Авангард (ч.85-86) by Спілка Української Молоді

Ш Ш АРД

Рік X X I

січень-червень 1967

Ч.: 1-2 (85-86)

АВАНГАРД ж урнал для молоді. Офіційний пресовий орган Ц ентральної Управи Спілки Україн ської Молоді. Виходить щ о три місяці.

VANGUARD Official Press Organ of the Central Committee, the Ukrainian Youth Association (in exile) quarterly

Р е д а ґу є К о л егія : д -р Григорій В А С Ь К О В И Ч , мґр. Омелян К О ВАЛ Ь, Володимир Л Е Н И К (головний редактор); Петро Б А Ш У К , мґр. Евген ГАН О В С Ь К И Й , М ихайло ГРИ Н Ю К, Ярослав ДЕРЕМ ЕНДА, д -р Теоф іль К ІС , д -р М ихайло К УШ Н ІР , мґр. Григорій О Щ И П К О , д -р Богдан СТЕБЕЛЬСЬКИ Й. Редакційне листування і матеріяли надсилати на адресу: «Аванґард», 8 Miinchen 2, Dachauerstr. 9/ІІ. Tel. 555316 Адреса Адміністрації: ,,Avantgarde“ , 72 Bid. Charlemagne, Bruxelles IV., Belgique

АДРЕСИ Ц Е Н Т РА Л Ь Н О Ї І К Р А Є В И Х У П Р А В С П ІЛ К И У К Р А ЇН С Ь К О Ї М ОЛОД І та представників «А ванґарду»: Union de la Jeunesse Ukrainienne (Центральна і Крайова Управи) 72, Bid. Charlemagne, Bruxelles IV., Belgique

Ukrainischer Jugendverein Zeppelinstrasse 67, 8 Miinchen 8, Germany

Ukrainian American Youth Association, Inc., P. O. Box 211, Cooper Station, N ew York 3, N .Y ., U S A

Sr. Bohdan Kowal Prado del Este, Calle Oriente, 34, Q -ta ,,VeseiKa“, Venezuela

Ukrainian Youth Association 83 Christie Street, Toronto 4, Ont., Canada

Sr. Oleh Szym anskyj Caixa Postal 9007, Sao Paulo, Brasil

Ukrainian Youth Association The Old C liff House, W eston-on-Trent, Derby’s Great Britain

Union de la Jeunesse Ukrainienne 47, rue Richter Paris 9e France

Mr. J. Kutny 26, Indwe Street, Tottenham, Vic., Australia

,,Prosvita“ (SUM) c. Soler 5039 Buenos Aires, Argentina

На обкладинці: Група юначок С У М в Англії

ІЗ ЗМ ІСТУ С тор. Р - С у м ів сь к е га сл о на І 1967 р і к .................... 2 Р

АВАНГАРД Ж У Г Н П Н П Л Я МОЛОВІ

( Н а у н а , знання, л і т е р а т у р а , с у с п і л ь н о - п о л і т и ч н а д у м на )

І Гр. В а с ь к о в и ч : П р оф . І Г ри гор ій В а щ ен к о ; Б ог і У к р а їн а . . . : У 25 -л іття У П А . . .

І З І 6 ; 11 :

; П. К ізко: П у б л іц и с т и ; ка р е в о л ю ц ій н о го ; п ід п іл л я . . . .

; І 13 ;

- Б ер езен ь — м іся ц ь ; Ш евченка . . .

17 І

І О. Капітанчик: Т ар ас І Ш евченко . . . .

18 -

І Н ов ел іст М ак си м 1 Б р и л и н сь к и й

І 19 І

- Олена Апанович: К о 2 за ц ьк а р е сп у б л ік а

" 23 ;

- Іс т о р ія в д о к у м е н та х

26 -

І І. Микита: М оя праця І І на зов н іш н ь о м у в ід І І ти н к у ..................... 28 ; С у м ів сь к і п р обл ем и ЗО ; І В и к л ю ч н о для п од р у г 34 І ^ 3 ж и т т я С У М -у . . 37 ; і П о с у м ів с ь к и х т а б о рах ...........................42 -

І І. Новосільська: Д ещ о " п р о табір та й ого І 1 м о л о д ь ......................67 І - М. С. М и кол а Л и сен ко 71 ; . 74 І Z С у м ів сь к е в есіл л я 2 Щ о читати . . . . 76 ; І В п о ч у т т і в ід п о в ід а л ь І н о с т и ...........................77 Т М. Галабурда: П ам ’яті Z Д ор огом у Д р у гов і . 79 І ІІІІІ І І ІЧІМІ III ІІІІІІІІІІІШ Т 'І ІІІІІІІІ.'ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

Рік X X I

Ч.: 1-2 (85-86) січень-червень 1967

ГАСЛО 1967 Р О К У , ЩО М А Є СТА ТИ РЕАЛЬНОЮ ДІЙСНІСТЮ Дві важливі

річниці

збігаються

в цьому

1967

році:

50-ліття

Української Державности і 25-ліття від створення У П А . Обидві да ти тісно в ’яж уться зі собою, як два етапи цього самого процесу бо ротьби українського народу за свою державну незалежність. 50 літ тому наші предки започаткували збройну боротьбу, а 25 літ пізніше наступна Генерація цю боротьбу відновила, ведучи її на протязі десятка

років в

нечуваних

умовинах

партизанської бо

ротьби. Обидві річниці будуть темою цьогорічних наших святкувань, таборових зайнять, вишколів і виховної діяльности. Вся ця діяль ність проходитиме під гаслом:

« Ж и в и У к р а їн о в дум ках, с е р ц я х і чинах!» Молоде покоління 1917-20 років започаткувало визвольну ре волюцію і проголосило незалежність і соборність України, наступ не молоде покоління 1940-вих років відновило організовану зброй ну боротьбу, а сучасна молода Генерація має двигнути цю боротьбу на найвищий щабель і її переможно завершити. Це станеться тоді, коли Україна буде змістом духового росту нашої молоді, коли ідея визвольної боротьби володітиме думкою і серцем нової української Генерації і пориватиме її до чину. Своєю щоденною виховною працею Спілка Української Молоді має за завдання осягнути те, щоб Україна жила в думках, серцях і чинах нашої молоді.

Центральна Управа Спілки Української Молоді

Професор Григорій Ващ енко (Надгробне слово виголошене д-ром Гр. Васьковичем 5. 5. 1967 р.) Українська громада в Мюнхе ні супроводить на вічний спо чинок великого національного педагога й учителя, професора, Григорія Ващенка, доктора гоноріс кауза УВ У, який ціле життя невтомно трудився над піднесенням освіти свого поне воленого народу, працюючи те оретично й практично на тому полі з молодих літ до глибокої старости. Народжений 1878 ро ку на Полтавщині, здобуває те ологічну освіту в Полтавській духовній семінарії, а опісля ви соку освіту в Московській ду ховній академії. З 1904 року, маючи 26 літ, присвячується педагогічній праці, яку прово дить впродовж чотирьох етапів ссого життя, прагнучи завжди, за всяких умов дати українській молоді найкращу і всебічну осві ту в національному дусі. Чотири життєві етапи виповнені педагогічною працею, що їх пройшов Покійний Професор, були дуже різнородні. Перший з них припадає на бурхливі часи народніх зрушень між двома ре волюціями в царській імперії — 1905-1917 років. Другий етап — це світлий час українського державного відродження 1917-1920 років. Він короткий, але на полі національного виховання, над звичайно творчий і важливий. В той час Григорій Ващенко, маю чи 40 років, працює лектором для перевишколу українського вчи тельства, викладає педагогіку і психологію в Полтавськім учи тельськім інституті, а 1918 року призначається на доцента психо логії в Полтавському університеті. Третій етап педагогічної праці Покійного припадає на час російсько-большевицької окупації України і пов’язаний з великими небезпеками для нього. Цей етап триває до другої світової війни. Тоді, в 1925 році, Григорій Ващенко отримує звання професора педагогіки, але згодом, в час погрому Спілки Визволення Украї ни, членом якої він був, і в час погрому Спілки Української Мо лоді, проголошений «ворогом народу» і переслідуваний большевицьким режимом. Четвертий етап — це діяльність проф. Ващенка на еміграції. З

1945 року він був обраний на звичайного професора педагогіки при Українському Вільному Університеті в Мюнхені. 1946 року був запрошений на професора педагогіки і психології в Богослов ську Академію, де в 1950 році обрано його також ректором. Крім того був дійсним членом Української Вільної Академії наук. На еміграції проф. Ващенко займався також вихованням української молоді, організованої в С УМ -і, даючи їй фахові поради і численні виклади по різних осередках тієї організації. Велике значення для української педагогіки мають наукові твори проф. Ващенка. З-поміж кількох десятків його праць, роз-

П роф . В ащ енко радо п ер ебу вав серед су м ів сь к ої молоді на табор ах в Німеччині. Він давав таборовикам лекції, або розп овід ав цікаві еп ізо ди зі свого ж иття. Ч отири рок и тому, у 80-ліття з його дня народж ення, бу в він п о чесним гостем на таборі в Ш онґав. На знимці проф . Гр. В а щ ен к о в асисті голови К У С У М Степана К остю к а та за ступника голови Романа Д ебр и ц ьк ого приймає ґратул яц ії від таборовиків.

відок і окремих статтей на педагогічні і психологічні теми, в пер шу чергу треба відмітити цінний підручник дидактики, виданий під заголовком «Загальні методи навчання». Далі «Виховний ідеал», «Виховання волі і характеру», «Проект системи освіти в самостій ній Україні», «Український Ренесанс X X століття» та «Основні лі нії розвитку совєтської педагогіки і школи». Ґрунтовно студіюючи педагогічні системи визначних європей ських і заокеанських педагогів, а разом з тим твори українського педагога Ушинського, — проф. Ващенко побудував оригінальну 4

систему викладання педагогіки і дидактики в університеті. Його виклади на У В У були глибоко продумані, ясно і логічно побудо вані та дуже чітко подавані слухачам, при чому кожний виклад творив певну цілість у системі загального курсу. Особливою заслугою професора Ващенка для виховання укра їнської молоді і для української народньої освіти взагалі є його національно-патріотичний і релігійний підхід до питань педагогі ки. Будуючи свою всебічно розпрацьовану систему педагогічних викладів, він мав на увазі передусім завдання, які стоять перед українським народом в теперішній час і завжди старався перекон ливим способом подавати ці завдання українській молоді. Змістом ідеалу українського виховання, за його концепцією, має бути служба Богові і служба Батьківщині. Українці мусять звер нути увагу на те, що Україна знищена, багато українського насе лення большевики запроторили на Сибір, а частина пішла на еміг рацію. Тому перед українським народом стоять такі завдання: 1. Здобути незалежність українській державі, 2. відбудувати Україну, що лежить в руїнах під господарським оглядом, 3. піднести на високий рівень свою духову культуру, 4. плекати здоровий фізичний стан народу. При реалізації накресленого завдання треба тримати зв’язок з нашими традиціями, водночас враховуючи потреби теперішніх ча сів. Нашу молодь повинна характеризувати віра у велике покли кання. Ми повинні не лише визволити нашу Батьківщину, але ста ти на чолі інших народів. Кожна одиниця повинна поєднати свої особисті користі із загальним добром. Служба Батьківщині вима гає також дисципліни, пошани до Проводу і підтримка його авто ритету. Треба плекати мужність, стриманість і наполегливість. Педагогічні ідеї професора Ващенка досить поширені на сміґрації завдяки його довголітній творчій праці на Українському Вільному Університеті і на Богословській Академії. Але існує ве лика потреба ще більше поширити ці ідеї. Це було б можливим пе ревидавши наново його твори. їх перевидати потрібно тим більше, що досі вони були, звичайно, друковані в малих накладах, а деякі з них лише циклостилевим способом. Нове перевидання творів бла женної пам’яті професора Григорія Ващенка було б також трива лим вшануванням великого українського вченого.

З П равильнина Д р уж и н н и к ів

Б ог

і У к р а ї н а МИ І ДОВКІЛЛЯ

Кожне середовище диспонує соціальними й виховними інсти туціями, що с носіями ідей того середовища й його характеру. Кожну одиницю, кожну суспільно-національну групу-меншину, що не витворила внутрішнього культурного життя, середовище проковтує. Середовище може мати діяметрально протилежні ідеї не лише про зміст культури (релігію, філософію, мораль, естетику, звичаї і т. її.). Воно теж може переживати світоглядові переміни, що заперечують традиції і більшости і меншости, але є диктовані інтересами більшости, щоб у той спосіб, маючи перевагу і зали шаючись собою, проковтувати менші групи. Яке є середовище української спільноти в діяспорі і який с йо го вплив на формування виховного ідеалу СУМ? — Це питання не тільки треба ставити перед собою, але й знайти відповідь, що усвідомлювала б нам наше положення й дійсність, примушувала б робити висновки. Для прикладу візьмемо абстрактне середовище, в якому мог ла б жиги частинка українського народу, а в ньому діяв би СУМ. Припустім, що виховна система СУМ та її виховний ідеал стану ли б у конфронтації ідей оточення, які твердили б: Тому, що ідея Бога віджила і Бог, як істота надприродна, нау ково недоведена, не існує. Бог умер. Ідеї Христа й цілий христи янський світогляд повинні бути заступлені ідеями Маркса, Фройда і Айнштайна. Не може бути іншої віри, як віра в науку. К ож на інша віра — це віра дикуна. Віра й фанатизм — це вияв при мітивізму. Християнську любов і мораль мас заступити розум лю дини, що заступить Божі закони. Нарід не є ніякою духовою спільнотою. Існує тільки одиниця, якої відношення до спільноти вирішує спільний інтерес. Нації існують так довго, як для цього існують потреби її членів. Кожен член нації є механічною її ча стиною і може кожної хвилини виступити з неї і перейти до ін шої, якщо вона йому дасть кращі умови життя. Родина побудо вана на тих же засадах інтересів одиниці, дитина забуває батьків, ставши на власні ноги. Соціяльний лад формується боротьбою за інтереси одиниць, об’єднаних професійними клясами. Людина цінується згідно з її станом посідання матеріяльних дібр, або віку й сили м’язів, чи інтелектуальної продуктивности. Не існує нія кий розвиток народів і їх культур, існують лише цивілізовані або нецивілізовані народи, підчинені єдиному культурному процесові всіх народів — п о с т у п о в і культури. Ідеї середовища проникають через школу, соціяльні й куль 6

турні інституції, через пресу та літературу. ІІри тому, кожна до ба і суспільність віддзеркалюється виявами притаманними люди ні, її характерові. Чуттєві вияви людини, її віра не гине в сус пільстві, що проголосило «смерть» Бога. Вона собі тільки знайшла іншого «Бога» та інші святині йому ставить. Банки перебрали ува гу стилів архітектури, що працювала для святинь Бога. В деяких спільнотах, чи за їх терміном суспільствах, є багато «богів» — «на ука», «життя», «добробут», «поступ» і т. п. Вони мають усі прикмети

Частина старшин сумівського табору в Букстон (Австралія) «Моло да Україна» (22. 12. 66 — 2. 1. 67). Зліва направо: Р. Занко — комен дант, В. Осипів — спортовий реф. , Б. Головюк — кущевий, Я. Томин — писар; подруги: О. Крупа — курінна, М. Хомин — секретар релігійного фанатизму. В тоталітарних спільнотах до інакодумаючих стосують засоби інквізиції, в демократичних — дискриміна ції та ізоляції. Суддею на зміну Божих законів приходять зако ни «науки», яка в кожному «ученому» мас іншу інтерпретацію правд згідно з діялектикою марксизму, або теорією зглядности Айнштайна, а навіть із всенаявністю сексуалізму Фройда. В їх осудах не тільки «мертвий Бог», але й мертві традиції моралі та етики християнізму, що ще борониться в інституції родини. Ф а натизм нової «релігії» — науки вчить дитину перешколювати й перевиховувати батьків, а коли він не помагає і батьки не посту7

лаються, уважати їх відсталими, нездібними йти з «духом часу» та «поступом». Наведені тут образи уявного середовища, яке в такій або ін шій, кращій або гіршій формі десь може існувати чи існує, приво димо до нашої свідомости, щоб показати в формі контрастів до наших ідей, до нашого виховного ідеалу, показати на них, як на обставини, що в них розвивається молодь. Пам’ятати мусимо, що кожен юнак і юначка, кожен дружинник СУМ у середовищі шир шому як СУМ, у середовищі країни перебування конфронтує що денно поняття про явища та їх оцінку українського християнсьсько-національного світогляду з поняттями та оцінками ширшого середовища, його школи, його організацій, літератури, театру, кі но, телевізії і преси та особистих контактів. Кожного дня, кож ної години і кожної хвилини можуть бути конфлікти, зудар ідей і боротьба. Кожного дня затроюсться думка й душа нашої молоді, кожного дня вона мусить озброюватися панцирем власного сві тогляду Бога і України. Кожної хвилини вона мусить бути готовою і здібною «Честь України боронити!» Не бачити факту й ролі оточення в боротьбі за виховний іде ал — рівняється етрусячому вкладанню голови в пісок, резиґна цією із боротьби конкурентом у боротьбі за світогляд і душу мо лоді. Маючи на увазі, що світогляд людини формується в тому часі, коли людина присвоює своє знання, а це головно відбувається в часі університетських студій, Дружини СУМ повинні бути місцем конфронтації набутих знань з правдами національного світогля ду, що їх плекає засобами творчої праці СУМ. БОРОТЬБА ІДЕЙ Від початків писаної історії людської думки ми читаємо про існування боротьби ідеї. Основний поділ ідей іде по двох лініях: ідеалізму і матеріялізму. Ідеї Платона і християнізм підняли лю дину до найвищих і найбільше дозрілих форм ідеалізму. Ідеї ін спірують культурні вияви різних народів у різному часі. Прино сять їм піднесення або падіння. Падіння наступає в тих народів, що їх ідеалом життя стає дочасне, матеріяльне добро, щоб вдово лити фізичне життя сучасників. Найбільші народи, коли не були жертвою катастроф, гинули переважно, зраджуючи ідеали своїх предків та зупиняючи свою увагу на матеріяльних добрах. Живемо в часі, коли людство перецінює матеріяльні цінності переминаючого і відвертається від справжніх вартостей вічного. Особливо це занримічусться серед народів, що пережили добу хри стиянського ідеалізму, в рамах європейської цивілізації розвива ли свої індивідуальні форми культури. Шлях гуманізму й раціо налізму завершився індивідуалізмом і демократизмом. У висліді

дійшов до натуралізму й матеріалізму. Ідеалізм починає бути нроскрибований. Служба ідеалам Бога, нації, служба одиниці, спіль ноті — висміваються, коли не переслідуються. Навіть формальні «ідеалісти» осуджують націоналізм, поминаючи засудити атеїзм марксизму. В «демократичному» світі нерідко «комунізм» ставить ся поруч «християнізму» в позитивному для комунізму розумінні. «Визволена» від ідеалів Бога і нації людина, залишена виключно при своєму смертному житті, сталась найщасливішою з усіх ча сів. В своєму безвір’ю обмежена і здана тільки на власний розум, перецінює матеріяльні й фізичні розкоші та попадає у паніку та песимізм у свідомості смерти, хвороби і кінця життя, після якого ніщо не існує. Не маючи ідеалів надматеріяльних у площині ду ха, губить віру й любов та здібність до жертви для спільноти. Ф і лософія механістичного зв’язку одиниць у спільнотах, прагматич ний їх світогляд ослаблює спільноти і розкладає їх. Цивілізований світ народів Заходу стоїть на порозі нового ідеалістичного циклю ідей. Він уже кільчиться в формах абстрактного мистецтва, але ще не оформлений словом. Але водночас, під мури сучасного цивілі зованого Риму наближається нова ера «варварів». Боротьба ідей відбувається на вершинах. У масах переважає філософія натуралізму і гедонізму. Труп’ячий запах смерти епохи відчувають найкраще ті народи, які були жертвою останньої ф а зи і найбільше реакційного матеріялізму, що рівняється народовбивству. Україна перейшла найважчий ш лях його експериментів; заперечення Бога, нації і людини — духа. Тому саме їй судилося бути найбільше виробленим і випробуваним речником нового сві ту, реабілітації людського духа, його Божих і національних ідеа лів («Свобода народам, свобода людині»). Елементи відродження, коли загнивають форми сучасности, лю дина черпає з минулого тих часів, ідеї яких можуть відновити життя і почати нову епоху. Доба відродження була стимульована гелено-римським клясичним світом. Наша нова доба ідеалістичного світу, що народжується, повертається до Платона, нередтсчі хри стиянізму і надхненника його східньої форми, традиції якої лягли в українську церкву й культуру. Ідейна боротьба України з Мос квою йде в площині ідеалізму з матеріялізмом, християнізму з матеріялізмом, людської особовости з рабством і тиранією. Київ не тільки столиця України і Москва Московщини. Київ символ відродженого християнства та ідеалізму вільної людини. Москва символ денравації індивідуального, національного життя людини та Божих законів у ній. Ця боротьба в гарячій формі проходить в Україні і всіх тере нах контрольованих Москвою та її сателітними силами. Але вона не обмежується лише до теренів гарячої війни. Теренами війни стаються всі континенти землі. Ідеї Києва такі ж інтернаціональні 9

і вселюдські, як і світу, що його боронить Москва, з якими вона наступає у всьому світі, з якою йдуть у тому світі ідейно з нею споріднені союзники. Саме тому СУМ у своїй виховній системі шукає джерел мо ральних та ідейних сил у традиціях минулого, як чинять великі — геніяльні мистці, що шукають форм вислову свого змісту в тих епохах, що його найкраще висловлювали. Як Леонардо да Вінчі вчився на старих греках і римлянах, Архияенко на формах скульптури предків із перед чотирьох тисяч років, а Бойчук із фресків св. Софії Київської, щоб висловити найкраще свою су часність до її духової потреби й часу, так і ми в боротьбі Києва з Москвою мусимо звернутися до тих традицій духової сили та ідей предків, коли вони гідно та велично несли ідеал Бога, нації — Руської землі та людини, ідеали, які можуть не лише зберегти нас у чужому середовищі ідейним кліматом, але бути зброєю, що визволить український нарід і переможе Москву. Д-р Богдан Стебельський

Н е

з а б у д ь

Не забудь, не забудь Юних днів, днів весни, — Путь життя, темну путь Проясняють вони. Злотих снів, тихих втіх, Щирих сліз і любови, Чистих поривів всіх Невстидайсь, не губи! Бо минуть — далі труд В самоті і глуші, Мозолі наростуть На руках і душі. Лише хто любить, терпить, В кім кров живо кипить, В кім надія ще лік, Кого бій ще манить, Людське горе смутить А добро веселить, — Той цілий чоловік. Тож сли всю життя путь 10

Чоловіком цілим Не прийдесь тобі будь, — Будь хоч хвилечку ним. А в поганії дні, болотянії дні, Як надія пройде і погасне [чуття, Як з великих доріг Любови, бою за всіх На вузькі та круті Ти зійдеш манівці, Зсушить серце жура, Сколють ноги терни, — О, тоді май життя Вдячно ти спом’яни! О, тоді ясні сни Оживлять твою путь . . . Юних днів, днів весни Не забудь, не забудь! Іван Ф ран ко 1882 р.

У 2 5 -л іт т я УП А

Минуле, щ о є сучасністю*) З в ел и к ої Н а ц іон а л ьн ої Р ев о л ю ц ії 1917 р о к у , з В и з в о л ь н и х З м агань 1917-21 рок ів, з ідей , як і п оривали У С С -гв та чл ен ів У ВО, а згодом чл ен ів О рганізації У к р а їн ськ и х Н аціо налістів, зр од и л а ся в хурт овині д р у г о ї світової війни У к р а їн ськ а Повстанська А рм ія — з б р ой н е рам ено наш ого н а р оду. З гід н о з х р о н о л о гією , ви зн а ч ен ою ген. х о р . Романом Ш у х ев и ч ем — Тарасом Ч уп р и н к ою в й ого Святочному наказі ГК

Перша група У П А , яка прибула до Німеччини 11. вересня 1947 р. У передньому ряді по середині — командир Лев Футала-Лагідний

У П А , з 14-го оховтня 1947 p., ц ьо го р о к у минає 25 літ від м о менту кол и збройна боротьба н а ш ого н а р о ду проти окупантів У країни — гіт лерівської Н ім еччини і б о л ьш ев и ц ь к о ї М оск ви — оф ор м и л а сь У к ра їн ськ а Повстанська Арм ія. Р ок ов и н и цієї п од ії засл уговую т ь на особ л и ве відзн ач ен н я н е тільки тому, щ о під прапорам и У П А у к р а їн ськ и й нарід *) Це звернення, щ о його підписали члени К р ай ов ого К ом ітету 25-річчя створення У П А д р ук уєм о в скороченні.

(в С Ш А ) для відзначення

вписав гарячою к р о в ’ю с в о їх найкращ и х синів і доч ок у літо пис свого буття о д н у з н а й сл авн іш и х сторінок, але й тому, щ о боротьба У П А має еп о х а л ьн е зн а ч ен ня для історії ук р а їн ськ о ї нації. Збройна боротьба У П А проти н ім ец ьк ого окупанта, щ о за думав перетворити У к р а їн у на свою к ол он ію , в обор он і п р ого л ош ен ого Актом ЗО ч ер вн я 1941 р о к у р іш ен н я у к р а їн ськ ого н а р оду бути самому госп одарем св о єї зем лі, завдала смертель ного у д а р у вперто ш и р ен ій нашими національним и ворогами б р ехн і, нібито справа держ авн ої незалеж ности У країни є ні м ец ьк ою інтриґою. А гер ой ськ и й і безком пром ісовий спротив У П А м оск овськ ом у окупантові, щ о прий ш ов в У к ра їн у вслід за відступаючими німцями, розкрив очі З а х о д о в і на правду,

Перед вимаршем до акції проти ворога

щ о М осква загарбала У к ра їн у, а там і інш і с х ід н ь о -е в р о п е й ськ і країни, як н овий окупант, щ о приніс п он еволен и м н а р о дам світу такий ж е терор, гніт та б езп ра в’я, я к і німці. Протинімецька і прот имосковська боротьба у к р а їн ськ ого н а р оду під прапорам и У П А створила великий м ор а л ьн о-п ол ітичний капітал. Тож о б о в ’язком ук р а їн ськ о ї ем іґрації є ви к о ристати ц ей капітал як н ай п овн іш е для того, щ об ним ширити п р а вду п ро У к ра їн у, здобувати й закріплювати симпатії с в о б од ол ю б н и х н ародів і їх н ю підтримку для в и з в о л ьн и х зма гань наш ого народу. 12

Нині на у к р а їн ськ и х зем л я х гармати не б ’ють і бомби н е вибухают ь, але М осква в ед е там б ез п ер ер в н у ід ео л о гіч н у б о ротьбу проти У П А й ОУН , як і є символами р евол ю ц ій н ого, в и зв ол ьн ого фронту. Історія ст вердж ує, щ о б ол ьш ев и ц ьк а М оск ва ніколи донкіхотством н е займалася і проти вітряків не вою вала. В ор ог, проти я к ого вона в о ю є з у сіє ю си л ою , існ у є і д іє в У країні! Боротьба У П А і зб р ой н ого підпілля ОУН зап о чаткувала глибокий р ев ол ю ц ій н и й п р о ц ес у всьом у С СС Р, дія я к ого триватиме аж до усп іш н ого ося гн ен н я ц ілей ви звол ьн ої боротьби. К ож ній ук р а їн ськ ій л ю ди н і на чуж ині бойові дії У П А п о винні постійно пригадувати, як поставилися до м о ск о в ськ и х окупантів і до їх н іх вислуж ників найкращ і сини У країни і хто є дій сн о нашим братом: чи той, хто висл уговуєт ься о к у пантові і в и хв а л я є їх , а зневаж ає борців за вол ю У країни, чи ті, щ о власними гр удьм и захи щ ал и право у к р а їн ськ о го на р о д у на в іл ьн е життя, а з м оск овськ им и окупантами й їхнім и вислуж никами зуст річались тільки на полі бою. У к ра їнськ а громада в вільн ом у світі повинна гідно в ідзн а чити 25-річчя створення У П А в 1967-му році, щ о збігається з 50-річчям У к р а їн ськ ої Н а ц іон а л ьн о-В и зв ол ьн ої Р ево л ю ц ії 1917-го р ок у. Лев Ф утала — голова, М икола Грицковян, Іван Винник, мґр. Євген Л озинський, Тамара Д уж а, мґр. Євген Гановський, д -р Н естор П роцик — заступники голови, В олодим ир Левенець, М арія Гаврилю к — секретарі, інж . М икола Семаниш ин — 1 фін. секретар, М ихайло Ф урда — касир; ред. Ігнат Вілинський, мґр. Володим ир Б удзяк, К орн ел ь Василик, Роман Глуш ко, Х р и сти н а Губіцька, М а рія Ґоляш , д -р П етро М ірчук, А . С кальський, М ихайло Ш а ш к евич, Володим ир К ости к , д -р Б огдан Гук, ред. В ячеслав Давиденко, Іван Ділай, інж . Ігор Заяць, М ирон К лимко, сотн. Ю рій К ононів, д -р М ихайло К уш н ір, проф . П авло С авчук, маестро М и ха й л о Ч ер еш ньовський, М ихайло Ш понтак, мґр. Б огдан К рук , Іван Й овик — члени.

П у б л і ц и с т и к а р е в о л ю ц і й н о г о під пілля Значення публіцистики, як і взагалі д рук ова н ого слова, в ж и т ті л ю д ськ и х одиниць, суспіл ьств, народів і націй — величезне. Д руковане сл ов о насамперед є свого род у з в ’язковим п ом іж ч и с ленними масами лю дей, їхн ім лучником. А головне — через д р у коване сл ов о літератори й публіцисти м ож уть ф ор м увати с в іт о гляд лю дини й суспіл ьства, спрям овувати л ю д ськ у дум к у в на леж ний і потрібний для нації бік. 13

З того погляду вел и к у рол ю відіграла публіц истика у к р а їн сь к ого револю ц ійного підпілля під час і після другої св ітов ої війни. П риблизно в 1943-48-х р ок ах, тобто в п еріод ш и р око розгорненої боротьби У П А, О УН і У ГВ Р проти гітл ер івськ и х, а потім б о л ь ш ев и ц ь к о-м оск ов сь к и х окупантів, в У країні ви ход и л и такі д р у к овані видання: «Ідея і Чин» — орган П р ов од у О У Н ; у 1946-му р о ці бу л о видане десяте ч и сл о того ж ур н а л у ; «Самостійність» — ор ган У к р а їн ськ ої Г оловної В и звол ьн ої Ради (У ГВ Р); «Бюро Інфор мації УГВР» — бю л етен ь У Г В Р ; «До Зброї» — місячник, видання П олітичного В ідділу У П А , почав в и ход и ти в липні 1943 року, останнє число зн аходим о в ар хів і з 1946 р о к у ; отж е, видавався цей ж урн ал протягом тр ь о х р ок ів ; «Осередок пропаганди та інформа ції» — бю летень, 1948 p.; «Повстанець» — ж урнал У П А, вперш е появився в 1944 роц і; «Літопис УП А » — одноднівка В. О. «Б уг», 1947 p .; «На Чатах» — ж урн ал для м ол оді; «За Українську Держа ву» — ж урнал ОУН , появився в 1944 роц і; «Шлях Перемоги» — ж урнал, виданий У П А , поя ви вся в 1945 р оц і; «Стрілецькі Вісті» — ж урн ал ш табу У П А групи «Б уг», п оя вився д есь у 1943-44 р о ках ; «Інформатор», «Сурма» та «Орлики» — ж урнал для юнацтва. Звичайно, цей перелік видань у к р а їн ськ ого револ ю ц ій н ого під пілля, мабуть, неповний, б о через силу різних обставин в аж к о встановити точн у к іл ьк ість тих видань. О дначе, в ж е вказані в и дання ОУН, У П А та У ГВ Р свідчать, я к у вони ж в а в у діял ьність проявляли в сп раві пош ирення серед у к р а їн ськ ого народу своїх підпільних видань, щ о в н их пропагувалася ук р а їн ськ а правда, ідеї у к р а їн ськ ої нац іон ал ьн о-ви звол ьн ої боротьби. А під к ресл ю є така видавнича д іял ьн ість щ е й те, з якими великими зусиллями і ж ер товн істю повинні були працю вати наш і підпільники, коли вони, кром і зброй н ої боротьби, вели щ е й б ор оть б у словом. В ідзна чалися д рук ован і твори в згаданих виданнях гостр ою револ ю ц ій ною пристрастю , п равди вістю подання інф орм ац ій та насвітлення подій, а головне — в и сок ою національною ідейністю та патріотиз мом. Серед публіцистів, авторів статтей на політичну, національнови звол ьн у тематику, зу стр ічаєм о в згаданих виданнях такі імена: О. Гончарук, О. Горновий, П. Полтава, А. О сипенко, М икола В ер нигора, Й осип П озичаню к, П. Гетьманець, М арко Б оєсл ав (ці три, до речі, виступал и в підпіллі головним чином як письменники, П озичаню к усл ави вся як прекрасний новеліст, а Гетьм ан ец ь-В олош ин і Б оєсл ав — як поети), У. К у ж іл ь та інші. Н айчільніш е місце в підпільній публіцистиці займали О. Гор новий, П. П олтава та У. К у ж іл ь. Вони ви ступ ал и в револ ю ц ій н опідпільній літературі не тіл ьки з су то п ол ітичн о-гром адським и статтями, а й із розробкам и теоретичних питань, проблем так ти ки й стратегії ви звол ьн ої боротьби. Ці публіцисти займалися теж тем атикою оцінки м оск ов сь к ого народу, ш л яхів його ім п ерія ліс14

ти чн о-загар бн и ц ьк ого р озв и тк у і т. д. П еру П. П олтави нал еж ать такі публіц истичні праці: «К он ц епц ія сам остій н ої У країни і о сн о в на тенденція п ол ітичного розв и тк у суч а сн ого св іту », «Н аш е в ч ен ня про національну д ер ж а ву », «Ч ом у СССР повинен бути п ер ебу дований на принципі незалеж н и х національних д ер ж а в у с іх п ід с ов етсь к и х нар одів», «К ол он іал ьн а госп од а рськ а політика б о л ь ш еви ц ьк и х ім п еріялістів в У кра їн і», «П олітика м о с к о в сь к о -б о л ь ш еви ц ьк ого у р я д у та його у к р а їн сь к ої агентури не має нічого спільн ого із сп р а в ж н ь ою вол ею у к р а їн ськ ого народу», «П ід готов ка тр етьої св ітов ої війни та завдання у к р а їн ськ ого н ароду», «Х т о такі бандерівці та за щ о вони б ор ю ть ся » і ін.

Звітує командир відділу УП А М и зум исне навели назви цих П олтавиних публікацій, б о вони, як у дзеркалі, в ід о б р а ж у ю ть к ом плекс у с іх ти х важ л и ви х питань, якими займалася ук р а їн ськ а п ід п іл ьн о-револ ю ц ій н а публіцистика, і ти х ідей, за я кі зі збр оєю в р у к а х борол ася наш а славна УП А. Х а р а к тер и сти к у м оск ов сь к ого ш овін ізм у, бол ьш еви ц ьк ої р у си ф ік а ц ій н ої пол ітики суп роти н ер осій ськ и х народів, зокрем а ж с у 15

проти У країни, так зв ан ої «р у си ф ік а ц ій н ої гаря чк и » б ол ь ш ев и ц ь к и х ім п ерія л істів з н адзвичайн ою я сн істю , п р а вд и в істю й г о ст р о т о ю подав О. Горн ови й у своїй підпільній п у б л ік а ц ії (ж урнал «Ід ея і Ч ин» ч. 10, 1946 р.) п. н. «Ш овін істи ч н е запам орочен н я й р у си ф ік ац ій н а гаря чк а б ол ьш еви ц ьк и х ім п ерія л істів ». О. Горновий писав: «Р осія н и ста н ов л я ть о сн ов у п р а вл яч ої бол ь ш ев и ц ь к ої партії. В сі члени партії н еросія н и — це, по суті, п ов н істю зр у си ф ік ов а н і «ін ород ц і», які н іч ого сп іл ьн ого із своїм и народам и не мають. Р о сіян и стан ов л я ть осн овн е я дро ч ер в он ої армії, яка я вл я ється ч и с т о р о с ій с ь к о ю арм ією , я к і царська, х о ч у сі народи в ід бу в а ю ть у ній с л у ж б у . . . «В ад м ін істр ати вн ом у апараті росія н и за й м аю ть посади не л и ш е в Р С Ф С Р , у в с іх со ю зн и х р есп у б л ік а х вони стан ов л я ть в и с о кий проц ент сл у ж б ов ц ів . Т у т вони в п ерш у ч ер гу займ аю ть к е рівні п о с т и . . . «В п ер ш у ч ер гу р у си ф ік а ц ія зд ій сн ю ється з д оп ом огою с и ст е м атичного ф ізи ч н ого ви нищ ування н е р о сій сь к и х н ародів і н а си льн ицьким н асад ж уван н я м р о сій сь к о г о елем енту на н е р о сій сь к и х зем л ях. З н и щ у ється не п оод и н окі одиниці, а цілі народи . . . «З окрем а ж о р ст о к о в и н и щ у ється у к р а їн ськ и й народ, який н і коли не п ереставав б ор оти ся за своє в и звол ен н я . . . До 1940 р о к у бол ьш еви к и знищ или 12 м ільйонів україн ців, у том у чи сл і в н а с л ідок ш ту ч н о в и кл и ка н ого голоду в 1932-33 р ок а х 6-7 мільйонів...» Я к бачимо, х а р а к тер и сти к а Горновим м о с к о в сь к о -б о л ь ш є в и ц ь к ої р у си ф ік а ц ії, м о ск о в сь к о г о ш ов ін ізм у за л и ш а ється ак ту ал ьн ою й п о нині, х о ч Горновий писав те 21 р о к ів тому. Звичайно, в к ор отк ій ж урн а л ьн ій ста тті не м ож н а ш и р ок о о х о пити й насвітлити в сі ті публік ац ії, щ о п оя вил ися в рок и р е в о л ю ц ій н о-в и зв ол ь н ої бор отьби у згаданий період. А ті публ ік ац ії в ел ь ми цікаві й в а ж л и в і х оч а б з погл я д у н ац іон а л ьн о-ви х ов н ого. Т о му ми радили б наш ій су м ів сь к ій м ол оді придбати л ітературу, щ о ст о су єт ь с я п ер іод у б ор оть б и й д ія л ьн ости О УН , У П А , У ГВ Р на рід н и х зем л ях. Тим біл ьш е, щ о ц ього р о к у припадає д вадцять п’ята річниця створен н я У П А . В ц ю річ н и ц ю су м ів сь к а м ол одь п о винна щ е бл и ж ч е зап ізн ати ся з п роц есам и н аш ої ви звол ьн ої б о р отьби остан н ього ч в ер ть століття . А це пізнання, власне, дасть у к р а їн ськ а р ев ол ю ц ій н о-ви звол ьн а підпільна література. Петро Кізко

Передплата і пожертви на пресовий фонд — це єдина фінансова база нашого журналу. Висилайте передплату вчасно і збирайте та жертвуйте на пресовий фонд! 16

Б ерезен ь

—

м іс я ц ь Ш евченна

Весняний сон Було це весняної ночі, Що скрізь розливає пісні Як тільки зімкнулися очі Сон дивний приснився мені. Немов я стою під горою, Де тіло поета лежить, І вітер шумить надімною, І сонце в блакиті горить. Я голову низько схиляю, Тримаючи квіти в руках, Уклінно Титана витаю, Що житиме з нами в віках. Та раптом страшенная сила, Струснула, і гори й поля, І ніби розверзлась могила, Звільнивши з труни кобзаря. Поволі на землю ступає Тарас із своєї тюрми, І постать ного виростає до [неба, Піднявшись з пітьми. Розправились плечі, скалою Здавалось він у цю мить мені Готовий до дальшого бою, За правду, за щастя землі.

Поглянув праворуч й ліворуч, Углядів і кручі й Дніпро, Що води котив в них поруч, Вітаючи сина свого. Побачив Україну, Міста її, села й лани, Вслухався в людську розмову, Вдивлявся, як живуть вони. А я залишився стояти, Не сміючи з місця зійти, Щоб погляд Пророка піймати, І в нім прочитати думки. Дізнатись, що може сказати, Чи гудить, чи хвалить він нас, І присуд його відгадати, Що виніс нам Батько-Тарас. Та якраз в ту міггь, як зда[валось, Що скоро я мети досягнув, Моє видіння перервалось, І я пробудився від сну.

Торкнув свого вуса, а далі Долоню підвів до чола, Щоб добре було вдивитися в [далі, Щоб видна земля вся була.

Шкода, що не

завжди вда ст ь ся , Добитись того чого б ти ба[жав, А все ж мені наче здасться, Що погляд я той прочитав.

Ц ей в ір ш н ап исав невідом ий ав тор в У к р а їн і і при сл ав л и стом в 1964 р оц і за к ор д он . На Ш ев ч е н к ів сь к ій академ ії у к р а їн с ь к о ї гром ади в Л ьєж і, (Б ел ь гія) 9 -г о к вітн я 1967 р о к у в и гол оси в й ого п. І. Ів а сю к

з осо б л и в о ю св я т іст ю і в ід ч у т тям. Т а к о ж в сі у ч а сн и к и Ш е в ч е н к ів сь к о го свя та із з в о р у ш енням п р осл у ха л и ц ю д ек л а мацію , р озу м ію ч и її, я к гол ос н а р од у поневол ен ого, я ки й не має зм оги свобід н о в и ск аза ти 17

с в о їх дум ок, але серцем і д ум ками є за вж д и разом з нами. У в ір ш і в ід ч ув а ється особл и в о го стр о натяк на «п р и суд П оета» та «й ого дум ки». А в т о р не міг

задля цензури заверш ити свій сон. А л е сл у х а ю ч и у в а ж н о й о го зм іст, м ож н а м іж рядкам и в иразно відч ути , щ о він х о тів сказати.

Олександер Капітанчик ТАРАС ШЕВЧЕНКО Нам Шевченко був і буде Не лиш тільки символ-звук, Йому шану дають люди Й Академії Наук! Слово Його — це сиґнали Переможні, не сумні, Безнадійним, ще блукали В дні минулі у пітьмі.

Мав Він місію велику У жахливі ті роки, Розбудити і покликать У майбутні нас віки. Ім’я велетня Тараса З п’ятьох літер, а проте, Гордість нації, окраса Всім нам рідне і святе! (31. 12. 49)

Група сумівців на прийнятті з нагоди вінчання Тамари і Романа Постолюк в Гамбурґ-Вульмсдорф 18

П р и з а б у ті письм енники /нивуть м ім нам и

Н овеліст Максим Брилинський У жовтні 1966 р о к у вш ан ува л а Г ол овн а У п р а ва Ц ент раль н ого Представництва У к р а їн с ь к о ї Е м іґрації в Н ім еччи н і скром ним прийняттям у М ю н х е н і чот ирьох ветеранів У к р а їн с ь к и х В и з в о л ь н и х З м агань, з н а годи їх н ь о г о 75-ліття. Між ними б у в також М аксим Б р и л и н ськ и й , к ол и ш н ій п о р у ч н и к У Г А , ок р уж н и й комендант У к р а їн с ь к о ї В ій с ь к о в о ї О рган ізац ії (У В О ), од и н з організаторів У к р а їн сь к о г о Т ай н ого У н ів е р с и тету у Л ьв ов і, п р ац івн и к Матірного Товариства «Просвіт а» та взагалі гр ом а дськ и й і політичний д ія ч З а х ід н ь о -У к р а їн с ь к и х З ем ел ь. П оза ц ією діяльніст ю зай м ався М аксим Б р и л и н ськ и й також і письм енст вом : він нап исав ціл и й р я д в о єн н и х н а р и сів та н о в е л ь , щ о вий ш л и збіркам и та д р у к у в а л и ся в р із н и х п ер іо д и к а х . Тут д р у к у єм о витяги зі зб ір к и «Х р е с н и й в о г о н ь », щ о вийш ла 1929 р о к у у Видавницт ві «Ч ер в о н а К а л и н а» у Л ьв ов і.

Л и с Он Я Н е х о т іл о с я нам йти з каварні. Д о гости н н и ц і с п а т и . . . ч и п л ен тати сь по вул и ц я х ? К ел ь н ер гце вина! Ц ей з р о с ій с ь к о г о ф р о н ту пив л и ш гор іл к у і не п я н ів: — гл я дів д е сь д а л ек о перед себе, в к у т салі . . .*). Е х, Л исоня, Л исон я! — зітх н у в. Щ о це за Л исоня? Г ор бок такий під Б ереж ан ам и. Л ісом покритий. Н е ви й де він з памяти н ік ол и тим, щ о брали у ч а сть у б о я х за цей горб, а в л а сти в о за Б ереж ан и . П о сл у х а й те : На п ол уд н є, за л ісом яр, за ним д ругий горб, го лий і П отутори . Ц ей д ругий ми щ е трим али одним к урін ем на ш ого п ол ку. Н ас дали до Б ер еж а н на відп очи н ок , в за п л а ту за в ід в орот. Д обре нам там ж и л ося. А н едал еко за горбком йш ли буден н і перестріл ки , Гранати й ш рапнел і розган я л и з п л ощ і в ій сь к о в у ор к естр у , к о ж н о ї хви л и н и м огла бу ти три вога і м арш ! — на позиц ію , або в п роти н а ступ . . . І с к о р о заал я рм увал и нас. П іш ла сотн я за сотн ею , ч ета за ч е *) Для іл ю стр ац ії, я к о ю м ов ою і правоп и сом к ор и сту в а л а сь на ш а за х ід н ь о -у к р а їн с ь к а л ітер ату р а м іж двом а світов и м и війнами, за л и ш а єм о її, як бу л а в оригіналі. 19

тою . П ерейш л и вул ицям и міста, д ор огою попід ліс і м іж дерева. Зупинились біля п ол к ов ої команди. С к аж ен о гатили в о р о ж і батерії. В ідбил и в ж е два наступи. А л е це щ ойно пригривка. П ід вечір треба надіятися н ов и х наступів, а м ож е щ е завтра не дад уть сп окою . М оя сотн я мала н оси ти «есп а н ськ и х їзд ц ів » на один відтин ок, я ки й найбільш е п отерп ів в ід барабанного вогн ю . З перш им тр а н с портом п іш ов і я. З айш ов до команданта сотні. Симпатичний ж и док, четар, д ок тор хем ії, родом з Б уковини, малий, бородатий. Л ю били його стрільці. — Н у, щ о ж , краяне, тя ж к о, га? А л е не бійся, в ж е я тебе п ід м ож у. Н е треба мені т в о єї пом очі. Я сам со б і дам ра д у з моїм и ґр е надірами — відп овів. (І ради не дав і сам погиб). В ж е піш ло к іл ьк а транспортів, к ол и прибігає адю тант: «сотн і в ж е не висилати, а я зараз до к ур ін н ого». — Д овідую ся у нього, щ о на півн очі к ол о Зборова, прорвана лінія, цілий к ур ін ь в ід х о дить негайно назад до Б ереж ан, там сідаєм о на ван таж н і авта, ну, і в танець. — П іш ли, сіл и на нім ецькі авта, через місто, гостинцем понад став і далі. П ри їхал и запізно, але ми не бул и з ц ього н ев д оволені. М ісцевим и силам и вдалося прори в зл іквід увати , крім о д н ого невел и к ого відтинка. М и заквати рувал и ся к ол о ф іл ьв а р к у Б ронилавівка. П еребули ніч, настав ранок. В се щ е могла бути п о треба, щ о в ж и ю т ь нас. К ор отк и й , але нагальний артел єрій ськи й вогон ь, бравурний ш турм і позиція відобрана. І м айж е в т о й -ж е мент при ход и ть при к аз: «збірка, йдем о в сел о і знов автами ш в и д к о до Б ереж ан, бо на Л исоні і в П оту тор а х ф р он т перерваний». П ізним веч ор ом п ри їха л и до Б ереж ан . С трінул и старш ин у з п ол к ов ої ком анди: прорив зн ов у зл іквідувал и. «Щ о за щ астя », — подум ав к ож н и й егоїстично. — Р озп овід ал и цікаві річи. К оли ми від'їхали, в ж е під вечір, був щ е один, д у ж е сильний наступ. В ід били. Н а радощ ах, пересвідчені, щ о на том у кінець, бачучи в уяві цілий д ощ в ідзн ак за у сп іш н у оборон у, позвол и л и соб і старш ини на «бен кет», який за тягн увся до пізної ночі. Стійки, не бач уч и в е л и к ої уваги й д огл яд у д и ж у р н и х старш ин, пом учені тя ж к и м днем дрімали. В ся реш та спала кріпким , або пяним сном. А д осв іта на н и х нечайно напали. Різали я к баранів сп л я ч и х вояків, п озави ван и х у ш а трові п о лотна п р ок ол ю ва л и багнетами «на в ся к и й вип ад ок». Н е помогла р озп учл и ва оборона. М алощ о п ол к ов ої команди не захопили. С тягнули в сі резерви. П рийш ли У су су си і Б аварці. П хн ул и в п р о тинаступ реш тки о б о х к урін ів. П іш ли багнети. Стогнали м ерзери «сор окд вій ки ». Б равурн о, як на п л ощ і вправ йш ли У су су си . З авзя то борон и лися си б ір ськ і стрільц і. Звільна відступали, к р ок за кроком . Густо 20

падали тр у п и й ранені. А м ерзери стогнали, бахкали, рвал и в е л и к а н ськ і діри в землі, зби вал и в и со к о в го р у грубий, збовва н іл и й стовп , я ки й сипав за х ви л и н у л ю д ськ и м и рукам и, ногами, к л а п тикам и тіла, деревом , зем лею . У б и ва л и і самі за р а зж е гребали. В ід ібр а н о Л исон ю , але П оту тор и пропали. Р еш та дня і ніч, к ол и ми при їхал и , б у л и спокійні. А л е не зн а ти, щ о за втр а б у д е: зр еш тою ти х з п ер ш ої лін ії треба змінити. І ми піш ли. Г л у х о відби вал и п ор ож н і вул и ц і гом ін н аш и х к р о ків. У вій ш л и в ліс. С тука л и головам и об пні дерев. Т и хо. В ж е п о зиція. П оч у л и ся гортанні, різк і гол оси німців. Д ротів ніде, я кби їх н е було. Зі си к ом пігнала в гор у світл ян а ракета, заясніла, і враз ск а ж ен а стрілянина. В се приниш кл о, мент н ап р уж ен ого ож идання, я к е в ід д и х в гр уд я х сп и рає — ти х о. — П ок аза л ося, щ о п ри ч и н ою в сь о м у бу л а одна санітарна стеж а, яка не зор ієн ту ва л а ся в з а к р у та х ровів, пол ізла а ж у передпілля. Там сиділ и ми я к и й сь час. Д осить сп окій н о. А рано р о зп о ч а в ся «тан ец ь». В ж е в ід сам ого св іта н к у почала грати артилерія. Т о м у сал ьв и гур а ґан н ого в огн ю за си п у в а л и м асам и заліза ті місця, на я к і мав бу ти спрям ован и й гол овн и й наступ, д е бу в п л янований прорив. Т ак и м м ісцем могла бути, бо м у сіл а бути, л и ш е Л исоня. О панування того горба давало бод ай за л ізн и ч н у стац ію Б е р е ж а ни і зн ам ен и ту в и х ід н у то ч к у в оба бічні напрям ки. Т о м у з а в стр ій сь к ого б о к у в с і р езер в и бул и скон ц ен тр ова н і на об о р о н у того горба. Гуділи, р ев іл и і стогн али чи сл ен н і батерії. Г у сто в ідп овід ал а й а в стр ій сь к а артилерія. Сипала д ощ ем ш р ап н ел ів на яри, в я к и х м огли п ер ех ов у в а ти ся резерви, або п ід сув а л и ся ударні частини, в ідл ом к ам и ґр а н ат рила в о р о ж і ок оп и . Б езчи сл ен н і в и б у х и в и н о си ли в го р у стов п и землі. Ц іла Л и сон я п од обал а на вул ькан . У х м а р а х диму, п о р о х у і т у м анах р о зб и то ї землі, не бу л о ви дн о ліса. На й ого м ісці пнялася в го р у вел и к а н ськ а маса н еви разн ої к р а ск и диму, я к у зч а ста п р о різув ал и в и б у х и ґранат, щ о ви ки д ал и у в е р х чорні, в ідверн ен і с т іж к и землі, я к і падали назад у ф о р м і в ел и к а н ськ и х парасолів. Т еп ер в ж е артилерія ск а ж ен іє, бо за вя за в ся бій п іхоти . В о р о ж а арти л ерія п ерек и н ул а в огон ь на за д и : не д оп у ск а є резер в ів . А в ст р ій сь к а щ е не зор ієн тов а н а : ч и би ти д ал ьш е на в о р о ж і зади, ч и м ож н а п ер ен ести в огон ь на п ер ш і о к оп и с в о є ї п іхоти. П ок а за л и ся на с к р а ю л іса перш і н евел и чк і гу р тк и в тік а ю ч и х . З н ач и ть ся лінія п р ор в а н а ; м ож н а би ти п о лінії, п о Л исоні і бю ть, бю ть, я к ск а ж ен і. Д р іж и ть повітря , стогн е зем л я . . . Н аш в ід ти н ок та к о ж об р об л я ю ть, але р ід ш е; м абуть оста в л я ю ть нас в сп ок ою . Зате си п л я ться к ул ем етн і серії, я к р ої р озгн ів а н их б д ж іл , г у ст о п адуть к р ісо в і ви стріли . З П оту тор ів в и їх а л о д о р огою панцирне авто. П осун у л о, я к в ел и к а н ськ а череп аха. З а к вакали й ого кул ем ети. М ої стр іл ьц і на р а д ощ а х п овилазили аж 21

на в ер х і д авай гати ти в п отвору. Щ о ти йом у зр оби ш ? П ід їхал о а ж до ок оп ів . . . А л е в ж е бе наш а артилерія. П адуть Гранати на л іво й право, перед і за автом. С трільці к л ен у ть гармаш ів. От н е здари! В ерта є ав то поволи. Т а р а х к отя ть кулем ети. А на Л исоні пекло. Гора к л екоче, вари ться. Дим і вогонь. В и бігаю ть утікачі, в х о д я т ь до ліса частини, я к і й д уть у п ротин аступ, а б о на підм огу. В се те п р о к о в т у є ненаситна Л исоня. Т и х частин, я кі й д уть лісом , ми, р озу м іється , не бачимо, л иш е ті, щ о й дуть від дороги. П роп а да ю ть в л ісі гурти, цілі купи , розстріл ьн і. Гуде і н а право, у турків. Д ругий д ень бу в так сам о горячий. Т а сам а сценарія сл ід у ю ч о го з черги ак ту тієї стр а ш н ої драми, я к ої н агол овок б у в : бор отьб а за Л исоню . Н аправо, на Д ик и х Л анах, йш ли вп ер ті бої. Щ е д ал ек о бул о до вечора, к ол и в о р о ж і лави піш ли в н аступ на ціл ій лінії, від рік и почавш и. Й ш ли раз, другий, третій. За другим наступом , німці, які в сум іш з наш ими у су су са м и займали л ін ію від рік и в с т о р о н у горба, не витримали. П окидали наплечники, к р іси та пусти л и ся втікати. Б агато їх п отоп и л ося в Липі. О ба остан н і наступи в ід б и то. Н аш і стріл ьц і витримали, х о ч німці повтікали.

Олександер Капітанчик

М о р е З думками в парі Любуюсь морем, В країні чарів Забулось горе.

Відкривши груди Приляжу спати, А море буде На сон шептати.

Ясно сміється Сонечко в вирі, На землю ллється Золотом щирим.

На воду гляну Яка то сила, Купатись стану В прозорих хвилях.

Пестить, милує Душу людині, — В безвість мандрує В бездонній сині. Стану втішатись Серцем радіти, Пісочком гратись, Як літом діти. 22

Плисти без впину На тихім плесі, В думках полину А ж до Одеси. Забулось горе, День завмирає І тільки море Шумить безкрає. (Гавана, 3. 8. 52)

С торін ка с в ітп о ї іс т о р ії Унраїни

К озацька респ убліка З а п ор ізьк а С іч — ц е одна з ти х істор и ч н и х св ітов и х загадок, над я к о ю зам и сл ю в ал и сь і я к у нам агались поя сн и ти багато д о с лідників. «Л отри, розбій н и ки » — кричал и на сей м ах і в сенаті п ол ьськ і ш л яхти чі. «С лавн е З а п о р іж ж я » — казали селяни п ро Січ. Вони тік ал и т у ди від панів, там в он и ш ук ал и п ор я ту н к у від в а ж к ого, н естер п н о го гніту. З а п ор ізьк и х к оза к ів — «св я ти х лицарів, за хи сн и к ів в іт чизни» — осп івав народ у с в о їх дум ах, пісн я х, леґен д ах. «Г н єздо св оев ол ь ств а », — говори л а п ро за п о р ізь к и х к оза к ів ц а риця К атери н а II. «В ій сь к ом З ап орізьк и м » назвав у к р а їн ськ и й народ в и звол ен і 1648 р о к у в ід п о л ь сь к о -ш л я х е т сь к о г о п анування у к р а їн сь к і землі. Т а к у ж н азву дав він і у к р а їн сь к ій к о за ц ь к о -п о в ст а н сь к ій армії 1648 рок у, я ка ввібра л а в себе к р ащ і в ій сь к о в і традиції З а п ор ізьк ої Січі. Г ероям и ба га тьох романів, картин, поем, оп ер і театр ал ьн и х в и став стал и зв и тя ж н і за п орож ц і. Ф р а н ц узьк и й п исьм енник і м и слител ь В ол ьтер за х оп л ю в а в ся їх н ім героїзм ом і нам агався знайти паралелі в світов ій історії. Геніяльний п исьм енник М икол а Г оголь з п а тосом п и сав : «Т ак , це в о н а С іч! Ц е гніздо, з я к ого в и л іта ю ть всі ті горді і сильні як льви, звід к іл я по в сій У кра їн і р о зх о д и т ь ся к озац тв о, зв ід к іл я йде на в с ю У к р а їн у вол я ». З а п ор ізьк а Січ відігр ал а в ел и к у р ол ю в іс т о р ії у к р а їн сь к о го н а роду. А л е д осл ідн и ки щ е й д осі н е р о з в ’я зал и в с іх ф а к тів з ж и т тя, п об у ту й іст о р ії зап орож ц ів . Н е збер егл ося точ н и х даних п ро час за сн ува н н я Січі. А л е в д р у гій п ол ови н і X V I ст. С іч у ж е була відом а д ал ек о за м еж ам и У к р а їни. Е в р оп ей ськ і вол од ар і в ідп равл я л и сю д и с в о їх послів, за п р о ш у вали за п ор ізь к и х к оза к ів до сп іл ьн ого в и сту п у проти су л та н сь к о ї Т уреччи н и . З окр ем а 1594 р о к у з ц ією м етою на Січ п р и їха в посол нім ец ького ім п ератора Е ріх Л ясота. М ал озасел ен і п р остор и п ів д е н н о -сх ід н іх ча сти н У к р а їн и б е зп о сер ед н ьо м еж ув а л и з кочівн и м и тата рськи м и ордами. І п о н их н а сам перед р озл и ва л а ся сп устош л и ва к ри ва л а х ви л я нападів. С ю ди, на тер и тор ію П івден н ої К и ївщ и н и (район Ч ер к а с і К анева) та Б рац л авщ и н и (П івденне П о б у ж ж я ) тік ал и з д ал ек ої Галичини, В о лині та П оділля, з м іст і сіл П ів н ічн ої К и ївщ и н и гноблені селяни, на п л ечах я к и х лягав у в е сь тягар в о р о ж о г о панування. Я к сказав 23

п ізн іш е Б огдан Х м ел ьн и ц ьки й , к озац тв о ск л а л ося з «лю дей, щ о х ол оп ств а не витрим ал и й піш ли в к озак и ». Н едарма сл ов о «к оза к » у перекладі з т ю р к с ь к о ї — «вільна л ю дина». Д о лав к озац тв а в сту п а л и найсм іливіш і, н ай м уж н іш і лю ди — а д ж е на н и х чек ал и в ій сь к о в і п ох од и й битви, тривала й постійна б ор отьб а п р оти напасників. А л е ці в н ед авн ьом у м и н ул ом у селяни, при зви чаєн і до землі, не тіл ьк и вою вали. П еред ними розк и н ул и сь п р остор и р о д ю ч о ї землі, повн овод н і ріки, незаймані степи, багаті звіри н ою . І к оза к и брал и ся за плуг, п ер есл ід у ва л и х и ж о г о звіра, розв од и л и х у д о б у , рем існ и к увал и . В они за сн ов ув ал и х у то р и й с е ла, будува л и н ов і й в ід р од ж у в а л и зр уй н ова н і м іста й м істечка. С а ме к оза ц тв о п ов ер н у л о до ж и ття сп у стош ен і татарам и у к р а їн ськ і степи. З годом к оза к и створ и л и си стем у у к р іп л ен ь у п он и ззя х Дніпра, за порогам и, на д н іп р ов сь к и х остр ова х. З агублена в д н іп р ов ськ и х п л авнях, за хов а н а в гу сти х за р остя х л ози й очерету, к озац ьк а ф ор тец я була н еп ри ступ н а для ту р е ц ь к о -т а т а р сь к и х загарбників. П ороги у тр уд н ю в ал и п ід х ід до неї. К оза к и ск ор и ста л и ся з тр а д и цій зведен н я к н я ж и х ф о р ти ф ік а ц ій н и х сп ор уд , у я к и х в а ж л и в у р ол ю к рім зем л ян и х у к ріп л ен ь відігр авал и засік и . В ід слова «з а сік а » (укріп лен н я з дерева) і од ерж ал а св о є найм енування З ап о р ізь к а Січ. А л е д ея к і д осл ідн и ки в в а ж а ю ть, щ о за о сн о в у назви при вел о сл ов о «сік ти ». У р я д П ол ьщ і сп равед л и во в ва ж а в к оза ц тв о за гр озою для свого панування в У країні. П ол ьськ і к ор ол і нам агалися в ста н ови ти к о н т р ол ю над к озак ам и й од н оч асн о в и к ор и стати їх для за х и с т у півден н и х к ордон ів та б ор оть б и з сел я н ськ и м и повстанням и. Т ом у 1572 р о к у к ор ол ь З и ґізм ун д А в ґу с т у зя в д ея к и х к оза к ів на д ер ж а вн у сл у ж б у . ї х в н есл и в спец ія л ьн и й сп и со к -р е е стр . А л е р еєстр ов і к о заки губи л и ся в м орі в сь о го козацтва, я к е зб іл ьш у в а л ося і після введен н я р еєстр у . З а п ор ож ц і об’єдналися в од н у орган ізацію — В ій сь к о З ап орізьке. К іл ь к а разів міняла С іч св о є м ісце перебування. В важ ал и, щ о сп ер ш у вон а р озта ш у ва л а ся на остр ов і Х ор ти ц і. Там у середині X V I стол іття к н я зь Д митро В и ш н евец ьки й сп ор уд и в укріплен ий зам ок, залога я к ого скл ад ал а ся з к озак ів. Р азом з тим Х ор ти ц я за в ж д и в ход и л а до в ол од ін ь зап орож ц ів . Д окум енти розп овід аю ть, щ о в 70-і рок и X V I ст. С іч була на о с т р о в і Т ом а ківц і (тепер біля села Городищ а, Н ік оп ол ь сь к ого району, Д н іп р оп етр ов ськ ої области. М ісц евість ц я м ає н азву «О стр ів » і в х од и ть до м іста М арганець), а з 9 0 -х р ок ів р озм істи л ася на д р угом у д н іп р оп етр ов сь к ом у остр ові — Б аза вл ук . Ц е п р о Б а за вл уц ьк у Січ залиш ив спогади Е ріх Л я єота. З 1638 п о 1652 р ік С іч перебувал а на М и ки ти н ом у Р озі (п об л и зу теп еріш н ього м іста Н ікополя). Т ут зф ор м у в а л ося п ов ста н ськ е в ій ськ о, а Б огдана Х м ел ьн и ц ьк ого обрали гетьманом . Звідси під 24

й ого к ер ів н и ц твом 22 к вітн я 1648 р о к у к оза к и вируш или, щ об о б еднатися з п ов ста н ськ и м р у х о м на П од н іп р ов ’ї і р озп оч а ти в ел и к у в и зв ол ь н у в ій н у у к р а їн сь к о г о народу. Н ай д ов ш у іс т о р ію мала Ч ор том л и ц ь к а Січ. З нею п ов ’я зан і ж и т тя і д ія л ьн ість бор ц я п р оти та та р сь к и х нападів, к о ш о в о го отам а на Іван а С ірка. Ч ор том л и ц ь к у С іч за н ак азом ц аря П етра І бу л о спал ен о і зру й н ова н о, бо старш и н и й к оза ц тв о в зя л и у ч а сть у в ій ні п роти М о ск в и під к ер ів н и ц твом гетьм ана М азепи. О сн овн а тер и тор ія Ч ор том л и ц ь к ої С ічі затоп л ен а тепер К а х о в ськ и м морем. Т іл ьк и н евел и чк а части н а с іч о в о го к л ад ов и щ а с т а н ов и ть тер и тор ію с. К а п ул івк и , Д н іп р оп етр ов сь к ої области. П отім за п ор ож ц і за сн у ва л и С іч на ріці К а м ’янці. А л е ц арськ а влада не д озвол и л а й того. К оза к и м усіл и отабор и ти ся в О л еш к ах , я к і тод і в х од и л и д о К р и м сь к о го х а н ств а (теп ер м. Ц ю р у п и н ськ б і ля Х ер сон а ). Ж и т и під в л а д ою сп о к о н в іч н и х в ор огів — та та р ськ и х х а н ів б у л о н ад зв и ча й н о т я ж к о і від 1734 p., н ап ередодн і р о с ій с ь к о т у р ец ь к ої в ій н и ц а р ськ и й у ряд дав зг о д у на за сн ува н н я Н о в о ї С і чі на р іч ц і П ід п іл ьн ій (тепер сел о П ок р ов сь к е, Н ік о п о л ь сь к о го р а йону, Д н іп р оп етр ов сь к ої области). П ро ж и ття і п обу т за п ор ож ц ів зали ш и л и с в о ї спогади інозем ці, щ о п об у ва л и там. А л е особ л и в о цінні в ід о м о сті д а ю ть а р хів н і д о кум енти. С іч мала ак ти вн і ди плом ати чн і зн оси н и з урядам и бага т ь о х країн, а для к ерівн и ц тва й уп рав л ін н я в н утріш н ім ж и ття м мала в и сок ор озв и н ен е д іл ов од ств о. В за п ор озь к ій в ій сь к о в ій к а н ц ел я р ії сл у ж и л и в и со к о о св іч е н і й від ом і на той ч а с лю ди, з с е р е д ови щ а я к и х ви й ш л и істор и к и -л ітоп и сц і. Н а С ічі навіть існувал а ш к ола. А л е ч ер ез б у р х л и в і п од ії в ел и к а частина д ок у м ен тів зги нула. Д ійш ли д о н ас л и ш е м атерія л и о ста н н ьої Н ов ої Січі. В они ск л ад аю ть у н ік а л ьн и й ар хів н и й ф о н д св іто в о г о значення. Н ад зв и чай н о ц ік ав и й і точн и й оп и с зов н іш н ь ого в и гл я д у Січі зр оби л и сам і к озак и . 1672 р о к у з а п о р о зь к і п осл и в М оск в і — ота ман О всій Ш а ш ол і к оза к и — р озп овід а л и п р о Ч ор том л и ц ь к у Січ. З овн і вон а нагадувала м істо ф ор тец ю . З л івого б о к у її ом ивала р іч к а Ч ор том л и к , з п ра вого — П рогной. За ф о р т е ц е ю п ротікала С карбна. У р в и сті бер еги ци х т р ь о х р іч о к правил и за п ри род н е укріп л ен н я . Й ого д оп овн ю ва л и три н а дц я ти м етрови й вал і рів. З ч етв ер того б о к у С іч в и х од и л а в пол е. Т у т вал мав бійниці і у к р іп л ю в а в ся палям и — ч а сток ол ом із за го стр е н и х і п р осм ол ен и х колів. З ц ього б о к у стоя л а щ е велика обор он н а баш та, в п оп ер ек у б л и зь к о 43 м етри, а п оп ер ед н еї — сп ец ія л ьн е у к р іп л ен н я з вікн ам и для гармат. З д р у гого б о к у до в а л у тя гл и ся д е р е в ’яні к ош і, насипані зем л ею . В и й ти м ож н а б у л о ч ер ез в ісім в у з ь к и х п р о х о д ів «п р ол а зів », за х и щ ен и х бійницям и. В зи м к у за п о р о ж ц і на в с іх р іч к а х н а в к ол о С ічі в и р у б у в а л и к ри гу, у тр у д н ю ю ч и тим д о сту п до ф ор тец і. У ц ен трі С ічі б у в майдан з ц ер к вою , н ав к ол о я к о ї р о з т а ш о в у (З акінчен ня на стор. 48)

Іс то р ія в дон ум ен тах* \

ГШГГ л ’ о т а

й Ш

£*ЖСЄТНЛ, Б Ц ГОЛ. РАННІЇ,ІЩ FoK Е Vmwf І

С (К>оЛ^снлГ'

^^^etaeraxx Si-uijucc^W- i"V^ll^.^£|S.cц.raoaLl^, Л. ^Чи.шлк.лтл. ^ л а ^ к в ' і

гАЛЖвШ-И

£ЙС<Н-0 •'~=w-

6£ л [ & Й І Ж Я П 0 Ж Л і £ о ) Ш Ж Л . М 1.

ПІ

Р І А Д д 'З і А Ґ

HA 2jia.^onre) Я.

^ U u a JOjVKE 3^i/&JtJA ( I aju. Ж іо б ь с р 1.

JIJLiiDi V L a 'iL m

*L.

(i/fu4AtjK-atttd.

С^Ск<ід,&^ахк^ ТГро.AO3a. JT^O^i. £(.

jCui«

C r

/Г|і(и<08й. Л-jLOcjl ^ ф ^ і ^ ^ и в ю

іія и ^

/"Л

c ,_

г^ о«еа _

уиш Лш б' КЛ з ^Л лас

\ й іі

’ ) П ояснення на стор. 73.

С У М пе ред ч уж и н ц я м и

М о я пр а ця на з о в н і ш н ь о м у відтинку (Зі звіту делегата С У М -у з Австралії) А П А К Л — це орган ізац ія створ ен а в 1954 р оц і для акти вн ої бор отьби проти п ош и рен н я к ом ун ізм у в А зії. В цій організації азій ськ і народи м а ю ть нагод у к оор д и н у в ати с в о ю б о р о т ь б у проти к ом ун ізм у — в д е я к и х д е р ж а в а х оф іц ій н о, як у К ор еї, а в д ея к и х п івоф іц ій н о, з д ер ж а в н ою під три м к ою . Р іч н і к он ф ер ен ц ії даю ть н агод у бл и ж ч е обм ін ю ва ти ся думкам и, п оглядам и та д осв ід ом в ан ти ком ун істи чн ій б ор оть б і н іж це є м ож л и в о листовно. Я к п ред ставн и к м ол од еч ої організації я в зяв с о б і завдання б р а ти у часть у д ія л ьн ості делегації м ол оді ін ш и х народів. В ід р а зу по п ри їзді до С еу л ю я за п и са вся в чл ен и 3 -о ї і 4 -о ї к о місії. П ісля наради з го л о в о ю п. Я. С тец ьк ом ми постановили, щ о п а н ств о С тец ьк и б у д у ть у В и щ ій К о м іс ії («С у п ер К ом іті») ра зом з п. О л ехн ік ом (біл ор ус із С ідн ею і чл ен А Б Н ), ми в с і будем о в 3 -ій к ом ісії, а я щ е б у д у й в 4 -ій к ом ісії, щ об, п ом ож л и в ості, в сю д и п р осову в а ти н аш у к он цепцію . На ж ал ь, тр етя і ч етв ерта к ом ісії к іл ьк а п л ен арн их сесій від бу л и од н очасн о і том у така обсад а п о т ребува л а б езп ер ер в н ої біганини. П ерш а і В и щ а К о м іс ії п остан ови л и р озш и р и ти д ія л ьн ість л іґи у с в іто в о м у маш табі. В д и ск у сії п р ов ізор и ч н ого ста ту ту ц ієї в с е с в ітн ьої л іґи наш а п роп озиція, на ж ал ь, не перейш ла. Ч ерез в ід су тн ість д -р а JI. Д обр я н ськ ого з А м ери ки , його за сту п н и к ам ери канець п. М ілер гол осу в а в проти у к р а їн сь к о ї делегації АБ Н , як та к о ж гол осув ал а проти нас а в стр ал ій ськ а сен а тор к а М арі Б рін. А л е пізніш е, д я к у ю ч и особ и стій підтрим ці д -р а Д обря н ськ ого, нам у да л ося ск л а сти р езол ю ц ію в імені А Б Н , де я сн о і н ед возн а ч но з а су д ж у єт ь с я р осій сь к и й ім п ерія лізм у сім світом і за к л и к а ється до орган ізац ії сем інарів, д и ск у сій тощ о з м етою б ор оть б и з р о сій ськ и м ім періялізм ом . Н ам т е ж у д а л ося обсад и ти тр етю к о м ісію д о т іє ї міри, щ о в сі наш і р езол ю ц ії бул и у х в а л ен і без ж о д н и х змін. Одна р езол ю ц ія від А Б Н за к л и к а є у в е сь світ сп рям увати б о р о т ь б у од н очасн о проти М оск ви й П ек ін у ч ер ез а к ти в н у сп ів п р ац ю з підпільним и к л іти нами п он ев ол ен и х н ародів, а д руга р езол ю ц ія від С У М -у гостр о в и сл овл ю є п р отест п р оти р у си ф ік а ц ії у к р а їн сь к о г о народу, я к т е ж закл и кає віл ьн и й св іт ак ти вн о п ідтрим увати р ев ол ю ц ій н у б о р о т ь б у в У країн і. О ф іц ій н і засідан н я к ом ісій та се сії к он ф ер ен ц ії забирал и чим а ло часу, але б іл ь ш ість праці на к он ф ер ен ц ії в н аш у к ор и сть бу л о зр обл ен о на п ри й н я тя х і м енш оф іц ій н и х зу стр іч а х . Т од і бу ва є н а года д овш е п оговор и ти з делегатами. 28

К ол и я п р и їха в на к он ф ер ен ц ію А П А К Л , то голова п. С тец ьк о привітав м ене з в ел и к ою радістю . О соб и сто я т е ж п оч ув а в ся за довол ений із м оєї у ч асти в к он ф ерен ц ії, правда, не до тієї міри, щ об з п ев н істю сказати, щ о в се п іш л о я кн айкращ е. Я радий, щ о запізнав чим ало л ю дей і створи в д о б р у оп ін ію не тіл ьки м іж м о лоддю , але й старш и м и делеґатам и. Н а тій і на подібн и х к о н ф е рен ц іях багато за л еж и ть від о со б и ст и х з в ’я зк ів і зн а й ом ств і том у п. С тецько радить, щ об у м а йбутньом у д ел еґатів не міняти, а д о давати. Д обрим прикладом ц ього є ф а к т, щ о в сі делегації членів А П А К Л мали принаймні одн ого учасника, щ о бу в на в сіх к о н ф е рен ц іях від 1954 року. О рганізаційно така м іж н ародн я к он ф ер ен ц ія дає багато нагод для п оп ул я ри за ц ії у к р а їн сь к ої сп рави м іж п рихильним и н ар од а ми. А л е до так и х к он ф ерен ц ій треба п ри готов л я ти сь заздалегідь, щ об я кн а й кра щ е і н айсприєм л ивіш е п редстави ти наш у історію , к ул ьтур у , н ац іонал ьну ід ею та д ер ж а вн і стрем ління. Делегати к и та й ськ ої м ол оді мали з со б о ю маленькі прапорці, н ад рукован і матеріяли та м аленькі відзнаки, щ о їх вони роздавал и при к ож н ій м ож ли вості. М и повинні за стосов у в а ти та к о ж так у методу. Наш і м айбутні д ел еґати м уся ть бути підготовл ені, щ об н ал еж н о в и я сн и ти у к р а їн сь к у істор ію і теп еріш н ю си ту а ц ію в У країні. В он и м у ся ть бу ти т а к о ж приготовані на д у ж е го стр у д и ск у сію із р у с о ф іл ьськ и м и делеґатам и, м у ся ть д об р е знати у к р а їн сь к у ви звол ьн у б ор оть бу та наш і стремління. В сі матеріяли, пром ови, р езол ю ц ії тощ о м у ся ть бути надрукован і в біл ьш ій к іл ь к ості прим ірників. З окрем а м у ш у підкресл ити, щ о нас там б у л о замало, щ об у сп іш но обсад и ти ціл у к он ф ерен ц ію . Я к щ о й д еться про кош ти, то вони в и сок і тіл ьк и тоді, коли п ок р и в а ю ться од н ією організацією . А л е к оли б ми, я к гром адянство, могли сп р ом огти ся х о ч на од н у д е ся т у того, щ о ми ви даєм о на спорт, то нап евно не бу л о б т я ж к о в и с лати д ел еґац ію з д в о х чи тр ь ох осіб з А в стр а л ії д о Т айп ею в 1967 році. М и м уси м о н ареш ті зрозум іти , щ о перед нами тя ж к а бор отьба переламання загальне наставлення, бо за хід н ій світ про У к р а ї ну знає тіл ьк и з р о сій сь к и х д ж ерел . Т ут сп ец ія л ьн о наш а м олодь м уси ть п ер ебор оти св о є п оч уття м ен ш ева ртости і набути знання про У кра їн у , щ об ми могли себе називати українцям и не тіл ьки з призвичаєння, але те ж цілком х ол од н о і р озу м н о з н абутого п е реконання. М ож л и во, щ о ми, тобто м олодь, в и р ісш и на ч уж и н і, й н е го в о римо так д обр е по у к р а їн ськ и я к наш і батьки, але зате ми д обре говори м о п о англ ійськи і ми м усим о р озк а зу в а ти про У к р а їн у ч у ж инцям , а не своїм батькам. Іринсй Микита У часн и к 12-ї К он ф ер ен ц ії А П А К Л в Сеулі (від 3. 11. до 8. 11. 1966) 29

С ум ів с ь н і про блем и

Провідний акти в в СУМ-і З доповіді голови Крайової Управи Спілки Української Мо лоді у Великобританії, друга Ярослава Деременди виголошеної на X V I. З’їзді Спілки Української Молоді в Ноттінґгамі, дня 29-го січня 1967 року.

«...Йде боротьба — н ерів номірна, неприлюдна, але завзята і дуж е серйозна» — пиш е один із підсовєтських українських авторів. — «І кінця рядові борців за «н о ву дум ку» вже нема і не б у д е!» Ц і від в аж н і, в ір о ю сп ов и ті та п р ор еч и сті сл ов а я в зя в я к m o t to до р я д у дум ок , а в он и б у д у т ь в ід н оси ти ся д о питання у к р а їн сь к о ї молоді, зок р ем а тої, щ о зн а ход и ться у л а ва х наш ої Спілки. В тотал ітарн ій систем і, під у ти ск ом окупанта, сер ед а тм ос ф ер и н аси л ьн ої д ен ац іон ал іза ції, р у си ф ік а ц ії, ак ул ьтар и зац ії і в сев л а д н ости к ом ун істи ч н ої п а ртії ім п ерія л ьн ої М о ск в и в и х о в у єт ь ся , я к видн о з мотта, м ол одь п р оти л еж н ого систем і ґа ту н к у, ви р азн ої нац іон ал ьн ої п ороди, яка йде см іл о на б о р о т ь б у за «н ов у д ум к у », зв існ о нам яку — за д ум к у н ац іон ал ь н ого відр одж ен н я. Ц ей ф а к т за ста н овл я є нас глибш е п ри зад ум а ти ся на тим, я ки й ґа ту н ок м ол оді м ож ем о ви плек ати ми на ем іґр а ц ії в атм осф ер і в іл ьн ої дії, х о ч т а кож у н евідр ад н и х ум ова х, при ч и н ою я к и х є перебуван н я її в ч у ж ом у оточен н і та під впливом сти л ю його ж и ття та 30

ідей? П р оте в ід п овід ь наш а б у д е — в у м ов а х ч у ж и н и ц іл ком п ев н о м ож ем о в и х ов а ти м ол одь з х а р а к тер ом п ов н оц ін н ого ґ а ту н к у у к р а їн сь к о г о гром ад я н и на, для я к о г о нормальним і с а м озр озум іл и м б у д е в ж и тті з а в дання п ра ц ю вати для добра вл асн ого народу. К о ж н а праця вим агає тр у д у і зуси л л я , а чим біл ьш а вона, тим б іл ь ш і в и м о ги став и ть перед тими, які їй п іднялись. Однак, найбільш е зу си л ь вим агає в и х ов н а праця на осягн ен н я п овн оц ін н ого ґ а т у н к у у к р а їн сь к о го гром адян и на, б о в н а ш ом у розум ін н і — ц е су м ів сь к и й ви хов н и й ідеал : ст о р о ж за к он ів Б о ж и х і в тіл енець л ю д сь к и х чеснот. Д отепер цій в и хов н ій р оботі в н абл и ж ен н і у к р а їн сь к о ї м о лоді у В ел икій Б ри тан ії до в и х о в н о г о ідеал у ми п освя ти л и д у ж е ба га то ча су , сил і знання. К ол и сь, д ек іл ьк а р ок ів том у назад, ц е була ф р а за щ о д е н н о го в ж и т к у на ок ресл ен н я ч о гось, д у ж е нам цін н ого і д о р о гого, ч о г о п ом іж нами не було, але в ж е тод і тр и в ож и л о й о д н оча сн о р а ду ва л о нас і в ім ’ я ч ого ми, в п о сп іх у , н ач е в н ад л ю д сь к ом у соцзм аганні н а б у вали доми, пл янували б у д ов у п р остор и х за л ь і ви ш к ол ю в ал и кадри, п ри гл я д аю ч и сь, як в и р о

стала на н аш и х о ч а х д ітвор а ш кіл у к р а їн озн а в ств а і за в ’я з ків Ю н ого СУМ . С ьогод н і — У к р а їн ськ а М о лод ь у В ел и кій Б ри тан ії — ц е в ж е не ф р аза , а р адісн а і м н огонадійна д ій сн ість, в іч -н а -в іч з я к о ю стр іч а єм ось і в Г а л іф а к сі і Л ондоні, в К ов е н тр і і Л естері, в Б р а д ф ор д і, Б олтоні, і в к о ж н о м у р ід н ом у у к р а їн сь к ом у д ом і: в будн і і неділі, серед дня і п ізн ого вечора. П ри гля н ьм ося ж бл и ж ч е ТІІІ у к р а їн сь к ій м олоді, яка п ер е бу в а є в сер ед ов и щ і н аш их гр о мад, я ка с п іл к у єть ся з нами, старш им гром ад я н ством на р із них д іл я н к а х у к р а їн сь к ого ж и т т я : рел ігійн ого, гр ом а д сь к ого і м ол од еч ого і на тлі я к ої п е р ех р ещ у ю ть ся зацікавлення та інтереси у к р а їн сь к и х ін сти туцій, у ста н ов і ш и р ок и х к р у гів п р ов ід н ої та ак ти в н ої в е р стви у к р а їн ц ів на н аш ом у те рені. П ри гл я н ьм ось б л и ж ч е с у м ів ськ ій молоді. З нею маємо н ай біл ьш е сп іл ьн ого, б о в її дер ед ови щ і п рацю єм о, з нею в ’я ж у т ь с я пляни н аш ої щ оденної р оботи і в н ад ія х на неї тв ор и м о в ізію м а й бутн ього ор га н ізо ван ого ж и ття в його н ай ш и рш ом у розум інні, аж до д е р ж а в н о-тв ор ч ого. В гущ і тої м ол оді в и р о щ у єть ся і з неї в и би ва ється чітко провідн а у к р а їн сь к а верства, бо д ом ін ую чи м ядром вона в ж е с безсп ір н о у к р у га х молоді у власн ом у орган ізова н ом у сер е д ови щ і, в гром аді, д о я к о ї на л еж и ть. А р ів н оч а сн о з п р о в ід ною , м аєм о в р я д а х СУ М м н о-

гочи сел ьн і ряди п атріоти чн о у св ід ом л ен ої молоді, з відч уття м п ри н а л еж н ости до вел и к ого у к р а їн сь к о г о н ар оду і потреби сл у ж и ти йом у власним в м ін ням, талантом, п ри н а л еж н істю до орга н ізова н ого ж и ття та в й ого р я м к а х сп іл ьн о діяти. П о р у ч неї є і деяка к іл ь к ість м о лоді, я к а в іл ьн о п о в ’язана з С У М -ом , б о ц ік ави ться одним, побічним видом су м ів є ь к о ї п ра ці. В она мало сприйняла у с в і д о м л ю ю ч и х ідей і том у н е буде стійким елем ентом в у к р а їн с ь к ом у ж и тті, я к щ о н е зверн ем о на неї б іл ь ш е уваги. З ам ало м аєм о п ок и щ о даних на це, щ о б дати точн у оц ін к у наш ій су м ів сь к ій молоді, бо н а ш е зор ен н я обм еж ен е д о п ер ш и х сте ж , д о перш ого, п ок и щ о н е ч и сел ьн ого в и п уск у в д р у ж и н н и к и СУМ , але й п о п е р ш и х с т е ж а х м ож ем о за вж д и біл ь ш -м ен ш сказати, яким б у де в ій сь к о гол ов н ої частини, щ о ск о р о прийде. Н е б а зу ю ч и сь б оцінці на в и хов н ом у ідеалі СУМ , д о осягн ен н я я к ого у н ап р я м л ю ється ю н а ц тво і я к ого ід ен ти чн у в ід би тк у лед ви чи осягн е х т о с ь з його лав, нак ресл ім парал елі на базі о д н о літній наш ій м ол оді д ер ж а вн ого народу, сер ед я к ого ж и вем о. Т од і наш а м ол одь зн ай деться у гор іш н ій лінії, як біл ьш п р а цьовита, п р а к ти к у ю ч о -р е л іг ій на, д оск он а л іш е зорганізована, ідейно однорідна. Для я сн ости за зн ач уєм о, щ о мова йде про п ер есіч н у сек ц ію м ол оді наш ої і англ ійської. Н аш а м ол одь п ра ц ю є над с о 31

б ою тя ж ч е, за н и м ається к о р и с н ою д ія л ьн істю у в іл ьн ом у ч а сі, д о ч о г о за ста в л я є її п ри н а л еж н ість д о С У М , вим оги, я кі став и ть С пілка д о с в о г о м ол о д еч ого чл ен ства, м а є м енш е в іл ьн ого ч а су на р озр и в к и і розваги. Т ом у наш а м ол од ь є н а ви гл яд біл ьш сер й озн а і р о з важ на. В р о б о т і з с у м ів с ь к о ю м ол од дю ми д оби л и ся в и зн ач н и х у сп іх ів . Т р еба р а д іти особл и в о тим, щ о бага то її є на п ерш ом у в ж е щ абл і п р ов ід н ого са м остій н о -д ію ч о г о у к р а їн сь к о г о орган і зов ан ого ж и т т я у х а р а к т е р і' с а д ів н и ч ок д и тя ч и х садків, в ч и тел ь ок ш к іл у к р а їн о зн а в с т ва, к ер ів н и к ів м и стец ьк и х са м од ія л ьн и х г у р т к ів : м узичн их, х о р о в и х , та н ц ю ва л ьн и х та ін ш и х ; ви хов н и к а м и , в п ор я д н и ками, д ію чи м и чл енам и Б улав, В ідділів та р еф ер ен та м и У прав О серед к ів СУМ , пом и н аю чи л и ш е зга д к ою р ізн и х ф у н к ц ій н и х в сам оу п р а ва х н и щ и х с у м ів с ь к и х клітин. Стан тої м ол од і має біл ь ш е я к д в і сотн і п р ов ід н ого ю н а ц ьк ого ак ти ву. П оза тим, п ередовим елем ентом, в С У М м а ється в тр и ч і б іл ь ш е свід ом ої м олоді, я к а тв ер д о с т о їт ь і с т о я іи м е на у к р а їн сь к о м у н ац іо нал ьном у ґр у н ті, а к ол и б з нею п оп р ац ю в ати б іл ьш сол ід н о щ е я к и й сь час, то нем ає сум ніву, щ о вон а п ом н ож и ть к ад р и ю н а ц ь к ого п р ов ід н ого ак ти ву. Самий ф а к т, щ о із гущ і у к р а їн с ь к о ї ем іґр ац ій н ої м ол оді в и л он ю ється , в и р ізу єт ь ся і в и р ізбл ю єть ся м олодий, потенційний і бага точи сел ьн и й п р ов ід для 32

р із н и х д іл я н ок ж и ття — од н ої ід ей н ої п ор од и — п оч уття г о р д о сти м у си ть ов ол од іти нами, б о в том у спільн а наш а з а сл у га, о в о ч н аш ої ж е р т о в н о ї праці п р отя гом ба га ть ох в и сн а ж у ю ч и х рок ів . А л е ми м али і недотягнення. М и стави л и за м алі ви м оги до д ітей -ю н а ц тва . В с е ін іцію вал и ми старш і, пл янували, п ід го товл я л и і в и к он у ва л и д о н а й м ен ш ої деталі, а ю н а ц тво с л у ж и л о нам, я к д орогоц ін н а п о к а зов а річ, я к ж и в и й експонат, орн ам ен т на сцену. Н а ділі п о винно бу ти інакш е. В ід р а н н іх р о к ів ю н а ц тв о в організації п о ви нно бу ти чинне, а ми у рол і д орад н и ків, м аєм о д оп овн ю ва ти браки, вм іл о су ґе р у в а ти ід еї і в к а зу в а ти на ф о р м и їх р еа л іза ції. О чевидно, наш і н ед отя гн ен ня в ідби л и ся негативно на я к о сті н а ш ої м ол оді, щ о в бога на ініціятиву, н е п ром ін ю є ідеями, а том у і її сам очинна дія не мас п отр іб н ого р озм аху . За наш им п ов одом вон а сл у х н я н о йде, але ц е далек о н е те, щ о прагн ем о ося гн ути в праці з нею , б о у на ш ій в ізії, в и хов а н ец ь С У М — ц е гром адянин п ер ш ої я к ости : свідом ий, ініц ія ти вн и й і дію чий. З у ва ги на те, п рац ю з м ол од дю тр еба п ер еор га н ізов ув ати так, щ о б р о з б у д ж у в а т и і р о з в и вати ін іц ія ти ву з най р ан ьш и х л іт ю н ац тва в організації. В п ра кти ч н ій і в и х ов н ій р о б оті з ю н а ц твом С У М ми н ай б іл ь ш е ч а су зу ж и л и на о зн а йом лення м ол од і з у к р а їн озн а в ством п о л ін ії н ац іон ал ьн ого у свід ом л ен н я , а зов сім м ало

для справ організаційного вироблення на осягнення в ід п ов ід ал ьн ого й о б о в ’я зк ов ого члена ор ган ізова н ої спільноти. І ця сп рава та к о ж вимагає п ев ної реорган ізац ії в програм і ви х о в н о -в и ш к іл ь н о ї роботи. Ш к о ли у к р а їн озн а вства навчаю ть про ж и ття і побут наш ого на роду. П ов тор ю ва ти це, немає потреби, зайва витрата часу, який потрібний на виховання не лиш е україн ця, але якн ай к р а щ ого члена організації, бо такий має в а р тість для народу. У країн ців у світі є мільйони. Я кщ о б вони були організовані, я кщ о б були добрими членами у к р а їн ськ и х нац іональних о р ганізацій, подібн о як ж иди, ми становили б п оту ж н у силу, з я к ою м усіли б рахувати ся . В ід ч ув ається , щ о наш ій м ол о ді бр а к у є си л ьн и х ідейних п о ривів, я к и х треба оч ік у ва ти від м олоді, щ о є звичайно найкра щ им тепл ом іром н ар одн іх на строїв. Вона не ви явля є радості в час н ац іонал ьних підйомів, не бол іє на в іст к у в о р о ж и х у ти сків, ареш тів і проц есів в К раю над патріотам и н аш ого н ароду; не в р а ж а ється , не бу н тується і не п р отесту є, коли тут, на з а х о ді — в пресі і радіо, в тел ев ізийних п рограм ах н ар уш ується ч есть н аш ого нар оду і його ве л иких постатей. Ц е ознака, щ о наш а м ол одь не зж и л а ся щ е із ролею , яка їй приписана, — б у ти аванґардом , п ер ед овою ч а сти н ою св о го народу, чи його я к о їсь частини, в середови щ і я к ої перебуває. Ц ьом у не сп ри я є ф а к т — брак

ідейних то в ч к ів від нас, щ о не раз сприйм аєм о пасивно п од ії з у к р а їн сь к о ї дійсности, якими за х оп л ю ю ть ся чуж инці, як н е буденними подвигами. А в и стачи л о б, щ об ми, п р оч и та в ш и твори Симоненка, виступ Д зю би на З ’їзд і письм енників в У країні, про націоналіста О л ій ника —■ М рію і відп овід н о с к о ментували це молоді, щ об г о р і ла вона ра дістю і нац іональною гордістю , або п ереказавш и зл о чини М оскви, давні і ниніш ні з п ри ч етн істю д о них К оси ґін а чи інш их тиранів з К рем ля, к о ли вони при їздя ть сю ди, до А н глії, — це стане тов чк ом і п о ш тов х ом , щ о м ол одь наш а в и й де сам очинно на м аніф естацію , ви яви ть гнів, обурення й п р о тест. Н айкращ им прикладом для ц ього — це р еп ортаж Ірки Гаври ш к о з Бері, я к ої серц е й п о чування скол и хн у л и сл ова д о повідача, бо п иш е: «К ол и п. «Н » н асв ітл ю ва в б ор оть б у у к р а їн сь к о ї м ол оді в краю , мені х о т і л ося гучно, щ об у сі почули, с к а зати: К ол и б ми х оч один т и ж день п обул и з у к р а їн сь к ою м о лод д ю в У країні, то скіл ьки гарту, сил і незлам ної вол і ми б від неї зачерпнули...» Це зн а чить, щ о м ол одь наш а має гли бок і відч уття , вона буде р е а ґу вати розум ом , волею , серцем і дією , я к щ о в ід ч у є голосний до неї апель. У к р а їн ськ а молодь, так в о р ганізаціях, як поза ними, мало читає у к р а їн сь к е д рук ова н е слово, а ми в СУМ, зазнавш и (Далі на стор. 63) 33

Виключно для П о д р уг Косметина внутріш ньої і зовніш ньої краси М уд р ец і к а ж у т ь , щ о к о ж н а л ю ди н а м о ж е б у ти га р н ою ; н ега р н и х л ю д ей нем ає, є л и ш е неплекані, н ех л ю й н і. Ц ю м у д р ість т я ж к о зап еречи ти . М и ж зу ст р іч а є м о в щ од ен н о м у ж и т т і чим ало п од р у г, я к і не м а ю ть о с о б л и в о ї к р а си лиця, але с в о їм загальн им вигл яд ом , св оїм в сім єств о м в п л и в а ю ть на с в о є о точ ен н я п р и єм н о; п р о н и х к а ж у т ь : гарн а дівчина. Б о щ о ж н а зи ва єм о к р а с о ю ? Щ о у в а ж а єм о к р а с о ю ж ін к и ? Ж ін о ч а к раса, ц е сум а п ри єм н и х в р а ж ін ь , я к і ж ін к а п р ом ен ю є з ц іл ого св о г о єств а, ц іл ої п остави. Ж ін о ч а к раса, отж е, не є за л еж н а л и ш е в ід к р а си лиця, але ви п л и в ає з ц іл ої о с о б о в о с т и : п остав и , поведін ки , в ід ч у ття , н а стр оїв і ц іл ої н астан ови щ од ен н ого ж и ття . О т ж е га р н ою р о б л я ть л ю д и н у не о к р е м і ча сти н и її т і ла, а н ав п а ки : в се є ст в о ж ін к и в и з н а ч ує її к р а су . В н у тр іш н є «я » ж ін к и є д ж ер ел ом гар н ої і п р и єм н ої поя ви її. Т ом у н іх т о не м о ж е вста н ови ти я к о їс ь ш а б л ь о н о в о ї н орм и ж ін о ч о ї к раси . Т о м у н іх т о не м о ж е зр об и ти се б е гарним , к о п ію ю ч и так у, чи ін ш у к р а су н ю . К о ж н а к о п ія є н еп р и р од н ьою і в к о ж н о м у в и п а д к у вон а є зр а д л и вою . її р озп ізн а ю ть інш і. К р а са ж ін о ч а є своєр ід н а . В она є притам ан н а к о ж н ій ж ін ц і з о к рема. В он а в и п л и в а є з її в л а сн ого «я ». Ц ю к р а с у м ож н а плекати, у д оск он а л ю в а ти . К р а с у в н у тр іш н ю і к р а су зов н іш н ю . В се за л еж и ть л и ш е від нас сам и х , в ід н а ш о г о «я». П ро в н у т р іш н ю к р а с у і п л екання її г о в о р и т ь с я в нас д у ж е ч а с т о і при к о ж н ій нагоді. Н ас за к л и к а ю ть б у т и ідейними, в и р о б л я ти х а р а к тер , бу ти ж и ттєр а д існ и м і тов а р и ськ и м . М и п р а ц ю єм о над с о б о ю і с в о їм в н у тр іш н ім «я », в ід п ер ш ого дня п р и н а л е ж н о с т е д о С п іл к и У к р а їн с ь к о ї М олоді. Т о м у я х о ч у р о зп о ч а т и св о ю сер ію ста ттей п р о к осм ети к у , оп и сом к о см е ти к и зо в н іш н ь о ї краси. В он а теп ер о со б л и в о п р оц віта є. Її у ж и в а ю т ь в сі н а в к ол о нас. Її у ж и в а є м о ми щ од ен н о. Ч асам и б іл ь ш е чим треба. Ч асам и вм іл о, ча са м и не д у ж е . В он а є, отж е , 34

п отрібн ою , а часам и к он ечн ою . Г ол овн о в ти х вип ад ках, к ол и вона п овертає нам за хи та н у сам опевність. К осм ети к а зов н іш н ь ої к раси м ож е в и к он у ва ти різн і ф у н к ц ії: маєм о к о см е ти к у л ік у ю ч у , к осм ети к у пл екання краси, к осм ети к у д ек ор а ти вн у і к осм ети к у гігієнічну. З розу м іл о, щ о к осм ети к у л ік у ю ч у за ст о с о в у ю т ь лиш е ті, х т о мас н ед угу ш к іри , терп и ть на випадання в ол осся , х в о р іє на зуби , п е ч ін ку, к р ов тощ о. Т а к о ж к осм ети к у плекання к р а си у ж и в а ю т ь не всі ж ін к и . В о на є к он еч н ою і к ор и сн ою , в осн овн ом у , п ісл я 25 -го р о к у ж и ття . У м ол одш ом у віці к ор и сн ою є ця к осм ети к а для т и х дівчат, я к і пра ц ю ю ть багато на віл ьн ом у в озд у сі, є н ар аж ен і на дощ , х о л о д і в і тер, або м а ю ть д о діла з різним и хем ікаліям и, чи сильним брудом . Д ек ор ати в н у к осм ети к у у ж и в а ю ть , звичайно, в сі д ів ч а та : ч а с то від д и тя ч ого віку. Т у т д іс за к он м а сов ої п си х ози та моди. В ж е на перш и й погляд м ож н а сьогод н і пізнати х т о з я к о ї к раїн и п о х о дить, бо сп осіб у ж и в ан н я д ек ор а ти вн ої к осм ети к и в ок р ем и х к р а їн а х має с в о ї особл и в ості. П од ек у д и не м ож н а в ж е й говор и ти про д ек ор а ти в н у к осм ети к у ; сп р авед л и віш е бу д е назвати ц е надмірне у ж и в а н н я ш м інки і ол івц ів х а р а к тер и за ц ією (як в театрі). А ж ін оч а к раса не п отр ебу є, на м ою д ум ку, у ж од н ом у ви п ад ку надм ірної д ек ор а ти вн ої к осм ети к и . Г ол овн о м ол оді д івч ата повинні бути п ов зд ер ж л и в і і у ж и в а ти її л иш е для п ід к ресл ен н я с в о є ї гіриродн ьої к раси та м ал ен ьк и х к ор ек ту р (я кщ о вони є потрібні). Я к щ о й д еться п р о к осм ети к у гігієнічну, т о т у т н іх то не повинен щ адити. Чи м ол ода дівчина, чи старш а пані: гігієна є для в с іх в е л и к ою благодаттю . П оза тими чоти р ьом а видами к осм ети к и м аєм о щ е к осм ети ч н у х ір у р гію . Д онедавна її у в а ж а л ося л иш е п р и м х ою бага ти х ж ін ок . О стан н ьо навіть у ряд и даю ть д озвіл р об и ти операц ії на р а х у н ок соц ія л ьн ого забезпечення, я к щ о дана о со б а д ок а ж е, щ о оп ер а ти в не осун ен н я я к о їс ь зов н іш н ьої х и б и п озб а ви ть її в ід к ом п л ек сів та д а сть м ож л и в ість в и кон ува ти працю , я к о ї вон а перед тим не м ог ла в и кон ува ти . В тій ділянці к осм ети к и гол ос м а ю ть л и ш е лікарі — спеціялісти. Б о не за в ж д и в и п р остув ан н я носа, ч и усун ен н я б о р о д авки м о ж е бу ти зр обл ен е без нан есення ш к од и ц іл ом у ор га н із мові. В. Левко П. С .: П ро ок рем і види к осм ети к и д окл ад н іш е читайте в н а сту п ном у чи сл і «А в а н ґа р д у ». 35

Олександср Каїїітанчик О

Очі дівочі, Сині, урочі — Наче кришталь: Ви, як те море, В нім тоне горе, Смуток і ж а л ь .. .

Очі дівочі, Сині, урочі — П’янять, як хміль: В них забувається, Хто закохається Горе і біль.

Очі дівочі, Сині, урочі — Мрій глибино: 3 вами лишитись, Х тів-би втопитись Я аж на дно.

Сині, урочі, Очі дівочі — Раю ти мій: 3 вами лиш жити, Вам догодити, Ціль моїх мрій. Синії очі, Скарби дівочі, Вічна весно: Скільки вам чару, Щедрого дару Богом дано?

Вірнії очі, Сині, дівочі Втіхо моя: Хто в вас погляне, Невільником етане, Так, як і я.

Очі дівочі, Сині, урочі — Наче кришталь: Ви, як те море. В нім тоне горе, Смуток і ж а л ь .. .

Ясні, урочі, Очі дівочі — Синь голуба: Вас оспівати, Правду сказати — Слів ще нема!

(20. 1. Є

Чи Ти вже вислав-(ла) передплату на

“ А

“ ?

Чи приеднав-(ла) нового передплатника-(цю)? Якщо ні, зроби це негайно!

З ш и ття С У М -у

К р а й о в и й З ’їзд С У М у В е л и к о б р и т а н і ї Ч ерговий, 16-ий З ’їзд Спілки У к р а їн сь к ої М ол од і у В ел и к о британії, в ід бу в ся 28 -29 -го січня ц. р. у Н оттінґгам і. Він визна чався тим, щ о бу в з д о сі в ід б у ти х З ’їзд ів найбільш им, а та к ож , щ о в ньом у бр а л о у ч а сть ю н а ц тво з повним правом , а це їм дало н агоду запізнатися бл и ж ч е з д ія л ьн істю К рай ов ої У прави С У М -у та в кл ю чи ти ся в д и ск у сію над проблемам и Спілки. На З ’їзд п р и бу л о 175 у ч а сн и ків — 71 делегатів від 33 о с е редків, 70 від ю нацтва, 16 чл е нів К У та 17 гостей. З’їзд відк р и в Готова К У д. Я р осл ав Д еременда, а капелян

С У М -у — о. С. М ор озю к (У А П Ц ) пр ов ів сп іл ьн у м олитву. До П рези д ії обр а н о м ґр -а П. Ц им б а л іА 'ого (голова), І. С к а л ь сь к ого (заступник), О. М ороза, В. Н агайла та Б. С вирида (члени). Б. С вирид бу в вибраний д о П ре зи д ії в ід ю нацтва. До п оч есн ої П резидії за п рош ен о оо. к а п ел я нів С. М ор озю к а та д -р а М и х а л ь с ь к о го (У к р а їн ськ а к а т о лиц ька Ц ерква), д -р а С. Ф о с т у на (від С У Б -у і О бВ У ), паню Н. М а р ч ен к о (від О У Ж ), І. С к а л ьськ ого (від к ооп ерати ви «Ф ор ту н а » і «П одол я») і мґр. В. М и кул у (від А н г л о -У к р а їн сь к о го Т овари ства). П ісля відчитання п ор я д к у н а

Учасники-делсґати X V I-го Крайового З’їзду слухають звітів 37

рад, на в н есок д. Ш ум ки, З ’їзд вш ан ував пам ’я ть п ом ер ш и х с у м івц ів і Г олова П рези д ії в и го л оси в сл о в о до зібр ан и х , п о я с н ю ю ч и р іж н и ц ю м іж С У М -ом на Р ід н и х зем л я х і на ч уж и н і. У м ов и праці були зов сім інакш і. А л е, в осн овн ом у , цілі за л и ш и л и ся т і самі.

В. Л есю к (бю д ж етн а к ом ісія ); д -р С. М. Ф осту н , ін ж . П. М аслій, В іра Г риню к (р езол ю ц ій на). З в іт з д ія л ьн ости К У бу в в и готовл ен и й заздал егід ь і к о ж ний д ел еґа т о д ер ж а в його. Г о лова К У п од ав л и ш е д оп овн ен ня д о звіту. За тов ар и ськ и й су д

Звітує д. Михайло Гринюк; за столом Президія З’їзду З ’їзд п ривітали п и сьм ен н о ц і лий ряд н аш и х у ста н ов та д ія чів. їх н і при віти бул и прийняті учасн икам и б у р хл и ви м и о п л е с ками. Д о к ом ісій З ’їзд у в и бран о т а к и х друзів і п од р у г: Д -р С. М. Ф осту н , С. Ш п у н драк, Д. В а си л и к (мандатна к о м ісія ); О. И Іляхетко, О. Д овбуш , 38

зв іту ва в д. П роцик, а за К о н тр ол ь н у К о м ісію — д -р С. Ф о стун. В д и ск у с ії над звітам и брали у ч а ст ь : дд. Щ уп л я к, ІІІумка, Гринаш , Т руха н , П р о цик, О. И Іляхетко, Л уциш ин, Я р оцьки й. А б с о л ю т о р ію для у сту п а ю ч о ї У п р а в и у діл ен о о д н оголосн о. П ерш ий д ень З ’їзд у за к ін ч е-

Деб’ютантки С У М -у в Англії 1967 р. П ісля того при ступ л ен о до н а й гол овн іш ої частини З ’їзду, а н о су м ів сь к о ю за бав ою — балем, щ о в ід б у в ся в тій ж е залі С У Б -у . Н ов и н ою і н ай біл ьш ою п о д ією в ечора б у л о пред ставл ен ня зібраним д ебю тан ток та ї х н іх партнерів. Д івчата були убран і в довгі сук н і, а їх н і п ар тнери в «см о к ін ґ-д ж а к е т с». Зна ний нам з та б о р о в и х днів інж. П. М аслій бу в ар ан ж ером в е чора. В ін п ред ставл я в к о ж н у пару гостя м і к о р о т к о ін ф о р м ував п р о дебю тан тк у. Д о тан ців грала у к р а їн сь к а орк естра з Н оттінґгам у. П ри сп ів ув ав п. Пицак.

на сцені. Голова К У в р у ч и в їм ч а ш у та відзн ачи в О лю А н д р у си ш и н та Галину Ж у п а н сь к у , я к і зайняли зі своїм и п а ртн ера ми д р у ге й трете місця.

Забава була ч у д ов а ! Ш кода, тіл ьки, щ о за ск о р о ск ін ч и л а ся. А л е перед нами сто я в щ е один день т я ж к о ї праці, б о тр е ба було вибирати К р а й ов у У праву. В н еділю п ісл я Б огосл у ж ен н я в о б и д в ох ц ерк ва х, наради р о з п оч ал и ся реф ератом , щ о його в и гол оси в М. Гринюк. В ін г о в ор и в п р о Г ероїв з-п ід К р ут. Я. Деременда відч и тав в ід о з в у до мол оді, щ об у ф у н д у в а л и для З д еся ти д ебю тан ток на к н я м у зею в Ш ток гол ьм і б ю ст Г еть гиню бу л о в и бран о ю н а ч к у З емана Івана М азепи та щ оби б іл ьш е прац ю вати на гром ад ню А н д р у си ш и н з М анчестер, а сь к ом у відтин ку. Г оловно відм і на к н язен к а ю н ака Я. Г аври л ітив пром овец ь, щ о м ол одь за ва, та к о ж з М анчестеру. їх н я мало читає н аш у пресу. оф іц ій н а к ор он ац ія відбул ася 39

Князівна і ккязенко СУМ у Великобританії 1967 p., вибрані на сумівській забаві

саме вибору Керівних Органів СУМ-у. Після дискусії вибрано КУ в такому складі: Я. Деременда — голова, М. Гринюк, д-р С. Фостун. Б. Марченко, Е. Капустинський, М. Джус, інж. П. Маслій, О. ИІляхетко, В. Нагайло, І. Федечко, І. Овчарик, І. Іванцюра, Т. Данкович, В. Рогач, І. Циктор, Я. Фатерига, Віра Гринюк, Ліда Марків та Анна Ластовецька — члени, Б. Дедів, С. Рибак, Г. Масний, Р. Василишин, Б. Свирид, В. Карпинець, М. Волчанська — за ступники членів. До Контроль ної Комісії увійшли: інж. В. Олеськів — голова, І. Скальський та В. Бойчук — члени, 40

0. Демянчук та В. Дубіль заступники. Товариський суд складається з дд.: С. Шпундрак, 1. Скринець, Л. Стадник та за ступників М. Цебрій і О. Мороз. Крім КУ вибрано також 16 делегатів на Світовий Конґрес СУМ-у. Після слова подяки, що його виголосив Голова КУ, відчита но проект резолюцій, які учас ники З’їзду одноголосно схва лили. В резолюціях учасники З’їзду вимагають звільнення ув’язнених Москвою 70 студен тів та письменників. З’їзд закінчив Голова Прези дії словом подяки. Відтак роз почався концерт, на якому ви

ступали першуни минулорічного Здвигу. Заповідачем була стар ша юначка Ірка Гавришко, що вміло справилася зі свого зав дання. Під час концерту Голова КУ вручив керівникам мистець ких гуртків відзначення за їх ню працю і відданість СУМ-ові Відзначені були: П. Дністровик,

Дашак, О. Буряк, Кецко, Кондрат, Коцюба, Крицарський, Луцишин, П. Максимович, пані Д. Савків, Сидор, Скаліш, Телюк, ІІицько, Химера. Концертом публіка була за хоплена. Анна Ластовецька

Член КУ

XVI Крайовий З’їзд СУМ-у ли можемо починати працю в був великим і імпозантним свя рядах нашої так любленої орга том молоді. Він був поважним нізації. збором молодих і старших ке Приємно було мені також слу рівників нашої молодечої орга хати виступів Голови КУ, який нізації. Його склад зробив на говорив спокійно і рішуче. З нас молодших вже з першого його обличчя можна було вичи дня глибоке враження. Наш тати вдоволення і гордість за ріст організації, якої він с дов піднесений настрій був ще скріплений, коли ми знайшлися голітнім головою. у великій залі Ноттінґгамської Дискусія над звітами була, завдяки вмілому керівництву громади, гарно декорованій і Голови Президії, здорового і пристосованій до З’їзду. будуючою. Я особливо раділа тим, що Юначка Ірка Гавришко вкінці до голосу прийшла доро стаюча молодь, що з нею почи Від Редакції: нають рахуватися, допускають Допис Ірки Гавришко був до дискусії, чекають на наші далеко довший. Ми мусіли його пропозиції і обирають нас до скоротити, щоб не повторяти керівних органів. Все це озна інформацій Анни Ластовецької, якої лист наспів скоріше. чає, що ми доросли до віку, ко-

Живи Унраїно в думнах, серцях і чинах! Збір СУМ Канади і СШ А

КУ СУМ Канади і ГУ СУМ Америки рішили відбути Збір СУМ на оселі СУМ «Верхови на» біля Монтреалю в днях від 22-31 липня 1967 р. Збір при свячений 50-річчю Української Національної Революції, 25-річчю УПА і 100-річчю Канади. Порядок святкувань: 22-31

липня — 10-денне таборування на оселі «Верховина», 29 липня — виступ на Світовій Виставі в Монтреалю «ЕХРО» — 67, ЗО липня — Здвиг СУМ Канади і США на оселі «Верховина», 31 липня — Святкування в Оттаві — столиці Канади, для відмі чення 100-річчя Канади. 41

Участь у Зборі СУМ беруть — Старше Юнацтво (від 12 ро ку життя), Дружинники і Сеньори СУМ. Збір СУМ — організує і пе реводить Команда Збору, пок ликана КУ СУМ Канади і ГУ СУМ Америки. Команда пра цює в складі: Комендант Збору та Референтури — Організа ційна, Фінансово-Господарська, Виховно-Вишкільна, Імпрезово-Мистецька і Спортова. Та борові Команди, адміністрацію і виховний персонал організує Команда Збору.

Час приїзду: Субота 22 липня 1967 р. призначений на приїзд учасників Збору на «Верхови ну». Офіційне відкриття табо ру в неділю, 23-го липня. Час від’їзду: Закриття табо ру і виїзд до Оттави на свят кування 100-річчя Канади в понеділок 31 липня 1967 р. З Оттави всі групи роз’їжджаються до своїх місцевостей.

СУМ разом із другими укра їнськими молодіжними органі заціями виступить на «ЕХРО» — 67 організовано в суботу 29 липня ц. р. Це буде День У кра їнської М олоді. Підготовку до виступу плянується перевести на оселі «Верховина». Виступ СУМ-у буде 50 хви лин на одній зі спортових площ Світової Вистави. Учасники Збору мусять за брати зі собою повний сумівський однострій, включно з під колінками, накриттям голови (пільотки, беретки). Всі відзна ки мусять бути на свойому мі сці. Сумівці, сумівки без одно строю не будуть прийняті до табору. До виступу на Світовій Ви ставі і Здвизі СУМ потрібний спортовий однострій. Учасники табору, Здвигу і святкувань в Отаві отримають відзнаку до нашиття на одно стрій.

В сумівсьних табор а х Австралії Найвідповіднішою порою для таборування в Австралії є час латинських Різдвяних свят. То ді бувають дуже гарячі дні, хоч з докучливими комахами, та холодні ночі, хоч інколи з комарями. Комахи та комарі не такі то вже страшні. Ще менше небезпеки від муравлів-ковалів. Якщо такий ущипне в ногу, то вона хоч і запече, але біль дов го не триває. Тих «ворогів», до речі, радо з’їдає тутешній їжак — єхидна. Винурившись з своєї 42

нори, коли галаслива дітвора перебуває на зайняттях, він спритно дає собі з ними раду. У час Різдвяних свят ще не має небезпеки пожеж, цієї страшної язви Австралії. В та кому грізному «бушфаєрі» ви горяють великі простори ча гарників та лісів, загибають ці лі отари овець і рогатого скоту, а не рідко пропадають і люди. У час небезпечний для пожеж за бороняє Комісія лісництва па лити відкриті вогні і молодь

мусить розважатися газовими лямпами, імітуючи ними ватру. В цю найвідповіднішу пору влаштували і в цьому році на ші сумівці Австралії свої табо-

ри. Про їхній перебіг та успіх хочу поділитися тут інформаціями з читачами «Аванґарду». Сумкор з Австралії

«Молода Україна» Табір «Молода Україна» був влаштований в присвяту Голов ному Отаманові Симонові Пет люрі осередками СУМ ім. Іва на Мазепи з Мельборну та ім. Степана Бандери з Джілонґу. Він примістився на власній площі над рікою Акероном, у лісистій горбовинній околиці Букстон (Вікторія) і тривав від 22. 12. 1966 р. до 2. 1. 1967 року. Участь в таборі взяли 130 юнаків і юначок та ЗО виховників і дружинників. Окремо, по за табором, на «Гуляй-полі», таборювали ще «запорожці», пе реважно батьки юнаків, щось коло 20 родин. їхній стан був пливкий, бо одні вибували, ін ші прибували. Але всі допома гали в таборових працях. «Лиш боротись — значить жить!» — це було мотто табору. Під тим аспектом провадила всю виховну працю команда та бору, в склад якої входили: Іван Занко — комендант, І. Бо рецький — обозний, Е. В. Коцюмбас — опікун і фінансовий референт, Юрій Коцюмбас — бунчужний, В. Альфавицький — інтендант, Ст. Лисенко — го ловний виховник, В. Осипів — спортовий референт, А. Васи лів — господар. Першою допо могою завідували — пані Ґ. Кот та А. Занко і юначки С.

Соколовська та Б. Пундяк. Свою команду мали також підтабори. Комендантом підтабору юнаків «Січові Стрільці> був П. Федор, курінним — В. Попович, булавним — І. Івасів, писарем — І. Барилка, обозним — Ґ. Табака та кущевим — Б. Голов’юк. До команди підтабору юначок «Золотий хрест» вхо дили: М. Кочержук — командантка, О. Крупа — курінна, Л. Роман — бунчужна, М. Томин — писар, М, Музик — обозна, А. Занко — опікунка, Н. Ми хайлів — її помічниця. Дуже вдалою і дотепною ка рикатуристкою таборової газе ти «Сумівський голос» була Зося Костюк з Джілонґу. Підтабори поділялися ще на кущі й курені. За кущем мо лодших юнаків залишено наз ву «Синьожупанників», якою вони дуже гордилися. Знову ж курінь старшого юнацтва звав ся «Залізна Дивізія», тому й вимоги до нього були більше строгі. Кущ молодших юначок мав назву «Вапнярка», а курінь старших юначок — «Біла Цер ква». Дуже важливим у таборі с відповідне харчування. Молодь інколи розніжнена міськими стравами та солодощами. А в цій ділянці своє вміння пока 43

зали добрі матері, допомагаючи ревно начальниці кухні пані Кочержук. Це були пані — Демків, Радівоник, Панчак, Кнігинецька, Занко, Шимська та друзі — Книгиницький, Дзвончик, Костюк, Осипів, Василець, Скрипець, Голов’юк. Молодь заїдала з апетитом кожного дня смачну їжу, виспівуючи не рідко при ватрах веселі коло

доповіддю друга С. Лисенка. 2. Переведення гутірок д. Фе дора про першу допомогу та мед-сестри Ґ. Кот про гіґієну. 3. Влаштування спортових ігор та щоденної ранньої руханки. 4. Влаштування ватр з наго ди зустрічі Нового року, окре мо для старшого і молодшого юнацтва.

Кир Іван Прашко оглядає «М олоду У країну» під час своїх відвідин. Його супроводить комендант Р. Занко

мийки складені на честь доб рих господинь. Сумівською кантиною завідував друг П. Дідик. Виховна програма табору зо середжувалася головно на такі точки: 1. Влаштування святи вша нування пам’яти Симона Пет люри при символічній могилі, з 44

5. Згорганізування двохденної мандрівки для заправлених юнаків і юначок та одноденної для слабших таборовиків. Двохденну мандрівку провадив д. Ю. Коцюмбас, що відзначаєть ся великим досвідом мандру вання по австралійських бушах та лісах, хоч для цього немає

ще точно опрацьованих мап. Тому два роки він маршував через нетри 4 дні замість двох, бо карти були не правильні. Радіо і телевізія говорили тоді широко про загублених в буші сумівців, а таборовики зустрі ли «блудних синів» весело при ватрі, співаючи їм коломийки про бурхливії пригоди. Учасни ки двохденної мандрівки ді стали цього року назву «Слима ків», а одноденної «Раків». «Слимаків» було 35, а «Раків» 55. Останніми провадив юнак В. Попович та дорадники Ст. Лисенко й І. Лазурко. Ю. Коцюмбасові допомагав П. Федор. Поза цими мандрівками зор ганізовано ще мандрівку для всієї «галичі» табору; яка три вала пів дня. Проводив нею Роман «Золотовустий» — сам комендант табору. Учасників мандрівки названо шумно «Ор лятами». Попереду «Орлят» протоптував через буш широку стежку кремезний дружок І. Соколовський. Ця галаслива прогулянка належить завжди до найбільше пригодницьких. Малу «галич» треба найбільше стерегти. Щойно витягнеш од ного з потока, а вже другий заломився на трухлявому мості, або відбився від групи, вга няючи за комахами. Ще інший полошить диких кріликів, або заглядає на дереві до пташиних гнізд. Всіх їх треба безупину зганяти докупи та не давати жодного відпочинку поки не повернуться до табору. До виховної роботи належа ли ще відвідини табору наши ми отцями духовними — о. Іван-

чо, о. Рожик, о. Сенів. Вони від правляли Богослуження, прове ли сповідь та давали гутірки на релігійні теми. Велику радість і честь мали таборовики з гости ни Апостольського Екзарха Кир Івана Прашка. Нарешті до виховної праці треба зарахувати також і ви пуск таборової газетки «Сумівський голос», що одначе не бу ла відзеркаленням думок юнац тва, бо охочих до пера між ни ми не було багато. Молодь на ша не читає рідну книжку і не вміє писати. Найбільше успіш ною в тій ділянці була згада на вище Зося Костюк. Співу вчив у таборі д. Я. Кутний. Крім духовенства і Владики відвідали табір також багато громадян та представників різ них організацій, зокрема делеґація пластового вишкільного табору. Нею проводив пл. сеньор Б. Тарнавський. Пласту ни і пластупки цікавилися всім життям сумівського табору, йо го виховною, культурно-розваговою, спортовою та національ но-виховною працею, а зокре ма звернули увагу на таборову газетку. З визначних особисто стей були в нас гостями: інж. М. Болюх —* голова Союзу У к раїнських Організацій Австра лії, п. А. Глуханич — голова Української Громади Валії, проф. Т. Ляхович — голова Осередку Наукового Товарист ва ім. Шевченка, проф. В. Олій ник та проф. М. Шеґедин — почесні члени СУМ, головний виховник Ю. Венґльовський, мистецький референт П. Соро 45

ка, начальник Українців Гетьманців-Державників інж. Бог дан Шемет, д-р В. Пундяк та інші. Табір пройшов з особливим успіхом. За взірцеву поведінку відзначено цей раз сумівок — М. Кочержук, А. Соколовську, О. Крупу, Л. Роман, М. Томин, 3. Костюк, Б. Пундяк та сумівців — П. Федора, В. Поповича, Ігора Івасіва, І. Барилку і Бо-

28 грудня м. р. я відвідав Та бір СУМ «Беркут», щоб скла сти його Булаві та учасникам привіт від нашої газети. Мені також вперше довелося бачити площу, яку закупив СУМ в Аделаїді на острові Гайдмарш, около 50 миль від Аделаїди. Ця площа е величиною нецілих ЗО акрів, але тому що власниками сусідньої нерухомості е україн ці, СУМ фактично може вжи вати майже втрос стільки зем лі. Більша частина площі є за саджена сосновим лісом, мас дуже близько річкову воду, а також дуже сприемливий в лі ті надбережний клімат. В дуже короткому часі (не цілих 3 місяці) старші сумівці та їхні батьки побудували до сить великий будинок залізної конструкції 110 х 33 стіп, з бля шаним дахом, стінами та це ментовою підлогою в одній ча стині, а в другій підлога має бути дерев’яна. Серед зеленого буйного лісу будинок виглядає дуже імпозантно і коли я спи тав — хто найбільше напра46

рислава Голов’юка. З боку таборової команди ви сунуто при обговоренні табору такі пропозиції: збільшити стан виховників, організувати часті ше прогулянки з тереновими грами, привчати юнацтво до будування шатер та влашту вання табору. На площі табо ру треба розбудувати краще санітарні приміщення та поши рити спортову площу.

цювався коло цієї будови, то мене спеціяльно просила К о манда табору підкреслити, що все, що дотепер зроблено на площі с вислідом праці і зу силь всіх Батьків сумівців. Враховуючи короткий час, а також віддаль площі від Аде лаїди, треба вітати старших сумірців і їх батьків за їхню жертвенну, безкоштовну і таку успішню працю. Керівництво табору прийня ло мене дуже гостинно. Якраз це був час вечері і згідно з українським звичаєм, наперід попросили мене до дуже смач ної та багатої вечері. Я розпи тував дітей як смакують їм хар чі в таборі і всі не мали слів похвал для головного кухаря пані Сукмановської. Комендант табору п. І. Микита*) заявив, що *) 25. 12. 1966 р. табір відвідав мґр. Мирон Микита, батько ко менданта табору Іринея, та ді ставши серцевий удар, помер в шпиталі того ж вечора.

число учасників табору стано вить 83, крім складу таборової команди, до якої входили крім нього ще Н. Голіян (писар), В. Сабадаж (бунчужний), Р. Бойко (обозний), С. Кайкан (господар), П. Добриденко (мед. сестра) і М.

рі» і «Борислав» та разом з на звою цілого табору «Беркут» гідно відзначують Франківські Роковини. Оглядаючи шатра юнаків і юначок, я запримітив порядок і чистоту. Бачив я також бать

Добриденко (головний виховник) і ст. юнак Яраль Курко. У виховній Булаві я побачив пріз вища п-ва Новосільських і п. В. Маковійчука. Учасники є згуртовані в 3-ох куренях: «Ізмараґд», «Каменя

ків сумівців в таборі, які відві дуючи своїх дітей помагали при різного роду праці коло будин ку. М. Цюрак

(«Українець в Австралії», ч. 5, 1967 р.)

К озацька республіка (Диви початок стор. 25) валися 38 куренів — своєрідні казарми — дерев’яні великі хати, покриті шкурами або очеретом. На майдані ж стояли будинки старшини, військова пушкарня, де зберігалися фортечні й польові гармати. За містом, біля порту височів «Грецький дім» — примі щення для іноземних посланців та купців. Запорізька Січ вела жваву торгівлю і була транзитним пунктом для торгівлі всіх укра їнських земель з країнами Сходу. Передмістя Січі було забудоване житлами й майстернями ремісників. Козаки, чудові зброярі, ви робляли також високоякісний порох. Особливо відзначились вони як судно-будівельники. їхні чайки-дуби успішно змагалися з мо гутніми турецькими ескадрами. У куренях постійно жили тільки ті козаки, які складали зало гу Січі. Курінь мав також значення військово-адміністративної й господарчої одиниці. На чолі його стояв курінний отаман. Більша частина козацтва та їхні сім’ї мешкали в зимівках, а згодом і в селах на території Січі. Ці землі в другій половині XVII ст. нази валися «вольності війська Запорізького». У ході боротьби проти іноземних загарбників Січ створила струнку військову організацію. Кожен козак офіційно називався «товариш війська Запорізького». Усе козацтво ділилось на полки, полки ділились на сотні, сотні на курені. Всім запорізьким козацт вом керував гетьман, пізніше він називався кошовим отаманом. Під час походу його влада була необмежена. Разом з військовим писарем, суддею і обозним кошовий отаман утворював уряд — Кіш Запорізької Січі. Кошову старшину обирали щороку на загально військовій раді. Вона збиралася три-чотири рази на рік і вирішу вала важливі справи: зустрічала послів, приймала рішення про походи, ділила землі й угіддя між куреннями тощо. У першій половині XVII ст. запорізьке козацтво піднялося до рівня кращих європейських армій. Козаки поєднували в собі яко сті піхотинців і моряків. Вони майстерно вели морські бої і несли службу берегової охорони. Є історичні відомості, що запорожці ви користали в походах проти Туреччини підводні човни. Козаки смі ливо атакували не тільки окремі кораблі, а й цілі турецькі фльотилії. Екіпаж знищували, невільників-веслярів з турецьких ґалер звільняли і відвозили в рідні краї або приймали до лав козацтва. Козаки були озброєні шаблями й списами, а також вогнепаль ною зброєю — мушкетами, самопалами. Відомо, що вони викори стовували запалювальні ракети ще на початку XVI століття. Крім зброї і належної амуніції кожен вояк повинен був мати сокиру, косу, лопату тощо для насипання валів і будування укріплень, а також шнури для зв’язування возів у табір. 48

Сучасники малюють запорізьких козаків як людей фізично сильних, витривалих, невтомних на війні. Турецький хроніст Мустафа Наїма, описуючи морську битву козаків на чайках з ту рецькою фльотою, говорить: «Можна відверто сказати, що на всій землі не знайти людей сміливіших, які найменше турбувались би про життя і менш за все боялися б смерти». На Запоріжжі склалася залізна військова дисципліна. Найтяж чим злочином вважалася зрада козацтву, вітчизні. Вводити жінку в Січ, хоч би й рідну матір, заборонялося під загрозою смертної кари. Січ стає місцем, де створюються і формуються воєнні таланти, де карбуються сталеві характери, де запалюються патріотизмом серця і сповнюються ненависти проти всякого гніту. Із Січі вийшли видатні полководці, мудрі державні діячі, про водирі народних повстань: Северин Наливайко, Тарас Трясило, Павло Павлюк, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Мак сим Залізняк. Походи запорожців набирали особливо розмаху в першій чверті XVII ст. У той час вони нераз «окурювали мушкетним димом» сто лицю Туреччини, змушували дрижати від страху самого султана, перед яким тремтіли правителі країн Західньої Европи. Запорозь ке козацтво стало бар’єром проти турецько-татарської аґресії не тільки для України, але й для інших країн Европи, мали велике значення для визвольної боротьби народів Балканського півостро ва, поневолених тою ж султанською Туреччиною. Роля козацтва в усьому суспільно-політичному житті була така велика, зв’язки з народом були такі міцні, що в документах XVIIXVIII ст. всіх українців називали «українською козацькою на цією». Запорізьке Військо зажило такої слави, настільки відзначилось мужністю і воєнною майстерністю, що навіть вищі російські офі цери вважали за честь записатись в якийсь курінь. Після закінчення війни з Туреччиною московський царський уряд вирішив ліквідувати Запорізьку Січ. Вона становила із ве ликою кількістю втікачів, що переховувались на її території, для царського уряду небезпеку. Ще в 60-х роках XVII століття лікві довано гетьманство Лівобережної України, не міг уряд терпіти самоурядування на Запоріжжі. Землі його роздано російським і ні мецьким поміщикам, а населення закріпачено. Олена Апанович

ПРИМІТКА Нам відомі тепер такі місця, де були запорізькі Січі: 1. Урочище Городище —- Нікопольського району Дніпропетровсь кої області (входить у межі м. Марганця). 49

На урочищі Городище розташувався колгоспний хутір, який те пер називається «Острів». Тут раніше був острів Томаківка, або Буцький Дніпровий. Тут в 20-30 pp. XVII століття розташувалась одна з перших Запорізьких Січей, що в літературі названа Томаківською. На південній частині острова ще недавно височіли зем ляні укріплення .. . 2. М істо Нікополь Дніпропетрівської області. Поблизу міста бу ла Запорізька Січ від 1638 по 1652 рік. Цю Січ в історичній літературі називають М икитинською, бо вона містилась на Микитиному Розі. 3. Село Капулівка Нікопольського району Дніпропетрівської области. В районі цього села, у гирлі річки Чортомлик з 1652 по 1709 pp. отаборилась Запорізька Січ, яку називали Чортомлицькою. На околиці села височить могила Івана Сірка, кошового отама на Січі. У зв’язку з тим, що води Каховського моря й Дніпра все ближ че підходять до могили, берег осідає і їй загрожує руйнація. 4. Село М ілове Бериславського району Херсонської області. Ниж че села, там де є Дніпро впадала річка Кам’янка, знаходилась так звана Кам’янська Січ. Тут ще збереглися козацькі могили першої половини XVIII ст. 5. М істо Цюрупинськ Херсонської області, колишні Олешки. Тут була Олешівська Січ, яку створили 1711 року запорізькі ко заки після зруйнування і спалення в 1709 р. Чортомлицької Січі за наказом царя Петра І. 6. Село П окровське Нікопольського району Дніпропетрівської області. Тут містилась остання Запорізька Січ 1734-1775 pp., яка в документах звалася Новою. 7. М істо Вилкове Кілійського району Одеської області. На острівцях, у розвилці трьох повноводних рукавів Дунаю, за 10 км. від Чорного моря, це місто заснували переселенці старообрядці ще в XVII столітті, а пізніше заселили біглі донські козаки. Запорож ці, що втекли сюди після зруйнування Січі в 1775 р. назвали його Вилковим і заснували Задунайську Січ. На той час це були воло діння Туреччини.

Читайте, передплачуйте, поширюйте ВИДАННЯ СУМ !

С ум івсьн а д окум ентац ія

Що д ав нам 1966 рік З

річного звіту К У СУМ У Великій Британії

розгнузданість, бажання легко 1966 рік був особлиьим роком у житті нашої Спілки. Ця особ го життя і розваг, недбальство ливість зумовлена фактом, що і лінивство. найстарше юнацтво СУМ, яке Загал нашої молоді не є злий, 10 років тому вступило до СУМ але мусить бути кращий. Він не такий, як цього прагнемо то і піддалось його виховній си стемі, майже стало дорослою мо му, що за малі вимоги ставили ми до нашого юнацтва в мину лоддю (16-18 років життя) і з лому. Рішучо замалі. Все ми, тим моментом виставило на старші виховники за нього ро життєву пробу: себе, нашу ви били. Без особливих зусиль і ховну програму, Управи сумівтруднощів юнацтво здавало іс ських клітин і зихсвників. Цд пити, йому оплачувалось поїзд вперше на цьому терені ми, ке ки на курси, іспити, здвиги і рівники СУМ стали віч-на-віч навіть на забави. Для нього і з молодими людьми, яких ви за нього ми прибирали домівки рощували старанно у теплярі сцени, для нього набули й нях сумівських клітин, живля упорядковуємо оселю-Тарасівчись надіями самі й обдаровую ку. Вклад нашого юнацтва для чи надіями все українське окруСУМ, чи в СУМ для нього осо ження, що готовимо молоду і бисто в порівнанні із нашим горду зміну, переємників націо нальних ідеалів і похідних із вкладом є малий. Подібно в них стремлінь. площинах ідей, ініціяіиви й по В загальному ми не розчаро чинів — наше юнацтво, наче вані, але й одночасно не захоп безвольна дитина йде за пово дом дужих рук батьків. А це е лені нашою молоддю. Одини цями — так! В кожному осеред наслідком неоправданої опінії ку СУМ є одиниці, яких підво про брак творчих зусиль у на шої молоді і похідної з того по димо під спільний знаменник треби все за неї робити. Молоді «провідне юнацтво СУМ». Це е треба дати ряд нагод, щоб від молоді керівники: музичних, билася із нашого ув’язнюючого хорових і танцювальних гурт ґрунту до лету й поносу ідей і ків, молоді садівнички і вчи щойно тоді судити про вольотельки шкіл українознавства, вість чи безвольовість її, про виховниці і виховники в Роях зарадність чи безрадність, про молодшого юнацтва, члени її здібність чи нездібність. Управ і Булав Відділів СУМ. Ми розчаровані тими, яких Ми не захоплені нашою мо батьки відтягнули із СУМ, що лоддю — загалом тільки тому, їх відтягнула вулиця, особиста що вона ще не вміщується в 51

рамки образу нашого виховно го ідеалу, але вона с добра. Зо крема тепер вона потребує най більшої уваги і догляду, але не ведення за руку. Вона потребує порад, а не картання, вказівок, а не відклику до того, що так треба, унапрямлень, а не доган за блуд, який несвідомо вона поповнити може. Найбільш тривожним ствер дженням, що відноситься одна ково до всіх формацій молоді і юнацтва, промовчуючи вже старше членство це факт, що лише частина молоді читає українську книжку, журнали і пресу. В тому відношенні ми, як виховники не дописали. Це наш недогляд, що не знайшли і не застосували відповідних заходів, щоб заставити загал юнацтва до читання рідного слова. Такий стан, якщо даль ше буде тривати ми не оправ даємо нічим. Плекати звичку читання українського друкова ного слова серед юнацтва СУМ —■ це найважніший обов’язок виховників СУМ. Якщо б ми могли висвітлити на екрані цілу діяльність СУМ за минулий рік в її многогранних виявих, то немає сумніву, що пережили б милі і радісні моменти від першої до остан ньої дії, бо вся зовнішність на шої організації, творчі досяг нення її, що унагляднені висту пами гуртків, участь і виконан ня програм ювілейних святку вань, імпрез, святочних сходин, зустрічей і здвигів — це імпо зантна та інпонуюча картина цілости СУМ, що доказує і на динаміку, і на багацтво куль 52

турного вміння, і на фізичну потенцію, і на патріотизм у змі сті кожної сумівської дії. В цьому відношенні ми перевер шили себе в порівнанні до ста ну з попереднього звітового ро ку, але не перевершив нас ніх то з молодечого українського сектору на цьому терені. Тому надзвичайно врочисто відзначив СУМ Великої Брита нії ряд національних річниць по осередках і громадах і в те реновому засязі під кличем: «Ум гостри, насталюй волю!».

У п’ятьдесяту річницю з дня смерти визначного поета-письменника Івана Франка, що йо го повищий клич пронизував увагу і різбив настанову нашо го юнацтва цілий рік, СУМ провів глибшу студію його біо графічних матеріяліз і творів та запізнав в той спосіб молодь з національними ідеями, якими заповнена багата творчість ав тора безсмертного твору «Мойсей». Пам’ять Головного Отамана, Голови Української Держави відзначило юнацтво не тільки на святочних академіях в соро кову річницю його смерти, але й окрема делегація юнацтва СУМ відвідала могилу сл. пам. С. Петлюри в Парижі. Відзначаючи 20-ліття СУМ на чужині і 25-ліття акту ЗО червня 1941 р. юнацтво СУМ маніфестувало гордість з приналежности до своєї організації, однозвучність з українськими визвольними ідеями та свою готовість до праці і змагань за українську державність. В праці з юнацтвом СУМ, у

нашій щоденній послідовній ді яльності, СУМ не був самий і тому в різних багатьох відно шеннях здобуті успіхи — це сума зусиль, уваги і зацікав лення цілої провідної україн ської верстви, чим ледви може радіти СУМ в інших країнах. Ми втішаємось ласкавим і патронуючим відношенням до СУМ нашого дорогого Високопреосвященного Владики Кир Августина Горняка ЧСВВ, яко му всеціло віддані в любові і пошані. Високо оцінюємо тепле і батьківське відношення до СУМ о. Протопресвітера С. М олчанівського, Голови 'УАПЦ і ви словлюємо вдячність за турбо ти й опіку над СУМ. Радіємо щиро тим, що номіновані нашими Церковними Властями Капеляни СУМ: о. д-р А. М ихальський (від кіль кох років) і о. С. М орозюк (з першої половини звітового ро ку) є активними дорадниками і діючими Капелянами при Кра йовій Управі СУМ. Вони ма ють вгляд в цілорічну діяль ність СУМ, одержуючи систе матично всі обіжники та інші друки з канцелярії КУ. До їх ніх думок і завваг ми відноси лися завжди з найбільшою ува гою. Пряму допомогу у виховно-вишкільній праці з юнацт вом ми одержали від о. д-р А. Михальського матеріялами • «Церква і Держава», «Дещо із правил доброї поведінки» і стат ті ло «Голос Молоді». Також відзначуємо великий вклад в діяльність СУМ зі сто рони Отців Душпастирів обох наших Церков, які дуже часто

офіціюють на таборах та на ім презах в Осередках СУМ і за охочують юнацтво СУМ до пра ці над собою під кличем «Бог і Батьківщина ». За надзвичайно прихильне і ласкаве відношення і опіку над СУМ нам приємно висловити оцю прилюдну подяку найви щим Церковним Достойникам, оо. Капелянам і всему Духовен ству на нашому терені. Як кожного року так і ос таннього ціла провідна верства українського громадянства нес ла разом з нами тягар відповідальности за освідомлення і ви ховання сумівської молоді і з власного почину, або на наше звернення спішила нам з мо ральною, особовою і матеріяльною допомогою. Зокрема це від носиться до репрезентанта ук раїнців — Централі СУБ-у, якої Радники, Президія і Ділова Управа на чолі з Головою, п. проф. Р. Лісовським, д -р С. М. Ф остуном і директором І. Равлюком турбувалися проблемами СУМ з готовістю завжди слу жити чим треба. Наші симпа тії за прихильне відношення до сумівських справ і молоді здо були собі українське зорганізо ване жіноцтво в ОУЖ: членкині, Управи Гуртків і Централя на чолі з Головою, панею А. Остап’юк. Відзначуємо добро чинність для СУМ зі сторони Централі ОбВУ, УВС, Нової Фортуни, Фреґати, Подолії, Ре дактора «УД» проф. Р. Б орковського, Відділів СУБ-у із яких домівок і заль користає най більше юнацтво СУМ, панів: Терлецького. Близинського й 53

більше, чи може найбільше ча су присвячували на заняття з тематикою українознавчих предметів, а зовсім мало на практичну заправу юнацтва до суспільно-організованого життя, яке полягає на розумінні відно син члена до організації, його обов’язків супроти неї та повинностей. Найстарше Юнацтво СУМ замало обізнане із ролею, яку повинно зараз Еідіграти в межах СУМ, а відтак в ід ігр а Старше членство: вати в майбутньому в межах Стан з попереднього року 90!! української спільноти і поза Зареєстровано нових 66 нею. Тому їх особистий вклад Вибуло 8 на відповідальних становищах Стан старшого членства покищо не значний. Лише оди на 1. 1. 67 960 ниці з посеред молоді в окре мих Осередках СУМ починають Ю нацтво СУМ: замарковувати вступ молодої Стан з попереднього року 2004 зміни к різні ділянки життя Зареєстровано нових 136 СУМ. Вибуло 20 Як неґатив по стороні нашої Стан юнацтва на 1. 1. 67 р. 2120 найстаршої молоді треба запи Число осередків СУМ з м. р. 47 сати брак у неї твердої наста Зорганізовано нових і нови послуговуватися у власно Стан осередків на 1. 1. 67 р. 43 му середовищі українською мо Відділів Ю СУМ вою і безконтрольність в цій на 1. 1. 67 р. 41 справі зі сторони Управ, які знеохочені неодноразовими Старше Ю нацтво СУМ спробами перестали вести акції Стерше юнацтво СУМ — це і вимагати єдино домінуючого в те юнацтво, що має сьогодні 16-18 СУМ становища для рідної мо років, значить, або вже може ви. бути на стані дружинників, або на останньому етапі виховання Серед найстаршого юнацтва СУМ більшу активність прояв і вишколу у рядах юнацтва СУМ. Воно пройшло ґрунтов ляють юначки, як юнаки. А к ний вишкіл, згідно з виховною тивність юначок треба вітати і програмою Правильнака Юнац нею радіти, але й одночасно тва СУМ. Щ одо його знання — змагати до того, щоб виростити немає сумніву, що воно націо серед юнаків значне число про нально усвідомлене більше, як відних й активних одиниць в організаційно вироблене. Вис кожному Осередку СУМ. новок з цього є такий, що Упра На зовні Юнацтво СУМ, зо ви Осередків й виховники СУМ крема найстарше віком репре Ройтера за неодноразовий вияв

доброї волі і матеріальну під держку. Статистично СУМ виявляв в 1966 р. дальший, хоч дещо спо вільнений зріст членства. Замітним і не легким до пояснення є факт про відносно більший вплив до СУМ старшого член ства як молоді. Згідно з оргаінзаційним реє стром в СУМ маємо:

зентує себе добре. Воно стало прикрасою і виконавцями про грам різних імпрез не тільки сумівських, але й загально ук раїнських у розпорядимості Від ділів СУБ-у, ОбВУ і ОУЖ і де яких Централь. В той спосіб проходить нормальний процес інтеґрації української сумівської молоді у громадське життя дорослих. Молодше юнацтво СУМ

Праця з тою катеґоріею юна цтва ведеться у нас вдосконале ною формою і випробованими методами. Для нас, на місцях по осередках ця праця не ство рює труднощів. Ми мусимо од нак позбуватися односторонно сті в тематиці занять. СУМ нашого терену розпоряджає значними кадрами досвід чених виховників, які протягом одної декади працювали безпе ребійно з юнацтвом СУМ. В більшості, ці виховники вив’я залися добре з своїх завдань і дальша їхня участь у виховній праці по осередках не лише по бажана, але й конечна. У звітовому році нам вдалося зорганізувати деяку кількість виховно-вишкільної літератури, яка надається в більшости до використання в праці з молод шим юнацтвом. На неї склада ються зошити вишкільних матеріялів випуску СУМА, а для праці з старшим юнацтвом СУЛІ — циклостилеві видання: «Де що із правил доброї поведінки», «Церква і держава», як також витяг із Правильника Дружин.

Самодіяльні гуртки СУМ

Ці гуртки розвиваються добре і роблять замітний поступ кож ного року. Найбільше число ма ємо танцювальних гуртків, му зичних, вільноручних вправ і хорових. Однак ми не спромог лися на організування і діяль ність найважнішого з них — театральних гуртків. В декількох осередках СУМ діяльність зводиться до дії од ного чи більше самодіяльних гуртків і поза тим не ведеться там жодна інша робота. Прав дою є, що гуртки мають велику мобілізуючу силу, завдяки якій молодь горнеться до СУМ. В минулих роках в багатьох осередках СУМ відбувалися ім прези ініційовані, підготовані й виконані силами юнацтва СУМ. Також налічувалося багато ім през, концертів та пописів, що їх організували Управи Осеред ків СУМ з участю юнацтва та їх гуртків. У звітовому році та ких імпрез відбулося менше Е загальному за рахунок збільше ної участи юнацтва в імпрезах інших місцевих громадських клітин. Іспити молодшого і старшого юнацтва

У звітовому році відбулися іспити Ю СУМ в слідуючих Осередках: Гуддерсфільд, Ґльостер, Олдгам, Галіфакс, Ноттінґгам, Лідс, Лій, Манчестер, Тодморден, Рочдейль, Брадфорд, Болтон, Лон дон, Аштон, Бері. Зложили іспити в 1966 p.:

Молодше

юнацтво: І. ст. — 55

170, II. ст. — 128, III. ст. — 127. Старше юнацтво: І. ст. — 114, II. ст. — 22. Разом 561. Дотепер здали іспити: 1-ий ступінь молодшого юнац тва 1020, 2-ий ступінь молодшо го юнацтва 887, 3-ій ступінь мо лодшого юнацтва 635, 1-ий сту пінь старшого юнацтва 371, 2-ий ступінь старшого юнацтва 42. У звітовому році приступило до іспитів 134 юнацтва більше, як попереднього року. Конференція зі старшим ф ункційним юнацтвом СУМ:

22-го травня відбулася на Тарасівці конференція з старшим функційним юнацтвом СУМ, в якій взяло участь 110 молоді, між якою були кандидати на впорядників та впорядники пер шого і другого ступеня. Ціллю конференції було: на в’язати ближчий особистий кон такт з юнацьким активом СУМ, обмінятися думками та погля дами щодо положення в СУМ на підставі спостережень з ми нулого, пізнати обосторонні тру днощі на тлі діяльности СУМ, провести виміну досвідом на живих прикладах з дійсности нашого організованого життя, розглянути ширше проблемати ку старшого юнацтва, обгово рити її та вкінці заакцептувати ряд актуальних справ. В дні 21 травня відбувся семі нар для кандидатів до іспитів на виховників і впорядників. День пізніше відбулися іспити у висліді яких здали: На впорядника 1-го ступення юнаків — 14, юначок — 23. Ра 56

зом — 37. На впорядника ІІ-го ступеня юнаків 13, юначок — 20. Разом — 33. На виховника 1-го ступеня юнаків — 5. Старші члени, які здали іспит на: виховника 1-го ступеня бу ло 7, на виховника ІІ-го ступе ня — 2. З нагоди 11-ліття на станови щі секретаря в ос. СУМ Брадфорд наділено д. А. Мулярсь кого ІІ-им ступенем виховника. Стан виховників і впорядників на кінець 1966 року:

Виховників ИІ-го ступення — 9, виховників ІІ-го ступеня 52, виховників 1-го ступеня 49. Ра зом 110. Впорядників ІІ-го ступеня — 91, впорядників 1-го ступеня — 115. Разом 206. СУМ Великої Брітанії в поклоні сл. п. С. Петлюри

В програмі загальних святку вань з приводу 40-ліття смерти сл. п. Симона Петлюри наш СУМ взяв активну участь, долучуючись до загальної сумівської групи. З нашого терену виїхала група юнаків і юначок в числі 29 на чолі з провідни ком групи д. М. Гришоком, виховницями подр. М. Ткачук і М. Гложик та виховниками дд. С. Рибаком, П. Цісарським і М. Колесарем.

Про нашу участь в цих свят куваннях згадувала українська преса. Літні Виховно-виш кільні табори:

Росте наше юнацтво, перетво рюється старше в дорослих лю

дей, чи за нашою термінологі єю в Дружинники, а в парі з тим ростуть проблеми, ростуть вимоги юнацтва до нас, ростуть наші вимоги до юнацтва і це все диктує нам проводити змі ни в нашій роботі, в наших ме тодах праці, щоб осягнути як найбільше. Ці осяги ми заното вуємо у всіх площинах нашої праці з юнацтвом, зокрема там, де вже наше старше юнацтво виручає нас в деяких обов’яз ках, сповнюючи керівні функ ції в сумівській організаційній системі. Це саме подиктувало нам поробити основні зміни в організації таборів на 1966 рік. Відмінно від попереднього р о ку, коли разом таборувало 650 юнацтва, що себе вповні оправ дало, ми рішили цього року пе ревести два окремі табори, бе ручи до уваги віковий поділ. У відношенні до табору молодшо го юнацтва ми вперше реалізу вали на практиці намагання включити до праці старше юнацтво СУМ. Функції курінної юначок, чотових, заступників чотових, ройових в обох ку ренях та помічників членів ко манди — виконувала молодь — впорядники 1-го і ІІ-го ступенір. Хоча в них немає ще багато досвіду, все ж таки во ни справлялися зі своєю пра цею добре, а виконання ними таборових функцій було для них рівночасно школою, яка виявила нам, що в майбутньо му обсада таборів буде все біль ше спочивати в руках молодих виховників і впорядників. Окремою іновацією в цього річному таборі для старшого

юнацтва був курс військовознавства, що його сприняло юнацтво з великим ентузіязмом. Керівником курсу був Голов ний Виховник д-р С. М. Фо стун. Цілість поділялася на чоту юначок і чоту юнаків. Всі інструктори були на висоті своїх завдань, а учасники курсу ста вились дуже серйозно до своїх обов’язків. З програми цьогорічного та бору для старшого юнацтва варто відмітити однотижневий курс для керівників танцю вальних гуртків під мистець ким керівництвом хореографа д. О. Буряка. В курсі, що за кінчився іспитом брало участь 37 юначок і 6 юнаків. Склали іспит з відмінною оцінкою й відзначенням старші юначки: Г. Жупанська (Галіфакс), К. Бойко (Ноттінґгам), М. Юрків (Бері). З відмінною оцінкою (без відзначення) здали старші юначки: 3. Андрусишин (Ман честер), А. Стадник (Лестер), А. Демчинська (Ковентрі), О. Ястрембська (Болтон), Л. Сидоряк (Лондон). Добрі оцінки одержа ли старші юначки: А. Тисячна (Ковентрі), А. Ґадьо (Блакбурн), Л. Настюк (Шотляндія), І. Командовська (Рочдейль), О. Федечко (Кіхлей), О. Слобода (Скантгорп), В. Врублевська (Лондон). Здали іспит з доброю оцінкою та одержали звання керівника танцювального гуртка старші юнаки: І. Вішко (Галіфакс), М. Бучок (Ноттінґгам), та Й. Олій ник (Ґльостер). Особливого значення в таборі 57

старшого юнацтва мав однотижневний вишкіл-семінар з членами ідеологічних гуртків сумівських Осередків. Керів ництво цього вишколу було у руках голови КУ СУМ д. Я. Деременди. Участь в цьому ви школі взяло 23 старшого юнац тва СУМ. Ціла таборова діяльність най краще висвітлена в таборових виданнях газетки «Юнацький клич», що вж е безперебійно ви ходять 8-ий рік. Досі вийшло 27 чисел, щонайменше двадцять сторінкового журналу. Цього року вийшли три числа в стар шому таборі і три числа в та борі молодших. Газетки багаті змістом і різноманітною темати кою. Крім найвищих церковних Достойників, визначних полі тичних і громадських діячів на шого терену, ми мали щастя ві тати в таборі гостей з-за кор дону, між ними Голову АБН п. Я. Стецька з дружиною Сла вою, голову ЦК СУМ д. О. К о валя з дружиною Іванкою (ці лий тиждень), сенатора Канади гґ. д-р П. Юзика, голову КУ СУМ Австрії д. П. Головінського (цілий тиждень), члена Пла стової Старшини д-ра А. Ф іґоля, представника амбас-ади Віль ного Китаю Еріка Чов, члена КУ СУМ США д-ра Є. Куляса. Чисельний стан в таборах:

Табір ч. 1: юначок — 211, ю наків —■ 191. Команда — 17, виховників і виховниць 11, господ персонал — 12, викладачів го стей — 10. Табір ч. 2: юначок — 86, юнаків — 114. Команда 12, 58

впорядників і впорядниць — 20, господ, персонал — 11, вик ладачів гостей — 5. Разом на двох таборах було 700 осіб, в тому 5 осіб з-закордону. Керівництво таборами було в такому складі: Комендант обох таборів — д. М. Гринюк, К ош о вим 1-го табору — д. В. Лесюк, кошовим ІІ-го табору д. Б. Ро гач, головний виховник 1-го таб. — д. д-р С. Фостун, головний виховник ІІ-го таб. — д. І. Овчарик, відповідальна за табор. пресу — подр. В. Гринюк. Під час таборів проводиться високовартісна вихсвно-вишкільна праця з юнацтвом. Ш ко да, що не всі батьки з цим освідомлені, бо інакше і їх діти бу ли б щороку на таборі. О круж ні та Крайовий Здвиг СУМ:

У звітовому році відбулися 4 Окружні Здвиги СУМ: у Велінґборо — для Округи ЛондонПівдень, Тарасівці —• для Ок руги Мідлянд, Манчестері — для Округи Лякашір, Гуддерсфільді — для Округи Йоркшір. Понад 1.300 членів юнацтва, велике число керівних і ви ховних кадрів та близько 6 ти сяч українського громадянства взяли участь у Крайовому Здвизі СУМ, в суботу 9-го лип ня м. р. в Лестер. Значення і вагу цього здвигу піднесли сво єю присутністю вищі достойни ки обидвох українських Цер ков — Владика Кир Августин Горняк та Протопресвітер С. Молчанівський, як також по важна кількість українського духовенства.

місця на Крайовому в «А» клясі здобули: Манчестер — гурток вільноручп и х вправ (міш.), Редінґ — гур т о к вільноручних вправ (жін.), Лондон — ст. юначка О. Андрусишин —• декл., Лестер — юначка О. Гуцул -— деклямація, Пітерборо — юнак П. Ваі і нько — деклямація, Лестер — драматичний гурток, Болтон — мішаний юнацький хор, Ман честер — хор юначок, Ноттінґгам —•музичний гурток, Ковен трі — музично-вокальний квар тет, Гуддерсфільд — хор з ор~ кестрою, Брадфорд - «Крила ті» —■ танц. гурток (мішаний), Ковентрі — танцювальний гур ток юначок, Редінґ — дует — танок (мішаний), Скантгорп — танцювальний гурток юнаків. Перші місця на Крайовому Здвизі в «Б» клясі здобули: Олдгам — мішаний танцю вальний гурток, Ковентрі — танцювальний гурток юначок, Кіхлей —• танцювальний гур ток юнаків Рочдейль — му зичний гурток, Болтон — ак робатичний гурток («А» кляса). Господарі Здвигу, українське громадянство з м. Лестер на трудилося немало для того, щоб під кожним оглядом організа ційним і господарчим Здвиг відбувся успішно. За жертву вільним часом і труд та за старанність висловлюємо вдяч ність громадянам трудівникам й Управі СУМ, на якій спочи вала відповідальність за тех нічний бік справи Крайового Здвигу. Окружні Здвиги не зовсім П ерш і

З деизі

дописали останнього року; як під оглядом змісту програми, так і під оглядом фреквенції. Вони були замало розреклямовані і тому число учасників було менше, як попереднього року і ряд гуртків виступало з відомим давним репертуаром, не внісши нічого нового в куль турну скарбницю нашої Кра йової Спілки. Натомість Кра йовий Здвиг відзначився знову поступом відносно мистецької вартість і рівня гуртків, які змагалися завзято за здобуття переходових чаш та почесних грамот. Здвиг був найчисленнішою досі маніфестацією української молоді і українського грома дянства у Великій Британії. Спортова діяльність СУМ:

Можна було сподіватися, що після минулорічного (1965 р.) старту і святочного та урочи стого завершення змагань різ них ділянок спорту, цьогоріч на спортова активність в СУМ і змагання відбуватимуться в більшому зацікавленні та на цілій ширині спортової ділянки, якою занимається сумівська молодь по англійських школах. На жаль так не сталося, а на віть що гірше, цьогорічна спор това діяльність СУМ обмежи лася тільки до футболу та малозамітного показу інших ро дів під час окружних звигів. Навіть чемпіонат футболу СУМ на 1966 рік відбувся в зменше ній кількості футбольних ко манд, бо лише 6 взяло участь в початкових змаганнях, що розгравались в час латинських

великодніх свят та під час літ ніх таборів. Застартували до змагань в чемпіонаті СУМ ко манди ос. Болтон, Галіфакс, Брадфорд, Ноттінґгам, Ковен трі і Ольгам. У міжчасі лікві дувалася команда ос. Болтон. Перед пів і фінальними змаган нями табеля Чемпіонату вигля дала як слідує: Осер. ч. ігор висл . вор. точ. Ноттінґгам 5 5:28: 8 10 13:12 Галіфакс 5 4:1 8 Ковентрі 5 3:2 20:12 6 4 Олдгам 5 2:3 10:16 2 Брадфорд 5 1:3 7:15 Болтон 0 5 -:5 1:21 В дні 13 листопада відбулися півфінальні та фінальні зма гання команд в Чемпіонаті СУМ. Змаганнями суддіював д. П. Балюк. Вислід півфінальних змагань: Олдгам — Ноттінґгам 0:4, Ко вентрі — Брадфорд 2:2. Вислід фінальних змагань: Ноттінґгам — Ковентрі 1:9. Команда Ковентрі увійшла до фіналу не завдяки різниці у відношенні воріт, а льосом киненої монети. Першуном футболу СУМ на 1966 р. осталась знов заслуже но команда ос. Ноттінґгам, при якій задержалась переходова чаша КУ. Футболісти обидвох команд, що змагалися у фіналі одержа ли пропам’ятні медалі КУ СУМ фундації панства Терлецьких з Кардіф. Відділ Преси К У СУМ:

Орган КУ СУМ «Голос Моло ді» появлявся систематично що 60

місяця у тижневику «Україн ська Думка» завдяки старан ням і пильній увазі та праці довголітнього редактора, по други Віри Гринюк. У звітово му році появилося 12 чисел «Голос Молоді» з різнороднім матеріялом: національно-вихов ним ілюстративно-хронікальним, в якому задокументо вано найголовнішу діяльність КУ СУМ та її Осередків і розваговим. Проте і в дальшому співпраця юнацтва у виданні їхньої газетки має дуже багато до побажання, бо дописувачів з рядів юнацтва є незначне чис ло. На підставі досвіду редак ції таборових видань «Юнаць кого Клича» сміємо твердити, що наше юнацтво може добре і гарно писати. Видавнича діяльність КУ СУМ збагатилася випуском се рії кольорових карток з 8-ма видами оселі СУМ. Крім того видано друком афі ші для реклями здвигу, як та кож запрошення на здвиг, на Крайовий З’їзд, картки зі свя точними побажаннями. Оселя Тарасівна:

Хоча в звітовій каденції увага Крайової Управи була звернена в основному на орга нізаційну і виховно-вишкільну роботу з юнацтвом, все ж таки в дальшій розбудові і удоско наленню Тарасівки присвячено дещо уваги. Важливим осягом в тому від ношенні це збільшення терену оселі на 1 акр землі від сторо ни головного в’їзду до Тарасів ки.

Кореспонденти сумівської і загальної преси на X V I-му З’їзді

Щоби хоча частинно відміни ти розбудову і удосконалення нашої оселі треба згадати про такі переведені праці: 1. Побудова огорожі довкру ги басейну. 2. Перебудова мурованих розвалин недалеко таборової кух ні з пристосуванням їх для ма газинів. 3. Побудова 3-ох бараків. 4. Побудова каплички для таборів на збірковій площі. 5. Вирівнання і засів площ довкруги спортового грища. 6. Викінчення кухні і хаток для відпустковців, а зокрема

допровадження електричного світла до них. 7. Закінчення побудови твер дої дороги від головного будин ку до площі табору. 8. Покладення асфальту пе ред кухнею для відпустковців. На найближчий час залиша ються до реалізації такі праці, затверджені урядовими чинни ками: 1. Побудова церковці. 2. Побудова в’їзду до оселі, завдяки закупленого ґрунту. 3. Побудова каналізації згід но приписами вимог. У звітовому році, хоча дещо спізнено, відкрито відпочинкові 61

приміщення для відпустковцІЕ. Радіємо тим, що 80 наших лю дей, разом з дітьми, скористало з відпустки в Тарасівці і в за гальному були вдоволені. За нами вже цілий рік без перебійного існування Україн ської Товариської Господи «Ве селка». Це підприємство виказа лося приходовим і дає запору ку доброго проєперування. У звітовому році до каси КУ СУМ вплинуло понад 1.000 ф. з тор гу і машин. Зокрема наша Господа втіша ється популярністю серед мі сцевих англійців, яких членст во стало збільшуватися. Першуни СУМ Великої Британії на 1967 рік

На підставі документації з канцелярії КУ СУМ та на базі

спостережень за діяльність Осередків СУМ в 1966 р. Кра йова Управа СУМ проголосила першунами СУМ у Великій Британії: І-ше місце ос. ГАЛІФАКС — Прапороносний Осередок КУ. ІІ-го місце ос. Тодморден, ІІІ-те місце ос. Лестер. Переходовий прапор КУ СУМ зберігатиме цілий 1967 р. ос. Галіфакс. Заключення

В цьому обширному звіті ми не вмістили всього, що відбу валося іменем СУМ на нашому терені. Немає фізичної можли вості, щоби цілість кипучого життя зібрати на один звіт, а таким кипучим життям прояв лявся майже кожний у наших рядах; від 8 літнього юнака до

Сумівська оселя «Тарасівна» в Англії: вид на головний будинок, що стоїть над берегом каналу 62

сеньйора СУМ, індивідуальною дією, в роях, у відділах і гурт ках, в осередках і округах та вкінці й зусиллям Крайової Управи. Переглядаючи власні здобут ки ми мимоволі стараємось зро бити цілісні підсумки з досяг нень української молоді в діяспорі і в рідному краю і тоді наш звіт набирає глибокого, ще глибшого сенсу і значення, як поважна інвестиція української молоді у Великій Британії у завтрішню Україну: молоду, вільну, сильну і незалежну. Ми щасливі тим, що в проме нях перспектив творимо про ворну і дієву силу у визвольно му процесі, якого аванґардом є патріотична молодь в краю ти пу Симоненка, молодь колгос

пів і заводів, молодь середніх шкіл та університетів, що з ди намічною наснагою і силою змагається проти окупанта за правду України, що двигає та здійснює невмірущі ідеї нашої нації. Віримо у наші власні сили і здібності гідно виконати діло! Змагаймо вперто, щоб молодь наша йшла нестримно шляха ми наших ідей до зоряної мети, бо тільки тоді, вона буде ща сливою у житті, коли змагати ме за осягнення ідеалу, що йо го узмістовує сумівський клич «БОГ І БАТЬКІВЩИНА». Секретаріят КУ СУМ: Я. Деременда — голова М. Гринюк — заст. голови Б. Марченко — секретар.

Провідний актив в С У М - і (Закінчення зі єтор. 33) нераз невдач у намаганні на правити стан, перестали вести акції і шукати нових заходів. Невдачі не сміють нас розча ровувати, деактивізувати в цьо му відношенні, бо стан буде по гіршуватися. Цю проблему тре ба розв’язувати не акціями, але щоденною заохотою і контролею, як також усвідомлюван ням молоді, що культурною українською людиною вона бу де лише тоді, якщо безпереривно буде читати українську книжку, українське друковане слово. Найстарше сумівськс: юнацтво

— це дорослі особи. Забудьмо назавжди, що вони були діть ми і трактуймо їх нарівні з на ми, поважно і по дружньому. Правда, праця з тою категорі єю молоді вимагає не тільки іншого підходу, але також но вих форм і методів, що треба якнайскоріше впровадити в си стему нашої роботи на підставі вказівок правильника Дружин СУМ. Якщо йдеться про нашу най старшу молодь, то вона тепер вимагає найбільшої уваги і так ту, як така, що знаходиться в стадії завершування формуван 63

ня її характеру і духовости вза галі. її не вільно зражувати невластивим підходом чи звер ненням, ані злим прикладом На дорадників для неї треба багато нових авторитетних лю дей, треба змобілізувати всі найкращі сили, якими наш те рен диспонує, зокрема вчителів і людей з вищою освітою, бо такі будуть авторитетами та зможуть дати відповіді на ці лий ряд питань молоді, що зна ходиться у віку життєвих ш у кань і пізнання правди. Молодь — це наше майбутнє. Пропадуть всі наші матеріяльні і деякі культурні здобутки, як що наша молодь буде розпли ватися у морю чужого народу. Прийшов час і є потреба, щоб всі зусилля української органі зованої спільноти присвятити справі молоді, щоб сприяти ви ховним процесам і створити їй догідні умови також для розва ги. Треба уможливлювати і радіти з того, що наша молодь збирається на поважні заняття і для розваги до власної укра їнської домівки, до відкритої залі, яка, якщо побрудиться — дасться відмалювати, а не роз важає себе по чужих клюбах, каварнях, чи в інших розвагових місцях останньої кляси, бо стратимо молодь, оголимо їх духовієть із українських первнів, а батьки стратять власних дітей. На прикладі данської молоді, що заснувала Організацію Де мократичної Єдности, щоб до помогти нам у визвольній бо ротьбі, треба виразно та з при 64

тиском сказати нашій молоді, що коли боротьба і героїзм ук раїнського народу імпонують і мобілізують до співдії молодь чужих народів, то наша молодь мусить все це відчути виразні ше, мусить розуміти це краще і здобуватися на сміливі пориви і дію, бо це справа в першу чергу української молоді. Це її право і честь і обов’язок бути у фронтовій лінії змагань, вести, а не бути веденою, керувати, а не бути керованою чужими, у змаганні і боротьбі, а не в за піллю чи безділі. Нашій молоді треба в серцях запалити на вічно не більшу віру, як має представник Данії, висловлюючись, що «немає причин сумніватися, що внедовзі наступить день, коли ми ста немо свідками воскресіння му ченицької української нації і Київської Руси, які повернуть до своєї величі. Це буде день небувалої в історії радости, який означатиме перемогу духа над силами матеріялізму. Ця віра перетворить молодь у ж и вий і діючий аванґард». Немає причини для безнадії чи зневіри, на спадок сил і ду ха тепер, коли широко Украї ною лунають «нові думки», йде могутньою хвилею відроджен ня. Чи маємо на це докази? їх багато, а серед них найбільш промовистий один. Ви читали доповідь І. Дзюби! Напевно прочитали її, що присвячена 30літтю з дня народження Васи ля Симоненка, яку він виголо сив два роки тому, 10-го січня 1965 року в Києві, в Республі

канському будинку літераторів. Там в кожному розділі, нова свіжа думка, відважний голос молодої України, який повчає сучасників мати національну гідність, картає земляків на службі ворогові, кидає у вічі визов Москві, підкресливши її підступність і злочинність. Даймо слово тепер молодій українській людині, яка вихо вана в системі московського ко мунізму, але не вплинула на неї, на підтвердження вітрів отої зміни, що пролітають над Україною. І. Дзюба говорив тоді до учасників-літераторів і представ ників уряду т. зв. Радянської України: «Можна передбачити, що бу дуть зроблені спроби відірвати В. Симоненка від усього проце су творення нових цінностей, що впродовж кількох років відбувається в молодій україн ській літературі і протиставити його решті молодих поетів, щоб побивати їх ним. А дж еж це в наших традиціях: померлими бити ж ивих. Х іба ті, хто цьку вав Довженка за життя, після його смерти не стали викори стовувати його ім’я для бороть би проти всякого чесного слова, хіба не пробували його автори тетом захищати «авторитет лакувальництва?

Ні, не відірвати творчість Си моненка Василя від живого і радісного процесу творення ук раїнської літератури. Коли людина говорить на повний голос — голос її міцніє. А коли привчає себе говорити

навпівпошепки — цей шепіт стає «її нормальним» голосом. В. Симоненко мужньо говорив правду і правда його сама роби ла все більшим і більшим. . . Сьогодні і він стояв вище, ніж учора, а завтра ставав вищим, як сьогодні. Оця дорогоцінна здатність постійного умудрення, зростання, самодосконалення, оця жадоба знань, жорстока дисципліна, самонавчання, це один з добрих уроків В. Симо ненка усім нам.» Ніяка таємниця, що В. Си моненко — перш за все поет національної ідеї. Всякий, хто прочитає його книжку, поба чить, що саме ця ідея складає домінанту його поезії. Симоненко належав до числа тих, хто гостро відчував зв’я зок національної ідеї з усйма загальнолюдськими цінностя ми, з поняттям людської гідности, чести, совісти, з поняттям особистої та С О Ц ІА Л Ь Н О Ї етики і справедливости. Власне саме ці поняття гідности, совісти й справедливости й привели його до національної ідеї, усвідомлення України.

нового

В творчості В. Симоненка від билося становлене серед укра їнської молоді нового самопо чуття, де крізь нашарування минулої доби цупко проростає вічна зелень і юнь людської гідности, людської розкутости і незалежности, незборимости і невичерпного людського духа, «щ о тіло рве до бою !», що кли че стояти за свій народ і в цьо

му покладати змисл свого жит тя.

Без паралелі в творчості йо го учасників, як гордо, як мо гутньо, як промовисто звучуть такі рядки Симоненка: «Хай мовчать Америки й Росії, коли я з тобою говорю». Або і другі: Народ мій е! Народ мій вічно [буде! Ніхто не перекреслить мій на[род! Пощезнуть всі перевертні й [приблуди І орди завойовників-заброд! .. Народ мій є! В його гарячих [жилах Козацька кров пульсує і гуде...

Незвичні ці слова для на чальства, незвичні і для полох ливих патріотів — підкреслив виразно у своєму виступі Дзюба. Надзвичайні ці слова Симо ненка і надзвичайний виступ Дзюби, з яких розмальовується у наших думках і з'яві образ непокірної волеспрагненої в боротьбі України, а в її народі не лише пульсує козацька кров —1вона гуде... Це вже револю ційний настрій, що наближує до зриву. Ярослав Деременда

Гурток Ю СУМ -у зі Звартберґу (Бельгія) виступає із інсценізацією на Ш евченківському святі у Льєжі 9. 4. 1967. Гуртком проводять Лавриненко Віра та Козицька Оля 66

Нема то, ян на таборі

Д е щ о про табір та його молодь Звичайно, про табір та табо рові враження пишуть старші, батьки чи відвідувачі, чи на віть самі організатори табору, виходячи з точки власного ба чення, дивлячись крізь призму своїх почувань та ідей. Молоді учасники табору не завжди відважуються писати про свос таборування до нашої преси, та не лише про табору вання, а й думки й погляди, які насуваються їм у зв’язку із тим коротким, одначе, важли вим для їхнього способу думан ня, часом. Настрої, критика, навіть сам опис табору, вільно передані юнацтвом у коломийках, які підготовляють до таборових ватр. Опис табору на острові Гайдмарш (Австралія), серед чудово го, запашного лісу, із свіжим, холодним повітрям, знайшов місце в коломийці юначок: Сонце гріє, вітер віє, Сосни нагинає, У таборі молодь наша Сумівська гуляє. Розложили свої шатра, Гарно повбирали Ще й доріжки по таборі Піском посипали. Ці доріжки мали всі свої наз ви — головну вулицю прозвано Івана Франка, тому що табір був присвячений Франкові, під гаслом «Ум гостри, насталюй волю».

Як називались інші «вулиці», згадують юнаки в своєму ку плеті: Того року лиш святці Шатра розложили З того боку є «Святі» З другого «Ангели». Про таборову Булаву таке склалося в них враження: А команда таборова Молода і жвава Командантом для табору Микиту придбала. (Іриней). Про кухню та харч і повну свідомість великої посвяти де яких матерей складено таку пісню: Тим паням, що працювали Подяку складаю, Многі літа Вам бажаю Із Новим тим роком, Щоб здорові і багаті Жили Ви нівроку. Сприймання перестороги чи кари за порушення таборових законів трактується з гумором, як самозрозумілу річ: Комендант нас полапав Хоч ми не грішили Карний звіт був би не дав Якби попросили. І вкінці новорічне бажання юначок із ноткою поваги: Всім друзям із Новим Роком Щиро бажаєм Свою працю продовжати В СУМ-і працювати. Одним із таборових зайнять було виготовлення завдання на 67

тему: «Що знаю про Україну». Тут знову цікаво проявляєть ся духовий стан нашої молоді, патріотизм, який ми часто за перечуємо юнацтву, народже ному на чужині. Незвичайно гарно й точно опрацьоване завдання Марійки Ґорґули сповнює гордістю та наповнює теплотою, що вся на ша праця не даремна: « . . . Наша мова багата в сло ва, звучна та мила для вуха. . .. Найгірший ворог України — большевики, хочуть відібра ти все наше майно, знищити мову і українців, але доки бу дуть жити українці, доти й Україна буде жити. . . . В Австралії ми мусимо продовжувати роботу, яку наші батьки мають в гадці, щоб ви бороти Україну вільною».

англійської «Маґна Карта» — був одним з перших в Европі. . . . Від цего часу (Переяс. уго да) Росія зачала відноситися до України, якби вона була ча стиною Росії, кажучи, що Ук раїна добровільно злучилася з •«оюн Степан Гирич « ... Україна є дуже стара країна. В Україні люди жили дуже скорше як в Австралії. «. . . Як я би міг, я би хотів їхати до України». Іван Лащук

«.. . Большевики взяли Укра їну в свої руки і не дають волі для України». Роман Дяків

« . . . Мої родичі так багато мені про Україну сказали, що я хочу поїхати в Україну».

М. Ґорґула

Уляна Ожелівська

« . . . Україну зробили таку, як вона є, славні люди, як князі, гетьмани, поети, письменники, та політичні герої. Це були лю ди, що встали в обороні Укра їни, в оборону її слова . . . зате були заслані у в’язниці. Моска лі це робили колись і ще тепер роблять. Я ще ніколи не бачила Укра їни і може ніколи не побачу, але я знаю, що мушу тут на еміґрації боротись за нашу дер жаву. . .. Коли я вступила до СУМ-у я взяла собі за ціль ліпше піз нати і любити Україну».

«. .. Українська історія є дов га і чесна... Україна має бага то героїв, як Бандера наприк лад. .. Україна має багато під земних багатств, багату чорну землю і дуже багато звичаїв. . . Україна є тепер під московсь ким ярмом, але наша любов і знання для тої країни відкри ває нам очі, що ставалося і ще станеться на тій землі. СУМ, школа і батьки пробу ють нас усе учити про Україну і через це ми (молодь) у віль нім світі пробуємо тримати зви чаї українські, бо у кожнім ра зі ми вічно думаємо вернути на Рідну Землю» (без змін).

Танн Волинець

« . . . Ярослав Мудрий виписав збірник прав «Руська Правда». Цей кодекс вийшов скоріше 68

Наталка Іванів

«. . . Україна щина».

є моя Батьків Марія Бобик

«. .. Про Україну я вчула від родичів, в українській школі, в СУМ. . . . У будучому я буду пробу вати вчитися про Україну, щоб я могла любити і пізнавати її». Анка Кміть

«... Я маю знайомих в Укра їні і тут в Австралії і доки є українці, то Україна живе і буде жити». Оксана Захаряк «. . . Україна мас дуже довгу історію аж від часу перед Христом. . . . В 1713 році москалі зміни ли назву Москва на Росію і від того часу вони все вживають нашу історію», (без змін) Роман Новосільський

« і . .Москалі нищать усе, що українське і український нарід дуже терпить під їхньою вла дою. Тому ми тут на еміґрації стараємося себе зорганізувати разом, щоби Україна була віль на. Тому тут є СУМ і Пласт, Українська Школа та багато інших організацій. .. . Діти ходять вчитися про Україну, щоб вони колись мог ли перебрати роботу визволен ня України від наших батьків» (без змін). Ігор Млиновський «. . . Україна є дуже багата з мінерали, збіжжя, має проми словість, але СССР забирає ба гато і через те українські лю ди є дуже бідні». Євген Дяків «.. . Україна нині не є вільна і завжди славна». Олег ІІедошитко

«.. . Україна не є тільки зем ля, а люди, всі українці, які мають любов до тої землі. Ко заки були найсправедливіші українці.

Ці українці, що є в некомуністичних країнах вчаться правду про Україну, а не ро сійську пропаганду. СУМ і Пласт вчать ту прав ду про Україну. Я є гордий бу ти в Спілці Української Моло ді». Тарас Кірик «. . . дуже багато письменни ків, яких ми не забуваємо і е дуже важним знати про них». Оля Місько

«. .. Всі українці мають віри ти в Бога. .. Україна мас багато газет, але як їх читати в аделаїдській бібліотеці, то видно, що газета писана під російсьським вливом». Марійка Омельчук

(Всі фрагменти завдань з ду же малими граматичними та мовними поправками). Коментарі, мабуть, будуть зайві. Погляд, що наперед тре ба виховати батьків, а тоді й діти будуть виховані, —• під тверджується. Якщо до того додати, що в таборі СУМ, «Беркут» —■ Гайдмарш, старші юнаки і юначки, дружинники та молоді вихов ники 1-го ступеня з енерґією і повагою перебрали багато обо в’язків, сміло можна сказати, що Осередок СУМ в Аделаїді мас нову зміну. Батькам і прихильникам, які без огляду на кошти, працю й невигоди, придбали цю чудову площу, збудували потрібні бу динки за таборовим звичаєм' «браво-бравіссімо»! Ірина Новаківська

(«Вільна Думка» ч. 5/848) 69

З т а б о р о в о ї тво р чо сти Т аборова пісня-колом ийка с ум івськ о го табору «Б еркут » на острові Гайдмарш біля А д ел а їд и , П івден н а Австралія. (23. 12. 1966 до 2. 1. 1967)

А на острові Гайдмарші Сталася новина, Там сумівська славна молодь Площу закупила. Прочистила дику пущ у Для С У М -у табору, Та у згідній спільній праці Зробили все впору. Поробили доріженьки, К ухн ю збудували Та сумеж ну дику площу Гарно вирівняли. На горбочку збудували Ц ерковцю пригожу, Щ оби було де зібратись Нам на С луж бу Б ож у. І стеж ечки обложили Біленьким камінням, Та всі ш атра прикрасили Гарно із умінням. Це робили білі ручки, Т а щ е й з пухирями, Бо дівчатка до табору Прибули від мами. Х оч ті ручки молоденькі В весь день працювали,

Т а щ е вечором до ватри Дровець докладали. Т а весела рідна пісня В сіх нас оживила, Коли радісно все молодь При вогні співала. Зашуміли води рвучі В нашій річці Марі, А високі сосни гнучі їм допомагали. Ось свобідні пташенята З гори приглядались, Та сум івству із вер хів’я Пісню посилали. І не зчулись, як минули Дні таборування, Ми на збірці заспівали Пісню на пращання. П рощ авайте пташки милі, М аленькі співучі, І ви сосни і ви води У Марі текучі. А за рік будемо знову Т у т таборувати, Т а радісно і щ асливо З вами прож ивати.

Подав Сумкор

Дбайте, щоб кожний юнак і юначка передплачували і поширювали

« К Р И Л А Т І » » журнал Спілки Української Молоді

Микола Л исенко (Ж иття і творчість)

У 1967 році минає 125 років з дня народження і 55 років з дня смерти найбільшого українського композитора, основоположника українського національного стилю в українській музиці — Ми коли Лисенка. Народився Микола Лисенко в селі Гриньки на Полтавщині 10. березня 1842 року. Батько Лисенка, Віталій походив із старого ко зацького роду, прадіди якого воювали ще під знаменами Хмель ницького. Вже змалку Лисенко виявляв велике замилування до музики. Маючи 9 років, він пише перший свій твір «Польку». Під час університетських студій у Києві Лисенко продовжував музичні студії у професорів Вольнера, Дмитрієва і Вільчика. Тоді він познайомився з творами найвидатніших західньо-европейських композиторів, як Бах, Бетовен, ПІопен та інші, і став блискучим їх інтерпретатором. Після закінчення університетських студій був мировим посередником у Таращанському повіті. Та на цій посаді довго не залишився. Музичне покликання і національна свідо мість не дали йому спокійно сидіти на посаді царського чиновника, духово нужденного споживача хліба. Лисенко кинув цю посаду і поїхав до Ляйпціґу, на музичні студії у славній на всю Европу Музичній Консерваторії. Після двох років, тобто в році 1869, закінчив цю консерваторію і повернувся в Київ, де став учителем музики у різних музичних школах, а також давав приватні лекції. У вільний від цих зай нять час збирав і записував українські народні пісні, писав власні твори, переважно на слова Тараса Шевченка, пробував писати оперету «Різдвяна Ніч», яку пізніше переробив на оперу. І саме тоді, коли Лисенко почав писати так звану театральну музику, сценічні твори, які вимагають оркестрового оформлення і під ґрунтя, він відчував, що йому не вистачає уміння володіти оркестрівкою. Щоб доповнити ці браки, Лисенко поїхав до Петербургу, тодішню столицю російської імперії і вписався на курси окрестрування у місцевій музичній консерваторії. Ці курси вів тоді великий знавець цієї ділянки — Римський Корсаков. У час студій Лисенко зорганізував хор, який захоплював укра їнськими піснями різнонаціональну публіку цього міста. Були це роки 1874-76. Після закінчення музичних студій Лисенко повернувся на Укра їну і вже напостійно поселився в Києві. Десь у 70-их роках, як згадує його син Остап, Микола Лисенко одружується з Ольгою Липською, що також була доброю піяністкою, свідомою українсь кою патріоткою, яка походила з українського аристократичного середовища. Дім Лисенка в Києві став осередком не тільки мис 71

тецького, але й громадського життя тодішньої України. Лисенко заснував свій хор, з яким об’їхав всю Україну, десь у 1901 році. Цей хор і виступи з ним Лисенка по всій Україні зробили його найпопулярнішою постаттю серед українського народу. Великих прикростей зазнав Лисенко з боку царської поліції, а в 1907 році був навіть арештований. Лисенко був ініціатором, організатором і невтомним виконавцем святкувань Шевченка, які після смерти поета перетворилися у всенародні здвиги, національні маніфеста ції не тільки в Києві, але по всій Україні. Великою подією не тіль ки в житті Лисенка, але й цілої України, був ювілей 35-літньої громадської і мистецької діяльности Лисенка. Святкування цього ювілею відбулося дуже велично на всіх українських землях, під різними тоді окупаціями, і мали всенародній національний ха рактер. Було це в 1903 році. Лисенка вітали всюди з таким ентузіязмом і пошаною, яку засвідчують народи тільки своїм визволителям, на ціональним героям, переможним полководцям. Найвеличніше свят кували українці цей ювілей Лисенка у Києві, Львові, Чернівцях і Харкові. Під час святкувань ювілею Лисенка, головно в Києві, було зіб рано певну суму грошей, яку і передано ювілятові з наміром, щоб він купив собі власну хату (Лисенки жили у винайманому меш канні) в Києві або біля нього. Лисенкові, як учителеві музики і громадському діячеві, що всі гроші витрачав на громадські спра ви, як от організацію поїздок хору тощо, не переливалось від до статків, хоч і походив він з багатого роду. Та Лисенко не спішив ся купувати власну хату. Він заснував за ці гроші першу україн ську музичну школу в Києві (і всій Україні), яка стає осередком культурного і музичного життя на всю Україну. З цієї школи вий шли майже найвидатніші українські композитори, мистці музики, артисти і діячі української культури. Ця школа й досьогодні сла виться на всю Україну. Так само і у Львові, після ювілею Лисен ка, був заснований Вищий Музичний Інститут ім. Лисенка, з якого також вийшло багато видатних українських мистців-музиків, дириґентів та композиторів. Ця школа була мрією всього життя Ми коли Лисенка, що побував у Ляйпціґу в Петербурзі та переконав ся, що без власної рідної національної музичної школи неможли вим є творити власну національну культуру. Лисенко писав у різних формах, різних ділянках музичного ми стецтва, як: камерна (вокальні та інструментальні твори на обме жену кількість виконавців), симфонічна та оперова (театральна) музика, але в жадній ділянці не визначав себе так чітко стилі стично, як саме в творах на слова Шевченка. Лисенко написав 84 твори на слова Шевченка. Це переважно неперевершені досі сольоспіви, дуети, квартети, кантати і великі х о рові твори. В цих творах Лисенко найбільше ориґінальний, най 72

більш самостійний, незалежний ні від якого чужого стилю. Таке визволення композитора від чужих впливів — найцінніше досяг нення кожного мистця-творця. Микола Лисенко помер на удар серця 24. жовтня 1912 року в Києві, де і був похований. Похорони Лисенка відбулися при бага тотисячному здвизі народу, який 51 років перед тим відпровадив на вічний спочинок найбільшого свого Кобзаря, а тепер прощав свого найбільшого Бояна. В особі Лисенка ми маємо першого українського композитора великого маштабу, озброєного всіма засобами професійного музи ки. Та найбільша заслуга Лисенка в тому, що всю свою багато гранну й високоякісну творчість він побудував на суто українсь ких основах, на народній творчості, яку вивів на вершини справ жнього, оригінального, неповторного мистецтва. З появою Лисенка та його творчости українське музичне мистецтво набуло розмаху, пішло своїм самостійним шляхом. І тому Лисенка цілком виправ дано вважається основоположником українського професійного му зичного мистецтва.

ПОЯСНЕННЯ ДОКУМЕНТІВ ЗІ СТОРІНОК 26-27 В умовах еміграційного життя тяжко знайти оригінальні па м’ятки, що мають документальне значення для історії України. На Батьківщині ворог їх нищить, як це сталося останньо з бібліоте кою Академії Наук у Києві. Нам пощастило, все ж таки, знайти, завдяки д-рові П. Кашинському один з цінних документів про від криття університету в Києві. Є це програма того святочного акту, виготовлена «Художньо-ремісничою школою друкарських справ» у Києві. Вона має форму складеного великого аркуша, видрукува на на доброму папері мистецького друку. На першій сторінці вмі щено під написом «Програм» ґравюру; на третій текст: «Програм урочистого відкриття державного українського університету 6-го жовтня, в 11-ій год. ранку, 1918 року в Києві. І. Молебень; II. Урочистеє відкриття Університету: 1. Читання жалованої грамоти ясновельможного Пана Гетьмана; 2. Відповідь на грамоту п. Ректора; III. Прилюдне засідання Ради Професорів: 1. Привітання, 2. Академична промова проф. Ф. Сушицького, 3. Академична промова проф. І. Огієнка. Після відкриття гостей запрошують на чай. 73

З особистого шиття сумівців

С ун ітськ е в есіл л я В той день, коли українці за традиційним календарем 7-го січня 1967 p., під гомін різдвя них дзвонів хвалу співали Спасителю-Христові, українських громадян з Окслей-Джілонґ (Австралія) порадувала ще і по дія побутового характеру: у стіп Божого престола обвінчались зразкові сумівці — Анна Панасюк і Франко Веприк. Бувати на весіллях— приємність велика. А от, коли дове деться побути на весіллю пройнятім невмирущим українським ри туальним патосом, так духом глибшаєш і гордістю душа сповняєть ся за рідний народ, що створив таку емоційно-потенціяльну кульТУРУ, і сльози підступають ... За умілою та справною орудою дд. старостів JI. Томина і Р. Думи весілля наших дорогих сумівців заслуговує на особливі від значення. Треба підкреслити факт, що з неоправданих причин ве сілля наших українських молодят дедалі, то набирають австра лійського характеру, позбавлені пречудового нашого весільного обряду. Тому весілля Анни Панасюк і Франка Веприк було не буденним, Анну і Франка вінчав о. Р. Рожик, Франків кузин, в новозбудованій укр. кат. церкві Пресв. Покрови в Джілонґу (Вікторія). Весільне прийняття, уприємнене нашою прекрасною народ ною традицією, відбулось в «Домі Сумівця» з участю веселих го стей, яких прибуло понад 200. Батьки Анни, панство Панасюк, — люди великих громадських почувань, щирі та чесні. В наслідок воєнної хуртовини опинились поза межами Батьківщини: в Німеччині, а 1950 року в Австралії. В 1954 р. п. Панасюк заснував першу українську школу в Квінсленді (Окслей), а згодом й осередок СУМ, українську Громаду та АБН. Ці установи він з евентуальними передишками, по сьогодні, очолює. Гордяться і пишаються українці Брізбену гарною церков цею. І до цього богоугодного діла приклав своїх трудових рук п. Панасюк. Коротко кажучи, п. Панасюк — передовий діяч на всіх відтинках громадської та релігійної діяльності. Також пані Панасюк поруч своїх материнських обов’язків не ухильно приймає активну участь у громадському житті. Панство Веприк — трудолюбиві, чесні люди. Самі ж (слушніше покійні діди Франка) прибули на еміґрацію ще року 1900-го. Зрос 74

ли та прожили 52 роки в Юґославії, але ніколи і ні в чім не від ставали від свого рідного, українського. Щобільше, вони спромог лись виховати своїх дітей на добрих українців, що е прямо подивугідним, коли врахувати обставини, за яких їм доводилось жити. Анна народилась в Німеччині і незадовго до виїзду в Австра лію. У п’ять років поступила в державну та рідну українську школу. У неї благородні аспірації: вона мріє стати вчителькою, українською вчителькою! То ж докладає наполегливих зусиль і блискуче здає екзамени з двохрічного курсу українознавства. І зараз молода учителька, Анна, навчає своїх молодших братів і сестер по крові чарівного рідного українського слова. На осьмому році життєрадісна Ганя вписується в члени юнацтва СУМ-у. Що річно буває в сумівських таборах. Пильність і зразкова поведінка Гані звертає увагу виховників. Таким чином Ганя стає ланковою, впорядницею і остаточно в ювілейному таборі в Мельборні одер жує звання виховниці. Як виховниця, Анна організує та приймає активну участь в концертах: виступає з співами, деклямаціями, народними танками, пише і читає реферати. Словом, Анна є ду шею культурно-громадського життя в Окслей. Анна працює секре таркою в Квінсленд університеті. Франко народню школу покінчив в Юґославії, а середню осві ту і друкарське чотирічне навчання — у Франції та в Бельгії. Ше в студентські роки Франко був кількакратно виховником на вакаційних оселях для української дітвори у Франції та в Люксем бургу. В 1962 р. прибув до своїх батьків в Австралію. Негайно ж включається у вир сумівського життя. Сумлінно і відданою пра цею Франко здобуває довір’я і пошану у загалу. Його обирають в члени Управи О. СУМ ім. гетьмана І. Мазепи в Мельборні. Що року член команди сумівського табору, а двічі — комендант. Три роки під ряд очолює управу О. СУМ ім. Ст. Бандери в Джілонґу і рівночасно член управи української Громади та вчитель в рід ній шко лі . . . І ось настав той незабутний щасливий для Анни і Франка день, коли мрії, що на зустрічах при спалахах таборових ватр одбились спалахом святої любови у їхніх серцях — здійснилося! Дай Вам, Боже, в гаразді діждатися ще одного щасливого дня, того дня, коли Ваші нащадки стануть перед Вами на коліна і, цілуючи Ваші натруджені батьківські руки, цілуючи святу хлі бину та образи святі, проситимуть Вашого благословення так, як це Ви просили у своїх батьків, а батьки в батьків ... А, може, це буде в Україні? П. С.: Весільні гості склали з цієї радісної нагоди щедрі по жертви на пресовий фонд «Аванґарду» і «Крилатих» у сумі 24.20 долярів. Осип Рожик 75

Щ о читати

«Українці в Австралії» У 1966 р. вийшла в Австралії (М ельборн), накладом С ою зу У кра їн ськи х Організацій Австралії об’смиста книга — «У к р а їнці в Австралії». В ній подано не тільки історію прибуття і дотеперішнього життя українців в Австралії, але також ба гато інформаційного та статистичного матеріялу про у к р а їнські церкви, ш коли, товариства, п р есу, господарські уста нови, політичне життя, українське мистецтво тощо. Книга на писана здебіл ьш ого розповідним стилем і читається легко. При тому вона дає багато знання про п’ятий континент та на ш и х зем ляків-піонерів. Ось ур и во к з однієї статті ви д р ук о ваної в тій цінній книзі:

Великій частині української еміґрації судилося переселитись на постійне життя до Австралії. Українці перших транспортів їха ли в невідоме. Ніхто в Европі не мав якогось ясного образу цієї країни. Брак літератури про Австралію, мале зацікавлення тією країною в Европі, далека віддаль і т. п., не давали можливости витворити собі ясного уявлення про цей край. Хоч незнання нової країни нашого поселення витворило острах перед невідомим, то однак він ніколи не переміг почувань, створе них жорстокими переживаннями останньої війни. Вже на кораблі еміґранти почали гуртуватися за національні стю. В своїх гуртках вони дискутували, радились, обмінювались інформаціями про Австралію. Більше було добрих інформацій, хоч часом попадались і критичні завваження. Злих інформацій ніхто не хотів собі засвоювати, проте вони всупереч волі залягали скрито і глибоко в душі. Кожен боронився перед тими думками і кожен хотів собі виробити додатну опінію про цю країну, образ інколи виідеалізований, бо це ж мала бути його нова Батьківщина. Про прибутті до австралійських портів усі еміґранти від’їзди ли до поселенчих таборів. Ідучи поїздом з порту до таборів, пер ший раз вони побачили природу Австралії. Де-не-де річки, зарослі кущами і всяким зіллям, позатим дерева, горбки, — краєвид моно тонний, нецікавий, Залізничні станції маленькі, дерев’яні, примі тивні. Поїзд приходив і відходив зі станції непомітно. Поза стан цією декілька дерев’яних будинків, а перед ними широка вулиця, по якій мчаться модерні авта. Залізничні мости зроблені переваж но з дерева, а по них проходять вибагливі поїзди з добірними па сажирами. Перше враження: край великих контрастів. Люди своїм захованням — зовсім інші від європейців: спокійні, флеґматичні, не знають поспіху, говорять тихо, без піднесеного тону в розмові. По приїзді до еміґраційних таборів вражіння не міняється. Бля шані бараки, розкинені непляново, посередині адміністраційний 76

будинок, кіно, склеп чи кантина, шпиталь, уряд праці, пошта, кух ня, магазин і бараки для емігрантів. Можна було чути там усі єв ропейські мови, а де-не-де мову англійську. В початках нашої еміґрації до Австралії не було сприятливих обставин для розумової праці. Людей з вищою освітою зіпхнуто ще по таборах ДіШ до нужденного і низького рівня. Комуністична пропаганда робила все можливе, щоб тих людей зап’ятнувати наз вою коляборантів, маловартісних людей суспільства. їх змішано разом з усіма верствами суспільства й однаково всіх трактовано. Життя в таборах не тривало довго. Молодих мужчин приділювано до праці по кількох днях побуту в таборі, старші чекали дов ше, нераз кілька місяців. Люди від’їздили на працю у невідоме, а на їхнє місце приїздили нові транспорти. Постійний рух, метуш ня, вичікування чогось нового, таборові новини, ходження по уря дах праці, відвідування кіна з перестарілими фільмами, вистою вання вечорами в кантині, перечитування перестарілих журналів, час від часу виконування безплатно різного рода таборової праці — це життя в австралійських еміґраційних таборах. У місяцях травні-червні 1948 року прибули до Австралії перші десятки українських переселенців. В другій половині 1948 року прибувало все більше українських емігрантів, так що прикінці то го року було вже понад 1 000 осіб.

В почутті відповідальности... Ниж че подаємо відпис листа Д руж инника Р. Фертака з М е ц у, щ о від б у в а є свою сл уж бу при ф ран ц узьком у вій ськ у, до У п р а ви О с ер ед к у С У М , в якій ви к о н ува в ф ун кц ію заступни ка гол ови О с ер ед к у . Загальні Збори О с ер ед к у в М ец і відбул и ся 12. 3. 67 з у ч а стю голови Ц У С У М д. О. К оваля. — Редакція

Перш за все прошу вибачення в Друзів зібраних на Загальних Зборах, що не можу бути присутній, мої військові обов’язки є цією причиною. Мій голос передаю братові Михайлові. Сподіюсь, що новообрана Управа працюватиме так само добре, або й ще краще як дотеперішня. Сьогодні хочу звернути вашу увагу на те, що ще багато потрібно праці між нашою молоддю в Меці. Для того було б корисно, щоб вонообрана Управа діяла самостійно, але в постійному контакті з нами, з членством. Я осо бисто рахую на взаємне зрозуміння і особливо добру волю кож ного з нас. Все що досі було мрією, може стати тепер дійсністю. Як знаєте, в Мецу бракує нам активу між молодими. Це не озна чає, що бракує молоді. Бракує радше доброї волі у всіх. Щоб цьо му запобігти, треба щоб молодші прогресували разом зі старши 77

ми. Погляньмо тільки на наших старших Друзів, то побачимо, що вони мимо важких воєнних переживань потрапили віднайти себе, зорганізуватись в СУМ і провести чималу працю. Наприклад: праця балетних гуртків, театр, висвітлення фільмів, тощо. Знаю, що вони є завжди з нами і що ми можемо кожночасно на них числити. Тепер, коли все проґресус, ми молоді повинні також чогось до сягти, може навіть більше і краще, як наші попередники. Візьмім хоч би наш балетний гурток; тепер бракує танцюристів, коли ми оба зі Степаном Тунським пішли до війська і нема нас ким за ступити. Хоч наш гурток не був ідеальний, однак ця горстка мо лодих, що приходили на проби, робили велике зусилля, щоб його вдержати на висоті. І мали успіх. А чому? Тому, що мали багато сильної волі. А пословиця каже: хотіти це могти! Вірю, що між нашим юнацтвом знайдуться такі, що пам’ятатимуть на цю пословицю. З другого боку, нам бракує в Осередку доброї музики, бо патефонні платівки її не можуть нам дати. Натомість в Мец не бракує нашої молоді, що знає грати на інструментах. Чому ж не зорганізувати з-поміж них оркестри, яка ьіоже розвинутися в гар ну мистецьку одиницю? Яка велика полегша і успіх з цього для балетного гуртка! А чому б не зорганізувати молодого хору? Все це вам треба докладно обміркувати і приступити до дії. Треба за всяку ціну подбати про навчання української мови і батьки мусять подбати про висилку дітей до української школи. Це є частина тих можливостей, які належить використати для корисної розвами. Тому прийдіть численно на Збори. Бажаю ба гато щастя новообраній Управі. Честь України! —- Готов Боронити! Р. Фертак

ПОСМЕРТНА ЗГАДКА З жалем і сумом пращаемо нашого незабутнього друга Івана Атаманюка, який відійшов у вічність 31-го січня 1967 року в Сід нею. Друг Іван Атаманюк народився 1-го листопада 1919 року і вж е в Німеччині належав до перших будівничих нашої Спілки Української Молоді. В Австралії він продовжував сумівську д і яльність і був Фундатором Дому Української Молоді. Помер наг ло на серце. Похорони відбулися 4-го лютого на українському цвинтарі в Руквоод-Сідней. Вічна Йому Пам’ять! Друзі 78

П АМ ’ЯТІ ДОРОГОМУ ДРУГОВІ

Коли я прочитала в «Шляху Перемоги» про смерть дириґента Т. Дратвінського, мені стали сльози в очах і я пригадала со бі любу постать п. Томи, якого вже не стало між нами, але якого тяжко буде забути. З п. Дратвінським я уперше познайомилася на таборі в МарКУР> У бельгійських Арденах. Приїхав він туди з своєю милою дружиною панею Вірою і дво Покійний Тома Дратвінський і ма дітьми Богданкою і Влодком. тенор Олег Нижанківський Хором провадив пан Тома, бо в таборі мав добрий підхід до дітей. Не раз насварив на нас, але зараз якоюсь смішною казкою потішив. Щирий український патріот, пан Тома нам оповідав про боротьбу УПА і наказував усюди признаватись українкою, так як він це робив. З паном Дратвінським ми бачилися роками, як дириґентом нашого таборового хору. І кожного разу, коли він з’являвся, діт вора обступала його. Кожна зустріч була повна радости, бо пан Тома був улюблений усіма. Але останніх три роки уже ми не ба чили панства Дратвінських у нас в Бельгії, бо у Франції сумівці потребували його помочі. Недавно зустрілись ми у Парижі знову, по чотирьох роках. Чи можна описати нашу радість? Певне, ми зразу побачили, що пан Тома хворий, і він нам в цьому признав ся. Але хто ж думав що це ми його побачили в останнє. Коли спі вав його хор на цвинтарі при могилі сл. пам. С. Петлюри, він ще раз доказав яким мистцем він був. Прощаючись у Парижі він обіцяв зустрітися з нами знову. Але не пощастило нам. Сама я завдячую панові Дратвінському дуже багато. Він не раз учив мене співати сольо, від нього знаю багато пісень, якими тепер користаюсь в хорі, і передаю їх меншим сумівцям! Не хочеться вірити, що якраз таких людей як пан Тома, Бог кличе так скоро до себе. Цих людей, які могли б ще багато, багато зробити на користь і славу Бога і України. Але така Божа Воля! Ніколи, я й усі сумівці у Бельгії, не забудемо його і в цій хви лині згадуємо милу дружину пана Томи, яка втратила свого чоло віка, а маленькі діточки батька. Ви, дорога пані, втратили найдорожчу Вам особу, але і ми втра тили великого приятеля сумівської молоді і громадського діяча. Відійшов у вічність від нас великий мистець співу, дириґент і заслужений громадянин, тут на чужині, не дочекавшись побачити Україну, яку так глибоко любив! Марійка Галабурда 79

П о ж ер тв и на цілі С У М - у НА ЗАКУП ОСЕЛІ В БЕЛЬГІЇ АНГЛІЯ: Відділи СУБ: Волвергамптон — 18.14.0, Ейлбері — 15.0.0, Оксфорд — 12.0.0, Аштон —і 10.0.0, Болтон —• 7.0.0. Ділінґгам — 3.0.0, Селби — 2.0.6. Осе редки СУМ: Ковентрі — 31.0.0, Скантгорп — 5.0.0, Болтон — 5.0.0, Бері — 4.0.6, Тодморден — 3.0.0, Укр. громада в Лестер — 25.0.0, СУБ-СУМ в Кіддермінстре — 9.10.0, Відділ ОбУВ Бол тон — 5.0.0, Централя ОУЖ, збірки — 75.0.0, Гуртки ОУЖ : Дарби — 5.0.0, Болтон — 3.0.0, Лій — 2.0.0. І. Катаман, Гаттон —

2 . 0. 0.

СШ А: ГУ СУМА — 200 дол., Чікаґо ім. Павлушкова, зб. П. Куліш — 90 дол., Парма —• 85 дол., Флінт, зб. Т. Нагірний — 62 дол., Джерсі Сіті — 51 дол., Бостон — 50 дол., Йонкерс — 37 дол., Детройт ім. Києва — 25 дол., Чікаґо ім. Крут — 25 дол., Ютика зб. С. Мельник — 32 дол., Палатайн — 25 дол., Янґставн — 23 дол., Когавз — 18.15 дол., Міннеаполіс — 20 дол., Централя «Провидіння» — 100 дол., Відділи СУА: Ньюарк — 25 д., Нью-Гейвен —•6.75 дол., «Самопоміч» Ньюарк — 17 дол., «Самопоміч» Клівленд — 10 дол., «Самопоміч» Мілвокі — 10 дол. Збірка І. Конвіцького, Нью-Йорк — 110 дол., збірка І. ІІециляка, Гейстінґ — 32 дол. Нью-Гейвен: М. Ґурський — 100 дол., М. Левчук — 20 дол., Ф. Бродич — 5 дол., М. Бем — 5 дол. Різні збірки і пожертви: 80

М. Міськевич — 37 дол., В. Боївка — 65 дол., А. Смук — 5 дол. К А Н А Д А : Осередки СУМ: Ед монтон, зб. О. Зинич — 108 дол., Форт Вільян — 97 дол., Монтреаль — 50 дол., Ґвелф —• 21 дол., В. Бицик, Ґ Е е л ф — 10 дол. Н ІМ ЕЧЧИ Н А: КУ СУМ 200 нм. Збірка з рамені ЦПУЕН: Мюнхен-Ґлядбах —• 225 нм (в тому А. Сеник — 100 нм), Інґольштадт — 137.50, Ганновер — 76 нм, Ессен — 55 нм,Бравншвайґ — 54 нм, Гільдесгайм — 53 нм, Ляндсгут — 51 нм, Новий Ульм 50 нм, Дюссельдорф — 43 нм, Франкфурт — 25 нм, Радольфцель (СУМ) — 25 нм. Пригідні пожертви: Цюцюра — 100 нм, І. Стринадюк — 100 нм, С. Товарницький, Дортмунд — 28 нм, І. Сколоздра — 27 нм, І. Стрина дюк — 27 нм. Ф РА Н Ц ІЯ : М. Остапик — 100.00 фр. фр., І. Госейко — 100.00, І. Грабець — 100.00, В. Когут —■ 100.00, А. Заліско — 50.00, Т. Матюк — 50.00, І. Воронко — 50.00, М. Бойко — 30.00, В. Березовський — 10.00, Г. Лозяк —• 10.00. Крайова Управа СУМ в Бельгії

К О Н К У Р С Н А О Б РА ЗО ТВ О РЧ І М И СТЕЦ ЬКІ ТВОРИ ДЛЯ ВІДЗНАЧЕННЯ 25-РІЧЧЯ П О СТАН Н Я УП А Б аж аю чи причинитись до того, щ об слава героїв УП А вічно жила в серцях їх нащадків, щ об на героїзмі У П А і визвол ьн о-р е волюційного підпілля виховувались нові українські покоління, Крайовий К омітет для відзначення 25-річчя постання У П А стаі:ить собі за завдання закріпити цей етап історії української ви з вольної боротьби і в українськом у образотворчом у мистецтві, з тим розрахунком, щ о емоції, викликані тими мистецькими твора ми, будуть ф ормую чим чинником у національному вихованні н о вих поколінь. З уваги на це, Крайовий К ом ітет для відзначення 25-річчя п о стання У П А проголош ує кон курс на образотворчі мистецькі т в о ри, тематично зв ’язані з гігантським змагом УП А, щоб дати бе з смертне ж иття ідеям нації. К он к ур с охопл ю є образотворчі мистецькі твори, виконані олією, темпера, акварелею, ґваш ем і т. п., а також твори виконані р із ними графічними техніками. Надіслані на конкурс твори не м ож уть бути менші п іж 10 на 12 цалів. Реченець надсилання конкурсових праць проминає з днем 1. березня 19G8 року. Твори висилати на адресу К райового К ом ітету: National Com m ittee fo r the Observance o f the 25th A nniversary o f U PA, P. O. B ox 304, C ooper Str., N ew Y ork, N. Y. 10003 А втори не підписую ть св о їх творів справж німи прізвищами, а тільки на відвороті твору виписую ть свою кличку, чи псевдо. До твору треба долучити заклеєну коверту, на якій має бути подана ця сама кличка, чи псевдо, щ о й на творі, а в коверті на окремій карточці написано: прізвищ е автора, адреса, назва твору, техніка виконання. За якінебудь пош кодж ення м истецьких творів в часі транспор ту — К ом ітет не відповідає. К он к урсові нагороди діляться на дві групи: П ерш а група кон курсових нагород стосується композицій, виконаних олією і тем пера; вона має чотири ступені нагород: 1-ш а нагорода — 1.250.00 дол.; 2-га нагорода — 1.000.00 дол.; 3-та нагорода — 750.00 дол.; 4-та нагорода — 500.00 дол. Друга група кон курсових нагород стосується композицій, ви конаних різними графічними техніками, рисунком, акверелею і т. д.; вона має теж чотири ступені нагород: 1-ш а нагорода — 300.00 дол.; 2-га нагорода — 200.00 дол.; 3-та нагорода — 150.00 дол.; 4-та нагорода — 100.00 дол. К рім кон курсових нагород передбачається почесні відзначення. К райовий К омітет в СІНА для відзначення 25-річчя постання УПА

Видання СУМ — це один із засобів виховання. Друковане слово приносить користь чита чеві, еумівській організації та українській спільноті взагалі. Культурний рівень народу мі ряється тиражем друкованого слова. Друковане слово — це духова пожива. Читайте і поширюйте видан ня Центральної Управи СУМ: ■АВАНГАРД» — журнал для дружинників СУМ. «КРИЛАТІ» — журнал для сумівського юнацтва й молоді. «ЗАПИСКИ ВИХОВНИКА» — теоретично-педагогічний жур нал для Виховників Ю. СУМ.

Своєчасне розчислення свід-

ЗДА і Канада Велика Британія Австралія Німеччина Бельгія Франція Австрія Південна Америка

U N IO N

— — — — — , —, •• — —

річно 4 числа

одне число

2 дол. 12 шіл. 1.60 ДОЛ. 6 нм. 80 фр. 8 фр. 40 шіл.

0,50 дол.

1.20 дол.

DK Comite р і

D ru cfcgennssrnsrhaft

л"V-^.'bV'V V~

п е.

Друковано в Кооперативній HerstellunR:

3 шіл.

0,40 дол. 1.50 нм. 20 фр. 2 фр. 10 Ш ІЛ . 0,30 дол.

€ ДX