Issuu

РЕДАКЦІЙНЕ: ПРО «НАШІ СПРАВИ» На ХІХ Світовому Конгресі, з подачі сеньйорів, народилася думка про електронне видання для сумівців, яке б на своїх сторінках піднімало актуальні питання з життя Спілки. Пам’ятаючи нашу традицію одразу виникла й робоча назва – «Авангард-2». Слід визнати, що ця ідея все ж мала найбільшу підтримку в середовищі сеньйорів. Дружинники досить стримано її сприйняли. Відтак у резолюції Конгресу питання про видання внутрішнього обіжника не включили. Попри це ми таки вирішили проекспериментувати й запропонувати сумівцям таке видання. Щоправда, назвати його «Авангард-2» не наважилися – «Авангард» офіційно називався «журналом української молоді». Ми ж, більшою мірою, хочемо творити внутрішній обіжник, який би піднімав питання, цікаві з точки сумівського життя, а також які б пояснювали різні процеси, що відбуваються в СУМі. Щоб зберегти історичну тяглість, ми назвалися «Наші Справи» – саме таку назву мав «Вісник Центральної Управи СУМ», який

виходив у 1964-1980 роках. Всього в архіві СУМу збереглося 26 чисел вісника. Сьогодні ми обережно пробуємо відновити «Наші Справи» й щоквартально піднімати хвилюючі для сумівців теми. Перше число присвячене СУМу та еміграції. І воно виходить у світ саме на святкування 70-ліття СУМ в Діаспорі, яке відбувається в Лондоні. Разом з тим, в останні роки ми робимо спроби зацікавити Спілкою нову еміграцію в країнах Європи, де СУМ не присутняе. Відтак, на сторінках Вісника ви почитаєте думки експертів з різних країн, які детальніше передають ситуацію і ми зможемо побачити унікальність кожної країни. Водночас, оскільки важливою подією останнього часу є Світовий Конгрес, то ми вирішили представити новообраного Голову СУ СУМ, познайомити з обраними членами Управи та представити окремі резолюції. Надіємося, що «Наші Справи» викличуть зацікавлення не лише у сеньйорів, але й у молодшого покоління членів нашої організації.

З ІСТОРІЇ «НАШИХ СПРАВ»: “Випускаючи цей вісник нашої Спілки, якого поява, хоч і не періодична, але по змозі часта, ЦК СУМ хоче прийти також з підтримкою для КУ СУМ у їх намаганнях переводити в життя рішення Конгресу, З’їздів і інших компетентних органів СУМ. Для успішного ходу наших намагань потрібно буде затіснити письмовий зв’язок між ЦУ СУМ і КУ та Управами Осередків для скорої і повної інформації про місцеві проблеми та намічені шляхи розв’язки.“ 2

З редакційної статті: Чому «Наші Справи»?, №1, 1964

Зміст РЕДАКЦІЙНЕ: ПРО «НАШІ СПРАВИ»

Із резолюцій ХІХ Світового Конгресу СУМ

Члени новообраних Органів СУМ

Голова СУ СУМ Андрій Бігун: Це дає ентузіазм працювати, творити, бути сумівцем

ТЕМА НОМЕРА: українська еміграція та СУМ

5 перших кроків як розпочати сумівську працю у Вашій країні 23 АНДРІЙ НЕСМАЧНИЙ Референт Зовнішнього Розвитку СУМ

ЮРІЙ ІЛЯШ: Їм це подобається, адже таких речей нема на інших таборах, які вони, очевидно, відвідують 25 Благодійний табір Світової Управи СУМ «Ми – Україна!» в цифрах

НАДЯ ТА МАРКО ТКАЧУК: Треба скинути шапку перед тими виховниками, які багато зусиль вкладають, щоб ці табори організувати і проводити 29 «АНТИТІЛА» НА СУМІВСЬКОМУ ФЕСТИВАЛІ «НАДІЯ Є!»: Зустріли багато дуже активної молоді 30

ТЕМА НОМЕРА: Українська еміграція та СУМ

З ІСТОРІЇ СУМ

70-ЛІТТЯ СУМ В ДІАСПОРІ

НОВА ЗЕЛАНДІЯ: За даними перепису 2001 року в Новій Зеландії проживало 504 українці ІТАЛІЯ: Через економічні мотиви еміграції, багато молоді зайняті працею і не проявляють великої активності в громадському житті ЛАТВІЯ: Українська ідентичність не відповідає реаліям сьогодення в контексті російської агресії на Сході України РОСІЯ: Діяльність СУМу в РФ створить серйозні ризики та загрози для українців в РФ ПОЛЬЩА: Слід звернути увагу на прірву між меншиною та мігрантами ІСПАНІЯ (Мурсія): Таборування та семінари треба проводити якнайчастіше до того часу, доки не виростимо нових молодих лідерів ІСПАНІЯ: Діти та молодь перейнялись тою суботою, яку в родинах уже називають українською ПОРТУГАЛІЯ: Час сам асимілює емігрантів

МАПА ПОШИРЕННЯ СУМ В СВІТІ

14 15 16 17 18 19 20 22

ІЗ РЕЗОЛЮЦІЙ ХІХ СВІТОВОГО КОНГРЕСУ СУМ: Світовий Конгрес зобов’язує: СУ створити осучасненні матеріали (у формі відео, і т.п.) для зовнішнього представлення нашої організації. В додаток створити відеотеку «Історію успіхів сумівців» та «Супер-сумівці» (прикладові сумівці). СУ далі займатися розвитком та поширенням сумівської діяльності на нових теренах: - розробити відповідний стратегічний план та забезпечити його виховниками, інфоматеріалами, фінансово й іншими ресурсами; - творення фонду зовнішнього розвитку; - робити старання на європейському континенті одержати фонди через ґранти та окремими акціями до того ж фонду (як, наприклад, фонотон).

Референтуру СУМнету (Комунікаційну референтуру) створити онлайн-календар де Крайові Управи можуть виставляти інформації про події на їхніх теренах.

Приділити більше уваги країнам, які відстають від спілкування та участі в діяльності СУ СУМ, як складові члени тієї ж світової структури. СУ посилити комунікаційний зв’язок з КУ і підсилити інформаційну діяльність усіх сумівських структур, особливо: - відвідини всіх теренів діяльності СУМ, СУ в наступній каденції продовжити участь у світових структурах української видання журналу «Крилаті». діаспори де СУМ є членом; - розглянути створення міжнародної комісії під зверхністю організаційної референтури, яка б виключно займалася обміном регулярно плануванням СВР виготовити словник сумівських слів, виховників, та список аррs для мобілок з метою світових зустрічей та Злетів, організацією покращення мови всіх членів Спілки. літніх і зимових таборів, семінарів, тренінгіввишколів на світовому рівні. Референтуру СУМнету (Комунікаційну референтуру) створити платформу для обміну гутірками, інформаціями та думками між виховниками різних теренів. 4

Світовий Конгрес рекомендує: Редакції журналу «Крилаті» забезпечити появу окремих сторінок про історію та сьогодення СУМу, зокрема під рубрикою «СУМ в дії».

Створити організаційний комітет з відзначення 75-ліття СУМ в Діаспорі, передбачивши також видання історичних матеріалів, з застосуванням сучасних технологій.

Осучаснити подання матеріалів на СУМнеті, зокрема через створення «Youtube-хвилин». СУ СУМ розробити план благодійнопропагандивної кампанії журналу «Крилаті» для української дитини», який би передбачив збір фондів для поширення видання для дітей Сходу України.

Розглянути потреби і можливості видання сумівського співаника чи інших матеріалів у друкованому чи електронному форматі.

СУ присвячувати кожен рік якомусь напрямку культурновиховної цілі: ознайомлення з українською музикою, мистецтвом, літературою, СВР розробити програму вишколу історією, покращення виховників, що не зростали в СУМі. Дана української мови. програма мала б включати практичні речі для вишколів в осередку, ознайомлення з ідеологічними засадами, методиками праці з дітьми, менторство та залучення членства до осередкових, крайових таборів.

СВР переглянути можливості та створити міжтеренові програми обміну для юнацтва, подібно до ідеї мандрівки «Маґістра Михайла», з відображенням маршруту подорожі цього проекту на сумівському сайту. 5

Інше:

СУ СУМ повинна і надалі, особливо наглядаючи за подіями в Україні, в яких беруть участь СУМівці, діяти швидко та переводити відповідні акції: - переведення таборів для дітей офіцерів України, які в майбутньому стануть офіцерамипровідниками українського війська і могли б творити майбутню базу членства для СУМ в Україні; - підготовку брошур для вояків Збройних Сил України з вибраною історично-політичнокультурною тематикою, яка стала б їхньою лектурою у вільних від служби годинах або в часі перерв, як, наприклад, вже здійснений проект «Молитовник воїна АТО»; - СУ СУМ повинна проводити потрібні, назрілі акції через Крайову Управу СУМ в Україні, дальше поручаючи (присвячуючи) табори для дітей воїнів АТО, добровольчих батальйонів та біженців з окупованих терористами територій та Українського Криму, окупованого Росією;

Уповноважує, Світову Управу СУМ вивчити питання придбання частин сумівського однострою. У випадку, коли виявиться неможливим, з точку зору кошту та наявності, придбати частини однострою для всіх країн, XIX Світовий Конгрес СУМ уповноважує Пленум Світової Управи СУМ ввести відповідні зміни до Правильника СУМ стосовно сумівського однострою.

Приймає, як концепцію, літній однострій СУМ, і передає до розгляду та вирішення Світовою Управою до двох років, остаточну форму однострою.

Голови Світових Органів СУМ АНКЕТА ЧЛЕНА СВІТОВИХ ОРГАНІВ СУМ 1. Посада в Світових Органах СУМ 2. Ім’я, Прізвище 3. Вік в СУМі 4. Інші посади, які займає на крайовому/осередковому рівні 5. Провідні функції, які виконував (-ла) у минулому в СУМі 6. Ступінь Дружинника СУМ 7. @mail

1. Голова Світової Управи 2. Андрій Бігун 3. 45 4. Член КУ СУМ в Америці, член Управи Осередку СУМ ім. митр. Андрея Шептицького в Ґошен 5. І заступник Голови СУ СУМ (2011-2016), Референт СУМнету СУ СУМ (1999-2011), Голова КУ СУМ в Америці (2008-2014), Голова Осередку СУМ в Ґошен 6. IV ступінь Суспільника 7. abihun@cym.org

1. Голова Світової Контрольної Комісії 2. Галина Головка 3. 59 4. Голова Комітету Відзначення членства Осередку СУМ Монтреаль, Збірщик СУМівської Сотні Осередку СУМ Монтреаль 5. Фінансовий референт СУ СУМ (2006-2011), Голова Світової Контрольної Комісії (2011-2016), Голова КУ СУМ в Канаді (1998-2004), Голова Осередку СУМ в Монтреалі 6. IV ступінь Виховника 7. Helen.holowka@tretiakholowka.com

1. Голова Світового Товариського Суду 2. Зоряна Ковбаснюк 3. 51 4. Голова Осередку СУМ ім.Лесі Українки в Джерзі Сіті 5. Член Світового Товариського Суду (2011-2016), Референт Зв’язків з Україною при КУ СУМ в Америці, Голова Осередку СУМ у Виппані 6. ІІ ступінь Міжнародника 7. panizirka@gmail.com

Обрані члени Світової Управи 1. І Заступник Голови Світової Управи 2. Петро Дума 3. 48 4. Голова Крайової Виховної Ради СУМ в Австралії, Референт Комунікації в Осередку ім. Гетьмана Івана Мазепи в Мельборні 5. Голова СУ СУМ (2011-2016), Голова КУ СУМ в Австралії (1996-2002, 2008-2011), Голова Осередків СУМ ім. Гетьмана Івана Мазепи в Мельборні та ім. Степана Бандери в Джілонґу 6. IV ступінь Суспільника 7. peter@duma.com.au 1. ІІ Заступник Голови Світової Управи 2. Неля Лавріненко 3. 23 роки 4. 5. Голова Світової Виховної Ради (2011-2016), Ґенеральний Секретар СУ СУМ (2006-2011), Голова КУ СУМ в Україні (2003-2007, 2009-2011), Голова Осередку СУМ в Чернігові 6. ІІІ ступінь Виховника 7. n.lavrynenko@cym.org 1. Ґенеральний Секретар 2. Юрій Заруцький 3. 21 4. Секретар КУ СУМ в Україні, Голова Контрольної Комісії Осередку СУМ в Тернополі 5. Інформаційний Референт КУ СУМ в Україні, Голова Осередку СУМ в Тернополі 6. ІІІ ступінь Суспільника 7. yurko@cym.org

1. Скарбник 2. Гарі Несмашний 3. 46 4. Екзекутивний директор КУ СУМ в Канаді 5. Скарбник СУ СУМ (2011-2016), Писар КУ СУМ в Німеччині, Організаційний Референт КУ СУМ в Канаді 6. ІV ступінь Виховника 7. ky-canada@cym.org

1. Голова Світової Виховної Ради 2. Марія Поліщук 3. 14 4. Референт Таборування КУ СУМ в Америці 5. Співголова та Голова Виховної Ради СУМ в Америці (2005-2014) 6. III ступінь Виховника 7. mariap@cym.org

1. Організаційний Референт 2. Святослав Липовецький 3. 20 4. Заступник Голови КУ СУМ в Україні, Головний виховник Осередку СУМ в Тернополі 5. Голова КУ СУМ в Україні (2007-2009), Голова Осередку СУМ в Тернополі 6. ІІІ ступінь Суспільника 7. svyat@cym.org

1. Референт Зовнішнього Розвитку 2. Андрій Несмачний 3. 41 4. – 5. Голова КУ СУМ у Німеччині (1996-2000, 2004-2008) 6. IV ступінь Виховника 7. andrij1969@cym.org

1. Референт Комунікації 2. Павло Фіґоль 3. 43 4. Голова Осередку СУМ у Пассейк 5. Булавний Осередку СУМ в Монтреалі, один із основоположників СУМнет 6. ІІІ ступінь Суспільника 7. pfigol@cym.org * в анкеті вказано виключно керівні найвищі посади, які та чи інша особа виконувала на світовому, крайовому та осередковому рівні (скажімо, якщо був (-ла) Головою Краєвої чи Осередкової Управи, то інші посади виконувані в цих органах не згадано). ** всі дані подано станом ХІХ Світовий Конгрес СУМ (червень 2016 року).

ГОЛОВА СВІТОВОЇ УПРАВИ СУМ АНДРІЙ БІГУН: Це дає ентузіазм працювати, творити, бути сумівцем

Часто в сумівському житті трапляються моменти, коли сумівець через навчання чи сімейні справи віддаляється від організації. Натомість цікаво, які були поворотні моменти в твоєму житті, які утвердили тебе в «сумуванні» і після яких ти більш, ніж до того вирішив присвятити себе СУМу? Таких моментів чимало. Але те, що мали нагоду відвідати рідний край. зближує нас з Україною найбільш на А на Елленвільській оселі ми вирішили мене впливало, і давало мені натхнення влаштовувати щорічний музичний працювати. Можу дати кілька сучасних фестиваль. Запрошувати круті, модерні, прикладів. цікаві музичні гурти виступати на великій Кілька років тому ми з колишньою сцені. Бо дуже багато діаспорних сумівців Головою КУ СУМ в Україні подругою Нелею рідко мають нагоду відвідати Україну, вирішили провести обмін виховників але натомість ми щороку можемо малу України та США. Це перетворилося на частинку України запросити до себе. щорічну акцію і кожного року я набираю Даємо нагоду старшому юнацтву та нової енергії, коли маю нагоду почути дружинникам поспілкуватися особисто реакції учасників-американців, які із «зірками». Перегляньте фільми з тих побували і таборували вперше в Україні. зустрічей на YouTube, подивіться на І щороку «обмінники», кожен по-своєму, усмішки і сльози – зрозумієте, чому це розказують як змінився їх світ, відкрилося дає ентузіазм працювати, творити, бути щось нове, як вони впізнали Україну, сумівцем. розказують, наскільки вони вдячні, що

За час твого голівства в СУМ в Америці чи перебування в СУ СУМ в попередніх каденціях, які твої проекти ти б виокремив як успішні й, на твою думку, важливі для СУМу? Звичайно, що набагато легше назвати цикл провідницьких семінарів, що все, що творять інші. Але якщо про тепер відбуваються щороку для СЮ в те, над чим працював особисто я, то Посольстві України у Вашингтоні. Вже найбільше часу присвятив, напевно, більше сотні юнацтва пройшли цю референтурі СУМнету, яку ми створили програму і вважаємо семінари нашим в 1999 році з другом Андрієм Бебком великим успіхом. та іншими. «Комп’ютери для молоді» Якщо на світовому рівні, то я ми ремонтували і висилали по цілому задоволений, що мав можливість стати світу. Наступних 12 років ми старалися хоч маленькою частиною таких проектів покращити комунікацію в СУМі, і мені як видання нової редакції Правильника було особливо цікаво змогти використати СУМ – з подругою Вірою Гайдамахою; свій професійно-технічний досвід для Правильника нового впоряду СУМ – з Спілки. подругою Іркою Єндрієвською; еволюції Крім того, ми з подругою Лідою Микитин журналу «Крилаті» – з подругою багато років тому в Америці розпочали Світланою Вербовою.

Що б хотілося здійснити в цій каденції? Дуже багато задумів по різних напрямках. Подам лише кілька думок з цього приводу, але слідкуйте за стратегічним планом СУ, бо він розвивається. У країнах, де ростуть українські діаспорні громади – розгорнути нові структури СУМ, зорганізувати молодь українського походження, дати їм нагоду таборувати, відвідувати щотижня сходини зі своїми друзями. Вже розпочали перші кроки в Португалії та Іспанії, але робота щойно на першому етапі, і багато перед нами роботи. У тих країнах, де вже діє СУМ – посилити його, усучаснити методи, модернізувати підходи до виховної праці та активізації молоді. Поширити на світовому рівні програми, які декотрі Крайові Управи на своїх теренах почали впроваджувати – наприклад обміни виховників, провідницькі програми

тощо. Частіше відбувати конференції сумівських виховників. Популяризувати СУМ в Україні. Не тільки в західній частині країни, але також в східніх областях. Продовжити та розвинути важливі акції, які СУМ розпочала на території України – наприклад літні благодійні табори для дітей-переселенців із зони АТО і дітей вояків та волентерів; розвинути акцію «Теплом зігріємо серця» для дітей від імені св. Миколая. Створити умови для того, щоби члени СУМ, дружинники, змогли частіше зустрічатися і знайомитися. І спільно працювати. Не зовсім певний, чи Світові Злети відповідають сьогоднішним потребам дружинників, але ми будемо активно працювати для того, щоби творити нові можливості для членства зі всіх країн, щоби частіше з’їжджатися. 11

ТЕМА НОМЕРА: УКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ ТА СУМ Тема мігрантів у Європі сьогодні за гостротою може нагадувати хіба події 70-літньої давнини. У той час, після ІІ Світової війни, мільйони мігрантів, в основному зі Східної Європи, заполонили Західні країни. Одним із результатів цих процесів стало нове дихання, яке в 1946 році отримала Спілка Української Молоді. У новітню епоху, уже зі створенням Української Держави, знову з’явився такий феномен як українська еміграція. Це підсилило громади в традиційних країнах, де проживала наша діаспора, але також було створено нові громади, які складалися виключно із новоприбулих українців. Сьогодні на сторінках «Наших Справ» ми намагаємося зрозуміти, які особливості цих громад, але також, які кроки слід зробити СУМу чи іншим молодіжним організаціям, щоб розпочати тут ефективну діяльність. З цими двома питаннями ми звернулися до наших експертів – осіб, які активні в своїх громадах, а частина з них – пройшла «школу СУМу». Водночас, окрім таких країн як Польща, Латвія, Італія, Іспанія та Португалія, ми вирішили поцікавитися, який стан справ у Росії та Новій Зеландії – країнах, де уже починалася сумівська справа кілька років назад.

* на фото: пам’ятник Мігрантам, який відкрито в серпні 2016 року в Зарваниці

НОВА ЗЕЛАНДІЯ: За даними перепису 2001 року в Новій Зеландії проживало 504 українці Наталя Пошивайло-Таулер, Голова ОУНЗ (Північні Регіони), серпень 2009-лютий 2013 рр.

Об’єднання Українців Нової Зеландії (Північні регіони) було започатковане в Окленді в січні 2005 року. Поштовхом до формалізації об’єднання послужила Помаранчева революція, коли групи однодумців (22 особи) 27 листопада 2004 року провели акції на підтримку Помаранчевої революції в Окленді та Крайстчерчі одночасно. До цього існувала повоєнна громада і в Окленді, і у Велінгтоні з 1949 року, вона була досить добре організована, мала свій театр, хор, бібліотеку. Але з часом старше покоління вимерло, а молодше не було чисельним, переїхало в інші регіони і в своїй більшості асимілювалося. У 2002 році було формально зареєстровано українську громаду в Окленді, але коли наша група активістів звернулася, щоб підтримати Помаранчеву революцію та включити нас в громаду, нам було відмовлено. Це було ще одним важливим моментом і поштовхом на створення нового Об’єднання Українців Нової Зеландії – ОУНЗ (Північні Регіони). Треба додати, що в приблизно в той же час, на початку 2005 року було зареєстровано і організовано ОУНЗ (Південні регіони) м. Велінгтон. За даними перепису 2001 року в Новій Зеландії проживало 504 українці, 2013 року проживало 852 особи, які себе визнали приналежними до української етнічної групи. Молодечих організацій

немає, молодь гуртується навколо загальної громади і спорту, молоді чоловіки грають у футбол і шахи. Переважна більшість сучасних емігрантів – це люди, які приїхали в останні 20 років. Зараз з’являється нова тенденція на навчальну еміграцію, коли молодь приїздить на навчання, на магістерські та докторські роботи або після їх закінчення на наукову роботу. У січні 2011 року в Окленді в Новій Зеландії пройшов перший табір СУМ. Перед цим до НЗ приїздили друзі Петро і Степан Дума, булавна Катерина Кобрин із Сіднею, розповідали про історію СУМ та ідеї організації. Ідея роботи організації була позитивно розглянута, але через дуже малу кількість населення роботу не вдалося налагодити. Всього в Оклендському відділі могло бути 5-ро дітей, причому троє – з однієї сім’ї. На цьому ініціатива продовження СУМ в Новій Зеландії була припинена. З часу першого табору пройшло 5 років. Кількість українського населення залишається дуже невеликою, немає постійного зв’язку, присутності людей з попередніх поколінь, які були сумівцями, тому важливість традиції не така зрозуміла, як в країнах, де кількість населення діаспори набагато чисельніша.

ІТАЛІЯ: Через економічні мотиви еміграції, багато молоді зайняті працею і не проявляють великої активності в громадському житті Олесь Городецький, Голова Християнського товариства українців в Італії

В Італії на даний час проживає легально близько 250 000 громадян України. Серед них – велика частка молоді. Так, згідно урядових даних в 2014-2015 навчальному році в італійські школи (від початкової до матури) було вписано 19 406 українських дітей, до університетів на короткі двоабо трирічні вищі студії – 2 171 українець, 11 027 українців віком від 15 до 29 років не працюють і не вчаться. Найбільш організованою українською структурою в Італії є УГКЦ. Станом на 2016 рік в Італії існує 140 українських місійних осередків (парохій). 60 священиків здійснюють постійну місійну працю. При українських парафіях діє 37 шкіл (катихетичних або суботніх), які залучають багато молоді. Організованих молодіжних організацій в Італії немає. «Пласт» пробував самоорганізуватися, оскільки тут перебуває багато пластунів з України, навіть

провів перший табір, але інформації про подальший розвиток цієї діяльності немає. Через економічні мотиви еміграції, багато молоді зайняті працею і не проявляють великої активності в громадському житті. Ця активність виявляється відвідуванням поодиноких концертів, дискотек чи компаній друзів. Студентська молодь чи молодь зі змішаних сімей здебільшого асимілюється в італійське середовище, відвідує італійські молодіжні заходи. Враховуючи вище сказане, в Італії є велике поле для діяльності українських молодіжних організацій. Їх розвиток найбільш перспективний у співпраці з УГКЦ. Можливі заходи – популяризація інформації про організацію, заснування декількох осідків, проведення таборів, гуртків та іншого. Через відсутність свідомих і заможніх благодійників існує трудність з фінансуванням подібного роду активності.

13 15

ЛАТВІЯ: Українська ідентичність не відповідає реаліям сьогодення в контексті російської агресії на Сході України Андрій Дячун, член Осередку СУМ в Тернополі (1990-і), співробітник Посольства України в Латвії.

Станом на сьогодні українська діаспора Латвії нараховує близько 45 000 осіб. У різних регіонах Латвійської Республіки діють 19 організацій української національної меншини. Переважна більшість з них є українськими лише за формою (назвою), перебуваючи під впливом російської пропаганди, та не до кінця усвідомлюючи сучасні реалії українсько-російських відносин. Члени вказаних організацій до цього часу сприймають Росію як «брата-слов’янина», скептично ставляться до подій в Україні, звинувачуючи сучасну владу у розпалюванні конфлікту з Росією. З їхнього боку існує повне нерозуміння подій на Майдані під час Революції Гідності. Попри це, існує незначна, але активна частина представників української діаспори Латвії, яка з болем у серці сприймає російську агресію в Україні. Всі вони, здебільшого, об’єднані в лавах Конгресу українців Латвії (КУЛ), який структурно входить до СКУ. Вказані особи (20-30 людей) систематично проводять акції протесту біля Посольства Росії в Латвії, беруть активну участь в організації гуманітарної допомоги підрозділам ЗСУ та добровольчим батальйонам в зоні конфлікту. Ще одним осередком національної українськості в Латвії є парафія УГКЦ в м. Ризі (парох – о. Роман Сапужак), яка, попри значну кількість українців, почала діяти лише три роки тому і нараховує кілька десятків прихожан. При парафії систематично проводяться різного роду проукраїнські заходи, правляться молебні за українських воїнів, пропагуються об’єднавчі ідеї закордонного українства.

Що стосується роботи з українською молоддю в Латвії, то цей сегмент особливо активно взяв на себе Центр молоді та дітей Латвії (керівник – Ольга Берга). Систематично проводяться різного роду концерти, фестивалі, які носять здебільшого культурологічний характер (національнопатріотичне спрямування вказаних заходів зведено до мінімуму). Центр також займається організацією поїздок українських дітей в Латвію та латвійських дітей в Україну (як за грантові кошти, так і за кошти учасників). Варто зазначити, що в Латвії функціонує Ризька українська середня школа, в якій викладається українська мова та навчаються, в числі інших, діти українців. Попри українську назву та наявність кількох предметів українською мовою, в школі недостатньо уваги звертають на українське патріотичне виховання молоді. Це мотивується аполітичністю школи (хоча слід і зважати на той факт, що школа фінансується мерією м. Риги, де при владі знаходиться проросійська політична сила). Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що українська діаспора Латвії (в переважній її більшості і за окремими наведеними винятками) знаходиться під великим впливом російської пропаганди, є українською лише за формою, але ніяк не за змістом. Українська ідентичність не відповідає реаліям сьогодення в контексті російської агресії на Сході України. *Дане інтерв’ю є приватною думкою, а не позицією Посольства.

РОСІЯ: Діяльність СУМу створить серйозні ризики та загрози для українців у РФ Микола Малуха, голова СУМ Мурмана 2006-2007рр.

Як виглядає молодіжна українська спільнота в Росії? За яким принципом і навколо чого згуртована? Як такої молодіжної спільноти українців в Росії немає. Є декілька громад, які, як виключення, мають молодіжні осередки. Це результат виключно активності ініціативних осіб, які гуртують навколо себе молодь. Як це, наприклад, у Новосибірську. Це може бути формат етнографічного гуртка, який займається проведенням міжкультурних та міжнаціональних подій регіонального масштабу (пісенні конкурси, виставки народної творчості, етнографічні дослідження тощо). Більшість українських громад Росії мають людей передпенсійного та пенсійного віку. Молоді вони не привабливі, оскільки діяльність таких громад зводиться до народних вокально-театральних ансамблів. Також грає вагому роль у відлякуванні молоді від українських громад українофобська риторика, що панує у російському суспільстві, та державний тиск (з метою контролю над усіма громадськими об’єднаннями). У такій ситуації молода людина не отримує жодних плюсів від активної діяльності в рамках української громади. Навпаки, для неї це ризики, які можуть проявлятися у проблемах із працевлаштуванням, кар’єрним зростанням, особистим комфортом та безпекою. Тому етнічні українці молодого віку мають дві конкретні перспективи – або виїхати з території Росії, або асимілюватися й забути про своє коріння.

Які кроки варто зробити СУМу, щоб зацікавити молодих українців у даній країні? СУМу буде важко працювати на теренах Росії. На відміну від 2006-2007 рр., коли функціонувала Спілка Української Молоді Мурмана, зараз у рази жорсткіший контроль над усіма національними громадами Росії (особливо українськими). СУМу в РФ доведеться або накласти вето на обговорення публічної позиції щодо російсько-української війни, окупації Криму (вже навіть Бандера з УПА не настільки контроверсійні), або чекати обвинувачень в екстремізмі та сепаратизмі. А якщо будуть діяти осередки без тиску влади, то це означатиме, що вони співпрацюють зі спецслужбами заради збору інформації. Єдине, що може зробити СУМ у цій ситуації – це обережно точково виходити на українських патріотів у РФ, вести з ними комунікацію (онлайнспілкування, допомога з історичною літературою тощо), можливо когось запрошувати на свої заходи. У перспективі допомагати репатріації цих корисних для України людей на батьківщину. При усіх інших обставинах, діяльність СУМу в РФ створить серйозні ризики та загрози для українців, які там проживають.

ПОЛЬЩА: Слід звернути увагу на прірву між меншиною та мігрантами Мар’яна Кріль, член Осередку СУМ в Тернополі, аспірантка Інституту культурології Університету Марії Кюрі-Склодовської, авторка та ведуча українських програм на «Радіо Люблін» та «Радіо Центр в Любліні».

«Крилаті»

Як виглядає молодіжна українська спільнота в Польщі? За яким принципом і навколо чого згуртована? Можна стверджувати, що зараз у Польщі активні три різні верстви українців – це різні організації української нацменшини та етнічної групи лемків (наприклад, Об’єднання українців у Польщі і їхні менші організації в регіонах, Об’єднання лемків1, ПЛАСТ та інші), наступна верства – це українські студенти, аспіранти, подекуди випускники польських вузів, далі – мігранти2. У великих містах останнім часом спостерігається найбільша активність саме мігрантів. До прикладу, дуже успішною є діяльність фонду «Наш вибір» у Варшаві, які спочатку створили газету для мігрантів, потім заснували організацію, а згодом – почали організовувати все більше і більше заходів, різних проектів для українців, які проживають у Варшаві, але не тільки, адже все, що робить «Наш вибір» цікаве не лише заробітчанам чи українським студентам, а й полякам, які в найширшому розумінні цікавляться Україною. Загалом, якщо у містах є українська церква – греко-католицька чи православна, то саме при церковній громаді можна певним чином бути активним. Наприклад, так є у Любліні – студентському місті на сході Польщі, де останнім часом кількість громадян України постійно зростає. Дуже багато (понад 4 тисячі) – це українські студенти. Є три церковні громади, навколо яких ця молодь може активізуватись: греко-католицька та дві православні. Ось, наприклад, при грекокатолицькій церкві за останні 2 роки саме молодь,

яка приїхала навчатись з України, є дуже активною. Спочатку при парафії відбувались недільні зустрічі на вільні теми, часто це були просто дружні бесіди чи то обговорення важливих питань (наприклад, того, що організовує громада чи участь громади на якомусь заході в місті). Кілька років тому почали збиратись пластуни, які були активні в Україні, а зараз вони живуть чи навчаються в Польщі, а згодом до їхнього товариства почали приєднуватись молоді люди зі східних, північних, центральних регіонів України, які про цю організацію дуже мало знали, а також молодь української нацменшини. Згодом, кількість різних ініціатив при парафії ще більше зросла – від мовних курсів до кулінарних. Що цікаво, до парафіяльного дому дуже часто приходить молодь, яка практично не відвідує богослужіння, для них цікавішими і потрібнішими є зустрічі саме у парафіяльному домі. Що ж до інших міст, то ситуація є подібною, але зараз все більше і більше ініціатив покликані на допомогу та інтеграцію мігрантів, адже ця група є найчисельнішою у Польщі (близько 1 мільйона). Чимало роботи робиться і при парафіях, це також залежить від кожного міста зокрема, але тут є і спільні виїзди, і таборування, і прощі. Однак, варто зазначити, що далі існує суттєва прірва між організаціями української нацменшини та українцями з України. Особливо це помітно у малих містах, де громада є чисельною, де є свої традиції, підходи, а мігранти залишаються, як правило, осторонь. Здебільшого, вони мають інші цілі, подекуди зовсім інше бачення певних культурних речей.

Які кроки варто зробити СУМу (чи подібним організаціям), щоб зацікавити молодих українців у даній країні? У Польщі на паперах ще фігурує назва Спілка Незалежної Української Молоді, яку було засновано під кінець 80-х років у Гданську. Однак ця організація практично не існує і вона фактично переросла у Пласт у Польщі, який все ж залишається активним. Думаючи у перспективі СУМу, гадаю, організація може знайти своє місце зараз через українців, які проживають у Польщі. Найкращим шляхом її активізації буде праця сумівців, які приїхали до цієї країни зі своїх осередків чи то в Україні, чи ще десь. І якщо вони матимуть бажання створювати групи прихильників, осередки на нових місцях свого життя, то, думаю, СУМ може зайняти своє місце серед українських організацій у Польщі. Але потрібне велике бажання і зусилля, і, безумовно, віра у справу! З власного досвіду скажу, що коли я вперше потрапила на навчання до Польщі, а саме до Познані у 2008-2009 роках, то мала такий намір – займатися з дітьми при церкві, однак не побачила зворотної реакції. Але також громада була дуже маленькою і часто діти походили з мішаних родин,

де виховання уже було польським. Однак зараз ситуація інша. Думаю, і у представників меншини, і у мігрантів, і у студентів є потреба бути у спільноті, організації, зокрема, такого плану як СУМ. Хоча, напевно, форми і підходи діяльності на початку повинні бути іншими, можливо навіть менш ідеологічними. Велика потреба є в спілкуванні українською мовою, підтримці українських традицій, ознайомленні з українським кіно, дуже важливими є пізнання українських місць у Польщі. Гадаю, що більшу перспективу СУМ у Польщі може мати серед юнацтва, адже ця група справді потребує інтеграції та підтримки у духовному, дидактичному плані. Дітям мігрантів досить важко віднайти себе у польських школах, тому важливо, щоб, крім основної школи, було ще щось для них, наприклад, суботні чи недільні зустрічі в організації. Щодо молоді, то СУМ може бути їм цікавим, але тут слід багато думати над формою діяльності. Загалом, організації слід звернути увагу на прірву між меншиною та мігрантами і при можливій діяльності придумати механізми, як можна працювати разом і об’єднати ці дві великі групи.

1 Під меншиною та етнічною групою ми розуміємо тих людей, які живуть на цих землях постійно, тобто у випадку

Польщі навіть беручи до увагу акцію «Вісла» у 1947 році, тих, кого переселили та їхніх нащадків називаємо українською національною меншиною, лемків – етнічною групою. 2 Ті, які приїхали до Польщі з України з метою заробітку та поселення. Під терміном «діаспора» у Польщі називаємо мігрантів з України, які отримали польське громадянство і проживають тут постійно.

ІСПАНІЯ (МУРСІЯ): Таборування та семінари треба проводити якнайчастіше до того часу, доки не виростимо нових молодих лідерів

Лариса Пономаренко, керівник Асоціації Українців Регіону Мурсія, співорганізатор першого табору на території Іспанії (2015).

На нашу думку як такої «молодіжної спільноти» в Іспанії не існує (якщо говорити саме про молодь, а не дітей шкільного віку, які навчаються в суботніх школах). Є окремі молоді люди , які співпрацюють в громадах, або випускники вищезгаданих шкіл, які після їх закінчення продовжують займатись в гуртках чи фольклорних колективах при асоціаціях. Основна причина – порівняно недавня міграція (так звана «четверта хвиля»), яка на початках займалась в основному облаштуванням побуту, заснуванням церковних громад, громадських асоціацій та суботніх шкіл. Отож молоде

покоління практично не знайоме з діяльністю СУМу. Активність молоді зростала після візитів п. Мирослави Підгірної (тодішньої очільниці Світової Управи СУМу) та Андрія Несмачного. Проте не виявилось «яскравих молодих лідерів», які б змогли і очолили об’єднавчий процес. Після проведених таборувань в Мурсії та Португалії, дякуючи невтомній і професійній праці виховників, ситуація різко змінилась: молодь і діти побачили і відчули справжню атмосферу СУМу. На наше переконання, такі таборування, та семінари по вишколу Виховників треба проводити якнайчастіше до того часу, доки не виростимо нових молодих лідерів.

ІСПАНІЯ: Діти та молодь перейнялись тою суботою, яку в родинах уже називають українською Орест Антошків, громадський діяч, Мадрид. Член СНУМ в Сокалі (1990-і).

Як виглядає молодіжна українська спільнота в Іспанії? За яким принципом і навколо чого згуртована? Тих, хто виїхав з України у 2000-х сьогодні називають трудовими емігрантами. Лише з цього визначення зрозуміло, що це ті, хто був неспроможний забезпечити свою сім’ю економічно чи не міг себе реалізувати як особистість. Тобто з логіки, це люди, які нарікали на те, що їхня держава не дала такої можливості. Ключове слово у подальшому аналізі буде нарікали. Якщо глянути на це явище із точки зору патріотизму, то тут швидко стає зрозумілим, що ця хвиля української еміграції дуже сильно відрізняється від усіх попередніх емігрантських хвиль. Особисто я це називаю «капризна еміграція». Тобто це не є той вид української еміграції, який, покидаючи Україну, спалював за собою усі мости. Це не є той вид еміграції, який втікав з поневоленої України та марив поверненням до неї як до вільної та незалежної держави і робив усе можливе й неможливе, аби на момент повернення до України – повернутись її повноцінними громадянами. З дітьми, що уміють говорити українською мовою, що знають історію України та ходять до церкви. Ми маємо справу з видом еміграції, який в будьякий час може повернутись до своєї держави. І мова йде про повнолітніх громадян, дорослих людей, батьків. Мова йде про тих, хто їхав просто заробляти гроші та «тягнули» дітей за собою. І тут друге слово опори буде тягнули. Ключових слів шукати більш і не варто. Зрозуміло, що «притягнуті» сюди діти наслухались достатньо нарікань на свою державу (де їм, дітям, погано так і не було). Та дякувати Богу, дітей привезли до держав із іншим менталітетом. Виявляється, що тут діти також мають думку та з нею ще й дорослі мають рахуватись. Тож не одним батькам прийшлось поплакати, відправляючи своїх нащадків до бабці

чи дідуся. Бо, мовляв, не подобається їм Іспанія/ Португалія!! Україна краща! Паралельно із тим, при появі української церкви, появились громадські діячі, які змогли згуртувати навколо себе однодумців, створити українські асоціації для збереження рідної культури та мови. Туди притягнулись і діти та юнацтво. Усіх разом, в міру свого сімейно-патріотичного гартування. Поява української суботньої школи також направила велику течію української молодої діаспори до збереження цвіту нації. Туди, як правило, записувались діти із сімей з високим патріотичним духом. Адже це були своєрідні українознавчі гуртки, де біля дітей спілкувались і дорослі. Із появою Міжнародної Української Школи (МУШ) кількість дітей у таких школах зросла втричі, як і кількість самих шкіл. Тимчасова еміграція хотіла документально дати опору своїм дітям у разі повернення в Україну, у разі економічної кризи в країні перебування. Це останнє речення звучить цинічно... Та з волі Божої доля знову зіграла на долю України. Із навалою дітей з’явилась можливість задіяти їх у різних українознавчих гуртках. І тут сталось чудо! Діти почали старатись довчитись для батьків, для тих документів та укріпляли свій інтерес до української справи. Сама молодь задіювала чужоземців до української традиції. Діти та молодь перейнялись тою суботою, яку в родинах уже називають українською. Неодноразові гарячі ситуації, що складались в Україні, також відіграли неабияку роль у формуванні світогляду в українських дітей та молоді. Такі ситуації відчуваються в емігрантських сім’ях, школах та асоціаціях. Присутність дітей під час патріотично-сімейних обставинах робить нішу в їхніх серцях, яка пізніше заповнюється патріотичним духом, що береться з присутності на різноманітних українських заходах.

Підсумовуючи тему, над якою можна розвинути багато думок із багатьох наук, стає зрозумілим, що діти та молодь останньої української діаспори потребує специфічного підходу. Підходу педагогічного та психологічного, під час якого можна буде підкувати молодь патріотично, повернути їм національну самогідність, християнські якості та

розуміння величі ЛЮДИНИ у цьому світі. Бо кожен день цей прошарок нашої діаспори живе у щоденній боротьбі... Він бореться за своє індивідуальне самовизначення у іспанській (чи подібній) школі. У такої особи не вистачає сил на своє українське автозбереження. Наша надія на українську суботу та на все, що пов’язано з нею.

Які кроки варто зробити СУМу, щоб зацікавити молодих українців в даній країні? Як зрозуміло з першої відповіді питання, робота із сучасною українською молодіжною діаспорою є завданням не з легких. Складається враження, що пропозиція будь-якої української інституції має бути надзвичайно цікавою. Розпочата СУМом робота на Піренейському півострові має хорошу пропозицію, яка має вже і свій запит. Хоча мова йде про те, що задіяний план хороший і йде у правильному напрямку, варто зробити аналіз успіху та його майбутнього.

Сумівські табори. Успіх таких таборів, у першу чергу, залежить від потреб та бажання батьків відправити своїх дітей на літній табір. Беручи до уваги, що, живучи ритмом українського емігранта, батьки спроможні відправити свою дитину лише раз в рік у якийсь табір. Як правило, це є літні табори. Українські батьки відправляють своїх дітей у місцеві табори, відправляють своїх дітей відвідати родичів в Україні чи просто планують сімейну поїздку на море. Багато таких рішень походить в першу чергу від матеріального становища і лише потім – від патріотичної свідомості. Поява сумівських літніх таборів дала можливість задовольнити дві потреби на раз. Дитина відпочиває у літньому таборі із сильним українським напрямком. Тобто, як говорять батьки: «Як маю в Україну відправляти та переживати, нехай краще їде до СУМу». Беручи до уваги такий підхід, СУМ повинен набратись терпіння та організовувати літні табори для дітей. Під час таких таборів сіяти українську думку через низку забав, для того, щоб діти та молодь самі намовляли батьків попасти в такий табір. Звичайно, залучені виховники повинні би на майбутнє створити осередки СУМу на місцях проживання та займатись вихованням дітей не лише під час літніх таборів, а й щотижня при школах, церквах та інших громадах. Для досягнення цього потрібен час, терпеливість та ресурси. СУМу на даний момент потрібно підтримувати ці проекти в міру своєї можливості. Наданням виховників, літератури та моральної підтримки.

Сумівські семінари. Семінари, що були розраховані на старшу молодь та молодих педагогів, були направлені на посіяння зацікавленості серед вищезгаданих осіб сумівською ідеєю та залучення майбутніх виховників. Захід дуже зацікавив людей, але певна частина хотіли взяти для себе якийсь професійний навик роботи з дітьми. Тобто, треба реалістично підійти до ситуації та зрозуміти, що не всі присутні будуть (чи можуть бути) виховниками. Але у цьому напрямку потрібно рухатись та залучати чим більше людей різного віку. Кожен раз такі семінари можуть залучити більше осіб, зацікавлених у правильній, структурній та патріотичній роботі з дітьми та молоддю. Це звучить економічно, але, пропонуючи відповідним особам безкоштовні майстер-класи з виховання, є велика можливість «заразити» сумівською ідеєю осіб, які собі і не планували бути виховником, чи сумнівались у собі, в тому що дійсно можуть організувати навколо себе дітей.

ПОРТУГАЛІЯ: Час сам асимілює емігрантів Микола Чабан, Голова Хмельницького осередку СУМ в Україні (1990-і), член Ради СУП.

Початком напливу емігрантів з України в Португальську Республіку можна сміливо вважати 2000 рік. Від того часу до початку кризи в Європі та Португалії взагалі, можна сказати, що в Португалії перебувало близько 200 000 українських громадян. З початком кризи ця цифра суттєво впала, на сьогоднішній день тут проживає, легально та нелегально, приблизно до 40 000 українців. У 2003 році в м. Фатімі було створено Спілку Українців в Португалії (далі СУП), одну з найбільших українських організацій в цій країні. З часом виникли й інші організації, що були створені як противага СУП, деякі організації були створенні з групи емігрантів, що не поділяли погляди тогочасного керівництва СУП. Зокрема мною було створено та зареєстровано Спілку Українців в Португалії «Собор». З часом був створений Християнський Рух, організація що мала за доктрину на початках об’єднання всіх навколо України на базі віри. Ще є ряд організацій, що були зареєстровані на замовлення ворогів України, робота амбасади Московії та так званого «руського міра», маргінали, які добряче нашкодили іміджу українців в Португалії, виставляючи нас такими собі пияками, перекручуючи правду про українські традиції та звичаї в португальському середовищі, ведучи

відкриту пропаганду «руського міра» та «дружби народів». Карти відкрилися під час Майдану, коли в Україні били студентів: провід Спілки Українців у Португалії негайно зорганізував мітинги, авто-майдан, неодноразові пікетування амбасади України, привертаючи таким чином увагу до подій в Україні. Та був ряд організацій (українських за назвою, але не за змістом), які підтримали тогочасного посла листом про підтримку його дій та вчинків. У Португалії сильна Українська греко-католицька церква, що має понад 10 приходів. Є також УПЦ КП (1 прихід), шкільне середовище в різних куточках країни, що може позитивно вплинути на створення СУМу. Та треба зазначити, що українці в Португалії у своїй більшості є пасивними. Португалія, як кожна країна в Європі та світі має свою програму асиміляції, не звертаючи увагу на те, що час сам асимілює емігрантів. На мою думку, тут може бути зорганізовано осередок СУМу, можливо і Крайову Управу СУМ в Португалії. Та тільки треба докласти до цього зусиль та старань як з боку української громади, так і з боку українських церков та керівництва Світової Управи СУМ.

5 перших кроків, як розпочати сумівську працю у Вашій країні

БУВАЛЬЩИНА: Перший табір, який проводять сумівці в Іспанії. Виховниця Андрея К. виходить зустрічати батьків та дітей, які вперше приїхали на табір СУМу: - Гартуйсь!, - голосно вітає з порога Андрея. - … Вибачте, я не дуже добре розумію англійську, - після невеликої паузи відповідає збентежений батько.

АНДРІЙ НЕСМАЧНИЙ Референт Зовнішнього Розвитку СУМ

Андрію, які були здійснені перші кроки референтурою і чому саме Іспанія та Португалія стали першими країнами, на які спрямований фокус вашої уваги? Нашим завданням є нав`язання, шукання і підкріплення контактів із українськими організаціями на новиих теренах. Іспанія та Португалія стали першими країнами, з якими ми співдіємо, оскільки там живе та працює велике число українських іммігрантів.

На які країни в ближчій перспективі буде спрямована діяльність референтури? Насамперед – це подальша співпраця із Португалією та Іспанією, однак вирішено членами референтури розвідати можливості співпраці із українськими організаціями в Італії, як також із українцями, які проживають у Скандинавії та Польщі, де ще у 90-х роках була спроба запускати сумівські коріння.

Хто зараз входить в референтуру, чи сказати б, хто є твої найближчі співробітники? До Референтури Зовнішнього Розвитку СУМ при Світовій Управі входять: др.Андрій Несмачний (Німеччина), п.Андрея Кардаш (Канада-Україна), др.Влодко Павлюк (Велика Британія), п.Ганя Шляхетко (Велика Британія), п.Ольга Кальмук (Україна), п.Таня Ковальова (Україна), п.Лідія Фісунова (Україна), др.Мирослав Симчич (Україна). Усі члени є з Європи, оскільки тереном нашої праці є європейський континент.

Які найближчі плани референтури? Організація і проведення семінару для наших подруг і друзів у Португалії та Іспанії з метою підкріплення виховних та організаційних структур СУМ в цих країнах, як також провення зустрічей у Естонії у тісній співпраці із організаційною референтурою при СУ СУМ і нав’язання конкретних контактів із організаціями в Італії та Польщі.

ЮРІЙ ІЛЯШ:

Їм це подобається, адже таких речей нема на інших таборах, які вони, очевидно, відвідують Юрій Іляш не лише Голова Крайової Управи СУМ в Україні, але й один із тих сумівців, які в 2015-2016 роках працювали на терені Іспанії та Португалії. Сьогодні розмовляємо з ним про табір, який проводився цього літа в Португалії для українських дітей з Іспанії та Португалії. Це перший твій табір поза Україною. Що найбільше запам’яталося і який висновок з нього ти візьмеш? Найперше – це табір за межами України, але табір, який творили українці за тою системою, яка є в українських таборах. Ми не зустрілись з якимись іншими концепціями сумівського таборування, які є в інших «сумівських» державах. Тож я почувався як дома. Діти дуже швидко звикають до правил рамової програми, які ми встановлюємо на наших таборах. Я вже вдруге переконався (перший раз це було на першому благодійному таборі «Дорогою предків-2015»), що за 2-3 дні можна з дітьми, які «далекі» від СУМу, і співати сумівський гімн та молитву, і виконувати елементи впоряду, і вітатися «Гартуйсь!» (не тільки під час збірки), і співати подячних пісень під час приймання їжі. І основне – їм це подобається, адже таких речей нема на інших таборах, які вони, очевидно, відвідують. Наскільки сумівська програма є цікавою і актуальною для дітей, які ніколи не були в СУМі й не чули про організацію? Які елементи нашої програми є найбільш ефективними? Програма різна від табору до табору. Ми завжди її адаптуємо під наших таборовиків. Їдучи на табір ми мали в запасі по 3-4 виклади на день для юнацтва, а по приїзду вже починали їх пристосовувати під особливості дітей, частково навіть під їхні потреби. В цьому і є наша особливість – бути гнучкими в плані програми, головно в методиці викладу. З маленькими можна просто пограти в ігри,

в яких використовувати назви українських міст, і це вже буде для них певного роду гутірка про Україну. Беззаперечними успіхами користувались наші сумівські ігри та вечірні розваги, діти дуже охоче брали участь у представленнях своїх країн, роїв. Дуже сподобались наші танцювальні ігри (танець з віником та навколо крісел). Чи є підстави сподіватися, що сумівська праця в Португалії матиме якесь продовження. Якщо «так», то в чому полягає оптимізм? Діяльність повинна продовжитись. Шкода, щоб вже такий об’єм проробленої праці пропав. Але кілька подальших кроків повинно іти від нас – від СУ, від наших референтур. Це і тематичні семінари, вишкільні табори, запрошення на наші вишкільні табори, допомога з роздатковим матеріалом. Залучати їх до акції «Теплом зігріємо серця». Нехай вони забезпечать 4-5 дітей, але стануть плічопліч з іншими сумівцями світу, і відчуватимуть себе в нашій великій родині. У Португалії є коло молодих людей, які готові вчитись нашій сумівській виховній методиці, готові переймати досвід, а найголовніше – впроваджувати його на своєму терені. Не менш важливо, що в них є і коло «старших» людей, які чудово обізнані в адміністративних речах організації заходів, що є цінним аспектом в діяльності наших структурних одиниць.

МАПА ПОШИРЕННЯ СУМ В СВІТІ

Благодійний табір Світової Управи СУМ «Ми – Україна!» в цифрах

Надя та Марко Ткачук:

Треба скинути шапку перед тими виховниками, які багато зусиль вкладають, щоб ці табори організувати і проводити Надя та Марко Ткачуки належать до осередку ім. С.Бандери в Джілонгу, Австралія. Напевно це найбільш віддалений від України сумівський осередок. Цього літа їм вдалося відвідати одразу 3 табори в Україні – осередковий Тернопільського СУМу, крайовий вишкільний та світовий благодійний. Яке враження справили табори на сумівців з Австралії – діляться Марко та Надя. Марко: Коли зайшли на перший табір, «Червона Калина», пригадую, називався, – там купа молоденьких сумівців бігала. І запросили нас на збірку, а там, довкола тої площі, де апель відбувався всюди знимки та портрети січових стрільців. І я подумав: «Вау, то є така унікальна програма, ще й для молоденьких дітей, вивчати нашу історію!» Надя: І діти дуже цікавилися, діти були дуже приємні, виглядало, що вони дуже гарно спілкувалися і то було таке тепле прийняття дітьми. Таке перше враження було, що там була сумівська родина. Марко: Цікаво, що наш водій, який не сумівець, але в АТО служив як доброволець, коли сіли в автобус, сказав: «Навіть не знав, що в Україні такі табори для дітей проводяться, із таким вихованням». Так що СУМ свою роботу робить. Потім ми були на вишкільному таборі, де було половина сумівців, а половина – не

сумівців і це чудова ідея, бо один від одного навчаються, спілкуються. Ми мали нагоду представляти, трохи розповідати про СУМ в діаспорі, показати кліп, який «Фолькнери» зробили і то цікаво було таборовикам бачити, бо є багато подібного, але й багато розбіжного. Надя: Було багато питань, молодь зацікавлена, що діється в Австралії чи інших частинах світу в СУМі. І як СУМ з’єднує українців у світі. Марко: Після цього ми поїхали в Червоноград, на Благодійний табір, який Світова Управа зорганізувала і це теж було чудово, бо багато дітей «сирих», що шукають виховання і дуже мало знають про СУМ, то ж була нагода розповісти про Спілку. Треба скинути шапку перед тими виховниками і подругою Нелею Лавріненко, які багато зусиль вкладають, щоб ці табори організувати і проводити. Діти були в захваті – вже від першої збірки. Надя: Діти мали нагоду багато навчитися про СУМ, про себе, як спілкуватися і що вони можуть мати більше в своєму житті. Марко: Я думаю є можливість і нагода Світовій та Крайовим Управам, щоб Крайові Управи висилали виховників і впорядників на такі табори, і щоб було більше зусиль підтримати наших молодих активних дітей. Бо приїхати в Україну і бути в таборі і в такому оточенні для них самих буде виховання. І це добро для всіх, виховання для всіх.

«АНТИТІЛА» НА СУМІВСЬКОМУ ФЕСТИВАЛІ «НАДІЯ Є!»:

Зустріли багато дуже активної молоді

- Чи сподобалося вам на оселі СУМ в Елленвілі та що можете сказати про зустріч із учасниками сумівського табору? Враження чудові. І сама територія табору, і діти, які приїжджають на кемп, волонтери. Все пронизано українським духом. Відчувається, що всі дбають про збереження традицій. - Часто діаспора знає про Україну більше, ніж Україна – про діаспору, втім, що нового для себе Ви тут відкрили? «Відкрили» багато дуже активної молоді. А особливо вразив дитячий табір, в якому на свіжому повітрі виховуються маленькі, але вже справжні патріоти. Також приємно було співати разом з Ендрю Стасів та повним залом молодих українців Америки нашу пісню «Бери своє», яку заздалегідь підготували і вивчили волонтери табору СУМ. - Як думаєте, наскільки соціальні й національні питання, які Ви піднімаєте останнім часом у своїй творчості, зокрема в альбомі «Все красиво» чи через проект Ukraine Exists, є зрозумілим для молодої людини українського походження тут, в Америці? Ми бачили цікавість у їхніх очах. Намагання зрозуміти певні речі, відчути. Тому хотіли і говорити, і розповідати, і відповідати на їхні питання. Звичайно, що проблеми в Америці та в Україні – різні. Але є те, що нас об’єднує – наше коріння, наша нація... І де б не був українець, завжди мусить тримати в голові пам’ять про рідний край, про те, звідки його рід, і дбати, аби цей край розвивався і процвітав. А особливо в такий непростий час. І ми бачили, що всі діти з нами згодні, що їм не байдуже, чим живе Україна.

Фото Христини Янців Іваник

На цьогорічному фестивалі «Надія Є!» головним гостем став київський гурт «АНТИТІЛА». Про враження від фестивалю, спілкування з сумівською молоддю ми запитали музикантів гурту.

- Що може зробити діаспора, а зокрема молоді представники, скажімо сумівці, щоб стати ближчими сучасній Україні? Й навпаки, з чим і якою має прийти Україна до діаспори? Діаспора повинна продовжувати лобіювати державні інтереси України в світі. Також не покладатися на довіру, а разом із фінансовою і матеріальною допомогою Україні, здійснювати контроль за тим, як використовується ця допомога, вимагати звіти, вести облік. Також важливо тягнутися до сучасного. Мистецтва, літератури, живопису... Відкривати для себе і для світу нову Україну, яка береже традиції і культуру, але й розвиває модернові напрямки. А Україна має прийти до діаспори з чітким сигналом, що вона готова долати корупцію, розвивати демократичні інститути. - Фестиваль, на якому Ви виступали, носить назву «Надія Є!». Чи повертаєтеся Ви після фестивалю з переконанням, що надія Є? І якщо так, то що додає найбільше оптимізму та надії? Надія завжди є, навіть якщо здається, що все втрачено. Але про фестиваль «Надія Є!» можна сказати, що це перший наш фестиваль на американському континенті. Дуже якісна організація, ідеологічна складова дають змогу впевнено сказати, що фестивалю бути і ще довго-довго давати надію і дарувати щастя всім присутнім!

З ІСТОРІЇ СУМ

Відгуки, зауваження та просто думки просимо надсилати на електрону скриньку організаційної референтури: cym.org@cym.org

Головний редактор: Святослав Липовецький Літературний редактор: Світлана Вербова Верстка та ілюстрації: Віталій Дзюбак © 2016, Світова Управа Спілки Української Молоді (СУМ). * Авторські матеріали розміщені у віснику є думкою авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції чи керівних органів Спілки Української Молоді.