Заявка на участь у Всеукраїнському конкурсі екологічних проектів «Вирішення регіональних екологічних проблем»
1. 2. 3. 4.
Симоненко Євгеній Петрович 28 серпня 1990 вул.Сіверянська, 31/3, м.Чернігів, 14008 студент 5 курсу спеціальності Екологія та охорона навколишнього середовища, Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка,
вул,Гетьмана Полуботка, 53, м. Чернігів, 14013 5. Наук.керівник: зав. кафедри екології та охорони природи Ю.О.Карпенко 6. Природна та історична цінність відрізку долини річки Дніпро в межах Ріпкинського району Чернігівської області
Анотація проекту 1
Назва проекту
Природна та історична цінність відрізку долини річки Дніпро в межах Ріпкінського району Чернігівської області
2
Опис провідної ідеї
Стан збереження та можливість використання території для наукових, рекреаційних та освітніх заходів
3
Новизна та актуальність
Вперше проведено оцінку значущості ПЗФ регіону досліджень та розроблено еколого-краєзнавчий маршрут «Шляхами русинів від Любеча до Радуля»
4
Мета
розкрити природну та історичну цінність та підходи до охорони екосистем та використання в науковому, освітньому та рекреаційному напрямках долини Дніпра Ріпкинського району Чернігівської області.
5
Новаторські ідеї
Поєднання підходів до використання території, комплексність розуміння природної та історичної цінності території досліджень
6
Практичне значення
Пропонований маршрут може використовуватися туристами, співробітниками історико-культурного заповідника «Любеч Стародавній» та як один з цікавих наукових, освітніх та краєзнавчих маршрутів проектованого Дніпровського НПП.
7
Форми та методи проекту
експедиційні дослідження 2008-2010 р.р.,
Перспектива подальшого впровадження
Включення маршруту для організації наукових екскурсій, для студентських навчальних практик, для перспективного краєзнавчого маршруту проектованого Дніпровського НПП.
8
обробка джерел бібліографії, робота з картографічними матеріалами, розробка маршруту
ПРИРОДНА ТА ІСТОРИЧНА ЦІННІСТЬ ВІДРІЗКУ ДОЛИНИ РІЧКИ ДНІПРО В МЕЖАХ РІПКИНСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Симоненко Є.П., студент V курсу спеціальності Екологія та охорона навколишнього
середовища,
Чернігівський
національний
педагогічний
університет імені Т.Г.Шевченка. м.Чернігів
Вплив господарської діяльності на навколишнє середовище на початку XXI ст. набув всепланетарного характеру. Разом зі змінами хімічного складу компонентів біосфери, відбувається безповоротна зміна ландшафтів природних екосистем. Нині на планеті майже не залишилось територій, які не зазнали антропогенного впливу в ході все більш зростаючого науково-технічного прогресу. Людина отримала можливість впливати на хід природних процесів або змінювати їх до протилежно спрямованого напрямку, а ці процеси не можуть не впливати на стан прилеглих екосистем. Втручання людини у природні процеси призвело до зміну режиму ґрунтових і підземних вод у цілих регіонах, поверхневого стоку, структури грунтів, інтенсифікацію ерозійних процесів, активізацію геохімічних та хімічних процесів у атмосфері, гідросфері та літосфері, зміни мікроклімату тощо. Сучасна діяльність, наприклад, будівництво гідротехнічних споруд, шахт, рудників, доріг, свердловин, водойм, дамб, деформація суші ядерними вибухами, будівництво гігантських міст, обводнення і озеленення пустель, та інші повсякденні аспекти діяльності людини, вже викликали значні видимі і приховані зміни довкілля. Ось чому постає питання не тільки та відновлення деструктурованих ландшафтів і екосистем, а й пошуку та збереження тих ділянок планети, які не зазнали, або зазнали антропогенного впливу в таких кількостях, які не призвели до значних впливів на природні процеси та донесення до населення проблематики збереження природи не тільки шляхом підвищення екологічної культури і освіченості громадян, але і за допомогою наочних методів.
Ось чому в даному контексті й була виконана дана робота, яка має наочними методами показати наукову та рекреаційну цінність досліджуваної території, а саме, незарегульованої частини верхів’я річки Дніпро в межах Ріпкинського району на відрізку Любеч-Радуль. Об’єкт дослідження: природні та природно-заповідні території верхів’я долини річки Дніпро в межах Ріпкинського району Чернігівської області. Предмет дослідження: екологічні особливості, підходи та засади до охорони екосистем та раціонального використання долини Дніпра в межах Ріпкинського району Чернігівської області. Мета роботи: розкрити природну та історичну цінність та підходи до охорони екосистем та використання в науковому, освітньому та рекреаційному напрямках долини Дніпра Ріпкинського району Чернігівської області. Для реалізації даної мети було поставлено такі завдання: 1.
На основі досліджень незарегульованої частини річки Дніпро, розкрити особливості мережі ПЗФ відрізку Дніпра в межах Ріпкинського району Чернігівської області, її значення в охороні екосистем та провести оцінку її значущості.
2.
Розкрити природно-географічні особливості відрізку долини річки Дніпро від смт. Любеч до смт. Радуль, його еколого-освітнє і рекреаційнотуристичне значення та розробити відповідний туристичний маршрут. В межах Чернігівської області річка Дніпро має незарегульоване русло на
території Ріпкинського району. В межах регіону досліджень виділяємо 10 об’єктів
природно-заповідного
фонду
місцевого
статусу,
та
територію
проектованого Дніпровського національно-природного парку. Під час експедиційних досліджень в період 2008-2010 рр. нами вивчалися такі об’єкти природно-заповідного фонду, як: Любецький масив, болото Фролове, озеро Нерадча, урочище Ясинське, інші об’єкти вивчалися на основі охоронних
зобов’язань
та
матеріалів
Державного
управління
охорони
навколишнього середовища в Чернігівській області. Нами проведено оцінку
репрезентативності природно-заповідної мережі долини річки Дніпро в межах регіону досліджень. Питання вибору критеріїв для визначення значущості природно-заповідного фонду є одним із найважливіших серед багатьох проблем, пов'язаних із його організацією, вивченням і збереженням. Оцінка значущості мережі природно-заповідного фонду нами проводилася за допомогою визначення комплексу прийнятих критеріїв, серед яких можуть бути: Загальна площа природно-заповідного фонду певної території, (Sзаг.), га. Sзаг.=20000 га. Відсоток заповідності території, як відношення площі природнозаповідного фонду певної території (Sпзф.,) до її загальної площі (Sзаг.). Sпеф.= Sпзф100/Sзаг Sпзф=181+415+129.2+32+140+26+5+68+109+255+273=1633.2 га. Sпзф.= (1633,2)*100/20000=8,166 Ступінь
розчленованості
(інсуляризованості)
природно-заповідних
територій (І), який складається з двох компонентів (ІT і ІN). Компонент ІT визначається як відношення площі (S1=63) відносно нестійких природнозаповідних територій (площа яких менша 50 га) до загальної площі природнозаповідного фонду певної території (S=1633,2): Іт= S1/ S Іт=63/1633,2=0,386 Значення Іт лежать у межах від 0 (інсуляризованість повністю відсутня) до 1 (інсуляризованість максимальна і загальна територія під охороною складається з найдрібніших ділянок). Компонент ІN визначається як відношення кількості нестійких природно заповідних (N1) до загальної кількості природно-заповідних об'єктів в даному регіоні (N). ІN = N1/ N ІN =4/11=0,363
Індекс інсуляризозаності території (І) може бути розрахованим за формулою: І = (S1/ S + N1/ N)/2 І = (63/1633,2+63/11)/2=3,0565 Чим вище значення І, тим значнішу роль в загальній території, що охороняється, відіграють дрібні ділянки, що не мають екологічної стабільності, їх роль у збереженні генофонду незначна. Типовість
(репрезентативність)
гідрологічних
об'єктів
визначається
такими параметрами: - часткою площі гідрологічно-заповідних об'єктів до однотипної площі даного регіону або області К1= S1/ S2 *100% К1=(415+129,2+32+140)/1005*100%=71% де S1 - площа гідрологічно-заповідної території ( болота, озера ), га; S2 площа однотипної території (боліт, озер) регіону або області, га. Народногосподарська цінність території визначається запасами високоякісної питної води, лікарських рослин, ділової деревини, харчових продуктів, мінеральної води, лікувальної ропи і мулу, а також рекреаційними ресурсами. Мережа
природно-заповідного
фонду
даного
відрізку
Дніпра
характеризується такими особливостями: високим відсотком заповідності території; ступінь інсуляризованості не високий, тобто досліджувана територія в основному складається з об’єктів ПЗФ, які мають велику площу, хоча малі ділянки відіграють значну роль в охороні території та збереженні генофонду; фауністична і флористична унікальність мають високе регіональне значення, хоча флористична значно переважає над фауністичною; гідрологічна цінність полягає в тому, що гідрологічна репрезентативність території становить 71%, тобто тут спостерігаються типові гідрологічні об’єкти для даного регіону; Природна та історична цінність відрізку долини річки Дніпро полягає у тому, що широка дніпрова заплава на Ріпкинщині має високий і лівий берег (Любецька аномалія). З його висоти відкриваються
мальовничі краєвиди до
далекого білоруського берега. На території заплави упродовж історичного часу сформувались своєрідні природні комплекси, насамперед це болотна система Паристе, яка є продовженням Замглайської долини. В болотній системі чітко простежуються контури складових колишнього водного шляху: Любеч Чернігів. Посередині Паристого розмістилась значна за площею піщана гряда, утворена льодовиковими відкладами. Окремі ділянки згаданої системи перетворені на рукотворні комплекси: орні землі, пасовища. Донедавна тут видобували торф та болотну руду. Окремі ділянки болота ще й досі містять невеликі запаси згаданих копалин. Своєрідним є розмаїття ландшафтів річкової долини. Краса і багатство природних комплексів дніпрової заплави нікого не полишає байдужим. Тут кожний знаходь для себе улюблену справу: рибалки та мисливці, збирачі грибів і ягід, науковці і дослідники минувшини, просто шанувальники природи. Численні рибалки та мисливці, просто відпочиваючі чи не щоденно відвідують ці історичні та багаті природою місця. Для більш широкого використання даної території нами розроблено еколого-краєзнавчий маршрут «Шляхами русинів від Любеча до Радуля». Він складається з 5 оснвоних зупинок: 1. 2. 3. 4. 5.
Зупинка №1: «Любеч» Зупинка № 2: Озера «Нижній Болгач» та «Верхній Болгач»: Зупинка №3: Урочище «Мокрець» та лісова ділянка «Пушкарівське» Зупинка № 4: Озеро «Нерадча» Зупинка №5: « Радуль»
Опис основних зупинок еколого-краєзнавчого маршруту «Шляхами русинів від Любеча до Радуля» Зупинка 1. Любеч. Смт. Ріпкинського р-ну, центр селищної Ради народних депутатів,
якій підпорядковуються: селище Гірки, села Голубівка, Довгуни,
Коробки, Кукарі, Малинівка, Маньки і Пищики. Розташований на лівому березі Дніпра, за 35 км від райцентру і за 28 км від залізничної станції Неданчичі, з населенням 3700 ж. (1988). Вперше згадується в давньоруських літописах у 882 р Був значним торгівельним центром і однією з фортець, яка захищала Київську Русь
від нападів
степових кочівників. Поблизу Любеча сталася Любецька
битва 1016 р., відбувся Любецький з'їзд 1097 давньоруських князів. В XI ст. заснований Любецький Антоніївський
монастир, в якому складено «Любець-
кий синодик». З 1648 (з перервами) - сотенне містечко Чернігівського полку, з 1708 належало чернігівському полковнику, згодом наказному гетьманові П. Л. Полуботку. У XVIII ст. діяла козацька школа при сотенній
канцелярії,
де
навчалися письму і військовій справі. З 1782 в складі Чернігівського намісництва, з 1802 - центр волості Городнянського повіту Чернігівської губернії, згодом одержав статус містечка. У XIX ст. в Любечі побудовано один з найбільших у губернії пивоварний завод, винокурний завод, паровий млин. У 1861 діяло 3 церковнопарафіяльні школи. У 1905 в Любечі - 600 дворів, 3700 ж. Медамбулаторія (1890), лікарня (1910), чоловіче училище (1868), земська школа (1869). У 1920 відкрито семирічну школу. Діяли клуб, кредитне товариство і садова артіль (1924),МТС (1933), риболовецький колгосп (1931), маслозавод (1937), Будинок культури, кінотеатр. З 1958 Любеч - селище міського типу. З Любечем кінця XVII - початку XVIII ст, пов'язана діяльність українського живописця і гравера Івана Щирського. У Любечі жив історик Г. О. Милорадович. У його маєтку знаходилися багата бібліотека, архів і колекція художніх старовинних виробів. У Любечі і поблизу нього виявлені поселення 3 тис. до н. є.- 13 ст., дитинець літописного міста Любеча (1 тис. до н. є.-17 ст.), посади (2 тис. до н. є., 9-13 ст.), курганний могильник(10-11ст.). Зупинка 2. Озера «Нижній Болгач» та «Верхній Болгач». Розкішна Дніпрова долина сховала в своїх пахучих луках десятки малих і великих озер, що голубіють серед високих трав, ваблять прохолодою літньої спекотної пори приїжджий та місцевий люд. Та найбільш мальовничими серед них є братиозера, що здавна мають назву: Верхній Болгач та Нижній Болгач. З красою та багатством цих озер пов'язане життя невеличкого, як і озера, села Коробки, що на Ріпкинщині, яке розташувалося неподалік водойм, на південній підвищеній окраїні річкової заплави. В давні княжі часи (ІХ-ХШ) ст.
озерами проходив найкоротший торговий шлях між Любецьким і ЧерніговоСіверським князівствами. На берегах озер зростають водні рослини: очерет, рогіз широколистий та вузьколистий, осока гостра, пухирник, частуха подорожникова, їжача голівка, стрілолист, водяний різак. В озерах місцевим краєзнавцем В.М.Попругою виявлені популяції рослин Червоної книги України - сальвінії плаваючої та водяного горіха, а також регіонально рідкісних рослин: латаття білого та глечиків жовтих. Наявність в озерах перелічених видів водної флори свідчить про екологічну чистоту їх вод. Не менш багата і фауна озер. Понад 20 видів риб нараховують рибалки в озерах, досить різноманітним є світ молюсків, ракоподібних, земноводних, особливо чисельними є комахи. Мешкають в озерах і водні ссавці, не минають їх водоплавні та рибоїдні птахи. Зупинка 3. Урочище «Мокрець» та лісова ділянка «Пушкарівське». Ці території мають статус ботанічного заказника місцевого значення (площа 273 га), що прийнятий рішенням обласної ради в 2005 році. Серед лучно-болотних комплексів Ріпкинщини урочище "Мокрець"" є одним з тих. що не було спустошене пагубною меліорацією в минулому, атому тут залишились збереженими численні види флори і фауни, котрі вже не зустрічаються не тільки на Україні, а навіть в Європі. Болото "Мокрець" є складовою болотної системи "Паристе" і включає в себе значну за площею (273 га.) ділянку Дніпрової долини. Евтрофне болото "Мокрець" одне з тих, яке обминула осушувальна меліорація минулого століття, а тому тут збереглися типові лучно-болотні, болотні та лісові види флори, окремі види яких не зустрічаються не тільки на Ріпкинщині. а й області,навіть в України. Це зокрема орхідеї, реліктові, деякі бореальні види. Зараз урочище являє собою чергування помірно заболочених з підвищеними ,на яких зростає ліс .воно характеризується стабільним водним режимом, типовими лучно лісовими грунтами .В трав'янистому покриві переважають типові лучно-болотні та болотні види флори, серед яких півники болотні та сибірські, вовче тіло болотяне, осока омська.
Лісова ділянка "Пушкарівське" являє собою-мішаний, переважно березово - дубовий ліс.Вік даного лісу становить 30-60 років протяжність з заходу на схід 2.8 км. ширина - 400 м. Зімкнутість деревостану становить 0.5-0.9 .Субдомінантами є осики та липи. Зімкнутість підліску становить 0.3,його утворює ліщина та свидина кров'яна разом з іншими менш поширеними видами. Рельєф урочища переважно рівнинний з незначним зниженням в південному ( до болота "Паристе" ) напрямку. На значній площі відмічаються окремі заболочені ділянки, що чергуються з незначними підвищеннями. Ґрунти даного урочища є типовими для мішаного лісу і визначаються добре збереженим гумусовим шаром з достатнім зволоженням. Основним унікальним багатством "Пушкарівського" є зростання рідкісних видів судинних рослин:: І – види з Європейського червоного списку (папороті роду гронянка : гронянка багатароздільна , гронянка віргінська ) та папороть вужачка звичайна; ІІ – види з Червоної книги України : зозулині черевички (єдина в області досить численна популяція з добре вираженою стійкістю), зозулині сльози яйцевидні, коручка болотна, коручка чемерниковидна, любка дволиста, осока затінкова, верба Старке, півники сибірські;
пальчатокорінник м'ясо-червоний,
ІІІ - регіонально рідкісні види: перстач білий, синюха
блакитна, півники сибірські, купальниця європейська, дзвоники персиколисті. Зупинка 4. Озеро «Нерадча». Нерадча - прирічкове за розташуванням і останцеве за походженням, до 32м глибиною озеро, довжина якого 3 км, а ширина до 100м. Це стічна з повільною течією природна водойма, моє дещо заболочений правий берег, порослий береговою рослинністю, а підвищений лівий якої переходить у заплавні луки. Неподалік Дніпра беруть початок 2 головні рукави, які утворюють озеро. Воно має мішане живлення. Влітку його живлять підземні води. Чиста «жива» вода озера, його близьке розташування до Дніпра обумовили наявність у ньому численних видів риб. Місцеві рибалки налічують до 30 видів. Як саме озера так і довкілля територія є сприятливою для поселення бобрів та ондатри. Звичайно в цих містах водяться і вовки та лисиці. Забігають напитись води козулі і лосі, дикі кабани.. Різноманітна флора озера біля берегів. На мілководі Нерадчі
ростуть осока гостра, куга озерна, сусак зонтичний, різак алоєвидний та багато інших видів флори . В чистих водах озера зростають рослини, що занесені до Червоної книги України. Серед таких водяний горіх плаваючий, сальвінія плаваюча. Негативно вплинула на природний комплекс озера осушувальна меліорація в 60- роки минулого століття, Нині озеро міліє, окремі ділянки заростають береговою рослинністю і це одна з найгостріших екологічних проблем. Зупинка 5. Радуль, центр селищної Ради народних депутатів, якій підпорядковані села Корчев'я, Лопатні, Новосілки і Переділ. Розташований на лівому березі Дніпра, за 37 км від райцентру і за 35 км від залізничної станції Голубичі, Пристань. 1266 жителів (1988). Заснований наприкінці XVII ст. Перші поселенці - старовіри з центральної Росії. Назва походить від озера Радуль, яке існувало ще на поч. XX ст. Указом Петра І (1715) Радулю надано право на самоуправління при умові сплати належних податків. З 1783р. Радуль в адміністративно-господарських
питаннях
підлягав
Добрянській
ратуші.
Старовіри у XVIII ст. засновували для навчання своїх дітей школи, які існували до поч. XX ст. Мали по хатах чимало стародрукованих і рукописних книг. З 1870р. відкрито однокласне народне училище, 1899 - двокласну церковнопарафіяльну школу. На поч. XIX ст. у Радулі розвивалося іконописання. З 1866 550 дворів, 3048 жителів. У подальші роки населення зросло до 8 тис. У 1913 відкрито Радульське вище початкове училище. Таким чином, розроблений в ході експедиційних досліджень екологокраєзнавчий маршрут має наочно зобразити всю унікальність природних території регіону дослідження, як незарегульованої частини вірхів’я долини Дніпра в межах Ріпкинського району Чернігівської області, та типову заплавну систему екосистем Дніпра зі збереженим видовим генофондом, що не піддається значному антропогенному впливу. Оскільки перші створені людиною поселення будувались біля великих водоймищ, звідти очевидно ця територія має значне історико-культурне значення, як осередок одних з перших регіонально значущих взаємозв’язків людини з екосистемами даного регіону та антропогенного впливу людських поселень на екосистему, оскільки тут
знаходиться значна части поселень часів старообрядницького природноісторичного туристами,
етносу.
Пропонований
співробітниками
маршрут
може
історико-культурного
використовуватися
заповідника
«Любеч
Стародавній» та як один з цікавих наукових, освітніх та краєзнавчих маршрутів проектованого Дніпровського національного природного парку. Автор висловлює подяку вчителю біології Семаківської ЗОШ І-ІІ ст. Ріпкинського району В.М.Попрузі за надані консультації та допомогу та науковому керівнику, зав. кафедри екології та охорони природи Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка Ю.О.Карпенку.