Авангард (ч.67)

J_________

АВАНГАРД ІЛ Ю С ТРО В А Н И Й

ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

РІК XVI

Ч .: З (6 7 )

А В А Н Г А Р Д

V A N G U A R D

ж ур н а л д ля молоді. О ф іційний пресовий орган Ц ен тр альн ої Управи С пілки У країн ської М олоді. В иходить що два м іся ц і.

bi-m on th ly O ffic ia l Press Organ of Th e Central Com m ittee, the U krainian Y ou th Association (in ex ile).

Редакційна Колегія: мґр. Г А Н О В С Ь К И Й Є., Д Е Р Е М Е Н Д А Я., мгр. К О В А Л Ь О . , К Р У Ш Е Л Ь Н И Ц Ь К И Й І. ( г о л о в н и й р е д а к т о р ) , м ґ р . М И К У Л А В . , і н ж . О Л Е С Ь К І В В . , проф . С А Г А Н 3 . , д - р Б . СТЕБЕЛЬСЬКИЙ.

Редакційне листування і матеріяли надсилати на адресу: »А в а н ґа р д «,

Адреса

49,

Lin den

Gardens, N o ttin g E ng lan d

H ill

Cate,

Адміністрації:

“ A v a n t g a r d e ” , 72 Bru xelles IV ., B elgiqu e

АД РЕСИ

ЦЕНТРАЛЬНОЇ

С П ІЛ К И

І

Bid

W .2 .,

C h a rlem a gn e,

УПРАВ

КРАЄВИХ

У К Р А ЇН С Ь К О Ї

London,

МОЛОДІ

та предстанпикік » Авангарду«: de

la

Jeunesse

U k ra in ien n e

(Центр,

і

Красва

Управи)

U n ion

72, Bid . C h a r l e m a g n e , Bru xelles IV ., B elgiqu e.

U k rainian A m e r ic a n Y o u th A s s o c i a t i o n , In c., P . O . B o x 2 11, C o o p e r S t a t i o n , N e w Y o r k 3, N . Y .

U .S .A .

U k ra in ia n Y o u th Association, 140 B a t h u r s t S t r e e t , T o r o n t o , O nt.,

Canada.

U k ra in ia n Y o u th Association , 49 L in d e n Gardens, N o tt in g H ill G ate, L o n d o n , W . 2 . , G r . B ri tain .

M r. W . M a yk o w s k y, 51 N o r t h c o t t R d . , L a lo r Park, N .S .W .

A u stralia . “ P ro svita ” (S U M ) c. S o l e r 5 0 3 9 Buenos A ir e s , A r g e n tin a

U k ra in isch er

J u gen dverein.

Z ep p e lin Munchen G erm any

67,

U n io n 26,

Sr.

de

rue

Paris

S tr .

8,

la

de

9e,

Jo se

Jeunesse

France.

P aw ly sch yn ,

C a tia

A lta

C a lle

Transversal

Caracas,

U k ra in ien n e,

M on th olon

V ista, 2A

N-11B

V en ezu ela .

Sr

Bohdan

Rua

Piaui,

205

B ilyn sky j

Sao

P au lo,

B ra zil

Sr.

Iv.

(S U M )

---- A p .

3,

Lytvynovycz

C a s i l l a d e C o r r e o 70 E n carnacion , Paraguay.

Фото на l -ш ій crop, обкладинки: струнна оркестра О середку С У М -у в П а риж і, Ф ранц ія, із своїм дириґентом п. І. Дратвінським.

в ................................... .................в

А В А Н ҐА РД ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

(Науна, знання, література, суспільно-політична думна)

13 З М І С Т У : І Стор. І І Я. Деременда: Ріш айм о І в інтересах ц іл о ї | І С п і л к и ........................ З | І — В справі К о н гр есу І С У М - у ........................ 7 І і В. М а й к ов сь к и й : М ай 1 бутн ість старш их І ч лен ів С У М -у . . .

8 1 І Г. О щ ип ко: Сум івська = преса ....................... 13 і І П роф . Г. В ащ енко: М ої р а льн е виховання і м олоді .................. 17 1 І Л е в П и л и п ен к о: Е м іґ! р а н т ............................ 19 І І Я р осл ав Чехут: Про І сучасну м олодь У к ! р а ї н и ........................... 20 і І О. К о ва л ь : Д еякі п е1 редумови н аладнан\ ня праці С У М - у . . ЗО і І І. О л ій н и к : О середкові І С У М - у в Н ой У л ь м І 10 р о к і в .................. 32 І І Г. О.: З аправляєм ось і І до п р а ц і ...................35 І І М . В ін гр а н о в сь к и й : І У к р а їн ськ и й п релю д 39 = І Л у г Ш и р ок и й : Ми в І Б р ізб ен і .................. 40 І І Доц. В. Чала: З а ги б іль І К и єв о -П еч ер сь к о ї : Л аври .................. 44 І І В. Ґр е н д ж а -Д о н сь к и й : І Тобі, рідний краю 49 і І А. М .: О перація »Н -4 4 « 50 І : О. Г.: П ід знаком л и | І царськи х традицій 57 ; І Ж . П р оциіиин : Троє І дівчат за ґратами 60 | П і і т и ч и н її ш и ї т » і її н і ш ч и ї n m n n n i u її п і н и і ІД

Рік XV I

Ч.:3 (67) 1962

2 зззаоааззззасзаагзпааігасгааоопос

Палкий дружній привіт учасникам V I I С В ІТ О В О Г О К О Н Ґ Р Е С У С П ІЛ К И У К Р А ЇН С Ь К О Ї МОЛОДІ Центральна Управа С У М - у і Редакція та Адміністрація »Аванґарду«

^гтппрппопопарппапапрапаасссаопсаасааасасподаооааоаапассаспааспі

В ІД Р Е Д А К Т О Р А Здаючи, перед К онґресом С У М -у , свій редакторський обов’язок, баж аю подякувати щ иросердечно усім тим особам, хто на протязі м и н ули х чотирьох років х оч у якійнебудь мірі допомагав мені в м оїх обов’язках. С п ілц і У к р а їн сь к о ї М о ло д і і її ж у р н а ло в і «А в а н ­ гарде баж аю розвитку і процвітання в надходячих роках. І. К р у ш ел ьн и ц ьк и й

Д У М К И НАПЕРЕДОДНІ КОНГРЕСУ С У М

Рішаймо в інтересах цілої Спілки! Я. Д Е Р Е М Е Н Д А (Г олова К У . С У М -у В. Брітанії) Л іт н ій період д л я сум івського акти ву е н айтяж чим з-п ом іж ін ш и х пір року, бо в н ьом у від буваю ться щ ороку дві чинності: здвиги С У М - у та л іт н і сум ів ськ і табори. Вони вим агаю ть багато з у с и л л я і уваги не ли ш е від кер ів н и ків сум ів ськ и х к літи н , а л е й від найш ирш их к о л су м ів ськ ої сп ільн оти . Ц ього р о к у до д вох чинностей д о л уч у єм о Світовий К о н ґр ес С У М -у , перш а частина як ого припадає на кінец ь літа . Правда, Світовий К о н ґр ес С У М - у в и к лю ча ється як чинність в н утріш н ьо-кр ай ов ого х ар ак тер у і ста­ ви ться в п л о щ и н у м іж край ового п орядку, а л е б у л о б в ели к о ю п о­ м и лкою зі сторони У п р а в у с іх к літ и н С У М - у віддати йом у м ен ш у у в а гу чи м енш е зуси ль , н іж чинностям крайового об’єму, або прийняти настанову, щ о К о н ґр ес є справою уступ а ю ч ої Ц е н т р а л ь ­ ної У п рави та д елеґатів, а інш им нема потреби до його праці анґаж уватися. З гідно з статутом С У М -у , правне і в и р іш альн е слово на К о н ґр е сі б у д у т ь мати ум андатовані д елеґа ти К р а й о в и х У п р а в і ті ч л ен и С У М -у , яким п р и слуго в ує право голосу, а л е к ож н ом у сум івцеві д озволен о, крім особистої уч асти на К он ґр есі, та к ож вносити на К онґрес, прямо листовн о або посередньо, ч ерез д елеґа т ів його країни, критичні завваги, сп остереж ен н я й оц ін ку щ одо д ія льн о ст и Ц е н т р а л ь н о ї У п р а в и чи С У М - у в за га льн о м у, або подавати проекти, внески чи побаж ання щ одо структури С У М -у , його програми, напрям них чи окрем их видів д іяльн ости . Ґіґа н ти ч н и й розвиток С У М - у за остан н іх к іл ь к а років, голов н о в д іля н ц і Ю С У М -у , видвигнув на п оверхн ю сум івського ж и ття десятки нових проблем, з я к и х одні в ж е за д о в іль н о розв ’язані, а ін ш і чекаю ть н етер п ля ч е р о зв ’язки. І всі вони м усять обов’язк о в о бути предметом р о згл я д у на К о н ґр есі. Ц ен тр альн а У п рава д оста 3

точно зорієнтована в тому, я к і перешкоди стоять на дорозі удоско­ налення в системі світового С У М -у , а ле е й такі справи, про які вона щ е нічого не знає, бо вони на перший п огляд м ож уть вида­ ватися маловажними, льокальним и, притаманними т ільк и тому чи інш ому осередку, якого Управа мовчки старається їх усунути. К онґрес є місцем д ля в ели к и х і м али х проблем і тому добре було б, якби на адресу Ц ен тральн ої Управи або на адресу К он гр есу на­ п ли вали листи з питаннями, що відносилися б до в сіх справ С У М -у. Простір, щ о діли ть К рай ові Управи, і брак ф інансів на витрати К он ґресу з широким і правним заступництвом всього членства і юнацтва С У М -у б ули причиною д уж е невигідного ріш ення Ц ен т­ р а льн о ї Управи відбувати К онґрес двома етапами. Ц е дуж е ус к ла д ­ нює саме переведення Конґресу, а в тому і приймання ріш ень, обм еж ує вияв могутности наш ої організації, силою і якістю уч а с­ ників, а вкінці — позбавляє м ож ливости д ля переведення якнай­ ш ирш ої дискусії і виміни п оглядів щодо засадничих справ з метою створення ід еа льн и х на наш і обставини умов д ля дієєпроможности та мож ливостей д ля осягнення якнайкращ ої динаміки і росту С У М -у зокрема. К іл ь к о ч л е н н а делегація з-за океану на європейській частині К онґресу, як також європейське представництво С У М -у на к ін ­ цевій частині К он ґресу в З Д А ц ілком певно не зм ож е запевнити такий успіх, на який можна було б розраховувати, якщ об Конґрес відбувався в одному місці, з особистою участю всіх уповноваж ених делегатів. Ц е тимбільш е, щ о не завж ди к іль к о ч лен н і д елега ц ії чи представництва трактую ться як ф актичний голос терену, який вони репрезентують. М аю чи одного делеґата з країни, яка повинна мати, напр., 10 — не можна бути певним чи інш і делеґати ви словлю вали б співзвучні погляди, чи м али б інші, а це якраз є дуж е важним при р озгляд і капітальн и х проблем. Вага К он ґресу більш а д ля перспективи, ніж п огляд в минуле. Важ ним є оглянутись на пройдений ш лях, але далеко важніш им є н алеж но оцінити отой ш лях, що перед нами, щ об пізнати і зро­ зуміти ск ільк и сил та енерґії треба приготовити, йдучи по ньому, відсуваючи на бік м ож ливі до відсунення перешкоди. К инувш и зором на пройдений С У М -ом ш л я х за каденцію тепе­ ріш нього складу Ц ен тральн ої Управи під головуванням д. мґра О. К ов а ля , зовсім об’єктивно н алеж и ть сказати, що С У М кращ е ніколи себе не представляв, якщ о під один знаменник поставити зовніш ньоеф ективні прояви, глибинно докорінний засяг у в и ш к ільн о-в и хов ній роботі всіх прошарків сум івської спільноти (старших, молоді, 4

юнацтва) та ф інансово-господарчий прорив з хронічного катастроф а льн о го стану. З роблено поваж ний крок вперед. Очевидно, щ о мож на і треба б у л о зробити б іль ш е і цього ч лен и Ц ен тр альн ої У п рави б у л и сві­ домі. Н а ж а ль, багато переш код обм еж и ло поваж но м ож ли вості здобути ш ирш і осяги. М іж переш кодами на перш е місце н а леж и ть поставити розпорош еність ч лен ів Ц ен тр альн ої У прави по різн и х к раїн ах світу, щ о ун ем ож ли в лю є (з ф інансових причин) їм відбути х оч одно засідання, за час канденції, з персональною участю в сіх членів. Ц ей ф акт спричинює зменш ення оперативности Ц ен тр альн ої Управи. Н е менш важ кою переш кодою в д ія льн о сті Ц ен тр альн ої У п рави є у х и л ен н я д еяки х К рай ов и х У п рав від виконання поста­ нов Ц ен тр альн ої Управи або самочинне поруш ення ї ї компетенцій. В м инулом у ми м али випадки, к о ли одна Крайова У п рава при­ дум ала інш ий к л и ч здвигу, н іж той, щ о був прийнятий постановою Ц ен тр альн ої Управи, інша — всупереч постанові — видавала книж ки, щ е інш і не переводили збірки на Ф он д Ю С У М -у ; в д е­ як и х не реалізовано Ф он д Г.Р., а, вкінці, — без порозум іння з Ц ентр альною У правою розп орядж али ся її фінансами. Ц е ли ш е к іл ь к а прикладів, щ одо п о гля д у на перешкоди, я к і за­ в а ж а ли оперативності Ц ен тр альн ої Управи. П одібн и х п ри кладів мож на б у л о б навести більш е. П и ш у про це не тому, щ об р о­ бити докори тій чи інш ій К р а й ов ій Управі, а ле д л я застанови і виріш ення Конґресом С У М -у . Нам справді треба гордитися, що ми одинокі маємо ц ен тралізо­ вану силу, значення як ої позитивно оцін и ла україн ська громад­ ськість у в ільн о м у світі. Тепер, з реалізац ією нового правильника Ю С У М -у , станемо монолітом по ф орм і і змісті, щ о в історії у к р а їн ­ ської ем іґрації є покищ о неповторним. Ц е ми о сягн ули виклю чно завдяки існуванні ц ентрального тіла , бо як сильним и і багатими ми не б у л и б в м еж ах країни наш ого перебування, як відрубна організація молоді, то наше значення б у л о б, так би мовити, здесятковане. П ри всіх позитивах наш ої ц ентралізованої системи у нас є одна ненормальність, щ о тоді, к о ли К рай ові У прави розпорядж аю ть майном вартістю десятки тисяч д оляр ів чи тисячі ф у н ­ тів, (щ о більш е, маємо вж е і такі багаті осередки), то Ц ен тр альн а У п рава С У М -у , із-за браку зрозум ін н я К рай ови х Управ, не має ф ондів бю дж етового порядку, на покриття самих витрат, які п редбачені останнім Конґресом. Ц ен тр альн а Управа, що повинна і м у­ сить, якщ о хоче і повинна керувати д іяльн істю світового С У М - у і гідно репрезентувати нас у в ільн о м у світі, мати затрудненими х оч тр ьох людей.

5

М ож ливо, щ о Крайові Управи, за гли блен і в праці власного кра­ йового обсягу, не усвідом лю ю ть собі, що поза обсягом Ц ен тр альн ої Управи і нашою системою е пів континенту Ам ерики (південної). Й ого конечно потрібно вклю чити не ли ш е паперово, а ле й дійсно, у р у сло наш ої дії. До країн П івденної Ам ерики треба обов’язково поїхати голов і або комусь з ч лен ів Ц ен тральн ої Управи, щ об осо­ бистими зустрічами, пізнанням тамош ніх умов і потреб розвинути широко сумівський прапор в країнах, в яки х є, здається, б ільш е ук р а їн ськ ої молоді і юнацтва, н іж у всіх тих, де в ж е С У М діє. Застановляю чись над майбутнім С У М -у , треба поставити перед К онгресом к іль к а категоричних вимог, підпорядковую чи крайові інтереси загальним потребам С У М -у . З крайовими інтересами С У М -у ми легк о дамо собі раду, маючи ш ироку підтримку ук р а їн ськ ої громадськости та бли зьки й з нею зв ’язок. Ц ентральна ж Управа в практиці діє через К райові Управи і від них у вели кій м ірі за ­ леж на. Вона є керівним тілом д л я си льн и х і багатих К рай ови х У прав зарівнож як і д ля м алочи слен н и х та без м атеріяльни х засобів. Одні потребую ть напрямних і координації, а інш і не лиш е цього, а ле й м атеріяльн ої допомоги. Н айголовніш ою з вимог до К он гр есу є побудувати дієспромож ну Ц ен тр альн у У п раву в тому розумінні, щоб в її осідку б уло 3-5 ч л е ­ нів, які мали б умови і м ож ли вість віддати якн ай більш е часу на працю в С У М -і. Д ругою вимогою до К онгресу, яка сама по собі зрозум іла, є по­ становити респектувати й виконувати Крайовими Управами по­ станови К он ґр еєу і Ц ен тр альн ої Управи, які є співзвучні чи п о слі­ довні Конґресовим постановам. Д альш ою в порядку вимогою є схвален н я такого бю джету, щоб остаточно витягнути Ц ен тр альн у У п рав у з боргів, дати їй м о ж ли ­ вість д ля затруднення і оплачення 3-ох людей, ум ож ли ви ти по­ їзд к у по тих країнах вільн ого світу, в яки х є ук раїн ське ю нацтвом олодь, а немає організованого С У М -у , і, вкінці, щ об створити д ля Ц ен тр альн ої Управи ф інансову базу, яка дала б м ож ли вість р о з­ винути її видавничу діяльн ість. Відносно сум івської преси, треба привітати на цю тему статтю д. К із к а в »Ід е я і Ч и н «. Дискусійним в ній є н ай більш е пропозиція л ік в ід а ц ії існую чих сторінок при різн и х часописах. Ж од н е сум івське видання (в наш их ум овах) не заступить тих сторінок, в р а х у­ вавши ш ироке п оле діяльн ости і потребу дати віддзеркалення для неї. Ц ентральний орган потрібний, а ле питання його форми і змісту мусить знайти властиве розв ’язання на Конґресі. Реасум ую чи вищ е сказане, насувається до К он ґресу побаж ання 6

такого порядку: зійшовшись, ми усі, делеґати і керівники С У М -у , не ставмо на порядок дня оборону потреб в ласн и х країн, не проек­ туймо такі ріш ення, щ о їх без з у с и л л я змож емо виконати по від­ ношенні до Ц ен тр альн ої Управи, а, навпаки, розглян увш и потреби Центральної Управи, як потреби ц іл о го С У М -у , двигнімо такі по­ станови, як і на перший п огляд м огли б видаватися понад сили. А прийнявши їх, зревідуймо (по К рай ови х У п равах) в ласн і постанови, пристосовуючи їх до вимог Ц ен тр альн ої Управи. Т о д і будемо мати запоруку загальн ого ус п іх у С У М - у по в сіх країн ах в ільн ого світу, а не ли ш е задоволення з досягнень крайового значення.

ІІІІІІШ ІІІШ ІНІІІШІІІІІІІІІІШШІІІШІШНІІІІМШІІМІІШІІІІШІІІІІІІІІШШІІІШІНІІІІІІІІІІІШІІІІІШІІІШІІІШІІІІІІШШШ

Центральна Управа С п іл к и У к р а їн с ь к о ї М ол о д і Брю сселя, ЗО червн я 1962 р.

В справі Vll-ro Світового Конгресу СУМ-у З уваги на різні ускладнення, Ц У С У М змуш ена б ула змінити подані раніш е дати V I I -го С ві­ тового К он ґр есу С У М -у . Я к ос­ таточні, встановлено такі дати: А.

ПЕРШ А

ЧАСТИ Н А

КОН­

Ґ Р Е С У відбудеться в П ариж і, в д н ях 31 серпня, 1 і 2 вересня 1962 р. (замість 18-20. 8. 62.). П о ­ чаток о 10-ій год. ранку. Д руга частина К о н ґр е су в ід ­ будеться в Н ью -Й ор ку, в д н ях 21-23 вересня 1962 р. Б.

М ІС Ц Я І П О Р Я Д О К Б У Т Т Я К О Н ҐРЕ С У :

В ІД ­

П ариж : Д ілові наради в ід б у­ дуться на сум івськом у таборі в

приміщ енні ІМ К А , н едалеко М елен, 45 км. від П ариж у. А др еса: Centre N ational Y M C A L e Rocheton, L a Rochette (Seine at M arne), France. В неділю , 2 вересня, п ісля обі­ д у від’їзд делегатів до П ариж у, де о 15-ій год. відбудеться: ве­ ли ки й сумівський концерт, з у ­ стріч з україн ською громад­ ськістю і товариська забава. Н ь ю -Й о р к : місце і докладна адреса буд уть подані пізніш е. Ч есть У к р а їн и ! Готов Боронити! О. К ова л ь Голова Є. Гановський Ген. Секретар

І Ш І І І І І Ш І І І І І І І І І І І І І І Ш І І ....... І М І Н 11II I I I І І І І ...................I l l І l l l l l l l l l l l l l l I I I I I .......... I I I 11111I I I I I I I I .................. 11I I І I I I I 111........ 1............I I I I І

7

МАЙБУТНІСТЬ СТАРШИХ ЧЛЕНІВ СУМ-у Володимир М А Й К О В С Ь К И Й (Голова К У . С У М -у в Австралії) Щ об говорити про майбутність старш их членів С У М -у , чи вза­ г а л і старш их людей, треба пригадати собі, яким твором є людина, я к у вартість вона має, щ о є змістом ї ї ж иття і я к у ролю вона відіграє у родинному, товариському й сусп ільн ом у житті. Лю дина — це найкращий твір на землі, створений Богом-Отцем і наділений Ним розумом і свобідною волею. Завдяки своєму ро­ зумові, лю дина має в лад у над усіми сотворіннями на зем лі, і може теж користуватися всякими земними скарбами, д ослідж увати їх і творити нові речі. Основними особливостями лю дини є: прямоходіння, досконалість праці рук, мова, високорозвинена свідомість і безсмертна душа. Ц і особливості відрізняю ть лю ди н у від у с іх ін ­ ш их ж ивих істот. Завдяки своєму розумові і волі, лю дина є здібна плянувати свою майбутність, визначувати певні мети і своєю пра­ цею доходити до них. За змістом і метою ж иття лю дини треба ш укати в: а) Б о зі (мо­ литві), б) науці, в) праці. А л е , щ об осягнути в своєму ж итті на­ кр еслен у мету, крім знання, віри й праці, треба мати теж кріпке здоров’я — » У здоровому тілі, здоровий д у х «. І якщ о ми пізнаємо докладно всі ж иттєві потреби, щ о надають зміст і мету нашому життю, то кож ний з нас знайде своє місце праці д ля добра своєї родини, свого особистого, товариства, орга­ нізації, суспільства і свого народу. С пілка У кр а їн ськ ої М о ло д і визначила своїм членам мету і зміст ж иття у своїй програмі: «С тоячи на ґрунті християнської моралі і глибокого ук р а ­ їнського традиціоналізму, С У М є середовищем, в якому кую ться сталеві характери, що могли б стати на зміну своїм батькам і б у л и б безмежно віддані У к р а їн ськ ій Само­ стійній ідеї, дотримуючись гасла »Б ог і Батьківщ ина».

8

Б ер учи за підставу зміст ж и ття лю дини, програм у С У М -у , З в ер­ нення В ою ю чої У к р а їн и до в сіх ук раїн ц ів на ем іґрації і п отребу визволення У к раїн и , всім нам стає ясно, щ о ми мусимо працювати, щоб мати внутріш нє задоволен н я з ж и ття і принести користь у к ­ раїнськом у народові. А тепер подумаймо про ж и ттєві потреби кож н ого (ої) з нас, за ­ питаймо себе чи вони нам потрібні, а якщ о так, то визначім о свою працю й уч а сть в ній. Ж и т тєв і потреби к ож н ої лю дини мож на поділи ти на д у х о в і і (/Язичні. До д у х о в и х н а ле ж а т ь : 1. р е л ігій н і, 2. інтелектуальні, 3. су ­ спільно-політ и чні, а до ф ізи ч н и х — з д о р о в ’я і сила.

1. Р е л ігій н і потреби. Згідно з наш им гаслом »Б о г і У к р а їн а « ми служ и м о Б огові — А б с о л ю т н ій Доверш еності. Б о г-О тец ь п ісла в свого Сина, Іс уса Х риста, щ об о б ’явив лю дям Б о ж і закони і навчив як треба ж ити, щ об осягнути н а й б іл ь ш у нагороду — царство не­ бесне. Іс у с Х ри стоє за ло ж и в правдиву Ц ер к в у Б ож у, щ о пош ири­ лась по ц іло м у світі. У к р а їн ськ и й нарід прийняв Х р и сто в у в ір у з В іза н тії та вклю чи вш и до н еї свої т и ся ч о літн і к у л ь т у р н і надбання, створив наш рідний обряд, відм інний від у с іх ін ш и х обрядів. Іс ус Хри стос дав нам в ір у в правдивого Бога, а л е не дав нам обряду. М и його самі створили і наш им обов’язком є його ш анувати і дотримуватися. М и повинні ходити т іл ь к и до церков, у як и х в ід ­ п равляю ться Б о гослуж ен н я в наш ом у обряді. Н еза ле ж н о до я к и х ш к іл х од я ть у к р а їн сь к і діти, вони повинні брати уч а сть у наш их С л у ж б а х Б о ж и х і с л у х а ти Б о ж о ї н ауки в ук р а їн ськ ій мові. Ч е р в о ­ на М осква зн и щ и ла на рідн и х з е м л я х ук р а їн сь к і П р ав о сла в н у і К а т о л и ц ь к у Ц еркви і зап ровади ла н а си льн о м осковське »п р а в осла в ’я «. Б агато церков позамикано. Н аш обряд і мову змосковщ ено. Т ом у наш им обов’язком на ч у ж и н і є зберігати свій обряд. Н е за ­ буваймо, щ о своє маємо лю бити, а ч у ж е ш анувати! Я к щ о ми цього не будемо робити, то повторяться часи з наш ої істор ії з-п ер ед 200 років, т іл ь к и в інш ій формі, к о ли то в наш их ц ерквах голош ен о Б ож е слово м осковською чи п о льськ о ю мовами, а наш а провідна верства перестала вж ивати в св о їх дом ах рід н ої мови, м ін я ла обряд, приставала до ворож и х нам народів і с л у ж и л а ворогам У країн и . А щ о ж д іється тепер? Н и н і та к ож по д еяк и х у к р а їн сь к и х ц ерквах ви голош ую ться проповіді ч у ж о ю мовою, наш і діти, а на­ віть д ор о слі лю ди ход ять до церков інш ого обряду, виправдую чись нерозумінням і незнанням у к р а їн сь к о ї мови. Вина тут у перш у чергу батьків, а д а л і самої м олоді, щ о не вчиться рідн ої мови. Я кщ о в ц ер к ва х ук р а їн ськ ого обряду, чи побудованих за у к р а їн ­ ські грош і, С л у ж б а Б ож а буде від п равляти ся і наука в и го ло ш у­ 9

ватися т іл ь к и на наш ій мові, то м олодь буде зм уш ена вчитись рідної мови. »В своїй х аті своя правда, і сила, і в о л я « — сказав наш Ш евченко. П овне задоволен н я св о їх р елігій н и х потреб, ми знайдемо т іл ь к и в ук р а їн ськ и х церквах. Сум івська м олодь повинна в к лю чи ти сь у п а р а ф ія ль н е ж иття, ; співати в хорах, брати участь у р елігій н и х м аніф естаціях, підтри ­ мувати р еіл ігій н і традиції щ о е основою наш ого обряду, і в и п ли ­ ваю ть з д уш і народу.

2. Інтелектуальні потреби. Один грецький ф іл о со ф сказав: » Я т іл ь к и знаю, щ о я нічого не знаю «. І це е правдою сьогодні. В теперіш ні часи різн і г а л у з і науки так розв и н ули сь і такі ш ирокі, щ о окрема лю дина знає д уж е мало, »зн а є т іль к и те, щ о зн ає«. А чи думає хтонебудь, що вчиться і закін чує ф а хо в у ш к олу, середню освіту чи університет, зв ід к іл я все це, щ о ми вчимось, в зялось? Я к лю ди д ійш ли до таки х здобутків науки і як збер егли їх д ля нас? Д у ж е м ало осіб над тим застановляється. А відповідь коротка і ясна. Ж и т тєв і здобутки н ауки — це в и слід праці лю дей протягом ти сячоліть, супроводж ений самовідреченням і ж ертвами, і п ере­ дача досвіду з батьків на синів, з п околін н я в поколін н я. А чи наука кінчається на закін чен н і ш коли, курсів, ун іверси тету і н а ­ бутті певного знання? Ч и ми маємо затримати набуте знання т іл ь к и д л я себе і д ля св оїх потреб? Очевидно, н і! М и мусимо б езпереривно п оглиблю вати своє знання, вивчати нові здобутки, і творити завж ди щ ось нового, б іл ь ш е досконалого. М и мусимо та­ к ож здобуте знання використати практично в ж и тті на користь родини, громади, суспільства, лю дства, а вкінці передати його н о­ вому поколінню . Н а таки х засадах ми мусимо поставити працю в С У М -і. Ч л е н и С У М -у , щ о н а б у ли знання в ш к олі, від батьків і виховників, повинні його п огли блю вати та практично використову­ вати у вихованні своїх дітей та юнацтва С У М . Щ об здійснити ці вимоги ми не сміємо зали ш ати наш ої сум івєької організації, чи бути неактивними членами, а, навпаки, горнутись до неї, засн ову­ вати самоосвітні гуртки, орган ізувати р ізн і курси, вступати у ряди виховників, вчити в ук р а їн ськ и х н ед іль н и х ш к ола х, дописувати до газет, пробувати самостійно випрацьовувати нові проекти навчан­ ня д л я м олоді і т. п. П ам ’ятаймо, щ о маємо продовж увати у к р а їн ­ ськ і н а ук у і к у ль т ур у , а д л я того мусимо вчитися і працювати.

3. С у спільн о-політ ичні потреби. Н айменш ою частиною сусп ільств а є родина, щ о складається з батьків, дітей, внуків. Родина не м ож е відокремитись, ж ити самостійно і бути д л я себе самовистачальною . Я к учи ть нас історія, в ж е від найдавніш их часів родини л у ч и л и с ь у племена, громади, д ля сп ільн ого ж иття, самооборони і к у л ь т у р н и х 10

зайнять. П лем ена споріднені мовою, релігією , способом ж иття і культурним и здобутками витворили нації. Існування нації між народами світу за леж и ть від її си льн ої організації внутрі, від пзаємної лю бови, згоди, н аціональної свідомости, здисциплінованости, численности, добре виш коленого і озброєного війська, доб­ рого проводу, лю дей посвячених праці д ля загальн ого добра та і умінням відстояти права своєї нації. д.— ' _ _ _ _ _ _ Такою сильною і добре організованою державою б ула У країн а за кн я ж и х і козац ьких часів. А л е опісля, через внутріш ні незгоди, міжусобиці, як також через відступ лен н я від свого народу частини провідної верстви, що сп о льщ и ла сь і зм осковщ илась та п іш ла на служ б у ворогам України, ми втратили самостійність. Однак, не зважаючи на намагання ворогів знищ ити наш нарід і його к у л ь т у ­ ру, їм це не вдалося, а, навпаки, — пів століття тому український нарід вступив у збройну боротьбу за визволення, я к у продовж ує й тепер. Червона М осква, що н аки н ула У к р а їн і комуністичний, б езбож ііи ц ь к и й уряд, старається знищ ити свідомість україн ського народу, забороняючи йому свобідно організуватися і п лекати самостій­ ницькі ідеї. Т а к о ж багато перевертнів-зрадників допомагає М оскві нищити нас як націю. Т ом у на нас, як ч лен ів м олодечої органі­ зації, л еж и т ь обов’язок плекати здобутки ук р а їн ськ ої к ультур и , сталити свої характери, бути свідомими українцями і де т іль к и можемо допомагати визволенню України. Доказаною справою є, щ о п ісля родинного виховання, н а й більш у ролю у вихованні відіграю ть м олодечі і су сп ільн і організації. Вони виховую ть громадян на патріотів. К ож н а лю дина вж е від дитин­ ства має нахил, здібність і зам и луван н я до якогось роду д ія л ь ­ носте. Я кщ о ми зберемо разом груп у лю дей з одним і тим самим замилуванням і зорганізуємо гурток з добрим проводом, то ми поставили на ноги си льн у су сп іль н у одиницю. Т а к і гуртки най­ краще організувати на базі м истецької сам одіяльности — хори, оркести, танцю вальні гуртки, драматичні, самоосвітні, спортові і т. п. П раця в таких гуртках виробляє і розвиває у ч лен ів с у с п іл ь ­ ний інстинкт, товариськість, ж ертвенність, дисципліну і т. д., попри головну ц іль — плекання якогось одного роду самовияву. О сягнен­ ня якогось здобутку гуртом має б іль ш е значення, н іж особистий успіх. Воно впливає на особистість та громадське виховання та дає повне ж иттєве задоволення. А рівночасно ми зберігаємо к у ль т у р н і здобутки українського народу, пропагуємо їх своїми виступами для чуж инців і в той спосіб причиняємося до збереж ення наш ої культури.

11

Справді, С У М має багато р ізн и х гуртків, однак багато д ор осли х ч лен ів перестаю ть бути активними, оправдую чись браком часу, родинними обов’язками і т. п., забуваю чи, що в сум івськом у при­ реченні вони добровільн о погоди ли сь »Б у т и вірним Б огов і і У к р а ї­ ні*, »Б у т и активними і здисциплінованим и членам и організованого ж и ття ук р а їн ськ ої сп ільн оти «, «Б ороти сь за побудову і си л у У к ­ р а їн ськ о ї Самостійної Соборної Д ерж ави«. Х т о лом ить це приречення той не ш анує своєї чести, ні чести У країн и , і ставить свої особисті справи і вигоди вищ е з а га л ьн о ­ ук раїн ськи х. Щ оби такими не бути, берімо уч асть у в сіх д іля н к а х сумівського, громадського і п оліти чн ого життя. Закладайм о хорові, драматичні, самоосвітні гуртки, організуйм о оркестри, гуртки п л е ­ кання народніх танців. Б удьм о виховниками, учи телям и , займ ай­ мося спортом, будьм о член ам и гром адських і п о літи ч н и х о рган і­ зацій! Займаймо пости у п о літи ч н и х і наукови х орган ізац іях країн наш ого поселення! П ам ’ятаймо слова І. Ф ранка, щ о »П р а ц я єдина з н ев о лі нас в и р в е«!

4. Ф із и ч н і потреби лю дини. В ж е старинні греки к а за ли : »В здо­ ровом у т іл і — здоровий д у х «. М етою ф ізи ч н о-в и хов н ої праці є закріпити здоров’я, витворити гармонію м іж поодинокими ф ун к ц ія ­ ми організму, загартувати його на різн і ж иттєві невигоди та з б іл ь ­ шити відпорнієть на хворобозбуд н і чинники. Ф ізи ч н а к у ль т ур а , це п лекан н я і удоскон ален н я ф ізи ч н и х як ос­ тей лю дини за допомогою р ізн и х р у х о в и х дій та засобів, щ о с л у ­ ж ать д л я правильного розви тку та закріп лен н я здоров’я одиниці і н а ц іон альн ої спільноти. Ф ізи ч н а к у ль т у р а співдіє теж у ф орм у­ ванні характеру. Основою ф ізи ч н о-в и хов н ої праці є не ли ш е дбати про правильний ф ізичний розвиток, а ле й ф орм увати особовість. Т о м у нашим обов’язком є п лекати різн і роди спорту д ля втримання наш ого особистого здоров’я і здоров’я ук р а їн ськ ої нації.

В. С А М ІЙ Л Е Н К О *

*

*

Наша славна У к р а їн а — Наш е щастя і наш рай. Ч и на світі є країна Щ е миліш а за наш край? І в щ а сл и ві й в зл і години М и для н е ї ж ивем о; На В к р а їн і й для В країни Будем жити й помремо.

12

СУМІВСЬКА ПРЕСА г. ощипко П итання сум івської преси тур бує весь актив наш ої С пілки. К о ж ­ ний, х т о ж и ве д олею С У М -у , х то зац ікавлен и й у його рості і у с п і­ хах та є х о ч у м а лій м ірі в ід п ов ід альн и й за усп іш н е ви хован н я в і У М -і, ви слов лю є свої дум ки та проекти відносно перебудови і ум івськ и х видань. П оки це питання стане предметом обговорення на V I I -м у К о н ґр есі С У М цього літа, я х о ч у з ’ясувати м ої п огляд и та висловити к іл ь к а думок. Т ерм ін »сум ів ськ а преса« охоп лю є, само-собою, все наш е д р у к о ­ ване слов о : ц ен тр а льн і видання, органи К р а й о в и х У п р а в і О серед­ ків. Видання К У н а леж а ть до компетенцій ци х останніх, а л е в д и ск усії над ц ілістю сум ів ськ ої преси ї х м ож на заторкнути і про них м ож на говорити на ф ор ум і видавничої ком ісії, а л е в ф орм і небаж ань, а не ріш ень. В статті «П роп он уєм о обговорити«, п ом іщ еній на сторінці »Ід е я і Ч ин С У М « за червень ц. p., ред. П. К із к о вважає, щ о сторінки К У при поодиноких часописах (а є їх а ж п ’ят ь ) створю ю ть р озп о­ рошення сум івськ и х си л під фінансовим, кадровим і ж у р н а ліст и ч ним огляд ом та не дають п отрібн ої нам користи. «С твор ю ється місництво«, тобто, кож ний сам видає собі газету, а л е натомість немає спромоги дати сп ільн и й пресовий репрезентативний орган С У М «, пиш е ред. К ізк о. Думаю, щ о осуд трохи загострий. Н авіть, якщ о ми м али б не один, а два репрезентативні ц ен тр а льн і органи, то існування сто­ рінок К У їх зовсім не буде п осла блю в ати ні під огляд ом ф ін ан со­ вим, н і під ж урналістичн и м . Н а ц і сторінки немає окрем их п еред ­ плат і кож ний читач газети о дер ж ує їх безплатно, отж е на п еред ­ п лату ц ен тральн ого органу це н е впливає. Я к щ о К У п латя ть за друк своїх сторінок, то це та к ож не має віднош ення до ф ін ан со­ 13

вого стану »А в а н ґа р д у «. З дописувачів до сторінок »А в а н ґа р д « не зм ож е скористати, бо вони пиш уть в б ільш ості про ж иття місцевих к літи н С У М , чи про справи, як і ц ік а в ля ть ч лен ів С У М -у ли ш е в одній країн і (напр., зовсім д етальн а сум івська хроніка). Очевидно, щ о не бракує в деяки х сторінках проблем них і цінних статтей на виховні теми, а ле це не означає, щ о обов’язково всі справи м усять обговорюватися в »А в а н ґа р д і«. Т о м у я є тієї думки, щ о сторінки К У , чи їх бю летен і (»Д л я У к р а їн и «, К У Ф р а н ц ії) повинні мати своє місце в наш ій видавничій системі. Вони є потрібні і корисні, бо їх редактори мають бли зьки й , а часом і особистий зв ’язок з молодими дописувачами, щ о м ож е ли ш е додатньо впливати на наш у працю. А крім того не треба забувати, щ о сторінки разом з газетами доходять до ш ирш их к о л громадськости, як і їх читають, або принайменш е переглядаю ть і ви робляю ть собі п огляд про С У М . В ели к а частина громадськости знає про працю С У М - у ли ш е завдя­ ки сторінкам, бо не всі читають, чи мають зм огу читати, »А в а н ґа р д «. Існ у в а н н я сторінок при у к р а їн сь к и х часоп исах збагачує й у р ізн о ­ манітнює сум івську діяльність, активізує чл ен ів й інф орм ує гр о ­ мадськість про С У М . Том у ї х треба зберігати, а навіть р о зб у д о в у ­ вати й видавати частіше. Р ів н о ж сторінка Ц ен тр альн ої У прави »Ід е я і Ч и н С У М « не є конкурентом »А в а н ґа р д у «, бо вона призначена д л я юнацтва. П ро це найкращ е свідчать ч и слен н і дописи ти х ю н и х член ів, як і до »А в а н ґа р д у « не пиш уть. Вона не буде також конкурентом п ля н о ваного ж ур н а ла д л я юнацтва, тому що к іл ь к іст ь Ю нацтва С У М -у вж е так зросла, щ о всі не зм ож уть проявити себе в одній газеті, чи в одному ж урн алі. Натомість я згідний з ред. К ізком , щ о нам потрібний сп ільн и й репрезентативний орган. Таким органом без сум ніву є »А в а н ґа р д «, якого, п ісл я відновлення в кінці 1958 p., п оявилося 16 чисел, в тому одне подвійне. Ц е виходить приблизно 5 чи сел річно. М ож н а д и ску­ тувати про зміст »А в а н ґа р д у «, про те чи на майбутнє він мав би зберегти такий самий характер, ф орм у й призначення, а л е треба ствердити, щ о тих 16 чисел, щ о п ояви ли ся в каденції теп еріш н ьої Ц ен тр альн ої Управи, п обачили світ завдяки з у с и л л ю н ев ели кого к о ла співробітників. Я думаю, щ о Ц У і редакція »А в а н ґа р д у « в и ­ кон али своє завдання і давали д л я С У М ж у р н а л такий, як його собі у я в л я л и дискутанти на останньом у конґресі. »А в а н ґа р д « пере­ ведено з квартальника на двомісячник, щ о також не легк о п р и ходилось. Одиноким н едоліком »А в а н ґа р д у « б уло його часте спізнен­ ня, щ о від ’ємно вп ли в ало на читачів і кольпортерів, щ о поясню ­ ється труднощ ами техн ічн ого характеру.

14

Інш а справа, над якою треба подумати, є питання чи на май­ бутнє зберегти »А в а н ґа р д « з таким самим призначенням як досі. Старш е членство С У М від к іл ь к о х років значно зм а ліло, х о ч у майбутньому буде знову зростати кош том юнацтва, щ о має постій­ ний приплив. Г оло в н у ув а гу в С У М - і звернено на юнацтво, яке тепер становить поваж ну силу. Виданий недавно П р ав и льн и к Ю С У М причиниться до організаційного оф орм лення, скріп лен н я дисципліни і ідейної спаяности, а ле він не заступить щ оденної :ектури д л я юнацтва, бо це, зреш тою, не є його роля. »А в а н ґа р д « її теперіш ній ф ормі є д ля юнацтва затяж кий. Дійсне юнацтво його не читає, хоч він містить багато м а тер іялу з праці юнацтва. Ю нацтво потребує свого окремого ж ур н а ла , головно юнацтво від 12 до 18 літ, а також дійсне членство С У М перш их п ’яти років. В нас бракує, отже, ж урнала для м ол оді від 10-12 літ до п р иблизно і’2 -го року життя. Н е видвигаю тут нової думки, бо про ю нацький ж у р н а л гово­ риться в сум івськи х к о ла х вж е від давна. П р о цю справу писали О. К о в а л ь («Н ебезп еч н а щ іли н а «, »А в а н ґа р д « ч. 2/60) і М. К р а в ч у к (»Даймо наш ому ю нацтву ж у р н а л «, »А в а н ґ а р д «« ч. 1/65). Вони під­ креслю вали конечну потребу ж урн ала, пристосованого до віку, способу думання і умов ж иття наш ої м олоді на еміграції. Такий ж у р н а л мусів би бути багато ілю стрований, приступно редаґований і присвячувати багато місця пригодницьким оповідан­ ням, спортові, ф ільм ам , винаходам, практичним життєвим справам, цебто речам, щ о ц ікавля ть м олодь, а поруч усьо го того, в ілю стр о ­ ваній формі, подавати відом ості з у с іх га лузей українознавства в приступний д л я юнацтва спосіб. Само-собою, ціна його мусить бути доступна, щ о у видавничому розум інн і означає вели ки й тираж (мінімум 10.000 прим.). Таки й ж у р н а л мав би заступити наш ій мо­ л о д і »к ом ік си «, до як и х її так тягне. Ц ю «н ебезп ечн у щ іли н у «, себто брак ж у р н а ла д ля м олоді згада­ ного віку, повинен »за м у р ув а ти « С У М — н ай більш а і н айсильніш а наша організація молоді. Я думаю, щ о інш і м олодечі організації, а головно неорганізована м олодь, м огли б також користати з такого ж урн ала, так як молодш е юнацтво С У М користає з дитячих ж у р н алик ів »В е с е л к а «, «Ю н і Д р узі«, «М ій Приятельж. Ч и спромож ні ми дати такий ж у р н а л? В ідп овідь буде за леж ати від К р а й ови х Управ, В ід д ілів Ю. С У М і Осередків, щ о м усіли б організувати к о ль п о р т а ж у і подбати, щ об кож ний ч л е н Ю С У М став передплатником. Все інше, з рисівникам и-ілю страторам и та співробітниками, в нас знайдеться.

15

Ч и при існуванні ю нацького ж у р н а ла повинен п оявляти ся »А в а н ґард«? Думаю, що так. Т іл ь к и з нього треба ви лучи ти м атеріял про ю нацьку д ія льн іст ь і зробити його проблемно-теоретичним ж у р н а ­ лом д л я старш их ч лен ів та трибуною ди скусії виховного ід еа лу та виховання. »А в а н ґа р д « міг би виходити в дотеперіш ній ф ормі як квартальник, а ле ю нацький ж ур н а л, натомість, повинен бути місячником. Д ехто думає, щ о найкращ е »А в а н ґа р д « перемінити на ж у р н а л д л я юнацтва, однак мені видається б іл ь ш логіч н ою р о з ­ в ’язка — мати два ц ен тральн і ж у р н а ли : д ля дійсного член ства С У М і д л я юнацтва С У М -у . Справа ж ур н а ла д л я м олоді, це не ли ш е справа С У М -у , а ле ук р а їн ськ ої спільн оти на ч уж и н і взагалі. Тоді, к о ли д ля д оросли х маємо десятки ж у р н а лів і газет, коли д ля дітей н ародніх ш к іл є к іл ь к а ж ур н али ків , чи додатків до газет, — д л я підростаю чої м о­ л о д і немає ж одного ж урн ала. А проте, в ік доросту, це вік, в яком у оф орм лю ється світогляд на ц іл е ж иття, проявляється захоп лен н я, самовияв, героїчнієть, ідеалізм , баж ання служ и ти як ій сь справі. Ц ей ід еа лізм доростаю чої м о ло д і треба спрямувати на п равильний ш л я х служ б и й боротьби за у к р а їн сь к у держ авність, треба з а х о ­ пити м олодь власними цінностями і скарбами ук раїн ського духа, бо інакш е вона зацікавиться чуж и м и ідеями і вартостями, щ о їх підсуваю ть ч у ж і ж урн али , притягаю чі своїми кольорам и, ри сун ­ ками й авантюристикою. Ти м більш е, щ о ч у ж і середовищ е й ш к ола ли ш е спонтанно впливаю ть і п ідси лю ю ть таке заінтересування. Л и ш е власний ж ур н а л, приспосіблений до м ентальности доросту й умовин ж иття на чуж и н і, редаґований і техн ічно оф орм лен и й за модерним стилем, а ле навіяний глибокою лю б о в ’ю до у к р а їн ­ ськ и х традицій, м ож е допомогти в боротьбі за д у ш у н аш ої молоді.

Від Ц У С У М - у

ЗВІТИ НА КОНҐРЕС В з в ’я з к у з Конґресом буде опрацьований загальн и й звіт з д іяльн ости С У М -у за останні чотири роки. Окремий р о зд іл б у ­ де присвячений праці С У М - у по країнах. Д ля виповнення цього р о з д іл у кож на Крайова У права м усить прислати звіт з праці від останнього К он ґр есу (1958 р.)

16

з числовими зіставленням и, об­ сягом б ільш е-м ен ш 3-5 сторінок машинопису. З віт потрібно при­ слати якнайскоріш е, п оск ільк и оф орм лення загальн ого зв іту вимагає довш ого часу. П ри т о ­ му настоюємо на при силц і всіх збір кови х ли ст на Ф о н д Ю н ац ­ тва і А н к етн и х листків.

Я к той дуб, ти го р д о стій: Х а й н і зради, н і догани, А н і муки, н і кайдани Д у х зломить не зможуть твій! Б. Г р ін ч ен к о

МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДІ Проф. Г. В А Щ Е Н К О М о р а ль н е виховання ук р а їн ськ ої молоді, як і виховання р о зу ­ мове, мас проходити під гаслом »С л у ж б а Б огові й Б а тьк ів щ и н і«. Істор ія показала, щ о тривка м ораль м ож е бути побудована ли ш е на р елігій н и х засадах. К о л и м ораль б уд ується на засадах користи, щ астя та ін., то вона кін ец ь-кін ц ем обертається на м ор а ль еґоїзм у, себто перестає бути справж ньою м ораллю . Л и ш е віра в Б ога і безсмертя л ю д сь к о ї д уш і м о ж уть бути основою високої м оралі, щ о не знає компромісів і має абсолю тний характер. Риси м о р а льн о ї лю дини розкри ті в Є в а н гелії, у п о сла н н я х апосто­ лів , в твор ах Отців Церкви. В ід би ті вони також у наш их традиціях. Завдання ш к оли поля гає в тому, щ об ці традиційні ід еа ли в ідн о­ вити й пристосувати до сучасности і ти х завдань, щ о ставить перед нашим народом історія. О собли во в ели к у ув а гу треба зв ер ­ нути на виховання у наш ої м олоді п атріотизм у на хри сти ян ськи х засадах. Н аш нарід обдарований великим и здібностями, особливо в г а л у з і д у х о в о ї к у ль т ур и . П р о це свідчить ук р а їн ськ а народна творчість, а та к ож наявність серед ук раїн ц ів в ел и к о ї к іль к ос ти талан ови ти х письменників, науковців, ком позиторів та ін ш и х мистців. А л е ці здібності наш ого н ароду переваж но ви кори стову­ в ала і використовує М осква, або вони марно гинуть. К р ім того, б ольш еви к и ж орстоко п ер еслід ую ть х ри сти ян ську р е­ лігію , наш у н а ц іон альн у к у л ь т у р у , уперто провадять в У к р а їн і н а си льн у м осковізацію , намагаю чись перетворити наш нарід на »сов єтськ и й «. У к р а їн а мас в ел и ч езн і природні багатства, — родю чу зем лю , в е л и к і п оклади в у г іл л я , за ліза , м ангану і т. ін. А л е все це йде на користь М оскви. П ричиною ц ього є в ідсутн ість своєї в іл ь н о ї у к р а їн сь к о ї держ ави. Т о м у одним із н а й в а ж ли в іш и х завдань у ви хованні ук р а їн сь к о ї м олоді — виховати ідей н их борців за волю 17

У країни, щ о готові пож ертвувати д ля неї своїм життям. Зразком д ля неї м усять бути героїчн і вояки У П А . К р ім того, ш к ола має виховати у наш ої м олоді гуманність, ч у л е ставлення до лю дини не ли ш е на словах, а й на д ілі. Н а слідую чи ук р а їн ськ і традиції в г а л у з і моралі, треба в ел и к у ув а гу звернути на такі риси вдачі, що стають за основу здорового, родинного життя, бо родина завж ди б ул а найваж ливіш ою п ід в али ­ ною ж иття суспільного, а тим самим і державного. У юнацтва треба виховувати м ор а льн у чистоту, свідомість дівочої чи ю нацької чести, стриманість, підкорення статевих почувань принципам моралі. Н ареш ті, треба виховувати у м олоді свідомість в ласн ої л ю д сь к о ї гідности, на основі як ої ви робляється правдомовність, вірність да­ ному слову, чесність. На цій ж е основі базується друж ба, що за козац ьки х часів к у ль т и в ув а ла с ь у ф орм і побратимства. З м оральним вихованням тісно пов’язане виховання в о л і й ха^ рактеру. Н айваж ли віш а риса в о льо в ої лю дини є принциповість і здібність чітко ставити перед собою певну мету. Р а з мета п оставле­ на, вольова лю дина прикладає в сіх зуси л ь за в сяку ціну осягнути її. О тж е міцна і розвинена в о ля хар ак тери зується ріш учістю , п о­ в ’язаною з розсудливістю . Перш , н іж поставити перед собою ту чи ін ш у мету, лю дина м усить всебічно й ґрунтовно обдумати її та врахувати засоби до ї ї осягнення. Н а ш л я х у до здійснення мети м ож уть стояти іноді б іл ь ш і або менш і перешкоди. В таки х випад­ к а х вольова лю дина не зупиняється, а вживає в сіх заходів, щ об досягти мети. О тж е розумна впертість в досягненні мети, н а п олег­ ли вість — це неодмінні риси лю дини з волею й характером. Н а ­ решті, одною з в а ж ли в іш и х рис в о льо в ої лю дини є стриманість, ум іння володіти собою, не піддаватися випадковим емоціям і ефектам. Д уж е важ ливою рисою вдачі лю дини є лю бов до праці й працьо­ витість. М отиви праці м ож уть бути різн і: еґоїстичні м а тер ія льн і потреби, честолюбство, громадське добро. З розум іло, щ о основним мотивом праці наш ої м олоді м усять бути інтереси суспільства, яким підкорю ю ться інтереси особисті. Всяка сусп ільн а д ія льн іст ь як у мирні, так і воєнні часи м ож е бути успіш ною ли ш е при наявності свідомої дисципліни. Остання вимагає, з одного боку, здібноєти свідомо підкорю вати свою в о лю в о лі керівника, а, з другого, — здібности керувати іншими, стаючи на засадах громадського добра. Н е менш важ ливим завданням наш ої ш коли є виховання б ад ьорости й життєрадости. Трагічн а історія нашого народу спричини18

іпся до того, щ о значна частина його впала в зневіру, в песимізм. І (,<' д уж е ш к ід ли ва риса, особливо в сучасн и х ум овах наш ої в и зіцільної боротьби, щ о потребує м іцної віри в наш е майбутнє і наш і гили. А л е слід стисліш е з ’ясувати саме поняття ж иттєрадости. ' Іасто ї ї зм іш ую ть з веселістю й безж урн істю . Т ака риса зд е б іль ш а буває властива легк оваж н и м лю дям, щ о легк о сприймають ж иття, не задум ую чися над його складним и проблемами. Н ер ід к о такі лю ди буваю ть еґоїстичними, щ о переваж но прагн уть до в тіх ж и т ­ ія. Н е таку ж иттєрадість сл ід виховувати в у к р а їн сь к о ї м олоді. У країн ец ь м усить р еа льн о ставитись до ж иття, здаю чи собі справу •і його тем них і с в іт л и х рис. А л е як християнин, він м усить вірити . перемогу добра над злом, правди над неправдою. Р о зум ін н я си ли їла м усить стим улю вати його енергію в боротьбі за перем огу добра. (» Ш . П . « ) Л ев П И Л И П Е Н К О Е М І Г Р А Н Т Д и к и й р о згу л М о с к в и в Р ід н ім краї Ш л я х прослав у далекі світи, Д е чуж а тобі мова й зв и ч а ї І чуж ий , еміґрапте, всім ти. Н і к о л ю ч і дроти, н і запори П е р еп о вн ен и х вкрай таборів Не злом или в тобі д у х покори, Щ о уперто до в о л і стремів. Ч ерез тебе п о збу л и сь спокою Т і, щ о п ’я н і в ід к р о в і в К рем лі, Щ о полюють ввесь час за тобою Навіть в в іл ь н ій , не їх н ій землі. Х о ч повитеє серце ж урбою , Та к р іп и ся в ч у ж ій стороні; Щ е потрібний ти будеш до бою, Я к настануть р іш а ю ч і дні. Т и боровся з і злом М оск ов щ и н и , Т о ж і тут с в о їх сил не ж а л ій : За нарід с в ій і честь Бат ьківщ ини С м іло йди проти вор ога в бій ! В ід Р е д а к ц ії: На наш у дум ку, вірш JI. П и ли п ен ка м ож на д у ж е легк о переробити на бадьорий марш д л я наш ої С п ілки . П р оп о­ нуємо всім ук раїн ськи м знавцям м узи ки спробувати підставити поти під слова вірша. Н айкращ ий твір, вибраний груп ою зап ро­ ш ених нами ф ахівц ів, буде нагородж ений Ц ен тр альн ою У п р а в ою ( п ілк и У к р а їн с ь к о ї М олоді. Н оти просимо присилати на адресу Р ед а к ц ії ж у р н а ла (див. на пбгортці).

19

С Т У Д І Ї І ОБ ГОВОРЕН НЯ

ПРО СУЧАСНУ МОЛОДЬ УКРАЇНИ Ярослав Ч Е Х У Т Спроба характеристики сучасної ук раїн ської молоді, опрацьована на підставі підсовстських публікацій , доступних за межами У С С Р , коментарів в ук раїн ській ем іґрантській і ч уж и н ецькій пресі, а також на підставі приватних розповідей людей, я к і б ули в У С С Р . С лово »м о л о д ь « в цій праці відноситься до тих м олоди х лю дей, як і зараз мають 14-30 років. Основну ува гу московська комуністична партія зосередж ує на вихованні молоді, а особливо м олоді у п он еволених м оскалям и країнах. У боротьбі за д уш у тієї м олоді м осковські больш евики мають таку еф ективну зброю як м атеріялістичний світогляд, який вони з великою увагою та послідовністю защ іплю ю ть новим поко­ лінням , починаючи вж е від раннього дитинства за допомогою та­ ки х організацій як жовтенята, садки та ш кола, а в старшому віці — через піонерську організацію та комсомол, середню, високу та ф ахові ш коли. Н е менш у ув а гу при діляю ть больш евики вихованню письменників, мистців та музиків, а, навпаки, щ е б іль ш е слід к ую ть за цими молодими лю дьм и н іж за іншими. Ц е має свою п ід о зр ілу причину. Виховання м олоді в д усі »совєтського п атріотизм у« є другим головним засобом м оскалів у намаганні виховати м олоду лю дину, яка б ул а б всевідданою їх партії та урядові. Щ о саме розум іє м оскаль під словом »совєтський патріотизм« — говорить нам ясно М. І. К а лін ін , один з ід еологів московського ім п ер ія лізм у: » . . . Л и ш е тоді, к о ли вся наша м олодь, н еза леж н о від національносте, зн а­ тиме історію російського патріотизму, вона зрозум іє значення патріотизму радянського (совєтського). П роповідь радянського пат­ ріотизму не мож е бути відірваною, не зв ’язаною з корінням нашого м инулого — історії російського народу. М олод ь повинна жити патріотичною гордістю в ели к ої в ели коруської нації. О тж е радян­ ський патріотизм є прямим спадкоємцем творчих д іл в ели к о р уськ и х предків, як і р у х а ли вперед розвиток нашого народу. А том у голов ­ ним завданням у вихованні наш ої м олоді є найсуворіш е поборю ­ вання місцевого націоналізм у, який щ е й досі д уж е ж и вучи й в середовищ ах н евели коруськ и х національностей .. .«і) Н а ск ільк и московським больш евикам пощ астило здійснити свою програму, у віднош енні до ук раїн ської молоді, можна устійнити, 20

менш ою або б іль ш о ю точністю, проан алізувавш и доступні нам ідомості у р ізн и х формах. П р о в ірн ість висновків м оєї скромної і іа лізи ріш ає ви клю чн о м атеріял, яким я мав зм огу користуватися. * М о ло д ь У к р а їн и (мсва йде про У к р а їн у в сучасних її ф орм і та межах, т. зв. У С С Р — Р е д .) мож на п оділи ти на три основні групи. І Герша група, н а й більш численна, — це сіль сь к а м олодь, або моодь, яка зд е б іль ш а затруднена в сіл ь сь к о м у господарстві. Д руга група — це м олодь міста та м олодь затруднена в пром ислі, пром иловім виробництві, а також в адм іністраційном у апараті «р есп у б ики«. Т р е тя група — це м олодь, яка студію є в ун іверси тетах та ;ищих н а в ч а льн и х заведен н ях У к р а їн и , і інш их «р е с п у б л ік а х * овєтського Союзу.

1. С ІЛ Ь С Ь К А М О Л О Д Ь М о ло д ь села становить н ай більш и й відсоток всієї м олоді У країни. Том у щ о б іль ш іс т ь тієї м олоді зали ш ається на селі, вона є приязана до свого рідного оточення, є н а й більш е консервативною в порівнянні до реш ти м олоді, і через це є найвідпорніш ою супроти ч уж и х впливів. Ж а х л и в и й визиск батьків м олоді села окупантом, часті вивози на т я ж к у працю в ін д у ст р ія л ь н і центри СС С Р, на мілинні зем лі, та не менша ек сп луата ц ія в рідних сел а х р о б ля т ь цю м олодь ворогом реж иму. Н а й більш и й відсоток с іл ь с ь к о ї м олоді ;добуває середню та н и ж ч у і середню ф а хо в у освіту. В и соку освіту заверш ує т іл ь к и м ала к іл ь к іс т ь с іл ь с ь к о ї молоді. Н е м ало є й та:их, серед м олоді села, що кін чаю ть т іл ь к и перш і к л я си п очаткової і і к о л и , а це вказує на те, щ о закон про обов’язковість закін чен н я середньої освіти не викон ується владою в У С С Р . П еребудова освітн ьої системи, щ о саме тепер проводиться в життя в У к р а їн і, в н а й більш ій м ірі відноситься до м олоді села. Відповідним ук азом багато сер едн іх ш к іл по сел а х б уд уть зам інені на 8-річні ш коли, а 7-річні б уд ут ь піднесені до рівня т. зв. 8-річ мих основних ш к іл. Цим засобом М осква позбавить кож н ого року десятки тисяч ук р а їн ськ ої с іл ь с ь к о ї та м іської м олоді м ож ливости іакінчити середню освіту, а цим самим закриє їй і ш л я х до вищ ої школи. В села х, як і знаходяться б ли зь к о п ром и слови х центрів, існую ть також рем існичі ш коли, н и ж чого та середнього типу, а ле таки х ш к іл багато м енш е н іж середніх. Н а й б іл ь ш е є ш к іл 8-річних, а ле їх к іл ь к о с ти щ е не подано. П ритягання ш к іл ь н о ї м олоді, під час ш к ільн о го року, до праці на виробництві, в сіл ь сь к о м у господарстві та до б уд ів ель н и х робіт відриває ї ї від науки і д уж е неґативно впливає на засвоєння мат ер ія лу , не згадую чи в ж е ф ізи чн ого виснаж ення її. А л е д л я заступника міністра освіти У С С Р , Т етя н и П етрусенко, це — «в е ­ ли к е д оєягнення« совєтської ш к о л и . . . Вона пише: «В ш к о л а х р есп уб лік и набр али в ели к ого пош ирення н а в чальн о-ви робн и чі сільськ ого сп од а р ськ і та б у д ів е ль н і бриґади. Ц ього р ок у вж е ство­ рено 7.875 уч н ів ськ и х сільськ ого сп од а р ськ и х бриґад, як і обробили б ли зь к о 6 гектарів зем л і кож на. С илам и 3.500 уч н ів ськ и х б у д і­ в ел ь н и х бриґад збудовано багато ш к іл ь н и х майстерень, теп ли ць, 21

спортових залів, відремонтовано ш коли, ш к іль н і м еблі; у ч н і зби ­ раю ть насіння п лодови х й декоративних дерев, лік а р сь к и х рослин, квітів, вирощ ую ть саджанці, проводять осінні посадки садів, пар­ ків, скверів« . . .2) Н а мою думку, коментарі до ц ього зайві! Позитивом треба вва­ ж ати те, щ о у ч н і у вищ их к л я с а х середньої ш к оли засвою ю ть та осягаю ть практичні знання, а ле під цим плащ иком криється експ луатац ій н а п оліти ка М оскви супроти ук р а їн ськ ої ш к іл ь н о ї молоді, щ е перед закінченням нею середньої освіти. Тетян а П е тр усенко дає цікаві чи слов і дані в ц ьом у віднош енні за м и н улі роки. О сь вони: ». . . У ч н і 8-10 класів о в олод іли 44 різними сп ец іяльн остям и р о­ бітників промисловості, будівництва та сільськ ого господарства. В одному ли ш е 1958 році 7.200 випускників середніх ш к іл разом з атестатами зр ілості одер ж али свідоцтва про присвоєння к в а л іф ік а ­ ц ій токаря і слюсаря, б ли зь к о 5 тисяч — м еханізатора сіль сь к о го господарства, 550 — електром онтерів, 600 — рільни ка, городника і тваринника. Теп ер виробниче навчання запровадж ене в старш их к л а с а х майж е в сіх середніх ш к іл . . .«3) Всіма цими осягами ук р а їн ськ ої сер едн ьош кільн ої м олоді села і міста мож на б у л о б радіти, якби не був це один із засобів р еж и ­ м у прикріпити як н ай більш е випускників середніх ш к іл до ч уж ого верстату праці чи колгоспів. Ц е зацікавлення м олоді до осягнення п рактичних ум інь можна пояснити щ е й тим, щ о п іс л я закін чен н я середньої освіти вона і так є зм уш ена відбути два роки ф ізи ч н ої праці перед вступом до в узів чи університетів, а певний здобутий ф а х забезпечує її кращ е становищ е на праці. В п ли в б ольш ев и ц ької пропаганди та обм осковлення проходять такими ш ляха м и до м олоді села: через ш колу, бібліотек и , кіно, через організації молоді, такі як піонери та комсомол, обов’язкову вій ськову сл уж б у, та через примусові вивози. М им о зга д а н и х за ­ собів пропаганди й терору, м олодь у к р а їн сь к ого села є чіаціонально свідом ою та ворож о наставленою до ч у ж ого реж иму. П ро н ех іт ь с іл ь с ь к о ї м олоді до вступу та праці в ком сом олі підсовєтська преса і ж у р н а ли повідом ляю ть д уж е часто, і це п у б л ік а ц ії та органи респ ублік а н ськ і, тому мож на припустити, щ о л ь о к а л ь н і органи м у­ сять реєструвати значно б іль ш е провалів б ольш ев и ц ьк ої пропа­ ганди на селі. Ц е старанно при ховую ть больш евики, не д озв оляю ч и пош ирю вати л ь о к а л ь н и х п уб лік а ц ій за кордоном. П ро релігій н ість м олоді села, та всієї ук р а їн ськ ої м олоді, не мож на з певністю твердити. Відом о є, щ о молодь села завж ди б ула б іл ь ш е р елігій н ою н іж міська м олодь. Ч ер ез її б іль ш и й з в ’я зо к з природою та через сильно за щ еп лен і р елігій н і вірування і народні традиції на селі. А л е в п ли в у м арксистської пропаганди, впарі з використанням сучасних засобів ком ун ікац ії та в ідсутн ість в іл ь н о ї виміни думок чи дискусії, не мож на легковаж ити. Все таки можна зробити висновок, головно на підставі усн и х розповідей лю дей, як і м а ли нагоду бути в села х теп еріш н ьої У країни, щ о м олодь села в значном у відсоткові є релігій н ою , особливо м олодь сіл за х ід н іх областей, та вза га лі ц іл о ї У країни. Значна к іл ь к іст ь м олоді села п роявляє себе активно в гуртках х у д о ж н ь о ї самодіяльности. Багато цих м олоди х лю дей п робую ть 22

с воїх сил у прозі та поезії, а ле недостача авторитетних знавців цього мистецтва на провінції не сприяє їх н ьо м у розвиткові та І М ІС ТО В І.

Д уж е м ало м олоді сіл, а то й в ели к и х міст, бере участь в спортопому виробленні, головно в д іля н ц і л егк о ї атлетики та плавання. Пояснюється це недостатньою к ільк істю кваліф ікован и х тренерів чля тих видів спорту, а також відсутністю відповідних та в достат­ ній кількості, спортових приміщень, лаш тун к ів та басейнів по села х України. Щ о в напрямі поліпш ення цього стану м ало робиться р е­ жимом, можна навести багато скарг, пом іщ ених в підсовєтській пресі.

2. М О Л О Д Ь М ІС Т Т А П Р О М И С Л О В И Х Ц Е Н Т Р ІВ Н айбільш ий відсоток м олоді затрудненої в промисловості стано­ вить молодь міст. М олод ь примусово прислана з сіл, чи та, що добровільно прибула на працю в промисловості, ш укаю чи кращ их можливостей заробітку та умов життя, становить менший відсоток в цій групі. У молоді міст помітний виразний вплив больш евиц ької м атеріялістичної пропаганди та обмосковлення, на що ск ла ли ся такі чинники: 1. Н аселення майж е всіх б іль ш и х міст у великом у відсотку є московське, або інш их національностей, щ о також говорять московською мовою.

2. Безупинний крик больш еви ц ької пропаґанди в ш колі, при праці, в кіні, театрі, в к лю ба х м олоді та спортових клю бах, через пресу, радіо, і т. п.

3. Х о ч урядовою мовою є ук раїн ська мова, вживання її, в п у б л іч ­ них місцях, уваж ається режимом, як вияв сепаратизму, на­ ціоналізму.

4. Тер ор та репресії, звернені проти національно свідомих ук р а ­ їнців, д овели до того, щ о багато ук р а їн ськ и х родин маскую ться як росіяни. З розум іла річ, що таким батькам виховати своїх дітей в українськім дусі є немож ливо.

5. Перевага в містах більш ости ш к іл з московською мовою нав­ чання.4) 6. Ч ер ез ф альсиф ік ац ію ук р а їн ськ ої історії та оп лю гавлен ня на­ ц іон а льн и х героїв.

7. Ч ер ез безупинне нищ ення пам’ятків ук р а їн ськ ої д ухов ої та м атеріяльн ої культури .

8. Ч ер ез пливкість населення міст, щ о зродж ує до у с іх лю дей недовір’я та підозріння. М имо всіх заходів московлення та пропаґанди больш евиків, ве­ ликий відсоток м олоді міст і пром ислових центрів є національно свідомою. Ц е можна завдячити у вели кій мірі молоді, яка прибуває з сіл. Н е м а лу ролю в національном у освідом ленні м олоді міст схід н іх областей У країн и відограла захід н ьо-україн ська м олодь, що тепер розкинена, з різн и х причин, по всій У к р а їн і та за її межами. П ро релігій н ість молоді міст д уж е тяж ко зробити правильний висновок. Б іль ш ст ь людей, які б ули останніми роками в У к р а їн і та через листування, ствердж ую ть однозгідно, що в останніх роках релігій н ість міст дещо зросла; велика к іл ь к іст ь ц ієї молоді, хоч ворож о не наставлена до р ел ігії, виявляє ц ілкови ту байдуж ість, 23

щ о свідчить про ї ї атеїстичний світогляд. Ц е явищ е є сумне, але, здається, правдиве. Одне є певне, щ о є постійне зростання різн и х р елігій н и х сект, в як и х є нем ало м олоди х людей, про щ о писала багато совєтська преса минулого, а то й цього року. Спортове виховання та виховання м олоді міст також не н алеж н о поставлене в У країн і. Л и ш е такі міста як К и їв, Л ьвів, Д ніпро­ петровськ, Одеса, Х арків, та останньо Винниця м ож уть п охва­ литися певними осягами, решта міст і сіл У країн и не мають навіть респ ублікан ськи х осягів.5) Все ж таки за останні роки помітний д уж е швидкий зріст к іл ь кости ук р а їн ськ и х атлетів та їх поваж ні осяги на р ізн и х м іж н ародніх спортових зустрічах. Ось щ о пише О. Ч еркаський про усп іхи ук р а їн ськ и х спортсменів на останніх О лім п ій ськ и х Ігр и щ а х: «Ч и м а ли й внесок у перемогу команди С Р С Р на останніх О л ім ­ пій ськи х Ігри щ ах зробили 38 (із 75 усіх, що в ход и ли до команди У Р С Р — примітка моя) вихованців ф ізк у л ь т у р н и х організацій У країни. Вони здобули б іль ш е м едалей і точок, н іж представники б уд ь-я к о ї капіталісти чн ої країни, окрім C H IA «.fi) Відома річ, що всі ті осяги наш их спортсменів і спортсменок узу р п ує Москва, а ле про це знаю ть ук раїн ські спортсмени та мо­ л о д ь України.

3. У К Р А ЇН С Ь К А М О Л О Д Ь В К О М С О М О Л І К ом сом ольськ ої м олоді ч и сельн о не багато у віднош енні до реш ти м олоді У країни. Серед тієї м олоді значне число припадає на моска­ лів, як і є по містах У країни. У кр а їн ськ а ком сом ольська м олодь поділяється на дві групи: ті, хто вступив туди добровільно, визна­ ючи ід еї К ом сом олу, та ті, хто був змуш ений обставинами вступити туди, не поділяю чи ком сом ольськи х ідей. В загальном у, ця м олодь в останній час д уж е м ало активна. К ом сом ольц і не являю ться регуляр н о на сходинах, багато вінча­ ються в церквах, про щ о згадує підсовєтська преса з великою три ­ вогою. Н ех іт ь до праці в К ом сом олі зум овлена щ е і тим, щ о на цю м олодь навантаж ується б іль ш е вимог, н іж вона спроможна вико­ нати. Т ом у помітний вели ки й розклад серед низових к літи н К ом со­ м о лу (головно через відсутність репресій, які стосувалися в таких випадках раніш е), зменш ення к ільк ости членів, д ем оралізація у формі п’янства, а то й х уліга н ств о комсомольців — є частими яви­ щами і їх не приховує преса, особливо гумористичний »П ер е ц ь «.

4. СТУД ЕН ТСЬКА М ОЛОДЬ С тудентську молодь можна поділи ти на сер едн ьош к ільн у та виєокош кільну. С ередньош к ільн а м олодь — це н ай більш а група, в як у входить м олодь вищ их к л я с середньої ш к оли села і міста, а також т ех н іч ­ них ф ахови х ш к іл середнього типу (дивись статистичну таблицю ч. 1). Про експлуатацію ц ієї м олоді вж е згадано при характеристиці молоді села і міста. Х арактеристичною рисою цієї м олоді є її б ез­ перспективність. Головною причиною тієї прикмети є обмеж ене чи сло місць у вищ их учбови х за к ла д а х та університетах, куди м ож уть потрапити ли ш е найкращ і, про щ о буде мова пізніш е, а також і тому, щ о п ісля закінчення ш коли, ця м олодь м усить від24

робити 2 роки ф ізи чн ої праці перед вступом до вищ ої ш коли. Про (ю безперспективність сер ед н ьо ш к ільн ої м олоді відваж ився говорити О. К о р н ій ч ук на 19-му з ’їз д і ком ун істи чн ої партії в У країн і. Він говорив: » 3 кож ним роком зб іл ь ш у єт ьс я к іл ь к іс т ь молоді, яка, закінчивш и ередню ш к олу, не мож е потрапити в інститут. Багато м олоди х іюдей сприймає це як в ел и к у образу, вваж ає в ж е в остан н іх к л я ах ш коли, щ о не має н іяк и х перспектив . ..«?) Окремо треба згадати про м олодь в т. зв. ш к олах-ін терн атах, ж и х багато засновано п ісл я И - о ї світової війни в У к р а їн і, хоч голодь ти х ш к іл не є середньош кільна. Завданням ш к іл-ін тер н а тів виховати м олодь на «будів н и ків к ом ун ізм у«. Т і ш к оли є створені іереваж но д ля дітей совєтських вельм ож , а л е тепер їх пош ирю ться, щ об ними охопити також м олодь н и ж чи х партійних ур яд ов ­ ців та адміністраторів совєтського господарства. Щ о больш евики іадають цим типам ш к іл в ели кого значення свідчить те, щ о ли ш е я 1956 році міністерство освіти У С С Р р іш и ло заснувати 50 таких ш кіл. Зараз їх працює б іл я 160, о хоп лю ю ч и приблизно 20 тисяч чнів. М о р а ль учн ів цих інститутів низька. Ч ер ез уп ри вілей ован е тановиїце батьків більш ости цих уч н ів в ч и телі с поставлен і в дуже складне полож ення, щ о в ід ’ємно впливає на поведін ку тієї ю лод і та дає низький рівень знання. С п ільн е ж иття в гуртож и тку де п ід ля га є к о н тр олі батьків і том у м олодь ця є під виклю чним їп л и в о м б ольш еви ц ьк ої системи освіти, виховання, а головно іропаґанди.

5. В И С О К О Ш К ІЛ Ь Н А М О Л О Д Ь В и сокош к ільн а м олодь складається з тієї частини середньош к іль н о ї м олоді села і міста, якій пощ асти ло побороти перешкоди, ікими М осква безупинно нам агається обмеж ити заверш ення висо­ кої освіти. Засоби ці є так наглядні, щ о М оскві ніяк це приховати перед молоддю. О сь ва ж ли в іш і з н и х: 1. Введення п ісля І І - о ї світової війни високої оплати за ун іверси ­ тетські та в високих уч бов и х заклад ах, т. зв. вузах, студії.

2. Вимога реж и м у відбути дворічну працю в сіль сь к ом у госпо­ дарстві чи промисловості, як н еобхід н у передум ову д л я в сту­ п у в вузи.

3. Ч ер ез інвазію в ели к о ї к іль к ос ти м осковської м олоді на студії до високих ш к іл У країн и . З розум іло, щ о зменш ення к ільк ости місць, в цей спосіб, іде на ш коду ук р а їн ськ ій молоді.

4. Ч ер ез дискримінацію, щ о відбувається за допомогою прий­ м а льн и х комісій, куди обов’язково в ход ять представники пар­ тійних, п роф сп ілков и х і ком сом ольськи х організацій.8) 5. Ч ер ез реорганізацію освіти; створення 8-клясов и х основних ш к іл, з як и х не можна вступати до вузів, бо треба щ е два роки доповнювати середню освіту в середній ш колі, ч и сло яки х зм енш ує реж им саме тепер.

6. П рим усові вивози десяток тисяч сер ед н ьош к ільн ої м олоді на ц іли н н і зем лі та в різн і пром ислові центри С С С Р перериваю ть здобуття високої освіти тим м олодим лю дям на завжди.

7. Ч ер ез м але ч и сло вузів та університетів, що зараз працю ю ть в У країн і. Наприклад, в 1951 році в У к р а їн і працю вало 160 25

вузів, а тепер їх е ли ш е 132. Х о ч це зменш ення поясню ється міністерством освіти як н еобхідна реорганізація та зб ільш ен н я одних за рахун ок други х, а ле ми знаємо як подібні реорган і­ за ц ії відбуваю ться та з якою метою р обляться окупантом. З гадані переш коди та обм еж ення створюють безв и гляд н ість серед вели кого числа м олоди х лю дей і тому багато перериває навчання на завжди. Тепер в и х ов н о -ш к ільн а система проходить щ е одну реорганізацію в ц ілом у СС СР. Реф орм а ця спрямована у напрямі поєднання ф ізи чн ої праці з наукою під час студій. Я к це на прак­ тиці р озв’язується, говорить нам ясно А. Г. Боднар: ». . . одна з особливостей ниніш нього року полягатим е в тому, щ о б іль ш іс ть студентів перш их курсів, зокрема по техн іч н и х сп ец ія ль ностях, буде поєднувати навчання з працею на заводах і ф абри ках на ш татних робочих м ісцях . . .«») ». . . В цьом у році 13.730 студентів перш их курсів стаціонерних в узів б уд уть працювати робітниками на 346 підприємствах . . .«і° ) В ели к а к іл ь к іс т ь заочників свідчить про те, що ук раїн ська мо­ лод ь, мимо всіх переш код та труднощ ів, хоч е студію вати. (Г ля д и статистичну таблицю ч. 2). М ож н а припустити, що багато в и селен ­ ців студію є таким способом. Із -з а відсутности в ун іверси тетах У к р а їн и ф а к ультетів економ ії та су сп іль н о -п оліт и ч н и х наук, немає серед м олоді У к р а їн и знавців в ц и х ділян ках. Т а к о ж через абсо­ лю тн у підпорядкованість »у р я д у « У С С Р М оскві, не виш колю ється в У к р а їн і м олоди х кадрів п роф есійних дипломатів, правників, адміністраторів держ авного та м іж держ авного ф ормату. В д іля н к а х мовознавства, літератури та історії У к р а їн и існує ж а х ли в и й стан. Ц і науки студію є так м ало м олод и х лю дей, що в н ед алек ом у май­ бутньом у в У к р а їн і не буде перш орядних знавців ци х наук, якщ о не зайде покращ ання в ц ьом у напрямі. Щ о це так, — наведу два голоси в цій справі з-п ом іж компетентних лю дей в У к р а їн і. А н тон Х и ж н я к , редактор «Л іт ер а т у р н о ї газети«, писав: ». . . студентську м олодь не захоп лю ю ть привабливою перспекти­ вою віддати себе служ ін н ю науці про рідну мову. Я к би не зап ере­ ч ув а л и ті, хто не згоден з цією гіркою істиною, ф акт ли ш ається ф актом «.Ч ) А б о чотири місяці згодом в тій ж е «Л ітер а ту р н ій газеті«, П. П. П лю щ , завідую чий катедрою ук р а їн ськ ої мови К и їв ськ ого Д ер ж а в ­ ного У н іверси тету ім. Т. Г. Ш евченка, писав: » .. . Інститут мовознавства У к р а їн сь к о ї Р С Р за період 8-10 років підготував д ля себе через асп іран туру і поза нею значну к іл ь к іс т ь кандидатів наук переваж но з талан ови тої молоді. А от з підго­ товкою україн істів — докторів н аук — становищ е в інституті с к л а ­ лося катастрофічно. За цей ж е період т іль к и один ч лен к олек ти в у інституту захистив докторську дисертацію . . ,« 12) За останні три роки помітний значний зріст м олоди х п исьм ен­ ників, поетів та мистців. Х о ч їх голос відваж ніш ий тепер, н іж ко­ лись, одначе штамп реж им у очевидний. Б іл ь ш іст ь творів ци х мо­ лод и х лю дей не мас н іяк ої вартости д л я ук р а їн ськ ої літер а тур и чи мистецтва. Зріст числа м олоді в гуртках х у д о ж н ь о ї са м о д ія ль­ ності говорить про те, щ о наша м олодь використовує усі м о ж ли ­ вості, щ об себе в ільн о проявити. «Р а дя н ськ а У к р а їн а « з 1-го л ю ­ того 1957 року подає к іл ь к іст ь м олоді в гуртках х у д о ж н ь о ї само­ 26

діяльн ості як 80°/о з ус іх учасників, як и х б у л о 1,5 м ільйона, тобто 1.200.000 молоді. Цікавим явищ ем д ля м олоди х поетів та письменників є їх м ін ііальне чи сло в «С п іл ц і П исьменників У к р а їн и «. За підрахунком Антона Х и ж н я к а : ». . . в С п ілц і П исьм енників У кр а їн и не набе­ реться й десяти чоловіка віком до 30-ти років .. .«<•'!) Отже, сотки інших не баж аю ть бути членам и спілки. Л ітературн а д ія льн ість молодих письменників У кр а їн и характеристична стихійною кустар­ щиною в роботі літературн и х гуртків і студій. Д ля кращ ої характеристики виховання літературн ої зміни подам головніш і недоліки, як і я позбирав з різн и х газет та ж урн алів, п исловлені молодими лю дьм и у ф ормі дум ок-побаж ань. Відсутність методичних посібників, постійного керівництва з боку обласних літературн и х об’єднань чи ф іл ій С П У , та підтримки міс­ цевих організацій. Н едосвідченість та безініціятивність лю дей, які і гоять на ч о лі гуртків. Потрібно пош ирення досвіду роботи, який же н а були окремі літгуртки, через м олодечі пресові органи. Брак організованосте між районних літгруп , при редакціях газет та ра­ йонних центрів, де е б ільш е літер а тур н и х сил. Брак ф інансів д ля видавання літ-а л ь м а н а х ів та інш их публікацій . Ч ерез легк ов а ж ен ня початківців редакціями ж у р н а лів та газет. М ало при діляється -сритиці всяких недоліків у початківців, головно відносно х у д о ж ­ ньої якости їх творів, та ряд інш их, менш в аж ли ви х причин.

6. В И С Н О В К И Треба признати, що больш евикам вдалося прищ епити м атеріялісгичний світогляд певній к іль к ості ук р а їн ськ ої молоді. Н е можна не звернути уваги на певний вплив м осковської духовости на ф ор­ мування характеру та світосприймання ук р а їн ськ ої молоді. В цьому напрямі М осква осягн ула частинно успіхів. Й деться про ком плекс меншевартости, притаманний певному відсоткові ук раїн ської мо­ лод і у віднош енні до здобутків м осковської к у ль т ур и — головно до московської літератури, музики і малярства. Окремі осяги совєтьк сї техн іки за останні роки щ е збільш у ю ть цей негативний процес. Совстського патріотизму московським больш евикам не вдалося защепити тому, щ о вони ніяк не м ож уть замаскувати повного по­ неволення У країни. М асові депортації з метою ф ізичного вико­ ристання та знищ ення м ільй он ів українців, послідовне нищ ення ук раїн ської м атеріяльн ої та д ух ов о ї к у ль т ур и є так очевидні, що заховати цього не можливо. Одиноким засобом, яким больш еви ки втримують п о с л у х серед молоді, є безоглядний терор. Ареш там и та засланнями в концлагери карають молодь, яка ставить активний спротив режимові. Засобами провокації больш евики викривають та нищ ать національно свідо­ мих одиниць з серед м олоді та старших, які хоч не ставлять явного спротиву, а ле стараються впливати на своє оточення своєю поведінкою. К о л и ходить про релігій н ість всієї м олоді У країни, то вона збільш ується і треба вірити, щ о в слуш н и й час наша м олодь, ц ілий нарід знайде ш л я х до своїх традиційних віровизнань. Зростом к ільк ости ук раїн ської м олоді на високих ш к о ла х У к р а ї­ ни, а також і в ц ілій московській імперії, ми можемо радіти, але 27

слим акова п овільн ість ц ього зросту та непропорційність до з а га л ь ­ ного чи сла ш к іль н о ї м олоді говорять про п о літ и к у М оскви обм е­ ж ити цей зріст до мінімуму. Вивози наш ої м олоді на ц іли н н і зем лі є черговою трагедією , що навістила її, бо ця м олодь, п ри близно 1 мільйон, є засудж ен а на п о в іль н е ф ізи чн е знищ ення; так систематично зм ен ш ується ч и сло її в У країн і. В загальном у, всіх відвідувачів У к р а їн и враж ає прірва, щ о існує м іж особистим ж иттям м о ло д і та ї ї д іяльн істю в розбудові к ом у­ ністичної системи. Постійно зм енш ується відсоток вірн и х партії ен тузіястів серед молоді, з приходом кож ного нового поколін н я, від ж овтневої рев олю ц ії починаючи. Р озвін чанн я к у л ь т у особи С таліна зали ш и ться пересторогою д ля багатьох п околін ь. П р и хід Х р у щ о в а до влади не змінив в основному їх н ьо го п олож ення, за м алим поліпш енням їх м атеріяльн ого становища. Ж ор сток е при­ душ ення м адярського повстання, заворуш ення п о ль сь к о ї та сх ід н ь о н ім ец ької м олоді прим усили неодного з серед ен тузіястів докорінно змінити своє становищ е до ком унізм у, особливо до м осковського комунізму. Б езогля д н е використання (експ луатац ія) м олоді б о л ь шевиками в п ли н уло на розвиток міцного почуття солідарности та власн ої гідности серед всієї м олоді У країни. Існування х уліга н ів , »с т и л я г«, »зо л о т о ї молодів та сп ек улян тів не є характеристичним д ля ш ироких мас наш ої молоді. Ц ей про­ дукт проминаючий і не значний, мимо голосного кр и к у ком ун істи ч­ ної преси, яка в цей спосіб старається відвернути ув а гу м о ло д і та громадськости У к р а їн и від голов н и х процесів незадоволення, щ о н ур тую ть серед сучасної молоді. М о ло д ь У країн и , а головно її н аціон альн о свідома частина, б е зу ­ пинно бореться не т іль к и за своє кращ е ф ізичне існування, а та­ кож за своє н аціон альн е обли ччя, щ о дає за п ор ук у на кращ е завтра ук р а їн ськ ої нації. * Статистичні дані про ш к ол и та кількість в н и х у ч н ів, взяті із ' статистичного збірника, Н ародне господарство У к р а їн с ь к о ї Р С Р . Т А Б Л И Ц Я Ч. 1.

1940/41 1945/46 1950/51 1955/56 134 154 160 Ч и с ло вищ их з а к л а д ів *) з заочними 173 137.0 201.6 325.9 ..................

196.8 В них студентів-тисяч 225.2 153.0 Б ез заочників ..................................... 130.5 101. Ч и с ло техн ікум ів та ін. середніх спец.

584 635 532 693 учб. за к ла д ів з з а о ч н и м и ..................

164.1 474.6 196.2 227.7 В н и х у ч н і в - т и с я ч ...........................

198.7 319.9 148.3 Б ез заочників ..................................... 170.1 * ) Ч и с л о вищ их уч бов и х за к ла д ів зм енш илося в 1955 р. через лікв ідац ію уч и т ел ь сь к и х інститутів (Примітка р ед а к ц ії збірн ика). Т А Б Л И Ц Я Ч. 2. В ипуск з вищ их учб. заклад ів за період 5-ої п’ятирічки (51-55) т и с я ч ................................................................

203.1 без заочників .................................................................................. 157.7 Випуск технікум ів та ін. середніх спец. учб. закладів, т и с я ч ................................................................

298.8 без заочників ..................................................................................

272.1 28

Т А Б Л И Ц Я Ч. 3. Н ік ол и роб. м олоді (вк л ю ча ю чи ляси при сем и річн и х ш к ола х) Ч и сло ш к іл . ....................... В них уч н ів — тисяч . . .

1-4 к л я с а х — тисяч . . . .

5-7 к л я с а х — тисяч . . . .

8-10 к л я с а х — тисяч . . . . Ш к о л и с іл ь с ь к о ї м олоді Ч и сло ш к іл ....................... В них уч н ів — тисяч . . .

1-4 к л я са х — тисяч . . . .

5-7 к л я с а х — тисяч . . . .

1945/46

1950/51

1955/56

295 37.0 2.4 23.7 10.9

876 158.2 14.9 78.6 64.7

1.320 259.1 7.5 80.2 171.4

1.730 61.5 43.9 18.0

4.020 128.4 67.0 61.4

2.808 81.8 4.0 77.8

1) М. І. К а л ін ін , »П р о комуністичне в и х о в а н н я «, Б іб ліот ек а у ч и ­ теля, вид. «Р а д я н ськ а У к р а їн а *, К и їв , 1948 р.

2) Тетян а П етрусенко, »П е р е д новим етапом у розвитку ш к о л и «, «Л ітер а ту р н а газета«, ЗО. 9. 1958 р.

3) Ібід.

4) А . М. »П р о вступні екзамени з у к р а їн с ь к о ї мови та літератури в К и їв сь к о м у Держ авном у Інституті ім. Т. Г. Ш е вч е н к а «, У к р а їн ськ а мова в ш к олі, ч. 6/58.

5) О. Ч еркаський, «П ер ед стартом«, »Д н іп р о«, ч. 2. °) Ібід.

7) О. К о р н ій ч ук , «доп овід ь ви голош ен а в 1956 р. на 19-му З ’їзд і К ом ун істи чн ої П артії С овєтської У к р а їн и «, »Л іт . газета«, 1956.

8) А. Г. Боднар, заступник м іністра ви щ ої і середньої спец і я л ь ної освіти У С С Р , »В и щ а ш кола на новом у етапі«, «Л іт е р а т у р ­ на газета«, 1. 9. 1959 р.

9) Ібід.

10) Ібід.

11) А н тон Х и ж н я к , »Л ю бім о, гиануймо р ідн у м ову «, «Л ітер атур н а газета«, 20. 5. 1958 р.

12) П. П. П лю щ , »Н е в ід к л а д н і питання розвитку у к р а їн с ь к о ї м ов и «, «Л іт ер а т у р н а газета«, 26. 9. 1958 р.

13) А н т он Х и ж н я к , ібід.

Х а й очі й думки тягн уться до м айбутнього — це так, зате ногами твердо треба стояти на ґр ун ті м инулого, і тоді справді прийде той час, якого хода тверда й непохитна вчувається навіть у теп еріш ­ н ьом у хаосі, б езла д д і та бездоріж ж і. С. Єф ремов 29

З Н ІИ Т Т Я І П Р А Ц І С У М -у

Деякі передумови для наладнання праці СУМ-у на майбутнє") О. КОВАЛЬ (Г ол ова Ц У С У М -у ) 1. Зміцнення ц ен тр а ліза ц ії і координації праці (в основних д іля н к а х С У М -у ), п ідп орядкову­ ючи інтереси к літи н інтересам цілости, не затримую чи при то ­ му ініціятивности й інтенсивнос­ т е д ії на місцях.

2. М акси м альн е закти візуван ня старш их член ів С У М -у .

3. Б іл ь ш и й персональний кон ­ такт Ц ен тр а ль н ої У прави з К р а ­ йовими Управам и і загалом членства.

4. У р у х о м л е н н я праці Ц ен т­ р а л ьн о ї В и ховн ої Ради д л я за ­ безпечення виш кільним и м атер ія ла м и виховн и х кадрів.

5-. В едення постійних ви ш кол ів впорядників та виховників.

6. Систематичне видавання ви ­ х овн ої і в и ш к ільн о ї літератури ; точне і своєчасне розчислення за видання.

7. П ідведення си льн ої господ ар сько-ф ін ан сової бази під працю ц іл о ї системи С У М -у . В сі ц і тут вичи слен і п ер ед у­ мови для наладнання праці С У М на майбутнє повинні бути взяті до уваги в прац ях окре­ *) 3 т ех н іч н и х причин ця стаття не б у л а вклю чен а в ок­ ремий р о зд іл передконґресових м атеріялів. — Ред. ЗО

м их К ом ісій на V I I Світовом у К о н ґр есі С У М -у . Дві перш і точки повинні знай­ ти оф орм лення в прац ях О р га нізаційно-статутової К о м ісії. Ч етверта, п ’ята і ш оста точки н а леж а ть до В и х о в н о -ю н а ц ь к о ї К о м ісії, а шоста також і до В и ­ д а в н и ч ої К о м ісії. Т р етя і сьома точки відно­ сяться до компетенцій Ф ін а н с о во-бю дж ет ової К о м ісії. В перш ій точці треба зокрема передбачити виконність і санк­ ц ії д ля ріш ень К о н ґр есу, П л е ­ н ум у і виконних заряд ж ен ь Ц У С У М - у по віднош енні до К р а ­ йових У п рав і У п р а в О середків стосовно К У . Н е м ож е бути та­ кого становища, щ о К онґрес, чи П лен ум , ви ріш ую ть певні засадн ичі справи д ля ц ілости С У М -у , !а окрем і К р а й ов і У прави, чи У п рави О середків не виконую ть ти х ріш ень, мотивую чи тим чи інш им несуттєвим арґументом. В таки х випадках Ц У С У М -у повинна бути забезпечена санк­ ціями, як и х зм огла б за стосу­ вати у випадку несубординації. Н ав іть якщ о Ц У С У М з тих санкцій не х о т іл а б користати, то їх існування м а ло б своє мо­ р а льн е значення.

Дійсне і старше членство м у­ сить мати спрецизовану ролю , Г>о інакш е існуватиме тенденція залиш ати сум івські ряди. Така роля повинна полягати на к у л ь ­ тивуванні сум івської ід еї і н е­ сення всебічної підтримки в д і­ лянц і виховання молодого поко­ лін н я — Ю нацтва С У М -у . З ок ­ рема пропонований п оділ на д і­ л ові групи міг би сприяти ц ьо ­ му завданню. В и х ов н о -ю н а ц ьк а К о м ісія по­ винна б представити Конгресові іілян, згідно з яким н а ле ж а ло б здійснювати виховну програму під час ц іло го періоду, в віці членів від 6 до 18 літ. Я к і д ля того потрібні засоби, як і в а ж н і­ ші проблеми н алеж и ть мати на увазі, як забезпечити дальш ий приплив м олоді до Ю С У М -у і як дбати про к ільк існ и й і я к іс ­ ний стан виховних кадрів. М іж засобами н алеж и ть розробити д етальн іш е п лян найконечніш их видань, як виховного, так і виш к ільн ого порядку. Ф інансово-бю дж ет ова К ом ісія мусить вийти з за га льн и х пот­ реб С У М -у , запляновую чи ф і­ нансові засоби в пов’язанні з конечністю зміцнення праці Ц У в організаційному і в виховнови ш к ільн ом у секторах. Д ля того н алеж и ть розпорядж ати п ля н а ми тр ьох К ом ісій : О рганізаційно-статутової, В иховн о-ю н ац ької і Видавничої. Т ом у що п р а к ­ тично такі дані буд уть щ ойно на К онґресі, то Ф ін а н сов о-бю ­ дж етова К о м ісія мусить опра­

цювати проект, базую чись на за­ га ль н и х тут з ’ясованих напрям­ ках. До того, не знаю чи наперед осідк у м айбутньої Ц У , потрібно випрацювати бю дж ет у двох варія н тах: європейськом у і північно-американському. П раця Н ом інац ій ної К о м ісії, ф ун к ц ії я к о ї виконує до часу К он ґресу, Ц У С У М -у не п осту­ п и ла покищ о вперед. Запропо­ новані мною два кандидати на Г о л о в у Ц У С У М -у , дд. Я рослав Деременда і д-р Богдан Стебельськи й , в своїх л и ст а х -в ід п овідях зрікаю ться своїх кан ­ дидатур у мою користь. Цей ж ест довір’я і д р уж н ь о ї чемности був д ля мене д уж е сим­ патичний, однак я настоюю на своїм попереднім становищі, з ’я ­ сованім у ли сті від 10. 5. 1962. До цього питання Ц У С У М - у щ е повернеться на своєму най­ б ли ж ч ом у засіданні, перед К о н ­ ґресом. В загальн ом у, в и сло в ле­ ні критичні завваги в моєму по­ п ередньом у ли сті зали ш аю ться дійсними, п о ск ільк и поза зга ­ даними на початку кільком а листовними відповідями, не б у ­ ло, за м алими вийнятками, п рак­ ти чн ої реакц ії з боку окрем их К У С У М -у . Задовж ення до Ц У не зменш ую ться, а зростаю ть, анкетні листки, збіркові ли сти і звіти К У на К онґрес не при­ ходять, К он ґрес стоїть перед небезпекою браку ф ондів на йо­ го ф інансування. М у ш у щ е раз з прикрістю повторити, щ об н і­ хто не мав п ізн іш е претенсій, 31

Осереднові С УМ -у в Ной Ульмі 10 років Ной У льм — тихе, чисте західньонімецьке місто. Для укра­ їнської громади в Ной Ульм , а особливо для членів тутешньо­ го Осередку СУМ -у, 6-го травня 1962 року був днем справжньої весняної радости. А дж е того дня сповнилося десять років від то­ го часу, як у Ной У льм і постав Осередок СУМ -у. З цієї нагоди того дня після обіду, в великій залі »Лернінґсгайму« відбулася ювілейна зу ­ стріч, попис юнацтва місцевого Осередку, а також запрошених друзів-сумівців із сусідніх Осе­ редків. Слід згадати, що на це наше свято приїхали голова Крайової Управи С У М -у в Н і­ меччині д. В. Леник, член К У С У М -у д. І. Щ ур, представники С У М -у в Тройхтлінґені та Ш тутґарті, кіноф ільмувальник п. І. Процик і інші.

■^т

що в звітах Ц У С У М -у всі ті речі будуть названі по імені, як­ що перед Конґресом не будуть зліквідовані всі з’ясовані недо­ магання. Ц У С У М -у зробить від себе все можливе, щоб Конґрес був гідний нашої великої Орга­ нізації, однак дальша доля С У М -у виставлена на поважну пробу, відповідальність за яку несемо ми всі разом.

32

Вступним словом святочне зіб­ рання відкрив голова Осередку С У М -у в Ной У л ь м д. І. О лій­ ник. Він згадав коротко про іс­ торію та діяльність свого Осе­ редку та запевнив, що Бог і Батьківщина — ці два величні і святі слова, виписані на пра­ порі СУМ -у, є життєвим дорого­ вказом і метою нашої молоді. Хоч еміграційне життя не сприяло розвиткові Осередка, який був організований десять років тому, але дорослі члени його, просякнуті любов’ю до своєї поневоленої батьківщини і ідеями Спілки знаходили силу і способи для переборення вся­ ких перешкод. У 1945 р. в У льм Езельзберґ було організовано відділ юнацтва С УМ -у, який нараховував тоді 12 членів. У 1955 р. було організовано відділ юнацтва С УМ -у в Ной Ульм і, який вже після одного року праці нараховував 43 члени. В своїй доповіді голова К р а ­ йової Управи С У М -у в Німеч­ чині, д. В. Леник, пригадав сл у ­ хачам проблеми С У М -у і зав­ дання кожного члена С У М -у су­ проти нашої батьківщини. Концерт, що відбувся з наго­ ди свята, мав різноманітну про­ граму і пройшов з великим ус­ піхом. В програму входили сце­ нічний монтаж поеми » Великі роковини« Івана Франка, що його виконав колишній голова

( ' грунна оркестра Осередку С У М - у в Н о й Ульм, Німеччина, яка з •піхом виступала на концерті з нагоди 10-річчя свого Осередку.

<п ередку д. М. Залізняк; гра на

ікордеоні та сольовий спів гос­ тей Ольги і Григорія Євтушенків (до речі, д. Євтушенко ОЧОпое Осередок юнацтва С УМ -у і: Тройхлінґені). Четверо суміі >к-танцюристок — Степанія ПІеремета, Христина Волінська, .'І юба Зінь і А л л а Атос — вивеііі перед глядачами, з великою і правою, українські народні тан­ ін. Ірена Підгурська виконала низку пісень на акордеоні. Надвечір закінчився цей весеIїй, бадьорий концерт у вико­ нанні членів СУМ-у. Осередок С УМ -у »Уж город« нараховує тепер 40 дійсних ч л е­ нів. В ньому провадиться освіт­ ня і виховна праця. Кож ної п’ятниці від год. 5-ої до 6.30 від­ буваються наші сходини, під час яких пані Мудрик дає лекції історії і географії України, ук ­ раїнської літератури та історії

СУМ -у. Все це є цінним допов­ ненням того знання, яке члени С УМ -у набувають в щоденній німецькій школі. В цьому році в нашому Осе­ редку було організовано струн­ ну оркестру (ґітари). Нею керуе п. Б. Шарко. Навчання гри і проби відбуваються кожного вівтірка від 8-ої години вечора. Осередок мас також танцю­ вальний гурток, де члени його вивчають і плекають українські народні танці. Керівником і вчи­ телем гуртка є д. М. Залізняк. Літньою порою танцювальний гурток мав десять виступів пе­ ред українською і німецькою публікою, а також в телевізії. Кожного року Осередок вла­ штовує святочні імпрези, про­ граму яких виконують дорослі і юні члени Осередку. Як в минулих роках, так і в цьому році юначки і юнаки ви­ 33

бираються до табору С У М -у в Шонґав під Альпами, де вони не тільки відпочивають на тлі розкішної природи, а й поши­ рюють свої знання і складають юнацькі іспити. Ми ростем, розвиваємося і працюємо для ідеї, за яку у к ­ раїнська молодь в Україні від­ дає найвищу жертву — своє

життя — щоб тільки визволити український нарід з московськобольшевицьксї неволі, Вся на­ ша праця, хоч би навіть такої однієї ланки, про яку йшла мо­ ва вище, скеровується в С У М -і до однісї мети, висловленої на­ шим гаслом — Бог і Батьків­ щина. Іван Олійник (Ной У льм )

Група юначок з Осередку С У М - у в Ной У л ь м перед організованим маршем до церкви.

Х о р Осередку С У М - у в Н о й Ульм, яким керує п. Б. Шарко.

34

Заправляємось до праці (З приводу курсу для виховників С У М - у в Бе л ьгії)

Цьогорічний вишкільний курс иія виховників і старшого юнацтва С У М -у відбувся в нас під іпаком і настроєм Великодніх гият. Не лише тому, що розпо­ чався він на самий Великдень, але також і тому, що в програ­ мі було відведено багато місця великоднім святкуванням. На­ перед хочемо уточнити, що всі наші учасники святкували Ве­ ликдень у себе вдома, бо курс почався щойно під вечір. Це І>адше з метою святкувати Ве­ ликдень в дусі українських тра­ дицій і в ширшому товаристві, що ми зібрали коло 60 учасни­

ків — юначок і юнаків та к іл ь ­ ка старших виховників — у до­ мі бельгійської молоді (Ж О К ) у Турнеп, 10 км. від Брюсселі, що височіє серед гарної природи на досить стрімкому гербі. Добившися піхотою до місця нашого курсу на верху гори, нас привітала гарна простора заля з упорядкованими у Півколо кріслами. Повітря було свіже, але управителька подбала, щоб підогріти нашу холодну атмо­ сферу центральним огріванням, бо надворі було таки холодно. І ми, користаючи з того, за кілька хвилин злож или свої клунки,

35

роздягнулись і засіли у приго­ товленій залі. Д-р М. Гоцій, відомий знавець нашого мистецтва і ф олкльору, ще того ранку дириґував своїм хором на С луж бі Божій у Дюс­ сельдорфі. Тепер, після п’ятигодинної їзди залізницею і однокілометрового ходу підгору, зов­ сім не почувався втомленим і в бадьорому тоні розповідав нам про гагілки, великодні звичаї в Україні, свято весни, народні ві­ рування. Рисував навіть крей­ дою на дошці »3ельм ана« і »Ч орнуш ку-душ ку«, бо, казав, »п ісля цієї теорії будемо виво­ дити гагілки практично«. Одногодинна лекція закінчи­ лася і за кілька хвилин столи і крісла стояли під стінами, а по залі — то колом, то півколом, то закрученими рядами наша молодь, з д-ром Гоцієм на чолі, що старався вивести гагілку »М и кривому танцю, не найдемо кінця«, розвивала ряди по довгій залі, часами між столами, чи поза таблицю, на якій ще вид­ ніли теоретичні рисунки гагілок. Н іколи наше юнацтво не чуло ще гагілок і не бачило їх у практичному виконанні, але в усіх на обличчі сіяла радість і захоплення, неначе б це були Зерно, посіяне в негоду, Крива вим Маком розцвіте, — І прийде воля для народу І зійде сонце золоте! О. Олесь

36

правдиві гагілки (вони були правдиві в наших умовинах) в нас, в Україні, під церквою, се­ ред гомону дзвонів, вибухів по­ стрілів, дитячого гамору .. . Так, церков у нас бракува­ л о ... але не зовсім, бо д-р Гоцій привіз їх з собою .. . у діяпозитивах. ї х сотки — від стародав­ ньої Св. Софії і маєстатичного св. Юра, аж до лемківських де­ рев’яних церквиць, чергувались на екрані свідки християнства в Україні, яких ми подивляли після вечері.

— Як подобаються вам наші великодні звичаї? — запитав я одну юначку.

— Хоча я їх не бачила і не пережила в Україні, проте я від­ чуваю в них щось таке рідне. Дотепер я більш е знала про різдвяні звичаї, але як бачу, то й великодні мають свій особли­ вий чар. Треба згадати, що на наш курс приїхали також сумівці з П а­ рижа (4), Везін-Ш алету, Ф ран­ ція (2), і Нового У льм у (1). Для юнацтва С У М -у — кордони не існують, їх не відстрашує від­ даль, бо вони лю блять своє се­ редовище і атмосферу сумівсь­ кої родини. Щойно на другий день, в по­ неділок (ЗО квітня), почалася правдива праця і лекції- після гарного відпочинку у вигідних кімнатках. Бо ж ми з ’їхалися на два дці,, щоб чогось навчитис»; набратися досвіду, зазна­ йомитись з методами сумівської

Пам’ятка з курсу виховників С У М - у в Бельгії. В центрі групи (зліва направо) о. д - р Б. Курилас, д - р М. Гоцій, Голова Ц У С У М - у мґр. О. К оваль, мґр. Г. Ощипко, та інші викладачі на курсі.

роботи в Ю СУМ. Це була на­ ша основна мета; посередня ме­ та — це своє оточення, знайом­ ства, товариство; а сама забава є другорядна річ. Розуміючи це завдання, наші майбутні виховники на лекціях поводились дуж е гарно. Думаю, що були пильніші, ніж у школі, на своїх лекціях. А слухати бу­ ло що, бо програма була добре »наладована«, вісім годин ден­ но. Говорилося тут і про світогляд-характер, літературу, дос­ від з визвольних змагань, педа­ гогічні поради і, вкінці, — ці­ лий ряд лекцій з тематикою праці в Ю СУМ -і. За цю чем­

ність на лекціях вечором прий­ ш ла слушна нагорода -— това­ риські забави, на які всі чекали. Служ бу Б сж у кожного ранку відправляв о. д-р Б. Курилас під гуртовий спів молоді. Лекції на курсі давали: о. д-р Б. К у рилае, д-р М. Гоцій, п. В. Маньківський та члени Крайової У п ­ рави С У М -у — дд. О. Коваль, М. Когут, І. Левицький, І. Дере­ в’янка, Г. Ощипко. Б уло влаштовано також не­ велику виставку писанок, на якій першу нагороду призначе­ но для Марії Бриґілевич, а дру­ гу — для Анни Сендун.

37

Хоча наші курсанти дуже уважно слухали і старалися схо­ пити все, не знаємо наскільки це їм легко приходилось. В кож ­ ному разі, багато багато з на­ ших юнаків і юначок мають за­ малий запас українських слів, як це виявилося у запитах. Т о ­ му радимо всім читати більш е українських книжок і газет, щоб поширити свій словник поза по­ точну мову, пізнати дух нашої мови, її граматику. А пізнавши

мову, ми зможемо постійним чи­ танням здобувати знання про нашу батьківщину з усіх д іля­ нок. Така є вимога до сумівського виховника. Два дні науки і спільного по­ буту наповнили нас усіх почут­ тям гордости за українську мо­ лодь та її майбутнє і скріпили в нас дух приналежности до однієї великої молодечої орга­ нізації та української спільноти на чужині. Г. О.

В ДОРОЗІ Н А К У Р С В И Х О В Н И К ІВ Група ю них членів С У М - у в Б ел ьгії зфотографувалася в поїзді, під час подорожі на курс виховників С У М - у , про який читайте вище.

38

Микола В І Н Г Р А Н О В С Ь К И Й

У К Р А ЇН С Ь К И Й П РЕ Л Ю Д *) Пропав останній міст у далині, К ол еса змащено росою голубою, І К и їв на Богд ановім коні П л и в е назустріч дніпровою водою . .. І думка під колесами петля, Історія намотує години . . . В ж е чуть, як обертається Земля, І обертаються з Землею Україна .. . Красо моя! Вкраїночко моя! Н у , щ о мені робити — я не знаю! То прилечу, то знову відлітаю, А день за днем і гасне, і сі я .. . Тв оє обличчя чисте, як надія, П ухк и м и пальцями я тронув уночі, І кров свою змішав я із твоєю, Я к зерно із землею повеєні, Тоді ти стала мною, Батьківщино, А я тобою на світанні став, І свої очі я відкрив крізь тебе . . . Ти поселила в серці мій народ, Ти освітила думку мою часом І в мову українки сповила, Тебе дивлюсь я серцем і думками, Тебе люблю я всесвітом і людством, І соняхом у золотому сні, І сивиною вчеиого-мислитсля, І польовим горошком на стерні. .. М и стрінулись з тобою на Дніпрі, Там губи твої тронув я, Вітчизно, Там вивірив по тобі п у л ь с любові, Годинник людства, — з стрілками Життя на ц и ф р а х смерті, — звірив із твоїм . .. Ні, Батьківщино! Н е л и ш е стражданням Чи радістю я звернений до тебе!..

* ) Цей вірш написаний молодим українським поетом в поневоле­ ній Батьківщині. — Ред.

39

Прожектором по Австралії

МИ В БРІЗБЕНІ (В есел и й репортаж) На земній к у л і є країна, що зветься Австралія. Це всім чи­ тачам »А ван ґар ду« відомо. В А встр алії є штат, що зветь­ ся Квінсленд. Це багатьом чита­ чам »А ван ґар ду« відомо. Центральним містом К він сленду є Брізбен. Про це певна частина читачів »А ванґарду« знає. В місті Брізбені живуть укра­ їнці. Про це дехто з читачів »А ван ґар ду« напевно чув. А в тих українців є діти. Про це чи­ тачі »А ван ґар ду« напевно дога­

дуються. А ці діти організовані в Осередок Ю С У М -у з осідком в Окслей. В це вже читачі »А ван ґарду« мусять мені повірити. І ось батьки цих юних членів С У М -у говорили, радилися, до­ м овлялися і домовилися органі­ зувати одноденну прогульку до відомих тут водопадів на річеч­ ці Сідар, що і сталося 21. 4. 62 р. О годині 7.30 ранку голова Осередку С У М -у дає наказ р у­ шати. А л е тут всім відомий »голд ен « бойкотує наказ і юна­

Почесна і ділова Президії 12-их зага ль н и х зборів О с ер едк у С У М - у в М е л ь б у р н і, Австралія. (Д о п и с був поміщений в одному з поперед ніх чи сел ж ур нал а) 40

ки з роя »Вовки« примусово приводять його в рух. Ідемо. Н е­ бо нас то лякає, то звеселяе. До­ рога веде прямо, праворуч, л і­ воруч, вниз, угору ... і саме тут багатьом відомий »голден« за­ глух. Після короткого непоро­ зуміння між водієм і мотором рушили далі і вже о год. 9.30 юнаки під проводом Миколи (великого) пішли вибирати міс­ це на табір, а половина юначок вже встигли попадати в річку... О годині 10.15 сніданок.

— Смакувало? — питаємо.

— Т а к ...

— Ні!

— Наїлися, — робить висно­ вок виховник.

Йдемо в гори руслом річечки Сідер. Юнаки за першим дере­ вом зникли. Юначки між трьо­ ма деревами заблудили. Михай­ ло (багатьом відомий) негайно відстав і загубився. А л е з допо­ могою якогось чуда всі зібра­ лися біля першого водопаду. Підрахували втрати: кілька по­ дертих штанів і спідничок ви­ кликають рум’янці на обличчях власників, а одна юначка стра­ тегічно обв’язалася светром по­ верх штанів. Водопад чудовий. Одних за­ колисує, других лякає, третіх кличе. І ці треті йдуть далі, перескакуючи з каменя на ка­ мінь. Незабаром в санітарки за-

Юначки і юнаки, члени Осередк у С У М - у в Мельбурні, Австралія, прислухаються до ділових нарад 12-их загальних зборів Осередку.

41

Спочивають під час прогул ьк и до водопадів на р. Сідер, Австралія.

крутилась голова. Дасмо першу допомогу, тобто ведемо за руку. Перед веде Галина, чомусь до пояса мбкра. А л е охочих її на­ слідувати мало, і ми продвигаємзся в сухому стані. М ихайло (багатьом відомий) почав давати вказівки.

— Дивіться на мене, — про­ мовив повчально, — я вже не до наймолодших належу, а ще ні разу не посковзнувся .. . С лухачі зареагували вибухом сміху, а М ихайло-повчитель ски­ нув черевики і почав викручу­ вати панчохи.

— Камінь підомною потонув, -— оправдувався. — 3 вами та­ кож може таке статися.

42

Йдемо далі. Нарешті М ихайла (багатьом відомого) і Володими­ ра (невідомого) атакує зі всіх сторій п’явка. М икола (всім в і­ домий) з допомогою ручного го­ динника відбиває атаку. А л е п’явка не лиш илася в боргу і тихеньке приссалася до його ноги і таки наперсток солодкої української крови виссала. Тут доганяють нас М ихайло (перший), М ихайло (другий) і Володимир (невеликий). Вітає­ мося і .. . вони з »радощ ів« па­ дають у воду. Сміємося не го­ лосно і не тихо. Просто сміємо­ ся, присідаємо і тримаємося р у­ ками за животи. Відпочиваємо на крутій скелі

і рішаємо, що коли нас навіть п’явки починають атакувати, то краще далі не йти. Вертаємося назад, щоб подивитися чи к у х ­ ня за нами не плаче. Б іля водопаду робимо знимки і на годину третю з горем, бідою і сміхом повертаємося до табору. Смажене на відкритому вогні м’ясо не смакує. Тому їмо його з подвійним апетитом. Маруся (тобто Марія) має один біфстек з лівої сторони, один — з правої, спереду тарілка з са­ латою, хліб, консерва, молоко, чай, овочі.

— Чому ти оглядаєшся? — питаю її.

— Я щось забула або згуби­ л а ... Степан смажить картоплю (чіпси).

— А де ж твоя риба? — пи­ таю.

— Я про рибу буду думати. М ихайло (перший) сховався за кущем.

— Чому не обідаєш разом з усіми? — питає виховник.

— Я не хочу знайомити юна­ чок з моїм дієтичним апетитом. Весело і швидко летить час.

Вже вечоріє. »Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тих­ не . . .« Ми сідаємо колом і співаємо. Готуємося до свята матері і ви­ користовуємо дозвілля для ко­ рисної вправи. Молодь почува­ ється не зовсім вільно. Співи серед природи для них щ е не ввійшли в звичай. Батьки ж по­ важніють і відходять. Мабуть, пісня будить спогади... Година п’ята. Наказ. Юначки і молодші юнаки від’їжджають додому. Юнаки понад 12 років віком лишаються до наступного дня. Вибранці задиркувато посмі­ хаються. Поворотці нарікають, не при­ ховуючи свого жалю. Володимир (невеликий) дово­ дить, що то він лише ростом малий, а літами то ровесник своєму дідові. І виграє. Вихов­ ник дозволяє йому лишитися. Бажаємо доброї ночі і від’їж ­ джаємо. Яка шкода, що я наро­ дився передчасно. Тепер лище можу позавидувати »залиш енцям.<<. І я завидую. Л у г Ш ирокий

Бо кожний, хто вивищається, понижений буде; а хто унижасться — вивищиться. Ісус Христос

43

Х а й кат жене, а ви любіть С в о ю окрадену Вкраїну, За неї силу до загину І навіть д у ш у положіть! М . Старицький

ЗАГИБІЛЬ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ Доцент В. Ч А Л А

Священна і дорога для укра­ їнського народу земля Києва. Розкриває вона глибокий зміст історичного буття народу, зміст нерозривного, непорушного зв’я ­ зку нащадків з предками. На київській землі ніби стирається індивідуальне коротке життя окремої людини, а існує лише одне невмируще тисячолітнє буття, виткане з безперервної зміни поколінь. Пам’ятки Києва — конкретні залиш ки минулого — це ніби пож овклі сторінки літопису; їх ­ ній вплив спостерігаємо на всій історії українського народу. За своїм історичним змістом старо­ винні пам’ятники перетворили­ ся у глибокі символи, стали конкретним змістом української національної культури. У Києві збереглася ще певна кількість пам’ятників сивої дав­ нини, а серед них Києво-Печерська Лавра. У даному нарисі йтиме мова не про час постан­ ня Києво-Печерської Лаври, не про її блискуче минуле, навіть не про її історичне та релігійне значення у житті українського народу, бо ці питання у свій час висвітлювалися достатньо. М о­ ва йтиме про те, як антирелі­ гійна, антихристиянська большевицька комуністична влада ліквідувала цей дорогоцінний релігійно-історичний центр.

44

Києво-Печерська Лавра пере­ ж ила неодне сторіччя, перебу­ ла чимало лиха: руйнації, по­ жежі, гоніння, утиски, але ви­ ходила з них незмінно кріпкою, загартованою і щ е більш е ве­ личною. Совєтська антирелігій­ на влада вже за перше десяти­ ліття свого існування лік в ід у­ вала всі манастирі. Б ільш ість манастирів перед своєю остаточ­ ною ліквідацією переживали процес поступового задушення міроприємствами місцевої совєтської влади, бо кожний манастир намагався зберегти в тій чи іншій формі своє існування. Києво-Печерська Лавра-манаєтир, найвеличніший з усіх свя­ тинь українського народу, та­ кож зазнав трагічну долю ін­ ш их манастирів. Безпосередньо після захоплення влади большевиками в Україні Києво-П е­ черська Лавра продовжувала жити деякий час щ е тим роз­ міреним, віками встановленим, життям. З боку совєтської вла­ ди не роблено спочатку ж одних ворожих кроків. Л ихо насува­ лось на Лавру поволі, крок за кроком, лабети стискалися по­ ступово. К оли совєтська влада укріпилася, Лавра відчула вже деякі правні обмеження. У зв’я ­ зку з декретом про землю від Лаври було відтято всі її угіддя, хутори, сіножаті. Щоправда, в

45

Вид на частину Києва

з його церквами.

організованих там советських господарствах продовжували працювати ченці, проте, було вж е очевидно, що це полож ен­ ня є лиш е тимчасове, бо на той час не легко було знайти робіт­ ників, тим більш е спеціялістів. А ченці працювали безкоштов­ но, за невелику кількість с іл ь ­ сько-господарських продуктів. На цей час влада ігумена Л ав­ ри не була ще номінальною: для ченців, які продовжували пра­ цювати на манастирських зем­ л я х у колиш ніх манастирських господарствах, авторитет ігуме­ на Лаври був вищим за керів­ ництво та розпорядження заві­ дуючого совхозами, призначено­ го совєтською владою. Ченці ви­ конували свою працю як по­ слух, мріючи, що влада совстів е явищем тимчасовим, вважа­ ючи за свій обов’язок зберегти манастирське добро від розкра­ дання. На цей час склалося по­ лож ення так, що розпоряджен­ ня завідуючого совхозом потре­ бували затвердження з боку манастирського керівництва. Де­ який час влада не протестува­ ла. А л е лещ ета поволі стиска­ лися: завідуючих совхозами, які були прихильні до манастиря, було знято з керівних посад; було найнято нових робітників. Д ля нових робітників з роди­ нами потрібно було мешкання, тому виселяли монахів з їх к е­ лій, а відтак і зовсім всіх чен­ ців виселили. На роботу прий­ малися лиш е світські і над ними було встановлено пильний на­ гляд, щоб вони не мали якогось зв’язку з манастирем і його к е­ рівництвом. Манастир губив свій попередній зовнішній вигляд і характер. Скоро совєти наклали руки і на підприємства Лаври. П осту­ пово, одно за одним вони пере­ ходили у державний фонд: свіч­ ковий завод, електростанція, 46

майстерні. Пекарні Лаври поча­ ли випікати х ліб д ля коопера­ ції, з дозволом користатися пе­ карнею і для потреб ченців. Славнозвісна лаврська друкар­ ня перейшла в так зв. »Т р естК и їв-Д р ук «. Саму Лавру та її ф іл ія л и — »пустині« Голосіївську, Китаєвську, Спаську — з їхнім цер­ ковним майном переведено під завідування виконкому. Всі ж ит­ лові будинки і весь комплекс лаврських забудувань, які не мали безпосереднього відношен­ ня до церкви, було передано »С обез-у«, тобто відділу соціяльного забезпечення місцевої ради. У керуванні і нагляді за лав р­ ським майном приймав участь також і комітет по охороні па­ м’ятників мистецтва і старови­ ни, який зробив чимало, щоби зберегти манастирський вигляд Лаври. »С обез« ж е використову­ вав манастир у своїх інтересах. Передовсім, для безпосередньо­ го керування Лаврою було при­ значено комісаря. Незабаром на брамі Лаври з’явився напис: »Інвалідн е місто«. Скоро після цього »С обез« перевів у Л авр у низку своїх установ; окремим інвалідам було відведено при­ міщення. Лавра наповнилася всілякими каліками. Н ові поселенці були неспо­ кійним елементом, бо були роз­ лю чені проти всіх, особливо проти »бур ж уа зії«, що до неї вони зараховували і ченців. В о­ ни робили все, щ об порушити спокій і мирне ж иття манасти­ ря. В ж е при вході до Лаври про­ чани зустрічали крики, п’яні піс­ ні, музику, лайку, галас. А л е до часу поки ченці за ли ­ ш алися у стінах Лаври — під великим утиском — спеціяльного закону про ліквідацію КиєвоПечерської Лаври не було ви­ дано. Щ оби лаврські церкви не

було зачинено, була створена, в рамках советських законів, цер­ ковна громада під назвою «К и ­ єво-Печерська Пречиста Лавра«. Спочатку громада складалася з ченців і послужників, керува­ лася вона Радою з членів Ду­ ховного Собору. Головою грома­ ди був ігумен Лаври. По суті, змінився лише штамп і печатка Лаври, а церковне життя про­ довжувало йти без змін. На чо­ л і церковної громади був ігумен Лаври, що на паперах він під­ писувався, як »Голова церков­ ної громади«. А л е скоро вийшла постанова совєтської влади про заборону ченцям бути в складі членів церковної громади. Прийшлося скласти громаду лише з світ­ ських людей — послужників і сестер манастиря. Знайшлися віддані Лаврі люди, які взяли­ ся скласти відповідну організа­ цію. По суті, і на цьому стані все залишилося по-старому, бо кожне міроприємство церковної громади обмірковувалося зазда­ легідь в Духовному Соборі Лав­ ри, а потім оформлювалося в раді. Така »двопалатна« систе­ ма управління Лаври була яви­ щем, без сумніву, ненормаль­ ним, тимчасовим і, на жаль, бу­ ла переходом до дійсної лікві­ дації манастиря. Всі дії грома­ ди відбувалися з благословення ігумена, але формально й ігу­ мен і всі священослужителі Лав­ ри були на служ бі церковної громади. Для ведення сільсько­ го господарства, для прожиття ченців манастирських організу­ вали сільськогосподарську гро­ маду. Статут її було складено в дусі комуністичної артілі і він мусів імпонувати »парвовірним большевикам«. В дійсності і ця громада залишалася господар­ ською одиницею Лаври і носи­ ла назву: «Києво-Печерська трудова громада«.

Згодом й у цій громаді було заборонено приймати участь ченцям. Керівництво було пере­ обрано зі зміненою назвою: «Сільськогосподарська трудова артіль — «Працьовитість». Ф а к ­ тичні члени артілі виконували розпорядження ігумена Лаври. Також у ф іліялах Лаври, у »пустинях«, було організовано церковні громади. На чолі цих останніх — доки це дозволяла совєтська влада — були давні­ ші ігумени. П ісля того як від Лаври було відібрано всі її землі та угіддя, артіль зверталася з проханням надати інші частки землі. Про­ те, зручних наділів вже не бу­ ло, а коли вони й траплялися, то їх манастирській артілі не давали. А ртілі надавали незруч­ ні землі, вкриті пнями, на роз­ корчування. Ченці бралися і за цю роботу й з неймовірною пра­ цьовитістю і настирливістю об­ робляли і цю землю. Однак, ко­ ли тільки приводили її до по­ рядку, зараз же її від них від­ бирали і надавали іншим пре­ тендентам. Нарешті совєтська влада припинила надавання ма­ настирській артілі навіть і цих земель. Тоді у Лаврі й інших її ф іл і­ ялах були організовані трудові артілі, які, не маючи земельних участків, пропонували лише ро­ бочу силу своїх членів. Не зва­ жаючи на те, що ці манастирські артілі зарекомендували се­ бе якнайкраще і виконували до­ ручену їм роботу старанно і де­ шево — совєтська влада забо­ ронила їхнє дальше існування. Створення сільськогосподарсь­ ких артілів, церковних громад, це все були лише переходові етапи на ш ляху до ліквідації манастиря. Прикриваючись фор­ мою світських організацій, Лав­ ра відтягала свою загибіль, але не могла їй запобігти. Також 47

участь світських людей відби­ валася на ж итті манастиря не­ гативно — ослаблю ю чи його дис­ ципліну. Манастир поволі губив своє попереднє обличчя. Скоро Лавра була перетворе­ на на »М узейне містечко« і пе­ редана до керування Наркомосвіти. На Лаврі з ’явився на­ пис: »М узей не містечко«, а зго­ дом «Лаврський заповідник«. Над брамою і на стінах було розвішено гасла: «Р е л ігія — опіюм народа«. Поштовхом для цілковитої л і ­ квідації Лаври було вилучення церковних цінностей й установ­ лене владою утаєння частини з них. В илучення і виявлення утаєних цінностей, без сумніву наблизили трагічну розв’язку. Значна к ільк ість ченців була заарештована і заслана. Совєт­ ська влада зробила все, щоби впевнити українське сусп іль­ ство, який «консерватизм і мрякобісся« існували у керівництві манастиря, оцінюючи все сакра­ ментальним словом: контррево­ люція. У Лаврі була створена так звана »Ж и в а Церква«, яка про­ існувала лиш е кілька тижнів і сприяла щ е більш е загибелі ма­ настиря. Б огослуж би відбували­ ся лиш е у В еликій Церкві й у Д альн іх Печерах; богомольців майже не було. К о ли манастир було переда­ но живоцерковцям, а ігумен Лаври — о. Климентій був за­ арештований, виникло питання про дальш е існування великої кількости ченців, які залиш ися вірними манастиреві й Пра­ вославній Церкві. Спочатку зби­ ралися вони для молитов у Ф е одосіївській церкві (поруч з Л ав­ рою); також у Н ікольськом у манастирі. К о ли ж і це стало неможливим через їхнє закрит­ тя, ченці знайш ли притулок у П ечерській О льгінській церкві.

48

Ченці намагалися щ е підтриму­ вати лаврські традиції, щ оден­ ні служ би співали на два крилоси. К о ли ж і тут наздігнала їх атеїстична влада вони об’єд­ налися у церкві Китаєвської п у­ стині, яку місцеві селяни взяли офіційно як параф іяльну церк­ ву. І тут ченці стійко притри­ мувалися своїх старих традицій. В особливо важкому станови­ щ і опинилися ченці, коли вий­ ш ло розпорядження про висе­ лення всіх ченців з Лаври. Од­ ночасно над входом у манастир з ’явився напис: »Ченцям і д у­ хівництву вхід суворо забороняється«. Ченці розселилися хто як міг: у повітках, хлівах, ск ле­ пах, але залиш илися поблизу дорогого манастиря. Вони не припускали думки, що Лавра може припинити своє існування. В ці важ кі дні останньої бо­ ротьби манастиря за свос існ у­ вання, виникло питання обран­ ня нового ігумена, бо о. К л и ­ ментій залишався під арештом. Б уло обрано одноголосно а рхі­ мандрита Гермогена (Голубова — сина відомого історика Церкви, проф. Київської Духовної А к а ­ демії С. Т. Голубова). Важ ка і складна була ситуація на той час у Лаврі, яка — видимо — доживала свої останні д н і. . . І, не зважаючи на це, о. Гермоген енергійно намагався затримати цей кінець. По-старому, згідно з манастирським статутом, від­ правлялися богослужби, по-ста­ рому дотримувано манастирського послуху. І навіть видава­ лася деяка допомога ченцям, бо загальну трапезу готувати не було де. У Китаєві, де ж ило кільк а ченців, була утворена господарська база Лаври. Здавалося, що навіть на виг­ нанні Лавра існуватиме. А л е скоро було арештовано й о. Гер­ могена, також і інш их ченців, закрито церкви. Манастирєьке

вання у Києві, їм не видавали. Так закінчився глибоко-тра­ гічний процес поступової заги­ белі великої Кисво-Печерської Лаври. Задушивши поступово всю її творчу працю, яка велич­ но духово живила український народ (та не лише український!) довгі століття, совєтська влада цинічно запровадила у священ­ них стінах Лаври «мерзенність, запустіння й осквернення віко­ вої святині« — антирелігійний музей.

життя було ліквідовано остаточ­ но. Лавра — стародавня, вікова святиня українського народу — припинила своє існування. Ченці, які ще залишалися на свободі, примушені були йти на села, найматися на сільсько­ господарську роботу і лише зрідка відправляли служби на прохання парафіян. Деякі ченці залишилися у Києві, зазнаючи арештування, бо при переведен­ ні пашпортової системи, пашпортів з дозволом на перебу­

Василь Ґ Р Е Н Д Ж А - Д О Н С Ь К И Й

ТОБІ, Р ІД Н И Й К Р А Ю Тобі, рідний краю, і честь і любов, Хай вітер гуде пісню волі, За тисячу років і сльози і кров Пролив твій народ у неволі; Криваво стояв у тяжкій боротьбі За волю, за рідну державу, Б у в вірним до смерти, країно, тобі, За правду, за честь і за славу. За волю народу, що з мертвих воскрес, Життя ми готові віддати, Щ о б серце свободи світило з небес На наші зелені Карпати.

* Прапор борців міцніш тримай, Хто любить волю, любі друзі, І заповіт святий сповняй: Не трать часу в даремній тузі! І не ридай, а здобувай! *

С. Черкасенко

Хором земля й небеса: ' Благословенні довіку, Хто себе кров’ю вписав В книгу безсмертя велику. Є. Плужник 49

М . А.

ОПЕРАЦІЯ »Н-44« (П р и го д н и ц ь к е оповіда н н я) Конструктор Нагибайло сам не знав, скільки турбот наробив він московській розвідці своїм винаходом найновішої зброї. П о­ вернувшись до Києва з околиць є. Валове, яке заховалося між Карпатами, де він випробовував ,найновішу зброю, Нагибайло перебував у тому радісному на­ строї, який завжди наступає після закінчення впертої і у с ­ піш ної праці. По багатьох дуж е докладних дослідах ,нова зброя конструкції інженера Нагибайла вж е передана до масового ви­ робництва. Вийшовши з поїзду на К и їв ­ ському вокзалі, інженер Н аги­ байло всів в особове авто і на­ казав ш оферові їхати до інсти­ туту. Син звичайного селянина, Н а­ гибайло щ е в дитячі роки ви­ явив дуж е великий нахил до техніки і винаходів. На відмін­ но закінчив в Українськом у Х арківському інституті військо­ вий хемічний ф акультет модер­ нізації техніки, але на початках не пішов до праці в інсти­ тут на наукову роботу, хоч там 50

мав у перспективі досить зна­ мениту кар’єру. Піш ов працю­ вати на завод звичайним слю ­ сарем, а через два роки, набув­ ши високої кваліф ікації слю са­ ря, став працювати в хемічній лябораторії. Через якийсь час Нагибайло вже був доцентом в інституті, який він колись за­ кінчив. Потім Нагибайла при­ значено до праці в К иївській лябораторії науково-дослідного інституту головного командуван­ ня української армії Приїхавш и із станції до інсти­ туту, Нагибайло зрадів рідним д ля нього оточенням. Інж енери і ляборанти, що працювали під його керівництвом, зустріли йо­ го з радістю і оповіли, що всі завдання виконані. Й дучи до кабінету директора, Нагибайло помітив ж алібну об’яву, виві­ ш ену на дошці оголош ень ін ­ ституту. Дирекція повідомляла про раптову смерть сторожа Л яскіна та про те, що похорони відбудуться наступного дня. Н а­ гибайло згадав добродушного сторожа-москаля, який працю­ вав в інституті протягом майже

ково попав під вантажну маши­ 18 років. Ляскін жив в Україні ну. Вона й задавила його на ще й за часів совєтської влади, смерть®. не виїхав до Московщини і під — Ж аль, добрий був старучас революційно-визвольної вій­ шок, — закінчив розмову зав­ ни. Зберіг в інституті під час госп. — Пильно виконував свою війни багато устаткувань та службу. Останню ніч перед приладів, болів, як кажуть, за смертю був чомусь дуже схви­ інститут »душею« і ось тепер льований. раптово помер. Неодноразово за­ — Щ о ж його так схвилю­ ходив він до лябораторії Нагивало? байла, щиро розпитував про здо­ — А це напевно вам директор ров’я, настрій, справи. Частував інституту розкаже, — відповів його Нагибайло сиґаретами, від­ завгосп, відходячи. Нагибайло повідав, що з здоров’ям все доб­ пішов до директора, який був ре, а справи йдуть якнайліпше.

— Про справи довідуюсь я йому дуже радий. Він зачинив за Нагибайлом щільно двері ка­ тому, — говорив Ляскін, — бо ж бінету і наказав секретарці ні­ самі бачите, багато ворогів має кого до нього не впускати та не наша молода самостійна Укра­ сполучувати телефоном. їнська Держава. А головний се­ ред них — північний ворог. Хоч — Щ о тут таке сталося, А ся і сам родом з Московщини, кольде Петровичу? — стурбо­ але приїхав на Україну, коли вано запитав Нагибайло дирек­ мені було 8 років. Виріс тут, ви­ тора. — Такий пильний був Л яс­ ховався, дружина була україн­ кін і раптом — такий випадок. ка ... Померла ... царство небес­ — Сам нічого не розумію! — не покійниці, — зітхаючи, гово­ розвів руками директор.

— рив Ляскін. — Не по серцю їм, Якісь дивні речі творяться. Ди­ дияволам, що ми тепер стали ректор закурив сигарету і опо­ господарями власного життя, — вів, що днями його викликали вів далі розмову Ляскін. до служби державної безпеки. Він з приємністю плескав НаТам показали йому фотокопії гибайла по раменах, завжди до­ таємних рисунків та розрахун­ даючи: — Голова! Дуже радий ки формул нової зброї, над якою за таку голову! працює Нагибайло. Другого дня загинув Ляскін. Завідуючий господарством ін­ ституту, якого зустрів Нагибай­ — Щ о! — схопився з місця ло в коридорі, на питання, що Нагибайло, побілівши пемов по­ сталося з Ляскіним, що він так лотно. — Того не може бути! нагло помер, відповів: » Ляскін — Я теж так думав, — промо­ ранком здав варту, пішов до вив директор, — аж доки влас­ власного помешкання і випад­ ними очима не побачив фото­ 51

знімків. Головне, що документи, з яких зроблено фотокопії, збе­ рігаю ться у вашій таємній ш а­ фі. А шафа була запечатана сургучовою печаткою і замкне­ на на ключ.

— В тім і полягає вся справа!

— вигукнув стурбовано Н аги­ байло.

— А ле факт залиш ається фактом, — продовжував розмо­ ву директор, — документи зф отографовані, сам власними очи­ ма бачив. 36 знімків .. . Та ви не хвилю йтеся!

— Я к ж е не хвилюватися? — запально вигукнув Нагибайло.

— Ц е ж . . . Ц е просто таки не до пояснення.

— У тому вся й справа, — сказав директор. — Все було в порядку. Сейф і печатка на міс­ ці, так, як завжди. Вчора, коли я розпізнав фотознімки, зі мною пр иїхали до інституту з держ ав­ ної безпеки слідчий та експер­ ти. Вони зробили відбитку з пе­ чатки, як у ви перед своїм від’їз ­ дом залиш и ли у завідувача та­ ємним відділом інституту. П о ­ тім через побільш увальне скло докладно розглян ули печатку і відбиток на вашій таємній ш а­ фі. Знайш ли дуж е малу, майже непомітну, різницю. Потім п е­ чатку і відбиток зф отограф увал и спеціяльним апаратом. В ін побільш ує у декілька разів. В и ­ явилося, що ваша шафа була опечатана ф альш ивою печаткою. О глян ули і щ іли н у до ключа. Та м теж знайш ли дрібнесенькі 52

крихітки якоїсь маси, щ о з а л и ­ ш илася там. Отже, з того в и хо­ дить, що до щ ілини для клю ча була засунена якась спеціяльна маса, щоб зробити відбиток. Нагибайло слухав директора з хвилюванням чесної людини, яка раптово зударилася з ж а х ­ ливим злочином, спрямованим не тільк и проти нього самого, а ле також і проти в ільн ої неза­ леж н ої У к раїнської Держави, яка не так давно вигнала з своїх зем ель червоних зайд, перенесла дуж е вели ку р у їн ­ ницьку війну, а тепер зміцнює себе мирним і вільним розвит­ ком власного державницького життя. Нагибайло не міг собі навіть подумати, що тут, в інституті, хтось міг би допомагати воро­ гові. Тут, в інституті, в якому працюють усі довірені від влади українці, щ о мають у своїх р у ­ ках найбільш і державні таєм­ ниці свого власного війська. Н а­ гибайло так розхвилювався, що забув навіть запитати директо­ ра в яких обставинах загинув сторож Ляскін. * * * . . . Л яскін уж е 8 років пра­ цював сторожем в інституті. Ж и в за Києвом у Святошині, в маленькому власному будинку, тихо і спокійно, аж доки одно­ го разу його не потурбував зви­ чайний собі московський корес­ пондент дипломатичного п осоль­ ства Московщини, щ о м ало до свого розпорядження вели чез­

ний штаб співпрацівників. Се­ ред них працював і кореспон­ дент Сєвкін, який фактично був не кореспондентом, а шпигуном московського військового аташе в Києві. Сєвкін вичитав у довідникові, якими трамваями їхати до Святошина, на вулицю ім. коман­ дира У П А Яструба. Для обережности Сєвкін, вийшовши з бу­ динку московської амбасади, п і­ шов пішки по Олександрівській вулиці, вийшов на Печерськ, спустився колишнім Кльовським схилом на Ваєарабку. Тут він сів на лавку, трохи відпочив. Переконавшись, що за ним ніхто не стежить, пішов на ріг б у л ь ­ вару Ш евченка і Хрещатика, де раптово вскочив до трамваю і проїхав до колишнього Ж и дів­ ського базару. Він висів, зай­ шов до буфету, випив склянку пива і посидів з годину. Замо­ вив собі телефоном таксівку і доїхав до Ботанічного саду. Р оз­ платився з таксівкою і, немов би прогулюючись, почав огля­ дати Ботанічний сад. За три го­ дини він сів до автобусу і по­ їхав у Святошино. Не доїж дж а­ ючи до військової санаторії, ви­ сів з автобусу і пішов на ву­ лицю ім. командира У П А Ястру­ ба. Обабіч асфальтової дороги стояли будинки з садками. За ними шумів сосновий ліс. Ш осе було порожнє. З-за парканів ч у ­ лися голоси дітей, що напевно бавилися. Без зайвих труднощів Сєвкін знайшов потрібний йому

будинок. Двір заріс травою і в ньому нікого не було. Сєвкін піднявся східцями ґанку до две­ рей і штовхнув їх. В кухні теж нікого не було, зате з-за не­ щ ільно зачинених дверей він почув звуки гітари та уривки московської пісні: »Т о нє вєтєр вєтку клоніт, нє дубравушка шуміт . . . « — Еге, — подумав Сєвкін. — Настрій у господаря ліричнотужливий. З такою піснею і до самогубства недалеко. Сєвкін згадав свою молодість та цю саму пісню, якою він ко­ лись чарував свою кохану Зіночку. А потім . . . коли у ко­ ханки народилася від нього ди­ тина, він покинув її, забувши навіть »как вєтєр клоніт вєтку«. Д екілька хвилин Сєвкін стояв, прислухуючись до мелодії, а по­ том сміливо відчинив двері. В невеличкій, умебльованій ста­ рим стилем кімнаті, з полотня­ ними на вікнах завісами, сидів кремезний чоловік, бренькав на гітарі і співав пісню. Побачив­ ши Сєвкіна, він замовк, запит­ ливо дивлячись на нього.

— Вибачте, — сказав Сєвкін, шанобливо скидаючи капелюха, — чи можу я бачити пана Л яскіна?

— А ви хто такий і звідки будете? — питанням на питан­ ня відповів господар кімнати.

— Перед тим як дати ту чи іншу відповідь, я хотів би пере­ конатися, з ким я говорю?

— Так, ви говорите з Л яскі53

ним. Іваном Климовичом Л яскіним. А л е я вас не знаю.

— Дійсно, ми не знайомі. А л е я маю до вас із Москви листа від вашого племінника, котрий живе на 8-ій Руж ейній вулиці.

— Н іяких племінників у М ос­ кві я не маю, — гостро відповів Ляскін. — Щ о вам властиво ка­ жучи, від мене треба?

• — Ваш племінник, Валентин С іли ч Ляскін, як вам напевно відомо, працює в одній дуж е поважній установі в Москві. Я є його великий приятель. Отже, він мені й рекомендував вас, як довірену людину.

— Х то ви, нарешті? З своїм племінником я згубив уж е дав­ но зв’язки. Він мене не цікавить!

— Я приятель вашого племін­ ника. До речі, маю від нього до вас листа. З цими словами Сєвкін пере­ дав до рук Ляскіна невеличкий лист. Той перечитав його і не­ гайно знищив.

— Я не знаю ніяких племін­ ників. А з такими листами вза­ га лі прошу вас до мене більш е не звертатися, навіть не при­ ходити.

— Даремно зробили ви те, що порвали лист. Зрештою, зміст листа я знаю. А щоб ви не сум­ нівалися, ось вам його ф ото­ копія. Л яскін спритним рухом вихо­ пив фотокопію і теж розірвав її на маленькі шматочки.

— Я й це передбачав, а тому на всякий випадок виготовив 54

ще одну фотокопію. Ось вона!

— Щ о вам від мене потрібно?

— Поки що нічого. Приніс вам тільки листа від вашого п л е­ мінника. Виконав, так би мови­ ти, звичайну чемність. А л е все ж таки, нам, як культурним л ю ­ дям, треба було б познайоми­ тися. Сєвкін!

— Мене ви вже знаєте. Н ази­ ваюся Ляскін. Ж и ву тут, у в лас­ нім будинку. Працюю сторожом в інституті. Оце і все. Л яскін запросив прибулого сі­ дати. Розговорились. Розмова розпочалася з малозначних фраз. Один одного розпитува­ ли, обнюхували. Сєвкін опові­ дав про Москву, племінника, ці­ кавився працею Ляскіна. Л я с ­ кін служ ив сторожом якраз у тому інституті, яким так д уж е цікавилися в Москві. Випили дві півлітрові п ля ш ­ ки московської »горької«. П ісля того ще більш е розчулили ся і стали відвертішими. Розпрощ а­ лися о другій годині ночі. Б у ли такими друзями, яких і смерть не розлучить. * * * В інституті Ляскіна рахували трохи чудакуватим, але дбайли­ вим і пильним службовцем. Н а­ зивали його запросто »дядя В аня« і з приємністю слу ха ли його оповідання, як він перебував в українських повстанцях під час другої світової війни, завзято воював на Чернігівщині, а потім назавжди оселився в Києві, бо дуж е полюбив це місто.

За місяць Ляскін і Сєвкін зно­ ву декілька разів зустрілися. Зустрічі відбулися на Труханівськім острові, в Бабиному ярі, на Соломинці та в Мико­ лаївській Слобідці. Сєвкін до­ кладно розпитував про інститут, його працю, поведінку і харак­ тер конструктора Нагибайла. Ляскін інформував про все до­ сить докладно. Досить швидко навчився Ляскін і техніки фото­ графування документів. Навчив­ ся також, як робити і відбитки з ключів. Однієї ночі, коли в інституті вже нікого не було, Ляскін зам­ кнув всі вікна і двері, згасив світло і тихцем підійшов до ка­ бінету конструктора Нагибайла. Він, як нічний сторож, мав у спеціяльній шафі ключі від усіх дверей інституту. Співпрацівни­ ки щоранку брали у нього клю ­ чі, а щовечора повертали назад. Не вмикаючи світла, Ляскін присвітив собі кишеньковим л іх ­ тариком, пильно прислухався і, не завваживши нічого підозрі­ лого, відкрив двері. Навшпинь­ ках дійшов до сталевої шафи з таємними документами, знову прислухався, а потім став втис­ кати у замкову щ ілину плястмасу. Виповнивши нею щілину, він зачекав 7 хвилин і з силою вирвав плястмасу з щілини. Все йшло добре. Завдання викона­ не. Ляскін спокійно довартував до ранку. Через три дні »дядя Ваня« зайшов до ресторану »Асторія«

на Миколаївській вулиці. За окремим столиком сидів Сєвкін, пив поволі пиво і заїдав сиром. Вдаючи, що Ляскін зовсім не 'знає його, Сєвкін попросив у нього дозволу сісти на вільний стілець, запалив цигарку і за­ мовив собі одно пиво. Два «не­ знайомих» сиділи мовчки, на­ віть не звертаючи один на одно­ го уваги. К оли вже Сєвкін роз­ плачувався за пиво, Ляскін не­ помітно сунув йому до рук зліп­ ку з к лю ч а ... За два дні вони зустрілися у великому гастрономічному мага­ зині на Арсенальній. Тут Л яс­ кін у натовпі штовхнув ніби не­ нароком Сєвкіна, а той всунув йому до кишені виготовлений вже ключ. Іншого ж разу, їдучи вихідного дня човном на Дніп­ рі, Ляскін помітив, як Сєвкін у всіх напрямах перетинав своїм човном воду, немов когось ш у­ каючи. Він помітив Ляскіна, під­ плив до нього і човни навмисне зударилися. В цей час Сєвкін кинув до човна Ляскіна неве­ личкий капшучок, у якому зна­ ходилася мідна печатка. Таким чином Ляскін мав уж е до розпорядимости все, що потрібно.

30-го червня Ляскіна було призначено сторожувати в ін­ ституті на цілу добу. Всі інші співпрацівники інституту свят­ кували. День 30-го червня вва­ жався великим державним свя­ том. Бо в цей день в 1941 році, після довгої московської неволі, Організація Українських Націо­ 55

налістів, в обличчі двох окупан­ тів, не завагалася оголосити від­ новлення Української Самостій­ ної Соборної Держави. Л яскін у новому вбранні, з невеличким тризубом над киш е­ нею та синьо-жовтою стрічкою, бездоганно виголений і напарфумований, сердечно здоровив зі святом у с іх працівників і ду­ ж е ж алував, що не може бути цього разу з усіма разом на дер­ жавному святі. Щ е перед 30-тим червнем Л я с ­ кін і Сєвкін вирішили, що най­ ліпш им днем, щоб зф отограф увати таємні документи, над яки­ ми працював конструктор Н аги­ байло, буде якраз день свята. Вибрано якраз день, а не ніч. Тим більш е, що в такий день в інституті нікого не буде. Нареш ті з інституту всі розій­ шлися. Л яскін замкнув усі две­ рі, перевірив, чи ніхто не зали ­ шився, потім швидко вийшов на другий поверх. Відімкнув кабі­ нет Нагибайла, потім його ста­ л ев у ш аф у і зірвав з замка пе­ чатку. Знайшов течку з напи­ сом: «Зовсім таємно. Рисунки і ф ормули зброї »Н-44«. П р и слу­ хавшись, що нікого дійсно таки немає, він розклав документи і рисунки на столі і швидко роз­ почав фотографувати. Праця посувалася успішно. Та Л яскін не витримав. Він глянув

у вікно. Ш ироким струмом іш ли київляни вулицями міста. Гарно одягнені, в ес ел і,. жваві, ш ум ли­ ві, ж артували, розмовляли, не­ сучи перед колонами синьожовті, з золотим обрамуванням, прапори, на сонці виблискували тризуби. М арш ували в одно­ строях члени С У М -у ; чітко від­ биваючи кроки, пройш ло укр а­ їнське військо. Л яск іну стало моторошно. Він заздрив людям. Вони мали свою країну, держ а­ ву, святкували своє свято, про­ ходили широкими вулицями рід­ ного міста, раділи, що, нарешті, ж ивуть вільно і самостійно. С ьо­ годні всі святкують, а він, як злодій, в цей день викрадає та фотографує документи, ризикує власним життям. З другого ж боку він тим навіть дуж е задо­ волений, щ о якраз не хто ін­ ший, тільки він завдає Україні, отим ворожим д ля нього »х о х лам «, нищівного удару, викра­ даючи найтаємніші документи. З такими думками Л яск ін щ е з більш им запалом кинувся до праці, щоб якнайскоріше закін­ чити її. *

*

6-го липня пізньої ночі Сєв­ кін метеором вірвався до кабі­ нету свого зверхника — мос­ ковського військового аташе . . . (Д ал і б у д е )

Щ астя не в тому, щоб усього мати доволі, смачно їсти та пити й добре одягнутися та гуляти. Щ об бути щасливим, треба вкоротити бажання, покинути примхи, любити працю, за яку взявся. Григор ій Сков оро да 56

Піп знаком лицарських традицій до об’єднаної Европи (Міжнародній фестиваль в Опутерен, Бельгія)

Об’єднання Европи — це тема на порядку дня. Уряди, партії, професійні союзи, всякого роду об’єднання, а також визначні державні мужі займають своє становище до справи об’єднання Европи. Конґреси, з’їзди, збори відбуваються під кличами об’єд­ нання. Спортові свята, мистецькі пописи також не уступають пе­ ред принадними кличами. Ми на чужині часом маємо нагоду ви­ ступати як рівнорядний партнер «об’єднаної Европиж, головно на імпрезах неполітичного харак­ теру. До політичних нас ще не допускають. Одною з таких імпрез, був ІІ-и й Міжнародній турнір (так він називався) народньо-мистецьких пописів в Опутерен, 2 і З червня 1962 p., організований флямандською федерацією народньої творчости. Флямандські мистецькі групи в Бельгії при­ святили цей турнір співпраці на­ родів в європейській федерації та організували його під зна­ ком лицарських традицій серед­ ньовіччя. Входячи на площу, ви мали враження, що історія вер­ нулася на 5-6 століть назад і що зараз відбудеться справж­ ній лицарський герць на коро­ лівському дворі. Довкола площі

видніли дерев’яні вежі, на яких вартували лицарі із списами. Такі самі лицарі служ или впорядчиками та берегли списами доступу на площу. А л е виста­ чало показати квиток вступу, щоб загороджений списами вхід ставав вільним. Велика частина програми бу­ ла присвячена симульованим герцям лицарів на конях в бар­ вистих строях, з шоломами і панцирами та ратищами в ру­ ках, на які, перед виступом, ш ляхетні дами прив’язували ко­ карди. Зовсім так як на ф ільмі »Е ль Сід«. Однак лицарі, ма­ буть, тримали ратища дуже обе­ режно, щоб в їзді напроти себе не поранити противника. Сьо­ годнішні лицарі мають інші ро­ ди спорту, щоб доказати свою спритність. Однак це не пере­ шкоджало, щоб один лицар впав з коня і його виносили вассали, а »переможець« здобував оплес­ ки та подив дам і публіки. А ж хотілося сказати органі­ заторам, що після двобою тих лицарів повинні виступати два козаки на вороних конях, в чер­ воних жупанах, з голими шаб­ лями, щоб показати козацький герць і традиції Запорізької Сі­ чі. Організатори напевно не від­ 57

мовили б, але чи ми спроможні підготувати такий герць? . . М и м усіли обмежитися лиш е до тан­ ців. Кож ний з виступів попере­ дж али сигнали сурмачів, а самі змагання викликали радість, сміх і захоплення. Правда, була також хви ля см іху і в поваж­ ній точці, під час підношування синього з золотими зірками єв­ ропейського прапора. Перед під­ несенням прапора, один з бесід­ ників, закінчуючи свою промову, сказав: »Ц ей прапор — це наша надія і наша м айбутність!«. П ра­ пор підтягнули на три метри і він злетів униз, так що треба бу ло його знову тягнути вгору. А л е це лиш е технічний припа­ док і, може, не варто дош уку­ ватись в ньому символіки . . . Група ф ранцузьких »ковбоїв« таки показала правдиві змаган­ ня їзди на конях, із схопленням помаранчі під час їзди бігом з підносів, <чцо їх тримали дами в одязі часів Людвика X IV , та перескоком їздця на другого к о­ ня в бігу. К ож на група, в історичних одягагах свого народу, багато в перуках, з оркестрами, прапо­ рами, показувала свої народні пописи. Такий відклик до серед­ ньовічних традицій під кутом співпраці народів і гуманізм хоч би лиш е на сцені не є позбав­ лений певної виховної вартости і на таких основах можна будувати Европу, з тим що всі європейські народи, навіть сьо­ 58

годні поневолені, повинні мати там своє місце. Т а к і засновки мають більш у вартість, ніж об’єднання Европи соціялістів чи лібералів, що хочуть по-модерному об’єднувати Европу на ба­ зі лиш е к ільк ох народів, закри­ ваючи очі на народи понево­ лені. Організатори цього турніру — прихильники ф едералістичної Европи ■— на відміну від »Е вропи батьківщ ин« (де Ґо л я ) і »Е в ропи унітарної« (Спаака). Зреш ­ тою, їх орган »Европа одна« (відповідник німецького »Е вроп а -У н іон «) писав напередодні: «Б удьм о спершу добрими ф ля мандцями, голляндцями, а н глій ­ цями, німцями, французами, ро­ сіянами, поляками, українцями, італійцями, еспанцями, порту­ гальцями, шкотами, шведами, данцями і т. д., то вкінці всі бу ­ демо добрими європейцями». І це, без сумніву, правда. Наша сумівська група репре­ зентувала Україну, а в програ­ мі так і було написано: »Б а лет »П олтава « з України «, на взір інших, як напр., »гр уп а »3 ібен бю рґер-3аксен« з Німеччини«. Українська група, хоч і неве­ лика, проте мала гарний усп іх і була вибрана до виступу по телев ізії разом з професійним еспанєьким »Б алетом Ґа єґо« і для цієї прямої програми вико­ нала три танці. З екзи льни х груп брали участь лиш е поляки з Голляндії. Всі інші — це групи

державних народів, які майже всі були репрезентовані. Наш гурток виступав уж е тут минулого року і його вже зна­ ють. Ж одних змішань нас з москалями не було, як це часто буває. Сумівський танцювальний гур­ ток »П олтава« в Б ельгії відо­ мий вже всюди і кожний, хто його бачив, твердить, що укра­ їнці добре танцюють. Своїми ви­ ступами цей гурток робить доб­ ру прислугу нашій справі. Досі він мав коло 50 виступів перед бельгійцями. Цього літа має три запрошення до Німеччини і од­ но до Еспанії. 24 червня ц. р. ви­ ступав він у столиці НФР, Бон­ ні. Очевидно, до їх успіху при­ чиняється краса і молодість тан­ цюристів — дівчата 14-16 літ, хлопці 16-22. Основу гуртка тво­ рять чотири брати і одна сестра Дерев’янки, з яких один — (В і­ талій) пройшов курс у п. Дні-

стровика, керівника »О рлика« в Манчестері, Брітанія. Це дозво­ лило йому удосконалити завче­ ні танці. Пан І. Галабурда, яко­ го дочка також танцює, є опіку­ ном та дорадником групи. В лас­ не за його ініціятивою гурток почав вчитися народніх танців, спочатку для виступів на на­ ших святах, а потім почав ви­ ступати перед чужинцями. Успіхи танцювального гуртка »Полтава« доказують, як мис­ тецькою самодіяльністю можна здобувати приятелів і симпатії для української справи. Правда, України ми не витанцюємо, її треба вибороти, але добру опінію можна витанцювати і ви­ співати, як також здобути її добрими успіхами в науці, праці, мистецтві. А треба пам’ятати, що опінія є поважним допоміж­ ним чинником у боротьбі за дер­ жавність. Г. О.

Члени танцювального гуртка С У М - у в Звартберґу, Бельгія, про який згадано в дописі.

59

^ВД{ЗДШЖ^щаМ!ЖР Ж И Ґ М О Н Т ! ПЧ її 11111і I I11 ^а^ж ^ж яш ш ш аа^

ТРИ ДІВЧИНИ ЗА ҐРАТАМИ ( І з записника студентки при співпраці М. Ч.) nwjl.WAWJji.'rj g ІЗ З Б ІР К И «М О Л О Д Е П О К О Л ІН Н Я «

(Закінчення,) 19-го березня. П р обувала сьогодні співати — та не здібна (ф ізично). Тепер, по цьом у невдачному концерті, не м ож у в загалі говорити, хіба шепотом.

20-го березня. Б у л а розправа Буряного. Смерть! П іш ла вона у т и х ола за х із судових актів до Найвищ ого С уду. Ч и вернеться Звідтіля? У М арі не затрим тіла н і одна риса лиця. Н іж на, тендітна М арі!

1-го квітня. А все таки к е л ія — це не гріб! Б о на гробі м ож уть бути квіти, а тут вони заборонені. На побаченні дістала підсн іж ки — свіж і, б ілі, пахучі, такі ж иві, ніж ні, як... лю бов. В ертаю чись сутінковими, холодним и коридорами, я довго та молитовно ц іл у в а л а їх гарячими устами. З а була на момент неволю . Н авіть не бачила, щ о к лю чн и к іде за мною. І б у л а в наш их к е л ія х весна. П а х л и підсн іж ки і дрібні дзвін очки сині, щ о так ніж но п р ом овляли до д у ш і живим подихом весни.

60

А л е тепер — вечером — уж е їх нема. У в’язниці не вільно мати квітів.

20-го квітня. М арі! Марі!.. Н евж е ж би вона... З тямки не сходить мені останній день нашоо побуту на світі. Ц я її довга зустріч з Буряним.

4-го травня. Сьогодні прийш ла до мене М ар у схвильована. Лице її легк о побагряніло, а в очах блестіли сльози обурення. Вона гл я н у л а мені в очі з-під високо піднятих вій, так як дивляться люди, заскочені великою несподіванкою, та х о тіла тихцем щ ось сказати. А л е сльозний корч цупко стягнув її горлянку і вона насилу ш еп нула тільк и : »М арі!.. і доповнила жестом обурення. К о л и вспокоїлася, сказала: — М арі наж ила собі ганьби... Вона осоромить нас усіх... Г л я н ь на її статуру!.. Очі М ар у займалися іскрами, а її пальці сильно-сильно стискали за кість руки. Я відш товхнула М ару від себе і піш ла в к елію Марі. Вона сиділа на ліж к у , розгублено читаючи книж ку. Я обняла ї ї за шию і довірливо загля н ула під вії. Зразу вона зрозум іла, що її стан д ля мене не таємниця. В її зіницях горіли далекі, ясні блискавки, а вії даремне ж да­ л и слізного дощу... М и горнулися до себе так, як пам’ятної ночі на волі. Обі дум али про Буряного. М ару не говорить з Марі, ні з і мною!

20-го червня. Сьогодні ріш ається в Найвищ ому С уді доля Буряного. Сьогодні вперше бачили ми його не в буром у зимовому к ітлі, як досі, але в білому, полотняном у вбранні. В и гля ­ дає він в ньому, мов неземний дух. Т іл ь к и його усм іх та абетка глухонім их, що нею ми свобідно розмовляємо — нагадують лю дину. Про таємницю М арі він не знає, а вона, хоч і бачить його мож е востаннє, не згадує йому про те ні словечком... К о л и Буряного відвели до к елії, М арі сіла на ліж к о, підсорнула ноги та поклала голову на колінах. М ару ввійш ла в к елію й дивно, що я найш ла в собі стільк и сили, щоб усм іхнутись та своїм усм іхом викли­ кати в еселк у у см іх у і на її лиці.

61

П отіхою , я к о ї не х о т іла прийняти М арі, я щ едро обда­ р ув а ла Мару... В се ж таки, к оли я виходила з к е л ії М ару і гл я н у л а на її м ертву к л я в ія т ур у , мене обгорнув сумнів, чи я дійсно прогнала з її д уш і смуток... (Ц ь о г о самого дня п о п о л у дн і) М арі не зм іни ла своєї постави. Посм ітю ш ці не дала зам кнути вікна: вона чекає на вістк у з міста. М ар у і я чекаємо теж . М овчки, із запертим віддихом, слухаєм о гом ону міста, щ о т у т таки, довкола в ’язниці б у р л и т ь своїм щ овечірнім гамором. М істо повисло над в’язницею сліпи м ф атумом. З -п ом іж трамвайних дзвінків, пронизливого скреготу рейок на закрутах, гудків і пихкання авт, ш ум у тисячної юрби на кам’ян их піш оход ах — чути уривок далекого го л о с у рознощ ика часописів. Знаємо, щ о цей уривок го ло су несе присуд ф атуму... Я і М ар у припали до вікна. Б ез сум ніву, М арі зробила це саме в своїй к е лії, тільк и , думаю, трохи ш видш е від нас. У р и в ок го л о с у вигой дується на х в и л я х м іського гамору, я к тоненька луш п и н ка серед повені. В ін росте і прибирає на си лі: ця дрібна луш п и н ка н абли ж ається до берега. Х л о п ’ячий голос рознощ ика часописів дзвінкий, про­ ни зли вий та д алекосяж н ий . В се ж таки він щ е невираз­ ний. Згодом хлоп чи н а пробігає вули ц ею б іл я в ’язн ичн ої огорож і і ч ути виразно кож ний ш маток часописного м ’яса д л я вечірнього міста. Д л я нас вистачить т іл ь к и два слова: смерть... кат... О ці два слова —- ц іла синтеза присуду, що його устами м алого рознощ ика часописів передало у наш і к е л ії — м істо-ф атум . Сим волом міста у цей вечір був д ля нас к а т , що ж ивим яструбом встиг у ж е появитися над ним та ж дав тепер спокійно на завтріш ній ранок і свою ж ертву. Бо зн али ми, щ о половина міста обкидала б ката пр и ­ вітними китицями квітів, якщ о ли ц ю вало би звичайного ката вітати квітами...

21-го червня. Ранком породила сина. М абуть, саме тоді гинув на ш ибениці її Буряний. П р и ­ 62

суд фатуму-міста, що повис опирем над в’язницею — прискорив його народини.

10-го липня. Дістали акт обвинувачення. Та на цю лек тур у не маємо часу. Весь день ми тепер біля Марі та її сина. Оце дрібне пеленчате немовля перемінило геть нас усіх. Марі смі­ ється, хоч не тим усміхом, як давніше. Мару призабула свою мертву клявіятуру та гнів на Марі, а я — свій за­ писник. Передучора христили його у в’язничній каплиці і дали йому ім’я Ореста. М алий Орест має не одну, а три матері — три Марії. К оли змучиться біля нього одна пара колискових рук, виручають її дві другі пари. Відомо: що три матері то не одна... Ми поважно турбуємося, що за кілька місяців, ко­ ли малий Орест пічне говорити »мама«, він буде в клопоті, кого із нашої материнської супряги кликати оцим мило­ звучним епітетом... М алий Орест не знає, що він найбільший герой із нас усіх. Не знає він, що йому вдалося те, що не вдалося ні одній із нас: прогнати з наших душ марево смутку... Наше слідство вже покінчене і начальник позволив нам жити в одній келії. Вночі ми ділимося дижурами біля немовляти...

11-го липня. Ц ієї ночі я віднайшла давню Марі. Я прокинулась від тихого плачу малого Ореста. У світлі жарівки, що вночі ніколи не гасла у нашій келії, побачи­ ла я, як Марі зацицькувала безсонне немовля груддю, підіймаючи над головою долоню з туго розчепіреними пальцями. Поволі пальці замикалися в погрозливий п’ястук. І в ту хвилину зрозуміла я, що свого сина виховуватиме Марі на переможця, або — нову жертву шибениці... К оли Марі відлучила дитину, я встала й тихо підійшла до ліж ка Марі. Її руки обняли мене за шию, як пам’ятної останньої ночі на світі.

63

У В А Г А ! П ЕР ЕД П Л А ТН И К И В Б Р ІТ А Н ІІІ ЗДА! Звертаємося востаннє до тих відборців »А ван ґарду« в Ііріганії і З Д А , щ о мають довг за ж урнал в якійнебудь формі — сплатити його і прислати передплату на 1962 рік. Х т о цього не зробить, тому С Т Р И М У Є М О В И С И Л К У » А В А Н Ґ А Р Д У « вж е від наступного числа. Ті, хто не ба­ ж ає отримувати наш ж урнал, повинні повідомити про це адміністрацію в Брюсселі. Т их, хто отримував ж урнал на протязі чотирьох років і нічого за це не заплатив, мусити­ мемо нап’ятнувати поіменно на сторінках нашого ж урнала. Гроші присилати на адресу Г У С У М А в Н ью -Й ор ку та до нашого представника, д. II. Ленківського, у Лондоні (Адреси на іншому місці). Адмін. »А ван ґарду« З Б ІЛ Ь Ш И Л И К О Л Ь П О Р Т А Ж »А В А Н Ґ А РД У «

В О середку Рочдей ль, А н гл ія , к ольп ортаж ею »А в а н ґа р д у « зай­ мається д. Д. М е л ь н и к . В и к о­ ную чи солідно свої обов’язки та маючи на увазі ідею пош ирен­ ня сум івських видань, д. М е л ь ­ ник в 1961 р. збільш и в к о л ь портаж у на 5 прим., а цього р о­ к у знову на 5, побираючи разом 25 прим. О бов’язковість д. Д. М ельн и к а ставимо за приклад до наслідування іншим та пере­ силаємо йому щирий привіт. ПРИЄДНАЛИ НОВИХ П Е Р Е Д П Л А Т Н И К ІВ Степан Ю р ч а к , Ф іл я д е л ь ф ія ,

приєднав двох нових передплат­ ників »А в а н ґа р д у «. Дякуємо! НА ПРЕСОВИЙ ФОНД ЗЛОЖ ИЛИ:

Н а сп ільном у свяченому О се­ редку С У М -у і Ф іл ії У Д К у 64

Тразені, Б ельгія , за ініціятивою д. Бараніка, присутні з ло ж и л и 800 фр. на пресовий ф онд »А в а н ґар д у«. П оодинокі суми ж ер тво­ давців: Т. Т р у бич — 100 фр., І. Б а р а н ік — 100 фр., Я. П а н ь к ів — 100 фр., В. Дутчак — 100 фр., М . Б у к л і в — 100 фр., Й. Л у н ь о — 70 фр., П. Ґ у р а л ь — 50 фр., І. Т е р е ф е н к о — 50 фр., П. К р о ­ товин — 50 фр., П. С а л а ба й — 60 фр., В. К о р е ч к о — 20 фр. У сім їм щ иро дякуємо. З Б ІР К А Н А Ф О Н Д Ю Н А Ц Т В А С У М - у 1961. Австралія

Осередок:

Зібрана сума: .................. £ А 6.18.0 . . . . £ А 74. 1.0 . . . . £ А 15.16.0 ....................... £ А 7.12.0

С ідн ей Мельбурн Б різбен

М оє

Р а з о м .................. £ А 104. 7.0

ПЕРЕДПЛАТА

»А В А Н ҐА РД У«

НА

1962 Р І К

Умови передплати: в ЗДА

і

К ан ад і

—

— в А н г л ії в А в ст р а л ії

— — —

— в Ф р а н ц ії

— —

в Б е л ь гії

— — — —

в Німеччині

В

річно шість ч и сел одне число річно одне ч исло річно одне ч исло

річно одне число річно одне число річно одне ч исло

— — — —

— — — —

— — — —

2.50 ДОЛ.

0.50 ДОЛ.

15 ш и л .

3 ш ил.

25 ш и л .

5 ш ил.

10 н. ф р 2 н. ф р 100 ф р 20 ф р .

6.00 н .м .

1.30 н .м .

інших країнах відповідно до американського д оляра. Передплату висилати банковими чеками на адресу: U N I O N D E L A J E U N E S S E UKRAINIENNE C o m ite 72,

B ou levard

C en tral

C h a rlem a g n e,

B ru xelles

4, BELGIQUE.

... ..... *E 0 ...... ..........

З Б І Р К А Н А Ф О Н Д Ю Н А Ц Т В А С У М 1961 p.

3. Д . A.

12. Чікаґо-Богун . . .

26.80 1. Нью -Йорк . . . . $300.00 13. Йонкерс . . . .

25.25 2. Б оф ало ..................

153.35 14. Б руклін . . . .

3. К л і в л е н д ...................

100.50 15. Джерсі-Сіті . . .

18.00 4. Парма ................. 80.40 16. Омага .........................

15.75 5. Ф іл я д ел ьф ія . .

76.05 17. Сиракюзи . . . .

15.00 6. Йонґставн . . . . 62.20 18. Б а л т ім о р е ........................

12.00 7. Трентон . . . . 58.00 19. Акрон .........................

10.15 8. Б о с т о н ......................

52.50 20. Дітройт-Київ . . .

7.00 9. Ч ікаґо-К рути . . .

52.00 21. Пітсбурґ . . . .

10. Г а р т ф о р д .................. 49.50 ---------------------11. Віллім антик . . .38.50 Р а з о м .........................$1.174.95 Осередок

Зібрана сума

■ВІЗ.

и

З Друкарні Українсько! Видавничої Спілки в Лонлоні Printed by Ukrainian Publishers Ltd.,

237, Liverpool Rd.. London. N.I.