Bibl 3 2015 by Всеукраїнська екологічна ліга

ЗМІСТ Стан законодавчої бази щодо інтегрованого управління водними ресурсами в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Організаційно-методичні підходи впровадження інтегрованого управління водними ресурсами в Україні Алієв К. А. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Основні завдання та концептуальні засади інтегрованого управління водними ресурсами Чунарьов О. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Європейське законодавство у сфері захисту та управління водними ресурсами Гопчак І.В., Басюк Т.О. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Эколого-гигиеническая оценка содержания хлорорганических пестицидов в подземных водах различных регионов Украины и здоровье Осокина Н. П. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

У межах столиці України знищується річка Коник Репінський А.С. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Рось: хто захистить річки України ? Тимочко М.М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Аналіз геоекологічного стану малих річок України (на прикладі річки Альта міста Переяслава-Хмельницького) Дзюбенко О. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Малі річки – великі проблеми Буднік С. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Анализ состояния водних живых ресурсов в отечественных водоёмах. Пути выхода Чистяков А. В.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

СТАН ЗАКОНОДАВЧОЇ БАЗИ ЩОДО ІНТЕГРОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ В УКРАЇНІ Україна здійснює процес реформування системи управління водними ресурсами, метою якого є досягнення відповідності цієї системи розробкам, здійсненим у Європейському Союзі, зокрема в рамках Водної Рамкової Директиви (WFD) [1]. Хоча у «Водному кодексі України» 1995 року (стаття 13) декларується, що «державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюється за басейновим принципом», в сучасних умовах управління водогосподарським комплексом в басейнах річок характеризується наявністю складної системи галузевих, відомчих і місцевих функцій та структур державного управління, що мають переважно галузеву і адміністративно-територіальну (а не басейнову) орієнтацію, неефективний і незбалансований механізм регулювання водних відносин [2]. Колишні радянські підходи характеризувалися не стільки збереженням і захистом водних ресурсів, скільки використанням води і створенням відповідної інфраструктури для її використання. Навіть створені перші басейнові управління водних ресурсів (Дніпровське, Сіверсько-Донецьке, Південно-Бузьке) не займалися питання управління річковими басейнами в тому розумінні, як це визначено ВРД ЄС. Головну увагу вони приділяли питанням використання води, розвитку інфраструктури і моніторингу (кількісного та якісного) водних ресурсів в місцях забору та скиду води. Певні кроки щодо подолання даної ситуації було здійснено впродовж останніх десяти років. Зокрема, в Законі України №2998-ІІІ від 17.01.2002 р., яким було затверджено «Державну програму розвитку системи управління водними ресурсами», підкреслювалася необхідність створення системи управління водними ресурсами та його планування за річковими басейнами та було передбачено створення організацій з управління річковими басейнами. Прийняття Закону №1629-IV від 18.03.2004 р. «Про державну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» свідчило про те, що Україна взяла на себе зобов’язання слідувати принципам, викладеним у Водній Рамковій Директиві. Паралельно зі створенням нових басейнових управлінь (на 01.01.2013 р. їх нараховується 10 – Дніпровське, Деснянське, Дністровсько-Прутське, Дунайське, Західно-Бузьке, Кримське, Сіверсько-Донецьке, рр. Південний Буг, Тиса та Рось), відбувалося їх перетворення в структури з управління річковими басейнами та його плануванню в контексті ВРД ЄС. На жаль, у водному законодавстві України визначено лише принципи, у відповідності з якими має здійснюватися управління водними ресурсами в контексті басейнів річок, але в ньому не вказано способи реалізації такого управління. Тому, для забезпечення роботи басейнових управлінь стосовно питань, пов’язаних з розробкою планів управління басейнами було створено басейнові ради. До складу цих рад входять представ2

ники обласних рад та адміністрацій, представники відповідних державних органів на обласному рівні, представники водокористувачів, громадських організацій та наукових установ. Наполеглива робота керівництва Держводагентства (до 2011р. – Держводгоспу) України дала змогу здійснити певні кроки для переходу від колишньої радянської системи, орієнтованої на розробку ресурсів, до такої, при якій басейн розглядається як об`єкт (комплексний) управління водними ресурсами та його планування. При цьому розвивається існуюча інституціональна структура. Зокрема, прийнятий 21.12.2010 р. Верховною Радою України Закон №2818-VI «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» говорить про те, що «Система державного управління в галузі охорони вод потребує невідкладного реформування у напрямі переходу до інтегрованого управління водними ресурсами». Серед основних завдань щодо поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки населення передбачається «реформування системи державного управління в галузі охорони та раціонального використання вод шляхом впровадження інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом». У відповідності із «Стратегією…» Кабінет Міністрів України своїм Розпорядженням № 577-р від 25.05.2011 р. затвердив «Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 рр.», в якому передбачається впродовж 2012-2013 рр. «розроблення та затвердження планів управління басейнами річок Тиси і Дунаю», а також «проведення наукових досліджень з метою підготовки планів управління басейнами річок Дністра, Прута і Сірету, Південного та Західного Бугу, Сіверського Дінця». Важливим кроком у розвитку законодавчої бази стосовно управління водними ресурсами в Україні стало прийняття 24.05.2012 р. Верховною Радою Закону №4836-VI «Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну Дніпра на період до 2021р.», що передбачає, серед іншого, «впровадження системи інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом, розроблення та виконання планів управління басейнами річок, застосування економічної моделі цільового фінансування заходів у басейнах річок, утворення басейнових рад річок, а також підвищення ролі існуючих та утворення нових басейнових управлінь водних ресурсів». Впровадження цієї системи передбачено на другому етапі виконання «Програми…», впродовж 2017-2021 рр. Нарешті, 08.06.2012 р. у Верховній Раді було зареєстровано Проект Закону «Про внесення змін до Водного кодексу України (щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом)». 3

Реалізація положень законопроекту дозволить удосконалити законодавство України у питаннях впровадження інтегрованих підходів в управління водними ресурсами відповідно до вимог Водної Рамкової Директиви ЄС. Зокрема: запроваджується гідрографічне і водогосподарське районування території України для розробки планів управління річкових басейнів; вводиться поняття «План управління річковим басейном», як стратегічний плануючий документ для впровадження програми заходів, що створюють підґрунтя для інтегрованого, екологічно і економічно обґрунтованого та сталого управління водними ресурсами в межах річкового басейну на довгостроковий період; вводиться поняття басейнових рад, як консультативно-дорадчих органів у межах території річкового басейну, створених для вирішення питань з використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів та визначається процедура їх створення. Реалізація положень законопроекту сприятиме реалізації державної водної політики щодо подальшого збереження і відтворення водних ресурсів, впровадження інтегрованого управління водними ресурсами, адаптації водного законодавства до законодавства ЄС, визначення шляхів розбудови та удосконалення водогосподарського комплексу України. ОРГАНІЗАЦІЙНО–МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕГРОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ В УКРАЇНІ Алієв К.А., кандидат технічних наук, доцент Державного інституту управління і економіки водних ресурсів Основні принципи управління водними ресурсами, що були сформовані на Конференціях ООН та Всесвітніх водних форумах, зокрема на 5-му Всесвітньому водному форумі у Стамбулі (2008 р.), полягають у комплексному підході до управління річковими басейнами. Світове співтовариство дійшло висновку, що адміністративнотериторіальний принцип управління водними ресурсами не відповідає сучасним вимогам до завдань поліпшення якості води та безпечного і повноцінного водокористування. У 2000 році Європейський Союз прийняв Водну Рамкову Директиву (ВРД) № 2000/60/ЄС, в якій викладено основні принципи управління водними ресурсами і яка стала обов’язковою для виконання країнами Євросоюзу. Передбачається, що всі країни Євросоюзу перейдуть на інтегроване управ4

ління річковими басейнами і досягнуть доброї якості води до кінця 2015 року. В Україні визнано принципи Водної Рамкової Директиви ЄС як такі, що потребують впровадження при реформуванні управління водними ресурсами. Це відображено у прийнятих Україною Конвенції про сталий розвиток Карпат та Конвенції про захист р. Дунай, в яких вказано, що управління водними ресурсами має проводитись за басейновим принципом. Органами управління річковим басейном є Басейнове управління водними ресурсами (БУВР) та Басейнова рада. Держводгосп України прийняв програму реформування системи управління водними ресурсами якою передбачено створення басейнових органів управління. Вже функціонують Дністровсько-Прутське, Південно-Бузьке, Деснянське, Придунайське, Західно-Бузьке басейнові управління та басейнові управління р. Рось і річок АР Крим. За підтримки обласних і місцевих органів влади і громадськості утворено Басейнові ради: колективні консультативно-дорадчі органи управління річковими басейнами, в яких представлені державні органи управління, виборні органи та органи місцевого самоуправління, а також представники водокористувачів та громадськості. Для діяльності Басейнових управлінь водних ресурсів і Басейнових рад розроблено Положення про їх повноваження та функції і обов’язки. Згідно з принципами ВРД ЄС основними стратегічним програмно- цільовим документом інтегрованого управління є План управління річковим басейном (ПУРБ). Такий план розробляється на основі дослідження бази даних про екологічний, водогосподарський та економічний стан у річковому басейні. Поетапно виконуються: «Оцінка і аналіз», «Головні екологічні і водогосподарські проблеми», встановлюються «Стратегічні цілі» та розробляє довготермінова Програма заходів для досягнення стратегічних цілей. Оцінка і аналіз Проблеми і пріоритети

Стратегічні цілі Довгострокова програма заходів Річні оперативні плани Рис.1. Склад і послідовність розробки ПУРБ

Для розроблення інтегрованого ПУРБ залучаються кваліфіковані фахівці: гідрологи, гідротехніки, морфологи, геологи, ґрунтознавці, екологи, гідробіологи, економісти. ПУРБ для басейну Тиси і в цілому для басейну р. Дунай розробляли країни басейнів протягом кількох років, близько одного року проходить ознайомлення та їх узгодження. Основні цілі і завдання БУВР: - Розроблення ПУРБ відповідно до стратегії розвитку басейну; - Розроблення довгострокової Програми заходів для досягнення стратегічних цілей, визначених у ПУРБ; - Здійснення інтегрованого управління водними ресурсами у межах річкового басейну відповідно до цілей і стратегії розвитку, встановлених в ПУРБ; - Здійснення моніторингу водних об’єктів та оцінка їх екологічного стану; - Здійснення міжнародного співробітництва у сфері басейнового планування та реалізації Програми заходів. Цілі і завдання Басейнових рад: Визначення стратегії формування ПУРБ; Сприяння розробленню ПУРБ; Сприяння виконанню довгострокової Програми заходів у річковому басейні. Передумови успішного розвитку інтегрованого управління річковими басейнами в Україні: Прийняти на державному рівні постанову про порядок утворення та діяльність Басейнових рад (визначити їх повноваження і легітимність, як це зроблено у багатьох країнах), а також постанову про райони річкових басейнів, що встановить кількість річкових басейнів як об’єктів управління; Виконати методичне забезпечення розроблення ПУРБ; Мати підтримку обласних, районних та місцевих органів влади під час розроблення та виконання ПУРБ; Розвивати співпрацю з громадськими організаціями; Співпрацювати відповідно до транскордонних угод і програм у рамках річкових басейнів; Вивчати і використовувати закордонний досвід впровадження інтегрованого управління річковими басейнами, зокрема у рамках Глобального Водного Партнерства.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ІНТЕГРОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ Чунарьов О. В., заступник голови Державного агентства водних ресурсів України Розвиток суспільства значною мірою визначається його ресурсним потенціалом. Серед природних чинників водні ресурси, їхні кількісні та якісні показники безпосередньо впливають на якість життя населення, на розвиток галузей економіки кожної країни. Важко уявити будь-яку сторону життя людини без води. У 20 столітті населення світу зросло втричі, в той час як водоспоживання збільшилося у 6 разів. Уже сьогодні понад 1 мільярд людей на Землі не має доступу до водних ресурсів, а більш ніж 2,4 мільярди потребують забезпечення належних санітарних умов. Темпи зростання населення Землі привертають увагу до проблем, пов’язаних з водним чинником. За даними ООН, дефіцит води, включаючи потреби сільського господарства та промисловості, вже сьогодні оцінюють у 230 млрд м3 на рік. Кліматичні зміни певним чином позначаються на водозабезпеченні населення та потребують перегляду ставлення до цього ресурсу. Розуміння суспільством водних проблем і прагнення їх розв’язати знайшло своє відображення у заходах екологічного спрямування, одним з яких є відзначення Всесвітнього дня води. В Україні водні ресурси є одним з важливих природних факторів, які визначають сталий розвиток держави. Залежність суспільства від водних ресурсів зростає, підвищуються вимоги до їхньої якості. Пріоритетом екологічної політики України є гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу. Враховуючи те, що за запасами водних ресурсів, доступних для використання, Україна є однією з найменш забезпечених у Європі – це близько 1 тис. м3 на рік при загально визначеній межі малозабезпеченості водними ресурсами на душу населення 1,7 тис. м3, питання управління, раціонального використання, охорони та відтворення водних ресурсів набувають дедалі більшої актуальності. Вирішення цих питань є одним з основних завдань Державного агентства водних ресурсів України (Держводагентства). До водогосподарського комплексу держави входять 63 тис. річок, 1103 водосховища із загальним об’ємом понад 55 млрд м3, 48 тис. ставків з об’ємом 4 млрд м3, 5 великих каналів, близько 5 млн га земель водного фонду, 5,5 млн га меліорованих земель, 45 тис. км каналів, сучасні системи протипаводкового захисту, управління яким потребує значних зусиль, розроблення і впровадження наукових досягнень та новітніх інформаційних технологій, якісної професійної кадрової підготовки. 7

За даними державного обліку водокористування, щорічна потреба населення та галузей економіки у водних ресурсах становить близько 15 – 16 млрд м3. При цьому, щорічно у поверхневі водні об’єкти скидається близько 8 млрд м3 стічних вод, у тому числі забруднених – до 2 млрд м3, або 25%. Це потребує пошуку ефективного наукового механізму збереження та управління водними ресурсами держави в сучасних умовах. Тому однією з основних стратегічних складових державної водної політики є впровадження системи інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом, що відповідає вимогам Водної Рамкової Директиви ЄС від 2000 року, яка базується на принципах попередження, вжиття запобіжних заходів, виправлення ситуації, яка зумовлює екологічні збитки, наголошує на необхідності подальшого впровадження засад охорони і відновлювального управління, інтеграції якісних і кількісних показників. На сьогоднішній день є ряд серйозних наукових напрацювань у цьому напрямі, які знайшли своє відображення в законодавчих та нормативноправових актах, зокрема в Законі України «Про Загальнодержавну цільову програму розвитку водного та екологічного оздоровлення басейну р. Дніпро до 2021 року». Відповідно до Плану заходів щодо адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу Держводагентство розробило проект Закону України «Про внесення змін до Водного кодексу України» (щодо впровадження інтегрованих підходів в управління водними ресурсами за басейновим принципом). Зокрема, у законопроекті визначено статус басейнової ради, району річкового басейну, водогосподарської ділянки та поняття плану управління річковим басейном. В Україні вже створено 10 басейнових управлінь водних ресурсів (БУВР), що реалізують водну політику держави. Зона їхньої діяльності охоплює всю територію країни. Завдання, поставлені перед БУВРами, реалізуються за допомогою Планів управління річковим басейном, розроблення яких передбачається ст. 13 Водної Рамкової Директиви ЄС і є важливим етапом впровадження басейнового принципу управління водними ресурсами з метою досягнення нормативів якості води, безпечного і раціонального водокористування, стійкого екологічного стану у річковому басейні та збереження біологічного різноманіття водних екосистем. Важливим елементом Планів управління є розроблення водогосподарських балансів, вихідна інформація яких є важливою у разі погодження та видачі дозволів на спецводокористування, при заборах та скидах забруднених вод у річки та водойми, під час планування розміщення нових виробництв, а також розроблення режимів роботи водосховищ та ін. Для підготовки Планів управління річковими басейнами та водогосподарських балансів на основі європейського досвіду фахівці науково8

дослідних установ провели гідрографічне та водогосподарське районування території України та розрахували водогосподарський баланс відповідно до нової схеми водогосподарського районування (на прикладі району річкового басейну Південного Бугу). Так, у межах гідрографічного районування території України виділено 9 районів річкових басейнів: Вісли, Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Дніпра, Дону, річок Причорномор’я, Приазов’я та Криму. Ця робота є відображенням основних засад Водної Рамкової Директиви ЄС, і це є лише одним з перших кроків у цьому напрямі. Що стосується водогосподарського районування, то в межах країни виділено 133 водогосподарські ділянки, яким присвоєно унікальні числові коди і які являють собою частини річкових басейнів, що їх використовують під час складання водогосподарських балансів і є достатніми для визначення лімітів забору води, скидів стічних вод, інших параметрів використання водних ресурсів. Співпраця Тисайських країн у межах транскордонного басейну вже забезпечила прийняття Плану управління басейном р. Тиса, який є наочним прикладом для підготовки планів управління іншими басейнами. Розробляються окремі елементи Плану управління для басейнів Дніпра, Сіверського Дінця, річок Південний Буг, Рось та ін. Ця робота триватиме з використання наукового потенціалу та сучасних інформаційних технологій. Законом України «Про аквакультуру» змінено нинішній підхід до процедури надання водних об’єктів у користування на умовах оренди та передбачено розроблення Порядку надання водних об’єктів в оренду, Паспорта водного об’єкту, режимів роботи водних об’єктів, які надають в оренду, та Методики розрахунку плати за їхню оренду. Принциповими є положення про надання у користування водних об’єктів у комплексі із земельною ділянкою під водним простором органами, що здійснюють розпорядження зазначеними земельними ділянками за договором оренди, погодженим з Держводагентством. Важливим результатом нашої діяльності є затвердження Кабінетом Міністрів України Типового договору оренди водних об’єктів, у якому чітко визначено об’єкт оренди, враховано екологічну складову і основне – вимоги щодо експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених Агентством режимів роботи та необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами. Підставою для розірвання договору, крім іншого, є недотримання умов загального водокористування. Так, наприклад, на сьогоднішній день в оренду передано 16 281 ставок та 430 водосховищ, паспортизовано 9 тис. водних об’єктів, і ця робота триває. Завдяки змінам у законодавстві в державі запроваджено прозорий та обґрунтований механізм визначення розміру плати за надані в оренду водні об’єкти. 9

У 2013 році Агентство розробило Методику, якою скасовано ганебну практику визначення розміру плати за оренду водних об’єктів за домовленістю сторін, коли гектар водного дзеркала можна було оцінити від 2 гривень (Рівненська обл.) до 5 тис. гривень (Київська обл.). Відповідно до нової Методики розмір орендної плати обчислюють із застосуванням коефіцієнтів, які враховують мету використання, тип, місцезнаходження, можливість регулювання, глибину та заростання водного об’єкта. Для впровадження інтегрованих підходів з ініціативи Держводагентства створено Басейнові ради, виконавчим органом яких є басейнові управління. Сьогодні вони функціонують в усіх основних басейнах річок країни – Дніпра, Дністра, Дунаю, Десни, Південного Бугу, Сіверського Дінця та ін. До їх складу Держводагентство залучило всі заінтересовані сторони, і в першу чергу місцеві органи виконавчої влади, водокористувачів, науковців, громадські екологічні організації. Робота басейнових рад довела свою ефективність та є перспективною у розв’язанні гідроекологічних проблем басейнів. Одним з елементів інтегрованого управління річковим басейном є робота Міжвідомчих комісій, що полягає в узгодженні режимів роботи водосховищ та водогосподарських систем в басейнах основних річок, до складу яких входять представники органів влади, водокористувачі, екологи, науковці, представники громадськості. Діяльність Міжвідомчих комісій є особливо важливою в паводконебезпечних регіонах, зокрема Закарпатті, Прикарпатті, північній частині країни, де спостерігається надмірне перезволоження території, та в маловодних регіонах України, таких як Крим, Донбас, Південь України, які забезпечені власними водними ресурсами до 20%. Водозабезпечення цих регіонів вирішується за рахунок міжбасейнового перерозподілу водних ресурсів, щороку в обсязі близько 3 млрд м3. Водночас, з метою недопущення загострення санітарноепідеміологічної ситуації, поліпшення якості води, зменшення негативного впливу від скиду забруднених стічних вод у водні об’єкти Агентство постійно здійснює організаційно-технічні та водогосподарсько-екологічні заходи. Так, для забезпечення водопостачання населення і підприємств Криворізького басейну, екологічного оздоровлення русла р. Інгулець та подачу води нормативної якості на зрошення протягом трьох років на умовах приватно-державного партнерства та науково обґрунтованих підходів здійснюється подача дніпровської води по каналу Дніпро-Інгулець в Карачунівське водосховище, яке є джерелом водопостачання м. Кривий Ріг. Ця науково обґрунтована схема подачі води дала змогу зменшити показники концентрації сульфатів, сухого залишку та жорсткості майже в 1,5 раза та забезпечити нормативну якість води. 10

Для екологічного оздоровлення басейну р. Сіверський Донець та подачі водокористувачам води нормативної якості здійснюють водообмін у Краснопавлівському водосховищі, внаслідок чого досягнуто нормативної якості води на водозаборі м. Харкова та Харківської області та забезпечено подачу чистої дніпровської води у верхів’я р. Сіверський Донець. Для поліпшення санітарно-епідеміологічного стану на питному водозаборі м. Одеси навесні здійснюють еколого-репродукційний попуск з Дністровського водосховища. Агентство щороку здійснює також екологічні та рибогосподарські попуски в басейнах Дніпра, Дністра, Росі, Південного Бугу, самоплинне заповнення Придунайських водосховищах повеневою водою р. Дунай. Інтегроване управління водними ресурсами, як складова сталого розвитку суспільства, передбачає ощадливе використання водних та енергетичних ресурсів для забезпечення продовольчої безпеки. У зв’язку з цим в Україні набуває поширення краплинне зрошення, яке розглядають не лише як елемент раціонального використання водних ресурсів, а й як гарант одержання стійких урожаїв з мінімізацією шкоди від змивання ґрунтів. Якщо у 2002 році налічувалося 5,1 тис. га краплинного зрошення, то на сьогодні його площа зросла до 76,3 тис. гектарів, і є впевненість щодо зростання у майбутньому. За підрахунками науковців, площа краплинного зрошення в державі повинна дорівнювати близько 250 тис. га. За рахунок впровадження крапельного зрошення більше ніж удвічі заощаджуються водні та енергетичні ресурси, а витрати на облаштування систем крапельного зрошення окупаються за один рік. З огляду на глобальні кліматичні зміни, цей напрям є стратегічним щодо екологічного розвитку сільського господарства в Україні. Останніми роками особливу увагу стали приділяти переходу від пасивного протипаводкового захисту, який передбачає будівництво дамб, берегоукріплювальних споруд до активної фази, в основі якої здійснюється будівництво акумулюючих протипаводкових ємностей та польдерів. Це дає можливість знизити рівні високих паводків до рівня паводків 10% забезпеченості та пропускати їх у межах русел річок без нерегульованого затоплення територій. Зокрема, у Львівській області на р. Дністер для управління паводковим стоком закінчено будівництво двох акумулюючих ємностей – це Тершаків та Чайковичі, ще одна – Мости – перебуває на стадії завершення, загальним об’ємом понад 160 млн м3. Такий протипаводковий комплекс дасть можливість у періоди проходження високих паводків повторюваністю 1 раз на 100 років зменшити їхні максимальні обсяги води за рахунок перерозподілу стоку шляхом його акумулювання у протипаводкових ємностях та польдерних системах. При цьому рівні води на р. Дністер та його притоках буде зменшено до двох метрів. Важливим елементом управління паводковим стоком стало створення автоматизованих інформаційно-вимірювальних систем, які забезпечують 11

отримання оперативної гідрометеорологічної інформації з метою запобігання можливим негативним наслідкам та мінімізації їх під час проходження повеней та паводків. Державне агентство водних ресурсів України продовжує експлуатацію «АІВС Тиса», яка включає 50 автоматизованих постів, що дають змогу в режимі реального часу відслідковувати гідрометеорологічну ситуацію і оперативно прогнозувати гідрографи паводків на річках басейну, передавати в автоматичному режимі інформацію відповідним службам оповіщення для підготовки та реалізації заходів щодо безаварійного пропуску паводків. Така система дала можливість скоротити майже у 4 рази час для прийняття управлінських рішень. До речі, аналогічну автоматизовану інформаційно-вимірювальну систему ми впроваджуємо в Прикарпатті, де вже створено 8 автоматизованих постів. У рамках міжнародного співробітництва найближчим часом планується встановлення ще 24 постів для прийняття управлінських водогосподарських рішень у басейнах річок Сірет та Прут на території України та Румунії. Сучасні технології швидко розвиваються, і сьогодні актуальним є питання використання в управлінні водними ресурсами геоінформаційних систем. На основі ГІС-технологій проводиться робота з визначення зон затоплень і підтоплень при паводках різної забезпеченості з візуалізацією інформації на картах великого масштабу з урахуванням динаміки гідрометеорологічних процесів, що дає змогу своєчасно вживати запобіжних заходів. Таким чином, використання водоресурсного потенціалу з огляду на специфіку кожного басейну та екологічні пріоритети можливо за трьома складовими: економічною, соціальною та екологічною. ЄВРОПЕЙСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО У СФЕРІ ЗАХИСТУ ТА УПРАВЛІННЯ ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ Гопчак І.В., кандидат географічних наук, доцент, Басюк Т.О., асистент Національного університету водного господарства та природокористування, (м. Рівне) Екологічне законодавство Європейського Союзу (ЄС) розвивалося протягом більш як 30 років та нараховує близько 300 законодавчих актів, серед яких директиви, регламенти, рішення, рекомендації, повідомлення та інші політичні документи. Повні текстові версії документів чинного екологічного законодавства ЄС викладені у «Довіднику законодавства Співтовариства», який постійно оновлюється. Він містить акти чинного законодавства ЄС (регламенти, рі12

шення та директиви), угоди та конвенції, а також деякі важливі, але необов’язкові акти. Увесь матеріал у Довіднику розбито на 20 глав. Законодавство в галузі довкілля, споживання та здоров’я охоплює Глава 15. Розділ 15.10 присвячений довкіллю й містить чотири підрозділи, а саме: «Загальні положення та програми»; «Забруднення та шкідливі чинники»; «Космос, довкілля та природні ресурси», а також «Міжнародне співробітництво». Європейська економічна комісія протягом кількох років активно працює в напрямі вдосконалення своєї практики законодавчої діяльності з метою забезпечення високої якості розроблюваних законодавчих ініціатив, аби вони були простими, ефективними та відповідали конкретним потребам. Основні зусилля в рамках програми «Кращі нормативні документи» у сфері довкілля будуть відтворені у сімох Тематичних стратегіях, які нині розробляють згідно з Програмою 6 EAP: забруднення атмосферного повітря, морське навколишнє середовище, стале використання ресурсів, запобігання накопиченню та вторинна переробка відходів, стале використання пестицидів, захист ґрунтів і міське довкілля. Вони визначать рамкову систему дій Співтовариства та держав-членів на наступні два десятиліття, що має забезпечити більшу правову та регуляторну визначеність. Умовою членства в ЄС є узгодження кожної країни-кандидата свого національного законодавства та практики адміністративної діяльності з екологічним правовим набутком ЄС. Цей спільний правовий доробок є значно меншим за обсягом, ніж усе екологічне законодавство та містить близько 145 законодавчих документів (директиви, регламенти та рішення). Водні ресурси є однією з найбільш регульованих сфер законодавства ЄС про навколишнє середовище. Базуючись на необхідності фундаментального перегляду законодавчої бази з метою розроблення нової політики ЄС у галузі використання водних ресурсів, а також на підставі проведених консультацій з широким колом спеціалістів, Європейська економічна комісія запропонувала нову рамкову Водну директиву ЄС, яка була затверджена в 2000 р. і мала такі цілі: розроблення комплексної політики Співтовариства щодо використання водних ресурсів та її впровадження відповідно до принципу субсидіарності; поширення сфери охорони водних ресурсів на всі води: як поверхневі, зокрема прибережні, так і підземні; досягнення «належного стану» для всіх вод до визначеної дати та збереження цього стану, там де його вже було досягнуто раніше; управління водними ресурсами річкових басейнів, ґрунтуючись на комбінованому підході встановлення граничних показників викидів і стандартів якості, з відповідними положеннями про координацію дій для міжнародних річкових басейнів, коли басейн річки розташований у більше ніж одній країні – члені ЄС, або коли він захоплює територію країн, що не є членами ЄС; встановлення тарифів за користування водними ресурсами з урахуванням принципу відшкодування витрат і принципу стягнення плати із забруд13

нювачів; розширення участі громадян, залучених до захисту водних ресурсів; удосконалення законодавства. Основні законодавчі акти в сфері захисту та збереження водних ресурсів включають Директиви та Рішення, а також декілька міжнародних угод. Законодавча база включає саму Рамкову Водну Директиву 2000/60/ЄC (змінена та доповнена Рішенням № 2455/2001/ЄC), що встановлює законодавчу базу для політики Співтовариства в галузі використання та збереження водних ресурсів, а також захисту континентальних поверхневих вод, прибережних і підземних вод з метою запобігання та зменшення забруднення, забезпечення стабільного використання води, охорони водного середовища, поліпшення стану водних екосистем та мінімізації негативних наслідків повеней і посух. Ухвалення цієї рамкової Водної директиви в 2000 р. зробило раціональнішим законодавство Співтовариства в цій сфері завдяки тому, що вона замінила сім попередніх Директив, які стосувалися поверхневих вод, водного ареалу риб, молюсків і ракоподібних, підземних вод та викидів небезпечних речовин. Якість води регламентується: Директивою 76/160/ЄEC щодо води для купання та Директивою 98/83/ЄC щодо якості води, призначеної для споживання людиною. Контроль скидів здійснюється відповідно до Директиви 91/271/ЄEC (змінена та доповнена Директивою 98/15/ЄC і відповідним Рішенням 93/481/ЄEC) щодо обробки міських стічних вод та Директиви 91/676/ЄEC щодо захисту вод від забруднення нітратами сільськогосподарського призначення. Моніторинг і звітність здійснюється відповідно до Рішення 77/795/ЄEC (змінене та доповнене Рішеннями 84/422/ЄEC, 86/574/ ЄEC та 90/2/ЄEC) щодо загальних процедур обміну інформацією. Міжнародне законодавство включає в себе конвенції: про доступ до інформації, участь громадськості в ухваленні рішень і доступ до правосуддя з питань довкілля (1998); щодо оцінки впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті (1991); щодо транскордонних водотоків і міжнародних озер (1992); щодо басейнів річок (Дунай (1987), Ельба (1990), Одер (1996), Рейн (1999)); Барселонська (1976) зі змінами, доповненнями та протоколами; OSPAR (1992) зі змінами та доповненнями; Боннська Угода про співпрацю у боротьбі із забрудненням Північного моря нафтопродуктами та іншими шкідливими речовинами (1983); Гельсінська щодо Балтійського моря (1992); Стокгольмська щодо стійких органічних забруднювачів (POPs), яка спрямована на знищення та мінімізацію виробництва, використання та викидів стійких органічних забруднювачів (2004). Література: 1. План заходів щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів: Затверджено постановою КМ України від 19 березня 1997 р. №244 // Екологія і закон: Екологічне 14

законодавство України. У 2-х кн. / Відповід. ред. В.І. Андрейцев. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – Кн.1. – С. 194-196. 2. Водна рамкова директива ЄС 2000/60/ЕС. Основні терміни та їх визначення: Пер. з англ. – Київ, 2006. – 240 с. 3. Директива 2000 Парламенту і Ради ЄС. Встановлення структури щодо дій ЄС в галузі водної політики. – Брюссель, 30 липня 2000. – 08-15РЕ – CONS 3639/00 CS 0347/00 ENV 221 CBDES 513. 4. Разнообразные подходы к экологическому управлению: краткий курс по практике оценки риска, установлению экологических стандартов и разработке программ сокращения загрязнения ЕС и США // Материалы семинара по стандартам качества воздуха и воды, проведенного Минэкобезопасности Украины и Центром политики по охране атмосферы США (Киев, 9-13 декабря 1996 г.). – Киев, 1997. 5. Національна екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку – К.: ТОВ «Компанія «ВАІТЕ», 2007. – С.184. ЭКОЛОГО-ГИГИЕНИЧЕСКАЯ ОЦЕНКА СОДЕРЖАНИЯ ХЛОРОРГАНИЧЕСКИХ ПЕСТИЦИДОВ В ПОДЗЕМНЫХ ВОДАХ РАЗЛИЧНЫХ РЕГИОНОВ УКРАИНЫ И ЗДОРОВЬЕ Осокина Н. П., кандидат геолого-минералогических наук, научный сотрудник Института геологических наук НАН Украины (г. Киев) «Пестициды в подземных водах обнаружены на 86% участков, обследованных в разные годы на территории всех административных областей Украины, на различных глубинах (до 370 м)» [6]. Целенаправленные многолетние исследования позволили рассмотреть статистическое и динамическое распределение пестицидных препаратов в подземных водоносных горизонтах. Всего в подземных водах Украины обнаружено порядка 20 наименований пестицидов и их метаболитов, производных различных классов соединений: хлорорганических пестицидов (ХОП)-п,п'-ДДТ, о,п'- ДДД, п,п'-ДДЕ, альфа, бета и гамма-ГХЦГ, гептахлор; сим-триазинов–симазин, атразин, прометрин, пропазин; группы 2,4-Д; фосфорорганических-рогор (фосфамид, БИ-58), метафос, карбофос, фозалон и др. Однако, указанный перечень содержащихся в подземных водах пестицидов, по всей вероятности, далеко не полный. На Украине используется в общей сложности порядка 250 разновидностей пестицидов, примерно 25 из которых определяются в лабораториях. Остальные не исследуются в связи со сложностями информационного, методического и финансового характера. Ниже обобщены результаты 1900 анализов подземных вод, выполненные автором по договорам на лабораторной базе ЭКОГИ15

НТОКСА и Кировгеологии, материалы фондов, литературных источников. По водоносному горизонту четвертичных отложений и водоносному горизонту эоценовых отложений Киевской области обобщены результаты анализов, выполненные автором, в отделе гидрогеологических проблем ИГН НАНУ по теме, выполняемой под руководством академика НАНУ В. М. Шестопалова. В северных областях Украины (Волынская, Ровенская, Житомирская, Киевская, Черниговская, Сумская) содержание стойких хлорорганических пестицидов (ХОП) ДДТ, ГХЦГ в водоносном горизонте четвертичных отложений относительно равномерное 10-5–10-4 мг/л. Водоносный горизонт меловых отложений содержит ХОП 10-6-10-5 мг/л, т.е. на порядок ниже. В центральных областях Украины (Хмельницкая, Винницкая, Черкасская, Кировоградская Полтавская, Днепропетровская) концентрация стойких ХОП в водоносном горизонте четвертичных отложений, как правило, на порядок выше, чем в северных областях, и составляет 10-5–10-3 мг/л. Водоносный горизонт меловых отложений также содержит более высокие концентрации пестицидов 10-3–10-4 мг/л по сравнению с северными областями. На юге Украины (Херсонская, Запорожская, Одесская, Николаевская области, Республика Крым) стойкие ХОП в водоносном горизонте четвертичных отложений составляют 10-6–10-4 мг/л. Водоносный горизонт неогеновых отложений содержит концентрации ХОП 10-6–10-3 мг/л, а также обнаружены симазин в концентрации 10-4 мг/л, рогор –10-4 мг/л, фозалон – 10-5мг/л. Отмечено значительное загрязнение рисовыми гербицидами сатурн, ялан, пропанид. В пределах Западной Украины (Львовская, Ивано-Франковская, Тернопольская, Ужгородская, Черновицкая, Закарпатская области) водоносный горизонт четвертичных отложений содержит стойкие ХОП в концентрации 10-4–10-6 мг/л, максимальные концентрации10-3мг/л, а также фосфорорганические пестициды в концентрациях 10-3 мг/л в отдельных точках. Водоносный горизонт меловых отложений содержит стойкие ХОП в концентрациях 10 -5 мг/л, ФОП – 10-4 мг/л, симазин – 10-3 мг/л в ряде скважин. Водоносный горизонт неогеновых отложений содержит стойкие ХОП в концентрации 10-5 мг/л, ФОП – 10-4–10-5 мг/л; прометрин, симазин – 10-3 мг/л. На востоке Украины (Харьковская, Донецкая, Луганская области) водоносный горизонт четвертичных отложений содержит стойкие ХОП в концентрации 10-7–10-6 мг/л, ФОП –10-3 мг/л. Водоносный горизонт меловых отложений содержит стойкие ХОП в концентрации 10-4 – 10-6 мг/л, прометрин 10-6 –10-3 мг/л. Водоносный горизонт триасовых отложений содержит стойкие ХОП в концентрациях 10-5–10-4 мг/л, прометрин 10-4–10-3 мг/л. Результаты проведенных исследований показывают, что водоносный горизонт четвертичных отложений содержит стойкие ХОП на 1–2 порядка меньше, чем глубже расположенные водоносные горизонты меловых, юрских и триасовых отложений. Это свидетельствует о длительной циркуляции пестицидов в подземной гидросфере, вертикальной и горизонтальной миграции 16

пестицидов. По нашим расчетам (за 10-летний период), средние концентрации ХОП в основных водоносных горизонтах Украины составляют по сумме ДДТ 3,6 10-5 мг/л, по сумме ГХЦГ 3 10-5 мг/л. Наиболее загрязнены пестицидами нескольких групп подземные воды южной и центральной Украины, менее – западной, восточной и северной. Сегодня особенно актуальной является проблема предотвращения загрязнения пестицидами подземных и минеральных вод и продуктов питания. Попадая разными путями в организм человека, пестициды могут оказывать нежелательное воздействие. Они вызывают гибель многих организмов и могут при накоплении в грунте, сельскохозяйственной продукции ухудшать состояние здоровья человека [2]. В результате применения пестицидов второго поколения в сельскохозяйственном производстве происходит интоксикация организма человека, общее его отравление. Фосфорорганические соединения вызывают нарушения функций сердечно-сосудистой системы, расширение кровеносных сосудов, головные боли и т. д. Хлорорганические соединения негативно влияют на центральную нервную систему, верхние дыхательные пути и работу печени. Несмотря на вредное влияние пестицидов, они являются основным средством борьбы с вредителями, болезнями сельскохозяйственных культур и бурьянами. За 2005 – 2007 гг. было зарегистрировано (перерегистрировано) 1112 пестицидов и агрохимикатов [4]. Основными критериями опасности пестицидов являются интегральные показатели, учитывающие все виды токсического действия, такие как допустимая суточная доза (ДСД), предельно допустимая концентрация (ПДК) в воздухе рабочей зоны или атмосферном воздухе, продуктах питания и питьевой воде. Оценку потенциальной опасности загрязнения окружающей среды для здоровья населения осуществляют [3, 5] путем сравнения показателя фактической суточной дозы (ДФ) каждого препарата (поступающего в организм человека c питьевой водой, продуктами питания и атмосферным воздухом) с соответствующими допустимыми суточными дозами (ДСД) каждого препарата. Учитывая, что большинство гигиенистов указывают, что при комбинированном действии химических веществ, поступающих в организм человека на уровне пороговых доз, чаще всего наблюдается «суммирование» или «независимое» токсическое действие, тогда расчет суммарной среднесуточной ФНП, поступающих в организм человека, производится по формуле: I=n

ФНП =

ФНПj,

I=1

где ФНПj – суммарная среднесуточная фактическая нагрузка j–ми пестицидами. В воде исследованных скважин для хлорорганических пестицидов ФНП <= 1, то есть Дфj <= ДСД, следовательно, с определенной степенью вероятности можно утверждать, что поступление j-го пестицида в организм человека с питьевой водой не представляет высокой опасности для здоровья населения. Однако, чтобы определить реальную опасность пестицидов для здо17

ровья населения, необходимо подсчитать суммарное количество пестицидов, поступающих в организм человека не только с питьевой водой, но и с продуктами питания, воздухом, а также других пестицидов и их метаболитов, производных различных классов химических соединений: сим-триазинов – симазин, атразин, прометрин, пропазин; группы 2,4-Д; фосфорорганических – рогор (фосфамид, БИ-58), метафос, карбофос, фозалон и др., порядка 20 наименований которых было обнаружено в подземных водах Украины. Одновременно в воде скважин найдено от 3 до 8 сельскохозяйственных загрязнителей, суммарный эффект действия которых на организм человека не изучен. При комплексном и комбинированном поступлении препарата в организм человека может происходить не «суммирование», а «потенцирование» их токсического действия. В связи с этим может наблюдаться выраженное токсическое действие пестицидов даже при их поступлении в организм человека в количествах, не превышающих допустимые дозы. На состояние здоровья населения оказывает влияние нагрузка пестицидов на сельхозугодья, состояние загрязнения пестицидами контролируемого региона (вода, продукты питания, воздух). Поэтому необходим контроль и строгая регламентация объемов того или иного класса пестицидных препаратов при внесении их на сельхозугодья. Процесс деградации – физической и умственной [1], вызванной действием загрязнения среды обитания – возрастает. В 1959 г. на душу населения в Украине приходилось 5 кг химических препаратов, используемых в сельском хозяйстве, доля детей с генетическими отклонениями составляла 0,74% общего количества рожденных. В 1983 г. масса химических препаратов, поступающих на сельхозугодья в Украине, возросла с 1 до 25 кг на душу населения. Число детей, родившихся с генетическими нарушениями, возросло до 16,5%. Отличительная особенность хлорорганических пестицидов – нарастание концентрации их в дальнейших звеньях биологической цепи. Здоровье отдельного человека и его заболевания, а также заболевания всего населения зависят от состояния окружающей природной среды. Потому роль в развитии заболеваний неинфекционной природы определяется содержанием в ней химических примесей, наличие и количество которых обусловлено техногенными и антропогенными факторами. По данным ВОЗ, с загрязненной водой связаны многие заболевания. Хлорорганические пестициды, поступающие в организм человека с питьевой и минеральной водами в концентрации выше ПДК, на фоне радиоактивного прессинга вызывают негативные последствия в виде различных заболеваний химической этиологии (интоксикация, канцерогенное, мутагенное и тератогенное действие). Загрязненная химикатами вода может быть причиной аллергических заболеваний и разных заболеваний обмена веществ, в том числе артритов. Находясь в питьевой и минеральной водах в концентрации ниже ПДК, пестициды также представляют опасность, потому что суммарный эффект их действия на организм человека не изучен. Пестициды потенцируют действие антропогенных загрязнителей (радионуклидов, тяжелых металлов и др.), которые в комплексе разрушают генетическую и иммунную системы человека. 18

Литература: 1. Бондарь О. І., Коваленко О. М., Ткач В. М., Федоренко О. І. Вплив довкілля на людину і імунологія : навч. посіб. – К.-Х. : ДЕІ-ГТІ, 2005. – 95 с. 2. Залеський І. І., Клименко М. О. Екологія людини. – К. : Видавничий центр «Академія», 2005. – 287 с. 3. Осокина Н. П. Оценка влияния пестицидов на экологическое состояние Азово-Черноморского бассейна (на примере северо-западного шельфа Черного моря) – К. : Знание, 1997. – 57 с. 4. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні за 2008 рік – К. : Юнівест Медіа, 2008. – 448 с. 5. Справочник по контролю за применением средств химизации в сельском хозяйстве / под ред. В. П. Васильева. – К. : Урожай, 1989. – 159 с. 6. Яковлев Е. А. Геолого-экологические аспекты химизации сельского хозяйства. // Проблемы обоснования и реализации мероприятий по минимизации негативного воздействия на подземные воды сельскохозяйственных загрязнений. – К., 1989. – С. 5–8. У МЕЖАХ СТОЛИЦІ УКРАЇНИ ЗНИЩУЄТЬСЯ РІЧКА КОНИК Репінський А.С., голова правління ГО «Корчувате – наш дім» Світовий досвід охорони та відродження малих річок свідчить, що поліпшити їхній стан можливо лише за умови збалансованого господарювання в усьому водозабірному басейні. Забруднення річок та їхнє замулення призводять до подальшого розвитку процесів деградації цих водних об’єктів. Як наслідок, дедалі більше зменшується результативність самоочищення і втрачається формування природної якості води. Стан екосистем більшості приток Дніпра експерти оцінюють як критичний. На думку фахівців, основними причинами цього, зокрема, є замулення річок через зарегулювання стоку, забудову прибережної смуги, знищення лісів на площі водозабору, забруднення річок промисловими, сільськогосподарськими, комунальними стоками, різного роду відходами та ін. Відсутність належного контролю з боку уповноважених органів державної та місцевої влади за територіями, що прилягають до малих річок, може призвести до надзвичайних екологічних ситуацій, спричинити масову загибель риби чи інших живих організмів і негативно вплинути на стан здоров’я населення. Яскравим прикладом, який підтверджує наведені положення, є надзвичайна ситуація, яка склалася в столиці України. Інформація про масову загибель риби на річці Коник, що протікає по південно-східній околиці Києва, викликала широкий суспільний резонанс. 19

1 червня 2014 року в Голосіївському районі міста Києва у межах житлового масиву Корчувате в річці Коник було виявлено замор риби. За попередньою оцінкою експертів, сума збитків, заподіяна природному середовищу, становила 46 млн грн. Громадськість району відразу відреагувала на екологічно небезпечну ситуацію та звернулася до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації. Перед Державною екологічною інспекцією в місті Києві зініційовано питання щодо відбирання проб води для аналізу та з’ясування причин загибелі риби. 6 червня у Голосіївській райдержадміністрації відбулося засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, де обговорювалось питання замору риби в річці Коник, а також поширення неприємних запахів від виробничого процесу ТОВ «Агрохолдінггруп». 12 червня за участю голови РДА та відповідних фахівців, представників громадськості проведено виїзну нараду щодо з’ясування причин масової загибелі риби в річці Коник. На нараді були присутні представники КП «Плесо», Державного НДІ з лабораторної діагностики та водосанінспекції, Головного управління ветеринарної медицини, Державної екологічної інспекції в місті Києві, управління надзвичайних ситуацій Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА та ін. За підсумками наради вирішено взяти додаткові проби води та риби для лабораторних досліджень. За ініціативи прокуратури Голосївського району міста Києва також була проведена перевірка щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині охорони атмосферного повітря. За результатами перевірки встановлено, що ТОВ «Агрохолдінггруп» здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади. Розв’язання критичної ситуація із замором риби на річці Коник у червні 2014 року не знайшло свого відображення в реальних діях Державної екологічної інспекції, комунального підприємства «Плесо», в цілому міської влади Києва. Безкарність породжує нові екологічні злочини. 12 липня відбулося повторне забруднення річки, внаслідок чого знову загинула риба, була отруєна вода, а державі було заподіяно збитки на суму понад 300 тис. грн. 16 липня працівники Державної екологічної інспекції в місті Києві за участю представників громадських організацій «Корчувате – наш дім» та Всеукраїнської екологічної ліги здійснили перевірку дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, під час якої було взято проби води та мулу річки Коник, що протікає в межах Жукового острова. Всеукраїнська екологічна ліга звернулася до прокуратури міста Києва зі скаргою на бездіяльність міських органів влади щодо припинення злочинної діяльності забруднювачів довкілля. Це зумовлено тим, що річка Коник проті20

кає по території Жукового острова, який є об’єктом природно-заповідного фонду. З огляду на ситуацію, громадські природоохоронні організації запропонували провести круглий стіл із залученням представників громадськості, Мінприроди України, Мінагрополітики України, контролюючих органів, муніципальної влади міста Києва та комунального підприємства «Плесо», на якому розглянути питання охорони природного комплексу Жукового острова та річки Коник. РОСЬ: ХТО ЗАХИСТИТЬ РІЧКИ УКРАЇНИ ? Тимочко М.М., юрист Всеукраїнської екологічної ліги До Всеукраїнської екологічної ліги звернулися жителі селища Стеблів Черкаської області та повідомили, що 27 червня 2014 року вантажні автомобілі сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Корсунь» вивантажили тверді будівельні відходи на ґрунтовій дорозі поряд з річкою Рось. Як стало відомо, зазначені відходи є залишками розібраного старого складу та містять невідомі хімічні речовини, які подразнюють слизові оболонки очей, носа та горла, а через деякий час виникає легке запаморочення та нудота. Є велика загроза того, що будівельні матеріали були забруднені небезпечними відходами, які зберігались на складі. З огляду на значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини, такі відходи, а також забруднені залишки обладнання та будівельні матеріали потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними. За інформацією активістів Корсунь-Шевченківського районного осередку Всеукраїнської екологічної ліги, особливу загрозу переміщення небезпечних відходів становить саме для річки Рось, адже перший дощ змив би отруйні речовини в її русло. На вимогу громадських екологів на місце події виїхав екологічний інспектор. Було складено акт обстеження території та протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням на відповідальну особу штрафу в розмірі 1360 грн. 28 червня 2014 року на місці події побувала комісія у складі голови Корсунь-Шевченківської райдержадміністрації Зуєнка В. Л., екологічного інспектора Пустільника П. Т., головного спеціаліста Канівського міжрайонного управління державної санітарно-епідеміологічної служби в Черкаській області Охріменка П. В., інженера-гідротехніка Басейнового управління водних ресурсів Росі Крата М. М., голови Корсунь-Шевченківського районного осередку Всеукраїнської екологічної ліги Майдаченка О. С., завідувача сектором з питань цивільного захисту, оборонної і мобілізаційної роботи, запобігання та 21

виявлення корупції апарату райдержадміністрації Устенка С. В., головного інженера комунального підприємства «Водоканал» Берези В. І. та інших. За результатами роботи і висновками комісії було вжито заходів – стихійне звалище забруднених небезпечними речовинами будівельних відходів було перевезено в інше місце (на поле між смт Стеблів та селом Селище). Заступник директора сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Корсунь» показав комісії місце захоронення відходів та запевнив, що буде проведено їх нейтралізацію та дезактивацію шляхом використання води і спеціальних хімічних розчинів, а згодом – рекультивацію ґрунту. Голова Корсунь-Шевченківського районного осередку Всеукраїнської екологічної ліги Майдаченко О. С. зазначив, що дії керівництва агрофірми, спрямовані на усунення правопорушення, жодним чином не звільняють її від відповідальності за скоєний злочин проти Природи. Рішенням Черкаської обласної ради від 11 серпня 2006 р. № 4-4/V було затверджено Обласну програму утилізації непридатних, заборонених до використання та невідомих пестицидів, в якій передбачалась ліквідація пестицидів на території області, але старі приміщення хімічних складів, що буквально роками вбирали в себе отруйні речовини, залишаються джерелом екологічної небезпеки та проблемою загальнодержавного масштабу. Члени комісії відібрали проби ґрунту, води та будівельних відходів для проведення лабораторних досліджень. Якщо аналіз виявить в них небезпечні елементи чи сполуки, то проти забруднювачів довкілля буде розпочато кримінальне провадження. Експерти Всеукраїнської екологічної ліги надали правову оцінку зазначеній події. Статтею 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об’єктів. Зокрема, відповідно до частини 2 цієї статті підприємства, установи та організації, діяльність яких пов’язана зі шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію мають бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих чинників. Частиною 3 статті 51 Закону передбачено також, що проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров’я людей. Згідно зі статтею 79 Водного кодексу України Рось належить до середніх річок, оскільки площа її басейну становить 12 575 км2. Враховуючи положення статті 60 Земельного кодексу України для середніх річок, прибережну захисну смугу встановлюють по берегах річок та навколо водойм вздовж урізу води (у меженний період) завширшки 50 м. Земельним кодексом перед22

бачено також, що у разі, якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Матеріали звернення (фото з місця події), свідчать, що забруднені будівельні відходи правопорушники розмістили в межах прибережної захисної смуги річки Рось, яка встановлюється законодавством для охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності. Статтею 61 Земельного кодексу України та статтею 89 Водного кодексу України встановлено обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок. Так, заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації та ін. Стаття 17 Закону України «Про відходи» зобов’язує суб’єктів господарювання не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об’єктах, визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров’я людини. Експерти Всеукраїнської екологічної ліги зробили висновок, що сільськогосподарське підприємство «Агрофірма Корсунь» своїми діями порушило чинне законодавство з охорони природного середовища, земель та вод. Завдячуючи небайдужій і активній позиції громадських екологів, оперативній реакції місцевої влади цього разу Рось вдалося врятувати. Але подібні випадки відбуваються по всій Україні. З огляду на зазначене, Всеукраїнська екологічна ліга буде ініціювати запровадження спеціальної державної програми щодо обліку та утилізації забрудненої тари та упаковки, складських приміщень, залишків обладнання, які є небезпечними для довкілля.

УДК 556.53(477.41) АНАЛІЗ ГЕОЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ МАЛИХ РІЧОК УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ РІЧКИ АЛЬТА МІСТА ПЕРЕЯСЛАВА-ХМЕЛЬНИЦЬКОГО) Дзюбенко О. В., кандидат біологічних наук, викладач кафедри географії, екології та методики навчання ПереяславХмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди Коли ви опускаєте руку в потік, що тече, ви доторкаєтесь до минулого для тих, хто вище за течією, і до майбутнього для тих, хто живе нижче Леонардо да Вінчі

Річки та річкові системи є найважливішим структуроутворюючим елементом навколишнього середовища. Як стверджують науковці, нині на території України налічують понад 22 тисячі малих річок [3]. Ще кілька десятиліть тому мова йшла про більш ніж 60 тисяч, причому якість води в них відповідала нормативам. Їхній стан нині викликає велике занепокоєння в зв’язку з антропогенним та техногенним забрудненням [4]. Внаслідок постійно зростаючого промислового і побутового забруднення, розорювання та гідротехнічної меліорації водозборів і заплав, знищення лісів у долинах річок велика кількість водотоків і малих річок сьогодні перебуває на різних стадіях деградації. Тому дослідження екологічного стану малих річок є досить актуальним. Малі річки в басейні Дніпра становлять майже 90% усієї річкової мережі, в їхніх басейнах формується понад 60% водних ресурсів України. На цей час у малі річки, що мають незначний стік, скидається п’ята частина всіх стічних вод, а зарегульованість досягла неймовірного рівня – майже 3 га на 1 км річки. За останні 10 – 15 років ситуація погіршилася й тим, що відбувається землевідведення під дачні ділянки в прибережних зонах, посилилося забруднення комунальними та промисловими стоками внаслідок зниження рівня очищення води. Значно зменшилася самоочисна здатність річкових вод, з одного боку, внаслідок хімічного забруднення, що негативно впливає на водоочисні мікроорганізми, а з іншого – через величезну зарегульованість малих річок [1]. За останні два-три десятиліття ХХ століття обов’язковою складовою гідроекологічної оцінки впливу людини на аквасистеми є екологічна характеристика останніх. Вона передбачає як визначення вмісту власне забруднюючих речовин, так і оцінку міграції, трансформації та накопичення їх в екосис24

темах водних об’єктів, в абіотичній частині і в гідробіонтах різних трофічних рівнів. Це стосується як великих, так і малих річок, зокрема річки Альта, щодо екологічного стану якої є багато суперечливих тверджень. Основною метою роботи є дослідження геоекологічного стану малих річок м. Переяслава-Хмельницького на прикладі річки Альта на основі проведених цитогенетичних, гематологічних та морфометричних показників прісноводного молюска ставковика звичайного Lymnaea stagnalis L. (Linne, 1758). Для реалізації поставленої мети потрібно проаналізувати частоту аберантних клітин та основних типів хромосомних аберацій в тканинах ембріонів молюсків, дослідити склад формених елементів гемолімфи молюсків, здійснити морфометричний аналіз мушлі молюсків. Альта є невеликою річкою, що протікає в межах Бориспільського, Баришівського та Переяслав-Хмельницького районів і є найбільшою правою притокою р. Трубіжа. Її загальна довжина становить 46 км. Площа водного дзеркала – 11,2 га, площа водозбору 525 км2. Живиться талими, дощовими, підземними водами. Частка стоку талих вод становить близько 60% річного, підземного живлення – 20–30%. Льодостав на річці спостерігається з середини грудня до середини березня. Меліоративного осушення її басейну не здійснювали [2]. Прісноводних молюсків розглядають як види-індикатори забруднення водних екосистем через здатність накопичувати практично всі радіонукліди та елементи (наприклад, важкі метали), які реєструють у воді. Є зручним об’єктом екологічних та радіоекологічних досліджень Саме з таких міркувань ставковика звичайного було обрано як об’єкт досліджень. Проби гідробіонтів відбирали за стандартною методикою, загальноприйнятою в гідробіологічних та радіоекологічних дослідженнях у весняний, літній та осінній періоди протягом 2008–2010 років у прибережній зоні р. Альта (в мікрорайоні Спаської Левади). У проведених цитогенетичних дослідженнях з визначення частоти хромосомних аберацій були використані проби із зазначеної водойми. У досліджуваному матеріалі – клітинах ембріонів ставковика звичайного –фіксували хромосомні аберації, зокрема фрагменти та мости, що утворювалися у процесі поділу клітин на стадії анафази та телофази. Під час цитогенетичного аналізу синкапсул молюсків частота утворення аберантних клітин становила в середньому 2,3%, що не перевищує рівень хромосомного мутагенезу (2,0–2,5%), який властивий водним організмам в умовах природного радіаційного фону [5]. Цитогенетичні порушення були представлені хромосомними мостами та фрагментами. Так 37,0% припадає на формування поодиноких мостів та 63,0% відповідно на одинокі фрагменти. Множинних порушень не було зафіксовано.

Порівняльний аналіз складу формених елементів гемолімфи ставковика звичайного свідчить про чутливу реакцію її клітин на радіонуклідне та інші види забруднень водного середовища. Так, результати кількісного аналізу гемолімфи були такими: частка молодих амебоцитів є максимальною – 97,0%, на формування мертвих амебоцитів припадає 3,0%. Фагоцитарних клітин зафіксовано не було. Для порівняння було взято дані стосовно гемолімфи молюсків з озера Вирлиця (м. Київ). На молоді форми амебоцитів припадає 90%, мертві амебоцити становлять 7%, і на противагу пробам з р. Альта зафіксовано 3% фагоцитарних клітин. Утворення фагоцитарних клітин свідчить про те, що збільшується відсоток мертвих клітин, тому що вони виконують фагоцитарну функцію (поглинають мертві клітини). Різні види забруднень по-різному впливають як на генетичну, кровотворну, так і на фенотипову структуру організмів. Тому додатково було проведено морфометричний аналіз мушель молюсків. Так, було проаналізовано основні лінійні параметри мушель ставковика звичайного, середні показники: висота мушлі – 41,7 мм, ширина мушлі – 19,1, висота устя – 21,6, ширина устя – 15,1, висота завитка – 21,6 мм. Аномальних мушель з деформаціями виявлено не було. Одержані дані порівнювали з середніми даними української популяції ставковика звичайного за А. П. Стадниченко (2004). Лінійні параметри ставковика звичайного з р. Альта перебувають у нормі і не перевищують лінійні параметри української популяції [6]. Отже, екологічний стан р. Альта є задовільним і відповідає всім екологічним нормам. Однак забруднення річки побутовим сміттям викликає занепокоєння. В подальшому заплановано здійснити докладніший аналіз геоекологічного стану водойми, який полягатиме в оцінці якості води за органолептичними, токсикологічними та загальносанітарними показниками. Література 1. Екологічний стан київських водойм / [Афанасьєва О. А., Багацька Т. С., Оляницька Л. Г., Небогаткін І. В. та ін.]. – К. : Фітосоціоцентр, 2010. – 256 с. 2. Київщинознавство : навч. посіб. / [за наук. ред. Коцура В. П. / Авторський колектив: В. П. Коцур, В. В. Куйбіда, Б. О. Чернов та ін.]. – К. : Міленіум, 2007. – 310 с. 3. Левківський С. С. Раціональне використання і охорона водних ресурсів // С. С. Левківський, M. M. Падун . – К. : Либідь, 2006. – 280 с. 4. Малі річки України : довідник / А. В. Яцик, Л. Б. Бишовець, Є. О. Богатов та ін.; за ред. А. В. Яцика. – К. : Урожай, 1991. – 259 с. 5. Поликарпов Г. Г. Закономерности распределения аберраций хромосом по клеткам гидробионтов при действии ионизирующего излучения и химических мутагенов среды / Г. Г. Поликарпов, В. Г. Цыцугина // Радиобиология. – 1993. – Т. 32, вып. 2. – С. 205–212. 26

6. Стадниченко А. П. Прудовиковые и чашечковые (Lуmnaeidae, Acroloxidae) Украины / А. П. Стадниченко. – К., 2004. – 328 с.

МАЛІ РІЧКИ – ВЕЛИКІ ПРОБЛЕМИ Буднік С. В., доктор географічних наук, професор кафедри екологічної безпеки та економіки природокористування Житомирського національного агроекологічного університету Всі річки – великі й малі – складаються з водотоків різного розміру (порядку): струмочки, що формуються на схилах водозборів, несуть свої води в тимчасові водотоки більшого розміру, ті, в свою чергу, впадають у постійні водотоки невеликих розмірів і несуть свої води до середніх та великих річок. Разом з водою вони переносять речовини у розчиненому стані, тверді часточки, теп-ло та біоту. Всі водотоки одного водозбору тією чи іншою мірою формують сольовий, тепловий режими та режим твердого стоку головної річки. Тому, незалежно від розміру малої річки, скидання побутових стічних вод, вод з автошляхів, несанкціоноване утворення на малих річках звалищ, недотримання водоохоронних зон поблизу них тощо ставить під загрозу дотримання допустимих норм якості води в середніх річках та головній річці. Наприклад, річка Путятинка (притока річки Тетерів) протікає по місту Житомиру й зазнає всіляких антропогенних впливів: скидання каналізаційних стоків від кількох багатоповерхових будівель у верхній частині течії (дешевше платити штрафи, ніж побудувати очисні споруди), стік з автошляхів (перетинає декілька магістралей) спрямовується безпосередньо в річку через каналізаційні люки, господарсько-побутові стоки приватного сектору потрапляють у річку практично по всій її довжині, були також випадки складування компосту практично впритул до корінного русла. Внаслідок цього річка має дуже захаращений вигляд, взимку вона не замерзає, мул набув чорного кольору й має запах сірководню, тобто маємо всі ознаки забруднення. Навіть у разі ідеального очищення стічних вод підприємствами такий стан маленьких приток робить свій далеко не маленький внесок у забруднення головної річки. Територія Житомирської області розташована на потужному кристалічному щиті, що виходить на поверхню землі, тому рівні ґрунтових вод практично на всій території залягають неглибоко. На поверхні сформувалися переважно дерново-підзолисті ґрунти, що мають відносно невелику акумулюючу здатність, тому в ґрунтові води проникають різні забруднюючі речовини, зокрема агрохімікати, фекалії, важкі метали, нафтопродукти. Населення області не завжди має можливість користуватися цент-ралізованим водопостачанням, де якість води періодично контролюєть27

ся. Джерела децентралізованого водопостачання потребують не лише постійного контролю, а й оцінки ступеня небезпеки їх забруднення за різних природних умов (оскільки час потрапляння забруднень до ґрунтових вод відрізняється по території й подекуди є зовсім незначним) та інформування населення про недоцільність користування водою з певних джерел у деяких випадках. За водотоками невеликих розмірів, схиловими водотоками та струмками не здійснюють спостережень, їх не охороняють від забруднення, особливо в сельбищних зонах. Часто саме вони є колекторами скидів стічних вод, поверхневих вод з автошляхів та забудов, до них безпосередньо виводяться побутові стічні води з приватного сектору, в яри скидають сміття, створюючи сміттєзвалища. Ці водотоки є постійними джерелами надходження забруднюючих речовин у водні об’єкти, в які вони впадають, у тому числі й у водосховища та річки, що є джерелами водопостачання. Під час катастрофічних паводків з верхніх ланок гідрографічної мережі сміття переноситься в нижні ланки, створюючи засмічені відклади на їхньому дні та постійні джерела надходження забруднюючих речовин у воду. Річки мають механізми самоочищення, але ж ці механізми діють як тимчасові акумулятори забруднень, які потім потрапляють у нав-колишнє середовище частково перетвореними, частково поглинутими біологічними об’єктами, частково накопиченими у відкладах з подальшим їх перерозподілом по ланках гідрографічної мережі, що розташовані нижче, або трансформованими у більш або менш токсичні сполуки. Небезпека такого забруднення полягає в тому, що не завжди відомо, які забруднюючі речовини надходять з верхніх ланок гідрографічної мережі, до того ж їхнє надходження просто не контролюється. Крім цього, не враховується, що вода, яка надходить на водозбір з атмосферними опадами, практично наближена до дистильованої, а не до питної. У схилових водотоках, що сформувалися від танення снігу або під час злив, вода також не містить великої кількості основних іонів, а вміст завислих речовин є значно вищим, ніж у річках, але вона при цьому має велику руйнівну й розчинну здатність. Тому слід очікувати інтенсивнішого вилуговування небезпечних інгредієнтів зі складованих відходів під час дії такого водотоку, ніж у разі впливу на них річкової води. Щоб забезпечити збереження водних об’єктів як елементів природного ландшафту, придатних для існування в них біологічних об’єктів та використання їх людиною, завданнями у сфері охорони та раціонального використання водних ресурсів мають бути: 1. Раціональне використання водних ресурсів, неперевищення екологічно допустимих норм забирання води з водних джерел, протидія замуленню водних об’єктів. 2. Дотримання екологічних норм якості води у водних об’єктах для забезпечення сприятливих умов існування біологічних видів, що мешкають 28

безпосередньо в них, та тих, що використовують воду для пиття, підтримка біорізноманіття. 3. Охорона верхніх ланок гідрографічної мережі від захаращення відходами, скидання стічних вод приватного сектору, поверхневого стоку з автошляхів та ін. 4. Дослідження перерозподілу забруднень у річковій системі для визначення граничних можливостей самоочищення водних об’єктів. 5. Контроль паводкових відкладів на заплавах, що є показником забруднення водозбору. Потрібно також здійснити ряд заходів з охорони та раціонального використання водних ресурсів, зокрема: контроль джерел забруднення на водозборі, виявлення складу забруднень і режиму їх надходження в навколишнє середовище; визначення можливих напрямів міграції забруднюючих речовин з нанесенням їх на карти-схеми території з позначенням зон можливої акумуляції; визначення тривалості акумуляції та трансформації забруднень у різних ланках гідрографічної мережі; будівництво очисних споруд або створення природних механізмів очищення в місцях концентрації забруднень з урахуванням специфіки заб-руднень; розроблення міні-очисних споруд на основі використання природних джерел енергії – сонця, води й повітря; розроблення нормативів якості вод атмосферних опадів та схилових водотоків як проміжних ланок між якістю, що відповідає дистильованій та питній воді; урахування під час оцінки якості води природних та фонових значень вмісту сполук у воді та показників їхнього стану; проведення роз’яснювальної роботи з населенням: інформування про негативні наслідки; доведення інформації про місця інтенсивної міграції та допустимого складування агрохімікатів і відходів тощо; пропозиції щодо альтернативних шляхів утилізації забруднень з урахуванням їхньої специфіки. завчасне попередження населення про можливі негативні наслідки, обґрунтована документація, що дає можливість приймати коректні управлінські рішення в критичних випадках. Результатом виконання природоохоронних заходів має бути поліпшення якості води у водних об’єктах, зменшення рівня захворюваності населення, що пов’язано з якістю питної води, та задовільний стан біоценозів.

АНАЛИЗ СОСТОЯНИЯ ВОДНЫХ ЖИВЫХ РЕСУРСОВ В ОТЕЧЕСТВЕННЫХ ВОДОЕМАХ. ПУТИ ВЫХОДА Чистяков А. В., председатель Всеукраинского совета «Асоциации рыболовов Украины» Браконьерство, неконтролируемый промышленный вылов (а, по сути, узаконенное браконьерство), земснаряды, которые в погони за легкими деньгами замывают природные нерестилища и пойменные луга, застройка береговой природоохранной линии – перечислять проблемы наших водоемов можно долго, их много. И нам их решать. Только общественный контроль за водоемами и работой государственных структур может сдвинуть с места этот неподъемный воз проблем. Контролирующих органов на водоемах огромное множество, а рыбы в водоемах все меньше и меньше. Нет одного «хозяина», а коллективная ответственность приводит к полной безответственности. У нас 73000 рек, на которых построили 1100 водохранилищ. Реки убили, лишив их течения. Из-за дамб они превратились в лиманно-озерные хозяйства, не способные к самоочищению. При этом свои стоки в воду сбрасывают мегаполисы, металлургические и химические предприятия. Вода – среда обитания рыбы. В нездоровой среде не может вырасти здоровый организм. Ученые утверждают, что современная речная рыба подвержена 68 различным болезням. Качество воды в украинских реках за последние годы ухудшилась с 1-2 до 3-5 классов. А для жизни здоровой рыбы нужен первый класс. В Украине 1 млн 300 тыс. га пресной водной глади. Но мы считаемся маловодной страной, так как не решена проблема обеспечения населения Украины доброкачественной питьевой водой в достаточном количестве. Наш основной источник питьевой воды – Днепр. 2/3 украинцев потребляют воду из рек, озер и водохранилищ, а 1/3 получают воду из подземных источников. По данным Украинского государственного научно-исследовательского института «УкрВОДГЕО», 69% всей питьевой воды, которая поставляется в дома украинцев, не соответствует установленным санитарным нормам. Нужно возвращаться к экологическим паспортам предприятий, комплексному документу, содержащему характеристику «взаимоотношений» предприятия с окружающей средой. Благодаря этим паспортам ситуацию можно было хоть как-то контролировать. Однако их отменили. По официальным данным, наш рыбный рынок достигает 700 тыс. тонн в год, то есть на каждого жителя приходится примерно по 15 кг рыбы. Однако из этих 700 тыс. тонн только чуть более 100 тыс. – рыбная продукция от национального производителя. Во времена Союза объектами промышленного лова в Украине было около 60 видов рыб, теперь осталось 20–25. Если раньше в Черном море ловили 27–28 видов, сейчас для полноценного лова осталось только два: килька и хамса. Остальные выловили! Статистические 30

данные за последние 22 года поражают: в начале 1990-х годов по Каскаду Днепровских водохранилищ вылавливали 20–25 тыс. тонн рыбы в год, а теперь хорошо, если 6 тыс. тонн. То есть меньше 1% (!) от потребительской корзины. Напрашивается вопрос: «Зачем нужно убивать наши реки ради одного процента?» Ответ прост – не в рыбе дело, а в коррупции вокруг нее. Ни как не устанут наши чиновники растаскивать карасей по своим карманам… Эффективна ли рыбоохрана и природоохрана наших водоемов осуществляемая государственными структурами? В Украине 73 тыс. рек, 1100 водохранилищ, 20 тыс. озер, более 400 тыс прудов. Кто же их охраняет? В рыбинспекции 1000 сотрудников! Мало это или много? Их просто нет на малых реках, сельских прудах, которые безжалостно уничтожаются сетями, электроудочками. Все инспектора сосредоточены на водоемах, где есть промысел, то есть поближе к рыбному ресурсу. Поэтому с полной уверенностью можно утверждать, что это не рыбоохрана, а инспекторский контроль промысла! Для примера: Госэкоинспекция – на всю Украину 238 экоинспекторов, в г. Киев (столице!) 19 инспекторов на весь мегаполис (в Москве 1500 инспекторов), один человек закреплен за столичной киевской акваторией! Поэтому прямо напротив Верховной Рады, Администрации Президента в Матвеевском заливе, вдоль Труханова острова стоят браконьерские сети! По всей Украине 328 экоинспектора! Уничтожение рыбы браконьерством, незаконным промысловым выловом создает угрозу экологической безопасности страны. Так, если в 1991 году задержали 19 тыс. браконьеров, то в прошлом их задержали уже 124 тыс. И это не от того, что службы начали работать хорошо, а от того, что браконьеры из-за полного неверия в неотвратимость наказания распоясались. Рейдовая работа сегодня не эффективна. Необходимо сделать браконьерство экономически невыгодным, значительно увеличить штрафы и ужесточить наказания за убийство природы, за торговлю незаконно выловленной рыбой, а также запрещенными орудиями лова. Миллионы людей отдыхают на водоемах и становятся свидетелями браконьерства. Напомним, что о фактах нарушений на водоемах необходимо немедленно сообщать по телефону «Горячей линии» в природоохранные и правоохранительные структуры. По неофициальным данным, половина всего вылова промысловиками сегодня в тени. Более 70% всей выращенной рыбоводными предприятиями рыбы продается за черный нал. Плюс к этому браконьерский промысел. Как с этим бороться? Мы уже не первый год инициируем введение Сертификата происхождения рыбы, который будет единственным государственным документом, подтверждающим происхождение и легальность рыбы и рыбного продукта. Это выведет из тени неучтенный промысловый вылов, а также покажет истинный объем выращенной рыбы. Сертификат происхождения поставит барьер при ввозе в нашу страну недоброкачественной рыбной продукции. 31

Последние 22 года у нас к водоемам относились потребительски, бесхозяйственно, а порой и просто преступно. Так, профессор Сергей Мижерин из Института зоологии им. И. И. Шмальгаузена НАН Украины утверждает, что сейчас, по сравнению с 1991 годом, массового вида леща у нас осталось 20%, щуки – не более 10%, судака и сома – 2%. Водные живые ресурсы – это единственный природный живой ресурс, который добывают промышленно. Но забирая у природы, нужно что-то отдавать взамен. К сожалению, хозяйственная деятельность построена только на грабительском опустошении наших водоемов. Нет ни восполнения численности поголовья рыбьих стай, ни цивилизованного отношения к самим водоемам. Все годы независимости не проводятся промысловиками мелиоративные работы по расчистке зарастающих природных нерестилищ. В результате этого, а также интенсивной застройки береговой линии мы безвозвратно утратили более 60% нерестилищ, где аборигенная рыба могла восстановить свои стаи. Промысловики из года в год ежедневно вылавливают нашу отечественную аборигенную рыбу: судака, щуку, сома, леща, чехонь, плотву, но не восполняют их стаи. Это происходит по нескольким причинам: 1. В 1991 году у государства было тысячи рыбоводных предприятий. Сейчас государственных заводов по выросту рыбы осталось 14, все остальные или разорены или в частных руках. 2. Ежегодно за бюджетные деньги промысловое ведомство проводит зарыбления. Но 90% выпускаемой рыбы – это растительноядные виды: толстолоб, белый амур, которые «отказываются» нереститься у нас в реках. Промысловики должны восстанавливать те виды рыбы, которые добывают! 3. Ежегодно миллионы гривен промысловиками направляются на вырост малька краснокнижных видов: осетра, стерляди. Промысловому ведомству государство поставило задачу наполнить продуктовую корзину. Так зачем выращивать и тратить громадные бюджетные деньги на вырост тех видов, которые потом не поймаешь? Краснокнижные виды рыбы запрещены к вылову. Не лучше ли было все эти средства перенаправить на восстановление аборигенных видов? Подробнее остановимся на безжалостном уничтожении Черного моря донными тралами. Старые яхтенные капитаны, да и просто моряки вспоминают времена, когда весь Одесский шельф кишил рыбой, вода была прозрачная и чистая, пахла морем, а не гнилью. Дно можно было разглядеть в тихую погоду, даже если под тобой больше 10 м глубины, а уж сделать плов из мидий, ошвартовавшись возле берега так это вообще было святым делом для каждого уважающего себя моряка. Сейчас картина резко изменилась: мидии зачастую вообще нет, вода мутная, рыбы совсем мало, да и дельфины стали встречаться в нашем море гораздо реже. Что убивает море? Конечно же, это загрязнение бытовыми и производственными стоками, а также ядохимикаты с полей, которые смывает дождь, а в море приносят впадающие в него реки. Но основная причина гибели всего 32

живого в море – это промысловый вылов, который ведется преступными, варварскими методами. Тралы, как активное орудие лова, используют для лова кильки. А она держится в придонных слоях. И поэтому промысловики не просто пускают трал по дну, они его еще и прижимают. При этом, чтобы трал максимально прилегал к грунту и максимально распахивался, используют специальные траловые балластные доски (массивные металлические пластины) и катки. Эти катки и доски перепахивают весь донный грунт, и то, что не попадает в трал, как правило, просто раздавливается под тяжестью балласта. При таком способе отлова уничтожаются все придонные места обитания рыб и других гидробионтов, а также моллюски-фильтраторы — основа кормовой базы множества рыб, в том числе и осетровых, которые в начале века давали до 20% улова, сейчас они практически полностью уничтожены. Более 90% от всего промыслового вылова в Черном море составляет килька (шпрот) и хамса. Килька сегодня является основным промысловым видом рыбы Черного моря! В своё время Чёрное море славилось скумбрией, или как её ещё называют макрелью, это была одна из важнейших промысловых рыб, а сейчас «рыба ушла». Ещё одной достаточно редкой рыбой стал калкан – черноморская камбала. Основным варварским методом, который наносит наибольший вред морским экосистемам, является донное траление. По правилам тралить разрешено не ближе, чем в двух морских милях (1 морская миля = 1852 м) от берега. Однако известны факты траления в 200 и даже в 80 м от берега, в зоне, где активно растут макроводоросли. Эти случаи – примеры не промыслового вылова, а актов вандализма, преступления. Ещё одним серьёзнейшим врагом как рыб, так и беспозвоночных Чёрного моря является дальневосточный вселенец рапана Rapana thomasiana. Это хищный брюхоногий моллюск появился в Чорном море во второй половине 1940-х годов и опасен тем, что питается моллюсками фильтраторами, а также не брезгует падалью, таким образом, этот моллюск подрывает кормовую базу многим видам рыб, а также крабам. Естественных врагов у рапаны нет, кроме рыбы пещанки, которая поедает личинку рапана. Казалось бы, ловить эту рапану и кушать, тем более, что она полезна для зрения, потенции и для профилактики онкологических заболеваний, но как бы не так – вылов рапаны квотирован. Логика введения этой квоты на вид вселенец непонятна – это всё равно, что вводить квоту на вылов тараканов у себя дома, тем не менее, квота существует, и рыбинспекция доблестно гоняет всех ловцов рапаны, закрывая при этом глаза на браконьерские донные траления. Нельзя не вспомнить здесь и о бездумном загрязнении рек, которое привело к почти полной гибели главного оазиса жизни на северо-западном шельфе Чёрного моря – филлофорное поле Зернова. Это скопление красных водорослей было открыто ещё в 1908 году известным гидробиологом С. А. Зерновым. Площадь этого филлофорного поля составляла 11 тысяч км², 33

биомасса, по разным оценкам от 6 до 10 млн тонн, где обитало огромное количество живности – около 100 видов бесхребетных и около 40 видов рыб. Но начиная с конца 60-х годов развитие событий в экосистеме Чёрного моря пошло таким образом, что прозрачность воды в северо-западной части резко упала, это произошло благодаря зарегулированию рек и бездумному внесению удобрений на сельскохозяйственных угодьях. В результате филлофора стала погибать, а её поле сокращаться в размерах. К началу 80-х оно сократилось до 3 тыс. км², а к началу 90-х осталось всего 500 км². В итоге поле сократилось в 22 раза! Естественно, сократился и биоценоз. На данный момент ситуация с полем Зернова не ясна, но даже если пойдёт процесс восстановления, то, по мнению специалиста из Института биологии южных морей, понадобится около 50 лет, чтобы восстановить биоценоз. Ботанический заказник общегосударственного значения «Малое филлофорное поле» (площадью 385 км²) в акватории Черного моря (Каркинитский лиман) создан 31 августа 2012 г. Цель создания заказника – охрана крупной колонии водорослей из рода филлофора (Phyllophora), возрождение флоры и фауны прибрежной акватории Чёрного моря. Данная территория внесена в перечень водно-болотных угодий международного значения согласно Рамсарской конвенции. Евросоюз финансирует различные Программы по восстановлению и сохранности филлофорного поля. В Режиме заказника разрешено заниматься промышленным ловом, правда лишь в толще воды, чтобы не наносить урон морском дну, где растет филлофора. Справка: филлофорное поле живет на глубине от 6 до 13 м. Высота трала в свободном раскрытии в толще воды 20 м! Так как его можно пустить, не касаясь дна? Введение в Режим заказника разрешения на промысловый вылов рыбы поставило под угрозу уничтожения филлофорного поля. Тралы превратят эту акваторию в мертвую пустыню. Необходимо сказать пару слов об Азовском море, которое в свое время считали жемчужиной Советского Союза, потому что оно было в 6,5 раз рыбопродуктивнее, чем Каспийское. На Азове вылавливали 38 различных промышленных видов рыбы. Сейчас полноценно вылавливают четыре: тюльку, хамсу, бычка и пиленгаса. Азовское море перестало быть жемчужиной. Крупные предприятия массово отравляют море промышленными выбросами. Также его, как ни странно это звучит, убивают ученые, проводя научные лова тралами. Теперь на Азовском море проводят много различных «научных» исследований, а на самом деле это скрытый промышленный вылов, который ведется хищными, варварскими методами. После таких «исследований» море становится мертвым. Азовское море мелководное, поэтому любой трал становится на нем донным. И это несмотря на то, что донные тралы запрещены во всем мире! Вдумайтесь: акватория всего Азовского моря разбита по квадратам и протраливается самым безбожным образом. Браконьерское промышленное донное траление в «научных целях» – основная причина гибели Азовского моря. 34

У научных учреждений нет собственных судов и, чтобы ловить рыбу, им нужно с кем-то договариваться. На каких условиях ученые смогли договориться, на тех и вышли рыбаки в море. Это договорные отношения двух субъектов. Осетров, белуг, пришедших к нам через миллионы лет, вычерпали тралами за несколько лет. Осетры пережили динозавров, а нашу «науку» пережить не смогли! Эти виды рыб только у нас занесены в Красную книгу. В других странах они спокойно чувствуют себя в дикой природе. А продуктовую корзину наполняет рыборазведение. Китай всего за десять лет вышел в мировые лидеры по производству осетров и черной икры. Это наши рыбоводы, ихтиологи, которые устали от невостребованности у себя на родине, постоянных вымогательств, своими знаниями и нашими отечественными технологиями подняли Китай! Румыния – лидер по воспроизводству белуги! А Государственную программу развития рыбной отрасли Румынии писал наш украинский академик, которому не нашлось места на родине. Израиль полностью наполнил внутренний рынок своей рыбой, ее даже начали экспортировать. Они не грабят свою страну, а создают, выращивают! Современные технологии позволяют вырастить почти любой вид рыбы. В последнее третье издание Красной книги Украины вошло 70 видов отечественной, аборигенной рыбы! Мы что, пережили ядерную войну или катастрофу? Ученые бьют тревогу, рыбные запасы Мирового океана очень серьезно подорваны. Удар в первую очередь пришелся на крупную рыбу. Таких видов, как тунец, марлинь, меч-рыба, акула, треска, палтус осталось в Мировом океане не более 10 процентов, причем по всем зонам распространения этих видов – от тропиков до полярного круга. Ведущие ученые говорят, что необходимо срочно принимать меры к восстановлению их популяции в глобальном масштабе. Промышленный лов рыбы очистил Мировой океан. Сейчас не имеется ни одного девственного участка водных просторов планеты. Везде поработали рыбные траулеры. Ученые требуют срочно запретить промысловый вылов крупных рыб в Мировом океане. Снижение, а тем более исчезновение их вызовет реорганизацию океанских экосистем, с неизвестными глобальными последствиями. Если сейчас ввести мораторий на их вылов, то для восстановления их популяции потребуется 10–15 лет. Если же продолжать добывать крупную рыбу еще несколько лет, почти до полного ее уничтожения, то на восстановление ее потребуется более 100 лет.