Bibl 4 2015

ЗМІСТ Чорнобильська катастрофа та її наслідки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2

Проблеми інтеграції радіоекологічної складової у регіональні стратегії та плани дій з охорони навколишнього середовища Надточій П. П., Мартенюк М. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4

Екологічні та медико-демографічні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС: динаміка, просторові відмінності, сучасні тенденції (на прикладі регіонів Полісся) Барановський М. О., Барановська О. В.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

13

Екологія землекористування: історія Чорнобільської трагедії нікого нічому не навчила Третяк А. М., Бистрякова Ю. І.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

22

Порівняльна характеристика ранніх фаз розвитку подій при аваріях на Чорнобильській та «Фукусіма-1» атомних електростанціях Гордєєва А. Д. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

28

Реальные последствия чернобыльской аварии Пирогова М. В., Гришаева А. А., Кусков А. Е. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

32

ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ Величезної шкоди населенню та економіці України завдала Чорнобильська катастрофа — найбільша у світі техногенна ядерна катастрофа. Особливо постраждали території Поліського регіону. Унаслідок чорнобильського вибуху в Україні було радіаційно забруднено більше ніж 2300 населених пунктів, розташованих на території 12 областей. Чорнобильська катастрофа порушила нормальну життєдіяльність і виробництво в багатьох регіонах України, Білорусі і Росії, призвела до зниження виробництва електроенергії для потреб економіки. Істотні збитки було завдано сільськогосподарським і промисловим об'єктам, постраждали лісові масиви і водне господарство. Але ніякими фінансовими розрахунками не виміряти людське горе, пов'язане зі смертю чи втратою здоров'я ліквідаторів аварії, із хворобами дітей, зі страхом згубних наслідків катастрофи. У 1986 р. було евакуйовано майже 116 тис. чоловік, унаслідок чого виникла проблема додаткового будівництва житла для переселенців. У 19861987 роках для них було збудовано близько 15 тис.квартир, гуртожитків для більш ніж тисячі чоловік, 23 тис. споруд, приблизно 800 установ соціальної та культурної сфери. Замість відселеного міста Прип'ять для персоналу Чорнобильської АЕС побудовано нове місто Славутич. Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС тільки в Рівненській області забруднено радіонуклідами території Березнівського, Володимирецького, Дубровицького, Зарічненського, Рокитнівського і Сарненського районів загальною площею 1,2 млн. га, в тому числі 290 тис. га сільськогосподарських угідь, 500 тис. га лісових масивів. Спостереженнями встановлено надзвичайно високе надходження радіаційних елементів в організм людини через харчові продукти (м'ясо, молоко), особливо продукти лісу (ягоди, гриби). На інтенсивність розповсюдження радіонуклідів в системі «грунт-рослина» великою мірою впливають властивості ґрунту. Сприяють таким процесам найбільш поширені в поліських районах бідні на поживні речовини кислі дерново-підзолисті та торфові ґрунти. На таких ґрунтах міграційна здатність основних радіонуклідів значно вища, ніж на грунтах більш важкого механічного складу. Загальна сума прямих збитків унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1989 роках становила близько 12,6 млрд. доларів США. Втрати матеріально-майнових комплексів і окремих об'єктів економіки в зоні відчуження на території України — 1,4 млрд. доларів США. Сумарні прямі втрати матеріальних об'єктів та об'єктів за межами зони відчуження становлять 0,8 млрд. доларів США. Аналіз непрямих збитків показав, що втрати від невикористання сільськогосподарських, водних і лісових ресурсів, вартість недоотриманої електроенергії, збитки від мораторію на введення в дію нових потужностей на об'єктах атомної енергетики становили сумарно понад 160 млрд. доларів США.

2

Держави і народи, котрі пережили чорнобильське лихо, зустрілися з безпрецедентним комплексом соціальних, технологічних, інформаційних і правових проблем. В Україні створена нормативно-правова база, що регулює весь комплекс післячорнобильських проблем. Верховна рада України прийняла і ратифікувала велику кількість законів, постанов, резолюцій і угод, спрямованих на розв'язання найскладніших проблем мінімізації наслідків катастрофи і недопущення подібних аварій у майбутньому. До проблем ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи привернута увага усього світового співтовариства Організацією об'єднаних націй та її спеціалізованим агентством МАГАТЕ вжито заходів для з'ясування реальних масштабів катастрофи, розробки заходів щодо боротьби з наслідками аварії, для посилення безпеки діючих реакторів. Україна особливу увагу приділяє співробітництву з країнами, що найбільше постраждали від катастрофи — Республікою Білорусь і Російською Федерацією. Органами державної влади та населенням багато зроблено, щоб звести до мінімуму наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС. Прямі витрати України на пом'якшення наслідків Чорнобильської катастрофи за період 1986-1991 років склали близько 6 млрд. доларів США, а з 1992 по 2005 роки витрати становили понад 7 млрд. доларів США. Допомога потерпілим областям була зосереджена на заходах з відновлення життєдіяльності уражених радіацією регіонів, проведення дезактивації, соціальної підтримки населення, яке залишилося проживати в забруднених областях, організації медичного обслуговування. Керівники та спеціалісти володіють інформацією стосовно радіоекологічного стану землі, рівня її забруднення, достатньо точно прогнозують накопичення радіоактивного цезію рослинами та перехід його у тваринницьку продукцію. Введені в дію більш жорсткі норми оцінки рівня радіаційного забруднення продукції; проводяться регулярні обстеження людей, особливо дітей на вміст радіонуклідів в організмі, впроваджуються оздоровчі заходи, спрямовані на покращення загального радіаційного стану, зменшення надходження радіонуклідів до організму людей. Залишається актуальним визначення ризиків для здоров'я людей, вивчення впливу радіоактивного забруднення на навколишнє середовище, прогнозування стратегічних напрямів вирішення проблем розповсюдження радіонуклідів у воді, повітрі, фунті, вивчення можливих наслідків цих явищ для конкретних груп населення які піддаються ризику, враховуючи їх спосіб життя. Для поліпшення якості життя громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вважається за необхідне: удосконалити загальнодержавні підходи до відновлення економіки і соціальної інфраструктури на радіоактивно забруднених територіях і в місцях компактного населення із створенням умов для залучення інвестицій; 3

покращити якість медичної допомоги, доступної для малозабезпеченого населення, сприяти широкій реформі охорони здоров'я; забезпечити проведення науково обгрунтованих системних контрзаходів, спрямованих на зниження доз внутрішнього і зовнішнього опромінення населення; підвищити рівень обізнаності населення щодо більш безпечного способу життя в умовах радіоактивного забруднення; забезпечити в повному обсязі фінансування заходів, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту постраждалого населення, переселенням громадян в інші регіони, забезпечення житлом інвалідів і ліквідаторів, оздоровлення дітей; залучити до подолання наслідків Чорнобильської катастрофи міжнародну спільноту, фінансові ресурси інших держав, в першу чергу Білорусії та Російської Федерації. ПРОБЛЕМИ ІНТЕГРАЦІЇ РАДІОЕКОЛОГІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ У РЕГІОНАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ ТА ПЛАНИ ДІЙ З ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА Надточій П. П., доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач кафедри охорони довкілля та збалансованого природокористування Житомирського національного агроекологічного університету Мартенюк М. В., начальник Житомирського обласного центру радіологічного контролю та виконанню заходів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Наближається 26 квітня – чергова річниця катастрофи планетарного масштабу – аварії на Чорнобильській АЕС, яка надовго залишила свої згубні сліди на значній території України, зумовивши істотне погіршення загальної екологічної ситуації та негативно позначившись на долі та здоров’ї мільйонів людей. Аварія призвела до забруднення більш як 145 тис. км2 території України, Республіки Білорусь та Російської Федерації, щільність забруднення радіонуклідами 137Cs і 90Sr якої перевищує 37 кБк/м2. Внаслідок Чорнобильської катастрофи постраждало майже 5 мільйонів осіб, забруднено радіонуклідами близько 5 тисяч населених пунктів Республіки Білорусь, України та Російської Федерації, з них в Україні – 2293 села, селища та міста з населенням близько 2,6 млн. осіб [6, 12].

4

Після Чорнобильської катастрофи приблизно на 75% території України (в 10 областях майже на 100%) рівні забруднення 137Cs більш ніж удвічі перевищували доаварійні, а його загальна активність, виявлена за межами об’єкта «Укриття» (без урахування тієї кількості, що була розміщена як радіоактивні відходи у відповідних сховищах та тимчасових пунктах зберігання), становила понад 13 ПБк. Найбільшого за масштабами (близько 100 %) та рівнями (понад 1 МБк/м2) забруднення 37Cs зазнали Київська та Житомирська області. На територіях Рівненської, Черкаської та Чернігівської областей рівні забруднення були вдвічі меншими, а площа забруднення зіставною за масштабами. Майже на 100% території Донецької, Івано-Франківської, Луганської, Сумської та Чернівецької областей забруднення удвічі перевищило глобальні доаварійні рівні 1967–1968 років. Найбільше ураженим радіацією виявилось Українське Полісся – північні райони Житомирської, Рівненської, Київської, Чернігівської і Волинської областей. Найсильнішого радіаційного удару зазнала Житомирська область, 47,5% загальної території якої – третина сільськогосподарських угідь та половина орних земель – було забруднено радіонуклідами [3, 8]. Майже 28 років, що пройшли з дня аварії на ЧАЕС, – термін, який практично дорівнює періоду напіврозпаду основних радіонуклідівзабруднювачів території України – 137Cs і 90Sr. Природні процеси розпаду радіонуклідів за постчорнобильський період внесли істотні корективи у структуру радіонуклідного забруднення як території України в цілому, так і Житомирської області зокрема (таблиця 1). За цей період майже вдвічі скоротилася площа території України, де щільність забруднення 137Cs перевищує 10 кБк/м2. У Житомирській області площа зони безумовного (обов’язкового) відселення скоротилася на 0,31 тис. км2, зони гарантованого добровільного відселення – на 0,6 тис. км2. Значно зменшилась і площа зони посиленого радіологічного контролю. Таблиця 1 – Динаміка змін площ територій Житомирської області та України, які можуть бути віднесені до відповідних зон за щільністю забруднення 137Cs, тис. км2 [2, 3, 4] Роки

відчуження

1986 2006 2011

0,4 0,4 0,4

1986 2006 2011

2,04 2,04 2,04

Зона радіоактивного забруднення безумовного гарантованого посиленого (обов’язкового) добровільного радіологічного відселення відселення контролю Житомирська область 0,64 0,33 0,33 Україна 1,6 1,6 1,1 5

1,7 1,1 1,1

8,7 6,3 6,3

3,7 2,0 2,0

37,5 22,5 18,4

Виходячи з цього, постає необхідність у зміні статусу зони радіоактивного забруднення для населених пунктів, яким він був присвоєний за результатами загальнодозиметричної паспортизації населених пунктів України. Інформація щодо кількості населених пунктів, статус яких за критеріями виділення зон радіоактивного забруднення згідно з чинним законодавством України міг би бути змінений, наведено в таблиці 2. Таблиця 2 – Кількість населених пунктів, які за критеріями виділення зон згідно з чинним законодавством могли б бути віднесені до різних зон радіоактивного забруднення [2, 6, 8] Зона радіоактивного забруднення безумовного гарантованого посиленого (обов’язкового) добровільного радіологічного відселення відселення контролю Житомирська область 1995 7 63 301 363 2001 7 23 148 270 2011 7 11* 45* 371* 0 80 126 Україна 1995 76 86 841 1290 2001 76 44 327 545 2011 76 22* 96* 901* 1 237 447 * Чисельник – дані розраховані за методикою дозиметричної паспортизації, знаменник – за щільністю забруднення радіонуклідами. роки

відчуження

Експертна група Національної комісії з радіаційного захисту населення України (НКРЗУ) у 2012 році підготовлено 12 експертних висновків про радіологічний стан 2163 населених пунктів 12 областей України. Міністерство екології та природних ресурсів України направило експертні висновки до обласних рад для розгляду та прийняття відповідних рішень щодо зміни статусу населених пунктів до 1 вересня 2013 року. Проте, станом на 1 січня поточного року жодного рішення щодо перегляду статусу населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, обласними радами не прийнято, про що повідомлено Мінприроди та Державне агентство України з управління зоною відчуження відповідними листами [10]. Враховуючи вимоги чинних Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», без відповідних рішень обласних рад щодо зміни статусу населених пунктів, наразі немає правових підстав для підготовки законопроекту про внесення змін до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, з метою перегляду меж зон радіоактивного забруднення.

6

Постає справедливе питання: Чому обласні ради не надали своїх відповідних рішень щодо зміни статусу зон населених пунктів? Причин, безумовно, декілька. Серед них – відсутність належної інформації про агроекологічний і радіоекологічний стан грунтово-земельних ресурсів та недостатній рівень інформаційно-просвітницьких заходів, спрямованих на роз’яснення та популяризацію основних положень раціонального й еколого-безпечного лісокористування, в тому числі й можливостей використання не деревної продукції лісу. Крім того, експертна група робить декілька важливих уточнень, що, на наш погляд, дають підстави сумніватися в об'єктивності експертних висновків, а саме: 1. Основним критерієм належності населеного пункту до зони радіоактивного забруднення вважається лише максимальне значення паспортної дози, визначене за «Методикою-1996» [7] у дозовому діапазоні відповідної зони.

2. Оскільки станом на 2011 рік дані про щільність забруднення ґрунту ізотопами стронцію та плутонію офіційно не публікувалися спеціалісти групи керувалися даними про щільність забруднення ґрунту ізотопами цезію, незважаючи на те що у статті 2 Закону України «Про правовий режим території...» одним із критеріїв зонування є щільність забруднення ґрунту ізотопами цезію, стронцію або плутонію. Відсутність матеріалів або їх офіційне не опублікування, на наш погляд, не є підставою для їх зневеліювання.

3. У разі відповідності населеного пункту за дозовим критерієм зоні посиленого радіоекологічного контролю (четверта зона) щільність забруднення ґрунту не враховувалася, що також викликає сумнів в об'єктивності даних. Експертна група у своїх висновках не враховувала і проведення планових контрзаходів та їх впливу на радіоактивне забруднення продуктів харчування і дозу опромінення населення через відсутність даної інформації на момент роботи експертної групи. З огляду на сучасну радіоекологічну ситуацію, в межах Житомирської області згідно з [5] із 700 населених пунктів не відповідають критеріям зонування, тобто можуть бути виведені із зон радіоактивного забруднення 555 населених пунктів у 9 адміністративних районах (ВолодарськоВолинському, Ємільчинському, Коростенському, Лугинському, Малинському, Народицькому, Новоград-Волинському, Овруцькому і Олевському). Проте, не зважаючи на оптимістичні висновки експертної групи НКРЗУ, проблема Чорнобиля тяжким тягарем залишиться для області ще на довгі роки, тому радіоекологічна складова має стати невід’ємною частиною як Програми економічного і соціального розвитку Житомирської області на 2014 рік, так і Комплексної програми розвитку Житомирської області на 2012-2015 роки та регіональних і місцевих планів дій з охорони навколишнього природного середовища, які розробляються на виконання розпоря7

дження Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №577-р «Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011 − 2015 роки». Крім того, проектом Програми соціальноекономічного розвитку Житомирської області на 2014 рік не передбачені інструменти реалізації заходів, спрямованих на подолання наслідків аварії на ЧАЕС, а спеціальні проекти обласних програм вирішення цих питань не знайшли відображення в документах, розроблених республіканськими органами виконавчої влади. Зокрема, у програмах соціального і економічного розвитку трьох найбільш радіонуклідно-забруднених адміністративних районів області питання подолання наслідків Чорнобильської катастрофи або бачаться у формі своєчасного проведення компенсаційних виплат постраждалому населенню, або у відселенні сімей із зони безумовного (обов’язкового) відселення у чисті регіони, або взагалі не представлені. Однак, на відміну від регіональної програми, вони містять також і положення, що стосуються екологічного оздоровлення та економічної реабілітації території, що зазнала радіоактивного забруднення. Серед проблемних питань, зазначених у регіональній програмі соціального та економічного розвитку Житомирської області на 2014 р. вказується на необхідність відселення 426 сімей із зони безумовного (обов’язкового) відселення, які не забезпечені житлом; забезпечення житлом 48 сімей із 16 сіл зони безумовного відселення, де вони проживають без належних умов; забезпечення житлом 242 сімей інвалідів та сімей з дітьми-інвалідами, інвалідність яких пов’язана із наслідками аварії на ЧАЕС. Однак не переселення людей, а реабілітація забруднених територій і залучення їх у ефективне господарське використання мають стати пріоритетними цілями розроблення усіх без винятку регіональних та місцевих планів дій з охорони довкілля. Зазначимо, що фінансування проведення комплексу заходів з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи у 2013 році в Житомирській області практично не проводилося, а кошти у розмірі 430 тис. грн. виділялись лише на утримання служби радіологічного контролю. Фахівцями обласних центрів радіологічного контролю та виконанню заходів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 5-ти найбільш забруднених областей України у межах своїх компетенцій і виділених коштів постійно проводиться робота, пов’язана з організацією і проведенням радіологічного контролю сільськогосподарської продукції. Лише Житомирським центром радіологічного контролю та виконанню заходів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 2013 році відібрано і перевірено понад 19,9 тис. проб, із яких 3,1 % зразків молока і 1,2 % зразків м’яса відповідно у 20-ти та 12-ти населених пунктах не відповідали державним гігієнічним нормативам (ДР-2006) за рівнем забрудненості 137Cs. Радіонуклідно-забруднена не деревна продукція лісу (гриби і ягоди) виявлена у жителів 60 сільських населених пунктів і становить 27,8 % від загальної кількості проаналізованих проб (2077).

8

Реалії сьогодення висувають на передній план дещо інші від бачення органів виконавчої влади екологічні проблеми, характерні для територій, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, а отже, які потребують вирішення. Серед них: екологічна й економічна реабілітація та розвиток територій, що зазнали радіоактивного забруднення; одержання екологічно безпечної продукції тваринництва і рослинництва у приватному секторі господарювання в межах радіоактивно забруднених територій; забезпечення населення якісною питною водою та вивезення і зберігання твердих побутових відходів; недостатня обізнаність населення в радіоекологічних питаннях. Саме їх вирішення й має бути покладене в основу регіональних та місцевих планів дій з охорони навколишнього середовища. Альтернативи поверненню безпечних у радіаційному відношенні територій, а точніше земельних ресурсів, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, в аграрну сферу наразі немає. Адже земельні ресурси є не лише матеріальною основою сільськогосподарської галузі, але й виступають активним учасником виробництва; вони виконують подвійну функцію: є предметом праці і знаряддям праці - за допомогою землі людина отримує необхідну продукцію і акумульовану від сонця рослинами таку необхідну їй енергію. Ще в 30-х роках минулого століття В. Р. Вільямс зазначав, що «...постійно накопичувати енергію і постійно раціонально її використовувати є якісною ознакою суспільства» [1]. Перш ніж повернути виведені із аграрного сектору через радіаційне забруднення земельні ресурси законним власникам (територіальним громадам), на наш погляд, потрібно мати чіткий план дій, який би враховував радіоекологічну і загальну агроекологічну складові. Радіоекологічна складова, на наш погляд, повинна передбачати вирішення двох основних блоків завдань: Оцінку впливу ландшафтних і біогеохімічних характеристик с.-г. угідь щодо перерозподілу і концентрування радіонуклідів в компонентах агроекосистем, що в значній мірі визначає ступінь ризику забруднення. Оцінку забруднення с.-г. територій з точки зору можливості отримання продукції, що відповідає санітарно-гігієнічним нормативам. У свою чергу, основним завданням агроекологічної оцінки має бути: ідентифікація агрономічно-значимих параметрів ґрунтового покриву в відповідності до агроекологічних вимог сільськогосподарських культур і агротехнологій; визначення ландшафтних зв’язків між відповідними параметрами; визначення особливостей енергомасо-перенесення і ландшафтно-геохімічних потоків, в межах яких можливі антропогенні перетворення. Інформаційною базою для створення планів дій повинні слугувати: 1) картограми щільності забруднення ґрунтового покриву 137Cs, 90Sr, а при необхідності і ізотопами плутонію; 2) картограми кислотності, вмісту рухомого фосфору і обмінного калію, а також картограми забруднення ґрунту важкими металами; 3) ландшафтно-екологічний аналіз території (форми ре9

льєфу, крутизна схилів, літологічні і гідрологічні умови, еродованість території); 4) фітосанітарна оцінка земель та їх агроекологічна типологія для проектування адаптивно-ландшафтних систем землеробства; 5) бонітування ґрунтів і оцінка продуктивності земель; 6) визначення кадастрової вартості сільськогосподарських угідь на основі агроекологічної оцінки земель. Особливу увагу при розробленні плану дій з охорони навколишнього середовища в умовах радіоактивного забруднення слід звернути й на збереження і відтворення лісових ресурсів. Лісові екосистеми акумулювали значно більше радіонуклідів чорнобильського походження. Вони виконали свої природні захисні функції і значно зменшили рівень радіоактивного забруднення населених пунктів поліського регіону та сільськогосподарських угідь. Серед лісів п’яти Поліських областей найбільші площі зі значним рівнем радіоактивного забруднення (без урахування зони відчуження) зосереджені у межах лісового фонду Житомирщини. Через високу строкатість радіоактивних випадінь лісові площі окремих лісництв і навіть держлісгоспів різняться за розподілом насаджень за щільністю радіоактивного забруднення. Специфіка і складність радіаційної ситуації в лісах потребує регламентації використання деревної і не деревної продукції лісового господарства та проведення заходів радіаційної безпеки для працівників галузі. Слід зазначити, що ще й сьогодні концентрація 137Сs в межах лісових екосистем в окремих типах надґрунтового покриву значно вища, ніж у деревних породах. Максимальна питома радіоактивність спостерігається у грибів. Із судинних рослин в умовах вологих суборів максимальні коефіцієнти переходу (КП) 137Сs із ґрунту в надземну фітомасу виявлено у брусничних (чорниця, брусниця, журавлина), КП для яких у різні роки може перевищувати 50-60. На наш погляд, необґрунтованим з екологічної точки зору є й співвідношення площ рубок лісу до їх посадки і посіву у межах Житомирської області, яке лише за 2012 рік становило 10,5 : 1. Площа посадки і посіву лісових насаджень при цьому не перевищувала 5227 га [11]. Як вже зазначалося вище, у регіональній програмі охорони навколишнього природного середовища Житомирської області не достатньо передбачено заходів, спрямованих на подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Однак вона передбачає створення гідрологічних та загальнозоологічних заказників місцевого значення на теренах Ємільчинського, Коростенського, Олевського і Новоград-Волинського районів. Саме створення розгалуженої регіональної екологічної мережі на основі Поліського екологічного коридору загальнодержавного значення та залучення у господарське використання радіоактивно забруднених територій через посередництво створення в їх межах екскурсійних стежок, організації полювання тощо може стати дієвим засобом еколого-економічної реабілітації забруднених територій вже сьогодні. Прикладом такої діяльності на теренах Житомирської області є створення Древлянського природного заповідника.

10

Запорукою ефективності здійснення заходів у межах планування будьякої, не лише екологічної діяльності, є наявність тісної співпраці між виконавчою владою і науковою спільнотою. Наразі ж науковці не залучаються у достатній мірі до розроблення ні регіональних, ні місцевих планів дій з охорони довкілля, хоча могли б суттєво їх поліпшити у напрямку оптимізації відносин у системі «витрати на природоохоронну діяльність – вигода від її здійснення». Доцільним є введення в регіональні програми і місцеві плани дій з охорони довкілля на подальші роки таких пунктів: організація та проведення науково-практичних конференцій щодо підготовки планів дій районного і сільського рівнів (у тому числі й на територіях зони посиленого радіаційного контролю і зони гарантованого добровільного відселення); проведення агроекологічного обстеження ґрунтів, у тому числі й на територіях, що прилягають до колишніх складів непридатних і заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів, та розроблення технологій з їх знешкодження; проведення інформаційно-просвітницьких заходів, спрямованих на роз’яснення та популяризацію основних положень раціонального й екологобезпечного лісокористування, в тому числі й можливостей використання не деревної продукції лісу; з метою підвищення рівня екологічної свідомості у місцевого населення, що проживає на реабілітованих територіях, які були раніше радіонуклідно забруднені внаслідок Чорнобильської катастрофи, практикувати проведення круглих столів, читання лекцій і висвітлення проблемних питань у засобах масової інформації. Висновки 1. Створення умов для підвищення рівня екологічної безпеки населення, що проживає на радіаційно забруднених територіях внаслідок Чорнобильської катастрофи можливе за умови інтеграції радіоекологічної агроекологічної складових у регіональні та місцеві плани дій з охорони довкілля.

2. Відсутність достатньої кількості коштів на реалізацію програмних цілей і особливо на організацію і проведення комплексних моніторингових досліджень територій, що зазнали впливу наслідків аварії на ЧАЕС, є основною проблемою, що гальмує створення екологічно безпечних умов проживання населення.

3. Вирішення питання зміни статусу зон радіоактивного забруднення можливе за наявності спільного бажання громад і органів як місцевого так і регіонального самоврядування при подальшому науковому супроводі даної діяльності і належному проведенні інформаційно-просвітницьких заходів серед населення.

4. Державні кошти, що спрямовуються на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи, витрачаються не завжди раціонально й ефективно. Зокрема, при загальновизнаному факті необхідності зміни меж зон радіоактив11

ного забруднення, щорічно на проведення лише загально дозиметричної паспортизації виділяється понад 10 млн. грн., частину яких доцільно було б спрямувати на науковий супровід діяльності пов’язаної з залученням автореабілітованих територій у господарський обіг та на розвиток соціальноекономічної сфери населених пунктів, статус зони радіоактивного забруднення яких уже може бути змінений. Література: 1. Вильямс В.Р. Почвоведение / В.Р. Вильямс. - М.: Сельхозгиз, 1936. - 648 с.

2. Двадцять п’ять років Чорнобильської катастрофи. Безпека майбутнього: Нац. доп. – К.: КІМ, 2011. – 368 с.

3. Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє: Нац. доп. – К.: Атіка, 2006.– 224 с.

4. Десять лет после аварии на Чернобыльской АЭС: Нац. докл. Украины. - Минчернобыль Украины. – К.: 1996. – 213 с.

5. Експертний висновок про радіологічний стан населених пунктів Житомирської області від 26.12.2012 р. № 3. – К.: НКРЗУ, 2012. – 23 с.

6. Досвід подолання наслідків Чорнобильської катастрофи (сільське та лісове господарство) / П.П. Надточій, А.С. Малиновський, А.О. Можар [та ін.]. К.: Світ, 2003. – 372 с.

7. Інструктивно-методичні вказівки «Радіаційно-дозиметрична паспортизація населенихпунктів території України, що зазнала радіоактивного забруднення на ЧАЕС, включаючи тиреодозиметричну паспортизацію».– К.: – Мінздрав України, 1996.– 74 с.

8. Лист МНС України від 04.05.2001р. № 01-4561/07 Прем'єр-міністру України В.А. Ющенко. – К.: 2001.– 14 с.

9. Надточій П.П. Екологія ґрунту: монографія / П. П. Надточій, Т. М. Мислива, Ф. В. Вольвач. – Житомир: Вид-во «ПП Рута», 2010. – 473 с.

10. Позиція Державного агентства України з управління зоною відчуження на відеорепортаж каналу ICTV [Електронний ресурс]: офіційний сайт Державного агентства України з управління зоною відчуження.

– Режим доступу: http://dazv.gov.ua/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=90&Itemi d=180.

11. Статистичний щорічник Житомирської області за 2012 рік Житомир / Головне управління статистики у Житомирській області. – Житомир, 2013. – 468 с.

12. Чорнобильська катастрофа: монографія / за ред. В.Г. Бар’яхтара. – К.: Наук. думка, 1996. – 576 с.

12

УДК 332.2:910.1

ЕКОЛОГІЯ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ: ІСТОРІЯ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ НІКОГО НІЧОМУ НЕ НАВЧИЛА Третяк А. М., доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НААН України, директор ННІ економіки природних ресурсів та екології землекористування Бистрякова Ю. І., кандидат економічних наук, доцент кафедри екології та економіки землекористування Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління Наслідки Чорнобильської катастрофи прямо або опосередковано позначилися на всіх галузях економіки України в усіх її регіонах. Сильного негативного психологічного впливу зазнало все населення України, у зоні радіоактивного забруднення дуже постраждало здоров’я дітей та осіб продуктивного віку. Крім того, ця подія спричинила регульовану і нерегульовану міграцію населення, сформувала у нього негативне ставлення до атомної енергетики і радіаційно небезпечних виробництв. Наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції стали тривалим чинником радіаційної загрози для населення – як прямої, так і через продукти харчування на значній території. Загалом забруднено 8,4 млн га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3,5 – ріллі, 1,1 млн га лісів у 73 адміністративних районах 12 областей. Найзабрудненішими на цей час є землі в Житомирській (1143,9 тис. га), Київській (947,9 тис. га), Рівненській (950,8 тис. га), Чернігівській (234,9 тис. га), Кіровоградській (245,4 тис. га) областях. До радіоактивно забруднених віднесено 2293 населені пункти. У перші роки після аварії практично припинено ведення вівчарства, хмелярства, льонарства в українському Поліссі, вилучено із землекористування територію зони відчуження. Одна з основних проблем, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, полягає у забезпеченні населення екологічно чистими продуктами харчування (95% радіоактивних елементів надходить до людського організму з їжею) [1]. Ця проблема загострюється через відсутність в Україні сучасної системи землеустрою, який забезпечив би планування та прогнозування сільськогосподарського землекористування, спрямованого на одержання екологічно чистої продукції. Питання екологізації землекористування України залишається досить актуальним, особливо враховуючи японські події. Проте сьогодні склалася така ситуація, що якщо питання підвищення безпеки ядерно-енергетичної галузі в Україні ще вирішують, то протирадіаційний захист населення, довкілля та особливо земель на те13

риторіях зон радіактивного забруднення і в регіонах з техногенно підвищеним фоном внаслідок виробничої діяльності за останні роки зведено фактично нанівець [1]. Зокрема, розподіл земель за цільовим призначенням носить довільний характер і не має достатньої економічної та екологічної обґрунтованості. Структура землекористування і екологічна незбалансованість земельного фонду істотно зменшує ефективність використання та охорони земель, призводить до збіднення видового різноманіття флори і фауни в ландшафтах (табл. 1). Аналіз екологічної стабільності землекористування шляхом розрахунку коефіцієнта екологічної стабільності свідчить, що територія України належать до стабільно нестійкої (якщо Кек.ст є меншим, ніж 0,33, це означає, що землекористування є екологічно нестабільним, 0,34–0,50 – стабільно нестійким, 0,51–0,66 – середньостабільним, понад 0,67 – стабільним). Коефіцієнт екологічної стабільності землекористування в цілому по Україні становить 0,41. У шести областях (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська) землекористування є екологічно нестабільним, ще в 13 областях – стабільно нестійким. Отже, можна стверджувати, що землекористування в цілому по Україні є стабільно нестійким. Таблиця 1– Характеристика екологічної стабільності землекористування в розрізі регіонів України № п/п 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Адміністративно-територіальна одиниця АР Крим Області: Вінницька Волинська Дніпропетровська Донецька Житомирська Закарпатська Запорізька Івано-Франківська Київська Кіровоградська Луганська Львівська Миколаївська Одеська Полтавська Рівненська Сумська Тернопільська Харківська Херсонська Хмельницька Черкаська Чернівецька

0,39

Екологічна стабільність землекористування Стабільно нестійке

0,33 0,59 0,28 0,29 0,50 0,74 0,28 0,60 0,47 0,29 0,36 0,55 0,28 0,33 0,35 0,59 0,40 0,35 0,34 0,34 0,35 0,38 0,54

Стабільно нестійке Середньостабільне Нестабільне Нестабільне Середньостабільне Стабільне Нестабільне Середньостабільне Стабільно нестійке Нестабільне Стабільно нестійке Середньостабільне Нестабільне Нестабільне Стабільно нестійке Середньостабільне Стабільно нестійке Стабільно нестійке Стабільно нестійке Стабільно нестійке Стабільно нестійке Стабільно нестійке Середньостабільне

Кек.ст

14

25

Чернігівська Україна в цілому

0,47 0,41

Стабільно нестійке Стабільно нестійке

За такого рівня екологічної стабільності, низького низького рівня екологічної освіти та повної відсутності знань про наслідки дії радіації на живі організми (людину, біоту та ґрунт) позиція науково-освітніх закладів має полягати в тому, щоб пояснити політикам та населенню про можливі наслідки бездіяльності або діяльності щодо розширення будівництва АЕС. Перше. Мирний атом є не безпечнішим порівняно з ядерною бойовою зброєю, в якій енергія вибуху в основному спрямована на випромінювання. Вибух на АЕС спричинює радіоактивне забруднення, яке залишатиметься небезпечним сотні, тисячі й мільйони років, що буде негативно позначатися на здоров’ї мільйонів безневинних людей майбутнього. Друге. Підвищення радіоактивного фону Землі вже позначилося на здоров’ї її населення: до 50-х рр. XX століття протягом багатьох попередніх десятиліть лише 4% усіх народжених дітей мали ті або інші вроджені вади. Усе змінилося, коли людство стало на шлях використання ядерної енергії й хімічної індустрії. У1974 р. у європейського населення частота генетичних порушень з екстраполяцією на весь період життя становила близько 10%, у 2001 р. ця цифра досягла катастрофічної величини – 73,8%. Почалася самоприскорювана деградація людства як біологічного виду. За узагальненими даними Наукового центру радіаційної медицини (НЦРМ) МОЗ України, з числа постраждалих, які перебували під медичним наглядом у лікувально-профілактичних закладах системи МОЗ України, у 1987–2004 рр. померло 504 117 осіб, з них 497 348 – дорослих і підлітків (у т. ч. 34 499 ліквідаторів аварії) і 6769 дітей. Третє. Академік АН СРСР М. П. Дубинін, генетик зі світовим ім’ям, будучи експертом з радіаційної безпеки при ООН, писав: «Оскільки взаємодія енергії іонізуючого випромінювання зі спадковими структурами здійснюється на рівні атомів і молекул, то для спричинення уражень від проникаючого випромінювання немає порогу дози. Мутації можуть виникати за будь-яких доз. Причому кількість ушкоджень хромосомного апарату є пропорційною дозі опромінення» [2]. Більше того, рівень цитогенетичних ушкоджень у зоні дії малих доз є підвищеним порівняно з очікуваним рівнем у разі екстраполяції дозової кривої, одержаної у зоні дії більших доз. Іншими словами, дія малих доз є шкідливішою, ніж високих. Для індивідуальної людини кількість мутацій в її зародкових клітинах поступово зростає залежно від тієї сумарної дози випромінювання, яку вона поступово накопичує від зачаття й до кінця здатності до дітонародження. При цьому мутації (зміни в генетичному апараті ) будуть наростати й після припинення опромінювання, як це довів ще в 1946 р. на ссавцях американський генетик М. Димерек, досягши максимуму до 6–8го покоління опроміненої тварини (людини)». Четверте. Атомні (правильніше – ядерні) електростанції є фактично фабриками з виробництва радіоізотопів (радіоактивних відходів). Вони виробляють не стільки електроенергію, скільки радіоактивні відходи. Радіоактивність завантаже15

ного палива зростає через рік експлуатації АЕС в 10 мільйонів разів. Близько 500 тис. т радіоактивних відходів припадає на одну АЕС лише під час її демонтажу й стільки ж протягом її експлуатації. Якщо помножити 1 млн т на загальну кількість атомних електростанцій у світі, то куди подіти всю цю кількість рукотворної смерті? У будь-якому місці будь-якого континенту нашої багатостраждальної планети захоронювати радіоактивні відходи небезпечно, а тим більше неприпустимо скидати їх в океан, як це роблять майже всі західні країни. Зокрема, в урановому котлі 4-го блоку Чорнобильської АЕС перебувало 1850 т графіту, 190 т урану-238 з періодом напіврозпаду 4 мільярди років і урану-235 з періодом напіврозпаду 700 мільйонів років. Тут доречно додати, що під час переробки відпрацьованого ядерного палива радіоактивність додатково зростає ще в 200 разів. Виходять такі ізотопи, як плутоній з періодом напіврозпаду в десятки тисяч років, стронцій, цезій та інші з періодом напіврозпаду в десятки й сотні років. Загальновідомим є їхній згубний вплив на здоров’я – вони спричинюють мутації, рак, уражують імунну систему. Досить 400 г плутонію, щоб 10 мільярдів людей (що майже удвічі перевищує населення Землі) захворіли на рак легенів. А його утворюється 250 кг через рік за 30-тонного завантаження уранового палива лише в одному реакторі ВВЗР 440. Якщо розділити 400 г на 10 мільярдів, то стане зрозумілим, що досить мільйонної частки грама плутонію, щоб спричинити у людини рак легенів. П’яте. Атомна електростанція, що працює безаварійно, є постійним джерелом радіоактивного забруднення довкілля, в тому числі грунтів. Крім радіоактивних відходів та води, яку використовують для охолодження, вироблені в активних зонах ядерних реакторів тритій, вуглець-14, криптон-85 та йод-129 повністю викидаються в атмосферу. Викид тритію атомною енергетикою СРСР лише за 1986 р. у 3,5 раза перевищив рівноважний вміст тритію в атмосфері, більше ніж удвічі – його вміст у всіх річках і в 1,3 раза – в усіх водоймах континентів. Наявний в атмосфері криптон85 практично повністю є штучного походження. Лише за 1985 р. його утворення на всіх АЕС СРСР, а отже, його викид в атмосферу в 500 тис. разів перевищив рівноважний вміст в атмосфері криптону-85 природного походження. Шосте. Аварії на АЕС у найближчі й віддалені часи є гарантованими, а наростання радіоактивного забруднення від безаварійно працюючих ядерних реакторів – процес закономірний. Виходить, неминучим є збільшення радіоактивного фону навколишнього середовища, а отже й вимирання найближчими десятиліттями багатьох видів живих істот, і в першу чергу виду Homo sapіens. Є чотири основні джерела забруднення довкілля та ґрунтів радіоактивними речовинами (не враховуючи ядерного військового нападу та аварійних ситуацій): вода, яку використовують на атомних електростанціях і заводах з переробки уранової сировини й матеріалів; радіоактивні відходи; застосування ізотопів і випромінювання в медицині та промисловості; радіоактивне забруднення, що спостерігається у процесі демонтажу й закриття самих АЕС, які є неминучими після 25–30 років їх експлуатації.

16

Сьоме. На кожен кіловат енергії, виробленої на теплоелектростанції, витрачають близько 3 л води, а на атомній електростанції – удвічі більше. Площа водойми-охолоджувача атомної електростанції потужністю 4 млн кВт має становити 6 тис. га – це величезне озеро, рибу з якого не можна вживати в їжу через наведену радіоактивність хімічних елементів речовин, розчинених у воді. Восьме. Обсяг радіоактивних відходів у разі зняття з експлуатації АЕС приблизно такого ж порядку, як під час експлуатації АЕС протягом 25 років. Як вже зазначалося, утворюється близько 500 тис. т радіоактивних відходів на одній АЕС, тобто демонтаж АЕС – набагато складніший технологічний процес, ніж її будівництво. Уже зараз США, Франція, Німеччина та інші розвинуті країни намагаються вивезти свої радіоактивні відходи в країни Азії, Африки, Латинської Америки. Дев’яте. Радіоактивні відходи не можна знищити. Деякі радіоактивні елементи зберігають свою здатність впливати на все живе протягом десятків тисяч і мільйони років, наприклад, період напіврозпаду плутонію-24 – 400 років. У разі потрапляння мікроскопічної часточки плутонію з їжею або під час вдихання з повітрям в організм у ньому через 20–40 років розвивається найтяжче, практично невиліковне захворювання. Десяте. Складування ядерних відходів у будь-яких товщах і гранітах земної кори через багатомільйонні періоди їхньої активності, руйнування під впливом радіації будь-яких захисних контейнерів, рухливість земних шарів в геологічних масштабах часу і перенесення речовин у шарах Землі, що триває постійно, не гарантує безпеки будь-якого виду захоронення у межах земної кулі. Одинадцяте. Проблему обробки, захоронення радіоактивних відходів не розв’язано й до цього часу, невідомі навіть шляхи її принципового розв’язання. Збільшення кількості радіоактивних відходів набуло (і набуває) катастрофічного характеру насамперед для країн Західної Європи, США і Японії вже сьогодні. Дванадцяте. Безаварійних АЕС не буває, різняться лише масштаби аварій. Це стосується і західних, і вітчизняних АЕС. Тринадцяте. Дезактивувати радіоактивність неможливо. Зменшити величину випромінювання радіоактивного елемента не вдасться жодними методами. Якщо період напіврозпаду плутонію становить 24 400 років, то це означає, що кількість плутонію зменшиться наполовину лише тоді, коли спливе цей термін, не раніше й не пізніше, який би великий фізик або яка б потужна могутня держава не бажали б це змінити. Це фізичний процес, непідвладний жодним маніпуляціям. Чотирнадцяте. На будівництво кожної атомної станції, що триває в середньому 12–13 років, витрачають від 0,2 до 0,3 млрд грн. Собівартість енергії, яку виробляють на АЕС, є удвічі-втричі вищою порівняно з тепловими електростанціями. Вартість видобутку природного урану становить лише 2% подальших витрат на шляху одержання енергії: це і переробка, і збагачення урану, і виготовлення тепловиділяючих елементів. П’ятнадцяте. Найдорожча операція – захоронення через 25–30 років атомної електростанції. Витрати грошових і технічних ресурсів на цьому не закінчуються, 17

тому що безпека зберігання схову ядерних відходів протягом наступних тисяч, мільйонів і мільярдів років потребуватиме нескінченних вкладень. Нащадки ще заплатять своїм здоров’ям і фінансовими вкладеннями за ті крихти кіловат, заради яких ми будуємо АЕС, знищуючи продуктивні землі та природу. Висновки Чорнобиль – це символ помилкового і вкрай небезпечного шляху, по якому пішла сучасна технічна цивілізація. З цього шляху сьогодні необхідно звернути. І якщо для науки, зокрема для Національної академії наук нашої країни, Чорнобіль не став покаянням, виходить, наука перейшла ту межу моральності, за якою боротьба з такою наукою стає моральним обов’язком кожної людини. Більшість людей не розуміють, що немає жодної різниці між ядерною зброєю (бойовим ядерним вибухом) і мирним використанням атома. Більше того, кількість небезпечних радіоактивних матеріалів під час використання мирного атома є набагато більшою, ніж у разі бойового ядерного вибуху, в основі якого лежить електромагнітне випромінювання. Радіоактивні матеріали, що утворюються у процесі експлуатації мирних атомних (точніше, ядерних) станцій, у величезних кількостях будуть зберігатися сотні й тисячі років, і позбутися їх на Землі неможливо. Література: 1. Україна. Радіаційна небезпека / Барановський В. А., Бобильова О. А., Омельянець М. І., Табачний Л. Я. – К., 2004. – 35 с.

2. Особое мнение: Чернобыль никого и ничему не научил // Отечественные записки. – № 21 (167) от 25.09.2008 / Землеустройство, кадастр и мониторинг земель. –2009. – № 1, С. 79–83.

УДК 911.3.30 (477.41/42) ЕКОЛОГІЧНІ ТА МЕДИКО-ДЕМОГРАФІЧНІ НАСЛІДКИ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС: ДИНАМІКА, ПРОСТОРОВІ ВІДМІННОСТІ, СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ РЕГІОНІВ ПОЛІССЯ) Барановський М. О., доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри географії Ніжинського державного університету імені М. Гоголя Барановська О. В. кандидат географічних наук, доцент кафедри географії Ніжинського державного університету імені М. Гоголя Світовою спільнотою визнано, що аварія на ЧАЕС є найбільшою техногенної катастрофою сучасності. Її наслідки змусили світову громадськість замислитися над багатьма проблемами глобального характеру, зокрема над 18

зміною світової енергетичної концепції, переглядом норм безпеки ядерної енергетики тощо. Техногенна аварія на АЕС «Фукусіма» (2011 р.) черговий раз довела, що ядерна енергетика залишається грізним джерелом забруднення довкілля, наслідки якого для людської спільноти є дуже небезпечними. Попри те, що після аварії на ЧАЕС пройшло майже 28 років, її наслідки до цього часу потребують прискіпливого аналізу як з боку науковців, так і управлінців. У межах нашої країни склалися свої особливості радіоактивного забруднення території, а зумовлені ними соціально-економічні та екологічні проблеми мають чітко виражені географічні аспекти. Наслідки аварії на ЧАЕС є настільки складними та багатоаспектними, що їх вивченням займається широкий загал науковців: географів, екологів, економістів, соціологів тощо. Еколого-географічні, ландшафтознавчі та медико-географічні аспекти зазначеної проблематики розриті в наукових дослідженнях В. Барановського, Д. Гродзинського, Н. Гунько, В. Давидчука, В. Доліна, М. Петрова, Е. Соботовича, Л. Сорокіної, В. Шевченка. Втім актуальність дослідження радіоактивного забруднення території залишається вагомою, оскільки з часом особливості поведінки радіонуклідів змінюються, трансформуються форми їх впливу на довкілля, населення, вони і дотепер є головним джерелом опромінення громадян. За останні роки вміст радіонуклідів у ґрунтах, сільськогосподарській продукції знизився. Це дало підстави державним органам переглянути перелік сільських поселень, які належать до різних зон радіоактивного забруднення, знизити обсяги фінансових ресурсів, які скеровуються на подолання наслідків аварії на ЧАЕС. Чи не передчасними є такі дії? Які просторово-часові особливості поширення радіонуклідів сформувалися в останні роки? Відповіді на ці запитання потребують ґрунтовного наукового аналізу. Дослідженням були охоплені адміністративні райони шести областей північної частини України у межах Українського Полісся як такі, що зазнали найбільшого радіаційного забруднення у період техногенної катастрофи на ЧАЕС. Інформаційною базою дослідження стали результати загальнодозиметричної паспортизації населених пунктів України (1932 поселення), які зазнали радіоактивного забруднення після Чорнобильської аварії за 2001, 2006 та 2011 рр., дані державної служби статистики України, головних управлінь статистики у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Сумській та Чернігівській областях щодо динаміки, природного руху, структури, міграційної рухомості і захворюваності населення у розрізі адміністративних районів регіонів Українського Полісся за 1986-2012 рр. Використані теоретичні, загальнонаукові, економіко-статистичні та картографічні методи дослідження. Аварійними викидами ЧАЕС в Україні було радіоактивно забруднено 53454 км2 території з 2293 населеними пунктами 74 адміністративних районів 12 регіонів України, у яких на початку 90-х років ХХ століття проживало майже 2,6 млн осіб (у т.ч. майже 700 тис. дітей). Через особливості перенесення повітряних мас у перші дні після аварії, найбільшого радіаційного за19

бруднення зазнали північні адміністративні райони Київської, Житомирської, Рівненської, Чернігівської, Сумської та Волинської областей. Меншою мірою постраждали території Черкаського, Вінницького та Хмельницького регіонів. Більш розгорнуту картину відмінностей у рівні радіоактивного забруднення дає аналіз вмісту радіонуклідів у ґрунтах сільськогосподарських угідь, лісових масивів, а також кількості населених пунктів, які віднесені до різних зон радіологічного контролю. З урахуванням такого підходу найбільш забрудненими слід вважати Київську, Житомирську та Рівненську області. Наприклад із 86 населених пунктів, які були віднесені до зони безумовного відселення (2 зона), 63 поселення (73%) розміщуються у Житомирській області. В останні роки практично в усіх адміністративних районах спостерігається зниження рівня радіаційного забруднення їх територій, про що засвідчують результати загальнодозиметричної паспортизації населених пунктів, яка проводиться практично щорічно, починаючи з 1990 р. Із 2217 населених пунктів, які охоплені паспортизацією, понад 1900 поселень презентують райони Українського Полісся. Узагальнені дані у розрізі регіонів Полісся, які представлені у табл. 1, свідчать про те, що за 2001-2011 рр. рівень забрудненості ґрунтів цезієм-137 зменшився в 1,5 рази, вміст цезію137 у молоці скоротивсяу 3,4 рази, а загальна паспортна доза опромінення зменшилася у 2,6 рази. При цьому слід зауважити, що при проведенні паспортизації в окремі часові інтервали обстежувалася неоднакова кількість поселень, зокрема не враховувалися показники тих населених пунктів, де вміст цезію-137 у молоці виявився меншим за мінімально детектовану активність (МДА). Це певною мірою впливає на загальну об’єктивність дослідження, водночас не ставить під сумнів загальний тренд тих змін, які мають місце в останні десятиліття у динаміці радіонуклідів у ґрунтах та продуктах харчування. Таблиця 1. Динаміка вмісту цезію-137 у ґрунтах і молоці та паспортної дози опромінення Регіони України

Вміст цезію-137 у ґрунті, кБк м-2 2001 2011 21,97 14,16 90,78 58,54 66,42 43,22 60,71 39,14 79,54 51,30 45,09 29,16 60,75 39,25

Волинська Житомирська Київська Рівненська Сумська Чернігівська Пересічне значення для регіонів Полісся Розраховано авторами за джерелами [1,2]

Вміст цезію-137 у молоці, Бкл-1 2001 2011 184,99 30,49 36,44 14,96 6,71 5,39 133,80 48,49 23,34 4,13 19,69 13,86 67,50 19,55

20

Паспортна доза опромінення, мЗ/рiк-1 2001 2011 1,38 0,29 0,41 0,20 0,17 0,15 1,01 0,39 0,27 0,11 0,24 0,15 0,58 0,22

Паралельно із зниженням вмісту радіонуклідів у ґрунтах відбувається також зменшення їх присутності у харчових продуктах, зокрема у молоці та картоплі. Так, за результатами паспортизації 2011 р., частка населених пунктів, де вміст цезію та стронцію у молоці та картоплі є нижчим за МДА становить для регіонів Полісся 41,8, 49,4 та 70,0% відповідно. Вищим рівнем забруднення молока та картоплі цезієм-137 вирізняються населені пункти Рівненської та Сумської областей, молока стронцієм-90 – Київська та Чернігівська області. Наприклад, у Рівненській області налічується лише 12% населених пунктів, де вміст цезієм-137 у картоплі є нижчим за МДА. Така ситуація пояснюється неоднаковим рівнем забрудненості ґрунтів радіонуклідами у регіонах Полісся. Тісна залежність між забрудненістю ґрунтів радіонуклідами та питомою вагою населених пунктів, де їх вміст у картоплі є меншим за МДА підтверджується величиною коефіцієнта кореляції, який складає – 0,898. Аналогічні тенденції щодо динаміки вмісту радіонуклідів цезію-137 у ґрунтах, молоці та картоплі простежується і на рівні адміністративних районів, проте з деякими варіаціями. Наприклад при загальному скороченні вмісту цезію-137 у молоці адміністративних одиниць Житомирської області на 144%, у Коростенському районі зниження становило 66%, у Малинському – близько 44%, у Народицькому – лише 41,7% (табл. 3). Таблиця 3. Вміст цезію-137 у ґрунтах, молоці та загальна доза опромінення в адміністративних районах Житомирської області Регіони України Вол.-Волинський Ємільчинський Коростенський Лугинський Малинський Народицький Нов.-Волинський Овруцький Олевський Пересічне значення для районів

Вміст цезію-137 у ґрунті, кБк м-2 2001 2011 38,50 24,75 36,36 23,50 104,30 67,22 145,43 93,76 48,21 31,10 200,85 129,57 25,53 16,44 127,71 82,33 90,16 58,15 90,78

Вміст цезію-137 у молоці, Бкл-1 2001 2011 13,13 7,35 95,91 36,70 12,23 7,37 41,67 13,35 4,59 3,19 25,40 17,92 11,40 7,56 60,02 24,06 63,64 17,18

58,54

36,44

14,96

Паспортна доза опромінення, мЗ/рiк2001 2011 0,11 0,08 0,61 0,18 0,27 0,19 0,58 0,29 0,13 0,10 0,59 0,37 0,10 0,08 0,67 0,29 0,60 0,27 0,41

0,20

Розраховано авторами за джерелами [1,2]

Неоднорідна просторово-часова динаміка вмісту радіонуклідів насамперед у ґрунтах адміністративних районів Полісся визначається різними характеристиками самих ґрунтів і рівнем їх зволоження. Розмаїття природних характеристик забруднених територій стало важливим чинником, що зумовлює складну динамічну картину формування радіаційних наслідків аварії за рахунок трофічного шляху надходження радіонуклідів в організм 21

людини. У період після аварії на ЧАЕС помітних змін зазнала структура опромінення населення. Якщо у перші місяці після аварії це було внутрішнє опромінення інгаляційного характеру, то тепер це внутрішнє опромінення від продуктів харчування. Досить високим до сьогодні залишається гаммаопромінення, частка якого в опроміненні населення становить майже 20%. Аварія на ЧАЕС безперечно вплинула на перебіг соціальноекономічних процесів у районах і населених пунктах, які зазнали радіоактивного забруднення. Індикаторами соціально-демографічних змін можуть слугувати показники щільності, динаміки чисельності населення, сальдо міграційної рухомості, депопуляція, зростання рівня захворюваності населення тощо. На досить тісну залежність між показниками радіоактивного забруднення території цезієм-137 і щільністю населення вказує величина коефіцієнтів кореляції між ними у розрізі регіонів північної частини України. Для Житомирської області коефіцієнт кореляції становить 0,68, для Чернігівської – 0,64, для Рівненської – 0,63.Проглядається досить чітка залежність між кількістю населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення у районі, його близькістю до тридцятикілометрової зони і темпами скорочення населення. Наприклад у Житомирській області упродовж 1989-2011рр. найбільшого скорочення зазнало населення Народицького (60,6%), Коростенського (42,9%) та Лугинського (37,6%) районів. Ці ж райони характеризуються і найбільшими темпами скорочення їх частки у населенні свого регіону. Коефіцієнт кореляційної залежності між темпами скорочення населення та часткою постраждалих від забруднення поселень для районів Житомирської області становить 0,586. Найбільш показовим індикатором реакції населення на стан екологічної ситуації, у даному випадку на радіоактивне забруднення, є його міграційний відтік, який приводить до загального скорочення населення. За даними досліджень Н . Гунько, із прилеглих до Чорнобильської АЕС територій було переселено майже 165 тис. осіб [3, с. 21]. Значна частина населення виїхала із зазначених територій не лише під час організованого переселення, а пізніше, прийнявши таке рішення самостійно. Наразі у радіоактивно забруднених районах також спостерігається міграційних відтік населення. Так із трьох районів Волинської області, які вважаються радіоактивно забрудненими, два райони мали негативне сальдо міграції і в 2011 р. Аналогічна ситуація має місце в Житомирській області. У семи із дев’яти радіоактивно забруднених територій кількість вибулого населення помітно перевищувала кількість прибулого. Дещо несподіваним виявилося високе позитивне сальдо міграції населення Народицького району, який упродовж багатьох років був лідером за темпами убутку населення та інших соціально-економічних проблем. Не менш значним і соціально-значущим є вплив наслідків аварії на ЧАЕС на захворюваність населення, що проживає на радіоактивно забрудне22

них територіях.Найбільш класичним прикладом є зростання захворюваності населення гіперплазією щитовидної залози, яка проявилася у перші роки після аварії. Наприклад рівень захворюваності щитовидної залози у дітей п’яти найбільш забруднених районів Чернігівської області майже у 10 разів перевищує пересічний для України показник (табл. 4). Крім цього, у зазначених районах мало місце зростання захворюваності населення на злоякісні новоутворення, гіпертонію, цукровий діабет тощо. Водночас проведений аналіз показав, що між показниками радіоактивного забруднення території та захворюваністю населення абсолютної залежності немає. На різновекторність цього процесу вказується у багатьох наукових дослідженнях, у т.ч. і авторів даної статті [4,5]. Таблиця 4. Захворюваність дітей у контрольованих районах Чернігівської області за 1986-1998 рр.(на 1000 дітей) Райони

Захворюваність щитовидної залози першого та другого ступенів Козелецький 480,7 Корюківський 466,4 Ріпкинський 501,1 Семенівський 562,5 Складено авторами за дж. [5, с. 12]

Райони

Чернігівський По області По Україні

Захворюваність щитовидної залози першого та другого ступенів 352,9 268,1 46,6

Слід зауважити, що, по-перше, зазначені залежності мають значні географічні варіації, тобто по-різному можуть проявлятися в окремих адміністративних районах і регіонах, по-друге, вплив радіаційного забруднення на здоров’я населення найбільш чітко проявлявся у перші роки після аварії на ЧАЕС. У сучасних умовах ситуація є неоднорідною, про що свідчить аналіз динаміки показників захворюваності населення Житомирської області на окремі види хвороб упродовж 1990-2011 рр. За вказаний період пересічне для області значення показника захворюваності населення на злоякісні новоутворення (кількість хворих з діагнозом, установленим вперше у житті) змінилося із 289,2 до 290,2 випадків на 100 тис. осіб. При цьому у 2006-2007 рр. ці показники були нижчими за багаторічні значення на 4-5%. Аналогічні тренди спостерігаються і в районах Чернігівської області. У 2011 рр. захворюваність населення на новоутворення у Ріпкинському та Корюківському районах Чернігівської області виявилася нижчою за доаварійний рівень (1985 р.). В інших районах цієї ж області показники захворюваності на новоутворення мають тенденцію до зростання. Свідченням відносно низької та, насамперед, “вибіркової” залежності між показниками забрудненості території та захворюваності населення є величини показників кореляції між ними. Кореляційна залежність між забрудненням сільськогосподарських угідь стронцієм-90 і захворюваністю населення на ендокринні хвороби становить 0,514, між забрудненням ґрунтів цезієм23

137 та хворобами ендокринної системи – 0,779.Водночас дуже незначними є величини коефіцієнтів кореляції, які відображають залежність між забрудненістю ґрунтів стронцієм-90 та цезієм-137 і захворюваністю на новоутворення – 0,342 та 0,201 відповідно. Неоднорідною є також динаміка смертності населення тих районів Полісся, які зазнали радіоактивного забруднення. Так у Народицькому, Лугинському, Коростенському, Овруцькому районах Житомирської області смертність населення від новоутворень упродовж 2001-2011 рр. зменшилася, тоді як у Малинському, Новоград-Волинському, навпаки, зросла (табл. 5). Таблиця 5. Коефіцієнти смертності населення окремих районів Житомирської області за основними причинами, на 100 тис. осіб Новоутворення Райони ВолодарськоВолинський Ємільчинський Коростенський Лугинський Малинський Народицький Нов.-Волинський Овруцький Олевський Пересічне значення для районів Пересічне значення для області

Хвороби системи кровообігу 2001 2011 1788,4 1297,5

Хвороби органів травлення 2001 2011 58,2 53,2

2001 201,1

2011 185,0

218,7 290,9 203,0 207,0 175,9 161,8 173,2 169,2

207,6 146,2 188,6 229,9 155,2 196,1 162,5 128,5

2213,8 2518,2 2005,0 1832,0 2361,1 1976,6 2039,2 1793,9

1430,8 1713,2 1463,1 1569,6 1293,6 1039,6 1378,4 1163,4

147,4 69,7 104,0 50,8 111,1 40,9 49,7 36,9

19,9 104,5 40,0 75,0 196,6 92,8 93,8 59,5

200,1

177,7

2058,7

1372,1

74,3

81,7

195,6

185

1196,1

1103,4

64,8

48,5

Складено авторами за даними державної служби статистики України

Більш одновекторною є динаміка показників смертності населення цих районів від хвороб органів травлення. За 2001-2011 рр. смертність населення радіоактивно забруднених територій Житомирської області від хвороб органів травлення зросла на 10%. Частково це може бути пов’язане із відносно високим вмістом радіонуклідів у ґрунтах районів цього регіону. Таке припущення підтверджуються і показниками кореляційної залежності. Наприклад коефіцієнт кореляції між вмістом цезію-137 і смертністю населення від хвороб органів травлення становить 0,797. Водночас охарактеризовані вище залежності не мають чіткого прояву в районах Рівненської області. Навпаки, у них найбільш тісну, значущу кореляційну залежність мають показники забрудненості ґрунтів, молока цезієм-137 і смертності населення від хвороб органів дихання (r=0,688 та 0,604 відповідно). Можна визначити кілька причин такої ситуації: по-перше, інколи важко довести, що захворюваність людини є наслідком радіоактивного забруд24

нення території чи продуктів харчування, а не її природного старіння; подруге, зростання захворюваності населення, зокрема у районах Чернігівської та Житомирської областей, значною мірою визначається високою часткою населення старших вікових груп; по-третє, неможливо виокремити радіоактивну складову у більшості захворювань громадян, за винятком ліквідаторів аварії на ЧАЕС, осіб, які проживають у зоні забруднення тощо. Брак фінансових ресурсів у державі, зниження рівня забрудненості території радіонуклідами дали підстави державним органам переглянути список поселень, які відносяться до різних зон радіоактивного забруднення, згорнути програму переселення громадян тощо. Щодо останньої, то зазначена програма не фінансується з 2007 р., а з 2009 р. державною службою статистики не ведеться відповідна статистична звітність [6, с. 28]. Не можна стверджувати, що такі рішення є безпідставними, водночас проблема боротьби із наслідками аварії на ЧАЕС ще потребує відповідної державної підтримки. Висновки Проведений аналіз дає підстави сформулювати такі висновки.

1. Географічні особливості первинного радіоактивного забруднення території визначаються специфікою переносу повітряних мас у перші дні після аварії на ЧАЕС. Найвищим рівнем забрудненості території виділяються адміністративні райони Київської, Житомирської, Рівненської та Чернігівської областей.

2. У постчорнобильський період у результаті водного та повітряного перенесення радіонуклідів, завдяки геохімічним і біохімічним процесам відбувається явище їх вторинного перерозподілу.

3. В останні роки у радіаційному забрудненні регіонів Полісся спостерігається зменшення вмісту радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90 у ґрунтах і харчових продуктах. Аналіз результатів дозиметричної паспортизації населених пунктів дозволяє стверджувати, що упродовж 20012011 рр. вміст цезію-137 у ґрунтах районів Українського Полісся скоротився в 1,5 рази, у молоці – в 3,4 рази, а загальна паспортна доза опромінення населення знизилася у 2,6 рази. Частка населених пунктів, у яких вміст цезію-137 у молоці та картоплі є нижчим за МДА, є досить високою і становить відповідно 41,8 та 49,4%.

4. Радіоактивне забруднення території негативно вплинуло на перебіг демографічних і міграційних процесів, на медико-екологічну ситуацію у тих районах, які найбільше постраждали від аварії на ЧАЕС. Утім вплив радіоактивного забруднення території на захворюваність населення має значні географічні варіації та різновекторний характер прояву. Доведеним є факт негативного впливу радіації на захворюваність населення на гіперплазію щитовидної залози. Щодо інших видів захворюваності населення, у т.ч. і на новоутворення, то тут залежність є менш вираженою, свідченням чого є і величини коефіцієнтів кореляції. При цьому у різних 25

районах навітьоднієї областівплив показників забрудненості ґрунтів радіонуклідами на захворюваність населення проявляється по-своєму.

5.Формування післяаварійних доз опромінення населення України, рівень захворюваності громадян визначаються не тільки безпосередньо масштабами та особливостями викидів, але й комплексом діючих на момент аварії та після аварії на ЧАЕС природних і соціальних чинників. Безперечно, за час, який минув після аварії на ЧАЕС зроблено чимало щодо вивчення наслідків радіаційного забруднення території. Але наукові дослідження з даної проблематики, особливо у контексті трансформації форм і видів впливу радіонуклідів на стан здоров’я населення, не втрачають своєї актуальності. Важливим завданням є також пошук ефективних механізмів захисту людей від впливу радіації, поліпшення соціального захисту населення, яке постраждало від аварії на ЧАЕС. Література: 1. Загальнодозиметрична паспортизація населених пунктів України, які зазнали радіоактивного забруднення після Чорнобильської аварії: узагальнені дані за 20012004 рр. – Збірка 10. – НЦРМ АМН України, 2005. – 62 с.

2. Загальнодозиметрична паспортизація та результати ЛВЛ-моніторингу в населених пунктах України, які зазнали радіоактивного забруднення після Чорнобильської катастрофи: дані за 2011 р. – Збірка 14. – ДУ «ННЦРМ НАМН України», 2012. – 101 с.

3. Гунько Н. Соціально-демографічний профіль найбільш радіоактивно забруднених внаслідок чорнобильської катастрофи територій Українського Полісся / Н. Гунько, Н. Дубова, М. Омельянець, Н. Коротова // Географія. Економіка. Екологія. Туризм: регіональні студії. – Збірн. наук. праць / За ред. І.В. Смаля. – Ніжин: ПП Лисенко М.М., 2011. – Вип. 5. – С. 21-25.

4. Барановский Н.А. Медико-географические аспекты влияния аварии на ЧАЭС на состояние здоровья населения Черниговской области Украины / Н.А. Барановский, О.В. Барановская // Проблемы экологического образования в постчорнобыльский период: Матер. Междун. науч.-практ. конф. (г. Мозырь, 6-8 октября 2000 г.). – Мозырь, РИФ «Белый ветер», 2000. – С. 10-13.

5. 5.Барановський М. О. Соціально-економічні та екологічні наслідки аварії на ЧАЕС / М.О. Барановський, О.В. Барановська // Географія. Економіка. Екологія. Туризм: регіональні студії: Зб. наук. праць [за ред. І.В. Смаля]. – Ніжин: ПП Лисенко М.М., – 2011. – Вип. 5. – С. 6-13.

6. Гунько Н.В. Вплив Чорнобильської катастрофи на міграційну активність жителів Українського Полісся та суміжних територій // Сучасні екологічні проблеми Українського Полісся і суміжних територій (до 25-річчя аварії на ЧАЕС). – Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (26-28 квітня 2011 р.). – Ніжин: ПП Лисенко М.М., 2011.

26

РЕАЛЬНЫЕ ПОСЛЕДСТВИЯ ЧЕРНОБЫЛЬСКОЙ АВАРИИ Пирогова М. В., Гришаева А. А., студенты 2-го курса факультета менеджмента специальности «Менеджмент природоохранной деятельности» Кусков А. Е., старший преподаватель кафедры экологического менеджмента Донецкий государственный университет управления Четверть века отделяет нас от той даты, когда произошла авария на Чернобыльской АЭС. Для многих тот атомный взрыв разделил жизнь на «до» и «после». А у некоторых «после» уже не было. В средствах массовой информации её чаще называют «Чернобыльской катастрофой». Внимание мировой общественности к аварии по-прежнему не ослабевает, поскольку проблема развития атомной энергетики связана с её безопасностью. Подтверждение тому – последние события в Японии, связанные с аварией на японской АЭС «Фукусима-1». За 25 лет накоплены уникальные материалы и имеется возможность объективно оценить медицинские последствия аварии, хотя делать окончательные выводы ещё рано. Для этого потребуются многие годы наблюдений не только за лицами, непосредственно подвергшимися облучению, но и за их потомками. По данным Минздрава и национальной комиссии по радиационной защите населения Украины, наибольшее количество пострадавших в результате катастрофы – 3 364 475 человек – было зарегистрировано в 1998 г. Среди пострадавших самые высокие показатели смертности были у жителей радиоактивно загрязненных территорий: от 12,9 % в 1989 г. до 21,7 % в 2004 г. В 1988–1998 гг. третье место по уровню смертности приходилось на ликвидаторов аварии. С 1999 г. уровень смертности стал стремительно расти и в 2004 г. достиг 16,6 %. Обобщенные данные разных возрастных групп свидетельствуют, что смертность пострадавших вследствие аварии на ЧАЭС с удалением от времени облучения возрастает. Особенно интенсивный рост смертности отмечен после 2000 г., т. е. через 15 лет после аварии. Особенностью динамики состояния здоровья пострадавших за годы после катастрофы является его постепенное ухудшение. По результатам ежегодной диспансеризации, на начало 2006 г. признано больными 95,3 % ликвидаторов аварии и 79,8 % детей. Количество детей-инвалидов среди пострадавших в 4 раза превышает средний популяционный уровень. В третьем десятилетии масштабы и уровни радиоактивного загрязнения остаются еще значительными. По прогнозным расчетам, ожидается ухудшение здоровья ликвидаторов аварии и жителей загрязненных территорий. Более 2 миллио27

нов пострадавших будут подвергаться хроническому облучению малыми дозами радиации. Еще одним трагическим последствием чернобыльского загрязнения стало резкое увеличение числа спонтанных абортов и мертворождения у матерей, подвергшихся облучению. Частота бесплодия и мертворождения увеличилась в 4–5 раз. В соответствии с Выводами Чернобыльского форума ООН (2006) подтвержден долгосрочный неблагоприятный эффект на психическое здоровье всех категорий пострадавших. Наряду с расстройствами, связанными со стрессом, ученые выделяют органические поражения мозга у участников ЛПА и развитие эффектов радиационного влияния на головной мозг. Именно недостаток доказуемых исследований влияния ионизирующего излучения на головной мозг мешает признанию нейропсихиатрических последствий Чернобыльской катастрофы. Украинские, белорусские и российские исследователи отдельно выделяют динамику заболеваемости детей, пострадавших вследствие аварии на ЧАЭС. Констатирован прирост заболеваемости детского населения загрязненных областей, вызванный неблагоприятным объединением радиационных факторов малой интенсивности и природных условий среды обитания, характерными признаками чего является прирост заболеваний не только онкологической, но и общей патологии. Рост заболеваемости сопровождается снижением продолжительности жизни. Однако нельзя говорить только о медицинских последствиях аварии, так как они носят комплексный характер. Так, авария на ЧАЭС нанесла многоуровневый ущерб экономикам Беларуси, Украины и некоторым регионам России. Общий объем экономического ущерба в этих трех странах, согласно докладу Программы развития ООН (ПРООН/UNDP) и Детского Фонда ООН (ЮНИСЕФ/UNICEF) поддается лишь приблизительному подсчету. Не существует данных, собранных во всех этих странах по единой методике. Экономический ущерб при этом плотно увязывается с государственными расходами. Экономика радиоактивно загрязненных районов парализована. По информации ПРООН и ЮНИСЕФ, на зараженных территориях были закрыты и выведены из производственного цикла 54 крупных сельскохозяйственных и лесных хозяйств, 9 промышленных предприятий, 22 месторождения полезных ископаемых. В Украине на зараженных территориях закрыто 20 сельскохозяйственных предприятий и 13 фирм. Работающие на зараженных территориях предприятия испытывают острый недостаток в квалифицированной рабочей силе, прежде всего в молодых специалистах. Даже незначительно зараженные территории не представляют собой интереса для инвесторов. Эту негативную тенденцию можно переломить только с помощью государственных инвестиционных программ, средства на которые в бюджетах Украины и Беларуси отсутствуют.

28

Украинские эксперты оценивают экономический ущерб для своей страны на период до 2010 г. в 201 млрд долларов США. Для сравнения: валовой национальный доход Украины в 2001 г. составил около 37 млрд долларов США. В 1992 г. Украина потратила на ликвидацию последствий аварии на ЧАЭС 15 % государственного бюджета, в 1996 г. – 6 %. В последующие годы эта доля составляла около 5 %. В Украине и России социальные программы были на первом месте с самого начала. Они включали в себя ежемесячные выплаты, субвенции на приобретение медицинских препаратов, бесплатное питание школьников и студентов по месту учебы, ежегодный курс санаторного лечения. По финансовым причинам на практике реализовывалась лишь часть этих программ, а в последние годы они были минимизированы. Авария на ЧАЭС нанесла серьезный удар по энергообеспечению. Беларусь, наиболее пострадавшая от аварии на ЧАЭС, приостановила свои программы в области атомной энергетики. Сегодня она жестко привязана к дорогому энергоимпорту (80 % энергии она получает из России). Альтернативные источники энергии, подобные ветроэнергетической установке в экодеревне «Дружная», составляют сегодня лишь малую часть общего энергоснабжения в Беларуси, России и Украине. До 2004 года использование альтернативных источников энергии форсировалось в недостаточной степени из-за крайне низкой цены на газ в России. По мнению экспертов, Беларусь потеряла свою независимость в вопросах энергоснабжения. Украина все большую ставку делает на рациональное использование энергии. В 1997 г. Госкомитет Украины по энергосбережению основал в этой связи государственное предприятие «Международный центр энергоэффективных технологий». Его задача – суммировать местный и международный опыт рационального использования энергии и внедрять его в экономике страны. В отличие от Беларуси, украинское правительство и впредь намерено использовать атомную энергетику. С экономической точки зрения этому нет альтернативы. Именно поэтому и было принято решение о достраивании новых энергоблоков на Ровненской и Хмельницкой АЭС. Международные эксперты неоднократно указывали на недостатки систем безопасности этих реакторов. В настоящее время в Украине работают 13 атомных реакторов.

2 реакторов чернобыльского типа (РБМК) работают в России и 2 – в Литве. Авария на ЧАЭС и ее последствия – эвакуация и переселение 350 400 человек оказали на Беларусь, Россию и Украину сильное социальное воздействие. Жители всех населенных пунктов, в которых уровень радиоактивного загрязнения почвы цезием-137 превышал 5 Ки/км2. получали право на переселение. В случае, если уровень радиоактивного загрязнения почвы превышал 15 Ки/км2, население в Украине подлежало эвакуации. В России и Беларуси этот уровень равнялся 40 Ки/км2. Во всех трех странах на зараженных территориях остаются проживать или же нелегально на них возвращаются после переселения в первую оче29

редь пожилые люди, не желающие покидать свои родные села. Среди тех, кто добровольно покинул свои села, преобладают молодые семьи с детьми. Отток молодой рабочей силы на фоне ухудшения состояния здоровья вызвал негативные изменения в демографической структуре загрязненных территорий: рождаемость падает, смертность возрастает. Вследствие аварии на ЧАЭС ощутимый урон был нанесен и сельскому хозяйству. В Беларуси выведены из хозяйственного оборота 2640 км2 сельскохозяйственных угодий, в Украине – 1800 км2. В общей сложности радиоактивному загрязнению в Беларуси подверглось 22 % сельскохозяйственных площадей и 21 % лесов. В Украине наряду с пахотными землями значительно пострадали и лесные угодья: 40 % лесов в той или иной мере подверглись радиоактивному загрязнению. Поскольку анализ этих потерь проводился на основании различных критериев, данные разных источников могут не совпадать. В качестве производственного фактора лес играет как для Беларуси, так и для Украины особую роль. При производстве древесины последствия аварии на ЧАЭС проявляются лишь спустя определенное время: радиационное заражение накапливается в стволах деревьев в течение нескольких лет. По оценкам белорусского Комитета по проблемам последствий катастрофы на ЧАЭС лесное хозяйство страны в период с 2001 по 2015 годы понесет убытки в 2 млрд долларов США. Во всех трех странах лес является источником грибов, ягод и дичи. Продажа этих продуктов – традиционный источник доходов для экономически слабого сельского населения. Поскольку эти продукты наряду с рыбой наиболее радиоактивно загрязнены, такой источник доходов для многих семей иссякает. За прошедшие годы после Чернобыльской катастрофы радиобиология и радиоэкология пополнились принципиально новым важнейшим фактическим материалом. Изучены медико-биологические последствия радиационной аварии, открыты и исследованы не известные ранее эффекты малых доз радиации на организм, разрабатываются научные основы для защиты от их действия. Радиоэкология, помимо проблем радиационного мониторинга окружающей среды, разрабатывает современные методы ведения хозяйственной деятельности, прежде всего сельского хозяйства на загрязненных радионуклидами территориях. Однако, несмотря на эти достижения, заметны явные противоречия в трактовке получаемых данных, приводящие к застою в области радиобиологического образования, к неверным выводам о современной послеаварийной ситуации. Еще более обозначилось расхождение в выводах о хроническом действии ионизирующих излучений в малых дозах и при низкой интенсивности. Например, из последнего совместного коммюнике ВОЗ и МАГАТЭ от 24 апреля 2009 г. вытекает, что территории, попавшие после аварии под радиоактивные осадки, больше не представляют никакой опасности для населения, а жителей достаточно «успокоить практическими 30

советами» и убедить «вернуться к нормальной жизни». Вместе с этим, в книге А. Яблокова, В. и А. Нестеренко «Чернобыль: последствия катастрофы для людей и окружающей среды» представлены данные более 5 тысяч работ, которые полностью противоречат итогам ВОЗ и МАГАТЭ. Дезинформация и малограмотность должны быть преодолены кропотливым трудом по радиобиологическому образованию всех слоев общества, начиная с раннего возраста. Самим участникам ситуации нужно радикально изменить самооценку здоровья и правильно ранжировать все факторы, которые могут на него неблагоприятно влиять. Вместе с врачами следует активно сотрудничать в адекватных реабилитационных мероприятиях, уйти от неоправданных конфликтов, не отделять себя от окружающих чертой заведомой обреченности и ожидания помощи только извне. Учитывая то, что последствия катастрофы в полном объеме не ликвидированы, необходимо перейти к новой стадии преодоления последствий – фазе возобновления и развития, включая реабилитацию загрязненных территорий. Украине необходимо учитывать, что от результатов ликвидации последствий аварии на ЧАЭС зависят перспективы развития атомной энергетики не только в Украине, но и в мире в целом. В целях дальнейшей координации усилий нашего государства и общественности в решении проблемы экологической перспективы чернобыльских территорий необходимо провести научно-экспертный анализ, государственную экспертизу по вопросам соответствия существующей ситуации на территориях, прилегающих к ЧАЭС, экологическим нормативам для проживания и возобновления инфраструктуры. Со стороны правительства необходимо адекватно ситуации изменить существующее законодательство, исправить присущие ему дефекты, усугубляющие социальную несправедливость; принять меры, действительно способствующие оздоровлению, социальной реабилитации и подлинной, а не ханжеской психологической поддержке людей, вовлеченных в крупномасштабную аварию. Литература: 1. Булдаков Л. А. Радиоактивные вещества и человек. – М. : Энергоатомиздат.

1990. – 160 с.

2. Антропова З. Г., Белова Е. И. и др. Итоги изучения и опыт ликвидации последствий загрязнения территории продуктами деления урана. – М. : Энергоатомиздат, 1990. – 144 с.

3. Резолюция третьей Международной конференции «Медицинские последствия Чернобыльской катастрофы: Итоги 15-летних исследований» РЧ 31 (482) 23–29 августа 2001 г.

31