2010 2011 7 pozakl zahid ecologichni problemu lyudstva makiivka

Макіївська загальноосвітня школа № 24

Номінація Позакласний захід екологічної спрямованості на тему: «Перехід України до збалансованого (сталого) розвитку» Тема виховного заходу:

Екологічні проблеми людства: чи стосується це мене?

Автор: учитель початкових класів Яромчик Л. П.

Мета.

Формувати екологічну компетентність учнів; розширювати знання про взаємозв’язок природи та суспільства. Розвивати навички екологічної культури, творчі здібності учнів, уміння мислити критично. Виховувати екологічну культуру, любов до природи, бажання активно захищати та примножувати її багатства.

Обладнання. Конституція України, авторські казки й вірші, малюнки дітей, макет Землі, індивідуальні червоні картки, кошик для сміття, чарівна скринька. Хід заняття І. Організація класу.

1. Розминка. Доброго ранку, планета Земля! Щастя, здоров’я вам, люди, бажаємо. Збережемо все те, що у природі ми маємо. ІІ. Передбачення.

1. Бліц - опитування. Записати слова – відповіді. Тема: шкільні речі.

- у нього кладуть канцелярські прилади (пенал) - його носять учні щодня до школи на спині (ранець) - у ньому пишуть на уроках (зошит) - нею пишуть (ручка) - біля неї відповідають, на ній пишуть крейдою (дошка) - він дає всю навчальну інформацію (підручник) - витирає сліди олівця (гумка) Тема: жива природа.

- він – санітар лісу (дятел) - вона – білобока, новини на хвості приносить (сорока) - хотів з’їсти семеро козенят (вовк) - дерево – символ України (калина) - має довгі голки, рідня ялинці (сосна) - має форму лампи, але їстівна (груша) - взимку спить, полюбляє мед (ведмідь) - на новорічне свято вона у кожній оселі (ялинка) Завдання. Підкреслити літери за тим порядком, який я назву.

- Діти, які слова у вас утворилися?

(Природа, екологія)

- Як ви вважаєте, яка тема сьогоднішнього уроку?

1 Відповідь дітей.

- На уроці будемо говорити про природу, екологію середовища.

2. Складання сенканів учнями. Природа. Екологія. Чарівна, багата. Навколишня, чиста. Живе, годує, милує. Зберігайте, не втрачайте, цінуйте. Без природи немає людини. Людина відповідає за екологію середовища. Багатство. Життя. ІІІ. Оголошення теми та мети.

- Сьогодні ми поговоримо з вами про природу, бо без неї немає людини, а також про екологічні проблеми людства, і з’ясуємо, чи стосується це нас з вами, і що ми можемо зробити для того, щоб не втрачати, а зберігати екологію середовища, і щоб наша Земля не загинула від екологічної катастрофи. ІV. Обґрунтування навчання.

1. Метод прес.

1-й учень. Мій рідний край, моя природа Ти – користь нам, ти наша врода. Зростай, заквітчуй все навколо. Не ображай її ніколи! (автор Яромчик Л. П.)

2-й учень. Не ламай рослину, Не вбивай тварину – Це твій рідний край. Бережи зернину, Ти навчай людину: «Шануй, люби, оберігай Рідну Україну!»

(автор Яромчик Л. П.)

Вчитель.

- Дорогі діти! Ми з вами живемо на прекрасній планеті. Це наш спільний дім. Тут живуть наші рідні та близькі нам люди. Але сьогодні наша планета у екологічній небезпеці. На цьому занятті поговоримо про те, як ми можемо допомогти їй вижити і стати кращою та засудимо дії, які приносять нашій планеті небезпеку. Що ж таке екологія? Давайте послухаємо наше довідкове бюро. Учень.

- Еко - дім, логія - наука (латинське слово). Екологія – наука про дім, але не у 2 звичайному розумінні слова, а про наш спільний дім – природу. Дім цей дуже великий – наша планета Земля. Все живе на ній взаємопов’язане між собою і з оточуючим середовищем та розвивається за певними законами і закономірностями. Екологія – це наука, яка досліджує середовище існування живих істот, включаючи людину. Вчитель.

- Сьогодні перед людством стоїть питання, як вижити, яким буде наше майбутнє, як і що треба робити, щоб не загубити нашу планету. Від кожного з нас залежить, чи чистим повітрям ми будемо дихати, чи чисту воду пити, чи доброякісні продукти будемо вживати. Таких питань постає безліч! Яка відповідь буде на них ? Відповіді учнів.

- Вважаю, що всі люди повинні навчитися любити природу, розуміти її. Тому треба вченим та й усім громадянам більш уваги приділяти зараз проблемам, які виникли у природі, навчитися їх розв’язувати.

- Я вважаю, що любити і берегти природу треба не тоді, коли їй погано, а завжди. Тоді і не буде у неї ніяких проблем.

- Я вважаю, що треба завжди пам’ятати те, що без природи не існує людини. Вчитель.

- Природа – наше життя. Це: продукти харчування, будівельні матеріали, ліки, прилади для навчання, милування для наших очей. Неощадливе використання природи призвело до того, що забруднюється повітря, вода і грунт, знищуються рослини та тварини. Люди почали розуміти, що вони стали не господарювати над природою, а знищувати її.

3. Есе. Екологічне есе (автор учениця 4 класу Захаріяш Ліза) Уважно подивимось на світ навколо себе. Скільки цікавого! З вікна видно Землю і небо. За дверима простягнулись безкраї шляхи. Йдуть люди. Шелестять дерева. Високо в небі летить літак. Кружляють птахи. Будується новий будинок. Цокає годинник. Б’ється наше серце. На цьому реченні закінчується казка і починаються реальні події нашого життя. Людина не несе відповідальності за те, що забруднює навколишнє середовище. Багато з нас не викидають сміття у належні місця, підпалюють рослини, на підприємствах не працюють очисні споруди, на дорогах багато машин, які вихлопними газами забруднюють повітря, знищуються тварини, вирубуються

дерева у лісах. А ліс – це не просто багато дерев. Це складний живий організм. Це спілка дерев, кущів, трав, комах, грибів, птахів. Землі вмирають після смерті дерев. Сумна істина… Саме ліс зберігає для нас такі важливі для життя елементи – грунт, воду та чисте повітря. Крони дерев захищають землю від сонячних променів, грозових дощів, сильних буревіїв. Опале листя покращує її, робить пухкою.

3 Цивілізації, знищуючи рослинність, забруднюючи землю, залишають після себе безплідні степи і пустелі, ліси і поля. І тільки зараз людина почала розуміти, що таким відношенням до природи, вона зрубує гілку, на якій сидить. Всі знають, що вода – це життя. І від її якості залежить здоров’я людей і всього живого. В Україні 80% мешканців користуються водопровідною водою, яка береться з річок. Ще 30 років тому очисні споруди давали якісну воду. Але зараз, з розвитком промисловості великих міст, після вибуху Чорнобиля, річки стали значно брудніші, а очищуються вони по-старому. Так виникають у містах України спалахи кишкових захворювань. Скарби Землі зникають швидше, ніж встигають відновитися. Я вважаю, що кожен з нас повинен замислитись над своїми вчинками і краще ставитись до навколишнього середовища. Тільки тоді ми зможемо жити, як у казці!

V. Актуалізація та усвідомлення змісту заняття.

1. Розповідь учителя. Вчитель. ( Демонструється макет Землі.)

- Ми – жителі планети Земля. Ми – люди, живі істоти. Але сьогодні наша планета також жива істота. Бо вона народилася, але не може жити, не може дихати, не може живитися і може вмерти. Нам вже чути її сигнали SOS, ми вже бачимо забруднені райони нашого міста, порушену природу, відчуваємо повітря, яким не можна дихати, чуємо її прохання. Друзі милі, дихати тяжко – Навкруги сміття і смрад. Пожалкуйте природу, люди, Адже жити не можна так! Звірі, птахи, рослини хочуть Всі всміхатися вам. Люди, потрібно давно міркувати, Яка допомога потрібна всім нам!

(автор Яромчик Л. П.)

2. Метод «Ключові слова». Лунає стукіт у двері, входить хлопчик – гість з іншої планети.

- Доброго дня! Дозвольте бути гостем на вашому уроці. Я – Тім, житель планети Зелена. Дізнався про тему вашого уроку і вирішив прочитати вам свої враження від перебування на вашій планеті. Казка «Літні канікули Тіма» (автор учень 4 класу Голубєв Данило)

На далекій планеті Зелена жив хлопчик Тім. Одного разу у школі він дізнався про планету Земля, на якій також жили люди. Тіму дуже захотілося побувати там та познайомитись з її жителями. Він купив білет на міжпланетний рейс та вирушив у подорож.

4 Корабель Тіма приземлився недалеко від моря. Хлопець вийшов на трап корабля і злякався. Навкруги було багато сміття. Він здивувався, чому тут ніхто не прибирає , адже на його рідній планеті слідкують за порядком і кожен прибирає за собою. Тім вирішив почати свою подорож з вивчення морських глибин. Він випив чарівне зілля, перетворився у рибку, й пірнув під воду. На шляху зустрів дельфіна Віллі, який погодився показати Тіму підводне царство. Але замість краси, гість побачив навкруги тільки мутну воду і з подивом подивився на дельфіна. Віллі пояснив, що воду забруднюють заводи своїми шкідливими відходами, а ще в море попадає нафта з затонулих танкерів. Тім спитав: - Чому в морі так мало риби та водоростей?

- Розумієш, Тіме, люди не тільки забруднюють море, вони закидають свої сіті та виловлюють багато риби. Раніше ми очищували море самостійно, але нас тепер залишилось мало. Тім попрощався з Віллі. Виплив на берег й знову перетворився у хлопчика. Після побаченого у морі, стало цікаво, як живуть мешканці лісу. Тім полетів на кораблі далі. Побачив чудову галявину серед лісу, вирішив зупинитися. Навкруги було дуже гарно! Зелена травиця, спіла суниця. Хлопчик зачарований красою лісу раптом помітив зайченя.

- Який чудовий ліс!

- Це тільки на перший погляд. Пішли, я покажу тобі, як люди відносяться до цієї краси. Тільки швидше, мені знадобиться твоя допомога. Вони прибігли на галявину. Тут звірі намагалися погасити багаття, яке вже було близько до дерев. Тім разом з мешканцями лісу почав рятувати ліс.

- Що сталося ?

- Тут були люди. Вони не тільки залишили після себе сміття, але й не погасили багаття. Таке часто буває у нашому лісі.

- Як ви з цим боретесь?

- Зараз ми встигли не допустити біди, але не завжди так буває. Часто з-за невідповідальності людей бувають великі лісові пожежі. І тоді нам тільки залишається рятувати своїх дітей і себе.

- І це не всі біди, які спричиняють нам люди, - сказала білка. – Вони приїжджають сюди на великих залізних машинах й вирубують сотні гектарів лісу для промислових цілей.

- Але в нашому лісі ми дихаємо чистим повітрям, - сказав дятел. Я чув, що у місті зовсім немає чим дихати.

- А як мені туди дістатися? – спитав Тім.

- Сідай на свій корабель й лети, поки не побачиш високі труби, з яких йде чорний дим. Це й буде місто. Звірі провели Тіма, подякували за допомогу і попрощались з ним.

Крізь густий дим Тім розгледів високу споруду й посадив свій корабель на дах. Хлопчик вийшов з корабля та дуже здивувався: «Невже це мій корабель? Що сталося? Чому він такий чорний?» - міркував Тім і згадав, що тварини йому розповідали про заводи, які забруднюють повітря своїми шкідливими відходами. «Як же люди можуть дихати у місті?» - подумав Тім, але його думку порушив 5 голосний шум, який доносився знизу і він спустився на землю. На дорозі було стільки машин, що хлопчина не мав можливості перейти на інший бік. Повз нього проходило багато людей. Раптом йому під ноги впала обгортка від морозива.

- Хлопчик, що ти зробив! - гукнув йому Тім. Але той навіть не захотів слухати. І тоді Тім помітив, що більшість перехожих кидають сміття на тротуар, хоча поруч стояла урна. Тім гуляв вулицями міста. Він втомився, захотів пити. Біля будинку на лавочці сиділа бабуся, у неї і попросив напитися. Бабуся зайшла у будинок та винесла перехожому кухлик з водою.

- Ой, а у вас склянка брудна й на дні якийсь осадок.

- Ні, онучок, це в нас така вода з крану тече. Ми вже звикли.

- Невже її не очищують?

- Очисні споруди побудували більш ніж 50 років назад, з тих пір нічого не ремонтували. Тім зітхнув, вилив воду на землю, подякував бабусі та пішов до свого корабля. Час вже повертатися додому. Коли пролітав над Північним полюсом, йому стало цікаво, чи живе там хтонебудь і вирішив приземлитися. Ступив на сяючий блискучий сніг та подумав: «Ось найчудовіше місце на планеті Земля !». На горизонті виднілася чорна точка. Тім зацікавився. Почав наближатися і побачив маленького пінгвіна. Він сидів та плакав.

- Що сталося, малече?

- Вночі розколовся лід та вітер відніс в море всю мою родину. Раніше такого не було, але з-за глобального потепління крига тане. Від материка відколюються величезні шматки криги й безслідно зникають.

- Не плач, ми їх знайдемо – заспокоїв пінгвіна Тім. Разом вони сіли у корабель й полетіли над морем. Через деякий час побачили айсберг, на якому збившись у купку, стояли пінгвіни. Тім посадив усіх на корабель.

- Дуже, дуже тобі дякуємо, дорогий друже, ми вже і не сподівалися на порятунок. Тепер Тім летів додому. Він пролітав над містами, горами, лісами, морями, дивився в ілюмінатор і міркував: « Чому люди з такою безвідповідальністю ставляться до своєї рідної планети ?!» Йому було дуже сумно.

- Отакі мої враження від перебування на вашій планеті. Але я вірю, що ви разом з дорослими зможете все змінити на краще. Я вам цього бажаю! До побачення!

Вчитель.

- Діти, яке питання хвилювало Тіма після перебування на нашій планеті? Відповідь дітей.

- Це питання: Чому люди безвідповідально ставляться до своєї планети? Вчитель.

- Ви вважаєте Тім правильно міркував саме над цим питанням?

6 Відповідь дітей.

- Так, тому що він бачив, скільки шкоди приносить людина своїми діями рідній природі.

- Кожен з нас обов’язаний робити все для збереження природи, її чистоти. Вчитель.

- Проведемо фізкультурну паузу. Покажіть рухами тіла своє відношення до природи.

4.

• • • • • • • •

Фізкультурна пауза. Гра «Збережемо природу!» Якщо ти не ламаєш гілля дерев, сплесни у долоні. Якщо ти не ловиш метеликів, то змахни руками. Якщо ти не порушуєш мурашників, то присядь. Якщо ти не чіпаєш пташиних гнізд, то підніми руки угору. Якщо ти не кидаєш сміття на вулиці, то стрибни. Якщо ти саджаєш дерева й квіти, то простягни руки уперед. Якщо ти нагодуєш приблудне щенятко, то простягни руки в сторони. Якщо ти любиш слухати пташиний спів, то простягни руки своїм сусідам і візьми їх за руки.

• Якщо ти хочеш зберегти природу, то посміхнись.

4. Метод «Обери позицію». Вчитель.

- Пам’ятайте: «Людину називають володарем природи, але мудрість з якою ми володарюємо, від природи не дається. Цього треба вчитися.» (Лобачевский М. І.) Природу треба оберігати, адже і ваш життєвий шлях ще буде довгим, і після нас залишаються наші нащадки. Вони так само, як і ми захочуть милуватися квітами, деревами, травичкою. Спостерігати за поведінкою тварин, ходити чистими стежинами. Тому, пам’ятайте, діти, правила життя у природі! Розв’язування екологічної ситуації. Група дітей відпочивала на зеленій галявині. Діти гралися, голосно співали, рвали квіти. Раптом побачили їжачка і наввипередки захотіли його наздогнати і взяти до рук. Потім вирішили пообідати. Награвшись, зібралися та пішли додому, залишивши після себе сміття та літаючі у повітрі целофанові пакети.

Розв’язування ситуації. Відповіді дітей.

- Не порушувати тишу природи голосними вигуками.

- Не рвати квіти. Треба ними милуватися.

- Не полохати тварин, не брати їх до рук.

- Ігри треба влаштовувати у відповідних місцях.

- Не засмічувати місця відпочинку та проживання, не викидати целофанові пакети у неналежні місця.

7 Вчитель.

- Ваші відповіді правильні, діти. Хочу додати, що у наш час, коли целофанові пакети повинні служити людині на користь, виходить навпаки: вони розлітаються часто на вулицях міст, як зграя птахів. Вслухайтеся: папір гниє в землі 2-3 роки, консервна банка -50 років, а целофановий пакет 200 років! Слухання казки «Пригоди целофанового пакета» (автор учитель Яромчик Л.П.) Був тихий літній вечір. Під високим парканом лежав порожній целофановий пакет. Зранку його сюди закинув вітер, який зірвався раптово. Покружляв, підіймаючи все на своєму шляху, що могло злетіти: клаптики паперу, обгортки від цукерок та морозива, недопалки цигарок, целофанові пакети. Все розліталося, чіплялося за гілки дерев, тяглося по землі, підіймалось угору. А найдовший шлях був у целофанового пакета. Він летів, то наповнювався повітрям, то наче видихав його. Так і опинився біля паркану, коли вітер стих.

- Що то за життя? Навіщо мене виготовили? Адже я повинен служити для зберігання чистоти продуктів, які треба класти у мене. А якщо я стаю непотрібний, то можна мене помити та використати інакше. Я – целофановий пакет, не роблю добру справу, а навпаки, забруднюю природу! Можливо я знайду хазяїна і зможу стати йому корисним? Міркуючи про це, пакет засмутився. Аж тут його знову підняв вітер і він зачепився за гілку берези. Тепер пакет гойдався угору – униз і роздивлявся навкруги. Ось на лавочці сидять діти, ласують морозивом.

- Петрику, а ти любиш морозиво? А я його так полюбляю, що можу з’їсти три порції зразу! – сказала Оленка та з задоволенням облизувала не тільки морозиво, а й пальці, по яких воно розтікалося.

- Еге ж, я може ще більш від тебе його полюбляю і пальці не облизую. В тебе що хустинки немає? На, візьми мою. Хлопчик подав дівчинці свою хустинку. Оленка доїла морозиво та кинула обгортку біля лави, на якій вони сиділи.

- Навіщо ти кинула тут, а не в урну для сміття? – запитав Петрик.

- А-а-а, нехай, бачиш, скільки тут вже папірців валяється, а он і пакет висить.

- Від того їх й багато, що всі кидають – одказав Петрик. – А треба в урни кидати. Почув це пакет і подумав: «Всьому своє місце повинно бути. Цікаво, а де тепер я повинен жити? Невже завжди з місця на місце буду перелітати?» Після цього знову зірвався з гілки та, наповнений повітрям, полетів далі. Поруч з ним летіли різні папірці та відірваний від дитячого плаття рукав. Залітали на

городи, у садки, дитячі майданчики, чіплялися за відкриті кватирки будинків. Де б ні літали, усюди заважали, адже це не дивно – кому потрібне сміття? Від того, що вони літали, ображався і вітер, адже він тепер не міг нести тільки свіже повітря людям та рослинам. Набридло це подорожуючим і почали вони просити: - Вітре, дай нам змогу злетіти туди, де живуть такі ж, як ми.

- А чи знаєте ви, що в нашому краї чимало є ваших родичів – одказав вітер.

- Ну так занеси нас у таке місце!

8 - Гаразд, що зробиш, допоможу. Хоча мені вже набридло, чесно кажучи, розносити ваших знайомих. Вітер надув щоки і щосили дмухнув. Піднялися угору пакети, папірці, навіть порожні пластикові пляшки посунулися по землі. Все це полетіло, покотилося в одному напрямку. І раптом зупинилося. Вітер вщух. Тепер мандрівники змогли розгледіти те місце, куди вони потрапили. Це була велика купа різних предметів: пляшки, зламані гілки дерев, старі іграшки, уламки меблів, розірвані газети, якісь колеса, обірвані шпалери, брудний непотрібний одяг, діряві каструлі та багато усього іншого. Серед всього цього середовища були і целофанові пакети.

- А куди ми потрапили? – спитав целофановий пакет, після того, як роздивився навкруги і був збентежений тим, що побачив. – Як називається це місце?

- А-а-а, новенькі, влаштовуйтесь. Це країна, яка називається Великий Смітник. Ми давно тут живемо, - почали відказувати пакетові речі навколо нього.

- Щодня жителями нашої країни стають багато різних предметів. Погано нам тут: повітря важке, собаки бігають, рвуть нас на шматочки. А люди щодня сваряться, що ми тут лежимо та забруднюємо їм повітря і займаємо шматок землі, розлітаємося навкруги.

- Адже ми не винні, що нас кинули на цьому місці. Це провина людей, які роблять самі такі великі купи непотрібних речей. Слухаючи жителів країни, пакет розмірковував, що не стане йому краще від того, що він разом з такими, як він сам і запропонував: - А давайте знайдемо Чарівника, який зможе зробити так, що ми перетворимося у одну корисну речовину.

- Ми згодні, згодні, згодні! – зашуміли усі навкруги.

- Але ж де шукати, що робити? – рипнуло заіржавлене ліжко.

- Можливо він прийде одного разу сюди, подивиться на нас, засмучених та затиснутих один одним і йому захочеться зробити добру справу, про яку ми мріємо. – тихо промовив пакет. Так у надії чекають жителі країни Великий смітник Чарівника, який зможе перетворити їхні мрії на дійсність і зробить чистою і квітучою нашу Землю, а людей навчить любити її так, щоб наш чудовий край не страждав від сміття й бруду. Вчитель.

- Які висновки ви зробили після прослуховування цієї казки? Відповіді дітей.

Добре - Використовувати пакети, коли потрібно.

- Пакет можна мити й використовувати кілька разів.

- З пакету можна зробити іграшку.

- З нього можна зробити одяг ляльці.

- Збирати вдома непотрібні пакети в один, зав’язати і віднести у контейнер для сміття.

- Коли зненацька попав під дощ, пакетом можна прикрити голову.

Погано - Кидати пакети просто під ноги після використання.

- Рвати на шматки, тоді вони розлітаються ще швидше у більшій кількості.

- Надувати пакети та хлопати ними, притискаючи з двох боків – лякати людей.

- Забруднювати навколишнє середовище.

- Пакети не можуть перегнити у землі за короткий термін.

Вчитель.

- Діти, ви дали багато відповідей, як зробити так, щоб пакети не забруднювали екологію. Але у казці йшлося взагалі про проблему смітників. Хто їх робить? Відповідь дітей.

- Люди: і дорослі, і діти. Вчитель.

- На вашу думку, яке розв’язування цієї проблеми? Відповіді дітей.

- Якщо викидати сміття, то кидати у контейнер.

- Пластикові пляшки складати окремо.

- Дивитися, куди кидати сміття, щоб воно не опинилося у неналежному місці.

- Слідкувати разом з батьками, щоб не утворювалися стихійні смітники.

- Не дозволяти людям ритися у смітниках, розкидати їх.

- Не мріяти про чистоту довкілля, а жити так, щоб це було нормою життя.

- Треба будувати заводи для переробки сміття.

- Шукати шляхи використання сміття на користь людям. Вчитель.

- Мабуть тоді, діти, знайдеться-таки той Чарівник, на якого так чекають герої казки, і який зможе перетворити нашу планету на кращу.

5. Фізкультурна пауза. Гра «Так чи ні?» («Так» - крок уперед, «Ні» - крок назад. Відповіді діти дають разом уголос.)

- Ви любите природу?

- Чекаєте зранку сонечко?

- Бігаєте влітку по росі?

- Витоптуєте квіти?

- Порушуєте гнізда птахів?

- Доглядаєте за домашніми тваринами?

- Їздите влітку на море?

- Заслухаєтеся пташиним співом?

- Ловите рибу на вудку?

- А відпускаєте її назад у воду?

- Забруднюєте воду у річці?

6. Метод «Обери позицію». Вчитель.

- А зараз до вашої уваги казка.

10

Казка «Допомога природі» (автор учениця 4 класу Бородай Настя) У деякому царстві, у деякій державі жили собі король з королевою, і був у них один єдиний син. Ріс він красивим і розумним. Але настав час іти воювати за свою Батьківщину. І залишилися король з королевою одні в царстві. Пройшов рік, другий, третій, як війна закінчилася, а сина все немає. І батько з матір’ю подумали, що син їх помер за Батьківщину. Горювали вони довго за сином. … А син їх, королевич, зустрів прекрасну дівчину, і покохали вони один одного. Але батько принцеси не хотів віддавати королевичу в дружини свою доньку, оскільки пообіцяв видати її заміж за старого друга-короля сусіднього царства – і слугам суворо наказав не пускати королевича в палац. Тоді хлопець вирішив викрасти принцесу і відвезти її в своє королівство. Одного разу, коли король із свитою виїхав на полювання, закохані зустрілися, і принцеса з радістю погодилася з таким рішенням і в ту ж годину покинула палац. А батько принцеси дізнався, що його дочка втекла, і пустив за нею своїх вірних псів. Наказав їм: - Наздоженіть втікачів! Цього мерзотника королевича вбийте, а дочку мою приведіть мені живою. І собаки побігли по сліду. Тим часом королевич говорить принцесі: - Відчуваю я, що твій батько випустив своїх злих собак, щоб нас наздогнати. Нам треба сховатися он у той ставок. Побігли вони до ставка. А він увесь ніби затягнутий чорною плівкою. На листі латаття, що пожовтів, сидить, вся в мазуті, жаба.

- Заховай нас, жабо, від гонитви, - попросили хлопець та дівчина.

- Очистіть став від бруду, ми тут усі задихаємося, - ледве вимовила жаба. – Приїжджають різні туристи, миють на нашому березі свої машини, і весь мазут тече у воду. Скоро ставок зовсім почорніє і висохне. Куди мені потім подітися? А королевич трішки був чарівником, а ще добре вивчав у школі хімію. Він змішав якийсь порошок, висипав його у воду, і мазут розчинився. Заблищала блакитна поверхня ставка, позеленіло листя латаття, а квіточки розкрили свої ніжні рожеві

пелюстки. Брудна жаба упірнула у воду і випірнула на свій лист чистою, у зеленому яскравому вбранні. На голові у неї блищала корона. Скрекотуха виявилася царівною, і це її болотяне царство опинилося у біді. У подяку вона дала королевичу квітку латаття.

- Кидатимеш пелюстки позаду себе, і собаки втратять ваш слід, – сказала вона і плюхнулась у воду. А закохана пара побігла далі. Але спочатку королевич написав на березі, де 11 відпочивають туристи, такі слова: «Без води немає життя. Не забруднюйте водоймища, люди!» Біжать вони, чують вдалині гавкіт собак, а пелюсточки вже закінчилися. А попереду ліс. Вбігли в ліс, але тут сховатися немає де: навкруги валяються банки, порожні пляшки, старі пакети. Принцеса порізала ногу. Куди не ступи, скрізь сміття, ні квітів, ні зеленої травички. А тиша страшна, навіть птахи не співають. Раптом до них вискочив переляканий заєць. На вухах висів брудний пакет, до лапи причепилася консервна банка. Попросив королевич у зайчика допомоги. На що той відповів: - Спочатку мене звільни та допоможи ліс прибрати від сміття, а то навіть лісовому царю не впоратися. Але як знищити таку купу сміття? Пригадав втікач фізику. Винайшов щось подібне до пилососа. Вирив велику яму, включив пилососа, зібрав купу сміття до ями і закидав зверху землею. Тут здійснилося диво: ожили дерева, прилетіли птахи, метелики закружляли, і вийшов з уклоном й подякою цар лісовий – Берендей. Дав закоханим по лісовому горішку: - З’їжте їх і будете невидимими цілу добу, а наш зайчик у цей час заплутає злих собак. І тут на небі висвітилося червоними буквами: «Пошкодуйте лісових жителів, не кидайте сміття у лісі – адже це їх будинок!» І побігли молодята далі. Попереду – море-океан, за яким рідне королівство. А доба вже закінчується, і чутний гавкіт собак вдалині. …Море зустріло їх неспокійно, буря розігралася. «Попросимо допомоги у дельфіна», - вирішили королевич з принцесою.

- Біда в нас, королевичу, цар морський Нептун попав у невід, який закинули рибаки, ніяк йому не вибратися, ось і бушує море. – відповів дельфін. Упірнув наш герой у воду, перерізав мережі і звільнив морського царя. Заспокоїлося море. Подякував морський цар королевичу, і дельфіни перевезли молоду пару до рідного берега. Море утихнуло, стало як дзеркало, а в прозорій воді висвітилися слова: «Бережіть морських мешканців, не кидайте неводи!» Злі собаки добігли до моря, і повернулися ні з чим до свого господаря. Раді були батьки поверненню свого сина і ще з такою красунею принцесою. Не образилися на сина, що довго удома не був, бо хорошу справу робив – природі допомагав. Король віддав синові своє королівство – нехай править молодий король. А сам став головним міністром з охорони довкілля. Головна мета – це допомога природі. Адже, якщо ми допомагаємо природі, то і природа допоможе нам!

Вчитель.

- Що найбільше сподобалося вам у цій казці? Відповіді дітей.

- Королевич боровся за дівчину, щоб бути разом, і зробив багато хорошого для природи.

- Він добре навчався у школі і це йому допомогло у житті. Я також намагаюся 12 добре навчатися, щоб мої знання допомагали мені у житті.

- Хлопець перетворив брудний ставок у чистий, врятував від смерті його мешканців.

- Очистив ліс від сміття, допоміг тваринам.

- Визволив морського царя, поліпшив життя усім мешканцям моря.

- Королевич був добрим, вмів співчувати іншим. А люди, які гублять природу, не люблять її, не замислюються над майбутнім.

- Батько королевича став міністром з охорони довкілля, тому що розумів важливість допомоги природі та екології навколишнього середовища. Вчитель.

- Так, діти, ви все правильно сказали. Навіть герої казки зрозуміли, що без природи, її багатства не можуть жити ні люди, ні рослини, ні тварини. Тому всім нам треба берегти її, серйозно ставитися до використання природних ресурсів. Послухайте загадку. Не дерево, а з листочками, Не сніг, а білий, Не сорочка, а зшитий.

Відгадка: зошит.

Вчитель.

- Скажіть, діти, а звідки прийшов зошит? Доведіть. Відповіді дітей.

- Зошит прийшов з лісу. Для цього зрубують дерева, йде переробка їх на папір, потім виготовляють зошити. Вчитель.

- Отже, щоб у нас завжди були зошити, треба вирубувати ліси? Адже так можна знищити всі дерева! Давайте послухаємо казку про те, в який інший спосіб зошити можуть прийти до нас. Казка «Як зошиту нове життя подарували» (автор учениця 4 класу Донченко Маша) Жив-був зошит, самий звичайнісінький шкільний зошит, які цілими упаковками лежать на полицях у відділі канцелярських товарів. Але все ж таки було в ньому щось таке, що відрізняло його від інших зошитів-друзів.

По-перше, йому часто снився ліс, де він народився. Адже папір, в тому числі і зошити, роблять з дерев. А по-друге, у нього була велика мрія: приносити людям користь. А ще йому дуже хотілося попасти до школи. Адже там так цікаво на уроках, весело та шумно на перервах. І ось одного разу до магазину, де жив наш зошит, прийшли мама з дівчинкою. Закінчувалося літо, і потрібно було підготуватися до занять у школі. Вони купили ручки, олівці, альбом для малювання, кольоровий папір та десять зошитів.

13 Зошит був дуже щасливий. Нарешті його мрія виповнилась! Його купили. Він відправляється у цікаву подорож. Попереду відкривається новий світ. Зошит принесли додому, підписали, одягли обгортку. Тепер він був зошитом з письма Маші Василенко і дуже пишався цим. Адже також буде навчати дівчинку писати палички, кружечки, а потім букви, слова. І зошит вперше відчув себе корисним людям. Настало 1 вересня. Зошит з хвилюванням чекав цього дня. Адже сьогодні виповниться ще одна його мрія. Він уперше попаде до школи. Його вже поклали у новеньку папку й несуть у клас. Перед уроком діти почали викладати з ранців книжки, ручки й зошити. Опинившись на парті, він зрадів, що зараз у ньому будуть писати. Почався урок. Діти відкрили зошити та почали писати. Паличка за паличкою, кружечок за кружечком, буква за буквою, слово за словом. Маші дуже сподобалося писати у новому зошиті. Вона навіть не помітила, як промайнув урок. На уроці математики зошит знову заскучав. Спочатку був усний рахунок. Потім вчителька по черзі викликала до дошки учнів. Вона перевіряла, як учні уміють писати цифри. Зошит лежав в папці й прислухався. І ось почув, як викликали його хазяйку. Він дуже хвилювався за Машу, але дівчинка виявилася здібною ученицею. Після уроків Маша зробила домашнє завдання з письма і зошит знову повеселішав. Школярка любила та берегла його. Минали дні. Сторінки зошита закінчувалися, і одного дня Маша списала останню сторінку. Зошит поклали на полицю разом зі старими газетами та журналами. Там було темно та сумно і зошит заплакав. Він ще міг приносити користь людям, але не знав як. Його сльози капали на старий журнал, і той подумав, що йде дощ. Журнал також був зроблений з паперу і боявся розмокнути. Тому почав заспокоювати зошит. Слова старенького журналу втішили й вони стали друзями. Журнал знав багато казок, розповідав їх, зошит слухав його історії і повертався до своїх мрій. І ось одного разу зошит знову опинився у руках. Це старший брат Маші Сергій взяв його разом з іншими старими непотрібними паперами, щоб занести у пункт збору макулатури. Так зошит опинився на фабриці. Там його помили, причесали й попрасували. Він був задоволений. Адже незабаром з нього вийде багато чистих сторінок для нових зошитів. А це значить, що не будуть вирубуватися нові дерева і його мрія допомогти людям і природі знову здійсниться! Вчитель.

- Діти, а як наш клас може допомогти вирішити проблему вирубки лісів? Відповіді дітей.

- Збирати макулатуру. Наприклад, у минулому році наш клас зібрав 295 кг макулатури, а у цьому році – 210 кг і цю роботу ми ще продовжуємо.

- Дописувати зошити до останнього рядка, а не починати нові, коли заманеться.

- Не псувати підручники та інші книжки.

14 - Не ламати меблі, адже їх також зробили з дерева.

- Навчитися бути бережливими, ощадливими.

- Я вважаю, що треба пам’ятати про те, що, можливо деревам як частині живої природи, також боляче, коли їх зрубують.

VІ. Рефлексія.

1. Метод «Рюкзак». Вчитель.

- Діти, сьогодні на уроці ми намагалися розв’язувати екологічні проблеми, розглядали, як можна допомогти природі. Для себе ви зробили певні висновки. Ось перед вами кошик для сміття, а у кожного є червона картка. Пропоную вам підходити до кошика і розповідати, що ви викинете у нього разом з карткою. Відповіді дітей.

- Я кину бажання посадити у клітину пташку, яка не може жити у неволі.

- Випадок, коли я намагався влучити у горобця – ніколи цього не зроблю.

- Відказ працювати з батьками на ділянці біля будинку, щоб прибрати сміття.

- Не буду знищувати комах, жучків.

- Не буду викидати сміття у непризначене для цього місце.

- Недалеко від мого будинку тече природний струмочок. Нікому не дозволю його забруднювати.

- Викину звичку тата палити, щоб не забруднювати атмосферу і не шкодити власному здоров’ю та здоров’ю родини. Запропоную йому не палити.

- Не буду забувати годувати своє маленьке кошеня, прибирати за ним.

- Влітку не буду рвати квіти у садку та на галявині.

- Не буду мучити тварин, адже їм дуже боляче.

- Я не хочу зривати листочки з дерев навіть для гербарію.

- Не буду розводити багаття, адже це призведе до великої біди.

- Не дозволю батькам спалювати восени листя у садку – забруднювати повітря димом. Пораджу залишити листя. Нехай вкриває землю та насичує її корисними речовинами.

- Не буду знищувати лікарські рослини - Не хочу і не буду завдавати болю природі.

2. Метод «Сюрприз». Вчитель.

- Візьміть у чарівній скриньці букви та складіть речення, зміст якого нехай стане девізом життя всіх людей. Учні складають речення: БЕРЕЖІТЬ ЕКОЛОГІЮ ! Вчитель.

- В Конституції України стаття 16 проголошує забезпечення екологічної безпеки і 15 підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов’язком держави. А держава – це ми : її громадяни. І тому вирішувати цю проблему потрібно усім разом: і дорослим, і школярам. Тож вчіться, діти, завжди любити, оберігати, захищати природу та примножувати багатства рідної України, боротися за чистоту екології навколишнього середовища!

16