків державі, оскільки видобувачі не сплачують податки та продають необроблене каміння за безцінь. Необхідні кардинальні зміни управління в природоохоронній галузі для припинення хижацького винищення лісів Полісся через видобуток бурштину. Також потрібно розпочати роботи з рекультивації порушених 2
ділянок, для чого варто залучити експертів, науковців та представників громадських природоохоронних організацій. Володимир Туцький, заступник генерального директора з питань геології ДП «Бурштин України», поділився досвідом роботи у галузі рекультивації порушених територій. Він зауважив, що підприємство успішно проводить рекультивацію шляхом висадження сосни на території, де проводився видобуток бурштину. Цей процес пов’язаний з певними складнощами, зокрема порушена територія містить багато порожнин, у які можуть провалюватися техніка та працівники. Крім цього, є випадки, коли нелегальні бурштинокопачі починають видобуток на вже рекультивованих територіях, що призводить до загибелі сотень молодих дерев та величезних матеріальних збитків. Петро Волох, кандидат сільськогосподарських наук, доцент, професор Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету, розповів про особливості рекультивації земель, порушених під час видобутку бурштину. Він зазначив, що під час проектування гірничо-технічного етапу рекультивації слід враховувати прийом хімічної меліорації та чинник оструктурювання відновленої поверхні (прийом глинування). Підготовчий період до лісонасаджень має включати фітомеліорацію та передпосадковий обробіток чизелькультиваторами чи розпушувачами. Петро Володимирович зауважив, що на рекультивованих землях Полісся бажаним напрямом рослинництва слід вважати хмілярство. Доктор геологічних наук, доцент Інституту геологічних наук НАНУ Олена Ремезова зазначила, що згідно з неофіційними даними, кожна доба нелегальної розробки коштує державі 5–8 млн грн. Вона акцентувала увагу на тому, що «старательські розкопки» проводяться безсистемно і навмання в лісах, на ріллі, часто поблизу раніше відомих одиночних знахідок бурштинусирцю. Незалісена ділянка (приблизно 10 га) поблизу с. Замисловичі (Житомирська область) була перетворена на «місячний» ландшафт лише за 4–5 місяців 2014 року. Вона розповіла, що несанкціоновані гірничі виробки призводять до порушення кореневої системи дерев, знищення чагарникового й трав’янистого підліску. Надлишок ґрунтових вод порушує стійкість кореневої системи, що в кінцевому підсумку призводить до втрати вертикального положення дерев, формуванню картини «п’яного лісу» і, нарешті, його загибелі. Для розв’язання проблеми нелегального видобутку бурштину та відновлення порушених територій учасники круглого столу ухвалили резолюцію, в якій викладено багато пропозицій, зокрема: –легалізувати видобуток бурштину та зобов’язати видобувачів проводити рекультивацію порушених територій; –розробити План рекультивації порушених після видобування бурштину територій Полісся із залученням науковців та представників громадських природоохоронних організацій; 3
–створити постійно діючу експертну раду з організації громадського контролю за процесом рекультивації порушених територій, до складу якої увійдуть науковці, представники громадських організацій та експерти; –організувати систему моніторингу за забрудненням підземних водоносних горизонтів у районі видобутку бурштину; –розробити карту порушених внаслідок видобування бурштину територій у Рівненській, Житомирській та Волинській областях; –організувати систему охорони рекультивованих територій; –організувати патрулювання лісових територій для запобігання незаконному видобутку бурштину; провести геодезичне та гідрологічне дослідження територій, порушених внаслідок видобування бурштину, для визначення рельєфу місцевості та рівня ґрунтових вод; –здійснити переоцінку запасів бурштину з урахуванням їхнього тіньового видобутку та дати рекомендації щодо раціональної розробки родовищ і проявів бурштину з урахуванням їхніх геологічних особливостей; –у районі видобутку бурштину та місцях проведення рекультивації провести польові дослідження з метою оцінки ризиків забруднення ґрунту, поверхневих і підземних вод збудниками особливо небезпечних і небезпечних інфекцій, спільних для людей і тварин. ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ВИДОБУВАННЯ БУРШТИНУ ТА ШЛЯХИ ЇХНЬОГО ПОДОЛАННЯ Тимочко Т. В., голова Всеукраїнської екологічної ліги «Бурштинова лихоманка», від якої вже багато років потерпає Полісся, завдає непоправної шкоди довкіллю та величезних збитків нашій державі. Розвиток нелегального бізнесу з видобутку бурштину призвів до того, що серед лісів Рівненської, Житомирської та Волинської областей з’явилися піщані пустелі з покинутими копанками, глибина яких іноді досягає 10 м. Помповий метод видобутку бурштину призводить до повного знищення кореневої системи дерев і вони гинуть. За даними Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства, в Житомирській області внаслідок видобування цього каменю постраждало близько 200 га лісу. Хижацький видобуток бурштину призводить до деградації ґрунтів та знищення родючого шару. На місцях покинутих копанок залишається лише пісок, оскільки під час видобутку «золотого каменю» тонкий гумусовий шар ґрунту перемішується з основною масою піщаних і супіщаних ґрунтів. Відновити їхню родючість дуже складно, оскільки процеси ґрунтоутворення є дуже повільними. Мотопомповий метод видобування бурштину передбачає розмивання ґрунту струменями води, внаслідок чого заболочується територія, змінюються рівень ґрунтових вод та баланс вологи в ґрунті. 4
Нелегальне видобування цього цінного матеріалу приносить «бурштиновій мафії» мільйонні прибутки. Лише маленьку частку грошей від продажу каменю отримує той, хто його викопав. Значно більші кошти розподіляють між собою особи, які скуповують, перепродають, а також лобіюють цей незаконний бізнес. У зв’язку з цим Україна загалом зазнає величезних збитків. Горебізнесмени за безцінь продають коштовний мінерал і своїм, і зарубіжним ділкам, а останні перепродують його на міжнародному ринку. Як стверджують знавці справи, за кілограм бурштину «чорним» копачам дають від 150 до 2000 грн. У Європі вартість вітчизняного «золотого» каменю становить 500–700, іноді 1000 доларів за кілограм. Варто зазначити, що український бурштин жовто-зеленого забарвлення є унікальним. Одним з найефективніших методів відновлення територій, порушених внаслідок видобування бурштину, є рекультивація. Вона передбачає комплекс технічних та біологічних заходів, основними з яких є вирівнювання поверхні ґрунту та висаджування аборигенної рослинності. Хоч рекультивована ділянка ніколи не повернеться до первісного природного стану, вона може бути відновлена та повноцінно функціонуватиме як частина екосистеми. Всеукраїнська екологічна ліга вважає, що найприйнятнішим методом відновлення порушених територій є рекультивація. Для повернення деградованих ділянок, де добували бурштин, до максимально природного стану необхідно: –внести зміни до законодавчої бази щодо легалізації видобування бурштину та зобов’язання добувачів проводити рекультивацію порушених територій; –розробити методику оцінювання збитків природному середовищу від видобування бурштину; –створити постійно діючу експертну раду з організації громадського контролю за процесом рекультивації порушених територій у складі науковців, представників громадських організацій та експертів; –здійснити геодезичні та гідрологічні дослідження території для визначення сучасного стану місцевості та рівня підземних вод; –провести лабораторні аналізи проб води та ґрунту; –розробити модель первісного стану території, на якій буде відбуватися рекультивація, зокрема змоделювати ґрунтовий профіль, рельєф, рослинний покрив, позначити рідкісні види рослин і тварин, якщо ця територія входила до ареалу їхнього мешкання; –розробити проект рекультивації території, спрямований на повернення території до максимально первісного природного стану із залученням представників провідних наукових установ та природоохоронних громадських організацій; –визначити перелік рослин, які є автохтонними і будуть висаджені на рекультивованій території; 5
–проводити моніторинг рекультивованої ділянки для контролю адаптації рослин, охорони території від пожеж та браконьєрів. НЕЗАКОННЕ ВИДОБУВАННЯ БУРШТИНУ В ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ: ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ Надточій П. П., доктор сільськогосподарських наук Мислива Т. М., кандидат сільськогосподарських наук Житомирського національного агроекологічного університету В умовах фінансово-економічної кризи в Україні значного поширення набула незаконна діяльність з використання надр, зокрема видобування бурштину. Оскільки законодавством не врегульовано питання видобування корисних копалин з проявів, що не мають промислового значення, фізичними особами та суб’єктами малої підприємницької діяльності, кошти, одержані від такої діяльності, до бюджетів усіх рівнів не надходять. Незаконне видобування корисних копалин проводять без дотримання безпечних умов праці та вимог природоохоронного законодавства, що призводить до травмування та загибелі людей, варварського порушення й знищення ґрунтового покриву й ландшафтів, змін гідрологічного режиму території тощо. Крім того, воно зумовлює зростання «тіньового» сектору економіки та підтримує несприятливу криміногенну ситуацію. Не є винятком щодо цього й Житомирська область, на теренах якої щорічно нелегально видобувають від 10 до 12 т бурштину, в той час як легальний видобуток повністю відсутній. Хижацька незаконна розробка родовищ бурштину завдає непоправної шкоди довкіллю області та призводить до значних втрат невідновлюваних природних ресурсів. У Житомирській області перспективні поклади бурштину виявлено в басейні річки Уж поблизу сіл Бараші, Вікторівка (Ємільчинський район), Ушомир, Гулянка (Коростенський район), Шебедиха, Замисловичі, Сущани, Хочине, Перга (Олевський район). На відміну від Рівненської області, на Житомирщині великих родовищ бурштину, які можна розробляти в промислових масштабах, мало або й взагалі немає. До стану промислового розвідано лише Вікторівське родовище (с. Вікторівка Ємільчинського району), яке перебуває на балансі ПАТ «Кварцсамоцвіти» [1]. Бурштинові родовища в Житомирській області характеризуються нерівномірним розподілом бурштину у вигляді «гнізд», коли в самому гнізді каменю може бути багато, однак якщо трохи відступити вбік – його не буде. На родовищах Рівненщини певні закономірності в розподілі каменю прослідковуються, але на Житомирщині їх поки що не виявлено [2, 3]. Незаконний видобуток бурштину здійснюється ручним і гідромеханічним способом у закритих і напівзакритих місцевостях: лісах, чагарниках, лі6
сосмугах, віддалених від населених пунктів, в умовах бездоріжжя, що не дає можливості забезпечити належну охорону родовищ і проявів від пограбування. На нашу думку, одним із шляхів виходу з такої ситуації є легалізація підприємницької діяльності з його видобування деякими громадянами, старательськими артілями та іншими підприємницькими структурами. В Житомирській області виникла й нагальна потреба у розробленні регіональної програми розвитку та промислового освоєння мінерально-сировинних ресурсів, у тому числі й покладів бурштину. Ми встановили, що на відкритих, не залісених територіях у місцях несанкціонованого видобування бурштину є прояви як вітрової, так і водної ерозії. Дія ерозійних процесів проявляється в зменшенні потужності гумусового горизонту, втраті структури ґрунту, посиленні ґрунтової посухи, зменшенні запасів поживних речовин. Під час обстеження 10,86 га території, порушеної внаслідок самовільного видобування бурштину поблизу с. Гулянка Коростенського району, було виявлено ознаки негативного антропогенного впливу на цій земельній ділянці, зокрема: самовільно знято родючий шар ґрунту; повністю порушено ґрунтовий профіль, включаючи й материнську породу, до глибини 2 м і більше; земельну ділянку засмічено нетоксичними відходами (пісок, намитий з нижчих горизонтів ґрунтового профілю); порушено цілісність трав’янистого рослинного покриву; знищено 14 дерев берези повислої (Betula pendula (L.) Roth.) і вільхи чорної (Alnus glutinosa (L.) Gaertn.). Характер і наслідки негативного впливу на довкілля діяльності, пов’язаної з незаконним видобуванням бурштину, наведено в таблиці 1. Таблиця 1 – Негативний вплив на довкілля діяльності, пов’язаної з незаконним видобуванням бурштину Компонент довкілля
Характер впливу
Наслідки впливу
Зняття родючого шару; порушення цілісної структуҐрунт ри ґрунтового покриву; засмічення земельної ділянки Порушення цілісності Рослинний трав’яного покриву; незаконпокрив не знищення деревних насаджень Самовільне неконтрольоване Вода використання поверхневих і підземних вод Забруднення внаслідок спаАтмосферне лювання пально-мастильних повітря матеріалів Порушення геологічної структури території Надра втрата надр
7
Втрата гумусу, макрота мікроелементів;знищення верхнього родючого шару ґрунту; посилення вітрової та водної ерозії Порушення цілісності трав’яного покриву;незаконне знищення деревних насаджень; всихання деревостанів Порушення гідрологічного режиму території; зниження рівня ґрунтових вод Викиди в атмосферу СО2, СО, SО2, NО2, поліциклічних ароматичних вуглеводнів Деформація земної поверхні; пошкодження родовищ корисних копалин, яке виключає або істотно обмежує можливість їх подальшої експлуатації; розубожування надр.
Ми виконали оцінку значущості ідентифікованих негативних впливів за такими характеристиками: масштаб впливу – 6 впливів об’єктового масштабу, 6 впливів регіонального масштабу; сила впливу – 4 впливи значної сили та 8 впливів помірної сили; ймовірність виникнення – всі 12 впливів – наявність гарантована; тривалість впливу – 4 впливи діють безпосередньо під час експлуатації родовища, 8 впливів мають постійний характер. Внаслідок використання мотопомп і компресора під час видобування бурштину струмінь води під великим тиском розмиває ґрунт, повністю руйнуючи ґрунтовий покрив у місці ймовірного залягання корисної копалини, внаслідок чого утворюється яма. На обстеженій території налічують 332 такі ями. Під тиском води відбувається руйнування не лише ґрунту, а й ґрунтотвірної породи, оголюється коренева система лісових насаджень, які з часом гинуть. Встановлено, що внаслідок самовільного використання надр завдано непоправної шкоди ґрунтовому покриву угідь сільськогосподарського призначення, які на тривалий час повністю втратили свою потенційну родючість і перейшли до категорії порушених земель, тобто таких, що втратили свою господарську та екологічну цінність через порушення ґрунтового покриву внаслідок виробничої діяльності людини або дії природних явищ. Загальна сума збитків, заподіяних державі незаконним добуванням бурштину, становила 330 тис 486 грн (табл. 2). Таблиця 2 – Розмір відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування бурштину Вид порушення
Методика визначення розміру відшкодування збитків
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, грн
[4]
103773,6
[5]
5095,1
[5]
56339,1
[6]
156988,4
[5]
8291,4
Самовільне користування надрами Самовільне захоплення земельної ділянки Нецільове використання земельної ділянки Засмічення земельної ділянки, а також складування на ній відходів без спеціального дозволу Зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу
Примітка. Розрахунки проводили, виходячи з того, що щоденний видобуток бурштину становив 2 кг, процес добування тривав 30 діб.
Однак така сума не покриває навіть вартості видобутого бурштину, яка може коливатись від 90 до 120 тис грн, не кажучи вже про компенсацію шкоди, завданої довкіллю, насамперед через безповоротну втрату родючого шару ґрунту. 8
23 квітня 2015 р. Верховна Рада України підтримала у першому читанні проект закону №1351-1 «Про особливості видобутку бурштину-сирцю на родовищах і проявах, які не мають промислового значення». На думку авторів, цей законопроект потребує значного доопрацювання розділу IV «Права та обов’язки користувачів бурштиноносних надр на родовищах та проявах, які не мають промислового значення» в частині конкретизації відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства. Крім того, статтею 19 цього закону «Обов’язки користувачів бурштиноносних надр на родовищах та проявах, які не мають промислового значення» не передбачена відповідальність за шкоду, завдану довкіллю, і не прописана вимога щодо повернення порушених земельних ділянок у початковий стан, тоді як у статті 20 «Обов’язки громадян, які видобувають бурштинсирець на земельних ділянках, що перебувають у їх власності» така вимога прописана. Вказаним вище законопроектом не передбачена також і кримінальна відповідальність за несанкціоновану розробку надр і видобування бурштину-сирцю, тоді як, на думку авторів, така норма є вкрай необхідною, зважаючи на криміногенну ситуацію, що склалася в районах несанкціонованого добування. Необхідно прийняти на державному рівні законодавчі та нормативні акти щодо легалізації й регулювання діяльності у сфері розробки проявів корисних копалин, які економічно невигідно розробляти промисловими методами, за умови одночасного збільшення при цьому базової ставки відшкодування збитків до розмірів, які б були співрозмірними з цінами на бурштинсирець, що наразі досягають 1$ за грам. Література: 1. Металічні і неметалічні корисні копалини України. Т. ІІ. Неметалічні корисні копалини / [наук. ред. М. П. Щербак, С. В. Гошовський]. – Львів : Вид-во «Центр Європи», 2006. – 552 с. 2. Надточій П. П. Еколого-економічна оцінка впливу діяльності, пов’язаної з незаконним видобуванням бурштину, на стан довкілля Житомирщини / П. П. Надточій // Вісник ЖНАЕУ. – 2015. – № 1., Т. 1(44). – С. 51–68. 3. Комлєв О. О. Мезо-кайнозойські долинні комплекси – як перспективні пошукові об’єкти на бурштин / О. О. Комлєв, В. А. Нестеровський, О. О. Ремезова, Ю. М. Філоненко. – Від смоли хвойних до бурштину. Ідентифікація викопних смол : зб. матеріалів наук. семінару – К., 2012. – С. 29–30. 4. Методика визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами [Електронний ресурс] : наказ [виданий Мінприроди України №303 від 29 серпня 2011 р.] – Режим доступу: http://dei.gov.ua/menyu-4/2012-01-22-11-28-44.html 5. Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу зі змінами і доповненнями в редакції від 10 жовтня 2012 р. [Електронний ресурс] : постанова [прийнята КМ України від 25 липня 9
2007 року № 963]. – Режим доступу: http://dei.gov.ua/menyu-4/2012-01-22-1128-44.html. 6. Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства [Електронний ресурс] : наказ [затверджений Мінприроди України №171 від 27 жовтня 1997 р. у редакції наказу №149 від 4 квітня 2007 р.]. – Режим доступу: http://dei.gov.ua/menyu-4/2012-01-22-11-28-44.html СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИДОБУТКУ БУРШТИНУ З РОДОВИЩ Корнієнко В. Я., кандидат технічних наук, доцент Рівненського національного університету водного господарства та природокористування В Україні розвідано значні поклади цінного бурштину, що характеризується розмаїттям кольорів та значною кількістю хімічних компонентів, з якого виготовляють прикраси, лаки, фарби, лікарські препарати. Бурштин відносять до м’яких органічних речовин. Його твердість становить 2–2,5 бала за шкалою Мооса, густина – 1,0–1,11 г/см3. Важливою властивістю бурштину вважають морфологію його шматків. Основні форми шматків бурштину – краплі, сталактити, краплеподібні, настовбурні й внутрістовбурні потоки. На Рівненщину припадає близько 6% світового запасу бурштину. Добувні роботи нині ведуть на Клесівському родовищі (Сарненський район) і на ділянках Володимирецького (с. Бережниця) та Дубровицького (с. Вільне) районів. Сумарні запаси оцінюють в 100 тис. т, які залягають переважно в піщаних та піщано-глинистих ґрунтах на глибині до 15 м і є достатніми для дослідження та впровадження нових технологій. Бурштин з піщаних родовищ в основному добувають двома споробами – механічним та гідравлічним. Механічний спосіб полягає в механічній розробці масиву ґрунту у відкритому кар’єрі або під землею (рис. 1). Добування бурштину цим способом включає: розкриття продуктивного шару ґрунту, екскаваційні роботи, транспортування породи від місця розробки до грохоту, де відбувається відділення бурштину від породи шляхом миття, рекультивацію земель. Вадами такого способу є великі експлуатаційні та економічні витрати, винос породи на поверхню й негативний екологічний вплив на навколишнє середовище.
10
в) Рис.1. Механічний спосіб видобутку бурштину (а, б – кар’єрний, в – підземний)
Гідравлічний спосіб здійснюється розмиванням продуктивного шару ґрунту струменями високого тиску та винесенням бурштину на поверхню родовища гідравлічними потоками. Спосіб свердловинного гідравлічного добування корисних копалин [1, 2] (рис. 2) включає розкриття продуктивного горизонту свердловинами по контуру добувної камери, їхню обсадку, встановлення в них гідродобувного обладнання з видавальним пристроєм, сполучення між свердловинами, підрізання продуктивного горизонту й заповнення підрізаної щілини водою, руйнування порід продуктивного горизонту в підрізну щілину, гідророзмив породи в затопленому забої та підняття пульпи на поверхню по свердловині самовиливом за рахунок постійного надходження рідини в робочу зону в центрі добувної камери. Спосіб реалізується таким чином. У родовищі по контуру добувної камери бурять периферійні свердловини глибше рівня продуктивного горизонту з діаметром, достатнім для розміщення в них гідродобувного обладнання. В центрі добувної камери пробурюють додаткову видавальну свердловину з діаметром, який би забезпечував вільне проходження бурштину максимального діаметра. Свердловини обсаджують обсадними трубами до межі продуктивного горизонту. Потім в периферійних свердловинах розміщують гідродобувне обладнання, яке включає гідромонітор і видавальний пристрій. Гідромонітор виводять на рівень межі підстильних порід, які розмивають, формуючи на межі з продуктивним горизонтом горизонтальну підрізну щілину. Обертанням гідромонітора в горизонтальній площині утворюють в межах добувної камери сектор розмиву. Для зменшення часу формування підрізної щілини розмив здійснюють в осушеному забої. Для вилучення пульпи на поверхню використовують видавальний пристрій. Після утворення підрізної щілини гідромонітор виводять на рівень першого підрізного шару продуктивного горизонту. Гідромоніторами формують підрізну щілину з прямим похилом в бік додаткової видавальної свердловини, а нижній торець обсадних труб піднімають до верхньої точки покрівлі першого шару, який підрізають. У процесі формування похилої підрізної щілини горизонт заповнюють водою до рівня видавального пристрою. В 11
міру заглиблення похилої підрізної щілини відбувається обвал шару продуктивного горизонту у вироблений простір підрізної щілини. Після з’єднання підрізної щілини з верхнім торцем обсадних труб підняття пульпи зупиняють і починають розмив у забої обваленого шару. При цьому забезпечується дезінтеграція частинок породи і бурштин звільняється від зв’язків з масивом ґрунту. Глиниста фракція переходить у пульпу, густина якої досягає 1,2 г/см3. Пісок випадає в осад, як важча фракція. Оскільки питома вага бурштину становить 1,00–1,11 г/см3, то він за рахунок виштовхувальної сили та сили потоку пульпи піднімається до нижнього торця обсадних труб. Після розмиву першого обваленого шару продуктивного горизонту гідромонітор виводять на рівень другого шару, а обсадні труби піднімають до верхньої точки покрівлі другого шару, який підрізають, формують підрізну щілину і розмивають другий продуктивний горизонт. Операції повторюють до повної розробки всього продуктивного горизонту. Є й інші способи свердловинного добування корисних копалин, наприклад, з використанням сумішей різної в’язкості (рис. 3). У підготовлену свердловину 1 подають в’язку незамерзаючу рідину 5, яка утворює з ґрунтовим масивом 2 пульпу 3 та за рахунок різниці густини, важчі фракції опускаються вниз свердловини 4, а легші виносяться разом з ґрунтовим масивом насосами 7, які викачують пульпу 6, на поверхню родовища. Цей спосіб використовують для добування матеріалів з мерзлих ґрунтів, а також для сортування корисних копалин різної густини.
Рис. 2. Розмиття чергового обвалюваного шару продуктивного горизонту
Рис. 3. Спосіб вилучення матеріалів з підземних формацій через свердловини
Проте всі вони супроводжуються винесенням мінерального ґрунту на поверхню родовища, не забезпечують повного вилучення бурштину з родовищ, є енергомісткими, призводять до зміни структури ґрунтів, утворення порожнин і відповідно мають значний негативний техногенно-екологічний вплив на навколишнє середовище. Відомим є спосіб добування бурштину з глинистих родовищ з допомогою фрези у вигляді порожнистого вала з отворами, рознесеними по висоті, до якого несиметрично кріпляться криволінійні змішувальні елементи з напівкруглими ріжучими кромками на кінцях, що забезпечують ортогональне ві12
докремлення стружки з подальшим її насиченням і розчиненням до суспензійного стану. Таку модель наведено на рисунку 4 [3]. Робочий орган складається з порожнистого вала 1, на якому кріпляться руйнівні елементи 2. У нижній частині вала з рознесенням по висоті виконують отвори 3, які з’єднують порожнину вала з навколишнім середовищем, верхній кінець вала шарнірно з’єднаний з водопровідним рукавом 4. Під час обертання вала й подачі води від рукава 4 через порожнину вала 1 і отвори 3 у масив фреза заглиблюється в ґрунт. При поздовжньому переміщенні машини фреза руйнує різцями ґрунт, перемішує його з водою до суспензійного стану, при цьому корисні копалини звільняються від зв’язків з масивом і під дією виштовхувальної сили спливають на поверхню родовища. У Національному університеті водного господарства та природокористування (НУВГП) розроблено гідромеханічний спосіб підняття бурштину на поверхню піщаного родовища [4]. Суть наведеного способу полягає в тому, що масив, насичений водою, активізується шляхом механічного збудження (віброзбудження) до утворення суцільного суспензійного шару такої густини, при якій виникає виштовхувальна сила, яка піднімає бурштин на поверхню родовища. Таким чином, механічною дією за наявності в масиві води доводять його до повної втрати зв’язків між частинками, вивільнення бурштину та досягнення середовищем суспензійного стану з густиною, яка перевищує питому силу тяжіння бурштину, що дає можливість останньому спливати на поверхню родовища за рахунок Архімедової сили.
Рис 4. Робочий орган землерийної машини для добування корисних копалин: 1– порожнистий вал; 2 – різці; 3 – отвори, рознесені по висоті; 4 – водопровідний рукав
Спосіб реалізується таким чином: в бурштиноносний масив вібраційним методом занурюють штанги у вигляді труб, з яких подається вода і на яких закріплено віброзбуджувачі. При цьому масив насичується водою і віброзбуджувачами приводиться в коливальний рух. Бурштин звільняється від зв’язків з середовищем і спливає на поверхню. Реалізація способу за повного вилучення з родовища бурштину дає змогу виключити вихід мінеральної породи на поверхню родовища, тим са13
мим зменшити негативний техногенний вплив на навколишнє середовище, підвищити продуктивність праці зі зменшенням загальних економічних витрат. Сьогодні засоби вібраційного впливу на ґрунтове середовище широко застосовують при заглибленні в ґрунт шпунтів, труб, оболонок, паль, а також у разі розробки й обробітку ґрунтів, бурінні свердловин, ущільненні особливо пухких і водонасичених піщаних ґрунтів.Такі засоби, як правило, складаються зі збудників коливань (вібратори), віброснарядів з вібровипромінювачами, апаратури для вимірювання, контролю й управління вібрацією, пристроїв для запобігання, гасіння, ізолювання шкідливого поширення вібрації. Потужне вібраційне обладнання встановлюють на спеціальну базу (рис. 5) або підвішують до кранових установок (рис. 6).
Рис. 5. Віброзаглиблювач ВВПС-20/11
Рис. 6. Установка ВУУП-6
Віброснаряди призначені для досягнення максимального ущільнення ґрунту. Серед них слід виділити віброснаряди з гвинтовими (рис. 7) і біконічними вібровипромінювачами (рис. 8)
б)
a)
Рис.7 а, б. Глибинний віброущільнювач бетонних сумішей 14
Глибинний віброущільнювач складається з механічного вібратора 1, розміщеного на платформі 2, яка передає коливання до стержня 4 з біконічними вібровипромінювачами 3. Найефективнішими щодо об’ємної передачі вібраційних сил є снаряди з біконічними вібровипромінювачами. Тому саме вони покладені в основу створення віброгідравлічних інтенсифікаторів для видобутку бурштину з піщаних родовищ.
Рис. 8. Глибинний віброущільнювач
Віброгідравлічний інтенсифікатор для видобутку бурштину з піщаних родовищ (рис. 9а) [5, 6] включає збудник коливань 3 і рознесені на вертикальних стрижнях 4 (виконані порожнистими) біконічні вібровипромінювачі 5. На кінцях стрижнів 4 встановлюють конусні наконечники 6. Віброгідравлічний інтенсифікатор закріплюють на навісному обладнанні 2, що кріпиться до ходового обладнання трактора 1.
а)
б) Рис. 9. Віброгідравлічний інтенсифікатор з базовим ходовим обладнанням (а) та козловим краном (б) 15
Процес зрідження ґрунту відбувається так: у бурштиноносний масив вібраційним методом занурюють стрижні 4 з біконічними вібровипромінювачами 5 за одночасної подачі через них і конусні наконечники 6 у масив води. Масив вібровипромінювачами 5 приводиться в коливальний рух, при цьому утворюється зона суцільного кипіння ґрунту. Бурштин відділяється від масиву і під дією виштовхувальної сили спливає на поверхню. Конусні наконечники 6 руйнують нижні шари ґрунту, створюючи навколо себе суспензійне середовище, яке дає можливіть вібропристрою рухатись у будь-якому повздовжньому напрямі. Рух віброгідравлічного інтенсифікатора можливий при переміщенні ходового обладнання по родовищу. При цьому вібропристрій залишається в масиві ґрунту, розробляючи ділянки навколо себе, або навісною установкою його виймають з масиву і переставляють на новий об’єкт роботи (рис. 9б). Використання віброгідравлічного інтенсифікатора для видобутку бурштину з родовищ дає змогу досягти повного вилучення бурштину з родовища, збільшити продуктивність праці, зменшити енергомісткість і негативний техногенно-екологічний вплив на навколишнє середовище. Література: 1. А.с. №1002587 /СССР/ Способ скважинной гидравлической добычи полезных ископаемых / Дмитриев В. А., Бабичев Н. И., Шишкин В. И., Васильев В. Г. и др./ Бюл. №9, 1983. 2. А.с. №1208249 /СССР/ Способ извлечения материала из подземных формаций через скважены / Фонберштейн Е. Г., Черней Э. И., Петрищев В. В., Черкасов А. В. / Бюл. №4, 1986. 3. Пат. 62709 Україна, МПК E 21 C 45/00. Робочий орган землерийної машини для добування корисних копалин / Кравець С. В., Романовський О. Л., Нікітін В. Г., Кирикович В. Д.; заявник і патентоволодар Український державний університет водного господарства та природокористування (Україна). – № 2003054138; заявл. 08.05.2003; опубл. 15.06.2005, Бюл. № 6. 4. Патент України №32201. Спосіб вилучення бурштину з родовища / Романовський О. Л., Нікітін В. Г., Корнієнко В. Я. та ін. / НДЦПЕ, Київ, 2004, Бюл. №9. 5. Патент України №34122. Вібропристрій / Романовський О. Л., Нікітін В. Г., Корнієнко В. Я. та ін. / НДЦПЕ, Київ, 2003, Бюл. №1. 6. Патент України №45216. Вібропристрій / Романовський О. Л., Нікітін В. Г., Корнієнко В. Я. та ін. / НДЦПЕ, Київ, 2004, Бюл. №9.
16
ПРОБЛЕМИ ГЕОЛОГО-ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ БУРШТИНОНОСНИХ ПЛОЩ УКРАЇНИ Ремезова О. О., доктор геологічних наук Інституту геологічних наук НАНУ Формація бурштиноносних покладів на території України поширена в межах Прип’ятського бурштиноносного басейну й Прикарпатської бурштиноносної площі. Бурштин знаходиться в піщано-глинистих покладах «синьої землі» кварц-глауконітової формації, яка належить до харківського надгоризонту пограничних верств еоцену та олігоцену (продуктивна товща). Ця товща в Прип’ятському бурштиноносному басейні залягає близько до денної поверхні, нерідко безпосередньо під сучасним ґрунтом. Уламки бурштину в продуктивній товщі залягають дуже нерівномірно: найчастіше у вигляді різного роду скупчень, часто дуже великих, та поодиноких включень постійно з уламками обвугленої рослинної органіки. Відсутність витриманих по простяганню верств у продуктивній площі ускладнює геологорозвідувальні роботи на бурштин [3]. Найперспективнішими для виявлення нових родовищ бурштину є Володимирецький район з ділянками Дубівка, Володимирець, Вирка та ін. [4] (рис. 1).
Рис. 1. Літолого-фаціальний розріз прояву Вирка: 1 – четвертинні відклади; 2 – відклади берекської світи верхнього олігоцену; 3 – теригенні фації літоральної і субліторальної зон напіввідкритого мілководного шельфу Межигірського моря; 4 – відклади обухівської світи верхнього еоцену; 5 – піски різнозернисті, глинясті, мулисті с прошарками й лінзами глини, уламками вуглефікованої деревини, сульфідними конкреціями, гравієм і окремими гальками; 6 – глини; 7 – пісок глауконіткварцовий, дрібно-тонкозернистий; 8 – свердловини, їхній номер та глибина, інтервали, де виявлено бурштин; 9–10 – межі: 9 – геологічні, 10 – літологічні
17
Тут розвідане Володимирецьке Східне родовище бурштину. Перспективними для пошуків бурштину є Клесівсько-Пержанська, Бараші-Лугинська зони. В межах першої зони знаходиться відоме Клесівське родовище бурштину. На цей час розробляються Клесівське родовище (ділянка Пугач) та родовище Володимирець-Східний. На родовищі Вільне відбувався дослідноекспериментальний видобуток. Зараз воно не розробляється. Відомі також родовища Дубівське, Петрівське, Вікторівське та 76 проявів бурштину [6] (рис. 2).
Рис. 2. Карта бурштиноносності України
Основні промислові запаси бурштину розташовані у Рівненській області й пов’язані з осадовими прибережно-морськими лагунно-дельтовими фаціями, які представлені піщано-глинистими відкладами межигірської світи олігоцену і плащеподібно перекривають глини й алеврити обухівської світи або залягають на корі вивітрювання кристалічних порід, де в плотикових частинах на глибинах 2–12 м є бурштиноносні пласти потужністю 1–6 м з вмістом бурштину-сирцю 10–250 г/м3, в середньому вміст становить 57 г/м3 . Розмір зерен бурштину коливається від 5 до 150 мм. У межах Житомирської області є два бурштиноносні райони: Пержанський і Барашівський. Пержанський бурштиноносний район простягається вузькою смугою вздовж долини р. Уборть від с. Сущани до с. Копище у північно-західній частині Житомирської області. Охоплює площу до 200 км2. Бурштиноносні олігоценові верстви складені зеленкувато-сірими, зеленкувато-жовтими середньо-дрібнозернистими кварц-глауконітовими пісками, що за фаціальними 18
ознаками є близькими до продуктивної товщі Клесівського родовища. Потужність цих відкладів становить в середньому 4–5м. Перспективи цього бурштиноносного району ще повністю не з’ясовані. Але просторова належність його до схилу Українського щита й Прип’ятської низовини, а також фаціальна близькість олігоценових відкладів до сусіднього Клесівського родовища не виключає виявлення тут багатих розсипів. Барашівський бурштиноносний район охоплює верхів’я басейну р.Уж на території Житомирської області від с. Бараші (південний захід) до с. Ушомир (північний схід). Перспективна площа його станосить близько 500 км2. У районі встановлено ряд проявів і Вікторівське родовище. Бурштиноносними є верхньоеоценові, нижньо-середньоолігоценові, нижньоміоценові й нижньоантропогенові відклади. Продуктивна товща залягає на корі вивітрювання кристалічних порід протерозою або породах верхньої крейди. Загальна потужність відкладів становить 20–50м. Перспективними для пошуків бурштину з промисловими запасами у цьому районі є глинисто-піщані лагунно-дельтові та узбережно-морські фації верхнього еоцену–нижнього олігоцену (рис. 3).
Рис. 3. Типові розрізи Сирницького прояву (Житомирська область)
Аналіз поширення бурштину у вертикальному розрізі й за простяганням бурштиноносних відкладів свідчить пор те, що бурштин в цілому прагне до плотика зі щільної глини або кори вивітрювання кристалічних і осадових порід. Збагачення бурштиноносної товщі бурштином спостерігається також на контакті з перекриваючими її осадами верхнього олігоцену, неогену або антропогену. Окремі «ураганні» скупчення бурштину тяжіють до локальних пасток у вигляді заглибин на поверхні плотика. Заглибини, як правило, є не19
великими – до 2,5–3 м завдовжки і 20–25 см завглибшки. У разі кристалічної основи бурштин накопичується в порожнинах міжскелевих тріщин окремості та прибійних гротах. Оскільки бурштиноносні поклади формувались, головним чином, внаслідок знесення з суходолу матеріалу тимчасовими водотоками й річками, надходження бурштину в прибережно-морську зону було вкрай нерівномірним як у часі, так і в просторі. Через це плащоподібна форма покладів бурштину є малоймовірною. Тому в межах Житомирського Полісся переважають невеликі поклади бурштину, які локалізовані, як зазначено вище, в окремих формах палеорельєфу. Проте «засміченість» бурштином усієї товщі харківського горизонту Українського Полісся свідчить про те, що процес його винесення з ґрунтів «бурштинового» лісу тривав до берецького часу. В абсолютному вимірі це становить близько 3 млн років. За цей період на території Українського Полісся накопичено від 3–15 до 25–40 м потенційно бурштиноносних осадів прибережно-морського й лагунного генезису. У Волинській області Маневицький бурштиноносний район на півдні межує з Полицько-Мідським палеопідняттям, а з інших сторін обмежений молодшими ерозійними врізами й виходами на дочетвертинну поверхню до кайнозойських відкладів. Бурштиноносні відклади представлені утвореннями межигірської, обухівської, київської світ олігоцену та еоцену у вигляді останців – ізольованих ділянок, що збереглися від розмивання. Бурштиноносні відклади межигірської світи олігоцену представлені тонко піщанистими й глинистими алевритами, пісками. Ці об’єкти досліджені мало. Необхідно прийняти спеціальні програми переоцінки бурштиноносності території України, з виділенням перспективних об’єктів та екологічною оцінкою наслідків нелегального видобування бурштину. Таким чином, у зв’язку з різними геолого-промисловими характеристиками бурштиноносних об’єктів слід застосовувати різні способи видобування, що позначається в подальшому на способах рекультивації. Сьогодні бурштин в Україні добувають державне підприємство «Бурштин України» та приватна компанія ТОВ «Сонячне ремесло». Розробляти великі об’єкти повинні організації з позитивним досвідом ведення гірничих робіт та відповідною технікою. Для розробки родовищ бурштину відкритим способом застосовується транспортна система окремо розкривними і видобувними уступами зверху вниз з розміщенням відвалів у відпрацьованому просторі кар’єру та частково в його бортах. За допомогою спеціального обладнання бурштин вимивається з гірничої маси. Технологія ведення розкривних і видобувних робіт, яка прийнята на діючих кар’єрах в Україні, передбачає зняття ґрунтово-рослинного шару бульдозером з навантаженням екскаватором та транспортними автосамоскидами попередньо у внутрішні відвали, в подальшому – на рекультивовані в процесі відпрацювання землі; розробку розкривних відвалів екскаватором типу «Драглайн» та транспортування автосамоскидами на збагачувальні установки з наступним транспортуванням відходів збагачення у відпрацьова20
ний простір кар’єру. Відновлення земельних угідь здійснюється у процесі розробки тим обладнанням, яке було використано для розкриття й видобування. Прикладом успішного освоєння родовищ бурштину можна назвати кар’єр «Володимирець-Східний», де застосовують сучасні технології видобутку. Технологія видобування бурштину на цьому кар’єрі враховує діючі в Україні екологічні вимоги, тут передбачено оборотне використання води та в подальшому рекультивацію відпрацьованого простору кар’єру. Культуру виробництва, яка є на кар’єрі, позитивно оцінили й польські фахівці. Нині починається рекультивація вже відпрацьованих 18 ділянок на цьому кар’єрі площею 1 га кожна. На підприємстві застосовують схему рекультивації, яка передбачає зняття верхнього шару ґрунту, його складування. Після закінчення видобування й проведення технічної рекультивації цей шар повертають на поверхню й засівають спочатку люпином та житом. Через 3 роки вносять 270 т мінеральних добрив протягом теж трьох років, після чого починається висаджування дерев. Такий підхід має бути прикладом для інших гірничих підприємств. Раціональнішому використанню покладів бурштину сприятимуть комп’ютерні моделі, які створюють науковці Інституту геологічних наук НАН України та Житомирського державного технологічного університету (рис. 4). Такі моделі можуть бути доповнені іншими елементами, в т. ч. екологічного змісту. Ця робота триває в рамках українсько-польського проекту «Шляхи бурштину: від утворення розсипів до видобування. Створення науково-методичних основ раціонального використання покладів бурштину».
Рис. 4. Цифрова блокова модель покладу Вирка [7]
Слід зазначити, що сьогодні значна частина території, де залягають бурштиноносні відклади, понівечена нелегальним видобутком бурштину. Причинами виникнення проблеми масового нелегального видобутку бурштину є: 21
збільшення попиту на бурштин як каменесамоцвітну сировину і відповідне зростання цін на камінь; відсутність легального ринку каменесамоцвітної сировини; віднесення бурштину до самоцвітів 1-го порядку згідно з Декретом Кабінету Міністрів України №53-93 від 17 травня 1993 р. «Про державний пробірний нагляд» та ряд законодавчих актів обмежувального характеру зумовило неможливість легалізації старательського видобутку. Окремо потрібно було б прописати порядок віднесення до коштовних каменів лише унікальних бурштинових утворень; зростання масового безробіття в північних районах Рівненської, Житомирської та Волинської областей; відсутність контролю з боку влади та силових структур за діяльністю нелегалів. Нелегальний видобуток бурштину призводить до негативних екологічних та соціально-економічних наслідків. За неофіційними даними, кожна доба нелегальної розробки коштує державі 5–8 млн грн [2]. «Старательські розкопки» проводять безсистемно – поспіль і навмання в лісах, на ріллі, часто поблизу раніше відомих одиночних знахідок бурштину-сирцю і встановлених Геологічною службою бурштинопроявів з прогнозною оцінкою запасів, а також на значній відстані від них (Барашівска бурштиноносна зона, Замисловичі, Переброди, Синиця, ряд ділянок в долинах річок Уборть і Перга) на Житомирщині, в гирлі Прип’яті й навіть під Чорнобилем на Київщині. Незалісену ділянку (приблизно 10 га) неподалік від с. Замисловичі перетворено на «місячний» ландшафт лише за 4–5 місяців 2014 року. Несанкціонованими гірничими виробками вручну (ями шурфи, канави) та з застосуванням важкої техніки(гідромотопомпи, екскаватори та ін.) без належного засипання виїмок відпрацьованої породою порушується коренева система дерев, знищується чагарниковий і трав’янистий підлісок, а на поверхні ґрунту залишаються піщані нагромадження й глибокі ями, заповнені каламутною водою Надлишок ґрунтових вод спричинює порушення стійкості кореневої системи, що призводить до втрати вертикального положення дерев і формуванню «картини п’яного лісу» і, зрештою, його загибелі. Проблема нелегального видобування бурштину також тягне за собою ще одне екологічне лихо – випалювання деревного вугілля. Спочатку ліси випалювали, щоб спростити нелегальний видобуток. Повалені дерева спритні ділки використовують для отримання цього вугілля, забруднюючи повітря продуктами горіння. Така діяльність є причиною багатьох масштабних пожеж, якими відзначилось літо цього року [1]. За оцінками фахівців, площі порушених земель в Рівненській області становлять 420 га, в Житомирській – 200 га [5]. Позитивним моментом останніх змін, що були внесені до Закону України «Про видобування та реалізацію бурштину» (реєстр. № 1351-1 від 26.12.2014 р.), є питання рекультивації порушених земель. Однак вони потребують доопрацювання. Рекультивацію має здійснювати спеціалізована організація, яка має відповідну методику та досвід подібних робіт. Також невідомо, хто має рекультивувати ті землі, які були порушені останнім часом 22
внаслідок нелегального видобутку, і за які кошти. До цього часу немає досвіду рекультивації копанок, залишених нелегальними видобувачами бурштину. Треба ввести поняття «екологічної застави», можливо, прописати норму, згідно з якою на ці цілі спрямовуються відрахування від продажу бурштину на біржі. Взагалі ж проекти з видобування бурштину, як і інших корисних копалин, мають враховувати екологічні питання, як це відбувається в Польщі та інших країнах ЄС. Закон України «Про видобування та реалізацію бурштину» потрібно удосконалити, і з його прийняттям будуть створені сприятливі умови для розвитку в Україні галузі економіки, пов’язаної з видобуванням, реалізацією та обробкою бурштину, а також для розв’язання проблеми захисту довкілля в районах видобутку. Важливим завданням є переоцінка запасів і ресурсів бурштину, з ранжуваням покладів за величиною запасів, що необхідно для вирішення питання їх освоєння. Такі дослідження обов’язково мають супроводжуватись оцінкою екологічних ризиків. Необхідно також розробити спеціальну методику рекультивації порушених внаслідок нелегального видобутку бурштину земель з урахуванням ландшафтного чинника, організувавши відповідні дослідження в межах трьох поліських областей. Література: 1. Бакальчук В. Леса поджигают, чтобы получать бесплатное сырье для производства древесного угля? // Эхо. – № 36 (1299), 3–9 сентября 2015. 2. Валюшко И. «Янтарная регалия» или золотая лихорадка : каким путем пойдет Украина? //Зеркало недели. Украина. – №45, 28 ноября 2014. 3. Гожик П. Ф., Дзізінський А. А., Мацуй В. М. Бурштин – багатство України: проблеми та перспективи розвитку // Український бурштин : матер. Першої наук.-практ. конф. «Український бурштиновий світ» (Київ, 17–21 жовтня 2007 р.). – К., 2008. – С. 6–10. 4. Приходько В. Л. Програма геологорозвідувальних робіт ПЛРГП «Північгеологія» з нарощування сировинної бази бурштину в межах західної частини Прип’ятського олігоценового басейну за 2008–2010 рр. / В. Л. Приходько, О. П. Клименко // Український бурштиновий світ : тези доповідей Другої міжнар. конф. 16–17 жовтня 2008 р. – К., 2008. – С. 10–13. 5. Прядко О. Леса гибнут за янтарь [Електронный ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrinform.ua/rus/news/lesa_gibnut_za_yantar1773964 6. Яковлєва В. В. Перспективи території України га виявлення промислових покладів бурштину / В. В. Яковлєва, В. К. Каменчук, В. І. Панченко // Український бурштин : матеріали Першої наук.-практ. конф. «Український бурштиновий світ» (Київ, 17–21 жовтня 2007 р.). – К., 2008. – С. 49–55. 7. Kovalevich L. A., Remezova O. O. Development of digital model of Vyrka amber placer (north-western Ukraine) as the basis for the geological researches improvement / L. A. Kovalevich, O. O. Remezova // Freiberger Forschungsforum 2013 «14. GeokinematischerTag». – Freiberg: TU «Bergakademie Freiberg» 16 und 23
КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІТОМЕЛІОРАЦІЇ ПОРУШЕНИХ ЕКОСИСТЕМ Геник Я. В., кандидат сільськогосподарських наук, доцент Національного лісотехнічного університету України Першочерговим завданням під час планування фітомеліоративних заходів є обґрунтування та вибір найраціональнішого виду цільового господарського освоєння порушених територій. Тому передусім необхідно виділити ті критерії, на основі яких відбуватиметься розроблення проекту фітомеліорації [1–5]. Враховуючи те, що фітомеліорація є багатоплановим процесом, який передбачає, залежно від ступеня змінності умов місць зростання, комплекс взаємопов’язаних дослідницьких, проектних, технічних і господарських заходів, оцінку вибору найраціональнішого цільового господарського відновлення порушених територій, її необхідно здійснювати за такими критеріями: правовий, економічний, технологічний, біологічний, екологічний та соціальний (див. рисунок). Розроблення бальної оцінки для кожного запропонованого критерію з подальшим їх сумуванням дала б змогу кількісно оцінити ефективність проведення фітомеліорації та здійснити подальше прогнозування розвитку відновленого ландшафту. Природні ресурси країни, зокрема лісові та земельні, є основними чинниками економічного розвитку суспільства. При цьому фітоценотичне біорізноманіття та продуктивність ґрунтового покриву є важливими складовими природного довкілля, що зумовлює необхідність проведення заходів з відновлення антропогенно порушених екосистем.
Рис. Оцінка ефективності фітомеліорації порушених екосистем 24
Згідно із законодавством України суб’єкти, які спричинили порушення природних ландшафтів, зобов’язані за свій кошт їх відновлювати, тобто провести необхідні фітомеліоративні чи рекультиваційні заходи з відновлення порушених ландшафтів та передати відновлені території іншим землекористувачам. Однак прикладів невиконання вимог чинного законодавства країни щодо відновлення порушених земель або невідповідності ведення фітомеліорації технологічним вимогах є достатньо. Збільшити площі лісових насаджень у країні відповідно до розробленої Програми «Ліси України» можна й за рахунок лісорозведення та лісовідновлення на техногенно порушених територіях. Проте відсутність чіткого законодавчого механізму передачі таких земель лісогосподарським підприємствам, а також недостатність бюджетного фінансування і власних коштів лісокористувачів на ці потреби не сприяють швидкому залісенню техногенних екосистем. Сьогодні немає єдиної обґрунтованої структури витрат на фітомеліорацію порушених земель. Тому на практиці матеріальні витрати на проведення фітомеліоративних заходів змінюються у значних межах та прямо залежать від ступеня зміни умов місць зростання, технології та якості ведення робіт, терміну відновлення порушених екосистем, а також ефективності використання капітальних вкладень у комплекс фітомеліоративних робіт. Загалом економічний ефект фітомеліорації визначається кількістю продукції в грошовому вимірі, отриманої з відновленої території, за мінусом витрат на ведення фітомеліоративних заходів. Швидке відновлення родючості ґрунтового покриву та формування продуктивних фітоценозів на порушених територіях зумовлять отримання більшого обсягу продукції, що призведе й до збільшення економічної ефективності від проведення фітомеліоративних робіт. Зменшення терміну проведення фітомеліоративних робіт з найменшими кількісними і якісними втратами, що скорочує також загальні витрати на відновлення порушених територій, насамперед залежить від застосування передових технологій та обґрунтованого вибору технологічного процесу фітомеліорації, тобто технологічної ефективності фітомеліорації. Особливо це стосується заходів технічного етапу фітомеліорації, який проводиться на територіях із сильно та дуже сильно зміненими умовами місць зростань. Збіднення та біологічне погіршення ґрунтів внаслідок недотримання технічних вимог ведення фітомеліорації, технологічно неправильне формування кореневмісного шару на порушених територіях, а також непроведення необхідних протиерозійних заходів призводять до збільшення тривалості процессу формування продуктивних фітоценозів, зниження їхньої стійкості до дії несприятливих чинників природного середовища та зумовлюють необхідність пошуку додаткових матеріальних ресурсів на забезпечення повного відновлення порушеного ландшафту. 25
Біологічна ефективність фітомеліорації визначається обґрунтованістю та вибором цільового використання порушених територій та вибором рослин для формування фітоценозів. Так, формування лісових насаджень на порушених територіях з деревних рослин, екологічно пристосованих до фізикогеографічних і кліматичних умов району, підвищує стійкість та стабільність таких лісових екосистем, а введення порід інтродуцентів у насадження комплексних зелених зон урбанізованих екосистем значно підвищує їхню цінність та рекреаційну привабливість. Вибір оптимального співвідношення деревних порід та їх розміщення у створюваних лісових насадженнях надалі підвищить їхню стійкість до дії несприятливих чинників природного середовища. Екологічна ефективність фітомеліорації полягає насамперед у повноті відновлення порушених території, формуванні продуктивних фітоценозів і збільшенні видового різноманіття. Як кількісний критерій повноти відновлення порушеної території доцільно використовувати показник – коефіцієнт відновлення біогеоценозу (Кв), який визначається співвідношенням площі відновленого ландшафту (S відн.) до загальної площі порушень (S пор.) [4, 6]: Кв = S відн. / S пор. → 1. Якісно повноту відновлення порушеної території можна оцінювати за показниками фізико-хімічних властивостей відновленого ґрунтового покриву (вміст гумусу, рН, структура, складеність, механічний склад) та продуктивності фітоценозу (запас, річний приріст, продукування кисню), які порівнюються з таким ж показниками непорушених територій з ідентичними фітоценозами. Чим більшою є повнота відновлення біогеоценозів, тим більшою є й соціальна ефективність фітомеліорації. Висновки. Розроблення проекту фітомеліорації та технологія ведення фітомеліоративних робіт мають супроводжуватись науковими прогнозами ефективності процесу відновлення порушених земель та забезпечувати формування цільових продуктивних фітоценозів. Оцінку вибору найбраціональнішого цільового господарського відновлення порушених територій та ефективність здійснення фітомеліоративних заходів доцільно здійснювати за такими критеріями: правовий, економічний, технологічний, біологічний, екологічний та соціальний. Правова, технологічна та економічна ефективність фітомеліорації порушених земель полягають у дотриманні вимог чинного законодавства країни під час проведення фітомеліоративних заходів, застосування сучасних технологій у процесі відновлення територій та ефективного використання капітальних вкладень у комплекс фітомеліоративних заходів, що призведе до зменшення терміну відновлення родючості ґрунтового покриву та формування стійких фітоценозів. Біологічна, екологічна та соціальна ефективність зумовлюються правильним добором видового складу рослинного покриття відповідно до цільового використання відновлених територій, повнотою відновлення 26
ґрунтового покриву та рослинності, збільшенням біорізноманіття, зменшенням негативної дії техногенних порушень на навколишнє природне середовище та створенням сприятливих умови для життєдіяльності живих організмів. Розроблення бальної оцінки для кожного із запропонованих критеріїв дало б змогу кількісно оцінити ефективність проведення фітомеліорації та здійснити подальше прогнозування розвитку відновленого ландшафту. Література: 1. Геник Я. В. Рекультивація: оцінка та розрахунок робіт / Я. В. Геник, А. П. Дида. – Львів : Вид-во «Відродження», 1998. – 46 с. 2. Кучерявий В. П. Рекультивація та фітомеліорація / В. П. Кучерявий, Я. В. Геник, А. П. Дида, М. М. Колодко. – Львів: Вид-во ГАФСА, 2006. – 116 с. 3. Панас Р. Н. Агроэкологические основы рекультивации земель / Р. Н. Панас. – Львов : Изд-во при Львов ун-те, 1989. – 160 с. 4. Геник Я. В. Екологічні основи лісової фітомеліорації та рекультивації порушених земель / Я. В. Геник // Лісове господарство, лісова, паперова і деревообробна промисловість : міжвідомч. наук.-техн. зб. – Львів : Вид-во НЛТУ України. – 2007. – Вип. 33. – С. 33–37. 5. Геник Я. В. Фітомеліорація та рекультивація як складники сталого розвитку територій / Я. В. Геник // Наук. вісник НЛТУ України : зб. наук.техн. праць. – Львів : РВВ НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.12. – С. 8–12. 6. Геник Я. В. Ревіталізація ґрунтового покриву як основа відновлення ландшафту / Я. В. Геник // Наук. вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. – Львів : РВВ НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.13. – С. 93–98.
КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ОХОРОНИ АБО ВИКОРИСТАННЯ НАДР НА ПРИКЛАДІ НЕЗАКОННОГО ВИДОБУВАННЯ БУРШТИНУ Татаров О. Ю., доктор юридичних наук, професор кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Стратегія економічного розвитку будь-якої держави зумовлює посилення уваги до процесу акумулювання мінерально-сировинних ресурсів, що передбачає надрокористування. Йдеться про видобуток і переробку металічних, неметалічних і горючих корисних копалин, серед яких важливе значення має розробка родовищ дорогоцінного каміння, зокрема бурштину в сировині, який, за законодавством України, входить до категорії ювелірної сировини. Комерціалізація цієї сфери діяльності часто супроводжується протиправними діями, які завдають значної шкоди не тільки економіці держави, 27
а й екологічній безпеці. Тому наукові дослідження, присвячені формуванню криміналістичної характеристики та пошуку шляхів оптимізації досудового розслідування злочинів цієї категорії, є актуальними та важливими. Вивченню питань розслідування деяких видів екологічних злочинів приділялася певна увага в наукових джерелах. Що стосується вивчення специфіки криміналістичної характеристики порушення правил охорони або використання надр, то такий елемент методики розслідування розглядався лише фрагментарно. Значний внесок у розвиток питань методики розслідування аналізованого злочину зробили такі вчені: В. П. Бахін, Р. С. Бєлкін, М. О. Духно, В. В. Єгошин, Ю. Г. Корухов, Г. А. Матусовський, А. Є. Меркурісов, А. М. Плєшаков, А. П. Резван, М. В. Свердюков, М. О. Селіванов, М. П. Яблоков та ін. Стан і логіка попередніх наукових досліджень, сучасна слідча практика, вимоги Конституції України та міжнародно-правові акти, особливо прийняття Кримінального процесуального кодексу України, потребують нових підходів до забезпечення якісного та швидкого розслідування злочинів. Метою статті є з’ясування структури, сутності елементів і значення криміналістичної характеристики порушення правил охорони та використання надр на прикладі незаконного видобутку бурштину. Аналіз будь-якої методики розслідування окремого виду злочинів насамперед передбачає дослідження питань криміналістичної характеристики таких злочинів та їхніх основних елементів. Для успіху в розслідуванні порушення правил охорони або використання надр, зокрема незаконного видобування бурштину, слідчим, прокурорам потрібна, крім іншого, розгорнута криміналістична характеристика цього злочину. Знання криміналістичних характеристик є необхідним для організації швидкого, всебічного та об’єктивного провадження. Основне їх призначення полягає в тому, щоб інформувати слідчого про типові для певного виду чи групи злочинів ознаки. З огляду на те, що поняття криміналістичної характеристики є порівняно новим, і в літературі є різні підходи, пов’язані з визначенням криміналістичної характеристики та її місцем у системі науки криміналістики, підтримується позиція М. В. Салтевського, який вважає, що криміналістична характеристика – це інформаційна модель, що становить якісно-кількісну систему опису типових ознак конкретного виду (групи) злочинів [1, с. 267]. Розпочавши розслідування пізнанням усіх необхідних обставин злочину, яких може бути досить багато і які можуть мати найрізноманітніші ознаки, слідчий поки що не знає, які з них матимуть вирішальне значення для встановлення істини. За цієї ситуації знання сукупності закономірно взаємопозв’язаних елементів, типізованих у системі криміналістичної характеристики певного виду злочинів, дасть можливістьь слідчому за окремими з них, уже відомими на початок розслідування, зі значною ймовірністю робити висновки й про інші. 28
Серед основних елементів криміналістичної характеристики злочину, пов’язаного з незаконним видобуванням корисних копалин, необхідно виокремити: 1) типові прийоми підготовки до вчинення та приховання кримінального правопорушення; 2) типові час, місце та обставини вчинення; 3) типові знаряддя, засоби; 4) типовий предмет протиправного посягання; 5) типову особу правопорушника; 6) типові сліди кримінального правопорушення. Підготовка до незаконного видобування охоплює активні дії, спрямовані на забезпечення можливості виконання задуманого злочину. Насамперед це такі дії: визначення предмета злочинного посягання; вибір місця вчинення кримінального правопорушення; підбір співучасників і визначення їхніх ролей; вибір знарядь учинення кримінального правопорушення та перевірка їхньої технічної готовності; підкуп працівників екологічної інспекції та представників органів місцевої влади. Приховування таких злочинів найчастіше виявляється у прихованні чи знищенні знарядь і засобів злочину, предмета посягання, продуктів його переробки; в усуненні слідів, які свідчать про факт учинення злочину (маскування територій, де незаконно видобували бурштин у сировині, використання рельєфу місцевості та інших природних і штучних укриттів); скоєння злочину в нічний час, на важкодоступній ділянці; підготовці алібі; збуті видобутих корисних копалин тощо. Незаконно добутий бурштин збувають шляхом продажу чи іншої оплатної передачі «випадковим» покупцям невеликими партіями або деяким особам на замовлення (передбачає одноразовий збут у великих розмірах або збут невеликими партіями протягом тривалого часу). Необхідно зазначити, що велику частину бурштину-сирцю незаконно вивозять за кордон (Польща, Литва, Росія). Як один з елементів криміналістичної характеристики спосіб учинення злочину пов’язаний з предметом злочинного посягання часом, місцем, обставинами злочину, особою злочинця і відображається в механізмі слідоутворення. Спосіб учинення злочину – це складна структура, в якій відображаються правові, кримінально-процесуальні та криміналістичні аспекти. Проте криміналістичне розуміння способу є неадекватним ні кримінально-правовому, ні кримінально-процесуальному значенню. Криміналістика розглядає спосіб учинення злочину як складне явище дійсності на основі пізнання закономірностей його формування, причин і форм його повторюваності для розроблення прийомів і методів виявлення, збирання та дослідження доказів. Криміналістичне значення способу вчинення злочину визначається специфікою виникнення доказів у процесі відображення події злочину в зовнішньому середовищі. Аналізуючи певний спосіб вчинення злочину, можна висунути версії, де і які сліди можуть бути залишені, а виявивши сліди злочину, можна припустити, яким способом його вчинено. Аналіз і оцінка відомостей, що характеризують злочин з криміналістичних позицій, пов’язані із застосуванням криміналістичної класифікації способів дій злочинця [2, с. 38]. 29
Незаконним є видобування корисних копалин державного значення без відповідного дозволу (без акта про надання гірничого відводу або з відхиленням від умов, зазначених у цьому документі) [3, с. 726], наприклад, видобування за межами відведеної ділянки надр або з використанням недозволених для такого родовища методів і засобів. Усі способи вчинення порушення встановлених правил охорони надр поділяють на дві великі групи: незаконне видобування корисних копалин відкритим способом; незаконне видобування корисних копалин підземним способом. Відкритий спосіб незаконного видобування корисних копалин полягає у вилученні їх з верхніх пластів залягання. За оснащеністю спосіб учинення незаконного добування бурштину може бути простим і складним. Простий спосіб – якщо злочинці добувають бурштин з родовищ за допомогою найпростіших знарядь праці: кирки, лопати, лебідки тощо. Складний спосіб видобування бурштину полягає у вилученні їх з родовищ за допомогою складних механізмів, зокрема технологічних установок (спеціально змонтованого компресора, водяної помпи), спеціальної техніки (екскаваторів, бульдозерів тощо). Є три способи видобування бурштину: механічний; гідравлічний; гідромеханічний. Механічний спосіб означає механічну розробку масиву ґрунту у відкритому кар’єрі. Він спрямований на розкриття продуктивного шару ґрунту, екскаваційні роботи, відокремлення бурштину від породи шляхом миття або вибірковим вилученням. Зазвичай злочинці здійснюють добування цим способом, використовуючи прості знаряддя (лопату, кирку та інші примітивні пристрої) в тих місцях, де бурштин залягає неглибоко, – від 20 сантиметрів до кількох метрів. Цей спосіб є небезпечним. Часто місцеві жителі копають ями завглибшки понад п’ять метрів, прибуває вода й часто виникають ґрунтові зсуви. Трапляються випадки видобування бурштину на власній або орендованій земельній ділянці з використанням самохідних землерийних машин, бульдозерів та іншої техніки. Так, були випадки, коли місцеві жителі отримували дозвіл на копання ставка чи інші земельні роботи, маючи на меті здійснювати незаконний видобуток бурштину. Гідравлічний спосіб здійснюється розмиванням продуктивного шару ґрунту струменем високого тиску та винесенням бурштину на поверхню родовища гідравлічними потоками. Часто використовують для промислового видобутку [4]. Найпоширеним є спосіб самовільного видобутку – гідромеханічний. Такий спосіб призводить до деградації, псування родовищ, спричинює негативні екологічні наслідки, а також зменшує кондиційний вміст сортового бурштину в бурштиновмісному шарі, що, в свою чергу, спричинює втрату промислового значення цих родовищ. Означений спосіб незаконного видобутку полягає в тому, що злочинці опускають пожежні рукави помпи в канал з водою або ставок. Воду подають 30
під великим тиском, що вимиває землю на 6–9-метрову глибину. Бурштин легший за воду, тому спливає на поверхню. Його виловлюють сіткою або сачком. Беруть лише той, що має цінність для ювелірів, інше залишають. Якщо вода біліє, це означає, що досягли глини, яка лежить під покладами бурштину. Щільність покладів бурштину є нерівномірною – від 5–10 до 150 г на кубометр породи. Ями після таких процедур злочинці не загортають, вони швидко заповнюються ґрунтовими водами. Цей спосіб супроводжується винесенням мінерального ґрунту на поверхню родовища, він не забезпечує повне вилучення бурштину з родовищ, призводить до зміни структури ґрунтів, утворення порожнин і, відповідно, має негативний техногенно-екологічний вплив на навколишнє середовище [5]. Предмет протиправного посягання взаємопов’язаний зі способом та обставинами вчинення кримінального правопорушення. Згідно з чинним законодавством предметом злочину, передбаченого ст. 240 КК України, можуть бути надра й корисні копалини загальнодержавного значення (крім загальнопоширених). Надра – це частина земної кори під поверхнею суші та дном водоймищ, простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (ст. 1 Кодексу України про надра) [6]. Корисні копалини за значенням поділяють на корисні копалини загальнодержавного й місцевого значення, віднесення яких до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (ст. 6 Кодексу України про надра). Відповідно до Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 року та постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 994 року № 827 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1370) «Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» бурштин у сировині входить до корисних копалин загальнодержавного значення та є дорогоцінним каменем органогенного утворення [7]. Україна володіє значними запасами бурштину. Український бурштин відрізняється від найпоширенішого прибалтійського різноманітним забарвленням, тому більше цінується. На території України є ряд підприємств, що здійснюють розробку родовищ бурштину на підставі спеціального дозволу на користування надрами. Легально бурштин у Рівненській області добуває державне підприємство «Бурштин України», яке щороку добуває та переробляє близько 2,5 т цієї сировини. Незаконність видобування, яка є обов’язковою умовою визнання дій особи кримінально караними, означає, що видобування корисних копалин здійснюється без оформленого належним чином дозволу – акта про надання гірничого відводу або з відхиленням від умов, зазначених у цьому документі 31
(наприклад, видобування за межами відведеної ділянки надр або з використанням недозволених для цього родовища методів і засобів видобування корисних копалин). Злочин виникне і в тому разі, коли дозвіл підроблений або протермінований. Території, де відбувається несанкціонований видобуток, закріплено за офіційними природокористувачами (лісогосподарські підприємства), надрокористувачами (підприємства з видобутку та переробки корисних копалин), землекористувачами (сільськогосподарські підприємства), які згідно з природоохоронним і земельним законодавством відповідають за використання цих земель за призначенням або ж знаходяться на землях запасу сільських і селищних рад, до компетенції яких, відповідно до п. 4 статті 10 Кодексу України про надра, входить здійснення на їх території контролю за використанням та охороною надр. Місце злочину, як і обстановка, є надзвичайно важливим джерелом інформації, тому що містить велику кількість слідів і речових доказів, що визначають напрям розслідування і висунення слідчих версій. Місце незаконного видобування корисних копалин залежить від місця їх залягання. Так, незаконне видобування корисних копалин учиняється в регіонах, де є відповідні родовища корисних копалин. В Україні розвідано три родовища бурштину – два в Рівненській та одне у Волинській областях – з сумарними запасами понад 100 т. Прогнозні ресурси бурштину на нерозвіданих площах у районі цих родовищ оцінюють вище. Офіційно розробляють два родовища (точніше, одне родовище у Волинській області та одна ділянка на родовищі в Рівненській області). Обираючи місце вчинення кримінального правопорушення, злочинці беруть до увги на такі чинники: розташування ділянки в місцях, куди складно дістатися контролюючим органам (ліси, посадки, болотяні місцевості); залягання бурштину на незначній глибині (на Рівненщині бурштин залягає в піщаних і піщано-глинистих ґрунтах на глибині до 15 метрів); у легкодоступних для видобування умовах, поширення далеко за межами розвіданих родовищ і наданих у користування ділянок; перевага надається ділянкам, розвіданим геологами. Часто місце вчинення злочину залежить від того, в який саме спосіб він буде вчинений. Гідравлічний та гідромеханічний способи передбачають наявність порівняно недалеко від ділянки значних запасів води (ставок, річка, дренажний чи меліораційний канал). Час скоєння аналізованого кримінального правопорушення залежить від ряду чинників: безпосередньо від процесу незаконного видобування і від діяльності контролюючих органів. Як правило, незаконне видобування вчиняється у теплу пору року, в нічний час доби. Обставини вчинення незаконного видобування часто визначаються погодними умовами, специфікою діяльності контролюючих органів, організацією роботи деяких служб, зокрема їх недоліками, а також часом і місцем учинення аналізованого злочину. Знаряддями вчинення незаконного видобування бурштину можуть бути й підручні господарські засоби: лом, лопата, кирка, пилка, молот, а також спеціальні пристрої: електричні насоси, перекачувальні насосні станції, для 32
підключення яких до електричного струму використовують портативні дизельні або бензинові генератори; водяні мотопомпи заводського чи кустарного виробництва, призначені для подачі води під тиском, та обладнання до них. Засоби, які використовують злочинці: гужовий транспорт, легкові та вантажні автомобілі, мотоцикли (часто в триколісний мотоцикл замість коляски-люльки монтують мотопомпу, складену з двигуна від автомобілів Volkswagen чи Mercedes та пожежних рукавів), освітлювальні засоби, прилади нічного бачення, біноклі, засоби зв’язку, інші технічні засоби. У деяких випадках злочинці можуть мати з собою зброю. Особа злочинця є дуже важливим за значенням об’єктом криміналістичного дослідження. Цілями криміналістичного вивчення особистості злочинця є використання відомостей узагальнення практики розслідування з метою висунення слідчих версій та обрання напряму розслідування, а також для прогнозування дій злочинця в окремих слідчих ситуаціях. Особа злочинця характеризується фізичними, соціальнодемографічними та іншими даними. Щодо статі злочинця, то необхідно підкреслити, що для незаконного видобутку бурштину в більшості випадків потрібно застосувати фізичну силу, тому логічно, що майже 90% таких кримінальних правопорушень здійснюють саме чоловіки. Жінки та неповнолітні часто залучаються для повідомлення про наближення працівників правоохоронних чи контролюючих служб. Необхідно зазначити, що цей злочин учиняється зазвичай групою осіб. Насамперед це пов’язано з великою небезпекою під час видобування бурштину. Трапляються випадки зсувів та обвалів ґрунту, засипання людей, які перебувають на дні «копанки». Наявність кількох людей зумовлена також технологічним процесом незаконного видобування. Так, наприклад, двоє переносять мотопомпу від ями до ями, інші – виловлюють бурштин підсаками, промивають його. Декількох осіб, часто з раціями та біноклями, залучають для повідомлення про наближення контролюючих служб. Осіб, які вчиняють окреслений злочин, варто поділити на дві групи. До першої, найнебезпечнішої групи належать особи, цільова спрямованість яких – видобування бурштину в промислових масштабах. Це можуть бути і місцеві жителі, і приїжджі. Для виявлення рис, що мають криміналістичне значення, необхідно звернути увагу на рівень злочинного досвіду й професіоналізму членів таких групи, їхнє становище в структурі групи. В таких групах переважають чоловіки віком від 20 до 40 років, непрацюючі, з неповною середньою й середньою освітою. На основі таких груп можуть формуватися організовані злочинні групи. До другої групи належать так звані ситуативні злочинці-аматори, зазвичай це особи з неповною середньою освітою, які не мають постійного місця роботи або були раніше засуджені за аналогічні злочини. Вони ведуть паразитичний спосіб життя, зловживають спиртними напоями. Більшість таких злочинців проживає в населеному пункті неподалік від місць, де є родовища. 33
Водночас аналіз механізму здійснення незаконного видобування бурштину свідчить, що серед учасників часто розподіляються ролі не тільки щодо видобування, а й стосовно збуту: одні видобувають, інші – шукають покупців, ще одні – безпосередньо продають, решта – здійснюють транспортування і т. д. Це також свідчить про організований характер скоєння подібних злочинів. Основним джерелом інформації про незаконне видобування бурштину є показання потерпілих і свідків-очевидців, у пам’яті яких у вигляді ідеальних слідів збереглася подія злочину. Крім ідеальних слідів, у криміналістиці вагомого значення надають матеріальним і слідам відображення. Механізм утворення слідів під час незаконного видобування сировини зумовлений характером взаємодії злочинця з навколишньою матеріальною обстановкою. Після вчинення незаконних дій, пов’язаних з видобуванням корисних копалин, може спостерігатись така слідова картина, зокрема: сліди знарядь, які використовувалися під час учинення злочину, сліди рук, взуття, транспортних засобів; предмети й речі, залишені злочинцями на місці події. Отже, люди й речі є основними джерелами-носіями слідів учиненого злочину. Зазначені сліди дають можливість сформувати уявлення про спосіб учинення, предмет злочинного посягання, особистісні якості злочинця чи учасників злочинної групи, відображають обставини, в яких вчинено злочин. Під час огляду місця події доцільно ретельно оглядати прилеглу територію, оскільки на місці події, крім трасологічних слідів, злочинці залишають знаряддя та засоби вчинення злочину. На місці події можна виявити: сліди злочинця: сліди рук особи в більшості випадків залишаються на засобах і знаряддях злочину. До загальних механізмів їх утворення належать сліди від захвату або прямолінійного штовхання предметів. Це може бути положення пальців рук під час захвату та підняття окремих елементів водяної мотопомпи, пожежного шланга, сачка для вилову бурштину в сировині, лопати та ін. Наявність слідів конкретних осіб на місці знаходження вказаних об’єктів або на самих об’єктах може свідчити про причетність особи до злочину; сліди взуття утворюються на місці вчинення злочину й особливо помітні на ґрунтових ділянках місцевості. За слідами взуття можна встановити напрям руху до місця вчинення незаконного видобування, його характерні особливості, кількісний склад осіб. Про наявність співучасників свідчить утворення інших за формою та розмірами слідів взуття, що знаходяться на короткій відстані один від одного та спрямовані в один бік; сліди транспортування знарядь злочину утворюються і на місці скоєння злочину, і за його межами. До них можна віднести сліди коліс велосипедів, гужового транспорту, транспортних засобів, ручних тачок. У багатьох випадках злочинець використовує їх з метою полегшення перевезення важких елементів. Ці сліди дають можливіть установити модель транспортного засобу, ідентифікувати його, визначити місце зупинки, напрям та швидкість руху; 34
на засобах транспортування за взаємодії їхніх частин тз поверхнею знарядь злочину можуть бути залишені сліди у вигляді подряпин, нашарувань фарби, мазуту, залишки пального, що використовувалося для мотопомпи чи генератора, частинок ґрунту з місцевості, де здійснювалося незаконне видобування; сліди, предмети та речовини. Це найчастіше знаряддя або засоби злочину. За досліджуваними справами до них належали: лопата, кирка, лом, сокира, пилка тощо, виявлені речові докази (мотопомпи, шланги), залишки пально-мастильних матеріалів; на місці пошкодження можуть бути знайдені недопалки від цигарок, на яких можуть залишатися відбитки пальців рук, слини, що дає змогу виявити сліди рук особи. Висновки. Складна економічна ситуація, недосконалість законодавства та інші чинники зумовлюють збільшення кількості випадків незаконного видобування бурштину. Це вказує на те, що цій проблемі необхідно більше приділяти уваги, особливо в теоретико-практичному аспекті. Криміналістичну характеристику порушення правил охорони або використання надр на прикладі незаконного видобування бурштину необхідно розглядати як інформаційну модель, в якій відображено типові ознаки, тобто ті, що властиві такому масиву злочинів, і специфічні, які дають можливість відокремити його від інших груп злочинів. Тому докладно розглянуто типові елементи криміналістичної характеристики цього виду злочинів та акцентовано увагу на специфічних ознаках незаконного видобування бурштину. Література: 1. Салтевський М. В. Криміналістика: підручн. у 2 ч. / М. В. Салтевський. – Х.: Консум, 2001. – Ч. 2. – 528 с. 2. Гора І. В. Спосіб вчинення злочину та його значення в розкритті та розслідуванні / І. В. Гора // Закон и жизнь. – 2012. – № 9. – С. 35–38. 3. Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Ін Юре, 2003. – 1196 с. 4. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua.convdocs. org/docs/index-81553.html 5. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua.convdocs.org/ docs/index-81553.html 6. Кодекс України про надра : Закон України за станом на 27 липня 1994 року № 132/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 2. – С. 36. 7. Перелік корисних копалин загальнодержавного значення : постанова [прийнята Кабінетом Міністрів Ураїни від 12 грудня 1994 року № 827] // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 2. – С. 92.
35