Авангард (ч.69)

АВАНГАРД ФОТО-ІЛЮ СТРОВАНИЙ

ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

АВАНГАРД

VANGUARD

журнал для молоді. Офіційний пресовий орган Центральної Управи Спілки Української Молоді. Виходить що три місяці.

O fficial Press Organ of The Central Committee, the Ukrainian Youth Association (in exile). q u a r t e r ly

Редакційна К ол еґія: мґр. Г А Н О В С Ь К И Й Є., ДЕРЕМ ЕН ДА Я., мґр. К О В А Л Ь О., К ІС Т., К Р У Ш Е Л Ь Н И Ц Ь К И Й І. (головний редак­ тор), д-р К У Ш Н ІР М., Л Е Н И К В., мґр. М И К У Л А В., інж. О Л Е С Ь К ІВ В., мґр. О Щ И П К О Г., д-р С Т Е Б Е Л Ь С Ь К И Й Б. Редакційне листування і матеріяли надсилати на адресу: »Аванґард«, 4 9 , L in d e n G a r d e n s . N o t t in g H ill G a te , L o n d o n , W .2 ., E n g la n d

Адреса Адміністрації: " A v a n t g a r d e ” , B r u x e lle s

IV .,

72 B e lg iq u e

B id

C h a r le m a g n e ,

АДРЕСИ Ц Е Н Т РА Л ЬН О Ї І К Р А Є В И Х У П Р А В СП ІЛК И У К Р А ЇН С Ь К О Ї МОЛОДІ та представників »Аванґарду«: U n io n

de

la

J eu n esse

U k r a in ie n n e

(Центр,

і

Краева

Управи)

72, Bid. C h a r le m a g n e , B ru x e lle s IV ., B e lg iq u e .

U k r a in ia n A m e r ic a n Y o u t h A s s o c ia t io n , In c., P .O . B o x 2 1 1 , C o o p e r S ta tio n , N e w Y o r k 3, N .Y .

U .S .A .

U k r a in ia n Y o u t h A s s o c ia t io n , 140 B a th u rst S tre e t, T o r o n t o , O n t.,

Canada.

U k r a in ia n Y o u t h A s s o c ia t io n , 49 L in d e n G a rd e n s, N o t t in g H ill G a te, L o n d o n , W .2 ., G r. B ritain .

U k r a in is c h e r Z e p p e lin M iin c h e n G erm a n y U n io n 26, P a r is Sr.

de

ru e

la

de

9 e,

Jose

J u g e n d v e re in .

S tr.

8,

67,

Jeu n esse U k r a in ie n n e M o n th o lo n

F ra n c e .

P a w ly s c h y n ,

C a tia

A lt a

C a lle

T ran sversal

C a ra c a s ,

V is ta , 2A

N-1 IB

V e n e z u e la .

Sr.

B oh da n

B ily n s k y j

Rua

P ia u i,

205

S ao

P a u lo ,

B ra zil

Sr.

Iv .

(S U M )

M r. W . M a y k o w s k y , 5 I N o r t h c o t t R d ., L a lo r P a r k , N .S .W .

A u s t r a lia . “ P ro sv ita ** ( S U M ) c. S o le r 5 0 3 9 B u en o s A ir e s , A r g e n t in a

C a s illa d e C o r r e o 70 E n c a r n a c io n , P a r a g u a y .

---

Ap.

3,

L y tvy n o v y cz

Дівоча частина танцювального гуртка Осер. С У М -у в Звартберґу, БЕЛЬГІЯ. (Див, фото на обкладинці)

ІЗ ЗМ ІСТУ: |

А ВА Н ҐА РД ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

(Наука, знання, література, суспільно-політична думна)

Стор. І

| | В. Островський: Скорб| на Мати (Великоднє) з 1 : І Юрій Клен: К р ізь Ве1° \ і л и к о д н і.. . . . .

1 Г. Ощипко: Перемогти z І «кри зу росту« 15 і І | Д-р М . Кушнір: До = завдань С У М -у 19 І ї — 3 Ком унікату про 25 І Конґрес С У М і 1 — З’їзд С У М в Брі­ 29 І танії . . . . І Ірина Н .: Табір С У М 1 32 | | в А встралії = О. Заздрісний: К оли 1 36 І і юнацтво р ’шає? = І. К .: »К р и л а т і« — но1 І вий ж урнал С У М -у 38 1 1 Проф. П. Савчук: Геі 40 І 1 ній Ш евченка .

Z : А. Микулин: А н аліза S І духового обличчя укі раїнської молоді на 1 45 І ї рідних землях

І І. Брозннцький: Вербоі ї вий листочок 51 ] І Б. | і

г Курилас: Демостен тінь осла 55 І

1 Ольга

Мак:

=

батьків

ї

— Люї

За

гріхи

І

(оповідання) 56 | Брейль

63 І

(Від Ред . Попереднє число ж урнала треба рахувати як 4 (68) в 1962 р .)

Р ік X V I I

Ч.:1 (69) 1963

З нагоди свята Христового Воскресіння вітаємо Ієрархів обох Українських Церков, а особливо довголітнього Мученика за Христову Віру, Голову ^ Української Католицької Церкви в Україні, А р х и - <Р єпископа-Митрополита j)

Иосифа Сліпого, та бажаємо Його Високопреосвященству здоров’я, довгих років життя і плодотворної праці для добра повіреного Йому стада вірних. Незалежно від віро- £ гсповідання, українська молодь бере собі Ваше Високо- ^ преосвященство за приклад християнської і націо- £ нальної мужности, героїзму і хрустальних моральних 'j) чеснот. Вітай Владико! В ці радісні для Христової Церкви дні вітаємо наш багатостраждальний народ, а зокрема його героїчну молодь, яка веде уперту, але багатонадійну боротьбу за суверенність України. Бажаємо їм перетривати лихоліття, пам’ятаючи наш християнський і націо­ нальний клич-привіт: Х Р И С Т О С В О С К РЕ С — В О С К РЕ С Н Е Й В О Л Я У К Р А Ї Н И !

Вітаємо також всіх українців на чужині, членів Спілки Української М олоді, а зокрема Почесного чле­ на С У М проф. Григорія В А Щ Е Н К А і бажаємо Йому всього добра з нагоди Його 85-річчя! Центральна

Управа

СУМ

X р и с т о с

В о с к р е с !

С К О Р Б Н А М АТИ Володимир ОСТРОВСЬКИЙ І М арія давно не мала вісток про Ісуса. А ж в останнім часі, коли з півн ічн и х частин Палестини почали йти та їхати р ізн і лю ди на свято пасхи до Єрусалиму, довідалася від них, що Ісу с залишив Зайорданську країну і прямує в Єрусалим, оточений великою юрбою народу. Зраділо серце М арії: вернеться нарешті ї ї коханий Син і святку­ ватиме пасху разом із Нею. Я к і ж то будуть для Н еї щ асливі дні! Р а з-у -р а з виходить М арія до м іських воріт — на ш лях, що йде з Трансйорданії, і все розпитує про Ісуса.

— Вже недалеко, — відповідають подорожні. — М и обігнали Й ого, бо В ін спиняється і вчить народ, а нам спішно, щоб очиститися тут перед пасхою. А оповідають про Н ього дивні речі: бісів виганяв, недуж их оздоровляв, по воді ход и в . . . М арії не серце наповнюється почуттям звичайного щастя, зміша­ ного із здивованням і сумнівами. ї ї Сип Ісус творить чуда? А може це неправда? І щ одня виходить до воріт. Л ю ди припливають до міста щораз більшими хвилями. А Його все нема. Вж е ноги мліють від вистою­ вання, вже язик висихає від спраги і очі сліпнуть від куряви, щ о її збивають лю ди й тварина. Але ось настав після суботи перший день тижня. В Єрусалимі гуде: Ісус наближається. Все ж иве висипало на вулиці. Л ю дськ і х в и л і пливуть до воріт. А там уже в ід самого ранку виглядає Сина щаслива Мати. Вдивляється: від Віталії черепахою суне величезна юрба. Дочекалася нарешті! Бачить удалені: Ісус їде па осляті. Л ю ди стелять на дорозі свої одежі. У в сіх в руках зелені галузки. Лунає гомін: О са н н а !.. Царю Ю д е ї!.. М арія майже непритомна від дива й щастя.

— Щ о? Ісуса вибрали царем? Царем Ю деї? Справді, так вітають лише царів, улю блених царів . . . Біжить назустріч Синові. Бачить: сумний, змарнілий. Махає Йому рукою. Ось підбігла до самого осляти.

— Сину мій! З

Н іж но глянув на М арію. Ю рба спинилася. В декого па очах сльози в ід зворушення.

— Сину мій! Добре, що вернувся. Відсвяткуєш зо мною пасху. Правда?

— Ні, мамо! Спинилося серце в гр у дях Матері. В очах потемніло. П ід ногами земля заколихалася.

— Мамо! не одні вже сини залиш или матерей сво їх, коли кликав їх вищ ий обов’язок. І матері раділи, що мали таких добрих синів. Ось і Я йду в Єрусалим, щ об сповнити волю Отця М ого. І мушу бути з людьми й Моїми учениками, бо коли чатують вовки, пастир повинен бути біля овець своїх. П роведу ці дні з апостолами Моїми, щ об дати їм заповіт на в іч н і часи. А л е серцем буду з Тобою. Лиш е не шукай Мене, бо тяжкий буде хрест М ій . . . Небагато зрозуміла зрозпачена Мати. К р ізь сльози всміхнулася до Н ього й відійшла, бо юрба напирала, я к хвил я морська. А л е не пішла додому. Вернулася до воріт, станула на високому місці, і впивалася постаттю Сина, і вухами ж адібно хапала радісні вигуки народу: — Осанна! Осанна! Ю рба попливла по вулицях Єрусалиму. Гомін затихає. М арія вертається до свого дому.

— Нехай, — думає, — нехай буду самітною, аби з Ним був нарід. Видно, народові В ін більше потрібний, ніж Мені. Н е х а й !..

II — Чули? — шепталися сусідки. — М а р ії син і не заглянув до Матері. Кажуть, що й пасху їстиме з чужими. Я к проголосили Й ого царем Ю деї, то вже Мати Йому непотрібна. Х і - х і - х і!

— О, які тепер діти! Годуй, доглядай, а на старість і не заглянуть до тебе. Щ е й соромитись будуть .. . Ц і плітки й глузування доходили до вух М арігних. Але не могли вони вгасити ї ї лю бови до Сина. Бо відчувала Вона, що щ ось дуже важне затримує Й ого біля учеників. І щоб не перешкоджати Йому, не шукала Його, хоча серце рвалося до Нього, а очі прагнули нади­ витися на Й ого кохане обличчя. І так минуло два дні. Ж ін к и шепталися ще більш таємничо. Служ ниця одного старши­ ни, що підслуховувала розмови свого пана, приносила їм щораз цікавіш і вістки.

— Первосвящ еники, книж ники, фарисеї і старшини народні, — шептала служниця, — злякалися, що як Ісус стане царем, то не дасть їм кривдити людей. І надумали вбити Його. А л е самі бояться це зробити, бо до Єрусалиму прийшло багато людей і з Галілеї, і з-з а Йордану, і з інш их місць, і всі дуже люблять Й ого. Отже міг би спинитися бунт і могли б повбивати їх самих. То вони обвинувачу­ ють Ісуса в тому, що В ін іде проти кесаря й хоче прогнати його слуг звідси. І самого Пилата. Отак вони хочуть, щ об Ісуса схопили римляни. В ороги Ісу сові вже пгслали в юрбу сво їх ш пигунів і прово­ каторів, щоб п ід’юдж ували людей.

4

— E x! — зідхали ж інки, — ненадійні наші люди. С ьогодні к р и ­ чать: »О са н н а !«, а завтра можуть кричати: »Н а смерть Й о го !« Дурна юрба, зрадлива . . .

— А ти сказала про все це М арії? — спиталася служ ницю одна і жінок. — Треба ж повідомити Її, щоб попередила Ісуса про небезпеку.

— Н і, не сказала. Бо чого мені вмішуватися в чуж і справи? Та й пан міг би про це довідатись . . .

—- Т о я побіжу до Н еї і все розкажу їй. М арія стривожилась. Але все ще не вірила, що такої несправедливости не може статися, що народ не дасть зробити Ісу сові кривди. Проте, почала розпитувати про Христа й довідалася, що идень Він вчить народ у храмі, а на н іч виходить з апостолами на гору Єлеонську. А там Й ого схопити не зможуть.

— Боже! — молилася, — не допусти лиха Моєму Синові. Але з кожним днем Ї ї тривога зростала, з кож ною годиною. Ї ї сили підупадали.

III Настав четвер. Несила М арії всидіти в хаті. Смертельна туга розриває серце. Пополудні виходить па місто. Не для того, щоб шукати Ісуса. О, ні! Вона пам’ятає Й ого просьбу. Блукає вулицями лише для того, щ об втікти від самої себе, щоб прислухатись, що кажуть люди. Єрусалим кипить. На вулицях стоять гуртки людей і спереча­ ються про Ісуса. А між ними крутяться якісь п ідозріл і лю ди й під’юджують юрбу.

— Чули? Виявляється, що Ісу с безбож ник і зрадник. Погрож ує, що зруйнує наш храм, що наведе ворогів і від Єрусалиму не зали­ шиться каменя па камені. При цьому зневажає Бога, називає себе Сином Божим. А найгірше, що римляни хочуть покарати нас за те, що люди наші вітали Його, як царя. Кажуть, що кесар нові податки наложить на нас. Отже загинемо, загинемо! А чи не ліпше, щоб один Він загинув, ніж має провадити цілий народ? Н іж мають зруйнувати нам Єрусалим? Хіба не правда? Хай Й ого візьмуть на смерть і буде спокій!

— Смерть Йому! — вигукували інш і темні люди.

— Це неправда! — скрикнула в розпуці Марія. — Ісу с нікому нічого зл ого не зробив.

— А ти хто? — вигукнув провокатор. — Може, спільничка Його.

— Я — Й ого Мати.

— Х е -х е -х е ! — зареготалися підбурю вачі. — Мати завж ди буде обороняти сина, хо ч він був би і найбільшим злочинцем! Зрештою, люди добрі, це не Й ого Мати. Я Ї ї знаю. Це божевільна. Ю рба сміялася ще голосніше. М арія зомліла. Я кісь ж інки змило­ сердилися над Нею, дали їй води й відвели додому. М арія — знесилена, розбита — лежала на постелі й ледве збирала до купи думки й почуття. А Єрусалим гомонів зловіщ им гомоном. І цей гомін, що долітав до Ї ї хати, припікав ї ї мозок, я к розжарене залізо. В ньому чула Вона лише одно: ш ипіння Ісу сови х ворогів . . .

5

На Єрусалим впала раптова, темна й холодна ніч. Сон заплющив очі втомленій і знеможеній Ісу совій Матері. Минали години за годинами. І раптом побачила М арія: Гетсиманський сад, якісь люди, поодалік Ісу с — молиться так гаряче, що з Й ого чола падають краплини кривавого поту: »Отче мій, коли можна, нехай М ене ця чаша мине; а проте не як Я хочу, а як Т и «. Ось підходить якийсь чоловік і цілує Ісуса й зараз підбігають до Н ього озброєні лю ди і хапають Його.

— Не чіпайте Й ого! — скрикнула М арія й зіскочила з постелі. Сон розвіявся. В кімнаті темно. Ніч. Єрусалим тепер гомонить глухо, зловіщ е. Марину душу огортає жах. Похапцем одягається й виходить з дому. Прямує в сторону Єлеонськог гори. Рідкі прохож і дивляться на Неї підозріло. Ось уже й Гетсимангя. Темно тут і мертво — ні ж ивої душі. Здригається від холоду і туги. Вертається до міста. Чує розмову прохож их: — А Ісуса вже схопили!

— Того царя Ю деї? ха -х а -х а !

— І де Він, де? — хапає ї х за руки Марія. — Скажіть, де Він тепер?

— А ми звідки можемо знати? — байдуже відповідають і йдуть далі.

— »Н е шукай Мене, бо буде ще тяжчий хрест М ій «, — стукає у Ї ї голові. Напівжива присіла на камені біля якогось сонного дому й, трем­ тячи від нічного холоду, д ов го-д о вго прислухається, як гострі к о­ лю чки туги, розпачу і болю впиваються в ї ї серце щораз глибше . . . Над ранком пішла до сестри своєї М арії Клеопової.

IV Настав ранок тої страшної п’ятниці, гцо ніколи не затреться в лю дській пам’яті. Марія, лежала на постелі нерухомо. Н і на мить не заплющила очей. Серце виривалося з грудей, гцоб бігти до Сипа, рятувати Й ого, благати первосвящ еників, щоб звільнили Його. А недуже, пошарпане й простуджене тіло було нерухоме й гарячка туманила голову. — Маріє, — просить сестру, — піди, довідайся, що з І су сом . . . Сестра за раз же побігла на місто й, вернувшися за якийсь час, із зворушенням оповідає: — Ученик Юда продав Ісуса первосвященикам. Кажуть, що за тридцять срібняків продав. Ісуса схопили. Відбувся суд у синедріо­ ні. А Юда, як довідався про це, повісився . . . М арія стиснула зуби до болю. Зробила рух, щоб піднестися, але тіло не піддалося — каменем упала назад на постіль. З очей потекли сльози.

-— Люба сестро! — стогне, — йди ще раз, довідайся про в с е . . . М арія Клеопова знову виходить. У той час прибігають М арія Яковлева й Соломія, гцо довідалися, де живе нещасна хвора І су сова Мати й надумали відвідати Ті та потішити. Розуміючи тяжкий стан скорбної Матері, оповідають їй обережніше: — Не хвилюйся, Маріє! Все в руках Бож их. Правда, первосвящ е­ ники, щоб скинути з себе вину, відіслали Ісуса до Пилата, як бун6

тінника проти кесаря, а самі намовляють народ через с в о їх ш пи­ гунів і провокаторів домагатись для Ісуса кари смерти. Але Ісус нічим проти римлян не провинився. Отже Пилат, напевне, зв іл ь ­ нить Й о г о . . . Вернулася М арія Клеопова: — Ісуса допитує Пилат. . .

— І що? Чому не кінчаєш, сестро?

— Провокатори намовляють людей, щоб домагалися від Пилата розбійника Вараву відпустити, а Ісуса розп’яти.

— О, Боже! — скрикує Марія. Я побіжу, кинуся Пилатові до н іг . . . Зомліла.

—- Ви йдіть, про все довідуйтесь і приходьте сказати нам, — шепнула сестра жінкам, — а я Ї ї попильную. Ж ін к и вийшли, а М арія Клеопова шепнула М арії, що вже прий­ шла до притомности: —- Не розпачай. Адж е ж знаєш, що Ісу с народився для того, щоб спасти народ. Я к бігла я сюди, зустріла Й ого ученика Івана й він казав мені, що Ісус учора об’явив своїм ученикам, що вже недовго буде з ними: що Його схоплять і осудять, але радив їм не триво­ житись, бо ще прийде до них . . .

— Значить, Ісуса засудять на смерть? — скрикнула Марія. — Значить, В ін умре?

— Але ж В ін сказав, що прийде: як же В ін міг би вмерти й прийти? Прибігла Соломея і викликала М арію Клеопову на двір.

— Народ, як скажений, кричав, щоб Вараву відпустити, а Ісуса засудити. І Пилат засудив Й ого на смерть. В оїни повели Й ого в Преторію й там знущаються над ним. Щ о нам робити? Чи сказати М арії чи ні? Таж вона не переживе цього. Вирішили, що сказати мусять, щоб М арія востаннє побачила Сина. Вернулися в хату.

— М аріє! приклич на поміч Бога і будь міцна. Сталася велика несправедливість: Пилат засудив Ісуса . . . Здивувались. М арія цим разом навіть не скрикнула. Якою сь над­ лю дською силою підвелася з ложа й шепнула: — Ведіть мене туди . ..

V Від Пилатової палати просувалася велика юрба. Гомін щораз наростав. Чулися дикі вигуки і регіт. Ось блиснули шоломи і списи преторіянців. Ю рба враз загула. Це Ісу с упав під тягарем хреста. Вояки затримали селянина Симона й змусили його нести хреста. Х ресний п о хід прямував на Голготу. Ж інки, що вели Марію, продерлися крізь юрбу ближче до Ісуса. М арія вже не могла ні плакати, ні стогнати, ні навіть вимовити слова. Лиш е цілою дугиею вдивлялася в окривавлене терниною обличчя Сина й думками помагала Йому йти, полегшувала Йому страждання. Так само німо, спершися на руки ж інок, стояла на Голготі. І ця мовчанка — й Сина й Матері — були страшніші за найбільш і стра­ хіття життя. Лиш е тоді, коли молоток застукав по цвяхах, що 7

прибивали до хреста Ісу сові руки й ноги, М арія скрикнула й зом лі­ ла. К оли ж знову прийшла до свідомости, вже н ічого не бачила й не чула: ні криків юрби, ні глузувань розп’ятого обіч розбійника, ні слів Ісусових. Враз очі Ісу сові спинилися на Матері, засяяли сяйвом лю бови й з уст злетіли ніж ні, я к легіт тихого вітерця, слова: — Мамо! ось де Син Твій , -—• вказав поглядом на Івана.

— Це Мати твоя, — вказав очима Іванові на Матір. Щ е одно упритомнила собі М арія: коли Ісу с в останню хвилину скрикнувш и, сказав: — »Отче! в Т в о ї руки віддаю дух М ій !« Здригнулася земля. Розпалися скелі. Сонце затьмилося. Мряка огорнула світ. Зрадлива юрба злякалася й отарою тікала.

— Заведіть Ті до мого дому, — промовив до ж інок апостол Іван, вказуючи на зомлілу Марію. Ж ін к и взяли Ті під руки й повели до Івана. А коли опритомніла на постелі, тихо спиталася: — Довідайтесь . . . чи довго буде ще на хресті? .. чи можна п о хо­ ронити? .. бо надходить субота . . . Цілу н іч аж до другого дня лежала майже непритомна. Лиш е біля полудня суботи спиталася М а р ії К леопової, що не відходила від Н еї: — Чи похоронили Ісуса?

— Так. Йосиф з Ариматег. Попросив Пилата віддати Йому тіло Ісусове й похоронив його в своєму новому гробі. Знову М арія почала гарячкувати й була непритомна цілу ніч.

VI Щ е не зійш ло сонце першого після суботи дня, як до дому Івана прибігла М арія Магдалина й наробила крику: — Я купила пахощ ів і пішла до гробу Ісусового, щоб помазати Й ого тіло, а Й ого в гробі вже не було. Лежать тільки покривці. Мабуть, вороги вкрали Його. Треба щось робити, треба шукати. . .

— Бож е мій! — скрикнула Марія, — і по смерти не дають Йому спокою. Сину мій! де ж я побачу Тебе? Іван зараз же піш ов з М арією М агдалиною й, взявш и подорозі Петра, попрямували до гробу Ісусового, щ об перевірити страшну вістку. За деякий час Іван вернувся.

— Так, тіла Ісусового в гробі нема. Ж а х! Щ о вони роблять! В очах М а рії неначе відчинилися джерела: сльози не перестали текти по Ті виснаженому обличчі. Раптом знову прибігла М арія Магдалина й кинулася просто до Марігного ложа.

— Радій, М аріє! — цілувала скорбну Матір, — Ісу с воскрес!

— Щ о? воскрес? — підвелася трохи Марія. — Х іба це правда?

— Направду воскрес! Ось слухай. Прибігла я знову до гробу й бачу: сидять два ангели й питаються мене: »Ч о го плачеш?« Я озир­ нулась: якийсь мужчина. »К о го ш укаєш ?« — питається мене. Я думала, гцо це садівник і прошу Й ого: »П а не! коли ти виніс Й ого, то скажи мені, де ти Й ого полож ив, і я візьму Й ого «. А Він до мене:

»М а р іє !« І я пізнала Його. »Ід и , — каже мені, — до братів м оїх і скажи їм « . . . Так, так, Син Твій , Маріє, воскрес! Побачиш Й ого . . . В той саме час вернувся квапливо й Іван.

— Іване! — звернулася до нього М арія, — х о ч ти скажи мені правду: чи дійсно Ісус воскрес?

— Воістину воскрес! — радісно вигукнув Іван. — Уж е бачили Його.

— І я бачила! — додала щаслива М арія Магдалина.

— Воскрес! Воскрес! — повторювала Мати. — Значить, Я знову побачу мого Ісуса? О, треба встати. М ож е Він зараз прийде до м ене. . . І сталося чудо: підвелася здоровою і почала ходити, готовлячись до зустрічі Сина. В бігли з радісною вісткою М арія Яковлева, Соломія й інш і ж ін ­ ки. — Чи це правда, — спиталася М арія Магдалина, — щ о наш Христос воскрес?

—• Воістину воскрес! — радісно вигукнули жінки.

Гурток юних вишивальниць в українському стилі при Осередку С У М -у в Ной-Ульм, Німеччина.

9

КРІЗЬ ВЕЛИКОДНІ МИНУЛІ Юрій КЛЕН

Н і в одній країні, мабуть, В е­ ликдень не святкувалося так урочисто, як у нас в Україні. У народів германських, нім­ ців, шведів та інших, найулю б­ леніш им святом є Різдво, але Великдень став найурочистішим святом православної Церкви. У давній П ерсії існував к ульт М ітри, бога, що прийняв великі м у­ ки, і свято його відповідало на­ шому Великодню. Леґенда про М ітру багато спільного мас з історією Христових страждань, бо й він розпинався людьми. Пам’ятаю, як у дитинстві вра­ жав мене той епізод, що П илат умивав руки перед очима наро­ ду, тим немов би вмиваючи себе від ргіха. Дивним здавалося ме­ ні, як могла йому прийти думка розіграти таку оригінальну, на мій погляд, комедію. А ж багато пізніше довідався я, що то був обрядовий звичай, запровадже­ ний у римському суді, і що це

робив кожний суддя перед смертними вироками, наочно тим обрядом доводячи, що не лягає на нього особиста відповідаль­ ність за смерть того, кого карає уряд, і нічогісінько оригіналь­ ного тут не було. Наше століття не застосовує того обряду, бо води всіх морів і океанів не вистачило б, щоб відмити кров безвинно пролиту мільйонів жінок, дітей і безза­ хисних старих людей. Воно зрезиґнувало з символіки. За часів останньої війни запроваджено свого роду »конвеєрні« способи страти, способи масового ни­ щення .. . А л е Великдень зв’язаний у нашій уяві не зі смертю, а з життям, — життям, яке ту смерть подолало, і з весною, ко­ ли природа прокидається від зимового сну. Чи ж не б уло по­ дібне свято й у єгиптян, які зна­

Ю рій К Л Е Н (1891-1947) належить до числа найвидатпіших творців української культури в 20 ст. Н едавно його поетичні і прозові твори були видані накладом Ф ундац ії ім. Ю. Клена в Канаді. На нашу думку, без ц ієї збірки творів Ю. Клена в своїй бібліотеці не може обійтися ніяка культурна українська людина. Тому поручаємо її читачам наш ого журнала.

ли леґенду про бога Озіріса, іюзтерзаного на частки, і воскреслого? Спогад лине до дитячих ро­ ків. до тих бучних весняних но­ чей, коли навколо церкви пала­ ли бочки зі смолою, коли ж ін ­ ки, розклавши навколо свої пас­ ки і крашанки, чекали на вихід священика, що має святити їх. Великодня неділя в одному М ІС ­ Т І на Волині. П ісля служби Б о­ жої веселий натовп перед церкпою. Червоні, сині, жовті стріч­ ки в дівочих косах. Х лоп ц і з кишенями, набитими крашанка­ ми. Український звичай »цокатися«, у кого крашанка міцніша й проб’є кінцем чуж у крашан::у, той виграв. Б ’ють спочатку гострішим кінцем, а коли роз­ бився гострий, повертають ту­ пим кінцем. У високій ціні міц­ на крашанка. Кріпость її випро­ бовують, постукуючи гострішим кінцем по зубах. Всі хлопці прекрасні »знавці«, »ф ахівц і« тієї справи. Деякі хитруни проколюють ш каралупу й наливають воску. Каж уть, тоді яйце стає міцні­ шим. А л е то вважається за ош у­ канство. Іноді може трапитись і »кам’янка«, себто кам’яна кра­ шанка. А л е то вже справжній злочинець, хто нею користуєть­ ся. Та й таку »кам ’янку« легко виявити, взявши її на зуби. Ось один парубок хизується, що вже виграв шістдесят крашанок. Пев­ не прийшов на майдан, озброє­ ний найміцнішими. Ось малий

хлопець виграв одну по одній... »К а м ’янка, кам’ян ка!« кричать другі хлопці. Та малий не звер­ тає уваги. Він своєю крашанкою побивас усіх. »К а м ’янка!« упер­ то починають кричати інші. »К а м ’янка?« перепитав він і з усього розмаху ш пурляє кра­ шанку, оту свою найміцнішу зброю, об камінь, і вона р о злі­ тається на шматочки. Хлопці, засоромлені й здивовані цею саможертвенністю, замовкають... Великодні в К и є в і. . . Я вже не хлопець, а студент. Гудуть дзвони в Софії, у М ихайлівсько­ му, у Володимирському соборі, у «Залізн ій церкві«, а ми веселим натовпом юнаків і дівчат пере­ ходимо з однієї церкви в другу. Чи ж можна в таку ніч спати? У ніч, коли повітря гуде й спі­ ває . .. Насамперед треба доче­ катися хресного ходу, того мо­ менту, коли священик, з’явив­ шись на порозі церковному, про­ голосить »Христос воскрес!« А потім . . . хіба до світанку хтось піде додому, коли на Володимирській горі весело пахнуть бруньки на деревах, коли вітер з-за Дніпра доносить пахощі верби, яка щойно розпустилася! А вдома вже чекає стіл, на­ критий білим обрусом, заставле­ ний пасками, горілками, налив­ ками, крашанками . . . Великдень на А рхангельщ ині. Р ік 1917. В який ж е то далекий куток світу закинула мене доля на заслання! А н і пасок, ані кра­ шанок. Люди заможні, але зви­ 11

чаю того не відають. Та селяни здебільш ого не знають, що то яйця, бо ніколи їх не бачили. У сусідньому селі Ш отогорці е ба­ ба, що має кілька курок, так про це у всіх околицях опові­ дають, як про диво якесь. Ц ерк­ ва за річкою. Л ід почав підтаювати, і переходити її небезпеч­ но. П ісля служ би підходять під благословення. Священик однією рукою дає хреста цілувати, а другою від кожного приймає »м зду«, яку, кладе в калитку. Ні, такого звичаю нема в У к р а ­ їні! Кращ е піти геть і не диви­ тись . . . Р ік 1921. Дні великодні в Баришівці на Полтавщині. О, на яку пізню весну припав В ели к ­ день! Всі дерева в повному цві­ ті. Вишні білію ть у темряві. П а­ хощами насичене повітря. Це мало не справжнє літо. Чистий четвер я і приятель мій Зеров одвідуємо то одну то другу з двох баришівських церков. Правда, часи страшні настали, і недаремно в устах мого супут­ ника складаються вже рядки сонета, що рівняє часи з отими єрусалимськими: Навколо нас кати і кустодії, Синедріон, і кесар, і претор. Це долі нашої смутний узор. Виходимо з церкви, а вгорі мигтять у теплому повітрі вогкі зорі. А от ідуть уж е дівчата з церк­ ви, несучи свічки у паперових ліхтариках, і відблиски цвітуть на їх н іх обличчях. Вся вулиця 12

плине потоком. Видовище, яке хвилю є душ у і збудж ує в ній сотні далеких спогадів. А от суботня ніч. Селянки принесли свої крашанки й пас­ ки, як це робилося за давніх ча­ сів. Десь у Києві це заборонено, а тут життя сміється з у с іх тих заборон і береже звичаї старо­ вини. А вишні, вишні в білом у цвіті, що обступили цвинтар, і хв и лі духмяні, що на крилах вітру долинають до нас! Мимо­ в олі спливають у пам’яті слова нашої поетки Л е с і: Весни такої не було й не буде... Р ік 1922. Великодня ніч у К и є­ ві. О, яка ж то ніч! Який галас, яка ілюмінація! Прожектори прорізують темряву й вихоплю ­ ють з неї світлі плями .. . Мов карнавальний похід вулицями пересувається антирелігійна д е­ монстрація. Авта з дівчатами й хлопцями. Маски, бороди, бла з­ ні. Хтось перевдягнений за по­ па, з сивою бородою аж по пояс, кропить водою направо й н а лі­ во; крики, ракети злітаю ть у по­ вітря й розриваються з гучним лускотом. Всі вулиці захрясли людом, ледве можна ними пере­ суватися. Я все спостерігаю з Софійського майдану, де гамір доходить своєї найвищої точки... Он і ж інку везуть перевдягне­ ну за М атір Божу, а вколо неї танцює якийсь гурт у блазнецьких о д я га х .. . Протискаюсь на цвинтар Со­ ф ійського Собору й зразу немов би потрапляю в інший світ. Л ю ­

дей, що моляться і в церкві і надворі, багато. Не дивлячись на гармидер на площ і, на ракети, іцо злітаю ть у небо, — тут за високим муром панує тиша. Х в и ля того галасу немов би роз­ бивається об камінну твердиню і безсило відлітає назад. Навіть ні одна з ракет якимсь чудом не падає в юрбу тих, що зій ­ шлись на молитву. Мені аж дивно, що той мур так може ізолювати від хаосу. О, як добре часами буває — відокремити се­ бе муром від того світу, де запа­ нували чорти й блазні, щоб у тихій самотині душ і своєї від­ чути Б о г а . . . І ще один великодній спогад. Не пам’ятаю вже, який рік. З нагоди свята влаштовано анти­ релігійний виступ. Театральна заля повна народу. Запрошено на диспут і митрополита. Ви­ ступають найвидатніші промов­ ці антирелігійної пропаганди,

які проречисто й логічно нама­ гаються довести, що Христос ніколи не існував, що віра є за­ бобон. Люди мовчки й уважно слухаю ть. Останнім мав би сло­ во сказати митрополит, але л и ­ шається десять хвилин до за­ криття зборів. Голова йому про­ понує : — М ож е зрезиґнуєте зі свого слова, бо лишається щ ось із хвилин п’ять — однаково нічого не встигнете сказати.

— Ні, — відповідає той, — ме­ ні вистачить пів хвилини. Митрополит сходить на трибу­ ну, сЗводить очима залю і ки­ дає урочисто й коротко: — Христос воскрес.

— Воістину воскрес! — майже одноголосно відповідає натовп.

— Б ільш е треба!

мені

З цими трибуну.

словами

нічого він

не

лишає

13

14

Частина

учасників європейської частини VII Конгресу СУМ члени Президії з о. канц. М. Левенцем і головою

в Парижі. В першому ряді ЦУ СУМ О. Ковалем

Н аш і проблеми і праця

ПЕРЕМОГТИ »КРИЗУ РОСТУ« г. ощипко (Генеральний Секретар Ц У С УМ )

»К ри за росту« — це д у­ же влучний вислів, яким можна окреслити полож ен­ ня в С У М від останнього Конґресу, з вересня мину­ лого року. Наш ріст е нормальним виявом роз­ витку Спілки і її виховного середовища, що вимагає все більш е удосконалених засобів виховання: кращих виховників, гарм о п і й н о ї праці роїв і гуртків, модерніших таборів, вибагливі­ шої лектури. Ніщо не сто­

їть на місці; вдосконалення і проґрес, це природні по­ казники в житті одиниць і спільнот. Вж е далеко за нами ті часи, коли ми задоволялися самим лиш е існуванням, самим лиш е створенням клітин С У М та утриман­ ням їх при житті: однідвоє сходин в місяць, кілька імпрез, раз у рік загальні збори для відновлення ман­ дату Управі. За нами та­ кож »криза доросту«, коли

ми рік за роком турбува­ лися поповненням наших рядів молодим елементом. А коли відбулися перші табори і вилонилися перші виховники, то дехто думав, що вже всі проблеми роз­ в’язані. Однак це була б надто проста постановка виховної справи. Перед нами щораз б іль­ ше стає очевидним, що не сам брак виховників є бо­ лючим місцем в СУМ , а їх якість. Наш загал є, з при­ роди, соціяльний (товарись­ кий) і в кожній організації знаходяться люди доброї волі, охочі допомогати чим можуть. Том у кожний Осе­ редок С У М має виховників, але не має доволі вихов­ ників на висоті, виховників з покликання тілом і ду­ шею. Про прикмети добро­ го виховника в нас вже бу­ ло дуж е багато сказано і написано, і зайвим було б тут все те повторяти. Нам йде лиш е про саме ствер­ 15

дження та про прогнози на майбутнє: чи за кілька ро­ ків ми будемо розпоряджати достатньою кількістю кращих виховників? До цього мусить дійти, бо це вимога часу. Вихов­ не середовище і виховні засоби — це ринок услу г і тому ми мусимо змагати до підвищення якостей на­ ших услуг, чим з ’єднаємо собі суспільство. Зрештою хід справи є в нашу ко­ ристь, тому що теперішні впорядники (помічники ви­ ховників), які переходять сумівську ш колу протягом к ількох років, стануть на­ певно кращими виховниками ніж ті, хто такої ш коли не перейшов. Крім того, багато з них закінчують середню ш колу й універси­ тет, що дозволяє їм набути широке загальне знання, а рівночасно вищий ступінь виховника. Однак усі наші молоді виховники і впорядники мусять поглибити і скрі­ пити своє духове з ’єднання з українською проблемати­ кою за посередництвом книжки. Лише через посстійне читання друковано­ го слова, творів літератури і мистецтва змож уть вони вповні пізнати нашу націо­ нальну духовість, яку від­ так мають прищіплювати молодому поколінню. Осередок С У М у нашій 16

системі, а головно більш і з них, стають справжньою школою виховання і тут уж е треба розв’язувати 'і'яжкі виховні проблеми: плянувати виховну програ­ му, організацію таборів, а подекуди й вести школи українознавства. Головно, від уведення в життя ноеого Правильника Ю С УМ та поділу юнацтва на рої, Управа Осередку мусить стежити за гармонійною працею роїв, плянувати їхні зайняття, забезпечити кожний рій виховником і т. п. Щ е не всі Осередки вве­ ли в себе систему роїв і головно в малих Осередках практикується система спільних сходин юнацтва. Однак вимога поділу праці вимагає обов’язкового пере­ ходу на систему роїв, бо вона більш практична й успішна. Р ої — це малі спільноти праці юнацтва, що змага­ ються між собою за кра­ щі осяги і більш і успіхи. Ц і малі юнацькі родини мають стати серцем друж ­ ніх переживань, гарту і са­ мовияву. Побічною спіль­ нотою праці є гутки мис­ тецької самодіяльности, які мають першорядне значен­ ня у стимулюванні і виро­ щенні молодих талантів. Не маловажною є також справа пропаґанди україн­

ської культури, зокрема, коли якийсь гурток вже осягнув мистецький рівень. Поставлення праці роїв і гуртків на властивий триб, це основна проблема в Ю СУМ під сучасну пору. Переходовою

спільнотою

праці є літне таборування, яке вимагає все більш мо­ дерних засобів ведення. Українська спільнота у вільному світі має задо­ вільно розбудований сектор молоді і кожна молодеча організація, а також і деякі громадські організації, про­ понують свої літні табори для молоді. С УМ у цьому в дношенні не стоїть у хвості і про це свідчать 4 вчасні сумівські оселі у ЗДА, 4 оселі в Канаді, 2 оселі в Австралії, а С УМ в Брітанії незабаром буде мати власну оселю. Сумів­ ські табори відбуваються в чотирьох країнах Европи в чуж их оселях. Очевидно, що на своїх членів ми завж­ ди можемо числити, але батьки неорганізованої мо­ лоді вже будуть стояти пе­ ред вибором: на який та­ бір післати своїх дітей? Самозрозуміло, що вибе­ руть вони ті табори, в яких краще устаткування, кра­ ща виховна система, силь­ ніший і більш кваліфіко­ ваний виховний склад. Не боючись покищо конкурен­

ції, все таки ми мусимо поставити організацію на­ ших таборів на найвищому рівні як під виховним, так і матеріяльним оглядом. Юнак і юначка, перебувши кілька тижнів у таборі, по­ винні вийти скріплені ук­ раїнським духом і сповнені бажання жити для Украї­ ни. Вони повинні винести багато радісних переживань і душевного задоволення. А це може дати лиш е взір­ цевий табір з розробленою програмою і кваліфікова­ ним виховним і господар­ ським складом, а не з на скору руку зібраним персо­ налом без досвіду і підго­ тування. Довголітній дос­ від у влаштовуванні таборів зобов’язує нас подбати про марку сумівського табору­ вання.

На останньому Конґресі С УМ було стверджено ве­ ликий приплив юнацтва у наші ряди. Це означає, що громадськість має довір’я до виховних засобів СУМ. А л е ці засоби еволюють і це, що тому кілька літ вва­ жалося передовим досяг­ ненням, сьогодні вже не робить вражіння. Возьмімо, наприклад, лектуру для молоді. Щ е недавно ми задоволялись гарно оформ­ леним циклостилевим ви­ данням, а сьогодні вже ви­ магається не лише друко­ 17

ваних журналів, на х’арном у папері, з кольоровими ілюстраціями, але ще й достосованих до вікової групи. Центральна Управа СУМ , виконуючи рішення К он г­ ресу, розпочала недавно випуск такого спеціалізо­ ваного журнала для стар­ шого юнацтва під назвою

»К р и ла ті«, який виходить вже від нового року і поши­ рюється. М олодь прийняла »К р и ла т і« з захопленням, бо це ж урнал, якого вона очікувала і до Центральної Управи приходять все нові листи з проханням надси­ лати ж урнал. Ми не сумні­ ваємося, що поява »К р и ла ти х« стане видатною поді­ єю в житті нашої Спілки і що це видання матиме благородний вплив на скріплення українства на­ ш ої молоді. ВІД

РЕД АК Ц ІЇ

Просимо Читачів звернути увагу на те, що в попередньому випуску журнала було зроб­ лено помилку в порядковості років. Замість »Р ік X V II« мало бути Рік X V I, а замість »1963« мало бути 1962. Дане число журнала було пляноване, як четверте число зряду в 1962 році. Н а жаль, через ре­ дакційні і технічні труднощі, тс число появилося з великим спізненням, за що просимо про­ бачення в Шановних Читачів.

18

Осередки С У М та наші жертвенні виховники і кольпортери взяли на себе завдання розповсюджувати ж урнал на місцях. І ця справа вимагає відданости і посвяти. Бо чим дорожче видання, тим більш ий м у­ сить бути його тираж. Т о ­ му, як у кожній ділянці, так і тут, виявімо макси­ мум посвяти і постараймо­ ся, щоб »К р и ла т і« залітали до кожної української ха­ ти і запалювали нашу мо­ лодь любов’ю до Батьків­ щини, формували її духове життя та готували її до ве­ лики х діл. Діяльність С У М у цьому році проходить під знаком ювілеїв поетеси JI. Україн­ ки і полк. Є. Коновальця — двох постатей, що фор­ мували духове обличчя на­ шої нації в біж учому сто­ літті. Черпаймо силу духа з їх героїчного життя, вли­ ваймо їх ідеї в серця мо­ лоді, змагаймося за кращий стиль нашої виховної ро­ боти, бо щойно тоді цього­ річне гасло С У М »Борись і добувайся Батьківщини!« матиме реальну вартість.

Слово, моя ти єдиная зброє, М и не повинні загинуть обоє, М ож е в руках невідом их братів Станеш ти кращим мечем на [катів! Леся

У к р аїнк а

ДО ЗАВДАНЬ СУМ-у (і) Д-р Михайло КУШ НІР Голова Виховної Ради ЦУ СУМ -у (З доповіді, прочитаній на одному із З’їздів СУМ в Америці) Одним із найважніших зав­ дань, які стоять перед Спілкою Української М олоді — це освітіьо-виховна праця. К оли ж ми це стверджуємо, то негайно ниринае питання: якою має бути ця освітньо-виховна пра­ ця, що ми ш ляхом освітньо-виховної праці хочемо осягнути, яких форм, яких метод освіт­ ньо-виховної праці маємо при­ тримуватися, щоби поставлене іобі завдання здійснити. Освітньо-виховне діло — це суспільне явище. Воно не є ціллю для себе самого, воно стоїть у функціональному від­ ношенні до цілей і завдань, які ставить собі організація, яка його здійснює, отже в на­ шому випадку Спілка У кра­ їнської М олоді. А що С У М не є ц іллю в собі, а є вбудована в українське еміґраційне су­ спільство й є тільки засобом до осягнення цілей цього ж українського еміґраційного су­ спільства на відтинку молоді, — таким чином наша освітньовиховна праця є засобом, а

радше одним із засобів, який веде до здійснення завдань, що стоять перед українською еміг­ рацією . Вж е саме перебування на еміґрації є політичною дією. Навіть якби еміґрація нічого іншого не робила, як тільки тривала — очевидно і це найважвіше: зберігаючи українськість свою — вже тим самим вона виконувала б частину свого політичного завдання. Політична еміґрація — це тло д ля життя сучасної України. Т ло контрастуючих барв, на яких яскраво виступає стано­ вище в Україні. Якби еміґра­ ції не було, то про Україну знали б у світі тільки те, що хотів сказати окупант. Н е зважаючи на віддаль, час і простір — вплив еміґрації на життя батьківщини дуж е великий і різносторонній. П е­ редусім вплив на дії самого окупанта. Дальше, еміґрація має вплив на саме суспільство в Україні. Ф акт існування еміґрації вписаний в психічний 19

овид української людини 60-их років нашого століття. На від­ міну від давніших часів, з існу­ ванням еміграції вже не зв’я­ зують тепер на батьківщині надії на те, що вона має впли­ вати на події, але наділяють її щ е вищою функцією: трива­ лого чинника, який вріс у си­ туацію України й у відповід­ ному часі виступить у г р і. Батьківщина не тільки відчу­ ває, що еміґрація існує, але й сподівається, що вона діє, скрі­ плює сили, громадить ен ерґію . Отже не тільки елемент міри­ ла й елемент впливу на бать­ ківщ ину — які самі по собі є пасивного характеру, — бо воби існували б навіть тоді, коли б еміґрація мало себе виявляла, дбаючи тільки про збереження українськости, — а ле теж елемент дії, боротьби. Нормальним процесом, який відбувається серед кож ної по­ літичної еміґрації, є процес її повільного всихання, повільно­ го всякання в чуж е середови­ ще, аж до цілковитого зник­ нення. Це — природний процес і не думаймо, що якраз наша еміґрація є вийнятком із цього закону. Отже найважнішим, суттєвим завданням, яке стоїть перед нами — це завдання, щоб нормальний процес вси­ хання відвернути розумом і волею, щоб його на якнайдов­ ший час загальм увати. Н аш у денаціоналізацію, чи денаціо­ налізацію наших дітей, мусимо 20

вважати дезертирством, націо­ нальною зрадою. Отже йде про те, щоб у країнах вільного світу існувала міцно спояна і скоро реагуюча українська су­ спільність, частина живої, християнської і національної У к р а їн и . Х то має здійснити це завдан­ ня? М и самі, а побіч нас і по нас — наша м о ло д ь . А коли ми так насвітлюємо справу, то бачимо ясно і недвозначно, яка мета стоїть перед Спілкою У к ­ раїнської М олоді і бачимо, що наша освітньо-виховна праця має бути тим засобом і тим інструментом, який буде різь­ бити людину, спроможну ви­ конати це завдання. А , охоп­ люючи велич завдання, як ви­ ринає, пізнаємо, що проблема сучасної української молоді не є проблемою тільки молоді. Вона є проблемою всіх свідо­ мих своїх завдань і відпові­ дальних членів української по­ літичної ем іґрації. А л е овид наших сподівань нагло затемнюється, коли по­ чинаємо говорити про проблему сучасної молоді. Я певний, що в думках деяких, а може на­ віть багатьох читачів постає поважний сумнів: як ж е це — ця байдужна до українських справ молодь, що вж е навіть по-українськи говорити не хоче, — вона має стати переємцем боротьби за українське обличчя еміґрації, вона має стати во­ їнами визвольного фронту?

Так, не інакше, тільки в он а . А л е спинімся на хвилину на проблемі сучасної молоді в ці­ лом у св іт і. К уди б ми не >верталися, всюди ті самі об’я ­ ви — молодь висмикається {-під нормального порядку, що володіє даним суспільством . Є різноманітні відтінки того бунту м олодих«, від витівки чи навіть злочину до занудж ення, легковаження, погорди до вартостей, які їм доросле су­ спільство намагається впоюва­ ти. Очевидно, існують в різних краях велетенські ряди молоді, ікі згідно з устійненим поряд­ ком піддаються режимові ви­ ховної рутини, але навіть і в гі найбільш здисципліновані групи молодих проникає д ух неохоти і нудьги, шукаючої, хоча б покищо тільки теоре­ тично, уходу в відвертанні від визнаних вартостей. Говориться, що проблема су­ часної молоді є »найважніш ою проблемою нашої ц и в іліза ц ії«. І так справді є. Не можна б було тільки погодитися з ти­ ми, які ш укають розв’язання цієї проблеми в межах самої тільки молодої Генерації. На мою думку, цю проблему не можна полагодити в тому зв у­ женому виді. Бо це є пробле­

наказів релігійної моральности, яка доконується в ім’я облегшування лю дині ж и ття . А л е крім цього є ще один могутній чинник, діючий на справу роз­ в а лу молодих ґенерацій. Тим чинником є — почуття порож ­ нечі. Є це загальне явище, яке огортає наш світ, а його найсильніш е відчуває сприйг нятлива і вразлива природа молодости. Це правда, що су­ часне життя нечувано удоско­ налилося під оглядом вигоди і переборювання трудностей т ех ­ ніки щоденного дня, але водно­ час воно дуж е посіріло. Симп­ томом лю дського життя стає — нудьга й ї ї наслідок — на­ вик механічного »вбивання« часу. К р ізь світ нашої цивілізації, не зважаючи на те, що вона пе­ реживає один із своїх н ай біль­ ше заворотних періодів, — не перепливають великі ідеї, по­ риваючі концепції, які праг­ нуть поборювати труднощі, не перепливають струї, які визволю вали б в людині ентузіязм і вели ку радість творення. А відживи інтелектуальні, культурні, мистецькі чи госпо­ дарські й суспільні, якими су ­ часність частує м олоду людину, є

найчастіше

мілкі,

плоскі

ма не тільки молоді, це є проб­

позбавлені

лема нас самих, проблема всіх

І тому проблема молоді — є проблема змісту ж и т т я .

лю д ей . В

основі

редукція

проблеми

внутріш ніх

леж ить гальм

і

чинника

і

гер о їзм у. це

А тепер повернімося лицем до нашої підростаючої молоді.

21

Довкола нас йде боротьба між універсальною концепцією комунізму, під плащиком со­ ціалістичного »гум анізм у« й антиматеріялістичним чинни­ ком, який перебуває також у різних постатях і в різній на­ прузі в країнах Заходу, хоч його мобілізація й усвідомлен­ ня ним завдань не всюди за­ довільні. Ідеологічна боротьба ведеться тепер уж е на кожній точці земної к у л і. За залізною заві­ сою у своїй оголеній постаті, на Заході під різними претекстами і в різних родах замаскування. Очевидно, що ук ­ раїнська еміґрація має обов’я­ зок брати в цій боротьбі най­ активнішу уч а сть. В сусп іль­ ному житті ми особливо враз­ ливі на нематеріяльні чинники, що спричиняють нашій особ­ ливій активності в період мо­ білізац ії антиматеріялістичного табору. Цим нашим прикме­ там треба надати тільки влас­ тивий напрям, щоб вони не марнувалися і не розпорошу­ валися. Необхідно здати собі справу з політичного полож ен­ ня у світі в його найглибших ук лад ах. А пробуджувати це усвідомлення має політична думка еміґрації в своєму безу­ пинному намаганні розкривати зміст і си лу сучасного світу, їх негайно зрозуміти й п о лі­ тично використовувати.

му еміґраційному середовищі один дуж е важний, а нас особливо заторкуючий, аспект: проблему доростаючої м о ло д і.

І саме ця справа, справа ви­ никання нової фази ідеологіч­ ної боротьби, має в українсько­

тут не вдасться зробити, що ця молодь втрачена назавжди д ля українства, вони є тільки

22

Ц я молодь, частина якої на­ роджена ще в Україні, але вже в цілості вихована чуж ою школою, байдужніє до укра­ їнських справ, змальовуваних їй у традиційних, п лачливих тирадах. М олодь вважає, що це д ля неї далекі справи, загумінкові справи, давно про­ гомонілі й нудні. Від цих справ не можуть загорітись їх серця, спрагнені найбільш су­ часних надхнень. Образ укра­ їнської справи в її вчорашній формі не може порушити мо­ лоді; в найліпшому разі ви­ кликає сльозу сентиментально­ го ж алю чи змилування. А л е прагнення людини, яка почи­ нає жити, може наситити — а уяву й думку може і мусить окрилити — візія боротьби, яка охоплює не саму тільки У к р а ­ їну, але й цілий світ, — візія > боротьби ідей, з найбільшою, мабуть, напругою, що її досі ] знала лю дина. Очевидно, що висліди нашої освітньо-виховної праці не є завжди задовільні, щ о процес j формування українського об­ личчя нашої молоді не дає ба- ! жаних наслідків. А л е ці яви- ; ща не є доказом, що ця мо­ лодь погана, щ о нічого вже

доказом, що методи праці, які ми застосовували, були невід­ повідні. Бо це стара педаго­ гічна істина, що коли виховні методи, які ми застосовували, не дають висліду, а виховний предмет є нормальною одини­ цею — значить треба шукати інші методи. І дійсно, в поло­ жені, в якому ми опинилися, ми не сміємо виправдувати на­ ші неуспіхи поганими обстави­ нами і посторонніми чинника­ ми, бо тут йде про справу най­ більш ої важливости про бути чи не бути українській еміґра­ ції! Ні, ми мусимо стати на становищі, що правильні і відповідні виховні методи м у­ сять бути найдені і що впер­ тим шуканням відповідних у даному випадку метод, ми м у­ симо нашій виховній справі забезпечити повний успіх. А ле, коли наша Спілка У к ­ раїнської М олоді має бути зв'язана з життям і має в цьо­ му зв’язку виховувати молодь, то не може існувати супереч­ ностей між тим, що ми стави­ мо перед очі наших вихованків, а тим, що наші вихованки найдуть в своєму оточенні. Всяка виховна праця втрачує свій сенс, коли найближча дійсність має її заперечити. К о ли організація молоді нама­ гається виховувати нове поко­ ління, здібне ліпш е покерувати долею України, то вже сьогод­ ні життя старшого покоління мусить піти по л ін ії виховних вимог, репрезентованих вихов­

ною організацією. Ц е звучить парадоксально, а ле це правда: бо коли маємо виховувати на­ ш у молодь в зв’язку з життям, а не в штучних умовинах ізо­ ляції, то наше власне життя, це життьове реальне середо­ вище, в яке маємо вводити мо­ лодь, мусить двигнутися на вершини виховної сили і не може бути джерелом деправ а ц ії. Бо ніхто не є вразливі­ ший на ф альш , що скривається в розбіжності між фразою і дійсністю, ніж молода лю ди­ на. Н ічи ї очі не глядять так пильно і чуйно, і нічиї очі не бачать так усього, як очі мо­ лоді. Отже, виходячи із цієї умо­ ви, Спілка Української Молоді, прагнучи до повновартісного й успішного виховання українсь­ кої молоді — мусить синхроні­ зувати своє виховне д іло з відповідною працею серед до­ рослої громадськости і батьків, в напрямі якнайбільш ого уник­ нення суперечностей, поміж практикою щоденного життя і нашими виховними вимогами. Ш укаю чи за найбільш відпо­ відними д ля нашого виховного діла методами праці — муси­ мо критично поставитися до становища раціоналістів, які спирають свою освітню працю виключно на інтелектуальних засобах. На ж аль, ця метода праці є найбільш е поширена в нашому освітньо-виховному ді­ л і. Вона прагне тільки ш л я ­ хом засвоювання відомостей 23

про У країн у формувати укра­ їнське обличчя нашої молоді. Ц е становище помилкове і перестаріле. М и сьогодні знаємо, що на поняття освітньої праці складаються два чинники: а) знання і б) виховання. Оба чинники тісно із собою зв’я ­ зані. Освітня праця тільки то­ ді повновартісна, коли оба ці чинники зрівноваж ені. Тому, приступаючи до організації освітньо-виховної праці в С У М треба нам завжди пам’я­ тати про збереження в освіт­ ній праці рівноваги між раціо­ нальними й емоціональними засобами. Ф ормальне знання мусить бути, але воно мусить бути підмуроване переживан­ ням, бо тільки переживання формує внутрішню лю дину. Ми ж прагнемо дати молодому українцеві не тільки розумову основу, але й хочемо, щоб він те, що зрозумів, — ладен був здійснити. Багатство молоді в її пере­ живанні. М олодь черпає з нього безпереривно. Картини, які їй товаришать, почування, які ворушать її серце, п огля­ ди, які вона здобуває — все це вона дістає ш ляхом пере­ живання. Все, що прийшло тільки інтелектуальним ш ля ­ хом — не залиш ається на по­ стійне. А л е те, що потрясло нею ш ляхом переживання, за­ пускає глибокі коріння і роз­ ростається в молодій душ і. Всі вартості серця, вдачі ф ор­

24

муються ш ляхом переж ивання. І хоч як не дивно, але пере­ живання молодости ф ормую ть і унапрямлюють ц іле життя даної людини. І тому є вели­ кою помилкою ш кільного ви­ ховання, що воно майже не бере до уваги виховання ш л я ­ хом переж ивань. А л е переду­ мовою для кожного, з вихов­ ного погляду цінного переж и­ вання є вимога, щоби воно б у­ ло здобуте, заслуж ене, окуп­ лен е працею. Бо інакше воно є тільки розвагою, насолодою без труду. Щ ойно заслуж ен е переживання є найсильнішим засобом, яким знає виховне д іло . М ен і здається, що най­ істотнішою справою, як у нале­ ж ить засвоїти нашій молоді — це пізнання, як із праці і тру­ ду родиться переживання, як із підпорядкованості виростає свобода. Щ асливий народ, що може так виховати свою мо­ лодь до великого переживан­ ня. В наслідок такого вихован­ ня мусіла б постати Генерація панів, бо вона навчилася б майструвати своє життя, бо во­ на навчилася б формувати йо­ го не на основі щ асливого по­ дарунку, але на основі власної праці і власної заслуги . О, дав би Бог, щоб і ми могли найти такий гурт виховників, який, на основі власної сили пере­ живання, умів би давати та­ кий життєвий приклад, умів би так вести молодь і так її виховувати.

З

К О М У Н І К А Т У

П Р Е З И Д ІЇ V II . С В ІТО В О ГО К О Н Г Р Е С У С П ІЛ К И У К Р А ЇН С Ь К О Ї М О ЛО Д І, Щ О В ІД Б У В С Я В Д В О Х Ч А С Т И Н А Х 31.8. — 2.9. 1962 Р . В П А Р И Ж І І 22-23 1962 Р . В Н Ь Ю -Й О Р К У (О селя С У М А в Е ллен в іл)* V II . Світовий Конґрес С п іл­ ки Української М олоді закін­ чив свою працю в неділю, 23.9. 1962 р. На Конґресі взя­ ли участь мандатовані делеґати, представляючи 12.000 членів 12-ти країн з чотирьох конти­ нентів, де діє С У М . На європейській частині Конґресу в Париж і взяли осо­ бисту участь делеґати з п’яти європейських країн, проробля­ ючи на протязі трьох днів конгресову програму. На аме­ риканську частину Конґресу були делеґовані від європейсь­ кої частини два мандатовані представники: О. К оваль (Б е ль ­ гія) і Я . Деременда (Велика Б рітан ія). Конґрес в обох частинах за­ слухав звітів уступаючих Цент­ ральних Органів СУМ , провів основну дискусію над пробле­ мами виховання української молоді і схвалив ряд постанов д ля виконання в новій триріч­ ній каденції. Конґрес ствердив великий ріст рядів молодих Ч Л Є Н ІР С У М за м инулі чотири роки, а впарі з тим велику пророб­

л ен у працю над вихованням юнацтва в організаційних к л і­ тинах і виховних та виш кільних таборах. Виховна праця Юнацтва С У М ввійшла вже в стадію послідовности і ц іліс­ ної системи на основі випущ е­ ного недавно »Правильника Юнацтва С У М « . Крім того ви­ ходили періодичні ж урнали як » Записки Виховника« д ля по­ треб виховників і ж урнал »Аван ґард« — д ля старших членів. У важніших українсь­ ких пресових органах в окре­ мих країнах появлялись сто­ рінки СУМ , »Ід ея і чин« (Н і­ меччина), »Голос м олоді« (В. Брітанія), »В поході« (Бельгія), »Новий промінь« (Австралія), »ІН л я х м олоді« (Америка), «Т р и ­ буна сумівця«, а відтак «Ю нацький світ« (К ан ада). Дописи про працю С У М по­ являли сь майже у всіх укра­ їнських пресових органах, ак­ туалізую чи справу виховання української молоді. По всіх країнах сумівської дії відбува­ лись численні імпрези, органі­ зовані С У М -ом або спільно з іншими громадськими устано-

* 3 технічних причин цей комунікат не появився в попередньому числі ж урнала.

25

вами, де виступали мистецькі одиниці і самодіяльні гуртки СУМ , спричиняючись до пож ­ вавлення культурно-освітньої Д ІЯ Л Ь Н О С Т І! української с п іл ь ­ ноти в цілом у. До праці в С У М на протязі останніх літ прийшли визначні діячі укра­ їнської культури, літератури і мистецтва, чим підняли рівень

праці С У М на вищий ступень. До того висока ідейність ви­ ховного складу С У М і постійні виш кільні заходи з боку К р а ­ йових і Ц ентральних Управ дозволили втримати організа­ цію в д ії і подготовити її ріст на майбутнє. Н ові Ц ентральні Органи С У М обрано в такому складі:

Центральна Управа: Голова I-и й Заступник Голови і Референт Внутріш ньої Д іяльности.

II-и й Заступник Голови Д -р М . К уш нір (ЗД А ) і Голова Ц ентральної Виховної Р а д и . Д-р Б .. Стебельський (Канада) — ІИ -и й Заступник Г о л о ­ ви і Реф ерент Ю нацт­ ва Ц У . Г . Ощипко (Б ельгія) Генеральний Секретар Є . Гановський (ЗДА) Реф ерент Координації Т . К іс (Німеччина) Референт Зовніш ніх справ О. Я.

К оваль (Б ельгія) Деременда (В. Брітанія)

Центральна Контрольна комісія: B. Леник (Німеччина) М . Ф урда (З Д А ) Гі Баш ук (Канада) І Левицький (Б ельгія) C. Костю к (Німеччина) Центральний

— — — — —

Товариський

В . М и кула (В . Брітанія) Я . Сербин (Канада) М . Ш м іґель (ЗД А ) М . Соломка (В. Брітанія) Б. Білогоцький Ф ранція) На європейській частині К он ґресу були виголош ені допові­ ді на теми: «В извольн і змаган­ 26

голова член член заступник заступник

— — — — —

суд:

голова член член заступник заступник

ня і їх виховне значення« — сот. М икола Вернигора, «М о ­ лод ь поневоленої України і л ї-

тература« — Петро Кізко, «П ра­ ця молоді на зовнішньому иідтинку« — Володимир Косик. Програмову доповідь на обох частинах Конґресу виголосив м ґр. Омелян К о в а л ь . Конґрес усно вітали: 1) на європейській частині: о. канц. М . Левенець в імені Апостоль­ ського Екзарха українців ка­ толиків у Франції Кир В оло­ димира, інж . В. Олеськів — від Союзу Українців у В ели ­ кій Брітанії, д. В. Леник — від КУ СУМ в Німеччині, проф. В ол. Янів — від НТПІ, п. І. Попович в:д О У Р Ф і ро­ бітничих синдикатів, п. Б. Ві-

тсшинський — від Об’єднання Українців у Ф ранції і В-ва >■Ш л я х Перемоги«, інж . О. М ельникович — від У Х Р , сот. М . Ф риз — від Братства ко­ лиш ніх вояк'в У П А , п. П. Плевако — від Комітету обо­ рони пам’яті С. Петлюри і від Комітету будови храму св. Скмона; 2) на американській частині: п. О . Лисогір — від Українського Народного Союзу, пані О. Грабовенська — від Союзу Українок Америки, п. І. Білинський — від Організа­ цій Визвольного Фронту, д-р В. Пуш кар — від С У К «Прови­ діннях, п. Л . Ф утала — від

На фото: рейдуючий ам&асадор Воюючої України, п. Ярослав Стецько з дружиною (в чорному), на військовій нараді в Манілі, Філіппіни. Перед п-вом (Стецьками — Головнокомандуючий філіппінськими збройними силами

Української Народньої Помочі, мґр. Є. Лозинський — від Го­ ловної Управи ООЧСУ, інж . А . Гончар в — від Союзу П о­ літичних В ’язнів, скульптор М . Череш ньовський — від Т-ва к о л. вояків У П А ім. ген .-х ор . Т . Чупринки, д-р М . Гута — від К У С У М в Канаді, п. М . Ш м іґель — від Головної У п р а ­ ви С У М А . Конґрес письмово привітали: Митрополит К ир Максим Германюк, Митрополит Кир А м врозій Сенишин, Архиєпископ Кир Іван Бучко, Архиєпископ Мстислав С. Скрипник, Єпис­ коп К ир Йосиф Шмондюк, Єпископ Августин ЧСВВ, Д у­ ховна' Семінарія в Римі, П ро­ від Закордонних Частин ОУН, Український Конґресовий К о ­ мітет Америки, Комітет У к р а ­ їнців Канади, Центр. Управа К оД УС , Український Вільний Університет, Організація Обо­ рони Чотирьох Свобід України, Л іґа Визволення України, Со­ юз Українців у Великій Брітанії, Ц ентральне Представницт­ во Української Еміґрації в Н і­ меччині, Головна Рада У к р а ­

28

їнських Громадських Організа­ цій в Б ельгії, Братство к о л . Вояків 1-ої Української Диві­ зії У Н А в ЗДА, Редколегія військового ж урнала »В істі«, Крайова Управа Братства кол. вояків 1-ої У Д У Н А в Н ім еч­ чині, Українська М едично-Х аритативна Служ ба, Товариство к о л. вояків У Н Р в Франції, Крайова Пластова Старшина в ЗДА, К У СУМ в А встралії, К У С У М в Канаді, К У С У М в Австалії, проф. 3. Б. Саган, п. О. Кушпета, д-р О л. Соколишин, д-р М . Ф іл ь , ін ж . А . Кущинський, п. С. Мудрик, проф. В. Радзикевич, ос. С У М А ім. Богуна в Ш ікаґо. Президія Конґресу: Европейської частини: В ол. Косик — голова Я . Деременда — заступник Г. Ощипко — заступник С. К о сію к — секретар Т . Kiq — секретар Американської частини: Л . Ф ута ла —• голова Я . Деременда — заступник д-р М . Гута — заступник Н аталка Бандера — секретар Г Цебрій — секретар

З’їзд СУМ-у у В. Брітанії В днях 26 і 27 січня 1963 р. п Осередку С У М в Аштоні, Лянкашір, відбувся 14-ий з черги З’їзд Спілки Української Молоді у Великій Брітанії. У '- їзді брали участь 68 делегатів і 28 Осередків і 25 Відділів Юнацтва СУМ , представляючи 1.580 членів С п ілк и . З’їзд відкрив голова Крайо­ вої Управи С У М д. Ярослав Деременда, а працю З’їзду поблагословили представники обох українських Церков, отець д-р Т . Тисак і отець А . М акснмук. З’їздом С У М керувала пре.пдія в такому складі: д. О. Ш ляхетко — голова, подруга Люба Стадник — заступник голови, дд. Б. Рогач і Б. Острожинський — секретарі. Під час З ’їзду працювали к о ­ ді ісії, які потім внесли свої пропозиції на розгляд і затвер­ дження цілого З’їзду. Цьогорічний З’їзд проходив під кличем Лесі Українки: Борись і добувайся батьків­ щини!* Усно учасників З’їзду при­ літали о. д-р Т . Тисак, о. А . Максимук, д-р С. Фостун в • імені Головних Управ Союзу Українців і Об’єднання колиш ­ ніх вояків українців у Б ел. Брітанії, проф. д-р І. Марченко в імені Спілки українських

учителів і виховників, ін ж . В . О леськів в імені Української видавничої Спілки, п. О . Ш л я ­ хетко — фірми »П о д о лія « і Спілки українських купців, д. П . Ленківський — як колиш ­ ній голова К У С У М і від А д ­ міністрації »Аванґарду« в Брі­ танії, і п. В. П лех ін — ко­ лишній член СУМ в Україні. Письмові привіти З’їздові прислали наступні особи і організації: Високопреосвящений Кир Іван Бучко, Преосвяшений К и р Августин Горняк, Преподобний Протопресвітер о. С. Молчанівський, Голова Ц К А Б Н п. Я . Стецько, о. Я. Гаврилюк, Головна Управа Ор­ ганізації українських жінок і Управа П ласту в Брітанії, Цент­ ральна Управа СУМ , Головна Управа С У М А , Крайові Управи С У М в Канаді, Німеччині і Б ельгії, дирекція кооперативи »Нова Ф ортуна« в Брітанії, Ф ір ­ ма »Демчук і Ко.«, Управа В ід­ д ілу СУБ в Аш тоні та головний редактор »А в а н ґа р д у «. З’їзд заслухав звітів уступа­ ючих органів С У М у В ел. Б рі­ танії, продискутував їх широко і, на пропозицію Контрольної комісії, одобрив дотеперішню діяльність Крайової Управи С У М у В е л . Б р ітан ії. Перед учасниками і гостями З ’їзд у виступив проф. д-р І.

29

М арченко з цінною доповіддю на тем у: »Н езн ищ и м ість ук р а ­ їн ськ о ї н а ц ії« . У часники К райового З ’їз д у ствердили постійний ріст С У М у Брітанії, зокрема ріст рядів Ю нацтва С У М , та значну пра­ цю п ророблену в кліти н ах СУМ . За найкращ і здобутки в роботі під час м и н улої каден­ ц ії відзначено прилю дною зга д ­ кою О середки С У М в Тодм ардені, Л естері, М анчестері, Гал іф ак сі, Брадф орді, Б олтоні, Б лакбурн і, А ш тоні, Р оч дей лі, Г а дд ер сф ільді та Б е р і. П ереходовий прапор К р а й о ­ вої У п рави передано д елеґа ц ії О середку С У М в Ноттінґгамі, як найкращ ому з у с іх Осеред­ ків С У М у В е ли к ій Б р ітан ії.

С. Ф о стун — голова; В . Д у л іба, О. Ш л я х е т к о — члени, а Д. Л и тви н і П . М аксим ович — заступники ч лен ів К о н т р о л ь н о ї к о м іс ії. К райовий Товариський суд С У М : д д . І . Процик — голова; В. Гром’як і подр. Н і­ на М арченко — член и , а С. Л уц и ш и н і В. В ільн и ц ьк и й — заступники ч лен ів Т о в ари сько­ го с у д у .

X I V Крайовий З ’їзд схвали в постанову уступ и вш ої К р а й о ­ в ої У п рави придбати оселю д ля С У М , затвердив ї ї п лян дії, а п ісля всебічного обм іркування м ож ливостей д ля організування грош ей на закуп оселі, ух в а ли в наступне: а) зобов’язати кож н ого до­ рослого ч лен а С У М вплатити на ф онд за к уп у оселі не менше, н іж 3 ф унти ст ер .;

К райовий З ’їзд обрав нову Крайову Управу в такому складі: д . Я . Деременда — го­ лова (переобраний знову), а д р узі і подруги С. А ндруш ків, В . Бойчук, В іра Гринюк, М . Гринюк, М . Дж ус, І . Іванцю ра, М . К у зи к , М . Л ащ ів, В . М и к ула , Б. М арченко, В. О леськів, В . Попадинець, Б . Рогач, В . Семенюк, І . Скрипець, Л ю ба Стадник, М . Со­ ломка, В . Ц иктор, І . Ф ед еч к о і М . Я роцький — ч лен и К р а ­ йової У прави.

г) перевести збір к у на ф онд за к уп у оселі С У М серед ук р а ­ їн ськ о ї громадськости у Б р іта ­ нії;

Заступниками член ів К У об­ рані подр. М . Стахів і дд. А . Скалоцький, Я . М ельн и к, М . К ороп іш і М . Ф ер ен ц . К р а й о­ в у К о н т р о л ь н у комісію С У М обрано в таком у складі: дд.

ґ) вітати ін іц іяти ву К У С У М щ одо за к ли к у до У п р а в у к р а ­ їн сь к и х Т о в ари ськи х клю бів, купців і підприємців допомог­ ти створити початковий ф онд о сел і СУМ .

30

б) зобов’язати к о ж н у родину, щ о ї ї діти є в л а в а х С У М , в п л а ­ тити на ф онд о сел і також не менш е 3 ф унтів; в) зобов’язати У п рав и О се­ редків вплатити на ф онд о селі 50% з готівки в касі кож ного О середку по стану на 27 січня 1963 p .;

З ’їзд прийняв ряд постанов і привітав проводи українських Церков і різних українських організацій, а зокрема багато­ страждальний український на­ рід і його героїчну молодь на батьківщині, яка у різних ф ор­ мах і різними засобами бореть­ ся проти московського окупан­ та. Як

усі

минулі,

З’їзд

СУМ

проходив

так в

і

цей

атмос­

фері великого творчого підне­ сення, в турботі за підростаю­ че українське покоління на ч у ­ жині, як переємника і продов­ жувача боротьби за суверенну українську д ерж аву. Треба сподіватися, що нова К У СУМ , до речі у поширеному складі, з участю багатьох «ветеранів« С У М -у в Брітанії, з щ е б іл ь ­ шим запалом приступить до здійснення постанов, які прий­ няв

З’їз д .

СУМ у 6. Брітанії купує власну оселю Постійний зріст рядів юних членів Спілки Української М о ­ лоді у Великій Брітанії і спе­ цифічна форма праці з ними заставили Крайову Управу вкінці вирішити проблему при­ дбання свого власного хутора (оселі), де можна було б в літн і місяці та й у кож ну пору року влаштовувати виш кільні і від­ починкові табори, а також ви­ користовувати те місце д ля різ­ них інших функцій молодечої організації. До цього часу табори С У М влаш товувались в оселі для українських інвалідів, власти­ телем як ої е Союз Українців у Великій Брітанії, а тагаож у винаймленому в чуркинців міс­ ці. Н едоліки цих, до речі, д у­ же гостинних до СУМ , місць

стають очевидними з кожним наступним роком. Брак місця, розпорошення сил виховного і адміністративного персоналу на 2 табори — це тільки два прик­ лади з тих невигод, які к л и ­ чуть К У здобутися на свою власну зем ельну п о сілість . На час, коли пишуться ці рядки, К У розпочала заходи, що, може, закінчаться прид­ банням 48-акрової фарми в се­ редній А н гл ії (поблизу м. Л естер). Т ож побажаємо К У у Бріта­ н ії успішно завершити розпо­ чате діло, а всіх членів С У М закликаємо допомогти К У п раві чим тільки можливо! Про наслідки заходів КУ С У М напишемо у відповідний час.

31

В таборі «Чорний Ліс» в Австралії Д ень заповідався не надто гарним. М ісц ям и грізн о-ч орн і хм ари к и д а ли застраш аю чу тін ь на з е л е н ь п ри д ор ож н и х л у к і л іс ів . Б у л а 10 год. ранку, як із -з а з а к р у т у показався перед нами напис »Ч о р н и й л іс «, розясн ю ю чи нам н а с т р ій . Гамір м о ло д еч и х голосів, б а ­ д ьо р ість к ож н ого р у х у , весе­ ли й см іх і л о п іт прапорів над лісом розси п али у цей хмарний д ен ь пром іння надій, р о зв ія ли сумніви, п р о гн а ли т ін і. Де ж місце на сум ніви і розпач, як з в ід у с іл ь ч ут и ук р а їн с ь к у мову (х о ч часами не грам атичну і не д оск он а лу), на к ож н ом у л и ч ­ к у не л и ш р ум ’янець, а ле як есь святочне очікування, не видно н іде хаосу, а кож н и й ю нак чи ю начка (навіть м а ля та) так самовпевнено поспіш аю ть за як им сь д іл о м . О дні п ередягаю ться в однострої, на зм ін у стійці при м огилі, я к у п ри го­ тови ла група ю начок і ю наків серед ночі, як несподіван ку д л я ц іл о го табору; ін ш і прибираю ть п ольови й п р ес тіл д л я С л у ж б и Б о ж о ї, щ е інш і повторю ю ть і провірю ю ть п рогр ам у на свято УПА, п летуть останні вінки, п и ш уть написи, при готов ляю ть лен ти . Н е в ір и ться власн и м очам, щ о все це та сама м олодь, про 32

я к у пи ш еться с т іл ь к и р о зп уч л и в и х статтей, листів, над як ою так лом и ться руки, як п роп а­ щ ою д л я н а р о д у . Н е зви чай н е вдоволення, — а гордість б у ­ диться в д уш і, бо видно, щ о цінності духа, надбана с т о л іт ­ тями відпорність до чуж их впливів, щ е ж иве в д уш а х принайменш е частини у к р а їн ­ сь к о ї м о л о д і. П ід б іга ю ть до нас знайом і ю наки та із серйозністю зовсім д ор о сли х лю дей питаю ть: »В и ли ш а єтеся на наш е свято У П А ? М и в ж е все п р и гот о в и ли !« . З п очуттям в ласн ої важ ности р о з­ повідаю ть котрі до як ого ісп и ­ т у готую ться, ск іл ь к и їм щ е треба довчитися, як і за це н а ­ леж аться відзнаки. До них п ід бігаю ть їх н і м олодш і д р у зі з того самого в ід д іл у і п росять допомогти: найм енш ом у за в ’я ­ зати краватку, ін ш ом у помогти написати адресу, а щ е інш ом у щ ось н ап рав и ти . З як ою гото­ вістю пом агаю ть старш і м о ло д ­ шим, радять,' завод ять лад ! Ш в и д к о й без зам іш ан н я на свисток у ста в ля ю т ь ся всі до збір ки і в ід ходя ть до С л у ж б и Б о ж о ї, як у править у нам іренні п о л я г л и х воїнів У П А о. М. Ів а н ч о . П о С л у ж б і Б о ж ій св я ­ точне і зв о р уш л и в е »с л о в о « м олодш ого юнацтва С У М , »О б іт н и ц я« старш ого ю нацтва і

Т А Б ІР СУМ »В О Л И Н Ь « В А В С Т Р А Л ІЇ Учасники табору »Волинь« в 1962 р. з командою і виховниками »Приречення« дійсних членів СУМ, які закінчили 18-й рік. Присягаючи на сумівський прапор, з поважними лицями, очі шукають десь у далині, ма­ буть, тієї України, якій вони прирікають свої сили, свої мо­ лоді пориви, своє життя. Зво­ рушлива хвилина вдячности, що рік за роком проходить змі­ на , що невмирущість наших ідей потверджується і переда­ ється в молоді, сильні і здорові руки і в чисті серця. По Служ бі Божій молодь розбігається переодягтись і наг­ ло з типовою безжурністю юности із цих серйозних лю ­ дей всі стають голодними мо­

лодими юнаками, а таборовий кухар найважнішою особою в їхньому житті. По обідній тиші відпочинку дехто сидить з рідними, деякі гуртами — співають, грають у відбиванку, копають м’яч, або ракетами підбивають м’ячики. Молодші заводять гри у пар­ тизан і больш евиків... Перед 3 год. по полудні все втихає і діловість молоді зно­ ву стає замітною. Точно о тре­ тій год. починається заповіджене свято. Оркестра Осеред­ ку ім. Т. Чупринки під про­ водом п. Майковського грає марш і починається деф іляда. Напереді команда табору, по­ 33

тім юнаки з прапорами, за ни­ ми ю начки. Ю начки марш ують напричуд д о б р е. Перед пра­ порами могила з портретом ген. Т . Ч упринки прибрана синьожовтою та червоно-чорною лентами, якій віддають по­ честь. В раж ення незабутне, потрясаюче, а рівночасно б у ­ дую че . Ряди молоді з гордо піднесеними головами певним кроком, здисципліновані під звуки уп івськ и х маршів від­ дають пош ану героям . І якби не ця їх н я горда по­ става та певність себе, не одна сльоза звогчила б ли ц я . Одна­

ч е мимоволі вирівнюються по­ статі і так ж е гордо підносять­ ся голови: Н е ли чи ть с л ь о за ­ ми вшановувати тих, які вми­ рали за народ співаючи. Р я д и ф орм ую ться по д вох боках могили, виступає почесна вар­ та. Комендант табору п. М о ­ роз відкриває свято к ільком а словам и. П анахиду править о. М. Іванчо. Слово о. Іванча зворуш ли ве щирістю і гли б о ­ кою вірою, щ о сьогодніш ня м о­ лод ь перебере на себе завдан­ ня й ідеї борців У П А . Програма д ругої частини свя­ та б ул а переплітана уп івськ и -

Вручеш ія відзнак учасникам табору С У М

34

»В о л и н ь « в А встралії

ми піснями у виконанні хору і оркестри сіднейського Осеред­ ку СУМ . Осередок цей може гордитися вислідом своєї праці. Реферат Олі Лютак короткий, змістовний і добре нею опра­ цьований . Деклямації всі на високому рівні, при чому треба зазначити, що приготовані юна­ ками і юначками без помочі старших. Одначе відмітити треба деклямацію О . Луцького /-Свою Україну любіть«, яку він виконав з глибоким чут­ тям, знаменитою дикцією, ц іл­ ковитою природністю вродже­ ного декляматора. Рецитація

сумівців з Мельбурну була ду­ же вдала. По відспіванні гимну, який, можна було завва­ жити, співали навіть наймен­ ші, цілість відійшла рядами під звуки оркестри, готова до розходу. Свято залишило незвичайно миле враження. Враження, що молодь вповні розуміла, що святкувала і чому, а найважніше, що святкувала з власної волі і пошани до тих безприк­ ладних героїв визвольної бо­ ротьби та з любов’ю і старан­ ністю підготовила це свято. Ірина

*

Н.

*

*

В Австралії було влаштовано три сумівські табори, в часі від 22 грудня 1962 р. до 5 січня 1963 р. Осередок СУМ в Сіднею ор­ ганізував табір «Чорний ліс«, в якому взяло участь 170 ч ле­ нів юнацтва та 25 осіб команд­ ного, виховного і господарсь­ кого складу. В цьому таборі були також юнаки і юначки з інших Осередків цілої Нової Південної В алії. В програму табору входили лекції, гутірки, спорт, спів, музика, прогульки, плавання, стріляння. Перед закінченням табору відбулися іспити на сумівські ступені, які здало 130 юних членів СУМ . Другий табір »Рейд У П А « організував Осередок СУМ у М ельбурні. До табору прибуло

175 дітей. Табір був поділений на курені: юначок — Полтав­ ська і Карпатська Січі та юна­ ків — Крутянська і Поліська Січі. У відкриттю табору »Рейд У П А « взяли участь Впросв. Кир Іван Прашко, ін ж . М . Болю х — голова СУОА, проф. Олійник, п. В. Коцюмбас — голова Делеґатури А Б Н . Комендантом О . Рож ика.

табору

був

д.

Третій табір »Волинь« орга­ нізував Осередок СУМ у Брізбен. Учасників було коло 50. Комендантом табору був д. Коломиєць, а бунчужним д. М. Данилюк. На останній день табору було випущено таборову газету »ІПатро«, в якій схопле­ но будні таборування.

35

Ж а р тів л и в и й р е п о р та ж

Коли юнацтво рішає? Щ об задовольнити бажання юнаків і юначок осередку С У М в Окслей, К вінсленд, А встралія, голова осередку дозволив собі зробити деякий від хи л від пра­ вильника С У М і заявив на сх о ­ динах: — Якщ о ви почуваєтеся втом­ леними, то я даю вам одну н е­ д ілю до вашого розпорядження. Робіть, щ о хочете, а ле на нашу поміч не розраховуйте!

— Домовилися, — відповіли старші. І за плечима виховників за ­ кипіла робота. Два тиж ні пізніш е голова осе­ редку отримав несподівану віст­

На

36

д озвіллі в юнацькому

ку: осередок їде на п р огуля н к у на острів Бішоп. До острова п ів ­ тори години дороги річкою Б р ізбен і затокою. О хочи х назбира­ лося півсотні. Обговорю валися уявні пригоди та небезпечні ви ­ падки. Нареш ті прийш ла подарована неділя. День випав чудовий. Н а гарненькому кораблику м етуш ­ ня. О 9 год. ЗО хв. кораблик (й о­ го охрестили дубом) відчалю є. Всі готую ться до непередбачених п р и го д . . . Десь в носі корабля піднялася паніка, розпачливий крик і б л а ­ гання на всіх відомих мовах. Добродушний капітан вертаєть­

таборі С У М

в Австралії

ся до берега, бо один з шукачів пригод забув об’ємисту валізку з такими дорогоціннощами, як сендвічі, сардинки, яйця, ковба­ су, помідори, салямі, сіль, цукор, молоко, картоплю, хліб, чай, біфстейк, капустину, буряк, пе­ рець, оселедці, моркву . .. Цього було досить. Посипалися заміт­ ки, поради, вказівки і щирийщирісінький сміх. Щ об доповнити недокінчений вище список припасів, молодші юнаки закинули з корабля вуд­ ки. І на острів приїхали без гачків. Щ е голова осередку не зійшов з кораб ... з дуба, як його пові­ домили, що можна найняти чай­ ки і перевернутися з сумівців у запорожців. Часу марнувати не можна. Тож старші юнаки під проводом кадета-моряка голови осередку, що перевернувся в ко­ шового Рябка, засвистали в по­ хід і помаршували в море по самісінькі коліна. На чайках зчинився тріюмфальний крик і на сонці заблищала рибина зав­ довжки в одного інча. На березі зчинилася метушня. Одні несуть сковороду, інші збирають дро­ ва, ще інші виймають вилки й ножі. Рибина тимчасом зірвалася з гачка і втопилася. На березі сміх, на чайках розчарування.

А л е час жорстокий до весе­ лих. Кошовий Рябко махає со­ лом’яним капелюхом, і до берега вертаються чайки. В козаків криваві мозолі на долонях і сльози в очах, але вони ще не плачуть. Та чайка кадета-моря­ ка Невгавалії не вертається. Гребці гребуть аж сардинки (ви­ бачте — оселедці) помокріли, а чайка на місці. На ній крім двох гребців є ще три турецькі кра­ суні з осередку СУМ, немала валізка з харчами та десяток зловлених рибин. До того ще й якір забули витягти. Повикида­ ли рибу, поїли запаси з валізки, а чайка ані руш. Запорожці застагнали-заплакали, а красуні заспівали напівсвоїми голосоч­ ками: Як помремо — не ховайте Нас десь там в могилі, Х а й могилою нам будуть Та й морськії хвилі.

Голова осередку, кошовий Рябко, всунув пачку незапорізьких цигарок місцевому шука­ чеві пригод з моторовим човном і цим героїчним вчинком закін­ чив безтурботний день. Кажуть, що він з радощів по­ обіцяв ще цікавішу поїздку. Омелько Заздрісний

ЧЛЕНИ СУМ! ЧИ ВИ ЗНАЄТЕ, Я К У В Е Л И К У КО РИ СТЬ ДЛЯ У К Р А ЇН С Ь К О Ї СПРАВИ РО БЛЯТЬ Ж УРНАЛИ АН ГЛІЙ С ЬКО Ю МОВОЮ: THE U K R A IN IA N R E V IEW A B N CORRESPONDENCE THE U K R A IN IA N Q U A R T E R LY

ПОШ ИРЮ ЙТЕ ЇХ М ІЖ ЧУЖ И Н Ц Я М И І ЗБ АГА Ч УЙ ТЕ ЇХ Н І ПРЕСОВІ ФОНДИ!

37

» К Р И Л А Т І

«—

новий журнал СУМ -у Дорогий Ч и т а ч у ! Сьогодні я х о ч у поділитися з Вами радіс­ ною вісткою. Предметом ї ї е по­ ява нового ж ур н а ла д ля ук р а ­ їн ськ о ї молоді середнього віку (на мою думку, 10-18 років), що його видає Ц ентральн а Управа С п ілк и У к р а їн сь к о ї М олоді. Р е ­ дагує ж у р н а л к о легія редакто­ рів з Леонідом П олтавою на ч олі. Д рукується ж у р н а л у ЗДА, в к іл ь к о х к о льо р а х з ілю стра­ ціями. К о л и я пиш у ці рядки, передо мною леж а т ь два перш і числа ж урнала, за січень і лю тий 1963 року. Своїм зовніш нім виглядом ж у р н а л робить добре враження, х оч оф орм лення окладинки не зовсім ори ґін альн е і мені чомусь видається, щ о такий ж у р н а л я вж е десь к оли сь бачив, а тому, може, й читав. Ц ей п си хологіч ­ ний момент у читача редакції ж у р н а ла треба б уло взяти під увагу. П оза цим, д ля мене осо­ бисто видається, щ о зовніш ній в игляд ж ур н а ла нічим не по­ ступається перед ж урн алом та­ кого типу в к у ль т у р н и х держ ав­ н и х народів світу. А це — неабищ о д ля наш ої Спілки, яка свою д ія льн іст ь розгортає в ум о­ в ах чуж ини, дякую чи матерія л ь н ій і м оральній підтримці ч лен ів і приятелів СУМ , розпо­ рош ених по ус іх частинах зем­ н ої кулі.

38

В своєму слові Видавництво ж ур н а ла пише м. і. таке: »Ц ей ж урн ал, як вказує його назва — »К р и л а т і« — має бути д ля у к ­ раїнського юнака і ю начки тим ідвигуном, що мов на к р и ла х носитиме їх у славне м и н уле У країни, в її бурхли ве, важ ке й повне героїзм у сучасне, в її в е­ личне, могутнє майбутнє. Ж у р ­ н ал »К р и л а т і« має допомагати Вам піднестись до висот Б о ­ ж еського, високо понад м ізерну пересічність лю дей з назви, щ о їх ідолом у ж итті є т іль к и б а ­ гатство та вигоди. Він, оцей Ваш ж урн ал, з висот кри лати х має показати Вам ш ирокі ж иттєві обрії і мету, до як ої В и маєте у Ваш ом у ж итті прямувати«. Я вибрав цю довгу цитату д ля то ­ го, щоб підкреслити як е вели ке і одночасно відповідальне за в ­ дання поставили перед собою видавець ж урн ала — цебто Ц ентральна Управа С У М — і редакція. Основне в цьом у є, щ о україн ській молоді, яка зростає за межами України, дано о бі­ цянку, зв ’язану національною і особистою честю видавця і р е­ дакторів. М ен і не треба широко говорити про те, які незвичайно погані наслідки б ули б з неви­ конання даної обіцянки. І це приводить мене до теми змісту ж урнала. Б у л о б не мудро на підставі

перших двох чисел давати якийсь осуд на поміщений ма­ теріал. Якщо хтось мав би щось сказати, то повинен зробити це у формі дружніх, будуючих по­ рад і заохочень для редакції. »К ри латі« тількищо беруть роз­ мах і в цьому часі їм треба дати якнайбільше життєдайних по­ вітря і простору. Під повітрям я розумію необмежену кількість матеріялу, з якого редакція мог­ ла б вибирати тільки найкраще, а під простором — широкі маси української громадськости, які повинні дати молодому журна­ лові всебічну допомогу; зробити своїм обов’язком доведення до того, щоб журнал опинився в руках кожної української мо­ лодої людини у відповідному віці. Якщо ці дві умови будуть виконані, то щойно тоді всякий, буквально всякий з нас, матиме моральне і всяке інше право критикувати або хвалити (часто похвала діє гірше, ніж крити­ ка). Сьогодні ми повинні щиро привітати появу »Крилатих« і висловити сподівання, що дану

молодому українському читаче­ ві обіцянку видавець і редакція журнала виконають. Бо якщо вони її не виконають, їх найгостріше скритикує сам моло­ дий читач, критику дасть його відношення до української на­ ціональної справи, до крилатих і героїчних ідей. На закінчення хочу дати ще одну цитату з слова Видавниц­ тва у першому числі журнала »К р и латі«: »Щ об »К ри латі« мог­ ли виконувати своє завдання, потрібно також Вашої тісної співпраці у формі листів і світ­ лин до Редакції, Вашої допо­ моги у масовому розповсюджу­ ванні »К рилатих« між знайоми­ ми (а також не забувати за них платити)«. Це є тверезе і цілком на місці звернення. Багато залежатиме від того як Ви, я і інші українці на чужині, а члени СУМ в пер­ шу чергу, відгукнуться на нього. Побажаймо ж журналові »К ри латі« довгого і блискучого життя!

(і.к.)

Ж Е Р Т В У Й Т Е на пресовий ф о н д Вашого журнала

» А В А Н Ґ А Р Д " W

V W

W

W

V S A W

V W

39

С т у д і ї і обговорення

ГЕНІЙ ШЕВЧЕНКА* І Ір о ф .

П ав ло

САВЧУК

Молю ся, Господи, молюсь! Х вали ть Тебе не перестану!

Т. П ерш а половина X I X ст. була новою добою в історії ук раїн ­ ської духової к ультур и взагалі, а в історії літератури і мови зокрема. Початок нового ступня відноситься до 1840-х років. П е ­ ріод 40-х років X I X ст. в ук ра­ їнській літературі знаменує со­ бою значними змінами. Ц і зм і­ ни мали свої нац іон альн о-п олі­ тичні особливості. Потрібно було глибш е заглянути в суть вад і суперечностей сусп ільн о -п олі­ тичної системи в Московщині взагалі і, зокрема її впрова­ дж ення в У країні, щ о давало пош товх до наростання револю ­ ційного руху. Глибш е бачення московської системи в Україні, а зокрема її осуду, вимагала від літератури гострої непримирен­ ної критики, особливо критики кріпосництва, абсолютизму, бю ­ рократії, сваволі тощо. Н еобхід ­ но було розкрити цей увесь бюрократичний абсолютизм мос­ ковський у мистецьких образах, виставити суть тих соціяльних сил, на яких тримався той по­ літичний лад. В ході національних зруш ень (пош товх був даний з Західньої Европи), зацікавленість передо­ вих лю дей доби до проблем на­ роду, його історичної ролі, при­ ваблю вало увагу мистців до народніх тем.

40

Ш евченко

(»К о с т о м а р о в у «).

З народнім життям знайоми­ ли ся м олоді ентузіясти ш ляхом мандрівок, екскурсій тощо. Про таке зацікавлення писав у свій час М икола Костомарів: «П о ч и ­ нав я робити етнограф ічні екс­ курсії з Харкова по сусідніх се­ лах, по шинках, що за тих часів б ули справжніми народніми клюбами. Я слухав оповідань і розмов, записував слова і ви ­ слови, втручався до бесіди, р о з­ питував про народне ж и ття-буття, записував звістки, що їх м е­ ні доставляли, і казав співати собі пісень. Н а все те я не ж а ­ лував грошей — і як не давав їх просто в руки, то годував і поїв своїх розмовників«.і) Тогочасна передова ін теліґен ція, письменники і науковці, на­ магалися з ’єднатися з народом, але цих перш их дослідників не дуж е щ е цікавило національноекономічне і соц іяльн о-п оліти ч не ж иття селянства. ї х більш е цікавила народня словесність, у якій ш укали дж ерел, щоб ви­ робити свій погляд на світ. П е ­ реваж но вони цікавилися народ­ німи піснями, леґендами, п ере­ казами, приказками, вважаючи це за безцінний скарб, в якому зберігаю ться традиції даного на­ роду, що характеризує його на­ ціональний світогляд, який мо­ ж е послуж ити д ля творення но­

вих процесів життя. Більш зав­ зятіші визбирували залишки на­ родної творчості майже по всій Україні. Дехто цікавився стари­ ми кобзарями, які тоді ще ж и­ ли, як Андрій Шут, Осип Вересай та інші, мало відоміші, які знали багато стародавніх дум і пісень. Крім кобзарів було чи­ мало народніх оповідачів. Ці дослідники часто назбиру­ вали багатїощий матеріял. З та­ ких матеріялів народніх пісень і дум появилися збірки Цертелева, Максимовича, Срезневського, Лукашевича, К уліш а та ін. Видавці з великою цікавістю бралися видавати народну твор­ чість, бо вона мала великий збут на книжковому ринку. Видаючи в 1827 році збірку народніх пісень, Михайло М ак­ симович у своїй передмові пи­ сав: »Настав, здасться, час, ко­ ли вже спізнають справжню ці­ ну народносте; вже починає здійснюватися бажання: нехай утвориться поезія справді русь­ ка (українська)! Найкращі на­ ші поети беруть чужоземні тво­ ри вже не як основу і зразок для своїх власних писань, а тільки як помічний засіб для повнішого розвитку самобутньої поезії, яка зродилася на рідному ґрунті і яку довго заглуш ували чужоземні прищепи«‘-). А Цертелев у відкритому лис­ ті писав: »Ч и знаєте, що цю просту поезію я ціню вище, ніж більш у частину наших романів, баляд і (слухайте, слухайте!) навіть багатьох романтичних наших поем«3). Цей же М. Цертелев видав у 1819 р. збірку «Старовинних у к ­ раїнських пісень«, в якій були опубліковані зразки народніх ДУМ .

Професор Харківського ун і­ верситету, відомий вчений-славіст І. Срезневський (1812-1880) видав у 1833-1838 pp. три час­

тини збірки «Запорозька стари­ на®, в яких опублікував історич­ ні матеріяли про Запорозьку Січ і козацтво, і подав зразки усної народньої творчости. Срезнев­ ський у своїм одкритім листі 1834 р. сміло заявляє, що «язик український. .. се не наріччя, а самостійна мова, одна з найбагатших слов’янських язиків (мов — П. С.), і його літературна будущина не викликає ніяких сумнівів®4). Згадуваний уже М. Максимо­ вич (1804-1873), професор К и їв ­ ського університету, впорядку­ вав і видав три збірки україн­ ських народніх пісень: «М а ло ­ російські пісні« (1827), «У кр аїн ­ ські народні пісні« (1834) і піз­ ніше (1849) видав «Збірник ук ­ раїнських пісень«. П. Лукашевич упорядкував збірку «Малоросійські і Червоноруські народні думи і пісні«, яка вийшла в 1836 p., де вперше були подані зразки усної народ­ ньої творчості, що виникла на західньо-українських землях. З історичної літератури слід зазначити «Історію М алої Росії« (1830) історика Д. Бантиш-Каменського; «Історію Малоросії® (1842-1843) вченого М. Маркеви­ ча і «Історію Русів« невідомого автора, що вперше в 1846 р. бу­ ла надрукована, але до того дов­ гий час поширювалася в руко­ писах. В свою чергу в 20-40-х роках X IX ст. відроджувалася в на­ ціональному житті в Україні журналістика, яка відіграла значну ролю в розвитку укра­ їнської культури. В 1816-1819 pp. видавався в Харкові перший журнал «Український вісник«. В ньому друкувалися матеріали українською й московською мо­ вами, як оригінальні, так і пере­ кладені з іншомовних літератур. У 1816 р. видавець В. Маслович видавав гумористичний журнал 41

«Х а р к ів ськ и й Д емокрит«, в яко­ му теж друк ува ли ся твори у к ­ раїнською та московською мо­ вами. В 1824-1825 pp. виходив у Х а р к ов і «У к р а їн с ьк и й ж у р н а л«. В 30-40-х роках вийш ли к іл ь ­ ка альм ан ахів у Х а р к ов і: « У к ­ раїнський а ль м а н а х « (1831); дві книж ки альм анаха «У к р аїн ськ ая з о р я «; в 1841 р. »С н іп « та інші. Всі вони відповідно вп ли н ули на розвиток націон альної ук р а їн ­ ської культури . П озитивну ролю в розвитку ук раїн ської к у ль т у р и відіграли в перш ій половині X I X ст. теат­ ри. Постійні театри б у л и від­ криті в таких м істах: в Одесі 1804 p., в К и єв і 1805 p., в П о л ­ таві 1810 p., в Х а р к о в і 1812 p., в Н іж и н і 1826 p., та пізніш е в ряді інш их міст. Х о ч у цих теат­ рах спочатку ставились п’єси московських авторів і москов­ ською мовою, бо все українське М осковщ иною нехтувалося, а ле з часом у ти х ж е театрах ста­ вились п ’єси і ук раїн ськи х авто­ рів і українською мовою, щ о да­ вало позитивні наслідки д ля розвитку ук р а їн ськ ої н ац іон аль­ ної д ух ов о ї культур и . К р ім ц ьо­ го, розвивалися сам одіяльні те­ атри по менш их містах та в ок ­ ремих поміщ ицьких мастках. Театри спричинилися до роз­ витку театрального ук раїн сько­ го мистецтва. Д ля розвитку ук раїн ської к у ль т ур и м ало велике значен­ ня і відкриття ряду середніх і вищ их ш к іл в У країн і. В 1806 р. був відкритий у Х арков і у н і­ верситет; у 1820 р. б уло відкри­ то в Н іж и н і гімназію вищ их наук, яку в 1832 р. перетворено в ліц ей ; у 1834 р. відкрито в К и єв і університет, а в П олтаві, Х аркові та Одесі гімназії. А л е 42

з прикрістю треба зазначити, щ о до університетів і гімназій се­ л я н сь к и х і м іщ анських дітей не приймали. Т у д и м али доступ ли ш е діти п ри вілейованих ста­ нів, в перш у чергу з дворянства. Очевидно, ц і ш коли б у л и опа­ новані московською мовою й московською ідеологією , тобто засобами д ен аціон алізації у к р а ­ їн ськ о ї провідної верстви, як т а ­ кож українського народу. А л е все ж таки передова, свідоміша м олода Генерація з ук раїн ського походж ення, пізніш е ставала на ш л я х ук раїн ської н ац іон альн ої ід ео ло гії політичного відродж ен ­ ня. Т о м у ці всі ш к оли пізніш е м али чим але значення в ход і розвитку ук раїн ської к у льтур и , н аціональної свідомости і про­ відної п олітичн ої думки. З н и х ви ход и ли ідейні д іяч і у к р а їн ­ ської н аціональної справи. А л е д ля дальш ого ро зв лтк у ук р а їн ськ ої н аціон альн ої к у л ь ­ тури треба б у л о виріш ити п и ­ тання мови. М овне питання не б у л о виріш ене м инулим поко­ лінням . Воно вагалося м іж ш ту ч ­ ною «с л о в ’янською » і живою народньсю мовою. До викорис­ тання й застосування ук р а їн сь­ кої народньої ж ивої мови в л і ­ тературі і науці м али вчені й письменники з боку М осков щ и ­ ни в ели к і переш коди і, навіть, від наш их деяки х »о св іч е н и х « зем ляків. З нову наведемо коротку цита­ ту Костомарова, який вивчав з уст наредню мову, почав гово­ рити нею, навіть складати в ір ­ ші. « К о л и я пробував читати м ої твори знайомим українцям, дав­ нім моїм товаришам, зустрів я д уж е неп рихи льн е прийняття; одні висмію вали моє незнання і

вказували на помилки, інші під­ німали на сміх саму ідею писа­ ти українською мовою. Я не під­ давався нічому і, навпаки, — огортав мене дедалі більший запал«б). А л е в захист української ж и­ вої народньої мови стали вчені ф ілологи Максимович і Срезневський, які довели наукови­ ми арґументами самостійність української мови. Вони відки­ нули об’єднанські теорії Поґодіна. За вченими філологами пішли письменники, які писали свої твори українською живою народньою мовою, хоч і писали дещо й московською. Іван Кот­ ляревський (1769-1838), Петро Гулак-Артемовський (1790-1865), Григорій Квітка-Основ’яненко (1778-1843), Маркіян Шашкевич (1811-1843), Євген Гребінка (18121848) і інші. Це були перші зір­ ки. що засяли рідною мовою в поневоленій Україні. Вони по­ клали основи розвитку україн­ ської національної літератури. Не зважаючи на жорстоку миколаївську реакцію, що па­ нувала в Україні, передові ук ­ раїнські вчені й письменники зуміли прорвати ланци, що ско­ вували народню українську творчість і мову дошевченківського періоду, показавши на­ ступним поколінням правильний ш лях до розвитку національної української культури. А л е треба підкреслити, що на­ ціональне відродження перших початків X IX ст. мало літера­ турний характер. Вчені дослід­ ники робили досліди з літера­ тури, етнографії, історії тощо. Бо до цих дослідів, до цінних українських народніх скарбів був поштовх з Заходу. А ле ці досліди дещо поширювалися й на соціяльно-політичний харак­ тер. «Пристосовуючи своє по­

няття народности до з а х ід н о ­ європейських теорій, тогочасні діячі мусіли поширити своє за­ цікавлення з літературно-мистецького поля на соціяльне і політичне«”) . Рушійною силою нового на­ ціонально-політичного напрямку в Україні був Тарас Шевченко (1814-1861). Поява першого «К об ­ зарях 1840 року — ця вели­ кої історично-літературної ваги збірка — поклала початок ре­ алістичному напрямку в україн­ ській літературі. Цей новий л і­ тературний напрямок виник і розвивався під теоретичним і практично-організаційним керів­ ництвом Тараса Шевченка. (Далі буде) * ) 3 доповіді, прочитаній на науковій конференції в ЗДА. !) За Ів. Холмським, Історія України, Нью Йорк 1949, ст. 313.

2) За Ів. Холмським, Історія України, Нью Йорк 1949, ст. 314.

3) Там же, стор. 314.

4) За М. Грушевським, Історія України, Київ 1918, стор. 488.

8) За Ів. Холмським, Історія України, Мюнхен 1949, сторз 315.

7) І. Холмський, Історія Укра­ їни, 1949, стор. 315-316. *

*

*

Нема на світі України, Немає другого Дніпра. Т. Ш е в ч е н к о =к

*

Помож и нам, ізбави нас В раж ої наруги! П оборов Ти перш у силу, П обори ж і другу, Щ е лю т іш у!.. . . . Смирилася душа наша Жить тяжко в оковах! Встань же, Бож е, — помож и нам Встать па ката знову! Т.

Шевченко 43

Аналіза духового обличчя української молоді на рідних землях А.

МИКУЛИН

Чи українська молодь в У к ­ раїні та на запроторенні, на ін­ ших теренах СССР, зберігає своє власне духове національне об­ личчя? Чи бореться вона проти Московщини — окупанта Украї­ ни? Щ о взагалі являє собою ук ­ раїнська молодь на рідних зем­ лях? Такі питання виринають, коли хочемо аналізувати духове обличчя молоді на батьківщині. Для характеристики подаю ниж­ че деякі статистичні показники: 1. Україна має 43 млн. насе­ лення, в тому числі: українців — 31,8 млн. (74%>), москалів — 7,7 млн. (18°/о), інших — 3,5 млн. осіб (8°/о). (За московськими да­ ними. — Р е д .) Від 1939 року (останній пере­ пис населення СССР) до 1961 ро­ ку включно кількість москалів в Україні збільш илась приблиз­ но на 9°/о або на 4 млн. осіб. Це, переважно, різні московські пар­ тійні і комсомольські функціо­ нери, які прибули в Україну з РС Ф С Р на різні партійні і уря­ дові посади.

2. За віком українське насе­ лення має такий склад: дітей до 14 років життя 10 млн. (23%), молоді від 14 до 28 років життя 12.3 млн. (29°/о), старших ніж 28 років — 20,2 млн. (48°/о). Отже тепер в Україні нара­ ховується м олодого покоління 22.3 млн. або 52°/о загальної к іл ь ­

косте українського населення.

3. П ісля 1917 року, із сучасної загальної кількосте українсько­ го населення, народилося 33 млн.

осіб. Напередодні другої світо­ вої війни народилося 4 млн. осіб. Сьогодні ця молодь має при­ близно 23-25 років життя.

4. Комсомольців в Україні на­ раховується 3,4 млн. або 15%> за­ гальної кількосте української молоді. Комсомольці — це мо­ лодь віком від 14 до 28 років життя. Такий сучасний склад україн­ ського населення та його молоді. Жорстока московська окупа­ ція України, жахливе колоніяльне поневолення українського народу, систематичний явний і замаскований терор московської компартії, груба пропаГандивна брехня і лицемірство Москви, що діють у всіх ділянках полі­ тичного, національного, ідейнокультурного і економічного жит­ тя — все це поставило україн­ ську молодь на рідних землях у таке становище, в якому її правдиві настрої глибоко при­ ховані. На підставі студій московсько-большевицької преси виходить, ніби українська мо­ лодь «захоплена пафосом побу­ дови комунізму« в СССР, «без­ межно віддана рідній компартії та батьківщині« — СССР, але глибоко в душі вона має власні думки і погляди. Недавно пленум Ц К компар­ тії в Україні ухвалив постанову «Про завдання партійних орга­ нізацій України по дальшому посиленню ідеологічної роботи в світлі рішень X X II з’їзду КП СС«. В постанові підкреслю45

еться, щ о » у вихованні молоді, а зокрема студентської і ш к іл ь ­ ної, існую ть д уж е серйозні н ед олік и «. З ц ієї постанови дові­ дуємося і про те, щ о серед у к ­ р аїнської м олоді нуртую ть апо­ літичність, байдуж ість, н іг іл іс ­ тичні настрої, спротив москов­ ському колективізм у, недотри­ мування норм т. зв. кодексу к о ­ м уністичної моралі, а н ай голов­ ніш е те, щ о серед молоді, як пиш еться в постанові, квітнуть капіталістичні пережитки, м і­ щ анський п огляд на життя, спротив атеїстичній пропаґанді, московському ін терн ац іон аліз­ мові та »д р у ж б і народів«, н у р ­ тує у к р а їн сь к и й »б у р ж у а з н и й « н аціоналізм . З постанови ви хо­

дить, щ о в У к р а їн і д уж е гостро стоїть проблема «батьки і діти«. Д ля московського окупанта як доросле ук р а їн ськ е населення, тобто »ба тьк и «, так і українська м олодь — »д іт и « — це ф актич­ но не розв’язана сьогодні націо­ нальна проблема, яка завдас М оскві д уж е багато клопоту. Підставовою догмою т. зв. «к о ­ муністичної м о р а лі« д ля кож ної підсовєтської лю дини є те, щ о партія оголош ена «н еп ом и ль­ ною*, «п ар тія — понад усе«. Н а практиці це означає, щ о кож ний підсовстський громадянин, неза­ л еж н о від статі і віку, повинен захоплю ватися і підтримувати всі постанови Ц К К П С С та у р я ­ д у С С С Р і брати активну участь д ля впровадж ення їх у життя, навіть тоді, к о ли ці постанови і заходи спрямовані проти ін те­ ресів підсовєтського неросійсь­ кого населення в окупованих М осквою т. зв. «сою зн и х респуб­ л ік а х », отж е в У к р а їн і також. Очевидно, настрої і вияв спротиву ук р а їн ськ и х батьків мос­ ковському окупантові переда­ ю ться і українським дітям. В «п обуд ову к ом ун ізм у« вітрять 46

т іль к и ті, ч и їх батьки є висо­ кими партійними урядовцями, щ е утрим ую ть своїх дітей і на­ вчаю ть їх за рахун ок держ авної стипендії як у високих ш колах, так і в ш колах-ін терн атах. Ц я частина м олоді н алеж и ть до т. зв. «зо л о т о ї совєтської м олоді«. Я ке ф актично віднош ення маси ук р а їн ськ и х п ід літк ів до окуп а­ ційної системи, най ліп ш е ствер­ д ж ую ть приватні листи, що при­ ходять різними ш ляхам и з У к ­ раїни. «Ш ля х перем оги« був вмістив лист, в якому 12-річна дівчинка пише до своєї сестри за кордон: « . . . дехто з м олоді їд е цього року на Крим, а я не їду, бо не маю грошей. М и ц іл і вакації робимо в п олі, а восени ламаємо к у к ур у д зу . . .« А н а л із оф іційних та н еоф іц ій ­ них підсовєтських д ж ер ел в У к ­ раїні вказує на те, що, п ісля х р ущ ов ськ ої реф орми ш к іл ь ­ ництва, визиск ук р а їн ськ и х д і­ тей значно збільш ився. Ц е в свою чергу потягло за собою п о ­ силення спротиву московському окупантові батьків, а тим самим і ук р а їн ськ ої молоді. Недавно газета «К ом сом о льськ а правда« вдарила на сполох, щ о на к а за х ­ станській ц іли н і відбувається масова втеча запротореної м о л о ­ ді, переваж но з У країни. Т а к ­ тика втечі, напр., така: зап ро­ торена м олодь з У к р а їн и п ра­ цює на ц іли н і п івроку або р ік і вдає, щ о о сели лася на ц іли н і на­ завжди. Раптом запроторенець отримує телеграм у від рідн и х з У к раїн и : «Н егай н о приїзди, батько при смерти«. Телеграм а засвідчена місцевим лікарем. Очевидно, запроторенець негай­ но просить відпустку, їде в У к ­ р а їн у і б іль ш е на ц іли н у в ж е не повертається. Я к пиш е «К о м с о ­ м ольська правда«, кон тролею стверджено, щ о батьки здорові, а телеграм а — це нова метода

втечі з цілини. Тут треба ствер­ дити, що більша частина укра­ їнської молоді гостро заперечує як московський, так і так зв. «міжнародний комунізме. Вона формує власні політичні погля­ ди. Цю молодь московська по­ літика не цікавить, і вона ста­ вить досить гостро питання, щоб до її особистого життя партія та комсомол не втручалися. Серед цієї частини молоді нуртують такі погляди: »Від нас вимага­ ють, щоб ми працювали »за здібностями«, але ми запитуємо: чи скоро вже буде «кожному — за потребами«? Інші ставляють питання більш хитріше. »Ц е ж не таємниця, пишуть вони в ано­ німних листах до редакцій га­ зет в СССР, — що повне забез­ печення кожної людини матеріяльно викоріняло б в суспіль­ стві хабарництво, спекуляцію, заздрість, підлабузництво, кар’є­ ризм. Наше сучасне суспільство називається »соціялістичним«, але ж багато з нас живе за принципом: менше працювати, більш е одержувати грошей«. З цього виходить, що українська молодь не сприймає «на віру« московсько-большевицьку пропаґанду, а ставиться до неї во­ рожо. Дуже ворожо ставиться укра­ їнська молодь і до московської антирелігійної пропаґанди. Щ о ­ правда, більш ість молоді до церкви не ходить, вдає з себе антирелігійну, але в хаті вико­ нує разом з батьками релігійні обряди. Очевидно, український націо­ налізм — найголовніший і найнебезпечніший ворог імперіялістичної Москви. На 14-му з’їзді перший секретар Ц К комсомолу в Україні Ю. Сльченко нарікав у своїй промові на те, що сучасні партійно-комсомольські засоби виховання не впливають

на українську молодь, більшість молоді взагалі не цікавиться комсомолом та його роботою, уникає різними шляхами від участи в суспільно-громадській роботі, байдуже ставиться до закликів партії, займається «критиканством* партійних по­ тягнеш» тощо. Хотів того, чи не хотів С льченко, але в своїй доповіді на 14-му з’їзді комсомолу в У краї­ ні він ствердив, що українська молодь чинить впертий спротив комуністичній ідеології, хоч ве­ личезна сітка пропаґандистів та агітаторів провадить система­ тичну злочинну роботу, аби при­ щепити українському підроста­ ючому поколінню комуністичну ідеологію. їй протиставиться ідеологія українського націона­ лізму, яку нова програма ком­ партії оголосила найбільш во­ рожою, очевидно, для Москви. Питанням боротьби проти ук ­ раїнського націоналізму часто присвячує свої сторінки і ж ур­ нал «Комуніст України«. Він ви­ магає «з усією рішучістю вико­ рінювати найменші прояви на­ ціональних пережитків, непри­ миримо ставитися до українсь­ кого буржуазного націоналізму», забороняє «ідеалізувати історич­ не минуле української нації«, «чіплятися за старі, віджилі традиції і національні форми«. В останніх часах появилося в Україні багато книжок — псевдо-літературних творів, головну увагу в яких звертається на бо­ ротьбу проти українського на­ ціоналізму. Очевидно, книжки розраховані на читання молод­ дю, щоб наставити її проти у к ­ раїнських націоналістів та виКорінити національну свідо­ мість. На сторінках газети «М о ­ лодь України« також вміщу­ ються статті, оповідання і на­ риси, змістом яких є вихвалю­ 47

вання »гер оїв комуністичної прац і« серед молоді, «будівн и ків ком унізм у«, а одноразово з тим загострю ється увага м олоді до потреби боротися з українським націоналізмом, брати приклад з »стар ш обратерськ ої« молоді, а ш лях о м вивчення московської мови та наслідуванням москов­ ської к у ль т у р и »зб л и ж у в а т и « (м осковізувати «) ук раїн ське на­ селення, переваж но його м о­ л о д ь з «в ели к и м російським на­ родом*. В се це свідчить, щ о боротьба українського н аціон алізм у на наш их рідних зем л я х продов­ ж ується далі. Н е стоїть від неї осторонь і значна частина у к ­ раїн ської молоді. М и маємо при­

клади з оф іційних м осковських д ж ерел про те, що м олодь У к ­ раїни гостро явно або замаско­ вано виступає проти н аси льн ої м осковізації м олодого п о к олін ­ ня, п лекає ук р а їн ськ і звичаї, традиції, саботує зарядж ення м осковської партії та уряду, в и ­ яв ля є в ели к у н ехіть до комсо­ м о льськ о ї роботи або в за га лі у х и л я єт ь ся від вступу в ком ­ сомол. Д ля м осковсько-больш еви цького ком сом олу в У к р а їн і х ар ак ­ теристичним є те, що в його се­ редовищ і відбувається процес р озкладу. Н а різн и х ід е о л о гіч ­ них ком сом ольськи х нарадах, з а га льн и х зборах, конф еренціях, в и ш к олах тощо, я к і відбува­

Сцена з п’єси »Л іс шумить«, поставленої драмгуртком О сер. С У М в М ельбурн і під керівництвом ін ж . Я . Гевка. В р оля х виступали: Христя Сорока, Ю . Коцюмбас, Лю дм ила Лапан, Ю . Бобурко, Осип Рож ик, Д . М оравський, Л ю ба Бобурко, Дмитренко, К у л и к , Ю . Сорока та інш і.

48

ного» запроторення української ються в районах і областях У к ­ молоді за межі України, яке від­ раїни, комсомольські верховоди вимагають від рядових комсо­ бувається під плащиком «ро­ мантики побудови комунізму«, мольців та безпартійної молоді посилити боротьбу проти т. зв. знищити національне духове об­ личчя української молоді, а за «буржуазної ідеології». Отже, на підставі аналізи на­ рахунок фізичного визиску її розбудувати СССР, як сучасну віть офіційних джерел — московсько-большевицької п р еси -московську большевицьку імпе­ рію, як «совєтську батьківщи­ виходить, що більшість укра­ їнської молоді є національно ну»; свідома, розуміє, що Україна по­ г) улаштуванням прилюдних неволена Москвою. Молодь У к ­ судових процесів над українсь­ раїни не згубила свого націо­ кими націоналістами та т. зв. нального обличчя, хоч воно не «антисуспільним елементом», за­ таке, як нам хотілося б бачити, лякати українську молодь больбо треба брати до уваги не т іль ­ шевицьким терором та ідеоло­ ки жорстокі умови життя під гічно переконати її, що в СССР большевицькою окупацією, але національно-революційна бо­ також і щоденну зливу больротьба України не має перспек­ шевицької пропаґанди, яка ото­ тив і засуджена наперед на чує українську молодь, почи­ невдачу. наючи від дитячого садка. Тому II. За своїм духовим обличчям не можна дивуватись, що укра­ сучасну українську молодь на їнська молодь на рідних землях рідних землях можна поділити має власний погляд на низку на такі групи: проблем. а) молодь, що займає високі На підставі аналізи офіційних посади відповідальних функціо­ і неофіційних джерел з Украї­ нерів в Україні та діти високих ни можна зробити такі висновки: партійних урядовців. Ця молодь І. Московський колоніялізм в вірить у побудову комунізму, Україні має такі головні напря­ вислуговується перед Москвою ми щодо української молоді: і виконує ролю тюремних на­ а) перетворити українську мо­ глядачів над українським моло­ лодь на »совєтську« шляхом на­ дим поколінням; стирливої московізації і вихо­ б) вибрана молодь, що навіть вання молоді з дитинства в дусі фізично працює на підприєм­ вигаданої комуністичної ідео­ ствах і в колгоспах, але нале­ логії ; жить до яничарів-запроданців, б) хрущовським «наближенням як, напр., різні герої соціялісшколи до життя« створити з тичної праці, депутати верхов­ української молоді масову армію ного совєту, молоді директори слухняних рабів — пересічних підприємств і голови колгоспів, робітників та колгоспників; бриґадири «комуністичних брив) обмеженням українській мо­ ґад праці«, комуністичні пере­ лоді вступу до високих ш кіл довики, ударники, маяки тощо. створити керівну еліту, яка Це ті, кому Москва дала різні привілеї, добре матеріяльне за­ складалася б з «старшобратербезпечення і т. п. Це та молодь, ської« молоді або з яничарів інших немосковських націй в яка є московсько-большевицьСССР; ким знаряддям, щоб ідеологічно ґ) шляхом т. зв. «добровіль­ розкладати пересічну українсь­ 49

мість і чинить на в сіх відтин­ ках життя спротив московсько­ му окупантові, досить часто за ­ стосовуючи навіть терор проти в) так зв. »ап оліти ч н а« мо­ різн и х больш евицьких ф ун к ціо­ лодь, яка чинить московському нерів в Україні. окупантові активний і пасивний Щ од о україн ської м олоді — спротив, ш укаю чи власних іде­ п ідлітків до 10-12 років віком, ологічн их переконань і п о гля ­ то її тяж ко конкретно схаракте­ дів на життя. М осква називає ризувати, бо її виховання з а л е ­ таку молодь »критиканами«, н і­ ж ить від багатьох умов, зок ре­ гілістами, дармоїдами, сти лягама від самих батьків, які також ми, зараженою бурж уазною ід е­ виховувалися під м осковськоологією, міщ ухами. Ц я м олодь больш евицькою окупацією. В и ­ відчуває себе українцями як ховання п ідлітків значно з а л е ­ свідомо, так підсвідомо; ж ить і від д ерж авно-сусп ільн ої ґ) молодь, яка має виразну системи виховання окупанта в українську національну свідо­ Україні. ку молодь. Ц я м олодь віддана компартії та совєтському у р я ­ дові;

З п о е ти ч н о ї тво р ч о сти ч ле н ів С У М -у О. К А П ІТ А Н Ч И К

МОЯ ВОЛИ НСЬКА

Ю Н ІС Т Ь

П ід блакитним небом — золоте колосся, М ален ька хатина на краю села .. . Там, де щастя, горе водно сплилися, Там моя волинська юність розцвіла. Там, де море хліба, де пшениць поклони, Де ш ля х и на К и їв сходять в далині, Де в неділю к ли ч уть до церковці дзвони .. . Ох, як про це лю бо згадувать мені! Ось на південь глян еш — засиніють гори, А глянеш на північ — п ущ і та ліси. В здовж ш лях ів ш епочуть про щ ось осокори І нема над нашу б іль ш ніде краси. Вийдеш бо босоніж, станеш на порозі: Ч уєш спів пташиний, дзвінкий як луна. А йому вторую ть діти при д о р о з і__ Н у скажіть, чи є десь кращ а сторона? П ід блакитним небом, у саду — хатина, П ещ ена вітрами на краю села. Т о В оли н ь чудова, золота Вкраїна, Де моя прегарна ю ність розцвіла.

28. 1. 63.

50

С пога ди про перших членів С У М

ВЕРБОВИЙ ЛИСТОЧОК І. Б РО ЗН И Ц ЬК И Й Це було давно і не над Ярроюрічкою, а над річкою Луганкою, в українському степовому місті. Герої, про яких буду оповідати, були звичайні молоді робітникиучні пило-насікального заводу: Леонід Висоцький, Опанас Позняков і Микола Гончаров. А то­ му що хлопці не хотіли бути звичайними робітниками-чорноробами, то вони вчилися у фа­ брично-заводській школі. Мате­ рі їх були українки, батьки — чужинці. Щ з маленькими хлопчиками вони здружилися. Тоді місто переживало революцію, відбу­ валися бої, мінялася влада. Ц і­ каві до всього, як і всі діти, вони бували в найнебезпечніших міс­ цях. Нераз вони виходили да­ леко за місто, аж на Гостру М о­ гилу, щоб там, після бою, на­ збирати порожніх гильз, а часом знайти й якийсь набій. Та рево­ люція закінчилася, хлопчаки підросли, почали вчитися. Після школи бігали понад Луганкою, іноді рибалили, а в неділю, коли мали більш е вільного часу, х о ­ дили за місто: на степ подиви­ тися. Лю били вони свій степ особливо весною, коли узбіччя балок вкрите килимами степо­ вих квітів, а на незораному ці­ линному просторі весняний ві­ тер хвилює морем ковили, ко­ лише тирсу. В одну з таких неділь вони побачили на Гострій Могилі не­ звичайних для них людей: ро­ бітники з лопатами, старий ді­ дусь з золотими окулярами на носі. Це зацікавило юнаків і во­

ни почали приглядатися до ро­ боти і прислухатися до розмов. А тому що старенький дідусь з окулярами на носі, не був такий сварливий, як їхній майстер на заводі, то хлопчаки скоро з ним здружилися: кожний камінець, чи викопаний черепок приноси­ ли йому, показували, розпиту­ вали. Дідусь багато оповідав про степові могили, про бої, про ко­ заків, а на прощання, коли експедиція закінчила працю, по­ дарував їм декілька книжок. Читали ці книжки, ще більше полюбили степ, свою Гостру М о­ гилу. З неї часто вони дивилися вдалечінь, куди показував їм дідусь: там мала бути найвища Савур Могила. Замислені, задивлені в далечінь, часто спі­ вали: Там волю діди боронили І там поховали її. Я вірю, святі їх м огили Р озбур ха ли б сили мої.

Юнаки співали, а роки ішли. Тяж кі роки для України 1929 і 1930 рік. Від окружної в’язниці до залізничної станції майже щотижня вулицями міста про­ гонили сотні в’язнів: селян, го­ родян. По вузьких панеллях за ними поспішали заплакані ж ін­ ки, діти, щоб хоч востаннє на­ дивитися ще на рідних. А га­ зета «Луганська Правда« щораз писала про контрреволюційну організацію СВУ і СУМ. На заводі комуністи збирали збори, вимагали кари смерти для Єфремова, Павлушкова та інших. Бачили і чули все те Леонід, Опанас, Микола і інші 51

їх н і друзі. І к о ли над з в іл ь н е ­ ною від криги Л уган кою за зе­ л е н іл и старі ги ля сті верби, юна­ ки, закинувш и вудки в річку, до п ізн ої ночі сид іли і рад и ли ­ ся. З га д ув а ли старого дідуся з окулярам и на носі, щ о дав їм на прощ ання книж ечки на Гост­ рій М о ги л і і так їм х от ілося по­ бачити його тепер, наче б він дав би їм найкращ у пораду. В одному вони б у л и певні, щ о всіх ч лен ів С В У і С У М -у не ареш ­ тували. Х то сь мусів залиш итися там в К и єв і на волі. А л е до Києва б іль ш е н іж п’ятьсот к іл о ­ метрів. Вони б у л и певні, що в К и єв і вони таку лю ди н у зустр і­ нуть, яка їм порадить щ о роби­ ти, власн е не що, а як треба робити. Треба т іл ь к и поїхати. І ось на таку подорож п огодж у­ ється Леонід. В ін поїде без квитка, залізницею , треба т іл ь ­ ки тріш ки грош ей на хар чі і на всякий випадок. Два тиж ні Л ео н ід п роблукав вулиц ям и Києва, спав ночами на залізн и чн ій станції, іноді над Дніпром і повернувся до х л о п ­ ців з «пустим и рукам и «. Над Л уганкою , під вербами, Л ео н і­ дові винесли сувору догану то­ вариші, а ле там ж е і обрали його старшим сум івської п ’ятір ­ ки. Ц е б у л о на початку червня 1930 року. Х им ерний п лян повстання розробив Л еонід, а ле в засаді вірний: вночі захопити Л у га н ­ ське Ґ П У , зв ільн и ти в ’язнів, а там напевно сидять люди, які д альш е б уд уть робити те, що треба. В ін ж е піде зі своїми хлопцям и зв ільн и ти в ’язницю. Так м ріяли ю наки-сум івці в ли п н і 1930 року. Н е пригадую к о ли це саме було, а ле напевно це б у л о на початку серпня. Ком ендант Ґ П У Ч е п е л ь відчинив двері і до ка­ мери ч и сло 12 увійш ов юнак.

52

У вій ш ов як до своєї кімнати, м ахнув до гори великим р уся ­ вим чубом, дійшов до вікна, з у ­ пинився . .. Д вері вж е б у л и за ­ чинені. Я сидів на своєму тап­ чані. Ю нак повів очима по сте­ лі, гля н ув на мене, усм іхн увся.

— А ти чого, козаче, з а ж у ­ рився? — і поклав свою н ею нацьку р ук у мені на плече. Ц е був Леонід. З ним ми зап ри ятелю вали д у ­ ж е скоро, щ о буває рідко в ти х ум овах, бо до кож ної нової л ю ­ дини треба добре придивлятися, чи не ш пигун бува, бо й такі р ечі часто Ґ П У робило, підки­ даю чи своїх агентів. П оглядом м олодого орляти він зм іряв старого округового аґронома Л уга н сь к о ї округи, М и хай ліва, який звернувся до н ь о ­ го по-російськом у. П ізн іш е він д уж е ш анував цього аґронома, н а й більш е за те, що той був ста­ рим револю ціонером і боровся проти м осковського царя, а ле завж ди докоряв йому, щ о він прож ив десять років в У к р а їн і і не навчився говорити п о -ук р а ­ їнському. С лід чи й Іваш ко був молодий слідч и й Ґ П У і напевне хотів добре вислуж итися, а тому до зізн ан ь Л еон іда додав не м ало і своєї ф антазії. Л ео н ід підпи­ сував усе. Він знав, щ о йому, як неповнолітном у юнакові, надто в ели к о ї кари не буде. Одного не дозволи в слідчи й Іваш ко Л е о н і­ дові, це побачення з мамою. А цього Л еон ід н а й більш е хотів. Л ист паперу, дрібно списаний і старанно згорнутий, Л ео н ід зав­ ж ди носив з собою. В ін казав, щ о за всяку ц ін у він мусить передати те мамі. А л е як пере­ дати? Рухливий завжди, навіть рвучкий в своїх руха х, одного разу Л еон ід як уж а лен и й ско­ чив з тапчана, міцно стукнув

прогулянку. Щ е над Луганкою кулаком і вигукнув своє любиме він сказав, що застрілить мене і » е в р е к а «. А після того, зов­ скаже, що я втікав, а потім ска­ сім поволі, взяв лист паперу і зав, що раніш ніж мене розстрі­ почав писати. Через деякий час ляють, дасть мені скоштувати постукав у двері і віддав напи­ камери ч. 18. сане комендантові. Коли Леонід Про камеру ч. 18 я дещо знав пішов на допит, то пройшло доб­ і вже хотів оповідати, але Л е­ рих пару годин, поки він повер­ онід мене перебив. нувся. До камери увійшов по­ — Ні, я її побачу сам, це не хнюпившись, з сумним виразом втече, раніш я тобі розповім, як на обличчі, але коли двері за­ я пошив у дурні свого слідчого. чинилися і кроки коменданта Я написав йому, щоб він викли­ стихли в коридорі, Леонід схо­ кав на допит, бо хочу у всьо­ пився за живіт і залився тихим му признатися. На допиті я йо­ сміхом. Сміявся так декілька му сказав, що маю пістоля за­ хвилин, а тоді підступив до ме­ хованого над Луганкою в одній не, вдарив рукою по плечі, а вербі. Ти ж знасш, що я над другою положив переді мною вербовий листок: — На, це тобі, Луганкою виріс і знаю кожний к у іц и к і пеньок. Івашко дома­ з волі! гався, щоб я точно сказав де та На тапчані лежав вербовий листок. Так, він був з волі, бо й верба росте. Він Луганку теж знає добре, напевно собака не близько верба не росла.

— А тепер, слухай, — і почав раз слідкував за нами. А л е я Леонід, — розкажи мені, що то так путав, що він переконався, що найкраще він мене візьме з за камера ч. 18, бо мій Івашко мені обіцяв її за сьогоднішню собою. Отож ми пішли. Для мене

Вільноручні вправи з вінками юначок Спілки Української Молоді на одному із Здвигів української молоді в ЗДА

53

було найголовніш е провести Іваш ка через те місце, де наш м аленький город. Н а тому го­ роді ростуть помідори. Звичай­ но, я прикидався, що д уж е го­ лодний, ідучи городом зривав помідори. К о л и я влуч и в такий момент, щ о Іваш ко не побачить, я під один кущ полож и в запис­ ку. М ама збирає помідори щ о­ дня. Т и зрозум ів тепер? А тоді я повів Іваш ка не до верби, а до свіж ого вербового пенька. Т у вербу хтось зрубав перед моїм арештом. К о л и я став перед пеньком і сказав, що тут була верба, він, дурень, щ е не зро­ зумів, що я його обдурив, бо за­ питав мене чи я не знаю, хто ту вербу міг зрубати. А л е потім, мабуть, догадався, бо почав мене лаяти. А це, вербовий листочок, це з д ругої верби, я приніс тобі, щ об доказати, що я був на волі, над Луганкою . Т а к закінчив Л еон ід оповідання про свою денну пригоду. К ам ери ч. 18 Л еон ід не скош тував. ES луган ськ ом у Ґ П У в цій камері розстрілю вали. В остан­ ній раз я бачив Л еоніда з това­ ришами в луган ськ ій в’язниці 1931 року. М и всі вж е тоді були засудж ені, хоч не зн али щ е своєї кари і ж д а ли етапу в концтабо­ ри. В ті роки засудж ен і п о лі­ тичні мали деяку волю . М и ма­ л и право в певні години вихо­ дити до в’язничного клю бу, го­ тувати вистави. Я працював тоді у в’язничній ш к о лі дорослих

вчи телем , а Л еонід допомагав кіном еханікові. Опанас грав у струнній оркестрі і вчив мене тріш ки грати на мандоліні. Та н ай більш завзятим був Леонід. Своїм завданням він по­ ставив влаш тувати мені втечу з в ’язниці. Не знаю як, а ле він домовився, щ о до в’язничного муру в певний час, як він пові­ домить, має п ід’їхати дівчинакозачка верхи на коні і матиме щ е одного коня. За його п л я ном, я мав утікати через стіну. Д ля того він мав у ж е мотузок метрів з десять, мав великий камінь, який би зрівноваж ив мою вагу, як його прив’язати до м отузка і перекинути через стіну. Все питання було, як по­ гасити світло на веж ах, де сто­ ять у ночі вартові. В ін думав, щ о можна зробити з будки, де кіноапарат, коротке замикання і електри чн і дроти перегорять і світло погасне скрізь. А л е к о­ л и він таке коротке замикання зробив, то світло зга сло в в’я з ­ ниці, а ле на веж ах не згасло. Ц е б у л а велика прикрість д ля нього і він почав ш укати ін ­ шого способу. Т а тим часом цих м олоди х юнаків забрали на етап. І Із знаю добре, але як довідався я пізніш е, то всі вони, м олоді луга н ськ і сумівці, б у л и за су­ дж ен і на три роки і вивезені десь в середню Азію . Такими б у л и м олоді сумівці, а м іж ними і Л еонід Висоцький.

. . . А в се р ц і тільки ти, Є д и н и й м ій к о х а н и й к ра ю ! В се, все, чим к р а сен л ю д с ь к и й [в ік короткий, Л и ш и л а я в тобі, м оя Е л л а д о . . . Л ес я У к р а їн к а

54

От. д-р Б. Курилас ЧНІ

ДЕМОСТЕН І ТІНЬ ОСЛА Балкани сколихнулись: — Атени, бережись! Когорти македонські Це двигнулись униз. — Когорти македонські Засталені в боях. Пилип сурмить атаку, Дрижи, Ареопаг! І страх обняв городських, Тремтять ґеронти всі. Приказ: зігнати віче! Вітчизна у вогні! Ліниво тягнуться маси Безвольних сіромах. Кривавий біль стискає Демостена в грудях.

— Народе ти, атенський, Година люта йде, Дуднять полки варварські, Пилип зашморг несе! Хто любить отчу славу, У кого серце б’є: Готуйсь на прю криваву, Хай волю відстає! — Та нарід і не слуха; Зірвалась буча, гам.

— Сам йди на бій, старухо, Пилипу на пролам! Нам солодко без боїв, Чи македонець — хам? Навіщо панська воля Атенським біднякам? — До болю стало важко Трибуну-мудрецю. Урвав свою він мову, Зорить мовчки юрбу.

А далі руку владно Угору він підняв: — Атенці, люба казка, Розкажу байку вам! — І вмент вся чернь зніміла, Мов після диму рій. Зачав Демостен казку У тишині глухій.

—■ Раз двоє осла гнали По піщаних степах. Один найняв в другого Тварину за дукат. А в полудневу спеку Наємник зліз з осла І в затінок від нього Вигідно, знай, ляга. Ні, каже другий араб, Не правильно, браток! Я в найм оддав тварюку, Не з неї холодок! — Урвав тут Демостен, Народ в напрузі жде. » Давай, розказуй більше! Який кінець буде?« Тоді зідхнув мудрець: — Народе мій, чудний, Як важко взнать тебе, Який химерний ти! Про ослин холодок Ти слухаєш байок, Рятунок же Атен — Пустий для тебе звук! Загинеш, пропадеш Як степовий полин. Недбальством прозведеш Атен святих загин! — 55

О л ьга М А К

З А Г Р ІХ И Б А Т Ь К ІВ Оповідання Повагом перехиляється невелике небесне коромисло й одним раменом спускає за виднокруг сонце, а другим з-за східнього витягає місяць. М ісяць сьогодні чистий, к ругли й і блискучий, як нова мідяна копійка. Він напевне д уж е важкий і ховзький, а тому коромисло п ерехиляється обережно й поволі, щоби, бува, зрадлива ноша не спорскнула і не впала знову у засвіти. Н ебо холоне, туж авіє, темніє, і в ньому з ’являю ться дірочки, проточені золотими шашелями. П о один бік дороги, геть аж до самої ріки світить пусткою б ур я ­ кова плянтація, по другий — сердито скрегоче посохлим листям невижата кукурудза. Осінь. За рікою вперто й одноманітно-нудно читає передовицю »П равди « трактор, йому притакує голосним, а ле непереконливим голосом якийсь активіст (»га в -г а в -г а в !..«), а якась утом лена на буряках орденоноска не витримує і на повний голос п озіхає: »М -м -у -у -а . .« П о дорозі, щ о веде до залізн и чн ої станції на ц іли х півкілом етра розтягнувся гурт студентів, щ о повертаються додому. Вони при­ їх а л и «лік в ід ув а ти буряковий п рори в»1) у колгоспі, й оце, скін ­ чивши копання та чищення, повертаю ться назад у місто. У серцях вж е втихла з ліс ть на владу за цих три дні роботи на буряках, за безсонні ночі на повній б л іх колгоспній солом і й за харчі, щ е гірші, н іж в студентській їдальн і. Все це вж е позаду, й студенти радіють. Й дучи дорогою в напрямі до станції, вони сміються, ж а р ­ тують і співають. Л ев і Дося йдуть останні, залиш ивш ись геть позаду від товари­ шів. Вони також сміються та ж артую ть. М ож е, навіть веселіш е від решти, бо мають до того окремі підстави. Сьогодні д ля них взагалі все якось так надзвичайно щ асливо складається: Л евко забув свою бок ла ж к у й мусів вернутися, а Дося набрала за ш карпетку зем лі й сіла, щ оби перезутися. Саме вставала, як надійшов Л евко з боклаж кою . І так, не змовляю чись, опинилися поруч, далеко від гурту. К р ім цього щ асливого випадку, сьогодні все якесь не таке, як звичайно, а краще, врочистіш е: повітря пахне осінню особливо виразно, небо виїмково синє, місяць неймовірно великий, і та хмара, що чорніє над догоряючим заходом, має невидано-чудернацьку форму. Н авіть оця погана, стара кукурудза сьогодні ож ила. Трясе облізло ю кичкою і щ ось шепче багатозначно, ш е п ч е !.. П ід глед іла секрет стара хи тр уха — і радіє. А яке їй діло, пльоткарц і?! С тояла б собі нишечком і м овчала б. Бо ж ні Дося, ні Л евко щ е і) Відставання, невиконування норм праці.

56

самі досі нічим-нічим не зрадилися в тому, що вже цілий рік носили у своїх серцях. Вдавали, що нема між ними нічого. Отак собі — товариші по інституту. Інколи вони випадково зустрічалися й ходили вулицями міста, інколи сиділи за одним столом у бібліо­ теці, пару разів Левко заходив до Досі додому, де його почастувала чаєм і розмовою Досина бабуня. А ле більшого не було нічого. Про почування, які наростали й кріпли з кожним днем, молоді люди не говорили ще, навіть не важилися натякати на них. Б ули ці почу­ вання надто ніжні, надто глибокі й мусіли визріти, мусіли доче­ катися властивого моменту для виявлення. Того одинокого моменту, який випадає для кожної великої речі лишень раз у житті. І в цей вечір також ні Дося, ні Лев, повертаючись із колгоспного поля, не думають про освідчини. Лишень їм обидвом видається, що сьогоднішній день якийсь особливий, неподібний на інші. Інакші й вони обидвоє: Левко не такий суворий і замкнутий, як завжди, а Дося — сміливіша і наче якась рідніша, доступніша. Вона перша зауважує це вголос: — Ти сьогодні наче б не т о й . ..

— Який »не той«? — усміхається Левко, бо ж і сам знає, що він інакший.

— Ну, не такий пісний немова як звичайно.

— Уважаєш мене пісним немовою?

— А певне! Ходиш постійно сквашений, наче б при труні секре­ таря обкому партії знаходився ... Лев сміється: — То тоді хіба в мене сьогодні такий настрій...

— Який?

-— Наче б я при т р у н і... Та ні, що за порівняння?! Цур йому! Не говорім про погані речі, Досю, не псуймо краси вечора. Я сьогодні справді, як ти кажеш, трохи »не той«.

— А чому?

— Хіба я знаю? От бувають такі хвилини, коли людина раптом хоче забути все і стати самим собою, хоче бути щасливою.

— То ти сьогодні хочеш бути самим собою?

— Угу.

— А в інші дні ти не буваєш самим собою?

— Ні.

— Дивно.

— Звичайно, що дивно. А л е ти не говори про це, бо я знову стану пісним немовою.

— Таємниця?

— Чому б — ні? Кожен має свої таємниці. Ти та к ож . .. — він раптом сильно стискає дівчині лікоть і перехиляється до неї. — Адж е ти маєш таємницю, яку хочеш укрити переді мною? Маєш? ..

— Як і маю, то не скажу! — старається якнайтвердше промовити Дося, з трудом опановуючи голос, який починає тремтіти.

— Не скажеш? — іще більш е перехиляється до неї Левко і міцніше стискає її лікоть. — Справді, не скажеш? ..

— Ні.

— А як я вгадаю? .. Говорить багатозначно і м’яко, від чого в дівчини починає сильно стукотіти серце і віддих робиться нерівним.

57

— Не вгадаєш, — каж е вона, погано розбираючись у тому, щ о говорить.

— Вгадаю, дівчино, вгадаю! . . — сміється Левко. — Твоя таєм­ ниця — моя таємниця, а наш радісний сьогодніш ній настрій також має спільн е дж ерело .. .

— Т а ну?! — вдає здивовану Дося. — Я ке ж то дж ерело?

— А ти ніби не знаєш?

— Ні. Не зустрічаючи спротиву, він цілком заволодіває рукою дівчини і міцно вплітає її пальц і поміж свої. В ід того Досі видається, що по її т іл і на зміну пробігають х в и лі горячі й холоду, радости й страху.

— Н е знаєш? — перепитує він, безперестанку сміючись. — Ой, бо з н а є ш !..

— Н е з н а ю . . . — вж е ледве воруш ить дівчина неслухняним и устами.

— Я к ж е ти не знаєш такої простої речі?! Та причина нашої радости в тому, що ми помогли колгоспові з бурякового прориву вилізти . . . Дося з досадою висмикує свою руку і, щоби скрити розчарування, зі штучним ентузіязмом підхоплю є пісню, яку співають студенти попереду. Лиш ень вони підмінили «січови х стрільц ів « «червоними стрільцями«, а Дося йде ще далі: » А хто піде з нами, Б уде цукор мати, М и йдем до к о лго сп у-у -у Буряки копати«. Л евко тим часом підіймає загубленого на дорозі буряка і починає його різати киш еньковим ножиком. Зауваживш и це, Дося уриває пісню і накидається на парубка з удаваним обуренням: — Ти ж навіщ о оце державне добро псуєш, га? Та через цього буряка може бути плян зірваний, і тоді хто буде відповідати?!

— Я, звичайно. А тобі за ударну роботу і за оборону соціялістичних буряків належ ить буряковий орден. Струнко! Він загородж ує дівчині дорогу, вдаючи, що хоче почепити бур я­ кову зірку їй на груди.

— Іди геть! — відбивається Дося. — Занеси свого ордена на цукроварню !

— Заніс би, та дороги не знаю. Я не тутешній.

— Щ о ж там не знати! На кінці язика, як лю ди каж уть. Ц е — зовсім близько, навіть і двадцяти верстов не буде.

— Двадцяти верстов?! Ой, ли ш ен ько! Двадцять верстов, щ е й цукроварня на кінці змістилася! Такий язик може мати тільк и аґітпроп Ц К В К П (б ) у Москві.

— Дивись, дивись! — дивується дівчина. — Ти сьогодні не тільк и веселий, а щ е й відважний!

— А так, — підтвердж ує Левко. — Я сьогодні трошки п ’яний від радости, а п’яні лю ди завжди відважніші.

— Дійсно, ти сьогодні цукрового буряка нагадуєш. Я певна, що, коли би тебе самого завезли на цукроварню, то з тебе вийш ло би, як не мішок цукру, то принаймні бочка меляси . ..

58

Обидвоє сміються розкотисто та сердечно. А з ними сміється все довкруги: місяць, зорі, трактор по другому боці ріки і навіть стара пльоткарка кукурудза.

— От, ми теревенимо, теревенимо. . . А поїзд? — раптом при­ гадує дівчина.

— Справді, — дивиться на годинника Левко. — Можемо спізни­ тися. А ле, знаєш, що? Ходімо навпростець через кладку на он той горб. Тудою вдвоє ближче ... Скрутивши ліворуч, обидвоє біжать наперелай, спочатку просто через поле, а потім стежкою, що веде до кладки. По дорозі Дося натрапляє на розкішний кущ лопуха, нариває повні жмені реп’яхів і починає ними бомбардувати Левка в спину. Він відриває реп’яхи від себе і ціляє ними в дівчину. А що має меткішу й сильнішу руку, то, звичайно, виходить переможцем. Так, з жартами й сміхами добігають до хиткої кладки. Невеличка, але прудка й повноводна ріка, по протилежному березі обсаджена густими вербами, мальовничо оперізує горб, неначе охоплює обру­ чем, щоби не розсипався. Вона моргає тисячами жовтих очей і намагається втопити відбиті на воді тіні. А кладка крекче і дри­ жить під енергійними кроками двох пар молодих ніг, посилаючи лункий відгомін десь далеко поза горб.

— От возьму тебе і штовхну зараз у воду! — погрожує Дося.

— Ану!

— Щ о »ану«? Візьму і штовхну!

— То чому ж не штовхаєш? Обертається й стає до дівчини лицем у лице. При світлі місяця виразно видно, як грайливо блищать його очі й чутливо тремтять гарно викроєні, тверді мужєські уста. Ці уста завжди бентежать Досю, а сьогодні — тим більше. Та ну тебе! — ніяковіє вона. — Щ е розмокнеш у в о д і...

— А, не хочеш?! Тоді я т е б е ...

— А й !.. Дося скрикує не жартуючи, бо Лев несподівано підхоплює її, мов пір’їну, на руки, підносить угору і бігом перебігає решту кладки. На березі ще раз підкидає дівчину вгору й аж тоді ставить на землю, переможно сміючись: — А що? Чий батько дужчий? Перелякана Дося не може отямитись.

— Ну, чи ти не божевільний, Левку?! Чи ти й справді сьогодні впився?! — картає вона хлопця, важко дихаючи від щойно пере­ житого хвилювання. — Кладка — як сірник! Гойдається на всі боки, а ти .. . Ет, іди геть! Вона гнівно відвертається й має намір відійти, але він ловить її за руку і не пускає.

— Не сердься, Досю. — просить. — Я, коли хочеш, можу віднести тебе назад і поставити на те саме м ісце. .. Ц с !.. Цить! — таємничо кладе палець на уста і прислухається. — Чуєш? Зацікавлена дівчина вмить забуває про свій гнів.

— Щ о таке? — питас, навіть трохи стривожена.

— Не чусш? Ось, ходи сюди, послухай ... Дося слухняно дає себе підвести до урвистого берега і похи59

ляеться разом з Левком над водою. А л е не чує нічого, крім рівно­ мірних плесків води, яка п олощ е коріння похи лен и х верб.

— Ц с ! .. С лухай , що каж е ріка . . . — шепче Левко, і Дося почи­ нає розуміти, що він попросту жартує.

— Щ о ж вона каже? — м имовільно задивляється вона на х л о п ­ цеві уста, від яких, здається, паш ить жаром.

— А ти не чуєш?

— Чую . К а ж е: »Х л ю п -х л ю п « . . . І щ о з того? Смішно, а ле обидвоє вони, наче змовники, говорять шепотом і з найповажніш ими мінами слуха ю ть п лескоту ріки.

— Ні, — вреш ті крутить головою Лев, — вона каж е щ ось іншого...

— Вигадуй, вигадуй . . .

— Не вигадую, Досю. П ослухай . Р ік а виразно каж е: » Л ю блю , л ю б л ю !« Дівчина мало не скрикує: » А й справді!« Бо те »лю б лю , л ю б л ю « видається їй відгомоном власного серця на воді. А л е вона, звичайно, не зрадж ується.

— Та невже? — робить в ели кі очі. — А н у, дай я ще п ослухаю . . . П р и слуха ється напружено, аж морщ ить брови.

— Ну? ..

— Т о ти не дослухав, — випростовується Дося. — Вона каж е: »Я кплю , я к п л ю !« Л евк о хоче щ е раз послухати, а ле дівчина скрикує: — Ой, чого ж ми баримося?! А поїзд?! І кидається на горб з такою швидкістю, що Л евко ледв е встигає за нею. За к іль к а хвилин вони вж е осягаю ть вершка і, задихавш ись, зупиняю ться, щоби трохи відпочити. Горб з у с іх боків загородили велетен ські полотна ук раїн ської ночі пензля К у їн д ж і. Ні, не К у їн д ж і, а Самого великого Творця. Он — село з ясними стінами м ініятю рних хат, що ф осф орично сяють до тремтливих зір, блискуча ріка, щ о несе на собі струш ені з місяця пелюстки, сам величезний і вдоволений місяць угорі, червоні ц еглян і будинки станції в оточенні п озолочених осінню лип і срібна ниточка залізниці, щ о зникає десь у вечірній ім лі, — все це якесь таке своєрідне, таке питоме, таке рідне, щ о не мож е не зворушувати.

— Щ о за краса! — щиро, з глибини серця виривається в дівчини.

— Здається, щ о звідси бли ж че до неба, правда? І, подивися, який чудовий місяць! .. А л е Л евко не дивиться на місяць — він дивиться на дівчину, щ о саме відгортає з чола пасми роздм уханого вітром каштанового волосся, і м илується нею. При тому відчуває, щ о на нього н асу­ вається щ ось сильніш е від нього самого, і він мусить скоритися. К рім усього видимого довкола, є щ е щ ось більш е, невидиме, щ ось таке, що робить недоступне доступним і немож ливе можливим. Левко, може, й не знає, що д ля кож н ої речі є свій властивий момент, зате відчуває, що переж иваної нагоди не можна втратити. А д ж е все ніби створене д ля того, щ оби здійснити д окучли ве бажання, з яким боровся протягом ц ілого року. Чи, може, зректися права — обіймати цей рівний стан, щ о теп ліє десь під сіреньким жакетиком, заглядати в гли бін ь блакитно-сірих, кохаю чи х очей, 60

пестити каштанові кучері й цілувати ці принадні, свіжі й рожеві уста? Чому він такий смішний? Чому тікає від власного щастя? До дідька лисого зі страхом і філософією! Ж иття є життям, моло­ дість є молодістю, а він, Левко, — не факір, а зрілий мужчина з крови й костей! Годі себе мучити!

— Досю, — питає дуже серйозно і дивиться дівчині просто в очі, — ти пам’ятаєш, що казала ріка? Дося внутрі здригається, але відповідає безтурботно: — Казала, що кпить з т еб е. .. А л е ти дивися, який сьогодні гарний м ісяць!.. Впирає пальчик у його підборіддя і силкується відвернути від себе в бік місяця: — Та дивися на місяць, кажу т о б і!..

— А я хочу дивитися на зорю, — каже він урочисто, повільно вимовляючи кожне слово, ловить її руку й тулить до своєї щоки. Тепер в очах дівчини блискає явний переляк, але вона нама­ гається жартувати.

— Зорі там, на небі! — говорить вона.

— То не м о ї... — так само урочисто перечить він і ловить другу її руку. — Т і холодні. А моя єдина зоря тут, на землі. Вона найкраща з усіх, бо люба й т е п л а . . . Досю, — знижує голос до ледве чутного шепоту і притягає дівчину до себе, — Досю, ріка казала: » Люблю, л ю б л ю !..« Дося, тремтячи вся, протестує: — Неправда, ріка такого не к а за ла !.. Щ астя також лякає. І тому дівчина має намір утікати. А л е Левко цупко тримає її за руки і не пускає.

— Досенько, — каже рішучо й виразно, — може ріка того й не казала, але я кажу: я люблю, я! Кохаю тебе, Досю, вже рік, від­ тоді, відколи ми зустрілися в театрі. Пам’ятаєш? .. Дося чує, що вся холоне від божевільної радости й самими уста­ ми відповідає: — Тоді йшла »Майська ніч« . ..

— Так, тоді йшла »Майська ніч«, де герой також називався Левком. А ти була в синьому платті з білим комірцем і ...

— Цить! — раптом зойкає дівчина і закидає йому руки на шию. — Цить, не говори!.. Я тебе лю блю ще б іл ь ш е !.. О, Л е в к у !.. Припавши одні до других, уста починають говорити без слів тією мовою, яка зрозуміла без вийнятку для всіх смертних на землі. Небо спускається зовсім низько, огортає закоханих, і вони летять у його сині висоти, ближче до мерехтливих зір і блискучого круглого місяця. Чи була того щастя вічність, чи тільки мить, але свисток паро­ тягу скидає молоду пару з-помежи зір назад на той горб, звідки вони піднеслися в небо.

— Поїзд! — сплескує руками Дося. — Б іж ім !.. Ген-ген вдалині з-поза другого горба б’є світло, над яким здійма­ ються вгору клуби блискучої білої пари. На станції метушня, дзвінки і вигуки наказів. Тримаючись за руки, Дося й Лев мчать униз, аж обидвом забиває дух. Та все ж Дося вибирає мить, зупиняється в гаптованих сутін­ ках старого клена, кидається хлопцеві на груди і пристрасно шепче: 61

— Л еву сю, я так страшно тебе лю блю , щ о . . . Н е з н а ю !.. К о л и би ти мене розлюбив, то я хіба би з б о ж е в о л іл а !..

— О, Досенько, ти не належ и ш до тих, яких скоро р о злю б лю ­ ється! — запевняє він і сипле теплий дощ п оцілун ків на дівоче личко.

— Справді?

— Справді, моя зоре!

— Б удеш мій навіки?

- В ід тебе, Досенько, залеж ить.

— Ти щ е сумніваєшся?

— Так, бо ти всього не зн а є ш . . .

— Щ о це має означати?! — сахається дівчина. — Т и мене л я ­ каєш . . . Ти, може, жонатий? М аєш інш у?

— Ні, Досенько! Ти — моє перш е кохання.

— А що ж тоді?

— Скаж у тобі, а ле не зараз. Зараз нема часу. Т о — д уж е поваж ні р е ч і. . .

— Які?

— Поїзд, Досенько! Б іж ім !.. Л ед ве втискаються в переповнений вагон. Люди, клун ки , мішки, кошики, тютюновий дим і сварка. Т а молодим байдуж е. Вони навіть раді, бо це все дає їм м ож ли вість стояти впритул, триматися за руки й розмовляти очима, не звертаю чи на себе нічи єї уваги. Стоять, наче два змовники, щ асли ві своїм щастям, раді, що ніхто довкола них нічого не знає і не підозріває.

— Любиш ? — питають її очі.

— Л ю блю !

— Тоді все інше не має значення, не м ож е бути н іяких повалених р е ч е й !.. Стиск п альц ів там, унизу, де н іхто не бачить спущ ених рук, посвідчує щ ирість запевнення.

— Т и маєш т іль к и одного брата? — питає вона.

— Т іл ь к и його одного. Він та братова та двоє племінників — оце вся моя родина. Тепер повезу тебе познайомити. Вони буд уть раді. Д уж е добрі вони люди. А плем інники такі забіяки, щ о аж душ у радую ть! Побачиш сама. Ось і Хорош инівка. Боже, як не хочеться розплести сплетені пальці, розірвати погляди і розпрощ атися на ц іли х два дні! А л е .. .

— До понеділка, Досю . . . Зідхання.

— Де ми зустрінемося?

— М ож е, б іл я музею?

— Добре: о п’ятій б іл я музею. Вірніш е, о п’ятій п’ятнадцять, або п’ятій двадцять, бо о п ’ятій я щ ойно ви ход ж у з роботи. Щ е би треба б уло так багато сказати, а ле б’є третій дзвінок.

— Допобачення, Досю!

— Допобачення! Л евко відчеплю ється від східця вагону, коли поїзд у ж е рушає, і малощ о не п латить штрафу. А л е якось обходиться. П оїзд відда­ ляється, а з вікна має біла хустинка. Досина. (Д алі буде) 62

Люї Брейль — винахідник письма для сліпих У 1809 році, в малому фран­ цузькому містечку Купвре, у родині бідного римаря на пріз­ вище Брейль, народився син Лю ї. З братом і двома сестра­ ми Лю ї виховувався хоч у ду­ ж е бідній, але щасливій родині. Вж е змалку русявий Люї за­ любки заходив до робочої кім­ нати і приглядався до батько­ вої роботи. Батько Лю ї радів такому зацікавленню свого си­ на, бо думав, що він колись продовжуватиме родинне ре­ месло, але перестерігав Люї, щоб той не заходив сам до майстерні.

А л е одного дня Л ю ї знехтував пересторогу батька і зайшов сам до майстерні. Намагаючись наслідувати майстерну дію батька з ножем і шкірою, ма­ лий Лю ї ненароком пробив гострим кінцем ножа своє ліве око. На четвертому році жит­ тя Лю ї Брейль став цілковито сліпим, бо, через лікування знахаркою, зараження з лівого перекинулось і на праве око з фатальними наслідками. Після цього, життя малого Л ю ї ніби втратило сенс і ра­ цію. Йому здавалося, що елі-

A B C D E F G H •

• •

••

•• •

в

в

• »

•

•

I J

• • • • • •

•

KL М N О P Q R S •

•

• • • • •

U V X Y Z W

•

•

AND

•

•

FOR

•

OF

•

O v/

•

THE

••

| *

Т

•

FRACTION NUMERAL POETRY APOSTROPHE HYPHEN SIGN SIGN SIGN SIGN

COMMA SEMI COLON FULL COLON STOP

• ••

WITH

DASH •• ••

**

*t

»А збук а« письма для сліпих, яку винайшов Люї Брейль

(З англійськими поясненнями) 63

пий хлоп ец ь нікому не потріб­ ний на цьому світі. З приходом до містечка но­ вого священика в ж иття Л ю ї прийш ла і свіжа надія. Добро­ душний отець П а л л ю й навчив Л ю ї по новому відчувати кра­ су ж иття і світу через явища природи, м узи ку і р елігію . Він часто говорив Л ю ї, що перед ним щ е багато нагод, а молитва і тяж ка праця знайдуть йому мету в ж и т т і. Згодом отець П а ллю й поста­ рався, щоб Л ю ї віддали до спец ія льн о ї ш коли д л я сліп и х у П а р и ж і. Я краз у тій ш колі Л ю ї і відчув ті нагоди, про які к оли сь йому говорив свя­ щ еник . В той час у світі не було за довільн ої форми письма д ля с л іп и х . Б у л и спроби д р у­ кувати книж ки великими під­ несеними буквами, а ле вони виявилися не практичними і наука сліп и х відбувалася усно. Л ю ї Б р ей ль скоро переконав­ ся, щ о без спец іяльних книжок навчання сліп и х не даватиме тривких наслідків, а сліп і не могтимуть робити поступу в

ж и тті. І тут д ля Л ю ї відкри­ лася велика нагода — винайти практичну а збуку д л я сліп и х. Замість звичайних букв Л ю ї виріш ив застосувати значки, щ о їх без труду м огли б роз­ пізнавати ч утли в і кінц і п а л ь ­ ців. Б р ей ль працював над сво­ єю ідеєю к ільк а років і вкінці йому прийш ло на дум ку ц іл у його азбуку д ля сліп и х сперти на шости точках, як у доміно. З допомогою цих шости точок йому вдалося випрацювати 33 різн и х комбінацій відповідних усім буквам, розділовим знакам і скороченням . Л ю ї Б р ей ль присвятив усе своє коротке ж иття д л я допо­ моги сліп и м . Згодом він сам став учи телем у згаданій вищ е ш к олі д л я сліп и х у П а р и ж і. В ін помер у 1852 p., к о ли йому б уло 43 р о к и . Ось так нещастя малого Л ю ї мож е й через Бож е провидіння стало великим щастям багатьох тисяч сліп и х по ц іло м у світі, всюди, де прийнято а збук у д ля сліп и х Л ю ї Б р е й л я . (За

чуж им и

дж ерелам и)

□опоопооаоаапооаоапапооааааааааазопааапаопотаппааапасапаоаапааааппозпооапосзаазапаасюаопоаозаапсшас

Н А ПРЕСОВИЙ ФОНД » А В А Н ҐА РД У«

М . К ова ль, Чікаґо, 1 д о л ., С.

М арчиш ин, Яні'ставн, 0.40 д о л .

Щ и р у подяку і привіт складає видавництво і Ц У

СУМ .

JOOODCTODOOaaOODODDDDaaaODCDDDDaDDaDDDDDDDCDDaDaOODOODODDDQaDanDOCaDCOaDDaOOaODDDacraDDCraOCraOClODOOOCraD

64

З Б ІР К А Н А Ю НОГО С У М

Ф ОНД 1962 р .

ЛИСТУВАННЯ

Альберт Лінде. Дякуємо за присланий матеріял. Шкода, що Ви не хочете виявити себе перед нами, бо ми могли б дати Вам, __ . _ приватно, к.лька добрих порад. Напишіть нам свою адресу. Привіт!

Б Е Л Ь Г ІЯ Осередок

Зібрана сума

Л ь єж та місцевості Серен і Шерат . . . 3150 б.фр. Звартберг . . . .

1500 ” Ш арлеруа і місцевість Ш а т л е ..................... 1050 ” Вам і місцевість Т ю м е д .....................

780 ” Мораж .................

445 ” Тразені .................

420 ” Т а м і н .....................

345 ” Ватерсхей . . . .

285 ”

• Разом . . . .

РЕ Д А К Ц ІЇ

Вп. п. М . Ш еіедин, Австралія; Олійник, Німеччина; » М е л ь . . _ кор<<> Австралія; В. Матлага, ЗДА; Й. Строцький, Австралія. щ Иро дякуємо Вам за дописи.

3 ПрИЧИНИ редакційних трудj

—• 7975 б.фр.

_ КАНАДА Осер. С У М у Вгндзорі 28.00 дол.

(Коляда зібрана на різдвяній вечері, влаштованій місцевими організаціями).

нощів у минулих місяцях не всі дописи були використані в журналі в той час, коли вони були

Центральна Управа С У М щ и­ ро дякує жертводавцям і Управі Осередка.

актуальними. Просимо Вашого пробачення за це. Привіт!

<41111111111111 М И I l [ a ] [ m ] l 11 Ш И Н .........Н ІН

УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ »А В А Н ҐА Р Д У « ЗДА і Канада В . Брітанія Австралія Німеччина Бельгія Франція Австрія Південна Америка

річно 4 числа 2 дол.

12 шіл.

20 шіл.

6 НМ 80 фр.

8 фр.

40 шіл.

1.20 дол.

— — — — —

— — —

одне число 0.50 дол.

3 шіл.

5 шіл.

1.50 НМ 20 фр.

2 фр.

10 шіл.

0.30 дол.

У В А Г А ! К О Л ЬП О РТ Е РИ І П Е РЕ Д П Л А ТН И К И В Н ІМ ЕЧЧ И Н І! Просимо звернути увагу на нову ціну »Аванґарду«, яку ми змушені пдвищити з 1.30 Н М на 1.50 Н М ., щоб достосувати рівновартість до інших європейських країн.

Ч інших країнах відповідно до американського доляра. Передплату висилати банковими чеками на адресу: U N IO N

DE

LA

JE U N E S SE U K R A IN I E N N E

C o m ite 72,

B o u leva rd

C e n tra l

C h a rlem a gn e, IIIIIIIIIM IIIIIM II

B ru xelles

ВІЗI I I I I I I I I I I I I I I I I M I

4,

B E L G IQ U E .

З Друкарні Української Видавничої С пілк и« в Л ондоні ■inted by the "Ukrainian Publishers, Lim ited” 237, Liverpool Road, London, N . 1.