2007c zakhyst 5 djarylgach barchuk skadovsk

ВСЕУКРАЇНСЬКА ДИТЯЧА СПІЛКА «ЕКОЛОГІЧНА ВАРТА» ІІ Всеукраїнського конкурсу-захисту екологічних проектів серед учнівської молоді «Вирішення місцевих екологічних проблем» 30-31 березня 2007 р., м. Одеса

Фізико-географічні особливості Джарилгачу

Географічне положення Джарилгачу

Загальна географічна характеристика коси Джарилгач   1.

2.



Коса Джарилгач має площу 5605 га та загальну довжину біля 42 км. Джарилгач складається з двох складових частин: Вузька частина або коса, на заході причленяється до материкового берегу біля смт Лазурне, а на сході переходить у широку частину. Широка частина або острів, представляє собою значну за розміром акумулятивну форму, яка складена піщаним матеріалом різного віку. Коса Джарилгач представляє собою півострів, але в наслідок того, що тілі вузької частини коси періодично виникають прорви, які перетворюють півострів на острів. Іноді в тілі коси виникають декілька прірв, тому Джарилгач розділяється на декілька частин.

Прірва в тілі коси Джарилгач біля смт Лазурне

Загальна характеристика Джарилгацької затоки  







Джарилгацька затока представляє собою північну складову частину Каркінітської затоки. Площа Джарилгацької затоки складає 29 760 га, це за умов якщо східний кордон затоки проводиться від мису Східний Джарилгацькій до мису Каржинський. Саме в цих межах затока та коса Джарилгач знаходяться в межах Скадовського району. Площа Джарилгацької затоки суттєво збільшується до 64 600 га, якщо східний кордон затоки проводиться від мису Східний Джарилгацькій до мису Джалдихан. В такому випадку до складу затоку входить Джарилгацька бухта, а також Каржинська, Гірка, Широка затоки та Каланчацькій лиман. В межах таких кордонів Джарилгацька затока відноситься до Скадовського та Каланчацького районів. Джарилгацька затока має довжину 41 км (або 70 км), при максимальній ширині – 10 км (біля с. Красне) або 20 км, мінімальна 1 – 2 км (біля смт Лазурне), пересічна ширина 7,6 км. Максимальна глибина затоки біля 10 м, середня глибина складає 3,5 м, більше 30% площі затоки займають мілководдя (глибини до 1 м).

Палеогеографічна карта – схема шельфу північно-західної частини Чорного моря

Умовні позначення: 1- сучасна берегова смуга; 3 – берегова смуга початку новоевксинського етапу (11-12 тис. років тому); 4 – берегова смуга кінця новоевксинського етапу (6,5 – 6,8 тис. років тому); 5 – берегова смуга каламітського часу чорноморського етапу (3,5 – 4 тис. років тому); 6 – абразійні берега; 7 – акумулятивні берега; 8 – берега акумулятивних форм що розмиваються (за даними Г. Іванова).

Карта-схема еволюції акумулятивної системи Тендра – Джарилгач (2 - 2,5 тис. років тому)

Умовні позначення: 1 — сучасні контури берегової смуги регіону; 2 — реконструйовані 6epeгoвi форми; .3 — точки обертання;4 — надходження наносного матеріалу; 5—місця прив'язок до абсолютного часу (І — місце розташування Кінбурнської фортеці; ІІ — місце розташування храму Ахілла: ІІІ — група прибережних курганів); 6 — приблизне середнє положення гідрофронту (за даними Правоторова І.).

Карта-схема еволюції акумулятивної системи Тендра – Джарилгач (1 - 1,5 тис. років тому)

Умовні позначення: 1 — сучасні контури берегової смуги регіону; 2 — реконструйовані 6epeгoвi форми; .3 — точки обертання;4 — надходження наносного матеріалу; 5—місця прив'язок до абсолютного часу (І — місце розташування Кінбурнської фортеці; ІІ — місце розташування храму Ахілла: ІІІ — група прибережних курганів); 6 — приблизне середнє положення гідрофронту (за даними Правоторова І).

Напрямок еволюції коси Джарилгач 











Коса Джарилгач є невід'ємною складовою частиною прибережної акумулятивної системи, до складу якої входить три великі акумулятивні форми: Тендра, Джарилгач, Бакал. Ці акумулятивні форми поєднані між собою єдиним генезисом, внаслідок чого вони складені піщаним матеріалом який утворився внаслідок розмиву реліктової акумулятивної форми, яка розташована на шельфі та витягнута від Тарханкутського півострова в напрямку Одеської банки. Розвиток цієї прибережно-акумулятивної системи зумовлений поступовим підняттям рівня моря та посиленням впливу вітрів південного та південно-західного напрямку. В голоцені вся прибережна акумулятивна система поступово змішувалась в північному та північно-східному напрямку, в бік материкового берегу. це призвело до утворення сучасних акумулятивних форм. Відповідно для всіх кіс є природнім розмив фронтальної частини та зміщення в бік суходолу. Джарилгач та Тендра на сучасному етапі поєднані між собою єдиним вздовж береговим потоком наносів, який рухається на глибині від 6 до 10 м, та сприяє видовженню Джарилгачу на схід, а Тендри на північний-захід. Джарилгач та Бакал також були поєднані між собою потоком наносів, але потужні нагоні течії утворили між цоколем Джарилгачу та Бакальською банкою улоговину глибина якої перевищує 10 м, внаслідок цього зв'язок перервався.

Домінуючі фактори розвитку 

Штормові нагони – це катастрофічні неперіодичні коливання рівня моря гідрометеорологічної природи. Головною причиною їх виникнення є потужні вітри з моря та значне зниження тиску над прибережним суходолом в момент дії вітрів. В регіоні Джарилгацької затоки штормові нагони максимальної висоти проявляються 1 раз в 25 років. Так у 1982 та 2003 роках внаслідок дії штормових нагонів Джарилгач був на певний час затоплений морськими водами. Внаслідок цього сильно постраждала флора та фауна коси. Такі штормові нагони характеризуються висотою більше 2 м. Штормові нагони меньшої висоти проявляються частіше, останній раз 22 березня 2007 року, висота нагону 1,35 м .

Штормові нагони в регіоні дослідження

Наслідки штормового нагону 22 березня 2007 року смт Лазурне (канал стоку нагонових вод)

Домінуючі фактори розвитку 



Хвильовий фактор. Вітрові хвилі – це найбільш поширені природні явища в береговій зоні Джарилгачу. Домінуючими хвилями є південнозахідні та північно-східні. Пересічна висота 1,3 – 1,5 м але під час штормових нагонів висота хвиль може сягати 4 – 4,5 м. Льодовий фактор. В регіоні Джарилгацької затоки морський лід виникає майже кожний рік, він виконує як захисну функцію, блокуючи берега затоки від впливу хвиль, так і руйнівну під час потужних вітрів певної експозиції в береговій зоні утворюються значні за висотою тороси, які здатні руйнувати навіть залізобетонні конструкції.

Морське хвилювання

Рельєф поверхні широкої частини

Рельєф широкої частини Джарилгачу переважно рівнинний, в прибережній частині з невисокими дюнами та міждюними зниженнями

Рельєф поверхні широкої частини

Лагуни в північній частині коси

Рельєф поверхні широкої частини

Подібні до лагун зниження в центральній частині коси

Рельєф поверхні вузької частини

Вузька частина характеризується закономірною зміною таких структур (з півночі на південь): 1. північний берег складений відкладеннями морської рослинності, черепашок та піску; 2. лиманна зона; 3. еолова зона; 4. пляж.

Дякуємо за увагу