Авангард (ч.76)

Р ІК X V III

1964

Ч.: 4 (76)

АВАНГАРД

VANGUARD

ж урнал для молоді. Офіційний пресовий орган Центральної Управи Спілки Української Молоді. В иходить щ о три місяці.

O fficial Press Organ of the Central Committee, the Ukrainian Youth Association (in exile). quarterly

Р ед а кц ій н а К о л е ґія : мґр ГАНОВСЬКИЙ Є., ДЕРЕМЕНДА Я., м ґр К О В А Л Ь О ., д -р К ІС Т ., КРУШ ЕЛЬНИЦЬКИЙ І ., д -р К У Ш Н ІР М ., ЛЕНИК В ., мґр М И К У Л А В ., ін ж . ОЛЕСЬКІВ В ., мґр ОЩ И П КО Г ., д -р СТЕБЕЛЬСЬКИЙ Б . Редакційне листування і матеріали надсилати на адресу: »А ванґард«, 49, Linden Gardens, Notting Hill Gate, London, W.2., England. А дреса А дміністрації: “ A vantgarde” , 72 Bid. Charlemagne, B ruxelles IV., Belgique.

АДРЕСИ Ц ЕНТРАЛЬНОЇ І К Р А Є В И Х УПРАВ СПІЛКИ У К Р А ЇН С Ь К О Ї МОЛОДІ т*. представників » Авангарду*: Union de la Jeunesse Ukrainienne (Центр, і К раєва Управи) 72, Bid. Charlemagne, Bruxelles IV., Belgique.

Ukrainischer Jugendverein Zeppelin Str. 67, M unchen 8, Germany.

Ukrainian Am erican Youth Association, Inc., P.O. B ox 211, C ooper Station, New Y ork 3, N.Y., U.S.A.

Union de la Jeunesse Ukrainienne 5, rue Cadet, Paris 9e, France.

Ukrainian Youth A ssociation 83 Christie Street, Toronto 4, Ont., Canada.

Sr. Jose Pawlyschyn Catia A lta Vista, Calle Transversal 2 A N - l l В Caracas, Venezuela.

Ukrainian Youth A ssociation The O ld C liff House, W eston-on-Trent, D erby’s, Great Britain.

Sr. Bohdan Bilynskij (SUM) Rua Piaui, 205 — Ap. 3, Sao Paulo, Brazil.

M r . A . Chubaty 37, A lbion A ve, Paddington, N .S .W ., Australia.

Sr. Iv. L ytvyn ovycz Casilla de Correo 70, E ncam acion, Paraguay.

“Prosvita" (SUM) c. Soler 5039 Buenos Aires, Argentina.

Н.........................................................Е ІЗ ЗМІСТУ

АВАНҐАРД ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

(Наука, знання, література, суспільно-політична думка)

І С тор. І І Різдвяний привіт . . 2 1 І О . Родомський: Степан | ї Бандера — людина І ідеї і чину . . . . З І І Д -р М . К уш нір: П ереї мога виховання . . 16 1 = О. К овал ь: Дружини ! виховників СУМ . . 20 І ЕР. Драґан: Ю нак у І ш кол і ........................ 25 і \ В. Леник: Проблеми ї м олодш ого юнацтва = І С У М - у ........................ 27 § І В . Щ ербаківський: С таі 1 ровинний праукраїн! ський соціяльний у ст.............................. 29 І \ рій 1 А . М икулин: Совєтські | Г маяки ........................ 41 1 І А . С л учанкс: Де гробІ ниця М ітрідата . . 45 і 1 О . Заклинська: різдвяна І заполоч . . . . 47 ї : П р оф . В . Ш алі: Н отат\ ки до засновання П е\ реяславля . . . . 47 І І А . М .: С вят-М ихайлівЕ ський сад — сад і І символ . . . . 51 : \ Сумівський калейдоскоп 53 = : Г. О . і Б . Б .: З’їзд СУМ І у Б е л ь г і ї ........................ 57 ! І І. Ф ранкс: В орог батьї ко, ворог мати . . . 58 і ; О . К ей: Спортовий пеІ р е г л я д ........................ 59 1 \ О . К .: Наші мистецькі і кадри ........................ 64 І

Р ік X V I I I

Ч .:4 (76) 1964

З Різдвом Христовим

Новим Роком вітаємо всі Крайові Управи, Управи Осередків, Булави Відділів Юнацтва та всіх Членів Спілки Української Молоді нашим традиційним

Христос Родився ! З великим Празником Різдва Христового шлемо наші синівські вітання Ієрархіям обидвох Україн­ ських Церков та насмілюємось висловити наші найщиріші побажання на ш ляху до зближення й поєднання в одному Українському Патріярхаті. Наші особливо палкі вітання шлемо нашому ба­ гатостраждальному народові і бажаємо скорого й повного визволення. Хай новонароджений Спаситель благословить наші спільні зусилля і приєпішить день великої радости на нашій рідній Україні! Центральна Управа СУМ і редакція »Аванаґарду«

7

Степан Бандера — людина ідеї і чину о . РОДОМ СЬКИЙ

У 5-тиріччя підступного вбивства з наказу М оскви П’ять років минуло з того моменту, коли кровож адна рука м оск овськи х загарбників посягнула по ж иття керівника, надхненника й організатора сучасної української револю ційної боротьби — сл . п . Степана Бандери. Дня 15-го ж овтня 1959 р оку в столиці Баварії, М юнхені, згинув від отруйної пістолі той, чиє ім’я стало символом і прапором боротьби українського народу на протязі останніх тридцяти літ. Ні катування пол ьської поліції, ні см ерт­ ний заеуд пол ьського суду, ні ґеш тапівські шикани й німецькі концтабори не зуміли ф ізи чн о знищ ити ні морально зламати визначного П ровідника укр аїн ськ ого націоналізму. Ф ізично зни­ щила його скритовбивча отруйна кул я м осковського аґента Сташ инського, щ о за юдин гріш виконав наказ К ремля. Стріляючи в Степана Бандеру, ворог намагався поцілити в само серце в ою ю ч ої України, щ об раз назавж ди позбутись її стремлінь до волі, її баж ання ж ити окремим, незалежним від М осковії ж и ттям . Та думати м ож уть так тільки ті, х то на людину привик дивитися, як на матерію, не узглядню ю чи її ідей, її д у х а . П оми­ лився, отж е, у св о їх р озрахун ках м осковський кат, так як поми­ лився був передше, коли хотів зниіцити в зародку ідеї й духа великого Ш евченка. Д ухові вартості є вічні й ніяка сила у світі не зм ож е їх знищити ні знецінити. Н ародж ений в 1909 році в селі Угринові, К ал уського повіту, у свящ еничій родині, молодий Степан у ж е змалку пройш ов тверду ж и ттєву ш к ол у. Будучи 10-літнім хлопцем, він був свідком вели­ кого зр и ву українського народу до вільного ж иття й побудови власної незалеж ної дер ж ави . Його батько, свящ еник, був спів3

організатором перебрання влади в Зах. Україні, зголош ую чись зразу на вій ськового духовника, коли творилась У країнська Га­ лицька А рм ія. Він бачив також , як після програної війни, не зваж аю чи на духовний стан, поляки арештували його батька, знущ ались і замкнули в тю рм у. Подібну долю пройшли також усі ті, х то будь-чим причинився до будови української держ ави. В се це заставляло думати й переж ивати малого хлопця і впли­ нуло на формування рис його волі й характеру. Одначе, Визвольні Змагання, мимо невдачі, закінчили рабський період в історії У країни. Часи, коли український нарід гнув свою ш ию в чуж ом у ярмі, минули безповоротно. На ворож і знущання приходить відповідь з боку тих, х то заприсягся »Здобути У кра­ їнську Д ержаву, або згинути у боротьбі за неї«. Це були члени УВО — У країнської В ійськової Організації, щ о рекрутувались з недавніх старшин і вояків У країнських А рм ій. Будучи в той час гімназистом української гімназії в Стрию, Степан Бандера скоро знаходить зв ’язок з УВО, стаючи її членом. Його мрії — боротись з ворогом за українську держ аву — стають дійсністю . Степан кидається у вир тієї боротьби, набираючи гарту й потрібного досвіду. Член леґального, а потім нелеґального Пласту, член Сою зу У країнської Націоналістичної М олоді, щ о діяв між сту ­ дентством, Степан проявляє свої небуденні здібності організатора і провідника. Переходячи на студії до Л ьвівської П олітехніки в 1928 році, Степан Бандера поринає повністю в працю спочатку УВО, а відтак, після Віденського К он ґр есу в 1929 p ., У В О -О У Н . Відзначаючись спритом, добрим обсерваційним змислом і конспі­ ративністю та багатьома іншими високими прикметами, Степан одерж ує важ ливу ф ункцію керівника кольпортаж і видань при К раєвій Е кзекутиві ОУН. Б ільш ість тієї літератури др укується за кордоном . Завдання керівника кольпортаж і є доставити ту літературу з-за кордону, її розділити по організаційній сітці в цілому краю і при тому не попасти в руки поліц:ї. Степан Бан­ дера цим завданням справляється незвичайно успіш но. П ольська поліція, знаючи про пош ирювання нелегальної української літе­ ратури, змобілізувала сотні агентів, але ні разу не Едалось їм попасти на ш ляхи, якими справно перевозилась поваж на маса друкованого сл ов а . К оли після смерти сотн. Ю ліяна Головінського в 1930 році на пост крайового провідника ОУН приходить Степан Охримович, він покликує на пост референта пропаґанди ОУН Степана Бандеру, свого молодш ого товариш а з гімназійної лавки. На цьому становищ і Степан Бандера зумів виробити нову техніку й новий зміст револю ційної пропаганди. Та техніка полягала на рево4

люційній дії, змістом якої була боротьба з окупантом всіми м ож ­ ливими засобами. Політичні кличі й ідеологію ОУН Бандера на­ магається зробити власністю не лиш націоналістичного студентст­ ва, але цілого народу. Для цього боротьба з ворогом мусить перейти від індивідуальних дій УВО до м асової боротьби, яка єдино м ож е довести до револю ційного зриву мас і їх дер ж а в­ ницького вироблення. Існую чий у Західній Україні кул ьт могил борців за вол ю України Степан Бандера пош и рю є до кул ьту сим­ волічних могил, щ о їх починаю ть сипати в багатьох м ісц евостях. П роцесії, святкові високопатріотичні промови, вояцькі пісні на Зелені Свята чи на 1-го Листопада пригадували Визвольні Зма­ гання й ширили серед народу ідею бор отьби . Заборони й пере­ ш коди з боку пол ьської поліції святкувати кул ьт героїв кінча­ лись звичайно спротивом ш ироких народніх мас, втягаю чи їх у безпосередню револю ційну д ію . Т овариство »В ідродж ення«, щ о займалося плеканням у народі тверезости і здор ов ’я, ведучи боротьбу з алькоголізмом і н ікотиною, знаходить з б ок у пропаґанди ОУН сильну п дд ер ж к у. В ідо­ мо, щ о в П ольщ і горілка й тю тю н були державним монополем, з якого держ ава тягнула колосальні прибутки. ОУН кидає гасло: »Геть з алькоголем і нікотиною, бо вони є засобом збагачення окупанта й закріплення його панування в Західній У к р а їн і«. А кц ія була проведена з великим успіхом і тривала до кінця пол ьської окупації. До найваж ливіш их пропаґандивно-револю ційних акцій нале­ ж и ть ш к і л ь н а а к ц і я , яку заплянував Степан Бандера на становищ і керівника пропаґанди, а закінчив її, будучи вж е кра­ йовим провідником в 1933/34 pp. Х о ч ш кільні акції велися вж е й раніше, однак, були більш спорадичними, або обмеж еними до тієї, чи ін ш ої школи, то тепер набрали організованого характеру. П ольська політика по віднош енні до окупованих укр аїн ськ и х земель мала за ціль все польщити, а зокрема використовувати ш кільництво для польщ ення молодого покоління. Нечисленні українські гімназії замінювано на двомовні, надавано урядови х учителів, посилено над ними контролю з боку держ авних чинни­ ків, а народне ш кільництво стало доменою асиміляційних проце­ сів над україн ськ ою д ітворою . П роти тієї політики виступила ОУН, закликаю чи українське громадянство до спротиву. Дееятхами тисяч летю чок, усною пропаґандою і вияснюванням цілей пол ь­ ськ ої політики та її ш кідливих наслідків, мобілізовано громадян­ ство до р іш учої самооборони проти пол ьського насильства. У виєліді тієї акції в одному часі на території в сієї Західньої У кр а ­ їни зі ш кіл повикидано польські держ авні герби, а діти відмов­ 6

лялись відповідати вчителям п о-п о л ь сь к и . Поліційні слідства, п ер есл ухуван н я дітей, допити й різні ш икани тільки пр и сп іш ували дозрівання національної свідом ости серед дітвори й молоді, з я к ої відтак виросли славні бійці У П А та револю ційного під­ пілля. Ідея і чин були тими нерозлучними чинниками, щ о характери­ зували ж и ття й діяльність та випливали з особовости Степана Бандери. До найбільш ого, однак, твор чого вияву його особовости п р и х о­ дить у час, коли в 1933 р . П ровід У к р а їн ськ и х Н аціоналістів під керівництвом п ол к. Євгена К оновал ьц я, в Празі, затв ер д ж ує за Степаном Банд ерою керівництво К р а єв о ї Е кзекутиви У В О -О У Н . С талося це на 24 році його ж иття, щ о свідчило п р о непересічні здібності й ви сок і моральні вар тості потрібні для очолення р ево­ лю ційної боротьби укр аїн ськ ого народу в ум овах п ол ьськ ої о к у ­ пації . Перш им ділом його, як краевого провідника, було упорядкувати організаційну мереж у, щ о в той час, після процесу Біласа й Д анилишина і їх засудж ення на смерть, р озрослася до п оту ж н ої сили. В нутрі О рганізації був щ е та к ож незакінчений кон ф лікт між членами У В О і новими членами О У Н . Той к он ф л ік т С . Бандера зум ів р озв ’язати в той спосіб, щ о УВО стало бойовою реф ер ен ту р ою ОУН, а ОУН пош ирила засяг своєї праці практично на все ж и ття україн ськ ого народу. В 1933 році, коли в Н аддніпрянській У країні ш алів організо­ ваний Сталіном голод, щ о забирав м ільйонові ж ер тви у кр а їн ськ и х селян, Степан Бандера дає наказ ублти бол ьш евиц ького кон суля у Л ьвові. Зробив це, як зізнав відтак на суді, на знак п р отесту перед цілим світом і для солідарности з українським народом С хідн ьої У країни. В цілому краю розвинено бул о сильну р о з’я с­ н ю ю ч у акц ію і зведено б ор отьб у з сильними тоді со в єт о ф іл ь сь к и ми впливами сер ед частини у к р а їн ськ ої інтеліґенції, щ о вірила у вільний розви ток у кр а їн ськ ої кул ьтури й ж иття укр а їн ськ ого народу в ум овах сов єтськ ого панування. Силу свого духа, відвагу й м уж н ість та політичну зріл ість виявив Степан Б андера повн істю щ ой н о на т. з в . »вар ш авськ ом у процесія, щ о в ід бувся в кінці 1935 р . проти 12-ох провідних членів ОУН, обвин увачен их у вби встві міністра П єр ац ького. Головним обвинуваченим був сам Бандера, як той, щ о давав наказ і займав­ ся п ідготовкою , бо атентатник, боєв и к М ацейко, зум ів утікти закор дон . П ольська поліція яким сь чином попала на терені Ч е х о сл оваччини на »ар хів Сеника«, де зберігались докум енти П роводу О У Н . М іж тими документами був та к ож склад КЕ О У Н в За­ 7

хідній Україні та інші таємні документи, які відносилися до згаданого вбивства. Маючи ці документи, польській поліції вда­ лося заломати кількох обвинувачених, мовляв, у сі вж е призналися. Не заломався однак Бандера та щ е кількох обвинувачених, ч іл ь­ них членів П роводу ОУН, щ о вірні засаді: »ні просьби, ні погрози, ні тортури, ні смерть не приневолять тебе зрадити тайни«, д ер ­ ж ались послідовно до кінця, заперечую чи або збуваю чи мовчан­ к ою усі поліційні закиди та тортури. Маючи, однак, кілька зізнань тих, що заломались, поляки ріш ились на показовий політичний процес, де плянувалось скомпромітувати ОУН в очах загалу, а тим самим осмішити визвольні змагання українського н а р од у . Та сталося зовсім протилеж но. С . Бандера своєю гідною і м у ж ­ ньою поставою довів до того, щ о всі заломані члени ОУН відкли­ кали свої зізнання, а публічна опінія довідалася про завдання й цілі, до яких прямує ОУН і український нарід. П ерш ою мані­ ф естацією після відчитаного акту обвинувачення й запитів судді, — С. Бандера почав відповідати п о-україн ськи. На заввагу судді про те, щ о перед польським судом у Варш аві вільно зізнавати тільки по-польськи, Степан Бандера заявив, щ о він знає польську мову, але польський суд мусить респектувати також українську мову та волю підсудного. К оли суддя відібрав право говорити, він ріш учо запротестував, називаючи це потягнення суду некуль­ турним. Цей інцидент закінчився карою темниці та виведенням С . Бандери зі судової залі. Таким чином він заставив суд ком промітуватися в очах ч уж ого світу, щ о був представлений на процесі великим числом ж урн а л істів. П рисуд смерти прийняв С. Бандера спокійно з погірдливою усм іш кою і окликом »Х ай ж и ве У кр аїн а!«, за щ о його знову в и ­ вели зі за л і. Українська справа в цілому світі стала нараз голосною, здобу­ ваючи собі значні симпатії з рівночасним засудж енням польської політики терору супроти українців. Українська спільнота на вістк у про присуд смерти проголосила веенародню ж а л обу. В се це, разом узяте, польська влада мусіла піддати розваж анню д о ­ цільність виконання того присуду й ріш ила замінити кару смерти на досмертну в ’язн ицю . Подібна ситуація заіснувала також з нагоди львівського проце­ су проти членів Екзекутиви ОУН в 1936 р. в справі вбивства директора Бабія і студента Я кова Бачинського, конф ідентів пол ь­ с ь к о ї поліції. На цьому процесі, щ о тривав один місяць і де вж е було дозволене вживання української мови, С. Бандера, спрова­ дж ений з в ’язниці, перебрав знову ініціятиву в свої руки, надаючи процесові характеру політичної демонстрації. Процес перемінився 8

С ум івська м аніф естація з нагоди 5-тиріччя з дня смерти сл . С . Бандери біля советськ ої амбасади в Бонн (Н імеччина).

п.

зн ову в обвинувачення п ол ьськ ої окупаційної влади. На питання судді про держ авн у приналеж ність підсудного, С. Б андера в ід ­ повів, щ о його держ авна приналеж ність українська, при тому вияснив, щ о п ол ьської влади, як незаконної на у кр а їн ськ и х зем ­ лях, він не признає. Й ого віднош ення до вій ськової сл у ж б и — це приналеж ність до У В О . І ту т так само прийш ло до солідарної постави в сіх підсудних, які повідкликали св ої попередні зізнання, щ об додерж ати тону накинутого С. Б андерою . Ці два процеси, щ о про них докладно розписувалась українська, пол ьська і світова преси й виступи Бандери та інш их провідних револю ціонерів довели до відома всіх, чого прагне український н а р ід . Треба пам’ятати, щ о українська преса не мала права к о ­ ментувати процесу, а тільки подавати його перебіг. До постави С . Бандери і товариш ів, однак, ком ентарів подавати не було п отрібно. Щ е глибш е й ш ирш е пройш ов у Західній У країні про­ цес кристалізації національного освідомлення і зробив з тієї вітки укр а їн ськ ого народу гідну остою проти червоного і брунатного імперіялізмів, щ о відтак перекотились війною по у кр а їн ськ и х зе м л я х . Однак, цей період діяльности С. Бандери був тільки перш ою ф а зою й ого ідеї і чину. П ровидіння зарезервувало його щ е на 9

час, коли У країна стала побоєвш цем м іж двома імперіялізмами — м осковським і німецьким, де якийсь хибний політичний к р ок міг затаврувати У кр аїн у п ’ятном коляборантства, або стерти її назавж ди з карти с в іт у . В ийш овш и на вол ю в 1939 році у висліді німецького наступу на П ольщ у, С . Бандера піддає строгій аналізі ситуацію в органі­ зації в п ов’язанні з її завданнями на час війни. Не знайш овш и зрозуміння в тодіш ньом у закордон ном у П роводі ОУН, щ о, по смерті п ол к. К оновальця, м усів бути очищ ений від непевних осіб, і підтриманий К райовим П роводом ОУН, щ о в той час п р о­ ходи в період сов єтськ ої окупації, С. Бандера скликав провідний актив ОУН і представників з краю з провідником КЕ на нараду в л ю том у 1940 p ., де створено Р еволю ційний П ровід О У Н . На цьом у ф ор у м і гол овою того П роводу вибрано одноголосно С. Б андеру. Цей акт був відтак потвердж ений II Великим Н адзв. Збором весн ою 1941 р . К оли переговори з ПУН не дали баж аних вислідів, а нова ситуація підготовки Н імеччини до війни з СССР вимагала точн ої постановки концепцій і напрямних дії, Р е в о ­ люційний П ровід ОУН під керівництвом С. Бандери перебирає на себе ін іціативу й відповідальність за ведення укр а їн ськ ої ви з­ вол ьної політики на час війни. Знаю чи гітлерівське наставлення про ш укання »лебенсравм у« на С ході Европи, з рівночасним запевню ванням про «новий лад« в Европі з бл и ж че неозначеними держ авним и формами, С . Бандера виготовив плян власної підметної політики, який був П роводом акцептований. За тим пляном, О У Н мала зайнятися проголош ен­ ням у к р а їн ськ ої держ авности в ж е в перш их дн ях війни на укр а ­ їн ськ и х зем л ях. Я кщ о Н імеччина респектуватим е наш у суверен­ ність, то Україна ввійде в сою зні відносини з Н ім еччиною і спільно вестим е бор отьбу проти м оск о в ськ о ї ім перії. К оли ж Н імеччина йтиме в У країну з ворож и м и намірами, то в ж е в са­ мом у початк у вона мусітиме виявити св о є справж нє обл и ччя. В таком у випадку перед світом та істор ією матимем доказ про д ер ­ ж авниц ькі змагання україн ськ ого народу, щ о випливаю ть з його волі до сам остійности й не є нічиєю ін т р и ґо ю . В том у пляні бул о необхідно підготовити П охідні Групи ОУН для пол ітичн о-проп аґан дивної акції серед укр аїн ськ ого народу, як та к ож створити зав’язок у к р а їн ськ ої армії в ф ор м і Л еґіон у. Одне й друге завдання було виконане. На кінець, треба бул о знайти ф ор м у творення укр а їн ськ ої влади. В цьому віднош енні С. Бандера зробив усе мож ливе, щ об дати зм огу проявитись усім політичним течіям . Т ом у з моментом в и б у х у н ім ец ь к о-сов єтсь к ої війни в К р а к ов і створився У країнський Національний К омітет, 10

куди ввійш ли представники в сіх існ ую ч и х політичних партій, за вийнятком групи пол к. А . М ельника. На тій ж е самій базі були скликані Н аціональні Збори 30-го червня 1941 р . у Л ьвові, які покликали Т им часове П равління на чолі з Я рославом Стецьком та ріш или проголосити відновлення держ авности У країни. Владики обидвох У кр аїн ськ и х Ц ерков, князь У кр аїн ськ ої К а т о ­ лицької Ц еркви М итрополит А ндрей Ш єпти цький і М итрополит У А П Ц П олікарп благословили цей А кт, як вияв волі укр а їн ськ ого народу до незалеж ного ж и ття . Нам відома реакція гітл ер івської Н імеччини на А к т 30-го червня 1941 р . У країн ський нарід, х о ч і з розчаруванням , дізнався про правдиві наміри нового окупанта, коли ініціятори того А к т у і провідні одиниці з ОУН були ареш товані й заслані до кон ц табор ів. Одним із перш их був ареш тований С . Бандера, який зн ову м усів р и скувати ж иттям, коли німці заж адали відкликання ц ього А к т у . П ро цей момент говорить у св о їх спом инах член У кр а їн ськ ого Н аціонального К ом ітету В іктор А ндрієвський , який був присутній при розм ові заступника генерал-губернатора з С . Б андерою два дні після проголош ення А к т у у Л ьв ов і. »До кімнати вступив, привезений поліцистами Степан Бандера, — пиш е В . А н д р ієв ськ и й . Б ю лер зверн увся до нього з запитом, х то і з чийого наказу проголосив А к т у Л ьвові. Б андера відповів: — М ої лю ди з мого розпорядж ен ня! Б ю лер в р ізк и х сл ова х домагався відкликання того А кту, але С . Бандера в та ки х ж е різки х сл овах заявив, щ о той А к т не буде відкликаний». В сі дальш і намагання ґеш тапо видобути оф іційне відкликання А к т у дер ж авн ости розбивалися об мур м оральної і ф ізи ч н ої стій кости його т в о р ц я . За прикладом С . Бандери піш ло та к ож усе підпілля, готую чись до бор отьби з новим окупантом — Н ім еччин ою . У країн ський Л еґіон під ком андуванням Романа Ш ух ев и ч а стає справж нім за­ в’язком У к р а їн ськ ої П овстанчої А рм ії, яка в бор отьбі перетривала війну й щ е довго опісля була прим арою для вор ога . П охідні Групи сповнили та к ож св ою ролю кол и ш н іх кобзарів, щ о мали будити до бою приспаний нарід. Д ух і постава С . Б андери за­ ступили його ф ізи чн у від сутн ість у цій важ кій завзятій бор отьбі на ж и ття і см ер ть. Т ом у -то ворог, як один, так і другий, не міг знайти ін ш ої кр а щ ої назви н овітніх борців за волю У країни, як назвати їх іменем ідейного керівника і надхненника — »бан дер ів ц я м и «. Т ут повторилася істор ія М азепи й Петлюри, я к и х епохи бор отьби н осять їх н і назви. Ц я найновіш а еп оха щ е не закінчена, вона триває щ е й сьогодні, про щ о свід чать численні в о р ож і публікації, з як и х проби вається їдь. ненависть і страх, бо ідея 11

М азепи, П етлюри, Бандери ж и в е й пош и рю ється, р осте й міцніє, і ніщ о в ж е не зум іє її вирвати з д у ш і сердець укр а їн ськ ого на­ р од у . П ро те свідчать недавні щ е політичні процеси в У країні, свідчення чуж инц ів, щ о звільни лись із си бір ськи х таборів, за ­ клики ком уністичн ої партії про дал ьш у чуйність проти б у р ж у ­ азного націоналізму і т. п. Під кінець війни, бачучи св о ю програну, німці щ е раз сп р о б у ­ вали говорити з С- Б ан дерою . Одначе, ті переговори розбилися в т в ер д у принципову п оставу з вимогами, на які німці в ж е з п р ести ж еви х мотивів не могли п огодитися. К ор и ста ю ч и зі зв іл ь­ нення з концентраку, С . Б андера ви см и кується скор о з-п ід на­ гляду ґеш тапо і знова стає до праці й бор отьби . У ж е по закінченні війни, С . Бандера опинився зн ову при керм і ОУН, як Голова Б ю ра П р оводу ОУН, до якого входил и щ е ген . Т . Ч упринка і Я . Отецько, та виявив дал ьш у св о ю тв ер ду й р іш у ч у п остав у по віднош енні до політичн их сил З ахіднього С віту. Він заявився за м ож л и вою співпрацею з тими силами, щ о визнаю ть і чесно ш ануватим уть беззастереж н е право укр а їн ськ ого народу ж и ти вільним ж и ття м . Така принципова постава викли­ кала на й ого особ у і ОУН багато нападів з б ок у дея ки х земляків з інш их політичн их середовищ і ч у ж и х чинників, щ о вва ж а ю ть ук р а їн ськ у сп р аву за н еп ер еріш ен у. К ол и на п оч а тк у С. Б ан ­ дера був самий зі своєю О У Н на ти х позиціях, то в ж е відтак на ті позиц ії станули та к ож і інш і наш і середовищ а, визнавш и правильн ість такої принципової постави, без чого україн ськ а справа могла б була знова знайтися в х в о ст і білогвардійської політики і різних «приватних к іл «. Т е саме відноситься й до вн утр іш н ьої ідеологічної лінії Організації, д е з початком 50-тих років почала позн ачуватись опозиція зі своїм и концепціями «б е з ­ к л а сового сусп іл ьства » з покликуванням на «край ову дійсність« т о щ о . Т у т та к ож ідеологічна витриманість і націоналістична чуйність С . Бандери дали зм огу зберегти Організацію від р о з ­ кл аду й у п а д ку. Я к вияви лось пізніш е, покликування на край мало за осн ов у підставлені ворогом сіті, щ об звести на манівці м арксизм у цілий націоналістичний р у х . У з в ’язку з тим С. Б ан ­ дера, як П ровідник ОУН, п р оголош ує, щ о ОУН з о б о в ’я зу є й надалі ідеологія христи я н ського ідеалізму, який був і є невід’єм­ ною частиною д у х ов ости ук р а їн ськ ого народу, а в питаннях с о ц 'я л ьн ого у стр ою ОУ Н відкидає «безк л а сов е су сп іл ьство», як п р о­ тивне д у х ов ій ст р у к ту р і ук р а їн ськ ого народу. Стисла соціяльна справедливість при збереж енні приватн ої власности оди ноко в ід ­ повідаю ть його в л а сти в остя м .

12

У питаннях внутріш н ьої у к р а їн ськ ої політики С. Бандера стояв на становищ і, щ о та політика м усить бути визвольницька, а не партійна. У своєм у »С лові» він писав, щ о та політика змагає до ф орм уванн я такого внутріш нього україн ськ ого життя, до створ ен ­ ня такого укл а ду і взаємовіднош ення укр аїн ськ и х сил, які у всякій ситуації найкорисніш і для визвольних змагань, а не тільки для скріплення позицій самої О У Н . Щ о більш е, С. Бандера р і­ ш уче відкинув т . з в . тоталітаризм, чи м онопартійність. Він писав: У держ авній організації народу м усить бути місце для політичної диф еренціяції, кристалізації і розви тку політичних угрупуван ь та для здор ового твор ч ого змагання пом іж ними. Самі ж д е р ­ ж авні органи у виконуванні св о їх ф ун к ц ій м усять стояти на позиціях надпартійних; насамперед дбати про добро цілости, а далі справедливо захищ ати інтереси в сіх позитивних скл адових частин«. Я к ш кідл иву українським інтересам, вваж ав завж д и С. Бандера орієнтацію на ч у ж і сили. »К онцепція власної боротьби власними силами — це єдина реальна визвольна концепція« — пише він у своєм у »С л ові«. І далі в інш ому місці: »Ч и покладаю чись тіл ьки на сили власного народу, ми відкидаємо всяку допомогу і в сяк и х спільників? Звичайно, ні, бо це бул о б без­ глуздя. Х т о так думає, той ж а х л и в о спрощ ує концепцію власних сил. М и відкидаємо тільки таку допомогу, за як у мусимо платити новим поневоленням, та к у допомогу, за як ою при ховується імпер ія л із м « ... »М и ш укаємо таких спільників з якими в нас були б спільні цілі, які признавали б наші права так само, як ми ї х « . Степан Бандера був також за здор ов ою консолідацією в сіх у к ­ раїнських сил і до того завж л и стрим ів. У згаданому в ж е »С лові« він писав яка має бути та кон солідація. Це не має бути о б ’єднан­ ня для самого лиш о б ’єднання, але консолідація для бор отьби за незалеж н ість укр аїн ськ ого народу й за самостійність та собор ­ ність у к р аїн ськ ої дер ж а ви . Це о б ’єднання мусить діяти по лінії інтересів укр а їн ськ ого народу, а побудова такого центру на е м іґрації м усить бути природна. Ц е значить, щ о той центр маю ть т в о ­ рити політичні сили укр а їн ськ ої еміґрації, які маю ть реальне опертя в громадянстві, а не ш тучно вдерж увані партії з кількома членами. З такими ідейними залож еннями представники ОУН за його апробатою ввійш ли були до складу У кр аїн ськ ої Н аціональної Ради, ставлячи в весь свій і св оєї О рганізації м орально-політичний капітал д о диспозиції всеукр аїн ського політичного центру, щ об ним п осл уговувати сь для добра укр аїн ськ ої справи. Одначе, інакш е консолідацію уявляли собі інш і політичні сер е­ довищ а, боронячи за всяк у ціну протидемократичної ф орм и пар­ 13

тійного паритету, де репрезентанти ф а кти чн ої менш ости накида­ ю ть вол ю ф актичн ій біл ьш ості. К ол и ж до того в зовніш ній ділянці ця паритетна більш ість стала на становищ і співпраці з непередріш енським и чуж им и колами, щ о намагались запрягти у к р а їн ськ у пол ітику до чорносотенного м оск овського воза, Степан Бандера, вичерпавш и всі м ож л иві засоби переконування, наказав виступити з такого о б ’єднання. П ізніш е з подібних мотивів ви­ ступила та к ож з УН Ради група п ол к. М ельника, але відтак на­ зад туди п овер н у л а сь. * * * М оск овсь к а аґентура в ж е від р оків слідкувала за рухам и не­ безпечн ого їм противника. К іл ьк а невдалих спроб атентатів було викри то чинниками організаційної безпеки. Так прийш ло до того злощ асного дня 15-го ж овтня 1959 p ., про які сказав поет: В ж ал обі і см утку земля восени: Н е стало великого сина. Й демо до його д ор огої труни — В останнє схилити кол ін а. О труйним пострілом м оск овського яничара покладено кінець ф і­ зи чн ого існування невтомного П ровідника. Та тільки ф ізичн ого, бо ідеї й чини С . Бандери незнищ имі. Вони існуватим уть вічно, я к вічно ж итим е українська нація з її прямуванням до вол і й д ер ж а вн ої н еза л еж н осте. Н авіть ті, які не п огодж увалися з прин­ циповістю й ідеологічною настан овою С. Бандери, м усять признавати, щ о сила і прям ол’нійність його характеру не маю ть рівн их м іж сучасникам и. * * * В ся світова преса, радіо й телевізія заговорили знова, коли в ж ов тн і 1962 р . найвищий ф едеральний німецький су д в К а р л ьср у ге розглядав сп р аву вбивства, за судж ую ч и Сташ инського на кару в ’язниці, а морально та к ож і його н аказодавц'в Ш елєпіна і ком ­ партію з К р ем л я . У своїй книж ці в німецькій мові «В бивство на наказ« К арл ь А н дер с робить наступні висновки: «Справа Сташ инського є: а) клясичним прикладом про незмін­ ність методів сов єтськ ої поліції; б) най важ чою поразкою СССР в холодній війні; в) злочин проти л ю дства; г) наглядне потоптання м іж н ароднього права; ґ) зам ах на права людини; д) найваж че обвинувачення С овєтського со ю зу ; е) пересторога й алярм для в сіх людей і народів вільного с в іт у « . А втор розкриває облуду й забріхан ість м о ск ов ськ ої пропаґанди, яка говорить про мирне завою вання світу комунізмом, про мирну коекзистенцію , про невміш ування у внутріш ні справи інш их країн, 14

про те, щ о ком унізм є ідеологією гуманізму, в якому людина л ю ­ дині братом і т . п . В се це, однак, облуда, бо ф акти говорять, що за тими словами кри ю ться підступні вбивства й терор, насильство й топтання елеменарних л ю д ськи х прав. Голоси св ітов ої преси були численні і світова опінія реагувала на злочин, за судж ую чи як виконавця так і реж им, щ о його вислав, витягаю чи при том у належ ні висновки про природу м оск овського бол ьш евизм у. З україн ського боку зроблено було всі мож ливі кроки, щ об з нагоди процесу зактивізувати також ідею, за яку згинув передчасно С. Б андера. Для того поруш ено багато м іж н ародніх установ та ін ституцій. Т е чого не зміг зробити С . Бандера за ж иття, робить це щ е з більш им усп іхом по см ерті. Д ух його ож ивляє не тільки у кр а їн ськ и х борців за свободу, він насн аж ує також співборців інш их народів, а сильних світу цього остерігає перед облудною грою м оск овського К рем л я. У країнський нарід збагатився великою д у х ов ою спадщ иною Степана Бандери, якого ідеї й чин увійдуть нестертими ск р и ж а ­ лями в історичн у скарбн ицю . Й ого пам’ять ж итим е вічно в народі і світитиме смолоскипом для м олодих поколінь, як яркий приклад в исоких моральних вартостей, сам оп ож ертви й безм еж ної л ю бови до У країни. Нема ж бо більш ої л ю бови над ту, х то ж и ття своє дає за друзів св о їх . »Немов магнет стальний, як дж ер ел о ж иття; Саме Т воє ім’я — в ж е надхненням м ільйонів. Не вбила смерть Тебе, бо св іж и х батальйонів Стаєш прапороносцем і знам’ям !« (Ігор К алиненко)

ЧЛЕНИ СУМ! ЧИ ВИ ЗНАЄТЕ, Я К У ВЕЛИ КУ КО РИ СТЬ ДЛЯ У К Р А ЇН С Ь К О Ї СПРАВИ РОБЛЯТЬ Ж УРНАЛИ АН ГЛ ІЙ СЬК О Ю М ОВОЮ : THE UKRAINIAN REVIEW ABN CORRESPONDENCE THE UKRAINIAN QUARTERLY ПОШ ИРЮ ЙТЕ ЇХ М ІЖ ЧУЖ И Н Ц ЯМ И І ЗБАГАЧУЙ ТЕ ЇХ Н І ПРЕСОВІ ФОНДИ!

15

П ЕРЕМ О ГА ВИ ХО ВАН Н Я (Закінчення)

Д -р М .

К У Ш Н ІР

Однією з найваж ливіш их оправ є стосун ок одиниці до праці. Цей стосун ок укладається сьогодні на основі госп одарських конечностей і невелика тільки кіл ькість людей має таку працю, яка їм насправді відповідає. Для більш ості час витрачений на працю є тя ж к ою конечністю здобуванн я засобів для ж иття або, як дл я деяких, для у ж и ття . Під час ти х довгих годин, які за­ бираю ть більш е чим половину наш ого ж иття, поводимося не­ наче невільник. Праця виконувана із п ош товхом м атеріяльної кал ькуляц ії тратить св ою вартість в наш их очах, а по­ волі й ми самі тратимо пош ану до себе, бо ми виконуємо б езвартісну р об оту . Знеохота до себе й до ж иття є ціхами того стану дисгармонії м іж п р оф есією і л ю диною . З госп одарського становищ а все є тут у порядку, і коли б тільки нехіть до праці не надто давала себе відчувати в обниж енні якости продуктів і інтенсивности зусилля, не належ ить змагати до ж адни х змін. Інакш е з ви ховн ої точки бачення. Тільки така праця нас під­ носить, як у виконуєм о з лю бови, з ідейних п ош товхів, з особи с­ того запалу, з прив’язання. І тільки така праця є управлена, тільки така праця повинна існ увати . Вся інша є гріхом наш ої епохи, є щ е непобореним невільництвом . М ож е майбутні епохи будуть розглядати її з таким самим моральним обуренням, як ми трактуєм о інституцію невільництва, забуваючи, щ о сьогодніш ні прим усові ф орм и праці для вільних людей є тим самим, або ще тяж чим невільництва. З ви ховного становищ а ця справа не мож е мати ком пром ісів; повинна бути здійсню вана така сусп іл ьн огосподарська перебудова, щ об люди могли виховуватися ш л я­ хом виконуваної праці. В сякі інші моменти, економічні й т е х ­ нічні, м усять відійти на дальш ий плян. П одібно оціню ється з ви ховного становищ а організацію су с ­ піл ьн о-п ол іти чн у. К оли осн овою її постання й закріплення є мотиви несираведливости, визиску, ґвалту — то вона не мож е мати признання з бок у виховни ка. Закони й інституції повин­ ні бути такі, щ об людина не деправувалаея, ж ивучи серед них 16

але щ об, ви к он ую чи їх вимоги, сл уж ил а водночас власном у р о з­ ви тк ові. Н е мож на визначити раз назавж ди, які ф орм и органі­ зації є властиві, це залеж и ть від часу, місця, п си хіки народу; тому потрібна оцінка, роблена р озва ж н о, і в се нова. Немае іде­ альних сусп іл ьн о-п ол іти ч н и х у стр оїв , але є тривала точка ба­ чення: коли під впливом укл аду сусп іл ьн и х умовин виникаю ть у лю дей сильні почування зависти, або коли біл ьш ість з них переж иває посл абл ю ю че вол ю почуття приниж ення і несправед­ ливої кривди, кол и власного ж и ття не мож на свобідно р озгор ­ нути, — такий устрій є ш кідливий і ж адні мотиви не м ож у ть й ого оп р а в д а ти . П одібно у віднош енні до дозвіл л я. На осн ові поточн ого п ог­ ляду всяк а розвага, яка а бсор бує час і увагу, є добр а . Ц ей сто­ сун ок до відпочин ку є в наш ій епосі відповідником невласти­ вого стосу н к у до праці: х т о працю тр актує як безвартіепе і прим усове зайняття, той і відпочин ок р озум іє теж як утеч у від себе самого, як вбивання ч а су . З ви х ов н ого становищ а час в іл ь­ ний від праці повинен бути зуж и ти й згідно з глибш ими п отр е­ бами вл асн ої о с о б и с т о с т е . Від ви х ов н и х з о б о в ’язань не є звільнена теж і д у х о в а к у л ь ­ тура. М ож е бу ти навіть, щ о в цій ділянці н ай скоріш е доглянено небезпеки, які виникаю ть з витворю ван ня, нагром адж ування і поглочування дібр, без уваги на потреби п оодиноких одиниць. Т вори д у х о в о ї к ул ьтур и теж повинні в и х ов у в а ти . Втягнення їх у кр уг переж ивань і досвідів ж и в и х людей не є браком пошани, але тр ію м ф ом . Віддаль пош ани, н ал еж ної великости, не м ож е ставати ба й д у ж істю . С творені і тпорені добра д у х о в о ї кул ьтури повинні діяти в дум ках твор ц ів і відби р ач ів. Н авіть ділянка звернена позірно цілком до о б ’єкти ного світу — м ож е й повинна ви ховува ти уми й характери й то не тим, щ о вона дозвол яє зди ск он тувати ся в техн іч н и х удогідненнях, але духом , методою сумлінности, р етел ьн осте, крити цизм у. В иховна точка бачення визначає т е ж своєрідний сп осіб оцінки л ю дини. Вона не визнає в сі означення, які не вникаю ть у це, чим лю дина є сама в собі, а ст о с у єт ь ся тільки д о її зовн іш н іх в л асти востей . О тж е, не тіл ьки п оходж ен н я, але і зд об у те майно, а навіть освіта, суспільн е становищ е, голосне й відоме ш колення не м ож уть бути властивим кви терієм оцінки. Н атом ість є важ н е це, щ о лю дина р оби ть зі своїм ж иттям , чи воно має для неї п оваж ний і відповідальний сенс, чи є тільки на це, щ об було п ереж ите? В артість ж иття, мірена стосун к ом до себе, до бл иж ніх, до о б о в ’язку, недоступний зовніш нім суспільним визначенням індивідуальний стиль і рівень поступування, ж и вуч а воля до 17

освіти — все це, х о ч тя ж к о це схопи ти , становить п р о н ай істот­ н іш у л ю д сь к у ва р тість. П ро неї теж говориться в повісті, го­ вор и ться в подаванім з у ст д о у ст вісті, яка має деколи силу л еґенди і ґл ь о р и ф ік у є св я ти х наш их ч а сів . І в цьому е правда. Ц ей суд над сусп іл ьн о-госп ода р ськ и м устроєм , д у х о в о ю к у л ь ­ ту р ою і людьми, суд доконуваваний в ім’я вихованн я виноси ть суворий присуд і дом агається радикальної п ер ебуд ови . Чимраз численніш і кола, особл и во націоналістичні рухи , п отв ер д ж у ю ть це дом агання. М и е свідкам и м огутн ьої струї, яка тр а ктує цілу к у л ь ту р у як великий виховний знаряд і су в о р о оц ін ю є її н ед о­ л ік и . М ож е ніколи щ е з та к ою р іш у ч істю й так загально не кри ти кован о су сп іл ь н о-к ул ьту р н е ж и ття з того становищ а. В елику в цьом у засл угу має ш к ол а . Із у ч и тел ьськ и х кр угів в и ходи ть р іш у ч е домагання: коли ш кол а має бути з в ’язана з ж и ття м і має в цьом у з в ’я зк у в и х ов а н у молодь, то не м ож е існ у ­ вати р о зх од ж ен ь м іж тим, щ о д іється в її мурах, а тим, щ о її ви ховн и ки знайдуть у св іті. В елика виховн а праця затрогує сенс, коли н ай ближ чу дійсн ість має заперечити нове покоління, ладне ліпш е покерувати долею Европи, то в ж е сьогодн і ж и ття ста р ш ого покоління мусить стати п осл уш н е виховним вимогам, репрезентованим ш к ол ою . Ц е звуч и ть парадоксально, але це правда: бо коли маємо ви ховувати наш у молодь у з в ’я зк у з ж иттям , а не у ш туч н и х ум ови н ах ізоляції, то наш е власне ж иття, це ж и ттєв е реальне середовищ е, в яке маємо її вводити, м усить двигнутися на верш ини в и х ов н ої сили й не м ож е бути дж ер ел ом деп равац ії. А л е не тіл ьки ш кола дом агається пош ани для в и х о в н о ї точки бачення суп р оти в сіх проявів ж и т т я . Вона є виразом глибш ої п о т ­ реби сьогодн іш н ього ч а су . М и ви звол яєм ося чимраз більш е з оптим істичн ої віри у володіння природи, покидаєм о л ібер а л істичну п ол іти к у вичікування і достосован н я себе до н евідхильни х, х о ч мимо того добродійн их, законів п р и р о д и . Ставимо горде питання: х т о має достосувати ся , людина до дійсности, чи дійсніть до л ю ­ дини? В и ховн а точка бачення є виразом віри в л ю д ськ у си л у . В иховання не повинно п р и стосовува ти лю дину д о ти х умовин ж иття, які є недосконалі і м аю ть б у ти змінені. В ихован н я пови н­ но бунтувати лю дей проти н и х . П овинно давати їм сил у т в ор ч ої бор отьби , р озм ах п ер ебуд ови . Щ ор аз загальніш е лю ди бер у ться до бор отьби з тим усім, щ о їх о к р у ж а є ї придавлю є, а щ о в їх оча х не має узасаднення. І чи то буде тягар м ертвої традиції, чи вимога перестарілого морального закону, чи госп одар ськ и й устр ій спертий на інтерес продукції, чи суспільний устр ій у м о­ ж л и вл ю ю чи й визиск, чи несправедливий політичний устрій, — 18

всю ди маємо до діла речі над л ю д и н ою .

з

тою

самою

бор отьбою

проти

володіння

В тій зростаю чій волі перебудови цілої цивілізації проявляється побіда вихованн я. Найглибш а роля виховання для кул ьтури полягає на цьому, щ о усвідомлення собі сенсу виховання вит­ вор ю є в нас нахил до схопл ю вання речей під виховним кутом бачення. А ця точка бачення є револю ційним поглядом на існ у ­ ючий св іт. В иховання в ід р одж ує кул ьту р у і перебудовує її. А ле не тому, а радш е не тільки тому, щ о п рисп особл ю є до ж и ття нове покоління, але передусім тому, щ о в дозрілом у поколінню викликує критицизм, повчаю чи міряти речі і стосунки мірами, якими дотепер не були м ірені. На цьом у полягає побіда в и х о ­ вання в нашій епосі і на цьом у його сила, перебудовую ча к у л ь ­ тур у.

r

З

і 1 ? f

ЗАМОВЛЯЙТЕ

І *

ДІЯПРОГЛЯДИ ЦУ СУМ Центральна

Управа

СУМ

випустила

І дотепер дві серії діяпроглядок (1-48) під I наг. »П1евченко-маляр«. Дві дальші серії I друкуються.

Приготовляються

серії

про

I українську народню ношу. Більші Осередки 1 повинні придбати собі прожектори та зас^ тосовувати цю нову методу навчання в

іj праці. і

19

Дружини виховнинів СУМ О. КОВАЛЬ В наш их д в о х попередніх статтях (гляди »А ванґард« ч ч . 74 і 75) ми з’ясували проблему дійсного членства СУМ (18-30 літ) в нав’я занні до ріш ень Пленуму СУМ стосовн о творення д р уж и н СУ М . П ерш ою ми розглянули справу друж ин виховників, яка є осн ов­ ною ланкою діяльности ви ховн ої організації і від як ої залеж ить вся реалізація виховни х завдань наш ої організаційної системи. К ол и працю друж ин виховни ків треба вваж ати ф ундаментом, осн овою наш ої сум івської системи, то праця інш их ч оти р ьох видів др уж и н СУМ має сповняти завдання наріж них стовпів, щ о по­ в ’язую ть ф ундамент з покрівлею , якій на ім’я українська спіль­ нота з її кінцевою м етою — ж ити повним ж иттям у св о їй власній д е р ж а в і. М іж питаннями, які турбую ть під цю пору наше суспільство, є одне засадничої ваги: є це питання поповнювання чл енських рядів існ ую чи х громадських і політичних організацій молодим членством . В аж л ивість цього питання зум овлю ється ф актом, щ о деякі зі згаданих установ стоять перед небезпекою самоліквідації, якщ о не буде припливу молодих сил на зміну поколінню, щ о в ід ­ х од и ть . Питання гідне уваги під кож ним оглядом, бо кож на з тих організованих суспільних клітин має свої здобутки, як м атеріяльної, так щ е в більш ій мірі духово-м ор ал ьн ої натури. В се це м ож е одного дня перестати бути суспільною власністю, коли не знайдеться спадкоємців, щ о вміли б ці добра перебрати, збе­ регти і р озви н ути . Останнім часом єлідне чимале пож вавлення у всіх майж е у ста ­ новах і організаціях у напрямі забезпечення припливу молодого членства. Ц е дуж е маркантно видно по заходах з бок у наш их асекурац ійно-братських установ в Америці, які не ж а л ію ть ні трудів, ні ф ондів для придбання молодого членства. Деякі з них виділю ю ть річно бю дж ети на цілі молоді внутрі даних установ, щ о кількакратно перевищ аю ть бю д ж ет С ум івської Централі, х о ч засяг тієї праці й самі осяги є доволі малі. В тому напрямі пра­ цю ю ть та к ож і церковні та громадські чинники. Мало, однак, є таких установ, які сягли б до основ проблеми молодого покоління. Б ільш ість з них вол ію ть користати з готового 20

і стараю ться приєднати до себе тих, х т о в ж е десь пройш ов націо­ нал ьн о-виховний процес і відзначається своєю у к р а їн сь к іст ю . Таке латання дір на довш у м ету не м ож е, очевидно, принести по­ зитивної і задовільн ої р озв ’язк и . П ро це знаю ть добре ті суеп іл ьно-гр ом адські установи, щ о роками держ али при собі молодечі організації, як прибудівки, називаю чи їх навіть доволі претенсійно «націоналістичними», щ об вкінці переконатись про пародійність їх н ь ої назви, заміню ю чи прикметник «націоналістичний» на «на­ ціональний». Справа в тому, щ о згадані установи мало цікави­ лись змістом ви ховн ої роботи св о їх прибудівок, а задовольнялись здеб'л ьш а народнім ф ол кл ьор ом і п^кніковими виступами. Ш укаю чи за р озв ’язк ою цього питання, СУМ виходи ть з тв ер ­ ди х основ суцільного нац іонал ьн о-виховного процесу від най­ м олодш ого віку, аж до віку дозр іл ої лю дини. Охоплена ви ховн ою систем ою з чітким національним ідеалом, з виробленим ж иттєвим стилем і здоровим світоглядом, молода людина мусітиме знайти своє належ не місце в суспільстві, до я к ого нал еж ить. У теча від суспільства буде мож лива тільки там, де ця виховна система не­ домагатиме, або де сусп іл ьство затратить у ся к у притягаю чу силу, зійш овш и на манівці свого мізерного існування. В цьом у остан­ ньом у випадку м ож е ще, однак, заієнувати реакція м олодих оди­ ниць з м етою рятувати те, щ о да сться. К ор отк о каж учи, питання вдерж ання при ж и тті укр а їн ськ и х гром адських і політичних установ та організацій на ч уж и н і залеж ить виклю чно від націо­ нальної свідом ости й суспільного та політичного вироблення мо­ л одого покоління. В иходячи з повищ их ствердж ень, Спілка У кр аїн ськ ої М олоді в св о їх в и ховн и х цілях м усить мати та к ож на увазі підготовку м олоді до перебрання нею в м айбутньому дотеп еріш ніх здобутків старш ого покоління й дальш ого їх вдерж ання та розбудови . Таким чином суспільн о-гром адськ е й політичне виховання сум ів­ ськ ої молоді в певному віці мусить бути нав’язане до існ ую чого гром адського й політичного ж и ття наш ої еміґрації з його пози­ тивними й негативними рисами. З асвоївш и собі здорові принципи, та молодь зум іє в майбутньому, як буде потрібно, приступити до оздоровлення відносин і уліпш ення самої структури того ж иття, яке попередньо могло п роходити під кутом різни х особи сти х ураз, заскор узл и х поглядів, чи ф орм ован и х у різних обставинах пси­ хік, у висліді чого маємо в ор огую ч і м іж собою групи, обмеж ені до вл асного внутріш нього ж и ття з тенденцією до ґе т . М ол одь м усітим е мати ш ирокий відкритий погляд, позбавлений н еґати вних спадкових обтяж ень, а націховаїш й здоровими випробуваними засадами правоп орядку й національної мети.

21

Р ол ю цього сусп іл ьн ого чинника з рамени СУ М мали б перебра­ ти на себе др уж и н и сусп іл ь н и к ів . До ц и х д р уж и н мали б увійти всі ті ю наки і ю начки при п ер еход і з ю нацтва д о дійсного ч л ен ­ ства, котр і ви явл яю ть природні нахили й заін тересуванн я су сп іл ь­ ною і пол ітичн ою проблематикою та прац ею . Ц е не означає, щ о всі інш і члени СУМ не мали б належ ати до гром адськи х чи п о ­ л ітичних організацій. Н авпаки, СУМ буде н астою вати на тому, щ об, крім С пілки У к р а їн ськ ої М олоді, дійсні і старш і члени бра­ ли у ч асть та були членами ін ш их організацій чи у ста н о в . Д ру­ ж и н и суспільників матимуть, однак, завдання активно діяти . В они м уся ть насамперед познайом итись докладно з сучасн ою стр ук тур ою і ф ункціон уван ням наш ого сусп іл ьн о-п ол іти ч н ого і гром адського ж иття, ввійти в й ого систему, брати на себе о б о в ’я з ­ ки й діяти в м еж а х статутів даних установ та згідно з за св о ­ єним у СУМ ідеалом . У безпосередній зу стр іч і з практи чною дій сн істю буде вироблятися в суспільників СУ М конкретний п ог­ ляд на сусп іл ьн у й політичн у проблематику, від будеться к о н ­ ф рон тац ія за св оєн и х принципів з т ією дійсністю й у висліді прийде намагання дати від себе н ову динаміку й н ов у візію , згідно з кож н очасн и м полож енням у к р а їн ськ ої справи в У країні й у св іті. К о ж н е покоління в народі має св ої власні аспірації і амбіції внести щ ось н ов ого і твор ч ого в скарбницю свого н а р од у. М о ­ л одь вихована в СУ М не м ож е бути позбавлена ти х ви сок и х і ш л яхетн и х стремлінь і напевно не зупин иться на зд об у тк а х св о їх ба тьк ів. Завданням к о ж н о го покоління є, однак, підготовити ґр у н т під працю наступного п окоління. Б ун т м ол одих чи п р о б ­ лема к он ф л ік ту поколінь, або проблема »батьків і дітей« є лиш е там, де той ґр у н т не підготовлявся, де батьки пройняті власним сам ол ю бством і опортунізм ом не нам агаю ться вглянути в майбут­ нє, йти з д у х ом поступу, або від стою вати й передати вічні в а р ­ тості, захоп и ти молодь великими Ідеалами. М олодь, щ о дістала у спадку великі вартості й ті вартості навчилася ш анувати й у в а ­ ж а ти за св ої — не має потреби бунтуватися й бути в кон ф л ікті з батькам и. Ц е не означає, щ о в нас під тим оглядом є в се в п о ­ рядку й ми не потребуєм о тур бува ти ся питанням к он ф л ік ту п о­ кол ін ь. Справа є тільки в тому, чи к он ф л ікт вийде від м олоді ви хова н ої на ви сок и х національних ідеалах, чи від тієї, яка вибра­ ла собі нови х ідолів питом их ч у ж о м у світові і його пересічном у обивател еві. М и хотіл и б, щ об те молоде покоління, щ о прийде на зміну, взор ува л ось на кращ их зр азках св о їх попередників, а перебравш и керм у суспільного й політичного ж и ття в св ої руки, не потребувал о зачинати все від себе, а зм огло поступ ати вперед, 22

удосконал ю вати ш ляхи й засоби й щ е успіш ніш е прямувати до визначеної мети. С учасне ж и ття народів п р оход и ть по лінії зрізничкованости й чимраз то біл ьш ої спеціялізації. Часи в сеох оп л ю ю ч и х енцикло­ педистів належ ать до минулого. Т ом у т е ж у наш ій виховній системі ми мусимо узглядню вати ці природні тенденції і відповідно до того змагати до спеціялізації, не затрачую чи з виду ні наш ої основн ої ви х овн ої дії, ні мети, до я к о ї це вихованн я має прям у­ вати. З цього принципу випливає та к ож обмеж ення пол я дії для суспільників С У М . Щ об не вичислити в сіх ділянок, щ о могли б входити в заеяг їх н ьої дії, ми обм еж им ось тут радш е до того, чим вони не повинні займ атись. До цих ділянок праці належ ать чотири інші сектори зарезервовані для др у ж и н виховників, к у л ь ­ турників, господарників і ф ізк ул ьту р н и к ів . В сі інш і суспільні функції, як політичні так і суто громадські, мають бути полем дії для суспільн и ків. Т у т не повинно забракнути ні публіцистів, ж урналістів, пропагандистів, зовн іш н ьо-п олітичн их працівників, ні організаторів внутрі суспільного сектора з ш ироким в а х л я ром гром адськи х установ та організацій. Д руж ини суспільників, однак, не сповнили б своєї ролі, якщ о б вони розплилися по в сіх л яб'р и н тах еміграційного ж и ття й там діяли за персональним принципом, як еманциповані суспільні й політичні д іячі. Т у ролю вони сповн ять тільки тоді, коли й далі будуть м іж собою в ж ивом у контакті, тобто будуть ж и ти ж иттям др уж и н и . Ц е вимагатиме від них п остійн их і части х зустрічей, виміни дум ками й досвідом, ш укання спільних р озв ’я зок на існ у­ ю ч і проблеми й діяти за спільними ріш еннями, з о б о в ’язую чими в сіх членів друж ин и . Візьмімо для прикладу одиниць, щ о х о т і­ ли б присвятитися зовніш ній ж урн алістичній праці, як ої в ід су т­ ність та к під цю пору дош кульно в ід ч у в а ється . Для цього, оч е­ видно, м усить бути сповнена передумова, щ о ті одиниці матимуть солідну ф а х о в у підготовк у. Б удучи в др уж и н і суспільників, вони м ож уть користати з контактів, якими р озпорядж аю ть інш і члени друж ини, щ об дістатися, чи т о до впл ивових осіб, чи до редакцій. Добре поставлена друж ина м ож е навіть собі позволити на висилку здібніш их одиниць до різни х ч у ж и х клю бів, чи установ, які п р о­ мощ ували б ш л яхи для наш их впливів у важ ли ви х для наш ої справи м ісц я х . Ц ього індивідуально досягти не мож на, бо одна людина всього охопи ти і скапіталізувати не зум іє. Спільно і скоординовано мож на досягти значних вислідів. Б агато буде так ож залеж ати від самої техніки праці др уж и н . Дружини, щ о підуть по лінії найменш ого оп ору і п отр а ктую ть друж ини, як місце товар и ськ ої зустр іч і з приємністю і без з о б о 23

С ум івські курси в О сн абрю к (Німеччина) ф ота П . П авличенко в ’язань, то вони безперечно револю ції в суспільном у ж итті не пер евед уть. Н атомість друж ини, щ о п отрактую ть себе, як місце постійного д ух ового збагачення й перетворяться в к у зьн ю думки, планів, ініціятиви і творчої дії, нададуть со б і зразу питом ої ваги в су сп іл ьстві. Вони будуть здібні змінити русло наш ого гром адсь­ к ого й політичного ж иття, я к щ о це буде доц іл ьно й корисн о для справи. В ід праці друж ин суспільник в залеж атим е та к о ж у великій мірі праця інш их д р у ж и н . Вони мали б прочищ увати терен і торувати ш ляхи як для праці культурників, так і для господарників, чи ф ізк ул ьту р н и к ів . З др угого б о к у — вони по­ тр ебу ю ть опертя на дію згаданих друж ин, бо всі вони остаточно м аю ть сл уж и ти одній великій меті. Л ю дський організм, якого певні частини недомагають, не м ож е справлятися належ но зі своїм и завданнями в цілом у. Т ак само й у суспільном у ж и тті: для належ ного його ф ункцію нуванн я потрібно, щ об у сі складові частини були здор ові і п р а ц есп осібн і. У праці др уж и н на м ісцях б у д е безперечно накопичуватися досвід, який м ож е бути корисний та к ож для інш их друж ин і по Ї*Г 24

Ю НАК

У

Ш КОЛІ

(Із циклю «П роблеми ю ности«) (Закінчення) Р . Д РАҐА Н

5. Сучасна ґенерація за хідн ього світу — це розчарована, р оз­ слаблена молодь, яка бу н ту ється проти в сіх і всього, й сама не знає, чого х о ч е . В ій­ ни, м іж народні злочини, без­ пощ адні імперіялізми, бол ьш евицька підлота в парі з м ос­ к овсь к ою захлан ністю захита­ ли в ір у в кращ у лю дину. Та не такою є україн ськ а м олодь. Вона критично дивиться на світ і знає йом у ц іну. Вона вірить у те, щ о ш ляхетні іде­ али завж ди п ер ем ож у ть. А ле треба їх підтримати пильними студіями, щ об станути в пер­ ш их рядах д у ховости світу, а не думати тільки про дочасні блага, про матеріяльні здобут­ ки . . . «Д ухови х ж ебраків світ не респектує« — сказав нещ о­ давно наш митрополит Германю к. Герої укр а їн ськ ої істор ії по­ казали д ор огу. Вона тверда, важ ка, але оди ноко правильна дор ога. Ж ити, вчитись, п обо­ рю вати всі труднощ і не тільки для себе, але для всього су с­ пільства, а для цього треба мати хар актер і знання. Для мрійників, розслаблених і по­ кірних нема місця на твердих

дор ога х ж и ття . Т реба гарту­ вати своє тіло, щ об було в ід порне й міцне, треба ви ш к о­ лю вати свій ум студіями й читанням книж ок, але й тр е­ ба здобувати п р оф есію , щ об заробляти на ж и ття . В се це разом дає характер і м ораль­ ність, які завж ди будуть ви ­ ріш альними, коли треба буде прийти до зр іл ої постанови та до ріш учого ч и н у . Сидячи в ш кол і над к н и ж ­ кою , ви іноді глянете у в ік н о . В ньому в есь світ невідомий, ш ирокий, але такий маленький для розум ної лю дини. Зараз ви знаєте тільки кн и ж ку й учителя й кон центруєтесь на н и х. Це добре, це кон ечно по­ трібне, бо це відчиняє двері в св іт. К н и ж к а доп ом ож е вам створити собі візію кращ ого світу, кращ ого завтра. Ця в ізія рватиме вас до чину, тоді, коли ви будете невдоволені с і­ рими, вульгарними будн ям и . Б ез цієї візії морально в и х о ­ вана людина ж ити не м ож е. Ц е ви зрозум ієте вповні аж тоді, коли дозрієте і тоді по­ бачите, щ о світ і майбутнє — це ви самі. К оли ж серце палке, вічн о ю не і тіло міцне, то ж иття ваш е буде як райдуга.

-ЯРИ ін ш их О середках С У М . Цей досвід не м ож е залиш атись власністю малого гурта друж инників; він м усить бути доведений д о відома в сіх д р уж и н сум івської систем и. Ц е зум овить у св о ю чер гу п о­ будову структури, яка дозвол ить і на ш ирш ий обмін думок, і на координацію дії цілої системи.

25

G.

' * вони не бул и досконал і, н ік о­ ли нам не д а д у т ь . Т іл о й ум, п ооди н ок і знання і п р оф есії, вивчені в ш кол а х і ун іверси тетах, — ц е справи п р и в а тн і. А л е у к р а їн ськ е с у с ­ п іл ь ство ж д е на в а ш і громад­ ськ і чесноти, які, я к ті цегли­ ни, п обу д у ю ть величавий храм у к р а їн ст в а . Гром адськи х ч е с ­ нот ви навчитесь у с в о їх орга­ нізаціях, особл и во в С У М -і, як ого завданням є ви ховати п овн овартісн и х у к р а ї н ськ и х п а тр іотів. Ви повинні бути горді на це, щ о ви є членами СУМ, бо ви є авангардом у к ­ ра їн ського м олодечого руху. С тарайтесь у сіх ін ш и х туди притягнути. У ча стю в таборах, різного роду зборах, п рогул ян ­ ках, това р и ськ и х в еч ор а х , к о н ­ ц ертах і ку р са х , ви здобудете те, щ о ж адна к н и ж ка вам не д а сть. Ц е не значить, щ о к н и ж ок вам не треба л ю би ти . А л е ті кн и ж ки т . з в . інтелектуалів, які в в а ж а ю ть себе чим сь кр а ­ щ им від інш их, ін тел ек туал ь­ но н и ж чи х, є на неправильній д о р о з і. В сі ми перед ба тьк ів ­ щ и н ою рівні і від повідн о до с в о їх здібнощ ів і м о ж л и в о сте їй сл у ж и м о . М ол одь за в ж д и ш у к а є р о зв а ­ ги й ем оцій. Х ай ця розвага буде серед св о їх і зі своїми, а з чуж и м и р обіть тільки те, щ о є необхідним і належ ить до ваш их ш кільн их о б о в ’язк ів ! Н е нарікаймо надто, коли нам щ о сь не подобається, або нас не ц ік а в и т ь . Б ерім у се таким, яким в он о є й ш укай м о а ктивн ої к он к р ет­ н ої р о з в ’язки, б а дьор о і з д об­ р ою д у м к о ю . Ш и р ок е ж и ття поза ш к ол ою — це д у ж е скл а д­ на річ і ви його кращ е п із­ наєте в ж е як дозріла, сам о­ стійна л ю д и н а . Ґете сказав к ол и сь: »Б ути л ю дин ою — це бу ти бор ц ем «.

В цьом у останн ьом у розділі наш ої р озм ови п р о ш к ол у ми в ж е й зовсім переходим о на сусп іл ьн у тему, бо ж вона в наш ом у ж и тті н ай ва ж н іш а . Б о ш кол а — це тільки части­ на сусп іл ьн ого ж и ття і для будуван ня к р а щ ого сусп іл ьства вона й п од ум ан а . Ю наки, щ о х од я ть до ш к о ­ ли, ск а ж у т ь м ож е, щ о вони баж али б мати практичні п о ­ ради яіх. учи ти сь, до як и х ш кіл за п и сува ти сь та й про ж и ття в самій ш к ол і. Ц е все д ов іда ­ єтесь зі сам ої ш коли, а коли вам щ ось неясне, т о на це є ваш і ви хов н и к и й ба тьк и . Для нас важ не, який з вас буде громадянин, та я к е місце ви займете в у к р а їн ськ ом у су с ­ п іл ь стві. Для нас, ук р а їн ськ и х патріо­ тів, важ не, щ об ш кола не в ідорвал а вас від україн ства і щ об ви за вж д и почували себе н евід’єм н ою части н ою укр а їн ­ с ь к о ї збірн оти там, де ви ж и ­ в ете. В цій збірн оті в ж е з а ­ м ол оду ви м аєте зайняти а к ­ тивне місце і для цього ви п освя ти те ваш вільний ч а с . П ер ш ою ш к ол ою громадянства була старинна Греція, в якій держ авний м у ж П ерікл ск а ­ зав: »М и ди ви м ось на людину, щ о стоїть остор он ь від су сп іл ь­ ни х о б о в ’язків, не як на сп о ­ кійн у лю дину, а як на непо­ трібн у л ю д и н у «. Є багато се ­ ред нас таких, які претенду­ ю ть на таки х »сп окій н и х« і вони є наш им найбільш им ли­ х ом . Громадяни не родяться, вони ви р оста ю ть у бор отьбі і сп ів ­ прац і. Ціла організована зб ір нота є ш к ол ою для д ор оста ­ ю ч о ї м ол одої л ю дини. Вона все бачить і добре, і зле, і вч и ться су сп іл ь н ої м о р а л і. Т ієї моралі ч у ж і ш коли, я к і б 26

ПРОБЛЕМИ МОЛОДШОГО ЮНАЦТВА СУМ-у (Закінчення)

В . ЛЕНИК

4. Велике значення в р озви т­ ку людини маю ть зви ч ки . Звички це реф л ек тор н і рухи, які від буваю ться без участи свідом ости й вол і лю дини. ї х застосовання за ощ а дж ує ен ер ґію , ск ер овує свідом ість на інш у кор и сн у д ію . Т ут треба звернути увагу, щ о до С У М -у приходять ю наки з різном а­ нітними звичками, набутими в родині, на вулиці, в ш кол і. Нам треба найперш е ті звички розпізнати, позитивні плекати та розвивати дальш е, а нега­ тивні пробувати усун ути й за­ мінити добрими. В сі ці методи далеко не ви ­ черпую ть наш их м ож ливостей, ми не маємо часу тут їх до­ повнити та основн о п р од и скутувати; але в своїй щ оденній праці сум івські виховники з у ­ стрічаю ться з різними обстави­ нами і вони м усять проявляти власну ініціятиву, а також користатися порадами і вка­ зівками, щ о їх нам дав п р оф . Г. В ащ енко в своїй цінній пра­ ці «В иховання волі і х ар актеру«, частина II, сторінки 155178. Закінчую чи наш у розм ову про проблеми молодш ого ю нац­

тва С У М -у, я д озвол ю собі зреасум увати все д о сі сказане в к іл ь к о х реченнях: 1. П роблема молодшого юнацтва С У М -у є одн ією з найваж ніш их, вона є тяж ка до р о з в ’язання, але р о зв ’язати її мусимо, бо від ц ь о го зале­ ж и ть майбутність наш ої Спіл­ ки та м айбутність наш ого на­ роду.

2. Н е дивлячись на те, щ о кандидати на молодш е ю нацт­ во є народж ені на ч уж и н і й в и х о в у ється в ч у ж о м у середо­ вищ і, вони м ож уть бути в и х о ­ вані в національному дусі на добр и х патріотів у кр а їн ськ ої н а ц ії.

3. О сн овою р озвою м ол одш о­ го ю нацтва є діти ч и ст о -у к р а ­ їн ськ и х родин, але дітей міш а­ ни х п од р у ж не мож на зали­ ш ити поза увагою , бо серед ни х є багато таких, щ о з волі їх н іх батьків, або з кровного чи свідом ого душ евного від р у ­ х у х о ч у ть українським и патріо­ тами стати.

4. Дітьми міш аних п од р уж треба цікавитись та к ож і в ти х випадках, коли вони на­ ціонального виховання дістати не м о ж у т ь . У таком у випадку 27

їх треба в и хов у в а ти під кутом м айбутн ьої діял ьности, як при­ ятел ів У країн и в ч у ж ом у се­ редовищ і .

5. Б атьків, учител ів, су сп іл ь­ ні організації треба кон ечно вкл ю чи ти у наш у в и х ов н у пра­ цю . Головно треба вітати та к у ініціятиву, я к у виявила Гол ов­ на У права С ою зу У кр аїн ок А мерики, щ о дала доручення своїм Відділам співпрацю вати з м олодечим и організаціями — С У М -ом і П ластом над п робл е­ м ою ви хова н н я наш ої дітвори .

6. З а п ор укою добр ої в и х о в ­ н ої р оботи з молодш им ю нацт­ вом є наявність вел и кої к іл ь к ости д обр и х су м ів ськ и х ви­ хов н и к ів . В иховн и к и м ол од­ ш ого ю нацтва повинні мати не тіл ьки практичне знання, але й опанувати т еор ію вихованн я - основи педагогіки, пси хології, г т п т п 71и к IT Т О Щ О .

7. Здійснення єдиного су м ів сь к ого в и х овн ого ідеалу на в с іх кон тинентах де діє СУМ є лиш е тоді м ож ливе, коли ак­ тивно буде діяти єдиний ви ­ ховн и й центр С У М -у . Ц ентраль­ на У права С У М -у мусить бути кон трол ю ю чи м і унап рям л ю ю чим чинником в и х о в н о ї дія л ь­ ности м ол одш ого ю нацтва. С а­ м и х ін струкцій і дори вочн и х видань не в и стач а є. Р еф ерент ю нацтва м усить активно в к л ю ­ чи ти ся в оперативн у в и ховн у дію , м усить бути в кон такті з реф ерентам и К р а й ов и х Управ, 28

а п очерез них та чер ез єдиний ви ховн и й ж урнал, з усім и в и хоБ никам и.

8. В иховна л ітература та відповідні в и ховн і матеріяли м усять бути як н ай ск орш е ви ­ дані й пош ирені п о в с іх к р а ­ їн а х . Б ез таки х підручників, без від повідн ого ж у р н а л у для ви ховн и ків, ми не зм ож ем о втримати на д о в ш у м ету на­ ш ої в и х о в н о ї праці на н а л еж ­ ном у рівні, не зм ож ем о р о з в ’я ­ зати проблеми д о р о ст у С У М -у і зам ість р осту будем о мати занепад. До цього доп усти ти не см ієм о. Для п озити вн ої у сп іш н ої праці маєм о в сі дані, їх треба лиш е від повідн о ви ­ к ористати . В икористана

л ітер атура:

1. П р а в и л ь н и к С У М -у .

Юного

2. П р оф . д -р А . Л укіян енко: П си хол огія ди тя чого в ік у . Видання СУ Б , 1957.

3. П р о ф . Г. В а щ ен ко: В и­ хован н я вол і і ха р а к тер у т . І і II. 4. П р о ф . Г. В . : Т іл о в и х о вання, як за сіб вихованн я волі і хар актер у, 1956.

5. О . П етро М ел ьн ичук: Х р и с т и я н с ь к а родина, батьки і діти, М ю н хен 1954.

6. І . К р и л ів: До організації педагогічного п р о ц е су в початковій ш кол і і гім­ назії, На ч у ж и н і 1945.

7. І . Гон чарен ко: О сн ови укр а їн ськ ого національно­ го вихован н я 1959 У В .

Старовинний праукраїнський соціальний устрій (На осн ов і аналізи укр а їн ськ ого весілля) В . Щ Е Р Б А К ІВ С Ь К И Й IV (П родовж ення)

К ож ний подарунок кладуть на полумисок разом з ве­ сільною ш иш кою і, урочи сто викликаючи кож ного окремо родичів молодої, дають подарунок, а писар пиш е симво­ лічно віником на стелі подароване. Після закінчення цієї церемонії, починається друга аналогічна церемонія розда­ вання подарунків м олодої родові молодого. Це виходить тільки обмін подарунками, але немає ніякої купівлі. Після цього молодій розплітаю ть к осу та покривають голову мо­ лодої очіпком, а вона повинна плакати і противитися тому. Вона тричі зриває з себе очіпок і кидає в куток. Потім, щягнувши очіпок на голову молодої, їй зав’я зую ть на­ мітку, а іноді і просто хустк у, а часом щ е й молодий одя­ гає їй на голову свою шапку, якої молода вж е не скидає. Після цього нарешті наступає найурочистіш а церемонія ен єсєн н я та роздання «святкового короваю«. По нього йдуть за благословенням старостів і виносять з комори та, підійш овш и до порогу хати, просять у старостів бла­ гословення переступити поріг і, внесши в хату, ставлять коровай на стіл. Х ор співає, пояснюючи пісні. Діставши ще раз благословення старостів, роздавати коровай усім присутнім, старший боярин цілує коровай і починає його краяти »золотим« ножем, як каж е пісня, а піддруж ий клаР озм ова 8. П р о ф . С . Ч авдаров: Па­ тріотичн е виховання ді­ тей в сім ’ї, К иїв, 1956.

9. »3нан ня«, збірн ик 19541958.

10. »Н аш е Ж и гтя «, ж урнал СУ А 11. У К К А Ш кільна Рада: П рограми навчання і в и -

ю начок:

Л е с я : Знаєш , М арійка з д е ся ­ того ш атра переодягається три рази денно. Л ю б а : О, то щ е не багато! М ого брата переодягаю ть десять разів денно. Л е с я : А то чому? Л ю б а : Б о йому тільки три м іся ц і!

29

де накраяні кавалки на полумисок і подає їх по черзі, відповідно до вік у і споріднення всім присутнім. В ерш ок короваю , на якім буває наліплена ф ігурка півмісяця, р озкраю ю ть надвоє та віддаю ть молодим. П отім дають батькові й матері більш і верхні куски короваю , а потім цілому родові, в той час як хор нагадує, щ о право на коровай має цілий рід. І це щ е підкреслю ється тим, щ о по роздачі короваю, старший боярин питається тричі, чи всі родичі дістали коровай*). Подаючи коровай, боярин піднімає його в полумиску сперш у високо над головою, можливо, як символічне частування ним духів предків. Після роздачі короваю починається вечеря, а по скінченні вечері, хор нагадує піснею дівчатам, щ о їм треба вж е п ро­ щ атися з молодою, бо вона вж е виступила з їхнього това­ риства. Починається зворуш ливе прощання м олодої з друж ками з плачем і поцілунками. (»Н ате вам, друж ечки, дівоцтво моє, куж іл ь і вінок і перший п очинок«). А на­ логічно до цього молодий здає боярам парубоцтво своє. У відповідній пісні при тім співається: »Нате вам, бояри, парубоцтво моє, стрілки і лучок і передній топичок«. Д руж ки відходять, і тоді замість др уж ок співають у ж е сваш ки (замуж ні ж інки). Т ут сльози цілком зрозумілі: молода лиш ається без д р уж ок свого дитинства і дівоцтва, які її залишили, і вступає в старш е нове товариство. Свашки співають, як молода покидає своїх батьків, а властиво проказую ть співом, щ о й як треба далі робити,. Х ор, як дівочий попереду, так і тепер молодичий, ф ак­ тично є свого роду церемонімайстром, завж ди проказує те наперед, щ о має робитися. Тепер бояри виносять посаг м олодої та кладуть на свій віз. Посаг, зібраний заздалегідь, злож ено в скарбницю, в ній леж и ть усе, щ о молода встигла виготовити для себе до свого ш лю бу. Це лиш ається її власністю назавж ди, до я кої чоловік не має ж адного права. Т у т знову п овторю ­ ється сцена умикання і грабунку: бояри починають ха ­ пати та тягнути на віз усе, щ о попало, а місцеві парубки, рідня м олодої не дають, п ереш кодж аю ть від’їздові, хова ­ ючи їхній батіг, виймаючи затички (кілочки) з осей воза, щ о втикаю ться біля люш ні і т. п. Б атько й мати востаннє *) Т реба т у т підкреслити, щ о ні кор ова ю , ні р оздачі його, ні гільця в м оск овськім весіллі нема, щ о вказує, щ о там осн ов ою ж и ття не бу л о хл ібор обство, тіл ьки звірол овецтво в старовинні часи складання тамтеш нього весіл ьн ого обряду. ЗО

благословляю ть молоду, бояри садовлять її на воза та кидають їй в ноги зв ’язану чорну курку, щ о їй дала мати, молодий тричі обходить навколо воза, ляскаючи батогом, і злегка, символічно вдаряє*) ним молоду, промовляючи: »Кидай батькові корови, а бери м ої«. Нарешті п оїзд з музиками й піснями, щ о їх співають свашки, вируш ає до хати молодого; мати молодої власноручно виводить коней за поводи через ворота. П оїзд п ід’їж дж ає до дом у м оло­ дого, його зустрічаю ть, стоячи на порозі хати, батько молодого й гості. Насамперед увесь п оїзд підлягає очи­ щенню, м олоду й увесь поїзд переводять або перевозять через вогонь, розлож ений перед ворітьми дому молодого. На дверях хати, на порозі зустрічаю ть молодих батько й мати молодого з хлібом і сіллю. Але молода не повинна говорити ні слова, о ч є е и д н о , на ознаку того, щ о вона не знає мови чоловікового роду. В тім весіллі, яке я запису­ вав, молода стояла перед порогом, а одна з її сваш ок ве­ ла договір з батьками молодого, вона казала: »А ви нашої Марійки та й не зобіж айте, носити високо на гору води не заставляйте« і т. д., а батько відповідав: »А ми ж ваш ої Марійки та й не зобіж атимемо, носити вод у високо на гору не заставлятимемо« і т. д., повторю ю чи всі вимоги, ставлені сваш кою. І це повторено було тричі. Договір цей був д у ж е докладний. Після цього невістка-молода цілу­ вала свекра і свекруху в руку, а вони її в голову і тоді вони вводили її в хату, а вона несла чорну к у р к у і мочки кидала її в підпіччя (пригребицю),. Звичайно при тім усі дивляться, щ об молода не заглянула під піч, бо тоді свекруха м ож е вмерти. Посадивши молоду на покуті, паличкою здіймають з неї намітку, та закидають її на піч. Молода увесь час мовчить. А тим часом у коморі готую ть молодим постіль, про щ о говорять пісні, які співаються тепер хором сва­ шок. П риготувавш и постіль, ритуально розстеливш и куль соломи, на якій кладеться рядно, а на його стелять постіль, щ о з собою привезла молода. В головах ставлять святий образ та кладуть хліб і сіль. Т оді др уж к о просить у ста*) В овк п оя сн ю є ці удари молодого і слова його у ж е вип адковою зміною, а п о-м оєм у, м агічною наподобою прим усу. В о в к каж е, щ о ранш е вони мали значіння ритуальне, подібне до ударів Лу~ перків у Старому Римі під час свята луперкалій, або до ударів медоносними батогами А ш винів у Ін д усів.

31

ростів благословення «молодих на упокій одвести«, і діс­ тавши його, в супроводі піддружого, старостів та свашок одводять молодих до комори, а ті, що лишаються в хаті, співають далі епіталамії-пісні незвичайно еротичного змісту, відповідно до настрою, якого набирає поволі ве­ сілля, з того ще моменту, як у хаті молодої дружки-дівчата попращалися з молодою і залишили весілля. Цей вакхічно-еротичний настрій являє собою повний інтересу пережиток старовинного культу. Хв. Вовк бачить у тих піснях очевидні ознаки безперечного фалічного культу, що виявлені в наївних формах, без будь-якого прикриття, але й без цинізму чи п’яної розпусности. М олодих зали­ шають у коморі. Головна мета комори, це є по змозі не­ гайна дефльорація молодої та повідомлення про цей факт усіх присутніх на весіллі. Звичайно молодий стуком у двері дає знати про це старшому бояринові та свашкам. Свашки скидають з молодої сорочку, та надягають на неї іншу, та вводять в хату до гостей, несучи перед нею со­ рочку з доказами її дівоцтва. Цей момент викликає буйну радість усіх присутніх, а оргіястичний характер весілля досягає свого апогею. Інакше буває, як молода виявиться »нечесною«, не признавшись у тому наперед, тоді на неї сиплються всі можливі образи^ співаються непристойні пісні, направлені проти молодої та її батьків, радощі з весілля зникають та всі розходяться. Заключним акордом українського весілля є » перезва«, яка при добробуті молодих може тягнутися й цілий тиж­ день. Це в істоті своїй є продовженням оргіястичних весолощів, що починаються з моменту дефльорації молодої. Вона власне починається з посольства до матері молодої з повідомленням про щасливий вислід комори. Звичайно це робиться так: батьки молодої наливають ліпшої, по можливості солодкої, горілки, забарвленої в червоний ко­ лір, (або наливки вишнівки), затикають її колосками жита, прив’язують до пляшечки пучечок калини з яго­ дами, додають пшеничний хліб, перев’язаний червоною биндою, або ниткою і відсилають до матері молодої по­ чесною депутацією з родичів, при чому старший боярин несе сорочку молодої, як доказ дівоцтва молодої. На хаті виставляють корогву, тобто червону запаску, прив’язану до високого дрючка, а бояри перев’язують собі через п ле­ че червоні пояси; скрізь виставляється червона барва.

32

Мати молодої приймає гостей, частує й веселяться. На другий день уж е молодий з молодою і батьками йде до свекрів — жінчиних батьків, і там бенкетують, а потім просить їх до себе і з ними йде до себе додому. І так з музиками ходять одні до других, зазиваючи в гості, тому це й зветься перезва. Тепер постараймося на основі цих даних весільного обряду знайти елементи колишнього соціяльного устрою, які залишилися в цім обряді. Насамперед уяснім собі, що власне представляє собою наш український весільний обряд, на основі деяких деталів. У цім обряді нас насамперед вражає те, що хор просить старосту благословити кожен найменший почин якої б то не було дії, староста благословляє в ім’я Боже, бо каже завжди »Б ог благословить«. У теперішнім громадянстві був теж »староста«, але цей термін означав виборного громадського урядовця адміністративного характеру. І в цьому адміністративного старости, властиво сільського голови, ознакою влади, як і у весільного старости, була палиця. А л е сільський староста був обов’язково вибраний громадою, і не мав жадних релігійних функцій, а весіль­ ний староста мав, очевидно, релігійні функції, і обов’яз­ ково мусів бути братом молодої або молодого. Тому мусіло бути обов’язково двоє старостів. З того виходить, що ста­ ростою був і звався обов’язково кожен і то, мабуть, стар­ ший брат кожної матері, і він принаймні в родині грав якусь релігійну ролю, подібну до жрецької, тобто священицької ролі і почасти начальницької. Ми знаємо з етнології, що таку священичу ролю грав брат матері у всіх матріярхальних соціяльних устроях. Ця роля була аналогічна до релігійної ролі батька в патріярхальнім соціяльнім устрої, як у великій, так і в малій родині. Знову ж роля матерів, як у молодого, так і у молодої, теж є ролею якоїсь жоекині. яка наподобляє я к у с ь богиню, найбільш імовірно таку, що відповідає характером грець­ кій богині Деметрі, бо на голові має (калатос) корону, оздоблену колоссям різної пашні й зілля. Навпаки, для батька в українськім весіллі нема жадної ролі, починаю­ чи зі сватання й кінчаючи виїздом з хати молодої, і тіль ­ ки вже вночі в хаті молодого батько молодого зустрічає на порозі молодих. Та і це, мабуть, пізніша модифікація старого обряду.

33

З того б виходило, що в праукраїнськім соціяльнім устрої мати грала дуж е важ ливу — головну ролю, а батько не грав ніякої ролі, або інакше сказати, офіційно батька не було в сім’ї. А л е з чоловіків у цій сім’ї грав важливу священицьку ролю брат матері. Така сім’я від­ повідає т. зв. матріярхальному соціяльному устроєві. Потім ми бачимо, що в процедурі весілля грають ролю два хори: дівочий і молодичий. Щ о вони грають ролю зов­ сім підрядну до ролі хорів у грецькій античній драмі, на це вже вказував і Хв. Вовк. Так само як і в античній драмі, український хор увесь час проказує, рецитує, щось подібне до законів, співає сентенцію, мораль і. т. п., а цього всього мусять слухатися й матері, і старости, й бояри, й особливо молоді, що є ніби маріонетками в руках хорів. Якраз так само визначила ролю хорів і молодих у польськім весільнім обряді пані Бодуен де КуртенеЕренкройц у своїй книзі*). В архаїчній Греції, а деякий час навіть і в клясичній, в Атенах, справлялося виключно жінками, як містеріяльне. свято Тесмофорій, на яке мужчинам доступ був за­ боронений, а зміст якого зводився до святкування першо­ го установлення жіноцтвом законів у Аттиці, що вказує на матріярхат, що там колись існував. Знову ж Арістотель згадує про плем’я Ачатирсів (Гіперборейське), яке за його часу не знало писаних законів, ані самого письма, але всі свої закони зберігало й виспівувало в піснях. (Це плем ’я теперішні вчені без достатніх аргументів містять у Семигороді, в той час як відповідно до моїх розвідок Ачатиюси ж или від вершин Маріса аж до Дніпра, на пів­ ніч від Херсонських степів). Очевидно, що у Ачатирсів робилося так, як і в нас, тобто хори співали — проказу­ вали при відповідних випадках і церемоніях, що де й як має робитися, і сам хор представляв громаду окремо ді­ вочу, окремо молодичу, і кожна громада мала свою ком­ петенцію. тобто свій круг прав і свій круг обов’язків. Очевидно, до дівочої громади, після певного інавгурацій­ ного обряду, м усіли належати всі дівчата, що досягнули статевої зрілости. Вийти з дівочої громади, очевидно, можна було тільки за згодою цієї громади, і після певних обрядів, якраз так, як тут ми в нашім весіллі й бачимо. Мабуть, колись, при вступі в дівочу організацію, відбу­ *) Bodouin de Courtenay-Ehrenkreuz.

34

валися певні церемонії і якась присяга. До кругу дівочих обов’язків, мабуть, належало обов’язкове виучування пі­ сень всякого роду. А ле, мабуть, до обов’язку дівочих підлітків і навіть дітей належ ало вивчати пісні релігійносезонового змісту, як, напр.: колядки, щедрівки, веснянки, купальські пісні і т. п., бо й тепер ці всі пісні співаються дітьми. Дівочій громаді треба було знати інші релігійні пісні, напр., плачі над покійниками, весільні, обжинкові і може ще деякі. До обов’язку дівчат, очевидно, належ а­ ло прядіння ниток, бо молода, здаючи дівоцтво дружкам, здає їм дівоцтво-кужіль і вінок, і перший починок. З дівоцтвом була зв’язана й віра в якусь таємничу силу дівчат, що вони можуть пошкодити мужчині, який би осмілився знасилувати дівчину. Дівчата в Україні в давні часи були збов’язані носити вінок, власне для того, щоб зберігати себе від мужчин, так що вінок одночасно збері­ гав дівчину від насильства з боку мужчини і мужчину від якихось невідомих вроків з боку дівчини. У проти­ лежності до цього патріярхальні народи не знали цієї ролі вінка й уж е відомий хорватський славіст Яґіч*), давно писав про значення українського вінка на дівчині — він був свідоцтвом її невинности, чого москвини (вели­ короси) не знали й у них дівочий вінок (як і сама невин­ ність) не грали ніякої ролі. Це одна з головних етнічних різниць між москвинами й українцями. А л е в матріярхальнім устрої не було строго зазначеної індивідуаль­ ної сім’ї і ми не маємо ніяких даних про весільну форму попереднього праслов’янського устрою. З літопису видно, що десь в ІХ - Х столітті тільки ніби плем’я полян перей­ ш ло на більш-менш теперішню форму українського ш лю ­ бу. (Не ходяше жених по невісту, но провожаху вечер). Решта ж племен: »ум икаху у води дівици«, або »схож ахуся на ігрища... і ту умикаху жени собі, с нею же кто совіщевашеся«. А л е коли би то були дівчата з вінками, то парубки не наважувалися б їх умикати до себе, так, що треба припускати, що ці жінки були вже дефльоровані й не вважалися небезпечними. Очевидно, дефльорація робилася кимсь спеціяльно для того призначеним. Ми знаємо, що у примітивних народ'в гарячої смуги, обов’я­ зок дефльорації лежав на т. зв. чарівниках, або якогось роду священних особах. В Европі середньовічній і в нас *) A rch iv fiir slavische Ph ilologie 35

в Україні місцями існувало колись т. зв.: jus primae noctis, яке належ ало панам. Спочатку це був обов’язок, мабуть, не завжди приємний, а потім це стало правом, яке вва­ жалося за зловживання з боку панства, коли зникла попередня забобонна віра. Правдоподібно, що раніше пе­ рехід в категорію молодиць тобто дефльороранних, до­ пускався піснями дівочої громади на вихід з дівоцтва і якимись обрядами, при яких віддавався вінок дівочій громаді і перший починок та куж іль, і, мабуть, обстри­ галося волосся, яке вважалося теж шкідливим, коли воно не було сховане під каптуром. Очевидно, молодеча гро­ мада тоді складалася з таких законно, релігійно деф льорованих. Правда й обов’язки їх могли бути ті самі, що виступають у весільнім обряді тепер. А ле, мабуть, у них наступали ще інші обов’язки: виховання дітей, примітивна наука лікування, шептання, різні замовлення й участь в певного роду обрядах, мабуть, у жертвоприношеннях і готуванні страв і т. п. При чому учителькою й доглядач­ кою за справнім виконанням мала бути, мабуть, їх мати, що після народження дитини її дочкою переходила в роз­ ряд нянь або баб. Няня й баба це все одно, як все одно мати-неня, а дитина-нюня. Ці назви няня, неня, нюня належ али матріярхальному субстратному не індоєвропей­ ському народові. Молодиця, маючи вже дорослих дітей, мабуть, уж е звалася нянею, і мала право бути жрекинею богині, аналогічної до Деметри, тобто богині землі, для якої у нас збереглася назва »К у п а ли «. а в М алій А з ії вона звалася Кібелою . Бабі належ али ті права й обов’язки, які належ али всім молодицям і ті ще вищі релігійні, які вона робить на весіллі. Видно, що закони, проголошування їх, і прикази знаходилися в руках жінок*). Мабуть, няням або бабам належ ало не тільки право благословляти, але і право проклинати, може ще зв’язане з якимось обрядо­ вими маніпуляціями. К оли ми перейдемо до ролі мужчини, то насамперед перед нами виступає роля старости. З назви видно, що це мусів бути чоловік значно старший за молодого, і зви­ чайно брат матері, все одно чи молодої чи молодого. Зви­ * ) Цікаво те, що роля офіційного свідка, або якогось нотаря при присязі, належ ала сестрі молодого — дівчині, а не молодиці. Світилка мала в руці офіційні ознаки суду — світло (свічку) і меч, очевидно, мед цравосуддя.

36

чайна назва брата матері є дядько, і ця назва м усіла на­ леж ати передіндоевропейському субстратному хлібороб­ ському народові. І знову ж ми знаємо з малоазійськомезопотамських джерел, що у тамтешніх матріярхальних народів дядько грав таку саму ролю при сестрі, як і в нас. Напр., у сузьких еламітів X II віку перед Р. Хр. ко­ ролями були не сини, а племінники попередніх королів. Таке спадкоємство пояснюється власне матріярхальністю народу. Так само король не мав сина і взагалі офіційно йому приписаних дітей (хоч мав їх у дійсності), а дітей мала його сестра, яка зі своїм братом не сміла мати ніяких сексуальних стосунків, але спадщина по мужчині офіцій­ но мусіла переходити на племінника, а значить і коро­ лівство, і, мабуть, на найстаршого племінника. У передньоазійських матріярхальних народів була яскраво зазна­ чена екзоґамність шлюбних, або сексуальних відносин. Отже могли братися між собою тільки члени різних родів. У нас, як я вже вище підкреслив, і що дуж е яскраво за­ значив Хв. Вовк, була теж екзоґамність. Я м уш у ще раз підкреслити цю нашу особливість, як повну протилеж ­ ність і Московщині і всім іншим патріярхальним народам (сирійцям, монголоїдам і семітам). Отже, у нас є очевидна аналогічність з передньоазійськими матріярхальними на­ родами, і пояснення для наших звичаєвих неясностей ми мусимо шукати не в арійців, або у москвинів, як робить Хв. Вовк і Грушевський, а у передньоазійських народів. Отже на старостах, тобто на старших мужчинах, лежав певного роду жрецький обов’язок і потім щ е представ­ ницький та, мабуть, і дипломатичний обов’язок вести переговори з чужинцями, як це видно з весілля. На па­ рубках леж али інші обов’язки. Частина їх пояснюється весіллям: парубки (племінники старостів, або дядьків) мусять охороняти своє плем’я, або свій рід, як це ми бачимо при нападі дружини князя на дім молодої, тобто творять рід війська (це була загальна повинність). Дру­ жки співають: Ой, припади, Марусенько, до столу, Та пусти голос по двору, Нехай почує рід-плем’я І твоє вірне діверря . . . (Чубинський, 869. ще 857, 865). З другого боку, здаючи своє парубоцтво боярам, молодий-князь здає «стрілки і лучок і передній топичок«.

37

Отже, він, очевидно, перестав бути воїном. Один обов’я­ зок парубків — бути вояками, і вони складають свою окрему громаду. До цієї громади, очевидно, належ али ще й інш і обов’язки: правдоподібно тяжка праця — вирубу­ вати л іс під поле і для будівлі хат; мабуть, і менше тяж ­ ка праця — орати в полі дерев’яним плугом, запряженим волами. Мабуть, і вирубування дерева в ліс і і та вирубана площа в л іс і звалася січею. Бо, правдоподібно, тоді замість рубати вживалося слово сікти, бож звідтіль назва руба­ ючого інструменту сікира, або сокира. Топір — слово чу­ же і здається іранське, означало скоріше зброю — бойо­ вого топірця. Звідтіль, мабуть, слово січа перенесено було і на Запорізьку Січ, де ж или парубки-вояки, які не мали ж інок по матріярхальних традиціях, і, мабуть, із збере­ женням матріярхальних традицій, жінки не допускалися на Запорізьку Січ. Мабуть, ще багато січових звичаїв пояснюється матріярхальними традиціями. К оли ми знову звернемося до парубоцької громади, як вона збереглася до останніх часів, принаймні до кінця X IX століття, то ми знаємо, що й жіноча й парубоцька громади вибрали з-поміж себе голови, які звалися бере­ зами. Принцип вибору був цілком демократичний і тут і, як ми знаємо, в Запорізькій Січі; тільки там голови зва­ лися отаманами, можливо під впливом тюрко-татарським. Завдяки тому що в нас була проведена риґорозна екзо­ тика, то не можна дати статевим відносинам такі пояс­ нення, які дають і X. Вовк і Грушевський, що в селі па­ рубки ж или в окремім парубоцькім домі, й туди прихо­ дили дівчата, що ж или в сусідній хаті, і там собі відбува­ ли щось на зразок оргій промісквітетного характеру. Цього аж ніяк не могло бути. З пісень видно, що села були невеликі, і в такім селі ж или люди, що походили, мабуть, від одної прабаби, або прапрабаби і це звалося племенем. Очевидно, парубки, що ж или у своєму курені в цім селі, не сміли братися зі своїми співселянками, бо це була б кровосумішка. Вони могли тільки сходитися з молодицями (себто особами законно дефльорованими) з сусіднього роду — племені, себто сусіднього села, звичайно біля води, як і говориться в літописі. Там могли бути й »бісовські плясання«, як говориться в літописі, і оргіяс38

тичні пісні, які співаються тепер при »коморі« тощо. Здавалося б, що це все суперечить тому, що під час ве­ сілля так строго карається втрата вінка — відсутність кали­ ни, що місцями в таких випадках на батьків молодої навіть для сміху надівають соломяні хомути. А л е це пояснюється іншим, а саме відсутністю законної дефльорації у дівки-молодої. І молодій роблять такі прикрості за те, що вона тайкома зробила з кимсь дефльорацію, але носила вінок і значить незаконно жила серед дівочої громади і зрадила свою громаду, належавши властиво вже до громади молодичої, але це все робила без дозволу і благословення своєї дівочої громади і теж без відома молодичої громади. Тому хлопці, звичайно, обрізували косу такій дівчині, щоб уж е була зовнішня ознака, що вона належите не до дівочої громади, а до молодичої. Отже, з усього того видно, що старий праукраїнський устрій, або інакше праукраїнська структура роду-племени була незвичайно складна й незграбна, негнучка, не­ здатна до швидкої реакції на потребу моменту. Рід-плем’я мало громаду дівочу, молодичу, парубочу, з демократич­ ною системою вибирання своїх голів, та ще окремих релі­ гійних представників-дядьків, і благословителів усякої справи, і матерів. Очевидно, що такі наші племена, ба­ чивши по сусідству чуж і племена значно простішої і тому дуж чої і рішучішої структури чи організації, в основі яких леж ала окрема сім’я з можливістю переходу у ве­ ли к у сім’ю, захотіли й собі стати такими самими і зробити собі перехід від своєї складної сім’ї до чуж ої простішої та ліпшої, і вони зробили його відповідно до праукраїнських матріярхальних законів, основаних на звичаях і процеду­ рах наподобляючої магії. Том у вони наслідували все те, що робили такі патріярхальні сусіди з ними, але тільки за дозволом і благословленням своїх старих матріярхаль­ них організацій. Одначе, не вважаючи на це бажання завести у себе патріярхальну сім’ю і не зважаючи на згоду й благосло­ вення всіх офіційних організацій праукраїнського грома­ дянства й не вважаючи на магічне наслідування патріярхальної сім’ї, українському громадянству так і не пощас­ тило завести у себе дійсно патріярхальну сім’ю. Патоіярхат насамперед вимагав патріярха, яким мусів бути найстарший у роді чи в сім’ї мужчина (прадід, дід, 39

або батько), який мав право повного, безапеляційного роз­ порядження цілою сім’єю і користувався безумовним під­ порядкуванням щодо всіх своїх наказів з боку всіх членів сім’ї, як, наприклад, у Московщині. Цього у нас в Україні ніде й ніколи не було. Потім патріярхат вимагав права первородства, відповід­ но до якого всі права чи привілеї батька автоматично переходили на старшого сина (якого в Московщині звуть большаком). Старшому синові належ ала спадщина після батька, і його повинна була слухатися навіть і мати. Це було у старовинних семітів, у нордійців (арійців) і в москалів (угро-фінів). І нічого цього не було в Україні. В патріярхаті жінка дійсно купувалася й тому ставала в принижене становище супроти свого чоловіка. В Мос­ ковщині, де здебільшого син женився дуже рано (у 18 л іт) і сам грошей не мав, ж інку йому купував батько й через це ставав повноправним власником своєї »снохи«, то на нього переходило ніким не оспорюване (ні його си­ ном, ні його жінкою) право снохацтва, тобто статевих зносин з невісткою. Нічого подібного в Україні не було, або було дуж е рідко, як порушення прав, під якимсь чужим впливом. У патріярхаті (у нордійців, семітів і монголів) стано­ вище жінки є явно понижене. У москалів багатих станів, напр., у бояр і князів, жінка була, як говорилось, »затворниця«, тобто не сміла й носа показати за двері свого чоло­ віка, а часто і просто бувала під ключем, подібно, як і у середньовічного європейського лицарства*). *) Середньовічні лицарі, їдучи далеко й надовго, одягали на своїх жінок так званий »пояс цілом удрія« і замикали його на ключ, який брали з собою. Пояс був залізний. Ц е було страшною мукою д ля ж інки. Зразок його є в М у зеї К лю н і в Париж і. (Д алі буде)

40

С О ВЄТС ЬКІ М АЯКИ А. МИКУЛИН

На одному пленумі Ц К К П С С в Москві, звертаючись у своїй промові до підсовєтської молоді, а в Києві — до української, — Хрущ ов закликав її рятувати від катастрофи сільське господар­ ство, брати приклад з т. зв. «п е­ редовиків, ударників комуніс­ тичної праці, совєтських героїв та бриґад комуністичної праці«. Він назвав їх »маяками«, на яких потрібно рівнятися всій українській м олоді. Щ о таке «совєтські маяки«, як їх роблять у СССР і кому вони потрібні, досить влучно здемасковує київська газета «М олодь України», відносний матеріял з якої подаємо чита­ чам »Аванґарду«, зокрема ж для молоді, що народилася і виховується на еміграції і не знає дійсности на окупованих Московщиною українських зем­ лях, хоч це діялося за влади Хрущова, але й тепер це акту­ альне. * * * Ланці кукурудзоводів район­ на парторганізація присвоює комуністичне звання. Отже во­ на стає «ланкою комуністичної п р а ц і«. Щ об така подія вигля­ дала гучніше, в селі організу­ ють свято. Тут не обійтись без

урочистого церемоніялу, тут міс­ це квітам і сердечним вітанням. Однак Антін Дем’янович Якубишин, директор місцевої школи, зачитує офіційне рішення май­ ж е скоромовкою, ніби квапить­ ся покінчити з чимсь не дуж е приємним. Секретар райкому комсомолу Іван Ю єьков (мос­ каль!),який сидить поруч, про­ мови не виголош ує. І ніхто з молоді — дарма, що її повен клюб, не апльодує, не підходить до комсомолки Галини, не тисне їй руку. Хтось не витримує: — Брехня! . . Минає ч а с.. Місцева к о л­ госпна комсомольська органі­ зація організує в клю бі совєтським маякам «вечір тру­ дової слави«, присвячений цій же ланковій — Галині Ліван­ ській. Кому, як не їй, перше слово. Не раз бачили цю комсомолку-активістку за трибу­ ною в районі, в області, то хай і в селищ і Довжки її почують. Проте, дивна річ, Галина кате­ горично відмовляється. ї ї вмов­ ляю ть . Директор ш коли Антін Дем’янович каже, що й готува­ тись не треба: він їй навіть написав і промову — ось тиче в руки, а комсомолка відверта­ ється:

Виховну діяльність серед У К Р А ЇН С Ь К О Г О Д О РО С Т У ми можемо вести лише з допомогою всіх свідомих українців! Ж Е Р Т В У Й Т Е Н А Ф О Н Д Ю Н А Ц Т В А С УМ !

41

— Перед своїми не м о ж у ... Соромно м ен і. Там, серед ч у ­ ж их, говоритиму, а тут брехати не б у д у !. . . Відчувається якась недобро­ зичливість у ставленні місце­ вої молоді до Л ів а н ськ ої. Ц е визнає і голова колгоспу С. Ш теренф ельд (німець чи щ о!). Атм осф еру навколо Галини він характеризує одним словом : — Заздрість. І чим довше слухаєш його пояснень, тим більш е вилазить правда на денне світло.

— Хуторяни, — зневажливо кидає він крізь зуби, маючи на увазі ж ителів села Довжок.

— М уж ицька натура: як не по­ мацає, то не повірить. Х оч к іл теши їм на голові, а вони своє: не могло бути такого врожаю і все. Н е ймуть віри, невдоволен і: «Т іл ь к и їй премії, а ми хіба гірш і?« На селі взагалі так: одного висунеш у передо­ вики — решта невдоволена, і хто знащо зробили б зі злости, щоб не б уло передовиків. Щ об не відстати від інших, — писалося в районній газеті, — керівник колгоспу »У кр аїн а« Чернівецького району на Винниччині, в селі Довжок вирішив мати в себе ланку комуністич­ ної праці. Збирала ланка Ліван­ ської кукурудзу більш е ніж з 22 гектарів, а записали 10 га. І вийшло: ланка виростила по 105 центнерів на гектарі к у ­ курудзи. Х то там знає; виро­ стили, то й виростили. І при­ своїли ланці назву «ком уніс­ тична» . Щ об прикрити окоза­ милювання, керівники колгос­ пу посилають Ліванську на різні наради, дають їй шпар­ галки, з яких вона зачитує про передовий досвід. А ска­ зати їй правду заборонили — буде винувата. Дописувач до газети мав ра­ цію . У Чернівцях (районний 42

центр у Винницькій области) не зупиняються ні перед чим, аби примусити небажаних мовчати. Дізнались у районі, щ о юнак ПІаповал набрався смілости сказати про все правду — яких тільки характеристик не напи­ сали на н ього. Таких епітетів навигадували, що соромно по­ думати .

— В загалі юнак випадкова людина в нашому суспільстві. Чуж а, — підводить резюме се­ кретар Чернівецького райкому комсомолу І. Ю ськов. Корот­ ко, як та унтер-офіцерська вдовиця, ладна сама себе від­ шмагати, аби довести, що чор­ не — це б іл е . К о ли поцікавилися, як воно сталося, що ланку назвали «к о ­ муністичною», то виявилося, що голова колгоспу заявив Ліванській, щоб вона «успіш но виконувала всі приписані умо­ вив, а про те, що дівчата лан ­ ки ніби виборювали «ком уніс­ тичну працю« дізналися тоді, коли їм таке звання присво­ їл и . Б ільш е того — ланці влаш тували т. зв. «вечір тру­ дової слави«, а голова колгос­ пу каже: «Н е влаш товували». Запитали й ланкову Ліван­ ську, як це вона стала комбриґадівкою? А л е вона відповіла: — Там, у райкомі партії, видн'ше, що робити. Н е вам ви­ рішувати, кому бути ударни­ ками комуністичної праці. Звісно, що недарма присвоїли, бо ж райком бачив густоту насаджень кукурудзи на нашій площ і. Про це говорить і голова к о л ­ госпу Ш теренф ельд, що »у с і бачили густу та високу к у ­ к ур уд зу» . . . Виходить, що в Чернівцях єдиним критерієм врожайности є »густота«. П іш ли дощі, випав с н іг ... Кукурудза, як визнав і голова колгоспу, до половини зими була на п олі. ї ї ж увала худ о­

щ у їм виділили. Ц е правда, і ба, качани й бадилля гн и ли . про трактор не тільки члени О блік врожаю був такий: правління, а товариші з райо­ —• Від нашої бриґади до кон­ ну подбали. За ланкою Ліван­ тори колгоспу далеко, — роз­ ської закріпили тракторну л о ­ повів вагар Сидів Вергелес, — пату, самоскиди з районної ав­ то мені дозволили не важ ити. токолони, колгоспні автомаши­ Скидали почорнілі качани на ни. По 25 тонн гною на гек­ кучі, тиждень-два я не робив тар вивезли. обліку, а тоді заднім числом оформляв щ оденники. . . Якщ о допомога цій ланці, то, За документами обліку вихо­ може, щ ось перепало й іншим дить, що урожай зібрано з ланкам. Виявляється, ні! Одній 10,4 гектара. А л е ж на тій д і­ усе, бо комуністична, іншим — лянці не 10,4 а 14 гектарів. нічого. Під час обрібку посівів »Два гектари телята збили«, знову ж помітний різкий кон­ пояснює Галина. Де ж »згуб траст. З р а н к у д о в е ч о р а , лено« щ е півтора гектара? Про вздовж і впоперек, на площ у те не говорять. Н у добре, об­ ланки Ліванської суне трактор, лишимо ті півтора гектара! А л е а до інших ланок ніякий ме­ як бути ще з двома площами, ханізатор і не загляне. Хай з яких на ділянку Ліванської усе ручно р облять. К о ли спи­ звозили качани, щоб мати ре­ тали про це бриґадира, він кордний врожай? Виявляється, спочатку мимрив щось, а тоді з другої площ і врожай здава­ з відчаю заявляє: ли окремо, не нотуючи його в — Якщ о по-чесному, то ми документах. З третьої площ і вирішили: усе для Л іванської. звозили кукурудзу ночами на — Х іба це вірно, справедли­ д ілянку Ліванської. Про це во? каж уть і хлопці-їздові, які во­ — А як ж е ви думали? — зили кукурудзу ла н ц і. Тепер, в'дповідає голова колгоспу. — побачивши, що кінці з кінцями А дж е це наш маяк! не сходяться, партійні керів­ Нині сюди возять екскурсан­ ники каж уть: »М и заявили, що тів з інших колгоспів. Пока­ стопроцентовий урожай Ліван­ зую ть квадрати. зрозум :ло т іл ь ­ ської в зерні, а насправді л і ­ ки на площ і Ліванької. (Квад­ чили в качанах. Подумаєш, рати — це тепер в СССР к у ­ на якихось центнерів двадцять курудзу сіють квадратним спо­ м енш е«. . . Голова колгоспу собом, на всі чотири боки Ш теренф ельд додає: «К у к у р у ­ кожна рослина одна проти дру­ дза Ліванської при зважуванні гої) . була »дещ о вогкувата«, отже — Ось як треба вирощувати відсотків 20-30 треба скину­ кукурудзу, — показує на ді­ ти» . . . А щ е точніше вислов­ лян ку широко рукою голова люється вагар Вергелес: »3 колгоспу і не без гордости до­ льодком і снігом, — каже, — дає: — Недаремно мене в ра­ важили кукурудзу« . . .

— Торіш ня історія, — гово­ йоні називають любителем «к о ­ ролеви п олів« (кукурудзи). Бо, рить голова колгоспу, — і не­ звісно, нам не вперше дивува­ ма чого її тепер згадувати. ти район, а навіть область ви­ А дж е цього року комуністична сокими врожаями. ланка Ліванської працює на славу. »Сто на сто« взяли зо­ Справді, не вперш е. . . У бов’язання. (Накинули згори!

1957 році Ш теренф ельд протру­ — А . М .). І трохи кращу п ло­ бив на весь район: 43

Сумівки відвідують Музей Визвольної Боротьби у Ноттінґгздіі

(В . Британія) — Антоніна Ш алінська зіб­ рала з кожного гектара по 70 центнерів зерна к у к у р у д з и !... Працівники райкому комсо­ м о лу і собі крикнули ура; ад­ ж е Ш алінська — комсомолка! І рапортують в обком: дивіться якого передовика-маяка має­ м о !.. Обкомовці поспішили по­ відомити про це в К и їв до Ц К комсомолу, той — в Ц К К ом ­ партії в Україні, ті ще далі (в М о ск в у). .. К о ли ж прибу­ л е з Києва начальство це пе­ ревірило, то виявилося: усе це »ли п а « (брехня!). К о ли на всі ці факти було звернено увагу, секретар райкому комсомолу Ю ськов заявив: — Ви що, хочете підірвати авторитет члена партії, тим самим і авторитет партії? Не забувайте, що це авторит ком­ сомолу серед української мо­ л од і. К ом у це вигідно? Ш к ід ­ никам і буржуазним націона­ лістам! Н е д о зв о лю ...

— Так, так, — підтримував 44

його секретар партії району.

— М и ні за яких обставин не дамо образити нашу гордість — комуністичну ла н к у Л іван ­ ської ! На закритих комсомольських ; зборах у селі Довжок секре­ тар обкому комсомолу М икола Купрій, який спеціяльно ви­ їздив до колгоспу »У к р аїн а «, | щоб підтримати »хрущ овський маяк« Ліванську, заявив: — Перше ніж писати до га­ зети різну компромітацію на комуністичну ланку, треба було підійти до Ліванської і сказа- .] ти їй: »А , може, якось помов- j чимо про ц е « . Ось як роблять на окупова­ ній У країн і больш евицькі на­ глядачі над українською мо­ лоддю і населенням »совєтські маяки«, щоб ще більш е скріпити визиск українців д ля вдоволення потреб ненажер­ ли вої М оскви. (За газетою »М олодь У к раїн и «)

Де гр о б н и ц я М іт р ід а т а ...

А . СЛУЧАНКО

Хто такий Мітрідат? Де він похований? Чому скелясті виступи над Керченською протокою українське населення назвало гробницею Мітрідада? Мітрідат V I Евпатор — цар Понтійського царства (121— 63 pp. до нашої ери). На початку свого царювання він приєднав до Понтійського царства К олхіду, М алу Вір­ менію, Боспорське царство, Херсонес, Ольвію та деякі малоазійські області. У 60 роках 1-го століття до нар. Христа доля закинула нащадка перського царя Дарія —- Мітрідата Великого на береги Таврії. Свої споконвічні землі в М алій А з ії він втратив у війні, що тривала при­ близно 25 років. Закріпившись в Пантікапеї, Мітрідат підпорядкував своїй владі великі торговельні міста Німфей, Теодосію і Херсонес. Т ут він сподівався рушити зі своїм військом на Рим через Дунай та Альпи. Будувалися кораблі та військові машини, виготовлялися луки та стріли. А л е приготування до війни лягало великим тяга­ рем поборів на всі верстви населення. К оли Мітрідат рушив з військом на азійський бік Боспору через протоку, щоб закріпити її за собою, по­ встала Фанагорія. Горів акрополь другої столиці Боспору, в ньому мужньо билась улюблена дочка Мітрідата К леопатра. А л е їй не повелося відстояти місто для батька, не допомогли й кораблі, прислані Мітрідатом на допомогу. Повстання Фанагорії стало сиґналом і для інших міст: Німфея, Теодосії та Херсонеса. На чолі повсталих став один з синів Мітрідата — Фарнак, який перейшов на бік римлян. Повсталі вояки проголосили Фарнака царем.

45

Про останні години Мітрідата, що сховався тоді в пантікапейському палаці, розповів грецький історикадвокат Аппіян. Ось що пише він у своїх »М ітрідатових війнах «. К оли Мітрідат побачив, що повсталі увінчали Фарнака знаком влади — листком лотосу, він став посилати до сина одного післанця за одним, вимагаючи для себе права вільного виходу з палацу. Тому, що жадний післанець не повертався, Мітрідат вирішив заподіяти собі смерть і випив отруту, що була в держаку меча. А л е отрута не подіяла на нього. Тоді Мітрідат сказав своєму зброєносцеві:... »Я не міг померти від отрути через дурні мої охоронні заходи за допомогою інших отрут. Найстра­ шнішої ж і такої звичайної отрути в житті царів — не­ вірність війська, дітей і друзів — я не передбачав, я, той, хто передбачив усі отрути при вживанні їж і і зміг від них уберегтися«. . . . Блиснув кинджал суворого зброєносця, і серце ки­ нутого всіми старого царя перестало битись. Так загинув Мітрідат Езпатор, що був і розважливим, і жорстоким, і розумним, і любителем музики, і відчайдушним наїз­ ником. Римляни врочисто відсвяткували смерть східнього деспота. Набальзамоване тіло Мітрідата Фарнак привіз у Сінопу. Т у т Помпей наказав поховати Мітрідата в цар­ ській усипальниці. Отже, леґенда про те, що на скелястій вершині навислої над К ерч ’ю гори поховано Мітрідата, згідно записів адво­ ката Аппіяна, не відповідають дійсності. А л е ім’я загиб­ лого тут царя утвердилось за цією горою. Про «пагорб двадцяти стадій в окружності« — так ко­ лись назвав гору Мітрідата давньогрецький географ Страбон, — ходять численні леґенди. До нас дійшла л е ­ ґенда про гіганта Мітрідата, якого було перетворено на кам’яну гору й засипано землею. В середині цієї гори, в підземних скелях, були начебто складені брили срібла, золота, яхонти і сапфіри. В кімнаті, прикрашаній алма­ зами, леж ала в золотій труні незвичайної краси дівчиначарівниця, що з допомогою зли х духів зібрала ці багат­ ства. У неї була кипарисова скриня, де в срібному коро­ бочку леж ала трава, від одного дотику якої все живе перетворювалось на золото. Якось один кримський хан ублагав великого маґа К ’ям іль-Дж индж і допомогти йому пробратись до дівчини 46

через велетенську залізну браму, що вела в підземелля. Сяйво золота і діямантів засліпило очі хана. Він почав хапати срібні вази, що попадались йому на ш ляху, вчи­ няючи неймовірний шум, і дівчина прокинулась. Вона покарала хана, залишивши його навіки під землею. Ця і подібна леґенди про закритого в горі золотого лева ви­ никла в Керчі під час татаро-турецького панування. Т а­ тари не раз знаходили в землі на місці пантікапейського некрополя кипарисові саркофаґи і розкішне начиння грецьких поховань. А знаючи про чисельні катакомби, шукали сховані багатства. їх ш укали не тільки татари, але й російські царі, англійці, французи (большевики також!). Полковник англійської армії Вестмакот під час Крим­ ської війни вивіз до А н глії безліч керченських старожитностей, які тепер знаходяться в Британському музеї у Лондоні.

Р ІЗ Д В Я Н А З А П О Л О Ч Зупини метушню порахунків і гудки сталевих моторів! Підніми з-під забутих лаштунків спір коляд у тиші вечорів! Про народження Сина з Невісти . . .

— біла заполоч вишивку тче . . . — і утеча у простір безвістя . . .

— чорна заполоч криє плече . . . — Як святі будували церковцю . . .

— синя заполоч ниже взірці . . . — як престоли накрили покровцем, червоніють нитки навправці. Як три чаші ставляли свячені, — щирим золотом заполоч тче . . . вибирали найкраще імення. . . срібна заполоч окрила плече . . .

—

Нью -Йорк, 19-го грудня 1961 р.

47

Д о історії наших міст

Нотатки до заснованім Переяславля Проф . В. Ш А Л І

К о ли було засновано Переяславль — одно із старовинних міст України-Руси, точно не відомо. Вперше про нього згадується в угодах з греками: Олега — 911 року, Ігоря — 945-го. Обидві ці угоди перекладені і вписані літописцем Нестором у його »Повісті временних літ«. Також у Лаврентіївськсму літописі під 922 роком маємо записаний Нестором переказ про засновання Переяславля. Цей переказ оповідає про те, як на річці Трубіж відбулося єдино­ борство печеніжського батиря* з К ож ем ’якою »на броді де нині П ереяславль«. Печеніги виставили свого батиря і викликали кня­ ж их дружинників на бій. Довго ш укали руські вояки такого батиря, який поборов би »печеніжина«. Затужив великий князь Володимир Київський, що не може знайти серед своїх вояків достойного супротивника. А л е ось з ’явився до Володимира »старм уж « і запропонував свого меншого сина — К ож ем’яку, який зможе подолати »печеніжина«. І коли молодого К ож ем’яку, за прізвищем Ян Усмошвець, було приведено до князя, то батир прохав князя випробувати його силу, при чому він вирвав у дикого бика бік зі шкірою. Ян поборов грізного печеніжського батиря і на тому місці князь Володимир заклав місто і назвав його Переяславлем. Літописець Нестор пояснює назву міста тим, що К ож ем ’яка »переяв славу« печеніжського батиря. Найвищий розквіт Переяславля треба відвести до X I ст. Тоді він займав третє місце після Києва і Чернігова. Це підтверджується фактом, що Ярослав Мудрий передав П ереяславль своєму третьому синові — Всеволодові. Так і затвердився Переяславський стіл за нащадками князів Всеволода й Володимира Мономаха. Переяславське князівство меж увало зі степами й тому безконечні навали половців грабували його. А з середини X I I ст. почалися міжусобні війни Ольговичів і Мономаховичів. Найбільш ий розбрат почався після того, як був убитий у Києві Ігор Ольгович. * ) Батир — відважний юнак.

48

У Переяславському єпископському літописі так записане це замордування: »К н я зь Ігор повернувся з полону і з дозволу князя Ізяслава Київського пішов у ченці. Скоро після цього почали розповсюджуватися чутки, що нібито Ігор брав участь у заколоті проти Ізяслава. Розбещений натовп вдерся у київський манастир і замордував Іг о р я ». Цей факт ще більш е роз’ятрив ворожнечу між Ольговичами і Мономаховичами. Намагання встановити між ними мир не давали добрих наслідків. Єпископ переяславський Євфітій звертався з такими словами: »К няж е, умирися з стриєм своїм. Многа спасіння примеши від Бога і землю свого ізбавиши від великої біди« (Іпатський літопис). А земля переяславська страждала і від княжих війн, і від на­ вал половців. Доходило до того, що О льговичі самі закликали до себе половців і використовували їх у своїй боротьбі з Мономахо­ вичами. Лиш е у 1180 р. князі вирішили припинити сварки й бійки, об’єднуючись для загальної боротьби проти половців.

1183 р. руські князі нанесли рішучий удар половцям. Ігор Святославович князь новгород-сіверський — герой »Слова о полку Іго­ ревім» — був останній з князів, який приєднався до князівського об’єднання проти половців. Бажаючи особливо підкреслити свій розрив з половцями, що з ними вкупі він не один раз робив навали на свою ж руську землю, Ігор приносить каяття такими словами: »П ом янух аз гріхи своя пред Господом Богом моїм, яко многа убийство кровопролитья створих в землі крестьянстей, яко ж е бо аз не пощадех хрестьян но взях на щит город Глебов у Переяславля; тогда бо не мало зло подіяша безвиньним хрєєтьяни, отлучатши отец от рожений (дітей) своїх, брат от брата, друг от друга своєго, і жена от подружей своїх і подруга от подруги своєя, все смятено пленом і скорбью бившою, живим мертвим завидят, а мертвим радовахуся, аки мученици святем огнем от жизни сея іскупленія приємш и. . . і та вся сотворив аз рече Ігор ..« З цього невеликого уривку покаяння Ігоря (покаяння ввійшло в Іпатський літопис за 1185 рік) видно, як нещадно руйнувалася Переяславська земля. Все це привело Переяславль до упадку і з нього він уж е не піднявся. Особливо важким для Переяславля був кінець X I I єт., коли переяславський князь Володимир Глібович, залишений іншими князями на ласку долі, важко відбивав без­ конечні навали половців. П ереяславль став поволі занепадати й перетворився на місто провінції, майже без жадного значення. j j / W

W

y W

V W

W

y W

V J W

W

W

b W

W

U

V . W

W

^ W

J V A V W

V . V l

ЖЕРТВУЙТЕ і

на пресовий фонд

J

ваш ого ж ур нала

»А В А Н Ґ А Р Д « 49

С луж ба Б ож а в сумівській Оселі »Тарасівка« (В . Британія) перед засаджуванням Михайлівського саду

Переяславль був у тих старих часах міцно укріплений. Місто було оточене іншими поселеннями, теж укріпленими, що були форпостами столиці князівства. Наприкінці X I ст. переяславський митрополит Єфрем оббудував місто кам’яними будинками: »град бил залож ил камен од церкве святого мученика Феодора«, — так вказує Лаврентіївський літопис під 1089 роком. Вважають також, що митрополит Єфрем збудував церкви Святого Михайла, Святого Феодора і Святого Андрія. Крім тих церков, Володимир Мономах збудував кам’яну церкву Пресвятої Богородиці у княжому дворі. Історики передбачають, що в л ісі існували два двори: княжий та єпископський, що підтверджується існуванням на той час двох окремих воріт: одні ворота єпископські, другі — княжі. Існування окремих єпископських воріт вказує на значення переяславського єпископа. Слід також відзначити факт, що на той час у пареяслав"ь к у єп=> рхію входила вся Смоленська земля. Ш видкий ріст Переяславля в X і X I століттях можна пояснити тим, що місто яв ляло собою зручний стратегічний пункт, який захищав собою Русь, а також торговельний пункт. Важне значення мав П ереяславль і для поширення християнства та релігійного впливу П ереяславль відомий також в історії з нещасливої угоди між Україною і Московщиною, що була укладена гетьманом Богданом Хмельницьким з московським царем у 1654 р. і яку Московщина зламала вж е в перших місяцях після її підписання. П роф . В. Ш А Л І

Авторка вживає старої назви П ер ея сла вль, яку залишаємо дописі історичного характеру. Тепер вживають П ереяслав.

50

в

свят-Михайпівсьний сад Як бистроводні ріки, що ран­ ньою весняною порою розрива­ ють греблі і заливають долинні простори, так і безліч думокгадск намагались заволодіти на­ шою уявою у пам’ятний день 21-го листопада 1664-го Божого Року. Думки ці вилонювались, асоцію вались. . . І сплітали в одну нерозривну мережу сучас­ ність і майбутність і символіку... І проминаючі, змінливі у часі моменти і все живу незнищиму силу д у х а ... Це діялось у пам’ятний зга­ даний день. Так було у празник Архистратига М ихаїла на нашій »Тарасівці«, коли-то сумівська братія засаджувала свій влас­ ний, Свят-Михайлівський сад. Імпреза була в питомому сумівському стилі й дусі: релігій­ ному і національно-патріотич­ ному. С луж бу Бож у для сумівців і прибулих на торжество грома­ дян (усіх около 250 одіб) від­ правив капелян СУМ у В. Бри­ танії, о. радник д-р А. М и хальський. З привітальним словом до присутніх звернулись: о. капеляп, голова К. Управи п. Я. Дерзмєнда, заступник голови п. М. Гринюк, голова СУБ проф. Р. Лісовський. Письмові привітан­ ня наспіли рівнож від о. Максимука, капеляна для сумівців православного віровизнання, від Централі СУМ із Бельгії, С У У В у В. Британії і від Головної У п ­ рави О У Ж у В. Британії. Головним мотивом усіх приві­ тів було пов’язання, ш ляхом аналогії, насадження саду і його майбутнього росту із ростом на­ шої сумівської молоді: Свят-

сад і символ

Михайлівський сад буде в на­ ших сподіваннях прикрасою »Тарасівки«. Він принесе споді­ вані овочі-користі. І наша сумівська молодь — це краса української спільноти. Під ш л я ­ хетними кличами: Бог і У к р а ї­ на! вона виховується, формує­ ться на завзятців, що мають принести цінні овочі своєї праці для свого народу. Свят-Михайлівський сад буде живою пам’яткою нашого побу­ ту на чужині. Він буде місцем, до якого сьогодні сумівці, а завтрашні — вільні громадяни В ільн ої України, приїжджати­ муть з візитами, щоб екскурсією у минуле відтворити собі юнаць­ кі літа, щоб шумом дуж их СвятМ ихайлівських дерев доповнити Золотий Міт, Золоту Леґенду: Сумівську, Свят-Михайлівську... Користаючи з нагоди, п. Деременда під кінець своєї про­ мови вніс »многолітствіє« д ля всіх присутніх Михайлів, а зо­ крема для свого найближчого співпрацівника, неструдженого на єумівському полі п. Гринюка (він ж е Михайло!), що перший, у щасливий час, піддав думку засадження цього саду. І з уст присутніх понеслись мелодійні слова пісні-побажання: »Многая літа . . . « І той, що пише оті ряд­ ки зауважив, як з очей друга М ихайла Гринюка покотилась кришталева сльоза (хай прос­ тить він авторові цих рядків, що виносить цей момент між люди). Це без сумніву була сльоза зво­ рушення, сльоза радости, що з журбою о бн я ла сь. . . А слова його подяки і гарячого апелю до громадянства допомогти в 51

Засаджування овочевими й декоративними деревами й кущами Свято-М ихайлівського саду в сумівській Оселі »Тарасівка«

(В . Британія) розбудові »Тарасівки « вказали на те, що, віддаючи свої труди д ля неї, він уважає її одним з етапів нашого походу до В іл ь ­ ної України . . . М іж присутніми гістьми був великий приятель сумівської молоді о. рад. д-р В. Дзьоба. Разом із о. капеляном благосло­ вив він поле й дерева. П о чині благословення поча­ лось засаджування дерев. І так »Тарасівка« збагатилась 165-ма овочевими деревами, кількома сотками кущ ів рож і декоратив­ них дерев та двадцяткою кущ ів калини. Все це придбано за пожертви фундаторів. М іж ни­ ми на окреме місце видвигається громада Манчестер. Приготування ґрунту й усякі інш і конечні роботи провели сумівці з найближ чих до оселі осередків — з Лестеру, Ноттінґгаму та Дарбі. Великий вклад 52

праці влож ив до цього діла п. М. Остапів з Дарбі і В. Береговський — працівник оселі. П ри булі на імпрезу громадяни мали теж нагоду розважитися при традиційній сумівській ва­ трі. Смачний буфет (вклю чно з борщем і холодцем) приготува­ ли вкладом великої праці пані: Стадник, Глож ик, Стахів, Дергменда, Гринюк, М арченко й інші, що помагали гостити при­ сутніх, хоч самі прибули цього ж дня, як гості. Р о з ’їж дж ались усі додому в незвичайному настрої: радості із-за нового здобутку, і в надії, що Всемогучий Бог наділить нас ласкою, що діждемось того мо­ менту, коли на Рідній Землі, у квітучій садами Україні, згаду­ ватимемо цей пам’ятний день 21-го листопада 1964 p., що в хо ­ лодній оселі був передвісником весни . . . А. М.

СУМШ СЬКИЙ КАЛЕЙДОСКОП Америка

* Таборування в сумівській Оселі в Е ллен в іл тривало від 5.7.

64 р. до 29.8. 64 р. і поділялось на три періоди: 5. 7. — 25. 7., 26. 7. — 15. 8. виховно-відпочинкові табори, й від 16. 8. — 29. 8. вишкільний табір д ля впорядників. Крім того, від 30.8. до 5.9. відбувся мандрівний табір. На закінчення таборування відбувся великий Здвиг, на якому взяло участь понад 10.000 осіб. Ком ен­ дантом таборів був д. Є. Гановський. * Сумівському таборові біля Бофало, що носить назву «Холодний Яр«, минуло цього року п’ять л іт від його оснування. В цьому році тут відбувся виховно-відпочинковий табір під командою д. Ю . Бурлака й вишкільний табір під керівництвом референта Юнацтва Ц У С У М д-ра Б. Стебельського. У вишкільному таборі наголос було положено на українську культуру, як засіб націо­ нального виховання. * 100 юних сум'вців і сумівок закінчили вишкільний курс у таборі в Е ллен віл в часі від 16.8. до 29.8. 64 p., і після прак­ тичного стажу на місцях одержать перший ступінь впорядника СУМ . Л екц ії читали визначні сумівські діячі й педагоги: голова Центр. В их. Ради СУМ д-р М . Куш нір, проф. К атол. У нівер­ ситету з Ф іла д елф ії О. Лужницький, проф. М . Заклинський, ред. В . Давиденко. проф . В . Будзяк і ред . Л . П олтава. * Два сумівські табори відбулися на О селі С У М А в Барабу біля Чікаґо. Дівочий табір під командою Ін і Гікавої тривав від 11.7. до 1.8. 64 р. і х ло п ’ячий, під командою М . Куляса, від 1.8. до 22.8. 64 р. Табір юначок нараховував 122 учасниць, а табір юна­ ків — 92. Юначки видали таборову газету, до якої написали 78 дописів. Крім того, зорганізували «Природознавче Товариство« для вивчення довколишньої природи. * Юнацтво С У М з Міннеаполіс уж е другий рік практикує гос­ тинні виїзди до сусідніх Осередків Канади (Форд В ілльям — Порт А ртур). У цьому році гостинний виступ відбувся 5-6. 9. 64 р. в незвичайно дружній атмосфері та з великим успіхом. Юнацтво спільно взяло участь у Богослуженпі, влаш тувало музичну за­ баву. концерт і різного рода пописи. На двох концертах було понад 500 осіб. Под'бні виступи помагають багато для пожвавлен­ ня праці СУМ . * У Домі Української М олоді в Ф ілад елф ії, заходами Організа­ цій Українського Визвольного Ф ронту (ООЧСУ, С У М А і Т У С М ), відбулася Виставка Української Книж ки в часі від 3.10 до 31.10.

64 п. Виставка мала за мету вшар^вати 150-річчя народин Т. Шевченка і 50-річчя створення леґіону УСС, та при тому пропа­ гувати й поширити друковане слово. Під час тривання виставки прочитано ряд доповідей про значінні, історію і техніку книжки. * Ю вілейним бенкетом українська громадськість Ф іла д елф ії відзначила 15-річчя першого у З Д А Осередку С У М А Ф ілад елф ії, 53

що відбувся в суботу 17.10 64 р. Численних представників гро­ мадських установ вітав голова Осередку д. М . Бачара. Від Г У С У М А промовляли дд. М . Ф урда і Є. Гановський. П ід час бенкету відбувся також виступ оркестри Ю . С У М під керівницт­ вом П . Пруса, і виступ балетного гуртка під керівництвом М . Солтиса. * Сумівська спортова дружина »К р и л а « в Чікаґо закінчила перший свій рік у вищій дивізії з 5-ти виграними, 1-ою неріш еною і 8-ма програними. Небезпека відходу до нижчої дивізії, що постійно грозила »К ри лам «, відпала після останніх програних ні­ мецької дружини Ф іх те Рамс. На майбутнє треба буде щ е більш е зусиль і підкріплення, щоб наша дружина видержала на по­ зиціях і здобула н ов і. * Добру зіграність і гарну форму гри виявила сумівська д ру­ жина »Пантери«, Дітройт, проти американсько-бельгійської д р у­ жини »Б ельдж ік а«, перемагаючи її 3:0 (2:0), що дозволило їй зайняти друге місце на табелі Дітройтської Ф утбольної Л іґи . * Перший семінар проблематики Т У CM відбувся в О селі С У М А в Е ллен віл у днях 7-13. 9. 64 р. під керівництвом д-ра М и ­ коли Богатюка. Участь у семінарі взяло 75 осіб з різних міст Америки й Канади. Доповідачами були: голова А Б Н — Я . Стецько, д-р П . М ірчук та вед. І. Білинський, як також ряд членів Т У С М : голова Т У CM — інж . Б. Кульчицький, І. Заяць, мґр П . Ґой, Д. Богатюк, В. Будзяк, Христина К ульчиц ька та П . Башук. Канада * Величавий X I V Здвиг СУМ Канади відбувся 5-6. 9. 64 р. на сумівській О селі »В еселка«, біля Торонта, у 150-тиріччя Т . Ш ев­ ченка, на якому взяло участь 800 членів юнацтва С У М та тисячі громадянства. Перед Здвигом відбувся там вишкільний табір, яким керував голова К У С У М д-р М . Гута. Головним промовцем на Здвизі був проф. І. Вовчук. Здвиг вшанували своєю при­ сутністю Владика Кир І. Борецький в асисті численного д уховеснтва, голова Л В У д-р Р . М алащ ук та д-р Б . Стебельський від Ц У СУМ . * 153 таборовиків та 13 впорядників відбули свій табір в О селі »Верховина« біля Монтреалю. Табір «Ю нацька С іч « очо­ лив мґр С. Герасимович, а головним виховником був проф. О. Куш нір. У таборі відбулось відзначення роковин А к т у 30-го червня 1941 p., як також прийняття д ля кол. прем’єра України, а тепер голови А Б Н — Я . Стецька. Оселя постійно розбудову­ ється завдяки великій посвяті старших сумівців та ж іночої ланки з М онтреаль. * Великим зусиллям членів Осередку С У М Ф орт В іллья м і Порт А ртур уж е від чотирох літ будується О селя »Д іброва«. В цьому році сумівський табір у »Діброві« начисляв 55 членів юнацт­ ва. Комендантом був голова О. С У М — д. В. К ахнич. К апелян Ю С У М о. С. Смик виконував також ф ункції виховника. Таборовики випустили одноднівку «Ю нацький Ш л я х «. В таборі від­ буто 80 різних лркцій та 2 багаті програмою ватри. На закінчення таборування відбулись іспити на юнацькі ступені. Від К У С У М на закінчення прибув д. П . Баш ук і сказав заохочую че слово учасникам.

54

* Понад 90 таборовиків узяло участь у таборуванні сумівського табору у Вінніпезі в Українському Парку, щ о належить Митро­ политові К ир Максимові Германюкові. Табором керував д. П. Баш ук. Виховником був кол. голова К У С У М Австралії д. В. Майковський. Табір мав подвійний характер: виховно-відпочинковий і виш кільний. На цей останній прибули також учасники з Форт В ілльям у, Ванкуверу, Ріджайні та інших О. С У М . * »Б ілогорщ а« — одна з наймолодших О сель С У М у Канаді, збудована Осередком СУМ в Судбурі, обслуговує ряд Осередків. У цьому році комендантом табору був д. Заверуха, а головною виховницею подр. Н . Бандера. Закінчення табору відбулося святочно при участі батьків і громадянства. Від К У С У М прибув д. Окіпнюк. Деякі учасники одержали відзначення й підвищен­ ня в ступенях.. * Перший сумівський табір зорганізовано в Пайк Лейк біля Саскатуну, і дано йому назву »Саскачеканська Д іброва«. Команданткою табору була виховниця С У М Соня Саґаш, а духовну опіку мав о. Івашко. Учасників — 36. Видатну допомогу в організуванні цього першого табору дали Батьківський Комітет Саскатуну і О Ж Л В У . Табір відвідав представник К У С У М д. П . Баш ук. На закінчення відбулася гарна програма з сумівськими вогнями. 20 учасників табору склали іспити на юнацькі ступені. * 70-річчя сумівського капеляна о. Миколи Маркова обходив Осередок С У М у Монтреаль в Оселі »Верховина«, складаючи Достойному Ю вілятові подяку й найщиріші побажання »М ногих л іт «. * Сміливу ініціятиву проявила К У СУМ Канади, плянуючи мандрівний сумівський табір по країнах Европи на 1965 рік. Д ля того має бути замовлений спеціяльний літак, а Ц У СУМ має вможливити побут на протязі кількох тижнів цієї великої мандрівки. Англія * Великі зуси лля СУМ у Великій Британії спрямовані на роз­ будову й упорядкування новонабутої Оселі »Тарасівка«. В день св. Архистратига Михаїла, Патрона СУМ, відбуто насадження овочевих дерев і названо цей сад »М и хай лівськи м «. Будова й оформлення Оселі розраховані на кілька л іт. У ж е тепер Оселя стала цнтром сумівської діяльности, бо тут заінстальовано Секретаріят К У СУМ, відбуваються засідання К У й виш кільні курси. З початком вересня Оселю відвідав голова Ц У С У М мґр О. К оваль. * Окружна Управа С У М округи Ланкашір зорганізувала 27.

9. 64 р. великий концерт української пісні й танцю в Манчестер, дохід з якого призначений на розбудову Оселі »Т а р а сів к и «. В концерті взяло участь юнацтво з 8 Осередків СУМ і всі виступи були на високому рівні, що свідчить про послідовну й завзяту працю керівників самодіяльних гуртків і юнацтва. * Посвячення прапору Ю С У М відбулося в Осередку Л ій у неділю 6.9. 64 p., у якому взяли участь голова Ц У С У М мґр О. К оваль і голова К У СУМ д. Я . Деременда. На церемонії пос­ вячення й концерті був приєутний місцевий посадник міста в парадному строю. Посвячення довершив о. радн. Ратуш инський.

55

* На двох сумівських таборах в А н глії, »Тарасівка« і в Таклей, узя ло участь біля 500 юначок і юнаків С У М . Табори тривали по 3 тижні. К рім ряду громадських діячів, »Тарасівку« відвідав під час таборування Владика К и р А . Горняк. До звичайної виш кільної програми було зорганізовано курс керівників тан­ цювальних груп під керівництвом хореографа О . Буряка з Брадфорду. К урє пройшло 44 учасників. Бельгія * К У С У М спільно з Українським Допомоговим Комітетом приступили до набуття власної О селі д ля сумівського таборування. На Загальних зборах У Д К 11. X I . 64 р. присутні задеклярували 70.200 бфр. на ту ц іль. Підписка на фонд О селі продовжується. * 24.10. 64 р. відбувся перший осінній баль К У С У М в Лювен, у якому взяло участь 150 учасників, переважно старше юнац­ тво. Вибір королеви випав на ст. юначку Ір ку Рудакевич. Німеччина

* В Оснабрюк, заходом К У СУМ , відбувся успішний виш кільний курс виховників і впорядників, у якому взяло участь 60 юнаків і юначок. Л екц ії читали: голова Ц У С У М мґр О . Коваль, ген. секретар Ц У С У М мґр Г. Ощипко, голова К У С У М д. С. Костюк, д . Р . Дебрицький, д . Павличенко і ін . * 3 нагоди 5-річчя від смерти сл. п. С. Бандери К У С У М зорганізувала маніфестацію з пікетуванням совєтської амбасади б іля Бонн. Австралія

* Сумівські табори в цій країні відбуваються в міс. груднісічні з уваги на те, що в той час там літн я пора. * Великий Сумівський Здвиг передбачений на місяць квітень 1965 p., у якому мали б узяти участь усі Осередки А встралії. Франція * В Парижі 11.11. 64 р. відбулась цікава Ш евченківська імп­ реза з висвітленням малярської спадщини Т . Ш евченка при помочі діяпроглядок, виданих Ц У С У М . Пояснення давала п. Л . Вітошинська. * В Ессендоні виступав талановитий мадярський композитор Б. Долеско, відігравши на фортєпіяні свій твір «Українська ф ант а з ія «. Він написав також д ля сумівського ансамблю музику до драматичної сценки »С н іж и н к и «. Долеско подружив з укра­ їнською молоддю, серед якої втішається великою симпатією. Арґентіна

* С У М тут діє, як Секція М олоді при »П р о св іт і«. В цьому році С У М Арґентіни обходив 25-річчя від свого оснування. Святкування мали широкий характер і дали привід до багатьох виступів самодіяльних гуртків та пороблення підсумків вихов­ ної праці. Юнацтво С У М Арґентіни залюбки читає »К р и л а т і«, а старші »А ван ґар д«. Австрія * Ч лени К У С У М виїздять часто до Осередків з пропаґандивним сумівським ф ільм ом та діяпроглядками Ц У С У М . Т у т від­ чувається також брак власної сумівської О селі.

56

З ’їзд С У М - у в Б е л ь г ії

В першому кварталі кожного року Спілка Української М о­ лоді в Б ельгії відбуває свій річний З’їзд. Цього року, 15 березня, відбувся вже X V II з черги З ’їзд. Сумівська асамблея зібралася в Льєжі, найбільшому центрі українсь­ кого життя в Б ельгії, де є та­ кож найкраща наша церква, з чудовим іконостасом. З’їзд мав дві частини: релігійну, що включала посвячення перехо­ дового прапора Юнацтва СУМ, та статутову — ділові наради. На це сумівське свято з’їхалося, крім делеґатів, багато юнацтва в одностроях з осе­ редковими прапорами. С луж бу Бож у відправив о. ікан. Г. Фуканчик, який опісля посвя­ тив новий сумівський прапор для Юнацтва. Прапор тримали під час посвячення наші виз­ начні громадяни, представни­ ки організацій та члени К р а ­ йової Управи С У М . Посвятив­ ши прапор, о. кан. Фуканчик звернувся до сумівської моло­ ді, закликаючи її служити іде­ алам, що віддзеркалені на пра­ порі — в гаслі »Бог і Україна« та в образі св. Архистратига Михаїла, патрона Юнацтва СУМ . Ділова частина З’їзду поча­ лася по полудні в церковній залі, гарно прибрани сумівськими прапорами та кличами, під якими засіли члени Крайо­

вої Управи в одностроях. Залю виповнили делеґати Осеред­ ків, старше юнацтво СУМ та місцеві і позамісцеві громадя­ ни. З ’їзд відкрив голова Крайо­ вої Управи С У М д. Г. Ощипко. Він теж покликав до по­ чесної президії заслуж ених гро­ мадян і представників організа­ цій. Проф . Іван Витязь, почес­ ний член СУМ, запропонував на початку відспівати »Запоз іт « на відзначення 150-ліття з дня народження Великого Кобзаря, щ о присутні зробили з великим пієтизмом. П ісля вибору ділової прези­ дії в складі друзів Г. Ощипка (предсідник), Івана Галабурди його (заступник) та Р . Куропася і І. Терефанка (секретарі), З’їзд привітали: о. кан. Г. Фуканчик, парох українців ка­ толиків у Л ьєж і; проф. Іван Витязь, почесний член та го­ лова У Н О Т; д. О. Коваль, го­ лова Центральної Управи СУМ та секретар У Д К ; п-і ін ж . З . Ви­ тязь, голова Об’єднання Укра­ їнок у Б ельгії; п. Д. Сацюк — від СУБ, п. М . К огут — від У Н О Т, п. Бочан — від сту­ дентського союзу, п. В. Сидор — від місцевої ф іл ії У Д К , і п. В. Авраменко. Письмові привіти прислали: о. д-р Б. Курилає, капелян 57

С У М ; У Х Р , К У С У М Німеччи­ ни, Товариство б. Українських Вояків і інші. Звіт з цілорічної праці СУМ подав голова Крайової Управи, а опісля голова Контрольної комісії д. О. К ов аль подав оцінку праці та побажання. В дискусії було обговорено багато питань сумівської прац: та виховання молоді і звер­ нено увагу на недоліки. До успіхів треба зачислити вдало переведений табір разом з У Д К , два виш кільні курси, ба­ гато виступів танцювальних груп, заходи для видачі нових виказок, справна кольпортажа »К р и ла т и х « в більш ості Осе­ редків, добре переведена «К о ­ ляда», збірка на видавничий фонд »К р и лати х «, іспити впо­ рядників і т. п. До недоліків належ ать заповільний перехід на нові форми праці юнацтва роями та застосування нового Правильника, не часте відбу­ вання сходин, брак міжосередкових зустрічей і ін. Б уло стверджено також зріст юнацт­ ва та назріваючу проблему пепехочу 18-літнього юнацтва в дійсні члени С У М . Ц е питання заразом відірване, бо вливає свіжої крови в ряди нашої Спілки, і клопітливе, поскільки не появиться ще Правиль­ ник дружин С У М . Перед вибором нової Управи відбулося святочне вручення новопосвяченого прапора Осе­ редкові. що здобув найбільше точок за працю продовж ми­ нулого року. Прапор одержав Осередок у Звартберґ, а друге місце здобув та нагороду у формі сумівського альбому Осередок у Л ьєж . Н ову Крайову Управу обра­ но в такому складі: д. Г. Ощипко — голова, д. Іван Л евицький — заступник голови, д. Т . К іс — референт Ю СУМ, д. Б. Бочан — секретар, д.

58

В . Яремкович — скарбник, д . Г. Панчук, д. Р . Куропась, д.

A . Гайдамаха, п-га Анна Т а л ь ­ ко, д. О. К ов альч ук і д . В. Зарицький — ч лен и . Контрольна комісія: д. О. К ов аль — голова, д. М . Хома і д . А . Чепак — члени. Товариський суд: д-р B. Попович — голова, друзі Г. Ковтко і М . Дуда — члени. Б уло рішено, щоб у майбут­ ньому Крайовий З’їзд С У М у Б е ль гії скликати що два роки, м 'ж з ’їздами скликати одну конференцію. К інцеві резолю ції відчитав д. Г. Панчук, в яких схопле­ но напрямні праці, побажання до Крайової і Центральної Управ С У М . До останньої ви­ словлено вимогу — видати Правильник дружин С У М (для дійсного членства), Правильник таборування, затвердити оф і­ ційний гимн і марш С У М . Зібрання закінчено відспіванням »Н е п о р а «. На закінчення Осередки із Звартберґ, Ватерсхей і Зольдер демонстрували заучені нові танці під проводом п . В . Аврам енка. Г. О.

І.

і Б.

Б.

Ф ранко

ВОРОГ Б АТ ЬК О , ВОРОГ М АТИ Ворог батько, ворог мати, Щ о не вчили сина! І піде він в світ блукати, Як та сиротина.

Як між павами ворона Поваги не має, Т ак невчений в товаристві Голову схиляє.

Спортовий перегляд

Сумівська молодь на старті Щ е донедавна спортова ді­ яльність в СУМ була тільки привілеєм більш их Осередків, де були фахівці й ентузіясти фізичного виховання. Та від якогось часу зі зростом лав старшого Юнацтва СУМ, ф ізич­ не виховання стало невід’ємною частиною виховної системи і праці СУМ. В 1964 році, в році подвійних Ювілейних святкувань — 150ліття від народження нашого Генія Т. Г. Ш евченка і 50-ліття вимаршу Українських Січових Стрільців, спортова діяльність у С УМ позначилася цілим рядом пописів і змагань. Мов відгомін 1914 року, коли то у Львові на площ і »С окола-Б атька« з нагоди 100-ліття від народження Т. Ш евченка відбувся величавий Здвиг Соколів і Січей, віджив спортовий дух сучасної україн­ ської молоді, щоб маніфестувати ті самі стремління і ту саму го­ товість до чину, щ е її мала сві­ дома українська молодь тому 50 літ. Цей рік був також роком X V I I I Світової Олімпіяди, де

Україна не змогла вислати від себе своїх змагунів, бо всі спортовці України е примушені М о­ сквою працювати на її славу, на славу Совєтського союзу. Це заставляє українську молодь у вільному світі надолужувати цю кривдячу для України дійсність. Вона й організує свої спортові імпрези та змагання, що поде­ куди набирають імпозантних форм і розмаху. Т ут занотуємо кілька фраґментів сумівської спортової діяльности й осягів. СУМ

АМ ЕРИКИ

Найважливішою подією сумівського життя у ЗДА, крім учас­ ти в посвяченні пам’ятника Т. Ш евченкові у Вашінґтоні, був безперечно Всеамериканський Сумівський Здвиг в О селі С У М А в Е ллен в іл у днях 5-7 вересня 1964 р. Понад 10.000 учасників приглядалося сумівським пописам, в тому також одноденній спортовій програмі. Два тижні раніше, 22-го і 23-го серпня, відбулася, однак, ви­ ключно спортова імпреза, яка

Читачі, не б у д ь т е в б о р г у су п р о т и ж у р н а л а

. А В А Н Г А Р Д . РОЗРАХОВУЙТЕСЯ

СВОЄЧАСНО

ЗА

ОТРИМ АНІ

П Р И М ІР Н И К И Ч ЕРЕЗ Н А Ш И Х П Р Е Д С Т А В Н И К ІВ !

мала великий усп іх і розголос. Б ула це Сумівська Олімпіяда в Дітройті, в О селі С У М А »К и їв «, де взяло участь 10 Осередків С У М Америки й Канади. Госпо­ дарем Олімпіяди були два Осе­ редки з Дітройту, а технічне переведення припало Діловому Комітетові, що його очолив д-г Є. Репета. Д -г В. Каськів був провідником змагань, а д-г В. Рижий суддював. У сіх зареєстрованих змагунів і змагунок було 156, у тому 64 юначок і 92 юнаків з Осередків: Монтреаль, Торонто, Віндзор, Нью-Йорк, Чікаґо, К лівленд, Парма, Ф лін т і обидва Осередки Дітройту. Не зважаючи на поганий стан погоди, що кількакратно пере­ ривав змагання, під час змагань панував бадьорий настрій та мо­ лодечий запал. Олімпіяда роз­

почалась святочним відкриттям, піднесенням прапорів під звуки гимнів і деф ілядою змагунів та змагунок. У неділю вранці була відправлена Служ ба Божа, а відтак далі продовжувались зма­ гання. Спортові змагання про­ ходили без задержки завдяки взірцевій дисципліні, підготова­ ності змагунок і змагунів та до­ свідченості і справності суддів. По закінченні змагань і сп іль­ ній вечері вся спортова сумів­ ська спільнота вишикувалася перед трибуною, щоб з уст го­ лови Ділового Комітету почути признання за культурний р і­ вень змагань і за труд вкладе­ ний у дбайливу підготовку до змагань. Д -г В. Рижий, дякуючи суддям за напруж ую чу дводен­ ну працю, проголосив висліди змагань і роздав призначені на­ городи.

Загальний вид на залю під час виконування точок мистецького виступу сумівських осередків курсів. »Б у в час на науку,

після закінчення політичних а тепер — спів і ж арти«.

(Ф ото 60

П авліченка)

Найбільш е точок здобув Осе­ редок Торонто (534), за що одер­ жав велику гарну чашу. Д аль­ ше йшов Осередок Шікаґо, що в чоловічій групі здобув 117 то­ чок, а в дівочій — 112, одержу­ ючи в нагороду менші чаші. Чергові менші чаші здобув зно­ ву Осередок Торонто: старші юнаки — 94 точки, молодші юначки — 174 т. і молодші юна­ ки — 84 т. Також за перші місця в естафетах 4X60 м. і 4X100 м. одержали нагороди молодші юначки і старші юнаки з Торонта, старші юначки і чоловіки з Осередку Чікаґо та молодші юнаки з Осередку »К и їв « з Дітройту. За індивідуальні перемоги змагуни одержали медалі з си­ ньо-жовтими стрічками і напи­ сом: »С У М — 1964 рік«. Змагунів прощали теплими словами й заохотою до дальш ої праці над собою представник Осередку Т о ­ ронто д-г П. Таращук, від Осе­ редку Чікаґо — інж. В. Лєвицький, голова Осередку »Орлик-< з Дітройту і керівник змагань д-г В. Каськів та представник Г У СУМ Америки д-г М. Ціш кевич з Клівленду. СУМ

КАНАДИ

Здвиг сумівської молоді в 150тиріччя від дня народження Т а ­ раса Ш евченка розпочався в су­ боту, 5-го вересня 1964 року, в Оселі »В еселка« о год . 1. ЗО стар­ товою частиною. 81 змагун і 28 змагунок Південного Онтаріо передефілювали перед тими, що були на трибуні. Святкову про­ граму відкрив д-р М. Гута, взи­ ваючи змагунів і змагунок до дисципліни й порядку. Пояснив значення й вагу спорту й пере­ дав переведення ігор д. Таращ укові Й. В загальній пунктації най­ більш е точок здобули: 1) Торон­ то 314 точок, 2) Гамілтон 107,

3) Кінґстон 25, 4) Монтреаль 22, 5) Велланд 22, 6) Дітройт 20, 7) Ошава 18, 8) К іркленд Лейк 6 і 9) Су Сенд Марі 1. Тому, що змагання були попереджені 3-тижневим вишколом виховників, юнаки і юначки відбували ба­ гато маршів і тим самим змагу­ ни були перемучені, а з другого боку змагуни не мали сильного противника. Здобуті перші місця були багато слабші як на Сумів­ ській Олімпіяді в Дітройті. Час бігу на 400 м. Ігор Таращ ук по­ правив на 57 сек. Технічні результати: Г Р У П А Ю Н А К ІВ П О Н А Д 18 Р О К І В Б іг на 100 м.:

Ігор Таращ ук 12,4 — Торонто. Стрибок у височінь:

Орест Дубас 5,3" — Монтреаль. Мет диском:

Г. Круш ельницький Торонто.

92,11" —

Стусан кулею :

Г. Круш ельницький 31,1" — Т. Стрибок у далечінь:

Ярослав Волощак 18,11" — Т. Б іг на 400 м.:

Ігор Таращук 57 сек. — Тор. Ю Н А Ч К И П О Н А Д 16 Р О К І В Б іг на 00 м.:

Галя Дмитрушко 9,9 — Гаміль. Аванґард. кол. 28 Стрибок у височінь:

Віра Шнайдер 4,3 — Торонто. Стусан кулею :

24,8 Тамара

Корчак —

Гам.

Мет диском:

Ірина Пирожак 49,7 — Торон. Змагунки кидали диском для чоловіків, бо в останній хвилині жіночий диск був пошкоджений і не надавався до змагань. Тому осяги усіх юначок були багато слабші. Ю Н А К И 15-18 Р О К І В Б іг на 100 м.:

Петро Каплан 12,2" — Ошава.

61

Стрибок у давж інь:

Роман Тарнавський 18,5" — Д. Стрибок у височінь:

Р.

Тарнавський

5,4" —

Дет.

Стусан кулею :

Роман Тарнавський 44,7" — Д. Мет диском:

Богдан Середа 87ДЗ/4" — Тор.

ку до належних розмірів і на­ дасть їй організованого, а при тому масового характеру. Ф і­ зичне виховання не може зали­ шатись у тіні; воно мусить іти впарі з духовим ростом нашої молоді. Нашою девізою мусить бути гармонійне виховання у к ­ раїнської молоді.

Ю Н А К И 12-15 Р О К І В

X V III.

С В ІТ О В А

О Л ІМ П ІЯ Д А

Б іг на 60 м.:

Зенон Носик 7,7 — Торонто. Стрибок у довж інь:

Волод. Фалінський 1Ь,21І2." — Торонто. Стрибок у височінь:

Зенон Носик 4,8 — Торонто. Стусан к улею :

Р. Андрійович 3 7 ,5 1 /2 " — Кінґєтсн. Ю Н А Ч К И 12-15 Р О К І В Б іг на 60 м.:

Ю ля Кухарчук 9,4" — Торонто. Стрибок у довж інь:

Ірина Шабат 13,1" — Велланд. Стрибок у височінь:

Галя Стефанюк 4,3" — Торонто. Стусан кулею:

Ю ля К ухарчук 27,2" —

Тор.

Мет диском:

Галя Стефанюк 60,7" — Тор. Судді: інж. М. Осадчук, мґр. Т. Волошин, мґр. Бонк, п. Ф едуньків, п. Гірник, п. Макух, п. Андрійович з Кінґстону, ст. юнаки Таращук Ігор та Зварич Зенко. У сі перші місця нагороджено трофеями, а 2 і 3 місця спортовими грамотами. Багато спортової програми проведено в цьому році також по сумівських таборах, що всі відбувалися під кличем «Встане Україна« в 150-ліття від наро­ дження Т. Г. Шевченка. Треба сподіватись, що після того успі­ шного започатковання спорту на ширшу мірку, Спілка Україн­ ської Молоді розвине цю ділян ­ 62

І У К Р А ЇН А

Коли підготовка в цілому світі до X V III Слімпіяди в Токіо мог­ ла мати якийсь вплив на пожвав­ лення спортового життя україн­ ської молоді на еміґрації, то ма­ ла вона не мале значення в під­ готовці української молоді в Україні. Як відомо з совєтської преси, по всій Україні цього ро­ ку молодь посилено підготовля­ лася до спортових змагань, ор­ ганізуючи місцеві малі олімпіяди, що проходили під кличем: «Олімпійський рік не тільки для олімпійців!« Ці »олімпіяди« відбувалися в часі Олімпійських Ігрищ у Токіо майже по всіх містах і селах України. При цьому впровадже­ но ввесь олімпійський церемоніял із запалюванням вічного вогню, з піднесенням білих пра­ порів з олімпійськими знаками, а оркестри грали український советський гимн, замість давні­ ше загальнокомуністичного Ін­ тернаціоналу. Впадає ввічі факт, що всі ці олімпіяди були наче маніфестацією української мо­ лоді за окремішність україн­ ського спорту, що досі завжди приписується в заслугу »старшому« московському братові, а українських спортсменів не до­ пускається репрезентувати У к ­ раїну, а заставляється здобувати золоті медалі для Москви. Москва боїться самостійної ре­ презентації України на Олімпіядах, бо це могло б викликати

гордість українців і їх н ю від­ рубність в очах світу. Т о м у к р а ­ щ е ї х заміш ати у сп ільн и й »к о т ь о л о к «, при чом у як можна обкроїти їх н ю чи слову участь. Т а к і сталося цим разом з участю ук р а їн ськ и х спортсменів на О лім п ія д і в Токіо. Н а всіх 341 зм агунів з Совєтського С ою зу з У к р а їн и допущ ено т іль к и 38 осіб на 247 м оскалів і 43 ін ш и х нац­ менів. Ц е тоді, коли У к р а їн а охоп лю є 20°/о населення до в сьо ­ го населення СССР, а це дава­ л о б їй право на як и х 68 зма­ гунів. В правді м іж спортсмена­ ми з-п оза У країн и б у л о щ е 13 українців, але їх н є п оходж ен н я старанно закривалося й ус і вони р ахували сь, як »п у сск і«. Немає сумніву, що ук р а їн ськ і спортс­ мени не б ули заінтересовані в за вели к ій перемозі совєтського спорту, щ об таким чином не зба ­ гачувати за слу ги московського спорту в світі. Все ж таки вони не м огли дати себе здистансувати м оскалям і тому нам агались здобути б ільш е перш их місць, як москалі. Ц е їм безперечно вдалося. У к р а їн сь к і спортсмени зд о б ули всіх 28 медалів, у тому 13 зо л о ти х (на всіх д л я С С С Р ЗО), 9 — срібних і 6 — бронзо­ вих. Золоті м ед а л і з а в о ю в а л и : П . А ста хова (К и їв ) — гімнасти­ ка, вправи на брусах; JI. Ж а б о тинський (З ап оріж ж я) — важ ка атлети ка; Г. К ри сс (К и їв ) — ф ехтування на ш падах; Л. Л а тиніна (К и їв ) — гімнастика, в іл ь н і вправи; Г. П р озум ен щ и кова (С евастополь) — п лавання; Б. Ш а х л ін (К и їв ) — гімнастика, вправи на п ерекладині; А. Х и мич (Ч еркаси) — кан о-двій ка; М. Ч уж и к о в (Л исичан ськ) — байдарка-чвірка; Ю. П оярков, Ю. В енгеровєький (Х а р к ів ), Е. Сибіряков (Одеса) — в о лей б о л; Л. Латиніна, П. А ста хо в а (К и їв ) — гімнастика, командна п ер ­ шість.

С р іб н і м ед а л і: П. А стахов а (К и їв ) — гімнастика, в іл ь н і вправи; Л. Л атиніна (К и їв ) — гімнастика, багатоборство та опорні стрибки; Г. Прокопенко (Л ь в ів ) — п лавання; Ю. Титов — гімнастика, вправи на пере­ клади н і; В. Тростян ськи й (К и їв ) — кляси чн а боротьба; Б. Ш а х ­ л ін (К и їв ) — гімнастика, багато­ борство; М. Б а глей (К и їв ) — баскетбол; Л . Гуреєва та Ю. Т и ­ тов (К и їв ) — гімнастика, команд­ на перш ість. Б р о н з о в і м ед а л і з а в о ю в а л и : П. А стахов а (К и їв ) — гімнастика, багатоборство; І. Б єля єв (Д ніпропетрівське) — біг на 3000 метрів з пєргш кодам и; В. Голубн и чи й (Суми) — х ід на 20 кілом етр ів; Л. Лати н ін а (К и їв ) — гім насти­ ка, вправи на к о ло д і та на б р у­ сах; Б. Ш а х л ін (К и їв ) — гімнас­ тика, к іл ь ц я ; Т. Д ев’ятова (Х а р ­ ків) — плавання, комбінована естаф ета 4X100 метрів. К о л и додати м едалі здобуті українцями, щ о ч и сли ли сь до російської команди, то виходить, що україн ц і зд о б ули б іль ш як п олови н у в сіх золо ти х м едалів СССР. Таким чином, не зваж а­ ючи на дискримінацію по відно­ ш енні до ч и сла ук р а їн ськ и х спортсменів доп ущ ен и х до О лім піяди, без їх участи команда С С С Р б у л а б опинилася на як о­ мусь підрядном у місці, що його зд о б ули м а лі народи з багато менш ою к іль к іст ю уч а сн и к ів . М о ло д ь У к р а їн и напевно гор­ да за у сп іхи св оїх спортсменів і з щ е б іль ш о ю н ап олегливістю буде боротися за окреме місце ук раїн ського спорту серед на­ родів світу. Спортові осяги ук р а їн ськ ої мо­ л од і на ем іґрації м усять також іти в парі з осягами ук р а їн ­ ської м олоді в У країн і. В цьом у п олягає також чергове завдання С п ілк и У к р а їн сь к о ї М олоді.

О. К е й 63

Наші мистецькі кадри зростають В місяці листопаді ц. р. заві­ тав до Секретаріяту Ц У С У М в Брюсселі молодий піяніст і ком­ позитор з Торонта — Зенон Лавришин, що прибув до Европи д ля удосконалення своїх музич­ них студій. Х оч нашому моло­ дому гостеві всього 21 літ, він вспів уж е закінчити з успіхом К оролівську М узичну Консерва­ торію в Торонто — курс піяністів та музичний ф акультет Т о ронтського Університету, осяг­ нувши титул »бачелор оф мюзік«. В особі Зенона Лавришина Ц У С У М вітала довголітнього су­ мівського мистецького діяча, який щ е за життя сл. п. проф. Лрва Туркевича акомпаньював чйсто на концертах чоловічого хору Осередку С У М Торонто — »Прометей«, а від заснування дівочого хору О . С У М Торонто— »Лісова Пісня« — був його по­ стійним дириґентом. Крім гри на фортепіяні і дириґентури, моло­ дий митець цікавиться спеціяльно композицією. В тій д ілян ­ ці має вже скомпонованих де­ кілька народніх пісень, і то д ля різних призначень: хору, фортепіяну і струнної оркестри. С У М збагатився його гарною композицією на слова проф. Р. Завадовича — »Три букви, а скільки змісту«. В розмові з го­ ловою Ц У СУМ, він пообіцяв створити декілька композицій д ля сумівських маршів і пісень. М олодому митцеві властиве опанування українською музич­ ною творчістю, як українських кляєиків, так і сучасних компо­ зиторів. Твори Лисенка, Дов­ женка, Барвінського, Шамо, К о сенка виконуються ним з такою ж легкістю, як і твори відомих світових композиторів Баха, 64

Зснсвій Лавришин

Бетгсвена, Брамса, Шопена, Равеля і інших. Концерт, який він дав у Торонто »на прощанняж перед від’їздом до Европи, зібрав чисельну українську публіку, що незвичайно тепло прийняла виконавця, і ще раз понад уся­ кий сумнів ствердив, що Зенон має не тільки солідну музичну освіту, але й непересічний му­ зичний талант. Український Париж, куди наш музик їде поглиблювати свої знання, матиме вже скоро мож­ ливість довідатись безпосеред­ ньо про ріст молодої музичної сили. Бажаємо на цьому ш ля­ хові якнайобильніш их успіхів нашому новому композиторові. О. К.

З

В Е С ІЛ Л Я

НА

С У М ІВ С Ь К У

20-го вересня 1964 р. відбулося вінчання Івана Т ер еф ен к а з пан­ ною Стефанією Стереньчак. Іван Тереф енко — це довголітній ч лен С У М в Осередку Тразені, Б ельгія, де й відбулося вінчан­ ня. М олод у пару звінчав о. рад. Іван Кіт. На весільне прийнят­ тя зійш лися всі друзі з місце­ вого Осередку СУМ , щоб поба­ ж ати товаришеві щ асливого по­

УМ ОВИ

З Д А і Канада В . Британія Австралія Німеччина Б ельгія Ф ранція А встрія Південна Америка В

дружнього життя. На прийнятті присутні злож и ли 1.140 фр., з чого 640 ф р . призначено на юнацький ж урн ал »К р и ла ті«, а 500 на сторінку »Ід ея і Чин С У М «. Центральна Управа С У М та редакція »К р и л а т и х « складають всім жертводавцям щ иру подя­ ку, а молодій парі бажають многих літ.

П ЕРЕДПЛАТИ

— — — — — — — —

ПРЕСУ

» АВАНГАРДУ*

річно 4 числа 2 дол.

12 ш іл.

18 ш іл.

6 НМ 80 фр.

8 фр.

40 ш іл.

1.20 дол.

одне число 0.50 д о л.

3 ш іл.

4/6 ш іл.

1.50 Н М 20 фр.

2 ф р.

10 ш іл.

0.30 дол.

інших країнах рівновартість американського доляра. Передплату висилати банковими чеками на адресу:

UNION DE LA JEUNESSE UK.RA1NIENNE C om ite C e n tral 72, B oulevard C h arle m ag n e , B ruxelles 4, BELGIQUE. ......................S 3 ......................

Члени С У М ! В періодах між появою А В А Н Ґ А Р Д У , К Р И Л А Т И Х , З А П И С О К В И Х О В Н И К А читайте ті українські газети, які відпускають місце для цілих сторінок, редаґованих членами С У М , або обширно інформують про життя і діяльність С У М !

Підтримуйте українську патріотичну пресу — пропаґатора наших ідей і лучника українців у розпорошенні!

Видання СУМ — це один із засобів виховання. Друковане слово приносить користь чита­ чеві, сумівській організац ї та українській спільноті взагалі. Культурний рівень народу мі­ ряється тиражем друкованого слова. Друковане слово — це духова пожива. Читайте і поширюйте видан­ ня Центральної Управи СУМ: »А В А Н ҐА Р Д « — журнал для дійсного старшого членства. » К Р И Л А Т І« — журнал для сумівського юнацтва й молоді. «ЗАП И С КИ ВИ Х О ВН И КА« — практичний журнал для Виховників Ю СУМ. Своєчасне розчислення свід­ чить про Вашу обов’язковість і громадську виробленість.

З Друкарні » Української Видавничої Стіілки« в Лондоні Printed by the “Ukrainian Publishers, Lim ited” 200, Liverpool Road, London, N .I.