Авангард (ч.77)

Христос Воскрес!

Ш НГАРД '1-І

Т ч 4 О J < о < 0 2 Й РЗ * Р 2 н 3 < s D Й Я ° " а й і а

Шт

s

§РЗ з

-г

*.Т

Привіт Його Еміненції Кардиналові РІК XIX

1965

Ч.: 1 (77)

АВАНГАРД

VANGUARD

ж урнал для молоді. Офіційний пресовий орган Центральної Управи Спілки Української Молоді. Виходить що три місяці.

O fficial Press Organ of the Central Committee, the Ukrainian Youth Association (in exile), qua rterly

Редакційна К ол егія: мґр ГАН О ВСЬКИ Й Є., ДЕРЕМЕНДА Я., м ґр К О В А Л Ь О ., д -р К ІС Т ., КРУШ ЕЛ ЬН И Ц ЬКИ Й І ., д -р К У Ш Н ІР М ., ЛЕНИК В ., м ґр М И К У Л А В ., ін ж . ОЛЕСЬКІВ В ., мґр ОЩ И П КО Г ., д -р СТЕБЕЛЬСЬКИЙ Б. Редакційне листування і матеріяли надсилати на адресу: >Аванґард«, 49, Linden Gardens, Notting Hill Gate, London, W.2., England. Адреса Адміністрації: “ A vantgarde” , 72 Bid. Charlemagne.

Bruxelles IV., Belgique.

АДРЕСИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ І КРАЄВИХ УПРАВ СПІЛКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ та представників »Аванґарду«: Union de la Jeunesse Ukrainienne (Центр, і К р а ів а Управи) 72, Bid. Charlemagne, B ruxelles IV., B eiBique.

Ukrainischer Jugendverein Zeppelin Str. 67, M iinchen 8, Germany.

Ukrainian A m erican Youth Association, Inc., P.O. B ox 211, Cooper Station, N ew Y ork 3, N.Y., U.S.A.

Union de la Jeunesse Ukrainienne 5, rue Cadet, Paris 9e, France.

Ukrainian Youth A ssociation 83 Christie Street, T oronto 4, Ont., Canada.

Sr. Jose Paw lyschyn Catia Alta Vista, Calle Transversal 2 A N - ll В Caracas, Venezuela.

Ukrainian Youth A ssociation The Old C liff House, W eston-on-T rent, D erby’s, Great Britain.

Sr. Bohdan Bilynskij (SUM) Rua Piaui, 205 — Ap. 3, Sao Paulo, Brazil.

M r . A . Chubaty 37, A lbion A ve, Paddington, N .S .W ., A ustralia.

Sr. Iv. L ytvyn ovycz Casilla de C orreo 70, Encarnacion, Paraguay.

“ P rosvita” (SUM) c. Soler 5039 Buenos Aires, Argentina.

и ................................................ а І і

АВАНҐАРД ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

(Наука, знання, література, суспільне-політична думка)

ІЗ ЗМІСТУ С тор. ;

Е Великодній привіт . . І Ж иви, зростай до пеІ ремог! . . . . І О. Коваль: Дружини І культурників . І Пресбюро АБН:. Наші

2 І З І 5 І

І ідеї в наступі . . . 11 | Н С т. Кссіюк: Ж иттєвий = ідеал ф орм ує св ід о і І М ІС Т Ь ........................ 16 І Е П р о ф . П . Савчук: Тарас { Е Ш евченко і молодь 18 І 1 Інж. Зинаїда Витязь: ; К ул ьт матері у Ш ев : ; ченка ........................ 24 j І Проф. в. Шалі: Х то | І винайш ов компас . 33 1 Е Уляна Кравченко: В о Е скресіння . . . . 33 і І Д . Мотрук: Від ікри до = І ди скусії . . . . 34 : І П р іф . В. ЩербаківсьІ кий: Старовинний соц і\ І Я Л Ь Н И Й устрій . . . 36 ; і М а р а т ..............................39 е ї О. Б . Курилас: Предки 43 § І Оселя СУМ »Тарасівка« І в А н г л і ї ........................43 І і Щ оденник із сум івськоІ Е то табору в Сідней . 46 і І Сумівський калейдоскоп 52 ї Е Спортивний перегляд . 61 І І Невіджалувана втрата 64 | Н ..........I l l ...........І ІІ ІІ ІІ ІІІ ІІ І ІІ ІІ ІІ І І ...........І .................. Ш И П І

Р ік X I X

Q

Ч .:1 (77) 1965

Христос Воскрес! Зі світлим Празником Воскресіння Х ристового вітаємо обидві Українські Церкви та їх Ієрархів, Український Нарід на Рідних Землях і на ч у­ жині, всі К райові Управи СУМ, Управи О серед­ ків, Булави Відділів Ю нацтва, всіх членів Спілки Української М олоді та всі українські суспільно-громадські, наукові, комбатантські та ж іночі установи й організації, які стоять не­ зламно на позиціях побудови У країнської Со­ борної Самостійної Держави та ведуть безкомпром ісову боротьбу із найбільшим ворогом України — М осквою. Центральна Управа СУМ і редакція »Аванґарду«

ЖИВИ, ЗРОСТАЙ ДЛЯ ПЕРЕМОГ!

(О К К ) Спілка Української М олоді відзначає в 1965 р.

40-ві роковини свого існування в Україні і 15-ліття геро­ їчної смерти творця й Головного Командира УП А — генерал -хорунж ого Т. Ч упринки-Ш ухевича. Дві дати в новітній історії України, — дати, з якими по­ в’язана боротьба за її визволення з-п ід того самого ок у­ панта. М іж цими датами є 25 літ різниці, щ о свідчить про тяглість завдання м іж поколіннями. Природно, 25-літній відтинок часу означає вирощення нового покоління, а ф акт боротьби за ту ж саму ціль говорить не тільки про перебрання завдань, але й про їхню вічну активність і важли­ вість. Цей ф ак т каж е також про те, що ми ще й далі зна­ ходим ось на ш л яху до наш ої мети, щ о ми ще й досі не осяг­ нули ріш аю чої перемоги в боротьбі за наш ідеал. Відзначаючи ці подвійні роковини, Спілка У країнської М олоді ш укає за суттєвим чинником, який міг би приспішити осягнення нашої мети. Тим преважливим чинником не мож е бути ніщо інше, як наша повна посвята, готовість, постійна підготовка до остаточної перемоги. Цю істину прекрасно схопив наш великий Каменяр Іван Франко, коли висказав це словами: »Нині вчися побіджати — Завтра певно побідиш!« Том у наше ціле ж иття мусить бути спрямоване на пе­ ремогу в боротьбі, бо для історії, для ж иття нації, важ ли­ вим є не тільки саме хотіння, прагнення, самі стремління, але передовсім перемога, як вислід великих зусиль нації. Тільки перемога наших ідей, наших ж иттєвих цілей, змож е дати українській нації тверду основу для її всебічного росту й могутности. А це у свою чергу буде запорукою налагодження справедливого між народнього ладу на Сході Европи. З

Щ об осягнути цю велику ціль, наша нація мусить про­ ходити через історичні злами і проби, де випробовується її тугість, її гарт, її підготовка до самостійного життя. Та­ кими зламами треба вважати перші Визвольні Змагання 1917-1921 pp., заіснування й ліквідація ворогом СВУ-СУМ у 1925-1930 pp., і їх відповідника УВО -О УН на Західніх У країнських Землях, а відтак період збройної боротьби УП А у 1942-1950 pp. і дальшої підпільної боротьби до на­ ш их днів. К ож ний з цих історичних зламів мав своїх ве­ ликих людей, м іж якими в цьому році відзначуємо акаде­ міка Сергія Єфремова, голову СВУ, М иколу Павлушкова, голову СУМ, і героїчну постать генерал-хорунж ого Т. Ч упринку-Ш ухевича. Ці три постаті нашої новітньої історії згинули в боротьбі за українську державність з відвічним ворогом України — М осквою. Одначе, ворогові не вдалося осягнути над ними перемоги. Вони стали для українського народу символом, що ще яскравіше відбиває в душ і народу його прагнення, його ріш еність іти, змагатись до перемож ного кінця. Звідси й наше цьогорічне гасло: »Ж И ВИ , ЗРОСГАЙ ДЛЯ ПЕРЕМОГ!« Щ об відповісти повністю цьому гаслу, кожний член СУМ мусить постійно перевіряти себе, чи він здатний, у перш у чергу, звести перемож ну боротьбу зі своїми слабостями й поганими навиками й, перемігши їх, змагатись до досконалости. Нам треба завжди пам’ятати, що наша історична доля є у великій мірі вислідом наших збірних духових власностей, як нації. Коли в нас ж ив ду х лицар­ ства й посвяти, коли була погорда до вигід і тихого життя, коли особисте підпорядковане загальному, ми були на вершинах владарности й потуж ности, ми були прикладом справедливого суспільного устрою й ладу для інших народів (поширення »Р уської Правди«). Тоді ми перема­ гали. Відродити духа перемоги в сучасних українських покол'нях, спрямувати ж иття української молоді на віддану сл уж бу Богові й Україні, — ось мета цьогорічного гасла!

ДРУЖИНИ КУЛЬТУРНИКІВ* СУМ О. КОВАЛЬ Після визначення ролі друж ин виховників і суспільників СУМ (гляди »А ванґард« чч. 75 і 76), приступимо тепер до розгляду і з ’ясування завдань дружин культурників СУМ. Вираз »культурники« дійсно останнім часом набув спе­ цифічного забарвлення у з в ’я зк у з рейдом »бриґади« К о ­ лосової, щ о з наказу М оскви мала нав’язувати контакти з українцями у вільному світі. Це, одначе, не повинно впливати на суть значення наших дружин культурників СУМ. Ці друж ини матимуть за завдання групувати в себе всіх тих членів СУМ, понад 18 літ, щ о за своїми заінтересуваннями, чи ф аховою підготовкою м ож уть і хоч уть віддати себе діяльності в ділянці української культури у творчом у її аспекті. В наступ, ч. ж урналу, в статті д-ра М. К уш ніра »Ш лях до к ул ьтур и «, знайдете мову про різні типи культури й за­ гальну її дефініцію. Т ом у ту т над цими поняттями зупи­ нятися не будемо. Ми тільки підкреслимо, що нам ідеться про плекання української національної культури, з її особ­ ливими вартостями, які нам, як нації, надають своєрідної ссобовости. Власне каж учи, ми ту т розглядаємо нашу на­ ціональну культур у, як засіб нашого самозбереж ення, на­ ш ої самобутности. Інакше не було б підстав думати про м ож ливість вдерж ати себе, як окрем у спільноту на еміг­ рації, із завданнями по віднош енні до наш ої Батьківщ ини — України. О сь чом у мусимо сказати собі виразно й без дискусії, щ о тільки наша національна культура з її скла­ довими елементами: мовою, літературою , мистецтвом, зви­ чаями, наукою і цілою духовістю , вклю чно з обряд ово-ре­ *) В попередній статті про дружини суспільників СУМ було надруковано помилково в наголовку »Виховників« СУМ, тобто взято той сам заголовок, що був у ч . 75 »Аванґарду«.

5

лігійним чинником, мож е єдино на довш у мету забезпе­ чити наше існування, як окремої спільноти. Всякі інші спекуляції, — будуть звичайним самообманом, щ о скін­ читься нашим повним розчином у чуж ом у морі, без біль­ ш ого сліду і впливу на розвиток української справи у віль­ ному світі і в Україні. З цього випливають ті важливі завдання, які стоять пе­ ред нами в ділянці української культури взагальному, а перед дружинами культурників СУМ зокрема. Т ут ще належить з притиском підкреслити, щ о ні один з секторів праці СУМ не м ож е бути самоціллю, а мусить діяти в п о­ в ’язанні з цілістю наших суспільно-політичних і вихов­ них змагань: ні »спорт для спорту«, ні «мистецтво для мистецтва«, ні «політика для політики«, ні »гра для гри«. Всі ці чинності м усять бути на служ бі вищ ої ідеї, якою для нас є »Бог і Україна«. Звідси не важ ко собі уявити, яким преважливим засобом в цілості наших завдань є са­ ме культурний сектор,. Це ж бо сектор, щ о опреділює на­ ше духове обличчя, дає нам духовий корм і підводить фундамент під майбутнє. Дія цього сектора є, однак, не тільки внутрі — українського значення; вона виділяється також і назовні, вказую чи зовніш ному світові на наше існування, наші стремління й наші духові вартості. Це у свою чергу вможливлює також політичну дію, яка без дії культурного, зокрема наукового й мистецького чин­ ників, була б безсильна й мало ефектовна. Тому то останніми часами такого великого значення надається науковим публікаціям, високо-мистецьким виступам, р оз­ повсюдж енню літературно-м истецьких і м узично-вокаль­ них творів тощ о. Завдання Д РУЖ И Н К У Л ЬТУ РН И К ІВ СУМ можна було б визначити наступними точками: а) зміцнити власні сум івські культурно-мистецькі ансамблі й самодіяльні гуртки, як під оглядом чисельности так і під оглядом інтенсифікації праці; б) увійти до існую чих проф есійних, або приналежних до інших громадських організацій, мистецьких груп і там позитивно впливати на їх зміцнення й діяльність; в) творити нові гуртки й ансамблі в ділянках, які не практикую ться в даних місцевостях; г) протискатись в чуж е культурно-мистецьке середо­ вище, не затрачуючи водночас свого національного імени, ні особливостей; 6

ґ) програму своєї діяльности ставити під кутом ви хов­ них потреб СУМ та української молоді взагальному, а далі під кутом поширення пропаганди української к ул ь­ тури назовні. Так поставлені завдання друж ин культурників СУМ могли б бути Гарантією для тривкости й організованости того важ ливого відтинка суспільно-національної праці, який ду ж е часто в наших обставинах нескоординований і невикористаний у всій своїй п отуж ності. Нам відомі, напр., поважні мистецькі осяги декотрих наших груп, але вони із-за браку координації і виміни досвіду, залиш ать­ ся невикористані іншими подібними групами. Д уж е важ ливою справою друж ин культурників СУМ буде постачати наше юнацтво потрібного кількістю кваліф ікованих інструкторів з різних ділянок українсь­ кого мистецтва, як диригентів хорів і оркестр, реж исерів, балетмайстрів тощ о. У цей спосіб був би забезпечений постійний доплив свіж и х сил з-п ом іж юнацтва до дру­ ж ин культурників. Ф орми праці друж ин культурників СУМ мали б бути подібні, як і інш их дружин, тобто носили б клюбовий характер з періодичними обов’язковими сходинами членства, з гутірками й доповідями на актуальні теми, а, крім того, на таких сходинах члени, чи окремі групи брали б на себе конкретні завдання до виконання в най­ ближ чом у періоді. Раз у році треба б передбачити За­ гальні збори для звітовости й перевибору Управи дру­ ж ини та для намічення програми на наступну каденцію. Такі збори мусіли б, однак, відбивати в якійсь мірі інди­ відуальну працю всіх членів дружини, а не тільки У пра­ ви, бо у віці дружинників праця к ож н ої одиниці м усить бути базована на ініціативі й відповідальності. Не м ож е бути сумніву, щ о існування того роду дружин, які дбали б про високий культурний і мистецький рівень наш их імпрез, товариських зустрічів, національних свят, влаш тування різного роду виставок, літературних вечо­ рів тощ о, піднесло б також на високий культурний рівень цілість нашого еміграційного ж иття. Під цю пору, коли маємо ще чисельну й активну верству середнього, чи старш ого віку культурних діячів, то це питання ще м ож е не має такої великої актуальности, але нам треба диви­ тися трохи далі вперед. Потрібно перевірити, чи на місце 7

сучасних нам культурних діячів наростає зміна. Стисліша аналіза показала б, що не в у сіх ділянках ця зміна на­ леж но підготовляється. Т ом у треба, щ об хтось цими питаннями турбувався і про них пам’ятав. Це було б також одне з завдань друж ин культурників СУМ. Для молоді треба створити ш ирокі рамці для вияву своїх творчих сил і стимулювання ініціятиви. Наша доте­ перішня практика в праці СУМ показує, що молодь захоплю ється рідною культурою , якщ о вона належно їй подана й показана. Бувають численні випадки, де наші юначки і юнаки поміж своїми однолітками чужинцями в ш колах проявляють власну ініціятиву, навчаючи їх укра­ їнських народніх танців, чи мелодій. Навіть деякі музики й композитори чужинці, захоплені музичними скарбами України, під впливом їх краси й ориґінальности, творять нові речі, або вивчають самі наші клясичні й народні українські музичні твори. Недавно в Брюсселі, в одному музичному клюбі, був конкурс народніх музичних творів з різних країн, організований самими членами клю бу — бельгійцями. Найбільшою несподіванкою було те, щ о перше місце взяла наша пісенька »Б абусю рідненька«..., хоч не бракувало там і м осковських пісеньок, і ф ранцузь­ ких, і інших. Немає сумніву, що наша велика мистецько-культурна спадщина включно з ф олкльором м ож уть легко завою ­ вати одне з перш их місць у світі. Зокрема тепер, коли світ заливають псевдомелодії джазів, а молодь, знуджена »твістами«, ш укає за чимсь новим, наші мелодії й ритміка повинні бути для нашої молоді мірилом краси і критерієм порівняння з чужим. Тим більше, що багатство нашої хореограф ії і краса української пісні дають таку велику різноманітність, що ніколи не м ож уть стати нудними й нецікавими. Над ними треба тільки постійно працювати, зглиблювати й поширювати. Подібно мається теж справа з різьбою, малярством, графікою, вишивкою, керамікою та іншими видами мистецтва, хоч тут радше мається до діла з обдарованими в том у напрямі одиницями. Нашим обов’язком є їх пле­ кати, піддержувати, цінити й поширювати та призвича­ ювати чуж инців їх відрізняти від мистецтва інших наро­ дів. Це вимагає також від самих митців посвяти україн­ ському мистецтву, щ об зробити його відомим і позитив­ ним. На жаль, частина наших працівників мистецтва 8

волить наслідувати різні модернізми, нехтую чи україн­ ським мистецтвом, мовляв, «мусимо йти з духом часу«. Вони забуваю ть цю велику істину, яка каже, щ о справді великі митці виростали тільки з ґрун ту власного народу, а ніколи з ч у ж и х ґрунтів. М айже перелогом стоїть щ е в нас ділянка фільмового мистецтва, якщ о не рахувати певних здобутків в У кра­ їні (Д овж енко й інші). А ф ільмове мистецтво під сучасну пору відіграє чи не основну ролю у вихованні сучасної молоді. Через фільми молодь пізнає краще історію , ге­ ографію, звичаї й кул ьтур у народів та виробляє в собі мистецькі смаки і погляди на ж иття. З прикрістю треба ствердити, що крім «Тараса Б ульби«, який у багатьох місцях мильно інтерпретований, світова фільмова публіка не мала змоги пізнати ні нашої історії, ні культури. Навпаки, наші »сусіди« подбали про те, щоб наш у славну минувш ину присвоїти собі (»К н я зь Ігор«), або її так опо­ ганити (»О ґнєм і мєчем«), щ об самим вийти культурними, а нас зробити мало що не дикунами. Справа в тому, що ми за маленькими вийнятками не мали доступ у до світової ф ільм ової продукції, а ті, хто той доступ мали, здебільша боялись признаватися до укра­ їнства. Т у т потрібно було б мати ф ільмовий центр з акторами, реж исерами і письменниками-сценаристами, що спільними силами зуміли б проламати протиукраїнські тенденції. Це не повинно б бути аж так дуж е важ ко, к о­ ли взяти до уваги, що в нас ніколи не бракувало обдаро­ ваних і здібних до театрального мистецтва одиниць. Бра­ кувало тільки доброї організації. Тому роля друж ин культурників СУМ полягала б також і в тому, щ об ство­ рювати потрібний для акторського росту й розви тку клімат. У цьому віднош енні належало б повчитися у ф ільм ових спекулянтів, щ о дуж е часто реклямою і гріш ­ ми творять нові »зірки«, хоч ті не відзначаються часто особливою обдарованістю. Побіч ф ільму, великі м ож ли­ вості для поширення наших ідей і культури м ож е дати радіо й телевізія. Туди, отж е, треба направляти наших молодих людей для праці і спеціялізації. Про те, однак, ніхто не турбується, а молоді люди, в пош уках за проф е­ сією, ідуть утертими шляхами; як не лікар, то інженер, як не славіст, то бібліотекар. Останніми часами посилився український наступ на університетські катедри й дослідно-наукові центри в 9

кіл ькох країнах, а головно у ЗДА й Канаді. І це правиль­ но, бо ці становищ а досі використовувались д у ж е часто ворож ими нам людьми для поборювання української справц. Й дуть також заходи для створення при одному з американських університетів Катедри Українознавства, на яку то ціль вж е від кількох літ переводиться грош ову збірку. В еликої відносно питомої ваги набрали також становищ а бібліотекарів по держ авних і університетських бібліотеках. Ці становища ум ож ли влю ю ть наладнувати відділи україністики та причиню ю ться до заінтересування виданнями про Україну, як в українській так і в ч уж и х мовах. Т у т ми вичислили тільки частину важ ніш их к у л ьту р ­ но-м истецьких відтинків, де наша українська участь к о ­ нечна, й де ми м ож ем о себе належ но проявити. Д ружини культурників СУМ м ож уть, отж е, мати необмеж ене поле дії. Все залеж атиме від ініціятивности й динаміки, як окремих одиниць, так і цілих гуртків. Свідомість, щ о ці речі є незвичайної ваги й щ о ніхто за нас цього не зро­ бить, повинна диктувати нам розробку ш ирш их плянів натепер і на довший протяг часу. М усимо, хоч частинно, надолуж ити те, щ о поневолювач в Україні намагається спалювати, нищити, чи спотворювати. М олоде українське покоління на чуж ині, а зокрема те, щ о ви ховується в лавах СУМ, м усить ступити на барикади нашого національного ф ронту, в яком у культурн о-м и с­ тецький відтинок є найбільш загрожений. На нього йде під цю пору сильний ворож ий наступ і том у цей відтинок мусить бути зміцнений новими бойовими загонами. Наша стратегія і тактика полягає у творенні нових к ул ьтур н ом истгцьких вартостей на базі тисячолітньої української культури. Наші культурно-м истецькі надбання в дина­ мічній дії, — це наша могутня зброя, яка включає в собі елементи оборонности й наступу. Ця зброя в руках д р у­ ж ин культурників СУМ не сміє змарнуватись!

10

НАШ І ІД Е Ї В Н А СТУП І ІНТЕРВ’Ю ЯРОСЛАВА СТЕЦЬКА ПРЕДМЕТОМ ВИВЧЕННЯ В КАТОЛИЦЬКИХ ШКОЛАХ ЗДА Перебуваючи в січні ц. р. в Денвер, Колорадо, Ярослав Стецько мав двогодинне інтерв’ю з представниками преси, в тому з редакторами ж урналів, призначених для ст у ­ дію ю чої молоді »Кирент Вік«. Ці журнали, друковані у різних виданнях для старш ої і м олодш ої (15-18 і 12-15 pp.) молоді, є базою навчання в ш колах у рамцях озна­ чених предметів. Я. Стецько намагався передати не тільки українській, але й чуж инецькій молоді нашу точку погляду на різні питання, зв ’язані з боротьбою проти больш евизму, як теж ознайомити її зі світом на­ ш их ідей. Бо молодь — це теж майбутнє й Америки. П ресбю ро АБН отримало з одного із міст ЗДА згаданий ж урнал з допискою прихильника АБН, м. ін., такого змісту: »У восьмій клясі вчителька-монахиня прочитала статгю п. н. »Х олодна війна: два погляди« — і нав’язала дискусію . Це мало дуж е великий вплив на наших дітей...« Згадане інтерв’ю з Ярославом Стецьком поміщене в ж урналі »К ирент В ік« від 19-го лютого б. р. п. н. «Х о ­ лодна війна: два погляди«. Один погляд заступає Я. Стець­ ко, а другий — сенатор Дж. В. Ф улбрайт, голова Сенатсь­ кої К ом ісії ЗДА для Закордонних Справ. Редакція підтвердж ує погляди Я. Стецька становищем Папи Павла VI з його енцикліки »Екклезіям суам«. Н иж че подаємо в скороченні переклад обидвох пог­ лядів: »На мою думку, багато підсовєтських націй є готові до революції. І вільний світ повинен допомогти революціоне­ рам поневолених комунізмом країн повалити совєтських тиранів...« 11

Це е погляд Я. Стецька, кол. прем’єр-міністра вільної Української Держави і голови АБН. АБН є світовою ор­ ганізацією антикомуністів, які змагають за відновлення свободи народам в країнах, поневолених комунізмом. Я. Стецько, як голова АБН, очолю є організацію, яка репре­ зентує біля 100 мільйонів не-росіян, що ж и вуть за за­ лізною заслоною. Членами АБН є 22 національно-виз­ вольні організації, діючі в у сіх частинах світу. СТРАТЕГІЯ АБН Я. Стецько відвідав м. Денвер і дав інтерв’ю редакто­ рам »К ирент В ік« про стратегію холодної війни АБН, наступальний плян, остаточною ціллю якого є визволення всіх націй, поневолених комунізмом. »Аґресивний, воюючий атеїзм і імперіялізм леж ать в основі росій ської пропаґанди, — він сказав. Наша боротьба є нерозривно з ’єднана з ЕІрою в Бога і батьківщ иною. Ідея християнства є найважливішим чинником у боротьбі проти мілітантного безбож ництва«. При тому заявив, щ о він вірить, щ о ЗДА м ож уть знищити Совєтський сою з без нуклеарної війни, якщ о дадуть допомогу визвольним рухам, діючим у середині поневолених комунізмом країн. Ці рухи змагають до повалення СССР. Я. Стецько твердить, якщ о ЗДА хочуть виграти холодну війну^ повинні вийти з ОН, зробити економічну бльокаду СССР. і дати мілітарну допомогу визвольним рухам в середині поне­ волених комунізмом націй^ Заявив теж , щ о він ~е ріш уче проти всякої політики епізменту чи коекзистенції. » По­ літика коекзистенції виходить на користь лише москалям« — заявив він. Ціль коекзистенції є спрямована про­ ти нашої визвольної боротьби, яка протиставиться виз­ нанню поневолення уярмлених націй«. Він дивувався, щ о «уряд ЗДА не вірить у мож ливість національних ре­ волюцій за залізною заслоною «. На його думку, »впчив вою ю чого християнатва на уряд ЗДА. є дуж е малий«. У дальшому, подає редакція біограф ічні дані Я. Стець­ ка, відмічаючи, що його погляди м ож уть виглядати див­ ними для багатьох американців. »Це, мабуть, важ ко для багатьох американців у їх вигідному й безпечному ж итті усвідомити, щ о люди типу Я. Стецька вваж ають боротьбу проти комунізму питанням ж иття і смерти. Чому ж ЗДА не йдуть за порадами тиких людей, як Я. Стецько? Чому пляновики закордонної політики, які повинні б знати 12

можливості революції в поневолених комунізмом кра­ їнах, волію ть політику к оек зистеннії і егтізмрнту з к о­ муністами? У відповідь на питання, видвигнуті Я. Стецьком, пода­ ємо зауваження речника іншого погляду, сенатора Дж. В. Фулбрайта, голови К ом ісії Закордонних Справ Сенату. Під піднаголовками «О бороняє коекзистенцію«, »Не можна виграти холодної війни«, «Ф альш иве переконан­ ня*, «Залишитися в ООН« з ’ясовані погляди сенатора Фулбрайта, який вказує на небезпеку ви буху атомної війни й обороняє політику контзйменту й коекзистенції з комунізмом, вірячи в розклад комунізму, незалежно від його незмінної атеїстичної ф іл ософ ії та ідеології. У своїй промові «Старі міти й нові реалітети« сенатор до­ магається від американців перестати вірити в остаточну перемогу над світовим комунізмом. Щ одо стосування християнських моральних засад у взаєминах американського народу з іншими народами, він уважає, щ о ці взаємини поміж народами не є узалежнені від тієї самої моралі, як взаємини поміж одиницями. Він сказав: «Релігійні чи політичні по своїй формі рухи хрестоносної моралі відіграли важ ливу ролю, але, звичайно, деструктивну ролю в еволюції західніх суспільств«. »Ми не знаємо, — каж е він даті, — ані не можемо знати з абсолютною певністю чи ті, які з нами не погодж ую ться, не є у праві...« «К оли признаємо нашу власну помильність, толеранцію, — компроміс стає можливим і фана­ тизм стає абсурдним.« Як стратег холодної війни, — додає від себе редакція, — сенатор пропонує плян, що протиставиться схемі Я. Стецька у кож ній точці. Сенатор уважає, що ЗДА повинні залишитися в ООН, старатися зробити її ліпш ою органі­ зацією, скріпити торгівлю з комуністичними країнами й уникати » екстрем істів«, які готові попхати націю в конфлікт. Редакція зауваж ує, шо, оглядаючись на ці дві протиставні стратегії стосовно до холодної війни, ви хо­ дить ясно, що одна із суттєви х площин непорозуміння в ;дноситься до природи ворога, комунізму. Чи є атеїстичний комунізм морально злою ф іл ософ ією і нестерпною системою правління, яка мусить бути елі­ мінована навіть риском війни? Чи є зла система життя, накинена заблуканими, але з добрими інтенціями, ком у13

ністичними лідерами, які одного дня м ож уть побачити помилку їхн ьої системи? К атолицька Церква завж ди засудж увала комунізм, який заприсяг знищити всяку релігію, комунізм, як у своїй основі зл у систему ж иття, яка ограблює людину із Богом даної їй лю дської гідности. У підрозділі «Папські коментарі« редакція відмічає: Папа Павло VI, у своїй енцикліці »Екклезіям суам« ще раз підтвердив засудж ення Ц ерквою атеїстичної віри й перестерігає перед великими труднощами й небезпеками переговорів і роблення »торгів« з комуністами. »Для л ю ­ бителів правди дискусія є завж ди можлива« — підкрес­ лював Папа, але комуністи не вж иваю ть дискусії, »щ об ш укати й висловлювати об ’єктивну правду«, але щ об служ ити своїм власним еґоїстичним цілям. В енцикліці »Пацем ін Т ерріє« папа Іван сказав, що, не зважаючи на небезпеки і труднощ і переговорів з ком у­ ністами, гідні й корисні результати м ож уть бути досяг­ нені через таку дискусію , і там вони мусять так робити. Це у скороченні дві точки погляду, як у політиці, так у церковному комплексі,. Дві політики і два Папи. З огляду на неознайомленість учнів з проблематикою, -— форма вислову мусіла бути простою, за що, очевидно, вж е подбала редакція сама, відповідно стилізую чи від­ повіді. Дальше, є подана карта уярмлених народів больш евизмом та росту імперії, як теж графічно й ілюстровано по­ дані останні аґресивні акти В ’єтк он ґу проти Південного В ’єтнаму, і зокрема проти американських баз, та їхні втрати. Окремо, на черговій сторінці, подані контрольні питання для учнів, які стосую ться лиш е відповідей Я. Стецька, з поминенням, напр., таких проблем: 1. Я. Стецько сказав, щ о ЗДА повинні ще більше підтримувати ООН. 2. Він сказав, що багато з поневолених комунізмом націй є дозрілі до революції. 3. Ціллю АБН є відновити свободу уярмлених комунізмом країн. 4. Мілітантне християнство є характеристичне для політики ЗДА, як мілітантний атеїзм для совєтського комунізму. 5. Епізмент і к оекзи стенція є відкинуті Я. Стецьком. У рубриці »К у ток учителя« говориться, м іж іншим, таке: 14

Цього місяця відм ічується 20-тиріччя народження х о ­ лодної війни. У л ю том у місяці 1945 p., Ф. Рузвелт, Й. Ста­ лін і В. Черчіл зустрілися в Ялті, щ об продискутувати умови миру, який мав би наступити після ІІ-гої світової війни. Та це не був мир, але новий тип війни, щ о виріс з Ялтанської конференції, — війни, що не є ведена бом ­ бами й кулеметами, але економічною і політичною збр о­ єю та пропагандою. Вищ е були з ’ясовані два протилеж ні погляди, відносно світу в холодній війні. Я. Стецько і його прихильники розціню ю ть комунізм, як по суті злу ф іл ософ ію ж иття й систем у правління, сперту на ній, як морально нестерп­ ну. Вони протиставляться й поборю ю ть цю систему, бо вона заперечує Бога і права людини. З іншого боку, ба­ гато пляновиків закордонної політики вільного світу р оз­ ціню ю ть комунізм, передовсім, як вор ож у економічну й політичну систему, яка, як сенатор Ф улбрайт арґум ентує, — як довго не відкидається її доктрин і догм, буде раціо­ налізуватися, ревідуватися, і завж ди наново інтерпрету­ ватися у достосуванні до нових потреб і обставин. Звідси вони дор адж ую ть тактику вичікування й обсер­ вації. » К отра із двох точок погляду, — на дум ку ваш ої кляси, — була б найрозумнішим напрямком для вільного світу у холодній війні? Чи не повинні б пляновики за­ кордонної політики принаймні настільки п ри слуховуватися до думки таких м уж ів, як Я. Стецько, як вони радо розм овляю ть з лідерами комуністичних держ ав? Чи ваші студенти вваж ають, щ о погляд сенатора Ф улбрайта реп­ резентує дум ку більш ости американців?« Добре діється, щ о американські учні католицьких шкіл починаю ть займатися такою проблематикою, а наша точ ­ ка зор у є серйозно дискутована, і як видно із тексту, її позитивніш е оцінює здорова частина тих, щ о мають вплив на молодь, як погляд епізменту сенатора Фулбрайта. Пог­ ляди українця є ближ чі здорово думаючим американцям, як їх видатного лідера. У том у теж запорука перемоги на­ ш их ідей. Ідеї України, ідеї АБН у наступі, — це вж е не ф раза і на відтинку молоді. Пресбюро АБН

15

Ж И Т Т Є В И Й ІД Е А Л Ф О Р М У Є С В І Д О М ІС Т Ь П овертаю чись до теми виховання наш ої молоді, нам д овод и ться застановлятись над неґативними впливами і дж ерелам и їх п о ­ ш ирю вання. Під неґативними впливами розум ієм о в ся к у дію зовніш ніх чинників, яка відбивається в ід ’ємно на д у х ов и х , інте­ лектуальних і ф ізи чн и х рисах наш ої дитини, а які є складовим и рисами доброго хар актер у під християн сько-м оральн им і націо­ нальним оглядом . В залеж н ості від точного з ’ясування наш ого становищ а у в ід ­ нош енні д о ж и ттєв ого ідеалу й наш ої свідом ости в стремліннях до нього, ми будем о мати менш і, або більш і успіхи в питанні вихованн я. Ж и вем о сьогодні у світі, де повна ізоляція дитини в її б е з критичному періоді світосприймання від поганих впливів є не­ м ож л и в ою . На переш коді цьому по одній стороні стоять сер ед­ ники м асової пропаганди, щ о, заради матеріяльних користей, ш ирять чисте спустош ен н я в душ ах лю дей; по другій стороні стоїть природою даний молодій лю дині стимул до ж и ття і його пізнання. Цей стимул причиняється до притемнювання в молодій людині критичного сприймання ж и ттєв и х ф еном енів. М олода людина в наші часи в ж е зарання довідується про певні речі, які через радіо, пресу, телевізію і кіно, часто представлені в кр и вом у дзеркалі, і сама свідом ість про їх існування не дає їй спокою , аж доки вона не пізнає їх бл и ж ч е. В залеж ності від того, з як ої перспективи ця молода людина запізн ається з наяв­ ністю існування певного ж и ттєв ого ф еном ену, так і буде вона його сприймати. Я краз ці відірвані переж иття скл адаю ться д о ­ куп и і причи'нюю ться до творення правильного або неправильного світосп ри йм ан ня. П равильність, або неправильність світосприймання визначується віднош енням до ідеалів, які лягли в осн ов у наш ого ж и ття . І немає змислу критикувати м олодих лю дей за їхн ю поведінку по в'дн сш ен н і до ж и ттєв и х ідеалів, бо вони не були їм як слід пред­ ставлені . К ол и сь усі вияви д у х о в о ї твор ч ости 16

людини були

схопл ю вані

у ф орм и і подавані загалові музичними, поетичними, ма­ лярськими або скульптурними творам и. Т ворці такого мистецтва івалиеь митцями, геніями; за їх н ю твор ч ість сусп іл ьство їх л ю ­ било, ш анувало й ви н агородж увал о. В умах і душ ах молодих людей поставали баж ання наслідувати цих людей, при чому вони інтересувались їхніми творами, щ о мало величезний вплив на ф орм ування світогляду м олоді. А сьогодні? Наша молодь ви ходи ть у світ, який числ иться з людиною , праця як ої сейчас і безпосередньо приносить великі матеріяльні к ор и сті. І коли дум ка молодої людини к р у ж л я є тіл ь­ ки довк ола того, звідки взяти в скор ом у часі й багато грошей, то сил ою ф а к т у вона буде ш товхн ута на ті дороги, які до ци х середників в е д у т ь . Не все такі дороги є аморальні, коли розглядати їх під кутом писаного права й параграф ів. А , однак, хитрі маніпулянти, під плащ иком дем ократії і к р ути х параґраф ів, потрапили зі сторінок преси, радіо, телевізії і кіноф іл ьм ів звести скандали, порногра­ ф ію і аморальність на вулиці м іст. Заради ск ор ого й великого за р обітк у всяке мистецтво перестало бути виявом д у х о в о ї краси, щ о має ф ор м и й меж і, а п осл уж ило для повн ого затертя д у х о в и х ф ор м і границь м іж злим і добри м . Сприймаючи ф орм и новітнього мистецтва, молода нормальна л ю ­ дина його не розуміє, а буйна ф антазія заставляє його різно ін терпретувати. Т у т криється небезпека, щ о з різни х сторін чигає на молоді душ і наш их дітей. У дальш ом у, економічні умовини дали відносно молодим л ю ­ дям нагоду не тільки д обр ого заробітку, але та к ож вел ику к іл ь­ к ість віл ьн ого ч а су . В більш ості випадків західня молодь, а в тому, на ж аль, і наша, не належ но ви к ори стовує цей вільний ч ас. Ч ас праці повинен посл уж ити для заробітку на прож иток, але вільний час м усить бути використаний для плекання д у х о ­ вих, інтелектуальних і ф ізи ч н и х сторінок м ол одої лю дини. К ол и ви про ці і їм подібні речі говорите молодій людині, то вона вас розум іє і признає рацію, однак, рівночасно, ставить питання: »А чом у я не смію піддаватись цим ж иттєвим слабостям і пристрастям ? Я ж нікому тим кривди не роблю, кол и запи­ ваю ся чи кур ю , або щ ось п одібн ого. Це мною запрацьовані грош і й маю право їх пускати як мені п о д о б а єт ь ся «. Ваш а відповідь на такі твердж ення буде, щ о це ш кодить твоєм у зд ор ов ’ю і т . п. А вслід за тим п очуєте відповідь, щ о і зд ор ов ’я є моє! І ось приходим о до висновку, щ о не вистачає усвідом ляти л ю ­ дину про ш коди, які випливаю ть із неґативних впливів для її (Закінчення на стор. 18 ПГ* 17

ТАРАС Ш ЕВЧЕНКО І М ОЛОДЬ ( Д О 150-РІЧЧЯ З Д Н Я Н А Р О Д Ж Е Н Н Я ) (Продовження із ч. 2 (74) Проф. П. САВЧУК Б о москалі ч у ж і люди, Т я ж к о з ними ж и ти ; Немае з ким поплакати, Ні п о гов ор и ти . Т . Шевченко

ВІД ВИ КУПУ ДО ЗАСЛАННЯ (1838-1847) Новий період у ж и тті Тараса Ш евченка, щ о характери­ зується вільністю від кріпацької залеж ности, являється великим трію м ф ом на ж и ттєвом у ш ляху, орлиним злетом на Парнас; поступом, за який майбутній геній завдячує в перш у чергу Богові за Його поміч, і особи стом у хи стові; своїм природним здібностям. Без цих двох головних чин­ ників — Б ож а поміч і природна здібність — не бувати Ш евченкові в рядах кориф еїв світової слави — геніїв людства. Н іякі л ю дські матеріяльні й моральні впливи не д о­ помогли б Ш евченкові стати духовим провідником великої україн ської нації з її тисячолітньою к ул ьтурою , якби не було на це Б ож ого благословення й природного талану. Б удучи глибоковіруючим, Ш евченко завж ди звертався за допомогою до Бога й дякував йому за повсякчасну поміч. » Слава Богу милосердному, ж ив і

зд ор ов ’я або х а р а к тер у . Ви м усите н еобхідно дати пояснення, щ о і зд ор ов ’я і характер, у сі д у х о в і та ф ізичн і сили м усять посл уж и ти щ е вищим, як особистим егоїстичним ц іл я м . Щ ойн о узм істовлена свідом ість дасть за п ор у к у того, щ о молода людина не тіл ьки збереж е, але й розвине всі св ої сили на благо ж и ттєв и х ід еа л ів . Ст. Костюк — гол. К У СУМ в Німеччині 18

здоров«, — писав Ш евченко в своєм у листі 1 5 т о листо­ пада 1839 р. з П етербурґу в У країну своєму рідному братові Микиті. Ш евченка, як вільного від кріпацтва, приймають о ф і­ ційно «стороннім учнем« (вільним слухачем) до Академії М истецтв. Йому минуло тоді двадцять чотири роки. Він входить до гурту освічених людей, з котрих деякі були видатними особистостями в м осковськом у суспільстві, слово яких мало велике значення, навіть у царському дворі (В. Ж уковський), інші мали рішаючий голос у навчанні Ш евченка в Академії (К. Брюлов, О. Венеціянов та ін.), а ще інші мали й надалі великий вплив у його дальшій самоосвіті (Євг. Гребінка). В Академії Ш евченко почуває себе щасливим, вільним, мов випущений птах із клітки. Це було не до подумання, щ об учорашній крі­ пак, учень якогось маляра, який міг коверзувати ним, як сам хотів, сьогодні він у державній Академії Мистецтв, у столичному місті Петербурзі, доступ до якої мали лише дворяни і привілейовані особи. Б о до всіх тодіш ніх вищих ш кіл суворо заборонялось приймати кріпаків. У пра­ вильнику Академії, затвердж еному 1830 року, записано окремим пунктом, що дітей кріпосного стану назавжди забороняється приймати до Академії. Ш евченко ще до викупу з кріпацтва відвідував акаде­ мічні кляси, куди він входив завдяки Сош енкові та М окрищ -кому. А також пропускав його позувач-кріпак Тарас Малишев. В Академії вж е було кілька учнів з українців-кріпаків, як Дараган, Д. Безперчий, Д. Маляренко, Г. Усенко, що радо привітали свого нового друга Ш евченка. Крім цих нових друзів, у Ш евченка вж е були близькі друзі, з якими він познайомився був раніше, як А. М окрицький, Ів. Сошенко, Г. Михайлов, В. Ш тернберґ, Ф. Ткаченко, М. Сажин, П. П етровський, В. Раев та інші. Як бачимо, це був досить поважний гурт друзів з акаде­ мічної молоді, яка з великою прихильністю поставилась в А кадем ії до Ш евченка. Деякі з них навіть увійш ли з Ш евченком в інтимні зв ’язки, щ о було для нього великою моральною підтримкою. Т ом у він чувся не дуж е вж е й осамітненим. Деякі з друзів Ш евченка були передових, політично-демократичних думок, на яких вплинув євро­ пейський гуманізм і ф ранцузька революція. Чималий був так ож вплив революційних рухів м осковської імперії; 19

згадувався збройний виступ декабристів (1825 р.) у Пе­ тербурзі та в Україні, які виступили проти м осковського самодержавства, хоч про ці виступи суворо заборонялося прилюдно говорити. Передова демократична молодь спів­ чувала селянськом у повстанню, різним заворушенням проти кріпацької неволі, зокрема в Україні, О рганізову­ вались таємні політично-революційні гуртки (Петрашевці), які ставили своїм завданням боротьбу проти кріпацтва. Не можна заперечувати суспільно-політичного впливу в П етербурзі й на Ш евченка. Це цілком зрозуміло, коли простудію вати ту історичну добу, з її політичними, ек о­ номічними й соціяльними внутрішніми та зовнішніми подіями. Розклад ф евдально-кріпосницької системи п о­ силює розвиток промислового капіталізму в М осковщ ині та в Україні. Внаслідок цього стає ж орстокий визиск покріпаченого селянства кріпосниками. В протест цьому вибухаю ть селянські повстання, заворушення, які ж ор сто­ ко придуш ується фізичним катуванням, у в ’язненням, засланням у Сибір тощ о. Одночасно посилю ється м ос­ ковська цензура, придуш ується вияв вільної думки. В Україні забороняється вживання української мови, при­ душ ується кож ен вияв національного відродження. Ці утиски не проходили без уваги академічної і позаакадемічної молоді; очевидно, і старш их провідних діячів демократичної думки й напрямку. До передових демократичних поглядів належали в Академії К. Врюлов, О. Венеціянов, В. Григорович та ін. А також певна частина учнів Академії, в тому ж числі й Ш евченко. Ці передові проф есори тодіш ньої Академії були проти кріпосного права й ж орстокого самодерж ав­ ства, хоч і не виступали з революційними ідеями. Найвидатніш ою постаттю серед проф есури був К. Брюлов, який ставився уваж но й чуло до своїх учнів, дбав не лише про їх ф аховий рівень знань, але й про їх загально­ культурний розвиток, зокрема давав м ож ливість індиві­ дуального творчого розвитку своїм учням. Це було дуж е важливим чинником у ті часи навчання в Академії. Бо дослідники Академії цього періоду називають її «п охм у­ рою казармою « і, критикую чи її президента Оленіна, пиш уть: »Він . . . зумів перетворити її в таку ж п охм уру казарму, в яку його високий покровитель, ф ельдф ебель на троні, Микола І перетворив усю Р осію « (»И скусство«, 1940, стор. 52). Одночасно дослідники зазначають, що в 20

стінах А кадем ії велась боротьба прогресивних і реакцій­ них сил: »У замкнутій казенній установі, якою була Академія, кипіла невпинна боротьба проти омертвляючого академізму та рутини . . . всупереч цій системі і в боротьбі з нзю виросли яскраві худ ож н і таланти, які зуміли вира­ зити в своїй творчості реальне ж и ття« (»И скусство«, 1940, стор. 4). До цих яскравих талантів належав і Тарас Ш евченко. До цього, для ознайомлення, подаємо систему навчання в Академії. Термін навчання в Академ ії був ш ість років. Учні в Академ ії поділялися на два відділи: вищий і нижчий. У вищ ом у відділі учні називалися академістами перш ого ступеня, а в ниж чом у — академістами другого ступеня. Повний к урс навчання в Академії складався з ш ести навчальних клясів: двох рисувальних, де відбува­ лося малювання (копіювання) з ґравю р; двох ґіпсових, де в перш ому відбувалося малювання ґіп сови х голів, а в другому — ґ і п с о е и х ф ігур та двох натурних, де відбува­ лося малювання з натури. П ерехід з однієї кляси в наступну відбувався за спеціяльними екзаменами в кінці кож ного місяця та кож н ої третини року, за постановою ради Академії, після розгля­ нутих і оцінених відповідних праць, поданих учнями. Великі екзамени відбувалися для всіх учнів у кінці закінчення академічного року, які давали (чи не давали) право переходу в наступну (вищ у) клясу академічного року. Ці іспити переводу з ни ж чої до вищ ої кляси були д у ж е суворі. В правильнику Академ ії про це було зазна­ чено, щ о »іспити в частині малярства робити з особливою сувор істю «. Т ом у й не диво, щ о деякі учні залишали Академію, не витримавши переводних екзаменів. Після закінчення повного к ур су навчання, випускники одерж ували звання клясного або неклясного маляра. Звання клясного маляра присудж увалося радою Академії мистецтв тим академістам, яких нагородж увано золотою медалею. В 1840 році були зроблені деякі зміни в навчальній програмі Академії. Частинно були скорочені загально­ освітні курси, щ о існували в Академії для учнів, які не мали закінченої академічної освіти. Натомість була пош и­ рена програма з ф ахови х предметів. Ця зміна м отиву­ валася тим, щ о до Академії мають вступати абсольвенти 21

з відповідною академічною освітою . Очевидно, передба­ чувалися вийнятки щ одо вступ у без відповідного осв іт­ нього цензусу. Для цього треба було б мати рекомендації визначних ф ахівців або впливових осіб. Таку, власне, ф а х ов у рекомендацію для вступ у в Академію М истецтв мав і Ш евченко в особах Брю лова, Григоровича, В енеціянова та ін. О бов’язковим предметом навчання зали­ шалася м осковська мова, а для архітекторів щ е й мате­ матика. А ле ці зміни в навчальному пляні А кадем ії вж е не вплинули неґативно на Ш евченка, як на деяких інших. Ш евченко вж е встиг був здобути собі відповідні акаде­ мічні знання, спочатку на курса х в А кадем ії та в інш их ви соки х ш колах. А також особи стою сам оосвітою — чи­ танням і студію ванням різної наукової лектури, к ор и сту­ ю чись бібліотекою Академії, приватною бібліотекою К. Брюлова, Єв. Гребінки та інш их знайомих. До важ ливих рис праці Ш евченка над собою належ ало надзвичайно серйозне прагнення доповнити собі недо­ статні академічні знання. Т ом у він з великою наполегли­ вістю студію вав в Академ ії історію мистецтва, анатомію, перспективу, мітологію, ф іл ософ ію , історію давньої Греції тощ о. Одначе, Ш евченко відчував, щ о цього всього було щ е замало, щ об рівнятися з учнями-академістами, які мали закінчені відповідні школи:, гімназію, семінарію чи інші учбові заклади. Без цих академічних знань н іхто не міг був бути прийнятим в учні-академісти. Т ому й Ш евченко був прийнятий як вільний слухач, х оч користувався усіми правами учня-академіста. А ле Ш евченко був свідомий свого становищ а в знанні, в порівнянні з учнями-акаде­ містами. Т ом у він береться за академічне навчання, щ об за відповідний час, в процесі навчання в Академії, набути ці знання в інш их ви соки х ш колах. Ш евченко д у ж е уваж но слухав лекції з анатомії проф . І. Б уяльського та лекції з зоології проф . С. К уторги. Х одив та к ож на виклади до «В ольного Е коном іческого О бщ ества«, де вивчав ф ізи к у, математику, хемію , ботаніку, геологію, географію, психологію та інші предмети. До цих академічних наук, які Ш евченко набував у ви­ соки х ш колах, треба додати, щ о він глибоко п ростудію вав українознавство, починаючи з найдавніших часів К и їв сь­ к ої Р уси -У країни аж до його сучасности. Ш евченко хотів глибоко знати історію України, її героїчного народу, щ о 22

причин став загарбаним і поневоленим і Австро-У горщ иною . Найважливішими історичними документами старої України були літописи. Найбільш відомі українські літописи — це «П овість временних літ« (К иєво-П ечерське зведення 10-12 ст.), де розповідається про події в у сіх давньоукраїнських землях, та Галицько-Волинський літопис, щ о зберігся в Іпатіївському літописному списку 14 ст. Л ітописець розповідає в першій частині найважливіші події (1201-61) Галицької, а в другій частині (1262-91) — Волинської земель. Цінни­ ми історичними джерелами є українські літописи 14 і початку 17 ст. — Густинський, Львівський, М ежигірський, О строзький і Київський літописи. Всі вони багаті на історичні події свого часу в Україні. з

історичних

М оскоещ иною

Важливими історичними документами є т. зв. К озацькі літописи 17-18 ст., де автори ш ироко виствітлю ю ть події в Україні тих часів, використавш и багатющі дж ерельні матеріали як українські, так і іноземні. Велику історичну цінність становлять літописи Г. Граб’янки і С. Величка та «Л ітопис Самовидця«, невідомого автора. В них пода­ ється достовірні ф акти з історії України, Польщі, Ш веції, Молдавії, Волощини, Криму, Туреччини, Угорщини та Московщ ини, про щ о найбільша хотів знати Ш евченко, бо ці держави мали широкі стосунки в ході історії укра­ їнського народу. Всі українські літописи мають велику історично-докум знтальну й літературно-м истецьку цін­ ність і становлять духові пам’ятки української нації. (Далі буде)

Культ матері у Шевченка Інж. Зинаїда ВИТЯЗЬ

У країн ськ а мати, яка на протязі наш ої істор ії показала стільки величі у своїй тяж кій ролі ви ховател ьки молодого покоління, висвітлена в твор а х наш их поетів і письменників, як приклад материнської лю бови, материнської присвяти, м атеринської сам о­ п ож ер тви . А л е чи не найбільш е й чи не найкращ е показав у всій її д у ховій красі Тарас Ш евч ен ко. У св о їх чисельних творах, присвячених укр аїн ськ ій ж інці, він приділив д у ж е багато місця зокрема укр аїн ськ ій м атері. Т я ж к е його дитинство, яке у великій мірі бу л о вислідом його раннього сирітства, залиш ило глибоку відбитку в й ого ду ш і на ціле ж и т тя . Сум за тепл ою м атеринською л ю бов ’ю, за «втраченим раєм«, проглядає в багатьох його тв ор а х . Так, у спогадах про св ої дитячі роки пиш е: Там матір добрую мою, Ще молодую, у могилу Нужда та праця положила; Там батько, плачучи з дітьми (А ми малі були і голі), Не витерпів лихої долі, Умер на панщ ині... А ми Розлізлися межи людьми, Мов мишенята.

24

У цих к іл ь к ох поетичних р яд ка х поет показує нам не тільки велику родинну трагедію , але та к ож і велику ролю, я к у відограє українська мати у своїй родині, де після її смерти залиш аю ться безпорадними не лиш е діти, а й б а т ь к о ... П ісля ареш ту у справі К и р и л о-М етод іїв ськ ого Братства, коли Ш евчен ко знаходи ться у в ’язненим у найстраш ніш ій того­ часній тю рм і — П етропавл овській ф ортеці, він виливає к р ов свого серця, щ о його крає лезо туги за родин ою , за втраченою матір’ю, — в сл овах: І я згадав своє село: Кого я там коли покинув, І батька й матір в домовині. . . І жалем серце запеклось, Що нікому мене згадати. . . А л е побачи вш и з -з а ґрат прибиту горем матір, свого К остом арова, відом ого україн ського історика, щ о карався із ним у в ’язниці, він каж е:

друга разом

Дивлюсь: твоя, мій брате, мати, Чорніша чорної землі, Іде, з хреста неначе з н я т а ... І закінчує м олитвою до Б ога, найсвятіш у си н івськ у лю бов:

в

яку

вкладає

найглибш у

й

Молюся, Господи, молюсь! Хвалить Тебе не перестану, Що я ні з ким не поділю Мою тюрму, мої кай дан и !... Пізніш е, коли він опиняється на засланні, зн ову печаль і ж аль за родиною , за м атір’ю, тою н ай дор ож ч ою у світі істотою , огортає його душ у : Добро, у кого с господа, — каж е він, А в тій господі е сестра, Чи мати добрая! Добра, Добра такого таки зроду У мене, правда, не було. . . І добавл яє: Я думав: де б того добра, Письма чи матір, взять на світі? В елику лю бов, як у зберігав п оет ціле св оє ж и ття до св о єї рідної, так рано втраченої, матері, він переносить на у кр а їн ськ и х матерів, і цією л ю б ов ’ю просякнуті майж е всі й ого твори, які він їм при­ свячує .

25

З я к ою н іж н істю він пиш е про м ол оду матір: Нічого кращого немає Як тая мати молодая Зі своїм дитятком малим У наш'м раю на землі. А б о у вірш і »С адок виш невий кол о ха ти « він ніж ним и барвами зм ал ьовує і к р а су у к р а їн ськ ої природи, і кр асу у к р а їн ськ ої р о ­ дини, того »р аю на землі«, де мати є д у х ом лю бови, опіки й науки для св о їх д іт е й . На ж аль, таки х привітних радісних картин мало в й ого твор а х, як бул о їх д у ж е мало в ж и тті у к р а їн ськ ого народу. П оет більш е пиш е про страж дання у к р а їн ськ ої матері, він убол іва є над її т я ж к о ю дол ею , але, разом із тим, він п ок а зує в біл ьш ості св о їх творів, щ о невинссим і ж и ттьов і ум ови, в як и х залом алася б б у д ь -я к а людина, — не зламали д у х а у к р а їн ськ о ї матері, а н ав­ паки, піднесли й ого на щ е вищ ий щ а бел ь. Це, однак, не означає, щ о він ід еалізує у к р а їн ськ у матір, малю є якийсь уявний казкови й обр а з. У й ого тв ор а х ми зустр іч аєм о й недобрих матерів, л е гк о ­ ва ж н и х і н едбали х. У баляді »У топл ена«, за нехтуванн я своїм и м атеринським и о бо в ’язками, як небесна кара, ду ш ею негідної матері овол одіває страш на х в ор оба — заздр ість до с в о єї вл асної д оч к и . Це приводить її до т я ж к о го гр іху, за який вона терпить лю ті м уки після св о єї см ерти. Він п ок а зує та к ож матерів, які, ніби лю блячи св о їх дітей та дбаю чи за їх н є добро, т у р бу ю ть ся більш е їхнім матеріяльним забезпеченням і ч асто н е х ту ю ть щ и ­ рими святим и почуттям и цих дітей, х о ч це доводи ть у біл ьш ості до трагедій, як, наприклад, у поем і »П етр усь«, у якій поет за стерігає: Моліте Господа, дівчата! Меліте Господа, щоб мати І вас отак не завдала! За генерала, за палати І вас отак не продала! Т акі матері виведені та к ож у поемі «Ч ерниця М ар’яна«, у вірш і «П ородила мене мати« і ін. У поемі »Т и та р :вна« показана інша мати мати, яка від р ікається св о єї дитини, за щ о вона ж о р ст о к о к а р ається . А л е які б різном анітні не були ту т сю ж ети його т в о ­ рів, їх п ов ’язу є один д у х , — віра в найвищ у справедливість, яка рано чи пізно має покарати за к ож н е вчинене зло. Зате я к у велич д у х а виявл яє Ганна, молода мати, у поемі »Н а й м и ч к а «. О пинивш ися в т я ж к о м у пол ож ен н і зі св о єю малень­ к о ю дитинкою , вона не ш укає в и х од у для себе, вона не стає на ш л ях, яий позбавив би від стр аж д ан ь і мук її сам у. П овна га­ 26

рячої лю бови до дор огої істоти, якій вона дала життя, повна ма­ теринської присвяти цій невинній істоті, вона насамперед думає про долю св оєї дитини і дбає про її щ астя. Знайш овш и добре й заможне бездітне п одруж ж я, вона підкидає їм свого сина, щ об р.ін мав родинне тепло, щ об він мав батька і . . . матір. А с а м а ..., як наймичка у прибраних батьків своєї дитини присвячує їй ціле своє ж иття, не сміючи нікому признатися, щ о вона є справж ня її м ати . І тільки в останню хвилину свого життя, умираючи, вона відкриває син ові свою таємницю . Скільки інш их численних світлих прикладів глибокої материн­ ської л ю бови й ніж ности, самопосвяти й ж ертовн ости показує Ш евченко. К ого не зворуш ить до глибини душ і мати, яка: На панщині пшеницю жала, Втомилася, — не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать... Ж иття її міститься в її дитині! Мати, яка заради дитини забуває всі свої потреби! В поемі »В ідьма« поет підносить велич християнського духа української матері до найбільш их верш ин. Тяж кий хресний ш лях переходить ця мати, страж даю чи спочатку як ж інка від наруги і знущ ань свого недолю дка-пана, а пізніш е, коли її діти підрос­ тають, вона страж дає за них як мати від наруги над ними того ж самого ката. . . Страш ні потрясення доводять її до меж і бож евілля, але згодом душ а її просвітл ю ється сяйвом великої Х р и стов ої л ю ­ бови, яку він заповів у момент с в о їх найбільш их земних мук на хресті, прощ аю чи своїм м у ч и т е л я м ... П одібне д ух ов е очищ ення й піднесення понад у сією земною підлістю і злом ми знаходимо щ е в інш ої матері, яка ж ила в страшні часи переслідувань перш их християн, у матері А лкіда в поемі »Н еоф іти«, про яку поет пиш е: .............................. І спас Тебе розп’ятий Син Марії, І ти слова Його живії В живую душу прийняла... Глибокий патріотизм, який перемагає найсильніш е почуття кож н ої матері — лю бов до власної дитини, — виявляє українська мати у поемі »К атер и н а«. За те, щ о її донька покохала москаля, ворога свого народу, ця мати відрікається від своєї дочки, х о ч знає, щ о тим принесе вона т я ж к і страж дання й муки не тільки для неї і її дитини, а й для себе с а м о ї... Б езмеж но страж даю чи вж е, вона виявляє понадлю дєьку силу духа, коли звертається до Катерини: 27

Що, весілля, дсню моя? А де ж твоя пара? Де світилки з друженьками, Старости, бояри? В Московщині, доню моя! Іди ж їх шукати, Та не кажи добрим людям, Що е в тебе мати. Проклятий час-годинонька, Що ти народилась. . . Як би знала, — до схід сонця Була б утоп ила... Здалась тоді ти б гадині, Тепер — москалеві... Доню моя, доню моя, Цвіте мій рожевий! Як ягідку, як пташечку, Кохала, ростила На л и ш ен ько... Дошо моя, Що ти наробила?... О д д я ч и л а !... Іди ж шукай У Москві свекрухи! Не слухала моїх речей, То її послухай! Іди, доню, найди її. Найди, привітайся, Будь щаслива в чужих людях, До нас — не вертайся! Не вертайся, дитя моє, З далекого к р а ю ... А хто ж мою головоньку Без тебе сховає? Хто заплаче надо мною, Як рідна дитина? Хто посадить на могилі Червону калину? Хто без тебе грішну душу Поминати буде? Доню моя, доню моя. Дитя моє любе, — Іди до н а с !... Ц ей монолог, який відбиває страш ну душ евн у бор отьбу, де на 28

ш аг станули два найш ляхетніш і почуття людини, св оєю силою і глибиною нагадує безсмертні трагедії античної Греції. Л ю бов до свого народу й зокрема до укр а їн ськ ої ж інки-м атері, що, поділяю чи всі поневіряння безправної уярмленої нації, несла ще свою тя ж к у долю кріпачки, зал еж н ої від пан ськи х прим х і пристрастей, — у Ш евченка перепліталася з л ю б о в ’ю до У країни, яку він називає М атір’ю, як у він наділяє всіми рисами доброї лю блячої М атері, до якої він звертається як до М атері, і за яку кривавиться його серце, як за н а й дорож чу М а т ір ... У св оєм у »П осланії«, навчаю чи бр атн ьої лю бови, він к а ж е: Обніміте ж, брати мої, Найменшого брата, — Нехай Мати усміхнеться, Заплакана Мати! Там ж е він нагадує: ...Х т о Матір забуває, Того Бог к а р а є... В «Р озвитій М огилі« поет пи тається: Світе тихий, краю милий. Моя Україно! За що тебе сплюндровано, За що, Мамо, гинеш? Чи ти рано до схід сонця Богу не молилась? Чи ти діточок непевних Звичаю не вчила? Ж о р ст о к о картаю чи запроданців і перевертнів Ш евченко обу р ю ється : Україно, Україно! Оце твої діти. Твої квіти молодії, Чорнилом политі, Московською блекотою. В німецьких теплицях Заглушені. Плач, Украйно, Бездітна вдовице!

у

поемі

»Сон«,

Л ю блячи й ш аную чи укр а їн ськ у матір, земну матір, — лю блячи й убол іваю чи за М атір’ю -Б а тьк ів щ и н ою , Ш евченко виявляє у своїх твор ах найбільш у л ю бов до Н ебесної М атері, ідеалу в сіх матерів, П речистої Діви М арії. В »Ір ж авц і«, в гарному поетичному оф орм л енні історичного пере­ казу, поет оповідає про М атір Б ож у, яка, як справж ня мати, ділить гір ку дол ю запорож ців після зруйнування Січі, яка плаче 29

разом із ними за втраченою У кр а їн ою і яка не р озл у ч а ється з ними, а ж поки не п овер таю ться вони д о д о м у ... У своїй прекрасній поемі »Н еоф іти« він прославляє її та просить, як матір, просвітити, навчити його: Благословенная в женах, Святая, Праведная Маги Святого Сина на землі. Не дай в неволі пропадати, Летучі літа марно тратить, Сксрбляїцих Радосте. Пошли, Пошли мені святеє слово, Святої правди голос новий. І слово розумом святим І оживи і просвіти! В ерш и ною й ого поетичних твор ів і верш иною його най святіш ої л ю бови й найглибш ого вш анування Б о ж о ї М атері — є присвячена їй поема »М арія«, я к у написав поет в останні роки свого ж и ття . Ц я поема дає нам повну у я ву про в сю кр асу Діви М арії, душ евн у й тілесну, під час ї ї земного ж и ття : Такої Божої краси Ніхто не у зр и ть ... Б езж ур н а ю н ість серед краси природи й л ю бови оточення, п ер ­ ш і турботи, як легенькі білі хмарки на ясном у н е б і ... А ле поет у ж е убол іває над долею, яка призначена цій невинній молодій істоті: О, Світе наш незаходимий! О, Ти Пречистая в женах! Благсухальний зельний крине! В яких гаях, в яких ярах, В яких незнасмих вертепах Ти заховаєшся од спеки Огнепалимої тії, Що серце без огню розтопить І без води прорве, потопить Святії думоньки Твої?! — Ніде! ............ за Сином Повинна будеш перейти Огснь пекельний... П р и ход ять перш і с т р а ж д а н н я ... У теча до Є г и п т у ... Сумне перебування на ч у ж и н і... Сумний повор от до зруйнованої о с е л і... І зн ову поет, уболіваю чи, каж е: ЗО

Шевченківська академія в Шарлеруа (Бельгія). Праворуч редактор радіовсї програми радіовисильні Гейно, п. Лефевр, — читає реферат про творчість Т. Шевченка, ліворуч, пані Жуліет Дек£м, — рецитаторка творів нашого Кобзаря. Маріс, горенько з Тобою! Молися, серденько, молись! Окуй свою святую силу, Довгстерпініем окуй, В сльозах кривавих загартуй! Т я ж к е ж иття освітл ю ю ть промені материнської р а д о с т и ... П ісля навчання у синагозі малим Ісусом книж ників і ф ар и сеїв: . . . радість Матері Марії Неізреченная! Месію. Самого Бсга на землі Вона вже з р іл а ... І пізніш е: ................ за Ним, За Сином Праведним своїм, І Ти пішла. Аж поки-поки не дійшла Аж до Голгоф и...

31

Коли ж після розп’яття свого Вчителя, зібралися Його учні: — Ти, Великая в женах, І їх униніе і страх Розвіяла, мов ту полову, Своїм святим огненним словом: Ти дух святий свій принесла В їх душі вбогії. . . Хвала І похвала Тобі, М а р іс !... Як райдужне сяйво увінчує цей прекрасний твір молитва до Богоматері: Все упованіс моє На Тебе, мій Пресвітлий Раю, На Милосердіє Твоє, Все упованіс моє, На Тебе, Мати, возлагаю. Святая Сило всіх святих! Пренепорочная, Благая! Молюся, плачу і ридаю: Воззри, Пречистая, на них, Отих окрадених, сліпих Невольників. Подай їм силу Твойого мученика-Сина, Щоб хрест-кайдани донесли До самого самого краю! Достойно Пітая. Благаю, Царице неба і землі! Воньми їх стону і пошли Благий конець, о Всеблагая! Цим гарячим благанням закінчує свій земний шлях наш Вели­ кий П о е т ... Всю свою глибоку лкібов і віру виливає він у цій своїй останній »пісні«, — віру у »благий конець« всім терпінням і стражданням свого народу, той »благий конець«, що віщує він пророчими словами: Встане Україна І розвіє тьму неволі! Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти!

У™ Г ™ „ я

; хто винайшов номпас?

і; цей день, в цей третій день 3 Х то винайшов компас J сі і голубінь неоес, (Ь невідомо. Але історія компаса, і біла зелень трав, Jj тобто намагніченої стрілки, ш і і оіла віточка вишень вказує безпомилково просто ші псе каже нам: північ, є така. Воскрес! Воскрес! a g китайських книгах збері15 цей день, в^ цей третій день гається така леґенда: 5.000 літ і правда і любов J? тому імператор Х у-А н -д і перепєремсгли брехню і люту злобу W слідував монгольського хана. і встав (b Монголи відступили в пустиню Ісус Христос J (очевидно, у пустиню Гобі). В у славі (Г пустині вершники монголи підз гробу! ^ несли величезні хмари пороху, .

.

.

.

г.

сУ т а к

що

порох

н а в іт ь

закрив

храмі з блисків і олакиту * сонце Китай ; збилися 3 вір_ мішається віток зелена хоругов! ІЬ ного шляху й усЬому військові На стебелинах J) загрожувала загибель. заблисло срібло рос 5f і квіти білі як алмаз ^ щоо вивести своє схилились перед Божим Сином J) військо з пустині, імператор і гомонять: Воскрес Христос! (f Х у-А н -д і встановив на своїй Принижені, нещасні, Ч| «олесниці залізного чоловіка, радіймо враз! <2 якого „ И0МУ подарував один / мудрии китаєць. Рука залізноХай щезне т у г а ... _ 'Ь г0 чоловіка завжди вказувала Берім сьогодні шати ясні J) на північ. Імператор Х у-А н -ді і крашанки червоні У орієнтувався за допомогою цьоу долоні, V го своєрідного компасу і вивів і стрічаймо друга, 3 своє військо з пустині, вітаймо брата: ^ 800 рок-в тому араби вж0 Воскресла Правда на хресті J свідомо користувалися компа[ розп’я т а ... v Сом. Вони робили компаси у Хоч бачимо свій шлях (s вигляДі намагнічених залізних у тернах, ^ Р и б о к . Рибку клали на воду але ми знаємо, по днях страж- ¥ й вона неодмінно поверталася [дань (ь головою на північ. __ Голгофи Італійські купці, які торгуйде Воскресіння день! (ґ вали з арабами, привезли ROM­ 'S пас в Европу. Але італійці Ми с viiло ставимо життю чоло - J зробили компас вигляді ж абдля нас у срібні дзвони * ки КомпаС! який уживаетЬся дзвонить джерело, ^ сьогодні з намагніченою стрілДлр пас лунає великодній дзвін: J) кою, що обертається на штиф— Христос Воскрес! ^ тику, з’явився на початку XIV століття. Проф. В. Шалі У

J

33

Від ікри до дискусій д.

М ОТРУК

М ож е не всім була відома жалюгідна вихватка студентсь­ кого клю бу в Ньюарку, до яко­ го наші студенти запросили на дискусію больш евицького політрука — Ю рія К очубея з ООН. У ж е перед цією доповід­ дю почалася гаряча »війна«, і хоч ініціятор зрезиґнував із становища голови клюбу та просив управу анулювати його пропозицію, — то все ж таки більш ість управи рішила за­ просити «представника У країн и «. Рішення управи клюбу було підтримане д-ром Тарасом Гунчаком, який пізніше прово­ див цією дискусією . Не помог­ ли переконування ані накази СУ СТА, бо кілька амбіціонерів рішили, щ о в демократичних умовинах вони є управнені ро­ бити навіть те,і щ о не лежить у їхній компетенції. На сторінках щ о д е н н и к а »Свобода« писалось досить про деталі цієї події, і у підсумованні всі засудили такий виб­ рик наших студентів, як ж алю ­ гідну подію, щ о осоромила час­ тину української еміграції. За­ гал недвозначно ствердив, що таке поступовання це наочне оплюгавлення у к р а ї н с ь к о ї спільноти і її ідеї, бо М осква була, є і буде завжди нашим ворогом . Самий реферат рафінованого українського яничара мав ха­ рактер наскрізь пропаґандивний, у яком у говорилося про »вільну Україну« у спілці із »старшим братом ». М осковсь­ 34

кий політрук повністю осягнув свою мету, бо після його реф е­ рату більш ість чуж и х проф е­ сорів і студентів вийшла, а залишились наші майбутні »по­ літики», які хотіли засипати »твердими арґументами« раф і­ нованого вислужника М оск ви . На ж аль, це їм цілковито не вдалося, бо він наперед вгаду­ вав їхні питання. Якщ о для К очубея деякі питання були невигідні, то він їх іґнорував, а коли завзяті дискутанти по­ чали нервуватись і підносити тон дискусії, то університетська поліція їх заспокою вала. Після цього реферату, коли з боку української спільноти посипались протести супроти такого поступовання студентів, тоді д -р Гунчак дав публічне вияснення. А ле у цьом у ви­ ясненні було не раз важ ко д о ­ гадатись, що він має на думці. Раз твердить, що загальними напрямними української полі­ тики повинен займатись У К К А , а в іншому місці пише, що »важне, де та хто має гово­ рити» . Найбільше йому не по­ добається, що »по нинішній день деякі групи щ е не навчи­ лися шанувати гуманно-християнських засад свободи слова« (цікаво чий ого). К вестіонував теж право мандату української спільноти для редакції »С вободи«. Протести СУСТА, що торкались цієї справи, для нього є недемократичними ме­ тодами, якими тероризується

членів управи клюбу. Він по­ дав теж інші причини, з яких виходить, що всі винні, лише не він . Д-р Гунчак намагався довес­ ти, що ця дискусія не принесла шкоди українській спільноті, а нам, однак, цікаво знати, яку користь вона принесла. Після неї Москва матиме добру на­ году говорити поневоленим ук­ раїнцям про переговори з »елітою« української еміграції, які велися між студентами і пред­ ставниками «українського уряду« при ООН. Напевно чітко буде підкреслюватися, щ о К о­ чубея запросили українські сту­ денти, а мовчатиметься про те, які питання йому поставлено. Ця жалюгідна подія може розбудить загал українського студентства та зрушить його до усвідомлюючої праці серед чужинців на користь наших національних ідей. Внизу подаємо зміст летючки, що її з Бронксу розіслали ук­ раїнським організаціям і пресі невідомі особи. Деякі слова (напр. »патриоти« зам. патріо­ ти) та стиль недвозначно свід­ чать про те, щ о її автори походили зі совєто-московських кіл.

*

ч*

«Учітесь, читайте, І чуж ому научайтесь Й свого не цурайтесь«, — вчив Великий Кобзар. Молоді властива допитли­ вість, вона прагне розібратися в помилках своїх батьків і саме через це Українська Студент­ ська Громада при Університеті Рутгерса (Ньюарк) 8 квітня ц. р. була господарем доповіді про Україну, яку на її запро­ шення виголосив член місії УССР в ОН Юрій Кочубей. Подія взагалі буденна серед цивілізованих людей, а тим

більш серед студентства, але погляньмо якого скандального резонансу набула вона в колах наших ортодоксів від самостійности. Першою здійняла галас «Сво­ бода», конче вимагаючи від СУСТА виключення Громади з його складу, закидуючи про­ фесорові Т. Гунчакові, пані Наді Кочмар, її батькові та сестрам ледве не безпосередні стосунки з ворогом та (який ж ах!) прихильність до політики коекзистенції, що її провадить УГВР, керована другом М. Лебедем. До цього з блискавичною швидкістю приєднався «Шлях перемоги», в якому члени »Коза Нсетра« з берегів Ізару взялися повчати нас, вільних Громадян ЗДА, правилам демо­ кратії у суспільному ж иттю. Видно як чуми бояться Ігор Чума, Богдан Футей та Зеня Турчанин почути слово про рідну землю Батьків та про ідею коекзистенції. Нас не ди­ вує бажання »сполокувати нам мозги« з боку тих,: котрі навіть пам’ятник Великому Тарасові уявляють собі тільки у вигляді сховища від нюклярної зброї. Не дивує нас також і те, що вони немов телята на налига­ чеві потяглися за тими, хто вж е давно посіяв незгоду в українському визвольному ру­ хові, забили Сеника-Грибівського, Романа Сушка та інш их. Молодих патриотів не заля­ кають ніякі наклепи і навіть виключення з СУСТА. Ми ще побачимо за ким піде свідома молодь! Чи за нами шукати нових шляхів для поліпшення стану на Україні, чи за тими, хто виховав матвієнків, куків та інших гуррапатриотів. (»Сумівець«)

35

старовинний соціяльий у с т р і й (На основі аналізи українського весілля) Проф. В. Щ ЕРБАК ІВСЬК И Й (Закінчення) У нижчих станах, у селян, на неї спадала вся неприємна, найтяжча праця. Також і цього зовсім не було в Україні, а навпаки, була повна рівноправність чоловіка й жінки, як і всіх дітей. У Московщині (як і в німців) ще навіть до X I X віку (напр., у Новгороді) існувала велика сім’я, в якій вкупі в однім великім домі жили: прадід з жінкою, його сини зі своїми жінками, сини тих синів, тобто внуки зі своїми жінками і правнуки з своїми жінками. Дочки могли жити при батьках своїх тільки незамужні. Подібна у сербів є задруга. В Україні нічого подібного ми не знаємо. Т ут кожен якнайскоріше хоче відділитися й жити своїм власним сімейним життям. Тому в Україні розвивався нахил да малої, окремої, а не до патріярхальної великої сім’ї. Для патріярхату характеристична також ендоґамія. Християнство значно обмежило ендоґамію своїм христи­ янським екзоґамним шлюбом. Але само християнство зро­ било це, очевидно, під впливом перших, що прийняли християнство, якраз екзоґамних народів. На Московщині з прийняттям християнства ендоґамія була теж заборо­ нена, але залишилася, як дуж е розширений там злочин кровосумішки. Це особливо відмічено в щорічних друко­ ваних судових актах. В Україні нічого подібного не бачимо. Злочини крово­ сумішки були незвичайно рідкі й то головно у чужинців, що попали в Україну. В Україні Московщині.

36

ми

бачимо

в< > діяметрально

п| отилежне

Чоловік не став патріархом, не став деспотом, тільки залишився, як і був раніше, ладом, а жінка ладою, рівно­ правною з чоловіком. Не було жадного права первородств а , а, навпаки, рівноправність дітей. Ж інка зберегла повні права на свою окрему приватну власність. Строгий і ясний розподіл праці в сім’ї: жінка працює біля хати й кухні, в городі, біля корів, свиней, овець і пташви, а в полі помагає тільки біля скошеного вже сіна, в жнива допомагає жати в полі. Ж інка мас свою власність, за­ роблену своєю працею, на яку чоловік не має жадного права. Коли ми пошукаємо паралелів до наших українських звичаїв і до української психології, то в найчистішому, ми знайдемо її у кавказців алародійського кореня, тобто у черкесів, грузинів та у їх родичів у Передній Азії. А потім дещо у румунів, дещо у болгарів і хорватів. Дещо можна знайти теж і в наддунайських народів і навіть у басків. Коли ми тепер постараємося зрозуміти, як ці старі традиції відбилися в психіці сучасних народів, то цей розгляд приводить нас теж до цікавих спостережень. Старовинний родовий патріярхат є зародком сучасного нам державного абсолютизму, централізму й тоталізму. Монархізм, що вийшов з патріярхату, мусить бути абсолютистичний і централістичний. Монархізм, що вийшов з матріярхату, буде демократичний, обмежений якиминебудь демократичними виборними установами. Монарх у матріярхальній державі витворився з дядька, тобто брата матріярхальної королеви, і у гіттітів колись один з них так і звався дадіа. У патріярхаті є одна центральна воля, яка ніколи не питається, а тільки наказує і командує, а всі слухаються й автоматично виконують все те, що приказав патріярх. Патріярхат має нахил до аґресивности й разом з ним усі члени патріярхальної сім’ї схильні до цієї аґресивности. Мета їхнього життя і є аґресивність. Навпаки, в матріярхаті не могло бути ясно поставлено­ го централізму, бо влада в середині основного ядра, тобто в роді-племені, була розбита на групи, і при тім на групи обмежені, як у своїй компетенції, так і в обсязі влади й у своїх функціях. Головне, що психічно послаблювало матріярхальну родину це те, що тут не було одної волі, 37

якій усі члени родини мусіли б коритися і слухатись кожного її слова, тобто тут не було того педагогічного методу, яким би можна було призвичаїти свій рід-плем’я до дисципліни, до повного послуху своїй централь­ ній волі, до повної слухняности цілого народу, своєї упра­ ви, свого уряду. А також не було того, щоб уряд почувався до відповідальности за добробут цілости. Не було ніякої аґресивности, а разом з тим не було перед народом жадної ясної цілі, яку б він мусів досягати. Тут усі виконували тільки свій обов’язок мирного життя, і обов’язки сезонових релігійно-магічних обрядів, потрібних, відповідно до переконань, для доброго, щасливого життя;. Таким чи ­ ном, ціль ж иття зводилася до тяж кої хліборобської праці, що в старих умовах просто вичерпувала всі сили, і не до фізичної оборони себе, а до чисто магічної — оборони від уявних зловорожих сил, від уявних упирів, нявок, руса­ лок та іншої нечисти, та до допомоги добрим силам, напр., сонцеві і т. д. Завдяки своїм екзоґамним звичаям кожний рід-плем’я не мав причин вороже ставитися до іншого роду-племени, а навпаки, ставився приязно, і це переносилося й на чуж і народи, оскільки ці чуж і народи своєю аґресією не виво­ дили українських племен з усіх можливих м еж терпеливости. Аґресивність патріярхату найкраще ілюструється аґресивністю московського народу, який тепер хоче захопити ввесь світ у свої руки. З тієї московської, чисто народньої психіки, вийшла соціяльна філософія Михайловського, яка перенеслася до московського есерівства. Тою ж народньою психікою пройнята і споріднена теорія Маркса, яка одержала своє логічне завершення в московськім большевицькім комунізмі, в ленінізмі, сталінізмі, хрущ овізмі і т. д., що залишаться й надалі як продукти москов­ ської психіки й московської національної ідеології, яка з кожним поколінням буде розвиватися все далі й далі в тому самому напрямі, бо серед російського народу не буде інших протилежних сил тому, що теперішня комуністична московська партія й каґебівська організація старанно винищує всі інако-думаючі народи, і тепер винищує інако-думаючих болгар, сербо-хорватів, румунів, мадярів, чехів і німців.

38

Невигадані пригоди

М А Р А Т (Розповідь капітана далекого плавання Д. В. Кнаба). Його звали Маратом. Це було звичайне буре ведмежа, батьків якого зловили десь у лісах на півночі. І, мабуть, ніколи не бачити б йому моря, якби не такий випадок. Наприкінці 1960 року суховантажний океанський тепло­ хід, на якому я останнім часом плаваю, прийшов в Ахм едію, маленьке містечко в невеликій країні, Ємен, що розташована на південному краю Аравійського півост­ рова. Але порт там гарний. Просторий, обладнаний най­ новішою технікою, недавно збудований. Наш теплохід — перше океанське судно, що прибуло до нового порту. З цієї нагоди араби влаштували свято й подарували залозі корабля маленьку газелю (афри­ канська дика коза). Вона була тендітна, струнка, з во­ логими виразними чорними очима. Спеціялісти по тва­ ринах запевняють, що ця звірина може мчати пісками з швидкістю експресу.

Ж Е Р Т В У Й Т Е на пресовий фонд вашого журнала

» А В А Н Ґ А Р Д 39

Газеля була гарною, ніжною, але теплохід — явно не місце для неї. Так і дивись, щоб не вистрибнула з покладу в море чи не захворіла. А в Миколаєві, де наш теплохід розвантажувався, при­ бувши з далекої подорожі, про газелю дізналися пра­ цівники миколаївського зоопарку. Прийшли до нас цілою делегацією, глянули на тварину й ахнули. Виявляється — ми возили по морях майже унікальний екземпляр газелі. Довелось з нею попрощатись. Проте, не одразу, зви­ чайно. Ми довго не погоджувались і, щоб нас умовити, пропонували нам за неї яку завгодно звірину, навіть лева. Лев нам був ні до чого, а тут саме в зоопарку народилося ведмежатко. Воно припало до душі морякам. Його й узяли. Правда, новонароджених ведмежат ні­ коли відразу від матері не забирають; перші місяці вона нікого не підпускає до маляти. Тому Марат уперше з ’явився на теплоході, коли мав уж е чотири місяці. А через кілька днів теплохід вирушив у далекий рейс — віз обладнання й експонати на виставку в Австралію. Гуркіт машин, гойдання теплоходу на хвилях, шторм... Десятки незнайомих людей. Усмішки. Невмілі пестощі. І Марат — маленький, кошлатий клубочок — майже не виходив зі своєї комірчини, приглядався, принюху­ вався. Звикав. У мене вже з ’явилася думка чи не прог­ рали ми ,помінявши газелю на такого лежебоку, коли це якось (десь наприкінці другого тижня нашої подорожі) чую на верхньому покладі якісь вигуки, сміх. Виявля­ ється, Марат посмілішав, почав вивчати теплохід і ви­ ліз на самісінький верх щогли, на салінґ. Вилізти — ви­ ліз, а спуститися боїться. Лазить там, бурчить, сумно д и ­ би ться вниз. Підлізе до драбини, задньою лапою хоче піймати нижній щабель — і ніяк не може. Від цього ще більше лякається. Скавучить. Хотіли матроси допо­ могти йому, підштовхували, не допомагає. Довелось за­ сунути його в лантух і линвою спустити вниз. Думаєте, вгамувався? Поблукав, поблукав по покладах, чуємо, а він уж е знову бурчить зітхає на тій же щоглі. Тягло його туди невпинно. Незабаром Марат зовсім освоївся і по команді »3 салінґа!« — сам спустився.

40

Найбільше йому подобалось купатись і боротись. Він самовіддано йшов на поєдинок з найвідомішими силачами на кораблі й хоч виглядав поруч з ними як котеня перед левом, боровся з усією серйозністю, пихтів, бурчав і дуже ображався, коли його перемагали. Наш ш лях пролягав через тропіки, спека стояла не­ стерпна, а найгірше було Марату, дуже він мучився в своєму теплому кожусі. Наш електрик часто купав його. Ведмежа швидко зметикувало, який зв ’язок є між хо­ лодною водою, щіткою для миття і електриком. І що­ разу, коли Марату хотілося проходитись, він брав щітку і йшов шукати електрика. Так минали дні. Вже залишились позаду Середземне море, Суезький канал, Чорне й Аравійське моря. Якось в Індійському океані наш теплохід перетнув екватор. За старим морським звичаєм з ’явився із своїм почотом бог морів Нептун, і всі, хто вперше перетинав екватор, були охрищені. Ретельних матросів просто викупали в басейні, а недбайливих слуг Нептуна вимазували в сажу, потім намилювали великими щітками, »голили« вели­ чезною дерев’яною бритвою і кидали в басейн. Потім такого »слугу« виловлювали, ставили перед Нептуном і знову милили, »голили« і купали. Так кілька разів — залежало від »заслуг« хрищеника. Цього разу найбільше перепало Марату. За місяць він освоївся і розхоробрився, отже його й »хрестили« найдовше. Ведмедик ніби розумів, що значить цей звичай, відбивався й уперше не хотів лізти у воду. Але потім примирився й тільки пихтів та віддихувався після кожного купання. Минуло ще два тижні, і от ми в австралійському порті Сідней. Т ут несподівано Марат прославився на цілу Австралію. Виявилось, що бурий ведмідь з далекої півно­ чі Европи тут така ж дивина, як у нас єменська газеля. Фотографії Марата надруковані були в усіх газетах і журналах. То стоїть він на варті (чергував біля трапу, до того ж пропускав тільки своїх, на чуж их погрозливо бурчав), то приходить до кухаря (кука), з мискою по обід, займається акробатикою — стрибає з кнехта на кнехт. Чого тільки не навчили Марата матроси! А потім знову — в море. Тихий океан, далекосхідні моря, Індонезійський архіпелаг. Звичайні будні праці.

41

Навантаження, розвантаження, плавання в тиху погоду і в штормі... Якось опівночі, під час перебування теплоходу в Сін­ гапурі, раптом стукають до мене в каюту.

— Х то там? — питаю. Поліція. Правду кажучи, якщ о навіть на твоїй душі немає ніяких гріхів, все ж такі відвідини не можна наз­ вати приємними. Просто так, думаю собі, вони б не прийшли.

— Зверніться, — кажу, — до мого помічника.

— Нам потрібні ви, сер.

— Тоді приходьте вранці.

— Справа невідкладна, сер. У вас на кораблі напевно сталося нещастя!... Виходжу. Біля моєї каюти стоять двоє англійських полісменів. Салютують. Слухаю їхні пояснення. Виявля­ ється, з пірсу та з баржі почули одночасно, як на кормі теплохода захрипіла людина — типове хрипіння пові­ шеного. А через деякий час знову хрипіння. Робітники порту негайно повідомили поліцію, яка й прибула серед ночі на корабель. Думаю, не може бути, щоб ці відвідини були безпідставними. Викликаю помічника. Він доповідає, що вся залога на місцях. Обличчя полісменів здивовані, але вони просять дозволу оглянути корму. Разом ідемо і раптом чуємо хрипіння, а це наш Марат, якого прив’язали ланцюгом, щоб не вийшов на берег, заплутався і хрипить, ледве дише. Розплутали... А вранці ми вж е рушили далі. Марат усе більше звикав до корабля, заприятелював із залогою, але тропічну спеку переносив все гірше й гірше. Линяв, став худнути, менше бавився і, бувало, цілими днями лежав у своїй комірчині, важко дихав та дивився на людей сумними очима. Ж аль було прощатись з ним, але довелося. Проводжа­ ли його гуртом в останній раз до Одеського зоопарку. Надворі було холодно, і ведмедик помітно повеселішав. Потім, коли ми були знову далеко в південних морях, нам телеграфували, що Марат одужав...

Оселя СУМу»Тарасівка« в Англії Найбільшим здобутком і осягом СУМ у Великій Британії дотепер е, безперечно, Оселя »Тарасівка«. її закуплено з метою, щоб вона стала центром для української молоді та слу­ жила місцем для культурних розваг і таборування. Вже з першого року ми по­ чали використовувати оселю для цілей, для яких вона за­ куплена. Тут відбувся табір для старшого юнацтва та цілий ряд засідань, курсів і конференцій СУМ та інших українських ор­ ганізацій . Легально Оселя оформлена як власність СУМ під Гарантією нашої Центральної Установи — СУБ-у.

Українське громадянство при­ вітало ентузіястично почини Крайової Управи щодо закупу Оселі і дало нам всесторонню піддержку. Із захопленням зареаґували на відомість про цей закуп Управи Осередків СУМ та включились з великим зу­ силлям до збіркової акції на Фонд Оселі та до оганізування робочих команд, щоб її упо­ рядкувати. Місцеві урядові чинники по­ ставились до нас спочатку з великою резервою, характер­ ною англійцям, бо про нас і нашу працю нічого не знали. Тому ми мали труднощі, якщо йдеться про швидкість полагоджування ними предложених нами справ, тим більше, що

О. Б . КУРИЛ АС

ПРЕДКИ Орлиних дайте крил у той блакитний світ, Де предків прапори до перемог вели, Де свіжі ще гроби, засіяні кістьми Весною осипав калини білий квіт. У трудах й боротьбі за цілість володінь На захист городів здвигали списів дах. Спасибі вам, діди, що прокладали шлях До величі грядучих поколінь. І хоч давно уж е над череп’ям батьків Курличуть журавлі, гудуть кущі калини Над насипом п’янким осінньої рябини, То дух незборний ваш нащадками живе, До предків обріїв унуків в бій веде, За вашу з тернів путь унуків вдячний спів!

43

питання нашого посідання Осе­ лі і діяльности в ній заторкувало не лише офіційні чинники, але й жителів найближчого се­ ла та сусідів-землевласників. Корисна зміна у відношенні офіційних чинників до нас зайшла щойно після таборів. Урядові чинники приглядались поведінці нашого юнацтва та способові влаштування табору і керівництву ним. В останньо­ му листі від них ми маємо признання за вмілість і справ­ ність щодо виконаної дотепер праці та їхню настанову, що можемо далі здійснювати наші пляни, узгіднюючи їх наперед з ними, як це нормально во­ диться. Загальні симпатії ж и­ телів й сусідів ми здобули кон­ цертом, який улаштувала ко­ манда табору силами юнацтва. Численні присутні англійські гості висловлювали свій подив для СУМ і його праці, а від­ тоді ми втішаємось і, повагою, і щирим відношенням довко­ лишніх англійців. Рсбітикн і праці на Оселі СУМ З хвилиною набуття Оселі, Крайова Управа затруднила на працю до будов та її упоряд­ кування п. В. Василишина, який з посвятою працював аж до закінчення таборів, після яких відійшов на працю до іншої фірми. Найважчим завданням у пер­ ших тижнях господарки на Оселі було перевезення всього майна, яке ми закупили в Ньюґейт Стріт Камп, біля Лондо­ ну. Для цього було куплене вантажне авто, при допомозі якого оборотом понад ЗО разів і протягом півтора місяця, ми перевезли все. Невеликий гурт людей із Волтгам К рос і око­ лиці витратив 1-2 дні кожного тижня впродовж понад 3 мі­ 44

сяців на розібрання бараків, пакування різного виряду та навантажування на автомаши­ ну всього, що мало вартість, і могло придатися для господар­ ки, включно із сотнею топіль, які пересаджено на »Тарасівц і« . В д я ч н і згаданим л ю ­ дям за це, ми оцим шляхом складаємо їм ще раз щиру подяку і висловлюємо признан­ ня за виявлену ними само­ пож ертву. При цьому дякуємо також д . П . Колесникові з Лондону, який був голозним водієм вантажної машини, за його вклад зусиль в часі пе­ ревозу. Другим великим завданням було побудувати перевезені ба­ раки на площі, призначеній до вж итку під табори. Для цього були законтрактовані нами два українці, які погодились і виконали головні роботи, тобто підняли бараки та прикріпили їх до фундаментів. Але з причини існуючих тоді пере­ шкод зі сторони урядових чин­ ників, ми не могли поступати з роботами бараків до їх цілко­ витого викінчення та були зму­ шені звільнити наших контракторів. Час до часу, в міру пот­ реби та окремих робіт, ми затруднювали групи чи окремих людей, як, напр., на упоряд­ кування накриття будівлі, що має служити за таборову к ух­ ню. Дуже багато причинились до упорядкування Оселі робочі команди та наші окремі люди, які працювали щотижня від ранньої весни до пізньої осени. Взимку не зголош ують­ ся команди до праці, за виїм­ ком Лестеру, звідки майже без­ перебійно дістаємо по кілька осіб тижнево. Не маємо можливости поміс­ тити у звіті прізвища всіх осіб, які посвятили більше чи менше

часу на праці в Оселі безкорис­ но. Всім їм складаємо щиру по­ дяку, а зокрема кажемо »спасибі« тим, щ о більше як 2-3 дні вільного часу віддали на розбудову центру української молоді. Напостійна в господарстві оселі затруднений сумівець Ва­ силь Вереговський, який пра­ цює з посвятою і повною від­ даністю . Свят-Михайлівський сад Історичного значення подією СУМ-у було насадження ниж­ ньої площі Оселі різнородним і культурного вигляду садом з декоративними кущами. Фун­ даторами саду є сумівські. клі­ тини, громадські й інші уста­ нови та окремі українці, включно з юнацтвом СУМ-у, що вплатили по £ 2.1 0.0 за одно дерево, на якому є дані про рід дерева та ім’я фунда­ тора. В той спосіб ми поса­ дили в двох місцях 185 ово­ чевих і декоративних дерев та понад 300 різних декоративних кущів і рож . Сад обгородже­ но сіткою, яку поставили друзі з Лестеру з допомогою манчестерців. Інші праці та пороблені заходи Головною увагою КУ СУМ по відношенні до Оселі, тепер є упорядкувати та приготувати деякі приміщення до приймання літом відпочинківців, щоб при­ ходами від них по можливості балянсувати витрати, пов’язані з удержанням Оселі, іншими словами — зробити оселю рен­ табельною. самозабезпеченою. Деякі прибутки у звітовому ро­ ці ми мали з продажу квитків на ловлю риб та з кантини, яку час до часу влаштовувано з різних нагод. Проте, ці при­ бутки замалі. щоб покрити о с н о в н і витрати удержання Оселі.

Ідучи далі в напрямку за­ безпечення Оселі фінансами, Крайова Управа поробила за­ ходи на відкриття Української Товариської Господи. Маємо інформації, на підставі яких припускаємо, що зможемо від­ крити Господу ранньою весною. Розбудова Оселі до її кін­ цевої фази, згідно з пляном, що був предложений нам архітектами та нами ревізований і затверджений, вимагає ще вкладу кільканадцяти тисяч фунтів. Робимо старання, щоб дістати субсидії відповідних та зацікавлених у тому урядових чинників. Проте, не скоро зна­ тимемо про вислід наших ста­ рань, і тому ми змушені пок­ ладатися на наші власні зу­ силля та вести праці на Оселі власними засобами. На Фонді Оселі маємо кількасот фунтів готівки, яких вистачить може лише на викінчення бараків та хаток над водою. У зв’язку з готуванням таборів на літо 1965 p ., потрібно буде більшо­ го вкладу капіталу на спору­ дження площі, поправу буді­ вель з цегли, запровадження електрики й інш е. Тому особ­ ливо важним є те, щоб Упра­ ви Осередків закінчували ус­ пішно збірку на Фонд Оселі. Урядові чинники вимагають від нас поширення в’їзду до Оселі зі сторони села, який є на гострому й небезпечному закруті. З огляду на цю ви­ могу, ми змушені закупити частину поля від сусіда-землевласника. Він у принципі по­ годився на продаж потрібної нам частини яку ми відзначили, але це буде додатковою витра­ тою в біжучому році. Роботами на Оселі, як також працівниками і робочими ко­ мандами, завідує д . М . Гринюк.

45

По сумівських таборах

Щоденнк із сумівського табору в Сідней Четвер, 24-го грудня 1964 р. Вж е перші Проміння сходячого сонця, що спочили на верши­ нах Синіх гір, надали ще біль­ ше чарівности тій тяж ко дрі­ мучій синяві, що постійно залягає над тим гірським лан­ цюгом, який тягнеться сотні миль. Біля підніжжя цього гірського ланцюга шумить жвава річка Непін, літній ба­ сейн довколишніх мешканців. Благословилось на гарний по­ гідний день. Коли вж е сонце знайшлося на височині двох

дубів, то цілковито освітило 54-акрову площу в Кастлераґ, на якій уж е повним ходом ки­ піло ж иття. З димаря нової обширної кухні, прямим стов­ пом угору піднімався синій дим. Біля кухні в білих ф ар­ тухах та високих шапках по­ ралися кухарі, друзі І. Данилюк, П. Головінський, Ґурбін, Лютак, Калічинський, Матвісик, викликуючи вражіння на тлі могутнього лісу немов би щойно з Марса прилетіли. Невтомний і непосидющий го­ сподар площі друг Іван Боднар

Стійка перед в’їздом-воротами сумівської нппші »Конотоп« (Сідней, А встралія).

46

вже смакував овочевий узвар, Коли схилилось сонце до за­ схвалюючи добре варення. По ходу, в таборі вщухла метуш­ обидвох боках майдану, поміж ня, бо 105 осіб мододняку осе­ об’емистими деревами, стояли лилось на своїх місцях. рядами побудовані шатра, очі­ Першу нічну тишу попере­ куючи своїх нових мешканців. дж ує збірка до спільної вечір­ Коротко перед 8-мою годиною ньої молитви. Згодом стійкові широко відкрито величезні за­ займають свої місця, щоб охо­ лізні таборові ворота, і площа роняти табір, а табір заколи­ виповнилась гамором дітвори, сується тихим сном. На небі що обудив ще дрімаючих купоказуються зірки. кубар, які, немов на команду, П’ятниця, 25-го грудня 1964 р. зареготалися крикливим смі­ Ранком легеньке захмарення, хом, радіючи видно новоприбу­ а на землю спало декілька лими гостями. (Кукубари — краплин дощу. О 6-тій годині птахи сірої барви, зі здоровен­ різко пролунав свисток. Пора ними дзьобами, здібні до ни­ вставати. Дітвора наввиперед­ щення гадюк, тому охороня­ ки біжить вмиватись до кра­ ються законом). І так започаткувався сьомий нів, що проведені серед дерев окремо для хлопців, окремо з черги, а шостий на власній для дівчат. Відтак, згідно з площі, сумівський табір ім. програмою, рання руханка, яку ген .-хор. Т. Чупринки в Сід­ з дівчатами проводить курін­ нею. на Оля Лютак, а з хлопцями Під шатром з написом »К окурінний Олег Луцький. З манда« веде реєстрацію таборо­ черги наступає збірка цілого вий писар друг Г. Панасюк. табору до молитви, яку пере­ Друг Грицько видає сінники, водить на майдані бунчужний, які дітвора наповняє свіжою Л. Пойдинець, та піднесення соломою. Носять ліжка, а все трьох прапорів: австралійсько­ це робиться з молодечим гумо­ го, українського національного ром. Жвавий інтендант табору й сумівського. Під спільний друг Б. Ґут дбає про те, щоб спів всіх учасників табору пра­ табір мав завжди свіж і овочі пори легенько піднімаються та городину, тому роз’їжджає вгору на щогли. Це могутньопо сусідніх фермах, полагозворушлива хвилина. Несеться джуючи замовлення. гомін пісні понад верхів’ям Перша поміч під керівницт­ крон дерев, немов скарга до вом подруги К . Полянчик вже Всевишнього, що не на своїй, має першого пацієнта. Здоро­ а чужій землі доводиться мо­ венний муравлище вкусив най­ литись, та завмирає ця мелодія меншу дівчинку і вона зі сльо­ в синяві дрімучих гір. зами в очах жаліється, що »звірюка мене вкусила«. В денному наказі, який від­ 47

Голова ЦК АБН, п. Я. Стецько, проходить у почті попри лави сумівців-таборовиків (Сідней, Австралія). читав таборовий писар, відмі­ чено офіційне відкриття табо­ ру та надання йому назви »К анів«. Час, проведений у цьому таборі, присвячено вив­ ченню творів нашого невмиру­ щого К обзаря. Субота, 26-го грудня 1964 р. Раннім ранком блискавкою рознеслася по таборі вістка, що нічна таборова сторож а злови­ ла трьох збиточників, які з малокалібровими крісами ста­ рались закрастися до табору. Збиточникам відібрано зброю і замкнено до таборової в’язниці, щоб могли переслатись до ран­ ку. Ранком їм віддано зброю. День був лагідний і погідний з легким захмаренням. Табо­ рові зайняття провадилися 48

згідно наміченої програми. Ве­ лике зацікавлення серед дітво­ ри викликала година співу жартівливих пісень власної композиції. Ось одна із таких пісеньок: »А наш кухар щось там шкварить, сам не знає, що він варить. Черевики з ха­ лявками і підошви з шнурів­ ками, ой, йой, йой!« Мелодію і слова діти засвоювали дуж е скоро, а бадьорість настрою помітно зростала. Під час обідньої тиші мені довелось почути ось такий мо­ нолог: »Іди геть, бо згинеш, я ж бо розсипав отрутуж — це хлопчина до мухи, що сиділа на його руці. »Ти що з ліж ка впав? Та ж вона не розуміє по-україн­ ському!» — вмі іався й.іго спів­

мешканець. »Хай учиться, не знаєш, що тут є український табір? Не говоритимеш по-нашому, — стоятимеш біля дерева »на струнко«. Запам’ятай це собі«. Останні промені заходячого сонця прод и р а л и с я почерез вершини дерев. Учасники та­ бору верталися до шатер з ве­ чірньої молитви. На площі пе­ ред шатрами пролунав наказ »рсзхід«, а йому вторувало грім­ ке »слава«, що виходило з моло­ дих грудей, і понеслось відгомо-к ном навздогін заходячому сонцю. Неділя, 27-го грудня 1964 р. Гарний лагідний ранок. Від сторони Синіх гір повівав лег­ кий прохолоджуючий вітерець. По небосклоні блукали один­ цем розгублені хмарки. В учас­

ників табору вже із самого ран­ ку помітний бадьорий святко­ вий настрій. Всі говорять про небуденну подію — приїзд достойного гостя, Голови ЦК АБН, Ярослава Стецька, до табору на відвідини. Точно о l l -тій год. заїхала на под­ вір’я табору автомашина, з якої висів наш гість і в почті гостей й команди табору по­ дався на майдан, де в зорга­ нізованих і дисциплінованих лавах застав увесь табір. За­ лунали накази команди, зацо­ котіли фотоапарати. Голова приймає звіт, дякує. Згодом усі маршують на Богослуження, яке відправив у тіні дерев о. Креспо, еспанець, що прий­ няв наш обряд. Після Богослу-

Вимарш сумінок- і сумівців-таборсвиків на дефіляду (Сідней, Австралія).

ження всі зібрались на піддаш­ ші просторої їдальні, де з промовою виступив наш достой­ ний гість, висловлюючи радість з нагоди дня, і глибоко-зміс­ товними словами згадав про Шевченка, як борця за волю У країни. З черги промовляв литвин з Канберри, вітаючи табір з нагоди перших відвідин, та закликав не забувати золотого Ш евченківського »Заповіту«. По заході сонця, як уже зовсім стемніло, запалення та­ борової варти доконала най­ молодша сумівка Леся Бубняк. Майже до півночі горіла ватра, а довкруги неї забавлялись таборовики, співаючи пісень чи оповідаючи анекдоти та виводячи скетчі. Понеділок, 28-го грудня 1964 р. Був гарний, погідний, може дещо загарячий день. Крім програмових зайнять, він про­ ходив під знаком стінної газе­ ти. І хоч газетці назви не при­ думано, матеріялів поміщено в ній доволі багато. На стіні та­ борового маґазину з’явились малюнки, карикатури, вірші та критика, — все доцільне й до­ тепне та подиву гідне, якщо йдеться про малолітню дітвору. Ось рисунок шатра, в якому міститься жіноча команда та напис »тут ж ивуть свекрухи «. Найбільше дісталось кухарям та першій допомозі. Цю остан­ ню представлено у виді лікаря, з величезною шприцею, та написом »Ж де нової ж ертви «.

50

Вівторок, 29-го грудня

1964 р.

Гаряча погода продовжується, однак, це не перешкоджає про­ водити гутірки в тіні дерев чи на піддашші нашої їдальні. Постійна австралійська спека стає згодом докучливою, зок­ рема тоді, коли небесна бла­ кить не має ні однієї хмарини. Та ця спека не тільки є до­ кучливою, але й небезпечною з огляду на пожежі лісів і чагарників. Пожари вибухають з різних причин і то досить часто під час гарячої погоди. Сьогодні ми були свідками та­ кого пожару, що шалів на від­ далі однієї милі від нашого табору. Вогненні язики під­ лизували дерева від стовбура аж до самої крони, кидаючи небезпечні плахти вогню да­ леко у височину. Пожар сам пригас, бо не міг перекинутись через ш ироку галявину, на якій розложилась ферма. При­ бувши згодом на те місце, ми бачили обсмалені стовбури та сумний випалений терен . Середа, 30-го грудня 1964 р. Вислідом праці головного спортивного референта, друга Е. Коцюмбаса, та його поміч­ ників, — І. Коцюмбаса, Б. Олендера, В. Гріна, подруги А . П ехов’як, була влаштова­ на таборова олімпіяда, в якій узяли участь усі таборовики. Треба було подивляти, з яким завзяттям змагались наші най­ менші за здобуття перших місць. Проведено всі можливі види змагання, пристосовані до

Голова ЦК АБН, п. Я. Стецько, приймає звіт від коменданта табору д-га О. Мороза (Сідней, Австралія). таборових обставин. Цілий день Ці зайняття відбувалися без­ панувала гарна та тепла по­ посередньо після вечері, при года, зате вечір був холодну­ вечірній прохолоді, щ о неслась ватий. І поки відтрублено ніч­ від Синіх гір. ну тишу, по шатрах лунали Після відтрублення нічної ти­ мелодії українських пісень. ші, зміцнено таборову сторожу, Треба підкреслити, що добрий бо сподівалися непрошених гос­ вплив мала заборона всяких тей, з огляду на закінчення радіових апаратів. старого року. Вибила дванад­ Четвер, 31-го грудня 1964 р. цята година, і перед ворітьми Звичайні програмові зайнят­ табору, на головній дорозі, за­ тя. Погода продовжується чу­ держалася машина. Загомоніла дова. Сонце гріє, дітвора радіє, австралійська братія, вигуку­ бо є нагода йти до річки та ючи: »струнко і праворуч«, але, похлюпатись водою. Як попе­ побачивши, що наша сторожа редніх днів, так і сьогодні, нев­ готова на місцях, поздоровка­ томний мистецький референт лась і поїхала в дальшу доро­ друг Т. Фіґоль проводив зай­ гу шукати новорічних пригод, няття співу, навчаючи наймо­ а наш табір заснув глибоким лодших віршів Шевченка, до сном. яких скомпоновано мелодії, а (Далі буде) старших — різдвяних колядок.

51

Сумівський калейдоскоп Америка. * У днях 28-29 листопада 1964 р. Осередок СУМА ім. Пилипа Орлика в Дітройті відзначив 15-ліття свого заснування. В суботу, 2 8.1 1., відбувся бенкет і посвячення прапора Відділу Ю СУМ, а в неділю ювілейний концерт з багатою програмою: спеціяльний монтаж авторства проф . Р. Завадовича, його ж доповідь, виступ танцювального ансамблю Ос. »Київ« під керівництвом Іванни фон Драґінди й літературно-музичний монтаж Капелі Бандурис­ ток під управою Петра Потапенка. * Сумівська спортова дружина з Рочестеру відвідала Осередок Клівленд 7-8. 11. 1964., де відбулися товариське прийняття і спор­ тивні змагання. Гостей вітали голова О с. СУМА в Клівленді, д. В. Мудрак, і ланковий спортивної секції »Скала«, д. В . Кметь. Відтак була виміна думок на тему праці обидвох осередків. Зма­ гання з копаного м’яча виграла команда »К иїв« з Рочестеру з рахунком 3:1. * В Н ью-Й орку в днях 21-22. 11. 1964. відбувся 10-тий З’їзд СУМ Америки. З’їзд одержав низку привітів з різних країн, а зокрема від ЦУ СУМ і Крайових Управ. У звітах було подано, що СУМА нараховує 4.672 членів, має 45 відділів Юнацтва, 4 Оселі, 400 виховників і впорядників. 65 відс. всього Юнацтва охоплено українознавчими школами. 11 Осередків мають власні доми. Працює понад 100 гуртків самодіяльности. Все майно СУМА перевищує півмільйона долярів. Все це ще, однак, є невистачаюче для розвитку всіх виховних питань Спілки. На З’їзді про­ мовляли члени ЦУ СУМ, д-р М. Кушнір і д-р Б . Стебельський. Новообрану Головну Управу СУМА очолив, д. Лев Футала, а Відділ Юнацтва ГУ, д. Є. Гановський, референт координації ЦУ СУМ. * Успішний виступ на телевізії міста Н ью-Й орку відбули мис­ тецькі групи Ос. СУМА Н ью-Й орк в дні 10. 12. 1964., даючи показ народніх танців під керівництвом О. Ґензи і гру на бандурі, що її виконав ансамбль бандуристок під кер. П. Даниліва. По­ яснення давала сумівка Наталка Ю рченко. * Сміливу ініціятиву проявив О с . СУМА в Йонкерсі, органі­ зуючи власну кредитівку, що носить назву Федеральна Креди­ това Кооператива СУМА в Йонкерсі. Вона почала свою працю 26-го вересня 1964 р. в приміщеннях СУМ А. Дирекція тієї кредитівки складається з наступних осіб: мґр В. Черевко, Лев Ф у­ тала, Волод. Козіцький, мґр Свят. Коцибала, Р . Глушко, Ю . Ковальчин та М . Сидор. Кредитівка зорганізована на окремому статуті щадничо-асекураційного ти п у.

52

Балетний гурток »Верховина« з Льєж (Бельгія).

* Відділ Ю СУМА в Кентон, Огайо, посвятив в неділю 29. 11.

1964. свій прапор, влаштовуючи з того приводу окреме свято. А кту посвячення доконав о. д-р В. Пеліх. Гостями на святі були представники поблизького Клівленду: д-р Подригуля, го­ лова Відд. ООЧСУ, д-р 3 . Винницький, Т. Цішкевич і Б . Казанівський, представник ГУ ООЧСУ. Програму свята виповнили промови і виступи хору, танцювальної групи і мандолінової ор­ кестри С У М . * Заходами референта зовнішніх справ Ос. СУМА в Бостоні, д. Михайла Возьного, в суботу 26. 12. 64. відбулася телевізійна передача в Бостоні, на якій виступала мандолінова оркестра Ю СУМА під керівництвом Мик. Калініченка. Це вже вдруге ця оркестра виступала успішно в телевізії. * Торжественне посвячення прапора Відділу Ю СУМА в А сторії, Н. Ю ., відбулося в неділю 6.12.64. в церкві Чесного Хреста. А кту посвячення довершив о . ігумен Йосафат Кузьмик Ч С ВВ . По полудні того ж дня відбулося святочне передання прапору з мистецькою програмою. Промовляли: о. В . Андрейчук, Іван Вітюк, В. Левенець і мґр В. Будзяк. Виступала капеля бандуристок під управою Даниліва. Виступало також Юнацтво СУМА, підго­ товане виховницею Христею Будзяк. Юнацтво, що склало ра­ ніше іспити, одержало відповідні відзначення та склало при­ речення. Відтак відбувся гарний бенкет.

53

* У своєму звіті на Раді Директорів УК К А , референт молоді інж. Роман Рогожа подав, щ о координована ним праця на відтин­ ку молоді в Америці обіймає дев’ять молодечих організацій: Ліґа Укр. Молоді Півн. Америки, МУН, ОДУМ, Пласт, СУМА, СУ ACT, ТУ CM і Ліґа Православної Української Молоді. В названих організаціях знаходиться понад 12.000 членства. (Як зазначено на іншому місці, СУМА нараховує сама 4.672 членів, отж е біля 40°/о). Про згуртовану в цих організаціях молодь референт висловився з великим признанням і закликав цілу систему У К К А та загал громадянства дати молоді якнайширшу підтримку, щоб ці організації могли краще розвиватися. Це засідання відбулося 12.12. 64. * Уж е понад два роки існує й розвивається оркестра СУМА у Філаделфії під мистецьким керівництвом проф . Петра Пруса. Вона заповнює програми різних свят і мистецьких імпрез та танкових забав. Керівник цієї оркестри знаний є зі своїх глибо­ ких музичних студій і має великий досвід в театральному мис­ тецтві, будучи довший час в театрі В. Блавацького. * При Ос. СУМА в Н ью-Й орку існує Музична Школа ім. М. Лисенка, що її зорганізував композитор О. Стратичук. В неділю, 17.1. 65., в домі Орг. Визвольного Фронту в Н ью-Йорку відбувся концерт учнів тієї школи в числі 32. Музична Ш кола має клясу скрипки, фортепіяну, акордеону і бандури. Клясу скрипки й акордеону веде сам дириґент школи О. Стратичук, клясу ф ортепіяну — проф . О. Омельський і бандури — П . Данилів, дириґент капелі бандуристок. * В День Свята Крут, 31.1. 65., у Філаделфії стануло до святочно­ го апелю 210 юначок і юнаків. Після святочного наказу, оркестра під керівництвом П. Пруса відіграла низку мелодій, присвячених Крутам. Старша юначка Мирослава Лисюк виступила з гарно оформленим рефератом. На закінчення святочного апелю, булавний Відділу Юнацтва д. М. Солтис роздав відзначення деяким членам юнацтва за активність і читання книж ок. Також пере­ ведено частину старшого юнацтва до дружинників. При тому відбулася роздача краваток, які вручав голова Ос. д. М . Бачара. *3устріч батьків з учителями школи українознавства СУМ А у Філаделфії відбулася 20.2. 65., на якій велася широка дискусія на виховні теми та оцінка й зауваження відносно учнів між учите­ лями й батьками. Були присутні вчителі: о. В. Бук, дир. школи, мґр О. Лужницький, Я р. Телепко, Зірка Бернадин, Богдан Тодорів. Ігор Шперналь і Христя Кульчицька. * Театральний гурток СУМА ім. М. Павлушкова в Чікаґо відіграв з успіхом 23.1. 65. драму М . Старицького »Ой, не ходи, Грицю«. Режисерувала пані JI. Боровська, а прекрасні декорації зробив О. Боровський. В п’єсі виступав також успішно танцю­ вальний гурток під керівництвом Ст. К осовського, а до того пригравала оркестра, приготована проф . Р. Курпяком. * »Маланка« СУМА ім. Павлушкова в Ч ікаґо мала одну нову точку в цьогорічній програмі, а саме баль сумівських дебютанток, яких було представлено публіці, щ ; складалася з 850 гостей. При їх представленні було подано їх яш гіглис і п [ац ю та заслу­ ги в СУМ.

54

* Осередки СУМА стейту Огайо ввели вже в себе традицію сумівських ялинок. В цьому році в цих сумівських ялинках в Пармі взяло участь 300 осіб, в Янґставні — 300 і в Клівленді — 350. Ялинки пройшли в незвичайно святочному настрою, з гар­ ною програмою і з великим виховним успіхом. В Клівленді взяв участь в сумівській ялинці також голова КУ СУМ Канади д-р М. Гута, який виголосив відповідну до хвилі промову.

Канада Окружна Конференція СУМ Канади відбулася в Едмонтоні в міс. жовтні 1964 р. і тривала повних два дні. На Конференції були виголошені доповіді: «Ідеологічні основи СУМ« — П. Башук, «Організаційно-виховні проблеми СУМ« — д-р М. Гута, голова КУ СУМ, а, крім того, були зачитані звіти з проробленої праці Осередками СУМ. В катедрі св. Йосафата капелян СУМ о . Ю . Ковальський відправив торжественну Службу Божу, на якій співав хор СУМ-ЛВУ з Калґар під кер. д-ра І. Чеховського. Після Еогослуження відбувся спільний обід-бенкет, на якому були гостями: пані І. Павликовська, голова Ліґи Укр. Кат. Ж і­ нок, інж. В. Мацьків, перший голова КУ СУМ в Бельгії, проф. Буцманюк, почесний член СУМ і учасник вимаршу УСС на фронт, П. Саварин, від К УК . Багатим програмою концертом закінчено цю вдалу Окружну Конференцію. * Понад 400 осіб узяло участь у святкуваннях 15-ліття Ос. СУМ в Судбуоах, на яких від КУ СУМ був присутній голова КУ д-р М. Гута і головний булавний В. Окіпнюк. Святкування тривали також два дні — 14-15. 11. 1964 року. Осередок СУМ в Судбурах пишається своєю власного домівкою від 1954 р. і влас­ ного Оселею від 1960 р. Осередок нараховує 25 членів-сеньйорів, 40 старшого юнацтва і ЗО молодшого. На бенкеті промовляли: голова Осередку — М. Коційовський, о. декан А . Цимбалістий, мейор міста Джон Фабро, посол до онтарійської леґіслятури — Елмер Софа, голова Відділу КУК — М . ІПіпош. М. Заверуха подав історію Осередку в українській мові, а Оля Ганич — в англійській. Головним промовцем був д-р М. Гута. На великому концерті з тієї нагоди виступав сумівський хор під кер. сеньйора І. Лева, балет під кер. пані О. Михалків і жіночий хор ЛВУ. * Сумівський хор »Прометей« з Торонта, під управою С. Гумініловича зробив »рейд« на Монтреаль, де в кінці міс. листопада 1964 р. відспівав Еогослуження в церкві св. Архистратига Михаїла на Ібервіл і дав великий концерт української пісні при численній авдиторії. На тому концерті виступав також відомий артист з Торонта В. Довганюк і балет Осередку Монтреаль «Верховинців під кер. хореографа пані Каміли. Виступ хору »Прометей« був незвичайно успішний і залишив глибоке вражен­ ня на слухачів та був предметом радіових коментувань. Хор »Прометей« належить до одних з найбільших і найкращих сумів­ ських мистецьких одиниць. * Колишній голова Осередку СУМ у Вінніпегу д-р Я. Барвінський, на спеціяльному скликанні конференції 45 Конґресу Американських Хірурґів, одержав звання дійсного члена цієї Колегії Хірурґів, що об’єднує лікарів-хірурґів з усіх країн світу. Д-р Барвінський належить до рідких спеціялістів, що 55

займаються операцією серця. Він разом з двома американськими лікарями перевів складну й удалу операцію серця при помочі серця-помпи, щ о стало замітною подією в медичному світі. * Гарні осяги в праці Осередку СУМ в Брентфорд були відмі­ чені на сторінках преси з признанням на адресу місцевих орга­ нізаторів СУМ і його прихильників. Осередок веде тиху, але послідовну й уперту працю, яка дає бажані успіхи. Цій праці сприяє активна й позитивна постава місцевого пароха о. Й. Теліжина, щ о разом з п. Муликом і п-нею О. Бородач ведуть українську вечірню школу, де навчається понад 50 дітей. * 150 передплатників журналу »Крилаті« приєднав Осередок СУМ Монтреаль, Управа якого поставила собі за завдання дбати про якнайповніше поширення сумівських ж урналів. Осередок нароховує під сучасну пору 261 члена Юнацтва, 64 старш их члени і 110 членів ж іночої ланки та 30 членів відділу друж ин­ ників. В Б атьківських Комітетах записано 140 членів. На Загаль­ них зборах того Осередку в дні 6.12. 64. головою Осередку вибрано заслуженого для Осередку діяча д. Антона Доманчука, що попередньо виконував функцію булавного Ю СУМ. Звіти з праці Управи Осередку виявляють постійний ріст і нові осяги в праці. * »Таких колядників ми ще бачили тільки в Україні« — ви­ словлювались люди, яких відвідали з Вертепом юнаки з роя СУМ «Чорноморців в Торонто. Вони в числі ЗО, поділені на три групи, відвідали навіть віддалені околиці міста, де їх всюди з великою радістю і вдоволенням зустрічали. Вислід коляди — 750 дол. П ідготовкою Вертепу керував виховник роя Я. Малиновський. На заклик заст. ройового Б . Пруса, самі учасники Вертепу, під ялинкою, склали 11.26 дол. на бідних українських дітей в Европі. * Вдалою виховною імпрезою позначив свою діяльність Осе­ редок СУМ в Едмонтоні, організуючи »С вят-В ечір в Україні«, в якому відтворено повністю святвечірні звичаї. Ця імпреза мала незвичайний успіх і притягла до себе понад 400 осіб так, що всім не стало місця в просторих приміщеннях Українського Народнього Дому. Промовляв голова Батьк. К омітету п. В. Луців. П роф есор Ю . Буцманюк, вносячи сніп »дідуха«, дав пояснення цього символічного акту. Посвячення просфори доконав о . прот. Ю . Ковальський, а о. В . Тарнавський провів молитву. Ю нацтво брало також активну участь у відтворенні цього пам’ятного »Свят-Вечора в У к раїн і«. * Пожвавилась помітно діяльність Осередку СУМ у Кіркленд Лейку відколи в 1963 р. прийшло до голосу Юнацтво, що покін­ чило іспити й відбуло ряд таборів. Зокрема після останньої окруж ної наради СУМ, якої господарем був цей Осередок, праця набрала ще більш організованих ф орм і розм аху. В праці допо­ магають також Відділи ЛВУ і О Ж ЛВУ та активний Батьківський Комітет, якого секретар п. І. Лисківєький чинно опікується Ю нацтвом. * 28-го лютого 1965 р. відбулись Загальні збори Осередку СУМ в Торонто, які виявили, що Осередок нараховує 60 старш их чле­ нів, 550 юнацтва і 420 осіб, згуртованих в Батьківському Комі­ 56

теті. Майно Осередку досягнуло вартости 92.200 дол. Осередок пишається гарно оснащеним будинком при вул. Крісті, де зосере­ джується вся діяльність Осередку. На наступну каденцію Управу Осередку очолив мґр Іван Вонка, а булаву Відділу Ю СУМ, В. Окіпнюк. На голову Контрольної Комісії перевибраний мґр В. К л іш .

Англія * Крайовий З’їзд СУМ Великої Британії відбувся в днях 30-31. 1. 65. на власній Оселі »Тарасівці«. З’їзд пройшов в незви­ чайно дружній і водночас діловій атмосфері. Звіти К У віддзер­ калюють величезну пророблену працю й осягнуті висліди ме­ режі СУМ у Великій Британії. Динаміка праці КУ позначилася також на припливі нового членства навіть з-поміж дорослих осіб: старшого членства прибуло за звітовий період: 65 осіб, Юнацтва — 284, а клітин СУМ зросло з 41 на 46. Всього членства: старшого • — 853, Юнацтва — 1.670, разом — 2.523. Найбільшим здо­ бутком КУ СУМ є набуття власної Оселі, де й примістилася кан­ целярія К У СУМ з двома платними працівниками. Головою КУ СУМ перевибраний і надалі член ЦУ СУМ д. Я. Деременда. * Загальні річні збори відбулися в Осередку Ноттінґгам, 5.12.

64. Осередок сконцентрував свою працю на самодіяльних гуртках, які мали поважне число виступів назовні. Танцювальний і му­ зичний гурток дали 21 виступ,зокрема для англійців, від яких наспіли замовлення вже на 1965 рік. Деклямаційний гурток мав 18 виступів, а драматичний — 8. Квартет виступав 4 рази. Осе­ редок відстає v вербуванні нових членів і збиранні членських вкладок. Головою Осередку вибрано д. Т. Данковича. * Ріст Осередку СУМ у Лондоні було стверджено при нагоді Загальних річних зборів на початку ц. р. Після деякого часу видержки, Осередок СУМ у Лондоні віднайшов себе, оновлений Юнацтвом. За останній діловий рік прибуло 24 члени Юнацтва. Всі юнаки й юначки мають свої сумівські однострої. На конкурсі декляматорів під час Здвигу Осередок одержав перше місце. Відзначається також у своїй праці юний »Лиман« — танцювальна група. Головою Осередку переобрано д. В. Капустинського. * Вияв солідарности заманіфестували вибулі з Англії до Амери­ ки сумівці, що на заклик КУ СУМ В. Британії прийшли їй з до­ помогою в закупі Оселі. Колишній член Орг. Бюра СУМ В. Бри­ танії, а тепер один з чільних діячів СУМ в Нью-Йорку, д. Г. Цебрій, перевів збірку, яка дала 84 дол.

Бельгія * Вишкільний курс для впорядників і виховників. В час ла­ тинських Великодніх Свят від 16 до 19 квітня Крайова Управа СУМ зорганізувала для свого сумівського активу триденний вишкільний курс. Метою курсу було поглиблення знання з різ­ них ділянок українознавства, сумівського стажу та подання вка­ зівок, порад та інформацій для праці з Юнацтвом. Курсанти заслухали цілий ряд доповідей, які подали ред. І. Попович з Франції, д-р М. Гоцій з Німеччини та з Бельгії пані інж . 3 . Витязь, д-р С. Божик та члени Крайової Управи СУМ — Г. Ощипко, І. Левицький, д-р І. К іс. Лекції з українознавства були переплітані гутірками на сумівські теми.

57

Всі учасники приїхали на курс в сумівських одностроях і тому заведено порядок на взір табору з ранніми збірками та молитвою так, що курс мав характер короткого вишкільного табору. На курсі продавалися всі потрібні відзнаки та доповнення до одно­ строїв . * Річна сумівська конференція. На закінчення курсу 19-го квітня відбулася річна сумівська конференція для обговорення з представниками Осередків всіх біж учих справ СУМ. На конфе­ ренції, крім Юнацтва, були також старші сумівці, голови Осеред­ ків, виховники. Учасники заслухали інформації про працю КУ, а відтак доповідь д-ра І . Кіса »СУМ і громадське ж и тгя «. Курс і конференція відбувалися в домі бельгійської молоді в Ж енваль коло Брюсселю, де є всі умови для таких імпрез. * Плян закупу сумівської Оселі. Вже від довшого часу існує потреба придбати для української молоді власну Оселю. Плян поволі назріває і після вступних проспектів приступлено до реалізації задуму. Вже підшукано підходячий об’єкт та вироблено плян мобілізації фондів. Початок збірки дали Загальні збори УДК. Сподіємося, щ о спільними силами українська громада в Бельгії здобудеться на власну Оселю. З огляду на скромні умовини життя наших громадян в Бельгії, була б побажана підтрим­ ка всіх інших Крайових Управ СУМ. Австралія * Під час таборування СУМ біля Мельбурну від 23.12.64. до 5.1. 65., відбулася також сумівська зустріч представників з усіх Осередків СУМ Австралії, на якій проведено інструкторську підготовку для вправ і іншої програми на Здвиг СУМ, що заплянований на 17-18.4. 1965 р. * К У СУМ Австралії запросила до участи у своєму Здвизі в квітні 1965 р. голову ЦУ СУМ д. О. Коваля, заплянувавши та­ кож відвідини всіх сумівських клітин в Австралії. Здвиг відбу­ деться під знаком 40-ліття СУМ. Місцем Здвигу вибрано най­ більший український центр в Австралії — Мельбурн. Арґентіна * Представник ЦУ СУМ на Арґентіну, д. В. Заставний, вико­ ристовує кож ну нагоду для поширення сумівських видань серед молоді. Майже кож ного місяця присилає все нові адреси перед­ платників »Аванґарду«, чи »К рилатих«. Франція * В Парижі відбувся Крайовий З ’їзд СУМ в днях 12-13. 12.

64., в якому взяли участь голова і ген. секретар ЦУ СУМ дд. О. Коваль і Г. Ощипко. Зі звітів КУ СУМ стверджено певний поступ у праці, а зокрема в ділянці таборування. Мережа СУМ Франції нараховує 9 Осередків і 3 Ланки. З’їзд привітав осо­ бисто ген. капеляна СУМ о. Левенця. Головою К У СУМ перевибра'но д. Б. Білогоцького. * На запрошення Союзу Українок голова ЦУ СУМ дав доповідь під час «Андріївського Вечора« в Парижі, на тему »До проблеми зиховання української доростаючої молоді«. * 30.1. 65. в Парижі виступив проф . В. Шаян, запрошений КУ СУМ, з доповіддю про »Брацтво Тарасівців«.

58

Ш А ТРА Н Ґ По всьому світа в шахи те­ пер грають мільйони людей. Ця чудова гра однаково пори­ ває і молодих, і літніх, і ста­ рих аматорів. Вона захоплює так міцно, що хто навчився добре грати, той залишається шахістом на все життя. Отож цікаво було б застано­ витися над тим, що це є шахи, — де виникли, звідки прийшли, як поширилися. Маємо вели­ чезну літературу по всіх кра­ їнах цивілізованого світу про теорію і практику шахів та про їх історію. Подаємо тут для читачів »Аванґарду« коротень­ кий начерк з історії шахів. ПОЧАЛОСЯ З ЧАТУРАНҐИ Виникли шахи в Індії. Коли саме — невідомо, лише знаємо, що в другому-третьому століт­ тях по нар. Христа пошири­ лися в сусідніх країнах Се­ редньої Азії, в Китаю та ін­ ших країнах. Гра називалася чатупанґа. шо значить «чоти­ рискладове військо«. Ш ахів­ ниця була така, як і тепер, але на ній виставляли по вісім фігур У кожному кутку й партнерів було четверо. Зго­

дом зайшли великі зміни, — утворилося два табори по 16 фігур й одна з них стала ша­ хом (королем), якого, за пра­ вилами гри, вже не вільно бу­ ло знищити, зняти з поля. Но­ ва гра дістала назву шатранґ. У країнах арабського Сходу її називали шатрандом. Від сивої давнини (Х І-Х ІІ ст.) до нас дійшов змістовний трактат Абільфатха (він був таджик) про теорію і розвиток ш ахів. Правила шатранґа мали тоді сильні обмеження можливостей шахової боротьби. От, напр., одна з головних ф іґур — дама одна з головних фігур — дама діягоналі тільки на одне поле, рокади зовсім не було, пішаки не мали першого подвійного х о д у . Лише кінь і вежа ру­ халися так само, як тепер. МАНСУБИ. ПОЧАТОК ТЕОРІЇ Всі оті обмеження не пере­ шкодили кращим майстрам то­ дішнього часу складати гарні й дотепні шахові завдання (мансуби) та опрацювати тео­ рію гри. Західня Европа пізнала шахи в Х -Х І ст. Це сталося після

Дбайте, щоб кожний юнак і юначка — українці мали

» К Р И J1 А Т І « журнал Спілки Української Молоді 59

шого, як араби завоювали Ескож грали в шахи. Так життя панію, а звідтам шахи поши­ практично скасувало дикі порилися в Італії, Франції, Ан­ срганови Собору про шахи і в глії, Скандінавії та в інших »Соборном Уложеніи« 1649 р. країнах. про них не сказано вж е ані В добу Відродження появи­ слова. лися друковані трактати про Гр о н о в е л и к и х м а й с т р і в шахи еспанця Люсени (1497 р .) На заході шахи розвивалися і португальця Даміяно (1512 p.), зовсім інакше, — там не було де вж е бачимо початки де­ реакційного спро'тиву духівниц­ бютної теорії. З-поміж майст­ тва, як у Московщині, а кафе рів доби Відродження велике і клюби стали популярними ім’я в історії шахів має італієць центрами, де залюбки збира­ Джоакіно Ґреко (1600-1634 p p .) . лися ш ахісти. Великого роз­ Він багато мандрував, успішно витку досягли шахи у X VIII грав у Франції, Англії та інш. ст. В Парижі було відоме кафе країнах. Гра його відзнача­ Режанс, куди приходили грати ється сміливіс*зю атак, блис­ Вольтер, Дідро, Руссо та інші кучими комбінаціями, жертва­ громадські діячі, письменники, ми ф ігур. Свої партії він по­ ф ілософ и. записував і уклав до них ко­ Отам і розпочав свою ка­ ментарі. Цей рукописний збір­ видатний французький ник мав помітний вплив на р ’єру ш ахіст Андре Філідор (1726ш ахову гру тих часів.

1795). Мавши 23 роки, він пе­ »ЄЛЛИНСКОЕ БЕСОВАНИЕ« реміг багатьох паризьких та Церковні достойники на Схо­ лондонських шахістів і видав ді Европи, в Московщині, дуже цінну книжку »Аналіза шахо­ активно виступали проти ша­ вої гри «. хів, залічивши їх до катеґорії Протилежно до позиційного »всякое дьіявольское угоди е«. напряму французької школи Цар Іван IV (Лютий) у 1551 р. Філідора в Італії створилася скликав був »Стоглавьій Со­ комбінаційна теорія ш ахових боре і в одному з розділів майстрів з Модени-дель Ріо, 92-ох рішень Собору записано Лоллі й Понціяні. таке: Трактати Філідора та італій­ »Єще ж е мнози от неразуських майстрів стали відомі в мия простая чадь православ­ н и х християн во градех и в багатьох країнах Европи і там мали значний вплив на даль­ селах 'творят еллинское бесоший розвиток ш ахового мис­ вание, разньїя игрьі и плятецтва . сания. . . Сего ради отрицают вся божественная писания и Від другої половини X IX ст. священная правила, всякое игшахи набирають всесвітнього рание и зернь, и шахматьі, и розвитку. Ставнтон — Англія, гусли, и сопели, и всякое гудеСтапніц — Австрія, Ляскер — ние и позорище (видовище) и Німеччина, Капаблянка — Куба, плясание«. Альохін — Росія (з 1921 р. на Проте, цар Іван Лютий сам еміграції), Ейве — Голляндія, був завзятим шахістом і не Ботвіннік — Росія, Керес — Ес­ зважав на ущіпливі постанови т о н ія ... Це ті велетні, щ о були Стоглавого Собору, а за прик­ свого часу чемпіонами світу ладом царя — бояри, дворяни внаслідок ш ахових турнірів. і посадські люди (городяни) та­ 5ИГ 60

1

СПОРТИВНИЙ П Е Р Е ГЛ Я Д »І1ІКЛУНАННЯ ПАРТІЇ І УРЯДУ« ФІЗИЧНИМ ВИХОВАННЯМ В УКРАЇНІ ви. А катедра фізіології зай­ Як повідомляє журнал »Рамала дві кімнати в темному дянський спорт«, Київський підвалів. . . Інститут Фізкультури влашту­ Це і зрозуміле, бо як ж е да­ вав 8.2.

1965 р. святочне вати колонії кращі умовини, як відкриття нового будинку, їх має імперіяльна метрополія, де студенти зможуть вправляти різні роди спорту й що всюди мусить бути перш ою . Це було б пониженням прести­ фізкультури. У відкритті взя­ ж у для Москви, а тим самим ли участь високі урядовці ко­ могло б зародитись почуття муністичної партії й уряду вищости «менших братів«, яко­ УССР та Центральної Ради Союзу Спортивних Товариств і го так хочуть уникати москов­ Організацій. ські імперіллісти. Зрештою, В інтерв’ю, яке уділив проф. вони й так дбають про те, щоб Інституту, М. Гаркін, корес­ усе, що тільки виходить понад пондентові згаданого вище пересіч, стягати на московську журналу, говориться про ж ах­ північ, як це було й раніше в історії з нашими визначними ливі умови, в яких проходило фізкультурне виховання того науковцями і митцями. З дру­ Інституту на протязі 35 літ. гого боку, як видно з інтерв’ю, »Я пам’ятаю — говорить про­ топчеться українські культурні фесор — в яких умовинах ми надбання й релігію, використо­ вуючи церкви для невластивих починали працювати. Напри­ для них призначень. Це так клад, катедра спортивних ігор містилася у приміщенні пере­ виглядає «свобода культів« в обладнаному з невеликої церк­ СССР. КИЇВСЬКЕ »ДИНАМО« ЗДОБУЛО ІМПЕРСЬКИЙ КУБОК Не зважаючи на мачушине ським аспіраціям »старшости« трактування фізичного вихо­ і »вищости« чи »передовости«, вання в Україні з боку Москви, футболісти столиці України природні прагнення українців Києва, вдруге в своїй історії, є засильні, щоб їх можна було здобули т. зв. »Кубок СССР«, придусити. На перекір москов­ тобто імперський кубок. СтаЛІТЕРАТУРА З-поміж видатних українсь­ ких шахістів, які не затратили своєї національности, треба від­ значити д-ра Багатирчука і І. Попеля, що 1942-43 pp., під час німецької окупації, спро­ моглися видати у Львові неве­ личкий, а добре опрацьований підручник ш ахової гри україн­ ською м овою . Увазі солідних аматорів ре­ комендується кілька видань з історії шахів:

РГ Є. Зноско-Боровський: Ш ахмати в Росії. 1907. Г. Ш овкопляс: Ш ахи і шаш­ ки в давнину. 1962.

W . Jones: On the Indian game of chess. London. 1799.

H. J. R. Murray: A history of chess. O xford. 1913. Того ж автора: A short history of chess. O xford. 1963.

В. МАНЬН/ВСЬНИЙ 61

лося це в Москві після пере­ моги в фіналі з московськими »Крилами Рад« м. Куйбишева. Кубки цілого СССР здобули також інші збірні України, а зокрема треба відмітити високі осяги аж двох футбольних клюбів міста Одеси: СКА і »Чорноморця«. Обидва згадані клюби здобули право вступу до найвищої футбольної Ліґи СССР »А « кляси, в якій тепер змагаються київське »Динамо« та донецький »Ш ахта р «. Як виходить з офіційних советських публікацій, провід Федерації Футболу СССР ви­ рішив зголосити свого репре-

зентанта до ігор у турнірі во­ лодарів кубків за кубок Евро­ пи. До цих змагань має стати дружина київського »Динамо«, що здобула була кубок СССР. Очевидно, що і цим разом ви­ ступ »Динамо« піде на рахунок спільного »котьолка«, а в ін­ формації західні кореспонден­ ти й так називатимуть, що це виступали »русскі«. Тому то «старший брат« на тому не повинен би, за його ж підра­ хунком, стратити. Навпаки, ще й будуть внутрі переконувати, що це завдяки щедрости М оск­ ви київські спортовці мо­ ж уть виступати поза кордона­ ми СССР.

СПОРТИВНА КОМАНДА СУМА »КРИЛА« В ЧІКАҐО В збірнику »Під Прапором СУМА«, що його випустила ГУ СУМА в 1964 році знахо­ димо цікаві дані про розвиток спорту в Осередках СУМ Аме­ рики. На цьому місці подаємо, за інж . В. Левицьким, деякі відомості зі спортової діяльности одного Осередку ім. М. Павлушкова в Чікаґо. Ще в 1952 році за ініціятивою 11 сумівців-спортовців були покладені тривкі основи під теперішню спортивну команду СУМА »Крила«. На початку тренінґи відбувалися на под­ вір’ї сумівського дому, а зма­ гання раз у рік. Під цю пору відбуваються постійні тренінґи, а змагань річно є понад сто. Ще в 1952 р. відбувся перший виїзд спортивної дру­ жини до Філаделфії на 1-ий Сумівський Здвиг. В 1959 р. »Крила« виїздили аж п’ять ра­ зів на змагання в столовій сіт­ ківці, легкоатлетиці й ф утбо­ лі.

62

Вже від самого початку в 1952 році Управа Осередку оформила команду копаного м’яча СУМА »Крила« та послала її до змагань в Аме­ риканській Лізі копаного м’яча. На час звітування до збірника (1963 p .?) було всіх 90 управ­ ляючих, що розділялись на 5 дружин. Перша дружина грає щ ороку за мистецтво стейту Ілліной і знаходиться в пер­ шій дивізії Американської На­ ціональної Ліґи. В турнірах у закритій залі Ліґи »Крила« вж е від кількох літ змагають­ ся у найвищій клясі міста Чікаґо. Перша дружина бере участь і в змаганнях за укра­ їнське першенство у футболі. Найкращий осяг команди: пер­ шенство СУАСТ-Північ за 1958 р. Запасна дружина »Крил« змагається у клясі резерв пер­ шої дивізії стейту Ілліной. Дружина »юніорів« мала кіль­ ка гарних успіхів у розграх за першенство »юніорів« стейту.

Дві дружини доросту, — це передові команди у своїй кля­ сі, це теж надія всіх сумівців і громадянства міста Чікаґо. Добре е поставлена також праця відбиванкових дружин, яких нараховувалось 4, а саме: сумівок, сумівців, юначок і ю наків. Дружини беруть щ о­ року участь у змаганнях з відбиванки на сумівських Здвигах та в турнірах СУ ACT за укра­ їнське перш енство. Добре поставлена теж праця дружин столової сітківки, яких нараховується також чотири з 20-ма правляючими членами. Найкращий осяг: дружинове та індивідуальне мистецтво Укра­ їнської Спортивної Централі Америки й Канади на 1956 р. у групі ж ін ок . Існують також дві активні дружини круглів, що змага­ ються в українській Кругольній Лізі м. Чікаґо, де перша дружина »Крил« здобула два рази перше місце. Крім повищих основних ро­ дів спорту, є щ е також дру­ жини легкоатлетики з ЗО змагунами, що беруть постійно участь у змаганнях СУАСТПівніч і УСЦАК. Існує кошиківка і плавання, а також ша­ хова секція. Належить відмітити, що СК »Крила« належав до ініціяторів створення Української Спортив­ ЮНАЦЬКИЙ

ної Централі Америки й К а­ нади, і від часу її оснування в 1955 р. всебічно піддержує цю найвищу українську спортивну установу, будучи її членом, виконуючи її доручення, даючи людей до керівництва управи УСЦАК і її делеґатури на терені СУАСТ-Північ. В домі Осередку СУМА в Чікаґо зна­ ходиться також осідок Управи УСЦАК. Понад 20 юнаків і юначок Осередку здобули вже відзнаку фізичної справности, що її ввела в життя Управа УСЦАК для поширення ф із­ культури серед української молоді. Сумівська молодь в Чікаґо створила спортивну одиницю й розвинула її діяльність, яку треба вважати за одну з най­ кращих і найрізнородніших серед українських спортивних одиниць в Америці. З початком 1965 р. футболь­ на дружина »Крила« грала зі змінним щастям в сімковому турнірі, закінчуючи його на сьомому місці. Деяка переста­ новка й підкріплення новими силами забезпечать за »Крилами« знову перші місця. В цьому напрямі вже є пороблені певні кроки. Недавно виїхав до »Крил« з Бельгії молодий футболіст Й . Мацан, який в бельгійській дружині мав опінію непересічного копуна.

ВІДБИВАНКОВИЙ

Головна Управа СУМА зор­ ганізувала на суботу й неділю 20-21 березня 1965 р. в залі Української Централі в Пассейку відбиванковий турнір юначок СУМ за чаші юнаків і юначок та за першість СУАСТСхід. Змагання провадив лан­ ковий відбиванки СУАСТ-Схід

ТУРНІР

СУАСТ-СХІД

д-р М. Снігурович. Крім сумівських юнацьких відбиванкових дружин, в тур­ нірі за першість мали взяти участь також юнацькі друж и­ ни інших молодечих організа­ цій, що входять в систему СУАСТ-Схід.

63

НЕВІДЖАЛУВАНА ВТРАТА В п’ятницю, 11-го грудня 1964 p ., відійшов у вічність сл. п. ВОЛОДИМИР ДЕЙЧАКІВСЬКИЙ на 52 р. життя, Осиро­ тивши дружину Ірину і трьох малолітніх дітей. Покійний був довголітнім сумівським діячем в м. Торонто, Канада, і зали­ шив по собі глибокий жаль усіх, хто його знав особисто і кому доводилось з ним зустрі­ чатись при праці. Високоідей­ ний, прямий і послідовний у своїх поглядах і дії, він був прикладом для всіх. В його особі наша суспільність втра­ тила щирого і сумлінного сус­ пільного діяча, а Визвольний Фронт свого невіджалуваного друга й бойовика підпільної боротьби. За свою політичну діяльність в час німецької оку­ пації в Україні, він попав був до тюрми і концентраків, в яких перебув чотири роки. Вийшовши на волю в 1945 p., зразу, віддасться політичній і суспільно-громадській праці, на

якій несподівано захопила його невблаганна смерть. Нехай же чуж а земля, що пригорнула його тлінні останки, буде йому легкою, а спомин про нього хай залишиться живим у на­ шій Спілці, яку він так любив і якій віддав свої знання і сили.

Члени СУМ ! В періодах між появою А В А Н ҐА Р Д У, К РИ Л А ТИ Х, ЗАП И СОК В И Х О В Н И К А читайте ті українські газети, які відпускають місце для цілих сторінок, редаґованих членами СУМ , або інформують про життя і діяльність СУМ !

обширно

Підтримуйте українську патріотичну пресу — пропаґатора наших ідей і лучника українців у розпорошенні!

64

Повідомлення Центральна Управа Спілки Української М олоді (СУМ) пові­ домляє всіх членів, всі організаційні клітини і Крайові Управи СУМ, щ о згідно з параграфами 5 і 7 Статуту СУМ V H I-ий

СВІТОВИЙ

КОНГРЕС

СУМ

відбудеться в часі від 27 серпня до 20 вересня 1965. Щ об дати мож ливість якнайбільшій кількості делеґатів осо­ бисто взяти участь у працях Конгресу, Центральна Управа СУМ на своєм у засіданні від 28. 2. 65 р. рішила відбути V III-и й Конг­ рес СУМ в двох частинах: в Европ: та К ан ад .Перша частина відбудеться в днях 27-29 серпня 1965 р. на сумівській Оселі »Тарасівка« в Англії, друга частина — в днях 18-19 вересня в Торонто, Канада. Програма К онґресу: 1. В'дкриття К онґресу.

2. Вибір Президії 3. Затвердження порядку нарад.

4. Відчитання та прийняття протоколу з V II-го Світового К онґресу СУМ 5. Затвердження К ом ісій : а) організаційно-статутової, б) виховно-ю нацької, в) мандатнономінаційної, г) програмово-резолюційної д) видавничої, е) ф ін ан сов о-бю д ж етової.

6. Звіт з перевірки мандатів.

7. Звіти Центральних Органів СУМ.

8. Дискусія над звітами та уділення абсолюторії.

9. Святочна частина: привіти, програмові доповіді й зустріч з представниками: духовн их і світських установ.

10. Звіти ділових ком іс:й та дискусія над ними.

11. Вибір нових Центральних Органів СУМ.

12. Затвердження бю д ж ету .

13. Прийняття постанов і резолюцій.

14. Окремі внески і запити.

15. Закриття К онґресу. К ож на точка програми є дійсна для обидвох частин К онґресу. П раво участи в Світовому К онґресі СУМ мають: 1. Делеґати вибрані на К райових З’їздах СУМ з розрахунком: один делеґат на 200 членів СУМ і Ю нацтва СУМ, при чому 100 останніх членів СУМ мають право на одного делегата.

2. Члени Центральних Органів СУМ.

3. Голови К райових Управ СУМ. Центральна Управа СУМ

Видапля СУМ — це один із засобів виховання. Друковане слово приносить користь чита­ чеві, сумівській організації та українській спільноті взагалі. Культурний рівень народу мі­ ряється тиражем друкованого слова. Друковане слово — це духова пожива. Читайте і поширюйте видан­ ня Центральної Управи СУМ: »АВАНГАРД« — журнал для дійсного старшого членства »КРИЛАТІ« — журнал для сумівського юнацтва й молоді. «ЗАПИСКИ ВИХОВНИКА« — практичний журнал для Виховник'в Ю СУМ. Своєчасне розчислення свід­ чить про Вашу обов’язковість і громадську виробленість. УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ >АВАНГАРДУ«

ЗДА і Канада В. Британія Австралія Німеччина Бельгія Франція Австрія Південна Америка

річно 4 числа 2 дол.

12 шіл.

18 шіл.

6 НМ ЗО ф р .

8 фр.

40 шіл.

—

1.20 дол.

одне число 0.50 дол. З шіл.

4/6 шіл.

1.50 НМ 20 фр.

2 фр.

10 шіл.

0 ЗО дол.

В інших країнах рівновартість а мериканського доляра. Передплату висилати банковимі | чеками на адресу: U N IO N D E L A JE U N E SSE UK.RAIN1ENNE 72 ,

B o u le v a r d

C o m it e C en tra l C h a r le m a g n e . Bru xrlle,

З Друкарні »Української Видавничої Спілки« в Лондоні Printed by the “ Ukrainian Publishers, Limited” 200, Liverpool Road, London, N.I.

4.

BELGIQUE