Авангард (ч.8)

Ж УР Н А Л УКРАЇНСЬКО Ї МОЛ О А і НА

Лютий

Ч. 2(8)

ТШ^ Лю тий 1948 4£fH)

Е М і Ґ Р А Щ І

2

А В А Н Ґ А Р Д

ВЕЛИКИЙ

О Б О В ’Я З О К

СТВОРІМО КНИГУ ДОКУМЕНТІВ БОЛЬШЕВИЦЬКОГО СВАВІЛЛЯ Й БОРОТЬБИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПРОТИ КОМУНІСТИЧНОГО ПАНУВАННЯ! ДО ВСІХ ЧЛЕНІВ СПІЛКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ, ПОЗАСПІЛКОВОЇ МОЛОДІ, ДО ‘ ВСЬОГО УКРАЇН­ СЬКОГО ГРОМАДЯНСТВА НА ЧУЖИНІ

Сумівці, позаспілкова українська молоде і все старше українське грома­ дянство на чужині! Згадаймо недавнє минуле нашого рабського невільничого життя під большевицьким окупантом, перенесімося думками на наші рідні землі, в квітучі се­ ла й сади Київщини, в шумливі індустріяльні квартали Харкова, в густі ліси Полісся, черемхові яри і вибалки Вінничини, в широкі степи Одещини й Х ер­ сонщини! Там, на нашій славній Україні, розлягався (і розлягається) зойк і сто­ гін братів, сестер, батьків і матерів наших, закованих у кайдани большевицького імперіялізму. Там, па нашій славній Батьківщині, комуністичні посіпаки з ГПУ-НКВД за найменші провини супроти московського червоного царя-батюшки й без провин забирали (і забирають тепер) українських інтеліґентів, хлі­ боробів, робітників, ремісників, женучи під озброєним конвоєм у далекий Сибір, Самару, Колиму, Караґапду і Забайкалля, і там на кістках мільйонів україн­ ського народу "будували „оплот мірового комунізма“. Згадаймо, як так звані „двадцатіпятітисячнікі“ і різні „уполномоченниє“ з ордером того ж людожера „батюшки", до крихти забирали у селян хліб, спроваджуючи його ненаситній Москві; як наших батьків і матерів викидали босих і голих на мороз, як „куркулів“; як наша мати і наш батько, наш брат і наша сестра, наші діти пух­ ли і вмирали з голоду; як українців катували й розстрілювали в застінках тюрем ИКВД. Згадаймо, як, не зважаючи на всі большевицькі тортури, нез­ ламний і непокірний український народ виступав на боротьбу проти московсь­ ко-комуністичної неволі; як'горіли маєтки колхозів і совхозів; як падали прострілені кулею українського ^.нтибольшевика енкаведисти, уповноважені і ак­ тивісти — грабіжники, вислужники комуністів. Чверть століття Україну катували й катують, а Україна жила, живе й бо­ реться. бо Україна — вічна, як вічне сонце, як вічний світ! З тим вічним, безсмертним словом — Україна — пішли ми, гнані й цько­ вані большевиками, у чужий далекий світ, покинувши нашу дорогу, й по сьо­ годні катовану, Батьківщину. Пішли як правдоносці, як аґітатори й пропаґандисти нашої Великої Правди про свій Край, про большевицьке свавілля і боротьбу українського народу проти комуністичного терору і насильства. Але ось четвертий рік ми перебуваємо на еміґрації і де ж наш показ тієї правди, де наше слово, що з усією відвертістю й правдивістю розкрило б не­ людський ж ах комунізму! Де ті обвинувальні документи проти новітнього вар­ варства червоного імперіялізму? Де, в якій квижці відтворено великий образ тероризованої й ґвалтованої, але непокореної України? А ми ж є живими свід­ ками чвертьвікового рабства! С т в о р ім о ж таку книгу! П о к а ж ім о св іт о в і с п р а в ж н є обл иччя к о ­ м унізму, до п об у д ов и я к ог о так ш ал ен о г от у ю т ься т еп ер больш евики! Значення такого матеріялу неоціненне також для нашого наймолодшого підростаючого покоління, народженого за межами України. Воно не знає зла большевизму, і наш обов’язок — розповісти нашим дітям про це зло. Майбутнє покоління мусить знати, хто винен у трагедії їх батьків. Звертаючися з цим закликом, р е д а к ц ія ж у р н а л у „А ван ґард “ п роси т ь у с іх чл енів Спілки У к р а їн с ь к о ї М олоді, а т ак ож п о з а с п іл к о в у мо-лодь і абе ст а рш е у к р а їн с ь к е г ром ад я н ст в о надсил ати н а наш у адреу п ов і, так і о с о б и с т і сп огад и п р о ч а с и к ол е к т и в ізац ії, розння. хл іб озаг от ів е л ь , м а со в и х ареш т ів , п ро с е л я н с ь к і поваа У к р а їн і в рок и к ол е к т и в ізац ії, а т а к о ж докум енти, ф от о зт сь к ого життя. Редакція систематично вміщуватиме ці матеріяли, видасть книжку документів і спогадів про стан України за часів 25-річного цького панування. Здаючи собі справу, наскільки це поважна праця, редак, JU.W* гь сприяти нам у цьому також наших письменників, журналістів і науковців. П ам ’ятаймо, що п еред нами лежить один ш л я х — ш л ях б орот ь б и за вільну У к р а їн у . Н ем ає б іл ь ш о г о щ а с т я для у к р а їн ц я , як ц іл ого се б е віддати великій с п р а в і визвол ення Б ат ьківщ и н и! Редакція „Аванґарду“

Ш

АВ А Н Ґ А Р Д

З

КРИН

У цьому році українська еміґра- їжі. Вони повмирали на вулицях, як продовження кривавої фронтової боротьби за Українську Самостійну ція і зокрема ми, патріотична мо» дикі звірі“ . і . лодь героїчного й многострадальТак, це були дні неймовірного Соборну Державу 1917-18 і пізніших ного народу, відзначаємо 15-ту річ­ жаху, який старанно приховувався років. Колективізація йшла кволо. ницю невимовно сумної трагедії, що Моеквою від зовнішнього світу.Про Насильне переведення її виглядало увійшла в нашу історію під ім’ям голод забороняли офіційно говори­ зовсім не так оптимістично, як хва­ 1933-й рік. Одна тільки згадка про ти й писати, лікарі не мали права лилися перед світом деспоти Крем­ цю сумну сторінку в книзі нашого стверджувати, що та чи інша лю» ля. Озвірілий окупант ставить пи­ буття викликав жах у кожного, хто дина вмерла з голоду. Слідів тра­ тання про поголовне фізичне вини­ її пережив. Цифра 1933 навіть у гедії не повинно бути! Радіо і преса щення непокірної свободолюбивої випадковому контексті змушує уяву галасували про зріст добробуту нації, щоб над її трупом відсвятку­ воскресити пекельну драму, рівної трудящих, про досягнення „добро­ вати перемогу. Так народжується якійне знає новітня історія людства. вільної" колективізації. І світ ві­ диявольськийплян утворення штуч­ ... Падає на дорозі опухла мати, рив і не вірив. Голос розпа­ ного голоду, здійснення якого при­ що мала відкрити світ ще не на­ чу поневоленої України, якщо падає на 1932-1933 р р. Після збору родженому немовляті. З даху поїзду, проривався Крізь мури кордонів, врожаю селянство змусили здати що поспішає на Москву, зривається безнадійно губився на просторах спочатку „плян заготівлі", потім виснажений підліток і летить під байдужої Европи й Америки. Для продати хліб державі „добровільно" колеса. Дуже довго довелося че­ тих скептиків, які не в силі і т. д. і т. п. Села наповнюються кати на їжу і неблизька дорога до збагнути таємниць підсовєтсько- різного роду уповноваженими, що, Москви, яка забрала український го життя, може й нелегко було прикладаючи пістолі до скронь знехліб. У довгій черзі великого міста повірити в те, що пережи­ можених селян, грабують села. непритомніє бліда дівчина і осува­ вав наш нарід. Бо й справді: Забираються всі до решти запаси ється на брук, щоб востаннє по­ українські трудолюбиві хлібороби хліба, зерно із сіл вимітається „під бачити сонце. Серед опустілої працювали, як і завжди, в поті чола мітлу". Така воля „великого бать­ селянської хати лежить труп ба* свого. Якоїсь надзвичайної посухи ка", воля великого душогуба йдес­ бусі, яку не врятували кора і ли­ Україна не знала. Гуртовий збір пота. Саме він, як може ніхто ін­ пове листя - хотілося хліба. Пусті, хліба в 1932 р. в загальному дорів­ ший, підло усміхався, потираючи ніби загойдані кошмарним сном се­ нював 894 мільйонам пудів. Посів­ руки, коли через кілька місяців з ла. Трупи, трупи і ще раз трупи на площа лише зернових становила України почувся несамовитий крик на шляхах, подвір’ях, садибах . . . 18.124.000 гектарів. Якщо відкинути народу, затиснутого в пазурі нечуМерців не ховають, як велить тра­ 160 мільйонів пудів для посіву (з ваного голоду. Десятки тисяч мо­ диція, їх скидають по кілька разом розрахунку 20 мільйонів гектарів лодих синів і доньок найбагатшої і присипають родючою землею. І по 8 пудів на гектар), для потреб в світі землі, десятки тисяч бать­ не один трудолюбивий хлібороб, населення лишалося 734 мільйони ків і матерів гинуть. Україна втра­ що зібрав багатий урожай, повер­ пудів. Отже, на кожну душу сіль­ чає біля 8 мільйонів чол., що ста­ тає очі на північ:„Хліба! Мого влас­ ського населення припадало 28,7 новить більш е 18% сільської людного хліба дай мені, кремлівський пудів. Таким чином, зібраного хліба ности. Коли зважимо, що за 4 роки варваре!". Але Москва не чуч. їй було цілком досить для посіву, світової війни (1914-18 р. р.) до за­ замало переповнених українцями годівлі худоби і нормального хар­ гальної кількости країн, що брали тюрем, концентраційних таборів чування українського населення. участь у війні, число вбитих ста­ Колими й Сибіру. І Україна задиха­ Наведені дані якнайкраще стверд­ новить лише 0,9 %, зрозуміємо роз­ ється в лабетах божевільного го­ жують справжнє господарське ста­ міри цієї жахливої катастрофи. лоду, голоду, що породжував не новище України того часу і розкри­ Відзначаючи роковини чорних одну чутку: мати з’їла свою дити­ вають винуватця жорстокої траге­ днів, ми, молодь, зобов’язані не ну. Село, кажучи словами велико­ дії. Ним була Москва. Це була ро­ тільки знати про ці події і розуміти го Шевченка, „неначе погоріло, бота її, Москви — нашого одвічного їх причини, а й збагнути, що на неначе люди подуріли." Кореспон­ ворога. Це робив отой „старший нас лежить обов'язок помститися дент англійського часопису „Ман­ брат“, без якого самостійно Україна за ті мільйони невинних жертв. честер Ґардіен" п. Мугерідже, який нібито не може існувати. Це була Ордер на їхню смерть видала Мос­ був тоді в Україні, так писав про боротьба Москви з Україною, і ква, І якщо причину всіх наших цю нашу трагедію: „Кількість тру­ зброєю в цій боротьбі на цей раз трагедій-слід шукати в першу чер­ пів така велика, що збирають їх був масовий, навмисне створений гу в бездержавності українського лише раз на день. Поміж помер­ голод. Воював московський боль- народу, то йтут винна Москва. Це лими і умираючими не роблять різ­ шевизм проти українського села, наші на йбільший, найпідступніший ниці. Всіх кидають на вантажне якому комуністично-колхозні фор­ і найжорстокіший ворог. Такою авто і разом закопують у спільних ми господарювання абсолютно чужі. Москва булапротяцом усіх століть, могилах . .. Вся площа вкрита тру­ Українське село виступило проти такою лишилася сьогодні, хоч і пе­ пами. Страшні кістяки лежать у нової панщини. Воно вирішило рефарбованою в червоний колір, і пилі і на камінні. . . Все це жертви збойкотувати ненависну колекти­ такою лишиться доти, доки не буде голоду . . . Голод вигнав їх з сіл, візацію, якій, як відомо, большеви- здійснений розвал всієї Російської але й у містах впали вони його ки і зокрема Сталін надавали над­ імперії. Знаємо, що большевизм жертвами. Спочатку я не міг вірити звичайно великого значення. Без ко­ це неперевершений nd-своїй жор­ своїм очам. Діти напружували свої лективізації села Москва не уявля­ стокості вияв московського імпеостанні сили, щоб знайти на шляху ла побудовисоціялізму.Успіх чи не ріялізму, але віримо в нашу пере­ щось їстівне, алеж вони були вже успіх у цій справі мусив відбитися могу над ним, у перемогу інших знесилені. Намагаючись пі двестися, на життєвості большевизму, як сис­ поневолених народів. День тріюм-вони падали і вже більше не вору-- теми. Почалася жорстока бо­ фу гасла „Воля Народам, Воля шилися. Ці нещасні діти найбільше ротьба. Не один уповноважений Людині" наближається, як перед­ мене вражали. В Харкові я бачив области чи району був прошитий речена невмолимість. І коли спа­ хлопчика, який перетворився на кулею обрізана. ІІо ночах спала­ лахнуть обрії цього дня, молодь кістяк і лежав серед вулиці. Дру­ хували садиби. „Краще спалю, ніж українського народу не забуде в гий хлопчик сидів коло купи сміття віддам у колгосп11,—казав хлібороб* і витягав звідти шкаралупи від яєць. якого ґвалтувала комунія. Свободо- розплатному рахунку з ворогом Багато дітей блукало вулицями, любивий нарід зводить нерівний бій пригадати, поруч безлічі інших шукаючи якихнебудь решток від із споконвічним ворогом. Це було чорних днів, і дні 1933 року.

4

АВАНГАРД

ЮРІЙ КЛЕН

З поеми „Прокляті роки“ У ті роки великої руїни Такий рясний нечуваний врожай Послав Господь нещасній Україні, Якого доти ще не бачив край. І знову доля в грі мінливо-змінній Ненатлі орд, ненажерові зграй Все кинула на пожру і поталу Та реготом безгучним реготала. Зерно у купах пріло під дощем. Кудись у море, в безвість, за границю, Щоб насадити скрізь цей наш едем, Немов витріскуючи із криниці, Переливаючись рідким вогнем, Текло струмками золото пшениці. Ми тільки бачили той тьмяний блиск. На горлі ж ми відчули пальців стиск. Тоді дурні Грицьки і Опанаси Вмирали, як у зливу комарі, Тоді по селах їлось людське м’ясо, І хліб пекли з розтертої кори. Дивилися голодні діти ласо На спухле тіло вмерлої сестри. Так ми, хоч і покинули печери, В двадцятім віці стали людожери. Натуживши охлялі рештки сил, Ті трупи, що недавно поховали, Викопували потай із могил. Одежу з них, грабуючи, здирали.

Чи не складали падло до барил І не витоплювали з мертвих сало? Тоді по хліб до міста йшов селюк І там лягав, вмираючи, на брук. В той рік познищувано всі собаки І повиловлювано всіх котів. Та це пусте.... це тільки шум і накип На поверхні схвильованих часів. Не слало небо нам тривожних знаків, Нам хвіст комети жаром не пашів. Ні, ні, у мертвій тиші летаргічній Спливали ночі нам, як сни магічні. Клекоче нам розпечене нутро. Хто вичерпає нам шоломом горе? Хто в душу нам плеспе дощу відро? Або який архангел винозорий З свого крила позичить нам перо, Щ об ту скажену гру фантасмагорій Ми записали на блакитнім тлі, Де літери горіли б нам у млі? Які багряні й грізні епопеї Нащадкам міг би геній розгорнуть, Якби писав він кровію своєю, Плеснувши нам в лице ту каламуть, І змалював нового фарисея І до Голготи страдницької путь! Але всі казні, гибелі і втрати Не перечислити й не зрахувати.

АВАНҐАРД М. ШУЛЬГА

О Є *Ь О

Весна 1932 року. Студенти опускали голови, роз­ подавав надії, що спроможний пра­ Цолтавський Інститут Техноло­ мова не в’язалася. цювати, хто ще тримався на ногах. гії М’яса одержав із большевицьЗійшли на майдан. На таганах До кінця виснаженим, старим і кого центру наказ — припинити два величезні казани, біля яких дітям не давали, дотримуючись за­ навчання й відрядити студентів до над вогнем пораються три чолові-, сади: „Кто нє работаєт, тотпєєст". колгоспів для допомоги в переве­ ки й дві жінки. Щось варять. Багато з тих, що одержали денні сівби. І студенти разом з просо, самі не їли (особливо жінки), Простуємо до них. Зупиняємось професорсько-викладовським пер­ а ділилися ним з дітьми. Обід за­ соналом готувалися до від’їзду в і розглядаємо навколо. І раптом кінчився. Але селяни не розійшли­ мороз проймає тіло. Сотні пар люд­ колгоспи. Партійні верховоди ін­ ся додому і доки не стемніло виз­ ституту поставили перед студен­ ських очей нерухомо вп’ялися в бирували просо навколо попелищ. казани крізь тини, потинники, через тами завдання: підготувати кол­ Ночувати залишилися на майдані, госпи до масового виїзду в поле в купи торішнього бадилля. Влас­ під тинами, в хлівах. Так тягнулось день 1-го травня й відзначити свя­ ники очей — люди-скелети. Тут 29 і ЗО квітня. Одночасно готува­ то „міжнародньої солідарности про- чоловіки, жінки, діти, немовлята. лися до виїзду в поле й в інших летаріяту“ ударними темпами сів­ Одні з них стоять навколюшки, напрямках — ладнали борони, від­ би. Студентів і викладачів розбито вчепившися за стовпці тину, інші годовували коней. Сіялок не лад­ на бриґади по 3—5 осіб — кожна лежать на животах, вткнувшися нали, бо вирішили, що коні їх не бриґада мала бути прикріплена до чолом в огорожу. Підходимо до потягнуть, збиралиса сіяти руками. Ще 28-го квітня студентська одного колгоспу. Всі були попе­ вогню. Вітаємося з тими людьми, реджені, щоб на час праці в кол­ що пораються біля казанів. З роз­ бриґада в супроводі „місцевої вла­ мови довідуємося, що ця купка госпі взяли з собою харчі. ди1* завітала до конюшні. Колгосп людей — „місцева влада" — голо­ мав 106 коней, з яких лише 9 сто­ — Мабуть, не мед на селі, ко­ ли заповідають їхати з своїми хар­ ва сільради, голова колгоспу, го­ яли на ногах, — решта 97 „висіли". чами, — стиха гомоніли студенти. лова сількоопута їх дружини. Во­ Коні в такому стані мусіли „висі­ На той час універсальним хар­ ни приступили до виконання роз­ ти" щоб не лягали, бо як тільки чем була соя, з якої готували най­ порядження райкому КП (б) У та ляжуть, то вже більше не встануть, різноманітніші харчові вироби. Кож­ райвиконкому, в якому було на­ якщо їх не підводити. Підводити ж ний, хто від'їжджав, прихватив з казано : „Забезпечити виїзд кол­ не було кому, бо самі колгоспники собою по кілька., кілограмів сойо- госпу на поле в день міжнарод- були не в кращому стані, ніж ко­ вих „пряників". їхали студенти не нього свята солідарности пролета- ні. Отож, знайдено „винахід" — ріяту шляхом використання місце­ підвісять коня під черево мотуз­ охоче, але їхати мусіли . . . Ранком 28 квітня наша бриґада вих ресурсів". От „місцева влада" ком біля задніх і передніх ніг до вирушила до місця свого призна­ й приступила до виконання цього бантини і хоч не хоч — кінь „сто­ чення — до колгоспу села Мар’я- розпорядження, Вона варила просо їть". Відгодовували коней соломою нівки. їхали потягом. Від станції (не пшоно), яке дістали на місце­ з дахів, яку різали соломорізкою до Мар’янівки, 14 кілометрів, іш­ вій просорушці для підхарчування і парили окропом. ли пішки. Ранок стояв чудовий. людей перед сівбою. Першого травня виїхали в поле. Колгоспники так зрання зібра­ З 39 коней лише 4 допленталиея Сонце щедро розливало золотисті промені. В небі заливалися жай­ лися біля майдану тому, що напе­ до місця, а з ЗО колгоспників, що воронки. Тихо. Йдемо полями по редодні десятники їм оголосили, вийшли на роботу, дійшли лише 14. вогкій дорозі. Навколо зеленіе тра­ що ті, хто візьме участь у „посів­ Коні не в силі були тягнути ва. Входимо в балку і ... „Що це?“. ній", з сьогоднішнього дня будуть борони і люди їм допомагали, але Вся балка, ніби після впертого одержувати обід з колгоспної кух­ люди не в силі були довго нести бою, вкрита трупами коней, чоло­ ні. лантух з зерном на раменах і Нарешті, просо умліло. Голова безугавно замінювали один одно­ віків, жінок, дітей. І так на протясі 2-3-х кілометрів, аж до села. сільради власноручно відбовкав об го. Домучились якось до 4-5 год. А земля парує, ніби просить, щоб рейку, яка висіла біля сільради, дня та й шабаш — коні стали і милосердна людська рука заплід­ сповіщаючи, що обід готовий, а люди посідали. Голова колгоспу жінки, що порались біля казанів, розпорядився, що на сьогодні до­ нила її зерном. Село. Обдерто солому з дахів взялися за ополоники. сить „працювати" і студентська будівель, стіни обколупано, двері З-за тинів все посунуло — хто бриґада повернулася в село, за­ в хлівах відзяплено, огорожі на на двох, хто на чотирьох. лишивши на полі колгоспників і півзруйновано. Ні живої душі нав­ Жінки обквітчані дітьми. Всі коней. Коли ми поверталися до коло, Пригадалося: простягали до „ хлібодавців" миски, казанки, глечики, че­ Полтави, цілу дорогу мовчали. Пе­ „Подивіться на рай тихий, репки. Голова сільради стояв біля ред нами стояв той жах, що ми На свою Вкраїну! — казанів з просом і коротко нака­ його бачили в Мар’янівці. Жах, Полюбіте щирим серцем зував куховаркам: „Сип", „Не сип". творцем якого є кривавий больВелику руїну!“ Давали лише тим, хто зовнішньо шевизм . ..

0, ПРИЙДЕ ДЕНЬ! КАТИ ЛУКАВІ

І У РОЗКОВАНІЙ ДЕРЖАВІ

НА ВСЕНАРОДНІЙ СТАНУТЬ СУД.

ЗДОБУДЕ ВОЛЮ ВОЛЬНИЙ ЛЮД!

АВАНГАРД

6

ПЕТРО ЗАЯРСЬКИЙ

„Борись і добувайся Батьківщини!” (До 77 роковин з дня народження Лесі Українки) „Або погибель — або перемога!“ Леся Українка. Героїзм і жертвенність борців, жертви во ім'я ідеї. 1ця свідомість Могутня творчість великої по* етки українського народу Лесі що загинули за Волю свого наро­ конечности такої самопожертви і Українки має одну найхарактер­ ду, породжує палку ненависть про­ її великої вирішальної ваги для нішу особливість: поєднання ви­ ти ворогів. майбутньої перемоги висловлена сокомистецької майстерної по­ „Згадати тільки всі тяжкії муки, устами героїчної дівчини повстанетичної форми з надзвичайною Щ о завдали борцям за правду во- к и : силою й глибиною думки, з висо­ „ ... Наша смерть [роги“, кою ідейністю, з національно-вив- Кому ж не стиснуться раптово руки Научить^інших.’ як їм треба жити!“ вольною тематикою. І не даром Від помсти лютої жаги ? “ Кожна боротба зв’язана не тіль­ Іван Франко ще в 1898 році назвав ки з жертвами, а й з поразками. Лесю Українку, цю'слабосилу, хво­ Чи треба припиняти боротьбу, ко­ ру дівчину, за її сильне, гаряче та ли ворог переміг, чи треба тоді поетичне слово... „одиноким муж­ складати зброю? На ці питання чиною на всю новочасну соборну вичерпливу відповідь дає поетка Україну" і поставив її поезію на в своїй поемі „Роберт Брюс". На перше місце після Шевченка. прикладі, взятому з історії бороть­ Гостра критика царської Росії, би Шотляндії з англійським коро­ рішучий протест проти національ­ лем (XIII-XIV ст.), Леся Українка ного і соціяльного гніту, рішучий показує зразок героїчної наполег­ осуд і гостре картання своїх зем­ ливої боротьби повстанців з силь­ ляків за їхню пасивність, полох­ нішим ворогом. Багато жертв бу­ ливість, нерішучість, опортунізм, ло у цій нерівній боротьбі, багато угодовство, палкий заклик до безнепереборних труднощів було, компромісової боротьби за волю і шотляндське панство зрадило свій незалежність Рідного Краю — ці народ і перейшло в табір ворога. ідеї панують в творчості Лесі Кожне повстання кінчалося невда­ Українки, так само я к ів Шевчен­ чею і поразкою. Шість разів пов­ ка. Ці ідеї висловила велика поставав ш о т л а н д с ь к и й народ проти етка з такою ж силою, з таким свого ворога, борючись за свою же гарячим революційним запа­ незалежну і самостійну деі ж іву. лом, як і Великий Кобзар у без­ І шість разів зазнавав поразок. І смертних своїх творах. кінець кінцем вкрай знесилений і Поневолення українського на­ зневірений народ підкорився чу­ роду, що конав під важким чобо­ Образ безстрашного рішучого жинцям. Провідники повстанців на том російської імперіалістичної хороброго борця за волю свого чолі з своїм kватажком Робертом держави, з великою силою і май­ народу майстерно показала поет­ Брюсом еміґрують за океан. На стерністю показала Леся Україн­ ка в героїчній постаті дівчини в безлюдному березіморя в рибальсь­ ка в своїх поетичних творах, зде­ поезії „Грішниця". В темну ніч ви­ кій убогій хатині сидить Роберт більшого в символічній ф орм і: Брюс, чекаючи корабля, який од­ йшла дівчина на бій. везе його далеко від рідної землі „Наші батьки вже лягли підмурівком „Вона була при зб р о ї: у руках Там, де стоять нечестивії храми, Був заступ гострий, а в кишені в чужу чужину. І раптом погляд Роберта Брюса падає на стіну: Нільськії багна загачено трупом [куля, там плете свою павутину павук, Наших безщасних дідів." Набитая знадобом розривним." він зривається і падає, з великими „Нільськії багна" — це багна Вона мала намір висадити в північної Росії, загачені трупами повітря вороже гніздо. Дівчина, труднощами він знову поверта­ замучених синів поневоленої Ук­ тяжко поранена гострим каменем, ється на своє місце і починає зно­ раїни. Пекло, страшніше від Дан- знає, що її чекає смертна кара, ву свою працю і зйову падає. Шість разів павук зазнає невдачі. тового пекла, горить в нашім краї. проте вона не кається: тільки^на сьомий'раз пощастило „Дарма! нехай умру, та д у м ­ 1 Поетка пише поВні гіркої прав­ павукові довести свою працю до ди рядки про втрату української к а не умре!" Вона переконана, успішного кінця. І схопився з сво­ державности, про те, що „ми на­ що „ д у м к а не умре", що її ге­ го місця Роберт Брюс! Наполег­ віть власної не маєм хати", про роїчна смерть ще більше зміцнить ливість павука вразила його до те, шо „усе одкрите в нас тюрем­ ідею конечности боротьби і об’єд­ краю. Павук не капітулював, він нає навколо неї нових борців. Во­ шість разів терпів невдачі, та про­ ним ключарям". „Не нам, обідраним невільникам, на переконана, що тільки бороть­ те не здався і на сьомий раз здо­ [казати бою можна здобути перемогу над був перемогу. Так невже ж лю­ Речення гордеє: „Мій дом — мій ворогом. дина гірша за павука? Ні! І Ро­ Вона бачила, що [храм!" „... хто хиливсь найнижче, того берт Брюс дає наказ: на Батьків­ щину! До зброї! І на сьомий раз Гостро картає поетка прояви найбільш топтали люди й коні." всякого угодовства, опортунізму, Логіка боротьби вимагає зброй­ своїм несподіваним і рішучим уда­ прояви пасивности серед українсь» ного опору, збройного захисту, ром перемогли повстанці! В но­ воутвореній Ш о т л а н д с ь к і й Держа­ кої інтеліґенції: • збройної оборони, бо „Мипаралітики з блискучими очима, „Не ми уб’єм, то нас вони уб'ють" ві народ обрав за короля Роберта Брюса, поставивши перед ним умо­ Великі духом, силою малі, .. Невже ти будеш остгоронь си- ву боронити волю і незалежність Орлині крила чуєм за плечима — Ідіти свого народу: Самі ж кайданами прикуті до Землі". І споглядать, як ллється братня Натомість з великим пієтетом кров?“ „Коли ти боронитимеш волю йса­ оспівує поетка героїзм і мужність мостійність народу,Боротьба за волю і незалеж­ кращих синів України, хоробрих ність свого народу вимагає жертв, . . . Ми готові.тобі і країні послу борців — „нащадків Прометея". [жити мечем і щитом. вимагає від героя-борця самопо­

АВАНҐАРД

7

. .. А коли ти короні англійській віддаси королівство св оє... Ми тебе розвінчаєм. . . і проти тебе повстанем",—таку умову ста­ вить народ своєму обранцеві. У цій поемі поетка в символіч­ них образах дає ясну і недвознач­ ну відповідь на поставлене вище питання: ніякі поразки не повинні спинити боротьбу, а навпаки, гар­ тувати бойовий дух переможених і готувати їх до нових боїв; тіль­ ки героїчна наполегливість, безкомпромісовість, непримиренність, тільки повторна боротьба, тільки нові і нові повторні повстання мо­ жуть привести до перемоги над ворогом. Не коритися ворогові, не зневірюватись, не падати духом після поразки, а знову бити, бо­ ротись аж до осягнення остаточ­ ної кінцевої перемоги над ворогом — така основна ідея ціьї поеми і повчальна наука сучасним і май­ бутнім поколінням борців за волю Осередок СУМ’у в Розенгаимі і незалежність українського наро­ ду. Девіз поетки „Убий — не „ ... Зломилась воля, здамся" — це девіз кожного без- шу вагу, як „мушкет і шабля". компромісового, непримиренного Він вважає, що на урядовій поса­ Україна лягла Москві під ноги, ді в Москві він зможе служити на Це мир по-твоєму — ота руїна?" борця! Оксана, побачивши всю безре­ І в житті і в літературній твор­ користь українському народові, чості Леся Українка була завжди „служити родині, вірі, помагати, зультатність заходів Степана, всю непохитно принципова і безком­ хоч здалека пригнобленим братам, шкідливість для України його опор­ промісова." Ще 20-літньою дівчи­ єднаючи для них цареву ласку". туністичної тактики, приходить до ною в одному із своїх листів до Тяжке завдання взяв на себе Сте­ переконання, що тільки „мушке­ М. Павлика Леся Українка, висту­ пан, в надзвичайно тяжких і нес­ том та шаблею" можна успішно пивши проти московського прис­ приятливих умовах доводилось воювати за свободу. Пасивність же лів’я : „краще поганий мир, ніж йому таким способом „служити та угодовство — це національна зрада. добра війна", висловилась так: Україні": Пригадуючи вирішальні момен­ „ ... по-моєму так : або жити, або „Хто кров із ран теряв, а ми із те в історії боротьби народів за вже вмирати, аби тільки не трем­ [серця. свою національну незалежність, тіти та не скніти отак ціле жит­ тя". І в поезіях своїх Леся Ук­ Хто засланий, в тюрму замкнутий „дев’ятий грізний вал" народнього [був, повстання, Леся Українка підкре­ раїнка проголошує це ж гасло А ми несли кайдани невидимі...“ слює, що в передових лавах бор­ безкомпромісовости: ців завжди йшла молодь — „Або погибель — або перемога," Які ж наслідки дала така діяль­ Ці дві дороги перед нами стане... ність Степана? На ділі його пасив­ „То ж сіль землі, то ж сила мо­ лода Шкідливість опортунізму для на­ ність і опортунізм, відхід від ак­ ціональної справи показує Леся тивної боротьби виявився рівно­ Ішла на смерть, на згубу неми­ нучу “ Українка в символічних образах значним національній зраді. І це на матеріялі історичного минуло­ найкраще зрозуміла його жінка „Свята віра", „молодий пал" цих го України в драматичній поемі Оксана, з уст якої всяка угодов- молодих героїв викликає у поетки „Бояриня". Українець Степан, ба­ щина, так звана „мирна політика" подив, захоплення: жаючи служити Україні, вибирає зазнає гострого осуду: „Боялися „Коли б то так судилося і нам не шлях збройної боротьби, а ін­ розливу крови, а не подумали, що Спалити молодість і полягти при ший шлях: він їде в Москву і ста­ буде, як утихомириться все!" Во­ [зброї!" новиться боярином, бо вірить, що на ясно бачить тяжкі наслідки цьо­ Покладаючи всі надії на актив­ „перо та щире слово"'мають біль- го „утихомирення". ну боротьбу, Леся Українка в своїх високомистецьких творах переконливо показала конечність цієї боротьби, як єдиної передумо­ ви для визволення українського народу з вікової неволі. Гарячим закликом, звернутим не тільки до своїх сучасників, а й до майбут­ ніх поколінь, і до нашого тепе­ решнього покоління, звучать оці слова великої поетки: „БОРИСЬ І ДОБУВАЙСЯ БАТЬ­ КІВЩИНИ, БО ПРИЙДЕТЬСЯ ЗАГИНУТЬ У ВИГНАННІ ЧУЖОЮ-ЧУЖЕНИЦЕЮ В НЕСЛАВІ!“ Активна, безкомпромісова, на­ полеглива, безнастанна боротьба українського народу приведе його до перемоги: „І встане велетень тоді, Розправить руки грізні І вмить розірве на собі Осередок СУМ’у у Вайсенбурзі Усі дроти залізні!"

8 -----

АВАНҐАРД

Г. РУДИЧ

Коли ми говоримо про традиції повинен мати той, який обрав собі Під час нарад пильно оберігали Спілки Української Молоді, то ці шлях боротьби за Україну... себе від нападу НКВД, тоді ще ГПУ.

— Інакше б ми не збиралися Але вберегтися було дуже важко, традиції зв’язані з підпільною бо­ ротьбою української наддніпрянсь­ сюди, — каже Самійленко. Енкаведистьські пси давно за ними — Якщо ми хочемо мати під­ слідкували і в червні 1933 року кої молоді в умовах найсуворішого варварського режиму, якого не за­ пільну організацію, боягузів не по­ підпільну організацію УЇЛО викри­ знала ні одна країна світу в най­ винно бути серед нас, — стверд­ вають та заарештовують усіх її давніші і найновітніші часи людсь­ жує дев'ятнадцятирічний Юхим учасників. Після піврічного слідст­ кого життя. Перед большевицьким М-ко. ва в ГПУ на Катеринівській вулиці — Наш народ гине, гине вся й на Лук’янівцї — червоний больдиким насильством і масовим теро­ ром поступається навіть еспанська Україна, — продовжує Ч-т. — Чи ж шевицький суд засуджує молодих інквізиція. Часи середньовіччя не наші молоді серця вже спопеліли, українських патріотів на різні тер­ знали такого масового нищення щоб кинути її на поталу ворогові ? міни ув’язнення в далеких конц­ Так скріпили себе друзі єдиним таборах Північної Росії. Наймолод­ людей, яким був пляново, з наказу кривавого Кремля, зорганізований поривом боротьби за правду Украї­ ший віком Юхим М-ко після не­ на Україні голод 1933 року. При- ни. Обговорюють пляни своєї під­ людських катувань гепеушників криваючися наскрізь фальшивими пільної діяльности. Радяться до збожеволів в тюрмі. облудними гаслами про „найдемо- пізньої ночі. На другому засіданні Пилипенка, Ч-та, Самійленка кратичнішу демократію", купка мо­ обирають керівну трійку організа­ та інших вислано на далеку Пів­ сковсько-комуністичних головорі­ ції, до якої ввійшли Ч-т, Русявсь- ніч, а доля решти невідома. Бользів не обмежувалася знищенням кий (студенти 4 курсу) і Самійлен­ шевицькі сатрапи добивали юних завзятців у холодних і голодних української духовости, вона фізич­ ко (студент першого курсу). но катувала і вбивала людей, що Організація розробляє деталь­ концтаборах Росії. До сьогодні збе­ прагнули до волі. Енкаведистські ний плян підпільної антибольше- реглися цікаві листи колишнього кати заковували в залізні ланцюги вицької діяльности. За цим пляном київського підпільника юнака Пи­ навіть людську думку, бо арешто­ мали постати підпільні студентські липенка, які він писав із ув’язнення вували йзасилали на Сибір не ли­ організації по інших містах, де іс­ до свого друга Самійленка, що піс­ ше за найменші антикомуністичні нують інститути. Ці організації ма­ ля шести років заслання перебував дії, а навіть за те, що людина мо­ ли бути побудовані за принпипом на волі. Ось уривок одного з листів гла подумати про вислів свого про­ п’ятірок і суворої конспірації. Ор­ Пилипенка, ув’язненого на 10 років. тесту проти большевицької деспо­ ганізатор п'ятірки повинен був зна­ „Брате! Невже це ти? О, як хо­ тії. ти всіх чотирьох завербованих, а четься мені жити й бачити життя, І ось за таких умов, де, здава- вони один одного не повинні були поки носять ноги йпоки ще розум л ося, небезпечно навіть таїти в со­ знати. В такий спосіб, на випадок не втратив останніх сил... Існую, бі думки проти большевицьких арешту когось із п'ятірки, ареш­ а чи доведеться жити?... Хліба й вандалів, молоді українські націо­ тований не знав би прізвищ сво­ супу вистачає для здоров’я лише налісти Наддніпрянщини в глибо­ їх співучасників. на 50 процентів. Іноді приходять кому підпіллі лаштували загибіль думки, що не виживу до кінця тер­ Ініціятори київського підпілля червоному варварству. Якої ж тре­ в Інституті Лінгвістичної Освіти міну, як тут буває з багатьма. Але, ба відваги, героїзму, пожертви, щоб, заплянували дістати циклостилеву між іншим, це пишу лише тобі, ризикуючи бути щохвилини спій­ машину й масово продукувати ан- цього своїй матері ніколи не на­ маним і розстріляним, збиратися тибольшевицькі листівки." Ч-т ста­ пишу, бо сам знаєш, як це сприй­ по темних підвалах, законспірова­ вив питання про найширшу акцію мається матерями. Мати чекає на них квартирах і там готувати ре­ ироти большевицьких окупантів. мене, а мій організм усе більше волюцію!

— Найголовніше — розбурхати підупадає, то „куряча сліпота", то Однією з таких підпільних ор­ національну свідомість мас, — го­ цинга; то лихоманка, і всяка ха­ ганізацій була послідовна сумівсь- ворив він. Для кращої конспіратив­ лепа чіпляється. Я потроху дечим ка організація студентів Українсь­ ної роботи Самійленко дістав на займаюся, коли маю час, якто: вив­ кого Інституту Лінгвістичної Ос­ Червоноармійській вулиці кімнату- чаю німецьку мову тощо. Брак віти (УЇЛО) в Києві. Це було на підвал. Він дістав також ЗО набоїв словника і літературного твору для початку 1933 року, саме тоді, коли та обріз, а пізніше щоденний за­ перекладу заважають роботі. Хо­ Україна вимирала з голоду. На лізничнийбезкоштовний річнийкви­ четься повторити середню матема­ квартирі студента Русявського зби­ ток Київ-Харків через Полтаву, тику, теж упирається в підручник, / раються друзі — Ч-т, Самійленко, Лубні, Миргород. Цей квиток мав яких тут не можна дістати...” Пилипенко, Юхим М-ко, Василь служити для роз’їздів у справі ор­ Скільки ж то треба було енер­ П-й, Іван Ю. та інші. Мовчазні, сер­ ганізації підпілля в Харкові, Пол­ гії, щоб у таких нелюдських умо­ йозні, зосереджені. Але кожний таві, Лубнях та Миргороді. Вся ця вах каторжної праці йголоду пра­ один одного розумів без слів. За акція плянувалася на літні каніку­ цювати над удосконаленням чужої них говорили мертві, що на той ли. бо тоді було найзручніше це мови, над літературою! Хай цей час десятками лежали на бруках робити. достойний приклад запопадливосте і тротуарах Києва. В той же час Серед студенства з кожним днем до науки стане зразком для бага­ „чорні ворони" гасали вночі по зростали антибольшевицькі наст­ тьох наших сумівців тепер, які в кварталах міста йзабирали ще жи­ рої. Гепеушники не могли не ба­ цілком можливих умовах іноді вих, спроваджуючи їх до підвалів чити цього і вони ще дужче ска­ нехтують науку. А ціла боротьба ГПУ - НКВД. женіли. наших славних друзів-підпільників Нарешті, Ч-т звертається до Тимчасом підпілля працювало. Наддніпрянщини хай стане для нас друзів: Пізніми вечорами, після навчання дороговказом у нашому прямуванні — Я знаю, нас щохвилини мо­ в інституті, збиралися молоді під­ до здійснення святої мети — вижуть схопити, забрати. Але не ля­ пільники й до півночі радилися борення волі йнезалежности Укра­ каймося цього, друзі. Страху не над долею України. їні.

9

АВАНГАРД

Образотворче мис­ тецтво сумівців Проведений у листопаді мину* лого року в Мунстері великий показ мистецьких праць сумівської моло* ді засвідчив неабиякі здібності мо­ лодих українців у галузі образо­ творчого мистецтва. Старше укра­ їнське громадянство й ужинці, що відвідали мистецьку виставку, ви­ соко оцінювали картини праці сумівських талановитих малярів. Осо­ бливу увагу привертали до себе такі малюнки як „Вояк УГА про­ щається з дівчиною (М. Боруцький, •Зеедорф), „Дівчата беруть воду“ (Лудчак, Гайденав) „Полковник Іван Богун під Берестечком*1 та інші. На фото: „Дівчата беруть воду11 — малюнок Лудчака.

о. М. ГЕРМАНЮК

Патріотизм і політика Стаття надіслана з Української Греко-Католицької Пресової Служби в Бельгії. Подаємо скорочено Щ о таке патріотизм? Патріотизм життя. Так зрозумілий патріотизм є злочином і гріхом. Бо це все це свідома й розумна любов до є великою християнською чесно­ підпорядковане душі і має служити своєї Батьківщини. А Батьківщина тою, та й милий Богові. Всі великі їй як засіб в її стремлінні до Бога. це свій нарід і своя земля, своя мова пророки Старого Завіту: Мойсей, Все це добре, святе, оскільки воно й своя пісня, своя історія і свої Ісая, Єремія були великими патрі­ дозволяє людині розвинути всі свої звичаї. Це перший усміх і остання отами. Сам Ісус Христос, Син Бо­ здібності тіла йдуші, зреалізувати сльоза, перший поцілунок і останнє жий, гаряче любив свій Край, свій якнайкраще свою ціль людини, благословення нашої матері. Це нарід, свою Батьківщину. Всі вели­ громадянина й сина Всевишнього. перша наука й остання порада, кі його учні: святі Василій Вели­ Так зрозумілий патріотизм є перше гартування й остання під­ кий, Августин, Володимир буди ЧЕСНОТОЮ і ЗОБОВ’ЯЗУЄ ВСІХ. пора на шляху життя нашого бать­ святими й одночасно великими па­ Цим він різниться від ПОЛІТИ­ ка. Це чародійні звуки матірньої тріотами. А в останні часи перед КИ, яка сама собою не є чеснота пісні й незрівняна м’якість матір­ світом стояла велика постать на­ і послідовно не зобов’язує всіх. ньої мови. Це така церква, де впер­ шого МитрополитаАндрея ШептицьПолітика це ПРОФЕСІЯ, пер­ ше ми чули відкриті перед Богом кого, який був великим мужем Цер­ шим і єдиним завданням якої душі, де вперше ми зустрілись з кви йодночасно великим патріотом. є зрозуміти духові й матеріяльні Євхаристійним Ісусом, який тихо й І тому чеснота патріотизму, як сили свого народу та знайти таку непомітно говорив нам про те, чого і всі інші чесноти, зобов’язує всіх форму суспільного й громадсько­ Він від нас в житті бажає. Це ті завжди і всюди, як на рідних зем­ го ладу, яка найліпше йнайуспіш­ села й міста, ті ліси йполя, ті ріки лях, так і на чужині, в часи миру ніше дозволила б йому виявити й шляхи, ті гори йяри, де звучить і в часи війни, у хвилину щастя і всі свої здібності та дала б кож­ наша мова, де ллється наша пісня, в хвилину горя . .. Кожний пови­ ному якнайбільші можливості роз­ де падає гарячий наш піт, де змі­ нен любити, шанувати й гідно винутися духово й матеріяльно. шалася із землею кров наших бать­ представляти свій Край, свою Цер­ Політика це покликання на мужаків .. . Це наше минуле та його кву йсвою мову, свою пісню і свою державника, як є покликання на герої, наші князі й наші гетьмани, культуру. Кожний повинен борони­ лікаря, правника, інженера, про­ наші лицарі йнаші творці мистецтва ти права свого народу, його зма­ фесора. Отже, ним може бути тіль­ й науки. гання і його ідеали. Кожний пови­ ки людина, яка дійсно має до цьо­ Все це — наша Батьківщина, нен докласти всіх зусиль, щоб в го відповідні здібності та відповід­ де цо волі Всевишнього ми най­ цілості зберегти й якнайвище під­ не приготовання. А ці здібності легше йнайуспішніше можемо до­ нести всі національні цінності свого мусять бути дуже великі, приго­ сягти нашої мети, мети людини, гро- народу. Бо ці цінності є витвором товання ґрунтовне й випробоваі мадянина й слуги Божого. Це те і висловом душі народу! Вони є не... Бо якщо вмілість бути духов­ все, де ми найкраще думаємо, най­ частиною багатства людської куль­ ним провідником однієї людини ліпше говоримо, найдосконаліше тури, одним з конечних голосів вважається „мистецтвом мистецтв", відчуваємо, найлегше творимо. Це вселюдської пісні, одним віддихом то тим більшим мистецтвом є вмін­ те, без чого наша думка тяжка, вселюдської душі в своєму стрем- ня керувати цілим народом. А бра­ наша мова тверда, наша пісня суха, лінні до Бога. Ці цінності бажані тися до цієї великої й важкої наша творчість мертва. Богом, благословенні його Добро­ справи без відповідних здібностей Все це — наша Батьківщина. тою, а їхні оборонці винагороджені та зрілого підготування є громад­ А розумна йгаряча любов до неї — його справедливістю. ським злочином, що тягне за со­ це справжній патріотизм. Тому ПА­ Любов до Батьківщини повин­ бою страшну відповідальність... ТРІОТОМ повинна бути кожна лю­ на бути сильною, динамічною, але Тому політикою повинні займатися дина, бо кожна людина мо­ уміркованою й розумною. Бо як тільки фахівці, себто ДОБРІ ПА­ рально зобов’язана любити й всюди, так і тут, пересада є блу­ ТРІОТИ та люди з ДІЙСНИМ ПО­ шанувати, а в потребі й ^пронити дом, а отже і злом. Перецінювання ЛІТИЧНИМ ПОКЛИКАННЯМ, ПО­ своє рідне, близьке, що сгаповить цих речей понад душу, понад Церк­ ЛІТИЧНОЮ ДОЗРІЛОЮ ФОРМА­ до певної міри частину її особи. її ву йпонад Бога є моральним злом, ЦІЄЮ.

10'

АВАНҐАРД

Г. ВАСЬКІВСЬКИЙ

Кант про вічний мир Війна завжди несла з собою великі муючи у відносинах між ними дух в розподілі матеріяльних благ і на­ людські жертви йруйнацію здобут­ насильства Отже, обов’язок кож­ мічають шляхи до справедливого ків культури. Остання війна з цьо­ ної людини, як і окремих націй,— соціяльно-економічного ладу. го погляду перевищила все, що мо­ прагнути до того, щоб між націями Як бачимо, папи ставлять ті ж же уявити фантазія людини. Коли існували юридичні відносини, що питання, що їх поставив і марксизмб виникла ще світова війна, це мають забезпечувати вічний мир. ленінізм. Але розв’язуються ці пи­ справді була б катастрофа всес­ Основні засади міжпароднього віч­ тання по-різному. Комунізм роз­ вітньої культури. Тому то пере­ ного миру такі: в’язує їх шляхом клясової бороть­ дові політики Европи й Америки 1. Жодна держава, велика чи би, диктатури пролетаріату, лікві­ прикладають усіх зусиль, щоб уник­ мала не може бути захоплена ін­ дації права власности і т. ін. Папсь­ нути третьої світової війни, а між- шою державою ні шляхом завою­ кі енцикліки закликають до реформ народня організація ОН намагаєть­ вання, ні шляхом обміну, продажі на засадах справедливости і хри­ ся мирним шляхом полагоджувати чи подарунку. стиянської моралі. непорозуміння між окремими наро­ Большевики-комуністи опану­ 2. Постійні армії з часом пере­ дами. Зрозуміло, що мир на землі стають вали величезну державу і мали існувати. можливий лише при тій умові, щоб 3. Забороняється всяке збройне у своїх руках всі можливості йза­ принаймні культурні народи, які соби до реалізації своїх ідей. Папи керують політичним життям людст­ втручання у внутрішні справи дер­ спиралися лише на моральний ва, вірно зрозуміли вчення Христа жави.

4. Конституція у всіх державах вплив пастирського слова. й свідомо поставили завдання зді­ йснювати його не лише в своєму мусить бути республіканською, бо А які наслідки^ внутрішньому житті, а й в міжна­ тільки така конституція являє со­ Тільки щирі чи нещирі прибіч­ родній політиці. Інакше кажучи, бою логічний розвиток ідеї суспіль­ ники комунізму можуть сказати, внутрішня національна політика й ної угоди і поважає свободу йрів­ що большевицька революція змі­ політика міжнародня мусять спира­ ність усіх громадян. нила на краще матеріяльне або тися на засади християнської мо­ 5. Міжнародне право мусить бу­ юридичне становище робітників і ралі. ти засноване на конфедерації не­ селян. Навпаки, це становище ста­ залежних держав в союзі народів. ло далеко гіршим, ніж було до ре­ Чи не утопічна ця думка? зібрання буде роз­ волюції. Особливо потерпіло від Відомо, що юристи й політики Федеральне непорозуміння між дер­ революції селянство. Поминаючи нового часу різко розмежовують в’язувати жавами так, як тепер робиться вв же такі факти, як штучно органі­ мораль і політику в теорії, а щодо Швейцарській республіці. зований голод в Україні в 1933 p., політики в практиці, то вона не На проекті Канта помітний вплив совєтське селянство живе в ней­ тільки не мала нічого спільного з мораллю, а навіть цілком супере­ Руссо, але вихідною точкою його мовірних злиднях. За свою каторж­ чила їй. І все ж таки думка про є Кантове вчення про мораль обо­ ну працю в колгоспі селянин одер­ поєднання політики з християнсь­ в’язку і про людину, як мету в жує на трудодень в середньому кою мораллю не утопія. Найвидат- собі. Принципи, на яких має базу­ 1 кл. збіжжя, що до революції кош­ ніші філософи й політики старого ватись поведінка окремої людини, тувало 5 копійок, а щоденний за­ світу Платон і Арістотель у своїх Кант переносить на націю, а потім робіток сільсько -господарського творах міцно поєднували політику і на ціле людство. Можна заперечу­ робітника до революції дорівнював і мораль. Вови цілком вірно від­ вати проти деяких засад вічного 1 карбованцю. Житлові умови се­ значали, що міць держави зале­ миру, поданих в проекті Канта (на­ лян з часів революції також дуже жить в основному від морального приклад, засада четверта), але для погіршились. Як ілюстрацію, мож­ стану суспільства: коли занепадає нас важливе те, що проект цей на навести такі факти. В Україні в суспільстві мораль, занепадає й зовсім не химера і не утопія. Про до революції не було випадків, розкладається держава. Численні це пише сам Кант, стверджуючи, щоб тварини жили в одному по­ факти із історії старого й нового що людність не лише в наслідок мешканні з людьми; тільки у ве­ світу цілком стверджують цю дум­ розвитку міжнароднього права, а ликі морози селяни іноді брали в ку. (Пригадайте історію Персії, Ри­ й в ім'я своїх інтересів кінець-кін- хату новонароджених телят, щоб му, Франції і т. ін.). Тому, коли цем мусить прийти до вічного миру. вони не замерзли. Після револю­ держава хоче бути міцною, вона Але для того, щоб дійсно на­ ції в багатьох українських селян мусить дбати про моральний стан став цей вічний мир, щоб держави надвірні будівлі зникли, і тому суспільства, використовуючи для й напії дійшли до згоди й пере­ вони змушені були тримати корів цього освіту, мистецтво, законодав­ стали нищити одні одних, треба чи свиней у сінях. Харчування се­ ство і т. ін. і всіма засобами під­ виконати одну передумову, на яку лян стало дуже бідним. Продукую­ тримувати церкву. вказує Кант, а саме, щоб більшість чи збіжжя, селяни примушені були і більшість націй прагнули ходити за декілька кілометрів у Але на засадах моралі може людей до такого А що вічний мир місто, щоб купити собі хліба. Про бути побудована й міжнародня можливий миру. лише на засадах христи­ одежу нічого йказати. Дор еволю­ політика. З цього погляду дуже янської моралі, то здійснення ції у селянських дівчат в Україні цікаві думки Канта, що був осново­ його потрібно, щобдля часто можна було бачити у свято християнство положником т. зв. критичної філо­ і шовковий і оксамитний одяг. Піс­ не лише формально визнавалось, софії і зовсім не мав у собі прик­ а стало діючою силою в житті лю­ ля революції більшість селян хо­ мет утопіста. Як відомо, Кантові ; щоб норми християнської мо­ дили обдертими. Трохи кращим був належить твір „Проект вічного ми­ дей ралі керували не лише життям матеріяльний стан робітників, але ру". Основні думки його такі: особистим, а й життям громадсь­ не скрізь. На багатьох заводах Є певна аналогія між націями ким і навіть міжнароднім. В цьому робітники харчувались дуже по­ йокремими особистостями. У взаєм­ напрямку уже робляться певні кро­ гано, жили в тісних і брудних при­ них відносинах кожна нація є ніби ки. Як наприклад, можна вказати міщеннях, часто в нашвидку збу­ особистістю. До цього часу всякі на виступи папи Лева XIII і папи дованих бараках, а іноді навіть у суперечки між націями розв'язува­ ІІія XII в соціяльно-економічних землянках. Ще гірше правне становище лися через війни, які можна роз­ питаннях. В енцикліках „Рерум глядати як природній (стихійний, новарум" і „Квадраґезімо анно" підсовєтських селян і робітників. неуреґульований) стан людства. папи повстають проти експлуата­ Хоч СССР і зветься республікою Війни в свою чергу шкідливо впли­ ції робітників підприємцями, засуд­ робітників і селян, а фактично ті вали й на окремих людей, підтри­ жують існуючу несправедливість й другі перебувають в стані най-

АВАНҐАРД

11

гіршого рабства, якого не знав на­ ких, про те, щоб було єдине стадо значення (2,227). Багато спільного з християн­ віть Старий Світ. Щ о ж до рівности і єдин Пастир. Для реалізації цієї громадян, матеріяльної і правової, високої ідеї християнська людність ською мораллю є і в буддизмі. то в СССР її значно менше, ніж в і в першу чергу Пастирі Церкви Будда проповідував гуманність, якійсь іншій країні. За часи револю­ мусять відмовитись від особистих братерство, прощення образ, ла­ ції в СССР утворилась панівна кля- і традиційних амбіцій і мати на гідність і смиренство. „Любіть ін­ са, що посідав привілейоване стано­ увазі, що християнство — це в ших людей, любіть всіх", — казав вище, користується кращими при­ першу чергу релігія любови й єд- він. Всупереч браманізму він від­ міщеннями, має свої спеціяльні ности. Слід також пам’ятати, що кидав вчення про касти і вчив, розподільники і ставиться з при- розходження між християнськими що всі рівні перед Вищим Зако­ зирством до т. зв. „безпартійної церквами не такі вже великі і то­ ном. „Мій закон, — казав він, — ми­ сволоти“. му погодження між ними на єван­ лосердя для всіх... через нього Інше становище робітників і се­ гельських засадах при добрій волі нещасні жебраки робляться свя­ лян в некомуністичному світі. Без­ цілком можливе. В яких каноніч­ щениками". Він визнавав гідністьперечно, тут іще існує багато не- них формах відбудеться таке по­ людини незалежно від П матесправедливостей, особливо щодо годження, це залежить від церков­ ріяльного Й СОЦІАЛЬНОГО стану. розподілу між населенням мате- них керівників, але до нього мають „Мудрець не відрізняє тіла царя і раба... Важливе те, що навіть ріяльних благ. А проте становище прагнути всі віруючі. найжалюгіднішому тілі мудрець західньо-европейського й амери­ Але на світі, крім християн, в канського робітника й селянина існують народи, що дотримуються знайде чесноту, що її треба ша­ незрівняно краще, ніж селянина інших релігій. Погодження з ними нувати й поважати". йробітника совєтського. Щоб пере­ буде значно трудніше. І все ж та­ Так саме гуманність і чесність конатися в цьому, досить порівня­ ки воно можливе. Небезпека все­ проповідує Конфуцій. „Треба лю­ ти житло селянина німецького й світньої катастрофи настільки ве­ бити людей всіма силами ду­ совєтського, або заробітню пла­ лика, що люди різних релігій при­ ші", — казав він. „Хай доброчинна тню робітників американського, мушені будуть шукати шляхів до людина дивиться на всіх людей, белгійського й англійського, з од­ взаємного порозуміння йоб’єднан­ що живуть між чотирма морями, ного боку, і совєтського, з другого. ня. Одним із таких шляхів є прий­ як на своїх братів". Про становище правне не дово­ няття нехристиянськими народа­ Менцій, послідовник Конфуція, диться і розмовляти, бо європейсь­ ми християнства. На цей шлях, повставав проти каст і рабства. кий і американський робітники дійс­ між іншим, стають китайці йяпон­ Магометани, з якими так довго но вільні люди, остільки вільні, що ці. Можна навіть думати, що ко­ й вперто боролися християни, теж вони навіть не можуть уявити со­ лись всі народи приймуть віру визнають за чесноти людини релі­ бі того рабства, в якому перебу­ Христову, але це справа може да­ правдивість, чесність і гу­ вають робітники й селяни в СССР. лекого майбутнього, а міжнародне гійність, А головне те, що становище робіт­ об'єднання є потребою найближ­ манність. ників Европи й Америки має тен­ чого часу. І все ж таки, помимо Отже, при доброму бажанні лю­ денцію до поліпшення; заробітня прийняття всіма народами хрис­ ди всіх націй, всіх країн, всіх вір платня їх збільшується, а що особ­ тиянства, об’єднання йпорозуміння- і віровизнань завжди можуть знай­ ливо звертає на себе увагу, тан між ними на засадах вселюдської ти спільну мову. це збільшення ролі робітництва в моралі можливе. Але постає питання: яким шля­ державному й політичному житті Справа в тому, що при безпе­ хом людство має йти до цього народів. ідеалу? Саме в даний момент Разом з тим зменшується на­ речній різниці між людьми в релі­ у світі шаліє ненависть. Настрої, пруження в клясовій боротьбі, не гійних поглядах, вдачі, звичаях, що панують в „найщасливішій кра­ зважаючи на шалену агітацію аґен- побуті і т. ін. є основи загально­ їні світу", між іншим, з надзви­ тів СССР. Про це, між іншим, пише людської моралі, спільні для всіх чайною чіткістю висловлює Тичина: людей незалежно від їх релігії в своїй енцикліці папа Пій XII. „А чи ворог чорно-білий й національности. Тертуліян пи­ Все це дає підстави думати, що сав: „Душа з природи християнсь­ А чи з злости посивілий, на засадах християнства можливе ка". І це цілком стверджується А чи жовто-голубий, розв'язання найскладніших питань аналізою найбільш відомих систем Просто бий, бий, бий, внутрішнього життя кожної нації, моралі, побудованих на релігії, як’ Просто бий." а також питань міжнародньої по­ наприклад, браманізм, буддизм, конДля кожного зрозуміло, що ко­ літики. фуціянство, релігія кельтів і т. ін. б у демократично-християськоАле на перешкоді до цього сто­ Так, наприклад, браманізм трак­ ли світі запанували пацифістичні їть факт існування різних вірови­ тує як чесноти молитву, смирен­ му вожді СССР зразу ж ки­ знань, що довгий час був причи­ ство й благоговіння і засуджує настрої, б маси опанованих ними на­ ною ворожнечі не тільки між ок» гордість, навіть коли б людина пи­ нули родів на завоювання світу з ме­ ремими націями, а йміж окремими шалась своїми чеснотами, бо „не тою встановити в ньому найжоргрупами тієї ж самої нації (німці, треба хвастатись своїм даром". За­ стокішу диктатуру вождів кому­ французи, англійці та ін.). За остан­ кони Ману учать не робити зла ністичної партії. ні 150-200 років ця ворожнеча людям і прощати образи. „Той, Пацифізм призвів би до перезначно послабшала, але це йде за хто прощає тим, що ображають рахунок послаблення ролі релігії його, матиме блаженство на небі, творенна земної кулі на катівню. в житті народів. Це поперше, а под- а той, хто мститься їм, буде ски­ Тому шлях до всесвітнього ми­ руге те, що ворожнеча між людь­ нутий в пекло". (Закони Ману ру веде через боротьбу проти тих, ми різних віровизнань, послабнув­ 8,312). Треба також поважати йлю­ хто прагне до поневолення цілого ши, все ж таки не зникла, а іноді бити слабих, бідних і хворих. За­ світу або окремих народів. Бо­ навіть і розпалюється. кони Ману заповідають також гу­ ротьба має йти в пляні ідеологіч­ Отже, чи можливо, щоб роля манне ставлення до жінок. „Скрізь, ному і в пляні підготовки демо­ християнства в житті народів по­ де жінки користуються пошаною, кратичних держав до рішучої від» силилась і щоб воно тимчасом не боги задоволені, а коли їх обра­ січі намаганням силою підкорити тільки не викликало ворожнечі між жають, то даремне всяке благо­ світ найжорстокішій диктатурі. окремими групами людей, а нав­ честя". (3,156). „Ніколи не можна Чи суперечить така боротьба паки, міцніше об’єднувало їх на бити жінку, навіть квіткою" (2,109). духові християнства? Ні, не супе­ засадах високої гуманности? Як і християнство, браманізм речить. Це боротьба із злом, бо­ Християнство не тільки не за­ вимагає пошани до батьків. „Бать­ ротьба за правду Божу на землі. перечує такому об’єднанню, а нав­ ко стоїть вище сотні вчителів, ма­ Тільки в наслідок такої боротьби паки, як релігія вселюдська, пра­ ти стоїть вище сотні батьків. Без­ в міжнародніх відносинах, а тим гне до нього. В церквах різних чесний той, хто не шанує бать­ самим і у внутрішньому житті на­ віровизнань люди моляться про ків; це головний обов’язок люди­ родів може наступити той мир, про єднання всіх церков християнсь­ ни, всі останні мають другорядне який мріяв великий філософ Кант.

А

12 -------

АВАНГАРД

Петро КІЗКО

Пацюки Павло Пацюк стояв віч-на-віч соняшник, і тепер уже росинки по­ за куркульські дії разом із своєю із Грицьком Козубом і, лукаво сипалися долі, краплисті, як дощ. матір’ю-глитайкою.

— Хіба місце таким у комсо-' граючи мишастими очима, говорив: Тільки тепер вони сипалися не — Ну, чого мнешся, як баба? Чо­ з соняшникових пелюсток, а з Гриць- молі? Радянська влада семимиль­ го? Боїшся спекатися материної кових очей. Хлопець стояв і пла-' ними кроками іде до соціялізму, до безклясового суспільства, і не­ спідниці? Правда? Та хіба ж вона кав, як маля... Нараз він почув голос жінки має місця на цьому великому ле­ тобі мати? Куркулиха вона, глинінському шляху куркулям та їх тайка, а не мати. Затям — не сьо­ і стрепенувся. поплічникам. Немає місця в ком­ — Сину, чого це ти тут? годні, завтра радянська влада її Грицько звів мокрі очі й поба­ сомолі, ані в радянській школі та­ знищить, як моклицю, а ти тоді що? Куди підеш, кому потрібний чив перед собою матір. „Курку­ ким, як Грицько Козуб! Грицько дивиться, як, вимахую­ будеш? А зречешся її — широкий лиха, глитайка..." На Грицька ди­ світ перед тобою, нові обрії, нові вилося одразу двоє пар очей: очі чи руками, час-від-часу тикаючи перспективи. Наука, праця... Місто, матері, тихі, лагідні і ясні, як от пальцем на нього, кричить, мало ці соняшники, і очі Пацюка, гострі, не трісне з натуги, Пацюк, і йому інститут... Ех, ти, мамля! Грицько більше не міг дивитися колючі, як шпильки будяку, що стає не так лячно, як гидко. „Чо­ го тобі треба від мене, Пацюче?" — в Пацюкові очі. Опустив чорні росте ось поміж соняшниками. рясні повіки, хотів позбутися гос­ — Ти плачеш, Грицьку? — зно­ паленіє Козуб, йорзаючись на лаві.

— Моя остання пропозиція, то­ трого, як лезо, Пацюкового погля­ ву озивається мати і пестить си­ ду, що розпікав, немов зміїна їдь, на, дивлячись йому у вічі. — Щ о вариші, — закінчив Пацюк. — За­ пропонувати цілими зборами ком­ серце, мізок, але той погляд ще з тобою, сину?

— Нічого, мамо. Це я впав був, сомольцеві Грицькові Козубові про­ дужче пік, роз’їдавГрицькову душу. тягом трьох днів зректися своєї — Алеж все таки вона мати, — та на колючки обличчям. Грицько пробує усміхнутися, матері. А як ні — то з комсомолу знову повернувся Козуб лицем до Пацюка. — Розумієш, Павле, вона але надаремно. Уста лишень крив­ і характеристику до вищих властей. Козуб далі не слухав. Мовчки ляться, і мати це бачить. Мати ду­ ж доглядала мене... Павло так розсміявся, що Гриць­ шею чує, що тут не в колючках натяг кашкета й швидко вийшов кові аж серце стрепенуло, як справа, що Грицько щось ховає із сельбуду. На дворі було темно, в собі, але більше не чіпає йото, хоч очі виколи. І Грицько йшов, пташка у сильці.

— Мати тебе доглядала! — не розворушує його неспокою. наче в долині глибокої пропасти, пирхнув Пацюк. — Дурню ти, хоч Мати ж тільки каже, як і завжди: де немає ні світла, ні виходу і комсомольцем звешся! А хто те­ „Іди снідати, сніданок уже гото­ на світ білий. Тільки чути, бе вчив, скажи? Та коли б не вий", і вони йдуть стежкою широ­ як під ногами щось шарудить, — радянська влада, то ти б волам кої соняшникової садиби, ідуть до то, певно, бігають кишма пацюки, шукаючи здобичі. Ось те шару­ хвости крутив або свиням під рі­ хати снідати. пицею чухав! А тепер ти комсо­ Грицько ні слова не сказав ма­ діння чимраз стає виразнішим, молець, семирічник і... хто зна, тері про свою розмову з Пацю­ і Грицько ніби чує, як пацюки може, майбутній: радянський інже­ ком, яка, врешті, була не першою. стають йому на півдорозі, він їх нер чи технік. Отже, домовились ?- Він знав, яку небезпеку ховають відкидає ногами геть, а вони лі­ Грицько мовчав. Перед ним у собі Пацюкові слова про зре­ зуть і лізуть. „Куркулиха, глитайка вона, а не нагло, як раптовий наліт вихру, чення матері, але також добре закружляв цілий світ і полетів знав, що після закінчення семи­ мати. Радянська влада її знищить, Шкереберть, разом із ним, із Па­ літки через свою матір він не як моклицю", — дзвенять у вухах цюком, з його товаришами по шко­ зможе ніде вчитися, бо всі шляхи Пацюкові слова. —- „Що ж тобі до­ лі, що, відірвавшися від землі, всі в науку синові куркулихи закри­ рожче, комсомол чи мати?".. тепер літали в шаленому вихорі, ті. І що ж йому тепер робити? Козуб здригається. Він чує на гукаючи про порятунок. Але хто УвечОрі у сельбуді відбува­ своїй шиї щось холодне, бридке, лися комсомольські збори. Йеред відчуває, як йому стає важко дихати. порятує? Хто? Нараз привід зникає і Козуб — Не можу, Павле, - нарешті, глу­ зборами знову до Козуба підійшов знову бачить перед собою Павла хо сказав Грицько. Подумай тільки... Пацюк. Пацюка, що назірці біг із зборів Пацюк сплюнув.

— Ну? Надумався?

— Комсомольці не думають, — Ні. за Грицьком.

— Ну, надумався? Кажи! а діють. Розумієш? Останнє моє — Сволоч ти після цього, а не — Щ о тобі треба від мене, Па­ слово, як секретаря комсомоль­ комсомолець! Я за тебе розпи­ ської ячейки: або ти зречешся наюся, як за путню людину, а ти цюче! Невже тобі мене мало, що своєї матері й станеш повноправ­ боїшся матері зректися. Щ о ж то­ по матір мою сягаєш? Козуб хапає Пацюка за шию ним громадянином радянської кра­ бі дорожче — комсомол чи мати? Пацюк не чекав відповіді від й з усієї сили душить. їни, або тебе чекатиме така ж до­ Пацюк хрипить, пручається в ля, як і твою матір-куркулиху — Козуба. Розіпхнув гурт хлопців заслання, Сибір... Третього виходу і подався за стіл, що стояв на міцних Ковубових руках, просить сельбудівській сцені. Грицько теж не вбивати йото, він більше нічого нема. Пацюк попрощався з Козубом, усівся, але на задній лаві, де си­ Грицькові не скаже, не вимагати­ перескочив через тин і подався діли ще кілька хлопців та дівчат. ме зрікатися матері, він навіть вузенькою вуличкою села. Гриць­ Комсомольців було небагато, всі в комсомолі залишиться, — але ко Козуб все ще стояв у своїй са­ вони розмістилися рідко,- так, що намарно. Козуб повалив Пацюка дибі, біля густих соняшників, що багато місць посередині залі було на землю, стиснув ще міцніше саме розцвіли, і не міг рушити порожніх. Пацюк наказав усім при­ пальцями Пацюка за горло і так з місця. „Куркулиха вона, глитай- сунутися ближче до сцени, і при­ стояв, зігнутий над ним, доки Па­ ка, а не мати... Радянська влада її сутні заворушилися. Грицько теж цюк не міг уже пручатися. А по­ знищить, як моклицю...“ Грицько пересунувся наперед, і тепер йому тім раптом випростався, глянув нагнув розквітлий пахучий соняш­ дуже добре було видно Пацюка, просто себе і перед ним знову ви­ ник і пригорнув його до лиця. що, схилившись над столом, щось ріс образ матері. Вона стояла се­ Зігріта ранковим сонцем упала до нотував на папері. Козуб здога­ ред розквітлих соняшників, лагід­ ніг тепла росинка, а на її місці, на дався, що Пацюк неодмінно сьо­ на і тиха, з ясними, як соняшни­ жовтогарячій запашній пелюстці, годні говоритиме про нього. І він ки, очима й питала: — Щ о з тобою трапилося, сину ? з’явилася друга. Грицько змахнув виразно уже собі уявлє, як Пацюк — Нічого, мамо. Нічого. Я тільки її долонею, але знову побачив ро­ картає його за нерішучість, за від­ синку. Тоді він відкинув від себе хід від лінії комсомолу, нарешті, Пацюка убив... З а тебе,'дорога моя!

/

АВАНҐАРД

■ 1 3

м. к.

С У М І В С Ь К У П Р Е С У -HA СЛ УЖ БУ С В О Є М У НАРОДОВІ! Наша українська національна слід відзначити стінні газети осеред­ преса, преса народу, що віками ків СУМ’у в Міттенвальді, Реґенсзбройно бореться за своє визво­ бурзі, Стефансвірхені, Байройті та лення, має особливі, своєрідні зав­ Вайсенбурзі. дання, відмінні від завдань преси У Вайсенбурзі лише нещодавно багатьох державних народів. Якщо вийшло перше число газети „Шлях преса таких народів бореться за Молоді", але вона вже здобула зміцнення державного господарсь­ широку популярність серед сумів­ ко-економічного й політичного бу­ ців і позаспілкової таборової мо-дівництва, то наша преса разом із лоді. Передова стаття цієї газети усім своїм народом має боротися, „Скажім світові правду" говорить насамперед, за здобуття держави. про героїчну боротьбу УПА та про Саме так повинні підходити до завдання сумівської молоді в умо­ завдань нашої преси осередки вах важкої боротьби українського СУМ’у, що видають низові газети. народу за свою долю. Заслуговує J треба сказати, що чимало наших також на увагу гарний нарис „Не­ забутній спогад" про екскурсію Фото -газета осередку СУМ’у в сумівців у гори Гармішу. Редакція * Гайденав. „Шляху Молоді" має неабиякі пер­ спективи в дальшому своєму зро­ станні. Довгий час існує газета „Юна­ цька Думка" — орган сумівського 1 лютого 1948 року в Зальцбурзі осередку в Стефанскірхені. Ви­ відбувся Перший Крайовий З ’їзд ставлені числа цієї газети на ви­ Спілки Української Молоді Австрії. ставці під час свята у Фраймані З’їзд обговорив та накреслив ряд користувалися чималим успіхом у практичних заходів для дальшого читачів. Таких газет у нас стає зростання йзміцнення праці укра­ чимраз більше. їнської молоді на чужині. Ця віст­ Серед сумівських стінгазет ан­ ка дуже тішить нас, сумівців аме­ глійської зони чільне місце посі­ риканської та англійської зон Ні­ дає газета „Голос Молоді", що и меччини, бо ми на ділі бачимо, як видає осередок СУМ’у в Гайденав. ростуть і міцніють наші лави, як Крім цього, варто відзначити і н і ­ піднімається українська молодь до ц і а т и в у сумівців табору Гайденав, зоряних висот ідейного наступу що почали видавати також фото­ проти відвічного нашого ворога — газету „Сумівець", у якій яскраво російсько-большевицького наїзни­ відбивається життя української ка, за Українську Самостійну Со­ молоді. борну Державу. В зв’язку з Крайовим З ’їздом Завданням кожного осередку у Зальцбурзі вийшов друком одно­ СУМ’у є широко розгорнути й денний сумівський часопис „Сур­ зміцнити пресову роботу на низ-ах, мач". Хоч це і одноднівка, все поставивши кожне своє видання ж вона є немалим вкладом у за­ на службу нації, її великим ідеалам гальну скарбницю нашої сумівсьреволюційно-визвольної боротьби кої преси на е'міґрації. Молодечим за Українську Самостійну Соборну запалом, свіжістю здорової укра­ Держену. їнської душі, пориванням до бо­ ротьби за щастя свого народу віє з кожної замітки Зальцбурзького „Сурмача". „Зневіра, хитання, сум­ нів для української молоді чужі,— Ч О Т И Р И Р І Ч Н И Й „СУМІВЕЦЬ" пише „Сурмач".—Своірішення вона На ім’я ЦК СУМ’у в Мюнхені з бере добровільно, бо вона не ке­ рується змінливими обставинами табору „Піонір-Казерне" (Ашафжиття, а власною волею та інте­ фенбурґ) надійшов цікавий лист разом із фото. В листі пишеться: ресами національної справи". Вам для вміщення „Не забуваймо, — закликає „Пересилаємо журналі „Аванґард" фото одного „Сурмач" у передовиці, — що в Цьому мало самої о г н е н н о ї зброї, а з наших наймолодших. лише 4 роки. Він має треба ще в наших часах зброї хлопчикові ідейної, яка є саме передумовою свій сумівський однострій і кожної успіху. В сьогоднішній світовій неділі одягає його як щось най­ боротьбі кожна н е в т р а л ь н а по­ дорожче. Цей хлопчик називається Глущак Роман". става є злочином". На фото: Глущак Роман у суПобажаємо нашим друзям у Австрії успішної праці в здійсненні мівському однострої. нашої спільної мети — визволення України! % працівників сумівської низової пре­ молодь*и сум-, си цілком правильно усвідомили -СУМ для УКРАЇНИ! свої завдання, видаючи змістовні, О Д В О Д Н І В КА УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ цілеспрямовані стіннівки. Серед Стінгазета осередку СУМ’у в Гай­ денав таких видань в американській зоні

СУМ Р О С Т Е !

СУРМАЧ

\

А

14

АВАНҐАРД ПЕТРО КАРПЕНКО-КРИНИЦЯ

С И М В О Л ВІРИ

Портрет В. Біласа — малю­ нок сумівця Мирослава Боруцького (та­ бір Зеедорф, англійська зо­ на).

Вірую в Тебе, грядучу, Судним завершену днем, В золоті сонця сліпучім, Ту, що була б, як едем. Посестро вічних імперій, Щастя моєї зорі, Чую у загравах ери Гуркіт воскресних доріг. Повниться безкрай не чудом — Волею Бога Отця. Бачу — Ти йдеш, і не буде Царству Твоєму кінця. Випивши келехом чорним Чорну Пілатову мсту, Вірую в Тебе Соборну, Рідну, єдину, святу.

М. ПІ.

Війна з політикою і без політики Відомий американський журналіст Ральф Інгер­ солл, що під час другої світової війни служив у оперативному відділі штабу Головнокомандувача американських збройних сил на європейському те­ атрі воєнних дій, у своїй книжці, виданій по війні під назвою „Цілком таємно", наводить цікаві факти і міркування щодо ведення війни з політикою і без політики. Насамперед, він стверджує, що в другій світовій війні Америка і Англія мали лише одну спільну ме­ ту - якнайскорше розбити Німеччину. Поза цією метою між Америкою і Англією більше нічого спіль­ ного не було, бо американці дивилися на війну чисто по-військовому, а англійці підходили до неї крім того з боку політичного. Тому в питаннях: де, коли і як розгромити Німеччину, між американцями і англійцями міркування були протилежні. Амери­ канці вважали, що найкраще можна розгромити Німеччину прямим ударом через Ля-манш, ангпійці ж - через Балкани, щоб не дати їх опанувати Росії. „Балкани були тим маґнетом, на який, як би ви не струшували компас, незмінно вказувала стрілка брітанської стратегії", - пише Ральф Інгерсолл. Англійці, не зважаючи на ухвалу конференції представників Америки, Англії і СССР атакувати Німеччину через Ля-манш, весь час намагалися не допустити до цього, а скеровували англо-американський удар по Німеччині через Балкани. Коли ж американці стягнули на англійські остро­ ви величезні людські сили й матеріяльні засоби і англійці побачили неминучість вдертя до Европи через Ля-манш, вони попередили американців і, ви­ сівши на о. Сіцілію, по Італійському чобітку попря­ мували на Балкани. Але англійці не встигли здійс­ нити своїх плянів, бо Німеччина завалилася, й во­ ни досягли лише Трієсту. Балкани опинилися під окупацією СССР. Наступ в Европу наперекір бажанням Англії від­ бувся через Ля-манш в Північну Францію. Але піс­ ля опанування Франції перед англо-американцями постало питання: в якій місцевості вдертися до Ні­ меччини? Англійці вважали, що вхід до Німеччини повинен відбутися через низинні простори Голляндії і рівнини в районі Гамбурґу - просто на Берлін, щоб не допустити туди росіян. Американці ж давали перевагу так званому Франкфуртському коридору. Ось що пише з цього приводу автор книжки „Ціл­ ком таємно": „ . . . Для всіх нас, що брали участь у попередніх суперечках про спосіб вдертя в Европу, було ясно, що, наполягаючи вести воєнні акції пів­

нічним шляхом, англійці керувалися не тільки чисто військовими, але також і політичними мірку­ ваннями. Вони хотіли мати Берлін і північне німецьке побережжя, щоб бути певними, що, на випадок па­ діння Німеччини, ні те, ні друге не буде захоплене росіянами". Кожний із союзників ішов на Німеччину своїм шляхом, але англійці не встигли досягнути своєї мети, бо американська армія швидким темпом про­ сунулася на Схід, захопивши навіть ті території, що, згідно з Ялтинською умовою, були призначені росіянам. Англійськийуряд наполяг&влерец американським урядом не відводити своїх військ назад і не пускати росіян далі на Захід, залишатися там, де зустрінуться війська союзників. Але американський урид не послухав Англії. Що було б, коли б перемогла англійська політи­ ка? Очевидно, питання про об’єднану Німеччину було б розв’язане інакше, ніж тепер. Подавши ці факти і свої коментарі до них, Ральф Інгерсолл зазначає: „Висновок, набутий нами у війні, в якій ми спів­ працювали з англійцями, полягає в тому, що . . . ми пізнали, що вони далекозорі і дбають про свій май­ бутній добробут, зазираючи в завтрішній день".

Жіночий кос­ тюм та вишивка праці сумівки з Гайденав Стефаніі ЯЦЬКІВ.

15

АВАНҐАРД

Вістки з життя молоді світу У ВАТИКАНІ яещо давно від­ братерство". Писати можна всякою бувся Міжнародній Конґрес жіно­ мовою. Перша нагорода становить чої католицької молоді, в якому 1000 шв. франків. взяло участь понад 700 делеґаток з ЗО держав. *

У ФРАНЦІЇ, в місцевості ПонУ ФРАНЦІЇ, в альпійському селі туаз, відбувався з’їзд керівників Шаль, на запрошення Еванґель- Християнської Студентської Моло­ ського Студентського Об’єднання, ді, на якому обговорено зокрема відбувся з'їзд молоді, на який при-- питання духової і матеріяльної си­ були представники з Франції, Ан­ туації студіюючої молоді в різних глії, Голляндії, ЧСР та Німеччини. країнах. Головну увагу присвяче­ но молоді південної Азії, а також * Індії, Пакістану й Бірми.

В НІМЕЧЧИНІ, в м. Мешеде, від­ * бувся „Тиждень праці" провідни­ ків європейської молоді з участю В БАВАРІЇ, в Мюнхені, відбу­ делеґатів Англії, Швеції, Норвегії, деться на Зелені Свята перший Данії, Швайцарії та Франції. після війни конґрес німецьких есперантистів з участю закордон­ * них гостей. Після цього конґресу В ШВАЙЦАРІЇ Рада Церков відбудеться в баварських Альпах і Союз Міжнародньої співпраці ого­ Міжнародній З ’їзд Молоді з участю „Вояк УГА прощається з дівчиною" лосили конкурс для молоді всього делеґатів 17 країн. Розмовною мо­ — малюнок сумівця Мирослава Боруцького. світу на тему „Христос і світове вою буде тільки есперанто.

СУМІВСЬКІ

УСМІШКИ

„АКТИВНИЙ ЧИТАЧ" ГОЛОВА ОСЕРЕДКУ (до сумівця): — Іване, чи ти читаєш „Аванґард"? ІВАН: — Я романів не читаю...

У КАНАДІ — Чому тут комуністи стали такі сумні?

— Бо сумівці сюди приїхали.

ПОВАЖНА ПРИЧИНА — Лесю, обов’язково приходь сьогодні на лекцію, професор читатиме про атомову бомбу.

— На жаль, не можу прийти, бо при одній ли­ ше згадці про атомову бомбу я вся тремчу.

БІЛЯ КНИЖКОВОГО КІОСКУ Хлопчик: — Пані, чи немає у Вас якоїсь повісти для малих? Продавщиця: — У нас сама „велика літера­ тура".

МІЖ БАТЬКОМ І СИНОМ — Чому в тебе, сину, завжди на обличчі сум?

— Бо не пускаєте до СУМ’у. У НАС І ЦЕ МОЖЛИВЕ — Чи ви чули, що ЦПУЕ вирішило СУМ під­ порядкувати не відділові молоді, а відділові куль­ тури і освіти?

— Авжеж, чув. Я навіть чув, що в ЦПУЕ зби­ раються СУМ передати відділові жіночої організації. НА ЗАБАВІ — Але ж бо гарно танцює он та панна.

— І зовсім не гарно.

— Чому?

— Бо вона не захотіла зі мною танцювати. СЕРЕД СУМІВСЬКИХ РИБАЛОК — Ну, як у тебе рибальські справи, друже?

— Добрі. Всяка риба йде. Тільки от, на жаль, Рак ніяк не ловиться. „ПЕРЕВЧИВСЯ" Студент-сумівець, що прибув з міста до та­ бору в осередок, виотупив з рефератом, під час якого говорив ось так: — Дорогі друзі! Ми повинні встановити генезу розвитку СУМ’у, оскільки ця генеза інтерпре­ тується по-різному і є гіпотеза, що, гіперболічно висловлюючись, ці інтерпретації можуть стати па­ радоксом.

СЕРЙОЗНІСТЬ І НЕСЕРЙОЗНІСТЬ — Чому ти з такою серйозністю читаєш цю статтейку ?

— Тому, що вона з такою, несерйозністю на* писана. Подав Максим Ґуля

ВІД А Д М ІН ІС Т Р А Ц ІЇ Ж У Р Н А Л У „А В А Н Ґ А Р Д ". Умови передплати на журнал на 1948 рік: В Німеччині: В інших країнах: На квартал 9 нм 15 нм — 0,90 доляра На півроку 18 нм ЗО нм — 1,80 „ На рік 35 нм 55 нм — 3,50 „ Ціна окремого числа в Німеччині — 3 нм, поза Німеччиною 5 нм. — 0,30 доляра Всі замовлення та передплату надсилати на адресу: Verlag,, Atr>angard“, Augsburg, D P Camp Somme^Kasernc Bl.I/i«

Фото на обкладинках: на першій — сумівець-лінотшгіст Іван Стадник (Гайденав) за працею; на остан­ ній — дівчина біля криниці (фото з Полтавщини).

„АВАНҐАРД" — ілюстрований місячник української молоді на еміґрації. Додаток до журналу „ІІУ--ГУ" Редаґує колегія. Відповідальний редактор Петро Кізко. Адреса редакції : (13 Ь) AUGSBURG, SommesKaserne, Bl.I/16. Monthly supplement for youth to »PU-HU» *■Druch: A.Bilous