Авангард (ч.72)

Ш иГАРД Ф О Т О -ІЛ Ю С Т Р О В А Н И Й

Ж УРНАЛ

РІК XVII

ДЛЯ

МОЛОДІ

Ч .:

4 (7 2 )

А В А Н Г А Р Д ж урнал д ля молоді. Офіційний пресовий орган Центральної Управи Спілки Української Молоді. Виходить що три місяці.

VANGUARD Official Press

O rgan

of

the Central Committee, the U krainian Youth Association (in exile). q u a r te r ly

Редакційна Колеґі я: мґр. Г А Н О В С Ь К И Й Є., Д ЕРЕМ ЕН Д А Я., мґр. К О В А Л Ь О., К ІС Т., К Р У Ш Е Л Ь Н И Ц Ь К И Й І. (головний редак­ тор), д-р К У Ш Н ІР М., Л Е Н И К В., мґр. М И К У Л А В., інж. О Л Е С Ь К ІВ В., мґр. О Щ И П К О Г., д-р С Т Е Б Е Л Ь С Ь К И Й Б. Редакційне листування і матеріяли надсилати на адресу:

»Аванґард«, 49, Linden Gardens, Notting H ill Gate, London, W.2., England. Адреса Адміністрації: “ A vantgarde” , 72 Bid. Charlemagne, Bruxelles IV., Belgique. АДРЕСИ Ц ЕН ТРА Л ЬН О Ї І К РА Є В И Х У П Р А В С П ІЛ К И У К Р А ЇН С Ь К О Ї М О Л О Д І та представників »Аванґарду«:

Union de la Jeunesse Ukrainienne (Центр, і Краева Управи) 72, Bid. Charlemagne, Bruxelles IV., Belgique.

Ukrainischer Jugendverein Zeppelin Str. 67, Munchen 8, Germany.

Ukrainian Am erican Youth Association, Inc., P.O. Box 211, Cooper Station, N ew Y o rk 3, N.Y., U.S.A.

Union de la Jeunesse Ukrainienne 5, rue Cadet, Paris 9e, France.

Ukrainian Youth Association 83 Christie Street, Toronto 4, Ont., Canada.

Sr. Jose Pawlyschyn Catia A lta Vista, Calle Transversal 2 A N - l l В Caracas, Venezuela.

Ukrainian Youth Association 49, Linden Gardens, London, W.2., Great Britain.

Sr. Bohdan Bilynskij (SUM) Rua Piaui, 205 — Ap. 3, Sao Paulo, Brazil.

Mr. W. M aykow sky 51, Northcott Rd., Lalor Park, N.S.W., Australia.

Sr. Iv. L ytvyn ovycz Casilla de Correo 70, Encarnacion, Paraguay.

“ Prosvita” (SUM) c. Soler 5039 Buenos Aires, Argentina.

Ф ото на 1-ій стор. обкладинки: Гімнастичні вправи членів Юнацтва С У М під час ювілейного здвигу С У М в Канаді (ди в. стор 28) Ф ото. В. Вівчарук

1 О.

ІЗ

З М ІС Т У :

М олод ь і : наука . . .

1 Драґан: Ю нак удома : ( І З Ц И К Л Ю »ПробЛЄМИ Е юности« Е С. Ш умський: До проб1 лем виховання украI Ї Н С Ь К О Ї М О Л О Д І в Н і-

АВАНҐАРД

К о в ал ь :

Е М ЄЧЧИН1 Е Зінаїда Витязь:

ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ 1

в

У країн і

Е В алер ія Е ленська:

(Наука, знання, література, суспільно-політична думна)

Голод

3 = 6

і

10 : 13 =

О ’К о н н о р -В і-

Спогади про ; Лесю У к р а їн к у . ї Олесь Л уп ій : М атері; : Ь Л е Г ІЯ К В ІТ Н Я 1 Василь Дубина: Р у м ’яї нок ..................... І —• Допомогу »К р и л а Е Т И М «! . . . . = (вс): Ю вілейний здвиг : С У М у Канаді . . § О . Ткаченко: X З ’їзд Е С У М -у в Н імеччині = — Сумівський калей 1 доскоп . . . . | В . Щ ербакі в с ь к и й : | Старовинний праукї раїнський соціяльний : у с т р і й ..................... | Анатолій По л і щ у к : І Осіннє . . . . : Ганна Черінь: Осінь | Д . П . : Повстанський § щедрий вечір 1 А . М . : К и їв і Л ьв ів . | — Електронна техн о­ логія ......................

1 — З аклик до борців за свободу . . . . І — Про різне в ук ра­ їнському су сп іль ­ стві ...................... = С. К .: Канів . . . .

19 = 23 | 23 і : 24 І 28 Е

зі і

Е

33 І 1 1 39 1

і 48 І 48 І і

49 І 56 І Е 57 1 І

60 І

Е І 62 І 64 1

Ч.:4 (72)

Р ік Х У П 1963

Вітаємо і поздоровляємо осі К райові Управи, Управи Осередків та всіх Членів Спілки Української М олоді з

Різдвом Христовим

Новим Роком. З нагоди Світлого Різдва Христового по-синівському вітаємо Ієра рхії обидвох У країнських Церков, а Проводам і Членам українських патріотичних Організацій та Установ на чуж ині бажаємо багато усп іхів у праці на користь України. НАШІ ШОМУ

ОСОБЛИВО

ПАЛКІ

ВІТАННЯ

БАГАТОСТРАЖДАЛЬНОМУ

ШЛЕМО

НА­

НАРОДОВІ

НА

БАТЬКІВЩ И Н І ТА БАЖ АЄМ О ПЕРЕТРІВАТИ ВОРО­ Ж Е ЛИХОЛІТТЯ. ХАЙ

НОВОНАРОДЖЕНЕ

ДОЧЕКАТИСЬ

ПЕРЕМОГИ

ДИТЯ

ДОПОМОЖЕ

НАШОЇ

НАМ

НАЦІОНАЛЬНОЇ

ПРАВДИ НА Н А Ш ІЙ РІД НІЙ ЗЕМЛІ!

Центральна Управа С У М і Редакція »А ва н ґа р д у «

М О ЛО Д Ь І Н А У К А О. К О В А Л Ь (Голова Ц У СУМ ) П ройш ли літні вакації і мо­ лодь після таборування й доз­ в іл ля заповнила знову ш кільні будинки та к л я с и . М іж тією молоддю в різних країнах не бракує також і нашої україн­ ської молоді. Вона, як кож на молодь, має право й обов’язок рости фізично і розвивати свої духові сили. Навіть більше, наш а молодь мусить постійно пам’ятати про свій обов’язок супроти Батьківщини — У к р а ­ їни і свої знання здобувати під кутом майбутньої служ би У к ­ раїні, в той час коли молодь вільних народів не мусить про це думати, бо де й що вона не робила б, вено автоматично йтиме на рахунок народу, до якого вона н алеж и ть . Тому для нас е більш е в а ж ­ ним те, що вивчає наш а молодь і на якому ступені навчання вона

зупиниться.

В ж е кіль ка літ тому на одпому високошкільному курсі у к ­ раїнознавства, нізував

що

Ц ЕСУС,

його

орга­

розглядалась

проблема соціяльної структури української еміґрації і було стверджено, що наша емігра­ ція в тому відношенні с більш відстала, ніж неодна недорозвинена, але держ авна нація. Б у л и наведені цифри, згідно з якими 95°/о наш их еміґрантів в Европі — це ш а х ­ тарсько-ф абричні і сільсько­ господарські робітники, а 5°/« — вільні професії і служ бов­ ці. В Північній Америці (ЗД А і К анада) цей стан мав бути дещо кращий: 78°/о — робітпичс-рзльничий елемент і 22°/о — інтелекту альн о-служ бовиц ький. В Південній Америці цей стан мав би бути 89"/о і 11°/о віднос­ но. Я к висновок з повищих стверджень, було встановлено потребу орієнтування молоді на нові висококваліфіковані про­ фесії, що дало б їй в майбут­ ньому можливість змінити до основ соціяльну структуру на­ ш ої ем'ґрації з низькокваліф ікованої і робітничої на інте­ лектуальну і промислово-торго­ вельну.

З

Цю проблему порушує ж у р ­ нал »Н а ш світ« (ч. 5/63, Н ью Й орк) в статті відомого п уб л і­ циста Р . Ільницького. Р о зг ля ­ даючи соціальне розташування української еміграції у ЗДА, автор пише: » В 91°/о — 96% ми працюємо по ф абриках, замі­ таємо вулиці і змиваємо бюрові і фабричні голі, працюємо в коп альнях і на корабельних док ах. Н а 550 тисяч свідомих українців в С Ш А всього біля 50 тисяч працює у вільних професіях, а з того всього 4.000-4.500 осіб зайняті по про­ ф есіях т. зв. академічного ти­ пу (ті, хто покінчив високу освіту і працює по своїй про­ фесії), як лікарі, інженери, професори, банковці, мистці, правники і т. п . « . Д алі автор підкреслює малу кількість у к ­ раїнських підприємств у ЗД А, яки х він нараховує кругло 10.000 і всі здебільш а дрібного типу. Д ля порівняння автор наводить досліди знавців с о ­ ц іа л ь н и х відносин у ЗДА, які кажуть, що ірляндці і жиди, приїхавш и туди робітниками і хліборобами, або дрібними купцями, вж е в другій Гене­ рації у 80°/о стають інтеліген­ тами і професіоналістами. С та­ ють адміністраторами, політи­ ками, військовиками, купцями і промисловцями.

ми не можемо залиш атись ро­ бітниками, а мусимо докорінно змінити наш у соціяльну струк­ туру.

Я к висновок з того невідрадного стану і чуж ого при­ кладу, автор радить допомогти наш ій молоді морально, пере­

Цій важ ливій темі досі, як видно, мало присвячено уваги і тому й результати є такі не­ веселі. Від себе додам, що, не маючи належ ної високої н а­ ціональної свідомости, частина нашої попередньої еміграції, вивівши своїх дітей »в люди«, тобто давши їм освіту, — до­ помогла їм чим дуж зденаціо­ налізуватися, включно зі змі­ ною власних прізвищ . Тільки незначна частина дітей свідо­ міших батьків залиш и лась при українстві і то завдяки, у ве­ ликій мірі, прив’язанню до у к ­ раїнської Церкви і до суспіль­ но-економічних установ, що їх п ок ли к ала до життя старша еміграція. Тому немає чого дивуватись, що ми залиш ились робітничою масою. В нас не було ні жидівського, ні І Р Л А Н Д ­ С ЬКО ГО національного консер­ ватизму, якого ми за всяку ціну намагалися б передати молодшому поколінню . Щ е й тепер чуємо голоси, щ о нам, мовляв, треба раз на завж ди вийти з українського »ґет а« і перейняти все, чим ж иве н а­ ше оточення. Тоді, мовляв, буде нам легко вплинути на корисний для української спра­ ви хід подій. Приклонники такої тенденції назагал забу­ вають визначити межі, де за­ тираються різниці між у к р а­

конуючи її саму і батьків,

їнством і чужим світом, а тим

4

що

самим

несвідомо спихають са­ мі наш у молодь у пропасть відчуження. М и зовсім не ма­ гмо потреби боятися, що не попадемо у ритм оточуючого нас світу; він нас без окремих зусиль з нашого боку всмоктує щораз більш е в себе. Нам тре­ ба боятись власне небезпеки послаблення української духовости. Проти того мусимо вжити всіх засобів, включно з українським »ґеттом«\ Нам по­ винен імпонувати, напр., не той мистець, котрий намага­ ється в модернізмі згубити у к ­ раїнську ідею, хоч за те одер­ жить міжнародню нагороду, а той, хто не боїться, що його творчість окреслять творчістю »ґетта«, однак не відречеться українського духового первня і внесе новий вклад в українсь­ ку культуру скарбницю. Д уж е вимовна в цьому відношенні була постава відомого сучасно­ го нашого мистця Е ка (Едварда К озака), який ц ілу свою мистецьку виставку побудував на українській тематиці. М о ­ жемо бути певні, що мистецька вартість його творів на тому не стратила, а, навпаки, зб іл ь ­ ш илася . Підсумовуючи досі сказане, для нас повинно бути ясним, що збереження нашої націонгльної субстанції на чужині на протязі довшого часу і, впарі з тим, більш ий вклад нашої еміґрації у визвольну

справу є можливі тільки при умові зміни нашої соціяльної структури з робітничої на інтелектуальну і промисловокупецьку. А л е рівночасно ціле наше суспільство мусить ста­ ти на сторожі збереження н а­ ш их духових вартостей. Без цієї умови матимемо зміну со­ ціяльної структури в користь »отєчества чуж ого«, а укр аїн ­ ській справі з того користи жодної не буде. Не поможуть нічого «мільйонові стипендійні ф снди«, ні «курси україно­ знавства» на ч у ж и х мовах, ні «приятелі У к р аїн и « з-пом іж української еміґрації, якщо не буде нашої загальної твердої постави плекати українську мову на такому ж самому рів­ ні, що й чуж у, нею між собою користуватись і нею пізнавати українські духові скарби. В цьому ми повинні вбачати р олю молодечих організацій, н а­ ш их рідних шкіл, а також у тако­ му напрямі повинно діяти укр аїн ­ ське родинне виховання. Ти х кільканадцять тисяч членів юнацтва Спілки Української М олоді повинні бути постійно освідомлювані про конечну потребу прямувати на верш и­ ни знання і науки, але рівно­ часно запускати бальзамом української духовости молоді душі, щоб вони згодом могли своїм знанням і наукою послу­ жити своїй батьківщині У к р а ­ їні.

5

Ю Н АК Ж ДОМА (Із циклю «Проблем и юности«)

Р. Д Р А Ґ А Н (Продовження із ч . 3/71)

Дружба, лю бов і толеранція — це ті сили, що в’яж уть братів і сестер під проводом батьків у гарну сім’ю. Старші, звичайно, опікуються молодшими — вони це навіть лю блять, бо це при­ кмета майбутньої незалежности. Багато можна б писати про співжиття в сім’ї, але тоді треба б уло б писати вели ку працю. Торкнусь іщ е одної важ ної спра­ ви — грошей. Очевидно, юнаки не знають ціни грошам, бо вони їх не заробляють. Особливо д і­ ти багатих родичів, що ж ивуть в розкош ах, виходять слабкими в житті, бо не навчились замо­ лод у твердого життя ні ощадности. А й серед бідніш их є та­ кі, які тільк и мріють як гарно було б бути багатим та нічого не робити. Який це має вплив на характер можна здогадува­ тись. Інш і лю блять гроші д ля грошей, а це розвиває хвороб­ ли в у ск уп ість. Домашній бюджет — це справа родичів і пляни на майбутнє те саме.- А ле, коли юнак із тих дрібних грошей, які отримує від батьків, робить ощадності і плянуе щ ось на майбутнє, то з нього виросте ро­ зумна, вартісна людина. От хоч би книж ку купити за ощадності, то це дуж е розумно, бо кн и ж ­ ка поширить горизонти й п огли ­ 6

бить інтелект, а щ о ж є най­ кращим капіталом, ніж розум, інтелект, знання. Ц і речі дають високі проценти все життя. А крім цього купити рідну кни­ ж ку — це збагатити рідну культуру. Рідна хата повинна гомоніти не тільки рідним словом, але й рідною піснею, рідною музикою, рідною культурою , щоб дати до­ ростаючому поколінню н а ле ж ­ ний корм, насолоду й сатисфак­ цію, щоб вони не м усіли ш ука­ ти собі того корму деінде, часто на вулиці. На які теми ведуться розмови в хаті, треба би постій­ но питати; чи прислухаю ться батьки до розмов своїх дітей та чи дають їм добрий приклад? А д ж е кого ж дітям наслідувати, як не своїх батьків? В законі й світоглядових залож ен н ях юнацтва стоїть любов і пошана до батьків. К оли сь, як дорослі люди, згадую чи ваших батьків, ви зрозумієте як н е­ справедливо і гостро ви їх су ­ дили тоді, коли ви самі були молодими. І чим старші будете, тим більш е любитимете своїх батьків, хоч, може, ви їх більш е й не побачите. Б удучи сьогодні вдома, пам’ятайте одне, що ви не можете завжди тільк и бра­ ти, не даючи від себе нічого. А

ваші батьки здебільш а не х о ­ чуть нічого, лиш е щоб з вас виросли гарні люди. Н іколи не очікуйте забагато від ваших батьків, бо, як я вже сказав ра­ ніше, вони тільк и люди. І коли вас спокуш уе якась думка до якогось непевного чину, краще завжди порадитись батьків. Ви, юні друзі, на тому нічого і н і­ коли не стратите, навіть якщо відповідь вас не задовільняс. Наглий вчинок це найгірший зчинок. А молодь лю бить ріш а­ ти нагло, без надуми. Вона ще не навчилась думати. У вас мож уть виринути пи­ тання про стать, про релігію, про рідний край, про м ораль­ ність, про політику й чудово, коли батьки знають що й як відповісти. Бо питання юнака треба завжди задовільнити, а не відштовхувати або розказувати про крокодилів, що грають на фортепіянах. Часто батьки д у ­ же заклопотані або й не знають що відповісти. Треба з цим роз­ важно погодитись і сказати собі, що не все одразу мусить бути ясним і »н е святі горшки ліп лять«, як каж е українське прил ів ’я. Прийде час на все. Рідна хата — це гніздечко, в якому ми прийш ли на світ і во­ на дорожча всіх місць на світі. З В цьому розділі ми поговори­ мо з вами, юнаки і юначки, про деякі інші проблеми юности, що постають у рідній хаті. К оли сь ви будете сміятися із ваших по­

милок і дурниць, що ви їх те­ пер робите. А добре було б, як­ би ви й тепер ум іли сміятися. Н азагал, молодь не любить, щоб її контролювали і нею ке­ рували. В ж е мала дитина ви­ являє сильні познаки і стремління до незалежности. Цей процес дозрівання, однаково ті­ л а і розуму, триває доволі дов­ го і є це природня підготовка до незалеж ного життя, яке че­ кає д озр ілу людину. З рілість може прийти вчасно, десь біля 18 року життя, або й не прийти ніколи. Ц і прояви незалежности, дарма що під охороною родин­ ного даху, йдуть різними, іноді зовсім дикими, непростимими дорогами. Суперечки бувають на порядку денному за будьякі дрібниці. Ц і суперечки бувають дуж е емоційні, хоч ця вибухова емоційність швидко вмирає. М о ­ лодий ум не бачить далеко і знаходить точку інтересу на кожному кроці. Суперечка з рівними, з братами і сестрами, може бути оправданою, але ні­ коли з родичами, бо родичі зав­ жди бачать дальш е, маючи ве­ ликий життєвий досвід. І цього юнакам не треба забувати. Д ля молоді не важно і неві­ домо, що думають інші. А варто було б доростаючим все більш е прислухатись до інших, ш ану­ вати їхню думку. Це відноситься в перш у чергу до думки бать­ ків!. Думка інш их може бути відмінна, а погодження думок і знайдення спільної дороги на­ 7

леж ить до сусп ільн ої культури, без якої ми ніколи нічого п ут­ нього не зробимо. Впарі з не­ терпимістю появляться, іноді, зовсім несвідомий або й свідо­ мий та злосливий нетакт і висказування образливих, грубих слів. Це створює нестерпну, вульґарну атмосферу і робить нещасними всіх присутніх і на­ віть автора грубих слів, коли він у запалі, може, й не здас собі з цього справи. Є речі, про які не говориться ніколи п уб­ лічно і є вчинки, які треба дбай­ ливо уникати. Х то це знає, той, каж уть, має добрі привички и виховання. Нетерпимість супроти інш их і навіть супроти батьків — це од­ на з рис бунтарської молодости. Як важко є, загнавшись зада­ леко, упокоритись і сказати: ви­ бачаюсь і дуж е жалію . Призна­ тися до вини не легко, але така перемога над собою виробляє чесний і прямий характер. П о ­ милку мож уть зробити і старші люди, ніхто не є ідеальний, але вміння завважити свою помилку й зараз ж е направитись не всі мають. А таке вміння доконче потрібне зр ілій людині. П ом и л­ ку мож уть зробити батьки й учи телі і це не значить, що їх не треба шанувати й любити. Почуття вдячности до батьків, учителів і виховників за все те, що вони роблять д ля молоді, а роблять вони дуж е багато, це одна з найкращих рис гармо­ нійної молодости.

8

Недовір’я до батьків і до до­ рослих зводить юнака часто на манівці, на дорогу цинізму, бру­ тальн ої опозиції і прямого х у л і­ ганства. А це вж е дорога до злочину й тюрми. Крім природ­ них обов’язків у сім’ї до яких н алеж ить пошана родичів на­ віть тоді, коли ти здобудеш ви­ щ у освіту й тобі здається, що ти »всі розуми п оїв « і на ц іле небо вище твоїх батьків, є ще принципи моральности. ї х учить нас Церква й наша історія. М о ­ ралі треба вчитись, бо це стри­ ж ень лю дської гідности, на якій збудована сім’я. Людина без мо­ р алі — це сміття або звірина, й моральні принципи ви все кра­ щ е розумітимете, коли дозрієте. А покищо вам треба їх прий­ мати беззастережно, бо вони освячені тисячоліттями. Покищо слухай те тих, хто покликаний вас чогось навчити. Нещ аслива молодість і отруйлива самот­ ність — це наслідки бунту про­ ти всіх і всього. Ви їх бачите на вулиці. Це лю дське шумовиння, що шукає свого сумного кінця, лю бить брутальні ф ільми, крикливу мо­ ду, вульґарн у літературу і хво­ робливу незалеж ність. Немо­ ральні, примітивні інстинкти ви­ ходять на яв і ведуть на шибе­ ницю. На щастя, український рід привіз із батьківщ ини гли ­ боку огиду до всього в ульга р ­ ного і примітивного. М олод ь д у ­ ж е лю бить групуватись із собі рівними, шукати пригод та

спільно розв’язувати загадки світу. В таких групах у молоді виявляється велика л оя льн ість до приятелів. А л е українська молодь не мас потреби витра­ чати цей природний гін до при­ ятелю вання на вули ч н і випад­ кові групи. Д ля цього вона всю ­ ди має свою м олодіж н у органі­ зацію, а сумівці — це найкращі друзі на світі. Організація г л и ­ боко патріотична й релігійна і під проводом виховників та під опікою батьків дбає за всестороинє виховання та освіту. В організації виростає бойовий д ух і його, як колись у боях за в зя­ тих, треба сьогодні спрямувати до того, щ об охопити організа­ цією всю нашу молодь. А вона часто так м арнується! Замість іти гуляти вночі, що так д уж е лю бля т ь доростаючі, часто навіть не питаючись роди­ чів, чи не кращ е піти на сходи­ ни своєї молодечої організації і зустрінути там своїх друзів, що мають подібні інтереси. І батьки щ асливі будуть і збірнота буде горда за вас, як за свою вар­ тісну зміну. Діти вдома лю бля ть часом брехати, навіть украсти л ю б ­ лять. Про це можна б багато го­ ворити. А л е пізніш е діти з цього виростають під доброю опікою батьків і їм самим стає соромно за свої нєобраховані вчинки. Д еякі діти не лю бля ть удома працювати, а цз конечно потріб­ не, бо праця приучує їх до май­ бутньої боротьби

за

існування.

П остійні брехли вість і кр утій ­ ство особливо глибоко в різую ть­ ся в характер. Буваю ть люди, які все ж иття не мож уть бути самі собою. їм завж ди здається, щ о вони є чимось іншим, н іж у дійсності. Значить — вони себе і світ обріхую ть. Діти буваю ть заздрісні, вперті, ліниві, з а х л а н ­ ні, самолюбні, легковірні, несмі­ ливі, мрійливі й як и х ви ще не Зустрінете. А л е при добрій волі й довір’ї до батьків із них ви­ ростуть гарні люди. М олодий читач скаж е: Ви вичисляете тільк и погані сторінки молодости, невже нема гарних?.. О, ні, є, і є д уж е гарні. Н ай ­ перш е сама молодість незабутня й неповторна. Заразлива ц іка­ вість усе знати й усього навчи­ тись, почуття чести й амбіція бути прикладним. Ш ля х етн а ривалізація-змагання, палка л ю ­ бов усього, що рідне і гарне, друж нє стремління до сп ільн ої мети. М олодість тим прекрасна, що кож ного дня т іло кріпшае, а ум глибшає, що все ж иття попереді, щ е не сплям лена душа важкими життєвими досвідами, щ о чудові надії несуть на кри­ л а х у голуб у далечінь. А л е це вж е інша тема. Ю нак про рідну стріху думає мало. А л е , коли виросте і її по­ кине, до неї повергатиметься знову і знову, бодай думкою, аж до самої смерти. Поет Н оваліс сказав: » І куди ж ми йдемо? Завж ди додому. (Д алі буде) 9

До проблем виховання української молоді в Німеччині С.

Ш УМ СЬКИЙ

Закінчились сумівські виш кільно-відпочинкові табори. П ід знаком 10-літнього ю вілею таборування на одному місці та під знаком X З ’їзд у С У М -у в Німеччині, х отілось би ки­ нути к ільк а думок на тему як подано в заголовку, з надією причинитись до їх успіш ніш о­ го розв’язування. На протязі ц іло ї історії та­ борування член ів С У М в Ш о н ґав, Німеччина, щ е не б уло стільк и учасників, гостей та імпрез на протязі 3-ох тижнів — час тривання табору — як цього року. Х арчови х порцій к ухн я часом видавала 350 ден­ но, хоч кухонний персонал був такий самий, що й в попе­ редні роки; к іль к іст ь юнаків і юначок, що п ід ля гали виш к ільно-виховній програмі, ко­ ли валась м іж 220 а 250, однак кіль к іст ь виховників не з б іл ь ­ ш илась, а навіть зменш илась у віднош енні до попередніх років. К о л и візьмемо під ув а ­ гу щ е і той бік справи, що члени С У М в Н імеччині вж е у великій мірі є доростаючою молоддю, а її вимоги і заінтересування починають бути ін­ ші, складніш і, під час коли виховники залиш аю ться менш біль ш на тому самому к в а лі­ 10

ф ікованому рівні, що 5 років тому — тож і не дивно, що вони говорять: »В о л ію займа­ тись з тими меншими, бо з ними менше к л о п о т у «. Т о м у щ о Крайовий З ’їзд де­ легатів С У М в Н ім еччині від­ бувався, як багато інш их імпрез, в час таборування, то і домінуючою проблемою З ’їзд у було знайдення відповідної розв’язки д ля дальш ої, б іль ш успіш ної праці в г а л у з і ви хо­ вання української м олоді в цій країні, а також розроблення виш кільн о-ви ховн ої програми та бор ів . П ід впливом дискусії і роз­ думувань над цими проблем а­ ми б уло покликано X З’їздом делеґатів С У М в Н імеччині, що відбувся в днях 27-28 липня ц. p ., В иховну Р а д у при К У СУМ . Новообрана Управа і ВР С У М поділяю ть думку, щ о на протязі б іж уч о ї каденції (19631965), невідкладною справою повинно стати проведення ря­ ду курсів д ля ч лен ів Управ Осередків і виховників С У М з метою допомогти їм достосуватись і »п ідтягти сь« до тако­ го рівня, щоб м огли давати собі раду у виховній праці са­ мостійно. Із-за розпорош ен-

пости, обмеж ених фінансових засобів, ін телектуальн и х і ф а­ хових сил молодечої організа­ ції, такі курси будуть органі­ зовані центрально. Головною проблемою С У М в Німеччині не е брак дороста­ ючої молоді, ані брак зацікав­ лення молоді справами орга­ нізованого ж иття. Відчуваєть­ ся, натомість, пекучий брак відповідних В И Х О В Н И К ІВ , ВИ­ Р О Б Н И К ІВ , які б розуміли, що із ростом їх вихованків вони також мусять »рости« і достосовувати своє знання до вимог і потреб дозріваючої м о ло д і. З поїздок по терені і спосте­ реження в таборі можна роби­ ти висновок, що справа на­ ціонального виховання нашої молоді потребує глибш ого пси­ хологічного вивчення, ніж це було роблено д о с і. Маємо до діла з молоддю, батьки якої є різного соціяльного походж ен­ ня і це кожний бере під увагу. А л е ми забуваємо, що ця мо­ лодь виростає в ще б ільш різноманітному середовищі: по­ чавши від комфортових меш­ кань, а скінчивши на Богом і людьми забутих таборах. П ри­ слухаю чись до ненакинутої розмови молоді при скупчен­ нях в літн іх таборах, вам д у­ же легко встановити зі змісту їх розмови з якого середови­ ща дані юнаки і юначки похо­ дять. Праця і всяка діяльність С У М в Німеччині повинні про­ водитись, коротко схопивши в 5-ох точках, так:

Пізнавання — під цим ро­ зумію не тільк и пізнання у к ­ раїнських родин, що мають дітей та ж ивуть в розпорошен­ ні, а ле також кож ну українсь­ ку дитину в повному розумінні цього слова: де і серед яких обставин і умов вона зростає, чим інтересується, яка її на­ ціональна свідомість, які ш ко­ ли відвідує і т. д .; корисне

проведення

часу

—

зібравш и молодь, починаючи вж е від найменшого гуртка, ви мусите мати наперед готовий плян, як провести корисно, і не нудно ч а с. Не маючи тако­ го пляну, ви наражені на ц і­ лий ряд невдач, як ось нудьга, що у висліді відш товхує мо­ лодь від організації, нагода до зроджування помилкових ду­ мок, що провадять молодь на блудн і дороги; втрата автори­ тету і довір’я до вашої особи і здібностей і т. д .; спонукання до праці над со­ бою — дати до зрозуміння ди­

тині, що не тільки в дома і в ш колі вимагають від неї праці над собою, а також і в м оло­ дечій організації. Довести до її свідомости конечну потребу праці над собою; заохочування до спільної пра­ ці — через спонуку до сп ільн ої

праці ви прищеплюєте м оло­ дій лю дині свідомо почуття її приналежности до якоїсь спільноти. У висліді спільних зуси ль молода людина починає бачити їхн ій зм исл. Кінцевим ефектом цієї праці повинно 11

бути те, щоб показати юнакові юначці, що »в єдності сила на­ роду« . С п ільн у працю можна виконувати в різний спосіб і в різній формі, починаючи від спорту, переправи через річку, а кінчаючи на будові таборо­ вих устаткувань і т. д .; дати змогу виявитись провід­ ному елементові — пильно

слідкувати за такими власти ­ востями в поодиноких юнаків — юначок, які дають причини думати, що в ньом у чи в неї криється провідницький еле­ мент. Таким лю дям треба по­ святити щ е більш е уваги і допомогти себе проявити, здо­ бути авторитет внутрі органі­ зації і послідовно навантаж у­ вати їх обов’язками. Ц я ста­ дія виховання є найбільш складна і найбільш відпові­ дальна. На це складається ба­ гато причин, а ле одною із най­ частіш е повторюваних -— це змішування молодими лю дьми почестей і ф ункцій з п ри віле­ ями. Вони хочуть за всякими підвищеннями і шанами бачи­ ти привілеї, а ніколи обов’я з ­ ки, невигоди, самовідречення. Д ля заокруглення сказаного, випадало б згадати деякі труд­ нощі і причини, щ о виплива­ ють з нашого еміґраційного перебування. Однак про ці справи так багато було писано і говорено, щ о ледви чи мені вдасться щ ось нового додати. Виходячи з залож ення, що наша м олодь на еміґрації має добрі основи д ля національно­ 12

го і морального виховання, ми мусимо враховувати дійсні трудности нашого еміґраційно­ го буття і старатись допомага­ ти їй ці ооснови розвивати і поглиблю ати. Ц е мусить ді­ ятись в рядах м олодечих ор­ ганізацій, бо не всі м олоді л ю ­ ди мають змогу це робити в родинному к о л і. У багатьох випадках, помимо найкращих інтенцій батьків, діти вдома не мож уть дістати більш ого національного виховання, ніж фактично вж е його мають. Доводиться, на ж аль, роби­ ти і таке ствердження, що с батьки, котрі віддають своїх дітей на три тиж ні до табору, бо самі їдуть у відпустку за­ кордон. О після мають ж аль, що »наш і діти не навчилися ні читати, ні писати, ані говори­ ти по українськи в таборі«. Трапляю ться і такі випадки, де родичі протестують проти того, що їх н і діти мусять учи ­ тись під час л іт н іх таборів і т. д. Всякі коментарі до тако­ го відношення родичів зайві. Всі ці труднощ і і перепони пригадую на те, щоб з ними числитись як з реальним и ре­ чами і помимо їхн ього існуван­ ня продовжувати вперто, по­ слідовно нашу безкорисливу, часто невдячну працю на еміґрації д ля прискорення виз­ волення нашої поневоленої Батьківщ ини. Щ об м огли в іл ь ­ но і без страху в нашій У к р а ­ їн і пролунати слова сум івського привіту: »Ч есть У країни готов боронити»!

Студії та обговорення

ГОЛОД В УКРАЇНІ В Ін ж .

1932-33

РОКАХ.

Зінаїда

В цьом у 1963 році у всіх країнах свого розсіяння у вільном у світі українці від­ значили трагічну річницю — 30-тиліття голод у в У к р а їн і. Наша історія щ е не може ска­ зати, бо ніяка офіційна стати­ стика не подає, ск ільк и ж ця катастрофа забрала ж ер тв. А ле за обчисленнями народн'ми і різними, покищо, не­ офіційними даними — число цих ж ертв досягає і навіть перевищує 7 м іл ьй о н ів . Н е могла бути природньою подібна катастрофа в країні, яка з давен-давна користається заслуж еною славою, як країна, що »тече молоком і ме­ дом®; в країні, яка до російсь­ кої револю ції офіційно вваж а­ лася »ж итницею Е вропи«; в країні, як у сам московський окупант змуш ений був визна­ вати, словами своїх н а й біль­ ш их поетів і писменників, як країну »где все обильем дьіш е т «. . . Том у ворог всіма своїми мож ливостями старається за ­ ховати цю трагедію, — бо це його ж ахли ви й злочи н . А щоб поставити його перед при­ судом світової історії, треба ко­ ротко о глян ути ситуацію У к ­ раїни, місце, яке вона займала

ВИТЯЗЬ

в складі царської Росій ської ім перії і пізніш е в СССР, і ш лях, який вона перейш ла до цієї т р а ге д ії. Україна, перш за все, в ели ­ ка країна своєю територією (к р у гло 900 тис. к в . к м .) та своїм населенням (45 м л н .) і поправу мусить займати міс­ це поруч з найбільш ими євро­ пейськими країнами (Брітанія, Ф ранція, Н ім еч ч и н а ). Зі сво­ їм дуж е родючим ґрунтом, чор­ ноземом, У країн а займає друге місце в світі (п ісля З Д А ), як сільськогосподарська країна, і тому б ула вона ц іли й час єди­ ним »корм и льц ем « всіх народів під ярмом царської Росії, а також і ц іло ї Европи, та основ­ ним дж ерелом вивозу збіж ж я і інш их сільсько-госй одарськи х продуктів за кордон. У країн а б ул а і залиш ається в рамках М осковської ім перії основним і єдиним постачальником ц ук ­ ру, соняш никової о л ії т о щ о . Вона вносить також леви н у частину в постачання н аселен ­ ня С С С Р сільсько-господарськими продуктами, овочами, го­ родиною і ін. А ле багатства У країн и не обм еж ую ться ли ш е сільськи м господарством. В ї ї зем них на­ драх містяться справж ні до­ 13

рогоцінні скарби. Так, поклади найкращого гатунку в угілля , антрациту, що знаходяться в т. зв. Донецькому басейні, займають територію, що обчис­ лю ю ть тепер на 38.000 кв. км. І це не єдиний вугільн и й ба­ сейн на території У к р а їн и . Маємо ми також величезні поклади за лізн о ї руди, живого срібла, манганової руди, кам’я ­ ної соли, бокситів, граф іту, к а олін у і ін ., як також і наф ­ тові родовища і природний газ, що повністю м ож уть задов оль­ нити національні потреби, і т. д. Ц і наші багатства, які відограють основну ролю в ж и т­ ті та економіці Москви, і є головною причиною, чому цей дикий хи ж ак так цупко три­ мається за свою ж ертву і піде на щ о завгодно, аби йому ця ж ертва не вирвалась! Том у Ленін, оф іційно визнавши на­ шу самостійну і н езалеж н у Державу, зламав у с і угоди і виповів У к р а їн і війну. За до­ помогою своїх чи сленних орд та п’ятої колони, яка в основ­ ному складалася з російсько­ го пролетаріяту-робітни ц т в а , що працювало в У к р а їн і — так, як, наприклад, Х рущ ов, москоовським комуністам уд а­ лося окупувати україн ську те­ риторію . А л е це б ул а т іл ь к и половин­ на перемога — фізична, бо д ух ук раїн ської нації не був ско­ рений . Щ об злам ати його — з пер­ 14

ш их ж е днів комуністична в ла ­ да зостосовує ж а хли в и й терор, який виконується органами ЧК. К р ім того, д л я опану­ вання села видається закон про реквізицію, тобто звичай­ ний грабунок під вивіскою закона, а д ля міст запровадж у­ ється голодний »п ай ок« — прид іл х а р ч ів . У країн а на це відповідає збройними повстаннями і під­ силенням діяльности націона­ лісти чн и х організацій як СВУ, СУМ . Побачивши, щ о терором не можна приборкати розбурхану повстаннями У країн у, Ленін, вірний своєму гаслові »К р о к назад — два кроки вперед«, змінює в 1923 році п оліти ку »к н ута « на п оліти ку »п рян и к а «. Відповідним законом у цьом у році запровадж ується в ж иття »Н ова Економічна П о ­ літи к а», яка приносить зі со­ бою право на власність (обме­ ж ену), на в іл ьн у торгівлю , на розвій ін ди відуальн ої ініціятиви. А ле, оскільк и основною ц іл л ю цієї т . з в . економічної політики б ула боротьба з у к ­ раїнськими повстанцями, цей НЕП приніс також амнестію д ля повстанських, як вони на­ зивали, »б а н д и т ів «. На повні груди зіт х н у ла У країн а цією приманкою сво­ боди . Починається бурхливий розвій економічного і впарі з ним національного ж иття. В ж е в 1925 році добробут п ід­ носиться так, щ о У країн а до­

сягає майже свого передвоєн­ ного рівня. Пишним квітом розцвітає національне ж иття: перш за все — запровадж уєть­ ся у всіх д іля н к а х сусцільна українізація, і за цю роботу беруться наші найкращі па­ тріотичні с и л и . Розвиваю ться існую чі і організовуються нові українські наукові установи, як А кадем ія Н а ук і ін. З ’яв ­ ляється плеяда талановитих письменників і поетів, робітник'в театрів і інш их мистців, які підносять духове ж иття У країни на н ебува лу височінь. П оруч із цим розквітає р е л і­ гійне життя, куди безпосе­ редньо вклю чаю ться не тільк и наші великі духовники, а й в еликі науковці — як Ч ехів ський і ін. Користаючись тим, що вона визнається владою як »приватне підприємство», У к р а ­ їнська А втокеф альна П раво­ славна Церква (У А П Ц ) розви­ вається як самостійна націо­ нальна Церква до таких розм і­ рів, щ о нараховує в найкращі д ля неї часи — понад 10 ти­ сяч парафій, які очолю ю ть 32 архиєпископи і єпископи, по­ над 4.500 священиків і с т іл ь ­ ки ж дияконів і д я к ів . Ц ей розвиток досягає такого розмаху, що створюється вражіння, що в рамках совєтської держави відбудовується своя Українська Держава! Ц я ситуація викликала сер­ йозні турботи у крем лівської влади, і вже на 1927 рік б ули виготовлені пляни розгрому

українського націо н а л ь н о г о ж иття і приборкання селян ­ ства колективізацією . Н а пер­ ш их порах вона передбачала­ ся добровільною з тим однако, щ об до 1930 року б ула вж е суцільною . Освідомлене сильно розвине­ ними націоналістичними орган ізац :ями — селянство напри­ кінці 1927 і початку 1928 років починає масовий організований спротив. Побачивш и провал з п оліти ­ кою добровільної колективізації, К р ем ль у 1929 році видає новий закон, вж е про примусову к о­ лективізацію , і, разом із тим, уневаж ню є закон про Н ову Економічну П оліти к у. Щ об виконати намічені пляни суц :льн о ї колективізації до 1930 року в села надсилаю ться ве­ ли чезн і маси зм обілізованих комуністів-активістів, що оз­ броєні всією повнотою влади, підступством і силою, одних заганяю ть у колгоспи, а д р у­ гих, в основному статечних го­ сподарів, »р о зк ур к улю ю ть« і заганяю ть на д алек у П івніч і Сибір. . . Ц е створює страшне напру­ ження, яке щ е підсилю ється п ісля процесу С В У (перед В е­ ликоднем 1930 року), п ісля засудів українських науковців, письменників, мистців, п ісля розгрому У А П Ц . .. Стається вибух лю дського гніву і спра­ ведливої за п ла ти . . . В Л уж а н ському повіті, на Волині, се­ ля н и за одну ніч розбирають 15

з колгоспів усе своє майно, зводячи бої з активістами-комуністами там, де вони роблять спротив. Н а наступний день цим селянським повстанням б уло охоплено сусіднє П од ілля, а за к іль к а днів розповсюди­ лося на ц іл у У к р а їн у! З ’яви­ лася зброя, досвідчені вій сь­ кові керівники. Подекуди від­ бувалися справжні бої з на­ дісланими загонами ҐП У , які в разі своєї переваги нещадно розправлялися навіть з дітьми, як то було в районі поміж Старо-Констянтиновом і Красиловом на В оли н і. А л е — по двох-трьох тиж нях цих подій совєтської влади по селах фактично вж е не існувало. Ц і грізні д ля Москви події викликали таку реакцію в К рем лі, щ о в перш у чергу і негайно був знятий зі свого посту вірний його прислуж ник — нарком внутр'ш н іх справ У країн и і керівник Ґ П У Балицький, якого невідомо де й сховали. Б у л о об’явлено, що колгоспи розв’язую ться, а до того були щ е пущ ені ф альш и ві чутки, що, нібито, колекти ві­ зація б ула переведена неза­ конно і що, нібито, в цьому завинила місцева влада та що, нібито, в обороні селян висту­ пили сусідні західні держ ави. А коли все більш -м енш за ­ спокоїлось, вс}, побачили, щ о больш евики не марнували ч а ­ су, і що села наводнені війсь­ ками Ґ П У , в тому і кавалерій­ ськими частинами.

16

І тоді розпочалася справж ­ ня п екельна розправа. . . Всі безпосередні учасники повстання були немилосердно знищені, посередні — вивезені до Сибіру, а у тої решти, що лиш илася, спеціяльні бриґади грабували все, Що тільки мог­ л и знайти. За даними, в ро­ ках 1929-32 було пограбовано і знищено понад 5 мільйонів сіль сь к и х господарств та »р о зк ур к улен о «, тобто очищено до нитки, понад 2,5 м іл. селян. За цей час було вивезено до Сиб;ру понад м ільй он родин і сам ітн іх. А л е і цієї ж а х ли в о ї розпра­ ви було замало кривавим крем­ лівським катам! Вони готува­ л и знищення н а ц 'ї та, як ви­ словився сам Х р ущ ов в одно­ му зі своїх виступів: »С та лін хотів вигубити всіх українців, і не вигубив ли ш е тому, що українців забагато б у л о «... П іс ля наведеного такого »п о р я дку« навкруги У країн и був зроблений міцний енкаведистський кордон, через який не пропускалися ніяк і продукти ззовні, а з У країн и — лю ди без спеціального д озволу; і навіть був заборонений перех :д із району в район. А 7.8. 1932 р оку С талін ви­ повів У країн і голодову війну, заборонивши селянам (декре­ том про охорону »соц іялісти ч ної власности«) користатися власними продуктами, як і во­ ни виробили власними рука­

ми. Д ля збору врожаю 1932 року, який до речі був серед­ ній, а подекуди й добрий, було прислано 25 тисяч московських 'причників-комуністів на ч о л і і членами П олітбю ра М олотоIII їм і Каґановічем . С елянські господарства очищ алися, як . окуть, »під м іт лу «, відбиравя увесь урожай, починаючи під збіж ж я, а закінчую чи вся­ кою городиною, аж до ц и булі мключно. За колоски, що пош ш али ся на скош ених полях, які селяни кинулися збирати, їх з а с у д ж у в а л и , згідно з іаконом з 7.8. 32 p ., від 5 до 10 років заслання до Сибіру. Д ля охорони полів від го­ лодних селян був заздалегідь виданий наказ про побудову ■пеціяльних сторож евих веж на п о ля х к о лго сп ів . В той час, як під сильною охороною Ґ П У всі елеватори, всі склади і інш і помешкання на залізн и чи х станціях лом и ­ лися від збіж ж я (щ о відправ­ лялося в той період п ідси ле­ ними темпами за кордон, щоб викликати економічну депре­ сію там, і в цій ц іл і б уло ви­ везено к р угло 6.400.000 тонн за цінами ниж че існую чих), — лю ди навколо — поївши все, що т іль к и можна було, їстивного і неїстивного — доходили до б о ж е в ілл я і, як наслідок, іноді до лю доїдства (їл и трупи, а б ули випадки хоч і д уж е рідкі коли й ж и ви х!). Ш укаю чи порятунку, все що щ е м огло рухатись, старалося дібратися до якогось міста, де

мешканці, »тр уд ящ і«, б ули за­ безпечені, хоч і голодним, а все ж таки якимось харчовим приділом. Том у всюди на до­ рогах і навіть на в ули ц я х міст, вклю чно з тодіш ньою столицею Харковом, не д и в ля ­ чись на охорону доступів до цих міст, не ди влячи сь на систематичну »оч и стк у « доріг і вулиць, — можна б у л о по­ стійно бачити т іла мертвих або умираю чих україн ськи х селян. Про цю ж а х ли в у трагедію колиш ній советський дипломат Б утенко (з У країни), щ о виб­ рав свободу, писав у свій час: » Я відвідав численні міста та села К и їв ськ о ї области. Сотки і тисячі лю дей ум и рали нав­ коло нас з голод у. Я бачив село, яке вимерло все до остан­ н ьої лю дини. І таких с іл — не зліч и ти . М ертві л еж а л и на ш ляхах. Часто, заходячи до хати, можна було побачити трупи всієї родини, і їх ніхто не ховав, бо ніком у б у л о «. А л е про це в той період не можна б уло не т іль к и писати, а й говорити. І, як н елю дсь­ кий глу м над Україною , тя ­ ж іл о гасло, що його дав сам С талін у той період: »Ж и т ь стало лучш е, ж и ть стало ве­ сел е й « . . . Однак, як не приховував К р е м ль цей страшний злочин, вістки про це, хоч і д уж е обмежені, все ж просякали за кордони. А л е всякого чуж и н ­ ця, який приїздив до СССР, 17

щоб переконатися в їхн ій прав­ дивості, або зовсім не пускали в Україну, або у виклю чних випадках д озв о лу так обстав­ л я л и подорож, щ о він нічого не міг бачити, бо там, де він мав переїхати, вули ц і і ш ля х и не т іль к и очищ алися від трупів і конаючих, а навіть від бідно чи погано в д я гн ен и х... Та к було під час відвідин України, і зокрема Харкова, ф ран ц узь­ ким соціялістом Еріо. А все ж трапляли ся такі ч у ­ жинці, яким, не дивлячись на всі надзвичайні заходи охоро­ ни, вдалося побачити ту тра­ гедію власними очима. Одним із таких був кореспондент ан­ глій ської газети »Ґа р д ія н « п . М аґерідж *), який пише про те, що бачив: »К іл ь к іс т ь трупів така, що забирають їх раз на д е н ь ... Поміж померлими і тими, що вмирають, не роблять р ізн и ц і. . . всіх кидають на вантажне авто і разом зако­ пую ть у сп ільн у м о г и л у ... Вся площ а вкрита трупами . . . Страшні кістяки леж а ть на порогах і на кам іннях. В се це жертви голод у. Голод вигнав їх із сіл, а л е і в містах впали вони його жертвами. Спочат­ к у я не хотів вірити своїм *) М а лк олм М аґерідж недав­ но виступив з промовою на зібранні в Лондоні д ля вш а­ нування пам’яти ж ертв голод у в У к р а їн і. Співорганізатором зібрання б уло А н гл о -У к р а їн с ьке Товариство, якого він є членом . — Р е д .

18

очам. Діти напруж ували свої останні сили, щоб знайти на ш л я х у щ ось їстивне, а ле вони б у л и в знесилені. Намагаючись підвестися, вони падали і вже б іль ш е не воруш ились. Ц і не­ щ асні діти най більш е мене в р а зи ли . .. Вони помирали на ш л я х а х . . . « (А . Верес «У к р а ­ їн ські В істі«, 16.9. 62 p .). Та к впало жертвами цього ж ахли в ого московського зло­ чину, за неточними і самими скромними підрахунками, к о ло 7 м ільйонів синів і дочок во­ лелю бн ого і трудящ ого ук ра­ їнського народу, а між ними б іл ь ш е н іж 2 м ільйони д іт е й . . . Згадую чи про жертви, щ о їх поніс український нарід, не можна оминути мовчанкою про ж ертви наших братів — к у ­ банських к о зак ів . Одночасно з У країн ою — К р е м ль запрова­ див страшну голодову репре­ сію і проти них. І так само як в У к р а їн і — на К убан і можна б у л о в цей період по­ пасти в станиці -—• коли сь такі пиш ні й багаті! — де не було ні одної ж ивої д у ш і. . . А ле , незалеж н о від тих ве­ ли к и х жертв, я к і поклав у к ­ раїнський нарід у боротьбі за свою свободу і незалеж ність, в о лі нашого народу до ц ієї бо­ ротьби і д ух у спротиву — так і не вдалося злам ати! Ч ас від часу цей д у х спро­ тиву виявляється в тій чи інш ій ф ормі і до наших днів. І оскільк и не вгасає цей евящений вогонь в д уш і на-

Спогади про Лесю Українку (В 50-й Р І К ї ї С М Е Р Т И )

Щ об велика постать Л е с і У к ­ раїнки, яка відійш ла у вічність 50 років тому, стала нам щ е ближ чою , щ е більш зрозумілою , гак би мовити фізично осягаємою, звернемося до тих, хто її близько знав, на очах кого вона росла ф ізично і духово, аж поки не досягла вершин. Так подруга її дитинства, відома українська державна і громадська діячка В алер ія

О ’К оннор-Віленська,

шш е про неї («Спогади про Лесю У к р а їн к у» Ж ін . А льм а н а х »Д л я неї — у с е «. 1929 p .):

шого народу там, у тих страш­ них умовах на рідній землі, тут — у вільном у світі — ми тим б іль ш е зобов’язані підтри­ мувати це яскраве світло, яке приведе нас до нашої ц іл і — Н езалеж н ої У країн ської Д ер­ жави. Бо, »т іл ь к и той є гідний, має право користатися свободою«, казав великий поет і ф іл о ­ соф Ґете, »х т о за неї постійно бор еться «! Д ля цього реф ерату були ви­ користані деякі дані, вміщ ені в статтях Я . Лавриненка »Д зв ін « ч. 2 — П . 1963 p ., і W . Н .

U kraine L ib r e « ч . 1 — Х П . 1953 р. і ін.

»Н е сп ов ідн і*) ш ля х и Госпо­ дні і не прозірна д о л я л ю д с ь к а «. Ц я думка навертається мені щоразу, коли згадаю все ж иття Л есі Українки. Слідую чи за ним, — мов ідеш з долини на високу гору, поки з самого в ер х у глянеш на ш и­ рокий світ н авкруги . К а ж у ть лю ди: »Н е сталось би ли ха, то не трапилось би й щ ас т я «. М ож е й так. Н е захв оріла б Л еся У країн ка зм а лк у на свою тяж к у хворобу, то може цілком інакш е піш ло б її ж иття, і, зда­ ється мені, не мали б ми тих пер­ ли н наш оої літератури, як і по­ дарувала вона нам. Л е с і К осач було 12 років, коли ми з нею б ли ж ч е спізналися і почали часто бачитися. Вона майже щ одня приходила в наш дім на Б ульв а р н о-К уд р я в ськ ій вули ц і в К и їв і учитися ф ортеп’яна у моєї сестри, друж ини М и коли Лисенка, а по лек ц ії зали ш алась на якийсь час з нами. Сестра ж и л а у ф лігелю , ми в домі на другом у поверсі, а ін­ ший поверх винаймала пані з двома паннами, і в їхн ьом у по­ мешканні п еребували тоді мої * ) Залиш аємо гіналу. — Ред.

правопис

ори­

19

подруги і кузін к и М аня і Л ю дя С та р и ц ьк і. Л еся віком своїм п ідходи ла до нас з Л ю дею і через те вва­ ж а ла ся за наш у подругу, хоча друж би м іж нами тоді щ е не було. Я к учора пам’ятаю її б іл я ­ веньку, сухор ляв у, з прямими пасмами золотистого волосся навкруги високого чола, ї ї по дитячому н а суп лен і брови і х а ­ рактерно стулен і уста: з д е б іл ь ­ ш ого в ук раїн ськом у убранні, р уто -зелен ом у спенсері з б ли с­ кучими гудзиками, що здавався нам тоді чудерн ац ьки м . Гар­ ною ї ї не можна б у л о назвати, а ле м ож е кращ е, н іж гарною. М и б іга ли з Л есею по дворі б іль ш е на ї ї розвагу і в за га лі не почували в ели к о ї насолоди з товариства тієї ори гін альн ої дівчини, хоча й лю би ли її. Раптом Л еся п ерестала х о ­ дити, і незабаром довідалися, щ о лік а р і заборонили їй грати на ф ортепіяні: визнали туб ер ­ к у л ь о з у кісточки на руці і ма­ ю ть робити їй оп ерацію . У нас до Л есі підвисилися співчуття і ніж н ість: сестра д уж е ж а л у в а л а за своєю ув а ж ­ ливою ученицею . Ч ерез який час сказали нам, щ о Л еся в ж е леж и т ь х в о р а . Протягом к іл ь к о х років х в о ­ роба перейш ла на ногу. Л еся проводила свій молодий весе­ лий час у л іж к у і цілим и го­ динами за ли ш ала ся сама, бо мати її, відома письменниця і громадська діячка О льга П ет­ 20

рівна К осач — (О лен а П ч ілк а ) не м ала вільн ого ч асу постійно доглядати своєї дочки. Л еся дуж е ж урилася. А л е повна си л душ а ї ї не х о т іл а здаватися. Н а боротьбу з ли хом повстало почуття са­ моохорони . Од дитячи х весе­ ло щ ів і втіх, Л еся поверн улася до одного приступного їй тепер світа: до книжок, думок, д у ­ ховн ої творчости. За який час дізн али ся ми, щ о в гали ц ькій »З о р і« надрукова­ но вірш Л е с і К о са ч »К о н в а л ія «. Т о зроби ло на нас вели ке враж іння. Тоді не так легк о б уло побачити свій твір в д р у­ к у . До такого досягнення й ш ли тісними воротами. М и гадали собі, що Л есін ом у усп іхо в і сприяло ім’я її матері п ись­ менниці, і щ о навіть той вірш виник не без ї ї допомоги, --н астільки щ е тоді Л еся не ви­ я в л я л а своїх б ли ск уч и х здіб­ ностей . М и похоп и ли ся прочи­ тати вірш . В ін сподобався нам. Т іл ь к и підпис »Л е є я У к р а їн ­ к а » здавався нам н аївн и м . З того часу Л еся придбала в очах наших, несвідомо д л я нас, авреолю вищ ої іст о ти . Вона жадібно припала до на­ ук и : вистудію вала історію, особливо стародавню, з усіма барвами, відтінками. рисами, відповідними часу, зрозум івш и психологію , завдання, переж и ­ ті драм и . Вивчила, крім к іл ь ­ к ох слов ’ян ських мов, ф ран­ ц узьку, німецьку, італій ську, а н глій ськ у і перечитала світо­ ву літер а ту р у в її кращ и х

взірцях. Чого тільк и не пізна­ ла Леся, леж ачи хвора в сво­ йому л іж к у та подорожуючи по різних краях, куди посила­ ли її лікарі. Вона хотіла, не вважаючи на хворобу, утримати при собі всі фарби життя: і рож еві мрії, і при­ хильність, і уваж ність лю дей і вражіння широкого світу Божого, а головне той світ, до якого зм алку тягнулася Лесіна д у ш а . Б ула б вона здорова, то всі ті жадання переш уміли б поверховно і осілись би в якомусь життєвому затишку, як воно здебільш ого трапляється. А тепер, коли повинно було на­ пруж увати всі сили духа, щоб давати опір немочі тіла, Л еся не дозволяла собі солодко за­ дрімати . На зверх вона все більш е змінялася, дочасно перетворялася з дитини в поваж ну л ю ­ дину. Вона покинула ясні барви в свойому убранню, а більш е вбивалася в темні сукні, пере­ важно сірі. Зачіска її завжди проста і гладенька, не покри­ вала високого і задумливого чола, з під нього світили гл и ­ бокі, ясні очі з поважним, але і ласкавим виразом. Леся не стала од своєї хворо­ би похмурою, охоче сміялася з нами, лю била веселі дотепні ж а р т и ... Довкола Л есі утворилася мо­ лода громадка, з якою вона б ільш е провадила часу. Дехто цікавив її своєю ідивідуальніс-

тю, поглядами, річами. В той час написала вона хБлакитну тр о я н д у«. Розмова з Лесею була справжньою насолодою . С к іл ь ­ ки цікавих тем обговорено з нею. С кільки міркувань щодо лю дської психології, героїчних подій, таємниць життя! Л есі д уж е подобався М опасан, а між іншими його опові­ дання »Q u i s a it«? . Вона казала, щ о вона робить на неї особливе вражіння, що їй страхітно чи­ тати й о го . Нас цікавили пророчі сни, передчуття. Л еся написала свою »К а с а н д р у «. М и читали ї ї пізніш е з великим задово­ ленням . Особлива друж ба зміцнилася у Л есі з Лю дмилою Старицькою. їх зв ’язувала спільність літературних завдань, громад­ ських, особистих. К оли Старицька написала »С аф о«, Л еся найбільш е тіш и­ лася цим твором. Ч ерез якийсь час вона звернулась до неї з такими словами: »D earest friend, Ви не сердитесь, що я свою »Іф іген ію « під впливом Ваш ої »С а ф о« написала?«. З родиною Старицьких, а також і Лисенок єднало Лесю українство. Нема чого й каза­ ти, якою гарячою патріоткою б ула Л еся Косач, як і вся їх родина з Оленою Петрівною на ч о л і. В оточенню цих друж н іх між собою родин росло і зміц­ нилось її чуття до рідного краю, набирало реальн и х форм, 21

переходи ло до свідомої п р а ц і. Разом із тим повставало гір­ ке, ворож е почуття до П о л ь щ і й Р о сії. Н е раз говорила Л еся слідом за своєю матір’ю, к оли торкалося Р о сії: »Б ій теся Д а­ найців і дари п р и н осящ а «. В своїй прекрасній драмі »Б о яр и н я« вона дала відчути нам ввесь розбрат У країн и і Р о с ії. Хвороба не давала Л е с і постій­ но жити в К и єв і. Л ік а р і виси­ л а л и її щ оразу до теп ли х кра­ їв . Там складалося нове ото­ чення, вона привозила з собою різнобарвні в р а ж ін н я. Серед спогадів стародавного м инулого виникали в її у я в і поетичні образи, драматичні події. Вона писала свої сценічні твори. Якийсь час я не бачилася з Л есею . Я перебувала к іл ь к а років у Х аркові і т іль к и н а їз­ дами за гля д а ла до Ки єва. Щ о року хоч прихватком ми бачи­ ли ся з нею. В своїй уя ві бачу Лесю, що йде мені на зустріч, спираючися на ціпочок, в темній сукні, з незмінними мітенками на ви ­ б о л іл и х руках, а в очах сві­ титься бадьора думка, ласка, навіть веселість. Розмова мо­ лода, захватлива, в ній не по­ чувається навіть хворої лю ди ­ ни . Л еся т іль к и щ о вернулася з довгої подорожі, з Єгипту. П ід час переїзду на морі зн ялася ш алена буря . Пасаж ири п ере­ б ули страш ну ніч, ж а х ли в у добу. П ароплав кидало як трі­ сочку, перед усіма стояла з а ­ 22

грож ую ча н ебезп ека. Х вора Л еся лек ш е витримала ту л и х у годину, як хто інш ий. Вона ще взяла під оп ік у як усь ан глій к у і підтрим увала її своїм п р и к ла дом . Я дивилася на Л е с ю . До неї непридатне було відоме речен­ ня » In corpore sano — mens sana«-. — »В здоровому тілі, здорова д уш а «. — В її хвором у т іл і б ула велика душ а! П од о­ л а л а вона і неміч тіла, і забо­ бони обмеженого суспільства, і закутність ж іночого станови­ ща . Над усім тим піднеслася вона і м ала д ля себе широкий простір. Л еся У країн ка стала у л ю б ­ леною українською письменни­ цею, вона бачила навкруг себе пошану, співчуття, захоп лен н я. Д еком у з гарячих приклонників її таланту вона здавалася 'і ф ізично гарною. Н ею за х о п ­ лю в али ся . ї ї вік сягнув далі, н іж м огли передбачати лік а р і. Д о л я суди ла їй навіть п ереж и ­ ти свого, цілком здорового бра­ та М и х а й ла . У ж е не д уж е мо­ лодою вона вийш ла зам іж за відомого музичного критика п. К в ітку, за чоловіка, що ц ілком був їй товаришем в ї ї в и к лю ч ­ ному ж и т т і. Л и х о не зага льм ув а ло Л есі ш л я х у до її досягнення, а щ е допом огло їй в том у. ї ї душ а п оказалася сильніш ою за д уш у поганського світу, що могла цвісти т іль к и в здоровому т іл і. Н ехай її ж иття буде провід­ ною думкою д ля м о л о д і«.

‘

І

Олесь Лупій М АТЕРІ

М ісяць вповні Серпень обтруш ує яблука, А ти мені: — І знов хтось у сад з а б л у к а в . Ніч мовчить, А яблука справді падають. Я знаю, в цю мить Ти батька мого пригадуєш. Це він посадив Д ля тебе яб лун і й в и ш н і... Вповні сади, І місяць повний вийш ов. Навстіж вікно, І яблука пахнуть настояні, Як вино. Зітхаєш — б іль незагоєний. Пора, п о р а ... Рознуртувалися з о р і. Через край Виплю скую ться метеори. Д ля вина Серпень обтруш ує я б л у к а . А ти до вікна: — І знов хтось у сад за б л у к а в .

понесе

у

світ

цей ніж но[м р ій н и й . Пливи, мій човне, на прибій [каш танів, Пливи на бризки молодих [акацій, Там у зелен обілом у змаганні На нас чекають сонячні ова[ц ії. Пливи, мій човне, в ріки вер­ б о л о з ів , Л ети в дев’ятий вал дубів [ст а р езн и х . Нехай впаду в запінені мо[рози, Н ехай навік у цьому вирі [щ езн у . Впаду на дно, щ о бархатом [застелене, Де спить дівча в черемхових [розли вах, Лети, мій човне, у весну за­ хм арену . Лети, л е т и . Я мов дитя, щ асливий. В ас. Дубина Р У М ’Я Н О К

Е Л Е Г ІЯ К В ІТ Н Я

Пригадуєш : весна горіла. Немов закохане дівча. Б . І . Антонич Розколиш и мене, блакитний [човне ранку, У квітня зеленавому розливі! Х ай все накриється запіне[ним серпанком. Розколиш и, Я мов дитя, щ асливий! Неси мене в зелен і чорториї, І закруж ляй, мій човне е л е ­ гій н и й , Лети, лети, хай хв и ля нас [накриє

Без рідної зем ельки ти засох, Л еж иш в аптеці, наче в домо[вині, Ну, пригадай, як ми з тобою [вд вох Ц віли на рідних зем лях Б ать­ к ів щ и н и . В ж е тут із тебе вивітрився [чар, А з мене соки витягли маши[ни, Зайду в аптеку, к уп лю за [доляр, Щ об пригадав мені ти Б ать­ к ів щ и н у .

-шіішшіїтіпіиипмііт.'

І І Н Ш І Ї Н И Н І Ш Н І П І Н Н І Ї І І Ш І І П І П Н П Ш Ш Ш І П Ш Ш Ш І П П Ш І І І П Ш Ш І П И Ш Н І Ш І Н И Н І Ш Н І Ї II Н І Н І Н І Н І І I I I I I I I I I I П Н Г ~

ПРИД БАЙТЕ

СОБІ

»Днтологію української поезії» замовляйте в К У С У М -у у В .

49, Linden Gardens^ London,

Брітанії W.

2.

.......................................................................................................................................................................................... Н І І І Н І П І Н І И І І Н І І П П П П П І І Н І І Н Н Н І Н Н П .............. ~

23

З шиття і праці СУМ -у

Допомогу »Крилатим«! До всіх Осередків С У М , Відділів Ю. С У М , Кольпортерів і Передплатників » К Р И Л А Т И Х « та всіх Приятелів молоді! Дорогі Друзі!

Ід ея V II . Світового К он ґресу С У М — видавати ж ур н а л д ля юнацтва — стала дійсністю. В ід січня 1963 р. українська м олодь на чуж и н і втіш ається новим і довгоочікуваним ж урналом п. наз. » К Р И Л А Т І «. Н а протязі 1963 р. » К Р И Л А Т І « п оявляли ся щомісяця і д ох о ­ д и ли до найбільш г л у х и х місцевостей, де т іль к и ж ивуть ук раїн ­ ські діти, де б’ється молоде серце. За цей рік »К р и л а т і« здобули вели к у популярність і читачів серед ус іх прошарків м олоді та підтримку від громадськости. Вступаючи у другий рік наш ої праці, ми хотіли б поділитися з Вами деякими думками про наш ж у р н а л і при тому підкреслити три позитвні моменти » К Р И Л А Т И Х « .

1. Перш за все, ж урн ал »К р и л а т і« за минулий р ік оформив обличчя, свою особистість і набув цікавого і своєрідного ви гляду та змісту з українським духом, опертим на наших загальн и х виховних ідеалах, освячених традицією, досвідом і засвідчених жертвенністю вели ки х постатей наш ої визвольної справи та ідейністю патріотичного сусп ільств а . Ж у р н а л »К р и л а т і« потрапив зберегти сприємливий стиль д ля усієї нашої молоді, розкиненої поза межами Батьківщ ини. Гасла, що ми їх пропагуємо і визнаємо на сторінках »К р и л а т и х « подо­ баються усім, доказом чого є велика к ільк ість читачів з-поза СУМ . Наша мета, хоча й ґрандіозна у своїх задумах, проста у своєму залож енні: ми бажаємо лиш е служити українській молоді, учити її про каш у могутню і славну минувшину та приготовляти її до світлого, але твердого майбутнього. М и бажаємо навчати її л ю ­

бити У к р а їн у лю бов’ю Тараса Ш евченка, Л есі Українки, Івана Ф ранка та інш их великих її синів і повсякчасно ставити їй перед очі ідеал боротьби за держ авну самобутність української н а ц ії.

2. Завдяки цим простим, а ле рівночасно незаступимим і не24

підмінним засадам, наш ж урн ал набув уж е »права громадянства» в Українському суспільстві. З усіх кінців світу надходять голо­ си признання від письменників, громадських діячів і виховників, у яких висловлю ється пошана і заохота до праці над потрібним ділом. А л е чи не найкращим признанням д ля »К р и л а т и х « є самі твори та імена, що їх Ви стрічаєте на сторінках цього ж урн ала. Цього довір’я з боку досвідчених педагогів наша м олодь не повинна забути. Ми сподіваємося, що вдячність молодого поко­ ління супроти своїх учителів виявиться в формі зап алу до свого друкованого слова, до науки і пізнання життя, до на­ полегливої праці над собою, до оф ормлення національного сві­ тогляду і до мрій про великі чини в користь поневоленої Б ать­ ківщини. Ми віримо, що великий кли ч 1963 р. »Борись і добувайся Бать­ багато молодих адептів і прихильників серед молоді. Ц і актуальні слова Л есі Українки, які ми неодноразово повторяли на сторінках »К р и л а т и х «, повинні зворушити до гли ­ бини кожного юнака і кож ну юначку, як найвищий постулят

ківщини»'! знайде

української закутої П равди.

3. І, вкінці, ж урнал »К р и л а т і« за один рік став щирим і корис­ ним приятелем багатьох тисяч молодих лю дей: як цікава лектура, як навчальний порадник, як інформатор про працю молоді, як дзеркало сумівського життя, як ангел-хоронитель українства молодих душ, як виразник баж ань їх н іх батьків, як євш ан -зілля рідної культури, як цемент молодих світоглядів, як голос бать­ ківської і предківської землі, як прапор вільної української мо­ лод і поза впливами комунізму. Том у »К р и л а т и х « не бракує в наших хатах, домівках, ч и та ль­ нях, »Р ід н и х ш к о л а х «. Вони і в ш кільній торбі між купою книжок у мові країни на*иого поселення, на них глянемо під партою в гімназії, коледж і, вони є порадником молоді технічних ш кіл, їх радо читає молодий робітник, повертаючись додому після цілоденної п рац і. Одна юначка так написала до редакції: »Доки буде виходити цей ж урнал, доти я в серці матиму У к р а їн у !« Щ иро дякуємо, Дорога Юначко, за спонтанну любов до »К р и л а т и х «. А л е ми переконані, що навіть якби ж урнал перестав виходити через к ілька років ця Україна вже так опанує Тебе, що її не можливо буде викинути з Твого серця. Ц я чар:вна сила залиш иться на­ завжди у Твоїй і в душах багатьох тисяч Т в о їх друзів. * * Значення »К р и л а т и х « ми щ е не здібні оцінити тепер. Щ е за 25

свіж ий ґрунт і щ е не приготована р іл л я . Щ е навіть не ск іль ч и ли ся перш і засіви на перенесеному чорноземі, щ е д алеко до ж нив. А л е ми певні, що нові плоди, вирощені природнім добри­ вом рідного слова, — будуть рясні, багаті, обильні, як у нас в У к р а їн і. В тій в ірі і працюємо, в тій в ірі і сіємо рідне слово

у молодих україн ськи х серцях. В ели к і ем іґрації ірляндського, ж идівського, грецького і інш их народів, що так багато допом огли у збудуванні св оїх держав, мали передовсім добру пресу і добру виховну систему м о л о д і. Захопити м олодь, виховану на чуж ині, можна ли ш е великими речами і до творення таких в ели к и х речей ми мусимо змагати. Наш ж у р н а л щ е не велика річ, але він міг би нею стати, коли б створити довкола нього середовище педагогічних сил, яке своєю обдуманою системою і своїми переконливими аргументами в п л и ­ в ало б на молодь і протидіяло б впливам денаціоналізації. *

*

Дорогі П р иятелі, Батьки і Ч и тач і! М и представили Вам наш ж ур н а л таким, яким він є, п ісля одного року появи. Б у л о б, однак, помилкою вважати, що ми не зустрічаємо труднощів на нашому ш л я х у . Труднощ і є колосальн і, і як у кож ном у новому

видавництві, вони є ф інансового п орядку. Видання такого роду кош тує багато грош ей і, щоб йому втриматися, потрібно мати хоч 5 тисяч передплатників. М и ї х не маємо, але для забезпечення д альш ої появи »К р и л а т и х « ми їх мусимо здобути!

М айбутнє »К р и л а т и х « у рук а х наш их Ч и т а ч ів . В ід Вас за л е ­ жить, чи »К р и л а т і« буд уть д а л і долітати до ук раїн ськи х хат. Том у з початком 1964 р. проголошуємо В Е Л И К У К А М П А Н І Ю П ІД Т Р И М К И »К р и л а т и м «.

— Х ай не буде ні одного читача, що не причинився б чимсь д ля ж у р н а ла ! Лю бите »К р и л а т і« *— приєднайте їм хоч одного передплатника!

— У с я коляда юнацтва — на видавничий фонд »К р и л а т и х «. Ін д и від уа льн і пожертви з Ваш их власних заощ адж ень б у ­ дуть доказом Вашого цатріотизму і Ваш ої лю бови до рідного слова.

—- Присилайте свої новорічні грошеві пожертви і передплату з Вашими побажаннями і заввагами!

— К ольп ортери і збірні відборці, своєчасно і точно розраховуй­ теся за ж урн ал, бо зволікан н я підриває фінанси видавництва і єпізнює появу наступних ч и сел!

— П ередплатники, відновіть передплату і не чекайте на пригадку. Тим улегш и те нам працю і заощ адите час!

26

Виховнс-відпочинкові табори української молоді на чуж ині е завжди об’єктом великого зацікавлення для тих, хто розуміє чс-личезне значення молоді для суспільства. Зі свого боку, таборосики завж ди раді гостям. Одного дня табір С У М »Ю н ац ь к а Січ«, Кіш ч . І, в Брітанії відвідав Архиєпископ У А П Ц в З Д А В лад и ка Мстислав і відправив польове Богослуж ення в асисті Протопресві­ тера от. С . М олчанівського, Адміністратора У А П Ц в Брітанії.

Ф ото О. Л ен ківської

— Звертаємося до Проводів ус іх кліти н С У М дати повну під­ тримку ж урналові і подбати, щоб кож на українська дитина отримала »К р и л а т і«.

—- Батьки, виховання Ваш их дітей в рідному дусі буде запев­ нене, коли »К р и л а т і« стануть лектурою Ваш их дітей! З Новим Роком Адреса

115

»К р и л а т и х «:

East,

New

10th

Y o rk

U. S. A .

Street,

9,. N .

Y.

нове майбутнє д ля »К р и л а т и х «! Ц ентральна

Уп рава

72,

C harlem agne,

B oulevard

Bruxelles

IV ,

СУМ

Belgique.

В грудні, 1963 p.

27

Ювілейний Здвиг СУМ у Канаді У днях 31 серпня і 1 вересня цього року відбувся на оселі »В есе лк а « б іля А к тон у Всеканадський ю вілейний здвиг у 15річчя С пілки У країн ської М о ­ лод і в К анаді. Перший осере­ док С У М на канадській зем лі б у л о засновано літом 1948 року в Торонті. В слід за Торонтом ви­ никли осередки С У М в Ошаві, Едмонтоні, Вінніпезі, Судбурах, Віндзорі, Брентфорді, НорандіРуан, Ф орт В ільям і, М онтреалі й інш их м ісц евостях. Сьогодні, як підкреслив у своїй промові на відкриттю Здвигу голова Крайової Управи С У М д-р М . Гута, у Канаді діє понад 25 осередків СУМ , чи відділів Ю С У М , де доростаюча українська м олодь знаходить рідну атмосферу д ля система­ тичної праці над собою — д ля плекання україн ської духовост и «. За 15 років основно зм іни­ лося обличчя С У М . Сьогодні С У М — це в основному юнацт­ во й доріст, що виростає й ви­ ховується вж е в Канаді. Ось числа, що говорять самі за себе про си лу й значення С У М у формуванні молоді у к ­ раїнської людини в К анаді: 2.000 юного доросту й старшо­ го юнацтва, а в тому понад 200 виховників. Імпонуючий ріст і си лу С У М ми наглядно бачили на Ю в ілей ­ ному здвизі, де до звіту стану­ ло й продеф ілю вало 1.250 уніформованих юнаків і юначок, справність, дисципліна, поря­ док —- зокрема на ритмічних і спортових вправах, щ о їх п ід­ готовив спортовий референт Євген Орищин, — говорять мо­ вою фактів про досягнення С У М на протязі 15 років праці.

28

Н аціональний зміст виховної праці виявили виступи самоді­ я ль н и х гуртків. На Здвизі б у л и заступлені осередки з Торонта, М онтреалю , Судбур, Віндзору, Г а м ільтону, Ошави, С т. Кетеринс, Лондону, В еллан ду, С т . Томас й Оттави, а Вінніпег прислав свого представника. Здвиг дав повний образ ж ит­ тя, праці, ідейного змісту, ор­ ганізаційної справности й ф і­ зичної тугости сум івської мо­ л од і. Перший день Здвигу був відведений спортовим змаган­ ням й іграм. Ц е б ул а сумівська олім піяда осередків С х. К ан а­ ди. Друга частина Здвигу, в не­ ділю , м ала маніфестаційний хар ак тер . Здвиг у неділю почався по­ льовою С луж бою Божою, як у відправили: о. Я . Бенеш — кап елян С У М , о. В . Ж олк ев и ч із Скарборо й о . О нуф рів з М он тр еа лю . Співав чоловічий хор Торонтського осередку С У М »П ром етей « під управою С. Г у м ініловича. Зворуш ливу, відпо­ відну до хвилини проповідь виголосив о. Я . Бенеш . П іс ля С луж би Б ож ої відбулося посвя­ чення прапорів Ю С У М у Т о ­ ронті. Святкове відкриття Здвигу в ідбулося на великій спортовій площ і, де на новозбудованій трибуні, мистецько оф ормленій М и колою Бідняком, засіла по­ чесна президія, злож ен а з про­ відних діячів С У М , представ­ ників уряду й міста Торонта й українських організацій. Здвиг відкрив голова К райової У п р а ­

Учасники вишкільно-мандрівного табору «Б урлац ь к а слава», що був влаштований в оселі »Б ілогор щ а« біля Судбур в К анаді. Фото зроблене під час постою на посілості п -в а Ґаланів у Монетвіл.

ви С У М у К анаді д-р М . Гута, прийнявши звіт від комендан­ та Здвигу Т . Волош ина. Від на­ ших центральних організацій вітали сумівську молодь з на­ годи ю вілейних святкувань 15річчя С У М у Канаді: д-р Р. М алащ ук — голова Г У Л В У Марія Солонинка — голова Ц ентралі О У Ж Л В У та Б. Ж а ровський — від С Т «У к р аїн а » в Торонті. Від прем’єра й уряду Онтаріо передав привітання молоді провінційний секретар і міністер громадянства І . Яремко. У праву міста Торонта ре­ презентував алдерман Дж. Вень, а українські організації міста Торонта — голова місце­ вого в ід д ілу К У К д -р М . М и цик. П ро надіслані письмові

привітання від Торонтської ста­ ниці Українського Пласту, УНО й редакції сумівського ж урн ала »А ван ґар д« поінф ор­ мував керівник програми мґр. Т . Буйняк з Оттави. Основну промову виголосив голова Ц ен тральної Виховної Ради С У М д-р М и хай ло К у ш ­ нір з Вашінґтону, підкреслив­ ши, що відновлена поза меж а­ ми батьківщ ини С пілка У к р а ­ їн ської М олод і перебрала не лиш е назву, але й зміст СУМ , щ о постав 38 років тому в У к ­ раїні д ля продовження бороть­ би за визволення українського народу. Виховую чи у рядах С У М мо­ лод ь до великих завдань, що так чітко з ’ясовані у Зверненні 29

воюючої України, мусимо бути свідомі тих небезпек, що загро­ ж ую ть усій українській с п іл ь ­ ноті, частинною як ої е наша м о ло д ь . Ц е небезпека денаціо­ н а ліза ц ії — збайдуж іння до у к ­ раїнської справи й снобізм; не­ безпека затрати віри — інди­ ферентизм, щ о під плащ иком поступовости вирощ ує лю дей з заячими хребтами; небезпека д ем оралізації — егоїзм і грубий м атеріялізм у родинному й громадському ж итті. Ц і неґативи пронизую ть і ви­ ховні процеси м олоді. Щ об не збитися з правильного ш ляху, слід пам’ятати, що еміґрація мусить бути виразником тих вартостей, якими ж и ве й за п е­ ремогу їх бореться український народ на батьківщ ині. Н е зва­ ж аю чи на м осковсько-больш е-

вицький терор, край насичений і горить духом християнської У країн и . Нам треба мати в ласн у п о л і­ тичну мудрість, щ о сперта на освячених віками й випробува­ них у довголітній боротьбі на­ ц іон альн их традиціях. Н ам треба широко відкрити­ ми очима глядіти на світ, але керуватися власною, незбитою правдою, щ о виступає у формі а к сіом . Нам треба виховувати лю дей твердих переконань, щ о готові навіть на ж ертву власного ж и т­ тя д л я перемоги в ели к и х ідей народу — волі й справедливости. У С пілц і виховуймо авангард в и звольн ої боротьби, що своєю працею і трудами допоможе здвигнути храм в о лі У к раїн и .

Сонце, вода і свіже повітря. Ц и х життєдайних елементів не бракувало учасникам виш кільно-мандрівного табору «Б у р л ац ь к а сл а в а « в Канаді, як и х бачимо на дозвіллі над озером Ніппісінґ.

ЗО

Бути молодим — говорив д-р К уш н ір — це ніколи не бути позаду, а маршувати в аванґарді визвольної боротьби: — всеціло зцілитися з ук ра­ їнською визвольною справою, — не лиш е самому горіти ве­ ликою ідеею, а л е й інш их по­ ривати за собою . Щ об перемогти ворога, муси­ мо перевищити його ідейністю, волею і завзяттям, характерні­ стю і ш ляхетністю . Д еф іляда закінчила перш у частину програми Здвигу в не­ д ілю . П іс ля обіду відбулися ма­ сові вільноручні вправи юнацт­ ва, виступи самодіяльних гурт­ ків, організаційна частина з пе­ реводом юнацтва до старших іідуладів і розданням відзнак та ф ін а льн і точки сумівської олімпіяди. У мистецькій частині, якою керував В . Довганюк, виступа­ ли : хор »П ром етей« з Торонта під управою С. Гумініловича, танцювальний ансамбль з М он греалю під проводом Віктора Гладуна, здобувш и заслуж ен о

рясні оплески й загальн е при­ знання за »С ю їт у«, »Гоп а к а « і »П ереяславський тан ок«; тан­ цю вальний ансамбль »В ер х о винці« з Торонта (»Г о п а к «), танцю вальні гуртки — з Гам ільтон у під керуванням Я р о­ слави Дмитрушко (»Г о п а к « і »Г у ц у л к а «), з Лон дон у під про­ водом Ю . Горіха (»М е т е л и ц я «) і Брентф орду (»3 а п ор о ж ец ь«) у підготовці Гр. П іха, з В е л л а н д у (»К о з а ч о к « і »Г о п а к «) у під­ готовці о. Бутринського, з Ош ави під керуванням О л і К а л ічинської (»К о л о м и й к а «); діво­ чий хор »Л ісов а П існ я « з Т о ­ ронта під керуванням 3 . Л ав ришина («З а к ув ала за зу ле н ька «), дівочий хор з М онтреалю під керуванням М а р ії Гераси­ мович (»П р и в іт Т о бі У к р а їн о «). К р ім того пописувалися д ек ля маціями й співами поодинокі юнаки з Торонта, М онтреалю і Судбур. Здвиг С У М пройшов у в ели ­ кому святковому піднесенні, збудивш и ентузіязм серед мо­ лод і і громадянства (вс) (»Гом ін У к р а їн и «)

X . Крайовий З ’їзд С УМ -у в Німеччині Л ітній сумівський табір ім. вгена К оновальц я в Ш онґгав цього року мав ю вілей — 10річчя з часу свого заснування. аме в цей ю вілей в таборі цьо) о літа відбувся Х -й крайовий їзд Спілки У країнської М олоді в Західній Нім еччині. На їзді б у л о присутніх около 120 делегатів, що репрезентували ’ 1 осередок. З ’їзд заслухав до­ повідь В . Бичковича на тему

«П отреба організованого ж иття м олоді та її роля в політично­ му ж итті ем іґрації«, а теж звіти про діяльн ість Крайової Управи за м и н улу каденцію. П іс ля уд ілен н я абсолю торії уступаю чій управі, б у л и обрані на каденцію 1963-65 pp. нові керівні органи: С. К остю к — голова, Роман Дебрицький — організаційний референт і за­ ступник голови, Н адія В асилик 31

К артина з життя в таборі С У М у Ш онґав, Нім еччина. Дівочий відділ перед видачею обіду в дещо відмінних умовах, ніж удома. Служ бовим вихсвником був у той час ред. Борис Вітош инський.

— секретар, Василь Сушко — фінансовий референт, Н . С т а т ­ ків — референт зовнішніх зв’язків, Богдан Чепак — ре­ ферент юнацтва, М . Власенко, Я . Корпан, Я. Вовк, П . П авліченко, М . Хомяк — члени У п ­ рави, Т . П елех, М. Залізняк — заступники; Виховна Рада: д-р Г. Васькович — голова, д-р М . Ф іль, В. Леник, В. Бичкович, Б . Дідик — члени Ви­ ховної Ради; Контрольна К о ­ місія: О. Пукальський — голо­ ва, В. Ткаченко, О. Ткаченко — члени, Р . Сенчишин, Л . Р и 32

даш — заступники членів Контрольної К о м ісії. З’їзд одноголосно прийняв резолюції та постанови. У хв а ­ лено закупити власну оселю для табору, створити окружні управи, які б підпорядковува­ лись Крайовій Управі, залучи­ ти молодих членів до Управ осередків і т. д. В резолюціях Крайовий З ’їзд С У М -у Німеччини гаряче при­ вітав Ієрархів обох українсь­ ких Церков, українську молодь в Україні, на засланнях, в конц­ таборах і тюрмах, українську

Сумівсьний калейдоскоп * »Х о л о д н и й Я р « — це назва Українки і Євгена Коновальця. На свято з ’їхалася велика к іл ь ­ одної з осель СУМ в Америці. кість українців: дітей, молоді і 11-го серпня 1963 року на тери­ дорослих. Члени СУМ брали торії тієї оселі відбулося свят­ організовану участь у святі — кове вшанування пам’яти Лесі в одностроях, з прапорами і в колонах. Після ранішнього Богослуження, яке відправив о. Б. Оста­ пович, в пообідню пору відбу­ лися офіційна і потім мистецька частини свята. Після відкриття свята інж. Т. Чорнопиським, го­ ловну промову мав д-р Б. Стебельський, член Ц У СУМ. В мистецькій частині програми виступали: хор членів С УМ з Рочестеру, жіночий хор СУМ з Боффало, септет з Боффало, хор »Сурма«. Велику ролю в святі відограла духова оркестра СУМ з Боффало. Важливість цього свята під­ креслили своєю участю пред­ ставники українських організа­ цій в Боффало, Рочестер, Сиракюзах, Обурн та інші.

Габір С У М у Ш онґав цього року відвідав голова Ц У С У М д. О . К оваль (перший справа). Його зустріли дд. ред. Б . Вітошинський, П . Головінський — голова К У С У М в Австрії, В . Леник — голова Центральної Контрольної комісії С У М і інші

.голодь на еміґрації та СУМ. Делегати X . Крайового З ’їз­ ду СУМ в Німеччині познайо­ милися з життям учасників та­ бору в Шонґгав та взяли участь у таборових імпрезах. О.

Ткаченко

* О середкові С У М у Звартберґу, Бельгія, вже минає 15 ро­ ків. Після великих змін, які від­ булися на протязі такого дов­ гого часу, тепер Осередок нара­ ховує 20 старших і 34 молодших членів. Дорослі члени Осередку докладають багато своїх сил для розвитку культурно-освіт­ ньої та іншої корисної діяльности. При Осередку існують хоровий і танцювальний гуртки. * »М акг.вка« — літній табір для членів СУМ у Франції — залишив у пам’яті його учасни­ ків незабутнє враження. Побіч різнородних розваг, які дає спільне товариське життя, — молоді учасники табору навчи­ лися багато дечого корисного під 33

34

Картини

з життя

в таборі

СУМ

«Юнацька

Січ«, Кіш

ч. І, в Брітанії (див.

ст. 35)

f>

>'

Ч лени С У М у Ф ранції над могилами у Версел^., в я к и х спочивають 7 українців-воїнів французького спротиву проти гітлерівської Німеччини. Пам’ятники на могилах поставили українці з Сошо і околи ц ь.

проводом своїх виховників. К о­ мендантом табору був сотник У П А д. М. Фриз. В складі ви­ ховного персоналу були: д. Г. Ощипко, генеральний секретар Ц У СУМ і голова К У СУМ у Бельгії; п-і Л. Вітошинська, ві­ дома письменниця і журналіст­ ка, студенти Оля Романчук та Осип Андріїшин. Хорового спі­ ву навчала Надя Білогоцька, а танців — д. П. Купчинський. Гостями в таборі побували: от.

<

Н а фото в правому куті вгорі виховниці: подруги (зліва н а­ право) А. Ластовецька, М. Гложик, К . Фінів, М . Цебрій, М . Гавришко, Е . Зелінська, М . Стахів. Сидять (зліва): под. К . Мотрук, Л . Стадник, В . Гарун.

(Фото. О. Ленківська)

В. Бойчук, д. О. Коваль, голова Ц У СУМ, ред. Б. Вітошинський, п-і О. Демчук, д. В. Леник та інші. До успіху таборування причинилося багато інших осіб. * Члени Осередку С У М у Лестері, Англія, брали активну участь в організуванні й пере­ веденні протестної акції в роко­ вини московського злочину в Україні в 1933 р. Прапор СУМ гордо майорів у протестному по­ ході, який пройшов по вулицях м. Лестеру. * Осередок СУМ гм. Псівлушкова в Ш ікаґо, ЗД А , належить до найбільш численних за к іл ь ­ кістю членів. Великими є й ус­ піхи в виховній і загальній мо­ лодечій діяльності цього Осеред­ ку. Головою* Осередку є д. М. Лущак, референтом справ Юна­ цтва СУМ є д. В. Палагнюк.

35

* Х о р о в и й і танцювальний гуртки з Осередку СУМ в Л ьє­ жі, Бельгія, відвідали українців у Седані, Франція. На концерт з’їхались наші люди з інших околиць в Арденах. Концерт по­ передила промова ред. Б. Вітошинського, який між іншим вка­ зав на потребу допомоги СУМ ові, »щ сб росли нові борці za волю України«. * Група старших ю начок і юнаків СУМ, котрі таборували минулого літа над Голубиним озером у віддалі яких 200 миль від канадських Скелистих (Рокі) гір, зробила свою першу манд­ рівку до вершин цих гір. Мандрівка в гори відбулася з багатьма цікавими пригодами.

Учасники мандрівки, особливо юнацтво, навчилися багато доб­ рого і корисного. Члени К У СУМ в Канаді д. П. Башук і д. Г. Процьків були провідника­ ми мандрівки, в якій брали участь також д. Л. Баняс і по­ други X. Чеховська, Л. Шостаківська та інші. * М іж Осередками С У М в Брадфорді і Манчестері (Англія) існують не лише духові, а й ф і­ зичні зв’язки. Весною цього ро­ ку Осередок у Манчестері був господарем зустрічі юних ч л е­ нів СУМ з цих двох міст. При кінці серпня Осередок у Брад­ форді приймав гостей з Ман­ честеру. Обидві зустрічі були так орга­

Н а пам’ятку гарно проведених днів у таборі »Ю н а ц ь к а С іч « в Б е л ь гії цю знимку зроби ла собі група сумівців з Ф ран ц ії і Б ел ь гії. Знимку п ри слала под. Л із а Сенткевич з П а р и ж у .

36

Група юних і старших членів С У М у Бельгії в товаристві голови Ц ентральної Управи С У М , та генерального секретаря Центральної Управи і голови Крайової Управи С У М у Бельгії, д. Г. Ощипка (обидва в центрі фото).

нізовані і переведені, щоб члени Юнацтва СУМ познайомилися і здружилися. Багато часу було відведено на спорт і різні гри. Користь з таких зустрічей по­ бачили і відчули всі зацікавле­ ні і хочеться вірити, що вони були не перші та не останні. Головою Осередку СУМ в Манчестері є д. Дитвин, а в Брадфорді — д. Парфанюк.

курси. В програмі фестину бу­ ли також спорт, гри і розваги. Осередок Ю СУМ в Бруклині брав рівнорядну участь з Осе­ редком у Нью Йорку у цьому успішному під кожним оглядом святі молоді.

* ІЗ таборі »Л ісо в а п існ я « біля Форт Вільяму, Канада, незабут­ ні дні влітку провели 43 члени молодшого і старшого юнацтва * В »Украгнськом у се л і» в СУМ. Команду табору творили: Баунд Бруку відбувся Юнаць­ д. В. Кахнич — комендант,п-га М. Скоропад — бунчужна, д. С. кий фестин. Його заініціював Осередок СУМ, а підготував і Черіль — обозний, п-га С. К о­ зак — писар, п-га М. Рекшинперевів Батьківський комітет в ська — заст. обозного, п-га С. Нью Йорку. Метою фестину бу­ Костюк — заст. писаря, і д. М. ло відзначити прилюдно тих Ключковський — заст. обозного. членів Юнацтва, які здобули До безсумнівного успіху та­ звання впорядника Юнацтва борування багато причинилися СУМ, пройшовши вишкільні 37

особи, котрі виконували обов’я з­ ки виховників, впорядників та іншого таборового персоналу і котрим молоді учасники повин­ ні бути дуже вдячні.

відкрила зібрання, а подруга М. Мацьків прочитала реферат.

* Учасни ки табору С У М в Шонґав, Німеччина, влаштува­ ли цікавий концерт для німець­ * О середок С У М в Л ід с, А н ­ кого населення того міста. глія, був ініціатором святочного Іншим разом члени СУМ — зібрання українців у цьому міс­ співаки і танцюристи — висту­ ті для вшанування пам’яти Л е ­ пили на конґресі »Церква в по­ сі Українки в 50-річчя з дня її требі» в Кеніґштайні. смерти. Подруга Я. Жемінська

Ч лени танцювальної групи »В ер хо в и н а«, що існує при Осередку С У М ім. Симона Петлю ри в П а р и ж і. Група користується великою популярністю у своїх і ч у ж и х глядачів. Баж аєм о членам »В ер х о в и н и « ще кращ их успіхів у майбутньому.

* Аматорський театральний 1963 p., гурток поставив жарт гурток створили Об’єднання У к ­ на одну дію »До мирового« JI. раїнських Ж інок і СУМ у Ш тутґарті, Німеччина. 1-го вересня 38

Глібова та »Н а перші гу л і« В. Васильченка.

Старовинний праукраїнсьний соціальний устрій (На основі аналізи українського весілля) В. Щ Е Р Б А К І В С Ь К И Й Знання старого українського соціяльного устрою дуж е важливе для правильного розуміння всієї історії, к у л ь т у ­ ри, народньої психології і всієї творчости українського народу. Важливе воно також і для розуміння його істо­ ричних хиб. Важливий є цей старовинний соціяльний устрій особливо тому, що він існував дуж е довго, в десятки разів довше, ніж пізніший — теперішній устрій, а тому він мусів у народній психіці залишити невигладні сліди, особливо в тій частині його психіки, яка керується т. зв. підсвідомими імпульсами. Ці підсвідомі імпульси корі­ няться у всьому попередньому житті, або являються функціями, залежними від усього попереднього життя. Старовинний суспільний устрій, будучи залежним від природніх умов, і від господарського характеру (ловецького чи збирацького) життя, сам грав ролю визначника або фіксатора дальшого розвоєвого ш ляху, і форматора та консерватора народньої психології. Ми знаємо, що ловецький спосіб життя, тобто ловецьке господарство, вимагало в суспільнім устрої переваги м уж ­ чин, як фізично дужчого члена громадськости, а ця перевага, чисто фізична, в дальшому розвої ловецького господарства, коли воно переходило на вищий ступень господарства, на т. зв. пастирське або номадське госпо­ дарство, викликала патріярхат, тобто приводила до патріярхального громадянського устрою, який приводив далі до автократизму і абсолютного монархізму. Прекрасною ілюстрацією того є біблія. Все там зводиться до бою, до насильства, до кривавої помсти. Пояснюється це легко тим, що д ух такого народу, завдяки полюванню протягом десятків літ палеолітичного періоду на великих звірів (мамутів, носорогів, ведмедів, оленів і т. п.), розвивався в 39

напрямі бою із звірями, тобто в напрямі до ф ізичної пере­ моги, до ф ізичного змагання, до убивання звірів, до втіхи з розглядання звірячого умирання, тобто розвивав у собі звірячі і власне хиж ацькі інстинкти.*) Ці хиж ацькі інстинкти в зв’язк у з великою фізичною силою ставили порівняно слабш у ж інку в повну матерія льн у і м оральну залеж ність від чоловіка, який постачав їй звіряче м’ясо д ля їж і та звірячі шкіри д ля одягу, і відводив їй у господарстві тільк и другорядну ролю впорядковання принесених матеріялів. Ж інка м усіла вико­ нувати усі примхи чоловіка, інакше померла би з голоду й холоду, бо такі природні умови були в крижаній (л ь о ­ довій) добі у ц ілій Европі й А зії, крім узбереж ж я Серед­ земного і Чорного морів, і відповідної географічної широти б Середній і М алій А з ії та на Балканах, в Іт а л ії та в Еспанії й д алі на південь на Аф риканських берегах Серед­ земного моря. Там можна б у ло обійтися і без полювання на великих звірів і прожити виключно з рослинних харчів, збираючи плоди дерев чи коріння: моркву, редьку, буряки, ріпу і т. п., огірки, кавуни, гарбузи, дині чи мельони, я б л у ­ ка, грушки, сливи, гранати, фіги, різного роду горіхи, зернята соняшників, помаранчі (апельсини), цитрони, оли в­ ки, а на південнім березі Середземного моря навіть ко­ коси та фініки. Деякі рослини родили тут по два рази на рік. Т у т д ля добування харчів не треба було ніякої особ­ ливої сили, а тільк и уваги й спостережливости, щоб не отруїтися, старанности в збиранні й уміння зберігати на­ збиране. Це могла жінка робити сама, незалеж но від м уж ­ чини, і могла д ля свого прожиття зовсім обійтися без мужчини і зближ алася з ним хіба тільк и в сексуальних інтересах, з бажанням мати дітей. В дальш ім розвитку це приводило до городництва, а ще пізніш е до хліборобства, спочатку мотичного, а потім плугового. Тому, що жінка почувала себе незалеж ною від мужчини, то тут витворився соціяльний устрій не патріярхальний, а зовсім інший, яко­ му Бахофен, швайцарський вчений, в ш істдесятих роках минулого століття, може не зовсім слушно, дав назву матріярхату. А л е повного паралелізм у м іж матріярхатом і патріярхатом не могло бути, бо жінка не могла грати такої * ) Таким жорстоким характером славилися московські різники, що постачали м’ясо.

40

абсолютистичної ролі в своїм громадянстві, як патріярх в патріярхаті. У неї велику ролю в житті грала любов до дітей і це становило інші відносини в родині, ніж патріярхальні. Наші історики застосовували до нашого старовинного родинного (тобто соціяльного) життя, наприклад, за часів Великого Князівства Київського термін »патріярхальний«, кажучи, що наші предки тоді ж или патріярхальним жит­ тям, не подаючи жадного доказу його патріярхальности. А л е існування у нас вічевого порядку суперечить уж е патріярхатові. Ніхто з того приводу не робив докладних студій. Виникає питання: де шукати відповіді на це? Її можна знайти в нашому фолкльорі. Окремі сліди со­ ціяльного устрою можна знайти в наших казках, напр., в казці про Івасика Телесика (Буслаєв зве його нашим JIoенґрином, тільки бере в російськім варіянті: »Братец Іва­ ну шка і сестрица Альонуш ка«). Теж саме в колядках, щед­ рівках, веснянках, і в інших обрядових піснях. Найбільше слідів старовинного устрою збереглося в нашім весільнім обряді, і вже Хв. Вовк відмітив деякі риси. У нашому ве­ с іллі мусіло зберегтися тих слідів більше, ніж деінде, бо воно є обряд, установлюючий законний перехід від старого соціяльного устрою до нового — від племінного устрою до індивідуальної сім’ї, або до малої сім’ї. Індивідуальна сім’я є найменший елемент соціяльного устрою, який, гуртую­ чись з іншими такими самими елементами, творить народ. Форма сім’ї визначає структуру нації. А ле раніш, ніж перейти до розгляду нашого весілля, ми мусимо познайо­ мити читача з деякими питаннями загальнішого характеру й з відповідними термінами, щоб він міг далі краще орієнтуватися. В X IX віці серед соціологів була дуж е поширена наука про т. зв. елементарні ідеї, яка зводилася до того, ніби людство скрізь на світі має однакові психічні здатності, або нахили, а тому однакові елементарні ідеї, які, нібито, скрізь розвивалися однаково, йдучи паралельним, хоч і незалежним один від одного шляхами, і через це ніби людство мусіло перейти через одні й ті самі стадії (або щаблі) культурного розвитку. Головними представниками такого напряму в соціології були славнозвісні вчені: в А н глії Herbert Spenser, в Америці Lewis Morgan, в Німеч­ чині A. Bastian і W. Wundt, у Франції — Е. Diirkheim, в 41

Московщині — марксисти, що не змінили своїх поглядів і досі, в Ук р аїн і — Грушевський, який йшов головним чи­ ном за Вундтом, хоч він у інш их відношеннях (у своїй генетичній соціології) ставився досить критично до всіх вищезгаданих авторів і навіть до Вундта, але приймав його розвоєву схему. Вундт у своїй народній п си хології1) установив таку роз­ воєву схему: 1) Перший, найнижчий ступінь розвитку людства, — це життя людини в формі орди з промісквітетом у сексуаль­ нім співжитті; 2) Другий, вищий ступінь (родоплемінний, в термінології Груш евського) характеризувався тотемізмом в релігійнім і матріярхатом у соціяльнім відношенні; 3) Третій ступінь характеризувався патріярхатом і, на­ решті, 4) Четвертий ступінь представлявся сучасною цивілі­ зацією. Вундт не звернув уваги на те, що деякі птахи (нагір., лелек и або бузьки) і звірі (напр., лев і горила) ведуть строго моногамне життя. Потім у своїй соціології він дуж е мало уваги присвячує господарству, себто економічній сто­ роні життя і її впливу на психіку народів, з другого боку. Вундт занадто підлягав впливу економіста Гана2), який без солідного доказу виводив номадство з ранньої стадії х л іб о ­ робства, що зовсім не відповідає дійсним фактам. А л е Вундт, не зважаючи на згоду з Ганом в інших питаннях, ставить хліборобство після другої своєї стадії, себто після тотемної, матріярхальної, тобто зв’язуючи таким чином хліборобство з своїм третім, патріярхальним ступенем. І це його д уж е велика хиба, бо хліборобство в Месопотамії було відоме ще в IV тисячолітті перед Р. Хр. матріярхальним племенам (напр., Гальяпітрі-Еламітам). Щ одо вживання термінів тотем і тотемізм, якими ко­ ристувався часто Вундт, а за ним і Грушевський, то вже Еренрайх зробив дуж е важ ну вказівку: «Тотем ізм не є ні примітивною релігією, ні універсальним яви щ ем . . . і до того настільки неясний у своїй істоті та настільки різно­ манітний у своїх формах, що навіть у самій Америці, 1) Wundt. Volkerpsychologie. Band V II. 2) Wundt, op. cit. Band X s. 254 ff.

42

звідки походить його ім’я, він служ ить здебільшого тільки провізоричною назвою зовсім різних речей. Не можна такої речі, як тотемізм, притягати для пояснення інших не­ ясних речей3) «. Тотемістичний устрій був у північноамериканських ін­ дійців, як це показав Люіс Морґан4), але він уж е не від­ повідає, напр., життю в Мальґаш ів на Мадагаскарі5). Англійський етнолог Ф резер і німецький лінґвіст Герман Гірт показали, що праіндоевропейці зовсім не мали то­ темізму6). Фрезер уж е в 1907 році установив, що тотемізму й сліду не знайдено у трьох великих родин народів, які грали найвизначнішу ролю в історії людства, а саме арій­ ців, семітів та алтайців. А л е Грушевський всю цю критику якось не добачив, коли писав і свою генетичну соціологію й свою історію української літератури. Ц і книжки, дуж е цікаві самі по собі, вийшли десь після 1920 року в Відні, очевидно пи­ сані похапцем. Грушевський передає Вундтів термін Stammesgesellschaft своїм «родоплемінне громадянство*, і за Вундтом зве його тотемним. У Грушевського це родо­ племінне й тотемне громадянство зв’язується з добою, яку він зве Дунайсько-Чорноморським періодом. Крім того, до цього ж Дунайсько-Чорноморського періоду мусять відно­ ситися і анти. У інших авторів — чеських, болгарських і т. д. — цей період зветься кінцевим праслов’янським, бо вважається, що всі слов’яни вже з V I віку по Хр. займали теперішні свої території. Отже до V I віку праслов’яни, по V I віці уж е окремі слов’янські народи. Це я знайомлю тут тільки з загально принятою термінологією і термінологією Грушевського. Грушевський, здається, мало вживає такі терміни, як »екзоґамія« та »ендоґамія«, а у Хв. Вовка термін »екзоґамія« зустрічається дуж е часто. Екзоґамія — це заборона женитися з членами свого роду, так, що в екзоґамії ви­ ключається можливість кровосумішки. Навпаки, ендоґа3) Erenreich. Algemeine Mythologie. Mythologische Bibliothek. В IV, S. 151, Abt. 2.

4) Lewis Morgan. Ancient Society.

5) A. van Genepp. Tabu et totemism a Madagaskar, 1904. Paris idem Religions, moeurs et legendes. Paris 1908. p. 55-62. M. Delafosse.

Des soidissant clans totemiques. Revue d’Ethnographie et des traditions populairs, Vol. I, p. 87-88.

0) H. Hirt. Die Sudogermanen.

43

мія — це заборона женитися поза своїм родом і обов’язок женитися з членами свого роду, так, що тут є пряма кровосумішка. Деякі вчені донедавна зв’язували екзоґамію з тотемізмом. Цього теж не можна вважати за пра­ вило. На Мадагаскарі, напр., племена М альґаш ів одні ендо­ гамні другі екзогамні. В Ін д ії вищі касти є екзоґамні, але епонімні. П олінезійці екзоґамні без тотемізму. Австралій­ ські тотемні клани не бувають екзоґамні7). В Ін д ії існують типові матріярхальні хліборобські племена, й з другого боку — патріярхальні тотемістичні, економічно більш е диференційовані8) . Отже ми можемо помітити тільк и деякий зв ’язок між м атріярхальністю і хліборобством, а власне в старіші пе­ ріоди неоліту в М есопотамії й в нас. А л е подана Вундтом розвоєва послідовність: раніше матріярхат, а потім патрі.ярхат — хибна. Цю послідовність заперечували вже і Гартлянд і Ван Геннеп. Останній вважає, що від самого свого постання одні племена мали матріярхат, а інші п л е ­ мена — патріярхат. Навіть найпримітивніші племена, що стоять на найнижчому ступені розвитку, м ож уть мати у себе патріярхат, який за Вундтом ніби є вищий, перед­ останній (третій) ступінь. І дійсно, андамани і негрільси Африки, а особливо африканські піґмеї стоять на най­ нижчому ступені розвитку, а проте мають у себе патрі­ ярхат9). Отже патріярхат зовсім не є ступінь розвоєво вищий, ніж матріярхат. Сам Вундт уж е наприкінці свого життя, довідавшись, що на найнижчому ступені розвитку існує примітивна моноґамія (одноженство), а не чистий промісквітет (ж иття в статевій сумішці), висловився так: »Н е к ультур а породила моноґамію, а моноґамія стала од­ ною з початкових умов к у л ь т у р и 10) «. Перший це знайшов Саразен (P. Sarasin) у піґмоїдних веддалів, а потім В. Ш мідт у африканських піґмеїв. Отже з того виходить, що про соціяльний устрій і про народну психологію якогонебудь окремого народу не мож ­ на робити висновків по аналогії з якимось іншим народом тільк и на основі того, щ о ці два народи мовно, і тільки ') Fraser. Totemism and Exogamie. Vol. II, p. 11.

8) Majumdar. Totemism and origin of clans. Journal of the American Oriental Society. Vol. 50, p. 221-222.

9) A. van Genepp. Religions, moeurs et legendes. Paris 1908. p. 5511 10) W. Wundt. Volkerpsychologie. Band V II. s. 208.

44

мовно, належать до одної і тієї самої групи, а треба гли­ боко простудіювати і проаналізувати етнологічний мате­ ріал обох тих народів і порівняти між собою з другим і тоді тільки робити висновки. Віденська етнологічна школа В. Шмідта і В. Копперса11) показала, що спільні етнічні риси бувають не у народів, належних до одної мовної групи, а у народів, належних до одного культурного кругу, хоч би мовно вони належали до зовсім різних мовних груп. При цім вони розрізняють три культурні круги,' відповідно до трьох різних госпо­ дарських систем, від яких залежить життя і добробут тих людей, що належать до них. Ц і культурні круги є ловецький, номадський і хліборобський, які в різних зо­ нах землі збереглися і до нашого часу. Вони витворилися в початку неолітичної доби з попередніх палеолітичних стадій ловців дилювіяльних кліматичних смуг і збирачів алювіяльних смуг у нашій земній півкулі на північ від тропіку Рака. Витворилися вони не випадково, а відпо­ відно до попередніх палеолітичних умов життя, які ви­ ховували або формували психіку людей в певнім напрямі й вироблену в палеоліті консервували надалі. І тоді перед нами постає і розгортається цікавий істо­ ричний процес. Ловці, перейшовши в номадів, хоч нале­ жали до різних рас (до індоєвропейської, монгольської та семітської), створили в своїм культурнім крузі патріярхат, або патріярхальний с о ц і а л ь н и й устрій, зовсім не пере­ живаючи матріярхату, найменших слідів якого, напр., не має індоєвропейська раса. Там, де у цих трьох рас можна тепер знайти сліди матріярхату, войи завдячують своє існування колишньому змішанню з людьми хліборобського культурного кругу. Навпаки, хліборобський культурний круг виявив нахил до матріярхату, форма якого одначе не добре відома в науці. Найвищих своїх форм культура до­ сягла там, де сталося змагання цих культурних кругів (напр., у колишній Передній і М алій А з ії й в південносхідній та західній Европі). Не спиняючись на деталях, я тільки зазначу, що лінгвіст Гірт указав, що матріархат не міг бути обов’язковою фазою розвитку, бо в такому разі він мусів би бути у всіх індонезійських народів, а в дійсності в деяких з них ми не бачимо найменшого сліду Ч) W. Schmidt. Pygmaenvolker. S. 218-242.

45

матріярхату, а у деяких бачимо тільк и слабенькі сліди його, що залеж али від чуж и х доміш ок12). Я вж е на початку цієї статті вказував, що наші вчені давали характеристику нашого народу на тій основі, що він мовно належ ить до індоєвропейської мовної групи на­ родів. Подивімося, як характеризую ть цю гр уп у (себто індоєвропейців) Копперс13) та інші. Він пише так: »Х ар ак теристикою, спільною всім різним галузям індогерман­ ського пранароду є істотні особливості, що характеризую ть пастирську (номадську) к у л ь т у р у і одночасно дуж е по­ дібні до особливостей . . . тюркомонгольських народів А л ­ таю . . . Ці характеристики є: 1) з погляду економічного: виховання коней, 2) з погляду соціяльного: а) відсутність матріярхату і тотемізму, б) (обов’язковий) патріярхат з правом первородства, в) принижене становище жінки, г) к ульт предків і віра в одного прапредка, від якого всі походять, ґ) спільне походження сім’ї (Sippe). 3) В р е лі­ гійнім відношенні: а) віра у вище небесне божество, з тенденцією виводити з нього гіпостасі, б) адорація двох божественних братів типу Діоскурів (грецьких), в) жертво­ приношення або консекрація коня, г) к у ль т вогню і спеціяльного вогнища14) «. Отже ці характеристики д уж е виразні і мають багато спільного з характеристиками семітів. Трохи раніше, а саме в 1927 році, Корнеманн дав таку характеристику індоєвропейців15) : »М іґрація арійських народів у Европі й Передній А з ії ввела туди коня й м уж еську автократію в родину, в п лем ’я, в державу. Р ід (genus), що творить в арійців кістяк нації, опирається на спорідненість по мужчині. В старих формах ш лю бу чи через »умикання«, чи через купівлю, воля ж ін ­ ки лиш ається без впливу в родині. Організація, аналогічна з цією арійською, існувала також у семітів«. (А також у східніх ф інів (уральців) і в москалів існувала щ е доне­ давна) . . . » У арійців допускався ш лю б м іж братами і рід­ 12) Н. Hirt. Die Indogermanen. 1907. В. II. 13) W. Koppers. Die Sudogermanenfrage im Lichte historischen Volkerkunde. Anthropos В. X X X . 1935. S. 111.

14) E. Kornemann. Die Stellung der Frau in der vorgriechischen Mittelmeerkultur. “ Orient und Antike” . H eft IV. S. 591, 1927, Heidelberg.

46

ними сестрами, між батьком і дочкою, і навіть між ма­ тір’ю і сином. Греки і германці зберегли свою кровосумішку в м ітології«. Така ж кровосумішка існувала, і, здається, щей тепер існує у різних монголоїдів і східніх фінів (морд­ ви, мері і т. д.). Це є результат старовинної т. зв. ендоґамії. В арійців шлюб між найближчими кревними родичами рекомендується (мотивується в однім уступі Авести, саме в »Денкард«, III, 80, 3-4) на мітологічній основі16). А л е це мітологічне умотивовання є тільки пізніше старання осми­ слити прастарий звичай ендоґамії. М іж іншим, Ф. Корнеліюс уважає, що кровосумішка (себто ендоґамія) помогла індоґерманам зберегти в чистоті свою расу. Він навіть твердить, що нездорові сім’ї при кровосумішці скоріше вимирали, а зате здорові ліпш е зберегали свою здорову структуру й розмножували ї ї 17). Бунак, російський антрополог, указав, що на Московщи­ ні, завдяки східньофінському звичаю ендоґамії, краще збе­ реглися деякі старовинні антропологічні властивості18). В передреволюційній Московщині ендоґамні традиції вияв­ лялися в тім, що в друкованих судових звідомленнях, які щороку друкувалися в спеціяльних судових виданнях для цілої імперії, саме в Московщині виступало незвичайно багато присудів за сумішку, в той час, як в Україні й на Кавказі вони виступали дуж е рідко, й то були зроблені чужими людьми. А між іншим, ніякі вчені не звертали уваги на ролю ендоґамії в формуванні, в певнім напрямі, народнього ха­ рактеру. А саме ендоґамія виробляла в характері народів, що її мали, погорду до чужинців, замкнутість у собі, т. зв. богоносчество та нетерпимість до інших народів. Екзоґамні народи якраз усіх цих рис не мають. Щ е муш у додати про ловецькі народи. В ільгельм Шмідт підкреслює, що з культурним кругом вищих ловців зв’я­ заний якраз тотемізм так, що, коли у народів інших к у л ь ­ турних кругів помічаються сліди тотемізму, то треба ду­ 15) Christensen A. Mythe antropogonique en Transformation zoroastique. A.C.O. XIV. p. 52.

18) Fr. Cornelius. Indogermanische Religionsgeschichte. 1942. S. 34, 37-38.

1 7) Там же.

18) Bunnak. Neues Material zu Anwendung anthropologischer Typen.

Zeitschrift ziir Morphologic und Anthropologie. В. X X X . 1932. S. 470500.

47

мати, що такі сліди залиш илися від домішки якогось на­ роду, приналежного до культурн ого кругу вищих ловців. Д уж е можливо, що в М есопотамії зійш лися представники всіх трьох к ультур н и х кругів, хоч, може, не одночасно, й завдяки тому там розвинулася вже в IV тисячолітті перед Р. Хр. д уж е висока культура, яка пізніш е передала свої здобутки до Західньої Европи різними шляхами. Народи, що створили ці к ультур н і круги, йдуть зовсім різними ш ляхами розвитку, нічим не подібними один до другого. І хоч в основі їх леж и ть економічний принцип, як це вид­ но з самих назв цих кругів, але ця система зовсім не від­ повідає схемі Маркса й Енгельса, які признавали, що роз­ виток є однаковий у всіх народів і у всіх їх однакова пси­ хіка, а Ш м ідт і Копперс визнають три окремі л ін ії роз­ витку й зв’язані з тим різні народні психіки19). __________ (Далі буде) і») W. Schmidt und W. Koppers. Volker und Kulturen. 1924.

Анатолій

П оліщ ук

О С І Н Н Є

Вже вітер осінній над містом шугає, І хилить гілля його струмінь тугий, У вікна принишклі вночі зазирає І падає мовчки на мокрі дахи. Товчеться довгенько попід осокором І крутить латунні листків п’ятаки, Зненацька здіймає їх високо вгору, Повільно жбурляє поблизу ріки. Збираються птахи в дорогу із шумом, Навшпиньки в дворах підня­ лася імла. І комір піднявши, прохожий подумав, Щ о літо минуло, що осінь прийш ла.

48

Ганна

Черінь

О С І Н Ь В кошлатих хмарах тане просинь, Виходить осінь вже з ім ли . . . Не йди! Щ е серце літа просить, Щ е й квітки всі не одцвіли. Легенький вітер знявся раптом, В нім запах меду і вина... Вже на тополі жовтим клап­ тем Пробилась перша сивина. Щ е всюди молодість і сила, Проміння спогадів, думок... Та вже імла осіння вкрила Людей, і квіти, і садок... І чутно холод в далі сірій. .. Коротшає, марніє день, І відлітають птиці в ірій На крилах жалібних пісень.

д. п. Повстанський Щедрий Вечір Сумівській та пластовій молоді під ялинку. Дієві особи:

Юрко, радіооператор (радист) відділу УП А . Максим, його помічник. Степан, Андрій, Василь, Ми­ хайло — повстанці. Ганна, мати Ю рка. Семінаристки: Зоня — двоюрід­ на сестра Юрка, Нуся — на­ речена Юрка; Славка, Леся, Маруся. Гімназист 8-ої кляси. Всі повстанці в боевому виряді, з рушницями, автоматами; за поясами — ручні ґранати. Ганна в гуцульському зимовому одязі. Одяг семінаристок такий: фалдовані темносині спіднички, синій светер, чорні панчохи, черевики, чорна беретка з від­ знакою »Рідної школжс на синьому щитику у формі три­ зуба золоті букви »Р Ш «. Другий стрій Ну сі: та ж сама спідничка, вишивана блюза (сорочка), без беретки, на но­ гах жіночі півчеревики. Гімназист у синьому візитовому студентському вбранні із виложеним комірем, на якому видно по чотири золотих паски по одному і другому боці. З відкритою головою.

Обладження сцени: темні біч­ ні куліси, задня стіна куліс представляє стіну повстансько­ го бункра (намальовані в повз­ довж смерекові колоди). Посе­ редині стіни вирізаний отвір, за чим видно другу малу стіну із смерекових колод. Це вхід до бункра. На сцені, цебто в бункрі, злі­ ва в куті смерекові пеньки у формі стола. На столі стоїть, звернений боком до глядачів, апарат — повстанська радіо­ станція. Посередині скринькиапарату — круглий гучномо­ вець, по правому боці — черво­ на лямпочка, по лівому — зе­ лена, а над гучномовцем — бі­ ла лямпочка. Всі вони малого розміру (батерійні). Перед сто­ лом стоїть смерековий пеньок, що служить стільцем для ра­ диста . В бункрі крім стола стоїть л е ­ жанка із кругляків, накрита смерековим гіллям. Під лежан­ кою видно скриньки з набоями, ґранати, посуд, санітарна торба із знаком червоного хреста, мішки і т. п. На сцені розставлені 4 смере­ кові кругляки для сидження.

49

Подія відбувається Карпатських гір.

в

лісах

Я ва перша

Юрко сидить на пеньку перед апаратом і щось там маніпу­ лює. Максим лежить, на леж ан­ ці та дивиться на Ю рка. Сте­ пан, Андрій, Василь і Михайло сидять на кругляках і чистять свою зброю. Максим: Юрку, знаєш, як я повертався із застави, то іней на деревах так блищав під променнями заходячого сонця, що мені аж в серці жалко ста­ ло. Так іней блищить лише у навечер’я великих свят... ГолОс (із гучномовця одно­ часно із світлом червоної лямпочки): Увага, увага! Сьогодні вісімнадцятого січня, тисяча дев’ятдесят третій рік. П ’ять годин п’ятнадцять хвилин по полудні. Ю рк о (виключаючи гучно­ мовця): Чув, Максиме, що сьо­ годні за день? М аксим: О, чув, що він ска­ зав, дай йому, Боже, царство небесне! Та це ж нещо інше, а таки наш стародавній Щ ед­ рий вечір! Ось і дочекалися ми цього другого святого вечора — голодної куті, як в мене вдо­ ма говорила моя мати. Знаєш, Юрку, я собі тепер нічого ін­ шого не бажаю, як тих білих боханців-паляниць із медом, що їх я кусав на чотири сто­ рони, обходячи обійстя із моїм неньом, коли він кропив свя­ ченою водою нашу маржину.

50

Степан: То у вас у горах на Щедрий вечір батько ходив із свяченою водою по обійстю і кропив свою худібку, Максиме? А чи ставив хрестики на всіх дверях? М аксим : О, так, мій неньо креслив такі хрестики на две­ рях, щоб відьми, не дай Боже, не мали доступу до маржини та не відібрали коровам молока. Моя мати місила муку на крес­ лення тих хрестиків і мені на­ казувала, щоб я кусав паля­ ницю, коли наш неньо буде промовляти молитву та кресли­ ти хрестики на дверях. Андрій: Не відомо, Максиме, чи й тепер твій батько креслить білі хрестики на дверях? В аси ль : Дай йому спокій, Андрію! Ти завжди любиш жартувати, але сьогоднішній вечір нам не до жартів. М и хай л о : Друже Юрку, ану поманіпулюй коло тієї твоєї скриньки, може ми послухаємо якусь щедрівку! Андрій: Що, може тобі захо­ тілось послухати Львова або Станиславова? Та ж Львів те­ пер тільки те й балакає, що за ударництво, соц-змагання на заводах і фабриках. А про Станиславів, то не варт і зга­ дувати. Напевне якась М аланка стала ударницею по виро­ щуванні свиней. Степан і В аси ль (разом): Ану, друже Юрку, може справді щось почуємо! (Юрко орудує коло приймача, всі повстанці

звертаються в той бік і пильно наслухують). Голос (із гучномовця одночас­ но із світлом червоної лямпочки): Увага! Увага! Говорить Мадрид. Слухайте українську радіогодину із столиці Еспанії! Слухайте, слухайте нас! Пере­ даємо вам наші святочні поба­ жання . Передачу розпочинає­ мо нашою старою колядоющедрівкою »Добрий вечір тобі, пане господарю«! (Чути цю колядку повністю з грамплатівки. Дехто з повстанців відкладає свою зброю, дехто, стоячи, спер­ ся на свою рушницю. На пер­ ший звук колядки Максим зривається з лежанки, мерщій підходить до приймача і вдив­ ляється в нього. Після закін­ чення колядки Юрко виклю­ чає гучномовець, на сцені ца­ рить мовчанка). Ю рко: Ну і що ж, друзі, по­ сумніли? Я це бачив від самого початку колядки, тож як тіль­ ки її скінчили, я виключив приймача. До речі, і так батерія кінчається, а нам її ще буде потрібно. (Максим відходить від стола і знову сідає на своє місце, ні­ чого не говорячи). М ихай ло: От тобі і »Добрий вечір, пане господарю, радуйся«. Так, пане господарю, — радуйся під землею, бо на землі тобі місця не стало!.. Степан: Що ж діяти, друзі, така наша доля. Василь: Син Божий також

народився в холодній стаєнці, бо ніхто не хотів Його прийня­ ти . Андрій: А ле пригадай, Ва­ силю, що святий Йосиф мав осла та вола. Звірята дихали на Святе Дитятко й давали Йо­ му своє тепло. А ми не маємо вола — якщо не враховувати в це нашого Максима, — а ослів на чотирьох ногах по-правді не маємо, але на двох ногах їх скільки забажаєш на білому світі. Максим: Дякую тобі, друже Андрію, за те, що згадав мене не злим словом. Я так нагарувався коло енкаведівського вантажника, поки стягнув ра­ зом з Юрком оту скриню, що, бігме, треба було мати силу не одного, а двох волів. (Юрко щось включає то ви­ ключає біля апарату). Голос (із гучномовця): Увага! Увага! Говорить висильний пункт »Говерля« і кличе прий­ мальний пункт »М аківку«! Ува­ га! Наспіла вістка, що до район­ ного центру ніччю мають пі­ дійти автомашини. Ворог ла­ годиться. Попереджуємо вас. Негайно зміцнити першу та дру­ гу застави. Всіх повстанців відкликати з поблизьких насе­ лених пунктів до застав. На випадок нападу ворога негайно повідомити нас. Вишлемо вам підмогу. Із сьогоднішнім Щед­ рим вечором бажаємо вам спо­ кійної та щасливої ночі. Слава Україні! Героям слава! (Пере­ дача повторюється ще раз, піс­ 51

ля чого червона лямпочка гас­ не) . Ю р к о (перший зривається з місця і дає наказ): Друзі Степан і Андрій підуть на першу за­ ставу! Друг Василь відійде до пункту — С. із повідомленням! Друг Михайло — на другу за­ ставу, повідомити цілий курінь і очікувати чергових наказів! Друг Максим залишиться по­ кищо зі мною! (Всі названі скоро беруть свою зброю, закидають собі на плечі скриньки з набоями, за пояси запихають ручні ґранати. Виходять через отвір-двері в бункрі. Світло на сцені тільки те, що від білої лямпочки). Максим: І ось, друже Юрку, ми дочекалися голодної к у ті. Проте, замість куті будемо мати голодних чубариків. Треба бу­ де нам обидвом добре дивитися, чи не вдасться нам знову по­ тягнути яку батерію із енкаведівського вантажника. Ю рк о: Б уло б не погано, Мак­ симе, якби так сталося. А л е не завжди в середу П етра... Максим: Якось то воно буде. А тим часом я положуся, щоб вирівняти свою спину на л е ­ жанці, бо чогось вона дуже болить. (Лягає на леж анку). Знаєш, Юрку, мені тепер так запахли під носом борщ із вуш­ ками та вареники з капустою! Ой, ой, ой! Ти не знаєш які моя неня варила смачні вареники. . . Ю рк о: Смачного тобі, Макси­ ме, та не забудь положити собі під голову лож ку. А ну ж при­ 52

сниться тобі борщ, тоді чим бу­ деш його їсти! М аксим : Якось то вже буде, коби він тільки мені приснився. (Засипляє). (Юрко обертається на своєму стільці плечима до апаратури, опирає свої руки об коліна, схиляє голову і в такому поло­ женні засипляє). Я ва

друга

Зоня (вбігає першою на сцену, тримаючи в руці ліхтарню із свічкою): Сюди, швидше сюди, подруги! Тут живе наша тітка Ганна. Відси ми почнемо щед­ рувати! (Нуся, Славка, Леся і Маруся вбігають за Зонею і стають по­ середині сцени)). Нуся (звертаючись до Зоні): То це тут проживає родина Юрка, Зоню? Зоня: Так, тут живе твій улюблений, Нусю! С лав к а: О, що кому, а голод­ ній кумі хліб на умі! Л еся: А яку щедрівку будемо співати? М аруся: Щедруймо » Добрий вечір тобі, пане господарю«.. . Зсня: Ні, щедруймо «Йордан — вода студенька«, бо Юрко має сестричку М арійку. (Нуся стає перед своїми то­ варишками, подає голос, рахує »раз, два, три, чотири«. Всі починають співати, обернені об­ личчями до сплячого Ю рка). Йордан — вода студенька, Там Маринця молоденька,

Підбілила, підмастила, до татуня говорила.

— Ой, татуню, голубчику, Дай ми коня на уздочку. — — В мене коні не ковані, Ані вози не складані. — Ява

третя

(Ганна — господиня — входить на сцену дверима бункра, при­ стає і чекає, поки хор семінаристок скінчить співати).

3 «н я : Віншую вас, тіточко, із цим щедрим вечером, щобисте дочекали від сьогоднішніх Йор­ данських свят до Трьох Свя­ тих, в ід ... (тут вона називає всі релігійні свята і святих, закінчуючи) .. .до другого Свя­ того Вечора, щобисте в щастю, здоров’ї, в гаразді проживали, а по ємерти з »аньолами в небі коруну тримали«. Христос ся Раждає! (Перелік свят і святих за «Енциклопедією Україно­ знавства», том І, і »3вичаї на­ шого народу« О . Воропая). Ганна (відповідає семінаристкам): Славіте Його! Дякую вам красненько, мої панночки, що так гарно мені защедрували та повіншували згідно з нашим стародавнім звичаєм. Я сама вдома, бо мій ґазда пішов із старшими браттями колядува­ ти, а Юрка теж нема, бо пішов із товаришами щедрувати на допомогу політичним в’язням. Навіть моя Марічка пішла із своїми подругами щедрувати. А на яку ціль ви колядуєте, Зоню?

Зоня: А ми щедруємо на Рід­ ну ш колу. Ганна: О, якщо на Рідну шко­ лу, то запишіть і мене на спи­ сок жертводавців. Запишіть — даток у сумі одного золотого! Зсня (і інші дівчата): О, Боже, аж одного золотого. Якщо так далі щедруватимемо, то ми візь­ мемо перше місце між коляд­ никами на Рідну школу! Ганна: А так, я дала вам зо­ лотого, бо ви мусите мені ще защедрувати нашої старовинної щедрівки, яку за моїх молодих літ співали. Нуся: Яка ж то щедрівка? Ганна: Защедруйте мені »Ой, на горонці, в золотій коршмонці, там грають«... М аруся: А чи ми потрапимо її заспівати? Ганна: — Я вам пригадаю та допоможу співати. (Нуся подає голос і всі почи­ нають співати). Ой, на горонці, в золотій коршмонці, там грають, там [грають, Грають кобзарі на золотії [цимбали... (за Котком)

(Дівчата з Ганною останню стрічку співають »мурмурандо«, зникаючи повільно у світлі рефлектора за бічну завісу, справа від глядачів). Максим (у сні): Ой, ненечко моя, які ж то будуть смачні ва­ реники, а борщ — хоч пальці лижи! (Юрко, пробуджується, про­ 53

тирає очі та розглядається дов­ кола . Потім повертається до свого первісного полож ення). Ява четверта

Під звуки музики і пісні «Гуцулка Ксеня« Я. Барнича (грамплатівка) на сцену вхо­ дять, танцюючи, семінаристка Нуся та гімназист. Вони тан­ цюють довкола сплячого Юрка, задивлені в себе та усміхнені. При кінцевому рефрені пісні гімназист зникає за бічні к у л і­ си, Нуся ж далі танцює довкру­ ги сплячого Юрка, простягнув­ ши до нього свої руки. Юрко повільно встає із свого стільця, простягає руки до тан­ цюючої Нусі. Вона повільно відходить із сцени за бічні ку­ ліси, все ще обернена обличчям до Юрка, котрий іде за нею. К оли Нуся зникає за завісою, в той самий час за кулісами чу­ ти голосні постріли з автома­ тичної зброї. На це Юрко, який все ще залишався на сцені, пробуджується із сну. Ю рк о: О, Боже! Та ж це був тільки сон, гарний сон! (Кида­ ється до сплячого Максима). Максиме, Максиме! Вставай мерщій, чуєш, що діється на­ дворі? Максим (напів сонний): Та бійся Бога, Юрку, щойно по­ дають до стола борщ і варени­ ки. . . Ю рк о: Вставай швидко та бе­ ри ручні ґранати! Борщ будеш сьорбати подорозі... А варени­ ків, мій голубе, будеш мати 54

скільки схочеш, але олов’яних, не з капустою. Поможи мені розмонтувати апарат і винести з бункра. (Спішить до апарату). М аксим (зривається з леж ан­ ки, хапає свого автомата, обві­ шує себе ручними ґранатами): Дай спокій апаратові, навіщо він тобі тепер здався. Ти ж казав, що батерія в ньому кін­ чається. Краще забираймо на­ бої та ґранати, бо вони нам те­ пер більш е потрібні. Я ва п’ята

(вбігає до бункра): Друже Юрку, перша наша за­ става вже відстрілюється від ворога. Другу заставу ворог оточує переважаючими сила­ ми. Йде завзятий бій за наш бункер. Повідоми мерщій нашу команду про наше положення! (Вибігає з бункра). Ю рк о (кидається до апарату, на якому за хвилину блиснула зелена лямпочка): Увага! Увага! »М аківка« кличе »Говерлю «. Ми оточені ворогом. Йде бій за наш бункер. Просимо допомо­ ги! Слава Україні! Героям сла­ ва! (Юрко передає це двічі). М аксим (готовий до виходу): Мерщій, Юрку! Забирай із со­ бою решту набоїв і ручних Гра­ нат, бо ми собі сьогодні так защедруємо, що аж у Москві нас почують! Ю р к о (закидає собі на плече автомат, з ґранатами в обидвох руках, перший іде до виходу. На мить затримується і повер­ тається до Максима): Кажеш, М ихайло

Максиме, що нас почують аж у Москві? Або? .. Максим: Ну що ж, Юрку, раз мати родила, раз і вмирати тре­ ба буде! (Обидва повстанці вибі­ гають з бункра). (На сцені світить тільки біла лямпочка на апараті. За ку­ лісами чути щедрівку «Йордан — вода студенька« (першу стрічку), що її співають семінаристки. Після того на апараті блискає червона лямпочка). Голос із гучномовця: Увага!

Увага! »Говерля« кличе »Маківк у «. Спішимо вам на допомо­ гу! Слава Україні! Слава геро­ ям! (Гасне червона лямпочка. За кулісами чути стрілянину. Хор семінаристок співає щедрівку і закінчує її »мурмурандо«. Піс­ ля того біла лямпочка блимає кілька разів і врешті цілком гасне. Повільно спадає засло­ на). Кінець

Вінчання сумівської пари в Парижі Під час вакацій 1963 р. від­ булося вінчання двох членів СУМ в Парижі: Ліди Колінко й Андрія Шеремети. Вони обидвоє вже кілька років тан­ цюють в сумівському танково­ му ансамблі »Верховина« — Л іда як танцюристка першого пляну, Андрій — як найкращий виконавець скоків понад голо­ ви танцюристів, які так дуже захоплюють чужинецьку пуб­ ліку. Обидвоє вони покінчи­ ли школи й працюють книговодами у французьких підпри­ ємствах . Повінчавшись, молода пара поїхала в пошлюбну по­ дорож до Ріміні в Італії. По­ вернувшись до Парижу й до праці, вони в першу чергу відшукали своїх товаришівсумівців, щоб знову включити­ ся в сумівську діяльність. Са­ ме тепер »Верховина« приготов­ ляється до виступу під час кермесу МММ в готелі »Контіненталь« для добірної фран­ цузької публіки й Андрій Ш еремета знову прибавить оплес­ ків нашому ансамблеві. С .Н.

Нова сумівська пара, Ліда К О Л ІН К О і Андрій Ш Е Р Е М Е Т А , повінчалися

в

П а р и ж і.

Редакція »Аванґарду« бажає молодій парі багато щастя в подружньому житті.

Київ і Львів (П родовж ення з ч . З (71)

Пряме пасажирське і вантаж­ не сполучення є з Одесою, Льво­ вом, Ужгородом, Севастополем, Дніпропетровським, Запоріж­ жям, Донбасом, Москвою і Л е ­ нінградом. Київський порт зв’язаний пря­ мим сполученням з Херсоном та іншими портами Чорного моря, через Десну — з Білоруссю і Московщиною, а системою Дні­ провсько-Бузького каналу — з Польщею. Повітряним сполученням Київ зв’язаний з найбільшими про­ мисловими центрами СССР та з усіма обласними містами Украї­ ни. Через Київ проходять авіялін ії Москва-Софія, Прага-КиївМосква. Автомагістралі зв’я зу­ ють Київ зі Львовом, Харковом, Одесою, Вінницею, Дніпропет­ ровським, Запоріжжям, Севасто­ полем, Москвою, Ленінградом, Брестом. Пряме автове сполу­ чення з обласними містами У к ­ раїни пов’язує К иїв з важ ли­ вими промисловими та сільсько­ господарськими центрами У к ­ раїни. З Дашави до Києва прокла­ дено газопровід, який постачає паливо (газ) для підприємств і житлових мешкань. Місцевий транспорт — трамвай, тролей­ буси, метрополітен (підземна за­ лізниця), таксі. В 1710-11 і 1770-71 pp. москов­ ські купці занесли до Києва ж ахливу пошесть — чуму; у 1802-07 та 1810 і 1826 pp. — хо­ леру та віспу. Ці пошесті зни­ щили більш е половини киян. В 1755 році в Києві створено вій­ ськовий шпиталь, а в 1789 році — Кирилівську лікарню (тепер Психоневрологічна ім. І. Пав56

лова). У 1840 році київські л і ­ карі створили Товариство ліка­ рів. а 1841 року відкрито медицинський факультет універси­ тету. Старанням киян в 1875 р. створено міську Олександрівську лікарню. У 2-ій половині 19-го і на початку 20-го століть розпо­ чалася санітарноосвітня д ія ль­ ність Товариства київських л і ­ карів. З 1894 року почала діяти каналізація; 1896 року було за­ сновано Київський бактеріоло­ гічний інститут; 1902 року ство­ рено швидку лікарську допомо­ гу, яка мала в той час 6 кінних санітарних возів (карет). У 1913 році у Києві працювало понад 700 лікарів (крім зубних). Своєю культурою, медицинським обслугованням населення Київ знач­ но перевищував Москву та Л е ­ нінград. Тепер у Києві є 16 тис. ліж ок у лікарнях для хворих і 9.300 л і­ карів. Функціонує 60 лікарень, ЗО протитуберкульозних, 10 протизобних (зоб — воло), 18 онколо­ гічних, 38 шкірноневрологічних, 31 психоневрологічних, 33 медицинсько-фізкультурних ди­ спансерів, 145 лікарських та 180 ф ельдш ерських пунктів на під­ приємствах, 5 самостійних л і ­ карських зубних поліклінік, по­ ліклініка при медицинському інституті, 200 зуболікарських ка­ бінетів, 56 жіночих і дитячих мєдицинських консультацій, 12 санітарно-епідемологічних стан­ цій, 1 дезинфекційна станція, 19 санаторіїв і будинків відпочин­ ку. Середнього медицинського персоналу нараховується понад 12 тис. осіб. У Києві є медицинський інститут, інститут удоско­ налення лікарів, 18 науксво-дослідних інститутів медичного профілю (Д а л і буде)

З НАУМИ / ТЕХНІКИ

ЕЛЕКТРОННА ТЕХНОЛОГІЯ Одним із найпроґресивніших технічних напрямків, здібних революціонізувати розвиток ба­ гатьох галузів промисловости, являється широке примінення радіоелектронної апаратури й електронної техніки. В остан­ ніх роках з’явився новий на­ прям — електронна технологія. Електрична технологія — це область науки й техніки, базо­ вана на використанні електрон­ них і йонних пучків, електрон­ них й електромагнетних полів для обробки й перетворення ма­ теріалів. До цього часу елек­ троніка знаходила широке за­ стосування в промисловості тільки як середник автомати­ зації, керування й контролі технологічними процесами. Т е­ пер стоїть питання про вико­ ристання її для безпосередньо­ го виконання технологічних операцій, дуже складних, а ча­ сом і недоступних для звичай­ них способів обробки. Елект­ ронна технологія незвичайно р:зноманітна по суті самих способів впливу на матеріял та областях їх застосування. ЕЛЕКТРОННИЙ ПРАЦ Ю Є

П Р О М ІН Ь

Вже тепер технологічне устат­ кування з електронним проме-. нем застосовується для високо­ якісного плавлення, очищення, напилення й понадточної роз­ мірної обробки матеріялів та їх зварювання. Електронний промінь має безспірну перевагу перед усіми іншими способами нагрівання. Питома потужність промення може змінюватися при допомо­ зі фокусування від одиниць до мільйонів кіловатів на квадра­

товий сантиметр. Електронним променем можна плавити всякі матеріяли, в тому числі й найтугоплавкіші, досягаючи вима­ ганої температури плавлення та тривалости затримування рідкого металу у вакуумі. Все це забезпечує одержання ме­ талу найвищої якости, з новими електричними й механічними властивостями, набутими ним завдяки найповнішому очи­ щенню його від газів, відгону легких домішок та здійснення інших фізико-хемічних проце­ сів. Метал, переплавлений у вакуумі, різко змінює свої властивості. Наприклад, туго­ плавкий ніобій стає настільки пластичним, що з прута діяметром 50 міліметрів можна хо­ лодним прокатом виготовити лист товщиною 10 мікронів. Для одержання дуже чистих металів, наприклад монокриста­ лів вольфраму, молібдену, тан­ талу й інших тугоплавких метеріялів, застосовується спосіб зонного очищення з електрон­ ним нагріванням. Про ефек­ тивність цього способу можна судити по тому, що звичайно крихкий вольфрам після зон­ ного очищення може бути зігнений у кільце з діяметром, меншим від д;яметра самого прута, або витягнений без від­ палу в дріт грубиною людсько­ го волоса. Катоди й підігрівачі електровакууму приладів, виготовлені з монокристалічних зливків, набагато довговічніші від таких самих деталів, зроблених із матеріялів без примінення електронної технології. Сильне перегрівання розплав­ леного матеріялу електронним променем у вакуумі викликає 57

інтенсивне випарування, при чому пара матеріалу конденсу­ ється на холодних поверхнях рівномірних плівок. На цьому принципі базується робота те­ хнологічних установок для одержання металічних, диелектричних і напівпровідникових плівок та багатоверствових по­ крить деталів. Якщо потік електронів, при­ швидшений напругою 100.000150.000 вольтів, сфокусувати у вузенький промінь діяметром порядку одного мікрона, то матеріял, на який буде направле­ ний такий промінь, негайно ви­ парує. На цій методі основані електронно-променеві верстати для розмірної обробки металів, диелектриків і напівпровідни­ ків. У цьому випадку електрон­ ний промінь, як мікромініятюрний інструмент, може різати, свердлувати, фрезерувати й стругати з мікронною точністю навіть вольфрам та алмаз. Електронний промінь із ве­ ликим успіхом використовуєть­ ся також і для одержання найнадійних, абсолютно високо­ міцних зварювальних сполук. Електронно-променеве зварю­ вання у вакуумі забезпечує одержання вузьких швів із ве­ ликою глибиною проплавлення. На відміну від інших видів зварювання, воно не лишає ні­ яких слідів окиснення й за­ бруднення . Застосування ім­ пульсного режиму електроннопроменевого зварювання дозво­ ляє зварювати навіть такі різнооодні матеріяли, як, наприк­ лад. молібден-тантал-вольфрам, що при інших видах зварюван­ ня є технічно неможливим. ІС К Р А З А П А Л Ю Є ІН С Т Р У М Е Н Т

Р ІЖ У Ч И Й

Широке застосування в різ­ них галузях народнього госпо­ дарства мають нові методи електроіскрової дуже точної 58

обробки, базовані на викорис­ товуванні пучка електронів, д і­ ючого на матеріял при звичай­ ному атмосферному тиснені. Цими методами можуть оброб­ лятися всі проводячі струм ма­ теріяли, деякі напівпровіднико­ ві й, навіть, диелектричні, включаючи алмаз, — із точніс­ тю до 2-3-ох мікронів та чисто­ тою поверхні до 0,1 мікрона. Електроіскрова обробка, в по­ рівнянні з іншими способами (механічним, ультразвуковим, електрохемічним і т. д.), у ба­ гатьох випадках незмірно еко­ номічніша й продуктивніша, а часом являється єдиноможливим способом. Наприклад, можна зробити пуансон вирубного штампу для пластинок ротора з одного заздалегідь загартова­ ного шматка сталі. Аналогічно виготовляється матриця штам­ пу з бажаною точністю зазору. Робітники годинникарської промисловости, застосувавши електро-іскрову методу для виготовлення інструменту з твердих сплавів, кажуть, що вона повністю зреволюціонізувала цю справу, бо такий спосіб легко піддається автоматизації і не потребує великих затрат енерґії. При електроіскровій ви­ сокоточній обробці не створю­ ються будь-які, навіть незнач­ ні, внутрішні напруги в матеріялі. Власне це створило мож­ ливості для виготовлення з ве­ личезною точністю найтонших нетвердих деталів і різноманіт­ них понадмініятюрних виробів, елементи яких навіть немож­ ливо розрізнити без мікроско­ пу. Електроіскровим способом ус­ пішно виготовляються спеціяльно точні деталі електронних приладів: анодні бльоки, уповіль­ нюючі системи та різні тонкоструктурні сітки. Його можна приміняти також для виготов­

лення фільерів з отворами складних профілів для одер­ жання штучного волокна, фа­ сонних пуасонів для холодного видавлювання деталів, для ґравірування й художнього розпи­ сування по металу, таврування ажурних деталів із дорогоцін­ них металів тощо. СИЛА

ЕЛЕКТРОННИХ

П О Л ІВ

Одним із напрямків електрон­ ної технології являється вико­ ристання у виробничих проце­ сах сил електричного поля, під впливом яких, за передбачен­ ням, переміщуються частинки матеріялу. Сила електричних полів застосовується при очи­ щуванні газів, розділюванні твердих частинок і рідин, фар­ буванні, покриттях, ворсуванні, формуванні й змішуванні по­ рошків . На властивості переміщення наснажених частинок в елект­ ричному полі базується праця електричних ф ільтрів. Вони очищують спрацьовані гази від домішок, забруднюючих атмо­ сферу промислових міст. Ви­ ловлювання цими фільтрами цементного пилу, викидуваного відходячими газами в атмос­ феру, не тільки оздоровлює повітря й ґрунт, але й збіль­ шує товарний випуск цементу на 15-20%> за рахунок знижен­ ня втрат. Багато виробничих процесів вимагають, щоб на робочих міс­ цях зовсім не було пилу. Існу­ ючі методи очищення повітря скорчують число пилинок у нім до такої кількосте, при якій за годину на квадратовий сан­ тиметр поверхні осідає їх до кількох сотень. Примінення електричних фільтрів на робо­ чих місцях очищує повітря в сотні разів краще — до однієї

пилинки. Слід зазначити, що електричні фільтри видаляють із повітря не лише пил, але й мікроби, тому стають найкра­ щим способом стерилізації по­ вітря в медичних закладах. Електронна технологія з до­ помогою електричного поля широко використовується для розділення різних речовин і частинок різних розмірів. Такі способи застосовуються для збагачення руд і добування рід­ ких та розсіяних елементів — германію, рубідію, цезію. Елек­ тричні поля обезпилюють й очищують зерно від органічних та мінеральних домішок, сор­ туючи його за вагою й розмі­ ром. Це дає можливість одер­ жувати посівний матеріял із підвищеною врожайністю. При­ мінення електричних полів при фарбуванні автомашин, емалю­ ванні посуду, глазуруванні ли­ цювальної кераміки спрощує технологію, підвищує якість виробів і дає державі більшу економію вихідних матеріялів, засобів та праці. Відомо, що при рухові час­ тинок в електричному полі від­ бувається їх орієнтація вздовж силових ліній. Це явище ви­ користовується в промислово­ му виробництві волокнистих і ворсових матеріялів для підви­ щення щільности волокон вор­ су до 100.000 на квадратовий сантиметр. Електронна технологія з до­ помогою електростатичних по­ лів і фотоефекту має широке застосування в пол і г р а ф і ї . Одержання копій креслярських малюнків при такій технології звільняє велике число праців­ ників од кропіткого процесу виготовлення копій і значно покращує якість цих копій. (За »У .Д .« ) 59

Заклик до борцік за скобіду і справедпикість До в сіх синів і дочок понево­ л е н и х М осквою народів у в іл ь ­ ному світі! Дорогі Зем ляки, С півбсрц і!

Д р у зі та

Двадцять років тому, в кри­ тичний д ля всієї Европи час, ко­ ли московсько-больш е в и ц ь к і орди невпинно наступали з ме­ тою залити Захід, у лісах України зібралися борці за волю уярмлених Росією народів, щоб заснувати Антибольш евицький Б льок Народів (А Б Н ) як сп іль­ ну збройну організацію. М іж тими засновниками А Б Н був та­ кож Головний командир Ук ра­ їнської Повстанської Арм ії (У П А ) Тарас Чупринка, який пізніш е загинув геройською смертю в боротьбі з московськобольшевицькими наїзник а м и . АБН, центральна визвольнореволюційна організація, мав на меті провадити сп ільну виз­ вольну боротьбу в поневолених Москвою країнах, як теж від­ повідну політичну акцію у в іл ь ­ ному світі в користь наших народів. В безперервній боротьбі з ворогом А Б Н виріс на міцну спільноту національних виз­ вольно-револю ційних організа­ цій всіх тих країн, які насиль­ но вклю чені до т. зв. Совєтського Сою зу і які перебувають під московською окупацією. Об’єднані в бойовій центральній формації А Б Н , ці організації ставлять у своїх батьківщинах активний спротив московсько­ му окупантові. За кордоном згадані організації є заступлені тими чоловіками і жінками, які виросли в огні визвольно-рево­ люційної боротьби як активні її учасники, і таким чином вони стали представниками та реч­ 60

никами своїх народів у вільно­ му св іті. Ви, дорогі Друзі і Товариш і по зброї, знаєте найкраще, яку важ ку боротьбу ми м усіли про­ вадити впродовж усіх тих років, проте ми ні на мить її не при­ пиняли. Наш і вороги заповіда­ ли скорий кінець АБН , але, всу­ переч усяким перешкодам, А Б Н існує далі, ба щ о більш е — він став загальновизнаною міжнародньою організацією. Нашими союзниками стали такі міжнародні організації, як Антикомуністична Л іґа Народів А з ії (А П А К Л ) і антикомуністич­ на організація народів Серед­ ньої та Південної Америки, себто Міжамериканська Ф еде­ рація д ля Оборони Американсь­ кого Континенту перед кому­ нізмом. Нам пощастило добитися та­ кого великого осягу, щ о пере­ дові політики, члени парляменту та громадські діячі в С ІЛ А стали нашими приятелями і виступають в обороні націо­ нальних прав наших народів. Саме завдяки діяльності тих осіб Конґрес С Ш А встановив Тиж день поневолених народів і видав заяву про право наших народів на відновлення їхн ьої незалеж ности. Так само завдяки і н і ц і а т и в і тих наших приятелів оп ублік о­ вано в оф іціяльному бюлетені Конгресу С Ш А » Congressional Records«, в числі за 6 березня 1963 p., видану А Б Н -ом бро­ шуру, в якій обґрунтовано пра­ ва неросійських народів Совєтського Союзу з погляду п о лі­ тичного, історичного, держ ав­ но- і міжнародньо-прав н о г о . Ф акт цей має досить важ ливе значення вж е хоч би тому, що

це є посередня відповідь на неґативне ставлення до тих проб­ лем з боку теперішнього аме­ риканського міністра закордон­ них справ. Ми маємо багато щирих при­ ятелів також у Великій Врітанії, Франції, Італії, Туреччині, Німеччині, Японії та в інших країнах вільного світу. АБН провів масові протикомуністичні демонстрації в різних країп х земної кулі.

1 'і-.р'іуг"» розгалужені міжна­ родні зі язки АБН-у та успіш­ не проведення його концепцій на різних мі:::гтародніх антикомуністични < конференціях є найкращим доказом поваги та Ідеологічної і політичної сили цієї міжнац: ■.альної організа­ ції. Ви також знаєте, дорогі Дру­ зі та Співрборці, що під матеріяльним оглядом АБН є зда­ ний на себе самого, що він не отримує жадної підтримки від посторонніх чинників та що цей тягар паде головно на наших українських приятелів. Току є дуже побажаним п р о в о д и т и грошеві збірки на працю АБН, на його пресу та інші видання. Кожний з нас повинен причи­ нитися також до матеріяльного забезпеч е н н я діяльности АБН-у. Не забуваймо, що АБН — це єдина органзація, в якій є заступлені всі поневолені Москвою народи. Він єдиний рішуче і послідовно заступає та обороняє права наших народів на форумі вільного світу. Тому обов’язком кожного з нас є чинно підтримати діяльність АБН-у. Підтримати чинно і всебічно АБН є так само в інтересі ціло­ го вільного світу. Хто підтри­ мує поневолені Москвою наро­ ди, той помагає тим самим собі самому. Не можна забувати, що московська небезпека загро­ жує всьому світові.

Щоб могти безперебійно про­ вадити широку і всебічну ді­ яльність, видавати книжки, ча­ сописи та інші публікації, для цього треба мати насамперед відповідні грошеві фонди. Бу­ ло б для всіх нас ганьбою, як­ що б діяльність АБН -у була поставлена під знак запитання через брак грошевих засобів. Якщо б кожний з нас жертву­ вав хоч би й найменшу лепту, то з таких малих пожертв можна б зібрати досить поваж­ ні фонди, бо на чужині живуть численні сини та дочки наших народів, вигнані з рідних зе­ мель лихою долею. Вірність своєму рідному народові та лю ­ бов до батьківщини зобов’язує кожного з нас.

20-річчя АБН мусимо відзна­ чити гідно та достойно. Тому поохае.іо постійно і докладно писати та пригадувати про цю річницю в національний емігра­ ційній пресі. Закликаємо організувати в різних місцевостях доповіді, пресові конференції та масові зібрання, під час яких треба звертати увагу слухачів на мос­ ковський колоніялізм, на бо­ ротьбу проти московського на­ їзника і на право наших на­ родів на свою державну неза­ лежність. При цьому рекомен­ дуємо переводити серед наших чужинецьких приятелів гроше­ ві збірки на роботу АБН-у. Маємо тверду надію, що всі наші друзі та співробітники до­ кладуть потрібних зусиль для якнайкращого проведення цієї акції, чинно підтримають нас у нашій праці, та наш заклик знайде щирий і глибокий від­ гомін. Центральний Комітет Антибольшевицького Бльоку Народів (А Б Н ) Мюнхен 8, Цеппелінштрассе 67.

61

ПРО РІЗНЕ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ * Ватикан. — Митрополит Й осиф Сліпий, первоієрарх Укра­ їнської Католицької Церкви, у своєму драматичному першому виступі на Вселенському Соборі Католицької Церкви, 11 жовтня, запропонував створення Патрія рхату Української Католиць­ кої Церкви. * В неділю 13-го жовтня 1963 року в Ш ікаґо, відбулася най­ більша досі протестаційна акція, для відзначення пам’яті 7 міль­ йонів жертв московського вар­ варського народовбивства. М а­ ніфестацію попередили врочисті Богослуження, в у сіх українсь­ ких церквах обох наших вір о­ визнань, при асисті багатьох свящ еників і хорів. Демонстраційний похід виру­ шив організованими колонами зі ш коли Шопена, з національ­ ними прапорами, під звуки ор ­ кестри С У М А , під дир. проф. 1. Повалячека і оркестри УН С ою зу під орудою І. Поповича, — і пройшов вулицями Вестерн ч е­ рез бульвар Оґаста і К едзє до залі Армори Гол у Гумболт Парку. В маніфестації взяло участь біля 10 тисяч осіб, з духовен­ ством і представниками від ор­ ганізацій: С У М А , Пласт, ОДУМ , О ОЧСУ, АБН, УП А, ш кіл укра­ їнознавства і інш их громадськосуспільних та церковних това­ риств, з ветеранами включно.

Учасники походу несли транспаренти з написами англійською мовою про московські злочини. Т і написи до глибини душі зво­ рушували глядачів. * Українці їв Аргентині зазда­ легідь готуються до відзначен­ ня 150-річчя з дня народження великого співця України Тараса Шевченка. Вже відбулося в Б уенос-А йре­ сі кілька засідань Українського громадського комітету для ю в і­ лейних Ш евченківських святку­ вань. Вирішено негайно розпо­ чати підготовні праці для в ід ­ буття, в березні 1964 року, р із­ них імпрез та акцій, присвяче­ них ювілеєві. Український громадський ко­ мітет для ювілейних Ш евченків­ ських святкувань очолюють д-р В. Іваницький — голова та Я. Лавриненко — секретар. * Ш ікаґо (ВН). — Спортовий Клю б С У М А »К р и л а « перемогли в змаганнях, 13-го жовтня, у відношенні 3 : 0 дружину Спортового Клюбу св. Йосифа і в результаті цієї перемоги ввій ­ шли до найвищої кляси Націо­ нальної Футбольної Л іґи. С К Крила« ще мають розіграти два дальші змагання, але вислід цих змагань вже не матиме впливу на здобуте першенство, бо св о ї­ ми вже досі здобутими 23 точ­ ками »К р и л а « перевищають на 7 точок свого найсильнішого противника.

V I I -ий Світовий Конґрес С У М підкреслює свою повну солідар­ ність з Батьківщиною і вважає зобов’язуючим для себе її яЗвер­ нення® до української еміґрації та закликає українську молодь у вільному світі, зокрема сумівську, працювати в інтересах по­ неволеної України та її визвольних змагань.

(Із Постанов VII. Конґреєу СУМ) 62

* З У к р а їн и до С а н Ф р а н ц іс к о ка, Ів а н а Селі^ванова, Валент ина в ЗДА в ід п р а в л е н о вист авку Л ит винен ка, М и к о л и Л у щ е н к а , г р а ф іч н о го мистецтва, в я к ій Валент ина Я к у б и ч а та ін. А на предст авлено 150 т ворів 42 те­ вист авці, я к у готується д о в ід ­ п е р іш н іх мистців н а ш о ї Бать­ п р а в к и в К а н а д у , ек спону ват и­ к ів щ и н и . С е р е д н и х є т вори В а ­ меться п р и б л и з н о 220 п р а ц ь у к ­ р а їн с ь к и х мистців. с и л я К а с ія н а , В а с и л я М и р о н е н -

П о ч е с н і гості в таборі С У М «Ш е в ч е н к ів с ь к е с е л о « в А в с т р а л ії з а скром н им таборовим столом : О т . П р о т о п р есв іт ер І . В и н н и ц ь к и й , П р е о с в я щ е н н и й К и р Ів а н П р а ш к о т а г о л о в а Р а д и В и х о в н и к ів , п о ч есн и й ч л е н С У М п р о ф . М . Ш е ґе д и н . ї х о б с л у ж у є ю н ач к а Л еся Лисенко.

"

+

Д ілим ось з подругами і друзями в ц ілом у світі сумною вісткою про ненадійну смерть двох в ели к и х д рузів і в и хов ­ ників у к р аїн ськ ої м олоді

Дмитра Ш Т И К А Л А Д - р а Дмитра Б У Ч И Н С Ь К О Г О П ерш ий вж е зам олод у став членом О У Н і, завдяки своєму характерові та невтомній праці-боротьбі за кр ащ у долю Ук раїни , осягнув високе становищ е в тій револю ц ійній орга­ нізації. П см ер на пості співредактора »П Іл я х у перемоги«. Другий — ч л ен Н Т Ш та У В А Н — все своє свідоме ж иття присвятив розвиткові ук р а їн ськ ої к у л ь т у р и та держ авної самостійницької думки. До останнього дня був керівником у к р аїн ськ ої програми еспанського радіо. В ічна пам’ять невтомним борцям за У к р а їн с ьк у С уверенну Соборну Д ерж аву!

63

Із п о е ти чн о ї творчости сум івц ів

К А Н І В В иш кільно-відпочинковий табір Відділу Ю. С У М А »О д е са « при Осередку ім. М иколи Павлуш кова в Ш ікаґо

Серед лісу на поляні Розложили ми табір, Де пливе там Жовта річка, Де багато комарів.

Сурмач сурмить привіт ранку, Лежанки злісно скриплять . . .

— Гей, вставайте! — чути голос, — Годі далі вам вже спать!

Там ми шатра розложили, Покосили будяки, Через річку шнур провели Це вже старші юнаки.

І шатрові роблять збірку, Роблять руханку раз-два, Потім всі біжать до річки, Щоб помитися із сна.

А над вечір все затихло, Полягали усі спать, Тільки стежі проходжають Ц ілу ніч вони не сплять.

І знову ідуть у шатра, Убираються у стрій. Вибігають всі на площу, Роблять лави, наче змій.

А дерева шелестять, Наче мовлять якусь річ. Часом пташка стрепенеться Так проходить ціла ніч.

Шатрові рівняють лави Та дають накази їм.

— Чого рухаєшся, друже? Каж у тобі рівно стій! —

А над ранком гаснуть зорі Прокидається дитя ... Юні друзі вибігають, Творять знов нове життя.

Чи весело у таборі? То погляньте лиш самі: Там-то друзі машеруть, Наче справжні лицарі!

Кухарки біжать до кухні, Горшки бренять всі нараз, Газ запалюють у печі, Щоби все було на час.

А сьогодні ватру палим, Летять іскри в небеса, Пісні, жарти та забави . . . Так проходить тут життя. С. К.

Читачі, не будьте в боргу супроти ж урнала

■ А В А Н Г А Р Д . РОЗРАХОВУЙТЕСЯ

СВОЄЧАСНО

ЗА

ОТРИМ АНІ

П Р И М ІР Н И К И Ч Е РЕ З Н А Ш И Х П Р Е Д С Т А В Н И К ІВ !

64

УМ ОВИ

ЗДА і Канада В . Брітанія Австралія Німеччина Бельгія Франція Австрія Південна Америка S

ПЕРЕД ПЛАТИ

— — — —

— — — —

»АВАНГАРДУ«

річно 4 числа

одне число

2 дол.

12 ш іл.

18 ш іл.

6 НМ 80 фр.

8 фр.

40 ш іл.

1.20 дол.

0.50 дол.

3 ш іл.

4/6 ш іл.

1.50 НМ 20 фр.

2 фр.

10 ш іл.

0.30 дол.

інших країнах відповідно до американського д о л я р а . Передплату висилати банковими чеками на адресу: U N IO N DE L A JEUNESSE UKRAIN1ENNE Comite Central' 72, Boulevard Charlemagne, Bruxelles 4, BELGIQUE.

............. e a .............. Ч И Т А Ч А М І К О Л Ь П О Р Т Е Р А М » А В А Н Ґ А Р Д У « В ЗД А Просимо всі грошові розрахунки (передплату, залеглості тощо) за » А вангард» від ниві робити лиш е через Головну У п раву С У М А в Нью Й орку. А д м . » А ванґарду« ДО

Ч И Т А Ч ІВ -П Е Р Е Д П Л А Т Н И К ІВ І К О Л Ь П О Р Т Е Р ІВ » А В А Н Ґ А Р Д У « У В . Б Р ІТ А Н П Просимо всіх передплатників і кольпортерів у В . Брітанії своєчасно розчислятись за отримані ж урн али . Певне число передплатників як і кольпортерів є в постійному задовжепню за ж ур н а л . Щ об оминути зайвих пригадок, просимо негайно роз­ числитись за отримані числа ж урн алу »А в ан ґар д «. Грошові розчислення просимо слати перекресленими грошовими чеками (моні одрерами) на адресу: M r . P . L e n k iw s k y 19 H a m ilt o n R o a d D o llis H ill London, N. W .

10.

............... E a ............... Члени СУМ ! В періодах між появою А В А Н Ґ А Р Д У , К Р И Л А ТИ Х , ЗА П И С О К В И Х О В Н И К А читайте ті українські газети, які відпускають місце для цілих сторінок, редагованих членами СУМ , або обширно інформують про життя і діяльність СУМ !

Підтримуйте українську патріотичну пресу — пропаґатора наших ідей і лучника українців у розпорошенні!

р

З Друкарні ^Української Видавничої Спілки« в Лондоні Printed by the “ Ukrainian Publishers, Lim ited” 200, Liverpool Road, London, N.I.