Авангард (ч.96)

4 . 4 (96) Р.ХХІУ

журнал

українсьної

молоді

АВАНҐАРД ЖУРНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ двом сячник

видає Центральна Управа С У К

AVANTGARDE

VANGUARD

Revue des Jeunes. bi-mestriel edite par le Comite Central

Official Press Organ of the Ukrainian Youth

de l Union de la Jeunesse

Association in exii

Ukrainienne en exil

two-mounthly

Р е д а г у є К о л е гія з ч л е н ів Ц е н т р а л ь н о ї У п р а в и Головний Р е д а к т о р — В о л о д и м и р Л е н и к

СУМ

Р е д а к ц і й н е л и с ту в а н н я і м а т е р і я л и н а д с и л а т и на а д р е с у Р е д а к ц ії : Адр е са р е д а к ц і ї:

Адреса

“A V A N G A R D ” 8 М iinchen 2

«AVANTGARDE» 72 Bid. C h a r l e m a g n e 104 0 B r u x e l l e s T el . 3 4 . 0 4 . 8 2 .

D a c h a u e r s t r - 9/11 Tel

555316

а д м ін іс т р а ц ії:

Ц е число з р е д а г о в а н о в С е н р е т а р і я т і Ц У С У М . Л і т е р а т у р ­ ну ч а с ти н у з р е д а г о в а н о при с п і в п р а ц і Р е д а н ц і й н о г о Г у р т ­ ка Д р у ж и н н и к і в С У М : О . Р о ж к а , А Г а й д а м а х а , О . Б р а т к о в ський і Я Д о б о ш . Ф о т о о п т и ч н и й с к л а д : М іл я С Е Н И Ч А К . Г р а ф іч н е о ф о р м л е н н я : м и с т е ц ь - м ал я р О м е л я н М А З У Р И К .

УМОВИ

ПЕРЕДПЛАТИ

"АВАНГАРДУ

Країни

Одне

С Ш А

1 UU д о л

5.00

дол.

Канада

1.00

дол.

5.00

дол.

Англія

0.5.0

ф.ш.

1 . 5 . 0 ф.ш.

А в с т р а л ія

0.75

дол.

3.7 5 д о л .

Бельгія Франція

ЗО 6 ф р .

1 5 0 б.фр.

3.00

ф.фр

15.00

Німеччина

2 50

НМ.

12.50

НМ

Австрія

15.00

ш іл

75.00

ш іл.

число

Річно (6 чисел)

ф. фр

Аргентина

100

пезо

500

Б р а з и л ія

1 .00

н мруз.

5.00

н.нруз.

Парагвай

50

250

гвар.

гвар.

пезо

«Права

Людині

— Воля

У к р а ї н і !»

СВОБОДА І ПРАВДА - НЕПОДІЛЬНІ /О .К / В ж е від довш ого часу, а під цю пору зо кр ем а, в У к р а їн і йде завзята боротьба за ел ем ен тар ні людські права; за свободу дум ­ ки і слова, віри і переконань, мови й культури, за свободу лю дсь­ кої творчости, за можливість вільних організацій і товариств, за свобо­ ду і права людини. П ер ід у цій боротьбі веде українська молодь різних прош арків. Гасла т.зв. «жовтневої революції» про боротьбу кляс і за побудову комуністичного суспільства, реалізація яких довела до нечуваного в історії духового рабства і закріпачення людини і цілих народів, забріханість о ф і ц і й н о ї совєтської пропаганди стали для молоді такими осоружними, що вона прагне якн ай ско р іш е порвати пута, щоб стати вільними людьми нарівні людей сучасного культурного світу. Т а м о ­ лодь, що ступила на шлях боротьби, п ереко н ана в тому, що з а б е з п е ­ чення прав людини є основою справедливих суспільних відносин внутрі кож ного народу, що в свою чергу веде до наладнання мі>и народних взаєм овідносин. Том у в центрі писань і літературної твор­ чости тієї молоді є лю дина з її природним правом бути собою і роз­ вивати свої властивості на базі культури свого народу. Звідси усі зусилля спрямовуються на привернення гідности і місця українській мові, за пошанування пам'яток української культури й історії, проти насадж уваної русиф ікації та к о л о н і а л ь н о ї експлуатації. З погляду окупанта, свобода одиниці і забезпечення її прав, є рівнозначним з припиненням невільничої праці мільйонів людей, н е ­ можливість їх висилки на освоєння сибірських просторів. Ц е рівно­ часно було б започаткуванням розбудови власної національної культу­ ри, науки, економ іки. Ц е було б перекресленням основ імперіяльного м осковського панування. Бо вільна людина в У кр а їн і не мислима без вільної У країни, так, як вільна У к р а їн а не мислима без вільної в ній людини. Свобода є неподільна! Живучи у вільному світі, знаходимось в умовах, де людські пра­ ва є забезпечені законом . Ніхто нам не забороняє ні вірити, ні д ум а­ ти, ні писати, ні організуватись по нашій волі, ні маніфестувати наші прагнення до свободи українського народу. Ми не потребуємо боро­ тися за наші права, бо ми їх м а є м о в результаті забезпечення люд­ ських прав законом і правопорядком країн нашого поселення. Інша річ, чи всі ми належно використовуємо ці наші права і сво­ боду, щоб служити правді нашого народу. Н е всі ми, на жаль, в м іє­ мо оцінити стан вільної людини. Ми часто вільною людиною схильні вважати анархіста, тобто таку людину, яка робить, що с ам а хоче. Н а ­ справді вільною людиною є тільки та людина, що служить П равді. Глибокий зміст цього ствердження знайдем о в Святому Письмі, де говориться : «шукайте за правдою, а вона визволить вас». Ці, хто забу­ ває про цю просту істину, попадають в стан рабів вигоди, матеріялізму, а часто наркотиків і деморалізації. Н а ш а Правда заклю чена в наш ому виховному ідеалі, вона є тією «Руською П равдаю »Я рослава Мудрого, яка регулювала людські відно­ сини в нашому народі, яка існує й досі в духовості цілого нашого 241

народу, а яку так пренрасно з'ясував наш Великий Ш евчен ко. З а ию нашу Правду згинули мільйони борців, за неї караються і тепер сотні п с я ч найкращ их синів і дочок У країн и по тю рмах і на засланні в соь. С ою зі. П равд а ви м а га є жертв, як це доводить також наш а християнська релігія. П равду треба пізнати, в Правду треба вірити, за П равду треба боротися! А ле Правду треба також поширювати, щоб вона стала відомою для всіх, хто хоче її пізнати. П ош ирення української правди в світі належить українській е м ігр а ц ії, а молоді зо кр ем а, і коли за нашу П равду готові сьогодні боротися молоді люди з п ом іж ч у ж и н ц і в , то це є ознакою , що наш а П р а в д а до них промовляє. Коли недавно на з а ­ хист арештованих совєтським р еж и м о м Григоренка, М ороза і інших в’язнів станули молоді люди з Італії, Н о р в е гії і Бельгії то це сталося в висліді ширення наш ої Правди в вільному світі. Бо правда є неподільна, як і свобода. Топтання їх в одному кінці світу, загрожує також решті світу Том у особливо молодь на ці явища є дуже чутлива і це є з а ­ порукою. що ті вартості людського духа збережуться. П р ав д а не знає однак ко м п р ом ісів з брехінею і облудою. Хто піде на цей шлях, той д о п о м о ж е злу продовжувати своє існування і поши­ рення. Н е с м іє цього робити також і Ц ер ква, для якої Христос дав твердий закон не потурати злу. Том у погану прислугу роблять ті цер­ ковні діячі, які пішли на діялог з Дияволом. Н а ш и м невідкладним і постійним завданням, нашим на чужині і наших друзів в У кр а їн і, є боротись за Правду, бо в ній містяться і П р ав а Л ю ди ні і Воля У кр а їн і.

* *

* * * *

* * * *

* * * *

* * *

* * * *

* * * *

£

* * * *

* *

■Ще Потебня справедливо сказав про те, що нація, яка асимілює десят­ ин інших націй, перестає бути са м а собою і накличе й на себе «мерзость запустения*. П ер ш і відступи її можна бачити вже сьогодні, скажімо, в тій всесоюзній національній пошлості, з міщансько-канцелярійним цинізмом і воляпюком, - яка значною мірою заповнює сучасну естраду, телебачення, художню самодіяльність тощо в усіх республіках і все ширше наступає на всі

сфери культури. Але це ще не єдине лихо. Є ще й друге, не менше. Щ об десятки на­ цій С Р С Р -добровольно» відбивалися від своєї мови й національносте для цього потрібно дуже багато, непомірно багато неправди й несправедливости (бож в атмосфері правди й справедливости безглузда й дика са м а поста­ новка такого питання, такої мети: спеціяльно відмовлятися, цілим народам відмовлятися від своєї мови, від своєї національности... Для чого? з якої ради? кому

і що це дає?).

Потрібно багато несправедливости

й неправди

щодо минулої історії цих народів,... щодо характеру цих процесів, які від­ буваються на наших очах, щодо цінностей людської культури, щодо наших потреб на

42

майбутнє...»

Іван Д зю б а

«Інтернаціоналізм чи

русифікація?»

X

П’ЯТДЕСЯТ ТРОЯНД І ТИСЯЧІ СЕРДЕЦЬ Кожний, хто мав щастя бачити маєстатичну постать Кир Йосифа Сліпого, відчув духову піднесеність. Й ого особовість відбиває духо­ ву силу нашого народу, зі слідами його терпінь і боротьби. Радість сумівців і сум івок А нглії не знала м еж . П ро це свідчила ж в ав а підготовка, спонтанність захоплення і щирість сердець, це ж приїзджав Той, хто став уосібленням мужности і героїзму українсь­ кої Ц еркви, що є живучим прикладом української нескорености, Той, про кого вони чули по радіо, на телебаченню , з розповіді батьків, з української преси. В серцях любов, в руках китиці квітів і бажання хоч доторкнутися Й о го струджених рук та подарувати усміш ку. А д ж е Він велетень духа. Сумівці вміли заманіф естувати всюди свою присутність. Н е м о в нерозривний ланцю г тягнулася їхня участь по всіх місцевостях, нуди переїздж ав наш Кардинал.

243

8 -о го травня . Л о н д о н . С у м ів ц і з Л о н д о н у і околиць зіб рали ся на привітання Д о сто йн о го Гостя, та взяли участь у св. Л ітур гії. Н е д іл я , 1 0 травня. С у м ів ц і з м ісцевих о с е р е д ків , з Ґлостеру, Л е стеру і Ковентрі прибули численно до катедри П р е с в ято ї С китальчої Родини у Л о н до н і. Ц ього ж вечора відбувся б енкет, у яком у взяли участь: голова К У — Я .Д е р е м е н д а , д. М .Г р и н ю к — заст. ґолови, подр. М .В о л ч ан сь ка, і д. Б. Ю р к ів члени К У , як члени П о ч есн о го Ком ітету для привітання Д о сто йн о го В ладики. С ум ів ці Е дінбургу стрічали Д о сто й н о го Гостя о рган ізов ани м и л а в а ­ ми в днях 1 3 і 1 4 травня. Н а летовищ е Б р а д ф о р д -Л ід е прибула молодь з цілого граф ства Йор» щоб привітати Б л а ж е н н іш о го К ар д и н ал а. Р ів н о ж взяла о рган ізов ану участь у св. Л іту р гії і в ко р отком у концерті в залі С У Б Брадфорду. Н а диво тільки о рганізатори зустрічі з Б л а ж е н н іш и м у М ан ч е с те р і не допустили С У М до о р га н ізо в а н о ї участи. О д н а к сумівці зам ан іф естузал и свою присутність п’ятисотчленною групою, беручи участь у С в. Л іту р гії і в залі Бел В ’ю на А к а д е м ії. Кардинал Йосиф С ліпий дав ав д ієн ц ію для різних світських і церкої них о рганізацій, у катедральній залі. В ід С У М -у взяв участь в ній — д. Я .Д е р е м е н д а .

21 і 2 2 травня припала р а д іс н а ч е р га В ол вер гам пто но ві гостити у се б е В ерховного А рхи єрея. Р а н к о м 21 травня відправив Достойний В л ад ика Т о р ж еств ен н у Л іту о гію і з м іг п ереко н ати ся про участь в ній численного гро м ад ян ст ва, з В ол вер гам п то ну і околиць. Хоч погода не дописала — радість присутніх була б е зм ір н о велика і панував п ід ­ несений настрій. С ум ів ц і й пластуни творили ш палір, по сер еди ні яного проходив Б л аж ен ніш и й . С у м ів ц і мали нагоду подарувати закуп­ лені книж ки з присвятою В ерхо вн о м у А рхи пастир еві. В ладика відвідав тут залю С У Б -у , в якій старанно зберігається бібліотека С У Б -у і С У М -у . С ум ів цям справило велику приємність, що В ладика дав згоду на спільну зним ку з ними. Р .Я ц ик — старш ий ю нак запевнив Владику, що сум івська молодь виконуватим е всі Й о го доручення в праці для Б ога і У кр аїн и . В И С О К І В ІД В ІД И Н И

В В О ЛЬ В ЕРГА М ПТО Н

Ю НАЧКА СУМ

ВРУЧ А Є ВЛАДИЦІ 50 Т РО Я Н Д .

Н О Т ТІН ҐГА М : В Е Р Х О В Н И Й А Р Х И П А С ТИ Р В АС И С ТІ КАПЕЛЯНА СУМ С Ь КО ГО

Б Л А ГО С Л О В И ТЬ д. Я .Д Е Р Е М Е Н Д У, ГО Л О В У К У С У М .

— о.М ИХАЛЬ

НВІТАМИ І Р А Д ІС Т Ю П Р И Й Н Я Л А ТА РАСІВНА Д О С Т О Й Н И Х ГО С Т Е Й Б Л А Ж Е Н Н ІШ О Г О М И Т Р П П П П И Т Д Й КД Р Л И Н Д П Д ТД Д П Д Л И КУ КИ Р ГП Р Н Я К А .

Волвергамптон мав ще честь вислухати 22 травня другу Св. Літур­ гію, яму їм відправив Блаженніший Архиєпископ. Волвергамптонська м о­ лодь взяла масово участь у Анадемії, яка відбулася у Ноттінґгамі в честь нашого незламного Віроісповіднина.

22-о го травня у п'ятницю, напередодні зустрічі у Ноттінґгамі сумівська есиорта, разом із своїм капеляном о. А. Михальсьним і о.Гринахом супроводжала Верховного Архиєпископа з Ковентрі до єпископської резиденції в Ноттінґгамі.

2 3 травня вже зранку почали прибувати до Ноттінґгаму миряни, серед яких більшу половину становила молодь. Утворено привітальний шпалір разом з групою Пласту. Прийнявши привіт і поклін від К У С У М , зложений головою С У М Я .Д ерем енд ою , а квіти піднесли юначка М. Д ж ус і юнак Стасів. Зараз ж е при вході до храму, Блаженнішого привітав парох і капелян С У М -у о. А.Михальський. Пан Л есю к вітав від ноттінґгамської громади, офіруючи традиційний хліб-сіль. За престолом занняла місця сумівська молодь з прапороносцями у першій лаві. Співав ноттінґгамський хор. В ечером відбувся концерт в Алберт Гол. Заля була вщерть запов­ нена. При появі Верховного Владики сурмач сповістив Його прихід. Усі піднялися на ноги і оваційно вітали Владику. Від К У Англії було передано Достойному Гостеві китицю 50-ти рож, що символізували 50 осереднів Англії. П рограм а була переведена на високому рівні, пісні перепліталися з танцями, і деклямаціями. Оригінальністю вражало тло сцени — злука двох соборів київського і римського, пов'язані в одне ціле. Проект був опрацьований пп. А.Гайворонським і М.Гриню ном, з моттом Владики •пер аспера ад астра», що ми переклали б «через труднощі до зір». Рівнож оригінальністю відзначалось по мистецьки підготовлена, М .Гринюком інсценізація укладу А.Гайворонського що мала на меті показати тяглість поколінь. Накінець промовляв Блаженніший. По А кадем ії всі уже знали: Блаженніший відвідає Тарасівку. Погода чудова. Достойний Гість забажав відпочити під густою гру­ шею. Тут підходили до нього діти, просячи (ті що переборювали свою здержливість) автограмку Достойного Гостя. Обмінявшись думками, Верховний Архиєрей рушив у дорогу до Лондону, бо вже наступного дня чекало Його вічне місто Рим. В житті бувають рідкісні дні, про яких лишається спомин на ціле життя. Вони надають окраси життю. Такими днями для сумівців Англії, що їх вони згадуватимуть, чи не при кожній нагоді, це їхня зустріч з Блаженнішим і пам ’ятка того суворого обличчя від якого променіє мужність великого Героя Ісповідника. Й.Р.

248

В 5 0 -л іт т я о с н у в а н н я і 4 0 -л іт т я н а с и л ь н о ї л ік в ід а ц ії У А П Ц .

ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ. Більш як 2 9 0 років після підкорення Візантії турками Унраїнська Православна церква продовжувала жити своїм власним життям. І тільки в 1 6 8 5 році М осква за допомогою турецького уряду примуси­ ла царгородського патріярха дати згоду на перехід Київської митро­ полії під зверхність московського патріярха. Т а довго ще трималися в українській церкві славні традиції митрополитів П етра Могили, Сильвестра Косова, Іосафа Кроковського, її порядок і звичаї. Том у прибор­ кати нескорену українську церкву М оскві заледве вдалося на прикінці 18 -го століття.

19-ий вік заверш ує це підкорення і українська церква втрачає м айж е повністю свої національні прикмети. Та не в силі були ні уряд могутньої ім перії, нав'язана ним церква загасити в душі укр а­ їнського народу любов до своєї рідної церкви і прагнення до її відродження. То ж, коли Л ю тнева революція 1 9 1 7 року принесла поневоленим російською ім перією народам можливість відбудування свнго націо­ нального життя, в Києві постає В сеукраїнська Православна Рада (В П Ц Р ), що складалася з духівництва та вірних, метою якої було упорядкування укр. церковного життя та надання прбв колишній Українській Православній Ц еркві. — П ер ед тим у квітні і травні по всіх українських єпархіях бідбулися церковні собори. С правою української церкви займалося і українське вояцтво на своїх З'їздах, вислідом чого було виділення військових свящ еників та вояків, як представників до В П Ц Р . Закон про Автокефалгю У країн сько ї Православної Ц еркви, після відповідного підготування та опрацьовання, був оголошений 1 .1 .1 9 1 9 р . Н а жаль, цей закон не зм іг бути переведений у життя, бо цілий 1 9 1 9 рік Київ був театром військових дій, в процесі яких був кількакратно окупований то червоно то біломосковським військом. Т а не зважаю чи на це і користаючись під час совєтської окупації їхнім ж е декретом про відокремлення церкви від держави, починають утворюватись українські парафії. В травні 1 9 1 9 р . була поновно обрана В П Ц Р , яка мала діяти до моменту скликання 1-го Всеукраїнського Собору, що мусів вирішити основні проблеми Української Автокефаль­ ної Православної Церкви та напрямні церковного, життя. Перш е українське Богослуження при величезній участі вірних було відслужене в Миколаївському соборі в Києві, на Печерську 9 .5 .1 9 2 0 р . “Ц е був дійсно день народження Української Автокефальної П р аво ­ славної Церкви» згадував митр. В.Липківський. Але це був і початок великого тернистого шляху, що його перейшла У А П Ц за роки свого перейшла У А П Ц за роки свого існування, позначеного тяжкою бороть­ бою та стражданнями. Ця боротьба розпочалася вже на перших кроках і провадилася так на зовнішньому відтинну з різними окупаційними владами, в тому і російською церковною, ян і на внутрішньому з проросійськими елем ен­ тами, угодовцями та прислужниками чужих панів.. В се ж, не дивлючись на труднощі, українські вірні здобували одну позицію за другою... Після собору св.Миколая українське Богослуженн» 2 4 9

С О Б О Р СВ.М ИНОЛАЯ В КИЄВІ, ДЕ БУЛО П ЕРШ Е

Б О ГО СЛУЖ ЕННЯ УК Р А ­

ЇН С Ь К О Ю М О В О Ю (1 9 2 0 р) ЗБУД О ВАНИ Й І М АЗЕПО Ю (16 9 0 -1 69 6 ) ЗРУЙНОВАНИЙ БОЛЬШ ЕВИНАМ И В 1934 Р.

відновилося в соборах св.Софії, св.Андрея та інших церквах Києва і Київщини, а згодом рідна мова полилася з церковних амвонів усієї України... Для створення парафій В П Ц Р опрацювала «Статут Українських Параф ій* з означенням організації української церкви, порядку та м еж праці церковних рад, починаючи зі Всеукраїнської. Таким чином, оформивши цей документ перед пануючою в той час в У країні совєтською владою, українська Ц е р кв а стала офіційним чинником.

5 травня 1 9 2 0 року скликаний Пленум В П Ц Р урочисто оголосив Автокефалію У країнської Православної Церкви, повну незалежність її від московської ісрархії і всенародню соборноправність. Ця постано­ ва була затверджена всіма губерніяльнимй С оборам и У А П Ц . Разом із тим ішла праця щодо перекладу Богослужебних книг на українську мову та їх друку, в чому найбільше прислужився протоієрей В Л ип ків ський , та ін. З ростом парафій У А П Ц виникала потреба в священиках-українцях, а особливо потрібно були єпископи-українці. Але всі намагання їх мати, або клопотання про їхню висвяту, не привели до успіхів, бо все єпис­ копство в Р осії і У країні було затверджене або наставлене головою російської православної церкви, патріярхом Тихоном, який був про­ сякнутий ворожістю до У А П Ц . Спроби висвяти українських єпископоза м е ж а м и Р о с ії і У країн и також закінчилися невдачами через не2 5 0 мож ливість виїзду за кордон і повороту.

МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ - ВАСИЛЬ ЛИПНІВСЬНИЙ

Для розв’язки всіх тих пенучих проблем 14. жовтня 1921 року був скликаний у Києві Всеукраїнський Церковний Собор, що відбув­ ся у св.Софії при участі більш як 4 0 0 делегатів зі всіх частин У к р а ­ їни і навіть Кубані. Там були представлені, крім духівництва, всі прошарки укр. народу, в тому визначні вчені та укр. діячі (акад А. Кримський, проф. В .Д анилевич, «батько» кооперації М.Левитський та ін.). Але ні один зі запрошених єпископів не з'явився... Коли ж на прохання делегації, що її виділив Собор, прибув настановлений для України московський екзарх Михаїл , — він відмовився визнати Собор і висвятити обраного Собором єпископа... Т а ка була християнська лю­ бов і молитовне єднання сусідньої, і, здавалося б , братньої церкви. Оскільки ще до прибуття цього «екзарха» Собор, після глибоноопрацьованої доповіді протоієрея В .Липківського, розглянув питання своєї правности і канонічности та затвердив це, на слідуючий день він зайнявся справою українського єпископату. Зі змістовою на­ уковою доповіддю на цю тему виступив д-р теології проф. В. Чехівсьний, аб. Голова Ради М іністрів У Н Р . В ній було стверджено, що в апостольські часи не було єпископської висвяти, і що О лександрійсь­ кій і Римсьній церквах ще довго єпископів висвячували пресвітери...» Базуючись на цій доповіді, С обор ухвалив — поставити своїх пер­ ших єписнопів, як і в перші віки християнства, через покладення рук пресвітерства. Т ак був висвачений 2 3 жовтня 192 1 року перший митрополит 251

Української Автонефальної Православної Церкви Василь Липківсьний, з титулом Митрополита Київського і всієї України. Підчас Собору, що продовжувався до ЗО жовтня 1 921 p., були висвячені на архиєпископів Н .Ш ар аїв сь ки й , І. Теодорович, О . Ярещ енко, Ю . Міхновський і С .О р л и к. Було на цьому Соборі розглянуто та вирішено низку інших важливих справ українського церковного життя. Вістки про успішне відбуття цього перш ого Собору виклинали велине піднесення в Україні, зокрема в рядах інтелігенції, де знайшлося стільки покликаних на службу Рідної Церкви, що в одному тільки Києві на протязі 2-х місяців після Собору було висвячено коло 2 0 0 священиків і стільки ж дияконів. З а 2 роки після С обору У А П Ц м а ­ ла в свойому складі 2 6 єпископів, до яких належало більш як 2 0 0 0 парафій з 2 5 0 0 священинами . Організовувалися українські парафії й поза м еж ам и України, на теренах Сов. Сою зу і у вільному світі. Н а 1 9 2 7 рік в складі У А П Ц нараховувалося 3 4 єпископи і 1 0 .6 5 7 священиків. Н а початнах свого існування, хоч було воно й тяжке, У А П Ц не зазнавала спеціяльних утисків, бо сильнішою церквою була російсьна православна, і совєтська влада скеровувала свої зусилля, на роз­ валення в першу чергу цієї церкви. Але відвойовуючи терен від м ос­ ковської церкви в Унраїні, У А П Ц виростала в силу, з якою треба було числитися. До того — це була незалежна національна церква і це для окупантів було великою небезпекою . Як і завш е, наступ на У А П Ц почала преса, і в Унраїні, і в Москві. Вона в гострому тоні обвинувачувала У А П Ц у вяких політич­ них злочинах, петлюрівщині, антисовєтській діяльності. Послідували •застрашую чі» арешти, коли без усякої причини людину забирали до в'язниці, а потім, деякий час потримавши, випускали (митр. В .Л и п к ів ­ сьний, єп. Ю .Ж евченко та ін.). Потім, помимо висилки своїх агентів для праці в лоні У А П Ц , Г П У удалося завербувати для своїх послуг деяких слабодухів із числа церновних діячів, праця яких полягала або в доносах, або у ширенню всяких заколотів чи непорозумінь, або в організації всяких розкладницьких «живих» та «діяльних» автонефальних церков, яких один час існувало аж 4 ! Згодом був скасований «Статут Спілни Парафій УАПЦ », що був зареєстрований і переєстрований перед владою. Таким чином У А П Ц стала нелегальною інституцією, якій було заборонено всякі збори, друк і т.ін. Почали відбирати від українських парафій церкви, ареш то­ вувати та висилати вище і середнє духівництво, вірних. Потім одного дня була запечатана кан ц ел яр ія -В П Ц Р , а її членів, починаючи з Голови та Заступника (В.Потієнко і арх. Ярещенно) поступово виарештували та позасилали. За деякий час була створена 3-я В П Ц Р , куди входила вже поваж­ на к і л ь к і с т ь агентів Г П У , що діяли за його вказівками аби ліквіду­ вати і У А П Ц і її Митрополита (який у міжчасі кілька разів був а р е ш ­ тований). Т аке напружене становище продовжується до 2-го Всеукраїнського Православного Собору, що зібрався в Києві в жовтні 1 9 2 7 року, і який і своїм духом і складом набагато відріжнявся від першого. Дух був пригноблений, а делегати в основному представляли собою ду­ хівництво і селянство, яке на той час ще не було занріпачене. П о ­ мітна була велика участь агентів Г П У , що не тільки обсервували, а 2 5 2 й нав'язулали волю влади в тому чи іншому питанні.

ПРОФ. ВО ЛО Д ИМ И Р ЧЕХІВСЬНИЙ, СУД Ж ЕНИ Й В ПРОЦЕСІ СВУ-СУМ (1930)

І все ж, не дивлючись на все те, тільки з великими труднощами і в номпромісовий спосіб удалося владі досягнути свого — повалити Велетня відродженої Унраїнської Православної Цернви... Митрополит В.Липківсьний був усунутий і підданий під домашній арешт, що три­ вав аж до 1 9 3 8 р., на початку якого він зник за стінами ГПУ... Хоч цей С обор ніби нормально закінчив свої п рац і,-о б р ав нового Митрополита (арх. М. Борецький), нанреслив пляни на майбутнє і т.д., але після нього ліквідація У А П Ц набрала приспішених темпів, що видно із вищенаведених даних. Тан, у роках 1 9 2 4 -2 5 влада відібрала 4 6 цернов, у 1 9 2 6 р . — 28, у 1 9 2 7 р . - 58, у 1 9 2 8 р . - 9 7 , у 1 9 2 9 р . - 1 36, у 1 9 3 0 р . - 2 3 4 , у 1 9 3 1 р . - 3 5 0 . Разом із знищенням церков — знищувано і духівництво і вірних. Єпископи, тисячі священиків, сотні тисяч вірних були заареш товані, а потім замучені чи розстріляні або, в кращому випадкові, заслані... Внаслідок такого жахливого терору на кінець ЗО. ооку в У країн і не було вже жодного єпископа У А П Ц (з першого єпископату залишився 253 єдиний І.Теодорович, який у 1 9 2 5 році виїхав до Канади).

А Н ТИРЕЛІГІЙ НИ Й ПЛАКАТ 3 1930-их рр

РУЇНИ УСПЕНСЬКОГО СО БОРУ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ. ПІДМІНОВАНИЙ СОВЄТАМИ В 1941 Р.

Для тих, що чудом полишалися, влада створила неможливі умови існування. Н е тільки всі священослужителі, а й члени їхніх родин були позбавлені всяких елем ентарних людських прав (права на п р а ­ цю , на пристановище, на навчання, виборчого права і т.д.). Були во­ ни також оточені суворою забороною будь якої допомоги з боку при­ ватних осіб, а й навіть контактів... В роках 3 4 -3 6 пройшла остаточна руйнація церкви, коли було н ай ­ більше знищено найцінніших українських історичних пам 'яток-храмів (Михайлівський собор та ін.) Добивалися або розганялися рештки духівництва і вірних. І на кінець цих страшних 30-х років неможливо було вж е десь знайти в У кр аїн і якусь існуючу церкву і якогось укр а ­ їнського свящ еника... Здавалося, що це вж е смерть... Але митр. В. Липківс^кий закінчив свою «Історію У кр а їн с ь ко ї П р а ­ вославної Церкви» такими словами: — «...фізична, а й духова повінь і польська і м осковська обертала в руїну не тільки землю, а й віру і сам у душу наш ого народу. Але й вона як прийшла так і зійшла, а народ наш ж иве і відроджується... Н а Б о га надія, що й жахлива комуністична повінь.... теж зникне, як прийшла, а народ і від неї вря­ тується і житиме. А свята У кр а їн с ь ка Автокефальна П равославна Ц ер кв а — вона, як і Христос, Голова її, воскреснувш и з мертвих, вже більше не вм ирає, смерть над нею вж е власти не має»... Ці пророчі слова здійснилися в 1 9 4 2 році, коли в У к р а їн і знову відновилася У А П Ц . І хоч п ереж ив ає вона тепер тяжкі часи, поневіря­ ючись на Чужині, - вірмо, ЩО СМЕРТЬ НАД НЕЮ ВЖЕ ВЛ АСТИ НЕ МАЄ. І Щ О , РАЗ В О С К Р Е С Н У В Ш И , БУДЕ Ж И Т И ВО НА В ВІКАХ. З ВИТЯЗЬ Література: 1) Е.У. Том Перший П.УІІ. Церква.

2) Митр. Василь Липмівський «Історія Української Православної Церкви».

3) Прот. Митр. Явдась «Українська Автокефальна Православна Церква».

Правда

непоборна.

25 РОКІВ ГЕРОЇЧНИХ ТЕРПІНЬ І НЕСКОРЕНОСТИ

С еред гарячкового заінтересування в'єтнамською і камбоджійською війнами, серед напруженого жидівсько-арабського конфлікту, та прис­ трасних болільників футбольного світу, приглушений голос українських катакомб не доходить до волелюбного гуманного світу. А дже дата 11 квітня 1 9 4 5 року належить до історії. І чого цікавитися колишніми ж е р ­ твами, коли їх і нині не бракує... Це так у 25-ліття ліквідації Української Католицької Церкви. Та чи всилі західня людина зрозуміти й оцінити трагедію народу якому хижацький московський імперіялізм витискає душу і руйнує най­ більші святощі. Чи може зворушують її жалі священиків, недоля мона­ хів, горе сотень монахинь, біль скорбної М атері? Лиш наочні факти поможуть струснути совістю кожної людини, усві­ домлять її, що не реагуючи на такі звірства — вона ще не досягла своєї людської повноти. В аж ко піднестися над стрижень, що вріс разом зі спортом і спостеріганням воєнної хроніки в мікросвіт буднів цієї звиїчайнісінької міні-людини, що дальше сенсаційности і насущного хліба не в силі збагнути чогось глибшого В ж е від княжих часів Християнська Ц ерква вкорінилася у духове ядро нашого народу, злилася з його могутньою стихією і стала крізь сизу паволоку віків цілістю глибоко вкоріненою в його надбання, пере­ даючись нерозривною єдністю з покоління в покоління. Наш нарід був гідною частинкою Містичного Христового Тіла. Д арем но пробував ворог — впившись ідеологією і гаслами с о ц і а л і с ­ т и ч н о ї революції — затерти сліди релігійности у народі. Н е помогли ні терор, цьування. Н і фізичний біль, ані смерть не змусили наш нарід до ренегатства. З стоїчною впертістю карбував він словом «вірую» кожний день свого непевного існування, і pic-могутнів духово від утисків і пе­ реслідувань. З приходом большевиків на Західню Україну як і передше У П Ц , - УНЦ стала героїчною Церквою Вона увійшла в затяжну боротьбу за Божу правду проти тверджень т.зв. наукового, гуманного чи якого-не-будь іншого атеїзму і діялектичного матеріялізму. Влада чинила свої беззаконня, мимо того, що офіційно говорилося про відпруження, про нормальні зносини Держави з Церквою, яку від­ лучено від державного життя, щоб дати їй повністю «свобідний» рух у свойому нутрі. Дбайлива опіка К Ґ Б домоглася в скорому часі пристосування церков­ ної влади до вимог режиму. Зв'язки з Ватиканом муляли очі тоталітар­ ної Д ерж ави. Але воьи не припинювалися. Коли на Західній Україні Церква дійшла до свого великого підйому, маючи церковних мужів фор­ мату Митрополита Андрея Ш ептицького і ідейно-відданих мирян, то під час приходу червоногармійських військ усі її надбання почали пропадати. Усіх кращих вірних Христової Церкви арештовано, або ліквідовано.

З ВИСТАВКИ ПРО ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ЦЕРКВИ В НЯ КИР ЙОСИФА

ИПОГО В 1963 р.

СССР. РИМ, В ЧАС ЗВІЛЬНЕН­

Маючи страх перед популярністю, у народі такої великої особовості як Митрополит Андрей Шептицький, ужилося «успішніших» заходів. З далекої М осковії повіяло в Західню Україну дикістю, залунав плач виселених, переслідуваних, сибірські холодні простори просякли, який вже це раз, мученичою кров'ю вірних синів Церкви і народу. Того пам'ятного дня — 11 нвітня 1 9 4 5 р . — арештовано 5 наших єпис­ копів: Митрополита-Архиєпископа Кир Йосифа Сліпого, єпископа Никиту Будку, Миколу Чарнецького, Григорія Хомишина й Івана Латишевського. І багатьох вірних священників. Того п ам ’ятного дня наша Ц ерква п е р е ­ стала офіційно існувати. Вона для влади була поза законом. Доля наших єпископів кричущо-несправедлива. їх засуджено в закритому суді в силу 5 4 арт. кримінального кодексу С С С Р . це значить «зрада» і «співпраця з ворогом-, хоч її ніколи не було. Я ка іронія долі! Під німецькою окупацією гестапо не спускало з ока наших владик, навіть допитувало декого з них, а тут пришили їм коляборацію з ворогом! Воркута, Сибір, Красноярськ, Караганда — стали новими місцями при­ значення єпископів на п'ять, вісім, або й десять літ позбавлення волі. Зліквідовано 5 діоцезій. Ареш товано і заслано 1 0 єпископів... Із 2 .9 5 0 священиків м ай ж е всіх ув’язнено: багатьох під загрозами перестало виконувати священичу функцію, ще інших примушено підписувати заяву підлеглости, деяких примусили до апостатства, і вони долучилися до своїх катів, співпрацю ючи з ними, ще інші заникли і стали мовчазною Церквою, що дальше продовжує свою боротьбу за віру непомітно для д ерж авного ока. Розпорош ено сотні священиків приналежних до різних монаших чинів. Із 1 0 9 0 монахинь, що їх начислено в 1 9 3 9 році, мало хто остався в манастирях. Іх розпорошено, заслано, катовано, розстрілю­ вано. Голодні, дикі вівчурі насичувалися їхніми тілами. Щ о ж сказати про моральне знущання над цими живучими мученицями? М ай ж е всі парафії ліквідовано. Іх було 3 .0 4 0 . Ті, що залишилися перейшли у руни російського православного духовенства, що творило касту потрібну владі.

1 9 5 манастирів, 4 .4 4 0 церков — понищено, або поперетворювано релігійні храми в місця іншого призначення. З церков зроблено шпихлірі, анти-релігійні музеї, доми розваг. З манастирів дитсадки, старечі доми, виставочні стенди. З 9 .9 0 0 католицьких народних шкіл не лишилося сліду. 3 8 0 вищих шкіл. 5 6 колегій перейшли в руки номуни і стали виховними центрами комуністичної молоді. Видавництва завмерли. 3 5 католицьких видавництв та 3 8 газет і журналів перестали видаватися. їх ліквідовано. Але наша Цернва не вмерла. Вона своєю життєвою силою доказує, що вона є невмірущ а, що вона є життям народу, і що навіть винищу­ ючи українську релігійну людину, ворог не здобуде перемоги.

5 0 літ жовтневої революції і комуністичного режиму і 2 5 літ переслі­ дування У КЦ ер кви говорять промовисто про її силу, про глибину її духовости, що сягає своїм корінням далеко в душу народу. Ці д о в г і роки переслідування зробили нашу Церкву великою. Вони дали нам приклади до наслідування. Дали нам героїв-мучеників формату Кир Йосифа Сліпого, Архиєпископа Величковського. Від цього переслі­ дування нарід навчився, що будучи вірний правді Бога і батьківщині він — вірний собі, стає для ворога непоборним. йі

Р П Ш К Д

Там,

де

знищ ую ться

п а м ’ятки

м и нул о го

«ЛЬВІВ:ДЕНЬ ВЧОРАШНІЙ, ДЕНЬ МАЙБУТНІЙ»

Під повищим заголовком появилася довша стаття Л еоніда С ерпіліна в журналі «Вітчизна» в ч. 6 за червень 1 9 7 0 р . Стаття тим знам ен ­ на, що в ній дається опис стану архітектурних і мистецьких пам ’яток міста Львова. Цей стан, як виходить зі статті є жалюгідний. Розрізняючи поміж старовинними містами «міста-музеї і міста-синтези минулого з сучасним, автор відносить місто Львів до цих останніх. «Вони старовинні — пише він — і водночас дивовижно сучасні. Н а тлі фортечних стін, овіяних давниною соборів, гостроверхих дахів височать корпуси заводів, обладнаних найновішою електронною технікою, по вулицях мчать автомашини, всюди вирує діяльне, бурхливе сучасне життя» Ствердивши, що Львів, хоч і не є найстарішим українським містом, то проте немає мабуть в Україні міста, яне могло рівнятися зі Льво­ вом нількістю й різноманітністю архітектурних пам ’яток старовини, що збереглися в ньому. Він пише : «Коли заходить мова про пам'ятки архітектури, то насам перед уяв­ ляються споруди культового призначення — собори, монастирі. Звичайно, й у Львові чимало. Але характерною рисою його є те, що тут, ян мабуть, ніде, за винятком хіба Талліна, збереглася житлова архітектура середньовічних часів : звичайні житлові будинки, ка м ’яниці на два, на три, на чотири поверхи, які в більшості своїй і сьогодні, обладнані су­ часною санітарно-побутовою технікою, підключені до опалювальної й газової м ереж і, так само, ян і колись, правлять за житло. Пройдіться вулицями району, що м ає назву С тарого міста, — такими, скажімо, як Руська, С е р б с ь к а , Валова, Ставропігійська... Ви побачите на цих вулицях не окремі будівлі, а цілі ансамблі старовинних житлових будинків. А що вже казати про славнозвісну площу Ринок -- нолишній центр ділово­ го життя середньовічного Львова! Забудована по периметру квадрата чотириповерховими нам'яницями однакової висоти, ножна в три вікна по фасаду, ця площа повністю зберегла свій середньовічний характер, д арм а, що композиційний центр її — будівля ратуші (нині тут міська Р ада) — донорінно перебудована після пож ежі в середині X IX століття. Це справді музейний куточок Львова, тут витоки всієї його пізнішої за­ будови, це той дієз у ключі, який визначив собою тональність цілого міста...»

Товариство

охорони

п а м ’яток

іс т о р ії

та

к у л ь ту р и .

Про трактування пам ’яток минулого в поневоленій Україні може свід­ чити факт, що до недавна ніхто навіть н е посмів вставлятися за збе­

реженням тих пам'яток, бо це можна було приписати на рахунон «бур­ жуазного націоналізму». Щ ойно тому п’ять літ під тиском публічної опінії, а головно патріотично настроєної молоді, постало «Товариство охорони пам'яток історії та культури» в Україні, якого відділи працюють по різних містах, головно важливіших обласних центрах. Є такий відділ також у Львові і приміщується в Ринку в одній з найстаровинніших будівель Львова — у «камяниці Гутетерівській», збудованій 1 5 3 3 р . З а в ­ дяки тому Товариству можна бачити в різних місцях таблички: «П ам ’ят­ ка архітектури»...* Перебуває під охороною держави...» Автор статті, увійшовши в контакт з Товариством охорони, нарікає на труднощі в праці того товариства. Він пише: «... Бо й сьогодні Това­ риству охорони пам ’яток раз по раз доводиться стикатися з фактами нехлюйського, а то й просто варварського ставлення до спадщини далеких віків. (Окупант зі заздрости і зі страху перед силою національного ду­ ха тих пам'яток, що нагадують славне минуле України волів би, щоб ті пам’ятки всі позчезали. Прим. ред. «А») Найприкріше, що це нехлюй­ ство часом спирається на дуже авторитетні виступи деяких органів преси. Тан недавно в газетах виникло щось схоже на дискусію про харакрактер практичного використання для сьогоденних потреб пам'яток мину­ лого. Різні думки висловлювалися в ході дискусії. Зокрем а, й така:для того, щоб привернути увагу, збудити інтерес до пам'яток старовини, про­ понувалося використовувати їхні приміщення для влаштування всілякого роду розважальних закладів — кав’ярень, дансингів, кімнат сміху тощо. Словом, функції історико-культурного заповідника об’єднати в них з функ­ ціями «луна-парну». Якийсь інженер В. Смирнов у газеті «Советская культура» (стаття «Спірне питання? І заповідник, і луна-парк»), обгрунтовуючи цю пропози­ цію, доводив, що такий спосіб використання пам’яток дав би чималий еиономічний ефект, допоміг би значно збільшити матеріяльні прибутки від їх експлуатації. Н е треба, мовляв, бути святенниками й пуританами, а треба бути реалістами й сміливо дивитися в очі фінансово-енономічній доцільності.» Л. Серпілін відкидає цю варварську пропозицію пишучи : « Економічний ефект... Звичайно, це аргумент серйозний, не зважати на нього не можна. Але попри все ця пропозиція видається мені верхом кричущого несмаку, естетичної глухоти й елементарної безтантності. Це ж, як не є, старовина - наша історія, наш а гордість, як сказано у відоз­ ві. Ш апку треба знімати перед цією старовиною. Люди приходять до неї з почуттям шаноби, шукаючи в ній поживи для роздумів, заради внутрішнього самозаглиблення, заради того, щоб відчути подих історії, биття її пульсу, величного, як сам а вічність. А якщо перетворити п ам ’ят­ ки минулого на такі собі «злачні місця» — на корчму, на кафе, на м іс­ течка розваг, то, може, це й приверне до них інтерес публіки, але якої публіки? С а м е тої її частини, яна всюди шукає тільки розваг, до того ж розваг, приправлених перцем чогось незвичайного, а через те воліє пити коньяк і витанцьовувати шейк не просто собі в ресторані, а на тлі старовинних фресок, під склепіннями, зведеними кілька сотень років тому. Н е таний-то й великий прошарок ця публіка становить у нашому суспільстві. О тж е, чи не обернеться очікуваний «енономічний ефект» на чистісіньку фікцію? А про втрати духовного порядку, які при цьому не­ минучі, мабуть, і казати зайве. І все-тани безглуздям було перетворити пам'ятки минулого на му-

зейні реліквії, обвішати їх табличнами : «Рунами не торкати», заховати під скляні новпаки. Ні, використовувати їх для практичних цілей, без­ перечно, треба, але за умови, що для цього будуть знайдені певні ро­ зумні форми. Так, коли, скаж ім о , в двох найвизначніших старовинних будівлях Львова, в двох пречудових пам'ятках доби пізнього ренесансу — так званій «чорній к а м ’яниці» й «нам'яниці Корнякта» розміщено історичний музей, то це розумно. Коли один з відділів цього ж музею передбачає­ ться розмістити в старовинному Домініканськом у монастирі (початок Х У III ст.), капітальний ремонт якого нині закінчується, то це теж розум­ но. Але буває й інакше. І часом Товариству охорони пам'яток доводить­ ся вести запеклу боротьбу з господарниками, з погляду яких найраціональніший спосіб практичного використання пам'яток старовини — п ере­ творення їх на снладів та комор. Є у Львові, на вулиці Миру, старовинний костьол св.М агдалени. Його вивершено сам е на м еж і ХУІ і Х У ІІ століть. Славився костьол своїми статуями, фресковим розписом, своїм унікальним органом — чи не найкращ им у Львові. Свого часу цю п ам ’ятку передано Львівському політехнічному ін­ ститутові. Передбачалося, що костьол буде переобладнаний під студентсь­ кий клуб. Та замість того протягом багатьох років його використову­ вали як склад для поламаних меблів і всіляного брухту. Тим часом дорогоцінна п ам ’ятка поступово руйнувалася. Н а вимогу товариства бу­ ло скликано авторитетну комісію , що обстежила стан збереж ення пам'ят­ ки. Як свідчить складений комісією ант, вона застала в костьолі нартину повної р уй н а ц ії: розвалені мармурові статуї, оббиті карнизи, потрощ е­ ні меморіяльні таблиці в пам'ять полеглих героїв — учасників револю ­ ційного повстання 1 8 6 3 року. О р ган — той самий орган, гордість Л ьво­ ва — був м айж е повністю розібраний, невідомо ким і для чого. Втрутилася громадськість. Виступила преса. Це дало свої наслідки. Той ж е політехнічний інститут своїм к о ш т о м капітально відремонтував костьол. Вдалося й відновити орган. Нині в костьолі св. Магдалени Концертна

заля

органної

муз ини. »

Бідкається автор танож і над іншими пам'ятками минулого, які знаходяться в оплаканому стані. О сь доля церкви св. Онуф рія: «Нині товариство веде боротьбу за збереження іншої визначної споруди минулого — церкви св. Онуфрія, однієї з найстаровинніших у Львові. Збудовано церкву 1518 року, й фундатором її був не хто інший, ян князь Костянтин Острозький — славнозвісний борець проти сваволі польських феодалів, проти впроваджуваної ними політики полонізації українського народу. С порудж ено її на підмурках зруйнованої церкви княжих часів, форми якої церква св. Онуфрія можливо, повторює. Колись вона входила до номпленсу монастирсьних будівель. У 1 5 7 2 році до того монастиря прибув з М оскви «першодрукар книг, до того небачених» — Іван Федоров. Його трудами в монастирі було створено друнарню, і в тій друкарні 1 5 7 4 року московський перш о­ друкар видав свою першу ннигу на У кр аїн і «в насолоду народовірусьному». Тут, у монастирі, Іван Ф едоров і снінчив свої дні, його було поховано на монастирському цвинтарі. (Забув автор додати, що того ж Ф едорова вже тоді москвини хотіли вбити, спалю ю чи його друкарню в Москві, так що він ледве звідтіля втік до Львова. Т епер виходить, що і у Львові від московських онупантів нем ає для нього пошанівку. Прим, складача). <■

ЛЬВІВ. РИНОН. БУДИНОН НОРНЯКТА, 1580 Р.

В шістдесятих роках минулого століття у Львові почали будувати за­ лізницю. За початковим проектом залізниця мала пройти якраз через територію монастиря. В зв'язку з цим монастирський цвинтар було розрівняно. Пізніш е проект зазнав змін, залізниця пройшла трохи далі, але могилу Івана Ф едорова вже відновити не вдалося. Нині ніхто не в силі сказати, де сам е вона була. Але його поховано тут. Ця місцина, ця церква пов'язані з пам'яттю уславленого першодрукаря, з першими паростками вітчизняного книгодрукування, а відтан вони безмірно дорогі для кожної освіченої людини. Нині церка св. Онуфрія перебуває у віданні інституції, близької до мистецтва, — Львівського музею етнографії й народного промислу. Тим більше доводиться дивуватися : як міг цей культурно-освітній заклад до­ вести пам'ятку, пов'язану з іменами таких видатних діячів минулого, як Іван Федоров, як Ностянтин Острозький, до її нинішнього жалюгідного стану' Вважається, що в церкві зберігаються музейні фонди. Але що ж це за фонди? Якісь міщанські комоди, шифоньєри, туалетні сто­ лики. - типовий ширвжитон кінця XIX століття. Єдину справді художню річ пощастило мені побачити серед того мотлоху — виплетене з лози крісло роботи українських народних умільців. То заради цього єдиного крісла віддавати на поталу таке дорого­ цінне приміщення? Воно ж гине, в покрівлі зяє пролом, ринви пообри­ вані. нарнизи викришилися, по стінах тече вода, всюди вогкість і пліс­ нява Товариство,

обстеживши

пам'ятку,

в и с т у п ил о

з

п ро по з и ц і є ю : ві ді ­

б р а т и ц е р к в у в м у з е ю е т н о г р а ф і ї й п е р е т в о р и т и іі н а с а м о с т і й н и й к у л ьт у р н о - о с вг г н і й з а к л а д — н а М у з е й і сторі ї к н и г о д р у к у в а н н я . Д о р еч і , 262

бу в

би

єдиний

музей

такого

т ипу в у с ь о м у

Р адянськом у

С ою зі»

Молодь

п ід

ннутом

ім п е р ія л із м у

А ДЕ Ж СВОБОДА І РАДІСТЬ ЖИТТЯ? ЗО травня 1 9 7 0 р . під гучні оплески закінчив свої наради ХУІ з’їзд всесою зної ленінської комуністичної молоді, що нині нараховує 2 6 .0 0 0 .0 0 0 членів. Під патронатом великих шишок з Крем лю (Б р е ж ­ нєва, Воронова, Кириленка, Носигіна, Мазурова, Підгорного, Полянського, Суслова, Ш елепіна, Андропова, і т.п.) відбулося заключне засід ан­ ня союзних представників і закордонних делеґатів-сим патиків ком уніз­ му. П ерш им с екр етар ем залишено Є .М . Тяжельникова. Головою Ц е н ­ тральної Ради В сесою зної піонерської організації імени Л ен ін а був затверджений пленумом Т.О .Куценко. Деяких осіб з членів бю ра ЦК В Л К С М пересунено на партійну роботу. їм урочисто вручено відзнаки. За даним цього з’їзду членство комсомолу зросло на 4 .0 0 0 .0 0 0 осіб. Після звичних промов і привітів, після відбуття нарадних праць з присутніми делегатам и, на всі дозволені пекучі питання — прийшлося до резолюцій. В резолюціях не висвітлено нічого нового, але щ е раз показано, що К П С С (комуністична партія) зм а га є до того, щоб з м о­ лодої людини зробити мертве коліща нелюдської системи без ел ем ен­ тарних вимог гуманности (крім паперових гасел). С тверджено, що юнаки і дівчата одностайно підтримують внутріш­ ню і зовнішню політику К П С С , і що в дотеперіш ній праці В Л К С М все було спрямоване на виконання рішень X X III з’їзду К П С С . Безустанне піклування молоддю приготовляє її на «переможний по­ хід по всій планеті». Н а доназ повного довір'я до молоді, партія позво­ лила вибрати в депутати Верховної Ради С С С Р більше молоді, ніж на попередніх виборах. Ріш ено ставити наголос на «глибоку комуністичну п е р е ко н а н іс ть » , «ленінську теоретичну спадщину», «систему комсомольської політичної освіти.» З тисячу рядків постанов і резолюцій з’їзду не можна збагнути жодного погляду на життя, крім деформуючої призми ленінського сві­ ту ідей». Від молоді вимагається:зростання продунтивности праці, зни­ ження собівартосте підвищення якости продукції. Молодь м ає дати свій вклад в інтенсифікацію сільсько-господарського виробництва, під­ вищення культури землеробства, розвиток тваринництва, здійснення п л а ­ н ів хімізації і меліорації. Н а молодь накладають велику відповідальність. Вона м ає дати основний вклад у освоєнні багатства Сибіру, Д алекого Сходу і П ів но­ чі. Щ е не вистачить що там працює понад 3 0 0 .0 0 0 недавно спро­ ваджених, головно з України молодих людей, що там знаходиться 1 .2 0 0 .0 0 0 людей, що «добровільно» переїхали в ці дикі околиці з со­ юзних республік. Щ об осягнути ще більшого числа охочих треба «до­ бре попрацювати з молоддю», головно в індивідуальнім підході. Тому, що в п’ятдесятилітній комуністичній систем і в моді критика і самокритика, треба було вичислити для фасону деяні недотягнення. Ці недотягнення видаються нам досить серйозними :ленінсьна бойовість і згуртованість не ка ж е частині молоді нічого, отже її не принимають. Висновок, брак цілеспрямованости і конкретности. Інш а ч а с ­ тина молоді не вм іє доводити до кінця початої справи. Комітети

263

В Г ІК С М у нездібні зацікавити молоді цікавою і корисною справою. Д е я ка частина комсомольської молоді не бере участи в житті своїх організацій. Щ об уникнути ці вади рішається поліпшити ідейно-виховну роботу цілого ряду комсом. організацій, бо не всюди дається відповідне теоретичне навчання. Зам ало звертається увагу на якість знань учнів і студентів, що вдоеоляються низькою успішністю в науці. П остано­ вляється вивчати ленінські «заповіти», щоб готовити всебічно розви­ нутих людей, стійких і «самовідданих борців за справу партії, за п е­ ремогу соціялізму». Т реб а пройняти кожного революційним світогля­ дом. Комсомол м ає бути всю дисущ им: м ає допомагати педагогічним колективам, загально-освітнім школам і профтехнічним училищам. Очевидно, с ам а теорія — слаба річ; всі завчені знання треба вміти застосувати в практиці. Молоді потрібен досвід старших поколінь р е ­ волюціонерів, потрібно вчитися у них «відстоювати завоювання соці­ ялізму». Комсомол мусить посилювати боротьбу з пияцтвом, хуліганством, розкраданням с о ц і а л і с т и ч н о ї власности. (Ця боротьба провадиться більше 50-и років... від початку совєтської влади. Прим, складача) Посилити естетичне виховання юнаків і дівчат... (А вартувало б, хай буде пригадкою, осквернення пам'ятника Т .Ш е в ч е н ка тупоумною ком ­ сомолкою....) У всіх резолюціях доказується, що комсомолові потрібна робоча сила сотень тисяч молоді. Молодь покликана створити матеріяльно-технічну базу комунізму». «Партія доручає — молодь виконує». Молодь мусить помогти у виробленні комплексних і особистих плянів підвищення, виробляти «комуністичне ставлення до праці». Щ об партія мала користь з кожної людини треба скорочувати непродуктивні втра­ ти робочого часу. І сипляться завдання одне за д руги м : припильнувати професійну підготовку робітників, безнастанно добиватися здійснення режиму економії, поліпшити використання резервів виробництва, внес­ ти свій вклад у розробку нафтових і газових родовищ Західнього С и ­ біру, (це іменується* «бойовою справою»), спорудити найважливіші під­ приємства машинобудування, хемії, металургії, целюльозно-паперової промисловости, використати мінеральні добрива, комбікорми, меліо­ ративні системи, водогосподарські об’єкти — головно у північних і східніх районах країни. Комсомольці мусять добиватися нпроваджен ня науки у колгоспне життя. А для заохоти комсомольцям не лишати їхні завдання : кожний прогул, запізнення, і брак - не можуть бути некараними. При цім усім пригадується комсомольцям, що партія керує, а мо­ лоді комсомольці приречені на безумовне виконання рішень. Щ е й ніби мало того: високе довір'я до кадрів слід поєднати з контролею за виконанням ними своїх обов’язків (!) Щ ойно тоді, після всіх вичислень чорної роботи приходить слово про клясову інтернаціональну солідарність і революційний інтернаціона­ лізм, що виявляється під подихом партії (Мадярщина, Чехословаччина, В єтнам), за національним визвольним рухом Азії, Африки і країн Л а ­ тинської Америки. Певно, не всі течії в революційному інтернаціона­ лізмі принимаються: відкидається антикомунізм, правий опортунізм і лівий екстремізм... Це і резолюції і завдання комсомольської молоді, привілейованої касти сов єтського союзу, але й найбільше експлуатованої московсь­ ким імперіялізмом. А де ж свобода і радість життя?

ГОВОРЯТЬ ЦИФРИ / О . Р . / К о ж н а н ова с т а т и с т и к а , к о ж н и й новий п е р е п и с н а с е л е н н я про­ в е д е н і в С С С Р м а ю т ь на м е т і п о к а з а т и р і с т і д о б р о б у т , п о с т а в и т и у д а р ­ н им а р г у м е н т о м цифри, які , як в и х о д и т ь з д а н и х ц е н т р а л ь н о г о статистичн о ­ го у п р а в л і н н я при р а д і м і н і с т р і в С Р С Р с п р а в д і д у ж е п р о м о в и с т і . Від ост аннього п е р е п и с у (січень 1 9 5 9 ) , нас е л е н ня С С С Р збільшилося на 5 1 , 5 м іл ьй он а осі б, в м е р л о 1 8 , 6 мільйона. У к р а ї н а , що в 1 9 5 9 р. н а р а х о в у в а л а 4 1 . 8 6 9 . 0 0 0 о с і б , за д а н и м и з 1 5 с і ч н я 1 9 7 0 р ок у , н а р а х о в у є 4 7 . 1 3 6 . 0 0 0 о с і б . Ц е о з н а ч а є п р и р і с т на 5 . 2 6 7 . 0 0 0 о с і б , т о б т о 1 2 , 3 %. О д н а ч е , в а р т о було б п о с т а в и т и п и т а н н я , с к і л ь к и з цих д а н и х п р и п и ­ сати п р и р о д н ь о м у з ро ст о ві н а с е л е н н я , а скі льки к о ло н і з а т о р с ь к і й п ол і ­ тиці м о с к а л і в ? Коли п р и г л я н у т и с я до з р о с т у ч и с е л ь н о с т и н а с е л е н н я по м і с т а х -

циф­

ри б а г а т о м о в н і . Ц е н т р а л ь н е с т а т и с т и ч н е б ю р о с а м е п о в і д о м л я є , що п р и ­ р о д н і й п р и р і с т н а с е л е н н я у К а з а х с т а н і і С е р е д н і й А з і ї ві д 1 9 5 9 р. до 1 9 7 0 р. с т а н о в и в 8 , 6 м і л ь й о н а . А л е за д а н и м и т о г о ж б ю р а . ч и с е л ь н і с т ь н а с е л е н н я з б і л ь ш и л а с я на 9 , 8 м і л ь й о н а , о т ж е на 1 . 2 0 0 . 0 0 0 о с і б , що не н а л е ж а т ь до « п р и р о д н ь о г о п р и р о с т у » . « В о н о п е р е ї х а л о с ю д и з с о ю з н и х р е с п у б л і к » п о д а н о у 3 - і й т очці п і д с у м н і в

всесоюзного перепису н ас е л е н ­

ня 7 0 - о г о року. З п е р е п и с у в и п л и в а є , що ч и с е л ь н и й з р і с т по м і с т а х д у ж е в е л и к и й , г о ­ л о в н о по у к р а ї н с ь к и х м і с т а х . Щ о цей з р і с т в и п р а в д а н и й по в е л и к и х і нд у с т р і й н и х та п р о м и с л о в и х ц е н т р а х , як Х а р к і в , О д е с а , З а п о р і ж ж я . Д н і ­ п р о п е т р о в с ь к , К р и в и й Р і г — це м о ж н а з р о з у м і т и і п о я с н и т и . А л е д и в у є факт, що в с п о к і й н и х м і с т а х , б е з в е л и к о ї і нд у с т р і ї , з р і с т ч и с е л ь н о с т и н а ­ с е л е н н я рі вн о ж д у ж е ви с ок ий ! У К и єв і з рі ст чисельност и н а с е л е н н я с к р і п и в с я на 5 2 0 . 0 0 0 . У Л ь в о в і на 1 4 2 . 0 0 0 о с і б . В К а з а х с т а н і і на С е ­ р е д н ь о - А з і й с ь к и х п р о с т о р а х з рі ст н а с е л е н н я р і в н о ж

дуже високий. Т а ш -

к е н т м а є на 4 5 8 . 0 0 0 п р и р о с т у , Б а к у на 2 9 3 . 0 0 0 , Т б і л і с і на 1 8 6 . 0 0 0 . К а ­ з а н ь на 2 0 2 . 0 0 0 , У ф а на 2 2 5 . 0 0 0 , А л м а - А т а на 2 7 4 . 0 0 0 осі б . Ч и м п о я с н и т и цей н е п р и р о д н і й п р и р і с т по б і ль ш и х і м е н ш и х м і с т а х на і н д у с т р і й н и х і п р о м и с л о в и х ц е н т р а х , по м і с т а х б е з в е л и к о ї п р о м и с л о в о с т и ? Ч и м п о я с н и т и , що б а г а т о т и с я ч н і з а г о н и у к р а ї н с ь к и х с т у д е н т і в і р о б і т н и ч о ї м о л о д і п р а ц ю ю т ь щ о р о к у на к а з а х с т а н с ь к и х і с е р е д н ь о - а з і й с ь к и х п р о с ­ торах ? Перший секретар ЦК В Л К С М

(вс ес о юз но го комсомолу) Є . М . Т я ж е л ь -

ні н о в в и с л о в и в н а д і ю , що ц ьо г о лі та п р а ц ю в а т и м е не 1 0 , а 1 5 . 0 0 0 у к р а ­ ї н с ь к и х с т у д е н т і в на о с в о є н н ю

н афт о в и х і г а з о в и х р о д о в и щ Т ю м е н с ь к о ї

області ( За х ід ні й С и б і р ) . К о м е н т а р до цьо г о з а й в и й . 1 . 2 0 0 . 0 0 0 о с і б н е п р и р о д н ь о г о п р и р о с т у на к а з а х с т а н с ь к и х і с е р е д н ь о - а з і й с ь к и х п р о с т о р а х в к а з у ю т ь я с н о м о в н о на п о с и л е н у к о л о н і з а т о р с ь к у п о л і т и к у м о с к а л і в , що лиш к о р о т к о п о д а ю т ь до в і д о м а , що цих 1 . 2 0 0 . 0 0 0 о с і б “п е р е ї х а л о з с о ю з н и х р е с ­ публі к» . А с к і ль к и ж їх п е р е ї х а л о з с о ю з н и х р е с п у б л і н , г о л о в н о з М о с н о в щ и н и на н а ш і у к р а ї н с ь к і м і с т а м о ж н а д о г а д а т и с я . У к р а ї н с ь к і с т у д е н т и і н а с е л е н н я з м у ш е н і п о к и д а т и р і д н у землю, щоб п р а ц ю в а т и на ч у ж и х п р о с т о р а х , а на У к р а ї н у ї дуть великі к о н т и н г е н ­ ти

московських

студентів

і

московського

М о с к в і н а те, щ о б п о с и л и т и с в і й до у н і в е р с и т е т і в і в и щ и х у ч б о в и х і

таким

к а лі

не

чином

сильніше

ві рят ь

навіть

закріпити

вихованим

населення.

Все

це

служить

вп лив на У к р а ї н у , не допустити з а к л а д і в н а ш у студіюючу молодь, своє

ними

панування українським

в Україні. М ос­ к о м у н іс т а м .

265

З

пожовнлих

л и с т н ів

« Л іто пи с у

П о л і т в 'я з н я

О. КО В А Л Ь .

У КАТАКОМБАХ АУШВІЦУ.

(продовження,

(СПОМИН)

У н т е р ш а р ф ю р е р М іл л єр — к о м е н д а т бункру нем ал о здивувався, коли п о б а ч и в т а к и х н е с п о д і в а н и х г о с т е й . Д е я к і з н а с були йо м у з кухні д о б р е з н а н і . З а я к и й с ь ч а с п о я в и л а с я т а к о ж б л о к о ­ ва о б с л у г а : б л о к о в и й , з а с т у п н и к , ш р а й б е р і ін ш і п о с і п а к и . М і ж н и м и я п і з н а в Г а н с а , що б ув з а с т у п н и к о м б л о к о в о г о . Б у в це п о ­ ляк зі Ш л е с ь к а , т е п е р ф о л ь к с д о й ч . Ц е він був о д и н з тих, що н а с та к г о с т и н н о п р и н я л и , як м и тіль ки п ри б у ли д о т а б о р у . Н е о дну с о т н ю л ю д е й п е р е п р а в и в на д р у г и й в б ік . З н а ш и м и к у х а р я м и в и д н о був він з н а й о м и й , б о з а р а з р о з п о ч а л и м і ж с о б о ю р о з м о в у . Д е к о т р і п е р е д а л и й о м у с в о ї г о д и н н и к и , чи ін ш і р е ч і, бо, я к він з а я в и в : « в а м то в ш и с т к о о д б й о р о н » . П о я к о м у с ь ч а с і п о я в л я є т ь ­ ся на к о р и д о р і у н т е р ш т у р м ф ю р е р В о з н і ц а і з в е р т а є т ь с я д о н а с з д е я к и м и з а п и т а н н я м и в з в ’я з к у з у т е ч о ю . Ц е й м о м е н т в и к о р и с т о ­ вують д е я к і в 'я з н і і п р о с я т ь , щ о б з в іл ь н и т и їх з в і д п о в і д а л ь н о с т и . С т а р и й к у х а р А в ґ у с т , в 'я з е н ь з ч . 4 4 2 , з н а в е ц ь , с т а р а є т ь с я в и к о ­ р и с т а т и с в о ї в м іл о с т і й п е р е к о н а т и у н т е р ш т у р м ф ю р е р а п р о к о н е ч ­ н іс т ь й о г о з в іл ь н е н н я . С а м , хоч н е в о л о д іє н і м е ц ь к о ю м о в о ю , д о ­ к л а д а є в с іх зусил ь, для з л і п л е н н я к іл ь к о х ф р а з, не з в а ж а ю ч и що В о з н і ц а , як в к а з у є с а м о п р і з в і щ е , м у с и ть р о з у м іт и п о л ь с ь к у м о в у. « Г е р у н т е р ш т у р м ф ю р е р , іх ді ґ а н ц е н ахт а р б а й т е н . . . іх н і к с шульд, іх во л єн в а й т е р а р б а й т . З і м іх в а й с е н . .. їх а р б а й т е н ін г а у с 7, фю р е р с г а й м а й н е яр»... « П а н е п о к у ч н и к у , я цілу ніч п р а ц ю в а т и ... я н е в и н е н , я хочу д а л і п р а ц я . .. В и м е н е з н а є т е .. . Я п р а ц ю в а в в д о ­ м і. н .7, о ф і ц е р с ь к а к а н т и н а , о д и н рік...» Т а к р о з п у ч л и в о б л а г а л ь ­ но г о в о р и т ь , щ о В о з н і ц а тр о х и з а д у м а в с я : — «Я, А в ґ у с т , ду ґе с т в і д е р а н ді а р б а й т » , « Т а к , А в ґ у с т е , ти п ід е ш н а з а д до роботи.» А в ґу с т , с т а р и й п о л ь с ь к и й п ід о ф іц е р , м а л о щ о не р о з п л а к а в с я з утіхи. З д а в а л о с я , щ о к и н е т ь с я до н іг с в о г о с п а с и т е л я . В и д о б у в тіль ки з с е б е с л о в а п о д я н и : «іх д а н к е н . . . » «д якую » «іх ґут а р б а й т е н » «буду д о б р е п р а ц ю в а т и » . .. Ін ш і в ’я з н і, п о б а ч и в ш и т а к и й ус п іх А в ґ у с т а , й с о б і п о ч а л и на в и п е р е д к и п р о с и т и с я . Б о г д а н , к о м а н д о ш р а й б е р , щ о в ж е п р о щ а в с я на с м е р т ь , т е п е р а ж з а т р я с с я н а м о ж ­ л и в іс т ь в и р в а т и с я з ц е ї к о м п а н і ї . І в д а л о с я й о м у . П о к л и к а в с я на ш е ф а , с в о ю д о в г у д о в г у і с о л ід н у р оботу, д о т о г о г о в о р и в п е р ф е к т н і м е ц ь к о ю м о в о ю й о с я я н и й н е с п о д і в а н и м у с п іх о м в і д і й ш о в під ту с тін у , д е с то яв А в ґ у с т . Ч е р г о в и й щ а с л и в е ц ь був А н т е к . В ін т а к о ж , я к л и с и ц я з в и н у в с я коло В о з н іц и і почав йом у зм ал ьо вувати с в о ю н е з а м ін и м іс т ь у к ух н і. П о к л и к а в с я на ш е ф а П а ш к а , я к о м у з а в с ід и с о б а к о ю л и з а в н о ги . В з а г а л і А н т е к О л є й о в с ь к и й був п ід л о ю л ю д и н о ю . Ц іл е щ а с ­ тя для н ь о го було це, що В о з н і ц а н е в н а в того, що о дин з у т ік а к а ч і в був я к р а з н е б і ж А н т к а . К ол и він у ж е о п и н и в с я в ряді з ^ 6 6 А в ґ у с т о м та Б о г д а н о м , я почув, як м е н е о г о р т а є до н ьо го злість.

П.ОСИНКА: •ДВАДЦЯТЬП’ЯТЬ» - КАРА ЗА ЩОНЕБУДЬ.

Я п р и г а д а в с о б і, як той с а м и й А н т е к п е р е д к і л ь к о м а т и ж н я м и з 'ї в ш е ф о в і м у ш т а р д у , щ о він л и ш и в с о б і з в е ч о р а на р а н о к і п о ­ т і м д о ц ь о го н е п р и з н а в с я . Ш е ф п о п а в був у лю ть і з ц іл о ї сили п о т я г н у в м е н е д р о т я н о ю н а г а й к о ю , т а к щ о я й д о с і н о с и в си н і прути на тілі. А с ь о г о д н і я м а ю п о н о с и т и н а с л і д к и в те чі й о го н е б о ж а й ін ш и х , а А н т е к і д а л і с м і є т ь с я з у с ь о г о , т а к , я к і тоді. Ц е м е н е н а д з в и ч а й н о б о л іл о і я н а с ил у з д е р ж у в а в с я , щ о б не р о з к р и т и що п р о н ь о го з н а в . В цій хвилі я д у м а в п р о с е б е . Я к і ж а р ґ у м е н г и п о в и н е н я ви с у ну ти для с в о є ї о б о р о н и . Ч и те, що я с о л і д н о п р а ц ю в а в . — М у с і в . . . Ч и м о ж е це, щ о я не п о л як , а у к р а н е ц ь , і не п о в и н е н би в і д п о в і д а т и з а п р о с т у п о к п о л я к ів . Т а к , це в а ж н и й а р ґ у м е н т , а л е н е для н і м ц і в , для я к и х у к р а їн ц і в т а б о р і в з а г а л і не іс н у в а л и . Т р е б а було з м о б і л і з у в а т и в с ю сил у волі й й о п а н у в а т и с е б е , п о р у ч а ю ч и д а л ь ш и й хід в и п а д к і в су д ь б і. Д а ­ лі н е д о в е л о с я в ж е й р о з д у м у в а т и . У н т е р ш а р ф ю р е р М і л л є р д а в н а к а з н а с р о з д я г н у т и , в ід і б р а т и від н а с в с е , о к р і м взуття. Н а ш і д о с и т ь п о р я д н і о д я ги , ч и с т а б і ­ л и з н а , с в е т е р и й ін ш і р е ч і, що н а м я к « п р о м і н е н т а м » належали, були з м і н е н і на б р у д н у й п о д е р т у б іл и з н у , к о р о т к і і вузькі ш т а н и т а к і б л ю з и . П іс л я ц ь о г о п о г н а л и н а с в п ід з е м е л л я . З а с к р и п і в 267

нлю ч у з а л і з н и х т я ж к и х в о р о т а х , щ о д іл и л и с х о д о в у к л іт к у в ід б у н н р о в о го н о р ид о р а й нас 1 5 к а т о р ж а н опинилося с е р е д двох н и з ь к и х с т ін з ч и с л е н н и м и д в е р и м а . Т ь м а в е с в ітл о , г о с т р и й з а п а х хльору, с в о є р і д н и й тухлий с о п у х п о д іл я л и с п 'я н і ю ч е на н а ш у г р о ­ м а д у . Н а с у с т а в и л и р а з о м під с т і н о ю і по 2 - 4 р о з д іл ю в а л и д о о к р е м и х н а м е р . « А х т у н ґ ! Ц е л л є 1 8 б е л є г т м іт 6 Г е ф тл ін ґе !» ( « У в а г а ! К і м н а т а ч. 1 8 з а й н я т а 6 - м а в ’я з н я м и » ) — з а к о м а н д у в а в х р и п л и м г о л о с о м к о м е н д а н т к е л і ї , д о я к о ї в к и н у в мас трьох С С - м а н . М о м е н т а л ь н о з г а с л о с в іт л о й м и з н а й о м и л и с я з н а ш и м и н о в и м и с п ів ж и т е л я м и н а п о т е м к и . К і м н а т а в яку ми п о п а л и , б у л а п о д іб н а д о всіх і нших у т о м у п ід зе м е л ь н о м у царстві - 2 метри вш ир і 2 ,5 0 вздовж. В одному муті с т о я л а д е р е в ’я н а п р и ч а , що б у л а п р и з н а ч е н а м а б у т ь для к о ­ м е н д а н т а н ім н а т и . В г о р і п ід с т е л е ю було м а л е н ь к е к в а д р а т о в е в і к о н ц е з т о в с т и м и ґ р а т а м и , щ о п р о в а д и л о на п о д в і р ’я о б в е д е н е зі всіх с т о р ін м у р а м и . В кутку к о л о д в е р е й була інституція, що її звуть к і б л е м , а з д р у г о ї с т о р о н и з а м і с т ь печі був п р и к р іп л е н и й хо ло д ни й к а л о р и ф е р . К о л и м и о п и н и л и с я в к е л ії була п р и б л и з н о год. 1 1 -та і м е ш к а н ц і в и д н о в ж е п о з р и в а л и с я , бо всі стояли на с т р у н к о під с т ін о ю , а в низу під н о г а м и були п о р о з к л а д а н і ко ци . З і м н о ю п р и б у л о щ е д во х т о в а р и ш і в із кухні. Б у в це К о х а н е к В л а д ек і Ш п р ін ґ е р Ян. К о м е н д а н т о м к і м н а т и був п о л я к літ к о л о 5 5 . В ін з а ч а в робити з а х о д и , щ об н а с п р и м о с т и т и с п а ти . З а в д а н н я було не л е г к е , бо м іс ц я було о б м а л ь , т о м у він з а б р а в о д н о г о зі с т а р и х ж и т е л ів до с е б е на причу , а н а с п о в п и х а в м і ж 4 л е ж а ч и х на д о л ів ц і. Л е ж а т и т р е б а було б о к о м , а т о м у що д о л і в к а н е м и л о с е р д н о д а в и л а , що к іл ь к а хвилин т р е б а було о б е р т а т и с я . М и хоча були п о т о м л е н і ц і л о д е н н о ю в а ж к о ю п р а ц е ю і в е ч і р ­ н ім и п е р е ж и в а н н я м и , з а с н у т и не м о г л и . П е р ш з а в с е т р е б а було о зн ай о м и ти ся з новими о б с та в и н а м и . Н а ш кім н атн и й ко м е н д а н т т а к о ж г о р і в ц і к а в і с т ю , з а що і я к ми с ю д и п опал и. М и й о м у р о з ­ пов іл и, а тоді він з а ч а в о п о в ід а т и п ро с е б е . . Р о д о м він був д е с ь зі С т р и я ( п р і з в и щ а йо го в ж е н е п р и г а д у ю ) м а ш и н іс т . П о п а в с я с ю д и з а це, що по д о р о з і з а б р а н о й о м у в у г іл ­ ля і к і л ь к а к м . д о м і с ц я п р и з н а ч е н н я не м і г д о їх а т и . Й о г о суд ил и за с а б о т а ж , д а р м а , щ о він в и п р а в д у в а в с я на всі с п о с о б и . «І м е н е - ж а л і в с я н а м н овий ц і м е р к о м е н д а н т — що ціле ж и ття с в о є п р о ­ ї з д и в на п а р а в о з і , на с т а р і с т ь с т р ін у л а т а к а з а п л а т а . С л у ж и в д о б р е для А в с т р ії , т а к ян для « О й ч и з н и » з а в е с ь ч а с її д е р ж а в н о г о іс н у ­ в а н н я . А ж т е п е р для Р а й х у с т а в н е б е з п е ч н и м з л о ч и н ц е м . О Б о ж е , Б о ж е , ч о м у не п о к а р а є ш тану н ри вд у. А т а м д е с ь на «вольносці м о я с т а р а , з я к о ю м и п р о ж и л и щ а с л и в о с тіл ь ки д о в ги х літ, д а р е м ­ но м е н е ч е к а є , не з н а є м о ж е н е щ а с н а , щ о я о сьгут с в іт а Б о ж о г о н е б а ч у - Ці о с т а н н і с л о в а в и м о в и в с т а р и й та к б о л я ч е , що н а м , я к і с и д іл и в ж е по к і л ь к а літ, ж а л н о з р о б и л о с я с т а р о г о . М и с т а ­ р а л и с я п о т іш и ти його, що в с е ж т а к и м о ж е він в и й д е ,- хо ч а с а м і в те н е в ір ил и, б о з н а л и , куди з в ід с іл я виходять. С т а р и й н а ч е б трохи з а с п о н о ї в с я і г о в о р и в д а лі: «Я тут с и д ж у в ж е в і с і м т и ж н ів . З а той ч а с в ід б у л и с я тут три р о з в а л к и ... З м о є ї

г

П.ОСИННА: КАДУН ВИДОБУВАЄ ЗІЗНАННЯ У В'ЯЗНЯ, ЗЛОВЛЕНОГО ПРИ ‘ ОРГА­ НІЗАЦІЇ- ХАРЧІВ.

к ім н а т и т е ж двох з а б р а л и . П а н о в е , це с т р а ш н е ! П ри хо дя ть, ви ­ к л и к а ю т ь , з а б и р а ю т ь і тут н а п о д в і р ’ї р о з с т р і л ю ю т ь . Я к т а к д о в ш е п о тр и в ає — я зб о ж е в о л ію . Н е р в и не в и д е р ж а ть . Я к б и та к кусок ш н у р к а , то п о в і с и в с я б, щ о б ті л ю д о ж е р и н е з н у щ а л и с я т а й н а д л ю д и н о ю . П р о ш у с о б і у яв и ти , в ж е в і с і м т и ж н і в , а щ е ніхто не п р и й ш о в і н е с п и т а в , з а щ о ж ти с т а р и й с и д и ш , я к и й с т р а ш н и й з л о ч и н ти п о п о в н и в . І д о к и щ е т а н с и д і т и ? К о л и ж п о к л и ч у т ь на с л і д с т в о і р о з г л я н у т ь м о ю с п р а в у ? Я к а н е п е в н і с т ь ! С и д и о т а к тут г о л о д н и й , н е м и т и й і ч е к а й . Ч е н а й пони п р и й д у т ь і в и в о л іч а т ь т е б е на п о д в і р ' я т а м о в б а р а н а з а к о л я т ь . А п о т ім д о п е ч і і с п а л я т ь , щ о б і н і с т о ч к а ц іл а н е о с т а л а с я та н а них н е п о м с т и л а с я . А т е п е р п о к и ­ щ о н а ш і н е в ід с т у п н і п р и я т е л ь к и - б л о щ и ц і , м о в д іти д о м а т е р і г о р н у т ь с я т а с с у ть о с т а н к и н а ш о ї к р о в и . В о н и т а к о ж д о о с і н а ­ лежать.

269

М о ж е щ е і д а л і с т а р и й о с ь т а к с к и г л ів , а л е я в ж б не чув. В т о м а п іс л я ц і л о д е н н о ї п р а ц і й в і д п р у ж е н н я п ісл я в е ч і р н і х п е р е ж и в а н ь з л и л и с я в о д и н м і ц н и й с о н . К о л и п р о к и н у в с я , чути було с туніт по к о р и д о р і і б р я з ч а н н я к л ю ч і в . П о ч у л и це й ін ш і ж и т е л і та п о ч а л и п о х а п ц е м з р и в а т и с я і н а п о т е м н и с к л а д а т и к о ц и . Я хотів т а к о ж ч и м с к о р ш е п і д і р в а т и с я , а л е з а т о ч и в с я і в п а в . Ц іл и й б і н на я к о м у я л е ж а в , б у в н а ч е з д е р е в а і т р е б а б у ло к іл ь к а х в и л и н , щ о б и п рийти д о с е б е . О д н а к п е с т и т и с я н е було м о ж л и в о с т и , б о с к р и п к л ю ч а п р и г а д а в , щ о н е б е з п е к а н а д х о д и т ь . Б у л а год. ко л о п ’ятої р а н к у . В і д ч и н и л и с я д в е р і й е л е к т р и ч н е с в іт л о о с л іп и л о н а м очі. Т у т с л ід у ­ в а в «А хтун ґ» і з в и ч а й н и й з віт п р о с т а н к і м н а т и з л о ж е н и й н а ш и м с т а р и м к о м е н д а н т о м . Т а к з в а н и й н а л іф а к т о р - в ’я з е н ь п о л о ж и в ко тел з к а в о ю н а п о р о з і й роздав н а м по 1 / 4 л . к а в и д о м и с о к . Ц е б у в с н і д а н о к . Х л і б а не було, б о тіл ь к и р а з на д о б у в е ч е р о м д а в а л и 2 0 0 гр., а т о м у ; щ о м и п р и й ш л и по в е ч е ­ рі, в ж е н е о д е р ж а л и . А л е це не в а ж н е . їсти і т а к н а м п о к и щ о не х о тіл о ся, а н а т о м і с т ь д р і б к а ц е ї г і р к о ї к а в и б у л а для н а с тр ьо х с п р а г н е н и х д о р о г о ц і н н и м н е к т а р о м . З а к і л ь к а хви ли н щ е р а з н а в і д а л и с я д о н а с ці с а м і й п о з б и р а л и м и с к и в ід к а в и . П іс л я того, м и , н о в і, п о ч а л и п р о х о д ж у в а т и с я , по к і м н а т і , а с т а р і ж и т е л і п о с і ­ д а л и п і д і г н у в ш и н о г и п ід с е б е і ку н ял и д о с и п л я ю ч и к о р о т к о ї ночі. П о я н о м у с ь ч а с і п р о в и д н іл о с я і к р і з ь м а л е н ь к е в і к н о під с т е л е ю п р о д и р а л о с я д о к і м н а т и б л і д е с в ітл о . П о в о л і п р о к и д а л и с я ін ш і с п і в м е ш к а н ц і і м и м о г л и б л и ж ч е п р и г л я н у т и с я д о тих, щ о з н и м и д іл ил и с п іл ь н у д о л ю . П е р ш и й , щ о з в е р н у в м о ю у в а г у н а с е б е , був в и с о к и й худий ч о ­ л о в ік з б л і д и м з м о р щ е н и м л и ц е м і з а д у м а н и м г л и б о к и м в и р а з о м о ч е й . М и п о з н а й о м и л и с я з н и м . Б у в це чех — і н ж е н е р з П р а г и на п р і з в и щ е Б а б і ч е к . П і с л я нільнох в с ту пн их п и т а н н я х і в ід п о в і д е й він р о з п о в ів м е н і цілу с в о ю і с т о р і ю . А р е ш т о в а н и й був в ч а с в е линих а р е ш т у в а н ь у з в ’я з к у з а т е н т а т о м н а Г а й д р і х а о с і н н ю 1 9 4 2 р. П іс л я кіл ь н о х м і с я ц і в п р а з ь к о ї т ю р м и н а « П а н к р а ц і » й о г о п е р е ­ в е з л и д о А у ш в і ц у , д е ян с п е ц і я л і с т - і н ж е н е р д і с т а в с я д о Д А В . ( Н і ­ м е ц ь к і В о є н н і З а в о д и ) . Т а м п р а ц ю в а в д о ч а с у а ж п оки н ім ц і не в и к р и л и п ід г о т о в к и с а б о т а ж у , щ о м а в бути в и к о н а н и й с а м и м и в 'я з н я м и . В ч о м у м а в п о л я г а т и цей с а б о т а ж , го д і с о б і уявити і т р е б а с к о р ш е п р и п у с к а т и , щ о це був тіл ь ки з а с і б , щ о б и п о з б у т и ­ ся н е б е з п е ч н о г о і н т е л і г е н т н о г о е л е м е н т у . Я к р о з п о в ід а в Б а б і ч е к , п е р е д д в о м а т и ж н я м и р а з о м із н и м було в и а р е ш т о в а н о н а к о м а н ­ до Д А В кіл ь ка н а д ц я ть с п е ц ія л іс т ів -ін ж е н е р ів і т е х н ік ів р із н о ї н а ц іс ш а л ь н о с т и . В с і вони с и д іл и т е п е р в б у н к р а х п о р о з к и д у в а н і по р із н и х ке л ія х. К о л и я с п и т а в й о го , я кі у н ь о го в и гл я д и на в и с л ід и с л ід с т в а , то д і с т а в т а к у в і д п о в і д ь : «Я тут с и д ж у в ж е т р е т ій т и ж д е н ь , а щ е д о с і н іх то не п р и х о д и в с п и т а т и , з а щ о я с и д ж у . Я тільки м о ж у п р и ­ с я г н у т и , щ о я Б о г у д у х а в и н е н ч о л о в ік .» Т у т він п е р е н і с с я д у м к а м и в р о д и н н і с т о р о н и й п о ч а в р о з п о в ід а т и п р о с в о ю с т а р е н ь к у м а т ір , щ о й о г о н е з м і р н о л ю б и л а і т е ­ п е р д е с ь д о б и в а є т ь с я з а н и м . А тут в ж е м а б у т ь із т о г о п е к л а не 70 ви рв ати ся. З а м о р д у ю ть ... його голос з а д р и ж а в , за л о м а в с я і ур в а в -

П.ОСИННА : ВИБІРКА ДО ГАЗУ ПОМІЖ- ХВОРИМИ.

ся. Я п о г л я н у в на н ь о го і п о б а ч и в п о в н і очі с л із. В ін хоч щ е і не с т а р и й , літ к о л о ЗО, в и г л я д а в т е п е р п р и н а й м е н ш е на 5 0 - л і т н ю з н и щ е н у л ю д и н у . Й о г о х у д а в и с о к а п оста ть б у л а з іг н у т а в д угу н а ч е під в а ж к и м т я г а р е м н е в м о л и м о ї дол і. Я в з я в й о г о п ід р у к у і почув, я к по н ь о м у п р о б іг а л и к о н в у л ь с ій н і д р о г а н н я . Я хотів й о г о р о з р а д и т и , а л е в ідчу в , щ о це з а в е л и к и й т р а ґ і з м і з а с т р о г а ж о р с т о к а д ій с н іс т ь , щ о б с п р о м о г т и с я на в и к р е с а н н я іс к р и о м а н н о ї н а д ії. Я тіл ь ки с т и с н у в м і ц ч і ш е й о г о р у к у і п ів г о л о с о м с к а з а в : « Б іл ь ш е в ір и , Й о с и ф , ч е й Б о г н а с н е опустить .» В І Н ГЛ ЯНУВ н а М Є Н Є І Т ІЛ Ь К И З І Т Х Н У В Ш И Г Л и б О К О , П О ХИ Та В ГО Л О В О Ю

271

н е м о в хотів с к а з а т и , ти с а м н е в і р и ш у це, що г о в о р и ш . М и т а к п р о х о д ж у в а л и с я м о в ч к и п о б іч с е б е . Н а ш і с п і в м е ш к а н ц і н е м о в з а к а м ’ян іл і с т а т у ї с и д іл и , а б о с то я л и о п е р т і б іл я с тін и б е з с л о в а . З д а в а л о с я чути було у д а р и с е р д е ц ь м о їх с у с і д і в , щ о д і с т а в ш и т е п е р б і л ь ш е в іл ь н о г о м і с ц я в г р у д я х валили м о л о т о м у в и ­ сохлі с тін и г р у д н о ї кл іт ки . Ту с в я т о ч н у т и ш у п е р и в а л о тіл ь ки х р а п і н н я о д н о г о с т а р о г о сл ь о н за ка , с к р и п ін н я н аш их н е м а з а н и х ч е р е в и ків і якийсь дужний г о л о с в'я зн я , щ о д о н о с и в с я зі с у с і д н о ї к е л ії. Ц е й д и в н и й н а с т р ій р о з в і я в го л о с м о г о « к а м е р а д а » з ку х н і — В л а д н а : « Е м і л є к , с я д а й ту к о л о м н е і о п о в е д з м і цо сь о тв о є й У к р а ї н є » — Я б а ч и в як в с і п р и с у т н і в и р я ч и л и на м е н е очі. « Т о п а н У к р а ї н є ц » — в и д о б у в с я г о л о с з д и в у в а н н я м а й ж е від у с іх н а р а з . « Т о ви не с з д е с ц є з Н є м ц а м і » ?

— Я о ч е в и д н о м у с і в ї м д а ти в и к л а д п р о н а ш у с а м о с т і й н и ц ь к у п р о г р а м у і б а ч и в , я к у них п ід в п л и в о м м о їх п е р е к о н л и в и х а р г у ­ м е н т і в тая ли с у м н і в и і н е д о в і р ’я д о у к р а ї н с т в а . Н а ш а т о в а р и с ь к а р о з м о в а і в и м ін а д у м о к у с у в а л а поволі часто п р о ти л еж н і погляди й п е р е к о н а н н я п р о у к р а ї н с ь к е п и т а н н я . Ц і р о з м о в и , не з в а ж а ю ч и на о б с т а н о в к у , були для в сіх з а в и ї м к о м с т а р о г о с л ь о н з а к а , ж и в і й ц іка в і. Вони аб со рб ув ал и б а га т о часу, що см о л ян ою в а ж к о ю н и т к о ю тя гн у в с я в б е з к о н е ч н іс т ь . М и н е зчулися. як п р о м и н у л а п о л о в и н а д н я і з н а й о м и й в ж е с к р и п к л ю ч ів р о з н і с с я по к о р и д о р і і н а ш к о м е н д а н т , я к з в и ч а й н о , в ід б у в ц е р и м о н і ю з г о л о ш е н н я . П р и н е с л и о б ід . Н о ж н и й о д е р ж а в 3 / 4 л. зупи. П р и т о м у о д и н з м е ш к а н ц і в н а ш о ї к і м н а т и з л е п ід л о ж и в м и с к у і д і с т а в з а ц е по г ол о ві ч е р п а к о м , а ж п о в а л и в с я н е п р и т о м н и й . Ін ш и й к и н у в с я с к о ­ р е н ь к о н а й о г о м і с ц е з м и с к о ю і с и т у а ц ія б у л а в р я т о в а н а . (ДАЛІ БУДЕ)

привітів на IX Конґрес СУМ Від

J О V/U І.Т Л О І

Л О їІір и с у

lO.-.OJIL

оо

Ці. ІЛКМ -Кі».чїіІСьКОІ ІЗ Xон ДОНі .

р е л і г і й н а о а й д у ш іс т и , т о л і с л і д шаслиьцм назнати існуиання і працю о іііл к к .у к р а їн сь к о ї м о л о д і» а н с ім ^а м , що стали до р о з б у ­ дови ц-оого Д іл а , пк найшвидше о слгн ут и н а м іч ен у ц і л ь .

К а пел ян ів

Ко л і , на Рідних Ьомллх ііо порериваеҐБИя п ер еслід уьа н ш * и ір и и деркни» а .іа з а х о д і п о зн а ч ується з а г а л ь н о -

СУМ

о .іі.Л е в е н е ц ь

■

I s tiL u U .

UcC. М4“ М

СН

V " * '*и “ ^ « 7

У * Оси ;

<Иси^

e y L ' j t u ^ ; ІЇМ салгь С t/lu t’iu(lL*4*- £ уЬ/чіі+чкпуі

Jca: tUtu^

tjt СгмЯіМ U^L x^ ah-,f 9c vmi (q Hi** П<СЛ^^tLttoj-it-i

ACXi c« •£->

/ f f e t K j e (о і г н ^ о O fy e * * - o

б ^ И Щ

L

ф

і^ С П

*В /? * Н О Г к

ja r tU J lu t

t

‘ >к*-

^\А.-іНСлО~.f

"Scrbfi* tfu&c* .

t f u ilU ijy o

Q M 'U l u f a u *

H / Ґ*-J . M M U L M . h —

УКРАЇНСЬКЕ ■•*0 4

е і 'К О "

с ь к о г '* :,- ч ."Т ".т ь

•-

B

НДУKOBO-OCBITHE v V * 'n Y l » 1

та

- • 'З а к о н н о ї <я

т ' ’ ОТ' Ч “ 0ГО • * •’ с • ? » о г л

3 ft

с о в єтськ о ї

л >м і вськнм

°v ro v

• '«^ т 'я ¥ Н С Ь К О Г О н ^ ,, т ,* р

3 * »І.П Ь Ч «И Н Я

v

ТОВАРИСТВО * ’Т П * Є П Я Л * 0 ,ТЯ

т ю п у и .У а “

в іл тчом у

п о л у м ' г*н !

слов г

i>-o ir»r*rf»’ A , ' " n K v ; ! T e

"О

п огод у!

'••І^ТТИГ’ Т В О , ~ О Г О

ГО П

-- и ви !

**-

н гс т ^ п т ’у

с в іт і

" 'Г Г .1' * » н і " ’ Т В П . У в * *

г> ', *,ттт ь

^

В БЕЛЬГІЇ

'Р О Я Л Я

че

"рсятки , а

Я в Л Т И Є Н І!Я К Ч асиля

с п іч ч -

'’ ЛЯ

со^ н і

Т И С Я Ч Н Т 'Т

ГВ Ч

С иконенке:

^-2П2£5І_2ІГ!!2Г2_1І£22-2 - у ' 0 ' * Н І.

’ Я ” *'

~Т"Г т « л> "a ? Г ,г у

О С Т Л О В Т '.. .

? » < <' ' / , , ч : п і '¥ v o / f ^ n j H f ••Т*СЛ” ’

К О В Ч Є Т «і «7

* ! 'Є ’ >ИКГ

:> Т 0 ? 0 "

ч

’’ •'ТЛІ

с і."’ ,

І T^onw .

'■ "'-’О С І ’ ,

Г О Ч О П '\

С . Тоі>-ьу*ЛЛС I ’C i^ tU г і.т т _ n

t o rrsw

голова

7 И > Т —а

тс

"• ""Г .Й С Т ІТ '

Г' У -

з

І '.у о и л а с ^ ! * т і

г е л % г ії.

27Я

В ід с у с п іл ь н о -гр о м а д с ь к и х у с т а н о в :

СОЮЗ УКРАЇНСЬКИХ

FEDERATION OF UKRAINIAN

ОРГАНІЗАЦІЙ АВСТРАЛІЇ

ASSOCIATIONS IN AUSTRALIA

Кмі Ґ.І ЦІ**IIH It

[о т н ії. и ііг . у с та в и ть по у к р а їн с ь — їм му с м і т і щораз б і л ь ш і вимоги і ;іпцю длч аб«*р<»ігл,*мя на ц іо н а л ь н о г о иччн і. :кік]>іп. ним ук|) *ї ч г т н і а?» к« ріі'.ничи б н т ь ••ИІІИ.ЧНО ПИ був Н-іЙО'І Л КРКМ ЧОрО'-'.М кожної н а ЦІЛЬНОЇ •міг., ч ц і. ї . 4 пінний , Спі л ка У к р а ї н с ь к о ї [>пі і ииі |и л ‘ і" л буде чи чати ук ї н с ь к і к гр ом а ді І HCIIOpj. ідейни х II,; ОЦІННИКІВ І ТИМ С'їМИМ з а б е з п е к т ч г л і с т ь в сеу і-р я їн с ьк и х ва р то стей на ° м і г р а ц і ї І'| > О М Н (И

V

НІ

ці»»ЧсЛитіг

іїу /л е л ь в

/

Ьолпх

Г ол ов а

)ot *о4ті$оі О м ііи г а

lix t a in a

Curitiba,

18 с іч н я 1970.

Huu Bn yad etro Franco, 374

Сама Postal, Ml C U R IT IB A . P R

[ B R A S IL )

Іменем Г о л о в н о ї Управи Товариства П рихильників У к р а їн с ь к о ї К ультури в Б р а з и л ії, й о го ч л е н ів , а зокрем а іменем з г у р т о в а н о ї при ньому м о л о д і,я к а за р а з п р и гот ов ля є ться до с в о є ї першої к р а є в о ї з у ­ с т р і ч і в днях 0 і 9 лю того ц . р . , - маю шану подякувати за запрошен­ ня до уч а сти в ІХ -м у С в ітов ом у К о н ґ р е с і С .У .М .- у і прошу передати у с ім учасникам К о н гр ес у сердечний п р и в іт і найкраці побажання в ід на­ шого Товариства та й о го м о л о д і.

За Г о л . Управу Т - в а П рихильників У к р а їн с ь к о ї К ультури

/Микола Гец -

гляова/

Б і б л іо т е к а і М у з е й і м. Т. Ш е в ч е н к а в Л о н д о н і С е ки ,ія С о ю зу У к р а ї н ц і в у Вел. Б р и т а н і ї 49, Linden Gardens.

Notting ЧіИ Cate, London W 2.

7c/.. 229 0140 П р ези д ія К у р а т о р ії й Управа Б іб л іо т е к и ім . в Л он дон і щиро в іт а є

Т.

Шевченка

Ваш К о н гр ес , бажає йому в с е б іч н и х у с п і х і в

р а д іє кожним Вашим досягн ен ням ,

кожною працею і

подвигом.

Велику р а д іс т ь приносить нам включення м оло д і в нашу працю і

б о р о т ь б у . Щораз ч астіш е бачимо лави Вашої м о л о д і на м ан іф еста ц ія х

і

д е м о н стр а ц ія х .

п о к о л ін ь і

Ми р а д іє м о цією нашою молоддю, що йде на з м ін у

бажаємо ї ї

в ір и у в л а с н і сили та

в ц і іц е а л и , що

нам п ередає не одна г е н е р а ц ія , а ле ц іл а і с т о р і я У к р а їн и . Р а д іє м о теж, що ми мали зм о гу і з і

^аш К онгрес в ід б у в а є т ь с я в Л о н д о н і, де

великою р адістю бачити р ік

за роком доростання

здвиги СУМ у А н г л і ї .

Профі Р о бер т Л іс о в с ь к и й Г о л о в а П р е з и д ії К у р а т о р ії

1

ГІрОД. З о л ^ и м и р /и.аян д и р е к т о р Б іб л іо т е к и

UKRAINIAN ENGINEERS' SOCIETY OF AMERICA, INC. ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКИХ ІН Ж Е Н Е РІВ АМЕРИКИ : EAST 79th STREET, NEW YORK 21. N. Y. TEL

4SW 4c ?

Uf

' i f Ї .'/< tf * l /(

’Л '

[

'.'A'» ■

Sf/

^ (

f

7 ^ .K t, ■ Ґ , и , f'C/. :< 9?ЧЇ/*//

LEblfh 6-7676

i' Л' /,v Л

' / ''/-'/S

JtY

Г/^ ■. r r У

S"< 7 /<

Г

■/Ztiijz-pice*-' -u ~sir ‘

r />

-'tr

~s/y>r f

sa - t y c

См^'у-Лк-

Цfi/s i, is s A , '

ff if i

{

р -ґ^ -Я

ИО -уф

^

Ї /fj

IS

I t y s j ' - ''*/<*■€■

v^

f ‘1

.?. l-uCLtivS?-'

t& pir+p

г*іЛа. -

ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНЦІВ В АМЕРИЦІ .S-.'.'і :...

.•,5ш

„ С А М О П О М ІЧ " NEW YORK. N.Y. 10003

Головна Управа.

98 SECOND AVE ., NEW YO R K, N. У. 10003.

Tel.: SPrin* 7-1336

ОФІЦІПНИП ПРЕСОВИП ОР1ЛН: „НАШ СВІТ1' мякуючи з а запоошення на IX С в іт ов и й Конгрес СУМ та Товариську З у с т р іч -Б е н е т - в в іч л и в о повідомляєм о ,що Г олов н у /;;паву ОУЛ "С ам опом іч"репоезент.уватим е мі с т о г о л о в а Г о л о в н о ї .Управи О/А Сам опом іч" Мґр е;вген ло зи н ськ и іі. За Г олов н у /п пв.у ОУЛ "С ам опом іч"

Q Є'/с< Л -/ о\_( ' ' /їсиль И а лідн ор—ос*кг»етар До Х в а л ь н о ї П р е з и д ії ІХ - г о С в іт о в о г о К он гресу СУМ у Лондоні Хвальна П р е з и д іє ! З нагоди ІХ - г о С в іт о в о г о К онгресу СУМ бажаю Бам щиро у с п і х і в і д іл о в и т о с т и в п р оведенн і нарад в зоерем е дальших добрих о с я г ів у так важливій д іл я н ц і п р а ц і, яким є молодіжний в ід ти н о к . окі і привітом

. РоОерт Л іс жський

v

275

ГОЛОВНА

УПРАВА New York, N. Y . 10009

Поштова адреса : P. O. Box 304, Cooper Sta., New York, N. Y . 10003 Телеф он : YUkon 2-1170 СВОБОДА СЛОВА

СВОБОДА СОВІСТИ — СВОБОДА В ІД С Т Р А Х У

— СВОБОДА

ВІД

ЗЛИД НІВ

IX -ий Світовий Конгрес СУМ-а в б іг а є т ь с я і з 20-р іччям Існування СУМ-а на нових теренах поселення у в ільн ом у с в і т і * - Це довгий протяг часу 1 великий вклад м ногогр ан ної праці у збереж енні на ц іон а льн ого духа й ідейному формуванні м оло д о ї у к р а їн с ь к о ї людини на чуж ині. З признанням треба ствердити, що з існуючих молодечих о р г а н із а ц ій СУМ найкраще поставив питання виховання 1 заправи у к р а їн с ь к о ї м оло д і до праці для в и зв о льн ої у к р а їн с ь к о ї справи* Безспірна домінуюча уч а сть м оло д і СУм-а в у с і х ук раїн ськи х нац іок іь н л х м ан іф естаціях 1 п р о т е с т них акц іях м огутньо і визначно реп резен тув ала все перед у ^ ім св іто м свою високу Ід е й н іс т ь , нац іональн у с в ід о м іс т ь і с о л ід а р н іс т ь а голосом Ід е й н о ї у к р а їн с ь к о ї м оло д і в У к р а їн і,

у к р а їн с ь к о го

ж ін о ц тв а :

ОБ’ЄДНАННЯ ЖІНОК ОБОРОНИ ЧОТИРЬОХ СВОБІД УКРАЇНИ 315 Е. 10th Street

Від

В Ім ен і Г о л о в н о ї Управи ОЖ ОЧСУ бахаємо ІХ -ом у Світовому К о н гр ес о в і иУМ-а якнайкращих у с п іх ів у його п р ов еден н і, для дальшого якнайкращого росту й розвитку в майбутньому - на добро 1 славу ц і л о ї О р г а н із а ц ії СУМ-а й у с ь о г о У к р а їн ськ о го Народу.

О Р Г А Н ІЗ А Ц ІЯ У К Р А ЇН С Ь К И Х Ж І Н О К В Е Л И К ІМ Е 0 І Т А Н І І СЕ КЦ ІЯ СУБ-у

ASSOCIATION OF UKRAINIAN WOMEN IN GREAT BRITAIN 49, LIN D E N GARDENS, LONDON, W. 2.

ш

ш

и

n c fA jU tk k a a

Mq t) ( k

/fn h c u L a : А ііш ііи к

uh Тх

-Тґ ь 1 i t f t f

i x k c t k іС г & щ и и с l U f t o k t i h ;

j

Ify lU U u

[ /r )a c u te

.

Ita fd jb

iU u ^ ia d tu

Oiii*)

J io d o c j^ i

hoj

Іій и к і

% (ict<

W t

0л:

/ l A i t i i ' t i i i 4 -і

J u / i w '

(C'Uucxa-it л Itta,ii/un / I (u<il<a,4jL M M 1 I 1»'Л*> > •* 'iV'.Vtv N‘ V\v(\vt v’ i*\.Y\uhiu V^0\\ b v v\\».v\civ i'u’oK.'i > bWttMib. H?A\4U .4, ■< M

^t\

b - h i-

^

* * V -Л» •„>My M. v rtU n ^ . т «•. ІЧ оиоІЛ UilVvuilK^ JVV'UI VIV.

.UMWhLy;

•V t.Uu i v uuv’u'llAlU І Л» Ui j"l\ A| rin Cv-Uu.^

N U V

276

V

‘>л' H \ U i , ‘

■ o .

1wUM'iu, Лі'ІН’к > | ‘-\| I '

л \ и ' \ ( ч і W u V . l.

,' •''i *; vri'li.i1

I\ J: UhSivujtb \\\ \V-»v

Спілка У кра їн ськ ої М о л о д і АистраЛії

ГККЛІМЛN ЛОІ' ГІІ ЛЧЧОІ'ІЛTION >і| \|М К VI ІЛ

■ ю ї і S m l L u n п? Конгрес звер.іуя ще о іл ь т е уваги на поширення ™ О середків та охопленням сумівськими ідеями якнайу к р а їн с ь к о ї м олоді незалежшо 1 1 походж ення,віровизнання, ч » п о літ и ч н о ї о р іє н т а ц ії 1 1 о а т ь к ів . С,1тови“ к ° “ П>ес звернув увнгу на долю Дружинників як на т.періш ний час так 1 і майоутньому. У к р а їн с ьк о ї М олоді е 1 мусить бути масовою 1 глибоко національною о р га н іза ц іє ю у к р а їн с ь к о ї м о ло д і. |10',0 '«ь в А в с т р а л ії оо"єдн ана в рядах Спілки У к р а їн ськ о ї молоді в ір я т ь , що Світовий Конгрес у с в о їй праці в із ь м е п ід увагу »С1 дуже важливі потреби с у м ів с ь к о ї м олоді 1 винесе найбільш в ід п о ­ в ід н і напрямні та постанови що в ц ілом у поліпшить су м ів ськ е о р г а н із о 5?“ !! . ? ’ ТІЯ в у 21х *P alB a x нашого поселення для добра Спілки У к р а ін с ь«олоді.а що найголовніаш е для добра УкраіниІ

Г.Панасюк: -сек оет а о

В .Ч оп : - г ліо и я

СІП. ІКА У К Р А ЇН С Ь К О Ї М О Л О Д І В К А Н А Д І Інк. о с п 'К . ю і; їм

Г К К Л І Х І Л Х

iio . i i ;.

у і і а о . г л с ш іл -. п щ л г и

у і:Іїїїї IIlf:

.1 8 S O C / І Т ю . \

УОГГІІ

IX

( Л .х .\1 > .\

IN C

II I .V .V І Г Е С В КЛХСІ І 777 I ’r itc h a n l Л гс п ш . Ч 'іп п ір о ї І ,. М ам іІоЬ ч

SiИМ! Г С - .А І

вислати

ЧЄт

Я ТО ГО

-

40

V

* :о г о д и у

-н і ф с Ки в п е н н -......

Д і- * т Я«у ;уж < !? *', *’ к : ' , ' к

«О - сім : fry д у г і- к о

.И М -Р ^ Ч Г -Г О к з

;•

іо н ’

:»

’ * т у ,ч р

™

практичні,?*? тпердо в и ло:а н і у нпріі- с и с т * > . З т о ї vp.ro ді'. У і: рана О середку, га г Л : н; • р з а с и л а є сррдєт-т.с поздорон.чрнкя дл п ' “ ■

Г г л - 'ч у у

: ...... г к >

•

чргг-о

Ом4т о »

* г г У * ^

Кочг г

В5

о г; щ У4

:.е r v - K ’

Здо^іряк до Вас ! Ха> -o r • -o rro .- • : ть •

Честь^кгаї^ І

//? £ y :' a’ v

Г°ТП?

/ i u ^ f <у< <У с с е к . - і. І г 'К

НАЦІОНАЛЬНИЙ

У

У

А

Г

С

СОЮЗ

Uaio* N.bon.U 4 м Fmd.anf — Ukrainian* an B.lgiqu* —

к ї '

’ ) , '«'V' /7

І

УКРАЇНСЬКИХ

Л І Л І l\ ]3 U U O

СТУДЕНТІВ

— N .lion**! Vrrbond ш — 0*Wr«ini.eh* Student.n in Belfi*

Оцим листом члени Н а ц іо н а льн о го Союза Українськи х С т уд ен тів в Б е л ь г і ї бажають пр ивітати і заразом скласти найщиріиі с в о ї побажання ус п іш н ьо ї праці IX С вітовом у Конгресу Спілки У к р а їн с ь к о ї М о ло д і. Хочемо віри ти і гаряче н а д іє м о сь / в . те й бажаєм/, що праця в естим еться шляхом щирим і вдуманим; простим шляхом до в и в 'язан ня скрутніш их питань нашої м олоді на д ія с п о р і та до п е в н о ї ж д е м о к р а ти за ц ії С п ілк и . Тому, пройняті одною ж тою думкою, яка притаманна кожному скитальцю , ми, у к р а їн с ь к і студен ти і з Б е л ь г і ї , бажаємо і вір и м о , що з дводенних д и ск у с ій Учасники £ -и ц і/ С в іт о в о го Конгресу ви н есуть п л ід н е зерно обнови та ен т у з ія з м у я к і саме так просить у к р а їн сь к а м олодь на е м і г р а ц і ї . І певно т о д і м ста, яка в'яж е нас у с і х в одн е, ста н е н а б а га то нам спільніш ою та більш нипрявданою, а в ір а j> мпжлин іс т ь у т іл е н н я і і р д ій с н іс т ь - більш пронимаючою. з а Управу НаСУС-а: Роиаи Бабовал Г олов о

Ііолодинир Козушко заступник голови

277

л

ю

д

е

я

у

к

р

о

х

іїн

АНАТОЛІЙ ШЕВЧУК Молодий, надійний новеліст почав друку­ ватися в шістдесятих роках. О дначе, його творчість, з якихось причин виявилася- н е­ безпечною для режиму, якому не на руку літературні здібності молодого Ш евчука. Й о ­ го обвинувачено в антирадянській пропаганганді та агітації — горезвісне обвинувачен­ ня, що звичайно несе за собою кілька літ ув’язнення, або суворого таборового режиму. Н а вимір кари не мав внливу й факт, що вдома осталася малолітня дитина. Ж ито м и р ­ ський облсуд присудив йому на закритому засіданні 5 літ таборів суворого режиму. Ж итомир — родинне місто Анатолія Ш евчука. Після закінчення середньої школи поступив сімнадцятирічним юнаком у Житомирсокв', технічне училище. Здобутий фах будівельного майстра не влаштував його, бо зм іг працювати за станом здоров’я. Д о ар м ії його не прийняли через хворобу. П ро його здібності свідчить факт, що він, влаштувавшись лінотипістом, досконало оволодів своїм фахом. Про нього писала преса, як про найкращ ого фахівця цілої области. За словами В.Чорновола, А .Ш е в ч у к перебуває у таборі н .1 1 (Явас) Мордовських концентраційних таборів. Анатолій Ш евчук пише новелі й оповідання. М имо важких обста­ вин, в таборах суворого режиму він спромігся далі творити новелі, етюди і.т.п. Про його талант похвально говорила критика ще на по­ чатку шістдесятих років. Гарно відгукнувся Є .С вер стю к на талант м о­ лодого автора. З а думкою цього критика твори А .Ш евчука — «...виділя ються з-пом іж творів багатьох професіоналістів культурою форми, психологічною витонченістю і чистотою естетичного звучання.» З свого боку В.Чорновіл вбачає в писанні Анатолія певну схожість з творчіс­ тю Є. Гуцала - молодого поета шестидесятника, але й доброго про­ заїка. Чорновіл надіється, що молодий Ш евчук уникне вад надм ір­ ного деталізування і брак уміння творити ширші полотна з с о ц і а л ь н о ю проблематикою, видні у друкованих творах Є . Гуцала. Чорновіл п и са в :-А .Ш е в ч у к вм іє побачити і знайти художнє 'раціо в непомітних на перший погляд подіях і людях, відтворити атмосферу п провінційного міста, опоетизувати просту, підкреслено буденну людину.»

•І ще*... Якщ о Анатолій Ш евчук, маючи дуже слабне здоров'я, п ереж и­ ве 5 років •перевиховання», то він матиме аж забагато вражень для творів, що схвилюють читача не тільки формальною завершеністю.» А .Ш евчук народився 1 9 3 7 року. Його арештовано 2 3 травня і засу­ дж ено 7 вересня 1 9 6 6 р. Чи напише він ще про свої переживання, 2 7 8 .цоб, схвилювати читача як це писав В.Чорновіл ?

КА ТЕ Р И Н А ЗАРИЦЬКА.. (І її А Н Т И П О Д И

Фото зперед ув’язнення

НА

Е М ІГ Р А Ц ІЇ)

Л ю дська гідність — явище викреслене совєтською комуністичною владою із сус­ пільно-політичних відносин. Про це свідчать заслання тисячів наших культурних діячів, ідейно відданих синів і дочок нашого наро­ ду, що караються неповинно у мордовських концтаборах смерти, на середньо-азійських просторах, або по диких сибірських пущах. В цивілізованому світі за гуманний вчи­ нок нагороджують, а не карають двадцяти­ п’ятилітнім строком засуду. Та інакш е є в С С С Р ! Навіть менш розвинуті країни, висо­ ко цінять гуманність, і не деградують себе до того, щоб карати людину за гуманний вчинок

О д н а ч е !... Голосну, кричущу несправедливість заподіяно Катерині Зарицькій, Одарці Гусяк, Галині Дідик. їх засуджено каннібальським ви­ роком на 2 5 літ ув’язнення за організування — не достави зброї, не задля субверсивної, ворожої дії, але за організування, (бач, яка дотеп­ ність червоної влади!)... Червоного Хреста!! Ось, що пише про них Святослав Караванський, культурний діяч, що мучиться разом з ними, відсиджуючи рівнож свій 30-літній присуд. «У Владимірській в'язниці знаходяться під вартою жінки-мучениці Катерина Зарицька, О д ар ка Гусяк, і Галина Дідик. Всі вони засуд ж е­ ні на 25 років в'язниці . За які ж гріхи? Чи вони розстрілювали совєтських громадян? Ні. Служили в німців?. Ні. Виконували акти дивер­ сії чи шпигунства? Ні. В чому ж їхня вина? В період окупації, вони організували комітети Червоного Хреста у Львові, Дрогобичі й інших містах з метою допомоги українському протифашистівському рухові — партизанам У П А . І за це жінки гниють у тюрмі. Н е в таборі, а в к а м ’яній могилі — в тюрмі.» (Лихо з Розуму) Чуючи таку кричущу несправедливість не одному стане незрозуміло: та чому ж вони караються, коли багатьох інших навіть дійсних злочинців супроти червоної влади відпущено, або ам нестовано? Ш кода що цього недобачують відвідувачі України типу Віри Вовк, яка, як сам а пише, їхала в Україну «щоб любити, не щоб ненавидіти чи критикувати,» ...«бути щедрою і не звертати уваги на дрібниці, коли йдеться про щось велике.» (Сучасність ч. 3 /7 0 ) Та на засліпленість і наївність деяких поетів нема, видно, ради. В іра Вовн не доглянула ні Катерини Зарицької ні її товаришок недолі. Вона тільки бачила в Україні комуністів і радить до них достосовуватись. Катерина Зариць­ ка вибрала 25 піт конання, замість чолобитні ворогові, а Віра Вовк їде «як наречена на зустріч нареченому», р а д а ,щ о м ож е свої вірші прочитати в каґебівському Т-ві культурних зв'язків з українцями закордоном, це тоді, коли навіть чужинці (бельгієць Ван б р ан теґем , італійці Роберто Раскетті, Т е р е с а Марінуцці, Валентіно Таччі, норвежець Гуннар Ґєнґсет) їдуть в Москву домагатись звільнення Григоренка, М асю тка і може й Зарицької.

Безм еж на опіка К Ґ Б в'язнями не знао міри. Святослава Караванського, за повідомленням газети «Вашінґтон Пост», мали засудити на додаткових 5 років ув’язнення. Караванський, відомий поет, літератор і мовознавець докінчу­ вав у Владимірській тюрмі свій 25-літній строк ув'язнення, за виявлену в молодості «антирадянську діяльність.» (Гляди «А» ч.3/91 стор.177). Однак Караванський навіть ув’язнений не пе­ реставав боротися проти несправедливости. Секретним шрифтом і невидимим чорнилом, поміж друкованими рядками газет йому вдава­ лося писати заклини і статті. Караванський мав писати про масанру поль­ ських офіцерів у Катині, про знущання над в’язнями, рівнож закликав до замирення між Сходом і Заходом. Написане передавав своїй дружині. “Хроніка поточних подій», ч.6.(11) з 31 грудня 69 повідомила, що Караванського перевезено з Владимірської тюрми до Києва. Тут його наново обвинувачено і присуджено на нових 5 літ ув'язнення. Тут подаємо кілька перекладів і оригінальних поетичних творів С.Каравансьного, що висловлю ють його глибоку філософську думку і погляд на життя. Духа цих творів не затерти часові, ні Москві не вбити!

Власні

вір ш і С . К а р а в а н с ь н н о г о

ДО П О РТРЕТА БА Й РО Н А - С О Н ЕТ Поете мужній! Твій безсмертний дух Закарбував навіки цей портрет, Відбивши у гармонії прикмет Твоїх стремлінь та намірів ланцюг. Де взяв ти хист, що так чарує слух, І рис людських такий чіткий акорд? Це волі дух, дарма, що був ти лорд, Послав тобі, як кращому між слуг, Твоє натхнення, твій духовний світ, Твоє життя і твій ясний талан; В е с ь образ твій — свободолюбства

слід;

Корсар і в ’язень, раб і Дон-Жуан Знайшли у тебе захист і привіт, Зневагу й осуд - деспот і тиран.

ДО С О ВІС ТІ ВІКУ Це не вірш, це не гімн, не ода І не плід віршоблудних маній, Це жага, це мольба свободи, Це смертельника крик останній. Він стоїть на краю могили І жде кулі в свій гордий череп, Дротом руки йому скрутили Спадкоємці Ягод і Берій. Він стоїть на краю могили, А в могилі — на трупах трупи, Розум людства! Всетворча сило! Це на тебе піднято руку! Ти зорав незміренні гони, Ти сади насадив плодючі, Від Адама і до Ньютона Людство все — твій невтомний учень.

281

В л а с н і вірш і С. К а р а в а н с ь к о г о

Найдорожче для тебе-правда, Ти на чорне не кажеш — біле, Хоч за це кабінетні мавпи Не одне тобі шиють «діло». Вільний розуме! Совість віку! Чи ж тебе залякають «строком» Лжепророки ідей великих, Братовбивці із заздрим оком? С ам ти судиш - і судиш чесно, І царя, і раба, й міністра, Й інквізиторів, що воскресли, Й знову пхаються в гуманісти. Присуд твій — як тавро — назавжди, Так скажи ж його, совість віку, Хто дав право за слово правди Замикати людей довіку? Хто дав право людей карати За правдиве, за щире слово, За любов до сестри, до брата, За любов до своєї мови? Хто дав право, о, совість віку З найчесніших робити в'язнів, А зате на чолі народу Наставляти катів і блазнів?

Совість віку! Породу хама Роздивися з лиця і збоку, Чи це справді прекрасна дама, Чи це вбивця з підбитим оном ? Вирок виречи, совість людства, І що чирне зви тільки чорним, А не то це гидке паскудство Цілий світ, мов павук, огорне, То ж гляди — бережи свій череп, Вільний розуме — Совість віку, По тобі у космічну еру Кулеметний вогонь відкрито!

282

П е р ек л ад и С. Й . К а р а в а н с ь к о г о

Р.КІПЛІНГ - коли... Коли між тих, що голови схилили, Не хилиш ти свого чола в ганьбі І покладаєшся на власні сили, Дарма, що всі зневірились в тобі — Коли ти свято бережеш надії, Без слів брехні на бій з брехнею йдеш, В душі ненависть тамувати вмієш, Але й занадто мудрим не стаєш; Коли ти можеш думати і снити, Рабом не ставши ні думок ні мрій, І холодно, як зрадницьні привіти, Розгром і успіх зустрічати свій; Коли тебе не злить мізерна погань, Яка снує круг тебе сотні змов, І ти свій крах сприймаєш, як вимогу Важку роботу починати знов; Коли ти можеш весь свій хист і волю Принести в жертву справі без вагань І без даремних нарікань на долю Ступати далі по шляху змагань; Коли змусиш нерви, серце, м'язи Твоїй меті служити завжди й скрізь І не відступиш навіть в тому разі, Коли вони благатимуть«Спинисьі» Коли в юрбі ти зберігаєш гідність, Перед царем не гнешся в три дуги, Коли за розум твій і непохитність Тебе шанують друзі й вороги; Коли ти вносиш в кожну мить минущу Глибоку змістом мудрість життьову,— Тоді за всіх ти станеш, сину, дужчий І я тебе людиною назву.

283

П е р е к л а д и С . Й. К а р а в а н с ь к о г о

Ш Е К С П ІР - СО НЕТИ 17. Мій вірш — це склеп, це намогильний храм, Він дав тобі вбрання з нетлінних шат. Та чи повірять правнуки рядкам, Де списано красу твоїх принад? Ноли я намалюю без прикрас Привабливість очей твоїх і вроди, Нащадки скажуть:«Бреше віршомаз, На землю із небес краса не сходить». І викинуть на сміття цей папір, Як непотрібну хвору маячню, Прийнявши твій портрет за модний твір, За добре заримовану брехню. А будь тоді потомок твій живий, — Він став би свідком правоті моїй.

66 . Скоріше б смерть! Набрид мені цей світ, Де гідність ходить вічним торбарем, Де замість права — зрада і навіт, І пишна розкіш чепурить нікчем, Де почесті — це за ганьбу платня, Де світлий розум в кайдани кують, Де силу в рабство підступ заганя, Й дівочу честь поганить дика лють, Де зло з добра зробило кріпака, Де хибою людська відвертість є, Де влада рот мистецтву затика, І тон в науках глупство задає, З тим всім я розпрощаюсь без жалю, Та як покину тих, кого люблю?

З

поетичної творчости

молоді

в діяспорі

ТРИВОГА При мерехтінні свічки людина снить про рожі і рожеве. І сон — патлатий сніг, повітря свіже на світанку, сонячник, що стратив вісь. Д есь мчить в тремтливе сяйво поїзд, не ставши навіть раз на тихім полустанку. І я кружляю без основ, і нотки рву ілюзій у ритм крикливих днів, років, десятиліть, і знов ненавиджу людей «багатогранних», що ідеал зрівняли сну. Я — думка весновійна, неходжені плаї, зір тихе шелестіння, епохи хворої квиління. Мені би п’єдестал... Я власні пориви плекав, рамці снував утопій на тихі і тремтливі сни, однак, повільно лізли ночі, — зачасто марились раби... Я бачив як вмирав садист у власній стогнучи знемозі, Я бачив як палав буддист, І чув — мордовські крики концтаборів. Садист, герой, і ґрати... Мені ж хотілось жити — не вмирати! Проквітли роси, впавши в трави, гортає час скупе життя, нолишня певність незборима надщерблена тривогою буття, і рідна грудка чорнозема розкришилась в руках.

О

о S -Q -

-О

о ^ X ^

В)

З

поетичної

творчости

молоді

в

діаспорі

Чому у вчинках всіх своїх ти лиш спиравсь на власну в іс ь ? Скажи, бездомний, а чи прискориш ти світанок чи вмреш отак на схилі літ?

о о

МІНІЯТЮРНІ ПРИСКИ ПО РАД А

Г О Р Д ІС Т Ь

Ж ИТТЯ

мудрість ти форма і лиш вона багатозначністю зоря та спіє і без зір життя

286

чоловік нагий ти газета і будівник будуєш шматками брехні людяности слізьми уривки дій людей

РО ЗП АЧ

блукають птицями думки навстріч безлюдні самітні шляхи

~и

о ї зс 0)

В |ЙНА

В ’Є Т Н А М

Д ІЙ С Н ІС Т Ь

безплідна смерть плодить орхідеї гекатомбам гарячої війни

смерть повзе вечором на гроби ілюзій хоч жаль вбивай мусиш ледяніють сльози вслід зорям

совість віра любов слова с и н т е з а власне я

А Н А Т О Л ІЙ

Ш ЕВЧУК

НІНКА (ЕТ Ю Д )

Зранку було вогко, прохолодно, бо вночі випав дощ, і бабуся велі­ ла Нінці взути чобітки. Нічка взула. Пішли гратися у піску. Ліпила з нього пиріжки. А пісок усе немов нагадує, що можна ще й хатки лі­ пити, Нінка й спорудила ціле піщане село. Наламала гілочок з мокрим пахучим листям і повстромлювала їх навколо хаток. От і вулиці є. Н ін­ ці подобався мокрий пісок. Він слухняний, він навіть розумний. Нінчина хата визирала з вишневого садка. Вона стояла край села. Щ об вийти на вулицю, треба подолати довгу стежку попід полем, де білим шумовинням простяглася далеко гречка. Нінка подумала, що Лідочка давно вже її виглядає. Треба йти А не хочеться. От би Лідочка прилетіла пташкою. Вони виліпили б багато вулиць і обсадили б їх кучерявими деревами... Треба йти! Нінка ступила на стежку. Швиденько потюпала попід по­ лем. Онде вулиця... Онде Лідочка!... Стрибає... Не виглядає... Вони щодня сміються, це так добре! Як сама, то все веселе ховається. Ті­ кає... не видно... Чом у? От і не видно... і з бабусею не видно. А чо­ бітки вже самі несуть Нінну до Лідочки. У Лідочки нова скакалка. Л о в­ ко крутить скакалку і позирає гордо. У Лідочки новий бант!

— А до мене приїхали тато й м ам а! — радісно хвалиться подружка і покидає стрибати. Нінка мовчки дивиться на скакалку. Стрибати...

—Завтра ми поїдемо додому. Я так хочу додому!

— Дай... — Нінка простягла руку і Лідочка віддала скакалку. Нінка тільки намірилась стрибати, а Лідочки вже нема. В ж е в хаті. А двері розчинені і звідти — гомін. Сміються. І Лідочка. Самій неці­ каво стрибати, ще й чобітки... Скакалка повисла в руках, порожня ву­ лиця — немає веселого. — Нінка несміло зайшла на подвір’я, а потім — зиркає у двері. Усі погляди на неї і немов прив'язали до дверей.

— Заходь, Нінко, не бійся! Ступнула через поріг. Зупинилася. На того, і на того, і на того зир­ кає і нікого до ладу не бачить. А Лідочку бачить : смокче цукерку, а на столі їх — багато, ой багато! Лідина мама спитала : — Хто це тобі такі гарні чобітки сп р авив?

— Бабця...

— Д бає за неї бабця... — закинула Лідина бабуся.

— А де твоя м а м а ? А т а т о ? —питала Лідина мама. На Донбасі... —тихенько зронила Нінка —і на цукерки...

— Підходь ближче! — Лідина мама дала їй жменю цукерок.

— Кілька років не приїжджають... А вона тут коло бабці. Так і живе. Дика трохи... — чула Нінка голос Лідиної бабусі. Дорослі загомоніли собі, а дівчатка вибігли на подвір’я.

— Давай гратись! — сказала Лідочка.

— Давай, — згодилась Нінка, завзято смончучи цукерку. — Це тобі при287

- Мені купили. А вдома є ще білий... Хочу додому! Лідочка застрибала. Нінка спохмурніла. Лідочці з нею вже нецікаво. Приїхали її тато з мамою — і вона вже забула все. Про веселе.

- У що ж гратись? — спитала Лідочка. — В дитячий сад о к? Чи в магазин? Вона так спитала, що ні в садок, ні в магазин вони не пограють.

- Не знаю, — відповіла засмучено. Дивилася на Лідочку. Бачила наперед:цілий день їй весело; тато, і мама, і гості — усі дивляться, пригортають. А завтра Лідочка поїде і Нінка буде сама. Тато і мама приїхали... Тітки, що зустрічалися на вулиці чи заходили до бабці, питалися в Нінки... питалися... не так, як говорили між собою, не таким голосом; Нінка не хотіла їх слухати: - То де ж, Нінко, твої мам а з батьком ? Чого це вони забули про те б е ?

- На Донбасі, — казала Нінка, дивлячись у землю. їй хотілося мов­ чати. Чому про неї забули, вона не знала. Отой Донбас... Щ о то ? Бабця каже, шахти, ями в землі, камінь, що горить, там довбають. Тато з мамою довбають, їм тяжко, — їхали 0 сюди, тут легко... Вона знала бабину хату, кілька вулиць села. Думала: той Донбас далеко-далеко; може батьки вже їдуть до неї, але ж да­ леко... усе не можуть поїхати...

- А я поїду на Донбас, — сказала Нінка і подивилася на Лідочку, чекаючи, що вона снаже. Та Лідочка знову побігла до хати, звідти долинув її вередливий голос. Нінку ніби аж запекло щось, так їй схотілося стати такою, як Л і­ дочка. Щоб була скакалка, голубий бант, і багато цукерок. І щоб ди­ вилися тільки на неї, і щоб її голубили... Лідочка вже на подвір’ї. Скакалка швидко замиготіла в неї в руках, а червоні туфельки жваво стукотіли об тверду землю. А Нінка згадала запитливо-жалісливі, такі для неї негарні погляди жінок, які питали: - Чого ж це твої батьно-мати не їдуть, га ?

- На Донбасі вони, — відповіла на те Нінка, кривлячи кутики губів...

- Давай у клясу! — гукнула подружка — і от уже тріскою малює на землі лінії. Новий бант колихається в неї на голові — гарно! Нінка ступила крок уперед, щоб і собі малювати, вже нагнулася за паличкою... І раптом штовхнула Лідочку. Та впала, руками брязнулась в калюжу, брудна вода заплямила плаття, бризнула на личко. Голосний плач ро­ зітнув тишу. В хаті почули плач і ось уже хтось з'явився на дверях. Хотіла тінати вулицею, але збагнула, що так її побачать. Хутенько перелізла через жердину огорожі і сховалася за кущ. А на вулиці гамір: - Впала, донечко!

- Це її хтось штовхнув.

- Хто тебе штовхнув?

- Хто? Хто?

- Ні-ні-нінка! Нінка зі страху заплющила очі. Чула, як Лідочку повели вмиватися.

- Нінко! Де ти?... Сховалася... Ну не плач, Лідочко, я їй дам, поганій. Йдуть, чи не йдуть ? Хочеться стати маленькою-маленькою, сірою комашкою і нечутно злетіти в небо. Турхнули, струснувши росу, гілку, 288 Нінка розплющує очі і бачить перед собою Лідину бабцю. Лице в неї

сердите, а погляд притискає до землі.

— О сь де ти... Ану виходь на подвір'я! Нінка дивиться в землю. Підводиться. Покірно йде слідом. Подруж­ ка вже вмита, в іншому платті. А дорослі докірливо дивляться і мовчать.

— Нащо ти її штовхнула? — спитав Лідин тато. Голос його зовсім не сердитий, але все одно глянути страшно. Мовчить, а знає, що хотіла б щось відповісти. Бо питають не сердито, хоч вона вчинила шкоду. Не знає, що казати. Не знає, нащо штовхнула. На мить, блимнула оченятами на всіх. Ображено скривила кутики гу­ бів. Жалко їй стало чогось, тільки не Лідочку. А у вуха кусючими оса­ ми : — Дивна дитина!

— Завжди так гарно гралася з Лідочкою, а тут — на тобі!

— Ну то йди, Нінко, нам поганих дітей не треба!... Збагнула, що то до неї, обернулася зиркнула на подружку, — вже не плаче, дивиться ображено, — і пішла. Ішла понад гречкою. На небі — сіро-синя запона хмар, з-за якої во­ логими потоками пробивається сонце. Море гречки — до обрію. І тиша над полем. Ішла і згадувала батьків. Тато її високий, сильний, балакучий. А ма­ ма колись подарувала їй велику ляльку з .блакитними очима, у рожево­ му платті. Ляльки вже немає, зламалась... Якщо думати, довго думати, то вони приїдуть. І тоді в хаті зберуться гості. Усі дивитимуться на неї. А вона вискочить на вулицю щоб похвалитися гостинцями. Вона буде така, як сьогодні Лідочка. Нінка не жаліє, що штовхнула. «Як до мене приїдуть, то хай і мене штовхає, — думає вона. — А я й не заплачу». Тягнеться понад гречкою стежка аж до хати, що серед вишневого садка. Нінка, не поспішаючи ступає своїми чобітнами по втоптаній стеж­ ці. А над нею каламутне небо, в якому де-не-де визирають глибокі колодязі блакиті; і поле котить білі хвилі до виднополу. Усе нагадувало про велике життя, в яке стривожено входила мала людина. І дивилася перед собою, щедро світячи дитячим наївним зором, в якому по до­ рослому ряхтіла недовершена думка. Дуже ще мала, а несла вж е. ян і всі люди, свою турботу, свою печаль, свою мрію.

30/УІ. 1966р. Тюрма Житомирського НҐБ. За

«Лихом

з Розому*

* * *

* *

*

289

НАУКА КЛ/ Л Ь

ТУР А МИС ГЕІІГВО

О .М АЗУРИ К : С В. ГЛІБ, Ф Р А Г М Е Н Т З ІНО НО С ТА СУ В НТШ , С А Р С Е Л Ь

Мистецький вираз ідеї. Мґр О М АЗУРИ К

САМОБУТНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО ІКОНОПИСУ

П РО Д О ВЖ ЕН Н Я

Реальні зображення місцевих краєвидів. «Гребенясті* гори в російськом у іконописі будуть маніричні продовжувані і пізніше уформі орнаментів які часто обрамовують композицію. В Україні набирають вони кубістичних м ал яр ­ ських вимірів, мальованих майже реалістично, напр. П реображення з зяблунева з вінцем карпатських ялиць. Умовне тло землі вкривається левадою ярких квітів (що питоме галицькому живописі). Народні прикраси й орнаменти пробивають собі шлях в недоступну досі царину церковного малярства. Традиції мініятурного малярства заступлено широкими малярськими м азка­ ми пензля. Темні тони, світлотіні, замінились у нашій іконі на яркі, теплохолодні, як в імпресіоністичному малярстві. Композиція і рисунок, хоч і давні в і­ зантійські, говорять немов західньою мовою. Постаті стають безпосередні, немов виходили з двовимірного тла : М айстерність ікон виявилася цікавою в багатофігурних композиціях (страшний суд), в котрих мистець зум ів пере­ дати пливкий рух безлічі постатям. Оригінальним у нашім іконописі є впро­ вадження в образ — ікону постатей, що виходять поза ікону. Побіч іиони розп’ятого Христа постаті, які стоять побіч, мають принмети близькі дій­ сності — контраст реального і нереального. В зображенню світських людей папів, шинкарів, жидів, селян) мистці підкреслюють їх пол, щоб відрізнити їх від безтілесних постатей. Звичайно цього не було у слов’янсько-візантій­ ських іконописах. Ці портрети-ікони в Україні мають традиції від давен-давна, але щойно в ХУ І ст. набирають нового змислу. Українськом у іконопис» питома індивідуальність творчости, напр., розположення окремих частин складних композицій т.зв. «поля ікони» (довкруги головної постаті) зобра­ жують на тлі пейзажу та в різноманітних «пасах» і не помічається тут впливу одного мистця на другого. Є творами наскрізь індивідуальними, а тим самим вповні художніми. В с і подробиці ікон майстри стараю ться виводити по су­ часному оригінально. Цінні є навіть особливості типографічні — (м ісц ева мова, їх розміщення), написи завжди вкомпоновані в цілість композиції і не тво­ рять тільки додатну до неї як в більшості російських інон. До цих малярських рисункових і композиційних відмінностей нашої ікони долучаються щей відмінності техніки. Підготовлення дошки, спосіб розмалювання й описи ікони складаються тем на стиль індивідуального підходу мистця. Галицькі іконописці зміцнювали дошку двома шпугами (шпонками) і рідно ці шпуги впускали з двох протилежних собі сторін, як це було звичаєм ро­ сійських іконописців. Мальовило (ковчег) помішували у відступі З с м від країв дошки, а росіяни, звичайно 6 см (залишаючи місце на маргінес для напису). В рисунну постатей галицькі іконописці виводили переважно серед ­ ньої висоти фігури в пропорції 1:6. У вираженні естетичних переживань вони послуговувалися не математичними пропорціями, але естетичними і, напр., в іконах якими кермують правила оптини віддалі, вони радше послуговувалися 291

Ф Р А Г М Е Н Т НАПИСУ НА ІНОНІ, Ф О Т О О .М А ЗУ РИ К

пропорцією старих фрескових взорів (1 :11). В ія ХУ ст. ікони були висловом місцевої естетики і малярства, що ставали цікавішими одна від одної і через це той іконопис постепенно відхиляється від іконописних канонів і відрізняється від іконопису інших національностей візантійської церкви. Доказом цього є те, що кожний іконописець старається писати свої ікони в означенім Гамі барв, які на іконах другої руни не зустрі­ чається. І хоч як видається, що одна ікона була схожою на другу, то чое таки ґама її барв є іншою від північної ікони. Іконописець поєднує кольори так і дивує своєю винахідливістю мішання барв, що дивлячись на інону, забува­ єте всі її інші властивості. Зовніш ньо нашу ікону відрізняли від інших, — на­ писи. одяг на постатях, вишивані сорочки Дитяти, рушники нерукотворних образів, прикриття бедер Христа, тощо. Також різними переміщеннями сим ­ воліки кольорів, та атрибутів святих як напр., овальна авреоля вокруг Бож ої Матері. В той же час іконописець інших православних середовищ не виявляє т а ­ кої творчої помисловости. У них обличчя святих залишилися гранично схем а­ тичні й затінені, їм не притаманні ніяні почуття, волосся на головах і бородах сухо прокреслене (штриховане^ ХУі І -X У111ст. Якщо в іконописі ХУ І ст. синтезовано було традиційні черти з новаторськими — без порушення головних інонних принципів, а ікона за ­ верш увала свій богословський розвиток (чиста ікона), то в ХУІ І віну прихо­ дить до перелому художніх якостей та цілковитої демократизації мистецтва (Хмельницький). Російський вчений, проф. Сидоров, відзначає, що в середині Х У ІІс т . українська друкована книга досягла найвищого художнього і техніч­ ного рівня так. що М осква охоче придивлялася до її досягнень. Розвитон книжкової і станкової гравюри та друковане слово в Козацькій вільній дер­ жаві відкривали шлях впливам західнього гуманізму і мистецтва. Цей кипучий фермент у мистецтві, започаткований у вільній Україні. М осква пізніше мусіла гасити строгими царськими «указами» та знищенням української церков­ ної провідної верстви. А ще цікавіші заборони Московських патріярхів, бо вони найираще доказують існування різниці, які появилися в іконописі нові­ шої доби (т.зв. відхилення від «правовірної» московської Церкви). Для при­ кладу згадаю тут друковані ікони способом дереворізу, що поширювалися по Україні, а звідси на Московщину й інші країни. Знаєм о з принципів уста­ лених УП Собором, що навіть вірна копія якоїсь ікони не є «іконою» в бо­ гословському (догматичному) розумінні. А що доперва такі форми ікони, які 202 побудовані народними мистц ям и! Завдяки свобідного трактування іконопису,

У країна створила різні види та форми малярства. Поруч традиційної бого­ словської ікони розвивається ікона ренесансової (а пізніше барокової) епохи, навіяна загальноєвропейським гуманізмом Поза Україною подібних інон у той час ми не зустрічаємо. Прикладом може послужити чудовий Рогатинсь кий іконостас (1649) що є відхилом від візантійського духа, хоч при усій згідності афонських (візантійсьних) приписів. Він свідчить про оригінальну вироблену українську школу релігійного живопису. Рівнобіжно в Україні знайдемо ще інші протилежні течії розроблюван­ ня художньої форми в іконі. Захід лише визволив придавлену творчу свободу, а вже Хмельниччина визволила демократичну, народню силу мистецтва. І всі ці пробуджені прояви змагалися між собою і перехрещувалися взаємни­ ми впливами. Коли б українське мистецтво не зазнало в той час повного удару наїзнинів з котрим прийшов «нещасний барок» який почав нищити наше м а­ лярство — ми б відзначилися в історії оригінальною школою на фоні світової культури, а не дійшли (рачкуючи) за заходом до загальноєвропейського ілю­ зійного реалізму. Висловлюю це, може, надто відважно, але в своїх подоро­ жах я бачив (досі н е в і д о м і) пам'ятки, в яких є сліди оригінальних починів українського мистецтва. Вони не вміщуються ні в візантинізмі, ні у оптич­ ному (змисловому)мистецтві заходу. Так чи сяк український живопис Х У ІІ і

С В. М ИКОЛАИ, Л Е М К ІВ Щ И Н А ХУІ/ХУІІ ст. Ф О Т О О .М АЗУРИ К

293

-С ТРА Ш Н И Й СУД- ХУ ст. (ЖИДИ, Л ЯХ И , Т АТАРИ , ТУРНИ, НІМ ЦІ В П ЕКЛ І). ФОТО

ІНО НИ: О .М А ЗУ РИ К.

ХУ 111 ст. залишився вірним українським старим традиціям. Хоч у 18 ст. з а ­ тратилося поняття «чистої» (богословської) ікони, якої не знала зах. культура — то вона поєднує в собі елементи народної інтерпретації ікони (яна живе по сьогоднішний день в Україні). Зденаціоналізований, професійний живопис засвою є реалістичні форми західного мистецтва (яне фактично в 19 ст. виеліміновує традиційні форми релігійного мистецтва). По ознаках українського народного мистецтва та своєрідної системи об'ємних форм ікони (ХУІ І-ХУІ 11-XIX ст.) легко виявити українську шнолу іконопису 18 ст. і 19 ст., що позначилася різноманітністю тенденцій в укра­ їнському релігійному мистецтві. Н а П р и д н іп р о в ’ю ік о н о п и сц і м а л ю ю т ь тан ож без та к о го п ів н іч н о г о безн р о в н о го за х о п л е н н я т е м о ю , с л іп и м н а с л ід у в а н н я м « п о д л ін н и к ів » ( в із а н т ій ­ сь к и х п ід р у ч н и к ів ік о н о п и с у ), о д н а к « к и їв с ь к е м а л я р с т в о б а г а т о м 'я г ш е і б іл ь ш м а л я р с ь к е в ід р о с ій с ь к о г о » (М у р а т о в ). П о р т р е т и - ік о н и к и їв с ь н и х м а й ­ с т р ів г о в о р я т ь п р а в д о ю ж и ття, чо го не з у с т р іч а є м о ні на одній р о с ій с ь к ій ік о н і.

Святий образ часто стається ареною зведення національних порахунків (напр., у композиціях Страшного Суду, де автор кар ає винних за національ­ ні кривди). В рамцях загально-біблійної драми у Х У ІІ- Х У Н І ст. ставлять ряд сцен українського життя (жид-шинкар з горілкою, горді полячки, злодії...) а все змальоване з пересадним реалізмом, що порівняно голяндський скрайний реалізм видається невинним. «Українці часу Тараса Бульби не 294 лякалися назвати гріхи по імені». (Голубець).

Тип оо разухри ста не похожий на дотеперішній візантійсьно-московський. Традиційну непорушну велич недоступного маєстату замінено чимсь близьким, людським. Великі очі, малі, але повні уста, підкручені вуса — згодом козацький молодечий вус (в Карпатах також), волосся підстрижене по селянському... Україна зродила також Українські іконографічні сюжети. Зібраний по­ рівняльний матеріял вказує на спільне іконографічне підложжя для всієї України та зв'язані з ним назви місцевостей. Хоч композиції цих типів тра­ диційні. візантійські — іконописці давали все нові зображення, що сприй­ малися українським народом як «національні*. Завдяки цим українським відмінам інонних типів розпізнаємо їх українське походження. В ж е на початку княжої доби маємо свої типи інон українських святих: св Теодосій і Антоній, св. Борис і Гліб та інші. Типи чудотворних ікон:

П Е Р Е М И Ш Л Ь . ТИП ІКО НИ Х РИ С Т А ХУ ст. Ф О Т О :О .М А ЗУ РИ К

Богоматір Печерсьна. Успіння Печерсьне, Чернігівська... У ХІУ ст. появляються в іконографії: «Покров» — в Галичині, “ Дари В о л ­ хвів» - на Волині. Белзька Богомати, та багато інших , що від того ч а с у вхо­ дять в українську традицію. С тарі Л аврські сюжети продовжуються радо в ХУ ст. в Галичині (П ечерська Богоматір). Ікона “ Ю рія Змієборця», що опо­ етизована в українському фольклорі, де його ім ’я стане уосібленням най­ більше войовничого й нещадного воїна, а його ікона — символом віри у світлі ідеалів поневоленого народу. Дещо інакше зображено в Україні св. Архангела Михаїла, що був си м ­ волом української державности та емблемою українського війська... Інші іконографічні типи перетворені з західних зразків за часу книгопечатання. за Унії я к :Х р и с то с Виноградник, Христос розп’ятий на дереві жит­ тя. Суд Пилата. Пієта на Лемківщ ині, Мати Бож а Кормлюща, «Смерть богача». та багато інших. Вони часто не мають відповідників у російськім інонописі. Щ о до форми, то українські ікони характеризуються своєрідною системою віддання об'ємности брили (нубічности). Ця риса помітна в оригінальній м а­ лярській світлотіні. Площинність кольорів є спеціяльного роду, пс суті зо в ­ сім інша як напр. в народньому мистецтві, до якого часто зачисляють нашу ікону пізніших віків. Рух постатей надає їм душевного виразу. Цей рух сильно пересаджений для підкреслення того виразу, подібно як у романських чи наївних малярів. Ясний теплий кольорит є, як правило, стосований навіть у другорядних малярів Це свідчить про незвичайну вразливість українців на «площинність» образу притаманну народам далекого сходу. (Індія, Японія). Ця послідовність площинної побудови образу є характеристична і в піз­ ній (бароковій) епосі. Вона власне надає вартість чарові наших ікон — чи то професійних чи непрофесійних, мовляв «народніх». Маляр Петро Холодний Старший підкреслював «величезні різниці між іконою нашою і сусідніх народів», і що нашим завданням тепер є відроди­ ти назад ці самостійні позиції нашого мистецтва. Вм іння українсьних майстрів старалися використати володарі чужих кра­ їн. викликаючи їх розписати церкви в Польщі (Сандомір, Краків, Люблин, Вислиця. Серадз). Росії, Молдавії, та інших країн. Для прикладу згадаю славного маляра на Волині, П етра,(ХІУ с т .) що став пізніше Митрополитом в М оскві, чи замовлю вання ікон і розмальованих книг на Україні північними князями чи західніми королями (ці розмальовані книги є часто найкращими і найстаршими пам'ятками українського стилю ікони). Львівських майстрів викликав в 1555 р. господар Молдавії, пишучи до Львівського братства : “ прислати художників які могли б розписати по всіх стінах церкву ян звичай вимагає, згори до підлоги, добрими фарбами і щоб живопис був справжній». Галичина відіграла чималу ролю передавача грець­ ких і південно-слов'янських впливів іконопису до Р о сії і Новгороду. Чи не найвищий вже час відкрити світові нашу сформовану індивідуаль­ н іс т ь так у справах духового життя, як у пов'язанім з ним мистецтвом, щоб не клопотати чужинців питанням де нас прилучити !

296.

МИХАЙЛО НЕЧИТАЙЛО-АНДРІЄНКО Михайло Нечитайло-Андрієнко, який від довгих років проживає в Парижі, є один із найвизначніших сучасних укра­ їнських малярів. Він належить до цеї не великої у нас групи авангардних мистціі як Олександер Архипенко, Анатоль Петрицький чи Павло Ковжун — на творах котрих найбільше відбилася печать нашо го неспокійного XX століття, зі всіми йо­ го мистецькими напрямками і шуканням Мистці авангардисти йшли з духом доби, вони були творцями і співтворцями но­ вих стилів, а їх неспокійний творчий дух ніколи не зупинявся на здобутих осягах. Вони ціле своє життя присвятили для ми< тецьких шукань, не тому, щоб заблиснути оригінальністю за всяку ціну, як це тепер часто між мистцями водиться, лише для виявлення власних багатих творчих ідей, свойого індивідуального підходу до мис­ тецьких проблем, вони мали що сказати і мали відвагу це зробити не зва­ жаючи на жадні перешкоди. За 50 років безперервної мистецької діяльности Андрієнно пройшов досить широкий шлях, почавши від кубізму, конструктивізму, через сюрре­ алізм, наївний реалізм, фіґуративний реалізм аж до абстракціонізму. Поза близько десятирічним періодом, коли Андрієнко багато працював для театрального мистецтва (проектування декорацій і костюмів), він ви­ ключно працює у станковому малярстві, а як і робить якісь Графічні праці, то не як самостійні твори, лише як студії до олійних праць. Поза абстрактними, чи напів абстрантними композиціями з періоду кубізму-нонструктивізму, чи абстракціонізму, Андрієнко найбільше проявляється у краєвидах, переважно Парижа. Ніхто з наших малярів досі (якщо не числити акварель Миколи Кричевського), не створив стільки паризьких пейзажів, ян Андрієнко. Його краєвиди відтворюють з ліризмом специ­ фічну атмосферу паризьких і підміських дільниць у різні пори року. Андрієнка можна поставити біля відомих французьких пейзажистів Парижа М.Утріля і А.Марке, всі три вони, кожний по свойому, відтворюють кра­ су і поезію цього гарного і цікавого міста. Але Андрієнко не обмежуєть­ ся лише краєвидами столиці Франції, він теж малює краєвиди південної Франції, Італії, Еспанії, Бельгії і Г о л л а н д і ї . Крім краєвидів мистця теж цікавить побут, сцени з життя міщан різних прошарків і він малює цілий ряд жанрових картин. Чимало часу мистець присвятив для портретів і для композицій із мертвою природою, квітами. В абстрактних творах Андрієнка цікавить передовсім проблема композиції образу, ян під оглядом форм так і кольорів і передання якоїсь думки мовою зрозумілою для тих, хто цікавиться мистецтвом. В с і його твори відзначаються високим мистецьким рівнем і дуже дбайливим тех­ нічним виконанням, на яке мистець звертає особливу увагу. М.Нечитайло — Андрієнко народився 29 грудня 1894 року в Херсоні. 2 ї

Походить він з козацьких родів Нечитайлів-Андрієнків і Максимовичів, а один із його предків був за Гетьманщини полковником Війська З а ­ порозького. Мистецьку і правничу освіту здобув Андрієнко в Петербурзі, де почав мистецьну творчість в часі І, світової війни. Після революції 1917 року мистець переїхав на Україну і до 1920 року перебував в Одесі і Херсоні, де працював для театру (Одеса) і в музею (Херсон). Від 1920 року Андрієнко перебуває на еміграції, спочатку в Румунії, відтак у Празі в Чехословаччині. В Празі був він два роки і вславив­ ся там як визначний модерний сценограф, роблячи проекти декорів і костюмів для кількох празьких театрів. Та мистця манив Париж, центр світового малярства, нуди Андрієнко приїхав в 1923 році і там живе досі. В перших ронах побуту в Парижі він працював теж багато для те­ атрального мистецтва і навіть якийсь час для фільмів. В 30-тих ронах Андрієнно брав активну участь у збірних українських мистецьких виста­ вах у Львові і заграницею. Тоді Український Музей у Львові закупив його твори, а видавництво АНУМ (Асоціяція Незалежних Українських Мистців) видало у Львові монографію про мистця в українській і фран-

А Н Д Р ІЄ Н Н О

-ТО ВП А-

гваш . 1922

г [

T

V

\

А Н Д РІЄН КО : -ТОВПА*, ґваш, 1922

цузькій мовах, яку написав проф. В.Січинський. В Парижі Андрієнко ба­ гато працює і бере участь у мистецькому житті Парижа, виставляючи свої твори у різних Салонах і великих виставах, крім цього влаштував він індивідуальні вистави в Парижі і в Римі. Твори Андрієнка знаходять­ ся по музеях і великих збірках Парижа, Лондону і Відня, його ім'я зга­ дується між авангардними малярами в працях дослідників сучасного мистецтва. В 1969 році вийшла друга монографія про мистця в Мюнхе­ ні. (В-тво «Сучасність»), Та Михайло Андрієнко не лише визначний маляр, але теж і пись­ менник. Його кілька новель і оповідань («Миші», «Перехрестя», «Салон Пані Т.», «Зачароване кладовище», «В тьмі часу») літературна критика оцінила як найкращі новелі на еміграції. Його теоретичні статті про мистецтво мають теж високу вартість. Літературна творчість Андрієнка повинна б дійти до широких кіл читачів і видання їх окремою книжкою є актуальністю дня.

в. попович

294

А Н Д Р ІЄ Н Н О : С ІР О - Ч Е Р В О Н А

К О Н С Т Р У К Ц ІЯ , 1929

Н а допомогу вчителям

і виховникам

ники

і.о. синиця

В О Л О Д ІН Н Я П ЕД А ГО ГІЧН И М ТАКТО М П род овж енн я У В А Ж Н ІС Т Ь . Учні, як відомо, чутливі, до того, як ставиться до них учитель, особливо тоді, коли вони люблять і поважають його. їх може образити не тільни окрик, незаслужений докір, несправедлива оцінна тощо, а й проста не­ уважність до них, небажання їх вислухати, зважити на їх прохання, навіть пі­ дійти до них чи кинути погляд в їх бік. Відомо, що деякі з них навмисне пору­ шують дисципліну, щоб тільки привернути до себе увагу вчителя. Недавно я мав розмову з учнем, якого вчителька, не буду тут називати її прізвища, вигнала з кляси. З того,що учень розповів, неважно було догада­ тись, чому він порушив дисципліну. Коли на лекції почали писати, учень обернувся, щоб вмокнути ручну в чорнильницю, що стояла в його сусідів по задній парті. З якихось причин сусіди не захотіли, щоб він користувався їх чорнилом. Можна було ще мачати у своїх сусідів з другого ряду, але для цього треба було щоразу вставати з місця. Учень хотів попросити на це доз­ волу в учительки. Ян бачите, він був дисциплінований до педантичности. Він підніс руку і чекав, що вчителька зверне на нього увагу і вислухає його про­ хання. Він уже нілька разів змінив руну, підіймав то праву, то ліву, а вчи­ телька мовчала. Тоді він рішуче встав, взяв ручку наперед себе, ян списа, демонстративно підійшов до столу, де сиділа вчителька, і вмочив перед с а ­ мим її носом тан, що ледве не розбив чорнильницю. П овертаю чись назад, він штовхнув кільнох учнів, що зачепили його, вдарив кришкою сво єї парти і тільки після цього почав писати. Вчителька вигнала його з кляси. їй не до­ велося б удаватись до таких крутих заходів, коли б вона була трохи уваж ні­ шою до учнів. На ленції літератури викликаний до дошки учень грунтовно і з почуттям відповідає на поставлене запитання, а вчитель у цей час дивиться у війно. Учень зупиняється. Не повертаючи голови, учитель говорить у ч н е в і: «Від пові­ дай, відповідай, — я слухаю» — і знову дивиться у війно. Учень продовжує від ­ повідати, але відповідь його стає блідою, невиразною. Учні, що приготува­ лись уважно слухати, починають займатись своїми справами. Учитель повер­ тає голову, робить окремим учням зауваження, заклинає їх «уявити собі», «зро­ зуміти» і т.п., але вже пізно. Створена напочатку психологічна готовність уч­ нів до сприймання урону зруйнована, робочий настрій їх упав, упав і загаль­ ний тонус лекції. Причиною цього тут танож була неуважність учителя, його байдужість до відповіди учня. Учитель повинен не тільки вміти подавати учням матеріял, а й уміти слу­ хати їх. Це теж стосується педагогічного такту. Нетантовні вчителі не вмію ть слухати учнів. Одні з них не дають учням висловити свою думку до кінця, підназують їм, нервують їх, інші — весь час мовчать, намагаючись нічим не видати свого ставлення до відповіді — схва- 30

лемня чи заперечення її. Важно учням з такими вчителями. Учні нерідно го­ ворять між собою : *Я добре знав цю тему, але біолог, ти знаєш, який він, не да­ вав мені говорити. Якби він мене не перебивав, я на п'ятірку відповів би». — “А найважче відповідати історію. Василь Степанович сидить, як нам’яна баба. Не знаєш, чи ти правильно говориш, чи ні». Погано, як бачите, і те й інше. Ми запитували багатьох учнів, за що вони лю­ блять своїх учителів. Серед інших відповідей були й такі:«А ще люблю її за те, що вона уважно слухає, коли з нею говориш», «Вона однаково вміє добре говорити і добре слухати». Уважність потрібна, здавалося б, у незначних ситуаціях. Мій знайомий, вихова­ тель школи-інтернату. янось розказував про такий випадок.

-Влітку я з своїми вихованцями виїздив у табір. Коли ми сідали за стіл, майже всі діти намагались сісти біля мене. Сергійко, білявий хлопчин, сирота, теж нільна разів пробував до мене притиснутись, але, мабуть, старшенькі не допускали його. Спочатку я не надавав значення, хто де сидить, стежив тільки, щоб усі добре їли. Потім звернув увагу, що Сергійно іще деякі бувають сумні, тримаються окремо, мовчать, коли до них звертаєшся. Я почав догадуватись. Через кілька днів я сказав учням, що надалі зі мною справа і зліва будуть сидіти чергові учні. Майже всім це дуже сподобалось. На третій день біля мене сидів Сергійно. Треба було бачити, яний він був щасливий». Учитель одної школи розповідає про такий випадок, що стався під час одного туристського походу.

•До цього походу шестин/іясники готувались давно. І ось довгожданий день на­ ступив Теплий, сонячний. У дітей радісні, схвильовані обличчя. Щ е б пан! З ними йде в похід їх клясний керівник Олександер Петрович. Побували на міжколгоспній ГЕС , на фермах і опівдні стали на відпочинок на околиці одного невеличкого села. Діти зголодніли. Зварити обід — справа неважка, в школі навчились Ось уже й готова пшоняна наша. А як вона смачно пахне!Але треба почекати Оленсандра Петровича. Він зайшов до приятеля, що живе в цьому селі Ось і він 1 Ми вже так чекали, кашу зварили, —оточили діти вчителя, їжте. діти. самі. Я вже пообідав у гостях. Ніхто не сказав жодного слова. їли мовчки без бажання. Не догадався вчитель, яи хотілось дітям угостити його кашею . Як зраділи б вони, щоб він їх похвалив! Діти зітхнули і піднялись. Подув північно-західний вітер. І сонце заховалось за темно-сірі «мари». Однією з форм прояву безтантности до учнів є невиконання своїх обіцянок. Це сприймається як байдужістьдо них, ян доназ, що вчитель про них мало думає. О с ь учитель кілька разів обіцяв піти з учнями в музей, але так і не пішов, а •,.neD про це навіть і не згадує. Іншим разом він обіцяв принести фотоальбом, але •5'.е я*ось забуває це зробити. Щ е кілька таких невиконаних обіцянок, і учні зовм перестануть не тільки вірити вчителеві, а й поважати його. Коли вже стався • і-ии в и п а д о к , щ о обіцянка залишилась невиконаною, учитель повинен перекон­ ливо пояснити у ч н я м важливість причини її невинонання або попросити в них проГ | < й н н а

... би ф о р м і неуважність д о учнів не проявилась, вона завжди негативно на їх відносинах з учителем. Д О В I D Я Педагогічний такт передбачає наявність в учителя повного доа Г, а . V З ч / ' C ' U J H х с и л у ч н і в К о ж н и й з них незалежно від здібностей повинен бу-и в п е в н е н и й щ о у с п іх у н а в ч а н н і залежить тільни від його бажання і старанн о с и До /чи в в н а в ч а н н і , і у вихованні слід підходити, за висловом А.С.Макар е - - а з j r v v с т и ч н о ю г і п о т е з о ю . хай навіть і з риском помилитись.

302 Д ' * —* чє можуть самі правильно оцінюватисеоїх сил і можливостей. Вони З

і

ви вчаю ть се б е за оцінками дорослих, зо кр ем а за оцінками вчителів, яким вони д о віряю ть більш е, ніж собі. Тому вчитель повинен бути дуже обер еж н и м в оцінці їх здібностей. Н е слід, звичайно, перебільш увати здібностей учнів, але особливо не р еком ен д ується применш увати їх. Я зн ав одного учня, який ніколи не хотів учити вірш ів, мотивуючи це тим, що

“ непам'ятливий". Як потім виявилось, тану х ар ак­

теристику дала йому його вчителька, що вчила його в 4 клясі. У чен ь від разу й охоче погодився з учителькою, навіть був радий, що вона більш е не примуш увала його В Ч И Т И “ Д О В Г И Х » вір ш ів (деякі вчителі індивідуальний підхід до учнів розум ію ть, як зниж ення вимогливости до них, що звичайно, неправильно), і п р од овж ував прикри­ ватись такою характеристикою його пам'яті. Н асп р авд і в учня не так бракувало п ам ’яти, як наполегливости. А коли б у нього дійсно ви яви лась недостатня пам ють. то вчительці слід було, як казав К .Д .У ш и н ськи й , «уникати всього, що могло б по­ родити в дитині н евп евн ен ість у своїй пам'яті, бо ця невпевненість, яка поєднуєть­ ся часом із загальною неріш учістю вдачі, нерідко спричиняє с п р а в ж н є б е з п а м ’ят­ ство у дітей». Вихователь одної школи наводить такий приклад із сво єї практики. «Сьогодні в школі оголошено карантину. Я наказую нікому не виходити з її території.

— А М ико л а, о д н а к, п ід е — го в о р я ть м е н і діти.

— М ико л о, ти п ід е ш б е з д о зв о л у ?

— Н і!

— Я в ір ю то б і, М и н о л о ! І він не йде. А ле ж цей сам ий хлопчина раніш е тікав на цілий тиждень, а то й більш е, їздив на товарних поїздах.

— Ч о м у ж ти та к р о б и в ? — за п и тую його.

— А чого м ене охороняли ? Стеж или за мною, наче я злодій... О т я на зло їм і тікав». Д о вір 'я до учнів спр авед ливо н ази ваю ть м акар е н ківськи м виховним принци­ пом. Я не наводжу прикладів д о вір 'я . яне ви являв М анаренко своїм вихованцям тільки тому, що вони вж е давно загальновідом і. М а к а р е н к о в а ” П едагогічна поема» — це п о е м а п р о в ір у в л ю ди ну. М а н а р е н ко м іг ска за ти н а й гір к іш у п р а в д у к о л о н іс ­ там , але він ніко л и не о б р а ж а в їх с в о їм н е д о в ір 'я м . О с о б л и в у б е з т а к т н іс т ь п р о я в л я ю ть учителі, коли п е с и м іс т и ч н о дивл яться на м а й б у тн є с во їх учнів , не в ір я ть у їх сили і при к о ж н ій н а го д і в в а ж а ю т ь за п о тр іб н е с ка за ти їм п р о це. Б е з т а к т н іс т ь та ки х учите л ів н е р ід к о м е ж у є з п р я м и м п е д а го гіч ­ ним зл очином . У че н ь 6 кляси протягом останнього часу од ерж ав з історії дві двійки. Сьогодні вчитель виріш ив ще раз його запитати. У че н ь і на цей раз від п овід ає незадовільно.

— Н і на що ти не зд атний . — ка ж е йо м у вчитель. — Н е бачити тобі 7 нлясу як с в о їх уш ей. У наведеном у принладі вчитель, крім обурливої безтактности. допустив явну н есправед ливість. В ін не звер н ув уваги на той важливий для педагога факт,

що на

цей раз учень відповідав дещо краще, ніж попередні рази, не підтримав і не за к р і­ пив його перших успіхів, не дав їм належної оц і н ниУактовний учитель у випадку вд ався б до такого оцінного суд ж ен н я: — Н а цей р а з ти в ід п о в ів зн а чн о кр а щ е . Я п е р е ко н а н и й , що ти з м о ж е ш д о б р е вчитись, коли й д алі та к ста р а ти м е ш с я . Н а й б л и ж ч и м я тебе ще раз за п ита ю , тоді й по ста вл ю в ж е о ц інку. Ножна незадовільна оцінка, яку ви ставляє вчитель, повинна мобілізувати учнів на інтенсивніш у працю, її слід супроводити таким оцінним судж енням , щоб учень п ер еж ив її як ти м часову

невдачу.При цьому треба пам 'ятати.щ о оцінне суд ж ен ­

ня вчителя нерідко м а є більш ва ж л и ве значення для майбутніх успіхів учнів, ніж його бальна оцінка м о ж е негативно вплинути на майбутні успіхи учнів. У чите л ька у к р а їн с ь к о ї л іте р атури о цінила контрольну роботу о д н о го з п о с е р е д н іх уч н ів п ’я тір ко ю , але, р о зд а ю ч и зош ити, с ка за л а йому, що була зм уш е н а це зробити.

^03

бо його робота справді відмінна, хоч у її самостійність вона не вірить. Він, на­ певне, у когось переписав її, хоч установити це вона зараз не може. А учень дійсно написав роботу цілком самостійно. Останнім часом він почав значно нраще вчитись з усіх предметів. Незмінну трійку він одержував лише з української літератури. Він вирішив докласти всіх зусиль, щоб і з цього предмета мати кращу оцінну. До цієї контрольної роботи він готувався особливо старанно, а не було нічого дивного, що вона виявилась однією з кращих у клясі. Проте від­ мінна оцінка, яку, нарешті, одержав учень, не дала йому очікуваної радости. Всю радість від п'ятірки затьмарило недовір'я, з яким поставилась до нього вчительна, нічим не виправдана підозра до його здібностей і до його порядности. -Чи варт після цього старатись? » —з такою думкою учень повільно сідає на своє місце. Тактовний педагог не зробив би такого зауваження учневі, він обов’язково похвалив би його, нехай навіть без достатньої впевнености, що п’ятірка в нього невипадкова. Учнів слід орієнтувати на майбутні успіхи незалежно від поперед ніх оцінок, а вчителі — підтримувати в них цю віру, а не підривати її при кожній нагоді.

- Чому мені поставили трійку? — запитує учень. - Адже в мене стільки ж помилок, як у тих, кому ви поставили четвірку? Замість того, щоб довести об’єктивність, своєї оцінки (грубіші помилки , наяв­ ність виправлень тощо) або виправити її, якщо вона дійсно занижена, учитель відповідає: - А ти на інших не дивись! Стеж нраще за собою. Я сама знаю, яку кому поставити оцінку. Цей самий учитель, диктуючи учням домашнє завдання, звертається до одно­ го з них: - Ти теж пиши, бо знову скажеш, що не встиг. І спробуй на цей раз мені не виконати! Учень червоніє, кладе ручну, відсовує від себе щоденник і тут же вирішує на зло вчителеві не виконувати його завдання, хоч раніше в нього на думці такого не було. Так само негативно впливають на ефективність лекцій такі зауваження вчи­ телів. як -Дивіться, як я роблю, може, хоч рубанок у руках навчитесь тримати», •Ось які речі роблять у 8 клясі! Ви таких ніколи не зробите!», «Опусти руну: ти про це розповісти не зумієш», «Пиши вже, як вийде. Що ти там можеш придумати?-, -Не пиши багато: більше напишеш — більше помилок зробиш» і т.п. Такі зауваження, як правило, дезорганізують учня, ослаблюють його волю, знижують його домагання, породжують невпевненість у роботі, і учень починає робити менше, ніж міг би. У досвідчених учителів довір’я до учнів є одним з найважливіших засобів заохочення їх до праці. Тактовний учитель утримується навіть від натяків, що він не вірить у сили кого-небудь з учнів. Усяка робота без віри в її успіх стає важким тягарем для її виконавця. Повноцінною і ефективною вона ніколи не може бути. Віру в свої сили й можливості треба тан само виховувати в учнів, як і всі і н ш і їх якості. Віра в успіх — це вже половина виконаної роботи. Досвідчені вчителі, щоб вселити чи підтримати в окремих учнів віру в свої сили, вдаються до прийому деякого навмисного перебільшення їх перших ус­ піхів Різними методами, непомітними для учнів, вони створюють таку ситуацію, п е р е ж и ва ю т ь радість від своїх успіхів. При цьому таким учням онремо чи так. щоб уся кляса чула (залежно від обставин), говорять, що їх робота цілком самостійна, що вони можуть добре справитись з усіма своїми завданнями. А коли вже дуже важко, то й неможливо вірити в учня? Такі випадки бу3 0 4 вають Що тоді робити? Не говорити йому правди?

Безнадійних дітей не буває. Правда учителя може виявитись великою кривдою. Те, що учень не хоче сьогодні нікого слухати або не хоче сьогодні вчитись, ще н е говорить, що він Н с з я р ж д и залишиться бешкетником і неуком. В історії науки і літератури є приклади, поли навіть майбутні вчені не виділялись у школі ні своєю зразковою поведінкою, ні своїми успіхами у навчанні. Коли мене запитують, говорити чи не говорити учневі правду, я мимоволі думаю про лікарську етику. Лікар приходить до хворого, старої людини, щупає пульс і думає про себе: «Не дотягне старий і до неділі», а йому голосно говорить:«Та у вас серце ще, як мотор. Ми з вами ще на зайців підемо», - «Де вже там!» - каже хворий, але видно, що в нього заіскрилась надія. З надією на видужання йому легше буде дожити останні свої дні. А зрештою, хто його знає:може й видужає старий. Буває й таке. Надія, як кажуть, і з могили підніме. Хіба краще було б, щоб лікар сказав хеорому:«Та ви зовсім безнадійний! Якщо до неділі дотягнете, то й добре буде». Та лікар такого не скаже. Він завжди підтримає надію у хворих на видужання, бо інакше вони й лікуватись не захочуть. Педагог також повинен підтримувати надію у своїх учнів на краще майбутнє, якими б гіркими їхні сьогоднішні невдачі не були. Я колись був свідком, як один учитель, звертаючись до кляси, сказав, показу­ ючи на учня, який не встигав з математики: «Він у мене готовий кандидат у дру­ горічники. Далі я його не пущу». — “Я в колгосп піду працювати», — відповів йому ображений учень.— “Тебе і в колгосп не візьмуть, бо й там тепер не мож­ на обійтись без математики.» Я ледве стримався тоді, щов відразу не попросити вчителя залишити клясу. Тепер, мабуть, не стримався б. Треба всіляко остерігатись таких «пророків». Велику шкоду вони приносять нашій школі, посягаючи на світлу надію наших учнів. Адже в них повинна бути широка перспектива на майбутнє. З учнями можна і потрібно говорити про їх незадовільні оцінки, але учні завжди повинні вірити , що їх невдачі є тимчасовими, що еони не стануть фатальними для їх майбутнього. Майбутнє в наших учнів, в усіх і в кожного зокрема буде тільки радісним. С П Р А В Е Д Л И В І С Т Ь . На запитання, які риси вони найбільше цінять у своїх любимих учителів, учні найчастіше відповідають:справедливість. Справедливому вчителеві учні можуть простити і деяку його офіційність і навіть грубість. А якщо справедливий учитель ще тактовний, веселий, привітний, то авторитет його в школі величезний. В.Г. Короленко таке розповідає про свого любимого вчителя Веніяміна Васильовича Авдієва. Трапилось так, що першим учнем, з яким при особливих обставинах познайомився новий учитель, був переросток (патріярх) Доманевич. Цей учень з байдужістю, крізь яку просвічувалось самовдоволення, розпо­ вів, що з новим учителем він уже «дружки...» — “Ну, брате, - зробив хтось практичний висновок, — тепер можеш круглий рік словесности не вчити». Але ось учитель зайшов у клясу. Серед інших учнів, викликаних відповідати, був і Доманевич. “ Прізвище Доманевича пробігло по клясі, як електрична іскра. Всі учні по­ вернулись до нього. Доманевич здивовано і безпорадно оглядався, ніби не знав, що сталося. В клясі знявся над партами мимовільний сміх... Доманевич піднявся, постояв півхвилини, опустивши очі, потім сказав роз­ гублено : • — Я, пане вчителю...

— Що са м е ?

— Сьогодні не встиг підготувати.

305

Таєм ні гуртни в Галичині та Буковині.

мґр.В.ЛЕНИК

ПІЛЬ

ники ПЕРШІ ВИЯВИ ОРГАНІЗОВАНОСТИ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ. (ПРОДОВЖЕННЯ)

306

У польській гімназії у Станиславові діяв український таємний гурток від кінця XIX століття. Один з членів, Зиновій Заклинський розказує, що він був прийнятий до Гуртка у 1900-му році. Тоді, ян йому було відомо, головував у Гуртку студент Клекайло. До Гуртка належали не тільки учні даної польської гімназії, але з інших шкіл. Гурток мав для окремих шкіл своїх уповноважених. Напр. у Семінарії був якийсь час таким уповноваженим семінарист Катамай. Йому були добре відомі члени гуртка — Федюшко, Дмитро Вітошинський, Салига. Спочатку до Гуртка принимали лише учнів старших кляс. У 1901 р. ство­ рено ще окрему секцію для учнів з молодших кляс Гімназії. При прийняттю а члени Гуртка 3. Заклинський не проходив жадного церемоніялу. Його обов'язком, як йому сказали, було ходити на сходини, освідомлюеати кацапів (москвофілів) та хрунів, читати українські книжки і платити вкладку (10-20 ґрейцарів річно). Сходини гуртківців відбувалися в хаті, або в саді Заклииських. У програмі сходин були короткі відчити, над якими присутні дискутували. Часами відбувалися сходини в полі. Гуртківська бібліо­ тека окривалася спочатку в домі Заклинських, а потім в учня Мельника, який перебував на квартирі у якоїсь родини. Для читання випозичувано також книжки з доступних бібліотек та від приватних осіб. За часів приналежности до Гуртка 3 .Заклинського всіх членів нараховувалося коло 50 старших та 10 молодших Гімназистів Гурток цей не обмежувався лише до теоретичної праці. Часами члени Гуртка виконували певні аиції, що були достосовані до методів тодішньої гострої боротьби з поляками та москвофілами. Він пам’ятає напр. як ви­ конано присуд керівництва Гуртка на двох польських учителях — Марковскому Стесновичеві. що при кожній нагоді виступали проти українців та дошкулювали українським учням де могли. їм за це «присудили» дати по 25 буків і

«присуд» виконано, Марковскі лежав після тієї «екзекуції» 3 місяці в лікар­ ні. Іншим разом вибили польським шовіністичним ненависникам українства — вікна. Про інший таємний Гурток у Станиславові розказує Мирон Заклинський у праці «Дмитро Вітовсьний» (Видавництво «Червона Калина», Ню-Йори, 1967). Це був «Самоосвітний Кружок». До нього належали Гімназисти що ставили собі за ціль попри самоосвіту - культурну і політичну діяльність в школі, та в навколишніх селах. Члени Гуртка поширювали тихцем серед учнів вищих кляс Миколаївської (кацапської) Гімназії освідомлюючі українські книжки. У цій Гімназії, між ін­ шим, вчився на початку дев’ядесятйх років пізніший творець Листопадового Чину Дмитро Вітовсьний. Його вислали батьни до кацапської бурси, бо зона була відносно дешева, москвофіли хотіли через матеріяльні принади за­ манити до себе українську молодь. (На їхні бурси одержували вони таємно і явно гроші від московського царського уряду.) Але і в бурсі і в гімназії В і­ товський сноро виявився активним діячем українського національного напрям­ ну і його у 5-ій нлясі з бурси викинули, (ст.5, цит. праці). Видатніші члени Самоосвітного Кружка брали участь у праці читалень «Просвіти», що діяли в навколишніх селах. Вони читали там для селян вибра­ ні заздалегідь місця з книжон і часописів, виголошували реферати, диснутували і розмовляли з ними. Така діяльність була для учнів Гімназій забороне­ на, але вони на це не звертали уваги. Дуже часто виїздили гуртківці і на села заражені москвофільством, де освідомлююча праця була особливо тяж­ кою. В тих селах діяли т.зв. Читальні ім. Качковсного, а на їх чолі стояли переважно священники, чи хтось з їхньої рідні. При Кружку був створений окремий театральний гурток, який давав під час таких поїздон на села вистави. Бібліотека Кружна мала багато книжок з історичною і політичною тематикою. Особливо сильний вплив на членів Кружка мали твори Михайла Драгоманова. Чимало членів Кружка виявляли діяльність в іншому напрямі — вони дописували до унраїнських газет, що вихо­ дили в Галичині, та в Росії. Революція 1905-6 ронів вплинула сильно на розвиток світогляду членства Кружка дуже сильно та збільшила поважно його членство. Тоді вперше українська молодь у Галичині та на Буковині побачила, що селянство на Приддніпрянщині не є таким темним і пасивним, як це назовні виглядало. Воно виявило здатність бунтуватися проти поневолення і виявило небувалу відвагу. Ці революційні події, а також посилена передвиборча агітація в Галичині, ко­ ли українці виступали гостро за виборчою реформою, збільшили зацікавлення гуртнівців політичними справами. Зі самоосвітнинів ставали вони революціо­ нерами і політичними діячами, які свідомо бралися до боротьби за права і волю своєї нації. На сходинах Кружка переважали після 1905 р. доповіді на політичні теми, а молоді адепти журналізму виступали в журналах переважно з політичними статтями. Захоплення революцією в Росії потягало за собою також захоплення с о ­ ц і а л і с т и ч н и м и програмами та Драгоманівськими ідеями. Але з другого боку вони сприняли поширенню між галицьною Гімназійною молоддю соборницьного наставлення. Соборництво стало основою світогляду Кружка. Найвидатнішими речниками тих ідей були в тих роках Микола Федюшка-Євшан та Дмитро Вітовсьний. Микола Федюшна, уродженець села Войнилова, увійшов у нашу історію, як відомий журналіст і публіцист. Він брав активну участь у видавництві «Молода Україна» та став добрим літературним критиком і письменником. Передчасна смерть (помер 23-го листопада 1919 р. у Вінниці на тиф) перервала на все ЙОГО Т ВО р Ч е

Ж И ТТЯ.

O fl

Виступи членів Пружна у москвофільських читальнях найбільше їх лютили. Тому вони засипали ножний раз дирекцію гімназії доносами. У 1907 р., за головування Федюшки, директор проголосив учням офіційну пересторогу і загрозив гострими карами за всяку їх політичну діяльність на селах. Після того члени Кружка не виїздили на села в одностроях, а переодягалися на цивільно. Своєї діяльносте вони, одначе, не заперестали. В іншій статті («Мої зустрічі з І.Франком, поміщеній у календарі “Відро­ дження» за 1956 рік, Буенос Айрес) розназує Мирон Занлинський, що у Станиславові діяло 1912 р. студентське Товариство «Українсьна Молодіж». Це Товариство запросило між іншим Івана Франка прочитати на одній імпрезі •Мойсея», що наш поет і зробив. Сходини Самоосвітного Кружна, як також Товариства «Українська Молодіж» влаштовувалися звичайно кожної неділі. Вони тривали по 2-3 години. Дуже часто виступав на сходинах Гуртка Микола Федюшка який студіював після закінчення гімназії у Львові філософію, з відчитами на історичні та літературні теми. Гурток був пов'язаний тісно з іншими громадами молоді у других містах, а головно у Львові. З і Львова приїздив часто, як зв'язковий, до Кружна Бурдун. Як пізніше виявилося, члени «Самоосвітного Кружка» брали активну участь в організації втечі Мирослава Січинсьного, після того, як він виконав атентат на польського шовініста Потоцького. Коли Січинського замкнули у Станиславсьній тюрмі, члени Кружка винрали його з в’язниці і перевезли до села Викторова, звідкіля він пізніше мав можливість втікти за кордон. З опису про Гурток у Дрогобичі (журнал «Пробоєм» Прага, 1944) довідупро церемонію прийняття до таємних гуртків нових членів: На сходинах перед зібраними членами гуртка його голова звертався до кандидата з промовою, відчитував йому статут гуртка і запитував, чи канди­ дат годиться бути членом Гуртка та чи зобов'язується додержувати його та­ ємниці. Після висловлення згоди кандидата. Голова відбирав від нього при­ речення і подавав йому руну, ян новоприйнятому членові. Гурток у Дрогобичі прибрав собі ім’я Івана Франка. У 1900 р. він на­ раховував коло 20 членів Вони діяли у двох секціях — нижчій і вищій. Про­ грама нижчої секції передбачала пророблення історії України, історії укра­ їнської літератури, та вищої — економії, соціології, філософії, біології, історії с о ц і а л із м у тощо Вища секція влаштовувала крім того відчити на різні теми і провадила дискусії. Гуртом у Дрогобичі мав спочатку характер «поступового» себто радикально­ го напрямку Пізніше, за головування Мирона Конрада (1900р.) став націо­ нальним а 1909р. повернув знову на радинальний (лівий) шлях. В той час м о ж н и й член Гуртка мусів читати радикальну газету «Громадський Голос». Гурток видавав деякий час свій власний журналик — «Промінь».

308

В ІР А Л А В Р И Н Е Н К О

А ЯК З НАШИМ ШКІЛЬНИЦТВОМ?

Ж и ве м о в країнах, де р івень культури примуш ує, вим агає, щоби кожна дитина, не зваж аю чи на с о ц і а л ь н и й стан батьків, розпочала нормальну науку, осягнувш и віку 7-ми років Тому ми й не з а с т а н о в л я єм о с я над питанням : А що стало ся б. колиб не було приписів і закон ів про цю о б о в'язко зу н а у к у ? Як виглядало б наше сусп іл ьство без тако ї постановки ? Для нас, цей стан став уже нормальним, щоденним явищ ем. А все ж таки для «укр аїн сько ї ем іграц ійно ї» дитини не мож е бути достатньою і нормальною си стем а ш кільництва, а зар азом і процес вихований чужого світу. У к р а їн с ь к і родини м аю ть виховувати і вихо­ вують своїх дітей в ук р аїн ськ о м у національному дусі, чого те шнільництво дати не може. Н аш а е м ігр а ц ія м ає розбудовану власну структуру суспільно-гром ад ського життя і в тому також цілий ряд ком ісій, ком ітетів, о р г а н і­ зацій та установ, які зай м аю ться виклю чно проблемою укр аїн ського ш кільництва. За їх стар ан н ням у кож ному добре зо р ган ізо ван о м у осеред ку діє «суботня школа», або садочон, подекуди — одне й друге С тан цього «суботнього» ш кільництва є в окремих країнах різний. Але програм ово є вони м айж е всі на р ів н і народніх шкіл. Вищ і нурси ук р аїн о зн авства є лише в небагатьох більших громадах. Також с а д о ч ­ ків є назагал дуже мало. Якщ о йдеться про норм альне с е р е д н ь о ш к іл ь н е н а вчан н я, то воно є м ож ливе лише в М алій С е м ін а р ії в Ри м і, де пр ийм аю ться, одначе, лише юнаки і то при певних умовинах, бо завд ан н ям С е м ін а р ії є дати ю накам від повід ну підготовку до«вищих покликань», а с а м е до священства. У д еякій мірі е к с п е р ім е н та л ьн о ю р о зв'язк о ю проблеми у к р а їн с ь к о ­ го сер ед н ього ш кільниц тва є створений у М юнхені тому три рони У кр а їн ськи й Інтернат, програм а якого є побудована в той с п о сіб , що учні німецьких гім н азій д істаю ть додатково від повід не с е р е д н ь о ш к іл ь ­ не знання з у к р а їн о зн а в с т в а , щоб осягнувш и нім ец ьку матуру мати р івн о ча сн о й укр аїн ську. Цей Інтернат м ав би рівнож стати з а в ’язком у к р а їн с ьк о ї Гім назії. М олодь, яка вж е м а є матуру, мож е студію вати укр а їн о зн а в с тв о на У к р а їн с ь к о м у В іл ь н о м у У н ів е р с и те ті, при яком у вл аш то вую ться к о ж ­ ного року також В и сокош к іл ьн і Нурси У к р а їн о зн а в с т в а і участь у них можуть брати крім студ ентів також Гімназисти, чи учні інших шкіл середнього типу. Над си стем о ю і м о ж л и во стям и вивчати українознавс> во в п о за ­ євр оп ей ськи х нраїнах не будемо тут зад е р ж увати ся. М ож ливо про це напиш е хтось із д рузів ззаонеану. Н ам відомо, що там рівнож є цілий ряд різного роду шкіл, з яких нористає ук р аїн ськ а молодь. Та, по вер таю чи сь до стану укр аїн ського ш кільництва в Е в р о п і м у­ сим о ствердити, що цей стан нас не мож е задовільнити. Ми бачим о щоденно, як наше молоде покоління а с и м іл ю є т ь с я з чужим оточенням 3 0 9

і це кожного свід ом ого українця тривожить. Загал нашого громадянства ще й досі не оцінює належно вартости школи взагалі, а укр аїн сько ї з о ­ крема. Щ е й досі в багатьох м ісц евостях і громадах наші люди не зн ай ­ шли дороги, щоб виховувати своїх дітей на чесних християн і унраїнських патріотів.

•Ш кола. — говорив Папа Л е в X III — це поле боротьби. На ньому му­ сить виріш итися до кого належ атим е сусп іл ьство і який воно зад ер ­ жить х ар а ктер * У нас. на жаль, зам ало доцінюю ть знання здобуте в школі. А воно багато важ н іш е й цінніше, як м атеріяльн е багатство й фізична сила. Як часто буває, що вчора людина була багата, а сьогодні вона стає ж ебр аком . Дуб — сим вол сили. Але, часто буває, що і його буря лам ає. Н а віть кр аса непевно мінлива. Наш великий поет Ш аш ке ви ч писав у 'В е с н ів ц і* : ...Бо вихор свисне, М ороз потисне. Бур я загуде. К р аса зм ар ніє, Личко зчорніє, Головоньку склониш, Листоньки зрониш, Ж а л ь серцю буде...

Лише знання - яного скарб • ні вода не забере, ні вогонь не спалить і наисильиіший не заграбить».

•Молодь - м айбутність народу!» — чуємо не раз це гасло. Та не завжди розум ієм о повністю його значення. Це питання однак старе ян світ. Коли стар од авня Грец ія хилилася до упадку, зібралися в Атенах мужі і радили, як рятувати край від занепаду. Подавали різні ради. Один з мудреців, сивоволосий старик, м овчав. А на пряме запитання, що він думає і яку д асть раду , кинув об землю трохи надгниле яблуко. Воно розбилося на куски.

- Щ о це м ає озпачати — запитали інші.

- Це> яблуко надгниле, - від п овів мудрець. — Але в ньому здорове зерно В із ь м іт ь й о г о засійте, плекайте молодий паросток з нього ви ­ росте велике, сильне, повне ово чів дерево. Там воно є і з нашою спільнотою. В ній криється здорове зерно. А т и м зерном може бути лише наша молодь. То ж пильнуймо її. організуймо, виховуймо. А наша Батьківщ ина буде врятована, бо яка молодь, такий нарід, така д ерж ава

31 0

і

круш ельн ицьний

ДРУЖИННИКИ СУМ І ЗОВНІШНЬО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ З р о з у м іл о , нам н а й б іл ь ш е з а л е ж и т ь на том у — і тут є теж н а й б іл ь ш а тр уд н ість для н ас, — щ аб здобути п р и я т е л ів у к р а їн с ь к о г о народу та п р ихи хильників ід е ї р о з в а л у м о с к о в с ь к о ї ім п е р ії на с а м о с т ій н і д е р ­ ж а в и м іж ч л е н а м и у р я д ів західніх д е р ж а в . Н а ш а м е та — щоб вони оф іційно, при від п о від н и х о к а з ія х , д е к л яр у в а л и п р аво у к р а їн с ь к о г о народу на в іл ь н е , с а м о с т ій н е життя, так ян це вони ч а с то р о б л я т ь у від н о ш ен н і до т.зв. сате л ітн и х кр аїн М о с к в и . Д о с і ні один уряд, н ап р и кл ад , Б р и т а н ії, м им о з а я в про с в о б о д о л ю б ­ н ість, д е м о к р а ти з м , х р и с т и я н с ь к у м о р а л ь і т.п., — не в ід в а ж и в с я з а ­ я в и т и с я за п р аво у к р а їн с ь к о г о народу на о к р е м е від М о ск о в щ и н и і с ­ н ува н н я. Тут є ш ир оке поле для н а ш о ї з о в н іш н ь о - п о л іти ч н о ї д іял ьн о сти на довгий ч ас... Н а м тр е б а « б о м б а р д ув а ти » у р яд о в і кола, спец іяльно М ін іс т е р с т в а закорд онних с п р а в з усіх сто р ін , р ізн и м и с п о с о б а м и , п е р е к о н ую ч и м и ф актам и й а р гум е н та м и . Б іл ь ш у части н у ц іє ї роботи могли б зробити за н ас і для н ас члени вільни х п а р л я м е н т ів і п о літичні д ія ч і, о чеви д н о , тоді янби нам в д а ­ л о ся в ід п о від н о п о прац ю вати над ними : здобути їхн є д о в ір 'я і силою наших а р г у м е н т ів зм уси ти їх о б сто ю ва ти наш і по зи ц ії, визн ати за с в о ї наш і ід еї щодо р о з в 'я з к и с уч а с н и х політичних п р облем у с в іт і, о со б л и в о в схід ній Е в р о п і. П р е с а , радіо та т е л е б а ч е н н я в ід іг р а ю т ь в е л и ч е з н у ролю в ф о р м у­ ван ні п уб л іч н о ї д ум ки. Н ам потрібно, щоб я к н а й б іл ь ш е п р о ти м о ско вських і п р о ти ко м ун істи чн и х м а т е р ія л ів п о я в л я л о с я на сто р ін ках пр еси, в п р огр ам ах р ад іо та т е л е в із ії. У в ід п о в ід н о н а писан их до газет д р у­ ж инники С У М с а м і повинні р еагувати (та й інших зао х очувати на прихильні й неприхильні нам виступи ч уж о ї пр еси : — перш і с х в а л ю ­ вати, а другі з а с у д ж у в а т и , вступати в п о л е м ік у з їх авторами.* При писанні л и с т ів тр е б а затр и м ати гідний і по важ н ий тон. оминати о б р а з о с о б и с т о ї гідности р ед антор а чи даного ко р е сп о н д е н та і не робити м о р а л ь н о ї кривди листом д аній газет і. З а в ж д и бути акур атним із с в о їм и ф актам и та а р гум е н та м и . Л и ш е п ісл я цього м ож н а н а д іяти ся, що лист чи стаття будуть о п у б л ік о в а н і та п р ине суть кор исть с п р а в і. П од ібну методу тр е б а з а с т о с о в у в а т и у від н о ш ен н і до політичнйх і д о­ кум ен тальн и х пр огр ам в р ад іо чи т е л е в із ії, в яких часто п о м и л ково і ш кід ли во для у к р а їн ц ів к о м е н т у ю т ь с я події чи істо р и чн і фанти. Н а ш і політичні ід е ї м у с и м о п о ш и рю вати в ч у ж і політичні п ар тії, в в ій с ь к о в і кола, в р ізного роду і п р и зн а че н н я о р г а н із а ц ії та т о в а р и с т в а . У всіх випадках на усіх наш о ї а к ц ії м о ж е м о р о зр ах о вува ти лиш е тоді, ноли їх буд ем о робити п о стійно , м а с о в о і в ск о н ц е н тр о в а н ій ф орм і, б ез будьяких к о м п р о м іс ів на ко р и сть вор ога. Н а ф орум і м олод ечих і студ ен тськи х о р г а н із а ц ій наш а м оло д ь м уси ть проявити м а к с и м у м акти вн ости . Д е є хоч м а л е н ь к а група у к р а їн с ь к и х с т уд е н тів в я к о м у с ь у н ів е р с и т е т і д руж инники С У М - у повинні о р га н ізув а ти щ о сь на з р а з о к у к р а їн с ь к о г о с ту д е н т с ь к о г о кл ю б у та з його р ам ен и розгорнути това- 311

риську. о свід о м л ю ю чу. пропаґандивну та іншого характеру роботу між чуж онац іональним и студентам и. С ьогод ніш ні студенти, як правило, є з а в т 0 (ш“ !ми політичними, сус п і л ьн о-гром а дськ и м и, кул ьту рно-н а у к о еими провідниками своїх націй. В е л и к о г о значення над аєм о участі ук р а їн с ьк о ї с у м ів с ь к о ї молоді в шиїлвни» універси тетських доповідях, гутірках, дискусійних в е ч о ­ ра* с е м нарах присвячених проблем ам сьогодніш нього світу. Там з и с т у п а т и в ім ені укр аїн сько го народу, представляти його асп ір ац ії, н а т а в о о в у в а т и наших вор огів і невтр алізувати їхні впливи. Щ о можна для унр аїн сьн ої справи зробити однією лише протестною акцією в с і ми могли не так давно переконатися на одному п о в ч а л ь ­ н о м у прикладі а с а м е на протестній акц ії ук р а їн с ь к о ї молоді під с о в є т с ь к о ю ам б аса д о ю в Лондоні, чи подібних виступах в інших к р а ­ їн а *

Тому такий сп о сіб зовніш ньо-політичної дії треба нам практикувати з ще більш ою ен е р гією . Можна поиводити ще багато інших сп о с о б ів наш ої дії на зо в н іш н ь о ­ му Відтинку іх м усять в с в о є м у м олодечом у середовищ і ініцію вати й організувати дружинники С У М . що посвятять се б е для такої роботи, озб р о ївш и сь потрібним знанням і баж анням робити добре діло, узгідигоючи свою акцію з своїми друзями, ор ган ізац ією , провідниками тощо. П р и н алеж н ість молодих, до ук р а їн с ь к о ї нації нанладає о б о в'язо к Д і я т и З Г І Д Н О з о б о в я з у ю ч и м и нас усіх пол іти ч но-моральним и постуляt j v v нашо> нації. Ян говориться в одному документі О У Н , св іт мусить п о с йно від чувати присутність у к р а їн с ь к о ї молоді, її ж и в уч ість і а к т и в ­ частіш е

ні О * ь

Н аш а н а ц я п е р еб уває в стані війни з м о ск о вськ и м народом. Хоч гук гарячої борні притих тим не менш е та борня тр иває. Тільки методи нашої визвольної боротьби зм ін илися, на цьому етапі. Коли затихає зброя, наступає ан тивізац ія боротьби такими видами зброї, як писаліче перо я к зовн і ш н ьо -пол іти ч н і й дипломатичні протести, як боротьба дрй як змаг духових і моральних вартостей. В цьому змагу на одно­ м у з передових м ісц ь м усять стояти дружинники С У М !

НЮ-ЙОРН. ПРОТИЛЕ НІ НСЬ НА МАНІ ФЕСТАЦІ Я. 18 4.70

у.лг.к(^\ 1 С у м ів с ь к и й

балет

в

Б е л ь г ії

МИ НА ФЕСТИВАЛІ Чогось подібного важко було сподіватися. У розгарі шнільних іспи­ тів, або в гарячковій підготовці до них приходить обіжний лист від К У С У М і запрошує всіх молодих, яким не страшні українські танці, прибувати на проби, бо за тиждень виступ.

— А де балет-майстер — питаю.

— Не журися — відповіли мені — знаючи твої мистецькі здібності з самої Англії спровадили. Прямо з Лондону. Щ о зробиш, подумав я собі, хай уже буде... і кинувся допомагати в організуванні підготовки на фольклорний виступ у Спа. А було лячно. В поході, що 24 тоавня 1970 (неділя) мав про­ ходити вулицями цього вальонського містечка, славного своїм касином і рулетою, мало пройти приблизно 40 різноманітних груп. Лиш 12 з них допущено на подіюм до танців. Наша група виняткова — танцює поза змаганнями і в самому касино перед визначними особистостями міста та з міністерства бельгійського туризму. І соромитися ніяково, і важко буде знайти виправдання перед самим Головою Ц УСУМ . д.О. Ковалем, який буде присутній...

С У М І В С Ь К А Б А ЛЕ Т НА ГРУПА НА ТЛІ -НАСИНО- В СПА

313

ВИСТУП Б А ЛЕ Т Н ОЇ ГРУПИ В СПА 24-5-70

Друг Ткачук, балетмейстер з Лондону, не гаяв часу. їздив по осе­ редках, збирав розкинуту сумівсьну молодь, поправляв, учив, показував... Щ е перед виступом з’їхалась на Франкополе, до центру нашого духо­ вого життя, тридцятичленна сумівська група. Могло б бути і більше, та іспити виправдали багатьох. Щ е два дні ішла підготовка. І ми готові... Неділя. З трепетом серця стрічаємо радість нового дня. Чи не за­ соромимось? Містечко приняло нас різнобарвними прапорами і свя­ тковим настроєм... Після розкішної дефіляди, що своїми барвами нага­ дала середньовіччя — прийшла черга на нас. Було чути здивовані голо­ си публіки, що перший раз стрічала такі квітисті строї... Після перших танців оклики, оплески... Козачок, Привіт, Гопак, Прядільниці були виконані добре, але очевид­ но не бездоганно. За малий проміжок часу ми не встигли опанувати доцільні вназівки нашого балетмайстра. Після виступу по трьох подію мах, розміщених на найвидніших місцях міста, нас запрошено до касино. Там примістилися делегати, по три з кожної групи, і високі уря­ довці та представники міністерства туризму. На нас кидали зацікавле­ ні погляди. За прохолодними напитками ми вдавали, що це нам бай­ дуже... І виступили... Такого гуку, шуму тупоту ніг і рук я ще не чув. Били «біс» і «бра­ во» аж до втоми. І довелося знову виступати і знову кланятися і да рувати усмішки глядачам... Це була ще одна перемога нашого танку серед культурних чужинців.

314

УЧАСНИК.

ВІДВІДИНИ Г ОЛОВ И Я. СТЕЦЬНА НА Т АБ ОР І СУМ В НАСТЛЕРАЙ.

А ВС Т РА Л ІЯ Підчас різдвяних свят СУМ відбув в Австралії низку таборів осередкового і кра­ йового засягу для молодшого і старшого юнацтва, як і рівнож для дружинників СУМ загального, виховно-відпочинкового і вишкільного характеру. На сумівській площі в Мелборні відбувся ІІ-ий з черги Краєвий табір, комен­ дантом якого був д.Л.Новицький з Сіднею. Цьогорічний табір названо “Воля Україні», проходив він під гаслом “Здобудеш Українську Державу», присвячений 40-літтю постання Організації Українських Націоналістів і 10-літтю смерти про­ відника сл.п. Степана Бандери. До команди табору ввійшли.Л.Новицький (Сідней)-комендант табору, П.Сорока-головний виховник, Й. Рожин писар, Р.Дума-обозний, ДВасилів-інтендант, Р.Заньно —спортовий референт, А.Гаврилів-провідник дружинників, І.Борець­ кий-зв’язковий старшина, ДДмитрів-скарбник. До виховної булави табору ввійшли:под.З.Ярка, Ж.Коломиєць, В.Ґрін. Друг І.Умриш, под.М.Грудка і А.Занько-увійшли до медичної обслуги табору. Шефом кухні, яка нараховувала 16 осіб обслуги, був д.Березюк, Для справного функціонування табір поділявся на 5 самостійних куренів, що начисляли 187 осіб. Разом з таборовою номандою це число перевищало 200 учасників. Табір відвідали високі особистості. На офіційному відкритті табору був при­ сутній Впреосв. єпископ Іван Прашко, як також гості з Европи п-во Стецьки, що провели з учасниками табору 2 гутірки. В таборуванні взяла участь група дружинників —ЗО осіб, 19 хлопців і 11 дів­ чат. їх очолював д.А.Гаврилів, а його заступником був д.Р.Занько. На таборі від­ бувся курс для виховників і впорядників, який закінчило 1 2 осіб. Осередок Сідней організував для молодшого юнацтва табір, у якому взяли участь 80 юначок і юнаків. Табір відбувся у Кастлерай і мав характер вишкільновідпочинковий. Функцію команданта виконував д.В.Маяковський. Рівнож відбувся табір для молодшого юнацтва в Аделайді, де взяло участь 60 учасників. Старше юнацтво і дружинники СУМ з Аделайди були на таборі в Мельборні. В осередку Перті з успіхом пройшов перший табір сумівської молоді. Табір мав виховно -відпочинковий характер, і на сили осередку що є в стадії своєї ор­ ганізації, вповні вдалий. Командантом табору був д.Каня, виховним референтом — под.Менцінська. Брало участь —ЗО учасників.

315

А Р Ґ Е Н Т ІН А 25 січня команда табору «Білогорща» та представники Централі «Просвіта» на чолі з паном О.Галатьом зустріли д.П.Башука на летовищі в Ессейєра, Друг П.Башуи відвідав Аргентину і Бразилію з рамени ЦУСУМ з метою організування, скріплення і пожвавлення дії СУМ у цих країнах. Хоч СУМ в Аргентині ще молодий, має вже за собою 3 табори. Перший вишкільний табір від бувся на просвітянській оселі «Веселка».

1968 рому почав діяти Ю С УМ в місцевостях:Берісо, Гудсон, Беразетеґі, Док Суд, Вільде, Валентін, Альсіна, Ізідоро Касанова, Вілля Аделіна, Сан Мартін. Великою радістю для сумівців був приїзд Верховного Архиєпископа і Карди­ нала Кир Йосифа в 1968 р. до Арґентіни. Першого лютого закінчено 3-ій з черги зимовий табір, що проходив під гаслом «Здобудеш Українську Державу». Табір названо «Білогорщею». До складу команди ввійшли :д.Б.Танасійчук —командант, Ляля Паук, — писар, Тереса Михайлів-інтендантка і медсестра, СДзямара - бунчужний, Галя Крайник —обозна. В. Нашуба-обозний.

НА Т А Б О Р І СУМ " Б І Л О Г О Р Щ А . В АРГЕНТИНІ , 1970

Б р а з и л ія

16

8 і лютого 1970 у Порто Алегро, підчас веселого карнавалу, нема молодої люди­ ни. що ним не захоплювалася б. українська молодь Бразилії провела наради над спо­ собом свого зорганізованого життя, шукаючи рамців для власної дії. На нарадах були присутні 57 гімназистів і студентів, що походили з Порто Алегро, Понта Ґроса, Апокарана. Сао Павльо Проводила нарадами сама молодь, а іменно:студент права Б.Гец— голова, сту­ денти М Байляк. С Макар. обидва з Апонарани, —секретарі. На цих нарадах був присутний дЛБашук. представник ЦУСУМ. У Бразилії вже від кількох літ діє Осередок СУМ в Сао Павльо. Є надія, що після цієї організаційної спроби ряди СУМ поповняться великою частиною нашої молоді в Бразилії —ідейних прихильників СУМ.

СТУД ЕН ТИ

БЕРУТЬ

ІН ІЦ ІЯ Т И В У .

Виконуючи постанови Х-го Конґресу С У С К (Ванкувер, вересень 69). Екзекутива Союзу Українського Студентства Канади заповіла організа­ цію спеціяльних курсів після яких студенти мають піти працювати до українських установ в Канаді на час вакацій. Метою тих курсів і пра­ ці в українських установах є задержання української ідентичности за зміцнення нашого громадського життя. Щ об зреалізувати згадану ціль, С .У.С.К. започаткував новий проект. Підчас літа студенти-організатори будуть післані до п’ятьох міст (Ед ­ монтон, Вінніпег, Тандер Бей, Торонто, Монтреаль) на суспільно-гро­ мадську працю в українськім середовищі. Ця праця базується на наступних принципах: 1 . заохочувати молодь до творчої праці в українському суспільстві; 2 . відновити організаційну працю в околицях де українське суспільне життя є занедбане; 3. поширювати інформації про структуру українських організацій (К.У.К. і складові організації) заохочуючи студентів до активної в них праці. Практично передбачується наступну програму: "). доповіді, фільми, мистецькі виставки, концерти 2 . українські радіо-телевізійні програми 3. збирання фондів для К.У.К.у 4. праця на літних оселях 5. заохочування студентів до вищих наук 6 . влаштовання «пенсіонів» для людей старшого віку 7. заохочувати студентів і все українське громадянство до критичної політичної думки й діяльности.

С ТУД ЕН ТС ЬКА

П РЕСА

Там де існує навіть одна ідейна одиниця, то швидко можна спо­ стерегти плоди праці. Видно намагання передати свої ідеї, погляди і переконання довколишньому світові. Це ознака молоді і молодости... «Весна 1970» — з цим позначенням вийшло перше число студент­ ського журналу «Соняшник» (Детройт). До редколегії журналу входять: Я.Березовський, М.Хрін, Я .С а вка , В.Костю к, Я.Дуткевич, Б.Потапенко. Ціль журналу: обмін думок зі студентами та молодими професійними людьми. Журнал видається при Осередку ТУСМ-у ім. М.МІхновського. Журнал англо-українсько-мовний. У першому числі перевага за англій­ ськими статтями. У Сіднею з початком 1970 року з’явився журнал з назвою «Від­ блиск» — рівнож англійською і українською мовами. В журналі інфор- 3 1 7

маційні статті, розповідь про Крути, огляд книжки «Чорновіл Пейперс» і.т.п. Так як ми радіємо успіхами молодечої преси, так і перекимаємося її труднощами і турботами. -Зозулька» — що вважає себе одиьоким «під­ пільним» виданням, знаходиться у фінансових труднощах. «Зозульку» за її уколи і часом дотепну іронію, майже все глибокі змістом думки, статті, описи, критики, погляди читаємо як думки студентів, що прагнуть кращого укладу нашої спільноти і через «Зозульку» висловлюють свої турботи. «Зозульну» редагують:Зорянна Гриценко, Олег Романишин, Р( ман Сеньків, Мирося Бродович, Модест Цмоць, Борис Будний. Богданка Цмоць занимається артистичним оформленням журналу. Радіємо творчими зусиллями друзів з Англії! Появилося перше число циклостилевого журналика У С Г Англії — « М Е Т Е О Р ». Редколегія складається з головного редактора Марусі Ю рків і членів ко легії: С.Гамуляка, Б.Сверида, В.Яроцького. Технічні співробітники:©.Федечко, П.Якимюк, В.Зузак, Г.Л. Голиш, Д.Ярош , Я.Хомишак, Я.Піхович. Артистичним оформленням цього числа (травень 1970, ч.1) занявся Б. Дроздовський. В першому числі «Метеору» поміщено звернення Б.Сверида, го­ лови У.С.Г до своїх друзів, стаття Б.Цяприни — «Студент і його обов'язок», вірші М .Ю рків, «Ми українці» — Джорджіни, «Канон моєї Наталії» - П.Шумельди, «Більше оптимізму», стаття Гамуляка в пе­ регук зі статтею Л.Госейка «На порозі перед сьомим небом» та інше. Журналик представляється цікаво; певно — існують ще технічні і мовні недомагання, але добра воля і запал молодих редакторів на­ певно усунуть у скорому часі ці вади і дадуть змогу їхньому «мете­ орові» сильніше проникнути вир громадського життя.

ДОКУМЕ НТИ

що П Р О М О В Л Я ЮТ Ь - ДО СВІТУ.

МОЛОДІ ЧЛЕНИ ЦУСУМ Тут представляємо молодих членів Центральної Управи СУМ, вибраних на IX Світовому Конгресі СУМ, в тому один кооптований після Конґресу. Всі вони від років брали активну участь в праці СУМ від найнищого щабля. Побажаймо їм успіхів на найвищих функціях в СУМ. Ред. «А».

* * * * * * * * * *

Андрій Гайдамаха Народився А.Гайдамаха 27 листопада 1945 року, третій з черги в численній роцині. Закінчив з успіхом нлясичну гімназію в Українській Папській Малій Сем інарії в Римі. Зар аз студіює славістику на Гентському Університеті. (Бельгія). А. Гайдамаха від довшого часу активний в студентському житті. Був секретарем та то­ повою Н аС У С , а тепер є діючий голова С У С Т Е. В сумівське життя включився по закінченні Гімназії. Занимав різні пости в Осередку Лімбург, в КУ, та різні пости на літніх табо­ рах. Під цю рпору є Головою К У С У М Бель­ гії, а від IX Світового Конгресу СУМ , ще й генеральним секретарем Ц УСУМ . Ділянка заінтересувань А.Гайдамахи — українська література, а особливо поезія.

Анна Ластовеиька Народилася 10 лютого 1946 року у Вестфалії Німеччина. Після трилітнього побуту виїхала до Англії. 1961 закінчила народню школу й перейшла до секондарі гай скул. Відвідувала торговельні курси. Після закін­ чення гімназії з успіхом здала матуру. Зац і­ кавлена природознавством, вписується на факультет медицини на студії фізіології і біохемії. В 1969 році з успіхом здобула свій бечелор оф саєнс», з титулом інженера. Анна вже змалку цікавилася громадським і сумівським життям. Радо працювала в осередку. Була головою кількох осередків включно з лондонським. На таборах виконуч-іла різні функції і від кількох років належить до КУ Англії. На IX Сзітовім Конгресі вибрано іі в члени Ц У С У М занимає пост рефєренч дружинників-міжнародників 31

Йосиф Рожка Народився в Падерборні (Німеччина), 15 лютого 1946 року. Після закінчення народньої школи в Бельгії, виїхав до Української Папської Малої Семінарії, де закінчив клясичну Гімназію свідоцтвом зрілости. Студіює славістику на Ґентському Університеті. Занимається літературою, і є любителем поезії. Йосиф Рожна занимається організаційною діяльністю виявів громадського і сумівського життя. За час своєї приналежности до СУМ-у був головою осередку Лімбург, заст. голови КУ і референтом юнацтва. Нині ор­ ганізаційний референт КУ С У М в Бельгії. Кооптований до Ц У С У М на пост референта преси й інформації.

Микола Франкевич Народився 13 червня 1947 року в Ельванґені (Німеччина). Після народньої школи, розпочатої в Ульмі, переїхав до Українсь­ кої Папської Малої Семінарії де закінчив Гімназійні студії матурою. Тепер студіює еко­ номію на мюнхенському /ніверситеті. Від 15 рону життя активний у СУМ-і. Викону­ вав уже різні функції: скарбник осередку в Новому Ульмі, член КУ. На таборах викону­ вав різні функції, включно з функцією ко­ менданта. Від IX Світового Конгресу СУМ - ч л е н Ц УС УМ , референт дружинників-суспільників.

В ІД А Д М ІН ІС Т Р А Ц ІЇ Для наладнання адміністрування «Авангарду» просимо Кольпортерів і Пе­ редплатників придержуватись наступнсго порядку: ЗС А і КАНАДА :Кожний Осередок СУМ має мати референта сумівсьних ви­ дань. який збирає передплати і пересилає їх до В-ва ЦУ СУМ. Якщо в даній місцевості такого референта ще нема, або є неактивний, передплат­ ними мають обов'язок грошові розрахунки переводити безпосередньо з В-вом в Брюсселі, пересилаючи належність банновими ченами чи моні-ордерами. Чеки з Українських кредитівон приймаються на рівні з банковими. В Е Л И К А Б РИ Т А Н ІЯ : Через КУСУМ . Н ІМ ЕЧ Ч И Н А : Почтовими мандатами до ЦУСУМ . Ф Р А Н Ц ІЯ : На чекове конто -Ль'Ест Европеєн».

92 La S o u rc e 3075404

L 'E s t Eu ro p een 4/ rue R ic h e r

75 P A R IS 9

Б Е Л Ь Г ІЯ : На чекове конто КУ СУМ, або прямо до В-ва. А РГЕН Т И Н А і А В С Т Р А Л ІЯ : До референтів сумівських видань в тих країнах. ІН Ш І КРА ЇН И : Безпосередньо до В-ва в Брюсселі.

320<

ЗМІСТ ЗА ГА Л ЬН І ТЕМИ ' О НІ С В О Б О Д А І ПРАВД А - НЕПОДІЛЬНІ ..................................... 241 Й Р П ' Я Т Д Е С Я Т Т Р О Я Н Д І Т И С Я Ч І С Е Р Д Е Ц Ь . З ві дві дин В е р х о в н о г о Ар х и є р е я Вепимі й Б р и т а н і ї .................................... 243 3 Витязь : Т Е Р Н И С Т И Й Ш Л Я Х У К Р А І Н С Ь Н О Ї П Р А В О С Л А В Н О Ї ЦЕРКИ В 50лі ття ос н у в а н н я і 40-ліття нас ил ь но ї л і к в і ­ дації У А П Ц ..............................................................................................

249 Й Ротка 25 Р О Н І В Г Е Р О Ї Ч Н И Х Т Е Р П І Н Ь І Н Е С К О Р Е Н О С Т И . П р а в д а н е п о б о р н а ................................................................................... 256 -ЛЬВІВ Д Е Н Ь В Ч О Р А Ш Н І Й , Д Е Н Ь М А Й Б У Т Н І Й » , Там, де зн и щуют ь с я пам' ятки минулого ............................................... 259 4 и р : А Д Е Ж С В О Б О Д А І Р А Д І С Т Ь Ж И Т Т Я ? Молодь під инутом і м п е р і я л і з м у ................................................................................ 263 [О Р | Г О В О Р Я Т Ь Ц И Ф Р И М о с к о в с ь к а к олоні яль на політика ....... 265 О. Новаль : У К А Т А Н О М Б А Х А У Ш В І Ц У 3 пожовклих листнів •Лі топису По л і т в ' я з н я - ( пр о до в же н н я ) .......................................... 266 П Р И В І Т И Н А IX С В І Т О В И Й К О Н Г Р Е С С У М ........................ 273 ПРОФІЛІ ЛЮ ДЕЙ УКРАЇНИ : КАТЕРИНА ЗАРИЦЬНА, А Н А ­ Т О Л І Й Ш Е В Ч У К ....................................................................................... 278 ПОЕЗІЯ,

ПРОЗА,

С П Р О Б И ___________________________________________________

С В Я Т О С Л А В Н А Р А В А Н С b Н И Й . Глум над п р а в а м и л ю ­ дини В л а с н і ві рші С К а р а в а н с ь к о г о і переклади Р. Кі плі нґа і Ш е к с п і р а , ........................................................................ Й Рожка Т Р И В О Г А , М І Н І А Т Ю Р Н І П Р И С К И ................................... Аматоль Ш е в ч у н : Н І Н К А [ Ет ю д ] ................................................................ НАУКА.

0 В

КУЛЬТУРА.

280 285 287

М И С Т Е Ц Т В О _________________________________________

Маз у р и » С А М О Б У Т Н І С Т Ь У К Р А Ї Н С Ь К О Г О І К О Н О П И С У ...... ПОПОВИЧ М И Х А Й Л О Н Е Ч И Т А Й Л О - А Н Д Р І Є Н К О .....................

291 297

В И Х О В Н И К И ____________________________________________________________________ 1о

Синиця

ВОЛОДІННЯ

ПЕДАГОГІЧНИМ

Т А К Т О М ....................

301

В Лемии П ЕРШ І ВИЯВИ О РГА Н ІЗО ВА Н О С ТИ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ Т а є м н і гуртки в Г а ли ч и ні та Б у к о в и н і .................. В Лавриненко А Я К З Н А Ш И М Ш К І Л Ь Н И Ц Т В О М ? ....................

306 309

СУСПІЛЬНИКИ

М І Ж Н А Р О Д Н И К И _______________________________________________________________ І К ру шель миць кий Д Р У Ж И Н Н И К И С У М І З О В Н І Ш Н Ь О -П О Л І Т И Ч Н А Д І Я Л Ь Н І С Т Ь ( П р о д о в ж е н н я ) ............................................ з

дії

с у м ______________________________________________________________________

У ч ас ник МИ НА Ф Е С Т И В А Л І . С у м і в с ь к и й АВСТРАЛІЯ. АРГЕНТИНА, БРАЗИ ЛІЯ УКРАЇНСЬКЕ

ВІД

311

СТУДЕНТСТВО

У

балет в Б е л ь г і ї ....... ........................................

313 315

С В І Т І ___________________________________

С Т У Д Е Н Т И Б Е Р У Т Ь І Н І Ц І А Т И В У ................................................. С Т У Д Е Н Т С Ь К А П Р Е С А ......................................................................... М О Л О Д І Ч Л Е Н И Ц У С У М А.Гайдамаха. А .Ла с т о в е ц ь к а , Й Р о жи а . М Ф р а н и е в и ч ........................................................................ АДМІНІСТРАЦІЇ

317 317 319 320

«АВАНГАРД» - ЦЕ СОВІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ!

- Ц Е ІДЕЙНЕ ГОРІННЯ УКРАЇНИ!

- ЦЕ ТРИБУНА МОЛОДИХ!

- ЦЕ ЗБРОЯ В БОРОТЬБІ ЗА ПРАВА ЛЮДИНИ І ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ! ПОШИРЮЙТЕ «АВАНГАРД»! БУДЬТЕ ПЕРЕДПЛАТНИКАМИ А НЕ ПІСЛЯПЛАТНИКАМИ!