Авангард (ч.83-84)

Ш НГЙРА

Рік X X

липень-грудень 1966

Ч.: 3-4 (83-84)

АВАНҐАРД ж у р н а л д л я м ол оді. О ф іц ій н и й п р е с о в и й орган Ц е н тр а л ь н о ї У п р а в и С п іл к и У к р а їн с ь к о ї М олоді. В и х о д и т ь щ о тр и м ісяці.

VANGUARD O ffic ia l P ress O rg an o f th e C en tra l C om m ittee, th e U k ra in ia n Y o u th A s so c ia tio n (in e x ile ) q u a rte rly

Р е д а ґ у є К о л е г ія : д -р Г р и гор ій В А С Ь К О В И Ч , м ґр . О м ел я н К О ­ В А Л Ь , В о л о д и м и р Л Е Н И К (гол ов н и й р е д а к т о р ); П е т р о Б А Ш У К , м ґр . Е вген Г А Н О В С Ь К И Й , М и х а й л о Г Р И Н Ю К , Я р о сл а в Д Е Р Е М Е Н Д А , д - р Т е о ф іл ь К ІС , д - р М и х а й л о К У Ш Н ІР , м ґр . Г р и г о р ій О Щ И П К О , д - р Б о гд а н С Т Е Б Е Л Ь С Ь К И Й . Р е д а к ц ій н е л и сту в а н н я і м а тер ія л и н а д си л а ти на а д р е с у : « А в а н ґа р д » , 8 M iin ch e n 2, D a ch a u erstr. 9/ІІ. T el. 555316 Адреса Адміністрації: ,,A v a n tg a rd e “ , 72 B id . C h arlem ag n e, B r u x e lle s IV ., B e lg iq u e

АДРЕСИ Ц ЕН ТРАЛ ЬН О Ї І К Р А Є В И Х У П Р А В С П ІЛ К И У К Р А ЇН С Ь К О Ї МОЛОДІ та представників «Аванґарду»: U n ion d e la J eu n esse U k ra in ien n e (Ц ен тр ал ьн а і К р а й о в а У п р ав и ) 72, B id . C h a rlem a g n e, B r u x e lle s IV ., B e lg iq u e

U k ra in is ch e r J u g e n d v e re in Z e p p e lin stra ss e 67, 8 M iin ch en 8, G erm a n y

U k ra in ia n A m e r ic a n Y o u th A s so cia tio n , In c., P. O. B o x 211, C o o p e r Station , N e w Y o r k 3, N .Y ., U S A

Sr. B o h d a n K o w a l P r a d o d e l Este, C a lle O rien te, 34, Q -ta ,,V eselk a “ , V en ezu ela

U k ra in ia n Y o u th A s so c ia tio n 83 C h ristie Street, T o r o n t o 4, O nt., C anada

Sr. O leh S z y m a n sk y j C a ix a P o sta l 9007, S a o P a u lo, B ra sil

U k ra in ia n Y o u th A s so c ia tio n T h e O ld C liff H ou se, W e s to n -o n -T r e n t, D e rb y ’s G rea t B rita in

U n ion d e la Jeu n esse U k ra in ien n e 47, ru e R ich te r P a ris 9e F ra n ce

M r. J. K u tn y 26, In d w e Street, T otten h am , V ic., A u stra lia

,,P ro sv ita “ (SU M ) c. S o le r 5039 B u en os A ires, A rg e n tin a

На обкладинці — Зоя Л ісовська-Н иж анківська: П окровителька української дітвори

Г І М Н І І І |!ІІ!ІІГІІІ1[|ІІІІ1І![|ІІІІІІІІ|]ІІІ!ІІІ|ІІІПІПІІ1І!ІІІІІІ!ІМІІІІІ

Я

“

ІЗ З М ІС Т У

АВАНҐАРД Ж У Р ІМ Д М М О Ш І (Науна, знання, література, суспільно-політична думна)

•; С тор. 1 % З вер н ен н я . . . . 130 ^ 1 Б о г і У к р а їн а ! . . 131 ; - І. Світличний: С у ч а сн е І у к р а їн с ь к е л іт е р а т у ; І розн авство . . . 136 ; І Іван Дзюба: « Х л ю п н и І І нам, м о р е с в іж і л а | І ви» ...........................138 І ; Іст о р ія в д о к у м е н та х 142 - С л ово Г ол ови С У М на С у м ів сь к о м у А п е л і 143 І ; В. Леник: З оя Л іс о в Z с ь к а -Н и ж а н к ів с ь к а 146 ; - О. К оваль: В ш и р о к ій су м ів с ь к ій сім ’ї . 149 ~ О. Волинець: Л е м к ів І ■ щ ина — оп оя са н а І ; срібн и м С яном . . 157 ; - Щ о чи та ти . . . . 163 ; І В и к л ю ч н о для п о д р у г 164 І - Петро К ізко: О б о в ’я з к и і сум л ін н я . 167 І ~ Б. Шупер: О світа 173 Z І 3 ж и т т я С У М -у . . 183 г І П о с у м ів с ь к и х т а б о р а х 206 ї ; П ізн ай м о у к р а їн с ь к е ; І гр о м а д сь к е ж и т т я 216 ; І А. В. Бедрій: С п о с т е р е І І ж е н н я п р о 12-ту к о н І ф е р е н ц ію А П А К Л 220 І Я. Стецько: Б а т ь к ів | ; щ и на л и ш е од н а! 224 ; - Р. Володимир: Під Б а І за ром ...................... 235 І С у м ів сь к и й калейдоІ Z ск о п за 1966 р ік 240 І І 3 л и стів д о Ц К С У М 245 ^ "її

1 1 іііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііі'ііііп іііііііііііііїїіГ

Рік X X

Ч.: 3-4 (83-84) липень-грудень 1966

З В Е Р Н Е Н Н Я Р о з у м ію ч и в а г у в и х о в а н н я д ітей т а м о л о д і д л я в д е р ж а н н я п р и ж и т т і та д а л ь ш о г о р о з в и т к у у к р а їн с ь к о ї д іа сп о р и , р о з у м ію ч и , щ о у к р а їн с ь к а к н и ж к а д л я у к р а їн с ь к о ї д и ти н и п о ­ за м е ж а м и Р ід н о ї З ем л і с т а є од н и м із н а й в а ж л и в іш и х в и х о в н и х за со б ів , р о з у м ію ч и , щ о н а л е ж н и й р о з в и т о к т а п ед а г о г іч н о -м и сте ц ь к и м р ів е н ь н а ш о ї д и т я ч о ї л іт е р а т у р и з а л е ж и т ь в д у ж е в е л и к ій м ір і в ід п ід д е р ж к и в с ь о г о н а ш о г о г р ом а д я н ств а , м и, п ід п и са н і п ід ци м зв ер н ен н я м у ст а н о в и й ор г а н іза ц ії п р о ­ г о л о ш у є м о з а ін іц іа т и в о ю О б ’єд н а н н я П р а ц ів н и к ів Д и тя ч о ї Л іт е ­ р а т у р и ім. Л. Г л іб о в а м іся ц і л и с т о п а д і г р у д е н ь 1966 р. Д В О М ІС Я Ч Н И К О М У К Р А ЇН С Ь К О Ї К Н И Ж К И (Д У Д К ) т а з в е р т а є м о с я оц и м д о в с ь о г о н а ш о г о г р о м а д я н ст в а з п р о х а н н я м п р о м о р а л ь н у й м а т е р іа л ь н у п ід д е р ж к у ц іє ї ім п р ези , а зок р ем а д о р у ч а є м о н а ш и м м ісц ев и м к л іти н а м с п ів п р а ц ю в а т и з п р е д с т а в ­ н и к а м и О П Д Л у в с іх а к ц ія х ц ь о г о Д в ом іся ч н и к а , в п ер ек он а н н і, щ о й д е т ь с я т у т п р о в е л и к е д іл о за га л ь н о г р о м а д с ь к о г о зн а ч ен н я і ваги. У к р а їн с ь к и й К о н ґр е с о в и й Комітет А м ер и к и . Ш к іл ьн а Р а д а п р ч У к р а їн с ь к о м у К о н ґр е с о в о м у Комітеті А м ер и к и , О б’ єд н а н н я У к р а ­ їн с ь к и х П е д а г о гів

К а н а д и , «Пласт»

—

О р га н іза ц ія

У к р а їн с ь к о ї

М о л о д і, С п іл к а У к р а їн с ь к о ї М о л о д і А м ер и к и , С п іл к а У к р а їн с ь к о ї М о л о д і в К а н а д і, Товарист во У к р а їн с ь к и х Бібліот екарів А м ер и к и , С о ю з У к р а їн о к А м ер и к и , У к р а їн с ь к и й

Золотий

Хрест

в

СШ А,

У к р а їн с ь к о -А м е р и к а н с ь к а Д оп ом огов а О р га н іза ц ія «С ам оп ом іч» — О б’єд н а н н я У к р а їн ц ів в А м ер и ц і, Л іґа В и з в о л ен н я У к раїн и .

З П равильника Д р уж и н н и к ів

Бог і Україна! ВСТУП Н І СТВЕРДЖ ЕННЯ С п іл к а У к р а їн с ь к о ї М о л о д і о б ’є д н у є с в о є ю о р га н іза ц ій н ою с и ­ с т е м о ю тр и ч а сти н и ч л е н ст в а . П е р ш о ю ч а ст и н о ю е Ю н а ц т в о С У М , щ о с к л а д а є т ь с я з М о л о д ш о г о та С т а р ш о г о Ю н а ц т в а С У М . Ід е й н о н р огр а м ов у , о р г а н із а ц ій н о -в и х о в н у т а м е т о д и ч н о -в и ш к іл ь н у й ого с т р у к т у р у з ’я с о в у є П р а в и л ь н и к Ю н а ц тв а С У М . Н а с т у п н о ю ч а с т и ­ н о ю в о р га н іза ц ій н ій си ст е м і С У М є Д р у ж и н и С У М , щ о о х о п л ю ю т ь м ол од ь у в іц і в ід 18— ЗО р о к ів ж и т т я . О р га н іза ц ій н и м .чаверш енііиїн є Д р у ж и н н и к и -С е н ь й о р и — ц е чл ен и С У М , щ о за к ін ч и л и ЗО р о к ів ж и т т я і б а ж а ю т ь п р о д о в ж у в а т и с в о ю п р а ц ю в С У М . С а м о в и х о в н а п р а ц я в С У М н е з а к ін ч у є т ь с я з п е р е х о д о м із Ю н а ц тв а С У М в Д р у ж и н и С У М . Н а в п а к и , Д р у ж и н и С У М с н а й ­ в а ж л и в іш и м п е р іо д о м са м о с т ій н о ї — с а м о в и х о в н о ї п р а ц і С У М . М о л о д а л ю ди н а , в ж е в п о в н і д о з р іл а ф із и ч н о , щ е д а л ь ш е р о з в и в а ­ є т ь с я п с и х іч н о т а ін т е л е к т у а л ь н о . Ц ей н о в и й п е р іо д р о з в и т к у м ає с в о ї ф о р м и т а за к он и , я к і м у ся т ь б у т и в р а х о в а н і в в и х о в н у та ор га н іза ц ій н у си сте м у , щ о її в и с в іт л ю є П р а в и л ь н и к Д р у ж и н С У М . Я к Ю н а ц т в о С У М , з о в сім п р и р о д н о , п о в ’я з у є с в о ю в и х о в н у с и ­ стем у з п о т р е б о ю гри в М о л о д ш о м у Ю н а ц тв і, а гр и і п р и го д н и ц ­ т в а в С та р ш ом у , т а к Д р у ж и н и С У М у с в о їй с а м о в и х о в н ій п р а ц і сп и р а є т ь с я на п р и р о д н и х п р о я в а х м о л о д і т в о р ч о г о п ізн а н н я і в ід ­ к р и т т я , іцо є п р и р од н и м ш л я х о м д о п е р іо д у в п ов н і д о з р іл о ї л ю ­ ди н и — т в ор ен н я . М о л о д ь в п е р іо д і т в о р ч о г о п ізн ан н я , в ід к р и т т я і с а м о в и х о в н о ї прац і, о т ж е в ч а сі, щ о п р и п а д а є н а Д р у ж и н и С У М , с т а є п ер ед р я д о м ж и т т є в и х п р обл ем , в ід р о з в ’я з к и я к и х за л е ж и т ь її м а й ­ б у тн є т в о р ч е ж и т т я . Ц е в ід н о с и т ь с я д о к о ж н о ї ін д и в ід у а л ь н о сти о к р е м о і м о л о д і я к ц іл ости , з я к о ї ф о р м у є т ь с я н а сту п н е п о к о л ін ­ н я н а р од у , з й о г о у сім а п р а ва м и т а о б о в ’я зк а м и п ер ед ц іл о ю н а ­ ц іє ю , т о б т о п е р е д ж и в и м и , м ер тв и м и і н е н а р од ж ен и м и ч л ен ам и ц іл ої сп іл ь н о ти . Ін д и в ід у а л ь н о к о ж н а м о л о д а л ю д и н а у в іц і 18 р о к ів ж и т т я , з а ­ к ін ч у ю ч и п р и б л и зн о в т о м у ч а сі се р е д н ю ш к о л у , г о т у є т ь с я п о ш и ­ р ю в а ти с в ій с в іт о г л я д і зн а н н я в р а м а х ф а х о в о ї о с в іт и д л я о к р е с ­ л ен ого зв ан н я , в я к о м у м а й б у тн я д о з р іл а л ю д и н а м ає р о з в и н у т и і в и я в и ти с в о ї тал ан ти , зд ій сн и ти в л а сн е т в о р ч е ж и т т я і б у т и в тій п р а ц і т в о р ч о ю к л іт и н о ю в е л и к о ї п р а ц і сп іл ь н о т и , за в д а н н я я к о ї 131

р о з л о ж е н і н а н е о б м е ж е н е ч и с л о п о к о л ін ь і н ія к о м у п о к о л ін ­ н ю н е в ід о м и й ч а с т р и в а н н я ц іс ї п р а ц і д о н а й п о в н іш о г о і н а й б іл ь ­ ш е в е л и ч н о г о в и я в у с п іл ь н о т и в її д у х о в о м у т а м а т е р іа л ь н о м у в и я в і. Ін д и в ід у а л ь н і т а л а н т и к о ж н о ї л ю д и н и п о в и н н і б у т и у с в і ­ д о м л е н і і в и я в л е н і, щ о б в с і в о н и б у л и к о р и с н о в к л ю ч е н і у в е л и ­ к е т в о р ч е з у с и л л я п о к о л ін ь , а з н и м ц іл о ї с п іл ь н о т и . З а в д а н н я п р а ц і Д р у ж и н С У М — р о з в и н у т и о с о б о в іс т ь т а х а ­ р а к т е р к о ж н о г о ч л е н а С У М , щ о з а в е р ш и в 18 р ік ж и т т я . Д о п о м о г т и й о м у в т в о р ч ій п р а ц і у с в ід о м и т и с в о ї о б д а р у в а н п я і н а в ’я з а т и ї х з м а й б у т н ь о ю п р о ф е с іє ю , я к а п о в и н н а б у т и р а д іс н и м в и я в о м т в о р ­ ч о г о ж и т т я о д и н и ц і т а ї ї ц е г о л к о ю д у х о в о г о і м а т е р ія л ь н о г о р о ­ сту' с п іл ь н о т и . Д р у ж и н и С У М з м а г а ю т ь р о з в и н у т и н а ц іо н а л ь н и й с в іт о г л я д ч л е н ів С У М , с в ід о м іс т ь ї х ін д и в ід у а л ь н о ї т в о р ч о ї п р а ц і у в ід п о в ід н и х д іл я н к а х ж и т т я н а р о д у , у с в ід о м л е н н я с в о й о г о м іс ­ ц я і в ід н о ш е н н я д о с п іл ь н о т и — н а р о д у . З а в д а н н я п р а ц і в Д р у ­ ж и н а х С У М — п р и готов и ти акти вн и м и ф ор м ам и сам ов и хов ан н я н о с іїв : т в о р ч и х д ія ч ів к у л ь т у р н о г о , с у с п іл ь н о г о і п о л іт и ч н о г о ж и т ­ т я н а р о д у , а д л я С У М к е р ів н и к ів і в и х о в н и к ів .

ВИХОВНИЙ

ІД Е А Л

Г а с л о С У М — « Б о г і У к р а їн а » с и м в о л із у є в и х о в н і ід е а л и С У М . У с в ід о м л е н н я ц и х в и с о к и х ід е а л ів д а є п ід с т а в у д л я ід е а л іс т и ч ­ н о г о с в іт о г л я д у , щ о в и м ір ю є в с і в а р т о с т и в п л о щ и н і п р а в д и , д о б ­ р а і к р а с и . П із н а н н я з а к о н ів Б о ж и х і п р а в д у к р а їн с ь к о г о н а р о д у в и з н а ч у є в ід н о ш е н н я м іж Б о ж и м і л ю д с ь к и м , м іж о д и н и ц е ю і с п іл ь н о т о ю , м іж д и т и н о ю і б а т ь к а м и . Ц ей в и х о в н и й ід еа л в и з н а ­ ч у є м о р а л ь н и й к о д е к с п о в е д ін к и о д и н и ц ь і ц іл о ї с п іл ь н о т и . В ін в и з н а ч у є р о з в и т о к ін д и в ід у а л ь н о г о і л ю д с ь к о г о — н а ц іо н а л ь н о г о д о н а й б іл ь ш е ід е а л ь н о г о — д о с к о н а л о г о , д о Б о ж о г о . Х р и с т и я н с ь к и й ід е а л із м в ч и т ь , щ о д у ш а е б е з с м е р т н а і д у х о в і в а р т о с т і є в іч н и м и . М а т е р ія л ь н і з а с о б и с п р о м и н а ю ч и м и і в о н и є т іл ь к и з а с о б о м , п о т р іб н и м д л я ж и т т я , а л е н е м е т о ю . Л ю д и н а є н а ­ д іл е н а о б р а з о м Б о ж и м . В о н а є в и р із н е н а із у с і х с о т в о р ін ь с в о б ід н о ю в о л е ю в и б и р а т и м іж д о б р о м і зл о м , п р а в д о ю і н е п р а в д о ю м іж к р а с о ю і п о г а н н ю . В о н а м о ж е т в о р и т и в м ір у с в о їх д у х о в и х си л і т а л а н т ів т а ід ей , щ о б в и я в и т и с в о ю о с о б о в іс т ь і п е р е й т и с в о їм и т в о р а м и т а ід е я м и у в іч н іс т ь п а м ’ я т и н а с т у п н и х п о к о л ін ь . Б о ж і з а п о в ід і п р и п о р у ч а ю т ь д іт я м ш а н у в а т и б а т ь к ів . Б а т ь к и є п е р ш и ­ м и в и х о в н и к а м и і н о с ія м и н а й б іл ь ш о г о с к а р б у в л ю д и н і — л ю бови та ж ертви . Т ом у за сл уговую ть на п ош ан у і та к у ж лю бов. 132

Б ог с а б сол ю тн ою П равдою , Д обром, і Л ю б о в ’ю і найбільш им ід еа ­ лом для наслідування. У к р а їн а — це наступний найбільш ий ідеал, щ о в и м ірю є ід еал і­ стичний світогл я д чл ена СУМ . Ц ей ідеал за б а р в л ю є національним к ол ьором х р и сти я н сь к і засади світогл я д у. Л ю дина не тіл ьки к л і­ тина с в о є ї в у з ь к о ї родини. В она ч ерез рід, я к ого є ч а стк ою , є к л і­ ти н ою н ац іон ал ьн ої спільноти. З ц ією сп іл ьн отою вона п ов'я зан а не л иш е к р овн о, але д ух ово, п ов ’ язана сп іл ьн и м и ідеями, носіям и я к и х с незвідані ланки поколін ь, д у х ов и м и творам и, я к и х ж и ­ в ем о ми, і ж и ти м уть , наступні п ок ол ін н я. У їх д у х о в и х т в о р а х є безсм ертн а їх н я душ а, л ю бов та ж ертва , я к у вон и нам передали с в о є ю прац ею і ж иттям . У к р а їн а — це не тіл ьки земля, щ о к ор м и ть у к р а їн сь к и й народ і зберігає пам’ятки д у х о в о г о і м а терія л ьн ого ж и ття нар оду, але й сим вол к у л ь ту р и народу, щ о д у х о в о ж и в и ть к о ж н е п ок ол ін н я і к о ж н у ін д и відуал ьн ість, я к а зр оста є на цій к ул ьтур і, на її в е р ­ ш ин н их д ося гн ен н ях , як на ідеал ах для т в о р ч и х одиниць. У к р а їн а це ти сяч і р ок ів д у х о в о г о ж и ття п р ед к ів у к р а їн сь к о го н ароду, щ о лиш или й ом у великий д осв ід ж и ття , у ф ор м і д у х о в и х ви я в ів , щ о ж и в у ть і сьогод н і в к у л ь ту р і у к р а їн сь к о го нар оду. В они н е т іл ь ­ к и д оп ом ага ю ть ви зн ач увати ідеал и у к р а їн с ь к о г о н ароду, але і к о ж н о го ук р а їн ц я окрем о, ви зн ач ую ч и й ого національний с в іт о ­ гляд. У свід ом л ен н я ідеал у єдиного Б ога (м онотеїзм ) існ ув ав в у к р а ­ їн ськ ом у народі до прийняття х р и сти я н ств а п ор у ч ф ор м ал ьн ого існуванн я поганства. Ідеал сп іл ьн оти народу, й ого д ер ж а ви — «р у сь к о ї зем л і» в и зн ач увал ося н ай ви щ ою ф о р м о ю л ю бощ і і ж е р т ­ ви одиниці. С истем а ідеалів лю дини К и їв с ь к о ї Р у сі з її х р и ст и я н ­ ськ о-н а ц іон ал ьн и м світогл яд ом с н е обм еж ен и м д ж ер ел ом д у х о ­ вого багатства, щ о м ож е відр оди ти зд еґен ер ов ан у , позбавл ен у ід е ­ алів еп ох у , в я кій ж и в у т ь суч а сн і н ок ол ін п я н аш ого народу. Т іл ьк и х р и сти я н сь к а мораль, в и сок і х р и сти я н сь к і і н ац іон ал ь­ ні ідеали м о ж у т ь д оп ом огти одиниці знайти о соб и сті ідеали св ого ж и ття , ж и т т я тв ор ч ого, щ о за безп еч у є одиниці гід н ість і честь, в ір у в св о є післанництво, л ю бов д о б л и ж н іх с в о г о р од у — нації, п ош ан у д о т в о р ч о ї праці інш их, а н а в іть ж е р т в у в обор он і сп іл ь ­ ного ід еал у П равд Б о ж и х і с в о є ї Н ації. Одним із в и я в ів нац іон ал ьн и х ід еал ів є ід ея нації та ід ея д е р ­ ж ави . Ід ея н ац ії — це ідея б іо л о г іч н о -д у х о в о ї ст р у к ту р и л ю д сь к о ї спільн оти, орган ічн о заверш ена, щ о зм агає д о п ов н ого і в се ст о р о н 133

н ь о г о в и я в у с е б е у в с і х д іл я н к а х с в о г о ж и т т я , в о р г а н із о в а н ій д е р ж а в н ій ф о р м і. І д е я д е р ж а в и — ц е ід е я ф о р м и , в я к ій н а ц ія о р г а н із у є с в о є ж и т т я , в и я в л я є с в о ю с а м о б у т н іс т ь , с у в е р е н н іс т ь у в с і х д іл я н к а х т в о р ч о г о ж и т т я . Ід е а л о м д е р ж а в и е т а к а її ф о р м а , в я к ій к о ж н а о д и н и ц я і ц іл а с п іл ь н о т а м а є з а п е в н е н и й н а й к р а щ и й р о з в и т о к д л я п о в н о г о в и я в у в у с і х д іл я н к а х ж и т т я с п іл ь н о т и . Ід е а л у к р а їн ц я — ч л е н а С У М — у с в ід о м и т и с о б і ід е ї Б о га , н а ­ ц ії, д е р ж а в и , п із н а т и с е б е я к ін д и в ід у а л ь н іс т ь , с в о ї т а л а н т и і т в о р ч і с и л и , щ о б р о з в и н у т и ї х і н и м и в к л ю ч и т и с е б е у ц іл іс н и й р о з в и т о к с п іл ь н о т и . Д л я к о ж н о ї ін д и в ід у а л ь н о с т и є н е о б м е ж е н і м о ж л и в о с т и р о с т у в м е ж а х с п іл ь н о т и , з а б е з п е ч е н и х ф о р м о ю д е р ­ ж а в и , б о ї х ін д и в ід у а л ь н и й р іс т є р о с т о м с п іл ь н о т и і си л и д е р ­ ж а в и . К о ж н а ін д и в ід у а л ь н іс т ь р о з в и в а є т ь с я ч е р е з в и в ч а н н я і д о с в ід , п ід в п л и в о м о б с т а в и н , с е р е д о в и щ а , в и х о в а н н я , ід е й , т р а ­ д и ц ій , в л а с н и х с п о с т е р е ж е н ь і п е р е ж и т т я , в ід к р и т т я ж и т т є в и х я в и щ і ї х д о с в ід ч е н н я , у с в ід о м л е н н я с е б е , с в о є ї о с о б о в о с т и , у с в і ­ д о м л е н н я ц іл е й ж и т т я і т в о р ч о г о й о г о з д ій с н е н н я . Л ю д и н а я к о с о б о в іс т ь ц е н е т іл ь к и в р о д ж е н а ін д и в ід у а л ь н іс т ь з п р и р о д н и м и в р о д ж е н и м и п р и к м е т а м и і т а л а н т а м и , ц е , р ів н о ч а с ­ н о , с в о б ід н а в о л я в и б о р у ід е й , к р и т и ч н и й у м ї х о ц ін ю в а т и і т в о ­ р и т и , т а т е ж н о с ій ч у ж и х ід е й , н а б у т и х ч е р е з в и х о в а н н я , і т р а ­ д и ц ії о т о ч е н н я . Л ю д и н а , я к р о с л и н а з н а с ін н я (д ід и ч н іс т ь ґе н ів ) є п р о д о в ж е н ­ н я м ґа т у н к у , щ о в о с т а т о ч н о м у в и с л ід і р о з в и т к у е щ е п р о д у к т о м ґр у н т у , й о г о с к л а д н и к ів п о ж и в и і к л ім а т у . Д л я ін д и в ід у а л ь н о с т и л ю д и н и н а й к р а щ и м ґ р у н т о м р о с т у і р о з в и т к у с й о г о н а ц іо н а л ь н а с п іл ь н о т а . К л ім а т о м — к у л ь т у р а ц іє ї с п іл ь н о т и , ї ї ід е ї. Б е з в і д ­ п о в ід н о г о ґ р у н т у і к л ім а т у г и н е к о ж е н ґ а т у н о к р о с л и н , з в ір ів . . . Л ю д и н а , щ о б ж и т и р о з в и в а т и с я , т в о р и т ь д л я с е б е ш т у ч н о в ід п о ­ в ід н и й ґ р у н т і к л ім а т , в о н а й о г о ч а с т о т в о р и т ь і д л я р о с л и н і д л я з в ір ів . У р о з у м ін н і ф із и ч н и х я в и щ — ц е о ч е в и д н е , п р и о ц ін ц і д у ­ х о в о г о ж и т т я о д и н и ц ь і н а р о д ів ц ю п р а в д у ч а с т о іґн о р у є т ь с я . Ц і ф а к т и м о ж н а о б с е р в у в а т и н а о р г а н із м а х н а р о д ів і о к р е м и х ї х п р е д с т а в н и к а х у р із н и х о б с т а в и н а х . Н а р о д и т а о д и н и ц і н а в л а с ­ н о м у ґр у н т і, в у м о в а х с в о б о д и а с и м іл ю ю т ь ч у ж і д у х о в і д о с я г н е н н я і в к л ю ч а ю т ь ї х у с и с т е м у в л а с н и х ц ін н о с т е й , я к щ о в о н и н е з а х и ­ т а ю т ь ї ї с а м о б у т н о с т и . Н а р о д и т а ї х о д и н и ц і в д ія с п о р і, в ід ір в а н і в ід в л а с н о г о ґ р у н т у , ж и т и м о ж у т ь д у х о в и м ж и т т я м т іл ь к и в и т в о ­ р и в ш и к л ім а т с в о є ї к у л ь т у р и , щ о м о ж е і на ч у ж о м у ґ р у н т і п р о ­ д о в ж у в а т и д у х о в е ж и т т я і й о г о в и я в и . В о н и м о ж у т ь н е т іл ь к и 134

існувати, але теж , свід ом і д у х о в о ї стр у к ту р и в л асн ої к у л ь ту р и і світогл яд у, асим іл ю вати свід ом о п отр ібн і і сприєм ливі цінности ч у ж о го середовищ а, щ об збагачувати власні. Б ез передум ови, 6es створен н я ш ту ч н ого клім ату нац іон ал ьн ої к ул ьтури , о т ж е без с а ­ м остій н ого д у х о в о г о ж и ття не тіл ьк и одиниця я к огось н ар оду в ч у ж о м у оточен н і, але й велика його груп а м ож е згубити св о ю о с о ­ бов ість. О днак, маю чи критерій оцінки ідей св ого ч у ж о го о т о ч с н -

С тарш е ю н а ц тво СУ М в А н гл ії зібр ал ося біл я табор ового п р естол у на п ер ш у м ол итву, в день від к р и ття табор у. (Тарасівна, лиш ень 1966) ня, м аю чи чи п л ек а ю ч и ідеї в л асн ого світогл я д у, як висл іду, н а ­ ц іон ал ьн ої к у л ь ту р и м ож е існ увати , а навіть р озв и ва ти ся в ч у ­ ж ом у оточен н і П рикладом так ого ж и ття ч а сти н ок нар оду в д ія с п ор і на ч у ж и х ґр у н та х , у ч у ж ом у д у х о в о м у оточенні, але з в л а с­ ним національним клім атом д у х о в о г о ж и ття — є ж и д івськ и й на­ рід. Й ого д воти ся ч н е існ уван н я в д ія сп ор і і відн овлен н я д е р ж а в ­ н ої ф ор м и ж и ття на нац іональній тер и тор ії (ґрун ті) п ісл я так ого п еріоду бор отьб и п ок ол ін ь н ар оду з асим іл яц ією , в и к а зує силу д у х о в о г о к л ім ату та ідей. 135

З тв о р ч о с ти з а н о в а н и х на Б а ть к ів щ и н і з е м л я к ів

Сучасне українське літературознавство Я к б и т р е б а б у л о о д н и м с л о в о м с к а з а т и п р о н о в е , н а й с у т т є в і­ ш е , х а р а к т е р н е д л я с у ч а с н о г о у к р а їн с ь к о г о л іт е р а т у р о з н а в с т в а , т о ц и м с л о в о м , м а б у т ь , б у л о б с л о е о іс т о р и з м . І с т о р и з м у п о г л я д а х н а я в и щ а д а в н о м и н у л о г о і в о ц ін ц і с у ч а с н о г о , іс т о р и з м у в и т л у ­ м а ч е н н і к о н к р е т н о -л ь о к а л ь н и х л іт е р а т у р н и х ф а к т і в і в н а й з а г а л ь н іш и х е с т е т и ч н и х т е о р ія х — о д н е с л о в о , іс т о р и з м в х о д и т ь в с а м с п о с іб м и с л е н н я , в у с і с ф е р и у к р а їн с ь к о ї н а у к и п р о л іт е ­ ратуру. Іс т о р и з м . . . А х іб а н а у к а , а х іб а н а в іт ь іс т о р ія м о ж е б у т и н е іс т о р и ч н о ю ? Н а ж а л ь , н е т іл ь к и м о ж е , а с а м а т а к о ю й б у л а в о н а з а ч а с ів к у л ь т у о с о б и (д и к т а т у р а С т а л ін а — п р и м , н а ш а — Ред.) Н а д іс т о р іє ю і з а м іс т ь іс т о р ії п е р е в а ж а л а н о р м а т и в н іс т ь л іт е р а т у р о - е с т е т и ч н и х п о г л я д ів . У м и с 'іц ів м и н у л о г о б р а л о с я д о у в а г и н е те, ч и м в о н и б у л и с и н а м и с в о г о ч а с у , а л и ш е те, щ о в н и х б у л о с п іл ь н о г о з н ам и . В и х о д и л а іс т о р ія б ез... іс т о р ії, з а м іс т ь л іт е р а ­ т у р н о г о п р о ц е с у м и н іб и в и я в л я л и с в о ї в л а с н і п о г л я д и , т іл ь к и в к л а д е н і в у с т а д ія ч ів м и н у л о г о . Т і, х т о н а ш и х п о г л я д ів н е п о ­ д іл я в , з іс т о р ії а в т о м а т и ч н о в и п а д а в . У к р а їн с ь к и й л іт е р а т у р н и й п р о ц е с « о б х о д и в с я » н а в іт ь б е з т а к и х в и з н а ч а л ь н и х п о с т а т е й я к П. К у л іш , М . Д р а г о м а н о в , М . Г р у ш е в с ь к и й , В . В и н н и ч е н к о , М . Х в и л ь о в и й , М . К у л іш . . . Ц е б у л а н іб и с т а р а т е о р ія « є д и н о г о п о ­ т о к у » , т іл ь к и в и т л у м а ч е н а в « д е м о к р а т и ч н о м у » с т и л і. П о в о л і в и р и в а т и с я з п у т д о г м а т и з м у й м е р т в о т н и х к а н о н ів у к р а їн с ь к е л іт е р а т у р о з н а в с т в о п о ч а л о п іс л я X X з ’ їз д у К П Р С . З р о ­ з у м іл о , щ о в о н о н а б и р а л о в и с о т у н е о д р а з у : к о л и н а р о д о в і б у л и п о в е р н е н і д е с я т к и і с о т н і р а н іш е в ід іб р а н и х у н ь о г о п е р ш о к л а с ­ н и х т в о р ів , ім ен , х у д о ж н і х я в и щ , п о т р іб е н б у в ч а с , щ о б и в с е т е б а г а т с т в о н а н о в о з а с в о їт и , в в е с т и в о б іг , п о с т а в и т и п о р у ч з у ж е в ід о м и м и я в и щ а м и — т іл ь к и п іс л я т о г о м о ж н а б у л о р о б и т и с п р о ­ б и я к о г о с ь б іл ь ш о г о іс т о р и к о - л іт е р а т у р н о г о с и н т е з у . Т о й п р о ц е с н е з а к ін ч и в с я щ е й з а р а з , д е с я т к и н а й в и д а т н іш и х ім е н п е р е б у ­ в а ю т ь щ е й д о с і з а б о р т о м іс т о р ії л іт е р а т у р и , а в в е д е н і в іс т о р ію н е п о с ід а ю т ь у н ій т о г о м іс ц я , я к е їм н а л е ж и т ь п о п р а в у . О д н а к , х а й п о в о л і, а в с е ж у к р а їн с ь к е л іт е р а т у р о з н а в с т в о н е у х и л ь н о с т а с на сп р а в д і н а у к ов і рейки. Щ о д о ц ь о г о д л я р о з в и т к у у к р а їн с ь к о г о л іт е р а т у р о з н а в с т в а о с о б л и в у у в а г у м а л и н е т а к с о л ід н і м о н о г р а ф ії, я к ж а н р к о р о т к и х с т а т т е й , н а р и с ів , п е р е д м о в т о щ о . О с о б л и в о б а г а т о з р о б и л и в ц ь о м у ж а н р і М . Р и л ь с ь к и й т а О. Б іл е ц ь к и й . їм н а л е ж а т ь н е з е л и к і, а л е ґ р у н т о в н і, ін о д і е т а п н і д л я в и в ч е н н я т в о р ч о с т і т о г о ч и ін ш о г о п и с ь м е н н и к а л іт е р а т у р н і п о р т р е т и І. Н е ч у я -Л е в и ц ь к о г о , Я. Щ о г о 136

ліва, М. В ор он ого, О. О леся, О. Д ов ж ен к а та бага тьох ін ш и х т в о р ­ ців у к р а їн сь к о г о м и стец ьк ого слова. За їхн ім прикладом з ’я в и ­ лося чи м ал о л ітер ату р н и х п ор тр етів — Б. Грінченка (І. П іл ьгук), В. Ч ум а ка (С. К р и ж а н ів ськ и й ), В. Е л л а н а-Б л а ки тн ого (Є. А д ел ь гейм), О. Д ов ж ен к а (М. Б аж ан) тощ о. З д ал ь ш и х праць м он огр а ф іч н ого ти п у серйозним в н еск ом у р озв и ток у к р а їн сь к ого л ітер ату р озн а вства були дві капітальні книги М. С иваченка —• п р о ром ан П. М и р н ого « Х іб а р ев у ть воли, я к я сл а п о в н і?» та п ро тв ор ч ість А . С видниц ького. В аж л и ви м до св ого ч а су бу л о та к о ж д осл ідж ен н я Л. Н ови чен ка «П оезія і р е в о ­ л ю ц ія » —■ п р о тв ор ч ість одн ого з н айвидатн іш их у к р а їн сь к и х п о е ­ тів П. Тичини. Ц іка вою , х о ч і не п озба вл ен ою в у л ь га р н о -со ц іо л о гічн и х моментів, є праця П. К ол есн и к а «К оц ю би н ськ и й — х у д о ж ­ ник сл ов а» — і сп р оба синтетичного п огл я д у на п ров ід н ого п р оза ­ їк а X X ст. Н. К р у т ік о в а в праці «Т в о р ч ість І. С. Н еч у я -Л ев и ц ь к ого» вда л о р озв и ва є ід еї св о го ч а су об ґр у н тов а н і О. Б ілец ьким у перед м ові д о чоти р и том н и ка І. Н ечу я -Л еви ц ьк ого. П ор у ч з д осл ідж ен н я м тв ор ч ости ок р ем и х письм енників в се ч а ­ стіш е в и я в л я ється п отяг у к р а їн сь к и х л ітератур озн а вц ів до б іл ь ­ ш ого й гл и бок ого істор и к о-л ітер а ту р н ого синтезу. Т ут передусім слід в и діл и ти праці М. Б ернш тейна п ро у к р а їн с ь к у ж у р н а л істи к у й к р и ти к у д р угої пол овини X I X ст., д осл ід ж ен н я «Т еорети чн а б о ­ р отьба в у к р а їн сь к ій л ітерату рі (перш а пол ови н а X I X ст.)» П. В о ­ ли н ськ ого, «У к р а їн ськ а проза п о ч а т к у X X ст.» Н. К алениченка, д вотом н і «Н ари си у к р а їн сь к ої р а д я н сь к ої драм атур гії» Н. К у з я к івн ої тощ о. В ти х п ра ц я х ав тор и н е за д ов ол ьн я ю ться в ж е в и св іт­ ленням т в о р ч о сті ок рем и х пи сьм ен н и к із, «героєм » їх н іх д осл і­ д ж ен ь ста є сам літературн и й п р оц ес в у сій його скл ад н ості й с у ­ п ереч л и вості. П риродно, щ о синтетичний погл я д на істор ію л іте­ р а тури тя гн е за с о б о ю й біл ьш у ч и м ен ш у п ереоц ін ку тв ор ч ості ок рем и х письм енників, їх н ь ого м ісця в за га л ьн ом у літературн ом у проц есі. Ц е тим біл ьш н еобхідн о, щ о д вотом н а «Істор ія у к р а їн ­ с ь к о ї л ітер ату р и », видана Ін сти тутом л ітератури ім. Т. Г. Ш ев ч ен ­ к а А Н У Р С Р , н е задовол ьн я л а од н ого з її а в торів і гол ов н ого р е ­ д ак тора О. Б іл ец ьк ого в ж е на ча с с в о є ї п оя ви і в ж е тод і в ід ч у ­ валася начальна п отр еб а я к о го сь біл ьш ого іст о р и к о -л іте р а ту р н о ­ го синтезу. Зрозум іл о, щ о п ісл я поя ви н азвани х в и щ е та н е н аз­ ван и х т у т праць си н тети чн ого п л ян у п ід готовл ю в ан а зараз Ін сти ­ тутом л ітер ату р и багатотом на «Істор ія у к р а їн сь к о ї л ітератури» мас чи м ал о ш а н сів бути сер й озн іш ою й ф у н д ам ен та л ьн іш ою за св о ю попередницю . П ро повільн ий, але н еухил ьний з р іст су ч а сн ого у к р а їн сь к ого л ітер ату р озн а вства свід чи ть і пом ітне п ож ва вл ен н я в гал узі в и в ­ чення д а в н ьої у к р а їн сь к о ї літератури. К о л и сь ц е була чи н е най­ біл ьш занедбана гал узь науки: х и бн о зр озу м іл и й закл и к до с у ­ ч а сн о сті п оста в и в давн ю л ітер ату р у на стан ов и щ е бідного родича, 137

щ о н е м а в н ія к и х ш а н с ів р о з б а га т іт и . З а р а з с п р а в а с е р й о з н о м і­ н я є т ь с я . П р о ц е с в ід ч а т ь н е л и ш е с е р й о з н і д о с л ід ж е н н я Г. С и в о к о н я п р о д а в н і у к р а їн с ь к і п о е т и к и , В . К р е к о т н я п р о у к р а їн с ь к у б а й к у X V I I - X V I I I ст., « Л іт е р а т у р а З а к а р п а т т я ( X V I I - X V I I I с т .)» О. М и ш а н и ч а , « К л и м е н т ій З ін о в ’ є в » В . К о л о с о в о ї, а п е р е д у с ім — к а п іт а л ь н а п р а ц я «С а т и р а і г у м о р у к р а їн с ь к о ї п р о з и X V I - X V I I I с т .» Л. М а х н о в ц я . Н а р е ш т і, н а ш е у я в л е н н я п р о с у ч а с н е у к р а їн с ь к е л іт е р а т у р о ­ зн а вство н е бу л о б повним , я кби ми н е в р а х ув а л и п евн и х д о ся г­ н е н ь в г а л у з і т е о р ії л іт е р а т у р и . Н а з м ін у д о гм а т и ч н и м н о р м а т и ­ в а м і в и н а х о д ж е н н ю з а к о н ів «д л я в с іх ч а с ів і н а р о д ів », на з м ін у б е з д у м н о м у к о м е н т а т о р с т в у в и п а д к о в и х с л ів к е р ів н о ї о с о б и п р и й ­ ш л а п о р а с е р й о з н о г о за гл и б л е н н я в л іт е р а т у р н и й м а тер ія л , в и в ­ ч е н н я с п е ц и ф ік и м и с т е ц ь к о ї т в о р ч о с т і в з а г а л і й л іт е р а т у р н о е с т е ­ т и ч н и х п о г л я д ів о к р е м и х іс т о р и ч н и х п е р іо д ів з о к р е м а . Т а к і п р а ц і, я к «П о е з ія , л ю д и н а , с у ч а с н іс т ь » та « Н а р о д ж е н н я с т и л ю » В . І в а н и се н к а , я к « О б р а з н е с л о в о в л іт е р а т у р н о м у т в о р і» М . К о ц ю б и н ­ с ь к о ї, в ід з н а ч а ю т ь с я н е т іл ь к и н о в и з н о ю й с е р й о з н іс т ю д у м к и , а л е й т о н к и м п ід х о д о м д о іс т о р и к о -л іт е р а т у р н о г о м а т е р ія л у , щ о в и к о ­ р и с т о в у є т ь с я н е л и ш е я к іл ю с т р о в а н и й м а т е р ія л д л я т е о р ії, а л е й я к ч и н н и к , щ о са м с о б о ю в и я в л я є з а га л ь н і з а к о н о м ір н о с т і л і­ т е р а т у р н о г о р о з в и т к у . Т е о р ія , н а р е ш т і, в ц и х п р а ц я х н е с т о їт ь н а д іс т о р іє ю в р о л і з а к о н о д а в ц я , а са м а с т а є в с е б іл ь ш е іс т о р и ч ­ н о ю , т а к о ю , щ о д о с л ід ж у є з а г а л ь н і о с о б л и в о с т і п е в н и х іс т о р и к о л іт е р а т у р н и х п е р іо д ів . П е в н а р іч , у к о р о т к ій н о т а т ц і в а ж к о в с е б іч н о в и ч е р п а ти , ч и б о д а й в к а з а т и н а в с е те, щ о р о б и л о с я й р о б и т ь с я в с у ч а с н ій у к р а ­ їн с ь к ій н а у ц і п р о л іт е р а т у р у . А л е н а в іт ь п о б іж н і у в а г и с в ід ч а т ь , щ о з д о б у т к и її о с т а н н ім ч а с о м н ем а л і і є с е р й о з н і п ід с т а в и ч е ­ к а т и щ е б іл ь ш е . І. Світличний

«Х л ю п н и наш , м о р е , с в іж і лапи» У к р а їн с ь к и й ч и т а ч у ж е д о б р е з н а є ім ен а В а с и л я С и м он ен к а , Л ін и К о с т е н к о , М и к о л и В ін г р а н о в с ь к о г о , Ів а н а Д р а ч а, В іт а л ія К о р о т и ч а та ін . п о е т ів « н о в о ї г е н е р а ц ії». А л е д л я б а г а т ь о х ч и т а ч ів ц и м и ім ен а м и і к ін ч а є т ь с я м о л о д а у к р а їн с ь к а п о е з ія . Н е в с і з н а ­ ю т ь , щ о с л ід о м за н и м и , у с т в о р е н и й н и м и « п р о л о м » , ш и р о к и м ф р о н т о м ід е в л іт е р а т у р у , з о к р е м а в п о е з ію , і н а с т у п н е « н а й м о ­ л о д ш е » п о к о л ін н я . В о н о д у ж е р о з м а їт е і з а ск л а д о м і за х а р а к т е р о м о б д а р у в а н ь та ш у к а н ь , а л е й о м у п р и т а м а н н е о д н е о б ’ є д н у ю ч е н а ч а л о : ід у ч и за п р и к л а д о м с в о їх п о п е р е д н и к ів « с и м о н е н к ів с ь к о г о » , у м о в н о к а ­ ж у ч и , п р и з о в у , « н а й м о л о д ш і» з м а г а ю т ь с я за м и с т е ц т в о в и с о к и х к р и т е р іїв , з а п р а в о п о - с в о є м у б а ч и т и і в ід т в о р ю в а т и с в іт і в и д н о 138

час за с у с п іл ь н и ц ь к о -г р о м а д с ь к у істи н н ість п оезії, за п оезію б о ­ р отьби . Ц ей н ов и й «еш ел он* л ітер а ту р н ого п оп ов н ен н я п оч и н а ється з п оетів, я к і п ри й ш л и д есь сл ід ом (х р о н о л о г іч н о тіл ьки ) за В ін гр а н ов сь к и м та Д рачем (чи й од н очасн о), я к -о т Гри горій К и ри чен к о, Б ор и с Н ечерда, Б о р и с М ам айсур, В ол оди м и р П ідпалий, Ірина Ж и л ен к о та ін., п р о д о в ж у єт ь с я ім енам и п оетів, щ о м а ю ть м інім альний л ітерату рн и й «ст а ж » (Ігор К ал и н ец ь, М и к ол а С кирда, Вадим К р и щ ен к о, Л. Ч ер ева тєн к о, Ф л ор іа н М и л ев ськ и й , О л ек сій Б улига, В ік тор М оги л ьн и й та ін.), щ е д ал і п р о д о в ж у єт ь с я п оетам и зов сім «без с т а ж у » , я кі о с ь щ ой н о заяви л и п р о себ е: В а си л ь Г о л о б о р о д ь ко, Г ри горій Тим енко, Іван Іл ьєн к о, М и кол а М ай оров та інш і, « в і­ сім н а д ц я ти л ітн і»; к інця ж том у «сп и ск о в і» щ е немас й, певно, не буде. М и н азвали л и ш е найп ом ітн іш і імена —- та їх , як бачим о, н а з­ би ра л ася чим ала ки ти ц я. П ро к о ж н о г о з ц и х а в тор ів м ож н а б у ­ л о б (і в а р то) говор и ти сп ец ія л ьп о та, на ж ал ь, м еж і ц ієї зам ітки н е д а ю ть нам т а к о ї м ож л и в ості. Х о ч е т ь с я т іл ь к и сер ед ц іє ї б ага том ан ітн ості п оети ч н и х обл и ч та р із н о х а р а к те р н о сті ід е й н о -т в о р ч и х і сти л істи ч н и х ш у к а н ь в ід ­ зн а ч и ти д ея к і н ай п ом ітн іш і тенденції. К о л и я к и й сь ч а с том у м ол од е п оп ов н ен н я у к р а їн с ь к о ї л ітер а­ ту р и п р и х од и л о п ер ев а ж н о з села, й у к р а їн с ь к а п оезія ж и в и л а ся п ер ев а ж н о «сіл ь сь к и м и » темами, м отивам и, асоціяціям и, р и тм ом елодичиим и й сти л істи чн и м и к он стр у к ц ія м и , то теп ер у се біл ьш е м ісц я в ід в о й о в у є собі в су ч а сн ій м ол од ій у к р а їн с ь к ій п оезії д у х о ­ ви й світ, х а р а к т е р у я в л ен ь і сп о со б ів м ислення, образн о-асоц ія -тивн и й лад «м іс ь к о ї» м ол од ої лю дини, «м ісь к о г о » ж и ття (при в сій у м ов н ості т а к и х р озм еж у в а н ь і к в а л іф ік а ц ій , в он и в с е -т а к и в и ­ н и к аю ть з р еа л ь н ої б а га тоя к існ ості су сп іл ь н о го й д у х о в н о г о ж и т ­ тя). Ц е м а є н еа би я к е значення я к для за безп ечен н я ід ей н ого п о в ­ н о к р о в ’я, д у х о в н о -п с и х о л о г іч н о ї п ов н оти у к р а їн с ь к о ї л ітератури , так і для р озш и р ен н я р еа л ьн и х м е ж її «влатти» над читачем . В ласне, м а й ж е в ся м ол ода п оезія (сп р а в ж н я тал ановита) р о з ­ в и в а єть ся п ід зн а к ом «гл оба л ь н ост і» (чи « с о б о р н о с т і» : б о х о ч у т ь в и сту п а ти р ечн и ка м и у к р а їн сь к о г о ж и т т я взагал і, а не ок р ем и х й ого «п а р а ф ій » ч и д ілян ок), але є п оети я к і п ри ц ьом у т я ж ію т ь д о св о є р ід н о г о «ур ба н ізм у», у в и щ еза зн а ч ен ом у см ислі. Зокрем а, п оетам и ор га н іч н о в и р а ж е н о ї «м іс ь к о ї» к у л ь т у р и є, з н ай м ол од ­ ш и х Б о р и с Н ечерда, Ірина Ж и л е н к о , Ігор К алин ец ь, С в’ тлана Й о вен ко, Л ю дм ила С кирда, О л ек сій Б ул и га , —■ х о ч у с е ц е зов сім не од н ак ові п оети (Б ор и с Н ечерда — п оет г о с т р о ї д ум к и су сп іл ь н и ц ь к ого сп рям уван н я , «в за см отв ор ен н я » н а п р у ж ен ого л ір и зм у й н а с­ м іш к у в а т о -г ір к у в а т о ї п а р ад ок сал ьн ості, г р о т е ск у тощ о, д ечим він н ага дує Є вген а П л у ж н и к а , а в ч о м у с ь ід е в ід су ч а сн о ї р о с ій с ь к о ї 130

п о е з ії; Ір и н а Ж и л е н к о — • с у т о « п с и х о л о г іч н а » п о е т е с а , щ о в и к р и ­ в а є « м а л о р о з в ід а н і» в у к р а їн с ь к ій л іт е р а т у р і с т о р о н и д у х о в н о г о ж и т т я в и т о н ч е н о ї ін д и в ід у а л ь н о с т і; х и м е р н и й і р е а л ь н и й в о д н о ­ ч а с, е с т е т и ч н о ц ін н и й с в іт І г о р я К а л и н ц я п о р о д ж е н и й в и т о н ч е н и м с п о г л я д а н н я м і п е р е ж и в а н н я м у к р а їн с ь к о г о м и с т е ц т в а й іс т о р ії — і д о п о м а г а є с т в о р и т и а т м о с ф е р у у к р а їн с ь к о ї д у х о в н о с т і; О л е к ­ сій Б у л и г а п е р е б у в а є в с т а д ії ф о р м у в а н н я я к о їс ь п о е т и ч н о ї ц іл о ­ с т і з « б р о д ін н я » р а ц іо н а л ь н о г о й ч у т т є в о - м е т а ф о р и ч н о г о н ач ал , д о м іш а н и х « н а у к о в и м и » а сп ір а ц ія м и т а іс т о р и ч н о -н а ц іо н а л ь н и м и р е т р о с п е к ц ія м и ). К о ж е н з ц и х п о е т ів з б е р іг п р о т е ж и в и й з в ’я з о к із т р а д и ц ій н о ю ч у т т є в о - п с и х іч н о ю с т и х іє ю «з е м л і» , д у х о в н і с о к и я к о ї і т е п е р н е ­ в и ч е р п н і. А л е є с е р е д м о л о д и х п о е т ів і та к і, щ о з а л и ш а ю ч и с ь у п е р ш у ч е р г у р е ч н и к а м и ц іє ї с т и х ії «з е м л і» , я к а ф о р м у є в е с ь х а р а к т е р їх н ь о г о м е т а ф о р и ч н о г о м и с л е н н я й с т и л іс т и к и , — в и я в л я ю т ь її г о с т р о й п о -м о д е р н о м у , з н е а б и я к о ю с в іж іс т ю й е н е р г іє ю ф о р м и . Ц е Г р и г о р ій К и р и ч е н к о , В о л о д и м и р П ід п а л и й , п о к и щ о м е н ш о ю м ір о ю Ф л о р іа н М и л е в с ь к и й . В о н и з ін ш о г о к ін ц я — в ж е н е з « м і­ с т а », а з « с е л а » , в ід « з е м л і» п р а гн у т ь д о « г л о б а л ь н о с т і» , « с о б о р ­ н о с т і» . В ід с т и х ії « з е м л і» й д у т ь і Б о р и с М а м а й с у р т а М и к о л а Х о л о д ­ ний, ал е в о н и в ід р із н я ю т ь с я в ід в и щ е з в а н и х п о е т ів б іл ь ш о ю о ч е ­ в и д н іс т ю ін т е л е к т у а л ь н и х та ід е й н о -п о л іт и ч н и х ш у к а н ь , б іл ь ш о ю ш и р о т о ю та ін т е н с и в н іс т ю р е а к ц ій на с о ц іа л ь н о -п с и х о л о г іч н і п р о б ­ л ем и с у ч а с н о с т і. П р и ч о м у , я к щ о Б о р и с М а м а й с у р ч а с о м ш у к а є в и ­ х о д у з ц и х с о ц іа л ь н о -п с и х о л о г іч н и х к о л із ій в ін д и в ід у а л іс т и ч н и х (у к р а щ о м у зм и с л і с л о в а ) р е а к ц ія х , т о в М и к о л и Х о л о д н о г о в с е б іл ь ш е н а р о с т а є г р о м а д я н с ь к е н а ч а л о, ш и р о к и й іс т о р и к о -п о л іт и ч н и й с и н т е з (і в з в ’я з к у з ц и м й о г о н е стр и м н а , ч а с о м п о т р я с а ю ч а , а л е н ік о л и н а д т о у ск л а д н е н а , м е т а ф о р и ч н іс т ь п о с т у п о в о « я с н і­ ш а є » і с т а є в ж е н е с т іл ь к и с а м о ц ін н о ю , а б іл ь ш е ф у н к ц іо н а л ь ­ н о ю ). Р я д п р е к р а с н и х в и ш у к а н и х в ір ш ів , п е р е в а ж н о н а тем и с п о г ­ л я д а н н я м и с т е ц ь к и х я в и щ , н а п и са в з о в с ім щ е м о л о д и й М и к о л а М а й о р о в з Ч е р к а щ и н и . Д у ж е с в о є р ід н и й , м ’я к и й і м у з и к а л ь н и й , а в о д н о ч а с т р и в о ж н и й , б е н т е ж н и й , т р о х и ін д и в ід у а л іс т и ч н о -б о ­ гем н и й , а л е та к и й , щ о д е с ь п о ч и н а є д о р о с т а т и (п о -с в о є м у : м ’я к о , ц н о т л и в о н а в іт ь у б а л а м у т с т в і) д о в е л и к и х л ю д с ь к и х т у г і б о л ів , д о т р а г е д ій н о ї м а с ш т а б н о с т і, — т а к о ж з о в с ім щ е м о л о д и й Г р и г о ­ р ій Т и м е н к о . Н а р е ш т і, т р е б а с к а з а т и п р о п оета , я к и й х о ч і н е в и д а в а в щ е ж о д н о ї к н и ж е ч к и (б о щ о й н о п р и й ш о в в л іт е р а т у р у : й о м у 19 л іт), а л е в ж е в ід о м и й л ю б и т е л я м п о е з ії, в ж е є з н а ч н о ю п о е т и ч н о ю в е ­ л и ч и н о ю і, я т о г о п ев ен , д у ж е ш в и д к о с т а н е о д н іє ю з н а й б іл ь ш и х 140

величин в у сій у к р а їн ськ ій п оезії. Ц е В а си л ь Г ол обор од ьк о, нині студ ен т п ер ш ого к у р су К и їв с ь к о го ун івер си тету . В суча сн ій поезії, особл и в о м олодій, В а си л ь Г ол обор од ь к о —• я ви щ е осібн е й несподіване. Й ом у н іби то невласти ва та р а ц іон а­ лістична м а сш табн ість, д о я к ої н е безу сп іш н о прагн уть суч а сн і м ол оді п оети ; він не п ор и в а ється у к о см о с і в «терм оя дер н і» с в і­ т о в і к л оп оти ; здається, ніби й ого н е д у ж е ц ік авл я ть і ті ідейні ш укання, я кі в ел и к ою м ір ою н а сн а ж у ю ть гр ом а д я н ськ о-а к ти вн у м ол оду поезію . А л е ц е л иш е перш и й погляд. Д о су ч а сн ого с в іт о ­ відчуван н я В асил ь Г ол обор од ьк о й д е своїм , надзвичайно са м обу т­ нім і цікавим су т о поетичним ш л я х ом . Н атом ість п ош и р ен ого те­ пер «інтел ектуал ізм у в Г ол обор одьк а н іби о ж и в а є світ п радавн іх анім істичних у явл ен ь про п р и р од у ; с в іт н аш ого д ал ек ого «н а їв ­ н ого» пред к а а бо д овір л и в ої дитини, засел ений дивними істотам и , наповнений чарівним и звукам и , к ол ьор а м и й пригодам и; св іт у к р а їн сь к ої народної, я зи ц ьк ої щ е, д ем онології, казки, загадки, д у м и . . . С в іт цей я в л я ється в ід Г ол обор од ьк а н е в л ітер ату р н и х рем інісц енціях, н е в ф іл о с о ф с ь к ій си стем і і н авіть н е як «тін і з а ­ бу ти х п ред к ів», — ал е як ж и в а р еа кц ія отак укл ад ен ої д уш і на ціл ком су ч а сн у н авк ол и ш н ю д ій сн ість. А н іби то «в у зь к ість », « х а т н ість» Г ол обор од ьк а ц е не відм ова від ба га тств а й н еви черп н ості світу , а особл и ви й ш л я х д о них, особл и в и й сп осіб увій ти до н и х «зсереди н и », п обачи ти в н утр іш н ю «д у ш у » речей, п обачи ти бага то в малому, безм ірн е в об м еж ен ом у й ф а н та сти ч н е в зв и ч н ом у й п обу товом у. Т реба оцінити п редм етн е та ч у т т є в е багатство п оети ч ­ н ого св іт у В. Гол обор одьк а, л ьок а л ізов а н е на п орівн я н о н ев ел и ч ­ к о м у ж и ттєв о м у «квад раті». М и к и н ул и т у т к оротки й погл я д на д еяк і д ілянки ш и р ок ого п оети ч н ого «ф р о н ту » л ітер ату р н ої м олоді. А л е сп одіваєм ося , щ о з ц ь о го у к р а їн ськ и й чи тач х о ч т р о х и у я в и ть р озм ах і хар а к тер піднесення н аш ої поезії. Іван Дзюба

ВІД РЕДАКЦІЇ: А в то р и ци х

двох

статтей

стал и в м ин улом у

м о ск о в сь к о -б о л ь ш е в и ц ь к о г о терору. ї х

р оц і ж е р т в о ю

с у д ж е н о за «бур ж у а зн и й

націоналізм » і т. п. М оск в і й ш л ося п р о л ік в ід а ц ію д в о х см іл и в і­ ш и х у к р а їн сь к и х письм енників та заєтраш ен н я в сіх тих, я кі х о ­ тіли б писати для свого н ар оду так, я к їм д и к ту є серц е і розум . У к р а їн ськ а еміграція відп овіл а на цей терор п ротестам и та п о ­ си л ен ою б о р о т ь б о ю за визвол ення У країни. 141

Іс т о р ія и д о к у м е н т а х (М узей ф отостатів) 3 1 -г о л и п н я 1863 р о к у м ін іс т е р в н у т р іш н іх с п р а в м о с к о в с ь к о ­ г о ц а р с ь к о г о у р я д у , — П й о т р В а л у є в — в и д а в та єм н и й о б іж н и к (« Ц и р к у л я р » ) в с п р а в і у к р а їн с ь к о ї м ов и . В н ь о м у в ін с т в е р д и в , щ о у к р а їн с ь к і п и с ь м е н н и к и і п у б л іц и с т и в и я в л я ю т ь ч и м р а з б іл ь ­ ш е а к т и Е н о с т и на в и д а в н и ч о м у в ід т и н к у і г о т о в л я т ь д о д р у к у ц і­ л и й р я д у к р а їн с ь к и х ш к іл ь н и х п ід р у ч н и к ів , я к т а к о ж п е р е к л а д -»іа ч ...ий дей стшігельпо iiu ciyn aer о т ік»і/іков. Наконец, . церал-губернатор. находит опасньїм и вредним в и п у ск в спет рассма.ем ого ньі" є ду х ов н ою цензурою* іісревода на малрроссиііский япьік Н ового

«і**'

'■

І іринимая во вшімание, с одн ой стор он и , настоящ ее тревож ное положенне общ ества, волнуем ого политическнми собм тиями, а с д р у г о й стор он и , имея в виду, что воп рос о б обучеш ш грам отності! на м естіш х нарсчиях не получил еще окончательного разрешения в законодательном порядне, министр внутренннх дел прнзнал н собходнмим , впредь до еоглаїиения с министром народного просвещ ения, обер-п рок ур ором св. синода и шефом жандармов относительно печатания книг на м алороссийском язм ке, сделать по цензурному ведомству распоряжение, чтобьі к печати дозволяли сь тол ьк о такне произведения на зтом язмке, которьіе принадлежат к області) изящной литературьі; пропуском же книг на малоросеий-Ско.м язьіке как д у х о в н о г о « д е р ж а н н я . . і д к п учебньїх и вообщ е назначаемьіх д л я - п р г т г ш .- і ч я л і л і п г г . чтення иарода. приостановнться. U распоряж ении зтом б и л о '" аергаемо на вьісочайиіее государя ім п ератора воззрение н его велнчеству благочно бьіло удостои ть он ое монарш его і. в •■\гею честь ПО*'

С в я т о г о П и сь м а . У в а ж а ю ч и р о з в и т о к у к р а їн с ь к о ї л іт е р а т у р и з а г ­ р о з л и в и м д л я м о с к о в с ь к о ї ім п е р ії, В а л у є в з а б о р о н и в ц и м о б іж н и ­ к о м , щ о д іс т а в з г о д о м н а з в у « В а л у є в с ь к о г о у к а з у » , д р у к у в а т и у к р а їн с ь к і к н и г и та ч а с о п и с и і в п р о в а д ж у в а т и у к р а їн с ь к у м о в у в ш к іл ь н и ц т в о та с у с п іл ь н о -д е р ж а в н е ж и т т я . В ід т о д і п о ш и р и в с я м іж м о с к а л я м и д е щ о п е р е ф р а з о в а н и й в и с л ів В а л у є в а : «У к р а їн и н е було, нем ає і бути н е м ож е». „ ^ “ Нием, -..«.іітн ск а зьів а ю іц и м ся в печати. О т і весьма ось . ...іь и о доказьінают, что никаного особон н ог» ма.юроссиГ.скоі.і язьіь.і не било, ліет ц б и т ь не может. н что наречие их, употребляемое простоііародвем, єсть тот же р у сск и ” язьік, тольк^ испорченньїй влиянием на него Польш и; что 'menvroK—4 ■' 1 1 0 DOCCOB. как И ДЛЯ велнь^поссі--

М а й ж е в т о й с а м и й ч а с , у Г а л и ц ь к о м у С о й м і у Л ь в о в і, в и с т у ­ п и в п о л ь с ь к и й п о с о л , Д у н ін Б о р к о в с к і, з а н т и у к р а їн с ь к о ю п р о ­ м о в о ю , в я к ій в и с л о в и в с я п о д іб н о , я к В а л у є в : « Р у с и (У к р а їн и ) н е ­ м а є ; є т іл ь к и П о л ь щ а і М о с к в а » . Ц і в и с л о в и в к а з у ю т ь я к д у м а л и і д о ч о г о с т р е м іл и о б и д в а н а ­ ш і с у с ід н і ім п е р ш л із м и . А л е в о н и п е р е р а х у в а л и с я . У к р а їн а н е т іл ь к и н е зн и к л а , а н а в п а к и п ід н е с л а с я із з а н е п а д у і п р я м у є д о с в іт л о ї м а й б у т н о с т і. У к р а їн с ь к и й н а р ід д о к а з а в с в о їм в о р о г а м і в с ь о м у с в іт о в і: У к р а їн а була, е і буде! 142

Ми сини вел етн ів дужа! Слово голови Ц У С УМ Омеляна Коваля на Сумївському Апелі для вшанування нам’яти Симона Петлюри*) Д орогі П од руги і Д рузі! М и п рибули сю ди, д о П ар и ж у, з р ізн и х країн, щ об спільно, в особл и ви й сп осіб відзначити 4 0 -в і р ок ов и н и героїчн ої смерти Голови У к р а їн сь к о ї Д ерж ави і Г ол ов н ого О тамана в ій сь к У Н Р сл. пам. Симона П етлю ри. Т ом у 40 літ, 25 травня 1926 р ок у , на б р у к у вул иці Р асін у ц ьо­ м у м істі, згинув в ід в о р о ж и х к у л ь той, х т о бу в перш им головним орган ізатором і н адхненником у к р а їн сь к и х збр ой н и х сил в 1917 році, оч ол и в ті зброй н і сили, а від та к став Гол овою У к р а їн ськ ої Д ерж ави. В о со б і Симона П етлю ри згинув щ ирий у кра їн ськи й патріот, щ о стави в д о б р о у к р а їн сь к ої Н ації пон ад у се особи сте, а ж и ття св о є п освя ти в бор оть бі словом , п и сьм ом і зб р оєю , бор оть бі за п о ­ б у д ов у у к р а їн сь к о ї н езал еж н ої Д ерж ави. З аслуга Симона П етл ю ­ ри перед у к р а їн ськ и м народом п ол ягає п еред овсім у том у, щ о в ріш аю ч и й для У кра їн и момент, к ол и тодіш н і пол іти чн і партії в 1917 р. сп ори л и над тим, я к у ф ор м у ф ед ера ц ії, чи співпрац і п рийняти з москалями, Симон П етлю ра, х о ч і н е в ій сь к ов и к по званню , в зя в ся д о організації армії. В н ьом у ож и л а к озац ьк а к ров й ого предків, щ о казала й ом у роби ти так, а не інакш е, б о вол ю зд обу в а єть ся тіл ьки бор отьбою , а д ер ж а в н ість за к р іп л ю ється збр ой н ою силою . В ш ан ов ую ч и сьогод н і й ого пам ’ять, ми бач и м о світл у п остать Г ол овн ого Отамана, щ о програвш и в нерівн ом у б ою в невідрадних для У кра їн и хви л и н ах, не в и р ік ся її і н е п іш ов з поклонам и до ворога, я к це зроби л и деяк і й ого суч а сн и к и з ем іґрації, але р іш и в ­ ся зроби ти все, щ об с в іт п оч ув п р о У к р а їн у і її змагання. Д о ц ієї праці нам агався запрягти та к ож у с ю у к р а їн сь к у еміграцію , бо на власній ви звол ьн ій практиц і стверд и в, щ о про У кра їн у св іт не знає і том у їй н е допом іг, коли в он а була в потребі. В с в о їх ста ття х до ем іґрації він п и сав: «Н е м арнотратним , не я ловим п ови н н о бути ж и ття і перебуван н я н аш ої ем іґр ац ії поза м еж ам и Б атьк івщ и н и , а повним гл и бок ого зм істу та п ож и точ н и х н аслідків для рід н ого к р а ю »! Р ол ю у к р а їн сь к о ї ем іґрації Симон П етлю ра вбачав у постійній дії, п о л ін ії у к р а їн сь к и х д ер ж а вн и х інтересів, п ід готовл яю чи ґр у н т до зд об уття в л асн ої д ерж ави . В ін п и сав: «О п и н и вш и сь на ем іґрації, ми н е к и нул и св оєї бор отьб и за н ац іон ал ьн о-дер ж а вн і *) А п ел ь в ід б у в ся в ря м ках ж а л ібн и х у р оч и стостей річницю см ерти С. П етл ю ри 28. 5. 1966 в П ариж і.

в 40-ву

143

ід еа л и . Т о й , х т о у н и к а є о д н еї, х т о п о с т у п а є п о п р и с л ів ’ю « м о я х а т а з к р а ю -— н іч о г о н е з н а ю » — т о й с в ід о м о с е б е в и в о д и т ь з ф а ­ л а н г и а к т и в н и х б о р ц ів н а ш о ї с п р а в и . Ц е у н и к а н н я п о д іб н и м б у д е д о т х ір с т в а і з н а й д е с в о ю н а л е ж н у о ц ін к у с е р е д т и х , х т о н е в т о м н о п р а ц ю в а т и м е , з м ін и в ш и м о ж е м е т о д и і ш л я х и б о р о т ь б и » . . . « В с е , щ о є м о р а л ь н о з д о р о в и м , п р а ц е з д а т н и м і н а ц іо н а л ь н о -ч е с н и м з - п о ­ м іж н а ш о ї е м іг р а ц ії, — ■ в с е м у с и т ь п р о в а д и т и д а л ь ш у н е в т о м н у б о р о т ь б у з а н а ш і н а ц іо н а л ь н о -д е р ж а в н і ід е а л и , з а в и б о р е н н я д е р ­ ж а в н о ї н еза л еж н ости н а ш ого народу. С и м о н П е т л ю р а н е о б м е ж и в с я т іл ь к и д о з а г а л ь н и х с т в е р д ж е н ь , щ о п о т р іб н о з р о б и т и д л я п о ш и р е н н я у к р а їн с ь к о ї п р а в д и в с в іт і. В ін в и з н а ч и в ч іт к о р о л і о к р е м и х г р у п і п р о ф е с ій . Н а у к о в ц я м д а в з а в д а н н я п р о б и в а т и с я в ш и р о к и й н а у к о в и й с в іт і там н а у к о в о д о ­ в о д и т и к о н е ч н іс т ь і в а ж л и в іс т ь у к р а їн с ь к о ї в іл ь н о ї Д е р ж а в и . П у б л іц и с т и й л іт е р а т о р и о д е р ж а л и з а в д а н н я п р о д іс т а в а т и с ь н а с т о р ін к и ч у ж и х в и д а н ь і т а м з в о д и т и б о р о т ь б у з в о р о ж о ю д е з ін ­ ф о р м а ц іє ю , п о д а ю ч и п р а в д у п р о У к р а їн у й її б о р о т ь б у . Б у д у ч и с а м н е п е р е с іч н и м ж у р н а л іс т о м , в ін д о к л а д а в у с і х с т а р а н ь , щ о б д е р ж а т и у к р а їн с ь к у с п р а в у ж и в о ю в д у ш а х і с е р ц я х с в о їх з е м ­ л я к ів . С и л а в о л і, я к о ю х а р а к т е р и з у в а в с я С и м о н П е т л ю р а , п о х о д и л а б е з п е р е ч н о з й о г о н е в г н у т о ї в ір и в с л у ш н іс т ь у к р а їн с ь к о ї сп р а в и . В ін в ір и в , щ о б е з в іл ь н о ї У к р а їн и н е м о ж е б у т и п о р я д к у і м и р у в Е в р о п і. « В с і д е р ж а в и — п и с а в в ін — у т в о р е н і п іс л я 1917 р. н а т е р и т о р ії к о л и ш н ь о ї Р о с ії, н е м а ю т ь ш а н с ів н а т р и в к е іс н у в а н н я і б у д у т ь з а в ж д и з а г р о ж е н и м и , п о к и на п ів д н і к о л и ш н ь о ї ім п е р ії н е з о р г а н із у є т ь с я і в с и л у н е у в ій д е н е з а л е ж н а д е р ж а в а у к р а їн ­ с ь к о г о н а р о д у » . Т е п е р , к о л и в в и с л ід і д р у г о ї с в іт о в о ї в ій н и п р о в а ­ л и л а с ь П о л ь щ а , в п а л и б а л т ій с ь к і д е р ж а в и і п о л о в и н а Е в р о п и п іш ­ л а п ід к о н т р о л ю М о с к в и , ц і в іщ і с л о в а С и м о н а П е т л ю р и п о в и н ­ н і б с т а т и п е р е с т о р о г о ю д л я с в іт о в и х п о т у г і н а ш и х б л и з ь к и х с у с ід ів . З а с в о ю б е з к о м г ір о м іс о в у б о р о т ь б у , з а с в я т і д е р ж а в н и ц ь к і ід е ї з а п л а т и в С и м о н П е т л ю р а н а й в и щ о ю ц ін о ю с в о г о в л а с н о г о ж и т т я . В биваю чи й о г о п р и п о м о ч і с в о г о а ґе н т а ж и д і в с ь к о г о р о д у , в о р о г х о т ів з а о д н и м м а х о м п о з б у т и с я н е в и г ід н о г о й н е б е з ­ п е ч н о г о п р о т и в н и к а та й д у ч и п е р е д с у д к и н у т и на у к р а їн с ь к и й н а р о д п ’я т н о а н т и с е м іт и з м у . Ц е в о р о го Е і ч а с т и н н о т іл ь к и в д а л о ­ ся , к о р и с т а ю ч и з т о д іш н ь о ї д л я н ь о г о п р и х и л ь н о ї к о н ь ю н к т у р и в Ф р а н ц ії. О д н а к п о м и л и в с я в о р о г , к о л и д у м а в , щ о з і с м е р т ю С и ­ м о н а П е т л ю р и з а к ін ч а т ь с я в и з в о л ь н і зм а га н н я у к р а їн с ь к о г о н а ­ р о д у . І м ’я П е т л ю р и с т а л о п р а п о р о м д а л ь ш о ї б о р о т ь б и . В б и в ш и П е т л ю р у , в о р о г в з я в с я в и н и щ у в а т и « п е т л ю р ів ц ів » , щ о ї х н а р о с т а ­ л и м іл ь й о н и . С п іл к а У к р а їн с ь к о ї М о л о д і о д н а з п е р ш и х п о с п іш и л а с я п о д а т и 144

сум н у в іст к у п р о в б и в ств о Симона П етл ю ри до відом а у к р а їн сь ­ к ого н а р од у в т. зв. ра дя н ськ ій У країн і. В істк а ця зел ектризувала п еред овсім м ол одь п о сел ах і м іста х У країни, щ о на таєм н и х с х о ­ д инах в ш а н ов у ва л а пам ’я ть п оги б ш ого і запри сягал ась п р о д о в ­ ж у в а ти бор отьбу . В З ах ід н ій У к р а їн і п рапор бор отьб и підняла в ж е р ан іш е У ВО , а в ідта к О УН, я к і оч ол ю в ав боєви й д р уг П етл ю ри полк. Є. К о н овалець. П од ібн а см ерть постигла т а к о ж і полк. Є. К он ова л ьц я 12 л іт п ізн іш е 23. 5. 1938 р. в Р оттердам і. Т а ідей, за я кі згинули С. П етл ю ра й Є. К он ова л ец ь, ж од н а сила в світі н е зм ож е вбити. Б о ід еї стал и вл а сн істю ціл ого у к р а їн сь к о г о народу. Ц ей народ зі с в о їх надрів ви дає н ови х п р овід н и ків, щ о тв ер д о ступ а ю ть ш л я ­ х о м с в о їх п оп ередн иків. О стан н ьої війни У кра їн а видала з себе У к р а їн сь к у П ов ста н сь к у А рм ію , я к у очол и в визначний стратег п а р ти за н ськ ої війни ге н .-х о р у н ж и й Т ар ас Ч уп р и н к а -Ш у х ев и ч . І в ін за ги н ув в нерівн ій бор отьбі, я к ти ся ч і й ого гер ой ськ и х б о р ­ ців. Т а У кра їн а раз на за вж ди утверд и л а свій ш л я х до в ол і і н і­ к ол и з н ь о г о не зійде. П озба ви в в ор ог та к о ж ж и ття сл. пам. Ст. Б андеру, щ о в св о ю ч ергу очол и в був б о р о т ь б у і став її сим вол ом в ч а с і після остан ­ н ьої війни. «С лід би катю гам д ав н о за зу б р и ть : М ож н а п ростр ел и ти м озок , щ о д у м к у породить, Д умки ж не в би ть» . . . писар. В асил ь С им он еи к о немов у від п овід ь ж о р сто к ій М оскві. В У к р а їн і в и р оста є н ов е м ол оде поколін ня, щ о ш у к а є за п р а вд ою і зн а ход и ть її п огребан ою і за к р и тою пон евол ю вач ем . Це ви кл и кає справед л и ви й бу н т і вед е д о н ац іон ал ьн ої свід ом ости , яка за в е р ­ ш и ть ся п ер ем огою в бор оть бі за в ол ю У країни. Н а том у ш л я х о в і п а дуть ж е р т в о ю С вітличн і і Д зюби, п адуть м ол оді х л оп ц і з В ор ох ти , щ о прагн ули п остав и ти пам’я тн и к Ів а ­ н ові Ф р а н к ов і, в п ад уть м о ж е й ті, щ о в К и єв і м а н іф есту ю ть св ою в ір н ість Ш евч ен к ов і, але народу, щ о прагн е волі, н іх то в п ох од і н е спинить. Б о над цим народом ш и р я є д у х В ел етнів — Симона, Євгена, Т араса, С тепана та ти ся ч в ід ом и х і невідом и х б о р ц ів -г е роїв, щ о впали в б ор оть б і за в ол ю й м огутн ість У к р а їн сь к о ї Нації. Зачерпнім і ми ту т п ри сутн і у стіп могили вел и к ого Сина У к р а ­ їни т іє ї незл ам н ої сили д уха, ц ь о г о в огн ю л ю бови, яким палало й ого серце, ти х в и со к и х при к м ет його н ев гн у того х ар а к тер у , щ об здійсн ити його св я ті заповіти. О. Коваль 145

Н а ш а ґ а л е р ія

З о я Л іс о в с ь к а -Н и ж а н к ів с ь к а У Ш в е й ц а р ії ж и в е д у ж е м а ­ л о у к р а їн ц ів : д е к іл ь к а р о д и н у Ц ю р іх у , д е к іл ь к а в Ж е н е в і і в ін ш и х м іс т а х . А л е м іж н и м и м а єм о о с о б и с т о с т і, я к і с в о є ю працею робл я ть великий вкл ад в н а ш е н а ц іо н а л ь н е , п о л іт и ч н е і м и стец ьк е ж иття. В із ь м ім о х о ч б и р о д и н у Н и ж а н к ів с ь к и х . Ц е с п ів а к і а к т о р О л е г Н и ж а н к ів с ь к и й : з а в ж д и активний, коли й д еться п р о п р о п а г а н д у д о б р о г о ім е н и у к р а ­ їн с ь к о г о н а р о д у , з а в ж д и п р и ­ с у т н ій там , д е т р е б а у к р а їн с ь ­ к и х п р е д с т а в н и к ів н а ч у ж и н е ­ ц ь к о м у ф о р у м і, а т а к о ж і там , д е в и х о в у є т ь с я у к р а їн с ь к а м о ­ л о д ь і д іт в о р а — у с у м ів с ь к и х т а б о р а х Б е л ь г ії, а о с т а н н ь о й у Ф р а н ц ії. Ц е й о г о д р у ж и н а — З о я Л іс о в с ь к а -Н и ж а н к ів с ь к а , д о ч к а в ід о ­ м о г о м и с т ц я Р о б е р т а Л іс о в с ь к о г о , т е п е р іш н ь о г о г о л о в и С о ю ­ з у У к р а їн ц ів у В е л и к о б р и т а н ії. П а н і З о я н е т іл ь к и в з ір ц е в а у к р а їн с ь к а м а ти , я к а в и х о в у є в у к р а їн с ь к о м у д у с і д в о є д іт е й і п р о в а д и т ь т р а д и ц ій н и й , в з ір ц е ­ ви й , з а в ж д и г о ст и н н и й , у к р а їн ­ с ь к и й дім . В о н а й в ід о м а м а ­ л я р к а , щ о с в о є ю т в о р ч іс т ю з д о ­ б у л а с о б і о д н е з п е р ш и х м іс ц ь в у к р а їн с ь к о м у м и стец ьком у ж и т т ю н а ч у ж и н і. Н а о к л а д и н ці ц ь о г о ч и сл а н аш ого ж у р н а л у і н а р із н и х й о г о с т о р ін к а х п о ­ д а є м о р е п р о д у к ц ії її к а р т и н . В он и не м ож у ть дати п овн ого в р а ж е н н я , б о о р и ґін а л и в к о ­ л ь о р а х , а р е п р о д у к ц ії ч о р н о 146

білі, але і з н и х м ож н а п оба ч и ­ ти я к о ї в и со к о ї к л я си є м аляр­ ка З оя Л ісов ськ а. П ані З оя н ар оди л ася 1927 р. у Л ьвові. П ісл я закін ч ен н я гім ­ назії всту п и л а до м и стец ьк ої академ ії у Відні, сту д ію ю ч и р ів ­ н оч а сн о м и стец тв озн а в ств о на ун івер си теті. В ід та к п р о д о в ж у ­ вала м а л я р сь к і ст у д ії у Л он до­ ні, в п ол ітех н і С кул о ф А рт, я к у закінчила з «Н ей ш он ел Д іп л ома ін Д езайн» та м едал ею за іл ю стр ац ію . Н а д и п л ом ов у п ра­ ц ю ви брал а тем у «Г у ц у л ь щ и на», д а ю ч и ц и к л к ар ти н у ф о р ­ мі к н и ж к и з власним текстом , я к р ів н о ж написала тезу «М о­ дерна у к р а їн сь к а ґр а ф ік а ». О би­ дві праці увій ш л и , я к зразки к ращ и х, д о а р х ів ів м ін істерства освіти у Л онлоні.

Родина Нижанківських: пані Зоя, її муж Олег, діти Ромчик і Лада, стоїть стрий — Омелян Нижанківський, педагог, компо­ зитор, музиколог, від 1930 року живе у Швайцарії

Вечерниці (1955) 147

П іс л я о д е р ж а н н я д и п л о м у , З о я Л іс о в с ь к а д іс т а л а т р и р іч н у с т и ­ п е н д ію в д е р ж а в н ій а к а д е м ії м и с т е ц т в у Р и м і, д е п р а ц ю в а л а в к л я с і м а й с т р ів п ід п р о в о д о м п р о ф е с о р а Р о б е р т о М е л л і. В т о м у ч а с і с п ів п р а ц ю в а л а р ів н о ж , я к іл ю с т р а т о р к а іт а л ій с ь к о г о ж у р ­ н а л у « С ц е н а р іо » . В ід с т у д е н т с ь к и х р о к ів б е р е З о я Л іс о в с ь к а у ч а с т ь у ч и с л е н н и х м и с т е ц ь к и х в и с т а в к а х в А н г л ії, І т а л ії т а ін ш и х к р а ­ їн а х . 1955 р. з д о б у л а н а в с е а к а д е м іч н ій в и с т а в ц і в Б ? р і в ід з н а ­ чен н я за портрет. З ін д и в ід у а л ь н и м и в и с т а в к а м и в и с т у п и л а в о н а в 1957 р о ц і у

Чарівна сопілка (1953) М ю н х е н і, т а в Ж е н е в і в П а л а т і Н а ц ій . У 1961 р о ц і в и їз д и т ь з в и ­ с т а в к о ю д о Б р а з и л ії, а 1964 д о С Ш А і К а н а д и . У р е ц е н з ії на в и с т а в к у в Н ь ю -Й о р к у І в а н К е д р и н (« С в о б о д а » . 2. 9. 1964) м іж ін ш и м п и с а в : « К о р и с т у в а н н я т е м а м и і м о т и в а м и д о с в о ї х о б р а з ів з р із н и х к р а їн Е в р о п и й А м е р и к и н а д а є її т в о р ч о с т і ін т е р н а ц іо н а л ь н у п о ­ л іт у р у , — п р о т е в о н а у к р а їн с ь к а м а л я р к а , н е т іл ь к и с в о є ю н а ц іо ­ н а л ь н о ю п р и н а л е ж н іс т ю , а й ч и с л е н н и м и м о т и в а м и ». З о я Л іс о в с ь к а в е л и к и й м и с т е ц ь . П е р е д н е ю ш и р о к а д о р о г а т в о р ­ ч и х у с п іх ів . В. Леник 148

Сум івський р е п о р та т

В ш ирокій сум івськ ій сім ’ї (В раж енн я з подорож і н а вк р уги світу) О. К о в а л ь

Голова ЦУ СУМ У м ів передбачувати й рискувати

Л ю блю спостерігати людей, щ о добилися в ж итті усп іху, зокрема коли цими людьми є наші — україн ські люди. Таку приємність зарезервував для мене д. Чубатий, закватирувавши мене в родині сум івськи х діячів, Тетяни і Ю рія Борців у Пенріт, біля Сіднею. З ними мав я приємність познайомитися вж е раніш е при нагоді Звигу в М ельборні. Однак тоді не бу­ ло часу, щ об наше знайомство поглибити. Т епер по десяти­ денній безупинній мандрівці з літака в літак, з авта до авта, з м ісцевости до місцевости прийш ла заслуж ена перерва. Тре­ ба було х о ч дещ о позбирати враж ення і поробити перш і під­ сумки. З практики знаю, щ о сприймати враж ення, аналізу­ вати явищ а й події є незвичайно важ ко, коли самому треба також в том у ж часі діяти. Та до всего мож на вреш ті звик­ нути. К оли сь говорили, щ о найваж че перебути перш их сім років, а мені вж е в сум івській р оботі піш ло на третє семи­ ліття. Ум ови для перерви виявились ідеальні. М ої господарі за­ меш кували вигідну, власної роботи, віллу, далеко в ід м ісь­ кого р уху , гуркоту, димів. Тут з одного бок у на віддалі яких 200 метрів розки нулось мале селищ е з 80 однородинних бу­ динків, а з інш их боків неосяж ні п ростори пасовиськ, сіно­ ж атей і евкаліптових лісів. Тільки де-н е-де сторчали госпо­ дарські будин ки-хутори. Т ом у кілька років, — розповідає д. Борець, — т у т були поля і н еуж итки з одиночними фермами. Б удучи в початках 50-их років будівельним робітником, він спостерігав, як розросталося м істо Сідней далеко на п ериф е­ рії. Однородинні будинки з городчиками і зеленню стали модою, чимось необхідним для кож ного урядовця, робітника, вільної проф есії. П ри такій п си хозі попит на землю п облизу міста 149

підносив її вартість у сотню й більш е. Ч ому ж би в такій ситуації і собі не скористати з такої коню нктури? Тут і за­ родилася підприсмчивість. У сі зароблені важ ко грош і пішли на купно землі подальш е від міста, бо там земля кош тувала відносно деш ево. В м іж часі з будівельного робітника пере­ клю чився на будівничого і до спілки з кількома іншими у к ­ раїнцями відкрив будівельне підприємство «Б аро-Т ім бер». М істо тим часом посувалося щ ораз далі, посуваю чи зі собою будову доріг, водопроводів і електрики. К ол и вж е ці соп утники м іської цивілізації були недалеко закупленої землі «Б аро-Т ім бер» побудував 80 будиночків, які в скором у часі були вигідно продані. Щ об залиш ити якийсь слід україн ськости в цьом у селищі, наш підприємець вніс прохання до м ісь­ к ої ради, щ об хоч дві вулиці носили українське ім ’я. М іська Рада заж адала відповідної документації

на

запропоновані

назви Івана М азепи і Степана Бандери. Тому, щ о саме в том у часі була голосна справа вбивства сл. п. С. Бандери, міська рада прийняла цю пропозицію, відкидаючи однак назву І. М а­ зепи. Ім’я наш ого підприємця ставало щ ораз більш відоме не тільки серед своїх, але передусім серед австралійців. В ід­ крились нові перспективи, нові мож ливості. Одначе помимо колосальної п роф есійн ої праці, відповідальности і браку часу д. Борець і його друж ина є активни­ ми в праці К У і О середку СУМ в Сідней. Вони є одними з ініціяторів і головних ф ундаторів та будівничих величавого Д ому У країн ської М олоді в Сідней. Т акож їхні дві симпатич­ ні доні є членами Ю СУМ і ж иво цікавляться всім, щ о укр а­ їнське. Знаючи, як відносно мало українців у світі виявляють свою підприсмчивість, задовольняю чись часто звичайною зар обітковою працею, або в найкращ ому випадку працею сл у ж ­ бовця, я не міг не висловити мого подиву і признання цьому відваж ному піонерові вільної п роф есії на австралійському континенті. Він умів передбачувати і рискувати, а це є пере­ дум овою успіху. 150

М іж сумівськими діячами

В ечором 28. 4. 1965 року був я гостем К райової Управи СУМ Австралії, щ о зібралася в гостинному домі родини Баляків. К рім д. Чубатого були щ е присутні: дд.: О. Смолинець — серкретар, Б. Ґут — організаційний референт і голова Осе­ редку Сідней, Т. Ф іґоль, Т. і Ю . Борець, М. К улик і О. К о ш арський — члени К У , А. Атаманюк і М. Смолинець — чле­ ни К онтрольної К омісії, інж. Баляк — голова Товариського Суду. Познайомився я також з панею Дому і сином Ігорем, студентом університету.

Г олова Ц У на засіданні К У С У М в А в стр а л ії. С идять: інж . Баляк, О. Смолинець, О. К ова л ь, А . Ч убати й, Б. Ґут^ А . А там ан ю к. С тоя ть: О. К ош а р ськ и й , М . К ул и к , X. Ф іґол ь , М. Смоленець, ЇО. Б орець

Друг А. Чубатий з ’ясував проблеми й труднощ і керівни­ цтва СУМ в А встралії, вказую чи на здекомплектування К У через виїзд голови д. М айковського до Канади і подр. Л. П рокоп до СІЛА. К рім того деякі члени К У є далеко поза осідком К У, щ о утрудню є оперативність у праці. Б ракує від­ повідник осіб до кооптування. Організаційна мережа СУМ складається з 8 Осередків і одно­ 151

го Відділу, зі загальним станом понад 1000 членів. Більш і Осередки (Сідней, Мельборн, Нью К астль, Аделяйда) є доволі замож ні. О середок СУМ в Н ью К астль дав з власної каси 900 ф унтів на будову місцевої церкви. Осередки М ельборн і Сідней мають власні Оселі, а Аделяйда робить заходи для набуття такої Оселі. В ідсутність безпосереднього і частого контакту з К У доводить в деяких О середках до відосереднього діяння, щ о очевидно послаблює організаційну і виховну працю. В цьом у напрямі потрібно збільш ити інформацію і ж ивий контакт, а справи СУМ в А встралії будуть поставлені на належний рівень. В дискусії були поруш ені різні актуальні питання, які да­ ли загальний погляд на проблеми україн ської молоді в А в ­ стралії. Д уж е важ ливе є те, щ о наша молодь, крім молоде­ ч и х організацій, має також відносно добре поставлене укра­ їнське ш кільництво, яке в загальному доповню є працю моло­ дечих організацій. З тієї зустрічі я виніс все таки позитивне враження. В наш их друзів в К У не бракує ні доброї волі ні глибокого розуміння власної відповідальности і завдань СУМ. Бракує те, щ о в більш ості бракує в країнах з великими просторами, а саме: послідовної і систематичної діяльности на в сіх щ аблях сум івської драбини і її координації. Це мож ливе тільки при наявності постійно затруднених людей, щ о допиль­ новували б безупинної дії і постійної перевірки доручень та прийнятих рішень. Це в свою чергу зумовнене сильніш ою матеріяльною піддерж кою з боку клітин і всього свідомого гро­ мадянства. Без цього проблеми наш ої молоді р озв’язати не вдасться. О ком по Сіднею

Н аступного дня, в четвер, в товаристві нашого суспільнополітичного діяча д. О. К ош арського, я мав змогу оглянути дещ о м істо Сідней, а головно його українські здобутки. Саме місто дуж е розлоге і гарно полож ене над морськими затоками, щ о творять з Сіднею великий природний морський порт. В и­ гляд центру міста схож и й радше на американські міста, з ве­ ликим р ухом і характеристичними будовами. Ціни на тек­ 152

стильні, ш кіряні й технічні вироби дорівню ю ть цінам у за­ хідній Европі, однак харчі на половину дешевші. Вийняток становить ціна на картоплю, щ о тут дорож ча від помаранч, чи бананів. В загальному ж иттєвий рівень вищий європейського. Заглянули ми також до бюра летунської компанії «К вантас», щ об полагодити справу дальш ої їзди. Там зустріли ми молодого інж енера-архітекта Денисенка, автора пляну Дому Української Молоді і доброго танцюриста. Відвідали ми Народний Дім на Лідкомбі з доволі великою залею, бічними кімнатами та буфетом. Там зустріли ми відо­ мих в А встралії суспільно-політичних діячів, пп. Любчика і Яськевича, з якими обмінялися думками на тему наших су с­ пільних проблем. Виявилося, щ о Народний Дім уж е затісний, щ об задовольнити всі потреби нашої Громади, а зокрема по­ треби молоді. Це довело до започаткування будови Дому У країнської Молоді. Досі закупВид на м к т о сідн ей лено вж е площ у під будову і зладж ено пляни. Ми оглянули цю площ у і ствердили, щ о во­ на знаходиться в догідному місці, недалеко церкви і Народ­ ного Дому. Питання цього Дому стало найпекучіш ою справою не тільки О середку СУМ Сідней, але також цілої К У. П оки­ щ о тут стоїть тепер дерев’яний барак, який тимчасово слу­ ж ить для сходин, навчання і засідань. Заплянований Дім мав би дати не тільки р озв’язку для потреб Осередку, але також приміщення для К У, рідної ш коли й інш их громадських установ. Поставлений в гарному архітектурном у оформленні і вивінуваний у необхідні научні, спортові й розвагові влаш ту­ вання, такий дім має викликати гордість і бути точкою при­ тягання для наш ої молоді. Задум сміливий, плян імпонуючий, а мета безспірна. Це щ е один доказ цього, щ о українці в А в­ стралії чимнебудь не задовольняються, а змагають до велич­ ного і великого. П ро це саме свідчить також церква св. Андрія, щ о знахо­ 153

диться тут недалеко, за наступним бльоком. В українському стилі, в формі хреста, з гарною банею, а при цьому наскрізь модерна. Ця церква була побудована стараннями бл. пам. о. Петра Дячишина, щ о кілька років том у згинув у трагічному випадку, виконую чи свої священичі обов’язки. Входимо до церкви і бачимо в притворі гріб її будівничого, щ о спочив тут на віки, заледве докінчивш и будову храму. Все тут таке сві-

М ом ент п освя ч ен н я н а р іж н ого каменя Д ом у М олоді. А к т у докон.ус П р еосв. К и р Іван П р а ш к о; зл іва с т о їт ь о. п р отоп р есв ітер Т е о д о р ов и ч ; зп р ава о. М . М ельн и к і гол ов а О сер ед к у в С іднею Б. Ґ у т

ж е, світле, молитовне. П арохом цього храм у є тепер о. Ген. Вікарій М ихайло Мельник, колиш ній секретар єпископа В. Ладики з Канади. Радий наш ому прибутті, о. Ген. Вікарій п о­ знайомив нас також із своїм сотрудником о. С. К респо, з п о­ ходж ення еспанець, щ о ревно віддається праці для українсь­ к ої церкви. В пляні ми мали також відвідати Владику УАПЦ, Впреосв. Варлаама, який однак з причини захворіння не міг нас прийняти. 154

Ц ього ж дня відвідали ми також видавництво «Вільна Думка», щ о випускає під цією назвою тижневик. Видавець і редактор «В. Д.», п. В. Ш умський, знайомий мені щ е з діпівської Німеччини. То ж скоро знаходимо спільну мову і п ору­ ш уємо болячки нашого суспільно-політичного життя, а також зупиняємось над проблемою наш ої молоді. В своїй редакцій­ ній праці Видавець держ иться принципу задовольнити всіх українців, даючи їм змогу вільного вислову на сторінках «В. Д.». Не обм еж ує він також дописів і статтей про СУМ, тіль­ ки нарікає, щ о замало їх приходить. Д орадж ую редакторо­ ві, щ об стосував часом засаду Магомета: якщ о гора не хоче йти до нього, то він іде до гори. По дорозі в Сіднеї відвідуємо також українські підпри­ ємства: ф ри зієрську робітню і український ресторан з бор­ щем, варениками й іншими українськими стравами. В між часі д. О. К ош арський успів поінформувати мене про наші зовніш ні зв’язки, які тут відносно добре поставлені. Концепції АБН знаходять тут зокрема добрий ґрунт, для чого у великій мірі причинилась двократна візита голови АБН Я. Стецька. Австралія належ ить до ти х держав, щ о одна з перш их, разом з Канадою, виступила на ф орум і О б’єднаних Націй проти російського колоніялізму в Україні й інш их п о­ неволених країнах. З нову в М ельборні

В п ’ятницю ми з д. Чубатим вируш или в дальш у дорогу. На нас чекав О середок СУМ в М ельборні, щ о під час Здвигу не мав нагоди на інтимну зустріч, бо мусів займатися гостями з цілої А встралії. Зустріч з громадянством і членством СУМ відбувається в обш ирному приміщенні під К атедрою св. ап. Петра і Павла. П рисутніх понад 200 осіб. Голова О середку д. Ю рій Венгльовкий здає звіт про стан Осередку, представляючи окремо чле­ нів Управи: дд. М. Дума, заст. голови, Ірина Нагірна, секре­ тар, Олена Пундяк, орг. референтка, С. Барилка, скарбник, С. К улик, 2-ий заст. голови і господарчий реф., Петро С оро­ ка, реф . Ю С У М і головний виховник, Мих. К огут, булавний

ЮСУМ, Славка К уцаб, булавний писар. Організаційний стан Осередку: 280 членів, в том у 197 юнацтва, 55 дружинників і 28 сеньйорів. Дружинники працюють у трьох Дружинах: культурники — 17 осіб, відповідальний є Петро Цькуй, госпо­ дарники — 19, відповідальний Василь Бутренко, виховники —■ 19, відповідальний Петро Сорока. Сеньйори творять окре­ му розбудови Оселі, куди належать 28 осіб. Добре наладна­ ний збут сумівських видань (150 «К рилатих» і 45 «Авангар­ ду»), якими займається невтомний кольпортер Я. Кутний. В Рідній Ш колі навчається 500 дітей. Пласт нараховує 97 н овацтва і 114 юнацтва. При СУМ існує драматична група, ба­ лет і оркестра. Занотовую поспішно всі ці дані, а в серці ра­ дію, щ о знаходж уся серед гущі одного з найбільш репрезен­ тативних і працьовитих наш их Осередків. В ітаю з успіхами й досягненнями та заохоч ую до ще більш послідовної й від­ даної праці. Це тим більше, що СУМ тут знаходить підтрим­ ку з боку наш их педагогів і загалу громадянства. М іж виховниками-інструкторами знайомлюсь з почесним членм СУМ в А встралії — проф. В. Олійником і його дружиною, активною сумівською діячкою. Доповідь була сприйнята з великим зацікавленням і ж ва­ вою дискусією. Так і видно, щ о виховні проблеми в цьому Осередку є «хлібом насушним» і байдуж их немає. «Не забудьте спом’янути . . . » В суботу йдемо на місцевий цвинтар, де поховані двоє молодих сумівців, Орися М ісько і Ю рій Сорока, щ о зги­ нули том у два роки в автовій катастрофі. Віддаємо шану па­ м’яті цих, двоє молодих ідейних одиниць, що, не побравш ись за життя, лягли в спільну домовину, злучені навіки. Осінній лист встеляє густо доріж ки й могили та молитовно ш арудить ж аль за недостиглою молодістю. Сьогодні тут, напередодні провідної неділі, відправляються нагробні Парастаси. Лине жалібно «вічная пам’ять». їх тут є вж е більше, могил наших ізгоїв, щ о знайшли вічний спочинок у цій країні, далеко від України . . . (Далі на стор. 175) 156

Краса р ідного Нраю:

Лемківщина — опоясана срібннм Сяном О. Волинець К о ж н и й народ, а т а к о ж ч а ст о й о к р ем і племена, м а ю ть св о ю у л ю б л ен у р іч к у , п р о я к у ск л а д а ю ть л еґен д и і п існ і і я к а є для н и х чи м сь бл и зьки м , з в ’я заним з іс т о р іє ю їх країн и, м іста, села в я к о м у в он и н а р о д ж у в а л и сь і ви роста л и . Т е чим д л я гуц у л ів є р ік а Ч ерем ош , д л я за ка рп атц ів Т иса, тим для лем ків*) є л ю би м и й і осп ів ан и й в п іс н я х Сян. Сян, н а й біл ьш а р іч к а Л ем ківщ ини, над я к о ю р озта ш у в а л и ся п р а ста р і л ю д сь к і осел і і м іста, в и тік а є з к а р п а тсь к и х гір, п о я к и х с т ік а ю т ь б іл ь ш і і м енш і г ір сь к і п оток и . Р іч к а ця має с в о є д ж е р е л о на в и со т і 800 м етр ів і теч е ч ер ез Л ем к ів щ и н у гл и бок о в и р ізь б л е ­ ними долинам и, ч а ст о п р ор и в а ю ч и сь ч ер ез г ір сь к і х р е б т и і зм і­ н я ю ч и с в о ю течію . Н а д ся н сь к і осел і р озм іщ ен і на х а р а к тер и сти ч н и х для ц ього к р а ю р іч к о в и х тер а са х. В ід н еп ам ’я тн и х ч а сів р іч к а Сян в ід ігр а ­ в ала в ел и к у р о л ю в за сел ен н і у с іє ї з а х ід н ь о ї Л ем ківщ ини. Н а се­ *) Н азва «л ем ки » і «Л ем к івщ и н а », я к п и ш е в с в о їй цін н ій к н и зі п р о ф . С тепан Ш а х («М іж Сяном і Д унайцем », В -в о « Х р и ст и я н сь ­ к ий г о л о с», М ю н х е н 1960), н е є п ер в існ ою , ані іст о р и ч н о ю н азвою , ї ї н ак и н ул и цій, н ай д а л ьш е на з а х ід в и сун ен ій , в ітц і у к р а їн сь к о го н ар оду, п ол як и , а згодом й наш і ін тел іґен ти , задл я у ж и в а н н я ними сл ов а «л ем ». Істо р и ч н о н ази вали се б е м еш ка н ц і к р а ю м іж Сяном і Д унайцем «руси н а м и », ч и «ук р а їн ц я м и », так само, я к ін ш і п ів ­ д е н н о -за х ід н і у к р а їн с ь к і племена. С ьогодн і, одначе, ця назва прийнялася, і в п оточ н ій м ові, і в н а у ­ ці. Щ ой н о н аси л ь н е ви н и щ ен н я п ол я к ам и у к р а їн с ь к о ї л ю д н ости Л ем к івщ и н и в 1945-48 pp. п оста в и л о п ід за гр озу зан и кн ен н я ц ієї назви, я к т а к о ж і в сь о г о у к р а їн с ь к о г о плем ени лем ків. П ол я к и н ам агаю ться н ав іть «н а у к ов о» д ока зати , щ о в Л ем к івщ и н і ж и л и к о л и сь п о л ь сь к і племена, я к і бу л и у к р а їн ізов а н і наш им и к н я з я ­ ми Р ости сл ав и ч ам и . А л е я к щ о б ц е бу л а правда, т о ч ом у ж п ол як и н е зм огл и «в ід у к р а їн ізу в а ти » л ем к ів на п р отя зі 600 р о к ів (так д о в г о п ан увал и над Л ем к ів щ и н ою п о л ь сь к і ок уп а н ти !)? У к р а їн с ь к і істор и к и нє су м н ів а ю ть ся в том у, щ о Л ем ківщ ина н ал еж ал а в ж е в п ер ш и х с т о л іт т я х д о м огу тн ь ої с л о в ’я н сь к о ї д е р ­ ж а в и антів, т о б то п р ед к ів у кра їн ц ів . Т а к о ж п ізн іш е за к н я ж и х ч а сів Л ем к івщ и н а була ч а сти н ою П ер ем и ськ ого к н я зівства , а в ч а с в ел и к ого з р и в у Б огдан а Х м е л ь н и ц ь к о го к оза ц ь к і ем ісар и п о ­ ч у ва л и ся в Б еск и д а х, я к в се б е вдома. 157

лення нап ливал о з п ів н оч і на південь, о в ол од ів а ю ч и долинами л ів и х і п р а ви х п р и ток ів і п осу в а ю ч и сь в н етрі в ел и к и х пущ . В ід н айдавніш их ч а сів д ол и н ою С яну п р ох од и л и т а к о ж торговел ьн і

А

Церква Покрови Пресв. Богородиці в Рихвальді, повіт Горлиці, побудована в 1653 p., відновлена в 1849 році ш л яхи , п ро щ о свід ч а ть зн а хід к и з п ер іод у бронзи, р и м ськ и х ч а ­ сів, а та к ож ар абськ і монети. Головним осередк ом , з я к о г о в и л и ­ валися хви л і п осел ен ц ів -к ол он іза тор ів п у щ а н сь к и х теренів, були зем лі П ерем иш лянщ ини і С яноччини. В ж е в ра н н ьом у сер ед н ьо­ 156

віч ч і виникл и над сер ед н ьою те ч ією С яну понад 20 городищ , ч и с ­ ленні сел а і оселі. Х а р а к т е р країн и, п о я к ій п р отік а є Сян, м ож н а п од іл и ти на три окрем і ф із и к о -г е о г р а ф іч н і зон и : в и со к о гір сь к у від д ж ер ел річки,

Церква в селі Дусівці коло Радимна, пов. Перемишль, збудована в 1661 році, розібрана поляками в 1954 році яка бер е св ій п оч а ток за селом С янки і на півд н і п оп ов н ю ю ч и сь численним и п оток ам и і струм кам и п р ох од и ть в у зь к о ю д и к ою , але д у ж е м а л ьов н и ч ою д ол и н ою д о села Р ай ськ е. П р оти ск а ю ч и сь к р ізь гір сь к і ущ елини, через гір сь к и й край, п ок ри ти й п ущ ам и 159

(де в и сота гір д ося га є в сер ед н ьом у 1 000 м.), р іч к а п ід х о д и ть п ід сам і стр ім к і і в и со к і ск ел і гір ськ ого, л іси с т о г о л ан ц ю га — > О д р и д у, з сер ед н ь ою в и со т о ю 700-800 м. З л ів о г о б о к у зд ій м а ю ться г ір ­ с ь к і полонини, я к В у с к о в с ь к е бедро, П ол он и н а Ц ар и н ськ а і В и т л и н ськ а. Ц і гори п о р о сл и лісами, п е р е в а ж н о б у к о в и м и і см е р е к о ­ вими, а ч ер ез гл и бок і їх долини з диким и, к р у ти м и у збіч ч я м и з ш ум ом н е су ть д о С я н у с в о ї в од и п о т о к и : В ол оса ти й , Н а січ а н сь кий, Д верник, Т у л ьськ и й і бага то м ен ш и х стр у м оч к ів . Т ечія С я н у т у т ш ви д ка , а п р о р и в а ю ч и сь ч ерез кам ін н і х р е б т и тв ор и ть ту т С ян н ев и сок і, д у ж е м а л ьов н и ч і пороги, а ч а сом т и х і «бел а ». Землям ц іє ї в у з ь к о ї дол и н и за в ж д и за гр о ж у ю т ь н есп одіва н і п овен і. Т я ж к е і н ебезп еч н е бу л о ж и ття п ер ш и х л е м к ів сь к и х п осел ен ­ ц ів серед г л у х о ї к а р п а т сь к о ї пущ і. П ід н ев ел и ч к і п ол я треба б у ­ л о в и к о р ч о в у в а ти стар и й ліс. Сян, чи т о на п р ов есн і, чи п о в е ­ л и к и х зл и ва х, зн оси в п осів и і н а в іть ц іл і села. Р я ту ю ч и л ю дей в ід гол од у той ж е сам ий С ян п р и х од и в з д оп ом огою , н есуч и в с в о їх в о д а х в ел и к у к іл ь к іс т ь та к и х риб, я к п стру ги , п естря ки , л ососі, а н а в іть осетр и . В ел и чезн і п у щ і бу л и п ов н і зв ір ів оленів, к із, ведм едів, в ов к ів , лисиць, б у р су к ів , на я к і л ем к о н аставл я в с в о ї сільця. Г оловним за н яття м б у л о р озв ед ен н я скота. Т в а р и н ­ н и ц тв о д а в а л о л ю д я м в о в н у для сук н а, х у тр а , ш к ір и на «м о р щ а к и » і м ’я с о для п р ож и ття . Н ад гір ськ и м и п оток а м и виникали су к н ов а л ьн і, д е с у к н о тов к л и в с т у п а х (с. С тупосян и). Х и ж а а б о х а т а і го сп о д а р сь к і бу ди н к и л ем к ів п обу д ов а н і з гр у б ого те са н о го дерева. К р ім бу дів ел ь, щ о зн а ход и л и ся в селі, еисоко в г о р а х були щ е п обу д ов а н і бу д ів л і — х и ж і і буди д л я х у д об и . О к р ем у гал узь л ем к ів сь к ого бу д ів н и ц тв а ста н ов л я ть їх д ер ев ’яні ц ерк ви , щ о на тлі см ер ек ов и х л ісів і г ір тв о р я т ь ц іл існ у гар м он ій н у к артину. На п ів н іч від села Р а й сь к о го к р а єв и д зн а ч н о м ін я ється , долина С я н у п ош и р ю єть ся , м андри р іч к и ста ю т ь б іл ьш лагідними, о к о ­ лиц я зал ю д н ен а гу стіш е, села п р о стя га ю ть ся вздовж : б ерегів р іч к и П оселен н я в ц ій п ол осі є старіш е, б о ся га є ра н н ього с е р е д ­ н ьов іч ч я . Ч а с т о т р а п л я ю ть ся стар і гор од и щ а — в Г ород ку, М он а сти р к у , В а х л ь ов ій , М и ч к івц я х , С яноці, Гочві. К а р п а тсь к а п у щ а зн а ч н о тр у д н іш а, г ір с ь к і в и со ти зн а ч н о т у т н и ж ч і і лагідніш і, п озба вл ен і д и к ого п е р в існ о го х а р а к тер у . За сел ом Р а й сь к е Сян р об и ть в ел и к у п етл ю , п р отік а ю ч и під у р ви щ ам и в и со к о го берега, д о х о д я ч и д о села Х р е в т у , п отім з а в е р ­ та є на півн іч, д о х о д и т ь до с. Соліни, п р и й м аю ч и з л івого б о к у в ел и к у г ір с ь к у р іч к у — С ол ин ку. Зм іцнений водам и С ол инки п р о ­ п л и ва є н ед ал еко н а й в и щ ої ту т в и соч и н и Я в ір і, м ін я ю ч и с в о ю те ч ію в п ів н іч н о -за х ід н о м у нап рям ку, д о х о д и т ь до д у ж е ста р ої осел і —■ М и ч к ов ец ь, я к а існ увал а т у т щ е на п оч а тк у X V віку. На п ів н іч в ід с. М и ч к ов ец ь Сян ви ги н а ю ч и сь біл я с. З віриня, 160

обм иває з півдня г ір сь к у ок ол и ц ю Д ібр ов у та п р я м у є зн о в у і д о ­ х од и ть до м істеч к а Л іська. Н евел и чк а стар а осел я розта ш у ва л а сь над стрім к и м берегом Сяну. А р х е о л о г іч н і д осл ід ж ен н я і зн а хід к и д озв ол я ю ть при п ускати , щ о ця осел я виникл а д о X I V в. і отр и ­ мала св о ю н а зв у від л іси сто ї околиці. В ідд авн а бу л о в Л іськ у дві церкви, к о сте л і синагога, а над Сяном зн оси ть ся щ е й тепер оборон н и й зам ок. В X V I в. Ст. С тадн и ц ьк и й збу д у ва в т у т «к а л ь в ін ськ и й збір » і ви дав п о п о е і В а си л еві і й ого п отом к ам грам оту, в я кій обд ар у ва в їх м а єтк ам и в м. Л ісь к у і в ок ол и ц я х, в ідд аю чи й ом у д о х о д и з д в о х л ісь к и х церк ов.

Герб міста Перемишль Від Л іськ а Сян стає судн оплавн и м тіл ьк и п ри в и сок ом у стані води. П р отік а ю ч и на п ів н іч ч ерез З агір’я, д е прийм ає р іч к у О сл аву, Сян в х о д и ть в д оси ть ш и р о к у долину, сту к а ю ч и к ам ’янистим дном д о л е м к ів сь к о ї стол и ц і С янока. Стара це оселя, перш а іс т о ­ рична в істк а в л ітоп и са х ф ігу р у є під 1151 рок ом , к ол и п р и владі стоя в п осад н и к п ер ем и ськ ого князя. На в и со к о м у ск ел я стом у б е ­ р езі С яну з X в ік у зн оси вся город, щ о бу в у ті ч а си стол и ц ею Л ем кірщ ини. Ч ер ез С янік п р ох од и в у ра н н ьом у сер едн ьов іч чі в еликий ш л я х на М адярщ ину. В X V I в. на ста р ом у ся н іц ьк ом у городи щ і бу в п обу д ов ан и й оборон н и й за м ок в сти л і рен есан су, я ки й збер ігся д о н аш и х дн ів і в я к о м у теп ер м істи ться іс т о р и ч ­ ний м узей, ш и р о к о відом и й своїм и збір к а м и ста р и х л ем к ів ськ и х ік он і етн ограф ічн и м и збіркам и. М іст о С янок, в ід ом е своїм и м у ­ 161

зея м и і гарним и ок ол и ц я м и ста л о теп ер гол овн и м осер ед к ом т у ­ р и сти ч н ого р у х у . В ід С я н ок у р іч к а С ян н есе св о ї в о д и на п ів н іч і н ед ох од я ч и д о М еж и бор од д я , т е ч е т у т м ал ьовн и чи м и гір ськ и м и ущ елинам и, зм ін ю є с в ій н а п р я м ок н а п ів н іч н о -сх ід н и й , м инає села Д убини, Т е р а в у С ол я н у і с т а р у о с е л ю М ри гор од. П р о ц е ста р е за вм и р а ю ч е м істеч к о, я к е ч а ст о зал и вал и в од и С яну, збер егл а сь сер ед м ісц е ­ в о г о н аселен н я л єґен д а, згід н о1 з я к о ю п ер ш і д ом и при н есл и сю д и в од и Сяну. В м іст е ч к у була к о л и сь м у р ова н а ц ер к ва X V в ік у , а м ісц ев е н аселен н я за й м ал ось п е р е в а ж н о гон чар ств ом . На п ів н іч від М р и гор од у Сян тече п ід стр ім к и м в и сок и м б е р е ­ гом, порозти н ан и м гл и бок и м и я рам и ; д олина р іч к и ту т зн а чн о з в у ж у є т ь с я і т іл ь к и під селам и У л и чем і Д об р ою зн ачн о п о ш и р ю -

Будинок кол. Української державної Гімназії в Перемишлі ється . С ел о У л и ч є д у ж е с та р о ю осел ею , я к а існ ув а л а ту т щ е д о 1373 р ок у . С еред іст о р и к ів існ у є при п ущ ен н я, щ о є. У л и ч, в я к о м у на в и со к ій горі за л и ш и л и сь сл ід и городи щ а, бу в за л ож ен и й л ю д ьм и з плем ені ул и чів, щ о п ід ти ск ом степ ов и к ів зали ш и л и св о ю з е м ­ лю , п е р е се л ю ю ч и сь в г ір с ь к у ок ол и ц ю н ад Сяном. В 1694 р. іс н у ­ в а в ту т п р а восл а вн и й обор он н и й м он асти р, а ок ол и ц я була п о к ­ р и та в ел и к и м и см ер ек ов и м и і д у бов и м и лісами. На в и сок ій горі над С яном с т о їт ь щ е й теп ер стар а д е р е в ’я н а ц ерк ва , оточен а к а м ’я н ою стін ою . Сян, д о речі, тіл ьк и в ід с. У л и ча ста є с у д н о ­ плавним. В д ав н и н у ул и ча н и займ ал ися б у д о в о ю «к ом я г» (в ел и ­ к и х чов н ів ), на я к и х відп рав л я л и вн из п о С яні а ж д о Висли: га ­ л и ц ьк у сіль. (Далі на стор. 230; 162

Що читати Н

а

К

и

ї

в

!

їїе р е д і м н ою к н и ж к а — спогади д -р а Ром ана Д аш кевича п. н. «А р ти л ер ія С іч ов и х С трільців у б о р о т ь б і за З ол оті К и їв сь к і В о­ р ота ». З ручн и й ф ор м ат, на д обр ом у папері, д об р е обдум ана обк л а ­ динка, д е без за й в и х сл ів в и би ва ється за гол овок , який м істи ть в со б і п ройден ий т я ж к и й ш л я х «О гня й к р о в и » од н ої м ал ен ьк ої ч а ­ стини у к р а їн сь к о г о в ій сь к а «З А З Д О Б У Т Т Я К И ЇВ С Ь К И Х З О Л О ­ Т И Х В О Р ІТ ». З м іст к н и ж к и ц ік ави й та к ор и сн и й для ш и р ш ого у к р а їн с ь к о ­ го гром ад я н ства у віл ьн ом у світі, а в п ер ш у ч е р гу для н а ш ої м о­ лоді, яка не за в ж д и мала м ож н ість бл и ж ч е позн ай ом и ти сь з на­ ш им славним минулим. П рости й в оя ц ьк и й стиль автора за х оп л ю є читача та в нап’я ттю провади ть п оч ерез к о л ю ч і терня у к р а їн сь к ої н ов ої і с т о р і ї . .. П роста, щ и р а м ова автора я сн о р озп ов ід а є нам с в о ї спогади п р о організацію , б ой ов у д ія л ьн ість та к ін ец ь У к р а їн сь к о ї Б р и ­ гади А р ти л ер ії У С С -ів , ф ік с у ю ч и ба га то ц ік ав и х , д о сьогод н і не зн ан и х м ом ентів з іс т о р ії в ій сь к о в и х ф ор м ац ій У к р а їн сь к о ї Н ар од н ьої Р есп убл ік и . В сі п од ії автор оп и сує без ж а д н и х п р и к р а с та за й ви х д ек ор а ­ цій. В сі ф а к т и тв ор я ть соб ою од н у н ерозд іл ьн у ц іл ість та п ол о­ нять читача, я кий автом атичн о в к л ю ч а єть ся в автора дум к и і разом з ним п ер еж и в а є щ асл иві і трагічн і м оменти ви звол ьн ої боротьби . Ч и таю ч и стор ін к и ц ієї к н и ж к и та п ер еж и в а ю ч и її зм іст, мені п р и к р о р оби ть ся за себе, за нас, щ о ми так мало п р и св я ч у єм о у в а ­ ги подіям н аш и х ви звол ьн и х днів. Я к с к о р о ми при забул и тих, які, м а й ж е дітьм и молодими, д обр ов іл ьн о п іш л и в и бороти для нас У країн у. Ч ом у така велика апатія до ц ієї гор стк и н аш их героїв, а н авіть д ея к и х лицарів «З ал ізн ого Х р е ст а » ? Я ка цьом у п р и ч и ­ на? А д ж е ж ряди їх з к ож н и м днем р ід ш а ю ть. І чи за л и ш еться в нас пам ’я ть про них, я к в ід ій д е в ід нас остан н ій з у к р а їн сь к и х спартанців? Х іб а гер оїч н ість н аш ої м ол оді під К рутам и , п ід Б азаром, під Б родами, в б у н к ер а х у к р а їн сь к и х п ра л ісів є м ен ш е героїчна, як «Щ ур ів Т о б р у к у », чи д еш ев ого Д ж ем е Б он да? А д ж е ж ц е наш і безк он ечн і «Т ри п іл л я », я к і к л а д у ть підвали ни нації, за я к і ми ніколи не см ієм о забувати . І к ол и д ій сн о ц е нам тя ж к о д ається збагнути, тод і при гля н ьм ося другим національним групам і вони п о к а ж у т ь нам, я к н ал еж и ть р озу м іти н аш и х ветеранів, а тим біл ьш е гер оїв в и зв ол ьн ої боротьби . Юрій Денисенко 163

Виключно для Подруг Образ су м інки (Інтерв’ю) Н ас ц ік а в и л о знати я к і п р и к м ети в о ч а х ю н а к ів , ста р ш и х с у м ів ц ів та н е су м ів ц ів п ов и н н і від зн а ч а ти с у м ів к у в су сп іл ь н ом у ж и тті. Т ом у з п ов и щ и м питанням ми п ід ій ш л и д о ч о т и р ь о х о сіб р із н о го в ік у та з ін ш и х к іл ж и ття . Н а н аш е питання ми о д е р ­ ж а л и н асту п н і в ід п о в ід і: 17-літній школяр-сумівець — ' у в а ж а є, щ о су м ів к а повинна б у т и св ід ом ою у к р а їн к о ю , м ати д об р е ставл ен н я д о с в о їх д р узів і п о д р у г н е за л еж н о в ід ц ього, ч и в он и є чл енам и СУ М , чи ні. В он а н е повинна у в а ж а ти , щ о сам а п р и н а л еж н ість до С У М д ає їй тим самим п р а во в в а ж а ти себе за щ о с ь к р ащ е. С в оє п еребува н н я с е ­ р ед ч у ж и н е ц ь к о ї м ол оді вон а пови н н а в и к о р и сто в у в а ти для п о ­ ш и рення у к р а їн с ь к о ї н ац іон ал ьн ої дум ки. 21-літній сумівець, який вж е працює, ста в и ть н асту п н і вим оги : С ум івка пови н н а бу ти н ац іон ал ьн о свід ом а та в м іти д об р е д и ск у т у ­ вати, гол ов н о на п ол іти чн і теми. В она п ови н н а м а ти од н ак ове с т а в ­ лення д о в с іх с в о їх д р у зів і под руг. З а о со б л и в е відзн ачен н я с у м ів к и в ін у в а ж а є її д обр и й при к л ад та в зір ц е в у поведін ку, щ о п ови н н і в ід д зер к а л ю в а ти її серед м ол оді, я к у к р а їн с ь к о ї так і ч у ­ ж и н ец ь к ої. В ч у ж и н е ц ь к о м у к р у зі в он а пови н н а від ігр а ва ти ролго у к р а їн с ь к о ї п р оп аган д и стк и та зн а х од и ти в ір н и х п р и х и л ьн и к ів для У країни. В очах 25-літнього студента, я ки й н е н а л еж и ть д о ж о д н о ї м о ­ л од еч ої ор ган ізац ії, су м ів к а м уси ть бу ти п ер ш за в се н ац іон ал ь­ н о свідом а, м ати д о б р е знання у к р а їн с ь к о ї п робл ем ати к и і п ід п о ­ р я д к ов у в а ти с в о ї в л асн і ід еї спільн им ідеям ви звол ен н я Б а т ь к ів ­ щ ини. В ч у ж и н е ц ь к о м у св іті в ід неї вим агає гід н ої реп р езен тац ії у к р а їн ства . 50-літній редактор — прихильник С УМ уважає, щ о п ер ед у м о­ в о ю п рац і су м ів к и сер ед її р о в е сн и к ів (-ц ь), я к у кра їн ц ів , так і ч у ж и н ц ів , ц е в п ер ш у ч е р г у її нац іон ал ьн а свід ом ість, п ід ста в ов е знання у к р а їн озн а в ств а та п остій н е баж ан н я д оп ом огти у к р а їн с ь ­ к о м у н ар од ов і в б ор оть б і за його са м остій н ість і д ер ж а в н ість . Д об ­ р и й при к л ад в п л екан н ю х а р а к т е р у у к р а їн с ь к о ї дівчини, в п ер те п огл и бл ю ван н я її знання, зд обув ан н я си м п атії для д ер ж а в н и ц ь ­ к о ї ідеї, я ка є за са д н и ч ою ід еєю СУМ , ц е є те, щ о сум івк а повинна 164

давати св оєм у ок р у ж ен ц ю і щ о повинна зд обу ти у к р а їн ськ ій сп р а­ ві н ов и х працівників та визнавців. Такий ж е добрий приклад лю бови д о рідного, в парі з освід ом л ю ю ч ою , ін ф орм ативною , але ніколи н асти рл и вою ак ц ією серед с в о їх товари ш ів (-ш ок ), м о ж е з д о ­ бути в к ол і ч у ж и н ц ів їх п ри хи л ьн ість для У країни, нр я к у вони бу ду ть не тіл ьк и п ри х и л ьн о дивитися, але я к о ї ви звол ьн у б о р о т ь ­ бу вони б у д у ть розу м іти і, д е зм ож у ть, п ідтрим увати та її п роп а­ гувати, а рівн оча сн о оборон я ти перед в о р о ж о ю пропагандою .

Гарна п о ста ва Я к ти стоїш , я к ти сидиш , я к ти п ов од и ш ся . . . ! Я к ч а ст о з в е р ­ таю ть н аш у у в а гу на ці речі. І в и сл ід який? — Н а ж аль, н е з а в ж ­ ди добрий. Нам треба лиш поглянути на наш і знимки, для я ки х ми так стар а єм ось тримати гарну п оставу. Ц я п остава не в се в ід ­ повідн а: гол ова п охилена вниз, плечі згорблені, ру ки д есь тел і­ п а ю ться позаді і т. п. — Н і! М одел ьки, я к и х м и так стараєм ось наслідувати, ц ього не роблять. Н авіть найславн іш і м одельки не були в р од ж ен і з даром п равил ьн ої п остав и — • вони ц ь ого навчи ­ лись. І том у, ми та к о ж м усим о н авчи ти сь як прави л ьн о стояти без ви гл яду д ер ев ’ян ого солдата, я к х од и ти гарно, я к ґра н діозн о з авта вилізати, я к сидіти і т. д. Той, х т о трим ає д об р у п оставу, н е тіл ьки виглядає гарнішим, але та к о ж п оч ув а є себе зд ор овіш и м ; х т о п р о ст о і прави л ьн о си ­ дить, не в том л ю ється так с к о р о на ш к іл ьн ій лавці, чи кріслі, і ун и кає р ізн и х х в о р іб (головно згорблення). Х т о правил ьно ходить, той м о ж е д овш е х од и ти без того, щ о б й о г о боліли н о іи ; х т о при Їдж енню п ра ви л ьн о сидить, з кращ им см аком його сп ож и в ає Т у т х о ч е м о н авести вам п а ру п ри к ладів п равил ьн ої постави. П одум айте, чи ви ви л іза єте з авта так, я к наш а М арина, щ о її бач и те ту т? Н адієм ось, щ о ні. Як ми це пови н н і правил ьно робити? К о л и ав то зупи ниться, треба пару сек у н д почекати. Н аш і ноги пови н ­ ні бу ти при купі, п’яти на землі, щ о б за держ ати рівновагу. Т од і од ­ н ою р у к о ю відчиняєм о двері, я кщ о їх н іх то нам не відчинить, відта к повертаєм ось тілом на 90 гра­ д усів, так щ об ми бул и повернені е с тор он у дверей. Тепер м ож ем о без тру дн ощ ів вилізати з авта я к м олода принцеса. 165

Н аш а Г ал а-Б ал а з а в ж д и сп іш и ться , але с в о ­ їм ш в и д к и м х о д о м і згор бл ен и м и плечима, вон а н ік ол и н е м о ж е д а л ек о зайти, б о с к о р о в т о м л ю ­ ється . М а си вн і к р ок и , згор бл ен і плечі, «тел іп а ­ ю ч і» р уки , — е все, т іл ь к и н е к раса. Т ом у за к о ж ­ н у ц ін у нам треба ц ь о г о ун и кати . Г ал а-Б ал а п о ­ винна с в о ю к р о к и її

го л о в у три м а ти п р осто, п л еч і взад,

п ови н н і б у т и н евел и к і,

р івн і,

к ол ін а

ч у т ь -ч у т ь н е д отор к а ти ся . Я к м ож н а пізнати, ч и м и п р а в и л ь н о сидим о? — тим, щ о ми м о ж е м о д о в г о си д іти і не б у д ем о з м у ­ чені. Н е є п р а ви л ьн о к р у ти ти ся на самім к р а ю к р ісл а, ч и р озл я гати ся , р о зк и д а ю ч и с в о ї р у к и й н оги п о цілім к рісл і. М и п ови н н і на к р ісл і си діти п р осто, п л еч і л егк о сп ер ті на за д н є п ор у ч ч я , а ц і­ ла наш а вага пови н н а б у ти сп ер та там, де їй н а ­ л е ж и т ь ся — на си д ж ен ю . Т ри м а ти к ол ін а ми п о ­ винні в к у п і, п ’яти р ів н о на підл озі. Х оч ми це ч а ст о бачим о, н е є гарно, к ол и дівчина, ч и ж ін к а п е р е х р е ­ щ у є с в о ї к ол ін а. Я к щ о м и м у си м о ц е р оби ти , у ва ж а й м о, щ об наш а сп ід н и чк а н е п о с у н у л а сь за н а д то догори . К о л и баж аєм о, м о ж е м о п ер ех р ести ти стопи, ал е п а м ’ятайм о, щ о б наш і к ол ін а повинні д а ­ лі бу ти в куп і. Я к а п остав а п р и їд ж е н н ю ? П огл я н ьте на н а ш у П а р а с к у . . . Я к а ж в он а голодна, але як в он а си д и ть! З н о в у т у т т у л у б трим айм о п р о ­ сто, н оги п ід стол ом , н ік ол и схр ещ ен і, р у к и н ік ол и н е пови н н і л еж а т и на стол і. П ам ’я т а й ­ мо, щ о м и н ік ол и н е с х и л я є м о гол ови д о с т р а ­ в и ; л о ж к у , ч и ви дел ьц і п ід н оси м о до уст, н і­ к о л и навпаки. Я к бачим о, н а й гол овн іш и м п редм етом г а р ­ н ої п оста в и ц е трим ання п р о с т о голови. В и н а ­ п ев н о за вв аж и л и , я к ім п озан тн о ви гл я д ає ж ін к а , к ол и вон а г о л о ­ в у трим ає р ів н о. Ц е н е є тя ж к о , нам треба д о ц ь о г о при ви к н ути . Я к щ о ми р а з на день, к о ж н о г о дня, п о х о д и м о п о кім наті з г р у б ­ іл ою к н и ж к о ю на гол ові, ми с к о р о п р и зв и ч а єм ось три м ати н аш у гол ов у прям о. 166

М и п ереваж н о сіда єм о на к р ісл о чи ф отел ь, к о ­ ли зм учені. І ч а сто буває, щ о нас з того ф отел ю зганяю ть, або так засядем ося, щ о нам т я ж к о в ст а ­ ти. І том у далі втом лені в ста єм о я кн ебудь, так я к наш а К атеринка. Я к ми повинні з крісла в ста в а ­ ти? М и кладем о од н у н огу перед д р угою р ів н о на підл озі, відта к піднім аєм ось легк о з крісла, сп и ра­ ю ч и в с ю вагу на тій нозі, щ о б л и ж ч е крісла. П а­ м ’ятайм о при цьом у, щ о гол ов у мусим о тримати просто. П одала Марія Гавришко

О бов’я зо к і сумління Петро Кізко

— Тс-с! — мати приклала до уст пальця й широкими очима подивилася на батька. — Марійка йде. Ми не по­ винні нічого при ній про це казати. . . Батько повагом звівся з-за столу й пішов відчиняти Марійці двері. Вона ввійшла доі хати повагом, немов доросла. Зирк­ нула спід лоба круглими синіми оченятами на батьків і, ніби соромлячись чогось, опустила голову, несміливо пі­ дійшла до столу. — Можна вечеряти? — спитала матір, сідаючи за стіл. Батько відповів за матір із сіней, зачинивши за Ма­ рійкою двері. — А чому ж не можна? Сідай, їж, бери он там череш­ ні на закуску. «Черешні на закуску», — подумала Марійка. — «Це каже батько . . . Добрий, любий мій татусь . . . » У Марійки заблищали сльозинки в очах, як дві зірки в небі. їй знову стало чомусь жаль і боляче. Вона ламала в маленьких рученятах хліб, черпала ложкою смачну курячу юшку, а їй та добра страва не йшла до рота. Ма­ рійка ледве стримувала своє хвилювання, вона, здава­ лося, кожної миті готова була вибухнути голосним пла­ чем. 167

М ати п ок л а л а р у к у на б іл я в у М а р ій ч и н у гол івк у. — ■ Н у, ч о г о 1ж т и з н о в у , д о н ю ? . . Ч ого т и з а в ж д и так а су м н а й н е за д о в о л е н а н іч и м ? А д ж е ж м и д л я т е б е р оби м о в с е -в с е , щ о б т о б і б у л о гарн о й л егк о ж и т и ? О н т а т о з н о в у к н и ж о к к у п и в , і н о в і н о т и д о ф о р т е п ія н а , щ о б т и в ч и ­ л а ся — к о л и с ь в е л и к о ю л ю д и н о ю б у д е ш . А в М а р ій к и щ е б іл ь ш е се р ц е за щ е м іл о . «М и дл я т е б е р о б и м о в с е -в с е » , — п ов т о р и л а м а тер и н і сл о в а в д у м к а х та й к и н у л а л о ж к у й х л іб , сх о п и л а ся з -з а с т о л у й п о б іг ­ ла д о с в о є ї кім н ати . А там уп ал а на л іж к о й дала в о л ю сл ь оза м — п лакал а д у ж е , д ов го і ст р а ш н о , а ж м ати і б а т ь к о з л я к а л и ся т о г о п л а ч у. К и н у л и с я о б о є д о н еї, п р и ­ пали, я к п т а х и д о п та ш ен я ти , п и т а л и -в и п и ту в а л и , щ о їй є, ч и н е з а н е д у ж а л а ч а со м . . . — Н і, ні, — л еп ета л а к р із ь п л а ч М а р ій к а. — В м ен е н іч ого н е бол и ть , я ц іл к ом зд ор ов а , м о ї д о р о гі, л ю б і м а м у с е н ь к о й т а т у с ю . В м ен е т іл ь к и д у ш а ч о м у с ь так щ е ­ м и ть, і гол ов а к р у т и т ь с я . . . А л е ц е п р ой д е. Я зн а ю , щ о ц е п ов и н н о п рой ти . За я к у с ь х в и л и н у М а р ій к а за сн у л а , й б а т ь к и п о л е г­ ш е н о з іт х н у л и . Д ля к о ж н о ї л ю д и н и сон, а о со б л и в о д л я д и ти н и — ц е н ай к р а щ и й л ік і з д о р о в ’я. А п отім м ати й б а т ь к о з н о в у си д іл и за ст о л о м і ба л а ­ к а л и п р о М а р ій к у . — М о ж е б ти д о л ік а р я сх о д и в , п о р о з м о в л я в , п о р а ­ д и в ся . М ен і з д а є т ь с я , щ о н аш а М а р ій к а т а к и н е зд о р о в а . Т и ж н я м и вон а х о д и т ь су м н а й н ев е се л а , з а в ж д и з а ж у ­ р ен а така. А н а й гір ш е — н іч ого н е к а ж е , щ о її бол и ть, я к а т о м у п ри чи на. — Л ік а р т у т н е п о м о ж е , — о з в а в с я б а т ь к о . — Я так д у м а ю , щ о ц е я к іс ь д и т я ч і п ри м хи . П р о с т о їй щ о с ь не в езе, вон а ч и м о с ь у ж и т т і н еза д овол ен а , р о зч а р о в а н а . . . — А л е чим? М а т и д и в и л а ся на б а т ь к а та к и м п огл я д ом , н іби з й о го в ід п о в ід д ю м ал о п р и й ти сп а сін н я і д л я М а р ій к и , і для н и х. А ж т у т у к о р и д о р і з а д р іб о т іл и д и т я ч і к р о к и й у д в е ­ р я х п о ч у в с я гу ч н и й п р о т я ж н и й д з в ін о к . О, ц е в ж е П е т 168

р и к — М а р ій чи н бр атік. М ати й б а т ь к о в ж е п о д р іботіш л й о го н іг і д з в ін к у вп ізн авал и , щ о ц е він. На від м ін у в ід М арій ки, П етр и к з а в ж д и б у в весел и й , ба д ьор и й , р у х л и ­ ви й і ж и т т єр а д існ и й . В ін б у в у т іх о ю й р о зр а д о ю батьків, і к ол и т еп ер в он и за ч у л и й ого х ід — обр а д у в а л и ся й м ай ­ ж е о б о є к и н у л и сь н а з у ст р іч си н ові. — М ам о! Т а т у ! Н аш і з н о в у ви грал и ! З н о в у ! — П ’я т ь — н у л ь ! — за щ еб ет а в П е тр у сь , у в е с ь з б у д ж е н и й ц ією Н овинкою. П е т р у сь , х о ч й ом у б у л о в с ь о г о д ва н а д ц я ть р о к ів , бу в за в зя т и м сп ор тов ц ем , грав у ш к іл ь н ій ф у т б о л ь н ій д р у ­ ж и н і. бр ав у ч а ст ь у ба га т ь о х с п о р т о в и х зм аган н я х. Б у в він т е ж п о сл у ш н и м і зд и сц и п л ін ова н и м у р один і, н ік ол и н е в ід м о в и в ся в ід ж а д н о г о б а т ь к о в о г о ч и м а тери н ого д о ­ р уч ен н я , з а в ж д и доп ом агав б а т ь к о в і в й о го х а т н ій г о сп о ­ д а р сь к ій праці. Л ю би в П е т р у с ь м а м у й тата, я к н а й д о­ р о ж ч и х у св іт і л ю дей , і с в о ю с т а р ш у се с т р и ч к у М а р ій к у л ю б и в п он ад у с е на світі. Т іл ь к и ч а с т о д и в у в а в ся й о г ір ч у в а в с я П е т р у сь , ч о м у М а р ій к а т а к а сум н а. — М а р ій ка в ж е вдом а? — за п и тав П е тр у сь. — С пи ть. — З н о в у п лакал а? Б а т ь к и щ и р о за см ія л и ся з П е т р у с е в о г о запитання. — А ти з в ід к и зн а єш ? — Я її в ж е зн а ю — вон а як н е плаче, т о ста н е п еред вік н ом і д и в и т ь ся годинам и в н ебо, н ач е на тім н ебі у ф у т бол а гр а ю ть . . . Б а ть к о з н о в у за см ія вся , п р и гор н у в сина д о себе, п о -б а т ь к ів с ь к и й п о -д р у ж н ь о м у , м ов л я в : «О т з т а к ого сп р а в ж н ій м у ж в и р о с т е !» А п отім п о -с е р й о з н о м у , д іл о ­ в и т о зап и тав П етр у ся : — С л у ха й , си н у. Ти в ж е н е малий. Д ванадця ть р о к ів п р о ж и в , ск іл ь к и в ж е м ’я ч ів у ч у ж і в о р о т а п озаби вав, н ай ви щ і б а р ’єр и в ст р и б к а х б е р е ш і н ай д овш і віддал і в п е р егон а х д ол а єш . . . А чи н е міг би нам із м а т ір ’ ю в з я т и о т -т а к и й б а р ’єр, як п р и в е р н у т и н а ш у д о ч к у , а т в о ю се с т р и ч к у , д о р а д ости й п ов н ого зад ов ол е н н я ж и т т я м ? 169

Петрусь подивився в батькові очі з неприхованою гор­ дістю. «Дивись, про що зі мною батько говорить! — по­ думав. — Як у Сократа поради питає. Ге, та це ж зна­ менито, Петре!» Радости хлопцеві не було' краю. Він обійняв батька й міцно поцілував. Мати аж сльозу радости з очей змах­ нула — така в неї в цю мить була потіха й піднесення душі материнської. Потім Петрусь цілком серйозно, майже по-дорослому, відповів: — А чому ж ні? Спробую. Я побалакаю сам із Ма­ рійкою. Добре? — Добре, сину, добре. Може, вона тобі, як братові, скорше про все признається, ніж нам. Розпитай її гар­ ненько, що і як. Сам Бог тобі за це відплатить, сину. Тої ночі вся Петрусева родина спала міцним солод­ ким сном, тільки Марійка іноді ві сні здригалася . . . *

Другого дня було свято. Батько й діти ще були в ліж­ ку, а мати вже поралася біля печі — варила їсти. Петрик прокинувся першим від Марійки. Устав, умився, по­ чистив зуби, гарно причісався, кинув поглядом на себе в дзеркало й усміхнувся. Гарно як на світі! — подумав. — Як шануєш себе, то й тебе шанують. А потім споважнів, обличчя стало серйозне. Він же сьогодні повинен виконати великий обов’язок: «наверну­ ти» сестричку на «путь праведний». З цією думкою він підійшов до дверей Марійчиної кімнати й застукав. — Ти ще спиш, Марійко. — Ні, можеш увіходити. Я вже виспалась. Петрик почав із сестричкою мову. Почав здалека, збоків, мовляв, сяк і так, ти, Марійко, завжди чомусь сумна і невесела, завдаєш болю сама собі й батькам. Чо­ му? Чому — скажи? Аджеж ти напевно про це знаєш, бо ніхто краще за іншого не може знати, як людина сама за себе. 170

Марійка спочатку зітхала, охкала, то зводила, то опус­ кала очі, а тоді, дивлячись прямо в обличчя братікові, сказала: — Я була нечемна і фальшива перед мамою і татом. Я була погана . . . Я . . . В неї знову забриніли сльози. Петрик заспокоїв, сказавши по-філософському: — Ліпше рану загоїти спочатку, ніж її запускати. Марійка хоч до ладу й не втямила, що сказав Петрик, вела далі: — Знаєш, Петре, я завжди казала батькам неправду... — Неправду? — ніби настрашився Петрик. — А тож чому? — Не знаю . . . Я завжди обманювала маму. Коли вона казала мені щось зробити, я відмовлялася, що маю вчити шкільні завдання, а насправді нічого не робила, тільки на вулицю бігала . . . Я ніколи не виконувала свого обо­ в’язку ні перед школою, ні перед батьками, і тому мене гризло сумління . . . В мене була нечиста совість. І я по­ тім збагнула: найгірше, що може бути для людини, це не мати чистого сумління. . . Це мучить тебе, болить, пече... — Марійко! Дорога моя сестричко! — схопився Пет­ рик з крісла на ноги, підбіг до неї, обійняв і розцілував. Марійка була збентежена: за що він так її пестить? За нечисте сумління, за невиконання обов’язку? Петрик наче вгадав її думки й знову повторив: — Рану можна загоїти . . . Рану можна загоїти . . . Якщо вона не розрослася. Це добре, як це добре, Марій­ ко, що ти мені сказала, призналася. — Я батькам боялась, вірніше — соромилася про це признатися. — То нічого. . . То добре, що ти бодай мені сказала. А тепер . . . Тепер ти будеш інакшою, правда? Петрик дивився сестричці в очі, наче перед ним стояв щойно відкритий новий світ, дотепер дивний і загадко­ вий.

Так. Перед Петриком і його батьками відтоді справді настав новий світ. Гарний, прекрасний, радісно-веселий. Бо відтоді Марійка стала такою, яким був Петрик: чес­ ною, обов’язковою, послушною дитиною. І мала вона чи­ сту совість і чисте сумління. І завжди відкритими, ясни­ ми очима дивилася в батькові й материні очі. А батько й мати пригорнули Петрика й Марійку й тішилися ними: — Ох, ви діти, наші діти! Якби ж то ви ціле життя були такими: щирими та працьовитими! А як буде з вами щирість і працьовитість, то й серця ваші будуть завжди радісні й щасливі! — Будемо! Будемо! — тату й мамо! — відповідали Марійка і Петрик і бралися за свій обов’язок. Щоб було сумління чисте! Щоб жити було легко!

З та бор ової тв ор ч ости :

С

П

О

М

И

Н

С он яш н е л іто д о нас загостило, С он еч к о сяє, світи ть так мило, Р озк в іта ю ть к віти , сади зел енію ть, П таш ки би строкри л і сп іваю ть, радію ть, В наш ій Т ар асівц і гамір та гомін, З буд и в ся у серці чарівний спом ин: М инул орічний табір, сніви забави — С к ор о ті ти ж н і і дні там минали! М и зн ов у зу стр іл и сь ту т у п ри род і — Ю ні і сильні, у бра терськ ій згоді, Щ об зн о в у ча с гарно п ровести Спомин чарівний д одом у привезти. М аруся Ю р к ів

(Чотова чоти ім. Олени Теліги) 172

М аю ть слово ю ні автори О

с

в

і

т

а

Нині гов ор и ть ся багато п ро о св іту . О соб л и в о в академ ічних к р у га х . О п л а к у ється н ед оста тн є знання ба га ть ох лю дей, ш у к а є т ь ­ ся за дорогам и, якії м огл и б в и в ести л ю д с т в о з теп ер іш н ьої о с в іт ­ н ьої к а т а с т р о ф и та в и сл ов л ю єть ся сум ніви, ч и ш к о л и щ е є с п р о ­ м ож н і сп овн и ти св о ї завдання. В о с н о в і т а к и х м ір куьан ь ч а ст о с т о їт ь перед нами ідеал «осв іч ен ого», я к ми й ого зн аєм о з давн іх ч а сів : лю дина, я к а р озу м ієть ся не тіл ьки на в с іх п и та н н ях й ого ж и ття , ал е та к о ж на ти х д іл я н ка х, я к і н ал еж ать к он еч н о до її сп ец ія л ьн ого ф а х о в о г о знання. Ідеал ьний тип осв іч ен ої лю дини к ол и ш н іх ч а сів —• у н ів ер са л ь ­ н о вчен а особа, яка п о м ож л и в ості оп а н увал а в с і д ілянки знання. Т ак и й тип у н ів ер са л ь н о в ч ен ого нині н е м о ж е існувати. К ож н и й ф а х є сп ец ія л ізова н и й та розділ ен ий на та к бага то ділянок, щ о н авіть п о д ов гор іч н и х сту д ія х м ож н а п р и св оїти с о б і л иш е м ален ь­ к у к іл ь к ість знання. А л е чи істота о св іт и це тіл ьк и м аксим ум ф а х о в о г о знання? Т ом у виринає питання: щ о є в п р я м ом у значенні освіта ? Ч асто трап л я єм о на ш и р ок о р озп ов сю д ж ен и й погляд, щ о о с в і­ та, це сп р а єа щ и р ої п остави та ч есн ого п огляду, д оброго ста в л ен ­ ня д о бл и ж н ього. В тім ви п ад к у о х о ч е гов ор я ть п р о — «осв іту сер ц я » — п р о виробл ен н я д обр ої та п ор я д н ої лю дини. Т у т треба признати, щ о ці м ом ен ти та к о ж н ал еж ать до освіти , але в он и не ви ста ч а ю ть для о п и су того, щ о н ази ва єм о академ ічною освітою . К о ж н а лю дин а м у си ть п р и св оїти со б і я к іс ь ідеальні праобрази, які м ож н а би т а к о ж назвати чеснотам и. В аж л и ви м ф а к тор ом при ц ь о ­ м у є р.плив оточ ен н я — ви хов ан н я батьк ам и та вплив товари ш ів. А л е я к у о св іт у ми оста точ н о ш у к а єм о в Гімназіях та у н ів ер си ­ тета х ? Б ез сум н іву д о п он я ття осв іти н ал еж и ть та к ож «у н ів ер ­ са л ьн ість», щ о згадано вищ е. У н ів ер са л ьн е знання р озу м ієм о як д ок а з уш іверсальної освіти . П ри д оп ом озі та к ого знання лю дин а є сп р ом ож н а створ и ти собі світогл яд . Ц е с л о в о п ок а зу є д у ж е в и р а з­ но, щ о о св іта х о ч е ося гн ути : той, х т о м ас певний світогл яд , знає, я к м ає ста в и ти ся д о завдан ь ж и ття , та я к м ає к л я си ф ік у в а ти в и ­ р и н а ю ч і проблем и. У труд н ен н я для сьогод н іш н ьої л ю ди н и п ол я га ю ть в тім, щ о в о ­ на в б а га ть ох сп р а в а х та о бста в и н а х взагал і н е є ін ф орм ован а або тіл ь к и в н ев и ста ч а ю ч ій мірі. Т ом у для та к ої л ю ди н и оцінка 173

ти х обставин є нем ож лива. В том у пол ягаю ть великі недостатки суча сн ої людини. К оли вона себе спитається, ч и її вчинки є п р а ­ вильні, чи неправильні, вона кінець кінцем не знайде ж ад н ої в ід ­ повіді. П ом им о в сь о го не м ож на висувати твердж ення, щ о існування дійсно освіч ен и х лю дей є немож ливе. Б у в а ю ть і нині освічен і л ю ­ ди, однак тіл ьки під тою ум овою , щ о така лю дина усвідом ляе собі ф акт, щ о вона є ознайом леною з багатьома ділянками ж иття. В о ­ на м уси ть піддати себе критиці. Д ійсно освіч ен и й є тіл ьки той, х т о мас баж анн я та готовість дати виправляти себе реальністю . Богдан Шупер

Олександер Капітанчик

Л ю б л ю я тебе, Україно..: Люблю я тебе, Україно . . . Яка б моя доля тяжка не була, Якими б шляхами мене не вела — Люблю я тебе, Україно. Люблю я тебе, Україно . . . З якою б в житті я не стрінувсь бідою Думками я буду завжди із тобою — Люблю я тебе, Україно. Люблю я тебе, Україно . . . Люблю твою вдачу, живую красу. Що їх на край світа чужого несу — Люблю я тебе, Україно. Люблю я тебе, Україно . . . Люблю до безтями вітчизну мою, Для неї всі сили і серце даю — Люблю я тебе, Україно. Люблю я тебе, Україно . . . Чи вслухавшись в музу дзвінкої струни, Чи В П О Д И Х ХО Л ОД Н И Й Н ІМ О Ї Т Р У Н И — Люблю я тебе, Україно.

7. 7. 57 174

В ш ирокій су мінській сім ’ї (Див. п оч а ток на стор. 149) В своїй хаті «своя правда» і м ож ли вість дії

Перед нами простелився ш л ях з М ельборну до Д ж ілонґу, щ о віддалені один від одного на яку годину їзди автом. Там сьогодні небуденне свято — відкриття перш ого сумівського Д ому в А встралії. Ми вж е в названій місцевості, але ніхто не знає докладно адреси. Розглядаємось і запримічуємо в дали­ ні, направо, бані української церкви. І справді стоять поруч себе: Церква і Дім, обидвоє тільки щ о збудовані, свіж і. С умівське гасло-ідеал — «Бог і Україна» знайш ов тут завер­ шення в щ асливій систезі, щ о промовляє кож ном у без слів. Десь з ’являється перед нами рухливий молодий голова Осе­ редку СУМ д. Ф ранко Веприк і ознайомлює нас з програмою. П оявляється також отець парох Дмитро Качмар. Знайоми­ мось і по кіл ькох словах знаходимо спільних знайомих; отець парох е шкільним товаришем о. дек. Г. Ф уканчика з Бельгії. П одивляю новозбудовану церкву, щ о в середині ще не викін­ чена, але вж е спорядж ена для відправлення Богослуж би. Після молебня до П речистої Діви відбувається обхід довкр у­ ги Дому з посвяченням, церемоніял відкриття з перетинан­ ням стяж ки (мені припала честь символічного відкриття До­ му), посвячення внутрі і за обильно накритими столами за­ бракло місць, щ об помістити св оїх і прибулих гостей. Зі звіту голови О середку довідую сь, щ о Осередок нарахо­ вує 39 членів, в том у 21 юнацтва. Діє також Пласт. Є д е і рідні ш коли з 56 дітьми. Всього понад 1000 українців. Будова Д ому абсордувала багато зусиль і кош тувала поваж ну суму гроша. В се ж таки не бракувало ні ентузіязму, ні рук до праці, ні ж ертвенности. До покриття кош тів будови залиш и­ лося щ е 350 ф унтів стерлінгів. З приємністю знайомлюся з горсткою сумівського активу. Ось вони: С. М ихайляк, заст. голови, Роман Дума, секретар, Надія Ш аравара, референтка Ю СУМ , Мих. Ш аравара, орг. референт, П. К рупа, господарчий, Володимир Лесик, скарб­ ник, Мих. Гнатишин, культ-оствітн ій референт. 175

В кор отк ій м истецькій програмі О середок дав п оказ св оїх вм ілостей у деклям аціях і танцях. П рограм у збагатив су сід ­ ній О середок М ельборн св оєю танцю вальною групою й ок р естр ою під керівництвом інж. Я. Б улки. В ід О середку М ель­ борн п ри сутн іх вітав д. Лисенко, п ідкр есл ю ю ч и ж ертовн ість і п освя ту сум івців Д ж іл он ґу та п ідтри м ку з бо к у громадян­ ства. Я рівно ж не щ адив слів п охвали й заохоти . Сумівці Д ж іл он ґу св оєю п оставою довели, щ о навіть при малій кіл ь­ к ості м ож н а робити великі діла, коли є однозгідність і сп іль­ на воля діяти. Залиш илося тільки побаж ати, щ об з цим са­ мим завзяттям і п осл ідовністю проходила в цьом у новом у Д омі виховна і кул ьтурн а праця над різьбленням душ у к р а ­ їн ського покоління. На пам’я тк у наш ої зустр іч і д. Ф. В еприк вручив мені зробл ен у з дерева самими сумівцями гарну св іт­ л яну емблем у СУМ. Аделяйда прийняла нас квітами . . . і дискусією «Н ині тут, а завтра там »! Ці слова з мандрівної пісні чи н е найкращ е п ідходя ть до окреслення наш ої приспіш еної ман­ дрівки. В ж е в неділю вранці (2. 5. 65) ми були зн ову в дорозі літаком з М ел ьбурн у до Аделяйди, найдальш ого етапу наш их відвідин. Ми були справді мило заскочені, коли на летовищ і в А деляйді зустріл и цілу делегацію ю н их і старш и х сумівців з китицями квітів. П ривітавш ись, ми відр азу подались на Б огосл уж ен н я в місцевій церкві, щ о пиш алась тут, як і в ін­ ш и х м ісц евостях, своїм справді україн ським видом. Церква була виповнена по береги вірними, а проп овід ь свящ еника була добре підготована і носила національно-виховний ха р а к ­ тер. При ви ході з церкви довел ось ствердити, щ о світ таки д у ж е змалів, бо і т у т я зустр ів друга, якого в ж е понад 20 років не бачив. Д руга Ш евчика знаю щ е з кацетних часів, а тепер він видний пластовий діяч. Він обіцяв прийти на д о­ повідь. Під час обід у в родині голови О середку, М иколи М іська, мож на бу л о зорієн тувати ся про стан О середку. Є це, як твер ­ див д. Ч убатий, наймолодш ий О середок в А встралії, бо по­ став два роки том у. За цей час зорганізовано 145 членів, в то ­ 176

м у 92 юнацтва, 21 друж инників і 32 старш их членів. Т у т діє доволі сильний Пласт (150 членів), щ о сп очатку сприйняв до­ сить неприхильно постання СУМ, але відтак справи взаєм о­ відносин наладнались. Веде нормальне навчання Рідна Ш к о ­ ла, щ о охоп л ю є 386 дітей. Є щ е деяке число молоді, н еохоплене виховними організаціями. Все громадське ж иття кон­ центрується біля Народного Дому, де має відбутися сьогод­ нішня зустріч. Приємно було в між часі познайомитись з інж. Н овосільським, який є тепер в сл уж бовій поїздці і тільки на

Осередок С УМ у Сіднеї в поході

кілька годин заскочив до Аделяйди. П рацює на відповідаль­ ному п ості у великій металю рґійній компанії і том у відірва­ ний від українського ж иття. Раніш е разом з друж и н ою були активними сумівськими діячами і членами К У СУМ. С умівський апель відбувся при численній участі юнацтва і друж инників. М ож на було запримітити здисциплінованість і заінтересування сум івською проблематикою. Голова О серед­ ку представив членів Управи: дд. Дяків Олекса — секретар, Кайкан Степан —- організаційний реф., М аковійчук Віра — кул ьт-освітн ій реф., Дацків М атвій — скарбник, К олісник

Іван — реф ерент Ю СУМ , К ур ко М ирослава — реф . ж іноцтва, член К У — В олодимир К атр ук і дириґент х о р у — др. Помаж ак М ихайло. З устріч із громадянством, щ о заповнило залю, була ож и в ­ лена і багата контроверсійними виступам и в дискусії. Один з дискутантів, щ о був приготований на мій «політичний» ви­ ступ, висловив «приємне» розчарування, бо почув у доповіді ф а хове трактування ви ховн их проблем. Інш і виступи торк а­ лись питань взаємовідносин П ласт-СУМ , а дехто ставив під знак запиту п отребу існування аж д вох молодечих організа­ цій з подібними цілями. Б ули також натяки на потребу ви­ ховн и х «інновацій» замість культивування «старого». Д ехто зн ову боронив тези про вищ ість раціонального над чуттєвим, я к протиставлення моїй тезі гармонійного поєднання розум у, ч уття і волі, щ о у висліді дає зрівн оваж ен у й сильну індиві­ дуальність. Мене познайомлено в між часі з рядом місцевих громадсь­ ки х діячів: інж. Олесницьким, др. Ващ иш ином, В. П асічинським, М икитою , Ц ураком та ін. В иступом х о р у і виведенням ч удови х гагілок закінчено цю милу зустріч. До п ізньої ночі продовж увалась щ е дискусія в домі голо­ ви О середку, щ о запросив також св оїх співробітників. Тут висловлю вано тур боти майбутнього україн ської молоді, якій треба створю вати якнайкращ і ум ови для виховання і сам о­ вияву. С твердж ено конечність набуття власної площ і під Оселю. Заходи в цьом у напрямі вж е пороблені. Відвідавш и наступного дня щ е знайомого з К У Бельгії д. С. Ткачука і родину д. А. Чубатого, ми залиш или Аделяйду з почуттям впевности, щ о праця ту т піде нестримним руслом вперед. Ґарантією для цього є творча атм осф ера, д ух зма­ гання і хотіння сл уж и ти справі виховання молодого україн ­ ського покоління. Останній тиждень в Австралії — Сідней Я п овертаю сь зн ову на свою попередню квартиру, як до себе додому. Треба було поладнати дещ о з кореспонденції на дальш у дорогу. 178

У вівторок вечером відбулося засідання Управи Осередку СУМ в Сіднею, присвячене нашій зустрічі. З обш ирних зві­ тів голови О середку д. Б. Ґута довідуємось, щ о Осередок на­ раховує 308 членів, в том у 199 юнацтва, 40 друж инників і 69 сеньйорів. Пласт тут нараховує біля 250 членів. Була ство­ рена при православній церкві «М олода Громада» з 48 члена­ ми, але не розвинула своєї діяльности Рідна ш кола має 6 научних пунктів і охоплю є 216 дітей. В сіх українців є понад 5.000 душ. Для ведення виховної праці існує 14 роїв Ю СУМ , в яки х працює 6 старш их і 10 молодш их виховників. К ул ь ­ турно-мистецька діяльність проходить в 4-ох самодіяльних групах: хор, балет, драм -гурток і оркестра. Для розгорнення повної діяльности не вистачає приміщень і том у Осередок рі­ ш ився на п обудову власного Дому У країнської Молоді. З черги д. Б. Ґут представив імпозантний склад Управи Осередку, щ о нараховує понад 20 осіб: дд. Т. Ф іґоль — заст. голови і мистецький керівник, Г. Панасюк — секретар, О. М ороз — організаційний реф., О. К оцко — скарбник, Ю рій Менцінський — референт Ю СУМ , Є. К оцю м бас — спортовий референт, І. Боднар — господарчий. В секретаріяті Осередку допомагають друж инниці: Днна Процю, Стефанія Ж у к , Єв­ генія П астух, а в фінансовій реф ерантурі: дд. С. Добровний, Ігор Ґут і Мих. Долинюк. Раду виховників, до якої належать: Галина Ш евчик, С. Смолинець, Соня С уш ко і Оля Лютак, очолю є проф . Р. Драган. Для справ будови ДУМ є окремий адміністративний К омітет з 12 членів. О середок відбуває щ о­ річні табори на власній площ і з участю від 100 до 200 юна­ цтва. С умівські видання: розходи ться 110 примірників «К р и ­ латих» і 45 примірників «А ванґарду». П очитність за слаба. Діяльність О середку належ ить до багатогранних і дина­ мічних. Труднощ і є у великому розпорош енні, браку відпо­ відних людей до ш ирш ого охоплення молоді і виховної праці та в байдуж ості частини батьків і громадянства. Існує деяка опозиція в громадських колах щ одо будови Дому, мовляв, вж е є Народний Дім. Відкритим залиш ається студентський відтинок, де існує Студентська Громада, щ о нараховує 40 членів на всіх приблизно 100 студентів сіднейського універ­

ситету. П окищ о немає ту т ні Т У С М -у ні інш ої ідеологічної студен тської групи. Р о з в ’язка цих у с іх проблем м ож е прийти тільки як вислід збільш ених зусиль, посвяти одиниць і на­ п руж ен ої п ослідовної праці організованих клітин. Я був мило враж ений складом У прави О середку, де по­ біч батьків зайняли пости їхні дорослі діти. Одних і других характеризує спільна молодеча постава, при чом у досвід ста р ­ ш и х п оєдн ується з динамізмом молодш их. Чи не є це ідеаль­ на р озв ’язка проблем «батьки і діти», чи «к он ф л ікту п ок о­ л ін ь»?! В такій обстановці «бунт м ол оди х» виявляється зай­ вим, бо старш і розум ію ть молодих, а молоді вм ію ть оцінити працю й досвід старш их. Цей момент міг би бути також пред­ метом д осв іду соціологів, щ о ш укаю ть р о зв ’язки для такої проблеми. О середок Сідней пнеться на верш ини і з цього ш л яху не повинно його ніщ о відвернути. Окрім признання і заохоти не зн а ход ж у для тієї р озгорн утої праці кращ их слів оцінки. Н аступного дня погідної австралійської осени запросили мене п -во Борці на оглядини околиці, щ о я радо прийняв. Відвідини величезної греблі на гірській річці, звідки п оста­ чається питна вода для цілого Сіднею, дала мені уяву про те, я кою д у ж е важ ли вою справою для А встрал ії є постачан­ ня води, хоч вона л еж и ть облита довкруги морем. Це є дійсно важ лива проблема для країни, бо річок з придатною до вж и т­ к у водою є обмаль, а опади подекуди є д у ж е рідкі. Том у при при кож ній господарській ф ерм і виднію ть викопані ями — збірники води для тварин. Наша дорога проходила вер хів’ями невисокого пасма гір через К абрамату, пом іж лісами і придорож німи віллами. Ці л ю дські поселення враж али дивним пов’язанням модернізму з н апівдикою природою евкаліптів та сосни. П одекуди з у ­ стрічались дикі звітріл і скелі й туристичні заїзди. Так ми п о­ трапили до однієї малої місцевости туристичного характеру і вступили д о однієї харчової крамниці. Яке було моє глибоке здивування, коли за прилавком побачив я знаного мені щ е з Европи колиш нього старш ину УП А. Він очевидно так ож був заскочений такою несподіваною візитою . «Т ільки гора з 180

горою не зійдеться», каж е українське прислів’я, бо людина мож е завж ди на знайому людину наткнутися. І де ж того нашого брата немає?! В ечором цього ж дня зібрались ми з членами К У в домі д. Б. Ґута, де при гостинному столі була змога поробити під­ сумки нашої, тобто з д. Чубатим, поїздки по Осередках СУМ в Австралії. Залишився невідвіданий тільки одинокий Осе­ редок в Перт, Зах. Австралія, але віддаль понад 3.000 миль і брак часу не дозволили на ці відвідини. Балянс наш ої поїзд­ ки задовільний, бо крім морального скріплення Осередків на­ збирали ми цілу низку цінних відомостей та устійнили «вічна-віч» організаційний стан і потреби Осередків СУМ в А в­ стралії. При цьому звернено увагу на потребу інтенсивніш ого охоплення організаційними рямками молодш ого юнацтва, ви­ ховна праця з яким мож е одиноко принести бажані висліди на довш ий протяг часу. Я висловив свою вдячність друзям з К райової Украви СУМ за запрош ення і зусилля, які вони вклали на забезпечення мого прибуття і об ’їздів. Вони зно­ ву ж висловлювали щ иру вдячність за звеличання їхнього 1-го Здвигу СУМ і зактиалізування ви ховн их проблем серед нашого громадянства та сумівського активу. На закінчення зроблено ряд конкретних висновків і рекомендацій для даль­ ш ої успіш ної праці СУМ в Австралії. Це був рівночасно про­ щальний вечір з К У СУМ. В четвер (6. 5. 65) припала щ е зустріч з членством СУМ і громадянством Сіднею, щ о відбулася вечором у Народному Домі. Зустріч носила святочний характер і розпочалася сумівським апелем при наявності доброї сотні юнацтва і друж ин ­ ників, одягнених в однострій і виструнчених в чотирокутнику. Враження з тієї зустрічі якнайкращі. Після доповіді відбулася, як звичайно, дискусія, в якій по­ руш ено також місцеві проблеми й труднощ і домаш нього і су ­ мівського виховання, шкільництва, побудови ДУМ тощ о. Б у­ ли також побажання, щ об ЦУ СУМ видавала більш е приступ­ но редаґованої ф ахової виховної літератури. М ої знайомства пош ирилися щ е на декілька особистостей з нашого громадсь­ кого ж иття. Зокрема знайомство з проф . Р. Драґаном, голо­ вою Ради В иховників СУМ, було інтересне, хоч і коротке. 181

П роф есор вж е довш ий час працює над виховними проблема­ ми і багато в ж е зі св оїх праць друкував на сторін ках україн­ ськ ої преси та в сум івськи х виданнях. В важ ає, щ о між на­ шими молодими студентам и за мало є таких, щ о вибираю ть психологічно-педагогічні науки з м етою працювати над ви­ хованням укр ан ської молоді. Без таки х людей на довш у мету нам україн ського виховання не вдасться провадити. Справу фінансування будови ДУМ зреф ерував д. М іщ ук, член будівничого К ом ітету і завзятий збірщ ик ф ондів. З бір­ ка мала в ж е дати гарні висліди, однак щ е недостатньо, щ об розпочинати на добре будову. П отрібно всього 100 000 ф у н ­ тів стерлінгів. Зголош ення ЦУ СУМ на ф ундатора ДУМ із вкладом 100 ф ун тів присутні прийняли з захопленням. П ередостанній вечір в п ’ятницю зійш ов на прощ альному принятті в дом і м оїх симпатичних господарів. Зібралось ту т біля д в ох дисятків знайомих і друзів, щ об у свобідній н еоф і­ ційній атм осф ері та обміні дум ок затіснити наше знайомство і скріпити п ов ’язаність у нашій спільній ідеї та спільних зм а­ ганнях. Н е зваж аю чи на мій відносно недовгий п обут пом іж нами була така сердечність і безпосередність, якби ми вж е були знайомі з давніх літ. Ми усвідомляли собі важ ливість цього ж ивого контакту, який з ідеї, з абстракції, творить р е­ альну дійсність, спою є міцними звенами спільні змагання й відкриває нові перспективи, нові дж ерела невикористовуваної енерґії, нові проблески дальш их змагань, дальш их успіхів. Є це свого р оду «культурни й обмін», але в позитивном у р о зу ­ мінні, без ж одн и х задніх дум ок і хитрувань. Такий обмін д у ­ ховим и вартостям и і досвідом м ож е тільки принести загальну користь, п оступ уперед. М и прощ ались з упевненням, щ о д у ­ хов о ми нерозлучні, не зваж аю чи на велетенські простори і час, щ о нас м ож уть розділяти. На остаточн е прощ ання в су бот у вечором ляв холодний пронизливий дощ , немов контраст до теплих, міцних стисків р у к і гарячих побаж ань дальш их у сп іхів у праці. Л ітак під­ носився чимраз вищ е вгору, а я думками залиш ився там вни­ зу, п ом іж цими сердечними й рідними друзям и й подругами, щ о з вірою в Бога і У країн у трудяться на перелозі збереж ен ­ ня укр аїн ської д ух овости на чуж ині. Щ асти вам, Б ож е! О. 182

К ова л і.

З ш иття С У М -у

Виш кільний табір СУМА Елленвіл, Н. Й., С Ш А : В н е­ діл ю 28-го серпня 1966 р. за кін ­ ч ився ту т д воти ж н еви й В и ш ­ к ільний Т а б ір В п орядників 1-го і 2 -г о ступен я Ю нацтва СУМ А. Ц е в ж е сьом ий р ік з черги зби ра ю ться на цій О селі, у під­ н іж ж і К етц к ел ь сь к и х гір, серед ч у д ов и х к раєви д ів і м альовни­ ч о ї природи, щ о так нагадую ть нам старш им рідні п ід к арп а тсь­ кі околиці, сум івська м ол одь не на відп очи н ок , я к це собі міг би х т о сь подум ати, а щ об п о­ глибити св о є знання з ти х діля­ нок, я к і є к онечні для у сп іш ­ н ого ведення в и х ов н ої праці з молодш им ю н ацтвом на місцях. І том у саме, щ о це не є звичай­ ний відп очи н к ови й табір, а в и ­ ш кільний з інтенсивною п р о ­ грамою , в я к ом у цілий день ви­ повнений теоретичним и і практичним и зайняттями, він за сл угову є особл и в о на наш у увагу. В ін к и да є заразом ж м у ­ ток світл а на наш у суча сн у д о­ р о ста ю ч у м олодь, я к у старш і ч ом усь зви кл и тіл ьки к р и ти к у ­ вати, або прип исувати її всякі неґативні риси. Ч а сто д овод и ться нам чути, чи читати, щ о сьогод н іш н я на­ ш а м ол одь не така, як була к о ­ лись (тоб то ми старш і), щ о в неї брак в ід ч уття і п ри в’язання д о у кра їн ства , щ о їй ч у ж о ю стає справа визвол ення у к р а їн ­ сь к ого народу, щ о в неї брак патріотизм у, щ о її н е турбує м айбутнє у к р а їн сь к о ї спільн о­ ти на чуж и н і, щ о вона засвоїла

соб і від ч у ж о го оточення чисто утилітарний п ід х ід до ж иття. О дні з ц ього при вод у б ’ю ть на три вогу, ап елю ю ть до наш ого сусп іл ьств а, церков, ш кіл і батьк ів, щ об щ ось робити, щ об не д оп усти ти д о ц іл к ов и тої аси­ м іл яц ії; інш і у ва ж а ю ть, щ о за «.такий трагічний» стан є винні старш і, я кі стосу ю ть п ер естар ілі м етод и виховання, стаю ть п роти хвил і, не розу м ію ть п си ­ х ік и суч а сн ої молоді і х о ч у т ь її насильно втримати при у к р а їн ­ стві, зацікавити їх у к р а їн сь к и ­ ми проблемам и, які на їх дум ку сучасн ій м ол оді є ч у ж і, н езр о­ зум ілі та обоятні Ц і останні п р оп он ую ть в св оїх писаннях «м одерні п ід х од и і м етоди» в и ­ ховання, та рівн оча сн о ви­ к р и вл ю ю ть в и ховн и й ід еа л ; в и ш у к у ю ть й ого в сю д и інде, лиш е не на у к р а їн ськ ом у ґрун ті, або взагал і не маю ть н ія к ої в ізії оста точ н ої ціли їх н ь о ї в и ­ х о в н о ї роботи. Ми, я кі мали зм огу бли ж че приглянутися В иш кільн ом у Т а ­ бор ов і В п орядників Ю нацтва С У М А в Елленвіл чи в Б арабу, В іскансин, прийш ли до в и сн ов ­ ку, щ о, і одні, і другі тв ер д ж ен ­ ня є д у ж е п ов ерховн і, оперті на невірних, ч а сто спорадичних випадках, на надто с у б ’єк ти в ­ ном у п ід ході і обсервац ія х, на в ід су тн ості к он так ту і безп осе­ ред н ього віднош ення д о цілости н аш ої молоді. В праці м ол одеч ої організації н ай біл ьш ою ту р б отою є справа

п ід х ов у в а н н я п о стій н о н ов и х к ад р ів В и х ов н и к ів . Ц ьом у п и ­ танн і С У М А п р и св я ч у є о с о б л и ­ в у у в а гу в ід сам и х п оч а тк із с в о є ї д ія л ьн ости на терен і С Ш А , б о має в с в о їх р я д а х д ек іл ьк а ти ся ч м ол оді, я к ій тр еба дати н а л еж н у в и х о в н у оп ік у. К о л и в п оч а тк а х , із старш и м и в и х о в никами, в и ста ч а л о в ід б у ти д е ­ к іл ь к а к о р о тк о р е ч и н ц е в и х к у р ­ сів, т о для в и р ощ ен н я к в а л іф і­ к ов а н и х в и х о в н и к ів з м ол оді, р о д ж е н о ї в ж е на ч у ж и н і, п о ­ т р іб н о д е щ о д о в ш о го ч а су . Т о ­ м у на м ісц е к ур сів , в л а ш т о в у ­ єт ь ся теп ер к о ж н о г о р о к у В и ш к іл ьн і та бор и В п ор я д н и к ів з м ол оді в ід 15 д о 18 р о к ів ж и ття , я к і п р ой ш ов ш и в и ш к іл в д в о х ст у п е н я х та п ісл я в ід б у ття п р а к ти к и на м ісц я х, під н агл я ­ дом д осв ід ч ен и х в и хов н и к ів, ст а ю т ь самі в и х ов н и к а м и в п о в ­ н ом у т о г о сл ов а значенні. Ц ь о го р о к у на О сел і С У М А Е- Е лленвіл В и ш к іл ьн и й табір в ід б у в а в ся п а р а л ел ьн о в д в о х сту п ен я х , т о б т о груп а д л я к а н ­ д и да тів на В п ор я д н и к ів 1 -го ступ ен я (п оча тк івц і) і для к ан ­ д и да тів на В п ор я д н и к ів 2 -го ступ ен я , т о б т о ти х , я к і в м и н у ­ л и х р о к а х зд об у л и п ерш и й с т у ­ пень та м а ю ть за с о б о ю д ея к у п р а к ти к у з прац і у с в о є м у В ід ­ ділі. П р ограм у в и ш к о л у для о б о х гр у п в п ор я д н и к ів р о зп р а ц ю в а ла Ц ен трал ьн а В и х о в н а Рада СУ М , згід н о я к о ї п ер ев од и ться ви ш к ол и на в с іх тер ен а х д ія л ь ­ н ости СУ М , т о б т о в 11-ти к р а ї­ нах. Її оп р а ц ьов ув а л и та к і в і ­ дом і п ед агоги і в и хов н и к и , як д -р М. К у ш н ір , п р оф . 3 . Б. С а 184

ган, д - р Б. С тебел ьськ и й , д -р Г. В а сь к ов и ч , п р о ф . Е. Ж а р сь к и й , м ґр. Е. Г а н ов ськ и й і інш і. П р о ­ грам у з л о ж е н о так, щ о б в п е р ­ ш у ч е р г у п огл и би ти знання с а ­ м их у ч а сн и к ів в и ш к ол у з р із ­ н их д іл я н ок у к р а їн озн а в ч и х дисцип лін, — істор ії, л іте р а ту ­ ри, к у л ь ту р и , ек он ом іч н ої г е о ­ г р а ф ії, — і д а л ь ш е п озн а й ом и ­ ти їх з н ай н овіш и м и д ося гн ен ­ ням и п си х ол огії, дидактики, п е ­ д агогіки , з ф ор м ам и , м етодам и і за соб а м и в и х о в н о ї прац і в ю н а ­ ц тві С У М . В цей сп осіб з л о ж е ­ на програм а, п ров ед ен а під к у ­ том її п р а к ти ч н ого з а ст о с у в а н ­ ня у праці з м ол одш и м ю н а ц ­ твом, м ала б в се сто р о н н ь о п ід ­ г отов и ти м ол од и х к ан ди датів д о н ел егк ого і в ід п овід а л ьн ого в и х о в н о г о діла. О чевидно, щ о так ш и р о к о за к р оєн у п рограм у в и ш к о л у л ед в е ч и м ож н а о с ­ н овн о п р ор оби ти на п р отя зі д в о х ти ж н ів . Т о м у ц ентральна В и х ов н а Р ада С У М подбала, щ об до к о ж н о ї д іл я н ки бул и ви готов л ен і в ід п овід н і п ід р у ч ­ ники, б іб л іо г р а ф ія та скрип ти, з я к и х к о ж н и й к ан д и дат на в и х ов н и к а мав би зм огу вдом а к о ристати. Для п ер ев ед ен н я ц іє ї п р огр а ­ ми на В и ш к іл ьн ом у табор і в Е л ленвіл, Г ол овн а У п р ав а С У ­ М А , я к а б езп осер ед н ь о в ід п о в і­ д ає за ц ь о г о р од а табор и на т е ­ рені С Ш А та їх орган ізує, з а а н ґа ж у в а л а н ай п ерш е д -р а М. К у ш н ір а — Г ол ов у Ц В Р С У М , я ки й п р ов од и в зан яттям и з у к ­ р а їн сь к о ї л ітер ату р и та к у л ь т у ­ ри. З п е р ш о ю гр у п ою п р ор оби в в ін та к і тем и : «Іван Ф р а н к о — й ого тв ір „М о й с е й ” та й ого т в о ­

ри для д ітей », «Л еся У країн к а і її поем а „Р о б е р т Б ргос” », «М и ­ х а й л о К оц ю би н ськ и й і його твір „Т ін і за б у ти х п р ед к ів” », «В аси л ь С теф ан и к і його твори „С и н и ” і „З ем л я ” », «М. Л исенко і М. Л еон тови ч — творц і у к р а ­ їн сь к о ї м узики», «Н айкращ і зра зки ц ер к овн ого будівництва У країн и », «Ю . Н ар бут і О. Н о-

З анковецька, К руш ельницька, М енцінський, М иш уга, О. К о ш иць (дириґент)», «О бр а зотв ор ­ че м и стец тв о і ск у л ьп ту р а : О. А р х и п ен к о, М. Ч ер еш н ь ов сь кий, М. Б ой чук, Грищ енко, М. М ор оз» і «У к р а їн ськ е театр ал ь­ не м и стец тв о: Л. К ур ба с, В. Б лавацький, С адовськ и й ». В ч а ­ сі ви кл адів бул и п р од ем он стр о-

Учасники вишкільного табору з командою і виховниками в а к івськ и й — тв ор ц і обр а зо­ тв ор ч ого м и стец тва» і «Р ол я у к ­ р а їн сь к ого театр у в п р обу д ж ен ­ ні нац іонал ьної свід ом ости ». З кандидатам и на В п оряд н и ­ к ів 2 -г о ступ ен я обговор ен о: «Е вген М аланю к і його твір „Зем на М адонна” », «Ю р ій Я н овськи й і й ого т в ір „Ч оти ри ш а б ­ л і” », «П ав л о Т ичина і й ого зб ір ­ ка „З ол оти й гом ін” », «В асиль С им оненко і й ого тв ор ч ість», «Д ерев’яні церк ви У країни», «В изначні у к р а їн сь к і співаки:

вані, при пом очі епідіоскоп а, вибрані картини м и стец ьк и х тв ор ів (образів), а при пом очі тейпрек орд ер а і п а теф он а — м узи чн і і вока л ьн і твори наш их ви зн ач н и х мистців. В цей сп о ­ сіб учасн и к и табор у мали зм огу в ід ч ути к расу і збагнути х а р а к ­ тер зр а зк ів п ра вд и вої т в о р ч о сти у к р а їн сь к гоо духа. Д -р М. К уш н ір, будучи сам м и стц ем -ґр а ф ік ом в и со к о ї я к о сти та м истецьким критиком , н еод н оразово п ід к ресл ю вав у 185

с в о їх гутір к а х вагу ем оціонал ь­ н ого виховання, тобто естети ч ­ н ого п ереж и ття к о ж н о ї людини, а особл и в о молоді. В ін ува ж а є щ о викликані п ер еж и ття м и­ стецьким и образам и залиш аю ть глибокі сліди в п си хіц і м ол одої лю дини, вони її у ш л я х етн ю ю ть і п о б у д ж у ю ть в ній стремління до краси, правди і в зн есл ого д у ­ х о в о г о ж и ття , я к ого так д уж е п отрібн о суча сн ій укр а їн ськ ій молоді, б о в и р оста є вона в світі зм атеріялізованом у, який сп ри ­ яє чим раз т о біл ьш ом у р озв и т­ к о в і техн ології, а тим самим і недоціню ванні д у х о в о г о ж и ття і творчости. Т ом у в практичних зайн яттях (семінарі) він дав опрацю вати учасникам так у те­ м у: «М оє найкращ е естетичне переж и ття ». На цю тем у п оод и ­ н ок і учасники та б ор у відповіли так : • Л. Л озин ськ а — «Ц ього р о ­ к у на весні в Н ь ю -Й о р к у в ід б у ­ лася щ орічн а виставка. На цій ви ста вц і у к р а їн сь к і малярі у вільном у світі виставл ял и свої твори. З у с іх картин найбільш е м ене зворуш и л а і п отрясла к ар­ тина м ол од ого студента м истец­ тва М. С авчука. Ц ей обра з під нагол овком «Гірош ім а» в и к л и ­ кав в мене гл и бок е зв оруш л и ве почуття. В цім образі С авчук п ередав глядачам св о є п о ч у т­ тя війни . . . К ол и я д и ви ­ л а сь на цей образ, я з ж а л ю в серці за терпл ю чим старцем зрозум іл а ті болі, які переж ила і п ереж и ває У країна та наш все в ою ю ч и й нарід». • Л. Ґ ен с ьо р — «Д умаючи над «П рологом » до поем и «М ой сей» я в ід ч ув аю в собі я кесь 186

вн утріш н є зворуш ення. П ерш е БІдчуваю тривогу, к ол и поет г о ­ вори ть сильними словами п ро трагічне пол ож ен н я у к р а їн сь ­ к ого народу, називаю чи його «паралітиком » . . . Р ап тово поет загл ядає в м айбутн ість у к р а їн ­ ськ ого народу. Він ви сл овл ю є гарячими словам и у к р а їн ськ у ід ею : «В ір у ю в си лу д у х а тв ого і в день воск р есн и й твого п о в ­ стання» . . . ті слова ніби якийсь великий тя гар знесений з серця і л егш е мені стає дихати». © Л. Ів а сь к ів : «Я мав своє найбільш е естетичне переж и ття дня 27 -го червн я 1964 р. у с т о ­ лиці З ’єди н ен и х Д ерж ав А м е ­ рики, В а ш ін ґт о н і. . . Ц ього іс т о ­ р и чн ого дня Й ом у (Т. Ш евч ен ­ к ові) мав бути відслонений п а ­ м ’ятник. Н ар еш ті почалась с в я ­ точн а частина програми. П ісля м олитви і пром ов, колиш ній президент ЗД А, Д. Д. А й зен гауер, бу в запрош ений в ід сл о­ нити пам ’ятник. Н алягла н а ­ п руж ен а тиш а . . . П оволі, с в я ­ точно, коли ш н ій президент в ід сл он ю вав пам’я т н и к . . . І тоді із стоти ся ч н ої маси народу з а ­ лунал о: «Я к у м р у . . . » . . . З да­ валось, щ о д у х К обзар я м ай о­ р ів над масами народу. Н іколи не за бу д у ц ієї істор и ч н ої події». • «В м оїм ж и тті деяк і речі д іялись, які справді мене з в о ­ руш и л и до п у н к ту радісних сліз — пиш е А . Д идик. Одним з тих речей — це спів у к р а їн сь ­ к о го Н ац іонального Гимну». • «В мене б у л о одно естети ч ­ не переж и ття , пиш е М. Чорній, к ол и я мав приблизно п ’ять р о ­ ків, під час театр ал ьн ої вистави «Т арас В у л ьба » М. Гоголя. Н ай­

біл ьш е зв о р у ш и в мене Т арас Б ул ьба, б а т ь к о зрадника. Й ого сл ова «Я тебе п ор од и в і я тебе п о х о в а ю » ств ор и л о у мене не­ н ави сть д о м ол од ої панни . . . » • О. К о в е р к о н атом ість оп и ­ с у є св о є п ер еж и ття на Свят В е ­ ч ір м и н у л ого рок у. «В х од я ч и в ц ер к ву , зелені я л инкові га­ л у ззя в ір а з у р озбу д и л и в мені п оч у ття д обр ози ч л и вости й єд ­ н ість з усім а». • Г. К у р и л о : «Н ай біл ьш е ме­ не зв о р у ш у є зв у к і зм іст пісні «Р ідна мати м оя » . . . Я к ч у ю цю пісню , в ід р а зу сл ьози в оча х стаю ть, бо вона при гадує мені м ою м аму і ц ю в ел и к у лю бов, я к у вон а в ід ч ув а є до мене». • О. Ф е р е п ц : Її найбільш е за х оп л ю є а р х ітек ту р а і у к р а їн ­ с ь к е ц ер к овн е м алярство. «І так — вон а п иш е — в Н ю а р к у в е­ лика ар хітек ту р а , ц ер к ва св. Івана Х р и сти тел я , дала мені н ай біл ьш е естети ч н е п ер еж и ­ вання. С тоїть вон а неначе ц а­ риця п ом іж ск р ом н и х хат, та в к о ж н о м у моменті, к ол и ч у ж и ­ нець загляне, в мене така у к р а ­ їн сь к а гор д ість, щ о нема до ц ь о г о сл ів ». М озаїк а Ісуса п е ­ р ед п р естол ом н ап евно зв о р у ­ ш у є к о ж н у у к р а н сь к у д у ш у та т а к о ж дає мені надію , щ о В о с к ресл и й Х р и стос сп а се іщ е У кр а їн у ». в «У ви кл ад і л ітератури на ви ш к іл ьн ом у таборі, пиш е М. М удр а к , мене н ай більш е зв о р у ­ ш ила тв ор ч ість М ихайла К о ц ю ­ б и н ського, а б іл ь ш е за в се його п ов ість «Т ін і за бу ти х п редків». Ц е є д у ж е д обри й при к л ад для молоді, я ка н ед оц ін ю є у к р а їн сь ­ к у л ітературу, в зя в ш и д о уваги

ц ю п ов ість, щ о б зм інити с в о ї д ум к и і розум ін н я про св о ю л і­ тер а тур у ». Є Р. М ір ч ук : «М оє найбільш е естети ч н е п ер еж и ття п ох од и ть із сл ів од н ої у к р а їн с ь к о ї н а р од н ьої п існ і яка н ази ва ється : «Ч и зн а єш ти ?» Ц я пісня, її слова, тон і м ел одія в л и в аю ть в мене к о ж е н раз, к ол и її ч у ю , п о ч у ­ вання ра дости , см утк у і надії. Ц я пісня, це оп и с н аш ої к в іт у ­ ч о ї У країни, її лісів, бор ів і д о ­ лин, ш о в к о в о ї трави і би стр ої ріки, її при род и і к р а си у в е ­ ч ір та вдень й в к о ж н у п ору р ок у ». М и з розм и сл ом навели тут д ещ о біл ьш е ц итатів із сем ін ар ій н и х задач уч асн и к ів табор у на тем у естети ч н ого п е р е ж и ­ вання. Ц е п и сал и д обр овіл ьн о м ол оді л ю ди у віці від 14 д о 17 р ок ів ж и ття , я к і р од ж ен і в ж е тут. В он и У кра їн и н ік ол и не бачили власним и очим а, вони не мали в св о єм у ж и тті ти х п е­ р еж и ва н ь, щ о могли м и мати старш і. В с е ж так и їх н я м ол о­ д ен ьк а д уш а є надто вразлива на естети чн і п ереж и в ан н я в и ­ к л и к ан і звук ам и у к р а їн сь к о ї пісні, барвам и обра зу у к р а їн сь ­ к о г о мистця, си л ою сл ов а у к р а ­ їн с ь к о г о п оета ч и письм енника, гр ою ак торів у к р а їн сь к о ї іс т о ­ р и ч н ої п ’єси, л агідн істю і м а єста ти ч н істю у к р а їн сь к ого ц е р ­ к о в н о г о будівн и ц тва — а р х іт е к ­ тури, на в д ум л и вість х о ч д у ж е стари х, але бл а гор од н и х у к р а ­ їн с ь к и х зв и ча їв і традицій, в о ­ ни є горді за дося гн ен н я у к р а ­ їн с ь к о ї сп іл ьн оти на ч у ж и н і і т. д. Ц е свід ч и ть п ро те, щ о ця м ол одь не є ін ш ою від її п оп е­

редників. Вона має ту саму чут­ ливу, ніжну і благородну укра­ їнську душу, бо коли б було інакше, то вона не мала б таких відчувань. Звідсіля і висновок, що віко­ ві духові і матеріяльні надбан­ ня українського народу, куль­ тура, література, історія і ге­ ографія, пісня, і мова є таки найкращим виховним засобом для неї, хоч вона живе в ціл­ ком відмінному оточенні, вона може збагнути українського ду­ ха, бо все це є для неї так само рідне і дороге, як це було і є в нас старших. Це однак може бути вихов­ ним засобом для тих тільки, які мають перед собою чисто укра­ їнський виховний ідеал, які з пошаною і пієтизмом ставлять­ ся до українства, які вміють і стараються свої щирі, а не хит­ ро-мудрі і здеформовані, почу­ вання передати своїм вихован­ цям. Коли в деяких виховників тих патріотичних почувань, але щирих, немає, коли в них про­ биваються найменші нотки по­ горди до наших культурних надбань, і коли в їхній уяві є невиразний, замазаний ідеал, по їхньому, «модерний», то оче­

видно такими стають їхні ви­ хованці, яких опісля душа не відчуває і не є вразлива на по­ дразнення правдивої краси, во­ ни навіть не реаґують на те, що за ними немає навіть тої тіні національної, яка за кожною нормальною людиною мусить бути, бо на всіх однаково пада­ ють соняшні лучі. З них тоді виростають ті, які вічно чогось шукають ІД ніколи не можуть нічого знайти, а не знайшовши, нічого вартісного не можуть створити — це є сучасні, на жаль, дуже популярні «бітніки» в мистецтві, провідники всяких збочених ідеологій, супергуманісти — «Вєтніки» і т. п. Це є люди, які не збагнувши свого рідного неприроднім способом попадають в сферу вищих ду­ хових і розумових шукань і розгубились цілком у світі ціл­ ковитої деінтеґрації. Рятунок для них, це є поворот до свого рідного пня і придбавши «на­ ціональну тінь» вспинатися постепенно дальше до гори, до правди, до краси.

Мґр. Євген Гановський член Ц У СУМ (Закінчення буде)

Одинадцятий З ’їзд СУМА В днях 26. і 27. листопада 1966 року в Статлер Гілтон Готелі в Нью-Йорку відбувся Одинад­ цятий З ’їзд Спілки Української Молоді Америки (СУМ А). В З’їзді взяло участь 98 управнених до голосування делеґатів, заступаючи 35 Осередків і 50 Відділів Юнацтва С УМ А , які 188

разом нараховують 4.765 членів. З ’їзд відкрив Голова Головної Управи С У М А д. Лев Футала, а молитву провів о. д -р В. Кова­ лик, ЧСВВ. Нарадами З’їзду проводила Президія в складі: Ананій Никончук — предсідник, Теодор Чурма — 1-ий заступ­ ник, Мирослава Лесюк — 2-ий

заступник, Марійка Гаврилюк і Ігор Цішкевич — секретарі. В першій пленарній сесії крім відкриття, вибору Президії З’їзду, комісій: Мандатно-Верифікаційної, Номінаційної, Ре­ волюційної, Юнацької, Статутое о ї , Дружинників і ФінансовоГосподарської, заслухано звіти всіх членів Головної Управи, Голови Контрольної Комісії та Голови Товариського Суду. Дис­ кусією над звітами закінчено першу пленарну сесію. Цілий пополудневий час в су­ боту 26-го листопада працюва­ ли обрані З ’їздом Комісії в на­ ступному складі: Мандатно-Верифікаційна: Михайло Яремко — голова, Дмитро Box, Любомир Кормелюк, Михайло К укуруза, Ірка Салецька — члени; Номінаційна: Володимир Левенець — голова, Тиміш Мельник, інж. Юрій Бурлака, Христя Губіцька, Володимир Костик — члени; Резолюційна: мґр. Іван Кобаса — голова, Ігор Заяць, Василь Шарван, Іванна Ґілевич, Володимир Левинець — члени; Ю нацька: Микола Ярем­ ко — голова, інж. Микола Барицький, Володимир Гончар, Зеновій Галькович, Евген К у ­ рило, Богдан Ґойнич, Павло Ткач — члени; Ста тутова: мґр. Евген Гановський — голова, Михайло Лисак, Петро Балко, Богдан Войтович — Петро Шагай — члени; Дружинники: інж. Микола Семанишин — голова, Ігор Заяць, Наталка Шалай, Ігор Цішкевич, Анна Лев, Любомир Кльось, Микола Бачара, Михайло Почтар, Дарія Яремко,

Корнель Василик, Лев Футала — члени; Фінансово-Господар­ ська: Мирон Климко — голова, Михайло Фурда, Володимир Костик, Петро Бездух, Григорій Курилів — члени. Всі інші учасники З’їзду брали участь в засіданнях названих Комісій З ’їзду. Друга пленарна сесія відбу­ лась в неділю, дня 27-го листо­ пада, на початку якої на пропо­ зицію Голови Контрольної К о­ місії д. Михайла Фурди, уділе­ но абсолюторію уступаючим членам Головної Управи та приступлено до заслухання зві­ тів голів Комісій З ’їзду та прийняття постанов. Прийнят­ тям змін Статуту, вибором К е­ рівних Органів СУМ А на ка­ денцію 1967-1968 р. та схвален­ ням резолюцій і постанов закін­ чено 11-ий З ’їзд С УМ А в год. 3.30 по полудні. В рямцях З ’їзду в Статлер Гілтон Готелі відбувся Святоч­ ний Бенкет з нагоди 20-річчя відновлення СУМ на чужині, в якому взяло участь 250 осіб — представників центральних і місцевих українських організа­ цій і установ та гостей. Бенкет відкрив Голова Головної Упра­ ви С У М А д. Лев Футала, а про­ водив ним інж. Микола Сема­ нишин. Святочне слово виголо­ сив д -р Михайло Кушнір — Го­ лова Центральної Виховної Ра­ ди СУМ. В Бенкеті взяли участь пред­ ставники наступних організа­ цій і установ: Екзекутива УККА — мґр. І. Базарко, О.У.В.Ф . — п. І. Винник — го­ 189

лова ООЧСУ, о. д -р В. К ова­ лик — Парохія св. Юра в Н ью Йорку, д-р В. Савчак — пред­ ставник КПС та Голова Крайо­ вої Пластової Ради, проф. д-р М. Черовський — НТШ, п. М. Грицков’ян — Т -во к. Вояків УП А , мґр. Е. Лозинський — С.У.П.В., д-р С. Ворох — Укра­ їнське Лікарське Т-во, інж. І. Заяць — Т -во Українських Ін­ женерів Америки, п. Е. Саґаш — Українські Американські Ве­ терани, проф. М. Лисогір — Го­ ловна Управа «Самопоміч», інж. М. Семанишин і мґр. А. Гординський — С УК «Провидіння», М. Яремко — Українська Народна Поміч, інж. В. Базилевський — Головна Управа Українських Гетьманських Організацій Аме­ рики, 3. Цибик — Союз Україн­ ських Студентських Товариств Америки, Христя Губіцька — Головна Управа ТУСМ ім. М. Міхновського, п-ні Д. Степаняк і С. Бартко — Українсько-Аме­ риканська Ж іноча Допомогова Організація, мґр. І. Кобаса — Головна Управа Т-ва Українсь­ ких Бібліотекарів, інсп. І. В асилишин — Об’єдн. Комітет Українських Орг. міста Нью Йорку, інж. І. Гурик — Кред. Кооп. «Самопоміч» в Нью -Й ор­ ку, сот. Ю. Кононів — Голова 1-го Відділу ООЧСУ в Нюарку, І- Ділай — Т -в о к. в. У П А , М. Шашкевич — голова відділу ООЧСУ в Йонкерсі, проф. П. Савчук — Відділ ООЧСУ в Джерзі Сіті, інж. Р. Білинський — Відділ Т -ва «Самопоміч» в Нью-Йорку, д-р М. Снігурович — голова УС Ц А К , полк. П. 190

Содоль-Зілинський — Т -во За­ порожців ім. полк. П. Болбочана в Америці, д -р Володимир і Марія Душник. Письмові привіти на З’їзд прислали: Блаженіший Верхов­ ний Архиєпископ і Кардинал Кир Йосиф Сліпий, Архиєпис­ коп Кир Іван Бучко, Архиєпи­ скоп Кир Амврозій Сенишин — Митрополит Філядельфійський, Єпископ Кир Ярослав Ґабро, Провід 3 4 ОУН, Центральна Управа СУМ, К У СУМ в Бель­ гії, К У СУМ в Канаді, К У СУМ в Австрії, К У СУМ в Німеччи­ ні, ЦПУЕН, С У СТА, Л В У в К а ­ наді, А П АБН, Шкільна Рада У К К А , Т -во Українських Ін­ женерів Америки, Українське Лікарське Т -в о Північної Аме­ рики, ОПДЛ в Торонто, ЗУАДК, Організація Оборони Лемківщини в Америці, Т -во Україн­ ських Бібліотекарів Америки — Відділ в Нью-Йорку, д -р Я. П адох — Головний Секретар УНС, п. Володимир Сохан — Заступ­ ник Гол. Предсідника УНС. В часі Бенкету відбулась ми­ стецька програма у виконанні сумівок: Оля Банадиґа, Бостон — сольоспів, при фортепіяні — Марійка Гаврилюк з Нью-Йор­ ку; Марійка Головацька, Льорейн, Огайо — сольоспів, при фортепіяні Оля Джуман, Парма, Огайо; Квартет «Горлиця» Осередку С УМ А ім. Л. Україн­ ки в Бофало під керівництвом п-ні М. Лисак. Після Бенкету відбувся Конґресовий Баль під звуки відомої оркестри «Амор». На пропозицію Номінаційної Комісії З ’їзд вибрав на каден­

цію 1967-1968 наступний склад Головних Органів С УМ А :

Головна Управа СУМ А: мґр. Евген Гановський — голова, Лев Футала 1-й заступник, інж. Микола Семанишин 2-й заступ­ ник, Григорій Цебрій — секре­ тар, Анна Лев — секретар, Ми­ хайло Яремко — організацій­ ний керівник, інж. Микола Барицький — керівник Юнацтва, Ананій Никончук — керівник Дружинників, мґр. Іван Кобаса — керівник преси і інформації, Евген Курило' — культ-освітній керівник, мґр. Володимир Бу~ дзяк — керівник зовнішніх зв’язків, Мирон Климко ■ — ф і­ нансовий керівник, Тиміш Мельник — керівник фізично­ го виховання, Михайло Ш ашкевич — господарський керів­ ник, Софія О. Бура — керівник жіноцтва. Члени Головної Упра­ ви: Ігор Заяць, Корнель Васисик, Теофіль Цішкевич, Христя Губіцька, Володимир Левинець, Микола Яремко, Володимир К о­ стик, Марійка Гаврилюк, Зенон

Галькович, Богдан Ґойнич, інж. Михайло Почтар.

Головна Контрольна Комісія: Мирослав Шміґель — голова, Михайло Фурда, Петро Шагай — члени, Теодор Боднар, Теодор Воляник — члени заступ­ ники.

Головний

Товариський

С уд:

інж. Юрій Бурлака — голова, Василь Шарван, Роман Глушко — члени, Петро Балко, Павло Ткач — члени заступники. В програмі З ’їзду відбулась церемонія передачі Переходо­ вого Прапору Головної Управи С УМ А як найвищого відзначен­ ня за найкращі осяги в праці за роки 1965/66. Переходовий Пра­ пор вручено делеґатам Осеред­ ку С УМ А ім. ген.-хор. Т. Чу­ принки в Гартфорді, Конн. Крім того за гарні осяги в пра­ ці вирізнено наступні Осеред­ ки: Осередок ім. У П А в Ф ілядельфії, Осередок ім. ген.-хор. Т. Чупринки в Нью-Йорку і Осередок С УМ А ім. «Крути» в Чікаґо.

За Комунікатом Президії З’їзду

О середок СУМ-у Сан П авло Сан Павло — найбільше мі­ сто Бразилії і центр нової ук­ раїнської еміґрації, яка підкрі­ пила військову еміґрацію УНР. В Сан Павло діє громадська організація «Соборність», яка є продовженням Українського Народного Союзу, заснованого е 1929 року. Головою «Соборности» є п. Е. Віцке, колишній старшина Армії УНР, з похо­ дження німець з України. На­

ша громада розпочала будову великого Народного Дому, де будуть приміщені установи і СУМ. Комітет будови Дому очо­ лює п. Олег Шиманський, ак­ тивний громадський діяч. При «Соборності» вж е від давна діяв гурток молоді, який минулого року оформився в Осередок СУМ і прийняв сумівську виховну систему. Опіку­ ном і мистецьким керівником

молоді е інж. С. Саміла, а го­ ловою С У М вибрано Д. Байлю ка. В червні 1966 р. Товариство «Соборність» почало видавати свій місячний одноіменний ж урнал, присвячений громадсь-

Д о молоді і до батьків Ю наки! Як Вам уж е відомо, при Українському Товаристві «Соборність» існує і діє віднов­ лена в минулому році Спілка Української Молоді, під назвою С УМ . За короткий час діяльности С У М Ви мали нагоду бачи-

Гурток СУМ в Сан П авло виступає в програмі телевізії (1965)

ко-суспільним справам, який справляє дуж е позитивне вра­ ж ення і є гарним досягненням нашої громади. В журналі «Собороність» С УМ має свою сто­ рінку. В першому числі помі­ шено заклик С УМ до молоді і батьків, який передруковуємо. Сподіваємося, що наша молодь в інших містах Бразилії також долучиться до СУМ . 192

ти

виступи молоді майже на українських національних імпрезах, у фолкльорно-балетному виступі на ТВ та на ч у ­ жинецьких імпрезах. Це було доконано завдяки частині зор­ ганізованої і відданої українсь­ кій громадській справі молоді і її культурно-освітньому реф е­ рентові. На жаль, мусимо ствердити, що багато української молоді е с іх

міста Сан Павло байдуже ста­ виться до українських громад­ ських справ, а зокрема до У к ­ раїнського Товариства «Собор­ ність», яке є репрезентативним речником української громади Сан Павла. Батьки! На Вас паде велика відповідальність за дії і май­ бутність української молоді на еміґрації. Ви добре знаєте, що без здорового організованого громадського життя й молоде­ чих організацій нам важко бу­

ра приготовляє внутрішні зма­ гання столової сітківки. Є пе­ редбачено також відбути кіль­ ка забав і прогулянок. Проте найголовніше, щоб не­ забаром розпічнуться Курси Українознавства, під керівни­ цтвом проф. В. Бурка. Віримо, що на цих викладах історії і географії України не бракува­ тиме ні одного юнака й юнач­ ки. Юнаки! Ми живемо у вільній демократичній державі. За у к -

На товариській вечірці (Сан Павло)

де зберегти для України нашу молодь, яка живе в сприятли­ вому, але чужинецькому ото­ ченні. Отже Вашим обов’язком є вплинути на своїх дітей, щоб вони стали активними членами СУМ. Нововибрана Управа СУМ докладе всіх зусиль, щоб як­ найширше розвинути культур­ но-освітню діяльність у біжучому році. Запляновано відзначити низ­ ку національних дат, над чим вж е працює культурно-освітній референт. Спортова референту-

раїнську справу й любов до України ніхто Вас не переслі­ дує. Пригадайте наших попе­ редників, основників СУМ . Всі вони за любов до України за­ платили своїм життям на си­ бірських каторгах і в підвалах московсько-большевицької тюр­ ми народів. Хай наше гасло «Честь Укра­ їни — готов Боронити!» буде нашим молодим «Вірую» і про­ грамою нашого організованого життя.

Д. Байлюк Голова Осередку С УМ

О с е л я д л я м ол оді в Б ел ьгії (А кт великої солідарности українського громадянства по всіх країнах) Після «Тарасівки» в Англії (1964), «Франкополе» в Бельгії (1966) є другою оселею для мо­ лоді в Европі. Цьогорічне літо принесло нам не тільки правне оформлення оселі, але воно по­ ставило також на велику про­ бу малу відносно українську громаду в Бельгії. Повстало пи­ тання: чи зможе наша спільно­ та (3.000 душ — біля 400 орга­ нізованих членів) подолати та­ ке велике зусилля і зібрати, або роздобути 46.000 долярів. Це ж бо в порівнянні до нашої еміґрації в інш их країнах — мала горстка людей, а при тому ба­ гато копальняних інвалідів на пенсії. А л е не на кількість тре­ ба рахувати свої сили, а на потреби. А потреби у нас вели­ к і: біля одної тисячі молоді і дітей у шкільному і дошкільно­ му віці. І лише бажання допо­ могти цій молоді і дати їй по­ трібні засоби виховання та створити для неї виховно-відпочинковий центр, штовхали проводи наших організацій У Д К -С У М -О У Б взятися за це тяж ке завдання. Первісний плян передбачав зібрати в Бельгії 20.000 дол., а тоді можна буде звернутися до наших організацій та громадян в інших країнах. Лише макси­ мальна кількість власного ка­ піталу може оправдати допомо­ гу від інших країн, а також гіпотечну позику на половину вартости посілости. Як хочеш 194

щоб тобі допомогли — допомо­ жи перше собі сам, таке було гасло хвилини від початку 1966 року. І тому від ранньої весни аж до пізнього літа кипіла праця у громадській централі в Брюс­ селю та по громадах. Наради, засідання, поїздки, листи, деклярації, заклики і відозви не переставали кружляти. Збірщ ики працювали на повну пару. І хоча акція ще не закінчена, то 60% пляну (четвертина всієї потрібної суми) вж е зібрана. Другу четвертину виєднано в різних впливових осіб та уста­ новах, а також жертвували наші люди в інших країнах. Серед жертводавців стрічаємо наших церковних достойників: В П реосв. Архиєпископ К ир І. Бучко, Впреосв. Митрополит М. Германюк, Преосв. Кир П. К орниляк, Преосв. Кир Я. Ґабро. П о­ над 20 організованих клітин в А нглії: Відділи С У Б, Клюби, Осередки С УМ , жіночі секції відгукнулися на наш заклик. Отці та наші громадяни за-о к еаном, що ж или колись в Б ель­ гії, також не відмовили своїх пожертв. В Канаді перевели збірку 4 менші Осередки С УМ , а напевно переведуть щ е й більші. 5 Осередків С У М А при­ слали свої пожертви на від­ криття Оселі, яке відбулося 10. липня ц. р. Головна збірка по Осередках С У М А чекає щ е на свою чергу. Є також пожертви

від жіночих організацій в Аме­ риці та поодиноких громадян з Німеччини, Франції, Австрії. Жодна організація, якого на­ прямку вона не була б, не дала нам відмовної відповіді. Вийняток становить найбагатша наша організація за океаном: Україн­ ський Народній Союз. В місяці липні на оселі від­ бувся перший табір. В останніх тижнях перед табором на оселі

, 1,

'-йіУ

жинцями в Бельгії, своє велике признання підтвердив ще біль­ шою пожертвою, офірувавши на оселю 100 тисяч б. фр. На відкриття і посвячення оселі приїхав Архиєпископ Кир Іван Бучко, о. шамбелян М. Марусин, о. Ген. Вікарій Г. Ф уканчик, Монсіньйор Дежарден та багато громадянства, молоді і сумівців. Гори Ардени та довко­ лишні ліси наповнилися відго-

|€дШі ' с і * / '* >

Так бачив Ф ранкополе юний адепт малярства В. Братковський кипіла праця, щоб приготовити її до посвячення і таборування. За кілька тижнів з господарсь­ кої споруди постала гарна їдальня, або заля виступів. Зрів­ няно подвір’я, пороблено груб­ ілі направи і тераси. Праця української громади знайшла признання в урядових бельгійських установах та впли­ вових осіб і достойників. Монсіньор Дежарден, ген. духовник робітничого християнського ру­ ху, який опікується також чу-

моном церковного співу та мо­ литов за успішне завершення розпочатого діла, а Франкове поле принимало перших таборовиків. Під звуки гимну під­ німалися прапори звіщаючи ча­ рівним околицям присутність на верхах нового племені — українську молодь. І справді, оселя знаходиться е чудовій околиці бельгійських гір Арден на висоті 500 м., 12 кілометрів від відомої купелевої і туристичної місцевості 195

Спа, де навіть перебував ко-і лись російський цар Петро І, який можливо і полював на на­ шій оселі. Мабуть не думав він тоді, що через 250 років посе­ ляться тут нащадки його гріз­ ного противника гетьмана Іва­ на Мазепи. Оселя має стати правдивим українським центром — вихов­ ним для молоді, відпочинковим для громадянства. Крім табору відбуватимуться тут вишкільні курси, зимові табори і т. п. П лянується збудувати спортові грища, купальний басейн, Франківський город з пам’ят­ ником та різні туристичні догіддя. Центральне положення оселі відносно інших країн дає

можливість відбувати тут між ­ народні з’їзди і зустрічі молоді. А ле завершення цього діла вимагає ще багато зусиль і по­ жертв. Із сподіваної позики від бельгійської каси ощадности одержано лише половину і то­ му Комітет закупу оселі поно­ вив і продовжив акцію збиран­ ня фондів в Бельгії і закордо­ ном. Наступні місяці вимагати­ муть ще багато труду і праці, але за це українська громада скоріше стане власником оселі. Ніщо не повинно спинити нас в кінцевому змагу до нашої мети — збудувати для нашої молоді виховно-відпочинковий центр, де куватиметься краща доля молодого покоління. г . О.

З дви г СУМ на Ф ранкополі Після величавого посвячення оселі Франкополе, що його до­ вершив Архиєпископ Кир Іван Бучко 10. 7. 1966, оселя прийня­ ла знову в себе кілька сотень нашого громадянства в суботу ЗО. 7. 1966. Кожний, хто мав можливість бути того дня на Франкополі, був свідком і учас­ ником мило пережитих хвилин. Сумівський Здвиг, щ о відбувся на закінчення тритижневого та­ борування вражав усіх своєю небуденною атмосферою чогось рідного, зворушливого, дорогого серцю. Франкополе своїми довко­ лишніми лісами нагадувало каз­ кові картини з Франкового «Лиса Микити», в шумі води, що струєю вривається з муру на подвір’я вчувалося відгомін карпатських ручаїв з «Захара 196

Беркута», а каміння з якого збудована оселя нагадувало пра­ цю «каменярів». На тому при­ родному тлі виведені юнацтвом танці під мистецьким керівни­ цтвом М . Ткачука з Англії і па­ ні К. Госейко з Франції були наче відтворенням чару україн­ ського минулого. Бадьорі пісні юнацтва, промови о. Ген. Віка­ рія Г. Фуканчика, о. д-ра Б. Куриласа (УНОТ), о. дир. І. К о ­ та (Студ. Дім в Лювен), пань К. Васюти і Н. Красюк (ОУБ), Го­ лови Комітету Закупу Оселі п. М. Ходоровського, мґра О. К о ­ валя (ЦУ С УМ і УД К) та Голо­ ви К У С УМ мґра Г. Ощипка та ряд письмових привітів влили в присутніх піднесений настрій і бажання довести розпочате ді­ ло до успішного завершення. На мурах оселі великий напис

з Франкових слів: «Ум гостри, насталюй волю!», що завзивав молодь до гарту і праці над со­ бою. Богослуження, що його від­ правили присутні Отці, було висловом подяки Всевишньому за щасливе проведення табору. І справді, мимо постійної дощо­ вої погоди і холодних днів на оселі не було жодних захворінь,

співів та юнацьких жартів. Близькість лісу, погідне місяч­ не небо, ясне полум’я ватри, що відбивалось вогнем в очах при­ сутніх створювали чар ночі, що його не часто в житті пережи­ вається. Для старших була влаштована танцювальна заба­ ва, що тривала до ранку. Укра­ їнський характер забави був підкреслений споживанням ва­

Сумівці на бельгійському святі обжинок ні нещасливих випадків. Фран­ кополе виявилось справжнім ку­ рортним місцем. 110 юнаків і юначок в цьому році (в тому 10 з Франції) відбули успішно табір, здаючи іспити на сумівські ступені. Важко було роз­ лучатись з оселею і тому кож ­ ний обіцяв приїхати знову. Вечірня ватра, якою вміло провадив Головний Виховник табору п. Е. Рен з Німеччини, була сповнена радости, сміху,

реників, що їх цілу ніч готува­ ли наші пані з Лімбуржчини і Льєж. Чистий дохід з продажі вареників, голубців і пампушків, в сумі 3.365 фр. був переда­ ний до каси на Закуп Оселі. Треба надіятись, що Франко­ поле, належно нами зоране і за­ сіяне дасть очікувані обильні плоди. Можемо бути горді за дотеперішню працю, бо вона відкрила очі також невидючим.

О. К. 197

Росіє нова національна твердиня День 31. липня 1966 р. був не­ буденною подією в житті укра­ їнської спільноти Сіднею. Це був день посвячення наріжно­ го каменя під Дім Української Молоді. Брак власного приміщення давався дошкульно відчувати в праці найбільшого і найкраще

це й кишеня є завжди відкриті для української справи, особ­ ливо коли йдеться про добро нашої молоді. В короткому часі закуплено площу в Лідкомбі за 25 тисяч долярів і приступлено до будови. Будівельні пляни виконав інж. Ю. Денисенко, а керівництво будовою перебрав

Щ е мить і сумівський вогник запалає! М ельборнський рій «Повстанці» подбав про все зорганізованого Осередку СУМ її Австралії. Завдяки ініціятиві кількох енергійних громадян створився 2 роки тому Комітет будови Дому Української М о­ лоді в Сіднеї, який зараз взяв­ ся до праці, проголошуючи збіркову акцію. На заклик Коміте­ ту почали надходити щедрі по­ жертви від громадян, яких сер­ 198

д. Борець, сіднейський підпри­ ємець, бувший старшина У П А . Святочний день почався ве­ личаво. Вж е зранку помітно на площі оживлений рух. При­ їждж аю ть гості з інших стейтів, делегації Осередків С УМ та інших організацій, всі спі­ шать на площу при Черч Стріт, щоб на власні очі побачити,

скільки вж е збудовано, чи ве­ ликий цей Дім, як скоро стане він дійсністю. Впорядники й члени Комітету дають вияснен­ ня на запити цікавих. Довідує­ мося, що це буде імпозантна бу­ дівля на 4 поверхи, з великою залею 80x70 футів, 750 сидячих місць, з двома крамницями та бюровими приміщеннями. Сер­ ця сповняються гордістю на вид могутнього кістяка першого по­ верху ДУМ. Після Архиєрейської Служби Божої всі йдуть на недалеку площу, яка скоро наповняється масами народу. З боку стоять у виструнчених лавах сумівці з прапором, а біля них пластуни. Акту посвячення доконує Вла­ дика Кир Іван Прашко, вели­ кий любитель сумівської моло­ ді, в сослуженні о. Мельника та в асисті Протопресвітера о. Теодоровича, який виголошує піс­ ля посвячення довший привіт, підкреслюючи вагу й значення Дому, який мусить бути випов­ нений національним і релігій­ ним змістом, бо інакше він за­ лишиться мертвим муром. Май­ стер церемонії, голова Осередку СУМ в Сіднеї, д. Б. Ґут, відчи­ тує грамоту, яку підписали: Владика Кир Іван від Україн­ ської Католицької Церкви, Про­ топресвітер о. Теодорович від УАП Ц, проф. В. Островський від Української Громади Н.П.В., д. Чор від Крайової Управи СУМ, д. Ґут від Осередку СУМ в Сіднеї, який є правним влас­ ником Дому та інж. Денисенко. Після того проф. Островський вмуровує її в наріжний камінь.

Наступають промови й приві­ ти від різних організацій. Ос­ новну доповідь виголосив В. Литвин. Ось її короткий зміст: Сьогодні в нас велике свято — посвячення наріжного каме­ ня під Дім Української Молоді. Перед нами зарисовуються кон­ тури нової національної твер­ дині, в якій буде виховуватися наша молодь, буде гартувати силу волі й характер, вчитися любити Бога й Україну, щоб стати колись на зміну нам на всіх відтинках нашого многогранного організованого життя. Перша стадія початкових труд­ нощів уж е поза нами, але це не значить, що вж е всі труднощі поборені і що ми можемо спо­ кійно спочити на лаврах. Вели­ кі діла не родяться і не ростуть скоро, без труду, жертв і бо­ ротьби. В. Липинський каже в своїх «Листах до братів хлібо­ робів», що в природі тільки пу­ ста бузина пнеться скоро вгору, а сильний дуб росте поволі і з великим трудом. Ми бачимо, на які великі труднощі натрапляє наша велика ідея розбиття мос­ ковської імперії і визволення поневолених нею народів. Різні темні сили світової мафії ста­ раються за всяку ціну вдержа­ ти цю тюрму народів для своїх темних інтересів. Зима найбіль­ ш е лютує звичайно при кінці, але приходить час, показується ясне сонце, топляться леди й сніги, що сковували землю й приходить життєдайна весна. Ми віримо в прихід нашої вес­ ни. «Цей Дім збереже може ду­

шу неодної української дитини від денаціоналізації. Може ко­ лись якийсь блудний син чи донька, що відійшли від свого народу й блукають по чужих загумінках, зайде колись до цього Дому, хоч би з цікавости. І може десь там далеко в їх

виступаємо одностайно, об’єдна­ ні одною ідеєю й вірою в неї. В св. Письмі сказано: «Якби ви мали віри хоч за гірчичне зер­ но, ви могли б рушати гори». Цей Дім буде тривалим пам’ят­ ником, який ви залишите в спадщині своїм дітям. Колись

серці тихо відізвуться ніжні давно пірвані струни. А може там жевріє ще десь маленька, не цілком погасла іскорка на­ ціональної свідомости, яка в ріднім середовищі може спа­ лахнути ясним полум’ям. «Кожний наш новий здобу­ ток, нова церква, новий Укра­ їнський Дім чи школа — це но­ вий національний бастіон, но­ вий вклад у скарбницю україн­ ської культури. Цей Дім є до­ казом того, що ми можемо доконувати великих діл, коли ми

вони будуть згадувати з вдяч­ ною пам’яттю своїх батьків, що нераз серед важ ких обставин, відмовляючи собі часто найконечніших речей, спромоглися на те, щоб залишити їм по собі та­ ку пам’ятку. «На закінчення ще кілька слів до тебе, Дорога Українська Молоде! Молодість, юність . .. «Як любо бути молодим, носити в серці пах конвалій» (Ф. К о ­ валь). К аж е один поет, що з земського раю залишилися нам три речі, — це є: зірки на небі,

200

квіти на землі й невинні очі дитини. Невинні очі, невинне серце дитини! Які гарні слова, який великий скарб, але як легко той скарб сьогодні втра­ тити. «Одною з найбільших траге­ дій нашого часу є духова кри­ за, яку переживає сучасна мо­ лодь. Зіпсуття обичаїв, падіння моралі, злочинність — це симп­ томи духової деґенарації сучас­ ної молоді. Це є одна з найбіль­ ше пекучих проблем нашого часу, яка заставляє бити в дзвін на тривогу. На жаль, в цьому напрямку робиться дуже мало або майже нічого. Сучасна мо­ лодь знайшлася на бездоріжжі, вона не має чим заповнити пустки своєї молодої душі. Гістерія бігніків це проминаюча мода. «Великий український мисли­ тель, Григорій Сковорода, казав написати на своїм нагробнику

такі слова: «Світ мене ловив і не спіймав». Нехай цей світ не спіймає і вас. Пам’ятайте, що ви є синами великого українсь­ кого народу, із славним мину­ лим, який веде важку боротьбу за свої найвищі права. Несіть високо цей прапор боротьби несплямленим. Україна чекає від Бас допомоги у вільнім світі. «Цей Дім будують ваші батьки для вас. Ви будете його влас­ никами й господарями. Заходіть до нього якнайчастіше. Тут знайдете рідне середовище, ук­ раїнський світ, частину Украї­ ни, яка збереже ваші молоді душі від зіпсуття й від небез­ пек чужого зматеріялізованого світу. «Ідіть під прапорами Христа й України, з вогнем в очах і ві­ рою в серцях і здобувайте світ, а перемога буде ваша!»

Сумівець

СУМ у П араґпаї а к ти візується Управа «Просвіти» (під про­ водом п. С. Худика) заснувала ще 5. 12. 1965 року Секцію У к ­ раїнської Молоді (СУМ) при То­ варистві «Просвіта» в Параґваї покликаючи до Проводу таких осіб: Г. Савчук (голова), В. Олій­ ник (заст. голови), 3. Шостак (секретар), К. Кондратюк (за­ ступник), М. Шостак (скарбник), А. Худик (заступник). До Реві­ зійної Комісії ввійшли: П. Х у ­ дик, О. Лілявський. Опікуном молоді при «Просвіті» є К. Баранський. СУМ при «Просвіті» працю-

ватиме під її патронатом і втри­ муватиме зв’язки з Централь­ ною Управою СУМ в Европі. Поміж членами СУМ є одиниці з середньою освітою і студенти. Продовж кількамісячної пра­ ці СУМ відбув зустріч Нового року, давав театральні вистави і забави, відвідував українську молодь в сусідніх колоніях. На­ ша молодь зацікавилась спор­ том, головно футболом і столо­ вою сітківкою. Змагання за ча­ ш у тривали два місяці. Пере­ можцем вийшов сумівець Іваш кевич, здобуваючи золоту чашу, 201

яку закупили Ст. Худик (голо­ ва «Просвіти») та К. Баранський (опікун молоді). З нагоди Великодня СУМ ро­ зіслав сумівський привіт усім українським громадянам у П араґваї. На цей привіт прийшли прихильні відповіді, в першій мірі з колонії Сандова (голова

В. Баран). Філія «Просвіти» в Сандовій заснувала також осе­ редок СУМ, так що в Параґваї діє два осередки СУМ. Сподіва­ ємося, що за тим прикладом пі­ дуть і інші філії «Просвіти», уможливлюючи працю СУМ на нових засадах. Щасти Боже!

В. Кривінський

Я. Кутний

С

п

о

гад

Бачу Київ над Дніпром, В далечі Карпати, Де в ланах ш ирокополих Співають пташата.

І Богові я молюся, Як навчила мати, Захищай нам Рідну Землю, Не дай загибати!

Там гаї й ліси дрімучі, Ж урчать в них потоки; Там я бігав ще маленьким, Прожив перші роки.

Не потопче цвіток білих Наш ворог проклятий, Не загине народ славний, Козачий — завзятий!

Пам’ятаю наше сонце І весну чудову, Підсніжники, ж овтий лотаїи І траву шовкову.

Зареве наш Дніпро дужий, Буря там зірветься, Зацвіте калина в лузі, Народ підніметься.

Бачу рідне село миле, Х лоп’ят і дівчаток, Я к бігали ми босоніж Кругом білих хаток.

І Воскресне Україна, Соборна — єдина; Заживуть в ній наші люди, Як одна родина.

Соловейко співав в гаї, Ж айворонок в полі, А зозуля у садочку Нам кувала долю. Цю чудову Рідну Землю Перед ворогами Я покинув з болем в серці І пішов світами. 202

Синьожовтий стяг піднісши Наші, не ворожі, Кораблі на Чорнім Морі Стануть на сторожі. Із таборового стінного часопи­ су «Сумівський Голос» в М ельборні, Австралія.

По сумівсьних таборах

У табор і СУМ-у в Німеччині Від двох років таборують сумівці в Ґомадінґен. Це малень­ ке німецьке село — наче сільце Трач у Коломийщині. Підгір’я серед лісів і горбів на високорівні з гострим повітрям. Ґрунт крем’янистий, населення бідне, але гостинне і з естетичним смаком. Всі хатки прикрашені скриньками з гарячобарвними квітами. Навіть над потоком і містками звисають з поруччя скриньки. Прямо висячі сади Семіраміди в мікроскопічному вигляді. Х о ч попереднього року управа села поставилася з не­ довір’ям і нерадо погодилася на винайм горба, то вж е цього ро­ ку посадник з радними зустрів сумівську молодь за українсь­ ким звичаєм з хлібом і сіллю.

слухають програмові засади С У М -у , засталюють національ­ не виховання, шепочуть під час гутірки з історії й літератури; щотижнево відбуваються гутір­ ки на релігійні теми, деколи на «різні» теми тих викладачів, щ о «доскочили» на кілька днів до табору. Це все перед полуд­ нем, а по полудні після відпо­ чинку відбуваються гри і заба­ ви, танці і співи, копаний м’яч, відбиванка, легка атлетика з боксом, «шлюсування копит», тобто впоряд і теренознавство. Як бачимо, програма широка, виповнює цілісінький день, але не відстрашує молоді. Хто не міг прибути на всі три тижні таборування, прибув хоч на кілька днів.

Табір — це 28 колосальних грибів-шатер зван. куренями, розкинених по краях великої площі, притулених до дерев, об­ нятих кордами. З 34 місцево­ стей всієї Західньої Німеччини зібралася тут молодь і жваво виповнює в поодиноких гурт­ ках приписану програму: ось тут у шатрі наймолодші вчать­ ся українського письма і при­ своюють собі під час диктатів найголовніші назви міст і рік та імена найславніших постатей України під керівництвом п-ні К раль; ось там на площі вправляє друга група (наймолодша) хоруговками або серпами під керівництвом невтомної п-ні Ф іль; старші групи пильно

Цього року склад команди був такий: отаман — М. Заліз­ няк, заступник — С. Левчук, писар — С. Марків, головний виховник — П. Павличенко, обозний — С. Дукаль, спорт, реф. — М. Стиранівський, мед. сестра — Л. Лямець. Не можна тут поминути старшого кухаря Ю. Нагорняка з помічниками, що готували знамениті каші і кваші. Наказів в таборі таки потріб­ но. Молодь, як молоді рекрути: потрібно кілька днів, а то й більше, щоб її наломити, щоб вбрати в рамки дисципліни, без якої не можливо більшому гур­ тові ні виховуватися, ні навіть відпочивати. Що ж ви зробите 203

з юнаком, що зухвало відзива­ ється, навіть не кліпнувши оком: я нікому не повинуюся, крім мами. Мами нема, отже січ, тобто табір мами з своєю командою, що нетерпить непо­ слуху, бож хоч С УМ не війсь­ ко, але таки щось із війська має. Міцна молодь! І гарна! Маємо на гадці юначок. Декілька на­ віть красуні з виразним укра­ їнським расовим типом. Мірку­ ємо, що й добре вихована. Принаймні в поведінці, бо щодо мови маємо великі застережен­ ня. Багато говорить тільки понімецьки, хоч розуміє і поукраїнськи. Чуємо розмову батька з синком: мама говорить «брот», а я? Хліб, — паде від­ повідь. І так з усіма вислова­ ми з щоденного вжитку. Цей батько пояснює: треба говорити з дитиною без уваги на її розу­ міння слів, але завжди з любо­ в’ю і толеранцією. У кінцевий вислід не сумніваюся. Другий батько пояснює інакше: «Три мої сини і донька говорять поукраїнськи, бо я своїй пані ска­ зав: я тяжко працюю й утри­ мую дім і той дім мусить бути український». Його дружина чужинка говорить чистою ук­ раїнською мовою з бойківським акцентом. Славна жінка! Шля­ хетний приклад до наслідуван­ ня для всіх мішаних подруж! Взаємна любов і взаємна поша­ на ще більше чуда творять. Шкода, що ці два випадки не характеризують цілости. А ці­ лість — це наша велика і тяж ­ ка проблема, над розв’язкою 204

якої для всіх континентів з на­ шим поселенням треба глибоко призадуматися, головно бать­ кам, церковній владі з монашими чинами включно. Тяжить історична відповідальність, щоб проіснувала як мога довше у к ­ раїнська розговірна мова серед нас. Мова — це не тільки засіб порозуміння, це ключ душі до України і її скарбів. До табору загостив також представник міністерства д -р Й. Маврер, наш випробований приятель серед тяжких пригод. Щоб його привітати прибули і представники з повіту і грома­ ди. При таборовому підвечірку д -р Маврер виголосив тост, в якому нагадав молоді, що кож ­ ний має стільки свободи, скіль­ ки її носить у серці. Українська молодь не сміє тут забувати, що на Україні живуть такі ж юна­ ки і юначки, як і вона, і тим то мусить рости понад себе у свідомості духової єдности з Вітчизною. Творити цю спіль­ ноту духа є повсякчасним зав­ данням. Бог і дух спільноти за­ безпечить майбутнє життя. Представник громади нагадав колишні застереження щодо в инайму. Вони розвіялися відразу і мешканці мають тепер тільки дружні почуття до таборовиків під німецькими дубами. Управа громади приготовляє несподі­ ванку для команди, про яку ще не можу говорити. Тепер він ві­ тає сердечно всіх сумівців і че­ рез них їхню дорогу Вітчизну в далекій далі. Підсумки тритижневого пе­ ребування передала наочно

прощальна ватра з широчезною програмою і заприсяженням членів, що здали іспит. Прися­ га на прапор зворушувала до глибини, поодинокі точки звеселювали аж до реготу. Най­ краще випали танці, бо прямо досконало, і до них треба дорів­ нювати все в майбутності.

Іскристі вогневі стяжки става­ ли прямо символами про живий вогонь, що напевно запалився або наново розгорів у молодих душах. З ним повернула молодь додому, щоб тужити за мину­ лою і солодко надіятися на майбутню зустріч на другий рік.

Ростислав Єндик

До вел и к ого м ом ен ту... Генеральна старшина сум івського табору у Франції одержала багато листів від сумівців, які таборували поза Францією, або з р'ж них причин не могли взагалі таборувати цього року. Один з таких листів ми тут публікуємо. Це лист Наталки Ш иленко (колись жила у Візін Шале, а тепер в Парижі): Дорогі Подруги і Друзі! Прошу прийняти мій щирий привіт та побажання гарного проведення Ваших тритижне­ вих вакаційних днів. Багато успіхів та свіжих сил! Наберіть знання, повертаючи на місця своїх поселень до дальшої пра­ ці у рядах СУМ. Пишучи ці рядки при праці, думками хо­ чу бути з Вами у цій спільній нашій молодечій родині. Вірю, що цей п’ятий з черги сумівський табір принесе ще більше успіхів для добра нашо­ го народу. Не забуваймо, що на нас звернені мільйони очей на­ ших братів та сестер, які слід­ кують за нашою працею. Не посоромім самих себе! Викори­ стаймо цю нагоду: сприймаймо ці знання, які викладають нам виховники. А напевно, що Ваша слухня­ ність і здисциплінованість до­ поможе Вам збагатити та по­ ширити знання про Україну, її багату культуру, мистецтво,

історію, про геройські чини на­ шої славної і героїчної У П А , про боротьбу наших братів і сестер за визволення України з-під московського ярма. Нехай цьогорічне сумівське гасло «Ум гостри, насталюй во­ лю!» буде прикладом та доровказом для нас. Бо, як писав наш поет Іван франко: До великого моменту Будь готовий кожний з вас, — Кожний може стать Богданом, Як настане слушний час. Мовиш: «Нині інші війни». Ну, то іншу зброю куй, У м гостри, насталюй волю, Лиш воюй, а не тоскуй! Остаюся з сумівським приві­ том: Честь України — Готов боронити! Ваша

Наталка Ш иленко реф. Ю СУМ К У Франції

Таборові дні на «Франтсополі» Як нетерпеливо очікуємо лі­ та, особливо ми, сумівці, бо для нас літо — це не тільки відпо­ чинок, але й дальша наукапраця на вишкільно-відпочинкових таборах! Мені та около 120 молодим людям з Бельгії та Франції до­ велося таборувати на новозакупленій оселі «Франкополе», у південній Бельгії. Заки приступлю до описуван­ ня табору, хочу Вам описати дуже приємну пригоду, яка ме­ ні трапилася в дорозі до табо­ ру. В тім самім вагоні, де я їха­ ла, була молодь з Болгарії, Югославії та Туреччини. В роз­ мові студент із Туреччини по­ чав мені розказувати, що Ту­ реччина воювала колись із ко­ заками. Про Україну твердив він, що це частина Росії, бо «так його вчили в школі». Як це зробив би кожний свідомий українець — я спростувала йо­ го мильні вислови і тим са­ мим започаткувала одногодинну розмову про Україну. Прислухалися до нашої роз­ мови дві панночки з Болгарії. Вкінці вони вмішалися і поча­ ли обороняти Україну та всі поневолені країни. Переконав­ ши турка про те, що Україна не Росія, почала я розмову з болгарками. Вони були членами хору і їхали на міжнародній фестіваль, в якому в минулому році здобула наша славна тан­ цювальна група «Орлик» з Манчестеру перше місце. Вия­ 206

вилося, що милі болгарські дів­ чата вміють співати не тільки болгарські пісні, але й також українські. Ми пізніше співали в трійку: «Місяць на небі», «Рушничок». Одна з болгарок мала навіть український співаник при собі (видання з Києва). Бона й почала зі мною розмову про свої поїздки до Києва, де, як виявила, має товаришку, ук­ раїнську журналістку. Розказу­ вала, що часто подорожує, але кращого міста від Києва і кра­ щої ріки від Дніпра ніколи ще не бачила. Може найкращий маляр, чи поет зумів би описа­ ти цю красу; вона не в силі. Широчінь і глибінь Дніпра, красоту гір, чарівні пам’ятники та будови Києва . .. все це тре­ ба власними очима бачити, щоб сприйняти їхню дійсну красу. Я була б рада з нею дальше говорити та захоплюватися її описами Києва. Але серце сти­ снуло мене болем, що чужинці можуть його бачити і ним лю­ буватися, тим, що не їхнє, а ми, українська молодь, члени укра­ їнського народу, нашого рідного бачити не сміємо. Приїхавши на оселю, я поча­ ла захоплюватися чудовими краєвидами: ліси й гори, яри з потічками, долини, поля і са­ д и . . . В такій околиці знахо­ диться новонабута оселя в Бельгії, що її закупили спіль­ ними силами українські уста­ нови. Як мені відомо, ця 10-гектарна посілість служила колись

як монастир-фарма. Будинки збудовані двома рядами. Між ними досить простірне подвір’я. В горішній частині подвір’я (всі будови поставлені на легкому схилі) тече джерельна вода, творячи ніби мініятторний водо­ спад. Якраз перед цим водоспа­ дом завзяті працівники побуду­ вали гарну терасу із сходами, а з обох її боків стоять щогли. Один ряд будинків — це стайні, які в короткому часі будуть пе­ ретворені на кімнати. Другий ряд — це також колишні стай­ ні, але тепер — мешкальний дім і кухня та стрих. В іншому місці з колишньої стайні ство­ рено вж е простору світлицю. Хто бачив цей будинок перед тим, тяжко йому повірити, що це зробили самі жертвенні ук­ раїнці. Особлива заслуга в цій переміні лежить по боці п. Х о доровського. В неділю, 10-го липня, відбу­ лася Архиерейська Служба Бо­ ж а та посвячення оселі, що йо­ го довершив Кир Іван Бучко, Апостольський Візитатор для українців католиків у Західній Европі. (Про це пишемо окремо в іншому місці). До таборової команди цього року ввійшли наступні друзі та подруги: Г. Ощипко (комен­ дант), полк. Євген Рен (голов­ ний виховник), мґр. Омелян К о­ валь (виховник), подр. М. Галабурда (писар), подр. О. Торган (мед-сестра), д. С. Фредрак (ін­ тендант), д. Г. Панчук (бунчуж­ ний), подр. М. Гавришко (бунчужна), подр. Госейко (вихов­ ник), д. Ткачук (керівник на-

родніх танків). Дальше виховниками працювали ще подруги і друзі — В. Лавриненко, М. Карпа, С. Заургора, та курінни­ ми — А. Фединяк, О. Козицька, В. Братковський і Р. Коваль­ чук. Майже постійна дощова по­ года утруднювала виховну пра­ цю в таборі, але жодна хвили­ на не була втрачена. Таборовий день виглядав приблизно так: Вставання о год. 7-ій: руханка, вмивання, порядки в ш ат­ рах. Рання молитва о год. 8-ій. Відтак снідання і дозвілля до год. 9.30. До год. 12.30 відбува­ лися гутірки: дві з них були на загальні теми, третя — підго­ товка до сумівських іспитів. Подр. В. Лавриненко вчила ук­ раїнську мову тих, які її ще не знали. Після обідної перерви час був відведений для розвагових та практичних зайнять. Спів про­ вадила подр. М. Галабурда при допомозі подр. О. Козицької, вільноручні вправи та танці навчала менших пані Госейко, а зі старшими працював п. Тка­ чук із Лондону. Підготовка до ватри, стріляння, ручні роботи і т. п. лежали в руках полк. Є. Рена. О 4-ій годині роблено перер­ ву на підвечірок, а відтак, аж до год. 7.30, йшли зайняття. Ве­ чірня збірка відбувалася о год. 8.30. Суботи були дуже очікувани­ ми днями в нас — задля ватри. Офіційна частина ватри трива­ ла завжди дуже коротко, але була змістовною. Решту часу 207

заповнювано співами, деклямаціями та скечами, що їх гото­ вив полк. Рен. Я думаю, що ватри були тому завжди успіш­ ними, бо програма була різно­ манітна і відповідала всім віком. Головне, щ о не було розподілу на публіку і виконавців. У ват­ рі всі брали участь, навіть го­ сті, помагаючи співати. Дружню атмосферу при ватрах зумів за­ держати бунчужний Г. Панчук. Він не давав нікому ані хвили­ ни відпочинку, а загальну про­ граму доповнював своїми, або таборовими жартами. Не менше цікавими були про­ гулянки в терен. З ними пов’я ­ зувалось стільки пригод і пе­ реж ивань! Околиця табору ба­ гата на ліси; в них безліч гри­ бів та борівок, які юнацтво за­ любки збирало. Щоб поінформувати гостей, які відвідували табір, ми вида­ вали стінну газету «Ф ранкопільські новини». Редакторами були подруги М. Галабурда та М. Гавришко. Цікаво, що справа говірної мови, що всюди приносить такі труднощі в Бельгії не є для нас такою тяжкою. Бельгія має дві мовні групи — французькомовних вальонців та флямандців. К оли юнацтво, що ж иве на обох територіях, сходиться в таборі — їх мовою мусить бути лише українська рідна мова. На по­ чатку табору були лише поде­ 208

куди клопоти, коли йшлося про приміщення в шатрах «ф л я мандських» або «французьких». За прапорець чистоти велася завзята боротьба впродовж трьох тижнів, як в юнаків так і в юначок. Кож ний рій ста­ рався бути оригінальний з при­ красами в ш атрах та емблема­ ми перед ними. Деякі змайстру­ вали з гілок, камінчиків, трави чудові фіґури, відзнаки роя, сумівську емблему. В таборі було дещо замало спорту. Навіть коли була гарна погода, а це було досить рідко, не вправлялося спортових гор. Ю нацтво з цього було дуж е не вдоволене. Проте веселі дні таборвого ж иття скоро минали і прийшов останній день, а з ним і велике свято: вручення відзнак тим, які склали іспити, Служба Б о­ жа, Здвиг С У М -у , попис табо­ рового юнацтва, конценрт, остання таборова ватра та про­ щальна забава. В неділю, 31-го липня, про­ щалися таборовики. А ле не на довго. Закупивши власну осе­ лю, молодь має тепер змогу ча ­ стіше зустрічатися на різних імпрезах. Оселя «Франкополе» має стати центром усієї україн­ ської молоді в Бельгії. І не тільки молоді, а й усіх україн­ ців, старших громадян, без яких тієї оселі не будо б.

М арійка Гавриш ко

Над рікою Бн у Ф ранції Дорогий Друже Редакторе! Я хотіла написати допис про наш табір у Франції. Але тяж ­ ко такий допис написати. Ви­ ходить за сухо! Тому я напишу Вам все у листі. У звичайному листі. А Ви там зробіть з цього якусь статтейку. П’ятий з черги сумівський та­ бір назвали ми іменем Голов­ ного Отамана Симона Петлюри. Він відбувався знову над рікою Ен, біля містечка Шазе. Чудові спомини залишилися в мене з цього табору. Чудові не тому, що Булава табору була цілком молодеча і мала свій повний ав­ торитет, не тому, що погода бу­ ла надзвичайно гарна, — а то­ му, що на цьому таборі ми про­ вели три гарні тижні, у друж­ ній, товариській атмосфері. Ви ж познайомилися з Бу­ лавою табору! Знаєте добре дру­ га директора Петра Зеленого, отамана — д. Богдана Білогоцьго, заступника і генерального писаря — д. Славка Кухарчука, головного виховника — д. Олек­ су Смоликевича, кошових — д. Василя Відника та підписану, курінних — д. Івася Ющишина та подр. Лярису Вітошинську, кошових писарів — д. Ореста Сацяка та подругу Ірку Бере­ гову, спортових референтів — д. Володимира Кухарчука та подр. Марусю Павлиш, ройо­ вих — Тараса Туркаса, Йосифа Барійовського, Настю Марцелько та Розмарі Попель, санітар­ ку — подр. Ірену Зелену. Наш табір провів з виховного боку дуже успішну працю. До

цього причинилися і викладачі і слухачі. Не буду писати про щоденні лекції української мо­ ви, що їх проводив о. Ген. Віка­ рій Василик для тих, які не вмі­ ли читати й писати рідною мо­ вою. Приємно було побачити, як о. Генеральний Вікарій мов чудом всіх їх читати і писати навчив. Не хочу також зупиня­ тися довго над лекціями з літе­ ратури п -і ред. Л. Вітошинської, про пресу і журналістику д. Леника, з історії України д. Білогоцького, з географії д. Ощипка. Це забрало б дуже ба­ гато місця. Х о чу лише зазначи­ ти, що ми мали короткі, але ду­ ж е цікаві гутірки гостей — п. Олега Нижанківського з Ж ене­ ви, п -і Олени Заклинської-Ґердан та п -і Л. Кульчицької з Сарселю. Найбільшою новиною в табо­ рі було те, що самі юначки і юнаки, котрі ще в минулому ро­ ці складали юнацькі іспити, викладали цього року для своїх подруг і друзів деякі предмети з українознавства та переводи­ ли дискусії і гутірки на різні теми. І не думайте, що вони ма­ ли менше авторитету, як наші старші виховники! Поза гутірками, програма та­ бору була різноманітна — спорт, спів, танці, ватри, забави, ве­ чорниці, прогульки, мандрівний табір, нічна тривога тощо. Од­ ної неділі виступали таборовики, таборовий хор, танцю­ вальна група, оркестра осеред­ ку С УМ з Ліону та наш слав­ ний акордіоніст д. Андрій Буд­ 209

ка, перед французькою публі­ кою в сусідній місцевості Блі. Програмою керував д. Бородай. Успіх був надзвичайний. На другий день наші «футболісти» набили в додаток спортовців з Блі 7:1. Зате їх юначки наго­ родили семикратним «Слава!» У першому тижні таборуван­ ня ходили ми цілим гуртом до старовинного містечка Пируж, яке задержало свій вигляд та­ ким, як було за середньовіччя. З бадьорим настроєм зробили ми тоді 37 кілометрів пішком. Іншим разом їздили ми до Ж еневи (Швайцарія). Поліція ке хотіла нас на кордоні пере­ пустити, бо дехто не мав пас­

портів, але коли побачили на­ ш их юначок та їхні усміхи ■— поступилися перед параграфа­ ми. А найкращий спомин для нас всіх залишив мандрівний табір, хоч під яскравим сонцем прийшлося нам мандрувати 65 кіло­ метрів. Для такої мандрівки треба було бути вж е сильно загартованим. Як бачите, я могла б ще пи­ сати й писати. А ле треба кін­ чати. Табір закінчився щасли­ во і юнацтво обіцяло приїхати знову на другий рік.

Ліза Сенткевич впорядник II ступеня

Перш ий д ен ь у табор і Звичайно перший день у та­ борі є для юнацтва найцікаві­ ший. Нетерпеливо вони очіку­ ють цього моменту, коли табір с офіційно відкритий і табору­ вання, як таке, може починати­ ся. До цього часу юнацтво ще не зовсім ознайомлене з новим оточенням і порядком, то ж хо­ дять собі всі від шатра до ш ат­ ра, шукають знайомих з попе­ редніх років, нав’язують зна­ йомства, шукають товариства й ін. Переважно на відкриття та­ бору приїжджає багато гостей: більшість із них — це батьки юнацтва, яким цікаво знати, хто заступить їхнім дітям міс­ ця «батьків» під час таборуван­ ня. Цього року ми мали велику честь вітати на відкритті нашо­ 210

го табору п. Ярослава Стецька, колишнього Голову Українсь­ кого Уряду у Львові в 1941 р. та п-н ю С. Стецько. Для юна­ цтва їхній приїзд був великим і незабутнім моментом, бо ж рідко є нагода зустрічати цих визначних гостей з-за кордону та вітати серед нас одним з ви­ датніших постатей українського політичного життя на чужині. В ж е з самого ранку погода виглядала похмурою й непев­ ною, але все юнацтво старанно одягнулося в свої святочні од­ нострої та вимаршувало на го­ ловний майдан, щоб узяти участь у Богослуженні. Гарно й святочно виглядали обидва ку­ рені — юнаків і юначок — усі в малинових краватках, що на­ гадують краски наших славних мужніх козаків. Цього року та­

борує першим старше юнацтво й мило було поглянути на стрункі ряди юнацтва з нашого табору й переконатися, що на­ ша молодь високо цінить вар-

тала увагу на дисципліну — юнацтво обох куренів показало себе здисциплінованим і стій­ ким. Це помітно було під час Служби Божої, коли юнацтво,

Старші юначки СУМ в Лідс (Англія) під час ж алобної академії тість сумівського виховання.

таборового

Службу Божу відправив наш капелян о. д-р А. Михальський. На жаль, сильний дощ змусив стриматися з офіційним від­ криттям, але варто сказати, що хоч це був перший день у та­ борі й команда не дуже звер-

хоч зовсім змокло на дощі, уважно брало в ній участь. Після обіду дощ спинився, виглянуло сонце і це дало нам змогу продовжувати програму першого дня. Юнаки мали товариські зма­ гання в футболі. То ж відразу з’явилися на спортовому май­ 211

дані юнацькі команди футболі­ стів, щоб показати гостям свій сприт і вміння. Брали участь у змаганні чотири команди з осе­ редків. Офіційне відкриття табору відбулося аж вечором під час вечірньої збірки табору. Голова Крайової Управи С УМ д. Я. Деременда офіційно передав К о­ манді на чолі з командантом д. М. Гринюком цьогорічний табір старшого юнацтва «Юнацька Січ» кіш ч. 1. Друг Командант представив юнацтву наших визначних го­ стей та попросив їх до приві­ тального слова. Глибоку змі­

стом, цінну й цікаву промову до юнацтва виголосив пан Я. Стецько, яка знайшла свій від­ гук і зрозуміння в серцях мо­ лоді в таборі, а також відвіду­ вачів, про що свідчили гучні оплески присутніх. Також гар­ но промовляла пані Слава Сте­ цько й її слова захопили та по­ лонили молодих таборовиків. І так проминув перший день нашого таборування, один з найбільш пам’ятних днів у та­ борі, в якому юнацтво пережи­ ло чимало пам’ятних моментів, які завжди ввійдуть до кращих споминів таборових днів.

Анна Ластовецька («Тарасівка» Англія)

У Нагуєвичаж Таборування Ю С У М у Ф ортВільямі і Порт Артурі тривало від 10. липня до 17. липня 1966 року. Табір носив назву «Нагуєвичі» з двома підтаборами: для юнаків «Каменярі», для юна­ чок «Дзвін». Команда табору складалася з осіб: В. Скоропад — комендант, пані А . Гук — виховниця, подр. М. Скоропад — бунчужна і виховниця; обоз­ ні — ст. юнак Вол. Хандон та подр. ст. юначка О. Піруцька. Писарі табору мінялися, щоб дати змогу здібнішим підготов­ лятися та читати перед табо­ ром денні заняття і накази. Ду­ ховним опікуном був о. Й. К орба, а медичним д -р Б. Мигаль. Кухнею завідували пані О Ж Л В У з панею М. Хандон у про­ воді. Інтендантськими справами в більшості займався п. В. К а х 212

нич. Учасників на таборі було 51, з чого 26 юнаків та 25 юна­ чок. Підтабір юнаків складався з трьох роїв: «Чумаки», «Чорно­ морці» та «Гайдамаки». Підта­ бір юначок складався також з трьох роїв: «Каштани», «Чарів­ ниці» та «Волошки». Позамісцевих учасників на таборі було 15, з того 7 з Ред Лейку, 6 з Н іпіґон, 1 з Терезбей та 1 з К іченер. 35 таборовиків було понад 12 років життя, а решта молодші. Таборові зайняття проходили за пляном цьогорічного пра­ вильника таборувань. Відбуто 12 гутірок, з того 5 про життя і творчість І. Франка, 3 на різ­ ні теми, 2 читання творів Івана Франка, 1 про Симона Петлю­ ру, 1 коротка історія СУМ та 2 лекції про першу поміч та як поводитися в незнаній околиці,

як зробити ноші для хворого, як рятувати втопленого. Крім цього було 12 лекцій танців, співу і вільноручних вправ та по дві вишивання для

частин: перша святкова, при­ свячена І. Франкові, С. Петлю­ рі та 20-річчю відновлення СУМ на чужині, а друга части­ на — весела з різними скетча-

Фраґмент посвячення прапора СУМ у Віндзорі (Канада) дівчат і різьблення для хлоп­ ців. Відбуто 1 мандрівку в терен (5 миль) та 3 рази купання на озері, куди юнацтво їздило ав­ тобусом. Влаштовано одну сумівську ватру, яка складалася з двох

ми, жартами та співами, У час таборування були 2 товариські забави з танцями. До цього ще доходить впоряд, спорт, спів та практичні зайняття. Юнацтво не дармувало в час дозвілля. Одні вивчали вірші, другі піс­ ні, а ще інші рисували карика­ 213

ною, а відтак святковий апель. тури з таборового життя. У п’ятницю, 15. липня, о. Й. Під час апелю із словом до Корба відправив вечірній моле­ юнацтва виступили: В. Скоро­ бень, а в суботу, 16. липня, мав пад — комендант табору, В. гутірку з усім юнацтвом. По гу К ахнич — голова О.СУМ , п. тірці всі таборовики приступи­ Кудловський з Ред Лейку та п. ли ДО св. сповіді. Цього ж дня Онишкевич з Ніпіґону. При цій 15 юначок і юнаків з Форт нагоді вручено1 сумівцям іспи­ Вільяму і Порт Артуру склали тові відзнаки. письмові іспити старшого юна­ Цьогорічне таборування було цтва СУМ , а всі інші здавали під кожним оглядом успішне. усні. Правда, відчувалася нестача У неділю, 17. липня, о. Й. виховників, тому присутні на Корба відправив польове Боготаборі виховники мусіли по­ служення для всіх учасників двійно працювати, щоб подола­ табору. В Богослуженні взяло ти всі перешкоди і вив’язатись участь також велике число гро­ із своїх завдань. Тут належить­ мадянства, яке численно прибу­ ся особлива подяка пані А . Гук ло, щоб разом з юнацтвом С УМ та М. Скоропад, які всеціло бу­ провести останній день в таборі. ли посвятились для виховної О годині 3-ій по полудні від­ праці над юнацтвом. Також слід булася мистецька частина табо­ скласти признання і подяку ровиків, в яку входили на­ членам і управі О Ж ЛВУ, які родні танки, пісні, вільноручні посвятили свій час для приговправи та читання таборових туння смачних харчів для су поезій. По цьому слідувала демівської дітвори. В. С -д (Канада) філяда юнацтва перед трибу-

Сумно за табор ом ... Три тижні перелетіли мов сон і сьогодні ми всі прощаємося на залізничній станції в Ліоні, розїждж аю чись по домах. Поїзд свище, рушає, останні помахи рук, останні прощальні слова. У вагоні дівчата потиху схли­ пують, у хлопців блищать сльо­ зи на очах. Ніхто не жартує, не співає . . . Надто швидко проми­ нув час у та бо р і!.. Про перший тиждень ми на­ віть забули. Кипіла праця, з о ­ крема на лекціях, ще багато було незнайомих облич, ще не 214

всі привикли до таборового ж иття. Щойно після першої ватри познайомилися ближче: кожний осередок пописувався, всі разом співали . . . Найважливіша подія другого тижня — це мандрівний табір. Старше юнацтво вирушило на З дні в гори під гарячим півден­ ним сонцем. Дарма, що багато з нас перевтомилося незвичною мандрівкою, дарма, що декілька дівчат зімліли з горячі, що в усіх ноги попухли й спати хоті­ лося, — справжня для нас на­

города була, коли ми зібралися вечером над озером, довкола дружнього вогню й коли ж ар­ там і співам не було кінця. І далі йшли гутірки, гри, дис­ кусії, вдалий виступ перед французами сусіднього села, забави в «шопі», — все, що та­ бір дає, — все корисне й при­ ємне. Наша поїздка до Швейцарії відбулася саме того дня, коли справжній гураґан розгулявся над Женевою, вириваючи кор­ чі з корінням та ламаючи га­ луззя дерев. А ле це місто нам подобалося, зокрема ж будинок Ліґи Націй, у якому провідни­ ця пояснювала нам, у яких кім­ натах відбуваються конферен­ ції різних комісій ООН. У по­ воротній дорозі наш автобус став набагато важчий, — адже кожне з нас накупило декілька пачок шоколяди . .. Під кінець табору час просто тікав від нас. Усі гарячково підготовлялися до іспитів, а тут хотілося ще скористати з чудо­ вого сонця й бистрої ріки. Під час нічного алярму ми всі ди­ вувалися, чому ніяк не могли знайти ворогів-хлопців. Вияви­ лося над раном, що хоч нас хлопці звуть «слониками», то ми так тихенько скрадалися, що в темноті зовсім з ними розми­

нулися. І ще цього самого вечо­ ра перевели останню ватру, а тому, що були втомлені, то за­ прягли таборових гостей (маля­ рів, співаків, дириґентів) до про­ грами. Гарну пісню про «Чай­ ку» відспівав нам маестро Олег Нижанківський, а веселі коло­ мийки п. Зенон Заклинський. Дуже в пригоді нам став теж пластун з Америки, маляр Онишкевич, якого ми теж викли­ кали до коломийок, але його більше цікавила сама ватра: вія весь час підкидав дров, щоб до­ бре горіла. Проте останнього дня не дуже йому пощастило: бо хоч і позбирав адреси від (гарних) дівчат, то зате в ночі щось його «вкусило» й треба було швидко везти до лікаря. Ми бажали йому скорого виду­ жання! Попрощали ми теж сусідніх французів, яких наші хлопці знову побили в футболі на 7:1 (мин. року — 11:0). І врешті за­ їхав по нас великий автобус, а наші люди з Ліону помогли нам скласти шатра й висипати со­ лому з сінників. Вони ще зали­ шилися, щоб усе привести до порядку на фермі п-ва Заклинських, а ми від’їхали. Поїзд мчить на північ, а нас обсіли спогади. . . Ляриса В ітош инська (Франція)

ПРИПОВІДКИ Мудрий ніхто не вродився, а навчився. Учений іде, а неук слідом спотикається. Книга вчить, як на світі жить. Гарно того вчити, хто хоче все знати. 215

Пізнаймо унраїнсьне громадсьне миття

Ціярій Союзу Українських Організацій Австралії Дня 13. 5. 196G р. відбулося вечором в Українському Народньому Домі в Ессендоні (Мельборн) перше пленарне засідання нової Управи СУОА. Голова С УО А п. М. Болюх привітав членів нової управи С УО А й запропонував порядок нарад: 1) Кореспонденція, 2) Бюджет, 3) Справа постійного платного секретаря С УО А, 4) Розподіл обо­ в ’язків членів управи, 5) Реченець приготовлення керівниками відділів плянів праці, 6) Справа книги «Українці в Австралії», 7) Інші справи. З поміж біжучих листів треба виділити, як найцікавіший, лист-подяку Прем’єра Міністрів Австралії містера Г. Голта за конґратуляції управи С УО А в зв’язку з перебранням ним обо­ в’язків Прем’єра міністрів Австралії. Бюджет Управи С УО А на біжучу дворічну каденцію запро­ понував керівник фінансового відділу п. Яр. Гевко. У приходах і розходах бачимо 6640 долярів. Бюджет громадської централі, як на 33-тисячну українську спільноту в Австралії, дуже скромний. Одначе в порівнянні з минулими роками імпозантний! Це доказ, що ми здорова спільнота, ростемо, а не нидіємо. А дж еж у ньому лише на закуп пауково-популяризаційної англомовної літератури

про Україну для університетських, публічних і бібліотек ж урн а­ лістів австралійських щоденників і ж урналів та на інші культурні імпрези призначено 1000 дол.! Ми аж на 18-му році поселення в Австралії вступаємо на правильний ш лях популяризації імені України і її священних прав за волю й незалежність. І то не демагогією, не пропагандистською брехнею, а словом правди й науки. Відносно справи постійного платного секретаря С УО А поста­ новлено подати повідомлення Президії С УО А до обох українських газет в Австралії, для зголошення бажаючих на таку посаду. Президія управи С УО А встановилася в такому складі: інж. М. Б олю х — голова, І-ш ий заступник керівник Організаційного Від­ ділу інж. М. Куцик, ІІ-гий заступник І. Гриневич, члени: керів­ ник Фінансового Відділу інж. Я. Гевко й керівник Відділу Преси й Інформації ред. Ст. Радіон. Керівником Відділу Шкільництва з уряду є голова Українсь­ кої Центральної Ради п. Т. Пасічинський. Голова Президії С УО А п. М. Болюх запропонував створити при управі С УО А Еміґраційну Комісію й Комісію Світового К онґресу Українців. Перша мала зайнятися справами спроваджуван­ ня українців до Австралії з Англії, Польщі й інших країн. На 216

чолі цієї комісії стала членка управи С У О А п. Н. Зімницька. Справу створення другої комісії відложено на наступне засідання Управи СУ О А. Окрім того на внесок керівнички Культ-Освітнього Відділу, педагога пані JI. Гаевська-Денес, постановлено відзначити сумні 40-ві роковини вбивства Головного Отамана Симона Петлюри й 110-ліття з дня народження та 50-ліття смерти велетня українсь­ кого духу Івана Франка. Імпрези на відзначення цих роковин доручено зорганізувати й велично провести в 1966 р. всім управам Українських Громад стейтів Австралії. *

Дня 7. 7. 1966 р. відбулося засідання (Виконного органу) С У О А в гостинному домі п. Ігоря Гриневича. На засіданні обговорено справу видання англійською мовою в скороченій формі збірника матеріялів для історії поселення українців в Австралії п. з. «У к ­ раїнці в Австралії» й справу дарових примірників збірника; спра­ ву секретаря С УО А й порядок нарад наступного Пленуму СУОА. Щодо видання в скороченій формі англійською мовою збірника «Українці в Австралії» голова С УО А інж. М. Б олю х запропонував, щоб Осередок НТШ на Вікторію створив окрему редколеґію для згаданого видання англійською мовою. А керівник Зовнішніх Зв’язків акевнтент Іг. Гриневич запропонував, що ліпше було б, щоб якийсь австралійський публіцист опрацював скорочену фор­ му книги «Українці в Австралії» й знайшов для неї австралійсь­ кого видавця, або щоб договоритися з одним з австралійських університетів, щоб якомусь випускникові гуманістичного ф акуль­ тету, університет запропонував, як тут водиться, написати ди­ сертацію на здобуття докторату. на підставі збірника матеріялів до історії поселення українців в Австралії й щоб ту дисертацію видати під фірмою того університету, замість скороченого збір­ ника англійською м о е о ю «Українці в Австралії». Він узяв на себе обов’язок довідатися який університет Австралії погодиться до­ ручити одному з своїх випускників гум. фак. взяти українську поселенчу тематику для своєї докторської дисертації. *

Дня 8. 7. 1966 р. відбулося в Українському Народньому Домі в Ессендоні (Мельбурн) засідання Пленуму СУОА. Головував 1-ший заступник голови п. М. Куцик. Це власне один з представників нашої першої зміни. Наша пісня вж е німіє, а їхня щойно починає лунати. Це вже стало доброю традицією, що Пленарними засідан­ нями керують на зміну поза головою й його заступники. По на­ радах, які тривали від 7.30 веч. до 12 год. півночі, постановлено: До Сіднею їдуть для наради з головами Українських Громад 217

Сіднею голова С УО А п. М. Б олю х і перший його заступник ке­ рівник Організаційного Відділу п. М. Куцик. На пропозицію керівника Шкільного Відділу п. Т. Пасічинського, видано розпорядження до всіх Українських Громад, щоб кожний член громади обов’язково платив 0.50 дол. на Фонд С УО А при вплаті членських внесків. Пляни праці керівників Відділів Управи С У О А з незначними додатками, або змінами Пленум С УО А затвердив. Голова С У О А п. М. Болюх зреферував Резолюції і Постанови 10-го З ’їзду С УО А. Найважливішою була справа арештів діячів української культури в Україні. Рішено: провести протестаційні маніфестації проти переслідування діячів української культури в Україні. Управа Української Громади кожного стейту зоргані­ зує масоЕу маніфестацію з доповіддю про переслідування укра­ їнських культурних діячів в Україні. Резолюції з маніфестацій мають прислати до Управи С УО А. На підставі тих резолюцій Пре­ зидія (Виконний орган) С УО А опрацює меморандум англійською мовою та вишле до всіх амбасад в Австралії включно з совєтською та до Об’єднаних Націй. На керівничку Жіночого Відділу С У О А Союз Українок А в ­ стралії делеґував першу заступницю голови С У А паню М. Грудку. На пропозицію керівника Організаційного Відділу п. М. К уцика на секретаря С У О А прийнято паню JI. Герасименко. Делегувати керівника Шкільного Відділу С У О А п. Т. Пасічинєького на організаційну поїздку в шкільних та громадських спра­ вах до Західньої Австралії на кошти СУОА. Керівником Комісії Світового Конґресу Українців буде керів­ ник Організаційного Відділу С УО А п. М. Куцик, який добере соб; до Комісії С К У людей з управи С УО А й знавців тієї справи з -п о ­ за управи. Після схвалення тих рішень, керівник Фінансового Відділу С УО А п. Я. Гевко повідомив в свойому звіті, що забезпеченева акція через С УО А для потреб українського шкільництва в А в ­ стралії все більше поширюється й приносить приходи для Рідних Шкіл, які цією акцією вж е зайнялися. І так на сьогодні РІП Ньюпорті одержала 38.32 дол., РШ у Саншайні 29.39 дол., РШ у Ґленрої 9.39 дол., РШ у Сант Албанс 6.70 дол., РШ у Пасков Вайл 6.70 дол., РШ у Нідрі 8.90 дол., Шкільна Рада Вікторії 20.88 дол. Слід було б усім Рідним Школам в Австралії зайнятися збиран­ ням підмоги ш кільних фондів. * На цьому першому Пленарному засіданні Управи С УО А ке­ рівник відділу Зовнішніх Зв’язків п. Ігор Гриневич передав мені грубий Альбом Україніки, в якому повклеювано вирізки з англо­ мовної преси Австралії за час від вересня 1964 р. до 3 травня 218

1966 року. Не буду робити огляду україніки за минулі роки, бо ті речі для пресових оглядів перестарілі, проте вони будуть дуже потрібні пізніше дослідникові нашого поселення в Австралії. Я натомість зупинюся на вирізках, які я вж е сам докладно пере­ глядав і вклеював в Альбом Україніки С УО А, за час від 5. 4. 1966 до 2. 5. 1966 р. За цей час я вклеїв в Альбом Україніки С УО А двадцять виризків з австралійської преси зі всіх кінців Австралії. У цьому часі найактуальнішим був виступ лідера опозиції мр. А. Колвела проти висилання новобранців на війну до В’єтнаму. Містер А. Колвел, під впливом наших ворогів, кинув публічний закид, що лотиші й українці, хоч за тим, щоб воювати проти комуністів са­ мі викручуються від загального набору новобранців на війну з комуністичним В ’єтнамом. Очевидно, це злоба. Закид мр А. Колвела підхопила, як навмисне, деяка австра­ лійська преса. Як реакція посипались слушні спростовання, за­ перечування й вияснювання читачів. З приємністю треба відзна­ чити, що наші поселенці вж е жваво й свобідно беруть участь у пресових виступах у англомовній пресі, як речники дійсної, непідробленої правди. Треба поґратулювати усім за їх речеві, пере­ конливі й об’єктивні Еиступи: е «Таймєі» —• Канберра (О. К авунеико), в «Телеґрафі» — Брізбан (Українець з Дарри) в «Ньюз» — Аделяїда (А. Ґрасс і Український Еміґрант з Клемціґ).

Ст. Радіон Керівник відділу Преси й Інформації С УО А

Українська молодь А рґентини в поході під час відзначування 40-річчя з дня смерти Голови Української Держави — сл. пам. Симона Петлюри 219

На зовнішньому відтинну

Спостереження про 12-ту конференцію ДПДКЛ Антибольшевицький Бльок Народів від багатьох років тісно співпрацює з Азійською Антикомуністичною Ліґою Народів (АПАКЛ), яка об’єднує провідні антикомуністичні круги Вільної Азії. З року на рік ця співпраця кріпшає та зростає. Через АП АК Л український визвольний рух має доступ до провідних анти-комустичних кругів всіх азійських народів. Ця Ліґа має своїм завдан­ ням поборювати комунізм у вільних азійських країнах і сприяти визволенню тих азійських країн, які попали в комуністичну не­ волю. А П А К Л добре поставився до співпраці з АБН, зогляду на це, що його члени не лише прихильно наставлені до визволення з-під російського к о л о н іа л ь н о г о поневолення народів об’єднаних в АБН, але й розуміють, що досягнення цілей АБН рівночасно сприятиме осягненню цілей АП АК Л . В наслідок співпраці обох міжнародніх рухів з бігом років назрівала думка про потребу і доцільність координації дій проти російського імперіялізму й проти комунізму в світовому розмірі. АП А К Л відбуває кожного року свої політично-організаційні конференції, до участи в яких завжди запрошує делеґації АБН. АБН, і зокрема Українська Делеґація, завжди має змогу нав’я ­ зувати численні контакти, висловлювати свої погляди, розпов­ сюджувати свою літературу, брати участь в усіх нарадах і дис­ кусіях. На пропозицію АБН -івських делеґатів А П А К Л приймає різні актуальні постанови і в той спосіб український визвольний рух поволі створює свій вплив в азійських державах. АП А К Л досі відбув 11 міжнародніх політичних конференцій, на яких брали участь українські представники. Огляд тих конфе­ ренцій виявляє, що кожна чергова конференція зростала у важ ­ ливості. Так сталося і з останньою 12-ою конференцією, яка від­ булася в Сеулю (Корея) в днях 3-8. лисподапа 1966 року. Остання конференція Антибольшевицької Ліґи Народів Азії, що відбулася на початку листопада в Сеулю, була використана укра­ їнцями для проведення не лише інформаційної роботи про нашу національну визвольну боротьбу, але й виказала поважний успіх многолітної дипломатичної акції. (Маємо право ужити слово «ди­ пломатія» в розумінні репрезентативної міжнародньої політичної діяльности, бо така насправді там велася). Найбільш промовистим документом, який свідчить про пророблену дипломатичну працю 220

на протязі багатьох років, це основна політична постанова, за­ пропонована А БН -ом і прийнята в Комісії боротьби проти кому­ ністичних аґресорів. При цьому ще більш важним фактором були її спонзори-співвнескодавці, яких було 21 представників із 17 окре­ мих націй з усіх континентів та від 3-ох многонаціональних орга­ нізацій. Більшість піддисаних на цій постанові осіб, це високозаслужені політичні діячі своїх народів, як наприклад, бувші мі­ ністри та високі військові старшини, дипломати, учені, професо­ ри, журналісти і парляментаристи, Аналізуючи цю групу осіб можна вичислити щонайменше вісім прізвищ, які прибули з-поза Азії виключно завдяки діяльности АБН. Ще тому 10 років про діяльність і боротьбу українських націо­ налістів по 2-ій світовій війні взагалі ніхто у вільних азійських народах не знав. Сьогодні українські націоналісти мають в А П А К Л через АБН рівнорядний, з делегаціями вільних держав, голос. Колишній український прем’єр пропонує особи, яких доцільно запросити на конференції А П А К Л і їх відразу запрошують. Сьо­ годні не має майже країни в Азії в якій голова Ц К АБН, Я. Стецько, не мав би правдивих політичних приятелів. З року на рік пропозиції АБН стають поважніше трактовані. Голос росіян з НТС є сильно зневтралізований, а концепцію АЦЕН, як штучну прибудівку американського Стейт Департаменту, починають висмівати. Проаналізуємо резолюцію АЦЕН, яка складається з деяких груп балтійських емігрантів, «Чехссловаччини», Албанії, Болгарії, Мадярщини, Польщі і Румунії. Це очевидно не є представники сателітних країн (бо балтійські народи сьогодні не є сателітними, а сателіт Східня Німеччина не є заступлена). Це навіть не всі ко­ муністичні держави центрально-східньої Европи, бо немає між ними «Югославії». Отже в імені цього АЦЕН, Вацлавас Сідзікаускас, вніс резолюцію, в якій каже, що «антикомуністичний резистанє» в Европі і в Азії повинен бути між собою пов’язаний, але домагається від А П А К Л визнання визвольної боротьби л и ш е тих дев’яти народів, так немов інші поневолені народи не існу­ ють, або «демократичні визволителі» з АЦЕН вж е згори засудили Україну і багато інших народів на неволю та народовбивство. Цю хитро-спритну тактику АЦЕН повинні мати на увазі ті, що з ни­ ми співпрацюють з-поміж українців, бо це тактика виелгмінування України з групи поневолених народів і взагалі з катеґорії дер­ жавних націй. У згаданій резолюції АЦЕН не виступає проти Совєтського Союзу як такого, себто трактує його як одну органічну

національну цілість, а лише домагається, щоб вільні держави не визнавали статус кво в центрально-східній Европі. Що більше, уживається вислів « к о л о н іа л із м Совєтського Союзу», себто колоніялізм всіх народів, які творять СССР супроти народів поза ме­ жами СССР. До протидії проти всяких анти-українських сил виступили при­ ятелі АБН. На добру оцінку заслуговує прийнята постанова, яку запропонував Білоруський Визвольний Фронт. Також доцільно відмітити виступи бразилійця адмірала К. П. Ботто, японця проф. Кітаока, і данця, кол. міністра зовнішніх справ, О. Б. Крафта, які вказували, що ці особи стали переконаними ідейно-концепційними приятелями українського національно-визвольного руху, а не лише поверховими фразеологічними симпатиками. Адмірал Ботто засудив всякий невтралізм, подаючи ідеологічні, етичні та політичні аргументи. Опісля заявив: «Ми повинні заатакувати м’яке підчерев’я комунізму, себто найслабше його міс­ це. А воно знаходиться внутрі країн поневолених комунізмом. На­ шим завданням є скріпити та підготовити офензиву повстанських сил проти їхніх тиранів. . . ми мусимо вдарити в саме ядро зла — етнічну Росію і континентальний Китай, бо з тим прийде упадок комунізму всюди». Адм. Ботто пропонує виразну офензивну стра­ тегію, основану на концепції визвольних резолюцій поневолених націй. Знаменною була промова японського делеґата, проф. Кітаоки, який переконливо закликав створити світовий протикомуністичний центр, з огляду на те, що розповсюдження та пляни комуні­ стів є світового засягу. Крім того проф. Кітаока скритикував Асамблею Поневолених Европейських Націй (АЦЕН) за те, що во­ на обмежена до кількох народів та іґнорує інші поневолені на­ роди. Він говорив: «Поневолені нації включать не лише членів — народи АЦЕН, але також німців у совєтській окупаційній зоні, Тибет здобутий червоним Китаєм, Україну і всі інші нації підбиті совєтською Росією. Всі ці нації були завойовані силою». Дальшою корисною і цінною була промова кол. данського мі­ ністра зовнішніх справ Оле Б. Крафта, який заявив, що вільний світ мусить рівночасно протиставитися червоно-катайським кому­ ністам і російським імперіялістам. Він вірно вказав на те, що Ро­ сія є найважливішою державою, яка утримує комуністичну аґресію у В ’єтнамі і «яка рівночасно панує над великою частиною Европи при допомозі сили». Він підкреслив, що «поневоленими народами є не лише т. зв. сателітні нації включно з московською 222

зоною Німеччини, але також численні старинні нації внутрі Совєтського Союзу, як Естонія, Латвія, Литва, Україна і багато ін­ ших. Ж одна з них ніколи не погодиться на зверхництво російсь­ кого імперіялізму». У висліді аналізи світової ситуації п. Крафт запропонував: «Мусимо створити духову світову силу за свободу і самовизначення проти комунізму». АП А К Л пішов багато дальше ніж промови, деклярації і за­ гальникові ідейні постанови. На 12-ій конференції прийнято більш конкретні пляни реактивної допомоги визвольній боротьбі всіх поневолених Росією народів, ніж колибудь попередньо. Ці постанови відносяться зокрема до здійснення світового антиросійського визвольного центру, вивчення і використання знання визвольних рухів України та інших народів, поширення та по­ глиблення співпраці між А П А К Л і АБН та широкого всеконтинентального відмічення 50-ліття двох дат: упадку царської російсь­ кої імперії та початку комуністичної російської імперії і роз­ криття її злочинів. Підсумовуючи, можна ствердити, що на форумі АП А К Л укра­ їнський націоналістичний рух проробив велику початкову роз’яс­ нювальну роботу. Почалася друга стадія масових акцій на конти­ нентальний розмір політичного, освітнього, пропаґандивного, куль­ турного, видавничого та організаційного характеру. В тій стадії конечним є вести інтенсивну дипломатичну і психологічну війну не лише проти комуністичної Росії, але й проти її припадкових чи неприпадкових, прямих і захованих поплентачів. З одного бо­ ку є реальні перспективи великих можливостей, хоч з другого бо­ ку можемо легко втратити здобуті осяги, якщо послабимо нашу активність. А. В. Бедрій

І. Максимів ПІСНЯ ПРО ЧОТОВУ Ч отовою я сама Звуть мене Маруся, В мене чорних брів нема, Та я не ж урю ся!

Х тось мене бува лайне, Скаже: ти сварлива! Але люблять всі мене, Бо я справедлива.

Не вродлива я — дарма! До занять я звична, І друж у я з усіма, Б о я — симпатична!

Не вродлива я — дарма! Але симпатична! Знаю добре це сама, Бо самокритична.

Сумівсьна документація

Б а тьк івщ и н а л и ш е одна! Ярослав Стецько Цю доп овідь виголосив Ярослав Стецько, Голова А пт ибольш евицького Б л ьоку Народів, колиш ній Го­ лова у р я д у прогол ош ен ої 30-го червн я 1941 рок у У країнської Держави, до сум івців-учасників літньо­ го табору на «Тарасівці» (Великобританія) в 1966 р. Кожного року зустрічаєтеся Ви у таборі з означеною метою: зглибити своє знання про Україну і її правди, скріпити творчі риси свого характеру, зокрема у напрямі кристалізації національ­ них елементів у ньому, а й не менше в напрямі його бойових прикмет, підготови до змагу і чину. Цілком добре це схоплює гасло: «Ум гостри, насталюй волю!» Подорожуючи по світі з ціллю: нести ідею, допомогти перемозі правди України, щ о є частиною Божої правди, яка здійсненою бути не може, коли правду України топчетьєя, я побував, і в Австралії, і в Тайлянді, і у В ’єтнамі, і на Філіппінах, і на Тай­ вані, і у Гонґ-Конґу, і в Туреччині, і у Греції, і в Італії, і в Е спанії, Портуґалії, Швеції, Данії, Мальті, Франції, і у Мехіко, і в Ґватемалі, Канаді, СШ А і в Японії. А л е ніде не знайшов я, і ніде не знайдете Ви, навіть намістка України. Цей широкий і навколосвітний ш лях може бути й Ваш ш лях повороту до обітованої землі, з якої ми вийшли поневолі, може тому, щоб про неї правда рознеслалася на всіх мовах по всій земній кулі! В одній повісті про Святослава читаємо:

«А за окіяном уж е варяги по морю, — відповідав молодому Святославові на запит його виховник, дядько Асмус, — далі л я хове, німці, франки, а на острові в морі а н гля н и . . . «— І всюду до окіяну

живуть

наші

язики?

—

допитувався

чують Київ, бо без

нього заги ­

князь. — І всі вони тягнуть до Києва? «— Так, княжичу, всі нуть . . .

вони

«— Я робитиму, як отець Ігор, я ніколи не забуду оцієї землі, моїх людей . . . — міркував князь Святослав. «Скільки ж иве Київ, стоїть він ніби багатир на цій високій горі на сторожі зем е л ь . . . Багато орд проходило мимо нього, 224

були такі, що пробували лізти на його стіни, але всі вони роз­ сипалися, як пісок на березі Дніпра. «— Скрізь знають нині Київ, —■каж е княгиня Ольга, мати княжевича. — Охрестити Русь, означає запалити пожежу по всій землі! Я християнка і знаю, що християнство, — це не рабство. А ле бути під патріярхом Константинопольським, — це все одно, що бути під імперією . . . » Тепер іде ж боротьба проти Москви за стародавній Київ, його славу, проти московського патріярхату, залежність від якого є тотожна з тим, щоб бути під імперією російською! Ми чуємо відгомін великого бою в Україні, що проходить на наших очах, який веде наша молодь там, з Симоненками, Боєславами новими, що виростали і родилися там, як сини, хоча уярмлених, але духом вільних батьків! Не могла ж досі хри­ стиянська віра, хоча це правдива, Божа віра, зробити впродовж двох тиєячей років з людини янгола, бо Богом сказано було, що завжди наново людина має боротися і наново здобувати добро проти зла! Як ж е можливо, щоб впродовж нецілого півстоліття могла зробити, перевиховати система Антихриста, большевизм, нашу молодь на її лад? Брехні про те, щ о скомунізовано, зматеріялізовано, зрусифіковано нашу молодь — кинула визов наша сучасна молодь, про героїчний змаг якої на усіх відтинках — культурному, мистецькому, літературному, науковому, соціяльному, політичному й інших — знаємо ми, знає також світ. Симоненки — не припадкові постаті, а відблиск ґрандіозного вулькану, що бурлить в народній душі, а в молоді зокрема. Дорогі сумівки і сумівці! По всьому світі я шукав України. Я знаходив її сліди у різних країнах. Я намагався пригадувати, де можливо, її велике минуле, наприклад, у Штокгольмі, складен­ ням вінка на саркофагу союзника Гетьмана Івана Мазепи, Карла X II, в часі відвідин Хрущова. Це викликало неймовірну лють російського тирана, коли перед його очима станув воскресаючий у нашій молоді та молоді Заходу погаслий дух останніх лицарів Европи Гетьмана великого і Короля великого, коли на наших очах мертві воскресають, як прочував російський тиран, і несуть знищення, кару і помсту на тиранах. Я знаходив наші рідні ікони в далеких Філіппінах, у Манілі, куди завезли їх якісь українські монахи. Я знаходив сліди величі нашої в Константинополі, з яким наші традиції теж пов’язані. І питався я себе нераз: коли бачив я красу природи, чи ми­ 225

стецьких творів, чи пам’ятники історії світлої і могутиости даної нації, чи може мати людина дві батьківщини? І зараз ставала мені перед очима душі неповторна краса укра­ їнської природи, коли твір людини зливається з твором Божим, коли естетична краса України, її степів, гір, лісів, гаїв, садів, го­ лубого неба, безкраїх піль і Чорного бурхливого моря, рік і до­ лин, золотого колосся і різнобарвних квітів, золотого сонця і чор­ ного лісу, зливається в одну могутню симфонію краси, що ублагороднює людину українську, вирощуючи і викликаючи в неї, її душі, моральні почуття вищої істоти. А ле ця природа з її красою не є обездуховлена; вона кров’ю найкращих освячена від століть; вона червоніє від крови святих, мучеників і героїв; ця земля українська просякнута потом труду зусильного мільйонів і мільйонів наших рідних. Як ж е дивно вільному світові і незрозуміло, що якраз ця зем­ ля є повна могил і курганів; безперервно сиплять у нас і тепер, наперекір ворогові, могили в честь героїв і мучеників. Вся У к р а ­ їна була і є вкрита ними і все наново руйнованими ворогом хре­ стами, як символом терпіння, але й воскресіння і величі, бо тіль­ ки з крови і жертви родиться велике. Будемо мати життя вільне, вічне, коли цю кров неповинну, яка пролилася і всякнула в зем­ лю українську, помстимо на тиранах і на дияволі російському. Не мир, а меч — приніс нам Бог на землю. Х т о прагне на цій землі українській нашій кольонії свої мати, цей знайде собі там, як від тисячеліття, так і тепер, сиру землю на могилу. Але, дорогі мої, Ю ні Друзі, цю прекрасну землю ви не можете бачити інакше, як тільки у крові стікаючою. К ров’ю Ваших рід­ них, тобто Вашою . . . Чорно-червону землю . . . Ви не знаєте на­ шого Донбасу, цього золото-чорного скарбу України, не знаєте гордих шахтарів, з яких може деякі не вміють навіть добре гово­ рити по-українськи, але серце й ідея їх наша, рідна, українська. Вони на барикади йдуть за наш, за їх рідний Донбас! А ці бра­ вурні наші одесити, які мають завжди відкрите вікно у світ і стоять на сторожі нашого Чорного1 моря! З Одеси нашої, старої української оселі Гелляди, засяє, заговорить теж іскра пожару імперії тиранів. Як у «Слові о полку Ігоревім» читаємо, щ о вся природа суму­ вала, птахи, дерева, квіти поникли, як Україна програвала свої бої з навалою диявольських сил, — так чуємо тепер з уст наших найближчих, що коли орди московські нещодавно темною хма­ 226

рою на цю чудесну землю, де на роздоріжжі Ви завжди зустрі­ чали пам’ятники Розп’яття, або Терпіння Богоматері, наступали, — собаки українські вили далеко до приходу больїпевицьких орд, звіщаючи нещастя і перестерігаючи перед ордою московською, яка мордувала, тортурувала дітей, жінок, старих, молодих, зо­ крема нових сподвижників Мазепи — упівців, бійців Українсь­ кої Повстанської Армії і всіх воїнів України за славу, правду, волю, владу українську на українській землі. Природа і німі істо­ ти сумували, коли добрі сили України програвали . . . Ви спитаєте, чому я при відкритті табору якраз про це тра­ гічне і містичне України говорю, говорю в світі, який далекий від величного і великого, героїчного й ідеалістичного, а склонний до вигідного, розкішного життя сьогоднішнього дня. Говорю тому, бо час перебування Вашого тут є теж часом призадуми над чимсь іншим, як звичайно, пригадки на щось інше, як нормально, усвідомлення завдань інших, як повсякденних для власного лише вжитку, але визначення і ознайомлення зі зав­ даннями післанництва великого, у всьому світі вільному, носіїв ідеї — слави добувати, братів визволяти, що в неволі російських тиранів перебувають, нести прапор і ідею України в світ далекий краще і всесторонніше, більше вміло і з більшим успіхом як ми, що виросли в іншій дійсності і не знаємо цього світу так добре, як Ви. Наша мета: одуховити Вас ідеєю активного післанництва, вказати на правду України, без здійснення якої немає взагалі правди на землі вказати на те, Що українська ідея є універсаль­ ною, що в неї знайде свій інтерес теж англієць, бо вона є здійс­ ненням вічних правд: нації, релігії, людини, як вищої істоти, а нації зокрема, як найвищої спільноти на з е м л і... Наша метй: післати Вас, українських апостолів, у чуж е довкілля: і геній України в люди вивести, пірвати інших за наші, тобто теж за їхні ідеали, бо на світ наступає царство Антихриста, тиранії, раб­ ства, топтання нації всякої, її суверенітету, людини, її гідности — такий образ життя несе Росія! Коли Київ станув проти цього, чи ж не станув він і за інтерес Лондону?! Покажіть це, пірвіть до акції, виведіть на вулицю теж молодь бритійську під нашими прапорами і гаслами, вкажіть їм, що теж йдеться про їх справу. Не бачите, що за російську злочинну ідею виводять на вулицю російські слуги збаламучених людей, чому ж не можете Ви ви­ вести за благородну українську ідею, що є Божою правдою на землі?! Не уподібняйтеся до чужого світу, будьте собою! Ви знаєте

найкраще, що Ви не гірші, але кращі талантом, пильністю, здіб­ ностями, від синів-творців найбільшої донедавна ще імперії сві­ ту! Вам належить завтрішнє царство, не насилля, а царство укра­ їнського духа, української правди, української ідеї, царство героїв-сподвижників вічного і непроминального в світі! Тому міряйте свої сили на бажане, а не на можливе! А силою волі своєї виповните прірву поміж реальним і бажаним, поміж дійсністю й ідеєю! Коли я побував в Австралії, я подивляв наші церковні, право­ славні і католицькі храми та народні доми, величність храмів Божих в Мельборні, Сіднею, чи Аделяйді. Я бачив цей гін укра­ їнської спільноти в Австралії до великого, монументального, Гран­ діозного, щоб печать українського духа залишити і на чуж ій землі! Ця туга до вічного — типічне українській нації! Будьте горді на те, що Ви сини і доньки нації героїв, мучени­ ків, святих і аскетів, терплячих і воюючих за інший, за новий, за кращий світ. Будьте горді за українське сучасне і українське минуле. Я ніколи не забуду слів Тодося Осьмачки, київлянина, який писав: «Після Ісуса Христа немає в світі дорожчої людини для лю д­ ства, як Шевченко, дарма, щ о він не такий серцевід і людинознавець, як Шекспір, не такий глибокий індивідуаліст, як Ґете. Я певний, що як би Шевченко з’явився перед Шекспіром і Ґете, то вони мали б його перед своїми духовими очима, як божество, щось подібне до Богочоловіка. Бо Ш евченко збільшив славу Спасителя, як людинолюба-----» Ґеній, герой і пророк в одній особі не буває. А ним був Ш евченко! М ож е Мойсей щ е ним був, може Сократ. А Ш евченко був українець, Ваш, наш! Я ніколи не забуду слів Симоненка: «Хай мовчать Росії і А м е­ рики, коли я з Тобою (Україно) говорю!» Яка глибина думки і яка віра велика, віра у містичне нації, бо нація це передусім підсвідоме, стихійне, це передусім серце! Я роз’їж дж ав по світі, проповідуючи правду України. Я бачив багатьох і багато. Колиж я бачив велич і упадки інших націй, їх красу і творчість, їх сучасне і пам’ятники минулого, мене супро­ водила вічна гриза сумління, що за мало ми діємо для здійснення правди України, щоб в нашому Києві, — в центрі слави і добра, культури і науки та волелюбних, прекрасних людей, які стоять нє тільки за себе самих, щоб влада належала їм, іцоб тим чином теж правда Христа, іі нації нашої перемогла, правда української людини... 228

Спостерігаючи гарне і світле, найкраще і найвеличніше у різ­ них країнах світу в різних континентах, я завжди наново зна­ ходив підтвердження правди найбільшого українця — кріпаць­ кого сина і водночас найбільшого аристократа духа: «Немає дру­ гої України, немає другого Дніпра!» Тому не премося ми на чу­ жину шукати в чужому світі іншого, як українське добро, але йдемо зі своєю правдою, з правдою Шевченка, з правдою Києва, щоб нею полонити других. Немає, дорога молоде, для нікого, теж з Вас, двох батьківщин, бо бути не може! Бо немає поза Україною для Вас, для нас, вищої правди! Бо правда України є водночас правда всемогучого Бога! Любіть Україну великою любов’ю, що гори валить! Ненавидьте ворогів її, передусім Росію, тричі прокляту, яка все наново роз­ пинає і Христа й Україну! Ненависти тільки той не знає, хто ні­ коли не любив! Пам’ятайте, що Ви аванґард, пробоєвики хреста і тризуба, які на руїнах царства антихриста, на руїнах Росії, ма­ ють запанувати і запанують! Будьте гідні цього величного завдання, що є понад людські, але не понад Ваші, не понад українські сили! Вічна слава святому містові України — Києві, предметові без­ межної туги всіх українців, звідкіля, як сказав св. Андрій Апо­ стол, засяє Божа благодать, для усієї української землі й усіх лю­ дей доброї волі! Хай живе вільний Київ і св. Софія!

З творчости закованих на Батьківщині земляків: Дмитро Онкович ДНІПРЕ, ТИ МОЄ СЕРЦЕ Дніпре, ти моє серце В спрагу — напийся, Х очеш — умийся В чистій, прозорій. В ній плаває сонце, В ній плавають зорі, їх набирай в долоні Чи зачерпни відерцем. Дніпре, Дніпре,

Ти — моє лагідне серце. Човен гойдаєш — люлі, Як мати дитину — люлі. Човен пірнув, ось виник, Мов переможець, Мов іменинник, Човен гойдаєш в співі, Ти — моє в радощах серце, Ти — моє серце в гніві. 229

Лемківщииа — опоясана срібним Сяном (Д и е . початок стор. 157)

На північ від Улича Сян тече високопідгірською полосою, де не бракує розлогих долин і пологих берегів, доходить до м. Ди~

Церква в Канорі з X V III стол. — на півдні Лемківщини нова, роблячи по дорозі відхилення то в праву, то в ліву сторону. Динів це також оселя стара, відомості про неї походять з X I V -X V віків. Бідне і тихе містечко не має промисловості. 230

За Диновом Сян круто повертає на схід і тече в цьому ж нап­ рямку до Перемишля, обминаючи багато більших і менших осель, з яких слід згадати Дубецько з руїнами оборонного замку, збудо­ ваного Кмитами. Другою оселею, яка розташована над Сяном на схід від Дубецька, є Красичин, який як своїм винятком положен­ ням, так великим і гарним замком з X V I в., що є одним з найці­ кавіших ренесансових будівель сучасної польської держави, при­ ваблює багато відвідувачів і екскурсій. Оселя ця є дуже старою і існувала вж е в X I V в., а не так дав­ но в самому Красичені відкрито оселю з римських часів (ІІ-ІІІ в.). Минувши цю стару і гарну оселю, Сян доходить до старої сто­ лиці перемиської землі — Перемишля. Цей старий, мальовничо положений на високому березі Сяну город, а пізніше місто має свою давню і славну історію. Розташо­ ваний при вильоті Карпатського Підгір’я при розлогих нижчих просторах родючої землі, що тяг­ неться в напрямку Радимна і Яро­ слава, вибився Перемишль дуже рано на історичну арену. Першу історичну звістку про цей город маємо з 981 року. Як виявили ар­ хеологічні розкопки, на місці, де було старе городище, збереглися сліди давніх потужних валів, ф ун­ даменти круглої церкви з X в. фундаменти бувшого тут монасти­ ря або княжих палат і великої д звінниця в селі Топільниця трьохнавної мурованої з білого, 3 1739 р0ку тесаного каміння церкви-катедри, яку побудував перемиський князь Володар. Через це місто з найдавніших часів проходили старі торго­ вельні шляхи з Руси до Кракова, а також через гірські перевали на Мадярщину. Перемишль був також від віків природньою і духовою укра­ їнською твердинею, що обороняла Лемківщину від безупинного напору споконвічного історичного ворожого наступу із заходу. Але не тільки обороняла. У цій твердині кувалася духова і полі­ тична зброя українського народу, у цій твердині формувалися численні особистості, що на протязі віків робили великий вклад у скарбницю української культури. До речі на Лемківіцині була скомпонована о. Вербицьким (парох Улюча) мельодія українсько­ го славеня —• «Ще не вмерла Україна». У найновіших часах Лемківщина і Перемишль стали об’єктом чергового ворожого наступу, що перемінився в трагічну, кроваву 231

232

Лемківські

дівчатка з Ястрабика, повіт Новий шкільної прогульки (1934 р.)

Санч, під

час

нелюдську офензиву. Почався цей наступ в половині 1944 року, коли Засяння та Лемківщина стала тереном операцій польської підпільної армії. Часто при допомозі фольксдойчів та польської

Народня ноша села Ш ляхтова (найдальше висунене на захід Лемківщмни село). На знимці кол. директор Української Гімназії в Перемишлі, проф . Степан Ш ах з друж иною і браташшцею (1934) допоміжної поліції (що були на службі німців), мордувало поль­ ське підпілля свідомих українців. Ще й сьогодні, — двадцять п’ять років після закінчення вій­ ни, — Засяння й Лемківщина стоять пусткою, чекаючи на звіль­ 233

нення України і повороту правдивих господарів цього чудового краю до своїх рідних хат і господарств. Наступаюча совєтська армія в нічому не перешкоджала ка­ тівні свідомішого українського елементу та втікачів, навпаки над­ то часті були випадки, коли наступаючі москалі знищуЕали вог­ нем і стрілами чисто українські села, ставляючи нетронутими польські. Сталін готовився зробити дарунок з української землі своїм польським вислужникам і хотів бодай трохи прочистити, притаманними йому методами Лемківщину, з українців. В самому сяніцькому повіті були знищені тоді села Мокре, Морохів, Завадка Морохівська, Кам’яне, Полонна, Сировиця, Мошанець та другі. Негайно після того появилися по селах, що якось оціліли, мос­ ковські аґенти і почали намовляти людей переїжджати або на північ, або прямо до СССР. Великого успіху ця акція не мала і тоді московські аґенти вдалися до диявольського засобу. Вони по­ чали намовляти польське шумовиння, щоб це почало акцію гонення українців з своїх сіл. Злодії й шумовиння почало тоді к ріваво гуляти. Від осени 1945 р. польські банди, під керівництвом НКВД, почали мордувати масово українців, грабуючи майно і спалюючи хати. Москалі щ е підсилювали українську-польську ненависть і створили такий хаос, що перед ним бліднуть всі опи­ си пекла, на які здобулися поети від старовинних часів. В обороні рідного населення станула врешті У П А . Акція У П А була нелегка, тимбільше, що й частина наших збаламучених людей не розу­ міла в чому справа. Осінню 1945 р. москалі почали переводити масову переселенчу акцію. Пізніше решту вивезли поляки на понімецькі землі, діставши терени, яких не мали ким заселити і при тому не віривши, що ці терени вони зможуть втримати при собі.

Олександер Капітанчик ПАДАЄ СН ІЖ О К Ніжно, мов, пушинки Падають сніжинки В студенній імлі: Так легенько в’ються, Горнуться, кладуться Спати на зе м л і. . . Збудяться весною, То підуть рікою Кораблі нести. 234

А здіймуться в хмари, Щ об з сонечком ьпарі По світі плисти. Відтак в пізну осінь, Як щ ороку досі — Прилетять в наш край. І будуть кружляти, Сріблом убирати Знов поля і гай! 17. 11. 56

П ід

Б а з а р о м Р. Володимир

Хуртеча не вгавала. Снігова крупа пекучими іскорками сікла неголені обличчя, осячими роями набивалася в очі. Про­ те не з одної хуртовини обважніли приплющені повіки, Вто­ ма, недоспані ночі . . . Не зважаючи на все, свідомо трималися вояки Волинської Групи напрямку, хоч як мусіли всі шляхи обминати. О, не діждеш, вороже, так легко не попадемо тобі в руки. Сковзались по обльоділих вибоїнах ґрунту, місцями запа­ дали глибоко в проваллі снігової надми, спотикалися далі на кожному кроці. Одначе твердо силкувалися навпростець. Бач, дух бодриться, дарма що квола плоть послуху відмовляє. Від прискорених віддихів мов міхи ходять легені, серця молотом гатять. В один такт дуднить важке ступання. Доки ще отак гнаним звіром проживеш? Уж е ж дні й ночі маршують — проголоджені, зле зодягнені, мало хто взутий. А що вже хо­ лоднеча проймає! Та й чудні ж вони, компанійці. В цього го­ лова перев’язана, в того плече в покривавлених бандажах, в неодного ноги в лахміття замотані. А втім, усе те пусте, от погано тільки, що стрілива скоро не стане. . . Чи вистане на остаточний бій? Чи зможе послужити у крайній потребі? І далі вперед просуваються, хутко, мовчки, заповзяті, просто­ волосі, в нестримному рухові грудьми вихор порють. Обно­ шені жупани, порвані сукмани й свитки цідять вітер. Тут і коням не витримати, хіба що піхотинець ще втне. Що лиш найбільший поспіх від оков холоду й ворожого заскоку вбе­ регти спроможний. Та вже ноги до болю знемагають, стерплі з морозу руки на вигинах зброї костеніють, усі пружини тіла примлівають. Одні очі непогасним вогнем горять. Знаменний похід. Скаженою завірюхою й нездоланим люд­ ським жаданням позначений. А от Єфремові, середнього віку козакові, твер/іа вояцька доля ніяк не дошкулить. Бував і в царськім війську на різ­ них фронтах, намерзся досхочу в окопах, котрий раз бачиг. смерть віч-на-віч! До найгіршого звик був. Аж тут сам кі­ нець і революція вибухла, настала пора свого добиватися. Як стій добровольцем в рідні лави майнув. — Єфреме, господарство на кого лишаєш? — гірко дорікає235

побивається жінка, простягають до батька голі рученята ді­ ти. — Та ну бо, годі, сердешні мо ї .. . України ж на поталу чейже не дамо. Як займе чужа влада несита, то що ж вам тоді буде з того господарства? Оголотять, сплюндрують його, розтягнуть, як ті собаки заргебущі. Авжеж, батьківщину за­ хистити конче. — І пішов, не озираючись, а там ще й не одного за собою повів. Тепер же до самого краю довоювався. Ще в полоні, к у ­ ди з побратимом потрапив був, хто тільки від того походу не відмовляв його! — Не таким же як ти йти, голубе, тож родина в тебе, дріб­ на дітвора, а справа ця, відомо ж, не переливки. —• Куди там, не помага, Єфрем нікого не слухає, ще й злус. Тоді раяли чекати до другої черги, коли більша впевненість буде. Все дарма, не на такого потрапили. — А хіба ж випадає мені отут хліб жувати, коли інші за матір шкуру наставлятимуть? — Таки на своєму поставив був, і не здибаєш його ніде інде, як лише між найпершими, найодчайдушнішими. Палким бо та­ ким уже зроду вдався. Ото тепер пообмотувані шматтям но­ ги повідморожував, одною ж, як колодою, все й за собою во­ лочить. Друг зброї з болючою посмішкою мовить: — А не ка­ зав я тобі? — Проте Єфрема й у цю мить навіть гіркій долі не перемовити. — Походу нашого, куди б він нас не завів, до столиці чи на той світ, нізащо не проміняю. В гурті смерть не страшна! — з вітром змагає його відгук. Козак, що не кажи. А он Омелько поруч, чорнявий, юнацького вигляду, чим не молодець? Іде, ні, шкутильгає, страх як вражає скалічене стегно, що під Житомиром большевики перебили. Все то ят­ рить, пече, день і ніч дається взнаки, вже другий тиждень отак. Одначе скарги в його не вчуєш. Далебі козак, зціпить зуби та ще й посмішку з себе видалює. Була нагода в лікар­ ню лягти, червоні займанці й не впізнали б, тільки ж Омель­ ко ні защо в світі товариства не кине. На хвилину сприймає скорч горлянки, так там десь глибоко в грудині ниє, та не з фізичного болю, ні! Гандзя он козакові на гадку прийшла. За­ боліло дуже, бо знає, що чекатиме вона, а він ледве чи вер­ неться, щось уже йому серце так віщує. — Помщу за брата, що то заволоки оті на смерть замучили, прожену їх, антихри­ стів, з нашої землі, й аж тоді до тебе, голубко, вернуся, а тоді 236

вже ніколи не розлучимося, Гандзю! — кричав їй із глибини своєї наболілої душі, як розходилися. Отак може й назавжди розпрощалися. Благала, ридма-ридала мати, коли їй ниць по­ клонився. — Хоч ти, синку, лишися, а то всіх вас, моїх соко­ ликів бистрокрилих, та гадич поклює, всіх до одного буря поб’є, і хто мені, старій, послужить, очі закриє? — А він на силу з обіймів пані-матки вихоплюється та їй у відповідь — життя мені, матінко, не буде, коли відцураюсь того, за що вони головами наложили . . . — І хоч як болюче ставало йому сьогодні, вибору свого не шкодує. Не будь усього цього, за­ вернули б і ще раз події, випало б йому знати своє майбутнє, ще раз вибір мати, і він так самісінько вчинив би, бо інакше годі. Якщо тебе доля на власне твоє місце поставить, то хоч би воно й непевне, й прикре було, від неї не втечеш. Пригадки з поривами вітру вирують, не чує більше болю Омелько, затерпла рана, засох солоний смак у горлі, поспішає назустріч своїй нареченій — а хто вона, Гандзя, чи? . . . — та й гадки не додумує. І всі вони такі ж, один на одного подібні, в шаленому захопленні, приречені, мов ті дико метані пе­ люстки снігу в чистім полі Такий самий і Василь, білявий, короткозорий, трохи непорадний. Безбатченко, на чужих людях виховався, чимало на­ бідувався. Здоров’я, від коли тямить, слабувало. Хоч і мо­ лодий, із труднощами гурту тримається, бо інакше горе бу­ ло б — без сліду пропав би в снігових заметах. Вчителював років три до революції по рідних селах, защеплював молодо­ му поколінню вогненне слово батька Тараса. Ясно — й сам за його покликом пішов. Тонкі губи стискаються — не здобу­ ли волі. Що ж, прийде час, повстануть знову. А покищо, не­ воля. Перебув тиф, позбувся зброї, потрапив за дроти воши­ вого табору. Тут — лише інтерновані, а на покинутій бать­ ківщині ще гірше — справжня в’язниця. Жорстокі вістки роздирають серце — ненажерливі круки безжально грабу­ ють, села, знущаються над безборонними, вигублюють безрозбірно населення. Аж сюди, наче, в їхню тісну клітку, долинає стогін народньої недолі. Довше не мога витримати — записав­ ся в дроворуби, а четвертого дня цього ж місяця державну межу біля Нетреб перейшли. Братів на призволяїце не зали­ шати ж. А тоді з чим попало — бо хіба ж це воєнна випра­ ва? — на ворога Бої за боями, все вперед — Коростень, Радомишель — геть північного зайду, геть поганців з батьків­ 237

ської святої землі! Два тижні такого полум’яного піднесення й сердешних вітань знедолених земляків . . . А далі й згадати біль — неможливе вороже засилля. Знову відворот. І куди ж? А проте краще вже так; поки живеш, віри не здаси. Вростем у більшу силу, неодмінно ще раз повернемося, червону кали­ ну піднесемо . . Василь з утоми завмирає. Та й уся звойована громада ви­ черпана, до краю видихана. Ще один короткий постій, пере­ починок, перев’язка, й уже сільце Малі Миньки за ними. Так нестерпно своїх людей вдруге кидати. Щільніш затискають­ ся щелепи — повернемося, їй Богу, повернемося — чи не в усіх серцях. А там іще збрели Звіздаль — річенько, даруй, що й тебе минаємо. Отоді прийшло до останнього бою. На мить видалося, що відв’язалися від клятих гончих собак, аж ні — свіжо попов­ нена їхня зграя наново наскакує. Виходу нема, большевицького загону обійти неспромога, одна рада — прорватися. — Що ж, братця, бути розправі! — все ясно, нічого більше про­ мишляти чи вагатись. Як один, кидаються за своїм поводи­ рем в обличчя смертельної загороди, звідкіль кулеметний во­ гонь зливою по їх лягає. Сливе голіруч у пащу звірюки, що клубами диму на їх жбурляє. З того боку — поклики — Сдавааайс! — Із цього, всі як один муж, налляті вірою серця мужнього, вибухають передсмертним гомоном рідного — Слаа-вааа! Так перемагали або гинули за віру, волю, народ, і славні прадіди. *

Не гомоніли Софійські дзвони, як виводили трагічні за­ лишки війська УНР двадцять першого листопада, злопам’ят­ ного року порваних усенародніх надій, на страту. Триста п’ят­ десят дев’ять ще живих, вимучених, а все ж таки нескорених борців безсмертної ідеї. Лише вона єдина ще при житті дер­ жала. Бо як же зрештою міг витримувати дух у тих знеси­ лених, скатованих тілах! Навкруги — заморожена пустеля сивого облогу, на обріях — дими попалених осель, просто перед ними — націлені ців­ ки кулеметів і викривлені злобою обличчя ворогів, глибоко ж у їхніх серцях — остання молитва за долю занапащеної віт­ чизни. Осіни, Боже, десницею своєю . . . Різкий вигук протинає сухе, прозоре повітря. — Равняйс! 238

— Ще раз перечитують їм. — Ф паследнєє ґаварят вам! . . Прісоедінітес, і савєтская власть памілуєт вас! — вереском про­ низує душі. Там — по зуби озброєні червоні комісари, тут — безборонна низка знеможених і разом таких дужих, міцних, незламних у своїй заповітній постанові, повстанців. Трива­ ють непорушно. Навпроти живі погляди катів і стіна скеро­ ваних цівок смертоносної зброї. Позаду прокопаний рів дов­ гої, власноручно наготованої могили. Зловісна тиша. Втім лунко славетний козак Щербак: — Знаємо, що жде нас, смерти не боїмося, до вас служити не підемо! Поб’єте нас, так знай­ те — ввесь український народ помстить вам! — 3 усіх уст хоробрих вояків хором в небеса гримить — Слава! — А тоді, як і передше, на Софійській площі навпроти Собору, залуна­ ло далеким відгомоном у білих, морозних просторах — Ще не вмерла Україна . . . Дрібним скрекотом заллялись кулемети. Обсовуються до­ лів лицарі, сніг кров’ю запливає, братня могила шляхетним трупом повніє. Настає мертва німість . . . Раптом з недобитих грудей повалених мучеників знову звуки невмирущої пісні добуваються. Господи! Ще з могили їхній голос підноситься! В білині снігу різьбиться терновий вінок крови на місці віч­ ного спочинку вірних до скону. Лицарство їхнє віки перетриває. . .

Чи зн аєте щ о .,. . . . медики нараховують понад 100 різних вірусів, які виклику­ ють в людини нежить (катар). Кожне захворіння на нежить ро­ бить людину імунною на даний вид віруса на протяг декількох років. Поновний нежить викликується отже, завжди іншим ві­ русом; . . . Нью-йоркська дирекція підземної залізниці затруднюе ок­ ремого робітника, якого єдиним завданням є стирати вуса, дома­ льовані неспокійними пасажирами на плякатах різних реклям; . . . насонні табтетки впливають на послаблення пам’яті. Дія таблетки триває найменше 18 годин. Після ночі вона притуплює увагу людини і знижує працездатність; . . . черепаха, що її подарував англійський мореплавець Джеймс К ук (він жив від 1728 до 1779 р.) королеві острова Тонґа, жила до минулого року. 239

С ум івський к а л е й д о ск о п за 1966 р. Ц У СУМ ■й- Цього року Ц К С УМ відбу­ ла два засідання — одне в Брюсселі 4-5. квітня 1966 року, а друге в Парижі — 10-11. ве­ ресня, в приміщеннях Екзарха­ ту, на якому зібрані члени Ц У вітали в короткій розмові Вла­ дику Кир Володимира М аланчука. В засіданні взяв участь ген. капелян С УМ о. шамбелян М. Левенець. На засіданні в го­ ловній мірі зроблено підсумки таборування 1966 року, розгля­ нено допомогу під організацій­ ним оглядом для С У М у Пів­ денній Америці, обговорено можливості для приспішення випуску Правильників Дружин і таборування. Члени Ц У були також присутні на весіллі сумівців Володимира Минули з Богданкою Фриз. - Я - Члени С УМ в Европі відві­ дали тіабори і давали лекції: О. Коваль — на таборі в А н ­ глії (Тарасівка), В. Леник і Г. Ощипко — на таборі в Франції біля Ліону, а член ЦВРади, д-р Г. Васькович, на таборах у СШ А та на вишкільному таборі у Елленвіл, Н. Й. * Нові редактори сумівських видань: від місяця квітня 1966 року редакцію журналу «Кри­ латих» обняв ред. Б. Гошовський, а сторінку Ц У С УМ при «Ш ляху Перемоги» редаґують тепер молоді журналістки М а­ рія Гавришко і Ірина Ж ем евкаЯримович. # Новий Бюлетень Ц У СУМ ч. 11 з матеріялами V III-го Сві­ тового Конгресу С УМ появили­ 240

ся в місяці червні ц. р. цикльостилевим способом, сторін 77. Бюлетень був розісланий до Крайових Управ СУМ . Можна ще замовляти додаткові примір­ ники. АМЕРИКА * ГУ С У М А організувала в днях 2. і 3. квітня ц. р. в Н ью Йорку підготовчий доповняю­ чий курс для виховників. Школа Українознавства при Осередку С У М А в Ф іл ядельфії нараховує тепер 150 ді­ тей і 11 вчителів, переважно з молодих сил. ■й- Осередок С У М А ім. ген. Т. Чупринки в Н ью -Й орку видає вж е 13-й рік свій квартальний журнал «Сумівець», який тепер редаґує д. Д. Мотрук. Недавно Управа Осередку започаткува­ ла свій новий орган — сторінку при тижневику «Українське Народне Слово» в Піттсбурґу під заголовком «С У М А в дії». Перше число широко ілюструє працю Осередку. # 3 нагоди місяця Ю С УМ драматичний гурток при Осе­ редку С У М А у Ф іладельфії по­ ставив 19. 5. ц. p., вперше в Америці, п’єсу на три дії Ірини Винницької «Калинова Сопілка». Режисер п’єси — п -і Лада Про­ коп, музичне керівництво -— проф. Зоя Маркевич, хореогра­ ф ія — п. М. Солтис. ■й- Сьомий весняний Злет юна­ цтва С У М А відбувся в Елленвіл 29-30. травня ц. р. В програмі були спортові змагання, кон­ курс в мистецькому слові і

знанні, концертова частина, складення вінків перед пам’ят­ ником Героям і ін. Командантом Злету був маестро Е. Кури­ ло. Такі самі злети відбулися на оселях СУМ А «Хортиця» в Клівленді, «Холодний Яр» в Бостоні, «Київ» в Дітройті і на площі біля Чікаґо. У Злетах взяло участь біля 3000 юнацтва і дружинників. * Цього року в Америці від­ булися такі сумівські табори: 4 виховно-вишкільні табори на оселі в Елленвіл біля Н ью -Й орку, 1 виховно-вишкільний і 1 вишкільний табір для впоряд­ ників на оселі С У М А в Барабо (Чікаґо), 1 табір на оселі «Хор­ тиця» у Гантінґтоні, Огайо, 2 та­ бори (в тому 1 інструкторський) на оселі «Київ» біля Дітройту, 1 табір на оселі «Холодний Яр» у Філморе (Боффало), 1 табір на оселі Православної парафії у Бріджвотер, Масс., 1 табір у Байт Вотер Стейт Пар (Мінн.). Разом відбулося 12 таборів. * X V -й Здвиг С У М А відбув­ ся 3-5. вересня ц. р. на оселі С УМ А в Елленвіл для Осеред­ ків південно-східніх Стейтів та в Чікаґо для північно-західніх Стейтів. Цього року взяло участь на Здвизі в Елленвіл 1585 членів юнацтва та понад 7.000 гостей. КАНАДА * Крім Осередку СУМ в Торонті є дуже численним і діяль­ ним Осередок С УМ в Монтреаль, яким керує П. Дубас, а Бу­ лавою юнацтва Н. Бейба. Сумівським капеляном є о. М. Мар­ ків. 13. лютого Осередок відві­

дав голова Ц У С УМ О. Коваль і член Ц У П. Башук. Зустріч відбулася на юнацькому апелі в якому взяло участь 176 членів. При Осередку існує Ж іноча ланка, яка 27. лютого ц. р. ве­ личаво відзначила своє 5-річчя. З тієї нагоди видано пропам’я тну книгу на 74 сторінок друку. # ЗО. квітня заходами О Ж Л В У в Вінніпегу відбувся баль дебютанток молодечих органі­ зацій. 17 сумівок репрезентува­ ли Осередки С УМ у Вінніпегу і Форт Вільямі. # Осередок Ошава відзначив 20-річчя постання С УМ днем Ю С УМ з концертом і пописами молоді. П’ять танцювальних гуртків, хор Ю СУМ і мандолінова оркестра під керівниц­ твом С. Тикайла виповнили програму свята. # 8. травня ц. р. молодечі ор­ ганізації міста Торонта зоргані­ зували День Молоді на площі Канадійської вистави. Три мо­ лодечі організації СУМ, Пласт і ОДУМ дали точки до програми, яка складалася з піднення пра­ порів, Служби Божої, дефіляди, привітів, концертової частини. В святі взяло участь около 1000 юнаків і юначок в одно­ строях і з прапорами. # 5. червня ц. р. у Скарборо відбувся Злет юнацтва Півден­ ного Онтаріо і посвячення пра­ пору Ю С УМ Відділу «Моринці» ч. 25. Головну промову ви­ голосив д -р Б. Стебельський. # 12. червня на оселі «Весел­ ка» Осередки Півд. Онтаріо влаштували свято весни. Про­ грама складалася з 3-х частин: організаційної (надання ступенів, 241

перехід до дружинників), мистецько-розвагової і спортової. У святі брало участь 700 членів юнацтва. Отець Я. Бенеш від­ правив Службу Божу та посвя­ тив прапор старших юначок «Лісова пісня». На свято прибу­ ло біля 2 тисячі громадянства. ■й- В Канаді в 1966 р. відбу­ лося 7 виховно-вишкільних та­ борів, 3 старшого юнацтва і 2 табори для дружинників. АНГЛІЯ -й- Протягом 1965 р. до СУМ вступило 300 юначок і юнаків, збільшуючи стан членства до двох тисяч. ■й- Кожного року С УМ в А н ­ глії робить кілька окружних здвигів на яких проводиться перша селекція юнацької само­ діяльносте з вільноручних вправ, танців, хорів, інсценіза­ цій, деклямацій і ін. Цього ро­ ку відбулося 4 окружні здвиги: округа середньої Англії (5 черв­ ня), округа Йоркшір (28. трав­ ня), округа Лянкашір (11 черв­ ня), округа півд. Англії (4. черв­ ня). На кожному Здвизі працює мистецьке жюрі. ■й- X V II. Крайовий Здвиг СУМ відбувся 9. липня 1966 р. в Лестері. В ньому взяло участь по­ над 1.300 членів юнацтва в од­ ностроях та з прапорами, ве­ лике число виховних кадрів та близько 6 тисяч громадянства. -й- Цього року в Англії відбу­ лося два сумівські табори: від 23. 7. до 13. 8. К іш ч. 1 для стар­ шого юнацтва (402 учасники, 28 членів команди і виховного персоналу, 12 осіб господарсь­ кого персоналу) і від 13. 8. до 242

3. 9. К іш ч. 2 для молодшого юнацтва. Обидва табори відві­ дав, Владика Кир А. Горняк в су­ проводі голови К У і команди. Табір ч. 2 відвідав також голо­ ва Ц У С УМ О. Коваль. ■й- На таборі кожного року ви­ ходить цикльостилева газета «Юнацький Клич», редаґована силами юнацтва. Цього року е и й ш л о 3 числа на першому та­ борі і 3 числа на другому. •й- В ж е від трьох років під час табору відбувається курс для керівників танцювальних груп під проводом маєстра О. Буряка з якого користало від ЗО до 40 юнаків і юначок. Цього року на закінчення курсу проведено іс­ пити і надано звання керівника танцювальних груп 15-ти ю нач­ кам і 3-ом юнакам та вручено спеціяльні грамоти. АВСТРАЛ ІЯ 29. і ЗО. січня 1966 р. відбула­ ся сумівська конференція в Сід­ неї. В конференції взяло участь 43 особи — члени К У та пред­ ставники Осередків. Учасники конференції взяли участь у Службі Божій, вислухали 3 ре­ ферати та обговорили важніші проблеми С УМ в Австралії. -й- С УМ і Пласт в Сіднеї зор­ ганізували спільний розваговий фестин 13. березня 1966 р. на сумівській площі Кастлерей. В програму входили змагання ко­ паного м’яча, биття горшків, пе­ регони в мішках, гра «Пізнай міста України» і ін. ■й- Сумівська оркестра з К ан ­ беррі взяла участь в міжнаціо­ нальному вечорі Організації мо­ лодих християнських жінок.

В серпні ц. р. відбулося по­ свячення наріжного каменя великого Дому української мо­ лоді в Сіднеї, якого довершив Владика Кир І. Прашко. Це мас бути репрезентативна будова з усіми догодами, спортовими і театральними залями та вели­ кою кількістю кімнат для зай­ нять. Щости Боже. НІМЕЧЧИНА # 11. червня заходами Булави Ю СУМ в Нідерзаксен відбувся сумівський курс для молоді та протестна акція проти ліквіда­ ції українських Церков в Ган­ новері. # Осередок СУМ ім. І. Фран­ ка в Мюнхені почав видавати свій цикльостилевий журнал «Сумівський інформатор». П ер­ ше число ілюстроване на обкла­ динці фрагментом з табору. # Сумівський табір в Німеч­ чині відбувся від 22. 7. до 14. 8. ц. р. в Ґомадінґен, біля Штуттґарту. Комендантом табору був М. Залізняк, кошовим старших юнаків Р. Дебрицький, програ­ мовим референтом П. Павличенко, обозним С. Дукаль. БЕЛЬГІЯ ■й- X V I II -й З’їзд СУМ в Бель­ гії відбувся 3. квітня 1966 р. в Осередку Ватерсхей. На З ’їзд прибуло 5 членів Ц У СУМ, які в той час мали засідання. Звіт з праці представлено делегатам на письмі, а крім того були усні доповнення. До нових моментів в минулій каденції треба за­ рахувати передання проводу молодим сумівцям в 7-ми Осе­

редках, успішні заходи для на­ буття власної оселі, значний по­ ступ в придбанні одностроїв і ін. Головою КУ переобрано Г. Ощипка. # ЗО. квітня і 1-2. травня ц. р. відбувся вишкільний курс для впорядників в домі бельгійської молоді в Нежваль. Лекції дава­ ли о. д -р Б. Курилас, д -р О. Кушпета, мґр. О. Коваль, пані інж. 3. Витязь, мґр. Г. Ощипко. # 10. липня ц. р. Архиєпископ Кир І. Бучко довершив посвя­ чення оселі в Бельгії «Франко­ поле». # Осередок Звартберґ почав видавати власний журнал на цикльостилі під заголовком «Го­ лос зі Звартберґу». Перше чис­ ло появилося на початку липня ц. р. за редакцією Роя старших юначок. ■й- Цьогорічний табір відбу­ вався від 13. до 31. липня і но­ сив назву «Франкополе», як і сама оселя. # Сумівська танцювальна гру­ па «Полтава» виступала з успі­ хом на фолкльорному фестива­ лі в Мідделькерке 6. і 7. серпня. Один танець передавався в те­ левізії. На кінець відбулася роз­ дача дарунків та похвальних грамот міністром культури і освіти. •И- Танцювальні групи з Льєж «Верховина» та Звартберґу «Полтава», як також хор під орудою інж. К. Гайдамахи були запрошені бельгійською органі­ зацією сільсько-господарської молоді взяти участь у святі обжинок і показати, як того роду свята обходять в Україні. Наші 243

групи були розміщені на 5-ти возах, які представляли різні сцени жнив. Відтак відбувся концерт на ринковій площі в Суані. ФРАНЦІЯ ■й- 9., 10. і 11. квітня ц. р. від­ бувся курс в Сошо для поблизь­ ких Осередків. На курс прибу­ ла також невелика група з Па­ рижу. Лекції давали дд. Я. Деременда, М. Гринюк з Англії та П. Павличенко з Німеччини. Члени Крайової Управи СУМ давали гутірки. Подр. Н. Ши­ ленко розповіла про перебіг Конгресу в Англії. ■й- Крайова Управа і Осередок

СУМ в Парижі були господаря­ ми сумівської зустрічі з нагоди відзначення річниці смерти Го­ ловного Отамана С. Петлюри в Парижі, 29. травня 1966 року. ■й- П’ятий з черги сумівський табір у Франції відбувся цього року коло Ліону на фермі дир. Заклинського в Шазей. На та­ борі була переважно старша мо­ лодь. Команду табору творили самі молоді сумівці з Б. Білогоцьким, як командантом. З Ц У СУМ приїхали були з лекціями: В. Леник і Г. Ощипко. Табір носив назву ім. С. Петлюри. АВСТРІЯ ■й Крайова Управа опікується

суботніми школами, яких доте­ пер є три: в Зальцбурзі, К у ф штайні і Кляґенфурті. Навчан­ ня для дітей дають члени Кра­ йової Управи СУМ. ■й- Крайова Управа випродуку­ вала невеликий фільм з сумів244

ського життя, з яким тепер об­ 'їздить Осередки, щоб активізу­ вати працю. АРҐЕН ТІНА ■й Від одного року, від часу поїздки голови Ц У С УМ до А р ґентіни, праця СУМ значно по­ жвавилась. Зорганізовано Кра­ йову Управу, почато працю зі старшим юнацтвом. Ю СУМ мас свою Булаву згідно з Правиль­ ником. СУМ вже мав кілька виступів на яких добре себе зарепрезентував. Опікуном і про­ мотором СУМ є д. М. Рокуш. Булаву очолює К. Чолій. ■й- Недавно СУМ брав участь в прощі до Люхану б. БуеносАйресу. Всі сумівці були в но­ вих одностроях і дуже добре се­ бе і тут зарепрезентували. П ла­ нується пожвавити виховну працю з молодшим юнацтвом, а для цього школиться виховників і впорядників. П АРАГВАЙ ■й В грудні минулого року за­ сновано СУМ при «Просвіті» в Енкарнасіон. До Управи вибра­ но Г. Савчука, О. Олійника, 3. Шостака, К. Кондратюка, М. Шостака та А. Худика. Серед членів СУМ є багато студентів і молоді з середньою освітою. СУМ відбув зустріч Нового року та нав’язав контакти з молоддю інших Осередків. Також зорга­ нізувався новий Осередок СУМ при «Просвіті» в Санндові. Спо­ діємося, що цим шляхом підуть й інші громади в Параґваї.

»

З л и с т і в Т. Буйняк, Голова Осередку СУМ в Торонті, порядком ін­ формації, пише нам: «Цьогорічні табори на «Ве­ селці», які можна зачислити до найчисельніших і найдовших від початку існування «Весел­ ки» — тривали від 3-го липня до 3-го вересня. Таборування було поділене на три, зглядно чотири тури. Перша і друга ту­ ри, які мали характер відпочинково-вишкільний, тривали три1 тижні і начисляли разом 550 учасників. Третя тура 1 — вишкільний табір, який тривав до 31-го серпня і нараховував 140 учасників. Треба підкресли­ ти, що вишкільний табір був найуспішнішим у серії вишкільних таборів на «Веселці». Кінцеві іспити, а в зв’язку з цим вручення свідоцтв, піднес­ ли повагу табору. Чотири останні дні табору мали харак­ тер масового передздвигового табору з метою остаточної під­ готовки до ритмічних вправ і інсценізації з масовою участю сумівців — від наймолодших до найстарших. Інсценізація мала відзеркалювати етап ро­ сту і праці С УМ від початків його відновлення. На жаль,

МАЙБУТНІСТЬ ВАШОГО Ж УРН А Л У «А В А Н ҐАРД » ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ВАС!

до

ЦУСУМ

зливний дощ не дозволив на відбуття інсценізації. На основі спостережень у часі підготовки можна ствердити, що інсценіза­ ція робила сильне враження не тільки на виконавців (яких бу­ ло понад 100), але і на глядачів. Плянуємо дати цю інсценізацію 20-го листопада в навечер’я Юнацтва С УМ ав. Михаїла в закритій залі». * К. Баранський, Опікун моло­ ді при Централі Товариства «Просвіта» в Парагваї, в листі ?. дня 20. 9. 1966, нам пише: « . . . Звертаюся ласкаво до Ц У С УМ і безпосередньо до Вас, Пане Голово, прийняти до сумівської родини і дітей на­ шої секції, які відчувають брак спільної дії з нашою мо­ лоддю в інших країнах. Як Вам уже відомо1, збори С УМ відбу­ лися 5. грудня 1965 р. і молодь взялася до праці. Наша Секція нараховує 20 членів і багато симпатиків, серед яких кілька молодих учителів. 12. липня 1966 р. Секція вла­ штувала товариську вечірку з нагоди вінчання д-ра Юрія Швака з професоркою Женею Павлович, а також другої пари: Омеляна Кружляка і Ганни Ц ілюпа. Молодих вітала студент­ ка Марія Портакевич. Цілий вечір пройшов у гарному на­ строю. Накінець від молодих промовила проф. Ж еня Павло­ вич, висловлюючи подяку Сек­ ції Української Молоді за таке гарне прийняття». 245

Ґ

р а т у л ю є м о !

У 1966 році повінчалися в різ­ них країнах поселення україн­ ської еміґрацїї цілий ряд сумівських діячів та членів С УМ : У Бедфорді (Англія) подру­ жилися сумівці Микола і Марія Прокопчук. На їхньому весіллі

перевів д. Є. Стричко збірку на пресовий фонд «Аванґарду» (про що ми подали вже в минулому числі, а знимку молодої пари містимо вгорі; 27-го серпня 1966 відбулося у Мюнхені вінчання членів У п ­ рави К У СУМ в Німеччині Іва­ 246

на Холявки та Надії Василик; 10-го вересня повінчалися в Парижі довголітний член Ц У СУМ мґр. Володимир Микула та член К У СУМ Богданна Фриз (про збірку на весіллі містимо в цьому числі); 1-го жовтня одружилася ак­ тивна сумівська діячка з Мюн­ хену подр. Ірена Жемевка (співредактор сумівської сто­ рінки «Ідея і чин»), її муж — старший пластун Тарас Яримович є рівнож діячем українсь­ кого організованого молодечого Руху; В Австрії (Зальцбурґ) одруж и е с я 26. 11. член К У СУМ Сер­ гій Бовдій зі сумівською діяч­ кою з Оснабрюк (Німеччина) — псдр. Світланою Барвінською. Заручини справляли в ц. р. сумівська пара з Оксас (Австра­ лія) — Франко Веприк та А н на Панасюк, (Знимка внизу).

Всім новоодруженим друзям та подругам бажаємо здоров’я, багато щастя, успіхів в життю та многих, многих літ!

Редакція «Аванґарду»

Спорт

Найдавніші київські шахи Гра в шахи східнього похо­ дження. Вона виникла в старо­ давньому Єгипті, звідки потра­ пила в античні країни Середземноморя, а через них — до нас. На території України шахи були відомі в античних містах над Чорним морем. Кістяні ша­ хи знаходили при археологіч­ них розкопках стародавнього Г/антикапея (гора Мітрідат на території сучасної Керчі), а скляні — в Херсонесі Таврийському, на Кримі. У середньо­ му Придніпров’ї скляні шахи (чорні і білі) виявлені в бага­ тому похованні III, V і IV сто­ річ в околицях Переяслава Хмельницького, Київської области. В Києві шахи були відомі вже у X сторіччі. Того часу він був найбільшим містом Східньої Европи, центром розвинего ремесла і торгівлі. Його ча­ сто відвідували закордонні куп­ ці і серед них грецькі. Через них, очевидно, гра в шахи й проникла на Русь. У стародавньому Києві шахи виготовляли із скла, кістки, і глини. При розкопках «Міста Ярослава» в гробівці воїна-дружинника з X сторіччя серед ба­ гатьох інших предметів знай­ дено понад 10 скляних фіґур. Чотири з них — круглі трохи видовжені вгору, одна глиняна, крита поливою, має вигляд дис­ ка. Три інші кістяні у вигляді

таких самих дисків. Усі вони виготовлені на токарському верстаті і дуже схожі на тепе­ рішні. Один з дослідників пам’яток старовинного Києва А. І. Х о й новський висловив думку, що гру в ш ахи привезла з Візантії княгиня Ольга 956 року. Якщо можна вважати найбільш ран­ ньою датою появи цієї гри у Києві. Проте і без цього факт існування шахів у Києві в X сторіччі безперечний. СУМ ІВСЬКИ Й ■й- Сумівська

СПОРТ

футбольна к о ­ манда «Крила» (Чікаґо), бореть­ ся за вдержання в першій ди­ візії. Змагання з дружиною «Гакоах» принесли перемогу «Крилам» з рахунком 1:0, а з хорватською дружиною «Адрія» 2 : 1. ■й- Осередок С УМ А в Чікаґо був господарем міжнаціональ­ ного турніру легкоатлетики і футболу. До змагань станули українці і литовці 25. і 26. черв­ ня ц. р. З нашого боку взяло участь три дружини в тому числі і «Крила». ■й- Сумівська дружина копа­ ного м’яча «Скала» з Клівленду вийшла переможцем ІІ-о ї диві­ зії в 1965 р. -й- Юні гокеїсти СУМ «Укра­ їнські леви» в Торонті здобули чемпіонат змагаючись з фран­ цузькими, англійськими, поль­ ськими дружинами. Журнал «Крилаті», за серпень 1966 рік,

помістив знимку команди. Опі­ куном дружини е М. М акух, а тренером О. Чумак. •М- Ст. Х уди к , голова «Просві­ ти» і К. Баранський, опікун С У М в Енкарнасіон, Параґвай, уф ундували золоту чаш у за яку змагалася сумівська молодь.

Пожертви н Н А ПРЕСОВИ Й ФОНД І. Стадник, Клівленд — 1 дол. * На весіллі Володимира М и кули з Богданкою Фриз в П а­ рижі 10. вересня 1966 р. присут­ ні гості зложили 150 фр., з чого призначено 50 фр. на В изволь­ ний Фонд, 50 фр. на «Аванґард» і 50 фр. на О УР Ф . Ж ертводавцям складаємо щ и­ ру подяку, а молодій парі ба­ жаємо на новій дорозі багато щастя і успіхів в житті.

Н А З А К У П ОСЕЛІ В БЕЛЬГІЇ А Н ГЛ ІЯ : Крайова Управа С У М (збірка на Здвизі) — 44.14.0 ф., Централя О У Ж (пожертви секцій) — 130 ф ., Український К лю б Лідс — 25 ф., Україн сь­ кий К лю б в Дербі — 25 ф., У к ­ раїнський К люб в Ґлостері — 25 ф., Відділ С УБ Скантгорп — 20 ф ., Відділ С У Б в Дербі — 20 ф., Український К люб в Лій — 10 ф., Відділ С УБ в Тодморден — 10 ф., Відділ С УБ в Бірмінґен — 10 ф., К іхлей : В. Дубіль, В. Нидза, М. Соляник — 6.5.0 ф ., Ковентрі: з хрестин п. Гнатіва — 5.10.0 ф., Український Клюб Блекбурн — 5 ф ., Відділ С УБ в Волгам К рос — 5 ф., Відділ С УБ в Бедфорді — 5 ф., Відділ 248

Нагороду отримав сумівець Іваш кевич. •й" Сумівська дружина «Дніп­ ро» з Ноттінґгаму, А нглія, здо­ була перехідну чаш у Крайової Управи С У М з футболу, пере­ магаючи дружини з Брадфорду і Ковентрі.

цілі С У М - у С УБ в Гай Викомб — 5 ф., В ід ­ діл С У Б в Бірмінґен — 8.15.0 ф., М. Соломка, Лондон — 5 ф ., М. Ткачук, Лондон — 7.5.0 ф ., О У Ж в Лій — 2 ф., Відділ С УБ в Ліверпуль — 1 ф., Відділ С УБ в Ковентрі — 10 ф., Централя О У Ж в Лондоні — 25 фунтів. С ІЛ А : Осередок С У М А Д ітройт ім. П. Орлика — 100 д о лярів, Осередок С У М А в Н ью Й орку — 50 дол., Осередок С У М А ім. М. П авлуш кова в Чікаґо — 50 дол., збірка Г. Пеци в Осе­ редку С У М А у Віллімантік — 75 дол., збірка Г. Войтенка у Вільмінґтоні — 35 дол., П -в о Радьо в Гартфорді — 100 дол., збірка п. Рудзінського в Гарт­ форді — 75 дол., Українська Допомогова Ж іноча Організація ь Н ью -Й ор к у — 100 дол., Ц ед траля С У А — 50 дол. К А Н А Д А : Збірка п. Д. Б резденя в Торонті — 53 дол., збір­ ка в П -в а Паліїв в Торонті — 50 дол., Я. Федорів і М . К уш нір к Едмонтоні — по 20 дол., о. Ю . Липницький, Гамільтон — 5 дол. Всім збірщикам і ж ертводав­ цям щиру подяку і сумівське спасибі складає

К райова У права СУМ в Б ельгії

Ч И Т А Ч А М , П Е РЕ Д П Л А ТН И К А М , К О Л Ь ІІО Р Т Е Р А М Н А Ш О ГО Ж У Р Н А Л У ! Д орогі П одруги і Д рузі! О д ерж авш и це чи сл о «А в а н ґа р д у », ви сп и таєте: Чому прийш ли в он о з таким запізненням і в подвійн ом у ф ор м а ті? На це В аш е запитання х о ч у дати заздалегідь в ід п овід ь: Д уж е пова ж н і причини не дали нам м ож л и вости виконати паш і пляни. Ц і причини л еж ать в нас самих. М и ї х м ож ем о легке усун ути . А ле досі ми не приклали достатн іх зусиль, щ об це зробити. Н айперш е це е справа наставлення до н аш и х видань. Н а ж аль, не ди вл ячи ся на в сі наш і заклики, чл ен ство С У М замало читає періодики взагалі, а сум івські зокрем а. Щ е менш а к іл ь к ість ч л е­ нів е передплатникам и су м ів ськ и х видань, не к а ж у ч и в ж е про активн ість на відтинку пош ирення преси м іж своїм и знайом и­ ми, н е-член ам и СУМ . О станній К о н ґр е с СУ М схва л и в п оста н ову про те, щ о кож н и й др уж ин н ик С У М е з о б о в ’язаний п ередпл ачу­ вати «А в а н ґа р д », але після К о н ґр е су минуло в ж е р ік часу, а к іл ь ­ к ість передплатників не збільш илася. У ви сл іді того наклад наш ого органу с замалий, щ об міг себе оплатити з сам и х передплат. П р одаж н а ціна ж у р н а л у с ниж ча, як й ого сам окош ти. Ц ентральна У п р а ва С У М змушена, докладати до к о ж н о го числ а д оси ть п ов а ж н у сум у грош ей. Д альш ими труднощ ам и с забор гован ість передплатників і к о л ь портерів за одерж аний ж урн ал. Члени Ц У СУМ , редакційні співр обітн и ки та всі друзі «А в а н ­ ґа р д у » і «К р и л а ти х », нам агаю ться у в есь час виконати покладені на н и х о б о в ’язки. В ід Вас, ш и р ш ого к ол а ч л ен ства СУМ , ми о ч і­ куєм о п овн ої підтримки. М и оч ік уєм о, щ о Ви: 1. В и р івн я єте негайно залеглість за одерж ан і досі ж урн али , 2. В платите передплату на 1967 рік, 3. П риєднаєте к іл ь к а н ов и х передплатників, 4. З л ож ете п ож ер тв у на п ресовий ф о н д «А в а н ґа р д у » та ін ш их су м ів сь к и х видань, 5. Б удете пам’ятати про п отреби су м ів сь к о ї преси в м а й бу т­ ньом у і переводитим ете збір к и на п ресовий ф онд при в ід ­ п овід н и х нагодах, 6. Станете активним співробітни ком , доп исувачем , чи ін ф о р ­ м атором св ого ж урн а л у та будете за ох оч у в а ти ін ш и х др у зів йти Ваш им ш л яхом . Я к щ о кож н и й з Вас. Д орогі Д рузі, здійснить ці наші п р о х а н ­ ня, тоді ж урн ал «А в а н ґа р д » стане щ е цікавіш им, більш е іл ю с т р о ­ ваним, деш евш им, а головне виходи ти м е р еґул яр н о та частіш е, як досі. З цими побаж анням и і надіями вітаю В ас з Н овим 1967 роком і ба ж а ю у сп іх ів у В аш ій щ оденній прац і! В . Л еник — головний редактор Ціна ц ь ого числа «А в а н ґа р д у » подвійна!

Видання СУМ — це один із засобів виховання. Друковане слово приносить користь чита­ чеві, сумівській організації та українській спільноті взагалі. Культурний рівень народу мі­ ряється тиражем друкованого слова. Друковане слово — це духова пожива. Читайте і поширюйте видан­ ня Центральної Управи СУМ: «АВАНҐАРД» — журнал для дружинників СУМ. «КРИЛАТІ» — журнал для сумівського юнацтва й молоді. «ЗАПИСКИ ВИХОВНИКА» — теоретично-педагогічний жур­ нал для Виховників Ю. СУМ. «ЗНАННЯ» — практичний журнал-порадник для Виховни­ ків Ю СУМ. Своєчасне розчислення свід­ чить про Вашу обов’язковість і громадську виробленість.

УМОВИ ПЕРЕДП. ІАТИ «АВАНГАРДУ»

ЗДА і Канада Велика Британія Австралія Німеччина Бельгія Франція А встрія Південна Америка

— — — — — — — —

річно 4 числа 2 дол. 12 шіл. 1.60 дол. в нм. 80 фр. 8 фр. 40 шіл. 1.20 дол.

одне ч и с л о 0,50 дол. 3 шіл. 0,40 дол. 1.50 нм. 20 фр. 2 фр. 10 шіл. 0,30 дол.

В інших країнах рівновар угість американського доляра. Передплату висилати ба нковими чеками на адресу: UNION

DE

LA

JEU NESSE

UKRAINIENNE

Comity Се; ,tral 72, Boulevard Charlemagne BRUXELLES IV., Belgique Д руковано

а

К о о п е р а т и в н ій

друкарні

H e n te llu n g : D ru ck g en ossen sch a ft <C СЕВО», 1

« ЦІЦЕРОї

Мюнхен

M ttnchen 1, Z ep p elinstraO e Я