%d0%97%d0%b1%d1%96%d1%80%d0%ba%d0%b0%d0%a1%d0%bb%d0%be%d0%b2%d1%8f%d0%bd%d1%81%d1%8c%d0%ba %d0%b4%d0

НАЦІОНАЛЬНА ПЛАТФОРМА «ЦІЛІ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ ДЛЯ УКРАЇНИ»

Перспективи відновлення Сходу України на засадах збалансованого розвитку Матеріали конференції

24-25 вересня 2015 р. м. Слов’янськ

ЗМІСТ Відновлення Сходу України на засадах збалансованого розвитку Тимочко Т. В..........................................................................................................

1

Перспективи відновлення східних регіонів України Недава О. А............................................................................................................ 5 Поиск путей и возможностей для восстановления Луганской области Голуб О. І. .............................................................................................................

6

Інформаційно-аналітичні матеріали щодо фінансування Донбасу Абрамовський Р. Р. ................................................................................................. 8 Щодо вирішення проблем екологічної безпеки в зоні АТО Коломієць С. Л....................................................................................................... 11 Про стан навколишнього природного середовища в Донецькій області Натрус С. П........................................................................................................... 15 Екологічні

проблеми

Луганської

області

в

умовах

проведення

антитерористичної операції Гацько А. А. ..........................................................................................................

18

Оновлення стратегій регіонального розвитку Донецької та Луганської областей до 2020 року: завдання та виклики Соловйов А. М........................................................................................................ Еколого-техногенні

загрози

для

відновлення

Донбасу

на

22

засадах

збалансованого розвитку Чумаченко С.М., Яковлєв Є.О. ............................................................................

24

Слов’янськ – центр української кераміки Міщенко А. М......................................................................................................... 26 Социально-экономические последствия войны на востоке Украины: состояние и возможности преодоления Новикова О. Ф........................................................................................................ 28 Фактори екологічної небезпеки вугільної галузі в зоні військового конфлікту на сході України та шляхи відновлення навколишнього природного середовища Улицький О. А., Єрмаков В. М.............................................................................. 33 Використання ресурсної та енергетичної складової ТПВ як ефективний механізм сталого розвитку сходу України Бережной О. М...................................................................................................... 36 Небезпека децентралізації влади в сфері екологічної політики України Бурковський О.П................................................................................................... Басейн

р.

Сіверський

Донець:

водні

ресурси

та

40

потреби

водогосподарського комплексу Антоненко В. Є...................................................................................................... 43 Розвиток та комерціалізація біоенергетичних технологій в муніципальному секторі України Ігнатенко О. П......................................................................................................

49

Відновлення промислового потенціалу через впровадження інноваціїних підходов у поводженні з відходами Пиріков О. В..........................................................................................................

52

Відновлення та очищення забруднених земель та природних ландшафтів Єришева А. І. ......................................................................................................... 55 Напрями забезпечення доступної і якісної медичної допомоги жителям Донецької та Луганської областей на контрольованих українською владою територіях Корнійчук О. П. ..................................................................................................... 57 Розвиток агротуристичного сектору – складова сталого розвитку східної України Бабікова К. О., Ісаєнко В. М................................................................................ Криза

патріотичної

та

екологічної

просвіти

молоді

як

одна

59

з

найголовніших причин інфляції національної державності Терлецький В. К., Філіпенко А. Б.........................................................................

63

Вплив військових конфліктів на можливості збалансованого розвитку та роль науки в опрацюванні рекомендацій щодо відбудови та модернізації Донбасу Лісовський С. А..................................................................................... Комплексна спричиненими

оцінка

збитків,

окупацією

заподіяних

російськими

військовими

терористичними

67

діями

та

військами

територій на сході України Корнійчук О. П., Хлобистов Є. В......................................................................... 72 Екологічні, соціальні та економічні наслідки воєнних дій на сході України та шляхи їхнього подолання Іванюта С. П.......................................................................................................... 76

ВІДНОВЛЕННЯ СХОДУ УКРАЇНИ НА ЗАСАДАХ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ Тимочко Т. В., голова Всеукраїнської екологічної ліги Крім таких найочевидніших наслідків війни у східних регіонах України, як загибель людей, знищення домівок, загальна руйнація та злидні, воєнні дії призводять до погіршення економічного стану країни та соціальних умов життя, загрожують навколишньому середовищу. В цій ситуації увага влади зосереджується на нагальних питаннях – фінансування армії, влаштування біженців та надання допомоги пораненим. Але водночас потрібно приділяти увагу й іншим наслідкам війни та вивчати їх комплексно, оскільки проблеми стану навколишнього середовища можуть легко перетворитися на загрози соціального характеру. Наприклад, сильне забруднення питної води чи пошкодження потужного промислового об’єкта неминуче призведуть до хвороб і загибелі людей, що, в свою чергу, спричинить проблеми економічного характеру. Саме тому необхідний всеосяжний підхід до визначення наслідків війни на Донбасі та шляхів їхнього подолання. Схід України є одним з небагатьох місць, де збереглися унікальні типчаково-ковилові цілинні степи, байрачні та заплавні ліси. Цінним природноландшафтним спадком є крейдяні скелі, які потрапили в Top-100 об’єктів всеукраїнського конкурсу «Сім природних чудес України». На територіях Донецької та Луганської областей, де ведуться бойові дії, налічується велика кількість об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ). Так, наприклад, у північній частині Донецької області вздовж лівого берега річки Сіверський Донець простягається національний природний парк «Святі Гори». В ньому збереглися реліктові бори сосни крейдяної, байрачні ліси, а також особливо цінна болотяна та лугова рослинність. Флора парку налічує 20 ендемічних видів, які трапляються лише на цій території і можуть зникнути внаслідок знищення ареалів, де вони мешкають. Територія парку займає також Слов’янський район, де певний час велися особливо запеклі бої. Внаслідок цього значна частина парку постраждала від артилерійських обстрілів та будівництва бліндажів. Ще одним важливим об’єктом ПЗФ є Луганський природний заповідник площею понад 2 тис. га, в якому виявлено 186 ендемічних видів рослин та понад 100 видів тварин, занесених до Червоної книги України. Наразі його дирекція та значна частина співробітників евакуйована, а приміщення окуповані бойовиками. На територіях поблизу Артемівська, Слов’янська та Краматорська, де проходять активні бойові дії, є багато об’єктів ПЗФ місцевого значення: орнітологічний заказник «Приозерний», ботанічна пам’ятка природи «Рідкодуб’є», дендропарк Маяцького лісництва, осередки рідкісної крейдяної рослинності та інші цінні природні об’єкти. Загалом, на території Луганської та Донецької областей знаходиться 6 природних заповідників, 1 національний природний парк та 5 регіональних ландшафтних парків. Важливо зазначити, що порушити екологічну рівновагу заповідних територій можуть не лише такі 1

руйнівні дії, як бомбардування чи ракетний обстріл, а й розгортання на територіях військових таборів, здійснення господарської діяльності чи просто перетинання місцевості колонами військової техніки. Крім того, що змінюється місцевість, тварини відчувають постійний стрес від присутності великої кількості людей. Через відсутність умов для спокійного розмноження та харчування вони можуть покинути ареали свого існування та мігрувати на інші території. Ще одним серйозним наслідком ведення бойових дій є небезпека руйнування промислових об’єктів, яких є досить багато на територіях Донецької та Луганської областей. Так, тільки в Донецькі області зареєстровано 16 машинобудівних заводів, 5 металургійних комбінатів, кілька хімічних підприємств. Також у цій області розташований найбільший в Україні виробник неорганічних добрив «Стиролхімтрейд», що має величезні запаси аміаку та аміачної селітри. Крім цього, згідно з Державним реєстром об’єктів підвищеної небезпеки станом на 2013 рік у згаданих областях зареєстровано 21 об’єкт першого та другого класів підвищеної небезпеки. Починаючи з 2014 року потерпає від руйнувань Авдіївський коксохімічний завод, що є найбільшим в Європі. В процесі діяльності цього підприємства в атмосферу викидаються пил, оксиди азоту, діоксид сірки, оксид вуглецю, аміак, фенол, бензол, нафталін, сірководень та ціаністий водень. У разі відключення систем фільтрації концентрації цих речовин у довкіллі можуть стати критичними. Пошкодження будь-якого з промислових об’єктів може призвести до вибухів, руйнування складів і сховищ токсичних або сильнодіючих отруйних речовин та інших катастрофічних наслідків. У Луганську, який став центром активних бойових дій, було завдано значної шкоди інфраструктурі, яку використовують для виробництва електроенергії. Внаслідок значних обстрілів Луганська теплоелектростанція (ТЕС) функціонує лише частково, загальна сума завданих їй збитків становить 3,82 млн дол. США. З чотирьох об’єктів, які здійснюють виробництво електроенергії та обслуговують потреби українських територій, найбільше постраждала Слов’янська ТЕС. Внаслідок військових операцій також зазнала руйнувань інфраструктура, яка забезпечує надання послуг з утилізації відходів і контролю рівня забруднення. Військові дії також призвели до зниження обсягів надання послуг через нестачу людських і матеріальних ресурсів та/або базових послуг з експлуатації та технічного обслуговування. Проблема з водопостачанням мирного населення є однією з найскладніших, що виникла в регіонах, де проводяться бої. Вперше на частині Донецької області виникла така проблема, коли 11 червня 2014 року на каналі Сіверський Донець– Донбас сталася аварія, яку з великими зусиллями вдалося ліквідувати, тому що ремонтна бригада працювала під обстрілами бойовиків. Сіверський Донець є однією з найбільших річок України і забезпечує східні регіони питною водою, тому будь-яке забруднення або пошкодження русла цієї річки призведе до дефіциту питної води в багатьох містах і селах. Потенційними джерелами забруднення річки є скидання токсичних речовин у разі аварії підприємства, 2

потрапляння у воду трупів людей чи тварин, пошкодження міських очисних установок, забруднення вірусами чи мікроорганізмами внаслідок терористичних актів тощо. Будь-яка з цих подій може призвести до того, що вода буде становити небезпеку для здоров’я людей і тварин, а оскільки річка є основним джерелом прісної води, санітарно-гігієнічна ситуація в містах може досягти критичного стану. Війна завжди негативно впливає на населення, тому не дивно, що вона призводить до серйозних соціальних наслідків. Безліч людей втратили домівки та місця роботи й тому змушені покидати місця свого проживання. Згідно з даними Міністерства соціальної політики України, станом на 14 вересня 2015 року зареєстровано 1 483 119 внутрішньо переміщених осіб. Через напружену військову та політичну ситуацію на сході України Міністерство освіти і науки України скасувало проведення додаткової сесії ЗНО на Донбасі, що ускладнило процедуру вступу абітурієнтів до ВНЗ. Проте випускники шкіл могли перереєструватися для написання ЗНО в інших університетах країни. Крім цього, навчальний рік у вищих навчальних закладах регіону почався в жовтні минулого року, що стало причиною вимушених змін навчальної програми та графіка навчання. Часткова ізоляція деяких регіонів Донеччини призвела до того, що в містах і селах почали відчувати дефіцит харчових продуктів і товарів. Багато хто з підприємців та власників магазинів призупинив продаж товарів та завезення вантажів, побоюючись обстрілів, актів мародерства та грабежів. Крім погіршення соціально-економічного стану населення, скорочення обсягів виробництва та продажу призводить до зменшення кількості робочих місць. Відчутним є загострення ситуації, пов’язаної з роботою медичної інфраструктури. На початку воєнних дій робота швидкої допомоги була практично паралізована через відсутність пального на заправних станціях, оскільки постачальники тимчасово призупинили роботу. Перебої з подачею води та електроенергії створюють труднощі в роботі лікарень, пологових будинків, поліклінік та інших медичних установ. Внаслідок конфлікту в Донецькій і Луганській областях було завдано шкоди двадцятьом закладам охорони здоров’я, які перебувають під контролем України. Якщо говорити про економічні наслідки війни, то в першу чергу збитків зазнає промисловість через зниження експортних замовлень і внутрішнього попиту. Згідно з інформацією, наданою Головним управлінням статистики Донецької області, випуск промислової продукції області за січень–липень 2015 року порівняно з цим періодом попереднього року зменшився на 48,2%. Особливо гостро криза позначилася на виробництві коксу, оскільки порівняно з аналогічним періодом минулого року виробництво скоротилося більш ніж на 45%. Також постраждали галузі хімічної та легкої промисловості (скорочення у 3,4 та 2,1 рази відповідно). Внаслідок воєнних дій значно знижується інвестиційна привабливість Сходу України. Більше того, інвестори починають виводити свої капітали з підприємств. Але основною проблемою для виробництва є втрата російських торгових партнерів, на яких орієнтована значна кількість східноукраїнських виробників товарів. У зв’язку з цим виникла необхідність пошуку нових ринків 3

збуту продукції. Завдяки реалізації іноземних проектів вже зараз відчувається суттєве покращення економічного, соціального та екологічного стану на Сході Україні. З усього викладеного можна зробити висновок, що потрібно якомога швидше припинити ведення бойових дій та розпочати відновлення регіону на засадах збалансованого розвитку, зокрема: – провести екологічний моніторинг стану промислових об’єктів підвищеної небезпеки, природоохоронних територій з оцінкою шкоди, завданої екосистемам (здійснити облік червонокнижних видів, визначити ступінь порушення та деградації ландшафтів тощо) та запропонувати моделі їхнього відтворення; – здійснити санітарно-гігієнічний аналіз водопровідно-каналізаційних мереж та природних джерел водопостачання, особливо в населених пунктах, віддалених від обласних центрів, для визначення їхньої придатності до використання; – розробити програми відновлення порушених екосистем, об’єктів природно-заповідного фонду із залученням представників міністерств, відомств, центральних та місцевих органів влади, науковців, працівників об’єктів ПЗФ Донецької та Луганської областей, громадських природоохоронних організацій; – провести геолого-екологічний аналіз вугільних шахт для визначення ступеня їхньої безпеки та розробити заходи з відновлення геологічного середовища після воєнних дій; – кошти екологічного податку залишити в бюджеті підприємств Донецької та Луганської областей для відновлення екологічної інфраструктури та модернізації підприємств регіону; – забезпечити фінансування програми відновлення р. Сіверський Донець з метою стабільного водопостачання Донецької та Луганської областей; – розробити програму медичної, професійної та соціальної реабілітації цивільного населення, яке постраждало внаслідок воєнних дій на сході України; – провести аналіз європейського ринку товарів, а також переорієнтувати виробництво на європейського споживача, зокрема модернізувати підприємства, щоб вони відповідали вимогам європейських стандартів ISO 14001 та OHSAS 18001; – створити сприятливі умови для розвитку малого і середнього бізнесу; – розробити та впровадити систему патріотичного виховання молоді в дошкільних, загальних і вищих навчальних та виховних закладах України; – задіяти інформаційні ресурси України (ЗМІ, соціальні мережі) для поширення та підтримання патріотичних ініціатив, ідей національної єдності, злагоди й миру; – звернутися до провідних країн світу з проханням надати допомогу у створенні міжнародного фонду для відновлення східного регіону України на засадах збалансованого розвитку з урахуванням економічних, соціальних та екологічних проблем.

4

ПЕРСПЕКТИВИ ВІДНОВЛЕННЯ СХІДНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ Недава О. А., народний депутат України, національний координатор Програми сприяння відродженню та інтеграції Сходу України «Донбас» Шановні колеги! Я вітаю всіх учасників конференції. Тут зібралися люди, які поділяють занепокоєння долею Донбасу та добре розуміють, що довелося пережити мільйонам мешканців Луганської та Донецької областей внаслідок терористичної навали на українські землі. Від початку конфлікту майже 2 мільйона мешканців Донецької та Луганської областей отримали статус тимчасово переміщених осіб, біженців і поїхали в інші регіони України або за кордон. Гуманітарні наслідки війни відчувають і ці люди, і населення тих міст, в яких розмістилися переселенці. Жодна європейська країна не стикалася з такими викликами, які випали на долю нашої держави: понад 1 млн 600 тис осіб покинули свої домівки та 5 млн є безпорадними, які потребують гуманітарної допомоги. На Донбасі розташована половина усіх українських підприємств та більшість шахт. Для їхнього відновлення необхідно не менше ніж півтора мільярда доларів. Таку суму назвали фахівці ЄС, ООН та Всесвітнього банку. За прогнозами економістів, для відбудови може знадобитися декілька років. Шлях до відновлення миру буде нелегким. Кожен з вас вже багато зробив і робить для забезпечення належних умов життя у звільнених містах. Ми це цінуємо, проте цього замало. Сьогодні необхідно робити все можливе і неможливе для того, щоб підтримати Донецьку та Луганську області та відновити мир на Сході України. Зі зменшенням кількості озброєних провокацій ми бачимо, що гуманітарні потреби (термінове надання житла, їжі та одягу) дедалі частіше поєднуються з необхідністю розвитку регіону й подоланням проблем бідності. Тривале перебування в статусі біженця призводить до виникнення почуття незахищеності, підриває довіру громадян до країни, створює додаткове навантаження на бюджет та державні структури. Розв’язання цих проблем можливе лише за умови конкретних, скоординованих та оперативних дій, спрямованих на стабілізацію ситуації в усіх владних структурах. Наші спільні зусилля мають бути спрямовані на вирішення питань економічного відновлення Донецької та Луганської областей, залучення інвестицій, підтримку місцевого бізнесу, інфраструктурних ініціатив, зміцнення співробітництва між громадянським суспільством і органами влади. Метою нашої конференції є визначення пріоритетів та перспектив збалансованого розвитку Донецької та Луганських областей, пошук шляхів та засобів розв’язання сьогоднішніх проблем, розроблення механізмів взаємодії між громадами (враховуючи тимчасово переміщених осіб), органами влади, представниками науки, громадськості та міжнародних організацій. І нехай наші надії якомога швидше допоможуть відновити регіон та комфортне життя всіх мирних жителів Донбасу.

5

ПОИСК ПУТЕЙ И ВОЗМОЖНОСТЕЙ ДЛЯ ВОССТАНОВЛЕНИЯ ЛУГАНСКОЙ ОБЛАСТИ Голуб О. І., заступник голови Луганської обласної державної адміністрації з питань житлово-комунального господарства та розвитку агропромислового комплексу Сегодня все обеспокоены тем, что происходит на Востоке Украины и проблемами, которые за этим последовали. Главной нашей задачей как представителей власти является поиск дополнительных финансовых возможностей для восстановления пострадавших регионов. По состоянию на сегодняшний день в Луганской области разрушено и повреждено более 4,5 тыс. объектов инфраструктуры. Общая сумма ущерба составляет более 3 млрд грн. Первоочередными вопросами, требующими неотложного решения, являются создание рабочих мест, трудоустройство и обеспечение жильем внутренне перемещенных лиц. Сегодня только в Луганской области более 210 тысяч переселенцев. Также реанимирования требует предпринимательство. К сожалению, сегодня бизнес не имеет доступа к «дешевым» кредитным ресурсам. Банковские учреждения практически не предоставляют кредиты. Поэтому необходимо создание программ кредитования малого бизнеса, возможно, через грантовые программы международных организаций. Луганская область до начала проведения антитеррористической операции была промышленным регионом с развитой транспортной инфраструктурой. Оккупация части территории области с наибольшим сосредоточением промышленных объектов со второго полугодия 2014 года привела промышленную отрасль к кризисному состоянию. Кроме этого, для привлечения инвесторов и стимулирования предпринимательской деятельности планируется создание индустриальных парков на промплощадках «greenfield» и особенно «brownfield», и бизнесинкубаторов с участием ВУЗов. Но это все перспективы, а сегодня Луганская область в силу обстоятельств стала аграрным регионом. И это также одна из возможностей для дальнейшего развития. На сегодняшний день почти 11 тыс. гектаров земель сельскохозяйственного назначения из имеющихся 1,3 млн гектаров подлежат разминированию, в первую очередь Новоайдарский, Попаснянский и СтаничноЛуганский районы, которые находятся на лини разграничения. Неотложного реформирования требует жилищно-коммунальное хозяйство. Энергоэффективность наших коммунальных предприятий не выдерживает никакой критики. Они, как и прежде, являются крайне энергозатратными, имеют 6

колоссальные потери в сетях. Здесь необходима коренная реконструкция, внедрение энергосберегающих технологий. Еще хуже дела обстоят в водопроводно-канализационном хозяйстве, что является едва ли не главной проблемой региона. Здесь необходимо оптимизировать схемы централизованного водоснабжения, внедрить гидравлические модели подачи воды в населенные пункты. Следующее направление – экологическая безопасность. Вследствие боевых действий уничтожено и повреждено около 11 тысяч гектар лесов, на восстановление которых необходимо 55 млн грн и десятилетия. Что касается привлечения международной технической помощи в Луганской области, могу сказать, что мы активно работаем в этом направлении. В рамках Финансового соглашения по Проекту «Чрезвычайная кредитная программа для восстановления Украины» между Украиной и Европейским инвестиционным банком на привлечение кредитных ресурсов в размере 200 млн евро от области подано 43 проекта общей стоимостью 13,7 млн евро. По программе выделения средств Правительством Федеративной Республики Германия, за счет кредита KFW, под индивидуальные займы общим объемом до 500 млн евро, от области согласовано 10 неокупаемых проектов на общую сумму 650 тыс. грн и 34 окупаемых проекта – 372,6 млн грн. Кроме этого, от Луганской области подано на рассмотрение Правительства КНР через Министерство экономического развития и торговли Украины 10 проектов на общую сумму около 3 млн долл. США. Также продолжается работа по нескольким проектам Программы развития ООН. Нет сомнения в том, что мы преодолеем все трудности. Отстоим территориальную целостность нашего государства, обеспечим мир и покой на территории нашего региона.

7

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНІ МАТЕРІАЛИ ЩОДО ФІНАНСУВАННЯ ДОНБАСУ Абрамовський Р. Р., заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 1) Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (із змінами) (далі – Закон) Мінрегіону передбачено субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на відновлення (будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію) інфраструктури у Донецькій та Луганській областях (далі – Субвенція) із загальним обсягом фінансування 291,6 млн. гривень (Луганська область – 145,8 млн. гривень, Донецька – 145,8 млн. гривень). Порядок та умови надання Субвенції затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 року № 250. Відповідно до Порядку та умов надання Субвенції, переліки проектів і заходів, що фінансуватимуться за рахунок Субвенції, та зміни до них формуються Донецькою та Луганською обласними держадміністраціями, які набули статусу військово-цивільних адміністрацій, за пропозиціями районних держадміністрацій, у тому числі тих, які набули статусу військово-цивільних адміністрацій, та виконавчих органів відповідних місцевих рад Донецької та Луганської областей, після чого подаються на погодження Мінрегіону. Станом на 15.09.2015 Мінрегіон в повному обсязі погодив переліки проектів і заходів, що фінансуватимуться за рахунок Субвенції у Донецькій та Луганській областях, надіслані відповідними облдержадміністраціями. За оперативною інформацією облдержадміністрацій, станом на 15.09.2015, касові видатки складають: по Донецькій області – 17 074,974 тис. гривень та по Луганській – 20 752,000 тис. гривень. За рахунок Субвенції реалізується в Донецькій області 72 проекти та в Луганській 207 проектів.

2) Законом передбачено видатки за бюджетною програмою «Державний фонд регіонального розвитку» в обсязі 2 900,8 млн. гривень. Донецькій області передбачено – 234 034,273 тис. гривень, а Луганській – 120 655,542 тис. гривень. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 № 195 «Питання використання у 2015 році коштів державного фонду регіонального розвитку» затверджено Порядок підготовки, оцінки та відбору інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку, що можуть реалізовуватися за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку у 2015 році, та Порядок використання у 2015 році коштів державного фонду регіонального розвитку. Відповідно до Порядку підготовки, оцінки та відбору інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку, що можуть реалізовуватися за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку у 2015 році, Рада міністрів 8

Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації проводять конкурсний відбір на регіональному рівні та подають пропозиції з переліком інвестиційних програм і проектів Мінрегіону. Наразі, Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.07.2015 № 766 «Про затвердження переліку інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку, що можуть реалізовуватися у 2015 році за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку» (із змінами). До зазначеного Урядового рішення включено 112 проектів по Донецькій області на суму 229 840,984 тис. гривень (нерозподілений залишок – 4 193,289тис. гривень) та 39 проектів по Луганській області на суму 101 670,086 тис. гривень (нерозподілений залишок – 18 985,4 тис. гривень) Касові видатки по програмі «Державний фонд регіонального розвитку» у Донецькій та Луганській областях, наразі, відсутні.

3) 17 серпня поточного року набув чинності Закон України «Про ратифікацію Меморандуму про спільні наміри Уряду України та Уряду Федеративної Республіки Німеччина стосовно незв'язаного фінансового кредиту загальним обсягом 500 мільйонів євро» про надання індивідуальних кредитів між Кабінетом Міністрів та Кредитною Установою для Відбудови (далі – KfW) . Відповідні кошти передбачається спрямувати на фінансування відбудови та модернізації інфраструктури східної частини України у сферах транспорту, енергетики, теплопостачання, енергоефективності, водопостачання, водовідведення, соціальної інфраструктури, відновлення та будівництва житла. Донецькою облдержадміністрацією до фінансування за рахунок KfW пропонується 7 об’єктів на суму 5,20 млн. євро. Луганською облдержадміністрацією до фінансування за рахунок KfW пропонується 14 об’єктів із загальним обсягом фінансування 3,86 млн. євро. На цей час ведеться робота з європейськими партнерами та експертами німецької сторони з метою підготовки пакетів документів для реалізації проектів.

4) 20 квітня 2015 року Законом України «Про ратифікацію Фінансової угоди між Україною та Європейським інвестиційним банком ратифіковано фінансову угоду (Проект «Надзвичайна кредитна програма для відновлення України») між Україною та Європейським інвестиційним банком (далі – ЄІБ) на залучення кредитних ресурсів у розмірі 200 млн. євро, спрямованих на подолання наслідків геополітичних подій у Східній Україні, включаючи вирішення потреб внутрішньо переміщених осіб, сприяння та прискорення якнайшвидшого відновлення інфраструктури на територіях, що перебувають під контролем Уряду України. Донецькою облдержадміністрацією підготовлено пропозиції щодо реалізації за рахунок ЄІБ 133 проектів загальною вартістю 78,7 млн. євро. Луганською облдержадміністрацією підготовлено пропозиції щодо реалізації за рахунок ЄІБ 40 проектів загальною вартістю 7,6 млн. євро. За результатами проведеної роботи сформовано та надано на опрацювання експертам ЄІБ попередній перелік проектів, що можуть бути профінансовані за рахунок кредиту.

9

5) Програмою Розвиту Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) спільно з Мінрегіоном та у партнерстві з Донецькою і Луганською областями впроваджується проект «Відновлення соціальних послуг та налагодження миру у Донецькій та Луганській областях», спрямований на відновлення критично важливої соціальної інфраструктури, зокрема у сфері освіти, та послуг для найбільш уразливих груп населення – осиротілих дітей та молоді, вагітних жінок, осіб з інвалідністю, літніх людей – у Донецькій та Луганській областях (підконтрольна територія) із загальним обсягом фінансування Проекту $5,1 млн. Кошти на реалізацію проекту люб’язно надані народом (Урядом) Японії. В рамках проекту затверджено фінансування 33 об’єктів, серед них – школи, лікарні, центри соціального захисту та реабілітації уразливих груп населення, заклади надання соціальних послуг тощо.

6) Програмою Розвиту Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) спільно з Мінрегіоном та у партнерстві з Мінекономрозвитку, Мінсоцполітики, Донецькою і Луганською областями впроваджується ще один проект – «Економічне і соціальне відновлення Донбасу», який спрямований, в тому числі, на підтримку економічного відновлення на місцевому рівні та покращення умов життя громад шляхом створення можливостей щодо зайнятості. Загальний обсяг фінансування Проекту – $5 млн. Проектом заплановано відновлення 12 об’єктів економічної інфраструктури, розвиток інфраструктури для підтримки бізнесу, зокрема бізнесцентри, бізнес-інкубатори, асоціації тощо. Кошти на реалізацію проекту люб’язно надані народом (Урядом) Японії. В рамках проекту затверджено фінансування 12 об’єктів (загальний бюджет – до $1,8 млн.), серед них об’єкти транспортної інфраструктури, споруди житлово-комунального господарства, виробничі приміщення комунального підприємства, що розташовані в Донецькій і Луганській областях (підконтрольна територія). Станом на 15.09.2015 року 5 із 12 об’єктів мають розроблену проектну документацію, на 7 – розпочато тендерні процедури на розроблення такої документації.

7) Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ) спільно з Мінрегіоном заплановано реалізацію проекту щодо зміцнення спроможності українських територіальних громад до прийняття внутрішньо переміщених осіб в Україні, метою якого стане поліпшенні ситуації з наданням населенню послуг, в т.ч. освітніх та медичних, з тимчасового проживання, комунального обслуговування тощо державними установами та органами місцевого самоврядування в окремих територіальних громадах Харківської, Дніпропетровської та Запорізької областей, які приймають внутрішньо переміщених осіб. Кошти на реалізацію проекту будуть люб’язно надані Федеральним Урядом ФРН. Кошти на реалізацію проекту будуть надаватися щорічно з 2015 по 2019 рік, тривалість першого етапу проекту розрахована до весни 2016 року, при цьому орієнтовний обсяг фінансування зазначеного етапу складатиме €2 млн. Щорічний бюджет заходів формуватиметься за результатами відповідного запиту до Уряду ФРН на наступний рік, загальний обсяг Проекту наразі не визначено.

10

ЩОДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В ЗОНІ АТО Коломієць С. Л., перший Міністра екології та ресурсів України

заступник природних

Загальна соціо-економіко-екологічна ситуація у зоні АТО є вкрай невтішною. Техногенне навантаження в Донбасі є найвищим в Україні – в середньому вище в 4 рази за середненаціональний показник. Лише викидів атмосферних забруднювачів тут продукується більше 40% всіх національних забруднень - близько 70 тон на 1 квадратний км. Водні ресурси складаються з ресурсів р. Сіверський Донець та підземних вод, яких експлуатується близько 1100 тисяч кубічних метрів на добу. При цьому 92% стоків промислових і комунальних підприємств не є очищеними. Будь-яка аварія на очисних спорудах і сховищах відходів призведе до критичного забруднення поверхневих вод і потрапляння небезпечних речовин в Сіверський Донець, який є джерелом водопостачання в регіоні. Щорічний обсяг викидів забруднених вод складає близько 500 млн. тон. Загальний обсяг забруднень підземних вод оцінюється в 5 млн. тон мінеральних і 300 тон аміачних солей. Нормам якості води відповідають лише близько 12% підземних джерел води. При обмеженні доступу до водних ресурсів це може стати критичним для виживання населення в кризових умовах. Основними небезпечними речовинами, що представлені серед характерних забруднювачів в регіоні є сірка і сірчані сполуки, аміак, фосфор, вугільний пилок, сірчана кислота і сульфатні сполуки, формальдегіди, свинець, ртуть, а також композитні хімічні відходи різноманітних підприємств, серед яких є сильнодіючі отруйні речовини, наприклад, мононітрохлорбензол, якій є високотоксичною речовиною. При цьому, навіть в безкризовому стані, ймовірність аварії на території Донбасу є досить високою, а влаштування аварії не потребує надвеликих зусиль: зношеність основних фондів виробництв і інфраструктури в регіоні становить в середньому 55%, а іноді досягає 65-75%. Найбільшу загрозу, в середньому за до кризовими показниками, демонструють показники хімічної і біологічної небезпеки: найбільше забруднення спостерігається за індикаторами вмісту сполук азоту, заліза, важких металів і бактеріальних забруднень. У поверхневих водах спостерігається аномально високе розповсюдження збудників хвороб, зокрема,кишкової палички, що зумовлене в тому числі, незадовільною ситуацією з відходами: накопичення відходів в 3,8-4,2 рази перевищує швидкість їхньої переробки. Лише в Донецький області розташовано 6,5 тисяч об’єктів підвищеної техногенної небезпеки (взагалі в Україні таких об’єктів близько 20 тисяч). Об’єктів хімічної небезпеки в області 2388, 279 внесено до Державного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки. Серед цих об’єктів налічується 174 підприємства, на яких зберігаються небезпечні хімічні речовини (це 11,7% від загальнонаціональної кількості), з них – 18 – І ступеню небезпеки (23% загальнонаціональної кількості таких об’єктів). З точки зору хімічних ризиків, 11

найбільшу загрозу становлять заводи «Стирол» і Горлівський хімічний завод, на якому зберігається 325 тисяч тон небезпечних відходів. 724 об’єкта техногенної небезпеки визнано такими, що неналежно захищені, і це за нашими вимогами, а якщо брати більш жорсткі вимоги, то таких об’єктів буде значно більше. В Луганський області розташовано 1128 об’єктів хімічної небезпеки, з яких 159 – об’єкти підвищеної небезпеки. По території області проходять магістральні продуктопроводи: близько 1 тисячі км газопроводів, і 500 км нафтопроводів, крім того, 13,2 км аміакопроводів. Також на території області розташовано 14 газоконденсатних родовища і 2 підземних сховища газу: Вергунське і Чорнопопівське. Найбільш небезпечними об’єктами в області є: Алчевський меткомбінат, Алчевський коксохімічний завод, Сєверодонецьке ВО «Азот», підприємство «Лисичанська сода», Луганська ТЕС у п. Щастя, Лисичанський НПЗ, ТОВ «Рубежанський фарбник». Окрема проблема – зберігання вибухонебезпечних речовин. На Луганському патронному заводі і Рубежанському хімічному заводі «Зоря» зберігаються сотні тисяч тон вибухонебезпечних речовин, як у формі готових виробів, так і у вигляді сировини, що становить значну небезпеку. Найбільша кількість об’єктів, що знаходились до початку кризи у незадовільному стані безпеки, розташована у Луганську – 32. В Алчевську таких об’єктів 5, в Сєверодонецьку і Свердловську - по 3. Все це є джерелом соціоекологічної небезпеки в умовах поточної кризи. Загальна соціо-економ-екологічна ситуація в зоні АТО є максимально нестабільною, впритул наближеною до катастрофічного стану. В такому стані навіть незначного впливу достатньо, щоб викликати катастрофічні наслідки. Проблема екологічної безпеки, враховуючи наслідки військових дій в зоні АТО, набула в Україні безпрецедентних масштабів. Екологічна безпека виступає як заперечення екологічної загрози, що знаходить прояв у локальних, регіональних і глобальних масштабах як екологічні стихії, соціальні кризи та техногенні катастрофи. Забезпечення екологічної безпеки в зоні АТО - основний спосіб розв'язання екологічних проблем, який гарантує громадянам України розвиток і проживання в біосферосумісній формі. Окрім того, результати проведених досліджень проблем антропогенного впливу на природне довкілля України в зоні АТО дозволяють висловити ряд узагальнених положень. Проблеми антропогенного впливу на природне довкілля України об`єктивно вимагають радикальної екологізації суспільно-політичної думки, посилення уваги до вирішення природоохоронних проблем на всіх рівнях організації суспільства, пошуку новітніх підходів їхнього розв`язання на основі пріоритету екологічних законів і наукових знань. Рівень національної безпеки, що склався в зоні АТО визначається величиною ризику як від техногенних катастроф, так і від негативних процесів наслідків бойових дій, що швидко відбуваються та швидко приводять до соціальної напруги (екологічні проблеми, соціальні конфлікти). Тому одним з таких стратегічних підходів щодо природно-техногенної безпеки України в зоні АТО має бути принцип ненульового ризику, який вимагає утворення ефективної 12

системи економічних механізмів щодо системного (комплексного) забезпечення безпеки людини, природи та суспільства. У реалізації заходів, спрямованих на досягнення, підтримку та контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки в зоні АТО повинні брати участь різні міністерства, відомства, установи та організації України. Реальний результат від проведення таких заходів можна буде отримати тільки при їхньому комплексному застосуванні, що потребує у свою чергу впровадження чітко відпрацьованого механізму організаційного управління діяльністю всіх суб'єктів цього процесу. Для реалізації такого механізму має бути сформована система екологічної безпеки в зоні АТО. Створення системи екологічної безпеки в зоні АТО означає задоволення екологічних вимог суб'єктів екосистеми і за своєю пріоритетністю має бути поставлена на рівні національної безпеки України. Стратегічним напрямом охорони довкілля та збереження природних ресурсів в зоні АТО повинно стати подолання ресурсного марнотратства, низького рівня використання первинної сировини, вторресурсів і відходів до повторної переробки, впровадження мало- та безвідходних технологій. Економіка країни нині залишається складним конгломератом шкідливих екстенсивних виробництв, що базуються на низьких технологіях. Тому, перебудова промислового комплексу в зоні АТО повинна здійснюватися на сучасних, а краще на перспективних технологіях. Радикальне реформування економіки повинно враховувати необхідність активізації виробництва обладнання для розвитку нетрадиційної енергетики, зростання ролі та можливостей використання зарубіжного й вітчизняного досвіду піднесення рівня екобезпеки об`єктів науково-технічних основ, досягнення реальної паливно-енергетичної незалежності України. В результаті АТО в зоні бойових дій була порушена на регіональному, територіальному та об’єктовому рівнях екологічно-техногенна безпека. У зв’язку з цим відбулися небезпечні зміни екологічного стану навколишнього природного середовища, які охоплюють територію близько 30 тис. км2, де мешкає до 5 млн населення. Необхідність нормалізації безпеки життєдіяльності вимагає низки термінових, середньострокових та довгострокових заходів: - проведення комплексного екологічного обстеження; - відновлення функціонування екологічного моніторингу (на регіональному, територіальному та об’єктовому рівнях), починаючи з дистанційного зондування Землі; - виконання екологічного аудиту енергонебезпечних техногенних об’єктів та їх екологічної паспортизації; - створення комплексу екологічних карт по території негативних наслідків бойових дій з визначенням ступеня еколого-техногенної небезпеки; - забезпечення стабільного водовідливу з затоплених шахт і утримання рівня підземних вод на безпечних глибинах; - забезпечення еколого-безпечного водопостачання і водовідведення та відновлення функціонування водо-тепло-енергетичних мереж; - з метою ефективного контролю виконання вищезазначених заходів створити Міжвідомчу науково-технічну комісію за участю Державної 13

екологічної академії післядипломної освіти та управління, місцевих державних адміністрацій та зацікавлених установ. Таким чином, вирішення проблем екологічної безпеки в зоні АТО вимагає обов'язкового врахування економічних, інженерних, соціальних та інших факторів, загальнолюдських цінностей і, зважаючи на обмеженість ресурсів, не тільки найближчих, а й віддалених наслідків рішень у цій сфері, які приймаються сьогодні. Тільки при системному підході в організації державного управління необхідно як найшвидше ліквідувати наслідки бойових дій в зоні АТО та поступово та послідовно забезпечити сталий розвиток Донбасу. Приведення природокористування в зоні АТО у відповідність з вимогами екологічної безпеки в нинішніх економічних умовах є віддаленою перспективою, але зараз життєво важливо забезпечити системний поступальний і цілеспрямований розвиток у даному напрямку. Дії, які вже виконуються в цьому напрямі: - за дорученням Міністерства екології та природних ресурсів України забезпечується систематичний збір та аналіз інформації про стан довкілля та еколого-небезпечних об'єктів у Донецькій, Луганській, Запорізькій, Дніпропетровській та Харківській областях. Щомісяця інформаційно-аналітична матеріали про стан довкілля в зоні АТО та на звільнених територіях розміщується на офіційному сайті міністерства; - з метою перегляду основних стратегічних завдань державної екологічної політики, спрямованих на виявлених кореневих причин екологічних проблем держави, підготовлено зміни до Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року», якими передбачено вирішення проблем екологічної безпеки в зоні АТО.

14

ПРО СТАН НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ Натрус С. П., директор департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації Задорожня М. Г., директор ДП «Східноукраїнський екологічний інститут» Экологические проблемы Донецкого региона тесно связаны с его богатством – полезными ископаемыми.

1. На территории Донецкой области на государственном балансе находится около 750 месторождений полезных ископаемых с 36 видами сырья общегосударственного и местного значения, из них эксплуатируется 355 месторождений с 25 видами минерального сырья. Богатство полезных ископаемых в области определяется в первую очередь Донецким каменноугольным бассейном, одним из наибольших месторождений в Европе. Важное значение имеют месторождения каменной соли, гипса, цементного сырья, флюсов и доломита, гранита, огнестойких и тугоплавких глин. В области разведаны месторождения железа, базальта, фосфоритов, алюминиевого сырья, графита. Открыты новые для Украины месторождения золота, меди, свинца. Найдено 15 газоносных структур с прогнозными ресурсами 30 млрд. м3. Кроме того, угольные месторождения области содержат 118 млрд. м3 метана, что является ценным энергетическим сырьем.

2. Интенсивное освоение месторождений, большая концентрация промышленного, сельскохозяйственного производства, транспортной инфраструктуры в сочетании со значительной плотностью населения создали большую техногенную нагрузку на окружающую среду, наибольшую в Украине и Европе. Экономике Донецкой области присущ высокий уровень ресурсных и энергоемких технологий, внедрение и рост которых осуществлялся наиболее «дешевым» способом без строительства необходимых очистных сооружений. Эти и другие причины, в том числе и низкий уровень экологического сознания общества, привели к значительной деградации окружающей природной среды региона, загрязнения поверхностных и подземных вод, атмосферного воздуха и земель, образования и размещения в больших объемах отходов производства, в том числе токсичных. Экологическую ситуацию в Донецком регионе можно охарактеризовать как кризисную – загрязнение окружающей среды достигло такого уровня, когда оно негативно влияет на состояние здоровья населения и развитие социальноэкономических процессов. Средняя продолжительность жизни населения Донецкой области составляет 65.6 лет, причем женщин -72 года, мужчин- 59.2 года, т.е. по продолжительности жизни Донецкая область по Украине в последних рядах, что является следствием 15

многих экономических, социальных и экологических причин, среди которых загрязнение окружающей среды занимает не последнее место.

3. Оценка экологической ситуации с загрязнением атмосферы. Состояние атмосферного бассейна одна из острых проблем Донецкого региона. Уровень загрязнения воздушного бассейна в некоторых городах области не отвечает требованиям действующих санитарно-гигиенических норм. Наибольшее загрязнение наблюдается в тех городах области, где размещены предприятия угольной промышленности, черной металлургии и энергетики - Мариуполь (25% общих выбросов по области), Енакиево, Макеевка, Донецк, Горловка (7-8%) . На долю Донецкой области приходится 34 % общего количества выбросов загрязняющих веществ от стационарных источников по Украине.

4. Вследствие своего географического положения и чрезвычайно высокого водопотребления область испытывает острый дефицит воды. На территории Донецкой области, которая составляет лишь 4,4% от общей площади Украины, сосредоточена пятая часть промышленного потенциала государства, более 80% которого приходится на экологически опасные производства с высоким удельным расходом водных ресурсов на единицу продукции – металлургической (46%), добывающей (13%) производство электроэнергии (11%), химической и нефтехимической промышленности (4%), производство кокса (7%). Промышленные предприятия осуществляют сброс недостаточно очищенных возвратных вод, поэтому многие реки области утратили свое источники водоснабжения. Плотность населения Донецкой области более чем в 2 раза выше, чем по Украине. Водообеспеченность местным естественным речным стоком на одного жителя области в 6 раз меньше, чем в среднем по Украине. Главным источником водоснабжения Донецкой области является река Северский Донец. С целью обеспечения нужд населения и промышленности в воде с 1958 года эксплуатируется канал Северский Донец-Донбасс для переброса стока р. Северский Донец в маловодные регионы Донецкой области. Использование пресных подземных вод в области очень низкое и составляет лишь 6% от прогнозных запасов воды. Запасы пресной воды сосредоточены, в основном, в северной части области. Альтернативных источников водоснабжения в настоящее время в Донецкой области практически нет. Риски стабильного водоснабжения населения и предприятий Донецкой области по приоритетам: 1. Отсутствие альтернативных источников.

2. Невозможность оперативного реагирования на ухудшение качества воды на участке р. Северский Донец от границы с Харьковской областью.

3. Большие потери воды при транспортировке на значительные расстояния.

4. Устаревшая инфраструктура городов (водопроводные и канализационные сети), низкая эффективность очистки сточных вод.

16

Крайне высокая степень амортизации трубопроводов: более 50% водоводов находится в аварийном состоянии. В системе канализации амортизировано более 60% коллекторов.

5. Сбросы недостаточно очищенных сточных и высокоминерализованных шахтных вод, отсутствие малозатратных технологий их очистки.

6. Применение для обеззараживания вод активного хлора.

7. Высокая зарегулированость рек. С возвратными водами в водные объекты Донецкой области только за год сбрасывается около 2 млн. тонн загрязняющих веществ.

5. Отходы В Донецкой области сосредоточена четверть промышленных и токсичных отходов, накопленных в Украине. Общий объем накопленных отходов в области составляет около 4 млрд. тонн. В среднем в год образуется около 36 млн. тонн отходов. Основная часть в общем объеме отходов приходится на отходы горнодобывающей промышленности, которые не являются опасными. В тоже время при наличии тенденции снижения общего количества отходов, наблюдается стойкая тенденция роста образования опасных отходов и их увеличения в общем объеме отходов. Отдельную группу токсичных отходов составляют отходы химической промышленности, в год их образовывается больше 12 тонн. При этом в регионе пока еще мало мощностей для обезвреживания или утилизации опасных отходов, а также полигонов для складирования отходов оборудованных с учетом современных условий экологической безопасности. На территории Донецкой области размещено большое количество прудовотстойников, шламонакопителей, породных отвалов, что не могло не сказаться на состоянии грунтов. Многолетняя работа угольных шахт привела к развитию деформации горных массивов, проседанию земной поверхности, подтоплению территорий, повреждению систем водоснабжения и канализации. В Донецкой области практически все грунты (более 95%) относятся к классу техногенно измененных в результате интенсивной промышленной и сельскохозяйственной деятельности. Грунты городов Донбасса загрязнены намного больше, чем грунты сельских районов. Для грунтов региона характерна в среднем загрязненность тяжелыми металлами и нефтепродуктами нарушение кислотно-щелочного баланса и физико-механических свойств, низкий процент очищающей способности грунтов, что является результатом техногенной нагрузки. Все это ведет к ухудшению санитарно- гигиенических, экологических и биосферных функций местных ландшафтов.

6. В Донецкой области параллельно с индустриализацией и развитием региона создавались заповедные объекты, около 4% территории составляют объекты природно-заповедного фонда общегосударственного и местного значения.

17

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ В УМОВАХ ПРОВЕДЕННЯ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ Гацько А. А., начальник – головний державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Луганської області Луганська область знаходиться в східній частині України. Площа території становить 26,7 тис. км2 (4,4 % території України). За своїми розмірами Луганщина посідає 10 місце серед областей України, за чисельністю населення – 4 місце (на її долю припадає 5,3 % населення України). Луганська область межує на заході з промислово розвинутими територіями Донецької та Харківської області, а з півночі, сходу та півдня – з Російською Федерацією. Область поділена на 18 адміністративних районів, 17 районних, 37 міських, 84 селищних та 206 сільських рад. В області нараховується 975 населених пунктів, в тому числі 37 міст, 109 селищ міського типу, 787 сільських населених пунктів. В області налічується 123 річки, найбільшою з яких є ріка Сіверський Донець, 60 озер, найбільші з них Боброве та Вовче, 60 водосховищ та 302 ставки. Водні ресурси області формуються в основному за рахунок річкового стоку ріки Сіверський Донець, який поступає з прилеглих територій і безпосередньо в межах області, а також експлуатаційних запасів підземних вод. Річки, озера, водосховища і ставки використовуються для промислового, комунального водопостачання, зрошення і риборозведення. Ріка Сіверський Донець є основним транскордонним водним об’єктом області, яка має загальнодержавне значення, довжина її в межах області становить 265 км, площа водозабору — 24,9 кв.км, або 93 % площі області. Площа земель лісового фонду (ліси та інші лісовкриті площі) складає 351,79 тис. га, з них вкрито лісом – 307,2 тис. га. Лісистість складає 11,6 %. Луганська область відноситься до найбільш промислово розвинутих в Україні регіонів. На території області розташовані підприємства вугільної, металургійної, машинобудівної, хімічної, нафтохімічної та енергетичної промисловості. Всього на території області зареєстровано понад 43 тисячі суб’єктів ЄДРПОУ. В Луганській області розташовано 1128 об’єктів хімічної небезпеки, з яких 159 – об’єкти підвищеної небезпеки. Із Переліку об’єктів, які є найбільшими забруднювачами довкілля в Україні, до якого входить 100 підприємств України, 7 знаходяться в Луганській області: «Лисичанська сода» (фактично ліквідовано), «Рубіжанський Краситель», «Алчевськкокс», «Луганська ТЕС», «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», «Алчевський металургійний комбінат», «Сєверодонецьке об’єднання «Азот». По території області проходять магістральні продуктопроводи: близько 1000 км газопроводів і 500 км нафтопроводів, крім того 13,2 км аміакопроводів.

18

У 2014 році територія Луганської області стала ареною бойових дій, наслідком яких стали підрив державності, знищення промисловості та інших галузей народного господарства, порушення та знищення соціально-економічних механізмів та зв’язків, що забезпечували гармонійний та сталий розвиток адміністративно-територіальної одиниці держави. Ескалація конфлікту призвела до втрати контролю над частиною території області. Так, з-під контролю української влади вийшли Антрацитівський, Краснодонський, Лутугінський, Перевальський, Свердловський, Слов’яносербський райони, міста Луганськ, Алчевськ, Брянка, Красний Луч, Кіровськ, Первомайськ, Ровеньки, Стаханов та населені пункти Луганської області. В зв’язку з проведенням бойових дій у зоні антитерористичної операції із застосуванням важкої зброї територія Луганської області знаходиться в постійній загрозі. Артобстріли спричиняють загибель тварин й зменшення їх видового різноманіття, знищення лісів, захисних лісосмуг, рослинності, знищення сільськогосподарських угідь, порушення ґрунтового покриву, руйнування потенційно-небезпечних об’єктів та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та території, виникнення пожеж, що в свою чергу може викликати забруднення атмосферного повітря, ґрунтів, водних ресурсів тощо та спричинити незворотні наслідки. Так значних ушкоджень та великих обсягів загибелі зазнали лісові насадження, розташовані на територіях в зоні бойових дій, зокрема на території Станічно-Луганського, Новойдарського та Слав’яносербського районів. За попередньою оцінкою державних органів лісового господарства загибель лісових культур у 2014 році внаслідок бойових дій склала більше 700 га. В той же час мінування лісових насаджень та прилеглих до них територій перешкоджають створення нових лісонасаджень та відтворенню лісів. Як зазначалося, на території області знаходяться 7 зі 100 найбільших забруднювачів довкілля України, 2 з яких опинилися на ліні зіткнення та становлять екологічну загрозу – це ПрАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» та ВП «Луганська ТЕС». Ймовірність негативного впливу, як цілеспрямованої акції, наприклад теракту на цих об’єктах, так і випадкових попадань знарядь, є досить значною. Треба зауважити і на те, що частина підприємств – забруднювачів довкілля знаходиться на окупованій територіях. Серед них, 2 найбільших забруднювачів довкілля України – «Алчевськкокс» та «Алчевський металургійний комбінат». На даний час вони не контролюються та становлять екологічну небезпеку, в тому числі щодо забруднення навколишнього природного середовища прилеглих територій України. Навіть в безкризовому стані ймовірність аварій на території Луганської області є досить високою: зношеність основних фондів виробництв і інфраструктури в регіоні в середньому становить більше 50%. В умовах бойових дій ймовірність аварій різко зростає. Попадання снарядів у небезпечні об'єкти буде мати серйозні наслідки для природного середовища, забруднення зазнають 19

атмосферне повітря, водні та земельні ресурси. Навіть незначні ушкодження цих об’єктів матимуть незворотні наслідки не тільки для області а й для усієї України До таких негативних наслідків відносяться, наприклад, підтоплення, провалля і зсуви, що можуть виникнути внаслідок руйнування гідротехнічних споруд, дамб і гідроелектростанцій, різноманітні забруднення внаслідок руйнування складів і сховищ небезпечних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, транспортних та інженерних комунікацій тощо. Таким чином перед Державної екологічною інспекцією у Луганській області постає складна задача забезпечення екологічної безпеки та раціонального природокористування на території Луганської області в нових умовах. Державний контроль за охороною навколишнього природного середовища стає більш важливим та відповідальним завданням, що забезпечить стабільне функціонування Луганської області. Проте, на сьогоднішній час в Інспекції існує ряд проблем, які заважають ефективному здійсненню державного контролю за діяльністю суб’єктів господарювання. По-перше, відповідно до встановлених заборон щодо проведення перевірок, встановлених статтею 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», державний контроль протягом І півріччя 2015 року фактично не здійснювався, що надавало змоги підприємствам – порушникам природоохоронного законодавства уникати від відповідальності за скоєні ними порушення. По-друге, це недостатнє фінансування та матеріальне-технічне оснащення Інспекції, відсутність належної чисельності спеціалістів. Активні бойові дії на території Луганської області в минулому році, вимусили Інспекцію залишити все майно на купованій території та переміститися в місто Сєвєродонецьк. Таким чином, Інспекція залишилася без транспортних засобів, комп’ютерної та іншої офісної техніки, засобів вимірювальною техніки для проведення лабораторних досліджень параметрів довкілля тощо. З часу відновлення діяльності Інспекції, з посад звільнилася більшість її співробітників. Практично в повному обсязі звільнилися співробітники відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Луганської області, що поставило під загрозу здійснення екологічного та радіологічного контролю на митній території та кордону України, майже повністю звільнилися спеціалісти з інспекційних відділів, що поставило під загрозу здійснення державного контролю на підконтрольній території. На сьогоднішній час більшість цих проблем вирішена. З часу відновлення діяльності Інспекцією проведено величезну роботу. А саме відновлено установчі документи Інспекції, особові справи працівників, відкрито особові картрахунки, що надало змоги виплачувати працівникам заробітну плату.

20

Величезними зусиллями вдалося забезпечити безперебійну роботу постів екологічного та радіологічного контролю та не допустити зриву здійснення контролю на митній території. Інспекцією проведено 3 конкурси на заміщення вакантних посад, за якими відібрано 21 спеціалістів. За переводом з інших державних органів прийнято 5 спеціалістів. З метою належного інформування населення було відновлено роботу офіційного сайту Інспекції. Відновлено державний нагляд за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на підконтрольній території. Проте в Інспекції залишися проблеми пов’язані з матеріально-технічним оснащенням. Так, в зв’язку з відсутністю фінансування, Інспекція не має змоги провести повірку засобів вимірювальної техніки для проведення лабораторно-інструментального контролю. В зв’язку чим, Інспекція не має змоги виконувати лабораторно-інструментальні вимірювання параметрів довкілля, зокрема вмісту забруднюючих речовин у викидах и скидах в навколишнє природне середовище. В недостатній кількості в Інспекції й офісної техніки, автотранспорту.

21

ОНОВЛЕННЯ СТРАТЕГІЙ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДОНЕЦЬКОЇ ТА ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ ДО 2020 РОКУ: ЗАВДАННЯ ТА ВИКЛИКИ Соловйов А. М., національний радник з питань стратегічного планування регіонального розвитку ПРООН Стратегія розвитку Донецької області на період до 2020 розроблена і затверджена спільним розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації та голови обласної ради від 12 травня 2015. Стратегія розвитку Луганської області на період до 2020 затверджена розпорядженням керівника військово-цивільної адміністрації від 29.06.2015 р. Розробка стратегій здійснена на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 № 385 «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року» Донецькою обласною державною адміністрацією і приведена у відповідність з Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2020 року. Але соціально-економічна ситуація в регіоні докорінно змінилася. Півтора роки тому Донбас по праву вважався промисловим центром України. Сьогодні з кожним днем все більше перетворюється на територію запустіння і занепаду. Стимулів для зростання економіки в регіоні немає. Велика частина малих і середніх компаній залишили регіон - переїхали на підконтрольну уряду територію і за межі України. Великі підприємства менш мобільні, більшість з них перереєструвалися на українській території, подають звітність і сплачують податки до бюджетів усіх рівнів, але перевести виробництво не представляється можливим. За підсумками першого півріччя до загального фонду держбюджету від великих платників Луганська і Донецька надійшло 2,4 млрд грн. Це на 2,2 млрд грн або 48 % менше, ніж за аналогічний період минулого року. При цьому зайнятість скорочується катастрофічними темпами. Якщо в травні 2014 на великих підприємствах Луганщини та Донеччини працювало понад 308 тис осіб, у червні ця цифра становить 181,3 тис людей. Виклики, які постали перед територією Виклики, Які посталі перед територією. Реинтеграция неподконтрольных территорий региона в Украину, стабілізація суспільно-політичної ситуації, відновлення безпеки життєдіяльності та економічна реабілітація регіону Подолання таких слабких сторін регіону, як фізично та морально застарілі основні виробничі потужності, високий рівень імпорто-залежності економіки, незавершеність реструктуризації та реформування вугільної галузі, не повна відповідність робочої сили підвищеним вимогам сучасного ринку праці у зв'язку з поглиблення співробітництва з країнами Європейського Союзу після підписання угоди про асоціацію 22

Викликом стане також проведення реформи місцевого самоврядування з децентралізацією владних повноважень, що сприятиме оновленню та удосконаленню існуючої структури регіонального управління, а також створенню більш фінансово спроможної та самостійної системи місцевого самоврядування. Викликом є відсутність дієвої системи підтримки розвитку малого та середнього бізнесу. З метою приведення стратегій до європейських вимог прийнято рішення оновити стратегії розвитку Донецької області та Луганської областей на період до 2020 р за допомогою спільного проекту Швейцарського бюро співробітництва та Програми розвитку ООН "Відновлення і примирення на територіях, постраждалих від кризи в Україні". Затверджено чотири основні напрями роботи спеціалізованих груп: – економічний блок (економіка, бізнес, зайнятість населення); – підвищення спроможності місцевого управління; – безпечне суспільство (зміцнення суспільної безпеки); – соціальні послуги та питання внутрішньо переміщених осіб. Експертами ПРООН представлена методологія розробки Стратегії та її структура. Ця методологія покликана сприяти становленню ініціативного управління регіональнім розвитком. Склад груп передбачає збалансовану участь партнерів, та представляє обласну державну адміністрацію, приватні компанії і неурядові організації. Крім того, кожен може долучитись зі своїми пропозиціями до роботи в групах що надасть можливість розглянути кожне стратегічне питання з різних точок зору, та таким чином буде створений міжгалузевий підхід до кращого розуміння умов розвитку і підвищення якості стратегії в цілому.

23

ЕКОЛОГО-ТЕХНОГЕННІ ЗАГРОЗИ ДЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ ДОНБАСУ НА ЗАСАДАХ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ Чумаченко С. М., доктор технічних наук, старший науковий співробітник, начальник відділу моделювання надзвичайних ситуацій Науково-дослідного центру інноваційних технологій Українського науководослідного інституту цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій Яковлєв Є. О., доктор технічних наук, головний науковий співробітник Інституту телекомунікацій та глобального інформаційного простору НАН України Військові дії в умовах проведення антитерористичної операції (АТО) відбуваються в найбільшому в світі вуглевидобувному техногенно насиченому регіоні з високою щільністю потенційно небезпечних об’єктів (ПНО). До цих об’єктів відносяться шахти, металургійні, хімічні та ресурсо-енергоємні виробництва, полігони високотоксичних відходів, терикони та інші небезпечні об’єкти, руйнування яких внаслідок ведення бойових дій створює додаткові загрози та ризики для безпеки життєдіяльності населення, що проживає на цих територіях. Також слід зазначити невизначеність щодо рівнів забруднення ґрунтів, поверхневих та ґрунтових вод важкими металами, паливно-мастильними матеріалами та іншими небезпечними речовинами внаслідок застосування всіх видів стрілецької та артилерійської зброї, ураження верхнього шару ґрунтового покриву від утворення великої кількості воронок, окопів, фортифікаційних споруд, знищення рослинності та біорізноманіття внаслідок пожеж та активних бойових дій. Крім того, значна кількість міст і селищ Донбасу з розвинутими комплексами критичної інфраструктури (водопровідно-каналізаційні та теплоенергетичні об’єкти та мережі, водоочисні споруди) зараз мають значні руйнування внаслідок застосування різних видів зброї та військової техніки, а це створює в свою чергу додаткові шляхи міграції небезпечних хімічних речовин та неконтрольованого забруднення навколишнього середовища, в першу чергу джерел питного водопостачання та приземного шару повітря, довгострокового забруднення ґрунтів та ґрунтових вод. Найбільшу загрозу для безпеки життєдіяльності населення і можливості відновлення Донбасу на засадах збалансованого розвитку формує небезпека втрати водовідливу і вентиляції шахт, значна частина яких є гідравлічно пов’язаними. Наслідком некерованого затоплення шахт буде підтоплення і затоплення великих площ прилеглих міст та селищ Донбасу, забруднення підземних і поверхневих водозаборів мінералізованими шахтними водами, додаткові просідання і зрушення (деформації) денної поверхні, розвиток техногенних 24

землетрусів, а внаслідок цього - руйнування нафтогазопроводів, ділянки магістрального аміакопроводу Тольятті–Одесса (з тиском 80 атмосфер), що примикає до Горловського хімзаводу, магістральних і місцевих ліній електропередач та інших об’єктів критичної інфраструктури. Значна загроза для безпеки життєдіяльності може бути пов’язана з новими шляхами міграції вибухонебезпечного метану із шахт, що затоплюються, в межах міст, селищ, проммайданчиків та загалом промислово-міських агломерацій Донбасу. Додаткова небезпека може бути пов’язана з витоками вод і деформаціями виробок неконтрольованих так званих «шахт-копанок», яка на сьогодні налічує до 2,0-2,5 тис. об’єктів. В цілому це створює загальнонаціональну загрозу формування в Донбасі непридатних для безпечного проживання та збалансованого розвитку територій. Це формує поняття «екологічних біженців з Донбасу та прилеглих територій» і виникнення масштабних соціальних напруг в суспільстві. Враховуючи критичні зміни складових навколишнього середовища регіону Донбасу та ризик страти природно-ресурсного потенціалу для його збалансованого розвитку пропонуємо: 1. Терміново створити регіональну робочу групу з фахівців обох сторін конфлікту за координації ОБСЄ та інших авторитетних і зацікавлених установ ООН та Євросоюзу для оцінки природно-техногенного стану життєзабезпечуючих систем критичної інфраструктури тепловодоенергопостачання, транспортної інфраструктури в умовах наближення зимового періоду 2015-2016 років; 2. Провести комплексний екологічний аудит стану території зони військового конфлікту та прилеглих територій; 3. Організувати роботи з відновлення екологічного моніторингу цих територій із залученням матеріалів ДЗЗ, контактного моніторингу та математичного моделювання можливих сценаріїв розвитку ситуації на Донбасі із залученням інститутів НАН України, ДСНС та Міністерства екології і природних ресурсів; Провести перемовини щодо виключення воєнно-техногенного впливу на систему водовідливу та вентиляції шахт з метою попередження катастрофічних порушень в роботі критичних систем життєзабезпечення населення Донбасу та руйнівних деформацій житлових і промислових будівель і об’єктів внаслідок некеруємого підтоплення та затоплення територій.

25

СЛОВ’ЯНСЬК – ЦЕНТР УКРАЇНСЬКОЇ КЕРАМІКИ Міщенко А. М., голова Ради ГО «Союз виробників художньої кераміки Слов’янська» Мальовничий куточок Східної Слобожанщини, відомий усьому світові як грязева оздоровниця ­ це місто­курорт біля солоних озер Слов'янськ. Саме такий бренд має це місто вже багато років. Але мало кому відомо, що це місто є українським центром вироблення керамічних виробів, а Слов'янський керамічний кластер є найпотужнішим в Україні серед обєднань подібного типу. На початку 90­х років, коли скоротилась зайнятість населення на великих підприємствах у невеличкому місті почав зароджуватись керамічний кластер через створення маленьких майстерень з виготовлення керамічної продукціі. З кожним роком зростала не тільки кількість подібних підприємств, але й збільшувався асортимент, вироби ставали дедалі якіснішими, збільшувався й розмір самих майстерень. З'явились підпрємці, що організували роботу суміжних з керамічною галуззю підприємства. Мова йде про виробництво керамічної маси та сілікату натрію, керамічних фарб та деколей, вогнетривких матеріалів та різного устаткування для керамічної галузі. До початку 2000­х років керамічний кластер фактично був сформованний без адміністративної підтримки та почав стало функцінувати. За підрахункам у 2004 році за добу у Слов'янську вироблялось до 60­ти вагонів сувенірної кераміки. Кількість майстерень досягла приблизно 2500, на яких працювало майже 35000 осіб. Політичні події, що сталися восени 2004 різко зменшили обсяги продажів слов'янскої кераміки, але найболючіше по галузі вдарила девальвація гривні у 2008 році, коли різке здорожчення призвело до збільшення собівартості, яке для декого стало критичним та призвело до зупинки майстерень багато з яких так і не видновили свою діяльність. Девальвація гривні в останні роки знову призвела до скорочення кількості майстерень і за орієнтовними підрахунками наприкінці 2013 початку 2014 рр. у місті, районі та містах Краматорськ і Дружківка галузь налічувала приблизно 1500 мастерень в яких працювало до 25000 населення. Резонанстні події квітня­липня 2014р. призвели до повної зупинкі галузі. Багато майстерень зазнали руйнувань під час обстрілів та пограбувань готової продукціїі й устаткування з боку окупантів. Дехто з керамістів перевів виробничі потужності в центральні та західні райони. У місті серед зруйнованих підприємств відновлення керамічної галузі після окупації почалось одразу, в липні 2014 року. Перша мастерня запрацювал 27 липня 2014 року і з того часу почалось стале зростання галузі. Насьогодні в місті, за орієнтовними підрахунками, працює близко 300 майстерень. Повноцінний моніторинг роботи кластеру не проводився. У сучасних економічних умовах вкрай важливими перспективи сталого розвитку, котрі має керамічна галузь Слов'янщини. Основою змін є модернізація виробництва, проведення сертифікації продукції з метою повноцінного виходу на нові європейські ринки. Основною проблемою в зазначеному контексті з яким 26

стикаються керамісти є те, що модернізація підприємств має дві складові ­ техничну і фінансову. Технічна (інтелектуальна) складова вирішуєтся за рахунок місцевих ресурсів і не передбачає складнощів, оскільки науково­технічни пошуки проводяться постійно, що стосуєтся матеріального підгрунтя, то цей ресурс у підприємців на разі відсутній через виликі витрати під час відновлення виробництва після боевих дій у Слов'янську, а комерційні фінансові установи пропонують ресурс за дуже високі відсоткі. Не менш важливим є питання формоутворючого обладнання. На сьогодні це часовитратна мануфактура ( від одного тижня до кількох місяців), недосконала та потребує доопрацювання, що поширює часові межі і не дає можливості оперативно реагувати на потреби ринку. Актуальним є питання дизайнерського та логістичного супроводу виробництва та реалізації продукціїї. За весь час існування кластеру дизайну виробів приділялось недостатьньо уваги не стільки через брак коштів, скільки через брак фахівців обізнанних у сучасних тендейціях ринку кераміки. Основним (і на цей час) для виробів словянських керамістів є ринок країни СНД, де споживачі не дуже вибагливо ставляться до дизайну, більш важливою є низька ціна. Але на сучасному етапі глобалізації та вектору на європейські ринки збуту керамічній галузі вкрай потрібен фаховий, сучасний дизайнерский супровід. Що стосуєтся менеджерів для керамічної галузі, то мова йде, в перше чергу, про створення адміністративно­логістичного центру, послугами якого могли б користуватися всі підприємства кластеру. Оскільки основними гравцями на ринку виробів керамічної продукції є підприємства малого та середнього бізнесу, то ж розраховувати вони можуть тільки на свої сили, або на донорську допомогу. Але й цей аспект насьогодні є досить проблемним, оскільки грантодавець виставляє умови загальні для малих грантів, тобто стислий термін реалізації. Наприклад, програмой ПРООН пропонуються міні­гранти для підприємців з терміном реалізації 45діб, але для підприємств керамічної галузі з певною специфікою виробництва він є нереальним, оскільки деяке обладнання виготовляється по декілька Варто зазначити, що не дивлячись на певні труднощі та складності, керамісти Слов'янська активно пристосовуються до роботи внових реаліях, так за результатами Конкурсу "Розвиток інфраструктури підтримки бізнесу в Донецькій та Луганській областях" проект ―Керамічний край‖ (Програма розвитку інфраструктури керамічного кластеру донецького регіону з центром у м.Слов'янську), ініційований Громадською Організацією "Союз виробників художньої кераміки Слов'янська" та Громадською Спілкою "Програма сприяння відродженню та інтеграції Сходу України "Донбас" , рекомендований до підтримки в повному обсязі. Тож маємо надію, що створення адміністративно­логістичного центру керамічного кластеру дасть новий поштовх розвитку галузі й керамічні вироби слов'янських керамістів займуть гідне місце серед зразків виробів майстрів народно­художніх промислів України та світу.

27

СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ПОСЛЕДСТВИЯ ВОЙНЫ НА ВОСТОКЕ УКРАИНЫ: СОСТОЯНИЕ И ВОЗМОЖНОСТИ ПРЕОДОЛЕНИЯ Новикова О. Ф., доктор экономических наук, профессор, заведующая отделом Института экономики промышленности НАН Украины Население Восточного региона заинтересовано в конструктивных путях преодоления последствий войны. Эта тематика преждевременна с позиций текущей ситуации, когда война не закончена, что препятствует комплексно оценить ее последствия, и делает неполными пути их преодоления. Но начинать надо уже сейчас, когда идет война, и оправданность поиска конструктивных путей выхода из положения сомнений не вызовет. К сожалению, негативные последствия войны проявились уже и на региональном, и на национальном, и на международному уровнях. На международном уровне последствия войны на востоке Украины четко обозначили противостояние сил на межстрановом уровне, глобальные риски и угрозы, степень зависимости отдельных государств, их объединений в экономическом и политическом контексте, а также новые границы уровня доверия и партнерства. На национальном уровне экономические и социальные последствия войны на Востоке Украины выразились в ухудшении и экономического, и социального, и экологического состояния. Основными негативными экономическими последствиями войны являются сокращение объема ВВП, спад промышленного производства (на 12,5% от показателя 2013 г.). Соотношение государственного долга и номинального ВВП на первый квартал 2014 г. составило 40%. Это является пороговым значением экономической безопасности. На 1 мая 2014 г. государственный долг возрос на 4,2% и составил 609 млрд грн. Произошла девальвация национальной валюты, негативным стало внешнеторговое сальдо. Социальные последствия войны для Украины – это снижение уровня доходов, рост бедности, безработицы и теневой занятости, недостаток бюджетных средств для финансирования социальной сферы, резкое возрастание масштабов внутренней и внешней миграции, увеличение тарифов и цен на услуги по ЖКХ. Обострились проблемы обеспечения водой и электроэнергией. Произошло резкое накопление большого количества бытовых отходов и образование свалок, ухудшилась санитарная обстановка. Необходимы значительные затраты в условиях дефицита бюджета и падения уровня ВВП на устранение этих негативных тенденций. Рост социальной напряженности в стране обусловлен продолжающейся войной и неготовностью государства обеспечить личную безопасность мирных граждан в этих условиях.

28

В политическом аспекте негативные последствия войны проявились в ухудшении внешнеполитических и экономических отношений с Российской Федерацией. На региональном уровне в Донецкой и Луганской областях, где продолжаются военные действия, их негативные последствия проявились, прежде всего, в сокращении промышленного производства. По Донецкой области за 5 месяцев 2014 г. оно составило 12,1%. По оценкам Минсоцполитики Украины, по состоянию на июнь 2014 года в восточных регионах остановлено более 20 тыс. предприятий (60%), в основном малого и среднего бизнеса. Спад металлургического производства в первом квартале 2014 г. составил 14,4%, в легкой промышленности – 30,1, в производстве химической продукции – 32,1, в машиностроении – 37,2%. В Луганской области сокращение производства по литью металлов достигло 59,7%. Мощности тепловых электростанций в Луганской области используются на 25–30% от установленных. Уровень безработицы в Донецкой области за первый квартал 2014 г. составил 9,1%, в Луганской – 8,4%. В июле 2014 г. показатель нагрузки зарегистрированных безработных на одно вакантное место в Донецкой области возрос с 8 до 18 человек, в Луганской – с 8 до 9. Количественно оценить негативные последствия продолжающейся войны не представляется возможным, но в соответствии с проектом Программы по созданию и сохранению рабочих мест в Донецкой и Луганской областях на период до 2017 года, которая подготовлена Минсоцполитики Украины и в ближайшее время будет принята, это будет сделано в течении первых трех месяцев после ее принятия. Но качественно эти последствия описать можно. Среди социальных последствий войны, связанных с людьми, – большое количество погибших в ходе военных действий военнослужащих (сведения противоречивы и непонятны, точные цифры назвать невозможно). По данным Управления Верховного комиссара ООН по правам человека, за время от начала проведения АТО до 26 июля 2014 г. погибло 1130 мирных жителей, 3442 человека получили ранения. Значительное число жителей Восточного региона лишились жилья; увеличилось количество больных с психическими расстройствами. Выпускники школ лишены возможности сдать вступительные экзамены в ВУЗы, студенты и школьники Восточного региона с 1 сентября 2014 г. не могут начать обучение в учебных заведениях в Донецкой и Луганской областях. Нельзя наладить нормальное жизнеобеспечение (водой, продуктами питания и др.), сохраняется постоянная угроза жизни и здоровью в ходе военных действий (операций) из-за отсутствия бомбоубежищ или их плохого состояния. Нет информированности и обучения граждан правилам поведения во время угрозы и наступления военных действий. Кроме того, социальные последствия войны вылились в нарастающую социальную незащищенность всего населения городов и поселков Восточного региона, где ведутся боевые действия, личная безопасность каждого жителя – под прямой угрозой, в чрезвычайно опасном положении находится работающее население этих областей, которое под бомбардировкой и обстрелами продолжает ходить на работу, спускаться в шахты, стоять у станков, в осажденных городах работают все государственные учреждения и предприятия, которые уцелели. Социальная незащищенность 29

жителей проявляется в резко возросшем количестве сердечно-сосудистых заболеваний при сокращении возможностей оказания необходимой медицинской помощи. В Восточном регионе происходит масштабное сокращение сферы занятости, растет безработица; расширяется маргинализация рынка труда; происходят невосполнимые потери человеческого потенциала этих областей, интеллектуального и человеческого капитала; продолжается отток из регионов представителей науки и образования, социальной и культурной сферы, а также малого и среднего бизнеса. Разрушение социальной и транспортной инфраструктуры, жилищнокоммунальной сферы в сочетании с вышеперечисленными негативными последствиями является предпосылкой превращения Донбасса в депрессивный регион. На восстановление дорог в Донецкой области в результате военных действий необходимо 0,8 млрд грн (по оценке министра инфраструктуры Украины М. Бурбана на 8 июля 2014 г.), на восстановление инфраструктуры Донецкой и Луганской областей понадобится 8,1 млрд грн (по оценкам премьерминистра Украины А. П. Яценюка на 9 июля 2014 г.), без сомнения, что в августе 2014 г. на это потребуется значительно больше средств. На проведение АТО расходуется 1,5 млрд грн в месяц. В настоящее время уже израсходовано около 5 млрд грн. Объем волонтерской помощи составляет около 2 млрд грн в месяц. Общим позитивным последствием войны на востоке является рост патриотизма нации. Но он может сработать против самой нации из-за культивирования сферы конфликтности между носителями различных видов патриотизма. Последствия продолжения войны – уничтожение народа самим собой. Отрицательным последствием войны является углубление негативного отношения между Востоком и Западом. Гибель мужей, детей, внуков в боях на Луганщине и Донетчине вызывает ненависть к населению этих областей. И это естественно. Одновременно происходят позитивные процессы сближения и сплоченности народа Украины. Беженцев понимают, принимают и поддерживают и на Западе, и в Центре Украины. С Западной Украины на Луганщину привозят собранные людьми продукты (сахар, крупы, муку). Сельские жители Донецкой и Луганской областей носят бойцам национальной гвардии воду, пищу и самое необходимое. Значительно активизировалось и получило развитие волонтерство. Последствия военных действий свидетельствуют об изменении у людей установок, ценностей, стремлений, целей, стратегий, приоритетов. По оценкам социологических исследований, приверженцев варианта присоединения Донбасса к Российской Федерации и тех, кто поддерживает вариант независимости Донбасса, стало меньше. Согласно данным Центра Разумкова на март 2014 г., 42% поддерживали идею отделения Донбасса от Украины (16% за независимость Донбасса, 26% – за присо-единение Донбасса к РФ). На 10 июля 2014 г. идею отделения Донбасса от Украины поддерживали уже 35% опрошенных, 36% – против и 28% – сомневались. В общей сложности, 64% – это реальный и потенциальный ресурс поддержки населением Донбасса идеи за единую неделимую Украину.

30

К сожалению, восприятие населением Украины тех, кто живет на Донбассе, в основном негативное. Преобладающим является мнение, что население Донбасса – это террористы, бандиты, сепаратисты, регионалы и приверженцы Януковича. Но это не так! Та часть населения Восточных регионов, которая поддерживает идею единой неделимой Украины, оказалась в самом тяжелом положении – именно она стала заложником непонимания со стороны близкого окружения, заложником террористов, воюющих за счет средств сбежавших олигархов, заложником вооруженных люмпенов и сепаратистски настроенных граждан. И эта же часть населения Восточных регионов подвергается отчуждению и осуждению со стороны власти, населения других регионов за непроявленную социальную активность, за непротивление. А ведь на самом деле понять состояние заложников «изнутри» и «снаружи» – без прав, без поддержки, без защиты, с реальной угрозой для жизни, здоровья и лишения свободы человека – крайне сложно. Значительным последствием военных действий стала миграция населения. Она ухудшила демографическую структуру населения Восточного региона, повысила долю нетрудоспособного, неактивного населения, получателей социальной помощи; усилила депрессивность отдельных населенных пунктов и районов Восточного региона. Негативными последствиями войны является манипуляция общественным мнением, информационная блокада, противоречивость информационного пространства. Пути преодоления негативных экономических, социальных и экологических последствий войны на Востоке Украины Для более эффективного и быстрого преодоления отрицательных последствий войны и выхода из системного кризиса в Украине необходимо комплексное решение обозначенных проблем и преодоления отрицательных последствий войны. Исходя из этого: Верховной Раде Украины: 1. Внести дополнения и изменения или сделать новую редакцию Закона Украины «Об основах национальной безопасности», которые регламентируют встроенность устойчивого развития в систему национальной безопасности и ее сферы (экономическую, социальную, экологическую, военную и др.) и включение в приоритетные национальные интересы объединение нации и преодоление противостояния Запада и Востока.

2. Внести дополнения и изменения в Закон Украины «Об основах внутренней и внешней политики» по устойчивому развитию социальной и экономической сфер с учетом преодоления системного кризиса и особенностей послевоенного восстановления. Кабинету Министров Украины: 1. В проект Стратегии устойчивого развития на период до 2020 года (Указ Президента Украины № 616/2014 от 23 июля 2014 г.) внести положения по преодолению системного кризиса в Украине, ликвидации негативных последствий военных действий, а также идеологию устойчивого развития, обусловленную потребностями страны и созданием условий интеграции Украины в ЕС.

31

2. В рамках проекта Стратегии устойчивого развития Украины на период до 2020 г. выделить самостоятельные разделы «Сохранение, восстановление, укрепление и развитие человеческого потенциала», «Ускоренное накопление человеческого капитала». Министерству экономического развития и торговли Украины в проект Государственной стратегии регионального развития на период до 2020 г. внести изменения и дополнения, регламентирующие и устойчивое и человеческое развитие. Министерству социальной политики Украины: Разработать правовой документ по социальной политике Украины (Стратегия, Основные направления), который направлен на использование социальных факторов преодоления системного кризиса, последствий войны и обеспечение устойчивого развития. К числу основных направлений социальной политики Украины целесообразно включить такие, которые будут способствовать преодолению последствий войны на Востоке Украины и обеспечению прогрессивного развития страны, в частности: – приоритетность социальной безопасности, предупреждение и преодоление социальных конфликтов внутреннего и внешнего характера, культивирование национального достоинства и патриотизма; – противодействие разрушению человеческого потенциала, его спасение и сохранение, приумножение человеческого капитала; – сбалансированность социальной политики государства и регионов в условиях децентрализации управления; – усиление роли и ответственности гражданского общества за социальное состояние и перспективы развития государства и его регионов; – согласование социальной политики и устойчивого развития; – формирование и реализация социальной ответственности субъектов социальной политики. Совету национальной безопасности и обороны Украины: 1. Внести изменения и дополнения в законодательство Украины о национальной безопасности по упорядочению и координации деятельности СБУ, МЧС, Министерства внутренних дел Украины в обеспечении безопасности граждан, сохранению производственной инфраструктуры и природных ресурсов в случае военных действий; 2. Сделать оценку выполнения социального законодательства Украины, определить полноту затребованности ответственности при его нереализованности, установить причины, которые препятствуют применению ответственности; 3. Задействовать информационные ресурсы Украины (СМИ, Интернет, социальные сети и др.) для расширения стимулирования и поддержки патриотических инициатив; 4. Создать условия и предоставить возможности для развития демократических основ контроля за деятельностью государства со стороны общественных организаций и объединений.

32

ЧИННИКИ ЕКОЛОГІЧНОЇ НЕБЕЗПЕКИ ВУГІЛЬНОЇ ГАЛУЗІ В ЗОНІ ВІЙСЬКОВОГО КОНФЛІКТУ НА СХОДІ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ВІДНОВЛЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА Улицький О. А., доктор геологічних наук, доцент Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління Міністерства екології та природних ресурсів України Єрмаков В. М., кандидат технічних наук, доцент, помічник-консультант народного депутата України Вугільна промисловість спричиняє цілу низку серйозних екологічних проблем, а саме, — забруднення атмосферного повітря (викиди шахтного газу та продуктів горіння породних відходів), зміну інженерно-геологічних властивостей гірського масиву (деформація земної поверхні), гідрогеологічного та гідрохімічного режимів територій на яких розташовані вуглевидобувні підприємства. Однією з таких проблем є просідання земної поверхні. Як приклад просідання денної поверхні над гірничими виробками сягає більш ніж 20%, якщо глибина шахти становить 50-150м, а якщо понад 1000 м, то 5-7%. Щорічно просідає близько 1000 кв. км поверхні. Є дані, що просідання поверхні сягає від 2 до 5 м і супроводжується підтопленням та пошкодженням ґрунтовими водами будівель та комунікацій, вимоканням насаджень та зміною мезофітних рослинних формацій на болотяні. В межах одного лише Донецька площа підтоплених земель становить близько 31% (5180 га) від загальної площі міста; Макіївки — 42% (1690 га). Не кращою виглядає ситуація й у багатьох інших містах регіону. Окремо слід звернути увагу на проблему підвищення мінералізації водоносних горизонтів, ґрунтів та вод річкової мережі шахтними водами, які містять велику кількість розчинних хімічних сполук (до 4г/дм3), у тому числі й шкідливих. Потрапляння цих вод у водоносні горизонти призводить до значного засолення останніх, що робить їх непридатними до використання. Аналогічна ситуація спостерігається й у місцях розташування 22-х ставків-накопичувачів шахтних вод та стоків збагачувальних фабрик. Оскільки чаші цих ставків зовсім не гідроізольовані, витоки з них попадають у водоносні горизонти й ґрунти, що призводить до їх засолення. Не менш шкідливим є також скидання шахтних вод безпосередньо у річкову мережу, які становлять на сьогодні основну частину річкового стоку. Окрім порушення гідрологічного, значно змінюється гідрохімічний режим річок. В таких річках, як Лугань та Велика Кам’янка мінералізація води перевищує норму понад удвічі й становить 2,2-2,6 г/дм3. Окрім розчинних хімічних сполук, із шахтними водами у річки попадає й велика кількість зважених твердих частинок (від 20 до 70 г/дм3), що призводить до замулювання русел (Казенний Торець, Кальміус, Кринка) та створює додаткову необхідність їхнього очищення та спрямлення. Водночас, над вуглепромисловими районами, у яких досі проводиться видобуток вугілля, внаслідок інтенсивного дренування сформувались своєрідні 33

зневоднені зони площею у тисячі квадратних кілометрів і завглибшки до 50 метрів. Отже, було осушено ґрунтовий водоносний комплекс, що призвело до пересихання сотень колодязів, свердловин, а також природних джерел, водотоків у балках та річках. Крім того, гідрогеологічну ситуацію в регіоні погіршує й постійне відкачування підземних вод із шахт, загальний водовідлив з яких майже вдвічі перевищує об’єми природних ресурсів. Це призвело до дефіциту води на більшій частині басейнів річок Лугані, Кринки, Булавінки тощо. За умов загальної аридизації клімату на Сході України таке спустошення водоносного комплексу може в недалекому майбутньому призвести до перетворення вищезгадуваних територій у пустелю. Значну проблему становить також накопичення та зберігання твердих відходів вугільної промисловості. Станом на 2015 рік на території Донбасу у відвалах (7190 га) та шламонакопичувачах (4010 га) було акумульовано близько 1,3 млрд. т порід. Кожного року цей об’єм додатково збільшується на 60 млн. т. Було розраховано, що видобуток 1 млн. т вугілля призводить до забруднення та руйнування 4 га землі і 83 га в результаті роботи середньостатистичної шахти. Слід зауважити, що використання відвальних порід для господарчих цілей або заповнення відпрацьованих порожнин у шахтах є мізерним й становить в сумі не більше 17% щорічної видачі на поверхню. Крім того, досить часто відбувається самозаймання відвальних порід, у результаті чого в атмосферу викидається понад 500 000 т шкідливих речовин. За даними МакНДІ, у середньому за добу з одного відвалу, що горить, в навколишнє середовище викидається 150 тонн діоксиду вуглецю, 1,5 тонни діоксиду сірки, 0,4 тонни сірководню, 0,1 тонна оксидів азоту. Крім того, пил з териконів містить велику кількість токсичних сполук. Варто зазначити, що повітря також забруднюються внаслідок вентиляції шахт. Так, протягом року викидається близько 5,6 млрд. м3 метану, зокрема, в Донецькій — 3,7 млрд. м3 та Луганській — 1,8 млрд. м3. Найбільш забрудненим є повітря у Донецьку, Макіївці, Алчевську, Єнакієвому, Лисичанську, Горлівці. Слід зауважити, що метан є потужним парниковим газом (вплив 1 тони метану на зміну клімату дорівнює впливу 25 тон CO2). Підрахунок викидів парникових газів від видобутку та споживання вугілля наведений в наступному розділі. Загрозу становить не лише інтенсивна діяльність вуглевидобувних підприємств, але й закриття вугільних шахт. З одного боку, це нібито зменшує обсяги видобутку вугілля, а відповідно, й екологічних проблем. Але, з іншого боку, закриття шахт адміністративними методами, без урахування всієї проблематики, також призводить до згубних для навколишнього середовища наслідків. Слід зазначити, що Донецький вугільний басейн являє собою гігантську техногенно-геологічну систему, в якій більшість шахт, глибина яких, до речі, сягає кілометра, мають між собою гідравлічний зв’язок. Отже, закриття будь якоі чергової шахти призводить до заповнення підземних пустот шахтними водами. Типовим прикладом є місто Брянка Луганської області. Свого часу створення шахт призвело до відводу ґрунтових вод із заболоченої колись місцевості. На осушених площах виникли шахтарські поселення, почало розвиватися сільське господарство. Нова гідрогеологічна ситуація 34

підтримувалася виключно завдяки постійній відкачці ґрунтових вод із шахт за допомогою потужних насосів. Але всі шахти міста Брянки було закрито. Підсилилися процеси просідання земної поверхні, що призвели до пошкодження будівель та комунікацій міста. Вже підтоплені близько 24 га земель і прогнозується збільшення підтоплених площ до 146 га. У зоні можливого затоплення опиняться залізнична магістраль, цвинтарі, очисні споруди, що становить додаткові загрози. Окрім того, постійні спроби відкачування ґрунтових вод з підземних порожнин та зливання їх у річку Лозову призвели до замулювання останньої. Також відбувається забруднення ґрунтових вод шахтними водами. Тому вода з криниць та водозабірних свердловин на деяких територіях стає непридатною для пиття. Вугільна промисловість України вже не відіграє тієї ролі, яка в неї була за радянських часів, видобуток вугілля значно знизився і його якість погіршилася внаслідок виснаження пластів. Натомість, у спадок країна отримала абсолютно нерентабельний сектор економіки, що потребує постійних дотацій. Крім того, галузь породжує низку проблем соціального та екологічного характеру, які в умовах конфлікту на Сході України з кожним роком загострюються. Для вугледобувних регіонів характерна ціла низка проблем соціального характеру пов’язаних з безробіттям, підвищеним рівнем злочинності та наркоманією, вирішувати які необхідно в комплексі з налагодженням ефективної реструктуризації вугільної промисловості. Очевидно, що в першу чергу варто вирішити поточні проблеми галузі і лише потім говорити про підвищення видобутку вугілля, якщо це буде доцільно з економічної та екологічної точки зору. Однак, в енергетичній стратегії заплановано збільшити частку вугілля в паливно-енергетичному балансі з 22% (43,5 млн. т у. п.) у 2005 році до 33% за базовим сценарієм (101 млн. т у. п.) у 2030. Чи дійсно буде збільшено видобуток вугілля до 2030 року і на скільки залежить від багатьох факторів, включаючи економічну і політичну ситуацію в країні. Проте, якщо брати до уваги потенціал розвитку енергозберігаючих технологій та відновлюваних джерел енергії, а також зниження попиту на первинні енергетичні ресурси в результаті економічної кризи, можливо, Україні і не потрібно буде суттєво збільшувати обсяг видобутку вугілля для внутрішніх потреб в енергії. Варто наголосити, що планування розвитку паливно-енергетичного комплексу, зокрема, вугільної промисловості має відбуватися в комплексі з оцінкою негативних наслідків для довкілля (особливо вплив на зміну клімату) та здоров’я людей. Відповідно, мають бути розроблені державні програми та забезпечене необхідне фінансування для подолання цих наслідків. Щодо політики України в секторі вугільної промисловості:  Переглянути енергетичну стратегію України з врахуванням впливу видобутку та споживання вугілля на навколишнє середовище, зокрема, на зміну клімату.  Запровадити комплексну державну програму з рекультивації земель та екологічного відновлення територій вугледобувних регіонів.

35

ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСНОЇ ТА ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СКЛАДОВОЇ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ МЕХАНІЗМ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СХОДУ УКРАЇНИ Бережной О. М., головний спеціаліст Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації Однією з найбільш актуальних екологічних проблем України є проблема поводження з твердими побутовими відходами – вивезення, перероблення, утилізація. Питомі показники їх утворення в середньому складають 220–250 кг/рік на душу населення, а у великих містах досягають 330–380 кг/рік відповідно і мають тенденцію до зростання. Загальний обсяг захоронення твердих побутових відходів в Україні, при зменшенні кількості населення, щороку зростає - у 2006 р. він становив 50,55 млн м3, а в 2013 році сягнув 59 млн м3. В Україні площі під сміттєзвалищами та полігонами ТПВ займають близько 4 % території країни. За обсягами накопичення ТПВ на полігонах та сміттєзвалищах країна посідає одне з перших місць у світі. Захоронення побутових відходів здійснюється на 6 727 сміттєзвалищах і полігонах, загальною площею понад 10 тис. га. З існуючих полігонів ТПВ 334 полігони ТПВ перевантажені та потребують розширення, 878 полігонів не відповідають нормам екологічної безпеки. Полігони України не обладнані системами збору та утилізації звалищного газу. В Донецькій області експлуатується 49 полігонів ТПВ та сміттєзвалищ з яких тільки 23 паспортизовані. Через недорозвинутись ринку поводження з відходами (збирання, вивезення відходів) тільки 76 % населення України охоплено послугами з вивезення побутових відходів, що призводить до складування побутових відходів на несанкціонованих та неконтрольованих звалищах. За інформацією Мінрегіону на несанкціоновані звалища відходів щорічно потрапляє понад 18 млн.м3 побутових відходів. В Донецькій області зафіксовано понад 2000 несанкціонованих сміттєзвалищ. Якщо ринок вивезення відходів нерозвинутий, то ринок переробленння відходів в Україні практично відсутній. В 2013 р. в Україні перероблено та утилізовано близько 6,2 % ТПВ, з них: 2,3 % спалено, а 3,9 % ТПВ потрапило через заготівельні пункти вторинної сировини на переробні заводи. Роздільне збирання побутових відходів запроваджено лише в 185 населених пунктах України. Існує 2 сміттєспалювальних заводи та 3 відомчі сміттєспалювальні установки, обладнано 12 сміттєсортувальних ліній. В Україні використовується тільки 12 % відходів, решта – 88 % потрапляє на сміттєзвалища. Як показує європейський досвід, для вирішення проблеми утилізації побутових відходів необхідно задіяти всі методи переробки ТПВ, включаючи рециклинг на основі роздільного збору та сортування, біологічну та термічну 36

переробку. У країнах Європи лише 10 % ТПВ потрапляє на полігони, решта – 90 % знову спрямовують у виробництво що досягається шляхом вторинного використання відходів за допомогою переробки та повторного використання відходів, розробки належних технологій кінцевої утилізації небезпечних речовин, використання відходів як джерела енергії. Теплотворність 1 тонни побутових відходів еквівалентна 263 куб. м природного газу або 670 кг вугілля. При спалюванні однієї тонни відходів можна одержати 1300-1700 кВт/год теплової енергії або 300-550 кВт/год електроенергії. В Європі за рік із побутових відходів у середньому виробляється 31 млрд кВтгод електроенергії та 67 млн Гкал теплової енергії. Це дозволяє замістити близько 43 млн тонн видобутих корисних копалин (палива) альтернативним джерелом енергії – побутовими відходами і забезпечити альтернативною енергією (теплом, електроенергією) понад 14 млн. жителів. На кожні 10 % використаної вторсировини доводиться економія електроенергії в 2-3 %, зокрема: використання 226 тон макулатури економить понад 226 тисяч кВт електроенергії; споживання енергоносіїв при використані склобою знижається на 2-3 % для кожних 10 % склобою, що використовується у виробничому процесі; економія енергії при використанні металобрухту складає для алюмінію 95 %, для сталі – 74 %. Впровадження в Україні європейського досвіду в сфері поводження з побутовими відходами дозволить значно підвищити ресурсо- та енергонезалежність України. Енергетичною стратегією України на період до 2030 року визначено, що освоєння відновлюваних джерел енергії є важливим фактором підвищення рівня енергетичної безпеки, зокрема забезпечити 11% енергії за рахунок альтернативних джерел енергії в загальному енергобалансі що має бути вироблено та спожито у 2020 році. У Верховній Раді зареєстровано проект Закону, спрямований на створення сприятливих умов для залучення інвестицій в енергетичну галузь, стимулювання виробництва електроенергії та тепла шляхом переробки ТПВ (проект №2260а «Про внесення змін до деяких законів України щодо використання побутових відходів як альтернативного джерела енергії») шляхом включення побутових відходів до переліку альтернативних джерел енергії та поширення дії «зеленого» тарифу на електроенергію, яка виробляється шляхом їхньої переробки. «Зелений» тариф для підприємств що виробляють електричну енергію з побутових відходів, передбачається встановлювати на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, помноженого на коефіцієнт «зеленого» тарифу для електроенергії, виробленої з побутових відходів, який у свою чергу з 2016 року і до 2020 року пропонується на рівні 3,72. З 1 січня 2020 до 2025 року коефіцієнт знизиться до 3,02, а з 2025 до 2030-го становитиме 2,69. Використання енергетичної складової ТПВ дозволить забезпечити: – енергетичну незалежність України, через заміщення побутовими відходами близько 640 млн куб. м газу для виробництва тепла та 3,9 млн тонн вугілля для виробництва електроенергії; 37

– – – –

щорічне заощадження близько 640 млн дол. на закупівлю енергоносіїв; зниження тарифів на тепло та житлово-комунальні послуги для населення; залучення значного обсягу іноземних інвестицій в Україну; припинення забруднення повітря, води і землі полігонами побутових відходів; – зниження рівня викидів парникових газів на 5 млн тонн СО2-екв. на рік; – впровадження сучасних енергозберігаючих технологій та сучасної моделі поводження та утилізації побутових відходів; – поліпшення стану здоров'я населення; – створення понад 2000 нових робочих місць на діючих підприємствах з виробництва енергії з побутових відходів. При формуванні нової інфраструктури Донбасу та відновленні його промислового потенціалу слід враховувати питання використання ресурсної та енергетичної складової ТПВ. На теперішній час в Донецькій області розробляється «Програма поводження з відходами в Донецькій області на 2016-2020 роки», якою передбачено значно зменшити обсяг відходів що розміщуються на полігонах ТПВ, покращити логістику збору та вивезення ТПВ, забезпечити використання ресурсної та енергетичної складової ТПВ. Зокрема концепцією «Програми поводження з відходами в Донецькій області на 2016-2020 роки» для забезпечення екологічної безпеки при використанні ресурсної та енергетичної складової ТПВ передбачена, наступна схема поводження з відходами. Роздільне збирання побутових відходів на два контейнери: один контейнер для змішаної вторинної сировини («суха» вторинна сировина, придатна для промислової переробки - пластмаси, склобій, метали, макулатура, текстиль), другий контейнер для змішаних відходів у тому числі органічної складової побутових відходів що потребує біологічної переробки («вологі» біорозкладні відходи - кухонні, харчові, садові відходи, а також вологі і забруднені відходи паперу). Змішана вторинна сировина з контейнерів для вторинної сировини розділяється за фракційним складом на сортувальній лінії та після відповідної підготовки спрямовується на переробні підприємства. Несортований залишок нерганічних відходів захоронюється на полігонах ТПВ, відсортована частина органічних відходів що не відповідає вимогам до вторинної сировини перероблюється на сертифіковане альтернативне паливо (RDF). Сертифіковане RDF не має складових що містять хлор та ртуть, має необхідну задану теплотворну здатність. Сертифіковане альтернативне паливо (RDF) використовується для виготовлення теплової та електричної енергії шляхом термічної переробки. Не сертифіковане альтернативне паливо з ТПВ можливо використовувати для отримання теплової та електричної енергії за допомогою плазмових газифікаторів за високих температур. Змішані відходи з контейнерів для змішаних відходів спрямовуються на сортувальну лінію для розділення на суху органічну складову та вологу 38

органічну складову (біорозкладні відходи). Волога органічна складова (біорозкладні відходи) в метантенках за допомогою біометодів, розкладається з виділенням біогазу. Біогаз використовується в якості палива для вироблення електроенергії та тепла. Тверді залишки після метантенку захоронюються на полігонах ТПВ. Відсортована суха органічна складова після сортування перероблюється на сертифіковане альтернативне паливо (RDF). Несортований залишок нерганічних відходів захоронюється на полігонах ТПВ. «Програма поводження з відходами в Донецькій області на 2016-2020 роки» буде реалізовуватися за рахунок бюджетних коштів, коштів інвесторів. До її виконання буде залучено малий та середній бізнес.

39

НЕБЕЗПЕКА ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ У СФЕРІ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ Бурковський О. П., Донецька обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги Ідея децентралізації влади ставить собі на меті оптимізацію системи державного управління. Проте, є напрямки, які вимагають стратегічного мислення та чіткої координації, оскільки вони визначають безпеку та майбутнє не тільки сучасного, але й наступних поколінь. Одним з таких напрямків є екологічна політика. Зараз відбувається багато дискусій стосовно децентралізації влади, але мало хто звертає увагу, що децентралізація державних органів відповідальних за екологічну політику, відбулась ще 3 роки тому під виглядом так званої Адміністративної реформи. Закон України від 16.10.2012 № 5456-VI. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні" перекреслив багато попередніх досягнень, значно погіршив систему управління в сфері екологічної політики та призвів до «Льодовикового періоду в заповідній справі». Цей масштабний за обсягом та змінами закон як раз і призвів до децентралізації влади в сфері охорони довкілля в результаті чого Міністерство екології та природних ресурсів було позбавлено своїх територіальних відділень, які перейшли у підпорядкування обласним адміністраціям. Наявність регіональних підрозділів Міністерства екології давала можливість проводити екологічну політику, яка відповідала загальним інтересам держави. Їх підпорядкування обласним адміністраціям (екологічні департаменти при ОДА) призвело лише до полегшення лобіювання бізнес-інтересів та миттєвого гальмування виконання Стратегії екологічної політики. Достатньо порівняти цифри динаміки зростання площі ПЗФ до Закону України від 16.10.2012 № 5456VI та після його прийняття, щоб зрозуміти «ефективність» децентралізації в сфері охорони довкілля. Якщо з 01.01.2011 по 01.01.2012 р. площа ПЗФ зросла на 0,25 % від території країни (централізоване Міністерство екології), з 01.01.2012 р. по 01.01.2013 р. на 0,11 % (в процесі децентралізації), то з 01.01.2013 по 01.01.2014 р. (тобто повний рік децентралізованого Міністерства екології) вона збільшилась лише на 0,02 %. Таким чином динаміка нарощування площі ПЗФ зменшилась в 12,5 разів!!! Якщо місцева влада хоче освоювати цінні природні території, то її екологічний департамент по суті не може цьому завадити, бо він є частиною місцевої влади і безпосередньо їй підпорядкований. Таким чином, місцева влада сама собі призначає та звільняє представників природоохоронного апарату, платить їм зарплатню, а значить повністю контролює їх. Як результат ані територіальні громади, ані громадські активісти не мають швидких інструментів впливу на свою власну місцеву владу при виникненні гострих екологічних проблем. Теж саме стосується кадрової політики, коли, наприклад, призначення директора національного парку треба узгоджувати з обласною або районною 40

державною адміністрацією. Виникає питання: чому керівника загальнонаціональної установи потрібно узгоджувати з місцевою владою? Може для того, щоб призначати осіб, які будуть закривати очі на браконьєрство або незаконну забудову? В такій «децентралізації» корупційна складова закладена с самого початку. Екологічна політика на місцевому рівні в більшій мірі орієнтується на місцеві бізнес-структури, а не на загальнодержавну екологічну політику. На догоду бізнесу місцева влада не рідко дозволяє знищення природних комплексів, які є цінними для всієї країни, а не лише для певного регіону. Очевидно, що простіше та дешевше організувати отримання (захоплення) останніх клаптиків природних екосистем державної чи комунальної власності, які могли б стати компонентом загальнодержавного ПЗФ, ніж купувати земельні ділянки у власників приватних. Прихильники децентралізації зазвичай кажуть, що нема чого боятись, адже функція контролю у держави збереглася, оскільки Державна екологічна інспекція не була децентралізована і її територіальні підрозділи залишились в складі Міністерства екології. Проте, управління та контроль це різні функції. Не може вплинути екологічна інспекція ні на виділення земельних ділянок під об’єкти ПЗФ на регіональному рівні, ні на зміну цільового призначення, ні на кадрову політику місцевої влади в сфері охорони довкілля. Вона може лише реагувати на порушення постфактум, точніше колись могла до введення мораторію на перевірки бізнесу, який уряд і надалі хоче подовжити, не дивлячись на масштабні техногенні катастрофи (на зразок пожежі у Василькові) або тотальне знищення природних комплексів (бурштинова лихоманка на Поліссі). Згідно Указу Президента України від 23.05.2005 № 838/2005 «Про заходи щодо подальшого розвитку заповідної справи в Україні», Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21.12.2010 №2818-VI та Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року від 06.08.2014 № 385 розвиток природнозаповідного фонду України є одним із основних пріоритетів екологічної політики держави. Останні два нормативно-правові акти проголошують збільшення до 2020 р. площі ПЗФ України з нинішніх 6 % до 15 % від території держави. Розвиток ПЗФ також є одним з пріоритетів європейської інтеграції України, оскільки наша держава задекларувала досягнення середньоєвропейського показника заповідності 10% вже в 2015 році. В Україні приналежність різних об’єктів ПЗФ до різних міністерств та відомств також ускладнює бюрократичну складову, вносить розбалансованість в природоохоронне законодавство та хаос в систему управління й контролю. Цю сферу вже давно варто максимально централізувати, а вона як була розпорошеною між різними відомствами, так і залишається. В решті решт, найбільш принциповий фактор лежить в самій природі, адже вона не підпорядкована людським адміністративно-територіальним одиницям або межам. Тому екологічна політика держави має бути всеохоплюючою, скоординованою та централізованою, щоб вирішувати питання в межах екосистем, басейнів, геоботанічних зон, а не в межах областей чи районів. Тут не 41

може бути примітивного антропоморфізму інакше з таким же успіхом можна «децентралізувати» закон Всесвітнього тяжіння. Саме тому екологічна мережа природних ландшафтів Європейського Союзу «Натура-2000» не просто централізована, а максимально централізована. Вона не підпорядкована не те що місцевій владі, а навіть урядам своїх країн і регулюються з Брюсселя. Держава ставить перед собою завдання ефективного управління, але це далеко не завжди означає децентралізацію. Згідно до «Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020» від 12.01.2015 р. №5/2015 збереження навколишнього природного середовища віднесено до вектору безпеки. Таким чином, цей напрямок взагалі не має зазнавати децентралізації, так само як не може торкнутись децентралізація інших міністерств та відомств, що відповідають за національну безпеку. Проте зараз департаменти екології являють собою щось на зразок 24 незалежних «феодальних князівств», які між собою структурно ніяк не пов’язані, адже вони підпорядковані обласним державним адміністраціям. Виникає питання: як в такій ситуації держава може проводити скоординовану, загальнонаціональну екологічну політику та виконувати плани прописані в законах та стратегіях? Важко прогнозувати наскільки корисною може стати децентралізація в інших напрямках державної політики, але торкаючись сфери охорони природи, над якою вже провели цей експеримент, можна твердо констатувати, що вона призвела до повного провалу і виявилась в рази менш ефективною тієї системи, яка була до 2012 р., хоч попередня і мала купу своїх недоліків. Тому є нагальна потреба в поверненні тих механізмів управління, які були ефективними, й реформуванні тих, які не були ефективними й залишились такими до сьогодні. Варто нагадати, що передові країни світу роблять законодавство, вимоги та менеджмент в сфері екологічної політики дедалі суворішими та взаємоузгодженими, але аж ніяк не більш ліберальними та автономними. Тому при проведенні конституційних змін, децентралізації влади та територіальної реформи потрібно врахувати специфіку екологічної політики та здійснити наступні кроки: 1. Повернути в підпорядкування Міністерства екології та природних ресурсів її колишні територіальні відділення тобто централізувати їх або створити нові з урахуванням адміністративно-територіальної реформи.

2. Повернути повноваження зі створення об’єктів природно-заповідного фонду територіальним відділенням Міністерства екології.

3. Підпорядкувати всі об’єкти ПЗФ якомусь одному відомству (чи то Міністерству екології чи то якомусь окремому державному агентству). Література: 1. Закон України від 16.10.2012 № 5456-VI. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні".

2. Закону України від 21.12.2010 №2818-VI «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року».

3. Стратегія сталого розвитку «Україна - 2020 від 12.01.2015 р. №5/2015.

4. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2020 року від 06.08.2014 № 385.

42

БАСЕЙН Р. СІВЕРСЬКИЙ ДОНЕЦЬ: ВОДНІ РЕСУРСИ ТА ПОТРЕБИ ВОДОГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ Антоненко В. Є., начальник управління Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів Державного водного агентства України Представляя Северско-Донецкое бассейновое управление водных ресурсов Госводагентства Украины, я хотел бы начать с основных заданий и направлений деятельности в сфере государственного управления водными ресурсами в бассейне Северского Донца и рек Приазовья. Основы бассейнового принципа в Украине определены Водным Кодексом и Общегосударственной программой развития водного хозяйства, утвержденной Законом Украины 17 января 2001 года. Сегодня эти функции в бассейнах основных рек: Северского Донца, рек Приазовья и части Днепра в пределах трех областей Восточной Украины осуществляет Северско-Донецкое бассейновое управление, в состав которого входит два региональных управления: в Харьковской и Луганской областях и отделы комплексного использования водных ресурсов в Донецкой области. В бассейне Северского Донца принципы управления водными ресурсами нарабатывались, начиная с создания нашей организации в 1961 году, когда в Славянске была создана госводинспекция. В бассейне Северского Донца действует Межведомственная комиссия по установлению режимов работы основных водохозяйственных систем. Состав комиссии утвержден Агентством по водным ресурсам Украины, я являюсь ее председателем. В 2014 году под влиянием действия АТО в Донецкой, Луганской областях изменилась структура водохозяйственного комплекса в бассейне Северского Донца и рек Приазовья (в Донецкой области – часть бассейна р. Кальмиус). Сегодня в состав водохозяйственного комплекса входит 31 водохранилище (ранее 48), по 18 устанавливаются и контролируются режимы работы, а это 90% запасов воды для Харьковской, Донецкой и Луганской областей. Из них 10 водохранилищ с объемом 1,4 млрд м3 или 78% расположены в Харьковской области, в том числе главные регуляторы стока Северского Донца Печенежское и Краснооскольское водохранилища, а также наливное Краснопавловское водохранилище системы канала Днепр-Донбасс (1 очередь); В Донецкой области на сегодня контролируется 11 водохранилищ с объемом 400 млн м3, в Луганской - 4 водохранилища объемом 37 млн м3. На территории трех областей в 2015 году используют воду почти 1700 предприятий, или 55% из ранее состоявших на учете. Для подконтрольной территории Донецкой и Луганской областей подобный показатель составляет 52 и 33% соответственно. Вместе с тем, на подконтрольной территории расположен 41 водозабор с годовым объемом забора поверхностных вод почти 1,2 млрд. м 3 , что составляет 43

90% от общей потребности до изменения территорий, в том числе 7 из 14 питьевых с общим водозабором 840 млн. м3 в год или 96% от общей потребности. Следует сказать, что управление водными ресурсами главным образом направлено на обеспечение условий работы 7 основных водохозяйственных систем: - 2 магистральных водовода, на территории Харьковской области; - канал Северский Донец-Донбасс, Второй Донецкий водовод и ЮжноДонбасский водовод в Донецкой области, - в Луганской области 2 водовода от Западной фильтровальной станции (Белогоровка) и водозабор от Райгородской плотины в Донецкой области, подающий воду для Северодонецкого объединения «Азот», Луганской области. Сегодня режимы работы водохранилищ устанавливаются с учетом потребности в воде неподконтрольных территорий, так как водохозяйственный комплекс связан с подачей воды из Северского Донца. Так, по Луганской области основной водозабор из р.Северский Донец расположен на подконтрольной территории в районе с.Белогоровка, снабжая население неподконтрольных населенных пунктов. В Донецкой области канал Северский Донец-Донбасс снабжает водой практически всю область, включая Мариуполь, проходя через неподконтрольные территории. При этом обеспечение водными ресурсами населения и предприятий с 1998 года осуществляется в условиях отсутствия половодья, а в последние 15 лет – маловодной и крайне маловодной межени (на уровне 75 - 90% обеспеченности). Ситуация усугубляется нерегулярностью межбассейновой переброски стока по системе канала Днепр-Донбасс (1очередь) для восполнения дефицита местных водных ресурсов, необходимых как для водоснабжения населения Харькова и области, так и для поддержания водности р.Северский Донец в интересах Донецкой и Луганской областей. Последний водообмен в Краснопавловском водохранилище был проведен осенью 2013 года. В 2015 году уже в июне уровень наполнения этого водохранилища был ниже на 2 метра аналогичного периода 2014 года, который продолжает снижаться за счет водозабора для нужд Харькова и области. В 2015 году, невзирая на отсутствие половодья, нам удалось наполнить Печенежское и Краснооскольское водохранилища выше НПУ за счет сокращения попусков до уровня меженных расходов. На реках Приазовья ведомственные водохранилища КП «Компании «Вода Донбасса», предназначенные для питьевого водоснабжения, были максимально возможно наполнены на 74-99 %%. Водохранилища на реках Приазовья и Днепра в Донецкой области для охлаждения ТЕС: Углегорское, Мироновское, Старобешевское, Кураховское также были наполнены максимально, в том числе до НПУ за счет оперативной корректировки режимов.

44

В целом весной 2015 года создан запас воды в пределах прошлогоднего, по отельным водохранилищам несколько ниже. На реках Приазовья особую проблему составляет наполнение СтароКрымского водохранилища на р.Кальчик, которое в период остановки подачи воды по каналу Северский Донец-Донбасс и Южно-Донбасского водовода, является единственным источником водоснабжения г.Мариуполя с показателем жесткости до 24 единиц. На сегодня наполнение водохранилища составляет всего 48%, в 2014 году на этот же период составляло 86%. Благодаря созданным запасам воды весь водохозяйственный комплекс трех областей востока Украины был обеспечен водными ресурсами в пределах установленных лимитов с соблюдением требований по качеству вод. Для контроля ситуации на водных объектах Северского Донца и Приазовья разработаны линейные схемы по 22 основным водотокам, за счет которых обеспечивается управление водными ресурсами в Харьковской, Донецкой и Луганской областях. Функция контроля качества поверхностных вод в бассейне Северского Донца и рек Приазовья обеспечиваются в рамках государственного мониторинг окружающей среды, субъектом которого является бассейновое управление. В нашем управлении сформирована база данных по качеству с 1961 года, а также ряды гидрологических наблюдений по отдельным постам с 1938 года, что является основой для подготовки принятия качественных управляющих решений. По объективным причинам сегодня отсутствует возможность проводить мониторинг на многих водных объектах (более 22%). В 4 квартале 2014 года, из 96 створов наблюдения проводились сначала по 56, на сегодня наблюдениям охвачены 50 створов. Лабораторная служба бассейнового управления сейчас состоит из двух лабораторий: бассейновая лаборатория в Славянске и региональная в г.Харькове. Выполнение наблюдений на водных объектах подконтрольной територии в Донецкой и Луганской областях осуществляется бассейновой лабораторией мониторинга вод из Славянска. Это имеет определенные трудности, учитывая удаленность постов на юге Донецкой области, а также недостаток надежного транспорта для доставки проб на расстояние более 500 км. Мы прикладываем усилия для организации в г.Лисичанске лабораторного сектора Лисичанско-Рубежанского направления, подготовлен запрос на финансирование в Департамент экологии Луганской ОГА на правах субъекта регионального мониторинга, а также в Швейцарское бюро сотрудничества, как организация из зоны АТО. Но, пока вопрос не решен и срок введения лаборатории по Луганской области в эксплуатацию задерживается. Говоря о бассейновом принципе управления водными ресурсами, я хотел бы остановиться на деятельности Бассейнового совета по Северскому Донцу. Такой орган одним из первых в Украине был создан 11 декабря 2007 года.

45

И сегодня я готов подтвердить, что это единственно верный путь управления водными ресурсами в пределах речных бассейнов, обеспечивающий необходимую степень согласованности действий всех административнотерриториальных образований на водосборной площади бассейна Северского Донца в пределах Украины. Необходимость поэтапного и последовательного выполнения водоохранных мероприятий на реках бассейна Северского Донца и их водосборной площади зависит от наличия Плана управления речным бассейном, который в бассейне Северского Донца одним из первых в Украине был разработан в рамках проекта ТАСИС. Основой для разработки водоохранных мероприятий может стать ТЭО по улучшению гидрологического состояния р.Северский Донец, которое разрабатывается Институтом «Днепрогипроводхоз» общей стоимостью 980 тыс. грн. На сегодня выполнено более 50% работ, проведены изыскания по руслу р.Северский Донец практически по всей протяженности. На заседании Бассейнового совета р. Северский Донец 26 ноября 2014 года была поддержана необходимость окончания разработки ТЭО в 2015 году с учетом изменения подконтрольных Украине территорий Донецкой и Луганской областей в бассейне р. Северский Донец и структуры водохозяйственного комплекса на этих территориях. Однако на продолжение работ в 2015 году предусмотрено финансирование только в сумме 50,0 тыс.грн., чего недостаточно для окончания его разработки. На сегодня основной проблемой бассейна Северского Донца является его маловодность при чрезвычайной нагрузке за счет сложного и водоемкого промышленного комплекса. Отсутствие альтернативных источников водоснабжения и зависимость всего водохозяйственного комплекса от единственного источника водоснабжения - р.Северский Донец обострилась в период действия АТО и частых остановок канал Северский Донец-Донбасс. Высокие показатели потерь воды на фоне дефицитности региона требует принятия системных мер, особенно в отрасли жилищно-коммунального хозяйства, где этот показатель максимальный. По всем трем областям потери в этой отрасли составляют более 42%, в отдельных городах он значительно выше и достигает 60%. Сбросы загрязненных вод в водные объекты также является серьезной проблемой, особенно в маловодные периоды года, когда снижается разбавляющая способность рек. По данным Харьковского гидрометцентра в бассейне Северского Донца в 2015 году наблюдалось маловодье, когда показатели температуры были выше многолетних на 1-3 градуса, а водность по отдельным рекам была на уровне 15-47% нормы. В направлении сближения водного законодательства с европейским Госводагентством Украины при финансовой поддержке ЕС совметсно с Киевским национальным университетом им.Тараса Шевченко, Винницким НТУ выполнена работа по гидрографическому и водохозяйственному районированию 46

территории Украины, определено 9 районов речных бассейнов, в пределах бассейна Северского Донца установлено 19 суббассейнов. А также, понимая напряженность и маловодность бассейна Северского Донца, Госводагентством в 2013 году было принято решение о разработке ГИС для поддержки принятия решений и расчетов водохозяйственных балансов, практически первым из основных бассейнов Украины. Сегодня эта система используется в работе, как основной инструмент для принятия качественных решений по обеспечению водными ресурсами водопользователей. Хочу отметить, что интерес к состоянию водных ресурсов в последнее время проявляется все более активно со стороны официальных органов, общественности, зарубежных экспертов. Для успешного управления водными ресурсами в бассейне Северского Донца мы имеем полное взаимопонимание на уровне госадминистраций, департаментов экологии в областях, а также с основными водопользователями КП «Харьковводоканал» и КП «Компания «Вода Донбасса» и бывшим КП «Лугансквода». В Луганской области идет процесс реорганизации главной водоснабжающей организации области, создан Попаснянский райводоканал, формируется его структура, разрабатываются разрешительные документы. Вопрос устойчивого водоснабжения населения в зоне действия АТО в условиях маловодья летней межени 2015 года находится под постоянным контролем Донецкой военно-гражданской – областной государственной администрации в силу сложности системы транспортировки и распределения водных ресурсов по области. Бассейновым управлением еженедельно предоставляется информация в облгосадминистрацию и департамент экологии об обеспеченности водными ресурсами потребностей всех участников водохозяйственного комплекса и соблюдении установленных режимов работы водохранилищ. В формате рабочих совещаний при участии зампредседателя Донецкой облгосадминистрации Лаврика В.А. в период летней межени обсуждались мероприятия по охране водных ресурсов в рамках программы экономического и социального развития Донецкой области на 2015 год. Невзирая на сложную социально-политическую ситуации в области впервые за многие годы были включены и на сегодня уже подтверждено финансирование важных водоохранных мероприятий таких, как Разработка проекта на установку автоматического поста контроля на р.Северский Донец; регулирование русла р.Северский Донец в пределах Донецкой области и проведение научно-практической конференции День Северского Донца 2015. Заканчивая свое выступление, я хочу проинформировать о важных мероприятиях, которые мы планируем провести в сентябре-октябре этого года. По уже сложившейся традиции готовимся к проведению Дня Северского Донца – 2015 под девизом «Сіверський Донець – спільна справа влади і громади». Первый раз он проводился в 2007 году и сразу стало понятным, что эта инициатива себя оправдала, настолько широким был резонанс.

47

Не был исключением и 2014 год, невзирая на сложную обстановку в регионе, нам удалось провести, пускай и менее масштабно, чем в предыдущие годы, все намечены мероприятия: и детский творческий конкурс «Северский Донец – глазами молодежи» и научно-практическую конференцию. Наша организация имеет многолетние связи с экологическими кружками Славянских школ и других учебных заведений, которые активно занимаются практическими делами по очистке берегов рек и ручьев. Ежегодно мы проводим толоку по обустройству прибрежной защитной полосы р. Казенный Торец в черте г.Славянска. Аналогичные акции проводятся нашими подразделениями в Харькове на реках Лопань, Харьков, ранее они проводились в городах Мариуполе, Горловке, Донецке, Луганске. Все эти мероприятия осуществляются по инициативе и при активном участии общественной организации «Сіверський Донець – Відродження», созданной по решению коллектива бассейнового и региональных управлений в Харьковской, Донецкой и Луганской областях. Информация о проводимых мероприятиях регулярно размещается на вебсайте, готовятся пресс-релизы на основе статей и публикаций о Дне Северского Донца, детском конкурсе, Всемирном Дне воды и т.п. Нам удалось снять фильм о Северском Донце, который был продемонстрирован участникам Дня Северского Донца, а затем транслировался по местным телевизионным каналам в Донецкой, Харьковской и Луганской областях. Бассейновым управлением проводится огромная работа по формированию экологического мировоззрения населения и общественности. Развитию понимания в обществе вопросов охраны природных и, в частности водных ресурсов, способствуют также конференции, подобные сегодняшней. Поэтому я благодарю организаторов конференции за приглашение принять участие и иметь возможность представить Государственное агентство по водным ресурсам Украины, по поручению которого я сегодня выступаю, и пожелать всем успешной работы.

48

РОЗВИТОК ТА КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЯ БІОЕНЕРГЕТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В МУНІЦИПАЛЬНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ Ігнатенко О. П., кандидат економічних наук, головний консультант з формування і впровадження раціоналізованої та комплексної ринково-орієнтованої політики та нормативно-правової бази проекту ПРООН "Розвиток та комерціалізація біоенергетичних технологій у муніципальному секторі в Україні" Спільний проект Програми розвитку ООН (ПРООН) та Глобального екологічного фонду (ГЕФ) спрямований на розробку політики, розбудову спроможності, технічну допомогу і надання фінансових стимулів для заохочення інвестицій приватного сектора у муніципальні проекти з біомаси. Основний наголос у проекті робиться на муніципальному тепло- та гарячому водопостачанні на основі використання сільськогосподарської біомаси. Загальний бюджет проекту: 4 700 000 млн доларів США. Період проекту: 2014 – 2018 роки. Мета проекту - створення сприятливого правового, нормативного і ринкового середовища й розбудови інституційної, адміністративної та технічної спроможності задля використання потенціалу сільськогосподарської біомаси країни для муніципального тепло- та гарячого водопостачання, що дозволить зменшити обсяг викидів парникових газів. Проект допоможе Урядові реалізувати завдання Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, зокрема забезпечити приблизно 7% загального річного обсягу постачання первинної енергії для муніципального тепло- та гарячого водопостачання в країні за рахунок використання сільськогосподарської біомаси. Проект передбачає виконання пілотних мікро-проектів. Партнери та зацікавлені сторони впровадження проекту:  Міністерство аграрної політики та продовольства України;  Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житловокомунального господарства України;  Міністерство екології та природних ресурсів України;  Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України;  парламентарі, державні, муніципальні, приватні структури, навчальні та дослідницькі заклади, організації громад, громадські організації. Сталість З технічної точки зору на міжнародному ринку доцільність використання біомаси для муніципального тепло- та гарячого водопостачання вже доведена – як у розвинених країнах, так і, певною мірою, у країнах, що розвиваються. Усуваючи нетехнічні перешкоди, що стримують розвиток цього напрямку діяльності в Україні, проект допоможе створити стабільну нішу шляхом зміцнення політичної, інституційної, правової, регуляторної та оперативної 49

спроможності ключових національних установ, підтримання розвитку муніципальних послуг на основі біомаси для забезпечення тепло- та гарячого водопостачання ринковим методом, розбудови національної спроможності та розповсюдження інформації. Ці зусилля забезпечать довгострокову сталість використання біомаси в муніципальному секторі країни. Складові проекту Проект складається з чотирьох компонентів, окреслених нижче: Компонент 1: Формування і впровадження раціоналізованої та комплексної ринково-орієнтованої політики та нормативно-правової бази для стимулювання використання біомаси в муніципальному тепло- та гарячому водопостачанні в країні, що включає національні/муніципальні цілі щодо використання енергії біомаси для опалення. Очікувані результати:  погоджені та прийняті цілі національного та муніципального рівня щодо використання енергії біомаси;  розроблена та прийнята в дію комплексна ринково-орієнтована енергетична політика;  розроблений та введений в дію всеосяжний стратегічний документ щодо використання біомаси в муніципальному тепло- та гарячому водопостачанні;  розроблені та впроваджені критерії та процедури відбору проектів із використання біомаси в муніципальному секторі. Компонент 2: Розбудова спроможності Уряду щодо підтримки розробки та реалізації програми використання біомаси в муніципальному секторі шляхом створення Робочої групи зі сприяння використання біомаси та формування відповідних стимулів для залучення розробників проектів. Очікувані результати:  створення Робочої групи із сприяння використанню біомаси;  розроблена відповідна методика економічної та фінансової оцінки муніципальних систем, працюючих на біомасі;  сформовані та реалізовані можливості передачі технологій та моделі впровадження технологій;  створення «єдиного вікна» для полегшення видачі ліцензій та дозволів;  моніторинг та документування досвіду реалізації проектів. Компонент 3: Заохочення інвестицій у використання біомаси в муніципальному секторі шляхом створення/зміцнення Механізму фінансової підтримки. МФП підтримуватиме підготовку повномасштабних технікоекономічних обґрунтувань і технічних проектів, а згодом – будівництво та здачу в експлуатацію муніципальних об’єктів на біомасі. Очікувані результати:  створення Механізму фінансової підтримки;  розбудова спроможності банківських установ щодо фінансування проектів з використання біомаси в муніципальному секторі;  підготовка звітів щодо техніко-економічних обґрунтувань і проектних досліджень, а також бізнес-планів; 50

 підписання угод про завершення оформлення фінансових аспектів із визначеними розробниками/інвесторами;  завершення будівництва пілотних муніципальних об’єктів на біомасі. Компонент 4: Розробка програми інформаційно-просвітницької роботи, документування і поширення досвіду/передової практики/отриманих уроків щодо досвіду проекту для відтворення в масштабах країни (та регіону). Очікувані результати:  введення в дію плану проведення інформаційно-пропагандистських/ рекламних заходів, спрямованих на вітчизняних і міжнародних інвесторів;  наявність вичерпної та достовірної інформації про досвід/передову практику/отримані уроки проекту для майбутніх ініціатив;  опублікування матеріалів з досвіду та передової практики;  опублікування Посібнику із використання біомаси в муніципальному секторі. Основні показники успішності реалізації проекту:  обсяг викидів CO2 скорочено на 63 тис.т. на кінець проекту;  обсяг викидів CO2 після завершення проекту скорочено на 361 тис.т;  обсяг непрямих викидів CO2 після завершення проекту скорочений на 1,4 млн.т;  заохочено інвестиції з приватного сектора у муніципальні системи на біомасі для тепло- та гарячого водопостачання;  набутий досвід документально зафіксований та поширений серед потенційних інвесторів/зацікавлених сторін.

51

ВІДНОВЛЕННЯ ПРОМИСЛОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЧЕРЕЗ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЇНИХ ПІДХОДОВ У ПОВОДЖЕННІ З ВІДХОДАМИ Пиріков О. В., кандидат технічних наук, доцент, директор Інституту торгівлі, митної справи та готельно-ресторанного бізнесу Донецького національного університету економіки та торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського На сам перед необхідно визначити, що на сьогодення, практично всі заводи з переробки сміття – це практично збиточні підприємства, і навіть коли підприємство займається питаннями з переробки техногенних забруднювачів – то для того щоб функціонувати на мінімальному рівні - йому необхідно вирішувати безліч питань з реалізацією отриманих продуктів переробки. Відходи життєдіяльності людини – (побутовій бруд) – включає в собі багаточисельні забруднювачі, що опиняються на смітниках міст –та мають як продовольчі залишки та і непродовольчі. Ці відходи утилізуються на смітниках міст, та на сьогодення, згідно з виконанням другого кіотського протоколу з них отримують біогаз, однак подальше його використання в багатьох випадках не є економічно доцільним виходячи з об’ємом його видобутку, та можливості його подальшого використання. Необхідно відмітити що навіть виправдана тенденція з сортування побутового бруду у цій ситуації не є єдиним рішенням. Зношені автомобільні шини – на сьогодення багато вчених вже відносять йх до техногенних забруднювачів. Звалені автомобільні шини стають прихистком гризунів та змій, якщо їх спалювати – це істотно забруднює повітря, а якщо складувати – це веде до забруднення земельних ресурсів. На сьогодення активно використовуються два вида їх переробки, механічне дроблення та переробка піролізом. Перший дозволяє отримувати резинову крихту, другий спосіб переробки це використання методу піролізної переробки. Це дозволяє отримати як рідке пальне так, і тверде - технічний вуглець що теж є пальним. Зливні жири та масла від багато чисельних підприємств громадського харчування теж несе в собі дуже тяжкі послідовності. По перше це забиття каналізаційних труб, по друге – це забруднення довкілля – що виникає завдяки створенню міцній поверхневої плівки у місцях зливу та відстоювання стічних вод. Метою роботи є питання створення зацікавленості сьогоденного бізнесу у комерціалізації робіт з очищення міського середовища. Для цього необхідно на прикладах показати що це процес, який може принести суттєвий прибуток. А це можливе, тільки тоді, коли підприємство займається не тільки переробкою якого то окремого різновиду сміття та забруднювачів, але включає подальше використання отриманих при переробці продуктів у якості складових до виробничого циклу нових товарів. Для рішення таких питань потрібно концентрувати у одному місті декілька виробництв у екокомплекси з переробки та виробництва. Ці комплекси повинні 52

включати в себе три складові, такі як наукова, переробна, виробнича. А саме найголовніше ці комплекси повинні бути самоокупні та екологічно безпечними. Виходячи з того що переробка зношених автошин – може бути двох типів – отримавши гумову крихту - можливо отримувати безліч товарів, від будівельних товарів (від домішки у шлакоблоки до створення готових повноцінних будівельних блоків для стін та різноманітних настилів), магільних плит, що будуть значно дешевшими ніж кам’яні аналоги - до виробництва спеціалізованого одягу та взуття; при піролізі - технічний вуглець можливо використовувати як домішку до вугілля, так і брикетувати з різними компонентами варіюючи калорійність компаундів, що буде обумовлюючим фактором у його використанні, також і рідке пальне та метал, отриманий з металокорду. На базі зібраних масел та жирів з підприємств громадського харчування і не тільки також можливо виробляти товари народного споживання, від оліф до фарб та гідроізоляційних матеріалів. Впровадження зеленої логісики у поводженні з відходами є перспетивним напрямом, тому, що фракціонування сміття у місці їого виникнення – житло обо підприємства – в значній мірі скоротить процес поводження з ним. У свою чергу, використання на міських смітниках, технологій фракціонування сміття – сприятиме більш максимальному об’єму переробки сміття з найбільш питомою користю. Також переробка сміття та організація на базі міських смітників газозбірних комплексів з отримання біогазів дозволить суттєво зменшити парниковий ефект та одночасно з цим опалювати ці комплекси, а також надавати теплоенергію у населенні пункти. Використання критих смітників де заборонено будування – у якості територій зі збору сонячної енергії, та енергії вітру, дозволить надавати світло не тільки для комплексу а і у міську мережу. Все це дозволяє говорити про розробку екокомплексів, які не тільки будуть екологічно чистими промисловими підприємствами, що працюють на самоокупівлі та приносять прибуток, а ще комплекси котрі самі себе будують, т.к. на базі комплексу можливе виробництво багатого різноманіття товарів (включно і будівельні) та є повноцінно функціонуючими замкнутими виробничими комбінатами, де товари, що перейшли на кінцеву стадію свого життєвого циклу розглядаються як сировинна база для побудови нових видів товарів. Література: 1. Альфред Ендрес. Економіка навколишнього середовища. – К. : Либідь, 2002. – 249 с.

2. Білявський Г. О., Бутченко Л. І. Основи екології: Теорія та практикум. Навч. посіб.К.: Лібра, 2006. – 390 c.

3. Ілляшенко С. М., Прокопенко О. В. Формування ринку екологічних інновацій: економічні основи управління: Монографія. / за ред. д.е.н., проф. С. М. Ілляшенка. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 250 с.

4. Мельник Л.Г. Екологічна економіка: [Посібник]. – Сумы: ІТД «Університетська книга », 2005. – 350 с.

5.Ойхман Є. Г., Попов Э. В. Реінжиніринг бізнеса. — М.: Фінанси і статистика, 2005.305с.

53

6. Шевчук В. Я., Саталкін Ю. М. / Екологічне підприємництво: [Навч. посіб.]. – К. : Мета, 2006.

7. Шевчук В. Я., Саталкін Ю. М., Навроцький В. М. / Модернізація виробництва: системно-екологічний підхід. – К. : Символ-Т, 2004.

8. Шевчук В. Я., Білявський Г. О., Саталкін Ю. М., Навроцький В. М. / Екологізація енергетики: [Навч. посіб.] – К. : Вища освіта, 2006.

54

ВІДНОВЛЕННЯ ТА ОЧИЩЕННЯ ЗАБРУДНЕНИХ ЗЕМЕЛЬ ТА ПРИРОДНИХ ЛАНДШАФТІВ Єришева А. І., радник ректора ПВНЗ «Інститут Тутковського», віце-президент Всеукраїнського благодійного фонду «Громадянська енергія» Той, хто розпочинає військові дії, ніколи не думає про екологічні наслідки військових конфліктів. Тим більше, ці суб’єкти (людьми їх назвати важко) не планують займатись ліквідацією цих наслідків. На фоні загибелі людей та руйнування інфраструктури (житла, промислових об’єктів) часто не враховується цілий ряд небезпечних впливів на землі, ландшафти, рослинність, поверхневі та підземні води. Відсутність чіткої оцінки масштабів руйнувань, тривалість ситуації невизначеності та продовження фізичного руйнування на значній частині території Донецької та Луганської областей не дозволяють дати точну оцінку негативного впливу на довкілля та економіку України в цілому. Однак сьогодення потребує проведення аудиту та ідентифікації втрачених і пошкоджених комплексів та об’єктів, розробки механізмів компенсації реальних втрат у галузях реального сектору економіки. Оцінювати масштаби впливу бойових дій та вивчати їх наслідки необхідно з урахуванням того, що вони відбуваються у високоіндустріалізованих місцевостях і спричиняють як нові випадки забруднень, так і загострюють давно існуючі проблеми. Треба мати на увазі, що за роки інтенсивного використання природних ресурсів у цьому регіоні накопичилася така кількість екологічних проблем, що будь-яке додаткове техногенне навантаження може привести до екологічної катастрофи. Серйозних ушкоджень внаслідок військових дій на сході зазнають землі, зокрема, сільськогосподарські угіддя, які втратили господарську цінність. Тому повернення їх для використання в народному господарстві та усунення їх згубного впливу на навколишнє середовище – постає необхідною, але важкою задачею. Відновлення земель – це можливість не тільки для повного відновлення ґрунтів і сільськогосподарських угідь, але і для позитивного впливу на стан водних ресурсів та практичного забезпечення відновлення флори й фауни цього регіону. Такий підхід фактично відповідає засадам сталого розвитку. Це надзвичайно серйозна проблема, яку необхідно вирішувати всіма відомими в світі методами. Вона може вирішуватися послідовно шляхом рекультивації, що включає в себе інженерно-технічні, меліоративні, агротехнічні та інші заходи. Використовувались і в Україні широко відомі методи відновлення ґрунтів та очищення їх від різних хімічних забруднень методами біологічної рекультивації. Розроблені способи очищення ґрунтів від свинцю, зниження вмісту екотоксикантів, спосіб зниження вмісту важких металів. Ці 55

методи, як правило, полягають у використанні трав меліорантів. Відомі способи рекультивації засолених ґрунтів, спосіб очищення ґрунтів від хлорорганічних сполук, спосіб біологічної рекультивації відвалів фосфогіпсу спосіб очищення від важких металів, аніліну, нітробензолу, пестицидів. Загальний недолік перерахованих способів рекультивації техногеннозабруднених ґрунтів полягає в тому, що для очищення та відновлення родючості використовуються способи, які, як правило, є довгостроковими та дорогими. Хімічні методи рекультивації включають в себе попередню хімічну обробку ґрунту з метою видалення токсичних речовин. Недоліком хімічних методів рекультивації є те, що вони передбачають тільки нейтралізацію токсичних сполук і запобігають подальшому впливу токсинів на ґрунт, але не забезпечують усунення вже нанесеного збитку. У результаті повна рекультивація забрудненого ґрунту залишається за природними факторами; процес стає тривалим і ненадійним. Тому часто хімічна рекультивація використовується в біологічною.

комплексі з

Біологічна рекультивація – це відновлювання ландшафтних систем на основі фіто- та лісомеліоративних заходів і відновлення біоценозів. Вона включає в себе комплекс агротехнічних і фітомеліоративних заходів, спрямованих на поліпшення агрофізичних, агрохімічних, біохімічних та інших властивостей ґрунту. Це й агротехнічні заходи: підбір складу травосуміші, порід лісових культур (або чагарників), норми висіву або посадки з урахуванням ґрунтових та кліматичних умов території. Доцільно використання фіторемедіації, розробка оптимальної схеми якої залежить від типу і характеру забруднення – підбір видового складу рослин, які оптимальним образом підходять для усунення даного типу забруднення відповідно до даних ґрунтово-кліматичних умов, визначення схеми посадки, вибір необхідних агротехнічних заходів. В Україні використовуються методи очистки забруднених територій від вуглеводнів та територій, що пошкоджені видобутком корисних копалин. Необхідно вивчити весь наявний вітчизняний і зарубіжний досвід та розробити із залученням вчених, фахівців та експертів широку програму відродження забруднених військовими діями територій. Відновлення великих ділянок сільськогосподарських та інших угідь безперечно буде ускладнено наявністю мінних полів і боєприпасів, що не вибухнули, та вимагатиме значних зусиль.

56

НАПРЯМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСТУПНОЇ І ЯКІСНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ЖИТЕЛЯМ ДОНЕЦЬКОЇ ТА ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ НА КОНТРОЛЬОВАНИХ УКРАЇНСЬКОЮ ВЛАДОЮ ТЕРИТОРІЯХ Корнійчук О. П. кандидат економічних наук, старший науковий співробітник відділу соціальної інфраструктури Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України Пріоритетом має стати надання первинної, екстреної та невідкладної медичної допомоги громадянам в зоні бойових зіткнень та прифронтовій смузі. На цих територіях цивільний медичний персонал практично відсутній. Первинну, екстрену та невідкладну медичну допомогу надають військові та волонтери-медики. Першочергові заходи по забезпеченню доступності медичної допомоги. В умовах високої мобільності населення актуальним завданням є персоналізація надання доступної і якісної медичної допомоги. З цією метою необхідно: 1. Департаментам охорони здоров’я військово-цивільних адміністрацій областей, управлінням охорони здоров’я міст та районів, закладам налагодити зв’язок між центрами екстреної медичної допомоги та військовим і волонтерським медичним персоналом. По можливості в кожному поселенні створити контактні пункти для інформування громадян про їх дії при отриманні медичної допомоги, прав та обов’язків у сфері охорони здоров’я. Кабінету Міністрів України затвердити порядок оплати військовим медикам за надання зазначених видів медичної допомоги.

2. Створити електронний реєстр пацієнтів, які проживають насамперед в зоні зіткнень та на контрольованих українською владою територіях. З цією метою доцільно використати бази даних пенсійного фонду, управлінь праці, соціальної політики, інформацію спеціалізованих медичних закладів щодо хворих на туберкульоз, діабет, гіпертонію, онко та ВІЛ/СНІД інфікованих, а також успішний багаторічний досвід управління охорони здоров’я м.Комсомольськ Полтавської обл. по створенню електронної картки пацієнта.

3. Для подолання дефіциту медичних кадрів та нерівності в розподілі медичного персоналу необхідне приведення заробітної плати сімейних лікарів до 10-12 тис. грн. щомісячно, а сімейних медсестер до 8-9 тис.грн. та їх якісної освіти за стандартами передових європейських держав.

4. Запровадити в поточному році фінансування регіональних програм реімбурсації за ліки хворим на діабет, гіпертонію. Заходи органів влади по забезпеченню якості і фінансової стійкості системи охорони здоров’я З метою покращення регулювання сферою охорони здоров’я в областях по досягненню сучасного рівня якості медичних послуг і фінансової стійкості закладів охорони здоров’я необхідно: 57

1. Введення персональної відповідальності одного із заступників керівника департаменту охорони здоров’я за організацію ефективного надання ПМСД на засадах сімейної медицини, екстреної та невідкладної медичної допомоги.

2. Легалізувати неформальні платежі громадян шляхом публічного висвітлення в друкованому вигляді та на інтернет-ресурсах кожного закладу охорони здоров’я та на кожному поверсі тарифікацію медичних послуг. Розпорядникам бюджетних коштів на підставі контролю прозорих платежів опрацьовувати дієві заходи по упередженню необґрунтованих витрат.

3. Через механізм субвенцій суттєво покращити матеріально-технічну базу консультативно-діагностичних центрів для проведення якісних тест-аналізів і зменшення необґрунтованого медичного втручання у кожному закладі охорони здоров’я.

4. Інтегрувати в селах, селищах і містах медичну і соціальну допомоги особам похилого віку, інвалідам та громадянам з хронічним хворобами для надання ПМСД і лікарської допомоги за межами лікарень.

5. Об’єднати в громадах діяльність служб психічного здоров’я із структурами ПМСД для надання кваліфікованої психо-соціальної підтримки громадян.

6. Ініціювати через Міністерство закордонних справ України перед посольствами країн НАТО навчання медперсоналу для надання ПМСД, екстреної та невідкладної медичної допомоги.

7. Для введення в експлуатацію в Луганській області обласного клінічного онкодиспансеру в м.Лисичанськ і перинатального центру ІІІ рівня на базі обласної клінічної лікарні в м. Сєвєродонецьк необхідно виділення субвенції для ремонтних робіт та медичного обладнання в сумі 260 млн. грн.(відповідно на250 млн. грн і 10 млн. грн.) В умовах реальної загрози широкомасштабного вторгнення російськотеррористичних військ на контрольовану українською владою територію при установці обладнання необхідно передбачити їх мобільне переміщення в безпечні місця. Для надання якісної екстреної та невідкладної медичної допомоги необхідне будівництво сучасних доріг до м.м. Харкова, Дніпропетровська, Запоріжжя. Аналогічні підходи актуальні і для Донецької області.

58

РОЗВИТОК АГРОТУРИСТИЧНОГО СЕКТОРУ – СКЛАДОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ СХІДНОЇ УКРАЇНИ Бабікова К. О., кандидат сільськогосподарських наук, старший викладач НПУ імені М. П. Драгоманова Ісаєнко В. М., доктор біологічних наук, професор, директор Інституту перепідготовки та підвищення кваліфікації НПУ імені М. П. Драгоманова Нині однією із найгостріших проблем в Україні є воєнні дії на території східних областей, що в свою чергу віддзеркалює руйнівними наслідками в усіх сферах людської діяльності: екологічній, економічній та соціальній. Відродження регіону потребує реальних та невідкладних дій, пошуку нових підходів до відбудови та подальшого розвитку Східної України на засадах сталості. Основні заходи мають бути спрямовані на відновлення роботи існуючих виробництв, диверсифікацію експортних поставок продукції і розширення її внутрішнього споживання, а також структурну модернізацію виробничих потужностей із впровадженням енерго- та ресурсозберігаючих технологій і високих екологічних стандартів, у тому числі на основі залучення інвестицій у ключові для економіки регіону виробництва. Все більшого значення набувають проблеми збалансованого розвитку сільських регіонів та сільського господарства зокрема, а також гарантування промислової безпеки. Враховуючи досить складну ситуацію, яка склалась в сільських регіонах Східної України, першочерговими питаннями, які потребують нагального вирішення є: - в екологічній сфері: забруднення атмосферного повітря; забруднення ґрунтів важкими металами, нітратами, залишками пестицидів; деградація агроландшафтів; забруднення водних об’єктів; порушення природного стану долини річок; накопичення твердих побутових відходів.

- в соціально-економічній сфері: руйнування сіл, високий рівень безробіття й міграція населення; низький рівень доходів; скорочення мережі закладів соціально-культурного, навчально-виховного, медичного обслуговування; застарілість матеріально-технічної бази; погіршення демографічної ситуації (зменшення чисельності та скорочення природного приросту населення). Розв’язання цих та інших проблем вимагає від державної політики формування сприятливого організаційного та економічного середовища, залучення інвестицій у сільські регіони, створення належних умов проживання і праці. Все це зумовлює необхідність пошуку альтернативних інструментів підвищення ефективності функціонування аграрного сектору Східної України на основі забезпечення сталого розвитку сільських територій. Враховуючи напружену соціально-економічну, екологічну ситуацію на Сході України, вважаємо, що в подальшому діяльність виключно 59

сільськогосподарського спрямування не зможе у повній мірі сприяти відродженню сільських територій, задовольняти потреби селян, забезпечувати їм належний рівень та якість життя. Виходячи з цього, особливе місце відводиться несільськогосподарським видам діяльності, одним із яких і є агротуристична галузь. В європейських країнах агротуризм вважається одним із основних важелів економічного підйому сільських територій, а тому заохочується на національних рівнях і розглядається як складова Програми комплексного соціальноекономічного розвитку села, Спільної аграрної політики розвитку сільських територій Європи (CARPE) [1, 2]. В Україні поняття «аграрний туризм (агротуризм)» досі законодавчо не закріплено, проте перспективність й значущість цього напряму частково висвітлені в Законі України «Про туризм», Державній цільовій програмі розвитку українського села на період до 2015 р., Концепції збалансованого розвитку агроекосистем в Україні на період до 2025 р., Рамковій конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат, проекті закону «Про аграрний туризм та агротуристичну діяльність». Розвиток аграрного туризму має стати один із напрямів відродження села, способом активізації внутрішнього й іноземного туризму, який дав би змогу сільському населенню підвищити матеріальний добробут. Агротуристична діяльність спонукатиме до покращення благоустрою садиб і присадибних територій, вулиць та сіл в цілому, підвищення культурно-освітнього рівня місцевого населення, розвитку інфраструктури (транспорт, дороги, освітлення, каналізування тощо) й супутніх послуг. Ключовою ланкою на шляху до збалансованого розвитку сільських територій виступає саме екологічна спрямованість агротуристичної діяльності та відповідність вирощеної сільськогосподарської продукції державним і міжнародним стандартам якості. Важливе значення відіграє екологічний стан сільської території, що спонукає власників садиб дотримуватись санітарно-гігієнічних норм та умов проживання; дбати про відсутність сміттєзвалищ в межах сільської місцевості, використовувати (по можливості) енергозберігаючі технології; піклуватись про естетичний вигляд будинків, вулиць, садів; забезпечувати належне озеленення території; оснащувати сільську територію урнами для сміття з попереднім сортуванням тощо. За рахунок розвитку аграрного туризму суттєво підвищується і рівень еколого-культурного розвитку місцевого населення, їх екологічної свідомості. Не менш важливим сьогодні для жителів Східних регіонів є можливість оздоровлення, реабілітації, психологічного відновлення в сільській місцевості під час агротуристичного відпочинку. Східна Україна має значний потенціал для розвитку туризму: видатні гідрологічні, геологічні та біологічні пам’ятки природи, багате історичне минуле краю, численні пам’ятки історії та культури, курортні комплекси, десятки унікальних виробництв. Наявність об’єктів туристичного показу дозволить розширити сферу агротуристичних послуг та сприятиме активному відпочинку й оздоровленню.

60

Організація агротуристичної діяльності є однією із реальних можливостей вирішення гострої проблеми працевлаштування місцевого населення та поліпшення їх економічного становища. Розвиток агротуризму на базі малого (середнього) сімейного бізнесу, охоплюючи широкий спектр послуг, дозволить залучати працівників різних, нерідко суміжних галузей народного господарства. Як показує світовий досвід, агротуризм приносить 10–20 % загального прибутку від туризму країни. Для багатьох селян він є економічно вигідним видом діяльності і розглядається у тісному взаємозв’язку із сільськогосподарським виробництвом. На нашу думку соціально-економічне значення агротуристичної діяльності в контексті сталого розвитку Східної України полягатиме у: - веденні сільськогосподарської діяльності на присадибних земельних ділянках й надання широкого спектру туристичних послуг власниками садиб; - розвитку й модернізації місцевої (регіональної) інфраструктури; - реалізації власноруч вирощеної сільськогосподарської продукції на місцях; - збільшенні прибутків селян за рахунок: плати туристів за використання сільськогосподарських ресурсів; основних (розміщення, харчування) та додаткових (екскурсійні програми) видів туристичних послуг; туристичних податків; - активізації місцевого ринку праці, затримуючи при цьому молодь на селі, зменшуючи міграцію до великих міст чи за кордон; - створенні умов для повноцінного відпочинку незаможної верстви населення [3]. В нинішніх умовах на території Східної України доцільним може стати і організація безоплатного прийому сімей, що втратили власне житло. Така практика організації сільського (зеленого чи агро-) туризму досить розповсюджена в європейських країнах. В свою чергу усі, хто проживатиме в садибі будуть приймати активну участь й допомагати власникам садиб у веденні сільського господарства, будівництві житла, вирощуванні сільськогосподарської продукції, організації прийому відпочивальників тощо. Як особливий вид економічної діяльності аграрний туризм потребує дієвого організаційно-економічного механізму з відповідними важелями державного, регіонального та місцевого (локального) управління. Створення сприятливого підприємницького середовища та цілеспрямований саморозвиток агротуризму дозволять отримувати соціально-економічні вигоди для окремих підприємців, територіальних громад, регіонів та країни в цілому. Системний вплив агротуристичної діяльності на економіку сільських територій відбувається через системні ефекти (економічний, соціальний, етнокультурний, особистісний, екологічний) та системні зв’язки з суб’єктами інших видів економічної діяльності (сільськогосподарськими підприємствами, виробниками продуктів харчування, магазинами, закладами розміщення, будівельними компаніями, майстрами народних промислів, перевізниками, мисливськими, рибними та кінними господарствами тощо). В результаті цих впливів утворюється синергія агротуризму, що забезпечує багатофункціональний (диверсифікований) соціально-економічний розвиток сільської економіки, чого нині так потребують Східні регіони.

61

З метою реалізації основних соціально-економічних функцій агротуризму на Сході України вважаємо за необхідне: - створити відповідну інфраструктуру для забезпечення сервісного обслуговування відвідувачів (у тому числі – залучення інвестицій з боку держави чи від зарубіжних партнерів); - удосконалити на державному й регіональному рівнях механізми запровадження екологічної політики та системи екологічного менеджменту в сфері управління агротуристичною діяльністю; - розробити та запровадити систему матеріального стимулювання для власників садиб й місцевих жителів, які займаються або планують працювати в агротуризмі; - проводити екологічний аудит і паспортизацію туристичних територій та об’єктів, категоризацію закладів агротуристичного розміщення; - забезпечити благоустрій існуючих екскурсійно-туристичних маршрутів, розробити нові екскурсійні програми для усіх категорій відвідувачів; - розвивати рекламно-інформаційний сектор, направлений на просування агротуристичного продукту на внутрішній і зовнішній ринки; - налагодити тісний взаємозв’язок між сільським населенням і туристичними компаніями, органами державної влади, що зацікавлені в організації агротуризму. Отже, агротуристична діяльність повинна у майбутній перспективі стати важливою складовою соціально-економічного розвитку Східних регіонів України, а також екологічно-безпечним видом діяльності, що дозволить одночасно отримувати прибутки, збільшувати обсяги виробництва високоякісної сільськогосподарської продукції, сприяти охороні довкілля та раціональному веденню сільськогосподарської діяльності в контексті сталого розвитку держави в цілому. Література: 1. Ісаєнко В. М. Стратегія сталого розвитку (туристична галузь) / В. М. Ісаєнко, К. Д. Ніколаєв, К. О. Бабікова, Г. О. Білявський, І. Г. Смирнов. – Навч. посібник. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2014. – 295 с.

2. Бабікова К. О. Методичні рекомендації з управління агротуристичною діяльністю / К. О. Бабікова, В. М. Ісаєнко, К. Д. Ніколаєв, Н. В. Палапа. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2014. – 72 с.

3. Babikova К. Environmental certification for the agritourism. Fundamentals of classification іn Ukraine / K. Babikova, K. Nikolayev // British Journal of Science, Education and Culture. – London: ―London University Press‖, 2014, №.1. – р. 350–356.

62

КРИЗА ПАТРІОТИЧНОЇ ТА ЕКОЛОГІЧНОЇ ПРОСВІТИ МОЛОДІ ЯК ОДНА З НАЙГОЛОВНІШИХ ПРИЧИН ІНФЛЯЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВНОСТІ Терлецький В. К., Луцький інститут розвитку людини Університету «Україна» Філіпенко А. Б., Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки Наслідки війни на сході України проявилися не лише у трагічних жертвах кривавих боїв і в стрімкому падінні соціально-економічного рівня життя нації, а й у створенні реальної загрози державності України. Серед основних причин створення такої складної ситуації ми вважаємо відсутність належної патріотичної та екологічної, краще сказати, еколого-патріотичної просвіти молоді. Ця проблема протягом усього існування національної держави так і не набула належної оцінки та фарисейські – соромливо замовчується й до цього часу. Хіба наша молодь бачить фільми з національної історії або проблем сучасності? Хіба вона чує українські пісні з екранів телевізорів або радіоприймачів? А що ми рекламуємо, крім пива та цигарок? Перелік подібних запитань можна було б продовжити до безконечності. Але порівняймо їх зі ставленням до патріотичного виховання молоді в сусідній Росії. Там на кожному кроці ви почуєте про велич нації, її історії, про необхідність дотримуватися заповітів батьків тощо. Ось чому інформаційну війну з північним сусідом ми вже програли, програємо й більше, якщо вчасно не відкинемо аморальне зубожіння нації. За нашим глибоким переконанням, найактуальнішим завданням сьогодення є реформування нинішньої системи просвіти (ми свідомо не зупиняємося на більш вузькому за своїми цілями терміні «освіта») молоді. І тут патріотична та екологічна складові настільки щільно переплітаються, що таку просвіту доцільно називати еколого - патріотичною. До речі, ідеологічну платформу еколого патріотичної просвіти вигадали не ми. Її передбачено основними законодавчими актами держави, зокрема законами України «Про основи національної безпеки України» (2003 р. – ЗУНБ) та «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» (2010 р. – ЗУЕП) [1, 2]. Але як вони виконуються та чи виконуються взагалі? У статті 6 ЗУНБ передбачено «…захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України,.. забезпечення розвитку… української мови… на всій території України,.. збереження природного середовища та раціональне використання природних ресурсів,.. розвиток духовності, моральних засад… народу…». Стаття 10 містить «перелік функцій суб’єктів забезпечення національної безпеки», куди входять питання стратегії національної безпеки, моніторинг впливу на неї, прогнозування потенційних загроз і запобігання їм. Подібні правові аспекти передбачено і в ЗУЕП. Розділ 3 містить положення про «розроблення і реалізацію стратегії екологічної освіти з метою сталого 63

розвитку українського суспільства та економіки України,.. створення системи екологічного навчання та підвищення кваліфікації державних службовців,.. мережі … еколого-просвітницьких центрів на базі закладів освіти,.. включення питань формування екологічної культури, екологічної освіти та просвіти в державні цільові… програми розвитку». Особливо слід відзначити пункт 4.9 цього закону, в якому передбачено «запровадження безперервної екологічної освіти… Випереджальними темпами має розвиватися всеохоплююча екологічна просвіта та виховання підростаючого покоління… (ці заходи) сприятимуть… формуванню свідомого громадського суспільства на засадах сталого розвитку». У розділі 5 серед етапів реалізації національної екологічної політики визначено: «до 2015 року передбачається забезпечити стабілізацію екологічної ситуації,.. підвищення рівня екологічної безпеки населення, започаткування переходу до природоохоронних стандартів Європейського Союзу…». Але ми й досі не можемо констатувати виконання цих положень державного законодавства, як і не знаємо фактів покарання державних службовців, винних у невиконанні цих нормативних актів або у безвідповідальності щодо всієї національної еколого-патріотичної просвіти. Які ж заходи, на нашу думку, є першочерговими в справі актуалізації еколого-патріотичної просвіти населення, у першу чергу молоді? Їх можна визначити за кількома основними напрямами: освітнім, виконавчим, моніторинговим та громадським. В освітньому напрямі необхідно повністю переглянути навчальні програми, в яких мають бути визначені послідовні етапи формування екологопатріотичного мислення молоді незалежно від спеціалізації освіти. Доцільно переосмислити доцільність викладання таких сумнівних навчальних дисциплін, як українознавство, які не мають аналогів у світовій практиці освіти та створюють негативну оцінку виховання патріотичних переконань у молоді. Безперервна екологічна освіта має бути обов’язковою на всіх етапах навчання. Під час навчання у середній школі молодь досі вивчає екологію, всупереч вимогам ЗУЕП, лише в 10–11 класах [3]. Це означає, що діти можуть і не дізнатися про вимоги екологізації суспільства, якщо завершать шкільне навчання раніше, за що відповідні службовці Міністерства освіти і науки Украї-ни повинні нести відповідальність, адже вони діють всупереч ЗУЕП про безперервну екологічну освіту. Програма шкільної екологічної освіти у новому її тлумаченні має складатися з послідовних етапів пізнання довкілля. На першому етапі, наприклад у початкових класах, відбуватиметься пізнання рідного краю на основі патріотичного виховання і формування першооснов взаємин між суспільством і довкіллям. На другому етапі – у старших класах середньої школи екологію мають вивчати як загальнообов’язкову наукову дисципліну, що трактує закони взаємозалежностей між живими та неживими компонентами довкілля. Тут би доцільно знайомити молодь і з чинними законодавчими та нормативними актами, спрямованими на збереження природи, її ресурсів та основ сучасного, толерантного до рідної землі та держави, українського суспільства. Без пізнання цих канонів еколого-патріотичної просвіти не можна говорити про 64

цілеспрямовану громадянську підготовку молоді до подальшого життя в європейській Україні. У закладах професійної освіти, які займають проміжне місце між школою та вузами, еколого-патріотична просвіта повинна мати відповідне галузеве спрямування. Робітник-фахівець зобов’язаний знати методи та засоби виконання своїх професійних обов’язків, які виявлятимуться оптимальними для суспільства та довкілля. Він повинен мати знання та навички, необхідні для виконання елементарних реабілітаційних заходів щодо стану та якості природних ресурсів, які використовує відповідна господарська галузь. Еколого - патріотична просвіта у вищих навчальних закладах теж має бути безперервним процесом і складатися з кількох етапів вивчення дисципліни (дисциплін). На першому етапі, який і зараз діє у вузах, студенти вив-чають засади екології, більш поглиблені порівняно з курсом екології старшокласників середньої школи. І хоч принципових заперечень щодо діючої програми вивчення екології у вищих навчальних закладах немає, слід зазначити, що типову програму Міносвіти України з цієї дисципліни не розробило [4], така діяльність міністерства теж заслуговує відповідної оцінки. На другому етапі слід передбачити вивчення положень екологічної безпеки як складової національної безпеки, але саме з позицій відповідної професії. Іншими словами, фахівець (бакалавр, спеціаліст, магістр) не може професійно виконувати службові обов’язки, якщо він не володіє основами екологічної безпеки своєї спеціальності. Виконавчий напрям еколого - патріотичної просвіти передбачає створення відповідних галузевих нормативів, які мають стати обов’язковими не лише для виробничників, а й для державних службовців, відповідальних за національну та екологічну безпеку в Україні. Це означає, що в процесі господарської діяльності в усіх галузях кожен відповідальний працівник повинен не просто проходити курси підвищення кваліфікації, а й складати тести з екологічної безпеки відповідної сфери діяльності. Без таких нормативів не можна говорити про належне виконання службовцями своїх професійних обов’язків і про підвищення їхнього кваліфікаційного рівня. Моніторинговий напрям пов’язаний з діяльністю всіх галузевих структур, які контролюють виконання нормативів національної та екологічної безпеки держави. Зараз моніторинговий контроль здійснюють державні управління екології та природних ресурсів і управління екологічної експертизи. Однак обидві ці структури не поєднані центральним керівним органом і не мають єдиної нормативної бази для виконання моніторингових функцій. За нашим переконанням, екологічна безпека в державі має бути модернізована відповідно до діючих в Європі стандартів і розглядатися на рівні національної безпеки з усіма відповідними організаційно-нормативними положеннями. Громадський напрям – розрахований на посилення функцій контролю та управління станом національної та екологічної безпеки в Україні з боку громадських об’єднань та організацій. Він буде об’єднувати зусилля таких організацій та об’єднань і повинен мати відповідне правове забезпечення та підтримку з боку центральних та обласних державних виконавчих структур. Одним з обов’язкових заходів такого контролю ми вважаємо регулярне 65

проведення громадських слухань щодо стану національної та екологічної безпеки в Україні з широким висвітленням цих слухань (оцінок) у засобах масової інформації. Висновки Кризові явища в стані української державності сьогодні не випадкові, вони зумовлені ігноруванням активної еколого-патріотичної просвіти населення, у першу чергу молоді. Тому для подолання загрозливих наслідків східного сепаратизму та подальшого успішного розвитку європеїзації України в першу чергу необхідно активізувати еколого-патріотичну просвіту населення, особливо молоді, на освітньому, виконавчому, моніторинговому та громадському напрямах діяльності. Література: 1. Закон України «Про основи національної безпеки України» / з додатками до 19.04.2014.– К., 2003. – № 964-IV. 2. Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року». – К., 2010. – № 2818-VI. 3. Екологія : навч. програма для 10–11 кл. ЗОШ. – К. : Міносвіти, 2010. – 14 с.

4. Основи екології. Екологія. Робоча програма. / укл. Г. С. Попенко, І. Ф. Шевченко. – Х. : Вид-во ХНЕУ, 2013. – 40 с.

66

ВПЛИВ ВІЙСЬКОВИХ КОНФЛІКТІВ НА МОЖЛИВОСТІ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ ТА РОЛЬ НАУКИ В ОПРАЦЮВАННІ РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО ВІДБУДОВИ ТА МОДЕРНІЗАЦІЇ ДОНБАСУ Лісовський С. А., доктор географічних наук, Інститут географії НАН України У 1992 р. на конференції ООН з питань навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) було ухвалено ряд документів, у яких зафіксовано принципові положення щодо нової концепції розвитку людства в майбутньому, яка отримала назву збалансованого (сталого) розвитку (англ. sustainable development). В основу концепції збалансованого розвитку було покладено розуміння тісного взаємозв’язку екологічних, економічних та соціальних проблем розвитку людства та розуміння того, що їх можна вирішити лише на комплексній основі, з урахуванням балансу інтересів розвитку природи і суспільства, балансу інтересів всіх складових елементів, які в сукупності формують світову цивілізацію. Перехід до сталого розвитку було визначено завданням для всього людства на ХХІ ст. Основні принципи збалансованого (сталого) розвитку викладено в «Декларації з навколишнього середовища і розвитку», ухваленій на Конференції в Ріо. Зазначений документ містить загалом 27 принципів. Зокрема, принцип 25 Декларації проголошує: «Мир, розвиток і охорона навколишнього середовища взаємопов’язані і нероздільні». Дійсно, військові конфлікти, війни підривають можливості сталого розвитку країн і регіонів, зумовлюючи довготривалі гуманітарні, соціальні, економічні, екологічні проблеми, розв’язання яких потребує значних ресурсів та часу. Сьогодні не подолано зокрема, наслідки війни у В’єтнамі, до цього часу в країні є значна частина населення, що постраждала від. «оранжу» – отрутохімікату, який застосовувала армія США для дефоліації лісів у процесі боротьби з партизанами. І досі не відновлені лісові екосистеми великих за площею регіонів країни. У списку найбідніших країн світу основну частку посідають країни, територією яких в останні десятиліття прокотилося полум’я війни та збройного протистояння, серед яких: Ефіопія, Еритрея, Афганістан, Сомалі, Південний Судан. Передостаннє місце в світі за рівнем бідності посідає Зімбабве, в якій у ході тривалого конфлікту ополченці, яких підтримувала одна велика північна країна (СРСР), збили наданими цією країною два пасажирські літаки (у 1978 та 1979 роках). Повстанці перемогли, і в результаті їхнього правління Південна Родезія стала Зімбабве та потрапила в полон злиднів і занепаду. Цей приклад змушує замислитись, до яких наслідків могла б призвести перемога т. з. ополченців на Донбасі, яких також підтримує трошки менша, але не менш північна країна Росія – правонаступниця вже згадуваного СРСР, надаючи їм зброю та ракети, якими було знищено пасажирський літак.

67

На рис. 1. показано динаміку ВВП на душу населення кавказького ре-гіону, найбільше падіння якого припало на період найактивніших бойових дій вірменоазербайджанського протистояння в Грузії навколо Осетії.

Джерело: http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/6/63/Transcaucasia_GDP_PPP_in_ constant_prices_per_capita.png

Рис 1. Динаміка виробництва ВВП на одну особу в країнах Кавказького регіону, дол./особу (1990-2012 рр.)

Темпи зменшення виробництва ВВП у цих країнах були найбільшими серед країн СНД, що на той час не мали збройних конфліктів на своїй території. У сьогоднішньому світі триває значна кількість збройних конфліктів. Їхніми жертвами є мільйони людей. У боротьбі за реальні та уявні національні інтереси, сфери впливу, маячливі бажання не зовсім адекватних лідерів деяких держав щодо відновлення колишніх імперій нехтуються глобальні інтереси людства, що створює загрози для збереження життя на планеті Земля. На жаль, сьогодні на сході України триває війна. Після окупації та анексії Криму режим Путіна спровокував криваве протистояння на Донбасі. При цьому кремлівські агресори вміло використали існуючий в регіоні вузол проблем. Зазначимо, що в силу дії значної кількості внутрішніх та зовнішніх чинників за тривалий період розвитку Донбасу в регіоні накопичився цілий ряд проблем економічного, соціального, екологічного, інституційного, суспільно-політичного характеру. Зокрема, внаслідок тривалого, масштабного використання всіх складових інтегрального потенціалу розвитку регіону порушення стану екосистем досягли критичного рівня. За роки незалежності України практично нічого не було зроблено для подолання кризових явищ в регіоні. Крім того, на Донбасі, не без допомоги зовнішніх сил, набували поширення непідкріплені реальними фактами твердження про особливу роль Донбасу в економіці України, деякі з пропагандистів доходили до того, що стверджували, ніби Донбас дає до 80% виробництва ВВП України.

68

З рис. 2 випливає, що такі твердження, м’яко кажучи, були і є безпідставними. Так само не мають під собою підґрунтя московської пропаганди, яка надзвичайно економно використовує правду в своїй роботі, щодо утисків російськомовного населення регіону. Зокрема, про це свідчать цифри з рис. 3.

Джерело:http://news.bigmir.net/business/564584-Nazvani-naibilsh-dotaciini-regioni-Ykraini

Рис. 2. Частка Донбасу у виробництві ВВП України та отриманні дотацій від держави, %, 2011 р.

Джерело: Статистичні щорічники Донецької та Луганської областей, 2010 р. Рис. 3. Розподіл учнів загальноосвітніх шкіл Донецької та Луганської областей за мовами навчання, %, 2010–2011 навчальний рік

Як свідчать дані з рис. 3., частка учнів, які навчалися російською мовою, перевищувала частку учнів, які навчалися українською мовою. Однак, відсутність належної уваги з боку держави до відвернення розв’язання проблем регіону, повне ігнорування необхідності проведення інформаційних заходів щодо формування у населення регіону ментальності 69

громадян України стали одним з внутрішніх чинників, що призвів до нинішньої ситуації. Свого часу для визначення рівня збалансованості розвитку України та її регіонів здійснили розрахунки Інтегрального індексу збалансованості розвитку (табл. 1). Таблиця 1. Україна. Індекс збалансованості розвитку (2005 р.) Регіони

Іжн

Україна 1 Закар1,3 патська Волинська 1,11 Рівненська 1,19 Одеська 0,98 Київська 1,22 Івано1,29 Франківська Харківська 0,98 Хмельниць0,99 ка Львівська 1,27 Вінницька 0,96 Житомир0,85 ська Чернігівська 0,76 АР Крим 1,07 Чернівецька 1,27 Миколаїв0,96 ська Сумська 0,85 Херсонська 1,01 Терно1,16 пільська Полтавська 0,87 Кірово0,86 градська Запорізька 0,98 Черкаська 0,89 Дніпро0,92 петровська Донецька 0,89 Луганська 0,88 Джерело: Лісовський С.А.

2009. – 300 с.

Іін

Ів

Ізнт

Ізпр

Ікв

Ідн

Іпрв

Ізр

1

1

1

1

1

1

1

1,00

0,79

0,59

0,8

3,51

0,79

0,63

0,53

2,54

0,29 0,19 2,55 2,74

0,66 0,67 0,99 2,33

1,5 1,35 1,08 0,51

2 2,02 0,5 0,67

0,7 1,16 1,26 2,92

0,4 0,38 0,88 1,15

0,75 0,91 0,78 1,76

2,34 2,21 1,46 1,31

0,32

0,72

0,78

2,57

0,92

0,69

1,26

1,27

3,07

1

0,86

0,58

1,2

1,3

0,8

1,25

0,16

0,64

1,16

1,76

0,94

0,99

0,66

1,12

0,57 2,17

0,74 0,66

0,66 1,2

1,45 0,8

1,22 0,48

0,85 1,05

0,8 0,83

1,09 1,03

0,21

0,61

1,73

1,69

0,44

1,03

0,83

0,99

0,22 2,07 0,64

0,72 0,72 0,51

2,1 0,89 0,69

1,96 0,69 1,52

0,54 1,03 0,74

2,02 0,92 0,79

0,93 1,43 0,83

0,89 0,86 0,85

0,24

0,89

1,56

0,57

0,91

0,86

0,73

0,84

0,65 0,19

0,7 0,64

1,49 1,96

1,48 1,06

0,55 0,5

1,68 0,67

0,93 1,82

0,73 0,68

0,14

0,49

0,96

1,31

0,51

0,73

0,85

0,66

0,36

1,1

1,43

0,93

0,93

1,56

1,4

0,65

0,27

0,72

1,77

0,64

0,76

1,24

0,67

0,64

0,83 0,3

1,08 0,67

1,13 1,2

0,43 0,75

0,84 1,31

1,06 1,52

1,74 1,32

0,48 0,47

0,86

1,16

0,72

0,32

1,19

1,37

1,48

0,45

0,64 1,31 0,44 0,4 1,47 2,13 1,18 0,38 0,39 0,75 0,85 0,62 0,92 1,73 1,78 0,29 Природа і суспільство: баланс інтересів на теренах України. Київ,

Розрахунки свідчать, що за рівнем збалансованості розвитку Донецька та Луганська області посідають останні місця серед регіонів України. Зумовлено це, насамперед, не відсутністю ресурсів розвитку, а вкрай нераціональною природомісткою структурою виробництва.

70

У Донецькій та Луганській областях зосереджено основний потенціал гірничодобувної, паливної та металургійної галузей, хімічних виробництв України. Протягом тривалого періоду регіон розвивався за рахунок над експлуатації практично всіх складових природно-ресурсного потенціалу власної території. При цьому, за значною природомісткістю виробництва, рівень його економічної ефективності був і є вкрай низьким, що призвело до значних економічних та соціальних проблем на Донбасі. Усе це зумовлює необхідність реформування, модернізації економіки та трансформації всіх сфер суспільного життя в регіоні після завершення військових дій, для забезпечення розвитку Донбасу на засадах збалансованого розвитку. Зазначені області сьогодні потребують значних структурних змін у виробництві, особливої уваги потребує соціальна сфера і вся проблематика щодо адаптації до нових умов населення регіону, його перекваліфікації та працевлаштування. Надзвичайна складність, багатоаспектність та міждисциплінарний характер проблем забезпечення переходу Донбасу до моделі збалансованого розвитку об’єктивно зумовлюють необхідність залучення до їх розв’язання представників найширшого спектра галузей і напрямів наукового знання, що представляють природничі, суспільні та технічні дисципліни. Серед них особливе місце має належати дослідженням з географії.

71

КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ЗБИТКІВ, ЗАПОДІЯНИХ ВІЙСЬКОВИМИ ДІЯМИ ТА СПРИЧИНЕНИХ ОКУПАЦІЄЮ РОСІЙСЬКИМИ ТЕРОРИСТИЧНИМИ ВІЙСЬКАМИ ТЕРИТОРІЙ НА СХОДІ УКРАЇНИ Корнійчук О. П., кандидат економічних наук, старший науковий співробітник відділу соціальної інфраструктури Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України Хлобистов Є. В., доктор економічних наук, професор, ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» Військові дії та окупація частини територій України російськими військами та найманцями спричинила глибокі кризові явища соціально-економічного характеру та в сфері природокористування, наявне погіршення екологічної безпеки, соціально-економічним збитки для населення різного походження та прояву. Україна ще має визначити власну стратегію формування збалансованого розвитку цих територій після повернення їх під українську юрисдикцію, і, в майбутньому, буде на часі розгляд певних кроків чи концептуальних засад сталого розвитку постраждалих від військовий дій та окупації територій, однак нині треба визначити методичну базу для оцінювання заподіяних втрат і збитків. Ця методична база має спиратися як на нормативний апарат розрахунків заподіяних збитків, так і на аналітичні дослідження в цій царині. Крім того, окремого дослідження потребують опосередковані та непрямі збитки, які можуть за своїми параметрами значно перевищувати так звані «прямі» втрати. Тобто ті, які підлягають натурному, візуальному чи нормативному визначенню. Окремо стоїть питання про формування системи адміністрування на цих територіях і їх поступову адаптацію до українського соціуму. Не треба занижувати і вплив російської пропаганди та засобів інформаційної війни. Однак, на цьому етапі визначимо основні підходи до виявлення заподіяних такими надзвичайними подіями та екстремальними процесами втрат. Для визначення заподіяних збитків соціально-економічному потенціалу Донбасу та України в цілому нами використані матеріали досліджень з визначення розмірів збитків на основі методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, правил відшкодування уповноваженими органами завданої шкоди [1]. Міжнародні стандарти класифікації збитків [5] До прямих збитків відносять ті, які завдані активам та нерухомому майну. Це стосується сировини, матеріалів, запасних частин, кінцевих товарів, а також тих, що перебувають у виробництві. Ці збитки охоплюють часткову або повну руйнацію інфраструктури, споруд, обладнання, а також систем зрошення, резервуарів, сільськогосподарських угідь, тощо. Структурування здійснюється за державним, комунальним, колективним та приватним сектором.

72

Оцінка таких втрат як людське життя здійснюється через непряму оцінку загиблих під час надзвичайних ситуацій, загиблих або тимчасово непрацездатних осіб від хвороб, спричинених надзвичайними ситуаціями, скороченням середньої тривалості життя після цих подій. Для оцінки втрат людського потенціалу використовуються три методики. Перша – через співставлення доходів на душу населення до і після надзвичайної події. Друга – через оцінку розмірів компенсацій, які отримують постраждалі, а також оцінку виплат страховими компаніями. Третя – через обсяг виплат, які готові щорічно здійснювати громадяни для зниження ризику виникнення надзвичайних ситуацій. Втрати від непрямих збитків – це втрати в поточних цінах від невиробництва продукції та послуг внаслідок надзвичайних подій. Це оцінюється в межах часу - терміном до 5 років, необхідного для відновлення виробничих потужностей та реконструкції. До непрямих збитків відносять оцінку втрачених можливостей, економічних альтернатив, втрати людського капіталу. Їх обчислення у грошовому еквіваленті є складним та довготривалим. До непрямих збитків, які важко піддаються визначенню та обчисленню, є так звані "невловимі" збитки. Це відчуття страху, небезпеки, загострення відносин тощо. З іншого боку для України виникли "невловимі" переваги або — відчуття солідарності, взаємодопомоги тощо. Наслідки на державному рівні Соціально-економічні наслідки на макрорівні оцінюються змінами доходів домогосподарств, рівнем безробіття, торгівельним балансом, ВВП, у т.ч. на душу населення, зміною корпоративних та державних боргів; курсом гривні до долара. Міжнародні критерії надзвичайних ситуацій[2-7] Основними критеріями оцінки НС є динаміка змін вартості активів, витрат на реконструкцію та розбудову інфраструктури. Для ефективного попередження ризиків надзвичайних ситуацій необхідна кількісна і якісна оцінка вразливості Враховуючи масштабність надзвичайних подій на Донбасі оцінювання вразливості є актуальним завданням, оскільки загрози від дій російськотерористичних військ щоденно стають надзвичайними ситуаціями, які призводять до гибелі і страждань людей та руйнації цілісності економічного господарства. В зв’язку з цим доцільним є розгляд загроз як системної взаємодії між фізичними подіями та вразливістю громадян, інфраструктури, та навколишнього середовища. Збитки, завдані громадянам України, базуються на обрахунку сукупних витрат у зв’язку з вилученням трудових ресурсів із національної економіки, яке пов’язане із їх загибеллю або втратою здоров’я. Сюди ж відносяться виплати допомоги, виплати пенсій у разі втрати годувальника, а також виплати на лікування, на проїзд для проживання в інші регіони України, витрати на розміщення по новому місцю, перенавчання; виплати допомоги на поховання. Обрахунок втрат від вилучення трудових ресурсів передбачає облік втрат від поранень, нещасних випадків, які призвели до загибелі громадян, або отримання інвалідності. Втрати від загибелі працюючого громадянина мають бути не менше 73

його п’ятирічного заробітку. Для осіб у віці до 60 років, які не працюють втрати розраховуються у разі його загибелі. Витрати на виплату дитині пенсії у зв’язку із втратою годувальника передбачають розрахунок щомісячної пенсії на дитину до досягнення нею повноліття. Збитки від пошкодження основних фондів, передбачають обрахунок цих фондів як для безпосереднього надання медичних послуг, так невиробничого призначення, втрат запасів медикаментів, медичного обладнання, інфраструктури по підтриманню життєдіяльності закладів охорони здоров’я. Збитки від пошкодження основних фондів обраховуються шляхом додавання збитків від пошкоджень основних фондів для надання медичної допомоги, медичного обладнання і включають прямі і непрямі збитки. Прямі збитки враховують втрати їхньої балансової вартості, з урахуванням амортизації. При цьому використовуються коефіцієнти індексації, амортизації, а також обсяг витрат на відновлювальні роботи будівель корпусів, медичної техніки та обладнання, кожного із видів надання медичної допомоги. Крім цього враховуючи застарілість основних фондів у сфері охорони здоров’я оптимальним є розрахунок вартості будівництва нових закладів охорони здоров’я. Збитки від пошкоджень основних фондів невиробничого призначення (споруд і комунікацій, допоміжних будівель) мають враховувати залишкову балансну вартість пошкоджених споруд обсяг реальних витрат на відновлення. Збитки від втрат пов’язаних із ненаданням медичних послуг розраховуються виходячи із їх собівартості та середньої норми прибутку щоденно шляхом множення на кількість днів, протягом яких медична допомога к конкретному закладі охорони здоров’я не надавалась. Збитки від втрат здоров’я у зв’язку з ненаданими медичними послугами розраховуються як різниця витрат, пов’язаних з передчасною смертністю громадян у зв’язку із несвоєчасним наданням медичної допомоги, їх інвалідизацією, додатковим обсягом витрат на транспортні послуги, медикаменти у зв’язку із зверненням у інші заклади охорони здоров’я. Збитки від втрат та пошкодження медичного обладнання, медикаментів, які необхідні для надання медичної допомоги обраховуються на основі витрат закладів охорони здоров’я за оптовими цінами на момент їх пошкодження. Розрахунок збитків від порушення життєдіяльності закладів охорони здоров’я розраховується множенням щоденної кількості громадян, які не змогли отримати медичну допомогу згідно показників попереднього року на суму щоденної шкоди, яка відповідає визначеному у гривнях унеможливленню щоденного використання продуктивності кожного закладу охорони здоров’я(щоденного загального обсягу фінансування) із структуруванням за видами надання медичної допомоги. Розрахунок збитків рекреаційних зон визначаються як різниця в прибутках, які отримували заклади соціальної інфраструктури до окупації частини Донбасу та анексії Криму через визначення кількості відпочиваючих на кожному об’єкті протягом календарного місяця в середньому за останні три роки та кількості відпочиваючих протягом місяця після надзвичайної ситуації. У розрахунок 74

збитків входить різниця втрати прибутку від діяльності конкретної установи протягом періоду вторгнення російсько-терористичних військ, а також експертне оцінювання вартості відновлення рекреаційної зони[1, с. 34-46]. Виходячи із міжнародного досвіду нами структуровані збитки за трьома інституціями. Це – людські ресурси, соціально-економічна інфраструктура, а також навколишнє середовище. Висновки Комплексна оцінка збитків передбачає створення унормованого і коректного методичного апарату оцінювання втрат від російської агресії. Однак, інтеграція окупованих територій до українського простору (економічного, політичного, соціального) потребує нової соціо-гуманітарної (як сукупність державницьких пріоритетів, що позитивно сприймаються на рівні громад), економічної та виробничої інфраструктури. Для створення нової інфраструктури сталого розвитку в Донецькій та Луганській областях необхідне надання пріоритетності гуманітарної сфери над економічною, відпрацювання дієвих механізмів захисту громадян України від інформаційної та гуманітарної війни РФ. Соціальноекономічна сфера має бути побудована на сучасних соціально-орієнтованих ринкових засадах державно-приватного партнерства. На відкритої, прозорості, дієвості української влади щодо цих територій, на формуванні базису української інтеграції відірваних від нашої держави територій. Література: 1. Соціально-економічний аналіз надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру / Волошин С. М., Жарова Л. В., Хлобистов Є. В., Чебанов О. А. / за наук. редакцією д. е. н., проф. Хлобистова Є. В. /РВПС України НАН України, НДІ СРП – Сімферополь, СОНАТ, 2010. – 258 с.

2. Cardona O. D. The need for rethinking the concept of vulnerability and risk from a holistic perspective / O. D. Cardona. – London : Earthscan, 2004. – 234 p.

3. Brikmann J. Danger need not spell disaster – but how vulnerable are we? / J. Brikmann. – Tokyo: UN univ, 2005. – 42 p.; Brauch H.-G. Threats, challenges, vulnerabilities, risks in environmental and human security / H.-G. Brauch. // Publication series of UNU-EHS. – N 1. – 2005.

– P. 42-58.

4. Hyogo framework for action 32005-2015: building the resilience of nations and communities to disasters // UN – www.unisdr.org/wcdr/intergover/official-doc/L-docs/Hyogoframewark-for-action-english.pdf 5. Cardona O. D. Evalucion de la Amenaza, la Vulnarabilitat y el Riesgo / O. D. Cardona. – Bogota: Tercer Mundo Editored, 1993 – 75 p.; van Ginkel H. Introduction speech regarding the expert workshop "Measuring the Vulnarability", 23-23 Jan. 2005 / H. van Ginkel – Kobe : UNUHENS, 2005. – P. 12-18.

75

ЕКОЛОГІЧНІ, СОЦІАЛЬНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ВОЄННИХ ДІЙ НА СХОДІ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇХНЬОГО ПОДОЛАННЯ Іванюта С. П., кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України Значне загострення ситуації в східних регіонах України призвело до зростання загроз екологічній безпеці держави, в т. ч. внаслідок порушення технологічного режиму численних потенційно небезпечних об’єктів (ПНО). Успадкований від колишнього СРСР комплекс гірничодобувних, хімічних, енергетичних та інших об’єктів зі значною кількістю промислово-міських агломерацій (до 70% від загальної кількості населення) у нинішній ситуації зумовлює істотне зростання ризиків виникнення техногенних екологічних катастроф з масштабними транскордонними наслідками через загрозу воєнних дій у місцях дислокації ПНО. Найбільшу загрозу серед них можуть становити АЕС, шахти та кар’єри, греблі великих водосховищ, підприємства хімічної промисловості та полігони токсичних відходів. В Україні понад 5700 ПНО (23% – загальної кількості) зосереджено на території Донецької, Луганської та Харківської областей за просторової щільності втричі вище за середню. При цьому переважна частина з них є об’єктами критичної інфраструктури та експлуатується за умов наднормативної зношеності (до 70%), небезпечного зниження міцності порід підґрунтя внаслідок підтоплення, впливу корозії на конструктивні елементи нафто- і газопроводів, мостів, підземних комунікацій тощо. У гірничо-видобувних районах Донбасу у разі несанкціонованої зупинки водовідливу шахт та кар’єрів протягом року виникає загроза катастрофічного підтоплення та затоплення прилеглих міст та селищ, не прогнозованого руху вибухонебезпечних і токсичних газів метану, радону до промислової та житлової забудови, забруднення підземних та поверхневих джерел водопостачання. Тому одним з пріоритетів забезпечення національної безпеки є контроль умов експлуатації ПНО, удосконалення системи моніторингу та оцінки їхнього еколого-техногенного стану для запобігання надзвичайним ситуаціям. Ситуація може значно ускладнитися через незадовільні екологічні та економічні показники видобутку та переробки мінерально-сировинних ресур-сів розвинутих гірничодобувних регіонів Донбасу, Кривбасу, Карпатського регіону, шахти і кар’єри яких вже досягли критичних глибин понад 1 км за використання застарілого та низько ефективного устаткування. У сучасних умовах загострення кризи в Україні істотно зростає кількість територій і промислово-міських агломерацій, де негативний стан економічної ситуації в сукупності з руйнуванням будівель у гірничо-видобувних районах Донбасу, Кривбасу, небезпечним забрудненням приземної атмосфери, питної 76

води може призвести до втрати перспектив сталого розвитку, знач-ного зменшення зайнятості населення і зростання соціальної напруженості в суспільстві. Треба зазначити, що в ряді регіонів держави, включаючи Донбас, смт Солотвино Закарпатської області вже відбуваються процеси опустелення земель і поява екологічних біженців. До додаткових чинників подальшого загострення соціально-економічної ситуації і виникнення нових загроз національній безпеці в еколого-техногенній сфері можна віднести сучасний прояв на території України наслідків глобальних змін клімату (збільшення висоти і частоти повеней, посух, зледенінь та ін.), що активізує ерозію та погіршує врожайність земель, зумовлює регіональну активізацію небезпечних зсувних, просадкових, карстово-провальних процесів. Крім того, зростає ризик виникнення транскордонних надзвичайних ситуацій водно-екологічного походження внаслідок некерованого витоку солоних та забруднених вод із закритих шахт та кар’єрів у Карпатському регіоні та Східному Донбасі через забруднення річкових басейнів річок Дністер та Сіверський Донець. На Авдіївському коксохімічному заводі 23 липня склалася критична ситуація через пошкодження лінії електропередач і підприємство отримує електроенергію від однієї ЛЕП з чотирьох, інші три були пошкоджені в результаті бойових дій. Для відновлення енергопостачання потрібно припинити бойові дії і провести ремонтні роботи. Якщо електрозабезпечення заводу не буде відновлено найближчим часом, та ще й буде пошкоджено останню резервну лінію, що може призвести до масштабної техногенної та екологічної катастрофи. Внаслідок цього можуть постраждати не тільки мирні жителі й самі учасники бойових дій, але й усі, хто живе поряд. Підприємство знаходиться дуже близько до самого Донецька. У разі його повного знеструмлення в атмосферу і воду потраплять шкідливі та отруйні речовини, включаючи аміак, феноли, смоли. Хмара коксового газу може рухатися в будь-який бік, вбиваючи все живе на своєму шляху. Виконані Національним інститутом стратегічних досліджень оцінки сучасної техногенної порушеності складових життєзабезпечуючих компонентів навколишнього середовища свідчать, що вона досягла рівня дестабілізуючого впливу на національну безпеку держави. В цілому це значно знижує рівень безпеки життєдіяльності, призводить до значних економічних втрат (5–10 млрд грн/рік) і людських жертв, а також формує додаткові ризики під час соціальних і військових конфліктів. За оцінками прем’єр-міністра України, на відновлення знищеної та пошкодженої інфраструктури Донецької та Луганської областей не вистачить 8 млрд грн, які уряд закладав у свої розрахунки раніше. На відновлення Донбасу і проведення реформ Україна проситиме у світової спільноти. У складних умовах військових дій на території Донецької та Луганської областей відбувається зростання загроз НС з масштабними негативними наслідками для населення. Існує нагальна необхідність кардинального вдосконалення системи гарантування національної безпеки, підвищення ефективності механізмів підтримки прийняття рішень у сфері відвернення, реагування та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій різного характеру. Для 77

цього Кабінету Міністрів України вкрай необхідно відновити функціонування Урядової інформаційно-аналітичної системи з надзвичайних ситуацій (УІАС НС) на території Донецької та Луганської областей та провести на цій основі удосконалити систему раннього виявлення і запобігання екологічним і техногенним загрозам для безпеки ПНО на території України з урахуванням новітніх ризиків. Для цього звернутися до міжнародних організацій ООН, ЄС, МАГАТЕ, ОБСЄ щодо сприяння в цих питаннях. Створення цієї системи розпочалося у 1996 р., коли була ухвалена Програма створення УІАС НС, у рамках якої передбачалось створення Кризового центру у складі Центру інформаційних ресурсів в Кабінеті Міністрів України. На жаль, процес створення УІАС НС не було завершено відповідним чином і не всі заплановані елементи цієї системи впроваджені в експлуатацію. За даними ДСНС України, в 2013 р. у зв’язку з відсутністю фінансування не виконувалися заходи Загальнодержавної цільової програми захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру щодо забезпечення функціонування та розвитку УІАСНС. Важливим питанням також є створення Ситуаційного центру як постійно діючого органу в системі забезпечення національної безпеки, на який буде покладено виконання функцій щоденного моніторингу ситуації в усіх сферах національної безпеки і забезпечення підтримки прийняття рішень в умовах надзвичайних ситуацій. З огляду на досвід європейських країн, режими роботи Ситуаційного центру мають включати моніторинг, планування, координація дій з реагування та мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій. У цьому зв’язку необхідно використовувати досвід країн ЄС щодо створення Координаційного центру реагування на надзвичайні ситуації (Emergency Response Coordination Centre), що був відкритий у травні 2013 р. До його функцій входять цілодобовий моніторинг надзвичайних ситуацій в усьому світі, надання інформації країнам-членам ЄС, управління реєстром сил та засобів реагування, які можуть бути розгорнуті негайно у разі великомасштабної надзвичайної ситуації. У складних умовах військових дій і зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження на Сході України виявляється доцільним рекомендувати:  Кабінету Міністрів України, Державній службі з надзвичайних си-туацій України забезпечити удосконалення моніторингу стану еколого-техногенної безпеки з використанням технологій дистанційного зондування Землі, ГІС та інших засобів для збільшення його здатності щодо виявлення, прогнозування та відвернення екологічних і техногенних загроз регіонального, міжрегіонального та транскордонного рівня, а також їхнього впливу на соціально-економічний розвиток регіонів України;  Державній службі з надзвичайних ситуацій України всебічно використовувати позитивний зарубіжний досвід, положення Міжнародних стратегій і підходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям природного та техногенного характеру під час розроблення проектів концепцій, програм, законодавчих актів з формування і удосконалення системи цивільного захисту. Переглянути Класифікацію ПНО з урахуванням чинників геополітичних і 78

транскордонних ризиків;  Кабінету Міністрів України, Обласним державним адміністраціям провести інвентаризацію наявних сил і засобів аварійно-рятувальних служб, оцінити їхню дієздатність та скоригувати плани реагування для максимально оперативного і ефективного використання ресурсів цивільного захисту в умовах надзвичайних ситуацій.

79