Авангард (ч.70)

Ш Ш РД ФОТО-ІЛЮСТРОВАНИЙ

ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

■■■■■■■■■■■■■Н ВМ Н Н ВИ И Н Н ІН Н ІН Н Н Н Н Н ВН И

РІК XVII

Ч.: 2 (70)

А ВА Н ГА РД

V A N G U A R D

ж урн а л дл я молоді. О ф іційний п р есови й орган Ц ентральної Управи С пілки У к р а їн ськ ої М олоді. В и х од и т ь щ о три м іс я ц і.

Official Press Organ of the C entral C om m ittee, the Ukrainian Youth Association (in exile). q u a rterly

Р едак ц ій на К о л е ґія : м ґр. Г А Н О В С Ь К И Й Є., ДЕРЕМ ЕН ДА Я., м ір. К О В А Л Ь О.. К ІС Т . , К Р У Ш Е Л Ь Н И Ц Ь К И Й І. (головний р е д а к ­ тор), д -р К У Ш Н іР М., ЛЕНИ К В., м ір . М И К У Л А В., інж . О Л Е С Ь К ІВ В., м ір . О Щ ІІП К О Г., д -р С ТЕ В Е Л Ь С Ь К И Й Б. Редакційне листування і матеріяли надсилати на адресу: »Аванґард«, 4 9 , L in d en G a rd e n s. N o ttin g H ill C a te , L o n d o n , W .2 - , Адреса

E n glan d "A v a n tg a r d e ", 72 B ru x e lle s I V ., B e lg iq u e

Адміністрації:

Bid

C h a r le m a g n e ,

АДРЕСИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ І К Р А Є В И Х УПРАВ СПІЛКИ УКРАЇН СЬКО Ї МОЛОДІ та представників »Аванґарду«: U n io n

de

la

Jeu n esse

U k ra in ie n n e

(Центр,

і

К раева

У прави)

72,

Bid.

B ru x e lle s

C h a r le m a g n e , IV .,

B elg iqu e.

U k ra in ia n A m e r ic a n Y o u th A s s o c ia tio n , In c., P.O. B ox 2 1 1 , C o o p e r S tation , N ew Y o r k 3 , N .Y .

U .S .A .

U k ra in ia n Y o u th A s s o c ia tio n , 1 40 B ath u rst S treet, T o r o n to , O n t .,

Canada.

U k ra in ia n Y o u th A s s o c ia tio n , 4 9 L ind en G a rd e n s, N o ttin g H ill G a te , L o n d o n , W .2 ., G r. Britain.

M r. W . M a y k o w s k y , 5 1 N o rth c o tt R d ., L a lo r P a rk , N .S .W .

A u s tr a lia . “ P ro sv ita ” (S U M ) c. S o le r 5 0 3 9 B u e n os A ir e s , A r g e n tin a

U k ra in isch er Z e p p e lin M iin ch en G e rm a n y U n io n 26,

P aris Sr.

de

rue

67,

la Jeunesse

de

9e,

Jose

Ju g en d v erein ,

Str. 8,

F ra n ce .

P a w ly sch y n ,

C a tia

A lt a

C a lle

T ra n s v e rsa l

C aracas,

U k ra in ie n n e

M o n th o lo n

V is ta , 2A

N - l IB

V e n e z u e la .

Sr

B oh dan

Rua

P iau i,

205

B ilyn sk yj

S ao

P a u lo ,

Brazil

Sr.

Iv.

----

(SUM)

Ap.

3,

L y tv y n o v y c z

C a silla de C o r r e o 7 0 E n c a r n a c io n , P araguay.

^m Один із Осередків СУМ в дефіляді молоді під час маніфестаціїзустрічі українців із ЗДА і Канади на площі Канадійської Національної Виставки в Торонті. (Ф о т о . В ів ч а р у к )

АВАНҐАРД ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

(Наука, знання, література, суспільно-політична думка)

ІЗ ЗМІСТУ І | С тор. | і | Леся Українка: До т о І вариш ів 3 І 2 1 Михайло Кушнір: До 1 завдань С У М -у 4 І S І І . К .: Готуйм ося до | вел и ки х роковин!

10 і 1 | Г. О .: К райовий З’їзд І у Б ельгії . . . .

14 І Z = В и ш кіл ьн о-ви ховн а з у І стріч юнацтва 15 = 1 К .: П ідсумки праці 17 \ Е (н. й .): »С ум івець« 19 І Е = Є . Г .: СУМ і виставка | в Гартф орді 21 і і ї Софія Наумович: Леся І У країнка 23 І Е г О . Коваль і Євген К о 1 новалець на тлі б о = = ротьби за дер ж авн ість 31 І Е : М. Скала-Старицький: І = Г у л а к-А р тем овськ и й і І «З апорож ец ь за Д уЕ ї насм« . . . .

36 Е | Л еся Українка: Надія 41 І Е 1 П авло Савчук: Геній І Ш евченка 42 1 Василь Дубина: М и діти Е 1 козац ького р од у .

47 І І Ольга Мак: За гріхи х І батьків . . . .

48 Е | Ж. Процишин: Весна 58 1 Е ї Б. Лісовецький: На 1 [ вер хови н і А й -П етр і; | Н іч у П арагваї .

62 1 1 Г. О .: П оступ у м ирно= 1 \ м у застосуванні атом = ної ен ерґії на заході S І в 1962 ........................ 63 |

\

{«І»11 n m m n i m u т и і и т и т и п и п т и їм» м п п т 11

Рік X V II______________________Ч.:1 (69) 1963 UjxiuuNIAN CULXUhAL С Е х Ч іи * 26601 m » -R O A D WARREN, ML 48091

Л еся У К Р А ЇН К А

Д о товаришів О, н е за б уду я тих днів на чуж ині, Чуж ої й рідн ої для м ене хати, Де часто так п р и х о д и л о сь мені П ек уч у, гірку п р а вду вислухати. У п ер ш е там мені сув ор ії питання П ер ед очима стали без прикрас; Ті лю ди, щ о в есь вік несли тяжке завдання, К азали: »Г оді нам, тепер черга на вас, На вас, робітники незнані м олодії . . . Та тільки хто ви, д е ? Подайте голос нам! Н евж е ті голоси несміливі, слабкії, Квиління немовлят — належать сп равді вам? Н евж е на всі великії події, На все у вас одна в ідп ов ідь є — М овчання, сл ьози та дитячі мрії? Б іл ьш ні на щ о вам сили н е стає? Н евж е се так? ..« Я мовчки в се приймала; Чим мала я розбить док ор и ці? Мов на позорищ і покинута я стала, 1 краска сором у горіла на л и ц і. . . Щ о ж, браття, мовчите? Чи втішені собою , Щ о вж е й док ори сі вас н е проймуть? Чи так задавлені н евол ею , ж урбою ? Чи, може, маєте я к у я сн іш у путь? Подаймо їм вел и к ую розвагу, Скажім і докажім, щ о ми бойці сами; А ні, то треба мать х о ч ту сум ну од ва гу — Сказать старим бойцям: н е ждіть, н е прийдем ми!

1895 р. З

Н а ш і п р о б ле м и і п р а ц я

ДО ЗАВДАНЬ СУМ-у (II) Д-р Михайло КУШ НІР Голова Виховної Ради Ц У С У М -у

(З доповіді, прочитаній на одному із З’їздів СУМ в Америці) О сн овн и м зм істом , стр и ж н ем н а ш ої п ол іти ч н ої і гр о м а д ськ о ї д ії е зм аган ня до н еза л еж н ої у к р а їн сь к о ї д е р ж а в и . Ц е зм а ­ гання е о д и н ок о ю р а ц ією і оп р авдан н ям н а ш ого перебу­ ван н я на е м іґр а ц ії. З ц ь ого т е ж ви н и к ає наш е намагання сп овн и ти сер ц я і д у ш і н а ш ої м ол оді в із ією х р и с т и я н с ь к о ї і н а ц іон а л ьн ої У к р а їн и та п р а ­ гнення п о л о ж и т и ц ю в із ію в о сн о в у ї х ж и т т я . Т о м у в и х о ­ вання до д ер ж а в и , держ ав­ н и цька осв іта і в и х ов а н н я м у ­ ся т ь за й н я ти ц ен тра л ьн е м ісце в наш ій в и х о в н ій д і ї . П ідн ім аю чи її, ми стави м о со б і завдан н я з а св о їт и наш ій м ол оді пер ек он ан н я, щ о д е р ­ ж а в а не з’я в л я єт ь ся нагло з н ічого, щ о ц е є сп р ава п о в іл ь ­ н ого в н у тр іш н ь о го р осту , як и й м у си ть о х о п и ти ш и р о к і к ол а н а ц ії. І щ о б бул а д ер ж а ва , м у си ть бу ти т е ж народ, н ац ія. А нація не існ у є п оп р осту, 4

тіл ьк и вон а м у си ть ста ва ти ся, м о ж е з а в ж д и н ан ово, з нутра, з в н у т р іш н ь о го нар остан н я, зі зр о ста н н я . Щ о н а в іт ь тут, в і­ д ір в а н і в ід р ід н ого ґр у н т у — ми м ож ем о, ми пови н н і, ми м у ­ сим о п оч а ти б у д у в а ти у к р а їн ­ с ь к у д е р ж а в у в н а с! Щ о д е р ­ ж а в а в н а с — це тверда, це пр а вди ва осн ов а ц іє ї м а й бу т­ н ь о ї у к р а їн с ь к о ї н еза л е ж н о ї с о ­ б о р н о ї дер ж а в и . Щ о д е р ж а в а в н ас — ц е тр и вал и й ф у н д а ­ мент, це за п ор у к а р о с т у й в е ­ личі м а й бу тн ьої з о в н іш н ь о ї держ ави. Щ о д е р ж а в а не є в и к л ю ч н о в и сл ід н о ю к о н ю н к т у ри чи ін тер есів ч у ж и х сил, але пер ед у сім в и сл ід ом в л а сн ої п р а ц і. Щ о д е р ж а в а має гл и ­ бок и й зм исл, гл и бш е значенн я, р озу м ін н я я к о го м и в ж е з а ­ тр а ти л и . Щ о держ ава є, в св о їй дій сн ій істоті, завданням , я к е п еред нами п о ст а в и в Б о г . І к о л и це завданн я є ви к он а н е — тод і д ер ж а в а ст а є н а й ви -

Іцим твор ом л ю д ськ ої сил и. П ідходячи до дер ж а вн и ц ь­ кого ви хован н я наш ої молоді, ми кладем о особливий наго­ л ос на п рисвоєння їй пол ітич­ ної п оста ви . Щ об мати правильне відно­ шення до д ер ж а ви й народу, треба вміти правильно бачити, чати правильний осуд і п ід х ід . Треба мати пол ітичн у поставу, я к у вивчаєм о не з к н и ж ок і к у р сів . Вона п овол і в и тв ор ю ­ ється . К оли студент закінчив м е­ дичні сту д ії з добрим у сп іх ом —- він щ е не є лікарем . В ін стає ним щ ойн о тоді, кол и він здобуд е практичне пізнання зд ор ов ої і х в о р о ї людини, її тіла й її д у ш і. А л е пізнання не тіл ьк и розум ом , бо тоді ці, щ о склали найкращ е іспити, були б найліпш ими лікарям и. Т іл ьки тоді, кол и він має ж и ­ вий к он такт із х в о р о ю л ю д и ­ ною, щ о стоїть перед ним! К о ­ ли він має око, щ о почерез хв ор обл и в і явищ а досягає к о ­ ріння; щ о бачить, як тіло від д у ш і і душ а від тіла х в о р ію т ь . К ол и він має ч утл и ве у х о на те, про щ о говор ять одверто, і на те, щ о д есь там на споді бринить, і на те, щ о затаєне стоїть щ е за цим . Л ікарем є щ ойн о той, х то має в и ч ува ю ч у р уку, вміє певн о схопи ти , сильно й н іж н о в од н оч а с. Х т о має в своєм у серці сповн ену надії бадьор ість, л ікую чу, в и з вол ю ю ч у си л у. Т од і він є

дійсним лікарем . Т оді він має «л ік а р сь к у о с в іт у «. Це саме ст о су єт ь ся й до національно свідом ого, п о-д ер ж а вн и ц ь к и д у ­ м аю ч ого й д ію чого громадяни­ на, до витворення як ого саме й змагає наш е дер ж авн и ц ьке в и х о в а н н я . Саме тільки знан­ ня не вистачає, щ оби зроби ти к о го -н е б у д ь п о-д ер ж а вн и ц ьк и ду м а ю ч ою і д ію ч ою л ю диною . Р озум іється, знання є кон ечне; хто без осн овн и х від ом остей експ ерим ентує на дер ж а ві, той є безвід п овід а л ьн и м . Але в дій сн ості стає м уж ем дер ж а ви щ ойн о той, х то зд об у в а є від­ п овідн у поставу, х т о бачить, щ о саме є »дер ж а ва «, х т о в и ч ува є, щ о є для дер ж а ви к о ­ рисне, а щ о ш кідл и ве; х т о має твор ч у, будую чу, за х и щ а ю ч у дер ж а в н у силу, х т о має п ол і­ ти ч н у п о с т а в у . П олітика означає, щ о народ діє. Щ о він діє зі становищ а св о єї історії, щ о він об сто ю є св ою істоту в цілом у с в іт і. Т ак о т ж е політична постава означає, щ о ми втрим уєм о іст о­ ри чн у п ози ц ію . Щ о ми витри­ м уєм о ситуацію , в я к у п оста ­ вила нас істо р ія . Р озум іється, ми м ож ем о виминути її, ми м о­ ж ем о від н еї за х ов а ти ся і п о­ ринути в особи сте, в ідилічне. М ож н а відійти від ц ього, щ о є, з його утиском , гостр отою і п о га н н ю . П олітична постава означає, щ о ми це бачим о і на себе

берем о.

наслідки

Б ерем о

цього,

що

на

себе

сталося, 5

сп ів в ід п ов ід а л ь н ість за це, щ о н ар од з р о б и в . Щ о несем о с п іл ь ­ не тер п ін н я і сп іл ь н у д о л ю . В у с ь о м у ц ь о м у є п ол іти чн а п оста ва , або її н ем а є. І з а л е ж ­ но в ід ц ь ого, ч и ми її т у т з а ­ бул и , ч и ми її со б і т у т з а с в о ї­ ли, ч и ні, вон а в и я в и т ь ся о п іс ­ ля, або її н е бу д е в к у щ і, в о р га н ізац ії, на з б о р а х , у гр о ­ м а д ськ ій р о б о т і. Б о х т о має п о ­ л іти ч н у п о ст а в у — в н ьом у діє н ар од і д е р ж а в а . А д ер ж а в а в н ас — вон а за р о д ж е н а в ж е в н аш ом у в ід н ош ен н і до д р у ­ зів , д о ба тьк ів , до р ідн и х, до то в а р и ш ів у ш к ол і, в Спілці У к р а їн сь к о ї М ол од і, в п ід п р и ­ є м с т в і .. . Т у т ц е в и р іш у є т ь с я . Б о д е р ж а в а не п ост а є щ ой н о в парл ям ен ті, м ін іст е р ст в і й у ста н ов і, тіл ь к и в ж е в ш кол і, в роди н і, в д и ск у сій н о м у гу р т ­ ку, в п ідп р и єм стві. Х т о її т у т н е б у д у є — я п о б о ю ю ся , щ о в ін і там не бу д е ц ь о го р о ­ бити. П р и ст у п а ю ч и до ор га н іза ц ії держ авниц ької д ії в рамах С У М , ш у к а ю ч и за п р а ви л ьн и ­ ми м етодам и і ф ор м а м и праці в цій діл я н ц і — м уси м о пам ’я ­ тати, щ о м аса гр ом адян н ік о ­ ли н е сп о ст е р іга є д ер ж а в и , її істо т и і за вд а н ь очи м а н а у к и . Н аук а р о зд у м у є п р о д е р ж а в у , але, на ж а л ь , вона зам ало р о з ­ д у м у є п р о ї ї д у х о в у істоту , а гол ов н о п р о д ер ж а в н и й апарат і п оста в л ен і й ом у зов н іш н і з а ­ вд а н н я . Н аук а п е р е т в о р ю є д е р ­ ж а в у в а бстр а к тн і п он яття і з а к о н и . А щ о ті п он яття а б ­ 6

стр а к тн і, від ір ван і в ід д ій с н о с ­ ті, т о й в ч ен і не б е р у т ь до уваги ба га то того, щ о ск р и в а є в со б і дійсне, св іж е ж и т т я д е р ­ ж а в и , я к н а р од н ьої о со б о в о ст и , як ж и т т є в о ї сп іл ь н оти л ю д ей із серцем і зі зм ислам и. Н а т о ­ м ість гром адянин, щ о п о ч у в а є с е б е ч л ен ом д е р ж а в и , б а ч и ть держ аву к он к р етн о, зм и сл ов о, тіл есн о, з тіл ом і к р о в ’ю , як ж и т т є в у к о н е ч н іст ь у с іх г р о ­ мадян, як в и тв ір т іє ї к о н е ч н ссти . Т а к ба ч а ть її т а к о ж п оет і м и стец ь. І тіл ьк и так п ови н ен ди ви ти ся на н еї н а ­ р одн ій о св ітн ій р обітн и к , а в н а ш ом у в и п а д к у — в и х о в н и к . Т а к до н еї він п ови н ен н абл и ­ ж а ти ся , я к щ о він х о ч е в и х о ­ в а ти ю н а к а для д е р ж а в и , с е б ­ то, я к щ о в ін х о ч е п о в е ст и й о го д о д у ш е в н о го п е р е ж и т т я д е р ­ ж а в и , щ о б в ін з д о б у в д у х о в е , в н у т р іш н є від н ош ен н я до д е р ­ ж а в и , як од н о го з н а й біл ьш и х к у л ь т у р н и х с к а р б ів . Т іл ь к и гаряча лю бов до сп іл ь н оти дол і, до с в о г о к р о в ’ю і д у х о м р ід н ого н а р од у, м о ж е п ер етв ор и ти в ід ір в а н у од и н и ­ ц ю , м еш канця, — в п р а в д и в о ­ го, ж и в о го гр о м а д я н и н а . В г р о ­ мадянина, дл я я к о го сп іл ь н ота ж и т т я і л ю б о в и в с іх гром адян є ц а р ств ом д уш і, ж и т т єв и м к о ­ лом, щ о в и р оста є ор га н іч н о та з п р и р од н ої н е обх ід н ости , в и ­ р о ст а є з д у х у і сер ц я гром адян, як да л ьш е і в и щ е ж и ття , як їх сп іл ь н отн е ж и т т я , я к о м у в о ­ ни д о б р о в іл ь н о ж е р т в у ю т ь с я , і

н яком у вони прагнуть віднай­ ти себе збагаченими. Т аку л ю бов і такі ідеї м ож е вбудувати, плекати й р озгор ­ тати в громаді тільки народня освіта, тільки о св ітн ь о -в и х о в на праця в стислом у значенні. Бо тільки вона викодить від переж ивання і веде до п ере­ ж ивання, до глибш ого д у х о в о ­ го зв ор у ш ен н я . П ереж ивання це її одинокий за сіб. У країнський народ впр од овж стол іть у переж иванні та у спільном у пізнаванні п ер еж и ття ж и в о ї у к р а їн ськ ої народности плекав і з покоління в п о­ коління передавав св оє м огут­ нє держ авниц ьке і національне ж иття, як святу, Б огом дану спадщ ину, як святий вогон ь. Для нього, для народу, щ о не знав ні письма, ні н аукової мудрости, і для його невчених провідників — держ авна, на­ родня і ж и ттєва спільнота в т і­ л ю валася в його національних богах, в його великих і малих героях, зр од ж ен и х із власної крови; вони ж или в постатях поезії, у співі і в пісні, в дум ах і к а зк а х . М іт висл овлю вав святе, релігійне, в я к е глибо­ кими коріннями вростала та­ кож держ авна, національна, народня ц іл іст ь . Н арод бачив спільноту свого цілого ж и ття втілену в мові, в народніх зв и ­ ч а я х і обичаях, в нош і та х а т ­ ньом у устаткуванн і, в зброї, в м истецтві. Ця нац іонал ьн о-загал ьногро­

мадянська народність є п ер еж ерта, р о з’їдж ен а раціоналізмом, що намагається в се схопи ти і передати поняттями і знан­ ням . Н ародність тільки у сп о­ стеріганні, в передчуттях, в дум ах і почуван нях наївного народу м ож е з п у п ’янка р о з­ цвісти зн ову в цар ство д у ­ ш і; з пуп’янка, як ого не м о ж ­ на роздирати, а який треба довести до того, щ об він р о з­ кр и в ся в ф ор м і народности. П одібно і ми мусимо зіпсоване і втрачене добро гром адського д у х а та спільного ж и ття зн ову пробудити цим самим ш ляхом , яким воно кол ись постало і з природної потреби р озвивалось д овго перед всіма м іркування­ ми про держ аву, її завдання і доц іл ьн ість. Саме ш л яхом пе­ реж ивання і пізнання п ер еж и ття цих обр а зови х втілень, про які я в ж е згадав. Н е тіл ь­ ки, щ об пробудити ідею д ер ­ ж ави, як ж и ттєв ого кола к о ж ­ ного громадянина, але та к ож , щ об спонукати вол ю до сам о­ визначення в л ю бові до народу і краю , до ж и ттєв ої спільноти громади, нації, д е р ж а в и . Т а­ кий рід дер ж авн и ц ької освіти і виховання, вихованн я до дер­ ж ави, йде цими самими ш л я­ хами, на як и х родина, цей праобраз у с іх ж и ттєв и х сп іл ь­ нот, р озвивається духово у співпереж иванні дитиною ідей родини, в обличчі переж ивань батька, матері, братів і се стер . Він

іде

ш л яхом

радости,

що 7

в и п л и в а є зі сп ів тв ор ен н я в р о д и н і. В ін ід е ш л я х о м т в о р ­ ч ої, са м о ж е р т о в н о ї л ю бови , яка у т о т о ж н ю є т ь с я з тим, щ о її збагачує. О т ж е д ер ж а в н и ц ь к а осв іта і в и хова н н я , я к ш л я х , стан і оста точ н а мета, є дл я нас в н у т ­ р іш н ім п ер еж и тт я м з р о д ж е н о ї з нами сп іл ь н оти д ол і в с іх у д ер ж а в н ій сп іл ь н о т і. Є п е р е ­ ж и ття м , а ф ір м а ц ією й ох оч и м , радісн и м гр ом а д ськ и м діянням, прагн ен н ям у с іх сол ід а р н и х ж и т т є в и х сил і ж и т т є в о ї в ол і д о д е р ж а в н о ї сп іл ь н о т и . В наш ій д ер ж а в н и ц ьк ій о с в і­ ті і в и х ова н н і м усим о, о т ж е , за н ех а ти п ер ец ін ю в а ти знання і п осер ед н и ц тв о знання, яке в и су ш и л о і зр о б и л о б езп л ід н ою н аш у ш к іл ь н у осв іт у , а т а к о ж , ч асти н н о, р ел ігій н у о с в іт у . П е­ р е д у м о в о ю прац і в и х о в н и к а є вл а сн е п ізнанн я п ер еж и ття , бо п е р е ж и тт я і за св оєн н я п е р е ­ ж и т т я є н а й усп іш н іш ою ф о р ­ м о ю і за собом о св іт и . А н аш е в л а сн е п ізнанн я п е р е ж и ття п р о б у д ж у є т ь с я щ ой н о при о гл я ­ дан ні в тіл ен ь н а ш ого су сп іл ь ­ н ого ж и т т я в у с іх га л у зя х п л я сти ч н ого м и стец тва, о со б л и в о в р ід н и х пам ’я тн и к а х і н а ц іо­ н ал ьн и х м у з е я х ; у з в и ч а я х і о б р я д а х ; у п о ст а т я х іс т о р ії н а­ р о д у ; в н а р од н ій п о е з ії в ’я за ­ н о ю і н ев ’я за н ою м ов ою , в на­ р одн ій пісн і і м у з и ц і. Х ~ о п е р е ж и в у глибині д у ш і д у х о в у к р и з у у к р а їн сь к о го н а­ роду, а в се ж та ки в ір и ть у й ого в ел и к е призн ачення, — 8

той в ід ч у є себе п р и н евол ен и м д о ш у к у в а т и ся нац іонал ь н о г о ж и т т я св о го н а р од у в гл и бш и х к о р е н я х , н іж р о з у м о в і і р о з ­ су д л и в і м ір куван н я , щ о за й ­ м а ю т ь ся потр ебам и б у д н я . Т а ­ к о м у рел ігій н ом у п ер еж и в а н н ю в е л и к е м и стец тв о б у д е м у сіти ви зн а ч и ти і сл ов о, і т о н . А л е , н е за л е ж н о в ід т о го , п ор и в а ю ч а бр а тн я л ю бов , щ о ж и в е з л ю ­ бов и Б ога, буде м у сіти о д у ш ев и ти й п ідн ести н аш е с у с ­ п іл ьн е ж и т т я . Я зу п и н и в ся д о в ш е над п р о б ­ л ем ою д е р ж а в н и ц ь к о ї о с в іт и і ви хова н н я , але це не оди н ока діл я н ка наш ого о с в іт н ь о -в и х о в к о г о д іл а . О сн о в о ю ц іл ої о с в іт н ь о ї б у ­ дівл і, цем ентом, щ о л у ч и т ь у сі --д іл я н к и є, безсу м н ів н о, к н и ж к а . А п обіч к н и ж к и — ч а соп и с, доп овіді, л екції, к у р ­ си — є не м енш в а ж н и м и ф о р ­ мами п р а ц і. З р ізн и ч к ов а н і з а ц ; кавл ен н я ч л ен ів СУМ му­ ся т ь бу ти сх о п л е н і в ок р ем і сп іл ьн оти праці (сам одія л ьн і гур тк и ), я к і з р о д ж е н и й ін тер ес д о д а н ої п робл ем и п о гл и б л ю ­ ю т ь та з в ’я з у ю т ь із б е з п е р е р ивни м л анцю гом л ю дського зн а н н я . Ц е завдан н я са м о о с в і­ ти, са м о о св іт н іх і са м од ія л ьн и х г у р т к ів . О р га н ізова н і гри, о р га н ізо в а ­ ні т о в а р и сь к і забави , т о в а р и сь ­ к і сх оди н и , в ід п оч и н к о в і і в и ш к іл ь н і табори, е к ск у р сії, на­ ціон ал ьн і свята, р ок ов и н и , с в я ­ точ н і сх од и н и — п ід го т о в л я ю т ь і в и х о в у ю т ь до г у р т о в о ї п рац і,

ді иідчування спільноти, в е ­ дуть, на осн ов і сп іл ьн ого п е­ реж инання, сп іл ьн о п е р е ж и то ї і Мі.ції. до перетопл енн я си п к ої громади в злучен ий спільними му імами, спільним и прагнення­ ми гурт. Прегарні ви х ов н і м ож л и в ості дпг сум ів ськ и й ам аторськ и й теа тр . З в ’язаний сп іл ьн о п е р е ­ ж итими естетичним и враж ен­ ії її ми гурт — л егко вести до розум іння п отр еби сл у ж б и в и ­ щ ому ід еа л ові. О бставина, щ о і умівець, член гуртка, м усить П етіастереж н о п ід п ор я д к ов у в а ­ тися ролі р еж и сер а , щ о він м усить ум іти п еречеркати себе, щ об давати автор ом задум ан у п остать — ств о р ю є д р у гу гр у ­ пу в и х ов н и х м ож л и востей , які доп ом агаю ть в и х ов а ти сум івця до п о сл у х у , дисципліни та с а м овідреченого перечеркан ня с є Пе для добр а зага л у. Далі ама­ тор ськ и й театральний гур ток дас н а год у для тв ор ч ого в и с казу сум івц я, для за сп ок оєн н я

й ого тв о р ч о ї туги, для д о п о в ­ нення й ого ж и ття в діл і м и с­ т е ц ь к и х уподобан ь, дл я п р о б у ­ д ж ен н я н о в и х п отр еб і надання п ов н іш ого ви р а зу пош и р ен ом у в н у тр іш н ьом у зм и сл ов і. П реваж н и м чин н иком в о р ­ ган ізації сп іл ьн отн ого з в ’язк у, к л ю ч ем до в н у тр іш н ьої істоти, за собом до ф о р м у ю ч и х емоцій — є м узика і с п ів . І, вр еш ті, д у ж е ва ж н а діл я н ­ ка в и х о в н о го діла — в и х о в а н ­ ня при доп ом озі тіла — ф із ­ к у л ьту р н а праця — ш лях і за сіб до ф ор м ува н н я х а р а к т е ­ р ів і в о л ь о в о ї л ю дини. О р га н ізу ю ч и всі ці ділянки о св іт н ь о ї праці — су м ів ськ і о св ітн і р обітн и ки пови нні мати на оці два осн овн і типи праці, а сам е: 1) ек стен си в н у осв ітн ю працю , прац ю п р оп аґандивного х а р а к тер у , на п отр ебу і м іру ш и р ок и х мас і 2) ін тенсивну осв ітн ю працю , п огл и б л ен у і при зн ачен у для невел икого гурта л ю д е й .

9

ГОТУЙМОСЯ ДО ВЕЛИКИХ РОКОВИН І Н еп овн и й р ік в ід д іл я є н ас в ід д р у го го т и ж н я б ер езн я 1964 р о ­ к у, к ол и т о в с я у к р а їн сь к а н а ­ ція в р із н и х ф о р м а х в ід зн а ч а ­ тим е 150-річчя з дн я н а р о д ж е н ­ н я ген ія л ьн ого п оета і н а ц іо­ н а л ьн ого м и слител я, Т ар аса Ш ев ч ен к а . У к р а їн ц і в м о с к о в ­ сь к ій н ев ол і і ті, щ о р о з п о р о ­ ш ен і »в р а ж о ю си л о ю « п о ціл ом у Б о ж о м у світі, б у д у т ь в о с о б л и ­ віш и й , н іж б у д ь к ол и д осі, с п о ­ сіб в ш а н ов у в а т и н евм и р ущ у п ам ’я ть В ел и к ого К о бза р я . Я к д о д ж е р ел а ц іл ю щ о ї і ч у д о т в о р ­ н ої води, ми будем о п р и х од и ти в ті дн і до д у х о в о ї спадщ ин и н а ш ого н а ц іон ал ьн ого п р о р о к а і від н ов л я ти в ній наш і д у х о в і сили.

на Ч ер н еч ій (Т а р а сов ій ) гор і біл я К а н ева , бо щ е д о сі, т а к я к за ч а сів Т араса, в о р о г л ю т и й з п ів н о ч і п а н у є над м о ги л о ю К о б ­ за р я і над ц іл о ю зем л ею у к р а ­ їн сь к о ю . Н іх т о з н а с не з м о ж е в ід в ід а ти р од и н н и х м ісц е в о ст е й та не огл ян е ти х п р о с т о р ів с в я ­ т о ї у к р а їн с ь к о ї зем лі, по я к и х бігав к о л и сь малий Т а р а с, де п р ол и л и ся й ого п е р ш і сл ь о з и і м ол и тви гар яч і в т у з і за в о л е ю ; не п оба чи м о ми і т и х м у зеїв , де з б е р іга ю т ь ся

д о р о гі

пам ’я т к и

з

ч а сів Ш ев ч ен к а і п р о Ш е в ч е н ­ ка, я к и х , на щ а стя, щ е не зн и ­ щ ила в ор ож а м осковська р у к а ­ п р и й д е т ь ся

ці

в е л и к і р ок ов и н и в ід зн а ч а ти

том у

то

нам

на

ч у ж и н і, в н еви гідн и х, але в с е ж

Р азом з інш им и членам и н а­ ш о ї нації, чл ен и С п іл ки У к р а ­

таки в іл ь н и х для н а ш о ї д ія л ь -

їн с ь к о ї М ол од і на ч у ж и н і в ті

в и к о р и ст а т и п о в н іст ю

ці у м о в и

дн і в ід д а д у ть ш а н у Т а р а со в і в

і

в е л и к о го

та к ій мірі, на я к у м о ж у т ь з д о ­

св я та

бу т и ся тіл ьк и сер ц е і запал м о ­

в у ю ч и для ц ь о го ч а с, як и й за ­

лоді. Н а п р ев ел и к и й ж а л ь і не

л и ш и в ся

з

не

Й де про те, щ о б чл ен и С п іл ки

з м о ж е одинцем , чи цілими о с е ­

У к р а їн с ь к о ї М ол од і у в с іх к р а ї­

р едк ам и і н а віть край ови м и о р ­

нах

ган ізаціям и С У М в и їх а т и на д о ­

не в оди н день, т о х о ч в то м у

р о г у в сь о м у у к р а їн сь к о м у н а р о ­

са м ом у ти ж н і, в у р о ч и ст ій , але

д ов і

при

10

н а ш ої

вини, н іх т о

м оги л у

Т а р аса

з

нас

Ш ев ч ен к а

н о ст и у м ов а х . І то м у ми м у си м о п р и готу в а ти ся

до

як н а й к ра щ е, до бер езн я

в и к о р и ст о ­ 1964 р о к у .

п осел ен н я у к р а їн ц ів , я к щ о

том у

я к н а й р ізн ом а н ітн іш ій

ф ормі, відзначили 150-річчя з дня народж ення Т араса Ш е в ­ ченка. А не, як, на превеликий ж;іль, у нас загально прийнято и день вел и ки х р окови н почи­ нати скликати ком ітети щ ойно для планування програми і під­ готування свята. 'Рут я д озвол ю собі піддати кілька дум ок про те, як і щ о погрібно бул о б в ж е тепер п о ­ чати робити в О середках СУМ і гуртках ю н и х членів СУМ для гідної зу стр іч і і відзначення па­ м’яті В еликого К обзаря. Я сп о ­ ді паюся, щ о та к ож і інш і члени СУМ сх о ч у ть в такій чи інш ій ф ормі поділитися своїм и дум ­ ками на цю тему та тим д оп о­ м ож уть керівникам О середків і ниж чих та вищ их клітин СУМ н їх плянуванні і підготуванні до вел икого свята.

через нас м ож уть познайом и­ тися з Тарасом, вивчити його ж и ття і творчість, і логічно у с ­ відомити собі чим він був, є і буде для у к р а їн ськ ої нації. О тж е, це значить, щ о доросл і члени СУМ, а особл и во в и х о в а ­ телі ю нацтва СУМ, повинні в ж е тепер почати в ід свіж ува ти св ої власні відом ості і знання про геніяльного пророка У країни — Тараса Ш евченка, — щ об вони могли це передати своїм юним друзям у ш и рок о розгорнен ій кампанії підготування членів СУМ до березня 1964 р. К ам п а­ нію підготування до Ш ев ч ен к ів ­ ськ и х р окови н треба розпочати в ж е тепер, не гаю чи часу, бо я особи сто не вірю , щ о до події т а к ої величини і значення м о ж ­ на належ но підготуватися на п ротязі д ев’яти — ш ости місяців.

На мою дум ку, щ об могти на­ леж но відзначити роковини і вш анувати чи ю сь пам’ять, — треба сп ер ш у добре усвідом ити собі, знати кого і за щ о ми вш а ­ новуємо. Свідоме зрозуміння в е ­ личі дан ої людини, її заслуг

програми гур тк ов и х сходи н, тр е­ ба бул о б відвести якийсь час для ш евченкіяди, щ об кож ни й юний член СУМ познайом ився в сприємливій ф орм і з ж иттям і

перед нацією сам овільно з б у ­ дить у м асі лю дей пош ану і л ю ­

значенням для нас Тараса Ш е в ­ ченка. Старш і ю наки і ю начки

бов. К ол и це в ж е не стосу ється до стар ш и х членів СУМ, які ба ­

повинні познайомитися в ж е т а ­ к о ж і з твор ч істю К обзаря. В и в ­

гато знаю ть за Ш евченка (хоч і

чення ж и ття і твор чости Тараса

не в сі щ е належ но розум ію ть ного значення для нації), то в о ­

Ш евченка найкращ е з в ’язати з

но д у ж е актуальним є у відно­

знань на святочн и х зібран нях і

шенні до ю н и х членів СУМ, на­

концертах, присвячених 150-річ-

р одж ен их на чуж ині, які тільки

чю з дня народж енн я Ш евчен ­

Я

думаю, щ о побіч

означеною

метою

—

буденної

пописом

11

ка. Ц і поп и си м у ся ть мати р із н о ­ м ан ітну ф ор м у , я к к о р о т к і р е ­ ф ер ати , м и стец ьк е читанн я і д е кл ям уван н я п оети ч н и х і п р о з о ­ в и х т в ор ів Т ар аса Ш ев ч ен к а , со л ь ов и й і х о р о в и й сп ів п ісен ь на сл ова Ш ев ч ен к а , ін сц ен ізац ія т в о р ів Ш ев ч ен к а або, де дл я ц ь о го є м о ж л и в ост і, повна сц е ­ нічна п оста н ов к а т а к и х тв ор ів , я к »Н азар С тод ол я «, а н авіть оп ер а »К а тер и н а « на сл ов а Ш ев ч ен к а . В п р оц е сі готуван н я д о т а к и х п оп и сів у к р а їн сь к и й д о р іст бу д е мати д о б р у н а году п озн а й ом и ти ся з т в о р ч іст ю Ш е в ­ ченка, зр озу м іти її п р ов ід н у д у м к у і п ол ю би ти ї ї а втор а та й ого Б атьк івщ и н у . П ід ч а с п ідготува н н я д о 150р іч ч я з дн я н а р од ж ен н я Т а р а са Ш ев ч ен к а бу д е н ай кращ а н а го­ да сп ор я ди ти в О се р е д к а х СУМ , де є вл асн і або загал ьн і у к р а їн ­ с ь к і дом івки , збір к и видань т в о ­ р ів Ш ев ч ен к а і п р о Ш ев ч ен к а в р ізн и х м ов ах . В т а к и х д о м ів ­ к а х м ож н а т а к о ж в л а ш ту в а ти п остій н і або тіл ьк и ти м ч а сов і ви ста в к и тв ор ів ю н и х ч л ен ів С У М , а т е ж і ста р ш и х , і д о с в ід ­ ч ен и х в ж е м и стц ів у р ізн и х га ­ л у зя х , п р и свя ч ен і Ш е в ч ен к ов і. М одел і Т а р а со в о ї хати, іл ю с т ­ рац ії до й ого т в о р ів і п одій в Т а р а сов ом у ж и тті, п ор тр ети п оета

на

пол отн і,

пап ері

і

в

ск у л ьп ту р і, пи сані членам и СУМ т вор и

про

поета,

й ого

добу

і

ти поета м ож на зр об и ти у я в о ю і р укам и м ол оди х у к р а їн ц ів для т а к и х ви ставок. Я о со б и ст о х о т ів би бачити, щ о ЦУ, або я к а сь з К р а й о в и х У п р а в С У М , зам овил а в к о г о сь із н а ш и х н а й к р а щ и х м ал ярів в ел и ки й п ор тр ет Т ар аса Ш е в ­ ченка, п р и ур оч ен и й до 150-річчя з дн я н а р од ж ен н я Т араса. Т а ­ к и й п ор тр ет м ож н а бул о б в и к о ­ р и ста ти дл я придбанн я ф о н д ів на я к у сь в и бр ан у ш л я х е т н у в с е ­ у к р а їн сь к у ціль у м о в н о ю л іц и та ц іею п ор тр ету м іж у к р а їн ц я ­ ми за к ор д он ом У кр а їн и , а п о ­ тім п ередати п о р т р е т на п р и ­ л ю д н е п е р ех ов а н н я в я к о м у сь м у з е ї чи картин ній ґа л ер ії. Я н е м аю сум н іву, щ о в а р т іст ь та к о го п ор тр ету , я к істо р и ч н о го і м и с­ т е ц ь к о го предм ету, зр о ст а л а б з к о ж н и м р оком . Н е тр еба н а в іть і

гов ор и ти я к у

Н ац іон ал ьн ого

та ки й

М узею

Т.

Ш ев­

ч ен к а у віл ьн ом у К и єві, я к д а ­ р у н о к у к р а їн с ь к о ї м ол оді в д ія сп ор і в

150-річчя

з дн я

наро­

д ж ен н я К обза р я . М и ст е ц ь к і в ід ­ би тк и

та к о го

портрету

м ож н а

б у л о б ви дати м асови м ти р а ж ем д л я щ оден н ого в ж и т к у

о р га н і­

заціям и і окрем им и чл енам и н а ­ ш о ї спільноти. С ам озрозум іл о, 150-річчя з дня н а р од ж ен н я Ш ев ч ен к а С пілка

У к р а їн у — ц е л и ш е к іл ь к а п р и ­

У к р а їн сь к о ї

кл адів того, щ о на тлі т в о р ч о с -

в ід зн а ч и ти

12

в а р т іст ь

п ор тр ет стан ови в би к о л и сь для

М олоді також

і

пови н н а друком

в

ікійсь, досі небувалій, формі. Я особи сто маю багато уявлень щодо такого видання і годі їх mix тут переказувати. Треба, щоб Центральна Управа, не га­ ючи часу, зібралася на нараду і вирішила конкретну форму ипдання, обміркувавши свої можливості. Я не люблю блукати по світі Фантазії, але цим разом хочу іиісловити, в добрій вірі, майже Фантастичне побажання в на­ шій дійсності. Я хотів би почу­ ти і побачити на власні очі, що п 150-річчя з дня народження нашого національного пророка і пробудителя всі українські пат­ ріотичні політичні, наукові, гро­ мадські, молодечі і інші орга­ нізації та установи підписали ■рочистий національний ковепант, якого зміст заключався б у тому, що так довго, як довго Україна перебуватиме в неволі,

щ о спільно » сталить о б у х « на на­ ш и х в ор огів ! Я х о т ів би бачити, щ о та к у єдн ість не тіл ьк и бл а гос­ л овили б, а й ініцію вал и б ієра р хії наш и х д в о х Ц ерков. Я у я в л я ю собі скіл ьки радости бул о б в у к р а їн ськ о м у світі і яка н еп р освітн о чорна ж а л оба запала б над наш ими ворогами, як би сповн и лося це моє «ф а н т а ст и ч ­ не» баж ання. І чи тіл ьки м оє? »Обніміте ж, брати мої, Н айм енш ого брата, Н еха й мати усм іхнет ься, Заплакана мати . . . « Я переконаний, щ о поки воно не сп овн и ться, доти ми ж и т и ­ мемо в світі наш их гр уп ови х ф антазій , в ор оги наш і затирати­ м уть р у к и з вел и кої радости, а У країна, як була, та к і зал и ­ ш атим еться в неволі.

шіступатимемо єдиним фронтом,

150-річчя народж енн я Т араса Ш евч ен ка пови нно дл я нас стати не тіл ьк и нагодою для в ід св іж е н ­ ня н а ш и х н а ц іон а л ьн о-в и зв ол ь­

Поротимемося спільними засоба­

ни х револ ю ц ій н и х д у х о в и х сил, а

псі ми в українських справах

ми і прямуватимемо до єдиної ме­

й перелом овим моментом у наш ій

н і. Хай наше кровне споріднення

п си хіці,

і Шевченківський дух перемо­

ду м а н н і.

ж уть над вузькими, партійними,

н аш ом у

національному

Спілка У к р а їн ськ ої М олоді, як

асто ворожими українській на­

н ай здоровіш а

ції чужими ідеологіями і докт­

національного організму, м усить

частина

наш ого

ринами, і об’єднають нас у мрія-

бути в цьом у аванґардом !

пу колись Шевченком громаду,

(І.

К.)

13

С У М У Б Е Л Ь ГІЇ Крайовий З’їзд СУМ-у К р а й о в и й З ’їзд С У М у Б е л ь гії в ід б у в а є т ь ся щ о р о к у в м іся ц і к вітн і. Ц ь ого р о к у він в ід б у в с я 7 к в іт н я в б у д и н к у У Д К в Б р ю с ­ сел і. Ч л ен ів та ю н а ц тв о С У М п р ед ста в л я л и 19 д ел ега тів в ід 10-ти О сер ед к ів , а кр ім т о го на З ’їзд п р и їх а л о ч и м ало а к т и в н и х су м ів ц ів у х а р а к т е р і зв и ч а й н и х у ч а сн и к ів . М іж дел егатам и в и д ­ но бул о та к ож д ор остаю ч у м о­ л одь, щ о сам е п е р е х о д и т ь з ю н а ц тва в д ій сн і ч л ен и СУ М . П ісл я з в іт ів К р а й о в о ї У п р а в и і д ел ега тів в ід О се р ед к ів , р о з ­ в и н у л а ся д овга д и с к у с ія над різн и м и пи тан ням и, з в ’язани м и з с у м ів с ь к о ю прац ею . Д и ск у сія б у л а д у ж е д іл ова , х о ч м ісцям и т р о х и гостр а, щ о св ід ч и л о, щ о п р ед ста в н и к и С У М б о л ію т ь в с іми нед отягн ен н ям и , я к і п о д е к у ­ ди стр іч а ю ть ся . Г о л ов н у у в а гу в д и с к у с ії з в е р ­ та л о ся на в п р о в а д ж е н н я си сте м и р о їв в ю н а ц тв і, п р а в и л ьн и к а са м од ія л ь н и х груп, в и ш к о л у в и х о в н и к ів , с у м ів с ь к и х видан ь, а зок р ем а ж у р н а л а »К р и л а т і« і ін. П р и су тн і з а сл у х а л и з ц ік а ­ в іст ю з в іт н у д о п о в ід ь у с т у п а ю ­ ч о го гол ов и О. К о в а л я , щ о б у в т а к о ж п р ед сід н и к о м зб о р ів . До п р ези д ії З ’їз д у в х о д и л и щ е : Ю . В а сю т а ■— за сту п н и к , та панна О ля К о з и ц ь к а і В. Г о л у б — сек р ета р і.

14

Н а З ’їз д і р іш е н о в п р ов а д и ти н о в і за со б и ст и м у л у п р а ц і в ю н а ц тв і, а саме — п е р е х о д о в и й п р а п ор ю н о го СУ М , як и й на н а ­ ст у п н о м у З ’їзд і о д е р ж и т ь О с е р е ­ док , щ о б у д е н а й к р а щ е в е ст и п р а ц ю з ю н а ц твом . Т а к о ж п р и й ­ н я то п о ст а н о в у , що ю нацтво С У М п ови н н о бр а т и о р га н із о в а ­ н у у ч а с т ь у С л у ж б і Б о ж ій св о го в ір о в и зн а н н я в с у м ів с ь к и х о д ­ ност роях. З ’їзд в и сл а в п р и в іт М и т р о п о ­ л и т о в і К и р Й о с и ф о в і С л іп ом у та у с ій Ієр а р х ії, п о ч е сн о м у ч л е ­ н о в і С У М п р оф . Г. В а щ е н к о в і та с х в а л и в р е з о л ю ц ії і п о ст а н о ­ ви. М іж інш им, р іш е н о у п о р я д ­ к у в а т и в к л а д к и ю н ац тва. К о ж ­ ний чл ен С У М і ю н а ц тв а С У М з о б о в ’язан и й в п л а ч у в а ти ч л е н ­ с ь к у вк л а дк у. НОВИЙ ГОЛ ОВА К У К р а й о в у У п р а в у на н а ст у п н у к а д е н ц ію обр а н о м а й ж е з са м и х м о л о д и х су м ів ц ів : Г. О щ и п к о — гол ова , І. Л ев и ц ьк и й — з а с т у п ­ ни к, чл ен и К У : Г. П а н ч у к , В. Д е р е в ’ян ка, Б. Д ибайл о, І. О х р и м ови ч, М . К у р л я к . К о н т р о л ь ­ на к о м ісія : О. К о в а л ь — гол ов а , М . Х о м а і Г. К о в т к о — чл ени. Т о в а р и сь к и й с у д : д - р В. П о п о ­ в и ч — гол ова , о. д - р Б. К у р и л а с і М . К о г у т — члени. З ’їзд за к ін ч е н о від сп ів а н н я м ги м н у »Н е п ор а «. г. О.

Вишкільно-виховна зустріч старшого юнацтва П охилою д ор іж к ою понад гар­ ним озером розтягн ул и ся пари і гуртки су м ів ськ ого юнацтва, прямую чи до бел ьгій ськ ого б у ­ ди нку м ол оді на триденний в и ­ ні кільний кур с. К ол о 50 у ч а с­ ників у віці 15-20 р оків, з р із ­ них м ісцевостей Б ельгії, хл опці і дівчата, ввійш ли до гарних за­ чудувань на самом у в е р х у не­ великої височини під Б р ю с с е лею. Це туристична м ісцевість Ж енваль. Д овкола готелі, віллі, городи, садки. З км. від станції, які ми з р о ­ били п іхотою , не д у ж е нас в т о ­ мили. О пинивш ися на великом у п одвір’ї, л ю буєм ося краєвидом, идихуєм о глибоко св іж е п ід­ м іське п овітря та радіємо в е с ­ ною. І дійсно, сьогодн і в ж е 19 квітня, а в нас це лиш е перш ий теплий, соняш ний, весняний день. П огода нам дописала, н е­ наче р адію чи з наш ої зустрічі. Р адіємо й ми. М ісц евість гарна, приміщ ення та к ож , настрій в е с­ няний. Цей буди н ок призначений в и ­ кл ю чно для ви ш к ол у керівників молоді. Т у т і гарна їдальня, і велика заля, і все інш е потрібне випосаж ен ня. Н аш а зу стр іч має якраз за м ету підготовл яти м ай­ бу тн іх в и х овн и к ів Ю СУМ. О с­ нову СУМ твор и ть тепер ю н а ц ­ тво, том у й в и ховн и ки для нього повинні вер бува ти ся з ю нацтва. П олагодивш и за годину всі

техн ічн і справи, ми зібрал ися у великій залі на відкриття. З у ст ­ річ від кр и в д. Г. О щ ипко, голова К р а й ов ої У прави СУМ , вітаю чи учасників. К ож н и й з нас од ер ­ ж а в відтак програм у зайнять й за взято її студію є, п ід р а х о в у ю ­ чи час сти сл и х зайнять і р о з ­ ваг, як це, звичайно, л ю бл ять робити ш кол ярі. А л е в програм і не бр а кує нічого. Є тут л екції на загальні теми, про вел икі п о­ статі і п одії наш ої істор ії, як и х роковин и відзначаєм о в цьом у році, а сам е: полк. Є. К о н о в а л ь ця, Л есі У країн ки і гол оду в Україні. Д оповіді пр о ни х в и го­ л осили д. О. К ова л ь і пані інж.

3. В итязь. П ро в и х ов н і п р обл е­ ми, л ітер а туру і х р и сти я н ськи й світогляд доп овідав о. д -р Б. К урил ас, наш капелян, ви х ов н и к та педагог з »к р ов и і кости «. Л екцію п р о у к р а їн ськ е м и стец­ тво дав д. д -р В. П опович, іл ю ст ­ р у ю ч и діяпозитивами. С ум івськ у пробл ем атику та Ю СУМ о б го ­ вор ю вал и дд. Г. О щ ипко і І. Л евицький, а лекцію пр о наглі ви ­ падки і пер ш у пом іч зробила панна Оля Л ощ енко. А л е виховна зу стр іч — це не лиш е сама наука, а т а к о ж к у л ь ­ тур н і розваги, забави, розм ови. Ц я частина програм и від бувал а­ ся вечорами. П ерш ого вечора оглядали ми діяпозити ви у к р а ­ їн сь к и х міст, пам’ятн иків і к р а є­ видів, зокрем а у к р а їн ськ і ц е р к ­ 15

ви, а д р у го го в еч о р а в л а ш т о в а ­ но т о в а р и сь к у з а б а в у з танцями. В н ед іл ю , тр етій ден ь зу ст р іч і, в сі су м івц і в зя л и у ч а с т ь у С л у ж ­ бі Б о ж ій , я к у від п р а в и в о. В ан Ґ ан зен він к ел ь. З а н а у к ою , р озв а га м и й р о з ­ м овам и тр и дн і м и нули б л и ск а в ­ к о ю й тр еба б у л о гот о в и т и сь д о повороту дом ів. С у м ів ськ и м и сп р авам и ми ж и л и т у т щ одн я, а теп ер у с в о їх О се р е д к а х л и ш е в н ед іл ю зм о ж е м о п р а ц ю в а ти д л я н а ш ої ор га н іза ц ії. З а тр и д н і ми ба га то н а вч и л и ся пр о н аш нарід, п огл и би л и св ій с у м ів с ь к и й св іт о гл я д та од е р ж а л и в к а ­ з ів к и я к в е ст и п р а ц ю Ю СУ М . А л е чи б а га то з нас зм о ж е ста ти в и х о в н и к а м и ? В и х о в н и к м у си т ь т а к ба га то зн а ти ! О днак м и бу д ем о в ч и т и ся самі, щ о б ося гн у ти п от р іб н е знання. Ч е й ж е л ек т у р и в н а с н е бр а к у є. М а єм о с в о ї су м ів сь к і ж у р н а л и — »А в а н ґа р д «, »К р и л а т і«, «З а п и ск и В и х о в н и к а « та ін ш і п о тр іб н і п ід ­ р уч н и к и , з я к и х м о ж е м о в и в ч а ­ ти м етод и п р а ц і СУМ .

П р огр а м а праці С У М р із н о ­ манітна. І к ол и ми не м о ж е м о щ е д авати са м і л екц ій , за те м о ­ ж е м о см іл о в е сти гу тір к и , п р о гу л ьк и , гри, танці, п існ і. В т и х п р ед м ета х ми в ж е си л ь н і і д а є ­ мо со б і раду. Ц я в и х о в н а з у с т ­ р іч д о п о м о ж е нам ба га то в н а ­ ш ій р о б о ті. В Б е л ь гії є щ е д о ­ си ть м ол оді, щ о не н а л е ж и т ь до СУ М . Н аш и м завдан н ям є її о р ­ га н ізу в а ти і п р и тя гн у ти до ю н а ц тв а СУ М , щ о б сп іл ь н о в ч и ­ т и ся і п р а ц ю в а ти д л я У кр а їн и . В е р т а ю ч и сь дом ів, ми го в о р и ­ л и п р о ств ор ен н я н о в и х Р о їв у н а ш и х О се р е д к а х та п р о у ч а с т ь в сь о г о ю н а ц тв а в о д н о с т р о я х у С л у ж б і Б о ж ій , згід н о з н е д а в ною у х в а л ою К р а й ової Управи. Т еп ер щ о т и ж н я ми б у д ем о о д я ­ гати н аш і су м ів сь к і о д н о ст р о ї, а не л и ш е на я к ісь б іл ь ш і ім п р е ­ зи, я к д отеп ер. П о їзд м чав у с т о р о н у Л ь єж у , а м и сп ів а л и н а ш и х п ісен ь, р о з ­ м овл ял и п р о з а к ін ч е н у з у с т р іч та н ед а л ек і вака ц ії, а з ним и й л ітн і табори. В п о р я дн и к з Л ьєж у

Виховну діяльність серед УКРАЇН СЬКОГО ДОРОСТУ ми можемо вести лише з допомогою всіх свідомих українців Ж ЕРТВУЙ ТЕ Н А ФОНД Ю Н АЦ ТВА С УМ !

16

П ІД С У М К И П Р А Ц І НА ПІДСТАВІ ЗВІТУ КРАЙОВОЇ УПРАВИ Для С пілки У к р а їн ськ ої М о ­ лоді у В еликій Б рітанії м ину­ лий, 1962, р ік був х оч важ кий, але й багатий на досягнен ня. До трудн ощ ів р о к у належ али, наприклад, підготування і п е­ реорганізація стр у к тур и Ю н ац­ тва СУ М за новим П равильни­ ком, придбання нових одн о­ строїв ю нацтву і підготування до С вітового з ’їзд у СУМ .В се ж гаки К райова У права зн а х о­ дила час і нагоду для пл ян ування нови х ф ор м роботи, для ож ивлен ня діял ьности Спілки. Н аслідки ц ь ого були очевидні в О середках СУМ , на здвигах і в літніх та бор а х для ю нацтва. Загальний позитивний вислід праці під час періоду, за який подасться звіт, не є звичайним випадком . Він був м ож ливим і>. наслідок особл и вої напруги наш их сил в 20-ті роковини постання У П А , які наш а Спіл­ ка відзначила в 1962 році. На 1 січня 1963 р . в Б рітанії бул о 752 д ор осл и х членів СУМ, з чого 41 член був приєднаний на пр отязі попереднього р о к у . Набагато більш ий був приріст ю них членів С У М . В 1962 р . К райова У права прийняла 286 заяв в сту п у в ряди Ю . С У М . На 1 .1 . 1963 р о к у у В еликій Б рітанії начи слял ось 1.220 ю них чл енів С У М .

На день звітуванн я в країні бул о 37 О середків СУМ , із ц ь о ­ го числа ЗО О середків мали о р ­ ганізовані В ідділи Ю нацтва С У М . В 15 В ідділах Ю . СУМ в ідбули ся іспити на здобуття ст у п е н я . В 1962 р . К р ай ова У права організувала два табори для ю н и х членів СУМ і кож н и й з ни х тривав по три ти ж н і. В обох та бор а х п обувал о 324 ю н и х члени СУМ, а з ними п рацю вало 92 д ор осл і члени СУМ як ви ховн и ки і адм ініст­ ративний п ер сон а л . М ин улого року традиційні окруж ні і крайовий здвиги СУМ у Б рітанії проход и л и під загальним кличем «Б ор іте­ ся — п обор ете!« і були при­ свячен і 20-річчю У к р а їн ськ ої П ов ста н сь к ої А р м ії. Р азом на т р ь о х о к р у ж н и х здвигах в и ст у ­ пало 64 різні сам одіяльні гу р т­ ки, як х ор ові, танцювальні, м у ­ зичні, л егко-атл ети чн і тощ о. Н айкращ і з них потім в и ст у ­ пали на К р а й овом у здвигу С УМ у Л естері перед 800 орга­ н ізован ого ю нацтва СУМ та 5.000 членів у к р а їн ськ ої гром а­ ди в Б р іт а н ії. О сер ед ок СУМ в Н оттінґгам і здобув найбільш е т о ч о к у зма­ ганнях під час К р а й ового зд в и ­ гу і за це отримав ч аш у п е р 17

ш ун а, уф ундован у К райовою У правою С У М . Завдяки пож вавлен ню р обо­ ти в О се р е д к а х С У М та інш им з а х о д о м К У , ф ін а н со в и й ста н у 1962 р оц і б у в н а й к р а щ и й за ста н на п р о т я з і м и н у л и х 14 р о к ів . К р а й о в а У п р а в а мала п р и б у тк ів £ 8 .6 8 8 .1 0 .0 0 . Зали­ ш о к у к а сі на 1 .1 . 1963 р . б у в £ 1 .1 0 5 .1 4 .0 9 . (П ри м . Р ед.

— £1 д о р ів н ю є 2.80 амер. д ол я р ів). С л ід м ати на у в а зі, щ о б а га то ч л ен ів і д е я к і О се р е д к и не в и ­ к он а л и с в о їх ф ін а н с о в и х о б о ­ в ’я з к ів су п р о т и К У . З д р у го ї

ст о р о н и , К р а й о в а У п р а в а м ає щ е в е л и к і бор ги с в о їм к р е д и ­ тор а м (за ф іл ь м і д р у к А н т о л о г ії у к р а їн с ь к о ї п о е з ії). К райова У права о ст а т о ч н о впорядкувал а свої р а хун к и з Ц У і за н и х р о з р а х у в а л а с я . На рахунок наш их з о б о в ’я за н ь с у п р о т и Ц У в 1963 p . , К У в ж е н а п ер ед впл атил а £150, а на к о н т і К У в Ц У С У М за л и ш о к з р о зч и сл е н н я на 1 .1 . 1983 р . ст а н о в и в с у м у £ 2 1 7 .1 7 .1 1 . У п ер іоді, за я к и й зв іт о в а н о на з ’їзд і, в и д а в н и ч а д ія л ь н іс т ь бул а м ін ім ал ьн а. Т е п е р к о ж ­

Урочистий момент у виховному таборі С У М у В . Брітанії. Іїсгселуження править колишній військовий капелян от. М . Ратушинський. М іж виховницями, членами імпровізованого хору, — голова Крайової Управи С У М д . Я . Деременда.

18

ного місяця систем атично в и х о ­ дить » Голос М ол оді«, орган К У СУМ , за редакцією подруги В 'р и Грин ю к. Завдяки її пи ль­ ній і солідній праці вийш ло в 1962 р . 12 чисел (д р у к у ється в «У к раїн ськ ій Д умці«), які м о ж ­ на складати в окрем у бр ош у р у і зш ивати в щ орічний збірник. К райова У права робить за­

х од и створити документальний ф іл ьм про СУ М у Б р іта н ії. Д ещ о з потрібного м атеріялу вж е є з попередніх років. За вину собі самій К У ста­ вить те, щ о в м инулом у році не організовано ні одн ого к у р ­ с у для ви ховн и ків Ю . СУМ , х о ч в цьом у є велика п отр еба. К.

» С У М ІВ Е Ц Ь « Т а ку назву носить бю летень О сер ед ків С пілки У к р а їн ськ ої М ол оді в Д ітройті та Віндзорі. Зверн іть ува гу на цікаве і на­ віть сим волічне поєднання, бо, я к щ о мос знання географ ії не п ідводи ть мене, Д ітройт л еж ить в ЗДА, а В індзор — в Канаді. О тж е — д р у ж ба членів СУ М в д в о х кр аїн ах в щ оденній п р а к­ тиці. До речі, багатьом буде ці­ к а в о довідатися, щ о в Д ітройті є два О середки СУМ. »С ум івец ь« п оя вл я ється к в а р ­ тально на правах р укоп и су. Т и ­ р а ж 1.500 прим ірників 1-го ч и с сла в 1961 році і 1.000 — 2-го числа в 1962 році. Т іл ьки ці два числа бю летен ю є у нас на р у ­ к а х і чер ез це лиш е про них буде йти тут коротен ька мова. Оба числа бю летен я в ід кр и ва ­ ю ть ся т. зв. календарним м а теріялом, ц ебто присвяченим в ід ­

повідним роковинам. Далі йде м атеріял су м ів ськ ого хар актер у, цікаве, веселе і розваги. Багато місця в бю летені відведен о ф о т о ­ іл ю страти вн ом у м атеріялові, який, нема де правди діти, за в ­ ж ди є і буде найцікавіш ий для читача. Деякі з опубл ік ован и х ф о то гр а ф ій були р еп р одук ован і в »А в а н ґа р д і«, але біл ьш ість — нові для нас. В они наглядно п о ­ ка зу ю ть як гарно і активно п р а­ ц ю ю ть члени СУ М в названих О середках. Т ому варто такі ф о ­ т о гр а ф ії і р еп ор та ж і присилати та к ож до »А в а н ґа р д у «, «К р и л а тихв і до ін ш их ук р а їн ськ и х п р есов и х органів. Х а й і інш і б е ­ р уть добрий приклад! Б ез сумніву, гор дістю О сер ед­ ку С У М А ім. Пилипа О рлика в Д ітройті є К апеля Б андури сток під керівництвом п. П етра П отапенка. В 1962 р оц і К апеля в ід ­ 19

зн ачал а 5 -р іч ч я св о го існ ува н н я , я к е п о з н а ч и л о ся д обр и м и у с п і­ хам и . З а сл у ги К а п е л і п о п р а в у п ід к р е сл ю є б ю л е те н ь ч. 2, п у б ­ л ік у ю ч и п ід бір га зетн и х р е ц е н ­ зій і за м іток п р о Картелю. »С у м ів е ц ь « м ас від діл о г о л о ­ ш ен ь м ісц е в и х ф ір м і це да є п ід ­ ст а в у дум ати , щ о о гол ош ен н я в я к ій сь м ір і п о к р и в а ю т ь к о ш т и й ого ви дан н я ф о т оти п іч н и м с п о ­ собом . К р ім т о г о д ея к і ч л ен и п о ­ ж е р т в у в а л и щ и р о на п р есов и й ф о н д бю л етен я . Н азагал, б ю л е ­ т ен ь о ф о р м л е н и й із см ак ом і

зн ан н ям р е д а к ц ій н о ї ш ту к и . До ч о го м о ж н а м ати п р е т е н сію — це до мови. Я к в сі н а ш і п р е со в і в идан ня, »С у м ів е ц ь « т а к о ж г р і­ ш и т ь с у п р о т и у к р а їн с ь к о ї л іт е ­ р а т у р н о ї мови. Б ю л е т е н ь »С у м ів е ц ь « є с в ід ­ чен н ям т в о р ч о ї ін іц ія ти в и , я и в у ч о с т и і у с п іш н о ї д ія л ь н о ст и н а зв а н и х у г о р і О се р е д к ів , а їх к е р ів н и к ів у п е р ш у ч ер гу . Ці п р и к м ети тр е ба з а в ж д и з а х в а ­ л ю в а т и і з а о х о ч у в а т и , та с т а в и ­ ти їх за п р и к л а д інш им. (н. й .)

Група юначок з Відділу ІО. С У М А »К иїв« у Ф іладельфії під час екскурсійної прогульки до історичних Ґетисбурзьких полів у стейті Пенсильвенія. Зліва (з торбиною) стоїть виховниця, подруга Ірена Гринчук. (Ф о т о . Н е с т о р с т у д іо ) 20

СУМ і виставка в Гартфорді ЗДА. К ож н ого р ок у Гартф ордський щ оденник »Ди Гартф орд Таймс« у р я д ж у є м іж н ародню виставку для популяри зації прогул ьок в Америці і до зам ор ськ и х країв. У з в ’я зк у з тим р екл ям ую ться готелі, л етун ськ і ком панії та всі засоби ком унікації. У величезній »А рм ори« галі різними засобами іл ю струється екзоти к у і к р а су південних країв, м істику далекого С х од у : ш тучна годівля перел в Я понії, побіч — м айстерство ф отогр а ф ії скан ди н авськи х країв, а теж урядж енн я л ю к су сов и х готелів, корабел ьн их велетнів і літаків а ж до найновіш их моделів с у п ерсон ічни х машин, які з Н ь ю Й орку до Німеччини пролетять у д в ох годинах. В иставка триває ти ж ден ь (цього р ок у від 3-го до 10-го лю того) і стягає десятки тисяч цікавих американців. Для біл ьш ої атракції заряд вистави запрош ує різні націо­ нальні групи: ф ранцузів, італій­ ців, греків, поляків, ж идів та інш их, й призначує для них окрем і кіоски для виставки їх м и стец ьки х виробів. П осередині залі є сцена, на якій різні на­ ціональні групи виступаю ть з танцями, скечам и та іншими п о писами. У відкритті виставки бер уть уч а сть представники стей ту з губернатором на чолі. П оп ереднього р оку українці з трудом і випадково одерж али бічний, мізерний кіоск, який ста ­ ранно і з у сп іх ом декорували члени Ю . СУМ А . Т а к о ж в и ст у ­ пала танцю вальна група »Т и р са«. Ц ього р ок у заряд виставки завчасу запросив українців і призначив до їх диспозиції най­ кращ ий, обш ирний ф р он товий кіоск. У рядж енням к іоску зай ­ нявся О сер ед ок СУМ А. Вигляд у к р а їн ськ ого к іоск у був дійсно імпозантний. Задня стіна була вбрана чудовим килимом, над

яким великими буквам и виднів напис — Україна. П о середині — різьблений тризуб, по бо к а х іс­ торичні картини, прибрані р у ш ­ никами. На бічних стінах виш и­ вані портієри. На стол ах, біч ­ ни х і передніх, вкр и ти х виш и­ ваними скатертям и і обрусам и — зі смаком розміщ ені вибрані зразки виш иваних подуш ок, к е ­ рамічних прикрас і посуду, р ізь­ блених і ін крустован и х касеток і тарілок, та гарна кол екц ія на­ ш и х писанок. А мериканці подивляли наш у виставку. Д ивувались і зап и ту­ вали, чи в сі ці речі зроблен о р у ­ ками. Звичайно, найбільш е за­ хоп л ю ва л и сь писанками. Деякі зауваж увал и, щ о україн ський к іоск , неначе мистецька оаза, був кон трастом до всього о т о ­ чення. Ця виставка вимагала зід нас багато тр уду і кош тів, але ст о ­ кратно оправдалась. Де ж кращ а нагода показати багатство у к р а ­ їн ськ ого народнього мистецтва та інф орм увати ч уж и н ц ів про У країн у? При експ он атах к о ж ­ ного дня змінялися чергові ю начки — все привітні і у с м іх ­ нені — давали ін ф орм ації на численні запити. На сцені у к р а ­ їн ська танцювальна група »Т и р са«, під проводом досвідченого ін струк тора Григорія Совича, виступала двократно. Вона теж здобула признання та причини­ лася до у сп іх у українців у ц ьо­ му пописі багатьох національ­ ностей. Н алеж ить висловити признан­ ня аранж ерам у к р а їн ськ ої в и с­ тавки, голові С У М А П етрові Ш агаєві і його друж ині, та к у л ьт.-осв ітн ьом у р еф ерен тові С У М А О сипові Гладунові, а т а ­ к о ж диж урним юначкам та всім тим нашим громадянам, які д о л ож и л и труду для у сп іх у ви с­ тавки. Е. Г.

21

22

На фото: Чергові юначки СУМА Христя Радьо (зліва), Леся Васильків на міжнародній виставці в Гартфорд (див. допис)

та

д.

Ооип Гладун (Фото О.

ЛЕСЯ УКРАЇНКА В 50-РІЧЧЯ З ДНЯ СМЕРТИ Софія НАУМОВИЧ »С віт не знав такої поетеси. Б ула Саф о, щ о від неподіленого кохан ня складала палкі і ніж ні в ір ш і. Б ула М арія С тю арт, у передчутті смерті вили­ вала вона в сонеті свій біль, римованим рядкам повіряла ж аль і см у т о к . . . « — каж е Олег Б абиш кін у передмові до томика поезій Лесі У країнки (К иїв 1961 p .) . А ми додамо: була й Ґабріеля М істраль, щ о здобула Н облеву премію за ніж н у й лагідну поезію й ба ­ гато інш их поеток, але такої як Леся У країнка, — немае ні один народ у світі! У чом у ж її значення, вага й вийнятковість? А ось про це й буде мова в наступних ряд ках. Мати Л есі У країнки, відома письменниця й громадська ді­ ячка Олена П чілка з дому Драгоманів, виростала побіч свого брата, М ихайла Д рагоманова, політичного діяча та іде­ олога укр аїн ськ ого соц ія л ізм у .

О дначе Олена Драгоманова, одр уж и вш и ся з П етром К о са ­ чем, замож ним землевласником, прож ивала на Волині, серед укр аїн ськ ого селянства, де ш видко визволилася з с о ц і а ­ л іс т и ч н о г о »напучування« та стала гарячою укр аїн ськ ою п а тр іотк ою -н а ц іон а л істк ою . В о­ на носила селянський одяг, за­ сновувала читальні, збирала зразки укр аїн ськ и х виш ивок та видавала їх альбомами, редаґувала, разом із Н аталею К о б ринською , перш ий ж іночий ж урнал, а згодом і загальногромадський »Рідний к р а й « . Сім’я К осач ів мала кіл ькор о дітей і х о ч П етро К оса ч був настільки змосковщ ений, що зовсім не знав укр а їн ськ ої мо­ ви, то Олена К осач, свідома св о їх завдань м атері-українки, виховувала св оїх дітей в у кр а ­ їн ськом у д у сі. П ро це пиш е вона в св о їх спогадах: »Я д у ж е турбувалася, щ об

С О Ф ІЯ Н А У М О В И Ч (псевдонім ) — відома ук р а їн ськ а ж урна­ лістка, рецензентка і письм енниця у Ф ранції. Н е зваж аючи на те, щ о вона друж ина і мати д в о х дочок, С оф ія Н аумович знаходить час також для активної су сп іл ьн о ї праці, особливо для праці на користь ук р а їн ськ ої м олоді і ж іночого р у х у .

23

оберегти дітей від росій ських р отя х стояла д івч и н а -сл уж а н вп л и в ів . Т реба бул о підш укати к а . Я запитала в неї: відповідні кн иж ки, бо до р о­ — Ч иї це діти? сійської' ш коли ш кода було ме­ — Це діти предсідателя К о ­ ні їх посилати. М ені здавало­ сача! ся, щ о ч у ж а ш кола зруйнує Я не могла вийти з диЕа, як мої намагання ви хова ти дітей це м ож е бути, щ о діти предсі­ на сп р авж н іх ук р а їн ц ів . Д охо­ дателя К осач а м ож уть одяга­ дило до того, щ о коли ми ж или тися та говорити п о -м у ж и ц ь в Звягелі, а я виїздила заграком у. А ле опісля, по бл и ж ч о­ ницю, тоді я вивозила дітей на му знайом стві з цією гарною село, щ оби оберегти їх від р о­ родиною, я соромилася, що сій ського о точ ен н я «. сама не говорю п о-у к р а їн ськ оЗавдяки таком у піклуванню м у«. матері, Леся черпала всі скар­ К оли К оса ч і ж или в Луцьку, би народньої сл овесности п рос­ до них приїздив часто україн­ то від народу й згодом пере­ ський істор и к Іловайський. топлю вала їх у горнилі свого який — дивна річ — теж не поетичного х и сту на справж ні говорив укр аїн ськ ою м ов ою . З архитвори світового значенн я. ни м -то вів довгі розм ови брат У сусід стві К осач ів ж ило ба­ Лесі, М ихайлик, та навіть пе­ гато у кр а їн ськ и х землевласни­ респорю вав старого історика, ків, які, проте, соромилися бо д у ж е багато начитався з вж ивати у к р аїн ськ у »м уж и ц ьістор ії У країни. К оли М ихай­ к у « м ову . Одна з таких су сі­ лик подавав істор и к ові деякі док р озка зує про зустріч із ф акти з істор ії Галичини, ста­ малими К осачами: рий Ілованський р озвів руки »Я кось, тієї весни, проходила та, засоромлений, сказав: я мимо їх д ом ів к и . Бачу, — — Це дивна річ, я к Ваш і в садочку п р ох од ж у ю ться двоє діти знаю ть укр аїн ськ у історію !.. діток в укр аїн ськ ом у о д я з і. Л есину тітку, Олену К осач, Д івчинка-волинянка і хлопчик, заслав м осковський ур яд на обстриж ений ніби п о-простом у Сибір за те, щ о вона дала свій і теж у волинській свиточці, паспорт українським р евол ю ­ виш итій на україн ський зразок. ціонерам для виїзду за кордон . Це мене здивувало, я стала при­ К оли вона вернулася з за­ сл ухати ся як ці діти говорять слання та розповідала про св ої м іж собою . К оли це дівчинка переж ивання та тугу за У кр а ­ озвалася до хлопчика: — Ч уєш , М ихайлику, як пі­ їною, — дев’ятирічна Леся, яка слухала цих оповідань із за вень співає? іскреними очима, — написала Щ о це таке? Вони теж і го­ свій перш ий вірш »Н адія«, щ о ворять п о-сел я н ськ ом у? На в о­ 24

вж е тоді викликав був подив своїм гарячим патріотизмом. У 80-тих роках минулого сто­ річчя Леся переїхала ж ити в К иїв і там доповнювала свою

освіту та вела ж и ву громадсь­ ку діяльність у гурті студент­ ськ ої молоді. Вона вивчала ч у ж і мови: німецьку, ф ран­ цузьку, англійську, італійську,

Леся УКРАЇНКА грецьку, латинську та декілька сл ов’ян ськи х (разом Леся зна­ ла 11 мов!), та ознайомлювала­ ся з архитворами світової лі­

тератури в ориґіналах. Тоді теж вийшла перша збірка її поезій »На крилах пісень», та «Переклади з Гайне«. К рім то­ 25

го, ж и вучи в бл изьки х това­ ри ськ и х взаєминах із родина­ ми Лисенків та Старицьких, Леся цікавилася й ознайомлю ­ валася з українським и театром і м у зи к о ю . У спіш но розпочату літера­ турну твор чість затьмарю є в а ж ­ ка недуга — на той час невилічима — ту бер к у л ьозе. Із-за неї Леся приневолена була ви­ їздити кож н ого року, зимою, в Крим, на К авказ, до Італії, до Єгипту, а в м іж часі на важ кі, складні операції до Відня й Б ерліну. К рім того, як незви­ чайно віддана своячка й това­ ришка, була вона при смерті свого дядька М ихайла Драгоманова в С оф ії, в Болгарії, та при недузі й смерті свого т о ­ вариш а М енж ин ського в М ін­ ську, Б ілорусь. Ці п од ор ож і ду ж е розвинули Лесин світогляд і були даль­ ш ою передум овою її мистець­ кого р ост у . З н ову ж туга за Україною , як у вона мусіла так часто покидати, відвертала її думки й серце від соціялізму, який наполегливо защ іплю вав у неї Драгоманів, та, навпаки, поглиблювали її патріотизм, защеплений щ е змалку матір’ю . На зміну її поглядів мало ще виріш не значення й те, про щ о вона могла своїми власними очима переконатися: щ о поза меж ами м оск ов ськ ої імперії люди ж и в у ть набагато вільні­ ш е й ку л ьту р н іш е. І як писа­ ла вона в листах до родини, 26

їй стало »соромно ж и ти як раб« у М осковській ім перії. Зиму 1906 р . перебула Леся в К и єві на посиленій літера­ турній і громадській роботі, але суворий клімат спричинив погірш ення в недузі. Берлін­ ськ і хір ур ги не зваж увал ися на нову операцію, тільки не радили їй залишитися, зокр е­ ма зимою, в У країні. З того часу, Л еся бореться зі смертю й у перегонах із поступ аю чою недугою , пише свої прегарні, високом истецькі твори, працю ­ ю чи над ними днями й ночами, наче побою ю чись, щ о смерть не дозволить їй їх закінчити. Р озр а д ою й особистим щ астям для неї в тому часі бул о одр у­ ж ення з Климентієм КвІТ-ЇОЮ, — українським етнограф ом, за п р оф есією п р а в н и к ом -су ддею . Знаючи Л есю з молодих років, він запалав до слабосилої п о етки великою , відданою, бра­ тер ською л ю бов ’ю, а в недузі опікувався нею як найніж ніш а м едсестра. Він сповняв усі її Бажання, коли, прикована не­ дугою до ліж ка, зі страшними болями в ногах і легенях, ця хвор а ж інка, то читала світові ш едеври, то перекладала їх на укр аїн ськ у мову, то творила св ої власні, найкращ і з усіх, останні твори. Знаючи, щ о єди­ ний Єгипет мож е, як не вря­ тувати, то бодай продовж ити Лесине ж иття, К вітка к іл ьк а кратно висилає її туди, на свій превеликий ж аль, саму, щ об

кош ти такої подорож і й п обу­ ту могли вистачити для неї на довш е. У травні 1913 р. українська громадськість вшанувала Лесю У країнку авторським вечором, коли вона на деякий час при­ їхала до К и є в а . »У цьому святі було щ ось невимовно сумне, щ о звору­ ш увало й ш матувало серце« — згадує цей сумний день Людмила Старицька-Ч ерняхівська. »Бліда, прозора, постать Л есі Українки, з квітами в руках, з словами, повними енерґії, лю бови й віри т а . . . зі смертю в о ч а х » . І через три м 'сяц і від того вечора, — 1 серпня 1913 p ., у м. Сурамі, в Грузії, де вони тоді ж или — невблагана смерть забрала наш у найбільш у п оетку, рівної якій немає ні один народ у світі! *

4=

*

Про творчість Лесі Українки багато писали дослідники у к ­ раїнської літератури, але ба­ гато більш е щ е писатимуть у майбутньому, проте, вж е тепер мож на ствердити, щ о молодь усіх Генерацій найбільше при­ тягає вона своєю гарячою, гли­ бокою , безмеж ною л ю бов’ю до України та палкою, б е з ж а л с ною, нещ адною ненавистю до в ор ога . Ц і два почування нерозділь­ ні в Лесі Українки, бо, як ка­

ж е вона в поезії »Товариш ці на спом и н «: »Щ о ж, тільки той ненависти [не знає, Х то

цілий вік нікого не [ л ю би в!«

У великій драматичній поемі »Гріш ниця«, молода револю ціо­ нерка признається одверто: »М ене лю бов ненависти навчи­ ла!» А як до цього прийшло, читаємо далі: »Я

бачила,

як

гинуло [найкращ е, Як родичі мої гнили по [тю рмах, І як високе, — низько [уп адало. Тоді в мені спалахнула [ненависть До тих, щ о нищили мою [л ю б о в « . П очування любови й нена­ висти зродили в Л есі У країнки оту босвість, якої не проявив у той час ніякий поет її доби. Щ о більш е: ці почування ви­ кликали в неї навіть баж ання помсти над ворогами, щ о й висловлю є вона в «Товариш ці на спомин«: »3гадати тільки всі тяж кії [м уки, Що

завдали

борцям за [п равду вороги, К ом у ж не стиснуться [рап тово руки Від помсти лютої ж аги«?

Бо, як незвичне далі:

виправдує вона таке для ж інки бажання,

27

«Л агідність Патриція Що

вдіє

Як

буде

голубина, [погляд ясний, спокій, — не [личать нам. раб, принижений, [нещ асний, проповідь читать [св о їм панам«?

Зате для чол овіків у неї немає виправдання, а тільки іронія, в поезії »До товариш ів«: «Н евж е на в сі великі події, На все, у вас одна відповідь

[е, М овчання, сльози та дитячі [м рії? Б ільш на ніщ о вам сили [н е стає?« І згірдливо, з кає:

болем, викри-

«Щ о ж сльози там, де навіть [к р ови мало?! Леся У країнка знає причину цієї оспалости, плаксивости й браку енерґії: вона не бачить серед сучасних револю ціонерів — провідника-вож дя, щ о за­ палив би, пірвав би народ за с о б о ю . У розпуці питає вона в поезії «Де тії струн и?«:

28

«П олум’ям

вічним, на ж а х [в сім нащадкам, Дантове пекло палає. П екло страш ніш е горить в [наш ім краю , — Чом ж е в нас Данта немає? Гей блискавице, громова [сестрице, Де ти? Розбий злії чари! Х ай ми х о ч раз заговоримо [гром ом Так, як веснянії хм ар и !« К оли ж немає провідника, тоді мусить молодь повстати, бо йнакш е народ чекає заглада . Леся Українка закликає молодь до боротьби словами підпільника-револю ц і о н е р а в «Гріш ниці»: «Х одім, ми знову на війну [зібрал ись! Не ми у б ’єм, — то нас вони [у б ’ю т ь .. . Н евж е ж ти будеш осторонь [си діти І споглядать, як ллється [братня кров? Ні, сором се терпіти! Наша [см ерть Н аучить інших, як їм треба [ж и ти !«

Бо боротьба краща, як, на­ приклад, під Крутами, ніж н у ж ­ денне ж ивотіння в неволі, яке досадно змальовує Леся Укра­ їнка в поезії »С лявус — склявус«: »Ми навіть власної не маєм [хати, У се одкрите в нас тюремним [ключарям, Не нам, обідраним невіль­ н и к а м , казати Речення гордеє: »Мій дім [ — мій храм!« Та яка б велика не була розпука поетки, вона не втра­ чає надії на звільнення У кра­ їни з неволі. В останній своїй поемі, написаній за тиждень до смерти, вона бачить народне

повстання, завуальоване, задля цензури, казкою »П ро велета«: »І встане велетень з землі, Розправить руки грізні І вмить розірве на собі У сі дроти залізні«. І навіть нам, українській по­ літичні еміґрації, а зокрема її молоді, народженій на чужині, залишила геніяльна поетк а-п р орочиця свій заповіт: »Б орись і добувайся [Батьківщ ини, Бо прийдеться загинуть на [вигнанні Ч уж ою -чуж и н иц ею в не[сл а в і«. У країнська молодь любить і ш анує Лесю У країнку, тож кож не слово її заповіту — для неї н аказ!

Почесний член СУМ в Австралії, професор В. Олійник, промовляє на відкритті виховного табору СУМ «Шевченківське село» в Австралії.

29

Є. КОНОВАЛЕЦЬ (t 1938— 1963) зо

Є В ГЕ Н К О Н О В А Л Е Ц Ь Н А Т Л І Б О Р О ТЬ Б И З А Д Е Р Ж А В Н ІС Т Ь О. КОВАЛЬ Х т о був Євген Коновалець, коли і де народився? Євген Коновалець був В о ж ­ дем українського Н ароду в часі його боротьби за держ авність в p.p. 1918-1938. Народився він в селі Заш кові, біля Львова, 14. 6.

1891, в родині народнього вчи­ теля М ихайла Коновальця. Дід і стрийки Є. К оновальця були священиками. Чим відзначився Є. К он ова­ лець, будучи гімназистом і ст у ­ дентом? Є. Коновалець, будучи учнем академічної гімназії у Львові, відзначався непересічними здіб­ ностями, був завж ди одним з перш их учнів, був незвичайно друж нім та допомагав незамож ­ ним і слабшим товаришам. Євген в ж е тоді уваж ав, щ о замало є опанувати знання, а треба також працювати суспільно, а для того треба набувати політичну освіту Конспект лекції, зробленої го ­ ловою Центральної Управи СУМ на курсі виховників ю н и х ч л е­ нів СУМ в Б ельгії і присвяченої пам’яті Є вгена К оновальця в 25-річчя з дня його трагічної смерти з р ук ворога.

(уваж но перечитував твори Т а ­ раса Ш евченка, і інш их вели­ ки х письменників та поетів, а зокрема захоплю вався політич­ ними ідеями, щ о були виписані в брош урі »Самостійна Україна« М. М іхновського). Б оровся Євген проти поляків і москвоф ільства. В своєму селі ож ивлю є працю »П росвіти«, закладає театраль­ ний гурток і хор, та організує національні імпрези. Ту працю пош ирю є згодом на цілий повіт. Б ере участь в праці У країн­ ськ ої Н аціонально-Д емократич­ ної Партії і діє серед студентів. Під час виборів Євген виявився небезпечним противником пол я­ ків, за щ о його поляки назвали «новітнім гайдамакою*. Я к сту ­ дент права львівського у н іверсистету, Євген бере участь у б о ­ ротьбі за українськість того ун і­ верситету, будучи за це ареш то­ ваним. В ж е тоді, відбувш и вій­ ськ ову служ бу, організує зі ст у ­ дентів товариство для вій сько­ вого виш колу під назвою «С іч о­ ві Стрільців. Щ о робив Є. Коновалець, по­ павш и в російський полон? Вів освідом лю ю чу національ­ 31

ну працю серед полонених, а ко­ ли вибухла революція в Росії 1917 p., і в Україні, в Києві, створилася Центральна Рада, він шукає з нею контакту, щоб з полонених створити українську армію, потрібну для оборони мо­ лодої Української Держави. Чому Центральна Рада не да­ вала зразу дозволу творити армію? В тодішній Центральній Раді переважали соціялістичні пар­ тії, які вважали, що Україні вистачить автономія в межах Росії і що армії не потрібно. До того Центральна Рада боялася наражуватись на закид з боку москалів, які були в стані війни з Австрією, що вони з полонених австрійської армії організують українську армію. Коли прийшла згода ЦР тво­ рити військову формацію з по­ лонених галичан? Така згода прийшла 12. 11. 1917 року від Симона Петлюри, як І'енерального Секретаря війсь­ кових справ. Було це в часі, коли владу в Московщині пере­ брали большевики і коли для свідомих національно державників було ясним, що без боротьби українська влада не вдержить­ ся. Для того потрібна була своя власна збройна сила. Яку ролю відограв Є. Коновалець в формуванні Куреня Січових Стрільців? Спочатку, Є. Коновалець, ми­ мо свого старшинського ступе­ ня, вписався до Куреня як зви­ 32

чайний вояк. Комендантом К у­ реня був іменований старшина російської армії Ол. Лисенко тому, що він був членом одної з соціялістичних партій. Курінь був організований за модною тоді в революційний час систе­ мою «солдатських рад« без стро­ гої військової дисципліни, із знесенням військових ранг, до­ пущенням до військових частин спеціяльних соціялістичних агі­ таторів. Проти тієї системи ви­ ступив Є. Коновалець і за ним пішло привикле до порядку і дисципліни галицьке вояцтво і старшини, обираючи своїм ко­ мендантом Є. Коновальця. До помочі комендантові вибрано 7-членну Стрілецьку Раду. Ста­ лося це 19. 1. 1918 року на пере­ додні проголошення 4-го Уні­ версалу. Яка була роля Куреня Січо­ вих Стрільців в обороні Києва в січні 1918 року? В той час, по проголошенні 4-го Універсалу, большевицька Москва вирушила великими си­ лами на Київ, а внутрі Києва викликала повстання проти Центральної Ради. Розкладені агітаційно військові частини УНР проголосили »невтралітет«, а до здушення повстання висту­ пив Є. Коновалець зі своїми Січовими Стрільцями, Гайдама­ ки Симона Петлюри і ще деякі малі військові одиниці. В той же час в оборону столиці України, під Крутами, виступив студент­ ський Курінь, що нашвидко зор­

ганізувався під впливом Січових Стрільців. Повстання в Києві було здушено. Яка була постава Є. Коноваль­ ця в час гетьманського перево­ роту в Києві і в період гетьма­ нату? В дні 28. 4. 1918 року, коли німці захопили будинок Цент­ ральної Ради, Є. Коновалець ждав наказу від військового Секретаріяту ЦР, щоб виступити проти німців, але такого наказу не дістав. Гетьман Павло Скоро­ падський, доцінюючи вартість Січових Стрільців, запропонував Є. Коновальцеві перейти з К у­ ренем під його владу. Після від­ мови, Курінь СС було роззброє­ но. Згодом, коли політичні пар­ тії оформилися в т. зв. Націо­ нальний Союз, що був в опози­ ції до уряду Гетьмана, Є. Коно­ валець домагався, щоб підтри­ мати уряд Гетьмана, очистивши державний апарат від москалів і ворогів України, щоб тільки зберегти за всяку ціну її дер­ жавність. Його проект віднови­ ти Курінь Січових Стрільців був одобрений всіми партіями, що складали Український Націо­ нальний Союз і одержав апробату Гетьмана. Однак на вимогу російських старшин, що були в штабі Гетьмана, Куреневі не до­ зволено перебувати в Києві, а переслано їх до Білої Церкви, де вони себе скріпили, як чи­ сельно так і під оглядом озбро­ єння. Щойно коли Гетьман, під тиском москалів, проголосив 14 листопада 1918 року злуку Ук­

раїни з Московщиною, Курінь Січових Стрільців під командою Є. Коновальця виступив у бій проти ворожих сил в Україні. Рішальний бій проти переважа­ ючого ворога Січові Стрільці виграли під Мотовилівкою, біля Києва і перші ввійшли до сто­ лиці. Яке було становище Є. Коно­ вальця в час творення західньої Української Держави?

1-го листопада 1918 року, коли після вдалого повстання влада перейшла в українські руки, в Києві була ще влада Гетьмана. На пропозицію Гетьмана, який одержав прохання з Галичини про військову допомогу, щоб Сі­ чові Стрільці відійшли до Га­ личини, Є. Коновалець відповів відмовно, вважаючи, що дорога на Львів може йти тільки через Київ, а Києву в той час грозила велика небезпека з півночі. Не залежно від того, Є. Коновалець пильно слідкував за подіями в Галичині і подавав постійно до­ помогу своїм братам в формі зброї і харчових запасів. Проти яких небезпечних про­ явів в системі державного бу­ дівництва вів Є. Коновалець уперту боротьбу? Найгрізнішою внутрішньою не­ безпекою української Держави була анархія й отамапія, що й довели до упадку молоду Укра­ їнську Державу. Є. Коновалець на кожному кроці вів безпощад­ ну боротьбу з тими проявами, ставлячи за приклад дисциплі­ ну і лад, які панували в його 33

Курені Січових Стрільців, що з Куреня 500 людей дійшов до ве­ личини Корпусу в 20.000 вояків. Чому прийшло до ліквідації Корпусу Січових Стрільців? До ліквідації Корпусу Січових Стрільців прийшло 6-го грудня 1919 року, коли уряд УНР, в по­ розумінні з поляками, рішив здемобілізувати армію, перехо­ дячи на терен Польщі. Поляки, що боялися сили Січових Стрільців, ужили підступу, роз­ зброїли вояків, забравши їх до таборів полонених. Якими основними принципами керувався Є. Коновалець під час бурхливих подій 1917-1919 років? Три головні принципи лягли в основу дії і визначували завжди поставу Є. Коновальця: Само­ стійність, Державність, Собор­ ність. Від тих принципів він ні­ коли не відступав і ними керу­ вався також пізніше на протязі всього свого життя. Яке було становище Є. Коно­ вальця до т. зв. «Варшавського договору«? Підписаний урядом УНР в квітні 1920 р. «Варшавський договір« застав Є. Коновальця з Січовими Стрільцями в полоні в Луцьку. Знаючи зрадливість по­ ляків, Є. Коновалець не вірив у тривкість того договору і тому дораджував Головному Отама­ нові Симонові Петлюрі добитися звільнення Січових Стрільців, відпровадити їх до Чехо-Словаччини і з них там сформува­ ти бриґаду, яка могла б переки­ 34

нутись на південь України, очис­ тити той терен від большевиків, а відтак допомогти Петлюрі від­ в’язатись від польського союз­ ника. С. Петлюра добився звіль­ нення Січових Стрільців, але бригади зорганізувати не вда­ лось. Коли ж відтак поляки мусіли з-під Києва відступити і большевики пішли походом на Польщу, Є. Коновалець радив С. Петлюрі зі своїм військом відійти в Карпати, большевиків пропустити крізь Польщу, на­ страшити тим західні держави і змобілізувати їх проти боль­ шевиків, а тоді разом визволити з-під них Україну. С. Петлюра однак, вірний союзові, з того пляну не скористав. Для чого і ким була створена Українська Військова Організа­ ція — УВО? УВО була створена на пропо­ зицію Є. Коновальця на нараді Стрілецької Ради в Празі в 1920 році для організації боротьби з окупантами України. Була це організація тайна, складена з найбільш довірених і певних вояків і старшин Січових Стрільців та вояків Українських Армій. Члени УВО заприсяглись «здобути Українську Державу, або згинути в боротьбі за неї«. Чому дійшло до створення Організації Українських Націо­ налістів •— ОУН? До створення ОУН дійшло в 1929 p., щоб об’єднати окремі гурти і товариства, які ставили собі за завдання поширення і

поглиблення ідейно-політичної революції серед найширших кругів українського народу. УВО влилася також в ОУН і стала її бойовою референтурою. Основним завданням ОУН бу­ ло вести дальшу боротьбу на всіх відтинках за побудову не­ залежної Української Держави. Для того було рішено: 1. Розбудувати революційну організацію по всій Україні; 2. Вести інтенсивну пропаган­ ду української справи по всіх країнах вільного світу; 3. Свою політику і боротьбу спирати на власні сили україн­ ського народу, а не на чужі орієнтації; 4. Готувати старшинські кад­ ри для майбутньої збройної си­ ли України, а зокрема для пере­

ведення всеукраїнського пов­ стання. Євген Коновалець зі своєю тайною організацією став небез­ печним противником для оку­ пантів України. Тому вони шу­ кали всіх можливих нагод, щоб його знищити. Вже в 1936 році швейцарська поліція викрила большевицьких аґентів, що під­ готовляли замах на Є. Коно­ вальця. Остаточно вдалося во­ рогові знищити фізично Є. К о­ новальця в Ротердамі в Г о л л а н ­ д і ї , 23. 5. 1938 p., при помочі пе­ кельної машини, що її вручив Є. Коновальцеві московський аґент, який взяв на себе маску зв’язкового з України. Так зги­ нув той, хто для України по­ святив своє ціле життя і удо­ стоївся найбільшого звання — Вождя українського Народу.

На фото побіч: Почесний член СУМ, п роф . Григорій Ващенко, визначний вчений-педагог, автор багатьох праць на теми національного вихо­ вання . Цього року професорові сповнилося 85 років. Многая

літ,

Ювіляте!

Проф. Г. ВАЩЕНКО 35

СЕМЕН Г У Л А К -А Р ТЕМ О В С Ь К И Й І ЙОГО ОПЕРА «ЗАП О РО Ж ЕЦ Ь ЗА Д УН АЄМ « (з нагоди 100-ліття першої вистави й 150-ліття народження автора)

М. С К АЛ А-СТАРИ Ц ЬКИ Й Українська народня опера «Запорожець за Дунаєм« є, без сумніву, найпопулярнішою му­ зично-театральною вис т а в о ю, яка вж е цілих сто років не сходить зі сцени українських та чуж их театрів. Автором, і першим виконав­ цем головної партії-рслі у цій опері, Івана Карася, був Семен Гулак-Артемовський, небіж ві­ домого українського письмен­ ника того самого імені. Семен Гулак-Артемовський народився у містечку Городище, Київської області, повіт Черка­ си, у 1813 році. Початкову освіту здобув у Київському Духовному Училищ і. Маючи 25 років, був завербований ком­ позитором М. І. Ґлінкою до придворної царської капелі в Петербурзі. Ґлінка був дири­ гентом тієї Капелі, як колись українські композитори Дмит­ ро Бортнянський, Максим Березовський та Артим Ведель. Бути членом, себто співаком тієї Капелі, вважалося тоді ве­ ликим відзначенням і досяг­ ненням тому, що до Капелі приймали тільки особливо об­ 36

дарованих гарними голосами й непересічною музикальністю хлопців. Семен Гулак-Арте­ мовський вж е змалку відзна­ чався гарним голосом і вели­ кою музикальністю. Тож не диво, що після одного року праці в Капелі, його вислано до Франції та Італії на допов­ нення музичних і співацьких студій. Гулак-Артемовський був високого росту, дуже красивий і талановитий як актор. Після двох років студій у Франції й Італії виступає вже як соліст в оперових театрах, а повер­ нувшися в Московію, став пер­ шим бас-баритоном, солістом імператорських театрів. Цілих 22 роки виступав він на сценах тих театрів, після чого перей­ шов до українського театру, де виступав також як співак та драматичний актор в україн­ ських співограх, водевілях і народніх драмах. На російських сценах імпе­ раторських театрів у Москві й Петербурзі Семен співав: Руслана в опері »Руслан і Людмила« Ґлінки, Кльода Фролльо в »Есмеральді« Дарґомижс к о г о ,

Дон Жуана в »Дон Жуані« Моцарта, Річарда Форда в »Пурітані« Белліні, Мамая в »Куліковскій битві« Рубінштайна та багато інших, а, написав­ ши свого «Запорожця за Ду­

наєм«, був першим і напевне неперевершеним досі виконав­ цем Івана Карася. Помер А ртемовський в Москві у 1873 році. Композиторську діяльн і с т ь

МИРОСЛАВ СТАРИЦЬКИЙ (артистичне ім’я Міро Скала) — один з найбільш обдарованих тенорів і, без сумніву, найславніший укра­ їнський співак на чужині. Він заанґажований постійно як перший тенор в Королівській Опері »Ля Моне« в Брюсселі, а крім цього часто влаштовує свої власні концерти в Европі та Америці, виступає по радіо і має награних кілька грамофонних пластинок. почав Артемовський писанням водевілів, себто, музично-теат­ ральних вистав, у яких деякі сцени були співані. Ці співи

складалися з народніх пісень, які композитор підшукував від­ повідно до дії на сцені і встав­ ляв їх у п’є су . Звичайно, ці 37

п’єси були нескладного драма­ тургічного характеру і змісту. Такими музичними водевіля­ ми, або дивертисментами, до яких Семен Гулак-Артемовський піднайшов пісні, відповід­ но їх поєднав у цілість і на­ писав музику були:»Степная жизнь циган« (1851), «Україн­ ська свадьба« (1851), »На кану­ не Івановою дня« (себто »Ніч під Івана Купала«) (1852) та інші. Ці водевілі не мали ве­ ликої музичної вартости, але ту велику заслугу, що у них на сцені, у мистецькій формі й виконанні професійних ар­ тистів українських театрів, б у ­ ли виконувані й популяризо­ вані українські народні пісні, серед, у той час, змосковщеної української аристократії та різнонаціонального населення ук­ раїнських і московських міст і містечок. Українські театри їздили тоді по цілій московсь­ кій імперії, а в Україні, як ві­ домо, заборонено було говори­ ти й писати українською мовою. Тому у таких обставинах, ці простенькі водевілі, переваж­ но з українського народнього життя, й українські народні пісні і танці відогравали вели­ ку освідомлюючу ролю серед українців, які забували »хто еони, чиї сини і яких батьків діти*, а також здобували сим­ патії у чужинців для україн­ ського народу, його національ­ ної культури, звичаїв, обичаїв. Такі водевілі писав також 38

Кропивницький, батько укра­ їнського професійного театру. «Запорожець за Дунаєм« не с водевілем, а справжньою укра­ їнською народньою оперою, на­ писаною за всіми правилами так званої »опери-комік«. Це не значить, що така опера обов’язково мусить бути коміч­ ною. Це тільки один із жанрів оперової творчости, названий так французами. Німці, на­ приклад, називають «ф ольксоперою« (по нашому — народня опера) таку, в якій іноді зовсім немає нічого комічного. Наприклад, »Тоска«, »Вертер«, »Євґеній Онєґін«, »Фрайшіц« та багато інших, у яких немає нічого комічного, а, навпаки, — повно драми, трагедії, плачу та горя, у Франції вони всі на­ зиваються »операми-комік«. То значить народніми операми, в яких може бути: комедія, дра­ ма і трагедія, тільки не шарж, або так званий »буф« і не пом­ пезність так званої великої опери, «опери серія« (поважної опери). Опера »буф« — це, звичайно, сатира, а «опера серія« — це великі музично-те­ атральні твори, поважного ха­ рактеру («Аїда«, «Князь Ігор« та інш і). У операх-комік, на французь­ ких сценах, практикується го­ ворені діялоги, без супроводу оркестри, взагалі без музики Натомість в Італії й Німеччині, у тих самих операх, тих самих творах, співається ці діялоги

під акомпаніямент стоячих, про­ тяжних акордів на гарфі або фортепіяні. Всі ці говорені та співані діялоги-речитативи го­ вориться й співається дуже швидко, так званими скоро­ мовками, які в італійців дося­ гають акробатичної віртуозности. Твір «Запорожець за Дунаєм« Семена Гулака-Артемовського, по своєму характері й музичній структурі належить до жанру оперової творчости «опери-ком ік «. Дехто з музикознавців називає його оперетою, але це неправильно. Л. Архимович у своїй праці «Українська клясична опера« (Київ, 1957 р .) на сторінці 128 каже таке: «Стиль музики свід­ чить про те, що перед нами — зразок лірико-комічної опе­ ри, а разом з тим чимале місце посідають історичні та героїкопатріотичні мотиви. І в цьому — одна із своєрідних рис не­ вмирущого твору Гулака-Арте­ мовського. Разом з тим музич­ на драматургія «Запорожця за Дунаєм« оперна, не типу виста­ ви з музикою. У цій опері є надзвичайно цінні риси для розвитку національного оперового мистецтва, а саме: виве­ дення народніх образів, народніх типів, народнього життя на сцену великого оперового театру, глибоке осмислення народньої музичної творчости, перетворення її в розгорнуті «перові форми, с т в о р е н н я

справжнього реалістичного ме­ тоду музичних характеристик. Ось чому цей твір Гулака-Артемовського по праву вважа­ ється першою українською опе­ рою у повному й прямому ро­ зумінні слів«. В опері «Запорожець за Ду­ наєм» Гулак-Артемовський послужився говореними діялогами. Ці говорені діялоги також дають нагоду деяким музико­ знавцям називати цю оперу — оперетою. Це також невірне. Артемовському видавався цей спосіб більш природним, збли­ женим до української народньої співогри. Біда тільки в тому, що різні, й у різні часи, виконавці довільно змінюють ці говорені діялоги, а підсовєтські виконавці цілковито поперемінювали навіть сп'ваний текст-слова. Наприклад, в »Молитві« Андрія, з оригі­ нального, написаного автором, релігійно-патріотичного тексту, не залишилось нічого. Там за­ мість оригінальних слів «Вла­ дико неба і з е м л і...« співаєть­ ся: «Блаженний день, блажен­ ний ч а с. . . « , що не має нічого спільного з молитвою. Але чар музики цієї »молитви« незнищимий. Він уже сто років діє на своїх і на чужинців з такою самою силою, такою самою пе­ реконливістю, як тоді, 14-го квітня 1863 року, коли ця ук­ раїнська, народня, лірико-патріотична опера «Запорожець за

Дунаєм«

була

вперше

ви­ 39

ставлена на сцені славного то­ ді столичного »Маріїнського театру« в Петербурзі. Вистава мала великий успіх і стояла в репертуарі цього театру про­ тягом цілого 1863/64 театраль­ ного сезону. Те саме було у наступному, 1864/65 театраль­ ному сезоні в Москві, куди був заанґажований автор опери, співак і композитор Семен Гу­ лак-Артемовський . В Україні, натомість, немає, здасться, ні одного села, ні містечка, ні одного великого чи малого театру, ні одного аматорського драм-гуртка, ні одного професійного театру, який не ставив би «Запорожця за Дунаєм«, немає ні одної лю­ дини, яка не знала б пісень і мелодій з цього твору, ні одної співачки, яка не співала б піс­ ні Одарки з »Запорожця« — »Ой казала мені мати, тай приказувала, щоб я хлопців у садочок не принаджувала«. Ця пісня стала такою популярною в народі, що її вважається май­ ж е народньою піснею . Ціла дія опери «Запорожець за Дунаєм« проходить біля ха­ ти, садиби козака-запорожця Івана Карася, який, після зруй­ нування Запорозької Січі на Дніпрі Катериною ІІ-гою, по­ селився в турецькому краю за Дунаєм. Цих переселенців му­ чила туга за рідним краєм, рід­ ною Україною, яку вони поки­ нули добровільно, щоб не бути слугами-рабами московс ь к о г о панування, московських оку­ 40

пантів, на своїй рідній землі. Дехто із них так тужив за батьківщиною, що хотів верта­ тися в Україну. Але для того, щоб вернутися в рідний край, треба було мати дозвіл султа­ на . Карась, старий, розумний і дотепний козак, хоче бачити султана, говорити з ним про цей дозвіл, але не знає як того добитися. Тим часом султан, проходжуючись, зайшов під садибу Карася, почав з ним розмовляти. Та Карась не знає, що говорити з султаном, прий­ має його за звичайного турка, хоче частувати горілкою, але не має під рукою чарки. Іде в хату по чарку, а за той час султан відходить, залишаючи свого слугу-евнуха на своєму місці. Цьому слузі доручив султан припровадити Карася до себе в палати. Карась пе­ реодягнувся в турецьку одежу і йде до султана. Розмовляє з ним, але далі не знає, що го­ ворить з султаном, якому роз­ казує всі свої та других пере­ селенців бажання. Султан ви­ дає наказ, щоб усіх, хто хоче вернутися в Україну, відпусти­ ти . Переселенці дякують Все­ вишньому молитвою за лаеку, що вислухав їх бажання. Цю молитву співає молодий козак з України, Андрій; а цілий хор повторяє за ним рефрен цієї молитви, в оригіналі слова якої є такі: Владико неба і землі, Взивающих к’ тобі з мольбою Десницею всіх нас святою

З висот небесних осіни! О, Боже, призри на народ, Єдина бо еси н адія... І благости Твої святії Славити будем з рода в род! О, батьківщино, в чужині Сини твої в журбі змарніли І в тузі спомини будили Про горе й муки всі твої. Щасливий путь нам Боже [дай! На Тебе, Спасе, уповаєм, В сльозах до Тебе прибі­ га єм , Побачить дай нам рідний [край! Після цієї молитви, Оксана співає веселу, патріотичного змісту пісню: Там за тихим за Дунаєм На землі є Божий рай. Ми туди, туди бажаєм, Там наш милий рідний край. Верби, тополі похилі, Хиж і наші оповили...

Плачуть, плачуть, нас там [ждуть, Дай же, Боже, добрий путь! Україно, рідний краю, Серцем я тебе баж аю . Все, що миле, жде там нас, Дай же, Боже, в добрий час! Отож, як бачимо, моттом цілої опери є Бог і Україна. Змістом цього невмирущого твору Се­ мена Гулака-Артемовського є — патріотизм, віра в Бога, лю­ бов до України, туга за рідним краєм і щирий український гумор. Музика «Запорожця за Ду­ наєм» українська, народня, до­ тепна й нескладна. Пісні й арії дуже мелодійні, легко запам’ятуються. Опера складається з неве­ личкої увертюри і трьох дій. Доволі багато місця відведено українським народнім танкам.

Леся У К Р А ЇН К А Н А Д І Я Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись щ е раз на Вкраїну, Поглянути щ е раз на рідну країну, Поглянути иі,е раз на синій Дніпро, — Там жити, чи вмерти, мені все одно; Поглянути ще раз на степ, могилки, Востаннє згадати палкії гадки . . . Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна.

41

ГЕНІЙ ШЕВЧЕНКА Проф. Павло САВЧУК (Закінчення з ч. 1/69) Генія Шевченка ми розгляда­ ємо в нашій короткій доповіді з трьох основних аспектів: Ш евченка-маляра, пізніше і Граве­ ра; Шевченка-поета, пізніше драматурга і прозаїка, і Ш евченка-політика, ідеолога укра­ їнського національного визво­ лення, включно до відбудови са­ мостійної соборної Української Держави. Ці три окремі шляхи життєвотворчого чину діяння Шевченка тісно пов’язані між собою спіль­ ною ідеєю. Часто один чинник у своїй творчій діяльності входить у другий, наприклад: політична ідея втілюється в поетичну твор­ чість і, навпаки, поетична твор­ чість видвигає політичну ідею. Таксамо й малярські твори, відображуючи відповідну ідею, споріднюються з політикою (ма­ люнок »Церква всіх святих у Києво-Печерській Лаврі, сепія; оригінал зберігається в музеї українського мистецтва в Києві) або з поетикою (начерки олів­ цем »Селянки«, кілька варіянтів; оригінал зберігається в Дер­ жавному Музеї Шевченка). Та­ ку творчу поєднаність співдії чинників поета ми назвали концентричнгстю. Х оч ці окремі чин­ ники: малярство, письменство і політика, мають свої окремі шляхи творення й розвитку, але вони в Шевченка поєднувалися в одну ідею, ідею вияву психо­ логічного національного »я«. Та­ ка концентричнієть ідей власти­ ва лише геніям.

42

Ми найбільше знаємо Шевчен­ ка-поета; дещо знаємо Ш евченка-маляра; мало знаємо Ш евченка-політика, ідеолога рево­ люційно-визвольних змагань українського народу; ще менше Шевченка-історика і Ш евченкапедагога. Але не забуваймо, що Шевченко був драматургом, знав добре театр, був знаменитим декляматором, чаруючим співаком, знав музику, розумів її есте­ тичні нюанси. В товаристві Шевченко був завжди приємним співрозмовником, прекрасним оповідачем, якого слухали з за­ таєним духом. Він навіть умів часом розсмішити свос това­ риство дотепним гумористичним словом. Такий в основному об­ раз Шевченка. Але ми проана­ лізуємо Шевченка лише з трьох згаданих аспектів: як маляра, поета й політика. Малярство. Малярство Тараса Шевченка — це було першим чинником його природнього ви­ яву, що звемо талантом, цей чинник, як і всі інші, натхнені йому Всевишнім. Цей селянсь­ кий син-кріпак відчув у собі цей чинник, який спонукав його до творчого вияву, без стороннього втручання. Він сам шукав лю­ дей, щоб добру навчили; шукав різних малярів-дячків, щоб до­ помогли його талантові вийти творчістю на світ Божий. Зга­ даймо як пізніше Шевченко пи­ сав про свої дитячі творчі спроби:

» . . . куплю Паперу аркуш, і зроблю Маленьку книжечку; хрестами 1 візерунками з квітками Кругом листочки обведу, Та й списую Сковороду Або »Три царіс со дари«. (»А. О. Козачковському«) Шевченко, як відомо, почав свою кар’єру з малярства. Він відчував життєву потребу в ма­ лярстві; як для дихання повіт­ ря, так для Шевченка було ма­ лярство. Малювання козака Платона, за що був караний паном Енґельгардтом, будучи в нього за слугу, або змальовування різ­ них лубочних картин, — це все початки першої творчости ма­ лярської. Шевченко відчував ве­ лике значення малярства в су­ спільстві; знав, що воно дається вибранцям Всевишнього. Хоч ці вибранці часто мали тернистий шлях, від народження й до смерти. Про таких вибранців Всевишнього Шевченко прекрас­ но сказав у своєму творі «Х у­ дожника Наведемо уривок. »Великий Торвальдсен, — ка­ же Шевченко, — почав свою блискучу артистичну кар’єру вирізуванням орнаментів і три­ тонів з риб’ячими хвостами для тупоносих копенгазьких кораб­ лів. Безрадісний, безнадійний почин. Та чи багато на світі вас щасливих геніїв-малярів, які не так начинали? Дуже й дуже мало! В Голляндії, наприклад, під час самого блискучого золо­ того її періоду, Остаде, Бергем, Теньєр і цілий ряд знаменитих мистців (крім Рубенса і ВанДайка), почали й кінчали свої мистецькі кар’єри в бідності. Трапляється і в наш дев’ятнад­ цятий освічений вік, вік філант­ ропії і всього прихильного в ко­ ристь людства, при всіх своїх засобах відсунути і закрити жертви. Карающей богине обреченной.

За що ж, питання, цим уособ­ леним ангелам, цим представ­ никам живої доброчесности на землі випадає майже завжди та­ ка гірка доля? Мабуть, за те, що вони ангели в тіні«7) (Пе­ реклад з московської мови наш — П. С.). Таким ангелом у тіні був Шевченко. В Петербурзі Шевченко звер­ нув на себе увагу І. Сошенка малярством (1835), а потім відо­ мого професора Академії мис­ тецтв Карла Брюлова, який оці­ нив Шевченка, як великого, прирсднього дару, мистця. До дум­ ки Брюлова, в оцінці Шевченка, приєдналися О. Венеціянов, В. Григорович, М. Вієльгорський і ряд інших відомих знавців мис­ тецтва. Всі ці знавці побачили в Ш ев­ ченкові надзвичайний талант, якого не знаходили ні в жадному найкращому учневі Академії мистецтв у Петербурзі. Вони по­ старалися викупити Шевченка з кріпацтва. Після звільнення Шевченка з кріпацтва (1838), він зараз же вступає до Академії мистецтв, яку закінчує в 1845 році з успіхом і відзначенням кількома медалями. Після закінчення Академії, Шевченко виїхав в Україну й працював співробітником А рхе­ ографічної комісії в Києві з 10-го грудня 1845 р. аж до дня арешту — 5-го квітня 1847 р. В Україні Шевченко змалював величезну кількість малюнків. До жовтня 1846 р. понад двад­ цять, як «Церква всіх святих у Києво-Печерській Лаврі« сепія), »Селяни« (кілька варіянтів, олі­ вець), «Почаївська Лавра« (з півдня і заходу, акварель та внутрішній вигляд, акварель). Малюнки з природи й побуту: «Хутір в Україні« (олівець, ак­ варель), »Дерево« (олівець), »Ліс« (олівець), »Дерева« (олівець); портрети: «Портрет невідомої в 43

ш ikJu

Тарас ШЕВЧЕНКО (автопортрет)

44

бузковій сукні« (акварель), »Портрет купця« (олівець, аква­ рель), «Портрет невідомого« (ак­ варель) і ряд інших. (Оригінали зберігаються в київських му­ зеях). Знамениті праці, альбом ма­ люнків, виконаний офортом — є «Живописна Україна« Ш ев­ ченка (1844), де вміщено шість офортів: «Видубецький манастир«, «Судна рада«, »Старости«, «Казка«, «Дари в Чигирині 1649 року«. Кожен офорт був корот­ ко пояснений. Ці малюнки були виконані ще під час першої по­ дорожі Шевченка в Україну в 1843-1844 pp. На цей альбом офортів була дана фахова й ду­ ж е прихильна критика, навіть польськими критиками, які ж и­ ли тоді (1844-1845 pp.) в Петер­ бурзі, як Ромуальд Подберезький та інші. На засланні, в Оренбурзьких степах, хоч і було йому заборо­ нено писати й малювати, але Шевченко в відповідний час ма­ лював і писав. Там Шевченко виконав також численні малюн­ ки. За своє коротке життя, Ш ев­ ченко намалював понад 900 праць. Більша частина з них зберігається по різних музеях Києва, Львова, очевидно М оск­ ви й Петербургу та інших. Але чимало з них ще не віднайдено. Понад 200 малюнків знайдено без підпису, які, знавці мис­ тецтва вважають, що то є на­ слідування невідомими маляра­ ми творів Шевченка. Щоб спи­ сати всю наявну малярську спадщину Шевченка, треба ба­ гато листків, тому ми на цьому обмежимося. Про мистецьку майстерність стверджуємо, що Шевченко відкрив нову добу в українському мистецтві, зокре­ ма офортами, що привернуло зацікавлення іншонаціональних мистців до української тематики.

4-го вересня 1860 р. на уро­ чистих річних зборах Петербур­ зької Академії мистецтв вшано­ вано Тараса Шевченка званням академіка ґравюри-офорта. Шевченко-поет. Коли ми про­ аналізуємо всю творчість Ш ев­ ченка: поезію, прозу, щоденник і листування (листи), то побачи­ мо цілком нову появу особистости в нашій історії взагалі, а в літературі зокрема. Нова доба Миколаївської мос­ ковської реакції в Україні по­ чатку X IX ст. вимагала нової літератури, літератури ідейнонаціональної, політично-визвольної. Цього вимагала історична доба й національні інтереси ук­ раїнського народу. Такої літе­ ратури не було. Поява такої лі­ тератури вимагала свого твор­ ця. А так, як така література мала б бути не лише звичайною літературою, з буденними мис­ тецькими образами, а глибоко ідейно-політична, з небуденни­ ми мистецькими образами, то вона (література) вимагала творця-генія. Таким творцем-генієм з’явився Тарас Шевченко. Крім цього, доба цього ж періоду початку X IX ст. в Ук­ раїні вимагала вияву нових зав­ дань в ході дії національного процесу: соціяльно-політичного й культурного. Ці вимоги ста­ вились і до художньої літера­ тури. Потрібно було глибоко вдивитися в суперечності сус­ пільно-політичної системи в Ук­ раїні; відчути психологічне на­ ціональне »я«, що це »я« прагне, до чого змагає, за чим пробу­ дж ує свій голос, а часто й ре­ волюційний виступ. Щ об під­ тримати ці психологічні зру­ шення, бажання народу, мала б прийти на допомогу література, з своєю непримиренною крити­ кою феодально-кріпосницької системи, московського абсолю­ тизму, бюрократизму тощо.

45

Так виникла потреба в ство­ ренні типових образів, представ­ ників різних суспільств: укра­ їнського й московського ^ К о ­ хайтеся чорноброві та не з мос­ калям и — »Катерина«). На це питання українська література відповіла реалістичною творчіс­ тю Шевченка. Вже в ранній баляді »ІІричинна« (1838) Шевчен­ ко показав ту різницю психоло­ гічного національного »я«. (»3а що ж вони розлучили мене із тобсю?«). Реалізм у творах Шевченка був глибоким виявом душі свого народу (»А онде під тином опух­ ла дитина голодная мре, а мати пшеницю на панщині жне« — »Сон«). Ідея справедливости в творчості Шевченка розкривала соціяльну суть народу: »Схаменіться: Усі на цім світі, — І царята і старчата, — Адамові діти!« (»Сон«). Або найгостріша непримирен­ ність до поневолювачів України в історичному процесі. Поет ки­ дає гнівні слова наболілої душі всього українського народу: »Це той перший, що розпинав нашу Україну, а вторая доконала вдо­ ву сиротину« (»Сон«). Поряд з соціяльно-політичними мотивами в творчості Ш ев­ ченка, він глибоко реалістично відобразив національно-визволь­ ні прагнення українського на­ роду. Це прагнення мало свої політичні концепції, які втілені були в політичні твори поета. Тому переходимо до третього аспекту. Шевченко-політик. Внаслідок соціяльного й політичного гноб­ лення Московщиною українсь­ кого народу в часи Шевченка, назрівала щораз більше рево­ люційно-визвольна ідея. Ідея визвольної боротьби мала чисто 46

національний характер. Націо­ нальне питання в Україні ста­ вало прапором у боротьбі з М ос­ ковщиною, за відновлення влас­ ної державносте. Виразником такого національно-визвольного питання був Шевченко. Бо як дуже правильно стверджує це питання професор М. Грушевський: »3 небувалою ні перед тим ні потім силою Шевченко в своїх поезіях виступав проти неправди і неволі, яка запану­ вала в Україні, і лукавим на­ щадкам пригадував забуту прав­ ду української історії*8). Шевченко зриває політичну маску з Московщини й з глибо­ кою вірою стверджує, що укра­ їнська правда й слава не поля­ жуть, »не поляже, а розкаже, що діялось в світі, чия правда, чия кривда, і чиї ми діти« (»До Основ’яненка«). Аналізуючи історично-політич­ ні наслідки панування москов­ ського народу в Україні, Ш ев­ ченко стверджує, що »Пожар не гасне, люди мруть, конають в тюрмах голі, б о с і. . . діти нехрищені ростуть, козацькі діти« (»Гайдамаки«). Це є невмирущі слова, щ о підтверджують і су­ часну дійсність уярмленої У к­ раїни червоною Московщиною. Поет-борець за правду й волю звертається з проханням до Ма­ тері Божої, щоб подала убогій його душі силу, »щоб огненно заговорила, щоб слово пламенем взялось, щоб людям серце роз­ топило і на Україні понеслось« (»Неофіти«). У своєму невмиру­ щому »Заповіті« Шевченко звав свій народ поневолений:: «Кай­ дани порвіте, і вражою, злого кров’ю волю окропіте!« Політична творчість Шевчен­ ка — це протест усього україн­ ського народу, що стогнав і стог­ не під тягарем неволі москов­ ської. Але поет свято вірив, щ о

«розкуються незабаром заковані люди!« Тому звав усі поневолені Московщиною народи: «Борітеся — поборете: вам Бог помагає; за вас сила, за вас воля і прав­ да святая!« (»Кавказ«). А в на­ ціонально-визвольну ідею свято вірив, що «Встане Україна і роз­ віє тьму неволі, світ правди за­ світить і помоляться на волі не­ вольничі діти« (»Суботів«). * Підсумовуючи нами сказане, й не претендуємо на вичерпність у такій короткій доповіді даної теми, стверджуємо, що геній Шевченка неперевершений у всіх поданих нами аспектах, що ніхто з українських мистців і

письменників не може 3 ним зрівнятися. В своїх історичних творах Шевченко перший роз­ крив ролю українського народу в світовому маштабі. Він пока­ зав свій народ у його величі перед усім світом; висвітлив його героїчне минуле. В полі­ тичних творах був чоловим бор­ цем проти московського поне­ волення, за національне й дер­ жавне визволення українського народу! Проф. Павло Савчук ~) Т. Шевченко, Твори в трьох томах, Київ 1955, т. II, стор. 503504.

8) М. Грушевський, Історія України, Київ 1918, стор. 492.

Василь ДУБИНА

МИ ДІТИ КО ЗАЦ ЬКО ГО РОДУ (пісня) Ми діти козацького роду Під сонцем стаємо уряд. Відняті від свого народу, Рвемося до нього назад. У книгах, у школі і в хаті Ми бачим, ми чуєм свій Край. Як хочеш людиною стати — Свою Україну пізнай. Приспів: Україно, Україно, Матінко свята, На твоїх німих руїнах Зломано хреста. Та вже час той недалеко, Як прийде весна І Тебе ми, як лелеки, Збудимо від сна.

Х то хоче найшвидше там бути — Той мусить знання осягти. Не любить лінивих Славута, І Київ не любить пустих. Нехай наливається сила, Під сонце, під вітер ідім. Хай кожен за спиною крила Відчує у рості своїм. Приспів: Україно, Україно . . . Вже скоро нам судиться доля — Ступити на землю свою. Новітні герої неволю Розвіють у нашім Краю.

Для нас то найкраща нагода Себе показать у той час, Ми ж діти козацького роду І світле майбутнє — для нас. Приспів: Україно, У країн о.

47

Ольга МАК

З А Г Р ІХ И

Б А Т Ь К ІВ

Оповідання (Закінчення) Насвистуючи

пісеньку, хлопець

бадьоро крокус

по паршивій

вибоїстій дорозі у напрямі до містечка, де живе його родина. Ви­ купається після буряків, виспиться, завтра проведе день з племін­ никами, потім візьме чисту білизну і якийсь клуночок з харчами, який йому кожного понеділка зранку готує Люба, і — знову до міста. В місті Левко вчиться і працює. На душі у хлопця радісно, а тому все довкола видається гарним, навіть ями на шляху, що загрожують поломанням ніг при кожній найменшій неувазі. Але що там ями, коли хлопець сьогодні при­ мирився з усією дійсністю. Вперше за дев’ять років при згадці про батька не почуває до покійного ворожнечі, а, навпаки, почуває вдячність саме за те, що в особливо важких хвилинах готовий був проклинати. Бо дев’ять років тому назад старий Баранюк, спантеличений большевицькою брехнею, продав у Канаді моло­ чарню, хату і все, що мав, та, забравши синів (жінка померла раніше), поїхав »на родіну«. Левкові тоді ще й чотирнадцяти сповна не було, і він нічого не знав, а вірив у те, у що вірив батько. Данило, старший від Левка на вісім років, правда, мав сумніви і все казав: »Ой, тату, але щось та воно там мусить бу ти . . . « Але батько не давав собі навіть слова сказати і сердився: »Дурний ти зі своїм »щ ось«! Менше тих зрадників слухай, які сюди налізли. Чи ж власними очима не читаєш листів наших сусідів? Не бачиш, як хвалять життя? Діти в них по школах, по селах театри, лікар­ ні, р адіо. . . Чого тут сидіти й поневірятися? Я вже так за рідною сторною стужився, що мені світ не милий. їдемо!« І поїхали . . . Левко до смерти не забуде найменшої подробиці з того дня, коли їм відкрилася правда. Батько з розгубленістю й жахом в очах зиркав довкола й розпачливо питав: — То це той »рай«, про який нам стільки співано?! То оце той добробут?! То оце — щастя?! Діти, я сплю, чи я з глузду з’їхав?! Ану, вщипніть мене котрий, може прокинуся!.. Коли ж врешті опинилися в отій «хорошій квартирі« з двох комірчин у новозбудованому домі, де вже були повикривлювані двері без ручок і водогонні труби без кранів, батько впав на ко­ ліна перед синами й заплакав: — Бийте мене, старого дурня, діти! Плюйте на мене, топчіть мене ногами, бо я заробив на те! Розлупайте мою лису макітру та й 48

подивіться, чи в ній полова, а чи клоччя, що така дурна б у л а ?!.. Та хай уже себе, а то ж ваш вік молодий запропастив, у таку нужду вкинувш и!.. Ой, Боже ж мій, Боже! . . І через те, що сини ані не били його, ані не плювали на нього, а стояли мовчки, почав сам себе бити по обличчі, почав товкти головою об стіни і рвати на собі волосся. І була його розпука така щира, таке щире розкаяння, що й сини, дивлячись на нього, плакали.

— Годі, тату, — потішаючи, почав підводити старого Данило.

— Зробили вже одну дурницю, то не робіть ще й другої. Погубите без пори і себе й нас. А ми молоді й жити ще хочемо. Ж ивуть же люди якось і тут, спробуємо і ми жити. Ніщо не вічне. Взяла холера Сталіна — возьме ще й Хрущова разом з большевиками і москалями. Годі вам, не побивайтеся т а к . . . І справді, почали жити, як всі. Батько пішов на роботу до фаб­ рики, Данило — до молочарні, а Левко — до школи. Скінчив десятирічку і, щоби одержати право на вступ до вищої школи, змушений був також піти працювати на фабрику. Саме тоді заги­ нув батько. Встановлено, що смерть сталася в наслідку нещасли­ вого випадку, але ні Левко, ні Данило у випадок не вірили. Вони вже раніше були приготовані до того, що батько наложить на себе руку, бо не витримував »райського« життя. Старому було далеко важче пристосуватися до обставин, ніж їм, молодим. До того ж і совість його гризла. І його смерть, хоча як прибила синів, але не заскочила. Сподівалися того. Але, звичайно, нікому нічого не казали. Випадок — то випадок. По смерті батька молоді Баранюки покинули Волинь і поїхали на південь України, де їх ніхто не знав. Уприкрилися їм постійні допити знайомих про Канаду та кпини в живі очі. Дивилися на них, як на людей несповна розуму, і все допікали: »Ну, як вам після американського пекла радянський рай видається? Правда, що добре? Ніхто не нарікає, ніхто закордон не тікає, всі вдоволені, всі хвалять ... « І почували Баранюки себе від тих кпинів так, наче б їх голками кололи, або по обличчі били. Тому, заїхавши на нове місце, дуже раді були, коли їм у всім добре відомій установі порадили: »Ви поменше про Канаду людям розповідайте. Та й самі забувайте про те, що колись було. Краще буде для вас. Зрозуміло? ..« Вчепившись за цю »дружню« пораду, Баранюки не то що нікому більше про Канаду не розповідали, а навіть не признавалися, що вони звідти приїхали. Коли ж приходилося в розмові, то казали, що вони з Волині — і квит. А правди, написаної у всіх анкетах, що зберігалися по секретних відділах, ніхто, крім явних і тайних аґентів органів державної безпеки, довідатись не міг. Таємниця в минулому накладала свою відбитку на життя Баранюків. Вони жили дуже замкнуто і ні з ким особливо не зближа­ лися, щоби не давати права знайомим виявити надмірну цікавість до небажаних предметів. Тому люди їх недолюблювали, а навіть Дося цілком слушно вважала Левка »пісним немовою«. А яким же він міг бути, коли мусів постійно триматися на бачності, щоби не бовкнути лишнього? І, крім того, гнітила його ця таємниця, наче 49

щось сороміцьке. Принаймні, у нього завжди залишалося почуття пригноблення і скритої небезпеки, коли доводилося торкатися свого походження у розмовах з офіційними чинниками. Данило йому казав те саме. Але Данило був інакший. Він не любив багато ду­ мати, брав життя, доки воно давалося брати, і вірив у те, щ о долі й на коні не обминеш. З Любою він оженився всупереч волі її бать­ ків і родини, які остерігали дівчину перед небезпекою і відмовляли її від шлюбу з людиною, народженою в іншій країні. Але кохання взяло верх над розумом, і молоді таки поженилися. І живуть щасливо ось уж е сім років. А Левко щодо Досі дуже вагався. Принаймні, до сьогоднішнього вечора. Лишень сьогодні вирішив відкинути вагання. Кінець! Робитиме так, як Данило і всі інші.

— Ох, Боже, людина може бути щасливою навіть у Радянському Союзі, — міркує Левко. — Зрештою, це навіть добре, що я опи­ нився тут. Бо, чи мав би я право жити краще, ніж живе Дося? Благословлю Тебе, Боже, що дозволив мені ділити труднощі з дівчиною, яку я покохав. Благословлю Тебе за те, що привів мене до знайомства з нею, бо ціна, яку заплачено за знайомство, дуже низька. І правду люди кажуть, що нема нічого злого, щ о би на добре не вийшло . . . Оптимістично настроєний, з веселим насвистуванням, парубок бадьоро вибігає на ґанок братової хати і торгає клямку дверей. На його велике здивовання двері не замкнені й відчиняються, а у вікнах темно. Щ о ж це? Полягали спати і забули замкнути двері?

— Гей, люди! — гукає він. — А чого це ви покинули двері відчинені?! Мовчанка, яка зустрічає цей вигук, обдає Левка неприємним, моторошнуватим холодом, і він гукає ще раз: — Люди, є хто в хаті, чи нема нікого?!

— Є, є, не к р и ч и . . . — озивається з кімнати втомлений голос братової.

— Чому ж сидите напотемки? В піжмурки граєтеся, чи нафту щадите? Данило вдома? Він починає шукати сірників, але раптовий плач братової пара­ лізує його руку, породжуючи в серці смертельний переляк.

— Любо, ти чого? .. — заходить він напомацки до спальні. — Де Данило? Щ о сталося?

— Нема Данила, забрали!.. — крізь ридання вибухає Люба й затуляє обличчя руками. Левко безпомічно розглядається по хаті, бачить незвичний нелад і неохайний вигляд братової, яка напевне сьогодні ані роздягалася, ані не чесалася. Вона сидить на великому ліж ку в ногах синів, і той самий круглий, блискучий місяць, який недавнечко світив Левковому щастю, світить тепер на її подружню й материнську розпуку — так самісенько!.. Минає страшна мить, за яку Левко починає розуміти так багато, як не здолав би зрозуміти при інших обставинах за цілі роки, а його недавні міркування про щастя видаються йому жалюгідними. Поволі підходить до братової, сідає поруч, обіймає за плечі й цілує її руки. Бо ось перед ним — ще одна українська жінкастрадниця.

— Бідна моя братова, бідн а !.. — шепче він. — Бідний мій брат, бідні мої братанки, бідна Дося — всі ми бідні й нещасні, Любо, всі!..

50

Не зауваживши незнайомого імени, приплетеного до їхньої ро­ дини, Люба з риданням припадає до діверя, неначе шукає в ньому опори. А Левко гладить її поплутане волосся і в душі відчуває заздрість перед її сльозами, бо сам плакати не може.

— Коли ж це сталося? — питає.

— Позавчора вн оч і. . . — схлипує Люба.

— Ти ходила питати?

— Ходила. Та що поможе? Нічого не кажуть, тільки намага­ ються якнайдошкульніше дати відчути свою силу, якнайбільше принизити, якнайглибше влізти в печінки . . . Ох, Господи! Б о ж е !.. Обидва хлопчики сьогодні сплять разом на батьківському ліжку, і Левко нескоро зауважує, що в старшенького перев’язана голівка.

— Щ о це з Богданком? — питає.

— Вілька його каменем поцілив . . .

— Знову Вілька?! Ну, на цей раз я йому не подарую і не по­ дивлюся на його важного батька!.. — понуро погрожує Левко.

— От, зачепи ще одну біду! — лякається Люба. — Богдан також добре зіллячко. . .

— Так Богдан же ще дитина, а Вілька — парубок!

— Який там парубок! Шість років, чи дванадцять — однаковий розум. Ти би лишень подивився на н ього. . . — Люба починає усміхатися крізь сльози. — Ти би побачив тільки, як Богдан огрів Вільку кілком удвоє більшим за себе сам ого. . . Мало вуха не відчухрав. Левко уявляє собі завзятого племінника з величезним кілком (а це таке властиве йому!) і також починає усміхатися: — Молодець Б огдан!.. А за що ж це він його?

— Та за що ж ? За Данила, звичайно. Вілька звідкись довідався, що ви приїхали з закордону і підмовив усіх дітей з вулиці кричати за нашими: «Американські буржуї«, «пузаті Семи«, «акули з Волстріту«, »диверсанти«, »шпіони« і ще казнащо. Наші носа не мо­ жуть на вулицю показати — так і обпадають їх, як тічня . . . Ну, а цей лобуз, — мати любовно гладить рукою висунене з-під ковдри голе стегенце, — доки терпів — терпів, а сьогодні десь видер кілка, зайшов Вільку з-заду і тріснув з усього розмаху. Вілька в крик, а цей — навтікача. Та Вілька ще вспів підняти камінь і пустити навздогінці. Голову до кости розсадив. Три шви треба було на­ класти. Але не кається. Нахваляється ще Вільці ногу зломити. А малий за ним: «І я йому також я -а-а-к дам, то він і ж убів не пож бирає!..« Тепер хоч на замок обидвох замикай, щоби нової біди не напитати. Однак і Люба і Левко, не зважаючи на нещастя, не можуть не сміятися зі »забіяк-Баранючат«, як їх прозивав Данило.

— Ай-яй, коли б же стільки тієї біди, що сьогодні!.. — знову сумніє Люба. — Стільки їхньої потіхи, що можуть іще кілками воювати і погрожувати зуби вибивати — малі. Повиростають -— інакше буде. Не простягнеться рука ні по кілок, ні по камінь, а язик на погрозу не обернеться . . . Голови спущені носитимуть, го­ воритимуть тихенько, власної тіні боятимуться, бо ж сини «ворога народу« завжди є безправні, упосліджені, погордж увані. . . А -а -а !.. Правду ж мені батьки казали, та я, дурна, не хотіла слухати, не хотіла думати, очі й вуха на майбутнє заплющувала. . . А тепер 51

ви, мої синочки безталанні, за материнську любов, за батьківський нерозум до кінця життя будете покутувати . . . Її бідкання цілком нагадує голосіння по мертвому, і Левко не витримує.

— Любо!!! — гукає обурено. Але зараз ж е гасне. Махає рукою і сідає поруч із братовою.

— Твоя правда, Любо, — каже голосом переможеного. — І, на жаль, правда надто глибока: твої сини покутують нерозум своїх батьків, я й Данило покутуємо нерозум нашого батька, а всі ми разом — цілий нарід український — покутуємо нерозум своїх предків. Гріхи прадідів тяжать над нашою землею, і кожне поко­ ління відчуває їх все більше, все дошкульніше. Що ж справді чекає наших дітей, коли вже й ми стали гірше рабів: не люби того, хто тобі подобається, не женися з тим, кого любиш, не говори вголос того, що думаєш, не думай того, чого партія не дозволяє, не плач, коли тобі хочеться, не смійся, коли не належить, н е . .. Чорти б узяли таке трикляте життя!!! Почавши тихо, кінчає криком, і братова мусить шарпнути його за руку: — Та чи ти здурів?! Та ж сусіди почують! . . Левко гірко сміється: — Ось воно: у власній хаті не смій слова голосніше сказати!.. Зрештою, яка там, у чорта, «власна хата«?! Немає власної хати, нема родини, нема незалежної думки, нема чести, нема почувань — нема нічого! Оце спадок, який нам залишили батьки! Тепер пи­ тання: а що ми лишимо нашим дітям? .. Левко дивиться на Любу проникливим поглядом і починає хіхі­ кати злосливим божевільним сміхом. Потім схоплюється, біжить до вікна і тулить чоло до холодної шиби. Він дрижить від хвилю­ вання, злість попросту душить його, родить бажання — закричати на цілий світ! Сам не знає, що робив би, але найперше, що йому хочеться, — це вхопити величезну каменюку і шпурнути її в ту круглу, самозакохану, безтямно усміхнену пику блискучого місяця.

— Знаєш, Любо, — шпарко обертається він до братової, — на нашій землі вже віддавна одружуватися і мати дітей — гріх! Бо навіть нерозумна тварина перед тим, як привести дітей на світ, щось робить для їхніх вигід і безпеки. Та й ми також спершу курник робимо, а потім курей заводимо; собаці буду ставимо і якийсь черепок для нього знаходимо. Навіть якомусь дурному гарбузові грядку копаємо, ще й пригноїмо, щоби краще ріс. А що робимо для дітей, яких пускаємо на світ? Нічого! Ми супроти власних нащадків маємо менше зобов’язань, ніж супроти курки, чи гарбуза!

— Десь у світі, — продовжував, ухопивши повітря в груди, — існує поступ. Те, про що лиш мріяли батьки, дітям уже видається недостатнім. А в нас? Дідько вже взяв славу, взяв державу, взяв добре ім’я, врешті добрався і до речей матеріяльних. Та наші діди нашим батькам бодай старалися якусь латку поля лишити і сякутаку буду поставити. А вже наші батьки нам і того не лишили, бо не мали права. Ну, а ми? Що ми лишимо нашим дітям? Ти, наприклад? Лишиш, хіба, ко-о-ориєну науку, як смирніше в ярмі ходити. І твій син не то що не поважиться з канадійкою ож е­ нитися, а навіть не зуміє закохатися. У нього бо й кохання буде 52

узалежнене від клясової, чи якої там іншої, »свідомости«. . . Ти вже постараєшся про те, щоби вони голівки спущеними носили, говорили тихенько і завжди пам’ятали, що вони — тільки упослі­ джені і безправні сини »ворога народу« . . . На тому твої обов’язки скінчаться. . . Допік! Так допік, що Люба підскакує до нього з затисненими кулаками.

— А що ж ти порадиш, мудрагелю такий?! — кричить і собі, за­ бувши обережність. — Яких обов’язків від мене хочеш?! Щ о я можу зробити?! Можу дати для їхнього життя свою кров, свою голову, с в о є . . . Чи я знаю? .. Кажи, що мушу зробити, щоби спов­ нити свої обов’язки у твоєму розумінні?!. Цей вибух одразу гамує Левка. Він перепрошує Любу, садовить її знову і сідає біля неї. Сидить довгенько мовчки, тре чоло і напружено думає.

— Тепер трудно радити, Любо, — каже, обережно підбираючи слова. — Себто, трудно в кожному окремому випадку. Тут треба говорити про загальну засаду. А ця засада мусить бути така: перше, ніж одружитися і мати дітей, сповнити свій обов’язок перед ними. Право на батьківство і материнство треба здобути ділом, скерованим на те, щоби нове покоління жило в кращих умовинах, ніж батьки. Той, хто цього не сповнить, не сміє одружуватися і мати дітей. Люба дивиться на діверя іронічно і з розумінням своєї вищости.

— Дуже гарні фрази, — каже, не криючи насмішки, — тільки мені неясно, як ти це все уявляєш собі на практиці?

— На практиці? .. На практиці кожен повинен підходити до проблеми по-своєму, відповідно до своїх сил і глибини розуміння справи. Люба не перестає іронічно усміхатися: — І все ж мені неясно. . . Ти, наприклад, як би розв’язав?

— Я ? . . — Левко стискає голову і нараз ячить: — Ех, Любо, Любо, ти нічого не знаєш !.. Братова дивиться на парубка довгим, проникливим поглядом і переможно зідхає: — Здається, вже знаю . . . — каже повільно. — І якраз воно до речі прийшлося. . . Зав’язала тобі якась горличка світ? Правда ж? Ну, і що ж тепер? ..

— Нічого! — відрубує могильним голосом парубок. — Я не ож енюся!

— Ах, так?! І це має бути таке геройство, яке ти розумієш? ..

— Не оженюся!!! — в розпуці кричить Левко. — Не хочу, не смію стати причиною її страж дання!.. О, Любо, коли би ти знала, як я її шалено кохаю ! . . Тепер вони міняються ролями. Люба бере Левкову голову і ту­ лить до себе. Шкода їй діверя, якого любить, неначе сина, або брата, і вона рада би його якось потішити.

— Ти їй казав? — питає. Левко заперечливо крутить головою.

— Не казав? То треба сказати. Може вона і погодиться.

— Напевне погодилася б. Але я не погоджуся і тому нічого їй не казатиму!

53

— То як же буде?

— Не буде ніяк! Треба буде з тим скінчити!

— Е-е, хлопче! — з докором каже Люба. — Вачу, що в тебе відваги далеко менше, ніж у мене. А ти мене вчити збираєш ся!.. Оце такий вихід? .. І як же ти дівчині зміну у відносинах поясниш? Левко мовчить.

— Та ти знаєш, — невгаває Люба, — що можеш без пори їй життя знівечити, коли вона тебе справді щиро любить!. . Левко мовчить далі, і Люба також замовкає на довго. Щось думає, щось важить у думках і тоді каже: — Ти кажеш, Левку, що не хочеш і не смієш стати причиною її страждання. — А ти певний, що розрив не причинить їй ще біль­ шого страждання, н і ж . . . ніж .. . як оце тепер у мене? .. — голос Люби починає тремтіти й нараз стає глибоким і врочистим: — Я тут багато наплела з розпуки, а л е . . . але це все тому, що я так невимовно люблю Данила!.. Я плачу зараз. . . Але, коли би можна було повернути все назад. . . я би вдруге, втретє і вдесяте зробила те сам е!.. Ти кажеш, що кохаєш? .. Ні, Левку, ти не знаєш, що то кохати гю-справжньому!.. Ти ще дитина. . . Але спитай мене — і я тобі скажу, що то значить — к оха ти !.. Ні, ні! Я не каюся, що пішла за Данила, бо за таке кохання, яке було між нами, варта якими завгодно муками заплатити! То було кохання! То є любов! Була, є і буде до смерти! Люба якось раптом виростає в очах Левка, а слова її признання глибоко його зворушують.

— Дякую тобі, Любо! — каже він у пориві і черговий раз схи­ ляється до руки братової. — Дякую від себе і від Данила! Люба плаче щасливими сльозами і, як звичайно у таких випад­ ках з людьми буває, хоче зробити щасливими всіх, а найперше — Левка.

— Так, хлопче, так, — говорить з усміхом, свідома своєї зрілоєти й переваги, — кохання — перша річ у житті людини. І ти не роби дурниці. Коли дівчина варта тебе, не вирікайся її. Признайся їй у всьому — і хай вона вирішить сама. Коли схоче йти за тебе — це буде доказ, що любить по-справжньому, коли ж злякається й від­ кинеться від тебе — туди їй і дорога. Не буде за ким плакати. Але в Левка інший погляд на цю справу: він не збирається ви­ користовувати почувань дівчини на себе і не спихне на неї відповідальности за рішення. Зрештою, — що найголовніше, — ним самим щойно поставлена проблема раптом перетворилася для нього в імператив, до якого вся решта в житті, в тому і сам Левко, мусіли лишень достосовуватися. І марне Люба висовує різні аргументи, марне переконує парубка, — у нього на всі слова братової одинока відповідь: — Ні! Дивиться на неї, дивиться на хлопчиків і ще з більшим завзят­ тям повторює: — Ні! Вкінці Любі обридає. Господи, чи ж то в неї у таку хвилину нема більшої турботи, як намовляти Левка на женячку?!

— Ні, то ні! — зідхає вона. — Роби, як знаєш — твоя справа. Я, коли про це й говорю, то лишень тому, що мені вас обидвох шкода. Дівчина буде страждати.

54

— Не буде! — могильним голосом озивається Левко.

— Е, це вже неповажно! »Не буде«! Що ж ти, якогось відвернизілля їй навариш? Взагалі, давай краще припинимо розмову. Я дуж е втомлена . . . Люба вмощується в ногах синів і затихає. Дуже скоро Левко зауважує, що вона спить. Виплакалася, виговорилася, і їй полекшало, а втома зробила решту. Левко поправляє ковдру на племінниках, прикриває Любу теплою великою хусткою (маминою, привезеною ще з Канади) і сідає на­ впроти осиротілої родини на порожньому дитячому ліжку. Вида­ ється йому, що їм буде безпечніше і спокійніше спатися, коли він сидітиме на сторожі. Хоча, звичайно, це облуда. Дрібний злодюжка в бідній хаті не має чого робити, а супроти тих великих розбишак, які влазять у кожний закуток, Левко безсилий. Думки біжать, як нитка довкола коловороту і все торкаються тих самих осіб: Данило, Люба, племінники і Дося. Потім — Дося, племінники, Люба і Данило. Тільки самого Левка нема. Замість нього існує кривавий згусток любови, страждання і ненависти. Та ще хуртовина думок, з яких так важко виборсатися на рідну дор огу!.. Холодний, жовтий місяць байдужо котиться по небу, однаково безтямно присвічуючи радости й горю, сміхові й сльозам, щастю й розпуці. Світить він і Левкові. Чому ж би й ні? Міг же світити на ріку й горб -— може світити й сюди, в маленьку кімнатчину, по якій у безладі порозкидана дитяча одежа . . . Світанок застає парубка на тому самому місці і в тій самій позі: Левко сидить напроти своєї родини, сперши підборіддя на долоні, а в його червоних від безсонної ночі очах світиться понуре рішення . . . * * *

В понеділок вони зустрічаються в умовленій годині на умовле­ ному місці біля колишньої церкви, перетвореної в музей. Мокро. На вулицях калюжі, бо до полудня йшов дощ, і тепер збирається знову. Хмари, нависши над самою землею, перетворили день у вечір.

— Може, підемо до нас? — запрошує Дося. — Чому маємо мокну­ ти на дощі? Вона вдягнена у червоне пальто і червоний берет, відсвіти яких роблять ще яскравішою її радість. Вона дивиться на Левка зако­ ханими очима, в яких пробивається трішечки милого лукавства і трішечки ніяковости. На її запрошення Левко не каже ні »так«, ні »ні«, і, забувшись од великого хвилювання, сильно стискає її пальці. Він уже про­ щається і тим стиском виладовує свій біль, хоча має вдавати, що не відчуває ніякого болю. Але серце протестує і кричить так сильно, що глушить веселий Досин щебет, і Левко не розуміє її слів.

— Ти чого такий? — раптом зупинившись, питає Дося і дивиться йому в лице. — Хворий? Сталося щось удома?

— Щ о? — наче пробуджується Левко. — Ах, ні! Не хворий і нічого не сталося. Що ж би мало статися? Але Дося не вірить.

— А чому ж ти такий? — питає підозріло.

55

— Який? .. A -а! — Левко розуміє, що глупо перепитувати. Адже й сам знає, що він справді »такий«. Зовсім інакший від того, яким був по буряках, і навіть гірший, ніж звичайно.

— Досю, — одчайдушно мобілізує він свою відвагу, — я обіцяв з тобою поговорити . . . Пам’ятаєш? .. Ну, от . . . Але станьмо тут. Тут сухо і затишно . . . Він заводить дівчину в нішу бічного входу церкви і бере її за обидві руки. Старається надати собі безтурботного вигляду, всмі­ хається й одночасно проклинає себе в душі.

— От, Досю, — говорить неприродно відважно, — річ така, що ... Ти пам’ятаєш . . . Ти позавчора справедливо зауважила, що я — пісний немова. Це тому, щ о . . . Як би тобі пояснити. . . Я маю від народження такий один фізіологічний недостаток. . . І коли ти питала мене, тоді, під кленом, пам’ятаєш? .. Я сказав . . . я сказав . . . Вибач, Досю, що я говорю так плутано . . . Але, бачиш, самозрозу­ мілою річчю є, що природним закінченням кожного чесного за­ лицяння є шлюб. Так же? Бідна Дося! Вона спантеличена й не знає, як це розуміти: як сватання, чи як відмову. Левко ж воліє в цю хвилину сто разів умерти, перетворитися в камінь, або оніміти. Але ніяких перетворень не стається, і він мусить говорити далі.

— Й, от, Досю, річ така, що я не можу бути правдивим чоло­ віком .. . Не можу, бо . .. Ти сама повинна зрозуміти, чому . .. Обличчя Досі виявляє розгубленість і переляк, які крають серце, але Левко не відступає.

— Досю, — продовжує вже щиро, і через те перестає плутатися, — я присягаю тобі, що любитиму тебе до смерти, я кленуся, що я хотів би одружитися з тобою, але не можу! Ти є великим щастям у моєму житті, за яке я вічно хвалитиму Бога, і, може, воно навіть ліпше, що наше кохання залишиться чистим і непорочним, бо лишень чисті почування підносять людину і вказують їй дорогу до відважних вчинків. Згадай Данте, Досю, і його любов до Беатріче. . .

— Що ти вигадуєш, Левку?! — майже з криком перебиває його Дося. — Це все — неправда! У її голосі бринять істеричні ноти. Дівчина опинилася в обличчі несподіваної кризи, щось тріщить і ламається в її душі, щось тікає, щось вмирає в ній, і це її наповнює протестом і жахом.

— Це неправда! — з благанням, ридаючи, вигукує вона ще раз і чіпляється, мов утопаючий соломини, припущення: — Це ти вигадав, щоби позбутися мене! Ти мене не л ю биш !..

— Досенько!!! Він тратить панування над собою, забуває свою ролю, шпарко обіймає дівчину і цілує її з божевільною пристрастю, в якій нема нічого Дантівського.

— Досенько, моя люба, єдина Д осенько!.. — шепче, задихаю­ чись. — Вір мені, що я не можу назвати тебе своєю! Я не хочу, щоби ти потім страж дала!.. Вкладає у свої слова весь несамовитий біль і всю любов, а руками й устами відчуває, що Дося спочатку наче непритомніє, завмирає і всією істотою вбирає в себе жар його пестощів. Але це скоро минає. Дівчина починає холонути, штивніти і врешті визволяється з його обіймів.

56

— Не треба! — каже рішучо. За цим словом Левко відчуває щось гірше від гніву й навіть ненависти — вгадує сором й огиду. І вони окропом обпікають і без того потовчене серце. До всього був приготований, але до огиди — ні. Не прийшло йому на думку, що дівчина зможе ним бридитися А л е .. . треба й це прийняти. А Дося вже по тому боці кризи, але реакцію переживає дуже важко. Дивиться нерухомими очима повз плече парубка на вулич­ ний ліхтар, що саме засвітився, а в погляді її — апатія і порожнеча. Левкові навіть здається, що Дося вмирає, або вже мертва.

— Я йду додому. . . — тихо озивається вона.

— Я відведу тебе.

— Ні! — каже так, що він не важиться настоювати.

— Допобачення, — ледве підносить вона в’ялу руку.

— Допобачення, Досю . . . Він ледве вспіває торкнутися безвладних пальчиків, як вони нервовим рухом висмикуються з утиску. Бридко їй.

— Ах, це все дурниця! — не то силкується злагіднити драму, не то відганяє від себе думки Дося й усміхається такою штучною, жалюгідною усмішкою, що Левкові соромно й боляче за неї. — Нема про що згадувати . . . Прощай!

— Прощай і прости мене, Досю . . .

— Дурниці! Хутко збігає сходами, а він, наче п’яний, спирається на стіну й жадібно пожирає очима червоне пальто, що посувається алеєю безлистих тополь до виходу, як пляма живої крови. Ось вийшла за браму й зникла ... Тоді Левко також сходить зі сходів, але не йде вслід за дівчи­ ною — він завертає за церкву до того кутка огорожі, звідки видно місце трамваєвої зупинки, а в черзі біля неї — червоне пальто. Судорожно обіймає стовбур якогось дерева і притулюється до нього щокою. Так чекас кілька хвилин, поки не дренькає знайомий дзвінок, а на дротах не спалахують тріскотливі електричні розряди. Ще є час! Ще можна все завернути! Тільки крикнути: »Досю, я збрехав! Вернись, я поясню тобі в с е ! ..« І вона вернеться. Вона вернеться — і знову засвітить повня на оперізаний річкою горб, знову буде подорож у висоти на зоряному килимі неба, знову будуть теплі дівочі руки обплітати шию, а уста — розхилятися для поцілунку . . . Але — ні, ні! Бо у світі існують не лишень самі мальовничі горби, обставлені полотнами Куїджі — існують також маленькі тісні кімнати, де в безладі порозкидані дитячі речі, існують молоді вдовиці, що оплакують свою долю, й існують малі хлопчики з порозбиваними головами. Левко це пам’ятає добре. Черга посувається й скорочується. В ній посувається й червона фігурка. Ось підійшла до самих дверей, ступила на східку і зникла. Кінець! Починає рясити гострий осінній дощ, вулиця порожніє цілком, а Левко все стоїть, обнявши дерево, і дивиться на те місце, де недавно червоніло дівоче пальто.

— Досенько, моя Досе! — ячить він у думках. — Прости мене. Я зробив лишень те, що міг найліпшого придумати. Знаю, що й це тобі буде нелегко пережити, що будуть тебе переслідувати сором 57

та розкаяння, але все ж це легше від того, що могло тебе чекати. Не будеш нидіти з безплідного кохання, ані не будеш потім нарі­ кати на свій нерозум. Директорські синки не дражнитимуть твоїх дітей через мене і не розчереплюватимуть їм голів камінням. А ти сама не будеш сидіти вдовицею в ногах своїх осиротілих синів і не плакатимеш до того самого місяця, до якого ти літала на крилах кохання. Гірко тобі, Досенько, в цю хвилину, а моє серце плаче кров’ю, — і так мусить бути! Не уникнемо покути за гріхи батьків наших, бо гнів Господній сягає аж до семого покоління. . . Та я бажаю тобі, моя зоре, справді якнайскоріше забути всю пригоду. Бажаю тобі знайти гідну пару й одружитися. Земля не може стояти пусткою, тому бажаю тобі здорових діток. А я, Досенько, не одру­ жуся. Я піду шукати шляхів, які ведуть до розв’язки проблеми. Вони мусять бути, а ними ходять відважні. Спробую і я. Може, Господь прийме мою пожертву, почисливши її на долю моїх осиро­ тілих братанків, на щастя твоїх дітей, Досенько, і скине щось із рахунку батьків наших . . . Струми холодної води збігають по стовбурі дерева й обличчі юнака. А йому здасться, що то ллються його власні сльози з болю над свіжою втратою і з радости від безповоротно прийнятої постанови. . . Кінець

Ж. Процишин Із Збірки »МОЛОДЕ ПОКОЛІННЯ*

В Е С Н А (Із

записника політичного в’язня)

У поспішнім, з вигідного вікна в затишному купе, з балькону хутора, в садах квітних над морем, у товаристві дам і музики в кафе, із казкових верхів, де всяке земне горе кінчиться в чарочці із пляшечки Мартеля, поети ясні рими — легкою рукою для Тебе, Весно, пишуть радісним: »Прінцелля!«... О, дайте тут тих майстрів точеної рими: за вікна ковані у невиличкі дірки, щ о знають тільки біг лінивої години!., у товаристві кибля, теру, візитирки... Я голову даю: рожевий декалог Т воїх законів — Весно, і правил краси заміниться притьмом у чорний некролог!..

58

10 квітня. Це моя перша весна у в ’язниці!.. Засвітила нам сьогодні ранком у вічі так неждано, як неждано появляється перед нами постать гостя, що навшпиньки закрався в хату!.. Або радше відкрив нам на неї очі наш »надворний блазень« Серганюк. Він побудив нас усіх дикими вигуками. Розплющивш и очі, ми бачили, як він навіжено стрибав довкола стола та натолочував ногою соняшних зайців, що зручно проскакували в нашу келію крізь густе віття привіконного каштана та малощо рідш у решітку... Вони мінялися, мов пливка золота рідина та штовхали до р уху долівку, стіл, стіни!.. Сьогодні зіскакували ми з наших лежанок із пре­ гарним тремтінням відродж еної душі. При сніданку ми нароком заливали собі уста гарячим кип’ятком, щоб часом не втерпіти та не скрикнути по-дітвацьки: —• Х ай ж иве весна!.. Стеценко, який притьмом намагається пожерти підруч­ ник італійської мови, напевно крикнув би для відміни: — Eviva primavera! . .

11 квітня. Це вж е без сумніву весна! До речі: що таке весна у в ’язниці? Практично край простуді у холодних, мов труп, келіях і хініні, що зимою спож ивається у в’язниці фунтами. Поетично: не побувавши в тюрмі, ви зумієте лише в мініятюрі відчути різницю між зимовими ранками, коли то ви, прокинувшись з нічної змори, лізете в напів-сонний каламутний день і о д н и м р а н к о м , коли ви, пробудив­ шись, мож ете скупати своє обличчя в сонці та, вставши, виконувати свою ранішню роботу при супроводі пташи­ ного хору... Зокрема відчуєте різницю вмиваючись. Вмиваючись, так і чуєте, що вода сполікує вам прегарно лице, руки та груди... Однаково свіжими краплями цілющ ої роси сполі­ к ує ваш у душ у свідомість, щ о за реш іткою стоїть погідна синява неба, що на каштані, тут біля вікна, _ перелива­ ю ться ніж но-зеленою усміш кою перші пуп’янки, а поміж тими пуп’янками пурхає весела пташина та співає канта­ ту на добрий день...

59

У вухах повно цього пташиного гомону та мила... Вами заволоділа дитяча примха і ви милите вуха ще більше, щоби... замилити пташиний гомін. Тепер стоїть вам у голові глухий шум, що наче живий мур відокремлює вас від усіх зовнішніх звуків!.. Згодом сполїкуєте вуха і глухий шум уступає. На його місце приходить з невідпертою силою пташине щебетання... Його вам змити ріш у­ че не вдасться! Ви почуєте, як на дні та по кутках Вашої душі рветься павутиння, що його заснував за довгий-предовгий зимо­ вий час павук нудьги... Знаменитий цей Серганюк. Нині він знову цілий ранок пробігав за соняшними зайцями. Втомившись біганиною, він сперся на ґратах і з кумедною силою почав співати про своє серце, якому весна припняла крила, та яке втікло на каштанове віття, де, гойдаючися, виспівує враз із цілим пташиним хором баляду про лицаря-сонце!.. Коли ж швидко сонце-лицар перейшло зовсім не ли­ царським, бо радше полохливим кроком візитатора на ліве крило в’язниці, Серганюк прибрав трагічну позу та оплакував втрату свого серця-птаха, що полетіло за сон­ цем і ніколи вж е не вернеться до золотої клітки в його грудях... Щойно Китель припинив його співуче надхнення дужим викопом, спрямованим в його зад. Серганюк за­ мовк і пішов умиватися, не скидаючи ні на мить з лиця своєї блазенської маски.

12 квітня. На прохід бігли ми в непевному ожиданні: — Зловимо ще сонце, чи не зловимо? Подвір’я, де ми постійно проходж уємося, подібне до глибокої криниці, до якої соняшним промінням досить важко заглянути через двоповерхові цямрини... Все ж таки лишився один відтинок подвір’я, де ми могли вигідно випеїцувати свої обличчя до сонця. Ми бігали, мов дикі кози, та дужалися, мов десятилітні шибеники. Опісля в келії застелили долівку накривалами та влаштували годину акробатики.

13 квітня. Хмари і дощ. Наші обличчя нагадують розмоклі квачі. Непокоїть нас Серганюк. Рано не хотів за ніяку ціну під­ 60

вестися з ліжка та зняв пекольну бучу з ключниками. Від ранку не їсть, лише ходить з кута в кут, мов сновида. Тепер вж е сперся своїм звичаєм на ґрати та втретє співає своїм немащеним голосом чи не власну пісню. Він співає поволі, намагаючися при тім фізичним зусиллям надро­ бити недостачу голосового матеріялу. Він співає про »тугу«, щ о »плаче мов окрадена мати«, про »двері«, »ґрати« й про »мури«, про безвихідний сум. Стеценко твердить, що це крайнє свинство співати таку прошацьку пісню!.,. І ще хто як хто: Серганюк, що за п’ять літ своєї тюрми, здавалося, звик до неї, мов риба до води!.. Стеценко голосно, але безуспішно домагається від Серганюка перестати «завошивлювати« настрій в келії... Вечір. Серганюк, незрівняний артист. Поклавшися в ліжко, він реготався під накривалом до сліз. Весь його сьогод­ нішній трагічний настрій, це по-мистецьки відіграна к о­ медія... Стеценко звалився на нього мов тур...

14 квітня. Чи це має бути дальший етап Серганюкової комедії? Прокинувшися зі сну, уздріли ми його при столі, спертого на правій руці та заєдно вдивленого в одну неозначену точку. Він умитий, вбраний та застібнутий. Опівдні Серганюк не змінив своєї пози ні на йоту. На­ ші намагання зрушити його з тої мертвеччини не дають найменшого успіху!... Зуби в нього затиснуті та не хотять приймати поживи... Вечором — те саме! Китель каже, щ о ця комедія добра на сцені, але не тут. (Він сам переконував нас вполудне, що Серганюк хворий та щоб дати йому спокій.) Вночі з 14 на 15 квітня. (Рукою в темряві, навмання.) Наша келія нагадує нічний шабаш духів. Ми сидимо, згорбившися на ліжках, закутавш ися вище колін у на­ кривала. Наш зір уп’ялений у чорну тінь, щ о сидить непорушно при столі, сперши підборіддя на правій доло­ ні... Ми не запримічуємо навіть світла, що його в правиль­ них відступах часу наганяє в нашу келію нічний дозорець. Без сумніву, ми передумуємо стільки, що ледве чи все те перейшло нам крізь голову коли-небудь...

61

15 квітня. Раннім-ранком повезли Серганюка у »чорній повозці«... Ліпше повезли б його у ній просто на цвинтар. І так вона домовиною пахне!.. Ех, треба себе вдарити по нікчемній пиці.

20 квітня. Гарно казав нині Стеценко, при вечірній гутірці: »Друзі, що нам та весна, що на світі!.. Нам та весна, що в нашому нутрі!.. Хай за реш іткою одна весна другу доганяє. Нам коби одна, друга та третя весна в душі, доки не назби­ рається із них такий жар, щоб від нього все сухою л уш ­ пиною тріскало. (Ш пурнув бляшаним кухлем у решітку, наповняючи келію гарчанням за л із а . . .) Тоді і для нас буде весна«!..

— Панове, вечірня руханка!.. Це був Китель. Але Стеценкові слова — святі слова! Б.

ЛІСОВЕЦЬКИЙ

Н А В Е Р Х О В И Н І А Й -ІІЕ Т Р І В К Р И М У Вітер дме . . . Іти як важко . . . Мить і вже звалився з ніг. Шлях в каміння вбрався тяжкі.. Чи не стріне нас там сніг? Не татарська це їдальня . . . І яка ж вона брудна! — Може з’їсти нам снідання Там? Ні, гадка це марна . . . Підхопив під руку Віру . . . Промінь сонця — її зір! Де ж подівся ранок сірий? Очі! Ви безодня, вир . . .

Вже верхи від нас так близько. Де ж той сніг? Непривітні, Голі, хмурі, в в’юзі слизькій, Як і ранок той сумні. Вмить на верховину Віра . . . Охопила міцно шпиль; Сміх бренить в бескеду діри — Геть тумани звідусіль! І співа мені імлистий ранок, Обгорнула радість знов жива; Повен до вінця мій щастя [збанок, — Лорелея пісню ту співа! Крим, 1910.

Н іч у П а р а ґ в а ї Помаранчі цвітуть, помаранчі, Сніжно-білі, пахтять як рясні! Щ о це? В нічки і в місяця танці Мчать години зовсім нежурні.

Аромати тендітні лілеї Ледь доносить іздаля вітрець . Всі принади, чар нічки цієї Оспівать чи зумієш, мистець?

В небі золотояснії зорі Мерехтять, заворожені сплять... Де ж турботи щоденні? Де горе? Думки вільні несуться, летять.

Забувається злоба людськая, Всі підлоти, мерзота буття І Великая Сила Святая — Мій маяк на дорогах життя.

1957, Параґвай.

62

1

Поступ у мирному застосуванні атомної енергії на Заході у 1962 р. Використання атомної енер­ гії для цивільних цілей про­ довж минулого 1962 р. посту­ пало прискореним темпом і в різних ділянках, як індустрія, сільське господарство, наука в загальному та медицина зано­ товано нові здобутки. Одним із наглядних осягів була в 1962 р. пробна подорож першого американського торго­ вельного корабля, порушува­ ного атомною енерґісю, якого назва є »Саванна«. В місяці грудні 1962 р. при­ падав також 20-річний ювілей »освоєння« атомної енергії, то­ му що перший атомний реак­ тор почав функціюнувати 2 грудня 1942 р. при універси­ теті в Ш ікаґо. Від закінчення другої світової війни амери­ канські вчені зробили численні відкриття, які застосовуються для мирних цілей. Народжується торговельна атомна морська фльота Згаданий вище корабель »Саванна<; може подорожувати три роки без постачання паль­ ного і може помістити 10.000 тонн вантажу та 170 моряків екіпажу. Після перших спроб на Атлянтійському океані, цей корабель проплив Панамський канал та відвідав американські порти на Тихому океані, де в різних портах тисячі відвіду­ вачів були допущені на борт,

щоб подивляти здобутки техні­ ки. Передбачають, що цього року »Саванна« відвідає голов­ ніші порти в Европі. Військова морська фльота мала вже свої підводні човни, порушувані атомною енергією та літаконосці побудовані в 1959-60 pp. Атомні електростанції У ЗДА існує тепер вже коло 80 атомних електростанцій, ба­ гато з них побудовані і вико­ ристовуються приватними під­ приємствами . Загальна потуж ­ ність продукції атомних елект­ ростанцій у ЗДА досягає 800.000 кіловат. В стейті Нью-Йорк випробовується реактор, доте­ пер найбільший на світі, що зможе постачати 250.000 кіло­ ват. Крім того проходять сту­ дії над проектом атомної елект­ ростанції потужністю 1.000.555 кіловат, що вже перевищає двічі найбільші гідроелектро­ станції (потужність Дніпрогесу — 558.000 кіловат). Німеччина, Англія, Франція, Канада, навіть Бельгія мають також атомні електростанції, очевидно з меншою чи малою потуж ністю. Перша німецька електростанція, введена в дію в 1961 p.- мала потужність 15.000 кіловат. Скільки атомних електростан­ цій має совєтський союз, це є їх таємницею. Третій з чер­ 63

ги реактор введений в дію в 1958 р . мав потужність 5.000 кіловат. Згідно з пляном, в 1960 р. всі атомні централі в советському союзі повинні бу­ ли досягти двічі більшої потужности, ніж всі електростан­ ції в царській імперії. В 1961 р. говорилося про побудову реактора потужністю 50.000 кі­ ловат . Приспосіблення у метеорології Американська метеорологічна станція, що знаходиться в Антарктиці, від місяця лютого 1962 р. е випосажена атомним реактором, який поруш ує всю її апаратуру, дає огрівання, світло і т . п . Вона подає звідомлення про погоду до стан­ цій, розміщених у доступніших місцях. Атомна енерґія має ве­ лику вартість головно в міс­ цях, де достава клясичного пального натрапляє на труд­ нощі і великі кошти. Атом у простірних дослідах Американська комісія для справ атомної енерґії розробляє типи атомних моторів для ра­ кет і космічних кораблів. Один із них вж е був з успіхом ви­ пробуваний . Цей мотор мав би порушувати всі апарати на борті ракети, якими користу­ ється астронавт у космічному леті. Головно ракети великих розмірів, якими плянують ле­ тіти на місяць та інші плянети в 1968 р. мали б бути пору­ шувані атомною ен ерґією .

64

Збереження харчових продуктів В місяці червні 1962 p ., в стейті Масачусетс була відкри­ та перша лябораторія, що зай­ мається дослідами над збере­ женням харчових продуктів. При помочі спеціяльного про­ міння знищується бактерії в м’ясі, чи ярині. Після цього продукти складають в плястичні мішки і вони можуть збе­ рігатися продовж багатьох мі­ сяців при звичайній темпера­ турі, не підпадаючи зіпсут­ тю . Припускають, що цей спо­ сіб збереження продуктів буде незадовго практикований в торгівлі. Великі публічні роботи Згадана вж е комісія атомної енерґії перевела в 1962 р. дві спроби для застосування атом­ ної енерґії при великих пуб­ лічних роботах, як копання каналів, русла ріки і т. п. Перша така спроба відбулася в стейті Невада, і вирила кратер діяметром 360 м. та глибиною 96 м. Більше ніж 5.700.000 кубічних метрів землі переки­ нуто за одним вибухом без не­ безпеки для місцевого населен­ ня. Удосконалення цих спроб може мати широке практичне застосування при різних роботах. (За бельгійською пресою подав — Г.

О.

ЗБІРКА НА »ФОНД ЮНОГО СУМ«, 1962 р. Велика Брітанія (продовження з ч. 68) О середок

Зібрана сума

Врадфорд ................... £ 8.17.0 Ковентрі ...................

9. 2.0 Аштон ........................

7. 0.0 Б е д ф о р д ........................

4. 2.0 Ліверпуль ...................

1. 0.6 £30. 1.6 Щ иру подяку складає Цент­ ральна Управа СУМ.

4ІІІІІМ ІІІІІІІІШ І

0 0 .................

УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ »АВАНҐАРДУ« річно 4 числа 2 дол.

12 шіл.

18 шіл.

6 НМ 80 ф р.

8 ф р.

40 шіл.

1.20 д ол .

— — — — — — — —

ЗДА і Канада В . Брітанія Австралія Німеччина Бельгія Франція Австрія П вденна Америка

одне число 0.50 дол 3 шіл 4/6 шіл 1.50 НМ 20 ф р.

2 ф р.

10 шіл 0.30 дол.

УВАГА! КОЛЬПОРТЕРИ І ПЕРЕДПЛАТНИКИ В АВСТРАЛІЇ! Просимо звернути увагу на знижку ціни »А ванґарду«. Від цього числа ціна 1 прим, виносить 4/6 ш іл., а річна передплата на 1963 р. 18 шіл. Ч інших країнах відповідно до американського доляра. Передплату висилати банковими чеками на адресу: U N IO N

DE

LA

JE U N E S S E

C o m it e 72,

B o u le v a r d

U K RA1N 1EN N E

C en tra l

C h a r le m a g n e ,

B r u x e lle s

................ •■'■03.....................

4,

B E L G IQ U E .

З Друкарні »Української Видавничої Спілки« в Лондоні Printed by the “ Ukrainian Publishers, Limited” 237, Liverpool Road, London, N. 1.