Issuu

РЕДАКЦІЙНЕ Відповідно до світогляду СУМу «Бог і Україна» є не лише нашим гаслом, але й дороговказом. Втім, з практики нашого життя, часто звертаємо увагу, що національна складова значно більше присутня, ніж християнська, і остання часто заступлена в СУМі лише формально. Бажаючи виправити цю ситуацію і задуматися над місцем нашої віри в організації – ми вирішили звернутися до наших капеланів – тих осіб, які окрім своїх парафіяльних чи інших церковно-адміністративних обов’язків, ще мають духовну місію працювати з сумівцями. «Як покращити нашу духовну працю?», «З якими труднощами зустрічаються священики» та інші питання душпастирського життя ми підніматимемо в цьому номері «Наших Справ». Водночас, бажаючи ширше представити наше духовенство та пригадуючи резолюцію останнього Світового Конгресу, яка зобов’язує нас утримувати сталий контакт з капеланами, ми на сторінках нашого видання хочемо познайомити читачів з сумівцями-єпархами. А окрім цього – пригадати наші ідеологічні матеріали, що стосуються християнської складової; показати наші сумівські каплиці та підняти інші теми нашого духовного життя. А щоб розширити коло читачів й зробити «Наші Справи» доступними для ширшого кола сумівців – цей номер видаємо двома мовами – українською та англійською. Надіємося, що таким чином більша кількість сумівців долучиться до роздумів над темою нашого часопису.

LETTER FROM THE EDITOR According to CYM ideology, «God and Ukraine» is not only our motto, but also our goal. However, it seems that in the everyday practice of CYM life, the national component is more prominent than the Christian one, and the latter is often rather formal. We want to realign these priorities and reflect on the place of faith in our organization; therefore, we decided to address our chaplains — those who, in addition to their parish or other church administrative duties, have a spiritual mission to work with CYM members. "How do we improve our spiritual work?", "What are the difficulties that priests encounter?" and other questions about the pastoral life will be raised in this issue of «Nashi Spravy». At the same time, we will introduce our readers to CYM members who are also clergy. Lastly, we will remind readers of the connections between CYM ideology and a Christian education, as well as other parts of our spiritual life. In order to expand readership and to make «Nashi Spravy» suitable to the wider CYM audience, this issue is published in two languages — Ukrainian and English. We hope that this allows more CYM members to reflect on the theme of this magazine.

Зміст

Content Редакційне

Світоглядово-виховні заложення СУМ Патріарх і капелан Любомир Гузар

Letter From The Editor

4-7

Ideological and Educational Foundations of CYM Patriarh And Chaplain Lubomyr Husar

8-13

Наші владики 14-16 Our Bishops Чи ви знали? 17-19 Did You Know? Сумівські каплиці 20-29 CYM Chapels Отець Роман Мірчук 30-35 Father Roman Mirchuk Отець Петро Жук 36-39 Father Petro Zhuk Отець Ігор Міджак 40-41 Father Ihor Midzhak Отець Богдан Чолій 42-45 Father Bohdan Choly Отець Євген Небесняк 46-47 Fr. Ewhen Nebesniak Отець Богдан Матвійчук 48-49 Fr. Bohdan Matwijczuk Марко Крутяк 50-51 Marko Krutiak З сторінок історії 52-53 History Review Отці Давид Сеник та Fathers David Senyk and 54-57 Микола Матвіївський Mykola Matviyivsky

БОГ і УКРАЇНА — це два великі і святі слова, виписані на прапорі Спілки Української Молоді — як гасло, а в серцях її членів — як життєвий дороговказ і мета. З них, як з гармонійної цілості, промовляє до нашого розуму і почуттів Боже і національне. Вони є тим добром, тією красою, силою і правдою, довкола яких зосереджуються всі наші ідеї, життєві прагнення і труди. Богові — Абсолютній Довершеності, ми найвідданіше і повсякчасно служимо як Всемогучому Творцеві і Управителеві всесвіту і людини, тобто і української землі та її народу, членами якого ми є… Глибока віра в Бога та в безсмертність створеної Ним душі людини, вірність християнським морально-етичним засадам життя, релігійність, відданість українським Церквам, любов ближнього, любов правди і краси, розум, просвічений вірою, сильна і добра воля, фізична загартованість, пізнання і любов рідного та готовність служити найвищому добру української нації, — ось основні життєві прикмети та обов’язки, що неминуче випливають із гасла БОГ і УКРАЇНА та визначують силу, доброту, мужність і відданість, як невід’ємні риси українця(-нки)-державника, — виховного ідеалу СУМ, що його патроном є св. Архистратиг МИХАЇЛ. т.1 Світоглядово-виховних заложень Юнацтва СУМ

Своє життя завдячує Богові, своєму Родові — Нації і Батькам. Тому пізнай ціль існування! Немає більшого пізнання, як Правди Бога і нації своєї, а через них — себе самого. Тому що без тих пізнань немає мірила правильного і неправильного, доброго і злого, рідного і чужого. Без цього пізнання затираються межі і шляхи до пізнання світу, всесвіту і всіх правд життя. т.1 і 2 Світоглядових Законів-Правд Дружинника СУМ

Гасло СУМ — «Бог і Україна» символізує виховні ідеали СУМ. Усвідомлення цих високих ідеалів дає підставу для ідеалістичного світогляду, який вимірює всі цінності в площині правди, добра і краси. Пізнання законів Божих і правд українського народу визначає відношення між Божим і людським, між одиницею і спільнотою, між дитиною і батьками. Цей виховний ідеал визначає моральний кодекс поведінки одиниць і всієї спільноти. Він визначає розвиток індивідуального і людського-національного до найідеальнішо-досконалого, до Божого. Бог є абсолютною Правдою, Добром і Любов’ю і найбільшим ідеалом для наслідування. Виховний Ідеал Дружинника СУМ

Бути вірним(-ою) Богові та виконувати Його заповіді. т.1 Законів Молодшого та Старшого Юнацтва СУМ

Член Юнацтва Спілки Української Молоді має бути: а) релігійним; Морально-етичні засади Юнацтва СУМ

Бог сотворив твій рід (націю) і ти є продовженням роду твого. Тому для Дружинника СУМ ідеалом є нація, а для нації (а через неї і для нього) абсолютною правдою буття є Бог. т.1 Десять Правд Дружинника СУМ

GOD and UKRAINE — these two great and holy words, written on the flag of the Ukrainian Youth Association (CYM) as a slogan, act as a vital guidance and purpose in the hearts of its members. God and nation speak to our mind and feelings as a harmonious integrity. They are the good, beauty, power, and truth around which all our ideas, life aspirations, and work are concentrated. To God— the Absolute Perfection—we are the most devoted and constantly serve Him as the Almighty Creator and Governor of the universe and humanity, as well as Ukraine earth and its people, whose members we are... Deep belief in God and in the immortality of the human soul created by Him, faithfulness to the Christian moral and ethical principles of life, religiosity, devotion to the Ukrainian Churches, love towards our neighbor, love of truth and beauty, and mind, enlightened by faith, strong and good will, physical heartiness, knowledge of Ukraine and love of its people,and willingness to serve the highest good of the Ukrainian nation — these are the main responsibilities that derive from the slogan “God and Ukraine” and determine strength, kindness, courage and devotion, as indispensable features of the Ukrainian-patriot, that is the educational ideal of CYM, that his patron is St. Archangel Michael. p.1 Ideological and Educational Foundations of CYM Youth Be faithful to God and keep His commandments. p.1 Laws of the Younger and Older CYM Youth A member of the Ukrainian Youth Association (CYM) should be: a) religious Moral and Ethical Foundations of CYM Youth CYM's motto — «God and Ukraine» — symbolizes the educational ideals of CYM. Awareness of these high ideals gives rise to an idealistic outlook that measures all the core values of truth, goodness, and beauty. The knowledge of the laws of God and the truths of the Ukrainian people determines the relationship between God and humanity, between an individual and the community, and between the child and his or her parents. This educational ideal defines the moral code of conduct for individuals and for the entire community. It dedicates the development of the individual and nationalist to the most ideal and perfect — to God. God is the absolute Truth, Goodness and Love, and the greatest ideal for following. Educational Ideology of CYM Druzhynnyky His life is due to God, his Fatherland, Nation and Parents. Therefore, know the purpose of existence! There is no greater knowledge than the Truths of God and your nation, and through them — yourself. Because without this knowledge, there is no measure of right and wrong, good and evil, native and alien. Without this knowledge, the boundaries and ways of knowing the world, universe and all the truths of life are erased. p.1 and p.2 Ideology of the CYM Druzhynyky God created your family (nation) and you are a continuation of your kind. Therefore, for a Druzhynnyk of CYM, the ideal is a nation, and for the nation (through it and for him) the absolute truth of existence is God. p.1 Ten Truths of CYM Druzhynky

IN MEMORIAM

ПАТРІАРХ І КАПЕЛАН ЛЮБОМИР ГУЗАР (1933-2017) 8

Любомир Гузар був не лише Патріархом УГКЦ, але також сумівським капеланом. І хоч останнє було півстоліття тому, але Патріарх не раз пригадував про це. Цей факт записаний в його офіційну біографію, а після його інтронізації сумівці мали кілька зустрічей із ним. Вперше під час VI Світового Злету СУМ в 2001 році; вже в 2004-у представники Спілки відвідали Патріарха з нагоди відбуття акції «Молодь за Патріархат»; у 2012 на засіданні Світової Управи сумівці передали Любомиру Гузару відзнаку Архистратига Михаїла, а на Різдво 2017 юнацтво СУМ в Україні відвідало Патріарха з колядою. На сторінках «Наших Справ» ми хочемо згадати науки Патріарха Гузара, які він в різний час давав сумівцям. Їхнє виконання й буде найкращою пам’яттю про нашого Патріарха та Капелана. Найважливішим завданням всякої виховної праці є будування характерів, бо властивою ціллю нашого життя на землі є тільки одне: будувати сильний християнський характер. Від висліду наших життєвих змагань – від нашого характеру – залежить наша вічність, залежить також наше щастя на землі, розвиток нашої спільноти, сила й воля нашого народу. «Слово до членів СУМА», 1964 Кожен член СУМу, який мав нагоду користати з благородного впливу своєї організації, повинен бути пройнятий глибоким почуттям вдячности супроти тих, які, спираючись на тривкі принципи Христової науки, своїм братерським словом і приміром помагали і помагають йому чи їй ставати свідомішими українцями і активнішими співпрацівниками свого осередку праці. А ще важливіше – кожний повинен старатися своїми порадою і приміром допомогти молодшим друзям… В усіх наших зусиллях мусить вас провадити переконання, що розв’язку великих життєвих проблем не запевнять нікому самі міжнародні чи народні конференції та організації, а виключно тільки християнська святість і крицевий характер з’єднаних великою ідеєю одиниць. «Слово до членів СУМА», 1964

Є багато обставин, які утруднюють нормальне виховання дітей. Я за тим, щоб були такі організації, які свідомо стараються допомогти дітям розвиватися, рости, дозрівати до молодості. СУМові та іншим організаціям, бажаю гарного розвитку, щоб виховники мали наснагу та бажання! Бо ця праця вимагає певної посвяти і труду, а це не є легка річ. Я буду молитись, щоб тим, хто працює з молоддю ніколи не забракло бажання виховувати добру, здорову, свідому, християнську українську молодь … Працюйте, щоб дати молоді нагоду рости і розвиватись належно! Зустріч із Світовою Управою СУМ, 2012 Перша річ, мені здається, яку нам треба старатися, в міру можливості, розуміється, це є найкращий засіб зберегтися – бути в громаді. Але ж тепер - тут треба працювати. Не сам факт, що нас багато разом, але треба старатися жити тими ідеалами, жити тими цінностями, які для нас є питомі. Зустріч із Світовою Управою СУМ, 2012 Будьте свідомими, добрими українцями і добрими християнами також, плекайте цю нашу релігійну традицію, бо це для нашого народу дуже-дуже важливе і спасенне. Маємо старовинну християнську традицію, але як я згадав – можна навіть незважаючи на ті нещасливі поділи – можна багато зробити добра, якщо стараємося один одного шанувати. В такий спосіб знаходимо один одного, зустрічаємо один одного і стаємо справді одним Народом і одною Церквою. Бажаю Вам всього найкращого! Зустріч із Юнацтвом СУМ в Україні, 2017

IN MEMORIAM

PATRIARH AND CHAPLAIN LUBOMYR HUSAR (1933-2017) 10

Lubomyr Husar was not only the Patriarch of the Ukrainian Greek-Catholic Church, but also a CYM chaplain. Although this was a half a century ago, the Patriarch mentioned it repeatedly throughout his life andrecorded in his official biography. After his enthronement, CYM-members had several meetings with the Patriarchin 2001, during the VI CYM World Zlet; in 2004, during the «Youth for the Patriarchate» campaign; in 2012, at the World Executive (Svitova Uprava) meeting to present him with the Archangel Michael award;, and during Christmas 2017, to deliver Christmas greetings. In this issue of “Nashi Spravy,” we would like to remember the teachings of Patriarch Husar to the members of CYM;. their fulfillment would be the best way to remember our Patriarch and Chaplain. The most important task of educational work is to build character, because one of the goals in our life on Earth is to build a strong Christian character. Our eternity, as well as our happiness on Earth and the development of our community and strength of our people, depend on our character and on the results of our life struggle. Appeal to members of CYM in the USA, 1964 Every member of CYM, who has had the opportunity to take advantage of the noble influence of his/her organization, must be permeated with a deep sense of gratitude to those who relied on the durable principles of Christ's teachings. Their example and fraternal word helped and still help them become more conscious Ukrainians and more active collaborators within their own areas of work. More importantly — everyone should try, by advice and example, to help their younger friends... In all your efforts you have to be convinced that the solution to life’s greatest problems will not be guaranteed by international or national conferences and organizations themselves, but only by Christian holiness and strong character, united by the great idea of one unit. Appeal to members of CYM in the USA, 1964

There are many circumstances that impede the normal education of children. I support organizations that deliberately try to help children to develop, grow, and ripen to youth. I wish for CYM and other organizations a prosperous development so that Vykhovnyky have inspiration and desire! This work requires devotion and labor, and it is not an easy tasks. I will pray that those who work with youth will never miss the desire to educate good, healthy, conscious, Christian Ukrainian youth. Work to give young people the opportunity to grow and develop properly! Meeting with Svitova Uprava of CYM, 2012 It seems to me that the first thing we should try (of course, if [it's] possible) is to act as a community. This is the best way to preserve our identity. It is not our size that matters, but our ability to live by the ideals and values that are existentially important to us. Meeting with Svitova Uprava of CYM, 2012 Be conscious, good Ukrainians and good Christians as well; cherish our religious tradition because it holds great importance and salvation for our people. We have an ancient Christian tradition, but as I have mentioned — even despite those sad divisions — we can do a lot of good, if we try to respect each other. In this way we can find each other, meet each other and become truly one People and one Church. I wish you all the best! Meeting with CYM Youth in Ukraine, 2017

Владика Павло Хомницький Bishop Paul Chomnycky

На таборах, і в СУМі також я навчився майже всі наші народні пісні й історію. Ми щотижня на сходинах мали виклади історії і то починалося з Київської Русі: ми всіх князів і гетьманів знали, і я вдячний за то. СУМ дав українську свідомість – це найбільше, що мені СУМ дав. Я думаю, що СУМ не є релігійна організації, але є клич «Бог і Україна» і СУМ це утримував, і тепер сумівці горді, коли кажуть: ми маємо священика з нашого осередку, чи єпископа, одного чи другого. Це дуже корисно для нашої громади.

Almost all of the Ukrainian songs that I know, I learned at CYM and its camps. Every week we had classes in Ukrainian history (starting from the period of Kyivan Rus), so we knew all the Dukes and Hetmans, and I'm grateful for that. CYM gave me Ukrainian consciousness that's largely what CYM gave me. I think CYM is not a religious organization; however, it has the motto "God and Ukraine" and CYM has always been faithful to these ideas, and now CYM’s youth are proud to say that they have a priest or bishop from their CYM branch or a bishop. This is very useful for our community.

Владика Венедикт Алексійчук Bishop Benedict Aleksiychuk

СУМ дав мені розуміння ким я є, хто я є, яке в мене коріння… Завдяки моїм батькам, а також СУМу я пізнав, що моя особлива історія сягає дальше, до України. Через СУМ я пізнав трошки власну історію, історію народу, з якого я походив, і це помогло мені пояснити мою ідентичність – хто я є. Майже кожен відділ СУМ має своє місце біля церкви, я б сказав, що це майже прицерковна організація. Сумівці беруть участь у відправах під час літургійного року… Я й сам пам’ятаю як малим у Велику П’ятницю стояв в сумівській уніформі біля гробу Господнього. Там, де церква, там є і СУМ.

CYM gave me the understanding of my identity and my roots. Thanks to my parents, as well as CYM, I realized,that my history goes further, to Ukraine. Thanks to CYM, I got to know a little bit of my own history, the history of the people I belong to, and it helped me to understand my identity — who I am. Almost each CYM branch is placed close to a church; I would even say that it's a church[ish] organization. CYM members take part in the Holy Masses throughout the liturgical year... I remember myself, when I was a kid, as I stood in my CYM uniform at the God's tomb. Where there is a church, there is CYM.

Владика Іван Бура Bishop John Bura

У моєму житті був також момент, хоч не великий і довгий – коли я перебував в СНУМі в кінці 1980-х-поч.1990-х і що я найбільше почерпнув чи взяв з тих часів переломних, буремних, унікальних, неповторних – відвагу. Відвагу приймати рішення, відвагу висловлювати свою думку, відвагу займати певну позицію. Для особи, яка починає ставати дорослою, в юнацьких роках є дуже важливо, щоб хтось допомагав їй формуватись як особистість, щоб хтось допомагав пізнавати ідеали, і я цілковито переконаний, що Спілка Української Молоді завжди виконувала це завдання.

There was a short period in my life when I was in CYM (in the late 1980's —the beginning of 1990's), and the most I learned from that unique, stormy, crucial time was courage. The courage to make decisions, the courage to express my opinion, the courage to take a stand. For a teenager, a person who is just starting his adulthood, it is very important to have support growing one’s personality and finding one’s ideals. I'm fully convinced that the Ukrainian Youth Association has always fulfilled this task.

Владика Петро Стасюк Bishop Petro Stasiuk

Я пізнав СУМ, як приїхав до Австралії в 1993 році, і від того часу я рішив, що кожного року буду брати участь в річних таборах та програмах, що відбуваються під час року. Сумівці були ті, які мене прийняли тут до Австралії, які багато допомагали і я бачив з самого початку, що вони дуже добре співпрацюють з Церквою. Гасло СУМу є «Бог і Україна» і воно є дуже-дуже важне і всі сумівці пізнають, що без Божого благословення, без Божої помочі не може існувати українське суспільство, українська держава і СУМ. Владика Петро Стасюк, Мельбурнська єпархія УГКЦ

I became acquainted with CYM when I came to Australia in 1993, and from that time on, I decided I would participate in annual camps and programs that take place during the year. CYM-members were those who embraced me here, in Australia, who helped a lot, and I have seen from the very beginning that they cooperate with the Church very well. CYM's motto is "God and Ukraine" and it is very important, and all CYMivitsi know that without the blessing of God, without the help of God, Ukrainian society, the Ukrainian state and CYM can not exist. Bishop Petro Stasiuk, Melborne Eparchy of UGCC

ЧИ ВИ ЗНАЛИ? DID YOU KNOW?

«Спрага Життя» - так називається ікона, яку намалював для СУМу відомий митець Богдан Головацький. Цей проект було здійснено в 2008 році й на сьогодні це найновіший мистецький твір СУМу із зображенням Архистратига Михаїла. Всього видрукувано 350 літографічних копій, які можна замовити через КУ СУМ в Канаді. «The thirst for life» — name of the icon, painted for CYM by a famous artist Bohdan Holovatskyj. This project was made in 2008 and by now it's the newest CYM art piece with the image of St. Michael theTha Archangel. There are 350 printed litographic copies, that can be ordered through KY CYM in Canada.

ЧИ ВИ ЗНАЛИ? Молитва СУМу «БОЖЕ ВЕЛИКИЙ, ТВОРЧЕ ВСЕСВІТУ» була першим твором відомого поета та композитора Українських Січових Стрільців Романа Купчинського, яку він написав після І Визвольних змагань. У той час, в 1921 році, Купчинський перебував під польським арештом у львівській в’язниці Бригідки. В’язні звернулися до нього: «Зложіть нам якусь молитовну пісню, ми собі рано її заспіваємо». Після написання «БОЖЕ ВЕЛИКИЙ» її щоранку виконували ув’язнені українці. В 1990-х роках, після здобуття Незалежності України, окремі слова «сумівської молитви» були замінені й пристосовані до нових умов. CYM Prayer "God the Great, world-creator" (“Боже великий, творче всесвіту”) was the first work of the well-known poet and composer of the Ukrainian Sichovi Striltsi Roman Kupchynsky, which he wrote after the Ukrainian War of Independence. At that time, in 1921, Kupchynsky was under Polish arrest in the“Brygidky” prison in Lviv. The prisoners asked him: "Compose for us a prayer song that we could sing in the morning.” After Kupchynsky composed "God the Great," the prayer was sang every morning by the Ukrainian prisoners. In the 1990s, after Ukraine regained its independence, certain words of the CYM prayer were replaced and adapted to the new conditions.

Молитвою навколішки біля березового хреста пам’яті жертв Голодомору завершувався традиційний зимовий ідеологічний табір СУМ-ТУСМ, який відбувався на Оселі в Елленвілі, НЙ. The traditional winter ideological camp CYM-TYSM, which took place at Oselia in Ellenville, NY, was completed with the prayer on the knees near the birch cross, commemorating the victims of the Holodomor.

DID YOU KNOW? «Генеральним капеланом СУМу» було призначено Михайла Левенця (1911-1991) – настоятеля Малої Духовної семінарії у Львові, Духовної семінарії в повоєнній Німеччині, духівника І Української Дивізії Української Національної Армії. У повоєнні роки основною країною проживання отця Левенця стала Франція. Mykhailo Levenets (1911-1991), the rector of the Minor Theological Seminary in Lviv and the Theological Seminary in post-war Germany and, chaplain of the I Ukrainian Division of the Ukrainian National Army, was appointed General Chaplain of CYM. After the Second World war, France became the main residence of Father Levenets.

Відомий плакат «БОГ І БАТЬКІВЩИНА» створений для СУМу митцем Миколою Бідняком, було намальовано тримаючи пензлик в устах. Микола Бідняк ще в дитинстві втратив обидві руки, відтак свої твори – від графічних зображень до розпису великих церков творив за допомогою уст. The well-known poster "God and Fatherland" was created for CYM by artist Mykola Bidniak, who painted it by holding a brush in the mouth. Mykola Bidnyak lost both hands in his childhood, so his works — from graphic images to the large church paintings — was created with the help of the mouth. У гаслі СУМу «БОГ І УКРАЇНА» лише слово «БОГ» є незмінне. Другу частину гасла в різний час сумівці писали спочатку «БАТЬКІВЩИНА», а потім «УКРАЇНА». In the CYM slogan «God and Ukraine,» only the word "God" has not been changed during the organization’s history. The second part of the slogan was originally written as "Fatherland" (“Батьківщина”), and only later as "Ukraine.".

СУМІВСЬКІ КАПЛИЦІ На Оселях СУМ, які є малими куточками України поза Україною, окреме місце займають сумівські каплиці. Ці пам’ятки становлять архітектурну спадщину Спілки Української Молоді. В цьому числі ми знайомимо читачів із сумівськими каплицями, які розташовані в Північній Америці та Європі і будувалися не лише півстоліття тому, але й з’явилися в ХХІ столітті.

CYM CHAPELS CYM chapels occupy a special place within CYM Oseli, which are small corners of Ukraine outside of Ukraine. These sights are the architectural heritage of the Ukrainian Youth Association. In this issue, we introduce to readers CYM chapels, which are located in Europe and North America and were built not only half a century ago, but also appeared in the XXI century.

Каплиця Св.Архистратига Михаїла. Оселя «Хортиця», США Archangel Michael chapel, Khortystia, campground USA

Каплиця Покрови Пресвятої Богородиці. Оселя «Бескид» (раніше «Барабу»), США Protection of the Blessed Virgin chapel "Beskid" (formerly "Barabu"), campground USA

Каплиця Св. княгині Ольги і князя Володимира. Оселя «Верховина», Канада St. Olha and Volodymyr chapel. Verkhovyna campground, Quebec, Canada

Каплиця Св. Володимира і Ольги, «Верховина», Канада St Volodymyr and Olha chapel, Verkhovyna campground, Quebec, Canada

Каплиця Св.Архистратига Михаїла. Оселя в Елленвілі, США Archangel Micheal chapel chapel, Ellenville campground, USA

Каплиця Св.Володимира та Ольги. Оселя «Київ», США St Volodymyr and Olga chapel, Kyiv campground USA

Каплиця Св.Володимира та Ольги. Оселя «Тарасівка», Велика Британія St Volodymyr and Olha chapel, Tarasivka campground, Great Britain

Каплиці, яких уже немає… На «Барабу» (фото зверху) та «Холодний Яр» (знизу), США. Chapels which no longer exit at Barabu campground, (photo above) and kholodnyj yar (photo below) USA.

Проект каплиці на оселі «Франкополе», Бельгія The chapel project at frankopole campground, Belgium

Отець Роман Мірчук Father Roman Mirchuk 30

О. Роман Мірчук, довголітній сумівець, виховник. Тепер сумівець-сеніор. У пізніх 70-х-ранніх 80-х був виховником славного сумівського роя «Мазепинці» у Філядельфії. Юнаки цього роя в додатку до сумівських тем не раз мали гутірки на релігійні теми. Прислуговували в церкві на відправах. Співали в церковному хорі (між іншим, самі в церкві в часі Посту співали Літургію Наперід освячених Дарів). У 1982 р. поїхали на одномісячну прогульку по Европі, до якої приготовлялись духовно, матеріяльно. Тут відвідали багато релігійних місць (Рим, Барі, де похований св. Миколай, Метеору, Люрд і т.д.) Були гостями в пок. Патріярха Йосифа Сліпого і в пок. княгині Монако Ґрейс Келлі. Отже були прикладом, як в сумівській праці можна втілювати першу частину гасла «БОГ і Україна». Fr. Roman Mirchuk — a long term CYM member and vykhovnyk. In the late 70's and early 80's, Fr. Roman Mirchuk was vykhovnyk of the famous riy “Mazepyntsi” in Philadelphia. The youth of that riy often studied religious themes as well as CYM topics. They served at the church during liturgies and sang in the church choir. In 1982 ,they had one month-long pilgrimage to Europe, where they visited many religious places—Rome, Meteora, Lourdes, Bari, the burial place of Saint Nicholas, and others—andmet Patriarch Josyf Slipyj and Princess of Monaco, Grace Kelly. They exemplified how CYM’s motto “God and Ukraine” can be fulfilled in practice.

Нам треба виховати ВІРУЮЧИХ ПРОВІДНИКІВ, не тільки обрядових або формальних християн.

Сьогодні дуже модним є гасло «Україна понад усе». У правильному контексті – будуюче гасло. Але в християнському сенсі гасло, яке обрала для себе ще 70 років тому Спілка Української Молоді – краще, більш правильне з християнського погляду та краще виражає християнський націоналізм, яким повинна керуватися наша Спілка - «Бог і Україна». Бо це гасло ставить все в логічному порядку – перше Бог, Творець усього, а відтак – Україна, Його дар для світу і для нас, українців. Бог, який дав нам найкращу землю на світі, який обдарував наш Народ стількома талантами, який поставив нас на грані двох світів – Європи та Азії, християнства та релігій Близького і Далекого Сходу – творити нове життя, який зберіг нас від навал усяких диких народів, різних ворожих панувань, двох світових війн, великого Голодомору-Геноциду. І Україна – наша Батьківщина, «кращої від якої у світі нема». І коли знак св. Хреста нагадує нам основну правду християнської віри – правду про Триєдинного Бога і навчає нас Бога пізнати, щоб Бога любити, і з любови до Нього Йому (та іншим) служити, то він також нагадує і про наш обов’язок Україну пізнати, щоб її направду любити і в житті, на ділі, у правдивому світі їй (та нашому Народові) служити: «Честь України – Готов Боронити!» Гасло «Бог і Україна» допомагає нам бути щирими патріотаминаціоналістами, а ніколи шовіністами – любити і обороняти своє (при тому і шанувати інших, їх звичаї, мову, право на існування), але ніколи не понижувати інших, не нищити інших, не зазіхати на те, що не наше. Гасло «Бог і Україна» нагадує нам, що Україна – це дар, це відповідальність. Це не наша власність. Ми за неї (Її Церкву, мову, культуру, минуле і майбутнє, її незалежність, виконання її місії в історії людства) несемо відповідальність – кожний та кожна з нас – за яку мусимо колись звітувати на Страшному Божому Суді. «Бог і Україна» нагадує нам, що існують певні незмінні Божі закони, за якими обов’язково чинити, діяти і жити не тільки як народ, але і як особи. Тому в Законах і Молодшого, і Старшого Юнацтва на першому місці стоять слова: «Будь вірним/ою Богові та сповняй Його Заповіді». Необхідним,

отже, в СУМ-і бути переконаним, що Бог є, що Він є первопричина всього, що Він про нас (і особисто, і як народ) дбає і нами опікується, що наша ціль на землі – Його пізнати, Його любити, Йому служити і бути з Ним у вічності; що ми самі, і наша Батьківщина і наш народ, стоїмо під опікою Божого Провидіння. У СУМі немає місця для атеїстів, невіруючих, бо тоді як бути з нашим гаслом – просто чорнило на білому папері? Можна досліджувати, дискутувати, але кінець кінцем, як в окопах, на фронті, нема атеїстів або невіруючих (бо всі в обличчі смерти знаходять Бога), так і в нашій Спілці кінець кінцем не повинно бути тих, які «без Бога». Виховним моментом для виховника і для рядового члена є зрозуміти, які Його заповіді і що вони вимагають від нас; зрозуміти, що вони – дороговказ до щасливого життя тут, на землі, і для нас особисто, і для цілого нашого народу, та для добрих відносин з іншими людьми (і народами). Виховним моментом є дійти до висновку, як їх у наш час втілювати в наше щоденне життя і яку роль вони відіграють у формуванні світогляду і характеру сумівця як повноцінної людини. На еміграції (як колись говорили про українську діяспору) більша частина нашої молоді ходила до католицьких цілоденних шкіл та до шкіл українознавства, де відбувались заняття з релігії, нашого обряду, християнської моралі. Тому виховна праця в СУМі не раз обмежувалася суто обрядово-формальними справами: молитва (гімн «Боже великий, Творче всесвіту») перед або після сходин чи ранньої/вечірньої збірки, молитва перед і після їжі на таборах, участь у недільних Богослужбах на таборах та в поминальних відправах за полеглих Героїв України по Осередках, варта («стійка») при Божому Гробі по церквах у Велику П’ятницю і Суботу, спільна Сповідь та св. Причастя при кінці річних занять по Відділах, пісні страви по п’ятницях на таборах та ніяких забав (дискотек) у п’ятницю. Рідко капелани перебували на таборах серед юнацтва, щоб з ними спілкуватись і проводити заняття, а ще рідшою була присутність сестер-монахинь або семінаристів. Був нібито їх світ і наш.

Ми виконували всі церковні приписи та звичаї і дотримувались їх, і ... все. Аж у пізніх 80-их роках, коли батьки народу і Церкви побачили масовий відхід молоді від Церкви та українства, всі схопились за голову і стали питати: «А де ми помилились у нашій виховній праці?» І аж тоді зрозуміли, що немає «нашого світу» і «вашого»; що виконування приписів без внутрішнього зрозуміння та переконання – не вистачає; що потрібно ближчого спілкування між духовними і рядовими членами СУМ-у. І тоді почали молодші отці та сестри-монахині приїжджати на табори, брати участь у виховній програмі і т.п. В Україні останніми роками виробилася добра практика запрошувати на табори семінаристів, сестер-монахинь та священиківкапеланів, щоб перебували з юнацтвом, жили їхнім життям, мали нагоду на місці, в щоденних обставинах (а не тільки в штучних, як на бесідах) спілкуватись із нашою молоддю. Це правильно. Але нам треба посилити цю працю не тільки з юнацтвом, але і з нашими виховниками і дружинниками, тим більше що наше членство – це в основному вік дружинників. Нам потрібні сумівці-виховники, які були б самі прикладом доброго практикуючого християнина, які самі у своєму житті вірять у силу молитви і віри, були б зразком любови і прощення, читали б і знали б св. Письмо. Тому нам треба на семінарах, вишкільних і зимових таборах, конференціях давати можливість представникам Церкви представити і обстояти християнський світогляд, християнський спосіб життя, християнський підхід до статевих справ, до подружжя, до виховання дітей. Нам треба виховати ВІРУЮЧИХ ПРОВІДНИКІВ, а не тільки обрядових або формальних християн. (У моїй пам’яті занотувалась одна історична подія. Після в’їзду в Київ, гетьман Хмельницький брав участь у різдвяній відправі, яку очолював єрусалимський патріарх. Коли настав час Причастя, гетьман (хоч Різдво!) не приступив до св. Таїн. На запит патріарха «чому?», відповів, що не сповідався. Одне з найбільших Свят церковного кругу свят! Іде велика війна за майбутнє України! Гетьман нібито бореться за віру, а тут – у нього не вистачило часу, чи нагоди, чи, може, бажання чи охоти приступити

до Сповіді і до Причастя!!! Або поведінка проф. Грушевського, першого Голови УЦР, у плянах якого для України відповідного місця не було для Церкви або для віри, до яких ставився абсолютно байдуже. Чи нам таких провідників або виховників потрібно? Або таких, які для телебачення з’являться в церкві, засвітять кілька свічок і ... будь здоровий, Боже? Нам треба дати нашій молоді зрозуміти, чому якраз християнство (а не інші віри/релігії, культи чи секти) лежить в основі нашої Спілки, нашого світогляду. Нам треба дати нашим членам – бо дуже часто вони ніде інше це не довідаються – як оборонити свою християнську віру перед нападами, обвинуваченнями інакшовіруючих. Сьогодні, на диво, модно бути або вдавати невіруючого, безбожника, модерну визволену західну людину, нічим (а зокрема Церквою і її законами) необмеженого сибарита, навіть сатаніста. Модно усувати Церкву і релігію, і віру із сфер суспільного, громадського, політичного життя в якісь «сільські», «старосвітські» загомінки. А наше гасло якраз вимагає і зобов’язує нас, щоб ми такими не були, а були християнські Лицарі Правди, Оборонці Бога, Діти Церкви, яку заснував Сам Господь, військо «воїнів світла і воїнів добра» під проводом св. Архистратига Михаїла. Тема статті нібито мала би бути «Християнство в СУМі». Дійсно тема повинна бути «Християнське виховання, християнський спосіб життя членів СУМу». І не можна виправдуватись: «Кожний має право по-своєму вірити або не вірити, і не наше завдання в СУМі їм накидати релігійні вірування або практики». То як тоді сміємо вимагати від нашого членства українську мову, українську культуру, український світогляд, український спосіб життя? Це справа кожної особи, хіба ні? Очевидно – НІ. СУМ існує на те, щоб виховати СУМІВЦЯ – друга, українця, людину, християнина. Сумівське гасло без Бога, сумівське виховання без Бога – це наруга над самою суттю того, що таке СУМ, хто такий сумівець, хто це українець. Ми вже знаємо з минулого, до чого гасло «(Н) понад все» може довести. Світле майбутнє нашого Народу і Нашої Батьківщини докаже, що́ гасло «Бог і Україна» принесе.

We need to educate leaders who truly believe and live by faith, not only ritual or formal Christians. It's very popular nowadays to say “Ukraine above all.” In the right context, this is a powerful slogan. However, another slogan — “God and Ukraine,” which CYM chose for itself 70 years ago — better expresses the idea of Christian nationalism. These words put everything in logical order — God first, then Ukraine (His gift to the world and to Ukrainians). God gave us the best lands, gifted our people with so many talents, and put us on the edge of two worlds — Europe and Asia, Christianity and the religions of the Middle and Far East. He saved us from various invaders, diverse hostile oppressions, two World Wars, and the great Holodomor-genocide. The sign of the Cross reminds us of the main Christian truth — the truth about Trinitarian God — and teaches us to know God, to love God, and from His love, to serve Him and other people. It also reminds us of our duty to know Ukraine, in order to truly love it, and to serve Ukraine and our people not by words, but by deeds: “Honor of Ukraine — Ready to defend!” («Честь України – Готов Боронити!»). The motto “God and Ukraine” helps us to be sincere patriots-nationalists, but not to be chauvinists; to love and protect (and at the same time to respect others, their customs, language, right to exist), but not to offend others, not destroy, not invade something that is not ours. The words “God and Ukraine” remind us that Ukraine is as much a gift as it is a responsibility. It's not our possession, but we are responsible for Ukraine—its church, language, culture, past and future, its independence and fulfillment of its mission in the history of mankind—and there will be a time to report about our deeds on the day of the Last Judgment. “God and Ukraine” remind us that there are certain constant Christian truths by which we are obliged to act and live, not just as a nation, but also as individuals. Therefore, our obligation is “To be faithful to God and to fulfill His commandments” — the first rule in “The Rules of Younger and Older Youth.” It's necessary for CYM members to be convinced that God exists, that He is the cause and root of all, that He cares about us (personally and as a nation), that our purpose on Earth is to know Him, to love Him, to serve Him and to be with Him eternally. We ourselves, our homeland, and our people are under the care of Divine Providence. There is no place for atheists or non-believers in CYM; otherwise, our motto is pointless — just ink on white paper. You can explore and discuss, but eventually, like in the trenches on the

front line, there are no atheists or non-believers, because all in the face of death find God. On the whole, it should be the same in CYM, there should not be those “without God”.Vyhovnyky and CYM members should understand God’s commandments and what they require from us; these commandments are our signposts to a happy life on Earth personally, as a nation, and in our relationships with others. It's important to understand how the commandments affect the formation of consciousness and character for CYM members and fully-realized people. In the past, most CYM youth attended Catholic schools and Ukrainian schools with the classes on religion, our rites, and Christian morality. Therefore, educational work in CYM often was limited to purely ceremonial and formal affairs: prayer (the hymn "Боже великий, Творче всесвіту”) before or after meetings, prayer before and after meals at the camps, participation in Sunday liturgies at the camps, memorial celebrations for the fallen heroes of Ukraine, an honor guard ("стійка") at the Tomb of God in churches on Good Friday and Saturday, common confession and communion at the end of the annual sessions at the branches, Lenten meals on Fridays at the camps, and restricted celebrations on Fridays. Rarely were there chaplains, nuns, or seminarians at CYM camps who could communicate with youngsters or lead classes.. It seemed as if there was “their world” and “ours.” We fulfilled all religious precepts, followed the customs and... that's it. Only in the late 80's, when the fathers of the nation and the church saw a mass departure of young people from the church and Ukrainian life, did everyone get worried and begin to ask: "Where did we made a mistake in our educational work?" There, we realized that there were no separate spheres, and that fulfilling religious obligations in CYM without developing internal understanding and beliefs was not enough; closer communication between the spiritual and the ordinary members of CYM was needed. After this realization, young priests and nuns began to come to the camps to participate in the educational programming.We need to educate leaders who truly believe and live by their faith and are not simply ritual or formal Christians. There is a good practice developed in Ukraine in recent years to invite seminarians, nuns and priests-chaplains to the camps so they can stay with young people, live their lives, and have the opportunity to communicate with our youth during everyday situations (not in one-off conversations).

We need to strengthen this practice not only with our youth, but also with our vykhovnyky and druzhynnyky, especially because most of our members are adults. We need vykhovnyky who are good examples of practicing christians, who themselves believe in the power of prayer and faith, love and forgiveness, and read and know Holy Scripture. At seminars, vyshkilnyj and winter camps, and conferences we need to enable Church members to represent and defend the Christian worldview, Christian Life, and Christian approach to sexual relations, to marriages and parenting. We need to educate leaders who truly believe and live by the faith, who are not only ritual or formal Christians. There is one historic event imprinted in my mind. After Hetman Khmelnytsky entered Kyiv, he took part in the Christmas celebration, led by the Patriarch of Jerusalem. When there was time for Communion, the Hetman (in spite of Christmas!) didn't take part in the sacrament of Eucharist. When the Patriarch asked “why” the Hetman answered that he hadn't confessed. It was one of the greatest Christian holidays! A great war for the future of Ukraine was ongoing! The Hetman allegedly fought for the faith, and at the same time , he did not have enough time or opportunity, or maybe desire to proceed to Confession and Communion!!! Or consider Prof. Hrushevsky, the first Chairman of the Ukrainian Central Rada, in whose plans for Ukraine there was no mention of church or faith. Are these the kind of leaders and teachers we need? What about those that appear in a church just for the TV, who light a few candles and... there is no sign of them in a temple until the next year? We need to give our youth an understanding of why specifically Christianity (not any other faith/religion, cult or sect) is the basis of our organization and our world. We need to give our members — because maybe there is nowhere else for them to learn it — the knowledge of how to defend the Christian faith against attacks and accusations

by non-believers. Today, surprisingly, it's fashionable to be or pretend to be a non-believer, atheist, modern liberal westerner, sybarite with no limits (in particular those defined by the church and its laws) or even satanist. It is fashionable to remove the Church, religion and faith from the areas of social, public and political life into some "rustic," "retro-world" ghetto. Our CYM motto obliges us not allow this, but to be Christian Knights of Truth, defenders of God, children of the Church founded by the Lord, an army of "soldiers of light and goodness" led by St. Michael the Archangel. At first, the theme of this article was "Christianity in CYM", but there is a better way to define it: "Christian education and Christian living for CYM members.”There should be no excuses, including: "Everyone has the right to believe or not to believe, and it's not our task to impose religious beliefs or practices in CYM." Otherwise, how dare we to demand the Ukrainian language, Ukrainian culture, Ukrainian outlook, Ukrainian way of life from our members? It depends on a personal decision, doesn't it? Obviously — no. CYM exists in order to educate the CYMivets — a friend, a Ukrainian, a Christian. The CYM slogan without God and the CYM education without God are desecrations of the very essence of what CYM is, of what it means to be a CYM member and a Ukrainian.

Отець Петро Жук:

У сумівському житті, щоб дихати двома легенями потрібно плекати Бога і Україну, бо дихати однією буде завжди важко Ректор Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ отець Петро Жук має доволі насичену сумівську біографію – потрапивши як семінарист в 2000 році на табір СУМ в Україні, він не лише став членом Спілки, але й свого часу очолював Львівський осередок та Крайову Виховну Раду. 36

Кожен член Спілки Української Молоді, окреслюючи цілі існування організації, думаю, обов’язково скаже чи ствердить, що СУМ – це виховна організація. Це не є клуб за інтересами, а ні об’єднання зацікавлених осіб. СУМ - це організація, в яку батьки і засновники вклали одну з найтяжчих і найвеличніших місій – виховання, яке передбачає ділення досвідом, навчання історії та культури нашого народу. Уявити здійснення цієї питомої місії виховання українця без впровадження його в цілу систему християнських цінностей неможливо. Без християнських цінностей і віри нашого народу ми не можемо братися за справу, до якої покликає нас наша організація. Тому ціль виховання була окреслена в невмирущому гаслі СУМу «Бог і Україна». А відтак відштовхуючись від цих двох понять, дорогих кожному українцю, ми не можемо сьогодні говорити про Україну без Бога та без Його заповідей, на яких сформувався фундаментальний пласт цінностей та культури нашого народу. Тому уявити собі СУМівця без віри, який не живе надією, який не ділиться любов’ю, який не плекає мудрість, не розвиває свій розум, не є кріпкий духом, не ділиться своїми знаннями, не плекає побожність, в житті якого не має страху Божого, якому бракує радості, милосердя, поміркованості, який не поступає розсудливо, справедливо, не вирізняється мужністю і здержливістю є не можливо. З досвіду сумівця, семінариста, священика можу окреслити дві питомі проблеми, які не дозволяють або перешкоджають реалізувати

вищезазначені християнські цінності у нашій сумівській системі. Перша проблема – брак кадрів. Тобто уявити осередок СУМ без голови осередку – неможливо, без головного виховника – тяжко, без дітей, дружин – неможливо, а уявити осередок без капелана, катехита, духовної особи, семінариста – можливо. Тому брак духовних осіб, які б розвивали християнські цінності сьогодні є відчутний. Мусимо цю проблему змінювати. Друга проблема – це систематичне провадження чи мандрування дорогою віри, пізнання Бога, своєї Церкви, а не одноразові акції, Літургії, які своєю рідкістю вказують на важливість даної справи. Дозволю собі перефразувати слова святого папи Івана Павла ІІ, який порівнював Східну і Західну Церкву до двох легень людини, без однієї з яких дихати важко. У сумівському житті, щоб дихати двома легенями, потрібно плекати Бога і Україну, бо дихати однією буде завжди важко. Відповідаючи на третє питання, в’яжу його з двома попередніми. Вартує працювати, щоб кожен осередок мав свого капелана, не зважаючи на конфесію. Також бракує як на крайовому, так і на світовому рівнях укладеної програми християнського виховання, яка б відкривала правду про Бога, плекала християнські цінності в нашому юнацтві, дружинників, виховувала дух єдності, відкритості, пропагувала ідею єдності українських християн. Над даною програмою потрібно працювати, обговорювати і обов’язково реалізовувати.

На думку приходять спогади з мого остатнього табору, де зустрів багато друзів, які знали мене ще до священства, які пробували поєднати традиційне для СУМу звернення «друже» зі зверненням «отче». Так з’явилося «друже-отче». 37

Father Petro Zhuk:

To breathe with two lungs in CYM life, we need to cherish both God and Ukraine, because it is always hard to breathe with just one of them. Father Petro Zhuk, a rector of the Three Saints seminary of UGCC, has quite an intense experience in CYM — after visiting a CYM camp in Ukraine as a seminarian in 2000, he not only became a member of the organization, but went on to lead the Lviv CYM branch and CYM Educational Council in Ukraine (Krayova Vykhovna Rada). I think, outlining the goals of the organization's existence, each member of the Ukrainian Youth Association (CYM) will surely say or affirm that CYM is an educational organization. This is not a club, nor an association of stakeholders. CYM is an organization, equipped by its parents and founders, with one of the gravest and greatest missions — education, which involves sharing experiences and learning the history and culture of our people. It is impossible to imagine the implementation of this particular mission — raising a Ukrainian — without implementing it in a system of Christian values. Without an understanding of Christian values and the faith of our people, we cannot fulfill the mission, to which our organization calls us. Therefore, the goal of education was outlined in the immortal CYM slogan "God and Ukraine." We cannot talk about Ukraine without God and without His commandments, which form a fundamental layer of values and culture of our people. It is impossible to imag38

ine a CYM-member without faith, who does not live in hope, who does not share the love, who doesn't cherish the wisdom, who doesn't develop his mind, who is not spiritually strong, who doesn't share his knowledge, who doesn't cherish his devotion, in whose life there is no fear of God, who lacks joy, mercy, moderation, who doesn't act wisely, fairly, who is not distinguished by courage and self-control. From my experience as a seminarian, a CYM-member, and a priest, I can define two specific problems that prevent the implementation of the above-noted Christian values in our CYM system. The first problem is a lack of personnel. Imagine a CYM branch without a head (impossible) or without children and adult members (Druzhynnyky) or Vykhovnyk (hardly possible). Now imagine a CYM branch without a chaplain, catechist, clerics, or seminarians. There is a significant lack of clergy that can help to develop Christian values today. We have to improve this.

The second problem is an absence of systematic assistance for our members on their way of faith; infrequent CYM spiritual events and liturgies indicate the importance of the case. If we paraphrase the words of Pope John Paul II, who compared the Eastern and Western Churches with two human lungs — breathing without one of them would be hard. To breathe with two lungs in CYM life, we need to cherish God and Ukraine, because it is always hard to breathe with just one of them.

CYM should strive so that each branch has a chaplain, regardless of denomination. There is also a need, on the local and global levels, for a curriculum of Christian education, that reveals the truth about God, cherishes Christian values in our youth and adult members, brings the spirit of unity and openness, and promotes the idea of the unity among Ukrainian Christians. This program should be worked through, discussed and implemented.

I recall the memories from my last camp, where I saw many friends who knew me even before my priesthood. They tried to combine the traditional for CYM address "druzhe" (friend) with "otche” (father). So they invented new address — “druzhe-otche” ("friend-father"). 39

Отець Ігор Міджак:

Головне питання: чи СУМ як організація, хоче запровадити катехизацію та чи вважає її потрібною?

Отець Ігор Міджак

Народився у Філадельфії, Пенсильванія. Належав до сумівського осередку у Філадельфії. Таборував в Елленвілл, Нью-Йорк та був виховником молоді на цьому таборі. Парох та капелан СУМ в Йонкерс, Нью-Йорк; Гартфорд, Коннектикут; Стемфорд, Конектикут. Капелан СУМ в Америці.

Наскільки, з Вашого досвіду, можна стверджувати, що СУМ прищеплює християнські цінності молодим українцям? Головні закони християнства – це любити Бога і ближнього (див Мр. 12:30-31). Саме гасло «Бог і Україна» відображає ці заповіді. СУМ цілеспрямовано вчить молодь про Україну, її мову, історію, культуру, звичаї та сучасні події. СУМ також виховує та готує молодь до участі у житті своєї громади та у світі, вчить, як свідчити про Україну та бути зразковими “амбасадорами” України. Підвалинами цього виховання є чесність, моральність, які є характеристиками доброї людини. Для того, щоб духовно підкреслити це виховання, СУМ запрошує духовенство наших церков (єпископів, священиків, монахів та монахинь) до участі у цьому виховному процесі нашої молоді. Сама присутність духовних осіб в осередках організації та в таборах відіграє важливу роль у житті нашої молоді. Які найбільші проблеми з катехизацією в СУМі виникають? Що повинне враховувати керівництво СУМу в катехизації членства? Я вважаю, що сьогодні СУМ не має головної програми катехизації оскільки СУМ не є церковною організацією, проте це не означає, що катехизація та передання християнської віри не повинно бути включене в програму виховання молоді. Головне питання: чи СУМ як організація, хоче запровадити катехизацію та чи вважає її потрібною? Це сама

організація повинна вирішити. Наша Церква і духовенство радо допоможуть у вирішенні цього питання. Важливо, щоб це питання було піднято на Світовому Конгресі. Я думаю, що Крайові Управи і осередки очікують напрямні зверху. Вони стараються якнайкраще доповнити цю потребу у вихованні. Крім цього, нехай Крайові Управи і осередки не вагаються контактувати з місцевими єпископами та священиками з проханням про надання духовної опіки (Мт. 7:7-8: «Просіть і дасться вам»). Необхідно, щоб ця духовна допомога включала б не лише служіння Літургії з нагоди якоїсь річниці або урочистої події чи ювілейного бенкету, але участь у парафіяльному житті, участь у богослуженнях. Наприклад, я є священиком Стемфордської Епархії і ректором Катедрального храму Св. Володимира в Стемфорді, Коннектикут. Наша сумівська молодь у Стемфорді приймає активну участь у парафіяльному житті катедри, співаючи у церковному хорі під час недільних богослужень. У різдвяний час молодь співає різдвяну Літургію та колядують з вертепом. Також беруть участь в екуменічних міжконфесійних відправах у Стемфорді, проводять доброчинні акції на допомогу потребуючим та допомагають в церковній кухні. Ця активність нашої сумівської молоді є свідченням їхнього старання жити християнським життям та в українському дусі (Мт. 7:20 «По їхніх плодах, отже, пізнаєте їх»).

Father Ihor Midzhak:

The main question is whether CYM, as an organization, wants to introduce catechism and whether it considers it necessary. Father Ihor Midzhak

Born in Philadelphia, PA, was a member of the local CYM branch, a vykhovnyk at summer camps in Ellenville, NY, a pastor and chaplain of CYM in Yonkers, NY; Hartford, CT; Stamford, CT and the Chaplain of CYM in the USA. Based on your experience, would it be right to state, that CYM instills Christian values in Ukrainian youth? The main laws of Christianity are to love God and our neighbour (see Mark 12: 30-31). Even CYM’s motto itself — “God and Ukraine” — reflects these commandments. CYM, in particular, educates youth about Ukraine, its language, history, culture, customs and current events. CYM also educates and prepares youth to take part in the community life and how to speak about Ukraine on a global level—how to be exemplary ambassadors of Ukraine. The foundations of this education are honesty and morality, which are characteristics of a good person. In order to enrich this education spiritually, CYM invites our churches clergy (bishops, priests, monks and nuns) to participate in the educational process of our youth. The very presence of clerics in the branches of the organization and its camps plays an important role in the lives of our youth. What are the current biggest problems with religious education in CYM? What should CYM leaders consider when addressing religious instruction? In my opinion, CYM currently doesn't have a major program of catechization nowadays, because CYM is not a clerical organization—although this doesn't mean that catechising and transmitting the Christian faith shouldn't be incorporated into the program of youth education. The main question is whether CYM, as an organization, wants to introduce catechism and whether it considers it necessary. It's the organization that should decide. Our Church and clergy would gladly help to solve this question. It’s also important to discuss this issue at the CYM World Congress. I think that local executives and branches are awaiting some directives from their superiors. After an organizational decision is made, let the local executives and branches, without hesitation, contact their local bishops and priests and ask for spiritual support (Matt. 7: 7-8: "Ask, and it will be given you"). It’s necessary that this spiritual does not mean only providing liturgical

services for anniversaries, commemorations or jubilee banquets, but also includes taking part in everyday parish life and offering the Holy Mass. For example, I am a priest of the Stamford Eparchy and a rector of St. Volodymyr's Cathedral in Stamford, Connecticut, and our CYM youth in Stamford actively participate in l parish life. They sing in a choir during Sunday services. At Christmas time they sing carols and take part in a Nativity play. Our youth also participate in ecumenical interfaith celebrations in Stamford, holding charity campaigns to help the needy and helping in the church canteen. These activities are n evidence of our CYM members’ efforts to live a Christian life in the Ukrainian spirit (Matt. 7:20 "By their fruits, therefore, you will know them").

Отець Богдан Чолій:

Рівень децибелів за Ісуса має піднятися Отець Богдан з дитинства був членом СУМу. Він був членом осередків Монреалю, Торонто, Гамільтона та Сент Кетерінс. Отець Богдан упродовж шести років працював у Крайовій Управі СУМ Канади. Служив капеланом в СУМівських осередках Торонто, Гамільтона і Сент Кетерінс. Отець Богдан відслужив багато літургій на СУМівських таборах. Регулярно проводив гутірки на вишкільних і виховно-відпочинкових таборах.

Наскільки (з Вашого досвіду) можна стверджувати, що СУМ прищеплює християнські цінності в молодих українців? Якщо порівняти молодь, що належить до Спілки Української Молоді, з іншими дітьми, я б сказав, що СУМівці сприймають Бога серйозніше. Чи то саме СУМ чи ж батьки тих дітей, хто особливо дбає про духовну формацію своїх дітей, важко сказати. В СУМі ми розповідаємо дітям про Україну. Навчаємо, що вони не повинні завжди бачити себе центром світу. Вчимо їх сприймати світ не лише з еґоїстичної позиції. “Не тільки про мене ідеться.” Турбота про проблеми інших людей вчить їх християнського способу мислення. У СУМі присутня доволі здорова атмосфера у цьому сенсі. Провід СУМу не боїться говорити про ідеали організації. Така духовна атмосфера робить більш імовірним прийняття ідеї, що Бог також важливий. Коли люди, впродовж тижнів й місяців, ризикували життям на Майдані у Києві, щоб вголос заявити про критичні зміни, яких потребує Україна, ті ж самі люди деколи (не завжди) ставали також відкритішими до Бога. Ідеалізм будь-якого виду є часто схожий на вірус. Які найбільші проблеми з катехизацією в СУМі виникають? Що можна було б робити ефективніше? Хтось з провідників у СУМі серйозно ставиться до Бога, а хтось ні. Католики вони чи православні — не має значення. Є ті, хто відданий своїй вірі і ті, хто менш відданий або кого взагалі важко назвати віруючим. Як приказка каже: “Риба гниє з голови.” Ті з таборових провідників СУМу, які не відвідують святу літургію по неділях регулярно, не ходять на літургію впродовж літа, їх я би назвав менш відданими вірі. Їхня байдужість також може бути заразною. У нас в Онтаріо бували організатори тритижневих таборів, які не вважали за потрібне мати службу Божу по неділях. Очевидно, що це люди, які самі не ходять регулярно до церкви літом. Нам доводилося боротися за те, щоб для СУМівських таборовиків по неділях була служба Божа. Та сама історія на таборах з утриманням від м’яса у п’ятницю. Якщо провід сам не постить по п’ятницях, ніхто не старатиметься впроваджувадити таку практику й для табору. Це ще один аспект таборового життя, за який доводилося боротися. Коли діти бачать, що ми пропускаємо недільну літургію або не постимо в п’ятницю, вони собі кажуть: “Усі ці Божі справи не такі вже й важливі”. Я помітив, що в осередках, де Бог не сприймається серйозно, врешті-решт, і Україну серйозно не сприймають. Здоровий дух вивітрюється. Духовна сила таких осередків зникає. Коли втрачаєш ідеалізм, усе стає нудним. Коли діти, а інколи й дорослі, кажуть мені: “Це так нудно.” Я відповідаю: “Ні, це просто ви нудні, бо як тільки йдеться не про вас, вам уже не цікаво. Оце нудно. Це ви стали нудними. Ви стали духовно хворими.” Коли зникає елемент жертовності у стосунку до Бога чи України, тоді осередок чи родина часто забувають, яким є сенс життя.

Що повинне враховувати керівництво СУМу (чи на рівні осередків чи крайових управ) в катехизації членства? Тобто,що найменше ми можемо зробити щоб забезпечити християнську складову в нашій програмі? Наше гасло “Бог і Україна”, інколи до нього я люблю додавати “саме в такому порядку”. Я чую, як провід бурмотить “Слава Ісусу Христу” і членство так само мляво відповідає “Слава навіки”. Потім звучить значно енергійніше “Слава Україні” і членство гучно відповідає “Героям слава”. Тут також прочитується певний сенс. Ми переймаємось Україною, але далеко не так Ісусом. Рівень децибелів за Ісуса має піднятися. Молитва має бути обов’язковою не лише на збірках, але й на дитячих сходинах та на всіх інших осередкових зустрічах. Не має значення, присутній капелан чи ні. Молитва має бути органічною частиною життя організації на всіх рівнях. На таких зустрічах не обов’язково промовляти “Отче наш”. Молитви “Господи, благослови наше зібрання, наше членство і Україну” може бути достатньо. При цьому тричі (не один раз) перехреститися перед і після молитви. Отой мілітарний дух, що присутній у СУМі, мав би також певним чином вплинути на манеру хреститися, щоб це не виглядало сором’язливо і мляво. Усе це стане сигналом, що Бог важливий. Я б радив СУМу також більше приділяти уваги показам хороших християнських фільмів для юнацтва. Наприклад, було б доречно хоча б раз показати старшому юнацтву фільм Мела Ґібсона “Страсті Христові”. Іншим важливим для перегляду фільмом може бути також “Червоне та чорне” (з Ґреґорі Пеком у головній ролі).

Father Bohdan Choly:

The decibel level for Jesus has to go up Father Bohdan has been a member of SUM from childhood. He has been a member of the Montreal, Toronto, Hamilton and St Catharines Branches. Father Bohdan served on the National Executive of SUM Canada for 6 years. He has served as chaplain for SUM Branches in Toronto, Hamilton & St Catharines. Father Bohdan has served many Divine Liturgies for SUM camps. He has been a regular speaker at SUM camps for both vykhovno-vidpochynkovi and even more often at vyshkilni camps. Based on your experience, would it be right to state, that CYM instills Christian values in Ukrainian youth? If we compare young people that belong to the Ukrainian Youth Association to other children, I would dare to say that SUM children seem to take God more seriously. Is it SUM itself or is it the parents of those children who especially care for the spiritual formation of their children is difficult to say. In SUM we teach children about Ukraine. We teach the children that they should not always see themselves as the center of the world. We teach the youth to think outside of their ego box. “It’s not always about me.” Thinking and caring about the problems of other people is teaching them to think in a Christian way. SUM also has a certain robustness about it. SUM Leadership is not afraid of speaking about their idealism. That kind of spiritual atmosphere makes it more likely for children to accept the idea that God is important. When people gave of themselves at the Maidan in Kyiv and lived sacrificial lives for weeks and months to speak out about the basic needs of Ukraine, these same people sometimes (not always) also became more open to God. Idealism of any sort is often contagious. What are the current biggest problems with religious education in CYM? What should CYM leaders consider when addressing religious instruction? There are leaders in SUM who take God seriously and there are those who don’t. It doesn’t matter whether they are Catholic or Orthodox. There are those who are committed to their faith and those that are less committed or hardly at all. There is a Ukrainian expression that says: “The stench of the fish comes from the head.” (A bit awkward in English I must admit.) If the SUM leaders of a camp do not attend Divine Liturgy on Sundays on a weekly basis and then avoid going to Liturgy most of the summer, those would be the ones that I would consider less committed to their faith. Their lukewarmness can also be contagious. In our Ontario context we had organizers of 3-week camps who did not think it was necessary for there to be Divine Liturgy on Sunday. Obviously those would be people that themselves do not go to church with any regularity in the summer. It was something we had to fight for to make sure that we did have a Sunday Divine Liturgy for SUM campers. The same would be true about abstaining from meat on Fridays during the camps. If the leaders do not themselves practice abstinence on Fridays, they would not be implementing that practice very energetically for the camp. That was another aspect of camp that had to be fought for. When children see that we skip Liturgy on a Sunday or do not fast on Fridays, they say to themselves: “This God thing cannot be THAT important.” I have found that in Oseredoks where God is not taken seriously, eventually also Ukraine is also not taken seriously. The robustness changes to wishy-washiness. The overall spiritual strength of such Oseredoks wanes. When you lose your idealism everything becomes boring. When kids and also sometimes older people tell me: “This is so boring.” I respond: “No, you are the one who is boring because if it’s not about you, then it’s not relevant. It’s boring. You have become boring. You have become spiritually sick.” When the sacrificial element for God or for Ukraine disappears, then that Oseredok and that family often forget what the meaning of life is.

What should CYM leaders consider when addressing religious instruction? Our motto is “God and Ukraine” I sometimes like to add “in that order”. I hear leaders mumble “Slava Isusu Khrystu” and the membership responds with an equally weak mumble “Slava naviky”. Then the leader will follow it up with a much more energetic “Slava Ukrayini” and the membership responds almost shouting “Slava Ukrayini”. There is a message in here too. We’re excited about Ukraine, not so much about Jesus. The decibel level for Jesus has to go up. Prayer should be mandatory not just at “Appels” but also at meetings for the kids and also all organizational meetings of the Oseredok. It doesn’t matter if the chaplain is there or not. Prayer should be integral to the life of the organization at all levels. I’m not necessarily in favour of saying the “Otche nash” at such meetings. A prayer such as “Lord God bless our meeting, our membership and Ukraine” might be good. We should cross ourselves 3 times (not once) before and after the prayer. In that military spirit of SUM it would be good for our membership to begin crossing themselves well, not sloppily. The message would be “God is important”. I would encourage SUM to become more interested in showing good Christian movies or short films to the youth. For example showing Mel Gibson’s film “The Passion of the Christ” to older youth at least once would be a good thing. “The Scarlet and the Black” with Gregory Peck would be another important one to see.

Отець Євген Небесняк:

Основну катехизацію на таборі повинен би чинити капелан своєю особистою поведінкою

Fr. Ewhen Nebesniak:

Catechization mainly should be done at the camp through the chaplain's personal behavior. 46

Першою мірою я хочу у моїй статті наголосити на тім, що передаю мій особистий досвід на рахунок проведення катехизації на таборах. У моєму випадку я старався в минулому, ну й доки буду відвідувати табори – буду однаково чинити, жити на таборі від моменту його відкриття і до завершення. Практично відкриваю табір недільною Святою Літургією, яку я відправляю українською та англійською, щоб дітвора, здебільшого з мішаного подружжя, могла приймати участь в ній. Моя вже присутність в підряснику на ранній та вечірній молитвах (збірках-апелях), якою я проваджу, зазвичай проказуючи «Отче наш» та «Богородице Діво», є «катехизуючою». Були роки, коли я на ранній молитві підказував зробити за дня якесь добре діло на користь всіх учасників табору. Таким чином діти, а також дорослі, мали можливість «гартуватись» і духовно. З молодшим юнацтвом я у каплиці на «Тарасівці», чи в минулому у великій палатці на «Гомадінген» (Німеччина), що служила каплицею, чи на «Розе» (Франція), чи на «Франкополі» (Бельгія), пояснював Святу Літургію, показуючи та боровикам, що священик уживає під час Літургії, і що означають окремі частини священицьких риз. Зі старшим юнацтвом пояснював духовні річниці, які відмічались на таборі. Колись все це робилося усно, а пізніше вже модерною апаратурою: комп’ютерами, планшетами, проекторами – відео та дисками. З сеньйорами та старшими можна провадити серйозні розмови на релігійні теми (чому б і ні?) навіть при барі! Щодня я правив Літургію, і хто бажав, міг бути присутнім. Катехизацію, як таку, немає часу провадити, тим паче, що більшість наших таборовиків отримують її або в церкві, або під час суботньої школи на місцях. Така катехизація можлива лиш тоді, коли є постійний капелан на таборі. Я вже роками відвідую табори! Коли я ще був молодший, то літом, коли у Малій Семінарії в Римі наука кінчалася при кінці червня, а починалася з початком вересня, я мав на руках ціле літо, тому я міг подорожувати по наших таборах в Європі, тоді ще як клірик, а зараз як священик! Від кількох років я відвідую табір на «Тарасівці» (Англія), вже як капелан СУМ у Великобританії від УГКЦ. От мій особистий досвід «капелана-катехита» на таборах! о. Євген Небесняк, салезіянин, капелан СУМ від УГКЦ у Великобританії.

First of all, I want to emphasize, that in this article I share my personal experience referring to catechization in the camps. In my case, I tried in the past — well and until I continue to visit the camp, I will do the same — to live on the campgrounds from the moment of its opening to the very end of its closure. Practically, I open camp with Sunday liturgy, in which I serve in Ukrainian and English, so the kids, mostly from mixed marriages, could take part in the mass. Even wearing a cassock [itself] during the morning and evening prayers, which I lead usually saying "Our Father" and "Hail Mary", is already catechising in some way. There was a time when I prompted at early prayer to do something good throughout the day for the benefit of all participants of the camp. So the kids, as well as the adults, could "temper" themselves spiritually too. I explained the Holy liturgy to younger youth in the chapel at “Tarasivka" and in the big tent, which served as a chapel, in German “Gomadingen”, at "Rose" in France or "Frankopole" in Belgium; I showed the utensils priest uses during the liturgy and explained the purpose of some priestly vestments. For the older youth, I explained religious anniversaries, which were celebrated or commemorated at the camp. In the past, all this was done verbally, later — with the usage of modern equipment: computers, tablets, projectors etc. With seniors and elders serious conversations on religious themes can be held, and — why not? — even at the bar! I served liturgy every day and everyone, who wished, could participate. There is no time for proper catechization at the camp. We should also consider, that most of our campers get it either in their churches or during their study at Saturday schools. But most importantly this is to show, that we, the chaplains, are the people of prayer, that we can pray masterly and powerfully. This kind of catechization is only possible when there is a permanent chaplain at the camp. I've been visiting camps for years! When I was younger, a seminarian, — when semester at the Minor Seminary in Rome ended in late June, and the next started from the beginning of September — I had the whole summer to myself, so I could travel around CYM camps in Europe and serve there as a reader/lecture. I started to visit the camp in "Tarasivka" (England) as a kid from a very early age, and the last times as a chaplain of CYM in the UK from Ukrainian Greek-Catholic Church. Fr. Ewhen Nebesniak, Salesian, chaplain of CYM in the UK (from UGCC).

Отець Богдан Матвійчук:

Я б хотів, щоб між СУМом і кожним капеланом була налагоджена краща скоординована співпраця, щоб капелани були ближчими зі своїм членством через навчальні програми

Fr. Bohdan Matwijczuk:

I would like to see a formal working “concordat” between SUM and each chaplain who I believe should become closer to the SUM membership through teaching programmes

Отець Bohdan Matwijczuk дає шлюб сумівській парі. Father Bohdan Matwijczuk weds a CYM couple.

На питання про віру та християнство в СУМі, катехизацію та методик викладання, їх можливостей і проблем та про роль капеланів відповідає духівник СУМу з Української Автокефальної Православної Церкви Великобританії Отець Богдан Матвійчук Немає сумніву, що СУМ як християнсько-патріотична організація сьогодні і в минулому зберігає християнські принципи, дотримуючись гасла «Бог і Україна». На сумівських таборах ми співаємо молитву за Україну і цим виконуємо Заповіт патріарха Мстислава, який писав: «Всі добрі справи мають починатися з молити». І це СУМ виконує у дусі і вірі. Питання про системне релігійне навчання, катехизацію – трохи складніше і відповідь відповідно слабша. Що про це конкретно написано в правильнику і чи на крайовому чи осередковому рівні хтось цих правил дотримується? Катехизація традиційно – це підготовка до першого Святого Причастя. Це відбувається на церковному рівні для парафіян. Тому до вас питання: чи в СУМі існує системна програма катехизації? Багато можливостей було втрачено. На мою думку, потрібно планувати програми гутірок, катехизацій під час семінарів, таборів. Кілька років поспіль я проводжу гутірки на Тарасівці на різні катехитичні теми, наприклад структура служби Божої, мораль, етика у форматі «питання-відповіді». Багато цікавих питань піднімалось. Мені здається, що групам такий діалог з Церквою є цікавий і потрібний. Я вважаю, що для СУМу недостатньо лише розпочинати свої заходи з молитви і не проводити системного християнського навчання для свого членства. Часто СУМ не в повній мірі співпрацює з місцевими священиками і своїми капеланами. Я б хотів, щоб між СУМом і кожним капеланом була налагоджена краща скоординована співпраця, щоб капелани були ближчими зі своїм членством через навчальні програми. Такий прецедент вже запроваджений українськими військовими капеланами, які добровільно перебувають на передовій в АТО разом з військовими. On the questions of faith and Christianity in SUM, its religious catechistic principles of teaching, opportunities and problems of and the role of its Chaplaincy – a few comments from the Chaplain to SUM from The UAOChurch in Great Britain - Fr. Bohdan Matwijczuk. It goes without saying that as patriotic and Christian Ukrainians SUM and its membership now and through many generations uphold Christian values bestowed upon each through their Christenings and proclaim faith in “God and Ukraine”. We sing “The prayer for Ukraine” at Camp and open events and gatherings with prayer – upholding the testament of our Patriarch Mstyslav who wrote, “That all good deeds should begin with prayer”. And this SUM does in spirit and faith. On the question of structured religious teaching, here lies a something different and weaker position in that one can question what religious plans are either written in or adopted in the “pravyla/ pravynyk” at national and local level. Catechistic teaching is generally applied to children preparing for their first communion and conducted at parish level. So does SUM teach or have a programme of religious teaching in its structure ? Opportunities to do I believe are being missed. The benefits of planning religious seminars in the Camp programme should again be explored. Several years I conducted group sessions in Tarasivka on a wide range of religious matters, eg. the structure of the Liturgy, morality, ethics and others with a Q&A window after each….. interesting questions arose and were answered and I felt that the groups sought more dialogue with the Church …. This underlined to me that SUM seemed happy enough just to open events with prayer and not follow through with structed Christian teaching in its “lektiyi” and that SUM does not avail itself of full use of their chaplains and associated local priests. So I would also like to see a formal working “concordat” between SUM and each chaplain who I believe should become closer to the SUM membership through teaching programmes and the precedent set by the Ukrainian military Chaplains who volunteered themselves to our soldiers on the front line and ATO…..

МАРКО КРУТЯК:

Треба не тільки пояснити духовний аспект християнства, а також дати молодим людям зрозуміти історію і традицію нашої віри. 15 років тому, в 2002 році, на сторінках журналу «Крилаті» з’явився допис про юного «супер-сумівця» Марка Крутяка. У ньому описувалося враження, яке справив Марко на делегатів XVI Світового Конгресу з України, який відбувався в Чікаго в 2001 році. У той час Марко опікувався українською делегацією, знайомлячи її з «українським Чікаго», ввечері він грав на забаві як соліст гурту «Явище», а вже вранці прислуговував на Божественній Літургії. Пройшло 15 років і є нагода знову згадати Марка, який кілька років тому організував новий Відділ Юнацтва СУМ («Маріуполь») при осередку ім.М.Павлушкова в Чикаго, відомий своїми виступами з гуртом «Ефіра», а ще Марко готується до дияконських свячень… Марко, Ти один із молодих і дуже активних сумівців, який водночас обрав шлях духовного служіння. Чи можеш пояснити, що спонукало Тебе обрати цей шлях, в який спосіб Ти відчув покликання? Змалку я часто ходив до церкви з родичами і, як не дивно, любив ходити до церкви і на всі богослужіння. З часом я прислуговував, а коли став старшим - почав дякувати. Я зрозумів, що Бог дав мені дар співу та хист у служінні і в праці з нашою українською та церковною громадою. Підсвідомо, а тоді свідомо, я зрозумів, що Бог мене покликає служити Йому та народу дияконським служінням, до чого я зараз прагну. Чого дияконом? Бо диякон є той, хто служить, і я все життя служу Йому і нашому народу.

Яку роль відіграв СУМ в Твоєму духовному покликанні? Наскільки СУМ дійсно закладає фундамент християнського виховання в молодої людини? Як всі знають, наше гасло є «Бог і Україна». Моє виховання в СУМі дало мені зрозуміти важливість цього гасла і я стараюся жити ним, бо це фундамент доброго християнина і українця – серцем і душею жити і служити Богові і Україні. СУМ вчить нас любити Україну і Божі заповіді закликають нас любити і шанувати наших батьків. Любити Україну - це любити батьків або батьківщину і це сповнює і єднає саму суть нашого гасла. Що нам, як організації, слід зробити, щоб ми мали більше покликань до духовного стану? Нам, як організації, потрібно глибше передавати саму місію нашої організації Організувати і виховувати молодь на засадах виховних ідеалів – Бог і Україна – щоб у праці над формуванням християнського і національного світогляду ми формували морально здорову особистість. Часом важко об’єднувати ці два ідеали, але завжди треба запам'ятати і дійсно жити і виховувати нашу молодь в них. Треба не тільки пояснити духовний аспект християнства, а також дати молодим людям зрозуміти історію і традицію нашої віри – віру, передану від Володимирового Хрещення, яка гарно об’єднує наші народні традиції з нашим духовним станом. Також треба дати зрозуміти, що наша віра і традиція Київського Християнства є частиною нашої самоідентифікації. Тоді наша молодь зрозуміє, що любити і служити Богові - це любити батьківщину, і навпаки. Можливо тоді вони більше усвідомлять, що у них є покликання до служіння нашій Церкві.

Marko Krutiak:

We must not only explain the spiritual aspect of Christianity, but also give young people the understanding of the history and tradition of our faith. 15 years ago, in 2002, the CYM magazine «Krylati» published an article about a young “super-CYMivets” Marko Krutiak. It described the impression Marko left on the delegates from Ukraine at the XVI CYM World Congress that took place in Chicago in 2001. At that time, he was responsible for acquainting the Ukrainian delegation with Chicago’s Ukrainian community In the evenings he played as a soloist in the music band “Yavyshche”, and by the mornings he served Holy Mass. Fifteen years have passed and once again there is an opportunity to recall Marko, who a few years ago, organized a new CYM Youth Department (Viddil Yunatstva CYM «Mariupol») at the Mykola Pavlushkov branch in Chicago, is known for his performances with the band «Efira», and is preparing himself for the Deacon ordination. Marko, you are a young and very active CYM member who also chose the way of spiritual service. Can you explain what made you choose this path and how you felt the calling? Since I was a child, I often visited church with my family and, surprisingly, I liked to go to liturgy. Later, I served in the children's ministry and when I became older, I served as a cantor (“dyak”). I realized that God gave me the gift of singing and a talent in serving and working with our Ukrainian and church communities. Subconsciously at first, then consciously, I realized that God was calling me to serve Him and the people through diaconal ministry, which is what I’m striving for now. Why a deacon? A deacon is the one who serves, and all my life I will serve God and our people.

What should CYM do, as an organization, in order to encourage more members to consider the spiritual service? As an organization, we need to pass the very mission of CYM — to organize and educate young people on the basis of our ideals of God and Ukraine, and that during the formation of Christian and patriotic values we educate morally healthy people. Sometimes it is What role did CYM play in your spiritual calling? difficult to combine these two ideals, but we always Would it be correct to say that CYM gives a funda- need to remember, really live and educate our youth mental Christian education to young Ukrainians? by them. Not only must we explain the spiritual asAs everyone knows, our motto is “God and pect of Christianity, but we must also give young peoUkraine”. My education in CYM gave me an under- ple the history, understanding and tradition of our standing regarding the importance of this motto, and faith — the faith that stems from Volodymyr's bapI try to live in accordance with it because it's a pillar of tism of Ukraine, which nicely combines our traditions a good Christian and Ukrainian to live and serve God with our spiritual entity. We should also make it clear and Ukraine. CYM teaches us to love Ukraine, and that our faith and tradition — Ukrainian ChristianiGod's commandments urge us to love and respect ty — is part of our identity. Then, our young people our parents. To love Ukraine means to love your par- will understand that to love and serve God means to ents and your Motherland; it fulfills and combines the love their homeland and vice versa. Maybe then it will very essence of our motto. help them realize a vocation to serve our Church.

З СТОРІНОК ІСТОРІЇ HISTORY REVIEW

Лист Центральної Управи СУМ від 2 травня 1973 року, в якому ЦУ СУМ звертається до Йосифа Сліпого із підтримкою в справі Патріархату. Як відомо Й.Сліпий прийняв титул Патріарха в 1975 році, але ще за 2 роки перед тим сумівці зверталися з підтримкою та проханням звершити справу Патріархату на «найближчому Архиєрейському Синоді». Лист зберігається в сумівському архіві з грифом «Довірочно».

In a letter from the Central Executive of CYM dated May 2, 1973, in which the Central Executive of CYM addresses Josyf Slipyj with support in the case of the Patriarchate. As is known, Josyf Slipyj received the title of Patriarch in 1975, but 2 years before, CYM-members addressed the support and request to complete the case of the Patriarchate at the "closest Hierarchical Synod." The letter is stored in the CYM archive with the stamp «Довірочно».

IV Світовий Злет, Рим, 1988

Однією із найбільших національно-релігійних демонстрацій, яку провели українці в Західному світі став IV Світовий Злет в Римі. Він був проведений з нагоди «1000-річчя Хрищення України», 8-17 липня 1988 року. Окрім того, що 416 учасників Злету організували відзначення в Римі, окрема делегація представила українську громаду на зустрічі із Вселенським Патріархом Димитрієм І в Стамбулі, Туреччина.

IV World Zlet, Rome, 1988

One of the largest national-religious demonstrations held by Ukrainians in the Western world was the Fourth World Zlet in Rome. It was held on the occasion of the 1000th anniversary of the Baptism of Ukraine: July 8-17, 1988. While 416 participants from Zlet organized a celebration in Rome, a separate delegation presented the Ukrainian community at a meeting with the Ecumenical Patriarch Demetrius I in Istanbul, Turkey.

Спільне фото учнів Української Папської Малої Семінарії в Римі. Весна, 1979. Group photo of the students of the Ukrainian Papal Small Seminary in Rome. Spring 1979

Отці Давид Сеник та Микола Матвіївський:

СУМ в Італії розпочався в Малій Семінарії 54

Історія СУМу в Італії довший час є загадкою, адже в проміжку сорока років (між 1950-й-поч.1990-х) це була чи не єдина спроба заснувати СУМ в одній із нових країн. Ці події прямо пов’язані із Малою Семінарією в Римі та її вихованцями, які були сумівцями з різних країн, але найбільше – з Великобританії. Сьогодні про СУМ в Італії розмовляємо з отцями Давидом Сеником та Миколою Матвіївським. Як з’явилася ідея створення СУМ в Італії і Чому зв’язок тримали з Деремендою, а як все розпочалося? не з Омеляном Ковалем, який очолював ЦУ СУМ? Отець Микола: СУМ в Італії розпочався в Малій Семінарії, то була група семінаристів, Отець Микола: Бо ми всі були з Англії які були сумівцями. В той час в малій Семінарії ті хто заснували СУМ в Римі. Але в той час ні СУМу, ні Пласту не дозволяли. Вони Деременда був у ЦУ, тому Центральна Управа оправдували це тим, що це б ділило семінарію знала й координувала це. Нас було 12-15 осіб. на різні групи, а вони хотіли, щоб ми всі Ми мали гутірки. Ми їздили на зимові табори, разом були. Але як сумівці ми організовували іспити на виховників здавали. різні імпрези в семінарії, до прикладу свято Шевченка провели. То кінець кінцем отець Отець Давид: Тоді Деременда написав заяву, Чміль, здається був тоді ректором, погодився, здається, що він звернувся до ЦУ щоб надати щоб ми організували молодіжні групи і ми, мені повноваження створити тимчасовий сумівці, одразу організували сумівський осередок СУМ в Італії (Римі). Тобто ми не мали осередок. Тоді Давид Сеник був обраний зборів. Не було легально статусу, це було «ad головою і він тримав зв'язок з покійним hoc» - з потреби. Деремендою (Ярослав Деременда на той час очолював КУ СУМ у Великобританії та був Чому припинилася сумівська діяльність в заступником Голови Центральної Управи) і Римі? таким способом воно почалося. Отець Давид: Нас було замало. Але в кінці Отець Давид: Як я перейшов до Святої отці побачили, що творяться групи, які між Софії, то мені було 18 років і до мене прийшли собою хочуть відрізнятися і це перечило духу молодші – чи ми можемо свої іспити скласти, семінарії. Вони нас не обвинувачували, але їм але я сказав, що ні – тут немає як, хіба лише не подобалося, що ми ділилися між собою. під час вакацій – як поїдете додому. Тоді вони Тут мусить бути єдність, бо ми є спільнота, ми запитали – як ми можемо готуватися до іспитів, разом живемо. збиратися, мати гутірки? І тоді ми звернулися до своєї управи в Англії – написали листа до Отець Микола: Це було з кінця 1970-х й Голови КУ СУМ у Великій Британії Ярослава тривало до 1985 року – часу, як ми закінчили Деременди. Нам було 18-19 років, а хлопцями семінарію і більшість з нас виїхало з Риму. Ми по 14-15. запакували все в архів і залишили в семінарії, Ми жили в семінарії і над нами командували бо ми думали, що може хтось після нас прийде. отці й мали свою програму. Якби ми окремо Архів досі повинен знаходитися в Римі. зібралися – то в їх очах це було б як «окремий клуб». Але як вони вже бачили, що ми робимо щось з українознавства, чи поезії читали і вони побачили, що це не є щось погане…. І як інші семінаристи побачили, що ми щось робимо, то й інші, пластуни почали.

Студенти Українського Католицького Університету в Римі на прогулянці у Равенні (Ravenna). Весна, 1981.

Fathers David Senyk and Mykola Matviyivsky:

Students from the Ukrainian Catholic Univeristy in Rome, Spring 1981

CYM in Italy was began at the Minor Seminary 56

For a long time, the history of CYM in Italy was an enigma; 40 years (between 1950 and early 1990's), it was the only attempt to establish CYM in a new country. These events directly related to the Saint Josaphat’s Ukrainian Pontifical Minor Seminary in Rome and its students, some of which were CYM members from different countries – primarily the UK. We spoke with Fathers David Senyk and Mykola Matviyivsky about the history of CYM in Italy. How did the idea of establishing CYM in Italy Why did you contact Yaroslav Deremenda, originate? and not Omelyan Koval, head of Executive Board (Svitova Uprava) of CYM? Fr. Mykola: The idea of establishing a CYM brand in Italy began at Saint Josaphat's Ukrainian Fr. Mykola: We reached out to Deremenda bePontifical Minor Seminary by a group of semi- cause all of CYM’s founders in Rome were originarians who were CYM members. At the time, nally from England. However, because Deremenneither Plast or CYM were allowed to have their da was a member of the Executive Board at that branches in the Minor Seminary because our su- time, the board knew of our work and coordinatperiors felt it would divide us. CYM members or- ed with us. ganized various events in the seminary anyway, When we launched CYM in Rome, there were including a celebration in memory of Shevchen- 12-15 people in our branch. We had classes (hutko.Eventually Father Chmil, who was then a rec- irky), visited winter camps, and completed our tor, allowed us to organize youth groups and we exams. immediately formed a CYM branch. Then David Senyk was elected a president and he contacted Fr. David: Deremenda wrote a letter to CYM’s Yaroslav Deremenda, who was the head of CYM World Executive Board (Svitova Uprava) in order in the UK and a member of the Executive Board to create an organization in Italy (Rome). I was au(Svitova Uprava). And so it all began. thorized to lead it. So we did not have elections. There was no legal status; it was "ad hoc" branch Fr. David: When I was 18 years old and came created – to serve the local need. to the St. Sofiya Cathedral in Rome, I met some younger CYM members who were eager to take Why did you stop CYM activity in Rome? their CYM exams. Unfortunately, I told them that it was impossible to do. They could have done Fr. David: There were only few of us. It was not this only during vacation, at their home branch. enough. Also our priests were not satisfied that They responded, “ How can we be prepared to we were divided into separate groups. It was very take the exams without CYM lectures (hutirky)?” important to them to have only one central, unitWe decided to write a letter to the Head of CYM’s ed community in the Seminary. National Executive Board (Krayova Uprava) in Great Britain – Yaroslav Deremenda. We were 18Fr. Mykola: CYM in Rome existing from the 19, and boys were 14-15. 1970's until 1985, when we completed the semiWe lived in a seminary and were commanded nary and most of us left Rome. All CYM materials by our priests, who had their own program. If we were packed, archived and left in the seminary, had assembled separately - in their eyes it would because we thought that someone might come be like a "separate club.” However, as they had after us. The archives still must be in Rome. already seen that we did something in Ukrainian (read poetry, etc.) they – approved of our activities… We also inspired Plast’s members to organize in Rome.

Юнацтво та юні Дружинники складають Приречення на щойно посвяченому Прапорові СУМ в Гарнізонному храмі Львова. Прапор було посвячено та передано на постійно поміж прапори військових частин Збройних Сил України. Львів, 23 серпня 2017 року Youth members of the CYM swear the oath to the organization on the newly blessed flag of the CYM at the garrison church in Lviv. This newly blessed flag will be on display at the church along with other flags of Ukrainian army flags which represent those organizations which fought for a free Ukraine. August 23, 2017 Lviv. 59

Отці Степан Сус (настоятель Гарнізонного храму у Львові) та Давид Сеник (Велика Британія) разом з членами СУ СУМ оглядають відновлене число «Наших Справ» Father Stepan Sus (the parish priest at the garrison church in Lviv) and david Senyk ( Great Britain) both members of the world executive of the CYM read a new edition of Our Issues

Головний редактор: Святослав Липовецький Літературний редактор (україномовних текстів): Світлана Вербова Переклад на англійську мову: Любомир Крупніцький, Лариса Балко, Адріана Краснянська, Андрея Кардаш Верстка: Віталій Дзюбак Chief editor: Sviatoslav Lypovetskyi Literary editor (ukrainian text): Svitlana Verbova Translation into English: Lyubomyr Krupnyc’kyy, Larysa Balko, Adriana Krasniansky, Andrea Kardasz. Proof reader : Vitalii Dziubak Авторські матеріали розміщені у віснику є думкою авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції чи керівних органів Спілки Української Молоді Authors of the materials express their point of view and their opinions and may not completely reflect the ideals of the Ukrainian Youth Association © 2017-2018, Світова Управа Спілки Української Молоді (СУМ).