%d0%a0%d0%b0%d0%bc%d1%81%d0%b0%d1%80%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b0 %d0%ba%d0%be%d0%bd%d0%b2%d0%b5%d0%bd%d1

ЗМІСТ Про Конвенцію. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2 Угіддя, які вносяться до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 Типи і функції водно-болотних угідь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3

Wetlands International . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4 Україна і Рамсарська конвенція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 Всесвітній день водно-болотних угідь (World Wetlands Day) . 6 Перелік угідь на території України, офіційно визнаних Рамсарською конвенцією . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8 Офіційний текст Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13 Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водноболотних угідь міжнародного значення . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21

1

Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином, як середовище існування водоплавних птахів Про Конвенцію Рамсарська конвенція або Конвенція з водно-болотних угідь стала першою міжнародною глобальною угодою з охорони та збереження природних ресурсів. Вона була підписана 2 лютого 1971 року у іранському місті Рамсар і початково мала на меті зберегти водноболотні угіддя як середовище існування водоплавних птахів. Згідно з Конвенцією, під водно-болотними угіддями (ветландами) розуміють райони маршів‚ боліт, драговин, торфовищ або водойм − природних або штучних‚ постійних або тимчасових‚ стоячих або проточних‚ прісних‚ солонуватих або солоних‚ включаючи морські акваторії‚ глибина яких не перевищує шість метрів. У Конвенції водоплавними птахами визнаються птахи, які екологічно залежать від водно-болотних угідь. Конвенція містить законодавчі норми щодо збереження водноболотних угідь. Її керівним органом є Конференція Договірних сторін, яка проводить свої наради один раз на три роки. На ній представники держав-учасників підводять підсумки зробленого за звітний період та приймають керівні рішення – резолюції, рекомендації, стратегічні плани дій тощо. Кожна держава представляє національний звіт у затвердженому Конвенцією форматі. Враховуючи те, що держави-учасники Рамсарської конвенції розташовані в різних кліматичних зонах, перебувають на різних рівнях економічного розвитку, мають різні фінансові можливості та щільність населення, кожна з них в межах Стратегічного плану має свої пріоритети щодо конкретних завдань. Поступово мету Конвенції було розширено і сьогодні вона охоплює всі аспекти збереження і збалансованого використання водноболотних екосистем, цінних для збереження біологічного різноманіття та забезпечення існування людини.

2

Угіддя, які вносяться до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення Для визначення угідь, які можуть бути заявлені до спеціального Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення, розроблені критерії, серед яких: типовість та унікальність екосистем для біогеографічного регіону, цінність угіддя для підтримання біологічного різноманіття регіону, існування ендемічних, рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, місце регулярного перебування понад 20 тис. водних птахів, важливе місце для нересту, нагулу і зимівлі місцевих видів риб тощо. Кожна країна – Договірна сторона Конвенції має заявити до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення принаймні одне своє угіддя і взяти його під охорону. Типи і функції водно-болотних угідь Виділяють п’ять основних типів водно-болотних угідь: Морські – прибережні лагуни; морські акваторії (глибина при відпливі до 6 м), разом з островами, розташованими в мілководді; прибережні вологі низовини, що заливаються морською водою під час припливів; а також пляжі, скелі та ін. Гирлові – дельти з річковими рукавами, протоками, ділянками суші між ними, плавні. Озерні – різні за розмірами, походженням та іншими особливостями природні водойми, розташовані в поглибленнях суші. Річкові – річки, струмки, тимчасові водотоки разом з заплавами та іншими долинними комплексами. Болотні – болота (надмірно зволожені ділянки території з шаром торфу потужністю не менше 0,3 м) різних типів. Найважливіші екологічні функції водно-болотних угідь: • накопичують і зберігають прісну воду; • регулюють поверхневий і підземний стік; • підтримують рівень ґрунтових вод; • очищають води, утримують забруднюючі речовини; • повертають в атмосферу кисень; • вилучають з атмосфери і накопичують вуглець; • стабілізують кліматичні умови, особливо опади і температуру; • стримують ерозію, стабілізують становище берегів; • підтримують біологічне різноманіття;

3

• є середовищами існування багатьох видів рослин і тварин, у тому числі рідкісних і господарсько важливих.

Wetlands International Базу даних рамсарських угідь адмініструє міжнародна неурядова організація Wetlands International, штаб-квартира якої знаходиться у м. Вагенінгені, Нідерланди.

Wetlands International – неурядова організація, яка існує задля збереження і відновлення водно-болотних угідь, їхнього біорізноманіття на основі розвитку наукових досліджень та природоохоронної діяльності в усьому світі. Створена в 1995 р. шляхом об’єднання трьох організацій: - Міжнародного бюро з вивчення водно-болотних угідь і водоплавних птахів (International Wetlands and Waterfowl Research Bureau) (проекти в Африці, Європі і на Близькому Сході з 1954 р.); - Азіатського бюро водно-болотних угідь (Asian Wetlands Bureau); - Американського бюро водно-болотних угідь (Wetlands for the Americas). Центральний офіс у Нідерландах і 18 філій, які беруть участь у виконанні та фінансуванні проектів щодо збереження водно-болотних комплексів в 120 країнах світу. Основними напрямками діяльності Wetlands International є: • інвентаризація та моніторинг водно-болотних угідь; • моніторинг популяцій водоплавних і навколоводних птахів; • сприяння міжнародним природоохоронним конвенціям; • розробка стратегій і планів дій щодо збереження водноболотних угідь і водних птахів; • підготовка методик і програм навчання з інвентаризації, моніторингу, екологічного менеджменту і відновлення водно-болотних угідь; • проведення нарад і конференцій; • публікація інформаційних матеріалів. Чорноморська Програма Wetlands International була створена у 1998 році, як регіональний підрозділ глобальної недержавної організації Wetlands International, метою якої є сприяння збереженню водноболотних угідь та збалансованому використанню їх ресурсів.

4

За роки свого існування Чорноморська Програма Wetlands International реалізувала багато проектів щодо вивчення та охорони водно-болотних угідь України. Основними напрямками її роботи є:  сприяння науковим дослідженням стану водно-болотних угідь;  підтримка моніторингу водно-болотних птахів в АзовоЧорноморському регіоні в рамках Міжнародних обліків водоплавних птахів (IWC);  проведення інвентаризації найбільш цінних водно-болотних угідь та підготовка їх описів відповідно до вимог Рамсарської конвенції;  сприяння створенню Національної Стратегії та Плану дій щодо водно-болотних угідь України;  започаткування регіональної Рамсарської ініціативи для чорноморського регіону BlackSeaWet;  розбудова національної екологічної мережі України, а саме створення концепцій Південно-Бузького та Дніпровського річкових екокоридорів, екомережі басейну Південного Бугу, участь у розробці Деснянського річкового екокоридору;  участь у створенні Стратегічного плану дій з інтегрованого управління водними ресурсами, збереження біорізноманіття та збалансованого ведення сільського господарства в басейні р. Південний Буг;  створення та підтримка Української Річкової Мережі – об’єднання громадських організацій, метою якого є збереження та відновлення річок. Чорноморська Програма Wetlands International також провела багато різних семінарів та конференцій екологічного спрямування, видала декілька десятків публікацій щодо водно-болотних угідь України, їх збереження та збалансованого використання Україна і Рамсарська конвенція 29 жовтня 1996 р. після схвалення Верховною Радою відповідного закону, Україна поновила своє членство з часів СРСР. Нині Україна є стороною Рамсарської конвенції та згідно з її положеннями сама визначає (на основі критеріїв, визначених Конвенцією) на своїй території водно-болотні угіддя, придатні для внесення до «Списку водно-болотних угідь міжнародного значення» (Рамсарський список), готує їх описи і надсилає для розгляду і затвердження до Секретаріату Рамсарської конвенції.

5

За часів СРСР, у 1975 році, статус водно-болотних угідь міжнародного значення було надано чотирьом об’єктам на теренах України  Ягорлицькій затоці, Тендрівській затоці, Каркінітській затоці та Дунайським плавням, їх загальна площа склала 211 тис. га. Офіційна дата приєднання України до Рамсарської конвенції − 1 грудня 1991 р. На виконання зобов’язань України в рамках Рамсарської конвенції Кабінет Міністрів України Постановою «Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення» (№ 935 від 23.11.1995 р.) затвердив перелік з 22 водно-болотних угідь України міжнародного значення загальною площею 650 тис. га. В 1998 р. Бюро Рамсарської конвенції включило ці об’єкти до офіційного Переліку рамсарських угідь. Так було започатковано формування в Україні мережі водно-болотних угідь міжнародного значення.

29 жовтня 1996 р. Верховна Рада України постановила визнати Україну правонаступницею СРСР щодо участі в Рамсарській конвенції. У 2002 р. з метою реалізації положень Закону України «Про участь України в Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів» (1996 р.) постановою Кабінету Міністрів України був затверджений «Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення». Він визначив процедуру надання водно-болотним угіддям статусу міжнародного значення відповідно до критеріїв Рамсарської конвенції і передбачає, що на всі водно-болотні угіддя міжнародного значення складаються паспорти, забезпечується встановлення спеціальних знаків на їх межах, а межі наносяться на плани та карти відповідних земельних ділянок. Всесвітній день водно-болотних угідь (World Wetlands Day) Ще 2 лютого 1971 року в іранському місті Рамсар світовою спільнотою була підписана Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином, як середовище існування водоплавних птахів. Вона стала першою глобальною угодою з охорони та збереження природних ресурсів.

6

Впродовж років ця природоохоронна ідея розвивалася, доповнювалася і сьогодні вона декларує збереження і раціональне використання ветландів шляхом здійснення місцевих, регіональних і національних дій та міжнародної співпраці як засобу досягнення збалансованого розвитку світу. Це свято, яке у всесвітньому масштабі відмічається з 1997 року, покликане привернути увагу громадськості та урядів різних країн до цінності водно-болотних угідь для підтримки існування життя на нашій планеті. Секретаріат Рамсарської конвенції визначив тему 2020 року: «Водно-болотні угіддя і біорізноманіття». Цьогорічна тема – це унікальна можливість привернути увагу до біорізноманіття водноболотних угідь та його стану, висвітлити чому біорізноманіття є важливим та сприяти діям щодо подолання його втрат. Відомо, що водноболотні угіддя багаті різноманіттям і є середовищем існування для різноманітних видів рослин і тварин. Останні оцінки показують глобальне зниження рівня біорізноманіття, при цьому водно болотні екосистеми зникають утричі швидше ніж ліси. Вважається, що близько 40% світових популяцій рослин і тварин живуть та розмножаються у водно болотних угіддях, деякі ендемічні види можуть жити лише в межах певних водно-болотних угідь, існування більшості видів риб та амфібій на певних стадіях життєвого циклу можливе лише в межах водно-болотних угідь. Водно-болотні угіддя є надзвичайно важливими територіями для птахів, зокрема для мігруючих водоплавних видів птахів. Секретаріат Рамсарської конвенції наголошує на важливості біорізноманіття водно-болотних угідь для продукування екосистемних послуг, зокрема наводяться приклади ролі водно-болотної рослинності у фільтрації та очищенні вод від забруднювачів, зв’язуванні і накопичуванні вуглецю, захисті берегової лінії від ерозії та пом’якшенні впливу повеней або штормів, продукуванні будівельних матеріалів тощо. Крім того, водно-болотні угіддя використовуються для виробництва продуктів харчування рослинного та тваринного походження, від яких залежить добробут щонайменше одного мільярда людей у всьому світі.

7

Перелік угідь на території України, офіційно визнаних Рамсарською конвенцією № 1 2 3 4 5 6

Назва Аквально-скельний комплекс мису Казантип Аквально-скельний комплекс Карадагу Аквально-прибережний комплекс мису Опук Бакотська затока Гирло річки Берди, Бердянська затока та Бердянська коса Великий Чапельський під

7

Білосарайська коса та Білосарайська затока

8

Центральний Сиваш

9

Заплава Десни

10 11 12 13 14 15 16

Область АР Крим

251

АР Крим

224

АР Крим

775

Хмельницька

1 590

Запорізька

1 800

Херсонська

2 359

Донецька

2 000

Херсонська, АР Крим Чернігівська, Сумська

Межиріччя Дністра і Турунчука Дніпровсько-Орільська заплава Дельта Дніпра

Каркінітська і Джарилгацька затоки Озеро Картал Крива затока та Крива коса 8

80 000 4 270

Одеська

76 000

Дніпропетровська

2 560

Херсонська

26 000

Херсонська, АР Крим Херсонська, АР Крим

Східний Сиваш

Площа, га

165 000 87 000

Одеська

500

Донецька

1 400

№ 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Назва Озеро Кугурлуй Кілійське гирло Озеро Синевир Пониззя річки Смотрич Молочний лиман Північна частина Дністровського лиману Обитічна коса та Обитічна затока Болотний масив Переброди Поліські болота Заплава річки Прип’ять Озеро Сасик Система озер Шагани-Алібей-Бурнас Шацькі озера Заплава річки Стохід Тендрівська затока

32

Тилігульський лиман

33

Ягорлицька затока

34

Область

Площа, га

Одеська

6 500

Одеська

32 800

Закарпатська

29

Хмельницька

1 480

Запорізька

22 400

Одеська

20 000

Запорізька

2 000

Рівненська

12 718

Житомирська

2 145

Волинська

12 000

Одеська

21 000

Одеська

19 000

Волинська

32 850

Волинська

10 000

Херсонська

38 000

Одеська, Миколаївська Херсонська, Миколаївська

Черемське болото

Волинська 9

26 000 34 000 2 975,7

№ 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50

Назва

Область

Болотний масив Сира Погоня Заплава Сім маяків Болотний масив Сомине Архіпелаг Великі і Малі Кучугури Біле озеро та болото Коза-Березина Атак – Боржавське Долина нарцисів Печера Дружба Чорне багно Бурштинське водосховище Витоки р. Погорілець Витоки ріки Прут Ріка Дністер Верхове болото «Надсяння» Лядова-Мурафа Урочище Озірний-Бребенескул

10

Площа, га

Рівненська

9 926

Запорізька

2 140

Рівненська

10 852

Запорізька

7 740

Рівненська

8 036.5

Закарпатська

283

Закарпатська

256

Закарпатська

0,13

Закарпатська

15

Івано-Франківська

1 260

Івано-Франківська

1 625

ІваноФранківська, Закарпатська

4 935

Івано-Франківська

820

Львівська

37

Вінницька

5 394,28

Закарпатська

1 656,91

Наступні водно-болотні угіддя погоджені розпорядженням Кабінету Міністрів України і подані на розгляд Секретаріату Рамсарської конвенції: №

Назва

Область

Площа, га

1

Верхів’я річки Уж

Закарпатська

1 054

2

Форнош

Закарпатська

210

До перспективних водно-болотних угідь для визнання Рамсарською конвенцією на теренах України належать: Площа, № Назва Область га Сульська затока Черкаська, 1 31 161,3 Полтавська Північно-східна частина 2 Чернігівська 25 600 Київського водосховища Ділянка Дніпра між Києвом 3 Київська 25 000 та Українкою Заплава Десни між м. Остер 4 Чернігівська 22 000 та с. Смолин Ворсклянське 5 Сумська 13 500 6 7 8 9 10 11 12

Верхів’я Кременчуцького водосховища Заплава Сули Верхів’я Каховського водосховища Кременчуцькі плавні Ворожб’янський Біленько-Розумовські плавні Сіверськодонецька заплава

11

Черкаська

11 000

Сумська

8 000

Запорізька

6 600

Полтавська, Кіровоградська

5 080

Сумська

4 860

Запорізька

4 295

Луганська

3 400

№ 14 13 15 16 17

Назва

Область

Клебан-Бик Вакалівське Озеро Турське Бузькі брояки Дідове озеро та урочище Плотниця

12

Площа, га

Донецька

1 800

Сумська

1 500

Волинська

1 400

Миколаївська

830

Житомирська

754

Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (Рамсар, 02.02.1971. З поправками, унесеними Паризьким протоколом від 03.12.1982 та Ріджинськими поправками від 28.05.1987) (Про визнання України правонаступницею Союзу РСР щодо участі у Конвенції див. Закон № 437/96-ВР від 29.10.96) Дата підписання: Дата ратифікації СРСР: Дата правонаступництва Україною: Дата набрання чинності для України:

02.02.1971 26.12.1975 29.10.1996 15.11.1997

Офіційний переклад Договірні Сторони, визнаючи взаємозалежність Людини та її навколишнього середовища; беручи до уваги суттєві екологічні функції водно-болотних угідь як регуляторів водного режиму та як таких, що підтримують існування характерної флори й фауни, особливо водоплавних птахів; будучи переконаними в тому, що водно-болотні угіддя є ресурсом, який має велике економічне, культурне, наукове та рекреаційне значення, утрата якого б була б непоправною; бажаючи припинити дедалі більший наступ на водно-болотні угіддя та їхню втрату нині та в майбутньому; визнаючи, що водоплавні птахи під час своїх сезонних міграцій можуть перетинати державні кордони й, отже, повинні розглядатись як міжнародний ресурс; будучи впевненими в тому, що збереження водно-болотних угідь та їхньої флори й фауни може бути забезпечене шляхом поєднання далекоглядної національної політики зі скоординованою міжнародною діяльністю, домовилися про таке:

13

Стаття 1 1. Для цілей цієї Конвенції водно-болотними угіддями є райони маршів, боліт, драговин, торфовищ або водойм – природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих або солоних, – зокрема морські акваторії, глибина яких під час відпливу не перевищує шести метрів.

2. Для цілей цієї Конвенції водоплавними птахами є птахи, які екологічно залежать від водно-болотних угідь. Стаття 2 1. Кожна Договірна Сторона визначає придатні водно-болотні угіддя на своїй території для включення їх до Списку водно-болотних угідь міжнародного значення (далі – Список), який зберігається в Бюро, що засновується відповідно до статті 8. Межі кожного водноболотного угіддя точно описуються та наносяться на карту й можуть уключати прибережні річкові й морські зони, суміжні з водноболотними угіддями, та острови або морські акваторії, глибина яких перевищує шість метрів під час відпливу, що розташовані в межах водно-болотних угідь, особливо там, де вони важливі як середовище існування водоплавних птахів.

2. Водно-болотні угіддя повинні відбиратися для Списку з урахуванням їхнього міжнародного значення з погляду екології, ботаніки, зоології, лімнології або гідрології. У першу чергу повинні бути включені водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення для водоплавних птахів у будь-яку пору року.

3. Включення водно-болотного угіддя до Списку не обмежує виключних суверенних прав Договірної Сторони, не території якої знаходиться угіддя.

4. Кожна Договірна Сторона визначає для включення до Списку, принаймні, одне водно-болотне угіддя під час підписання цієї Конвенції або під час передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, передбачених у статті 9.

5. Будь-яка Договірна Сторона має право додати до Списку додаткові водно-болотні угіддя, що знаходяться в межах її території, розширити межі водно-болотних угідь, уже включених нею до Списку, або у зв’язку з її нагальними національними інтересами скасувати чи скоротити межі водно-болотних угідь, уже включених нею до Списку, та якомога раніше інформує організацію або уряд, відповіда14

льні за виконання обов’язків постійно діючого Бюро, зазначеного в статті 8, про будь-які такі зміни.

6. Кожна Договірна Сторона враховує свою міжнародну відповідальність за збереження ресурсів мігруючих водоплавних птахів, управління ними та їхнє раціональне використання як під час визначення позицій Списку, так і під час здійснення свого права змінювати позиції Списку, які стосуються водно-болотних угідь, що знаходяться на її території. Стаття 3 1. Договірні Сторони розробляють і здійснюють свої плани для того щоб сприяти збереженню водно-болотних угідь, уключених до Списку, а також, наскільки це можливо, раціональному використанню водно-болотних угідь на своїх територіях.

2. Кожна Договірна Сторона влаштовує так, щоб якнайраніше отримати інформацію, якщо екологічний характер будь-якого водноболотне угіддя, що знаходиться на її території та включене до Списку, уже змінився, змінюється або може змінитися в результаті технологічних подій, забруднення чи іншого людського втручання. Інформація про такі зміни передається без зволікання організації або урядові, відповідальним за виконання обов’язків постійно діючого Бюро, зазначеного в статті 8. Стаття 4 1. Кожна Договірна Сторона сприяє збереженню водноболотних угідь і водоплавних птахів шляхом створення природних резерватів на водно-болотних угіддях незалежно від того, уключено їх до Списку чи ні, і забезпечує належний нагляд за ними.

2. У випадках, коли у зв’язку з нагальними державними інтересами Договірна Сторона скасовує чи зменшує межі водноболотного угіддя, уключеного до Списку, вона повинна, наскільки це можливо, компенсувати будь-яку втрату ресурсів водно-болотного угіддя і, зокрема, вона повинна створити додаткові природні резервати для водоплавних птахів і захисту, у цьому самому районі або в іншому, адекватної частини первісного середовища існування.

3. Договірні Сторони заохочують дослідження та обмін даними й публікаціями, що стосуються водно-болотних угідь та їхньої флори й фауни.

15

4. Договірні Сторони намагаються управлінськими засобами збільшувати чисельність водоплавних птахів на придатних водноболотних угіддях.

5. Договірні Сторони сприяють підготовці кадрів, компетентних у галузях дослідження водно-болотних угідь, управління ними та їхнього збереження. Стаття 5 Договірні Сторони консультуються одна з одною стосовно виконання обов’язків, які випливають із цієї Конвенції, особливо у випадках, коли водно-болотне угіддя знаходиться на територіях більш ніж однієї Договірної Сторони, або у випадках, коли водна система використовується Договірними Сторонами спільно. Водночас вони намагаються координувати й посилювати теперішню й майбутню політику та нормативно-правові акти, які стосуються збереження водноболотних угідь, їхньої флори та фауни. Стаття 6 1. Засновується Конференція Договірних Сторін для перегляду цієї Конвенції та для сприяння її виконанню. Бюро, зазначене в пункті 1 статті 8, скликає чергові наради Конференції Договірних Сторін через проміжки часу, що не перевищують трьох років, якщо Конференція не вирішить інакше, і позачергові наради – на письмове прохання, принаймні, однієї третини Договірних Сторін. Кожна чергова нарада Конференції Договірних Сторін визначає час і місце наступної чергової наради.

2. Конференція Договірних Сторін є правомочною: a) обговорювати виконання Конвенції; b) обговорювати доповнення до Списку та зміни в ньому; c) розглядати інформацію, надану згідно з пунктом 2 статті 3 про зміни екологічного характеру водно-болотних угідь; d) надавати загальні або спеціальні рекомендації Договірним Сторонам стосовно збереження водно-болотних угідь, їхньої флори й фауни, управління ними та їхнього раціонального використання; e) просити відповідні міжнародні органи готувати звіти й статистичні дані з питань, які за характером є суто міжнародними і які зачіпають водно-болотні угіддя; f) приймати інші рекомендації або резолюції, що сприяють функціонуванню цієї Конвенції.

16

3. Договірні Сторони стежать за тим, щоб ті, хто відповідає на всіх рівнях за управління водно-болотними угіддями, були поінформованими про рекомендації таких Конференцій стосовно збереження водно-болотних угідь, їхньої флори й фауни, управління ними та їхнього раціонального використання, а також ураховували такі рекомендації.

4. Конференція Договірних Сторін приймає регламент кожної зі своїх нарад.

5. Конференція Договірних Сторін установлює та періодично розглядає фінансовий регламент цієї Конвенції. На кожній черговій нараді вона затверджує бюджет на наступний фінансовий період більшістю у дві третини Договірних Сторін, які присутні й беруть участь у голосуванні.

6. Кожна Договірна Сторона робить внесок до бюджету відповідно до шкали внесків, прийнятої одностайно Договірними Сторонами, які присутні й беруть участь у голосуванні на черговій Конференції Договірних Сторін. Стаття 7 1. Представники Договірних Сторін на таких Конференціях повинні включати осіб, які є експертами з водно-болотних угідь або водоплавних птахів завдяки своїм знанням та досвіду, отриманим під час роботи на наукових, адміністративних або інших відповідних посадах.

2. Кожна з Договірних Сторін, представлених на Конференції, має один голос, причому рекомендації, резолюції та рішення ухвалюються простою більшістю Договірних Сторін, які присутні й голосують, якщо в цій Конвенції не передбачено іншого. Стаття 8 1. Міжнародний союз охорони природи та природних ресурсів виконує передбачені цією Конвенцією обов’язки постійно діючого Бюро доти, доки Договірні Сторони голосуванням більшістю у дві третини не призначать іншої організації або уряду.

2. Обов’язки постійно діючого Бюро є, inter alia (пер. серед іншого (лат.), такими: a) надавати допомогу в скликанні та організації Конференцій, зазначених у статті 6; 17

b) підтримувати Список водно-болотних угідь міжнародного значення та отримувати інформацію від Договірних Сторін про будьякі подані відповідно до пункту 2 статті 3 доповнення, розширення, вилучення чи обмеження, що стосуються включених до Списку водно-болотних угідь; c) отримувати інформацію від Договірних Сторін про будь-які подані відповідно до пункту 2 статті 3 зміни в екологічному характері включених до Списку водно-болотних угідь; d) надсилати всім Договірним Сторонам повідомлення про будьякі зміни в Списку або про зміни в характері включених до нього водно-болотних угідь і забезпечувати можливість обговорення цих питань на наступній Конференції; e) доводити до відома відповідних Договірних Сторін рекомендації Конференції стосовно таких змін у Списку або змін у характері включених до нього водно-болотних угідь. Стаття 9 1. Ця Конвенція залишається відкритою для підписання без обмежень у часі.

2. Будь-який член Організації Об’єднаних Націй чи однієї з її спеціалізованих установ або Міжнародного агентства з атомної енергії або сторона статуту Міжнародного суду може стати учасником цієї Конвенції шляхом: a) підписання без застереження про ратифікацію; b) підписання із застереженням про ратифікацію, після якого відбувається ратифікація; c) приєднання.

3. Ратифікація або приєднання здійснюються шляхом здачі на зберігання Генеральному директору Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури ратифікаційної грамоти або документа про приєднання. Стаття 10 1. Ця Конвенція набирає чинності через чотири місяці після того, як сім держав стали Сторонами цієї Конвенції згідно з пунктом 2 статті 9.

2. Ця Конвенція набирає чинності для кожної Договірної Сторони через чотири місяці від дня її підписання без застереження про ра18

тифікацію або від дня здачі нею на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про приєднання. Стаття 10bis 1. Поправки до цієї Конвенції можуть бути внесені відповідно до цієї статті на нараді Договірних Сторін, скликаній із цією метою.

2. Пропозиції стосовно поправок можуть бути внесені будьякою Договірною Стороною.

3. Текст будь-якої запропонованої поправки, а також її обґрунтування надсилаються організації або урядові, які виконують передбачені цією Конвенцією обов’язки постійно діючого Бюро (далі – Бюро), а Бюро без зволікання надсилає їх усім Договірним Сторонам. Будь-які коментарі Договірних Сторін до тексту надсилаються Бюро в межах трьох місяців від дати, коли Бюро надіслало їх Договірним Сторонам. Бюро без зволікання, після останнього дня подання коментарів, надсилає Договірним Сторонам усі коментарі, подані до цього дня.

4. Нарада Договірних Сторін для розгляду поправки, надісланої відповідно до пункту 3, скликається Бюро на письмове прохання однієї третини Договірних Сторін. Бюро надає консультації Сторонам стосовно часу та місця проведення наради.

5. Поправки приймаються більшістю у дві третини Договірних Сторін, які присутні й беруть участь у голосуванні.

6. Прийнята поправка набирає чинності для Договірних Сторін, які погодили її, у перший день четвертого місяця, що настає після дати, станом на яку дві третини Договірних Сторін здали Депозитарієві на зберігання документ про погодження. Для кожної Договірної Сторони, яка здає на зберігання документ про погодження після дати, станом на яку дві третини Договірних Сторін здали Депозитарієві на зберігання документ про погодження, поправка набирає чинності в перший день четвертого місяця, що настає після дати здачі на зберігання її документа про погодження. Стаття 11 1. Ця Конвенція є чинною впродовж невизначеного строку.

2. Будь-яка Договірна Сторона може денонсувати цю Конвенцію після п’ятирічного періоду від дати, з якої вона набрала чинності для цієї Сторони, шляхом надіслання Депозитарієві письмового повідомлення про денонсацію. Денонсація набирає чинності після закінчення 19

чотирьох місяців від дня отримання Депозитарієм повідомлення про денонсацію. Стаття 12 1. Депозитарій інформує всі Сторони, які підписали цю Конвенцію та приєдналися до неї, якнайскоріше про таке: a) підписання цієї Конвенції; b) передачу на зберігання грамот про ратифікацію цієї Конвенції; c) передачу на зберігання документів про приєднання до цієї Конвенції; d) дату набрання чинності цією Конвенцією; e) повідомлення про денонсацію цієї Конвенції.

2. Коли ця Конвенція набере чинності, Депозитарій зареєструє її в Секретаріаті Організації Об’єднаних Націй згідно зі статтею 102 Статуту. На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином уповноважені на це, підписали цю Конвенцію. Учинено в Рамсарі 2 лютого 1971 року в одному оригінальному примірнику англійською, німецькою, російською та французькою мовами, при цьому всі тексти є рівноавтентичними*, що здається на зберігання Депозитарієві, який надішле його засвідчені копії всім Договірним Сторонам. __________ * Згідно із Заключним актом Конференції з укладення Протоколу Депозитарій надав Другій Конференції Договірних Сторін офіційні тексти Конвенції арабською, іспанською і китайською мовами, підготовлені після консультацій із зацікавленими урядами та за сприяння Бюро.

20

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. N 1287

ПОРЯДОК надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення (У тексті Порядку слово «Мінекоресурсів» замінено словом «Мінприроди» згідно з Постановою КМ N 769 (769-2004-п) від 16.06.2004) (У тексті Порядку слово «Мінприроди» замінено словом «Мінекоенерго» згідно з Постановою КМ N 1065 (1065-2019-п) від 04.12.2019)

1. Цей Порядок визначає процедуру надання водно-болотним угіддям статусу міжнародного значення відповідно до критеріїв Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають Міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів.

2. Статус водно-болотних угідь міжнародного значення може бути надано цінним природним комплексам боліт, заплавних лук і лісів, а також водних об’єктів – природних або штучно створених, постійних чи тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих чи солоних, у тому числі морським акваторіям, що знаходяться у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, земель водного та лісового фонду України.

3. Статус водно-болотних угідь міжнародного значення може бути надано: 1) за типовістю, рідкісністю або унікальністю  природним чи напівприродним (штучним) типам водно-болотних угідь біогеографічного регіону; 2) за видами рослин і тварин, які перебувають під загрозою зникнення в усьому світі:  середовищам існування вразливих видів, видів та екологічних угруповань, які, перебувають під загрозою зникнення;  особливо цінним як середовища для підтримання біологічного різноманіття регіону;  особливо цінним як середовища існування видів рослин і тварин на критичних стадіях їх життєвого циклу; 21

3) за регулярним перебуванням водно-болотних птахів:  місцям регулярного перебування понад 20 тис. особин водно-болотних птахів;  місцям регулярного перебування не менш як 1 відсотка біогеографічної популяції одного виду або підвиду водоплавних птахів; 4) за станом іхтіофауни:  особливо цінним як середовища для підтримання певного співвідношення видів риб, їх вікової структури, що загалом визначає цінність водно-болотних угідь, їх біологічне різноманіття;  важливим місцям нересту, нагулу чи зимівлі місцевих видів риб, які мають вирішальне значення для підтримання їх популяцій.

4. Визначення водно-болотних угідь, що можуть бути заявленими для надання їм статусу водно-болотних угідь міжнародного значення, здійснюється Мінекоенерго за поданням наукових установ, громадських організацій, інших заінтересованих підприємств, установ, організацій та громадян. Для розгляду цих пропозицій у Мінекоенерго може утворюватися експертна рада.

5. Подання повинне містити обґрунтування відповідності водноболотного угіддя встановленим критеріям, відомості про місцезнаходження, розмір площі, характер використання, користувачів (власників) земельних ділянок та інших природних ресурсів, відповідний картографічний матеріал згідно з проектами землеустрою.

6. Мінекоенерго у місячний термін розглядає подання на відповідність заявленого водно-болотного угіддя встановленим критеріям і погоджує питання щодо надання йому статусу водно-болотного угіддя міжнародного значення з центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого перебуває це угіддя, користувачами (власниками) земельної ділянки та інших природних ресурсів, органом місцевого самоврядування, після чого відповідні матеріали разом з проектом відповідного рішення подаються для погодження до Кабінету Міністрів України.

7. Після погодження Кабінетом Міністрів України Мінекоенерго готує відповідні матеріали українською та англійською мовами і надсилає їх згідно з офіційною процедурою до Бюро Конвенції про вод22

но-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів для розгляду питання про внесення водно-болотного угіддя до Списку водно-болотних угідь міжнародного значення.

8. Після надання заявленому водно-болотному угіддю статусу водно-болотного угіддя міжнародного значення Мінекоенерго повідомляє про це заінтересований центральний орган виконавчої влади, користувачів (власників) земельних ділянок та інших природних ресурсів, орган місцевого самоврядування та надсилає їм копію міжнародного сертифіката.

9. Охорона і користування природними ресурсами водноболотних угідь (їх ділянок) міжнародного значення, що перебувають у межах територій і об’єктів природно-заповідного фонду, земель водного та лісового фонду, здійснюються відповідно до законодавства.

10. На всі водно-болотні угіддя міжнародного значення складаються паспорти, ведення яких покладається на адміністрації установ природно-заповідного фонду, у межах яких знаходяться ці угіддя, а у разі їх знаходження за межами територій природних заповідників, біосферних заповідників і національних природних парків  на облдержадміністрації, а на території Автономної Республіки Крим  орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з користувачами (власниками) земельних ділянок та інших природних ресурсів. Структуру, зміст та порядок заповнення паспорта визначає Мінекоенерго.

11. Облдержадміністрації, а на території Автономної Республіки Крим  орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з користувачами (власниками) земельних ділянок та інших природних ресурсів забезпечують установлення спеціальних знаків на межах водно-болотних угідь міжнародного значення. Межі водно-болотних угідь міжнародного значення наносяться на плани та карти відповідних земельних ділянок.

12. Контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства в межах водно-болотних угідь міжнародного значення здійснюється Держекоінспекцією та її територіальними органами відповідно до законодавства.

23