Авангард (ч.7)

Ж УРНАЛ УКРАЇНСЬКО МОЛОАі НА

Д о зброї! - грізна б'є юдина. Д о бою! - кличе кров жива. Р. 2

Е & ЗЗҐ& Л ІЯ Й І

Вст ає повстанська Україна За щастя, волю і права!

Січень, 1948 р.

І. 1 (7)

А В А Н Г А Р Д

2 Г. РУДИЧ

Бути носіями національної правди С тріл ка ч а с у п е р е й ш л а д ван ад ц яту . л е н у я с н іс т ь у м іж н ародній си ту ац ії — Зір ван о остан н ій л и сто к к а л е н д а р я з ц и ф ­ світ п о д іли вся н а д в а явно п р оти леж н і бльоки : зах ід н ій дем ократични й і східній рою „31“ і н а стін і з ’я в и л о с я „1“.

1948-й... ко м уністично-тоталітарни й. З а х ід чим раз Б арви сти м сяйвом го р ять у н о в о р іч ­ більш е почин ає розум іти „ с е к р е т 11 больш ених н а р я д а х ялинки, д звен ять го л о си р а д іс ­ вицької „д ем о к р атії11, а л е з прикрістю м о­ них посипальн иків, л у н ає трад и ц ій н е: „З ж ем о, ствердити, щ о він д у ж е м ало щ е новим роком , з новим щ а с т я м !“ розум іє н ас, н аш у націю , її боротьбу за — З новим роком , з новим щ астям ! своє — н ац іо н ал ьн е визволення. З а при клад щ ороку повторю ємо ми, щ ороку баж аєм о собі так о го н ер о зу м ін н я м о ж у ть бути н е лиш е д овгосп одіван ого щ астя, а щ а с т я в с е ж не ф альш и ві п и сан н я євр о п ей сь к и х і з а ­ маємо. У країн а д ал і з а х л и н а є т ь с я від крови о к еан сь к и х к о р есп о н д ен тів про наш край й сліз, сотні й ти ся ч і її синів і д очок ги­ і бойові дії УПА, а й такий о сь ніби дріб­ нуть за ґр атам и й дротам и больш еви ц ьки х ний ф акт. К оли наш і сл авн і бійці УПА, щ о тю рем і концтаборів, м олитвам и зв ер т аю ­ прийш ли з рейдую чою групою н а З а х ід до чись до В севиш нього про п орятунок. І н е Н імеччини, ро зп о від ал и про гер о їч н у бо­ в одного з н ас у цю в а ж к у хвилину щ е більш ротьбу у к р аїн ськ о го н ар о д у проти ком у­ ф о р м у єт ь ся твер д е п е р ек о н ан н я, щ о тільки н істичної тиранії, один ам ер и к ан ськи й о ф і­ з ’єдн ан а й н еп р и м и р ен н а б оротьб а всього ц е р зап и тав упівців: у к р аїн сько го н ар о д у проти новітнього кр и ­ — А ск іл ьк и вам п л ат я т ь з а сл уж б у вавого Ірода, яки й „діти убиває... кров н е ­ в УПА? винно проли ває", який н а м а гаєт ь ся знищ ити О сь я к розум іє З а х ід наш у б оротьбу! Х ристову правду, — тіл ьки в ріш учом у Д л я ам ер и к ан ц я не л егк о зрозум іти, що н асту п і зі зброєю в р у к а х проти ц ьо го 'Ір о д а найвищ ою зап лато ю бійцеві УПА з а його м ож ем о досягти своєї кін ц ево ї м ети й ви­ ж ер то в н у б оротьб у — ц е в о л я У країни. бороти щ а с т я У країні. Звід си випливає н а ­ Ми н авел и ц ей ф а к т н е д л я красн ого ш е св я щ ен н е зав д ан н я — в с е своє ж и ття слівця, а д л я того, щ об ми щ е більш е у с ­ і всю свою д іял ьн ість, м ал у чи вели ку, п р и ­ відом или собі, я к е в ел и ч езн е й в ід п о від ал ь­ святити невід ступ н ій боротьбі проти ж о р ­ не зав д ан н я сто їть п е р ед нами, сум івцями, стокого ворога, з а ви зво лен н я своєї зем л і щ одо п р о п аґан д и с е р е д чуж инц ів наш ої з-під р а б с т в а ч ер во н о ї комуни, з а зд о б у ття ідеї, р еволю ційн о-визвольних зм аган ь н а ­ У країн ської С ам остійної С оборної Д ер ж ави . ш ого народу. Світ м усить, вр еш ті-реш т, Т ак о ї по святи ви м агається, н а с а м п е ­ зрозум іти, чого ми х о ч ем о й до чого п р а ­ ред, від су м ів сь к о ї м олоді, я к п ер ед о во ї гнем о. частин и у к р аїн ськ о го народу. 1948 р ік по ви ­ Ц е зав д ан н я д ал ек о скл ад н іш е, я к нен стати д л я кож ного су м івц я і сум івки з д а є т ь с я д ек о м у з н ас. Самими м и стец ь ­ роком щ е більш ої к р и с та л ізац ії н а ц іо н а л ь ­ кими ім п резам и, м ан іф естац ія м и т а в и ст ав ­ ної свідомости, щ е більш ого о см и слен н я кам и не п ер ек о н аєм о ч уж инц я, хто ми і що свого ж иттєвого п р и зн ач ен н я в сім ’ї п о н е­ ми, х о ч і ц е є в аж л и в е й потрібне. М усимо воленого, ал е волелю бного у к р аїн сько го ш у кати інш их, більш ділових, дійовіш их народу. М усимо всім своїм єством п е р е й ­ засо б ів до п о к азу себ е, я к п р ед ставн и ків н я т и ся святою ідеєю наш ого н а ц іо н а л ь ­ країни, зд атн о ї м ати свою Д ер ж ав у . А ці ного ви зволен н я і в ім ’я зд ій сн ен н я цієї засо б и — н а у к а, п р ац я. Н ау к а ч у ж и х мов, ід еї віддати в ес ь свій ю нацький зап ал , си ­ техн іки , будівництва, п р а ц я там, де н а й ­ л у і ен ерґію . Д о р о го в казо м у н аш ом у ж и т ­ б ільш е м о ж н а ск аза ти про себ е і про У краї­ ті повинн а стати гер о їч н а б оротьб а за ну. К оли б ми м али б ільш е сво їх п е р е к ­ волю й сам о стій н ість У країни наш их х о ­ л ад ач ів , ін ж ен ер ів, тех н іків, науковців, які робрих і безстр аш н и х бійців УПА, щ о своєю б своїм словом д ен ь-у -д ен ь п р о п аґу в ал и воістинно титанічною поставою підійм аю ть с е р е д чуж инців п р авд у про У країну й ді­ У країну до ви сот л е ґе н д а р н о ї слави. лом р е п р е зе н т у в а л и її, ми б н ап евн о м али П ереж и ваєм о добу, коли світ ш у кає д а л е к о більш і у сп іх и в д ілянці ви зн анн я ви ходу з надзвичайно в аж к о ї й скл ад н о ї н а с світом , ніж ми іх м аєм о досі. си туації, в я к у його з а в е л а о стан н я світо в а С у м івська м олодь повинна багато вчи­ війна. Н а р у їн ах зн и щ ен ої однієї д есп о тії т и ся й працю вати, щ об стати сп равж нім и — гітл ер івськ о го ф аш изм у — щ е більш е сіяч ам и у к р аїн сь к о ї правди в ч уж ом у світі. зм іц нила і п ош ири ла свій вар в ар сь к и й р е ­ К ож ний м олодий п атр іо т повинен стати ж им гн обл ен н я м ал и х н ародів д р у га к р и ­ н осієм б езсм ер тн и х ід еа л ів сво їх сл авн и х в а в а д е с п о тія — м о ско вськи й больш евизм . п р едків, д л я я к и х в л а с н е ж и ття було ніщ о К олиш ні спільники ан ти ф аш и стсь к о ї війни су п р о ти ж и ття їхн ього н ар о ду й цілої стаю ть чим раз більш ими противникам и, щ о У країни. Б у ти н о сіям и цих ід еалів, правє цілком природньо. 1947 р ік ун іс о к р е с ­ д оносц ям и н аш о ї доби — це в аж к е , а л е

А ВАН ҐАРД

---------------------------------------

-------------------------------------------

З

* п о ч есн е завдання. Д л я цього потрібно в п ер ­ ПМТРО КАРПЕНКО-КРИНИЦЯ тої, завзято ї праці, п р ац і над книжкою, опануванням своєї й світової історії. Сумівці м ож уть з честю вп о р ати ся з цими завданням и, бо вони маю ть найголовніш е Ми не питатимем із чим ти прийдеш , роче, — ю нацьку завзятість, ен ерґію й за п а л до С ерця поривисті вгамуєш чим, подвигів в ім ’я своєї Б атьківщ ини. Бо не благаєм ласки, ал е зорять очі 1948 рік ми повинні зробити роком, Туди, де стогін, зойк і чорний дим, який би дав нам найбільш е добра і н ай­ м енш е. зла. Ц е зал еж и ть тільки від нас Отчизни дим у калам уті днів повстання самих, бо ніхто нам з своєї в л асн о ї л аск и П ропахлих кров’ю бойових транш ей; цього добра не при несе. Світ теп е р не Туди, де родиться, я к дикий крик, світання Зем лі, що том иться в пратьм і ночей; такий, щ об розси п ати ся добротами. Зробімо ж у с е м ож ливе, щ об піднести Де, мов рокованість, в аж к а стоїть тривога сп раву наш ого національного зм агу до н ай ­ Т а бенкетує у крові вампір... вищ ого рівня, щ об героїчн а боротьба у к р а ї­ Про це найменш ий душ у роздирає спогад, нського народу за свою н е зал еж н іст ь з н а ­ І хоч еш кинутись туди, я к звір. йш ла я с к р а в е відоб раж ен н я в цілом у світі, і щ об не тільки знайш ла відображ ення, а Іди! Ми знаємо, яким цвісти загравам, й зав ер ш и л ася великою перем огою наш ого Щ об виріс день, я к п ерш овість свята, народу над ворогом, і щ об в найближ чом у І щ об не корчились в огнях степи туж аві, часі новий рік зу стр іл и ми в рідній р о зку ­ А вст ал а в при см ерках густих мета. тій сім ’ї, за багатим столом у своїй хаті, Іди ж до нас, щоб нелукавим другом, роче, без сліз і горя, з радісним привітом: Ти був із нами на зм агань полях.

— З новим роком, з новим щ астям , не благаєм ласки, ал е зорять очі Ми з перем огою ! Туди, де рідна стугонить земля.

Сорок восьмому

ш ш ш т

З і

і

v ?

Сумівська ланка осередку в Байройті на дозвіллі.

я

✓ А В А Н І АР Д

1. „Клянемось ми, що абриї не ск-.адемо до того 'іасу, доьи не С^ди від Сяну аж по Кавказ Соборноі Само­ стійної Української Держави."

О. Ч О Р Н О Г І Р С Ь К И Й Полк, старшина Українських Армій, лицар усіх українських військових відзначень.

2 2 СІЧНЯ З цією датою в'яжуться в нашій найновішій історії дві важливі по­ дії, що взаємно себе доповнюють: це 22-ге січня 1918 p., коли Цен­ тральна Рада проголосила ІУ-им Універсалом самостійність УкраїнськоїНародньоїРеспублікита22січня 1919 р.— день проголошення Соборности всіх Українських земель. Березнева революція сильно поірясла основи „єдіной-нєдєлімой Росії". Коли б тільки був відповідно використаний момент цробуджено: національної української стихії, ця ненависна нам імперія вже ніколи не відновилася б, навіть у теперіш­ ній своїй комуністичній формі. З вибухом революції в Україні рево­ люційним шляхом постає українсь­ кий парламент — ЦентральнаРада, яка творить свій перший ряд — Генеральний Секретаріят. Заскочений подіями та поставлений перед доконаним фактом, московський тимчасовий уряд примушений був зробити українським домаганням деякі поступки. Ішов він на це дуже неохоче, а як тільки його стано­ вище кращало, намагався робити всякі перешкоди в переведенні в життя здобутих прав. Україна, без всякої сторонньої допомоги і наперекір всім переш­ кодам, творить Українську Збройну Сшлу. Вояки-українці, проти волі московського командування, почи­ нають відділятися в окремі частин».

Так постають окремі українські сотні, з яких творяться згодом куріні, полки, дивізії, корпуси, а то й цілі армії. Не зважаючи на заборону Мос­ кви, відбуваються україні кі війсь­ кові з'їзди. На останньому з них були заступлені своїми д лзґьтами понад два міл ни фронтових вояків- українців. Величною подією було піднесення Чорноморського Фльотою українських прапорів. Вояки під проводом самостійника Міхновського, що зайняв цілком правильну українську державниць­ ку позицію, починають чимраз силь­ ніше домагатися повного відокрем­ лення України від Москви та про­ голошення Самостійної Української Держави. Але цей ентузіязм та пробуджена національна свідомість українських вояків не були використані, бо при владі були п більшості соціялісти, які всіма си­ лами намагалися залишити Україну у федеративному державному зв'яз­ ку з Москвою. На лихо,серед цих соціялістів були навіть такі, що проголошували самостійників зрад­ никами спільних українсько-росій­ ських інтересів, а самостійницькі кличі називали ворожою провока­ цією. Одначе, найбільшою нашою траґедією було те, що українські соціялістичні провідники, вірячи в чес­ ні наміри соціялістів московського

віроломного народу, власними ру­ ками нищили Українську Збройну Силу. Прем’єр Виниченко, великий письменник і журналіст, відверто твердив, що він ціле життя боровся проти чужого мілітаризму, і тому ніколи не дозволить творення, українського постійного війська Реґулярну Українську Армію по­ чали деморалізувати дешевими со*ціялістичними кличами та демобілізовувати, заступаючи її найма­ ними частинами. Тим часом московські большевики пішли війною проти молодої Української Народньої Республіки, яку вони почали ше раніше розва­ лювати зсередини організованими та підтримуваними Москвою .пов­ станнями. Так самі політичні події приму­ сили Центральну Раду Четвертим Універсалом 22 "січня 1918 р. про­ голосити повну Незалежність України. Хоча цей Універсал і мав хиби (приміром, постанова про скасу­ вання приватної власности, що викликало невдоволення, та ще гірша постанова про заміну реґу* ляриого війська найманою міліцією), проте, цей акт для нас має велику вагу, навіть без огляду на те, що український уряд (у великій мірі завдяки своїй власній вині) в час проголошення цього акту не мав уже потрібних військових сил, щоб

А В А Н ҐА Р Д

2. Українські січові стрільці в бою з большевиками. (З п'єси „На Київ", поставленої сумівським драматичним гуртком табору Гайденав (англійська зона). охоронити самостійність України від наступаючої Москви. ІУ - и й Універсал проголошено дуже святково на Софійській площі при великій кількості народу, війсь­ кових частин і зокрема патріотич­ ної молоді. В час читання Універ­ салу по всіх церквах безнастанно дзвонили дзвони. Молодь всунула Богданові Хмельницькому в руку, в якій він держить булаву, українсь­ кий прапор. Щоб напис на самому пам’ятникові Богдана не йшов у розріз із словами Універсалу та ті­ єю урочистістю, що саме відбува­ лася, українські студенти в росій­ ському написі, що був викарбуваний на пам’ятникові: „Єціная і нєдєлімая зсія — Богдану Хмельниць­ кому", вибили молотками „не“ і лишили „дєлімая Росія", а цю по­ дільність саме і проголошувалось довгожданим Універсалом. Ііо Со­ фійській Площі, неначе свята мо­ литва, лунали пророчі слова: „Здійснилася давня мрія Твоїх батьків, борців за волю і цраво“ . .. та ще сильніше — незабутні дорогі серцю кожного українця слова: „Віднині укр іська На­ роди я Республіка стає с а м о с т і й н о ю , ні в і д к о г о н е з а л е ж н ю, В і л ь н о ю , С у ­ в е р е н н о ю Державою у к р а ­ ї н с ь к о г о народу!" Ці найкращі в Універсалі слова патріотична над ініпрянська молодь переписувала до своїх альбомів. ІЬ адовго після проголошення ІУ Універсалу Україна складає в Бересті мир з Центральними Дер­ жавами. Одначе, завдяки польсь­ ким підшептам і інтриґам, Західні Українські Землі були й надалі залишені за межами Української Народньої Республіки. В кінці жов­ тня 1918 р. розпадається також

Австро-Угорська монархія і україн­ ці Західних Земель актом з І ли­ стопада проголошують і проводять в життя також і свою самостійність. Щоб довершити ідеал Соборности, актом Національної Української Ради в Станиславові, а потім Уні­ версалом Української Директорії з 22 січня 1919 р. проголошується з'єднання всіх українських Земель в Єд ину С о б о р н у У к р а ї н с ь к у Державу. Цей акт так само проголошено дуже святково на Софійській пло­ щі. Він звучав так: „ Ві д і м е н и У к р а ї н с ь к о ї Народньої Республіки п р о г о л о ш у о Директс рія цілому У країн ськом у Н а­ р о д о в і Велику подію в істо­ рі ї н а ш о ї У к р а ї н с ь к о ї З е м л і . Д н я 3 с і ч н я 1919 р. в м і с т і СтаниславовіУкраїнськаНац іо н а л ь н а Р ада ЗахідньоУкраїнської Народньої Р е с ­ п у б л і к и . я к п р е д с т а в н и к волі в с і х у к р а ї н ц і в к о л и ш н ь о ї Австро- Уі ' ирщини і я к н а й в и щ и й з а к о я о д а т н и й ї х о рг а н , с в я ­ т о ч н о п р о г о л о с и л а з ’є д н а н н я Західньо-Української Народ­ ньої Республіки з Укр аїн сь ­ кою Пр идні прянською Р е с п у ­ б л і к о ю в ОДНУ СУВЕРЕННУЮ НАРОДНЮ РЕСПУБЛІКУ. С п о в ­ н или ся відвічні мрії, для яких жили і для яких вми­ р а л и н а й л і п ш і си н и У: заїни. В і д н и н і є т і л ь к и ОДНА НЕ­ ЗАЛЕЖНІ УКРАЇНСЬКА Н ОЛНЯ РЕСПУБЛІКА. В і д н и н і У к р а ї н ­ ський Нарід з в і л ь н е н и й могу ч им п о р и в о ї с в о ї х в л а с н и х сил, м а є ТЕПЕР ЗМОГУ з ’є д н а т и всі с т а р а н н я своїх синів для у т в о р е н н я н е р о з д і л ь н о і , независимої Української Д е р ­

ж а в и на д обро й щ а с т я п р а ­ ц ю ю ч о г о л ю д у .“ Цей Універсал був доказом ве­ ликої зрілости та бажання всіх синів України, без огляду на сус­ пільний стан, на свої релігійні й політичні нереконання, жити в од­ ній спільній для всіх Українських Земель Державі. Црм актом зроб­ лено перший могутній крок до за­ сипання Збручу та сокальського кордону, що проти волі українсь­ кого н цоду віками ділили живе тіло У: шїни. » Так народжувалася воля.багатомільйонг ого українського народу, здійснювалася його одвічна мрія 22 січня стало для нас не тільки дороговказом, а й джерелом віри в свої сили, віри в остаточну пе­ ремогу нашого ідеалу. В цю вели­ ку Річницю всі ми, без огляду на наші політичні переконання, релі­ гію, місце народження і т. д., по­ винні добре усвідомити, що коли в нас не буде міцної єдности і готовости до боротьби за Державу, то ми не зможемо осягнути нашої найвищої Мети — звільнення Бать­ ківщини від окупантів. З історії знаємо, що коли нема єдности, дуже легко втрачається здобута великими жертвами держава. Слова, проголошені 22 січня, — це вияв великого д ер ж аво тв о р ­ чого чину нашого народу, це пра­ пор боротьби за дальше довершен­ ня здобуття Української Самостій= ної Соборної Держави. Ця боротьба не припиняється впродовж ЗО юків. ї тепер веде славна Українська Повстанська Армія, нове покоління, для якого день 22 січня став символом вели­ кого ідеалу Української Самостійности й Соборности.

АВАНҐАРД ПЛАЙ

Б ІЙ

У РІЗДВЯНИЙ ВЕЧІР (Спогад повстанця)

Н адходило свято Різдва Х ристового 1946 року. Селяни Галичини линули дум ­ ками в майбутнє та молили Бога, щоб хоч у передріздвяні та різдвяні дні ворог, бодай трохи, стрим ався від своїх вар в ар сь ­ ких дій — терору та насильства. Больш евики на той ч ас силою ви селяли галицьке н асел ен н я н а Схід, у глиб ворож ої Росії. П ольсько-больш евицькі військові відділи грабували в сел ян майно, забирали хліб, спустош ую чи цілі села. Рятую чись від больш евицького насильства, м еш канці сіл Новий Лю блинець, Старий Лю блинець, Ж уків, У лазів та інш их тікали в ліси й ш у­ кали зах и сту в бійців У країнської П ов­ стан ської Армії, щ о в ел а кровопролитні бої з червоним окупантом. З а кіл ька днів п ер ед Різдвом м ож на було бачити, як засніж еним и дорогами й ш ляхам и тягл и ся довгі валки втікачів. Б атьки й м атері ішли з клункам и за плечим а й вели за собою напівроздягнутих дітей. Стояв великий мороз і діти, мерзнучи, п л а ­ кали, а м атерям тяж ко було їх заспокоїти, бо щ о вони могли дати своїм дітям, крім гарячих сліз і обіймів?.. На лісових гал яви н ах горіли багаття, що їх палили повстанці. Селяни, набли­ ж аю чись до лісу, бачили палахкотію чий всгонь і поспіш али до нього, бо той в о ­ гонь їхн іх рідних синів зап іл ля був єди­ ним дл я них рятунком у ці морозні дні. Відділи УІІА радо приймали гнаних. Тим часом у м ісц евості Я рославщ ини за в ’я за в с я затяж ний бій відділу УПА ком андира Б а л а х а з польсько-больш евицькими військовими частинами. В с. Новий Л ю блинець проголош ено тривогу й ворог негайно покидає село т а поспіш ає в Я рославщ ину д л я боротьби з повстанцями. Цю нагоду н асел ен н я с. Новий Люблинець використало д л я підготовки й п р о ве­ дення свята Р іздва Х ристового. С еляни з дітьми й ж інкам и п овер тал и ся в поки­ нуте больш евикам и село й готувалися до Свят-Вечері. Відходячи, вони зворуш ливо дякували повстанцям за допомогу та з а ­ прош ували їз загостити до Нового Люблинця на Рі; ;вяне свято.

— Приготуємо д л я вас, дорогі, я к н ай ­ кращ у Свят-вечерю , — розчулено говорили м атері. — П риїж дж айте. А батьки д о д ав ал и : — Неодмінно приїж дж айте, бо клятий ворог хитрий — сьогодні від’їхав, а завтра наскочить та й половить нас, як мух. П овстанці п рощ али ся з селянам и й го­ тувал и ся до входу в село в п ер ед р ізд вя­ ний вечір. Д овкола с е л а р о зставл ен о сто ­ рож еві кінні й піші стійки, що м али о х о ­ роняти спокій різдвяного вечора в Новому Люблинці. К ерівництво проведенням свята п ереб рав н а себ е командир відділу УПА

Ш ум. Н адвечір 6 січня 1946 року повстав* ський загін у кількості бійців ’рушив до сел а. П опереду їх али чотири кіпнотчи* ки, а за ними — похідні колош і бійців. У м о­ розній прозорій височині над колонам и л о ­ потів синьож овтий прапор. В аж ко сл о в а­ ми передати, з якою радістю й зах о п лен ­ ням вітали н ас селяни! Нам була зрозум іла їх радість. Наш прихід до них був приходом визволення бодай на короткий час, тим більш е в дні Р іздва Х ристового. Я чув, як х то сь тоді на вулиці проспівав „Ой, радуйся, зем ­ ле, Сип Бож ий н ароди вся11 і моє вояцьке сер ц е стреп ен улося, бо той спів про н а ­ родж ення Сина Б ож ого ніби сто су вався до бійця з наш ої П овстанської Армії. Кожний із зустрічних сел ян хотів, щоб повстанці конче були сам е в його госпеді. П роте, з чисто військових м ірку­ вань ми м усіли розм іститися в кожній х а ­ ті по 10 бійців. В одній із х а т зупинився хор і ш таб відділу. В коленій х аті ж ваво по р али ся дівчата й господині, подаючи на столи вечерю . П овстанці, входячи до хат, співали колядки, вітали ся з господарями й висловлю вали їм побаж ання волі, щ астя і здоров’я, за що їхні сини борю ться в УПА. П ісля молитви повстанці з селянам и с ід а­ ли за вечерю . Хоч веч ер я була бідна, ал е весел а. П овстанці своєю безж урністю , п іс­ нею та словам и р о зваж али селян, що см у­ тилися при згадці про розлуку з нами. В хаті, де знаходи вся ш таб і хор, п іс ­ л я молитви м ісцевий Н ово-Лю блинський парох, що був запрош ений до спільної Свят вечері, виголосив коротку, ал е зво ­ руш ливу релігійного й політичного зм істу промову. Від імени всіх сел ян парох с е р ­ дечно дякував ком авдирові УПА Ш умові, провідникові В олодареві та всім п овстан ­ цям за їхню оборону українського сел а від ж орстокого ворога. Твердо бороніть, дорогі орли, н а­ ш у святу землю від кривавого н ап асн и ­ ка, — говорив пар о х до повстанців. — А ми зробимо в се мож ливе, щоб допомогти вам у великій боротьбі. П рисягаєм ося вам, що не дамо собі засліпити очі забріханою ворож ою пропаґандою , ніби ви є спричинниками наш ого нещ асного ж иття. Не дозво­ лимо, щ об ворог вбив клина ненависти між нами і вами. Ітимемо, як досі, сп іл ь­ но, п л еч е в плече, під єдиним політичним проводом УГВР до остаточного здій снен­ ня наш ого ід еалу — здобуття У країнської Сам остійної Соборної Д ерж али. Провідник В олодар у своїй промові від імени повстанців подякував за щирі п о б аж ан н я т а сказав, що УІ1А не пош ко­ дує нічого н а оборону своїх батьків, м ат е­ рів, братів, с е с т е р т а дітей, і що свою в е ­

АВ АНҐАРД

7

л ику місію п е р ед У країною виконає з честю . Д ея к і п о в стан сь к і групп кін чали вж е вечерю . З кож н ої х ати л унали колядки. Н адворі патр у л і зо сер е д ж ен о п р и сл у х а­ л и с я до в сіх рухів. Б у л а вж е десятг го­ дина вечора. Раптом н а ш лях у з с. Ж уків п о к а за ­ л и с я два кііш отчики, які ш видко їх ал и в напрям і до Нового Л ю блинця. Н еш б аром ком андир Ш ум прийняв д о н есен н я: — Ворог на 27) ф ір м ан ках їде до сел а Л ю блииець. П озаду ф ірм ан ок — 20 во р о ­ ж и х ж овнірів. Ц рнйматн застав і бій, чи відступ ити? Селяни, почувш и ц е зап и тан н я с т р іл ь ­ ців, вии зедили відповідь ком андира ІП ума: — Б ийте їх, хлопці, ох, т а бийте го ­ лоту, не зв аж а й те на нас. бо з нас всеодно зн у щ а т и м у т ь с я .. П ?ля короткої павзи ком андир Ш ум ск а за в : — П ер ед ай те ком андирові Гонті, н е­ хай прийм ає бій. Коли тр еб а б у д е 'д о п о ­ моги, негайно повідомте. Битії добре, не допустити ворога між хати. Коні двох верш ників зац о ко тіли під­ ковам и по зам ер зл ій дорозі... Сорок п ’я ть п овстан ц ів підвідділу к о ­ м анди ра Гонти, залігш и в снігу обабіч ш ляху, ч ек ал и п а п ояву ворож и х ф ір м а­ нок. В сі цівки п о в стан ськ о ї зброї зв ер н у ­ л и с я в н апрям і „гостей", щ об гідно при­ вітати їх. По лін ії п е р ек о ч у є ть ся н а к аз к о ­ м андира Гонти: — П ідпустити якнай бли ж че, брати на ціль, щ адити набої. Кож ний п о в стан ец ь н е те р п л я ч е ч ек ав н а п ояву по л ьсько -б о л ьш еви ц ьки х банди­

тів, щоб у зяти їх „на м уш ку“. О сь у ж е зовсім близько во р о ж а розвідка. В она зр ів ­ ню ється з лінією повстанців, а слідом за нею н аб л и ж ається довгий ряд ф ірм анок, п ер еп о вн ен и х військом . Л у н ає грімкий н а ­ к аз ком ан ди ра Гонти: „В огон ь!“ Немов грім, за гу л а п о в стан сь к а зброя. Між ворогом зчиніш ся крик, вер еск, х р и ­ піли н акази старш ин: „До бою !“ Т а ніхто з бандитів того не сл у х ав. В орог почав тікати. А ле я с н а зо р ян а ніч і відкритий рівний тер ен сприяв повстанцям . їхн і м е т ­ кі кулі доган яли ворога н а д осить дал екій віддалі. П ольсько-больш евицькі наїзники, відстуш твпш , зд ал ек у відстрілю вались, ал е дарем но. Л иш е ч астин і з них д о в ел о ся в р я ту в ати ся від см ерти. Н а полі бою з а ­ лиш илося 18 убитих і 4 п оранен их. З д о ­ буто 3 кулем ети, 6 автом атів, 9 д еся ти зарядок і 12 руш ниць та вел и ку к іл ькість ам уніції. З наш ого боку був один забитий і 2 л егк о поранені. С еляни з радістю вітали повстанцівп е р е м о ж ц :в, що в ер т ал и ся з троф еям и. Вбитого п о в стан ц я п о х о вал и цього ж в еч о р а н а цвинтарі біля м огили раніш е п оляглнх в с. Новий Л ю блинець п о в стан ­ ців Знову кругом зап ан у в ал а тиш а. По з а ­ кінченні бою п овстанці з сел ян ам и далі св ятк у вал и Різдвяний Вечір. Л у н ал и к о ­ лядки і пісні п овстан ц ів над білим з а с н і­ ж ен им селом . У тих к о л я д к ах і п існ ях зв у ч ал а н еп о к ір н а си ла укр аїн ського н а ­ роду, щ о героїчн о б о р еться за свою волю й н езал еж н ість, за свою ом ріяну д е р ж а ­ ву, проти в а р в ар ст в а ком уністичних ім п е­ р іал істів і в сіх загарбн иків у к р аїн ськ о ї зем лі.

Сумівська Свят-вечеря в таборі „Сомме-Казерне“ (Авґсбурґ).

8 --------------------------------------

СЛАВА

АВАНҐАРД

9

АВАНҐАРД

ГЕРОЯМ

УКРАЇНИ!

В. О-ко

К Р У Т И У країн ська істо р ія б а га т а на вел и ку народню героїку. Н а її сто­ рін ках, виписаних золотим и л іт е ­ рами, п и ш а ю т ь с я . дні н ародньої слави, в ел и ки х п ерем ог, п о святи т а безп рикладн ого героїзм у. Н а вели ком у за к р у т і світової історії, щ о ним стал и вісім надцяті й двадцяті роки н аш ого сто ліття, ви руш ав у кр аїн ськи й н арод у вир за в зя то ї боротьби ш у кати вищ ої правди, я к а б м а л а освітити його ж и ття у власній держ аві. • Н а Ук­ р аїн і п іднявся м огутній н ац іо н ал ь­ ний рух. П о ч а л а ся зб р о й н а б о р о ть­ б а у країн сько го народу. Н а п р о тя зі ч о ти р ьо х ро ків ви з­ в о л ьн и х зм аган ь було багато іс­ торич ни х подій. Однією з н ай я ск­ р авіш и х подій, щ о зай м ає окрем е м ісце в історії н аш ої нац іон альн ої боротьби, є н еп ер ев ер ш ен и й своїм героїзм ом бій під К рутами. П одвиг 3UU у кр аїн сь ки х ю наків.-студентів, и о л я гл и х у нерівнім , а л е славнім бою під К рутам и 29 січня 3918 р. з а У країну, горить і горіти м е в прийдеш ніх в ік ах сим волом боротьt Ои з а лю дську правду. Як стал и ся ця н езаб у т н я для Н а с

ііо д

Ь і ?

В 1917 р. в а л и л а с я тю р м а н а ­ родів — Росія. У країна с т а л а на ш л я х д ерж ав н о го будівництва. Р о ­ сійський у р я д у П е те р б у р зі с т а ­ ви в п ереш коди в о р ган ізації ук^ раїн ськ ої д ер ж ав н о ї влади. Під впливом р еволю ц ійн их подій та н ац іон ал ьн о ї стихії, російський у р я д затвер д и в автоном ію У краї­ ни в р а м к а х ч о ти р ьо х губерній. О бм еж ен а автоном ія не могла, з а ­ довольни ти у кр аїн сь ко го народу. З кож ним днем все більш е п адали гострі с л о в а критики н а 11 Уні­ в е р с ал Ц е н тр ал ьн о ї Ради. Д л я н а­ с ел е н н я У країни стал о ясн о, щ о н ас т ає ч а с збр о й н о ї р о зп л ати з М осковщиною. А ле укр аїн ські керівн і ко л а, які сто ял и в проводі Ц е н тр ал ьн о ї Р а ­ ди, зр оби л и багато помилок. Ц е б у ­ ли укр аїн сь кі соціалісти. З ам ість того, щ об в час, коли р іш а л ас я д о л я У країни, п оєднати ідею с о ­ ц іа л ь н о г о ро зк р іп ачен н я з ідеєю сам остійности України, у кр аїн ські соціялісти р ізк о п р оти ставили од­ но одному. З ам ість того, щ об спільними силами іти до спільного

зн ам ен н и ка — зд о б у ття сам остій­ ного п р ав а д л я У країни і закріп ­ л ен н я, вони п о ч а л и між собою партій ну та с о ц іял ьн у боротьбу. „Я к не бу ду ть У країною п ра­ вити соціял- револю ціонери, т о м и не хочем о цілком тако ї У країн и !“ — кри чал и есе р ів сь к і ватаж ки. „ Н е ви зн аєм о України, в якій н е м атим уть п ер ш е т а ріш аю че слово е с д е к и !“ — в и кр и ку вал и соціял-дем ократичні провідники. Щ е нап ередодні прого ош енн я III У н іверсалу 16 ж о втн я 1917 р. соц іял-дем ократ М. Т к ач ен ко н а з 'їз ­ ді УСДР11 у доповіді говорив „Ідея сам остій ності! У країни при­ н есе кори сть лиш е ім п еріялізм у. У кр аїн ська д ем о кр атія повинна виступ и ти під гаслом ф едерац ії, я к а веде до р о зви тку продукційних сил і н аб л и ж ає її до с о ц іял ізм у“. У країнський У ряд був цілком гл ухи й н а дом аган ня у країн ського н ар о ду створити збройні сили, а л е він с т а р а в с я всім а способам и н а ­ б ли зи ти ся і сто яти у ф е д е р а т и в ­ ному зв 'я зк у з „братнім н ар одом 44, що вікам и гнобив і нищ ив У краї­ ну. Д л я то го ч асни х п олітичних к е ­ рівни ків т а у р я д у ід е я П артії Ук­ р а їн ськ и х С ам остійників б у л а ви т­ вором н ем ож ливости. П роте, в народі ф о р м у в а л а с ь ід е я сам остій ности України. Само­ стійницький х а р а к т е р м ав р у х В ільного К о зац тва, яки й зар од и вся н а Київщ ині, а згодом п ош ири вся н а всі у к р а їн сь к і землі. У країнські самостійники, п ам 'я та ­ ючи, я к сл авні предки н аш і боро­ нили від ворогів рідний край, зна^ ли, щ о н ас т ав ч а с р о зп л ати з м ос­ ковським окупантом. Ініціятор у кр аїн сь ко го військо­ вого р у х у , п р о паґан дист ідеї са­ мостійности України М іхновський зак л и к ає у кр аїн ськи й н арод до „негайної орган ізації вл асн ої н а ­ ц іо нальн ої армії, я к м огутньої мі­ л ітар н о ї сили, б ез я к о ї не м ож н а й подум ати про зд о б у ття повної во л і У країни11. З а тиж ден ь с т во ­ ри вся В ійськовий К лю б ім. П олу­ ботка. 1 т р а в н я в К иєві відбулося у кр аїн сь ке с вя то „перш и х кв іто к 44, де в о яки столиці, підготовані В ійськовим Клю бом ім. П олубот­ ка, сам очинно п роголосили себ е П ерш им У країнським К озачим ім.

Б. Х м ельницького полком. В літ­ к у М іхновський оп рац ю вав п лян військового п еревороту, з метою проголоси ти сам остій ність У кра­ їни. П лян не вд ал ося здійснити, бо він був викритий Ц ентральною Радою і М іхновського ви сел ен о з Києва.

довго думаю чи, хл и н ул и в Україну своїми ордами. У країна зн о ву оп ин илася у в а ж ­ ком у становищ і. Тодіш ній у ряд ф актично д ем о р ал ізу в ав ук р а їн ­ ську армію . Н атом ість бол ьш еви ­ ки озброю вал ись до зубів, готу­ вал и сь до походу в У країну шири­ ти „ідею 11 п риєднання „б ратів44 до „великого російського народу". Під гук бол ьш еви ц ьки х гарм ат під К иєвом У ряд УНР, не маю чи свого війська, з тривож ним закл и ­ ком зв ер т а є т ь с я до україн ського народу, а в п ер ш у чергу до м оло­ ді — боронити У країну від ворога. М олодь Н аддніпрянщ ини, за п а ­ л е н а націон альн о-сам остійн иц ькою ідеєю , з великим ентузіязм ом від­ гу к н у л а ся н а за к л и к у р я д у й з ч е с ­ тю піш ла боронити рідний к р а й н а лінію вогню із зброєю в р у к ах . Д у ж е добре розум ію чи, щ о Україна в н ебезп еці, м олодь не вагаю чися зв е л а с я до бою , щ об ствердити своєю власною кров'ю сл о в а IV У ніверсалу, загородити дорогу Москві. С туденти К иївського університет ту, учн і старш и х к л я с гім назій орга­ н ізу вал и студен тський курінь, що н ази в ав ся „С тудентський К урінь С ічових С трільців44. Ц ей курін ь

В скором у ч асі російські р е ­ волю ціонери, щ о йш ли проти ц аря, повалили його й стали на чолі російської держ ави. А ле вони не зм інили аґр еси в н о ї політики проти України. Вони піш ­ ли тими самими ш л яхам и, щ о й ц а­ рі. Б ол ьш еви ки, я к і їхн і п оперед­ ники, гн ітять Україну. У країна п риходить до зрозум ін ­ ня, щ о т р е б а орієн тув ати ся ви­ клю чно н а в л асн і сили, я кщ о во­ н а х о ч е ж ити сам остійним ж иттям н а своїй власній зем лі. Під натиском р ізн и х подій і на дом аган ня відданих гром адян спра.ві України, Уряд ріш и вся зроби ти те, щ о він м ав зробити дал еко скоріш е, а сам е — Ц ен трал ьн а Р а ­ да п роголош ує IV У ніверсалом 22 січн я 1918 р. С ам остійність У кра­ їн ської Н ародньої Республіки. П ро­ гол ош ен н я р о зл я гл о с я глибоким відгомоном по цілій Україні т а ви­ кл и кал о обу р ен н я сусідів, які, не ІИ ІМ ІІІІІІІН ІІІІН ІІІІ І І І І Ш Ж І І І Н І І ІІ І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І М І П І І І І І І І І И Н І І П Ш І І П І І І І Ш І І М І І І І І І І Ш І І І І І І І І І І І І І І І І І

І І І М І І І І М І І І І І І І І І І І І І І І І І І М П І І І І І І І І І І І І І І І М І ІІІІІІІІІЇІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІМ ІН ІІІ

О. СТЕФАНОВИЧ

К Р У Т И (Уіривок)

Ваша загуба за Весну ясну, Ваші зарубані весни, Громом в німоти байдужжя і сну, Криком кривавим — воскресли! Сходять нам ваші невгаслі сонця, Дзвонять серця ваші вічні, Ваші квітневі, травневі серця, Квітні, посічені в січні. У клекотінні — святі корогви, Клекоту повні — прапори...

Ми під кипінням їх радо, як ви, В буряні рушим простори. Радо на сурмний задуднимо зов, Ми по шляху грозовому, Тому крутому, що з Крутів пішов, Непереможному тому — І коли кинем на ворога час Незагладимої скрути, Взнає він добре, про віщо для нас Крикнули кровію Крути.

29

січня

увійш ов в історію ви зво л ьн ої бо* ро тьб и україн ського н ароду я к за* гін безстраш н и х лиц арів у кр аїн ­ ської землі. М орозної ночі 28 січня ви їх ал и з К иєва н а ф рон т остан ні відділи, щ о м ал и ж иттям або см ертю о бо­ ронити столицю У країни від больш еви цької навали . Ц е були ю наки В ійськової Ш коли, я кі щ ойно п ри ­ бул и з ф рон ту, а та к о ж С тудент­ ський К урінь С ічових С трільців під ком андою с о тви к а О м ельчен ка, м о­ лоді в ояки я ко го бул и зовсім не вишколені* В иїж дж али н а п оле бо­ їв із пісням и н а у с т ах , з великою лю б о в’ю до Б атьківщ и ни т а вел и ­ кою н енавистю до ворога—больш евицького наїзника. У досвіта 29 січн я відділи п рибу­ л и до ст. К рути. Д ал і їх а т и було нем ож ливо, бо м осковські вій ська з п івночі н аб л и ж ал и ся до станції. К ом анда м олодих україн ськи х стріл ьц ів ріш и л а боронити К рути, цей важ л и в и й залізн и чни й вузол , щ о б ув клю чем до столиці. К ращ е п олягти кісткам и, ан іж віддати рідний Київ лю том у ворогові. У в и коп ан и х п еред станцією ш ан ц ях, по о б о х б о к ах за л ізн и чн о­ го ш л я х у , за л я гл и оборонці — п ра­ в о р у ч В ійськова Ш кола, ліворуч — С трільці С тудентського К урен я. М осковсько-больш евиц ькі війсь­ к а п очали н аступ, обстрілю ю чи гарм атнрм вогнем лінію ш анців від ст. П ліски. В п ірш ій ворож ій л а в і йш ли п’яні росій ськ о-бол ьш еви ц ькі м атроси. М олоді україн ські стрільці н а вогонь відповіли вогнем. Загри м іли з ш анців р у ш н и ц і, й скоростріл и і ч орн а стіна ворожіих солдатів за х и та л а ся . К улі вояків С туден тського С ічового С трілець­ кого К урен я вл у ч ал и в тих, я кі хо тіл и ви рвати серц е У країни — Київ. П ад ал и чорн і п остаті бо л ь­ ш еви ц ьки х м атросів, а л е ч е р е з їх н і труп и сунули н ові й нові во­ р ож і л ави . К ілька р а зів у п ек е л ь­ ном у бою україн ські відділи від­ би вал и ворож і атаки. Ц е б у л а г е ­ роїчн а б и т ва ж м еньки лиц арів ук р а їн сь к о ї зем л і проти ш ести ­ тисячн ої, сильно озброєн ої армії росій ськ о-бол ьш еви ц ьки х з а га р б ­

1948

ників. П ереп овн ен і горінням свя ­ то ї л ю бови до В ітчизви, студентисічовики грудьм и зах и щ ал и свою землю . В орог у с е йш ов і н е було йому, зд ав ал ося, кінця. У н аш и х стрільців не ви стач ал о набоїв, і чим довш е три в ав бій, тим більш е зам о в кал о руш н иц ь ю них оборон ­ ців. Під свинцевим дощ ем і гурко­ том гар м ат україн ські молоді в о я ­ ки п роби в ал и ся' до п отягів по н а­ бої, і зн о ву стрим ували чорн у х м а р у ворогів. А ле н абої ш видко ви стрілю вал ися й зн ову скорострі­ ли зам овкали . Ч орні п остаті б о л ь­ ш е ви ц ьки х солдатів раптом зв о ­ д я тьс я і йдуть з баґн етам и в ат ак у з дикими ви гукам и „ у р а“. Б о р о ть б а б у л а нерівна. Ти­ сяч і во р о ж и х солдатів і 300 н а­ ш их, тіл ьки 300... Ч асти н а К урен я в р а з заги н у ла з своїм командиром сот. студ. О м ельченком , а реш ту, що п о п а л а до н еволі, больш евики п ісл я довгих зн у щ а н ь розстріл ял и. В істка про трагічн у заги біль б езсм ертн и х у в ік ах оборонців, л еґе н д ар н и х героїв К рут с тр ясл а ц іл у У країну. У країна гіркими сл ьо зам и о п л а к у в а л а с во їх м оло­ дих звитяж ців, я кі п о кл ал и буйні свої голови з а Неї, з а н аш у доро­ гу Б атьк івщ и н у. С погад про тих 300 ю них стрільців, до безтям и нам рідних, ви кл и кає й досі в н ас вел и ку с корботу і тугу. А ле н е х а й н е сл ьози , а за л ізн а во л я і кри цеви й д ух го р я т ь у наш и х о ч а х і наш и х с ер ц я х ! Х ай ве л и ­ кий бойовий Чин сл ав н и х крутянців ст ан е д л я сучасн ого м олодого покол ін н я п рикладои того, я к т р е ­ ба бороти ся з а У країну, з а її волю і славу. Т ож гартуйм о сьогодні в собі д у х вели кого н ац іон ал ьн ого п атрі­ отизм у, щ об в п ерш у-ліпш у х в и ­ лин у стати до зброї, в бій проти того сам ого ворога, проти якого ЗО років том у по-лиц арськи б оро­ л и с я н аш і н езаб у тн і герої. Хай грізно і с вя то п р о зв у ч ат ь сьогод­ ні н аш і сл о в а вел и ко ї п рисяги : — Н а місце 300 п олягли х під К рутам и н а н ові бої встан у ть ти ­ сячі ю наків-сумівців, і з а кож н у см ер ть гер о я -кр у тя н ц я ворог зап ­ л ати ть д есяткам и см ертей !

„ Не сумуйте, смерти той не знає, хто за Вкраїну помирає“ і

і

10

АВАНҐАРД

Осередок СУМ у табору Нортгайм

Й осип ПОЗИЧАНЮ К

Вирушали хлопці Б у р ан вилож ив сосни, сх р ес ти л и сь — Я тобі н е х о ч у вадити... н а п росіц і з обдертим и бокам и стовбури. Х лоп ец ь обдирав сосн ову кору, ди­ С трем ить обірване р у д е коріння, н а ньом у ви вся в землю . В ел и ка р у д а к о м ах а, зсу тр и м ається сухи й з білими край кам и п і­ ваю чись у ямки, д ви гал а до розтоптаного сок і ш м атки глею. м ураш н и ка довгастий зап орош ен ий м іш ечок. В ер х ам и вц іл іл и х с о с е н ш ум ить .с и ­ — Мені 'й сам ом у ніяково, О ленко. Я забираю в теб е ч ас, а думки наш і ній вітер. В далині п е р егу к у ю тьс я хлопчаки. Д івчина т а с у є л ісо в і квітки, сідає н а про др у ж б у р о зх о д яться. зв ал ен у сосн у і бл у кає зрром в густовітті. ...Хто т а м -т у п а є вд али н і? , Х іба сосн и рубаю ть?.. Між вигорілою глицею сто р о ж ко ози­ р а єт ь с я ж овна. ~ - Ти ш укаєш товари ш а, щ об разом Він стоїть проти дівчини. іти в ж иття. Я ж зал и ш у сь таким ж е п р и я ­ Виходить, з а в т р а н е прийдеш , тел ем , я к і теп ер . У стим е? , Д івчина пильно р о згл яд а л а зір ч асту — Ні, 'О л е н к о ! квітку, иж до очей п ід н есл а її... Ж о вті п е ­ Квіти р о зси п аю ться, клоп іт з ними. лю стки облям овує тем новш ин ева лиш тва.

— Н еправда, ніби ч а с у в теб е нем а. П ід вел ась і л ед в е ру ш и л а піщ аною Він сідає поруч. просікою .

— Ч ом у ти о х м а р е н а ? Х іба я в ч о ­ Іш ли м овчки до у зл ісся. м у сь зави нив?

— Я сюди... В она п ер ех о п и л ась ч ер ез Ти ж д окору не чуєш. — В она г л я ­ рівчак, піш ла високим и соняш никам и. н у л а н а х л о п ц я туж ним и очима, а він з о ­ З ам е р ех тіл и ш ирокі полики, і д о зга рить з в е с е л а і прибирає з очей р о зс и п а ­ к о с а т о р к н у л ась ш ерш авого листу. П обіг­ ний чуб, я к р о зч ісан у плоскінь. л а, не о гл я д ал ась. Відколи мп зап р и ятелю вали — я п із­ Н а тонкій корі ви соки х с о се н м еркли н ав н езн ан у м ені к р а с у оци х ш ум ливих сон ячні пром ені, сп ад ав дим куватий л іс о ­ со се н і к л еч ан и х б ер егів Собу. вий холодок. А м оя «Ч ерем ха,> — то про теб е пісня. У стим довго не р у ш ав з м ісця. П отім Д івчи на одійш ла від сосни. витяг з-за п о я с а і п е р е к л а в до бокової ки­ — В она вж е зів ’яла... « ш ені вороненжй пістоль. В и п урхн ул а з густого віття сп о л о ш е­ — Щ о ж а тобі казатим у, к о х а н а м оя? н а п таш ка, х р у с н у л а гіл к а н ад головГ Як в е р н у с ь живий — зустрін у. і

Ц

А В А Н ҐА Р Д

11

МИКОЛА ГУТОР

МЕТА І ШЛЯХ Тому зброю складемо лише Кожна людина, як і більший чи піде намарно. Особливо не може менший гурт людей, прямує своїм втриматися без цього наша спілка тоді, коли за словами Івана Фран­ життєвим шляхом до певної мети. — Спілка Української Молоді. Мова ка „Україна трусне Кавказом, впе­ Першим і найголовнішим бажанням йде про зорганізовану в Спілці режеться Бескидом і покотить е — осягнути її. Часто людям щас­ молодь української нації, нації по­ Чорним Морем гомін волі“. О с ь тить у цьому, а нерідко й ні. Це дру­ неволеної,яка бореться засвоє існу­ н а ш ш л я х . ге породжує й розпачливе: чому? вання, .за свою остаточну форму Живемо сьогодні в дуже важ­ І не раз лише після невдачі прихо­ національного самовизначення — кому і відповідальному періоді дить ясність поставленого запи- державу. життя і боротьби української на­ танн 1 зрозуміння, що б е з повно» Воююча Україна записує сього- ції. Йдеться про її бути чи не бу­ го у с в і д о м л е н н я п о с т а в л е н о ї ні на сторінках світової ісі рії небу­ І тут мусимо відкинути всі п е р е д с о б о ю м ети не м о ж е бут и валий ще досі тріюмф зброї, тріюмф ти. свої особисті забаганки, а ділком мо в и про її о с я г н е н н я . Бо ус­ духа. І діється це тоді, коли віддатися загальній справі. Коли піхи на шляху до осягнення цілі Україна має стільки ворогів, з яких цього не зробимо, прогайнуємо ще ще не є передумовою її остаточ­ найбільший простягає сьогодні свої одну нагоду і зостанемось прок­ ного здійснення. До цього треба закривавлені пазурі навіть по увесь лятим поколінням. Але віримо, що ще, щоб людина ніколи не роьча- прогресивний світ. Простягає і вод­ до цього не дійде. В нас є ще до­ рову валася, йдучи обраним шляхом. ночас стараьться знищити все те, сить здорових сил і зрозуміння Найвизначніші діячі науки і політи­ що вже має загарбаним під собою. ваги моменту. Про це говорить ки не зупинялися на шляху до Він грабує багатство нашої землі, зброя наших Друзів на Рідних здійснення своєї мети при найбіль­ позбавляє життя мільйонів ідейних Землях і здорові прояви перева­ ших невдачах. Тільки рішуче й українців, калічить нашу мову, жаючої частини української моло­ терпеливе переборення всіх труд­ звичаї, історію, культуру, все, що ді на еміґрації, яка виявилася та­ нощів може привести до успішного є націоналне. Викривляє українську кож у сумівських маніфестаціях розв'язання поставленого перед справу на мін н і] одньому форумі у Фраймані, Мунстері, численних собою завдання. Про все це ми, і робить їй вовчу прислугу. Наших святах молоді в американській сумівці, повинні твердо пам ятати, рідних вивозить у чужі краї, а на англійській, зонах, пластовому якщо не хочемо стати в житті їх місце спроваджує чужий дена- та Джемборі в Міттенвальді, Сту­ нещасливцями. ціоналізуючий московський еле­ дентському З'їзді тощо. Ми ще чуємо впевнену ходу су мів- мент. Так є в Краю. Але й на емі­ В житті нашої еміґраційної цівпо чужих бруках під час масових грації стоїмо перед великими труд­ юнацьких свят у Фраймані, Авґс- нощами, що їх активно створюють спільноти можуть надійти чималі бурзі, Ашаффенбурзі, Мунстері вороги української самостійниць­ зміни. Рано чи пізно можемо роз’ї­ тощо. Чуємо звуки дзвінких пісень кої справи. Підносять голови давні хатися по різних країнах. Отож, і духових оркестрів. Бачимо молоде­ російські „царенята", що знову мрі­ цю коротку можливість спільного чий рух. Так, це були незабутні ють про білу тюрму народів. Ске­ перебування використаймо на вза­ дні, це була заправа до маршу на ровують світову опінію у ворожий ємне пізнання себе. Зібралися тут Рідні Землі. У кожного з нас, су- українській визвольній боротьбі представнки всіх частин нашої мівців, зроджувались якісь почу­ бік. А далі, і то на наш великий розлогої Батьківщини. Не розчавання. Як і тоді, так і сьогодні, сором, цьому згаданому лиху спри­ овуймося, коли побачимо взаємно огортають нас різні думки. Кожний яє і наш внутрішньо-еміґраційний в себе погані риси. їх джерелом хоче збагнути ролю свого особис­ розгардіяш. І всього цього досить, є поодинокі ворожі окупації, що того „я“ в нашому сумівському щоб з р о з у м і т и ті в е л и к і о б о­ довгий час підвищували береги гурті, а далі побачити себе в перс­ в 'язк и , що с т о я т ь п е р е д СУМ ом. Збруча і Дністра, і які все ж-чим­ пективі загально-українського по­ Кожна нація ставить перед сво­ раз більше засипались і скоро ходу молоді. Кожний з нас єю молоддю найбільше вимог, бо зникнуть зовсім. І ми з радістю та бажав би, щоб це являлося найім- саме від молоді залежить майбут­ гордістю вслухаємося в слова попозантнішим і найкращим вкладом ність нації. Від у к р а ї н с ь к о ї ета-повстанцл з Наддніпрянщини: у боротьбу за світле українське молоді залежить майбутнє, у к р а ­ „До сну заколисує мене шум р і­ Завтра.Але для цього потрібно пов­ ї н с ь к о ї нації, і тому н іш а мо­ д н и х карпатських лісів11. Яке ж ного усвідомлення сьогоднішнього лодь повинна стояти на високому могутнє тут слово „рідних11! Це стану, нашого місця в ньому, як і інтелектуальному й моральному говорить тип нового українця-соборника. У к р а ї н ц я м и - с о б о р відповідної підготовки себе. 1 це рівні. никами повинні ст а т и всі останнє найважливіше. Нам треба Ми маємо нагоду на еміґрації м и Шукаймо в себе взаємно до піднестись понад сірі еміґраційні приглянутися й запізнатися з жит­ брих рис, бо їх знищував ворог, будні, щоб, будучи підготовленими, тям молоді інших народів. Ми боячись, щоб не постала могутня спокійно сказати: „Україно, я гото­ Бачимо серед неї зовсім інші типи, українська духова цілість. Але во­ вий до Твоїх послуг!" людей з іншою минувшиною, якою на постане, і це допоможе нам Вже два роки існує і веде свою була їхня щаслива молодість. людьми творчого українсько діяльність на еміграції Спілка Вони знаходять форми вияву сво­ стати го чину, яких сьогодні найбільшеУкраїнської Молоді. Не будемо зу­ єї життєвої радости, щоб відчути пинятися на її розвиткові та сьогод­ молодість, осягнути безжурність потребує Батьківщина. нішніх здобутках праці. Хочемо ще і щоб, відтак, мати колись приєм­ Тож кріпімо себе і готуймось раз сказати про наші зобов’язання, ні спогади. Все це гарне і може до великого діла! Скоро вже як тих, що входимо до складу СУ- нас заманити та звести з шляху. ще раз прогримить наказ Петлюри: М’у. Щоб осягнути перед собою Але ми повинні встояти, пам'ятаю­ „Через К и ї в на Львів", відбудеться поставлену мету, члени Спілки чи, що наш шлях — інший. Нам вирішальний бій і Україна засяде Української Молоді повинні, насам­ доля не судила цього життєвого в колі вільних народів світу. А л е перед, щиро вірити в свої націо­ спокою і і розкошів. до ц ь о г о п о т р і б н о ще мо­ нальні ідеали та жити між собою з о л ь н о ї п р а ц і ц і л о г о у кБо якщо молодь тієї чи іншої р а ї н с т в а . Зокрема ми, члени в згоді, дружній любові, взаємній пошані, підтримці та поро­ нації народилася в спокійному дер­ великої Спілки Української Моло­ зумінні. Повинні бути карність і жавному житті, то: ді, повинні всебічно себе підготу­ дисципліна, точність у виконуванні ;,Ми зродились із крови народу, вати до завтрішнього бойового по­ обов'язків, посвята і відданість. Колисала нас грізна тюрма, ходу, йдучи під могутнім кличем: Без цього не втримається жадна Гартували бої за свободу „ Д о б у т и , з б у д у в а т и , з а к р і ­ організація чи спілка і їх праця І ненависть до ганьби й ярма.“ п и т и !“

12

АВАНҐАРД

істо в наших руках, наші стрільці уже за Лаврою, пане шиїкішпику! (З п'єси „На Київ", поставленої суміисьішм драма­ тичніш гуртком табору Гайдепав (англійська зона).

Пам’яті поляглих героїв - борців за сам остій н ість України 23 грудня українська молодь на нилишина, Маївського й Грицая, У Вайсенбурзі члени осередку еміґрації відзначала річницю ге­ виступив сумівець п. Легета. В уяві СУМ’у влаштували вечір пам’яті роїчної смерти чотирьох великих й серцях присутніх залишилися Біласа, Данилишина, Маївського революціонерів нашої Батьківщи­ образи тих, для яких ідея Укра­ й Перебийноса у своєму гурті. ни, славою овіяних леґендарних їнської Самостійної Соборної Дер­ З напруженою увагою сумівці ви­ воїнів української Землі, безстраш­ жави була дорожчою за їх власне слухали реферат п. Чудакевича. них борців за Самостійність Укра­ життя. їхній приклад революційної Цей вечір зробив на сумівців не­ їни, крицевих патріотів-націоналіс- боротьби за волю України став забутнє вражіння, бо на ньому во­ тів — Василя Біласа, Дмитра Да- провідною зорею в житті кожного ни багато дечого дізналися про нилишина, Дмитра Маївського українського юнака й юначки — життя тих, які й тепер кличуть наш народ до бою за волю поне­ (Тараса) та шефа штабу УПА патріотів своєї Батьківщини. Дмитра Грицая (Перебийноса). Май­ Після реферату п. Легети про- волених большевизмом народів, же в усіх осередках СУМ’у відбу­ деклямовано кілька поезій з геро­ за волю людині. лися академії, на яких сумівці їки нашого народу, а сумівський Подібні вечори=академії відбу­ вшану «али пам’ять поляглих ге­ хор проспівав революційні пісні. роїв. У Байройті з дуже змістов­ Театральна заля була перепов­ лися також в сумівських осеред= ним рефератом, що освітлював ге­ нена не лише молоддю, а й дорос­ ках Інґольштадту, Фрайману, Авґс= бурґу та багатьох інших. роїчні епізоди з життя Біласа, Да- лим громадянством табору.

Серед сумівських осередків ши­ роко розгорнута праця гуртків народнього мистецтва. На фото: експонати мистецької праці су­ мівців на виставці під час свя­ та молоді у Фраймані.

АВАНГАРД

13

Дівчата з осередку СУМ’у в Інґольштадті мають чудові ви­ шивки власних робіт. На фото: вишивкарські та інші експона­ ти Інґольштадтського осередку СУМ’у на виставці під час свя­ та молоді у Фраймані.

Тижневий семінар для активу С УМ 'у

Загальноосвітн курси для сумівців

Комітет осередку СУМ’у п Пфар- України. Учасники курсів навчаВ кінці грудня 1947 року в Бай- кірхені, дбаючи про підвищення ються з великим зацікавленням, ройті проведено тижневий семінар знань членів свого осередку, орга- д 0 викладу лекцій комітет запродля активу СУМ’у. В семінарі взяло нізував загальноосвітні курси для сив Крагаі сили українських учи, ,rafif)nv J v J участь 15 найактивніших сумівців, сумівшв. У програмі навчання — »»--*«• які прослухали цикль лекцій на історія, література й географія внутрішньоспілкові та загально­ освітні теми. На закінчення свого тижневого навчання учасники семінару вида­ ли газету-одноднівку „До знання Передова стаття цієї дбайливо Члени Спілки Української Молоді до праці. Вони видали свою стінну зробленої газети „До вишкільного в таборі Байройт зорганізували газету „Дзвін" та працюють у різ­ курсу в СУМ’і “завершує успіх про­ при своєму осередкові перший в них гуртках. веденого семінару. Цікавий у од­ американській зоні гурток сумівсь­ Приклад сумівців Байройту в роз­ ноднівці лист місцевого фейлето­ кого юнацтва „Рож і", що склада­ ніста Клима Ціпа, який у формі ється з дівчат шкільного віку. Май= гортанні праці серед нашого юна­ гумору висвітлює недоліки су мі­ бутні сумівки вже з перших днів цтва вартий наслідування всіх осе­ нського життя. створення гуртка активно взялися редків Спілки Української Молоді. Проведений тижневий семінар сумівського активу в Байройті, безперечно, спричиниться до ще більшого піднесення виховної ро* Ч И Т А Й Т Е Й П О Ш И Р Ю Й Т Е „А В А Н Ґ А Р Д “ ! боти серед української молоді.

Перший гурток сумівського юнацтва

Нарада старшин УГА. (З п'єси „На Київ“, поставленої сумівським драматичним гуртком та­ бору Гайденав (англійська зона).

14 --------------------------------------------------------------- АВАНҐАРД A.-C.

n

Z

2

Д ві д у ші

Горить місто, горить кам ’яний велетен ь. Угорі хм арам и круж ляю ть л ітаки і сип­ лю ть бомбами. Н есам овитий рев моторів і сирен важ ким стр ах о м гнітить серц я. П е­ р ел я к ан і люди си дять по пивницях і п о ­ ш епки благаю ть Б ога відвернути см ерть... А біля залізничної стан ц ії працю є рятівни ча бриґада. Молоді, щ е зовсім м о ­ лоді хлопці. Я впізнаю їх -— то українці. О бсм алені обличчя, п оп ечені руки. П г з а ­ л иває їм очі, а ноги їхі п ер есу ваю ть ся так, немов під ними не зем ля, а тугий клей. Х лопці надзвичайно перевтом лені. Н ареш ті, плечистий червонопикий н і­ м ець дозволив їм н а я к у с ь м ить спочити. Х лопці попадали н а голу землю , на го с т ­ рий камінь, н а 'з в а л и щ а покрученого з а л і­ за й товченого скла. їли чорний, болотом вимащ ений хліб. П оволі зати х ав гул м оторів і, то тут, то там, почали п о явл яти ся люди. О сь п е ­ ред хлопцям и, мов з-під зем лі, виринула к ась молода, гар н а ел еґан тн а ж інка. П ла­ кала, л еп ечучи , я к дитина, м олила ч ер во ­ нопикого німця. Її стар ен ь к а м ам а там, у пивниці, вон а теп е р м ає тільки одну м а ­ тір. Ц е одно, щ о їй зал и ш и л о ся щ е доро­ гим, ц е її все. П евно мати вж е неж ива, ал е вона щ е хоч е нобачкги її і попрощ атися.

— Д опом ож іть м ені витягти мою м а­ му, майн герн, — л е п е т а л а кр ізь сльози м олода німкеня. Н імець за п и х а в с я білим хлібом , від­ м ах у в ав ся і все п о в ер тався до неї п л еч и ­ ма. Йому нем а коли зай м ати ся подібними речам и. Х іба її м ати виняток с е р е д цих ж е р т в ? І чн відкопаєш їх у с іх ? Тоді м олода пані зв ер н у л а ся до х л о п ­ ців. Вона добре зап лати ть, м ає грош і. Б а ­ гато грош ей. В ж е не просила, а ск а в у ч а ­ ла, я к щ еня, яком у н асту п л ять н а хвіст. С клад ала до молитви руки п ер ед у сім а і п ер ед кожним зокрем а. Вони сильні, здо­ рові, а вона сл аб а ж інка. Х іба ви гасло в них останнє лю дське п о ч у т т я ? і вони ї маю ть своїх м атерей. О, напевно м а ю т ь ! Стрункий, синьоокий х л о п ец ь випу­ стив недоїдок х л іб а і підвівся — Ти куди, Д м и тр е ? Ч о м у не їс и ? зауваж ив один з друзів. — Це не п р о к л я ­ т а ґем іза, а сп равж ній хліб. Бери, їж . І другий х л о п ец ь зігнувся, підняв з зем л і к у сен ь випущ еного н едоїдка і про­ стиг його в бік синьоокого Дмитра.

— Не мож у . . . Щ ось підкотилося до горла... мама... В мене д есь дом а мама... Д м и­ тро п оверн увся і швидкою ходою п одався туди, де п а л а х к о тіл а по. ул ям пивниця. З а ним п ід вівся щ е один. J обидва с х о в а ­ л и ся в пащ і видимої і мерти . . . В се зам овкло. Приниш кли хлопці, е л еґан тн а пані, і всі мовчки й напруж ен о вдивлялися в охоплен у полум 'ям пивницю.

Мені стало страш но. Я вп ав н а ка міння і м олився, я к щ е ніколи в житті. Я м оли вся за них. Довго не виходили. В ічність.Т ак. Це б ула вічність. Н ареш ті, я вчув, радш е вичув їхню ходу. Вони вийшли. Вийшли, як дві тлію чі головеш ки, і тільки по р у х а х м ож на було впізнати, що це живі істоти, щ о це люди, щ о це оті два і цважв х л о п ­ ці, для яки х слово „м ам а“ було святим. Вийшли і в д арунок незнайом ій чуж инці злож или до її ніг її м ертву маму. Е л еґан тн а пані х у тко зам етуш илась, і руки її заб ігали по м атірном у тілі, р о зс т і­ баючи плащ . Ч о го сь ш укала, щ о сь ш е п о ­ тіла, а потім голосно с к р и к н у л а : — Я ж тобі к а за л а , мамуню , дай я сховаю , я кр ащ е с х о в а ю ... Дмитро промовив до д руга: — В она зб о ж ево л іл а . . Вона м атер и н ­ ського сер ц я ш укає. Н ім кеня р и л ас ь і знайш ла. Це був м аленький гам ан ець, і коли вон а його від­ крила, в пьому заблищ али сам оцвіти. П ри­ ту л и л а гам ан ец ь до грудей, радісно вигук­ н у л а : „Знайш ла" і н а к а за л а х л о п ц ям : — В ідн есіть мою м а м у . . . на купу. До всіх. Я т а к а зм учена, так а зн еси л ен а. Е л еґан тн а пані, притиснувш и руки до м ісця, де вона с х о в а л а гам анець, ш видко зни кла в димній м ряці палаю чого м іста. Д м итро дивився н а м ертву стар у ж ін ­ ку і йому з г а д а л а с я його в л а с н а мати. К о­ ли був щ е малим хлопцем , вон а ч асто л я ­ к а л а його, що вмре, як не буде чемний. Л я г а л а н а постіль, с к л а д а л а н а в х р е с т р у ­ ки і л е ж а л а непоруш но, я к л еж и ть оця нім кеня. А він бігав навколо, неї. кр и ч ав: „Мамусю, я більш е не буду“, цілував її руки. І м ам у ся відкри вала очі, ц іл у вал а його, п е сти л а і см ялась. . . Дмитро глян ув навколо і з-під о п а ­ л ени х вій, ніби зер н а пш ениці п окоти ли ся сп р авж н і сам оцвіти у кр аїн сько ї душі.

Сумівці табору Ляндав готуються до фізкультурних вправ.

15

АВАНҐАРД

Як сумівці чорта били (Новорічний фейлетон)

П риснилося . . . Б одай його м отузка заш м оргнула. Не дає, д есп о тс ь к а личина, і в новорічну ніч спокою. В ласне, цієї н о ­ чі він найбільш е скаж еніє. П итаєте — хто ? Т а отой ж е довговусий чорт, що вигнав мене з рідної хати й погнав у д ал ек у ч у ­ жину. І що б йому щ е тр еб а було ? Розігнав сім ’ю, спопелив х ату , сплю ндрував землю, полам ав пахучий сад, н аїв ся лю дського м’я с а й н ап и в ся крови. Д оси та н аївся, аж розпирає. Т ак ні. Щ е йому мало, аж сюди сягає, ненаситний. П рилетів ото він на своїй чортівській мітлі до мене, стукнув копитами у вікно т а й ускочив до кімнати. Глянув я — ли ­ ш енько ! Чорний, горбоносий, вусатий, банькуватий та щ е й рябий. Очима п а л а х ­ котить, зубам и скрегоче, копитами б’є, пазурями все рве. ..

— Чого тобі, — питаю, — чорте, т р е ­ ба ?

— Т воя СУМ — мой погибель, мой см ер ть ,— відповідає чорт і щ е дуж че лютує.

— Т воя СУМ не дайот мне жизні. П еред мой зл астю в ес ь мир дрож ить, а ти, негодяй сумовский, адин проти мой в и сту п а­ єш. .. Мой при летел теб я у б и т ь .. . П ром овляє це чорт вусатий, горбоно­ сий, банькуватий та щ е й рябий, отой, що всю мою сім ’ю розігнав, та все ближ че до м ене підступає, чорні пазурі свої до го р ­ л а простягає. Я схоплю ю ся та я к гукну на повний голос: — Гей, х л о п ц і! Сюди !. ..

Д е не взял и ся хлопці-орли, сумівці. П овна кім ната і повний двір зібралося. Т а всі з ш аблю ками, ґранатам и, списами .. . Як угледіли вони чорта, як брязнуть збро­ єю та я к уріж уть того чорта по рогах, по рогах т а по морді чортячій, по спині во­ л о х атій ! Гелемцю ю ть сум івці чорта, а він тільки хрипить та ойкає. А хлопц і б’ють та прим овляю ть: — Оце тобі, чорте, з а наш і муки, за н аш і сльози, за сп лю н дроА н ий тобою край наш. Ч орт бачить — біда, см ерть йому н ад ­ ходить т а й н а хитрощ і пусти вся : — Не вбивайте мене, голуб’ята-су моньки, я рай зделаю для вас . . .

— Не м ож е бути раю там, де чорт володарю є, — прим овляю ть хлопц і та ш аб­ лю ками чорта по голові. А потім хтось ґранатою прям ісінько м іж р о г и ! Ч орт зо ­ йкнув і п о в ал и вся на п ід л о г у . . . і поли­ л а с я кров ч о р т я ч а .. . Я радісно щ ось вигукнув і прокинувся. Обвів поглядом кім нату — нем ає чорта. С лава Б о г о в і! Я з полегкістю зідхнув та й промовив сам до с е б е : — Страшний новорічний сон мій. А ле цей сон. бігме, н а руку. В ж еж таки доко­ наємо отого чортяку, що всюди п ер есл ід ує нас! При цьом у я п о д у м а в : — Ц ікаво, що сн илося цієї ночі йому, отому вусатом у, горбоносому, б ан ькувато­ му та щ е й рябом у чортові ? . . . М аксим Ґ у л я

ВИПРАВЛЕННЯ ПОМИЛОК

В ІД А Д М ІН ІС Т Р А Ц ІЇ Ж У Р Н А Л У „ А В А Н Ґ А Р Д 11.

У ч. 4 журналу „Аванґард" на 9 сторінці в під­ писі під фото внизу слід читати: „Серед таборян Батгорн", а не „Ґоденав", як зазначено в тексті. В ч. 6 в статті проф. Горового „Наука і місти­ ка‘! надруковано: „французький філософ Кант“, треба — „французький філософ Конт“.

ДО НАШИХ АВТОРІВ, ФОТОКОРЕСПОН­ ДЕНТІВ, А ТАКОЖ ДО ВСІХ СУМІВСЬКИХ ОСЕРЕДКІВ Редакція журналу „Аванґард" доводить до ві­ дома, що з цього числа адреса редакції та адмі­ ністрації журналу така:

Умови передплати на журнал на 19-48 рік: В Німеччині: В інших країнах: На квартал 9 нм 15 нм — 0,90 доляра На півроку 18 нм ЗО нм — 1,80 „ На рік 35 нм 55 нм — 3,50 „ Ціна окремого числа в Німеччині — Знм, поза Німеччиною 5 нм. — 0,30 доляра Всі замовлення та передплату надсилати на адресу: Veilag,, Aroangard", Augsburg, D P C a m p S o m m e-K asern eB l.I/іп

Augsburg, D P Camp, Somme»Kaseme Bl. 1/16.

У зв'язку з цим просимо всіх наших Шанов­ них Авторів, Фотокореспондентів, а також сумів- Фото на обкладинках: на першій — „Повстанець"ські осередки надсилати матеріяли й фото на за­ мал. В. Залуцького, на останній — сумівка в націо­ значену адресу. нальному однострої. Редакція „АВАНҐАРД" — ілюстрований місячник української молоді на еміґрації. Додаток до журналу „ПУ--ГУ" Редаї є колегія. В і д п о в ід е ь н и й редактор Петро Кізко.

Адреса редакції (13 b) A U G S B U R G , Somme»Kaserne, Bl.I/16. Monthly supplement for youth to » P U -H U « - Druch: A .B ilous