Авангард (ч.87-88)

ДШ ГЛРА

Рік X X I

липень-грудень 1967

Ч. 3-4 (87-88)

АВАНГАРД ж урнал для молоді. Офіційний пресовий орган Центральної Управи Спілки Української Молоді. Виходить що три місяці.

VANGUARD O fficial P ress Organ of the Central Committee, the U krainian Y outh A ssociation (in exile) quarterly

Р ед а ґуе Колегія: д -р Григорій ВАСЬКОВИЧ, мґр. Омелян К О ­ ВАЛЬ, Володимир ЛЕНИК (головний редактор); Петро БАШ УК, мгр. Евген ГАНОВСЬКИЙ, М ихайло ГРИНЮК, Ярослав ДЕРЕМЕНДА, д -р Теоф іль КІС, д -р М ихайло КУШ НІР, мґр. Григорій ОЩИПКО, д -р Богдан СТЕБЕЛЬСЬКИЙ. Редакційне листування і матеріяли надсилати на адресу: «Аванґард», 8 M unchen 2, Dachauerstr. 9/ІІ. Tel. 555316 А дреса Адміністрації: ,,Avantgarde“, 72 Bid. Charlemagne, B ruxelles IV., Belgique

АДРЕСИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ І К Р А Є В И Х УПРАВ СПІЛКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ та представників «Авангарду»: U nion de la Jeu n esse U krainienne (Центральна і Крайова Управи) 72, Bid. Charlemagne, B ruxelles IV., B elgique Ukrainian A m erican Youth Association, Inc., P. O. Box 211, Cooper Station, N ew York 3, N.Y., U SA U krainian Youth A ssociation 83 Christie Street, Toronto 4, Ont., Canada U krainian Youth A ssociation The Old C liff House, W eston-on-Trent, D erby’s Great Britain Mr. J. Kutny 26, Indw e Street, Tottenham , Vic., Australia

U krainischer Jugendverein Z eppelinstrasse 67, 8 M unchen 8, Germany Sr. Bohdan K ow al Prado del Este, C alle Oriente, 34, Q -ta ,,VeseiKa“, Venezuela SUM Rua Capitao Salom ao 84 Sao Paulo, Brasil Union de la Jeu n esse U krainienne 47, rue R icher Paris 9e France ,,Prosvita“ (SUM) c. Soler 5039 Buenos Aires, A rgentina

На обкладинці: «Евакуйовані» — скульптура Григора Крука, що стоїть як пам’ятник на цвинтарі в Ґмінді, Австрія. У минулому числі було помилково написано: Група юначок з Англії. Мало бути: Група учасниць Літаю чо-Рейдуючого табору СШ А-Канада, у літі 1965 року — друж инниці з США.

I n i l 'l l III l l l l l ’l l ll iil il l l l l l l l l l l ! I I I I I I I I I I I M i : i l i l l l l l i l l l l l l | : І 11111111111

:

АВАНГАРД н ш м для молоді ( Н а у н а , знання, л і т е р а т у р а , с у с п і л ь н о - п о л і т и ч н а д у мна )

і з з м іс т у

-

Стор. = Світоглядові законн­ і І ії правди дружинника 1 СУМ .....................

82 : 5 : Д-р Б. Стебельський: ~ 1 Традиція — носій 1 світогляду . . .

83 : | Мґр. О. Коваль: У світі лі роковини . . . 88 1 Історія в документах 93 : І Д -р О. Кашинський: 1 Студентство Києва “ “ І напередодні рево95 ; Z лю ції ..................... | П. Савчук: Сонет . 98 \ І | В. Рубашенко: «Стуй, 1 кто є...?» . . . .

99 : : | В. Леиик: Григор І К рук ..................... 102 : І Д. Міршук: Луна 106 : 1 П. К ізко: Фікція . 109 : % Виключно для дівчат 112 ; ї Д -р С. Зощ ук: Траі ! гічна зустріч з кро! кодилями . . . 116 : | 3 життя СУМ-у . . 125 ; | По сумівських табо| I р а х .......................... 125 : " В. Куліш : Пацани . 152 : \ ; М. Гавришко: З бер е! ж ення рідної мови | серед молоді . . 165 ; ! В. Л.: «Личко, як мак, | кругом козак» . . 168 \ Ґратулюємо . . . 169 : І 2 І В. Ш евчук: Вечірнє | мариво . . . .

170 : ; Діярій СУ О А . . . 174 : іїіІІІІІІІІІІІІІІІІІІШІІІІІІІІІІІІІІІНІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Рік X X I

11 1 1 1

Ч. 3-4 (87-88) липень-грудень 1967

Світоглядові закони-правди дружинника С У М 1. Своє життя Батькам своїм.

завдячую

Богові, Родові

свойому — Нації і

2. Немас більшого пізнання як Правди Бога і нації своєї, а через них — себе самого.

3. Коли ти знаєш себе і цілі свого життя, ш укай собі зван­ ня, щоб ти міг розвинутися і проявити себе.

4. Праця пляні.

—

єдиний

5. Витривалість рактеру.

і

засіб

зреалізування

послідовність

—

того,

важ ливі

що

існує

прикмети

в

ха­

6. Намічені цілі здійсняй негайно, як приготуєшся і не вичі­ куй кращ их обставин для їх здійснення.

7. Вдосконалюйся кращих.

і

ставайся

кращим

через

наслідування

8. Ж иви не тільки собою! для себе! Ти частина роду свого — нації і всього людства.

9. Ж иття узалеж н ю є тебе від загалу і загал від тебе.

10. Суспільність складається з тих, які кермують і тих, якими треба кермувати.

11. Розважливість і рішучість хай стоять на сторож і всіх твоїх постанов, рішень і вчинків.

12. Будь Лицарським! С луж и правді і будь справедливий! Визбуйся егоїзму та честолюбивости. Будь справедливий і помагай іншим, що не можуть оборонити себе власними силами: дітям, старшим, жінкам, хворим і калі­ кам. Тобою піклувалися і ти зобов’язаний піклуватися тими, що потребують твоєї помочі. Не забувай теж і про корисних звірят, пташок і рослин, що потребують охорони для забезпечення рівно­ ваги ладу і краси життя.

З Правипьнина Друтиннинів

Т р а д и ц ія — н о сій с в іт о г л я д у Шевченко, шукаючи пояснень для причин історичної трагедії українського народу, питається в України, як у матері: «Чи Ти рано до схід сонця Богу не молилась — Чи Ти діточок непевних звичаю не вчила?» У цьому запитанні виразно з ’ясовується роля звичаїв. Вивчити звичаї — це підсвідомо вивчити світогляд, це знайти відповіді на всі питання, які ставить життя. Вивчити на­ ціональні звичаї — це вивчити національні традиції. Це вивчити те, що формувалося досвідом тисяч років життя народу. Це вив­ чити все, що він уважав добрим, розумним і доцільним. Це вивчи­ ти характер свого народу, який вирізьбився на поняттях про ж ит­ тя, всі його явища, ціль життя, життя одиниці і спільноти та від­ ношення їх до себе. В нашому часі, як ніколи до того, народи шукають своєї мет­ рики, коренів свого походження, дж ерел своєї культури, логіки своєї історії, хочуть розгадати невідоме майбутнє. Ми обсервуємо величезний похід науки в напрямі гуманізму. Особливо в наро­ дів, що давно закінчили свою фізичну, психічну й культурну ф ор ­ мацію й які намагаються продовжувати свою історію якнайсвідоміше і найдоцільніше. Наука історії та археології з однієї сторони, антропології та етнографії з другої, економії та соціології з тре­ тьої, психології ще з іншої, а з ними наука мови й літератури ста­ раються показати портрет народу, не фото з однієї хвилини пози, але синтезу образу, в якому відображується цілий характер і го­ ловно ті риси характеру, що їх треба розвинути у нащадків, риси, що чинять їх великими, шляхетними й вічними. Добою, яка імпонує навіть ворогам нашим, був час піднесення нашого народу, коли він творив так зв. Імперію Київської Русі. Не тільки Москва Боголюбського, Петра Першого й Катерини Дру­ гої, але й Москва Леніна та його наслідників старалися знищити славу і леґенду Києва. Вони нищили не лише свідків слави — пам’ятники Києва, його церкви — духову культуру Києва, але й живих людей, спадкоємців містики Києва. Не маючи спромоги знищити нарід фізично, Москва вирішила обікрасти його з най­ більшого скарбу, з його традицій. Почала переконувати українців і цілий світ своєю ложною наукою, що Київ, коли вж е не зовсім добро московського народу, то хоча спільне трьох народів — «бра­ тів» — росіян, українців і білорусів. Москва проголосила, що укра­

83

їнці появилися аж в XIV столітті, так само росіяни і білорусини, а до того був один руський народ, який закордоном і всюди, де Москва це може задокументувати, є тим народом, якого культуру, мову та історичні традиції продовжує російський нарід. Хто знає ціну Київської Русі з Х І-Х ІІІ сторіч, знає, що віднімає чи нама­ гається відняти Україні і українському народові, безпосередньому біологічному, культурному та історичному спадкоємцеві цієї най­ більшої, найсильнішої і культурно найбільше розвинутої держави в Европі. У цьому бої за Київ Москві залежить тільки за істо­ ричну метрику та культурну візитівку. Україні залежить на чо­ мусь багато більше. Український нарід мусить не тільки взяти свою первородну миску сочевиці, але й ті ідеали, за які лицарі Київської Русі підняли меч, той характер, що давав їм силу не тільки боротися за Землю руську, але перемагати ворога і творити такі культурні цінності, рівних яких не було до Шевченка. Філософи сучасного декандетизму, матеріялісти-прагматисти, що цінують виключно матеріяльно-технічний розвиток нашої ци­ вілізації, забувають, що технічний розвиток нашої цивілізації не можна утожсамлювати з розвитком культурних цінностей людини. Сучасник Платона перед нашим сучасником під оглядом техніч­ них досягнень цілковитий варвар, але хто ж з живих сьогодні ф ілософів стане на дискусію з Платоном, або хто дорівнює тво­ рам Софокля з сучасних драматургів. Ми називаємо людей серед­ ньовіччя і їхню епоху темною і неосвіченою, але чесноти лицаря середньовіччя є сьогодні недосяжними прикметами для пересіч­ ної людини. Говорячи про людину Київської Русі, не говоримо про силу її матеріяльної зброї, бо для нас вона — тільки дорогі музейні експонати, але говоримо про ті психічні риси, духові цін­ ності, властивости характеру й світогляду, без яких ми не матиме­ мо найкращих провідників, державних мужів, людей науки й права, без яких не буде хоробрих літунів-космонавтів. Йдеться не про виїмкові одиниці, що в кожній епосі існують, навіть у сус­ пільствах, що розкладаються, але про цілу спільноту, яка має ви­ плекати лицарів, якими були Дружинники Київської Русі, як бу­ ли ними лицарі Війська Занорожського, як були ними воїни УПА. Мало духи і маловіри та вороги України, або і ті, що ворогам ідейно служать, будуть висмівати нас, що ми хочемо завернути історію, що ми романтики коня в добу літака, або меча в часі ра­ кетної зброї. Це підкреслюємо тому, що не про матерію говоримо, яка міняється, але про духові вартості, що є вічними і ніколи не проминають.

84

Матеріялісти-прагматисти прагнуть бачити «цілісну» людину, перманентну масу психологічних конфліктів, суміш свідомого з підсвідомим, яка ніколи не знає стабільності! явищ і оцінки їм, а життя її є постійним продуктом гри обставин і припадків. Кожен злочин може бути чеснотою, кожна чеснота злочином (Достоєвщина). Ми звертаємось по духовий зв’язок, по світоглядові цінності в ті часи нашої спільноти, коли вони були виразно визначені і ко­ ли, дякуючи тому росли визначені контури людей, а з цим їхня духова сила і велич їхнього життя та діл. ОБРАЗ ЛЮДИНИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ Перемога неоплатонізму принесла ту характерну рису нашої культури старого Києва, що в гармонії з наукою Христової Цер­ кви спрямувала людину в цілому її житті до ідеалу Бога, поклала, в міру її заслуг, моральних чеснот та достоїнств, на різні щаблі між земським та Божим, між духовим та плотським (фізичним), між ідеєю та матерією, між добром і злом. В той спосіб людина озброїлася окресленою оцінкою всіх явищ і своїх поступків, що виразно поділились на ясні та темні, добрі та злі, на ті, що від Бога й ті, що від диявола, на ті, що до Бога зближують і ті, що від Нього віддалюють. Свою оцінку дістав теж і весь земський світ. Людина, створена на образ Божий, зайняла найвищий ступень у світі між усіма іншими створіннями Божими. Для людини, що єди­ на мас душу, приходить Бог на землю, жертвує себе, щоб відку­ пити право і можливість людині досягти повного духового ж ит­ тя, щасливого — життя вічного. Бог Творець і Керманич вселенної. Він є абсолютним ідеалом всіх правд і чеснот. Людині дана вільна воля і розум творити і змагати до ідеалів об’явлених Богом, наукою Христа й пізнанням. Пізнання і діяння в напрямі Бога, в напрямі ідеалів християнина, підносить людину на різні ступені її вартости. Місце людини, як і всього у всесвіті має свій лад та ієрархію. Тому людина, віру­ юча в Бога, має для всього виразно визначену ієрархію вартостей у своєму світогляді. Ці вартості с об’єктивні, нсдискусійні. їх не можна суб’єктивно розуміти чи інтерпретувати й тим звільнюва­ ти себе від наслідків відповідальности. Всі наші думки і вчинки клясифіковані, як одним законом права. Вони є добрі, або злі, вони є шляхетні, або погані, вони є потрібні, або шкідливі, їх треба плекати, або поборювати, вони є побожні, або грішні, вони слу­ жать справі Бога, або диявола. Людина, що зазнає сумнів — це

85

їнці появилися аж в X IV столітті, так само росіяни і білорусини, а до того був один руський народ, який закордоном і всюди, де Москва це може задокументувати, с тим народом, якого культуру, мову та історичні традиції продовжує російський нарід. Хто знає ціну Київської Русі з Х І-Х ІІІ сторіч, знає, що віднімає чи нама­ гається відняти Україні і українському народові, безпосередньому біологічному, культурному та історичному спадкоємцеві цієї най­ більшої, найсильнішої і культурно найбільше розвинутої держави в Европі. У цьому бої за Київ Москві залежить тільки за істо­ ричну метрику та культурну візитівку. Україні залежить на чо­ мусь багато більше. Український нарід мусить не тільки взяти свою первородну миску сочевиці, але й ті ідеали, за які лицарі Київської Русі підняли меч, той характер, що давав їм силу не тільки боротися за Землю руську, але перемагати ворога і творити такі культурні цінності, рівних яких не було до Шевченка. Філософи сучасного декандетизму, матеріялісти-прагматисти, що цінують виключно матеріяльно-технічний розвиток нашої ци­ вілізації, забувають, що технічний розвиток нашої цивілізації не можна утожсамлювати з розвитком культурних цінностей людини. Сучасник Платона перед нашим сучасником під оглядом техніч­ них досягнень цілковитий варвар, але хто ж з живих сьогодні ф ілософів стане на дискусію з Платоном, або хто дорівнює тво­ рам Софокля з сучасних драматургів. Ми називаємо людей серед­ ньовіччя і їхню епоху темною і неосвіченою, але чесноти лицаря середньовіччя є сьогодні недосяжними прикметами для пересіч­ ної людини. Говорячи про людину Київської Русі, не говоримо про силу її матеріяльної зброї, бо для нас вона — тільки дорогі музейні експонати, але говоримо про ті психічні риси, духові цін­ ності, властивости характеру й світогляду, без яких ми не матиме­ мо найкращих провідників, державних мужів, людей науки й права, без яких не буде хоробрих літунів-космонавтів. Йдеться не про виїмкові одиниці, що в кожній епосі існують, навіть у сус­ пільствах, що розкладаються, але про цілу спільноту, яка має ви­ плекати лицарів, якими були Дружинники Київської Русі, як бу­ ли ними лицарі Війська Занорожського, як були ними воїни УПА. Малодухи і маловіри та вороги України, або і ті, що ворогам ідейно служать, будуть висмівати нас, що ми хочемо завернути історію, що ми романтики коня в добу літака, або меча в часі ра­ кетної зброї. Це підкреслюємо тому, що не про матерію говоримо, яка міняється, але про духові вартості, що є вічними і ніколи не проминають.

84

Матеріялісти-прагматисти прагнуть бачити «цілісну» людину, перманентну масу психологічних конфліктів, суміш свідомого з підсвідомим, яка ніколи не знас стабільности явищ і оцінки їм, а життя її с постійним продуктом гри обставин і припадків. Кожен злочин може бути чеснотою, кожна чеснота злочином (Достосвщина). Ми звертаємось по духовий зв’язок, по світоглядові цінності в ті часи нашої спільноти, коли вони були виразно визначені і ко­ ли, дякуючи тому росли визначені контури людей, а з цим їхня духова сила і велич їхнього життя та діл. ОБРАЗ ЛЮДИНИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ Перемога неоплатонізму принесла ту характерну рису нашої культури старого Києва, що в гармонії з наукою Христової Цер­ кви спрямувала людину в цілому її житті до ідеалу Бога, поклала, в міру її заслуг, моральних чеснот та достоїнств, на різні щаблі між земським та Божим, між духовим та плотським (фізичним), між ідеєю та матерією, між добром і злом. В той спосіб людина озброїлася окресленою оцінкою всіх явищ і своїх поступків, що виразно поділились на ясні та темні, добрі та злі, на ті, що від Бога й ті, що від диявола, на ті, що до Бога зближують і ті, що від Нього віддалюють. Свою оцінку дістав теж і весь земський світ. Людина, створена на образ Божий, зайняла найвищий ступень у світі між усіма ін ти м и створіннями Божими. Для людини, що єди­ на має душу, приходить Бог на землю, жертвує себе, щоб відку­ пити право і можливість людині досягти повного духового ж ит­ тя, щасливого — життя вічного. Бог Творець і Керманич вселенної. Він є абсолютним ідеалом всіх правд і чеснот. Людині дана вільна воля і розум творити і змагати до ідеалів об’явлених Богом, наукою Христа й пізнанням. Пізнання і діяння в напрямі Бога, в напрямі ідеалів християнина, підносить людину на різні ступені її вартости. Місце людини, як і всього у всесвіті має свій лад та ієрархію. Тому людина, віру­ юча в Бога, мас для всього виразно визначену ієрархію вартостей у своєму світогляді. Ці вартості є об’єктивні, недискусійні. їх не можна суб’єктивно розуміти чи інтерпретувати й тим звільнюва­ ти себе від наслідків відповідальности. Всі наші думки і вчинки клясифіковані, як одним законом права. Вони є добрі, або злі, вони є шляхетні, або погані, вони є потрібні, або шкідливі, їх треба плекати, або поборювати, вони є побожні, або грішні, вони слу­ жать справі Бога, або диявола. Людина, що зазнає сумнів — це

85

людина, в якій йде бій ангела з дияволом. Ці контрасти, виразні контури — лінії, понять, виразно виступають у світогляді люди­ ни Х І-Х ІІ сторіч Київської Русі. їх видно не лише в іконограмі, в розписах церков, архітектурі, але, й в такій ж е мірі, в пам’ят­ ках літератури того часу, у всіх її жанрах, від творів проповід­ ництва, житій святих до повістей церковного і світського змісту, поучень, описів подорожей і т. п. Правда, в деяких творах проблискують риси контурів вчасні­ ш их нашарувань світогляду дохристиянської доби (літопис, епос) та вони не захитують основного образу світогляду людини часу. Радше вказують на ш ляхи формування, на джерела, що допов­ нювали світогляд людини елементами з-п оза християнської ідеоло­ гії, з дж ерел прабуття автохтонів, їх духової формації в мину­ лому. Аристократичний поділ мистецтва і людей, достойних приймати їх та творити узалежнював Сократ від чеснот поміркованости, хоробрости та справедливости. Доступні ці чесноти лише для лю­ дей, ідеалом яких і щоденною практикою е «калос аґатос». Таке розуміння (аристократичне) існувало теж і в наших предків тієї доби. Феодальний устрій, з цілою своєю соціяльною структурою, очо­ леною князем-володарем, як вершком влади, не є виключно обра­ зом влади, як права самої фізичної сили, але рівночасно духової і моральної. Князь виконує свої обов’язки згідно з Божими законами, тому ідеал князя у його особливих прикметах і достоїнствах, які він мусить розкинути. Відповідальність його становища за підвлад­ них, державу (землю), своє і свого народу ім’я, вимагає не лише чеснот звичайного християнина, що виконує заповіді Бож і, але відповідає перед Богом за безпеку громадян, їж життя і майно, за свою дружину — військо, за свою та її честь, прагне слави для себе і своєї землі. Щоб здійснити свої завдання, князь мусить бу­ ти мудрий, справедливий, чесний, відважний, хоробрий. Мусить бути прикладом для тих, при помочі яких здійснює свою владу. Подібні прикмети плекати мусять лицарі-дружинники, завдання яких обороняти країну і підданих князя. Вони мають своє призна­ чення, для виконання якого треба мати відповідні прикмети, при­ таманні людині, що це призначення виконує. Єпископ, священи­ ки і монахи мають своє завдання, їм властиві інші прикмети, хоч в основі прикмети християнина однакові, та наголос в них різно акцентується, порядок їх різно укладається, формується індиві­

86

дуально риси кожного з них в ієрархії суспільної структури, від­ повідно до призначення в соціяльній системі, відповідно до зав­ дань, що їх у суспільній структурі виконує людина. Під таким кутом бачення занотувала нам творча людина того часу образ свій і свого оточення, своїх сучасників у різній нату­ зі прикмет до найбільше ідеальних її рис, від Бога починаючи, святих, достойників світських і церковних, дружинників, бояр і на кметів та смердів кінчаючи. Мистець-творець, хоч був свідомий свого післанництва, не вва­ жав свого мистецтва виключно мистецтвом. Його творчість була післанництвом Божого Слова, або його бразу, був потребою зано­ тувати подію найбільшого значення, осіб найгідніших відмічення. Зображуючи людину, давав образ найбільше гідної для насліду­ вання. Коли ж і з ’являється постать неґативна — це контраст і тло винисення ясних постатей, що з ними боряться як з носіями зла. Мистець скромно ховає себе, свос прізвище у тінь «очевидця» чи «учасника», негідного своїх попередників, що краще співали славу князям. Скромність автора «Слово о полку» і його похвала Боннові блистить як недосяжний ідеал сучасним поетам, що того ідеалу не визнають, реклямуючи своє ім’я, не гідне уваги. Гор­ дість особиста була поганою прикметою навіть для людей не ли­ царського походження. Але національна гордість плекалася, як прикмета. Літописець Нестор уважав Київ і Руську Землю найкультурнішою з усіх земель. Це найбільше християнська земля, їй не можуть рівнятися народи, що плекають погані звичаї, вар­ варські звичаї. І це відноситься не тільки до в’ятичів, іцо живуть як звірі в лісах, але й до індійців, тоді культурного народу, та до, сьогодні одного з пайкультурпіших народів, англійців. В очах на­ шого історика всі вони духові погани. Така ж національна гор­ дість звучить у Слові митрополита Іларіона на похоронах велико­ го князя Володимира. Д-р Б. Стебельський

ВИПРАВЛЕННЯ ПОМИЛКИ У 1-2-му ч и с лі «А ванґарду» поміщ ена б ула п а 11-ій сторінці знижка перш ої гр у п и У П А, як а п р и б у ла до Н ім еччини у 1947 році. У підписі під знижкою подано було, що по середині гр уп и стоїть командир Л ев Ф ут ала-Лагідний. Д руг Л ев Футала просить нас в и ­ правити ц ей н е в ір н и й підпис: Кожандиром гр уп и був не він, а сот­ ник, Громенко. Сам д. Футала був його заступником. Просимо вибачити за цю по м и лку, яка сталася не з наш ої вини.

87

Сумівсьна до к ум е н та ц ія

У с в іт л і р о к о ви н и (Слово голови ЦУ СУМ О. Коваля на Здвизі СУМ у Великобританії, 8. 7. 1967 року)

50 років сповнилося з того часу, коли на вулицях П етер­ бургу, в березні 1917 p., українці, вояки Волинського і інш их полків, підняли синьо-ж овті прапори і розпочали українську національну революцію. В Києві, столиці України, запульсу­ вало ж иття, ож или надії. Там твориться Українська Цент­ ральна Р ада для підготовки української держ авности. В ідбу­ вається Всеукраїнський Національний Конгрес, військові З ’їз ­ ди. П ісля 200 літ московської неволі та закріпачення, україн­ ський народ відзискує право на здобуття власної держ ави. Та завдання це не легке. Щ е живий в пам’яті валуєвський ук аз з його «не било (України), нєт, і бить не может», щ е свіж і сліди тортур царської охрани на тілах українських патріотів. Панує страшенна прірва м іж хотінням і спроможністю. Та все ж мо­ гутній звук Ш евченкового «Заповіту»: «кайдани порвіте і вра­ ж ою злою кров’ю волю окропіте» щемить у душ ах і серцях народу. Україна піднімається до нового ж иття у вогні револю­ ції, розш арпувана агітаційними гаслами нових ворож их сил, що підступом і зрадою намагаються н е випустити України зі складу московської імперії. І сталося те, чого так д у ж е побоювався автор «Заповіту», що «Україну зл ії люди присплять і у вогні її окраденою збудять». Україна збудилась у вогні револю ції — окрадена! Тому не довелося заверш ити в той час держ авного будів­ ництва, мимо геройських подвигів Крутянців, мимо проголо­ ш ення держ авности УНР, Гетьманату, ЗУН Р, а відтак соборности українських земель, спільного п оходу злучени х армій УНР і УГА, зимових походів, Б азару і численних повстань. В аж ко було цілому народові, недавному рабові, перетворити­ ся відразу в народ лицарів, недерж авного стати державним. Для того потрібно було довшого виховного процесу та ранішого психічного зламу.

88

Започаткована тому 50 літ Українська Національна Рево­ люція перетворилася однак у сильний історичний процес, іцо триває ще й по сьогодні та все з більшою силою двигає укра­ їнську Націю на вершини її державницької свідомости та ви­ карбовує скрижалі відродж еної старої української духовости, питомої княжим дружинникам і козацькому лицарству. Ета­ пи цього історичного процесу — це сміливі за д у м и і дія СВУ під проводом академіка С. Єфремова, СУ М п ід керівництвом

Дефіляда юнацтва СУМ-у на Здвизі в Олдгамі (Англія) перед почесною президією

студента М. Павлушкова, це ідеї й чини УВО-ОУН, це Акт ЗО Червня 1941 p., це рейди П охідних Груп, це вкінці героїчна епоха УПА, якої 25-ліття від оснування обходимо в цьому році. Боротьба УПА проти гітлерівської Німеччини в час її оку­ пації України та московсько-большевицького наїзника, яку на протязі 7 літ провадив безсмертної слави стратег і командир ген. хор. Т. Чупринка, є предметом глибоких студій під цю пору багатьома штабами армій великих і менших держав. Своєю стратегією, партизанською тактикою і ідейно-політич­ ним спрямуванням, УПА розбила дощ енту міт про неможли­ 89

вість збройного спротиву тоталітарному московському реж и­ мові. Б ез дій УПА були б неможливі пізніш і повстання і бун­ ти в концтаборах Сибіру, робітничі страйки в Донбасі, Чер­ касах, Одесі і інш их містах України. Н е був би також м ожли­ вий спротив теперіш ньої інтелектуальної, культурної верстви в Україні. Для того всього потрібно було психологічного зл а­ му, який прийшов у висліді збройної боротьби проти наїзника. Ця боротьба має необчислимі наслідки в духовості цілого народу. Щ е й тепер після 25 літ від постання УПА ворог не м ож е скрити своєї люті і свого страху перед підпільною бо­ ротьбою, влаштовуючи не рідко процеси з і смертними засудами на українських націоналістів за мнимі «злочини» з перед 20 літ. Боротьба ця зуміла витиснути глибокий слід національ­ ної самобутности і віри у власні сили серед усіх прошарків населення України. «Народ мій є, народ мій завж ди буде!» як висловлюється молодий недавно померлий поет Василь Симоненко, є тим проречистим доказом віри нового покоління в свій народ, а його слова про те, що «щезнуть перевертні й при­ блуди» вказують на здетермінованість того покоління у бо­ ротьбі за очищення духовости українського народу від ш кід­ ливих наносів чужого панування в Україні. «Україна живе! Україна бореться!» це не є пусті слова емі­ граційного самозаспокоєння, а тверда реальна дійність, як продовження тривкого процесу національно-державницького відродж ення української духовости. Тепер, з перспективи 50-ліття започаткування Української Національної Револю ції, 25-річчя збройної боротьби УПА і но­ віш их фактів політичної та ідеологічної боротьби в Україні, ми можемо сміливо твердити перед світом, що Україна в бо­ ротьбі, з якої не уступить доти, поки хрест святий не стане на місці кривавої звізди, а Володимирів тризуб і синьо-жов­ тий прапор не відзискають свого місця в оновленій україн­ ській Державі. Ж ивемо в добі націоналізму і постепенної ліквідації ­ , як системи панування одних народів над другими. Від останньої світової війни вж е кілька десятків, навіть при­ мітивних, народів відзискали свою незалеж ність і створили к о л о

н іа л і з м

90

у

свої держави. Світові колоніяльні потуги пішли на шлях освободження підбитих колись народів, допомагаючи їм часто в державному будівництві і господарському розвиткові. М айже одинокою в світі залишилася московська імперія, що під покришкою інтернаціонального комунізму намагається держати в колоніяльній залеж ності т. зв. республіки, приспішуючи вимішування народів і їх русифікацію в надії, що во­ ни розпливуться в російському морі. Та історичних процесів не спинити, а колеса історії не повернути нікому. Ліквідація колоніялізму у всіх його формах і визвольна боротьба поне­ волених народів є тими історичними процесами, що скоріше, чи пізніш е доведуть до розпаду московську імперію, а на її руїнах постануть вільні національні держ ави з Україною в «вольнім колі». Це станеться тим скоріше, чим скоріше відпо­ відальні держ авні м уж і й політики вільного світу зр озу­ міють, що без вільної України не м ож е бути правдивого і тривкого миру й співпраці не тільки в одній частині Европи, але і в цілому світі. Політика мирної коекзистенції може бу­ дуватися тільки на справедливості, а не на кривді і поне­ воленні. Якби цю істину світ був зрозумів тоді, коли Україна тому 50 років спливала кров’ю в боротьбі за незалежність, то був би уникнув пізніш их конфліктів, що розвинулися між двома імперіялізмами за панування над Україною. Та світ про нас не знав, або не хотів знати. Він допомагав нашим ворогам і противникам у боротьбі проти нас. Тому ми сьогодні скитаємось, як ізгої, по країнах вільного світу, а наш народ і далі терпить знущання і насильство окупанта. Одначе наш побут у вільному світі не є припадковий. Він є частиною того великого процесу визвольної боротьби українського на­ роду на його 50-літньому шляхові до державности. Три поко­ ління творять ланцюг на фронті тієї боротьби: перше поколін­ ня розпочало українську національну революцію, друге роз­ винуло її в специфічну ф а зу політично-партизанських дій, а третє під цю пору має двигнути ту боротьбу на найвищий рівень і її завершити побудовою української держави. І тут з цього випливають наші завдання поза межами 91

України. Коли наш народ в Україні стоїть у щоденній бо­ ротьбі за своє існування, боронячись усіми силами перед бру­ тальною експлуатацією і денаціоналізацією, то нашим зав­ данням тут є бути речником українського народу. Бо так звані представники України в Об’єднаних Н аціях сповняють волю Москви, а не України. Голосуючи напр., проти Ізраїля, що боронить свої незалежности перед озброєними Москвою арабами, вони сповняють імперіялістичну місію Москви. Україна не м ож е бути проти держ ави Ізраїля, бо ж иди мають право на своїй землі мати власну держ аву, як кожна інша нація, а араби мають те саме право в себе. Бути речником України в вільному світі припадає нам, а зокрема нашому наймолодшому поколінню. До цього відпо­ відального і важкого завдання потрібно однак систематичної, послідовної і довгої підготовки. Цю ролю мусять сповнити супроти власних дітей — батьки, Церква, школа, суспільногромадські і виховно-молодечі організації. Всі наші найкра­ щі сили мусимо спрямувати на відтинок виховання нашої мо­ лоді, бо в їх н іх руках майбутнє України. Він цього вихован­ ня залеж атиме те, чи ми матимем завтра речників України у вільному світі, а чи на старшому і середньому поколінні ця місія закінчиться. Виростаючи в країнах їхнього народж ен­ ня, пізнаючи добре ці народи, а при тому одержавши своє на­ ціональне українське виховання, ця наша молодь буде здіб­ на і компетентна сповнити велику місію України в світі, а тим самим допомогти Україні в її змаганнях до свободи і дер­ ж авної незалежности. В цей спосіб якнайкраще вшануємо ці великі наші роко­ вини.

Дбайте, щоб кожний юнак і юначка передплачували і поширювали «

К

Р

И

Л

А

Т

І

»

ж урнал Спілки Української Молоді 92

mjsoh

Історія в докум ентах*)

,.4 A 1N E

O'

ч 'Ч 'Г У V-r-.J ,-Vj -< |V jJ a S '. J A f t

line Interview avco le comte Tyszkiewyez.

I<c Cro/.r clu 5 septembre reproduit les declarations du comte Michel Tyszkiewicz, president de la delegation ukrainienne k la Conference de la paix : be comte Michel Tyszkiew icz arrive de Rome ou il representait Г Ukraine aupres dn Saint* Siege. Sur l ’ordre de Petliura. chef du gouvernement provisoire, il est venn remplaeer M. Sidorenko a la tete de la delegation ukrai­ nienne a la Conference de la paix. « ... Mais que la Society des nations, que la France, nous assurent notre independance.

Sinon, la Russie des K oltchak et des Denikine reprendra a son compte et en faveur des Allemands les propositions que nous vous faisons.

Nous ouvrons a la France, toutes grandes, les portes de r iJk ra in e ..

Ivuvovez-nous des ingenieurs, des industriels, des com merman ts, des professeurs..., des pretres.

— Des pretres ?

— Oui. I/Ukraine est la terre de la liberte.

Nous eutendons que chez nous chacun ?oit libre de confesser la religion qu’il lui plait.

Si. cependant, une religion devait etre preponderante dans nos pays, ce serait la religion catholique de rite greco-slave ou autrement dit la religion uniate.

Voyez-vous, les Slaves sont encore irnbus de ce prejuge byzantin que religion et natio­ nality sc eomondent. E n Russie, qui dit latin dit polonais, et « pravoslavny » (orthodoxe) est synouyme de russe.

Les Ukrainiens, ne voulant etre ні l’un ni l’ antre, n'ont plus qu’une alternative : couserver leur rite greco-slave qui les distingue des latins, et, d ’autre part, reconuaUre Гauto­ rite du patriarche de Rome, devcnant ainsi independants de Moscou.

D ’ailleurs, dans combien dc families n’a-t-on pas garde le souvenir du m artyre d ’ancetres uniates persecutes par la Russie tsariste et condamnes i>our leur foi & la prison, a la mort et, pis encore, й la Sib£rie !

Nous avous besom d ’ un clerge uniate, aideznou.s a le former.

Vous trouverez en Ukraine des eveques et un clerge latins qui ne manquent ni de science ni de devouemeut, mais, Polonais et latins, ib ne peuvent exercer sur nos Ukrainiens tonte l'action desirable.

Concluons : au point de vue economique comme en politique, dans l’ordre intellectuel et sur le terrain religieux, la Г'гапсе a un role a jouer dans l ’ Ukraine indepcudante.

Puissent ses gouvernauts s’en convaincre ! » L a

p r is e

d e

K i.o v ,

L e M alin du 9 septembre ecrit : \ b suite d e .l’abandon de K iev, les forces

QUELQUES A B R ESSES 1 . — D e le g a tio n u krainienne d e hi P a ix , P re si­ dent : M . le . c om te .M ichel d e . T y szkew icz, 57, ru e de f c t - P e r o u s e r P a r i s “X V T t ; f i е ї ґ Р і т а г > з .8 7 .)

2 . — M ission ukrainiuTuTeTn S u isse , M . N ic o L isd e ] 3V .i5SiJkp ^ 3 9 , n ie ’Ju ~ M a rflі £ ~ В с т п с . ( T i l . 6 5 .9 S .) і j . — L eg atio n uk«m u !fi'n c en A uirich e» A lleeg a ss e , 20 V ie n n e .

4 . — L ig a rfd T f’dc [’U k ra in e en A lle r a a g n e , M. M .

P o rsch , 1 0 , K ro n p rin zen u fer. B e r lin .

5 . — L eg atio n de la R ep u b liq u e u krain ie n n e en H o n g ric, M .N .G a la g a n , H o tel D u n ap olata $ 4 ,B u d a ­ p e st.

M issio n u krainienne au x P a y s-B a s, M . Vak o v liv . B ezu id cn h o u tsch ew eg N o 1 2 s , L a H a y e .

7 .— M ission uk rain ie n n e po ur la S u e d e , la N orv e g e et la F in lan d e, M . L o ss k i, 24, D rattlinggatto n, S to c k h o lm . u fvJis'aion extraord in aire Econom ique et (inanciere de l’ U k ra in e , M . T c h ije w sk y , president, Hotel M etropole. G e n e y e r .

9 . — B u re au ukrain ien d e P resse en F ran ce, iS , R u e B assano . P a r i s (X V I). jo . — CftftSSfT^riational ukrainien en F ran ce, M . Jak im tch o u k , s e c r e ta ir e ,3, ru e de C h evreu se, P a r i s .

1 1 . - — S dcitke u krainienne « H r o m a d a » , М .І Г хСп і -"* p larsky, president, 5, ru e G a y -L u s sa c . P a r i s V I. 1 2 . — ’ U krain ian N a tio n al C om m itfe£ 7 T ° > F ifth A A v e n u e . N e w - Y o r k C it y . і } . — ""СО ІЖ іТіїее o f the U n io n oi U krain ian W om en , 2 0 3 , P lu m e r A v e n u e . D e tr o it . M ic h .

1 4 . — T h e U k rain ian FederaTioii lo T 't h e U nited States, 19 et 2 1 E a s t 7 th S tre e t, a n d jjo j- F if t h A v e ­ n u e, N c\y«Yo rb C ity .

1 5 . — U krain ian P r e s s fu n d , 5 2 4 , O liv e Street.

S cran to n . ~*-TfC^=:r*M ission u krainienne d e la C ro ix -R o u g c , D r K h o lo d n y , president. E isen ach erstr. to , B e r lin \ V . 50. ' — 1 7 . — C h e f d e la M ission d ip lo m atiq u e u krainienne en G r£c e, M . M ato u c h eysk y, A th e n e s .

18 . — C h e f d e la M ission ехиаогЗТнаіге en Ita lie, M v D . A n to n o v itc h , V ia T o rin o , 1 6 3 , R o m e .

19 . — U k rain isch es P ressed epartem en tT lvi. S in g a Je v it c h , H o tel de Fran ce. V ie n n e .

2 0 . — C en tra l U k ra in ilft X o m m it t e e . H .-A . Mac* kies, M. D . P . 5 9 0 Pritchard A v e . W in n ip e g , M an.

2 1 . — B u re au de P resse u krainien en H o liande.

B ezo u id e n h o u tch ew e g, 1 2 5 , L a H a y e .

2 2 . — W estu krain isch e GesanTIbcTiaft, i j , W indm tihlstrasse, W ie n .

2 y — MissTon” uk ra in ien n e a u D a n e m a rk , M. D .

I.eyitsk y, U p sala G a d e , 2 4 , C o p e n h a g u e .

24. — M issio n u k ra і n іe n ti(ft; іГ Т с he co -S lo v a q u ie HAtel C en tra l, P r a g u e .

2 5 . — M issio?ru£‘raTmenne e n A n g leterre, M . Stakhovski, H yde P a rk H o tel, L o n d r e s .

26. — R c Ja c t io n de la V o c T T T T C c ra in a , 1 6 3 , Via T o r in o , R o m e .

2 7 . — "O i.iT O bre de C o m m erce U k r a in o - S u is s e ,!

18 , rue du M arc h e, G e n e v e .

28 . — M issio n nttTO f?T *pour les p r is o n иіегз de gu erre ukrain ien s on Al!..‘ in ag n e, D r W oie^vidka, UUi.U<jt 4 .3 U ^ v , *>>, 29. — M . AlexandrcrSO TPilik, C h e f de la M ission p o u r les priso n n iers de g u erre ukrainiens en Italie, G ra n d H 6 tcl, R o m e .

Очевидці розмазую ть

Сту де нтство Києва напередод ні революції Д-р Павло Кашинський учасник історичних подій 1917-1921 років, член У країнської Ц ентральної Ради Це «напередодні» охоплює рівно три роки часу: від 25-го лю ­ того 1914 року, коли з нагоди Ш евченківського д н я під проводом нашого соціялістичного студентства відбулася під револю ційними гаслами вуличн а демонстрація, — до 27-го лютого 1917 року, коли почалася в цілій російській д ерж аві загал ьн а револю ція, вл асти ­ во також за ініціятивою українців. Я уваж аю , що в ж итті нашого студентства в К иєві відбувалися та к і органічні процеси, ан ал іза як и х дає підставу не тільки дл я зрозум іння пізніш их, пореволю ційних подій, а навіть змогу перспективно представити собі р оз­ виток подій і в майбутньому. П ош ирення соціялізм у м арксівського напряму, щ о стало масо­ вим в У країні в pp. 1905-1914, відбивало в собі дві тенденції: з одного боку воно ви явл ял о баж ан н я її адептів усунути той соці-

ПОЯСНЕННЯ ДОКУМЕНТІВ П ’ятдесят років тому мав наш нарід, будуючи держ аву, багато труднощів. У країна була мало знаною в західньом у світі. Треба було докладати багато праці і грош а на інформ ацію за кордоном. Треба було розбудовувати дипломатичну сітку представництв мо­ лодої Республіки. Л иш е не значне число документів тієї праці з а ­ лиш илося нам з тих історичних днів. Один з них друкуємо. Є це два ви різки з газети «Україна», щ о виходила у Ш вейцарії, в місті Л ьозанна. Вона друкувалася ф ранц узькою мовою. Н а одному ви ­ різку мож на відчитати адреси наш их диплом атичних представ­ ництв в різних к раїн ах світу, а так о ж україн ськи х установ, що нерідко заступали оф іційні дипломатичні представництва. Б уло б цікаво відш укати ті адреси і розвідати, що там тепер знаходиться і чи є щ е в сусідстві хтось, що пам ’ятає україн ську дипломатичну станицю. В аж ливим і корисним було б пош укати в місцевих архівах даних міст документів про діяльність наш их дипломатів. А може ж и вуть щ е в місті ж и в і свідки з наш ої сп іль­ ноти. Тоді цінним було б їхнє інтерв’ю. Хто перш ий з друж инників, чи ю нацтва приш ле листа про вислід своїх пош уків?

95

я л ь н и й лад, щ о пан ував тоді в Росії, а з другого боку —• чер ез п ере­ могу соціялізм у прийти до усунення н аціонального поневолення у ф орм і певної автоном ії в р ям ц ях існую чої дер ж ави . Тому, щ о в У к раїн і традиції останньої наш ої д е р ж а в и (козаць­ кої республіки) з кін цем X IX століття серед наш ого освіченого гром адянства призабулися, прийм ання соціялістичного світогляду означало п р и й н яття держ авн ости в ж е існую чої російської, я к остаточної ф орм и політичного ж и ття. Н аш а молодь, особливо н а ­ ш е студентство у К и єві, м ож е сл у ж и ти д л я цього тв ер д ж ен н я яскрави м прикладом . А дем онстрація з нагоди Ш евченківського дня, яку, я к я в ж е ск азав, зорган ізувал и н аш і студенти соціялісти, м ож е сл уж и ти доказом я к дал еко відійш ло воно було від розум ін­ н я п равди ви х потреб наш ого народу. Х арактер н и м та к о ж було, щ о це соціялістичне студентство ставилося до своїх товари ш ів-н есоц іялістів з погордою, я к до політично недорозвиненої реш ти СОЦІ­ АЛЬНИХ одиниць, з існуванням я к и х не н ал е ж и ть р ахувати ся. І властиво це їх віднош ення було причиною , щ о це останнє почало задум увати ся над проблемою власної політичної діяльн ости і ш у ­ к ан н я відповідних д л я того організац ійн и х форм. П ерш им в цьому напрям і почали ви я в л я ти сам одіяльність ті з них, що ч и тал и л ь в ів с ь к у газету «Діло», і з неї довідували ся про різном анітні ф орм и українського ж и т тя в Галичині, на чолі якого стояла тоді н аціон ал -дем ократи ч н а партія, основана 1895 р. Слід­ к у в ан н я за діяльністю цієї п артії ви к л и к ал о б а ж а н н я створити щ ось подібне і в К иєві. Ц их ш укачів нових ф орм політичного ж и т т я д л я україн ського н аселенн я під Російською займанщ иною зах о п лю в ал а персп екти ва в таки й спосіб створити передумови соборницької свідомости. Ц я дум ка н азр іл а щ е перед початком перш ої світової війни. В ійна йому не тіл ь к и не переш кодила, а н ав п ак и — прискорила, бо через окупацію Галичини російським військом була змога, під ріж ни м и форм ам и, відвід увати цей край, н а в ’я зу в ати особисті сто­ сунки з його населенням. П оява нової політичної організації в и к л и к а л а серед н аш и х н есоціялістичних товари ш ів б а ж а н н я ш у кати щ е й ін ш и х д л я себе основ творення ін ш и х м ож ливостей політичної діяльн ости у в л а ­ стивих собі ф орм ах. Т ак прийш ло до зф о р м у ван н я групи — націонал-револю ц ійн ої партії, лідером якої був М икола Л ю бинський студент правничого ф аку л ьтету . Він походив з П оділля (Віннич­ чини), мав у своїй вд ач і х ар ак тер н і прикм ети гайдам аки. Н а його політичний світогляд м ала вп лив історична ром антика Т. Ш евчен ­

96

к а. В ін м ріяв про відн овлення козаччини . У Ц ен тральн ій Р аді ф р а к ц ія н аціонал-револю ційної п артії м ала понад ЗО членів. Д ал ьш а д іф ер ен ц іяц ія серед наш ого студентства скін ч и л ася на творенні та к зван ої нац іон ал -ари стократи ч ної партії, лідером яко ї був О лександер Севрюк. В ін твердив, щ о у к р аїн ц і маю ть у собі природний аристократизм і н ахи л рівняти ся не н а масову, п ере­ січну лю дину, ал е н а вищ ого над ними в соціяльном у ж и тті пана, а найм енш е на статечного господаря. Т аким и панами хотів бути він і його однодумці. Вони були все добре, навіть елеґантно вб р а­ ні, старанно причесані, у поводж енні стримані, у н и кали різн и х ф орм вульґарности, н авіть у мові. Усі три групи ж и л и м іж собою в най л іп ш ій згоді, часто сходи­ л и ся на д р у ж н і розмови, відбуваю чи дискусії на р ізн і теми, в з а ­ ємно на себе впливаю чи. П оза їхнім впливом стояли соціялісти і ц я обставина б у вал а часто предметом їх н іх розмов. Та най більш е цією проблемою зай м али ся чл ен и націонал-дем ократи чн ої групи, я к і п очали ш укати м ож ливости зн ай ти з соціялістам и з в ’я зо к і м ож ливість вп л и ву на них, вип адково довідавш ись, щ о і серед с о ­ ц іа л іс т ів є такі, щ о не годяться з автономізмом, я к формою р оз­ в ’я зк и національного питан ня в Росії. Д еякі з н и х дум аю ть про кон ф едерацію в іл ь н и х народів, а дехто доходить у своїх ду м ках до самостійности. Всі три несоціялістичні групи були самостійницьким и. О тж е, к оли б створити спільн у д л я всіх сам остійницьку організацію , то тоді п ер евазі соціялістів-автоном істів прийш ов би кінець. П р и й ­ ш овш и до такого висновку, члени нац іонал-дем ократи чн ої групи ви ріш и ли створити понад групову організацію у ф орм і Б р атства Самостійників. Воно м ало б ск л ад ати ся з н ай більш ак ти вн и х та послідовних самостійників, щ о цю самостійність хочуть ви яв л яти у своїй діяльності. Щоб надати Б р атству ф орм и свого роду таєм ­ ного ордену, ск л ад його мав би зали ш и ти ся невідомим н авіть п із­ ніш им його членам . Б ратство було засновано 5 серп н я 1916 р оку у склад і 26 членів, з я к и х було дві студентки-сестри. П ерш им з а в ­ данням Б р атс тв а була у к р аїн ізац ія К и єв а я к столиці У країни. П роцес р у си ф ік а ц ії м іста н абрав особливо ш и роки х розм ірів від останньої чверти X IX століття. М ій тато (нар. 1855) часто п р и ­ гадував нам, дітям , коли ми м іж собою говорили про це, щ о за його ю н ац ьки х л іт розмовною мовою була в К и єві мова у к р аїн с ь ­ к а та п о л ьськ а рівнорядною . Російською мовою говорили зай д и м оскалі, я к и х російський уряд н ад си лав в У країн у і п латив за це додатково 26 карбованців «за р уси ф ікац ію краю» я к це оф іційно

97

н азивалося. З а ці грош і м ож н а було тоді в К и єв і н ай н яти м еш к ан ­ н я з двох кім н ат і к у х н і н а рік. Щ о ці за й д и себе у ц ій ролі зле почували, свідчило те, щ о вони в м іш аном у товаристві сором илися своєї мови. Тому російський у р яд придум ав ін ш и й спосіб і почав заводити середні ш кол и (розуміється, з російською мовою н ав ч а н ­ ня). Цим було осягнено те, щ о перед перш ою світовою війною у к ­ раїнською мовою говорилося тіл ь к и н а к и їв с ьк и х базарах. К о л и 26 членів Б р атства ви йш ли н а ву л и ц і К и єва, щоб їх зу к р аїн ізу в а ти (М икола Л ю бинський к а за в , «щоб у к р аїн ізу вати п о ­ вітря»), а ж тоді вони переконалися, я к е т я ж к е за в д а н н я вони на себе перебрали. А ле впертість, з якою вони повторю вали, щ о вони не розум ію ть росій ської мови їм часто допом агала н ав іть і тоді, к оли вони н ат р ап л я л и н а таку ж впертість з боку інш их, де часто (З ак ін ч ен н я на стор. 157)

П. Савчук С

о

н

е

т

С ум івській м олоді з нагоди 2 5-річчя Ю вілею У П А присвячую В Кличах УПА гартуємось як сталь На боротьбу за волю України, — Бо СУМ незламно йде в визвольну даль, Щоб край звільнить з московської руїни. Ідейний Прапор СУМ-у — це ОУН, Провідники: Бандера і Чупринка, — Козацтва Лицар — славний наш Богун, Стрілецький стрій — гетьманська мазепинка. Сини святої Русі і князів, Богдана і Мазепи юнь когорта, — Ми виросли в борні за Київ, Львів, Базару й Крут здобули славу гордо! Мк вірні Україні, їй Penates, Готові йти на змаг, щоб розкуватись!

30-го л и п н я 1967 р.

98

У 2 5 -л іття У П А :

«Стуй, К Т О Є ...?Н (Уривок із спогадів) Вечоріє, алярм ові заповідаю ть зб ір ку чоти. С луж бовий підстарш ина, ройовий О кунь стягає стійки, п ідслухи і все готове до відмарш у. Л а н к а М отики і л а н к а Лю ш ні дістаю ть н ак аз від ком ан ­ ди ра К р у к а відставити н аш их ранен их д рузів н а К р и вен ськ і і Гвоздівські хутори. К ом андир Г алайда відм овляється іти на л ік у ­ ван н я в село, просить ком андира К р у к а лиш ити його при чоті. К о ­ мандир в основному погодж ується, хоч рад и ть йому іти л ік у в а ­ тися. Група, я к а відходить у два р іж н і нап рям и дістає сп ец іяльн у к л и ч к у і окрем ий збірний пункт в Злобудівськом у лісі, коло р о ­ гатки «Гараська». Вони в ж е відійш ли. Я з Хомою дістаю н ак аз податися на з в ’язк о ви й пункт, число 11-17, я к и й м іститься в Д убрівському лісі н ед алеко чистого зруба, а ви ч ек ав ш и годину, податися на м ертвий пун кт число V-21, як и й зн ає тіл ь к и командир, ройовий Г алайда і я. Там м ож ливо з в ’я ­ ж ем ося з тереновим и боївкам и СБ і П ольовою Ж андарм ерією . По виконанні н а к а зу маємо за р аз таки того ж вечора долучитися до чоти на Ж у р а к ів с ь к и х п л ав н ях в «ріж ку» Злобудівського лісу. Умовний зн а к — сичати два р ази к р ізь зуби. Н а випадок н еб ез­ пеки матимемо з в ’я зо к за в тр а о годині одинадцятій вечора в л и ся ­ чій балці недалеко М акогоненкового ст ав к а в к о р ч ах верболозу. Хома зголош ується в ком андира і ми відходимо. З а нам и відходить і чота, ал е в інш ому напрям і. У тем ряві ночі табір скоро оп орож ню ється, а дерева, нагнувш ись листястим и віттям и, немов сп іва­ ють нам сумну мелодію н а добраніч. Ніч. Темно, хоч п ал ь ц я в око стромляй. К ругом м ертва зам р ія н а тиш а. А ні ш елесту, ані звуку. А ж ляч н о робиться, к о л и на мить надходить дум ка про всі м ож ­ ливі небезпеки. Ідемо тихо, обереж но, н а все готові, з відбезп еченою зброєю. П рям уємо прим ітивним и лен іям и до з в ’язкового пункту. Я іду попереду, бо знаю добре той ліс. Знаю , я к рідну киш еню . Х ома дер ж и ться в слід з а мною. В ін цілий час тихо бідькається, к ар тає мене, розсуваю чи покаліченим и р ук ам и гіл яки . Все докоряє, мов­ ляв, «дранька», зн ає той ліс, а все суне по таки х дірах, де і чорт на добраніч к аж е. Я і сам знаю, щ о не н ал е ж и ть це до норм альної приємности, ал е щ о поробиш. До з в ’язкового п ун кту дістатися м у­ симо, бо таки й н ак аз. Про не ви кон ан н я його нем ає і мови.

99

— Да . . . — погоджується він. Але тут ж е й зарепетував: — Стій!

— Що таке підглянув? — питаю шепотом.

— Нічого я там в бісового батька не підглядів! — вилаявся Х о ­ ма. — Око, холера підшарпнув гилякою, чорти б його пекли.

— Та це Хомо нічого. До смерти загоїться.

— Сам знаю, що загоїться, — відсікнувся він. — А ось зараз затягнуло сльозою, хоч сідай посередині дороги та й плач. Тепер чорт його батька, не то не підглянеш, а й справжнього кацапчука не побачиш. Ну, й кляті гіляки, бодай їм місця на світі не стало!

— вилаявся він знову. Я співчував йому, але що міг порадити. Він заткав око рука­ вом шинелі, йде за мною, сопе та в мажорному тоні лається на чо­ му світ стоїть. Я то слухаю його, то потішаю, сміюся та нарешті лаю його «оферму» за необережність. Ось у ж е входимо в район зв ’язкового пункту. Обережно на шпиньках присідаємо, надслухуємо, то знову корчами посуваємо­ ся вперід. Як правило, не біжимо прямо на пункт, а обережно об­ ходимо його, щоби переконатися, чи нема чого підозрілого. Після такої «операційної прочіски» посуваємося щойно на сам пункт. Робимо це тому, щоб на випадок всипи ворог не заскочив нас при­ готовленою засідкою, яких залюбки вживали в погоні за нашими зв ’язковими та кур’єрами. їх намагалися ворож і наїзники схоп­ лювати живими, для «язика». Ми в ж е на місці. Присіли насторожившись. Навколо неймовір­ на тиша. Ж одних познак життя, жодного відчуття присутності коко небудь у тій гробовій нічній пітьмі. А ж дрож проходить поза шкурою. Витягаю з кишені сухого патика, беру кріпко в долоні рук, стискаю його двома великими пальцями і — крах! на двоє. Голос пронизливо рознісся луною по лісі і завис десь на вер хі­ в’я х старих дерев. Рахуємо спокійно до десяти, очікуючи умовле­ ної відповіді. В ж е десять. Роблю те саме. Сухий патик в нічній тиші лунає як постріл. І глухий почув би. Тепер рахуємо до двадцят п’ять. Або прийде відповідь з другої сторони, або ми дамо зн о­ ву знак. І тепер мовчанка. Повторяємо втретє. У відповідь — мов­ чанка. Значить зв’язок з невідомих причин перерваний. Виконуючи наказ командира Крука, лишаємо в означеній го­ дині пункт і прямуємо на мертвий пункт, який тут ж е недалеко. Подорозі стараємося відгадати причину перервання зв ’язку. Але даремно. Надто багато змін сталося в терені за останній час, щоб

100

розіентуватися у ситуації. А зреш тою , не нам простим во якам л а ­ мати собі голову над одним, чи другим питанням . Н а те є відпо­ відал ьн і за ці справи. Н ехай вони за це турбую ться. Н аш е діло вою вати і викон увати н ак ази командира. О так тихенько балакаю чи про се і те, ми й несчулися, я к пі­ дійш ли непомітно під м ертвий пункт. Р озташ ован и й він був у в е ­ ликом у см ерековому лісі, підш итому молодою сосниною. М ісце не замітне, стеж ок не втоптується. Ні стеблинки трави. Саме тр ачи н ня. Добре д л я обсервації, коли б ворог засів. А у ви п адку потреби м ож на непомітно зни кнути у густому м олодняку. Входити м ож на звідусіль. В иходити так ж е само. Я к пункт орієнтації для з в ’я з к о ­ ви х: по середині м альовничої гал яви н и стоїть кремезний, к у ч е р я ­ вий дуб. П ід одним з його коренів знаходиться мертвий пункт, к р и ївк а зі захованою німецькою «ф ельдф ляш ею », дно яко ї спеціяльн о відк ри вається д л я в к л ад ан н я і ви бирання ш таф ет. Я к р о з­ к азу вав мені ройовий Галайда, вибирав те місце сам командир К рук. П ункт доволі важ н и й і діє норм ально р аз в тиж день. П ерети­ н ається він з усіх н апрям ків ш таф етн и м и лініям и з в ’язку. Ч ерез нього н авіть проходить пош това ш та ф ет н а к у р ’єрська л ін ія з У країни. П ро пункт в чоті знаю ть ли ш е три особи: командир К р у к, ройовий Галайда і я — Рубаш енко. Д ля реш ти стрільц ів це справді овитий великою таємницею м ертвий пункт. М и підсунулись, присіли, надслухуєм о. Т иш ина. Н авіть вітер, здасться, притих.

— Хомо, — к а ж у шепотом, — л и ш ай ся тут, а я піду туди сам. На випадок ворож ої засід ки відступатим у в сторону молодняка. Там і чекатим у на тебе.

— Добре! Гаразд! Ну йди в ж е йди! — н аглив мене Хома, а сам відтягнув зам ок папаш ки, прищ урився за літною сосонкою. Стоїть і тіл ь к и вусом стриж е. Відбезпечую і я п ап аш ку і п ід крадаю ся хильцем пом іж моло­ дими см ерічкам и до місця сховку. Серце грає. Н ерви нап руж ен і, я к струни. Н а диво чую ся бадьоро, н авіть войовничо. П рисів, р оз­ гл ян увся на боки, на дуба. Т ак це тут. П отихеньку, без ш елесту зало ж и в на груди папаш ку, тицьнув одною рукою під корінь, а другу на всяк и й випадок поклав на р у к о ятк у — спуст. Вигребую «ф ельдф ляш у», вибрав ш таф ети, всунув туди дві нових від ком ан ­ дира і дбайливо зам аскував місце та м ай ж е на п ал ьц ях подався до Хоми. (Закін чен ня на стор. 160)

101

Наш а ґа лв р ія

Г р и г о р

К р у к

«Сьогодні хочемо, — говорив недавно сп ікер Б авар сько го радіо, — р о зк аза ти вам про ви ставку, я к а д а л а п ер егляд м истецької творчости україн ського ск у л ьп то р а Григора К р у к а. Ц я ви став ка в ід ­ бул ася у М ю н х е н і. . . Х то бачив ск ул ьп ту р и та р и сун ки цього у к р аїн ськ о го мистця, той мусів пізнати, щ о тут пройш ов вел и ки й та л ан т тверд у дорогу а ж до майстерности і зап евн и в собі п ерш о­ р яд н е місце пом іж су ­ часним и мистцями.» «З безприкладною повагою та глибиною відчуття, я к и х рідко зн ай дете в з а х і д н і х мистців, н адав Григор К р у к своїм творам п о ­ гідну, а заразом м огут­ ню поставу м еди тати в­ ної тиш і і поваги. Г ар­ м онія м іж м атерією і абстрактною л і н і є ю схоп лен і заверш ен о з кож н ого п оля зору». Т а к у ви соку оцінку дістав наш мистець від нім ецького кр и ти ка. А треба ствердити, щ о це не н ал е ж и ть до буден­ ного. Н ім ецькі к р и ти ­ к и не зн аю ть у к р а їн ­ ського м истецтва і не хо чу ть знати. Вони з а ­ хоплю ю ться, мов те л я з е л е н и м и воротами, всім м осковським і р ід ­ ко к о ли є спром ож ні зн ай ти р іж н и ц ю м іж мистецтвом у к р аїн с ь ­ ким і м осковським. Григор К р у к зм усив Григор Крук: «Танцюрист» в ж е багатьох п р и гл я-

102

нутися ближче творчості у к р аїн ц я і відкрити те, що таке просте і зр о зу ­ міле. Григор К р у к ж и ­ ве в ж е біл ьш е трьох десятків років в Н і­ меччині. Він творив в Б ерліні, він тво­ рить тепер у М юн­ хені. Т ворить бага­ то і творить великі цінності. Н а ж а л ь, в нас оцінюють зд е­ більш ого вел и ки х мистців п і с л я їх смерти. А ш кода, бо тепер м ож на біл ь­ ш е побачити в ате­ л ьє Григора К рука, я к це буде за 50 ро­ к ів м ож на зробити в музеях. Б агато творів Гр. К рука п ри к раш у­ ють сьогодні італ ій ­ ські і нім ецькі х р а­ ми, городи і парки багатих людей, по­ м еш кання лю бите­ лів мистецтва в усіх к р аїн ах Европи і так о ж в д еяк и х мі­ стах Америки. Його в ел и к а скульп тура втікач ів (диви на об­ кладинку) стоїть на колиш ньом у цвин ­ тарі наш их збігців з часів перш ої сві­ тової війни в Ґмінді (Австрія). В ін п р а­ цю є з а р а з над п о г р у д д я м геть­ мана І в а н а М азе-

Григор Крук: «Монах з Атосу»

103

пи, щ о м ає бути подарований ю нацтвом С У М -у Ш токгольм ськом у національн ом у м узеєві. Ч удові п ам ’ятн и к и роботи Григора К р у к а стоять н а ц в и н та р ях п о л ягл и х стріл ьц ів 1 Д и візії УНА (в А встрії) та на гробах у к р а їн с ь к и х в и зн ач н и х д іяч ів н а ц в и н та р ях М ю н­ хену. В ін в л а ш т у в а в свої ви ставки, або його зап р о ш у в ал и п о к а­ за ти свої твори в чи сл ен н и х і'ал еріях Н ім еччини, Ф ран ц ії, Італ ії, а т а к о ж його творчість могли п оди вляти чи слен н і гл ядачі в Н ью Й орку. Т а н ай б іл ьш а його ви став ка є постійно в ід к р и та д л я з а ц і­ к ав л е н и х у М ю нхені (Е лізабетш трассе 13), в ательє, де м аестро К р у к ж и в е і працю є в ж е більш е, я к 20 років.

Скульптор Григор Крук (х) в Патріярха Православної Церкви Атанаґороса (Константиноніль); перший зліва пластовий діяч д-р Іван Мриц К о л и будете в М ю нхені, зай д іть оглянути! О гл ян у вш и і м ож е дещ о куп и ти д л я себе, д л я своєї зб ірки м истецтва, у к р аїн ськ о го мистецтва. Б о творчість Григора К р у к а у в е л и к ій більш ості у к р а ­ їн ськ а. Н е тіл ь к и тим, що їх створив у к р аїн ец ь, а л е й своїм змістом. Д ек іл ь к а світлин творів Григора К р у к а подаємо в цьому числі. Ми не ви б и рал и н ай к ращ і. Ц е н ав іть було б д у ж е ва ж к о . Ми не могли з тех н іч н и х п ри чи н дати їх більш е. Х оч вони л и ш е у св іт­ л и н ах, ал е в н и х видно якого ф о рм ату м истця ми маємо в Григорі К рукові. В. Леник

104

105

Л

У

Н

А

Данило Міршук С погад « Л у н а » н а п и с а н и й б у в у 1946 р о ц і. Т о д і Т о ва р и ст во У к р а їн с ь к и х П о л іт и ч н и х В ’я з н ів з б и р а л о м а т ер ія ли д л я м а р ­ т и р о ло ги у к р а їн с ь к о г о н а р о д у , щ об видат и ї х о к р е м о ю к н и ­ гою . Н а ж а ль ц іє ї ц іл и н е м о ж ли в о б у л о о сягнут и і т еп ер іш ­ н ій го л о в а Т У П В м ір . А нт ін М е л ь н и к п е р е д а в н а м л а с к а в о д е я к і з н и х до д р у к у , з а щ о с к л а д а є м о й о м у тут щ и р у п о д я к у . Р е д а к ц ія Н ас було д ев’ятн ад ц ять. Одно н ев ел и чк е вікон ц е лед ве пропус­ к ал о сонячне світло через густе сп летіння за л ізн и х гратів. К ам ера й без того була темна, брудна. Стіни розписані різном анітними в і­ зерункам и, к р о в ’яним и п ’ятнам и від р о зч авен и х клоп ів (бло­ щ иць). Око не могло розш ук ати чистого м ісця; від коли ш н ьої по­ біл ки зали ш и л и ся сліди під випореними н аписам и безлічі сидів­ ш их тут в ’язнів. Одним словом, по стінах кам ери ходи ла щ ітк а біл и л ьщ и к а щ е тоді, к оли будувал ася вн утр іш н я в ’язн и ц я В інниць­ кого ГПУ*). Тісно, духота стискає легені. Тут зібран і р ізн і своїм світоглядом, політичним переконанням та національністю люди, зарослі, мов п устел ьн ики ; облич не видно, ли ш е очі бли щ ать по­ гасаю чими вогникам и. Н е розм овляю ть, тіл ь к и поглядом розум і­ ю ть один одного, а дехто (давніш е знайомі) ш епочуть м іж собою. К р ім н уж д и й — голоду — недозволено курити. Іноді хтось п ри ­ несе м ахорки в черевикові, чи за обш ивкою одягу. Тоді сп р авж н є свято. Н а трьох, чотирьох — одна сигарка. З вогнем дамо собі р а ­ ду, обманюємо тупоголових ґестапівців. Т епер у в ’язн и ц і техн іка удосконалена, я к на війні.

— Ану, хто має біл ьш е сили, «катюш у» в ход! — промовив хтось з-п ід л іж к а . І один із сильн іш их та щ е й удосконалений ф а х ів е ц ь «катюш і», присідає на підлозі, бере скр у тен ь вати, по­ дібний до нім ецької сигари та к ач ає її дощ ечкою по п ідлозі так довго, а ж поки в носі залоскоче за п ах спалятини. Р о зр и ває «сига­ рету», п окрутить перед собою, а вата ж евр іє вогнем. К урим о .. . Глибоко затягаєм ося димом, а ж в потилиці та у х а х стукає, а в очах мигаю ть образки. П ідсовую сь до одного, з довгими чорними ву са­ ми, я к у запорож ця.

— Давно в ж е тут — питаюся. *) Ґосударственно П олітічіскоє У правлєніє.

106

— Т ретій м ісяць поступив, — відповідає байдуж е.

— Скоро в ж е буде кінець.

— А буде. М ож е щ е перед ранком піду н а «луну». Стиснуло мене коло серця. С идж у мовчки. Н е хочу більш е го­ ворити, розпитувати. Трохи помовчав мій сусіда, а далі. — Ви щ е на допиті не були, не знаєте їх прийомів. Нічим не р іж н ять ся від ен каведівськи х. Т акі самі кати, а м ож е щ е й гірші. Всі «визволи­ телі» однакові.

— Ч и м ож у знати звід к іл ь ви?

— З Граїлова. П рацю вав директором ш коли, а тепер ось тут. З али ш и в д руж и н у й троє дітей на опіку долі. Т епер я знаю свого сусіда. Він так о ж за У країну. П ош епки до нього.

— Х то щ е є з вами? П одивився н а мене блискучими вогникам и та й к аж е: — Знаю Ф едора Б іл отчен ка та одного л ьв о в’янина, високого, рижого, з довгим носом, на ім’я Борис. — В нічній пітьмі потиснув мені ру к у сусід. — Б ілотченко в робочій кам ері, а Борис в сусід­ ній. Б ориса в зя л и підступом. С казали, якщ о дасть клю ч до ш и ф ­ ру — випустять. Тому нас ск різь хватаю ть. Р озш и ф р у вал и звіти до К раю , я к і були при Борисові в час ареш ту. Б іл о тчен ка так легко не візьм уть. Твердий хлопець. Обох їх вси пали «свої» з к р и м інальки. Ми всі не згинемо, прийде час і н а них, собак! Т ак довго гомоніли, а ж за д ал ек у північ. У подвір’ї ґестапо, яки й сь гамір. Н аб л и ж ається до нас. В ж е виразно чути тверді к ро­ к и окованих чобіт. Б р я зк іт у дверях. З галасом вр и вається ю р­ ба ґестапівців в коридор. До дверей коридору з гурчанням п ід’їх а ­ ло авто. В к ам ерах гробова тиша. Всі переж иваю ть три вож н і х в и ­ лини. К о ж ен прислухається, але не хоче, щоб н азвал и його ім’я.

— К р и в ч у к Іван, — німецьким акцентом вибухаю ть слова.

— Ш оста — відклик. З а б р я ж ч а л и клю ч і в дверях. Я кийсь К р и в ч у к Іван вийш ов на коридор. Щ е ви к л и к и п р із в и щ . . . так нал іч и в сорок двоє. В ко ­ ридорі плач, лемент. Р ізк и й ж ін очи й голос. — П о м и л у й те. . . я молода, я хочу ж ити, я в нічім не винна. Б о ж е ж мій . .. П лач.

— Стояти очима до стіни, руки назад. О так, о . . . — це Геста­ півці дротом в ’я ж у т ь руки .. . Д итячі голоси. Х ли п ан н я .. . чути п рощ альні поцілунки. Мами прощ аю ться з дітьми. Мамо, за що ж нас? Мамусю, я хочу ж ити, ти ж к аза л а , нас в и п у с т я т ь . . .

— Тихо, не ґвалтувати. — Л ясь, лясь, по чийомусь обличчю за їх ав ґестапівець.

107

— Всіх не перестріляете, бреш ете к р и вав і кати. Х ай ж и ве У країна! С лава У країні!

— Тихо! Ф аф л ю хтер, ш вайн. Д риж ачи, п ритуливш ись один до одного, слухаєм о щ о д а л і. . . тримаємось за руки з моїм співбесідником. В нього не р у к и а лід. В весь тремтить я к осиковий лист.

— П анченко!

— П ’ята! — м еханічно вискочило в мого сусіда. Б еззвучн о об­ нялись, тісно тісно поцілувались. — П рощ ай дорогий друж е. Б іл ь ­ ш е не побачимось, хіба н а тім світі. Як вийдеш передай моїй ро­ дині . . . — встав і піш ов, не пішов, а лед ве п охи тався до дверей. У розчинених д в ерях стоїть товстий, гладко виголений Ге­ стапівець. А ж блищ ить його повнокрова п и ка в електричном у світлі. Н ад козирком , на перехрестних двох к істках , його кр и са­ того к аш кета, лю дський череп — символ смерти. Сиджу. К ров постигла в ж и л ах . Щ е ви к л и к и й чую, серед безлічі імен, ім’я Бориса.

— Т ак, пом илували! — думаю про себе. А ле його не ж алію . П оставили в колону, по двох з в ’яза н и х ви водять в авто. Сту­ к іт н а коридорі зм енш ується. Р ипнули двері й за б р яж ч а л и зам ­ ки в коридорі, глухі розм ови німців доносяться до нас з надвору. Заговорив мотор, ж алібн о заскреготали об пісок колеса. Тихо... Н іхто ні слова.

— П оїхали на «луну» — промовив хтось з гіркістю . З надвору через вікн о лукаво загл яд ал о передранкове світло серпневої ночі 1943. З далекого склеп ін ня неба, прям о у вікно, блідо м ерехтіла зір ­ ка, наче к л и к а л а до себе . . .

— Ідіть, ідіть до мене, тут немає катів . . .

О. Капітанчик БЛАГАННЯ Єдиний зов В моїй душі: Дари любов І р адощ і. . . Бо Ти с Цар, Джерело втіх, Ти кожний вдар

Грудей моїх. А від біди, Страху симптом, Ти заступи Своїм щитом, — О, Боже!

1950 108

Геройсьне покоління Ф І К Ц І Я СССР очима молодого поета Василя Симоненка Петро Кізко С лава про молодого українського підсовєтського поета В асиля Симоненка, котрий помер у Ч ер к асах 1963 року, ш ироко прокоти­ л ася по всьому світі. Й це цілком природне. А д ж еж поезія Симо­ н енка — це дорогоцінний скарб я к мистецького, так і духово-м орального та національно-політичного характеру. Один у к р аїн сь ­ к и й ем іграційний поет і науковець, прочитавш и Симоненкові вір ­ ші, ск азав буквально: «Це чудо Боже». Справді, з тих поезій замолоду померлого поета пробилася над­ зви ч ай на сила і поетичного образу, і думки, і — щ о найголовніш е — нечуваного за совєтських умов розм аху світогляду й світо­ сприймання. Т ак бачити навколиш ню дійсність і та к її оцінювати, я к це зробив у своїх поезіях В асиль Симоненко, не спромігся до­ тепер ж ад ен із укр аїн ськ и х підсоветських поетів — починаю чи від У сенків і М асенків аж до Б а ж а н ів і Тичин вклю чно. В ізь ­ мімо, наприклад, поему В асиля С имоненка «Фікція». Ц я поема, зокрем а ж її частина «Хор Старійщ ини», — це глибоке розвін чу­ ван н я всієї системи СССР. І сама н азва «Фікція» напевно стосу­ ється — в символічному значенні — саме Совєтського Союзу, бо все, щ о пиш еться в тому творі, повними сарказм у, м ож е стосува­ тися лиш е до к р аїн и новітніх совєтських помпадурів. Як відомо, больш евики в усій своїй псевдонауці й пропаганді ставлять себе вищ е понад усі народи. Вони, больш евики, все осяг­ нули, все знаю ть, у них найпередовіш а техніка, індустрія, к у л ь ­ тура і т. д. Оце самохвальство й сам овивищ ування компартійних бож ків Симоненко висміює не лиш е з умінням саркастично зм а­ лю вати образ того помпадурства, а й навіть з певною відразою та бридкістю : П орода н аш а мудра від природи, Ми знаєм все, бо осягнули все, І глипає на нас зворуш ено і гордо Щ асливий предок — щ ирий ш импанзе. Тут, м іж іншим, поет висміює те ж відому м арксівську (чи так зван у «дарвінську») н аук у про те, що лю дина нібито походить від мавпи. П орівнянн я ком партійно-урядових больш евицьких за д а­ в а к і всезн айків з мавпою ш импанзе, як їхнього «щ асливого пред­

109

ка» — це т а к а Сим оненкова поетична і ф іл о с о ф сь к а зн ах ідк а, я к о ї ми не бачили й, либонь, не побачимо в у к р аїн ськ ій л ітературі ніде. З ж орстокою правдою розвінчує поет та к само больш евицьке сам охвальство в гал у зі науки : У нас т а к і прем удрі всі і вчені, щ о лім ітуєм о чорнило і п ап ір . . . «Великі н аукові досягнення» й . . . л ім іту ван н я (тобто розподілу з а нормами «пайками») чорнила й паперу д л я ш к іл — як и й ж е це гіркий «сміх к р ізь сльози», чого образ та к сильно подав Симо­ ненко! М осковсько-больш евицькі верховоди — п ан к и й вельм ож і р із ­ н и х Гатунків — за в ж д и н ах в ал ял и ся , щ о вони й А м ерику зд о ж е­ нуть, і м ісяц я та сонця досягнуть, щ о вони піднесуть добробут підсовєтського гром адянина до «небувалих висот». Очевидно, все це т е ж із над звичайною влучністю схопив поет: Ми пронесем, ми підведем і підем, Ми дійдем, ми осягнемо висот!!! Ми стіл ьк и істин вам н а м ить націдим, щ о подив н азав ж д и зац іп и ть рот. Звичайно, ці р я д к и є одночасно клясичною пародією на всю поетичну (радш е вірш овану) тр ам тад рац ьку казен н у больш евицьк у халтуру, на вірш і, писані таким и бездарами, я к М икола ІПеремет, Ів ан Гончаренко та інші. В поемі «Ф ікція» В аси ль Симоненко д у ж е ц ільно вл у ч ає в са­ мі дум ки й мислі та турботи больш еви ц ьки х ім п еріялістичних м ож новладців за їх майбутню долю й долю ц ілої м осковської ім ­ перії. А що я к раптом к р ізь усю ту ф ікц ію пронесеться буря п равди й та ф ік ц ія-С С С Р розлетиться на ш м аття? Поет зобра­ ж у є це так: О дна турбота наш і чола оре: а що, я к в мудрі паперові гори раптово влуч и ть іскорка вогню? Т ак. Ми переконані, я к був переконаний і Симоненко, щ о така «іскорка» колись таки влуч и ть м осковсько-больш еви ц ьку імперію і вся совєтська ф ік ц ія згорить до тла. Самі в ж е Симоненкові вірш і є такою іскоркою . До цієї іскорки додадуться щ е не одні й сп а­ л ахн уть вони одним великим полум ’ям всенароднього револю цій­ ного повстання. Від нього вж е, я к к аза в Тичина, «жоден ворог не втече». Н е втечуть від того полум ’я й у к р аїн с ьк і яничари, я к і з а ш м ат гнилої ковбаси продалися Москві.

110

Н аостан ку хотілося б сказати, щоб у к р аїн с ьк а молодь н а ч у ­ ж и н і (та й не тільки на чуж ині) яком ога більш е ви в ч ал а всю твор­ чість покійного Симоненка, бо в тій творчості є н адзвичайно ба­ гато м атеріял у до пізнання дійсности, щ о її багато з нас щ е до­ статньо не пізнали. З творчости закованих на Батьківщині: МОЛОДІСТЬ Молодість прекрасна, запальна, нестрімна Вогник твій не гасне, а горить невпинно.

Як буває важко, Я тоді радію — А дж е я не прашка В боротьбі мужнію.

Тому я в пориві, Вічно в неспокою. У життєвім вирі Рухаюсь — не стою!

Молодість тривожна. Ти — пруж ні вітрила. Все зробити можеш, Ти — космічні крила! О лександер Б огачук, Л уц ьк

ДИМИТЬ ТУ М А Н . . . Давно, давно відплакали вдо[виці, І дим війни розтав на зморщ[ках ран. А мати жде, і біль пече зіниці... Димить туман. Димить туман . . . Дістала знов зі скрині вишиван[ку, Що так любив носити син Іван. День догоря в мінливому сер[панку. Димить туман. Димить тум ан . . .

На ній цвіте незламна калина Блакить озер і колосистий лан. І мати знов хова сорочку си[н а . . . Димить туман. Димить тум ан . . . День догорів, як маки на поко[сах. Сорочка ж де, коли ж прийде [Іван. І ніч не спить, не спить на си[вих косах . . . Димить туман. Димить туман . . .

ПРО ХЛІБ Чи думали ви коли-небудь Про звичайний щоденний хліб? Що пахуча його скоринка — Чиїсь мозолі, шкарубкі.

Що його життєдайна сила — Чийсь солоний буденний піт! Чи думали ви коли-небудь Про звичайний щоденний хліб? О лекса н дер Б огачук, Л уцьк

111

Виклю чно для Подруг У к р а ї н с ь к а вишивка У к р аїн сь к и й народ створив багате н ац іо н ал ьн е мистецтво, в я к о м у в т іл ен і його почуття, дум ки і п рагн ен н я. О собливо с л а ­ в и т ь с я У к р аїн а ви ш и вк ам и , я к і в ід зн а ч а ю тьс я вел и ко ю р ізн о м а­ н ітністю взо р ів і к ольорів. Вони захоп лю ю ть щ ирою простотою та лакон ізм ом , ч арівн ою к расою і гарм онійністю , та витонченою м ай ­ стерністю ви к о н ан н я. Ц е у л ю бл ен а п р и к р а с а ін т ер ’єру, одягу, п ред м етів особистого в ж и т к у тощ о. В и ш и в к а в к р а ш у в а л а весь побут народу, н ад ав ал а йом у своєрідного к ольори ту. С витки, ю пки, к о ж у х и , сорочки, п л ах ти , очіпки, хустки , пояси, а т а к о ж в зу т т я м ай ж е за в ж д и о зд облю вали сь ви ш и вкою . П ри цьом у слід п ід кр есл и ти , щ о в и ­ ш и в к а в у к р аїн с ь к о м у народном у о д я зі н ік о л и н е б у л а самоціллю , а за в ж д и п ід п о р яд к о в у в а л ас ь його п р ак ти ч н о м у п ризначенню . В и ш и в ка, я к п рави л о, у зго д ж у в а л а сь з ф орм ою і кроєм одягу. О собливої в а ги за в ж д и н ад асть ся ви ш и ван н ю ж ін о ч о ї сорочки в зд о в ж р у к ав ів , н а н агр у д н ій частині, а т а к о ж н а ком ірці. В ч о ­ л о в іч и х со р о ч к ах її в ж и в а є т ь с я на ком ірці, м ан ш етах , та н а н а ­ грудн ій частині. Щ об к р а щ е п ід кр есл и ти ф о р м у і к р ій одягу, н е ­ рід ко ви ш и вк ою о б л ям овув ал и і л ін ії ш вів, рубці тощо. З у с т р іч а ­ ється вон а і н а д ек о р ати в н и х побутових виробах. Д л я р у ш н и ків б е р еж ет ьс я я к рослинни й, та к і геом етричн и й орнам ент, а в о к р е ­ м их в и п а д к а х — ф іґу р н і м отиви (зо б р аж ен н я голубів — символ щ ирості та вірності п о д р у ж ж я ). У ви ш и вц і н а х у сти н ах , в основ­ ному п ер е в а ж а ю ть рослин ні мотиви. О рнам ент у к р а їн с ь к о ї народної в и ш и в к и простий і стрим аний в побудові. В и ш и в к и окрем и х район ів м аю ть свої х ар а к тер и с ти ч н і особливості і в ід р ізн я ю ть с я орнам ентикою , колоритом і техн ікою ви к он ан н я. В ц ен т р ал ь н и х рай о н ах У к р аїн и п е р е в а ж а є р о сл и н ­ ни й орнам ент. Д л я п івн іч н и х рай он ів н ай б іл ьш х ар а к тер и с ти ч н і прості, а д л я п івд н я П оділ л я, за х ід н ь о ї У к р аїн и — ск л ад н і гео­ м етричн і узори. К ом п ози ц ія орн ам енту мас б е зл іч ріш ень. Н ай б іл ьш а таєм н и ц я к р ас и н арод н іх ви ш и в о к — в її б ар вах . О дноколірні в и ш и в к и х а р а к т е р н і д л я п івн іч н и х р ай о н ів У країн и , червон і — д л я В оли ні і П олісся, білі — д л я півн очі К и їв щ и н и і Ч ерн ігівщ и н и . В ц ен т р ал ь н и х рай о н ах п е р е в а ж а ю т ь червон і і си ­

112

ні, на П оділлі — чорні й поліхромні, а далі на З ах ід — поліхром ­ ні в одній як ій сь кольоровій гамі. Ж ивописний еф ек т української народної виш и вки досягається не лиш е сотнями відтинків бавовняних, вовняних, ш овкових ни­ ток та сухозлітки, а й технікою виш ивання. В україн ській народ­ ній виш ивці нараховується біля ста технік. Н ай характерій н іш і з них: хрест, настилування, низь, вирізуван ня. У країн ська народня виш ивка — це справж нє національне ба­ гатство, як е знайш ло всесвітнє визнання. П одала М аруся Гавриш ко

Адам у дзер ка лі Еви Літо — це пора вакацій. Як усі інш і люди, так Адам і Ева в и їж ­ дж аю ть над море. Адам не баж ає, щоб Е ва йому вал ізк у п а к у ­ вала, бо ж ін к а не знає, що він потребує. Тому він сам собі пакує. П ерш е вк л ад ає купелевий стрій, тенісовий стрій, руш ник. В ід­ так робить коротку перерву, щоб переглянути реклям у, я к у він одерж ав з готелю, де має перебувати. О після зап и х ає свої р и ­ бальські зн арядд я до відповідного мішка. Д алі вк л ад ає 48 кр и м і­ н альних оповідань, я к і він позичив від 27 товариш ів — «це», к а ­ ж е він, — «подорож ня лектура» . . . Стоїть задум аний, що далі пхати. Тоді надум ується; бере свій ф отоапарат, разом із стояком . . . А г а ,. . . щ е термос на каву, коли піде рибу ловити. Ж одного убрання з собою не бере — він не «ба­ ба», буркоче собі під носом. Щоб бути забезпеченим у вип адку зимної погоди він зап аковує грубий светер; дві п ари ш карпеток; одну сорочку — і це все. Т ак ви глядає зап акован а чоловіком, без допомоги друж и н и в а ­ лізка. Але, чи дійсно все він запакував? і' • н ііи и

QV K h V B ifH d u

‘оігим ‘вннвпо оїґ в и в ж щ ‘аід^Е оїґ вм ьоііїп v ' ‘ іззя

aV е х

Щ о говорять інші про жінки — Б ез ж ін ок ми всі були б розсудливі?

— Грицю . .. тоді не було б інстинкту і світ був би пом іркова­ ний. М ож еш собі уявити як це виглядало б: город без квітки, му­ зи к а без мелодії?

Як ж е ж може бути світ без жінки? *

Жінка — це остання річ, що чоловік зможе зцивілізувати.

113

Ко с м е ти к а — плекання краси У попередньому числі «А ванґарду» погуторили ми дещ о про косм етику вн утріш н ьої і зовніш ньої краси, звер таю чи увагу н а потребу доцільного і дбайливого р озрізн ен н я різновидної косм е­ тики, я к т а к о ж зуп и н и л и ся к іл ьк ом а реч ен н ям и над косметичною хірургією . Сьогодні зупиним ося дещ о над косм етикою п л ек ан н я краси, в основі я к о ї є п л ек ан н я лиця, ш иї, рамен. Щ об п рави л ьн о п л ек ат и н аш у церу, мусимо н ай п ерш е п ізн ати її: до якого ти пу ми себе зараховуєм о? В основному є д в а роди ш кіри : су ­ х а і товста. Д ал ьш е треба р о згл ян у ти і п ізн а­ ти, чи в нас вел и кі, чи м алі пори, чи зарисовую ться біл я очей (у кути ках) м ал ен ькі зм орш ки, чи ш к ір а н ап ’ята, ч и не має п ри щ и ків, та чи не д у ж е в р азл и ва. Ц е елем ен тарн е п ізн ан н я своєї ш к ір и є передумовою п р ав и л ь ­ ного п л ек ан н я її, бо у ж и в ан н я н е ­ вл асти ви х д л я ш к ір и крем ів, чи се­ редників, м ож е наробити багато ш к о ­ ди. П рищ ики н а обличчі є не рідким вислідом ваш ої неуваги до тип у ш кіри, хоч здебільш ого п охо­ д я ть від невластивого х ар ч у в а н н я та зан еч и щ ен н я крови. Ш к ід ­ ливим и д л я ваш ого л и ч к а є т а к о ж алькоголь, нікоти н а та н ар к о ­ тики. Я к т а к о ж надм ірне вж и в ан н я декорати вн ої косметики. Н айпростіш им засобом розпізнанн я, чи ва ш а ш к ір а суха, чи товста, є в зя т и прозорий пап ір і притиснути л егк о до ли ц я. Товста ш к іл а за л и ш и ть на папері ваш портрет. С уха н е зал и ш ає ж о д ­ ного сліду. Н е в к о ж н о ї лю дини є ш к ір а л и ц я одного типу. Б у в ає багато випадків, щ о д е як і м ісця л и ц я є сухі, ін ш і товсті. У більш ості в и ­ п ад к ів товста ш к ір а зу стр іч ається на носі і бороді, а реш та о бли ч­ ч я сухе. П ередумовою п л ек ан н я ш кір и є н ай п ер ш е чи щ ен н я її. Б е з огляду на тип, треба кож н ого р азу перед спанням та вр ан ц і п ісля спання обмити водою, ал е без мила. К рем , чи ем ульсію д л я ч и ­ щ ен н я л и ц я в ж и в а є т ь с я ли ш е перед спанням . Емульсією н а зи ­ ваю ть в різн и х м овах т а к о ж молоком. Н е знаю , чи ц е тому, щ о вона має зви ч ай н о ви гл яд згущ еного м олока, чи м ож е н азву в з я ­ то з традиції, бо відомо, що наш і п ра-б аб к и п л ек ал и к р асу д у ж е часто м иттям в молоці. Ч истити ли ц е кремом, чи ем ульсією треба в найпростіш ий спо­

114

сіб — накладаєм о леген ько пальцям и на все ли ц е тоненьку верству крему, чи емульсії, залиш аєм о їх дію на 2 хви л и н і і зм иваєм о їх теплою (не гарячою!) водою та витираєм о п ісля того м’яки м р у ш ­ ником. К рем до чищ ення та ем ульсія розпускає осілі на л и ц і по­ рох, садж у, ш мінку, я к і діють на ш кіру д у ж е ш кідливо, і даю ть м ож ливість їх легко змити. П ісля очищ ення ш кіри мож на взяти пож ивний крем, залеж н о від типу ш кіри. Думаю, щ о не треба тут доводити про те, щ о тов­ ста ш к ір а не потребує щ е додаткових товстих кремів, тоді коли суха є вд ячн а за «доживлення». К рем уватися треба уваж но, не давати забагато крему в одно­ му, а зам ало в другому місці. П ри м іш аній ш кірі давати п о ж и в ­ ний крем ли ш е на суху ш кіру, залиш аю чи товсту без крему. В казівним пальцем н ак л ад аєте м ал ен ьку кіл ьк ість крем у на чоло, оба л и ч к а і на кінець борідки. Тоді обидвома рукам и р озти ­ раєте цей крем по всьому лиці, поруш ую чи пальц і знизу вгору. Б іл я очей не м ож на розтирати крем у, а лиш е легенько в к л еп у ­ вати дотикам и пальця. П ісля деякого часу, перед спанням, треба ватою леген ько в и ­ терти р еш тки крему, я к і зали ш и л и ся н а верху ш кіри, бо вони видно не є д л я ш кіри потрібні, коли вона їх не втягнула. Ці р еш т­ ки є навіть переш кодою д л я ш кіри, бо зати каю ть пори і не даю ть ш кірі м ож ливості «дихання». В. Левко (П родовж ення в наступном у числі)

Літературні мініятюри: ТУГА В передвечірній час весною, коли ак а ц ії розк вітлі так щ иро розливаю ть солодощ і свої — в передвечірній час душ а та к мо­ ли ться Тобі, — котрого так я знала, Тобі, котрий на за в ж д и таєм ­ ницею лиш и вся — Тобі, далекому, а таком у невимовно близькому... В п ередвечірній час далеким и л укам и йду, ш укаю чи квіток. А лмазами, перлами, рубінам и падаю ть з моїх рук на ш л я х — не ті, все не ті. В есняну нічку проблукую , см ерекам м ереж аним р у к и про­ стягну.

— В ерніть мені Його! В досвітній час ш епчу предвісниці світанку: — Ти знаєш , де до нього ш лях? Весняним ранком, я к прокує зо зу л я привіт свій сонцю, ридаю чи припаду до землі.

— С к аж и мені, я к довго ж итим у на чуж ині?! Галина Орлівна

115

Т р а г і ч н а зустріч з к р о к о д и л а м и Д-р С. Зощук Н е з в и ч а й н и й ц е й репорт аж н е т іл ь к и т емою — к р о к о д и л ь і л ю д и н а , н е т іл ь к и м іс ц е м п о д ії — Е т іопія. А л е г о л о в н о авто­ ро м . Б о п и с а в й о го ніхт о ін ш и й , я к ш е ф - х ір у р г л ік а р н і ц іс а р ­ с ь к о ї ів а р д ії л е ґе н д а р н о г о вж е за життя н е ґу с а Г а й л і С е л я с і. А є н и м н а ш з е м л я к і п р и я т е л ь с у м ів с ь к о ї м о л о д і д - р Ст епан З о щ у к . В ін с л ід к у є з д а л е к о ї А б е с ін ії (Ет іопії) за д ія л ь н іс т ю С У М -у , а тому, щ о н е м ає м ож ливост і б е з п о с е р е д н ь о д о п о м о г­ ти н а м у в и к о н у в а н н і н а ш и х о б о в ’я з к і в в и р іш и в п р и ч и н и т и с я тим, щ о н а п и с а в н а м ц е й репорт аж д л я « А в а п ґа р д у » . Р а зо м з н и м п р и с л а в в ін н а м також га р н о го і ц ік а в о г о лист а, щ о й о го о п у б л ік у є м о в н а с т у п н о м у ч и с л і. Р ед . У З а х ід н ій області Етіопії, заселен ої головно вел и ки м плем ’ям М ассонґо, з осередком в Ґам белл я, п л и ве в е л и к а р ік а Б аро. Її д ж е ­ р е л а є в Е тіопії, ал е досягнувш и п о важ н о ї вели чи н и , во н а п о к и ­ дає свій м атірн и й к р а й і пли ве дал і до сусідів н а зах ід. Ц я гористо -скел и ста рів н и н н а к р аїн а , зах о ван а, головно в н и зах , у високі густі трави за в в и ш к и 2-3 м етрів. У д ощ еву п ору все ту т зелен іе; в посуху — ж о в тіє і буріє. Є тут вигідні ш л я х и д л я п іш и х і чоти роногих. А ле ш л я х та к и й (мусите собі його уяви ти ) ви гл яд а є та к : з н аїж ен и м и кам ен ю кам и р іж н о ї величин и , п о к р аян и й ровам и (від дощ евої води) і щ іл и н ам и в зд о в ж і впоперек, в ’ється він вн и з то зн ову вгору, ом инаю чи в е л и к і скелі, п овзуч и н ад пропастю чи п р о ­ тискаю чись п ом іж скелям и . Н іхто такого ш л я х у , крім ж и в и л п р и ­ роди, не п л екає. В ’ю ться вони вп оп ерек су х и х русел і п ли ву ч и х вод, іноді ни ш ком товари ш ую ть річці. О бабіч гущ а, н еп р о гл яд н а гущ а трав, х ащ ів, в ’ю чих рослин. То зн о ву чорні скелі, урвищ а, яри . Т ак у дорогу п р о їх ати м ож на, з н акл ад о м в е л и к и х зусиль, особливими возам и, д л я тої цілі будованими. Ц я чудова, ж а г у ч а к р а їн а грізна д л я лю дини. Н а кож н ом у кроці, в к о ж н у пору ро к у і д н я чигає н еб езп ека. Н ем илосерно ж а ­ ри ть сонце! Води мало, а до рід кісн и х р ік д у ж е далеко. Голод з н е ­ сеш , ал е спрагу? .. І ц я спрага вб и ла тут н е одного, н ав іть ту б и л ьця, к оли необачно зай ш о в в гущ у трав і н е міг зн ай ти біл ьш е д о ­ роги. Д ал ьш е — це простір, яки й , зд ається, не м ає кін ц я. До того доходить н еб езп ек а зі сторони зв ір ів : левів, леопардів, слонів а ж до грізн и х гадю к і крокодилів. Р ік а Б ар о д у ж е плодю ­ ча, начислю є до 23-ох ви д ів риб, вк лю чно до ел ектри зую чого сома. Т и х риб стільки, щ о бродячи чуєте я к уд ар яю ть вони об ваш і ноги,

116

плечі, тощо. Цими рибами р ік а ж и в и ть крокоди лів, птиці, в у ж і і гадюки, ба й ссавців деяких, я к видри. Ну, й людей. Ж ін ки , зв и ­ чайно л о вл ять тут цю рибу на прим ітивні вудки. К оли сонце закри ю ть хмари, а ти необачно зайш ов у гущ у, то моли н ав к о л іш к ах Бога, щоб натхн ув в котри й бік м аєш іти. У дощ еву пору вибратись сюди це в ж е сп равж н є бо ж евіл л я, бо найменш ий р ів ч ак гуде грізними бурунами, а р ік а підносить своє дзеркало на к іл ь к а метрів. Тому вибираєм ось на лови, чи хоч би, щоб порозкош увати отими тр у ­ дами, в суху пору. Тоді ломимо трави перед собою і так поволі, r fT з відповідним ножем, якого уж и ваю ть ли ш е дл я пралісу, промощуємо собі дорогу. Зійш овш и з дороги, щоб ско­ ротити собі її, м ож на лиш е, п а ­ лячи все перед собою. Іноді м ож на попасти в дуж е грізне полож ення, коли вітер починає гуляти. Т ак згоріла од­ на експедиція, я к ій не помогло навіть те, що видрапались на скелю. Вогонь ш аліє, а сонце ж ар и ть немилосерно. С кільки ТРУДУ кош тує та к е промощ у­ ван н я ш л я х у к р ізь саван у м ож ­ на бачити з того, що простір 16 км. ко ш тував нам три дні. В н аш у дорогу вибралось 6-ро Церква св. Степана в Аддіс лю дей — 4-ох молодців, я і мій (нова будова) приятель, барон ф о н В., знам е­ (Степан мій покровитель) нитий м аляр-м исливець. Він має особливе за ц ік а в л ен н я до антильоп, я к и х тут, р іж н и х пород, сила. По нейм овірних труд ах ми досягли р ік у Баро. Р іка, вода і зелен ь над нею зачаровую ть до тої міри, щ о ніхто про ніщ о й не думає, а лиш е, я к освіж ити себе тою цілю щ ою р і­ диною. Забули, навіть, за небезпеку крокодилів, я к и х тут повно. Ось 300 м. від нас, на п ротилеж ном у березі, л еж и ть собі у тіні д е­ рева н а піску а ж три колоди — непоруш ні — а проте бачно слід­ кую ть за наш им и порухам и. Дещо внизу, посередині плеса, сторчать дві вел и кі скелі з води. В іддаль до ни х і м іж ними н евели ка. П ополудневе сонце ж а р и ть нем енш е сильно н іж раніш нє. Н ав к р у ­ ги немов все вимерло. Н іякого звуку, ли ш е води повагом к о тяться

117

л ед ь чутно вни з. З а д н я у ся ки й звір хо ваєть ся у зем лі, гущі, або воді. А ж зі сум ерком , мов н а зн а к ч а р івн о ї п ал и ч к и р о зл ягається кругом хор неозорого ч и сл а і роду голосів всякого творіння, що й досвідчений не розбере його. З е м л я т я ж к о двигнить. В ода р ік и л агід н о зм и ває береги, засп о ­ кою ю чи н ен ач е тер п ін н я спрагненого суходолу. Серед цієї ти ш і рокочуть, ген, дал еко, в зд о в ж ріки, вн и з і вгору, голоси н аш и х ю них друзів, щ о в ж е в ад ам ови х строях, всп іл и добратись до зг а ­ дан и х ск е л ь серед р ік и і весело ж ар ту ю ч и , п ер екл и к аю ться. О дному з них, щ о сидів на н ай б л и ж ч и й до н ас скелі, забаглося поплисти н а д ругу сторону ріки, і він ж артую ч и , к и д ає рукою п р и ­ віт дрім аю чим у тіні крокод и лям , ч к у р н у в зі ск е л і у воду. В м ить ви ри н ає його голова, а п р а ц я р у к і ніг зр а д ж у ю ть знаменитого п л и вака. А ле н е п ереп л и в він біл ьш е 3 м етрів, я к нагло, з д а в а ­ лось без причини, зн и к під водою, н ен ач е вир його втягає. Н ам серц е битись перестало, бо а ж тепер стало ясним, щ о м и н ах о д и ­ мось серед к у б л а крокод и лів, і щ о н аш ю н ак в п а в ж ертвою к р о коди л я. По х в и л и н і онім іння починаю ть н аш і м ізк и думати, щ о робити? З а л и ш и т и ю нака, чи старати сь здобути бодай його тіло. Відомим є, щ о к р о ко д и л ь зл о ви в ш и б іл ьш у ж е р тв у (звіра, чи н а ­ в іть лю дину) не їсть її цілою, а за тя гає під беріг, к ам ін н я, у я к у сь печ еру і ж д е, а ж тіло дещ о ск руш іє і а ж тоді ви д и р ає ку ск ам и і їсть. А ле нам треба було знати, щ о к роко д и лі зробили, чи зроб­ л я т ь з ю наком. Т ому ріш ен о вбити бодай одного з н и х і за гл ян у ти у його нутрощ і. П очин ається, отж е, ч а ту в ан н я над берегом н а к р окод и ля, а ж він зво л и ть ви й ти з води н а суш у. В ночі сп р а в а безнадійна, тому л я г л и м и з прибитим и серцям и, н а відпочинок, щ об зр а н я скоро світ, р озп оч ати ч ату в ан н я. Р ан о к в А ф р и ц і чудовий. Н емає, я к у нас, довгого переходу з тем іні до повного дня, а досить скоро ясніє. Н ай к р ащ о м у м и сли в­ цев і з-п о м іж нас п р и п ал а до л я вбити кр о ко д и ля. Т реба зн ати , щ о стріл м усить бути в ід р а зу см ертельний, бо п оран ен и й за в ж д и в т е­ че до води і н ав іть, я к там сконає, н іхто його не ви тягн е. А в ж е ц ілком несум існе стр іл яти к р о ко д и л я у воді. Л еж им о н а березі, добре заш иті, і слідкуєм о в зд о ж і вп оп ерек плеса, чи часом щ ось не ск алам ути ть його п оверхні. Н аш м и сли ­ вец ь прим істився н а скелі. Ч ас ви д ається вічністю . Голосні к р и к и п ти ц ь не вгаваю ть. А в м іж ч ас і добре розви дн ілось. В ідсвіж ую чи й л егіт в зд о в ж берегів воруш и ть травам и, н аповню ю чи п о вітр я д и в­ ним шумом, п ерери ван и м зв у к ам и р ізн и х твари н , н ав іть ревом л е ­

118

вів. Ми леж им о. Серця в нас б’ю ться і, вічни й сумнів, чи вийде... А ле доля тим разом була нам п ри хильн іш а. Н епомітно плесо при березі, на другому боці, заворуш илось. Тем на тінь голови без ш е­ лесту виринає, очі звірини оглядаю ть простір — загрози немає, отж е по хвилинній зупинці виринає вел и чезн е тілищ е ящ ура. П охрунькую чи, прямує, у віддалі к іл ь к а м етрів від берега, до к у ­ щ ів і там обертається головою до ріки. Я к р аз цього треба було наш ому мисливцеві. Н ап н яття в нас досягло верш ин, кож н и й підсвідомо стримує

Здоровенна бестія! — мисливець і глядачі подивляють впольованого крокодила віддих . . . Н агло п овітря роздирає гук стрілу. Н аш крокоди ль л и ­ ш е зд рігнувся і обезсилене тіло щ іл ьн іш е п рилягло до зем лі р о з­ чепіривш и безвладні лапи. П остріл був влучн ий в самий мозок. Гук пострілу звабив чим ало тубильців. Н адувальним човном добрили ми до наш ої здобичі і з горячковою цікавістю очіку вал и висліду розти ну ж и вота, ощ адж ую чи черевн у частину ш кіри, я к а є найцінніш ою . У вн утрощ ах ми зн ай ш л и лиш е ни ж н і кін ц івк и наш ого бл. пам ’яти друга, реш та м усіла бути в ж и в о тах інш их. А ле нам не було часу полю вати н а других. Т ак ми втр ати л и одного супровідника над рікою Баро.

119

З ш и ття С У М -у

П о д в і й н е святк ування р о к о в и н в А н г л і ї В суботу 8-го л и п н я 1967 р о ­ к у у к р а їн с ь к а громада, СУМ та П ласт з ’їх а л и с я з кож ного з а к у т к у А н гл ії до Д е-М онтф орд ського п а р к у в Л естері, щоб гідно від зн ач и ти дві в е л и ­ к і історичні річ н и ц і: 50-річчя У к р аїн сь к о ї Н ац іо н ал ьн о ї Р е ­ волю ції та 2 5-річч я У к р аїн сь ­ к о ї П овстан ської А рмії. Н а цей ден ь п ри зн ачен о р ів н о ж 19-ий К рай о ви й З ’їзд СУМ А нглії, що відбувався під к л и ч ем «Ж иви У к раїн о в д ум к ах, с е р ц я х і ч и ­ нах!» В ж е зр а н к у , сум івці і п л ас ту ­ ни в одностроях, при бувал и автобусам и до п арк у. А за н и ­ ми — ти сяч і у к р аїн с ьк о го гро­ м адянства, щ об гідно в ш а н у в а ти ці два св ята, а рівночасно засвідч и ти свою сол ідарн ість з У к раїн ською Н ац іон альн ою Р е ­ волю цією . М ан іф естац ію почато м олит­ вою та нац іон ал ьн и м гимном. П очесна п р ези д ія м ан іф естац ії ск л а д а л а с ь із ц ер к о вн и х п р ед ­ ставн и к ів : їх Е к с ц ел е н ц ія К и р А вгустин Г орняк — Е к з а р х У к р аїн сь к о ї К а то л и ц ь к о ї Ц ер ­ кви , о. П ротоп ресвітер С. М олч а н ів с ьк и й від УА П Ц , та уп ов­ н о ва ж е н и х Сою зу У кр аїн ц ів Б р и тан ії, Об’єд н ан н я бувш и х В о я к ів У к раїн ц ів, О рган ізац ії У к р аїн сь к и х Ж ін о к , Сою зу У к ­ р аїн сь к и х В чителів, Сою зу У к ­ р аїн сь к о ї М олоді, П л асту та У к р аїн сь к о ї С тудентської Гро­ мади. В м ан іф е ст ац ії т а к о ж б р ал и участь гості з Е вроп ей сь-

120

кого к он ти н ен ту : мґр. О. К о ­ в а л ь — голова ЦУ СУМ в Б е л ь ­ гії, м ґр. А. М ельн и к — голова Ц ен тр ал ьн о го П р ед ставн и ц тв а У к р аїн сь к о ї Е м іграц ії в Н ім еч­ чині. У к р а їн с ь к і К ад ети в Н о ттін ґгаму, сто ял и в повному ви р яд і на почесній стійці. К о м ен д ан т св ятк у в а н ь, д. М. Гриню к, зв іт у в а в голові Д іл о ­ вого К о м ітету д. Я. Д еременді. Д руг Д ерем ен да ви голош ую чи промову, з а к л и к а в у к р а їн с ь к у м олодь п р о д о в ж у вати бороть­ бу за в и зв о л ен н я У к р аїн ьк о ї Д ерж ави . Г либоко зм істову пром ову в и ­ голосив їх Е к сц ел ен ц ія К и р А вгустин, за щ о у часн и к и с в я ­ та н агороди ли його гучним и оплескам и. В ід так о. П ротоп ре­ світер С. М о л чан івськ и й в ід ч и ­ тав б л аго сл о вен н я та поздоров­ л ен н я від М и трополита У А П Ц Н ік ан ор а. В своїм п р и вітал ьн ім слові о. С. М о л ч ан івськ и й п р и ­ гад ав сл о ва Ів а н а Ф р а н к а : «Ум гостри — н асталю й волю», та п ід кр есл и в потребу м ати нам свою ін теліген ц ію і за га р т о в а ­ ну м олодь, я к а буде основою наш ого ж и т т я та боротьби за віл ь н у д е р ж а в у . Голова П л асту В ели коб ри тан ії, п. А. Герасим о­ ви ч в своїй пром ові згад ал а про ролю П л асту в д ія х УПА, в ід ­ читую чи д е я к і ім ена ви зн а ч н и х п ровід н и х ч л е н ів УПА, щ о в и й ­ ш л и з р яд ів П ласту. Від Головної У п рави Ц П У ЕН п ри вітав у ч асн и к ів голова мґр.

Відділ юнацтва СУМ осередку К іхлей з головою д. В. Дубілем після посвячення прапора. Між гістьми — голова КУ СУМ в Англії д. Ярослав Деременда А. М ельник. В своїм слові він висловив протест проти москов­ ського ім періялізм у та їхнього поневолення і р уси ф ікац ії у к ­ раїнського народу. Голова Ц П УЕН звернувся з закликом до учасників, щоб в час, як на у к р аїн ськ и х зем лях, де прова­ диться дал ьш е боротьба за не­ залеж н у держ аву, тут у вільн о­ му світі працю вали дл я зв іл ь ­ нення н аш их братів і сестер та щоб закл и к ати вільний світ ви ­

ступати в обороні у країн ськи х прав. П ривітальну частину м ан іф е­ стації закінч и в святочною до­ повіддю мґр. О. К оваль, голова ЦУ СУМ. (Текст його доповіді містимо на іншому місці цього числа). Заклю ченням м аніф естації бу­ ла д еф іл яд а осередків СУМ -у та П ласту перед трибуною, по­ хід містом та злож ен н ям вінка перед пам ’ятником Н езнаного

121

пояка. Довгими колонами йш ла молодь та громада, трим аю чи прапори й транспаренти. Гості, представники, П очесна П рези ­ дія та К рай ова У права СУМ у В еликобританії очолю вали к о­ лони. Ц ей похід в и к л и к а в н е­ м але вр а ж е н н я серед ан глійцівглядачів, щ о бачили довгі к о­ лони на ву л и ц ях міста. П ід п а­ м’ятником стали трійкам и По­ чесна П резидія та гості, молодь і громада о к р у ж и л и площ у. Інж . П. М асний прочитав по англійськи резолю ції в я к и х з а ­ суд ж ується М оскву та її н а ­ сильство над україн ськи м н а­ родом. Співом «Щ е не вм ерла У к р а­ їна» та зл о ж ен н я він к а голо­ вою Почесної П резидії м ан іф естаційна частина закін ч и лася. К онцертова та конкурсова ч а­ стина здвигу СУМ -у відбулась у вел и чавій за л і «Де М онтфорд Гол», що її заповни ли юнацтво та громадянство. К онцертову частину зап очаткував хор П л а ­ сту, під керівництвом п. Б аб у н яка. Д альш е виступали осе­ редки СУМ: хори, дуети, к в а р ­ тети і на закін ч ен н я поставле­ но інсценізацію «Історична до­ ба» у виконанні осередку СУМ Лестер. Ц я інсценізац ія пов’я ­ з а л а к н я ж у добу, к о зац ь к у до­ бу, визвольні зм агання, УПА та молоде теперіш нє покоління.

В конкурсовій частині брали участь перш уни окр у ж н и х здвигів: хори: балети і оркест­ ри. П риємно відмітити, що р і­ вень м истецтва і ви конання чим раз підноситься, що є доказом твердої праці ю нацтва і його керівників. К он курсова частина за к ін ч и ­ лась вручен н ям чаш і п ерш унам, я к и х гл ядачі нагородили гучними оплесками. П ізним вечором закін ч и вся конкурс. Ю нацтво і гром адян­ ство р о з’їж д ж ає ть ся поволі до­ мів. Д еякі щ е докінчую ть свої розмови коло автобусів. С лова промовлені в допові­ дях і за к л и к а х цеї вел и ко ї м а­ н іф естац ії вр ізал и сь глибоко в пам ’ять багатьох слухачів. Всі свідомі того, щ о на протязі дов­ гих століть наш нарід створив свою власн у історію і к у л ь ту ­ ру, тому ми молоді сини і дочки наш ого народу маємо н езап ере­ чне право до своєї власної зем ­ лі. З а осягнення цієї мети в е ­ лась н а У кр аїн і вел и ка бороть­ ба, п ов’я за н а з безчисельними ж ертвам и. Щ оби здобути волю нам треба боротись, віддати всі наш і сили і працю . Ц я бороть­ ба в ж е переходить на нас — це третє покоління. Стараймось не завести надій, як і на нас п о к ла­ даю ть наш і рідні н а рідних зем лях.

ви х о в н и ц я 1-го ступ. Анна Ластовецька

КРИЛАТІ11122

ю Д „° а 5 ? В а

З ’їзд С У М - у в Німеччині Х ІІ-и й делегатський З ’їзд С пілки У к раїн ської М олоді в Н імеччині відбувся дня 6-го серпня 1967 p., на сумівському таборі ім. ген. Т араса Ч упри н­ ки в Ґомадінґен. У часть у з ’їзді в зя л о понад ЗО делегатів. В ск л ад президії З ’їзду вв ій ­ ш ли: д. Степан М удрик —* го­ лова, д. Дмитро З л єп к о — з а ­ ступник, Б огдан ІНупер та Стеф а н ія М арків — секретарі. Голова прези дії відчитавш и порядок нарад, згад ав про смерть вели кого та заслуж еного почесного сум івця бл. п. проф. Г. В ащ енка та проголосив х в и ­ ли н у мовчанки, щоб вш ан у ва­ ти його пам ’ять. О після приві­ тав усіх присутніх, особливо го­ стей з А встрії, Ф ранції, Англії, К ан ад и та А мерики. По виборах комісій голова президії прочитав надіслані привіти, м іж ними привіт голо­ ви ЦУ СУМ, м ґра К оваля, го­ лови К У СУМ в А нглії Я. Деременди, п ри віт голови Ц ент­ рального П редставництва в Н і­ меччині м ґра А. М ельника та О середку СУМ ім. Іван а Ф ран ­ к а в М юнхені. О крім цього, присутні делеґати п ередали усні привіти від своїх осередків. У с­ ний п ри віт від К У СУМ в А в­ стрії передав д. П. Головінський. Слідували відтак дві доповіді, виголош ені д-ром В аськовичем, Головою Р ади В и ховників та д. Степаном М удриком та звіти р еф ерентів уступаю чих органів і член ів К онтрольної Комісії, а по ж в ав ій дискусії над звітами,

уступаю чій б ІЛ Ь Ш ІС Т Ю

упрані

КУ

СУМ

ГОЛОС 111 У Д ІЛ С ІК » ІіГк'О

люторію. В ідтак приступлепо до unfit»— ру нових О рганів КУ СУМ м Н імеччині на каденцію ІІНІ7/ПП С клад нововибраної Крпйоїііої У прави СУМ в Німеччині ти к и й : д. Роман Дебрицький голова, М икола Франковим заступник, Б огдан Ш упер — се кретар, Степан Костю к — ф і нансовий, д. Мирон З а л ізн я к реф . мистецтва, Степан Д укалі.

— господарський, Ірена Яримович та Ірен а Григорців — ч л е ­ ни КУ, С теф ан ія М арків, Дми­ тро З л еп к о та Н ад я К о вал ьч у к — заступники членів управи. До К он трольної Комісії в в ій ­ ш л и : П етро П авли ч ен ко — го­ лова, Ів а н Щ ур, В асиль Суш ко — члени, д. Володимир К остик, П етро М удрик — заступники. Р ад у В и ховн и ків вибрано в т а ­ ком у ск л ад і: д -р Г. В аськович — голова, д. Степан М удрик, Ів а н Х олявка, д. Осип П у к а л ьськи й та д. Іван Бобин — члени. По слові подяки новавибрпного голови, як и й заяви в, що буде провади ти праш о по тій самій лінії, я к ц е було дотепер, слідував вибір делегаті п нп ТХ тий К онґрес Спілки У к р аїн сь ­ к ої Молоді. Делеґатами nitfipairo ті. Ром ана Дебпицькотп, Погдатп П Іупера та М иколу Ф ппнковича. Делеґатом на 1. СК ВУ 6 v b вибраний Р. Дебрицький. О піс­ л я Голова Р ади В ихопииків д-р Г. В аськович прочитав від п о ­ відні постанови та резолю ції,

123

щ о їх З ’їзд одноголосно сх в а­ лив. Н ап ри кін ц і був поданий в ди­ скусію проект про за к у п в л ас­ ної площ і на сум івські табори. Б у л о виріш ено, щ о п лощ у тр е­ ба за ку п и ти до к ін ц я цього ро­ ку, а вибір та за к у п площ і п е ­ редано в р у к и навовибраної Управи.

К ін ц еве слово виголосив д. Степан М удрик. Х И -и й д ел еґатськ и й З ’їзд КУ СУМ в Н і­ меччині, я к и й був знаменито підготований та успіш но п е р е ­ ведений, закін ч ен о відсп іван ням у к р аїн ськ о го національного гимну. Богдан Ш упср

Григср Крук: «При домашній роботі

124

1

По сумівських таборах

В

А

н

П’ять ти ж н ів відбулося в Т арасівці літнє таборування ю на­ цтва СУМ у В еликій Б ританії під кличем «Ж иви Україно, в думках, серцях і чинах» із про­ грамою, я к а в ділянці націо­ нального виховання молоді н а­ в’язу вал и ся тематично до все­ у країнських відзначень р іч ­ ниць У країнської Н аціональної Револю ції та У країнської П ов­ станської Армії. Недавньою іс­ торичною минувшиною запов­ нені були гутірки, ватри й пописи, навантаж ую чи юні уми чітким уявленням про безпере­ бійні зм агання українського народу за держ авн у н е за л е ж ­ ність та розбудж ую чи вольові прагнення на зразок ви зн ачн і­ ших постатей нової визвольної доби, щоб дати особистий вкл ад у справу визволення України. В нутріш ньо цьогорічний сум івський табір, я к під оглядом програмовим, так і поділу за в і­ ком ю нацтва, ділився на два Кош і — К іш ч. 1 і К іш ч. 2. Виш кільним по суті був К іш ч. 1, у яком у таборувала найстарш а віком сум івська молодь м іж 15 і 24 роками ж и ття. В більш ості — ц е були впорядники й к ан ­ дидати на впорядників СУМ. П рограма виш кільного табору була н а рівні вимог на 2-гий ступінь впорядника. У виш кільном у таборі взяло участь 163 члени юнацтва. З них більш ість приступила до іспитів на осягнення початко-

Г

JI

І

ї

вого, чи вищ ого ступеня у ви ­ ховній системі старш ого ю нац­ тва. У висліді було наділено: перш им ступнем ви ховни ка — 8 ю н аків і ю начок; другим сту­ пнем впорядника — 9 ю наків і ю начок; перш им ступнем впо­ р яд н и ка — 44 ю наки і ю начки. У ході діяльности в и ш к іл ь ­ ного табору було святочно п е­ реведено в др уж и н н и ки СУМ 32 ю наків і юначок. Другий К іш з юнацтвом в і­ ком 8-15 років ж и т тя був ви ховно-відпочинковий по суті й н ачисляв 570 членів ю нацтва. Ц ей К іш поділявся на два к у ­ рені: курін ь старш ого ю нацтва (12-14 р.) і к у р ін ь молодшого ю нацтва (8-12 p.). У к у р ін ях молодш ого ю н ацтва перевагу н ад виш кільн и м и зайняттям и м али зай н яття розвагові, а в курені старш ого ю нацтва — бу­ л а рівновага обидвох зайнять. Статистика сумівського літнього таборування: Кіш ч. 1 Кіш ч. 2 Разом (виш кільний) 733 163 570 Ю нацтва К оманда 7 18 25 К ух. перс.

15 20 35 Гості-викл.

1 8 7 Разом

192

609

801

Командна обсада таборів Ф ункцію коменданта в оби­ двох К ош ах виконував д. М. Гринюк, заступник голови КУ СУМ.

125

У склад і команди 1-го К ош а були: д -р С. М. Ф остун —< го­ ловний виховник, Б. О строж инський — осавул, І. Ф едечко — бунчуж ний, В. Вовк, — обоз­ ний, подр. В. Гриню к — реф . таборової преси в обидвох К о ­ ш ах, под. Л. Д еременда — м ед­ сестра в обидвох К ош ах. Д ля ведення табору-велетня, 2-го К ош а, крім коменданта, бу­ ло введено ф ун кц ію кошового, на якого покли кан о д -га Б. Р о ­ гача. В цьому К ош і діяв ви ш к іл ьн и й гурток під к ер ів н и ц т­ вом головного ви хов н и к а д -га І. О вчарика. До ком анди входили т е ж дд. Ільч и ш и н — бун ч уж ­ ний, С теф ан як — обозний, под. М. Т кач у к —* писар, М. Рогач —■ медсестра, дд. Н агайло і В. М артиню к —* курінні. Молодь в обсаді табору Ф ун кц ії к у р ін н и х у К ош і ч.

1 ви к он ували молоді ви ховни к и : подруги А. Л астовец ька і М. В олчан ська та дд. Я. Б еб а і Б. Сверид. Всі інш і таборові ф у н к ц ії чотових і ройових в обидвох К о ш ах ви к он увала старш а молодь, серед як о ї н ай ­ більш активним и, крім згад а­ ни х вище, були: М. Ю рків, В. К аню к, О. Гам уляк, П. Яцик, Н. Розгін, А. К ец ик, Б. М андрик, Г. Ж у п ан сь к а, О. Р ом а­ ш ок, О. К озак, М. К оник, А С тадник, С. Гринюк, О. М аксимук, П. Губер, 3. Сидор, О. Ч ор­ ній, В. Д яківська, О. Я ворська, О. Ф едечко, К . К орж ан , Е. К а ­ ню ка, Л. Деременда, М. К о в ал и ш ин, П. Грицай, П. Б ак ай , Л. Вербовий, А. Т исячна. К рім них, на інш их різн и х станови­

126

щ ах, зокрем а ройових, був ц і­ лий р яд здібн и х м олодих л ю ­ дей, я к і цілком добре ви в’я з у ­ вал и ся з і своїх завдан ь. Н а я в ­ ними були н ам аган н я зі сторо­ ни ц ієї молоді прояви ти себе акти вн о в діяльн ості табору протягом 5-ти ти ж н ів, кори стаючи з ф у н к ц ій н и х повн овластей самостійно викон увати працю т а сп р авл яти ся із з а в ­ данням и, щоб оправдати довір’я ком анди табору і К райової У прави СУМ. Виховно-вишкільна діяльність В и ш кіл ьн і за й н я ття у про­ грам і обидвох К ош ів було ско­ рочено н а р ах у н о к дозвілля, розвагових, п р ак ти ч н и х і спор­ тивних за й н я ть — до трьох го­ дин денно. У К о ш і ч. 1 ви хо вн о -ви ш ­ к іл ьн а п р ац я була ведена си ла­ ми гостей -ви кладачів, яки м и були ред. Г. Д рабат, мґр. II. Ц имбалістий, дир. Ю. Забл о ц ький, п. І. Дмитрів, проф . І. Голубович, інж . В. О леськів, дир. І. Р авл ю к , д. Я. Деременда, та членам и ком анди: дд. М. Гринюком, П. М аслієм, под. Л. В арською, М арійкою Ю рків, А. Л а стовецькою , Г. Ж упанською , і дд. М. Коником , Б. М андриком. Головних ви ш к іл ьн и х тем було 26, деяк і з них зай м али по 2-3 години. Т ем ати ка зай н ять була різн орідн а й не в системі ш кільного н авчан н я, а з ц іл е­ спрям уван н я на ф орм уван н я світогляду й х ар а к тер у молодої ук раїн ськ о ї лю дини в н ац іо ­ нал ьн о-х р и сти ян сько м у дусі. У р ам к ах ви ш к іл ьн о ї п рогра­ ми відбували ся так о ж курси:

а) сумкорів (юних кореспон­ дентів), в яком у взяло участь 20 табороівиків; викладачам и були ред. Г. Д рабат і под. В. Гринюк. б) військовознавства — кер. д -р С. М. Ф остун; ви ш кільн и кам и були дд. П. М аслій, В. Лесюк, П. Ц ісарський. в) у к раїн ськ и х народніх тан ­ ців — з метою підготови до пописів. Новим форумом виш колу, са­ мостійного дум ання й особистої підготови були два панелі на теми: «Як молодь бачить стар ­ ш е у к раїн ськ е громадянство» і «Як м ож е ук р аїн ськ а молодь допомагати українськом у наро­ дові в його визвольній боротьбі». До цих тем виступ ала молодь з коротким и реф ератам и, в яки х думки її були співзвучним и з поглядами старш их керівників СУМ. Я кщ о долучити до проведеної виш кільної праці щ е й п р а к ­ тичний досвід, здобутий молод­ дю протягом таборування, особ­ ли во викон ування різн их ф у н ­ кцій у системі таборового ж и т ­ тя, — тоді легко буде зрозуміти й оцінити вартість таборування, щ о мусить служ ити заохотою батькам висилати своїх дітей до таборів. До того щ е треба дода­ ти, щ о д еяк а частина молоді в и ­ кон увала всяк і технічні ф у н к ­ ції в таборі і в той спосіб роз­ ви вал а свої технічні знання. Н айстарш а молодь, щ о була в керівництві табору, а також ф ункційна, говорила поміж со­ бою українською мовою, і в цьому віднош енні запримічено

значно к ращ ий стан, я к попе­ реднього року. Виховно-вишкільна програма Кош а ч. 2 була ведена силами учасни ків табору за вийнятком п. М. К ондрина, що, я к гість, мав к іл ь к а гутірок. П ід к е р ів ­ ництвом головного виховника, д-га І. О вчарика, діяв ви ш к іл ьний гурток у складі подруг м ґра Л. П оврозник, Б. К руш ельн и ц ької, дд. П. М аслія і О. М ороза, а ви ш кіл ьн у працю провадили так о ж вп орядн и ки і др у ж и н н и ­ ки : М. В олчанська, Б. М андрик, М. Ю рків, Г. Ж у п ан ська, С. Гринюк, 3. Сидор, Л евицький, А. Т исячна і Я. Беба. Т акож члени команди відбували з а й ­ н яття з юнацтвом. З а ціли й час діяльности К ош а ч. 2 відбува­ л и ся зай н яття з у к раїн озн авст­ ва для тих із ю нацтва, щ о сл а­ бо володію ть українською мо­ вою, як и х , на ж а л ь було біля 100.

З а в д я к и старанням спортив­ ного реф ерента КУ СУМ д-га П. М аслія у 2-му Кош і зорган і­ зовано таборові ф утб ольн і ліґи й ц е внесло вел и ке зац ік авл ен ­ н я у спортивне ж и ття табору, бо зм аганн я відбувалися пом іж 14 командами і в них брало участь 156 змагуни. Під час попису в другу неділю таборуван­ ня 2-го К ош а перш унам молод­ шого і старш ого ю нацтва були роздані спортові трофеї. Ц ікавим показником д л я СУМ наш ого терену був ф акт, щ о з числа 163 учасників 1-го ви ш кільного К ош а одна третя, точ­ ніш е 57, зголосилася добровіль­ но до праці у 2-му Кош і. Табір 127

м ає свій ч а р ; ал е т а к о ж і н еви ­ годи, тому подивугідним є р і­ ш ен н я тако ї к іл ьк о сти ю нацтва зносити таборові умови й н еви ­ годи. Ц е в и р а зн и й п р о яв про­ відницького н аставл ен н я та прикм ет, в и п л е к а н и х у СУМ, і мож е сл у ж и ти винагородою всім тим, я к і тр у д ять ся з мо­ лоддю. З подивом і вдячністю с к л а ­ даєм о п р и зн ан н я Всечесніш ому отцеві А. Гринахові, я к и й з а ­ ступав к а п е л я н а СУМ, отця д -р а А. М и хальського; він був духовним опікуном цілого сум івського таборування. У н ад ­ зви чайн ом у п ер е в а н таж ен і душ п астирським и обов’язк ам и , зо к ­ рем а у з в ’я з к у з і смертю й п о­ хоронам и бл. п. о. В. П асл авського, В сечесніш ий о. А ндрій в ід п р ав л яв щ он ед ілі С луж би Вогкі, ви голош ував проповіді, сповідав і п р и ч ащ ав сотні ю н а­ цтва. Треба р ад іти т а к о ж із то­ го, щ о табір від в ід у в а л и й інш і отці душ пастирі, зокрем а к а н ­ ц л ер Е к за р х а т у Всеч. о. д -р С. В івчарук, щ о вітав табір від В л ади ки К и р А вґустина, о. д -р В. Д зьоба, о. д -р Т. Т исак, о. Є. К уш ко, ЧСВВ, о. Й. К он ч ак, ЧСВВ, й інш і отці. Р ел ігій н і н а ­ у к и й Б о го сл у ж ен н я завер ш и л и ви х о в н о -ви ш к іл ьн у програм у сум івських таборувань. П л е к а н ­ ня у к р аїн с ьк и х тради цій в т а ­ борі відзн ачен о свячен н ям ово­ чів н а свято С паса та короткою програмою обж инків. Т ворчість табору була зад о ­ к ум ентована вид ан ням 4-ьох чисел «Ю нацького К ли ч а» —■ таборової газетки , ти р аж ем 1600 128

прим ірн и ків, 70 д р у к о ван и х сторінок з ори гінальним м атеріялом ю нац тва, щ о зо б р аж у є м ай ж е к о ж н и й асп ект ж и т тя в таборі. М іж тим м атеріялом знаходи м о добре продум ані тв о ­ ри м олодих авторів, я к Б. М андрика, П. Б а к а я , М. Ю рків, М. В ол ч ан сько ї й ін. Т ак о ж творчі зу с и л л я таборовиків задо к у м ен ­ товано в п рограм і в а тр и й п описів, я к і були п ри свячен і ц ь о ­ горічним нац іон альн и м р іч н и ­ цям. В програм і таборів н е б р а к у ­ вал о р о зваг чи приємно ви к о ­ ристаного часу, а ними були к у п ел і в басейні і ріці, п оїздки до гостинних громад Н оттін ґгаму й Дарбі, де відбували ся т а н ­ ц ю вал ьн і заб ави й п р и й н яття д л я таборян, а та к о ж танці в таборі, де н айм олодш і таб о р я­ ни р о зв а ж а л и с я п р и вл асн ій таборовій оркестрі. П еребуваю чи в гостях у к р а ­ їн ської субівської громади в Н оттінґгам і, сум івська молодь від в ід ал а м узей ім. С. Б ан д ер и і в той спосіб в ід д ал а пош ану вели ком у синові у к раїн ського народу. Ц е л и ш най головн іш і зіс т а в ­ л ен н я з цілости сум івського т а ­ борування, щ об представи ти вл о ж ен е зу с и л л я у його веденні й ту д у х о ву потенцію , я к а без сум ніву діє н а молодь під час таборування. В том у зу с и л л і п р о вад ж ен н я табору треба окремо оцінити й відзн ачи ти віддан и й і безк о р и ­ сний труд п р ац ів н и к ів у табо­ ровій ку х н і, у я к ій п р ац ю вали пані і п анове: І. Ф едечко, М.

Я нківська, В. Ш алатина, П. Прус, О. Л евицький, Г. С крипець, А. Ванат, В. Ґ авд як , П. Прус, П. Л евицький, В. Дем’я н чук, О. Розм аїтий, В. Гамуляк, Г. Ґабрик, А. і І. Кош м іраки, Ш. Волошин, О. Н агайло, Р. Ч іча, О. Л евицька, А. Ройко, Т. Д анилів, С. Ш ляхетко, Е. К овалиш ин, А. Ільчиш ин, В. М ерлюк, І. Гамуляк, О. М икитій, С. Сгіишник, Ю. Яремко, М икуліп. М. Ф еренц, Варан, Іроденко, Вільницький, М. Сліпак, М. Р емізовський; це всі ті скромні трудівники, щ о зай м али ся п р а­ цею в кухн і, або ви конували інші технічні роботи. Добре в и в ’язу в ал и ся зі своїх технічних обов’я зк ів деяк і ю на­ ки і ю начки, серед я к и х варто відмітити Я. Г аври ляка, таб. писар, X. Лебідь і А. Гевка — медсестри, Р. Деременду, кер. таборової кантини. Підсумовую чи всесторонньо сум івське таборування 1967 p.,

вилучено з нього деякі н еґати вні зауваги, я к і в збірноті 800 лю дей м огли легко мати місце. Проте, на вазі м іж користями, як і дає табір, і випадкам и, щ о ними не м ож на радіти, — це макове зерно на тлі соняш ного диску. Н айщ асливіш им стверд ж ен ­ ням, що м ож на зробити з ціло­ ст е табору, — ц е те, щ о він пройш ов з великим успіхом. З а це при зн ан ня і ґр ату л яц ії: комендантові табору д -в і М. Гринюкові, кош овому табору д -в і Б. Рогачеві, головним виховникам дд. С. М. Ф остунові й І. О вчарикові, членам команди і виш кільного гуртка, творчій молоді — всім ф ун кц ій н и м і технічним працівникам . В дячність і п о дяка висловлю ­ ється: Всечесніш им отцям, зо ­ крем а о. А ндрієві Гринахові, всім гостям -викладачам , тех ­ нічним п рацівн и кам і тр у д ів­ никам таборової кухні.

Крайова Управа СУМ у Великій Британії

Сумівська оселя «Тарасівна» В цьому дописі хочу поділи­ тися з моїми враж ен н ям и з сум івської оселі «Тарасівка», що м іститься в середній Англії. В серпневий ранок ц. р. їдуть батьки і громадянство з наш ої громади К овентрі автобусом до виш кільно-відп очин кової оселі. В ж е н ед алеко оселі видно гар ­ ний краєвид, багато зелені, го­ стрий терен і поля. Д о їж д ж ає­ мо до оселі, зд ал ек а видніє прапор, а нам н азустріч ви хо­

дить варта. Зустрічаєм ося з об­ слугою і виховниками. Всі радо нас ту т вітаю ть, ді­ лять ся своїми вр аж ен н ям и про перебіг праці табору, сл у ж ать нам порадам и та гостять нас теплим чаєм. Д овкола чути тіл ь к и свою рідну мову. В д и х а­ ємо здорове, св іж е повітря. П о ­ чуваєм ося тут, мов удома, на У країні. О селя тут п рекресна: видно вел и ки й простір, багато зелені (дерев, сад, кущ ів), по­ 129

біч пливе р ік а з чистою водою, а н ав ко л о виднію ть п о л я з б іж ­ ж я . Н а зелен ій долин і р о зташ о ­ в а н і ш атр а і бараки . З агл яд аєм о до ш атер, л іж к а р івно позастелю ван і, убрання гарно п овіш ане, всю ди видно л а д і порядок. Б ач и м о веселе ю нацтво в одностроях, опалене сонцем і вітром. З у ваги на н епевну погоду, всі збираєм ося в п ри зн ач ен е прим іщ ення, де м ає відбутися С л уж ба Б о ж а . С л уж бу Б о ж у від п рав и в о. Гринах, виголоси в­ ш и п о вч ал ь н у п роп овід ь до ю нацтва. В сіх зіб р ан и х і гостей п ри ві­ тав засту п н и к голови К У СУМ в А нглії д. М. Гриню к, я к и й по­ просив гостей до слова, м іж н и ним и були: з К а н ад и подруга Л еся Б ан д ер а, п р ед ставн и ц я з А м ери ки п ан і О стапю к. Гості сердечним и словам и п ри вітал и ю нацтво, б аж аю ч и їм доброго відп очи н ку т а успіхів. З пром ови М. Гри ню ка дов і­ д ал и ся про осягн енн я і потреби оселі. Н а оселі, на другім табо­ рі, цього р о к у таборує понад 600 молодш ого ю нацтва. Вперш е цього ро к у перебрал и старш і єум івц і ви х о в ан н я н ад м олод­ ш им ю нацтвом. Т реба р ад іти з цього приводу СУМ в А нглії, щ о м олода ґен ерац ія, я к а в и ­ росла в р я д а х СУМ бере н а се­ бе виховну працю з доростаю ­ чою молоддю, стаю чи на місце старш и х ви ховни ків. Треба ствердити, щ о молоді ви х о в н и к и під ум ілим і досвідченим к е ­ рівництвом овій обов’я зо к в и ­ к оную ть зі свідомістю і лю бо­ в ’ю до ю нацтва.

130

Б ач у , що ю нацтво є зди сц и п л іноване, ви х о в н и к и вм ілим способом п ід х о дять до ю нацтва, звертаю ть їм у вагу т а допом а­ гаю ть де тіл ь к и треба. П ід час С л у ж би Б о ж о ї з в е р ­ таю ся до молодого ви х о в н и к а Я. Б еб а з просьбою , ч и не міг би з дитиною п ерей ти н а друге місце. В ін відп овідає чемно, щ о не м ож н а, та к и й в нас н ак аз. В таборі п ід час обіду, з яко го всі могли єкориєтати, за в д я к и доброго кухонного п ерсон алу бачу: ю н ац тво н а свіж ом у п о ­ вітрі в тиш і обідає; всі м ию ть і старан но ви ти раю ть, їдунки, відн осячи їх н а своє місце. Зу стр іч аєм о ся з ю нацтвом, я к е з охотою з нам и говорить чистою у країн ською мовою, р о з­ к азу ю ть нам про перебіг табо­ р у в а н н я і пригоди в таборі. Всі тверд ять, щ о їм на оселі добре і весело. М о ж н а ствердити, щ о ю н ац ­ тво н а оселі «Т арасівка» мас гарни й простір, зелен ь, басейн до к уп ан н я, спортову п лощ у та ріку. Ю нацтво, перебуваю чи на оселі в у к р аїн ськ о м у середови­ щ і, к р ім доброго' відпочинку, за п ізн аєт ьс я з у к р аїн ськ и м и зви ч аям и , ви в ч ає пісні і танки. П ро ц е свідч ать добре підгото­ ван и й к о н ц ер т ю нацтва. І р ів н о ж ю нацтво пош ирю є своє зн а н н я про свою батьківщ и н у — У країн у. Ш ко д а тіл ьки , щ о не всі батьки доціню ю ть ви х о вне з н а ­ чення таборів і не дозволяю ть своїм д ітям брати у ч а ст ь у ви ш кіл ьн о -від п о ч и н к о ви х таборах СУ М -у в А нглії. П. Гнатів

У

Б е л ь г і ї

Від 8-го до 29-го л и п н я ц. р, відбувався в ж е другий з черги літній табір на вл асн ій оселі <Франкополе». Ц ього року було дещ о більш е учасників, н іж то­ рік —* всіх разом коло 160. Т а ­ бір поділений на два підтабори — к іш ю начок та кіш ю наків. Ц ьогорічний табір був багато кращ ий, н іж минулий, головно через те, щ о погода була гарна — ні одного дощ ового дня, то­ ді я к торік кож ного дня падав дощ. З ай н яття та к о ж були цікаві, а крім н их головну .увагу зв е р ­ нув н а себе спорт. В ск л ад та­ борової команди входили: к о ­ м ендант д. Р ен з Н імеччини, заступник д. Сидор М арко, п и ­ сар под. З ір к а К оваль, бун ч уж ­ ні: под. Іри н а Г авриш ко з А н­ глії та д. М. Хома, к урін ні: по­ други Ір к а Галю к і М арійка Грабець з Ф ранції, та друзі Я рослав Гаевський з Ф ранції, Євген Ч е п а к і Орест П рокопець (студенти з Риму), ви ховни ки: под. Госейко з Ф ранції, М арія К арпа, В іра Л авриненко, д. О. К оваль, голова ЦУ СУМ, д. Ощ ипко, голова К У СУМ, який не був постійно на таборі, бо п олаго дж ував справи, пов’язан і з приїздом «К ритатих» до Б е л ь ­ гії, д. Т к а ч у к з А н глії — у ч и ­ тел ь тан ків т а д. Я рослав Добош. Н аш им духовним виховни ком був о. Г ай дуківськи й з Р и ­ му, якого діти зр а зу полюбили, ал е яки й , н а ж а л ь , мусів в ід 'ї­ х ати від нас, не дочекавш и з а ­ кін чення табору. Н а його місце п ри їхав нам усім зн ани й і

улю блений к ап ел я н СУМ, о. д-р Б. К урилас. Р озпорядок денних за й н ять приблизно таки й : 7 год. вста­ вання, р у х ан к а, відтак м олитва, снідання, після чого йш ли три гутірки. Д ля дітей, я к і н е воло­ діл и україн ською мовою, відбу­ вал и ся окрем і гутірки. П о обіді відбувалися розвагові ви клад и , я к танці, спів, спорт, п р о гу л ян ­ к и тощо. З а в д я к и чудовій погоді, м ай ­ ж е щ одня відбувалася п рогу­ л ян к а, п ід час я к о ї було к у п ан ­ н я в річ ц і п облизу «Ф ранкополя». Н а перш ому міісці в табо­ рови х за й н я тя х стояв спорт, я к відбиванка, столовий теніс, стрі­ л ян н я, копан ий м ’яч, біги-перегони тощо. Традиційною подією — була ватра, довкола я к о ї до пізної ночі л у н ал и пісні, ж ар ти , сміхи. В неділю 16-го липня ввесь табір їздив н а прощ у до святого м істечка Б ане, недалеко наш ої оселі. Там відп рави в С луж бу Б о ж у В л ади ка К и р Іван Б учко. Д ругий ти ж ден ь пролетів д у ­ ж е ш видко, бо всі в ж е п р и в и к ­ ли до таборового ж и т тя і к о ж ­ ний зн ав денний порядок. До нас зголосилося чим ало в и зн а ч ­ них людей. В четвер 20-го л и п ­ н я п р и їх ав К и р І. Б учко. В х ід ­ н а брам а була п р и к р аш ен а н а ­ писом «Вітай Владико». М и р а ­ до п ри вітал и ї х Ексцеленцію . Д руг К о в ал ь п одякував В л а д и ­ ці з а те, щ о він п р и їх ав н а той «клаптик У країни», щ о його В л ади ка р ік тому посвятив. А голова вітав його традиційним 131

хлібом і сіллю . Н айм олодш а ю н ач к а О ксан а Т к а ч у к вр у ч ал и В л ади ц і букет к вітів, а ю начки Д ар к а Галабурда, І р к а П унда та В іра К о в а л ь стел и л и дорогу квітам и. П ісл я м алого п р и й н я тт я в ід ­ бувся к он ц ерт н а ч е ст ь Дорого­ го гостя. В ньом у в з я л и участь хори сти і танцю ристи, а н ай сим патичніш ою точкою був сольосп ів м ал о ї с п ів ач к и Ів а н к и Ч еп ак , я к а в и к о н ал а пісню «Для У країни ». П ісл я оглядин табору і к а п л и ч к и відбулись вільн о р у ч н і в п р а в и найм олод­ ш ого ю н ац тва під проводом п а ­ ні Госейко, з допомогою д. Х о­ ми. Д ругим таки м п о в а ж н и м го­ стем, був м онсеньор Д еж арден , я к и й загости в до нас в неділю 24-го л и п н я. Н а п ам ’я т к у доро­ гому гостеві п одар о ван о в и ш и ­ в ан у п одуш к у роботи п ан і Галабурди. Д ал і нас в ід в ід а л а ком анда польського табору, я к а табору­ в а л а ЗО км. від нас. П ольськи м таборовикам д у ж е сподобалася н аш а осел я; н а п р о щ ан н я ми зробили сп іл ьн у зним ку. П очався третій ти ж д е н ь табо­ р уван н я, к оли до н ас п р и їх ав д у ж е м и лий гість з М арокко, д -р В и тязь. В ін п о к а за в нам діяп ози ти ви з м іста його перебу­ в а н н я і ф іл ь м у в а в н аш табір. Н аступного д н я ми м ал и наго­ д у бачити д іяп о зи ти в и з м ину­ лорічного таборуван н я, щ о їх н ам в и сл ав н аш дорогий п р и я ­

132

те л ь і в и х о в н и к о. Д митро С енів з А встралії. Н ас тал а п ’я тн и ц я —• п ер ед ­ остан ній ден ь таборуван н я. По обіді від б у л и ся спортові з м а ­ гання. В суботу відбу л ася зб ір ­ к а, п ід час я к о ї п роголош ено в и с л ід іспитів, а по обіді С ум івсь к и й Зд ви г. П ерш ою точкою був ап ель, в як о м у т а к о ж в зя л и у часть ан гл ій с ь к і п л асту н ки , к отрі та б о р у в ал и н а «Ф р ан ко полі». Д ал і й ш л и п р и віти п р ед ­ став н и к ів н аш и х установ, в ід ­ та к попис молоді — танці, с п і­ ви, віл ь н о р у ч н і вп р ави . П р о ­ грамою к е р у в а л а под. В ір а Л а в риненко, зап о від аю ч и всі то ч ки у к р аїн ськ о ю та ф р а н ц у зь к о ю м овам и. З д в и г зак ін ч ен о у р и в ­ ком з опери « З ап о р о ж ец ь за Дунаєм». П іл я веч ер і відбу л ася п р о ­ щ а л ь н а ватр а, щ о її п ід п ален о двома сум івц ям и і двом а п л а ­ стунам и (англійським и) п ід з в у ­ к и пісні «К оли в в е ч ір світяті. зорі». Н ав к р у ги в а тр и зіб р ал и сь гості, б а ть к и й сум івці. їх з а ­ б а в л я л и співам и, скетчам и то ­ що. П ісл я в а т р и одні п іш л и с п а ­ ти, ін ш і н а забаву , а треті, особ­ ли во молодь, сиділи до р ан к у нав ко л о ватри . Р ан ком , з сл ьо зам и в очах, п р о щ ал и ся су м івц і-таб о р о ви ки з своїм и д р у зям и й подругам и, бо чар табору л и ш аєть ся р о к ам и в се р ц я х і д у м к ах м олсді. Я к р а з цей ч а р н ас тягн е зн о ву до т а ­ бору, де зн о ву стрінемось, повн і втіх и й радости. Марійка Галабурда

У

Ф р а н ц і ї

Ц ьогорічний сум івський т а ­ бір ім. У П А у Ф р ан ц ії відбувся в посілості пан ів Володимира і Зеновія З а к л и н сь к и х на т. зв. «Люїзарді» в деп артам енті Ен, над річкою Ен. О рганізацією табору зай м ався член К У д. В асиль Б ідн и к. Н а адм іністраційного директора табору відпо­ відального перед ф ран ц узькою

днів в іл ь н и х від виступів і під проводом голови Ц ен тральн ої У прави д. О м еляна К о в ал я, п роф . В. Ш аян а й мистецького к ер ів н и к а «К рилатих» О. Б у р я ­ ка, вступили до табору ім. УПА у Ф ранції. Група сумівців з А н ­ г л ії в зя л а участь в похоронах покійного сум івця О реста Д у­ бового.

Таборовики табору ім. УПА (Франція) виступають перед громадою земляків в господі п. Скрипки владою, запрош ено п. К. Дубо­ вого з Ліону, як и й перед п очат­ ком табору ви слав двох синівсумівців до «Люїзарду» р о зстав­ л яти ш атра. В поворотній доро­ зі до Ліону ті сумівці, щ о їх а л и на мотоциклі, зу д ар и л и ся з тягаровим автом і один із них, 14літній Орест, згинув у цій к а т а ­ строф і, другий був поранений. Т ак трагічно п очал ася історія цьогорічного табору. Т а гнітю чу атм осф еру розпогодив дещ о при їзд «К ри л а­ тих» з Б рад ф о р д у , я к і у своїй поїздці по Е вропі м али к іл ьк а

Ж и т т я н е зн ає застою , мо­ л одь — переш код. М олоді су­ мівці з Ф ран ц ії та А нглії скоро зн а й ш л и сп ільн у у к р аїн ськ у мову, якою могли порозум ітися, бо «англійські» сумівці н е з н а ­ ли ф р ан ц у зьк о ї, а «ф ранцузькі» англійської. Серед «К рилатих» багато гарн и х ю начок і ю наків, а серед «ф ран цузьки х» —• не менше. П іш л и в р у х ж а р т и та розмови, у я к и х «англійські» сумівці дом інували своєю по­ правною україн ською мовою, а «ф ран цузькі» —• невимуш еними дотепами. «Англійці» сперш у 133

Директор «Ш ляху Перемоги» та сумівський діяч, довголітній сек ­ ретар та член КУ СУМ в Німеччині Іван Холявка з дружиною Надею (також була секретаркою КУ) у відвідинах на сумівському таборі у Франції. Перш ий зправа тенор Міро Скала-Старицький, четвертий зправа проф . Мирослав Антонович, диригент славного Утрехтського хору. Третій зліва власник Л ю їзарду дир. Володимир Заклинський «перелякалися» браком ком ­ ф о р ту н а «Лю їзарді», а « ф р а н ­ цузи» ан гл ій ськ о ї вразли вості! н а м одерний к ом ф орт. Т а при сп ільн и х ім п ровізов ан и х обі­ д а х і в е ч е р я х на зе л е н ій тр а в і з їд ун кам и н а к о л ін а х п ер е д а­ в а л и собі л о ж к и і ви д ел к и («англійці» п р и їх а л и без їд у н кового виряду, а л е в гарн и х сум івськ и х одностроях), н астрій п ок ращ ав, ж а р та м і дотепам не б уло к ін ц я, так, щ о це хар ч о ве «співіснування» з р а з у ви тво р и ­ л о д р у ж н і й то в ар и сь к і відн о­ сини - «контакти». Вечором того самого дня 134

«К рилаті» п о п и су вал и ся в табо­ ровій к у х н і зр а зк а м и свого б а ­ летного м истецтва, а « ф р а н ­ ц узькі» таборовики своєю само­ д іял ьн істю хорового співу і гри н а інструм ен тах. П ісл я тако ї вим іни вм інь, дотепів та ж а р ­ тів п о ч а л ас я вим іна адрес, а то й сл ьо зи в о чах при в ід ’їзд і «К рилатих», я к і заво ю вали се р ­ ц я д е я к и х « ф р ан ц у зьк и х » ю н а­ ч ок і ю н ак ів і н ав п ак и . К о ­ ристь т а к и х м іж к о н ти н е н тал ь ­ н их су м івськи х зу стр іч ів та, щ о це ю нацтво, силою н езн ан н я м і­ сцевих мов, м усить п о р о зу м іва­ тися м іж собою у к р аїн ськ о ю м о­

вою, писати собі по-українськи , тощо. Б уло б побаж аним, щоб такі зустрічі входили в обов’я з ­ кову програм у сумівського ви ­ ховання. Це, на н аш у думку, єдиний ш л ях , щоб українська, на чу ж и н і народж ена, молодь говорила українською мовою без зай вої заохоти. М инулоріч­ ні відвідини «летючого» сум ів­ ського табору з А м ерики й цьо­ горічні відвідини «Крилатих» є найпереконливіш им арґум ентом д л я цього. Я к «ам ери кансь­ кі», так і «англійські» сумівці зали ш или ся у Ф ран ц ії н а й к р а ­ щ і вр а ж е н н я й заохоту до опа­ н уван н я ук раїн ськ ої мови, бо вони під цим оглядом переви ­ щ ували «ф ранцузьких» сумівців.

В ідкрив табір ім. УПА на «Люїзарді» голова Ц ентральної У прави СУМ д. О мелян К о вал ь короткою патріотичною пром о­ вою, щ о надало святкового н а­ строю. Н а цьому відкриті пода­ но командний ск л ад табору, до якого входили: В. Л еник (ко­ мендант), о. д-р В асилик, гене­ рал ьн и й в ік ар ій (кап елян і виховник), В. Бородай (головний виховник), Д арія М ельникович (бунчужна), В асиль Б ід н и к (бунчужний), Іван -П етр о Ю щ иш ин (писар), П етро К учи н ськи й (обозний), Домінік Голубінка (спортовий реф ерент), К. Д у­ бовий (господар). К ухню вела пані М асна («наймолодша» 85ліітня «сумівка»), вічно молода і моторна, що, при глядаю чи сь до

Група таборовиків оглядає винницю п. Скрипки в районі Божолє. Пан Скрипка другий зправа; біля нього (третій зправа) комендант табору Володимир Леник 135

хорео гр аф іч н и х пописів «К ри­ латих», п іш л а в тан ец ь -к о л о м ий ку з ю наком Ю щ иш ином. Доречі, цей ю нак, — «камінь предкновенія» табору своєю ба­ л ак учістю й дотепами. П рограм а таборових зай н ять

мі сумівці, а ви х о вн и к и допов­ ню вали їх своїми заввагам и . Ці доповіді й ди скусії були оригі­ нальн ою й цікавою новиною, я к а за с т а в л я л а ак ти вн о п р ац ю ­ вати н ад тем ам и зааван со ван и х доп овідачів-сум івц ів брати

Ген. Вікарій і катехит сумівського табору у Ф ранції о. д-р Василик осідлав знову свого «сталевого» коня, щоб відвідати своїх парафіян та ви ш к о л у у к р аїн о зн а в с тв а п о­ ч а л а с я п ісля в ід ’їзд у сим патич­ ни х «К рилатих», я к і внесли сп р авж н ій сум івсько-таборови й настрій і атм осф еру. Ц я п ро­ грам а ск л а д а л а с я в основному з дообідніх гутірок, пообіднього короткого відпочинку, к у п ан н я в річ ц і Ен, п рогул ян ок та м ан­ дрівок, веч ір н іх доповідей та дискусій, я к і в ел и і робили са136

участь в д и ск у сіях всіх п р и ­ сутніх. Н а ж а л ь , ці доповіді й дискусії ве л и ся в більш ості ф р ан ц у зьк о ю мовою тому, щ о не всі таборовики достатньо р о ­ зум ію ть у к р аїн с ьк у мову. Ц ьогорічний табір був б ага­ тий відвід и н ам и в и зн ач н и х у к ­ р аїн сь к и х гром адян з Ф ранції, Голляндії, Н ім еччини, Б ельгії, А нглії. Ц е н ай п ер ш е пан ство

інж . М ельниковичі з П ариж у, д-р М ирослав А нтонович з Гол­ ландії, п-во Х ол явк и з М ю нхе­ ну, п -во С тарицькі з П ариж у, проф. Ш аян з Лондону, п-во Л одинські з Л іону та дек іл ьк а у к р аїн ськ и х родин з околиці Ліону, я к і гостили у себе таборовиків під час їх м андрівок. Ц ікавим и таборовими ім пре­ зам и були т. зв. ватри або сум івські вогники, на як и х попи­ сувалися таборовики хоровими й сольовим и співами, грою на інструм ентах (група Е. Бородая з Ліону, щ о слави ться своїми виступами і перед чуж инцям и). А тракцією ци х «вогників» було печення риб, ковбасок та інш их їстивних «предметів», варен ня сиру на білому вині, т. зв. «фондю самоярд», колом ийок в су­ проводі м андолінової оркестри групи Бородая. К о ж н ої неділі і свята о. д-р В асилик від п рав л яв на таборі співану С луж бу Б ож у, щ о її цього року співали всі таборо­ ви ки й принагідні гості-відвідувачі, з сольовим «Вірою» д -ра А нтоновича й не менш е голосо­ во помітної пані Лодинської, постійного «дяка» о. В асилика. Т аборовики зробили д ек іл ьк а ц ік ави х топ ограф ічних і к р а є ­ зн авчих прогулянок, під час як и х відвід ували у к раїн ськ и х поселенців у Ф ранції, я к і їх сердечно й багато вгощ али. П ід кінець таборування, у п’ятницю 25-го серпня, табір дав концерт сум івської сам одіяльности дл я м ісцевих ф р ан ц узів, я к і зах о п ­ лю валися україн ськи м народ­ нім мистецтвом, особливо сп іва­ ми й танцями. Друг Л еник уміє

поєднувати розвагу з наукою , розвеселю вати молодь, я к а його щ иро полюбила. К ость Дубовий з Л іону був д у ж е добрим ди р ектором-господарем, пані М асна — незаступимою кухаркою . Словом, хоч табір цього року був малочисленним, то н е м ен-

Весною цього року трапився в сумівській мистецькій групі з Ліону (Франція) нещасливий випадок. Поранений п. Петрик хворіє ще до сьогодні, а подруга Оля Вільчинська, що мала гли­ боку рану на лиці вже повністю повернулася до здоров’я. Має­ мо надію, що скоро зникне т а ­ кож шрам, який залишився ще від рани. Тут бачимо Олю з її вірним приятелем — собакою. ш е вдалим, веселим, корисним і позитивним. П ід час одного т а ­ борового вогника відбулося вро­ чисте зап р и сяж ен н я нових сум івців, вруч ен н я нагород за успіш ні іспити й відзн ак табо­ рування. М. С.

137

У

Н і м е ч ч и н і

К а за л и мені написати про мої в р а ж е н н я з табору. А ле годі писати щ ороку на п очатк у в а ­ кац ій про радісне таборове ж и т ­ тя, про чудову природу і довго­ очікуваний відпочинок. Б у л а я м инулих років на різн и х табо­ рах, в А нглії, Б ел ьгії, у Ф ранц ії і щ ороку здається, щ о табір цим разом найкращ ий, н ай п ри ­ ємніш ий. І, думаю, щ о читачі в ж е теж зв и к л и до вс як и х опо­ відань про табори. Х отілося б мені написати якось д у ж е щ иро про мої цьо­ горічні враж ен н я. Отож, п р и їх а л а я сюди на сум івський табір у Ґом адінґен три дні тому, а в ж е стіл ьк и маю до

оповідання! В ж е зд ал ек а видніє на горбочку прапор, ось у ж е польова ку х н я. . . Ш атер щ е не видно. Вони поховані на зати ш ­ ній гал яви н і п ід ш ироким и сме­ рекам и. В ідр азу ввечорі м ала відбутися ватра. Щ е, очевидно, ніхто н е був підготований до сп равж н ьо ї програми, тільки кож н и й сум івець ім п ровізував так, щ о к о ж н и й осередок ч и ­ мось пописався, і ватр а зі сп і­ вами, тан ц ям и й скетчам и г а р ­ но вдалася. З а ц их коротки х к іл ь к а днів відбулися й інш і події. В неді­ лю ц іл и й табір вітав Єпископа К ир П латон а з М ю нхену і в и ­ слухав С луж бу Б ож у. По см ач­

Юнацтво під час гутірки на сумівському таборі в Ґомандінґен 138

нім обіді, щ о його завдячуєм о видатним кухарям , сумівці д а­ ли короткий попис перед Єпис­ копом і гістьми. Хоч через сли зьку підлогу одна сумівка посковзнулася, хоч щ е всіх тан ­ ців добре н е знали, виступ у д ав­ ся. А ле це не було перш е осяг­ нення цієї гарної днини. Десь коло четвертої години з ’яви ли ся в нас молоді німці з сусіднього села. Ц е друж ина к о ­ паного м ’яча. Н аш і хлопці ш видко зібралися і почалося зм агання. Н а славу наш им сумівцям в ж е по перш ій половині гри перемога була по наш ім бо­ ці. Смішно було дивитися на дальш у гру: воротар спокійно собі сидів і позіхав, інш ий грач сперся до огороди і слухав радіо. Х тось ф легм атично їм звернув увагу:

— Гей, хлопці, бодай вд авай ­ те, щ о граєте! Т ак не випадає! І так без особливого зуси лля наш і «атлети» виграли зм аган ­ н я копаного м’яча. П ісля полудня від’їх ав В л а­ дика, якого попрощ али отаман і таборова команда. К отрась ю начка висловила ж а л ь , що гості так ш ви дко по­ кидаю ть табір, бо «кожного дня були б такі добрі обіди». Щ е варто згадати про гарну забаву з м узикантам и «Комарями», по я к ій ніхто не хотів розходитися до ш атер. Сьогодні в ж е поваж ний день. Від ран ку зан яття, одні цікаві, інш і менш е, ал е всі однаково корисні. Т епер далі пли ве таборове ж и т тя і, напевно, будуть і інш і пригоди. Ляриса Вітоінинська

Високий гість на сумівському таборі До цьогорічного табору С піл­ ки У країнської М олоді в Н імеч­ чині, як и й в ж е упродовж трьох років відбувається біля села Ґомадінґен, в неділю ЗО. 7. за в і­ тав високий гість з М юнхену — Його Ексцеленція, А постольсь­ кий Е кзар х д л я У країнців у Н і­ меччині, К и р П латон К орниляк. Останні дні перед відвідинами В ладики були виповнені п и л ь ­ ним підготовленням сумівської молоді, я к а в к л а л а багато тру­ дів д л я того, щоб могти гідно привітати достойного Гостя. В неділю рано зібралися всі учасники табору в святкових сум івських одностроях, щоб пе­

ред вхідною брамою табору очі­ ку вати Владику. Недовго мусіл и чек ати сумівці, як н ад ’їхав В ладика, якого при вітали Голо­ ва К райової У прави С пілки У країнської Молоді в Н ім еччи­ ні д. Степан Костю к та члени команди табору, передаю чи В ладиці букети квітів. Тоді В ладика, в супроводі голови КУ та отамана табору, обійшов по­ чесну колону єумівців. Потім відбулася А рхисрейська С л у ж ­ ба Б ож а, щ о її правили о. д-р Ф л аґіян П опан і о. Й осиф М арторель. П ід час С луж би Б о ж о ї В л а­ дика виголосив цікаву доповідь 139

релігійного змісту. С півав сум івський хор п ід керівництвом М. З а л ізн я к а . По спільном у обі­ ді з головою КУ , командою т а ­ бору та представникам и нім ец ь­ кої громади в Ґом адінґені, м іж ними із заступником посадника, сум івці вл аш ту вал и на честь В л ади ки м алий конц ерт зі спі­ вами, народними тан ц ям и та рецитаціям и. В концерті успіш но брали участь тан цю вальні гурт­ к и поодиноких осередків, збір­ ний сум івський хор під к ер ів -

У

К

а

Д звінкам и дитячого галасу поповнилися знову кедрові ліси на сум івській оселі «Веселка» біля А ктону в К ан аді. П ерш а три ти ж н ева тура т а ­ борування наш ого сумівського доросту прибула на «Веселку» в ж е в суботу, 1-го липня, а н а ­ ступного дня в неділю , 2-го л и ­ п ня 1967 p., відбулось оф іційне відк ри ття табору, щ о має н азву «Волинь». В ж е в перш ому дні загал ьн е число таборовиків ви ­ носило 221, у том у 129 ю н аків та 82 ю начки. Л аск аве сонце теплого літа стелить свої л ас к и на виструнчені колони сум івської молоді. Серед настрою м олитовної тиш і й величі зелен і п ри й ш л а перш а С луж ба Б о ж а, щ о її н а в іл ь н о ­ м у повітрі відправив к ап ел я н СУМ о. Роман Н абереж ний. К и ­ тиця св іж и х п іл ьн и х роменів на престолі у унісом зі синявою далекого неба, здається, сп іва­ ють пісню турботи про наш их дітей. Тон тієї ви разн ої ж урби 140

ництвом д. Щ ура, а р ів н о ж н ай ­ молодш і єум івки та сумівці, я к і гарно задеклям ован и м и в ір ш а­ ми втіш и л и В ладику. Щ о В л ад и к а д у ж е ц ік ав и вся працею молоді, а особливо її п о ­ бутом н а таборі, вияви лося, к о ­ л и він, хоч час його був обме­ ж ений, роздав таборовикам обр азк и і оглян ув ціли й табір, щоб зап ізн ати ся з умовами, за я к и х діє у к р аїн с ьк а молодь за три ти ж н і таборування. Богдан Шупер

н

а

д

і

слідний у сердечній проповіді отця к а п е л я н а до зібран и х т а ­ боровиків. М имоволі п р и гл яд а­ юся до напису н а д ал ек ій табо­ ровій п л ятф о р м і: «Ж иви, У к ­ раїно, в серцях, душ ах і чинах». Я кось сам о ту ж к и ш укаю за личком моєї доні, м олю ся сер ­ дечно до Того, щ о ш л е ж и ттє­ дайне сонце н а го л івк и наш ої дітвори, щоб ідея цього гасла вросла в душ і н аш и х дітей. Д ля цієї ж бо ідеї працю є сум івська оселя. З а нею горить в и р азн е і гар яч е ц ер ц е н аш ої у к р аїн ськ о ї мови. К оли останні слова м олитви «Боже, ви сл у х ай благання» губ­ л ять ся в лісах, у ко ло н ах наш ої молоді, мені здається, м арш ує ви разн а в ізія наш ої історичної вічности й ж ивучости , щ о сте­ л и ться нам тут так виразно на ш л я х а х наш ого ж иттєвого ходу поза м еж ам и У країни. П ісля Б огослуж б и відбу ваєть­ ся таборовий звіт. Зворуш ли во та тепло пром овляє до зібраних

таборовиків п. Володимир О кіп­ нюк, булавний К райової У пра­ ви СУМ і заступник голови Осередку. В ін кидає м іж сумівську молодь в а ж к і слова сумівських ідей, щ о є рівночасно н е­ від’ємною частиною н аш их н а­ ціональних вірувань. П. О кіпню к оф іційно пред­ ставляє нового коменданта та­ бору — дир. Я рослава Сербина, знаного громадського діяча в М онтреалі та великого п ри яте­ л я наш ої молоді. Промовляю чи до таборовиків, п. Сербин відмічує зокрем а ідеї та цілі гурто­ вого ж и ття молоді та спільного таборування. Ці самі ідеї роз­ виває теж опісля о. кап елян Н абереж ний у своєму слові до молоді. Захисним и стеж кам и оселі «Веселка» ходить виразна р а ­ дість літа. Мені здається, що там подальш е — верхам и диких кипарисів з вітрам и ходить по­ дих лю дського щ астя, щ о все торгає лю дським серцем на вид гарних наш и х дітей. То з ними пов’я за н а наш а ж и ттєва мета та наш е тузем не щ астя, майбутнє. * Ц ьогорічний ск л ад команди виховно-відпочинкового табору: дир. Я рослав Сербин — комен­ дант, Лев К еречинський з Ч ікаґо — бунчуж ний, Люба Горіх — головна виховниця, О ля Дейне­ к а — таборовий писар, Олена Головата — заступниця голов­ ної виховниці й обозна, п -і Л ю ­ ба Ф енин — медсестра, Воло­ димир Б р ех у н — обозний, Є в­ ген Гнип — адміністратор, о. Тимотей М іненко та о. Роман Н абереж ний — капеляни.

Самодіяльними гурткам и про­ водять: Ю л ія К у х а р ч у к — спортова р еф ер ен тка та Люба Мороз — р еф ер ен тка сам одіяль­ них гуртків. Обов’я з к и виховниць у діво­ чому таборі сповняю ть: О ксана Д ацьків, О рися П ерун та М ару­ ся Бородач. В иховникам и у х л о п ’ячому таборі є: Т арас Ш екало, Богдан Лещ иш ин, Степан Белей, Я ро­ сл ав Грод та Володимир Б р е ­ хун. Обов’я з к и впорядниць ви к о ­ нують: Ірин а Богун, Л еся К осмина, Л іда Б онк, Віра Голіяд, К атери на Гнип, Ірина Окіпню к, В іра Гамівка, Л іда Соловій, С лавка В аврух, М арта Д обрянська та Н адя Середа В порядникам и у х лоп ’ячому підтаборі є: Олег Бойко, Яро­ слав П екарук, Б огдан Д рачевич, М ирон К рам ар, Володимир Піх. Роман Ж урба, Зенон К у л ьч и ц ький, Т арас Дусанівський, Ігор Б аб ’як, Олег О нуф рик, Євген Д ороняк та В асиль К овальчук. Таборова ку х н я на «Веселці» приведена до д у ж е приємливої форми. Вона чиста та привітна. П ри приготуванні страв д л я т а ­ боровиків працю ю ть пані: О ле­ на Мороз, К атери н а Сташ инська, А нна В аврух, М арія Ш елепінська, А нна Крутиголова, А н­ на Біда, А нна Перун, А нна Б оєчко та Н ат ал к а Дідур. Обов’я зк и нічного вартівни ка оселі сповняє п. Степан В итвицький. У цьогорічному літному сезо­ ні «Веселка» видимо поліпш ена. С крізь по простірній таборовій 141

площ і заін стал ьован і водограйки, я к і в часі л ітн ьої спеки з а ­ безпечую ть дітвору в чисту п итну воду. П обудовано новий будинок д л я прим іщ енн я табо­ рової ш п и тальк и з двома в е л и ­ ким и кім натам и д л я ев ен ту ал ь ­ них хворих таборовиків. З цього нового й д у ж е конечного н а ­ бутку зокрем а вдоволена п -і Л ю ­ ба Ф енин — медсестра, бо це у вел и кій м ірі влегш ує п рове­ ден ня санітарн ої опіки н ад та боровиками. П ри цьому треба відмінити, що забезпечення ш питальни м и л ік ам и перш ої потреби в зя в на себе д -р М ико­ л а О стаф ій ч ук з О ш ави. Мені постійно нагадує ц я за в зя т а лю ­ дина наш их л ік ар ів -гр о м ад ян щ е дома, коли в них був час не ли ш е н а свою п роф есій н у робо­ ту, ал е й на гром адські обов’я з ­ ки. Я, здасться, не знаю такої ім прези чи гуртових наш их з ’їзд ів та ім през, де н е було б О стаф ій ч уків із своєю допом іж ­ ною рукою та ніде н е голош еною даниною. Т еж і цього року опікун «Ве­ селки» п. В асиль Б и ц и к завів на оселі городовину та викосив тр аву по таборових площ ах, що а ж приємно глян ути оком дов­ круги. О станні та к ти ви стук у­ вані Василем Б ици ком та Я ро­ славом С таш инським при ви к о ­ н анні ш п и тальн и к и н ал е ж а ть до тих п и льн и х робіт людей, я к і свій час, гріш та старання віддаю ть д л я добра цієї вели кої справи, щ о їй н а ім’я —• ви хо­ в а н н я наш ого доросту. В и х о в н о - в ід п о ч и н к о е и й табір на оелі «Веселка» біл я А ктону почав щ асливо й успіш но свою 142

т я ж к у й відп овід альн у роботу для добра наш ого доросту. * Д руга тура літнього табору­ ван н я старш ого сумівського до­ росту на ви ховно-відпочинковій оселі СУМ «Веселка» в А ктоні біля Торонта в К ан ад і за к ін ч и ­ л ася 12 серп н я 1967 р. П родовж останніх трьох ти ж н ів на оселі «Веселка» таборувало 73 хлопці та 86 дівчат. З а га л ь н е число су м івської молоді, я к а перебула частину своїх літн іх ф е р ій на «Веселці» цього літа, виносить кругло ок. чотири сотні дітей. К ом андний ск л ад оселі в д р у ­ гій турі зал и ш и в ся той самий, щ о й в перш ій. Ф у н к ц ії ви ховни ц ь дівочого підтабору на «Веселці» в час другої тури таборуван н я спов­ н ял и : П ерун О рися та Б ородач М аруся — провідниці самоді­ ял ь н и х гуртків, Д ейнека М арія — провідн и ц я дівочої спортової ланки, Ш ек ал о М ирослава та М ороз Люба — ви ховниці та інструктори співу і О ксана Л еви ц ь к а з М інеаполіс. К р ім ц ь о ­ го Л еся Г натиків аси стувала на «Веселці» у таборовій ш п и тал ьЦі. У х л о п ’ячом у підтаборі п р а ­ цю вали ви х о вни ки : Б ел ей Сте­ пан, Грод Я рослав, Л ещ иш ин Б огдан, Ш ек ал о Т арас, Б р ех у н Володимир та К ри во р у чка Орест, я к и й таборував в перш ій турі. В порядницям и дівочого п ід та­ бору на «Веселці» були: Н изова Галя, З а я ц ь Леся, Антоню к Ір и ­ на, Д ейнека Д арія, П іх Ір ка, Л ібович Л еся та Л еви ц ька Люба

з М інеаполіс. Впорядникам и на хлоп’ячому підтаборі були: К о ­ вал ьч у к Василь, Б ойко Олег та Ж урба Роман. Таборова к у х н я «Веселки» вправно прац ю вала під вмілим керуванням п -і Н атал ки Дідур, як ій до помочі були пан і: Грицина П авлина, Сибидло С тепанія, Дуда Д арія, П ол ян ська К а ­ терина, Б ойко А нтоніна та К ли м ків Н адя. А провіянтурою таборової к у х н і зай м ався п. Я рослав Ж урб а. Ф ункцію н іч ­ ного сторож а на «Веселці» сповняв п. Степан В итвицький, а загальним порядком н а оселі турбувався випробуваний п р и я­ тель сум івської молоді п. В а­ силь Бицик. Такою є побіж на й суха ста­ тистика лю дського м атеріялу, щ о п рацю вав на сум івській осе­ лі «Веселка» в час таборування другої тури. Ц е статистичне з і­ ставлення н е багато говорить читачеві, а однак кож н и й з нас знає сьогодні, що за літнім т а ­ боруванням на сум івських осе­ л ях в загальном у, а зокрем а на «Веселці» в А ктоні стоїть ця вел и ка й зворуш л и ва ідея н а ­ шого середовищ а, щ о закл ю ч асться у сум івській пісні: «Дай нам, Б ож е, для рідного краю наш і серця зберігти». Саме тій ідеї сл у ж и л и люди, я к і працю ­ в ал и цього л іта на виховно-відпочинковій оселі СУМ «Весел­ ка» в А ктоні. Всі свої зусилля, своє зн анн я, а зокрем а своє батьківське серце віддав наш им дітям ком ендант табору дир. Я рослав Сербин. Своє серце обильними ж м ен ям и ки д али теж м іж дітвору ті, я к і приїздили

на «Веселку» до наш ої дітвори з окрем ими гутіркам и. І перед наш им и дітьми ставав виразний образ наш ої укр аїн сько ї проб­ лем атики, візією зоріла напевно к р ас а У країни, то знову боляче м инуле н аш ої історії. З а ц ік а в л ен н я цим и проблем а­ ми н а «Веселці» приходило п р я ­ мо спонтанно. У своєму рідному дов кілл і н аш і діти в ж и вал и ся у ви п ад к и м инулого наш ої істо­ ричної тр агік и й безп ри кладн о­ го лю дського геройства. Тому то ж и в и х учасн и ків наш ої у п івської епопеї п -в а Н ад ії й С тепана Ґ о л я ш ів з Ч ікаґо, я к і гостили н а «Веселці», діти слу х ал и з окремим захоп лен н ям Ст. Ґо л я ш зм уш ений був стягнути н а­ віть свою сорочку з плечей, щоб п ок азати дітям застр ягл у в них ворож у кулю . К рім гутірок таборових виховниць, т а к і ж гутірки н а о к ­ рем о вибрані теми проводили п ан і А ріядна й д -р Б огдан Стебельські, к ап ел я н СУМ о. Р о ­ ман Н абереж ний, я к інш і п ри ­ нагідні люди. В ел и ка тема: як нам бути н а ш л я х а х ж и т т я тут, вим агал а за в ж д и н е ли ш самої плинної ф орм ал істи ки лю дсько­ го слова, ал е зокрем а серц я й того простого теп ла лю дського підходу, що його зокрем а діти за в ж д и від нас вимагаю ть. Ц і­ к а в у гутірку м ав мґр. Ю рій К ул ьчи ц ьки й , голова СУ СТА, я к и й відвід ав табір від «Гомону України». С ум івка Ір к а А нтонюк, я к а м ала нагоду відвідати У країну, розумно, у ф орм і ди ­ тяч ої розповіді, поділи лася з таборовиками про свої в р а ж е н ­ ня з У країни.

143

Т аб оруван н я на «Веселці* цього л іт а стояло п ід зн аком 50р іч ч я У к р аїн сь к о ї Н ац іон ал ьн ої Р еволю ції і 2 5-річч я У к р аїн сь ­ к о ї П овстан ської А рмії, том у й тем ати ка денни х гасел у таборі б ула відповідно до того достосована. П ереведено ден ь К рут, дітво р а сам о ту ж к и відм ови лася в ід л ак о м н и к ів з таборової к р а ­ м нички, а грош і за о щ ад ж ен і в сумі 28.18 дол. п ересл ан о на п ре • сф онд сум івського ж урналу «К рилаті». В и ховн е зн ач ен н я гуртового ж и т т я н аш и х дітей на оселі, сп ів ж и т тя з д р у зям и у гром аді м ає своє окрем е зн а ч е н ­ н я д л я молодої лю дини. С ам од іяльн і гу р тк и н а «Ве­ селці» п рац ю в ал и д у ж е усп іш ­ но, ви к азу ю ч и своєрідні оригі­ н ал ьн ості д и тячої в и н ах ід л и во сти у виш ивці, м ал ю н ку та к о н ­ струкції. Таборова л а н к а само­ д ія л ь н и х гу р тк ів в л а ш т у в а л а окрем у в и с тав к у своїх досягнень і б а ть к и та гості, відвідую чи експонати, у п р и зн ан н і д л я ди­ тя ч и х старан ь ск л ал и добро­ в іл ь н і д а т к и в сумі 47,77 дол. з чого діти зок рем а б ул и горді. Н ічні таборові алярм и, вогни-

ки, дві за га л ь н і таборові ватри , п р о гу л ян к и н а довколіш н і ц ік а ­ ві л ісові горби т. з в. «Брус трейлс» і до Р о к ву д ви м агали від н аш и х дітей особистої за радности, ви тр и вал о сти і сам о­ стійни х д и тяч и х ріш ен ь. Щ ой ­ но у т а к и х м ом ентах видно х а т ­ нє ро зп ещ ен н я н аш о ї дітвори п рям о до гр ан и ц ь л ю дсько ї н ездарности. К ом ен д ан т табору п. Я рослав Сербин своїм спец и ф ічн и м п ід ­ ходом до дітвори н ам агався к л а сти н ати ск на амбіцію м оло­ дої лю дини, ви р о щ у ван н я в н еї спосібностей до' відп о від ал ьн и х сам остійних ріш ен ь та власн ої зарад н о сти в п ар і з підготовою до в и к о н ан н я за в д а н ь на стан о­ вищ і п р о від н и х позицій. Тому то н е дивно, щ о ком ен дан там и на один ден ь були Лю ба Горіх чи Л евк о К ер еч и н ськи й . Н ар ади цілого ск л ад у ком анди у д р а зл и ви х п и та н н ях та проблем ах д и тяч о ї гром ади були виховним додатком до системи виховного п о р яд к у ком енданта. Діти ф о р ­ м ально р іш а л и про те ч и інш е, одн ак ком ен дан т в с е м ав своє незам ітн е слово, щ о ріш ало. Василь Бородач

С У М на тлі великих дат П ресова С л уж б а табору «Лі­ сова Ш кола» н а «Верховині» бі­ л я М онтреалю п овід ом ляла про п л я н и Зб ору СУМ. Те, щ о відбувал ося протягом десяти днів, було вислідом п р а ­ ці К У СУМ К а н ад и і ГУ СУМ А м ерики д ал ек о перед виїздом до М онтреалю . П р ац я і підго144

товка й ш л а у двох н ап р я м ах : 1. Т аб о р у ван н я і З б ір ст. ю н ац тва і д р у ж и н н и к ів на «Вер­ ховині».

2. В иступ Е К С П О молоді і в О ттаві в ід к р и ття п роп ам ’ятн о ї таблиц і в 100-річчя кан ад ськ о ї ф едер ац ії.

Таборування і Збір СУМ на «Верховині» Про Т аборування і Збір Осе­ редки СУМ і В ідділи Ю. СУМ були повідом лені щ е восени м. р. З приємністю треба стверди­ ти, що У прави О.СУМ і Б у л ави Ю. СУМ доручення К У ви к о­ нали к р ащ е я к м ож на було спо­ діватися. Труднощ і орган ізац ій ­ ної і ф ін ансової н атури були по­ важ ні, з чого друзі зд ал и собі справу на м ісцях і не ч ек ал и а ж на останні ти ж н і з приготу­ ваннями, а пильно і ж ертовно поладнали їх щ е в зимі. П раця на «Верховині», щоб горби зам ін ити на потрібну в е ­ ли ку площ у, а багнищ е на твер­ де місце д л я п ар к у ван н я авт дала чудові висліди, щ о треба завдячувати батькам і сеньйо­ рам м онтреальського О. СУМ, яки й у ролі господаря в и в ’я з а в ­ ся з завд ан ь д у ж е добре. П оваж ною справою кож ного таборування є кухн я. Тут вона була в р у к ах Ж ін очої Л анки при О. СУМ. Чотири к ухн і об­ слуговували ЗО пань, яким в здисциплінованому п о р я д к у чергувань пом агали пані, що пр и їх али з д ал ьш и х О середків. Добре вп оряд кована к у х н я звіл ьн и л а таборову ком анду від клопотів і заощ ади л а багато ч а ­ су, я к и й ком анда використала на властивий зміст таборуван­ ня. Щ е одна обставина, що влегш ила працю і причи нилася до успіху таборування і Збору — це «П орядковий відділ», зл о ж е ­ ний із сеньйорів з різн и х Осе­ редків. Б е з них порядок в день і в ночі д л я 700 таборовиків на «Верховині» — був би за х и та­

ним. Д рузі сеньйори так в табо­ ровій к ан ц ел яр ії як і на табо­ рах, передусім в зн ам енитій ор­ ган ізац ії транспорту на ЕКСПО, долож или багато неоціненних послуг. Добре і н а час полагод ж у в а н н я ад м іністрати вн о-тех­ нічних справ у вели кій мірі причин илося до успіху всіх з а в ­ дань, призн ачен и х до ви к о н ан ­ ня у тих десяти днях. Ц ьогорічне таборуван н я на «Верховині» було зовсім інш им від всіх родів таборувань, п р а к ­ ти кован и х досі. Всі табори ст. ю нацтва і друж и н н и ків по суті є таборам и ви ш кільн и м и і м а­ ють к онкретне ви зн ачен н я, в яком у напрям і ви ш к іл м ає іти. Н е зроблено цього н а «В ерхови­ ні» з причини н ад зви ч ай н ої си­ туації, подиктованої виступом на ЕКС П О і в О ттаві. А ле не м ож на сказати, щ о все те, що н ази вається виш колом, було знехтованим або поминеним. Н авпаки, ви ш к іл був, але в ін ­ ш ій форм і. Ю нацтво в ж е в перш ому дні було поставлене в практи чн у ш кол у ж и ття. Ц е ж було ю н ац ­ тво, що за собою мас ряд табо­ рів в К ан ад і і СПІА. До ю н ац ­ тва поставлено вимоги в и к а з а ­ ти н и зк у п рак ти ч н и х таборових і ж и ттьо ви х зн ан ь та досвіду. І воно їх показало. К оли стан т а ­ боровиків йде в сотки, то орга­ нізац ій н а ф орм а, порядок і дис­ ци пліна є н ай в аж ли в іш и м и і основними. І тут ком анда з вдо­ воленням ствердила, щ о ви ­ пускн ики ви ш к іл ьн и х таборів не потребували додаткових поучень. До в ел и к и х і н езви чай н и х ви ­ ступів не м ож на приготовляти ­ 145

с я в «останній мінуті». Р есп ектую чи ви ступи н а ЕК С П О , в О ттаві і н а Зборі, ю нацтво оби­ двох терен ів було до н и х п ри ­ готовлене. Н а таборі ви к ін ч у ­ ван о в ж е готовий образ, н а щ о при зн ачен о потрібний час в р ам ц ях п о р яд к у дня. П о важ н у частину відведено н а від від у ­ в а н н я ЕК С П О . В ідвідин и потр актован о н е я к безц іл ьн е і б езп л ян ован е х о д ж ен н я всюди і ніде, ви д іти «все» і не спосте­ рігати нічого, а я к п р ак ти ч н і л екц ії. Щ о ю нацтво вм іє ди ви ти ся і спостерігати, п о к аза л о с я в р о з­ м овах і п а л к и х д и ск у сіях після поворотів із відвідин. Б агато таборовиків в и к а за л и зн ан н я історії, географ ії, к у л ь ту р и і м истецтва укр аїн ськ о го та ін ­ ш и х народів. П ро розм ови в різн и х п ав іл ьй о н ах і в р а ж е н ­ н я ю нац тва треба б окрем о п и­ сати. Т ут хочем о підкреслити, щ о щ оденні е к с к у р с ії н а Е К С ­ ПО були знам ени тим виш колом д л я ю нацтва, а заразом іспитом спритности, в ід ваги і п атріоти з­ му. Всі ставал и перед знаком ганьби і злочину, поповнених м осковським серпом і молотом, і к р ад ж ен и м и датам и 1917 і 1967. Ю нацтво зн а є чим д л я у к р а їн ­ ців є 1917 рік. Т о ж ід учи в совєтськи й п авільйон , ю н аки к а ­ за л и м оскалям у в іч і: «бреш е­ те! Н е свободу і рівн ість ви п р и ­ несли, а неволю і кріпацтво...». Ю н ач ка хоче вп и сати ся до к н и ­ ги п обаж ань, ал е чиновник, щ о в ж е н ач и та вся не м ало під ад ­ ресою М оскви, зап и ту є: «Що ти хочеш написати?» В ідповідь: «Щ е н е вм ер л а У країна!» Мос­ к а л ь із злістю відбирає кн и гу 146

п о б аж ан ь і си чи ть: «Твоя У к ­ р аїн а давн о в ж е померла». С ум івці в совєтськом у п а в іл ь ­ йоні до к азал и , щ о «бурж уазна, бл а к и т н о -ж о в та У країн а» є не л и ш е справою «стариків, п етлю ровцов, бандеровцов», я к і «за р ік -д в а помруть». Вони з а я в и ­ ли, щ о «ще не вм ер л а У країна». «Геть з комунізмом» в ід важ н о співаю ть і гу каю ть ю н аки п р я ­ мо в у х а м о скал ям в їх н ьо м у п авільй он і. І це неп окоїть моск ви н ів, тому н ахабн о і безлично вим агаю ть від д и р ек ц ії ЕКС П О , п ол іц ії і к ан ад сь к о ї д е р ж а в и з а ­ поруки, щ о у к р а їн с ь к а м олодь не буде м о скал ів непокоїти, що у к р аїн ц і н е будуть співати н а ­ ціональн ого гимну, не п ід н е­ суть нац іон альн ого п р ап о р а . . . Я к би . . . та роги м ал а . . . М олодь п ід н ял а у к р аїн с ьк і н ац іо н ал ьн і прап ори п оруч з к ан ад сь к и м и та власн и м и сум івським и. М олодь ви стр у н чи ­ л а с я н а зв у к и кан адського і у к ­ раїн сько го гимнів і за її п р и к ­ ладом зроби ли це всі, вклю чн о з поліцією , я к а , ви кон ую чи «до­ говір», гостро за р е а ґу в а л а п р о ­ ти п р ап о р а і гимну, ал е н іхто не в ід в а ж и в с я б р утальн о п е­ р ер в ати врочистого моменту. О крем а сп р ава — м осковське вм іш у ван н я у вн утріш н і сп р ави к ан а д с ь к и х гром адян. До цієї проблем и ми щ е повернемо. Тут хочемо л и ш е п ідкреслити, що, виелім ін овую чи із програм и т а ­ боруван н я «виховні гутірки», ком ан да засту п и л а їх гутіркам и про Е К С П О і обговорю ванням того, щ о ю нацтво бачило і ч у ­ ло та я к д іял о на ЕКСПО . Т абір носив н азву «Лісова Ш к о л а ім. ген. Р ом ана Ш у х еви -

іа-Ч упринки» і ділився на т а ­ пір ю н аків «Чорний Ліс» і т а ­ пір ю начок «К леновий Листок». «Чорний Ліс» таборував під 17 великими військовим и ш атр а­ ми в ск л ад і 7 куренів, а табір К леновий Листок» в 5 п ал ан ках і двох ш атр ах в склад і 8 куренів. Стан: ю начок — 366, ю наків — 352. Н азви куренів були в зя ті з історії 50-річчя У країнської Н а ­ ціональної Револю ції, УПА і Канади, ю вілейним датам як и х таборування, Збір і Д ень моло­ ді в М онтреалі й О ттаві були присвячені. Історія їх була предметом ви вчен ня по окрем их названих курен ях. С пільне від ­ мічення ук р аїн ськ и х ю вілейних дат відбулося по таборовому — великим святковим сумівським вогником з відповідною до теми програмою, я к у виконали по­ одинокі курен і обидвох таборів. Таборова буденщ ина, підмічена бистрим оком ю нацтва — сати ­ рою і гумором гомоніла в п ал ан к ах і ш ат р ах колом ийкам и і щ ирою радістю ю нацтва і сен ь­ йорів. Н айбільш е дісталося ко­ мендантові порядкового від д і­ лу, я к и й лед ве чи в ж е ззій де з таборового слівн и ка я к двійн як Ш ерлока Голмса . . . Збір ю нацтва СУМ К ан ад и і США ЗО л и п н я був за к ін ч ен ­ ням таборування. Таборовий стан поповнило юнацтво М онт-

МАЙБУТНІСТЬ ВАШОГО ЖУРНАЛУ «АВАНГАРД» ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ВАС!

реалю , Н ью -Й орку і Детройту, п ри їхавш и з мистецькими гр у ­ пам и на ЕКСПО. Н а вел и кій площ і «Верховини» струнким и колонами, чотирокутником ста­ ло юнацтво, по боках б атьки — гості. У сіх около 4.000 лю дей. П л ятф о р м а прибрана п р ап о р а­ ми, з виписаним и ю вілейними датам и та гаслом року «Ж иви, У країно, в дум ках, серц ях і ч и ­ нах!» Н а ній В л ади ка К и р Іси дор в асисті к ап ел я н а о. Р. Н а­ береж ного і о. Ц имбалістого від ­ правив А рхиєрей ську С луж бу Б о ж у та виголосив до сумівців знам енну проповідь. О год. 2.30 по полудні перед запрош еною президією і ко м ан ­ дою Збору п родеф ілю вали довгі колони сумівців з прапорам и та знаменами. У знам енитій ф орм і м арш у в д ер ж у в ал а сум івська оркестра О. СУМ — Торонто «Батурин» під дириґентурою В. К ард аш а. Вона прям о п ринево­ л ю вала д ер ж ати ґальовн и й крок, ритм якого ви би вали сот­ к и ю н ацьких бронзових ніг, творячи в русі одну лінію . К о ­ лони провадив д и в ізій н и к -в и ховни к С півак з Гамільтону. На чолі ю наків іш ов їх н ій ком ен­ дант А. Д оманчук, а на чолі юначок д р уж и н н и ц я М. Я цків. П ісля слова ком енданта Збору Т. Б у й н я к а і п ривітань В л ад и ­ ки Роборецького і голови ГУ ЛВУ д -р а Р. М алащ ука, на п л ятф орм і з ’яви л и ся гуртки за гурткам и з піснями й танцями. Р ізном анітність кольорів, форм, голосів, ю н ац ьк а верва створю ­ в а л и неописане приємне в р а ­ ж е н н я к раси і сили, щ о м ож е д ати тіл ь к и «юність молода».

147

Вишкільний табір С У М А в Елленвіл Б ер у ч и до уваги ве л и к у пот­ ребу щ ораз-то н ових к в а л іф ік о ­ в ан и х сил до виховної праці, Головна У права СУМА в л а ш т у ­ в а л а цього року один на цілий терен В и ш кіл ьн и й табір вп о­ р яд н и к ів і ви ховни ків, в яком у в з я л а участь п евна к іл ьк ість ю нацтва СУМ з К анади. Т абір відбувся на оселі СУМА в Е лленвіл, Н. Й.., від 13 серп ­ н я до 1 вересн я 1967 р. У часни­ к и табору рівночасно за л и ш и ­ л и ся на Зд ви г СУМА, як и й відбувся від 2 до 4 вересня. Т абір п ровади ться у трьох окрем их групах, а саме: група кандидатів на вп оряд н и ків 1-го

ступня, гр уп а кан дидатів н а вп оряд н и ків 2-го ступня і гр у ­ па кан д и д атів на ви ховни ків 1-го ступня. К ом ендантом цьогорічного В иш кільного табору був Св. К у ­ рило, заступ н и ком А н ан ій Н и кончук. Ін структорам и: д-р М. К уш н ір — головний виховник, ред. Д. Ч ай ковськи й , проф . 3. Саган, проф . М. Богатю к, проф .

JI. Ш ан ковськи й , проф . С. Д емчиш ин, проф . О. Л у ж н и ц ьки й , о. проф . Л. Гузар, М. Ч ер еш ньовський, п -і С. О. Б у р а, п -і І. К ононів, д -р П. М ірчук, проф . М. Ч ировський, мґр. Д. Б о га ­ тю к і інші.

Відділ Юного СУМА в Нью-Гейвені, Конн. зі своїми виховниками та членами іспитової комісії 148

На оселі «Холодний Яр» Спілка Української Молоді в дії П рип ікало червн еве сонце тут в Америці, а лю ди суботою і неділею сідали н а свої р о зк іш ­ ні авта й тік а л и в парки, над озера, щоб прохолодитися, відпочати, а член и СУМА, а голов­ но їх н ій провід, вів інтенсивну підготовку до літнього табору­ ван н я молоді. Б у лавн и й Головної У прави СУМА друг інж . М икола Б а рицький, в порозум інні з осе­ редкам и СУМА зі Сиракю з, Оборн, Рочестеру, Б о ф ф а л о та Елмайри, ск л и к ав в м ісяці тр а в ­ ні о к р у ж н у конф еренцію , щоб гідно провести літне таборуван ­ ня з наш ою молоддю. У висліді цієї кон ф ерен ц ії вибрано ок р у ­ ж н у таборову комісію, я к а не­ гайно приступила до дії. Дня 2-го л и п н я ц. р. успіш но від ­ крито л ітній табір ім. С тепана Б ан д ери д л я наш ої молоді на сум івській оселі «Холодний Яр». До ск л ад у команди табору ввій ш ли : опікун табору — інж . М икола Б ари ц ьки й , комендант табору — студент К анізію с К о ­ л ед ж у д. Я рослав Б ілоус, бун­ чу ж н и й — Б огдан Ш арабура — учень «гайскул», подруга Ганя Б одик — писар, учениця «гайскулу». Головний ви ховн и к — проф. П етро Ч уйко, педагоги-виховниці пані А нна Б уєрка, О ля Чорній, С теф ан ія Мороз, педагоги-виховники дир. Данило К в асн и ц я і проф . А ндрій Мо­ роз. М олоді ви ховники були: Д арія П ристайко — студентка Т ехнічного Інституту, Люба

Чучм ан, Х ристя Б у ла — сту­ ден тка б оф ф ал ськ о го у н іверси ­ тету, Лю ба Королиш ин, Ю рій Яремко — студент к о лед ж у Л емойн, Люба Ш вець — студент­ ка. Т аборування молоді проходи­ ло під знаком двох м аркантних роковин: 50-ліття У країн ської Н аціональної Р еволю ції та 25л іття постання У кр аїн сько ї П ов­ станської Армії. Чотири ватри, к ож н ої суботи одна, горіли в е ­ чором посеред л ісу над річкою «Трубайлом». П ерш а ватра 8. липня ц. р. бу­ л а при свячен а святові Іван а К уп ал а, п ереплітан а піснями, ки данням вінк ів на воду та з а ­ гальним співом «Ніч в ж е йде». Головний виховник, проф . П ет­ ро Ч уйко та опікун табору друг ін ж . М икола Б ари ц ьки й , з ц і­ лим виховним складом, вміло н ам ічували п л ян зай н ять моло­ ді на п ротязі цілого ти ж н я. Друга святк о ва ватр а була вл аш тован а в дні 15 л и п н я ц. р. і була п рисвячен а 25-річчю створення У кр аїн сько ї П овстан ­ ської А рмії. Д байливі в ч и тел ь к и -ви ховн и ц і пан і О ля Ч орній та А нна Б уц ер к а, з м атери н сь­ кою лю бов’ю та знаменитим підходом до дітей, підготовили гарні д еклям ац ії, збірні р ец и та­ ції, вільноручн і вправи, а проф. А ндрій Мороз ви ш коли в ю н ац ь­ к и й хор, н авчи в повстанських пісень. Всі вони, юні сумівці, сп івал и від так пісні коло в а т­ ри. Голова таборової комісії го­ ворив про героїку ОУН-УПА,

про народн ього ор л а С тепана Б ан д ер у та про л еґенд арн ого к ом ан ди ра ген. Ч уп ри н ку... В а т­ р а горіла, а м олодь с л у х а л а . . . си п ал а іскр ам и в а т р а . . . ніби п отакую ч и с к а зан е . . . Т р ет я в а тр а б у л а підготована в біл ьш ій м ірі в ж е молодими ви ховн и к ам и . В она п а л а л а дн я 22. л и п н я ц. р. на честь к л и ч а «Ж иви, У країн о, в д у м к ах , се р ­ ц я х і чинах». С в ятк о ве слово виголосив оп ікун табору ін ж . М икола Б ар и ц ь к и й . Б агата п рограм а с к л а д а л а с я з хорових точок: секстету, терцету, дуету в и к о н ав ц ів н а в ч и л а студен тка універси тету п одруга Х ри стя Б у л а (вона, к рім соціології, сту­ діює, я к побічний предм ет, м у­ зи ку). Д ек л ям ац ії п ід готовл ял и м олодш і виховни ці, студен тк и і студенти: Д ар ія П ри стайко, Л ю ­ ба Ш вець, Ю рій Я рем ко. П ри ­ ємно було дивитися, я к рідна, у к р а їн с ь к а пісн я, рід н а у к р а їн ­ с ь к а м ова і щ оден ний к л и ч «Ж и в и У країно, в ду м к ах , сер­ ц я х і чинах», були їх н ім и н е ­ відступним и п р и я те л я м и п р о тя ­ гом ц іл и х чоти р ьо х ти ж н ів ч а ­ су. В сіх ю н ак ів і ю н ач ок у час одного м ісяц я таборувал о 127 осіб. Н ай б іл ьш а своїм розм іром п а ­ л а л а ф ін а л ь н а в а т р а д н я 29-го л и п н я ц. р. В она б ул а п р и св я ­ ч е н а 50-літтю У к р аїн сь к о ї Н а ­ ц іон альн ої Р ево л ю ц ії та 25-річчю УПА. З а п ал ен о її посеред л ісу «Х олодного Яру» у ч асн и ­ к ам и табору ім. С тепана Б е н д е ­ ри. С иві дим и зд ій м а л и ся ген а ж під небо, полум ’я н і я зи к и в и стр іл ю вал и в небо, л ет іл и в безм еж н у ви сочін ь й там зн и к а ­ 150

л и . . . Г оловний ви х о вн и к, п р о ф . П. Ч уй ко, говорив у своєму сл о ­ ві про зн а ч е н н я ц и х двох в а ж ­ л и в и х р іч н и ц ь, а голова о к р у ж ­ ної таборової ком ісії доповню ­ ю чи в и сл о вл ен і дум ки, в ід р ек о ­ м ен д ував дво х ви х о в н и к ів т а ­ бору, у ч а сн и к ів В ел и ко ї Н ац іо ­ н ал ьн о ї Р ево л ю ц ії — УССів: проф . А н д р ія М ороза і д и р е к ­ тора Д ан и л а К васн и цю . В ін в и ­ словив вір у і надію , щ о дим и цієї в а тр и п он есу ться туди, ген на р ід н і зем лі, і вечір н ім и р о са­ ми зц іл у ю ть м огили н аш и х у к ­ р а їн с ь к и х воїнів, п ер едаду ть тій с т р а ж д а л ь н ій м атер і — зе м ­ л і н а ш у тугу, н аш у лю бов, н аш поклін, а н аш и м бли зьки м , р ід ­ ним, знайом им , н аш у си л ьн у в і­ ру в перем огу н аш о ї у к р а їн с ь ­ кої п равди . Довго д звен іл и с т р і­ л е ц ь к і і п о встан ськ і п іс н і. . . П а л а л а в а т р а . . . в е р х ам и дерев к р о к у в а л а Гранатова ніч, ср іб ­ л и л а росам и п о л я і п р и гад у вал а давню к а з к у н аш и х рід н и х у к ­ р аїн сь к и х піль. В ел и ко ю атр ак ц ією в таборі ім. С теп ан а Б ан д ер и д л я н аш и х ю н аків і ю н ач ок були н іч н і вправи , м арш і, лісові стеж і і т. п. Ін стр у к то р о м вп о р яд у був за сту п н и к СУМ А з Б о ф ф а л о д. І. Д ро зд о вєьк и й (він ж е і був останні 3 дні ком ендантом табо ­ ру). Н іч н і м ан д р івки , срібн оли ций м ісяц ь н а небі, су м івські щ оденні вогн и ки , щ о ти ж н еві ватри, співи, гри, забави , гу тір ки, к у п а н н я в р іч ц і «Т рубайло», зел ен и й л іс і поле, — це той рай, за я к и м ту ж и ть м олода д у ­ ш а в час ш кіл ьн о го року. Всі ці бл ага м ал и всі ті, хто прибув

на літне таборуван н я до «Хо­ лодного Яру». З а час чотирьох ти ж н ів в и ­ пущ ено два ч и сл а «Ю нацький Ш лях», що в ньому н аш а мо­ лодь м огла проявити, і п р о яви ­ ла, свій поетичний і письм ен­ н и ц ьк и й хист. Т ут і зродився «Х олодноярський т а б о р о в и й марш », а п роф . А. М ороз достосував м у зи к у Я росл авен ка «Со­ коли, соколи ...» До редколегії входили : проф . П. Ч уйко, А нна Б у ц ер к а, ін ж . М. Б ари ц ьки й . А дм іністратором табору був ін ж . Теодор Ч орнописький, я к и й з надзви чайн ою посвятою з д р у ­ зям и П. Б езд ухом і П етриш и ним дбали про те, щ об дітвора і м олодь м ал и здоровий і св і­ ж и й харч . Н аш е у к р аїн с ьк е ж і­ ноцтво з орган ізац ій В и звол ьн о­ го Ф ронту д у ж е см ачно і до­ бірно готували п о ж и в у д л я н а ­ ш ої молоді в таборовій кухн і, а ними були пані: К о зар з муж ем , Г авриш ків з м уж ем , Б езд у х з муж ем , П угач, П ристай, Л ін чако вська, Б ал ко , П опович. Доривочно пом агали в к у х н і та к і п а­ ні: П етриш ин, П лотиця, Д роздовська, Ґорґаню к, Зборовська, М ихаськів, Ґудзовата, Б одн арук, С пільни к, Яковина. П ідсум овую чи проведену п р а ­ цю в літньом у таборі ім. С тепа­ на Б анд ери, слід відмітити, що молодий ком ендант, студент Я рослав Б ілоус, був уп ерш е в своєму ж и т ті н а таком у відпо­ відал ьн ом у пості повних два ти ж н і. С прави вся він із свого обов’я з к у д у ж е добре. Б у н ч у ж ­ ний, м олодий друг Б огд ан Ш арабура, ви к о н у вав свої обов’я з ­ к и повних чотири т и ж н і д у ж е добре, він уміє к ом андувати і

слухати! Н евтом на ю на п о др у ­ га Г аня Б обик, таборовий писар, д у ж е совісно, солідно і д о к л ад ­ но ви к о н у в а л а свої обов’я зк и повн их чотири ти ж н і. В и ховн и й ск л ад з проф . П ет­ ром Ч уй ком д у ж е гармонійно сп івпрацю вав у всіх п и тан н ях в и х о в н о -ви ш к іл ьн о ї програми. О пікуни табору ін ж . М икола Б а р и ц ь к и й був дійсним о п ік у ­ ном у вс іх відн ош ен н ях до мо­ лоді. П ольовою Служ бою Б ож ою , щ о її від п рав и в о. сотрудник П авл о П риби ла з Б о ф ф а л о та парадною збіркою всіх сум івців і кін ц евим словом голови табо­ рової ком ісії закр и то л ітн ій т а ­ бір ім. С тепана Б ан дери . Р о зд а ­ но посвідки про відбуте табо­ р у в а н н я та нагороди за в зір ц е ­ ве виш и ван н я, щ о його вч и л а п рац елю бн а пан і С тепанія Мо­ роз. К л и ч «Ж иви, У країно, в дум ках, серц ях і чинах» п ер е­ дано н аш ій молоді д л я того, щоб вона, заби раю чи його з табору зі собою, м огла зах о вати глибо­ ко під серцем, і з ним піти всю ­ ди, в ш к о л у і в ж и ття. П рощ ал и ся . . . ш кода було по­ к и д ати ш атр а п ал ан ки , зелен і п ол я і р іч к у «Трубайло», вір н и х д рузів . . . Р о з’їхались... в оселі з а т и х л о . . . тіл ь к и невтом ний господар оселі, п ан Григорій К о стів, все щ е трудився, щ об все було н а своєму місці д л я н ас­ тупного таборуван н я, н а я к е зн ову ж д е н аш а сум івська мо­ лодь. Вечоріє... ж у р ч и ть річка, ш еп че м олитву холодн оярськи й ліс, брин ить ти хо комар... догар яє вч о р аш н я в а тр а . . . Борис Губка — голова таборової ком ісії на оселі «Х олодний Яр» 151

Щ о читати

ІІ

а

ц

а

н

и

Володимир Куліш У видавницт ві «Ш лях П еремоги» (М ю нхен 8, Ц еппелінштрассе 67, Н імеччина) вийш ла в ц ьо м у роц і нова книга В о ­ лодим ира К у л іш а «Пацани». Це п ри годн и ц ьк а повість, що п о к а зу є життя трьох м олодих у к р а їн ц ів , я к і виростали у больш евиц ькім «раю» бездомними. З а л и ш ен і жорстоким р е ­ жимом на вл асн і сили, вони пробивалися в житті, я к могли, м а н д р ува л и з місця на місце, п оборю вали н еб езп еки , ш укал и щ и ри х д р у зів , бороли ся за справедливіст ь н а ск іл ь к и в н и х б ул о дитячих сил. Д руж инники СУМ пови н ні прочитати цю к н и гу і то найменш е д в а рази : один р а з, щоб н асолодж ува­ тися повістю, а д р уги й , щоб пізнати ту жорстоку дійсність, в я к ій ж или і в и х о ву ва л и с я наш і д р у з і у п он евол ен ій Бать­ ківщ и н і. Ред. Н а дворі раптом за га в к а в Б ровко. О п ісл я він ж ал іб н о з а с к а в ­ ч а в і зам овк. Господар три в о ж н о гл ян у в на двері, господиня з а ­ м о вкл а н а півслові. Д вері хати з силою відчи н и л и ся, немов би їх хто сь ви р и в а в із одвірків. У х а т у увійш ов тип з розпухлим , блідим обличчям . Н а голові в нього був м іл іц іон ерськи й к ар ту з, з-п ід якого в и л а зи в зд о р о ­ в ен н и й чуб. О дне око м іліц іон ера х о вал о ся за підп ухлою щ окою , а друге неспокійно бігало н а всі боки. Ч ер ез п л еч е у ш к ір ян ій к обурі висів наган. Н е п ри вітавш и сь н авіть, ти п від р азу спинив своє око н а х л о п ц ях . В ін довго на них ди ви вся, ви вчаю чи , о п ісля ти ш у поруш ив за х р и п л и й голос: — А це щ о з а супчи ки ?

— Ц е . . . це х л о п ц і моєї родички. їд у т ь до Х ар к о ва, оце ли ш при йш ли, — н ам ага в ся с к а зати господар сп окійним голосом, ал е видно було по ньому, я к він не б а ж а в цієї зустрічі.

— Чом у н а ч а л ь н и к про це н е знає? П лю єш н а р о зп о р яд ж ен н я?

— О ко злісн о в п ’ял о ся в господаря.

— Н е плюю, — спокій но зап ер еч и в він. — От, за р а з п ер е к у ­ сять і підуть по дозвіл.

— З а р а з, за р аз, — п ер екр и в и всь м іліціонер. — Ти мені дивись... Д ограєш ся! Ми з таки м и п ан ь к ати с я н е будемо. П лю вати нам н а те, щ о твої при в ій ськ у , чув?

152

Ж у к з Ж у р авл ем переглянулися м іж собою. Вони відразу збаг­ нули, хто це прийш ов.

— Ц е був заступник тутеш нього н ач ал ь н и к а міліції, — пояс­ нив господар. — Щ о вони в селі виробляю ть, крий, Господи!. . Цей у ж е не одних чесних господарів із села вислав. А пиячить день і ніч. В ж е лю ди ск ар ж и л и ся до району, але де там! М іліція до віда­ лася пізніш е, хто ск ар ж и вся і хату спалила. Там усі свої. Р у ка руку миє. Просто пекло зробили з села. Звичайно, що все це з дозволу районового Н КВ Д . . . . .. Так, от де собака заритий! — зрозум ів Ж у к . — Просто гад вислуговується. Б ач и л и ми в ж е таки х. Вставай, братчику. Ходімо до н ач ал ьства по дозвіл. М ож е і д а д у т ь !.. . . . С ільська м іліція п рим іщ увалася в найкращ ом у будинку. Н авколо в ел и к а площ а, що прави ла за місце дл я мітингів, коло дверей ве л и к а дош ка, на я к ій к лап ти к ам и пап еру біліли якісь розпорядж ення. В ікн а були напів зачинені, а к р ізь них неслися п ’яні голоси. Я кийсь голос хрипів: — З а наш ого товариш а нач ал ьн и ка! К рой во в с ю !.. Інш ий голос йому вторував: — Гурра! З а н ачальни ка! М узика, давай б о й о в о ї... К о к загл ян ув к р ізь вікно до середини: — А ле ж начальство накурило, що й світу не видно.

— Я іду перш ий, — ск азав Кок, — бо те Око та к симпатично дивилося на мене. Ми один одному сподобалися, просто за к о х а ­ ли ся в собі. Я йому і Б р о вка пригадаю. . . . К оли К о к відчинив двері, хлопців ударив терпкий зап ах самогону й м ахорки. З а столом, повним пляш ок, сидів гармоніст, ш ироко розставивш и ноги в нових чоботях, яки м и вибивав такт. Його м окре від поту волосся заліп и ло чоло і очі. Н апроти нього сидів знайомий у ж е хлопцям Око, з напів порож ньою пляш кою в руках, а під стіною н а залізном у л іж к у , повному подуш ок, з чобітьми на ковдрі спочивав сам н ач ал ьн и к. З розстібнутої його сорочки вип иналися волосаті груди. Б іл я н ач ал ьн и ка на кріслі висів наган. Н ад столом зви сал а поганенька ел ектри чн а лям па, я к а а ж п л а­ в а л а в густому м ахорчаном у димі. П ерш им отям ився гармоніст. Р озтягнувш и гармонію на всю ш ирочінь, він немов завм ер: — А це щ о за мара?

— Ми до товариш а нач альн и ка, — ділово відповів Кок. — П ро­ ш у йому доповісти.

153

— К ого там чорти принесли? Х іба н е бачиш , що н ач ал ь н и к к ультурн о відпочиваю ть? — донеслося з л іж к а .

— Ми п ри й ш л и . . . п ри й ш л и по д озвіл . . .

— По я к и й дозвіл? — не зрозум ів н ач ал ьн и к.

— Т а отой тип к а за в нам, — К о к п о к азав н а Око, — щ о ми м у ­ симо м ати д озвіл н а перебуван н я в цій військово забороненій смузі. Ч и н е так? . . . О ко незадоволено см и кн увся і п р о м о ви в: Д окументи і ж и в о о о !..

— Я к і докум енти? — зд и ву вався Ж у к .

— П аш порт, — р я в к н у в нетерп ели во Око. — П ааш порт, а не то . . .

— Т а хіба паш порти дітям даю ть? — К о к звер н у вся до Ж у р а в ­ л я, — я про та к е не чув.

— І я щ ось не чував, — підтвердив Ж у р а в е л ь . — От напасть... О ко побачив, щ о пром ахнувся. Він п оглян ув н а Ж у р а в л я .

— А ти, дитя, т е ж не маєш ? Га?

— Т еж не м аєш , — п огл узував Ж у р а в ел ь . — М ож е з а д в а-тр и р о к и дістану.

— Зн ачи ть, бум аж ок нєт? — задоволен о ствердив Око. —• Т ак і зап іш ем у протокол. — Т овариш у н ач ал ь н и к у , — по-діловом у звер н у вся в ін до л іж к а , — вони без докум ен тів . .. Ч и не вд ар и ть до районового Н КВ Д ?

— П ока ні, — відповів н ач ал ь н и к і раптом р яв к н у в до х л о п ­ ц ів: — В и щ о робили в селі? К уд и йш ли? З ки м м аєте з в ’язо к ? Х то вас послав? Н ач ал ь н и к п ід н явся з л іж к а : — В ідповідайте скоро, в мене нем ає багато ч а су д л я вас!

— М и п ри й ш л и до села трохи відпочити. Й ш л и до Х аркова. З в ’я зо к покищ о маємо з вами, ніхто нас не посилав, бо ми самі вміємо післати, к оли до нас пристаю ть, — К о к відп овів та к спо­ кійно, щ о його друзі усм іхнулися. Око зір в ав с я і, підбігш и до К ока, підсунув йому під носа зд о ­ ровенного волосатого к у л а к а : — Ч им пахне, стерево?

— Смердить, — від вер н у вся К ок. — Х іба ти не зн аєш ріж н и ц і м іж смородом і запахом ? .. . . . О ко радісно за ір ж а в і к и н у вся до К о к а. А ле його ви п ер е­ див гармоніст з кри ком : — Н а небі сичас будемо, — і за м ах н у вся н а хлопців. А ле несподівано він дістав у дар від Ж у р а в л я , щ о л и ш м’я в к 154

нув і гепнув на підлогу. Гармонія з ж алібни м рипом покотилася за ним. Око з криком «бий» ки н увся до хлопців, ціляю чись з н а­ гана, ал е пострілу ніхто й не чув. Ж у р а в е л ь спокійно підставив свою довгу ногу й Око, не добігши до мети, п ерекинувся н а під­ логу й загубив нагана. К ок те ж не дрімав, на лету пійм авш и Око за чуба так його смикнув за нього, що, здавалося, вирве голову з в ’язів. Ж у к блискавично підніс нагана і наставив на н ачальн и ка.

— Е й ти, — зблід начальни к, — брось ету ш тучку. Ми теє, ми ж артували. Вася, встань і не в а л я й дурака. От я тебе піднесу . . .

— Б ач и л и та к у добру душ у? — К о к а ж плю нув на л еж ач и х міліціонерів.

— З а р а з ми з тобою поговоримо і д а м о . . . тобі дозвіл.

— Б реш еш , сукин сину, — донеслося з підлоги і п л яш ка, к и ­ нута гармоністом, із свистом пролетіла над головами хлопців і розбилась об двері.

— Ти щ е граєш ? От я зараз тебе до твого пуш кін а відправлю , — погрозив Ж у р а в ел ь , нахи л и вся над гармоністом і м ахнув реб­ ром руки. — Це тобі завдаток. Що, солодко? Ми жлобе, вміємо бити, ш кода, щ о ти леж иш , а то б я п оказав тобі, я к п ляш кам и кидати. Гармоніст дивно ойкнув, щ ось хряснуло . . .

— Т епер черга на н ач ал ьн и ка міліції, — випростався Ж у р а ­ вель. Я . . . я . . . нічого. В ип’ємо, братіш ки, помиримось. Я бачу, що ви орли, — запропонував начальник. — Н ам таки х, я к ви, треба. Згода?

— Ти в ж е добре напився, вистачить з тебе. Н ам лю ди опові­ дали, я к ти тут хозяйнуєш , — Ж у к не скінчив, бо Око непомітно підсунув ру к у й смикнув його за ногу. Ж у к заточився, а н ач ал ьн и к блискавично вхопив крісло, на якому висів наган. У ж е падаю чи, Ж у к натиснув язи ч о к зброї. К р ізь дим він побачив, я к н ач альни к, зігнувш ись, впав разом із кріслом. В цю хви ли н у зір в ався на ноги Око й щ осили вдарив к у ­ лаком в ж и в іт К ока. М алий і не зойкнув, а вп ав на землю , як підкош ений. Ж у р а в е л ь залиш ився віч на віч з Оком. Він н авіть не мав часу глянути, щ о діється з хлопцем. Око з розбитим чолом, з якого стік ал а кров, виглядав н аче звірю ка. Він почав н аб л и ж а­ тися до Ж у р а в л я . Х лопець не відступав, лиш е легко розставив ноги, сильніш е впираю чись в долівку. Око розняв руки, немов би хотів у них пійм ати хлопця.

155

«Візьму його на страх, — виріш ив у душ і Ж у р а в ел ь , — ін акш е буде мені поганенько». Він вдав, щ о ш арп нувся вбік. Око, думаю чи, щ о хлопець хоче тікати, ки н увся до нього. Тоді Ж у р а в ел ь лівою вдарив в обличчя. А ле Око тільки заточився, ал е не впав. Він схопив п л яш к у зі сто­ л а й з нею сміливо піш ов на хлопця. К ро в із ран и за л и в ал а йому очі і він погано бачив. Тоді Ж у р а в ел ь н ах и л и вся і з усіх сил в д а­ рив нап асника головою в черево. Око м ахнув пляш кою , але Ж у ­ равель в ж е піймав його ру к у й здавив так, щ о здавалося, р о зч а­ вить її. Другою рукою він ударив м іліціонера в підборіддя. А к о ­ л и цей падав, Ж у р а в е л ь додав в ш ию ребрам и обидвох долонь. М іліціонер впав і завм ер на підлозі без руху. Тоді Ж у р а в е л ь ки н увся до хлопців. Ж у к прийш ов до свідомо­ сті, бо тільки вдарився, падаю чи, але К ок л е ж а в без п ам ’яті і м ай­ ж е не дихав. Ж у к ш виденько м етнувся до інш ої кімнати, де була к у х н я начальства. Н евел и чка пічка, на я к ій стояв чай н и к з го р я­ чою водою, була а ж червона від вогню. П оруч стояло відро, по­ крите газетою. Думаючи, що в відрі вода, хлопець вхопив його, ал е за п ах спирту зупинив його. Н ареш ті він знайш ов відро з справж ньою водою. В поспіху захопив зі собою і відро зі спир­ том і при тому ненароком вихлю пнув його на піч. Б у х н у ло в ел и ­ чезне полум ’я. Ж у к відскочив і ки н увся до кімнати, де на нього ж д ав Ж ур авел ь.

— В иливай н а К ока, ш видко, горимо, — ж а х н у в с я він, — там повно спирту біля печі. Ж у р а в ел ь хлю пнув водою на К ока, опісля вхопив його попід п ахви і витягнув на двір. Н а дворі К о к опритомнів, хоч і тр и ­ м ався за ж ивіт.

— Тікаймо, тікаймо, — наглив Ж ук . У хаті а ж ш уміло від вогню. . . . Х лопці підхопили К о к а і м ай ж е понесли. Ж у к , як и й з а п а ­ м’я та в дорогу, вів до хати господаря. Н ареш ті добились і знемож ен і зупинилися. К о к а посадили під тином. . . . — Д и віться! — зл як ан о скри кнув К ок. — Г ори ть! .. Десь далеко за хатам и в нічне небо під н явся стовп полум’я. Він м ахав вогняним и рукам и, зловісно освічую чи околицю. Т р и ­ вож но забевкав дзвін. З хат почали виходити люди, дивилися в бік п о ж еж і й брали відра. Ч ути було гомін натовпу, щ о сунув до вогню. . . . Х тось у тем ряві к р и ч а в : — Гей люди, ч и я це хата горить?

156

У відповідь почулося: — М іл іц ія ... Гукайте лю дей г а с и т и ... Ш в и д к о !.. П очувш и слово «міліція», тіні, я к і поспіш но бігли в нап рям і вогню, зупин илися, немов на наказ.

— Х одімте до хати, — опам’я тався господар. — Там і без нас погасять. Т ак їм і треба, — додав із серцем. — І тіл ь к и подумати, що та к і слабосилі хлоп ці дали раду бандитам . . . Х валю за від­ вагу. А тепер вам треба добре повечеряти. Там стара хвилю ється, не дай Б ож е! І хто б подумав . . . — бурмотів старий, пропускаю чи хлопців на подвір’я. — Хто б подумав . . . Т ак і-о пацани . . .

Студентство Києва напередодні революції (Закінченн я зі сторінки 95) доходило й до к он ф л іктів, щ о к ін ч ал и ся загрозою застосування грубої сили. Та серед київського м іщ анства я к е щ е не забуло зовсім своєї м атірньої мови, виступ братчиків в оборону ук раїн ськ о ї мови міста знаходив повну підтрим ку та зрозум іння. Х оч воно говорило п е­ р еваж н о м іським ж арґоном (що се то наш а, а к ц ія не р о зп у к іваєця), ал е тіш илося, коли чули з уст братчи ків чисту літературн у у к р аїн ськ у мову. Щ об вона була дійсно чистою вільною від ч у ж и х зворотів та слів (як власно каж у ч и , дякую вас), або невластиву вимову, Б ратство завело А кадемію У к раїн ської Мови, під к ер ів ­ ництвом ф а х о в и х знавц ів ук р аїн ськ о ї мови ви п р авл ял и ся всяк і помилки. Т ак ож , щоб наочно доказувати, щ о братчики не якісь простаки, щ о говорять україн ською мовою, бо інш ої не знаю ть, а п редставники нової інтелігенції, я к а є мовою господаря н а своїй землі. П омагало при всьому, коли братчики своїм зверхнім в и гл я ­ дом показували, що вони н ал е ж а ть до провідної верстви у к р а ­ їн ської столиці. Д ехто з них к азав, що треба бути при золотому годинникові, бо цим він здобував собі більш у повагу. К о л и перш ий спротив було перейдено, було приємно ствердити, що у кр аїн ськ и й елемент міста досить численний, тільки не н асм і­ лю ється себе ви яв л яти . Т яж чою була сп рава пропаґанди самостійности У країни, бо братчиків н ази вал и тоді м азепинцями і зр а д н и ­ кам и або й злочинцям и. Тут у ж е треба було бути ви нахідливим у способі ви слову і пристосовуватись до обставин та співрозмовця. Н айбільш им и оборонцями держ авн ої єдности з росіянам и були т а ­ 157

к и ж свої м алороси — сини отечества чуж ого. Щ об м ати більш е м ож ливостей, засн овано було таємне ви д авн и ц тво НУС (грецьке слово, щ о озн ачає розум, ал е і я к ін іц іял и н азв и «Н аціональний У кр аїн ськи й Союз»), Воно ви дало м іж інш им и брош уру Д. Д онцова: «М одерне М осквоф ільство». Х оч тоді зобов’я зу в а л а заборона д р у к у вати щ обудь ук раїн ськ ою мовою, ч л ен и Б р атс тв а зн ай ш л и собі п ри х и л ьн и к ів серед робітників д р у к а р н і К редитового К о о п е­ ративного Б ан к у , я к і вм о ж л и вл ю вал и цю заборону обходити. Заохочен і цим успіхом братчики за сн у вал и л еґал ь н е ви д ав ­ ництво, я к е н азв ал и іменем леґендарного к о з а к а Вернигори, як и й обдарований віщ им даром зап овід ав свого часу майбутню вел и ч самостійної наш ої д ер ж ави . У члени цього ви давн и ц тва був п ри й ­ н яти й т а к о ж і М. М іхновськи й (винятково!). Н а початок було в и д ­ ру к уван о в М оскві к н и ж к у І. Ф р а н к а : «Іван В иш енський» і «На С вятою рській горі» я к твори, щ о зап алю ю ть серц е вірою в н аш е майбутнє. Д рукую чи цю к н и ж к у в М оскві м али змогу її пош ирю ­ вати і в У країні. В и я вл яю ч и себе всю ди там, де треба усу вати вп ли в російської держ авности , б р атч и ки постановили завести д л я н аш и х студентів о зн ак у їх н ь о ї при н ал еж н ости до наш ої нац іон альн ої спільноти — особливу ш ап к у — корпоративного к аш к ета. Ц ей к аш к ет став ско­ ро д у ж е популярн им і виднів у в ітр и н ах усіх біл ьш и х склепів К иєва. Н ош ення студен тськи х «туж урок» з російським и д ер ж авн и м и орлам и н а ґу д зи к ах серед н аш и х студентів не було прийняте. Ц і зах о д и н аб л и зи л и Б ратство С ам остійників до то в ар и ш ів-єо ц іял істів, я к і п р и й н ял и їх п редставників до З а га л ьн о ї С тудентської Р ад и д л я спільної співпраці, хоч не все без їх н іх застер еж ен ь. Збори цієї Р ади відбувал и ся літом за Дніпром кого гатки, що н а ­ зи в а л ас я «Чорторий», або, в інш і часи, в Голосіївському лісі «коло колоди». Н а одній з т а к и х нарад було п ри й н ято пропозицію бр ат­ чи ків, щоб н а ви п адок ок уп ац ії П равобереж н ої У к р аїн и арм іям и Ц ен трал ьн и х Д ер ж ав п остаратися про наш ого у к раїн ського п о ­ садн и ка К и єв а і згодили ся н а їхнього к ан д и д ата — тодіш нього ч л ен а м іської У п рави доктора П авл а Б у р ч ака. К и їв був тоді звіл ь н ен и й від усіх ц и віл ьн и х установ і я к місто, щ о зн аходи ться в близьком у запіллі, було переповнене військом , раненим и та хворим и воякам и . Тому було ріш ен о розви н ути серед ни х ш и рен н я сам остійницької ідеї. Тоді то було п олож ен о основи д л я Т овариства ім. гетьм ана П олуботка. П еревага військової адм іністрації дещ о ослабила діял ьн ість 158

«охрани» — політичної поліції і братч и ки могли себе вільн іш е по­ чувати. Щ е з самого п очатку існ уван н я Б р атства збори його ч л е ­ нів відбувал и ся правильно щосуботи, в домі пан і Люби К р и ж а новської (на Подолі). Там ж е відбувал ася вим іна «пошти м іж йо­ го членам и та з в ’язковим и, через я к і Б ратство під трим увало сто­ сунки з студентським и осередкам и н аш им и в ц іл ій Росії. Б р атство старалося т а к о ж н ав ’я за т и з в ’я зо к через Р ум унію (р. 1916) з У к р а­ їнською Н аціональною Радою у Відні і д л я цього п ер еп рави ло к о ­ ло Б ен дер старш ину УСС, щ о втік з російського полону і п ер ех о ­ ву в ався в К и єв і (Кирчів). Ц я спроба не вд ал а ся і в ж е більш е не повторю валась, бо братчики були переконані, щ о в тій війн і Ц ен т­ р ал ьн і Д ер ж ав и будуть перем ож ені А нтантою і тому ролю в дер ­ ж авн и ц ьком у відродж енні буде грати В ел и ка У к раїн а. З ти х п р и ­ чин було перенесено головну увагу на ш и рен н я сам остійницької ідеї серед в о я к ів -у к р аїн ц ів, щ о зн ах о д и л и ся н а ф рон тови х л ін іях . Особливо успіш ною ц я діял ьн ість ви яв и л ась в т. зв. Ф ін лян дськ о ­ му К орпусі, щ о ск л ад ав ся п ер еваж н о з у к р аїн ц ів і стояв у Г али­ чині (по російськом у боці ф ронту). У спіш ність цієї діяльности п ід тверд ж ував ф а к т, щ о на В е л и к ­ день 1916 ро к у на старш инськом у зібранні під час спільного розго вл ян н я було піднесено тост за самостійну У країну, я к и й був прий н яти й без протесту всім а присутніми старш инам и на чолі з корпусним командантом. П ош ирення діяльности Б р атства в и к л и к а л о потребу перенести його дієвий осередок до центру міста, у п рим іщ ен н я К ом ітету Со­ ю зу Міст П івд ен но-Західн ього Ф ронту (на Б ан к о вій вулиці). Там відбувалися більш і наради. П ід час одної такої наради, 27-го лю ­ того, наш з в ’язк о ви й подав вістку, (о 10-ій год. ранку), щ о голова С пілки Росії дав р о зп оряд ж ен н я по всіх за л ізн и ц я х не п ереп ус­ к ати еш елонів з військом . Н а цій н араді було виріш ено заін іц ію вати створення Ц ентрального С амостійницького Ц ентру. Цю ініц іяти ву п ід трим ала З а га л ь н а С тудентська Р ад а та старш і соц іялдем ократи, я к Дмитро А нтонович (відомий п ізн іш е посол у к р а їн ­ ської Д ер ж ав и в Римі) та В асиль Ч ум ак, вп ли вови й чл ен тої ж партії. П ерш і (і слідую чі) збори відбули ся в домі того ж Д. А нто­ н овича і п ри вели до засн ован н я У к раїн ської Ц ен тральн ої Ради, я к а була на початку самостійницькою .

Читайте, передплачуйте, поширюйте ВИДАННЯ СУМ!

159

«Стуй, к то е...?» (П очаток н а сторінці 99) — Н у, зап ри м іти в щ онебудь підозрілого? — питаю.

— Ні, д р у ж о к , нічого.

— Ну, то п іш л и Хомо!

— А в ж е ж , щ о п іш ли. С идіти тут до з а в т р а хіб а не будемо. — Я к за в ж д и ж а р тів л и в о відповів він. П одорозі вк азу ю Х омі місце, де за х о в ав я п р и собі ш таф ети . Ц е обов’я зо к к ож н ого к у р ’єра, чи з в ’язкового. Б о н а випадок, к о ли б я впав, щоб він міг їх в р я т у в а т и т а відн ести к у д и слід.

— А ти, — к а ж е Х ома, — к р а щ е не падай , а зан еси к у д и треба. П еретинаю чи В орон івську рогатку ми й н е пом ітили, я к н а ­ реш ті н аб л и зи л и ся п ід Б о гд ан івку (куток села), щ о ось колесом розк и н у л о ся н ад ставком , у к у ч е р яв и х , п о х и л и х немов стар ен ьк і бабусі, вербах. З а д р и ж а л и нерви, заби лось ж и в іш е з радости серце. Зробилося б а ж а н н я за гл я н у т и до котроїсь з х ат н а р о звід к у та роздобути щ ось з хар ч ів. Ц е ж моє рідн е село і соромно м ені буде, думаю , к р и ви ти нагодою, н е зайш овш и . До того н аш і голодні ш л у н к и а ж к р и ч ать, щ об к и н ути їм щ ось «за драбину».

— Гей, Хомо. Щ о ти на те? — питаю. Х ома сидить в ч а гар н и к у за кущ ем , н ав ів свою п а п а ш к у н а Д м итра В аси л ьо ви ч а хату, м овчить і тихо сопе.

— Гм, я к бачу в тебе ню х не поганий. Т іл ь к и не відомо, чи м а­ хо р к и дістанемо?

— П ро те тобі голубч и ку нічого н е ск а ж у . Б у д е — дадуть. Н е буде — зад о во л ьн и ся тим, щ о є.

— А мені, — к а ж е , — я к б и м ахорк и зр азу , от за тя гн у в с я б си ­ вухою а ж у небі почул и б. Да . .. Ей, Р у б аш ен ьк у , стрівай. М ах о р ­ к а м ахоркою . А от ми й забули , х о л ер а би його вт ял а, щ о нам се л еп к ам не віл ь н о л ізт и зі ш таф етам и в село, х а й і рідне. П р и га­ дай, щ о тобі ком анди р говорив при відході. П равд у к а за т и я про це добре зн ав. Н е п ер ш и н а мені була. А ле перед Хомою свідомо таїв, бо б а ж а н н я вскочи ти в рідн е село було си л ьн іш е за п ар т и зан с ьк у кон сп ірац ій н у обереж ність.

— Ну, чорт із ним, при нагоді зай ду другим разом, — м ахнув рукою і руш ив К о зар івс ьк и м и городами в н ап р ям і дороги, я к а бі­ ж и т ь в село. Н ар а з чуєм о хтось несам овито к р и ч и ть: — Стуй! Стуй! К то є?!

160

— М іліція! — м айнуло блискавкою в голові.

— Свуй! — відповідаю . — А там хто? — додаю по п ол ьську і ш уг під Л ехм анівський тин.

— Т утай м іліція, К орнентко!

— А громи б тебе били к л я ти й виродку. М абуть попався ти мені сь о го д н і. . . — думаю. — Н е втечеш х а р п и з я к о !..

— А там кто? — репетує к іл ь к а голосів враз.

— Ян К орн іц кі — кричу.

— Ну, то ходз колєґо! Чеґо сен пєпш иш ! — відповідає знову К орнентко і, бачимо, я к ви л ази ть з-п о за д я д ь к а Сидоровича ш та ­ хет. З а той час Хома присунувся бл и ж че мене, а я засів за дерево і цілий час белькочу до Хоми по польськи, щоб не насторож ити їх та дати їм нагоду підійти бл и ж че до нас. В ж е бачимо їх чоти­ рьох, я к на долоні. К орнентко, собака, почув прізвищ е свого колєґи (був конокрадом, злодюгою на всю околицю), заки н ув кр іса на р ам ’я і суне прям о на нас. Суне бандюга, як и й не один р аз зн у ­ щ ався над моїм батьком, не один р аз бив прикладом кр іса сестру. П ри й ш ла тепер нагода відплатити! Я забув на мить п арти зан ську обереж ність та слова командира, що коли йдеться за ш таф етам и то н іяк не м ож на гратися з вогнем. Хома ш товхає мене та радить обстріляти ти х «храєрів» (він син П олтавщ ини н ія к не міг вимовити правильн о того слова), круто завернути і преспокійно піти собі на пункт. А ле я закуси в губи і вперто сидів н а місці, чекаю чи приходу К орнєнтка. Віддаль, я к а відм еж овує нас, не більш а, я к п ’ятд есят-ш істесят метрів. Я перехрестився і в душ і прош у Бога, щоб допоміг мені звою ­ вати того ірода, клятого падлюгу, я к и й та к багато н акапостив не­ винним лю дям. Тим хоч частинно відп л ач у за м уки і побої так о ж мого батька.

— Ну, Х о м о . . . — ш епочу до нього, — масти гадів по головах, щоб знали, я к вою вати з безборонним населенням! В секунду засп івали наш і п ап аш ки довж и лезни м и серіям и по дорозі, по полях. Вогонь засліпив нам очі. У в у х ах заш ум іло, а луна дзвін ко покотилася Б лаговіщ івськи м и полями, ш ироко р оз­ неслася над хатам и, завм ерл а десь в Ж у р а к ів с ь к и х п л авн ях. Н а х ви л и н у стало тихо, тихо, я к у домовині. В ідтак блиснув за Тимковою хатою крісовий постріл і знову тихо. М абуть, котрийсь з «рицеж ув» вистрілив з п ерел як у Богові у вікна. Еге, з-н ад дороги почувся тихий стогін раненого. В ідтак гав­ кан н я сполоханих собак.

161

— Р убаш ен ку! — ш епоче Хома, — у ж е підемо, бо чого доброго втратим о з в ’язок.

— А в ж е ж , Хомо, щ о підемо, — з полегш ою відповідаю . Р ан к у хіб а ж д ат и тут не будемо. Х ай їм біс! П ерескочили Іван івськи й перелаз, С ороківським и загородам и навпростець подалися н а Ж у р а к ів с ь к і п л ав н і в р іж о к Зл о бу д івськ и х лісів.

— Пст, п с т . . . Ну, ходіть в ж е ходіть!

— Д руж е командир, стрілець Р уба . . .

— Н е треба! — злісно кр и кн у в командир. — Де та к довго л а ­ зили? Х то стріляв?

— Д руж е ком андир! — звітував Х ома, — п ер ескакую чи Б о г­ д ан івн у ми несподівано напоролися н а п о л ьськ у м іліцію ну й обс т р і. . .

— Досить! — нервово ви гукнув командир. — Х то вам дозволив, п овертаю чи з п у н к ту з в ’я з к у л ізт и у село? Га?! Н ар а ж у в а ти себе, а головно пош ту н а небезпеку? Ви м али доволі часу, щоб обійти його і н а час бути тут. П о-другому, в и хіб а свідомі того, щ о п ер е­ носите в а ж н і таєм ні н ак ази й інструкції головного к о м ан дуван н я УПА? А ну, скаж ім о, попали ворогові в р у к и всі засекр ечен і т а ­ ємниці і тоді щ о? В ас поси лається і вам довір яється, а ви що? Л а ­ зите, Б ог зна, куди! І все те тіл ь к и ч ер ез необереж ність, л егк о ­ в а ж н іс ть ваш у. А зн аєте хлопці, щ о — у ж е лагідніш е, — вам з а те м ож е бути? П ольовий револю ційний суд і ги л яка! Розум ійте — г и л я к а . . . А л е . . . В м айбутньому, щ об м ені біл ьш е та к е не п о в­ торю валося. Зрозум іло?

— Т ак є, д р у ж е ком андир! — гу кн у л и ми з Хомою м ай ж е в один голос з невимовною радістю , щ о все будь-щ о-будь так гладко скінчилося. А могло бути ін акш е. М огла піти н аш а сп р ава до «го­ ри», а там СБ, п ольова ж ан дарм ерія, і з а н ех ту ван н я н ак азу хто зн а чим воно те все було б закін ч илося. Н у, ал е добре є, так, я к є.

— М арш увати! — гукнув командир. З а х ви л и н у чота прискореним темпом м ар ш у в а л а лісом н а С усп івськ і стави, д е до н ас д ол уч аться дві л ан к и стрільців, я к і вечо­ ром тран спортували н аш и х ранених друзів. З віси вш и голову, йду мовчки. Ані п ар и з уст. Х ома т е ж м ов­ чить, або п о -ти х ен ь к и лає, м овляв, через тебе «шляпо». Я ціли й час роздумую н ад тим, чи сп рятав я його, ірода, чи він м ож е с . . с . . . м ав щ астя т а чудом ви рв ався з хал еп и . Я кщ о так, ш кода, думаю, щ о дістав від ком андира «пуцівку». А м о ж е . .? Ну, нічого. К оли сь він мені щ е п о п а д е т ь с я . . . — заспокою ю себе.

162

І дійсно, я к я пізніш е довідався, від н аш и х к у л ь впало двох м іліціянтів вбитими. А Корнентко, гад, та щ е один ви р в ал и ся ж и ­ вими. П ро це донесли командирові з в ’язк о в і розвідки. У ж е й стави. В наслідок наш ого спізнення л ан к и в ж е давно прибули н а місце п ри зн ачення та о ж и д ал и наш ого приходу. П ри­ сіли, поласували скрайком хліба, якого вспіли зорган ізувати наш і хлопці на Г воздівських та К ри в ен ськ и х хуторах, дещ о перепочи­ ли. К ом андир розгл ян ув при світлі принесені нам и ш таф ети . А бу­ ло їх з десяток: коротенькі, м ал ен ькі та довгі, тоненькі, п ретоненькі. Р о зк л а в їх на дві групи, а ті, щ о були при зн ачен і н а д а л ь ­ ш у виси л ку понесли два стрільці в Л ю блинецькі ліси. З а д в а дні вони повинні повернутися у Гораецькі ліси н а ви зн ачен и й пункт. П ісля короткого відпочинку д ал ьш е вдорогу. Треба щ е до сві­ тан ку добитися до другого ком плексу Горасцьких лісів. З а р яд ж ен о збірку, вислано передню і бічні забезп ечен н я і чота р у ш и л а в п ітьм ах догоряю чої ночі. В. Р убаш енко

За цапову душ у Евген Дудар (Гумореска)

Славко ніс гарбуза. У серці клекотіли любов і ненависть, а голова працювала, як лічильник таксі. Віра сказала: «Стань спочатку людиною». А він що, осел? Х іба він гірший за отого клаповухого В алерка? Цок, цок, цок. Не кроки, а х ід годинника! «Стань л ю ди н ою . ..» Це він, Славко, не людина? М оже, отой клаповухий Валерка займається боксом? М оже, він по­ ступається в трамваї місцем. М ож е він знає, хто така Б р еж ід Бардо? Цок, цок. Цок, цок. Ти щ е побачиш, хто такий Славко. Темна вулиця як чорний рів. І небо чорне. І світ чорний. Лише вікна повишкірювались жовтим світлом і лупляться на Славка. Цок, цок. Цок, цок.

163

А було б си л ьн о!. . Он там, в найтемніш ому місці, на н еї наскакують троє. Один приставив до грудей ніж . І тут Славко: бац, бац, бац! Один упав, другий хитнувся, третій . . . Вона: — Славик! Рідний мій! Він прикладає чемно руку до серця: — Пардон, мадам! Я вас не з н а ю . . . Або ні. Он там, на четвертому поверсі, п ож еж а. Біля вікна дитина. Лю дей зіб р а л о ся !. . І ніхто не м ож е нічого вдіяти. Тут Славко. Розш товхує юрбу. Л ізе по ринві. Й де по карнізу. Стрибає у вогонь і виносить дитину. Всі до нього. Питають: «Хто?» «Як прізвище?» А л е він каж е: «Так поступив би ко­ ж ен» і зникає. Наступного дня в газеті фото: Славко з дитиною. І підпис: «Героїчний вчинок невідомого юнака. Хто його знає, спові­ стіть редакцію. Ю нака чекає нагорода». А ж потепліш ало в грудях. Цок, цок. Цок, цок. Раптом згори пролунало хрипле: «Рятуйте! Вбивають!» Славко похолов. Підняв голову. Крик лунав з відчинених на балькон дверей третього поверху. Балькон був упритул з ринвою. Славко підбіг до ринви. Скинув черевики. Він нічого не чув і нічого не бачив. Він вж е був біля самого балькона. Вхопився за поручні. П ереліз. Чує: з кімнати виривається ди ­ к е хрипіння. Славко відсунув ш ирму і остовпів: телевізор. Горланить на всі заставки . . . Ф отокарточки Славкової в газеті наступного дня не було. Його того ж вечора сфотографували в поліції. І довго допиту­ вали: за яких обставин він опинився у ч уж ій квартирі?

Чи Ти вж е вислав-(ла) передплату на

“ АВАНҐАРД“? Чи приєднав-(ла) нового передплатника-(цю)? Якщо ні, зроби це негайно!

164

Дружинники дискутують:

Збереження рідної м о в и серед

МОЛОДІ

П роблем а зб ер еж ен н я у к р аїн с ьк о ї мови, головно серед молоді д у ж е п ек у ч а в к о ж н ій к р аїн і, де тіл ь к и посел и л и ся у к р аїн ц і, в тому ж і в А нглії. С тарш і часто н ар ікаю ть на нас, м олодш е по­ коління, за в ж и в а н н я ч у ж о ї мови, н е звертаю чи у в а ги на дійсну причину, з я к о ї це виникає. Н ем ає сум ніву, щ о зб ер еж ен н я у к р аїн с ь к о ї мови за л е ж и т ь у перш у міру в ід самих батьків, а головно від м атері. Я к щ о вони нац іонально свідові, то будуть старати ся, щ об п ерш а мова дитини була у к р аїн с ь к а, а н е ч у ж а. Я кщ о дити на в ж е з к о ли ски освоїть у к р аїн с ьк у мову, то п ізн іш е не буде проблем. В м ію чи мову, вона сама буде читати, писати, говорити нею та старати ся її зб агач у ­ вати. Ч у ж у мову дитина з «повітря» п ід хап ає, бо, здебільш е, з н а ­ х оди ться в чуж ом у оточенню. А л е с к іл ь к и є т а к и х батьків, щ о н е тіл ь к и н е вч ать дітей у к р аїн с ьк о ї м ови зм ал к у, а й не хочуть д ати її у к р а їн с ь к е ім’я при хрещ енню . Б ать к о , чи м ати к л и ч е сина н е «Володимир», ал е «Волтер», н е «М аруся», а «Мері» і т. д., щоб ч у ж і діти не п ізн ал и , щ о їх н я дити на у к р аїн с ьк о го роду. А ле діти не т а к і дурні, я к б атьки собі гадаю ть. В тій дитині в с е ж так и за л и ш а єть ся щ ось у к р аїн ськ ого — щ ось відм інне від ч у ж и х д рузів і подруг. Ось один ви п адок з ж и т тя : М алий хл о п ч и н а свідом их б атьків говорить вдома, та в у к р а ­ їн ськом у оточенні україн ською мовою, а серед ч у ж и н ц ів п о -ч у ­ ж ому. Його ан гл ій ськ и й товариш прибіг до своєї м атері і зап и тав, чому то так, щ о Ів ас ь говорить двома мовами. О тж е, в ж е м ал о л іт­ к и р о зрізн яю ть ріж ницю . В інш ом у подібному ви п ад к у «занглійщ ений» у к р аїн е ц ь почав см іятися, щ о ч у ж и н ц і н ази ваю ть його знайомого «Петро», а не «Пітер». П роте один ан гл ій ськ и й хлоп ец ь в ід р азу відповів, щ о він тому н ази в аєт ьс я Петро, бо є ук раїн ц ем — тим самим засором ив у к р аїн ц я. Н а щ астя ми н е маємо багато подібних ви п адк ів. Р о ди н а м ає вел и ки й вп лив н а в и х о в ан н я дітей. Н ай б іл ьш у к р и вд у робл ять вони тим, щ о не тіл ь к и дітям , а л е й собі, щ о від ­ м овляю ть н а л е ж а т и до громади. І я к щ о діти т а к и х родин х о ч р аз на р ік стрічаю ться з ук р аїн ц ям и в ц еркві, в домівці, чи в зн ай о ­ мих, то ці діти від р азу бачать, щ о їм щ ось бракує. Ц е сам е відноси ться до мови. Б агат о б а ть к ів н е тіл ь к и щ о самі не в ч ат ь дітей рідної мови, ал е і н е посилаю ть дітей до у к р а їн ­ ськ и х ш кіл , щ об їх н ав ч и л и інш і, м овляв, дитині у к р аїн с ь к о ї мови 165

не потрібно. О дначе дитина, я к у батьки без причи н и відіб рали зі ш коли, перебуваю чи з своїми товариш ам и, я к і бодай частинно говорили п о -у к р а їн сь к и почувалась покривдж еною . П рийш овш и до хати почал а з б атькам и л аяти сь за те, щ о її рідної мови не н авчили. Б а т ь к и засором ились, і ви сл ал и її зн о ву до ш коли. Н е є, отж е, правдою , щ о молодь не х оче говорити рідною мо­ вою. Вона нею не говорить, бо зам ало її знає, їй бракує слів. Чому їд учи н ер аз на п рогул ьк у вона не співає ч у ж о ї пісні, ал е за в ж д и у к р аїн с ьк у — бо вона д л я неї бли ж ча. Н авіть ті, щ о зовсім слабо п о -у к р а їн сь к и говорять, співаю ть пісні. П отіш аю чим ф акто м є те, щ о від 1961 р. ан гл ій ськ и й у ряд д о ­ пустив у к р аїн с ьк у м ову я к предм ет д ерж авн о го іспиту — м атури. М олодь, я к а скепти чно стави л ася до у к р аїн с ьк о ї мови, починає інш им поглядом на це дивитися, бо бачить, щ о з у країн ською мо­ вою чи сл и ться н ав іть ан гл ій ськи й уряд. Ц е додає охоти н а в ч а ­ тися у к р аїн с ьк о ї мови і п риступати до іспиту. Д у ж е за ск о ч и л а мене подія на сум івськом у таборі, де м але к о ­ ло друзів за к л а л и м іж собою договір, щ о ко ж н и й , щ о говорить чуж ою мовою, м усить за к о ж н е ч у ж е слово п л ати ти грош еву к а ­ ру. Ц е робила та молодь, я к у було т я ж к о застави ти говорити поу к р аїн ськ и п ар у років тому. В п л ек ан н і рідн ої мови багато пом агає рідн а ш к о л а та м оло­ дечі організації. А ле й тут багато вчителів, чи ви х о в н и к ів роблять ту пом илку, щ о даю ть читати тим, щ о добре володію ть у к р а їн ­ ською мовою. В ласн е треба д авати тим чи тати і ви в чати вірш і, чи д еклям ац ії, щ о слабо говорять, щ об к р а щ е п р и ви к ал и до мови. Сумним яви щ ем є те, щ о в нас зам ало відповідних к н и ж о к — читан ок д л я у к р аїн с ьк и х дітей та молоді. Т еп еріш н я молодь в и ­ м агає те саме від у к р аїн с ьк о ї к н и ж к и , щ о від чуж ої. В она ви м а­ гає, щоб к н и ж к а була на тому самому рівні, щ о чуж ом овна. Т ак а молодь або замолода, або зам ало свідома, щоб зрозум іти чому в нас того немає. У багатьох к н и ж к а х м атеріял таки й сухий, нудний, щ о й ст ар ­ ш ому чи тач еві т я ж к о це зрозум іти й сприйняти, не то молоді. В тому і причина, чому вона не хоче чи тати у к р аїн с ьк о ї к н и ж к и ! Т реба як н ай б іл ьш е ваги п о к ладати на консервацію та ди ску ­ сії, головно серед старш ої молоді. Теми н ех а й сам а м олодь п р о ­ понує. Головна суть в тому, щ об молодь н ав ч и л ас я дум ати й в и с­ л овлю ватися п о-україн ськи . В таки х д и ск у сіях молодь зап р и м і­ тить свою слабість, і буде старатися себе п ідтягати, щ об не засо ­ ром итися перед інш ими. Н а мою дум ку н айголовніш а причи на б р ак у україн ськом овн ости серед наш ої молоді це та, щ о батьки, вч и тел і та ви ховни ки зам ість ви ясн и ти дітям , чому вони повинні говорити п о -у к р а їн ­ ськ и — на к ож н ім к роц і їх «картаю ть» за н ев ж и ва н н я її. Якщ об вони вм іли приговорити до сердець тої молоді — сп р ава цілком 166

була б інш а. П рим уш ування молоді говорити по-україн ськи , не то що не помагає, ал е часом ш кодить. З прим усу м ай ж е ніколи успі­ ху не було. М олодь мусить з власної волі говорити рідною мо­ вою. Завдан н ям вихователів є допомогти молоді цю справу зр о зу ­ міти, переконати її, наводячи п ри клади з історії, з теперіш ньої молоді на У країні, я к напр., Світличного, Дзюби, Симоненка, з ч у ­ ж о ї молоді, я к а ставал а в обороні своєї мови, нею гордилися, знає вагу рідної мови і її вж иває. В тому багато м ож е допомогти свідома старш а молодь, щ о во­ лодіє українською мовою і нею користується. М олодь себе кр ащ е розуміє, і скоріш е себе взаємно слухає. Т ак а молодь повинна в и ­ ясню вати потребу вж и в ан н я рідної мови в україн ськом у середо­ вищ і. Головна провідна молодь повинна давати добрий приклад, бо на н еї найб ільш е звертаю ть уваги. «Як він говорить чуж ою мо­ вою, чому я не можу?» — часто чуємо заки д в сторону провідника. В елику ролю відіграю ть зустрічі з українською молоддю з ін­ ш их країн , вим іни під час літних таборів тощо. К оли стрічається молодь з різн и х країн, вона мусить м ати сп ільну мову — в цьому ви п адку україн ську. З такої зустрічі за в ж д и н а в ’язую ться нові контакти, л и стування і т. д. К оли молодь н ав’язу є м іж собою друж бу, не конче мусить го­ ворити чуж ою мовою. Якщ о, ск аж ім ю нак свідомий, він ви м ага­ тиме від своєї подруги листуванн я рідною мовою. Якщ о дівчині за л е ж и т ь н а цьому юнакові, то вона з ц ієї причину буде додер­ ж у в ати ся цього баж анн я. Н е м ож на за в ж д и обвинувачувати старш е покоління за те, що молодь не говорить по-українськи. М олодь з своєї сторони по­ винна п ри кладати більш ого старання, насталю вати волю — бо де во л я там і сила. Я кщ о вона до цього буде зм агати, то зб ер еж еть­ ся у к р аїн с ьк а мова, вона «не вмре, не загине». Марія Гавришко

КОЛИ ВВЕЧІР СВІТЯТЬ ЗОРІ Коли ввечір світять зорі, Променисті і ясні. Ми у нашому таборі, Світим сумівські вогні. Грає блиск на смаглих лицях, Квітне радість у очах, Бо завзяття волі криця, В юних сумівських серцях. Здивувались в небі зорі, Обступив нас темний гай. Хто ж такі ви тут в таборі,

Чи покликав вас звичай? Українського ми роду Щастя краю наш звичай. Д ух гартуєм для свободи В боротьбі за рідний край. Приспів: Тож світіть нам вогні, проме­ нійте На ш ляху до святої мети, Дай, нам Бож е для рідного краю Українські серця зберегти.

167

«Личко, як мак, кругом козак...» В л и п н і цього р о к у в ід від ал и Р ед ак ц ію «А ванґарду» дві с у м івки з А встр ал ії: Л еся і М аруся П у к а л ьс ьк і. Я не м ало був зд и ­ вован ий, щ о дві м олоді ю н ачки в ід в а ж и л и с я сам і їх а т и в т а к у д а л е к у дорогу. Моє зд и в у в а н н я було тим більш е, к о ли я почув про подробиці їхн ього «рейду». Б о подум айте тільки ! О бидві сум івки працю ю ть в бюрі. Зар о б и вш и дещ о грош ей в о ­ ни зад ум ал и п ізн ати світ. Н ай п ерш е вони за б а ж а л и за їх а т и до Е вропи, де н ар о д и л и ся і де зн а х о д и ть ся їх н я Б а т ь к ів щ и н а — У к раїн а. П рибувш и кораблем в л и стопаді 1966 р. до А нглії, щ об забезп еч и ти себе дал ьш и м « к а­ піталом» н а подорож — вони стал и в м істі Р ед ін ґу на працю . К у п и л и собі авто, ви п о с аж и л и його п остіллю й інш им и п отріб­ ним и р еч ам и і на В ел и кд ен ь р у ш и л и н а євр о п ей ськи й к о н ­ тинент. П очерез ф р а н ц у зь к и й порт К ал е, Рубе, Б рю ссель, А нтверпен, Р о ттер дам (де п о ­ к л о н и л и с я м огилі полк. Є вгена К он о в ал ьц я), Д анію і з а їх а л и а ж до Н о р вегії і тут з а д е р ж а ­ л и ся в х ресн ої м атері М арусі. Ш остого ч е р в н я ви р у ш и л и н аш і к о за ч к и зн о ву в д а л ь ш у дорогу до Ш вец ії, за їх а л и до Ш токгольм у, в ід в ід ал и К о п ен гаґен, Гамбурґ, Г а н н о в е р , Б р ав н ш в а й ґ. Т ут х о тіл и п о ди ви ­ тися н а к азар м и , в я к и х ж и л и дітьми. А ле н іхто н е п о к азав їм, де ц і к а за р м и зн ах о д яться. В они ж н е зн аю ть н ім ец ької мови, а зустрічн і нім ці не вм і­ ли їм п о ясн и ти по ан глій ськи . «Личко, як мак, кругом козак» П ер ед М ю нхеном о гл ян у л и — Леся і Маруся Пукальські Л еся і М ар у ся щ е Ф р а н к ф у р т , перед «рейдом» пробують Гайдельберґ, Ц ю ріх, Ж е н ев у та ім’янинового торта Іннсбрук. Р озум іється, щ о ц е л и ш е половина дороги, я к у вони за п л я н у в а л и зробити. 8-го груд н я від п л и ву ть вони кораблем до Н ью Й орку, а потім ч ер ез А м ерику вер н у ться до А встралії. Ч и ви три м ало їх н є авто досі? Ч и в е р н у л и ся вони в ж е до А н г­ лії, чи подорож ую ть щ е по Б а л к а н а х . В тій х ви л и н і н е маємо з ними к онтакту. А ш кода, бо Л еся обіц ял а писати. В. Л.

168

І

р а т у л ю є м о !

Р ід П астерн аків, щ о н араховує тр ь о х братів — ч л ен ів О УРФ , — з я к и х п. Т еодор П астерн ак е головою п ар и зьк о ї Ф ілії, а його д р у ­ ж и н а головою Союзу У країнок, — п обільш ився н а нову родину. Син п -в а Д м итра й К лим ентини П астер н аків Івась, повін чався в суботу 11. 3. 1967 р. в соборі св. В олодимира в П ар и ж і з панною М арійкою Т ирпич. Н а С луж бу Б о ж у fj О Я Н К Я Ш Ш Ш ЗЯ ЕВ Н І й він ч ан н я прибуло багато п ар и зьк и х у к р аїн ц ів, родина з О рлеану, як теж ф р ан ц узи — п р ац е­ давці батьків моло­ дих. Ч исленно п ри ­ була й молодь, з о - ___________________ ______________________ крем а ж сум івці — V I

'ЩмШі

н. Дратіііпгької чудово . ■11і ііа и . В и р і з н я в с я v

ЩЖ.

жШж

п ар тії тенорі її н а іім о л о д ш и й з браті і; П а с т е р н а к ів . Іван.

JfiflB Я Я Ш В Й Й Й к ® | 2ї

ШІІЩ ,,S H | -і

«ЯН

М ОВОЮ

^ к ц

гтріІІІКІІ МОЛОДОГО. II.

S^m S

В ін ч а н н я давали шамб. М. Л о в е ні'ць та її. Імам Я ц-

ЯК* f l p i '. *

■

vSgS .'і '

'' • .Я®*

а хор «М ногая літа» та Весільна пара Пастернаків «Сотвори Господи» зі солям и й дуетам и пан ь М арії й О дарки А н дріїш и н та О л ек сан ­ дри К ук л о вськ о ї. Н а к ін ец ь дві товари ш ки молодої зі С тудії М. С кали-С тарицького, — У л ян а Ч а й к ів сь к а й О дарка А ндріїш ин, — відсп івал и в супроводі ф ісгарм он ії він ч ал ьн у пісню Ш евч ен к аЛ и сен ка: «Зійш лись побрались, повінчались». П ісля н евеличкого «аперитиву» в ц ерк овн и х при м іщ ен н ях, усі старш і учасн и ки з родинам и від’їх а л и на весільн и й обід-гостину, а молодь на тан ц і й забаву. Софія НаумовИч 169

Д л я читання

В еч ір н є м арево Василь Шевчук

Дорога бігла то вниз, то вгору. Старий автобус знай споти­ кався об гальма, або ревів надсадно, долаючи те невблаганне зем не тяжіння, що причаїлося в глибоких балках, ущ ерть на­ литих водою моря. Саме ж бо море весь час виднілося ген-ген праворуч у густо-синій далечі, де зависали хмари і блиска­ виці чесали коси серпневих злив. В ж е одгули жнива, й оба­ біч ш ляху вгиналось віття пірамідальних груш, розлогих яб­ лунь, а на баш танах довкола вицвілих куренів юрмились дині й смугасті велетні-кавуни. Тягло нестримно спинить машину, дихнуть на повні груди й пірнути в степ, де засипало сонце. Мов дитинча, що не награлося, не навтішалось світом за дов­ гий день, воно пручалось у чорних хмарах, сміялось, бризка­ ло пучками променів і врешті-решт, знемігшись, стихло. Р оз­ лився морок в степу . . . І в с е р ц і . . . Тут поле й поле, безм еж не, чисте, немов свят­ ковий обрус. А там, удома, у ж е горять вівчарські ватри на полонинах, ш епочуть сонні буки і по крутих стеж инах-плаях, неначе кізки, біж ать додом у дзвінкі дівчата . . . Десь за селом озвалась дримба; і друга, й третя . . . Ударив бубон. Здавило в горлі. Н у й настирливі люди! Просив, молив, пошліть мене назад у Карпати, бо пропаду де-інде, — покеп­ кували тільки і, мов навмисне, дали призначення в цей тав­ рійський незнаний степ. Ой, доле, д о л е . .. Н е осягнути тебе, не розгадать напевне. Чи міг я знати, що десь отут мені суди­ лося прожити свої найкращі роки, і може, навіть врости в землю і залишитись на все життя! Б уло так сумно, тоскно, Автобус знов спускався у вибалок, і мені здавалося, що я лечу, немов підбитий беркут, кудись у прірву, якій немає ні дна, ні краю. П асажири сиділи мовчки. Рож евощ окі огрядні тітонькистеповички ж ували яблука. Дядьки куняли. Видать, хильнули в місті, не враховувавш и спеки, й тепер зморились, як пас­ тушки, що повернулися з толоки душ ного вечора . ..

170

Мені почулось раптом, як у дійницях заворкувало піня­ чись молоко, запахло п ’янко якимось цвітом, травами, й озва­ лася матуся лагідно: — Стій, Лиска, стій! .. Замекотіли вівці, заторохтів десь віз . . . і потягло димком — сусідка Марта вечерю варить на двох цеглинах серед под­ вір’я . . .

— Василівна! — оголосив ш оф ер. — К ому виходить, при­ готуватися! Чотири ж інки схопились з місць, взяли свої корзини, вуз­ лики й піш ли до виходу. Одна ш товхнула худого жилавого чоловіка, той муркнув, кліпнув на н еї заспаними очима, слух­ няно звівся й попрямував слідом. Над морем сяйнула блискавка, відбилася в чорнім плесі й загоготіла лунко на цілий степ. Я притулився лицем до шкла і вдалині, у грозовому мороці, побачив гору, покриту цяточками вогнів. А трохи нижче, по оксамитовій воді затоки а ж до коліс автобуса прослались срібні тремтливі плаї. Неначе граючись, вони побігли поруч з машиною, веселі, звабні, і з хо д у вихопились на невисокий берег до автостанції. І вмить розтали. А ми помчали на той бік плеса стрічати інш их, таких як м и .. . Василівчани вийшли, а замість них влилась в автобус юрба веселих, збудж ен и х пасажирів, пропахлих потом, озо­ ном, степом. Вони розсілись швидко, погомоніли трохи й по­ ступово стихли. Автобус гув, як дж міль, а подолавши гору, зітхнув полег­ шено й завуркотів спокійно, рівно, мов заколисуючи. І тільки зараз помітив я старого щуплого чоловіка, який сидів навскіс од мене й неквапно порпався в замку ф утляра старої скрипки. Я ще не бачив скрипки, але ф утляр був увесь облізлий, на гранях витертий і л едве-ледве тримався купи. Крім двох замків він бадьорився шворкою, що обвивалася круг нього двічі й пишалася химерно вив’язаним вузлом. Старий одкрив замки і, розв’язавш и шворку, дістав з ф ут­ ляра маленьку скрипку. Узяв смичок, закрив футляр, поклав його собі під ноги. Розправив плечі, обвів автобус уваж ним 171

поглядом і невловимим рухом підніс свою стареньку м узику до плеча. Злетів смичок, і затуж или струни: Верховино, світку ти наш! Гей, як у тебе тут м и л о ! .. Я скам’янів на місці. Як степ вологу, вбирав у себе чарівну рідну мелодію . . . Ой немає краю, краю над ту Верховину! К оби мені тут побути Х оч одну годину! Немов зірвавш ись з кручі, задріботів старий м узика — всміхнувсь крізь сльози. І затуж ив, замарив знову: З верха на верх, а з бору в бір З легкою в серці думкою . . . Я нишком витер очі. Озирнувся, чи хто не бачив, та пог­ ляди всіх пасаж ирів були прикуті міцно до скрипаля, до його пальців, хоч вузлуватих, грубих, але чутливих, ніж них, як і сама мелодія. Засмаглий, сивий, давно не голений, старий зд а ­ вався Богом, що вийшов з міту і за одну хвилину полонив за ­ черствілі душ і наші, вдихнув у них бадьорість, силу і щось таке, якому навіть немає назви, бо невловиме воно, як вітер. К оли замовкла скрипка, я нахилився до діда, аби спитать, чи не земляк бува, але м узика зм ахнув смичком і заспівав іскристі, звихрені коломийки: Ой мала я чоловіка, чоловіка мала: Посадила на воротях та й ворона вкрала! П асажири засміялись друж ньо, потяглися, мов до магніта, до співака. Навіть дядьки, які куняли всеньку дорогу, пове­ селіш али і почали хвалити старого. А той співав, неначе си­ пав з міха: Мати моя старенькая, мати моя, мати, Не дай мені три дні їсти, а день погуляти. Іди, іди, моя доню, іди, не барися, В ід порогу, моя доню, додом у вернися! Старий у п ’явся поглядом в чорняву ф айн у степовичку, примружив очі й признався щиро, ледь-ледь притишивши голос: 172

Сіда-ріда, сіда-ріда, ой гаю, ой гаю, Ч ерез тоті молодиці не бувати в р а ю . . .

— Оце так дід!

— Н у й ну!

— Тримай, Миколо, Маню, бо тільки й бачитимеш! Сміялися, перекидались жартами. А невгамований старий музика лукаво грав очима і виливав на пісню пісню, на та­ нець танець. Видать, у нього було їх стільки, як у ж ивій кри­ ниці води. Він не задумувався, не морщив лоба, щоб прига­ дать мелодію, а грав і грав, немов збирався нам переграти все, чого навчився за цілий вік і що привіз сюди з далеких рідних Карпат.

— А звідкіля ви, вуйку? — таки спитав я, коли притихли трохи жартівники.

— Із Ворохти, — покинув грати старий, — а нині тут ж и ­ вемо, у Чорноземному . . .

— А як?

— Та що казати, — зітхнув неж урно музика. — К оли б у нас, у горах, така земелька!

— А що, там гірша? — спитали з задн іх сидінь. Не відповів. Нахмурив брови й дивився довго кудись у простір, мимо людей, крізь металеві стінки автобуса. А чарівниця-скрипка леж ала в його брунатних важ ких долонях, як немовля в колисці, і ще, здавалося, бриніла піснею. Що бачив він, старий гуцул, у придніпрянській ночі, де побували його крилаті думи, за тих коротких кілька хвилин, ніхто н е відав, ніхто не смів розпитати. А степ летів вогнями сіл, садами цвітом золотавих мальв, які квітчали асфальт дороги з обох сторін. Дідуню, вам зараз сходити, — сказала Маня.

— Так, так, — заметуш ився раптом музика. Дістав ф ут­ ляр, поклав у нього смичок та скрипку, закрив замки й, опе­ резавш и шворкою, узяв під руку. Автобус стишив хід, а за хвилину спинився зовсім. Старий зійшов і щ ез, неначе у воду канув чи розчинився в темряві. Як не вдивлявся в нічне, безкрає поле, я не побачив більш е його сутулої, непоказної постаті. Лише ген-ген зі степу мені 173

моргнуло кілька далеких вогників. І все. Неначе і не було ста­ рого тут поруч з нами, неначе то лиш е вечірнє мариво розстало в далечі, лишивши в серці ж урливу радість. Десь над Дніпром стинались блискавки, гули громи і поли­ вали густі серпневі зливи за літо спраглу землю. Десь вигля­ дали, ж дали мене дівчата, учні і невідоме ч у ж е село, якому, м оже, судилось стати навіки рідним . . . І не було в моєму серці ані жалю, ні розпачу. Мені, на диво, було приємно, весело. Так, ніби я вертався додому, в свої предвічні гори, в свою ста­ ру, дідівську хату над бистроводим Прутом. Пізнаймо українське громадське життя

Д і я р і й

С У О А

Д ня 2. 9. 1966 р. відбулося П ленарне засід ан н я У прави СУОА в У країнськом у Н ародньом у Домі в Ессендоні (М ельбурн). З а с і­ данням кер у вав другий заступни к голови СУОА енергійний п. Ігор Гриневич. Н а засіданні поза інш им и справам и обговорено лист ви давц я «Вільної Думки» в справі заки д у в збірникові «У країнці в А встра­ лії» про те, щ о «ВД» «зовсім не від д зер к ал ю вал а ж и т тя У К Ц в А встралії». По довш ій дискусії н а внесок п. М. К у ц и к а постанов­ лено цю справу передати редколегії зб ірн и ка «У країнці в А встра­ лії», бо у п рава СУОА не м ала ж адного вгл яд у до м атеріялів н ад ­ рукован и х у к н и ж ц і «У країнці в А встралії». Потім давал и к оротен ькі звіти про свою працю кер івн и ки в ід ­ ділів СУОА. К ер івн и к О рганізаційного В ідділу п. М. Куцик к о ­ ротенько звітував про свою поїзд ку до Сіднею н а громадську н а ­ раду. К ерівн и к Зовн іш ніх З в ’я зк ів п. Ігор Гриневич опрацю вав і зорганізував н ад р у к у ван н я англійською мовою Р езолю ції проте­ сту проти п ереслідуван ня у к раїн ськ и х к у л ьту р н и х д іячів в У к р а­ їні взагалі, а в п ерш у чергу проти ареш ту й тайного суду над С вітличним і Дзюбою. Р езолю ції будуть ви слан і австралійськом у урядові, церковно-гром адським і політичним діячам А встралії, до Об’єднаних Н ацій та до всіх амбасад в А встралії. К ер івн и к Ф і­ нансового В ідділу п. Я. Гевко не зібрав щ е звіту про поступ п ро­ д а ж і к н и ж к и «У країнці в А встралії». К е р ів н и ч к а К у л ьт-О світнього В ідділу п. Л. Гасвська-Д енес повідомила про дальш і заходи організації літературного конкурсу на твір д л я дітей. Дня 8. 10. 1966 р. відбулося засід ан н я П рези дії СУОА в У к р а­ їнськом у Н ародньому Домі в Ессендоні (М ельбурн). П рисутніми бу­ ли так о ж члени уп рави СУОА: голова У Ц Ш Р Т. П асічинський, 174

к ер ів н и ч к а К ульт-О світн ього В ідділу Л. Г аевська-Д енес і к ер ів н и ч к а С успільної О піки Н. Зім н ицька. З а сід ан н я відкри в і кер у вав ним голова СУОА М. Б олю х. Го­ ловною справою н а засід анн і був звіт голови У Ц Ш Р Т. П асічи н ського про м ляви й перебіг розп р о д аж у к н и ж к и «У країнці в А в­ стралії» п ом іж у к раїн ськ и м и поселенцям и в А встралії. У ди скусії заб и р али слово: М. Б олю х, І. Гриневич, Т. П асічинський, Я. Гевко. У висліді дискусії постановлено, щ об к н и ж к у давати до р оз­ п родаж у, п оза сіткою УЦ Ш Р, всім кн и гар н ям і кольпортерам , я к і заб аж аю ть в зя ти к н и ж к у до розповсю дж енн я. К ерівн и ц тво й координацію розп род аж у к н и ж к и «У країнці в А встралії» доручи ­ л и к ерівн и кові Ф інансового В ідділу СУОА Я. Гевкові. Н а засід ан н і знову обговорю вано справу та к и х або ін ш и х з а ­ кидів про недогляди, або недом аган ня в м ате р іял ах н ад р у к о ва­ них у зб ірн и кові «У країнці в А встралії» і одноголосно постанов­ лено, щоб на те все д а л а відповідь р ед ак ц ій н а колегія к н и ж к и . К е р ів н и ч к а К ульт-О світн ього В ідділу СУОА Л. Гаєвська-Д енес зап р о п он увал а текст ви ясн ен н я в пресі про відн ош ен н я СУОА до справи п ри їзд у В аси л я А врам ен ка до А встрал ії й його дії в н ап ­ р ям ку н ав ч ан н я у к р аїн с ьк и х н ародн іх танців в А встралії. Текст кінцевого зм істу ви ясн ен н я д л я преси, в імені П рези дії СУОА в зя в с я опрацю вати голова СУОА М. Б олю х. Голова СУОА і к ер ів н и к Зо вн іш н іх З в ’я з к ів п одали до відома, щ о вони на сп ец іял ьн ій авдієнц ії вр у ч и л и лідерові О позиції А. К о л вел ові й послові до Ф едерального П арл ям ен ту М ек-М анусові авторські п рим ірники зб ірн и ка «У країнці в А встралії». О чевидно та к і авдієнції — це в и яв и п оруш уван н я ідеї ук р аїн ськ о ї в и зв о л ь ­ ної справи. І «вим ацування» р еа к ц ії ви д атн и х п олітичних діячів А встралії про п ояву зб ірн и ка «У країнці в А встралії». Я к видно з їх слів то до появи цього зб ірн и ка м атер іял ів до історії п оселен ­ н я у к р аїн ц ів в А встрал ії вони поставилися прихильно. П ри тім ц ік аві їх та к і за в в а ж е н н я : М ек-М анус: «Чому у к р аїн ц і в А встр а­ л ії сп ровадили ф іл ь м «Сон» з М оскви й дал и Росії н а пропаганду тисячі ф унтів?» А А ртур К олвел ви яв и в повну поінф орм ованість про передвоєнні п о л ьськ о -у к р аїн сь к і відносини, про п ольон ізац ій ну п олітику польської к атол и ц ької Ц ер к ви й про спротив тому св. пам. Митр. А. Ш ептицького. П ри тім зап и тав : «Чому ви мою ф о ­ тограф ію пом істили побіч М ек-М ануса, якого я особисто не знош у». О бговорено листи ін ж . Я. Б у л к и з Т асм анії в сп раві н е п р и й ­ н яття ним звороту кош тів подорож і з Т асм анії н а 10-ий З ’їзд Де­ легатів СУОА в М ельбурні й в и си л ку к н и ж к и «У країнці в А встр а­ лії» н а його кош т н а адреси : «Готуйсь», «Ю нака», «А ванґарду», «Крилаті», «Визвольного Ш ляху» й трьох інш их п риятелів. Н а за к ін ч ен н я кер ів н и к З о вн іш н іх З в ’я зк ів Ігор Гриневич по­ дав до відом а ли стовну п одяку П рем ’єра М іністрів А встралії мр. Г. Голта за авторськи й при м ірни к к н и ж к и «У країнці в А встралії».

175

З А Л Ь БО М У У К Р А ЇН ІК И СУОА

З 16-ти в и р ізк ів з ав стр ал ій сь к о ї преси, я к і п р и й ш л и до мене в часі в ід 2. 5. до 14. 7. 1966 р о к у н ай ц ік а в іш и м е ли ст м ґра ф ер м ац . Ю. М енцінського, н ад р у к о в ан и й в сідн ей ській газеті «Дейлі М ірор» з д н я 29. 4. 1966 р. У л и сті п. Ю . М ен ц ін ськи й , н аш м олодий за в з я т и й сум івськи й діяч, спростовує н есл у ш н і за к и д и л ід ер а опозиції м істера А. К о л вел а. Д ал і в а р те у в а ги так е: 1. П ан м аґ. П р и сташ ев сь к и й п р и сл а в нам в и р ізо к з «А встралієн Д ж ю віш Н ью з» з 20. 5. 1966 р. Ц я ан гл ом о вн а ж и д ів с ь к а г а зе т а в А встр ал ії р ад о д р у к у є в с я к і м а те р ія л и д л я очорн ю ван н я у к р а їн ­ ців. У цьом у в и р ізк у , з к олон к и «Листи до Р едакц ії», бачим о л и ­ ста п. М. Ф рид м ана, с е к р е та р я ж и д ів с ьк о го «П рогресивного Ц ен т­ ру» п. з. «Діло з нацистами», у я к о м у п. М. Ф р и д м ан до ан ти сем і­ тів і р аси стів за р а х о в у є «А встрал ій ську Л іґу К он сервати стів» (А в­ стр ал ієн Л ід ж ов Р айте) і п у б л ік ац ії «Н ью з Д ай д ж ест Ін тер н ей ш енел» та «А встралієн Ін тер н ей ш ен ел Н ью з Р е в ’ю». П ісл я цього очевидного аб сурд у він подає щ е й ін ш і обґр у н ту ван н я.

2. У м ел ьб урн ськом у «Сані» з 21 і 22. 6. 1966 р. у з в ’я з к у з п о ­ їзд кою де Ґ о л я до К и є в а було дві ф о т о г р а ф ії де Ґ о л я з К осиґіном та поясн ен н ям : «де Ґ о л ь в и їж д ж а є до К и є в а, м атер і р о сій ськи х м іст; до м іста в як ом у 1000 рок ів том у п ер ш и й р о сій ськи й к н я зь п р и й н я в християнство». У ц ій сп раві було багато те л е ф о н ів до голови СУОА, щ об СУОА за р е а ґу в а л а н а те ф а л ь ш и в е п е р е к р у ­ ч у в ан н я к н я ж о ї історії У к р аїн и в к ори сть м осковського оку п ан та. Тут, я к і з «А встралієн Д ж ю віш Н ью з» т а к із «Саном» маємо ту сам у проблем у: Я к було б н ай л іп ш е р е а ґу в а т и н а н а к л е п и в англом овній ж и д ів с ь к ій газеті й в м ел ьн б у р зько м у щ оден н и кові «Сан»? СУОА не мас зм оги сл ід к у вати за тим, щ о к о ж н о го дн я п о я в л я ­ ється проти нас в англом овній пресі А встр ал ії. До того р е а г у в а н ­ ня управою СУОА, р ед ак ц ії сприйм аю ть я к р еак ц ію к іл ь к о х осіб, а н е у к р а їн с ь к о ї спільноти . О тж е в и х ід з того: Р е а к ц ія чи тач ів з р а зу телеф оном , чи листам и сп ростован н ям и до р ед ак ц ій , ц е оди­ нокий усп іш н и й л ік н а кри вди , щ о дію ться д л я сп ільн оти в пресі. А д а л і ми радим о звер н у ти особливу у вагу н а ж и д ів с ь к у га­ зету в А встр ал ії «Австр. Д ж ю в. Н ью з», чи тати її к о ж н е чи сл о й зр а зу протестувати ч ер ез тел еф он , чи л и стам и до р ед ак ц ії з а очор­ ню ван н я нас. П роте цьом у та к довго н е буде к ін ц я, д о к и ми н е дам о а в то ­ ритетн у л іте р ат у р у ан глійською мовою до п ід р у чн и х бібліотек ав стр а л ій сь к и х ж у р н а л іст ів . О тж е мусимо як н ай ш в и д ш е за к у п и ти н ау к о ву п о п у л яр и за ц ій н у л іте р ат у р у про У к р аїн у й дати її до біб­ л іотек щ оден н и ків і ж у р н а л ів д л я к о р и стан ь ав стр ал ій сь к и м и ж у р н ал істам и , публіцистам и. Ст. Радіон, К е р ів н и к П реси й Ін ф о р м а ц ії СУОА 176

З н а у к и і т ех н ік и :

НОВА ТЕОРІЯ БУДОВИ ЗЕМ НОЇ КО РИ З е м н а к о р а с к л а д а є т ь с я з глиб. Р о зм ір ц и х гли б ін оді дорівн ю є н е в е л и к ій п л ян ет і. Т еорію гл и бок ої побудови зем н ої к о р и в ч е н і в и с л о в и л и н а п ід ­ ст ав і в и в ч е н н я то ч н и х гео л о гіч н и х к а р т в с іх к о н ти н ен тів і д е т а л ь ­ ного в и в ч е н н я д н а м орей і океан ів. Глиби, щ о з н и х с к л а д а є т ь с я зе м н а к о р а відм ін ю ю ться, одн а від одної, своєю товщ иною і п о родам и я к і їх ск л ад аю ть. У г ір с ь к и х р ай о н а х , н а п р и к л а д , зе м н а к о р а, я к п р ав и л о сягає 50-70 к іл о м е тр ів . Н а р ів н и н а х в о н а дорівн ю є 30-40 клм ., а п ід в о ­ дою о к еа н ів і м орей 8-12 клм . Д овгі с п о с те р еж ен н я в к а зу ю т ь , щ о гл и би постійно р у х а ю т ь с я у п озем ом у і сторчовом у н а п р я м к а х . А н о в іш і д о с л ід ж е н н я в ч е ­ н и х сей см ологів (вчені сп ец іял істи , я к і д о с л ід ж у ю ть і в и в ч аю т ь зем л етр у си , т а в з а г а л і р ізн о м ан ітн і р у х и зем н о ї кори ) в к азу ю т ь , щ о н е л и ш е зе м н а к о р а, а л е і м а н т ія зе м л і (вер ства, в ж е р о з п е ­ ченого п р о ш ар к у , щ о зн а х о д и т ь с я безп осеред н ьо п ід зем ною к о ­ рою) зм ін ю є свої я к о с т і у позем ом у н ап р я м і. Ц е д а є п ід стави д л я д у м ан н я, щ о гл и би зем н о ї к о р и м аю ть ніби своє п р о д о в ж е н н я у м ан тії зем л і. В сі глиби, т а к д ум аю ть вч ен і, р о зд іл ен і м іж собою р о зл ам ам и ; р о зл а м и п р и х о д я т ь ч е р е з усю зе м н у кору, п р о х о д я ть і в м антію . Р о зл а м и оточую ть всю н аш у п л я н е т у к а н а л а м и , д л я очей, — ясно, н еви ди м и х. В д ал о с я ви ясн и ти , н а п р и к л а д , щ о ц і к а н а л и -р о зл а м и існ у ю ть і н а д н і ок еанів. З а дум кою в ч е н и х -г е о л о г ів сам е н а ц и х р о зл а м а х р о зм іщ у ю ть ­ ся о ч аги — ц ен тр и в е л и к и х зе м л етр у сів , по к а н а л а х ж е п ід ій м а­ ю ться м агм и р о зп е ч е н и х н а п ев н ій гл и би н і зе м н и х порід. У ц и х ж е м агм ах зн ах о д и м о п о к л а д и к о р и сн и х к о п ал и н . ПЕІІІСІЛІН З Д Н А ОКЕАНУ П ен іс іл ін — л ік я к и й вб и ває м ікроорган ізм и, я к і в и к л и к а ю т ь т я ж к і х вороб и у лю дей, я к от з а п а л е н н я л еген ів, о тр у єн н я к р о в и тощ о. П ін іс іл ін є один з л ік ів , я к и й з в у т ь ан ти -б іо ти к ам и . В и т я ж к и з м о р сь к и х водоростів, щ о їх о д е р ж а л и н а у к о в і ро­ б ітн и к и м еди чного ін сти туту в П о р т о -Р ік о є чуд есн і ан ти біо ти чн і л ік и . ї х д ія є тр и ч і с и л ь н іш а від п ен ісіл ін у . М ед и к и п р ац ю ю ть н и ­ ні н ад в т іл е н н я м у п р а к т и к у л ік у в а н ь л ік ів доб ути х з о к е а н с ь к и х глибин. П о д а л а проф. В. Ш алі Ц іна цього числа «Авангарду» подвійна!

Видання СУМ — це один із засобів виховання. Д руковане слово приносить користь ч и та­ чеві, сумівській організації та україн ській спільноті взагалі. К ультурний рівень народу мі­ ряється тираж ем друкованого слова. Д руковане слово — це духова пож ива. Ч итайте і пош ирю йте видан­ ня Ц ентральної Управи СУМ: «АВАНГАРД» — ж у р н ал для друж ин н и ків СУМ. «КРИЛАТІ» — ж у р н ал для сумівського ю нацтва й молоді. «ЗА П ИСКИ ВИХОВНИКА» — теоретично-педагогічний ж ур­ нал дл я В иховників Ю. СУМ. «ЗНАННЯ» — практичний ж у рн ал -п о р адн и к д л я Виховни­ к ів Ю СУМ. Своєчасне розчислення свід­ чить про Ваш у обов’язковість і громадську виробленість.

УМОВИ ПЕРЕДПЛА ТИ «АВАНГАРДУ»

ЗДА і Канаді. В елика Б ри тан ія А встралія Н імеччина Б ел ьгія Ф ранція А встрія П івденна А мерика

—

— — —

—

— — —

річно 4 числа

одне число

2 дол.

12 шіл.

1.60 дол.

6 нм.

80 фр.

8 ф р.

40 ш іл.

1.20 дол.

0,50 дол.

3 шіл.

0,40 дол.

1.50 нм.

20 ф р .

2 фр.

10 шіл.

0,30 дол.

В інш их к р аїн а х рівнова]ртість ам ериканського доляра. П ередплату висилати б вими чекам и на адресу: U KRAINIENNE т A JE Comit6 C entral 72, B oulevard C harlem agn< | BRUXELLES IV., Belgique UNION

DE

Д руковано в К ооперативній друкарні

« Ц 1 Ц Е Р О « Мюнхен

H erstellung: D ruckg' р issenschaft «<CICERO», 8 M U nchen 8. Z e p p e lin stra B e 87