На згадку про відзначення 80-річчя УПА та Дня захисника і захисниць у Львові 14.10.2022 рік
Там, під Львівським замком
Там, під Львівським замком
Там, під Львівським замком старий дуб стояв.
Там, під Львівським замком старий дуб стояв,
А під тим дубочком партизан лежав.
Він лежить, не дише, він неначе спить.
Він лежить, не дише, він неначе спить.
В золотім кучері вітер шелестить.
Над ним стара мати стомлена стоїть Над ним стара мати стомлена стоїть І до свого сина тихо говорить: «Сину ж ти мій, сину, дитино моя, Сину ж ти мій, сину, дитино моя, Були б тя не вбили, якби не війна. Було вас у батька п’ятеро синів, Було вас у батька п’ятеро синів; Ти був наймолодший, сину наш, Андрій.
Як ти був маленький, батько воював, Як ти був маленький, батько воював –
Він за Україну голову поклав!»
Hе плач, стара мати – син героєм став!
Hе плач, стара мати – син героєм став!
Він за Україну голову поклав.
Лента за лентою
Вже вечір вечоріє, повстанське серце б’є, А лента набої поспішно подає.
Приспів: Ах, лента за лентою – набої подавай, Вкраїнський повстанче, в бою не відступай! Ах, лента за лентою – набої подавай, Вкраїнський повстанче, в бою не відступай! А ворог атакує і преться щосил, Юнак-кулеметник їх вправно косив.
Приспів Як сонце сходило, втомлений юнак, Упав він ранений, упав він навзнак.
Приспів До нього санітарка поспішно іде, В обличчя вдивляєсь, його пізнає.
Приспів Він в неї вдивляєсь, пече в грудях рана, Біля кулемета дівчина молода.
Приспів
А ворог атакує, в останній момент –Наново заграв вже затихлий кулемет.
Приспів (2)
Гей-гу, гей-га
Гей-гу, гей-га – таке то в нас життя: Наплечники готові – прощай, моє дівча.
Сьогодні помандруєм – не знаємо самі Де завтра заночуєм: чорти ми лісові!
Гей-гу, гей-га – чорти ми лісові!
Гей-гу, гей-га.
А як прийдеться стати зі зброєю в руках, Бандера поведе нас – замає гордо стяг: І сипнемо сто-тисяч у зуби сатані, А решта люциферу – чорти ми лісові!
Гей-гу, гей-га – чорти ми лісові! Гей-гу, гей-га!
Як впадеш, стрільче, в пастку чи зловишся на дріт На всі питання ката давай один одвіт: Що до ОУН належав – а вождем був Євген –Щоб слава залунала далеко ген-ген-ген... Гей-гу, гей-га – далеко ген-ген-ген... Гей-гу, гей-га.
Прапор червоно-чорний це наше знамено: Червоне – це кохання, а чорне – пекла дно. Усі дівчата знають пекельні барви ці –Забути їх не можуть, чорти ми лісові!
Гей-гу, гей-га – чорти ми лісові! Гей-гу, гей-га!
Буде нам з тобою що згадати
Буде нам з тобою що згадати
Після довгих збавлених ночей
Вивчив я далекий звук гарматний
І тривожний блиск твоїх очей
Твої очі – квіти темно-сині
На узбіччі радісних доріг
Чи зустрінемось з тобою знову
На своїх дорогах бойових?
Будуть стрільна розриватись глухо
І дрижати в вибухах земля Вийдеш ти в ту сторону – послухай Де в багряних полум’ях поля І почуєш грізну борню волі І вкриється кров’ю битий шлях Будуть хлопці йти суворочолі В сіруватих, наче ніч, рядах І пройдуть вони безмежним краєм
Крізь руїни сіл, дерев і трав
І напевно ти тоді згадаєш Хто любов і мужність поєднав Буде нам з тобою що згадати Після довгих збавлених ночей Вивчив я далекий звук гарматний І тривожний блиск твоїх очей
Твої очі – квіти темно-сині На узбіччі радісних доріг
Зродились ми великої години
З пожеж війни, із полум’я вогнів, Плекав нас біль по втраті України, Кормив нас гнів і злість на ворогів.
І ось ми йдем у бою життєвому –
Тверді, міцні, незламні, мов граніт, Бо плач не дав свободи ще нікому, А хто борець, той здобуває світ.
Не хочемо ні слави, ні заплати. Заплатою нам – розкіш боротьби!
Солодше нам у бою умирати, Ніж жити в путах, мов німі раби.
Доволі нам руїни і незгоди, Не сміє брат на брата йти у бій! Під синьо-жовтим прапором свободи З’єднаєм весь великий нарід свій.
Велику правду – для усіх єдину, Наш гордий клич народові несе! Вітчизні ти будь вірний до загину, Нам Україна вище понад усе!
Веде нас в бій борців упавших слава. Для нас закон найвищий – то приказ: «Соборна Українська держава –Вільна й міцна, від Сяну по Кавказ».
Сам собі країна
На твоїх джинсах американський прапор На твоїй майці – канадське кленове листя
У твоїх очах видно тільки одне питання Хто менi скаже – чому я тут народився?
Не твоя вина - шо ти батька свого син
А твоя біда – не вміти бути ним
Не стидайся – то твоя земля Не стидайся – то Україна Добре там є де нас нема Стань для батька нормальним сином
Ти знову купиш Струйові німецькі шузи Твої вуха давно вже звикли до чужої музики На твоїх губах застигла гримаса болі Чому я тут ше – я хочу давно на волю! Не твоя вина - шо ти батька свого син А твоя біда – не вміти бути ним Не стидайся – то твоя земля Не стидайся – то Україна Добре там є де нас нема Стань для батька нормальним сином
Не стидайся – то твоя земля Не стидайся своєї країни Добре там є де нас нема Стань для батька нормальним сином
Ой у лузі червона калина
Ой у лузі червона калина похилилася, Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Марширують наші добровольці у кривавий тан
Визволяти братів-українців з ворожих кайдан.
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україно, маєш вільний рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Гей, у полі ярої пшениці золотистий лан, Розпочали стрільці українські з ворогами тан!
А ми тую ярую пшеницю ізберемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів, Та й прославить по всій Україні січових стрільців. А ми тую стрілецькую славу збережемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Кедь ми прийшла карта
Кедь ми прийшла карта нароковац, Став я свого неня дошіковац: «Неню ж ти мій, неню, вчинь ми таку волю –Йди за мене служить на ту войну». «Неню ж ти мій, неню, вчинь ми таку волю –Йди за мене служить на ту войну». Кедь ми прийшла карта нароковац, Став я музиченьків дошіковац: «Гей ви, музиченьки, заграйте ми чардаш, Най я си погулям в тот молодий час. Гей ви, музиченьки, заграйте ми чардаш, Най я си погулям в тот остатній раз». Стали музиченьки чардаш грати, Стали ми ся сльози з очей ляти. Ніхто не заплаче, ні отець, ні матка, Лем за мном заплачут три дівчатка. Ніхто не заплаче, ні отець, ні матка, Лем за мном заплачут три дівчатка. А єдна заплаче, бо я її брат, А друга заплаче, бо я її сват, А третя заплаче, бо плакати мусить, Бо вона від мене першінь носить. А третя заплаче, бо плакати мусить, Бо вона від мене першінь носить. Кедь ми прийшла карта нароковац, Став я свого неня дошіковац: «Неню ж ти мій, неню, вчинь ми таку волю –Йди за мене служить на ту войну». «Неню ж ти мій, неню, вчинь ми таку волю –Йди за мене служить на ту войну».
Здається, шо то було так давно
Коли в руках тримаю цей альбом
Нам було абсолютно все одно
Не маючи нічого мати всьо
За гроші не купити тільки час
Він всіх нас методично поділив
Когось він опустив, когось підняв
А є на кого взагалі забив
Старі фотографії на стіл розклади
Дитячі історії смішні розкажи
І справжнім друзям, не забудь, подзвони
Бо, добре чи зле, з тобою завжди вони
Дешеве пиво і сухе вино Робили нас щасливими людьми І, ніби чудо, польське радіо Нам відкривало той незнаний світ
Ми жили всі так, ніби то був сон
І можна бути вічно молодим
А залишився тільки цей альбом
А мрії розлетілися як дим
Старі фотографії
Старі фотографії на стіл розклади
Дитячі історії смішні розкажи
І справжнім друзям, не забудь, подзвони Бо, добре чи зле, з тобою завжди вони
Ми грали примітивну музику
Так чесно, що пробила би до сліз
Чекали, шо прийде такий момент Коли під ноги впаде цілий світ
Годинник вперто роки рахував І кожен так, як вмів, так і зробив І тільки у альбомі всі підряд Ми будемо такими, як тоді
Старі фотографії на стіл розклади Дитячі історії смішні розкажи І справжнім друзям, не забудь, подзвони Бо, добре чи зле, з тобою завжди вони
Старі фотографії на стіл розклади Дитячі історії смішні розкажи І справжнім друзям, не забудь, подзвони Бо, добре чи зле, з тобою завжди вони
Попереду
Попереду жахи-шляхи, А в чоботях мозоляки. А мені те все байдуже, Бо біля мене справжній друже!
Біля мене друже, Тож мені байдуже. Хай, як доля припече, Поруч другове плече!
Голод, холод, спека, мряка. Оборона чи атака?
А мені те все байдуже, Бо біля мене справжній друже!
Біля мене друже, Тож мені байдуже. Хай, як доля припече, Поруч другове плече!
Вороги вже недалеко Гострять шаблі та багнети. А мені те все байдуже, Бо біля мене справжній друже!
Біля мене друже, Тож мені байдуже Хай, як доля припече, Поруч другове плече!
А ворона клята куля В серце глибоко пірнула. А мені те все байдуже, Бо біля мене справжній друже!
Біля мене друже, Тож мені байдуже Хай, як доля припече, Поруч другове плече!
Мамо рідна, Україно, Поцілуй, благаю, сина! Бо мені то не байдуже. Прощавай, не плач, мій друже!
Біля мене друже, Тож мені байдуже. Хай, як доля припече, Поруч другове плече!
Біля мене друже, Тож мені байдуже. Хай, як доля припече, Поруч другове плече!
Еверест
День сьогодні не такий, як уявляли ми. Світ – два кроки від весни, два кроки від зими. Та більше не лякають нас уламки їхніх стін, Нам залишилось пройти найвищу із вершин.
Приспів:
І може й наші очі роз’їдає дим –Та ми не помічаєм, бо вогонь – наш побратим. Наші очі заливає піт –Та ми не закриваєм їх, і дивимось на світ, І далі йдем... Шум від тисяч їхніх слів часом приносить біль, Та дощ із хмари темних стріл не потрапляє в ціль. І ми продовжуєм нести свій прапор, а не хрест, Ми продовжуєм іти на власний Еверест.
Приспів
Ми далі йдем вперед...
Ми далі йдем...
Ми далі йдем вперед...
Наші очі роз’їдає дим –
Та ми не помічаєм, вогонь – наш побратим.
Наші очі заливає піт –
Та ми не закриваєм їх, ми дивимось на світ, І далі йдем...
Ми далі йдем... (3)
Ми далі йдем вперед...
Ми далі йдем... (2)
Мій лицарський хрест
Дихає ліс, Пташка на гіллі Пісню співає, що тішить мій слух...
Я довго ріс –Йшов через цілі, Що тіло гартують і зміцнюють дух...
Тиха роса Зіб’ється з трав Криком «вперед!», дружним тупотом ніг... Я тут знайшов Те, що шукав Славу здобув і себе переміг!
Приспів:
Мій лицарський хрест –Моя нагорода За те, що не впав, за те, що не втік! Мій лицарський хрест –Яскрава пригода, Що буде тривати в мені цілий вік!
Мій лицарський хрест!..
Плинуть роки, Їх заметілі Скроні мої пофарбують у сніг. Я, завдяки Шрамам на тілі, В пам’ять свою закарбую усіх
Друзів моїх
Та ворогів –Кого любив і кого вбивав... Може чогось
Я не зумів, Та не згубив, не продав, не програв...
Приспів
Тим, що загинули, й тим, що вижили, Слово своє вдячно присвячую! Хай ворог зиркає очима хижими, Нехай гарчить – мені не лячно. Хто вріс корінням, той не зламається. Хто має стержень, той не зігнеться. Любов до матері – найкраща порадниця. Любов до вітчизни – ідея серця. Лицарський хрест – відзнака для обраних –Не завжди на грудях, а в діях і звершеннях. Для тих, що в боях ставали хоробрими. Для тих, що в атаки здіймалися першими. Я не відступитися від слова сказаного –Буду дерти руками, зубами гризти! У світі багато брудного й заразного, Але той, хто хоче, залишається чистим...
Приспів
Україно
Дороги іншої не треба
Поки зорить Чумацький Шлях
Я йду від тебе і до тебе По золотих твоїх стежках
Мені не можна не любити
Тобі не можна не цвісти Лиш доти варто в світі жити Поки живеш і квітнеш ти
Україно, Україно! Після далечі доріг Вірне серце твого сина я кладу тобі до ніг Поки кохаєм до нестями І ще не скоро наш кінець Лиш може своїми серцями Розпалим тисячі сердець
Ще наша свічка не згоріла Ще наша молодість при нас А те, чи варте наше ділоТо скажуть люди, скаже час
Україно, Україно! Після далечі доріг
Вірне серце твого сина я кладу тобі до ніг
Вірне серце твого сина я кладу тобі до ніг
Перед вашими очима, щоб ви розпитали Мучеників, кого, коли, за що розпинали! Обніміте ж, брати мої, найменшого брата Нехай мати усміхнеться, заплакана мати Благословить дітей своїх твердими руками І діточок поцілує вольними устами І забудеться срамотня давняя година
І оживе добра слава, Слава України! Україно, Україно! Після далечі доріг Вірне серце твого сина я кладу тобі до ніг
Україно! Україно! Вірне серце твого сина я кладу тобі до ніг
