2011 zakhyst 13 20chernigiv projekt bobrovnik

ПРОЕКТ «БОЛОТО МОКРЕЦЬ НА РІПКИНЩИНІ – ПЕРСПЕКТИВНА ПРИРОДНО – ЗАПОВІДНА ТЕРИТОРІЯ» Бобровник Х.М., студентка 2 курсу хіміко біологічного факультету Чернігівського Національного Педагогічного Університету імені Т.Г.Шевченка, Чернігівська ОО НМЦ «Екологічні ініціативи» Одною з приоритетних завдань охорони природного середовища є збереження біологічного різноманіття та збереження генофонду живих організмів планети . В наші дні охорона природи в тому числі і рослинного світу стала невідкладною вимогою часу. Однак дійова охорона рослинного та тваринного світу неможлива без ґрунтовного вивчення видового різноманіття флори і фауни, поширення їх в межах екосистеми, визначення ступеня рідкісності окремих видів, динаміки чисельності вразливих видів та видів не охоплених охороною. Велике значення для охорони флори та фауни в Україні є насамперед раціональне використання біорізноманіття, збереженням цінних для науки видів. Серед природних комплексів Ріпкинського району чільне місце займають лучно- болотні комплекси. Їх площа в районі становить 4,1 тис. га. Лучно – болотні угіддя є не тільки акумуляторами вологи, регуляторами гідрологічного режиму довкільних територій, повноводдя річок та озер. Болота та луки характеризуються різноманіттям видів флори, в тому числі зростанням на них великої кількості кормових, лікарських, декоративних та раритетних видів. На жаль в 60- 70 роках минулого століття третину площ лучно- боліт угідь нашого краю було піддано пагубній меліорації. В такий спосіб було завдано шкоди довкіллю нашого, краю насамперед його флорі та фауні. Пощастило лише окремим лучно- болотним угіддям в тому числі і болоту ,,Мокрець”. На території цього болота зростає ряд цінних для науки видів флори , серед яких і види занесені до Європейського списку зникаючих видів. Проте дане болото не входить в перелік об’єктів природно- заповідного фонду Ріпкинського району. Упродовж кількох років науковці та гуртківці нашої школи вивчали флору болота ,,Мокрець” з метою введення його в перелік об’єктів природно- заповідного фонду Ріпкинського району регіонального значення. Мета та завдання роботи: 1 Систематизувати дослідницький матеріал по вивченню флори болота ,,Мокрець”

2 На основі зібраного матеріалу узагальнити дані про поширення та сучасний стан популяцій досліджуваних видів флори болота.

3 Зробити картування популяцій досліджуваних видів.

4 Розробити обґрунтування щодо введення евтрофного болота ,,Мокрець” в перелік об’єктів природно-заповідного фонду Ріпкинського району регіонального значення. Робоча гіпотеза:Різноманітність, унікальність, та багатство флори болота ,, Мокрець” зумовлені особливостями географічного положення та природних умов, незначним антропогенним впливом. Природні умови Ріпкинського району Ріпкинщина – північно-західна частина Чернігівського Полісся. Територія досить різноманітна у фізико-географічному відношенні, значну площу займають заплави річок, борові тераси Дніпрової долини та Замглаю, хвилястої Чернігівсько-Любецької вододільної рівнини. Своєрідним, досить цікавим геологічним утворенням є добре виражені грядові пасма , сформовані у післяльодовиковий період дюнними процесами. Окремі грядові підвищення тягнуться з північного сходу на південний захід, розділяючи Дніпрову заплаву на північну і південну частини, інші підносяться серед боліт, берегів річок. За геоботанічним районуванням Ріпкинщина належить до РіпкинськоДобрянського геоботанічного району Чернігівсько-Новгород- Сіверського (східно поліського) округу Поліської підпровінції Східноєвропейської провінції Європейської широколистяної області.Урочище є частиною заплавної тераси р. Дніпро і являє собою борову терасу. Абсолютні висоти Ріпкинщини сягають 160-171 м над рівнем моря. Значні ділянки території заболочені (болотний масив Замглаю, Северин, Фролове, Паристе та інші). Надра Ріпкинського району багаті на строкаті глини, піски, зокрема і кварцеві (сс. Олешня, Папірня) болотні руди та торф, запаси яких значно вичерпалися. Помірно-континентальний клімат Ріпкинського району характеризується теплим, помірно-вологим літом, порівняно не суворою зимою. Чергування атлантичних та арктичних повітряних мас. зумовлюють поступові їх потепління і похолодання. Найтепліший місяць – липень, найхолодніший – січень. Середньорічна кількість опадів становить 650-690 мм. на рік. Водну мережу Ріпкинщини формують кілька десятків річок, найбільші з яких Дніпро (у межах району - 75 км) та Сож (в межах району - 32 км). На Ріпкинщині чимало озер, розташованих в долинах Дніпра та Сожу, найбільше з яких 35-гектарне озеро Нерадча. Серед лісових озер найбільш цікавим є “Срібне”, що знаходиться неподалік с. Убіжичі. У Ріпкинському районі переважають дерново-підзолисті ґрунти. Є сірі лісові та лучно-болотні. Значні площі вкриті лісами, більшість з яких хвойні: бори та субори – 78,1 тис. га. Близько тисячі видів вищих судинних рослин нараховують науковці на Ріпкинщині, серед яких і бореальні види. Рослинні комплекси

характеризуються різним ступенем схоронності, науковою цінністю, інтенсивністю використання та господарським значенням. Серед флори Ріпкинщини багато лікарських, ягідних, декоративних видів. 26 видів рослин з Червоної книги України зростає в угіддях території, серед яких 11 видів орхідей. На Ріпкинщині зростає декілька видів флори, популяції яких не зустрічаються на Чернігівщині (зозулині черевички, осока затінкова, гронянка віргінська, вужачка звичайна). Представники тваринного світу є типовими для Чернігівщини: понад 50 видів риб, 11 видів земноводних, 7 видів плазунів, 265 видів птахів та 47 видів ссавців. Значної шкоди природі Ріпкинщини завдала необґрунтована меліорація лучно-болотних угідь та хімізація в минулому, а тепер – інтенсивне вирубування лісів, винищення мисливської фауни, погіршення якості питної води створюють серйозні екологічні проблеми. З метою збереження унікальної для району флори і фауни, а також цілих природних комплексів організовано 44 об’єкти природно-заповідного фонду. Ріпкинщина – чудовий куточок Чернігівського Полісся. Милують око темні гриви лісів, уквітчані травами луки Дніпрової долини, численні озера і болота, гаї та діброви. Це розмаїття природи доповнюють своєю красою Дніпро та Сож. Неповторно величне розмаїття природи, багата історична спадщина – то є милий серцю рідний Ріпкинський край . Загальна характеристика та флористичний склад болота ,,Мокрець” У дослідженні флори даного урочища брали участь учні - краєзнавці нашої школи разом з науковцями. Болото “Мокрець” є складовою частиною болотної системи “Паристе” і включає в себе значну за площею (283 га.) ділянку Дніпрової долини. Воно знаходиться на північно - західній околиці Ріпкинщини .Абсолютні висоти коливаються в межах 122-125м. над рівнем моря і знижуються в південнозахідному напрямі. З півночі “Мокрець” обмежовують піщані грядові підвищення дюнного походження, з півдня болото підступає до підвищеного краю Дніпрової долини. ”Мокрець”- цікавий досі не вивчений природний комплекс, нашого краю, адже тут знаходяться як торфові ділянки, так і ділянки болотної руди (останню добували ще в 40-х роках минулого століття).Очевидно, це долина колишньої річки чи озера .де і дотепер простежуються контури русла .Правий ,високий берег урочища розчленований руслами колишніх річок Дубча та Муравля, по яких і досі струмки виносять свої води в долину. Евтрофне болото “Мокрець” одне з тих, яке обминула осушувальна меліорація минулого століття ,а тому тут збереглися типові лучно-болотні ,болотні та лісові види флори, які не зустрічаються не тільки на Ріпкинщині. а й в області, навіть на України. Це зокрема орхідеї, реліктові, деякі бореальні види. Зараз урочище являє собою чергування помірно заболочених ділянок з підвищеннями, на яких зростає ліс. Болото характеризується стабільним водним режимом, типовими лучнолісовими грунтами. В трав’янистому покриві переважають лучно-болотні та болотні види флори. серед яких півники болотні та сибірські, вовче тіло

болотяне ,осока омська. На околицях зростає верба старке- червонокнижний вид. За минулі століття “Мокрець” не зазнав значного антропогенного впливу (крім випасання худоби та викошування трави). що сприяло збереженню флори. Крім збережених видів рослин, про які йтиметься далі , в болотних угіддях водиться значна кількість видів тварин ,в тому числі птахів та мисливської фауни. В останні роки помічено збільшення кількості качок. гусей ,журавлів ,сірих та особливо білих чапель на природних та штучних водоймах урочища. Особливою унікальністю щодо збережених цінних видів флори визначається лісова ділянка ”Пушкарівське” площею в 110 га. яке розташоване на схід від с. Углова Рудня. Різноманітність рослинного покриву та флори урочища зумовлені розміщенням його між двома природними комплексами :лісовим масивом (урочище “Любецький масив”. розміщеним на піщаних підвищеннях до 5 м. висоти та евтрофним болотом ,,Мокрець” Грядові підвищення з порослим на них зелено- моховим сосновим лісомбором захищають “Пушкарівське “від холодних вітрів, пом’якшують температурний режим лісу. Евтрофне болото, що підступає з півдня, сприяє стабільності водного режиму ,формуванню сприятливого ґрунтового покриву для зростання тут численних видів флори . Упродовж століть тут формувались комплекси лучно- болотних та лісових видів флори та сприятливе середовище для життя численних комахзапилювачів, грибів та фауни. Вік даного лісу становить30-60 років ,протяжність з заходу на схід 2.8 км, ширина –400 м. Лісова ділянка “Пушкарівське” являє собою мішаний ,переважно березово- дубовий ліс ,береза і дуб, якого є домінантами .Замкнутість деревостану становить 0.5-0.9 .Субдомінантами є осини та липи.Зімкнутість підліску становить 0.3,його утворює ліщина та свидина кров’яна разом з іншими менш поширеними видами. Трав’янисточагарниковий покрив складений неморальними видами ,чіткого переважання будь-якого з них не спостерігається . Рельєф урочища переважно рівнинний з незначним зниженням в південному ( до болота “Паристе” ) напрямку. На значній площі відмічаються окремі заболочені ділянки ,що чергуються з незначними підвищеннями . Грунти даного урочища сірі лісові є типовими для мішаного лісу і визначаються добре збереженим гумусовим шаром з достатнім зволоженням. Особливості рельєфу, водно - грунтового режиму сприяли тут формуванню розкішного трав’яного покриву. Близько 200 видів судинних рослин зростає в даному лісовому урочищі. Досить численна орнітофауна ,яка представлена тут кущово-лісовими та болотними видами птахів. З числа копитних у лісі зустрічаються козулі та лосі, живуть кабани ,водяться хижі птахи,доситьчисленний світ комах. Основним унікальним багатством “Пушкарівського” є зростання численних

видів рослин: рідкісних, лікарських, квітково- декоративних видів та ендеміків , які можна поділити за такими групами : 1-Рослини ,що включені до європейського списку зникаючих видів (папороті роду Гронянка : гронянка багатароздільна , гронянка віргінська ) та папороть- вужачка звичайна.

2- Рослини Червоної книги України :Зозулині черевички( єдина в області досить численна популяція з добре вираженою стійкістю),зозулині сльози яйцевидні ,коручка болотна, коручка чемерниковидна ,любка дволиста .осока затінкова, верба старке, пальчатокорінник м’ясочервоний.

3- Регіонально рідкісні лікарські види: перстач білий , синюха блакитна, півники сибірські, купальниця європейська дзвоники персиколисті.

4- Ендеміки: Гвоздика несправжньорозчепирена.

5- ягідні та лікарські види: Суниця лісова .чорниця , брусниця, мучниця, костяниця ,багно болотяне .валеріана лікарська Вищезазначені види рослин .що збереглися в досліджуваному урочищі, є цінними для науки видами. мають пізнавальне та естетичне значення . Вони визначаються різним ступенем схоронності та чисельності. Основними видами ,що утворюють трав’янистий покрив лісового урочища є осока волосиста .грушанка круглолиста ,хвощ зимуючий та інші види ,які зростають переважно в південній більш зволоженій ділянці лісу, в центральній та північній частині переважають осоково- злакові угруповання. Унікальність досліджуваного урочища полягає в тому. що на відміну від інших. і тих. що входять в перелік об’єктів природно- заповідного фонду Ріпкинщини. воно поєднує в своїй флорі таку кількість і різноманітність вищезазначеного. Раритетні види флори болота ,,Мокрець”: а) рослини Червоної книги України 1. Зозулині черевички Cуpripedium calceolus L. Родина Орхідні ( Зозулинцеві) Orchidaceae-євроазійський, реліктовий, третинний вид. Багаторічна, трав’яниста рослина з повзучим кореневищем , видовженими ланцетолистими листками, Вражає красою і оригінальністю квітка. Рослина зростає в тінистих мішаних лісах з помірно зволоженим грунтом. На Ріпкинщині відома лише одна популяція в досліджуваному урочищі.

2.Зозулині сльози яйцевидні Родина Орхідні. Дана рослина є також трав’янистою багаторічною невисокою з двома яйцевидними листками, невеличким суцвіттям. Рослина зацвітає в травні- червні. В досліджуваному урочищі рослина зростає розсіяно. На території Ріпкинщини зозулині зльози зростають і в інших урочищах.

3. Коручка чемерниковидна Родина Орхідні. Коручка чемерниковидна –невисока багаторічна трав’яниста рослина З невеликим розгалуженим кореневищем, невеличкими овальними листочками, невисоким суцвіттям з рожевими квіточками. Рослина розсіяно зростає на підвищених лісових ділянках досліджуваного урочища.

4.Осока затінкова Родина Осокові. Осока затінкова-давній третинний, реліктовий вид. Багаторічна кущова, висотою до 1м. трав’яниста рослина з добре розгалуженим кореневищем рослина, що має довгі, як і всі осоки, вузькі розлогі листочки. Рослина зростає в вологих багато гумусних тінистих лісах дуже спорадично. На території досліджуваного урочища зростає дуже рідко. Трапляється і в інших урочищах Ріпкинського району.

5. Любка дволиста. Родина Орхідні. Багаторічна трав’яниста рослина висотою до 60 см, що має овальні бульбочки, як правило два ланцетовидні листочки. Зацвітає на початку літа, утворюючи невисоке суцвіття з біленькими дуже пахучими квіточками ( народна назва: нічна фіалка). Рослина спорадично зростає на підвищених ділянках досліджуваного болота серед негустого травостою. Любить багато гумусні грунти. Любка дволиста зростає в інших лісових урочищах Ріпкинського району.

6. Верба Старке. Родина Вербові. На території досліджуваного болота зростають невисокі симпатичні кущики даної рослини. Зростає верба Старке поруч з іншими, переважно гібридними видами верб. На території досліджуваного урочища зазначений вид зустрічається спорадично.

7. Пальчатокорінник м’ясочервоний. Родина Орхідні Пальчатокорінник м’ясочервоний- багаторічна трав’яниста рослина з щільним твердим м’ясистим стеблом, видовженими листочками. Рослина має конусовидне фіолетове, дуже привабливе суцвіття з численними квіточками. Рослина зацвітає в травні- червні. На території болота ,, Мокрець” рослина зростає на дуже зволожених ділянках серед негустого травостою. Часто утворює великі куртини. На території Ріпкинщини рослина трапляється досить часто. б) Рідкісні види папоротей досліджуваного болота: 1. Вужачка звичайна .Родина Вужачкові - надзвичайно цікава папороть. Рослина занесена до Європейського списку зникаючих видів, дуже рідкісний вид. Разом з тим вона має досить просту будову, малопомітна сере листяного покриву інших рослин. Рослина мало поширена як в Європі так і на Україні. В досліджуваному урочищі науковці разом з краєзнавцями виявили лише 30 спорофітних особин цієї рослини. Рослина зростає в малодоступних листяних лісах , з гумусним грунтом.

2.Гронянка віргінська. Родина Вужачкові Дана рослина – також папороть, ареал якої мало поширений. На Україні вид зростає на Поліссі. На території Ріпкинщини дана папороть нашими дослідниками була виявлена на території болота ,,Мокрець”, а саме на підвищеній ділянці ,,Пушкарівське”. Гронянка віргінська – багаторічна трав’яниста рослина з розгалуженим стеблом, перистими листочками. Рослина зростає дуже рідко серед травостою. На досліджуваному урочищі зустрічається дуже рідко.

в)Регіонально рідкісні види досліджуваного урочища: 1 Перстач білий. Родина Розові. Невисока трав’яниста ранньоквітуча рослина з товстим повзучим кореневищем, складними пальчасто-перистими листочками. На території досліджуваного урочища зустрічається на північних підвищених, сухіших територіях, утворює великі куртини Рослина лікарська.

2 Синюха блакитна. Родина Синюхові Висока, багаторічна трав’яниста рослина з стрижневою кореневою системою, складними перистими листочками. Рослина зацвітає в середині літа, утворюючи гарні жовто-голубі квіточки. Синюха – лікарська рослина. В досліджуваному урочищі зростає спорадично, переважно вздовж лісових доріг. На Ріпкинщині зустрічається в інших 4 Півники сибірські. Родина Ірисові. Багаторічна кореневищна рослина з високим стеблом, видовженими вузенькими листочками. Зростає рослина на добре зволожених ділянках урочища, освітлених ділянках, лісових дорогах .Вид зменшує свою чисельність 5. Дзвоники персиколисті. Родина Дзвоникові Багаторічна до 60 см. заввишки тендітна трав’яниста рослина з стрижневою кореневою системою, вузенькими, ланцетними листочками.і дуже гарними дзвониковидними квіточками. Вид зростає на суходільних ділянках урочища, переважно на освітлених ,вздовж доріг. Чисельність поступово зменшується. Рослина дуже декоративна. г) Ендеміки досліджуваного урочища.

1.Гвоздика несправжньорозчепирена. Родина Гвоздикові. Багаторічна невисока трав’яниста рослина з тендітним кореневищем, вузенькими сіруватозеленими листочками. Гвоздика утворює невеликі скупчення, або зростає поодиноко. Рослина декоративна, запашна. На території досліджуваного урочища зростає розсіяно. д)Корисні види досліджуваного урочища.

1.Суниці звичайні. Родина Розові. Багаторічна невисока трав’яниста рослина з повзучим кореневищем, трійчастими листочками. Зацвітає в травні, плодоносить смачними та корисними ягодами в червні.

2.Валеріяна лікарська. Родина Валеріянові. Дана, всім відома рослина зростає на вологих та заболочених ділянках лучно- болотного угіддя. Популяції не численні.

3. Звіробій звичайний. Родина Звіробійні. Відома лікарська рослина в досліджуваному урочищі зростає на лісових галявинах вздовж доріг.

4. Родовик лікарський. Родина Розові. Багаторічна трав’яниста рослина з товстим кореневищем. Застосовується в народній медицині. На території досліджуваного урочища зростає переважно на освітлених сонцем галявинах.

В досліджуваному урочищі зростає цілий ряд інших квітково- декоративних та лікарських рослин. Сучасний стан популяцій досліджуваних видів та проблеми їх охорони Раритетні види флори лучно-болотного комплексу «Мокрець» мають велику нозологічну цінність, а тому вивченню сучасного стану її популяцій має велике значення для прогнозування їх динаміки, факторів впливу на чисельність, життєву стійкість окремих особин. Популяція зозулиних черевичків в досліджуваному урочищі відома давно, більш як 20 років. В досліджуваному болотному урочищі на його лісових ділянках зростає окремими куртинами від 1 до 10 особин. Майже всі особини квітують і плодоносять , розмножуються як вегетативно так і статево , утворюючи з деревам мікоризу. Зозулині сльози яйцевидні зростають на території досліджуваного болота як поодиноко, так і невеликими по 2-4 особини скупченнями. Популяція стійка. Всі рослини щорічно квітують і плодоносять. Коручка болотна зростає в заболочених та перезволожених ділянках урочища, а Коручка Чемерниковидна–серед травостою лісових ділянок ур.Мокрець. Популяції обох видів досить стійкі та стабільні. Популяції Вужачки Звичайної та Росянки Віргінської незначні. Вужачка зростає в найбільш освітлених ділянках. Мішаного лісу . утворюючи скупчення рослин до 20 особин. Гронянка Віргінська зустрічається поодиноко. Проте обидва, що зростають в досліджуваному урочищі представлені єдиною популяцією на Чернігівщині. Вони визначаються хорошою життєвою стійкістю, щорічно споро носять. На лісових галявинах та дорогах зростає реліктовий вид – осока затінкова. В даному урочищі дещо розсіяна, проте є досить стійкою. На заболочених та зволожених ділянках досліджуваного болота поруч із іншими видами верб зростає Верба Старке.Популяції цього виду верб незначні, але за рахунок вегетативного розмноження популяція збільшується. Дуже можливо , що на території досліджуваного болота зростають й інші види верб, зокрема Верба Чорнична та Верба Лапландська. З числа регіонально рідкісних видів флори болота завжди можна відмітити тенденцію спаду чисельності купальниці європейської внаслідок заростання освітлених сонцем та зволожених ділянок на досліджуваних територіях.значно рідше зустрічається і первоцвіт весняний,що як правило зростає на підвищених освітлених ділянках,серед кущів .Популяції мало поширеного виду перстачу білого на досліджуваному урочищі досить численні.Досить часто зустрічаються в «Мокреці»регіонально рідкісні види:валеріана лікарська,синюха блакитна,півники сибірські,дзвоники персиколисті та інші види. Багате урочище корисними видами флори.Тут зростають суниці звичайні,іноді чорниця,брусниця костяниця-бореальні види.Поширені тут цінні лікарські види:звіробій,материнка і вже згадані перстач білий та валеріана лікарська.

Частина видів досліджуваного болотного урочища охороняється на об’єктах природно-заповідного фонду Ріпкинського району статусом цих територій. З метою подальшого збереження цінних для науки видів флори та фауни як і в цілому унікальног природного комплексу болота «Мокрець» необхідно ввести його в перелік об’єктів П.З.Ф.регіонального,згодом і державного значення.З цією метою: 1.Розробити обґрунтування щодо введення болота «Мокрець» в перелік об’єктів природно-заповідного фонду.

2.Дотримуватись правил заготівлі лікарської сировини,збору ягід.

3.Обмежити лісозаготівлю на лісових ділянках зростання рідкісних видів флори.

4.Не допускати випадків випасання худоби на ділянках зростання рідкісних видів.

5.Посилити контроль за дотриманням правил протипожежної безпеки в лісових ділянках болота.

6.Через засоби масової інформації вести роз’яснювальну роьоту серед населення щодо збереження та охорони раритетних видів флори на території унікального болотного комплексу «Мокрець».

7.Домогтися прийняття рішення місцевих органів влади щодо введення природного комплексу «Мокрець»в перелік об’єктівП.З.Ф. регіонального,а згодом і державного значення. Обгрунтування для введення болота «Мокрець»в перелік об’єктів природно- заповідного фонду В історії формування мережі природоохоронних територій Ріпкинщини простежувалась дивна і дещо сумна закономірність; спочатку територія спустошувалась внаслідок діяльності людини . а вже потім оголошувалась заказником чи пам’яткою природи . як для прикладу болота Замглай . Фролове та інші . Серед лучно- болотних комплексів Ріпкинщини урочище “Мокрець” є одним з тих .що не було спустошене пагубною меліорацією в минулому, а тому тут залишились збереженими численні види флори і фауни .котрі вже не зустрічаються не тільки на Україні .а навіть в Європі . Згадане урочище є прикладом того. коли незначне. розумне втручання людини в природу сприяє збереженню цілісності природних комплексів. не порушує в ній рівновагу. У дослідженні флори даного урочища брали участь не тільки краєзнавці та учні нашої школи .але й провідні науковці - біологи . Болото “Мокрець” є складовою частиною болотної системи “Паристе” і включає в себе значну за площею (283 га.) ділянку Дніпрової долини. Воно знаходиться на північно - західній околиці Ріпкинщини .Абсолютні висоти коливаються в межах 122-125м. над рівнем моря і знижуються в південнозахідному напрямі. З півночі “Мокрець” обмежовують піщані підвищення дюнного походження, з півдня урочище підступає до підвищеного краю Дніпрової

долини. ”Мокрець”- цікавий досі не вивчений природний комплекс, нашого краю, адже тут знаходяться як торфові ділянки, так і ділянки болотної руди ( останню добували ще в 40-х роках минулого століття).Очевидно, це долина колишньої річки чи озера .де і дотепер простежуються контури русла .Правий ,високий берег урочища розчленований руслами колишніх річок Дубча та Муравля, по яких і досі струмки виносять свої води в долину. Евтрофне болото “Мокрець” одне з тих, яке обминула осушувальна меліорація минулого століття ,а тому тут збереглися типові лучно-болотні ,болотні та лісові види флори, які не зустрічаються не тільки на Ріпкинщині. а й області, навіть в України. Це зокрема орхідеї, реліктові , деякі бореальні види. Зараз урочище являє собою чергування помірно заболочених з підвищеними ,на яких зростає ліс .воно характеризується стабільним водним режимом. типовими лучнолісовими грунтами .В трав’янистому покриві переважають типові лучноболотні та болотні види флори. серед яких півники болотні та сибірські, вовче тіло болотяне ,осока омська. На околицях зростає верба Старкечервонокнижний вид. За минулі століття “Мокрець” не зазнав значного антропогенного впливу (крім випасання худоби та викошування трави). що сприяло збереженню флори. Крім збережених видів рослин, про які йтиметься далі , в болотних угіддях водиться значна кількість видів тварин ,в тому числі птахів та мисливської фауни .В останні роки помічено збільшення кількості качок. гусей ,журавлів ,сірих та особливо білих цапель на природних та штучних водоймах урочища Особливою унікальністю щодо збережених цінних видів флори визначається лісова ділянка ”Пушкарівське” площею в 110 га. яке розташоване на схід від с. Углова Рудня. Різноманітність рослинного покриву та флори урочища зумовлені розміщенням його між двома природними комплексами :лісовим масивом (урочище “Любецький масив”. розміщеним на піщаних підвищеннях до 5 м. висоти та евтрофним болотом “Мокрець” Грядові підвищення з порослим на них зелено- моховим сосновим лісомбором захищають “Пушкарівське “від холодних вітрів ,пом’якшують температурний режим лісу. Евтрофне болото, що підступає з півдня, сприяє стабільності водного режиму ,формуванню сприятливого ґрунтового покриву для зростання тут численних видів флори . Упродовж століть тут формувались комплекси лучно- болотних та лісових видів флори та сприятливе середовище для життя численних комахзапилювачів ,грибів та фауни. Вік даного лісу становить30-60 років ,протяжність з заходу на схід 2.8 км, ширина –400 м. Лісова ділянка “Пушкарівське” являє собою мішаний ,переважно березово- дубовий ліс ,береза і дуб, якого є домінантами .Замкнутість деревостану становить 0.5-0.9 .Субдомінантами є осини та липи.Зімкнутість підліску становить 0.3,його утворює ліщина та свидина кров’яна разом з іншими менш поширеними видами. Трав’янисто-

чагарниковий покрив складений неморальними видами ,чіткого переважання будь-якого з них не спостерігається . Рельєф урочища переважно рівнинний з незначним зниженням в південному ( до болота “Паристе” ) напрямку. На значній площі відмічаються окремі заболочені ділянки ,що чергуються з незначними підвищеннями . Грунти даного урочища є типовими для мішаного лісу і визначаються добре збереженим гумусовим шаром з достатнім зволоженням. Особливості рельєфу, водно- грунтового режиму сприяли тут формуванню розкішного трав’яного покриву. Близько 200 видів квіткових рослин зростає в даному лісовому урочищі. Досить численна орнітофауна ,яка представлена тут кущово-лісовими та болотними видами птахів. З числа копитних у лісі зустрічаються козулі та лосі, живуть кабани ,водяться хижі ,досить численний світ комах. Основним унікальним багатством “Пушкарівського” є зростання численних видів рослин: рідкісних, лікарських, квітково- декоративних видів та ендеміків , які можна поділити за такими групами : 1-Рослини ,що включені до європейського списку зникаючих видів (папороті роду Гронянка : гронянка багатароздільна , гронянка віргінська) та папороть вужачка звичайна.

2- Рослини Червоної книги України :Зозулині черевички( єдина в області досить численна популяція з добре вираженою стійкістю),зозулині сльози яйцевидні ,коручка болотна, коручка чемерниковидна ,любка дволиста .осока затінкова, верба Старке ,пальчатокорінник м’ясочервоний.

3- Регіонально рідкісні лікарські види: перстач білий , синюха блакитна, півники сибірські, купальниця європейська дзвоники персиколисті.

4- Ендеміки: Гвоздика несправжньорозчепірена.

5- ягідні та лікарські види: Суниця лісова .чорниця , брусниця, мучниця, костяниця ,багно болотяне .валеріана лікарська Вищезазначені види рослин .що збереглися в досліджуваному урочищі, є цінними для науки видами. мають пізнавальне та естетичне значення . Вони визначаються різним ступенем схоронності та чисельності. Основними видами ,що утворюють трав’янистий покрив лісового урочища є осока волосиста .грушанка круглолиста ,хвощ зимуючий та інші види ,які зростають переважно в південній більш зволоженій ділянці лісу, в центральній та північній частині переважають осоково- злакові угруповання. Унікальність досліджуваного урочища полягає в тому. що на відміну від інших. і тих. що входять в перелік об’єктів природно- заповідного фонду Ріпкинщини. воно поєднує в своїй флорі таку кількість і різноманітність вищезазначених видів. З метою подальшого збереження рідкісних та зникаючих видів флори та фауни урочища.

1 дане урочище запропонувати для введення в перелік об’єктів ПЗФ державного значення.

2Заборонити вирубування дерев та кущів . різні види господарської діяльності.

3 Заборонити полювання на диких тварин в урочищі та прилеглих територіях.

4 Обмежити збір ягід та лікарської сировини .

5 Встановити відповідні аншлаги.

6 Проводити подальший моніторинг та вивчення стану популяцій зазначених видів рослин.

7 З метою екологічного виховання та еколого –просвітницької діяльності .розробити маршрут екологічної навчально- пізнавальної стежки в околицях урочища проводити екскурсії для учнівської та студентської молоді . Висновки 1. Подальше вивчення раритетних видів флори болота ,,Мокрець” поширення і сучасний стан популяцій має велике наукове, пізнавальне, природоохоронне та практичне значення.

2. Основними умовами, що забезпечують поширення в болотних урочищах раритетних видів є сприятливість природно-кліматичних умов та її охорона на територіях П.З.Ф. Ріпкинського району.

3. З числа раритетних видів, що зростають в болоті ,,Мокрець” є рослини Європейського списку рідкісних видів, представники родини орхідей, реліктові види, види занесені до Червоної книги України, а також регіонально рідкісні, корисні види.

4. Раритетні види рослин мають значне наукове практичне значення, серед них є багато лікарських, ягідних та естетичних видів.

5. З метою подальшого збереження у флорі Ріпкинського району раритетних видів необхідна подальша організація об’єктів природнозаповідного фонду.

6. Умовою подальшого збереження зникаючих та раритетних видів флори в Болотному урочищі ,,Мокрець” є введення його в перелік об’єктів П.З.Ф. регіонального значення. Список літератури 1. Червона книга України. Рослинний світ. К. - Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана 1996.-608 с.

2. Определитель высших растений Украины. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н. и др. - Киев: Наукова думка, 1987.-548 с.

3. Андриенко Т. Л., Заверуха Б. В., Шеляг-Сосонко Ю. Р. Охрана растительного мира Украины. Природа Украинской ССР. Растительный мир. Киев: Наукова думка 1986.-с. 201-207.

4. Зеленая книга Украинской ССР. Редкие, исчезающие и типичные нуждающиеся в охране растительные сообщества. Под. Общ. Ред. Шеляг-Сосонка Ю. Р., - Киев: Наукова думка, 1987-216 с.

5. Андриенко Т. Л., Шеляг-Сосонко Ю. Р. - Растительный мир Украинского Полесья в аспектах его охраны. - Киев: Наукова думка, 1983.-216 с.

6. Дивосвіт природи Чернігівщини. Навчальний посібник для вчителів. Колектив авторів - Чернігів, 2001, - 180 с.

7. Доповідь про стан навколишнього середовища в Чернігівській області за 2000-2003 рр., м. Чернігів 2003 рік.

8. Єлін Є. Я., Грисюк Н. М. Рослини луків і боліт. - К.: Радянська школа, 1991.-224 с.

9. Єлін Є. Я. Рослини наших лісів. - К.; Радянська школа, 1983, 239 с.

10. Б. В. Заверуха, Т. Л. Андриенко, В. В. Протопопова. Охраняемые растения Украины, К., Наукова думка, 1983, - 175 с.

11. Я. Ю. М'якуша, Т. В. Зінченко. Визначник лікарських рослин України, - К., наукова думка, 1982, - 120 с.

12. Визначник основних рослин кормових угідь Української РСР. Під редакцією Ю. Р. Шеляг-Сосонка, - К.: Урожай, - 212 с.

13. Зелені скарби Чернігівщини. Авторський колектив - Чернігів 2004. - 84 с.