помираю, я голодую, я спраглий Тебе!»
Але чи знаєте ви, коли цей вірш з Псалма 62 вперше став для мене таким цінним? Не як євангеліст, не в мої старші роки – я переживав цей вірш ще хлопчиком, підлітком, це був вірш, що був вищим за всі інші! Я прагнув, я тужив, я прагнув Бога, як у сухій і спраглій землі. Але лише зараз я розумію справжню
того, що говорив Давид. Він продовжив у вірші 3: «Я хочу
станеться, коли у вас
Серце?!! Я чув, я бачив справжню Силу та Славу Бога, я скуштував усе, що є у Святилищі! І, як Давид, я хочу побачити ЦЕ на полі бою у своєму житті! ТИ повинен ВЗЯТИ Славу! Візьми Славу з собою у свій дім, у свою церкву, у своє життя – НА СВОЄ ПОЛЕ БОЮ! Я бачив
Силу Бога у тій тюремній камері; я бачив Силу Бога стільки разів у своєму житті;
Євангеліє не складне! Я хочу нагадати вам, що сказав Господь. Він сказав: «Проповідуйте Євангеліє, зцілюйте хворих – і воскрешайте мертвих». Це все, що я намагаюся робити у своєму служінні. Тому я намагаюся робити те, що було сказано учням!
Яку вищу мету чи амбіції ми можемо мати, ніж просто робити те, що сказав Ісус?! Це був виклик для перших учнів. Це залишається викликом для пасторів і лідерів сьогодні. Коли я взяв із собою 400 євангелістів до Сибіру в 1994 році на 3 місяці, я просто сказав їм: «Вони жили без Євангелія
років, вони не знають про Ісуса, просто проповідуйте Євангеліє, зціляйте хворих, воскрешайте мертвих!» Саме це ми робили, куди б не йшли!
Я думаю, що ми схильні ускладнювати Євангеліє. Мені довелося вирішити бути дуже простим у своєму служінні. У травні цього року я був у Польщі, щоб проводити євангелізацію. Моя аудиторія не складалася зі звичайних добрих людей. Ні. Церкви-організатори відвідували дитячі будинки та будинки для інвалідів, притулки для бездомних та наркоманів, вони навіть зверталися до психіатричної клініки та приводили на євангелізацію людей – не спасених, відкинутих, ізгоїв –вони доставляли їх автобусами! Це ті люди, до яких Ісус
Він
помирав. Побачивши віру тих, хто його приніс, Ісус сказав хворому: «Не сумуй, твій гріх прощений!» Але чоловіки принесли його не для слів втіхи, вони принесли його, щоб він зцілився! І Ісус цього не зробив. Він просто сказав йому: «Радій, твій гріх прощений!» Чому? Тому що це сама суть Євангелія, яке ми проповідуємо: ця людина, навіть якби вона померла, тепер потрапила б до Царства Божого, до Небес! Але без Христа, без прощення, вона потрапляє до пекла. Бо, коли ти помираєш, ти потрапляєш або до Небес, або до пекла. Немає проміжного місця,
ЗЕМЛІ! СИЛУ ЗЦІЛЯТИ ХВОРИХ. ОТЖЕ, СИЛУ ПРОЩАТИ ГРІХИ. І, коли натовп побачив диво, вони здивувалися та прославили Бога, який дав людям таку Силу!
Ісус ще не обрав Дванадцятьох, що відбувається в 10-му розділі. Тут, у 9-му розділі, ми бачимо, як Він називає Матвія збирачем податків, який встав і пішов за Ним. А фарисеї, побачивши, як Він входить до дому, у вірші 11 знову починають критикувати Ісуса – цього разу за те, що Він їв з грішниками. Вони використовували кожну нагоду, щоб критикувати! Коли Ісус зцілив паралізованого чоловіка, вони критикували Його, бо тільки Бог може прощати гріхи, але диво показало, що Ісус БУВ Сином Божим! У цьому й суть! А тепер критика полягає в тому, чому Ісус їв з грішниками? Так легко дивитися зверхньо та ігнорувати
що
більше людей! У перші 2 дні панувала велика радість у культурному богослужінні, а молодіжні зустрічі буквально вирували енергією! Зі свого життєвого
щоб зустрітися з Девідом. Ефективний та улюблений місіонер, який працював тут, у Казахстані, у 1990-х роках, у 2002 році, хворий на рак, він помирав, без надії, у місцевій лікарні. Але, коли Девід помолився, Даг отримав дар віри, і Господь повністю відновив його. Він служить
Девід написав: «Ми прибули до Києва пізно вночі 3 липня. Була оголошена повітряна тривога. Коли ми лягли спати після опівночі, на нас обрушилась
російська повітряна атака – головною ціллю був Київ: 539 безпілотників «Шахед», 1 ракета «Кинжал», 6 балістичних ракет, 4 крилаті ракети. Наш будинок здригався. Київ прокинувся вкритий димом та уламками. Я був радий, що був там, щоб разом з народом України відчути, як це, коли путін намагається обрушити
наступного дня достатньо пізно, і щоб
час, наш фіксер відвіз нас до нині відомого реабілітаційного центру «Superhumans» – не «мрія штучного інтелекту», а цілком людська реальність. Ми провели кілька годин у цьому спеціально побудованому закладі з військовими та цивільними, дорослими та дітьми, які втратили кінцівки; тут їм не лише встановлюють індивідуально виготовлені
