ББК 83.3(0) В68
Редактори: Шутурма І.Б Борисенко О.М Художнє оформлення: Мікус М.Д
Сава В. у посібнику робиться спроба методичних рекомендацій щодо набору i верстання текстових та ілюстрованих елементів видань, правильності застосування шрифтів, вибору сторшки складання i формапив видань, правильного використання коректурних знаків та практичних підрахунків обсягів видань. Посібник розрахований на студентів, учнів спеціалізованих навчальних закладів, а також працюючих видавництв i польграфічних підприємств.
ISBN 966-5444-8758
Дорогому досліднику книги Слово «книга» давнього походження, воно спiльне для майже встх слов’янських нарошв. У стародавнiх слов’ян слово «къиигые означало вмiння писати, грамотнютъ, знання взагалi. Головне соцiальне завдання книги - служити розвитковi науrb, освiтипомагати виробництву, задовольняти есгетичн: потреби, допомагати вести домашне господарство, розважати тошо. За змiстом книги подiляються на спецiалiзованi, конкретного тематичного спрямування (фiлософськi, iсторичнi, мистецтвознавчi, магематичн], бiологiчнi, краезнавчг) та унiверсальнi (галузевi, довiдковi, iнструктивнi i т.п.). Видавцевi цi види необхщно знати, оскiльки на такому подiлi побудованi класифiкацi:iкниг, iндекси яких обов’язково просгавляютъся на зворотi титульного аркуша кожнот книги. Застосовуванi у свгп Унiверсальна десятинна класифiкацiя та бiблiографiчна класифiкацiя систематизують книги за змiстом, допомагають читачам розшукувати i:x у бiблiотеках.
Умовні позначки:
т
Таблиця, яку ти можеш завантажити у версії pdf
і
Ілюстрація, що можна роздивитися ближче за посиланням qr
твої позначення
5
РОЗДІЛ 4
ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДАННЯ І ВЕРСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ВИДАННЯ 4.1. Технолопчна специфiкацiя для верстання книг i журналiв. Видавнича специфiкацiя 4.2. Порядок розташування елементiв видань при верстанні 4.3. Вимоги до текстового та шюстративного матерталу майбутнього видання 4.4. Складання елементiв видань 4.5. Авантитул 4.6. Контртитул 4.7. Фронтиспис 4.8. Титульний аркуш 4.9. Зворот титульного аркуша 4.10. Передмова 4.11. Вступна стаття 4.12. Шмуцтитул 4.13. Текстов: сторiнки видання. Правила переносу з рядка в рядок.
6
52 61 61 65 66 66 66 67 70 73 73 73 75
4.14. Присвята 4.15. Епiграф 4.16. Колонцифра 4.17. Колонтитули 4.18. Сигнатура 4.19. Норма 4.20. Примiтки, зноски 4.21. Простий суцiльний текст 4.22. Вiршований текст 4.23. Драматичний текст 4.24. Формульнi тексти 4.25. iлюстрацil i пiдписи 4.26. Таблицi i виводи 4.27. Рубрикацiя, акцетування, видiлення в тексті 4.28. Цитати 4.29. Перерахування 4.30. Додатки 4.31. Бiблiографiчнi списки
78 80 81 82 83 84 84 90 91 96 99 101 106 112 118 119 119 120
4.1. Технологiчна специфiкацiя для верстання книг i журналiв. Видавнича специфiкацiя.
Авантитул — це перша сторінка книжкового блока, один з композиційно-декоративних елементів книги. Авантитулрозміщується у виданні з контртитулом чи фронтисписа. На авантитулі поміщ ають прізвище автора, назву видання або видавничу марку, інколи назву видавництва чи декоративний малюнок або надзаголовкові дані однієї чи декількох організацій, які видають книгу, а також дані про серію.
Технологічну специфікацію для верстання видання готує видавництво, тобто його працівник, який готує видання до складання, верстки. Це документ, в якому повинні бути такі вказівки: — формат сторінки складання в квадратах і пунктах та кількість; — гарнітура шрифту і його кегль, розміщення колонцифр, їх розмір, відбивка від краю складання та до тексту; — при наявності з колонцифрами — їх гарнітура, кегль, розташування; — гарнітура і кегль шрифту, відбивка від тексту, узгодження з нормою; — розмір спусків у початкових сторінках до тексту, заголовків до верхнього краю сторінки складання. — мінімальна кількість рядків на кінцевих сторінках, розмір; — порядок оформлення зносок, — кількість та розташування ілюстрацій, шрифт і розта шування підписів;— гарнітура шрифту і його кегль, розміщення колонцифр, їх розмір, відбивка від краю складання та до тексту; — при наявності з колонцифрами — їх гарнітура, кегль, розташування; — гарнітура і кегль шрифту, відбивка від тексту, узгодження з нормою; — розмір спусків у початкових сторінках до тексту, заголовків до верхнього краю сторінки складання. — мінімальна кількість рядків на кінцевих сторінках, розмір; — порядок оформлення зносок, — кількість та розташування ілюстрацій, шрифт. Формат сторінки складання повинен бути сталим у виданні. Зміна сторінки складання в межах одного видання може застосовуватися лише тоді, коли це необхідно для виконання склад-
7
і
Фронтиспис* *Фронтиспис — ілюстрація, перед титульним аркушем на лівій сторінці.
�кануй, щоб дізнатися більше
Перший етап – друк газети на величезному принтері, точніше, фотовивідному пристрої. Газета виходить на спеціальній тонкій прозорій фотоплівці. Співробітники репроцентра, так називається місце першого етапу друку газети, перевіряють наявність на всіх смугах числа, дати та правильне розміщення тексту. Другий етап виробництва газети в друкарні – монтаж. Смуги, виведені на фотоплівці, кріплять на спеціальний матеріал - астралон. Потім на встаткуванні копіюється зображення з астралона на тонкі металеві пластини - форму. На металевих аркушах проявляється зображення, воно проходить водну обробку. А потім форми відправляються в друкарський цех. Як було зазначено вище, об’єктивною причиною необхідності редагування повідомлень є відмінності між автором і реципієнтом (див. розділ 3.3). Ще однією, але вже суб’єктивною причиною є те, що під час написання повідомлень, зокрема великих за обсягом (романів, епопей, наукових кількатомних праць), автори, доходячи до кінця повідомлення, іноді забувають написане ними на його початку і, відповідно, допускають помилки (адже робота над такими творами може тривати роками). У зв’язку з цим виникає два питання: а) коли навчити авторів норм редагування, то чи зможуть вони редагувати свої повідомлення без участі редактора ЗМІ, тобто повністю самостійно? б) чи зможуть автори здійснювати саморедагування з такою ефективністю, яка б забезпечувала потрібну для реципієнтів якість повідомлень, тобто не нижчу, ніж у ЗМІ? Відповідаючи на пер-
8
Для ефективного саморедагування авторам значних за обсягом текстів (монографій, підручників, романів та ін.) варто, якщо це можливо, зачекати післязавершенняроботинад повідомленням стільки часу,скількидостатньодля того, щоби забути підготоване, тобто могти сприймати своє повідомлення відсторонено, як чуже (такий інтервал часу— це, як правило,відкількохмісяців до року). Здійснювати саморедагування авторові слід лише після того, як повідомлення завершене в повному обсязі. Хоча саморедагування окремих розділів відразу ж після їх написання також не слід виключати, проте саморедагування повністю підготованого повідомлення є найдоцільнішим. У випадках, коли відкладати редагування повідомлення на тривалий час нема можливості (це стосується авторів усіх без винятку ЗМІ), авторам після завершення
У випадках, коли відкладати редагування повідомлення на тривалий час нема можливості (це стосується авторів усіх без винятку ЗМІ), авторам після завершення роботи над повідомленням слід відразу ж.жяк
т
Затверджую Видавництво Зам.№ Друкарня Зам.№ Дата
Директор видавництва Дата Директор друкарні Дата
ВИДАВНИЧА СПЕЦИФІКАЦІЯ поліграфічного виконання друкованого видання Обсяг (друк. арк) Формат, частка арк. Тираж (прим. в оправі в обклад. на експорт Друкарський верстаж
Автор Назва Серія Мова pdf версія
СКЛАДАННЯ І ВЕРСТКА Шрифти (гарнітури, кегль, інтерліньяж) Основний текст Графічні виділення Доп. текст Заголовки Таблиці Фомули
нотатки стікери або помітки
Ручний. Монотип. Лінотип. Фотоскладання. Комп’ютер. Формат(одної колонки) Верстка К-сть рядків у полосі Середник при 2 і 3 колон. складання
треба сказати, що навчати авторів основ редагування, безсумнівно, доцільно і вкрай потрібно. Адже це може, з одного боку, поліпшити якість повідомлень, а, з іншого,—значно скоротить витрати самих ЗМІ на доведення авторських оригіналів до належного якісного рівня. Тут слід зазначити, що європейська та американська школи редагування до цього питання мають різні підходи. Європейська школа в опрацюванні повідомлень створила краще розвинуту нормативну базу, а тому більше покладається на редакторів-професіоналів. Американська ж, маючи нормативну базу, однаково покладається і на авторів, навчених основ редагування, і на редакторів-професіоналів. Європейська школа редагування лояльніша до авторів і діє за принципом: коли автор допустив відхилення від норми, то ЗМІ (редактор) виправить їх замість автора. Стоячи
9
У посібнику робиться спроба методичних рекомендаій щодо набору i верстання текстових та ілюстрованих елементів видань, правильності застосування шрифтів, вибору сторінки складання i формапив видань, правильного використання коректурних знаків та практичних підрахунків обсягів видань, потреби матеріалів для друкування накладу видання. Посібник розрахований на студентів, учнів спеціалізованих навчальних закладів, а також прашвників видавництв i nолiграфiчних підприємств.
10