Bibl 1 2015 by Всеукраїнська екологічна ліга

ЗМІСТ Яке Міністерство охорони Природи нам потрібно? .............................................................

Яке Міністерство охорони Природи нам потрібно? Звернення громадських природоохоронних організацій до політичних партій, інститутів громадянського суспільства. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Допоможемо нашим птахам взимку! Белан В. Ю., Матвійчук Н. І. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Крим. Окупація: загрози для довкілля Тимочко Т. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Громадськість вимагає відставки Міністра екології та природних ресурсів Відкрите Звернення Національної екологічної ради України. . . . . . . . . .

Дельфины – личности, пора защитить их права и запретить дельфинарии Чистяков А .В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Позиція Всеукраїнської екологічної ліги щодо використання ГМО в Україні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

У межах столиці України знищується річка Коник Репінський А. С. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Позиція Всеукраїнської екологічної ліги щодо будівництва Канівської ГАЕС. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

ЯКЕ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ПРИРОДИ НАМ ПОТРІБНО? 26 лютого 2014 р. відбулася прес-конференція національних громадських природоохоронних організацій. В Україні постійно погіршується екологічна ситуація. Українці п’ють брудну воду, дихають отруєним повітрям, вживають неякісні продукти харчування, які містять небезпечні хімічні речовини та ГМО. Вирубування лісів, безконтрольне добування природних ресурсів, знищення родючих ґрунтів, забруднення природного середовища наближають нашу країну до екологічної катастрофи. Смертність немовлят віком до року в Україні є однією з найвищих у світі. Кризовий стан довкілля та пов’язаний з цим чинником вплив на здоров’я населення становить загрозу національній безпеці України. Як сталося, що Міністерство охорони природи перетворилося на бізнес-структуру для дерибану природних ресурсів? Яка кадрова політика здійснювалася в Мінприроди і якою вона має бути? Чи здатна нинішня система державного управління України забезпечити виконання Стратегії національної екологічної політики? Чи є у вищого керівництва країни політична воля визнати екологічну складову розвитку пріоритетом державної політики України? Для чого створювався природно-заповідний фонд: для збереження природи чи для полювання можновладців? Чому програми правлячих політичних партій залишають поза увагою питання охорони довкілля? Яким критеріям мають відповідати керівники Мінприроди України? Цим питанням на прес-конференції присвятили свої виступи: Тимочко Тетяна Валентинівна, голова Національної екологічної ради України, голова Всеукраїнської екологічної ліги; Шевчук Василь Якович, Міністр охорони навколишнього середовища України (1998–2000 рр.; 2002–2003 рр.); Чистяков Олександр Володимирович, голова Асоціації рибалок України; Марушевська Ольга Степанівна, директор Управління міжнародного співробітництва Мінприроди України (2004–2008 рр.), начальник департаменту екологічних інвестицій Агентства екологічних інвестицій України (2008–2010 рр.). У своєму виступі Тимочко Т. В. зазначила: «Для нас, екологів, те, що відбувається в країні з 21 листопада 2013 р. до сьогоднішнього дня, а також позиція громадян і влади не є дивиною. Адже за останні три роки ми маємо такі порушення природоохоронного законодавства з боку влади, які без перебільшення можна кваліфікувати як злочин проти Природи і громадян України. Наприклад, у 2011 р. Закон «Про регулювання містобудівної діяльності», який зруйнував основні інструменти державного контролю за дотри2

манням природоохоронного законодавства, зокрема, була ліквідована державна екологічна експертиза. Ми пікетували Адміністрацію Президента і вже тоді напроти нас стояв «Беркут» з такими самими щитами. Далі був так званий «закон Мірошніченка» про ліквідацію обласних управлінь охорони навколишнього середовища і вмонтування їх в Обласні державні адміністрації, де вони втратили будь-яку самостійну функцію. Вони практично не могли зупинити свавілля місцевих «князьків», тому що можна було натиснути і перекупити будь-якого чиновника. Але все-таки то був орган, який на місцевому рівні проводив державну екологічну політику. Ми були свідками внесення десятків антиекологічних законів про полювання та рибну ловлю в заповідних територіях, про можливості полегшення режиму забудови прибережних смуг, про виділення земельних ділянок під розробку сланцевого газу нібито під «державні потреби». На наших очах минулого року відбувалася законодавча вакханалія, коли Донецька і Харківська обласні ради, не читаючи тексту Угоди з компанією Шелл, ухвалили цю Угоду. А потім це під тиском було протягнуто через Львівську та ІваноФранківську обласні ради. Аналіз Угоди свідчить, що цей документ представляє інтереси вузького кола людей та знищує будь-яку перспективу України на енергетичну незалежність в подальшому і шкодить довкіллю. На законодавчому рівні можна навести десятки таких прикладів. Громадські екологічні організації вже давно стикнулися з кийками бандитів, несправедливими судами: покалічено і вбито людину, яка протестувала проти намивання піску на Жуковому острові. Володимир Іванович Гончаренко, який загинув після прес-конференції, де він продемонстрував злочинну схему поводження з небезпечною забрудненою тарою та упаковкою після пестицидів та небезпечних відходів. Ми знаємо про напади на екологів і погрози в регіонах. Голова сільської ради в Донецькій області, який виступав проти незаконних копанок, у 2011 р. був арештований, через кілька днів його випустили на волю, де він помер від інфаркту. Але насправді його побили і просто відпустили додому померти. На моїх очах хапали людей та забирали до в’язниці під час мітингу проти будівництва металургійного заводу в Білій Церкві. Коли люди протестували в Харьківській та Донецькій областях проти добування сланцевого газу, на ці мітинги приїжджала міліція. Активістів-екологів, які не хотіли допустити будівництва гранітного кар’єру поблизу села Діброва в Синельніківському районі Дніпропетровській області, притягнули до суду за нібито шкоду, завдану майну тих, хто без відповідних документів знищував природу. У Закарпатській області у селі Косівська Поляна мешканці кілька місяців боролися проти знищення гірських схилів та лісів внаслідок видобутку корисних копалин. Тому наше прагнення до Європейського Союзу, до встановлення європейських екологічних стандартів не є випадковим, оскільки ми знаємо, що ці стандарти будуть стосуватися не лише чистої води, чистого повітря і природно-заповідних об’єктів. Це буде стосуватись і Оргуської Конвенції, яка дасть нам можливість не просто написати якусь скаргу, а взяти участь у розроб3

ленні державної екологічної політики та її реалізації на національному та регіональному рівнях. Суспільство потребує змін. Ми маємо змінити систему формування влади. І тому я б хотіла нагадати ст. 7 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», яка вимагає призначення на посади лише професійно підготовлених людей, які опікуються станом довкілля і мають досвід роботи в цій галузі з позитивними результатами. Я вважаю, що ми в черговий раз маємо наголосити на професіоналізмі всього складу Уряду і, зокрема, в нашій галузі. Останні два роки свідчать про те, що призначені на високі посади люди не просто далекі від екологічних питань, вони руйнують наші екологічні цінності, взагалі наші уявлення про те, як має реалізовуватись державна екологічна політика, суперечать своїми діями законам України, зокрема, Закону «Про стратегію національної екологічної політики». Шевчук В. Я. наголосив на тому, що «Україна має великий природноресурсний потенціал, за допомогою якого, а також і людей, які в ній проживають, може стати найбагатшою та найцивілізованішою країною Європи. Політична, економічна, соціальна та екологічна кризи є наслідками багаторічного ігнорування основних засад збалансованого розвитку країни. Шляхи виходу з кризи потребують швидких антикризових і стратегічних кроків. Людина, яка буде затверджена на посаду міністра, повинна знати, що екологічна сфера є найбільш розвинутою у плані державного регулювання, оскільки має ґрунтовно розроблену базу екологічного законодавства та керується документами міжнародних конвенцій, ратифікованих Україною. Першочергові антикризові кроки: відродити єдність природоохоронної системи України – професійність, збалансованість, координованість її діяльності; спростити екологічне регулювання підприємництва. Потрібно обмежити адміністративний вплив, що дасть можливість викоренити корупції. Не може бути перепон для ведення цивілізованого бізнесу. Удосконалювати економічний механізм природокористування потрібне, оскільки це кошти, які надходять до державного бюджету за використання природних ресурсів і за забруднення навколишнього середовища, але вони не повертаються назад на природоохоронні заходи і відтворення природних ресурсів. Уже давно розроблено стратегію зміцнення фінансової стійкості природоохоронних територій, яка може вдвічі збільшити фінансування ПЗФ . Розпочато інтенсивну роботу з розроблення стратегії низьковуглецевого енергоефективного розвитку економіки України. Цю роботу треба продовжити, новий міністр має розібратись з цими питаннями. У плані інституційного регулювання я запропонував би Міністерство екології та природних ресурсів реформувати у Міністерство екологічної політики та ядерної безпеки України, оскільки є велика проблема з регулюван4

ням питань ядерної безпеки. Настав час продовжити термін дії ядерних реакторів, і це має вирішувати Мінприроди. На мою думку, слід відновити єдину міністерську систему. Важливим є розвиток громадського регулювання. Саме наша інституційна пам’ять в екологічній сфері передається від одного складу міністерства до іншого. У цивілізованих країнах – це суспільно корисна діяльність, яку підтримує держава». Чистяков О. В. вважає, що «Неконтрольований промисловий вилов із застосуванням варварських засобів сьогодні нагадує екоцид – знищення риби як виду. Сьогодні весь рибний ресурс країни передано на тотальне розграбування кільком чиновникам. Недарма вважають, що це найбільш корумпована галузь. На воді перевіряючих служб, як у «Тузика бліх». А риби з кожним днем стає все менше і менше. Всі хочуть не охороняти природу, а бути ближче до ресурсу... Усі водойми країни страждають від браконьєрства. Якщо в 1991 році затримали 19 тисяч браконьєрів, то в 2013 затримали вже 138 тисяч. Основні причини масовості браконьєрства: повна невіра у невідворотність покарання за скоєний злочин; мізерність штрафів за вбивство природи і «кришування» цього потворного явища чиновниками природоохоронних та правоохоронних структур. Браконьєрство набуло таких масштабів і ознак організованої злочинності, що почало загрожувати екологічній безпеці країни! Останніми роками знищували українську рибну галузь, роблячи нашу країну імпортно-залежною. Сьогодні 85% рибного продукту в кошику нашого співвітчизника – це імпорт, найчастіше найнижчої якості, а часом і шкідливий для здоров’я. За всі ці роки не було створено ефективної системи контролю якості риби та рибного продукту. Доведена до повного розвалу рибна галузь не витримає більше приходу до неї керівників-дилетантів, перед якими будуть поставлені всілякими бізнес-структурами чисто споживацькі завдання. Але вихід із ситуації є. Звичайно, він потребує насамперед колосальних зусиль екологів, рибоводів, іхтіологів, провідних вчених країни. Така команда професіоналів, які щиро люблять свою справу, відданих роботі, істинних українських патріотів, вже працює. Розроблено програми порятунку вітчизняних водойм від тотального знищення в них водних живих ресурсів, відновлення чисельності риб’ячих зграй, є розуміння необхідності поетапних заходів з реанімації рибної галузі України. Марушевська О. С. висловила свою позицію стосовно порушених питань, зазначивши: «Країна перебуває нині у дуже складному становищі внаслідок ряду трагічних подій. Багато людей загинуло, інші травмовані фізично та психологічно. Одні вишукують можливість вплинути на події, змінити країну, а деякі намагаються використати цю ситуацію для того, щоб знайти собі якусь посаду чи місце. Громадські організації, Майдан в тому числі, виходять з пропозиціями щодо виходу з кризи, формування нового уряду. 5

В Інтернеті, засобах масової інформації озвучено дуже багато ініціатив, наприклад, щодо того, щоб віддати третину місць в уряді Майдану. На Майдані стояли за те, щоб кардинально змінити країну, в тому числі й систему державного управління в ній. Я, як колишній державний службовець, бачу, що на сьогоднішній день є дуже багато негативних тенденцій і, на мій погляд, це не просто тенденції, а відпрацьовані дуже нехороші технології. Тепер хотіла б розвінчати деякі міфи про ситуацію в країні. Міф перший: у нас не вистачає кадрів. Це неправда. У нашій країні є достатня кількість професіоналів, у нас була непогана школа їх підготовки, в тому числі в екологічній сфері. Працює Академія державного управління, яка спеціально готує фахівців з державного управління. Проблема в тому, що потенціал, досвід підготовлених людей не використовують. Цей міф дає можливість створювати в суспільстві таку ілюзію, що ми можемо привести до влади лише колишніх політиків чи представників політичних партій. Ризики полягають у тому, що якщо професійно не підготовлена людина приходить до влади, вона не може ухвалювати ефективні рішення, їй потрібен відповідний час, щоб увійти в курс справи. Тоді хто буде відповідати за результати? Міф другий : уряд, який прийде до влади, – це уряд «камікадзе». На сьогоднішній день у Верховній Раді України є дуже багато проблем і дуже багато завдань. Шановні наші політики! Ваше завдання – здійснювати законотворчу діяльність, дозвольте, будь-ласка, фахівцям робити свою справу. Хочу звернутися до колишніх і нинішніх державних службовців, до науковців. Ви маєте дуже серйозний досвід, дуже хорошу кваліфікацію. Використовуйте будь-яку можливість – прес-конференції, круглі столи, дискусії, щоб донести до людей свої думки і спростувати міф про те, що в нас немає кваліфікований кадрів. Доведіть, що вони є. Розбудова країни потребує, щоб суспільство почуло, зрозуміло і повірило, воно повинно мати надію, що у нас є люди, які можуть взятися за облаштування нашої країни, які обстоювали і обстоюють на Майдані ідеї створення успішної, сильної країни з ефективною системою державного управління».

ЯКЕ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ПРИРОДИ НАМ ПОТРІБНО? Звернення громадських природоохоронних організацій до політичних партій, інститутів громадянського суспільства Громадські природоохоронні організації на національному та регіональному рівнях вже не один рік здійснюють громадський моніторинг екологічної політики в Україні. У 2003 році була ініційована доповідь «Громадська оцінка екологічної політики в Україні», а в 2012 та 2013 роках підготовлені доповіді щодо громадської оцінки процесу реалізації екологічної політики. Одним з основних питань, які розглядалися в документах громадськості, була ефективність державного управління у сфері довкілля та раціонального використання природних ресурсів, зокрема, здатність Міністерства екології та природних ресурсів України виконувати покладені на нього функціональні обов’язки. На жаль, доводиться констатувати, що державне управління в сфері охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів є малоефективним. Це пов’язано з тим, що: – органи, які його здійснюють, не є самостійними та незалежними; – керівні посади обіймають особи, які постійно змінюються та не є фахівцями у сфері охорони довкілля і державного управління; їхні призначення зумовлені політичною доцільністю партійних груп та забезпеченням бізнесінтересів комерційних структур, наближених до влади; – високим є рівень корумпованості органів державного управління та контролю по всій вертикалі; – державою фактично керує великий бізнес через чиновників які представляють його інтереси всупереч інтересам України та її громадян; – працівники міністерства – фахівці з питань охорони довкілля – змушені підкорятися командам «зверху» через загрозу звільнення. У 2010 році була розпочата громадська кампанія «Припинити деградацію Мінприроди!», під час якої громадські природоохоронні організації вимагали зупинити знищення державної природоохоронної системи. Незважаючи на це, бізнес-структури у 2011 році пролобіювали у Верховній Раді України скасування державної екологічної експертизи, що відкрило шлях до безконтрольності у сфері охорони довкілля. Було ліквідовано Державну службу заповідної справи, що становить загрозу для збереження заповідників і національних парків від привласнення. У 2012–2013 рр. територіальні органи Мінприроди були також ліквідовані, що призвело до неможливості реалізовувати стратегію національної екологічної політики на регіональному рівні і розв’язало руки місцевим «князькам» для викачування природних ресурсів. Кінцевою метою таких рішень влади є повна ліквідація державного та громадського контролю за використанням природних ресурсів та збереженням довкілля. 7

В Україні набрала силу лобістська діяльність бізнесових структур, спрямована на те, щоб зменшити кількість природоохоронних вимог для певного напряму бізнесової діяльності. Для нинішньої політичної еліти України проблеми раціонального природокористування, екобезпеки та збереження природи не є пріоритетними, що зумовлено формуванням центральних органів виконавчої влади великим бізнесом. Політичні партії, кандидати в одномандатних округах від партій, які декларують демократичні принципи та пропагують європейські стандарти, залишають питання охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів в Україні поза увагою. На розгляд Верховної Ради України виносяться законопроекти, які суперечать чинному природоохоронному законодавству та призводять до невідворотних негативних змін стану довкілля. Можливостей реального впливу громадськості на прийняття екологічно значущих рішень немає, зокрема через те, що такі рішення приймають непрозоро та кулуарно. Відсутні законодавчі норми, які б зобов’язували чиновників враховувати пропозиції громадськості. Практика свідчить, що лише завдяки неймовірним зусиллям громадськість може вплинути на процес прийняття рішень, які мають негативний вплив на довкілля. В Україні не працюють механізми притягнення до відповідальності посадових осіб, які ухвалюють рішення, згубні для природи та здоров’я населення. Для того, щоб зупинити процеси руйнування системи державного управління у природоохоронній сфері, які призводять до вичерпання і деградації природно-ресурсного потенціалу України, Національна екологічна рада України вирішила: 1. Звернутися до Генеральної прокуратури України з вимогою створити комісію для перевірки діяльності Мінприроди України за 2010–2014 рр. До її складу пропонуємо включити представників КРУ, Головдержслужби, Рахункової палати та громадських природоохоронних організацій. Комісія має розглянути такі питання: законність руйнування системи державного управління (ліквідація обласних управлінь Мінприроди та Державної заповідної служби, перепідпорядкування Держлісгоспу, Держземагентству та ін.; відповідність кадрової політики Мінприроди екологічному законодавству України; ефективність використання коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища України, зокрема залучених від продажу Японії одиниць установленої кількості (290 млн євро) та передбачених Національним планом дій з охорони навколишнього середовища до 2015р.; 2. Розпочати процес люстрації природоохоронної галузі. 3. Вимагати, щоб під час формування керівництва Мінприроди були враховані такі критерії: 8

Екологічні знання є обов’язковою кваліфікаційною вимогою для всіх посадових осіб, діяльність яких пов’язана з використанням природних ресурсів та впливає на стан навколишнього природного середовища (ст. 7 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища») Відсутність бізнес-інтересів. Бездоганна ділова репутація. Ціннісна орієнтація на збереження довкілля. Досвід успішної співпраці з громадськістю. 4. Наполягати на тому, щоб заступників міністра екології та природних ресурсів України і директорів департаментів призначали виключно з числа компетентних і підготовлених фахівців без політичної належності. 5. У разі призначення Уряду за партійними квотами покласти відповідальність за діяльність Мінприроди на ту політичну силу, представник якої очолить міністерство. 6. Заперечити призначення на посаду заступника міністра голів громадських рад. Такий крок буде лише продовженням практики дій державної влади протягом останніх років, коли громадські ради при міністерствах і відомствах потрапили під вплив керівників цих установ. 7. Вимагати від нового керівництва Мінприроди чіткої програми взаємодії з громадськістю. Національна екологічна рада України буде і надалі забезпечувати громадський моніторинг діяльності Мінприроди України та реалізації державної екологічної політики. Члени національної екологічної ради України: Асоціація природоохоронних територій України Академія технологічних наук України Асоціація рибалок України Благодійний фонд «Громадянська енергія» Благодійний фонд «Паросток» Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнське об’єднання ветеранів» Всеукраїнська громадська організація «До чистих джерел» Всеукраїнська дитяча спілка «Екологічна варта» Всеукраїнська екологічна ліга Громадський рух опору «Врятуємо Полісся!» Громадська організація «Екологічна безпека» Громадська організація «Спілка порятунку Голосієва» Громадський рух України «За право громадян на екологічну безпеку» Західний центр збереження біологічного різноманіття Міжнародна громадська організація «Всенародний контроль та захист» Молодіжна громадська організація «Екоспектр» Науково-технічна спілка енергетиків та електротехніків України Національний молодіжний центр «Екологічні ініціативи» Незалежний інтелектуальний центр 9

Громадська еколого-правова організація «ЕкоПраво-Київ» Українська екологічна асоціація «Зелений світ» Українське ботанічне товариство Українське товариство охорони природи Федерація рафтингу Прикарпаття ДОПОМОЖЕМО НАШИМ ПТАХАМ ВЗИМКУ! Белан В. Ю., молодший науковий співробітник Лабораторії дитячих об’єднань Інституту проблем виховання НАПН України Матвійчук Н. І., координатор Київської міської організації Всеукраїнської дитячої спілки «Екологічна варта» Чи замислювалися Ви коли-небудь над тим, як братам нашим меншим взимку живеться? За своїми повсякденними клопотами люди навіть не помічають труднощів, з якими стикаються в зимову пору пернаті друзі. Так, багато з них відлетіли в теплі краї і ми з нетерпінням чекаємо їх повернення, бажаючи знову почути дзвінкий спів. Адже з пташиним співом приходить весна. Та як бути тим птахам, які залишаються поряд з нами взимку? Зима є одним з найскладніших періодів у житті птахів, тому допомога зимуючим птахам сьогодні є дуже актуальною темою. Цьогорічна зима прийшла з деяким запізненням, але вона все ж таки настала і виявилася досить сніжною. А тому питання допомоги птахам є наразі особливо важливим! Ті птахи, які не відлітають у південні країни та залишилися зимувати, потребують нашої уваги. Справжнім подарунком для пернатих є годівнички, які можна виготовляти з різних матеріалів: зазвичай можна використовувати непотріб, який викидають на смітник, зокрема порожні пластикові пляшки, картонні коробки, або змайструвати годівнички із залишків фанери. Головне, слід пам’ятати, щоб пташкам було зручно. Підвіконня та балкон – чудові місця для спостереження за пташками, але не слід забувати, що вони часто бувають доступними для кішок. Це ж стосується і низько розміщених годівничок, і навіть товстих гілок на деревах. Якщо ж на вашому підвіконні та балконі коти не гостюють, зважте на інше: симпатичні пташки не вирізняються «вишуканими» манерами і справляють природні потреби там же, де їдять. Тому місце для годівничок потрібно обирати так, щоб пернаті гості не завдавали великого клопоту, а приносили лише задоволення. Молоді захисники природи ще на початку зими закликали усіх небайдужих громадян допомогти птахам пережити голод і холод: змайструвати власноруч годівницю і повісити її або на вікні своєї оселі, або на дереві в са10

ду чи парку, і поcтупово підгодовувати і спостерігати за ними. Вигадувати велосипед тут не треба. Раціон птахів — це корм, збагачений вуглеводами та жирами. Саме ці речовини допоможуть поповнити життєво необхідні жирові запаси тіла, так необхідні птахам для виживання в довгі, холодні ночі. Сало можна прикріплювати шпильками, скріпками, підвішувати на мотузці або дроті. Годівнички слід надійно кріпити до дерев. Щоб уникнути можливого поширення захворювань, не годуйте птахів сирими кістками чи м’ясом І не забувайте також про те, що ці наїдки можуть приваблювати до годівничок котів. Ніколи не підгодовуйте птахів сухим рисовим зерном, адже воно може набухати в шлунку птаха, що часто закінчується фатально. Іноді навіть радять розмочити сухий хліб, перш ніж покласти його в годівничку, але слід зважати на температуру повітря. Напевно, у кожного з нас залишаються вдома крихти хліба, які можна замість викидання у смітник використати з користю – віддати пташкам. Або купити того ж самого пшона чи пшениці та насипати у годівничку, а краще – запропонувати пташкам несмажене соняшникове насіння, несолоне сало на мотузці або несолоний смалець. Хотілося б, щоб це стало постійною звичкою, так само, як чистити зуби чи мити руки перед вживанням їжі. Адже птахи, як і все живе на планеті, потребують нашої уваги, турботи та любові, особливо останнім часом, коли в житті людини переважають машини, техніка та новітні технології. Однак справжню насолоду людині може принести лише те, що створила природа. Тому не можна допустити, щоб інтерес до живого зовсім зник, а птахи, в свою чергу, ховалися від людини. Хоч зараз, схоже, що саме до цього йде. Підгодовування взимку сприяє збереженню чисельності птахів та дає можливість поспостерігати за ними. Підгодовування – це один з основних засобів залучення птахів до певної місцевості, що дає змогу провести дослідження чисельності та видового складу птахів. Тому з метою допомогти «братам нашим меншим» Всеукраїнська екологічна ліга спільно з Всеукраїнською дитячою спілкою «Екологічна варта» провели 24 січня цього року щорічну природоохоронну акцію «Наша допомога птахам» і в її рамках конкурс «Пташиний друг», метою яких є не лише залучення якомога більшої кількості людей до підгодівлі зимуючих в Україні птахів, а також цікава практична робота, участь у дослідницькій діяльності та природоохоронних акціях, сприяння вихованню у дітей почуття відповідальності за світ, в якому ми живемо. Підсумки конкурсу були підбито у бібліотеці імені О. Матросова для дітей у м. Києві за участю координатора Київської міської організації Всеукраїнської дитячої спілки «Екологічна варта» Наталії Матвійчук і активіста Всеукраїнської екологічної ліги Владислава Белана. Зокрема, в акції взяли участь діти 3-А класу та вчитель Л. О. Проць спеціалізованої школи з поглибленим вивченням англійської мови № 82 імені Т. Г. Шевченка. Маленькі школярики разом зі своїми батьками змайстрували годівнички для птахів, кожна з них вирізнялася своєю оригінальністю у виконанні – тут були як дерев’яні годівнички у стилі західноукраїнських будиночків, так і виготовлені з підручних матеріалів, зокрема картону та пінопласту. Крім того, було прове11

дено ряд вікторин, в яких учні брали активну участь, одержали корисну інформацію про різних птахів, особливості їхнього способу життя, розмноження, харчування. Організатори конкурсу розповіли дітям багато цікавих фактів про птахів, а учні, в свою чергу, продемонстрували свої знання й творчий підхід до конкурсних завдань, читали власні вірші та невеличкі твори, присвячені птахам, в яких дуже поетично висловлювали своє ставлення до наших пернатих друзів, наводили різні факти та прикмети, пов’язані з птахами. Визначити переможця було насправді складно, оскільки всі представлені дітьми роботи заслуговували відзнаки. Тому в підсумку всі учасники конкурсу на кращу годівничку та малюнок були нагороджені грамотами, іншими відзнаками та особливими подарунками. Вчитель Проць Л. О. також одержала нагороду за допомогу та активну участь в організації акції. Акція закінчилася тим, що після нагородження учні пішли розвішувати свої годівнички у парк «Нивки» поблизу бібліотеки, одразу насипаючи в них пшоно та хлібні крихти. Через деякий час діти побачили результат своєї роботи – голодних голубів та синичок, які з великим задоволенням дзьобали у годівничках насипаний корм. Відтепер до закінчення зими і настання потепління кожен з учнів зобов’язався підгодовувати птахів. Тож маємо надію, що невеличка кількість маленьких, але вже таких свідомих громадян нашої держави здатна врятувати цілу зграю наших пернатих друзів. Власним прикладом вони показують дорослим, як необхідно ставитися до нашої природи і самим долучатися до подібних заходів. КРИМ. ОКУПАЦІЯ: ЗАГРОЗИ ДЛЯ ДОВКІЛЛЯ Тимочко Т. В., голова Всеукраїнської екологічної ліги Нещодавно знайомі кримчани розповіли мені історію про школяра з Севастополя, який відмовився на уроці співати гімн Росії. У дні найгострішого протистояння українських військових з «братами– загарбниками» багато офіцерів змушені були вивозити свої родини з гарячої точки. Десять днів, проведені у київській школі, не минули безслідно для 12-річного Андрія. Зміна мови навчання на українську та нова шкільна атмосфера не стали для нього проблемою. Він одразу здружився з багатьма новими однокласниками. Після закінчення найгарячішої фази кримського протистояння сім’я повернулася додому, але тепер батько – український морський офіцер, військовий у третьому поколінні виїхав зі своєю військовою частиною для продовження служби на материкову Україну. Повернення Андрія до рідної школи, у клас, де всі раніше були його друзями, а вчителі вирізняли як здібного учня й добре виховану дитину, стало для хлопця випробуванням. На початку першого уроку вчителька підняла 12

клас для виконання «российского гимна». Андрій залишився сидіти. На зауваження про необхідність співати, Андрій, трохи знітившись, відповів, що він не знає цієї пісні. Та коли вчителька навела кілька нервових аргументів, додав, що він український громадянин і буде неправильно, якщо він співатиме гімн чужої держави. А далі запропонував: «Давайте вы сначала споете этот гимн, а потом я спою Гимн Украины». Мабуть, розумний педагог підтримав би таку пропозицію і скористався нагодою для класної бесіди про велику дружбу «двох братніх народів», але у цій ситуації все скотилося до банального конфлікту. Колишні друзі з подачі вчительки обізвали його націоналістом і відвернулися. Шовіністичний угар уразив не лише дорослих, а й глибоко проник у дитячу свідомість. Мабуть, похмільний синдром від «русской весны» для частини кримчан триватиме довго й болісно. Але, як на мене, одужання кримського населення відбудеться і українська влада має бути до цього не лише готова вже у короткій перспективі, а й розпочати негайно діяти. Одним із заходів, що цьому сприятиме, стане прийнятий Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». У ньому зазначено, що Крим є тимчасово окупованою територією, а Росія визнається окупантом та несе відповідальність за порушення прав і свобод українських громадян на території Криму. Закон визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах особливого правового режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав, свобод і законних інтересів юридичних осіб. Однак Закон лише рамково окреслює великий пласт питань, що стосуються здійснення економічної діяльності на території Криму. Між тим, за словами міністра юстиції України Павла Петренка, наша держава оцінює збитки від окупації Криму у 950 млрд грн., і це без урахування вартості корисних копалин. Отже уряд має підготувати відповідні нормативно-правові акти, якими буде врегульовано питання економічної діяльності на територіях, що підпадають під дію Закону і подальших компенсацій за агресію, протиправну анексію та злочинні дії агресорів і їхніх поплічників. Водночас, Міністерство екології та природних ресурсів України має надати свої пропозиції щодо захисту об’єктів правової охорони природного середовища. І йдеться не лише про сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а й відповідно до норм міжнародного права, території прилеглої виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу вздовж узбережжя Кримського півострова, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України, а також підводний та повітряний простір. Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності держави Україна. 13

У законах України передбачено для порушників кримінальну та адміністративну відповідальність за недотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Також визначено компенсацію за погіршення якості природних ресурсів та незаконно добуті ресурси. Навряд чи Україна матиме змогу найближчим часом застосувати ці механізми до окупаційної влади. Але вже у середньостроковій перспективі за умов урахування у чинному законодавстві всіх міжнародних правових механізмів та вивчення і використання досвіду судових практик Україна отримала б значні фінансово-економічні компенсації та надходження до фондів охорони навколишнього природного середовища. Ще один апспект, що має бути чітко виписаним, – це правовий статус загарбаних територій. Згідно з міжнародним правом окупація – це тимчасове перебування військ однієї держави на території іншої в умовах стану війни між ними. Окупація не передбачає включення окупованої території до складу держави-загарбника. У випадку Криму, Російська Федерація не лише окупувала територію, а й здійснила відторгнення Кримської АРК і Севастополя від України та приєднала ці території на правах суб’єктів Російської Федерації. Отже, фактичні обставини, які склалися навколо конфліктної ситуації в Криму, підпадають під ознаки, визначені міжнародним правом як анексовані території. За міжнародним правом, анексія є одним з видів агресії і спричинює міжнародно-правову відповідальність. Анексія Криму не визнали Україна, європейські та міжнародні структури, зокрема й ООН, але іншу позицію має країна-агресор, і вона цю позицію буде жорстко обстоювати. А тому український уряд має врахувати цей аспект під час підготовки правових актів. Судячи із заяв найвищих російських урядовців та незаконних самопроголошених органів влади у Криму, досить скоро ми станемо свідками значного збільшення антропогенного навантаження на природне середовище півострова, Азовського та Чорного морів. Заяви про спорудження мостового переходу Крим – Кубань, відновлення будівництва Кримської АЕС, передача «Газпрому» нафтових та газових родовищ для розробки нині використовуються загарбниками як PR-проекти для змалювання райдужних перспектив і відволікання від тих негараздів, що їх вже нині зазнає населення півострова. Але ці безцеремонні заяви свідчать, що нові господарі Криму не спиняться ні перед чим, щоб утримати владу у своїх руках, у тому числі за рахунок знищення природних ресурсів. За умов, що склалися у результаті неоголошеної війни, вже нині можна говорити про початок руйнації курортно-рекреаційної інфраструктури Криму. Різке зменшення туристів і провал курортного сезону цього літа залишать без заробітку багатьох кримчан і спонукають їх до пошуку альтернативних способів виживання. Під загрозою можуть опинитися унікальні кримські лісові масиви й заповідники південнобережжя. Протягом останніх чотирьох років у Криму відбувалися масові порушення природоохоронного законодавства. Але в умовах воєнного часу, невизначеності й соціальних потрясінь заповідники можуть виконати роль і хабара, і розмінної монети. До того ж російське природоохоронне законодавство 14

відрізняється від українського, а це означатиме, що об’єкти природнозаповідного фонду місцевого значення, яких на півострові майже дві сотні, можуть взагалі залишитися без захисту. Є ризики, що частина цих територій може перетворитися на звичайні лісгоспи чи дачі для новоявлених господарів Криму. Неабиякого розмаху набув безконтрольний видобуток піску у Чорному морі. Морський пісок – цінний будівельний матеріал, ціна на нього зростає з року в рік. Хижацький видобуток піску протягом кількох останніх років набув загрозливих розмірів у зв’язку з олімпійським будівництвом у Сочі. Російська влада не дала добро на видобуток піску в прибережній частині Анапи, яка теж знаходиться в акваторії Чорного моря, але на російському березі. Натомість, призначена Януковичем кримська верхівка та «сімейні наглядачі» – керівники Мінприроди та Геологічної служби України українське довкілля здавали гамузом, але за певний відсоток. Якщо раніше пісок добували з дна Чорного моря лише в озері Донузлав, то останніми роками піратський видобуток здійснювали і в районі мису Фіолент поблизу Севастополя, і неподалік від регіонального ландшафтного парку «Бакальська коса», і навіть біля Форосу. Промисловий видобуток піску понищив екосистему всього узбережжя. Бухта Ласпі, яку колись називали яслами для дельфінів, надовго втратила цей статус, адже мертве дно не сприяє розмноженню планктону і не приваблює на нерест рибні косяки. Олімпійські фанфари в Росії вже замовкли, але нікуди не зникли самі «піщані старателі». Нинішня кримська влада сама жирує на будівельних проектах. Вона буде використовувати ці природні ресурси – об’єкти права власності українського народу для власного збагачення і для сплати за рахунками кремлівським агресорам. Її інтереси вимірюються сотнями мільйонів в іноземній валюті і не мають нічого спільного з інтересами обдурених простих кримчан. Маємо також пам’ятати, що морський пісок є далеко не найціннішим природним ресурсом кримської прибережної зони і чорноморської шельфу. Нове законодавство має врахувати, зокрема, й ці аспекти. Переконана, що дуже скоро Росія та її вищі керівники, що здійснювали загарбання території України та подальшу анексію і привласнили наші природні ресурси, мають понести відповідальність згідно з чинним законодавством та міжнародним правом. У 50-х роках 20 століття, коли відбувалася законна і вивірена до останньої йоти передача Криму Україні, серед основних аргументів тодішніх ініціаторів відродження занедбаної території Кримського півострова було налагодження стабільного водопостачання. І вони вчинили мудро. Той, хто цікавиться статистикою, легко перевірить, як змінилася ситуація в Криму, зацвіли сади, зазеленіли плантації виноградників. Нинішні солодкі обіцянки російських урядовців про будівництво заводу з опріснення морської води, розв’язання проблеми за рахунок будівництва трубопроводу з Краснодарського краю та створення сховищ на Таманському півострові – це та халва, про яку скільки не говори, а в роті солодко не стане. 15

І вже цього року кримчани зрозуміють мудрість східної приказки. Не тому, що Україна перекриє постачання дніпровської води. Це навіть технічно зробити складно, оскільки вода по Північно-Кримському каналу надходить самопливом з материкової України до Джанкоя. А потім починається передгір’я Кримських гір, і воду потрібно піднімати майже на 9 метрів за допомогою електричних насосів. На самому півострові дніпровську воду піднімають ще раз на висоту 25 метрів. Бог покарав самопроголошених кримських князьків тим, що відібрав розум, бо лише неадекватний керівник може замінувати підходи до магістрального каналу, замість того, щоб домовитися з постачальником про умови спільного використання і поступової реконструкції головної водної артерії півострова. А відновлення, як ніколи, на часі. Про це заявляв навіть російський прем’єр Медвєдєв. Під час виїзного засідання уряду РФ він, зокрема, наголосив, що Північно-Кримський канал, який постачає воду з Дніпра, був побудований у 60–70-х роках минулого століття, обладнання не оновлювалося, а його зношеність досягає 80%. Втрати води при перекачуванні по трубопроводах до споживачів можуть становити до 40%. Отже, замість того, щоб засукати рукава та подбати про стратегічний об’єкт, самопроголошена влада навіть не уклала відповідної угоди з Держводагентством України і не розрахувалася з боргами (близько 1,5 млн грн.) за перекачування води. Вже в травні-липні мешканці Криму відчують наслідки «российской весны». Стурбованість викликає ще один аспект Кримської ситуації. Україна є стороною міжнародних договорів у сфері захисту довкілля, зокрема це стосується збереження видів флори і фауни Чорного та Азовського морів. Але з огляду на окупацію Криму Росією, наша держава не може в повному обсязі контролювати і нести відповідальність за стан природного середовища на півострові, морській та прибережній зонах. Яскравим прикладом є затоплення російських кораблів з метою блокування українського флоту. Грандіозне забруднення акваторії, негативний вплив на морську екосистему залишається «військовою» таємницею російських агресорів. На жаль, нинішнє керівництво Міністерства екології та природних ресурсів України в силу недостатньої компетентності не аналізує наслідки окупації території Криму для довкілля і не пропонує адекватних рішень. Всеукраїнська екологічна ліга виступила з ініціативою проведення міжнародного круглого столу із залученням провідних експертів, представників наукових установ, громадськості, міжнародних організацій, Міністерства юстиції, Міністерства закордонних справ України для комплексного розгляду проблем, що стосуються довкілля у контексті окупації території Криму.

ГРОМАДСЬКІСТЬ ВИМАГАЄ ВІДСТАВКИ МІНІСТРА ЕКОЛОГІЇ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ Відкрите Звернення Національної екологічної ради України вих. № 17 від 23 червня 2014 р.

Президенту України Порошенку П. О.

Щодо невідповідності займаній посаді Міністра екології та природних ресурсів України Мохника А.В.

Вельмишановний пане Президенте України! До Вас звертається Національна екологічна рада України, яка об’єднує всеукраїнські природоохоронні організації, осередки яких діють в усіх регіонах України, обласних центрах, містах та селах. Ми стурбовані ситуацією, що склалася у Міністерстві екології та природних ресурсів України та в цілому в природоохоронній галузі. В Україні постійно погіршується екологічна ситуація. Українці п’ють брудну воду, дихають отруєним повітрям, вживають неякісні продукти харчування, які містять небезпечні хімічні речовини та ГМО. Вирубування лісів, безконтрольне добування природних ресурсів, знищення родючих ґрунтів, забруднення природного середовища наближають нашу країну до екологічної катастрофи. Смертність немовлят віком до року в Україні є однією з найвищих у світі. Кризовий стан довкілля та пов’язаний з цим чинником вплив на здоров’я населення становить загрозу національній безпеці України. За чотири місяці діяльності Міністр екології та природних ресурсів України Мохник А. В. та його команда не спромоглися забезпечити впровадження ефективної кадрової, регіональної, міжнародної, інформаційної, фінансової та антикорупційної політики. Навпаки, спостерігається значне погіршення державного управління в сфері охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів. Міністерство екології та природних ресурсів України – складна комплексна структура, в сфері його діяльності накопичилася значна кількість проблем, які потребують термінового розв’язання, без чого неможливе подальше ефективне виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, інших міжнародних природоохоронних угод. Нижче наведено інформацію щодо проблем, які потребують термінового розв’язання. Державне управління в сфері охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів є малоефективним у зв’язку з тим, що: – органи, які його здійснюють, не відповідають сучасним викликам та залежать від політичної кон’юнктури; 17

– керівників Мінприроди постійно змінюють. Їхні призначення зумовлені не стільки необхідністю забезпечення ефективної державної політики у сфері охорони довкілля, скільки забезпеченням бізнес-інтересів комерційних структур, наближених до влади; – корумпованість державних органів управління та контролю у природоохоронній галузі поширена по всій вертикалі; – увесь низовий апарат чиновників і фахівців змушений підкорятися командам «зверху» через загрозу звільнення. У 2010–2013 роках в Україні впроваджували так звану «адміністративну реформу», яка істотно змінила структуру та повноваження центральних і місцевих органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища. Було ліквідовано Державну службу заповідної справи, згорнуто роботу структур, які забезпечували міжвідомчу координацію, наприклад, Урядові комітети, Міжвідомчі комісії, Міжвідомчі робочі групи та ін. Відсутність на інституційному рівні структур, відповідальних за інтеграцію екологічної політики, створило загрозу невиконання або неналежного виконання Стратегії державної екологічної політики до 2020 року та Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища до 2015 року. Територіальні органи Мінприроди були також ліквідовані, що унеможливило реалізацію державної екологічної політики на регіональному рівні і розв’язало руки місцевим «князькам» для хижацького використання та привласнення природних ресурсів. Кінцевою метою таких рішень колишньої влади була повна ліквідація державного та громадського контролю за використанням природних ресурсів і збереженням довкілля. В Україні набрала силу лобістська діяльність бізнесових структур, спрямована лише на те, щоб зменшити кількість природоохоронних вимог для бізнесової діяльності. Для політичної еліти України проблеми збалансованого природокористування, екологічної безпеки та збереження Природи не є пріоритетними. На розгляд Верховної Ради України виносяться проекти законів, що суперечать чинному природоохоронному законодавству, не відповідають європейським стандартам, прийняття яких призведе до невідворотних негативних змін стану довкілля. Останніми роками на законодавчому рівні звужено можливості реального впливу громадськості на прийняття екологічно важливих рішень. В Україні не працюють механізми притягнення до відповідальності посадових осіб, які ухвалюють рішення, згубні для Природи та здоров’я людей. Криза державного управління у сфері охорони довкілля поглиблюється внаслідок корупційних дій посадових осіб. Кадрова політика, що ґрунтується лише на врахуванні політичної приналежності кандидатів (політичне квотування), призвела до вимивання фахово підготовлених чиновників з системи державного управління у сфері охорони довкілля та до того, що у природоохоронну галузь потрапили люди, ціннісні орієнтації яких не пов’язані зі збереженням природи. 18

Події Революції Гідності кардинально змінили нашу країну, свідомість українців, дали серйозний поштовх для розвитку громадянського суспільства. Усвідомлюючи необхідність глибинних змін і реформування України, екологічні громадські організації брали активну участь у революційних подіях. Ми мали надію, що зміни відбудуться і в галузі охорони довкілля, де на громадських засадах працюємо багато років, докладаючи багато зусиль, інтелектуальні напрацювання та фахові знання. Для того, щоб зупинити процеси руйнування системи державного управління у природоохоронній сфері, які призводять до вичерпання і деградації природно-ресурсного потенціалу України, національні екологічні організації застерігали від небезпеки призначення на посаду керівника Мінприроди людини, яка не має спеціальної фахової підготовки в галузі охорони довкілля. В першу чергу ми спиралися на положення частини 2 статті 7 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища», згідно з якою екологічні знання є обов’язковою кваліфікаційною вимогою для всіх посадових осіб, діяльність яких пов’язана з використанням природних ресурсів та може впливати на стан навколишнього природного середовища. Проте, керівні посади в Міністерстві екології та природних ресурсів України, Державному агентстві екологічних інвестицій, Державній екологічній інспекції, департаментах та підрозділах знову були розподілені за квотним партійним принципом. Судячи з автобіографічних даних та досвіду попередньої роботи чинного очільника Мінприроди України, Мохник А. В. ніколи не обіймав посади в державних установах, організаціях, які здійснюють свою діяльність в екологічній сфері, не брав участі в природоохоронній діяльності, не має фахової екологічної (або суміжної) освіти та не здійснював самостійну управлінську діяльність, пов’язану з охороною навколишнього природного середовища. Громадські екологічні організації проаналізували діяльність Міністра Мохника А. В. за чотири місяці його перебування на цій посаді та вважають, що в природоохоронній галузі не тільки не почалися позитивні зрушення, спрямовані на розв’язання зазначених проблем, а й спостерігається тенденція до погіршення ситуації, можливого провалу виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом у сфері охорони довкілля, погіршення іміджу України. Зокрема: 1. Наказом Міністра Мохника А. В. від 16 травня 2014 р. № 144 затверджено нову структуру центрального апарату Міністерства екології та природних ресурсів України, в якій повною мірою проявилися правовий нігілізм очільника Міністерства, нерозуміння ситуації, завдань та викликів, які стоять перед Україною у зв’язку з укладанням 27 червня 2014 року Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, зокрема з необхідністю забезпечити адаптацію українського природоохоронного законодавства до законодавства Європейського Союзу і застосувати комплексний підхід до формування та реалізації екологічної політики України, її інтеграцію в інші се19

ктори економіки, розробити і впровадити економічні та фіскальні механізми тощо. Вперше за всю історію Міністерства ліквідовано Управління міжнародного співробітництва. На базі юридичного департаменту створено Департамент правової та міжнародної діяльності. Це суперечить пунктам 2 та 12 Загального Положення «Про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. № 1040, де наголошено, що «юридична служба при міністерствах є самостійним структурним підрозділом і покладення на юридичну службу обов’язків, що не належать або виходять за межі її компетенції, не допускається». Зазначене рішення свідчить про нерозуміння ситуації, завдань та викликів, які стоять перед Україною у зв’язку з укладанням 27 червня 2014 року Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Європейська інтеграція – це не лише адаптація українського законодавства до директив ЄС та підготовка законодавчих і нормативно-правових актів, а й впровадження комплексного підходу до формування та реалізації екологічної політики України, її інтеграції в інші сектори економіки, розроблення і реалізація економічних та фіскальних механізмів тощо. У новій структурі Міністерства ліквідовано Департамент стратегічного планування та екологічної політики. Залишився лише Відділ стратегічного планування, що значно знижує статус структурного підрозділу, до функцій якого входить вирішення питань забезпечення формування державної екологічної політики, створення механізмів її реалізації, моніторингу виконання та аналізу ефективності на національному, галузевому, регіональних рівнях у рамках державних цільових і регіональних програм з охорони довкілля. Зазначене рішення негативно вплине на якість реалізації екологічної політики, особливо в умовах ліквідації територіальних органів Мінприроди. Водночас, у структурі Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення діяльності Міністра функціонують: – Відділ забезпечення діяльності Міністра (патронатна служба) чисельністю 5 осіб; – Відділ організаційно-аналітичної роботи – 5 осіб; – Відділ комунікацій – 5 осіб; – Сектор роботи зі звернення громадян та забезпечення доступу до публічної інформації – 3 особи; – Група радників Міністра – 7 осіб. Спостерігається дублювання функцій підрозділів, бажання влаштувати на роботу своїх людей, недовіра до інших структурних підрозділів центрального апарату Міністерства. Незрозумілими є функції Відділу комунікацій за наявності Сектору роботи зі звернення громадян та забезпечення доступу до публічної інформації. У новій структурі ліквідовано Департамент екологічної безпеки, знижено статус структурного підрозділу, до функцій якого входить забезпечення 20

державного моніторингу стану довкілля. Відсутні структурні підрозділи, які відповідають за формування економічних механізмів природокористування, інтеграцію екологічної політики в галузеві та регіональні політики, екологізацію деяких секторів економіки та суспільного життя в цілому, зміну моделей виробництва і споживання, формування екологічної культури та світогляду громадян. Значно зменшена чисельність підрозділів та працівників, що безпосередньо працюють над питаннями екологічної безпеки, охорони та відновлення природних екосистем. Робота Державної екологічної інспекції повністю паралізована. Вона самоусунулася від виконання своїх прямих обов’язків з охорони навколишнього природного середовища: хижацьки вирубуються ліси, забудовується прибережна смуга річок, браконьєри знищують звірину та рибу, не здійснюється екологічний контроль над виробничою діяльністю підприємствзабруднювачів. Ця злочинна бездіяльність Державної екологічної інспекції завдає катастрофічної, непоправної шкоди природі, а збитки від неї становлять сотні мільйонів гривень. 2. Абсолютно незрозумілими є підходи до розмірів преміювання працівників центрального апарату Мінприроди (зокрема новопризначених працівників патронатної служби Міністра та його семи радників) за квітень поточного року загальною сумою 143 тис. грн. При цьому різниця в обсягах преміювання фахівців низової та середньої ланки, які й виконують всю основну роботу в Міністерстві, та працівників служби Міністра є неадекватною. І це відбувається в той час, коли країна веде боротьбу за незалежність і виживання, а уряд декларує економію та обмеження витрат в усіх сферах життя. 3. Проект Положення про Міністерство, розроблений під керівництвом чинного Міністра, що має відновити в тому числі й територіальні органи, не забезпечує, а навпаки, ускладнює процес управління у сфері охорони навколишнього природного середовища, оскільки створює умови для дублювання повноважень та неефективного використання державного бюджету і може призвести до конфлікту компетенцій між територіальними органами Мінприроди (передбаченими проектом Положення) та відповідними департаментами у складі обласних державних адміністрацій. 4. Особливу стурбованість громадських екологічних організацій викликають факти, які суперечать положенням Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Зокрема, законодавством передбачено десятиденний термін для розгляду ліцензійного пакету документів. Засідання Ліцензійної комісії Мінприроди України проводяться несистематично (квітень та червень), що дає можливість чиновникам маніпулювати кінцевими «потрібними» рішеннями. Важливий проект Закону України «Про упаковку та відходи упаковки» продовжує «мандрувати» коридорами Мінприроди. Перший заступник Міністра лобіює ідею формування «нової – старої» моделі збирання коштів на рахунок «єдиного оператора», про що він наголосив на зустрічі з представниками Європейської бізнес асоціації. Подібна корупційна схема зараз діє в 21

Україні на прикладі ДП «Укрекоресурси» та системи збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил. 5. Станом на 1 липня 2014 року не підготовлено План природоохоронних заходів на 2014 рік і не подано на затвердження у Міністерство фінансів України. Це призведе до втрати можливості ефективного використання коштів Державного фонду охорони навколишнього середовища, тому надзвичайно критичні, важливі природоохоронні заходи не будуть реалізовані. 6. Попри проголошені гасла відкритості та прозорості нової влади, керівник Мінприроди України демонструє повну зневагу до базових європейських принципів щодо участі громадськості у прийнятті екологічно важливих рішень та доступу до екологічної інформації, ігноруючи пропозиції громадських екологічних організацій. 7. Прикладом неефективності роботи Міністерства є провальна участь Української делегації у VI Нараді Сторін Конвенції, присвяченій оцінці впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті, яка відбулася у Женеві 2–5 червня 2014 року. Міністр Мохник А. В., який очолював делегацію, не зміг переконати Нараду Сторін відтермінувати ухвалення рішення про порушення Конвенції ЕСПО з боку України, зокрема під час прийняття рішення щодо продовження терміну експлуатації першого та другого блоків Рівненської АЕС. Поїздка Міністра екології та природних ресурсів України Мохника А. В. до США з 15 по 19 червня 2014 року для участі в конференції з питань океанів «Наш океан» виглядає як екологічний урядовий туризм. Натомість, жодних серйозних кроків щодо реформування природоохоронної галузі в контексті Європейської інтеграції України за 4 місяці в Мінрироди навіть не заплановано. 8. Інформаційна політика Міністерства екології та природних ресурсів України сьогодні є незадовільною. На сайті Міністерства немає інформації щодо планів діяльності міністерства, у тому числі міжнародної, звітів щодо їхнього виконання, діяльності Колегії міністерства, підрозділів центрального апарату, запланованої діяльності щодо підготовки Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2015–2020 роки та плану реалізації зобов’язань України, яка є Стороною Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Шановний пане Президенте! З огляду на викладене, громадські екологічні організації звертаються до Вас з проханням дати відповідні доручення щодо розгляду ситуації, що склалася у системі державного управління у сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів і порушити питання про звільнення із займаної посади Міністра екології та природних ресурсів України Мохника А.В. Громадські природоохоронні організації пропонують провести публічне обговорення кандидатур на посаду Міністра екології та природних ресурсів України.

Національна екологічна рада України висловлює надію на те, що зміни, які всі ми разом виборювали такою дорогою ціною, ефективна кадрова політика забезпечать якісне виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом і перетворять Україну на незалежну, демократичну, заможну європейську державу. З повагою, Голова Національної екологічної ради України

Тетяна Тимочко

Члени Національної екологічної ради України: Асоціація природоохоронних територій України Академія технологічних наук України Асоціація рибалок України Благодійний фонд «Громадянська енергія» Благодійний фонд «Паросток» Благодійний фонд спасіння дітей України від Чорнобильської катастрофи Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнське об’єднання ветеранів» Всеукраїнська громадська організація «До чистих джерел» Всеукраїнська дитяча спілка «Екологічна варта» Всеукраїнська екологічна ліга Громадська організація «Екологічна безпека» Громадська організація «Спілка порятунку Голосієва» Громадська еколого-правова організація «ЕкоПраво-Київ» Громадський інститут охорони природи Громадський рух України «За право громадян на екологічну безпеку» Західний центр збереження біологічного різноманіття Міжнародна громадська організація «Всенародний контроль та захист» Молодіжна громадська організація «Екоспектр» Науково-технічна спілка енергетиків та електротехніків України Національний молодіжний центр «Екологічні ініціативи» Українська екологічна асоціація «Зелений світ» Центр екологічної освіти та інформації Центр міжнародних проектів та конвенцій

ДЕЛЬФИНЫ – ЛИЧНОСТИ, ПОРА ЗАЩИТИТЬ ИХ ПРАВА И ЗАПРЕТИТЬ ДЕЛЬФИНАРИИ Чистяков А. В., глава Ассоциации рыболовов Украины Правительство Индии присвоило дельфинам статус «личностей, не относящихся к человеческому роду». Об этом сообщил портал NaturalNews. Таким образом, Индия стала первой страной, признавшей уникальный интеллект и самосознание представителей отряда водных млекопитающих – китообразных. Решение было озвучено главой Министерства окружающей среды и лесного хозяйства Индии, запретившего также представления с использованием дельфинов, находящихся в неволе – в дельфинариях, аквариумах, океанариумах и т. д. Дельфины в Индии теперь будут иметь «свои собственные особые права». Напомним, дельфины являются высокоинтеллектуальными млекопитающими с высокоразвитой социальной организацией. Согласно последним исследованиям, дельфины обращаются друг к другу по имени и могут запоминать уникальные имена – звуки, подаваемые «старыми друзьями» и услышанные ими лишь однажды 20 лет назад. До того, как им исполнится год, дельфины выбирают сами себе уникальные имена, представляющие собой ряд сложных звуковых сигналов. Предыдущие исследования показали, что дельфинам свойственны человекоподобное самоосмысление и вовлеченность в сложную систему коммуникации с другими дельфинами с помощью структуры грамматического предложения, то есть, у этих существ есть свой язык. На протяжении пяти лет Ассоциация рыболовов Украины вместе с другими общественными организациями борется за ПРАВА дельфинов в Украине, требуя закрыть все дельфинарии в стране. Для высокоразвитых, тонко чувствующих дельфинов находиться в замкнутых пространствах дельфинариев сродни пребыванию в концлагере. На вопрос «Как чувствуют себя дельфины?» один из сотрудников ответил: «А как себя чувствовал Ихтиандр в бочке с морской водой? Грустят они… часто болеют… Но они настолько верят и любят человека, что на каждое выступление выходят со своей потрясающей только им присущей улыбкой!» Сколько раз общественности удавалось добиться, чтобы различные государственные службы закрывали дельфинарии. Но… все это было временно… и через какое-то время чиновники снимали все запреты, закрыв глаза на неразбериху с учетом дельфинов и морских животных, а также порой противоправную деятельность дельфинариев. 24

Каким образом в эти водные «застенки» попадают краснокнижные дельфины? Сколько их находится в аренде у океанариумов, а сколько родилось в неволе? Только современный человек мог себе позволить эксплуатировать в развлекательных целях исчезающие виды, внесенные в Красную книгу Украины, у которого стерлись понятия сострадания, любви к окружающему, к живым существом вокруг него, являющимся, наравне с ним, равноправными жителями планеты Земля. На место этих чувств пришла жажда наживы любыми методами и любой ценой. Зарабатывают эти «дельфиноторговцы» на экзотике. Ведь не каждая мама может свозить своего ребенка к морю, где дельфинов еще можно увидеть на свободе. Если следовать такой логике, то не каждый человек может позволить себе путешествие в Африку, чтобы увидеть пигмеев, или на Филиппины, Гималаи, Японию, но это же не означает, что филиппинцев, японцев нужно возить по стране в цирке шапито, заставляя их проделывать всякие акробатические трюки за похлебку и снисходительное похлопывание по голове. Все это попахивает фашизмом, убивая права и свободы окружающих тебя живых существ. Дельфинарий – это морские котики, тюлени, моржи, белые киты, дельфины… ОНИ ТОЖЕ ИМЕЮТ ПРАВО НАРАВНЕ С НАМИ НА СВОБОДУ!!!! Сколько легенд и правдивых историй сопровождают взаимоотношения человека и дельфина… В них дельфин в критическую минуту приходит на помощь человеку. Сколько человеческих жизней спас дельфин, порой рискуя собственной жизнью… И чем человек ему ответил взамен? Он разумнейшее животное поместил в грязном, узком, мелком резервуаре цирка, заставляя делать за пищу разные никчемные, глупые трюки. Об этом можно говорить долго… Но, наверное, бессмысленно искать мораль там, где её не может быть, где правит только звон монет… Всеукраинская экологическая Лига, Киевский эколого-культурный центр, Ассоциация рыболовов Украины, Крымская республиканская Ассоциация «Экология и Мир», Национальная экологическая рада Украины и многие другие организации природоохранной направленности многие годы добиваются закрытия этих варварских увеселительных заведений. Дельфинарий вместе с акробатическим сальто дельфина приносит детишкам на всю оставшуюся жизнь чувство «сверхчеловека - беспредельщика», который с окружающим его миром может делать всё, что он захочет. Как попадают к нам из-за рубежа морские львы, моржи, котики, белые киты? С этими животными несколько сложнее, так как чаще всего они закуплены в Канаде или Америке, и поэтому по отношению к ним вступают в си25

лу уже совершенно иные статьи законодательства, так как здесь просматриваются нарушения ряда международных соглашений и конвенций, подписанных нашей страной. Закрыть дельфинарий – это полдела. После этого необходимо решить, что делать и куда девать животных. Проблемы начинаются с вопроса профессиональной, максимально гуманной транспортировки дельфинов. Второй важный вопрос – это карантин. Ведь только после пребывания в карантине под присмотром ученых можно сделать заключение, готовы ли дельфины к жизни на свободе, не убил ли человек у них навсегда умение выживать в родной стихии, в том числе самостоятельно добывать себе корм. Это непростой вопрос, например, есть дельфинята, которые родились в неволе и никогда не видели свободное бескрайнее море, и если их выпустить туда, то они просто погибнут. Хочется надеяться, что разум и закон возобладают, и дельфины скоро окажутся в родной стихии – в море. А другие морские животные будут переселены в «человеческие» условия в океанариумы, где условия приближены к естественным. Человек изобрел клетку для себе подобных и для окружающего его животного мира. Неволи в дикой природе существовать не может! ПОЗИЦІЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЛІГИ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ГМО В УКРАЇНІ Генетично модифіковані організми, або ГМО (у науковій літературі їх ще називають трансгенними організмами), отримують внаслідок специфічних молекулярно-біологічних і біотехнологічних маніпуляцій, хоч і з використанням генетичного матеріалу існуючих організмів і генів, узятих з інших, неспоріднених йому, організмів. Таким чином, відбувається створення фактично нового організму, який не може з’явитися природним шляхом. У природі дуже важливо, щоб генетичний матеріал використовувався зі споріднених форм, тобто всередині певного виду або, принаймні, з використанням форм різних видів організмів, але всередині одного роду. Використовувати генетичний матеріал із зовсім іншого роду при створенні організмів у природі практично неможливо. І це є природним обмеженням будь-яких непередбачуваних наслідків. А ГМО створюють шляхом залучення генетичного матеріалу не тільки різних родів і сімейств, а й різних царств організмів (бактерії, гриби, тварини, рослини). Саме тому ГМО – новий тип організмів, яких не існує в природі. Не слід плутати ГМО з мутантними організмами, тому що останні – це знову ж таки природні організми, які завжди існували та існують наразі у природі. Тому мутант – це природний продукт, а ГМ – неприродний продукт. І цілком логічним є те, що ставитися до цього «нового продукту» слід із застереженням. 26

Ризики від використання ГМО Технологія створення ГМО є настільки недосконалою, що може стати основним джерелом біологічного та екологічного ризику для людини і навколишнього середовища. Невідомо, чого чекати від ГМО, адже їхній вплив на людський організм можна прогнозувати лише теоретично. Наука неспроможна визначити, куди саме потрапляє вміщений ген. Поняття «біобезпека» стосовно ГМО є зовсім не випадковим: ці організми живі, а значить, здатні до розмноження, передачі «набутого» зміненого матеріалу нащадкам. З самого початку комерційного використання генетично модифікованих рослин у сільському господарстві між вченими в усьому світі тривають дискусії про те, чи достатньо вони розуміють основи життя, закладені еволюцією, щоб маніпулювати генами і починати масове використання їх у сільському господарстві та виробництві продуктів харчування. Агротехнічні ризики Практичне використання методів генетичної інженерії (ГІ) є найпоширенішим в сільськогосподарському рослинництві: Ризики непередбачуваних змін нецільових властивостей і ознак модифікованих сортів, пов’язані з плейотропною дією введеного гена (плейотропна дія генів – це залежність кількох ознак від одного гена, тобто множинна дія одного гена.). Наприклад, зниження стійкості до патогенів під час зберігання і стійкості до критичних температур у процесі вегетації у сортів, стійких до комах-шкідників. Ризики відстроченої зміни властивостей через кілька поколінь, пов’язані з адаптацією нового гена геному і з проявом як нових плейотропних властивостей, так і зміною вже декларованих. Неефективність трансгенної стійкості до шкідників через кілька років масового використання певного сорту . Можливість використання виробниками термінальних технологій для монополізації виробництва насіннєвого матеріалу. Сьогодні найпоширенішими є трансгени, стійкі до гербіцидів, шкідників і вірусів. «Нечутливість» до гербіцидів (пестицид, який знищує бур’яни) дає можливість певній рослині бути невразливою до доз хімікатів, смертельних для інших рослин. Внаслідок цього поле звільняється від усіх зайвих рослин, тобто бур’янів, а культури, стійкі до гербіциду, виживають. Стійкість рослини проявляється до конкретного типу гербіциду. Якщо шкідники будуть постійно потрапляти під вплив гербіциду, то можуть до нього адаптуватися, і тоді він стане недієвим. Крім того, вирощування культур, стійких до гербіцидів, призведе до збільшення використання гербіцидів на полях. Відповідно, більша кількість їх потрапить у їжу і навколишнє середовище, що збільшує ризик захворювання раком та іншими хворобами. 27

Стійкість до вірусів рослина набуває завдяки вбудованому гену, взятому з того ж самого вірусу. Вчені припускають, що вбудовані гени можуть комбінуватися з генами інших вірусів, що природним шляхом заражають рослини. Таким чином з’являються генетичні комбінації, які, не виключено, можуть зумовлювати появу нових і навіть набагато небезпечніших вірусів. Величезною загрозою для сільського господарства є реальна можливість генетичного забруднення традиційних сортів культурних рослин трансгенними формами. Екологічні ризики Зниження сортового різноманіття сільськогосподарських культур внаслідок масового застосування ГМО, створених з обмеженого набору батьківських сортів. Неконтрольоване перенесення конструкцій визначає різні типи стійкості до пестицидів, шкідників і хвороб рослин внаслідок перезапилення з дикорослими родинними спорідненими і предковими видами. У зв’язку з цим відбувається зниження біорізноманіття дикорослих предкових форм культурних рослин і формування «супербур’янів». Ризики неконтрольованого горизонтального переносу конструкцій у ризосферну мікрофлору. Пилок таких рослин вітер, птахи й комахи можуть переносити на великі відстані, запліднивши рослини близьких видів і перенісши в них їхній генетичний матеріал. Негативний вплив на біорізноманіття через ураження токсичними трансгенними білками нецільових комах та ґрунтової мікрофлори і порушення трофічних ланцюгів. Ризики швидкої появи стійкості до використовуваних трансгенних токсинів у комах – фітофагів, бактерій, грибів та інших шкідників під дією відбору на ознаку стійкості, високоефективного для цих організмів. Ризики появи нових, більш патогенних штамів фітовірусів під час взаємодії їх з трансгенними конструкціями з проявом локальної нестабільності в геномі рослини-господаря, які тим самим є найімовірнішою мішенню для рекомбінації з вірусною ДНК. Поширення ГМО веде до зменшення різноманітності інших сортів і порід, яка є основою стійкості сільського господарства. Виснаження і порушення природної родючості ґрунтів. ГМ-рослини з генами, які прискорюють ріст і розвиток значно більшою мірою, ніж звичайні, виснажують ґрунт і порушують його структуру; внаслідок пригнічення токсинами ГМ-рослин життєдіяльності ґрунтових безхребетних, ґрунтової мікрофлори і мікрофауни відбувається порушення природної родючості. Не виключено, що ГМ-рослини будуть поступово впливати на видовий склад і чисельність ґрунтових бактерій і вірусів та тварин, що мешкають в регіоні. Математична модель поведінки ГМО-популяції в природних умовах передбачає два етапи: витіснення вихідної форми, а потім вимирання і самого трансгенного угруповання під тиском стабілізуючого добору. Отже, будь28

які сценарії поширення ГМО в біосфері, певно, не є позитивними. Зокрема, зараз від канадських фермерів надходить інформація про те, що генетично модифікований рапс (канола), стійкий до гербіциду, перетворюється на бур’ян, який розмножується і захоплює території сільськогосподарських угідь з великою швидкістю. Проблема полягає в тому, що для того, щоб позбутися рапсу, необхідно застосовувати надзвичайно сильні хімікати. Медичні ризики Інше важливе питання – як вживання ГМО впливатиме на здоров’я людей. Всі медичні проблеми, спричинені споживанням ГМО, – ті, що вже спостерігаються, а також такі, що є досить імовірними у найближчому майбутньому, мають біологічну основу: 1. Неспрогнозованість вбудовування чужорідного праймера в геном реципієнта. 2. Плейотропний ефект (множинна дія) вбудованого гена. 3. Порушення стабільності геному та зміни його функціонування внаслідок введення праймера. 4. Порушення стабільності самого вбудованого праймера. 5. Наявність у складі вектора «технологічного сміття» (зокрема, генів стійкості до антибіотиків), що може зумовити негативні для здоров’я наслідки. 6. Алергійні ефекти трансгенних білків. 7. Токсичність трансгенних білків. Перенесення деяких генетичних ділянок коду в нові культури може також стати джерелом алергічних реакцій у людей, які раніше на цей продукт такої реакції не мали. Загальновідомиим є приклад перенесення генів бразильського горіха в сою (для збільшення вмісту білка), що зробило її небезпечною для людей, що мали раніше алергію на цей вид горіхів. З початком застосування трансгенних продуктів зазначають значне збільшення онкологічних захворювань. Ймовірними є негативні наслідки внаслідок виникнення стійкості до антибіотиків – єдиної дієвої зброї, яку застосовує людина для боротьби з інфекціями. Справа в тому, що в процесі перенесення ГМ матеріалу біологи мають виділити клітини, в які цей матеріал потрапив. Для цього разом з геном, який вбудовують, часто переносять так званий ген-маркер, який легко ідентифікувати. У більшості випадків цим геном виступає ген стійкості до антибіотика. У 1989 р. генно-інженерна модифікація амінокислоти L-триптофану, звичайного компонента раціону, спричинила смерть 37 американців і зробила ще 5 тис. осіб інвалідами. Нещодавно американська компанія «Епіцит» повідомила про створення і випробовування сорту ГМ-кукурудзи, що виробляє людські імуноглобуліни (антитіла) на поверхневі білки сперми для отримання контрацептивів нового покоління. Неконтрольоване перезапилення цього сорту з харчовими 29

може призвести до серйозних демографічних наслідків на територіях, де вирощують подібну продукцію. Практично всі тестування та дослідження ГМО і ГМ-продукції були короткостроковими, в той час як негативний вплив їх може проявитись через тривалий час або позначитися на нащадках. Харчові ризики Безпосередня дія токсичних і алергенних трансгенних білків ГМО. Ризики, опосередковані плейотропною дією трансгенних білків на метаболізм рослин. Ризики, опосередковані накопиченням гербіцидів та їхніх метаболітів у стійких сортах і видах сільськогосподарських рослин. Ризики горизонтального переносу трансгенних конструкцій, в першу чергу в геном симбіонтних для людини і тварин бактерій [E.coli, Lactobacillus (acidophillus, біфідо-, Bulgaricus, кавказький), Streptococcus Thermophilus, Bifidobacterium та ін.]. Після вживання ГМ-продуктів у людей виявлено патології слизової оболонки кишечника, печінки, тимуса, селезінки, а також зменшення відносної маси внутрішніх органів. Тривалий вплив на організм соєвих інгібіторів протеїназ як харчової добавки призводив до гіпертрофії і гіперплазії підшлункової залози, а також неопластичних новоутворень та карциноми. Гліфосат є сильним канцерогеном і здатен зумовити лімфому. ГМ-соя може бути складовою хліба, печива, дитячого харчування, маргарину, супів, піци, їжі швидкого приготування, м’ясних продуктів (наприклад, вареної ковбаси), борошна, цукерок, морозива, чіпсів, шоколаду, соусів, соєвого молока та ін. ГМ-кукурудза (маїс) може міститися в таких продуктах, як їжа швидкого приготування, супи, соуси, приправи, суміші для тістечок, чіпси, жувальна гумка. Посилення тиску покупців у Європі спонукало харчову індустрію зазначати наявність ГМ-компонентів у продуктах, маркувати її. До поширених продуктів, які містять у своєму складі ГМО, належать: пшениця, помідори, соя, кукурудза, картопля, цукровий буряк, полуниця, ріпак, кабачки, цикорій, папайя; ковбасні вироби, шинка, паштети, пельмені; шоколадні вироби (M&M, Snickers, Twix, Milky Way, шоколад «Нестле», Nesquik); безалкогольні напої (Соса-cola, Sprite, Fanta, Pepsi, 7-Up); сухі сніданки, рис, соуси, чай, печиво, приправи, майонези, дитяче харчування, йогурти, кефір, сир, чіпси, кава та ін. Особливу увагу приділено закладам швидкого харчування, зокрема McDonald’s.

Соціальні ризики Світовий досвід використання ГМО та одержаних з них продуктів свідчить, що частина населення, деякі неурядові організації та засоби масової інформації різко негативно ставляться до вирощування ГМО і продуктів харчування, одержаних з генетично змінених рослинних організмів (ГЗРО). На населення, яке негативно ставиться до ГЗРО, впливають: довіра громадян країни до контролюючих органів держави і взагалі влади; активність хімічних кампаній-конкурентів, які заінтересовані в підтримці заходів, спрямованих на дискредитацію продукції конкурентів; стан інформованості населення щодо ГЗРО. Створюючи систему безпеки ГМО та приймаючи виважені, науково обґрунтовані управлінські рішення, ці аспекти слід враховувати, щоб запобігти соціальній напрузі в суспільстві. Україна сьогодні перебуває у центрі уваги провідних біотехнологічних компаній, які заінтересовані у просуванні своєї продукції на її ринок. Де-юре в Україні не зареєстровано жодної ГМ-культури, але де-факто щороку ними, згідно з оцінками експертів, засівають тисячі гектарів. Офіційної інформації про рівень поширення ГМО в Україні, на жаль, немає. Це є наслідком недосконалої системи державного контролю та відсутності ефективних польових наглядових програм. Всеукраїнська екологічна ліга вважає за необхідне: створити незалежну від виробника державну систему контролю за наявністю ГМО та продуктів їх переробки у сільськогосподарській сировині, продуктах харчування та кормах як вітчизняного, так і зарубіжного походження; гармонізувати національне законодавство з відповідним законодавством ЄС, оскільки це є необхідною умовою для успішного просування органічної продукції сільського господарства та харчової промисловості на європейський ринок. Всеукраїнська екологічна ліга виступає за повну заборону використання ГМО в продуктах харчування та вирощування ГМ-рослин в Україні.

У МЕЖАХ СТОЛИЦІ УКРАЇНИ ЗНИЩУЄТЬСЯ РІЧКА КОНИК Репінський А. С., голова правління ГО «Корчувате – наш дім» Світовий досвід охорони та відродження малих річок свідчить, що поліпшити їхній стан можливо лише за умови збалансованого господарювання в усьому водозабірному басейні. Забруднення річок та їхнє замулення призводять до подальшого розвитку процесів деградації цих водних об’єктів. Як наслідок, дедалі більше зменшується результативність самоочищення і втрачається формування природної якості води. Стан екосистем більшості приток Дніпра експерти оцінюють як критичний. На думку фахівців, основними причинами цього, зокрема, є замулення річок через зарегулювання стоку, забудову прибережної смуги, знищення лісів на площі водозабору, забруднення річок промисловими, сільськогосподарськими, комунальними стоками, різного роду відходами та ін. Відсутність належного контролю з боку уповноважених органів державної та місцевої влади за територіями, що прилягають до малих річок, може призвести до надзвичайних екологічних ситуацій, спричинити масову загибель риби чи інших живих організмів і негативно вплинути на стан здоров’я населення. Яскравим прикладом, який підтверджує наведені положення, є надзвичайна ситуація, яка склалася в столиці України. Інформація про масову загибель риби на річці Коник, що протікає по південно-східній околиці Києва, викликала широкий суспільний резонанс. 1 червня 2014 року в Голосіївському районі міста Києва у межах житлового масиву Корчувате в річці Коник було виявлено замор риби. За попередньою оцінкою експертів, сума збитків, заподіяна природному середовищу, становила 46 млн грн. Громадськість району відразу відреагувала на екологічно небезпечну ситуацію та звернулася до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації. Перед Державною екологічною інспекцією в місті Києві зініціювано питання щодо відбирання проб води для аналізу та з’ясування причин загибелі риби. 6 червня у Голосіївській райдержадміністрації відбулося засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, де обговорювалось питання замору риби в річці Коник, а також поширення неприємних запахів від виробничого процесу ТОВ «Агрохолдінггруп». 12 червня за участю голови РДА та відповідних фахівців, представників громадськості проведено виїзну нараду щодо з’ясування причин масової загибелі риби в річці Коник. На нараді були присутні представники КП «Плесо», Державного НДІ з лабораторної діагностики та водосанінспекції, Головного управління ветеринарної медицини, Державної екологічної інспе32

кції в місті Києві, управління надзвичайних ситуацій Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА та ін. За підсумками наради вирішено взяти додаткові проби води та риби для лабораторних досліджень. За ініціативи прокуратури Голосївського району міста Києва також була проведена перевірка щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині охорони атмосферного повітря. За результатами перевірки встановлено, що ТОВ «Агрохолдінггруп» здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади. Розв’язання критичної ситуація із замором риби на річці Коник у червні 2014 року не знайшло свого відображення в реальних діях Державної екологічної інспекції, комунального підприємства «Плесо», в цілому міської влади Києва. Безкарність породжує нові екологічні злочини. 12 липня відбулося повторне забруднення річки, внаслідок чого знову загинула риба, була отруєна вода, а державі було заподіяно збитки на суму понад 300 тис. грн. 16 липня працівники Державної екологічної інспекції в місті Києві за участю представників громадських організацій «Корчувате – наш дім» та Всеукраїнської екологічної ліги здійснили перевірку дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, під час якої було взято проби води та мулу річки Коник, що протікає в межах Жукового острова. Всеукраїнська екологічна ліга звернулася до прокуратури міста Києва зі скаргою на бездіяльність міських органів влади щодо припинення злочинної діяльності забруднювачів довкілля. Це зумовлено тим, що річка Коник протікає по території Жукового острова, який є об’єктом природнозаповідного фонду. З огляду на ситуацію, громадські природоохоронні організації запропонували провести круглий стіл із залученням представників громадськості, Мінприроди України, Мінагрополітики України, контролюючих органів, муніципальної влади міста Києва та комунального підприємства «Плесо», на якому розглянути питання охорони природного комплексу Жукового острова та річки Коник. ПОЗИЦІЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЛІГИ ЩОДО БУДІВНИЦТВА КАНІВСЬКОЇ ГАЕС Будівництво Канівської ГАЕС набуло великого суспільного резонансу, як в на регіональному, так і національному рівнях. Проект будівництва електростанції, розроблений ще в 1985 році, може стати причиною значного погіршення екологічної ситуації регіону, що проявлятиметься у зсувах ґрунту, руйнуванні берегів Канівського водосховища; підтопленні територій, зараженні питної води для населення Канева, Черкас 33

та міст вниз за течією Дніпра, розмиванні Зміїних островів, які є частиною Канівського заповідника; знищенні історико-культурних цінностей у зоні будівництва. Будівництво Канівської ГАЕС призведе до пошкодження понад 900 га земель, цінних ландшафтів, що унеможливлює виконання завдань, визначених Указом Президента України від 1 січня 2010 року № 2/2010 «Про розширення території Канівського природного заповідника». Експерти Всеукраїнської екологічної ліги зазначають, що техногенне навантаження на природне середовища в межах території Канівського району за інтегральними показниками вже сьогодні є високим, а підвищення цього рівня може бути причиною перетворення Канівщини на промисловий майданчик з дуже низьким рівнем екологічної безпеки. Будівництво Канівської ГАЕС буде мати ряд негативних екологічних та соціальних наслідків, які розглянуто нижче. Вторинне радіаційне забруднення Регулярне забирання та випуск води Канівською ГАЕС може призвести до підняття з дна Канівського водосховища 5,3 млн т донних відкладів та мулу з дна площею 25–35 км2, які містять акумульовані радіоактивні речовини (стронцій-90 та цезій-137). Це призведе до підвищення радіаційного фону води нижче за течією, і в першу чергу постраждає населення міста Канева. Вважаємо, що радіоактивний мул на дні Канівського водосховища є нічим іншим, як радіоактивними відходами, яким слід надати відповідний правовий статус відповідно до Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами». Всеукраїнська екологічна ліга наполягає на врахуванні положень Закону України «Про ратифікацію Об’єднаної конвенції про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами». Статтею 11 цієї Конвенції встановлено, що кожна сторона вживає відповідних заходів, що дасть можливість: забезпечити, щоб утворення радіоактивних відходів підтримувалось на якомога нижчому практично досяжному рівні; врахувати біологічні, хімічні та інші ризики, що можуть бути пов’язані з поводженням з радіоактивними відходами; уникати вчинення дій, що мають обґрунтовано передбачувані негативні наслідки для прийдешніх поколінь, серйозніші за ті, що допускаються щодо нинішнього покоління. Несприятливий вплив на гідрохімічний режим Канівського водосховища Згідно з матеріалами Оцінки впливу на навколишнє середовище Канівської ГАЕС у процесі роботи відбуватиметься каламучення донних відкладів і надходження завислих частинок у воду. Це стане причиною зниження прозорості води в зоні впливу гідроакумулюючої станції. Не виключено, що під34

вищення каламутності буде супроводжуватися зменшенням вмісту розчиненого кисню в воді, що негативно впливає на життєдіяльність риб та інших водних організмів. Знищення рослинного світу Місцевість, відведена для будівництва Канівської ГАЕС, вкрита масивом багаторічних дерев, чагарників та травами. Під час будівництва всі дерева будуть вирубані. Крім цього, за проектом планується зняти верхній шар ґрунту, що призведе до повного знищення нижнього ярусу рослинності. Загроза об’єктам природно-заповідному фонду та природоохоронним територіям Неподалік від території, запланованої під будівництво, є унікальні об’єкти природно-заповідного фонду – Трахтемирівський ландшафтний регіональний парк та Зміїні острови, що є частиною Канівського природного заповідника. Безпосередня близькість такого потужного промислового об’єкта, як ГАЕС, спричинить негативний вплив на екосистеми заповідних територій, оскільки робота та переміщення потужної техніки, тривалий шум, велика кількість людей, забруднення водних ресурсів та атмосферного повітря є надзвичайними антропогенними подразниками для представників флори і фауни. Постійне коливання рівня води зумовлюватиме ерозію берегів Зміїних островів, які вже й сьогодні, ще до початку роботи ГАЕС, розмиваються водами Канівського водосховища. Ризик зсувів Під ділянкою, відведеною під забудову, залягають лесовидні суглинки, які є досить нестійкою породою. Згідно з ОВНС ділянка проектування охоплює Канівські гори – досить широке пасмо, яке інтенсивно еродоване густою мережею глибоких крутосхилих (30–40º) ярів. Все це потребує здійснення додаткових заходів для укріплення схилів. У проекті будівництва ГАЕС не передбачено захисних заходів. Знищення пам’яток культурної та історичної спадщини Район будівництва Канівської ГАЕС з погляду археології є частиною місцевості, унікальної не лише для України, а й усього світу. На цій території знайдено, хоч і досі ґрунтовно не досліджено, пам’ятки бронзової доби всесвітньо відомих культур: трипільської (мідна доба, 4–3 тисячоліття до н. е.), зарубинецької (3–2 ст. до н. е.), черняхівської (3–4 ст. н. е.), скіфської (5–3 ст. до н. е.), пам’ятки Київської Русі, середньовіччя, Козацької доби та ін. Археологи вважають, що під час будівництва Канівської ГАЕС будуть зруйновані важливі пам’ятки, території, цінність яких поки що навіть неможливо визначити через те, що систематичних археологічних досліджень у районі до цього часу не проводили. З огляду на зазначене, Всеукраїнська екологічна ліга звернулася до Прем’єр Міністра України з вимогою ухвалити рішення Уряду щодо заборони будівництва Канівської ГАЕС. 35