%d0%95%d0%926 2019

Е кологічний Вісник листопад-грудень 2019 р. № 6 (118)

НАЙАКТУАЛЬНІШЕ

Íàц³îíàëüíèé фîðóм «Пîâîäæåííÿ з â³äхîäàмè â Уêðà¿í³»

2

ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА Âèзíà÷åííÿ åêîëîã³÷íèх ïð³îðèтåт³â

6

«Зåëåíèé тàðèф» зíèщóє мàë³ ð³÷êè â Уêðà¿í³

8

Пîшèðåííÿ Cyprinus carpio L. ÿê б³î³íäèêàтîðà âîäíèх åêîñèñтåм тà â àêâàêóëüтóð³ Тåòÿíà Бàãäàé, Аíäð³é Äèä³â, Íàòàë³ÿ Êà÷ìàð

Íàóêîâî-ïîïóëÿðíèé åêîëîã³÷íèé æóðíàë Засновники: Âñåóêðà¿íñüêà åêîëîã³÷íà ë³ãà ТО «Цåíтð åêîëîã³÷íî¿ îñâ³тè тà ³íфîðмàц³¿» Çàñíîâàíèé у 2002 ð. Ñâ³äîöòâî ïðî ðåºñòðàö³þ Äåðæêîì³òåòу ³íôîðìàö³éíî¿ ïîë³òèêè, òåëåáà÷åííÿ òà ðàä³îìîâëåííÿ Óêðà¿íè ñåð³ÿ Ê ¹ 8487 â³ä 01.03.2004 ð. Âèäàííÿ ðåêîìåíäîâàíî äî äðуêу Íàуêîâîþ ðàäîþ Âñåуêðà¿íñüêî¿ åêîëîã³÷íî¿ ë³ãè

10

³äïîâ³äàëüí³ñòü çà äîñòîâ³ðí³ñòü òà çì³ñò ³íôîðìàö³¿ íåñуòü àâòîðè ïуáë³êàö³é

Пðèðîäîîхîðîííèé äàéäæåñт: бîтàí³÷í³ ñàäè

12

Тàâîëãà ïîëüñüêà ó ÍПП «Дí³ñтðîâñüêèé êàíüéîí» Îëåêñàíäð ³êèð÷àê, Тåòÿíà Мèêèòþê

Ó ðàç³ ïåðåäðуêу ïîñèëàííÿ íà æуðíàë «Åêîëîã³÷íèé â³ñíèê» º îáîâ’ÿçêîâèì

13

Оñтð³â Зм³¿íèé – óí³êàëüíèé êóтî÷îê Уêðà¿íè Мèхàéëî Шèшêà

14

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД

ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ТА ВИХОВАННЯ Íîâà óêðà¿íñüêà шêîëà ñïðÿмîâàíà íà фîðмóâàííÿ åêîëîã³÷íî ñâ³äîмîãî ãðîмàäÿíèíà Іâàí Ñàâ÷уê

Л³òåðàòуðíèé ðåäàêòîð Мазуренко О. В.

17

ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА

21

Пðàâîâ³ ïðîбëåмè ïðàâà êîëåêтèâíî¿ âëàñíîñт³ íà зåмëю â Уêðà¿í³ Ñåðã³é Рàçìºòàºâ

24

ЕКОЛОГІЧНО ЗБАЛАНСОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ

26

ГОСТРИЙ СИГНАЛ Пðî ñтàí ïîâîäæåííÿ з ïåñтèцèäàмè â Уêðà¿í³

28

Âñåóêðà¿íñüêà åêîëîã³÷íà ë³ãà êîíтðîëює åêîëîã³÷íó ñèтóàц³ю íà ð³÷êàх Хîмîðà тà Сëó÷

31

ГРОМАДСЬКИЙ ПРИРОДООХОРОННИЙ РУХ Â³äмîâëÿємîñü â³ä тðàäèц³é, ÿê³ шêîäÿтü Пðèðîä³ Îëåíà Пàщåíêî, Îëåêñàíäð Рàê

Тåхí³÷íèé ðåäàêòîð Швець О. Р. Êîìï’þòåðíà âåðñòêà Рябуха А. Ю.

Пðàâîâ³ àñïåêтè б³îðåêóëüтèâàц³¿ ïîë³ãîí³â ТП â Уêðà¿í³ íà зàñàäàх åêîñèñтåмíîãî ï³äхîäó Єâãåí³é Ñуºòíîâ

Еêîëîã³÷íà б³îтåхíîëîã³ÿ ïåðåðîбêè â³äхîä³â хàð÷îâîãî âèðîбíèцтâà Аëüîíà Пàñåíêî, Îêñàíà Мàçíèöüêà, Äìèòðî Íàухàòüêî, ³êòîð³ÿ Ôë³ññ

Àäðåñà ðåäàêц³¿: 01033, ì. Êè¿â, âуë. Ñàêñàãàíñüêîãî, 30-Â, îô. 33 E-mail: vel@ecoleague.net http://www.ecoleague.net

32

Âèêîðèñòàíî ôîòîìàòåð³àëè Буджака В., Вікирчака О., Мазуренко О., Онук Л., Токарюк А., Шишки М.

Çäàíî äî íàáîðу 16.12.2019 ð. П³äïèñàíî äî äðуêу 25.12.2019 ð. Ôîðìàò 60х84 1/8. Óì. ôàðáîâ³äá. – 11. Îáë.-âèä. àðê. – 5. Пàï³ð êðåéäîâàíèé. Äðуê îôñåòíèé. Íàêëàä 750 ïðèì. Пåðåäïëàòíèé ³íäåêñ â Óêðà¿í³ 01154, äëÿ Äîíåöüêî¿ òà Луãàíñüêî¿ îáëàñòåé 87541 © Âñåуêðà¿íñüêà åêîëîã³÷íà ë³ãà 2019

НАЙАКТУАЛЬНІШЕ

ÐÅÄÀÊÖ²ÉÍÀ ÊÎËÅÃ²Я Тимочко Т. В.

шеф-редактор, голова Всеукраїнської екологічної ліги Балюк Г. І. д. ю. н., член-кор. НАПрНУ Бех І. Д. д. п. н., академік НАПНУ Бистрякова Ю. І. к. е. н. Вадзюк С. Н. д. м. н. Волощук М. Д. д. с.-г. н. Веклич О. П. д. е. н. Гальченко Н. П. к. б. н. Гетьман А. П. д. ю. н., академік НАПрНУ Гетьман В. І. к. г. н. Голік Ю. С. к. т. н. Гончарук В. В. д. х. н., академік НАНУ Грицан Ю. І. д. б. н. Долінський А. А. д. т. н., академік НАНУ Ільченко В. Р. д. п. н., академік НАПНУ Каплун В. В. д. т. н. Капська А. Й. д. п. н. Клименко М. О. д. с.-г. н. Кондратюк В. А. д. м. н. Лісовський С. А. д. г. н. Лукаш О. В. д. б. н. Малишева Н. Р. д. ю. н., академік НАПрНУ Мальований М. С. д. т. н. Маруняк Є. О. д. г. н. Марушевський Г. Б. к. ф. н. Медведєв В. В. д. б. н., академік НААНУ Мельник Л. Г. д. е. н. Мінтер Д. д. б. н. (Великобританія) Міронова Н. Г. д. с.-г. н. Морозова Т. В. к. б. н. Мудрак О. В. д. с.-г. н. Прищепа А. М. к. с.-г. н. Размєтаєв С. В. к. ю. н. Руденко Л. Г. д. г. н., академік НАНУ Рудько Г. І. д. г.-м. н., д. г. н., д. т. н. Созінов О. О. д. с.-г. н., академік НАНУ Степаненко С. М. д. ф.-м. н. Столяренко Г. С. д. т. н. Тараріко О. Г. д. с.-г. н., академік НААНУ Терлецький В. К. к. б. н. Фурдичко О. І. д. е. н., академік НААНУ Черваньов І. Г. д. т. н. Шевчук В. Я. д. е. н. Шемшученко Ю. С. д. ю. н., академік НАНУ Шищенко П. Г. д. г. н., член-кор. НАПНУ Шматков Г. Г. д. б. н. Яковлєв Є. О. д. т. н.

2

Національний форум «Поводження з відходами в Україні»

В

же кілька років поспіль (2013−2018 рр.) проводиться Національний форум «Поводження з відходами в Україні: законодавство, економіка, технології». У 2019 році він відбувся 7−8 листопада в місті Святогірськ на Донеччині. Цього року головна тема Форуму − «Рекультивація полігонів і сміттєзвалищ: проблемні питання та кращі практики». Учасники обговорили питання рекультивації полігонів і сміттєзвалищ, адаптації українського законодавства у сфері поводження з відходами до європейських вимог та стандартів, проблеми виникнення несанкціонованих звалищ, шляхи підвищення рівня обізнаності населення щодо поводження з відходами. Організаторами заходу виступили Всеукраїнська екологічна ліга, Департамент екології та природних ресурсів Донецької ОДА, Центр екологічної освіти та інформації. Форум відбувся за сприяння: Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування, Міністерства енергетики та захисту довкілля, Донецької обласної державної адміністрації, Міжрегіонального центру наукових досліджень та експертиз. Форум об’єднав більше 200 учасників, серед яких: народні депутати, науковці, представники органів державної влади та місцевого самоврядування, об’єднаних територіальних громад, природоохоронних громадських організацій, комунальних та бізнес-структур, засобів масової інформації.

Під час пленарного засідання Національного форуму «Поводження з відходами в Україні»

№6

НАЙАКТУАЛЬНІШЕ Відкриваючи Форум, Тимочко Тетяна Валентинівна, голова Всеукраїнської екологічної ліги наголосила на важливості інтегрованого управління відходами для збалансованого розвитку нашої країни. Важливим є запровадження системи роздільного збирання та переробки відходів на засадах принципу розширеної відповідальності виробника із забезпечення її дієвими економічними та правовими механізмами. Надзвичайну загрозу для довкілля становлять полігони ТПВ та сміттєзвалища, яких в Україні за офіційною інформацією нараховується близько 7 тис. Всеукраїнська екологічна ліга протягом тривалого часу здійснює громадську інвентаризацію несанкціонованих сміттєзвалищ, яких за нашими даними – близько 30 тис. Ці об’єкти забруднюють усі компоненти природного середовища, завдають шкоди життєдіяльності людини. Саме тому питання їх рекультивації є надзвичайно актуальним. Шахов Сергій Володимирович, народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування, акцентував увагу на необхідності впровадження в українське законодавство європейських директив та стандартів. Світова практика свідчить про економічну та соціальну доцільність залучення відходів у господарський обіг, оскільки стає масштабною індустрією, де задіяні сотні тисяч працівників і формуються значні доходи та зберігаються первинні природні ресурси. Натрус Сергій Петрович, директор Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації, познайомив учасників з практичним досвідом реалізації Програми поводження з відходами у Донецькій області на 2016–2020 рр. та представив перші успіхи у рекультивації полігонів ТПВ. Програма передбачає умовний поділ області на 4 кластери, в кожному з яких планується створити регіональні центри утилізації відходів, де збудувати нові регіональні полігони ТПВ, сміттєпереробні підприємства, розмістити сортувальні лінії та перевантажувальні станції. Планується поступове закриття та рекультивація звалищ ТПВ, ліквідація несанкціонованих звалищ, оновлення контейнерного господарства та парку сміттєвозів комунальних підприємств області, розширення інформаційно-просвітницької роботи з населенням. Більшість звалищ та полігонів ТПВ області експлуатуються тривалий час та організовані без проєктів будівництва. На таких об’єктах відсутні засоби захисту довкілля від забруднення, що становить загрозу для атмосферного повітря, ґрунтів, водних об’єктів та здоров’я людей. Саме тому важливе місце у Програмі займають заходи щодо рекультивації звалищ та полігонів ТПВ, а також ліквідація несанкціонованих звалищ. листопад-грудень 2019 р.

Брифінг для ЗМІ (зліва направо: С. Шахов, Т. Тимочко, С. Натрус)

Незважаючи на складні обставини, облдержадміністрація продовжує пошук ефективних рішень для реалізації положень Програми поводження з відходами в Донецькій області на 2016–2020 роки, в тому числі щодо рекультивації полігонів ТПВ. Семенець Олександр Степанович, заступник Директора Департаменту з екологічної безпеки – начальник управління поводження з відходами Міністерства енергетики та захисту довкілля України, представив присутнім вектори реформування державної політики у сфері управління відходами, зокрема: рамковий закон «Про управління відходами» та регіональні плани. Під час круглого столу «Законодавче регулювання питання рекультивації полігонів та сміттєзвалищ: складності адаптації українського законодавства до європейських вимог та стандартів» учасники розглянули питання нормативно-правового забезпечення поводження з тарою і упаковкою, правові аспекти біологічної рекультивації полігонів твердих побутових відходів в Україні на засадах екосистемного підходу, регулювання обмеження використання деяких пакувальних виробів. Дуже цікавим виявився практичний досвід поводження з відходами в Ясинуватському районі Донецької області, рекультивації полігону № 5 (село Підгірці, Київська область), кращі практики Балтійських країн щодо рекультивації полігонів ТПВ. Учасники круглого столу «Вплив полігонів та сміттєзвалищ на стан довкілля та життєдіяльність людей» розглянули питання моніторингу техногенного навантаження на водойми районів захоронення твердих побутових відходів, екологічних ризиків розміщення полігонів ТБО в межах лесових рівнин України, використання земель під звалищами ТПВ на прикладі Чернівецької, Рівненської та Чернігівської областей, м. Курахове Донецької області, м. Харків. Особливостям формування місцевих стратегій/ програм/планів дій поводження з відходами в контексті децентралізації було присвячено тему ще 3

НАЙАКТУАЛЬНІШЕ одного круглого столу. Під час засідання доповідачі поділились з присутніми кращими практиками формування та впровадження стратегій поводження з відходами, інформацією про стан полігонів ТПВ у м. Волноваха, Олександрівській ОТГ Донецької області, впровадженням роздільного збирання побутових відходів в місті Черкаси. Результатом співпраці активістів Всеукраїнської екологічної ліги та Департаменту екології Донецької ОДА стало видалення відходів несанкціонованого звалища та рекультивація порушених земель поблизу с. Богородичне Слов’янського району. Другий день Національного форуму «Поводження з відходами в Україні: законодавство, економіка, технології» був не менш насиченим. Учасники працювали у секціях «Екологічно-дружні технології перероблення відходів та рекультивації територій, порушених внаслідок розміщення промислових та небезпечних відходів в Україні» та «Впровадження освітніх програм та інформаційна політика для підвищення рівня обізнаності представників органів влади та населення щодо поводження з відходами та екологічно-безпечної рекультивації сміттєзвалищ». Були розглянуті основні проблемні питання поводження з відходами у Мар’їнському районі, розташованому на лінії розмежування у безпосередній близькості до зони бойових дій, висвітлено практичний досвід м. Бахмут: облаштування контейнерних майданчиків з виділенням за фракціями, стимулювання роздільного збору відходів в приватному секторі, будівництво на території громади сміттєперевантажувальної станції, проведення інформаційно-просвітницької кампанії серед місцевих жителів. В рамках Форуму також відбувся тренінг для освітян «Роздільне збирання побутових відходів» та були представлені регіональні

Укладання бентонітового захисного шару на полігоні ТПВ м. Слов’янська

4

Ознайомлення учасників Форуму з технологією рекультивації полігону ТПВ м. Слов’янська

напрацювання у сфері екологічної освіти та просвіти: досвід міста Львова щодо впровадження принципів свідомого поводження з побутовими відходами та дослідження правил їх сортування, проведення просвітницької роботи серед жителів міста Боярка Київської області, екологічне виховання учнів початкових класів із застосуванням ігрових інтерактивних методів у м. Лиман Донецької області. Під час дискусійної панелі обговорювалась ситуація з харчовими відходами в Україні: причини, джерела, масштаби та утилізація, стан нормативно-правового забезпечення управління харчовими відходами в Україні. Під час екскурсій учасники Форуму мали можливість наочно ознайомитись з об’єктами рекультивації на території Донецької області. Вони відвідали територію рекультивованого несанкціонованого сміттєзвалища у с. Богородичне Слов’янського району. На полігоні ТПВ міста Слов’янська наразі триває 2 етап рекультивації, де учасникам продемонстрували процес завершення монтажу захисного бентонітового шару. Також гості Форуму ознайомились з процесом завершення будівництва 2-ї черги регіонального полігону у м. Краматорськ, яка побудована з використанням європейської технології, що дозволяє збирати фільтрат та захищати ґрунти від забруднення. Учасники Національного форуму висловили надію на успішну реалізацію кращих практик поводження з відходами та подальшу взаємодію органів влади, науковців та громадськості для захисту навколишнього середовища України. №6

НАЙАКТУАЛЬНІШЕ Ðезолюція Ðекультивація полігонів і сміттєзвалищ: проблемні питання та кращі практики

7 – 8 листопада 2019 року, м. Святогірськ, Донецька область Учасники Національного форуму «Поводження з відходами в Україні: законодавство, економіка, технології» розглянули проблемні питання та кращі практики поводження з відходами, забруднення довкілля у місцях накопичення відходів, рекультивації полігонів та сміттєзвалищ; ознайомились з технологіями екологічно безпечного перероблення та утилізації відходів, які можуть бути реалізовані в Україні і вважають за необхідне: Верховній Ðаді України: − ухвалити рамковий Закон України «Про відходи» відповідно до європейських директив про поводження з відходами та їх захоронення; − затвердити на законодавчому рівні фінансові механізми покриття всіх витрат на будівництво, експлуатацію, закриття, рекультивацію полігонів, їх обслуговування після закриття і проведення моніторингу за рахунок тарифів на захоронення відходів; − ухвалити законодавчі акти, які, у відповідності до європейського законодавства, обмежують виробництво і використання полімерів; − внести зміни і доповнення до законодавчих актів щодо посилення контролю за діяльністю підприємств, які працюють з небезпечними відходами, зокрема, запровадити доліцензійну перевірку цих підприємств на наявність відповідної матеріальної бази та екологічно безпечних технологій; − розглянути та підготувати до ухвалення законопроєкти рамкової екологічної політики, які створять передумови для збереження довкілля, зокрема: Закон України «Про стратегію сталого розвитку України до 2030 року» та Закон України «Про Національний екологічний фонд України». Êабінету Міністрів України: − створити Державне агентство поводження з відходами (побутовими, промисловими, небезпечними) та передати йому відповідні повноваження від Міністерства енергетики та захисту довкілля України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України; − включити до переліку пріоритетних проєкти, підготовлені органами місцевого самоврядування/ ОТГ, щодо приведення полігонів до безпечного стану або закриття полігонів/звалищ, що не відповідають екологічним вимогам, за кошти Державного фонду регіонального розвитку; − запровадити економічні механізми відповідальності виробників та імпортерів упаковки і товарів в упаковці за збирання, вивезення, перероблення й утилізацію відходів; − розробити комплексну програму збалансованого поводження з харчовими відходами та відходами сільського господарства, заходи якої будуть сприяти розвитку біоенергетики та зменшенню забруднення довкілля. Міністерству енергетики та захисту довкілля України: − забезпечити адаптацію законодавства у сфері поводження з відходами відповідно до європейських директив та вимог Асоціації між Україною та ЄС; − розробити нормативно-правову базу для створення та функціонування системи збирання та утилізації використаних автотранспортних засобів, шин, хімічних джерел струму, електропобутової техніки та електричного обладнання тощо; − започаткувати проведення щорічної національної інформаційно-просвітницької кампанії з метою підвищення рівня поінформованості населення щодо впровадження системи управління відходами, їх роздільного збирання та екологічного безпечного для довкілля перероблення. Îбласним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування: − включити до Стратегій розвитку областей до 2027 року окремим розділом стратегічну ціль «Екологічна безпека та збереження довкілля», а також окрему операційну ціль «Створення регіональної системи управління відходами»; − забезпечити ефективне виконання Національного плану управління відходами до 2030 року, зокрема, п. 53 «Розроблення проєктів рекультивації полігонів небезпечних відходів, які не відповідають встановленим вимогам» та п. 54 «Проведення рекультивації полігонів небезпечних відходів, які не відповідають встановленим вимогам»; − провести інвентаризацію та оцінку екологічного ризику діючих полігонів/звалищ, які підлягають приведенню у відповідність до екологічних вимог, або припинити експлуатацію тих, функціонування яких загрожує довкіллю та життєдіяльності людей; − розробити та затвердити регіональні/обласні/місцеві Програми поводження з відходами, враховуючи промислові, небезпечні, сільськогосподарські відходи; − сприяти реалізації екологічних просвітницьких і виховних програм та проєктів для дітей і молоді стосовно поводження з відходами, залучити сучасні канали комунікації, соціальну рекламу для популяризації кращих практик поводження з відходами серед усіх категорій населення. листопад-грудень 2019 р.

5

ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Визначення екологічних пріоритетів

27

листопада відбулися парламентські слухання на тему: «Пріоритети екологічної політики Верховної Ради України на наступні п’ять років». Україна перебуває серед країн, в яких збереглися протиріччя суспільної моделі, орієнтованої на виснажливе природокористування, ми безжально і неефективно експлуатуємо природні ресурси. В Україні фіксується високий рівень забруднення довкілля: в річки і моря скидаються неочищені стічні води, повітря забруднене промисловими та автомобільними викидами, а ґрунти − токсичними речовинами, вирубування лісів руйнує екосистеми, хижацьке видобування природних ресурсів досягло загрозливих масштабів. Ми і досі витрачаємо величезні кошти на подолання наслідків найбільшої в історії людства техногенної катастрофи – аварії на Чорнобильській АЕС. Разом з тим, парадигма збалансованого розвитку стає найбільш популярною у світі. Його принципи визначені ключовими для всіх політик держав ЄС. Це означає, що будь-які національні, регіональні чи галузеві стратегії, плани і програми мають орієнтуватися на досягнення балансу між економічними, соціальними та екологічними цілями. Визначення екологічних пріоритетів Парламенту на наступні 5 років є актуальним питанням поряд з необхідністю спільного напрацювання нормативно-правових змін, посилення представництва профільних наукових та експертних установ, екологічних організацій при прийнятті екологічно значущих рішень, залученні громадськості до формування та реалізації природоохоронної політики на державному та регіональному рівнях. На Парламентських слуханнях виступила голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко і висловила бачення громадськості щодо

У сесійній залі під час парламентських слухань

6

Виступ Тетяни Тимочко, голови Всеукраїнської екологічної ліги

пріоритетів для парламенту, уряду і суспільства, зокрема: 29 листопада 2000 року в цій же залі відбулись перші парламентські слухання з питань екологічної політики. Їх ініціювала Всеукраїнська екологічна ліга – громадська організація. І можу вам сказати, що перелік пріоритетів екологічної політики мало змінився за 20 років. Дещо змінилася риторика, нові слова з’явились, наприклад – «ліс у смартфоні». Хай би цей образ залишився тільки словами, а ліс − залишиться на своєму місці. Нині ми маємо унікальну можливість – у сесійній залі є однопартійна більшість. Це шанс, щоб ухвалювати нові закони, які змінять ситуацію на краще. Щодо пріоритетів уряду. Їх не можна запровадити лише словами або навіть хорошими законами. Потрібні дії. Природоохоронній галузі необхідна кардинальна реформа інституцій. Навіть стовідсоткова імплементація європейських директив в українському законодавстві не забезпечить їх реалізації на практиці. Тому першим завданням на наступні п’ять років є реформування всієї природоохоронної галузі. Об’єднання Міністерства енергетики та Міністерства екології – це не реформа! Реформування – це, перш за все, подолання корупційної гідри, що засіла у застарілій структурі міністерства. Знищити її можна лише через розподіл функцій. Громадськість вже запропонувала такий проект, зокрема: 1. Міністерство має зосередитися виключно на формуванні екологічної політики, включаючи лісову, водну, земельну політики і надрокористування. 2. Усі функції державного нагляду і контролю мають бути зосереджені в окремому органі влади – природоохоронній інспекції України, яка здійснюватиме нагляд за виконанням природоохоронного законодавства №6

ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА щодо усіх компонентів природного середовища – лісів, водних об’єктів, візьме під контроль використання надр і охорону земель.

3. Господарська діяльність (щодо ресурсів державної форми власності) має бути відокремлена від діяльності державних органів влади і передана господарюючим структурам – НАК «Ліси України», НАК «Водні ресурси України». Наступне – фінансове забезпечення природоохоронних заходів. Екологічні кошти, включаючи екоподаток, частину ренти за використання природних ресурсів, мають спрямовуватися виключно на відновлення і захист довкілля. Необхідно прийняти закон про Національний екологічний фонд України як окрему незалежну фінансову інституцію, де будуть акумулюватись кошти на реалізацію природоохоронних заходів, проектів. З розподілом: 20% у державний бюджет і 80% на місцевий рівень, в контексті децентралізації. Ще одне питання, до якого я хочу привернути увагу – це війна на Донбасі. І наслідки для довкілля від воєнних дій є очевидними. Окупаційний режим віддав наказ про затоплення шахт, зокрема, шахти «Юнком», яка має законсервований ядерний об’єкт, і досить скоро наша економіка і довкілля стикнуться з важкими і складно передбачуваними загрозами. Маємо знайти кошти й можливості для упередження цих загроз. Слід відновити і вдосконалити моніторинг геологічного середовища і підземних вод! Постійно контролювати процеси і не допустити затоплення значних територій Донбасу. Потрібно розробити механізми обрахування збитків, завданих довкіллю внаслідок військових дій, і виставити рахунок російському агресору за Донбас і Крим. І насамкінець, просвіта має стати одним з найважливіших пріоритетів парламенту і уряду. У кожному законі має бути передбачене поширення знань про охорону довкілля і їх свідоме застосування у житті кожною людиною. Ініціатор парламентських слухань – Комітет з екологічної політики − поставив собі за мету об’єднати суспільство навколо розв’язання екологічних проблем, а одним з першочергових очікуваних результатів має стати напрацювання відповідних пропозицій та нормативно-правових актів щодо належного забезпечення сучасної ефективної державної екологічної політики. Маємо надію на подальші практичні позитивні дії у законодавчому полі на захист довкілля України! Інформація на сайті ВЕЛ: http://ecoleague.net/ листопад-грудень 2019 р.

Пропозиції Всеукраїнської екологічної ліги до парламентських слухань «Пріоритети екологічної політики Верховної ради України на наступні 5 років» 1. Реформувати природоохоронну галузь для ефективної реалізації завдань збереження довкілля, гарантування громадянам екологічної безпеки та впровадження європейських стандартів якості життя.

2. Розробити та ухвалити Закон України «Про Стратегію сталого розвитку України до 2030 року».

3. Проаналізувати виконання Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року», врахувати проблемні питання і внести відповідні зміни до Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року».

4. Розробити та затвердити Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на 2020–2025 рр.

5. Включити до регіональних стратегій, місцевих програм/планів розвитку окрему стратегічну ціль/розділ, що стосується екологічної безпеки, збалансованого природокористування, збереження довкілля, інформаційно-просвітницької роботи з усіма категоріями населення.

6. Розробити та внести розгляд Верховної ради України проєкт Закону «Про Національний екологічний фонд України».

7. Забезпечити впровадження Закону України «Про ратифікацію Протоколу про реєстри викидів і перенесення забруднювачів», зокрема, започаткувати встановлення датчиків контролю за викидами забруднюючих речовин; створити єдину уніфіковану електронну систему доступу до інформації про дозволи, звіти, матеріали перевірок у сфері довкілля, доступ до якої матимуть органи влади та громадськість.

8. Розробити та розпочати впровадження комплексної Програми заходів для забезпечення моніторингу екологічної ситуації на Сході України, оцінки шкоди для довкілля внаслідок російської агресії та військових дій, а також заходів для відновлення екологічної безпеки на Донбасі.

9. Створити міжвідомчу комісію з розгляду та реагування на ризики і загрози внаслідок припинення роботи шахт на окупованій території Донецької і Луганської областей і підтоплення населених пунктів, об’єктів інфраструктури та особливо цінних природних територій.

10. Забезпечити у 2020 році підготовку та видання «Червоної книги України» (рослинний світ, тваринний світ), «Зеленої книги України», а також щорічної Національної доповіді про стан довкілля в Україні.

7

ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

«Зелений тариф» знищує малі річки в Україні

11

грудня 2019 року в Комітеті з питань екологічної політики та природокористування Верховної Ради України відбулося засідання круглого столу на тему: «Екологічні проблеми та перспективи розвитку малої гідроенергетики, як відновлюваного джерела енергії в Україні». Участь у заході взяли представники органів державної влади, місцевого самоврядування, бізнесу, науковці, громадськість, ЗМІ. Відкриваючи засідання, Олег Бондаренко, голова Комітету екологічної політики та природокористування Верховної Ради України, наголосив на необхідності узгодження позицій економічного розвитку з можливістю природного середовища до самовідновлення. Енергетика є важливим чинником економічного зростання, але вплив гідроенергетичних споруд на водні об’єкти є суттєвим. Тетяна Тимочко, голова Всеукраїнської екологічної ліги, висловила чітку позицію громадськості щодо негативних наслідків впливу на довкілля від розвитку малої гідроенергетики в Україні. За останнє століття річки України перетворились на каскад водосховищ, регулювання яких здійснює людина. Так, дніпровськими водосховищами вже затоплено 709,9 тис. га земель, затоплено і знищено понад 6 тис. населених пунктів, переселено понад 3 млн людей. Водні ресурси України потерпають від забруднення промисловими і комунальними стоками, залишками хімічних засобів та пестицидів, якими обробляються сільськогосподарські угіддя, забудови прибережних смуг, хижацького видобування піску та гравію з акваторії тощо. Всеукраїнська екологічна ліга виступає зі стратегічною ініціативою щодо необхідності демонтажу та припинення діяльності усіх гідротехнічних та гідроенергетичних споруд на малих річках України, жорсткого контролю щодо проектів будівництва нових ГЕС, зокрема в басейні Дністра. Експерти ВЕЛ наголошують на припиненні дії «зеленого тарифу» для об’єктів малої гідроенергетики, як такого, що стимулює діяльність, що спричиняє негативний вплив на довкілля. Під час засідання круглого столу були висловлені різні, іноді абсолютно протилежні позиції щодо подальшого розвитку гідроенергетики в існуючому вигляді. Докладніше на сайті Всеукраїнської екологічної ліги: http://ecoleague.net/ 8

Зарегулювання стоку греблею Касперівської ГЕС (Тернопільська обл.)

Масові замори риби

Обвали берегів, Кременчуцьке водосховище

Цвітіння води в р. Рось, спричинене зарегулюванням стоку

№6

ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Позиція Всеукраїнської екологічної ліги щодо впливу гідроенергетики на довкілля Всеукраїнська екологічна ліга висловлює свою занепокоєність щодо впровадження Програми розвитку гідроенергетики України на період до 2026 р., схваленої розпорядженням КМУ № 552-р ще у 2016 р. Експерти ВЕЛ зробили комплексний аналіз урядового документу і наголошують, що реалізація Програми вже завдає негативного впливу на природні екосистеми через деградацію та забруднення водних об’єктів, зменшення їх водності та біорізноманіття, знищення об’єктів природної, історичної та культурної спадщини. Безперечно, енергетика потрібна для економічного розвитку країни, але вироблення електроенергії має відбуватися з найменшим навантаженням на довкілля. Жодні економічні вигоди не можуть бути досягнені за рахунок знищення природного середовища. Будівництво гідротехнічних споруд − гребель, ставків, малих ГЕС − негативно впливає на стан річок, зокрема: − відбувається зміна природного гідрологічного, гідрохімічного, гідробіологічного режимів річки; − перегородження річки призводить до зарегулювання стоку, уповільнення течії та замулювання дна; − спостерігається зменшення чисельності або зникнення популяцій багатьох цінних видів водних організмів; − створення водосховищ супроводжується вилученням з обігу та затопленням значних площ сільськогосподарських угідь, цінних природоохоронних територій, історичних та культурних пам’яток; − функціонування водосховищ та інших штучних водних об’єктів призводить до обвалів берегів, підвищення рівня ґрунтових вод і заболочення прилеглих територій. Особливе занепокоєння у даному контексті викликають проєкти планованого будівництва каскаду ГЕС на р. Дністер, Канівської ГАЕС, добудови Ташлицької ГАЕС, а також масований наступ будівництва малих ГЕС в усіх регіонах України. Всеукраїнська екологічна ліга звертається до органів державної влади з пропозиціями: Кабінету Міністрів України та центральним органам виконавчої влади: Внести зміни до Програми розвитку гідроенергетики України на період до 2026 р., схваленої розпорядженням КМУ № 552-р від 13.07.2016, з метою врахування екологічної складової при плануванні будівництва нових гідроенергетичних споруд. Здійснити Стратегічну екологічну оцінку (СЕО) Програми розвитку гідроенергетики України на період до 2026 р. та проєктів будівництва малих ГЕС в усіх регіонах України. Провести системний аналіз доцільності реалізації кожного нового об’єкта гідроенергетики з урахуванням потенційних екологічних, економічних та соціальних наслідків для подальшого сталого розвитку регіонів України. При прийнятті рішень щодо розвитку гідроенергетики чи реалізації окремих проектів неухильно дотримуватись вимог міжнародних зобов’язань України у сфері охорони довкілля, Угоди про асоціацію України з ЄС. Міністерству енергетики та захисту довкілля України: Розробити і внести на розгляд Кабінету міністрів України та Верховної Ради України зміни до нормативно-правових актів щодо оцінки впливу гідроенергетичних об’єктів на довкілля з урахуванням зобов’язань України щодо гармонізації її законодавства із законодавством ЄС. Вжити першочергових заходів щодо завершення винесення в натуру меж об’єктів ПЗФ, з особливою увагою до водно-болотних угідь, заплав та водоохоронних зон. Врахувати при формуванні системи державного екологічного моніторингу необхідність проведення моніторингових спостережень впливу на довкілля об’єктів гідроенергетики. Провести комплексний аналіз ефективності реалізації Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну р. Дніпро на період до 2021 року з визначенням шляхів подолання екологічних проблем басейну Дніпра. Створити Міжвідомчу робочу групу для напрацювання рекомендацій щодо збереження об’єктів природної, історичної та культурної спадщини на територіях, які потрапляють у зону впливу гідроенергетичних проєктів. Забезпечити можливість об’єктивного громадського обговорення та розгляду альтернативних варіантів проєктів гідроенергетичного будівництва із залученням представників органів державної влади та місцевого самоврядування, наукових установ, громадськості і бізнесу з обов’язковим врахуванням їх рішень та рекомендацій. Всеукраїнська екологічна ліга вимагає: – скасувати «зелений тариф» для об’єктів малої гідроенергетики; – демонтувати та припинити діяльність усіх гідротехнічних та гідроенергетичних споруд у басейнах малих річок України; – заборонити будівництво нових малих ÃÅС. листопад-грудень 2019 р.

9

ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Поширення Cyprinus carpio L. як біоіндикатора водних екосистем та в аквакультурі Тåтÿíà БÀГДÀЙ, кандидат сільськогосподарських наук, асистент Àíäð³é ДИДІÂ, кандидат сільськогосподарських наук, асистент Íàтàë³ÿ КÀЧМÀР, кандидат сільськогосподарських наук, виконуючий обов’язки доцента Львівський національний аграрний університет

К

ороп звичайний (Cyprinus carpio L.) – широко розповсюджений представник Коропових (Cyprinidae) – найбільшої родини прісноводних костистих риб. Він заселяє евтрофні водойми і водотоки Європи та Азії і є одним з індикаторних видів у водних екосистемах. Разом з тим, його давно одомашнили, зробивши важливим об’єктом аквакультури у рибних господарствах помірного поясу. Особини, які заселяють природні водойми, мають біологічні та екологічні особливості порівняно з одомашненим коропом. Природні популяції C. carpio мають високу здатність адаптуватись до змін умов водного середовища, однак вразливі до різних видів антропогенного впливу на водні екосистеми. За поширенням у водних екосистемах це бентопелагічний вид, який належить до потамодромів [9]. Зазвичай C. carpio характеризують як адвентивний вид, що походить з Азії. Вид інтродукований майже у всіх районах світу (за винятком Близького Сходу і полюсів), натуралізований у водоймах Європи [7]. Цей вид часто вважають дуже інвазивним, здатним витісняти нативні види риб [9]; він занесений до переліку 100 найбільш інвазивних видів у прісноводних екосистемах. Разом з тим, одомашнена форма коропа звичайного, яку розводять у рибогосподарських ставках, є однією з найпоширеніших промислових риб у рибних господарствах помірного поясу [7; 8]. До складу виду C. carpio входять підвиди: Cyprinus carpio carpio (короп дзеркальний, або європейський) розповсюджений у водоймах більшості країн Європи (зокрема, в басейнах річок Дунаю і Волги) та Cyprinus carpio haematopterus (амурський короп) – нативний для східної Азії [7].

Короп дзеркальний

10

Короп звичайний

Породи ставкового коропа розрізняють за наявністю і формою лускатого покриву: лускатий (повністю покритий лускою), дзеркальний (з великими дзеркальними лусками, які проходять уздовж спини і бічної лінії; виведений в Німеччині), голий, або шкірястий (практично без луски, за винятком ділянок поблизу спинного плавника, хвоста і зябер). В Україні виведено дві породи: український лускатий і український рамчатий коропи та 3 типи в межах порід: український лускатий нивківський, український лускатий любінський та український рамчатий любінський [3; 4; 5]. Метою нашої роботи було проаналізувати біоіндикаційні, біологічні та екологічні особливості природних популяцій C. carpio та їх відмінності від одомашненого коропа. За умов життя у природних екосистемах дорослі особини C. carpio зазвичай населяють теплі, глибокі, повільноплинні та нерухомі води, такі як рівнинні річки та великі озера, зарослі рослинністю. Природні популяції цього виду широко розповсюджені у прісноводних евтрофних водоймах і водотоках Європи та Азії (басейни Чорного, Каспійського та Аральського морів), однак їх вважають уразливими до впливу несприятливих умов. Реофільна природна популяція коропа в Дунаї, яка, як вважають, дала початок європейському підвиду (Cyprinus carpio carpio), нині перебуває під загрозою вимирання. У річках Західної України (басейн Дністра) чисельність природних популяцій цього виду також дуже скоротилась і підлягає охороні [6]. Короп загалом невибагливий до умов середовища, його особини добре виживають у великих каламутних річках, витримують невисоку солоність та значне забруднення води, можуть жити в ставках з невеликою кількістю кисню, за №6

ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА температури води від 3 0С до 35 0С [9]. Цей вид досить теплолюбний і найбільший приріст живої маси фіксується за температури 20–28 0С та достатнього вмісту кисню у воді (влітку 5–7 мг/л, взимку – не нижче 4 мг/л). За зниження температури води до 14 0С споживання їжі різко гальмується, за температури 1–2 0С короп перестає харчуватися, стає малорухливим і його жива маса зменшується. Природні та антропогенні чинники (температура, пора року, забруднення води різноманітними полютантами) значно впливають на метаболічні процеси в організмі коропа. Через те цей вид часто використовують в біоіндикаційних дослідженнях [1]. Разом з тим, короп звичайний має високу здатність адаптуватись до екологічних умов. Результати наших досліджень та експериментів, виконаних за участю інших авторів, свідчать про розвиток адаптаційних реакцій у клітинах C. carpio за наявності важких металів та пестицидів у невисокій концентрації [2; 3; 7; 8] Однак, збільшення вмісту забруднювачів у водному середовищі, інтенсивний водозабір, регулювання річок, гібридизація природної форми коропа з штучно виведеними породами, а також поширення східно-азійських форм та їх гібридів призводить до безперервного зниження розповсюдження природних популяцій C. carpio [9]. Значні перспективи у застосуванні мають біологічні методи моніторингу компонентів гідросфери, які ґрунтуються на використанні біологічних об’єктів і на оцінці реакції живих організмів або клітин на вплив забруднювальних чинників водного середовища. Застосування методів біомоніторингу (біоіндикація, біотестування) сприятиме ефективному виявленню екологічного ризику та вибору найбільш перспективних заходів для успішної реалізації стратегій менеджменту водних об’єктів.

Ëітература

1. Антоняк Г. Л., Багдай Т. В., Першин О. І., Бубис О. Є., Панас Н. Є., Олексюк Н. П. Метали у водних екосистемах та їх вплив на гідробіонти. Біологія тварин. 2015. Т. 17, № 2. С. 9–24.

2. Багдай Т. В., Снітинський В. В., Антоняк Г. Л, Олексюк Н. П. Вплив Кадмію та Хрому (VI) на стан антиоксидантної системи в клітинах крові коропа (Cyprinus carpio L.). Біологія тварин. 2015. Т. 17, № 1. С. 9–15.

3. Грициняк І. І., Третяк О. М. Пріоритетні напрями наукового забезпечення рибного господарства України. Рибогосподарська наука України. 2007. № 1. С. 5–20.

4. Коропи українських порід. Електронний ресурс. Режим доступу: http: esu.com.ua/search_articles.php?id=5153 5. Любінський лускатий – внутріпородний тип української лускатої породи коропа http: agroua.net/animals/catalog/ ag-27/a-0/ab-146/ 6. Balon E. K., Hoffmann R. C. The Common Carp, Cyprinus Carpio: Its Wild Origin, Domestication in Aquaculture, and Selection as Colored Nishikigoi. Institute of Ichthyology, University of Guelph, 1995. Р. 85.

7. De Kock S., Gomelski B. Japanese Ornamental Koi Carp: Origin, Variation and Genetics. In: Carp Biology and Ecology of Carp. CRC Press, 2015. P. 27–53.

8. Fishbase: Cyprinus carpio carpio Linnaeus, 1758 http: www. fishbase.org/summary/SpeciesSummary.php?id=1450 9. Gül А., Yilmaz M., Kuşçu А., Benzer S. Feeding properties of common carp (Сyprinus carpio l., 1758) living in hirfanli dam lake. Kastamonu Eğitim Dergisi. 2010. Vol. 18, N 2. Р. 545–556.

листопад-грудень 2019 р.

15 листопада – Всесвітній Äень вторинної переробки За останні три десятиліття людство використало третину наявних на Землі ресурсів. Щороку витрати збільшуються на 1,5%, тому такого важливого значення набувають вторинна переробка сировини, економія корисних копалин, пошуки альтернатив. Люди щодня викидають величезну кількість сміття, хоча більшість відходів можна було б використати повторно, що принесло б чималу користь довкіллю та державі. День вторинної переробки бере початок з 1997 року, коли мешканці США вперше відзначили America Recycles Day (День, коли Америка переробляє відходи). Він проводився екологами з метою заохочення американців, які здавали відходи для вторинної переробки і купували продукцію, виготовлену з вторинної сировини. Ця дата має на меті привернення уваги громадськості, промислових структур до проблеми вторинної переробки відходів. Зазвичай вторинній обробці підлягають папір, скло, пластик, а органічні відходи широко використовують у сільському господарстві. Завдання вторинної обробки – вирішення проблеми обмеженості ресурсів, зниження вартості готової продукції за рахунок використання більш дешевої сировини і боротьба із забрудненням навколишнього середовища. Проблема переробки відходів – єдина для всього людства, але сьогодні держави ведуть боротьбу окремо одна від одної, хоча багато з них показують непогані результати. Особливо відзначилася Європа – тут активно використовуються методи, які вже добре себе зарекомендували, і регулярно з’являються нові технології переробки сміття. У багатьох країнах світу в цей день проводять виставки цікавих і кумедних прикладів вторинного використання сміття. Варто пам’ятати, що 60 кг зібраної макулатури збережуть життя одного дерева, виробництво 1 т скла зі склобою зменшить використання піску на 600 кг, вапняку − на 170 кг, кальцинованої соди − на 190 кг, польового шпату − на 170 кг та зменшить споживання енергії на 40%, 1 т переробленого алюмінію (алюмінієві банки з напоїв) економить 4 т бокситів, а економія енергії на виробництво алюмінію сягає 95%.

11

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД

Природоохоронний дайджест: ботанічні сади

Р

едакція «Екологічного вісника» продовжує серію статей, у яких розповідає про різні типи природоохоронних об’єктів загальнодержавного значення та режим їх охорони. Ботанічний сад − науково-дослідницький та культурно-просвітницький заклад, в якому проводиться накопичення колекцій флори з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження у спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої та світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи. Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка. Колекція орхідей

Ботанічний сад Подільського державного аграрно-технічного університету. Селекційна ділянка георгін

На їх території забороняється будь-яка діяльність, не пов’язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню колекцій флори. Для забезпечення необхідного режиму охорони території та ефективного її використання можуть бути виділені зони: • експозиційна − її відвідування дозволяється в порядку, встановленому адміністрацією ботанічного саду; • наукова − до складу зони входять колекції, експериментальні ділянки тощо, на відвідування її мають право лише співробітники ботанічного саду у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків, а також фахівці інших установ з дозволу адміністрації саду; • заповідна − відвідування її забороняється, крім випадків, коли воно пов’язане з проведенням наукових спостережень; • адміністративно-господарська − зона для розміщення службових та господарських приміщень ботанічного саду та господарської діяльності.

12

Найстарішим на теренах України є заснований у 1804 році Ботанічний сад Харківського національного університету імені Василя Каразіна. Особливу цінність у його колекціях становлять реліктові та ендемічні види: 15 – з Європейського Червоного списку, 95 – з Червоної книги України. За всю історію існування саду силами його співробітників було інтродуковано для північного сходу України (перенесено з природного ареалу їх існування і пристосовано до нових умов) 1400 видів і сортів деревних і трав’янистих рослин. Найбільший за площею і багатством флористичних колекцій – столичний Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка, який займає Куточок весняного Кременецького ботанічного саду

одне з провідних місць серед найбільших ботанічних садів Європи. Його унікальний колекційний фонд налічує близько 11180 таксонів, що відносяться до 220 родин та 1347 родів. Тут вирощують найхарактерніші ландшафтоутворюючі види рослин, ендемічні та реліктові види, харчові, кормові, лікарські, декоративні рослини. Візитівкою ботанічного саду є сирінгарій (сад бузку) та колекція магнолій. У мальовничих Чернівцях на площі всього 3,5 га розташував свої багаті колекції Ботанічний сад Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. На 1125 м2 захищеного ґрунту та 360 м2 парникового господарства тут зосереджені більше 3300 таксонів. 10% від загальної кількості рослин припадає на екзоти, які збереглися з часів заснування саду (1875 року). У 2002 році розпорядженням Кабінету Міністрів України він внесений до переліку об’єктів національного надбання України. №6

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД

Таволга польська у НПП «Дністровський каньйон» Оëåêñàíäð ÂІКИРЧÀК, начальник науково-дослідного відділу Тåтÿíà МИКИТЮК, молодший науковий співробітник науково-дослідного відділу НПП «Дністровський каньйон» (м. Заліщики, Тернопільська обл.)

Т

аволга польська – вид родини Розові (Rosaceae), занесений до «Червоної книги України» зі статусом «зникаючий». Це кущ заввишки 0,5–1,5 м. Кора на її старих гілках чорна, а на молодих – сіра. Листки видовженоеліптичні, на неплідних пагонах – з 6–8 зубцями, на плідних – цілокраї; молоді листки зі споду розсіяноопушені. Квітки діаметром 7–8 мм мають блідо-жовтий колір і зібрані у щиток. Цвітіння починається у першій декаді травня, плоди дозрівають у липні. Плід – опушена листянка завдовжки 3 мм. Розмножується насінням. Територія національного природного парку «Дністровський каньйон», розташованого на півдні Тернопільської області, охоплює скелясті стрімкі схили долин р. Дністер та її лівих приток, де збереглись та охороняються оселища, визначені Резолюцією 4 Постійного комітету Бернської конвенції, зокрема наскельно-степові рослинні угруповання. Завдяки важкодоступності та особливостям мікроклімату у їх складі виявлено ряд раритетних видів (реліктів, ендеміків). Тут розташоване місце першоопису (locus classicus) ендемічної таволги польської (Spiraea polonica Blocki). Вид описаний видатним польським флористом Б. Блоцьким у 1892 р. з околиць села Жежава (тепер с. Зелений Гай Заліщицького р-ну). Довгий час це було єдине відоме місцезростання виду (Флора УРСР, т. 16). Дослідження, проведені у кінці ХХ – на початку ХХІ ст., виявили ще декілька локалітетів виду на лівому та правому берегах Дністра (Волуца, 2009, Федорончук, 2013). Працівники Національного природного парку «Дністровський каньйон» відстежують стан відомих популяцій таволги польської в урочищах Жижава та Шутроминська діброва. Таволга польська. Загальний вигляд рослини

Урочище Жижава. Типовий ландшафт місцезростання таволги польської

В урочищі Жижава (місцина Опуд) вона розташована у верхній частині та на стінках скелястого урвища, утвореного виходами червоноколірних девонських пісковиків. За оцінкою деяких авторів, «… популяція перебуває в регресивному стані, про що свідчать, окрім відсутності насіннєвого відновлення, невелика площа, яку вона займає, та пригнічення її навколишніми деревами й кущами» (Федорончук, 2013). У Шутроминській діброві, розташованій на околицях с. Шутроминці Заліщицького району, зарості таволги займають площу близько 500 м2 серед лучно–степової рослинності з поодинокими чагарниками в середній частині схилу долини Дністра південно–західної експозиції. Загроза для існування виду тут полягає у заростанні ділянки деревно-чагарниковою рослинністю. Для збереження популяцій таволги польської необхідно здійснювати цілеспрямовані заходи зі збереження лучно-степових рослинних угруповань, які б запобігали заростанню оселищ деревами і кущами. Проблема поки не вирішена через відсутність ефективних методик боротьби із заростанням.

Ëітература

1. Волуца О. Д. Spiraea polonica Błocki (Rosaceae) у Чернівецькій області. Актуальні пробл. ботаніки та екології: мат-ли Міжнар. конф. молодих учених (м. Кременець,11−15 серпня 2009 р.). Тернопіль : Підручники і посібники, 2009. С. 61−62.

2. Літопис природи національного природного парку «Дністровський каньйон». Т. 4. (Рукопис). Заліщики, 2015. С. 293.

3. Літопис природи національного природного парку «Дністровський каньйон». Т. 7. (Рукопис). Заліщики, 2018. С. 144.

4. Федорончук М. М., Белемець Н. М., Волуца О. Д. Рідкісні види роду Spiraea (Rosaceae) флори України та стан їхньої охорони. Український ботанічний журнал. Вип. 70. 2013. № 2. С. 164−167.

5. Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Я. П. Дідуха. Київ : Глобалконсалтинг, 2009. 900 с.

6. Флора УРСР : у 12 т. / за ред.: К. Д. Зерова. Київ : Вид-во акад. наук, 1954. Т. 6. С. 17–19.

листопад-грудень 2019 р.

13

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД

Острів Зміїний – унікальний куточок України Мèхàéëî ШИШКÀ, журналіст (м. Броди, Львівська обл.)

С

яючим діамантом, самобутньою часткою благословенної Богом української землі височіє над безкрайньою морською далечінню острів Зміїний. Розташований на віддалі 37 км від материкової України, він ніби дрейфує у північно-західній частині Чорного моря. Маючи площу 17 га та найбільшу абсолютну висоту 41,3 м, цей острів являє собою унікальне геологічне утворення, єдине тектонічне підвищення на чорноморських просторах. Адміністративно він належить до Кілійського району Одеської області. У 1998 році екологічно цінна частина Зміїного разом з 500-метровою смугою акваторії навколо нього увійшли до складу однойменного загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення, де на площі 232 га охороняються унікальні і водночас вразливі екосистеми, які потребують ретельного дослідження і дбайливого ставлення з боку людини. Флора острова представлена виключно степовими видами, природна деревна рослинність відсутня. Усі намагання виростити тут дерева поки не дали позитивних результатів – в усьому винні постійні сильні вітри. Сьогодні він є одним з європейських центрів міграції птахів. У весняний період на острові спостерігається до 200 видів мігруючих птахів, 28 з яких занесені до ЧКУ, восени − 156 видів, 37 з яких червонокнижні. В окремі роки тут зупиняються на перепочинок майже половина птахів, які мігрують з територій країн СНД. На особливу увагу заслуговує прибережна іхтіофауна Зміїного, основними факторами формування

видового складу якої є температура та солоність середовища. Її характерна особливість – поєднання типових морських та естуарних (з дельти Дунаю) видів. У кінці весни – на початку літа, коли у Дунаї спостерігається максимальний стік води, вчені фіксують наявність у прибережних водах прісноводних сомів, пліток, в’юнів та сріблястих карасів. Варто зазначити, що іхтіофауна цього морського району чітко поділяється на риб середземноморського та несередземноморського походження. Середземноморські види є більш чутливими до температури та солоності води, тому, зважаючи на високу кількість видів в цій групі, саме вони суттєво забезпечують сезонні зміни так званих фауністичних параметрів. Найбільше в територіальних водах поруч із островом Зміїний трапляються такі риби як атерина піщана, собачка-сфінкс, хамса, бичок-кругляк, мерлан, морська ластівка, ставрида середземноморська, шпрот європейський, скорпена звичайна, сарган звичайний тощо. Серед видів риб, що трапляються у прибережних водах острова, 12 занесені до Червоної книги України, 7 перебувають під охороною Бернської конвенції, а ще 12 значаться у Червоному Списку МСОП. Попри розмаїття природних особливостей, острів Зміїний важливий ще й тим, що на його території споконвіків мешкали люди – давні елліни-греки та румуни. Тут бували генуезці, венеціанці, візантійці, русичі. Сьогодні – це українська земля і на ній живуть українці. Збираючись на Зміїний, слід зважити, що дістатис я т уди можна мор ем аб о повіт рям.

Загублений серед морських просторів

14

№6

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД Найкраще – гелікоптером, для чого на острові влаштовані два вертолітні майданчики. З моменту посадки перед мандрівниками постають перші будівлі, до яких веде викладена бруківкою кам’яна доріжка, а обабіч – дорожній знак з написом «Біле» – саме таку назву має острівне селище. У будинку під №1 на вулиці Козацькій (єдиній на острові) розташовується історико-археологічний музей, у експозиції якого – багатюща колекція артефактів з історії цього унікального куточка. Як свідчать історичні джерела, перші згадки про острів датуються VII ст. до н.е. Саме у ті далекі часи стародавні елліни, освоюючи незнані землі, відкрили острів, який загубився у північній частині Понту (так древні греки називали Чорне море) і дали йому назву Левке, що означає «білий», «ясний». За їхніми переказами, на острові перебував Ахілл (Ахіллес) – славнозвісний герой Троянської війни, описаної давньогрецьким поетом Гомером у поемі «Іліада». У VI ст. до н.е. на цьому шматку землі, відірваному від берегів Європи, давні елліни спорудили на його честь храм іонічного ордера, бо вважали заступником та покровителем мореплавців і торговців. Античні греки присвячували йому статуї та карбували на кам’яних площинах написи, два з яких збереглися й до сьогодні. З експозиції історико-археологічного музею острова Зміїний дізнаємося, що розквіт храму Ахілла-Понтарха припадає на IV–III ст. до н.е. Через кількасот років він продовжував виконувати свою місію, хоча у той час тут базувалися війська Римської імперії, зокрема V Македонський легіон і Мезійська ескадра. На початку нової ери, з появою та поширенням християнства, яке поступово ставало державною релігією у багатьох європейських державах, у IV ст. н.е. храм Ахіллеса занепав, проте сам острів продовжував слугувати надійним орієнтиром та пристанищем для кораблів. Удруге писемні згадки про нього з’являються у ХІІІ ст. В одній з італійських лоцій, так званих портоланах, острів називається Філоксія, а на початку XIV ст. мореплавці з Венеції та Генуї, які діставалися північних берегів Чорного моря, називають його Фідонісі, що означає Зміїний острів. Кам’яні пляжі Зміїного

листопад-грудень 2019 р.

За часів владарювання на Чорному морі Османської імперії у XIV–XVIII ст. турки називали острів Ілан-Ада, що в перекладі означає «острів змій». Про це йдеться у книзі славетного мандрівника, картографа, військового інженера з Нормандії Гійома Левассера де Боплана «Описання України»: «За 2 льє від гирла Дунаю знаходиться низький острів до двох льє у колі, де теж є прісна вода. Турки називають його Ілан-Ада – острів змій». Відтак, можна стверджувати, що етимологія назви острова незмінно зберігалася у багатьох народів впродовж століть. Тому виникає запитання: звідки вона взялася? Можливо, відповідь криється в природних умовах, адже впродовж століть тут водилося багато чорних водяних вужів. Не слід відкидати і той факт, що корені цієї назви можуть сягати сивої давнини. З історії відомо, що одним із символів Ахілла також була змія, а археологи знайшли на острові бронзовий перстень з її зображенням. Важливою сторінкою в історії острова Зміїний є чорноморські походи запорізьких козаків проти турків. Починаючи з другої половини XVII ст., Запорізьке військо постійно атакує та нищить турецькі судна і форпости в пониззях Дністра і Дунаю. До речі, під час російсько-турецької війни 1758–1774 років запорожці здійснили низку славетних походів на Дунай і навіть далі – на Константинополь. Найвірогідніше, що саме під час таких маршів запорізькі козаки, перебуваючи на острові, залишили два написи на кам’яних площинах. На одному з них, схожому на надгробок, було викарбувано: «Григорій Попович Зінковський, Анупрій Попович». На іншому значилося: «Хто буде на сему місці, пом’яніть Бога за мене грішного». За інформаційними джерелами історико-археологічного музею острова, у 1796 році Фідонісі уперше згадується в літературних творах нового часу як місце поклоніння Ахіллу. У наукових колах Зміїний став відомим після 1826 року, коли була надрукована стаття академіка Єгора Келлера про культ Ахілла. Довгий час вчені не могли потрапити на острів. Лише у 1841 році відбулась перша археологічна експедиція, яку очолив вчений секретар Одеського товариства історії та старожитностей М. Н. Мурзакевич, але він вже не побачив храму Ахіллеса, оскільки в 1837 році на острові розпочали будівництво маяка, для якого використали плити з кладки цієї античної споруди. У той же час на острові організували карантинний пост, службовці якого впродовж багатьох років проводили несанкціоновані аматорські розкопки. Частина культових речей храму Ахілла потрапила до Одеси, а частина, на жаль, зникла. Так продовжувалося аж до 1854 року, коли після розгортання основних подій Кримської війни, саме тут, на Зміїному, Англія і Франція провели нараду перед штурмом Севастополя.

15

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД У 1856 році на Паризькому конгресі було прийняте рішення, відповідно до якого правий берег пониззя Дунаю та острів Зміїний, який з 1828 до 1856 року належав Російській імперії, знову відійшов до Туреччини; з 1879 він став румунським. У часи Першої світової на острові розташовувався спільний російсько-румунський гарнізон, оскільки Росія і Румунія у цій війні були союзниками. Вперше радянська влада прийшла сюди у 1944 році, коли на берег висадилися військові моряки. У 1947–1949 роках, після Паризької мирної конференції та підписання додаткового Договору й Протоколу між СРСР та Румунією, острів остаточно увійшов до складу Радянського Союзу. З 1991 року острів належить Україні. Сьогодні Зміїний живе повноцінним життям. Окрім прикордонної застави тут є селищна рада, обласне комунальне підприємство «Острівне», відділення «Укрпошти», хостел для гостей, портопункт ДП «Одеський морський торговий порт», дві пристані, метеостанція та маяк, який обслуговується працівниками ФДУ «Одеський район Держгідрографії». Проект маяка розробив англійський архітектор Чарльз Акройд. Спорудження унікальної, восьмикутної у плані споруди зі скляним ліхтарем, розташованої на найвищій точці острова, розпочалося у 1837 і тривало 6 років. Подібно до багатьох континентальних населених пунктів, у Білому є свої меморіальні місця та пам’ятки історії. Серед них: кам’яний постамент з металевою таблицею на честь Юрія Івановича Боєва – мандрівника, мореплавця, який завершив тут свою останню експедицію; невеличкий монумент зі стелою, поруч якого дві чавунні таблиці з текстом про загиблих у червні 1917 року моряків ескадреного міноносця «Лейтенант Зацаренний» і моряків-підводників, які затонули на підводному човні «М-59» восени 1941 року; історична криниця окоподібної форми, оздоблена чотирма невеликими колонами в античному стилі. Візитівкою острова можна вважати сучасний постамент, в комплексі якого державні символи – прапор і герб, а також прикордонний стовп та стенд із написом «Острів Зміїний. Україна». Серед охайних житлових будиночків та декількох офісів державних і господарських структур Ви не побачите школи. Нечисленні дитячі голоси наповнюють повітря Зміїного лише в пору літніх канікул. Є на острові чотири пляжі, всі складені камінням, обробленим морським прибоєм. Острів’яни нарекли їх «Дамським», «Золотим», «Місячним» та «Бандитським», останній отримав влучну назву через важкодоступність і бурхливість хвиль. Природа острова Зміїного неповторна будь-якої пори року. Строкаті скелясті береги, могутні морські хвилі, багатство тваринного світу приваблюють охочих помилуватися дикою природою, 16

Морська ластівка

Сарган звичайний

Скорпена звичайна

хоча шлях сюди простим не назвеш. Частими гостями є дайвери, які захоплюються підводною археологією, орнітологи, гідрологи, активісти громадських та міжнародних організацій як, наприклад, Україно-болгарська асоціація «Культура за здраве» і, звичайно ж, художники, яким острівні пейзажі додають душевної наснаги, фізичної енергії та спонукають до творчості. Побувавши на Зміїному хоча б один раз, назавжди залишиться бажання повертатися сюди знову і знову, адже це не просто шматочок української землі – це жива клітина великого організму, що іменується Україною. №6

ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ТА ВИХОВАННЯ

Нова українська школа спрямована на формування екологічно свідомого громадянина

Щ

об осмислити сутність реформування сучасної середньої загальноосвітньої школи України та місце і значення у ній екологічних знань, редакція «Екологічного вісника» запросила до діалогу кандидата географічних наук, старшого наукового співробітника Інституту географії НАН України, співавтора шкільних підручників з географії 9, 10, 11 класів ²вана Ãригоровича Савчука.

– Наші вітання, пане Іване! Наскільки нові програми у старшій школі є дійсно новаторськими та чи посилена у них екологічна компонента?

– Сучасні шкільні програми з географії 9, 10, 11 класів докорінно відрізняються від традиційних, розроблених ще за часів СРСР. Виразною відміною є впровадження нового методичного підходу від предметоцентризму до дитиноцентризму та формування у підлітків головних компетенцій через впровадження у навчальний процес наскрізних змістовних ліній, єдиних для всієї Нової української школи. Суто екологічними компетенціями є: «здоров’я і безпека» і «екологічна безпека та сталий розвиток», які тісно пов’язані з «громадянською відповідальністю» та «підприємливістю і фінансовою грамотністю». Для прикладу, серед багатьох тем описане «Виробництво та постачання електроенергії». Відповідно до рекомендацій Міністерства освіти та науки України у рамках компетенції «екологічна безпека та сталий розвиток» учні мають проаналізувати негативні наслідки впливу діяльності різних типів електростанцій на природне середовище, а у компетенції «здоров’я і безпека» − їх негативний вплив на здоров’я людей, тоді як компетенція «підприємливість і фінансова грамотність» – спонукає оцінити переваги використання альтернативних відновлюваних джерел енергії для потреб родини/ громади. У рамках теми учні обраховують вартість виробництва електричного струму сонячними батареями, встановленими на даху приватного будинку, дізнаються, як можна зекономити, замінивши лампи розжарювання на енергоощадні, яку роль відіграє мережа «Інтернет» у споживанні електричного струму. Відповідні наскрізні лінії (компетенції) засвоюються безпосередньо при читанні тексту підручника, що дозволяє вчителеві на уроці зосередити увагу на головних предметних компетенціях, які мають засвоїти учні під час вивчення відповідних тем. листопад-грудень 2019 р.

– Яким чином усі ці вимоги реалізовані у новому підручнику з географії 9 класу?

– Показовим у цьому плані є формування сучасних знань про економіку України і світу саме у рамках нової програми з географії. Вона побудована за Класифікатором видів економічної діяльності та секторальною моделлю економіки, які застосовуються у всьому світі та у міжнародних дослідженнях, на відміну від старої галузевої моделі. Вперше у практиці вітчизняної шкільної освіти велику увагу приділено вивченню третинного сектору, який став панівним як за кількістю зайнятих, так і за вартістю реалізованих послуг в Україні. На уроках географії учні отримують предметні компетентності, які дозволять їм підготуватись до реалій сучасного ринку праці. Іншим важливим новаторським підходом стало одночасне вивчення кожного з видів економічної діяльності спочатку у світі, а потім в Україні, щоб встановити господарські зв’язки між ними та усвідомити, що наша держава є невід’ємною частиною глобальних економічних процесів. Новим у програмі 9 класу географії є включення у курс предметної компетенції вивчення технологічних виробничих процесів за найважливішими видами економічної діяльності у промисловості, що сприятиме кращому розумінню учнями чинників розміщення промислових підприємств та особливостей їх функціонування. На сторінках підручника розміщені спрощені схеми великого українського гірничо-збагачувального комбінату та «дерева» виробництва різноманітної продукції з кам’яного вугілля та сирої нафти, які є основою добувної промисловості. Для розуміння виробничих процесів у металургії ми подали реальну технологічну схему найбільшого за обсягом випуску товарної продукції підприємства чорної металургії Західної 17

ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ТА ВИХОВАННЯ Європи «Арселор Міттал Дюнкерк». Учні аналізують розміщення сучасної промисловості та осмислюють екологічні наслідки виробництва, про що постійно йдеться на сторінках підручника. Таким чином, у підлітків складається цілісна видова і просторова картина розвитку сучасної економіки нашої країни, її місця і значення у світових економічних процесах.

– Які додаткові матеріали до підручника з географії 9 класу розробив Ваш авторський колектив?

– Після завершення робіт над текстом підручника постало питання методичного наповнення відповідного курсу. Так побачили світ робочий зошит з географії, шкільний атлас з географії «Україна і світ» та контурні карти до нього, які вийшли друком в УОВЦ «Оріон» у 2018 р. Щоб створити якісний картографічний продукт, який повністю відповідав би новій програмі, видавництво придбало первинні статистичні дані у Державній службі статистики України за 2016–2017 роки у розрізі низових адміністративно-територіальних одиниць держави. Це дозволило показати реальну сучасну економіку держави та виділити центри виробництва найважливіших видів товарів і осередки надання послуг. Важливою інновацією стало представлення розміщення провідних компаній-експортерів за кожним з видів товарів, які є важливими у виробництві України. Економічні карти по світу та Україні мають єдину легенду, що дозволяє легко порівняти відповідні дані та зрозуміти просторові особливості розміщення відповідних видів виробництва. Для укладання карт по світу було використано найостанніші відкриті публікації ООН та її структурних підрозділів, Світового банку, МВФ та інших міжнародних і міжурядових організацій та провідних інформаційних агенцій світу. Вперше в Україні була укладена комплексна карта «Світ. Геополітична картина 2016 року. Політична, тероризму, екологічна, енергетична, сировинна проблеми», де показано всі основні терористичні акти, найбільші катастрофи (за їх типами), аварійні знеструмлення магістральних електромереж, аварійні розливи нафти, лісові пожежі, країни, які володіють ядерною зброєю та мають закордонні бази військово-морських сил. Нам вдалося показати тісний зв’язок між рівнем технічної могутності

та техногенними (за походженням) катастрофами та аваріями. Також було створено окрему карту «Світ. Продовольча та демографічна проблеми», на якій показані країни, де є небезпека недоїдання та голоду та де має місце ожиріння населення, провідні країни світу за часткою населення молодшого і старого віку, поширення найбільших епідемій світу (за типами хвороб), а також споживання продуктів глобального виробництва (на прикладі напою «Кока-Кола»). Таким чином, учні мають можливість зрозуміти просторовий аспект прояву світових глобальних проблем, зрозуміти місце і значення України у них. Структура курсу дає можливість сформувати головні та предметні компетенції як взаємопов’язані між собою важливі складові становлення нових громадян України, які зможуть послідовно реалізувати відповідні знання у повсякденному житті та відповідально ставитись до збереження навколишнього природного середовища, розвивати рідний край та облаштовувати на засадах сталого розвитку своє житло, свідомо спрямувавши власне споживання на зменшення шкоди довкіллю.

– Якими словами Ви б охарактеризували головну ідею «Підручника з географії» для 10 класу?

– Думаю, найкраще буде процитувати великого Кобзаря, у якого є рядки: «І чужому навчайтесь, і свого не цурайтесь!» Гортаючи сторінки підручника, знайомимося з актуальною інформацією про різні регіони і країни світу, з позитивним досвідом країн світу, екологічними аспектами функціонування господарства. На допомогу приходять цікаві завдання, тематичні вставки, які забезпечують постійний діалог з читачем. Питання збереження природи червоною ниткою проходять через всі матеріали підручника, бо значення підвищення рівня екологічної свідомості кожного важко переоцінити.

– Що нового авторський колектив запропонував для програми основної школи для 10 класу?

– У тематичному плані акцентована увага на нових для української географії напрямках геоурбаністики – якості життя у містах, особливостях процесів урбанізації в країнах різних типів, джентрифікації, субурбанізації, функціонуванні систем розселення у провідних країнах світу, особливостях розвитку мегалополісів тощо. Особливий акцент на екологічній складовій зроблено у практичних роботах і дослідженнях, пропонованих для виконання учням із застосуванням спеціально розробленого «Робочого зошита з географії».

– Чи були для Вас самого відкриття нового при написанні підручника 10 класу? Так, звичайно. Це докорінні зміни, які відбулись в економіці окремих країн світу. Показовим є приклад Канади, де за останні 25 років виникли два нових види міжнародної спеціалізації – видобуток

18

№6

ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ТА ВИХОВАННЯ алмазів і вирощування морозостійкого генетично модифікованого ріпаку, спеціально виведеного для природних умов Канади. Нині країна, зменшуючи виробництво пшениці, збільшує площі під ріпаком, що дає можливість виробляти біопаливо, оливи і олію. Це дає можливість відразу завойовувати три різних світові товарні ринки. Відкриття алмазоносних кімберлітових трубок на півночі Канади дало потужний поштовх для економічного розвитку цих віддалених регіонів цієї країни. Суттєві зміни відбулись і в Бразилії. Наше традиційне сприйняття цієї країни як відсталої є упередженим і наразі не має підстав для існування. За останні роки тут сформувалось чимало муніципій, де якість життя населення досягла рівня найвищих світових стандартів. Сьогодні Бразилія є світовим лідером за поголів’ям великої рогатої худоби. Місцеві селекціонери вивели породу нелор, яка, подібно до верблюдів, може вживати в їжу сукуленти і пити солонувату воду. Її вирощують для отримання високоякісної шкіри головним чином в умовах напівпосушливого степу серрадо. Сировину відправляють до Китаю, де шиють взуття для всього світу, в тому числі і для України. Збільшення обсягів виробництва натуральної шкіри викликало зміни у структурі посівних площ і призвело до зростання вартості продовольства у країні. Як результат − численні голодні бунти та напружена соціальна ситуація. Цей приклад є дуже важливим для України, адже форсування продажу сільськогосподарських земель безумовно призведе до їх концентрації у руках великих компаній, які, подібно до умов Бразилії, будуть орієнтуватись переважно на збут своєї продукції на світових ринках, а не на забезпечення місцевого населення роботою та продовольством за прийнятними цінами. Не менш вражаючі зміни мали місце й у Південно-Африканській республіці. За структурою ВВП вона має всі ознаки розвиненої країни, про що красномовно свідчить структура виробництва електроенергії. Добувна промисловість ПАР сьогодні вилучає з надр переважно дорогоцінні метали, а не коштовне каміння, що дає можливість розвивати різні види економічної діяльності і дозволяє країні залишатись лідером за рівнем розвитку економіки на континенті.

– Чи були нові теми шкільної програми 10 класу з географії відображені у відповідному атласі?

– Цей атлас – перший і єдиний на сьогодні в Україні, де показані системи розселення за всіма країнами, які вивчаються у курсі географії 10 класу, та визначені актуальні межі мегалополісів. На картах відображена сучасна структура економіки регіонів і країн світу за секторальною моделлю та її провідні центри. Особливе місце займає нова інформація щодо зовнішньої торгівлі України. Вперше у вітчизняній картографії показані лідери серед областей у поставках до усіх країн світу, листопад-грудень 2019 р.

Наслідки глобального потепління для сільського господарства Франції

та країни, які займають перші позиції у структурі експорту до регіонів України. Це дає можливість зрозуміти регіональний вимір залученості економіки держави у світові господарські процеси. Новим є подання додаткової цікавої інформації про досліджувані країни у вигляді посилань QR-code. Для кращого засвоєння матеріалу авторським колективом укладені контурні карти та сформульовані практичні завдання.

– У чому полягають головні новації програми з географії 11 класу?

– Прогнозувати майбутнє – значить бути готовим до нього. Ця програма – не просто підведення підсумків знань з предмету, а спроба сформулювати на їх основі прогноз майбутнього розвитку людства та планети. Саме тому окремий підсумовуючий розділ програми присвячений вивченню цілей сталого розвитку, щоб молодь, яка виходить у дорослий світ, усвідомлювала свою роль і відповідальність за прийдешні покоління. Особливістю цього курсу є формування чітких причинно-наслідкових зв’язків між елементами та компонентами географічного середовища, що стисло можливо підсумувати відомим девізом «Грінпіс»: «Думай глобально – дій локально!». Завдання, які ми поставили у кінці кожного з розділів, спрямовані на формулювання пропозицій щодо мінімізації досліджуваних негативних процесів та явищ, які слід впроваджувати у життя. Так наскрізна громадянська компетенція знаходить своє підкріплення конкретними практичними діями, реалізуються знання, здобуті з географії впродовж навчання у школі. Важливим компонентом нової програми є акцент на вивченні картографічного методу дослід19

ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ТА ВИХОВАННЯ ження в географії. Вона передбачає докладне вивчення топографічної карти, виділення на ній районів негативних природних процесів та явищ, орієнтування на місцевості, засвоєння геоінформаційного підходу у картографуванні. Так учні починають розуміти, як функціонує мережа орієнтування в електронних картах, які є у сучасних гаджетах, що таке геолокація тощо.

– Які найгостріші екологічні проблеми відображені у підручнику з географії для 11 класу?

– Ми вважаємо, що екологічні проблеми виникають тоді, коли людина порушує природний перебіг ритмів, процесів, явищ і необґрунтовано втручається у них. У підручнику показано, які трансформації відбудуться у Північному Льодовитому океані, коли розтане крига, чи коли глобальне потепління сягне +2 0С. Головні зміни у майбутньому тісно пов’язані з кількістю людей, які мешкають на планеті. Тому нами подано у підручнику прогноз Департаменту народонаселення ООН щодо змін у розподілі людей між регіонами світу та подано характеристику п’яти основних типів статевовікових пірамід, які існують у світі. Відповідні питання розкриваються у робочому зошиті, який ми підготували для учнів, з метою орієнтації їх у виконанні практичних робіт і досліджень. Окремо видано контурні карти, які дозволяють виконати передбачені програмою завдання.

– Атлас з географії 11 класу має подібну структуру?

– Атлас створений відповідно до шкільної програми, у ньому закладено принцип прогнозу розвитку головних сфер буття людства у 2030 р. згідно з офіційними матеріалами провідних міжнародних фахових організацій. Учні можуть не лише зрозуміти особливості просторового прояву певних процесів та явищ у наш час, а й визначити основні тенденції їх прояву у майбутньому. На особливу увагу заслуговує перша в Україні карта економічної спеціалізації районів і міст обласного значення за видами економічної діяльності, на якій зазначено, який саме товар чи послуга є провідним у структурі реалізації товарів і послуг за 2017 р. Це дає можливість визначити, які екологічні проблеми зумовлені розвитком відповідних видів виробництва чи надання послуг, місце і значення відповідних низових адміністративно-територіальних одиниць у господарських процесах у державі. Серія карт «Деградація ґрунтів та прогнозовані зміни агрокліматичних умов у ХХІ ст. (після 2030 р.)» дозволяють зрозуміти, де виникнуть нові конфлікти щодо контролю над орними землями, розподілу аграрної сировини та продовольства у світі. Цікавим з цих позицій є відображення площі та людності провідних країн світу за першим із цих показників у 2030 р., де чітко видно антропогенний тиск на природне середовище. Логічним завершенням 20

Зустріч з учителями-географами Донеччини

атласу є серія карт по Україні, в якій подано розподіл головних видів економічної діяльності у промисловості по її території. − Безумовно, ці карти є дуже цікавими і цінними, адже з їх допомогою можна докладно проаналізувати сучасну ситуацію в економіці держави, виявити її головні проблеми. Як такі новаторські задумки сприймає вчительська спільнота? − На зустрічах з учителями у найвіддаленіших куточках України чи у великих містах постійно піднімаються питання про необхідність суттєвого оновлення існуючого картографічного забезпечення навчального процесу в основній школі. Це насамперед стосується настінних карт, переважній більшості з яких – понад 20 років і вони безнадійно застаріли. Значний інтерес викликають питання отримання «живої», актуальної та правдивої інформації про події та процеси в Україні та світі. Часто обговорюються проблеми збалансованості у викладі окремих складових курсу географії, які безумовно слід розбудовувати на засадах Нової української школи та компетентнісного підходу. Досвід спілкування з учителями географії показує, що вони не лише підтримують нововведення, але й ставлять гострі запитання про підготовку учнів до успішної здачі ЗНО з географії та продовження навчання в обраних ними ВНЗ. Окремі складні теми, особливо ті, що стосуються запровадження новаторських підходів у викладання курсу економічної і соціальної географії та країнознавства, потребують додаткового роз’яснення у дидактичних матеріалах. Важливо усвідомлювати, що складання учнями ДПА і ЗНО не повинні стати самоціллю та єдиною оцінкою ефективності роботи вчителя. Головним, на моє глибоке переконання, має бути формування відповідального громадянина, справжнього патріота, який усвідомлює свої права та можливості щодо змін на краще не лише свого рідного села чи міста, а й усієї держави. Формування активної громадської позиції, підкріпленої ґрунтовними знаннями, бажанням покращити якість життя для себе і наступних поколінь є тим завданням, яке постало перед вчительською громадою України. Плекаємо патріота, захисника Вітчизни, відповідального за збереження Природи рідного краю та його розвиток! Дякуємо за розповідь! №6

ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА

Правові аспекти біорекультивації полігонів ТПВ в Україні на засадах екосистемного підходу Єâãåí³é СУЄТÍОÂ, кандидат юридичних наук, доцент кафедри екологічного права Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого (м. Харків)

В

ідповідно до «Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року», затверджених Законом України від 21.12.2010 р. [1], питомі показники утворення відходів у середньому становлять 220– 250 кг на рік на одну особу, а у великих містах сягають значень 330–380 кг. В основному ТПВ захоронюються на сміттєзвалищах і полігонах, причому спостерігається тенденція до зростання обсягів ТПВ, утворених і вивезених на полігони, які щороку збільшуються майже на 4 млн м3. Після завершення експлуатації (закриття) полігонів ТПВ їх рекультивують, завершуючи процедуру так званою біологічною рекультивацією, яка має здійснюватися на засадах екосистемного підходу. Його центральною категорією є екологічна система (екосистема) – природна чи створена людиною функціональна система: сукупність істот, пов’язаних між собою біотичними та іншими зв’язками, і певного відносно однорідного середовища їх проживання, які взаємодіють між собою, утворюючи систему біотичних та абіотичних явищ і процесів [2]. У науковий обіг термін «екосистема» ввів англійський ботанік і еколог А. Тенслі, який ще у 1935 році зауважив, що людина не може відокремити організми від їхнього середовища, з яким вони формують фізичну систему [3]. Пізніше були вироблені й інші визначення екосистеми. Так, на думку Р. Ліндемана, екосистема може бути визначена як система, що складається з фізико-хіміко-біологічних процесів, які діють у просторово-часовій одиниці будь-якої величини, тобто біотична спільнота плюс її абіотичне середовище [4]. Ф. Фосберг вважає, що це функціонуюча взаємодіюча система, яка складається з одного або декількох живих організмів і їх ефективного середовища, як фізичного, так і біологічного [5]. На переконання «батька сучасної екології» Ю. Одума, екосистема – це будь-яка сутність або природна одиниця, що включає живі та неживі частини, які взаємодіють для створення стабільної системи, де обмін матеріалами між живою та неживою частинами відбувається круговими шляхами [6]; або ж будь-яка єдність, яка включає всі організми на даній ділянці та взаємодіє з фізичним середовищем таким чином, що потік енергії створює чітко визначену трофічну структуру, видове різноманіття листопад-грудень 2019 р.

Схема рекультивованого полігону ТПВ

та кругообіг речовин (тобто обмін речовинами між біотичними й абіотичними частинами) всередині системи [7]. Спочатку термін «екосистема» вживався лише в рамках екології як біологічної науки, проте згодом його зміст був розширений і почав розглядатися з позицій екології соціальної. Ще Ю. Одум виокремив 4 фундаментальні типи екосистем, взявши за основу енергію: 1) природні, рухомі Сонцем, несубсидовані (відкриті океани, великі глибокі озера, великі ділянки гірських лісів і грасленди); 2) природні, рухомі Сонцем, субсидовані іншими природними джерелами (прибережна частина естуарію); 3) рухомі Сонцем і субсидовані людиною (наземні та водні агроекосистеми); 4) індустріально-міські, рухомі викопним, іншим органічним або ядерним паливом (міста, передмістя, індустріалізовані зелені зони). Головним джерелом енергії в екосистемах останнього типу є не Сонце, а паливо. Вони залежать від екосистем перших трьох типів, паразитують на них, отримуючи продукти харчування і паливо [8]. У наш час об’єктами вивчення різних наук визнаються такі екосистеми: агроекосистеми (в агроекології – це дискретна функціональна складова агросфери, призначенням якої є одержання сільськогосподарської продукції за мінімальних витрат невідновлюваної енергії, збереження навколишнього середовища та природних ресурсів [9]); урбоекосистеми (в урбоекології – природно-територіальний комплекс (геокомплекс) зі всією його ієрархічною структурою – від ландшафту до фації, який знаходиться під безпосереднім впливом (минулим, сучасним, майбутнім) міста [10]); 21

ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА Полігон ТПВ у Грибовичах поблизу Львова

техно-екосистеми (у техноекології – цілісна, впорядкована в просторово-часовому відношенні сукупність природних і техногенних елементів, що функціонують як єдина система [11]) та ін. Досліджуючи концепцію техно-екосистеми, О. О. Протасов наголошує, що серед екосистем, які частково або повністю створені людиною й існують з її участю, є група (клас) екосистем, в яких одним з неживих елементів виступають технічні об’єкти. Перефразовуючи А. Тенслі, науковець зауважує, що технічні об’єкти тут утворюють з природними «одну фізичну систему» [12]. Спираючись на запропоновану І. О. Губановим класифікацію систем за походженням, яка виділяє природні (утворені в природних умовах і здатні існувати незалежно від людини), штучні (створені людиною для задоволення своїх потреб) та змішані системи (виникають як природним, так і штучним шляхом, одним з елементів яких обов’язково є живий організм), Р. Х. Мамаджанов стерджує, що полігони ТПВ належать до категорії змішаних екосистем, структурними одиницями яких є: техногенна компонента – власне відходи, біотична – мікроорганізми, рослини і тварини, абіотична – умови довкілля та (або) фізичні фактори навколишнього середовища. Для підтримання такої системи необхідно зберігати рівновагу між техногенним навантаженням та її відновним потенціалом [13]. Створення таких штучних екосистем, на погляд Р. Х. Мамаджанова, здійснюється в рамках біологічної рекультивації полігонів ТПВ шляхом створення штучних фітоценозів з метою відновлення територій полігонів ТПВ до рівня, максимально наближеного до природних екологічних систем [13]. На думку зазначеного автора, технологія проектування штучних екологічних систем на виведених з експлуатації полігонах ТПВ включає п’ять технологічних етапів: еколого–аналітичний, передпроектувальний, проектувальний, реалізаційний та етап екологічного контролю [14]. У світі існує достатня кількість успішних прикладів створення штучних екосистем на територіях колишніх полігонів та інших техногенних об’єктів.

22

Найвідомішими серед них є: Парк «Пальметум» (Санта-Крус-де-Тенеріфе, Канарські острови), Міський парк Сайда (Сайда, Ліван), Терасний парк Вальд’ен-Жоан (Ель-Ґарраф, Іспанія), «Пагорб птахів» (Кан, Франція), Фрешкіллс-парк, Хай-Лайн (НьюЙорк, США), Парк Моеренума (Саппоро, Японія), Парк верфі (Чжуншань, Китай), Парк Толку Веллі (Дублін, Ірландія), Долина Джоанн (Барселона, Іспанія), Проект «Едем» (Корнуолл, Великобританія), Ландшафтний парк «Дуйсбург-Норд» (Дуйсбург, Німеччина), Парк імені Аріеля Шарона (ТельАвів, Ізраїль), Чамберс Галлі (Аделаїда, Австралія) та ін. [15, 16, 17]. Стосовно України – процес рекультивації відпрацьованих полігонів ТПВ шляхом створення штучних екосистем перебуває на початковій стадії, хоча в цьому питанні можна спостерігати позитивні зрушення. Яскравим прикладом є Грибовицьке сміттєзвалище на Львівщині, закрите для експлуатації у 2017 році через пожежу. За офіційними даними, там розпочались підготовчі роботи з рекультивації, яка триватиме 5 років. Виконання технічної частини займе 2 роки. За цей час підрядник має вирівняти й терасувати поверхню полігону, накрити його технологічним захисним екраном, а також збудувати необхідні інженерні мережі. Результатом біологічної рекультивації буде створення великого скверу [18]. Серед нормативно-правових актів у сфері поводження з побутовими відходами можна виділити Закон України «Про відходи» від 05.03.1998 р.; постанови КМУ «Про затвердження Програми поводження з твердими побутовими відходами» від 04.03.2004 р., «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами» від 26.07.2006 р., «Про затвердження Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами» від 10.12.2008 р., «Питання надання послуг з вивезення побутових відходів» від 16.11.2011 р.; наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України «Про затвердження Правил експлуатації полігонів побутових відходів» від 01.12.2010 р.; наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Правил експлуатації об’єктів поводження з побутовими відходами» від 04.05.2012 р. та ін. Важливим документом у сфері рекультивації, у тому числі біологічної, полігонів ТПВ на засадах системного і екосистемного підходів є Національна стратегія управління відходами в Україні до 2030 року, схвалена розпорядженням КМУ від 08.11.2017 р. № 820-р [19]. У ній зазначається, що, незважаючи на постійне скорочення чисельності населення України, обсяги утворення побутових відходів збільшуються та в середньому становлять 250–300 кг на рік. Домінуючим способом поводження з відходами залишається їх захоронення на №6

ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА полігонах і сміттєзвалищах, яких станом на 2016 р. в Україні налічувалося 5470 одиниць: 305 є перевантаженими, а 1646 не відповідають нормам екологічної безпеки. За експертними оцінками, більше 99 відсотків функціонуючих полігонів не відповідають європейським вимогам (Директиві Ради № 1999/31/ЄС від 26.04.1999 р. «Про захоронення відходів»). У Стратегії наведено мету (створення умов для підвищення стандартів життя населення шляхом впровадження системного підходу до поводження з відходами на державному, регіональному рівні, зменшення обсягів утворення відходів, збільшення обсягу їх переробки та повторного використання), цілі, принципи, завдання, етапи її реалізації, загальні й спеціальні заходи, до яких, зокрема, належить запровадження механізму гарантій відшкодування витрат на будівництво, експлуатацію, закриття, рекультивацію, подальший догляд і моніторинг полігонів побутових відходів протягом щонайменше 30 років після закриття за рахунок тарифів на захоронення побутових відходів. Необхідність впровадження екосистемного підходу в суспільне життя, у тому числі у сферу поводження з відходами, визнана й на рівні державної екологічної політики. Так, у Законі України від 28.02.2019 р. «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» [20] (який після введення його в дію з 01.01.2020 р. замінить «Основні засади державної екологічної політики» 2010 р. та який протягом принаймні 10-ти наступних років матиме статус «провідного дороговказу» на шляху від подолання сучасної екологічної кризи до побудови держави, заснованої на кращих міжнародних і європейських стандартах), з одного боку, наголошено на важливості здійснення відповідних ефективних заходів щодо поводження з побутовими відходами, а з іншого – підкреслено необхідність впровадження екосистемного підходу. Зокрема, у розділі II цього Закону зазначено, що метою вказаної політики є досягнення доброго стану довкілля шляхом запровадження екосистемного підходу до всіх напрямів соціально-економічного розвитку України з метою забезпечення конституційного права кожного громадянина на безпечне довкілля, впровадження збалансованого природокористування та збереження і відновлення природних екосистем. Маємо надію, що наведені нормативно-правові акти не залишаться суто декларативними, а будуть якнайшвидше втілені у практичне життя.

Ëітература

1. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики в Україні на період до 2020 року: Закон України від 21.12.2010 р. № 2818-VI. Відом. Верхов. Ради України. 2011. № 26. Ст. 218.

2. Голубець М. А. Екосистема. Екологічна енциклопедія: в 3 т. / Редколегія: А. В. Толстоухов (гол. ред.) та ін. Київ : ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2006. Т. 1. С. 342.

3. Tansley A. G. The Use and Abuse of Vegetational Concepts and Terms: Ecology. 1935. Vol. 16. No. 3. P. 299.

листопад-грудень 2019 р.

Ландшафтний парк "Дуйсбург Норд", Німеччина

4. Lindeman R. L. The Trophic-Dynamic Aspect of Ecology.

Ecology. Vol. 23. No. 4. (Oct., 1942). P. 400.

5. Fosberg F. R. «The island ecosystem», in F. R. Fosberg, editor, Man’s Place in the Island Ecosystem, a Symposium, Honolulu, Bishop Museum Press, 1963, pp. 1–6, reference on p. 2. Цитата за: Stoddart D. R. Geography and the Ecological Approach: The Ecosystem as a Geographic Principle and Method.

Geography. Vol. 50. No. 3 (July 1965). P. 243.

6. Odum E. P. Fundamentals of ecology. W. B. Saunders, Philadelphia, 1953. 384 pp.

7. Одум Ю. Основы экологии. Перевод с 3-го английского издания (Odum E. P. Fundamentals of ecology, 3rd edition // W. B. Saunders, Philadelphia, London, Toronto 1971. – 574 pp.). : под редакцией и с предисловием д-ра биол. наук Н. П. Наумова. Москва : Мир, 1975. С. 16.

8. Одум Ю. Экология : в 2 т. Пер с англ. Москва : Мир. Т. 1.

1986. С. 188–194.

9. Созінов О. О. Агроекосистема (в агроекології). Екологічна енциклопедія: в 3 т. / Редколегія: А. В. Толстоухов (гол. ред.) та ін. Київ : ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2006. Т. 1. С. 14.

10. Кучерявий В. П. Урбоекологія. Екологічна енциклопедія: в 3 т. / Редколегія: А. В. Толстоухов (гол. ред.) та ін. Київ : ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2006. Т. 3. С. 322−323.

11. Копач П. І. Методологічні підходи до встановлення меж складних техноекосистем. Екологія і природокористування. 2013. Вип. 17. С. 105.

12. Протасов О. О. Техно-екосистема: неминуче зло чи крок до ноосфери? Вісн. НАН України. 2014. № 6. С. 42−43.

13. Мамаджанов Р. Х. Биологическая рекультивация закрытых полигонов ТБО Чеченской Республики путем создания искусственных фитоценозов : дис. … канд. биол. наук: 03.02.08. Москва, 2016. 228 с.

14. Мамаджанов Р. Х. Технология проектирования искусственных экосистем на базе техногенных объектов – полигонов твердых бытовых отходов Чеченской Республики. Известия ДГПУ. 2015. № 4. С. 60–63.

15. Городские джунгли: 6 заброшенных мест, которые превратили в цветущие сады и парки. URL: https://pik.media/ magazine/architecture/tsvetuschie-sady-na-meste-poligonov/ 16. Парки развлечений, зеленые зоны и «сафари»: как свалки превращают в места для отдыха. URL: https://360tv. ru/news/tekst/svalki-v-parki/ 17. Парки вместо свалок: 10 лучших мировых примеров.

URL: https://techfusion.ru/parki-vmesto-svalok-10-luchshihmirovyh-primerov/ 18. Чотири компанії претендують на право проводити рекультивацію Грибовицького сміттєзвалища. URL: https://city-adm.lviv.ua/news/city/housing-and-utilities/271457chotyry-kompanii-pretenduiut-na-pravo-provodyty-rekultyvatsiiuhrybovytskoho-smittiezvalyshcha/ 19. Про схвалення Національної стратегії управління відходами в Україні до 2013 року: розпорядження КМУ від 08.11.2017 р. № 820-р. Офіц. вісн. України. 2017. Ст. 2859.

20. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року: Закон України від 28.02.2019 р. № 2697-VIII. Відом. Верхов. Ради України.

2019. № 16. Ст. 70.

23

ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА

Правові проблеми права колективної власності на землю в Україні Сåðã³é РÀЗМЄТÀЄÂ, кандидат юридичних наук, доцент кафедри екологічного права Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого (м. Харків)

П

итання про те, чи існує в сучасних умовах право колективної власності на землю, є дискусійним. Починаючи з 1990 р., коли Верховна Рада України проголосила курс на реформування сільськогосподарського виробництва, основою якого завжди була і є земля, відбуваються докорінні зміни у праві власності на землю. Колективна власність на землю виникла під час становлення України як самостійної держави з ринковою економікою, в процесі запровадження різних форм власності, в першу чергу колективної та приватної, на відміну від пануючої на той час державної та колгоспно-кооперативної. В результаті земельної реформи відбулась масова передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Процедура передачі земель у колективну власність, як і інші правові питання, пов’язані з колективною власністю на землю, визначалися головним чином ст. 5 Земельного кодексу України в редакції 1992 р., а також ст. 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та інших нормативних актів. Згодом, починаючи з 1995 р., розпочався процес переформування колективної власності на землю на приватну шляхом паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям. Реформування колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно здійснювалось шляхом забезпечення всім членам КСП права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб’єктів господарювання. Згодом, відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 №1529 більшість підприємств – суб’єктів права колективної власності припинили своє існування, а після прийняття Верховною Радою України у жовтні 2001 р. нового Земельного кодексу, 24

який набрав чинності з 1 січня 2002 р., перестало існувати і право колективної власності на землю. Проте, не всі члени сільськогосподарських підприємств скористались правом отримати земельну частку (пай), а тому частина переданих у колективну власність земель так і лишилась у колективній власності сільськогосподарських підприємств, не дивлячись на те, що така форма власності згідно законодавства припинила існування з 01.01.2002 року. Тим не менше, на сьогодні державні акти на право колективної власності продовжують бути чинними, оскільки деякі сільськогосподарські підприємства досі не переоформили своє право на землю, у зв’язку з чим на практиці виникали проблеми стосовно наявності або відсутності права власності у таких підприємств. Законодавець не передбачив автоматичного переходу права колективної власності до приватної у зв’язку з виключенням цієї форми власності і не прирівняв колективну власність до жодної з передбачених чинним законодавством форм власності. Тому Конституційним Судом визнано, що право власності на землю не може бути втрачене внаслідок невчинення власником певних формальних дій щодо переоформлення цього права за новим законодавством (рішення Конституційного Суду України №5рп/2005 від 22.09.2005 року, положення пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою»). №6

ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА Як наслідок, трансформування права колективної власності в інші форми власності було неможливим. З 1 січня 2019 року набули чинності особливості використання та розпорядження землями, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства. Такі приписи визначаються у законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10 липня 2018 року, яким внесено низку змін і доповнень до Земельного кодексу України, Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», інших законів для врегулювання правової долі земель колективної власності недержавних сільськогосподарських підприємств. Таким чином, встановлені правові приписи, які визначають порядок трансформації права колективної власності на землі сільськогосподарського призначення та кінцеві строки для набуття прав на такі землі. У разі, якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки і така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним. Щодо земель колективних сільськогосподарських підприємств, діяльність яких припинена, починаючи з 2019 року такі землі вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок зазначених вище земель, є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10 липня 2018 року. Таким чином, в Україні продовжує існувати таке явище, як колективна власність на землю, що прямо закріплюється у ст. 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», згідно якої земля може належати підприємству на праві колективної власності.

листопад-грудень 2019 р.

Êліматичні переговори у Мадриді Ми всі – заручники кліматичних змін на планеті. Глобальне підвищення температури в 2019 році, яке за різними оцінками вже сягнуло 0,8–1,1 0С – ще одне тому підтвердження. Підписання Паризької угоди до Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату стало початком довгого і важкого шляху до порятунку планети. Країни домовилися скорочувати викиди і перейшли до обґрунтування Національно визначених внесків (НВВ) зі скорочення викидів парникових газів. Україна долучилася до планетарного руху у вересні 2016, коли подала свій перший документ з планами скорочення викидів.

2 грудня 2019 року в Мадриді розпочала свою роботу кліматична конференція ООН, в якій взяли участь представники майже 200 країн. Вона працювала 13 днів і стала найтривалішою в історії ООН з питань змін клімату. Лейтмотивом зустрічі стало утримання глобального потепління в рамках 1,5 0С до кінця століття, єдиний шлях вирішення якого − досягнення країнами вуглецевої нейтральності до 2050 року. Це значить, що всередині кожної з країн рівень викидів парникових газів має дорівнювати рівню їх поглинання лісами, болотами та іншими екосистемами. Реальна вуглецева нейтральність у 2050 році має стати ядром при підготовці всіх майбутніх НВВ країн. Вчені підрахували, що для утримання глобального підвищення температури в межах 1,5 0С, вуглецевий бюджет планети складає 420−770 Гт СО2-еквіваленту. При нинішньому річному рівні викидів 42 Гт залишається лише 12 років, поки він буде вичерпаний. До 2030 року рівень викидів у світі повинен впасти до 25−30 Гт на рік. Надскладна мета вимагає від усіх країн спільних узгоджених дій, фокусування на збереженні клімату і планети, а не переслідування лише внутрішніх інтересів. Після двох додаткових днів та ночей переговорів делегати зрештою домовилися про угоду, яка передбачає розробку нових, вдосконалених планів щодо скорочення викидів, до конференції у Глазго наступного року.

25

ЕКОЛОГІЧНО ЗБАЛАНСОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Екологічна біотехнологія переробки відходів харчового виробництва Àëüîíà ПÀСЕÍКО, кандидат технічних наук, доцент кафедри біотехнологій та біоінженерії Оêñàíà МÀЗÍИЦЬКÀ, кандидат технічних наук, доцент кафедри біотехнологій та біоінженерії Дмèтðî ÍÀУХÀТЬКО, магістрант кафедри біотехнологій та біоінженерії Â³êтîð³ÿ ФЛІСС, студентка кафедри біотехнологій та біоінженерії Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського (Полтавська обл.)

П

роблема утилізації відходів набуває в нашій країні значної актуальності, оскільки їх утворення та накопичення у великій кількості створює несприятливу екологічну обстановку, навіть за умови, що вони є вторинним матеріальним ресурсом. Стрімкий розвиток цивілізації, урбанізація населення, збільшення обсягів промислового виробництва вимагають розробки технологічних схем зменшення накопичення відходів у навколишньому середовищі. При цьому на особливу увагу заслуговують проблеми утворення відходів на виробництві пивоваріння, традиційні шляхи їх переробки та перспективні напрямки їх утилізації. На підприємствах з пивоваріння в технологічному виробничому циклі утворюються солодові паростки, зернові відходи, пивна солодово-зернова дробина, хмелева дробина, білковий відстій, надлишкові пивні дріжджі, стічні води, СО2. Останнім часом розроблені інноваційні технології утилізації відходів солодового та пивоварного виробництв, які передбачають максимальне уникнення процесу їх накопичення і складування у довкіллі, але у більшості випадків їх використовують як дешевий матеріальний ресурс, у тому числі, для біоконверсії з отриманням енергоносіїв [1–3]. Традиційна схема переробки відходів пивоварного виробництва передбачає: 1) солодові паростки, збагачені на азотисті речовини, рекомендовано використовувати як складову частину поживних середовищ для вирощування мікроорганізмів; як сировину на корм худобі; як субстрат для збагачення поживного середовища органічним білком у дріжджовому виробництві; 2) зернові відходи задовольняють вимогам фуражного зерна і використовують на корм тваринам; 3) пивна солодово-зернова дробина використовується на корм худобі та птиці; 4) хмелева дробина за складом і засвоюваністю прирівнюється до сіна, в ній близько 50% засвоюваних речовин, але через гіркий смак худоба її не їсть, тому її додають до кормів у невеликій кількості, або використовують як підстилку худобі; 5) білковий відстій через гіркий смак додають до кормів у невеликій кількості; 26

Пивна солодово-зернова дробина

6) надлишкові пивні дріжджі у пресованому вигляді постачають на кондитерські фабрики, хлібозаводи або використовують для медичних потреб чи на корм худобі; 7) стічні води підлягають аеробному та анаеробному очищенню, після чого повторно використовуються у виробництві в якості технічної води для технологічних потреб; 8) усі твердофазні відходи пивоваріння органічного складу разом з рідкофазними рекомендовано використовувати в технології виробництва енергоносія – біогазу. На найбільшу увагу заслуговує питання раціонального використання усіх ресурсоцінних складових пивної солодово-зернової дробини як відходів виробництва пивоваріння. У сухому залишку опиняється близько 30–40% солодово-зернової дробини. Це досить великий об’єм відходів, який доцільно використати як вторинну сировину для випуску іншого харчового продукту, що суттєво позбавить пивне виробництво від накопичення відходів. До складу пивної солодово-зернової дробини входять зернові оболонки, нерозчинні частини зерна, що містять в основному полісахариди, майже весь жир і значну частину білкових речовин вихідної сировини, а також органічні кислоти, переважно молочну. Дробина містить 76% води. Хімічний склад абсолютно сухої дробини характеризується такими показниками, %: жир – 10, білок – 22, геміцелюлоза – 35, целюлоза – 20, лігнін – 10, зола – 3. Відомі інноваційні технології утилізації відходів солодового та пивоварного виробництв передбачають використання пивної солодово-зернової №6

ЕКОЛОГІЧНО ЗБАЛАНСОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ дробини в якості кормової бази тваринницьких та птахокомплексів. Ми пропонуємо максимально використати ресурсоцінну целюлозовмісну складову солодово-зернової дробини як біодобавку при виробництві продуктів. Проведені лабораторні дослідження показали ефективність переробки пивної солодово-зернової дробини в якості вторинної сировини у виробництві харчового продукту – хлібців, імуномоделюючі характеристики яких зумовлені додаванням суцвіть лікарської рослини. Целюлозовмісна складова пивної солодово-зернової дробини забезпечує профілактично-лікувальний вплив на процеси травлення та засвоєння їжі. Житні хлібці з додаванням суцвіть шавлії та попередньо обробленої пивної солодово-зернової дробини – досить дешевий і при цьому корисний продукт, який може бути використаний як дієтична добавка до основного раціону. Для випікання експериментальної партії була обрана класична рецептура хлібців, модернізована під виробництво імуномодулюючого продукту. Визначаючи оптимальну кількість дробини та суцвіть шавлії для модифікації рецепту виготовлення хлібців, ми встановили, що додавання великої кількості пивної дробини у виробничому циклі погіршує органолептичні показники хлібців, збільшує ламкість продукту, обумовлює складність транспортування готової продукції, що, у свою чергу, збільшує логістичні витрати. Хлібці з додаванням 12–25% (за борошном) пивної солодово-зернової дробини мають задовільну якість. Через досить велику кількість пивної дробини, що утворюється на підприємствах з виробництва пива як складова відходів, доцільно використовувати рецептуру виготовлення хлібців із 25% дробини. Додавання 3,5% (за борошном) суцвіть шавлії до рецептури виготовлення хлібців є оптимальним, тому що при додаванні більших кількостей, а саме 7,5%, з’являється неприємний аромат, надлишки шавлії згорають при випіканні, через що якість отриманих хлібців стає незадовільною. За результатами проведених експериментів визначено оптимальне дозування пивної солодово-зернової дробини та суцвіть шавлії за розробленою рецептурою отримання харчового продукту – житніх хлібців з імуномоделюючими властивостями. Отримані результати свідчать, що використання пивної дробини й суцвіть шавлії для виробництва хлібців дозволяє не лише розширити асортимент харчової імуномодулюючої продукції, але й дозволяє позбутись накопичення небажаних відходів на підприємствах з виробництва пива. Таким чином, розроблена технологія утилізації пивної солодово-зернової дробини при виробництві хлібців дозволяє отримати якісну дієтичну харчову продукцію і зменшити забруднення навколишнього середовища.

Àвстралія у вогні Катастрофічні лісові пожежі, які розпочалися в жовтні 2019 року, вже знищили близько 6 млн га лісових масивів та близько 1000 житлових будинків. Боротьбу з вогнем ускладнюють тривала рекордна спека та вітряна погода. Дим від пожеж дістався сусідньої Нової Зеландії, осівши жовтим попелом на поверхні льодовиків. Пожежники Австралії за рівнем підготовки та екіпіруванням поступаються лише підрозділам Лісової Служби США у Каліфорнії. Але ні екіпіровка, ні підготовка за таких умов не допомагають. Не можна застосувати авіацію, бо вода випаровується, не долітаючи до землі. Наземні сили не залучають через високу небезпеку. Єдиний вихід – просто рятувати людей. Найбільшу загрозу пожежі несуть для тварин. Від вогню та диму особливо страждають коали та кенгуру. У австралійському штаті Новий Південний Уельс за попередніми даними вогонь знищив третину коал і не менше третини середовища їх проживання. Всесвітній фонд дикої природи Австралії зазначає, що до 2050 року коали в цьому регіоні взагалі можуть вимерти, тож місцева ветлікарня Порт-Макуері розпочала збір коштів, щоб збудувати «ковчег коал». Полум’я поширюється швидше, ніж може бігти людина, а язики вогню піднімаються на висоту, більшу, ніж споруда відомої Сіднейської опери. На думку фахівців, австралійські пожежі вже почали самостійно формувати погоду в регіоні – зароджуються потужні купчасто-дощові хмари, які принесуть масштабні грозові опади, будуть супроводжуватися блискавками і збільшать кількість займань. Прем’єр-міністр Австралії Скотт Моррісон заявив, що у найближчі 2 роки держава виділить 1,39 млрд доларів на покриття витрат, спричинених лісовими пожежами. За його словами, уряд готовий витратити будь-яку суму, щоб відновити ферми, муніципальні установи та дороги на постраждалих територіях.

Ëітература

1. Ковалевский К. А. Технология бродильных производств. Киев, 2004. 340 с.

2. Бэмфорт К. У. Новое в пивоварении. Москва, 2007. 733 c.

3. Кунце В. Технология солода и пива. Санкт-Петербург, 2001. 912 с.

листопад-грудень 2019 р.

27

ГОСТРИЙ СИГНАЛ

3 грудня – Міжнародний день боротьби з пестицидами (World No Pesticide Use Day) У ніч на 3 грудня 1984 року в індійському Бхопалі, на заводі з виробництва пестицидів, який належав хімічній корпорації Union Carbide, сталась екологічна катастрофа, у результаті якої в повітря потрапили 42 тонни надзвичайно отруйного газу метилізоціанату. Ця подія і сьогодні є найбільшою в історії людства аварією на хімічному виробництві. Навіть через 30 з лишком років Бхопал все ще несе на собі відбиток страшної трагедії, яка зруйнувала життя сотень тисяч індійців. Місце, де стояв завод, закинуте, з 1998 року його контролює уряд штату Мадх’яПрадеш. Екологи наголошують, що і сьогодні тут можна знайти сліди отруйного газу. Щоб привернути увагу до проблем з виробництвом та застосуванням небезпечних хімічних речовин, латиноамериканська мережа активістів проти пестицидів оголосила 3 грудня Днем боротьби з пестицидами, який незабаром став міжнародним. У цей день екологи усього світу проводять акції та протести, нагадуючи про накопичення в довкіллі значної кількості шкідливих хімічних речовин, зокрема пестицидів, які, потрапляючи в організм людей і тварин, спричинюють тяжкі наслідки для їх здоров’я. Девіз цього дня – «Пестициди – безвихідь цивілізації». За даними ВООЗ, щороку в світі реєструють близько 2 млн випадків отруєнь ними, переважно під час перебігу різноманітних технологічних процесів. Деякі хімікати є гормонально активними сполуками, які спричинюють розлади ендокринної та імунної систем, з дією інших пов’язують затримку розумового розвитку, репродуктивні проблеми і рак. Саме пестициди вважають основною причиною «тихої катастрофи» – так експерти ООН охарактеризували забруднення ними ґрунтів у Європі.

Бхопал. Руїни заводу з виробництва пестицидів

28

Про стан поводження з пестицидами в Україні

П

итання поводження з пестицидними препаратами та заборони використання деяких з них регулюються на міжнародному рівні рядом конвенцій та угод, основними з яких є: Роттердамська конвенція з процедури попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі, ратифікована Україною в 2002 р., та Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі, ратифікована Україною в 2007 р. За офіційними даними, непридатних для використання в сільському господарстві отрутохімікатів в Україні налічується близько 13–14 тис. т. Коли справа доходить до перезатарювання або вивезення з метою утилізації, виявляється, що їх набагато більше, ніж зазначається у офіційних звітах. Пестициди часто зберігаються не належним чином, без охорони. Іншими словами – вони спочатку потрапляють у ґрунт, потім у продукти харчування і врешті-решт у наші організми, в яких і накопичуються. Отруйна спадщина радянських часів дісталася кожному українському селу. Всеукраїнська екологічна ліга багато років опікується питаннями поводження з пестицидами в Україні. Для поширення інформації щодо наслідків їх застосування та екологічних ризиків ВЕЛ проводить природоохоронну кампанію «Пестициди: зменшення ризиків». У 2009–2010 рр. фахівці Ліги брали участь у підготовці та реалізації Програми поводження з небезпечними відходами в Україні, у якій велика увага була приділена непридатним пестицидам. В її рамках значна частина отрутохімікатів та непридатних пестицидів була перезатарена і вивезена за межі України для утилізації. Значна кількість складів з непридатними пестицидами з різних причин опинилися поза увагою Програми. Експерти ВЕЛ брали участь у заходах Мінприроди України (2011–2013 рр.), спрямованих на ліквідацію найбільш масштабних локалізацій небезпечних відходів в Україні (вивезення накопичених непридатних пестицидів, відходів гексахлорбензолу з полігону токсичних промислових відходів в Калуському районі Івано-Франківської області, відходів мононітрохлорбензолу з території державного підприємства «Горлівський хімічний завод»). Всього за цей період вивезено на утилізацію за межі України 40,45 тис. тонн небезпечних відходів. З 2014 року вивезення з України небезпечних токсичних відходів на утилізацію припинилося. №6

ГОСТРИЙ СИГНАЛ Власних потужностей країна не має, а транскордон на вивезення на підприємства Великобританії, Франції або Польщі Мінприроди не видавало до 2019 року. Ліцензії отримували суб’єкти підприємницької діяльності, які не мали обладнання, території, кадрів і безпечних для довкілля технологій утилізації. Ситуація стала дуже небезпечною. Склалися умови, за яких українське законодавство не стимулює саме утилізацію. Нові ліцензійні умови, які затвердив Кабмін, не передбачають доліцензійної перевірки підприємств, які звертаються за ліцензіями на утилізацію небезпечних відходів. Мінекології видавало їх фірмам, яких насправді не існує. Вони виграють тендери за домовленостями з місцевою владою, а потім непридатні пестициди без утилізації звалюють у канаву, прибережну смугу або перевозять до іншої області. Така ситуація мала місце впродовж 2014–2019 рр. Протягом усіх цих років Всеукраїнська екологічна ліга вимагає від міністерства припинити видачу ліцензій неіснуючим фірмам, здійс-

Перезатарення непридатних пестицидів у с. Покалів на Житомирщині

Роботи з перезатарення непридатних пестицидів у селі Покалів на Житомирщині контролюють активісти ВЕЛ, 2014 р.

їх розв’язання». У ході панельної дискусії експерти та влада обговорили можливості вирішення проблеми утилізації небезпечних відходів, мінімізації ризиків для довкілля та здоров’я людей. У 2015 році Всеукраїнська екологічна ліга розпочала проєкт громадської інвентаризації непридатних пестицидів, оскільки необхідно було з’ясувати, скільки ще покинутих складів з отрутохімікатами Непридатні пестициди просто неба залишилося на території України та в якому вони на зруйнованому складі у Вінницькій області стані. Інформаційна діяльність здійснювалась спільно з організацією «Система дій стосовно пестицидів» (PAN-UK, Великобританія) та міжнародними організаціями з питань захисту сезонних працівників від отруєння пестицидами.

9 квітня 2015 р. проведений Національний семінар «Поводження з пестицидами в Україні: проблеми, практика, зниження ризиків» з метою обміну досвідом у реалізації інформаційно-просвітницької складової проєкту Європейської комісії та Продовольчої і сільськогосподарської Органінити інвентаризацію та перезатарення залишків зації ООН «Підвищення потенціалу для усунення токсичних речовин. Було проведено базове дослід- та запобігання повторного використання неприження з впливу пестицидів в Україні з особли- датних пестицидів в якості моделі для вирішення вою увагою до соціальних аспектів використання проблеми невикористаних небезпечних хімічних пестицидів та визначення вразливих груп, видані речовин на території колишнього Радянського Собуклети «Отрутохімікати та пестициди – загроза юзу». У ході проведення регіональних екологічних для вашого здоров’я та життя» та «Як зменшити ризики від використання пестицидів», проведено Готові до утилізації перезатарені непридатні опитування серед фермерів, сезонних робітників пестициди у с. Нові Велідники та дітей, спрямоване на виявлення рівня обізнана Житомирщині ності населення стосовно правил безпеки поводження з пестицидами, а також випадків отруєння хімікатами, проведено зустрічі з питань використання пестицидів з власниками та агрономами фермерських господарств. Гострі питання розглядалися в рамках конференції, яку ініціювала та провела Всеукраїнська екологічна ліга − «Проблеми поводження з пестицидами в Україні: соціально-екологічні, економічні наслідки та шляхи подолання»; круглого столу з міжнародною участю «Поводження з небезпечними відходами в Україні: проблеми та шляхи листопад-грудень 2019 р.

29

ГОСТРИЙ СИГНАЛ тижнів у містах Житомир, Кіровоград, Миколаїв, Рівне, Суми під час тренінгів, проведених для бібліотекарів на базі обласних універсальних бібліотек, експертами Всеукраїнської екологічної ліги розповсюджувались тематичні плакати й буклети, проводилось опитування з метою виявлення рівня поінформованості населення. У 2017 році представники Всеукраїнської екологічної ліги відвідали одне з найбільших в Україні місць розташування непридатних пестицидів поблизу селища Сонячне Білозерського району (Херсонська область, роз’їзд «Срочний», 504-й км).

1800 тонн отрути просо неба у буртах та бетонних контейнерах, які зруйновані та протікають. Жахливий сморід, отруйні речовини просочуються у водоносні горизонти. Місцеві жителі розповідають про високу смертність мешканців навколишніх сіл у досить молодому віці. Саме в цей період Міністерство екології та природних ресурсів України гальмувало вирішення проблеми, бо за відсутності вітчизняного утилізатора не надавало дозвіл на транскордонне переміщення пестицидів до країн, де функціонують заводи з переробки таких речовин. Протягом останніх років Всеукраїнська екологічна ліга відслідковує законотворчі ініціативи з питань, що стосуються поводження з пестицидами. У грудні 2019 р. експерти ВЕЛ висловили заперечення щодо рішення Комітету з питань аграрної та земельної політики підтримати проєкт Закону України «Про внесення змін до статті 4 Закону України «Про пестициди та агрохімікати» щодо ввезення пестицидів на митну територію України» (реєстр. № 2289), який дозволяє ввозити на

Вивезення гексахлорбензолу з Калуського полігону, 2011 р.

Пестициди з Херсонщини готують для вивезення на утилізацію до Франції, 2019 р.

30

Фахівці інвентаризують і перезатарюють небезпечні речовини на складі у с. Зашків та Львівщині

митну територію України пестициди, не зареєстровані у країні-виробнику. Не секрет, що транснаціональні корпорації володіють гігантськими обсягами пестицидів, які через виявлення їх шкідливої післядії були заборонені в країнах-виробниках. Їх зберігання та утилізація є затратним тягарем, тож компанії шукають будь-які можливі шляхи заощадити. А тут у них з’являється нагода ще й заробити – завезти та зареєструвати в Україні дослідні партії препаратів, не дозволених для використання в їх країні, а потім імпортувати десятки тисяч тонн пестицидів та агрохімікатів. Те, що може в результаті статися з українською флорою та фауною, їх не турбує. Запропонований підхід повністю суперечить правилам та директивам ЄС (Директива 2009/128/ ЄC, Регламент (ЄС) № 1185/2009, Регламент (ЄС) № 396/2005, Регламент (ЄС) № 1272/2008, Директива 2000/60/EC, Директива 98/83/EC, Директива 2006/118/EC, Директива 2004/35/CE), що регулюють сферу застосування засобів захисту рослин. Використання нових препаратів у країні-члені ЄС можливе тільки після відповідної реєстрації нового препарату в країні-виробнику члені ЄС. Крім того, потрібен окремий дозвіл від країни на застосування нових препаратів на її території. ВЕЛ висловлює занепокоєння щодо значних ризиків для українського довкілля та здоров’я людей, які виникнуть у разі прийняття зазначених законопроєктів і звертається до керівників усіх парламентських фракцій і груп, а також до депутатів Комітету з питань екологічної політики та природокористування про недопущення прийняття законотворчих актів, які шкодять довкіллю. Всеукраїнська екологічна ліга наголошує на необхідності удосконалення українського законодавства, яке регулює відносини у сфері поводження з пестицидами та агрохімікатами, а тому наполягає на створенні робочої групи з представників зацікавлених відомств із залученням науковців та громадськості для напрацювання нового базового закону про поводження із засобами захисту рослин, що відповідав би зобов’язанням України з виконання Угоди про асоціацію з ЄС, і де буде сформовано дієву модель контролю за пестицидами і агрохімікатами. №6

ГОСТРИЙ СИГНАЛ

Всеукраїнська екологічна ліга контролює екологічну ситуацію на річках Хомора та Случ

Е

кологічна громадськість та засоби масової інформації знову повідомляють про погіршення стану річок Хомора та Случ – впродовж 2019 року в межах Хмельницької та Житомирської областей знову фіксувались випадки загибелі риби, качок та бобрів. До недавнього часу єдиним джерелом забруднення цих річок вважалось ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика-Україна». Активісти Хмельницького обласного осередку Всеукраїнської екологічної ліги при обстеженні берегів та акваторії Хомори та Случа виявили кілька потужних джерел забруднення, вплив яких може значно погіршувати стан води за течією. Йдеться про очисні споруди смт Миропіль, які за інформацією місцевих жителів, не працюють уже три роки через припинення електропостачання, а також зруйновані очисні споруди Першотравенська, поруч з якими виникло стихійне сміттєзвалище. На думку екологів, ще одним джерелом погіршення стану річкової води може бути Баранівська міні–ГЕС. Як свідчать місцеві мешканці, побудова греблі викликала обміління річки і спричинила гниття органіки. На момент обстеження русло було повністю перекрите шлюзами, вода у річку не потрапляла. Науковці зазначають, що втрата проточності буде причиною погіршення стану річки та зменшення кількості розчиненого у воді кисню.

16 травня 2019 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про подолання негативних наслідків екологічної ситуації в басейні річок Хомора та Случ на окремих територіях Хмельницької та Житомирської областей». Депутати рекомендували уряду звернутися до Президента, щоб той своїм указом оголосив басейн річок Хомора та Случ на території Полонського району Хмельницької області та Баранівського і Новоград-Волинського районів Житомирської області зоною надзвичайної екологічної ситуації. Але, як зазначається у зверненні народного депутата України Д. Костюка, жодних конкретних кроків не було здійснено. Комітет з питань екологічної політики та природокористування Верховної Ради України за зверненнями народного депутата України Д. Костюка та депутатів Новоград-Волинської районної ради щодо екологічного стану басейну річок Хомора та Случ включив до свого рішення пункт, на якому наполягала Всеукраїнська екологічна ліга. У ньому Державній екологічній інспекції України спільно з Хмельницькою та Житомирською обласними державними адміністраціями, із залученням листопад-грудень 2019 р.

громадськості впродовж 2020 року рекомендовано провести спільне обстеження територій, прилеглих до річок Хомора та Случ, з метою виявлення місць та суб’єктів скидання зворотних вод до зазначених річок на території Полонського району Хмельницької області, Романівського, Баранівського та Новоград-Волинського районів Житомирської області. Після звернення голови Хмельницького обласного осередку ВЕЛ Наталії Міронової до Міністра енергетики та захисту довкілля, Держекоінспекції та облдержадміністрацій була проведена перевірка дотримання природоохоронного законодавства органами місцевого самоврядування селищ Миропіль та Першотравенськ при скиданні стічних вод у річку Случ. Її результати засвідчили підвищений рівень евтрофікації та значне зниження рівня кисню у водоймах. Комітет з екологічної політики взяв під контроль екологічну ситуацію в басейні річок Хомора та Случ і звернувся до уряду щодо надання інформації про стан виконання вже згаданої Постанови. Його члени звернулись до Генеральної прокуратури та Національної поліції із запитами щодо результатів досудових розслідувань у кримінальних провадженнях за фактами забруднень річок Хомора та Случ. Депутати рекомендували Хмельницькій та Житомирській обласним державним адміністраціям профінансувати розчистку русел річок Случ та Хомора. У рішенні Комітету окремими пунктами стоять пропозиції щодо заходів, які належить здійснити центральним та місцевим органам влади для забезпечення дієвого контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства з боку ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика-Україна». Всеукраїнська екологічна ліга вважає головним у цьому рішенні Комітету забезпечення комплексного державного контролю з боку екологічної інспекції та місцевої влади за дотриманням підприємствами та організаціями в басейні річок Хомора та Случ вимог природоохоронного законодавства впродовж 2020 року і наголошує, що саме такий підхід забезпечить поліпшення екологічної ситуації. Скидання забруднюючих речовин у річку Хомора

31

ГРОМАДСЬКИЙ ПРИРОДООХОРОННИЙ РУХ

Відмовляємось від традицій, які шкодять Природі Оëåíà ПÀЩЕÍКО, заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги Оëåêñàíäð РÀК, кандидат біологічних наук, науковий співробітник відділу природної флори Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України

Ä

о новорічних свят тільки у Київ завозять до 500–700 тисяч зрубаних ялинок та молодих сосен. Понад 50 000 із них залишаються непроданими і просто викидаються – сотні тисяч дерев опиняються на сміттєзвалищах. Також у продажу є величезна кількість незаконно зрубаних браконьєрами дерев. Тим українцям, які виступають за дбайливе ставлення до Природи, можна порадити альтернативні варіанти створення святкової атмосфери – зробити новорічні букети з хвойних гілок, придбати штучну ялинку та заздалегідь подбати про Дідуха. Всеукраїнська екологічна ліга вже протягом 20 років пропагує заборону вирубування живих дерев у передноворічний період. У грудні проходить традиційна акція Всеукраїнської екологічної ліги «Збережи ялинку». Її мета − схилити громадян України відмовитися від передноворічного винищення хвойних дерев та показати шкідливі наслідки передноворічного вирубування хвойних дерев. Акція спрямована не тільки на попередження незаконної рубки сосен та ялин, а й на формування громадської думки про «ялинкову» проблему шляхом пропаганди заміни живих дерев на композиції з гілля. Використання «лапника», що залишається в лісі на місцях санітарних рубок, лісосіках і навіть інколи спалюється, збереже життя багатьом деревам і дасть суто економічний ефект. Мешканцям міст можна звертатись до установ природно-заповідного фонду – у національні природні парки, ботанічні сади тощо. Наприклад, Всеукраїнська екологічна ліга має багаторічну співпрацю з Національним ботанічним садом ім. М. М. Гришка НАН України, співробітники якого підтримують акцію та надають матеріали для дитячого конкурсу «Замість ялинки – зимовий букет». На превеликий жаль, масове купування ялинок у горщиках з благородною метою їх подальшого пересаджування у ґрунт – не дуже гарна ідея. Для вирощування однієї ялинки 1–1,5 метри заввишки потрібно близько 10–12 років. Є бажання не сприяти винищенню дерев? Якщо купити ялинку у горщику? Жодне дерево не постраждає, а після свят матиме друге життя у вашому садочку. Здається, такі дії є більш етичними? АЛЕ: • одразу вибирайте місце, де хочете її саджати, поки не промерзла земля і не насипало снігу; • викопайте велику яму на тому місці; • саму ялинку у горщику не заносьте в домівку, поставте її на балкон, там можете і прикрасити; 32

• якщо балкон теплий, то потримайте її там 3 дні, не більше, а потім вона прокинеться і почне рости (просто ви ще не побачите пагонів, але всі бруньки розкриються); • за три дні потрібно буде посадити її в ту яму, яку ви викопали. Якщо ви потримаєте ялинку більше 3 днів і з розкритими бруньками та потім виставите на мороз – дерево загине. Що буде з ялинкою, яка від тепла прокинулась у Вашій оселі? Ялинка рости не може, бо навкруги темно – електричне освітлення квартири ялинка не сприймає як світло, вона цього освітлення не бачить через спектр і через малу кількість люксів (одиниця вимірювання сили освітлення). Ялинці здається, що вона в повній темряві, і вона гине. Гине ялинка майже як кактус – її загибель не можна побачити. Вона ще тиждень чи два буде виглядати живою, хоч у вас в кімнаті буде стояти абсолютно мертве дерево у горщику (за матеріалами психолога Наталії Підлісної). За відсутності сонячних променів та у теплих квартирних умовах вірогідність виживання деревця мінімальна. Якщо тримати ялинку на балконі, а на вулиці холодно – коренева система замерзне через недостатню кількість ґрунту у горщику. Дуже часто ялинки вирощують у ґрунті, а під час пересаджування у горщик для продажу обрубують «зайве» коріння, що завдає значної шкоди дереву. Створити відчуття свята, радісного очікування новорічного дива можна й без знищення дерев. Набагато цікавіше прикрашати соснові чи ялинові гілки, виготовляти традиційні українські дідухи, створювати новорічні композиції, які можуть стати гарним подарунком для рідних і друзів та прикрасять домівку, шкільну аудиторію чи робочий кабінет. Адже головне – не висота чи «пухнастість» дерева. Атмосферу свята створюють стосунки між людьми. Разом робити іграшки, прикрашати, приділяти дітям більше уваги – ось що по-справжньому зігріває та наповнює радістю. Дідух

№6