Авангард (ч.66)

АВАНГАРД ІЛЮ СТРОВАНИЙ

ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

РІК XVI

Ч.: 2 (66)

АВАНГАРД

VANGUARD

журнал для молоді. Офіційний пресовий орган Центральної Управи Спілки Української Молоді. Виходить що два місяці.

bi-monthly Official Press Organ of The Central Committee, the Ukrainian Youth Association (in exile).

Редакційна Колегія: мґр. Г А Н О В С ЬК И Й Є., ДЕРЕМЕНДА Я., мґр. К О В А Л Ь О., К Р У Ш Е Л Ь Н И Ц Ь К И Й І. (головний редактор), мґр. М И К У Л А В ., інж. О Л Е С ЬК ІВ В ., проф. С А ГАН 3 ., д-р Б . С ТЕ БЕЛЬС ЬК И Й . Редакційне листування і матеріяли надсилати ва адресу: »Аванґард«, 49, Linden Cardens, Notting Hill Cate, London, W.2., England Адреса Адміністрації: "Avantgarde", 72 Bid Charlemagne, Bruxelles IV., Belgique

АДРЕСИ Ц Е Н Т РА Л ЬН О Ї І К Р А Є В И Х У П Р А В С П ІЛ К И У К Р А ЇН С Ь К О Ї МОЛОДІ та представників »Аванґарду«: Union de la Jeunesse Ukrainienne (Центр, і Краева Управи) 72, Bid. Charlemagne, Bruxelles IV., Belgique.

Ukrainian American Youth Association, Inc., P.O. Box 211, Cooper Station, New York 3, N.Y. U.S.A. Ukrainian Youth Association, 140 Bathurst Street, Toronto, Ont., Canada.

Ukrainian Youth Association, 49 Linden Gardens, Notting Hill Gate, London, W.2., Gr. Britain.

Mr. W. Maykowsky, 51 Northcott Rd., Lalor Park, N.S.W. Australia.

“Prosvita" (SUM ) c. Soler 5039 Buenos Aires, Argentina

U krainischer

Zeppelin Str. Munchen 8, Germany

Jugendverein, 67,

Union de la Jeunesse Ukrainienne, 26, rue de Montholon Paris 9e, France.

Sr. Jose Pawlyschyn, Catia Alta Vista.

Calle Transversal 2A N-11B Caracas, Venezuela.

Sr

Bohdan Bilynskyj (S U M )

Rua Piaui, 205 — Sao Paulo, Brazil

Ap. 3,

Sr. Iv. Lytvynovycz Casilla de Correo 70 Encarnacion, Paraguay.

<T*otq на 1-шій стор об'їладинки: члени С У М -у складають зумівсь у присягу в таборі »НІевченх''вське село« в Австралії

в ІІІІІМІІІІІІІІІМІІІІІІІІІІНІШМІММ ІІІІШІІШІІІІІІІІІ Е І З З М ІС Т У С тор. і

АВАНҐАРД

І — Травень — М ісяць і Юнацтва С У М -у . І — К н язь Церкви про І наші завдання . . : Д-р Д. Бучинський: 1 Д оля української І книжки (закінчення)

9 =

і

26 ї

ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ Н С. Капітанчик: Багато зим

і літ

. . . .

З 1 7 ї

І — З ’їзд С У М -у в і Б е л ь г і ї ................... 27 І 1 Я. Булка: Табір І »Ш евченківське се1 л о « в А встралії

(Наука, знання, література, 28 І Як суспільно-політична думна) 1І Р.ми Франківська: працюємо в Бос\

т о н і ........................... 34 1

1 Г. Ц , : Міжнародній І вечір молоді в Нью І Й о р й у ....................... 35 І І В. К .: Сумівки з Ш іI каґо — чемпіонами І СУ A C T .................... 37 І І А . Микулин: П роблеI ми молоді на батьї к і в щ и н і ....................39 І 1 І. Брозницький: Неза! бутня ніч . . . .

47 І І В. Буженко: Дещо про І праісторію України 48 І ї Ю . Буряківець: Рай| І Д у г а .......................... 52 : І Ж. Процишин: Три і дівчини за ґратами

55 І

■в

(Ь

Ч.:2 (66)

Р ік X V I 1962

ТРАВЕНЬ — МІСЯЦЬ ЮНАЦТВА СУМ-у Від того часу, коли в нашу Спілку почав вливатися тоді ще малень­ кий струмок юних, відсвіжуючих, життєрадісних і багатонадійних вод — українська дітвора — у нас почався звичай влаштовувати Місяць Юнацтва С У М -у . Не випадково для цього вибрано місяць травень. Це ж він уважасться на нашій батьківщині одним із найкращих місяців року, символом радости, романтики, краси. В травні пробуджена весною природа представляє свою найбіль­ шу красу і збуджує великі надії в українських хліборобів-кормитолів української нації. ІІонадусе — травень є місяцем юности, тому ми і присвятили його надії і юності нашої Спілки — укра­ їнському юнацтву. ІІа протязі останніх років колись маленький струмок наповняв­ ся, немов весняними водами, і нині перетворився в бурхливу гірську притоку поважної сумівської ріки, яка пливе своїм уже втертим традиційним руслом через майже всі континенти земної кулі. Якщо б цей образовий опис стану Спілки Української Молоді иа чужині перекласти на суху мову статистики то наша рік\ з її притокою представляла б тисячі ветеранів С У М -у і тисячі юних членів нашої Спілки. А шляхи їхні прокладаються через країни Европи, обох Америк, Австралію... Місяць Юнацтва С У М -у має означену мету — один раз у році зібрати в одній фокусній точці, як крізь фотографічний апарат, всі проміння нашої діяльности на юнацькому відтинку, відбити їх на фотопапір нашої спілкової і загальноукраїнської свїдомости і проаналізувати наші дотеперішні досягнення та змобілізувати ще не використані сили для творчої діяльности в майбутньому. Шляхів і засобів для осягнення визначеної мети є багато. Не однакові вони будуть в окремих складових частинах нашої Спілки З

з тієї причини, що ми перебуваємо і діємо в розпорошенні, в умовах, коли й найбільшу волю до уніформности не завжди можна зреалізувати, хоч можна і треба нам усім до цього стри­ міти. Все ж таки, ідейний аспект Місяця Юнацтва С У М -у му­ сить і повинен бути єдиний для нас усіх, не зважаючи на місце і умовини, в яких нам приходиться його влаштовувати. Тепер, коли ми маємо нашу Спілкову, так сказати б, настільну книжку — «Правильник Юнацтва С У М -у « — наша виховна пра­ ця прибере більш окреслену форму, обов’язкову для нас усіх, що с нормальним явищем у кожній організації. Виданий Центральною Управою С У М -у Правильник допоможе керівникам С У М -у на всіх рівнях по діловому розгорнути свою працю і піднести її на небу­ валу досі висоту. Залишаючи за Крайовими Управами право на ініціятиву щодо влаштування і переведення Місяця Юнацтва С У М -у на терені їх діянння, Центральна Управа вважас відповідним вказати на деякі з багатьох моментів, які треба наголосити під час Місяця Юнацтва С У М -у, а. саме: Сп;лка Української Молоді не узурпує права української родини, а в своїй виховній діяльності продовжує виховний процес, започатковний в родинному колі. Наша виховна система скріплює і розвиває любсв і пошану юних членів С У М -у до своїх родичів. Це треба довести до свідомасти батьків усіх українських дітей, бо лише тоді ми зможемо отримати від них максимальну мо­ ральну і матеріальну допомогу; наша виховна праця сперта на міцних християнських основах і ми змагаємо до виховання кріпких християнських характерів з тим, що питання в'роісповідання окремих членів С У М -у зали­ шаємо як сЕсв’язок і справу Церков і родичів дітей; С У М — не якась секта чи твір сам для себе. Наша Спілка є живим організмом української нації і до всіх проблем виховання дітвори підходить з національної течки бачення. Під час Місяця Юнсцтва С У М -у ми мусимо особливо сильно наголосити, щоб було сс'м ясно і зрозуміло, що виховання в українському націо­ нальному дусі означає виховання в нашого молодого покол'ння універсальної любови до всього українського, а особливо — до української людини. Замість не пошани і навіть ненависті до членів інших українських молодечих патріотичних організацій ми плекаємо здорову, братерську любов, а перевагу наших ідей над ідеями інших українських оргазацій засвідчуємо на прикла­ дах більш досконалого християнсько-національного життя і що­ денної поведінки, на прикладах нашої праці, праці і ще раз праці 4

для добра і слави кожної української людини, п сумі — укра­ їнської нації. В цьому заключасться непартійність, але при тому націоналізм нашої Спілки. Так, націоналізм, якого не мають чого боятися ні свої слабодухи і опортуністи, ні наші чужинецькі приятелі, але перед яким повинні тремтіти всі вороги нашого народу! З Юнацтвом С У М -у на арену виходить нова когорта прапороносців української нації, яка повинна обсгрбувати все найкраще з досвіду і боротьби українського революційного націо­ налізму і понести його далі, в прийдешні віки. Під час Місяця Юнацтва С У М -у ми мусимо довести до св;домссти української громадськості!, а особливо дуже рельєфно і.редставити це батькам українських д'.тей, що при всяких умовах, а в наших умовах тимбільше виховна праця вимагає великих фінансових засобів. Досі ці засоби ми організували своїми влас­ ними силами, переважно ціною жертв і невигод старших членів С У М -у . Такий стан не може тривати безконечно. Тягар фінансу­ вання виховної праці в С У М -і мусить бути розподілений на плечі всієї нашої громадськости на чужині, бо наслідки ц:єї праці, жни­ во будуть збирати всі: родич' матимуть синів і доньок, якими могтимуть дійсно гордитися, українські громадські і політичні організації отримають поповнення своїх рядів у формі найбільш свідомого і підготованого до суспільної праці елементу, а укра­ їнська нація — синів і доньок, які вмітимуть виграти бій за здо­ буття, а опісля за розвиток і утривалення Української Само­ стійної Соборної Держави. В травні ми мусимо використати всі засоби інформації в місце­ востях, де існує СУМ , щоб повідомити українську громадськість про наші дотеперішні досягнення взагалі, а в праці з українським доростем зокрема. Місяць Юнацтва С У М -у повинен загострити зацікавлення в української громадськости до питання майбугности української дітвори і переконати її, що сьогодні є найвищий час для того, щоб вся українська дітвора у відповідному віку знайшла дорогу до української молодечої організації. Понадусе, під час Місяця Юнацтва С У М -у ми мусимо доказати юним членам СУМ -у, що вони с центром нашої постійної уваги і іюбови та що зробимо все можливе в наших умовах, щоб вони в рядах нашої Спілки і взагалі в українській спільноті не лише виховувалися і гартувалися на суворих месників за кривди укра­ їнського народу, а й провадили повне і щасливе дитинствоюнацтво. (і. к .) і

5

На протязі місяця травня — Юнацтво СУМ: — РОБИТЬ ПІДСУМКИ СВОЄЇ ЦІЛОРІЧНОЇ П Р А ­ ЦІ.

- - ПОСИЛЮЄ Н А У К У І ЗНАННЯ ПРО СВІЙ Н А ­ РІД.

— СКРІПЛЮЄ СВОЮ ОРГАНІЗОВАНІСТЬ І ДИС­ ЦИПЛІНУ.

— ДЕМОНСТРУЄ ПЕРЕД ГРОМАДСЬКІСТЮ ОСЯІ'И ПРАЦІ В Ю. СУМ-і.

— СТАРАЄТЬСЯ ПРИТЯГНУТИ В РЯДИ Ю. СУМ-у НЕОРГАНІЗОВАНУ МОЛОДЬ.

— ОРГАНІЗУЄ ЗЛЕТИ, З’ЇЗДИ, СВЯТА, МИСТЕЦЬ­ КІ І СПОРТОВІ ІІОПИСИ.

— ЗМАГАЄТЬСЯ М ІЖ СОБОЮ ЗА КРАЩ ИЙ СТИЛЬ РОБОТИ Й САМОВИЯВУ.

— ПРИЙМАЄ УЧАСТЬ В ГОЗБУДОВІ ФОНДУ Ю. СУМ-у.

— СКРІПЛЮЄ ТВЕРДІСТЬ СВОГО ХАРАКТЕРУ, СИЛЬНОЇ ВОЛІ, ДРУЖНОСТИ Й ПОБРАТИМ ­ СТВА, ВВІЧЛИВОСТИ, УСЛУЖ НОСТИ ТА ДОБ­ РОГО ДІЛА.

— ПРИГОТОВЛЯЄ СЕБЕ НА СВІДОМИХ І ІДЕЙ­ НИХ ПРОПАҐАТОРІВ УКРАЇНСЬКОЇ СПРАВИ.

— БОРОНИТЬ ДОБРОГО ІМЕНИ Й СЛАВИ У К Р А ­ ЇНИ.

— ІНФОРМУЄ СВОЇХ ТОВАРИШ ІВ-НЕУКРАЇНЦІВ ПРО ВИЗВОЛЬНУ БОРОТЬБУ НАШОГО Н АРО ­ ДУ.

— В 20-РІЧЧЯ СТВОРЕННЯ УІІА ВЗОРУЄТЬСЯ НА СВІТЛИХ І ГЕРОЙСЬКИХ ПРИКЛАДАХ МОЛОДІ УПА.

— ВКЛАДАЄ СВІЙ МОЛОДЕЧИЙ ЗМІСТ У СЛОВА Т. ШЕВЧЕНКА, ЩО ПРИЙНЯТІ ЗА ГАСЛО СУМ В 1962 РОЦІ: »БОРІТЕСЯ — ПОБОРЕТЕ!«.

— СТОЇТЬ НА СТОРОЖІ СУМІВСЬКОГО ГАСЛА: »БОГ І УК РАЇН А«.

6

З ли стів д о Ц ентральної Управи С У М - у

КНЯЗЬ ЦЕРКВИ ПРО НАШІ ЗАВДАННЯ До Х в а л ьн о ї Ц ентральн ої Управи Спілки У к р а їн ськ ої М олоді на руки Голови Вп. П . О меляна К О В А Л Я я Брю сселі, Б ель гія Високоповажаний

Пане Голово!

Д уж е дякую Вам за цінну п осилку книжки «П рави льн и к Юнацтва С пілки У країн ської М о ло д і« та щ е й з такою гарною присвятою. Я вж е вспів переглянути цей »П рав и льн и к «, а зокре­ ма уваж но прочитав перший розділ про »С вітоглядово-виховні залож ення Ю нацтва С У М « . Виглядає, що цей уступ є дещ о за трудний д ля м олоді. К рім цього є в нім деякі вислови, щ о їх можна би заступити кращими, наприклад в реченні, що зачи­ нається: »Б огові — А бсолю тній Д оверш енності. . . « (стор. 8), замість слова »Доверш енності« кращ е б уло би вжити слова » Д о с к о н а л о с т і. Я не сумніваюся, що застосування цього Правильника виховає наш у молодь в рядах С У М -у в християнському і патріотичному дусі та підготовить її до тих вели ки х завдань, що стоять перед нею. На нас усіх, а зокрема на Проводі С У М -у , леж и ть важний і важкий обов’язок добре підготовити нашу молодь до виконання завдання супроти своєї Батьківщ ини-У країни. Ц е завдання спов­ нить наша молодь, якщо буде перейнята непохитними христи­ янськими й здоровими національними засадами, бо т ільк и на таких засадах можна виплекати в серцях нашої молоді геройсько­ го духа і духа посвяти. «Гали ц ька Арм ія, — писав у 1925 р. наш великий державник В ячеслав Липинський, — зм огла зайняти одну з найсвітліш их сторін нашої держ авної історії останніх літ т іль к и тому, що її д ух був вихований Ц ерквою . По лицарськи за Д ерж аву гинули і оцею жертвою своєю державне існування нації будувати зм огли ті, кого Церква навчила радісно умирати »за друзі своя« з вірою в загробне ж иття і хто, благословенну Ц ерк­ вою держ авну влад у нації навчився слухати та шанувати, як в лад у установлену Предвічним Творцем «. Світлим зразком д ля наш ої молоді повинен бути ген. Тарас Чупринка, що в ц ілом у своєму ж иттю доцінював релігію понад усе, сперш у як марійський дружинник, коли ще був в ґімназії, а відтак як неустрашимий борець за волю України і як Головний 7

К ом андир У П А . Т у ю незабутню У П А віддав він під П окров П ресвятої Богородиці так, як це р оби ло к о ли сь у к р а їн сь к е ко­ зацтво. В ін дав доручення, щ оби кож на б ільш а частина У П А І м ала свого душ пастиря і щ оби п ри сягу на вірність У к р а їн і і на п о с л у х своїй в лад і всі бійці ск ла д а ли в присутності свящ еника, п іс л я Б огослуж ен н я, щ оби тим способом виразно поставити перед очі всім, щ о україн ська в и зв ольн а боротьба ведеться під основним кли ч ем : »Б о г і У к р а їн а «. Т а к о ж і покійніий Голова П р оводу 3 4 О У Н Степан Бандера в св оїх ли ст а х до мене часто заяв ляв , що О У Н бореться й буде боротись за » хри сти ян ську У к р а їн у « і »за перем огу Х р и стової Правди в ж и тті ук раїн ського н а р о д у «. П р о це все згадую тут тому, щ оби Ви і Ваш і Ш ан ов н і С п ів­ робітники, попри ув а гу на патріотичне виховання, не ж а л у в а л и ні ч а су ні т р уд у і на хри сти ян ське виховання ук р а їн ськ ої молоді, бо т іл ь к и гли бок о вкорінені хри сти ян ські засади зап евн ять три ­ в а ліс ть ш л я х е т н и х і ли ц а р ськ и х х а р а к те р ів . З ц іло го серця б ла го сло в лю Вас, Дорогий П ане Голово, всім добром — відданий у Х р и с ті Господі брат і слуга ІВ А ІІ Архиспископ А п осто льськ и й В ізи татор

ВЖ Е ВИЙШОВ З Д РУК У

П Р А В И Л ь н и к Ю НАЦТВА СУМ-у ВИДАНИЙ ЦЕ

ЦУ

Н Е О Б Х ІД Н И Й

С У М -у П ІД Р У Ч Н И К

Д ЛЯ КО Ж Н О ГО В И Х О В Н И К А І К Е Р ІВ Н И К А Ю Н А Ц Т В А В С У М -і

З ам овляйте в Ц ен тр альн ій і К рай ов и х У п р а в ах С У М - у .

8

ДОЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ к н и ж к и (Закінчення з ч.

1/65)

Д. БУЧИНСЬКИЙ С И Т У А Ц ІЯ М ІЖ Д ВО М А В ІЙ Н А М И І В Ч А С І Д РУГО Ї СВ ІТ О В О Ї В ІИ Н И В 1921 році У країна опинилася під кільком а окупантами: Східня У країна знову опинилася в московському ярмі, тепер червоному, що нічим не б уло ліп ш е від царського. А л е навіть »ген ія льн и й « Ленін, який хотів проковтнути У к р а їн у цілком, історії вж е не міг завернути, як сьогодні цього не може зробити »ген ія льн и й « Х рущ ов. Ф акт, що Україна чотири роки ж ила своїм самостійним державним життям і боронила його зброєю, вж е залиш ився ф ак­ том, з яким м усіла погодитися М осква. Х оч У країна поневолена, а все таки б ула визнана » самостійною совєтською респ ублікою » і як така сьогодні є членом-засновником Об’єднаних Н ацій. У к р а їн ськ і Галичина, Волинь, П о лісся і П ідляш ш я, з ласки так званої М ирової К онф еренц ії у Париж і, де мир диктували західні союзники, припала уд ілом П о л ь щ і. Буковину збройно зайняли румуни і до 1928 року на цій українській зем лі був вийнятковий стан і військова диктатура, що свідчить, що в п рилученні насильному Буковини до Р у м ун ії не було ніякої доб­ ров ільн ої в олі українського народу. Карпатська У країн а дісталася Ч ех ії, також за рішенням за хід н іх союзників, без питання укра­ їнського народу й вона мала дістати повну автономію, так само як П ольщ а мала дати її українцям на їх зем лі, але в політичних п ольськ и х кордонах. А н і П ольщ а, ані Ч е х ія такої автономії не дали, а все таки треба сказати, щ о чехи на українській зем лі поводилися найкультурніш е з усіх окупантів. Н айгірш е нашому народові було таки в м осковсько-больш евицькому »р а ю «. Правда, в роках 1922-1941 появилась під мос­ ковською окупацією 57.301 книж ка українською мовою, але вар­ тість цієї продукції д уж е н изька. Б ільш ість з цього числа — це пропаґандивна режимна література. Від 1934 року М осква вини­ щ увала українських письменників і вчених. К ниж ки їх заборо­ ни ла. К ля си к ів не д озволяла перевидавати, а коли навіть щось перейш ло через московську партійну цензуру, то це були духові каліки, бо їх тексти були поф альш овані. Н авіть ус іх творів Ш евченка, з якого Москва сьогодні робить передвісника ком уніз­ му, не друкується. Залиш илися тільк и ті українські вчені й 9

письменники, які піш ли, ясно, що недобровільно, на с л у ж б у М оскви. Вони нічого самі не м ож уть писати, ж аден їх твір без партійної цензури не мож е появитися друком. Те, щ о появляється навіть десятками тисяч примірників — не має ніякої літературн ої (коли йде про наукові праці, також наукової) вартости. К о л и йде про літературний твір, то в м осковсько-комуністичній дійсності він залиш ається д уж е специфічним; майже завж ди писаний за директивами комуністичної п артії. М ож на т іль к и подивляти людей, як вони м ож уть писати під диктатом умово обмеж ених партійців! А л е без цього в підсоветській дійсності не обійдеться ні один науковець, ні один письм ен н и к... Інш і обставини були, м іж двома світовими війнами, на зем ля х З ахід н ьої України, що б у л и в п олітичних кордонах П о л ь щ і. Безумовно, п о літи ч н о -к ультур н і умовини в конституційній П о л ь ­ щ і б ули кращ і, ніж під м осковсько-больш евицько-ком уністичним ярмом, а ле не були вони такі, які нарід повинен мати на своїй Рідній З ем лі. До 1924 року в Галичині появилося д уж е мало к ниж ок. Причина цьому та, щ о треба було відбудовувати країну, яка б ула знищ ена війною; вся увага нашого народу аж до 1923 р ок у б ула звернена щ е на боротьбу з поляками, як и х наш нарід вважав нічим іншим т ільк и окупантом. Галичина бойкотувала вибори до польського сойму, м олоді лю ди відм овляли ся служ и ти в п ольськом у війську, йш ла боротьба за україн ські ш коли, за ук р а їн ськ у мову по ур яд ах. Все це не було сприятливе д ля культурно-видавничого р у х у . К р ім цього, п ольські грош і не мали ніяк ої вартости. Часописи, що п оявлялися, кож ного дня мали інш у й вищ у ціну так, що на видання книжки б уло немож ливим зробити бодай приблизну к а л ьк ул я ц ію . Головним видавничим центром б ул а столиця З ахідньої У к р а ­ їни — Л ь в ів . Існ ув али україн ські видавництва також по б іль ш и х містах. Н айбільш им нещастям д ля наш их видавництв б уло те, щ о польська цензура давала дозвіл на продаж книж ки аж тоді, к о ли книж ка б ула надрукована. Вистачало було, щ об цензура заквестіонувала одне слово в книж ці і цілий наклад, з наказу прокуратури, конф іскувала п оліц ія і нищ ила. Ц е в ж ахли ви й спосіб нищ ило наші видавництва й багато ентузіястів-видавців наш ої книж ки на видавництві не т іль к и нічого не заробили, але втрачали на них вели кі маєтки. Розуміється, що чисельно наші видавничі осяги (навіть в Га­ ли чи н і не можна б уло порівнювати з числами С хід н ьої У країн и під московською окупацією, але якостево — це б ула добірна книж ка. Видавничий дорібок Галичини, за роки 1924-1939 pp. можна означити круглим числом 5.500 книж ок. М и не м али ані одного видавництва, яке ф інансувала б держ ава. Навпаки, п о л ь ­ ська держава, як тільк и могла, то нищ ила наші приватні видав­ ництва. Н е зваж аю чи на зубож ін н я населення, про яке також ніхто не дбав, бо доходило до такого, що український селянин не мав права, на своїй землі, купити шматка поля навіть у свого родича, бо українська зем ля б ул а призначена д л я п ольського колоніста. А все таки треба сказати, що наша книж ка б ула в кож ном у селі, в кож ній українській хаті. Не можна забути щ е одного ф акту, що на Волинь, П олісся, Х олм щ ину, П ідляш ш я, а частинно також на Лем ківщ ину, на ці українські зем лі, польськи й 10

уряд і його адміністрація не допускали ані рідного часопису, ані книжки, потворивши внутріш ні кордони, як ганебний С окальський кордон між Галичиною і Волинню, і такий ж е кордон між Галичиною і Лемківщ иною . Роби ла П ольщ а це тому, щоб, поді­ ливши, легш е було їй панувати над українським народом, а крім цього надіялася вона скоріше згадані зем лі спольонізувати. Спо­ дівання її цілком не виправдалися, а пошкодили самій П о льщ і в часі другої світової війни, якої жертвою було багато лю дей як з польської, так і з української сторони. Як П ольщ а не намагалася, а все таки не могла поставити кордону між Галичиною з одної сторони, а Волинню, Поліссям, П ідляш ш ям і Лемківщ иною з другої сторони. Книж ка й часопис українські, видані в Галичині, не дивлячись на заборону й кари в’язницею, бо й таке практикувала П ольщ а, мандрували невиди­ мими ш ляхам и до місць свого призначення. Гірш е було з Б укови­ ною і Карпатською Україною , яких від Галичини д іли ли таки держ авні кордони румунський і чеський, бережені з обох сторін військами і спеціяльно вишколеною пограничною сторож ею . Буковина попала, також насильством, під рум унську окупацію щойно в 1918 році. До 1926 року на цій нашій зем лі був введений винятковий військовий стан. За той час появилося всього 39 книж ок українською мовою, що абсолютно не задоволяло півтора мільйона українців та їх духових потреб. Згодом відносини трош­ ки унорм алізувалися і на Буковину п ли ла книжка з Галичини. Н айгірш е б уло те, що Рум ун ія намагалася зрум унізувати цю в ід ­ вічно українську землю так далеко, що не дозволяла на укра­ їнські школи, вміш увалася до справ нашої Церкви, вимагаючи, щоб Богослуж би й проповіді були в румунській мові. Всі старі українські назви сіл і міст перемінила на рум унські. А це такий невідрадний стан, що ніяк не міг сприяти розвиткові українського друкованого слова Карпатська Україна по першій світовій війні була прилучена до Ч ех ії, що зобов’язалася, так як і П ольщ а, дати українцям ш ироку п олітичну й к у льтур н у автономію. Правда, такої автоно­ м ії Карпатська У країна не одержала, а ле також правда, що Ч ех ія б ула найкультурніш им нашим окупантом. Л и х о д ля самої Ч е х ії б уло те, що вона в Карпатській У країн і підтримувала м осквоф іль­ ський рух, який, зрештою, ширився по ц ілій країні. З москво­ ф ільства Ч е х ія вилікувалася щойно тепер, пізнавши зблизька, що таке значить московська спілка. Ч ехо-Словаччина, хоч країна маленька, все таки прийняла к ільк а тисяч нашої еміґрації по першій світовій війні. Н е тільки дозволила на українські школи, але навіть чеський уряд допома­ гав нам матеріяльно. Ясне, що тут важ ли ву ролю відограв пре­ зидент Тома Масарик, який був щирим приятелем нашого народу. В ’ н дав дозвіл на оснування Українського В ільного Університету в Празі, У країн ської Господарської А кадем ії в Подєбрадах, У к р а ­ їнського Педагогічного Інституту в Празі, даючи їм значну ф і­ нансову допомогу. Український В ільн и й Університет сьогодні працює в М юнхені, а Українська Господарська Академія, що згодом була переіменована на Український Технічно-Господар­ ський Інститут, продовжує свою працю в М ю нхені і Н ью -Й ор к у.

11

А це значить, що населення К арп атської У країн и б у л о забезпе­ чене відповідною освітою і м ільйони українців мали свою книж ку, яка, без переш код д опливала зі Л ьв ов а . К р ім цього, від 1921 до 1939 року, б у л о видано в Карпатській У к р а їн і понад тисячу різн и х ук р а їн ськ и х книж ок п опулярного характеру й до 500 наукових творів що забезп ечували наші високі ш коли відповідною науко­ вою літературою . На норм альні відносини, коли справу тракту­ вати в держ авному маштабі ж иття народу, — це м алий дорібок, а ле тут треба підкреслити, що ми б ули здані на власні сили і дорібок цей не є такий м алий. Д руга світова війна б ула д уж е великою руїною д ля ук раїн ської книж ки. Р у їн у цю можна порівняти т іль к и з татарсько-турець­ кими часами. У вересні 1939 року червона Москва о куп ув ала Га­ личину, В оли н ь і П о лісся . К ом ун істи чн і розбиш аки у перш у ч ер гу розгромили всі наші видавництва, друкарні і б іб л іо т е к и . Видавництва б у л и закриті, всі запаси книжок, рукописів, а р х :вні матеріяли конф ісковані. Ц е саме сталося з друкарнями. С к ільк и тоді пропало рукописів, закінчених книг, що не переступили щ е б у л и порогу друкарні, ск ільк и незакінченої праці — тих втрат навіть ніхто не пробував підрахувати, бо й підрахувати цих втрат нем ож ливо. Сама М осква на новоокупованих зем лях, кр'м безвартісної пропаґандивної халтури , — нічого не видавала. П р о­ бувала вона засипати окуповані ук раїн ські зем лі різною москов­ ською літературою , а ле такою ніхто не цікавився. У країн ська книж ка видана в Галичині, щ о б ула в приватних книгозбірнях, мандрувала на схід, над Дніпро, бо вона була цілком невідома нашим братам на східн ьо-укр аїн ськ и х зе м л я х . А л е московський окупант скоро похопився і почав розш укувати книги навіть по приватних домах. Щ об не мати неприсмности з окупантом —• лю ди, зі сльозам и в очах, самі п а ли ли дорогоцінні видання, або закопували їх у зем лю . Нова комун'стична влада збирання ук р а ­ їн ськи х книг практикувала в такий спосіб, що розш укувала п и л ь ­ но за ними, забирала їх, звози ла до партійно-ком уністичних осередків і там їх палила, не оцінюючи їх навіть під оглядом б ібліогр а ф іч н о ї цінности. Т а к само м оскалі поводилися в Г а ли ­ чині в 1915-1917 роках. Д икунові тяж ко ц и вілізувати ся. В червні 1941 року московського окупанта замінив німецький. Ясне, щ о наш нарід від Н імеччини сподівався чогось іншого, але скоро переконався, що німці, в багатьох випадках, як приклад п уб ліч н и х шибениць і п уб ліч н и х масових розстрілів, навіть пе­ ревищ или московську злочи н н ість. П іс ля проголош ення відновлен й я У к р а їн ськ о ї Держави у Л ьв ов і ЗО червня 1941 р. Г ітлер нака­ зав скупати в крові ук раїн ськи х патріотів. Працю університетів у Л ь в о в і Б ер лін не дозволив в'дновити. Німеччина потребувала У країни, бо від неї б ула залеж н а перемога над Москвою, а ле в 1941 Г ітлер цього не хотів зрозуміти, а коли зрозум ів аж у 1943 році, то б у л о вж е запізно. Т у т можна повторити слова: »V in cerescis, Hannibal, victo ria m uti nescis« (вмів ти, Ганнібале, перемогти, а не вмів використати перемоги). Н е питаючись дозволу, наш нарід відновив працю в середніх ш колах, що окупант був змуш ений толерувати, відновив деякі к у ль т ур н і товариства, а ле на відновлення Н аукового Товариства 12

ім . ІПеЕченка, чи У країн ської А кадем ії Н аук Німеччина не по­ годилася. В Галичині, що б ул а прилучена до »Генерального Г у ­ бернаторства», щ е сяк-так відновилося культурн е життя, але на всіх інш их зем лях воно було ж алю гідне. В так зв. Ком ісаріяті України не б у л о навіть середніх ш кіл, не б уло ані одного видав­ ництва. Ц е саме повторилося на Буковині, що з ласки Берліну, і додатком частини південної України з Одесою, що була названа Трансністрією, перейш ла під окупацію Р ум ун ії. Карпатська У к р а ­ їна, щ е від 1939 року, також з ласки Берліну, стала жертвою страшного мадярського насильства. На території «Генеральн ої Губерн ії« працювало єдине У к р а їн ­ ське Видавництво у Кракові, що в 1941 році заснувало свою ф ілію у Львові, а ле воно мало право видавати тільки потрібні ш к ільн і книжки, л е гк у літературу д ля народніх мас, деяку технічну л іт е ­ ратуру, дещо з красного письменства, але з найсуворішою забо­ роною видавати якінебудь наукові твори. Цензура німецька була д уж е гостра, але все таки У країн ське Видавництво К р а к ів -Л ьв ів за роки 1941-1943 видало 530 книжок, серед яких є багато цінних літературних, а навіть популярно-наукових творів. Прийшов 1944 рік і сторінка української книжки, на Рідній Землі, яка дійсно мала бути духовою поживою д ля народу — трагічно закрилася. Московський окупант, за малими винятками, як от Лемківщ ина, Посяння, Х олм щ ина й Підляш ш я, загорнув у свій імперіялістичний мішок усі наші ззм лі. Ц іл е наше націо­ нальне ж иття відійш ло в підп ілля, а з ним і наша книж ка. Правда, що існую ть «Держ авне В-во У країн и », різні наукові видавництва, різні літературні видавництва, але всі вони знаходяться під дуж е стислою партійно-комуністичною цензурою . Н іхто в Совєтському Союзі, а цим самим і на наш 'й поневоленій Батьківщ ині, не має права, без державної цензури — видати ні одного друкованого рядка. Щ о думати про друковану книжку, коли в Совєтському Союзі ніхто не має права мати навіть машинки до писання без спец:я льного д озволу М ВД. Старш их видань, довоєнних, сьогодні в У країні нема. Вони цілком винищені. Є кілька бібліотек, де вони зберігаються по одному примірникові, а ле до тих бібліотек мають доступ тільк и люди уповноваж ені партією і комуністич­ ними сторожами М В Д . Навіть університетські і академічні б ібліо ­ теки старанно прочищені і в них зацікавлений читач може діста­ ти лиш таку книжку, що має дозвіл партійної цензури. Н езапе­ речне, що сьогодні Україна має багато бібліотек. Так само як наші села мали колись бібліотеки по »П роєвітах«, так сьогодні є бібліотеки при сільськи х будинках культур и (сільбуди), а ле кни­ ж ок тих ніхто не читає, бо це або твори Леніна, або тільк и партійно пропаґандивна література. Інш их книжок мало, про що свідчать нотатки в совєтській пресі, де читачі так часто наріка­ ють, що не мож уть купити книжки, що перейшла через руки цензури, а ле наклад її такий маленький, що купити її могли дійсно щ асливі вибранці Є багато таких випадків, що книжка видається таким смішно малим накладом як 500 примірників, а зате пропаґандивна література появляється в м ільйонових н акла­ д ах. При цьому не треба забувати єпеціяльної ім періялістичної по­ літики М оскви у відношенні до У країн и . Т іл ь к и в 1946 році в 13

ц ілом у СС С Р видано україн ськи х книж ок загальним числом 2.375.000 примірників, а московською мовою — аж 63.580.000 примірників. На М осковщ ині читачів ніколи не б у л о й їх сьо­ годні нема. Значить, що московська книжка, у своїй льв и н 'й частині б ул а призначена, з московізаційною метою — д ля У к р а ­ їни. Т іл ь к и вели ке щастя, що наш нарід має в ж е поважний історичний досвід, що московської пропаганди, навіть літературної, не читає, а коди читає, то вміє відрізнити чорне від б ілого й корисне від ш кідливого д ля його д уш і. Н ац іон альн у літературу, корисну д л я української душі, видає т іль к и українська еміграція у вільн ом у світі, але нею не м ож уть користуватися українці на батьківщ ині, бо наша еміґраційна книж ка там є лю то переслідувана. Про неї знають наші брати, бо часто про неї з лю ттю і ненавистю згадується також на сторінках комуністичної преси У К Р А ЇН С Ь К А

КНИЖ КА

П О ЗА У К Р А ЇН О Ю

М ож е й дивне буде говорити про українську кн и ж ку поза У країн ою тоді, коли наша Батьківщ ина ніколи не б ул а к о ло н ія л ь ною держ авою . А л е ф акту змінити не мож на. Україн ська книжка, поза У країн ою — мас свою досить довгу й стару історію . Щ о б зрозуміти це питання: появу-видання україн ської книж ки на ш ирокій чуж ині, то мусимо пригадати собі деякі окупантські обставини на нашій зем лі. Заборона українського слова й д р у­ кування української книжки на рідній зем лі московськими ук а ­ зами, про що я вж е згад ув ав . Обмеження свободи д рук у й ни­ щ ення наших видавництв п ольською цензурою, винятковим ста­ ном у Рум ун ії, в рами якого входила також українська книж ка по перш ій світовій війні. Ц е перша причина, що зм уш увала нас друкувати свою кн и ж к у поза кордонами Рід н ої З ем лі. А л е є щ е друга. Від 70-80 років відваж ніш і ук раїн ц 5, яких давила й не давала їм жити окупаційна влада, покидали Рід н у Зем лю і ви хо­ дили на чуж и н у ш укати кращ ої д о лі: Канада, ЗД А, країни П ів ­ денної Америки, згодом, по другій світсв’й війн', — А ф ри ка й А в ст р а лія . Щ е до того часу була в нас примусова еміграція до А з ії, к оли М осковщ ина завою вала Сибір, а згодом українці навіть добровільно ви їж д ж али на поселення до А з ії, де М осква давала полегш і поселенцям, де українці посели ли ся компактною масою, спец іяльно на Амурщ ині, називаючи її козацьким Зеленим К л и ­ ном, щ о в 1918 році б ула проголош ена окремою республікою , зв’язаною з У країн ою . Треба пам’ятати, що українець, покидаючи Батьківщ ину, вивозить зі собою лю бов до Рідн ої Зем лі, до своєї Церкви й книж ки. К о л и має м ож ливість, то навіть на старости л іт вертається на зем лю своїх батьків, щоб там злож ити свої кості. На новому місці поселення негайно, коли не має щ е навіть д аху над головою, будує собі церкву, а влаш тувавш ись сяк так — ш укає за рідною книж кою . К о л и ми щ е в 1491 році д рукув али свої книги на чуж ині, у Кракові, то цілком зрозум іло, бо тоді в У країн і не б уло своїх друкарень. Дещо, через заборону українського слова в І876 році в У країні, б у л о друковане в Ж ен ев і. А л е дійсна видавнича праця на чуж ині розпочалася в часі перш ої світової війни, коли н ав іть 14.

відпала мож ливість, через московську окупацію Галичини, дру­ кувати у Л ьвові. На той час припадає ож ивлена видавнича д іяльн ість у Відні, згодом у Ляйпціґу, Б ерлін і та рідше по інш их великих містах західньої Европи. У Відні (1914-1918) працювало В-во «В изволення У країн и «, у Л яй п ц іґу працювала «Українська Накладня«, що видала десятки цінних українських книж ок. М ен ­ ші наші видавництва працювали у Берліні, В ецлярі і Фрайш тадті. Здавалося, що по закінченні війни мало б повернутися на свої нормальні рейки і життя, а з ним і видавання книж ки. На ж аль, замість двох окупантів, по закінченні перш ої св'тової війни, Україна опинилася під чотирма окупантами, з яких кожен на свій лад переслідував наше друковане слово. Тоді щ е більш е розбудувалися наші видавництва у Відні (»В ер ниго]за«, »Ч а с «, »Д звін «), у яких появились добрі підручники д ля українських ш кіл, які в У к р а їн у вже не дісталися, хіба певна частина їх б ула розповсюджена на українських зем лях поза московсько-больш евицькою окупацією; там були надруковані сотні наших книжок наукового й літературного характеру. Другим сильним нашим видавничим центром була чеська Прага, а згодом також і Подєбради. В обох містах видано понад тисячу різних українських книг, в тому ч и слі багато поважної наукової літератури, що обслуговувала наші високі ш коли на терені Ч ех о С л о в а ч ч и н и .. П о першій світовій війні нашими видавничими центрами були також Б ер лін і Ляйпціґ. Зокрема вибився Берлін, де від 1926 р. працював Український Науковий Інститут. Т і видавничі центри видали к ільк а соток українських книг, між якими є багато науко­ вих книг українською і німецькою мовами. Оба ті центри по другій світовій війні перестали існувати, а їх видання стали до­ сить великою рідкістю. Щ е до перш ої світової війни був створений наш видавничий центр у Париж і, який німці, окупувавш и Францію, розгромили По другій світовій війні там наш видавничий рух ще більш е скрі­ пився. Н авіть у Ф ін ля н д ії існувало наше видавництво. Очевидно, деякі наші видавництва присвячували особливу увагу видаванню такої літератури, що її не можна б уло видати на рідних зем лях . Я к наприклад, всі п ублікації У країн ської Військової Організації та Організації Українськи х Націоналістів, що друкувалися поза Україною і готові часописи та різнородні книжки мандрвали та­ ємними ш ляхам и в У країн у. В П ольщ і, по першій світовій війні, була досить численна укра­ їнська еміґрація. П ольський уряд не давав д озволу українцям і з С хідньої України поселюватись на зем лях українських; в Га­ личині, і на Волині, Поліссі, Х олм щ и н і й П ідляш ш і. а, навпаки, толерував їх на польських етнограф ічних зем лях. Ц і вт'качі ство­ ри ли сильний культурний і видавничий центр у Варшаві, де існував також Український Науковий Інститут. Цей центр розви­ нув ш ироку видавничу діяльн ість і проіснував аж до німецької окупації П ольщ і, до 1939 року. І сьогодні у Варшаві працює неве­ личке українське видавництво, але воно мусить цілком бути здане на ласк у червоних режимовців. Поза Европою, в заморських країнах, ще до другої світової війни ж и ло б іля півтора мільйона українців. ї х потребу укра­ 15

їн ської книжки, засадничо — заспокоював Л ьв ів . У країн ц і в З Д А, Канаді, Б разилії, Аргентині основували свої освітні това­ риства і видавництва, завданням яких, у перш у чергу, б уло за­ безпечити переселенців українською пресою, яка з Европи, коли щ е не було летун ської пошти, доходила до них часом навіть з двомісячним запізненням. При тих видавництвах п оявляли сь також і українські книж ки. ї х було мало, а все ж гаки, за такі довгі роки, 1900-1939, коли книж ка з Европи до тих країн цілком перестала допливати, через війну, появилося там к іль к а соток книжок, між якими є багато дуж е цінних видань, що сьогодні стали навіть бібліоф ільськи м и рідкостями, бо наклади їх не були вели кі й винищ илися вони частим читанням. М ож на з Ними зустрінутися по наших п убліч н и х і приватних бібліотек ах на згаданих територіях. Ц ілком інш і обставини виникли по другій світов'й війні. В е ли ­ ка. 350-тисячна еміграція, з ус іх українських зем ель, опинилася на території переважно австрійській, німецькій, ф ранцузькій та італійській, в меншій кількости українці були в кожні й країні захід н ьої Европи, а по 1946 році поваж не число, бо понад ЗО тисяч знайш лося на території А н г л ії. З рідних зем ель книг ми вивезли мало, бо не до книг було втікачам перед московсько-комуністичними ордами. Х о ч досить скоро нав’язали ми контакт з нашими братами в заморських країнах, а ле книж ок від них не могли дістати, бо й там їх у потрібній к ільк ості не б уло. Треба б уло по­ чинати працю в тяж ких таборових обставинах тоді., коли навіть загрож увала небезпека наш ому життю зі сторони московськокомуністичних репатріяційних комісій. А л е потреби духові були більш і, ніж небезпека д ля ж иття. П ри цьому ми не мали д рука­ рень, не мали паперу, не мали грош ей. Першими передвісниками в ;дродження нашого видавничого руху, що згодом прийняв дійсно імпозантні форми, були ци кльости леві видання, щ о появилися майже рівночасно в різних таборах українських втікачів на тери­ торії Австрії, Німеччини та Іт а л ії. З Іт а л ії незабаром наша ціла І-ш а дивіз я У Н А (б іля 12 тисяч коли ш н іх вояків) б ула переве­ зена до А н г л ії. Ц и в ільн і втікачі, яких на території Іт а л ії було зібралося к іль к а тисяч людей, більш істю п ереїхали де Аргентини. А л е в Іт а л ії до сьогодні діє видавництво ОО. Василіян. що про­ довж ує видання українських книж ок. Його заслуга, одначе, неоцінена на іншому видавничому полі, про що буде згадка. На терені Іт а лії, від перших повоєнних рок’ в д ія ло також видавницт­ во А постольського Візитатора д ля українців-католиків у країнах З ахідньої Европи, що подбало про потрібні літургій н і книги. Щ об згадати всі видавництва, що працювали в роках 1945-1950 з Австрії, Німеччині, Ф ранції, А н гл ії, Б е л ь г ії — треба б уло б дійсно багато сторінок паперу. А все ж таки важ ніш і треба згада'ти. Найчисленніш а наша еміграція б ул а в західн іх зонах Н ім еччи­ н і тс й не дивно, що там постали найбільш і й найсильніш і наші г.т:и ;'з«и ц т в а . Р у х л и в і наші видавництва в Н імеччині до 1948 рску були : «У к р аїн ськ е С лов о« — Реґенсбурґ; «У кр аїн ськ а Т р и б у­ нал — М ю нхен: »П ром етей« і »У к р а їн а « — Ной У л ь м ; »3аграва« — Бльом берґ; »Бистриця« — Ганновер; »Н аш им Д ітям« — М ю нх ен -А в -бур ґ, «Сучасна У к раїн а«, «Україн ськи й Самостійник» і LG

«Братство бувш их У країн ськи х Вояків У країн ської Д и в ізії« — Мюнхен, і к ільк а приватних видавців: Я . Пасту шенко, Тищ енкоСірий, Є. Пеленський, А . Б іл о у с. До 1948 року на терені Н ім еч­ чини появилось до 450 різних назв українських книж ок. В тому році літом Західня Німеччина перевела грош еву реформу, що д уж е тяж ко вдарила по нашій убогій еміґраційній киш ені. Ба­ гато видавництв зразу припинили свою діяльність, бо вони не мали грошей на видання книжки, а цілком з у б о ж ілі лю ди не мсгли собі на книж ку дозволити. К р ім того на 1948-1949 роки припадає наша масова еміґрація за океан. А все таки, до сьогодні в Н імеччині працює к ільк а наших ви­ давництв, що постійно видають тижневі газети, а при тому також друкую ть книж ки. Це, наприклад, «У к р аїн ськ е В -в о« в М ю нхені з тижневиком «Ш л я х П еремоги«, «Християнський Г оло с« в М ю н­ хені з одноіменним тижневиком, В -во «У к р аїн ськ и х В істей« у Ной У л ь м і. Н е багато видаємо сьогодні в Німеччині, а все ж таки кож ного року появляється 35-40 українських книж ок. Другою країною що до численности нашої еміґрації б ула А вст­ рія . На її терені працювали видавництва: «Н аш і Д н і« — З альц бурґ; «Добра К н и ж к а « і В -во Івана Тиктора — Інсбрук; там ж е працював наш видавець М икола Денисюк, щ о згодом переселився до Буенос Айрес, а тепер д уж е добре поставив своє видавництво в Ш ікаґо, З Д А . На терені А в стр ії працювали ще інш і м аленькі видавництва, які навіть не б ули спроможні видавати книжок друкарським способом, але видали к іль к а видань, досить навіть цінних, на ц икльости лі. Наша видавнича д іяльн ість в А в стрії припинилася в 1951 році, бо б ільш ість українців покинула Австрію, переселю ю чись у заморські країни. В , А в стр ії появилось при­ близно 40-45 наших книжок. На терені Ф ранції, не зважаючи на те, що на її території було багато українців вже по першій світовій війні, видавничий рух прищепився не дуж е сильно. М ож ливо, що сталося це тому, що до другої світової в'йни українці пресу й книж ку одерж ували зі Л ьвова. Все ж таки від 1930 року в П ариж і появлявся тижневик «У к р аїн ськ е Слово«, а при цьому видано там кільканадцять кни­ ж ок. Видавництво припинили німці, окупувавш и Ф ранцію . П о доугій св товій війні «У к р аїн ськ е С лов о« не тільки відновило, а навіть пож вавило свою видавничу д іяльн ість. К рім цього аж до 1960 року працювало видавництво »У к р а їн ец ь« з одноіменним тижневиком. Б у ло щ е третє видавництво »Гром ада«, але воно скоро занепало. Т іл ь к и в 1945 році працювало також видавництво Петра Ардана, щ о видало 6 книж ечок і на цьому його діяльн ість припинилася. Н азагал, у повоєнних роках у П ариж і появилось понад сто українських книжок, в тому ч и слі велика к ільк ість і поваж них книж ок у В -в і «У к р аїн ськ ого С лова«, що мало також назву «П ерш а У країнська Друкарня у Ф ран ц ії«, а сьогодні нази­ ваються «Н ац іон ал стичне Видавництво в Европі«. Третє місце в Европі, під оглядом численности нашої еміґрації, займає Брітанія. Туди українці почали масово прибувати щойно в 1946 році, а ле сьогодні вони найкраще організовані. В Лондоні працють видавництва «С ою зу Україн ців v В ели кій Б рітан ії« і «У к р а ­ їнська Видавнича Спілках, що є найбільш е рухливим и. Багато !•?

видала «С п іл к а У к р а їн ськ о ї М о л о д і«, дещ о видали Видавництва обох наш их Ц ерков і інш і ук р а їн ськ і орган ізації. »С о ю з У країн а ц 'в у В ели к ій Б р іта н ії« має свій тиж невик «У к р а їн с ьк а Д ум ка«, «У к р а їн с ьк а Видавнича С п ілка — добрий місячник ж у р н а л «В и з ­ вольний Ш л я х * , а «С п іл к а У к р а їн сь к о ї М олодів — м ала ж у р н а л »Г о л о с М олод ів. Н а терені Б р іта н 'ї п оявилося до цього ч а су приблизно 110 книж ок, не враховую чи багато ц и к льости лев и х видань. «У к р а ­ їнська Видавнича Спілках має свою в ласн у друкарню і виконує д оук а р ськ і роботи д ля наш их видавництв навіть з-п оза Б р іта н ії і Е вр оп и . В Б е л ь г ії працю вало видавництво К а р л а М ульк ев и ч а , дещ о видав У к р а їн ськ и й Допомоговий Ком ітет, а до сьогодні О О . Р е демптористи у Л ю вен і видають ж у р н а л ук раїн ською м о в ою . В Б е л ь гії, за роки 1945-1960 п ояви лось б іл я 20 наш их кн и ж ок. О крем у з а с л у гу в наш ому видавничому pvci в Европі має Іт а л ія , де ц іл е наш е ж иття сконцентроване в Р и м і. Якийсь час працю ва­ л о видавництво »Б а т ьк 'в щ и н а « в таборі наш их полон ен и х дивізійників у Рім іні, що видавало к іл ь к а часописів і ви дало к іл ь к а книж ечок ф ототипічним сти лем . В Ри м і до сьогодні працює ви­ давництво А п осто льськ ого Візитатора, Архиепископа Івана Б учка, й видавництво О О . В оси ліян . Д рукуван н я ук р а їн ськ и х книг обох згаданих видавництв сьогодні п ола год ж усться в М ю н хен і, але О О . В аси ліян и видають, в м овах оригіналів, д уж е цінні докум ен­ ти, щ о відносяться до наш ої історії та історії нашої Ц еркви , Над їх виданням, від перш их повоєнних років, працює наш вчений В асиліянин о. П р оф . Д -р А тан аєій Великий, визбирую чи їх по В атиканських а р хів ах. Д окум ентів ц и х є в ж е к іль к а серій, разом 25 томів, кож ен том по 500-600 сторінок. Ц е неоцінена праця, яка виданням докум ентів забезп ечує їх перед м ож ливим знищ енням . У с іх ук р а їн ськ и х книг в Іт а л ії появи лось до 70 р ізн и х назв. Бодай по одній-дві книж ки, по Apvrift світовій війні, появилося в Г о л л я н д ії, Ш в ей ц а р ії. В Е спанії т іль к и ц и кльости леви м спосо­ бом п о я в ля ли сь коротко в 1951 році «Л и с ти з Е сп ан ії«, щ о зд о б ули собі в ел и к у п оп уляр н ість. У к р а їн сь к і студенти видавали ж у р н а л »Ф ін іс т е р р е «. Ц е все україн ською мовою. Еспанською мовою по­ яви лось 6 р ізн и х брош ур. У к р а їн ськ а еміґрпція. в роках 1949-1951, поваж ним числом з Н ім еччини й А в ст р ії в:д п ли ла до З Д А і це зразу п означилося також на видавничому р усі. К о л и в роках 1945-1949 на цьом у терені п о я в ля лося річно 5-10 ук р а їн ськ и х книж ок, то від 1950 року — від 20-120 різн и х кн и ж ок. П ересічно на кож ний рік припадає сто книж ок і це ч и сло вдерж ується до сьогодніш нього дня. За повоєнні роки в З Д А п оявилося к р у гл о 900 ук оа їн сь к и х кн и ж ок. Видавництв наш их працює там к іл ь к а д е с я т к в . а ле найкращ і — це видавництва У к р а їн сь к о ї В іл ь н о ї А к а д е м ії Н а ук і Н аукового Товариства ім. Ш евченка, »Г о в е р л я «, »К н и го с п іл к а «, О рганізац ії Оборони Ч оти р ьо х Свобід У країн и , «Ч ер в он а К а л и н а » «С л о в о Д оброго П асти ря« — це в Н ью Йорк.у. У Ф іл я д е л ь ф ії працює добре видавництво »А м е р и к а «, в П Іікаґо — видавництво М и к о ли Денисюка, В -во У к р а їн сь к о ї В іл ь н о ї Громади в Скрентоні, видавництво «У к р а їн ськ ого Н ародного С о ю зу« (»С в о б о д а «) в Д ж ерзі Ситі. Ц е найважніш і, бо годі перерахувати всі видав­ ництва й видавців, щ о досі ви дали 1-3 книж ки.

18

В Канаді український видавничий рух був завжди більший, ніж в ЗДА. А все ж таки, на основі виданого м атеріялу дово­ диться ствердити, що в повоєнних роках цей рух сильніш ий таки в ЗДА. До 1950 ооку в Канаді п оявлялося річно 15-30 наших кни­ жок, а згодом кож ного року, аж до сьогодні появляється пересіч­ но 30-50 книж ок. Таким способом Канада трошки відстала, а ле все таки її дорібок досить поважний, бо нараховує до 650 укра­ їнських книж ок. На терені Канади, як і ЗДА, працює багато менш их і б ільш и х наших видавництв, але до найповажн:ш их на­ леж а ть: видавництво У країн ської В іль н о ї А кадем ії Наук, видав­ ництво Івана Тиктора, Видавництво »Т р и зу б «, видавництво М итро­ полита У Г П Ц Іларіона, «Дорога Правди«, «Новий Ш л я х « — всі у Вінніпеґу; «Гом ін У країн и «, «Добра К н и ж к а «, видавництво ОО. Василіян у Торонто; Видавництво О О . Редемптористів у Йорктоні, Видавництво ОО. В асиліян у Мондері, «Б о ж е С лово« в Саскатуні, Видавництво «Л іґ и Визволення У к р а їн и « в Торонто. В Буенос А йрес до сьогодні щ е працює видавництво Ю ліян а Середяка, О О. Василіян і Братства Пресвятої Покрови. Там працювало щ е к ільк а менших видавництв, а ле через економічні умовини припинили свою к у льтур н у працю. В Апостолєс працює видавництво О О. Василіян. Н азагал за повоєнні роки в Арґентині появилося понад 100 українських книж ок. В Б разилії, хоч українська еміграція досить стара, а ле вона завжди б ула бідна. Все культурн е життя зосереджене в П рудентополіс, де появляється два наших тижневики »Х л іб о р о б « і »П р а ц я «. В повоєнних роках появилося до 20 наших книж ок. В А в ст р а лії наше к ультур н е ж иття почало розвиватися аж по )949 році, коли туди переселилося з європейських країн біля 12 тисяч українців. Культурн о-ви давн и че життя скупчене в А д е ля їд і І М ельбу р н і. Н ай більш е видавництво на терені А в стр а лії —• це «Л а стів к а « в А д е ля їд і. Досі в А в ст р а лії появилось до ЗО українських книжок Одна українська книжка в 1953 році появилася в червоному К и таї. Ясне, що ми не беремо під розвагу того, що в К и т гї могло появитися б ільш е наших книж ок (хоч у це сумніваємося), кому­ ністичного змісту, що до нашого огляд у не н а леж и ть. Х А Р А К Т Е Р И С Т И К А У К Р А ЇН С Ь К О Ї К ІІИ Ж К И Н А Ч У Ж И Н І К о л и кажемо, що книжка — це наслідок потреби ж иття заспо­ коєння лю дських духових потреб то це з більш ою силою можемо сказати, за маленькими винятками, про українські книжки, щ о появилися і появляю ться на чуж и н і. К о л и б так не було, то тоді був би зайвий труд і витрата на них грошей. А ле, і труд нашого вченого, і труд письменника, і труд видавця, а нав’ ть труд про­ давця книж ки — вказую ть на те, щ о книжка сповняє свою бла ­ городну місію серед українців на ч у ж 'й зем лі. Потреб у нас є багато й різних, а тому наша книж ка має різнородний характер, бо вона м у с и т ь заспокоїти д ухові потреби понад двох мільйонів лю дей-українців що в'діовані від рідної зем лі, але х о ч у т ь ж и ' и своїми глибокими християнсько-національними традиціями й ма­ ють тяж кий обов’язок передати ті предківські традиції молодому поколінню, що вж е підростає на чуж и н і.

19

Незаперечне, що наш нарід, від тисячі років жив, розвивався і боровся за свої ж иттєві права під крилам и нашої Ц еркви . Ясне, щ о наша Церква, у перш у ч ергу е християнською Церквою зі своїми християнсько-національним и практиками, яки х інш і хрис­ тияни, мож ливо, часто навіть не р о зу м ю т ь , а ле вони такі є і, к о ли б їх змінити, то можна тоді покласти під сумнів ц іліст ь хри с­ ти янсько-національн ої духовости ук раїн ця. Т ож не дивно, що опинивш ись на чуж ині, ми, як і ті запорозькі козаки, перш е н<"ше шатро присвячували Б огові та Й ого ІТречистій М атері, О п і­ кунці наш ої Батьківщ ини й нашого народу. Н аш е ц ер к ов н о-р елі­ гійне ж иття вимагало відповідної книж ки наукового й літер а тур ­ ного хар ак теру. Сьогодні можемо сказати, що наші потиеби, п 'д цим оглядом, бодай у головному, забезпечені. Маємо історію У к р а ­ їн ської К а т о ли ц ьк о ї Церкви і У к р а їн ськ о ї П равославної Церкви, бо, на ж а ль, дві Церкви у нас с, чого не можемо заперечити. Правда, частина, а ле д уж е незначна, н алеж и ть також до П р о ­ тестантської Ц еркви а ле протестантизм на ук раїн ській зем лі не має гли бш и х традицій. М аємо Б огослуж бов і книги й потрібні молитвенники, вклю чно д ля дітей і молоді; маємо свої підручники д л я навчання христи­ янських правд у ш к олі і в родині; маємо багато поваж них т ео ло г ч н и х творів, дещ о потрібне д ля вірних з канонічного права. Д осить багата у нас сьогодні духовн а література що сл у ж и т ь нам до духовного читання, вклю чно до чотиротомового »Ж и т т я Свя­ ти х». маємо к іл ь к а збірників пропов:дей і не така вж е вбога наша література релігій н ого характеру, а також високих мистецьких форм: презія, драма, проза. Д ещ о п ео ело ж и ли ми також з ч уж и х мов. М ож е; не завжди ця література заспокоює всі наші духов і потреби, а ле все треба мати на увазі, щ о ми на чуж и н і, що все, щ о т іль к и видаємо — видаємо за власні гроші, яких у нас аж так багато нема. А все таки к с л и розваж имо факт, щ о сьогодн', з д іля н к и Ц еркви й р е л ігії ми маємо виданих 450 книж ок, то цей наш дорібок вж е не такий малий, а найважніше. щ о він нам наглядно доказує, що наші старі хои сти ян ські традиції ж и вуть м іж нами і в нас щ о с великою Гарантією, що ми не так скоро розплинемося в ч уж и х океанах ж и ття. Те, що в наш их душ ах горить лю бов до о дної Церкви — цз найбільш а Гарантія ж и в учости нашого н а р о д у. К ож ен, навіть не сп ец іялієт-бібл'огр а ф , а досвідчений читач, щ о цікавиться українською еміграційною книж кою ; легк о пере­ конається, щ о поважна частина цього нашого скарбу тематично присвячена історії. Ц е явищ е цілком природне, бо нарід, що втратив свою держ авну н езалеж н ість і бореться за ї ї відвоювання — мусить д уж е точно знати свою історію, з усіма її помилками, щоб у своїй боротьбі не повторювати пом илок попередник'в Т р е­ ба сказати, що ми не т ільк и здобули ся аж на к л ь к а різн и х ви­ дань поп улярних історій У країни, а перевидали навіть 11 томів «Іс т о р ії У к р а їн и -Р у с и « М и х а й ла Г р уш ев ськ о го . К о л и додати, що кож ен том мас к р у гло 600 сторінок, то навіть не дивно щ о при наш их видавничих м ож ли востях — видавали ми ї ї аж чотири роки, а ле таки видали чи радше перевидали, бо попередній н аклад цієї історії, що появився в У країн і, московський окупант знищив'.

20

При цьому треба підкреслити, що на чуж ині ми видали дужа багато історичних монографій великого значення, які сьогодні не м ож уть появитись на поневоленій Б атьк'вщ и н і. Треба подивляти наших істориків; як вони м огли здобутися на такі капітальні праці, не маючи під рукою ані архівних матеріялів, ані навіть відповідних б бліо тек . Багато маємо сьогодні нових історичних монограф й, студій і багато цінних споминів, якими коли сь користатимуться наші істори ки . А л е тут наша історія щ е не закінчується. М и живемо на ч у ­ ж ині і хочемо ж ити своїм власним життям у рамах чуж и н и . Ц е належ ить до нашої історії, і ці сторінки історії намагаємося за­ кріпити на папері, знову д ля майбутнього історика. Таким спо­ собом у нас видано цілий ряд незвичайно цікавих і ц :нних зб ’ рників про наше організоване ж иття і про нашу боротьбу на чуж ині за ті самі ідеали, за які бореться наш нарід ца рідній зем лі. Помиліеово було б думати, що ми пишемо історію про себе самих. Н і, це істопія синів і доньок українського народу, що вийш ли на чуж ину, не щоб спасати своє особисте життя, а щоб помогти своєму народові у його боротьбі проти московського ок у­ панта. З іншими сусідами ми сьогодні не воюємо, бо їх становище часом навіть гірш е ніж наше. А л е це не значить, щ о ми зобов’я за іґ промовчувати разячі кривди минулого, бо таке промовчу­ вання б уло б аргументом проти нас і тоді м алохто зрозум ів би наш тяж кий ш л я х до в о лі. Ц е є також тема нашої сьогодніш ­ ньої історичної лек тур и . К о л и скажемо, що тематиці істор ї, під різними аспектами, ми присвятили багато часу й видали до 450 різних книжок, то це не такий малий дооібок, а багато більш ий, ніж ним може похвалитися сьогодні наша Батьківщина, бо там наш нарід годую ть т ільк и такою поживою, що її приготовляю ть у М оскв' ^ Т а пожива затруєна і нею М осква хоче вигодувати для себе т іль к и послуш ного раба. Сьогодні наша молодь студію є в чуж онаціональних універси­ тетах, а ле ці у н :верситети дати студентам ясних понять з укра­ їн ської ф ілософ ії, права, економії, геограгЬії, соціології, археоло­ г ії та багато дечого іншого — не м ож уть. І це вж е наше завдання дати нашим студентам відповідну літер а тур у з тих галузей . Вона цюже бути навіть дуж е незадов’льн а, а все таки основні праці ми надрукували. Дешо тільк и на цикльостилі, а ле багато праць є таки друкованих. Згадаймо тут розкіш но видану «А р х ео л о гію У к р а їн и « П роф . Ярослава Пастернака, якою ми д'йсно можемо похвалитися перед іншими народами, що мають свої держави. З агальн ої енциклопедії ми сьогодні не потребуємо видавати, бо такі маємо в кож н’ й країні нашого перебування. А л е спеціяльна енциклопедія про У к р а їн у — нам конечно потрібна й таку ми видаємо. Ц е «Енциклопедія Українознавства», розрахована на де­ в’ять 500 сторінкових томів. Ш ість том'в ми вж е видали. К рім цього видаємо цінну «У к р а їн ськ у М а л у Енциклопедію », над якою працює т іль к и одна людина, а саме проф . Євген Онацький. Вона розрахована на 15 книжок і 8 вж е надруковано. Нашим Дітям і м олоді потрібна спеціяльна дитячо-ю нацька енциклопедія, з якої наша м олодь мусить черпати знання про У к р а їн у й таку дитячопедагогічну енциклопедію також видаємо. М ож е всі ці видання виглядаю ть мініятурою в пор внянні з виданнями держ авних на­

21

р.'Дів. А л е ми мусимо пам’ятати, що ж ивемо в ч уж ом у світі і н 'ш е ж иття в ньом у е українською м ініятурою — живою і з усіма своїми життєвими потребами. Ч и сельн о цю наш у наукову літер а ту р у можна висловити 200 книгами. К ож ний з нас ж иве в морі якогось чуж омовного світу. ЩоС обертатися у цьом у с в і ї і треба опанувати його м ову. І дійсно українці сьогодні говорять р.зними мовами. А л е , щоб не сталося таке, як к оли сь сказав Ш евченко, щ о своєї мови «навчим ось, як н мець покаже, а до того історію нам наш у розкаж е«, то ми сЬмі вж е дбаємо, щоб не забути р дної мови й дітей своїх навчити її. К о л и приглянутися книгам такого відд л у , іцо назвемо його »м овою та історією літератури «, :о також мусимо сказати, що і в цьому напрямі ми багато зроби ли й багато видали на цю тем у к;іиг, бо приблизно 200. Сюди входять історія нашої мовил історія наш ої літератури, наша етнограф ія, видання різнородних словни­ ків, граматика, літературна критика, славістика, ономастика тощ о. Сюди зараховуємо р знородні, д уж е сп ец ія л’ зовані монограф ії, студії, спомини та все інше, щ о відноситься до історії і розвитку наш ої мови й літератури, написаної цією мовою. М аємо посібни­ ки. щ о допомагають нам вивчати різні ч у ж і мови. К о л и йде про літературн у творчість — поезію, драму, прозу, — то треба QKa3aTH, щ о наш нарід завж ди був багатий нею . Зваж а­ т и , що нас є понад два м льй он и у в ільн ом у світі, розсіяні по рідних країнах, досі, за повоєнні роки, видали ми к р у гл о 700 р із­ них літературн и х творів. Т у т маємо поезію, драму й п розу. Т у т маємо пригодницьку, гумористичну й сатиричну літературу, сюди також входить література перекладена з ч уж и х мов, бо і такою л тературою україн ець цікавиться. Треба сказати, щ о ми маємо вели ки х мистців слова старої генерації, що пам’ятаю ть У кр а їн у, де вж е видавалися їх твори, а л е багато мистців слона розпочали свою працю в обставинах ч уж и н и . Ц ікаве одне явищ е: У кр а їн а завж ди гордилася своїми ж нками, що брали участь, навіть д уж е активну, в громадському, літературн ом у і політичном у ж итті свого народу. Ц ю традицію продовжуємо на чуж ині, а постать українки на рідних зем ля х — цілком зан и кла. Ц е найкращ е видне в л іт е ­ ратурі. К о л и сьогодніш ня поневолена У країн а не м ож е п о хв а ли ­ тися ані одною визначною письменницею, то ми на ч уж и н і маємо їх понад два десятки. На Б атьківщ ині ж иве понад 42 м ільйони українців, а у в ільн ом у світі т іль к и трохи б іль ш е двох м ільй он ів. І це д уж е цікавий барометер що досить ясно відбиває ж иття сьогодніш ньої України, в якій ж інка ви елім ін увала навіть з л іт е ­ ратурного ж иття Окремо треба трактувати наш у кн и ж к у з ділян ки м истецтва: малярство, скульптура, архітектура, музика, театр, народне мис­ тецтво. І тут, треба сказати, ми надто багато не видали, а ле See таки видали 90 різних праць з д іля н к и нашого різнородного мистецтва, м іж якими к іл ь к а розк'ш н и х монографій, як «К атедра сь. С оф ії у К и єв і«, «З олотов ерхи й К и їв « проф . О лекси П овстенка, «Істо р ія У країн ського М истецтва« (архітектура) П р оф . В оло­ димира Січинського, к іль к а д у ж е гарних монографій наш их мист­ ців . Д осить поваж ну к іл ь к іст ь співаників з музичними н отам и . Багато з цих мистецьких видань — це видання дійсно, під кожним оглядом, прекрасні й д уж е кош товні, на як і не здобувся н а ш

2І

Золотоверхий К иїв, хоч він, згідно з московсько-комуністичною пропагандою, є столицею «самостійної і соборної«, а в додатку навіть «суверенної» У країни. М и маємо величезні труднощі з вихованням молодого покоління, яке заступило б нас у нашій праці і боротьбі. Наші діти ходять до ч уж и х ш кіл, але ми маємо також свої власні школи, визнані державними законами, тільки біда що не у всіх країнах на такі ш коли можна нам здобутися через велике розпорошення. Де нема можлцвости мати свої ш коли нормальні, там засновуємо ш коли українознавчі, в яких діти в суботи й н ед Ц і вчаться тих предме­ тів. яких не вчать їх у ш колах чуж и х: мова, історія, література, географія У країни. Д ля тих ш к іл треба мати спеціяльну літера­ туру, вклю чно із спеціяльними програмами. І тут ми не так д уж е залиш аємося позаду, беручи під увагу, що всяка література з цієї д ілянки має до сто різних книг, в яки х є також потрібні ккиж ки д ля вивчення історії нашої Церкви, обряду й вивчання християнських правд на рідній мові. Щ е інший спосіб, що має зберегти нашу дитину в лю бові до У країни — це дитяча книж ка. Маємо дитячих письменників, ма­ ємо мистців, що д уж е сумлінно ілю струю ть цю дитячу книж ечку і видаємо величезні суми грошей, щоб книж ечку видати. У сп іх маємо великий. Починаючи від скромних таборових видань ди­ тячої літератури, а кінчаючи розкішними виданнями, з чотирокольоровими ілюстраціями — сьогодні наш дорібок з цієї ділянки має понад двісті книж ечок. Ц е д ля м аленьких дітей, які часто навіть не вміють ще читати, а ле приглядаючись ілюстраціям книжечки, за посередництвом батьків чи старших братів вивча­ ю ть напам’ять віршики, казочки й оповідання. Д ля старшої мо­ лоді, що вж е вміє читати по-українському, маємо інший рід юнацької літератури, якої число сьогодні доходить до сто спеціяль н и х к н и ж о к . Н авіть д ля тих, що цікавляться нашою приватною почтовою маркою маємо спец іяльну ф ілятелісти ч н у літературу, дуж е спе­ ці ялізовану, числом 5 книж ок. Вкінці треба ще згадати про літературу в ч уж и х мовах. Ц е книжки, що трактують українське питання під різними аспектами: історія, література, трактати політичного й історичного характеру, різнородні документи й переклади творів українських письмен­ ників. Правда, тут треба згадати багато чуж инецьких авторів і поваж не число чуж инецьких видавців. А л е , і ч уж і автори, і ч у ж і видавці своєю працею і грошовим видатком т ільк и допо­ магають нам ширити правду про У к р а їн у та її нарід, про його високу к у ль т у р у й про його боротьбу за волю . Ми вж е сьогодні вдячні цим лю дям за їх працю і їх грошовий видаток. їх імена будуть записані на сторінках нашої історії і нашої боротьби за волю . Т акої чуж омовної літератури сьогодні призбиралося вже понад триста поваж них книг. До тих чисел треба ще додати к р угле число 200 «К а лен д а р ів А ль м а н а х ів « (від досить давніх часів вони були д уж е п оп уляр­ ною лектурою нашого народу), то одержимо к р угле число три тисячі назв книжок, які ми спромоглися видати на чуж ині, по­ чинаючи від закінчення другої світової війни — це значить від 1945 року.

23

М ож на д уж е критично ставитися до цього нашого видавничого дорібку на чуж ин і, а ле н іколи не можна забувати, що це не е зарібкова праця, ані нашого вченого, ані письменника, ані ви­ давця. Всі працюють, сказати б — деф іцитово, але всі працю ю ть свідомо, щ о докладаю ть свою ц его лк у до в ели к о ї будови, що на­ зивається ук р а їн ськ е ж иття, ук раїн ська культур а , українська боротьба. Всі ж ертвую ть працю і гр 'ш з єдиним баж анням до­ помогти ук раїн ській душ і на чуж ині, дати їй д ух ов у п ож иву без доміш ки м осковсько-ком уністичної отруї, допомогти своїй Б а ть­ ківщ ині у боротьбі, я к ої людєтвр сьогодні лякається, допомогти своєму народові, допомогти самому с о б '. У країн ська книж ка, видана на чуж и н і, — це свідок і живий пам’ятник, щ о покол'н н ям і вікам говоритиме як ми боролися, серед свободи В ’ Л Ь Н О Г О світу, за свою душ у, щоб зберегти ї ї д ля В ою ю чої У к р а їн и М адрід, у листопаді 1961 Р . Б. С.

Капітанчик

Із творчости членів С У М -у

Б А Г А Т О ЗИМ Т Л І Т В м оїх уш а х бренить і досі У се, щ о ти казала, К о л и мене в х о л о д н у осінь До війська в и р я д ж а л а . »Ід и воюй! — к азала ти, — П росить я буд у Бога, Щ об Він поміг перемогти Нам ворога л и х о го . Щ об ви зволи ть з н евол край Завзято ти змагайся, В боях мене не забувай Та скоро в дім вертайся! Ч екати я буд у ночі й дні Н а тебе нетерпляче, Дум ки вбиватиму сумні І разу не за п ла ч у. Над >я буде мене гріти Та зміцнить мої сили, І буд у я тебе лю бити До самої м о ги л и . . . « Багато довгих зим і літ В ідтоді в ж е мииуло, А Т и священний заповіт Свій досі не за б у ла . . .

24

ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО

VII СВІТОВИЙ КОНГРЕС СУМ-у Центральна Управа Спілки Української Молоді (С У М ) повідом­ ляє всіх членів, всі організаційні кл'тини і Крайові Управи С У М -у, що згідно з параграфами 5 і 7 Статуту С У М -у V11 - и й С В І Т О В И Й

КОНГРЕС

СУМ-у

відбудеться в часі від 18 серпня до 4 вересня 1962 року. Щоб дати можливість якнайбільшій кількості делегатів особисто іізяти участь у праці Конґресу, Центральна Управа С У М -у на своєму засіданні 2.12. 1961 р. р'ш ила відбути V I I -ий Світовий Конґрес С У М -у в двох частинах: в Европі та Америці. П е р ш а ч а с т и н а Конґресу відбудеться в днях 18-20 серпня 1962 р. в Парижі, д р у г а ч а с т и н а — в днях 1-4 вересня 1962 р. в Нью Йорку. Програма

Конґресу:

1.

2.

3.

4.

Відкриття Конґресу. Вибір Президії. Затвердження порядку нарад. Від читання та прийняття протоколу VI-го Світового Конґрееу С У М -у .

5. Затвердження комісій: а) організаційно-статутової, б) виховно-юнацької в) мандатно-номінаційної, г) програмово-резолюційної, ґ) видавничої, д) фінансово-бюджетової.

6. Зв'т з перевірки мандатів.

7. Звіти Центральних Органів С У М -у .

8. Дискусія над звітами і уділення абсолюторії.

9. Святочна частина: привіти, програмова доповідь і зустріч з представниками духових і світських Установ.

10. Звіти ділових комісій та дискус'я над ними.

11. Вибір нових Центральних Органів С У М -у .

12. Затвердження бюжету.

13. Прийняття постанов і резолюцій.

14. Окремі внески і запити.

15. Закриття Конґресу. Кожна точка програми с дійсна для обидвох частин Конґресу і! Право участи в Світовому Конґресі С У М -у мають: 1. Делеґати вибрані на Крайових З’їздах С У М -у з розрахункові

один делеґат на 200 членів С У М -у і Юнацтва С У М -у , при чому 100 останніх членів мають право на одного делегата.

2. Члени Центральних Орган'в С У М -у .

3. Голови Крайових Управ С У М -у . Перша частина Конгресу обмежує себе до пророблення всієї програми і винесення пропозицій залишаючи остаточне рішення за другою частиною Конгресу. Права делегатів першої частини Конґресу — суверенно рішати в справах С У М -у — будуть засту­ пати мандатовані ними делегати, що візьмуть також участь в другій частині Конґресу. Для забезпечення гармонійности в ставленні проблем і оформ­ ленні пропозицій на першій частині Конґресу, Крайові Управи ЗД А і Канади виделеґують туди принаймні по одному делеґатові. З практичних мотивів, делеґати з країн Південної Америки і Австралії повинні взяти участь в другій частині Конґресу. Центральна Управа С У М -у покликає до життя всі згадані в програмі комісії, які подасть на затвердження Конґресу. Комісії підготовлять звіти і внески на розгляд Конґресу. За Центральну Управу С У М : О . Коваль, Голова

Є . Гановський, Г е н . Секретар

^ооаооооапаиг;.ч:)п^оа:з:зоаосюиооазопаоапааа:^заооаооосгаапаааааоопа

МОЛОДІ ПОЕТИ, ПИСЬМЕННИКИ, Д РАМ АТУРГИ ! ПРЕДСТАВТЕ — ВАШ ИМ НА

Т Е П Е Р ІШ Н ІМ

СЕБЕ

МОЛОДІ

І М А Й Б У Т Н ІМ

С Т О Р І Н К А Х

ЧИТАЧАМ

« А В А Н Г А Р Д У .

П Р И С И Л А Й Т Е до

публікації

Ваші

твори

за авторський гонорар »< QujBtJt-пгосл 2«

—

З життя і праці СУМ -у

X V -ий З’їзд СУМ-у в Бельгії СУМ у Б е л ь гії вступив у 15-ий рік своєї праці. 8 квітня 1932 р. відбувся Крайовий З'їзд С У М у Брюсселі, на який прибули делеґати від восьми Осередків. Поміж делегатами були також члени С У М , які щойно перейш ли з юнацтва. Всі члени Крайової Управи склали свої звіти, з яких ви­ ходить, що в Б е л ь гії начисля­ ється тепер 118 членів С У М та 175 членів Ю нацтва. До більш и х досягнень К У в ми­ нулому році требч зачислити нишкільний курс д ля пиховників, у травні минулого року, в якому взяло участь понад 60 учасників; сумівський табір, злож ення іспитів та приречен­ ня в таборі; висилка групи юнацтва до табору (А ахен), а

‘ Ч ЛЕН И

С У М -у !

ПРИСИЛАЙТЕ І

ДОПИСИ

^

ЗНИМ К И

ПРО

Ж И ТТЯ &

, Т А Д ІЯ Л Ь Н ІС Т Ь В А Ш И Х О С Е Р Е Д К ІВ .

))

^ I

відтак на виховну зустріч у Н :меччині (К ел ь н ). В Осередках юнацтво працює по роях, а також займається мистецькою сам одіяльн істю . Найкращих усп іхів добився танцювальний гурток зі Звартбергу, що по к ільк а разів у місяць виступає на бельгій сь­ ких концертах і святах. На протязі року зробив він 50 та­ ких виступів. Дискусія і виміна думок на З'їзді була жива і цікава. Н о­ ву У п раву переобрано з м али­ ми змінами: О. К о в а ль — го­ лова, І . Дерев’янка — Заступ­ ник голови, Г. Ощипко — сек­ ретар, І . Левицький — реф е­ рент Ю ного С У М -у. М . К о гут — скарбник, Г. П анчук — к у ль.-о св ітн ій референт, Б. Дибайло — спортовий реф е­ рент, В . Дерев’янка — р еф е­ рент х ор еогр а ф і, В . З ак альницький — член К У . К он т­ рольна К ом ісія: д-р В . Попович — голова, А . Чепак, М . Дуда — член и . Товариський Суд: о. д-р Б. К ур и ла с — голова, М . Хома, І . Галабурда — ч л е н и . Головою Виховної Ради обра­ но о. д-ра Б . К ур и ла са.

27

»Табір Шевченківське Село« в Австралії Від Р ед . К о л и в П івнічній П ів к у л і наш ої планети зима і д еякі О середки починають вво­ дити досі в нас не практикова­ ний спосіб виховної праці — зимові табори — е А в стр а лії,

на «др угом у кінці с в іт у «„ наші д р узі влаш товую ть л іт н і та­ бори. П ро один з таких табо­ рів мова ни ж че. Вибачаємось перед автором за сгсорочення репортаж у із-за браку м ісц я .

В ж е третій рік підряд О се­ редки С У М -у ім. Гетьмана І. М азепи в М е л ь б у р н і та ім. С. Бандери в Д ж іл о н ґу влаш то­ вую ть сп ільн о табори С У М -у в гірській околиці Ворбутону, над рікою Я ррою . Останній та­ б ір розташ увався в доли н і М акМ агон К р ік , у щ е гарніш ому і зелен іш ом у закруті ріки Ярри, в ф ормі в ели к о ї підкови, і три­ вав від 23. 12. 1961 до 4. 1.

1962 р. В сіх учасників табору було б іл я 180. Т абір п оділявся на два окремі К у р е н і' «М оринціх — д ля юнаків, і »К и р и л ів к а « — д ля ю начок. Всі шатра но­ сили назви поем Тараса Ш е в ­ ченка, і так у »М ор и н ц я х« — »П р о р о к «, »Тарасова н іч«, «Д у м ­ ках, »С уб о тів «, »Ч и ги р и н «, »Г а м а лія «, «Х о л о д н и й Я р «, «В е л и ­ кий л ь о х «, »К а в к а з«, ^Гайдамаки«, »П ер ебен д я«, Ч ер н ец ь «; з »К и р и л ів ц і« — «Ч ерн и ця*, »К н я ж н а «, «Розри та м оги ла«, »П о с ла н іє «, »К о б з а р «, «Х у с т и на«, »М а р и н а «, »С о н «, »Т о п о л я «, » Л е л ія «, »З а п о в іт «. П осередині табору стояло шатро Команди, д а л і — три щ огли з прапорами,

потім в тіні дерев — п рестіл д л я Б огослуж б, а також т а б ли ­ ця оголош ен ь і таблиця «С у м івського Г о л о су « — таборово­ го часопису. Ц іл к о м збоку стояло шатро «Невольникж, в яком у ж ив в есль ч ук -п у ст ун сум івець В аси ль і продавав по 1 ш іл . сум івську лем он аду. За його дотепи і тор говельн у »ж и л к у « «С ум івськи й Г о л о с« прозвав його »ш к ур од ер о м « і «визискувачем * таборового л ю ­ ду, хоч увесь д ох ід з продаж у одерж ував С У М . Окреме місце займали кухн я «Відьм ак і ш ат­ ро »С о в а « д ля ж ін о ч ої обслуги к у х н і. Н а майж е »за бор он ен ій « те­ риторії «Кирилівкиж розташ у­ валося гарне шатро перш ої допомоги, »Ч у м а «, в якому, на­ че лікар, вміло орди н увала та сп равлялася з хворими досв;дчена сестра подруга М а я Грудка-М овознавець, а її допомагав її чоловік, також санітар, дґ. П етро. В ш атрі був взірцевий порядок, а невели чка собачка при авті гавканням о голош ув а ­ л а прихід пацієнтів; хитра тва~ рина здорових і маркерантів

28

В Т А Б О Р І «Ш Е В Ч Е Н К ІВ С Ь К Е С Е Л О « Голова Осередку С У М -у і члени Команди табору вітають хлібсм і сіллю Владику Івана Прашкг. під час відв’дин ним табору С У М -у над річкою Яррою.

просто не допускала до ш атра. Гли бокі місця Ярри б ули не тільки д уж е вигідні д ля к уп елі й плавання, а ле й д л я л о в л і риб. Т р а в ’яний видолинок с л у ­ жив різним родам спорту. Справді, м олодь почувалася як у раю! На входовій брамі із вежами, де стояли вартові, виднів на­ пис «Ш евчен к івськ е село «, ви­ сів величезного розміру «К о б ­ заря, а на самому верш ку — в національних к о льо р а х — сумівська емблема.

Команда табору складалася з таких друзів і подруг: В . П у н дяк -г- комендант, Ю . М енцінський — адьютант, П . Рож ик, — бунчуж ний, М . Дума — ін ­ тендант, В. Костю к — обозний, С. Пирч — почтар, О . В а си ль­ ко — головний виховник, Ю . Сорока — курінний »М ор и н ц ів«, Н . Лапан — курінна «К и р и лів к и «, Д. Бурмич — господар. М аш иністкою Команди б ула Л ьон я К іп іш . Голова д. П етро Сорока ревно допомагав у всіх д іля н к а х таборового ж и ття.

29

Оба О середки С У М -у зуміли за неповні три роки виховати свої власні кадри керівників і виховників, як і допом огли К о ­ манді втримати в таборі в зір ­ цеву д и сциплін у і порядок. До Ком анди К у р е н я юнаків н а л е ­ ж а ли : дд. Ю . Сорока — к у ­ рінний, Я . К у л и к — булавний, М . К о гу т — писар, Д. М орав ­ ський — 1-ий чотовий, П. Д звончик — ІІ- и й чотовий, І . Ч ервінський — обозн и й . К о ­ манда К у р е н я ю начок: подруги Н . Л ап ан — курінна, Л . П ун дяк — булавна, О . Л а зу р к о — писар, О . Том ин — І-ш а чотова, В . Ш аравара — ІІ- г а чотова, Ґ . К а р п ен — обозна. Виховниками в таборі б ули : друзі О. В аси лько і С. П ирч і подруги Ю л ія О лійник, О л е ­ на П ундяк, М а р ія Роман, М а ­ рія Сорока, Н адія Ш аравара. Інструкторам и — Поточна Л е ­ ся, Л апан Л ю ся, Лисенко Леся, К о ч ер ж у к М а р 'я , К іп іш Л ьон я, А н др іїш и н Р у зя , Сорока Х р и с тя, Д ідик Л іда, К у д В аля, К о цюмбас Оксана, Сенів П авло, С олочинський Іван, Я зва Я р ос­ лав, Ц ь к у й Петро, М оравський Дмитро, М оравський Д м и тр и к. Таборові зайняття найрізно­ манітніш ого характеру в ідбува­ ли ся систематично, за пляном, б у л и д у ж е ц ікаві і захоплю ю чі, так щ о таборовики дійсно їх л ю би ли . Добре харчування складалося із сніданку, обіду, п ід вечірку і вечері. В окрем их ізольов а н и х ЗО

казан ках завжди кава.

стояли чай і

В духовн и х справах табір від відували о. В . Іванчо, о. І. Бовден (2 рази) і о. П ротопре­ світер І . Винницький, який до м олоді п ісля м олебен я в и голо ­ сив д уж е гарне р елігій н е і патріотичне слов о. Два дні пе­ ред закриттям табору завітав до нього Преосвящ ений Кир Ів а н П раш ко. П ри вході в та­ бір В ла д и к у привітала почесна варта, а х л іб о м -с іл л ю — К о ­ манда табору. П іс л я м олитви В лади ка провів із м олоддю б атьк ів ськ у гутір к у на р е л ігій ­ ні тем и . Т а б ір в ід в 'да ли родичі м айж е в сіх ю них сумівців та багато цікавих ук р а їн ськ и х громадян, Зокрема ін ж . М . Б о л ю х — го­ лова С У О А , п. В . К оцю м бас — голова ук р а їн ськ ої Д елеґатури А Б Н , п. О . Н агірний — голова У Г В , проф . В . О лійник, п. Ю . В енґльовський, мґр. В . Л итвин з К анберри і п. І . Б розн и ц ький — редактор »Ю н ац ьк ого С в іту « при »В іл ь н ій Д у м ц і«. В ін передав для таборового »С ум івськ ого Г о л о с у « свій спо­ гад з часів лік в ід а ц ї С У М - у в У країн і, коли то він сам опи­ нився м іж ареш тованими. (Див. на інш ому місці — Р е д .). П ан Брозницький д у ж е багато ув а ­ ги присвячує С У М -о в і в А в ст р а л'ї, бо вваж ає його д йсним і єдиним спадкоємцем ідей перш ої С п ілки У к р а їн сь к о ї М о ­ л о д і в У к р а їн і.

Всіх авт, що відвідали табір, ілреєстровано понад 200 з 5-6 особами в кож ному. На цере­ монію відкриття табору при­ їхало кількасот, а на таборове Ш евченківське свято — понад Г)00 осіб. До кращ их таборових імпрез <лі д зарахувати гарне відкрит­ ім табору, День Тараса Ш ев■іенка, складання обітів і 4 умівські вогні з дотепними програмами. П іс ля С л. Божої, яку відправив о. В. Іванчо, урочисте Слово склало 53 ч л е ­ ни доросту С У М -у, після чого нони отримали жовті краватки. Обітницю ск ла ло 66 членів старшого юнацтва (зелен і кранатки). Приречення дійсних членів С У М -у склали: М и хай ­ ло Дума, М ихайло Когут, Л іда Дідик, Степан Рижак, Ю рій Сорока, Петро Цькуй, М арія Лазурко, Дмитрик М оравський. Псі вони отримали право носи­ ти сині краватки з однострою С У М -у . Відповідно до виконуваних члени С У М -у в А вст­ ралії носять щ е ш нурки. М азепинки носять усі старші ч л е ­ ни під час урочистостей. Вони також мають різні пасочки і обшивки д ля відзначення сту­ пеня і ф ункцій. П ід час три­ мання табору введено відзнаки У П А р м ії. . .

ф у н к ц ій ,

До підтримання веселого нас­ трою в таборі причинився табо­ ровий часопис «Сумівський Го­ ло с». Й ого редаґував »С У М -к о р «

Я . Б у лк а . Перші матеріяли до »С . Г . « зібрала п-га Ю . О лій ­ ник. Початкові дні в таборі описала юначка М арійка К о черж ук, а відкриття табору — іон. Р о за лія Андріїш ин. Н ай­ більш е дош кулив нашим »р у салкам « за будування шатра д . В . Б е н ь . Ін к оли »Ю н кор« сіпався до »С У М к о р а «, а деякі дівчата жарти приймали ц іл ­ ком поважно і навіть хотіли знищити одне число газети. В газеті кожний був зачіплений, чи то в формі згадки, чи яко­ гось дотепу, вклю чно із »хм а рознавцем« д. Ш кударем, який так і не дочекався дощ у в та­ борі. Два дні перед залиш енням табору сумівці виглядали як спудеї, а сумівки — як черниці: всі завзято вчилися і готува­ лися до іспитів. їм допомагали виховники, серед яких видат­ ною постатю відрізнявся кре­ мезний д. Василько, а своїм співом — д. Менцінський. У сі дійсно вчилися. Іспитова ко­ місія затирала руки із-за доб­ рих вислідів іспиту, а н ай біль­ ше голова Виховної Ради д. М . ПІеґедин, якого »С Г « прозвав «людиною, яка світить прик­ ладом® . І так у Ш евченківськом у селі, 3 січня 1962 p ., із член ів юнацтва С У М -у при Осередку в М ельбурн і перший іспит мо­ лодш ого юнацтва здало 19 х ло п ­ ців і дівчат, другий іспит мо­ лодш ого юнацтва здало 20

хло п ц ів і дівчат. Перш ий іспит старш ого юнацтва здало 25 хло п ц ів і дівчат, а другий іспит старш ого юнацтва — 16 хло п ц ів і д ів ч а т . Із О середку С У М - у в Д ж іл о н ґу іспити на подібні ступ е­ ні здало 8 хло п ц ів і дівчат. При цьом у слід згадати, що під час свята Патрона юнацтва С У М -у , св. Архистратига М и ха їла , щ о його влаш тував О сер. С У М -у в М ел ь б у р н і 26.

11.

1961 p ., перш ий іспит доросту С У М -у зл о ж и л о 41 хло п ц ів і дівчат.

і н авчальн о-ви ховн и х зайнять, том у м олодь б уло зв ільн ен о від праці в к у х н і. Ц ю дійсно т я ж ­ ку працю під керівництвом п -ги Л . Гундерук солідно ви­ кон ували п-во К іп іш , п -і К р у ­ па, д. М и хай лів , д . Ш кудар, д. К олісн и к , пп. Березю к і Б :л и к . Своїм автом і працею д у ж е ревно допомагав ст. сум івець д. В . А л ь ф а в и ц ь к и й . П ом п у обслуговував із батьків п. П. Д емків. Інтендант д. Д ум а д уж е добре справлявся з доставою хар чів. У таборі все »гр а л о «, не було недотягнень.

Перед закінченням табору, на останній збірці, перехідні пра­ порці за слу ги отримали такі ланки: » Л ісо в і мавки« — д ів ­ чатка з Н ід р і та »О л е н і« — х ло п ц і з Н ью порту в наслідок їх ц іло р іч н о ї взірцевої праці і доброї поведінки в таборі. О к­ ремі юначки і юнаки отримали відзнаки за добру поведінку і чесн ість. В ідзнаки ф ізи чн ої справности, особливо за стрі­ ляння, отримало кількан адц ять дівчаток і трохи менше х л о п ­ ців.

П обіч табору прож и вало де­ к іл ь к а родин з малими дітьми, які завж ди рано і вечером прибігали до табору на сп іл ь н у молитву, ставали на струнко і потім окремо, по-своєму, марш ув а ли . Ц е — майбутні член и С У М -у .

В часі таборування д елеґа ц ії П ла ст у і С У М -у обм інялися в ;зи там и . В С У М -та бо р і відчувалося в дсутність »спортового«, цебто д Ю . В енґльовського, як і д. Тсмина — д л я ф ут б о л у і во­ л ей б о л у . Команда табору та управи обох О середків виріш или дати молоді як н ай більш е ф ізи чн и х 32

Із святочних імпрез у таборі слід згадати «Ш ев ч ен ків ськ и й Деньж з походом юнацтва до К ан ева. Ц е б у л а свого роду прощ а. Над р 'к ою серед л іс у б у л о побудовано в ели к у Ш ев ченкову могилу, перед якою маршовим порядком стала мо­ лодь, а збоку — багато го ст ей . П іс л я відспівання »З а п о в іту « кож на лан ка врочисто склада­ л а вінок генісві і пророкові У країн и на його сим волічну м огилу, виголош ую чи при то­ м у відповідні уривки із поем Ш евчен ка. Д оповідь про Ш ев ­ ченка зробив сіроманець д. Д. М оравський. Всі члени С У М -у

заспівали »Садок вишневий« та Реве та стогне Дніпр ш иро­ кий», а Леся Лисенко продеклямувала вірш »Іван П ідкоиа«. На закінчення всі присут­ ні українці заспівали наш на­ ціональний гимн. Присутні австралійці дуж е хвалили організованість сум івців, а одушевлений представник Комісії нагляду за лісами за­ пропонував Команді табору площу під табір ще на кілька років, оплата якої за одно та­ борування становить тільки один ф у н т . Це була пропам’ятна неділя 31 грудня 1961 р. Я кою ж була мова — розговірна — серед таборовиків? Розуміється, українська, або краще — мішана. Найчистіша мова була у старш ого юнацтва

та у дітей тих батьків, які про це дбаю ть. Англійська мова в ’ дібрала у наших дітей ж,ш, щ,і ч. Ось один приклад такої мови: »Цекай, цекай, сказу к о мендантови, сцо ти по україн ски не говорис!« . . . * Прощання було сум н о-веселе. Всім було сумно, щ о мусіли покидати оцей чудовий табір, і при цьому всі раділи гарним успіхом табору. В аж ко було і СУМ корові прощ атися з доро­ гим юнацтвом, каж учи їм між іншим таке: »Я сьогодні вас прощ аю під кінець табору, Ж ийте, любі, нам на втіху, пніться вище вгору! Коли вернетесь додому, юнаки і діти,

Загальний вид на ч а сти н у т а б о р у «Ш е в ч е н к ів сь к е сел о« в А в с т р а л ії.

33

Як ми працюємо в Бостоні Х оч нас у Бостоні не багато, все ж таки щодо активности ми не поступаємось багато чис­ леннішим сумівським громадам. Щ об описати все, що наш Осе­ редок СУМА ім . В . Біласа та Відділ Юнацтва »Бережани« проробили за останній рік за­ брало б багато часу і місця, тому я обмежуся тільки до найголовнішого. Наш Відділ Юнацтва СУМА начисляє 61 член. К ож ної су­ боти від год. 5-ої до 7-ої від­ буваються наші сходини, де члени нашої Виховної Ради дають нам лекції з історії і географії України, української літератури та історії СУМ -у — СУМ А. Це є основні речі і цінне доповнення того знання, яке ми набуваємо в щоденній американській ш колі. В минулому році при нашо­ му Відділі було організовано

Пам’ятайте: вам не вільно без діла сидіти!* * І не сидять вони без діла, а працюють, щоб на другий рік ще дзвінкіше лунали сміх і рідна пісня над СУМ-івським табором у закруті ріки Ярри, у нашій австралійській В орохті. Ярослав Булка СУМ кор.

34

мандолінову оркестру під дириґентурою п. Н. Калініченка. Лекції і проби оркестри відбу­ ваються два рази в тиждень, а саме: що вівтірка і п’ятниці від 6 до 8 год. вечора. Вивча­ ємо українські мелодії і пісні, з якими опісля виступаємо пе­ ред українською і американ­ ською громадськістю. При нашому Відділі маємо танцювальний гурток, де вив­ чаємо українські народні тан­ ці . Інструктором танців е д . М . Франківський. Здається, що не було ані однієї імпрези, яку влаштовував наш Відділ УК К в Бостоні, на якій не висту­ пали б наші мандолінова оркестра і танцювальний гур ток . Літньою порою ми мали понад десять виступів не тільки перед українською, але також і американською публікою . Ми радіємо нашими успіхами і запрошеннями до виступів, хо­ ча це коштує нас чимало тру­ дів. Крім того існують в нас ще спортовий гурток, під керів­ ництвом спортового керівника Осередку д. Г. Макуха, курс вишивання для юначок, що його провадить п-га Ірина Сологуб, а останнім часом орга­ нізовано курси малярства, щ о їх провадить п. Н. Калініченко.

В минулому році наш Відділ Ю нацтва СУМ А влаштував своїми власними силами чотири святочні імпрези, а саме: свято Героїв, 100-ліття смерти Т . Ш ев­ ченка, академію в другу р іч ­ ницю смерти сл. п. С. Бенде­ ри, а святочними сходинами відзначено 40-ву річницю тра­ гедії під Базаром. Під кінець 1961 року ми складали юнацькі іспити. До іспиту перш ого ступеня прис­ тупило 21, а до іспиту другого

ступеня приступило 9 юнаків і юначок. В К онкурсі Ш евчен­ кознавства Ю нацтва СУМ А з нашого Відділу взяло участь 17 юнаків і юначок. Під час Різдвяних свят ми ходили трьома групами коля­ дувати на »Визвольний Фонд«, на потреби Ю нацтва СУМ А та на наш сумівський дім у Б ос­ тоні, який ми недавно набули на нашу власність.

Стар.

юначка Р .

Ф р а н к ів ськ а

Міжнародній Вечір Молоді в Нью Йорку К ож н у нову ідею варта при­ вітати, але куди більша її вар­ тість, якщ о ініціятива виходить від молодих. І таку імпрезу, а саме зустріч молоді п . н . »М іжнародній вечір молодіж, організував Г ур ток зов н іш н ьої діял ьн ости при О сер ед ку СУМА ім. г е н . -хор. Т . Ч упринки в Н ью Й ор ку, при активній спів­ праці Б ул ави В 'д д іл у Ю н ац тва СУМА » К а н ів « .

Гурток зовніш ньої діяльнос­ ти під проводом сумівки, сту­ дентки коледж у, п-ги Али Непрель поставив собі завдан­ ня інформувати чуж инецьку молодь про Україну, про нашу культуру, традиції, шляхом зустрічей, дискусій, вечірок і т. п . І власне такий вечір мо­ лоді відбувся 24-го березня ц .р . в приміщенні Українського

Американського Інституту при 5-тій евеню в Нью Й орку. На зустріч-вечірку прибули члени молодечих організацій естонців, мадярів. словаків, хорватів і білорусів, від укра­ їнців — молодь СУМА, як гос­ подар вечора. В ечір-зустріч відкрила сумівка Марійка Глуха, яка вміло провадила програмою вечора. К оротке слово про Україну, українську культуру, звичаї та про Спілку Української М оло­ ді виголосила пані Надя Ш міґел ь. В кінці свого слова вона закликала присутніх молодших друзів і подруг пильно вчитися і працювати над собою, себе взаємно пізнавати, щ об могти спільно боротися проти спіль­ ного ворога — М оскви. К ороткі ко-реф ерати виголо­ 35

сил и: п . Е двард К он еч н ік — в ід сл о в а ц ь к о ї м олоді, п . Ч а за р — від м а д я р сь к о ї м олоді, п . С тан кеви ч — від б іл о р у сь ­ к о ї м ол оді і п. Т ом ас — від х о р в а т ів .

В мистецькій програмі к о ж ­ на національна група виступа­ ла зі своїми народніми піснями і танцями. Перед кожним ви с­ тупом було пояснення пісні і танку, чи народнього музично­ го інструменту. Дуже гарно співали словацькі. дівчата, яки х пісні так дуж е подібні до ук р а їн сь к и х. В українській точці виступали ансамбль бан­ дуристок — старш их юначок СУМ А — під проводом п. Данил:ва та танцювальний гурток Ю . СУМ А під проводом п. О. Ґензи. Пані Н . Ш міґель над­ звичайно гарно розповіла при­ сутній молоді про український музичний інструмент — банду­

ру Після мистецької частини присутні перейшли до другої залі, де відбулась перекуска, влаштована сумівками. При перекусці молодь різних націо­ нальностей дискутувала, обмі­ нювалась поглядами, раділа спільними думками та обм ірко­ вувала майбутні пляни п рац і. Мило було прислуховуватись, як молода сумівка весело гуторила з хорваткою і словач­ кою на українській м ові, а естонка просила навчити і її п о-ук ра їн ськ ом у. В другому г у т і молоді українці, мадяри і 36

естонці про щ ось завзято дис­ кутували, чи не про те, я кби то прогнати м оскал ів-бол ьш евиків з України, Мадярщини і Е стон ії. Підкріпивши свої сили, м о­ лодь почала товариські гри і забави. В сі п'рнули в радісний і веселий настрій. Змішались між собою народні с т р о ї. Г о с­ подиня вечора п -га Марійка Глуха запропонувала всім нав­ читися української кол ом и йки. Понад 120 осіб стали колом, приглядаються крокам і рухам коломийки, танцюють спочатку несміло, далі кращ е. Після к о ­ ломийки перейшли на мадяр­ ський чардаш, а потім на інші товариські гри і заба ви . П ізно вечером закінчилась програма ц е ї зустрічі м о л о д і. В .і були задоволені, а найбіль­ ш е — ініціятори зустрічі, бо крім різних користей, зв’яза­ них із згаданою імпрезою, це нав’язання тісніш ого контакту з різнонаціональною молоддю та співпраця з нею в майбут­ ньом у. І такій ідеї ця зустріч добре прислуж илася, бо сум івська молодь вж е одержала за­ прошення прийти на таку зу­ стріч до інш их національних г р у п . І вона туди піде, щ об у друж ній співпраці бути амбасадором св оїх поневолених на­ родів на еміґрації, т а к я к це сказав у св о єм у сл о в і п р ед ста в ­ ник м адярської м ол од і п . Ч а за р : »П ід ч а с н а ш ого з р и в у в Б у д а п е ш ті

у к р а їн сь к і

вояки

в

Сумівки з Шікаґо — Чемпіонами СУАСТ-Північ Велика та імпозантна колек­ ція чаш, грамот, відзнак та прапорців, що прикрашують епортову залю СК СУМА >Крила« при Осередку ім. М . Павлушкова в Ш ікаґо, е своє­ рідним віддзеркаленням широксзакроєної праці на полі ф і­ зичного виховання молоді, що її від років провадить Осере­ док. У великій скляній шафі відвідувач може побачити наші троф еї здобуті протягом років футболістами, »пінґ-понґістами«, зідбиванкарями, легкоатлетами, круглярами. Прапорці передо­ вих спортових клюбів нового континенту, що з ними змага­ лися »Крила«, прикрашують стіни, а десятки грамот розпо­ відають про всесторонню під­ тримку та участь »Крил« в різних турнірах, щ о їх органі-

совєтській армії масово пере­ ходили до нас, повстанців, да­ вали нам зброю, воювали разом з нами проти М оскви. Сьогод­ ні ці вояки-українці, разом з мадярськими повстанцями спіль­ но міряють шляхи холодного Сибіру. Тому нашим обов’яз­ ком е спільно їх згадувати, пам’ятати про них, і служити визвольній ідеї наших наро­ дів* . Г. Ц .

зують наші спортові центра­ лі — Союз Українсько-Амери­ канських Спортових Товариств (СУАСТ-Північ), чи Українсь­ ка Спортова Централя Амери­ ки і Канади (УСЦАК). Сьогодні, по роках система­ тичної праці відданих іструкторів-одиниць та маючи за собою вж е тяжкі та скромні печатки в між клюбових зма­ ганнях, молоді змагуни й змагунки »Крил« неодноразово займають місця в колі перш унів. Останньо відбутий турнір в'дбиванки за першенство СУАСТ-П івніч (14-го березня 1962 р. в Ш ікаґо) виявив на­ ших змагунок-сумівок найкра­ щими . Це вж е другий рік під­ ряд вони взяли перше місце в згаданому турнірі. Подруги М. Дмитришин, М. Яворська, І. Яворська, О. Боднар, М . Пала­ мар і О. Коваль (навіть дещо послаблені відсутністю з при­ чини хвороби О. Мосяк) під проводом свого інструктора інж . В. Левицького представи­ ли себе як добре збалянсована дружина з опанованим м’ячем та з певною грою як в полі, так і під сітк ою . В згаданому турнірі крім першої шістки-чемпіона, зма­ галися теж наші молодші под­ руги — юначки віком до 15

років, які зайняли останнє місце, але здобули певний дос­ від. Крім них в турнірі за першенство ж інок брали участь команди »Черника« з Дітройту та »Левів« і Пласту з Ш ікаґо. Після з и м о е о г о сезону, в яко­ му »Крила« успішно влашту­ вали на власній Оселі Осеред­ ку перший лещатарський табір »Карпати«, з приходом весни діяльність різних спортових ланок ще більше ож иває. Подібно як і жіноча шістка, в цьому ж турнірі в клясі юніорів добре пописалася ре­ презентація »Крил« в складі: Б. Олексин, В. Курпіта, М .

Сумівське весілля в Парижі З лютого ц. р. відбулося в Парижі, в церкві св. Володи­ мира, вінчання д. М аркіяна МЇ1КУЛИ з панною М ихайлиноіо КОЗЛО. Молоду пару звінчав о. канц. М . Левенець. Гарно співав церковний хор під орудою п. Д. Дратвінського. Друг М . Микула — від кількох літ активний член СУМ, тепер голова Крайової Управи СУМ-у, а панна М . К озло — активна сумівка. Обоє танцюють в тан­ цювальній групі С У М -у. На­ роджені в Франції, але вихо­ вані в українському дусі, вони з запалом працюють для укра­ їнської справи. Центральна Управа СУМ і Редакція »Аванґарду« бажають молодій парі багато років щ ас­ тя в подруж ж і.

38

Куляс, В . Абрам’юк, О . Гриневич і Р. Михальцевич. Вони зайняли також перше місце, перемагаючи три окремі дру­ жини зі Станиці Пласту в Ш і­ каґо . Змагунхи і юніори секції відбиванки СК СУМА »Крила« розпочали новий сезон пере­ можно та поставили перед факт доконаний своїх товари­ шів з інших ланок, служачи прикладом гідним до насліду­ вання (футболістам під увагу!), за що їм належиться друж нє та грімке, потрійне »сл ава«. В.

к.

ПРОБЛЕМИ МОЛОДІ НА БАТЬКІВЩИНІ А МИКУЛИН Характеризувати сучасну у к ­ раїнську молодь на рідній Україні, використовуючи для цього офіційну писанину ук ­ раїномовної м осковсько-больш евицької преси, досить важ ко. Ж орстока московська окупація України, ж ахливе колоніяльне поневолення українського на­ роду, система відвертого і за­ маскованого терору московської компартії, щ о діє в усіх ділян­ ках національного, політичного, ідеологічно-культурного і еко­ номічного життя, безпросвітна московська панщина, постійна прспаґандивна брехня і лице­ мірство М оскви — все це по­ ставило українську молодь на рідних землях у таке станови­ ще, в якому її правдиві настрої глибоко приховую ться. На збо­ рах, нарадах, злетах, конфе­ ренціях, з’їздах, скликаних окупантом, а навіть у приват­ них розмовах українська мо­ лодь повторює стандартну пропаґандивну фразеологію, вдає з себе ентузіястів, одностайно »підтримує« компартію, але глибоко в душі має власні думки і погляди. Інколи про­ скакують вони і на сторінках газет »Молодь України« та «Комсомольська правда*, оче­

видно, відповідно спрепаровані, перекручені і скоментовані ре­ дакціями. І все ж таки, студіюючи систематично м осковсько-большевицьку писанину, читаючи її між рядками, можна зробити висновок, щ о українська мо­ лодь за Своїм внутрішнім наставленням далеко не така, як її змальовує пропаганда М ос­ кви. Наша сучасна українська молодь на рідних землях — це те покоління української нації, щ о народилося і розпочало своє життя в умовах московськобольшевицької окупації Укра­ їни. Частина цього покоління народилася напередодні другої світової війни і на дитячих ро­ ках цього покоління позначи­ лося ж ахіття гітлерівської окупації, фронти, голод, потім знову ж м осковсько-больш евицька окупація, злидні і тяж ке повоєнне ж иття. Багато з цієї молоді виховувалося без рідних, сиротами, безпритуль­ ними або в московсько-большевицьких дитячих закладах. їм тепер приблизно 25-28 р о к ів . Друга частина української молоді народилася під час вій­ ни, яку, очевидно, не пам’ятає. Вона зростала і виховувалася за 39

часів першого десятиліття по війні, коли вся Україна ле­ жала в руїнах.Ц я молодь мас тепер 15-20 років. І третя частина українського молодого покоління народилася після смерти Сталіна, вихову­ ється тепер в умовах хрущ овщини, т. зв. збудованого »соціялізму«, »розгорнутого будів­ ництва комунізму «. Це — не­ повнолітні школярі, що мають 7-10 років життя. Очевидно, батьки згаданих тут 3-х груп української моло­ ді також народилися і вихову­ валися в умовах московської окупації України, тоталітарнобольшевицького режиму, що в свою чергу відбивається на вихованні їхніх дітей в склад­ них умовах підсовєтського життя. Бо ж, дійсно, батьки сучасної української молоді були колись молодими і також виховувалися своїми батьками, які оповідали їм за дореволю­ ційне життя України під цар­ ською М осковською окупацією, прищеплювали їм національний уклад життя, українство, нав­ чали глибокої релігійности, пе­ ренесли на своїх плечах увесь тягар сталінської »побудови соціялізму«, з його репресіями, насильною колективізацією, індустріялізацією, жорстоким пе­ реслідуванням українського на­ ціонального ж иття. Вони нав­ чали своїх дітей — батьків сучасного українського молодо­ го покоління — ставитися кри­ тично до всіх потягнень і заходів окупанта України, не вірити московсько-больш евицькій брехні, виробляти власні погляди на підсовєтське життя. Але совстський устрій в Ук­ раїні, безк;нцева щоденна пар­ тійна пропаганда, підпорядку­ вання не тільки суспільно- гро­ мадського, але й приватного 40

життя партійному керівництву робили свою ганебну справу, викривлюючи українську душу, спотворюючи українську лю­ дину. Це також позначається на вихованні батьками сучас­ ного молодого українського по­ коління, якому вони (батьки) з різних причин не спроможні прищепити твердих політичних і національних поглядів. Очевидно, серед сучасної у к ­ раїнської молоді є невелика кількість таких, щ о вірять в комунізм, повторюють парт'йні догми, запалюються ентузіязмом і большевицькою романти­ кою . Але це, переважно, під­ літки, які навчаються в школі, не виробили покищо власних поглядів, не зударилися з твер­ дою ж орстокою підсовєтською дійсністю самостійного ж и ття . Потім, після закінчення ш ко­ ли, романтика »побудови комунізму« вивітрюється у них як дим. Вірить в комунізм і вер­ хівка комсомольської бюрокра­ та. До цієї частини молоді належать також і діти високих партійних урядовців, »золоте покоління« КПСС і совєтського уряду; зони утримуються добре платними батьками, нав­ чаються у високих школах, де одерж ують високу державну стипендію, а, одержавши дип­ лом, призначаються на відпо­ відальні партійно-урядові по­ сади, очевидно, не без клопо­ тань »папаш« і »мамаш«. Мала частина українських студентів високих шкіл, після ^знесення культу особи« (Ста­ ліна). наматалася самостійно вивчати теорію марксизму-ленізму. Ті студенти навіть організували підпільні групи т. зв. »правовірних ленінців«, але вони достудіювалися, ло­ гічно, до цілковитого запере­ чення марксизму-ленінізму.

Підпільні групи тих студентів — у Харкові, Дніпропетровську, Києві, Львові та Одесі — були заарештовані відділами К Ґ Б . їм »п'дшито« антикомунізм і ревізіонізм. Дещо більша частина україн­ ської молоді гостро заперечує як московський, так і т. зв. «м іж ­ народній комунізме. Про до­ революційне ' життя в Україні та НЕП ця частина молоді ч у­ ла від своїх б а т ь к в або від дідуся і бабусі, про «капіталіс­ тичне» життя на Заході розпи­ тує туристів, щ о побували за кордоном, слухає закордонні радіопередачі, дістає заборонену західню літературу. На підста­ ві таких доривочних джерел, ця частина молоді формує власні політичні погляди. К о­ м унам для неї — ворог, капі­ талізм — також, бо тому бага­ то допомагає її московська антикапіталістична пропаганда. «Політика нас не цікавить — ми бажаємо матеоіяльно гарно ж ити«. »Не втручайтеся до нашого особистого ж и ття«. «У нас не розуміють пересічну лю ­ дину, не дають їй розгорнути індивідуальні здібности«. «На пеошому пляні — матеріяльне забезпечення, на другому — свідомість людини«. На ці теми в центральних газетах часто вміщуються довжелезні статті, зокрема на стор н к а х «Комсо­ мольської правди«. Деякі авто­ ри листів до редакцій ставлять питання досить гостро: «Нам увесь час вдовбують у мозок: від кожного — за здібностями, кожному — за потребами. На наші здібності увесь час тис­ нуть і ми їх віддаємо, а чи скоро буде вж е «за потреба­ ми»? . В інших листах пишеться більш хитріше: «Ми запитує­ мо вас, що потрібно насамперед осягти, щоб прийти до кому­ нізму? Комуністичну свідомість

людини, чи матеоіяльний дос­ таток? Ми переконані — на­ самперед потрібний матеріяльний достаток, а потім свідо­ м іс т ь ...» «Десятки років, —1 пишуть далі автори листів, — совєтські організації та єуспільні установи витрачають багато сил і засобів на вихо­ вання комуністично свідомої молоді, викорінення з її свідо­ мості пережитків минулого. Але від багатьох хиб сучасна мо­ лодь ще й до цього часу не звільнилася. Так буде, поки компартія та влада не забез­ печать кож ну людину вповні достатком. Чи існували б кра­ діжки, хабарі, спекуляція, під­ лабузництво, заздрість, кар’є­ ризм та інші вади, коли б, нарешті, існувало повне матеріяльне забезпечення кожної людини? Це ж не таємниця, що наше с у с п і л ь с т в о , яке ми називаємо « с о ц і а л і с т и ч н и м » , має дуж е багато людей, що живуть за принципом: менше працю­ вати, більше одержувати гро­ ш е й ...» Зміст цих л и ств до­ сить характеристичний, бо во­ ни свідчать про те, що укра­ їнська молодь не сприймає «на віруж больш евицько-московську пропаганду. Вона ставиться до неї ворож о. Зустрічаються на сторінках московських газет і такі витяги з листів до редак­ цій: «Щодня газети пишуть про ж ах капіталізму, мізерне, безправне життя робітничої кляси на . Заході. Припустимо — так! Але ж нам відомо, що західні поміщики орють землю не людьми, а тракторами. Не помирають від голоду мільйони населення на Заході. Ми хо­ чемо знати про Захід правду, а не спотворене партійною пропагандою життя. Вивчаючи історію КПСС, ми знаємо, що царські поміщики, купці, міль­ йонери в Росії безпросвітно ви­ 4І

зискували робітничу клясу. І вона революційно повстала в 1917 році, скинула царя, прог­ нала капіталістів, перебрала владу в свої руки. Якщ о на капіталістичному Заході справ­ ді ж ахливе ж иття, то чому там не повстане робітництво, чому нема р евол ю ц ії?. . . « Такі .ідеологічно-політичні думки серед української молоді м осковський окупант плямує назвою »нігілістичні« і за те переслідус її. більш ість укра­ їнської молоді — релігійна, хоч не всі ходять до церкви. Це й такі, щ о прилюдно вдають з себе атеїстів, релігійних обря­ дів не виконують, але в хаті моляться разом з своїми бать­ ками. Недавно «Комсомольська правда« (ч. 32 ц. р .) накину­ лася з лайкою на комсомольсь­ ку організацію Львівщини, зокрема на комсомольських верховодів за те, що вони на обласній конференції комсомо­ лу не згадували про релігійні справи. «Вийшли ми вечером пройтися вулицями Львова, — пише кореспондент газети. — Вони неш ирокі. Старі, важ кі будівлі. А над тим усім, коди не глянеш височать костели і церкви. Дивишся на них і не­ мов читаєш літопис старовини. І не мертві ці пам’ятники. Ось на ратуш і годинник віддзвонив чверть години. В костелах, церквах, синаґоґах почалася С луж ба. Вірних багато. Вони смиренно зносять свої молитви до Б о г а . ..« Далі кореспондент лається т а к : .. . « Від комсо­ мольської організації Львівщ и­ ни, найбільшої з усіх західніх областей України, де релігія м ає н ай біл ьш ий вплив, треба вимагати бойової участи в ате­ їстичній р об от і. А ле на облас­ ній комсомольській конференції цю справу пром овчано. . .« К ом ­ сомольський борзописець у своїй 42

статті паплюжить так ож і С л у гу Б ож ого П ок. М итрополита Андрія Ш ептиц ького. »Ч ом у львівські комсомольці з а б у в а ­ ють, лається борзописець, — щ о т у т ... вбито Ярослава Галана (безвірника, московського за­ проданця, чекіста! — А . М .) українськими націоналістами. . . Тут чимало впертих ф актів: більш ість шлюбів — церковні, значна частина новонародж е­ них дітей — хрещ ена. Сектанти вербую ть до своїх громад ціл­ ком молодих юнаків і д івч а т. Завербували студентів сіл ьсь­ когосподарського техн 'кум у та університету. Один студент^ щ о заочно вчився в торговельноекономічному інституті, подав заяву з проханням стати «дійс­ ним студентом духовн ої сем ін а р ії«. Секретар обкому партії сказав на комсомольській кон ­ ференції. що у Львівській області є чинними понад 1000 православних церков, 28 римокатолицьких костелів, секти адвентистів, ієговистів, п’яти­ десятників. А дж е не є таємни­ цею, що в Перемишлянському районі на Львівщині з десяти народжених дітей 8 є охр ещ е­ н і .. . П риходять свята, напр., в село на Львівщині і Волині — храмове свято чи релігійний день: люди і вся молодь празникує день-два, а то й т р и . Тут віруючі і ті, хто не вірує в Б о г а ... В такі дні на Волині більш ість людей, зокрема мо­ лодь не виходить на колгоспну та інш у п рац ю «.. . К ореспон­ дент далі нар'кає, щ о україн­ ська молодь не вимагає (?) від окупанта замкнути церкви і за­ боронити релігійні п ракти ки . Газета «К олгоспне село« ч . 7 ц . р . теж нарікає на те, щ о в багатьох колгоспах україн­ ська молодь глибоко релігійна. Газета наводить такий прик­ лад. В Іваньківському районі

Одеської області деякі голови колгоспів, члени партії, приво­ дять до церкви молодих і ка­ ж уть їм: »Ви, діти, йдіть він­ чатися, а я почекаю вас надво­ рі. Не личить мені до храму входити, адже я — к ом у н іст... У Пебрівському районі на одній колгоспній фермі працювала молода баптистка. Працювала добре, перевиконувала завдан­ ня, поводилася т и х о . А згодом виявилося, що вона завербу­ вала до секти мало не всіх молодих доярок, серед них і комсомолок. . , « В сучасній діяльності москов­ ського комсомолу в Україні виразно відбувається пооцео розвалу комсомольської праці. Після 22-го з’їзду партії, на якому засуджено сталінські часи, розвал значно посилився. Українська молодь не вірить московській компартії та її комсомолу. Очевидно, москов­ ська пропаганда намагається процес розвалу збути мовчан­ кою, обійти його на сторінках преси або перекрутити на свій коп и л . Масові явища пропа­ ганда називає »окремими ви­ падками» і закликає молодь боротися проти них, як не від­ повідаючих «моральному кодек­ су комунізм у«.

8.12.

1961 року »Молодь України« подала такий харак­ теристичний ф акт. Бриґадир »бриґади комуністичної праці« Золотінського заводу залізобетснних конструкцій в Черкась­ кій області, М . Щербак, запи­ сав до свого щоденника: «За­ просив я всіх членів бригади, яка складається на 100% з комсомольців, у червоний ку­ ток заводу. Говорив їм про розгортання соцзмагання, яке запропонували нам партійна, комсомольська і поофспілкова організації заводу. Тоеба під­ вищити продуктивність праці,

завдання виконувати не менше, ніж на 120%, випускати про­ дукцію тільки відмінної якости. дотримуватись девізу: один за всіх і всі за одного.

— Я не згодний, — говорить один комсомолець, член брига­ ди.

— Чому? — запитує бригадир. І раптом проти виступило більше 50% складу бригади: — Нам ні до чого вся ця мо­ раль. Та ще й про заробіток нічого не сказано. Кому як, а для нас заробіток найголовні­ ше. Бувайте! — І бригада, яку створила комсомольська орга­ нізація, розвалилася.. . Почали формувати h o b v . Прислали комсомолок, а серед них Аллу І . Працюючи, вона протягом зміни співала: «Вулицями ста­ рого Риму ми цілу ніч ходимо з кохан им ».

— Рим є Римом, а ти краще подбала б про ритм праці, — говорить їй бригадир. — А дж е у тебе нема ні ритму, ні бажан­ ня до роботи.

— А навіщо нам це? — від­ повість. — Нам потрібно заро­ бити ЗО карбованців щ одня. Нема дурних перевиконувати норми. Начальники їх нехай перевиконують! «Комсомольська правда« 4.1. ц. р. вмістила статтю під за­ головком «Семінао у буфетной стой кі«. Газета знову стверди­ ла факт розвалу комсомольсь­ кої праці в Україні. Вожаки комсомольського комітету м. Артемівська Донецької області (колишня Сталінська обл.) скли­ кали п’ятиденний семінар сек­ ретарів та відповідальних ком­ сомольських працівників. В семінарі брало участь понад 200 осіб. Удень вож аки ком­ сомолу виголошували доповіді про комсомольську працю, по­ давали різні інструкції, влаш­ товували диспути на тему: «Як 43

ти уявляєш собі комуністичне суспільство?«, багато говорили про потребу комуністичного ви­ ховання сучасної молоді, а ве­ чорами збиралися всі в буфеті, напивалися п’яними, виспівува­ ли соромницькі пісні, хуліга­ нили. В останній день семінару влаштували врочисту веч ер ю . На 8 комсомольців і 5 комсо­ молок припадало 5 літрів го­ рілки. Пцва, вина і шампансь­ кого — необмежена к іл ькість. Далі газета писала: »На семіна­ рі виголош увалися палкі про­ мови про моральний кодекс комунізму. Це — вдень. А вечорами 200 комсомольських активістів — юнаків і дівчат — напивалися як звичайні п’яни­ ці* . Наведений тут ф акт — ба­ гатомовний: він свідчить про те, щ о розклад комсомолу від­ бувається якраз на Донбасі, в середовищ і комсомольської мо­ лоді робітничої кляси, яку М осква рахує ідеологічне не­ похитною, найближчою до к о­ муністичної ідеології. Харатеристичним для м осковкс-больш евицького комсомолу Є те, що процес його розкладу Відбувається тепер на всіх по­ неволених М осковщ иною зем­ л я х. Про це досить яскраво свідчать обласні комсомольські конференції та з’їзди, які від­ бувалися в лютому ц. р. у т. зв. «сою зних республіках*. На багатьох конференціях і з’їздах найвищі комсомольські верховоди і секретарі Ц К КП »республік« вимагають від ря­ дових комсомольців та безпар­ тійної молоді боротьби проти «бурж уазного* націоналізму^ ре­ лігії, національних традицій тощ о. Фактів тут не подаємо, бо їх дуж е багато, навіть за офіційною совєтською поесою Переважаюча більш ість укра­ їнської молоді — національно 44

ев'дома, почуває себе україн­ цями, розуміє, що Україна п о­ неволена М осквою, а тому ідеологічно наставлена проти партійної друж би з «великим російським народом», знає, щ о московська пропаганда накле­ пує на українських націоналіс­ тів . М осковські газети навмис­ не промовчують на своїх сто­ рінках про націоналістичні настрої української молоді. Це робиться з багатьох тактичних причин, як ось: а) фальш иво п е­ реконати українську еміґрацію та західне населення, щ о У кра­ їна назавжди вж е стала «скла­ довою і невід’ємною частиною* СССР (Московщини), а не к о ­ лонією, як це с тепер в дійс­ ності; б) прищепити облудне; переконання, щ о в Україні не існує ніякої протимосковської боротьби; в) щоб не популяри­ зувати українського націоналіз­ му серед українського населен­ ня. Коли ж на наших рідних землях відбувається судЬвиЙ процес над заарештованими К ҐБ українськими націоналіс­ тами, обльшевицький окупант насвітлить його обов’язково, як суд над «зрадниками народу«, «ф аш истськими запроданцями«, «розбійниками*, »наймитами« капіталізму.

14.2.

1962 відбувся суд у П олтаві. Військовий трибунал К иївської військової округи за­ судив на кару смерти Хейла родом з Гадяцького району. На 10 років ув’язнення в конц­ таборах ж орстокого режиму за­ судж ено І . Бойка родом з К озельщ инського району. Оба підсудні перед судом у Полтаві, були вж е раз засудж ені і зна­ ходилися р концтаборах Сибі­ ру. На наказ м осковського окупанта їх привезено з конц­ таборів і поставлено перед військовим трибуналом, щоб прилюдно судити їх я к . . . »ф а­

ш истів«. Повідомляючи про су­ довий процес у Полтаві, газета »Колгоспне село« писала: ...» Ц і вислужники гітлеризму, зрад­ ники і перевертні українські буржуазні націоналісти вини­ щували совєтських партизанкомуністів, патр отів батьків­ щини. Це вони застрілили партизана-комун.ста П. Замарію«. За московсько-імперіялістичною логікою виходить — мос­ калям, комуністам та червоним партизанам було дозволено вби­ вати українців, а в боротьбі за Самостійну Соборну Укра­ їнську Державу, в боях проти московського окупанта стріляти до партизан-комуністів, найлю­ тіших ворогів України, було заборонено. Щ о за логіка! Про те, що український на­ ціоналізм — найголовніший і найнебезпечніший ворог імперіялістичної Москви, знову стверджено на ідеологічній партнараді, що відбулася 19-20 лютого ц. р. у Києві. Перший секретар ЦК КМС в Україні, Ю Н . Єльченко, виголошуючи промову, нарікав на те, що су­ часні партійно-комсомольські виховні засоби не впливають на українську молодь, багато молоді взагалі не цікавиться комсомолом та його роботою, не відгукується на заклики парт ї. уникає в'д участи в сусп :льно-громадській роботі, байдуже ставиться до побудови комунізму в СССР. Перший секретар ЦК КП в Україні, Н. Подгорний виголошуючи ди­ рективну промову, сказав зов­ сім відверто таке: »У своїй в с‘й роботі ми повинні підно­ сити пол тичну пильність, щоб не дати нашим недругам і від­ критим ворогам, а також по­ літично незрілим людям, різ­ ним д ем а ґоґа м ... охаювати соціялістичну систему, теорію

марксизму-ленінізму, нападати на непорушні священні прин­ ципи нашої партії і радянсько­ го ладу, пропагувати давно за­ суджені і розгромлені ідеоло­ гічно погляди. . . Головним пи­ танням нашої ідеологічної ро­ боти є посилення боротьби про­ ти буржуазної ідеології, зокре­ ма укр аїн ськ ого бур ж уа зн ого нац іоналізм у. Наші вороги, українські буижуазні націона­ лісти, заходять то з одного, то з іншого боку, сподіваючись знайти десь щілину і просуну­ ти свою ворож у ідеологію, щоб вплинути на ідейно нестійких людей, посіяти у них сумнів, отруїти їх націоналізмом. . . « (»Молодь України«, 21.2. 1962 p .). Питанням боротьби проти українського націоналізму, як смертельного ворога Москви, присвятив свої сторінки журнал »Комуніст України« ч. 1 ц. р. На 40 стор. згаданий журнал пише: «Політика партії вима­ гає з усією р ш^чістю викорі­ нювати найменші прояви на­ ціоналістичних пережитків, не примиримо ставитися до бур­ жуазного націоналізму (укра­ їнського), місництва, в яку б форму вони не виливалися^ — економічну, ідеологічну, куль­ турну. Чи не найчастіше реци­ диви націоналістичних поглядів і нравів, національного егоїзму бувають у ccbepi національної культури. Дехто все ще нама­ гається ідеал:зувати історичне минуле української нації, чіп­ лятися за старі, віджилі тради­ ції і національні ф ор м и . . . « Отже, боротьба українського націоналізму на рідних землях України продовж ується далі. Не стоїть від неї осторонь й українська молодь. І про це молодому українському поколін­ ню на еміґрації потрібно пос45

НЕЗАБУТНЯ НІЧ С В ІТ Л ІЙ П А М ’Я Т І Н ЕВІД О М О Ї СУ М ІВ К И

І. БРОЗНИ ЦЬКИЙ 21 липня 1930 року нашу групу арештованих привезли в П роскурів. На пероні нас ото­ чили чекісти і повели в м істо. Пройшовши декілька темних вулиць, ми вийшли на головну і завернули в один із перших дворів. Було це величезне под­ вір’я з гарними квітниками, з старезними кріслатими дерева­ ми . Права сторона гарного бу­ динку була залита світлом. Л'ва — темна, лише з невели­ кого віконця рожевіло тьмяне світл о. Думка про втечу не покидала мене, а тому я намагався за­ пам’ятати про все і швидко та пильно кидав погляди довкола. За будинком був густий сад,

тійно пам’ятати. Ніколи не забуваймо: Б ог і Б атьківщ ина — найвища мета українського народу. Честь України кожний молодий українець — юнак і юначка — завжди повинні бути готові борони ти ! Не тільки го­ тові, але й боронити на кож но­ му кроці, беручи приклад з української молоді, що живе під московською окупацією, в тяж кому ярмі, але зброї в обличчі ворога не складає! А.

40

М икулин

а ліворуч будинку — великий л ьох. Такі льохи на Поділлі е майже в кожнім дворі. Там зберігають господині харчові продукти від спеки і морозу. В коридорі чекісти передали нас вартовим, ті ще раз пере­ ш укали нас і тоді мене перш о­ го відвели до камери. В камері я застав в ’язнів: старш ого чо­ ловіка і молодого хлопця. Від них я довідався, щ о в цьому будинку лише дві камери. Отж е, за словами старшого ч о­ ловіка, моїх друзів відвезуть в тюрму, бо в сусідній камері сидить дівчина. В дівчини с старенька мати, яка щодня приносить своїй донці переда­ чу і довго-довго стоїть на хід­ никові біля вор іт. З камери добре видно, бо будинок всього яких 60-70 метрів від низького паркану. Н аш у розмову перервали -ти­ хі кроки на коридорі. В две­ рях сусідньої камери клацнув клю ч. Мій співбесідник за­ мовк. » 3абрали. . тихо кинув він і став на тапчан, прислонившись до стіни біля віконеч­ ка . Я притиснувся до стіни теж з другого боку вікна. Че­

рез декілька хвилин повз наше вікно пройшла молода, струнка дівчина з білою пов’язкою на обличчі. За нею йшов чекіст з крісом в руках, а за ним — ще один. »Повели в льох«, — і з цими словами старший чоловік опус­ тився на тапчан. Нічну тишу розірвав глухий постріл, а через хвилину було чути за вікном тупіт чобіт. В коридорі розлігся бож е­ вільний см іх . Нелюдський дов­ гий сміх серед ночі в мертвяцьки тихому коридорі. Я і досі не можу збагнути, чому вони сміялися, хоч досі чую той несамовитий сміх, коли згадую ту ж ахливу ніч. Нашу довгу мовчанку пору­ шив гуркіт колес на подвір’ї . Парокінна запряжка везла з двору віз гною. Старший чо­ ловік підвівся, дістав з кишені маленький олівець і написав на стіні речення: »21 липня 1930 p ., невідома дівчина«, а поруч по­ ставив маленький хрести к. Вдивляючись в це речення, я почав розглядати стіни каме­ ри і мене охопив ще більший ж ах. О, скільки там таких хрестиків! Коло деяких стояли прізвища, біля інших лише дати. Ранком нас вивели на »прогул ьк у«. На землі біля вели­ кого льоху місцями було поси­ лано свіж им білим піском. «Бачиш той камінь?« не підво­ дячи голови, промовив до мене

старший чоловік. Я притакнув головою. На бруковому камені червоніла пляма к р ови . Опівдні мій співкамерник по­ казав ж інку з кошиком біля воріт на хіднику. То була ста­ ренька бабуся, мати молодої д'вчи н и . Ввечорі я вже сидів у потязі зі своїм другом Петром Р . в окремому купе. На другій лав­ ці проти нас сиділи два чекісти з пістолями в р у к а х . Третій чекіст спав на верхній полиці. Нас везли в місто Луганське. Дорогою я оповідав другові Петрові про ту ж ахливу ніч в Проскурівському Г .П .У . Вис­ лухавши мене, мій друг сказав, що коли він був ту ніч в тюрмі, то там сидів в одній ка­ мері з молодим хлопцем, який розповідав, що дівчина, яка сиділа в Г .П .У ., була студент­ кою педагогічного інституту і належала до організації »Спілка Української М ол оді«. Пе­ редчуваючи арешт, вона хотіла перейти українсько-польський кордон і була затримана на кордоні. * * * Дорогі Сумівці і Сумівки! Ваш прапор — Прапор Спіл­ ки Української Молоді — рясно скроплений кров’ю найкращих синів і доньок України. Три­ майте Його гідно і високо в своїх молодих руках! Вам при­ значено помстити М оскві за кров наших братів і сестер в Україні.

47

ДЕЩО ПРО ПРАІСТОРІЮ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В. Б У Ж Е Н К О Дослідники минулого україн­ ської нації уваж аю ть за вихід­ ну точку творення нашого народу так звану трипільську культуру з часів неоліту. Три­ пільська культура (назва по­ ходить в ;д села Трипілля на Київщині) належить до великої групи неолітичних культур Европи, а визначається вона глиняним посудом, який при­ крашений ритим спіральнострічковим орнаментом. В. Щ ербаківський уважає, що українська раса має на 60-70% первня цієї культури. А вона почала творитись на яких 3.000 років перед народженням Х ри ста. »Дуже інтенсивна праця наших археологів, — пише згаданий дослідник, — уж е за совєтської влади доповнила наші відомості про передісторію України й утвердила те, що вж е ясно було й перед великою війною (1914 р: моя прим тка), а саме, щ о вж е в неолітичну (новокам’яну) добу наша тери­ торія була заселена, і то не­ звичайно густо, хліборобським населенням як у степах, так особливо густо в передстепю «. А ті хлібороби, як заключає Ю . Липа, прийшли як розсе­

ленці з Мезопотамії, звідти, де Біблія умістила початок люд­ ства. Отож то з того мезопотамського джерела культури прото-українська раса різко відрізнял ася від значно м ол од ­ ш и х культур, як московська, що культурно належить до пів­ нічно-азійського в :дтинку номадського (кочового) кола, або польська, що належить до кола надбалтійського. Це підлож жя раси дає тяглість існування України на протязі п ’яти ти сяч л іт . (Порівнюй: Ю . Липа: »П ризначення України», Нью Йорк, 1953, стор. 128-129). До цього першого й основного трипільського первня україн­ ської нації приходить, на про­ тязі одної тисячі років до Христа, геленський (грецький) первень, який сильно відбився на українському мистецтві та зробив чи краще поглибив мореплавськість українського наро­ ду (там же, стор. 133-134). А третім головним і основ­ ним первнем української нації став — ґотський. В н то, спо­ єний з двома попередніми, на­ дав нашій расі о д н о с т и (там же, 137 ст о р .). Тому зовсім слушно завваж ує

Лев Ребет, що хоч через нашу основну територію переходили в тому часі та пізніше: кімерійці, сармати, аляни, скити, германські ґоти, турецько-ф інсько-м онґольські гуни, а за ни­ ми болгари, авари, угорці, і вж е в історичних часах кочу­ вали: печеніги, половці, торки, чорні клобуки, татари. . . то всі вони покинули Україну, і біль­ шість з них взагалі зникла з лиця землі. Один український народ (ще від трипільської дав­ нини — наша примітка) зали­ шився їй вірним, забезпечуючи своє право до неї працею і кров’ю поколінь («Формування Української Нації«, Мюнхен, 1951 р. стор. 9). А тепер ще розглянемо к о­ ротко питання про прабатьків­ щину слов’ян. Воно досі оста­ точно щ е не розв’язане. М их. Грушевський уваж ає прабать­ ківщ иною слов’ян простір від Карпат до Валдайської висо­ чини, й від верхнього та се­ реднього Дніпра до Висли та Німана. А чех Л. Нідерлс зву­ ж ує цей простір до сучасної етнографічної території на за­ хід від Дніпра. Інші дослідни­ ки прабатьківщиною слов’ян уваж ають тільки Полісся, хоч новітні досліди цю думку від­ кинули. Інші хочуть шукати джерела слов’ян на ш лезьколуж ицькому терені. Знову ж більш ість з Й . Айснером по­ ш ирюють цю смугу від Карпат аж до Дону. З цим більш-менш

погодж ую ться висновки сучас­ них українських дослідників у питанні про прабатьківщину українського народу. Дехто ш у­ кає її на Київському Подніп­ ров’ї. На думку Степ. Томаш івського, «історичний резер­ вуар української раси був на ріках верхнім і середнім Дніст­ рі, верхнім Пруті, Бузі, Стирі, Горині, Случі, Тетереві й Ірпен і«. Та, мабуть, більш ість су­ часних українських істориків вваж ає за прабатьківщину у к ­ раїнського народу землі від середньої Висли по верхній Донець, визначаючи як півден­ ну границю суцільно заселеної території лінію: Коломия, Він­ ниця, Черкаси, Суми. Так чи так, сучасна українська наука визнає український народ авто­ хтоном на території України. Також, на думку більшости українських вчених, східньослов ’янські й передовсім україн­ ські племена ще з найдавніших часів відокремилися від прасло­ в’янської м аси . У 4-7 вв. по Х ри сті постає на сучасній причорноморщині держава антів-слов’ян. Про них згадує ґотський історик Йордан, грецький П рокопій. Останній згадує про устрій тієї держави, уваж аючи його за де­ мократичний. Вони воювали з ґотами та візантійцями, і щ ой­ но в боротьбі з аварами мусіли наші племена відступити на північ від Чорного моря на на протязі 200 років не відіграва­ 49

ти якоїсь поваж ніш ої тогочаснім св іт і.

ролі

в

Аж у 9 столітті починає активізуватися українська на­ ція сучасного ти п у. У »ГІовісті временних літ« вичисляються українські племена: поляни — на правому березі Дніпра, між річками Россю та Ірпенем; сі­ веряни — на лівому березі Дніпра, над Десною та Сеймом; деревляни — між Тетеревом і Припяттю; по Б угу й до Дніст­ ра жили дуліби або бужани; їх називали також волинянами; білі хорвати — на Підкарпатті; уличі — над Богом; тиверці — над Дністром. Ті племена змі­ няли свої місця поселення та набагато ширше були поселені, ніж пише про це літопис Н естора, як доказує сучасна архе­ ологія . (О . Оглоблин). З ким ж е межували ті пер­ вісні українські племена? Зі слов’янських сусідів були: дре­ говичі між Припяттю і західньою Двиною; кривичі — на верхів’ях Дніпра, зах. Двини та Волги (а щ е вище жили словени); радимичі — між Со­ жем і Дніпром; в’ятичі — між Десною і О к о ю . З цих племен згодом утворився білоруський та московський народи. На за­ ході межували українці на ду­ ж е короткому просторі з поль­ ськими племенами та великоморавською державою, а потім з кінцем IX ст. — з Угорщ и­ ною . На півдні було болгарське царство та візантійське, а на 50

сході — з хозарським ханатом. Також мала тоді Україна ж иві зв’язки з волзькою Болгарією. Крім тих слов’янських племен вся центральна і північна ч ас­ тина Східньої Европи була за­ селена фінськими племенами, які дали великий відсоток у творенні московського народу та були правітцями теперіш ньої Фінляндії, Ляпляндії (Ляпонії), Карелії, Е стон ії. Знову ж над Вислою та зах. Двиною жили численні литов­ ські племена: пруси: ятвяги, жмудь, литва, корсь, пів, семиголалетгола, які стали основою Литви та частинно Латвії і Естонії. На заході їх виперли німці (хрестоносці) та ще біль­ ше поляки. У тому часі дозріває політич­ на сила українського народу і він утворює найбільшу в Е вропі державу (по римській), де, крім цілої теперішньої етно­ графічної території України, входили майже в цілості су ­ часна Білорусь та корінна М осковія. А на захід з П ольщ ею українська територія доходила аж до Кракова, Сандомира та пізнішої Варшави. В ж е при пануванні синів Володимира, за допомогою Німеччини, польсь­ кий король Болєслав воює з Святополком І. та забирає від нього червенські городи. А ле коли син Володимира, Ярослав Мудрий, ті городи відбирає і стає навіть тестем Европи, то Польща занепадає у внутрішні

міжусобиці, які властиво сам наш Ярослав поміг Казімірові Обновителеві поконати і тим відбудував польську державу, що за це далася добре взнаки через пізніші століття аж до наших часів. (Іван Холмський, ст о р . 47). Я навмисно зупинився над цими питаннями, бо й досьогодні ш иряться різні припущення, які е на ш коду для української думки та мирного порозуміння між народами, головно на сході Европи. Наша студентська молодь, яка бере участь у міжнародньому студентському житті, повинна вміти розрізнити полову від зерна, і знати, що припущення, хоча б як правдоподібне, не е науковою догмою. Бо замало с казати чи заявляти, що в дат ному середовищі не «торкаєть­ ся справ політичнихж, але для

правдивого порозуміння та істиного співжиття конечно потрібно ті справи торкати, щоб до них знайти якусь спільну міру. Бо все залишати на ко­ лись, головно коли в тому самому часі і в тих ж е середо­ вищах безперебійно працюеться над впоюванням старих і не­ корисних для нас (і для всіх) псгляд'в та теорій, то треба попращатися з якимсь майбут­ нім порозумінням та співпрацею. Наші науковці та провідники повинні постаратися подати на­ шій студіюючій молоді, яка не має змоги й часу такі справи з нашого боку прослідити, висвітлити належно, згідно з нашою життєвою рацією, бо інакше чуж і середовища поволі опавутинять своєю тенденцій­ ною та шкідливою ненауковістю майбутню нашу зм ін у.

ЗБІРКИ І П О Ж ЕРТВ И ПОДЯКА Збірка на Фонд Юнацтва О . Б р ен тф ор д Канада 25 д о л . * * * СУМ

На весіллі д . Я рослава Петруха в Н ью -Й орку присутні зложили 15 дол . на пресовий фонд »А ван ґарду«. Щиро дя­ куємо жертводавцям, а молодій парі бажаємо на новій дорозі багато щ астя.

На пресовий фонд »А в а н ґа р д у « зложили: Зеня С ередницька, Манчестер, £2.10.0; М. Гайдукевич, Бері, £0.10.0. *

*

*

Степан Ю рчак, наш кольпортер

у Філядельфії, приєднав ще чотирьох передплатників на 1962 рік. Наша щира подяка і дружній привіт! Х то черговий? Р ед.

і

А дм .

»А в а н ґа р д у « 51

Ю р ій Б у р я к івец :

Р А Й Д У Г А і. Ми самоцвіти серця не збираєм, Коли вони розсипані й блищать На нашому ш ляху, де ще лунає Пісенно юність від вишневих хат. К ого ж весна покличе таємничо, Одягнута в золототканність ш ат. Сяйне проміння усміх по обличчях, Прикрасить душу, що зрадіє враз. Замріється береза на заріччі, Там стеж ка наша в зіллі простягнулась. Туман густий долинами сивіє, Надходить у оздобі пишній Спас. Надію ж ивотворну ще леліє З калиною понад сагою в ’яз.

II.

Щ е білопінні гуси вилітають Із очерету, зводяться на луг. А серце думи радості плекає, А Ти, о, райдуго, ще самоцвіти Розсипаєш, зір чаруючи і сл ух. Замріємося, мсв маленькі діти, Щ о вранці оглядають за вікном Черешні й сливи в матовім суцвітті, Коромисло Твоє понад Дніпром.

— То набирає воду Бог, — прокаже М атуся. Защебече сад кругом. На землю сяйна тінь привітно ляже, Заблискотить трава в росі густій, На дні душі вкарбуються пейзажі, Ті мислі, мов найкращі нитки мрій.

III

А я пригадую дитинства пору, Край узбереж ж я бовтались важ кі Тумани і ріка така, як море Бурунилась, і линули дзвінкі Дівочі пісні понад лугом рано, Плели дівчата райдужні в нки, Осяйний погляд щастям душ у ранив, І я одну з них, мов урочість днів Запам’ятав. Зірниці сплеск багряний Гусей тривожив біля ж овтих плес; Від радості ті гуси гелготали, За куширями загубились десь. Були, мов дівчина, щ о вмить пропала, І запечалила мій всесвіт ввесь.

52

IV

Цвіла у нас акація надиво, А Ти, веселко, два кінці ріки Оперезала в дивних переливах, Підводилися явори гінкі. Торжественність витала у просторах, Здавалось, Вог зійшов сам до ріки, Щ об цаділити сяйвом лісогори, По хмарах злинути в незнанний Край. Мабуть, оселі призабуло горе, Людей минало лихо і відчай. А Ти аж за вітряк й лозу спустилась, Щ едрот жбурнула на притихлий гай. Перлинами долини наділила, Пропала, нам киваючи: »П р о щ а й ...« V Я знав, що Ти над цвинтарем убогим, Де терни на могилах поросли, Поблискуєш зорею на дорогу Для душ заблуканих в густій імлі. І по Твоїм мосту, немов по сходах, На небо линуть в буревії злі. Мов ті рибалки в бистроплинних водах, Коли стихія хвилями к и п и т ь ... Я відчував Тв'й медоусний подих, Трусила самоцвітами із віт. А я стояв і плакав від невдачі, Щ о серце від самотності болить. Ти, нерозумному, йойу пробачиш, Воно ж, немов весна незрілих л іт .

VI А я, коли Тебе на сіножаті В годину смутку ще зустріну раз, То будеш Ти мені, немов дитяті Тим світлим зайчиком, щ о повсякчас Від дзеркала блищить у день промінний, По стінах бігає в світлиці в нас. О, я згадаю світлі дні й гостинні, Гасився ж ар потьмарених зірниць, В полях блукали непомітно тіні, Вслухаючись у щебетання птиць. Я йшов світанок радо зустрічати, Ще місяць заглядав на дно криниць. А Ти коромисло своє з-за хати Перекидало, мов в гучне життя Ворота з барв робила пребагаті, Щ об не забув я в Край свій вороття.

53

V II

На ж аль, ворота зникли ті барвисті, Ти кволим сяйвом сяєш в тих К раях, Де ш арудить в канавах падолистя, В марудних блисках горизонт зачах. Так щ о ж — розсип Ти самоцвіти радо. Я зупиню сь, стривож ен ий в ярах, Гукну вітрів свавіл ьн их на пораду, Щ о прокричать, мов з гущ авини п тах. Бо та стеж ина, щ о була у б'лім, А з нею і червЬний, пиш ний глід П ропала. Гуси щ е підводять крила, Щ об в П ридніпрову стор он у летіть. Я все ж зрадію, як Тебе ізнову П обачу, усм іхн уся на привіт. В о Ти так само в нас п ’яниш діброви, Де щ е ячить мого дитинства сл ід.

КОНГРЕС СУМ-у ЧЕРГОВИ Й

С В ІТ О В И Й

К О Н ГРЕС

С У М -у

В ІД Б У Д Е Т Ь С Я

В 2 -х Ч А С Т И Н А Х . ,—

І -ш а

ЧАСТИНА

,— .

.. ■

В ІД Б У Д Е Т Ь С Я

В

Е В Р О П І,

В

П А Р И Ж І,

18-20 С Е Р П Н Я 1962 р .

Д елегати па К о п ґр е с п ов и н н і з а з д а л е г 'д ь п од ба ти п р о п о т р іб ­ ні д о к у м е н ти для

(34

п о д о р о ж і, т а

про

в ід п у с т к у

з п р а ц і.

ІЖ И ҐМ О Н Т

ПРОЦИШИН

|і т р и ;д і в ч и н и

ЗА ҐР А Т А М И

І Е

(Із записника студентки при співпраці М . Ч.) ____________

ЩІШШШ Ш Ш ? 13 З Б ІР К И »М ОЛОДЕ

_____

П О К ОЛ ІН Н Я* в ж м д jnj

jp,

Ох в ’їлися ті ґрати глибоко в груди молоді! І кров живу, кипучу, вогняну заморозили — ледяні! Прокляті! Убили пісню серця весняну — забрали усміх радости і волі, закули порив, силу молоду у гріб, щоб перейшла поволі в налякану, рабську п ок ор у !.. Гей І За глибоко вжерлися ті ґрати! Надто болючих струн душі торкнули, і забагато мусіли змовчати насильно замкнені у ст а !.. Душа юнацька — вільна і весела — привчилась плакати, терпіти, гнутись, без слів зносити ганьбу і н аругу!.. Одного все ж навчитись не змогла — прощати і забути!

Нагло треба було чомусь упасти з неба на землю, а радше в ад. Чи з неба? — Може, й ні, але в усякому разі звідтіля, де можна було жити в постійному руху, серед праці та змагань, де так часто можна було зазнавати ш астя-успіхів, а ще частіше — поривів і невдач! Там жила кожна краплина крови та займвся полум’ям кожний нерв. Усією істотою відчували ми там велику розкіш актив­ носте ж иття — молодого життя! »Вітри осінні рвуть з дерев листки останні...« Та ми не помічаємо цього, а радше — не відчуваємо цього, правда Марі? — Ми всю с е о ю силу та радість 55

віддавали лромохкій боротьбі. Ми тільки Нею і тільки для Неї — прегарно жили. Дні котилися вперед, живо-живо, як бистрі, нестримні весняні хвилі. Довгі були ті дні: нераз мали вони більше ніж двадцять чотири години. Тоді годин ми не рахували. Тепер, у в ’язниці, є час на те... »Немає гірше, як в неволі про волю згадувать!« Не знаю: можливо, що на засланні, або серед такої повної самотности та відокремлення, в яких завсіди — • особисто і суспільно — находився Тарас. Я сказав би: «Немає кращого в неволі, як згадувать!« Бо що ж робити? Рахувати ґрати на вікнах, чи кроки в тісній келії, чи дні від одного »побачення« до другого? Годин є завжди та незмінно двадцять чотири, »побачень« —- це залежить: довших десять, коротших — дванадцять, а днів у тижні — сім! Сім! Ніколи більше, ані менше.

5 -го листопада.

Згадую останню ніч нашого побуту на волі. Я вж е на добре засипляла, коли прийшла Марі. Ски­ нувши болєрку (їй завсіди гаряче), вона обняла мене за шию та, злегка зашарівшись, з блискучими очима, ш епітливо звірилася: — • Мар, у листопаді наше вінчання... Я згадала, що Марі пішла ще о п ’ятій по полудні на стрічу з Буряним і не треба було мені ніяких пояснень... Марі була щаслива, як, мабуть, ніколи в житті, проте вона потребувала потіхи,якої і так не міг їй дати Буря­ ний. Я мусіла заступити в цьому її вибранця. *

*

Ще треті, а, здається, навіть ще перші півні не співали, як почула я, що в хаті щось »гомонить«. Насилу підвела повіки: по хаті пленталися чотири постаті. Марі, в со­ рочці, витягала з шафи плащі — собі та мені.

— Прошу пані — ревізія! Зовсім непотрібне пояснення Фізіономію »шпика« пі­ знати чейже на кілометр, а не то на два кроки...

—• Прошу відразу показати все, що маєте нелегального!

— Будь ласка — це поличка з книжками, тут умиваль­ ниця, у тій валізі чисте білля, а в тій коробці — брудне... Обшук і протокол. О третій годині над раном манджали ми вж е через міський парк у напрямі поліції.

56

На поліції брудні канцелярійні кімнати, повні тютюно­ вого диму та сміття. Мляве, сіре світло. Посадили нас за якимось столом, де проспали ми до ранку. Рано побачили багато знайомих, маєстатичних і невиспаних облич: Соня, Бодьо, Сріблиста. Перевели нас до якоїсь, фестонами прибраної, кімнати (імовірно на наше прийняття), де я, тільки зложила голову на столі, зразу ж солодко заснула. За кожним разом, як прокидалася, ба'іила когось нового. Нарешті не стало Марі. Згодом, коли я знову заснула, мене збудили та повели на »ІІ-гу Секцію«- В келії заста­ ла вже Марі. За хвилину прийшла ще..! Мару. Отже в келії — самі Марії. Келія простора, з двома вікнами. Шість ліжок із го­ лими сінниками, стіл, лавка і... параван. Сморід, погань, вогкість, плюгава миска до миття та їдунка з застиглим лоєм завгрубшки пальця. Нарешті ми самі: нема тих пре­ цікавих очей довкола. Просили ми в дверника щітки до одягу (в якому ми їли, спали та вмивалися). Заборонено, бо це... вбивчий прилад! Часом балакали ми з цілим гуртом наших хлопців, що сиділи в келії напроти. Виглядали вони мов справжні кримінальники: неголені, брудні. Ще й злітали їм штани, бо шлейки (вбивчий прилад) їм відібрали. За три дні — три допити, знимки та відбивання паль­ ців. (Це останнє, щоби утривалити знайомство). Вкінці перевозять нас до в’язниці в чорній каретці, подібній до тих, у яких лупії возять собак. Стало легше, коли з-перед очей зникнули шпигуни та синьомундурники.

7 -го листопада.

Я уявляла собі, що тут матиму тиху, чисту келію са­ мотнього політв’язня і заздалегідь тішилася цією надією. Та не здійснилися мої сподівання. Після докладного обшуку пхнули мене за грубо тесані двері у справді »вимріяну« келію. Дванадцять пар неспо­ кійних і цікаво допитливих очей. Зразу помітна повна гармонія тих брудних, блідо-жовтих лиць, лахманних, поскорчуваних постатей, збитих шиб у вікні, поломаної умивальниці, чорної долівки та сірих стін. Усе це освічу­ вала жарівка. У ііовітрі навис густий сопух людських тіл і долівки, свіжо намащеної тером. В Цей повний, іде­ 5Т

ально-консонантний акорд упала я, наче яскравий дисо­ нансу... Все ж таки »модус вівенді« найшовся. Почалося від гостинности, з якою товариші відступили мені ліж ко під вікном. Я застелила його чистою постіллю і положилася у сполохливому страху, що до ранку мої речі самі будуть рухатися... Покищо я не мала ще ніяких слідів живого в ’язничного інвентаря.

8 -г о листопада.

Моє товариство доволі різноманітне: одна злодійка і повія (ліпшої сорти), дві дрібні злодійки (так звана «зло­ дійська зараза«), дві потайні повії, одна сільська жінка (крадіж), служниця (підкид дитини), комуністка та не­ шкідлива божевільна. Починаю звикати до них, але при­ далося б дещо для знечулення слухових нервів, бодай трохи вати до вух. Одна з них вміє грати в шахи. Спіль­ но виліпили ми шахові фіґури із хліба (ідеальна плястеліна) і граємо. На проході бачила Марі. Вона проходжувалася в др у­ гому кінці подвір’я в такому самому Товаристві, як і я.

1 9 -го листопада.

Х о д ж у по келії в безконечному проході. Трохи співаю, хоч співати не вільно. До речі, що тут вільно?

2 1 -г о листопада.

Кінчається осінь. Відходить сіра, похмура, студена — залишаючи мряку з нудьги, холоду і ж аху довгих, без­ конечних ночей. Хіба є такі в ’язниці, є такі ґрати, що зуміли б убити той глибокий бунт, що не дає заснути, що не дає прочи­ тати одної часописної сторінки, що болить, мов смертель­ на, незагоєна рана!? Прийшли »дні смутку«... А ле цей смуток — це не сльози, не ридання! Це не мелянхолійне »годі!«, ані розпучливе »пропало!«. Це — важ ка-важ ка, завзята мовчанка і рої живих думок, і непоборна, молода сила!..

2 4 -г о листопада.

У келії порівняно чисто. Мої співжителі і сидять гурт­ ками та розмовляють. Все ті самі теми: процеси, крадежі, коханки, вулиця...

68

Холод і одноманітність. Ніхто не присилає книжок. Вислала вже щонайменше вісім листів та всі вони застря­ гають, мабуть, в цензурі, бо ні слова відповіди... Сіро та глухо. Слідство завмерло. «Заснули думи, серце спить — і все заснуло...« 2 5 -го листопада.

Над вечір прокинулись і думи, і серця, і все, що жило в мізку та грудях... Із сусіднього будинку долетіли звуки музики — дует на скрипці та чельо. І враз захиталася сила моя... Я закопала голову в подушку — щільно, щільно за­ криваючи очі та вуха. Не слухати! Не чути! Не думати!!!

2 6 -го листопада. Неділя.

Ще не було такого сумного, темного, сірого дня. як нині. У келії тиша — і так темно, що майже не видно лиць отих підгорнутих постатей. Одна молиться, — інші пла­ чуть. Мовчу. Не вмію потішати... Ба й не маю нині в душі ніякого почування, ні співчуття, ні охоти потішати. Спокій і мертва пустка. По ринві б’ють одноманітно краплини дощу. Ніякого більше звуку не чути — ніби на цвинтарі бо на зовсім пустому, забутому загоні... проклятий той загін! Десь, так само як я і в такій самій келії, як моя, — сидить Марі... У листопаді мало бути твоє вінчання, Марі!?

2 8 -го листопада.

Мала, сміхотворна авантюра в келії: Вночі був алярм із недугою грубої Зоськи. Рано »ц увакс« Цеська, яку змушували киблювати, виляпала злісно перед ключником, що хвора симулює*). Ключник за двері — а вже цуваксові трісли на голові дві пляшки, а »хвора« миттю вилляла язикатій на лоб відро з помиями. Потім пішла в рух мітла...

2 9 -го листопада.

Ні! Це переходить витривалість моїх вух. Це гірше від найтяжчих тортур — ті слова, ті пісні! Просто від ранку до вечора хочеться »їхати на північ« від цих хворобливо-плюгавих балачок. Годі обіду з’їсти. Ті люди не вміють 59

думати та говорити інакшими поняттями, як »служба«, »крадіж« (по їхньому: »робота«), »коханок«, »ліжко«, »готель« та »кримінал«. У тих поняттях починається та кінчиться весь їхній світ.

1 -го гр уд н я .

Думала, що здурію, не доспавши ночі. Від кількох днів чую і находж у в себе першорядні зразки вошей. Вчора купалася — переглянула все білля і постіль і вночі най­ шла їх — вісім. Уявляю собі як це мучить та пригноблює Марі.

3 -г о гр уд н я .

Сьогоднішній день багатий на враження. ІДостигодинний допит. Прегарні перспективи, грізні параграфи, кілометрові протоколи; страшні та нечувані відозви, зброя, динаміт, словом — генеральний штаб, разом із канцелярією, арсе­ налом і навіть — кравецька робітня із стяжками. З огляду на те присуд для мене, Марі та Мару повинен виглядати щонайменше так: раз у рік хліб і--вода. Позатим піст. Перед самою смертю — ррзстріл, шибениця, а накінець електричне крісло та лет у повітря на всіх тих динамітах, які у нас найшли. Після такої смерти повинна з ’явитися на нашій могилі статуя Атени або Брунгільди з відозвою в одній, а голкою в другій руці — • на горі револьверів і крісів... Перший сніг сьогодні. Зразу було темно — аж чорно, поки не почали легко та несміло злітати білі метелики... »Ой знаю, я це знаю, що вернеться весна.« 1 4 -го гр уд н я .

Сьогодні перше побачення з матір’ю. Побачення або радше небачення. За густою сіткою — біле, мов полотно лице та привітно усміхнені уста. Відтак прохід по свіжому сніжному килимі та під до­ щем метеликів, що падуть, мов крізь сито. А -а -а ! Як добре, як гарно прохолодж ують вони моє роз­ палене чоло! *

*

*

На світі століття Шуберта. Концерти, симфонії, акаде­ мії — весь сезон святкуватимуть пам’ять великого музики, так само як два роки тому — Бетговена. Пригадую враження з його квартетів. Не пам’ятаю^ 60

коли і як вернулась я тоді до хати. Я була тоді в іншому світі. Тепер я також... в іншому. и=

*

*

В нас, удома певно не сплять ще. Мама тихо молиться, батько мовчить. Старенькі перетомлені до краю і гетьто прибиті. У хаті пусто, тихо. Там, у великій, просторій хаті — нині як у гробі. Мамо! Ох, мамо моя! Хочу вирвати з цієї гробової пустки та тиші нашу хату...

5-го січня — очевидно у в ’язниці.

Я у в ’язничному шпиталі. В сусідній кімнаті Марі, а в ще дальшій — Мару. Чи це не щасливий припадок? Двері від келій відчинені і ми можемо взаємно себе відвідувати. Марі змінилася неймовірно: холодна, малобалакуча та майже непривітна. Це вплив в ’язниці.

6-го січня.

»Христос Раждається!« Вечоріє. Прегарний, ясний день, біла земля і синє, спалене небо. Від^ полудня світило сонце. Тепер останнє його проміння мерехтить на покрівлях і на верху замко­ вої гори. Більше нічого не видно. Спокійно, тихо — святочно. Ми зібралися у Мару. Застелили скатертю столик, засвітили свічки, поклали соснину, квіти, просфору тд хрест. До вечірнього звіту обмаль часу. Вспіли переломитися просфорою та проспівати кілька коляд. У вікнах політв’язнів горять свічки, прибрані жовтоблакитними та чорними стрічками. За поляглих героїв.

9 -го січня.

Мару станула на ліжку, глянула крізь вікно та кивнула мені пальцем. Я станула біля неї та здригнулася від несподіванки: По засніженому подвір’ї ходив одинцем, із руками за спиною — Буряний61

— Коли ж він сюди попав? Мару поклала палець на устах: — • Перед тижнем. Його будуть швидко судити й засу­ дять, мабуть, на смерть!.. Я згадала Марі і тихцем пішла в її келію. Марі сперла підборідок на віконну варцабу та із затужнілим обличчям слідкувала за милим. Так глядять малі діти крізь вікно у поїзді на швидкобіжний, різноко­ льоровий обрій. Ніжна, мрійно-солодка Марі. Це вж е третій день бачить вона свого милого на проході і ні словом мені про те не згадує.,. (... »Мар! у листопаді наше вінчання! ...«) 2 2-го січня.

Боїв!!! Великих! важких! кривавих! Щоби горіти! Щоби серце стало вогнем одним! . Щастя! Щастя моє, але здійснене! Велике! Єдине! Не »моє«, а Н а ш е і тим велике!

2 5 -го січня.

Тиждень не підводжуся з ліжка. Починаю, — радше кінчаю забувати, як виглядає вільний світ — і життя не під ключем. Взагалі мало думаю про це. *

*

*

Довкола тиша. Тихо так, що аж лящить у вухах. Сонно, ліниво пересовуються думки в голові. Важко ворухнути рукою або підвести очі. Заснути ніяк не можна. Кожна частина моєї істоти жива, але безвладна. Найгірше те, що мені починає бути добре з цією без­ владдю і я не бажаю собі ніякої зміни. Треба завтра вставати!

2 8 -го січня.

Нераз приходить до мене Мару з різними запитами та загадками: — Скажи мені, Мар, що це таке: без початку та кінця тільки сама середина? Я не вміла вуадати, а воно ж так легко: це наше слідство. Вчора принесли для неї мертву клявіятуру — здобуток її безупинних кількамісячних прохань. Кінчики її пал~ ців, що дванадцять літ день-у-день бігали по живих к л л 62

вішах, полонили її серце та мрії, готовилися світ брати приступом, мусіли тепер задоволитися підрібкою живого інструмента. Ця мертва клявіятура нагадує домовину. Про музику ніколи не балакаємо. Коли котра необачно торкне­ ться цієї теми — зараз її зміняє. Моя скрипка! Чи є також мертві скрипки? Як радо грала б я навіть на мертвій скрипці! *

*

*

А вільний світ щораз далі і далі зникає з очей. Він стає другим, чужим, зовсім »тамтим« світом. Тут є в’язні, яких це страшне відокремлення довело до якогось зовсім неприроднього, звихненого способу думання та відчування.

2 -го лютого.

Не бачить уже Марі свого милого на проходах. Взяли і його назад у каземати та побоями вимушують зізнання. Третій день голодуємо разом із десятком інших в’язнів. Голодівка — це одинока наша зброя оборони та протесту. Марі слаба, тендітна, але вона зуміє голодувати найзавзятіше з нас усіх. Це ж її дрібна лепта кохання — її милому.

6 -го лютого.

Сьомий день голодівки. Важке, безсиле тіло докраю ліниве, без життя. Очі блукають по предметах, що їхньої назви я ніяк не можу собі нагадати (напр., зубочистка, тарілка...). По ночах кошмари та примари. Завсіди тюрма. Ніколи не присниться воля.

9 -го лютого.

Буряного привезли із поліційних арештів та примісти­ ли в шпиталі над кімнатою Марі. Годують нас молоком.

15-го березня.

Наші келії повні духів. На щастя, духи ті належать до живих людей: хтонебудь пише до нас, уважає за свій обов’язок запевнювати, що він »духом завсіди з вами« або «постійно переношуся духом у ваші келії«... З листів довідалися ми. що на другий тиждень відбу­ деться на світі традиційний конкурс краси. Ми всі три, що точно та докладно приглянулися у ве­ ликій »психе« з калабані на проході — вирішили, що мусимо післати на конкурс свої знимки. Але тому, що 63

знимок не маємо, то треба обмежитися до відтиску ве­ ликого пальця... Вечором захотілося нам гарячого чаю. Свічками, часо­ писами та окладниками з книжок палили ми під їдункою доти, поки не зашипів приємно кип’яток. (Нехай схова­ ється Крузенштерн і ціле Х Х -т е століття!) Х оч цілий столик, їдунки, стирка й ми самі — закоп­ чені, але чай закипів! Напившись чаю, лягаю на ліжко із записником та олів­ цем. На столику застигають сталяктити і сталяґміни сві­ чок, — у повітрі тремтить пил саджі та запах стеарини. На моїм, носі намальовані чорні брови та ще якісь при­ краси. Засипляю з приємним теплом, що розходиться по тілі із вдовіллям успіху: Чай закипів!..

2 7-го березня — вечір. Сонце заходить кривавою загравою. Меркне та тихо по­ гасає... Ось уже згасло... Вечір вбирає в’язницю імлою — сірим туманом — росою зимною... Засипає все: добро — журба — лихо.. Сон-дрімота ніжно обгортає мене крильми, наче оборо­ няючи перед мріями тужними — задумою понурою... Спі­ ває колискової, проганяє безшелестно думи жахливі — кручків чорних... Ой, ходить сон біля вікон, а дрімота коло плота. Питається сон дрімоти: Де будемо ночувати?

— От п’ демо в ті палати, нишком-тишком — щоб без звуку, безшелестно та без стуку, через ґрати. . . І в куточках наче злидні ми засядем та із ш овку ніжну сітку серпанкову будем ткати. . . і тихесенько-легесенько тим серпанком чародійним їхні серця, їхні душі обгортати. Незамітно шовкова тканина все тісніше затулює очі. Все ніжніше колише — шепоче свою казку про сонну країну, де спокій і тиша, де ні ґрат, ні ключ’ в . . . Ні страшних снів — примар, кош марів. . . Де неволі нема!

— тихо — ш а !.. (Закінчення буде) 64

ПЕРЕДПЛАТА «А В А Н ГА Р Д У » НА 1962 РІК Умови передплати: Канаді — — — в Англії — в А встралії — — в Ф ранції — — в Бельгії — — в Німеччині — — В

ЗДА

В

і

річно ш ість чисел — — одне число — річно — одне число — річно — одне число — річно — одне число — річно — одне число — річно одне число —

2.50 дол .

0.50 дол .

15 ш ил.

3 ш ил.

25 ш ил.

5 ш ил.

10 н . ф р .

2 н. ф р.

100 ф р .

20 ф р .

6.00 н .м .

1.30 н .м .

інш их країнах відповідно до американського доляра Передплату висилати банковими чеками на адресу: UNION DE L A JEUNESSE UKRAINIENNE Com ite Central 72, Boulevard Charlem agne, Bruxelles 4, BELGIQUE.

................ -ЕЛЗ................. Ч И ТАЧ АМ

І К О Л ЬП О РТЕРАМ

» А ВА Н ГА РД У »

В

ЗДА

П росимо всі г р о т о в і розрахунки (передплату, залеглості тощ о) за «А вангард» робити лиш е через Головну Управу СУ М А в Нью Й ор к у. А дм . «А вангарду».

■ВІЗІ І Ш І Ш І І І М І І І І І І

ДО

ЧИ ТАЧ ІВ-П ЕРЕД П Л АТН И КІВ І КО ЛЬПОРТЕРІВ «А В А Н ГА Р Д У » У В . Б РІТА Н ІІ

П росимо всіх передплатників і кольпортерів у В . Брітанії своєчасно розчислятись за отримані ж урн али . Певне число передплатників як і кольпортерів е в постійному задовж еиню за ж урн ал . Щ об оминути зайвих пригадок, просимо негайно р о з­ числитись за отримані числа ж урналу »А ван ґар д «. Грош ові розчислення просимо слати перекресленими грошовими чеками (моні ордерами) на адресу: Mr. P. Lenkiwsky 19 Hamilton Road, Dollis Hill, London, N .W .10. n ju x m n m n іг»'»утппппоопг> т т о п г і т а хдхіооосію пі миш п т ш т х іи и л іии х х юаааас & ххю а їххкю о п а са а сс

І Друкарні Української Видавничої Спілки в Лондоні Printed by Ukrainian Publishers Ltd., 237, Liverpool Rd., London, N.I.