Issuu

Гартуйсь! Цей випуск «НАШИХ СПРАВ» є особливий – він присвячений початкам нашої організації в еміграції. І хоча СУМ засновано в Україні, та його організатори в еміграції не раз згадували, що їм фактично заново слід було творити структуру, взявши від своїх історичних попередників лише назву та ідею. Більшість того, що ми розуміємо під сумівською символікою та діяльністю було створено власне в 1940-х роках. Тривалий час головним джерелом інформації про діяльність СУМу в 1940-х у повоєнній Німеччині для нас був фотоальбом «СУМ на чужині», який побачив світ у Лондоні в 1954-у. Проте, в останнє десятиліття ми зробили величезний поступ щодо документалізації того періоду історії. Завдяки випадковій знахідці в 2012 на Zeppelin Straße, 67, у Мюнхені, нам вдалося відсканувати близько 2 тис. сторінок документів, які пов’язані з тим періодом. Зокрема знайдено перший Правильник Юнацтва СУМ 1949 року та всі ІІІ редакції Статутів, які було прийнято на І-ІІІ Конгресах СУМу. Впорядковуючи архіви СУМ в Америці, вдалося записати інтерв’ю з сеньйорами та особами, які в другій половині 1940-х років були причетні до творення СУМу в DP-таборах Німеччини. Вони ж надали велику кількість світлин з того періоду.

Якась частина тих матеріалів оприлюднена через статті, а на сайті www. cym.org виставлено всі числа «Авангардів». Але немало доведеться зробити ще в майбутньому. Цей випуск «НАШИХ СПРАВ» є спробою створити загальну картину діяльності СУМу від 1946 до 1949 року – коли центром сумівського життя була повоєнна Німеччина. Очевидно, що ми не ставимо за ціль відновити на сторінках нашого часопису повну історію того періоду – це завдання потребувало б багатотомного видання, і навряд чи було б нам під силу. Зате ми можемо опублікувати найцікавіші спогади, зокрема й першого голови – Михайла Сердюка. Можемо відновити хронологію найважливіших подій того часу та висвітлити найцікавіші події. А ще познайомити з документами – Статутом, Правильником Юнацтва та розповісти про те, як творилася наша символіка. Напевно, не менш цікавим буде познайомитися й «з-закуліссям» діяльності – як ЗЧ ОУН та УРДП намагалися знайти порозуміння на базі СУМу, або ж як СУМ та Пласт визначали межі співпраці, що вкінці завершилося таки поділом членства. Сподіваємося, що цей випуск «НАШИХ СПРАВ» не лише познайомить та дозволить зрозуміти події 1940-х, але й викличе зацікавлення до історії нашої організації. Нехай це невелике видання буде нашою скромною і малою подякою тому першому поколінню будівничих СУМу в еміграції. Віримо, що дійсно: Герої не вмирають! А залишаються в нашій пам’яті та творять нерозривний ланцюг живих, мертвих і ненароджених…

Зміст 4 Початки СУМ: хроніка 8 Справи Пласту і СУМу 10 Спілка Української Молоді 12 Створення Спілки в спогадах першого Голови Михайла Сердюка

17 АВАНГАРД 20 Молодь – авангард у боротьбі 22 Завдання виховання української молоді

24 ПРОГРАМА і СТАТУТ 28 СИМВОЛІКА СУМ

44 «Справа перетворення СУМу на справді єдину соборновсеукраїнську масову й непартійну національновиховну організацію»

47 ОДНОСТРІЙ 50 ПРАВИЛЬНИК ЮНАЦТВА СУМ, 1949

53 ПРИРЕЧЕННЯ 56 ІІ Конференція СУМ 58 З приводу взаємовідносин між Пластом і СУМом

66 Точкування

32 Звіт праці осередку СУМ в

Аугсбурзі 15.05-15.09.1947р.

38 СВЯТО МОЛОДІ 40 «Чуже місто Мюнхен довго ще стояло під враженням баченого»

42 ІІ Конгрес СУМ

Початки СУМ: хроніка 3 вересня: І Конференція СУМ, Ауґсбурґ. Участь взяли представники 24 осередків американської зони окупації. Станом на 30 жовтня 1946 в англійські зоні діяли 16 осередків СУМ 25 квітня: на Дахауер Штрассе, 9, створено ОБІГ (Організаційне Бюро Ініціативної Групи) та затверджено програмово-статутні заложення СУМ. Того ж дня проведено нараду щодо створення ініціативної групи СУМ. Керівником обрано Михайла Сердюка

1946 6 липня: день юридичного визнання СУМу Центральним Представництвом Української Еміграції (ЦПУЕ). Засідання відбулося під головуванням Ярослава Рака – референта молоді ЦПУЕ

10 (18) липня: засновано осередок в Ауґсбурзі (перший голова – Сергій Якимців). Дата – 10 червня згадується й обґрунтовується в спогадах М. Сердюка, водночас в постанові ЦК СУМ від 17 січня 1950 зазначено: «Як офіційну дату відновлення діяльності Спілки Української Молоді на чужині слід уважати дати основання першого сумівського Осередку в Аугсбурзі – 18 липня 1946 року» 4

грудень: побачило світ перше число часопису «Авангард»

1947 22-23 березня: у Мюнхені, в приміщенні Фюріхшуле відбувається перший Конгрес СУМ. На ньому затверджено Програму, статут, емблему та прапор СУМу. На той час СУМ налічував 3 700 членів та 46 осередків 29 серпня: І Крайовий з’їзд СУМ англійської зони окупації (в Нортгаймі)

Лютий: поява Правильника Юнацтва СУМ авторства Василя Маркуся

14 березня: в Мюнхені СУМ організовує першу маніфестацію з нагоди 15-ліття Голодомору

24-25 квітня: ІІ Конгрес СУМ, Ауґсбурґ. Вирішено працювати з юнацтвом від 10-літнього віку. СУМ налічує 6 268 членів та 68 осередків (у т.ч. й 4 в Австрії та 2 в Бельгії).

19-20 лютого: ІІ Конференція СУМ на Фраймані (ідеологічна)

1948

1949

30 квітня – 1 травня: ІІІ Конгрес СУМ у Піртені (поблизу Розенгайму)

8-9 листопада: Здвиг СУМу у Фраймані, за участю 24 осередків американської зони окупації Німеччини. В попередні місяці подібні свята української молоді відбулися по різних осередках СУМу.

жовтень: ЦК СУМ ухвалює інструкцію щодо уніфікації однострою

серпень: проведення масових свят СУМу під гаслом «Обличчям до Воюючої України». Вони мали стати останніми масовими Здвигами в час, коли відбувалася масова еміграція з Німеччини до інших країн Західного світу

У 1945-1947 рр. у повоєнній Європі:

30 000 000 людей мігрувало 16 200 000 перебувало на території Німеччини та Австрії 2 700 000 – особи, які не мали куди повертатися або ж не бажали (*дані за матеріалами: В. Маруняк. Українська еміґрація в Німеччині та Австрії по другій світовій війні, Т.І. Мюнхен, 1985)

На кінець 1946 р. у Німеччині та Австрії нараховувалося:

491 916 поляків, 206 871 українець, 193 301 єврей, 137 000 латишів, 75 000 литовців, 44 728 югославів, 33 693 естонців. (*Refugees Are People, by W. Dushnyk and W. J.Gibsons, USA, 1947)

На фото: Свято Героїв у DP таборі в Діллінгені 6

Вікова структура українців в таборах DP станом на 1946 рік (на основі досліджень В. Кубійовича): вік 0-4 років – 6,2%, 5-9 – 4,3%, 10-14 – 3,8%, 15-19 – 8,5%, 20-29 – 31,8%, 30-39 – 26%, 40-49 – 13,5%, 50-59 – 4,6%, понад 60 років – 1,3% Отже, українці віком 20-49 років становили 71,3%. Старші 50 років – лише 5,9%. На початку 1948 року щомісяця в середньому народжувалося 385 українських дітей. У 1948 р. СУМ охопив своїм впливом 18% молоді, Пласт – 10%, Рада Фізичної Культури – 6,7%, ІМКА-ІВКА (міжнародна християнська організація) – 5,3%. (*дані за матеріалами: В. Маруняк. Українська еміґрація в Німеччині та Австрії по другій світовій війні, Т.І., Мюнхен, 1985)

Справи Пласту і СУМу Микола Климишин є однією із легендарних постатей в ОУН. Він разом із Степаном Бандерою працював у одній Екзекутиві ОУН та був засуджений на довічне ув'язнення. Відбував покарання у польських тюрмах, пізніше звільнився, організовував похідні групи ОУН на Північ та Схід. Заарештований нацистами й відбув термін у концтаборі Авшвіц (Освєнцим). Після війни Микола Климишин був тереновим провідником на Німеччину. Відтак, він особисто належав до кола тих осіб, які творили СУМ в діаспорі. Нижче пропонуємо розділ із другого тому спогадів Миколи Климишина "В поході до волі". Слід зауважити, що там є окремі неточності, коли йдеться про дітей Степана Бандери, адже пізніше вони таки стануть членами Спілки Української Молоді.

Микола Климишин (25 лютого 1909, с. Мостище, нині Калуського району, Івано-Франківської області — 4 жовтня 2003, м.Детройт, США) — український політичний діяч, учасник українського визвольного руху 1920—1950 років. Член УВО та ОУН. Доктор наук з літературознавства. Дійсний член НТШ.

Пригадується мені одна справа, яка мала, та ще й досі має, далекойдучі наслідки. Нас було вісім, а може і десять людей. Ми зійшлися, щоб порадитись у тій справі. То був час, пригадаймо, коли люди були по таборах цілими родинами і з дітьми - малими, більшими і вже великими. Нічого вони тоді не мали до роботи, тільки журитися - що ж воно далі буде? Вслухались, та ще й як, у кожну новину, що завтра може бути. А діти - як діти, бавляться собі... а дні йдуть і то дуже швидко. Що то з того вийде?.. Коло Кавфборену, на селі жив Сірий Лев. Не бійтеся, то Северин Левицький. Дуже заслужений пластовий діяч у міжвоєнному часі. Особисто, або з розмов, майже всі його в Галичині знали. Не пригадую я вже собі, як ми з ним сконтактувалися, але постановили скликати нараду, щоб відновити на еміграції в таких тяжких таборових умовах Пласт. На тій нараді нас було порівну членів ОУН з західної і східної України. Все то були провідні члени ОУН. Перед нами виникла дилема: Пласт чи СУМ? Ми на ту тему вже багато тижнів сперечались. В Організації було дуже багато українців зі східніх земель. Ми були тим надзвичайно раді.

То був результат нашої серйозної праці з людьми в Східній Україні під час німецької окупації. У нас, західних українців, Пласт мав здавна свої славні традиції. Майже всі в Організації, від найвищого керівника до рядового члена - колишні пластуни. А може я і зле сказав, чому колишні? Пластуни! Від Шухевича, Бандери, Дмитра Мирона, Гасина, Грицая, Рака, Лозинського, Микити і мене. Самі пластуни. А серед східних українців така сама пошана і добра слава була про СУМ. На тій нараді, як я вже згадував, було порівну і тих і тих. Якось так трапилось, я й сам не знаю... Ми всі знали і над тим дискутували дуже довго, що батьки, які були зі Сходу, хотіли б, щоб їхні діти належали до СУМ, а не до Пласту, якщо вже буде якась організація для молоді. І, навпаки, західняки радо віддали б своїх дітей до вишколу в Пласт, як тільки він відновиться. На тій нараді були присутніми: Ярослав Рак, Іван Микита, я, здається, Євген Лозинський, Петро Мірчук, Юліян Заблоцький, професор Іван Вовчук, професор Григорій Ващенко, Сердюк і Гришко. Ми почали ту справу обмірковувати з усіх сторін. Це забрало часу до пізнього вечора. Остаточно ми прийняли рішення: нас є тут багато, то вистачить і на Пласт і на СУМ. Я до сьогодні так і не можу для себе вирішити - чи то було правильне рішення, чи фатальне. Та наша постанова мала величезне значення, яке поставило свою печатку на дальшу історію еміграції. Було в тій постанові, що Я. Рак буде від нас головним представником і повинен очолити відновлений Пласт. Цієї постанови вимагали умови, бо через декілька днів якраз вже скликали збори всіх пластунів і прихильників Пласту. Я собі пригадую, що ми, тобто Провід ОУН на німецькім терені, організували транспорт для Северина Левицького, щоб і він приїхав на ті збори. На зборах про відновлення Пласту ми мали тяжку ситуацію, бо переважна кількість вихованої в Пласті молоді стала в часі війни до лав УПА - вони були командирами, старшинами і підстаршинами. Одні з них

полягли геройською смертю або були в концентраційних таборах в Сибірі, а інші в той час продовжували надзвичайно тяжку і криваву боротьбу на життя і смерть, бо російська імперія, по закінченні Другої світової війни, спрямувала свої основні сили на боротьбу з УПА. Тож на еміграції були тільки нечисленні пластуни-націоналісти – ті, хто щасливо перебув німецькі тюрми і концентраційні табори. Але було багато не прихильних до ОУН-УПА пластунів, які не брали участи у визвольній боротьбі, не пішли й до Дивізії, тільки намагались різними способами пройти неушкоджено через воєнний час мов поміж дощ, і тепер вони на залі творили велику більшість. В такій ситуації ми не могли мати великої надії, що нам все так вдасться, як ми заплянували. І дійсно так воно й сталося. Наші противники на зборах мали велику перевагу й, коли прийшло до вибору Головної Управи, ми поставили нашим кандидатом на голову Ярослава Рака, а наші противники Фіґоля Атанаса. Фіґоль дістав більшість голосів. Так само й ціла Управа мала у своєму складі панівну більшість наших противників або індеферентних, а наших було мінімальне число. Це мало опісля дуже некорисні для нас наслідки. Пласт був під впливом наших противників. Зате СУМ був під нашим впливом неподільно. Одне було недотягнення в СУМі, що СУМ приймав у члени молодь від 16-того року життя, а Пласт від наймолодших літ. Тому багато дітей членів ОУН належали до Пласту. Наприклад, діти Степана Бандери належали до Пласту. Але така засада в СУМі була тільки в часі побуту нашої еміграції в Німеччині, за два або три роки пізніше, коли наша еміграція вже була майже повністю в заокеанських країнах, ситуація змінилася. Тоді змінили ту постанову в СУМі й зачали принимати до СУМу дітей шкільного віку. Це частково направило ту помилку, але тільки частково, бо ті діти, які вже були в Пласті, так зжилися, що вже назавжди залишилися в Пласті. Так сталося з дітьми С. Бандери й багатьма іншими, між якими були й мої діти. 9

Спілка Української Молоді Степан Мудрик "Мечник" є одним із найактивніших громадських діячів націоналістичного руху у повоєнній Європі. На початку ІІ Cвітової війни він був зв'язковим між Крайовим Провідником ОУН Іваном Климівим "Легендою" та Степаном Бандерою. Пізніше його заарештує гестапо й Степан Мудрик відбуватиме покарання у нацистських концентраційних таборах. В післявоєнний період Мудрик "Мечник" очолить розвідку ОУН, а згодом обійматиме й інші важливі пости організації. В своїй книзі "Початок невідомого", яка була видана у Мюнхені в 1984 році, С. Мудрик пригадує події 1945-1954 років, у тому числі й створення СУМу. Окремий розділ цієї книги пропонуємо нижче.

Степан Мудрик (псевдо: «Мечник») (5 жовтня 1919, с. Криве, Радехівський район, Львівська область — 20 квітня 2004, Новий Ульм, Німеччина) — заступник командира воєнної округи УПА ВО-2 «Буг», в'язень німецьких концтаборів, керівник розвідки ЗЧ ОУН (з 1951), Голова Головної Ради ОУН, заступник президента Світового конгресу вільних українців (СКВУ) в Європі.

В Ауґсбурзі в таборі "Зоммер-казерне" 1946 року відновлено молодечу організацію СУМ. Ще до офіційного з'їзду, на якому відновлено Спілку Української Молоді, протягом кількох місяців відбуто чимало нарад та дискусій і пороблено відповідну підготовку. Не всі правильно знають причини, які змушували задумуватися над проблемами молоді і відновлювати цю славну молодечу організацію на еміграції. Від перших днів організування нашого життя я брав у ньому участь і знав розвиток організованого життя та причини, що породжували думки творити таку чи іншу організацію. Уже в серпні 1945 року в таборі в Гавнштетені, не пригадую за чиєю ініціятивою, створено клітину Пласту. Для членів ОУН молодеча організація Пласт мала авторитет. Усі знали, що провідні кадри ОУН, на чолі з Романом Шухевичем — ген. Т. Чупринкою, були в Пласті. Однак у пізніших місяцях, коли були потворені табори і всі організації поширювали своє членство та розвивали свою діяльність, я зустрівся з поважними закидами в сторону Пласту. Пласт оформив своє керівництво і нав'язав контакти з чужинецькими пластовими організаціями та мав поважне число членів. Але в багатьох таборах до Пласту не хотіли принимати! молоді, яка хотіла належати до цієї молодечої організації. Причини були дуже нерозумні, бо подекуди говорилося відкрито, що дітей з простолюддя не будуть принимати

до Пласту, що в Пласті мають бути лише діти інтелігенції. В тому нерозумному говоренні я, як також багато наших членів, бачили велику не тільки глупоту, але і небезпеку ділення еміграційної молоді за клясовим, за большевицьким взором. Ми на це не могли годитися і стали гостро засуджувати такі прояви. Це була перша причина невдоволення щодо Пласту. Говорення про те, що діти інтелігенції мають бути лише в Пласті, скоро з різними нездоровими інтерпретаціями розносилося серед родин селянських і робітничих з простим поясненням, що наше еміґраційне суспільство ділиться на панів і простолюддя. Ми прояви такого поділу гостро засуджували, що якоюсь мірою оспокоювало перечулених батьків. Потім на верхах у керівництві Пласту виринули ще й інші розбіжності між прихильниками Закордонних Частин ОУН і нашими політичними противниками в питанні виховання і також впливів на Пласт. У Проводі 3Ч ОУН була ясна думка, що вся українська молодь повинна належати до молодечої організації і що Пласт не зможе

всіх охопити. Після довгих нарад рішено творити ще одну молодечу організацію. На цю тему довго обговорювали всі можливості Степан Ленкавський та проф. Іван Вовчук, і в них була вже назва — СУМ, нав'язуючи до Спілки Української Молоді, яка існувала в 20-их роках на Україні поруч Спілки Визволення України. Це рішення про відновлення СУМ почали проводити в життя референтури молоді та юнацтва. Почалася підготовка, в якій брали участь багато молодих активних людей — пригадую Г. Наняка, В. Петренка, Д. Штогрина, Е. Гановського. В Авґсбурзі до підготовки з'їзду багато праці вклали Олекса Калинник, В. Коваль, Сергій Якимців та інші. Створений СУМ почав дуже активно діяти в усіх українських скупченнях і мав у своїх рядах тисячі організованої молоді. Мені приходилося брати участь у кількох нарадах, в яких обговорювалося справу творення СУМ і кандидатів до управи СУМу, але тоді я не увійшов до керівних органів, бо я був перевантажений іншими обов'язками. До Крайової Управи СУМ у Німеччині я увійшов у п'ятдесятих роках...

Табір Юнацтва ОУН, Німеччина, др.пол. 1940-х. Хоча в громаді була популярна думка, що «СУМ є підмурівкою ОУН», але ЗЧ ОУН мало розбудовану власну мережу Юнацтва ОУН

Створення Спілки в спогадах першого Голови Михайла Сердюка Михайло Сердюк (на основі автобіографічних даних) 1922 – закінчив «Вищий Педагогічний Інститут» Закінчив Київський Політехнічний Інститут, працював старшим інженером-хіміком на «Запоріжсталі» Професор металургійного інституту Декан хімічного факультету та завідувач кафедрою фізичної хімії Чернівецького Університету (ймовірно, що в проміжку 1939-1941рр.) Серпень 1945-поч.1946 р. – культурно-освітній референт табору Гайденау Квітень 1946 – організатор й перший Голова ЦК СУМу (до 1949 р.) На ІІІ Конгресі СУМ обраний Головою Контрольної комісії 1950 – після отриманої відмови щодо еміграції до США виїжджає до Венесуели (з кін. серпня 1950р.) Працював спочатку інженером-хіміком Маракаібської цементної фабрики, а пізніше головним інженером Міністерською комісією присуджено звання «доктора хімії», входив до «Комітету по вивченню проекту до заснування Політехнікуму в Маракаібі», член Венесуельського Об’єднання Хіміків Організував та очолив відділ АБН у Венесуелі Допомагав у праці «Української Молоді Венесуели» У 1956 році переїхав до США У 1979 опублікував спогади про початки СУМу

Спогади першого Голови ЦК СУМу Михайла Сердюка є надзвичайною знахідкою, яка проливає світло на ряд фактів із створення Спілки на еміграції. Водночас слід взяти під увагу, що інженер Сердюк свої мемуари опублікував у 1979 році – через 30 років після того як відійшов від сумівської діяльності. Окрім цікавих деталей заснування та перших кроків діяльності СУМу, спогади переповнені образами на різних осіб та середовищ. Зважаючи на те, що більшість згаданих осіб відійшли у вічність й не можуть оборонити себе – нижче подаємо лише найцікавіші фрагменти, які пов’язані із заснуванням та першими кроками СУМу в еміграції. 12

Про першу ідею створення нової організації На провесні прибув до мене письменник Петро Карпенко-Криниця і передав запрошення приїхати до Мюнхену на Дахауерштрассе, де містився штаб бандерівського відламу. Після багатьох років розлуки (останній раз бачились в 1922 році, коли разом закінчили «Вищий Педагогічний Інститут»), зустрів Федора Івановича Вовка, головну фігуру бандерівців, який тепер перевернувся на Івана Вовчука… Вовчук запропонував мені посвятити себе справі молоді…: - «Прошу вас, як земляка й колеґу наших бурхливих студентських років, не залишати нашої молоді в обіймах аморальних впливів, які загрожують цілковитою згадою. Молодь західних земель України міцно організована в націоналістичному таборі, - наша бреде самопасом… Та хіба самі того не помічаєте?!»

Dachauer straße, 9

Про СУМ 1925-1930 й емігрантський З максимальною ясністю усвідомив велику розбіжність між тим, що було в Україні та тим, що мало бути в діяспорі. На українській землі діяло високо ідейне й високо свідоме членство з глибоким знанням недавнього й давноминулого України. На скитальщині мала народитися найбільш масова виховна організація, своєрідна школа. І в тому полягала найбільша розбіжність… Об’єктивно кажучи, споріднености поміж еміґраційним СУМом та Спілкою Української Молоді першого окупаційного десятиріччя – ніякої, за винятком ідеї: змаг за відновлення Української Державности у боротьбі з окупантом. Про учасників першої наради в справі СУМу 25.04.1946 р. Якийсь чоловік завів мене до кімнати з незнайомими мені людьми. Комісія складалася з Наняка – провідника оунівської молоді, його заступника, молодого симпатичного хлопця, студента Василя Маркуся, Мухи – Слави Стецько, редактора Яблуня, Євтушенка з Ляйму, Вадима Вовчука та двох мовчазних юнаків з Наддніпров’я. Дата віднови СУМу в еміграції Вирішив не проґавити сприятливої нагоди і зразу ж після обіду негайно покликати до життя Ініціативну Групу Спілки Української Молоді… Пропозицію Чайківського: - «вважати сьогоднішній день 25 квітня 1946 рік датою заснування Спілки Української Молоді» ентузіястично прийняли з моєю поправкою: замінити слово «заснування»

Іван Федорович Вовчук (Справжнє ім'я — Федір Іванович Вовк; 18 вересня 1903 с. Очерувате, Хорольський повіт, Полтавська губернія — 14 травня 1979, Пітсбург, США) — український громадський і політичний діяч, віце-президент УГВР, член Проводу ОУН в еміграції. Один із ініціаторів відновлення СУМ в еміграції. У 1998 р. національний інститут «Яд Вашем» Ізраїлю присвоїв Ф. І. Вовку звання «Праведника народів світу».

на «відновлення», бо згідно мого ціленаставлення, еміграційний СУМ мав продовжувати ідеї рідноземельного СУМу, ліквідованого московським окупантом.

Симон Вожаківський (1911 – 6 червня 1984) – організатор українського підпілля й УПА-Південь на південно-східних і центральних українських землях, диригент, композитор, публіцист і громадський діяч. Організатор та керівник СУМ в британській зоні окупації Німеччини. На ІІІ Конгресі (1949) обраний Головою ЦК СУМ, переїхав до США де очолив СУМ Америки.

Про початки виховництва Щоб уникнути примітивізму й застарілих шабльонів у вихованні сумівців, прийшов до висновку в необхідності створити при ЦК СУМу дорадче тіло з досвідчених і висококваліфікованих педагогів, які мали б розробити раціональні методи сумівської діяльности - принаймні, давати фахову консультацію в складних справах… Нараду скликали в Ауґсбурзі. Поміж присутніх були два члени Проводу ЗЧ ОУН р. – Ленкавський (педагог) і Вовчук (теж педагог), які уважно прислухалися до виступів промовців. Був і Рак, як офіційний представник і референт ЦПУЕ… Нарада вибрала Голову Педагогічної Наради при ЦК СУМ досвідченого педагога Чуйка. Перші сумівські курси Без освіченої й ініціятивної молоді з позитивним моральними якостями та організаторськими здібностями задум творення СУМу приречений на невдачу. Лише з теоретично озброєними організаторами, з їхньою свідомістю своїх завдань можливий успіх перемоги. З усією гостротою повстала проблема підготовки такої молоді, яка мала б бути притягальною силою, навколо якої формувалася б сумівська молодь. Звідси зародилась думка про підготовку провідних кадрів Спілки. Опираючись на наукові праці по питанню позаакадемічного виховання, курси мали б показати шлях до осягнення поставленої мети. Вони мали б з’ясувати головні нез’ясовані проблеми та дати мінімум необхідних знань для майбутньої діяльності. Теми та викладачі сумівських курсів 1. Аналіз програми й статуту СУМу – М. Сердюк; 2. Виховний ідеал молоді – Г. Ващенко; 3. Шляхи до організації сумівських гнізд – М. Кравчук; 4 – Методи осередкової й позаосередкової діяльности – Г. Ващенко; 5. Раціональні форми самоосвіти – М. Сердюк; 6. Можливі гуртки й форми праці в них - Григор’їв; 7. Українська філософія та її філософи – Г. Ващенко. Тяглість курсів розрахована, як мінімум, на два тижні. Відповідно до того розподілені години з зазначених тем. Теми мали переводитися двома каналами: лекціями й семінарами. Форми обліку були рекомендовані – контрольні роботи курсантів з кожної теми.

Ідея першого Здвигу Після візити найбільших і найактивніших таборових осередків СУМу, уважно переглядав останні звіти сумівських Комітетів. Переконався в моральній дозрілості сумівських об’єднань, розпорошених по широких просторах Західньої Німеччини. Видимо настав слушний час вийти СУМові «на люди», щоб показати себе, свої творчі здібності й почути оцінку громадянства про «загадковий» СУМ. Інакше кажучи, тримати прилюдний іспит на повноцінного політичного еміґранта… Переведені по згаданих місцевостях свята сумівської молоді були лише пробою сил і разом з тим підготовкою до заплянованого ЦК СУМу імпозантного загальнозонального масового свята СУМу в Мюнхені на Фраймані, яке величаво пройшло 8 й 9 листопада 1947 року. Здвиг у Фраймані По обіді 7-го листопада 1947 року до головного Мюнхенського вокзалу почали прибувати поспіль один за другим спеціальні ешальони, локомотиви яких були прикрашені великими золотими тризубами

з українськими й сумівськими прапорами. З вагонів виходила уніформована сумівська молодь, повна молодечого запалу, радости й надій… Призначений мною комендант Здвигу Рицар, представник найкращої групи сумівських осередків Ашаффенбурґу, вповні справувався з покладеним на нього завданням. А сумівська духова оркестра Ашаффенбурґу була прикрасою здвигу. Понад дві тисячі прибулих сумівців і сумівок та біля п’яти тисяч глядачів і гостей лишилися з незабутнім враженням від небуденного здвигу… Ніяка інша чужинецька народність не була спроможна бодай наближено дорівнятися до моральних показників і фізичної готовности української молоді. Як ніяка інша українська молодеча асоціація не була в силі піднятися до здобутих висот СУМу. Чужинцям довели, що ми не безідейна юрба, а зцементована спільнота з високими морально-етичними ідеалами. Не дивлячись на перешкоди, СУМ за дуже короткий час виріс у потужну політичноморальну силу, з якою слід рахуватися друзям і потайним недругам.

Підготовка до відзначень 15-ліття Голодомору Члени ЦКа охоче прийняли всі запропоновані їм обов’язки. Карпенко-Криниця мав скласти відозву до вільного світу та потурбуватися про її переклад на німецьку й англійську мови. Йому доручили приготувати дві листівки з нагоди річниці Голоду, а також подбати про відповідне віддзеркалення нашої акції на сторінках журналу «Авангард»… І відозва, і листівка були надруковані великим тиражем трьома мовами. Редактор «Сумівця» М. Щербак мусів голосно заговорити через пресу, мобілізуючи сумівську молодь та все, без винятку, наше громадянство до імпозантного відзначення трагічної річниці. В. Петренко пообіцяв написати статтю, насичену фактами голодоморства 1933 року, що досить вдало виконав. К. Кохно зі своєї ініціативи пообіцяла домовитися з маєстром Городовенком, славним дириґентом знаменитого хору, якому не було рівного на еміґрації. Він чудово виконав панахидні співи у соборі св. Луки, найбільшого в Мюнхені церковного приміщення. Спів хору викликав подив і захоплення у чужинців. На мене припали обов’язки домовитися з ЦПУЕ та іншими організаціями про участь у нашій акції, добути документальні фотографії Голоду, скласти інструкції до всіх сумівських клітин в справі підготовки та переведення нашої ініціятиви, ще ряд організаційних обов’язків та контроль ходу підготовки. Акція з нагоди 15-ліття Голодомору Прибуло 158 величезних двометрових вінків від різних організацій та від різних міст з написами на їхніх стрічках. Біля кожного вінка було четверо осіб – двоє несло, а інших двоє на зміну їм. Ті вінки мали пронести через усе місто в повному організованому порядкові. Німецькі часописи писали: «Могутня демонстрація в Мюнхені з приводу 15-ої річниці жахливого голоду в Україні, штучно організованого варварами московської окупації, стрясла містом…» Про газету «Соборник» На наше щастя, редактор першого юнацького журналу «Через терни» Яків Ємець вирішив працювати в СУМі й для СУМу. Журнал «Через терни» був першою ластівкою українського друкованого слова післявоєнного часу на терені Західньої Німеччини. Досвідчений редактор, яким був Я. Ємець, нам був потрібний, тому ЦК СУМу затвердив його головним редактором «Соборника». Про Асоціацію Українських Письменників «Аванґард» Старша ґенерація письменників, об’єднані в МУРі, замість прийти на допомогу нашій молоді, вороже поставилася до неї в самозакоханому зазнайстві… Тому виникла ідея створення Асоціації Українських Письменників «Аванґард», яка була очолена талановитим і популярним поетом Петром КарпенкомКриницею… 16

Авангард

Обкладинка першого числа «Авангарду», грудень 1946 р.

Перша конференція СУМу, яка відбулася 3 вересня 1946 року в своїх резолюціях затвердила й таку точку: «Зобов’язати Центральний Комітет розпочати видання молодечого громадсько-виховного та літературно-мистецького журналу, як органу Централі СУМу». Таким виданням став «Авангард», перше число якого було датоване груднем 1946 року. Перше та спарене друге-третє число редагував Микола Щербак, а обкладинку до них намалював Михайло Дмитренко. Ці числа друкувалися циклостилевим способом і як згадував Михайло Сердюк – перший тираж мав становити 100 примірників, але було видрукувано дещо більше. Оскільки СУМ не мав ліцензії американської влади, то вже наступні числа з’явилися за ліцензією пластового видання «Молоде життя».

Друзі! Зважмо на сучасний стан українського народу, вслухаймось у поклики рідної землі, перед якою зараз, як ніколи раніш, стоїть питання: бути чи не бути. Український нарід, Богом і історією поставлений на сході Європи для творення нового життя, сьогодні, всупереч усім ворожим кряканням, каже твердо світові: «Бути і Жити!» Чи можемо ми цим легковажити? Чи маємо ми право не допомагати знеможеному Краєві?

Українська молоде! Ми – частина нашого народу на еміграції, але це й на хвилину не знімає з нас обов’язку бути на сторожі нашої волі і правди. Сучасність ставить перед нами важливі і відповідальні завдання. Вона вимагає від нас стати спадкоємцями в змаганні за права нашого народу на існування, стати будівничими українського майбутнього – Української Держави. СУМ - це шлях до Рідного Краю, шлях через терни і квіти, кров і славу. СУМ – це школа наполегливої праці, навчання, плекання характеру, здорової моралі, що мусять бути кращими прикметами українського молодняка. СУМ – Ваша організація, на яку Ви чекали роками і в якій сьогодні матимете змогу виявити всю свою готовність та здібність для служби Батьківщині. Тому Ваше місце в СУМі. Тому Ви не тільки самі станете ідейним членом СУМу, але й своїх друзів поведете своїми слідами. Тому вся українська молодь повинна увійти в свою Спілку Української Молоді. Центральний Комітет Спілки Української Молоді

Молодь – Авангард у боротьбі

Ярослав Стецько (19 січня 1912, Тернопіль — 5 липня 1986, Мюнхен) — український політичний діяч. З 1941 р. — перший заступник Голови ОУН (р.). 30 червня 1941 р. організував у Львові Акт проголошення Української Держави, після чого у 1942–1944 рр. перебував у німецькому концтаборі Заксенгаузен. Після визволення керував Антибільшовицьким блоком народів, у 1968-1986 очолював ОУН (б).

…Українська молодь байдужа, безжурна молодь? Це не молодь, яка росла в добробуті. Ні, це молодь тверда, загартована життям, злиднями, молодь без даху над головою, молодь без притулку, але – це молодь з батьківщиною в своєму великому серці. Молодь, яка бувала на важких примусових роботах, по таборах засланнях, по концлагерах нацизму і тоталітаризму взагалі., молодь, що не знала інших радісних хвилин, як радість боротьби. Це не розбещена західньо-європейська молодь, а молодь, яка знає тайгу Сибіру, пустелі Казахстану, Колими, Аушвіцу, Заксенхаузену, Дахау, де гинула від голодної смерти, але не зламалася. Це є наша, українська молодь, яка в своєму героїзмі і трагічній величі – єдина на світі. Тим-то нам треба нав’язати до цих переживань і прагнень змоги повного вияву. МОЛОДЬ ПРАГНЕ ЖИТИ ВСІМА ФІБРАМИ СВОЄЇ ДУШІ У БОРОТЬБІ, у творчій суспільногромадській і політичній праці, але не вигодами західної молоді методами розривок. Український народ тепер у боротьбі на життя і смерть. І було б трагічною помилкою застосовувати до молоді західньоєвропейської форми організації молоді. Наша молодь має такі зразки, як героїчна постать Павлушкова, Данилишина, вона має традиції СУМу організації боротьби! Тим часом західньо-європейська молодь може мати такі форми, які їй підходять (лише розривкові, пригодницькі, парадні тощо). Українська молодь потребує мати такі форми, які відповідають тому, чим живе молодь, чого

вона прагне, чим живе і чого прагне весь героїчний український народ, який стоїть у боротьбі. Молодь є плоть від плоті, кість від кости свого народу. Тому так довго, доки не буде знайдена форма організації, що буде враховувати духовий і соціальноекономічний стан молоді, так довго жодна організація молоді не буде мати успіхів. Форму такої організації знайдено в нас – це Спілка Української Молоді (СУМ). Є велика помилка відмежовувати молодь від громадсько-суспільного і політичного життя. Ні, молодь мусить бути всюди! Вона має брати участь в усіх виявах національно-суспільного життя. Вона всюди мусить шанувати свого. Невгасимий дух молоді не треба пригашувати, а навпаки – розпалювати. Молодь може забирати голос в різних справах і, можливо, роблячи помилки, вчитися. Річ певна, молодь мусить передусім вчитися. Так, вона мусить насамперед добре володіти нашою революційною доктриною, вона мусить набувати знання у всіх галузях, але водночас з цим вона мусить брати участь в національному житті. Молодь має брати участь в акціях, що їх веде український народ. Вона не може стояти осторонь життя народу. Це є помилкове твердження: «насамперед скінчити студії, а потім вже займатися політикою». Ні, водночас одне і друге, бо кожна загальна робота є рівночасно виховання. А молодь мусить виховуватися. Тим часом виховання можливе лише в боротьбі.

Молодь буде всюди, де її не посій - там вона й вродиться. Так має бути, коли молодь є бурхлива і неспокійна. Проблема батьків і дітей цілком нормальна, природня проблема під оглядом росту і життя! Понад усе молодь мусять вести молоді. Провід молоді мусить бути нею створений, з неї, з її нутра роджений. Молодих мають вести молоді, такі самі фанатики, такі самі невдоволені, шукаючі нового, бурхливого, як вся молодь. Жодні раціоналісти, жодні, що важать кожне слово, жодні скептики, а такі, що їм море по коліна. Такі, що, сидячи на неосідланому коні під Києвом, маршували на Берлін. Такі, що чайками пливли Царгород здобувати. Такі «бунтарі», як сама молодь, сміливі, мужні, відважні і мудрі. Певна річ молоді потрібні спортові, культурні, самоосвітні, фахові гуртки. Це конечне. Але основний тон має надавати така організація, яка задовольняє ті засадничі вимоги, які ми тут з’ясували. «Пласт» і тому подібне також гарна форма для означених завдань. Позитивна. Але не про це тепер йдеться. Річ у більшому, всеохоплюючому. Таку форму ми бачимо тут, на еміграції, в недавньо організованому СУМі. тому закликаємо всю українську молодь масово вливатися до тієї чудової форми організації молоді, з такою самою світлою традицією боротьби на рідних землях України – до СУМу! «Аванґард», ч. 2-3, 1947р. Євген Орловський (Ярослав Стецько)

Завдання виховання української молоді

Григорій Ващенко (нар. 11 (23) квітня 1878 чи 5.5.1878 с. Богданівка Прилуцького повіту Полтавської губернії – 2 травня 1967, Мюнхен) — український педагог, науковець, дійсний член НТШ. На ІІ Конгресі СУМ (1948) відзначений як «почесний член» СУМ. Присвятив виховникам СУМу свою працю «Виховний ідеал».

«Служба Богові й Батьківщині»: Людина вольова завше знає, чого вона хоче. Люди з міцним характером завше мають перед собою якусь основну мету, з якою вони пов’язують все своє життя. Коли такої мети у людини не має, або вона зневірюється в такій меті, - людина знижується й морально розкладається. Завдання, що ставить перед собою людина, можуть бути різні з погляду їх обсягу й моральної вартости. Людина може поставити собі за мету особисті добробут і йти до неї, ламаючи норми суспільного життя. Вона може ставити перед собою 22

високі завдання, як напр. служба своєму народові, наукові дослідження, мистецтво, творчість і т. под. З громадського боку мають вартість лише завдання другого типу. Лише вони варті того, щоб людина присвятила їм все своє життя. Тільки на основі високих ідеалів може утворитись міцна, суцільна особистість. Отже, коли ми хочемо виховати в українській молоді міцну волю і суцільність характеру, треба перш за все прищепити їм прагнення до вищої мети, що об’єднувала б увесь український народ. Такою метою є благо і щастя Батьківщини. Гаслом, під яким має повадитися виховання української молоді є: Служба Богові й Батьківщині. Перша абсолютна вартість для молоді є Бог, друга Батьківщина. Молодь мусить чітко уявляти собі, в чім благо Батьківщини. Благо Батьківщини є: 1. Державна незалежність, можливість для українського народу вільно творити своє політичне, соціальне, господарське і релігійне життя. 2. Об’єднання всіх українців, незалежно від їх територіяльного походження, церковної приналежности, соціяльного стану і т. ін. – в одну спільноту, що пройнята єдиними, творчими прагненнями і високим патріотизмом. 3. Справедливий державний устрій, який би підтримував лад в суспільстві, у той же час забезпечував особисті права й волю кожного громадянина й сприяв розвиткові й прояву його здібностей, спрямованих в бік громадського добра та особистого щастя. 4. Справедливий соціальний устрій, при якому зникла б й неможлива була б боротьба між окремими групами суспільства. 5. Високий рівень народнього господарства й справедлива організація його, що забезпечувала б його

матеріальний добробут всіх громадян, була позбавлена елементів експлуатації. 6. Розквіт духової культури українського народу: науки, мистецтва, освіти. Піднесення їх на такий рівень, щоб Україна стала передовою країною в світі. 7. Високий релігійно-моральний рівень українського народу, реалізація в житті вчення Христа. 8. Високий рівень здоров’я українського народу, зведення до мінімуму всяких посеред нього хвороб і виродження. Джерелом натхнення в такій героїчній службі Батьківщині може бути лише свідомість обов’язків перед нею сполучена з палкою любов’ю до неї, до свого народу. А любити свій народ можна лише при наявності високої національної свідомості. Треба уявляти собі український народ, як єдину спільноту, що об’єднує в собі покоління минулі, сучасні й майбутні, й відчувати свою єдність з цією спільнотою. Служба Батьківщині наказує підкоряти свої інтереси потребам українського народу. Чи означає це зректися особистого щастя й радощів життя? Ні, не означає. В житті людини діє парадоксальний закон: «хто шукає лише особистого щастя і робить основним правилом свого життя власне це шукання, той ніколи не знаходить щастя». Бо тоді життя людини робиться егоїстичним і дрібничковим і це ніколи не задовольнить людського Духа. Справжні радощі, що схоплюють всю істоту людини і підносять її на височінь мають тільки ті, що служать великій ідеї. Навіть в хвилини поразки й страждань такі люди мають моральну втіху в тому, що вони служили й служать великій ідеї. «Завдання гармонійного виховання української молоді»: Традиційний європейський ідеал виховання побудований на засадах гармонійного розвитку людини. Гармонійність треба розуміти не як розвиток всіх властивостей людини до однакового рівня, а як певну цілість, при якій кожна здібність посідає в особі людини те чи інше місце в зв’язку з ролею її в нашому житті й діяльності. Людину можна визнати за гармонійно розвинену

лише при тій умові, коли якась властивість її посідає центральне місце в її психічному житті і відіграє ролю стрижня, навколо якого органічно об’єднуються особисті властивості людини. Служба Богові й Батьківщині вимагає в першу чергу високих інтелектуальних властивостей. Щоб служити Богові й Батьківщині, треба мати відповідний світогляд, певну фахову підготовку і розвинені формальні здібності інтелекту. Розвиток цих властивостей особистости і ставить перед собою як своє завдання інтелектуальне виховання нашої молоді. Друге завдання виховання молоді – це виховання морально-релігійне. Важливість його підкреслюється уже тим гаслом, що ми кладемо в основу виховання української молоді. Це гасло – служба Богові й Батьківщині. Історія показала, що тривка мораль може бути побудована лише на релігійних засадах… Лише віра в Бога і в безсмертя людської душі можуть бути основою високої моралі, що не знає компромісів і має абсолютний характер. Третє завдання нашої школи – дати нашій молоді естетичне виховання. Українці з давніх давен виявляють великі природні естетичні здібності. Останнє завдання нашої школи - це фізичне виховання молоді. Школа має виховати дітей здоровими, міцними й спритними. Поставлені вище завдання можуть бути здійснені через виховання молоді інтелектуальне, морально-релігійне, естетичне і фізичне. Відповідно до цього мусить бути побудована система педагогіки. Але не треба забувати, що педагогічний процес – єдиний; що всі названі вище види виховання органічно поєднані між собою, жоден з них не треба собі мислити без другого. Єдність педагогічного процесу відповідає єдності психіки людини й стає одною з найважливіших передумов гармонійности її. Григорій Ващенко. «Завдання виховання української молоді», Мюнхен, 1947 23

1. Спілка української молоді (скорочено СУМ) є непартійною, але глибоко ідейною національно-соборницькою організацією Української Молоді, що, ставлячи перед собою завдання відновити славні традиції однойменної спілки, ліквідованої антинародним окупаційним режимом в Україні, об'єднує і виховує в своїх рядах молодь, яка, згідно з правилами, може вступати в СУМ. 2. Стоячи на ґрунті християнської моралі і глибокого українського традиціоналізму, СУМ є середовищем, в якому куються сталеві характери, що змогли б стати на зміну своїм батькам, і були б безмежно відданими українській самостійницькій ідеї, дотримуючись гасла: «Бог і Батьківщина». 3. Оскільки всі люди рівні перед Богом, а значить, не може бути обранців, яким призначено панувати над народами, СУМ виховує своїх членів у дусі вселюдської правди, в дусі непокори перед імперіалістичними загарбниками, готуючи молодь до безкомпромісної боротьби за власну державу, як підставу існування українського народу. 4. В лавах молоді мусять високо стояти моральні чесноти, братерська дружба і організованість, а тому СУМ, ведучи безпощадну боротьбу з аморальністю, нездоровими симптомами в середовищі молоді, бореться за високі якості і чистоту душ своїх членів з тим, щоб слово «сумівець» стало гордістю не тільки Спілки української молоді, а й усього українського громадянства. 5. Стверджуючи, що глибока усвідомленість правоти поставленої перед собою мети, в аспекті загальнолюдського буття, була запорукою перемоги й безсмертності членів. Спілка української молоді виховує такий тип молодої людини, яка б була завжди переконана в перемозі своєї правди, дуже дорого цінила своє національне ім'я, належно шанувала борців за волю свого народу, і для якої відступство чи зрада нації були б рівнозначні з смертю. 6. Член СУМу мусить бути високорозвиненим, постійно прагнути до поглиблення своїх знань і цікавитися навколишнім життям, а тому Спілка української молоді одним із основних своїх завдань уважає допомагати й всіляко підтримувати молодечий гін до опанування культурної скарбниці як свого народу, так і передових народів цілого світу. 7. СУМ бореться за поширення серед молоді своєї ідеї та створення нових сумівських осередків, вимагаючи від свого членства активної діяльності в цьому напрямку, пам'ятаючи, що СУМ – це бойова національно-соборницька організація. 8. Важлива ознака всякої здорової молоді, а тим більше молоді поневоленої нації, полягає в тому, що ця молодь стоїть не тільки на високому моральному та ідейно-політичному рівні, а й відрізняється своїми фізичними прикметами, знаючи, що в здоровому тілі – здоровий дух. Тому СУМ велику вагу приділяє фізичному розвиткові молоді в найрізноманітніших формах, вважаючи ці чинники за основні у формуванні фізично й духовно здорового характеру. 24

ПРОГРАМА СУМу Програма Спілки української молоді була прийнята та затверджена на І Конгресі СУМ, який відбувся 20-24 березня 1947 року в Аугсбурзі. На цьому ж Конгресі було прийнято статут СУМу, сумівський прапор та емблему, ухвалено напрями для дальшої розбудови Спілки та обрано Центральний Комітет (ЦК) СУМ.

Статут СУМ 1947 З початків СУМу в еміграції ми знаємо, що організація об’єднувала доросле членство. Відтак, виникає питання – як вони діяли, як були організовані і як виглядала сумівська структура. Якоюсь мірою відповідь на ці питання дає перший Статут СУМу. Тут вибірково вміщуємо найцікавіші параграфи, загальна кількість яких становить 96. Іншу ж інформацію подаємо в концентрованій формі, виділяючи курсивом.

І НАЗВА, ТЕРЕН ДІЯЛЬНОСТІ І МІСЦЕ ПЕРЕБУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ §2. Обсяг діяльності СУМу – терен української еміграції. §3. Осідком СУМу є місце урядування Центрального Комітету СУМу. ІІ МЕТА І ЗАСОБИ §4. Мета СУМу: організовувати і виховувати молодь на свідомих громадян України. §5. Для здійснення цієї мети СУМ користується такими засобами: а) засновує самодіяльні і фахові гуртки членів; б) організовує сходини, лекції, доповіді, бесіди для членів і ширшого загалу; в) влаштовує вистави, концерти, літературні вечори, спортові виступи, екскурсії для членів і ширшого загалу; г) видає часописи, журнали, засновує книгозбірні, читальні, музеї і виставки; ґ) організовує гуртожитки та допомагає молоді в здобуванні освіти; д) організовує підприємства: ремісничі майстерні для своїх членів. ІІІ ЧЛЕНСТВО СУМ §6. Члени СУМу діляться на: а) дійсних членів; б) доріст; в) членів–дорадників; г) почесних членів. 26

IV УМОВИ ПРИЙМАННЯ В ЧЛЕНИ СУМу Дійсні члени СУМу – віком від 18 до 30 років. Приймає в члени Збори Осередку на письмову заяву та за рекомендацією 2 дійсних членів. Члени доросту – від 13 до 18 років. Їх приймає Комітет осередку за рекомендацією 2 осіб та за згоди батьків. У дійсні члени представників доросту переводять у 18 років при зданому іспиті з українознавства. Членом-дорадником може стати кожен українець віком поза 30 років, який може допомагати морально і матеріально СУМу. Члена-дорадника приймає Крайовий Комітет на пропозицію Комітету осередку за згодою кандидата. Головний З’їзд СУМ може іменувати заслужених громадян почесним членом СУМу. *** VII КЕРІВНІ ОРГАНИ СУМу §25. Всією діяльністю СУМу керує Централя СУМу. До Центральних Органів СУМу належать: Головний З’їзд СУМу (*слід зауважити, що попри таку назву і І Конгрес, на якому прийнято Статут, і наступні називалися Конгресами), Центральний Комітет СУМ, Центральна Контрольна Комісія та Головний Товариський Суд. VIII ГОЛОВНИЙ З’ЇЗД СУМу Головний З’їзд мав відбуватися у другому кварталі кожного року (*фактично так і було в перші роки, в Німеччині – в 1947, 1948, 1949). Центральний Комітет мав делегувати не більше 5 осіб на З’їзд, інших делегатів обирав Краєвий З’їзд за принципом 1 делегат від 100 членів. Повідомлення про ГЗ не пізніше як за 2 місяці публікувалося в пресі та письмово повідомлялося Краєві Комітети. Головний З’їзд правочинний за участі більше ніж половини делегатів. Якщо прибуде менше необхідної кількості, то через годину від зазначеного часу З’їзд має відбутися при будь-якій кількості делегатів.

ІХ ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ СУМу §38. Центральний Комітет СУМу складається з Голови, двох Заступників, Секретаря, Організаційного Референта, Культурно-освітнього Референта, Референта Преси, Референта Доросту, Референтки Жіноцтва і Спортового Референта. Функції членів повинні розподілятися так, щоб число членів Комітету не було менше як 8 (вісім). Рішення приймається щонайменше за участі 4 членів ЦК, а за рівної кількості голосів – переважає голос Голови Комітету. Коли членів ЦК буде менше 8, то Комітет, за згодою Центральної контрольної Комісії, може докооптувати членів (окрім Голови та Заступника). ХІІ-ХІІІ КРАЄВИЙ СУМ Структура Краєвих органів подібна на Центральні, але інформацію про Крайовий З’їзд повинні опублікувати за місяць, загальні Збори Осередку делегують 1 делегата від 50 осіб. Членів Крайового Комітету має бути не менше 5. XVII-XХII ОСЕРЕДОК СУМу Осередок СУМ має налічувати не менше як 15 осіб. Загальні Збори осередку мають відбуватися в першому місяці кожного року. Повідомлення про Збори мають оголосити за 7 днів. Керівний орган Осередку – Комітет Осередку. Кількість членів Комітету має становити не менше 5. Члени Осередку в кількості від 5 до 15 осіб об’єднуються в Ланку. Члени Ланки обирають поміж себе Ланкового. XXIV ЗМІНИ СТАТУТУ І РОЗВ’ЯЗАННЯ СУМу §94. На випадок розв’язання СУМу, його майно переходить до іншої української організації молоді, якщо Ліквідаційний Головний З’їзд не вирішить інакше. Все сказане в цьому розділі відноситься до Краєвої та низової організації СУМу. 27

Символіка СУМ Нам відомо, що вже в перший рік існування СУМу було затверджено емблему, прапор та однострій. Фактично всі головні атрибути окрім гімну – його («Вгору прапори») було прийнято лише в 1960-х. Хто, як і за яких обставин творив сумівську символіку? – у спогадах першого Голови СУМу Михайла Сердюка.

Гімн та марш СУМу

«Центральний Комітет СУМу через пресу оголосив конкурс на слова гімну й маршу. Надійшло понад двох десятків творів, але журі, головою якого був письменник Нижанківський, не визнало їх відповідними до високих вимог. Вдруге оголосили конкурс. Пригадую, Леонід Полтава написав аж п’ять варіянтів гімну. Один з них був кращим за всі надіслані. Тоді я від імени ЦК СУМу звернувся до наших композиторів і диригентів з проханням покласти на ноти наш гімн і марш. Кращим твором виявилася композиція Біленького, який жив поверхом нижче від приміщення, у якому містився ЦК СУМу. На моє здивування, слова гімну й маршу були інші, хоча ніскільки не гірші за передані нами композитору. Так, слова й ноти належали авторству Біленького».

Прапор

«…простий, без зайвих витівок, з запозиченим кольором від нашого чарівного національного прапору: блакитне полотнище обарвлене золотою стрічкою з сумівською емблемою посередині».

Однострій

«Центральний Комітет ще не встиг виробити сумівської уніформи, як спритні осередки Ашаффенбурзької округи її ввели, поставши ЦК перед доконаним фактом».

Сумівське вітання

Автори вітання «Честь України! – Готов Боронити!» - письменник Петро КарпенкоКриниця та сумівський фейлетоніст Василь Петренко.

Як творилася емблема СУМ? Зі спогадів І Голови Михайла Сердюка: У моїй течці назбиралося понад півтора десятки проєктів сумівських емблем. Ще вкінці квітня 1946 року Євтушенко приніс два проєкти, виконані молодим аматором з Ляйму. На одному проєктові повно козачої зброї, починаючи від тяжких гармат і, кінчаючи шаблями, кинджалами та пістолями. Другий – козачі клейноди зі схрещеними внизу булавою й перначем. Користуючись приятельськими взаєминами з мистцем Михайлом Морозом, попросив його накреслити проект сумівської емблеми. - «Я не графік, не беруся. Краще зверніться до Луціва, він знає вас». І дійсно, мистець Луців без заперечень дав свою згоду. За декілька днів був готовий проєкт. На фоні силюета тризуба розміщені вряд літери СУМ. А я просив на проміннях сонця намалювати староукраїнськими літерами «СУМ» так, щоб нагадували тризуб. А мистець М.Б. накреслив щит, переділивши його діягоналею, - верхню частину зафарбував червоною фарбою, а нижню – чорним кольором, посередині «СУМ». Не знаю, хто напоумив талановитого мистця поєднати бандерівський прапор з СУМом!? Василь Петренко приніс два проєкти мистецько виконані в українській орнаментиці. Орнаментика вабила і заворожувала зір глядача. Проєкт мистця Г. вигідно виділявся від інших: тризуб у сплетінні літер «СУМ». Але те нагадувало повторення існуючої

пластової емблеми, отже, виглядало плагіатством. Решта проєктів ні тематикою, ані мистецьким виконанням не задовольняли поставлених вимог. Все ж не губив надії на успіх свого задуму. Знаючи виняткові здібності славного мистця Вадима Добролежа, вірив в його творчі якості при розв’язці згаданої проблеми… Прямуючи до мистецького ательє, зустрів Добролежа. - «А я спеціально до вас». І коротко розповів мету свого приїзду. - «А чим внизу прикрасити емблему?» - запитав мистець. - «Дубовими листками». - «Чи буде добре? Адже ж Гітлер їх вживав». - «Тому мусимо винищити всі дуби? З давніх-давен дуб символізує силу, міць і красу». - «Гаразд. А якої форми: паралелограма, трикутника, ромба чи…» - «Підберіть, що найкраще виглядатиме». Добролеж пішов до своєї студії, а інженер Терещенко зі своїм помічником затримали мене на таборовому подвір’ї. У спільній розмові пройшло не більше 45 хвилин, як Добролеж приніс три проєкти емблеми, які за змістом нічим не відрізнялися, лише формою. Один креслюнок був замкнений в трикутник, другий найбільш привабливо виглядав і відповідав моїй давно виношеній уяві. Третій – дещо модифікований.

Вияснення емблеми авторства Вадима Добролежа в інтерпретації Олекси Калинника (Голова ЦК СУМ в 1952-1955 рр., до того часу був заступником Голови ЦК, а також в.о. Голови. У 1954-1958 рр. редактор журналу «Авангард»). 30

Літери «СУМ»

На середині розміщені три літери «СУМ», які чітко відображують форму українського державного гербу – тризуба. Отже, Спілка Української Молоді в своїй програмі прагне підготувати кадрів для відновлення державності України і свято береже символ державності – національно-державний герб – тризуб. Як самостійна молодеча організація, свою назву відображує в трьох літерах «СУМ», в яких втілено державний герб України, що є жовтого кольору на фоні синього, відображуючи наш державний прапор синьожовтого кольору. Три літери «СУМ» є білої фарби, яка символізує чистоту ідеї. Форма емблеми

Зовнішня форма емблеми нагадує нам у цілому щит з княжих часів, коли воїни княжої України як оборонці рідного краю користувалися щитом у боротьбі проти ворогів українського народу.

Два дубові листки, дозрілі жолуді

Далі, під трьома літерами «СУМ» схрещені по два дубові листки, а по середині цих дубових листків, кінцівками схрещені дозрілі жолуді. Дубові листки символізують міць, силу, бо дуб є найміцнішим деревом, жолуді символізують плоди праці сумівського руху. Бо ж на світі є такі дерева, що цвіт тих дерев протягом свого часу не дає ніяких плодів, отже, був на тому дереві пустоцвіт. Тому що СУМ є творчо-активний і за час свого діяння дає плоди своєї багатогранної праці, цю його діяльність символізують жолуді.

Жовті лінії

Дальше від місця схрещених дубових листків і жолудів, знизу доверху біжать симетрично жовті лінії (знизу вузенькі, а чим вище - то ширші). Ці лінії – це промені сходячого сонця, що освічують шлях до мети, до здобуття держави і щасливого життя на нашій українській землі. Ми прагнемо до світла, до сонця.

Таким чином три літери «СУМ», які символізують наш національно-державний герб, знаходяться на бойовому щиті і розміщені на сонячних проміннях, які ідуть знизу до верху кінцівок щита. Чергування кольорів: лінії проміння жовтого кольору, а другі лінії, поміж ними, синього. Краї цього щита (емблеми) обведені з усіх боків замкненою широкою лінією золотого кольору (немов у твердій оправі), щоб наша молодь тримала цей символ перемоги і свято берегла його від ворогів.

Звіт праці осередку СУМ в Аугсбурзі 15.05-15.09.1947 р. Як виглядала діяльність СУМу в перший рік заснування? Чим жили осередки та членство? Які заходи проводили і які завдання перед собою ставили? – усі ці питання ми ставимо, щоб зрозуміти початки СУМу в еміграції. Водночас, уяву про все це можемо сформувати з короткого звіту за 4 місяці діяльності першого осередку, створеного в повоєнній Німеччині – в Аугсбурзі.

Управа СУМ в Аугсбурзі, 1947 р.

Перевибори управи: …скликано Надзвичайні Збори членів СУМу та проведено перевибори Управи СУМу. На цих зборах були присутні: голова ЦК СУМу М. Сердюк, заступник голови О. Калинник та організаційний референт ЦК СУМу М. Кравчук. До складу новообраної Управи ввійшли: Голова – Штогрин Дмитро; Заступник – Підстигач Леонід; Секретар – Гурський Яків; Скарбник – Шпирка Петро; Культурно-освітній референт – Калинник Ганна; Організаційний референт дівчат – Мартинюк Надія; Господарський референт та бібліотекар – Юзенів Михайло. План праці новообраної Управи 1. Провести реєстрацію старих членів та запис нових; 2. Зорганізувати гуртки, як то: хор, літературний, вивчення англійської мови, спортовий та інше; 3. Підготовка до обласного першого Здвигу «Свято молоді»; 4. Домагатися від Таборової Управи домівки СУМу.

Осередковий хор

Виконання накресленого плану Після реєстрації і запису є всього членів 120, з них 50 дівчат, 70 хлопців. Члени поділено в ланки на чолі з ланковими, що складають актив осередку, допомагають управі СУМу в проведенні щоденної чи негайної роботи, в скликанні сходин та реєстрації присутніх на сходинах.

гуртка, починаючи словами О. Олеся: «О, слово рідне!» 29 липня відбулися перші сходини літературного гуртка. Присутніх було 19 хлопців і дівчат. На цьому занятті пані Шпаківська прочитала деякі твори Васильченка і познайомила членів гуртка з художнім читанням.

Творення гуртків і праці в них Хор Першим почав працювати хор. Зорганізовано 20 липня. Налічує 30 співаків. Працює тричі на тиждень по 2 год. Керує дириґент п. Чайківський, що є тепер заступником голови осередку. Відноситься до праці дуже ретельно.

Домівка СУМу 2 липня Управа осередку СУМу звернулася з листом до Президії Таборової Ради про виділення для СУМу відповідної домівки. 17 липня одержано від коменданта п. Лісницького дозвіл користуватися таборовим клюбом до 8 год. вечора, після цих годин в цьому клюбі старші люди грали в карти. Домівку СУМу в повне користування дістали лише 10 вересня. Тепер працюємо над обладнанням домівки та поширенням таборової бібліотеки.

Літературний гурток З початку липня проведено підготовчу роботу до створення літературного гуртка. Була проведена бесіда з молоддю окремо з кожним, закликано старших учнів з гімназії, але культурно-освітній відділ (проф. Паливода) Таборової Управи був проти того, щоб гімназисти вступали до СУМу. 10 липня Юрій Балко, що один з перших прихильно віднісся до СУМу і згодився працювати в літературному гуртку керівником, надрукував у «Таборових Вістях» допис про значення літературного

Сходини членів СУМу За цей час відбулися 4 рази сходини членів СУМу. 19 червня був реферат на тему «Молодь після першої світової війни». Прочитав організаційний референт ЦК СУМу М. Кравчук.

Літній день в DP-таборі в Аугсбурзі

Після реферату бандурист Кравченко заграв і заспівав в’язанку українських пісень. 18 липня. Відкриття домівки. Творення ланок і секцій чи гуртків. Сходини на початку серпня м-ця. Звіти про роботу і плян на майбутній (найближчий) час. Після вивчали народні пісні під керівництвом п. Чайківського. 11 вересня. Реферат п. Степового про історію спорту «У здоровому тілі – здоровий дух». Після реферата – роздача виказок та звіт роботу перед членами. Сходини членів Управи осередку відбувається щосуботи для підсумків роботи за тиждень та намічення плану на наступний тиждень.

Осередок Аугсбург, ймовірно зима 1946-47 рр.

Ланка Юнацтва СУМ, Аугсбург

Культурно-освітня та розривкова робота 8 серпня для молоді табору Управа СУМу запросила проф. Г. Ващенка з лекцією «Основи національного виховання». Але через хворобу проф. Ващенко не прибув. Перед лекцією члени СУМу розповсюджували запрошення по всіх блоках і кімнатах. 10 серпня був організований для молоді вечір розваг. Виступав гуморист І. Підкова; співи, танці. Присутніх було блтзько 400 осіб. 24 серпня управа СУМу організувала одноденну екскурсію на Кімзєе . Брали участь члени СУМу, молодь та старше громадянство табору. Допомога старшим 1 серпня дівчата сумівки розповсюджували по бльоках табору запрошення на академію св. Ольги. 1 вересня разом з Спілкою українських письменників зорганізували літературний вечір Ю. Клена. Члени СУМу розповсюджували квитки та збирали добровільні датки на вечір. 14 вересня допомагали Жіночому об’єднанню в проведенні фестону, за що одержали подяку від голови ОЖ пані Шпаківської. Свято фізкультури 31 серпня 31 серпня сумівці взяли в дефіляді разом з пластунами, драмгуртком табору та іншими. 31 липня проф. Одарченко прочитав лекцію до 34 роковин з дня смерті Лесі Українки «Про

життя і творчість Лесі Українки ». Присутніх було 42 особи. 5 серпня пані Шпаківська прочитала поеми Лесі Українки . Членам гуртка дано завдання виповнити анкети з питанням, що найбільше цікавить гуртківців, виявити їх побажання. 1 вересня члени літературного гуртка прийняли участь у літературному вечорі, на якому письменник Ю. Клен прочитав свої надруковані твори. Члени СУМу розповсюджували квитки серед молоді й старших, в наслідок чого заля СУМу була повна слухачів. 5 вересня проф. Чапленко прочитав лекцію «Молодь і українська мова». Присутніх було 42 особи. 9 вересня як вправи на лекцію «Уміння прилюдно виступати» був диспут на розділи з книги О. Мардена «Воля й успіх» - «Як використовувати обставини», «Залізна воля». Присутніх було 45 осіб. Заняття відбувається двічі на тиждень. Гуртківців було 16 осіб. Незабаром, після відповідних лекцій, гуртківці приступлять до самостійної практичної роботи. Вивчення англійської мови Практичне вивчення англійської мови тривало від кінця липня до кінця серпня. Відвідувало 13-15 осіб. Постійних було 11. Викладач п. Лобачевський сумлінно ставився до праці. З початком учбового року частина слухачів від’їхала на студії. Тепер гурток припинив свою працю. Роботу відновимо в серпні-вересні ц. р. Вишивкарські курси 19 липня Управа СУМу звернулася до кооперативи «Самопоміч» за матеріальною допомогою для організації вишивкарських курсів для молоді. Збори Надзірної Ради ухвалили виділити 500 марок. У зв’язку з підготовкою до Свята молоді організація вишивкарських курсів розпочалася 26 серпня. Про створення їх оголошено по радіо в таборі, в «Таборових Вістях», через афіші. Організатор – Г. Калинник. 27 серпня сумівки з летючками пішли по блоках до всіх кімнат і перевели запис. Записалося 32 особи. 30 серпня відбулись

Часопис «ПУ-ГУ», який видавали українці в Аугсбурзі

Дівоча Ланка

організаційні сходини; 31-го – заняття. Вишивкарські курси працюють тричі на тиждень по 2-3 години. Тепер вчиться 36 дівчат і жінок. Навчає з вмінням і охотою молода вишивкарка Тетяна Чапленко. Спорт Вже три тижні тренується жіноча команда відбиванки, що прийняла участь у спортовому змаганні на Святі фізкультури 31.08. Струнна оркестра Через відсутність членів, що перебували в таборах відпочинку, оркестра не працювала і тепер знаходиться в стані організації. Записалось 11 осіб до струнної оркестри. Заняття вищезгаданих діючих гуртків відбувається за розкладом.

І Здвиг СУМ в Аугсбурзі. Комендант – Дмитро Штогрин (в костюмі), обозний – Мирослав Шмігель

Підготовка та переведення «Свята молоді» 17 серпня Осередок СУМу з відновленням праці зініціював проведення «Свята молод і» і взяв на себе тягар відповідальності й організації його. Управа СУМу запросила до себе на нараду представників від 6 осередків. Відбулися дві наради: 1 липня і 10 серпня. На першій нараді обговорено переведення Свята, на другій – остаточно складено плян Свята. 1 серпня 10 інструкторів з Аугсбурга, що їх вишколила пані Андрухович, поїхали до осередків навчити членів осередків вільноручних вправ на Свято молоді. Підготовка до вільноручних вправ в Аугсбурзі відбувалася 4 рази на тиждень. Керував д. М. Юзенів і под. Н. Мартинюк. На Свято запрошено 2 перші сумівські духові оркестри: з Ашаффенбурга та Цуффенхаузена. У Святі брали участь такі осередки як Аугсбург, Ашаффенбург, Цуффенхаузен, Інґольштадт, Вайнсбург, Елльванген, Ландсхут, Діллінген, Дінкерсбіл, Фрайман (Мюнхен). Найкраще показав себе осередок Ашаффенбурга під керівництвом д. Рицаря. На Святі було 40 сумівців. Перед Святом пророблено: Члени СУМу за два дні перед Святом пішли по всіх кімнатах табору і зарезервували вільні місця за згодою мешканців для учасників Свята. Таким чином всі приїжджі мали притулок.

Управа СУМу подбала про харчі для частини гостей. 180 осіб одержали обід і вечерю за рахунок осередку СУМу в Аугсбурзі. Крім того, декілька баночок горіхового масла й маргарини одержано від представниці з ІРО пані Чечоти. 16 серпня розклеєно звернення: «Дорогі батьки і матері! Дорогі друзі-юнаки і юначки!» П. Залуцький виготовив гарну афішу до Свят. Масовим тиражем випущено в неділю 17 серпня бюлетень «Сумівець». Прикрашено залю й сцену вечірньої мистецької частини: вивішено 2 плякати: «Привіт дорогим гостям-учасникам Свята молоді!», «СУМ – об’єднання ідейнотворчих сил української нації!». Програма Свята доведена до відома і таборян, і учасників Свята через газету «Таборові Вісті» та надруковані летючки. Програма Свята була поділена на 4 частини: 1. Піднесення прапорів, Служба Божа, дефіляда. 2. Спортові змагання та вільноручні вправи. 3. Сумівська присяга (прийняв голова ЦК СУМу М. Сердюк). 4. Художня частина в залі театру. У спортових змаганнях брали участь три чоловічі команди й дві жіночі . З добровільних датків заплачено за подорож оркестрі з Ашаффенбурга 1500 нм., з Цуффенхаузена – 600 нм.

Свято зброї Свято зброї відбувалося 31 серпня ввечері. 30 серпня сумівці взяли участь у ватрі. Хор СУМу заспівав одну пісню. У підготовці цього Свята брали участь Союз українських ветеранів, СУМ та драмгурток табору. Осередок СУМу на Святі виконав: виготовив і розповсюдив летючки, виготовив плякати: «Нехай вічна буде слава, же през шаблі маєм права!», Іван Мазепа; «Будь проклята кров ледача не за рідний край пролита!», Леся Українка; «Нині вчися побіждати, завтра певно побідиш!», Іван Франко; Праця в найближчі дні Проводимо широку роботу серед молоді, щоб залучити до своїх лав якнайбільше молоді, особливо наддніпрянської, на яку зробила неґативний вплив частина членів з бувшої Управи осередку, відштовхнувши її від СУМу. Плянуємо провести широку виховну роботу серед дівчат. Аугсбург, 15.09.1947 р. Управа осередку СУМу

DP-табір Аугсбург

Свято молоді 8-9 листопада 1947, Мюнхен-Фрайман

В серпні-вересні 1947 року в осередках СУМу відбулися масові свята молоді. Вони включали маніфестаційні здвиги, виконання вільно ручних вправ, художніх номерів та організацію виставок народного мистецтва. Вже 8-9 листопада 1947-го як підсумок осередкових свят відбувся великий Здвиг у Мюнхені (Фраймані), участь в якому взяли представники 24 осередків американської зони окупації. На пам'ять про це свято було видано мініатюрний фотоальбом під назвою «Велика парада». Його розмір становив 13х9,5 см. Це була перша масова акція СУМу, участь в якій взяло близько 800 сумівців.

На фото: показ вільно ручних вправ на Святі молоді, 8-9 листопад 1947 р., Мюнхен-Фрайман

«Чуже місто Мюнхен довго ще стояло під враженням баченого» 14 березня 1948 року в Мюнхені СУМ провів маніфестацію з нагоди 15-ліття Голодомору. Це було перше масове вуличне вшанування пам’яті жертв Голодомору. «”Німецький “уряд” у погодженні з американською окупаційною владою дозволив лише релігійну маніфестацію, категорично заборонивши прилюдні промови», - нотував керівник СУМу Михайло Сердюк. Незважаючи на ряд заборон, акцію таки проведуть у Мюнхені – найбільшому місті американської зони окупації Німеччини. Промови, яких не можна було читати прилюдно, виголосили під час релігійної відправи, а потім шеститисячна колона демонстрантів пройшлася вулицями міста. У організаційних звітах згадуватиметься, що було 158 великих вінків від таборів DP та установ і до кожного з них приставлено 4 осіб. «І коли закінчилася велична демонстрація, у якій взяли участь чисельні делегації від українських таборів з усієї Баварії та делеґації інших національностей, чуже місто Мюнхен довго ще стояло під враженням баченого, писатиме кореспондент журналу «Авангард» за березень 1948 року. - Від його вулиць і кварталів рознесеться вістка про цей день по всьому світі, і світ узнає те, чого він досі не знав». В останньому реченні містилася велика доля правди – у цей рік українські емігранти масово покидатимуть німецькі табори «переміщених осіб» і, виїжджаючи по різних країнах світу, серед іншого вивозитимуть й традицію вшанування жертв Голодомору. Поза американською зоною окупації подібні акції відбудуться й в інших місцях. Так, лише в трьох таборах англійської зони – Гановер, Фаллінгбостель та Зеєдорф участь в акціях взяло понад 3 тисячі осіб, а в останньому таборі, окрім українців, в скорботній ході пройшлися естонці, латвійці, литовці, поляки та білоруси.

II Конгрес СУМ 24-25 квітня 1948 р., Аугсбург

«В подальшій своїй діяльності СУМ має основне завдання: згуртування і виховування молоді з усіх земель України. В дусі українського традиціоналізму та безкомпромісної боротьби за свою Самостійну Соборну Державу, а також підготовка молодого покоління для будування своєї Держави». З резолюцій ІІ Конгресу СУМ 42

*ідентифікацію осіб на фото здійснили друзі Дмитро Штогрин та Степан Галамай. Допускаємо, що можливі помилки в ідентифікації учасників та гостей ІІ Конгресу **В довідці Дмитра Штогрина зазначено, що 10 осіб із цього списку були пластунами, включно й зі самим Д. Штогрином, який водночас був Головою СУМ в Аугсбурзі **колоризація фото здійснена за допомогою сервісу MyHeritage

«Справа перетворення СУМу на справді єдину соборновсеукраїнську масову й непартійну національно-виховну організацію» Однією з маловідомих і цікавих історій, які стосуються політичних взаємин СУМу є спроба домовленостей між Закордонними частинами Організації Українських Націоналістів (ЗЧ ОУН) та Українською РеволюційноДемократичною Партією (УРДП). Принаймні про це в спогадах згадує один із лідерів УРДП Василь Гришко. На жаль, немає змоги дослідити наскільки спогади є достовірними, але в загальних рисах вони збігаються із залишеними іншими провідними членами Спілки.

Гришко Василь Іванович (нар.15 січня 1914, м. Дубно, Волинь — пом.12 жовтня 2008, Галендейл, Флорида, США) — український письменник, публіцист, редактор, політичний діяч, учасник підпілля ОУН в роки німецької окупації, на еміграції один з керівників УРДП (Українська РеволюційноДемократична Партія).

„Отже, - казав Багряний, - це добре, що Бандера нагадав можливість співпраці між ЗЧ ОУН і УРДП на форумі вже створеної УНРади з участю бандерівців. Може, саме в цій співпраці разом з іншими українськими партіями знайдемо ту спільну базу, на якій будемо творити всеукраїнський синтез. А тим часом, - цілком згодився Багряний із висновком Бандери, - саме справа перетворення СУМу на справді єдину соборно-всеукраїнську масову й непартійну національно-виховну організацію лишається головною ділянкою для нашої співпраці, і УРДП, щоб уникнути потреби творення ще однієї, поряд Пласту й СУМу, молодечої організації, готова спробувати спільно із ЗЧ ОУН знайти спосіб такої співпраці. А це означає нашу готовність продовжувати розпочаті вже заходи щодо цього й серйозно та в конкретнопрактичній площині в цій справі переговорювати. Але, - казав Багряний, -мусимо зазначити, що наша передумова така: почати співпрацю згори – з переформуванням проводу СУМу шляхом уведення в нього представників молоді УРДП. Ця передумова лишається незмінною... Переговори за моїм посередництвом між ЗЧ ОУН і УРДП у справі СУМу на деякий час опинились у глухому куті, наткнувшись на впертість обох сторін передусім у питанні передумови УРДП щодо її представництва й участи в керівництві СУМом та в підготовці ним сумівського З’їзду, як початку перебудови СУМу. Але, як це виглядало тоді, бажання бандерівського проводу в сфері його діяльности на відтинку молоді, щоб „осхіднячити”

СУМ, тобто – охопити „східняцьку” молодь ідейно-організаційною системою діяльности СУМу й не допустити до створення з ініціятиви УРДП суперницької щодо СУМу нової організації української молоді під егідою партій уенрадівського демократичного табору, – це бажання було тоді таким сильним, що для досягнення цієї мети Провід ЗЧ ОУН вкінці вдався до маневру, яким, нарешті, було знайдено компромісне розв’язання того формально-принципового питання, яке стало перепоною на шляху переговорів про співпрацю ЗЧ ОУН з УРДП у справі СУМу. Несподівано для мене виявилося, що головну ролю в цьому маневрі мав відіграти... я. Одночасно з двох боків до мене звернулися Ленкавський і Вовчук з проханням дати свою згоду очолити ЦК СУМу на черговому З’їзді (чи пак – Конґресі) СУМу, що мав відбутися десь через пару місяців того ж року (1948 р.), а до часу того З’їзду зайнятися формуванням складу ЦК, що мав бути обраний на тому з’їзді. Мавши посереднє відношення до створення СУМу заходами бандерівської ОУН, я формально і лише

номінально в той час іще належав до ЦК СУМу. Отже, я мав би в очах УРДП уособлювати проуердепівське й „східняцьке” керівництво СУМу і, продовжуючи переговори з УРДП, як уповноважений у цій справі від Проводу ЗЧ ОУН, узгоджувати з проводами обох організацій добір майбутнього складу ЦК СУМу, включно з тими представниками уердепівської молоді, на яких так дуже залежало проводові УРДП. Я зрозумів цей маневр і знав, що Провід ЗЧ ОУН розраховував на мене, як на цілком певну „свою” людину, але не міг дати свою згоду відразу, а спершу впевнився в тому, що дійсно, як мені було сказано, голова ЦК СУМу Сердюк „хотів” відійти від головування і згодився взяти на себе в ЦК ролю мого організаційного заступника. В цій справі я також негайно через Дивнича пов’язався з Багряним, і вони обидва схвалили такий крок. Тоді почалися конкретно-практичні переговори про підготовку з’їзду СУМу й формування його ЦК. У переговорах із УРДП через Дивнича, а потім в особистій зустрічі з Багряним і Підгайним вияснилося, що своїми

представниками в складі ЦК СУМу провід УРДП висуває дуже солідну – не кількістю, а вагою в керівному центрі УРДП, трійку молодих, іще „сумівського” тоді віку, але вже провідних в УРДП її „ветеранів” – членів її керівних органів від початку її створення: Михайла Воскобійника, Миколу Степаненка і Филимона Ковтонюка (знаного тоді в партії під журналістським псевдо Володимир Дубняк). Формально не маючи нічого проти цього, бандерівський провід мусів з цим погодитись, бо й зі свого боку ЗЧ ОУН мала і знову висувала до ЦК СУМу також заангажованих у проводі організації її видатних молодих членів. Усе ніби йшло добре, як слід. Але з наближенням дати з’їзду справа почала ускладнюватися. Мені було сказано, що служба безпеки ЗЧ ОУН має якісь застереження до когось із трійки кандидатів УРДП до ЦК СУМу. А потім прийшов до мене відомий Мирон (Матвієйко) і сказав, що тільки Воскобійник пройшов перевірку СБ, а з двома іншими, мовляв, „є проблеми”, тому, казав, треба попросити УРДП замінити їх іншими особами. Я знав наперед, що УРДП на це не погодиться, і так воно й сталось. Сам факт втручання бандерівської СБ в справу добору проводом УРДП своїх кандидатів викликав протест УРДП (в усній розмові про це з Підгайним в Ауґсбурзі та з Дивничем в Мітенвальді), що в такому разі УРДП відкличе не тільки своїх кандидатів, а й свою участь у справах СУМу взагалі. Я зі свого боку мусів також в такій же ульмативній формі поставити питання перед проводом ЗЧ ОУН про моє головування в ЦК СУМу та участь у дальших переговорах з УРДП від імені ЗЧ ОУН взагалі. Мої зверхники в справах СУМу з проводу ЗЧ ОУН сказали мені, щоб я не хвилювався, а на з’їзді СУМу кандидатів від УРДП на мою рекомендацію має обрати до складу ЦК сам з’їзд. Я повідомив УРДП, щоб їхні кандидати прибули на з’їзд. Але на з’їзді в Авґсбурзі з’явився тільки Степаненко і сказав мені, що він знімає свою кандидатуру, а про інших двох він нічого не знав, та мені й так стало ясно, що вони про свою відмову кандидувати заявили своєю відсутністю. Тоді я також зняв свою кандидатуру на голову в ЦК. Так зазнав краху той, на мій тодішній погляд, добрий намір, здійснення якого, одначе, виявилося нереальним. І цей крах став початком кінця мого майже семирічного перебування в бандерівській ОУН – від грудня 1941 р. в Полтаві до жовтня 1948 року в Мюнхені”. 46

Однострій СУМ На світлинах 1940-х років ми можемо бачити розмаїття одностроїв, які, попри загальну схожість, різняться барвами та деякими елементами. Подаємо вигляд однострою за «Інструкцією ЦК СУМу про сумівський однострій, відзнаки та прапор». Вона опублікована в офіційному органі СУМ «Соборник» за 15 жовтня 1948 р. і біля якої зазначено: «Всі відзнаки, які не відповідають вище поданим, мусять бути анульовані, носити їх забороняється». Тож нижче подаємо стандарт однострою, який зобов’язував сумівців від жовтня 1948 року. Мазепинка Кольору хакі, блакитна окантовка. Наріжні ґудзики білі, металеві (для сумівців) та жовті (від членів Крайових Комітетів та вище). Між рогами мазепинки – емблема СУМ. Паски під дашком: член СУМу – кольору хакі; ланковий – чорний, шкіряний; чотовий – срібний; член Комітету осередку – срібний круглий плетений; Голова комітету осередку – срібний плоский плетений; член Крайового комітету – золотий; член ЦК СУМу – золотий круглий шнур; Голова ЦК – золотий круглий кручений.

Емблема СУМ На лівому рукаві розміром 8,5х5,5 см на блакитному тлі білі (для сумівців) ініціали СУМ та срібні – від членів КК та вище. Дубові листки, промені та обвід жовтого кольору (для сумівців) та золотого кольору (від членів КК та вище). Сорочка Кольору хакі з вовни чи бавовни з двома нагрудними кишенями (в інструкції детально згадано кількість ґудзиків, розміри кляпів, нараменників та інше). Краватка Чорна звичайного розміру.

Нашивка На правому рукаві 1 см від шва рукава. Розмір 10х2,5 см легко вигнута. На блакитному тлі напис: Ukrainian Youth Association.

Штани Довгі чорного кольору з манжетами внизу шириною 4 см. Взуття Черевики або пів черевики чорні, шнуровані.

Пояс Шкіряний 5 см ширини. Пряжка металева (7х5 см), з витисненими ініціалами СУМ. Для членів СУМу пояс з чорної шкіри, а від членів Крайового комітету та вище – з жовтої. Спідничка Чорна з вовняного матеріалу малий кльош. Довжина – 4 см нижче колін. Панчохи Темно-коричневі, літом – білі шкарпетки.

В 1946-48 рр. у системі СУМ діяло:

36 театральних студій, 30 хорів, 52 спортивних гуртків, 22 народних танців, 24 вивчення чужих мов, 2 літературні, 32 шахових, 8 музичних; 15 курсів неграмотних, 10 загально-освітніх, 48

5 теренознавства, 34 українознавства, 14 шоферських, 3 машинопису, 5 радіотехнічних, 15 слюсарських, 15 інші курси, 8 різьбярських і вишивкарських робітень, 60 бібліотек.

На фото: Дівоча дружина з відбиванки, осередок Ландсгут

У 1948 р. СУМ налічував 313 гуртків та курсів, а впродовж двох років силами СУМ відіграно 110 драматичних вистав, влаштовано 32

концерти, 2 виставки народного мистецтва, 35 екскурсій, відчитано

520 рефератів, влаштовано 282 національні свята, опубліковано низку пресових видань чи додатків до тижневиків («Авангард», «Сумівець», «Соборник», «В поході», «Сурмач», Когорти, тощо).

(*дані за матеріалами: В. Маруняк. Українська еміґрація в Німеччині та Австрії по другій світовій війні, Т.І., Мюнхен, 1985) 49

Правильник Юнацтва СУМ, 1949 Правильник Юнацтва СУМ 1949 року є одним із найбільш дискусійних документів перших років діяльності організації. Його поява стала останньою краплею у взаєминах із Пластом і спровокувала категоричну вимогу від Пласту щодо поділу членства. Справа в тім, що Правильник писав Василь Маркусь – один із пластунів, який водночас розбудовував СУМ і навіть очолив Центральну Управу Юнацьких Відділів СУМ. На думку пластового проводу Правильник дублював пластову виховну систему, тож у кінці кінців СУМ відкликав цей Правильник і знадобилися ще десятиліття, щоб з’явився суто сумівський Правильник Юнацтва СУМ. Тривалий час про нього не було згадок, та все ж таки нам вдалося відшукати Правильник 1949 року і для цікавості подаємо головні його тези.

ЮНАЦТВО Категорія юнацтва з’являється вже в першому Статуті 1947 року, але її знаємо як «доріст» - під ним значилися особи у віці 13-18 років. Вже наступний, ІІ Конгрес у 1948-у, вводить зміни до статуту, передбачаючи появу «Членів – юнаків (-ок)» віком від 10 до 18 років. Правильник Ю СУМ уже розрізняє дві вікові категорії юнацтва: - юні сумівці (10-14 років) та старші юнаки (14-18). Водночас, в окремих випадках передбачено, що членство в Ю СУМ можливе від 9 років і до 21-го. Зокрема, якщо СУМ існує при школі і юнаку виповнилося 18 років, а він далі навчається – то його членство в юнацтві автоматично продовжується допоки він не завершить школу. ЛАНКА Основною виховною клітиною Ю СУМ є Ланка – група юнацтва одного віку та статі, в кількості 7-12 осіб. Керівником ланки юних сумівців є старший юнак, який допомагає їм проводити діяльність. Кандидатів на ланкового подає Відділ, а юнаки обирають серед поданих кандидатів. Ланкового ж у старших юнаків обирають поміж собою самі члени ланки. 50

Про сходини Правильник пише наступне: «Ланкові сходини відбуваються в юних сумівців щотижня, а в старших юнаків, при активному заангажуванні членів у різних гуртках самодіяльності та вишкільних, – двічі в місяць. Сходини тривають: для перших не довше 1.30 год., а для старших – до двох годин. Про програму сходин дбає ланковий. Вона для юних сумівців повинна бути більш різноманітна, включаючи в себе навіть фізкультурні вправи й пісню. Програма сходин старшої юнацької ланки повинна містити більш витриманий характер (напр., основу її становить якась центральна тема, доповідь, далі обговорення, а потім актуальні справи з сумівського й шкільного життя)».

Ланка – це гурт людей, пов'язаних між собою спільною думкою й зусиллям працювати над собою, взаємно формувати своє духовне обличчя й збагачувати інтелектуальний рівень. Це, рівно ж, дружня сім’я юнаків (-ок), що готова переводити корисно й позитивно свій юнацький вік в Юному СУМі. Члени Ланки під проводом свого ланкового виповнюють своє дозвілля гарною, доброю й корисною працею за широкою програмою діяльності Юного СУМу та, крім того, в рамках цієї програми й правильника виявляють ініціативу до творення чогось власного, оригінального. Ланка – це життєва школа: вчитись через працю й готуватись до великого життя.

Юнацька Ланка, осередок в Діллінгені

ВІДДІЛ, ГУРТКИ ТА ІНШЕ Окрім ланкових сходин не частіше ніж раз на місяць можуть відбуватися спільні сходини дівочих чи хлопчачих ланок. А щомісяця – збори Відділу. До відділу належать всі ланки осередку. Якщо ж немає осередку, то відділ вважається осередком. Відділ має число, яке надає Центральна Управа Юнацьких Відділів, а також носить назва одного з українських міст. Керівник відділу одночасно є й референтом юнацтва. Всіх інших членів Проводу Юнацького Відділу обирає саме юнацтво, а затверджує Комітет (Управа) Осередку.

На крайовому та центральному рівнях передбачено створення Крайової та Центральної Управ Юнацьких відділів СУМ. Окрім того, що юнацтво об’єднане в ланки, воно також може об’єднуватися і в гуртки по спеціальних зацікавленнях. Молодші юнаки повинні належати мінімум до 1 гуртка і максимум до 2-х. Старші – мінімум до 2 і максимум – 3. Якщо бажає в більшій кількості гуртків, то лише за умови, якщо це не перешкоджатиме навчанню. Голова гуртка обирається, а керівником призначається фахівець у даній спеціалізації.

ВІДЗНАЧЕННЯ, ПОКАРАННЯ, ОДНОСТРІЙ Правильник передбачає 3 ступені (від ІІІ до І) відзначень та 5 ступенів пересторог. Окрім цього, юнацтво складає іспити, які також передбачають 3 ступені. В однострої передбачено носіння гранатової мазепинки – з дашком для юнаків та без дашка для юначок. Хлопці носять темно-синього кольору сорочки, червоні краватки та гранатові штани.

Дівчата – білі сорочки та гранатові краватки й спідниці. Також однострій передбачав нарукавні нашивки – на лівому рукаві у вигляді вишитої великої емблеми СУМ. А на правій, вгорі – напіввигнута з написом англійською «UKRAINIAN YOUTH ASSOCIATION». Окрім цього, передбачено відзнаки відділів та здобутих ступенів. А ще відділ має право мати свій прапор.

Приречення Ми не маємо певності як звучав текст сумівської присяги в 1940-х роках. На разі зафіксовано друковані тексти у виданнях першої половини 1950-х, які публікувалися в Календарі українця та книзі «СУМ на чужині». Присяга звучала так: Я, син (дочка) великого українського народу, урочисто клянуся перед Богом і Україною ніколи не сплямити честі моєї нації та крові мільйонів поляглих борів Спілки Української Молоді. Обіцяю присвятити всі свої сили і знання для виборення Української самостійної держави, а тому, коли настане час, я гордо стану з зброєю в руках лише під свій національний прапор в перші когорти українського визвольного війська і не складу її доти, доки не вижену останнього окупанта із священної землі моєї Батьківщини. Зобов’язуюся бути здисциплінованим членом СУМу та неухильно всі накази моїх зверхників.

Текст Приречення сумівця, яке виявлено серед сумівських документів, які зберігалися в голови СУМу в Аугсбурзі др. Дмитра Штогрина

Водночас, серед сумівських документів 1940-х років, які зберігалися в голови СУМу в Аугсбурзі др. Дмитра Штогрина виявлено текст Приречення сумівця, який написано від руки: Я, син (дочка) великого українського народу, врочисто прирікаю, що вірно сповнятиму закони організації Спілки Української Молоді, солідно і карно повинуватимусь її та повністю виконуватиму покладені на мене обов’язки її проводу. Чесно працюватиму для скріплення Спілки Української Молоді, а заразом для скріплення та визволення Української Нації. Так мені Боже допоможи! 53

Юнацьке приречення

Я син (дочка) Великого Українського Народу, заявляючи про свою готовність стати юнаком (-чкою) Спілки Української Молоді (СУМ), прирікаю перед Богом і Україною на свою честь, що скрізь і завжди буду вірним (-ою) і служитиму моному Творцеві Богові, буду гідним (-ою) сином (дочкою) своєї славної Батьківщини, змагатиму до Її визволення й створення Самостійної Соборної Української Держави, плекатиму силу свого характеру, розуму й тіла, творитиму добро моїм друзям, землякам та всім людям доброї волі, змагатиму бути зразковим членом Юнацтва Спілки Української Молоді, гідно зберігаючи пам'ять про Її героїчних подвижників. В цьому хай допоможе мені Бог!

Посередині сидить Голова КУ СУМ Михайло Сердюк, поруч нього «Муха» - Слава Стецько та Симон Вожаківський – керівник СУМ англійської зони окупації

ІІ Конференція СУМ 19-20 лютого 1949 року Фрайман ІІ Конференція Спілки Української Молоді, яка відбулася 19-20 лютого 1949 року на Фраймані, відрізнялася від І-ої тим, що мала, головно, академічний характер з обговоренням проблем ідеологічного характеру, які силою об’єктивних обставин, повстали перед ЦК СУМу. Тоді, коли І-ша Конференція мала організаційне цілеспрямування з авдиторією масового представництва молоді - ІІ-га Конференція проходила при обмеженовиробленій авдиторії, підготованій до висот розв’язки ідеологічних проблем... В той час на сторінках УРДПівської періодичної преси провадилась галаслива глорифікація Володимира Винниченка. Лідер партії І. Багряний (Лозов’ягін) поділив Винниченка на письменника й політика та закликав до його пошани як письменника, промовчуючи його ганебну

політичну діяльність. Негайно озвався сам Винниченко, енергійно протестуючи проти багрянівського поділу, запевняючи, що він неподільний. В атмосфері витвореної ситуації студентисумівці хотіли знати не лише позитивну чи негативну поставу ЦК СУМу до В. Винниченка та його творів, але й обґрунтовану причину: «чому так, а не інакше?»… Друга проблема: чи слід вважати юнака повноцінним патріотом, якщо він не належить до української еміграційної партії?... Яким же, на нашу думку, має бути юнак? Перш за все, український юнак мусить бути вирізьбленим націоналістом у кращому розумінні цього слова, а не в спотвореній уяві партій з націоналістичною назвою, але без націоналістичного змісту… Михайло Сердюк, Голова ЦК СУМ

З приводу взаємовідносин між Пластом і СУМом Стаття відомого пластуна Осипа Бойчука ГРОМАДСЬКИЙ ПІДХІД ДО ГРОМАДСЬКИХ СПРАВ З приводу взаємовідносин між Пластом і СУМом, що друкувалася в "Пластовому шляху" (1950) не залишить байдужим жодного дослідника історії взаємин СУМу та Пласту. Окрім особистих вражень секретаря Пласту, у матеріалі можна ознайомитися із рідкісними й давно забутими документами, які були укладені між двома організаціями. Від себе лише зазначимо, що цілий ряд провідних сумівців, які водночас були й членами Пласту, негативно поставилися до розмежуваня членства між двома організаціями, але таки підкорилися вимогам Пласту. Спонтанне відновлення пластової організації після останньої світової війни поставило було пластовий провід перед важким завданням охопити організаційно серед важких післявоєнних обставин численні пластові з'єднання, що виростали на терені Німеччини й Австрії, та надати їм дійсно пластовий зміст. Було ясним, що забезпечити добрим виховним проводом ці маси молоді, яка проголосилася в пластові ряди, було в даних умовах неможливо. З другого боку, було також очевидним, що не вся молодь, що в початках вступила була до Пласту, зможе відповісти трудним вимогам пластового виховання і, вже хоча б з огляду на свій вік, мусить підлягти природній елімінації за принципом ставлених у Пласті вимог. І не підлягало, врешті, сумніву, що поза Пластом остала ще дуже поважна кількість української молоді, яка – неохоплена організаційно – була виставлена на небезпеку повної деморалізації в умовах еміґраційного побуту. Тому, коли постала ідея створити загальну, масову організацію української молоді – СУМ, пластовий провід вважав цей почин наскрізь корисним з громадського погляду і виявив до нової організації свою повну симпатію і підтримку. 58

СУМ стрінувся теж з прихильністю зверхнього громадського чинника – ЦПУЕ, а керівником Відділу Організацій Молоді ЦПУЕ був ніхто інший як заступник голови Головної Пластової Старшини – мґр. Ярослав Рак. Також пізніше, в дальшій стадії організаційного закріплення СУМу, відносини між обома організаціями були вповні згідливі, і Центральний Комітет СУМу містився в одній кімнаті з ГПСтаршиною. Було зовсім природним явищем, що з бігом часу могли поставати і дійсно поставали між обома організаціями, які діяли на спільному терені – терені молоді – деякі різниці думок чи точки тертя. Особливо це давалося чути на низових щаблях обох організацій. Головною притокою до цього стало від початку питання членства, питання приналежності молоді до одної чи другої організації. Пласт і СУМ були – з огляду на свої завдання, методи дії, організаційну структуру, а навіть традиції (СУМ заявив себе спадкоємцем центральноукраїнської Спілки Української Молоді) – різними організаціями, з яких кожна мала для молоді своєрідну притягаючу силу. Пластовий провід, дивлячись на справу з загальногромадського погляду і беручи до уваги згадану вже неможливість охопити в своїх рядах всю масу української молоді, ніколи не добачував у СУМі конкурента, який

може приєднати собі членів, що позатим могли б належати до Пласту, але, розуміючи Пласт як виховну організацію, вважав, що рівночасна приналежність молоді до обох організацій є не тільки з організаційного погляду небажана, але в першу чергу з педагогічних оглядів шкідлива. Іншими словами, Пласт не підносив організаційних претензій до всієї української молоді, але змагав до того, щоб молодь, згуртована в Пласті, була вповні підпорядкована виключно пластовому проводові, бо тільки це давало запоруку правильного виховання за пластовими методами. З другої сторони, ГПСтаршина розуміла, що СУМ як організація молода потребував вироблених робітників, яких чимало було

в рядах старшого пластунства. Уважаючи діяльність СУМу корисною і цінною з громадського становища, ГПСтаршина погодилася на те, щоб старші пластуни активізувалися в СУМі, виконуючи там свій обов'язок позапластової громадської праці, однак не як члени, а тільки як інструктори в поодиноких ділянках. Для з'ясовання повищих проблем відбулися з ініціятиви ГПСтаршини восени 1946 р. наради проводів обох організацій. Становище ГПСтаршини найшло повне зрозуміння в представників ЦК СУМу, і спільні наради закінчилися домовленням, з'ясованим у комунікаті з дня 15.11.1946 наступного змісту:

Комунікат Центрального Комітету СУМ і Команди СУПЕ Проводи обидвох організацій устійнили на засіданні своїх делеґатів дня 7.11.1946 у Мюнхені такі точки порозуміння: 1. Обидві організації признають взаємно одна одній, громадську повновартість та велике національно-виховне значення; зокрема Пласт вітає радо організацію СУМ і бажає їй найкращих успіхів в охопленні найбільшої частини тієї молоді, що з будь-яких причин стоїть осторонь Пластового Руху. 2. Приналежність молоді у віці її фізичного й духового формування одночасно до обидвох організацій з погляду педагогічного й організаційного недоцільна; тому пластуни-юнаки і старші пластуни не належать до СУМ. 3. Команда СУПЕ доручає усім пластунам сеньйорам, як теж усім скавтмастрам, що тільки мають для цього змогу, – взяти участь в діяльності СУМ у характері чи то членів, чи то співпрацівників. 4. Усі справи в терені між обома організаціями, що не дадуться поладнати на місці, треба полагоджувати службовою дорогою через свої централі. 5. Проводи обидвох організацій закликають усі підчинені їм частини й окремих членів співпрацювати гармонійно в низах і остерігатися непотрібних і шкідливих непорозумінь. Мюнхен, дня 15 листопада 1946.

Домовлення, з'ясовані в цьому комунікаті, стали основою дальшого співжиття обох організацій на найближчий час. Устійнене розмежування членства між Союзом Українських Пластунів і Спілкою Української Молоді було переведене. Однак життя і вимоги практичної роботи сказали теж своє слово. Деякій кількості старших пластунів, особливо тих, що вже в пізнішому віці приступили до Пласту, припала до вподоби більше можливість безпосередньої дії в СУМі, чим важка, повільна, обчислена на довший час виховна робота в Пласті. Як наслідок, ці старші пластуни, не пориваючи організаційних зв'язків з Пластом, заанґажувалися в працю в СУМі, займаючи з часом в цій організації визначні, провідні місця. Головна Пластова Старшина не вважала цього розвитку подій злом. Але, розуміючи Пласт як цупку організацію, яка не тільки дає приємність своїм членам, але в першу чергу вимагає від них виповнення численних і доволі важких обов'язків, з чисто

організаційних оглядів вважала потрібним ввести лад у цю нову фазу співжиття із СУМом. Рівно через рік після першого спільного комунікату, – в листопаді 1947 р., – відбулися знову спільні наради представників ГПСтаршини з представниками ЦК СУМу, на яких обговорено положення, що витворилося. У висліді цих нарад потверджено знову засаду розмежування членства між обома організаціями, але ГПСтаршина, рахуючись з існуючим станом і потребами СУМу, зобов'язалася дати кільканадцятьом старшим пластунам, які стояли вже на провідних становищах у СУМі, часовий дозвіл належати до СУМу, а загал старшого пластунства відізвати, щоб він реалізував пластовий обов'язок громадської активности на терені СУМу як інструктори. Ці домовлення проводів обох організацій велися у приявності керманича відділу молоді ЦПУЕ і були стверджені спільним протоколом з 20. 11. 1947, який звучить:

Протокол спільних сходин ЦК СУМ та Головної Пластової Старшини

що відбулися в Мюнхені дня 20 листопада 1947 у справі справлювання діяння спільного Комунікату обох організацій з дня 15.11.1946. Після виміни думок Проводів обох організацій рішено: 1. вдержати в силі згаданий вище Комунікат; 2. Головна Пластова Старшина зобов'язується: а) дати винятково кільканадцятьом старшим пластунам, що стоять на провідних становищах у СУМі, часовий дозвіл належати до СУМу, б) візвати старших пластунів реалізувати пластовий обов'язок громадської активности на терені СУМу як інструктори. 3. Центральний Комітет СУМу зобов'язується видати внутрішній комунікат, в якому візве своїх членів придержуватися комунікату з 15.11.1946 р. та роз'ясните постанови оцеї конференції. 4. Проводи обох організацій зобов'язуються подавати собі взаємно до відома прізвища своїх членів, виключених за проступки проти моралі й особистої та національної чести, і взаємно такі свої рішення респектувати. Мюнхен, дня 20.11.1947. 60

Головна Пластова Старшина подала цей протокол до відома своїм членам у своєму офіційному віснику („Пластові Вісті" з 21.12. 1947, ч. 5, черга 38) і додала до нього таке вияснення: „У взаєминах між Пластом і СУМом не йдеться ні про одну, ні про другу організацію, а тільки про українську молодь. Незважаючи на деякі початкові сумніви, практика виказала, що одночасне подвійне членство (в обох організаціях) є з виховного боку шкідливе. В деяких випадках, де СУМові недоставало робітників, заанґажувалися до праці в СУМі старші пластуни. Щоб не задержувати роботи відкликанням цих пластунів, Пластовий Провід може на прохання – в кожнім індивідуальнім випадку – дозволити старшим пластунам часово належати до СУМу, якщо вони без закиду виконують свої пластові обов'язки. Врешті не буде ніякою нечестю, якщо пластун виступить з Пласту й перейде до СУМу. Незалежно від згаданих вище поодиноких випадків часового подвійного членства – пластуни мають дружньо співпрацювати

й помагати СУМові. Вони повинні творити під проводом, наглядом і контролею своїх провідників гуртки, які свій обов'язок громадської праці реалізують власне в першій мірі на терені СУМу. Однак все те під умовою бездоганного виконування обов'язків, накладаних Пластом." Перебране Головною Пластовою Старшиною супроти СУМу зобов'язання було виконане, і всі старші пластуни, що заанґажувалися були в працю в СУМі, одержали від Головного Команданта Пластунів індивідуальні дозволи часово належати до СУМу і в ньому працювати – під умовою виконування їхніх пластових обов'язків. Це друге домовлення, яке було виразною концесією Пласту в користь СУМу, нормувало взаємовідносини обох організацій впродовж чергових двох років. В тому часі СУМ скріпився внутрішньо, скристалізував свої власні напрямні діяльности і розрісся у велику організацію з власними осередками в усіх країнах нового поселення. Співжиття обох організацій у цей період було далі бездоганне. Коли Пласт найшовся був у

Здвиг СУМ в Новому Ульмі, 1949. Дмитро Штогрин дає відзнаку Михайлу Юзеніву – обоє активі діячі СУМу й водночас пластуни з «Чоти крилатих». Після поділу членства між організаціями, повернулися до Пласту

тому вигідному становищі, що одержав на видавання свого журналу ліцензію, якої не мав СУМ – ГПСтаршина уможливила ЦК СУМу видавання сумівського журналу, відступаючи йому безкорисно ліцензію і частину призначеного для Пласту тиражу. Свідчать про це ті числа сумівського журналу, які виходили під традиційною назвою пластового журналу „Молоде Життя" як Серія „Б". Однак після двох років заіснували причини, які заставили ГПСтаршину наново зайнятися ставленням пластової організації до СУМу. Ці причини були: 1) Факт, що ті старші пластуни, які одержали були дозвіл часово належати до СУМу, пірнули з головою в діяльність у цій організації й виразно занедбували свої пластові обов'язки. Це явище було для ГПСтаршини зрозумілим, але воно самим собою поставило вимогу упорядкувати під організаційним оглядом ці відносини. Актуалізувало цю конечність ще й те, що СУМ впровадив для своїх членів окрему присягу, яка зобов'язувала їх до послуху органам СУМу. ГПСтаршина вважала, що складання подвійної присяги (в обох організаціях) може, а навіть з часом мусить довести до конфліктів сумління тих пластунів, які складуть і пластову, і сумівську присягу. З педагогічних оглядів це являлося недопустимим. 2) Друга причина була більш засадничого характеру. На переломі 1948/49 років СУМ постановив поширити свою діяльність на молодь у віці 10-18 літ і створити т. зв. „Юний СУМ", Ця акція не стрінулася б з ніяким спротивом ГПСтаршини, якби не те, що випрацюваний старшим пластуном В. Маркусем Правильник Юного СУМу був побудований виразно на пластових виховних методах і введення його в життя довело б без сумніву до постання другої, паралельної до Пласту виховної організації молоді. ГПСтаршина вважала творення такої другої, квазі-пластової організації з загально-громадського погляду акцією не тільки непотрібною, але й шкідливою. Бо ця організація, вправді оперта на пластові виховні методт, але позбавена повноти пластового світогляду, без потрібного 62

виховного досвіду й без кадрів підготованих виховників – дотого ще впроваджуючи елітарні принципи до масової організації, якою за призначенням був і якою залишається СУМ – довела б до виховних наслідків, яких не можна б розцінювати позитивно. ГПСтаршина вважала, що розподіл між Пластом як суто виховною організацією з твердими вимогами до членів і СУМом як організацією масовою загальною культурноосвітньою (а через те також виховною) був з громадського погляду правильний і не було потреби його міняти. Створення організаційної підбудови для сумівського доросту було добрим правом проводу СУМу, але це могло і повинно було статися іншим шляхом, як той, що його вводив згаданий вище Правильник Юного СУМу. Ставши перед фактом започаткування організації ЮСУМу, ГПСтаршина в першу чергу простудіювала докладно правильник цієї організації. Аналіза його призвела до висновку, що він без сумніву побудований на пластових організаційних і діяльностевих виховних методах. Беручи до уваги вище з'ясовані причини і рахуючись з тим, що діяльні в СУМі старші пластуни в теперішню пору не є вже там такі необхідні, як це було в попередніх роках, ГПСтаршина постановила на своїх пленарних сходинах дня 17.2.1950 перевести тим разом категорично повний розділ членства між обома організаціями. ГПСтаршина не мала при тому на меті в ніякому разі впливати на тих пластунів, що діяли в СУМі, щоб вони покинули цю організацію. Вже у вище наведеному поясненні до спільного протоколу з 20. 11. 1947 ГПСтаршина підкреслила, що з пластового боку немає ніяких не то формальних, але й моральних перепон, щоб ті пластуни, яким більше підходить праця в СУМі, перейшли цілковито до тієї організації. Одиноке, що мала на меті ГПСтаршина, це було намагання завести лад у існуючім фактичнім стані, зліквідувати „сидження на двох стільцях" деяких старших пластунів, яке ні з виховного, ні з організаційного огляду не могло довше тривати…

§4. Мета СУМу: організовувати і виховувати молодь на свідомих, високоідейних, жертвенних і характерних патріотів. (Статут, 1949)

Точкування