Авангард (ч.65)

АВАНГАРД ІЛЮСТРОВАНИЙ

ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

РІК XVI

Ч .:

1 (6 5 )

АВАНГАРД

VANGUARD

ж урнал для молоді. О фіційний пресовий орган Центральної Управи Спілки У кр аїн ськ ої М олоді. В иходить щ о два місяці.

bi-monthly O fficia l Press O rgan of The Central Com m ittee, the U krainian Y outh A ssociation (in exile).

Редакційна Колегія: мґр. ГА Н О ВСЬК И Й Є., ДЕРЕМЕНДА Я., мґр. К О В А Л Ь О., КРУ Ш ЕЛ ЬН И Ц ЬК И Й І. (голЬвний редактор), м ґр. М И К У Л А В ., ін ж . ОЛ ЕСЬКІВ В ., п р оф . САГАН 3 . , д -р Б . СТЕБЕЛЬСЬКИ Й . Редакційне листування і матеріяли надсилати на адресу: »А ван ґард«, 49, Linden Gardena, Notting Hill Gate, London, W .2., England

Адреса Адміністрації: "Avantgarde", 72 Bid Charlemagne, Bruxelles IV., Belgique

АДРЕСИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ І КРАЄВИ Х УПРАВ СПІЛКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ та представників »Аванґарду«: Union de la Jeunesse Ukrainienne (Центр, і К раєва Управи) 72, Bid. C harlem agne, Bruxelles IV., Belgique.

Ukrainian American Youth A ssociation ,

Inc.,

P.O. Box 211, Cooper Station, New York 3, N.Y. U.S.A. Ukrainian Youth Association, 140 Bathurst Street, Toronto, Ont., Canada.

Ukrainian Youth Association, 49 Linden Gardens, Notting Hill Gate, London, W .2., Gr. Britain.

Mr. W. Maykowsky, 51 Northcott Rd., Labour Park, N.S.W .

Australia. ‘ "Prosvita” (S U M ) c. S oler 5039

Buenos Aires, Argentina

Ukrainischer Jugendverein, Zeppelin Str. 67, Miinchen 8, Germany Union de la Jeunesse Ukrainienne, 26, rue de Montholon Paris 9e, France.

Sr. Jose Pawlyschyn, Catia Alta Vista, Calle Transversal 2A N-l IB Caracas, Venezuela.

Sr. Bohdan Bilynskyj (SUM) Rua Piaui, 205 --- Ap. 3, Sao Paulo, Brazil Sr. Iv. Lytvynovycz Casilla de Correo 70 Encarnacion, Paraguay.

Фото на 1-ій стор. обкладинки: члени танцювальної Осередку С У М -у в Новому Ульмі, Н'меччина.

групи

ІЗ ЗМ ІС Т У І

АВАНҐАРД ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

(Наука, знання, література, суспільно-політична думка)

С тор. 1

1 М ір . О . К ова л ь: »Б о I р ітеся — п о б о р е т е !« З і І П овідомлення про К он | ґ р е с ...............................6 1 І В. Буженко: Ж и ття = людини вповні ор га 1 1 н і ч н е ............................. 8 = І М . Альта: Н ова п р о= грама м оск ов ськ и х 1 ім періялістів .

12 = І П р оф . В . Держави»: | 1 У країнська поезія і І її національна чин§ н і с т ь ............................. 19 І 1 Д -р Д . Бучинський: 1 Доля укр а їн ськ ої = кн и ж ки . . . . . 26 = І М ґр . М. Кравчук: І Даймо наш ому ю нац1 тву ж урнал . . . 39 § І Ж. Процишии: К о| хання Л укіяна Р о I г о ж і .............................. 41 І І Б . Курплас: хЧ ервоI на калина« і »С єргі: неве сонце« . . . 50 І 1 П . Рій: В П івденній І А м е р и ц і ....................... 51 І = Ін ж . С . Ґоляш: Л е| щ етарськи й та бір . 5S | = Г. Королишин: СУ М А І в Д ітройті . . .

58 І 1 Л . P .: Зап орож ц і чи 5 : РеЄ С Т рО В И К И ? . . . 61 | І С. Капітанчик: Ж и ви , | І У кр аїн о! . . . .

63 і І З .................................................... М ІІН ІІІІ...........ІП ІІІІ...................І З

Ч.:1 (65)

Р ік X V I 1962

З надходячим святом

бажаємо всього найкращого всім Крайовим Управам, Управам Осередків і членам С У М -у

і вітаємо т

іиним

Х Р И С Т О С В О СКРЕС, В О С К Р Е С Н Е Й У К Р А ЇН А !

Центральна Управа С У М -у

«БОРІТЕСЯ — ПОБОРЕТЕ!» О. КОВАЛЬ (Голова ЦУ СУМ -у) Минулий 1961 рік пройшсз у нашій Спілці під могутнім гаслом «Свою Україну любіть!« в зв'язку з 100-ми роковинами від смерти нашого Генія Т . Г. Ш евченка. З приємністю належить відзначити, що це прекрасне гасло не сходило з уст нашої молоді, виховників і громадськості!. Всюди і прн кожній нагоді його ми безнастанно повторювали і, де тільки можливо, застосовували на практиці. Правдива, однак, любов не може бути тільки декляративна, на словах, а мусить бути чинна, динамічна і тривка. Якраз про таку любов була мова в минулому році. Як в давнину наша молодь йшла на Запоріжжя, щоб там підготовитись до боротьби з ворогами України, щоб »братів визволяти, слави добувати«, так і тепер нашим Запоріжжям стала чужина, де молодь мас набувати знань і досвіду до боротьби за права і вольності свого народу. Тільки це може бути мірилом любови нашої молоді до України. Не погоня за особистими матеріальними багатствами, якою нзціховане життя нашої еміґрації в більшості вільних країн, а ідейна наснага молоді спрямована на службу української справи, на святу боротьбу за визволення українського народу повинна бути законом нашої виховної місії. Українська сучасна молодь є здібна захоплюватись великими чинами нашої минувшини, як захоплюється минувшиною своїх народів мелодь Америки, Англії, Франції і ін. Біда тільки в тому, що молодь вільних народів має ту минувшину змальовану в найбільш яскравий і захоплюючий спосіб, а наша молодь мас тільки блідий відблиск української героїчної минувшини. Візьмім для прикладу молоде українське покоління, що вихову­ валось в період між двема війнами на західньоукраїнських землях. Це був направду світлий період, де в національному вихованні молоді був вплетений могутіГй подих перших визволь­ 3

них змагань 1917-21 років. Не зважаючи на програні визвольні змагання, в учасників тих змагань не було якогось морального заламаний чи дефетизму, а навпаки, був ентузіязм, горіння нового вогню, яким запалювались інші, а зокрема підростаюча молодь. Взяти хоч би факт існування військового видавництва »Червона Калина« у Львові, що в своєму періодичному журналі, прекрасно рсдаґованому »Літописі Червоної Калиии«, пропаґувало культ визвольної боротьби, або ті захоплюючі своїм бравурним змістом воєнні повісті і мемуари, що витискали свою глибоку печать на читачів. Тому ніщо дивного, що Захїдня Україна, маючи виховану на традиціях визвольних змагань молодь, була готова по 20-ти роках до нової боротьби з озброєними від стіп до голови зорогами. Велику ролю в тій підготовці відіграли безперечно організації У В О і О УН , що зуміли скапіталізувати моральну силу визволь­ ного зриву і зробити критичні висновки до дальших, незакінчених змагань. Все ж таки без міту і героїзму перших визвольних змагань, змальованих учасниками в багатій воєнній літературі, тієї боєвс; наснаги, яку мало членство У В О -О У Н . було б не можливо штучно викликати. Вислід національного виховання української молоді тих часів на героїзмі перших визвольних змагань дав себе пізнати в часі другої світової війни, коли треба було чином реалізувати засвоєні ідеї. Тему вж е в 1942 р . в час найсильнішої натуги воєнних дій на сході, Україна була здатна видати з себе п о в с т а н с ь к у а р м і ю , якої не знала ні одна держава в історії минулих воєн. Це був змаг нового покоління, яке рішило записати сторінки новітньої історії України під розділом О У Н -У П А -У Г В Р . В підпільних писаннях тих недавніх часів було записано: »Цс

українські повстанці розплачувались з катом-наза грабіж української землі, за стогін болісний катованих батьків і братів, за сльози зневажених матерей і сестер, за збиткування безжалісне над дітьми малими, за Україну«. ...» Н е при станках на чужині, на Галерах новітніх, тужливі пісні невольничі співаючи, право на долю раСп купувати нам. Отут, у лісі, де дощ змиває голову, а буйний вітер кучері розчісує, а свист куль замість коли­ санки, отут наше ж и ття. Буйне, вільне, юнацьке! Не з'гнем ми по-рабськи карк, не схилимо голів у ярма!« їз н іік о м

Так думали і писали і так діяли ті, що виховувались на культі «Червоної Калини« в політичній боротьбі з окупантом, а відтак у збройній з новим наїзником. Так створилась нова епопея боротьби за волю українського народу — епопея У П А .

4

Та чи знає українська сучасна молодь стільки про славні героїчні дії У П А , як знали її попередники нро дії українських армій перших визвольних змагань? На жаль, приходиться відпо­ вісти неґативно. Сучасна українська молодь хоч і знає що таке У П А , то ще не зум:ла перейнятися до глибин її духом, її палкими кличами і її безсмертним героїзмом. Однак було б мильно звину­ вачувати за це нашу молодь. Вина за це спадає на старше поко­ ління — покоління учасників, що не видало з себе нових К уп■ганських, Дудків, Шухевичів, щоб у формі захоплюючих повістей і живих споминів передати печать тієї доби новому поколінню, як завдаток до нових чинів. Те, що досі появилось друком з боротьби У ІІА , хоч і с поважним причинком до її історії, то все таки не може витворити того духового підсоння, в якому виростали б нові титани, пройняті лицарськістю духа і героїзмом своїх по­ передників. Для того потрібно щоб наша сучасна преса і книж­ кові видання в приступний ілюстрований спосіб малювали по­ стійно картини і фрагменти велетенського змагу, що його прова­ дили відомі, безіменні і безсмертні герої славної УП Армії. Прийнявши на 1962 рік гасло «БОРІТЕСЯ — ПОБОРЕТЕ!^, СУМ проголошує цей рік Роком У П А , в 20-ті роковини її постання. Хочемо, щоб наше молоде покл'ння усвідомимо собі, що воно є переемником світлих традицій боротьби, без якої фраза »Свою Україну любіть« не мас свого логічного завершення і властивої сутті. Розраховуємо на позитивний відгук учасників У П А і відкри­ ваємо для них сторінки наших журналів, видань і цілорічної виховної програми.

ЖЕРТВУЙТЕ на п р е с о в и й ф о н д В а ш о го ж у р н а л у

L

» А В А Н Ґ А Р Д« «Л Л І

П О В ІД О М Л Е Н Н Я ПР О

VII СВІТОВИЙ КОНГРЕС С У М -у Центральна Управа Спілки Української Молоді (СУМ ) повідом­ ляє всіх членів, всі організаційні клітини і Крайові Управи С У М -у , що згідно з параграфами 5 і 7 Статуту С У М -у V 11 - и й

СВІТОВИЙ

КОНГРЕС

СУМ-у

відбудеться в часі в'д 18 серпня до 4 вересня 1962 року. Щоб дати можливість якнайбільшій кількості делегатів особисто взяти участь у праці Конгресу, Центральна Управа С У М -у на своєму засіданні 2. 12. 1961 р . рішила відбути V II-ий Світовий Конгрес С У М -у в двох частинах: в Европі та Америці. П е р ш а ч а с т и н а Конгресу відбудеться в днях 18-20 серпня 1962 р. в Парижі, д р у г а ч а с т и н а — в днях 1-4 вересня 1962 р . в Нью Йорку. Програма

Конгресу:

1.

2.

3.

4.

Відкриття Конгресу. Вибір Президії. Затвердження порядку нарад. В'дчитання та прийняття протоколу V I -го Світового К он ­ гресу С У М -у .

5. Затвердження комісій: а) організаційно-статутової, б) виховно-юнацької, в) мандатно-нсмінаційної, г) нрограмово-резолюційної, ґ) видавничої, д) фінансово-бюджетової.

6. Звіт з перевірки мандатів.

7. Звіти Центральних Органів С У М -у .

8. Дискусія над звітами і уділення абсолюторії.

9. Святочна частина: привіти, програмова доповідь і зустріч з представниками духовних і світських Установ.

10. Звіти дідових комісій та дискусія над ними.

11. Вибір нових Центральних Органів С У М -у .

12. Затвердження бюджету.

13. Прийняття постанов і резолюцій.

14. Окремі внески і запити.

15. Закриття Конгресу. Кожна точка програми є дійсна для обидвох частин Конґресу. Право участи в Світовому Конгресі С У М -у мають: 1. Делегати вибрані на Крайових З’їздах С У М -у з розрахунком 6

один делегат на 200 членів С У М -у і Юнацтва С У М -у , при чому 100 остаппіх членів мають право на одного делегата.

2. Члени Центральних Органів С У М -у .

3. Голови Крайових Управ С У М -у . Перша частина Конгресу обмежує себе до пророблення всієї програми і винесення пропозицій, залишаючи остаточне рішення за другою частиною Конгресу. Права делегатів першої частини Конгресу — суверенно рішати в справах С У М -у — будуть заступати мандатовані ними делегати, що візьмуть також участь в другій частині Конгресу. Для забезпечення гармонійности в ставленні проблем і оформ­ ленні пропозицій на першій частині Конгресу, Крайові Управи ЗДА і Канади виделеГують туди принаймні по одному делегатові. З практичних мотивів, делегати з країн Південної Америки і Австралії повинні взяти участь в другій частині Конгресу. Центральна Управа С У М -у покликає до життя всі згадані в програмі комісії, які подасть на затвердження Конгресу. Комісії підготовлять звіти і внески на розгляд Конгресу. За Центральну Управу

СУМ :

О . Коваль, Гол ова

Є . 1’ановський, Г е н . С ек р етар

В Ж Е ВИЙШОВ З Д Р УК У

П Р А В И Л Ь Н И К Ю Н А Ц Т В А С У М -у ВИДАНИЙ ЦЕ

ЦУ

Н Е О Б Х ІД Н И Й

С У М -у П ІД Р У Ч Н И К

ДЛЯ К О Ж Н О Г О В И Х О В Н М К А І К Е Р ІВ Н И К А Ю Н А Ц Т В А В С У М -і

З ам овл я й те в Ц ен тр а л ьн ій і К р а й о в и х У п р а в а х С У М -у .

7

ЖИТТЯ ЛЮДИНИ ВПОВНІ ОРГАНІЧНЕ В. Б УЖ Е Н К О

Н ік ол и , м а бу ть, ж и т т я л ю д и н и , я к л ю дини, не б у л о в т а к о м у п он ев ір я н н і, н іж в о н о є тепер, гол ов н о, к о л и та л ю д и н а оп и н и л а ся п о з а св о їм рід н и м к р а єм . Т у т б о на е м іґр а ц ії р озп а н о ш и л а сь одн а су сп іл ь н а н едуга, щ о її н а зи ва єм о »в и н а р од ов л ен н я «, а бо з л а ти н ­ с ь к о г о : «ден ац іон алізац ія х, т а к о ж »а си м іл я ц ія «, або б іл ь ш ск р и т о » ін т е ґр а ц ія « .

1. Т еп ер нем ае т а к о ї л ю дини, я к к о л и сь н ею бул и , за Б о ж и м о б ’явл енн ям , А д а м і Е ва, щ о н е мали б а тьк ів , ані не н а л еж а л и д о ш и р ш о ї л ю д с ь к о ї сп іл ьн оти , бо її тод і н е б у л о . Н ема, к а ж у , т а к о ї л ю д и н и п ід сонцем , щ о б бу л а в и р о щ е н а без б е з п о се р е д н ь о го в п л и в у б а т ь к ів , родин и, о п ік у н ів , а т а к о ж немае р один и, щ о н е н а л еж а л а б д о ш и р ш о ї су сп іл ь н о ї п о б у д о в и — плем ени, н а р о д у , н а ц ії. Т еп ер ц е е я в и щ е пр и р од н е і п о в ся к д е н н е і н ік о м у н а в іть на га д к у н е п р и х од и т ь , щ о б в о н о б у л о ін а к ш е . К о ж н и й у в а ж а є, щ о ін ш и й сп о сіб б у в би н еп р и р одн ій і н ен ор м а л ьн и й . О днак, к о л и л ю д и н а оп и н и ть ся в се р е д о в и щ і і о т о ч е н н і ін ш о го н а р од у, ц еб то зм ін и ть м ісц е с в о го п е р в існ о го п о б у т у , д о б р о в іл ь н о ч и п р и м у сов о, то в н е ї ч а ст о н а сту п а є к р и за гга з а з іх а є на н е ї гр ізн а бакц и л я, щ о х о ч е зн и щ и ти її д у х о в е о б л и ч ч я . О сь, н а п р ., в и їж д ж а є я к и й сь е м іґр а н т у нови й к р а й . Й ого, о ч ев и д н о, п р и й м а ю ть, д а ю т ь й ом у в с я к і пол егш і, ал е у в а ж а ю т ь , щ о той ем іґр а н т м ає тіл ьк и в е ґе та т и в н е і сен си ти в н е ж и т т я , і т о м у б у л о б зл оч и н ом не дати й о м у хл іба, од я гу , м еш к ан н я чи л ік а р ­ с ь к о ї д оп о м о ги . О днак, н іх т о н е д о б а ч у є, або не х о ч е д о б а ч у в а т и , щ о ц ей ем іґр а н т м ає т а к о ж с в о го д у х а , ч а ст о в и р о щ е н о г о на б а га ти х ч о р н о зе м а х ст а р и х к у л ь т у р , я к о го н ове середови щ е з а п е р е ч у є . В и д а ється , щ о д е х т о рад би бачи ти я к т і н о в о п р и б у л і т о п л я ть с в о ї д у х о в і в а р т о ст і в ок еа н і, к и д а ю ть ї х у м ор е, я к к и да л и у м о р сь к і х в и л і с в о ї ст а р о к р а єв і к о ж у х и н аш і п е р ш і ем іґр а н ти за н а м ов ою р ізн и х п р о й д и св іт ів . Д еякі кол а , о п и р а ю ч и сь на з а с а д а х ф р а н ц у з ь к о ї р е в о л ю ц ії, гол ося ть , щ о вон и є реч н и к а м и «б р а т е р ст в а , р ів н о сти і с е о 6 о д и « , але, на ж а л ь , тіл ьк и о д н о ст о р о н н ь о ї, не х р и ст и я н сь к о ї, щ о в с е о х о п л ю є — н а віть п р о ти в н и к ів і в о р о г ів . К о л и с в о їм д у х о в и м в а р то ст я м вон и п р и п и су ю т ь п овн і п рава, то в ід м о в л я ю ть їх 8

к а тегор и ч н о і безж а л існ о інш им, щ о теж м аю ть у св о їй душ і нем енш е цінні і багаті для л ю д ства скар би д у х а . В он и п оп р осту х о т я т ь ск а стр у ва ти д у х о в о ти х . х т о п р и х од и ть ш ука ти к р а щ ого ж и т тя та св обод и в н овій к р а їн і. Ц я акц ія д у х о в о го к ал іц тва не с самочинна, ані не п ох о д и т ь вон а із з д о р о в и х ем ігр а н тськ и х к о л . В она зу м и сн о і пл ян ово в е д е ться різними »ста р ш обр а тер ськ и м и « колам и, я к і явн о, а щ е біл ьш е тайно, а до того в п ер то й ор га н і­ зова н о та при д оп ом озі м огу тн ього д е р ж а в н о го апарату, о бр ізу ю т ь повн оц ін н і д у х о в і в а р тості ем ігрантів і їх н ащ ад ків. Ц я к а тегори чн а безв и х ід н ість і за гол ю к а н ість ви к л и к у є в м еш канців ін ш ого д у х о в о го наставл ення дан ої к р аїн и ч а сто н а в іть н едугу, а то й п о ш е ст ь д у х о в о г о сам ообр ізуван н я, в н а­ сл ід ок ч ого цілі ем ігран тськ і родини р обл я ть д у х о в и й аборт у св о єм у л он і. Ц е л егк о м ож н а сп остер егти на в с іх ем ігр а н тськ и х гр у п а х . П ерш им етапом є узагальнення країни, зв ід к и вон и п о х о д я ть : »м и з стар ого к р а ю «. »з Е вр оп и «, »зв ід та м « і т . ін . За тим іде в п ою ва н н я в себе і щ е біл ьш е в с в о їх нащ адків, щ о вони там тіл ьк и »біди л и «, »н іч ого не мали«, »їм там бул о зле^, сл овом хворобливе понижування с в о єї країн и і св о го д у х о в о го зд о б у т к у . Т р етім ступ ен ем є відмежування себе від с в о їх н ащ ад ків: »ви в ж е ту теш н і«, »вам треба дум ати пр о край, де ж и в ете« т о щ о . При тем у к р о к -з а -к р о к о м п осту п а є в п ер те виелімінування осн ов н и х озн а к св о го п ох од ж ен н я , я к мови, р е л ігій н о -о бр я д о в о го п обуту, зв и ч а їв . За тим іде пристрасне цурання і сором признатися до с в о їх п р ед к ів . В реш ті, за к а їн о в о ю байдужністю п р и х од и ть най гр ізн 'ш а стадія м одерн ого я н и ч а р ств а : метрополіфобство, тобто н ен а ви сть д о св ого вл асн ого п о х о д ж е н н я . П ро цей п р оц ес у н а ш и х ч а со п и са х ми м аєм о а ж надто багато п о к а з н и к ів . П ригляньм ося, н а п р ., щ о р оби ть дана етнічна с у ­ сп іл ь н ість ? В она ч а стен ь к о та ки сама в в од и ть і сп р и ч и н яє цю н ед угу чер ез н еви р азн ість п огл я д ів і св іто гл я д у . Щ о більш е, вона а п р обу є і ви п равдує, я к і багато ін ш и х ви п ра в д у ю ть, сьогод н і та ке ф ізи ч н е і д у х о в е са м о гу б ст в о . О днак, це не є п о сту л я т п р и р од н ього р озв и тк у , а л и ш е м а сов е за р а ж ен н я ш и р ок о за к р оєн ої дегенерації н ов ітн ього су сп іл ь ств а і ти х кол, щ о в е р х о ­ в о д я ть в даній кр аїн і та ста н ов л я ть етн іч н у гр о м а д с ь к іс т ь . Для ц іл ости л ю д ства, це є вел ика загр оза і ми зараз пок аж ем о, щ о ж и т тя л ю дини є вп овн і ор га н іч н е. Х т о ден аціон алізує чи д ен ац іон ал ізується сам, той т е ж і д е п е р со н іф ік у єт ь ся (затр ач ує с в о ю особ ов іст ь ) та ста є а соціял ьни м ел ем ентом .

2. К ож н а , н авіть частинна денаціоналізація, п р и в од и ть до т я ж к о ї х в ор оби , д о д е п ер сон іф ік а ц ії, т об то затрати ін д и в ід у а л ь н о ст и . О со б о в іст ь чи »п ер сон а л іта с«, яви щ е вл а сти ве тіл ьк и л ю ди н і і ц е її сущ н а п р и к м ета . Ж и т т я л ю дини ск л а д а єть ся з потя гн ен ь чи недотягнен ь її в л а сн ого » я « . В м іле і п осл ід овн е в и х ов а н н я вл а сн ої осо б о в о ст и тв ор и ть гер оїв і с в я т и х . Л ю дина має тіл ьк и тоді силу, п ов а гу і цінність, кол и вона вм іє бу ти с о б о ю . Я к щ о ні, то вона топ и ть ся в масі, скаж ім , бл я к у є . як погана ф а р ба на сонц і чи дощ і і к р и ш и ться , як н етривалий к а м ін ь в а п н як під д ією а тм осф ер и . І н ічого не б ’є та к по осо б и ст о ст і, як сам е ден аціон алізація. В она ви в л а щ ує національний к ор ін ь тіл ьк и сгю видно, бо ти п у 9

к р о в и і р а со в и х озн а к не зм ін и ть су щ н о ні м ісце н а р од ж ен н я , ні с е р ед ов и щ е, ні н а в іть за тр а та м ови та з в и ч а їв . Н і, бо д е н а ц іо н а ­ л іза ц ія нищить особу, я к т а к у . В он а в и б и р а є їй оч і, я к к о л и сь а си р ій сь к і ц а р і р оби л и ц е св о їм п ол он ен и м . Д ухове ж иття т в о р и т ь ся вл а сн и м »я «, а н е н а к и д а єт ь ся д е р ж а в н и м апаратом , чи н а віть в и х ов а н н я м . Ц е тіл ьк и св о го р о д у т р е су р а , х о ч не соба к , а л ю д е й . О сь д ек іл ь к а д о к а з ів : а) Н ам сам им д о в о д и л о ся ба ч и ти л ю д ей , щ о б о я л и ся в л а сн о ї тін і і п о к а за л и ся за гн а н ою ч е р е д о ю у б езв и х ід н и й к у т , к о л и в одн ій д е р ж а в і п ер е сл ід у в а л и ч у ж і м о в и . Л ю ди на п у б л іч н и х ст а ­ н о в и щ а х бул и п р о с т о зби т і і п е р е ст р а ш е н і я к в ів ц і і я к п р о щ о с ь х о т іл и п о р озу м іт и ся , то р о би л и ц е п о т и х о і о гл я д а ю ч и сь . Д ех то н а в іт ь і на д озв о л е н ій м о в і б о я в с я за гов ор и ти , щ о б не в и к л и к а ти зл о ч и н н и х ел ем ен тів, я к і т о д і мали св а в о л ю , та п ід о зр ін ь і н ара­ ж а т и се б е на з а й в і п е р е сл ід у в а н н я . Л ю ди почи н ал и з а к о п у в а т и т од і с в о є в л а сн е »я «, х о в а т и с в о є о бл и ч ч я і не оди н в о л ів би бу ти т о д і кон ем ч и котом , бо й о м у ір ж а т и і м ’я в к а ти н іх т о н е з а б о р о н я в . С у сп іл ь ст в о ви гл я д а л о т о д і ж а л ю г ід н о . З того то п л о д и л и ся в ся к і оп о р ту н істи і п р и ст о со в а н ц і — »ґу р о н н а сі« — н а ш і го р о ю , ч а ст о т о п ч у ч и не тіл ьк и н ац іон ал ьн і в а р т о ст і, але й о сн о в н і п р а ви л а та за к он и м о р а л і. б) Т им н а ти ск ом та »п р о д у к ц ією « ц о т ь о м к ін сь к и х націй п р и ­ вед ен о л ю д ей д о того, щ о в о н и .о б д у р ю в а л и с в о їх в л а сн и х т р е с у в а ч ів і їм п ок а зув а л и се б е тими, к и м в он и н ік ол и не бу л и і (в ґр у н т і с в о є ї св ід ом ости ) са м і т р е с у в а ч і їх таким и не в в а ж а л и . в) Н а й к л я си ч н іш и й п р и к л а д д е п е р со н іф ік а ц ії ба ч и м о в м о с к о в ­ сь к ій д е с п о т ії. В ч а с а х ц а р и зм у там в ел а ся н аси льн а і н а й біл ьш н агальн а ден ац іон ал ізац ія , щ о в и т в о р и л о в е р с т в у людей без власної особовости. Сам Д о ст о єв сь к и й н а зв а в м о с к о в с ь к о г о о б и ­ ва тел я х в о р и м д у ш е ю ! Т іл ь к и там м огли бу ти «п р а в о сл а в н і з Ш е н ґе р ієв к и «, чи » з д є ш н і« . А в т е п е р іш н іх ч а с а х с о в є т є ь к о г о тота л іта р и зм у , та к зван а » с о в є т с ь к а л ю д и н а «, т о ц е в ж е не л ю д и н а без в л а сн о ї о с о б о в о с т и , а в за га л і за п ер еч ен н я в с я к и х сен си ти в н и х п р о я в ів ж и т т я . Б о й п е с м ас св ій вл а сн и й ін сти н к т і знає, щ о й ом у є к ор и сн е, а щ о ш к ід л и в е, а в »с о в є т с ь к о ї л ю д и н и » і того зм и сл у н е см іє бути , б о й о го за ст у п а є п ар тія та р ізн і в о ж д і, щ о в и з н а ч у ю т ь к р и т е р ії д о б р а й к о р и с т и . г) »М од ер н і н ац ії« з а п е р е ч у ю т ь т а к о ж д ж е р е л о о с о б о в о с т и , щ о ним є б а т ь к ів с т в о . О сь п о сл у х а й м о , щ о п и ш е О си п К у к г о ф у св о їй к н и зі »Б а т ь к ів с т в о « (р озділ X I V ): »Б е з б а ть к ів ст в а н арід не б у в би нічим інш им , я к т іл ь к и п оток ом , щ о нем ає р іч и щ а . . . З о в н іш н ь о родин а це не тіл ьк и о б ’єд н ан н я дл я озн а ч е н о ї м ети, але р іч ев о ц е ж и в а іс т о т а . Б а т ь к о є го л о в о ю (точ н іш е се р ц е м ). К о ж н и й н а р од не тіл ьк и т в о р и т ь н ац ію (д е р ж а в у , наш а п р и м ітка), але п ер ед у сім , як р оди н а в и р и в а єт ь ся в ід діян н я ч а с у . Ц я гр у п а о с іб є ж и в о ю а к ти в н ою д ій с н іс т ю « . Ц ей сам и й а в то р к а ж е , щ о б а т ь к ів с т в о є р а н іш е в ід сам ого ба тьк а ! О тж е, в ід р ік а ю ч и ся в ід е тн іч н о го п о х о д ж е н н я , ми о д н о ­ ч а сн о за п ер еч у єм о оди н із н а й в а ж н іш и х в а л ьо р ів о с о б о в о с т и — б а т ь к ів с т в о .

10

ґ) О дн аче й т і р аціон ал істи ч и п ози ти вісти і безв ір к и х о т я т ь мати л ю д ей в св оїм ґр о н і і вон и т а к о ж к л а д у ть нагол ос на о с о ­ би стість і на х а р а к т ер н іст ь . Т а д о б р е к а ж е гол лан дець о . Ван Ґіннекен, щ о л ю ди обм еж ен і самим ха р а ктер ом , це особи , щ о ж и ву ть н и зь к ою н а сн а гою . Н авпаки, лю ди, щ о п ізбл я ть свій хар актер а к ц ією релігії, гол овн о х р и ст и я н сь к о ї релігії, це динамо в и сок ої ж и т т є в о ї н ап р уги . І вл асн е ден аціон алізація в пер ш у чергу су п ер еч и ть релігії, яка в ід ст о ю є п ов н у рівн ість у с іх лю дей, к у л ьту р і рас, на в с іх п р о ст о р а х і у в с іх ч а с а х . »Н е р о б и д р угом у того, щ о тобі н е м и л е «. Н ем иле нам ем іґрантам , кол и нам в ід б и ­ раю ть наш і найвищ і д у х о в і в а р тості, то і їм, як ста н уть ем ігран­ тами (це не є ви к лю чен е) бу д е ггакож н ем иле. Р іенож ті, щ о п окидаю ть с в о ї рел ігій н і о со бл и в о ст і (обряд), за л и ш а ю ться з в и х нєними о со б о в о ст я м и . Ц е не ха р а к тер и , але тростини, щ о вітр ом к ол и ш у ться ! (П ор . О . Ш ар м от Т . І . » Р одинна п ед а гогія «). д) Н аглядним арґум ентом , щ о асим іляція є від особов л ен н я м п о ­ к а зує зміна ім ен та п різви щ , щ о гак ч а ст о тр а п л я ється п ом іж ем іґрантам и. Ім ’я — це зм іст особи , то м у Г осп одь Б ог в особл и ви й сп осіб п р и п и сує ш ан увати св о є Ім ’я . І н аш у р елігію та її в и зн ан ­ ня ми почи н аєм о »В ім ’я О тц я і Сина і С вя того Д у х а «. А з д е ­ н ац іонал ізовани й сва ток перш и й св о їм вступн и м а ктом в в а ж а є змінити ім’я і прізвище. Х о ч е п о п р о ст у стати ч и м ось други м не тіл ьк и етнічно, але й іншою особою 3. В р еш ті л огічн им вип ливом д в о х п оп ер ед н іх недуг є д е за со ц ія л іза ц ія лю дини (втрата соц ія л ьн и х п р и к м е т ). С у щ ою і н ев ід ’єм н ою р и со ю л ю дини є її т о в а р и сь к іст ь . П ро це в ж е єтаринн і ф іл о со ф и були пер ек он а н і і це наглядно бачим о н авіть у при м іти вн и х н а р од ів . А зденац іон алізован і осіб н я к и в и к а з у ю т ь ся на 100%> асоц іял ьн и м и . О сь док а зи : а) Щ оден н о пом ічаєм о, щ о л ю ди, я к і ви р ік а ю ть ся с в о єї нації, тим самим у су в а ю т ь ся від т о в а р и ст в а . Для ни х найвищ им п р о­ явом т ов а р и сь к ости є сам отня п оїзд к а на »вік ен д«, ч и в у зьк и й »п ік н ік « і це в с е . В дом а найкращ им їх н ім зайняттям є бездуш н е сидіння перед тел евізією , чи сл у ха н н я м у р и н єьк ої м узи к и в р а д іо. Н а в сі інш і п р оя ви л ю д сь к о го соц ія л ьн ого ж и т т я ці л ю ди д и в ­ л я т ь ся очим а теляти, щ о п од и в л я є н ов і вор ота, або, я к в о в к на з ір к и . . . б) К а т а стр оф а л ь н а ба й д у ж н ість до щ а стя і до терпін ь б л и ж ­ н ього. Н іде не п обач и те та к о ї ту п о ї н езац ікавл ен ости д о проблем бл и ж н ього, я к м іж тими, щ о в и р ек л и ся св о го б а т ь к ів с т в а . М іж ними ви й н ал ік не знайдете бода й д р іб к у гр о м а д ськ ої сан кції, т об то в и я ву негодування, з п р и в о д у занедбання гр ом а д ськ и х ч есн от і о б о в ’я з к ів . В еликим злом су ч а сн о го л ю д ства є те, щ о лю ди не р е а ґу ю т ь пр оти п р о ст у п к ів д обр ого тону, .сп р аведл и восте, л ю бови , пош ани, ані не ви я вл я ю ть сп ів ч у т т я . в) Сама зов н іш н ість ти х л ю д ей д у ж е сіра, сумна і н еп р и вітн а. Н а п р ., в СС С Р (як оп ов ід а ю ть тур и сти ) ви не стр ін ете усм іш к и і п ев н ости у п р о х о ж и х на в у л и ц і. «В іл ьн и й св іт« зі св о є ї стор он и в и твор и в так и х , щ о у ста м а ю ть тіл ьк и для ж у в а н н я ґу м и та сп л ьов у в а н н я і п озіхан н я, а не на в и я в захоп л ен н я , сп ів ч у ття , пош ани. г) Т а н ай біл ьш вим овним а р ґум ен том д еза єоц іял іза ц ії су ч а сн ого су сп іл ь ств а є у ст у п ч и в ієт ь п еред н а х а б н істю л ю д он ен а ви сн и ків 11

і н е ч у л ість на терпіння і біль м ільйон ів п он ев ол ен и х н а р о д ів . Н іх то, м абуть, не т ор гу в а в щ е та к л ю дьм и як ті, щ о визнал и л егальним п р а в о бе зб а ть к ів ств а та д о зв о л я ю т ь ден ац іон ал ізац ію і р у си ф ік а ц ію в со в е т сь к ій тю рм і н а р од ів . *

*

*

Н а ж а х л и в і сп у стош ен н я ден аціон алізації звер н ул и у в а гу навіть ті, щ о не в в а ж а л и її д отеп ер загр озл и ви м я в и щ е м . Т е п е р вони ст а р а ю т ь ся збер егти м ов у і к у л ь т у р у етн ічн и х гр у п і не б о я т ь ся визнати, щ о н ай біл ьш е зл оч и н н и х елем ентів е м іж тими, іцо в и р ек л и ся св о го ба тьк ів ств а , ітобто н ай біл ьш п р и р од н іх і Б огом н аданих з в ’я з к ів з св о єю р од и н ою і св о їм н а р од ом . Т им паче ми пови нні п р и св я ти ти біл ьш е уваги дл я ц и х справ, щ о з а т о р к у ю ть нас б е зп осер ед н ьо і р о з в ’я зу в а ти їх в світл і п р и р од н ього права і згід н о з Б о ж и м и закон ам и : тіл ьк и той п ош а н у є ч у ж е , х т о вл асн е вм іє ш а н у в а ти !

НОВА ПРОГРАМА МОСКОВСЬКИХ ІМПЕРІАЛІСТІВ І УКРАЇНСЬКА МОЛОДЬ Микола АЛЬТА П ерш и й сек р ета р Ц К КС.М в У кр а їн і, вірн ий п р и сл у ж н и к м о ск о в сь к о -б о л ь ш е в и ц ь к о ї п а р тії Ю . Є л ьчеико, на 22-м у з ’їзд і к ом п а р тії т . з в . »У С С Р « х в а л и в ся у св о їй пром ові, щ о »к о м с о м ол ьськ а р есп у бл ік а н ськ а ор ган ізац ія н ал ічує в с в о їх л а ва х 3.200.000 чл ен ів к ом сом ол у, а за остан н і два р о к и в й о го ряди вл и л ося понад 750.000 м о л о д і«. П р и п усти м о, щ о Є л ьч ен к о сказав п равду, х о ч v це д у ж е в а ж к о повір и ти , бо як від ом о, б о л ь ш е ви ц ька ста ти сти ка 44 р ок и »х в о р іє « на х р о н іч н у гігантом ан ію і ок оза м и л ю ва н н я . А л е він не ск а за в н а й гол овн іш ого: ск іл ь к и у к р а їн сь к о ї м ол оді взагалі в и бу л о з к ом сом ол у за остан н і два р ок и ? Б о ж пок азн и ком зр оста н н я к о ж н о ї ор ган ізац ії є не тіл ьки загальна її ч и сел ьн ість і к іл ь к іст ь н ов оп ри й н я ти х чл ен ів, але т а к о ж і ск іл ь к и лю дей з неї в и б у л о .. Згідно з твер дж ен н я м Є л ьчен к а, м оск ов сь к и й к ом сом ол ніби п ер етв ор и в ся в У к р а їн і в м а сов у м ол од іж н у ор га н іза ц ію . Ц е т а к о ж не в ід п ов ід а є п р а в д і. С права в том у, щ о в п он евол ен ій У кр аїн і, к р ім м о с к о в с ь к о бол ь ш ев и ц ь к ого ком сом ол у, ін ш и х п ол іти ч н и х орган ізац ій м ол оді не існ у є. В сі вони су в о р о за б о р о н е н і. В сіл я к і сп р оби ств ор и ти їх , в и к ор и стов у ю ч и для т о го н а в 'т ь легальне к он сти ту ц ій н е право »У С С Р «, к а р а єть ся або р озстр іл ом , або довгоріч н и м у в ’язн енням в к о н ц т а б о р а х . К ол и б у к р а їн сь к ій м ол оді бул о д озв ол ен о віл ьн о тв ор и ти д обр ов іл ь н і дем окр ати чн і організації, я к це існ у є на З аход і, тод і б ми п очул и, я к о ї за сп ів а в би Є л ьчен к о на з ’їзд і п а р тії п р о »м а сов іст ь « к ом сом ол у!

12

О днак, н а віть на п ід ста в і о ф іц ій н и х п ов ід ом л ен ь Є л ьч єн к а , з п р ом ови п ер ш ого сек р е та р я Ц К К С М у М о с к в і С . П а в л ов а на 22-м у з ’їзд і К П С С та п ов ід ом л ен ь Ц ен тр а л ьн ого С та ти сти ч н ого У п р авл ін н я (Ц С У СС СР) п р о ч и се л ь н іст ь насел ен н я С С С Р на 1. 10. 1961 p . , м о ж е м о в и р а х у в а ти , щ о в Р С Ф С Р — в л а сти в о в М о ск о в щ и н і — 60"/о російської молоді є чл енам и к о м со м о л у ; в У к р аїн і — л и ш е 32"/о і на ін ш и х н е р о сій с ь к и х зе м л я х 38"/о з а ­ гал ьн ого ч и сл а м ол од і. В ц іл о м у С С С Р к ом со м о л ь ц і ста н ов л я ть тільки 36% за гал ьн ого ч и сл а п ід с о в є т с ь к о ї м о л о д і. Т а к і в ід со т к и аж н ія к не св ід ч а т ь п р о те, щ о к ом сом ол с м а со в о ю м о л о д іж н о ю ор га н іза ц ією на п он е в ол е н и х М о с к в о ю н е р о сій сь к и х зе м л я х н а в іть в у м о в а х б езогл я д н ого тота л іта р и зм у к о м п а р т ії. Н авпаки, вони св ід ч а ть п р о в ел и ки й сп р оти в н е р о сій сь к о ї м ол оді к ом п а р т ії та н п р и б у д ів ц і — к о м со м о л о в і. П р о м а со в іст ь м ож н а гов ор и ти л иш е тоді, к ол и до к ом со м о л у н а л еж а л о б 70-85°/о п ід с о в є т с ь к о ї м ол од і. Я к в ід ом о, н ек ом сом ол ь сь к ій м ол оді т . з в . «с о ю з н и х р е сп у б л ік « ц іл к о в и т о зам кн ен і у сі ш л я х и до с т у д 'й у в и с о к и х ш к о л а х (для т а к и х сту д ій о б о в ’я з к о в о п о тр іб н о мати п о зи ти в н у х а р а к т е р и ст и к у к ом сом ол у), на к ер ів н і а дм ін істра ти вн і п осад и , за б о р о н е н о п р а ­ ц ю вати в н а у к о в и х у ст а н о в а х , на в ід п о в ід а л ь н и х п о са д а х в арм ії, іф о ф сп іл к а х , к о л го сп а х , р а д го сп а х , п р о м и сл о в о ст і т о їц о . Н е з а ­ бор он ен е тіл ьк и за п р отор ен н я її за м е ж і р ід н ої зем л і дл я р а б с ь к о ; лраці на м о с к о в с ь к и х н о в о б у д о в а х і ц л и н н и х зем л я х , я к т а к о ж д о зв ол ен о п р а ц ю ва ти свинарям и, ск ота р я м и , чередн икам и , р іл ьн и ­ ками в к о л го сп а х і р а д го сп а х . І в се ж та ки н е р о сій сь к а м ол одь, не з в а ж а ю ч и на так і су в о р і обм еж ен н я , н е в ст у п а є м а сов о до м о ск о в с ь к о г о к о м со м о л у . К о л и ж і ст а є ком сом ол ьц ем , то тіл ьк и чер ез т я ж к і о бста в и н и п ід с о в єт сь к о го ж и т т я , одн ак, всіл я к и м и сп особ а м и у н и к а ю ч и а к ти в н ої прац і в са м ом у к о м со м о л і. О чеви дн о, є д ея к а ч асти н а й ф а н а т и ч н о ї м ол оді, щ о в ір и ть в п о б у д о в у к ом у н ізм у в СС СР, але її м ен ш ість, і це п е р е в а ж н о ор ден он осц і, гер ої« прац і, уда р н и к и к о м у н іст и ч н и х б р и ґа д . В ц ь ом у нем ає н іч ого д и вн ого, б о як го в о р и т ь стар а у к р а їн сь к а п р и п о в ід к а : »В р оди н і — не без ви р од к а в ш к о л і — не без д у р н я !« Т у т п о т р :бно м ати на у в а з і й постій н и й н а сту п щ о д е н н о ї ж а х л и в о ї одн ом а н ітн ої м о с к с в с ь к о -б о л ь ш е в и ц ь к о ї пр оп аган ди на д у ш у п ід с о в є т с ь к о ї м о ­ лоді, я к а ін ш ого н іч ого не має, н іч ого не зн а є. К о м со м о л — це ш ту ч н и й в и т в ір м о с к о в с ь к о ї нації, її р ід н о ї ком п ар т ї. В п ер ш і м ісяці п 'є л я за х оп л ен н я влади б ол ьш ев и к а м и з М о ск о в щ и н і зап ек л и й ім п ер ія л іст Л енін зв е р н у в у в а гу і на м о с к о в с ь к у м ол одь, як а почал а (1917-1918 p p .) д о б р о в іл ь н о тв ор и ти п р о б ол ь ш е в и ц ь к і м ол од іж н і о р га н іза ц ії в М о ск о в щ и н і. У ж о в т н і 1918 р о к у Р о сій сь к а к ом п а р тія б о л ь ш е в и к ів (Р К П ( б ) ) ск л и к а є 1-й з ’їзд м о с к о в с ь к о ї м олоді, в я к о м у бер е у ч а ст ь тіл ьк и 176 д е л е ґа т ів , м ол од и х к о м у н іс т е . ї х н іх т о не ви би р а в, як теп ер бр еш е »Іс т о р ія К П С С « («Іс т о р ії К С М « в С С С Р щ е н е н а п и са н о!). Ц ей 1 -й з ’їзд і ст в о р и в м о єк о в єь к о -б о л ь ш е в и ц ь к и й к ом сом ол — п р и б у д ів к у Р К П (б ). В бер езн і 1919 р о к у V III з ’їзд Р К П (б), за ­ т в е р д ж у ю ч и п а р тій н у п р огра м у, о го л о си в са м ов іл ь н о м о ск о в с ь к у б о л ь ш е в и ц ь к у п а р тію «міжнародньою комуністичною партісю« та за тв ер д и в існ ув а н н я к ом со м о л у , як р е зе р в и м о с к о в сь к о г о ім п е р ія л ізм у . Т аки м чином, т . з в . «міжнародній комунізме, п р о який сь о г о д н і п ом и л к ов о і в п е р то т в е р д и т ь З а х ід , ф а к т и ч н о не існ ує, 13

б о він е стов ід со тк о в и м м о ск о в сь к и м ім періалізм ом , зам аскован и м під «м іж н а р одн ій ком ун ізм «, а в сі п р ок ом у н істи ч н і і к ом у н істи ч н і м ол од іж н і оп ганізац ї на З а х од і — це ф а к т и ч н о п ’яті кол он и м о ск о в сь к о г о ком сом ол у, щ о к е р у ю т ь ся Ц К К П С С та Ц К К С М . Д ля м о ск о в сь к о ї єд и н он ед іл и м ськ ої е м іґр а ц ії д у ж е в и гід н о п ід ­ тр и м ува ти ф а л ь ш и в у в е р сію п р о існ ува н н я »м іж н а р од н ь ого к о м у нізмуж, бо тим самим »з а п е р е ч у єт ь ся « існ ування в ід в іч н о го м о с­ к о в с ь к о г о ім періялізм у, с т в е р д ж у є т ь с я ніби К П С С е ч у ж о ю , а н е р ід н ою к ом п а р тією м оскалів, та щ о в СССР. зок р ем а в М о с к о в ­ щ ин і т а к о ж діє »м іж н а р одн ій «, а не м о ск ов ськ и й к ом у н ізм . П ро ц е українській молоді на ем іґр а ц и потрібно обов’язково знати, аби д ем а ск у в а ти р озк л а д н и ц ьк у п ід сту п н у р о б о т у ком п а р тій на З аход і, р ізн і ком сом ол и сер ед за х ід н ь о ї м ол оді та п ов ін ь бр ех н і м о с к о в сь к о ї єд и н он ед іл и м ськ ої е м іґр о ц ії. Для ін ф ор м а ц ії у к р а їн ­ с ь к о ї м ол оді на ем іграції подаєм о, щ о на зем ній к у л і в у с іх к р а їн а х існ у є 87 к ом у н істи ч н и х і п р о к о м у н істи ч н и х п а р тій . Т ак зван і р обітн и ч і п а р т 'ї за к ор д он ом є п р о к о м у н істи ч н і. На земній к у л і існ у є 220 д є р ж а з з насел енн ям 3,2 м л р д . о с іб . У сі к ом п а р тії н а р а х о в у ю т ь 36 м л н. членів, або 1,13“/о загал ьн ого ч и сл а населення зем н ої к у л і. Ч лени ком п а р тій т . з в . »к а п 'т а л іст и ч н о го « св іт у р озп од іл я ю ть ся та к : З а хідн я Е вроп а — 2.5 м л н ., А з ія — 2,4 м л н ., А м ер и к а — 250 т и с ., А ф р и к а — 50 т и с ., А в с тр а л ія і О к еа н ія — 7.5 т и с .; разом — 5.207.500 о с 'б . О тж е, реш та 30,8 м л н. ц с члени к ом п а р тії т . з в . »соц ія л істи ч н ого табор.у«: СССР. єа тел ітн и х д ер ­ ж а в М оск ви , Ю госл а вії, ч е р в о н о го К и та ю , П ів н іч н ої К о р е ї П ів ­ н ічн ого В ’єтн а м у та М о н го л ії. (О ф іц 'й н і в ід ом ості ж у р н а л у » К о м у н іст« ч . 6, 1961 рік, с т о р . 110.) М о с к о в сь к о -б о л ь ш е в и ц ь к а партія С С С Р н а р а х о в у є 9,8 м лн. ч л ен ;в, в том у ч и сл і в У к р а їн і 1.580.000 о с іб . В п ор івн я н н ю з за га л ьн осв ітови м населенням, а зо к р ем а з насел енн ям в іл ьн ого З а х од у , ч и сл ен н ість компаот^й с в іт у д у ж е м ізерн а . Т а к у за хідн ій Е вр оп і вона д о р 'в н ю є л иш е 0.4°/о за га л ь­ ного чи сл а н асел ен н я. Т а ки й правди вий обр аз т . з в . »м іж и а р о д и ього к ом ун ізм у «, пр оти я к о го м ож н а д у ж е у сп іш н о б ор оти ся , к ол и б п р о це знав віл ьн ий З а х ід . М ол од і в к о м в ід 14 до 25 р о к ів на зем ній к у л і н а р а х о в у єт ь ся понад 1,4 м л р д . осіб , з ч ого п ри бл и зн о 70 м л н. к ом сом ол ьц ів та л ів и х »д е м о к р а тів « (п р о к о м со м о л ь ц ів ). Ц е д ор ів н ю є л иш е 5°/о загал ьн ого числа молоді у с в іт і. А л е т у т тр еба в зя ти до уваги те, щ о в т . з в . » с о ц ія л іс т о ч н о м у та бор і« та в ін ш и х к ом у н істи ч н и х д е р ж а в а х (Ю ґо сл а в я) н а р а х о в у єт ь ся а ж 50 м лн. к ом сом ол ьц ів , а на » к а п іта л істи ч н и й » св іт прип адає тіл ьк и 20 м л н . В С С С Р ком сом ол н а р а х о в у є 19 м л и. ч л е н ів . Т аким чин ом н авіть мала акти візац ія 1 м л рд. 330 м лн. м ол оді с в іт у дл я п р оти к ом у н істи ч н ої б о р о т ь б и до щ ен ту р о зто р о щ и л а б к ом у н істи ч н і і п р оти к ом у н істи ч н і впл и ви »м ж н а р о д н ь о го « м о с­ к о в сь к о г о ім п ер ія л ізм у на З а ход і, щ о мало б в ел и ку, м а й ж е в и р і­ ш а л ьн у в а гу і для п р о т и м о ск о в сь к о ї бор отьби п он ев ол ен ої Б СС С Р н е р о сій сь к о ї м о л о д і. В У к р а їн і м оск о в сь к о г о к о м со м о л у до кінця 1922 р о к у не б у л о . П ід ч а с збр ой н о ї бор отьб и У к р а їн и пр оти м о с к о в с ь к о ї ч е р в о н о ї навали в 1917-1921 p p . ком іса р и ч е р в о н о ї арм ’ї та у ст а н о в и Ч еК а н а са д ж у ва л и си л ою к о м со м о л ь сь к і організац ї на за гар бан и х ними у к р а їн сь к и х зем л ях, але вон и не мали н ія к ого ґр у н т у дл я існ ув ан н я . У к р аїн ськ а м ол одь вел а п р оти ни х та к у з а в зя т у 14

б о р о т ь б у , щ о к о м сом ол и або п ан ічн о втік а л и на М о ск о в щ и н у , або а м ол ік в ід у в а л и ся , або ж з б р о є ю бу л и ви н и щ ен і у к р а їн сь к и м и ціонал ьним и м ол од іж н и м и ор га н іза ц ія м и .

12-та В с е р о с ій с ь к а кон ф ерен ція Р К П (б) в 1922 р о ц і в и р іш и л а си л о ю зл ік в ід у в а т и в сі .ю л о д іж н і ор га н іза ц ії в У к р а їн і, я к «к о н т р р е в о л ю ц ій н і», н еза л еж н о від їх н ь о ї п ол іти ч н ої ф а р б и , н а в іть ор га н іза ц ію с о ц і а л і с т и ч н о ї молоді та ж и д ів сь к и й Б у н д . Т а к и м ч и н ом на к ін ец ь 1925 р о к у в У країн і за л и ш и в ся тіл ьк и к ом сом ол , я к о д и н ок а л еґа л ьн а м о л о ,'ж н а ор га н ізац ія , щ о к е р у в а л а ся з М о с к в и . О днак у к р а їн сь к а ісл од ь н е п ід к ор и л а ся М о с к в і. В он а не й ш л а до к о м со м о л у , а кор и л а в п он ев ол ен ій У к р а їн і н ел егал ьні н а ц 'о н а л іст и ч н і о р га ­ н ізац ії. Ц е сам е в ід б у в а л о ся і на ін ш и х н е р о сій с ь к и х з е м л я х . К оли загл ян ем о д о о ф іц ій н и х к о м с о м о л ь сь к и х д ок у м ен тів , то .;іе іт ь і там зн ай д ем о в ід о м о ст і, я к і с т в е р д ж у ю т ь п р о існ у в а н н я ; ті ч а си , в у м о в а х к р и в а в о го т е р о р у Ч е К а і м а со в и х р е п р е сій м оск ов ськ ої «д и к т а т у р и п р о л е т а р ія т у «, н ел ега л ьн и х о р га н іза ц ій гер осій ськ ої м о л о д і. Н ап рикл ад, в стен огр а м і V III з ’їзд у Р о с ій ­ ського к о м со м о л у за н ото в а н о п ов ід ом л ен н я Б у х а р ін а пр о існ у ­ вання д в о х н ел егал ьн и х н а ц іон а л істи ч н и х ор га н іза ц ій м ол од і в ї р у з ії і В ір м ен ії, п р о існ у в а н н я ш и р о к о ї сіт к и н а ц іон а л істи ч н ої організації у к р а їн с ь к о ї м ол оді в У к р а їн і. Н а пл енум і Ц К К П (б )У а к о м со м о л ь сь к ій к о н ф е р е н ц ії »У С С Р « у 1929 р оц і б у л о о ф іц ій н о повідомлено п р о в и к р и тт я у с т а н о в о ю ҐП У в К и є в і п ід п іл ь н ої к р а їн с ь к о ї »бу;р ж уа зн ої« н а ц іон а л істи ч н ої о р га н із а ц 'ї, С У М , на ю л і з М и к о л о ю П а в л у ш к о в и м . В 1932-33 p p . Ґ П У щ у п а л о дея к і л іди п ід п іл ь н ої м о л о д іж н о ї о р га н іза ц ії у В інн иці та З а п о р іж ж і, ш е р о зк р и т и її м о ск о в сь к ій п о л іц ії не п о в е л о с я . П р отя гом 19241930 р о к ів існ у в а л а підп іл ьн а ор га н іза ц ія у к р а їн с ь к о ї м ол од і в К и їв сь к и х с о в є т с ь к и х о ф іц е р с ь к и х ш к о л а х та в К и їв с ь к о м у :о л іт ех н іч н ом у ін ст и т у т і. Ґ П У її не в и к р и л о, але вон а ч ер е з су д іад С У М -о м і С В У , са м о л ік в ід у в а л а с я . Н а в іть в у м о в а х ст а л ін е ь к о -х р у щ о в с ь к и х м а со в и х р еп р есій в У к р а їн і д іял и п ідп іл ьн і ор га н іза ц ії у к р а їн сь к о ї м о л о д і. Н а м ісц е о д н ієї таєм н о з л ік в ід о ­ ван ої ор га н іза ц ії у ста н ов а м и Н К В Д -К Ґ Б п оста в а л и ін ш і. Ч и сл ен н і д ок а зи , н атя к и с о в є т с ь к о ї п р е си в У к р а їн і, в істк и , щ о п р о д іст а в а л и ся на З ахід, м а со в і а р еш ти у к р а їн сь к и х н а ц іо н а л іст ів о е в о л ю ц іо н е р ів на Р ід н и х З ем л я х , м а сов и й в и в із м о л о д і за м е ж і У к р аїн и — в се ц е свід ч ен н я того, щ о у к р а їн с ь к а м ол од ь за в зя т о в о ю є п р от и м о с к о в с ь к о г о п о н е в о л ю в а ч а , й о го к о м со м о л у , гу р т у ­ єт ь ся в н ел ега л ьн и х м о л о д іж н и х гу р т а х , м о ж е н а в іть о р га н іза ­ ційно н е о ф о р м л е н и х . Т а в т о м у нем ає н іч ого д и вн ого! Д ля того, щ о б в у м о в а х п ід с о в є т с ь к о ї д ій сн о ст и в о ю в а ти пр оти к о м со м о л у , тр еба м ати н еа би я к у р о з у м о в у сп р и тн ість, в и вч а ти м а р к си зм л єнін ізм , зн ати ціл е п ід со в є т с ь к е ж и т т я , зн ай ти т і щ іл и н и в м о ск о в с ь к о -б о л ь ш е в и ц ь к ій д ій с н о ст і в У к р а їн і, аби ч е р е з н и х в е сти б о р о т ь б у , р озу м н о в и к о р и с т о в у в а т и в о р о ж у з б р о ю п р оти са м ого ж та к и в о р о г а . Для п р и к л а д у н а вед ем о та к и й в и п а д ок , щ о й ого о ф іц ій н о п о ­ д а в а л ося в «К о м со м о л ь с ь к ій п р а в д і«. М ол од а к о м со м о л к а н ал е­ ж а л а д о бр и гад и к о м у н іст и ч н о ї п рац і, в ід м ін н о п р а ц ю в а л а на в и р обн и ц тв і, п ер ев и к он у в а л а си стем а ти ч н о н ор м и п рац і, а к ти в н о ви вч а л а в к о м со м о л ь сь к о м у г у р т к у м а р к си зм -л ен ін ізм , а у себ е в дом а п а л к о м ол и л а ся Б огу, ч и та л а с в . П и сьм о, та єм н о п р о п о ­ 15.

в ід ув а л а х р и ст и я н сь к у в ір у . Б а т ь к о її бу в активн ий к ом у н іст, але вона пер ек он ал а його, щ о й він став в ір у ю ч и м . І таке в ід б у ­ л о ся на Д онбасі, де п р а ц ю ю ть у к р а їн сь к і ш а хта р і, т . з в . « п р о л е т а р і«. Т ам ж е . на Д онбасі, в одн ій середн ій ш к о л і ком сом ол к и п рий ш ли до к о м со м о л ь сь к о го к о м іте ту і поклал и св о ї ч л е н сь к і к в и тк и на стіл, за яви вш и : «М а р к си зм -л ен ін ізм в ч и ть, щ о к о м у ­ н істична м орал ь не сп ол у ч н а з х р и ст и я н сь к о ю в ір о ю . З а бер іть від нас к о м со м о л ь сь к і кви тк и , б о ми — в ір у ю ч і і не м аєм о ба ­ ж а н н я «п л ям увати ч и ст о т у к ом сом ол у«, — сказал и к ом сом ол к и навм исне з кп инам и. С к іл ьк и їх не пер ек он увал и , вони к а т е г о ­ р и ч н о стали на св о єм у і з к о м со м о л у в и сту п и л и . П ісля 22-го з ’їзд у К П С С в М оск в і, який за твер ди в т р е т ю п р о ­ грам у к ом п а р тії на 20 н а сту п н и х р ок ів , бор отьба у к р а їн с ь к о ї та ін ш ої н ер о сій сь к о ї м ол оді н адзви чайн о у ск л а д н ю єт ь ся . С п е к у л ю ­ ю ч и на притам анній к о ж н ій м ол одій л ю ди н і ром антиці, нова програм а о б цяє п ід со в єт сь к ій м ол оді ком ун істи ч н е су с п іл ь с т в о за 20 р о к ів . Л енін на И І -м у В се р о сій сь к о м у з ’їзд і к ом со м о л у в 1920 р оц і т а к о ж обіц яв тогоч асн и м 15-річним ком сом ол ьц я м к о м у н іс­ ти чн е су сп іл ь ст в о , в яком у, як п и ш е нова програм а м о ск о в сь к и х ім п ер ія л істів, » . . . в сі лю ди м атим уть одн а к ов е ста н ов и щ е в с у ­ сп іл ь стві, од н а к ов і у м ов и праці, зли ття в одну ц іл ість ф із и ч н о ї і р о з у м о в о ї праці, рівн ий р озп од іл м атер ія л ьн и х б а г а т с т в . ..« П остави м о собі та ке пи тан ня: ч и ж це не прин адливе дл я п ід с с в є т с ь к о ї м олоді, яка м ає сьо го д н і 16-20 р оків, ж и в е в т я ж к и х зл и дн я х, в и сн а ж у є себе на к а то р ж н ій »соц ія л істи ч н ій « праці, о д е р ж у є м ізерн у платню , аби ч е р е з 20 р о к ів м ати р івн і у м ови праці, п озбави ти ся, нареш ті, п остій н и х зли днів? О чеви дно, щ о принадливе, тим більш е, щ о су ча сн а м ол одь не зн ає «к а п іта л ізм у », а м о ск о в сь к а п роп аґан да щ одн я б р е х л и в о п ер ек он у є її ніби в цілом у світі н ай щ асливіш е ж и т т я існ у є тіл ьк и в С С С Р . М о ск о в сь к і ім періялісти в н овій п рограм і об іц я ю ть, щ о су ч а сн е м ол оде пок ол ін н я ж и ти м е в ж е в ком ун ізм і, як и й здій сн и ть прин­ цип: » в :д к о ж н о г о — по з д іб н о ст я х , к о ж н о м у — п о п о т р е б а х «, а вон и (потреби) » . . .з а д о в :л ьн я ти м у ться за р а х у н о к су сп іл ь н и х ф о н д 'в . . . « Ц е я к р а з в ід п ов ід а є вік ов іч н и м баж ан н я м і сп о д ів а н ­ ням м о ск о в сь к о ї нації та її м ол одого п окоління, я к е в ід ч а сів м о ск о в сь к о г о к н я зів ств а м р іє п р о »о б щ ін у «, за га л ьн у к о л е к т и в і­ зац ію , у сусп іл ь н ен н я су сп іл ь н о го і п р и ватн ого ж и т т я , ж и т т я паразитів за р а х у н о к в и зи ск у ва н н я пон евол ен и х н а р од ів . Щ од о п он евол ен ої неиос й сь к о ї м олоді, прищ еплення їй ви гад ан ої к о м ­ п а р тією т . з в . «к ом у н істи ч н ої» п сев д ом ор а л і нова програм а надає м о ск о в сь к о м у к ом сом ол ові н еобм еж ен і п р а в а . «Ц ен тр ал ьн е м ісце в р об о ті к ом сом о л ь сь к и х організацій , — го в о р и т ь програм а, — пови н н о займ ати в и х ов а н н я у м ол оді безм еж н ої в ід д а н ости б а т ь к вщ ин і (якій ? В ел и к од ер ж а в н ій Р о сії-С С С Р ?). нар од ові, к о м у ­ ністичній па р тії і сп р а ві ком ун ізм у, п остій н ої го т о в о ст и д о праці на бл аго с у сп 'л ь єт в а і до подолан ня б у д ь -я к и х т р у д н о щ ів ... С вящ енний о б о в ’я зо к к о м со м о л у — готу в а ти м ол од ь до з а х и ст у соц ія л істи ч н ої батьк івщ и н и , в и х о в у в а т и сам овіддан и х п а тр іотів , здатн и х дати р іш у ч у в ід січ нап адові б у д ь -я к о го в о р о г а . . . « (Ж у р ­ нал «К ом ун іст У кр а їн и « ч . 8, 1961 p ., с т о р . 59.) З ц ь ого зм ;ст у к ож н и й п ер ек он а ється , щ о м о ск о в сь к о м у к о м со ­ м ол ові К П С С наказала п о в н іст ю ден ац іон ал ізувати н е р о сій сь к у молодь, п ер етвор и ти її на п о к ір н и х і сл у х н я н и х р а бів М оск в и , 16

щ об м ол од ь не з а ст а н о в л я л а с я п е р е д тим, ч и п о т р іб н о м а с о в о в м и р ати на ф р о н т а х за п а н у в а н н я м о с к о в с ь к и х ім п е р ія іл ст ів чи ні, щ о б »д о б р о в іл ь н о « з а п р о т о р ю в а л а с я за м е ж і р ід н о ї зем л і на б у д о в и м о с к о в с ь к и х м іл іт а р н о -ін д у ст р ій н и х с п о р у д . П ерш ий се к р е т а р Ц К К С М С . П а в л ов , п р о д о в ж у ю ч и га н ебн у сп р а в у к а ґе б іст а А . Ш ел єп ін а , я к и й б у в п ер ед п р и зн а ч ен н я м іі; >го на го л о в у К Ґ Б , п ер ш и м се к р е т а р е м Ц К К С М д о к ін ц я 1958 їх ку, в и х в а л я в ся п ер ед Х р у щ о в и м і п р и су тн ім и на 2 2 -м у з ’їз д і в М оскві, щ о Ц К К С М з а п р о т о р и в на ц іл и н у К а з а х ст а н у і С и бір у 700 т и с . м о л о д і. . . . » А л е ц е б у л а л и ш е н ев ел и к а ч а сти н а т и х , х то в с іє ю д у ш е ю в ід гу к н у в с я на з а к л и к п а р т ії«, — з а я в и в П а в л о в . : ц ь ого в и х о д и т ь : а) на ц іл и н у Ц К К С М си л о ю за п р о т о р и в м іл ь ­ й они н е р о с ій с ь к о ї м ол оді, б о 700 т и с . »ц е бу л а л и ш е н ев ел и к а ■гастина«; б) н е р о сій сь к а м о л о д ь ч и н и ть в п ер ти й сп р о т и в М о с к в і, її; тіл ь к и 700 т и с . »в с іє ю д у ш е ю в ід гу к н у л и с я на за к л и к п а р т ії«, оч ев и д н о, під п р и м усом , а р е ш т а не в ід г у к н у л а ся . Н а р ізн і «у д а р ­ ні « бу д ов и , го в о р и в П а в л ов , п р и м у со в о сп р я м о в а н о д л я т я ж к о ї ф з и ч н о ї п р а ц і 1,2 м л н . м ол оді, а на тв а р и н н и ц ьк і ф а р м и 2,5 м л н . ю н аків т а д ів ч а т . За х р у щ о в с ь к и м н а к а зом у 1961 р о ц і з а п р о ­ торено у К а з а х ст а н 11 т и с . м о л о д и х ін ж е н е р ів -б у д ів е л ь н и к ів та 10 т и с . м о л о д и х п ед а го гіч н и х , м ед и ч н и х , с іл ь с ь к о г о с п о д а р с ь к и х ін ш и х с п е ц ія л іс т ів . А . Ш е л єп ін — зап ек л и й м оск а л ь , ор га н іза т о р зл о ч и н н ого вбив­ ств а Провідника О У Н с л . п . С . Б а н д ер и , п р а ц ю ю ч и п ер ш и м ек р ета р ем Ц К К С М в М о ск в і, в и сл а в у 1954 р о ц і 350 т и с . к о м с о (ол ьц ів на ц іл и н н і землі, а в 1956 р о ц і 300 т и с . м ол о д і на С ибір, Салекий С х ід і П ів н іч дл я сп о р у д ж е н н я м іл іт а р н о -ін д у ст р ій н и х б ’ек тів ім п ер ія л істи ч н о ї М о с к в и . В 1957 р оц і він п осл а в 650 т и с . к ом сом ол ьц ів, щ о за к ін ч и л и д е ся т и р іч к у , в к о л го сп и на ч о р н у ф зичну працю .

18 л и стоп а д а 1961 р . з а к ін ч и в ся 12-й п л ен ум Ц К К С М . я к и й ^хвалив п осл а ти щ е д о д а т к о в о : на е л е к т р и ф ік а ц ію за л ізн и ц ь — 80 т и с ., на бу д о в и в К а з а х с т а н — 25 т и с ., на б у д о в и 4 -х в е л и к и х ■л ек тр ів ен ь — 4 т и с . ю н а к ів та д ів ч а т . К р ім того, п л ен ум н а к а за в цен трал ьн и м к ом ітета м к о м со м о л у « с о ю з н и х р е с п у б л ік « с п р я м о ­ в у в а ти щ о р іч н о со т к и т и ся ч м о л о д і на інш і ін д у стр ій н і б у д о в и в т а й га х та п у ст е л я х , в к о л го сп и і р а д госп и , на б у д о в и к а н а л ів т е щ о . П о ст а є п и та н н я : Ч о м у М о ск в а та к с к а ж е н о з а п р о т о р ю є н е р о сій с ь к у м ол од ь за м е ж і її р ід н о го к р а ю ? В ід п о в ід ь д у ж е п р о ст а : том у , щ о М о ск в а м а є в е л и к и й ж а х п ер ед н а ц іо н а л ь н о в и з в о л ь н о ю б о р о т ь б о ю н е р о с ій с ь к о ї м ол оді, б о ж від в ік ів з а в ж д и б у л о та к, щ о б о р о т ь б у р о зп о ч и н а л а з а в ж д и м о л о д ь . Ц е одн е! Д р уге зн а х о д и м о в п р ом ові Х р у щ о в а на 2 2 -м у з ’їзд і та в п р огр а м і К П С С . « С п и р а ю ч и с ь ... н а са м п ер ед на братерську допомогу ве­ ликого російського народу, в сі р а д я н сь к і н а ц іон а л ьн і р е сп у б л ік и ств о р и л и у се б е с у ч а с н у п р о м и сл о в іст ь , н ац іон ал ьн і к а д р и р о б іт ­ н и ч ої к л я си та ін тел іген ц ії, р о зв и н у л и н а ц іон а л ьн у ф о р м о ю , с о ­ ц іа л іс т и ч н у зм істом к у л ь т у р у .. . В и н и к н ен н я н ов и х п р о м и сл о в и х ц ен трів , в ід к р и т т я й р о з р о б к а п р и р о д н и х б а га тств , о св о єн н я ц і­ л и н н и х зем ел ь і р о з в и т о к в с іх в и д ів тр а н сп о р т у , посилюють рух­ ливість населення (за п р отор ен н я !), сп р и я ю т ь р оз ш и р е н н ю в з а єм ­ н ого єдн ан н я н а р од ів С С С Р ... Кордони між союзними республі­ ками в межах СССР все більше втрачають своє колишнє значен­ н я . . . Р о з г о р н у т е к ом у н іст и ч н е б у д ів н и ц т в о о зн а ч а є н о в и й етап 17

у р озв и т к у національн их відн оси н у СССР, щ о х а р а к т е р и зу єт ь ся дальшим зближенням націй і досягнення їх повної едности. . . Процес вивчення російської мови, який в ід б у в а ється в ж и тті, має першочергове значення, бо це сприяс. . . прилученню кожної нації і нарсдности до к у л ь ту р н и х дося гн ен ь у с іх ін ш их н ародів С С С Р ... П ар тія буде, я к і раніш е, п р овод и ти п ол іти к у інтернаціоналізму щодо національних відносин; вести непримириму боротьбу проти проявів і пережитків всякого націоналізму і шовінізму, проти тенденцій до національної обмежености і виключности, до ід еа л і­ зац ії м и нулого і за ту ш ов у в а н н я соц ія л ьн и х су п ер еч н остей в іст о р ії народів, проти в ід ж и л и х звичаїв і правів. З р о ст а ю ч і м а с­ ш таби к ом ун істи ч н ого будівн и ц тва вимагають постійного обміну кадрів між н ац ія м и ... Ліквідація проявів націоналізму в ід п овід а є ін тересам у с іх націй і н ар од н остей С С С Р . (Ж у р н а л «К о м у н іст У кр аїн и « ч . 8, 1961 p ., с т о р . 10, 62, 63.) П ер ечи тавш и наведений т у т у р и в о к з програм и К П С С , к ож н и й з р озу м іє з я к о ю м етою М оск в а з а п р о т о р ю є у к р а їн сь к у та ін ш у н ер о сій сь к у м олодь, а одн оч а сн о з тим на її місце приси лає до «с о ю з н и х республікж м о ск о в сь к и х к ом сом ол ьц ів . М оск в а п л ян ує до кінця 1980 р о к у цілком зл ік в ід у в а ти як ю р и ­ дично, та к і ф а к ти ч н о т . з в . «со ю з н і р есп убл ік и « та в сі н е р о сій ­ с ь к і нації в С С С Р . Ш л я х ом вим іш ування н е р о сій сь к и х н ар од ів з м оскалям и, зокрем а м олоді, М о ск в а пр я м ує до того, аби с т в о ­ рити оди н «сов єтсь к и й нар од « під кер івн и ц твом м о ск о в сь к о го , а єд и н ою »н а ц іон ал ьн ою « м о в о ю в СС С Р буде тіл ьк и р о сій сь к а .

22-й з ’їзд К П С С та 12-й пл енум Ц К К С М наказали 19 м лн. членам к ом сом ол у »в и х о в у в а т и « н ек ом сом ол ьськ у м ол одь згідн о з приписам и вигаданого в К рем л і «ком у н істи ч н ого м ор ал ьн ого к о д е к с у « . З м іст й ого з ’я су в а в Л енін щ е в 1920 р о ц і. «Н ас, к о м у ­ н істів, — говор и в Ленін, — зв и н у в а ч у ю ть, щ о ми за п ер еч у єм о в с я к у м ор а л ь. О чевидно, таку мораль, яка має своїми підставами віру в Бога, Його вчення про мораль ми категори ч н о від ки д аєм о і за п ер еч у єм о. М и к а ж ем о, щ о в Б ога не вірим о, щ о Й ого немає, бо Б ога вигадали кап італ істи і п о м іщ и к и . . . М и не вір и м о і в існ ування в іч н ої м о р а л і... В підставах комуністичної моралі ле­ жить безбожництво. . . « (В . Ленін, Т вор и видання ш осте, 1946 p ., с т о р . 453.) Н а прищ еплення та к о ї отр у й н о ї ком у н істи ч н ої м орал і М о ск в а та її Ц К К С М м обілізувал и вел ичезний арсенал б р е х л и в о ї п р о п а ґанди, ш кол и , в и сок і студії, р ізн і п ол ітгур тк и та кур си , л ітер а ­ ту р у , кіно, театр та інш і за со б и ід еол огіч н ого в и х ов а н н я . В та к и х т я ж к и х у м ов а х в ід бу в а єт ь ся п р оти м оск ов ськ а б ор отьб а у к р а їн ­ сь к о ї м ол оді на Р ідн и х З е м л я х . На 22-м у з ’їзд і Х р у щ о в ки н ув га сл о: »Д о праці дл я п о бу д о в и к ом у н ізм у !« Н аш им сучасн и м гаслом, зокрем а ж дл я у к р а їн сь к о ї м ол оді на ем іґрації, щ о м ає теп ер 10-15-20 р ок ів і як а буде ж и ти і в 1980 році, м уси ть б у ти : »До ще більш активної боротьби, українська молоде на еміґрації, за здобуття Української Самостій­ ної Соборної Держави!« З Р ід н и х Зем ель п р и х о д я ть вістк и , щ о у к р а їн ськ а м ол одь п о ­ к л адає в ел и к у надію на с в о їх братів і сестер , у к р а їн сь к у м ол одь не. ем іґр ац ії, чек а ю ч и в ід н ас а кти вн ої м орал ьної і ід еол огіч н ої д оп ом оги . В иконайм о свій національний о б о в ’я зок перед в о ю ю ч о ю м ол оддю на Р ід н и х Зем лях, перед В о ю ю ч о ю У к р а їн ою !

18

УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ І її НАЦІОНАЛЬНА ЧИННІСТЬ IJ. Д ЕРЖ АВШ І

»В ол я — в ел и к е щ а ст я , але й о д п о в ід а л ь н іст ь ; т в о р ч іст ь — гл и бок а р а д ість , але й о б о в ’я з о к . . . Т іл ь к и вим ріян а, обр обл ен а , гл и бок о п ер еч у та , с у ­ цільн а й доц іл ьн а п існ я О р ф е я перем агає сил и адові, в и к л и к а є в и со к е п о ч у т т я у ф у р ій , сп и н яє к о л е со Ік сіон а , С и зи ф о в і дає о д п оч и н ок , Т а н та л ов і — го ж о ї води, Д анаїд в и з в о л я є од п р о к л я то ї р об оти , доп ом а га є к ор а бл я м с п у с к а т и с ь на в о д у і д и к и х з в ір ів р о б и т ь свій ськ и м и — к у л ь т у р н а п існ я к у л ь т у р н о ї л ю д и н и . . . Б ог оп а н ов а н ої ст и х ії, з д о р о в о го надхненн я, м у д р ої ін туїц ії, го р д о ї тв о р ч о ст и , бог в ел и к о го д ж е р е л а світл а й тепла, п о к р о в и т е л ь у сь о г о т в о р ч о го , б у д ів ­ н и чого, гар м он ій н ого — пін п ови н ен ста ти зн а к ом і сим вол ом , п р ов ід н и к ом і сти м ул ом н о в о го н а ш ого ж и т т я і н о в о го м и стец тв а — б о г А п о л л о н « . А . Ніковський ( “ Vita N ova") Н ак ол и в в а ж а ти , щ о нац іон ал ьн а ч и н н ість л ітер а ту р и п ол я га є не в ф ор м а л ь н ій п р и н а л е ж н о сті пи сьм ен н и ка д о п е в н о ї нації, і не в б іл ь ш -м е н ш м ех а н іч н ом у в ж и в а н н і (або й зл ов ж и в а н н і) п ев н ої н а ц іон а л ьн ої м ови, і н а в іт ь не в том у, щ о п и сьм ен н и к б іл ь ш а бо й м ен ш п р а в д и в о »в и с л о в л ю є« чи то » ф ік с у є « д ум ки та п о ч у т т я с в о г о н а ц іон а л ьн ого оточ ен н я , а в ч о м у сь ін ш ом у й б іл ь ш ом у —• в том у, щ о він, п и сьм ен н и к, зба га ч у є, п о ш и р ю є, п огл и б л ю є нац іон ал ьн и й св іт о гл я д с в о го н а р од у, — т о д і «н а ц іо­ нальна л ітер а ту р а « ста н о в и ть не а р и тм ети ч н у су м у л іте р а ту р н и х т в о р ів п евн ого етн іч н о -н а ц іо н а л ь н о го чи м о в н о -н а ц іо н а л ьн о го с ер ед ов и щ а , а тіл ьк и сп е ц и ф іч н о н ац іонал ьн е в л ітер а ту р і, тіл ь к и ч а сти н у л ітер а ту р и п е в н о ї нації, п р о те ч а сти н у н а й ч и стіш у ; б о це та л ітер ату р а, яка ф о р м у є н ац ію д у х о в о , тр и в а л о п о зн а ­ ч а ю ч и с ь на її м е н т а л ь н о ст і. Б о х о ч п ол іти к а т е ж д е я к о ю м ір ою ф о р м у є нац ію , п р от е вон а п е р е в а ж н о о б м е ж у єт ь ся тим, щ о в гр о м а д с ь к о -д е р ж а в н о м у пл ян і р еа л ізу є — а бо ж , прин айм н і, н а­ м а га єт ь ся р еа л ізу в а ти — ті н ац іон ал ьн і чин ники , які в ж е існ у ю т ь 19

і є з ф о р м о в а н і; а ф о р м у є н ац ію її д у х о в іс т ь , т в ор ен а її мистцями, і н асам п ер ед м и стц ям и д у х у — п оетам и й м и сл и тел я м и . Т о м у гл и б о к у ф іл о с о ф іч н у іст и н у м істи ть у со б і від ом и й в ір ш П . К у л іш а : »О т е ч е с т в о со б і ґр у н т у й м о в ріднім с л о в і!« — х о ч як н еп р а вд и во р оз у м іл о сь і тл у м а ч и л о сь й ого у к р а їн ськ и м и »н а р о д н и кам и« в сен сі а п ол іти ч н ого »к у л ь т у р н и ц т в а « та в ід м ови в ід н а ц іон а л ь н о-д ер ж а в н и ц ь к о ї ід е о л о г ії. А л е так в о н о не є : при в с іх с в о їх п ол іти ч н и х у х и л а х і п ом и л к а х К у л іш за в сід и в ба ч а в в у к р а їн сь к о м у н ароді сам е нац ію , і то націю єв р о п е й с ь к у , чи я пол іти чн а д е р ж а в н ість , пр оте, н а д а сться до п он ов л ен н я л и ш е тоді, к ол и сп и р а ти м еться на н ац іон ал ьн ом у са м оу св ід ом л ен н і, у ґр у н т о в а н о м у в отом у д у х о в о м у »о т е ч е ст в і« р ід н о го сл ов а — р ід н ого н ац іон ал ьн ого п и сь м е н ств а . Н евтом н о о р ієн т у ю ч и у к р а їн ­ с ь к е п и сь м ен ств о с в о їх ч а сів на н еп ер евер ш ен і м и сте ц ь к і о ся ги є в р о п е й сь к о ї л ітер а тури — не на м о ск о в сь к і їх в ід би тк и — К у л іш сп р ом ігся з бу д и ти в н ьом у с в ід о м іст ь п р и н а л еж н оєти У к р а їн и до п св н о в а р т існ и х націй Е вр оп и і тим сам им став одним із н а й б л ь ш и х осн о в о п о л о ж н и к ів у к р а їн сь к о го н ац іон ал ьн ого св іт о г л я д у . П р оте не перш им , і не тим, ч и я т в о р ч іст ь стал а дл я У к р а їн и н а й ви р іш а л ьн іш ою —- б о таким б у в Т а р а с Ш е в ч е н к о , щ о — п од ібн о д о Данта в Італ ії, а бо ж до Гом ера в ста р од а в н ій Г ел л я ді — св о їм т в ор о м і вп л и вом б іл ь ш е за б у д ь к о го ін ш ого ст в о р и в св о є н ац іон ал ьн е п и сьм ен ств о, а тим самим і н а ц іон а л ьн у д у х о ­ в іс т ь св о го н а р од у ; бо х о ч в ін і м ав л іт ер а т у р н и х п оп ер ед н и к ів , п р от е н е в м аш табі н а ц іон а л ьн ої л ітер а ту р и : К о т л я р е в сь к и й , Г у л а к -А р те м о в єь к и й , Гребінка, М етл и н ськ и й у п оезії, К в іт к а О сн ов ’я н ен к о в бел етри сти ц і, то й сам ий К о т л я р е в сь к и й і В а си л ь Г огол ь у д р ам атур гії -— в се це бу л а щ е не нац іонал ьн а л іт ер а ­ тур а, а ти п ови й провін ц ій н и й р еґіон а л ізм , под ібн и й до »п р о в а н са л ьств а « у ф р а н ц у з ь к о м у а б о д о »а л ем а н ства « та »п л я т -д о й ч « у н ім ец ьком у п и сьм е н ств і. З а к и д а їи їм це бу л о б н есп р а вед л и в о — а д ж е їм д о в о д и л о сь р о з б у д о в у в а т и у к р а їн сь к е п и сьм ен ств о н ан ово м а й ж е ні з ч о го : л ітер а ту р н а тр а ди ц ія у к р а їн с ь к о ї б а р о к к о в о ї п о е з ії 16-17 в ік в вим ерла бу л а у 13 ст о р іч ч і — я к у св о їй с в іт ­ сь к ій л ін ії (гетьм ан Іван М азепа), так і в д у х о в н ій (Г ри горій С к овор од а ) — в п о в н . і б е з з в о р о т н о . В и р а зн іш і національні прагнення в и я в л я ю т ь ся в п о е зії з а х ід н ь о у к р а їн сь к о го п е р в о п о ч а тк у ; п р о т е здій сн и ти т і прагнення й п ер ей ти чинно від р е ґіо н а л ізм у до нац іон ал ьн ого собор н и ц тв а ні п оети »,Р уської Т р ій ц і« — М а р к ія н Ш а ш к ев и ч (1811-1843), Іван В а ги л еви ч (1811-1866), Я к ів Г ол ов а ц ьк и й (1814-1888) — ні ї х б е з ­ п осер ед н і сп а д коєм ц і, щ е не сп р о м о гл и сь бу л и . В сеох оп н и й і сп р авд і со б о р н и ц ь к и й впл и в о б о х в е л и к и х з а сн о в ­ н и ків у к р а їн сь к о ї на ц іон а л ьн ої п о е зії — в се н а р о д н ьо го п оета Т а ­ раса Ш ев ч ен к а (1814-1861) і ба га то сто р о н н ь о го р ом ан ти ка П ан те­ л ейм она К у л іш а (1819-1897) — не л и ш е ви зн ач и в на д е ся т к и р о к ів вп ер ед ідейний х а р а к т е р та м и стец ьк е о ф ор м л ен н я у к р а їн с ь к о ї п оезії, але й п ев н ою м ір ою у п о в 'л ь н и в та о б м е ж и в ти м ч а со в о її да л ьш е сам ови я вл ен н я — тим біл ьш е, щ о й сам П . К у л іш л и ш е п ізн о й л и ш е п оч а сти в и й ш ов у л ір и чн ій п о е зії (відм інно від д р а м а т у р ґії та п р о з о в о ї бел етр и сти к и ) п оза м еж і к а н он ізов а н ого та д ов ед ен ого Ш ев ч ен к ом а ж д о н а й ви щ ої м и сте ц ь к о ї д о с к о н а л ости н а р од н ь о-п ісе н н о го ст и л ю . Т и м ча сом я к у к р а їн сь к а л ітер а ­ 20

тур н а п р оза , з о в сім не за зн а в ш и п о д ібн о ї о д н о б іч н о -б е з з а с т е р е ж н ої к а н он іза ц ії, п овіл ь н о, п р о т е ц іл к ом п р и р од н ьо й н еви м уш ен о р оз в и в а л а сь у п р о д о в ж 19 в ік у за л ін ією в се е з р о п е й с ь к о г о ч е р г у ­ ван н я л іт е р а т у р н и х сти л ів — від сен ти м ен та л ізм у ч ер е з р ом а н ­ тизм, р еал ізм і на тур ал ізм а ж до ім п р е сіо н ізм у і си м в о л ізм у на­ п ер ед од н і 20 ст о р іч ч я — в ір ш о в а н а п оезія довш и й ч а с л и ш а л а сь н ем ов у за ч а р ов а н ом у к о л і н а р о д н ь о ї п ісен н ої л іри ки , не л и ш е п он ов л ен ої, але й ш т у ч н о п р о д о в ж у в а н о ї р ом анти кам и, п ід к о р я ю ­ ч и с ь її незм інним — б о с у т о традиц ійн им — правил ам і б іл ь ш м ен ш о б о в ’я з к о в о н а сл ід у ю ч и її м оти ви , сп о со б и в и сл о в у , п о ч а сти н а в іть і р о зм ір и . С п р а в ж н є зба га ч ен н я н а ц іон а л ьн ої п о е з ії в ід ­ б у в а л о сь , за т о го п ер іо д у ш т у ч н о ї »п ісєн н о ст и «, л и ш е ч е р е з в ід ­ к р и в ан н я та л ітер а ту р н е об р о б л е н н я д ія л е к та л ь н о ї н а р од н ьої п о е з ії п ер и ф е р ій н и х обл а стей , я к це, н а п р ., у сп іш н о вч и н и в О си п Ю р ій Ф е д ь к о в и ч (1834-1888) с т о с о в н о до б у к о в и н с ь к о го ф о л к л ь о р у . П е р е х ід в ід р ом а н ти к и д о т . з в . р еа л ізм у не в н іс в у к р а їн с ь к у п о е з ію 19 с т о р іч ч я а би ч о го м и стец ьк и п о зи ти вн о го а бо н ац іон а л ьн о з н а ч у щ о го — т іл ь к и п он и зи в р ів е н ь п оети ч н ого см а к у та ви м ог в ір ш у в а н н я : щ о не й ш л о д а л і тор ов а н и м ш л я х о м сти л іза ц ії під н а р од н ю п існ ю , те ста в а л о п р и м іти вн о зр и м ов а н ою п р озою , п а т р ія р х а л ь н о -п о в ч а л ь н о ю , або ж сп ов н е н о ю сен ти м ен ­ тальн им и «ви л и вам и п о ч у т т ів « — не бе з гідн ого п ош ан и ід ей н ого зм істу, з д е б іл ь ш о го н авіть з а ж н ад акц ен тован и м па тр іоти зм ом , п р о т е без н ай м ен ш и х сл ід ів т в о р ч о г о н а д х н ен н я . П о о д и н ок і п о тягн ен н я до гл и бш ої та м и стец ьк и ба га т ш о ї лірики , я к от у с л о б о ­ ж а н сь к о г о п оета Я к о в а Щ о го л е в а (1824-1898) і н а сам перед у са ­ м ого П . К у л іш а , л и ш а л и сь д о в ш и й ч а с без н ай м ен ш ої у в а ги . Т е за д о в ге пан уван н я р ом а н ти ч н о за б а р в л е н о го н а р о д н ь о -п іс е н н ого сти л ю — п ор я д із ста гн а ц ією та е п іґо н сь к и м н а д у ж и в а н н я м в ж е зба н а л ізов а н ої тем ати к и в »п о е т ів -р е а л іст ів « — не бул о, з в и ч а й н о ж , сам им л и ш е н а сл ід к ом сл іп о го н а сл ід уван н я н еп о­ в т о р н о ї Ш е в ч е н к о в о ї п о е з ії; п р и ч и н и л е ж а л и й зн а ч н о гл и бш е . Б р а к у в а л о н асам п ер ед того ф о р м а л ь н о ч іт к о го , а д у х о в о — ш и р о к о р о з к р и т о го м и стец тва , я к е н ародам З а х ід н ь о ї та О се р е д н ь о ї Е в р о пи п ер ед а в б у в, у в и со к о д о ск о н а л ій ф о р м і гр е к о -р и м с ь к о ї а н т и ч ности , в ел и к и й р у х Р е н е са н су 15-16 в ік ів . У к р а їн сь к а к у л ь т у р а не зазн ал а бул а тод і в ід р о д ж е н н я а н ти чн ости , а том у й не п ер еж и л а п ізн іш е п р а в д и в ого к л я си ц и з м у . П о в а ж н і істор и ч н і чи н н и ки — а сер ед н и х зо к р ем а м а л оза д ов іл ьн и й п ер ебіг іс т о р ії у к р а їн с ь к о ї ц ер к ви — сп р и ч и н и л и сь д о того, щ о у к р а їн сь к а к у л ь т у р а , в св о єм у а ж н ія к не бід н ом у на д у х о в і з в ’я зк и з З а х од ом , н асам ­ п ер ед з Іт а л ією та Н ім еч ч и н ою , р о зв и т к у , ф а к т и ч н о п е р е ск о ч и л а д о б у Р ен еса н су і п ер ей ш л а за д р у г о ї п ол ови н и 16 ст о р іч ч я від с х о л я ст и к и п ізн ь ого се р е д н ь о в іч ч я б е зп о се р е д н ь о до зр іл о го б а р о к к а ; і це оста н н є вона сп р о м о гл а сь з а св о їт и ш в и д к о й май­ стер н о, ба н а віть т в о р ч е п р и п а су в а т и й о го до себе, я к ц е д о в о ­ д и ть н асам п ер ед пи ш ний р о з к в іт т . з в . є з у їт с ь к о г о б а р о к к а і б л и ж ч о го д о н а р од н іх см а к ів к о з а ц ь к о го б а р о к к а в у к р а їн сь к ій а р х іт е к т у р і, але р ів н о ж і у сп іш н о л а ти н ізу ю ч а д у х о в а та с в іт ­ сь к а п оезія , п р оп ов ід ь , іс т о р іо гр а ф ія 17-го та п о ч а т к у 18 сто р іч ч я , в р е ш т і й м іст и ч н о-п а н т е їст и ч н а рел ігій н а ф іл о с о ф ія н а й біл ьш ого у к р а їн с ь к о г о м и сл и тел я — Г р и гор ія С к о в о р о д и (1722-1794). П р оте н ія к е ф ор м а л ь н е сту д ію в а н н я а н ти ч н и х а в т о р ів у сл а в етн ій на в е с ь с л о в ’я н ськ и й світ, за сн о в а н ій 1631 р . К и їв с ь к ій Д у х о в н ій 21

А к а д е м ії н е м огл о за ст у п и т и б р а к у б е з п о се р е д н ь о го в ід ч у т т я Р ен е са н су — т ого ж и в о г о й п о ч у т т є в о г о з а св о єн н я к л я си ч н о ї давн ин и, я к е п од а р у в а л о З а х ід н ій Е вр оп і п он ов л ен и й ідеал а в т о ­ н ом н ої і са м ов и ст а ч а л ь н о ї о с о б и с т о ї к а л ь о к а ґа т ії* ) г е л л е н сь к о ї к у л ь т у р и — т іє ї »humanitas« Ц и ц ерон а й Горація, в с е о х о п н о г о гум ан ізм у Е разм а, Л еон арда, Ґ е т е . З р е ш т ою , ц ієї к у л ь т у р н о ї п р ога л и н и за зн ал и н е сам і л и ш е ук р а їн ц і, ал е — б іл ь ш о ю чи м ен ш ою м ір о ю — чи н е в с і с л о в ’я н ­ с ь к і н а ц ії; і щ е на п о ч а т к у ц ь о го с т о р іч ч я ч и м а л о в и д а т н и х м и сл и тел ів м р ія л о і в П о л ь щ і, і в Р о сії, і на Б а л к а н а х п р о н а ­ сту п н и й «сл о в 'я н с ь к и й Р е н е с а н с е . Т акий, пр оте, ф а к т и ч н о в ід ­ б у в с я в сам ій л и ш е у к р а їн сь к ій п о е з ії; але п о п е р е д у п ов и н н і щ е бул и зд ій сн и ти сь й о го іст о т н і п е р е д у м о в и . Д ля в и х о д у з з а ч а ­ р ов а н ого кол а , н а к р есл ен ого ф а н а ти ч н и м и й з д е ґе н ер о в а н и м и еп іґо н а м и »н а р од н и ц тв а « і л ю би тел я м и п ога н о в ір ш о в а н о ї п у б л і­ ц и сти ки , тр еба б у л о п оетів н е м ен ш в е л и к и х і о с о б и с т о с т е й н е м ен ш п ев н и х св о го е п о х а л ь н о г о пр и зн ач ен н я , ан іж са м Ш е в ч е н к о ; і вон и з ’я в и л и сь , х о ч і п із н о . Ц е бу л и Ів а н Ф р а н к о (1856-1916), щ о в п р а в д и в о єв р о п е й сь к и й с п о с іб к о л ь о са л ь н о зб а га ти в і п о ­ гл и би в ідейний в и д н о к р у г у к р а їн с ь к о ї п о е зії, і Л е ся У к р а їн к а (1871-1913), щ о н езм ір ен н о в и тон ч и л а й за го ст р и л а її ем оц ій н и й діяп азон , оби д ва — п и сьм ен н и к и ти та н іч н ої, сл и в е д ем он іч н ої н ап р уги та сили, сп р а в ж н і »п о т о м к и П р ом етея « (за у л ю бл ен и м в и сл ов о м в е л и к о ї п оетк и ), з а ск е т и ч н о ю с у в о р іс т ю й т в е р д іс т ю ви к л а д у, ск е р о в а н о г о р а д ш е д о ід е й н о ї в и соч и н и , н іж д о о б р а з н о го ба га т ст в а . П р от е в ел и ч езн а в ід ст а н ь м іж їх п р о м е те їв сь к и м св іт огл я д ом і р а д ш е о р ієн т о в а н о ю на » ж а б ’я ч у п е р сп е к т и в у « м ен та л ь н істю їх н іх су ч а сн и к ів сп р и ч и н и л а сь до т о го , щ о щ о й н о н а сту п н а п о н и х Генерація сп р о м о гл а сь гідн о оц ін и ти їх ген ія л ьн у т в о р ч іс т ь . Т е м ол од ш е п ок ол ін н я в и с у н у л о на п ередн ій п л я н т . з в . м о д е р н 'с т ів (В . П а ч о в сь к и й , П . К а р м а н сь к и й та ін ш і на З а х о д і, М . Ф іл я н сь к и й , В . К о б и л я н сь к и й , М . В орон и й , О . О л е сь та інш і нч С х од і), щ о істо тн о сп р и ч и н и л и сь до ви тон ч ен н я та в д о с к о н а ­ л ення мови, в ір ш у в а н н я , п о е т и ч н о ї о б р а з н о ст и ; д е щ о п ізн іш е — н і п о ч а тк у п е р ш о ї св іт о в о ї в ій н и — П авл о Т ичина п е р е ст и л ізу в а в , в ем оц ій н о я к н ай ви р а зн іш и й , х о ч р а зом і м а н ір н о -се н т и м е н т а л ь ­ ний сп о сіб, си м в о л ік у н а р о д н ьо ї п існ і і тим п р о т и ст а в и в п л а ск ій »за га л ь н о зр о з у м л о ст і« в и с л о в у за са д н и ч е а р и ст о к р а т и ч н іш у к о н ­ ц еп ц ію п о е т и ч н о го м и сте ц т в а . В о д н о ч а с з а х ід н ь о у к р а їн с ь к и й л іт е ­ р а т ор М и к ол а Є в ш а н (1895-1919) п о к л а в п о ч а т о к у к р а їн с ь к ій л іт е ­ р а ту р н ій кр и ти ц і я к такій — се б т о ск е р о в а н ій на е ст е т и ч н е р о з у ­ м ін н я й тл ум а чен н я с л о в е сн о го м и стец тв а — с к іл ь к и к у л ь т и в о в а ­ на д оти під ім ’ям л іт е р а т у р н о ї к р и ти к и м о р а л іза т о р сь к а п у б л і­ ц и сти ка , загал ом к а ж у ч и , н е в и я вл я л а р озу м ін н я л іт е р а т у р н о ї к р а си , о т ж е й не сп р и я л а й о м у . Т и м сам и м бу л и ст в о р е н і н а й н е о б х ід н іш і п е р е д у м о в и дл я т о го в ;д р од ж ен н я ан ти ч н ого к л я си ц и зм у , я к е з д ій сн и л о сь в у к р а їн ­ * ) »К а л ь о к а ґа т ія « (за ети м ол огіч н и м зн а ч ен н ям — » к р а с о - й -д о б р о т а « ) — гарм он ійн е п оєд н а н н я ч у т т є в о ї к р а си і к у л ь т у р н о м и сте ц ь к и х та м ор а л ьн и х ідеалів, к о н ц е п ц ія к р а си я к к о н к р е т н о ї а р ти сти ч н ої си н тези д об р а і іст и н и .

22

с ь к ій п о е з ії гол ов н е в х а р а к т е р і к и їв с ь к о ї п о е т и ч н о ї ш к о л и н е о ­ к л а си к ів 2 0 -и х р о к ів і в ч и н и л о на д а л ьш и й р о з в и т о к у к р а їн с ь к о г о п и сь м ен ств а в е л е т е н сь к е д ія н н я . Ц ей р у х ч а ст о з іст а в л я є т ь с я з п он ов л ен н я м у к р а їн с ь к о ї с у в е р е н н о ї і с о б о р н о ї н а ц іон а л ьн ої д е р ­ ж а в и (1918-1921), я к а л и ш е п о ч о т и р и р іч н и х ге р о їч н и х в и з в о л ь н и х б о я х бу л а зм у ш ен а п о ст у п и т и сь п ер ед м іл іта р н ою п е р е в а го ю с о в є т с ь к о -р о с ій с ь к о г о к о м у н із м у . Д ійсн о, істо р и ч н и й з в ’я з о к м іж р у х о м л іт е р а ту р н о го Р е н е са н су і н а ц іо н а л ь н о -п о л іт и ч н и м в ід р о ­ д ж е н н я м у к р а їн с ь к о ї д е р ж а в н о с т и є оч е в и д н и м ; п р о т е він р а д ш е б а з у є т ь с я на ф а к т і т о т о ж н о ст и , а н іж п р и ч и н о в о сти , бо та сам а Генерація й та сам а н ац іон ал ьн а ел іта, щ о п он ов и л а д е р ж а в н у су в е р е н н іст ь , р ів н о ж ств о р и л а , в и су н у л а на п ер ед н ій п л ян і ід ей н о п ідтр и м а л а н ео к л я си ц и зм в у к р а їн сь к ій п о е з ії. З в и ч а й н о ж , м и стец ьк и п о в н о в а р т існ і п р ед ста в н и к и ін ш и х ст и ­ л ів , н а л еж н і до т о г о са м ого к у л ь т у р н о в и п л ек а н ого щ е за п е р е д ­ р е в о л ю ц ій н и х ч а сів п ок ол ін н я , п од іл я л и — щ он ай м ен ш е, с п о ­ ч а т к у — н а ц іо н а л ь н о -п о л іт и ч н у н а ст а в у у к р а їн с ь к о г о н е о к л я с и ц к з м у і зазн ал и зн а ч н ого в п л и в у й о г о а р и с т о к р а т и ч н о г о . ід еа л у »к а л ьок а Г а тії« а б о в ф о р м а л ь н о -а р т и с т и ч н ій пл ощ ин і, я к о т с и м в о л 'с т и О л е к са С л іса р ен к о і В ол од и м и р С в ід зін ськ и й , е к с п р е с іо ­ н істи М и к ол а Б а ж а н і Т о д о с ь О сь м а ч к а — а б о р ів н о ж і_ в с в іт о гл я д ов ій , я к о т ім п р есіо н істи Є в ге н П л у ж н и к і М а й к Й оган сен , н еор ом а н ти к и Ю р ій Я н о в с ь к и й і Л адя М о ги л я н с ь к а . Н а вп а ки , те. щ о н а л е ж а л о не д о т ієї, щ е п е р е д р е в о л ю ц ій н ої, с в іт о г л я д о в о ї в е р ст в и , я к а сп р ом о гл а сь п о н о в и ти н а ц іон а л ьн у д е р ж а в н іс т ь і р е н е са н со в е м и стец т в о сл ова , але д о п л е б е й сь к о ї м ен та л ьн ости , к у л ь т и в о в а н о ї в ж е п о зд ій сн ен н і с о ц ія л ь н о г о п е р е в о р о т у , н е м и ­ н у ч е в и р о д ж у в а л о с ь на те п р и м іти в н е в а р в а р ст в о та Г р отеск ов е в и к р и в л ен н я , я к е в в а ж а л о с ь і в в а ж а є т ь с я в С о в є т с ь к о м у С о ю з і за «п р о л е т а р с ь к у л іт єр а т у р у « і на ч и їй нем илій п р о д у к ц ії (з б іо л о гіч н о -м а т е р ія л іст и ч н и м і б іл ь ш -м е н ш с о в є т о ф іл ь с ь к и м с в іт о ­ гл ядом ), зв и ч а й н о ж , не м а єм о т у т п р и ч и н з а с т а н о в л я т и с ь . Н е сам л и ш е а р и сток р а ти ч н и й ідейний св іт н е о к л я си ц и зм у , ал е й й о г о м и сте ц ь к а д о ск о н а л іст ь я к та к а бул и, в х а р а к т е р і « к о н т р р е в о л ю ц ій н и х «, ц ь к ов а н і та п е р е сл ід у в а н і п р и н ц и п о в о а н т и к у л ь т у р н о ю є о в є т с ь к о ю м о ск о в щ и н о ю — а р ів н о ж і її у к р а їн сь к и м и »п а ц іо н а л -к о м у н іст и ч н и м и « та «п р о л е та р сь к и м и * п оп у тн и к а м и й п о п и х а ч а м и — а ж д ок и м а й ж е в с і к и їв с ь к і п о е т и -н е о к л я с и к и бу л и аба ф із и ч н о ви н и щ ен і, я к от М и к о л а З е р о в , П а в л о Ф и л и п ов и ч , М и х а й л о Д р а й -Х м а р а , або ж з м у ш е н і до зр еч ен н я та п о л іти ч н о го п ід л а бу зн и ц тва , я к от М а к си м Р и л ь с ь к и й . П р о т е ті н еч и сл ен н і з -п о м іж н и х, як и м п о щ а ст и л о в р я т у в а т и с ь за к о р д о н — я к от Ю р іє в і К л е н о в і і, зн а ч н о п ізн іш е, М и х а й л о в і О р е с т о в і — зн а й ­ ш л и с о б і се р е д у к р а їн с ь к о ї н а ц іон а л ьн ої ем ігр а ц ії н о в е й н а й B l -'Щ О Ю м ір ою п л ід н е п ол е т в о р ч о ї д ія л ь н о с т и . У к р а їн сь к а п ол іти ч н а ем іграція, сп р и ч и н ен а н есп р и я тл и в и м в и сл ід ом сл а в е тн и х в и з в о л ь н и х б о їв 1918-1921 р о к ів , л и ш и т ь ся в п а м ’я т і у к р а їн с ь к о г о н а р од у н а в ік и п о в ’я з а н о ю з в ел и ч н и м р о з ­ к в іт о м у к р а їн сь к о г о н а ц іон а л ьн ого п и сь м е н ств а ; за 2 0 -и х р о к ів — д ед а л і ін тен си в н іш е з р о ст а н н я ід е й н о п о в н о в а р т існ о го п о е т и ч н о го а р ти зм у , п озн а ч ен е н а са м п ер ед ім енам и Ю р ія Д арагана, Ю р ія Л ипи і Є вген а М ал а н ю к а , за 3 0 -и х — п и ш н е ц в ітін н я т . з в . п р а з ь к о ї (чи т о »в іс н и к ів с ь к о ї«, за ім ’ям р е д а го в а н о го Д м итром Д он ц ови м »В іст н и к а «) п о е т и ч н о ї ш к о л и — О . О л ь ж и ч , О л ена 23

Т ел іга , О к са н а Л я т у р и н сь к а та ч и сл е н н і ін ш і — щ о п е р е б у в а л а в з д е б іл ь ш о г о п л о д о т в о р ч и х в з а єм и н а х із п р о ц е со м ід е й н о го й м и ст е ц ь к о г о са м ов и зн а ч е н н я т а с а м о о ф о р м л е н н я з а х ід н ь о у к р а їн с ь к о ї п о е з ії в Г ал и чи н і (Б о гд а н Іг о р А н т о н и ч , Б о гд а н К р а в ц ів . С в я т о сл а в Г ор д и н сь к и й , М а р ія П ід гір я н к а т о щ о ). С в о їм ід е а л іс ­ ти ч н и м п ід н есен н я м і гл и б о к и м м и сте ц ь к и м см а к ом т о й л іт е р а ­ т у р н и й р о з к в іт 3 0 -и х р о к ів гідн о п е р е й н я в н е п р о м и н у щ у т р а д и ­ ц ію к и їв с ь к о г о н ео к л я си ц и з м у 2 0 -и х р о к ів , в и к о р е н е н у б о л ь ш е в и зм ом у п ід с о в е т с ь к ій У к р а їн і, п р о т е з б е р е ж е н у т а п е р е н е се н у 1931 р . на З а х ід н а й м ол од ш и м ч л е н о м к и їв с ь к о г о « п ’я т ір н о го ґр о н а сп ів ц ів « — Ю р іє м К л е н о м , на в е л и ч е з н у к о р и с т ь дл я м и с ­ т е ц ь к о г о в д о ск о н а л е н н я е м ігр а ц ій н ої і з а х ід н ь о у к р а їя с ь к о ї п о е з 'і. Т о м у й д а л ь ш а д о л я с у ч а с н о ї п о е з ії у к р а їн с ь к о ї н а ц іо н а л ь н о ї е м іґр а ц ії з а л е ж и т ь у п е р ш у ч е р г у в ід б е з п е р е р в н о с т и й ч и н н о ст и ід е й н о ї та м и ст е ц ь к о ї т р а д и ц ії 3 0 -и х р о к ів , я к у зо к р е м а п р а з ь к а п о е т и ч н а ш к о л а п ід н есл а бу л а д о щ е н е б у в а л о го а р т и с т и ч н о г о р ів н я . Б о 1944 р о к у ск ін ч и л а сь з н а ч у щ а д оба в іс т о р ії у к р а їн с ь к о ї к у л ь т у р и — д о б а в с е у к р а їн с ь к о ї н а ц іо н а л ь н о -с о б о р н и ц ь к о ї т в о р ч о с т и на з а х ід н ь о у к р а їн с ь к о м у т е р е н і та в с у м іж н и х с е р е д н ь о ­ є в р о п е й с ь к и х к р а їн а х (ти м ч а со м я к с е р е д н ь о - і с х ід н ь о у к р а їн с ь к і зем л і в ід сер ед и н и 3 0 -и х р о к ів в п а л и б у л и під с о в є т с ь к о -р о с ій с ь к и м т е р о р о м у д у х о в о -н ім и й м а р а з м ). Ц е бу л а д о б а в ж е не са м о ї л и ш е ід ей н ої сп ів п р а ц і у к р а їн с ь к о г о З а х о д у й С х о д у — я к т о б у л о п е р е д па д ін н ям р о с ій с ь к о г о ц а р а ту 1917 р . — а л е й р е а л ь н о го в р о ст а н н я н а д д н іп р я н сь к о ї п о л іт и ч н о ї е м іґр а ц ії в н а ­ ц іон а л ь н е ж и т т я н а си л ь н и ц ь к и о к у п о в а н и х П о л ь щ е ю з а х ід н ь о у к р а їн с ь к и х зе м е л ь . 1944 р о к у , м ір о ю з а х о п л е н н я т и х зе м е л ь со в ста м и , р о з п о ч а л а сь доба е м іґр а ц ії д л я в с іх н а ц іо н а л ь н о к у л ь т у р н и х т в о р ч и х сил, я к н а д д н іп р я н сь к и х , т а к і з а х і д н о ­ у к р а їн с ь к и х , та к щ о д а л ь ш е існ у в а н н я у к р а їн с ь к о ї н а ц іо н а л ь н о ї к у л ь т у р и з а л е ж а л о і з а л е ж и т ь в и к л ю ч н о в ід н а ц іо н а л ь н о -д е р ж а в ­ н и ц ь к о го п а т р іо ти зм у та со б о р н и ц ь к о ї н а ц іон а л ьн ої с о л ід а р н о сти са м о ї л и ш е у к р а їн с ь к о ї ем іґр а ц ії, я к а п ови н н а , в у м о в и н а х с в о г о д е д а л і ш и р ш о г о т е р и т о р ія л ь н о го р о з п о р о ш е н н я , щ о н а й м е н ш е з б е ­ р іга ти й н а д а л і в и со к и й ід ей н и й і м и сте ц ь к и й р ів е н ь н а ц іо н а л ь ­ н о г о м и стец т в а » в іс н и к ів с ь к о ї« д о б и . Т і р ок и , щ о в ж е м и н ул и , д о з в о л я ю т ь ст а в и т и с ь д о ц ь о г о б е з м е ж н о в а ж к о г о і б е з м е ж н о в ід п о в ід а л ь н о го за в д а н н я з в и п р а в д а н и м оп ти м ізм о м — н е в о ст а н н ю ч е р г у , т а к о ж із п р и ч и н и в е л и ч е з н о го д о п л и в у н о в и х к у л ь т у р н и х си л з о с е р е д н іх і с х ід н іх у к р а їн с ь к и х зе м е л ь , щ о с к е р у в а в за 1941-1944 р о к із д о З а х о д у ч и сл ен н і й п о ч а с т и в и с о к о ­ к в а л іф ік о в а н і л іте р а т у р н і о с о б и с т о с т і, п р и ч ом у н а ц іо н а л ь н о с о б о р н и ц ь к і с в іт о г л я д о в і ч и н н и к и з н а ч н о ю м ір о ю в ж е п р и зв е л и д о б е з п о се р е д н ь о г о з л и т тя с т а р ш и х і м о л о д ш и х л іт е р а т у р н и х т е ч ій . ( З ................................................Н ІШ ..........І ..............II

[

............................................................................ІІ ІІ М ІІ 0

Ця стаття проф. В. Державина взята з

АНТОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ, виданої Крайовою Управою С У М -у в Брітанії Г н н н н н н н н н н н н н н н н н .........н і п і і т и ї ї н і ш н і і .............

24

і I II І ......... м і і н і і і і і і і і і і і п і ........... . . п і н н і ї . I l l i n i u m . ..............-

Щ оп р а в да , цей д оосер ед н ій н а ц іотв ор ч и й п р оц ес на е м іґр а ц ії — щ е д а л еки й від св ого п ов н ого зд ій сн ен н я . Щ е існ у ю т ь зок р ем а д е я к і су т о сх ід н ь о у к р а їн с ь к і п о л іт и ч н о -л іт е р а т у р н і ґр у п и та т е ­ ч ії — я к от, наприклад, »н е о х в и л ь о в и з м «* ) і в н у тр іш н ьо сп о р ід ­ нений з ним т . з в . »о р га н іч н о-н а ц іон а л ьн и й « н ап р ям ок — і не л иш е існ у ю т ь , але д е я к о ю м ір о ю н а в іть д ію т ь ; ан ал огічн і яви щ а д а ю ть ся , х о ч і зн а ч н о м ен ш ою м ір ою , в зн а к и і в д е я к и х з а х ід н ь о у к р а їн сь к и х сер ед ов и щ а х , о со б л и в о в ти х , щ о п о х о д я т ь ви к л ю ч н о із сп е ц и ф іч н о ї л ітер а ту р н ої а т м о сф е р и к о л и ш н іх л ь в ів сь к и х к а в а р ен ь . П р оте р еп утац ія т а к и х -о т нам агань р егіон а л ь н ого с е ­ паратизм у дед ал і п остій н о п о н и ж у єт ь ся , і для да л ьш ого р о зв и т к у н а ц іон а л ь н о-собор н и ц ь к о го п и сьм ен ств а на ем іґр а ц ії в он и в ж е не ста н овл я ть на сьогод н і се р й о з н о ї н е б е зп е к и . А л е сам о в ж е існ уван н я їх за йвий р а з ви я вл я є, я к і ч и сл ен н і і в п е р т і рудим енти пр ов ін ц ій н ої обм еж ен ости , я к е тя ж ін н я до р егіон а л ьн ої інерції, ми щ е п ови н н і п од ол а ти в н а с сам и х, п ер ш н іж с о б о р н о -у к р а їн ськ а л ітер а тур а — а тим сам и м і п р а в д и в а наш а національн а л ітер атура, в к у п і з за л е ж н о ю в ід її ч и н н о сти ц ілою н а ц іон а л ьн од е р ж а в н и ц ь к о ю д у х о в іс т ю — о ст а т о ч н о п е р е тв о р и ть ся з п о о д и н о ­ к и х в е р х о в и н н и х о ся г ів на с у ц іл ь н у д у х о в у єд н іст ь . * ) Т а к званий х в и л ьо в и зм х а р к ів с ь к о ї «В іл ь н о ї А к а д е м ії П р о ­ л е та р с ь к о ї Л ітер а тур и і Т е а т р у « (ск о р о ч е н о »В А П Л ІТ Е «), з а сн о ­ в а н ої 1926 р . п и сь м е н н и к о м -к о м у н істо м М и к ол о ю Х вильовим (1893-1933) і п р и м у сов о з л ік в ід о в а н о ї сов єта м и 1928 p ., б у в с в о є ­ рідним с о в є т сь к о -у к р а їн с ь к и м н а ц іон а л -к ом у н істи ч н и м м е сіа н із­ мом, щ о й ого п р и хи л ьн и к ів , п оп р и ї х б іл ь ш -м е н ш л ьо я л ь н е ст а в ­ лення д о м о ск о в сь к о г о ок у п а ц ій н ого р е ж и м у в У кр а їн і, за 3 0 -и х р о к ів пи льн ий щ од о св о є ї ід ей н ої та адм ін істра ц ій н ої м он оп ол ії .м осковський б ол ьш ев и зм си стем а ти ч н о ви н и щ и в за зн а ч н ою д о п о м огою с в о їх у к р а їн сь к и х аген тів та най м анців.

ДО ПЕРЕДПЛАТНИКІВ

В АНГЛІЇ!

Звертаємося до всіх ОДИНОЧНИХ ВІДБОРЦІВ »Аванґарду« в Брітанії розрахуватися за наш ж урнал. Більшість передплатників одержує »Аванґард« від ч . 50 і до кінця 1961 р . по ч . 4-5(62-63) залягає за 14 примірників журнала, себто суму £ 1 .1 5 .0 . Додаючи до цього однорічну передплату на 1962 рік, це робить суму £ 2 .1 0 .0 . Апелюємо до всіх передплатників, які іце нічого не вплятили, вислати повищу суму перекресленим грошовим переказом (моні ордером) до нашого представника: P. Lenkiwskyj 19, Hamilton Road, Dollis Hill, London, N.W. 10. Х то цього не зробить, тому будемо змушені стримати висилку »Аванґарду«. Числимо на вирозуміння членів С У М -у і всіх при­ хильників молоді і сподіваємося, що вони не схочуть діяти на шкоду сумівського видавництва. Адміністрація »Аванґарду« 25

ДОЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ к н и ж к и Д. БУЧИНСЬКИЙ »М ій к р а ю п р ек р а сн и й , р о зк ош н и й , ба га ти й ! Х т о т е бе н е н и щ и в? Я к би р о зк а за т ь П р о я к о го н е б у д ь о д н о го м аґната Іс т о р ію -п р а в д у , т о п ер ел як а ть Саме б п ек л о м о ж н а ! Д анта ст а р о го П ол у п а н к ом н аш и м м о ж н а з д и в у в а т ь . . . « Т ак п и са в н аш н ай біл ьш и й п о е т -м у ч е н и к і п о е т -ф іл о с о ф Т а р а с Ш е в ч е н к о в О р сь к ій к р іп о с т і в 1847 роц і, у св о їй поем і « І р ж а в е ц ь « . Ір ж а в е ц ь — це н а зва сел а П р и л у ц ь к о го п о в іт у на П о л т а в ­ щ и н і. Т ам з б е р іг а в ся ч у д о т в о р н и й обр а з М атер і Б о ж о ї, т а к звана П л а к у ч а М ати Б о ж а . О б р а з б у в ста р и н н и й . З н а х о д и в ся в ін у ц е р к в і З а п о р із ь к о ї С іч і. К о л и в 1709 р оц і м о ск о в сь к и й ц а р П е т р.і І н ак а зав зр у й н у в а ти С іч, то ч а сти н а з а п о р о ж ц ів п р ом ости л а со б і д о р о г у ш а бл е ю і п од а л и ся на т у р е ц ь к у т е р и т о р ію . В сі ск а р би з а п о р о ж ц і зал и ш и л и на гр а б іж м оск ал я м , тіл ьк и за бр а л и з і с о б о ю с в о ю О п ік у н к у — М а тір Б о ж у . Н а т у р е ц ь к ій т е р и т о р ії з а п о р о ж ц і к о р и ст у в а л и сь о со б л и в о ю с в о б о д о ю , але не м огли п о б у д у в а ти со б і ц е р к в и . А л е п ер ш е ш а тр о, щ о р озби л и вони на ч у ж ій землі, п р и св я ти л и М а ге р і Б о ж ій . Там п ок л а л и Її ік о н у й м о л и л и ся . П л акал и за п о р о ж ц і, а з ними п л акал а й М ати Б о ж а . П о д о в ги х р о к а х бл у к а н н я ч у ж и н о ю з а п о р о ж ц і в ер н у л и ся на Р ід н у Зем лю , зб у д у в а л и дл я с в о є ї М а тер і м у р о в а н у ц е р к в у в Ір ж а в ц і. З того ч а су ік он а М а тер і Б о ж о ї п о ст ій н о плакала, а н а р од п о в т о р я в , щ о В он а п л акал а за за п о р о ж ц я м и . Ц і сам і сл ов а Т а р а с Ш е в ч е н к о п о в т о р и в п о св о єм у д е ся т и р іч н о м у засл ан н і в М о ск в і, в 1858 році, п ер е р о б л я ю ч и св о ю п о е м у . Я сне, щ о ту т і «м агнат і п о л у п а н о к « — це не »си н и се р д е ш н о ї У к р а їн и «, а її в ор оги , в о р о ги н а ш ого н ар од у, в ор оги н а ш о ї к у л ь т у р и . К о ж е н в ор ог, щ о п о я в л я в ся на н а ш ій зем лі, в и н и щ у в а в н аш і в сі к у л ь т у р н о -д у х о в і ск а р би , сер ед я к и х є т а к о ж наш а к н и ж к а . Т о ж з п е в н іст ю м о ж е м о ск а за ти , щ о дол я н а ш о ї кн и ги така сама, я к дол я У кр а їн и , я к дол я у к р а їн сь к о го н а р о д у . С л у ш н о гетьм ан Ів а н М а зеп а п о р ів н я в н а ш у Б а т ь к ів щ и н у з «ч а й к о ю , щ о ви вел а д іт о к с в о їх при би тій д о р о з і« . У к р а їн а — це гол овн и й 26

ш л ях пер ем ан др івк и м а й ж е в с іх а з ій сь к и х к о ч о в н и ч и х народів, п р о нкі н а віть З а хід н я Е вр оп а не знає, я к и х назви за д ер ж а л и ся тіл ьк и в нашій іс т о р ії. Згадайм о тіл ьк и к іл ь к а н а й ва ж н іш и х : чор н і к л о ­ буки, х оза р и , печеніги, п о л о в ц і. В сі вон и не щ ади ли н ія к ого наш ого м атер ія л ьн ого і д у х о в о г о д о р іб к у , ал е всі в он и нікол и не перейш ли з а х ід н іх к ор д он ів У кр а їн и , бо їх стр и м у в а в м еч н а ш ого л и ц а р ства . З а хід н і істор и к и за к и д а ю ть нам, щ о У кр а їн а не брала у ч а сти в Х р е сто н о сн и х п о х о д а х . Ц е ціл к ом н есл уш н е, бо наш е л и ц а р ств о бр а л о в ти х п о х о д а х у ч а ст ь , зо к р ем а л ицарі Г а л и ц ь к оІ'о л и н сь к о ї Д ер ж а в и . А л е к о л и б ми н а в іть не брали, р а зом із в х ід н ім світом , уч а сти в Х р е с т о н о с н и х п о х о д а х , то за х ід н ій істор и к п ови н ен знати, щ о у к р а їн сь к і Х р е сто н о сн і п о х о д и в и п е ­ р е д ж у ю ть за х ід н і на к іл ь к а с т о р іч . У кр а їн а є дійсно п ер ед м у р ’ям хр и сти я н ства і оборон н и м м ур ом З а х ід н ь о ї Е вроп и — у м и нулом у перед р ізн ор од н и м и азій ськи м и коч ов и к а м и , а сь о го д н і п еред к очов и к а м и м о ск о в сь к о г о к о м у н ізм у . К ол и У кр аїн а зн еси л и л ася у бо р о т ь бі з татарам и й тур кам и , то татари св о бід н о могли п л ю н д р у в а ти П ол ьщ у , н а в ід у в а л и ся д о М адярщ ини, а ту р к и в 1453 р о ц і зай н я л и Ц а ргород, а в 1683 році об л ож и л и В іден ь, щ о таки б у в вр ятован и й у к р а їн с ь к о -к о з а ц ь к о ю зб р оєю , х о ч сл а в у к о з а ц ь к у за бр а в со б і п ол ьсь к и й к о р о л ь Я н III С о б єск і. Ц е озн а ч а л о б: ‘‘Inter arma silent musae", ч и ін акш е в часі, кол и гов ор и ть збр оя , к ол и в е д е т ь ся к р и в а в а б ор отьба , то м ов ч и ть пи сьм енн ицька м уза, н іх т о не м ас ч а с у займ атися п р и готуван н ям д у х о в о ї п ож и в и дл я н а р о д у . А ле, к ол и ми ск а ж ем о, щ о У кр а їн а від д о в ги х в ік ів є м а й ж е в п остій н ій б о р о т ь б і зі св о їм и п ога н ­ ськ и м и й хр и сти я н ськ и м и сусід а м и , то це озн ачал о б, щ о на к н и ж к у в н аш ого н а р од у н е бу л о ч а с у . А л е це б у в би п огл я д ціл к ом п ом илковий, бо У кр а їн а від н а й давн іш и х ч а сів по с ь о г о д н ш ній ден ь зал и ш и л а сь вір н а св о їй тр а д и ц ії — м ечеві і к н и зі. М еч і книга — це н евідл учн і д р у зі наш ого народу, як и м ми за л и ­ ш и л и ся вірн им и д о сьо го д н іш н ьо го дня, не ди вл я ч и сь н авіть на н а й л ю тіш і п ер есл ід ува н н я з б о к у н а ш и х в о р о гів . Н е м ож н а н а віть сум н іва ти ся, щ о не з а в ж д и наш вчен и й і п и сьм ен н и к м ав від п овід н і у м ови н и дл я с в о є ї н а у к о в о ї чи п и сь ­ м ен н и ц ьк ої праці, але, з д р у го ї стор он и — нікол и У к р а їн а не п ер еста вал а р одити гер о їч н и х о б о р о н ц ів і гер оїч н и х п и сьм ен н и к ів . Т у т тр еба пригадати сл ова н а ш ого пи сьм енн ика із 17 с т . Й оа н н и к ія Г а л я то в сь к ого (пом ер 1688 p .) , щ о пи сав п р о н а ш у к н и ж к у : »Н е ди ву й теся . Ч и тел ьн и к у тим пом илкам к о т о р ії ся в тій кн изі знайдуть, б о тая книга та к о го ч а су р оби л ася, в к о т о р и й біл ьш е єсь м о утік а л и і на см ер ть, н еж ел е на к н и гу тую , п огл я д а л и ; ні єд и н ого імі п ок оя п л оть наш а, но в о всім ск о р б я щ е : в н іу д у брані, внутрьуду ст р а х и «. П р о п и сьм ен н ість н аш и х п р ед к ів і їх кн и ги д о х р и ст и я н сь к о ї доби не м аєм о к он к р етн и х від ом остей , бо з т и х ч а сів д о нас не д й ш ов ані оди н писаний п ам ’я т н и к . Б огдан Л єпки й сл у ш н о за в в а ж у є, к а ж у ч и : »Г од і дум ати , щ о б нарід на та к ом у стгупен; р о зв ою . я к бу л и н аш і п р едки, о б х о д и в с я без письм а та п и сьм ен ­ ства, щ о б він не твор и в того, щ о сьо го д н і називаєм о л іт е р а т у р о ю . На те в к а з у ю т ь ш и р ок і зн оси н и н а ш и х п р ед к ів з бл и ж ч и м и й дал ьш и м и сусідам и, д обр а тор гов ел ьн а м ер еж а, а в тор гів л і без пи сьм а не м ож н а бул о о б ій т и ся . Н а це в к а з у ю т ь д ого в о р и з 27

гр ек ам и (907, 911, 944), п а н он ськ е ж и т т я с в . К ирил а, на те н а тя­ к а ю т ь т а к о ж а р а б сь к і д ж е р е л а . Ч и бу л и то я к ісь сл о в ’я н ськ і руни, п р о я к і гов ор и ть м о н а х Х р а б р . н ази ваю ч и ї х «ч ер га м и і р ізам и «, чи а збу к и гр ец ьк а ч и ж и д ів с ь к а — п р о це, м ож л и в о, н авіть н ік ол и не дов ід а єм ося , але р іш у ч е м ож ем о ска за ти , щ о п и сьм о й я к а сь л ітер а ту р а в ста р ій п е р е д х р и сти я н сь к ій У к р а їн і бул и «. П роф . Іва н О гієн к о, сьогод н іш н ій М и тр оп ол и т Іл аріон, не т іл ьк и п ід т в е р д ж у є здога д Б огдан а Л еп кого, а д о х о д и т ь д о б е з ­ з а ст е р е ж н о го закл ю чен н я, щ о п и сьм о в д о х р и ст и я н сь к ій У к р а їн і, зн ач и ть д о 988 р о к у , бу л о в ід о м е . В ін п и ш е: «С відч ен н я «Ж и т т я К ост я н т и н а «, щ о він д есь р о к у 860 ч и 861, б у в ш и в Х е р со н е сі, «об р іте т у Є ван гел іє і П сал тир, р у сьск и м и п и єьм ен и п и са н о і ч ол ов ік а обр іт, гл агол ю щ а т о ю б е сід о ю і б еєідова в с ним«, це с в ід ­ чен н я н а д зви чай н о в а ж л и в е . Я пр и й м аю й о го так, я к в он о подає, о т ж е в и х од и т ь , щ о в ж е р о к у 860 бу л и в н ас св о ї п ер ек л а ди , а це з н а ч и ть с в о є п и сь м о . Ц інне св ід о ц т в о «Ж и т т я К о стя н ти н а « п е р е ­ к он л и в о тв ер ди ть, щ о в I X віц і на у к р а їн сь к и х зем л я х п и сьм о бул о, але п р о н ь ого нам н іч ого не від ом о, кр ім того, щ о гр е к не вм ів й ого ч и т а ти . А р а б сь к и й п и сьм ен н и к Іб н -е л ь Н едим р о з п о ­ в ід а є у т в о р і з 987 р ок у, щ о р у си м аю ть с в о ї пи сьм ена, я к і в и р і­ з у ю т ь на д е р е в і. Ц ей араб п од а є зр а зк и р у сь к о г о письм а, але, на ж а л ь , й ого н іх т о щ е не д осл ід и в і не п р о ч и т а в «. П ок и щ о на ц и х т в е р д ж е н н я х і зд о га д а х ми м у си м о за л и ш и ­ ти сь, х о ч д у ж е б а ж а л о ся б в ід к р и ти за н а в ісу д у х о в о г о ж и т т я н а ш и х п р ед к ів д о х р и ст и я н сь к о ї д о б и . П ри ц ьом у тр еба п ід к р е с ­ лити, щ о в сі істор и ч н і й л ітер а ту р н і пам ’ятки, щ о поп адал и в р у к и н а ш и х в ор огів , кол и вон и п р ом овл ял и в н а ш у к о р и ст ь під я к и м н ебуд ь аспектом , були п о -в а р в а р с ь к и зн и щ ен і. Д оля зн и щ ен ­ ня п ости гл а не тіл ьк и ті наш і п ам ’ятки, щ о бул и п и сані й п ер е­ п и сува н і р у к о ю в ч а са х си в о ї давнини, а н авіть й багато н а ш и х п є р ш о д р у к ів . Щ е у 18 с т . М о ск в а грабувал а по н а ш и х ц е р к в а х в сі ста р і р у к оп и си й п ер ш од р ук и , палила ї х на к о ст и р и щ а х як єрети чн і, бо вон и не від п овід а л и її окуп а ц ій н ом у д у х о в і я к під огл ядом ок р ем іш н ости н а ш ої Ц еркви, так і під огл яд ом іс т о р и ч ­ н ого й к у л ь т у р н о -д у х о в о г о ж и т т я , нищ ила вогн ем ц іл і наш і б ібл іотек и й а р х ів и . УК РА ЇН С Ь К І РУКОПИСНІ П А М ’ЯТКИ Заки згадати н а й ва ж н іш і пам ’я тк и у к р а їн сь к о го р у к о п и сн о го д ор іб к у , тр еба зазначити, щ о ті пам ’ятк и б о г о с л у ж б о в о г о й л ітер а ­ ту р н о го х а р а к т е р у написані т о д іш н ь о ю у к р а їн сь к о ю м ов ою , яка а б сол ю т н о н іч ого сп іл ь н ого не мала й не має з м о в о ю м о с к о в ­ с ь к о ю . С ь огод н іш н я м о ск о в сь к а м ова створ ен а щ ой н о у 18 с т . У к р а їн а від н ай давн іш и х, щ е п ер ед істор и ч н и х ч а сів , ж и л а св о їм власним ж и ття м , твор и л а с в о ю в л а сн у к у л ь т у р у . Т оді, к о л и про нас зга д у ю т ь в ж е у 8 с т . а р а б сь к і в ч ен і п о д ор ож н и к и , гр ец ьк і і р и м сь к і істор и к и , т о п р о М о ск о в щ и н у з т о го ч а су не маєм о н іяки х к он к р етн и х зга д о к . Іст о р ія »сп іл ь н о т и « у к р а їн сь к о го , б іл о р у сь к о го й м о ск о в сь к о г о н ародів п оста л а п ізніш е, у 19 с т . і нар од и л ася вона не з н а у к о в о -о б ’єк ти в н ої, а тіл ьк и з рації п о л іт и ч н о -к о л о н ія л ьн ого м о ск о в с ь к о г о к о н ц е п т у . Н ія к о ї сп іл ь н ої «р у с ь к о ї м ови « д л я ук р а їн ц ів, м оск а л ів і б іл о р у сів нікол и не б у л о . П равда,

У к р а їн а , щ о т од і н а зи в а л а сь Р у с ь , у в ік а х 9-12 о б ’єд н у в а л а в сі у к р а їн сь к і зем л і; д о т о д іш н ь о ї У к р а їн с ь к о ї Д ер ж а в и н а л еж а л и ч а сти н н о б іл о р у с ь к і зем л і і ч а сти н а сь о г о д н іш н ь о ї М о с к о в щ и н и . Л л є ц е б у л о о б ’єд н ан н я тіл ь к и п о л іт и ч н о -д е р ж а в н е , а не етн іч н е й не м о в н е . У к р а їн сь к и й , б іл о р у с ь к и й і м о с к о в с ь к и й н ар од и м а ю ть св ій ок р ем и й істо р и ч н и й ш л я х . П р авда, згод ом М о с к о в щ и ­ на (у 12 с т .) о д е р ж а л а к н я з ів з К и їв с ь к о ї л ін ії Р ю р и к о в и ч ів , але т а к о ж пр авда , щ о осн о в и п ід о к р е м е М о с к о в с ь к е к н я з ів с т в о п о к л а в щ ойн о в 1328 р оц і к н я з ь Ів а н І К а л и т а . Д инасти чні п о св о я ч е н н я не д а ю т ь н ія к и х осн ов , щ о б т в е р д и т и п р о я к у н е б у д ь сп іл ь н іст ь народів, а в ж е в н ія к о м у р а зі не д а ю т ь н ія к о го п р а в а о д н о м у н а р од ові п он ев ол ю в а т и д р у ги й і р о б и т и ц е ніби в ім ’я н ік ол и н е існ у ю ч о ї е т н іч н ої сп іл ь н о т и . Н а зва Р у с ь а б со л ю т н о в ід н о с и т ь ся д о у к р а їн с ь к о г о н а р о д у й у к р а їн с ь к о ї зем л і. На м о с к о в с ь к и х е т н о гр а ф іч н и х з е м л я х ця назва бул а н а стіл ьк и від ом а, н а ск іл ь к и п р и н оси л и ї ї зі с о б о ю у к р а їн ц і-р у си ч і, щ о в ел и на м о с к о в с ь к и х з е м л я х х р и с т и я н с ь к у й к у л ь т у р н у м іс ії. Ц е д о к а з у є н а в іть сам а м о ск о в сь к а іс т о р ія : до П етра І, т о ч н іш е до 1713 р о к у , сь о г о д н іш н я »Р о с ія « н а зи в а л а ся М о ск ов щ и н а і т а к її п озн а ч ув а л и на в с іх ге о г р а ф іч н и х к а р т а х до т о г о ч а с у . П етр о н а к а за в зм ін и ти н а з в у М о ск о в щ и н а на Р о сія «, щ о є з д е ф о р м о в а н о ю н а зв о ю Р у сь , ч о м у п р о т и ст а в и л и ся н авіть сам і м о ск а л і. А л е П е т р о б у в м а й стр ом сти н ан н я го л о в у ся к и м с в о їм п р о т и в н и к а м ... А ж д о 1654 р ок у , це зн а ч и ть до П е р е я сл а в с ь к о ї у год и , У к р а їн а : М о ск о в щ и н о ю н ія к о ї м овн ої, к у л ь т у р н о ї, іст о р и ч н о ї, а н а в іть а л іти чн ої сп іл ь н от и не м а л а . В ій сь к о в и й сою з У к р а їн и з М о ск о в щ и н о ю в 1654 р оці б у в т іє ю н е щ а сн о ю д а тою , я к у дон и н і Іоск овщ и н а в в а ж а є дл я се б е за к он ом , щ о д а є їй »п р а в о « п о н е в о а ова ти У к р а їн у . А л е У к р а їн а , н е д и в л я ч и сь на в с і м о с к о в с ь к і напасті, ок р ем и м ж и т т я м ж и л а а ж до ч а сів К а те р и н и II, я к у Ш е в ч ен к о н а зва в «гол од н о ю в о в ч и ц е ю « . Щ о й н о К а тер и н а , з л ік в і: вавш и в 1775 р о ц і о ст а н н іх о б о р о н ц ів У к р а їн и , з а п о р із ь к и х за к ів , п озба в и л а н аш н арід у с іх а в т о н о м н и х п о л іт и ч н и х п р а в і продовж увала ім п ер ія л істи ч н у п о л іт и к у «сп іл ь н о го Б о га й сп іл ь н ого ц а р я «. Д ля ви п р а в д а н н я о к у п а ц ії У к р а їн и М о ск о в щ и н і п о тр іб н а бу л а а^ась істор и ч н а база, а щ о її н е бу л о, то в 1856 р оц і м о ск о в сь к и й п р о ф е со р М іх а іл П о ґо д ін в и д у м а в к а з о ч к у , н а о сн о в і я к о ї м о ск а л і мали б ж и т и в У к р а їн і в ід н еп а м ’я т н и х ч асів, а в те к л и на п івн ічн у М о ск о в щ и н у п ер ед т а та р а м и . В и х о д и л о б та ке, щ о м о ск а л і в т ек л и п ер ед татарам и, а у к р а їн ц і з а л и ш и л и с я ... К а зоч к а П оґод ін а , одн аче, н е п р и й н я л а ся н а в іть у м о с к о в с ь к ій іст о р ії. С и л ь н іш е за щ еп и л а ся к а зк а м о с к о в с ь к и х м о в о зн а в ц ів на ч о л і з Ф . Ф ор ту н а т ов и м , А . Ш а х м а то в и м , П о р ж сз и н сь к и м , я к і ст в о р и л и сп іл ьн и й к о т ь о л о к « м о в н и й . В он и т в е р д я т ь — ц ю т е о р ій к у п р ий нял и сь о г о д н і т а к о ж б о л ь ш е в и к и — щ о до 12 с т . д л я у к р а їн ц ів , б іл о р у сів і м о ск а л ів існ у в а л а сп іл ь н а п р а р у сь к а м о в а . Ця т е о р ія — ц е ф а н т а з ія б е з н ія к о г о н а у к о в о го обгр у н ту в а н н я , п р оти я к о ї дал и п о в а ж н і н а у к о в і а р ґу м е н ти н е тіл ьк и у к р а їн сь к і, але т а к о ж ч у ж і в ч ен і я к О л е к са н д е р Б р ю к н е р , Я гіч , М ік л о ш іч та ба га то ін ш и х . Н ікол и в іст о р ії н ія к ого п р а р у с ь к о г о н а р од у не бу л о, щ о зго д о м 29

п о р о з х о д и в с я в р ізн і м ісц я, а цим сам и м не б у л о н ія к о ї п р а р у с ь к о ї м о в и . М о ск а л і в за га л і н е х о ч у т ь в и зн а ти н ік о г о зі с х ід н іх с л о в ’ян, п р е т е н д у ю т ь , щ о сь о г о д н іш н я м о с к о в с ь к а м ова, я к а ш т у ч н о бу л а ст в о р е н а , я к м ов а л ітер а ту р н а , щ о й н о у 18 с т . бу л а т а к о ж п р а р у с ь к о ю м о в о ю , а в сі ін ш і м ови , в т о м у ч и сл і н а в іть п о л ь сь к а м ова, я к т в е р д и в ц е м о с к о в с ь к и й п р о ф е с о р Б у д и л о в и ч — ц е т іл ь к и з іп с у т і д ія л е к т и м о с к о в с ь к о ї м о в и . Ф а к т и нам г о в о р я т ь ц іл к о м п р о т и л е ж н е . В 988 р оц і, за ч а сів с в . В ол од и м и р а В е л и к о го , у к р а їн с ь к и й н ар ід п р и й н я в о ф іц ія л ь н о х р и с т и я н с ь к у в ір у . Г о в о р ю о ф іц ія л ь н о , б о х р и с т и я н с т в о в У к р а їн і б у л о в ід о м е щ он а й м ен ш е д в а с т о р іч ч я п ер ед ти м . В ж е ба бу н я с в . В ол од и м и р а В е л и к о го , к н я ги н я с в . О л ьга, я к а си д іл а на К и їв с ь к о м у п р е ст о л і в р о к а х 946-960, — б>л а х р и с т и я н к о ю . П р и й м а ю ч и х р и с т и я н с ь к у в ір у , У к р а їн а п о т р е ­ б у в а л а д оп ом оги у ф о р м і я к св я щ е н и к ів , та к і Б о г о с л у ж е б н и х к н и г. Х о ч іє р а р х іч н о н о в о ст в о р е н а У к р а їн сь к а Ц е р к в а н а л еж а л а д о Ц а р го р о д у . але т о д іш н я Г р е ц ія -В із а н т ія У к р а їн і м а й ж е н іч о го не д о п о м о гл а , б о д оп о м о гт и н е м о гл а том у , щ о н а ш н арід не р о ­ з у м ів гр е ц ь к о ї м о в и . З т а к о ю д о п о м о го ю п р и й ш л а У к р а їн і Б о л ­ гар ія, щ о в т о м у ч а сі бул а на в е р ш к у с в о г о к у л ь т у р н о г о р о з в и т к у . З Б о л г а р ії д іста л и ми п е р ш і л іт у р гіч н і к н и ги . Ц е н е зн а ч и ть , щ о н а ш н а р ід д о ск о н а л о р о з у м ів б о л г а р с ь к у м ову, а л е р о з у м ів її к р а щ е , н іж г р е ц ь к у . О ч ев и д н о, щ о с п о ч а т к у в у ж и т к у бу л и б о л г а р сь к і л іт у р гіч н і кн иги, але с к о р о наш і св я щ е н и к и п е р е п и с у ­ в а л и і п р и ц ь о м у у к р а їн із у в а л и ї х . Ц я м ова д о с ь о г о д н іш н ь о ї'» д н я в У к р а їн сь к ій К а т о л и ц ь к ій Ц е р к в і за л и ш и л а ся л іт у р гій н о ю м ов ою , а л е в он а ц іл к о м ін ш а в ід б о л га р сь к о ї і не п од ібн а до м о с к о в с ь к о ї, зок р е м а , к о л и й д е п р о її в и м о в у . З т и х с т а р и х к н и г зга д а ти тр е б а «О ст р о м и р о в е Є в а н ге л іє« з 1056 і 1057 р о к ів , п е р е ­ п и са н е в К и є в і дл я н о в г о р о д с ь к о г о п оса д н и к а О стр о м и р а , від. ч о г о п іш л а н а зв а ц ієї п а м ’я т к и . Р ів н о ч а сн о п р и й ш л о з а ц ік а в л е н н я до ін ш о ї х р и с т и я н с ь к о ї л і­ т е р а т у р и . В ж е в т о м у ч а с і б у л и п о п у л я р н і в У к р а їн і т в о р и О т ц 'в Ц ер к в и , а са м е с в я т и х Іва н а З о л о т о у ст о г о , Іва н а Д амаскина,. Є ф р е м а С и ри н и та ін ш и х . В ід о м і б у л и у н ас п е р е к л а д и й п е р е ­ робки з б ір н и к ів с в . Іва н а З о л о т о у ст о г о , я к »М а р га р и т «, «З л а т о с т р у й « і «З л а т о у с т е . Б у л о б а га то з б ір н и к ів р е л ігій н о го і с в іт ­ с ь к о г о х а р а к т е р у . Д о т а к и х н а л е ж а т ь в ід о м і в У к р а їн і «З б ір н и к и С в я т о с л а в а « . П р а вда , са м і зб ір н и к и п р и й ш л и з Б о л га р ії, ал е в К и є в і ї х п ер еп и са н о й п е р е р е д а го в а н о дл я Ч е р н и гів с ь к о го к н я зя С в я т о сл а в а Я р о сл а в и ч а . О д и н з н и х мас д а т у 1073, а д р у ги й 1076. У з б ір н и к у з 1076 р о к у м а єм о н а в іт ь з а о х о т у а в т о р а до ч и та н н я кн и г і к о р и ст и з ц ь о го ч и т а н н я . «П р и к р а с о ю в о я к а є з б р о я — н а в ч а є а в тор , — д л я к о р а б л я — в ітр и л а , а дл я п р а в ед н и к а — ч и та н н я к н и ж о к « . З ц ь о го т а к о ж ви дн о, щ о в т о м у ч а сі б у л о ба га то р із н и х к н и г в У к р а їн і і б у л и л ю д и , щ о м огл и ї х ч и тати , бо ін а к ш е а в т о р не м ав би д о ч о г о з а о х о ч у в а т и і не мав би к о г о заохочувати. К р ім т ого, в т и х ч а с а х бу л и в ід о м і на наш ій зем л і м ін єї а б о оп ов ід а н н я п р о ж и т т я с в я т и х , п р о л о ги — к о р о т к і оп и си ж и т т я с в я т и х з м ор ал ьн и м и в и сн о в к а м и , п а тер и к и а б о оп и си ж и т т я с в я т и х , ал е т р о х и то ч н іш і, н іж м ін е ї. Б а га та бу л а в н а с т а к о ж а п о к р и ф іч н а л іте р а ту р а , з о к р е м а єв а н ге л ія Я к о в а , Т ом и і Н ік о — 3G

дима, як и м и п ізн іш е к о р и ст у в а л и ся н аш і пи сьм ен н ики , п р о п о ­ в ід н и к и , д р а м а т у р ґи . Щ е ін ш им р одом т о д іш н ь о ї л е к т у р и в У к р а їн і бу л и п ов істі, »В ар л аам і Й о а с а ф «, «П р о Т р о я н с ь к у в ій н у «, >О лександрія«, »П о в іст ь п р о Ін д ій сь к е Ц а р ст в о « та б а га то ін ш и х . М али н аш і п р ед к и п о н я ття п р о п р и р од н и ч і н ауки, бо ч и та л и »Ш е ст о д н е в «, щ о б у в з б ір к о ю ц и тат с в . П и сьм а і с т а р о гр е ц ь к и х ф іл о с о ф ів , в к л ю ч н о з н а у к о ю П л атон а й А р іс т о т е л я . Ін ш о ю п р и р о д о п и сн о ю к н и гою б у в »Ф із и о л о г « — збір н и к сен тен ц ій і о п о в ід а н ь р е л іг ій н о -св іт с ь к о г о х а р а к т е р у . В ідом ий б у в т а к о ж у нас з б ір н и к « Х р и с т и я н с ь к о ї т о п о г р а ф ії« К озм и Ін д и к о п л а в а . Ц е бу л а л ітер а ту р а н а ш и х п р е д к ів за п ози ч у в а н а , п ер ек л а д ен а й п ереробл ю ван а. Н е м ож н а н а віть сум н ів а ти ся , щ о д ея к а ор и ґін а л ьн а л іте р а ту р н а т в о р ч іс т ь н а ш и х п р ед к ів п р о я в и л а ся в ж е і в р із н о р о д н и х п є р е р 'б к а х , а н а в іт ь у п ер е к л а д а х з ч у ж и х за п о зи ч е н ь, а н а п ев н о пер ек л а д и й п ер е р ібк и бу л и д о б р о ю за п р а в о ю для т и х , щ о с к о р о п р оя в и л и сь в ор игін ал ьн ій т в о р ч о с т і. Д о т а к и х ор и гін а л ьн и х с т а р о у к р а їн сь к и х п и сьм ен н и к ів н а л е ж и ть к и їв сь к и й м и тр оп ол и т Іл а ріон , щ о за л и ш и в нам п р ек р а сн и й т в ір »С л о в о о З а к он і і В л а год а ті«, в я к о м у м аєм о п о х в а л у к н я з е в і В о л о д и м и р о в і. Ц е дій сн и й з р а з о к д о б р о г о л іт е р а т у р н о го т в о р у з д іл я н к и п р о п о в ід пи цтва, н а п оєн ого ви сок и м і бл а гор од н и м п а тр іоти зм ом а в тор а д о Р ід н ої Зем лі, щ о та к в и р а зн о в и д н о з й о го сл ів, щ о н а ш і к н я зі, а зо к р е м а с в . В ол од и м и р В ел и к и й — »Н е в невідом ій зем л і в о л о ­ діли вони, а в у к р а їн сь к ій (о р и ґ. р у сь к ій , в ід Р у си — Р е д .), п р о я к у зн а ю т ь та п р о я к у ч у ю т ь на в с іх к ін ц я х с в іт у « . С л ов о на­ пи сан е п р и б л и зн о в 1051-52 р о ц і. Т у т тр еба згадати у к р а їн с ь к о г о з о л о т о у с т о г о єп и ск оп а К и р и л а Т у р ів сь к о г о , а втор а п р е к р а сн и х п р оп ов ід ей , п ов ч а н ь і м ол и тов , а т а к о ж к и їв с ь к о г о м и тр оп ол и та К л и м а С м оля ти ча, щ о б у в «к н и ж н и к о м і ф іл о со ф о м , я к о го щ е н е б у в а л о » на у к р а їн сь к ій зем л і, я к це п ід к р е сл ю є н аш ста р и й л іт о п и се ц ь . О к р ем е м ісц е за й м а ю ть п и сьм ен н и к и ч ен ц і К и є в о -П е ч е р с ь к о ї Л аври, я к Т е о д о сій П еч ер ськ и й , Я к ів М н и х і а в тор п е р ш о ї н а ш о ї іст о р ії »С е п о в іст ь ста р и х л іт, в ід к и п іш л а р у сь к а зем л я, х т о в К и є в і п ер ш и й п о ч а в к н я ж и т и «, Н е ст о р . К н я з ь Я р о сл а в М у др и й (1019-1054), я к о го н а зи ва єм о «со н е ч к о м У к р а їн и «, б о в ін д ба в п р о о с в іт у н а р од у, за к л а д а в ш к о л и , зіб р а в ст а р і н аш і за к он и , д о п ов н и в їх , і сьо го д н і це від ом и й к о д е к с Я р о сл а в а ч и п оп у л я р н іш е « Р у с ь к а П р а в д а « . Ц ей к н я з ь у 1041 році, п р и к а т ед р і с в . С о ф ії в К и є в і за сн у в а в б іб л іо те к у , щ о п о т в е р д ж у є нам, щ о в то м у ч а сі, в У к р а їн і не тіл ьк и б у л о в ж е ба гато р із н о р о д н и х кн иг, але й б у л и л ю ди, щ о ними ц ік а в и л и ся . На той час п р и п а д а ю ть нап ади п еч ен ігів на н а ш у зем л ю , щ о р у й н у ва л и н аш м атер ія л ьн и й і д у х о в и й д о р іб о к . У к р а їн а на с х ід гід К и є в а п о ст ій н о к у р и л а ся п о ж е ж а м и , а за ч а с ів Я р о сл а в а М у д р ого п ідій ш л и вон и а ж д о в о р іт с т о л и ц і. В ел и к и й в о л о д а р р о зб и в їх , о б в ів стол и ц ю нови м и м ур ам и і 1037 р о к у в р о ч и с т о п ередав У к р а їн у та ї ї нарід під п о ст ій н у о п ік у М а тер і Б о ж о ї. В р о к а х 1113-1125 на К и їв с ь к о м у п р е ст о л і п а н ува в о св іч ен и й , д обр и й і л и ц а р ськ и й к н я з ь В ол од и м и р М он ом а х , щ о за л и ш и в св о їм д ітя м «П оу ч ен н я д ітя м «, щ о д о сь о г о д н і я в л я єт ь ся у н аш ій л іт е р а т у р і п р ек р а сн и м п ед а гогіч н и м і знам ен итим л ітер а ту р н и м т в о р о м . В то м у ч а сі п о ст а є н а ш «П е ч е р сь к и й п а тер и к «, щ о о п и су є 31

ж иття наш их подвиж ників у К иєво-П ечерській Лаврі і має не­ абияке значення літературного твор у. На той час припадає напи­ сання описів і споминів із с е . Землі Ч ернигівського ігумена Данила, щ о свого часу був перекладений на ф ранцузьку м ову. Т ут треба згадати також » Слово Данила Заточника«, щ о нагадує нам літературний збірник. В між часі, одначе, сталася велика подія на нашій землі, яка не тільки започаткувала цілий ряд нещ асть для наш ого народу, але так ож спричинила дош кульну руїну в нашому духовом у дорібку, таку велику, щ о ми вж е ніколи не могли загоїти св о їх глибоких ран, зокрема коли йде про безповоротну втрату наш их цінних старих к ^ и г-р ук оп и сів. З того, щ о досі ми згадували, це тільки частина, щ о врятувалася від вогню і грабеж у. В 1169 році на чолі напівдиких племен з північної М осковщ ини, яка тоді ще навіть не мала ані історичної, ані географ ічної назви, напав на К иїв Андрій Б оґолю бскій, зрадник свого народу, й зруйнував столицю . Тоді була пограбована й спалена велика бібліотека св. С оф ії. Які скарби тоді пропали — ніхто докладно не зн ає. М айж е в тому самому часі на східн іх кордонах України появилась нова азійська орда половців, з я кою нам довелось вою вати довгі роки так, щ о не було навіть часу вигоїти половецьких ран і прийшли татари. З того часу зберігся твір, написаний не пізніш е 1187 року, сьогодні відоме у цілому світі »С лово про Ігорів похід«, щ о є перлиною і зразком нашого лицарського епосу. При цьому треба тут зазначити, щ о найбільше наш их писаних пам’яток збереглося в М оскві. Чому? Тому, щ о в татарських часах ціла Україна була зруйнована, щ о тривало до половини 16 с т ., коли в нашій історії, оборонців Рідної Землі — кн яж і полки, заступили козацькі полки. Б ільш ість наш их старих рукописних книг були пограбовані таки самими москалями. Н евеличка кількість дісталася туди разом з нашими письменниками, щ о рятували своє ж иття і твори, тікаю чи перед татарами, а те, ш о щ е було залиш илося на нашій землі, пограбувала М осква вж е по окупації України. Цей процес гра­ беж у продовж ується навіть сьогодні. В 1240 році татари під проводом хана Батия здобули й зруй ну­ вали К и їв. Це був тяж кий удар для наш ої держ авности і для наш ої к ул ь­ тури. Татарська навала розлилася по цілій східній Україні, яка перемінилася на пустиню. Люди рятували своє ж иття втечею, або продовж али ж ити по лісах і місцях, де татарин не мав відваги заглядати. Ціле наше ж иття перенеслося на Західню У країну — Галичину й на В олинь. Від татарської руїнницької руки впало ба­ гато наш их церков і манастирів, щ о були нашими найважніш ими культурно-виховним и центрами. Ж ертвами татарського нападу були наші книгозбірні і вчені монахи. На той час припадає на­ писання «Галицько-В олинського Л ітопису«, щ о описує події між рікам и 1202-1292. На той час припадають твори митрополита Кирила, щ о не дивлячись на руїну, сидів на своєм у престолі в Києві, В олодимирівського єпископа Сепаріона. Т рохи пізніше пі стають «Л и товськ о-р уські літописи«, «Л итовські С та тути «. У к раї­ на спільно з Л итвою воювала проти татар і створила Л итовськоР уську (Українську) держ аву, щ о проіснувала аж до 1569 р ок у. Під оглядом культурним це найубогіший період наш ої історії.

32

У К Р А ЇН С Ь К І

СТАРІ

ДРУКОВАНІ

КНИГИ

З різних дж ерел відомо нам, щ о в палатах наших князів, бояр, в манастирських мурах було багато прецінних бібліотек, але ані одна з них не збереглася до наш их часів, всі вони були знищені в часах довгих і ж орстоки х війн. В сі пам’ятки наш ого старого письменства, щ о дійшли до нас, це не ориґінали, а тільки пізніші копії, щ о припадково переховалися чи то на чуж ині — М осков­ щина — чи припадково збереглися у якійсь церкві. В тих часах любителі книж ок (бібліофіли) робили для себе копії різних творів й оправляли їх разом. Саме з таких копій ми знаємо багато щ е й про інші твори, щ о не дійшли до нас. Часто копії не є точні, одна копія різниться від другої. «Слово про Ігорів похід«, на­ приклад, так перекручене московськими переписувачами, які не знали україн ської мови, щ о до сьогодні в творі залиш аються ксвияснені місця. Х оч Україна в половині 16 ст. втратила свою держ авність, підпадаючи під панування Польщі, але культурне ж иття своє продовж увала, виявляючи при цьому величезну д ухову силу. Від пропасти, над якою опинилася була Україна, врятувало її рідне слово, яке згодом Ш евченко зробив сторож ем цілої нації. Величезна культурна праця розпочалася під впливом ідей, щ о були тоді пануючими в Европі, і реформації, а поширенню книги сприяло винайдення друку Іваном Ґутенберґом. Друкарні в Україні постали 120 років пізніше, але з добродійства друку наш нарід покористувався 60 років скоріш е, бо перш і українські книги друкувалися у К ракові в друкарні німця Ш вайпольта Ф іоля вж е в 1491 році. Там були надруковані »О ктоїх«, »Ч асословець«, »Тріодь Пісна«, »Тріодь Ц вітна«. М ав він надрукувати також і »Псалтир«, але книга до нас не збереглася, бо праця Ф іоля для нас закінчилася трагічно. К раківські домінікани заскарж или його до єпископського суду за єресь і друкар мусів тікати на М адярщ ину. Й ого друкарню і книги спалили так, що до нас дійш ло заледве кілька примірників, а »Псалтир« взагалі був знищений до останнього примірника. Від 1517 року у Празі друкував книги білорус Франц Скорина. Й ого працею покористувалася також і Україна. Д рукарську ш туку в Україні поширили Іван Ф едоров і Петро М стиславець, котрі втекли з М оскви в У країну перед м осковською інквізицією . В Україні перший змінив своє прізвищ е з Ф едорова на Ф едо­ рович і заснував у Львові друкарню, де в 1574 році надрукував »А постола«, щ о був перш ою книгою друкованою на українській землі. Згодом заснував він друкарню в Острозі і там надрукував перш у Біблію в тодішній українській мові, щ о сталося в 1581 році. Щ ойно сто років пізніш е з тієї Біблії зробили переклад для себе москалі. Сьогодні це дуж е рідкісна книга. У вільному світі маємо її тільки ш ість примірників. Один примірник знаходиться в Національній Бібліотеці в М адріді. Незвичайно щ асливе для наш ої книги було 17 сторіччя. Не зваж аю чи на те, щ о в тому часі занепала вж е Острозька Академія і Братська Ш кола у Львові, в К иєві, в 1633 році, засновано нову високу ш колу, відому К иєво-М огилян ську Академію, щ о була найбільш ою високою ш колою на цілому європейськом у сході і 33

проіснувала аж до початку 19 сторіччя. На 17 сторіччя припадає в нас велика релігійна полеміка, щ о збагатила наш у кн иж кову скарбницю десятками цінних теологічних і літературних т в о р ів . П отреби академій дали пош товх до праці нашим вченим, які на­ писали десятки різних наукових творів, зокрема ф іл о со ф сь к и х . Так постала в К иєві наша історія-енциклопедія »Синопсіс« Іннокентія Ґізеля, щ о мала більш е ніж ЗО видань. В 1627 році Памва Беринда злож ив свій відомий і прецінний »Л ексікон славєноросский і імен толкованії«. В К иївській Академії процвітала поезія, драма й проза, як вияви й зразки та велике зацікавлення до літератури. Наша проповідь тоді була на св о їх верш инах. В ідродився інтерес до української історії. Тоді написані наші »К озацькі літописи«, анонімний »Літопис Самовидця*, а пізніш е Літописи Григорія Граб’янки і Самійла В еличка. Т оді постала наша історія, якої автор до сьогодні є спірний, а це »Історія Р у с ів « .

X V III сторіччя в нашій історії — це боротьба наш ого народу проти М оскви в обороні св оїх самостійницьких прав, а рівночасно боротьба й на культурному полі. У країнська Церква, щ о вела перед в нашій культурі, починає занепадати по насильницькому підданстві її московськом у патріярхові в 1686 р о ц і. Дійшло до того, щ о в 1721 році М осква заборонила спеціяльним указом Б огосл уж бові книги українського видання, заборонила взагалі Д р ук у в ати українські книжки, щоб »не було ніякої різниці« між У країною і М осковщ иною . Забагато забрало б місця для того, щ об згадати в сіх авторів і всі заголовки творів, щ о появилися в нас за три сторіччя • — 16-18. А ле треба щ е додати, щ о вж е в тому часі ведеться тиха боротьба між книж ною м овою і ж ивою народньою мовою за право бути літературною м овою . Полеміки на цю тему не було, але народня мова з кож ним сторіччям все сильніш е випирала книж ну старослов’янську мову, яка для народу ставала з кож ним роком більш е незрозумілою. На переломі тієї боротьби появля­ ється у нас ф іл ософ , український Сократ, Григорій Сковорода (1722-1794) із творами: »Начальная двер«, »Н аркіз«, »Книга А сх а н ь «. Безпосереднім передвісником перемоги народньої мови в нашому письменстві і культурно-національного відродж ення був Іван Н екраш евич, щ о залиш ив нам твори: »Ісповідь«, »3амисл на попа« і »Я рм арок«. Х о ч часи 16-18 сторіч — це дуж е тяж кі часи для наш ого народу : збройна боротьба проти польського насильства, щ о кинула україн­ ський нарід в обійми московського імперіялізму, й духова бо­ ротьба проти польської і м осковської експансії, то все таки нарід не забуває старих батьківських традицій — меча й книги. К оли замовкла українська зброя, то залишилась духова зброя — кн иж ка. На той час на нашій землі припадає розвиток бібліотек. Мали ми величезні книгозбірні приватні, як митрополита Петра Могили, щ о згодом перейшла на власність К и єво-М огил ян ської Академії, Лазара Барановича, Йоаннікія Галатовського, Дмитра Туптала, Теоф ана П рокоповича, Степана Яворського, гетьмана Івана М азепи. Велику й гарну бібліотеку мала О строзька А ка­ демія, щ о по смерти князя О строзького перейшла в польські руки. Щ е більш у бібліотеку мало Ставропігійське Б ратство у Львові, ЗІ

що проіснувала аж до наших днів. Незвичайно багату й цінну бібліотеку мала Киево-М огилянська Академія у Києві; але її ідесяткували пізніше москалі, забираючи всі найцінніші руко­ писи й першодруки до Москви й Петербурга. Дуже цінну збірку рукописів і перш одруків мала єпископська катедра у Перемишлі, яку по другій світовій війні пограбувала комун стична Польща. Цілком невідома доля наших манастирських бібліотек, що в них зберігалися перлини, щ о оціліли від татарської руки аж до наших часів. їх також пограбували і понищили московські вандали по другій світовій війні. З цього ясно виходить, щ о українська книжка продовж цілої історії мала дуж е тяж ку долю, щ е може тяжчу, ніж сам наш нарід. Бо вороги часто щадили нарід, як робочу силу для себе, ;.ле свідків нашої високої культури завжди винищували, надію­ чись таким способом вибити з наших рук останню, духову зброю . Але всі наші вороги помилилися, бо в найгірших умовах ворож их окупацій наш нарід завжди знаходив способи видавати рідну книжку, виминаючи при цьому найлютіші заборону й цензуру. Були в нас навіть такі часи, щ о дійсне книж ку з різних причин годі, було видати, тоді нарід давав собі раду таким способом, що переписував їх рукою . І це діялося якраз у 18 ст. Таким спо­ собом поширювалась між людьми «Історія Русів«, таким способом нарід мав нагоду познайомитись з наукою Сковороди та з багато іншими творами, яких не можна було друкувати в московській імперії. На інших українських землях, як Західня Україна, що лопала під польське ярмо, а згодом увійшла у склад австрійської імперії, обставини для друкування і поширення української книжки були ще гірші. На порозі 19 ст. наш нарід опинився дійсно без ніяких перспек. ив, без політичних і культурних прав, але Господь Бог допоміг нам здобутися на зусилля і ми таки перемогли. Д О Б А ВЕЛ И К ОГО В ІД РО Д Ж Е Н Н Я

На порозі 19 ст. український нарід, на всіх своїх землях, опи­ нився у кайданах повної фізичної неволі. Східня Україна з Волинню, Поліссям, Підляшшям і Холмщ иною опинилися у ярмі московської тиранії, але такій страшній, щ о українець не маз права навіть вибрати собі віри для своєї душ і. Українська Католицька Церква, на всіх просторах під московською окупа­ цією, тяжкими і кривавими переслідуваннями була зліквідована. Вдержалася вона тільки на землях Західньої України: Галичина, Буковина й Карпатська Україна, що в 1772 році, в часі розбору Польщі —• попала в склад австрійської імперії. Коли йде про політичні права, то ніяких наш нарід не мав під М осковщиною, а під А встрією над нашим народом верховодила польська ш ляхта. Становище було тим тяжче, щ о під М осковщ иною законним було кріпацтво, а під А встрією панщина. Панщина в А встпії б 'гла знесена в 1848 році, а кріпацтво в М осковщ ині щойно в 1861 році. Серед таких політично-соціяльних умовии, на всіх наших зем­ лях панувало повне безпросвіття, бо жоден з окупатів не дбав про світу народу. Правда, при наших церквах під М осковщ иною і А встрією існували школи, в яких учителями були дяки, але то були ш коли цілком приватного характеру й залежні від поміщи­ 35

ка, який міг такі школи заборонити, а діти кріпаків і панщизняників вчилися в них читати й писати тільки зимою, бо весною і літом мусіли пасти панські череди. Згодом Австрія дала україн­ цям народні й середні школи державні з українською мовою навчання; в університетах Л ьвівському й Чернівецькому були виклади української мови, літератури та історії, а М осква в тому самому часі зліквідувала наші приватні, так звані недільні ш коли. В ніяких ш колах на українській землі, під московською окупацією, не навчали ніяких предметів про Україну, не вчили української мови. Х оч в Україні існували університети — К иїв, Харків, Одеса — але там не було ніяких викладів про Україну. Здавалося, щ о історичне ж иття нашого народу вж е закінчилося. І тут знову найголовнішу ролю відограв український письмен­ ник і українська книж ка. На той час припадає видання досить поваж ної кількости збірників з пребагатющ ої скарбниці народньої те о рч о с ти : пісні, казки, жарти, звичаї, вірування, старинні пере­ кази тощо, але це ще не була література й не могла впливати на освідомлення народніх мас. Батьком цього великого літературного відродження, щ о рівно­ часно започаткував культурне відродження, а за ним також політичне, був Іван Котляревський, який написав травестовану »Енеїду«, яка появилась друком в 1798 році, що скоро була по­ ширена по всій Україні. Під впливом »Енеїди« К отляревського, щ о була написана ж ивою українською мовою, почав писати, та­ кою ж мовою, молодий студент теології у Львові Маркіян Ш аш кевич, щ о згодом був священиком. Він зредагував збірник »Русалка Дністровая«, що появилась друком у 1837 році в Будапеш ті. Це два наріжні стовпи, на яких виросла нова доба, яка слушно на­ зивається золотою добою не тільки в нашій літературі, але в цілому нашому житті, бо під впливом літератури нарід рівно­ часно заговорив про свої пол'тичні права на всіх просторах відвічної предківської землі. К отляревський започаткував відродження нашої поезії і драми; його безсмертна »Наталка Полтавка« до сьогодніш нього дня не сходить із української сцени. Його слідами пішло багато наших письменників, які вж е до того часу працювали для м осковської літератури, бо своєї не було. В тридцятих роках минулого сто­ річчя мали ми вж е свого повістяра Григорія К вітку-О сн ов’яненка, щ о тематикою своїх творів випередив француж енку Ж о р ж Занд і москаля Турґенєва. За 25 років ми мали вж е стільки різнородних і цінних творів, що таким великим ростом перестрашилися москалі, а московський критик Полевой навчав українців: »Нє пішітє па маларусскі, как ето смєш но!« Але історії вж е не можна було завернути. Тільки Микола Гоголь, не зваж аючи на досить добру літературну традицію в його родині, бо його батько Василь писав українські комедії, до української літератури ніколи не повернувся. До 1840 року, до появи першого »К обзаря« Тараса Ш евченка, появилось 4 і українські книги. Приблизно стільки ж не були надруковані, але. як ж иві джерела, кружляли серед народу в рукописах і копіях з них. Розуміється, що Ш евченко та його твори в нашому ж итті зай­ мають не тільки почесно-покутне місце, але мають виняткове літературне та історичне значення. Ш евченко доторкався гли36

бс.ких народніх ран соціального й політичного характеру. Його слово будило народні маси зі сну й наказувало їм »стати за Євангелії Правду«, в обороні народньої чести. Ш евченкове слово розворушило приспану окупантами душ у й струснуло підвалина­ ми московської імперії. Х оч Ш евченка Москва покарала так ж орстоко, як ж орстоко не був покараний, у нормальних часах, не у винятково лютих часах московсько-комуністичного деспотизму, жадон письменник у світі, позбавляючи його особистої волі, при­ значуючи на військову служ бу в сибірсько-азійських пустелях, зі забороною писати й малювати, та він таки не підкорився М оскві. Тільки три роки жив, повернувшись зі заслання з цілком знищеним здоров’ям, але він переміг московську імперію, бо вж е ніколи Москві не вдалося закувати нашого народу в духові кайдани. Ш евченків »Кобзар« досі появився сотнями накладів, що досягають кільканадцяти мільйонів примірників, і став святою книгою кожного українця. Коли помер у 1861 році Ш евченко, то він вмирав уж е спокійно, знаючи, що нарід сповнить його заповітне слово: «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте!« Зараз по його смерти було знесене в московській імперії крі­ пацтво. Українські видавництва росли, як гриби по теплому весняному дощ і. Наша книжка поважними накладами відвойову­ вала в Москви Україну. До 1863 року ми вже мали понад 500 друкованих книг літературного характеру і стільки ж другої різнородної літератури й то тільки у Східній Україні. Катастрофа наступила 20 липня 1863 року, коли московський окупант, словами свого міністра Петра Валусва, сказав: »нє било, нст і бить не может« української мови і заборонив друкувати українські книжки. Це був дуж е тяжкий удар для нашої книжки й нашої культури, бо московські цензори не давали дозволу на друкування української книги. Не дивлячись на заборону, коли проминув критичний час, українським патріотам вдалося таки діставати цензурний дозвіл на українську книгу й за період до 1876 року появилося 66 наших книж ок. Та саме в тому часі, як московська цензура була трохи призвичаїлася до української книжки, прийшов другий страшний удар для неї. 17 травня 1876 р. московський цар Олександер II підписав указ, який забороняв цілком українське друковане слово так далеко, що навіть не можна було підписувати під ноти слів української народньої пісні. Як не було б дивно, але українці, коли співали публічно, в часі якогось концерту українську пісню, то українською була тільки мелодія, а слова французькі, бо французька мова не була заборонена. Указ цей називався »Емським указом», тому що цар підписав його в німецькому місті Емс, недалеко Вісбадену, де був він на відпочинку. Було заборонено не тільки друкувати щонебудь українською мовою в межах московської імперії, але не вільно було також купувати такої книжки за межами імперії. В тому часі друкувалися книжки у Львові, Чернівцях та інших містах Західньої України, але за них, коли такі викрила в когось московська поліція, людину, як злочинця, засилала в Сибір. Та все таки наші письменники не піддавалися, на службу Москви не йшли і під псевдонімами друкували с е о ї твори на землях західньої України або в Ж еневі, де Михайло Драгоманов організував українське видавництво. До першої революції в 37

М осковщ ині, аж до 1905 року, це значить за кругло ЗО років, у московській імперії появилось приблизно 100 українських к н и ­ ж о к . По революції було вж е легше видати нашу книж ку й тільки у 1913 році появилось 264 кн иж ки. За той самий час, на землях західньої України (Галичина, Буковина, К арпатська Україна) видано кругло 300 українських кн и ж ок. В 1914 році, хоч М оскві дуж е залеж ало на тому, іцоб українці боролися за неї і проливали свою кров, але, коли українські п атр 'о-и попросили коменданта К и ївської округи, ген. Бухгольца, щ о рівночасно був і найвищою цивільною владою, щ об він д о зв о ­ лив відновити часопис »Рада«, то москаль цинічно., власною рукою написав на проханні: »Н єразреш ено«, при чому »нє« підкреслив два рази, і написав дальш у погрозу: »П усть лучш е не п р о ся ть «. К оли добре усвідомити собі ці люті обставини заборон україн­ ської книж ки під м осковською тиранією і сказати щ о за 118 років, значить від 1798 до 1916 появилося друком 3214 україн­ ськи х книж ок, то все таки треба признати, щ о це число п ов а ж н е. Н іхто ніколи не підрахує скільки в нас за той час пропало великих письменницьких талантів, щ о почали свою письменницьку працю, але не продовжали, бо не мали де книж ки надрукувати, а були також такі, щ о боялися переступити м осковські укази й назавжди замовкли. В часи перш ої світової в йни, 1914-1917 всі наші видавництва, на в сіх українських землях були закриті. Окупувавш и західню Україну, м осковські розбійники не тільки не дозволили на українську пресу, заборонили друкувати щ онебудь в українській мові, але й знищили тисячі українських бібліотек, щ о густою сіткою вкривали наші землі під А встр ією . Не було села, щоб там не працювала наша »П росвіта«, не було ані одної »Просвіти<, щ о не мала б своєї бібліотеки, а цілий той дорібок знищили м ос­ ковськ і »носії к ул ь тур и «. Щ о наш нарід любив свою рідну книж ку, відчував на неї п о­ стійну спрагу, то найкраще докаж е нам ф акт нашого культурного ж иття в нашій держ аві. Український нарід використав революцію м осковську для себе. В 1917 році тріснули кайдани м оск овськ оцарської деспотії і наш нарід зараз ж е проголосив, своєю волею, здійснюючи бажання цілих поколінь народу — свою Самостійну і Соборну У країнську Народну Республіку, виповідаючи М оскві рабське служ іння. А »демократ« К еренський, замість боротися з большєвиками, післав свої війська проти У країни. Його слідами піш ов Ленін і український нарід повних чотири роки кривавився за свою вол ю . Н іхто нам нічим не допоміг, а навпаки, держ ави західньої Европи підтримали м осковських імперіялістів і за це їх сьогодні Господь карає, поставивш и їх перед небезпекою московського комунізму. Не зваж аю чи на війну, в 1917 році в Україні появилося 747 у к ­ раїнських книж ок, в 1918 — 1084, в 1919 — 665, в 1920 — 457, в 1921 — 214. Чи інакше, за чотири воєнні роки появилося 3167 українських книж ок, а це стільки само, як в московській неволі за 118 р оків. (Далі бу д е)

38

Проблеми наш ої Спілки

ДАЙМО НАШОМУ ЮНАЦТВУ ЖУРНАЛ М. К РАВЧ УК

Н іхто з нас на чужині не заперечує незвичайної важливости виховання молодого покоління, бо ж всі ми розуміємо, щ о це питання нашого національного »бути чи не бу ти «. Та не всі ми присвячуємо максимум уваги цій так важливій справі. Правда, ч ас-від -ч асу наша преса б’є на сполох та закликає до акції, але згодом все затихає, бо такі пресові заклики чомусь залишаються без відгуку. Тому треба привітати статтю Голови С УМ -у О. Коваля в 2-му числі »Аванґарду« за 1961 р . п . з. «Небезпечна щілина«, в якій автор ясно і відкрито заторкує питання юнацької преси та книж ­ ки . А втор ствердж ує, що коли для молодшої дітвори існує д е­ кілька журналів, а також час-від-часу появляються книжки, тоді для юнацтва віком 12 років і більше зовсім немає ні ж урна­ лів, ні книж ок. »Брак відповідної лектури, — на думку автора, — натрапляє на небезпечну щілину в національному вихованні, якої ніяк не можна оминути«. Закінчується ця стаття закликом: «Дай­ мо нашій молоді відповідну лектуру«. Ця стаття дуж е важлива своїм поставленням цілого ряду виховних проблем та ролі друко­ ваного слова для осягнення нашого виховного ідеалу. По прочитанні цієї статті зродж ується цілий ряд думок та сумнівів відносно реалізації авторових задумів. Чому? Кож ний уваж ний обсерватор нашого життя мусить ствердити один нега­ тивний процес, а саме — факт духової пролетаризації нашого суспільства, зокрема в країнах нового поселення. Звідси і нехіть самому читати, головно книжки, як також байдужість до духових чи інтелектуальних заінтересувань дітей та недоцінювання вартости рідного друкованого слова. В такій ситуації на все е гроші, тільки немає їх на книж ку і газету. З року в рік ми багатіємо матеріяльно, а бідніємо морально і інтелектуально. Ми стараємо­ ся мати нові доми, нові моделі авт, вакаційні домики (»котедж і«), моторові човна, але зовсім не дбаємо про книж ку. А вж е просто злочином є те, щ о більш ість наших батьків ж аліє заплатити чотири долари в рік за дитячу газетку. Але за те своїм дітям 39

на дитячі маскові балі та інші шкільні »паради« витрачають одноразово від 20 до 50-ти дол. І це роблять не лише »мало св ідомі« батьки, але, на жаль, і наша інтелігенція, яка не присвячує багато уваги і труду вихованню дітей. Вони думають, щ о виста­ чить забезпечити матеріяльні потреби дитини, післати до школи і всі батьківські обов’язки виконані. Духово-моральні потреби дитини в них не беруться до уваги. Щ оби не бути голословними наведемо деякі дані щ одо почитности дитячої преси в Дітройті (ЗД А ). На терені Дітройту українських дітей від 6 до 14 року ж иття є коло 1500. Понад тисячу ходить до парафіяльних ш кіл. Існують ш коли українознавства, двйі Осередки СУМА і Пласт. Здавалося б, щ о все в порядку. Але коли подивимося на кількість передплатників дитячої преси, то робиться справді лячно за наше майбутнє. Бо ж на таку велику кількість дітей число передплат­ ників виносить а ж . .. 98, з того »Веселки« — 75, а »М ого П ри­ ятеля» — 23. Думаємо, що цей циферний приклад найкраще ілюструє поставу батьків до виховання їхніх дітей. Тому й не диво, щ о наші дитячі журнали ледве ж ивотію ть. Вони появляються мізерними тиражами. Найкращий дитячий журнал »Веселка«, видаваний Українським Народнім Союзом, а редагова­ ний ОПДЛ, виходить в накладі 3000 прим, і дотепер не є самовистачальний. Недобори покриває видавництво із пож ертв на пресовий ф онд (дефіцит у 1961 р. становив 9 702 д о л .). Де ж вихід — запитає читач. Вихід мусимо знайти, якщ о х о ­ чемо, щоб наша виховна робота мала тривалі наслідки. Б о ж лише самими сходинами, імпрезами чи таборами не зуміємо защіпити в серця нашого юнацтва любови до батьківщ ини. Звідси випливає конечна потреба щоб наша молодь передплачувала і читала дитячі журнали. Кож ний юний сумівець і сумівка обо­ в ’язково повинні передплачувати один з дитячих ж урналів. Для дітей, щ о їх батьки не хочуть передплачувати журналу, не мож е бути місця в С У М -і. Керівники Юнацтва мусять це питання поставити перед батьками і переконати їх, щ о без дитячої преси і книжки не можливо проводити серйозної виховної роботи. Мало є передплатити ж урнал. Потрібно ще заохотити дітвору до читання. Коли ж ходить про юнацтво віком від 12 до 18-ти років, то просто злочином є те. щ о українське суспільство досі не подбало про журнал для підлітків. І тому перед СУМ -ом постає проблема видання такого ж.урнала. Ж урнал мусить бути цікавий, багато ілюстрований та достоєований до ментальности нашого юнацтва і здібний полонити його уяву. Він повинен бути доступний теж для ш ирокого загалу позаспілкової молоді. Тому перед СУМ -ом стоїть питання організації висококваліфікованого ш табу праців­ ників: письменників, поетів, виховників, малярів для видавання високовартісного юнацького журнала. Таке видавництво потребує великих грош езих ф ондів. Тому потрібно подбати про фінансові засоби, що вистачили б щонайменше на один рік наперед, щ об так запевнити безперебійне видавання ж урнала. Але думаємо, що питання фінансів не повинно представляти великих труд­ нощ ів. Про це сумівська молодь дала переконуючі докази на місцях, ж ертвуючи великі суми на сумівські доми, відпочинкові оселі, чи інші цілі. То ж треба вірити, щ о багатотисячна родина здвигне направду вартісну духову будівлю: ю нацький ж у р н а л .

40

І'ШЖШЇ Ж И ҐМ ОНТ ПРОЦИШИН

КОХАННЯ Л У К ІЯ Н А РОГОЖ І 35 ІЗ З Б ІР К И »М ОЛОДЕ П О К О Л ІН Н Я « ^ Л М М Ш Ш

Чорнопечальники впевняти вас навіки можуть, що в’язень молодий — це півживий мерлець. . . Дарма! Не встоятись в ’язничній огорожі перед романтикою молодих сердець! . . . Невідома рука подала Лукіянові Рогожі »Робінзона Крузо«. Лукіян Рогожа обурено обдивляв книжку, загорнуту в червону палітурку та міркував: — Х то це так нахабно натякає, що я в житті не мав ще в руках »Робінзона К рузо«! Хіба що який очайдух затіяв якусь заковику з книжкою! . . . Довго шукаючи, він знайшов »заковику« у хребті книжки: — »Любий Друже«! Щодня слідкуємо назирцем за тобою, коли йдеш до шпиталя з вусатим ключником. Мабуть, якусь приключину в бебехах мусиш мати. Та гадаємо, що ноги в тебе здорові, отж е ніщо не стоїть тобі на перешкоді до втечі. Маємо готовий проект утечі. Тобі лишаємо виконання дуже простої та невибагливої частини проекту: на наріжнику Королівської та Кривої пустися, що духу, навтікача. Гони в перевулок, що лучить К оро­ лівську з Республіканською та не прошибни воріт у камениці, де живе Собота. А та м .. . уж е не журися: все буде гаразд!. . . Найкращим днем для втечі буде вівторок. Тому, якщо твоє лікування мало б закінчитися швидше, то мусиш зробитися хворим ще до того самого дня і за всяку ціну 41

спонукати начальника, щ об казав відвести тебе до шпиталю. . . « Очі юнака глянули крізь вікно на далекий обрій міста: манлива воля сколихнула його уявою. Він прудко почав ходити по келії, гладячи долонями гарячі скроні. Р озбігані очі на одну мить зупинилися на стінному календарі зробленому ним самотужки: нині субота, у вівторок мала б бути втеча, а в середу приїж дж ає з відпустки начальник із »Ґейш ою «. . . Ґейша! . . . *

*

*

Коли Лукіянові Рогож і йшло на дев’ятнадцятий, його посадили у в ’язницю. Коли він мав дев’ятнадцять і пів, стояв стрункий та туго випрямлений перед демократич­ ним ареопагом суддів і з легкою насмішкою на лиці та без зайвого хвилювання слухав присуду. Коли почав двадцять перший рік, то мав він за собою половину відсидженої кари. Коли йому піде на двадцять третій, його пустять назад на свіж у леваду. Буйність його віку зачинили в понуро-білу клітку з сантиметровою поділкою. Однак не ворохобився проти неї та не напирав на неї п’ястуками та стусанами чере­ виків, як це роблять молоді в ’язні, навіть з найдужчими нервами. Лукіян Рогожа дістав найкращий дарунок від своєї мами: хист по-мистецьки сприймати життя. Без сумніву, понуро-біла одинична келія з сантиметровою поділкою та червоний, прикріплений до дверцят полички листок, на якому стояло мов віл: «чотири роки важ кої тюрми« — це був грубий ф акт у ж итті Лукіяна Рогож і. Але грубість цього ф акту маліла в молодечій уяві, щ о від першого дня побуту в келії почала сприймати її як залізну форму, в якій вдача перетоплюватиметься на чавун характеру. Та вж е у другому році самотности віддався юнак чор­ ному сумові на з ’їдень. Чи не надто сміливо називати так дивно-примхуватий настрій юнака, настрій, в якому стає собі проти себе віч-на-віч двоє близнюків, породженим примусовим безділлям: пристрасть самоперевірки та бай ­ дуж ність. У дійсності цей настрій Лукіяна Рогож і був простим наслідком закону про зменшення тиску крови. Невеличка доза адреналіни з позавіконної лінії зору приспішила би миттю щасливий кінець цієї недуги. На жаль, цей лікувальний засіб, який вимагає, щ оби в’язень став для себе і лікарем і аптекарем, був для Лукіяна Рогож і казкою Шегерезади.

42

Лік на недугу Лукіяна Рогожі найшовся деінде: у «курнику«, під час проходу. »Курником« звали в’язні невелике подвір’я, обставлене з усіх сторін в’язничними будинками та огорожею. Поправді ж не в »курнику« найшов свій лік Лукіян Рогожа, а в вікні, що виходило на подвір’я. Вікно було завсіди заперте й нічим не нага­ дувало, що за ним живуть живі люди. А ж раз, улітку, здрігнулася в ньому біла прослінка. Рух прослінки впадав в очі тому, що вона була біла, мов перший сніг, а все дов­ кола неї було насичене червоною барвою: з червоної цегли були мури будинків і огорожа, червоною цеглою було ви­ мощене подвір’я.' Грядками сильно червоних левкой був прибраний парапет вікна. Ось чому, хоч який дрібний був рух білої віконної прослінки, на нього зараз звертали увагу в ’язні, що проходжувалися з Лукіяном, і він сам. При четвертому »колі« юнак зиркнув у середину вікна: поміж білим тлом віконної прослінки та червоною биндою левкой видніло погруддя дівчини: завіска ще тремтіла і разом із її рухливим тлом здавалось дрібно хвилює теж образ дівчини. Лукіянові здавалося, що це тремтять його зіниці і він прискорив крок, щоб утретє зазирнути в вікно. Так і є! Не була це жива істота, хіба привид: в вікні не було нікого. . .

— Бачили »Ґейш у«? — Спитав грубий Байтала, в’язнич­ ний Аретіно, що мав у пучках пальців усі еротичні таємниці ключників і жіночого відділу. Байтала йшов позаду і Лукіян оглянувся. Він знав, що »Ґейш ою« звали в ’язні дочку начальника. Значить: у вікні була дійсно жива дівчина! . . . Байтала добавляв: »Х тось із нас заскочив їй в око, але, щ о тим щасливцем не я, це певне!« Він недвозначно всміхався до Лукіяна: »Ви бачили її чорну кучугуру волосся? Справжня Ґейша. .. А знаєте, яка пригода трапилася перед роками одному бідному в’язневі та десятилітній тоді Ґейші? . . .« Його товсті губи зложилися до іронічного масного усмі­ х у і язик, що ніколи хліба даром не їв, заходився біля звичайної професії. *

*

*

У душі Лукіяна Рогожі займалася вогнем пахуча черемшина кохання. Лукіянові було гаразд із тим дрібним полум’ям у грудях, що нагадувало йому давні вогні, які 43

нераз уж е запалювали його кров та ніколи не запалили ще його душі та уяви. Т а к !. . . Так! .. . Це було тільки мале полум’я, яке навіть не схилялося в той бік, де ховалося його джерело за віконною прозорою шибою. Оце і була перша чудна прикмета цього малого полум’я. Другою, мабуть, не так уж е чудною, як скоріше —- чудодійною прикметою цього вогника було те, що він, хоч і який дрібний, дивно легко пропалював грати та давав собі раду з опанциреними дверима негірше автоґенного приладу: юнак виходив і входив до своєї келії кожною порою дня, а коли сон не хапався його повік, то і ніччю. А коли б якась з ’їдлива душа показала пальцем на реш ітку та спробувала даремно нею потрясти або засміятися понуро в його вухах, тоді він, на шелест замка під ключем дозорця, може і про­ чуняв би на хвилину. . . Та зараз ж е він напевно хитнув би головою та засміявся б: —• Решітка? Це ж проблема одного його мізинного пальця, щоби вона розвіялась, мов той пил, що на ній! . . . Двері? — ех! Йому з певністю не треба Архімедової підойми, щоби викинути їх з основ. Це зробить один кивок його ноги! . .. Він сказав би це, ні трохи не соромлячись своєї чвань­ кувато сти. Вогник тихо горів. Недокровна мелянхолія скотилася спопелілою гоудкою в найдальший куток душі. Поки одного дня дрібне полум’я не почало тремтіти, наче під легким подувом вітру, та нерівномірно вигойдуватися. Не було дивне те, що »Ґейша« сиділа при відчиненім вікні та читала книжку. Дивне було лише те, що взагалі вікно було відчинене під час проходу. Дотепер відчиняли його, мабуть, тільки вечорами, під час обіду або зовсім рано. Самої ж »Ґейші« і так не можна було легко догля­ нути за левкоями та олеандром, що стояв збоку. Та річ не в тому. Важне те, що скоїлося трохи згодом. З глибини кімнати озвався грубий, мужеський голос. Відтак пролунало дзвінке »зараз«! . . . — і пара білих, ж іночих рук поклала прихапцем на червоних левкоях книж ку в бурих окладинках. Чути було шарудіння крісла і в ту саму мить злопотіли білі листки книжки, що зісунулася по стіні долів. Знову пролунав той самий дзвінкий голос у короткому: »ах! .. .« — і над червоними левкоями з ’явилося біле лице »Ґейш і« під чорною кучу­ гурою волосся.

44

Малий, рудий Ґрелька в зеленуватому, цайґовому ха­ латі силувався подати книж ку вгору та ціла його стать і руки не доросли видно до цього джентельменського вчинку. Щоправда, то й »Ґейш а« могла трохи більше нахилитися, але, видно, як перед хвилиною не вважала на левкої, так тепер надміру піклувалася їхніми ніжними головками. Лукіян, що ішов зараз за Ґрелькою, вирятував його з клопоту. Коли він подавав книжку до білих рук дівчини, на мить подумав, що чейже вона не боїться в'язнів так дуже, як цього можна було сподіватися від такої ніжної панянки. Крім того він запримітив, що хоч »Ґейш а« і носила чудернацьку японську зачіску, зате її очі були ріш учо завеликі на очі ґейші. Дотого вони були сині. . . Лукіян Рогожа трохи глупо згадав, щ о в нього теж чорна, як смола, чуприна та сині очі. . . Байтала жартував: —• Здалося б вам, Лукіяне, те зілля на похмілля, щ о? Та Лукіянові не було до жартів. Ш видко продзвонили на зміну й він вертався до келії з легко зачаділою голо­ вою: це снувався в нього в голові димок із малого полум’я, щ о починало нерівномірно рухатися. . . *

*

*

Над в ’язницею стояло парне літо. Дні томилися під тягарем соняшної куряви та томили в’язнів. Ночі, хоч і подвійно коротші, ніж зимою, проте, були в д е о є важчі. Одної такої ночі — маленька спопеліла грудка чорного суму віджила в Лукіяновій душі. Було це тієї самої ночі, коли зродилося Лукіянове кохання. Подія скоїлася просто, може, аж надто просто. Ще звечора лежав юнак горілиць, з руками за потили­ цею, а повіки довгими годинами, мабуть, і разу не кліп­ нули. Він, може, й не думав про ніщо інше, ніж про ті удари в’язничного годинника, що лунали що чвертьгодини. Першу годину по півночі годинник продзвонив чи не надто сильно в нічній тиші. Від останнього, надто сильного звуку, а може від вітру у вікні, здрігнулася капосна грудка попелу десь там у глухій закутині душі. Грудка набреніла тягарем олова та, кружляючи, вдарила в невидимі стіни. Згодом це не була вж е мала олов’яна грудка, а важка і слизька потвора, що билася в надто вузькому саку. Так, так, це була люта, надлюдськи сильна риба, що кидалася в сітях Лукіянової душі. І ті рідкі сльози, що скочувалися з Лукіянових очей у правильних 45

чвертинах годин, майже в одну пору з ударами в ’язнич­ ного годинника — це не були Лукіянові сльози. Бо не він плакав. Це плакала люта й надміру сильна риба в душі юнака. Оцей не юнацький, риб’ячий плач — це й були народини Лукіянового кохання. Скільки разів на проході здрігалася біла віконна прослінка, Лукіян Рогожа знав, що за нею стоїть »Ґейш а«. Свідомість її німої затаєної приявности під час його проходів сповнювала його гордістю^ що широкими кругами тонула в плесі його кохання. Його кохання від цієї гордости тільки зміцнювалося. Гордість була, мов той пробний камінь, що кинений у воду, показує її приблизну глибінь. Кохання ж Лукіяна Рогожі було дійсно глибоке: у ньому, наче в справжній водній глибині глухло й тахло все, що було поза ним. Гамір міста перепливав до його істоти, мов крізь вату в вухах, а обличчя в ’язнів і ключників пропускав він через свою свідомість так, як курець опію — звійні личини своїх примар. Часом будився в ньому давній Лукіян, сідав при гратах відчине­ ного вікна і довгими годинами всміхався до цього другого, непритомного. . . Одного разу Лукіян очайдушно положив на червоних левкоях записку: »3а один твій поцілунок всю кров із жил виточити дав би!« З тремтінням серця бачив він, як біла, ніжна рука з-позавіконної прослінки незамітно взяла записку з червоних левкой. Мрія про поцілунок »Ґейш і« незабаром стала дійсністю і щойно тоді почалася справжня романтика Лукіянового кохання. Недільною порою, після вечірнього »апелю«, по-батьківськи всміхнений ключник ІЦипель приніс йому »на келію « чорне вбрання в ’язничної переховальні та спитався, чи не має він охоти зійти вниз до начальника, який просить його до себе. На мить шибнуло в голові юнака, що це інтриґа »Ґейш '« і він без надуми скинув сірий арештантський мундир, щоб за хвилину, в чорному, в ковнірику і краватці — розмовляти з начальником не в урядовій канцелярії, як бувало досі, але в теплій, хатній атмосфері.

— Моя дочка довідалася від капличного ооганіста, що ви часто виручаєте його в грі на гармонії та що ви залюбки грали на фортепіяні. Чи не могли б ви акомпа46

ніювати моїй дочці до співу? Вона нарікає, що без доброго фортепіянового супроводу їй годі вчитися співати! . . . Лукіян Рогожа по-геройськи здушував у собі дітвацьку радість: —• Але ж з насолодою, пане начальнику! . .. Познайомили його з »Ґейш ою« згідно з vciM a припи­ сами правильника про добре виховання. »Ґейша«, що співала милозвучним сопраном, швидко заявила, що в Лукіяні знайшла знаменитого акомпаніятора. Від того часу юнак тричі в тиждень перекидався із скромного в’язня в »ґалянтуома«, що акомпаніював »Ґейш і« на фортепіяно, або грав із начальником у шахи. Коли юнака та панянку залишали самих у кімнаті, у голосових вправах »Ґейш і« з’являлися композиційні зу­ пинки. Під час таких зупинок юнак перехиляв голову на поруччя крісла та жагуче горнув свої уста до уст »Ґейші«, не перериваючи при цьому акомгіаніяменту.. . *

*

и=

До вівтірка Лукіян Рогожа ходив, мов очманілий. . . Того дня перед виходом до шпиталя, зладив записку та щільно її зім’явши, заткнув у рот. На наріжнику Коро­ лівської та Кривої плюнув із розмахом передміського мешканця: записка полетіла широким луком і впала під ноги обох друзів юнака, що розчаровано гляділи на дивну поведінку товариша. Ще більше було їхнє розчарування, коли розшифрували записку: »У в’язниці мені не найгірше. Покищо я не думаю втікати«. *

*

*

У середу вечером залунав у келії Лукіяна знайомий брязкіт відшпилюваного ланцюга та скрип дверей. Схо­ дячи вниз, Лукіян кликав на поміч усю свою повагу, щоб дотримати повільного кроку ключникові. В хаті начальника був уж е гість. Молодий, майже ровесник Лукіяна, та на диво до нього подібний. Сидів із начальником при партії шахів. Знайомлючись із Лукіяном, подав йому півтора пальця та глянув на нього глумливо. Лукіянові пригадалися інформації Байтали: »Це твій співзмагун, небоже! Молодий багатонадійний 47

аспірант при в’язниці св. Ґеновефи. Це ще й далекий свояк начальника, хоч то не перешкодило б йому одру­ житися з »Ґ ей ш ою «.. . »Ґейша« потягнула його гостинно за руки до вітальної кімнати, де стояв фортепіян. Пальці юнака звично вда­ рили по клявішах. Натяки Байтали швидко щезли з його гадок, коли під час »передишок«, нахилялися до його уст, як і давніше, — уста дівчини. Та згодом натяки Байтали знову виринули в його пам’яті і якась туга сповила його мозок: він не тямив уж е співу »Ґейші«, а грав самолюбно якийсь ноктюрн ІІІопена. Граючи, він мріяв, що він уж е не простий та сірий в’язень, якого з ласки приймає в себе начальник, але вільний птах, що забирає »Ґєйш у« з хати та летить з нею в далеку, щасливу мандрівку. Коли він скінчив грати та прочуняв з мрій, оглянувся і побачив, що в кімнаті він сам, 3 сусідньої кімнати чути було »ш ех« і »шах«, а через відхилені двері передкімнати видно було стояка із бронзовою шинелею, пасом і шапкою молодого аспіранта, що грав із начальником у шахи. В Лукіяна майнула думка: — Вистане вдягнути цю шинелю та шапку, щоб одним скоком плигнути на в о л ю !. . . Воля? — Навіщо Ж йому воля без »Ґейш і«? Хіба не ходитиме він без неї, мов у кайданах? Не глядітиме він на світ тоді, мов крізь решітку? І чи »Ґейша« схоче його після цього знати? Його втеча розійдеться відгуком скандалу: не може ж він відплачуватися за начальникове довір’я чорною невдякою, підступом обманювати »Ґейш у« то доброту її батька. . . »Ґейша?« — хіба після своєї втечі він мусить утратити її навіки? Швидше чи пізніше найде він раду на те, щоби ниток свого кохання не пустити з вітром своєї долі! . . . »Ґейша« зрозуміє його та не кидатиме на нього громів! . . . І враз йому страшенно забаглося бути на світі. Він ладен бити себе по лиці за те, що знехтував помічною рукою друзів. Туга зв’язаної сили, що вирувала в мізку та м’язах, пхнула його до передкімнати. Два великі тихі кроки і він одягнув уж е бронзову шинелю та накладав аспірант­ ську шапку. .. На подвір’ї вовтузилася »Ґейша« з вовчурами у нічних сутінках.

48

— Чого так швидко, Вальдемаре? Це ж негарно так швидко втікати від нас! . . . Оправдувався ледви чутним шепотом, що йому спішно до обов’язків і, що він напевно навідається завтра. Кохання та жаль розставання казали йому обняти »Ґейш у«. На шиї відчув він приємну холодь голих рамен »Ґейш і«, а на устах грань поцілунку. Це Вальдемар цілував »Ґейш у« і Вальдемар грав із начальником у шахи. . . Дверник бив у козирок перед ш арж ею та спішно від­ чиняв різні двері та фіртки. . . *

*

*

Пізнім вечором на порозі кімнати студента Соботи з ’явилася постать у бронзовій шинелі та круглій, даш кованій шапці. Господар кімнати та його гості — бідні друзяки політв’язня Лукіяна Рогож і — скрикнули в один голос: — Лукіян! . ., З простягненими руками пішли вони назустріч небу­ денній з ’яві. Та не бачила простягнених р ук — постать у бронзовій шинелі. Вона попленталася, мов сновида, до ліж ка та поклавшись на ньому, з лицем захованим у долонях, почала безгучно тремтіти, мов у нападі лихоманки.

— Лишім його в спокою! Не могли юнаки знати, що їхній друг оплакує ганебно зраджене кохання, та що в слізних судорогах холодної й надміру лю тої ииби — кінчається романтика любовної історії Лукіяна Рогожі. Ранком усі чотири сиділи при столі, загризали чай немащеними бубликами та в веселому гаморі радили, якби то найкраще Лукіянові Рогож і чкурнути за кордон. (Передрук недозволений)

В ІД

Р Е Д А К Ц ІЇ

В з в ’я з к у з те х н іч н о ю п е р е ш к о д о ю (під ч а с др у к у в а н н я п о л о м алася м аш ина) і п от 'м ч ер е з к 'л ь к а т и ж н е в у затр и м ку експ еди ц ії (п ош та не приймала п ак ун ків) поп ер едн є чи сл о »А в а н ґа р д у « п ізно дій ш л о до ш ан ов н и х ч и т а ч 'в , за щ о п р оси м о В аш ого п р оба ч ен н я .

49

Б. Курилас

ЧЕРВОНА КАЛИНА Жовчю напоєний,, оцтом насичений О, Мужу болю, в терновім вінку! Вищий од злобности й за спротив злу Славою вічною, Боже, звеличений. Мов сонце осяйне віялом гострих лез Врізається у ніч світанкової тьми І радощі безмеж сколихують грудьми Метушливих сойок і білокрилих мев. Так Божеська роса із кедрового Древа Невпинно осіня мутні гріха озера І серце наповни подякою людською За ласк Христа освіти, окрилені любов’ю. Он дух чому м’ятежної людини Чарує скорбний вид червоної калини*).

СЕРПНЕВЕ

СОНЦЕ

Люблю твою міць, сонце, що п’єш землі вино, Вирощуєш резеди і крутих паничів, Густий гарячий ряст, стокротки, тирличів, В вулкан річей утягуєш мене в’одно. Ніжно розгладжую шовк садових листків, Довго вдихаючи ледь відчутну арому, І під намет густий вікових яворів Заходжу наче жрець Господнього хорому. Усюди тут життя зливається бурхливо, Усюди тут любов з Праджерела нам б’є; Усюди вироста зерно на гойне жниво. Чуєш: цей сонця жар твою гартує кров Насталює снагу до мужніх постанов, Що до визвольних дій Закутих поведе. *) Червона калина — в багатьох країнах символ геройських подвигів і Христових страждань.

50

Слідам и поселенців

В південній Америці В ж е не один десяток років, ноги українських людей міря­ ють розлогі простори обох аме­ риканських суходолів. Де К а­ нада, а де Аргентина — і скрізь тут не бракувало та не бракує нашої присутності. У засвіти, з часом, відходять стар­ ші, залишаються на світі Б о­ ж ому молодші, вж е народжені за океаном. Сьогодні цих, мо­ лодших, маємо друге, третє, навіть четверте покоління. Чи розростається за океаном українська родина? Лоґічно мислячи, виходить, щ о так: адже кількома хвиля­ ми прибували сюди україн­ ські емігранти з рідних земель, наші люди в обох Америках (Північній та Південній) обза­ водяться великими сім’ями, не підпадають вони тут ні ф ізич­ ному винародовленню, ні, при допомозі поліційних методів, чуж инецькому духовому тис­ кові та примусові. Отже — ч о­ го їм тут зникати чи зменшу­ ватися? А ле дійсність, суворо каж у­ чи, не показує нам розроєту української родини на амери­ канських землях. Ніхто її тут ніколи щ е не брав на облік, відтак для аналізи її зростан­ ня чи підупаду немає жодних матеріялів. Щ одо цього — ми обмежуємося «теорією ймовір­ ності», вважаючи, що в Кана­ ді є понад 400 тисяч україн­ ців, в ЗДА — до 2-ох мільйо­ нів, у Бразилії — менше-більше 120-150 тисяч, стільки ж в А р ­ гентині, а там ще подаються невиразні числа з Парагваю, Уругваю, Чілі, Венецуелі. . .

К В ІТ Н Е

Б УД ІВН И Ц ТВ О

Х оч статистика явно не до­ писує (вірніше, її зовсім не існує), то все ж таки можемо погодитися з тим, щ о в обох Америках є таки досить укра­ їнців. І на сліди їхні можна натрапити доволі ч а сто. Спо­ руджено багато українських церков, громадських будинків, а тепер уж е стають до ладу українські відпочинкові та розвагові оселі. Належить ствер­ дити щиро й рішуче, щ о таке своєрідне «українське будівниц­ тво» квітне й розвивається всю ­ ди на американській землі. На нього ніколи не перестають збирати пожертви, йому без­ кош товно дуж е часто віддають свої вільні дні і години робіт­ ники, інженери, техніки, крес­ лярі . . . Загалом ж е — на нього вгачуються грубі мільйони д олярів. Тому, якщ о брати за показ­ ник оце будівництво, то укра­ їнська родина за океаном ніби справді р озр оста єть ся ... Але сама будова без змісту, без потрібної діяльности є мерт­ вою . Можна що завгодно збу­ дувати українськими руками, однак від цього лише воно українським не стане. Коли щ ось спорудж ується нами, то воно мусить бути обов’язково конче потрібним для україн­ ської справи і заздалегідь при­ значене виключно для україн­ ської мети. Чи так воно є завжди? Ой, далеко й далеко ні. Мандруючи оозлогою Брази­ лією, я особисто, на власні 51

очі зустрічався з фактами, про які й згадувати прикро. В одному місці довгими ро­ ками пусткою стояло велике приміщення колиш ньої укра­ їнської ш коли. »3а непотребою в сучасних умовах«, його, зреш тою, продали, а гроші ви­ користали . . . для нових б у д ов . Іншим разом, з віддаленої ук ­ раїнської оселі повідомили, щ о там е велика площа й домівка, де давніше було українське то­ вариство, а т е п е р ... нема н і­ чого. Згодом виявилось, що подібне явищ е не поодиноке. У великому місті дві україн­ ські громади були розсварені між со б о ю . Одна з них побу­ дувала добру муровану церкву на горі, а друга, таку ж саму — п :д горою . Це вж е робилося на моїх о ч а х . Сьогодні одна церква майже не діє; в чиї руки вона перейде, сказати тяж к о. В кількох місцевостях мені показували приміщення бразилійських шкіл, щ о їх »за поню х табаки« перебрали від колиш ніх українських това­ риств. .. Це маємо не тільки в Брази­ лії, а і в Канаді, і в ЗДА, і в інш их американських кр аїн ах. Маємо і таке, коли в перш о­ рядних будинках, поставлених українськими громадами у біль­ ш их скупченнях нашої еміґра­ ції, поступово заникає україн­ ська мова, вона там щ е міцно тримається в барах, де старш е покоління продовж ує «тради­ ційно* навчати молодше: »Гей, наливайте повнії чари, Щ об через вінця лилося, Щ об наша доля нас не цура[лась, Щ об кращ е в світі ж и л о с я ...« Та «українське будівництво* й далі триває посиленим го­ ном. От одна громада протя­ гом близько сорок років уж е набудувала всього, все ж зараз взялася спорудж увати чимале

приміщення (що кош тує знач­ ні гроші), призначене д л я ... цілком бразилійського побуто­ вого закладу. На моє запитан­ ня, довголітній керівник цієї громади відповів: — Наших людей найкраще тримати при будові. Тоді вони і жертвенні, і активні, і цікав­ ляться суспільним ж и ттям . . . А ця громада, між іншим, ще й досі не видала ж одної по­ важ ної й цінної української к н и ж ки . КУЛ ЬТУРНЕ Ж И Т Т Я ЗАНЕПАДАЄ

К оли йдеться про книж ки, про npecv, про національнокультурне життя, то воно к о ж ­ ного разу підносилося тоді, ко­ ли прибувала чергова хвиля українських емігрантів, а по­ тім знову занепадало. Через те, коли брати за показник зміст, тобто нашу духову ді­ яльність, то, здасться, україн­ ська еміграція за океаном все зменш ується і зм енш ується. В ж е від довш ого часу нова єміґрація з України сюди май­ ж е не допливає. Скільки та­ кий с-а н тягнутиметься — го­ ді сказати. Відтак, помітно здає на силі українське духове та національно-культурне ж и т­ тя . В багатьох українських емігрантів це викликає не тіл ь­ ки занепокоєння, а й справж ню тривогу, бо перед ними впрост стало питання: що далі буде, коли нас не стане? І тут починаються нарікан­ ня на молоде покоління, наро­ джене, виросле й виховане вж е на американському ґрун ­ ті. Молодь, мовляв, сприймає все тільки чуж е, своїм не ці­ кавиться, нема кому переда­ вати нашої д ухової та кул ь­ турної спадщ ини. Прийнято говорити, щ о українська ем іґрац'я за океаном, крім кількох осіб у Канаді, одн ого-двох у ЗДА, з нового покоління не

дала більше людей для укра­ особисту думку, ще не дотя­ їнської справи бодай серед­ гають і до середнього позему ньої руки, наприклад, мірила (уявляю, скільки за ці слова (хай простить небіжчик) Спина мою адресу котів навіша­ ридона Ч еркасенка. ю ть у К урітібі!). Треба щ е ба­ — Нічого не вдієш, чуж а гато й багато попрацювати і стихія заливає нашу молодь, над строями, і над тональністю в співах, і над танцювальними відбирає її від нас, — можете на кож ному кроці почути з образами, і . . . та сьогодні ре­ цензії не пишемо, а говоримо уст старш их українських гро­ на відносну тему лише при­ мадян в обох А мериках. Вони нагідно. вказують на те, щ о на амери­ В такому разі — в чім спра­ канській землі всього дуж е ба­ гато, молоді люди тим захоп­ ва, чим пояснити такий успіх л ю й с я і нема (на їх погляд) українських співаків та тан­ такої сили, щоб цьому проти­ цюристів з Курітіби? стояти . . . Дуже просто — Бразилія ні­ чого кращого не має, під куль­ Тим часом, тяж кою працею турно-мистецьким оглядом во­ і з тяж кою бідою, в деяких на щ е перебуває в пеленках, місцевостях повелося органі­ в колисці для немовлят. Саме зувати з молоді хори та тан­ це показали численні ф ести­ цювальні групи. І успіх на їх валі в тій ж е К уріт'бі, не го­ долю випав просто величез­ ворячи вж е про щоденні зви­ ний: їх запрош ують виступати чайні радіо-телевіз'йні програ­ в іншонаціональних клюбах, в ми, які можна окреслити одним телевізії, в театральних при­ виразом: »заплющ очі і зату­ міщеннях, а то й везуть до су­ ли в у х а «. сідніх міст. Усім хочеться по­ Виходить, чужа стихія — чути й побачити молодих ук­ стихією, а таки наше рідне на­ раїнських мистців, хоч, ще, родне мистецтво куди більш звичайно, початкуючих ама­ змістовніше, більш вироблене торів . та приваблив'ш е. Воно най­ Не знаю, як там стоїть спра­ краще сприймається різнонаціова в Канаді та ЗДА, але знаю, нальними масами людей, на­ якою є вона в Бразилії. Спі­ віть в далеко недосконалому вочий та танцювальний укра­ виконанні. їнські колективи існують ли­ В обличчі такого факту, се­ ш е в місті К урітібі. Сьогодні ред наших старших громадян про них знає мало не вся Бра­ уж е подекуди почувається де­ зилія. Коли вони виступають який оптимізм, вони починають у величезному міському театрі з задоволенням прорікати: »Ґваїра«, щ о вміщує сім тисяч осіб, багато охочих бр а з и л ь ­ — Ну, покоління за нами ще ців змушені з нічим повертати прислужиться українській спра­ домів, бо для них уж е забрак­ ві своїми голосами та ногами, ло місць. Частими гостями во­ а що далі буде, то тільки Бог ни є в телевізії, в найкращих Святий зн а є. . . бразилійських клюбах, їх на­ перебій запрош ують виступати М ІЖ СТУ Д Е Н ТАМ И перед учасниками різних всебразилійських конґресів. Успіх, Признаюся одверто, я теж, нема де правди діти, величез­ опинившись на американській ний. землі, вж е давно підпав під подібний настр й, ілюзій собі Проте, обидва колективи, спі­ ніяких не робив. Та ось, не­ вочий та танцювальний, на мою 53

давно, випадково мав зустріч зі студентами школи о о . В асиліян у К урітібі. Всі вони монахи, в чорних рясах з бі­ лими ковнірцями, а л е ... хлоп­ ці залиш аються хлопцями: ж ва­ ві веселі, енерґійні, всім ці­ кавляться. При зустрічі, мене вражає, вірніше милує, а то й розчу­ лює їхня мова. Незаймана, барвиста, й соковита мова ук ­ раїнського села. Сам я намага­ юся говорити поменше, а все їх викликаю на балачки. Слу­ хаючи їх, в'дчуваю ніби в по­ лудневу літню спеку припав обома губами до кухля з дж е­ рельною водою . Всі мої спів­ розмовці народжені вж е в Бра­ зилії, батьки їх переважно та­ кож , а в деяких — і діди. Василіянські студенти, крім, ясна річ, теологічних дисцип­ лін, добре знають все про У к­ раїну: її історію, географію, сучасне становище, люблять співати українських народніх пісень і, будьте певні, вони протягом свого життя плека­ тимуть та ширитимуть все, що є краще в Україні, в україн­ ського народу. Одним словом, потрапив на справжнє чудо. Та це — тіль­ ки початок, початок винятково гарного, приємного, а головне — багатонадійного. М ої молоді співрозмовники дали знати, що вони видають журнал українською м овою . Нема чого розводитися — я той журнал захотів негайно побачити на власні очі. Моє прохання вдовольнили, доволі грубий архів опинився в моїх руках, а розлучився з ним лише по упливі трьох тиж нів. Мав досить часу ознайомитися з кожним окремим числом цьо­ го особливого видання. Передо мною з’явився укра­ їнський журнал, що неперіо­ дично виходить у Бразилії про­ тягом кількох років, про існу­ 54

вання якого, крім його відборців, мало хто знає. Починався той ж урнал у ду­ ховній школі при українському манастирі, щ о розташований в далекій осел і-кол он ії. Писали його від руки, старанним калі­ графічним почерком юнакистуденти Василіянського ч и н у . Вони ж його й редагували. Згодом те видання починає ви­ ходити відбитками на міміограф і. Пізніше він переносить­ ся до Плудентополя де його вж е видають звичайним дру­ карським способом у видав­ ництві оо. Василіян. Всі чис­ ленні співробітники журналу та його редактори — молоді: люди, василіянські студенти, народжені й виховані на р о з­ логих просторах Б разилії. П оступово студенти стають священиками, виїж дж ають на парохії, але з журналом зв’яз­ ку не поривають, ретельно одер­ ж ую ть його та ще й розповсю ­ дж ую ть серед своїх вірн и х. Ж урнал поки що передплат­ ників не має, існує лише за кошти пресового ф он ду. Та до того ф онду надсилають свої можливі лепти всі його чита­ ч і. Дедалі зацікавлення ним збільшується, а відтак мно­ ж иться його наклад. Він, як молодий дубок, що почав рос­ ти з закопаного в догідний ґрунт ж олудя; від писання р у­ кою кількох примірників, д о друкарського видання більшим накладом — шлях, справді, чималий. Містить він досить різноманітний матеріял: зна­ ходимо статті на релігійні те­ ми, з української історії, про наші національні свята, епізо­ ди із шкільного навчання, з студентського побуту, відобра­ ження ж иття українських осель у Бразилії, вірші та нариси. Мова українська в журналі не стільки літературно вибагли­ ва, як, я сказав би, безпосе­ редньо народня, але вж е в

певній обробці. Окремі речі, особливо де йдеться про подо­ рож і по диких бр ази л ьськи х місцевостях, написані мовою образною, соковитою, аж за­ пашною, на щ о взагалі май­ стром е наш український нарід. Читаючи сторінку за сторін­ кою, відчуваєш щире, органіч­ не (природне) зацікавлення чис­ ленних авторів того ж урналу всім українським, відчуваєш їхню українську психіку, та­ к у ж вдачу (ментальність), та­ кий ж е спосіб думання. А ж не віриться, щ о журнал прой­ ш ов ш лях: Іваї-П рудентопольК урітіба; все здається, щ о йо­ го видавали десь у Ж овкві до днів московської окупації. Але титульна сторінка привертає увагу читача до правдивої ад­ реси — вона таки в Б р а зи л ії... Тримаючи цей журнал у своїх руках, знаючи його творців і натхненників, ніяк не пого­ дж ую сь тепер з тим, що нашу молодь в обох Америках обо­ в ’язково мусить з ніг до голови ввібрати в себе чужинецька стихія. Виходить, так воно не є . П обіж но пригадую собі, що при духовних інституціях у Бразилії утримуються з усіма належними правами світські початкові, а то й середні ш ко­

ли — англійські, французькі, німецькі, італійські. . . Х то їх закінчив (навіть дехто з на­ ш ої молоді), той навіки зрід­ нився з мовою свого навчання, з відповідною культурою, літе­ ратурою. На жаль, нічого по­ дібного ми ще не маємо. Як причина — подається брак кош тів. Не вірно! Для такої важ ливої справи варто дещо взяти з так званого «україн­ ського будівництва«, варто де­ щ о урізати та скоротити його. Це піде тільки в користь за­ гальної української справи. Та рецептів давати не буду, то вж е є похідне. Головне і єдине завдання цієї статті — відповісти на питання: чи м ож ­ на, бодай значну частину на­ ш ої молоді на американській землі виховати в українському дусі, виховувати для україн­ ської справи та добирати з неї діячів для відповідальних ді­ лянок українського ж иття в майбутньому? Так, м ож н а. Незаперечним, незбитим доказом цьому є ж у р ­ нал, що його тримав у своїх власних руках. До речі, цей журнал нази­ вається » Ц віркун ». П.

Р ій

Бразилія.

55

З н і и т т я і праці С У М -у

ЛЕЩЕТДРСЬКИЙ ТАБІР ЮНАЦТВА СУМА »КДРПАТИ« П оїхати на зимовий табір було колись тільки мрією . Сьо­ годні — це вж е дійсність. Зре­ алізувати це дала можливість новопридбана оселя Осередку СУМ А ім. М . Павлушкова в Ш іка ґо. Стосорокакрова посі­ лість положена біля місцевості Барабу, В ’ скансін, в гарних гористих околицях, щ о нага­ дую ть наше Підкаргіаття. Осе­ ля своїм положенням добра на літні табори — бо де ж краще, як не в горах, — як також і на зим ові. Субота, 23 грудня 1961 p ., була страш ною в Ш ікаґо й не­ забутньою для перших лещ етарів. Сніг падав цілу ніч. Це не перешкодило юнакам прий­ ти точно о 6-ій год. рано під дім С УМ А . Сніг по коліна, к у ­ рява, хол од. Лещата на дахах авт. Повитягали машини з-під снігу й 18 сміливців рушило в дорогу. Трохи їхали, трохи пхали, але таки доїхали. Щ е одна переш кода. Як діс­ татись на саму фарму? Доїзд засипаний двостоповим снігом . Скоро найшлась рада. »Ану, хлопц’ , попхаємо«, — гукнув силач (200 фунтів) д . Досянович. Скоро авта були на под­ вір ’ї. Коменданта табору д. П . Надзикевича з його ф ол ьксваґеном то просто занесли на руках. Команда табору складалась з друзів: П . Надзикевич — комендант, Д. Багрій — обоз­ 56

ний, Я . К уляс — заступник коменданта, інж . В . Левицький — інструктор, П . Гнатів — перша поміч. За виїмком відомого спортовця і лещетаря ін ж . В. Л евицького та членів Команди, всі таборовики мали перший раз лещета на ногах. Тому від самого початку пішла теорія в рух, а опісля практика. Не­ приємні на початку були ці практичні заняття, бо к ож н о­ му приходш ш сь купатися в снігу, а з прикріш их схилів з ’їж дж ати на плечах. Другого дня вж е все йшло трохи кращ е. Вечорами юнаки мали змогу переконатись, як то ж илось колись при лоївці, електрич­ ного світла не було. Але й ці темні вечорі в досить холод­ ній хаті (не було сокири, щ оби нарубати дров) були веселі й корисні. Користаючи з того, інж . В . Левицький розказував юнакам про лещетарський спорт в Україні, а його доповняли голова Осередку д. М . Лущак та старш і сумівці дд. Д. Баг­ рій і Я . К онол. На самий латинський Свят­ веч ір підготовили перш у ват­ ру — юносумівські вогні. При^ святили її Різдву Ісуса Х р и ст а . Вперше понеслась цими гора­ ми й долами радісна пісня — »Бог Предвічний«, »Тиха нічж, а за тим все нові і нові к о ­ лядки. Видно було на молодих о б ­

В ЛЕЩ ЕТАРСЬКОМ У ТА Б О РІ СУМА На ф о т о : частина учасн и к ів п ерш ого л ещ ета рського табору С У М А біля Ш ік а ґо із ін структором другом ін ж . В . Л евицьким .

личчях те, про що співаємо в сумівській пісні: Грас блиск на смаглих лицях, Квітне радість у очах — Пал завзяття й волі криця В юних, сумівських серцях. Під час табору відбулися змагання в з’їзді з гори на трасі одної милі. Першими трьома місцями поділилися юнаки-спортовці СК СУМА «К ри­ ла»: 1. В. Абрамюк, 2. С. Боднар, 3. М . Сідельник. Від’їждж али юнаки, а юнач­ ки Оля, Марійка, Іня, Ірка — в крик: »Про юнаків дбаєте, а ми що, гірші? Ми теж хочемо їхати на лещетарський табір «. Трудно, як рівноправність, то готуємось вислати старших юначок, щоб і вони познайо­

милися з новим і корисним спортом і хоч на протязі кіль­ кох днів відчули чар зими в гарних гірських околицях, по­ бачили чистий сніг, та нади­ хались свіжим повітрям. * Літом Управа Осередку бу­ дуватиме в оселі ставок для купання. В майбутньому на зміну лещетам можуть прийти лижви та гокей, бо буде влас­ ний лід. Юнаки, захоплені першим табором, вж е уплянували, де треба збудувати скічню, як спорудити витягальну линву, бо вихід під гору на американських лещетах, де п’ята прив’язана до дошки, є досить важкуватий. С. Ґоляш Керівник Відділу Ю СУМА 57

Осередок СУМА ім. Київ у Дігройті Осередок СУМА »К иїв« це одна з найактивніших клітин організацій Визвольного ф рон ­ т у в Дітройті. Осередок існує вж е 10 років. За пройдений час зроблено дуж е багато в ді­ лянці культурного виховання і освіти членів Осередку, а в оточую чому чуж ому світі зроб­ лено багато для пропаґанди української визвольної справи. К ож ного року члени Осеред­ ку беруть участь в різного род у українських і американсь­ ких імпрезах, як в стейтових виставах, в »День Подяки« та інших, і завжди наш Осередок є одним із перших з-поміж різ­ них організацій молоді в стейті~ М іш іґан. Правда, усі ті успіхи треба завдячувати то­ му, що Осередок с добре орга­ нізований, члени здисципліновані, існують гуртки мистецької самодіяльности, як танцюваль­ ні групи старших членів СУМ -у і юнацтва, дві оркестри — ду­ хова і струнна, які беруть ак­ тивну участь в різного роду імпрезах. Наприклад, наша танцювальна група разом із оркестрою »Дніпро« були за­ прошені до стейтової столиці Лєнсінґ на інавґураційну це­ ремонію ґубернатора М . Вільямса і там, за їх гарний ви­ ступ і за чудовий український одяг, признано їм перше місце з-пом іж кількадесяти молоде­ чих організацій різних націо­ нальностей .

88

Дякуючи добрій управі О се­ редку »Київ«, яку ми маємо кож ного року, і співпраці між членами, ми провадимо спіль­ но, завжди і всюди, пропаґандивну діяльність серед чуж и­ нецького оточення на користь України і її поневоленого, але нескореного народу, який стоїть в безпосередній боротьбі проти московських окупантів. Ось декілька фактів із ж ит­ тя і діяльности нашого Осе­ редку. Після трьох років існування Осередку управа почала орга­ нізувати відділ юних членів СУМ-у, який названо »Відділ Юнацтва СУМА ім. Полтава при Осередку СУМА »К иїв«, Референти юнацтва при управі Осередку багато попрацювали, щоб довести відділ до такого стану, в якому він є тепер. Юнацький відділ нараховує 80 членів, хлопців і дівчат, які поділені на окремі ланки із ланковими і виховниками на чолі. Тому не дивно, що к о ж ­ ного дня в тижні домівка «У к­ раїнського Народнього Дому« зайнята ланками юнацтва, які провадять зайняття, виховну працю . Слід відзначити, щ о к ож н о­ го року Осередок влаштовує табори для юнацтва С У М -у. Референти Ю . С УМ -у друзі М . Сулима, Ф . Токрачук, Е. Василина, М. Терлецкий із своїми помічниками на протязі

тих років були правди­ вими опікунами нашого відді­ л у Ю . СУМ А. Особливо вдяч­ ні ми мусимо бути нашим виховникам юнацтва проф . Я. Яворівському, проф . М . Дольницькому, д. Л. Футала, гі. П. Сої, пані п роф , Ґоїв і проф С точанському. Вони віддають св'й час і знання, щоб навчи­ ти кож ного юнака і юначку хто вони, що це Україна, за щ о боровся, бореться і буде боротися український нарід. Один раз у місяць відбува­ ються спільні сходини усіх ла­ нок юнацтва, на яких бувають присутніми всі референти, виховники, ланкові і члени ла­ нок. Такі сходини — це ніби місячні іспити ланок, після яких найкращі з ланок одер­ ж ую ть відзначення, що і слу­ ж ить заохотою до продовжен­ ня праці. Спільними сходина­ ми ланок відзначуємо всі істо­ ричні дати і національні свя­ та українського народу. Виховна праця в нашому від­ ділі Ю . СУМА не йде намар­ но. Коли діти вступали в чле­ ни відділу Юнацтва, то біль­ шість з них не знала україн­ ської мови, а тепер на ланко­ вих сходинах чи зайняттях ч у ­ ти тільки рідну українську мо­ ву . Наскільки корисною є пра­ ця в СУМ -і можна собі уяви­ ти з такого прикладу: в юна­ цькому відділі »Полтава« є ді­ ти, яких батьки народилися вж е у ЗДА і, звичайно, не вж ивають вдома української мови. Коли їх діти навчилися рідної мови в СУМА, тоді і в с іх

батьки були примушені гово­ рити до них по-україн ськом у. Як було згадано вище, при Осередку існують танцюваль­ на група та оркестра юнацтва. Танцювальну групу провадить д. М . Терлецький; оркестру провадила ц . Соя, а ;тепер — проф . Сточанський. Також іс­ нують гуртки вишивальниць і хоровий. К ож ного року юні члени Осередку беруть участь в річ­ ному святі університету в м . Ваендат, куди їх запрош ують управителі тієї інституції. Це відбувається завдяки членові СУМА д. М . Калиничові, який познайомив наше юнацтво з ними. Слід згадати, щ о Осередок влаштовує т. зв. радіо-годину юнацтва з радіовисильні друга ред. 3 . Тарнавськбго в Дітр ой ті. Радіопрограми нашого Осередку завжди є зв’язані з визначними подіями чи істо­ ричними роковинами і завжди дбайливо підготовані. Тепер повернемося ще до діяльности старших членів Осе­ редку »К и їв «. Крім внутріш ­ ньої праці зі своїми членами. Осередок бере активну участь в культурно-освітній і освідомлюючій діяльності, яку прова­ дять всі організації україн­ ського Визвольного фронту, а часто буває ініціятором різних імпрез. В 1955 р. при Осеред­ ку було створено духову ор­ кестру. Вже більше, ніж чо­ тири роки виходить журнал «Сумівський стяг«, який допо­ магає у виховній праці. В бе59

,

жчя Ш гая» СНА,В РЖ'

ІІУ5І - » ? # * > *

І

В ж ов тн і 19G1 р . О середок С У М -у в Р убе, Ф ранція, святк ува в своє д еся ти р іч ч я . З тієї нагоди в ід бувся великий кон ц ер т та п рийняття. У святі взяли у ч а сть К и р Володимир М аланчук, Е кзар х українців католиків у Ф ранції, який відправив С л уж бу Б ож у, та Голова Ц ентральної У прави С У М -у д . О . К о в а л ь . На кон церті з великим усп іхом виступав х о р і танцювальний гурток Ю С У М -у з П ариж у, який був туди запрош ени й. На ф о т о : тан ц ю ­ вальний гур ток з Р убе виконує народній тан ок .

резні 1958 року було куплено оселю, дякуючи матеріяльній допомозі членів Осередку >'Киї в « . Терен оселі, яку названо іменем нашого Осередку (Осе­ ля »Київ«), призначений в пер­ ш у чергу для виховних цілей обох Осередків СУМА в Дітройті. Думка про купівлю осе­ лі була підтримана всіма ор­ ганізаціями Визвольного фрон­ ту, а це значить широкими к о­ лами української громадськости. Вони допомогли морально і матеріяльно, стали її члена­ ми. За короткий час вдалося оселю розбудувати і пристосу­ 60

вати її до наших виховних і відпочинкових вимог. Крім табор'в Ю . СУМА з обох О се­ редків у Дітройті, в минулому році там відбувся Здвиг СУМА, та багато інших імпрез. Дякуючи тій великій ідеї, для якої створена наша Спілка, вірі кожного члена в україн­ ську людину і надії на неда­ леке визволення нашої рідної Батьківщини, ми ростем, роз­ виваємося і з вірою в Бога ідемо вперед, до кращого зав­ тра України і цілого нашого поневоленого, але нескореного народу. Честь України — готов боронити! Гр. К орол иш ин

С т у д ії і обговорення

ЗАПОРОЖЦІ ЧИ РЕЄСТРОВИКИ? (С лово в ди скусії)

Студія »Чим е козацтво в нашій історії?« автора М . М ироненка, щ о була поміщена в »Аванґарді«, вимагає обговорен­ ня тому, щ о доля України, оче­ видно, залежатиме від того, чи наші наступники будуть «за­ порожцями* чи «реєстровикам и «. Щ об зменшити розмір моєї статті, не вельми суттєві місця студії, що мають помил­ кову або поверхову оцінку к о ­ заччини, не заторкую . Шановний Автор студії на різні лади захваляє запорозь­ ких козаків і ганьбить, очорнює та глузує з реєстровиків і їх провідної верстви і то не слушно. Він пише: »І була польська імпер:яльна диверсія в вигляді «реєстрового козацтва«, щоб цей український на­ ціонально-визвольний рух об­ хідним маневром здуш ити«. Навпаки, реєстровиками Польща здушила свою велич того часу, бо реєстровики були, окреслю­ ючи теперішнім словом, п’ятою колоною українців у польсько­ му війську. Як відомо з історії, та п’ята колона допомогла за­ порожцям під проводом реєстровика — пана Б . Хмельниць­ кого — нанести рішальну по­ разку польському коронному війську.

Шановний Автор ганьбить реєстровиків за те, що вони були під хорогвою польського короля і т. п. Дійсно, там бу­ ло лише тіло реєстровиків, а душі їх були під українським прапором. Статут реестровикіга під чуж ою окупацією України був корисною для України не­ обхідністю, бо реєстровики ма­ ли змогу не т'льки військову ш туку вивчати, але, завдяки реєстру, посідали землю, вчили своїх дітей; реєстр зберіг для України св ’дому, вишколену за зразками Заходу провідну вер ­ ству — українське панство, без чого годі було мріяти про дер­ жавність України. Січ мала сй сь к ови й вишкіл, але за­ гальноосвітніх шкіл там не бу­ ло, тому у великій мірі кадри Січі були з реєстрового ко­ зацтва, а щ об обсадити січови­ ми людьми апарат в самостій­ ній Україні — таке запорож ­ цям було й не до подумання. Вони й не прагнули до цього й не претендували на якийсь провід у державі; в розумінні запорожців то була справа ре­ єстровиків. Для запорожц в Січ-мати — понад усе. Запорожці відогравали ролю збройного п’ястука, там кон­ центрувалася сила »черні« а 61

закінченого політично-державного організму там не було й про таке там не дбали. Кожний рух має світлі і темні сторінки своєї історії, тож похвалу чи ганьбу наступ­ никам треба робити не тільки з оцінки того чим був і що зробив рух за час свого буття, а щ е й з того, що дала наступ­ никам спадщина, в данім ви­ падку спадщина козацького р уху. Збройним п’ястуком України запорожці були тоді, коли вони перебували під командою доб­ ре свідомих старшин, переваж­ но із реєстровиків. Якщо треті сили, а це легко було зробити серед невиробленого загалу за­ порожців, виборністю усували державницько мислячий провід; тоді запорозькі козаки нано­ сили ненаправну 'ш коду Укра­ їні . Історія нам свідчить, що коли гетьман Виговський в 1659 р. своїми реєстровиками в союзі з татарами громив московське військо під Конотопом, то за­ порозькі козаки приймали »ж алованіє« та подарунки москов­ ського ц а р я ... Ця ребелія врятувала Московщину, а па­ нування москаля в Україні закріпилося аж по сьогодні, а козацтво обох віток знище­ но в Україні. На кістках реєтрового козацтва побудував москаль Петербурґ, канали, к р п о сті і т. д. Але консер­ вативний дух козака ресстровика витримав тиск ворога, не віддав своїх земель ворогові, 62

як запорожці це зробили, -— навпаки, ті землі (реєстрови­ ків) стали базою нашого на­ ціонального і державного від­ родження. Нащадки козацьких стар­ ш инських родів дали плеяду діячів українського національ­ ного відродження: письменни­ ків, поетів, науковців, політи­ ків. Наші провідні впливові пани (хай царствують) добили­ ся самоуправи у ф орм і земств і цим створили по селах, міс­ точках і містах розвій ш кіль­ ництва, зокрема фахового, без­ коштовне медичне обслуж уван­ ня, піднесення сільського гос­ подарства і т. д. Т ож минуле нам свідчить, іцо реєстровики вірно робили, що ціпко три­ малися ставків, млинків і виш­ невих садків, хоч з цього іро­ нізує Автор студії. Після того як при байдуж ос­ те запорожців москалі зломали хребет реєстровикам, За­ порізька Січ без спротиву була зруйнована, а запорозькі к о­ заки переселені на Кубань, де січові гуляки стали гречко­ сіями. .. Шановний Автор студії не має рації, возвеличуючи запо­ рожців, хоч би тому, що не нащадки запорожців ішли до нащадків реєстровиків збудж у­ вати в них приспані національ­ ні почуття, а навпаки, нащадки, реєстровиків ішли освідомлювати кубанців. Національна свідомість і прагнення до са­ мостійносте переховувалися у гетьманських палацах, пансь­

ких хоромах та на покутях будинків нащадків реєстровиків (біліотеки, родові архіви, реліквії, традиції, перекази тощ о). Вжите Автором окреслення Винниченка та інших с о ц і а л і с ­ ти ч н и х діячів >'реєстровиками«, хоч і в лапках, не відповідає дійсності. Провід Центральної Ради наші батьки і діти звали городськими (міськими) пани­ чами, себто в розумінні непродуцентів, людей, які не мисли­

С . К апітанчик

ли господарським»- категоріями тож і державне відродження України для них було малозн ачуїц и м ... Можна з певніс­ тю твердити, що якби провід Центральної Ради був у руках реєстровиків, то Україна бу­ ла б покозачена й большевики України не загарбали б.

JI.

Р.

С услик

В ід Р едакц ії: Правдиве пріз­ вище автора цього виступу в дискусії відоме Редакції.

3 тв ор ч ости чл енів С У М -у

ЖИВИ, УКРАЇНО! Вірю, Вкраїно, ти будеш держава, В сім’ї волелюбного світа: Слава героям, Україні слава І многая, многая літа! Настане пора і твій стяг у блакить, Мов птах той могутній, зір в еться ... По довгім мовчанню, неволі століть Наш вільний парлямент збереться. І слово останнє, державне, своє Рішуче на всесвіт п рокаж е. . . Всі землі в єдино він міцно скує І всі суперечки розв’я ж е ... Освятимо волю великих тих днів Ми актом на хвилях етеру, Що крови ціною геройських борців У нову вступаємо еру. На прапорах наших є гасла святі, Щ о їх зберегли ми по нині. Вірим, що здійснимо їх в нашім житті: »Воля народам, воля людині!« 63

З Б ІР К А

О середок:

Н А Ф ОНД Ю Н А Ц Т В А

БЕЛЬГІЯ Зібрана сума

Льєж . . . Звартберг . . Вам . . . . Ватерсхей Шарлеруа Тамін . . . Тразені Мораж

. . . . . . .

. . . . . . .

Разом

. . . . . . .

3500 ” 1100 ” 1000 ” 760 ” 320 ” 315 ” 300 ” 12810 ф р .

Добродієм Ю . С УМ -у став: о. А . Р иж ак, Ватерсхей — 1000 ф р ., а фундаторами: пп. М икола Д рукарчук, Льєж, В а ­ силь П роць, Льєж, М икола К орнійчук, Звартберг, і Василь К сзиц ький , Звартберг, що зло­ жили по 500 ф р . ЗЛ ОЖ И Л И Н А ПРЕСОВИЙ Ф ОНД »А В А Н Ґ А Р Д У «

М . Кулешір, Тедфорд — 5/-, Т. Дуда — 5/-, М, Аннюк, Брадфорд — 5/-, О -к СУМ Ковентрі — 14/-, О -к СУМ Аштон — 1. 10/-.

С У М -у 1961 р .

КАНАДА О середок:

Зібрана сум а

Ю . СУМ, Монтреаль $100.00 Ю . СУМ, Калґари $ 28.00 Збірка на святкуванні 50-річчя п. Р . П аладійч у к а ................................. $ 26.00 Збірка в п. М акарів, В і н д з о р ........................... $ 10.00 Ю . СУМ, Вал д’Ор $ 5.00 Б ицик В асиль, Актон, з б і р к а ............................. $ 5.00 Разом

$174.00

На пресовий ф он д » А ван гар ду«: п. Іван Бартків, Флінт, — $1.00 Приєднали нови х передплатників: Григорій К ор б ’як з Осередку

С УМ -у ім. Пилипа Орлика в Дітройті втягнув на передплат­ ників дотеперішн х відборців »Аванґарду« та приєднав но­ вих, разом 22 передплатники. Це гарний приклад розбудови сумівського видавництва. Всім жертводавцям вислов­ люємо наше щире спасибіг. А дм іністрація

ІШ ІМ ІІІН ІІІШ М ІІШ Н ІІІІШ ІІШ ІМ ІМ ІІМ Ш Ш ІІІІІІШ ІШ ІШ ІІІІІШ Ш Ш Ш ІШ ІІІШ ІІМ Ш Ш Ш ІІІІІІІШ ІІІМ Ш ІІІІІІШ Ш Ш ІІІі :

Чи 15м п р и д б а л и с о б і Ф О ЇО -А Л Ь Б О М

І »С У М Н А Ч У Ж И Н Ь ? і 1 Зам овляйте в кан целяріях К рай ови х У п р ав

|

" іН І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І Ш Ш І Ш І І І І І І І І І І Ш І І І І Ш І І І І І І І І І І І І І І І І Ш І І І Ш І І І І І І І І Ш Ш І І І І Ш І П І Ш І І І І І І Ш І Ш І І І Ш І І І І І І І І І І І І І И І м Г

64

П ЕРЕД П Л АТА » А В А Н Ґ А Р Д У « Н А 1961 Р ІК

Умови передплати: річно ш ість чисел одне число річно одне чи сл о річно одне чи сл о річно одне ч и сл о річно одне чи сл о річно одне чи сл о

в ЗДА і Канаді — в Англії

—

в Австралії

—

в Франції

—

в Бельгії

—

в Німеччині

—

В

2.50 дол.

0.50 дол.

15 шил. з шил.

25 шил.

5 ш ил.

10 н. ф р .

2 н. ф р .

100 ф р .

20 ф р .

6.00 н .м .

1.30 н .м .

інш их країнах від п овідн о до ам ериканського д ол яр а . П ередплату висилати банковим и чекам и на адр есу: U N IO N 72,

B ou levard

DE

L A JE U N E S SE U K R A IN 1 E N N E C oin itc C en tra l C h a rle m a g n e , Bruxellen 4, B E L G IQ U E .

■ВИ" ЧИТАЧАМ

І

КОЛЬП ОРТЕРАМ

«А В А Н Г А Р Д У «

В

ЗДА

П росим о в сі гр ош ов і р озр а хун к и (передплату, залеглості тощ о) за »А в а н ґа р д « від нині робити лиш е чер ез Головну У п р аву С У М А в Н ью Й ор к у . А дм . «А в а н га р д у ».

■•ВІЗ11 •її 11 її ■111 •і н і 11

ДО

Ч И Т А Ч ІВ -П Е Р Е Д П Л А Т Н И К ІВ І К О Л Ь П О Р Т Е Р ІВ » А В А Н Ґ А Р Д У « У В . Б Р ІТ А ІІІЇ

П росим о в сіх передплатників і кол ьп ортер ів у В . Брітаїгії св оєч а сн о р озчи сл яти сь за отрим ані ж у р н а л и . П евне чи сл о передплатників як і к ол ьп ортер ів е в постійному за д ов ж ен н ю за ж у р н а л . Щ об оминути зай ви х пригадок, просим о негайно р о з ­ числ итись за отримані числа ж у р н а л у »А в а н ґа р д «. Г р ош ові розчислення просим о слати перекресленим и грош овим и чекам и (моні ордерами) на а д р есу : M r.

19

P . L e n k iw s k y H a m ilto n R oad , D ollis H ill, L o n d o n , N.W.10.

зп и іж х д а оа ооо с ххзоп ос хзо ор оо оо ооа ооо р п а а ор оо ооо р ор оо а р ооо оо а оо оа о оор с зо а р а ор о п ор о оос ’р а о о о о р р о о р о о а о о о о о

V З Друкарні Української Видавничої Спілки в Лондоні Printed by Ukrainian Publishers Ltd., 237, Liverpool Rd., London. N.I.