Авангард (ч.62-63)

В ЦЬОМУ ЧИСЛІ: ПІДСУМКИ ТАБОРУВАННЯ; 25 ФОТОГРАФІЙ

t

t

ш

и

ш

ІЛЮСТРОВАНИЙ

ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

РІК XV

Чч.: 4-5 (62-63)

АВАНГАРД

V A N G U A R D

ж у р н а л дл я молоді. О ф іц ій н и й п р есов и й орган Ц ен тр а л ьн ої У прави С п іл ки У к р а їн с ь к о ї М ол оді. В и х о д и т ь щ о два м іся ц і.

b i-m o n th ly O ffic ia l P ress O rga n o f T h e C entral C om m ittee, th e U k ra in ia n Y ou th A sso cia tio n (in exile).

Редакційна Колеґія: м ґр. Г А Н О В С Ь К И Й Є., Д ЕРЕ М ЕН Д А Я., м ґр. К О В А Л Ь О., К Р У Ш Е Л Ь Н И Ц Ь К И Й І. (голЮвний р ед а к тор ), м ґр . М И К У Л А В ., ін ж . О Л Е С Ь К ІВ В ., п р о ф . С А Г А Н 3 . , д -р Б . СТЕБЕЛЬСЬКИ Й . Редакційне листування і матеріяли надсилати на адресу: » А в а н ґа р д «, 49, L i n d e n G a r d e n s , N o t t i n g Hill G a t e , L o n d o n , W .2., E n g la n d

Адреса

Адміністрації:

“ A v a n tg a rd e", 72 B r u x e lle s I V ., B e lg iq u e

B id

C h a r le m a g n e ,

АДРЕСИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ І К Р А Є В И Х УП РАВ СПІЛКИ У К Р А ЇН С Ь К О Ї МОЛОДІ та представників »Аванґарду«: U n io n

de

la

Jeu n esse

U k r a in ie n n e

(Ц ентр, і К р а св а 72, B id . C h a r l e m a g n e , B r u x e lle s

I V .,

У прави)

B e lg iq u e .

U k r a in ia n A m e r ic a n Y o u t h A s s o c i a t i o n , I n c ., P.O B o x 2 1 1 , C o o p e r S t a t i o n , N e w Y o r k 3 , N .Y . U .S .A . U k r a in ia n Y o u t h A s s o c ia t io n , 140 B a t h u r s t S t r e e t , T o r o n t o , O n t .,

Canada. U k r a in ia n Y o u t h A s s o c ia t io n , 49 L i n d e n G a r d e n s , N o t t i n g H ill G a t e , L o n d o n , W .2., G r . B r ita in .

U k r a in is c h e r Z e p p e lin M u n ch en G erm any U n io n

J u g e n d v e r e in ,

S tr. 8,

des

67,

U k r a i n ie n s

(S e c tio n d e la J e u n e s s e ) , 2 6 ru e d e M o n t h o lo n , P a r is 9 e , F r a n c e . S r.

Jose

P a w ly s c h y n

(S U M )

C a tia A l t a V is t a C a l l e la C o l i n a N-42 C aracas, V e n e z u e la .

S r.

B ohdan

B ily n s k y j

U k r a i n i a n Y o u t h A s s ’ n in A u s t r a l i a c / o M r. S. M is k o 86 P lu m p to n A v e ., G le n r o y , V i c ., A u s tr a lia .

Rua Sao

P ia u i, P a u lo ,

205 ----- A p . 3 ,

“ P r o s v ita ” (S U M ) c . S o le r 5 0 3 9 B u e n o s A ir e s , A r g e n tin a

S r.

Iv .

C a s i l l a d e C o r r e o 70 E n c a r n a c io n , P araguay.

Вид на частину дівочого підтабору К іш ч . І у Великій Брітанії.

(S U M )

B r a z il

L y tv y n o v y cz

в

таборі »Ю нацька Січ« (Ф о т о О . Л е н к ів сь к о ї)

ІЗ

АВАНҐАРД ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

ЗМ ІС Т У

І О . Коваль: Зм іст і І ф о р м а ..........................З І [ М . Мироненко: Чим є І коза ц тво в наш ій іс 1 т о р і і ' ? ...........................7 1 І Іван

Помазан:

К и їв

22 =

І пб: П риходить зміна І с т і й к и .......................... 24 І =В ТАБОРАХ І НА І З Д В И Г А Х С У М -у Т О Щ О І І (р еп ор та ж і і ф о т с І граф ії) . . . . 27-68 і

(Наука, знання, література, суспільно-політична думка) : Леся Васильків: Я р о з ! І

казала їм про У к р а ї н у .................................69 і

І Софія Наумович: Д івI чина з Ф ран ції в ї У к р а ї н і ........................ 70 і 1 » У . С .« : Л ю бителям І м у з и к и ......................... 71 І І Ф р а й б е р ґ: Таємничий І о к а п і ..............................73 І : Ж.

Процишин:

Б ун т

78 І

І Ж. Процишин: Ліва І к а м п а .......................... 03 І 1 П . Ш теп а : У кр аїн ськ а 1 Б о с ф о р сь к а Д ерж аjj І в а .................................... 89 = =3

науки

і

тех н ік и

.

04 І

Г П ііш ііін п ііп ііи іш н іін іш іін ш іін іп іііііііш и

Рік XV

Г^]

Ч ч .: 4 -5 (62-63) 1961

А н туа ль н а тема організаційного д н я

З М ІС Т І Ф О Р М А О. КОВАЛЬ Наш у дотеперіш ню ви ховн у працю серед Юнацтва СУМ характери зує в загальному більш е зміст, ніж форма, і розпливчастість — замість стр ун к ої системи і методичности. Цей стан був зумовлений ш уканням ш ляхів і ф орм ви ховної праці в ум овах світового розпорош ення україн­ ськ ої еміґрації. Т рудн ість в знайденні належ них ф орм праці полягала в том у, щ о відновлена Спілка Української М олоді на чуж и н і не могла користати з витворених в Україні підпільних м етодів і ф орм з часів М. Павлушкова, а мусіла ш укати нових, щ о відповідали б побутові в ум овах ч у ж о го оточення і наш их еміграційних завдань. ІЦо ж до зм істу виховної праці, то вж е від самого початку було поставлено тверді основи і визначено ідейні напрям­ ні, щ о зобов ’язували перш их сум івців в У країні і зобо­ в’я зу ю ть ук р аїн ськ у молодь, членів С У М -у, завжди і всюди. Цей зм іст наш ої ви ховної праці пробивається крізь сум івські гасла і привіти, крізь у сі сумівські ви­ дання, сходини, збори, з ’їзди, конгреси, зустрічі і здвиги та к ул ьт україн ськи х героїв і славних історичних дат з минулого України. Одначе й найкращий зміст, найкращі ідеї можуть не знайти свого втілення, якщо не надати їм відповідної ф орм и, котра допомагає пробивати ш л я х до людської душ і і до свідомости. Візьмім, наприклад, такі засоби інформації й науки як радіо і телевізія, то побачимо наявно, щ о зм іст науки й інф ормації поданої через радіо, отж е позбавлений видимої форми, сприймається менш успіш но, н іж те саме подане в телевізії, де входить в гру ще й зоровий ефект, тобто зміст сполучений з наглядною з

Степан

БАНДЕРА

(в II - i-і р оковин и трагічн ої смерти)

А н туа п ь н а тема організаційного д н я

З М ІС Т І Ф О Р М А О. КОВАЛЬ Нашу дотеперіш ню ви ховн у працю серед Ю нацтва С УМ х ар ак тер и зує в загальному більш е зміст, ніж форма, і розп л и вчастість — зам ість стр ун к ої системи і м етоди ч­ н о с т і. Цей стан був зумовлений ш уканням ш ляхів і ф орм в и ховн ої праці в ум овах світового розпорош ення україн ­ сь к о ї еміґрації. Т рудн ість в знайденні належ них ф ор м праці полягала в том у, щ о відновлена Спілка У к раїн ськ ої М олоді на чуж и н і не могла користати з ви творених в У країні підпільних м етодів і ф орм з часів М. П авлуш кова, а м усіла ш укати нових, щ о відповідали б п обу тов і в ум овах ч у ж о го оточення і наш их ем іґраційних завдань. Щ о ж до зм істу ви ховн ої праці, то в ж е від самого початку бул о поставлено тверді осн ови і визначено ідейні напрям­ ні, щ о з о б о в ’язували п ерш и х сум івців в У країні і зобо­ в ’я з у ю ть ук р аїн ськ у молодь, членів С У М -у, завж ди і всю ди. Цей зм іст наш ої ви ховн ої праці пробивається к р ізь сум івськ і гасла і привіти, к різь у сі сум івськ і ви ­ дання, сходини, збори, з ’їзди, конґреси, зу стр іч і і здвиги та к у л ьт ук р аїн ськ и х героїв і славних істори чн и х дат з м инулого України. Одначе й найкращ ий зм іст, найкращ і ідеї можуть не знайти свого втілення, я кщ о не надати їм відповідної форми, котра допомагає пробивати ш л я х до л ю д ськ ої душ і і до свідомости. Візьмім, наприклад, такі засоби інф орм ації й науки як радіо і телевізія, то побачимо наявно, щ о зм іст науки й інф орм ації поданої через радіо, о тж е позбавлений видимої ф орми, сприймається менш успіш но, н іж те саме подане в телевізії, де вход и ть в гру щ е й зорови й еф ект, тобто зм іст сполучений з наглядною з

ф орм ою . В модерній педагогічній методиці у відм іну до колиш нього авдиторного (сл ухового) сп особу навчання п ракти кується все більш е гармонійне застосування сл у ­ х о в о -зо р о в о го сп особу, який дозвол яє засвою вати знання при допом озі двох змислів рівночасно. Щ о більш е, в багатьох випадках абсолю тну перевагу надається з о р о ­ вом у сприйманню, щ о за стосов у ється з великим усп іхом в торговельн и х реклямах, політичній та інш ій п ропаґанді та зокрема в дитячій лектурі. Цим і п оясн ю ється ф акти , щ о сучасна молодь, це невільники телевізії, кіна, рисункових журналів. Таким чином ф орм а бере, звичайно, п еревагу над зм іс­ том і стає засобом непоборного впливу на м ентальність і світосприймання молоді. К оли отж е захоплю ю ча ф орм а прикриває високоякісні ідеї, тобто позитивний зміст, ви ­ ховн і висліди будуть на відповідно ви соком у рівні. К о­ ли ж , навпаки, захоплю ю ча ф орм а покриває собою м о­ ральну і д у х о в у гнилизну, то від її сприймання не нале­ ж и ть оч ік увати духового відродж ення і направлення існ у ю ч и х суспільних відносин та злочинности. Для нас, як ви ховної організації ук раїн ськ ої молоді, залиш ається безперечно найважливішою справою зміст виховної праці. Ми однак не можемо в ніяком у випадку легковажити формою, щ о той зм іст ож ивляє, надає йом у високого значення і, щ о найваж ніш е, допомагає йом у просякати в душ у м олодої людини. Це ствердж ення нам доп ом ож е зрозум іти чом у, напр., одна гарно проведена ватра (»су м ів ськ і вогні«) залиш ає триваліш ий виховний слід, н іж десять монотонно проведених сходин з ук раїн о­ знавчим змістом. Справа в том у, щ о при » сум івськ и х вогн ях« проц ес переж ивання є багато сильніший, н іж на звичайних сходинах, не завж ди дбайливо проведених, та д у ж е часто у погано влаш тованих кімнатах. Д ругою важ ливою властивістю ф орми, крім з ’ясованої вищ е зорової, є її повторність і систематичність, яка пере­ ходи ть в своєрідн у обрядовість, або стиль. По том у пізна­ ється саме характер організації, її, так би мовити, о соб о­ вість. Т ільки таким способом український народ міг створити на протязі стол іть св ої непроминаючі, сильні зберігаю чими від ч у ж и х впливів властивостям и, звичаї. Та окрем іш ність звичаєвого ви яву позначена я к у піснях, так і ритмі, а зокрема в народніх танцях, ви ш и вках і нош і, щ о знаходять у в сіх закутинах світу признання і ви кл икую ть захоплення. Глибш а аналіза звичаєвого чин­ 4

ника в ж и тт і україн ського народу виявила б його великий вплив на збеоеж ен н я ук раїн ськ ого народу від денаціо­ налізації в час л и хол іть і поневолення. І т у т маємо приклад ви ховн ого впливу звичаєвої форми в її повтор­ ності і систематичності на покоління народу, щ о ч ергу­ ю ться одно по одному, залиш аю чись в су ттєв и х власти­ в о ст я х незмінними. Щ е більш е маркантним прикладом ф орм и в її зд ор о­ вому, п овторн ом у і систем атичном у примінюванні м ож е п осл уж и ти кож н а релігія, а хри сти янська Ц ерква зок р е­ ма. Н іхто з в ір у ю ч и х л ю дей не сум нівається в правди св оєї віри, щ о здебільш а всі м аю ть подібний моральний корінь, однак, якщ о б залиш ити питання віри кож н ій одиниці зокрема, то та віра в багатьох лю дей заниділа б. Знаю чи напевно лю дські властивості, Ісус Х р и ст ос і Й ого апостол и та наслідники, для кращ ого пош ирення і збереж енн я віри, встановили обрядовість, тобто зовніш ню ф о р м у ви яву релігійних п ракти к і почувань, яка без великих змін протривала ти сячоліття а ж до наш их днів. Це є та ф орма, щ о ож и вл яє зм іст і робить його сприєм ливим та тривким у л ю д ськ ій душ і. Про виховний вплив Ц еркви хіба не м ож е б у ти сум ніву, п оскільки ні одна л ю дськ а ін сти туц ія не м ож е п охвалити ся так ою тр и в­ к істю і ростом. П рикладів, де обрядовість, п ри в’язання до ф орм и і сти л ю ж и ття св о їх п редків стали непоруш ним законом народів, м ож на наводити безліч і всі вони в к азую ть на вел и ку си л у ви ховного впливу, яка в них залож ена. У спогадах одного наш ого старш ого емігранта читаємо, щ о він, не зва ж а ю чи на наслідки, відм ови вся працювати в день Р іздва Х р и стового під час коли знаходи вся інтерно­ ваний, бо »ні його батько, ні дід в той святий день не працю вали«. Т у т, я к бачимо, навіть не страх перед гріхом , а прямо звичай визначив п оставу людини в обличчі зовніш нього прим усу. Х о ч к ор отк о і побіж но, але, сподіваю сь, вимовно, я з ’ясував важ л ивість ф орм и з її п овторн істю і си ст ем а ­ ти чн істю в стосуванні до виховання. Я к висновок треба прийняти засаду, яка к аж е плекати з усією послідовністю і силою наші добрі традиції, розвивати нашу духову куль­ туру мистецькими засобами властивими нашому народові, а в формах виховної праці в СУМ -і вводити в життя правила, назви, поведінку, святковий ритуал і систему 5

нагород і кар, звітність і систему відзначень, щ о їх з цілою докладністю знайдемо у ви п ущ еном у щ ойно Центральною У правою »П равильнику Ю нацтва С У М «. Створений ось так стиль ви ховн ої праці з дотриманням питом их нашій організації м етодів активности, дасть нам в рук и стале­ вий панцир для оборони і для усп іш ного наступу наш ого ідейного змісту.

А

«ШЕВЧЕНКІВСЬКЕ СТИЛЬО» Ц е найкращ ий пам ’ятк ови й предмет, вип ущ ений С п іл кою У к р а їн ськ о ї М ол оді в 100-річчя з дня см ерти Генія У кр аїн и Т . Ш Е В Ч Е Н К А . РУ Ч К А

ВЖ Е

Є

В

П РОД АЖ У

В она зроблен а в ш ість о х кольорах-, з двом а видами зол оти х н а д р ук ів: «У ч ітеся , брати м ої!« та »С вою У кр а їн у л ю біть!« Змінні вклади до писання є в ч о ти р ьо х к о л ь о р а х і їх м ож на на бути о к р е м о .

ЧИСТИЙ НА

ДОХІД ПРИЗНАЧЕНИЙ ІЛЮ СТРОВАНІ К Н И Ж ЕЧ КИ

ПРО Т .

Ш ЕВЧЕНКА ДЛЯ МОЛОДІ

Т А НА ВИ ХО ВН У ПРАЦЮ . Подбайте, щоб ця пам’яткова ручка знайшлася в кожного українця! Гуртові замовлення робити в Центральній Управі С У М -у, а т а к о ж дом агайтеся «Ш ев ч ен к ів ськ ого сти л ьо» в

к о ж н ій

ук р а їн ськ ій

крам н иці,

(адреси Ц ентрал ьної і К р а й о в и х У прав

У 6

С У М -у

на

2 -ій

стор.

окладинки)

С т у д і ї і обговорення

ЧИМ Є КОЗАЦТВО В НАШІЙ ІСТОРІЇ? М . МИГОНЕІІКО Іст о р ія козац тва, як к он ц ен тр ова н ого н а ц іон а л ьн о-в и зв ол ь н ого р у х у н ай ви щ ої напруги і істор и ч н ого явищ а, щ о ви р іш ал ьн о озн ачи л о бу ття нації і н ап р ям ок р о зв и т к у ц ього бу ття в н а сту п ­ ном у, є до нас щ е д у ж е бл и зьк ою і ж и в о ю . В наш ій свід ом ості, в н аш ом у світовідчува н н і, м оралі, етиці, естетиці, в н а ш и х к о ­ д е к са х норм в ід н оси н м іж л ю дьм и к о за ц тв о є й нині ж и в о ю д ій сн іст ю . А м іж тим, як я дум аю , ми й нині не розум ієм о н а л еж н о к озац тва в й ого вл а сти вій істор и ч н ій су тн ости і в и м ір ю ­ єм о та оц ін ю єм о його побічним и, неєутевиМ и рисам и яви щ а, або нам агаєм ося й ого вим іряти і озн ачи ти ч у ж и м и мірками, п од іб­ ностям и істор и ч н и х яви щ з ч у ж и х істо р ій . Д орогий чи тачу, к ол и ви св о єм у п р и я тел ев і про й ого м алого сина к а ж е т е в ч а с д р у ж н ь о ї р од и н н ої о к а з ії: »Д обрий к о з а к !«, то щ о ви за цим сл ов ом со б і у я в л я єте — у к р а їн ізов а н ого е сп а н сь к о го к он к іста д ор а (іст о р іо со ф іч н а в е р сія Д . Д онцова), ч и го р о д о ­ в о го ста теч н ого л и ц а р я -х л ібо р о ба (істо р іо со ф іч н а в е р сія В. Л и пи н ського), я к ом у за п о р ізь к і »л отр и к и « не д а ю ть сп ок ій н о госп ода р и ти на й ого х у т о р і і п су ю т ь від н оси н и ц ього л ицаря з в а р ш авськ и м р еєстр ом ц ього л ицарства? Я н е б у д у т у т п р и гаду­ вати, в и сл овл ен и х в ліпш ій вір і, ін ш их, біл ьш е ран н іх озн ачен ь к озац тва, я к істор и ч н ого яви щ а, я к о т заплям оване Т . Ш е в ч е н ­ к ом »р азбой н ікі, вори, п ’ятно в наш ей іс т о р ії«* ). В наш ій новітн ій істор ії в кон кр етн ій пол ітичн ій дій сн ості (1917-1920 р оки ) сп р о б у н ац ії ож и в и ти , втіл и ти в істо р и ч н у д ій сн ість нації, ід ею коза ц тв а — р у х «В іл ьн ого коза ц тва «, п о в с ­ танський р у х отам анів — наш а політичн а дум ка і дія зу стр іл а як пол іти чн и й і істор и чн и й анахронізм , »сп р ед к ов іч н у у к р а їн сь к у а н а р х ію «, »отам ан ію « і «зви чай н и й бандитизм « (»р а збой н ікі, в о р и « ). А ц і ж р у х и в ж е в ід б у в а л и сь ф ізи ч н о на н а ш и х о ч а х — н ев ж е от і сотк и ти ся ч повстан ців, їх отам ани були «бандитам и, разбойнікам и , ворами, п ’ятном (п лям ою ) в наш ій іс т о р ії? А в ся нація, щ о т и х повстан ців, отам анів, в к л ю ч н о з Н естор ом М а хн ом *) Д еякі н аш і »істор и к и «, я к и х гостр о запл ям ував Т . Ш е в ч е н ­ ко, оц ін ю вали к оза ц тв о як «ч о р н у ст о р ін к у « в наш ій іст о р ії. 7

з й ого одн ого ч а су 120-тисячною арм ією , я к у з великим и т р у д н о ­ щ ами і а ж нап р и кін ц і дв а д ц я ти х р о к ів нареш ті в д а л ося к іл ь к а ­ д еся тьом ди візіям К р а сн ой А р м ії доби ти, цей р у х , цю бо р о т ь б у , видала, її щ ед р о підтрим увала св о єю к р о в ’ю і х л ібом , — ч и й ціла нація бул а » ота м а н ськ о-бан ди тськ а , а н а р х іч н а «? Є й та к і погля ди . А н а р х іч н ою , прим ітивною , а ін кол и і бан д и тськ ою , є не наша нація, а наш а політична і істор и ч н а дум ка, щ о н есп р ом ож н а сх оп и ти п р и р од у яви щ а в й ого су т і і передати нащ адкам, як д осв ід и ж и т тя і бор отьби нац ії дл я у ж и т к у ци х н ащ адків в їх ж и т т ю . Ч ер ез те у нас й є той трагічн ий р озр и в м іж п и са н ою іст о р іо с о ф іє ю істор ії н а ш ої нації і істор и чн и м ін стинктом нації, щ о реальним історичним п р оц есом нац ії к е р у є. К о л и б наш а нація в р о к а х 1917-20 поводила себе в плян і іст о р іо со ф іч н и х к он цепц ій н аш ої істор ії, які на т о й ч а с в наш ій дум ц і й науці дом інувал и, т о у нас не бул о б ані р у х ів »В іл ьн ого к о за ц тв а «, ані п ов ста н ц ів . Н ація діяла не за пи сан ою іст о р іо с о ф ією іст о р ії, а за історичн им ін стинктом . Істор и чн и й ж е ін стинкт є ін т е ґр а ц к ю істор и ч н и х д осв ід ів , ф а к тів іст о р ії. Істор и ч н и й ін сти н кт нац ії є а к ум ул ьов а н ою і ін тегрован ою іс т о р іо со ф ією істор ії нації і к ол и писана іст о р іо со ф ія нації з істор и чн и м інстинктом нації р о з х о ­ д и ться , то нація й оп и н яється в том у стані, в я к ом у наш а нація оп и н и л ась в 1917-20 р о к а х . Те, щ о у н ас ви н оси ться як в е р ш о к д е р ж а в н о -п о л іти ч н о ї м у д р о ст и : »П ш ез н езгод у в с і проп али — самі се бе звоювалиж в єстві р е ч і є прим ітивним абсурдом з істор и ч н ого погляду і не м о ж е бу ти ж од н и м д ор огов к а зом на завтра, бо заведе в той самий кри вави й гл у хи й кут, в я кий ми зайш ли в часи автора т и х р я д к ів, гетьм ана І. М азепи. »П ш ез незгод у в сі проп али — сам і себе звою вал и « є історичним н аклепом на націю і історіософічною та істор и ч н ою н еп р а вд ою . ІСТОРИЧНЕ

ТЛО,

НА

ЯКОМУ

ВИНИКЛО

КОЗАЦТВО

У пала Р и м ська ім перія в Е вроп і бул а кон гл ом ератом націй і племен різном анітн ого ку л ьту р н ого рівня, п ол іти чн ої організації, р ел ігій н и х п ога н ськ и х к у л ьтів і т . п . Залізний к у л а к ім п ер ії цей кон гл ом ер ат націй і племен трим ав у к у п і вогнем, мечем та хр естам и на ім п ер ськ и х ш л я х а х . На ци х х р е ст а х ви сіл и тр уп и р озіп ’я ти х рабів ім п ер ії. Ц е й бу в »м ир« в ім п ер ії. Б ун ти і повстан ня в єв р о п е й ськ и х п р ов ін ц ія х ім перії, зокр ем а в най­ ста р ш и х з н и х, су ч а сн и х Е спанії, Ф ранції, були постійним и і особл и в о к р и ваво здуш уван и м и . Ц і п овстан н я і бунти є в р о ­ п ей ськ и х п р овін ц ій ім перії бул и б о р о т ь б о ю п он евол ен и х ім п ер ією націй за с в о є ви звол ен н я . К о л и Р и м ська ім перія в Е вроп і бул а в ж е в стад ії у п а д ку, в Е вроп і поч ал о ш иритись хр и сти я н ств о, щ о цей пр оц ес у п а д к у ім перії (вона ви сн а ж и л а себе в зд у ш ен н ю б у н т ів і п ов ста н ь в п р ов ін ц ія х , в єв р о п е й сь к и х п ередусім ) зл а гіднило, але затрим ати й ого не м огло, а радш е й ом у сп р и я л о оцим злагідненням проц есу у п а д к у ім п ер ії. І Е вропа, в п ол іти ч­ н ом у сенсі, п о у п а д к у Р и м сь к ої ім перії, обер н ул а сь в м оза їк у сотен ь пол іти чн и х у т в о р ів . В найбільш е віддаленій р и м сь к ій п р овін ц ії на бр іт ій сь к и х о ст р о в а х (без Ш к оц ії) по у п а д к у ім п ер ії в и тв ор и л и сь деся тки сувер ен н и х д ер ж а в, щ о й далі др оби л и сь Я

на щ е м ен ш і під впл и вом в ід ц ен тр ов и х тенденцій, щ о вікам и ви тв ор и л и сь за ча си р и м сь к о ї ім п ер ії. Л ь о к а л ь н о-к н я зів сь к а ор ган ізац ія ст а р ої К и їв с ь к о ї Р у си е найдальш им п ер и ф ер ій н и м від гом он ом ц ь о го п р оц есу дезін тегр ац ії ім перії, але ми не д о х о д и ­ ли до Гротесків Е вропи, бо ми бу л и п оза м еж ам и ім перій, до неї не н а л е ж а л и . А л е п р оц ес дезін тегр ац ії ім п ер ії п іш ов а ж за д а л е к о . Я к і к о ж н и й п р оц ес я к ого сь іст о р и ч н о го злам у (а у п а д о к Р и м сь к о ї ім п ер ії б у в ч и н е найм аркантніш им в іс т о р ії л ю дства), в ін в певн ом у м ом енті д ох о д и ть д о св о єї н а й ви щ ої п р о ти л е ж н о ї т оч к и , щ о б з бігом ч а су п ов ер н у ти сь д о я к о їс ь середин и м іж к р а й н о с­ тям и завал ен ого і край н остям и н о в о п о ст а л о го . Т а к бу л о і т у т . П р оти ім п ер ськ а бор отьба , наприклад, ф ранцузької (су ч а сн ою тер м ін ол огією те називаю чи) п р ов ін ц ії ім п ер ії в о сн о в н о м у п р о­ вади л а сь цілим м асивом п р овін ц ії, себто в с і р еґіон а л ізм и ц ієї п р овін ц ії бул и таким и, щ о могли у к л а ст и ся в рям ці єд н ости в о л і і пл ян у дл я бор отьб и з ім перією , х о ч і в ті ча си в Р и м ській ім п ер ії д у ж е д о б р е вм іли і знали я к діл и ть н еп окірн і п р ов ін ц ії хлівими і правим и берегам и«, »збр уч а м и « і т . п . (»п оділ яй і в ол од ій « — d iv id e et im p e r a ). А по у п а д к у ім перії на те р и т о р ії п р ов ін ц ії Ф р а н ц ії в и тв ор и л ось д еся тк и са м остій н и х д ер ж а в , щ о й б у л о істор и чн и м ча сови м п ер ех ідн и м н он сен сом — від хи л ен н ям в п р оти л еж н у ч а со в у ск р а й н ість. Н аступн ий проц ес, в ж е х р и с т и ­ я н сь к о ї Е вропи, м ул ьтип лікаційні в и сл ід и у п а д к у Р и м сь к о ї ім пе­ р ії п о ст у п о в о затрим ав і з а п о ч а тк у в а в к он сол ід а ц ію д е р ж а в — націй при бл и зн о в к о р д о н а х к о л и ш н іх тер и тор ій і обл астей , щ о св о й о го ч а су бор ол и сь як, б іл ь ш е або менш е, к о н сол ід ов а н і ц іл ости п р оти ім п ер ії. Р ів н оч а сн о в ід ж и л а і традиц ія Р и м сь к о ї ім п ер ії на базі н овій — х р и ст и я н ст в а . Х р и ст и я н ств о в п іс л я ім п ер ськ ій д об і істор ії Е вроп и з со б о ю п р и н есло ід ею о б ’єднання, єд н о ст и . До т ієї пори, п ок и ця ідея, в п ол ітичн ом у сенсі, єднала насел енн я ґа л ь сь к о ї п р ов ін ц ії ім п ер ії (Ф ранц ії) до м еж , в я к и х за Р и м сь к ої ім перії це населення єднали їх в л асн і п ога н ськ і боги п р оти ггоганських б о гів Р им у (в том у богів -ім п е р а то р ів ), до т ієї п ор и ідея х р и сти я н ств а о б ’єд н у ю ч е діяла пози ти вн о, але к ол и ця ідея, ч и в л а сти в о під її п рикриттям , почала в ід р о д ж у ­ в а ти сь тр ади ц ія Р и м сь к ої ім п ер ії — традиц ія єди н ого ц іса р я на землі, то єд н ість Б ога на небі не могла стрим ати Е вроп и в ід н ов ої б ор оть б и пр оти Р и м сь к о ї ім п е р ії. Іст о р ія сер е д н ьо в іч н о ї Е вроп и є іст ор ією б о р от ь б и к о н єо л ід у ю ч и х ся по стар ій Р и м ськ ій ім п ер ії єв р о п е й сь к и х націй пр оти в ід р о д ж е н н я н о в о ї єв р о п е й сь ­ к о ї ім п е р ії. В цій єв р о п е й ськ ій б о р о т ь б і н авіть п о л ь сь к і к ор ол і од н ого ч а су претендували б у т и ім ператорам и С вя щ ен н ої р и м сь к о ї ім п ер ії. О стан нім ім ператором С вя ш ен н ої ои м ськ ^ ї ім перії ім п ер атор А в с т р ії і стол иця ім п ер ії бул а у В ід н і. В ча си р о з к в і­ ту С вя щ ен н ої р и м сь к о ї ім перії п ол іти ч н о вон а о х о п л ю в а л а м а й ж е ц ілу Е в р оп у . І ця друга, С вящ енна р и м ська ім перія, в р е ш т і-р е ш т упал а у в и сл ід і істор и ч н ого н а си л ьств а над п он адісторичн им ф еном еном , яким є нац ія. У к р а їн сь к і племена п оя в и л и сь в іст о р ії з богом П ер у н ом . К ол и ми прийняли Х р и ст а і П еруна ск и н ул и в Д ніпро — це 1000 р ок ів том у, а істор ія П еруна йд е да л еко далі назад і перед 9

ним були щ е я к ісь пер вісн і п р ояви р ел ігій н и х ін сти н ктів лю дей, — єд н ість х р и сти я н сь к о ї віри, істор и ч н о к а ж у ч и , нас н е ам а л ьґам ізувал а н і з ким ні з д а л ьш и х , ні з бл и ж ч и х су сід ів в єстНі. Ч е р е з ти ся ч у л іт післ я н а ш ого о х р ещ ен н я м и зал и ш и л и сь л ю д ­ ськ и м племенем в істор и ч н и х м еж ах к ол и ш н ьої спадщ ини П єруна, себ т о істор и ч н ою ін д и в ід у а л ь н істю . Ісу с Х р и с т о с , до я к ого п р и й ш ов П етр о і Х ом а, прийняв їх таким и, яким и вон и були на час Й ого покли кання і ніде і нікол и та ні в ч о м у Ісу с Х р и с т о с не нам агався н аподобити чи змінити ін дивідуальність Х о м и на ін ди відуа л ьн ість П е т р о в у . Ідея С вя щ ен н ої р и м сь к ої ім п ер ії нам агалась цю н еп риродню а н ти х р и стов у ід ею втіл и ти . На 15-16 вік и в Е вропі якраз припадає най гостріш а бор отьба п р от и н ової ім перії і занепад ім перії, у ви сл іді ч о го більш а п ол овина Е вроп и оп и н яється поза м еж ам и ц ієї ім перії, ціла ім перія зв од и ть ся , в основн ом у, до н ім ецького обш а р у, на я к ом у п р оц ес н ац іонал ьн ої кон сол ідац ії оп ізн и в ся . Ідея С вя щ ен н ої р и м сь к ої ім п ер ії упала, не втрим ал ись і її т в о р и в а . Р еф ор м а ц ія і релігійні р у х и в Е вроп і в єст в і речі, як су сп іл ь н о-п ол іти ч н е явищ е, н е були сам остійним я к и м ось я в и ­ щ ем, а л иш вислідн им , побіж н и м в осн ов н ом у п р оц есі — б о р о т ь б і п р оти ім п ер ії. Є рети чн і погляди Л ю тера чи Гуєа в у ся к ім р а зі н е д овел и б до так в ел и ки х стр я сен ь у Ц еркві, кол и б вони не стали збр оєю пол ітичн ої б о р о т ь б и . Гусити, як м асови й р у х ч е сь к о го народу, в єст в і р е ч і бор ол и сь не за зміну ч и р е в ізію д огм віри, а за ви звол ен н я з нім ец ького ярма, на їх ш и ю на­ д я гн у того С вя щ ен н ою р и м сь к ою ім п ер ією . П ол ьщ а на сх о д і Е вропи бу л а одним з н ай активніш их в т іл ю ­ вач ів ідей С вя щ ен н ої р и м сь к ої ім перії, але щ о сама ім перія бул а на уп а д к у — на той час в цілій Е вроп і в ж е цілком оф ор м и л и сь осн ов н і національні дер ж а в и — Ф ранція, А нглія, Е спанія і другі і в Е вропі дедалі зникали сл іди »ч е р е зп о л о со го « ім п ерія льн ого п осідан н я — в сіл я к і »н а сл ід ства «, як о т посіданн я Е спан ією Ніт дер л ян д ів і т . п ., то П ол ьщ а в сю с в о ю ен ер ґію скер увал а, для твор ен н я ім перії, на сх ід — в Л итву, У к р а їн у , Б іл ор у сь, М о ск о в ­ щ ин у . К о ж н а зов н іш н я експ ан сія зу м о в л ю є обм еж ен н я в о л і лю дини у того, х т о ек сп а н сію здій сн ю є — щ о б вк л ю ч и ти ч е х ів у С в й щ ен н у р и м сь к у ім перію треба німцям сам и х ж е німців до в ій ськ а взяти, не в з я т и х до вій ська арм ію сп ор я дж а ти , год ува ти і т . п ., себ т о св ою вл асн у соц іял ьн у орган ізацію зробити біл ьш е ш о р ст к о ю , т я ж к о ю . В еденн я бор отьби , щ е за д ов го до перем оги, при том у д у ж е у м ов н ої і проблем атичн ої, ці тягарі і обм еж ен н я вол і л ю ­ дини бу д е збіл ь ш у в а ти . О чевидно, щ о з завойованням , п р и л у ­ ченням до ім перії, я к о го сь н а р од у ц ьом у нар од ові ім періяльний зав ой овн и к пр и н ести л іп ш ого соц ія л ьн ого ладу, ніж сам має, вігі не м о ж е . А він його п р и н оси ть н авіть не в та к ом у вигляді, як сам має, а в щ е гірш ом у, бо в завойованій тер и тор ії ім періяльні ви датк и м у ся ть бути щ е більш і, бо за вой овн и к м у си ть в як и й сь сп осіб ул егш и ти тягарі, накладені на вл асне населення, щ об втрим ати й ого в п о сл у х у і го т о в о ст і до ім періяльної с л у ж б и — о т ж е завой овн и к з п р и воду с в о єї су т і м у си ть завой ован н ого т р и ­ мати в »є ж о в и х р у к а в и ц я х « та дерти з нього »три ш к ір и « . 10

А н тиім періяльн а

бор отьба

в

Е вроп і

пон евол ен и х

м ас

н ар од ів

п р о т и надм ірни х тягарів, н а к л а д ува н и х на с в о ї народи зд ій сн ю ­ в а ч а м и ім перія л ьн и х плянів і ідей, С вя щ ен н у р и м сь к у ім п ер ію п ід в а ж ув а л а зсередин и в в и гл яд і с о ц іа л ь н и х р у х ів м іщ анства, р е м іс н и ц т в а , н евгава ю ч и х се л я н сь к и х р ебел ій .

Істор ія Е вроп и нап ередодн і к о з а ц ь к о ї доби в наш ій іс т о р ії мала св оїм зм істом : а) пол ітичн им — л ік в ід а ц ію ідей і пол іти ч н и х в и т в о р ів С вя щ ен н ої р и м сь к о ї ім перії та заверш енням ф о р м у в а н ­ ня єв р о п е й сь к и х нац іонал ьн их д е р ж а в . В ійни і к о н ф л ік т и м іж со б о ю ци х єв р оп ей сь к и х д е р ж а в бу л и в ж е війнами не за їх єв р о п е й сь к і ім перії, а за збіл ьш ен н я, уста л ен н я с в о їх національ­ них д е р ж а в . Німці і ф р а н ц у зи щ е й дон ині е м іж со б о ю в к о н ­ ф л ік т і за Е л ьзас-Л ота р и н гію не з -з а того, щ о цей к у с о к землі м у си ть н ал еж ати до я к о їсь ім перії, а за те — чи ц е ф р а н ц у зь к а ч и нім ецька зем ля і люди, щ о її н а се л ю ю т ь . Щ е нині п ол овина л ю д ей в Е л ьза с-Л ота р и н гії за св о й о го ж и т т я мала на р у к а х с в о їх , не в и їж д ж а ю ч и й на д е ся т о к к іл ом етрів в ід св о єї ха ти , ч о ти р и п асп ор ти — д о 1918 р о к у німецький, д о 1940 ф р а н ц у зь к и й , д о 1945 зн ов у німецький, зараз зн ов у ф р а н ц у зь к и й . Щ е й зараз в Е л ьза с-Л ота р и н гії е діти од н и х і т и х сам и х ба тьк ів в м етри­ к а х записан і одні німцями, а др угі ф р а н ц у за м и . І ці к о н ф л ік т и бу л и в ж е зм істом єв р о п е й сь к о ї істор ії, її стри ж н ем , нап ередодн і к о з а ц ь к о ї доби , себто к о н ф л ік т и національні. Д ля д е к о го так звані «в ел и к і в ід к р и ття « А м ерик, Ін д ій і т . п. ц ей обр а з єв р о п е й сь к о ї іст о р ії, за м ість п р оя сн ю ва ти , за ту м а н ю ­ ю т ь . В ід к р и ття А м ер и к, Ін д ій і п р а к ти ка к о л о н іа л ьн о го п а н у ­ ван н я в к ол он ія х тіл ьк и у н а о ч н ю ю т ь в н ай біл ьш е гостр ій ф ор м і, щ о в ці к ол он ії прийш ла не єв р о п е й сь к а С вящ енна р и м сь к а ім перія, а п ортугал ьц і, еспанці, ф р а н ц у зи , англійці, гол ляндц і і т . д ., і в к ол он ія х вони м іж со б о ю в ою в а л и щ е біл ьш е нещ адно і ж о р ст о к о , н іж в Е вроп і за Е л ьза с-Л ота р и н гію ч и щ е який С а ар . В ід ста р ої р и м сь к ої ім п ер ії в к о л о н ії — Б л и зьк и й сх ід , Е ги п ет і т . д . п р и ход и л и тіл ьк и р и м ськ і легіони, х о ч у ни х бу л и й ч ор н я ві ґалл и чи й н авіть біл яві й р уді нім ці та ін ш і. Т оді в к ол он ії приходил а ім п ер ія . З «великим и відкриттями® в к о л о н ії п рий ш ли єв р оп ей ськ і н ац ії. б) С оціяльним — нап ередодн і к о з а ц ь к о ї доби в н аш ій іст о р ії в Е вр оп і в соц іял ьн ом у й ек он ом іч н ом у пл ян і в ід бу в а в ся пр оц ес л ік від а ц ії чи р еф ор м у в а н н я соц ія л ь н о ї о р га н іза ц ії і засад, на я к и х бул а р озбу д ова н а С вящ енна р и м ська імперія, б о р у ш ій н ою си л о ю ви зв ол ьн ої бор отьби націй п р оти ім перій є змагання до в о л і лю дини у л аш ту в а ти »с в о ю х а т у по св о їй п р а вді«, себто п ол іти чн а дезін тегр ац ія Е вроп и в єдин ом у ор ган іч н ом у п р о ц е сі су п р о в о д ж у в а л а сь р еор га н іза ц ією соц ія л ьн ою й е к о н о м іч н о ю . Н е т ех н іч н е уд оск он а л ен н я і ви н аход и , я к це дея кі л ю д и і п евн ого нап р ям к у н аук а довод ять, зум ови л и соц іял ьн у р е к о н стр у к ц ію Е в р оп и . Ц е д у р н и ц я . Т ехн ічн а р еорган ізація і ви н а ход и прий ш ­ л и у в и сл ід і соц іял ьн ої р е о р га н іза ц ії. В и дай н ість сіл ь сь к о го госп од ар ства, наприклад, збіл ьш и л а сь не від того, щ о л ю ди »в ід к р и л и « к о р и ст ь гн ою ч и щ е там ч ого, бо це вони знали давн о, а від того, ш о л ю ди стали вільн им и к ор и сту в а ти сь т е х н і­ к о ю на св о ю у п о д о б у і зм агал ись за к р а щ і ви сл іди у в и сл ід і її з а ст о со в а н н я . Н ині на У к р а їн і прод укц ій н а ви да й н ість п л ощ і 11

зем лі не п еревищ уе рівня пр од укц ій н ої видайности нап ередодн і п ер ш ої св іт о в о ї вій н и . В ислідом ч о го це є? Х іб а того, щ о б р а кує «техн ік и і в и н а х о д ів «? О чевидний ж е а б су р д . Бракує соціальної волі людини, взагалі у н ів ер са л ьн ої в ол і — в о л і дум ати і ба ж а ти . Т ак само бул о в цьом у питанні і тоді, напередодні к оза ц ь к о ї доби в наш ій іст о р ії. ІСТОРИЧНА

СУТЬ

КОЗАЦЬКОЇ

ІСТОРІЇ

В ц іл ості тогоч а сн ого зм істу єв р о п е й сь к ої іст о р ії к оза ц ька доба в наш ій істо р ії є б о р о т ь б о ю наш ої нації, я к і в сіх тогоч а сн и х єв р оп ей сь к и х націй, проти ім п ер ії і ім періяльної ідеї, за н а ц іо­ нальне ви звол ен н я і за знесенн я до осн ов атрибутів ім перії — соц іял ьн ої систем и імперії, з д оп ом огою я к ої нація п он еволен а. Т оч н ісін ьк о т е саме, щ о й ни ні. Б ез ж о д н и х відмін — і в п о л о ­ ж ен н ю нації суп р оти вор ога і в н аш и х, національних, ц іл я х . З т ією різницею , щ о під су ч а сн ою о к у п а ц ією на к р а я х наш ої землі ми не маєм о недосягал ьної чи м ал оприступ ної землі, де ми змогли б організувати нове З а п о р іж ж я і Січ, де найбільш е н е­ прим иренні в ор оги ім перії — л я х а і її соц іа л ьн ої систем и — пана могли гур тувати сь, ор ган ізувати сь і в ою в а ти з ім п ер ією . Н ародній ін стинкт й донині ж и в е іс т о р іо со ф ією к оза ц ьк ої іс т о ­ рії, щ о це була війна проти »л я х а — пана«, як синонімів, д в о х бок ів тої сам ої речі, а в наш и х п ідручн иках істор ії ми най вел ичніш у епоп ею к оза ц ьк ої доби в наш ій іст о р ії називаєм о «Х м е л ь ниччина« або »К оза ц ь к і війни Б огдана Х м ел ьн и ц ького», так сам о як багато «ск ор бн и х гл авою « су ч асн и к ів наш и х називає д обу 1917-20 р ок ів «П е т л ю р ів щ и н а «. Щ о бул о за гетьмана Б . Х м ел ьн и ц ьк ого? Н е треба н авіть вивчати ф а к тів н а ш ої н а ц іо­ нальн ої істор ії того часу, а д оси ть тіл ьк и перекласти ф о л ьк л о р н е (народне) означення ци х подій «війна проти л я х ів -п а н ів «, багато­ кратн о п ід к р есл ю ю — не «л я х ів і пан ів«, а проти »л я х ів -п а н ів «, як д в ох син онім ів одного поняття, — в істори чн у м ов у » Н а ц іо­ н ал ьн о-ви звол ьн а війна з П ол ьщ ею « і ми будем о мати історичн о абсол ю тн о п равил ьн е означенн я єства р е ч і. А коли в и ви вч аєте і пер ед ум уєте ф а к ти істор ії того ч а су — под ії, докум енти, акти, то стан ови ться гірко і м отор ош н о за стан наш ої істор и ч н ої і п ол іти чн ої дум ки, щ о іст о р іо со ф із у є м и льові стовби в наш ій істор ії як тіл ьки «Х м ел ьн и ч чи н а», »П етл ю рівщ и н а« і т . п . Б у к ­ вал ьно ніби на замовлення в о р о га . В 1917-20 р ок а х на означення тогоч асн и х подій наш народ в ж и в а в сл ів »сам остійниц тво«, « с а ­ м остій н и к » і інш і сл ов оутв ор и на цьом у к ор ен і. У 1920 р оц і мені, тоді щ е «п ідп а рубч а к ові» у губерн іяльній Чека ін крим іно­ вано: «С ам остойн ості за х отєл «. «ти сам остойная с в о л о ч « . І не бу л о правил ьн е означення єств а р е ч і. Ц е в ж е пізніш е в ор ог п ох оп и в ся і почав вж и вати зам ість «сам остійник» »п етл ю р івец ь«, м ож е н авіть з л егкої руки н аш и х таки «патріотів», щ о св о є ім ’я х от я т ь наліпити на істор ію н а ц ії. Я кий дегенерат з н ім ецьких пол ітиків чи істор и к ів назве істо р ію ч а су Б ісм арка «бісм а р к ів щ и н ою «, а не «В ідродж ен ням II р а й х у «, від р одж ен н я 2 -о ї н ім ець­ к о ї ім перії? П ер ш ою була »С вя щ ен н а «. Н авіть Гітлер на о зн а ­ ченн я речі, я к у намагався здобути, назвав «ІІІ-м р а й хом « —• тр етьою ім перією , а не м ан іякальною »гіт л е р ів щ и н о ю «. 12

В ор ог »п етл ю р ів щ и н ою « в наш ій св ід ом ости в би в а є самостійНИЦТВО, я к п ол іти ч н у св ід о м іст ь і п р и том н ість, а ми с в о є ю »іс т о р іо с о ф іє ю « йом у п р и т а к у єм о . О дин вч и тел ь сіл ь сь к о ї ш кол и мені р озк а зу в а в , я к ди ти на запитал а в ш к ол і в ч и т е л ь к у . »А щ о це т а к е п е т л ю р ів е ц ь ?« А та їй від п овіл а: » А це такий б а н д и т «. Щ о м огла від п ов істи на це запитання у ч и тел ь к а м о с к о в сь к о ї ш к ол и на У к р а їн і нап ередодн і д р у го ї св іт о в о ї вій ни? А чи ви н и кл о б я к е с ь п од ібн е питання, я к би д о ц ієї дитини д ій ш л о сл о в о не »п етл ю р ів ец ь «, а «са м о ­ стійник* — »са м ст о їт ь «? А к ол и б і ви н и кл о, то чи зм огл а б у ч и тел ь к а на запитання »а щ о це та к е са м остій н и к » так в ід п о ­ вісти , я к вон а це зр оби л а . К ол и в ч и тел ьк а це питання почул а, т о вона аж отетеріл а, я к п р и зн ал ась ц ьом у в ч и те л е в і. М о ж е в он а й сама бул а »са м о стій н и ч к о ю « і цю ди ти н у нап оум и в за п и ­ тати як и й к ом сом ол ец ь п іо н е р -в о ж а т и й ш к ол я р ів дл я п ер ев ір к и л оя л ьн ости ц ієї в ч и т е л ь к и . Т ак д іє м ехан ізм іст о р и к о -п о л іт и ч н о го знеп ри том ненн я нації в ід вор ога, щ о за к ін ч у ється таким и істо р іо со ф іч н и м и перлинам и пол іти ч н и х а бсу р д ів як »п ш ез н е зго д у в с і проп али сам и себе звою ва л и «. Я не чув, щ о б х т о собі здавав сп р аву, щ о м алю ван ня і гр а в ійован н я п ор тр етів д ея к и х гетьм ан ів з к о за ц ь к о ї д оби в к о в а н и х к о л ь ч у га х , л а та х і ш ол ом а х з заліза бу л о істор и чн и м глум ом і ід іоти зм ом для тієї доби, д оби вогн еп а л ьн ої збр ої, криви м д з е р к а ­ л ом іст о р ії доби , бо лати, ш ол ом и і к о л ь ч у ги у о со б л ю в а л и с о ­ б о ю лад, який в ід х о д и в ; п ор я д ок , я к и й у к р а їн ськ а нац ія валила, і п ол іти чн и м при віти візм ом т и х гетьм анів, щ о ці п ор тр ети со б і зам овляли, чи їх в с в о їх ф а м іл ій н и х ск а р б а х п е р е х о в у в а л и . Н ація в ою в а л а без за л ізн и х лат, к о л ь ч у г і ш ол ом ів п р оти нації, дл я я к о ї ці атри бути бул и її сим вол ом — ми валили й ці си м в о ­ ли, б о вони технічно, утілітарно взагал і були н епотрібним и, ан ахр он ізм ом , а пол іти чн о си м вол ізува л и в ор ога . Я к гетьм ан міг бу ти в «л я ц ь к ій ш к у р і«?! »Л яц ька ш к у р а « на я к ом у гетьм а н ові бул а зовніш ним ви я вом й й ого в н у тр іш н ь ої с у т і. В цьом у є єдина причина п ер м ан ен тн о­ г о антагон ізм у к озац тва З а п ор ізьк ого з коза ц тв ом городови м , реєстр ови м . К о за ц т в о З ап ор ізьк е, взагал і к оза ц ь к и й р у х і б о р о т ь б а як ц іл ість, вин и кл о, зф о р м у в а л о ся і бо р о л о ся за ідеї і цілі, я к і в бу д ь я к ій ф о р м і ви к л ю ч а л и к ом п р ом іс чи сп ів існ у в а н н я з п а н у­ в а в ш ою тод і над У к р а їн ою ім п ер ією — П о л ь щ е ю . П ол ьщ а, не м о ж у ч и п обор оти к оза ц тва гол ою си л ою , дала У к р а їн і «р е єст р о в е к оза ц тв о «, зовн іш н и й сур ога т, ф а л ь ш и в к у на коза ц тво, щ о б п ід­ м інувати, зсер еди н и р озса ди ти к о за ц тв о й у к л а сти й ого в си стем у ім п ер ії. С уч а сн ою м ов ою к а ж у ч и , р е єст р о в е к о за ц тв о б у л о с у ­ часни м У СС Р, а в оєв о д и «з м ісц е в и х « в р оді А дам а К и сіл я бу л и сучасн и м и К ор н ій ц я м и . Ч ер ез те в пам ’яті народній для р е є с т ­ р о в о го коза ц тв а не могло бути , нем ає і бути не м о ж е істор и ч н ого м ісц я . В іст о р іо гр а ф ії нації за л и ш и вся і ж и в е за п о р о ж е ц ь , не р е єст р о в и к . Н арод, за х и щ а ю ч и сь в ід в о р о ж о ї пен етрац ії і с п е к у ­ л яції сл ов ом »к о за к «, н авіть в ф о л ь к л о р н и х п існ я х , щ о б не б у л о ж о д н и х сум н ів ів , в ж и в а є в и сл о в ів : »з а п о р о ж е ц ь -к о з а к «, »к о з а к -з а п о р о ж е ц ь « . 13

Іст ор ія р е єст р о в о го к оза ц тва є ч а сти н ою п о л ь сь к о ї іст о р ії на У кр а їн і, є істор и ч н и м яви щ ем п о л ь сь к о ї ім п ер ія л ьн ої істор ії, не у к р а їн сь к о ї н ац іон а л ьн ої. Т ом у не б у л о в іст о р ії у к р а їн сь к о го крзацтва »н езгоди «, а бул о у к р а їн сь к е коза ц тв о, як національна сила і р у х нації в бор отьб і за св о є ви звол ен н я , і бул а п о л ьсь к а ім періяльна ди вер сія в ви гл яд і «р еєстр ов а н ого к оза ц тв а «, щ о б цей у к р а їн ськ и й н а ц іон а л ьн о-ви звол ьн и й р у х обхід н и м м ан ев­ ром здуш и ти і в рям ці ім п ер ії й ого у л о ж и т и . І том у »п ш ез н е з­ год у в сі проп али« є істор и чн и м а бсур дом р еєстр ов и к а , щ о х о т ів затрим ати і «ст а в о к і м л инок і ви ш н еви й са док « і У к р а їн у з д о ­ б у т и . В н ай гли бш ій ком ір ц і св о й о го сум л ін ня в ін р о зу м ів , щ о в один ч а с к ор и ст у в а т и сь в тіх а м и в и ш н евого садка і ста вка та п р и бутк ам и з д о х ід н о го млинка й У к р а їн у здобува ти нем ож л и во, а том у в ви р іш ал ьн у хв и л и н у р е єст р о в и к за в ж д и оп и н я в ся «в п ом ір к ова н и х « — »м и рив« З а п о р іж ж я з В а рш а вою , к о за ц тв о з ім п ер ією . О чеви дно, щ о к ол и я ц и ту ю в так ір он ічн ій ф о р м і сл ов а при п и суван і М азепі, то не м аю на у в а зі ані й ого о со б и зачепити, чи пам ’яти зн еваж ати, але ми нем аємо права в сп р а в ж н іх ін тер еса х нації год ува ти її істор и ч н ою б р е х н е ю і нісенітницям и, м ал ю ю ч и на д и тя ч и х зш и тк а х від п овід н і п ор тр ети і гасла вр од і «пш ез незгод у в сі проп али« ч и в и сп ів у в а ти п ісен ь «П р о згод у в єім ей стві«, м аю чи за п ов іт «З рек ти ся батьк а, матері, ж ін к и , дітей для Х р и ста , для п р а в д и «. А в ж е ж Х р и с т о с не в и ­ магає зречення б а тьк а -м а тер і безум овн о, а тіл ьки тоді, к ол и батьк о, матір, ж ін к а, діти ст о я т ь на д о р о зі до Х р и ста , — тод і й їх зр е к ти ся . Т а к є й т у т . Згода м уси ть бути а ж д о мом енту, кол и дол я У кр аїн и , нації ста в и ться на к а р ту : або П ок р ова Б о ж о ї м атері на ш тан д артах за п о р о ж ц ів (У країна), або гер б «к ор он и п ол ьск ей « на ш тан д артах р е є с т р о в и к ів . Я ка істор и чн а згода т у т м о ж е бути? І це к р ащ е нас р озум іл и в ті ч а си . І том у »сір я к и «, маса р еєстр ов и к ів в кр и ти ч н у хв и л и н у за в ж д и бул а з за п ор ож ц ям и , а »в е р х и «— лояльним и к о р о н і. В наш ій су ч а сн ій істор ії, в ід 1917 р ок у почи наю чи, М о ск в а в ж е наплодила хм ари н ов и х к и си л ів і ін ш и х »р е єст р о в и к ів « (вона, М оск в а, р озум н іш а в ід п ол як ів, не дає їм тіл ьк и з б р о ї до р ук , вл а сти в о ч у є себе си л ьн іш ою , бо бул а навіть сп р обу в а л а давати збр ою новітнім р еєстр ов и к а м — Т а р а щ а н ськ а д и візія Щ ор са , Ш к ол а Ч ер в он и х стар ш и н в Х а р к о в і, але ск о р е н ь к о т і »за ба в к и « з зб р о єю припинила і р е єстр зліквідувала, бо сл у ш н о боїться, щ о маса »с ір и х « р е єст р о в и к ів в крити чну х ви л и н у п р и ­ єд н а ється до за п ор ож ц ів, як і в давнину), в ж е й нині ці « р е є с т р ови к и « п и ш у ть »істо р ію « У кр аїн и , а їх п ідгол оск и на ем іґр а ц ії ц ю істор ію п р оп а гу ю ть і м у м ізу ю ть — Скрипників, Х в и л ь о в и х і їм ж е «н ість ч и с л а «. П ід готов л я ю ть н ов і істор и ч н і а бсур ди про н езгод у . До Б огдан а Х м ел ьн и ц ьк ого істор ія коза ц тв а полягала в том у, щ о к оза ц тво н аростал о і в е л о п остій н у збр ой н у всен а ц іон а л ьн у бо р о ть б у п р оти ім перії за ви звол ен н я нац ій. Ім п ерія сп оч а тк у р у х зд у ш у в а л а збр ой н ою р у к о ю , гол ою с и л о ю . К о л и цього стало н едостатн ім , т о вон а почала в ж и в а ти для в н у тр іш н ь о го р о зк л а д у к озац тва і підорванн я й ого сил и ор га н ізова н у нею п ен етрац ійн у си л у — р е єст р о в е к оза ц тв о . Ц е біл ьш е, н іж безп осер ед н я гола 14

си л а п ол ь сь к а , затам ов у в а л о р о з в и т о к к о з а ц ь к о го р у х у , але йогон е ст р и м у в а л о . Щ о б у л о р е а л ь н о ю си л о ю на У к р а їн і св ід ч и т ь х о ч би той ф а к т , щ о Б огд а н Х м е л ь н и ц ь к и й в св о їй р е б є л ії з в е р ­ н у в ся і сп е р ся не на р е е ст р о в и к ів , а зв е р н у в ся д о з а п о р о ж ц ів — він н е підій м ає р е е ст р о в и к ів п р оти П ол ьщ і, бо це б у л о б п р о ст о н е м о ж л и в о : ц е бу л о п о л ь с ь к е в ій с ь к о з »м ісц е в и х «. Н а ц іон а л ь н о-в и зв ол ь н у в ій н у п р оти П ол ьщ і, я к ї ї р о зу м іл а і п р ов а д и л а нація, він о ч о л ю є в о п е р ю на з а п о р о ж ц ів і п ід н я ту »ч е р н ь «, а р е єст р о в и к и до н а ц іо н а л ь н о -в и зв о л ь н о ї вій н и п р и л у ч у ю т ь с я л и ш е тоді, к ол и в он а п ідій ш л а д о с т р іх їх х у т о р ів , щ о ін к ол и в ж е зай м ал и ся в огн ем в ід п о л ь с ь к и х палаців, щ о горіли п о У к р а їн і, а бо бу л и з а гр о ж е н і вилам и, сок и р а м и й к оса м и к р іп а к ів , щ о а так у в а л и п о л ь с ь к і зам ки, щ о п о р у ч п о л ь с ь к и х за л ог о х о р о н я л и сь й сотн ям и р е е с т р о в и к ів . С ти хія н а ц іон а л ь н о-в и зв о л ь н о ї війни х р е б т о м своїм мала з а п о р із ь ­ к е к о з а ц тв о і в цій с т и х ії р е е ст р о в е к о з а ц т в о зн и к л о й, як ф ізи ч н а сила, р о з т а н у л о . Ц е єст в о р е ч і р о з у м ів і сам Б огдан Х м е л ь н и ц ь ­ кий, к ол и з а гр о ж у в а в В а р ш а в і л я в и н о ю ц ієї »ч е р н і«, але Б огд а н Х м ел ь н и ц ь к и й дл я св о й о го ч а су б у в л ю д и н ою «в ч о р а ш н ь о го дн я« — в ін З а п ор ізь к е П ан ство, Р у с ь к у Д е р ж а в у п очав б у д у в а т и в о ­ р о ж и м в и р я д ом — м е то д о ю ок у п а н та і н а в іть з й о го с о ц ія л ь н о ю т ер м ін о л о г ією . У к р а їн а за л ом а л а сь н е п ід Б е р е ст е ч к о м в ід п о л ь ­ с ь к о ї збр ої, а к ол и бул и о го л о ш е н і у н ів е р са л и пр о «п ов ер н ен н я п осп ол и ти х в п осл у ш е н ст в о « і «за в ед ен н я н о в и х р е єстр ів , п о ш и ­ р е н и х » на к оза к ів , за л ізн ою р у к о ю Б огдан а Х м е л ь н и ц ь к о го з а п р о ­ в а д ж у в а н и х . А вся Україна хотіла бути і козацькою, і без »послушенства«. Д у ж е б ага то з нас, зо к р е м а н а ш и х іст о р и к ів , д у ж е д о к о р я ю т ь М о ск в і за те, щ о в он а з а в ж д и п ід би в а л а у к р а їн с ь к у »ч е р н ь «, »го л о т у « на б о р о т ь б у п р оти с в о їх »п а н ів « і цим, м овл яв, вал ила н а ц ію і її оп ан овувал а , а ц ю »ч е р н ь « й «го л о т у « м и й д о с і п а п ­ л ю ж и м о за її «а н а р х іч н іст ь » і т . п . б л а го д у р н и ц і. Б у л о б н еп р ости м ою гл у п ото ю в о р о га н е в и к о р и ст а т и н а ш о ї в л а сн о ї гл у п о т и . В ц іл ій Е вр оп і до о с н о в б у л о з а х и т а н о і п е р е б у д о в у в а в ся ім п ер ія л ьн и й ста н і ва л и л а сь т а к звана ф ео д а л ь н а си стем а, п о ­ бу д ов а н а на в а са л іте ті і п о сп о л и т и х ; п еред Б огдан ом Х м е л ь н и ц ь ­ к и м й на У к р а їн і ці зміни в соц ія л ьн ій ор га н іза ц ії за й ш л и д у ж е д а л е к о — з р іс т м іст, м іщ ан ства, м ісь к о г о п р ом и сл у, п р ося к а н н я т о в а р о в о г о госп од а р ств а за м ість н а т у р а л ь н о -л а т и ф у н д ій н о го і т . д . і т . п ., на У к р а їн у п р он и к л и в п л и в и р ел ігій н и х р у х ів з Е в р о п и . У П ол ьщ і, н ай біл ьш е р еа кц ій н ом у і в ід ст а л о м у у л а м к о в і ім п е р сь к о ї ід еї в Е вр оп і, д е р ж а в н о -п о л іт и ч н а і соц ія л ьн а а н а р х ія і, я к в и сл ід н а з ц ь ого, н еобм еж ен а десп отія над п осп ол и ти м и , д ося гл а Г р отеск ов и х ф о р м , н е сп о л у ч н и х н а в іть з д е р ж а в н о ю ід е єю ім п е­ р ії. В П ол ь щ і п р и п ов ід к а «П о л ь щ а а н а р х ією т р и м а єт ь ся » (за бу в то ч н и й п о л ь сь к и й тек ст) ста л а п р и сл ів н о ю . Н а в іть у А н гл ії, н ай дал ьш ом у к у т к у з а х ід н ь о ї Е вр оп и , н ай м енш е за ч еп л ен ом у всім а істор и ч н и м и н ещ а стя м и є в р о п е й сь к о ї »св я щ е н н о ї« ім п ер ії се р е д н ь о в іч ч я і т о м у н ай м енш е з а р а ж е н о ї трам вам и ім п е р сь к о ї со ц ія л ь н о ї ор ган ізац ії, в ід б у в а єт ь с я со ц ія л ь н о -к о н со л ід а ц ій н а р е ­ в о л ю ц ія під п р ов од ом К р о м в е л я — су ч а сн и к а Б огдан а Х м е л ь ­ н и ц ьк ого, щ о за к ін ч у єт ь ся зн есен н ям к о р о л ів ст в а і п р и х о д о м дого л о су п осп ол и ти х , сер ед н ього п р о ш а р к у . 15-

П ор азка н а ц іо н а л ьн о -в и зв о л ь н о ї б о р о т ь б и під п р ов од ом ге т ь ­ мана Б огдан а Х м е л ь н и ц ь к ого зум овл ен а тим, щ о тогоч а сн и й н а ­ ц іонал ьний п р ов ід ц ієї бор отьб и , п ол іти ч н о і со ц ія л ь н о с ф о р м о ­ ваний ч ер ез п о л ь сь к у д и вер сію р е єст р ов и к ів , не м іг п ідн я ти ся ви щ е зм аган ь за у к р а їн сь к и й за л еж н и й в ід В а рш а ви ф е о д . І к о л и В а р ш а ва ц ь о го ф е о д а гетьм а н ові Б огд а н ов і Х м ел ьн и ц ьк ом у н е дала, чи давала в біл ьш е к у ц ій ф ор м і, н іж того дом агал и ся н о сії у к р а їн сь к о го ф е о д у , т о Х м ел ьн и ц ьк и й у к р а їн ськ и й ф е о д від дав у ва са л іт е т М о ск в і. У к р а їн сь к и й ж е народ в н а ц іон а л ьн о-в и зв ол ь н ій вій н і, о ч о л е ­ ний козац тв ом , н е р еєстр ови к а м и , бо істор и ч н о о ста н н і бул и п о л ь сь к о ю ф ік ц іє ю під у к р а їн сь к е к оза ц тв о , в о ю в а в за знесення в ся к о го ф е о д у в за га л і. В ся к і базік ан н я н ем овл ят в ід іст о р ії н а ш ої п р о те, щ о гетьм ан Б огдан Х м ел ьн и ц ьк и й »не міг п ідн я ти ся над су ч а сн у й ом у д о б у « в пл ян і соц ія л ь н о ї н о в о ї орган ізац ії, в и зв о л е н о ї від окуп ан та, бо »т а к тод і бу л о ск р ізь », о ч ев и д н о є та к и м самим н он сенсом , я к і в сі ін ш і. Гетьм ан Б огд а н Х м е л ь н и ц ь к и й не д о р іс д о с в о є ї доби , бо ін акш е він зр о зу м ів би ч о м у й о г о су ч а сн и к в А н гл ії К р ом в ел міг зня ти гол ов у вл асн ом у к о р о л е в і для добр а с в о є ї нації, а гетьм ан Б огд ан Х м ел ьн и ц ьк и й не см ів й под ум ати підняти пальця на к ор о л я чужої н ац ії, щ о н а ш у націю п о н е в о л ю в а л а . Н арод п р а ви л ьн о р озу м іє іст о р и ч н е єст в о рол і Б огдан а Х м е л ь ­ н и ц ьк ого і з притам анним н а ш ом у н а р од ові етични м та ктом в св оєм у ф о л ь к л о р і Б огдана Х м е л ь н и ц ь к о го зов сім не згадує, або зга д у є з д е р ж л и в о н еґати вн о, х о ч і дон и н і сл а в и ть »л я х а « Б а й д у В и ш н ев ец ь к ого а бо ін ш и х ге р о їв н а ш ого еп осу , щ о матеріально о ч ол ю ва л и і провади л и істор и ч н и м и подіям и к іл ь к а к р а тн о м ен­ ш им и н іж Б огдан Х м ел ьн и ц ьк и й і ч а сто ж и т т ь о в а п уть я к и х за к ін ч у в а л а ся для ни х ч етв ер ту ва н н я м у В а рш а ві а бо гак ом в И ар гор оді і знищ ен ням до ноги в с іх під їх п р ов од ом к о з а к ів . Н ікол и наш народ не упім н ув цим св оїм гер оя м , щ о вони »з а н ап астили « їх » с ір я к ів « . Г етьм ан ові Б огд а н ов і Х м ел ьн и ц ьк ом у нація щ ед р о віддал а св о ю кр ов , а в ін обл агодіяв нац ію у к р а ­ їн ськ и м ф е о д о м — то під В а р ш а в ою , а к ол и та не прийняла, то під М о ск в о ю . Н ація не м о ж е щ од еся ти р іч ч я видавати та ки х ж е р т в к р о в ’ю, я к їх видала наш а нація в ч а с н а ц іо н а л ьн о -в и зв о л ь н о ї війни в 1648-54 р о к а х і том у нація до П ол тави й по П ол таві в осн овн ом у, як ц іл ість, бу л а п а си в н о ю . В се щ о в ід б у в а л о ся п о гетьм ан ові Б огд а н ов і Х м ел ьн и ц ьк ом у за ч а сів гетьм а н ськ ої У к р а їн и в ід б у ­ вал ося на х в и л я х у щ у х а ю ч о го у к р а їн сь к о го моря, на я к и х М о с ­ ква і В арш ава, к о ж н а на с в о ю сил у і вм ілість, л ови л и для себе р и б у . Це, щ ед р о ю р ік о ю к р о в и сп л и вш е, у к р а їн сь к е м ор е щ е ін кол и згад у є в св о єм у еп осі з я к о ю с ь оста н н ьою н ад ією »Ю р а ся « (м атірне л а ск а в е сл ов о для гетьм анича, м ол одого х л оп ц я ) — а м о ж е ,... і національна пам ’я ть за к р и в а єть ся для в с іх гетьм анів, отам ан ів п ісл я т о го . Ч о м у ? Б о, я к ск а за в вгорі, це в ж е бул а істор ія не н а ц іон а л ьн о -в и зв о л ь н о ї б о р о ть би нації, а істо р ія в о р о ­ ж о г о п ож и н ан н я п л одів й ого п ерем оги і н а ш ої п ор а зк и у ви сл іді р о з р и в у м іж ідеями нації у б о р о т ь б і і ва сал ьн о-ім періял ьн О ю ід еєю р е єст р о в и к ів . 16

Н ед авн о в ч а со п и сі о п у бл ік о в а н о , що п о п ер еп и су, що нед авн о зр обл ен и й в С С С Р , сер ед н а сел ен н я у в іц і пон ад 32 р о к и на о д н о го м у ж ч и н у ц ь о го і ст а р ш о го в ік у п рип адає д в о є ж ін о к т о го ж в ік у . Ц е п ер есіч н і дл я ц іл о го С С С Р . А я к е сп ів в ід н о ­ ш ен н я н и н і є на У к р а ї н і ? ... А я к е сп ів в ід н ош ен н я м іж ч и сл ом м у ж ч и н і ж ін о к на У к р а їн і б у л о п ісл я н а ц іо н а л ь н о -в и з в о л ь н о ї вій ни в 1648-54 р о к а х ? І ск іл ь к и тр е ба р о к ів , щ о б сп ів в ід н ош ен н я м іж ч и сл ом ж ін о к і м у ж ч и н з н о в у в и р ів н я л ось д о п р и б л и зн ого бода й 1 д о 1, я к ц е є пр и р од н е в ба л а н сі насел ен н я к о ж н о ї н ац ії; і я к тод і в и гл я д а ю ть о т і в сіл я к і істо р и ч н і р ем ін ісц ен ц ії п а п ер ов и х л и ц а р ів від іст о р ії, щ о б л я м у ю т ь н ац ію за ї ї п а си в н ість д о »в и го в щ и н и «, »п у ш к а р ів щ и н и «, щ о по в ел и к ій п о р а зц і н ац ії н а сту п и л а . Р а з — чим в о ю в а ти , к ол и на У к р а їн і в се л а х л едви п о к іл ь к а д ід ів та малі х л о п ц і-н е д о л іт к и за л и ш и л и сь, я к к а ж е оди н п р и ва тн и й л и ст того ч а су , а д р у ге — п о щ о ? Щ о б з під »о п ік и « М о ск в и п оп асти в »л е гк у « з а л е ж н іс т ь В а р ш а в и п о Г а д я ц ь к ій у м ов і? Ч им бу л и к оза к и в соц ія л ьн ом у п е р е к р о ї? К он к іста д ор а м и , л и ­ царями, л и ц а р я м и -х л ібо р о ба м и , піратам и ін д ій сь к ого о к е а н у чи ск а н д и н а в сь к и х к р а їв (в ік ін ґи )? Н і одним з н и х . К о н к іст а д о р и бу л и ви к и д ьк а м и с в о їх кр аїн , щ о п ом а н др ува л и за океа н и і м ор я в п о ш у к у в а н н ю д еш ев о го зо л о т а і пригод, а їх н ащ ад ки за л и ­ ш и л и й д он и н і х а о с п ів д е н н о -а м е р и к а н сь к и х р ев ол ю ц ій , зли дні в н а й багатіш и х к р а їн а х с в іт у . К ол и н ащ ад ки ц и х к о н к іст а д о р ів щ е й д о с і »н е в и звол ен і«, то тіл ьк и том у , щ о їх в ід «в и з в о л и т е л ів « в ід д іл ю є д у ж е ш и р ок а кал абан я в од и — А тл ян ти к, а вон и готов і »в и з в о л и т и сь « х о ч за р а з. З а к оза к а м и н іх т о не н о си в з б р о ї і за л ізн и х к ол ь ч у г, я к за єв р о п е й сь к и м и лицарям и н ош е н о для м а н ір н о -ту р н ір н и х р ози го р д е ся тк а м и с е р ф ів і к о з а ц ь к и х п о х о ­ д ів н е су п р о в о д ж у в а л и о бо зи то р гів ц ів , к у х а р ів , б о ч к и гор іл к и і хм ар и п ов ій (у н ім ец ь к и х к н е х тів , як п р о ц е св ід ч а ть к о н т р а к ­ ти най м у їх п осл у г, н ор м ою б у л о І ж ін к а на 5 ч о л о в ік а »м у ж в и «); л и ц а р я м и -х л ібор оба м и к о з а к ів нам агали ся зр оби ти п ол як и , але з ц ь ого н іч ого не в и й ш л о ; п ір атам и й в ік ін ґа м и (п о су т і р е ч і од н озн а ч н і) вон и іст ор и ч н о т е ж н е бул и , бо іст о р и ч н о ю їх д ією не б у л о нападати і гр а б у в а ти су сід н і к р а їн и та зі з д о б и ч ч ю пов ер та ти д о м ів . К о л и щ о й тр а п л я л ося та к е, то я к п обічн и й ф р а ґм е н т ти ся ч ів в и зв о л е н и х н ев іл ь н и к ів , за х о п л е н и х на У к р а ­ їн і »су сід а м и « д л я л ю д о т о р г ів л і. В ч а с п о х о д ів гор іл к и за со б о ю к оза к и не в о з и л и ; у к о г о в и я вл ен о го р іл к у н а м орі — ски да л и в м ор е; за »а м у р и « з ж ін к а м и на С іч і ки ям и забивал и д о см ер ти . Н е б у л о ц ь ого зв и ч а ю ані у к о н к іст а д о р ів , ані у л и ц а р ів . Н а в ­ паки, у п е р ш и х ц е б у л о одн им з н а й біл ь ш и х п р и в іл е їв ст а н у . П р а в о «п е р ш о ї в о ч і« ви н ай ш ли і п р а к ти к у в а л и на с в о їх с е р ф а х єв р о п е й сь к і »л и ц а р і« . К о л и з цими п р а к ти к а м и к о з а к и з у с т р ів а л и сь у п о л ь сь к и х »л и ц а р ів «, т о це тим »л и ц ар я м « за в ж д и кош тувало гол ов и . Х то ж

бу л и к оза к и ?

Ц е бул и ни зи н ац ії, н а й б іл ьш е п ер есл ід у ва н і, гн обл ен і й у п о с ­ л ід ж е н і ім п е р сь к о ю н ев іл ь н и ч ою си ст е м о ю , н а й а к ти в н іш і з я к и х р іш а л и — я к так ж и ти , т о к р а щ е в м е р т и . Ф іл о с о ф ія , я к у іс п о в ід у ю т ь ці сам і л ю д и на У к р а їн і й н и н і. В тік а ю ч и в д и к е пол е, 17

на З а п ор іж ж я , »щ о б х о ч віл ьн им п ов ітр я м ди хн ути * і п е р е б у ­ ва ю ч и к о ж н о ї хви л и н и в н ебезп ец і і не м аю чи ні ж о д н и х к о н к іст а д о р сь к и х інтенцій, ні їх ж и т т ь о в о ї ф іл о с о ф ії, а б у д у ч и зви ч а й ­ ними сер ф а м и п о л ь сь к и х лицарів, зам учени м и цими лицарям и м і­ щ анам и і т . п ., і н е м аю чи індіян, я к к он к іста д ор и — для гр абун ку, — вон и на З а п о р іж ж і сп о ч а т к у м усіл и зд о б у в а ти х л іб св ій н асущ н ий, л овлячи в Д н іп р овом у лимані, у д н іп р ов и х п л а вн я х і р іч к а х -д о п л и в а х р и бу, р озв од и л и х у д о б у , сія л и х л іб . З від к іл ь у за п ор іж ц ів така вел и ка вп р а в н ість на м орі, взагал і на в од і? Т а п р о ст о том у, щ о їх осн о в н о ю їж е ю бул а риба, » с о л она р и б а -щ у п а х а і ячм інна са л а м а ха «, бо рибал и л и . Д овкол а З а п ор ізьк ої Січі, на вел и чезн ій п л ощ і Д икого поля, на те р и то р ії біл ьш ій н іж су ч а сн і Б ел ьгія і Голляндія, вон и р озбу д у в а л и ц іл у д е р ж а в у з кільканадцятьм а паланками — адм іністраційн им и округам и, селами, містами, х у тор а м и , зимівниками (х у тор и , к у д и з С ічі ви би р ал и сь л иш е на зим у, к ол и за к ін ч у в а л и сь не л ітні м о р сь к і п оход и , як п р о це н а с п е р е к о н у ю ть дея кі н ед ол у гі іс т о ­ рики , а том у, щ о на зи м івн и к а х бу л и родин и чи й д р у ж и н и к о з а к ів -р и б а л о к і в он и до н и х вер та л и сь на зи м у п о за кін ч ен н ю л ітн ього р и ба л ь сь к о го сезон у в лимані і плавнях, х т о р и б а ­ л и в . В ерта л и сь на зим івки й х у т о р и , е за п ор ізь к і села і з м о р сь к и х п о х о д ів чи й не м о р сь к и х , але активн о д ію ч е З а п о­ р із ь к е в ій сь к о б у л о лиш е ч а ст к о ю і ч и сел ьн о н ев ел и ч к ою в е л и ­ к о г о соц ія л ьн ого організм у, ціл ости , щ о зв а в ся З ап ор ізьк а С іч. Н асел енн я З а п о р ізь к о ї Січі в к іл ька н а д ц ять разів п ер ев и щ у в а л о ч и сл о акти вн ого вій ська, соц ія л ьн и й організм С ічі м ав у с о б і н авіть Ц ер к в у автоном н у, з к оза ц ьки м и м ан асти рям и й цер к вам и на тер и тор ії, щ о бул а під неподіл ьн им су в ер н ітетом З а п о р іж ж я (ном інально і »п о м іж н а р одн ьом у п р а в у « й ціле За­ п о р іж ж я б у л о під » сувер ен ітетом * В а р ш ав и ). З ап ор ізьк а Січ — це бу в н е л и ц а р ськ и й чи к о н к іста д о р сь к и й орден, не п ол іт и ч н о -в ій сь к о в а пром инальна ребел ія, а нова й незал еж н а в ід ім п ер ії в се у к р а їн сь к а д е р ж а в н о -со ц ія л ь н а о р га н і­ зація, м ін ія тю ра У країни, я к о ї х отіл а , за я к у б о р о л а сь ціла У к р а їн а . В цьом у в ся сп р а в а . І том у, щ о це бул а нова, са м о с­ тійна, не уярм л ена У країн а, ж и в а , намацальна в о н а стала тим істор и чн и м магнетом, щ о п ідн я в в сю У к р а їн у , і то м у к оза ц ьк и й р у х витрим ав к іл ь к а в ік о в і істор и ч н і в и п робуван н я і том у його не м ож н а бул о знищ ити н а в іть р у їн о ю З а п ор ізьк ої Січі, а треба б у л о З а п ор ізьк и х коза к ів Я К З А К ІН Ч Е Н И Й С А М О В Й С Т А Ч А Л Ь Н ИЙ СО Ц ІЯ Л ЬН И Й О Р Г А Н ІЗ М висел и ти н; К у б а н ь . З ап ор ізьк е к оза ц тв о бул о в тіл ю ва ч ем ідеї у к р а їн с ь к о ї с у в е р е н н ости нації, істор и ч н и м експ ерим ен том су сп іл ь ст в а »бе з х о л о п а й без п а н а «. М оск в а розум іл а ц ю істор и ч н у п р и р од у коза ц тв а (гетьман Б огдан Х м ел ьн и ц ьк и й її не розум ів, як і й ого н а сту п ­ ники не розум іл и ) і том у З а п ор ізьк ого к оза ц тва щ е м ай ж е п ів ­ тор а стор іч ч я не зачіпала (П ереяслав 1654 р ок у, л іквіда ц ія С ічі 1775 р ок у), оп а н ов у ю ч и У к р а їн у і л иш її опан увавш и, вона л ік д в іувал а З а п ор ізьк у Січ не я к ф о р т е ц ю -ст о л и ц ю на Д н іп р ови х остр ов а х , а як соц іял ьн и й автоном н ий організм і ви сел и л а на К у б а н ь н е н едоби тки армії, військового ордену, конкістадорської випадові бази, а н едоби тки ч а ст к и у к р а їн сь к о ї нації, ч а стк и , щ о су в ер ен н о існ увала понад два стол іття — коза к и піш ли на 18

К у б а н ь з ж ін к а м и , дітьм и, свящ ен и ка м и , старим и, пи сарям и, ковал ям и , кравц ям и, крам арям и, х у д о б о ю , р ем анен том , я к и й ма­ ли, н асінням п ш ен и ц і і т . п . Н е д о б и т е З а п о р іж ж я М о ск в а у т и ­ хом и р и л а автономією К у б а н с ь к о го к оза ц тв а , я к со ц ія л ь н о го о р га ­ н ізм у, автономією нації. П ол ьщ а ч ер ез р е е с т р о в и к ів х о т іл а усм и р и ти У к р а їн у пр и віл ея м и со ц ія л ь н о ї в е р ст в и з ту б іл ьц ів , як ій надавали я к е сь м ісц е «м е н ш о го бр а та « в п о л ь сь к ій с о ц іа л ь ­ ній с т р у к т у р і з пр авом д іста ти т е ж т р о х и се р ф ів з у к р а їн сь к и х п осп ол и ти х , з св о го таки б р а т а . В ц ь ом у с е н с . І щ е д о в го на К у ба н і, б о а ж д о 1920 р о к ів , ч е р е з п ів т о р а стол іття , ч е р е з в с і в и п р об ув а н н я М о ск в и д о о б м еж ен н я , р о з к л а д у і зн и щ ен н я ц ь ого а в то м н о існ у ю ч о го у л а м к у у к р а їн с ь к о ї нації, її іст о р и ч н о го сер ц я , існ ув а л а я к о ю с ь м ір ою тін ь У к р а їн и , за я к у нац ія в о ю в а л а в 1648-54 р о к а х . Щ е п ер ед п е р ш о ю св іт о в о ю в ій н ою на К у б а н і б у л о б іл ь ш е р еа л ь н ої а в тон ом н ости У кр а їн и , н іж у в с іх ге т ь ­ м а н сь к и х п ал ац ах і гетьм а н щ и н а х на о б о х бер ега х Д ніпра п о гетьм ан ові Б огд а н ов і Х м е л ь н и ц ь к о м у . М о ск в а від р іза л а н а й біл ьш е в и п р а к ти к ов а н у в са м о ст ій н о ст і ч а сти н у у к р а їн сь к о ї нації і п ер ен есл а її ж и в ц е м на К у б а н ь і там вона ж и л а автон ом н о а ж д о н а ш и х дн ів і не ви да ва л а нам »р абів, п ід н іж к ів , гр я зі М о ск в и , в а р ш а в сь к о г о с м і т т я ... я с н о ­ в е л ь м о ж н и х п ан ів г е т ь м а н ів «. К у б а н ц і й в м о ск о в сь к ій н ев ол і за л и ш и л и сь у к р а їн сь к о ю к о з а ц ь к о ю н а ц ією . Є в он и нею , ч а ст ­ к о ю її, й н и н і. А п р од у к ти «л а к ім ств а н ещ а сн ого« на к о за ц ь к ій іс т о р ії — П ер ея сл ав і Гадяч — зн и к л и з м а тер іа л ьн ої іс т о р ії н ац ії безсл ід н о і сти р а ю ть ся з н а ц іон а л ьн ої пам ’я ти . Т . Ш е в ч е н ­ к о н е н ай ш ов ні од н о го д о б р о г о сл ов а дл я гетьм анщ ин и по Б о г­ д а н ов і Х м ел ь н и ц ь к ом у , а дл я сам ого гетьм ана Х м е л ь н и ц ь к о г о огір ч ен и й ж а л ь і н еобм еж ен и й , іст о р и ч н о оправдан ий, п ієте т для З а п о р іж ж я і й ого н ед оби тк ів — к у б а н ц ів . 1917-20 р ок и п очал и н о в у х в и л ю н а р оста н н я н ов ої к о за ч ч и н и . М оск в а н а р остан н я ц ь о го в а л у га м ує новим и К и сіл я м и , п о к и щ о без р е є с т р о в и х к о за к ів і в ж е у б а га т ь о х н а ш и х г о л о в а х м а к ітр и ­ л о сь і м а к іт р и т ь ся в ід у к р а їн с ь к о ї «су в е р е н н о ї с о ц іа л іс т и ч н о ї н ац ії« — х о д я ч и й с л о в о у ж и т о к з К и їв с ь к о ї «Р а д я н сь к о ї У к р а їн и ». Н е дай Б о ж е , щ о б в о л ю У к р а їн и ми п оч а л и зд ій сн ю в а ти з п е­ р ем ал ьован и й та бл и ц ь на к о л х о з а х з м о ск о в сь к и х ч е р в о н и х на у к р а їн сь к і б л а к и т н о -з о л о т і к о л ьо р и , так я к над у к р а їн сь к и м п осп ол и ти м в 1648-54 р о к а х ми сп р о б у в а л и п оса д ов и ти за м ість ч у ж и х — св о їх , з л аск и п а н сь к о ї ти т у л о в а н и х , але к р о в ’ю нац ії н а в ер х в и н есен и х , п а н ів . ІСТОРИЧНА

РОЛЯ

К О ЗАЦ ТВ А

М іж ч а со м у п а д к у К и їв с ь к о ї Р у си і п оч а тк ом к о з а ц ь к о го р у х у п р ой ш л о біл я тр и ст о р іч ч я . У п ер ш ій п ол ови н і ц ієї д оби в наш ій іст о р ії п оод и н о к і зем л і К и їв с ь к о ї Д ер ж а ви (В ол од и м и р В ол и н ськ е, Ч ер н ігів сь к е к н я зів ств а ) щ е д ов ш и й ч а с нам агалися втрим ати зан еп ад д ер ж а в и і в ід р од и ти д е р ж а в у К и їв с ь к о ї Р у си , п р о т е існ у ва н н я ц и х п е р и ф е р ій н и х к н я з ів с т в -д е р ж а в б у л о л иш е я в и щ ем за н еп ад у К и їв с ь к о ї Д ер ж а в и — впав К и їв, не міг в с т о я ­ ти Галич, В ол од и м и р -В о л и н ськ и й , Х о л м чи Ч е р н ігів . Іст о р и ч н о во н и м у сіл и п од іл и ти д о л ю К и є в а . І це п ізн іш е ст а л о с я . У к р а ­ 19

їн у оп ан увал а Литва, ч а сти н у У кр а їн и П ол ьщ а (Г алиц ьку і В о ­ л и н ськ і зем л і), п ізн іш е Л итва, »п о спадщ и н і«, передала П ол ьщ і й р е ш т у У к р а їн и . П івнічн і ча сти н и У кр аїн и (ч а стк и зем ел ь Ч ер н ігів сь к ого і Н о в г о р о д -С ів е р сь к о г о кн язівств, ч а сти н у п ів н іч н о -с х ід н іх зем ель) при цій н агоді за х оп и л а М о ск в а . На півдн і У кр аїн а, ви н и щ уван а к оч овн и ка м и зі сх о д у , п ер ев а ж н о татарам и, п о ст у п о в о ви л ю д н ю в а л а сь і ставала »Д иким п о л е м «. Т м у т о р о ка н сь к е к н я зів ст в о по су ті зн и к л о з зем лі і п ізн іш е л иш е д е я к і ар х еол огіч н і зн а х ід к и дали нам дея к і м атеріяльні в ід о м о ст и про й ого існ ув ан н я . Т ер ен засел ен н я у к р а їн ськ и м н ародом с в о єї зем л і зм ен ш и вся м а й ж е нап ол ови н у в порівнанню з тереном , щ о й ого посідал а нація за ч а сів В олоди м и ра В ел и к ого (К и їв ськ а Р у сь ) і й ого бл и ж ч и х н а сту п н и к ів . Є істор и ч н ою п равдою , щ о в цій добі, гол ов н о під л и т о в сь к о ю ок у п ац ією , з к и їв сь к о го н асл іддя наш ого ми багато д е ч о го з б е ­ регли, нам агалися його втрим ати, п ош и рити, збагати ти . Т а к о ю сп а д щ и н ою бул а наш а Ц ерква, наш а к и їв ськ а к у л ьту р а , н аш і р еш тк и в н у тр іш н о ї і соц ія л ь н о ї ор га н іза ц ії. А л е це бул и р еш тки , ч а ст к и ц іл ости — уп а л ої і п од ол а н ої дер ж а ви , як повн оц ін н ого, єд и н о м ож л и вого, сувер ен н ого ж и ттєв и я вл ен н я н а ц ії. В они м у с іли занепадати, к ор ч и ти сь, деген ер увати , п р и ст о со в у ю ч и сь до ум ов п ід н ев іл ь н ого існ ування нації, д о ум ов о к у п а ц ії. В они м усіли занепадати з одн ого б о к у том у, щ о нація перестал а існ увати сувер ен н о, себто, ці р еш тки спадщ ин и не могли б у ти зу ж и в а н і, п оп овн ю в ан і досвідам и, в п овн ом у св оєм у обся гу, а л и ш е ч а с т к о ­ во, в м е ж а х п отр еб і вим ог п ідн евіл ьн ої нації, а з д р у го го б о к у вон и м усіли п р и сто со в у в а ти сь д о п отр еб і вим ог с у в е р е н а -о к у панта і з ц ієї причини м и м овіл ьно ставати знаряддям окуп а н та дл я здійсненн я його вол і над п он еволен и м и . З п івн очі і з а х о д у л и товц і і поляки, а з півдня і с х о д у татари і ін ш і к о ч о в и к и . Ч ого п ер ш і не д о к о н а ю ть «культурним® п он е­ воленням , те др угі н а д о л у ж у ю т ь »в а р в а р сь к и м «. К о л и в а р ш а в сь ­ ка »к у л ь т у р а « четвер тува н н я н еп окір н и х лю дей н е доп ом агає, т о тоді В арш ава на У к р а їн у татар з К р и м у дл я ч етв ер ту ва н н я яси рем н а си л ає. Ц е бул а страш н а і темна доба в наш ій іс т о р ії. В к ін ц і п ’ятн адцятого і п ер ш и х р ок а х ш існ адц я того п остав к озац ьк и й р у х .

в ік у

Ц ей р у х бу в своїм в істр ям ск ер ов а н и й проти в а р ш а в сь к о го »ч етвер ту ва н н я « н а ш ої н а ц ії. П ерманентна усм ири тел ьн а акція проти татар в істор и ч н ом у пляні бул а о б о р о н о ю запілля к о з а ц ь ­ к о го р у х у проти о сн ов н ого в ор ога — В а рш а ви . К ол и постал а козаччин а на У к р а їн і бул и : а) р еш тка ста р о ї п р овідн ої в ер ств и нації, щ о щ е я к о ю с ь м ір ою ж и л а д а л ек ою традиц ією ста р ої к и їв сь к о ї дер ж а в и , ал е якій протягом в ік ів підн евіл ьн ого існ уван н я деґрадаційні п р оц еси в ід ­ р и в у від ж и в ого ж и ття нації в ж е відкл али св о є т а в р о . б) Ц ерква м іж м ол отом о к у п а н та і ковад л ом сп р оти в у н ац ії. в) В ідн осн о числ а нації н евел и ке ч и сл о м іщ анства, п ер ев а ж н о н и ж ч и х й ого п р ош а р к ів — рем існики , др ібн і то р гів ц і і т . п . я) м ор е закр іп ач ен ого с е л я н ст в а . 20

Ін ш і елементи су сп іл ь ств а — інтелігенц ія (освіта і ш кол а, наука) бул и а бо в р удім ен тарн ом у стані, або ск л а д ов ою ч а ст к о ю і (е р к в и . П очатк и к оза ц тв у дало за кр іп а ч ен е сел я н ство й у к р а їн сь к е м істо. А к ти в н о підтрим увал а, як загальне правило, к оза ц тв о Ц ерква, о со б л и в о м асові низи її — манастирі, чернец тво, н и ж ч е д у х о в е н ст в о . Р еш тки н есп ол ь щ ен ої і н езк атол и ч ен ої у к р а їн сь к о ї ар и сток р а тії до к оза ц ь к о го р у х у бу л и н астан овл ен і негативно, в м ен ш ом у чи сл і п аси вн о п р и х и л ь н о і лиш е я к вийн ятки п р и й ­ мали а кти вн у у ч а ст ь в р у с і. О соб л и в о л ю то і нещ адно бор ол и ся з к оза ц тв ом п р едставн и ки к о л и ш н ь о ї у к р а їн сь к о ї зп о л ь щ е н о ї й ок а тол и ч ен ої а р и ст ок р а т ії. О т ж е р у х в ід р од ж ен н я нації, за п оча ткова н и й козац твом , бу в р у х ом н а й н и ж ч и х низів, при н ев тр а л ітеті чи в о р о ж о с т і і а к ти в ­ ном у п обор ю ва н н і р у х у від р е ш т о к ста р ої п р овідн ої в е р ст в и . Іст ор ія к озац тва д а ту єть ся п е р ш о ю за н отова н ою пр о н и х зга д ­ к ою в 1492 році, ф ізи ч н а іст о р ія коза ц тв а бул а перервана зн и ­ щ енням автон ом ії К у б а н сь к о го к оза ц тв а в 1920 р оц і і к о за ц ьк ого у ст р о ю на К у б а н і. Істор и ч н а р ол я

козац тва

пол ягає

в том у, щ о вон о:

а) в ід р од и л о д у х нац ії і н ац ію д у х о в о , м орал ьно і пол ітичн о сф о р м у в а л о в н ай новітніш ій її істор ії, в ід н ов и л о на н ов и х о с н о ­ ва х сп а д щ и н у К и їв с ь к о ї Р у с и . С учасн а м он оґен н ість нації є істор и чн и м ося гом к озац тва; б) п р отягом м ай ж е т р ь о х вік ів, а ж до бор он и л о н ац ію в н а й тя ж ч у д о б у її іст о р ії;

1775

р ок у ,

к оза ц тво

в) к о з а ц тв о від н ови л о терен нац іон ал ьн ого п осіданн я — п р остір заселення зем л і укр аїн ц я м и — до м е ж ст а р о ї К и їв с ь к о ї Р у с и . Б ез к оза ц тв а н е б у л о б від н ов л ен о нац іонал ьн ого п осіда н н я на п івден н и х п р о ст о р а х У к р а їн и . Б ез к оза ц тв а н е бул и б заселен і у кр аїн ц я м и су ч а сн і Х а р к ів щ и н а , Д онбас, у к р а їн сь к і зем лі на В о р он іж ч и н і і К у р щ и н і, Т аврія, К а тер и н осл авщ и н а, З а п ор іж ж я , Х ер со н щ и н а , К уба н ь , Придністров’я, Гирло Д унаю і К у б а н ь (Т м у т о р о к а н сь к е к н я з ів ст в о ); г) к оза ц тв о держ ави.

дал о

нації

си стем у

(К ін ец ь

1 -о ї

її

соц ія л ьн ої

о р га н іза ц ії

і

частини)

-------------£ Ш І І І І І І І І І Н І І Ш І І І І іа іІ І І М І І І І І І І Ш І І Ш І І І І І І Ш І І І Ш І І І І І І І І І Ш І І Ш І І І І І І І І І І І І І І І І І І Н І І І І І І І І Н І І І І І І І І І І І І М І І І Н І І І І І Н І Ш І І І І І Н І і£

І

ПРИДБАЙТЕ СОБІ

І»Антологію української поезії« | замовляйте в К У С У М -у у В . Брітанії 5

___________ 4 9 ,

L in d e n

G ard en s,

L ondon,

W . 2 . ______________________ =

.V im iiu iiiiiiiiiu iiiiiiiiiiiiin iip iiiiiiiiiiiiiiiiiliiilim iiiiiiiiH iiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiin iiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiir iiiiiiiiT

21

В ір ш , о д е р т а н и й з Унраїни К И Ї В І На Дніпрових горах, У красі сяйній, Квітне на просторах Київ рідний мій. Хто в цім дивнім місці Збудував його? Не дійшли нам вісті, Світ не взнав того. Та проте й донині свідки е живі — Це ті гори сині Й води Дніпрові. Шепотять Славуті Гори чарівні Про діла забуті 1S сивій давнині. А Дніпро за вісті Щирий шле у к л ін .. . Може й розповісти Про давнину він; Коли хто зуміє Слухати його, Коли хто воліє Досягти т о г о ... Я люблю Дніпрові Гори чарівні; Я люблю діброви Й плавні запашні. Я Дніпрові хвилі Слухаю завжди, І розмови милі — В шепоті води. На Дніпро, у плавні, Ранку одного Я й дізнавсь про давнє Києва мого. Шепотіли хвилі, Плавні запашні Про билиці-билі Ось яке мені: II »Ж ив на Бористені1) Перевізник КийЗ), Був над Бористеном Час тоді тяжкий: 22

Племена бродили Дикі по степах. Лютії аттіли3) Наганяли ж ах; По лісах дрімучих Звірі скрізь були, А по диких пущах — Тури-*) ще р евл и .. . На Дніпрових горах Селище було. В домівках просторих Плем’я там жило. Наших предків славний Трудівник — прадід. А між ними давний Ж ив і Київ рід. Кий же був удачним Перевізником І його обрали В плем’ї ватажком. Та, проте, він дуже Бористен любив І в часи байдужі Човнярем робив. І народу силу Кий там перевіз, А тому любили Й знали Кия скрізь. Як питали всюди: »Х то човняр такий?« Говорили люди: »Ватажок наш — К ий«. III Раз порою злою Час лихий настав: Ворог сараною Нападати став. Із степів великих В ці лісні краї Стало плем’я дике Слати полчища свої. І тоді лагідний Перевізник Кий Став народу гідний: Мужній і стійкий.

А щоб захистити Край від ворогів, Стіни городити Скрізь усім звелів. І пішло в народі, Кругом рідних сіл, Городіть від тоді Стіни — частокіл. . . Довго лютували Вороги кругом, Та не подолали Міста над Дніпром. А народ цей гордий З Кисм на чолі Вигнав дикі орди З рідної з е м л і... В городищі тому Кий і князем став, Бо народ по всьому Сам його обрав. В городищі свойому Славний Кий і вмер: В Києві святому, Що живе й тепер.

А народ у згоді Кия поховав. Селище ж від тоді Києвом назвав!* Ось про ті билиці, Що давно були, Хвилі-чарівниці Там розповіли. Пояснення до тексту: і) Б о р и стен — д р евн я назва Д ніпра. Т а к називали ск и ти і Б ога в од и . -) Є згадка, щ о К и й був п е р е ­ візн и ком на Б ор и стен і: п е р е в о ­ зи в човнам и л ю д ей . П отім він к н я зю ва в у городи щ і, я к е післ я см ер ти К и я назвали К и єв о м . 3) А ттіл а — в о ж д ь гу н сь к и х племен (5 стол іття п о Х р . ) . Б ув дуж е лю тий. 4) Т ур и — дикі пр ед ки сір о ї у к р а їн сь к о ї породи х у д о б и . Ж и ­ ли в л іса х від П рикарпаття до П ридніпров’я, тепер вим ерли. О стан ня тур и ц я загин ула на п о ч а т к у 17 с т о л іт т я . Л ипень, 1960 р . Іван Помазан

Поширюйте видання СУМ -у!

»Д В А Н Ґ А Р Д « »Антопогію української поезії» Альбом »СУМ на чуншні« » З Н А Н Н Я« «Записки виховника« » Ukrainian Youth News« 23

З ш иття і праці С У М -v

П р и х о д и т ь зм іна стійки (НА

М АРҐІНЕСІ

ЦЬОГОРІЧНОГО

М ал ен ьк а Р ом ця при к уц н ул а на ст ій ц і. ї ї невтом н і н о ж е н я ­ та, зда ється, зм уч и л и ся м он о­ тон н істю х о д у в а р т о в о го туди й н а з а д ... Т а й »в ор ога « не видати, ато грізним »ст ій «? і н ей ж ер твен н іш у маму, щ о п р о п а ч к о в у е д о паланки в торбин і хл іби н у , щ о б М а руся, в ід б и в ­ ш и сь від у с іх п рисм аків, з а х о ­ в а н и х у ^ х ол од и л ьн и к у вдома, в та бор і »К ом а р ів к а « з гол оду не з а г и н у л а ... Та »в о р о ги «, вт ом и в ш и сь »п ік н ік ом «, не н а­ с т у к а ю т ь . . . У та б ор і д ій сн о бл агодатна тиш а Гур тки в р із ­ н и х к у т а х л ісу пи льн о п р ац ю ­ ю ть . Завдань багато. Т р еба ви в чи ти м атеріял до п ер ш ої і д р у го ї ю н а ц ь к и х проб, п р и готу ­ ва ти п р ограм у на ч ер гови й »С у м ів ськ и й вогн и к «, видум ати

*) М атерія л п р о ж и т т я О се ­ р ед к ів С У М -у в К анаді в и к о ­ р и стан о ча сти н н о повн істю , а части н н о ур и вкам и з »Гом ону У к р а їн и «, Т ор он то, який р е к о ­ м ен дуєм о н аш и м читачам в об и д в о х А м е р и к а х . 24

ТАБОРУВАННЯ)

м аск и на »р іч н у в се т а б о р о в у м а ск а р а д у «. В се те треба п р о ­ дум ати, н а вч и ти ся виконати. К ом ен дан тк а В л од зя з ’я в л я єт ь ­ ся в к о ж н о м у г у р т к у . В он а усм іхн ен а , привітна, але ю н а ч ­ ки знаю ть, щ о це не п о б л а ж ­ л и в іст ь . Завдання дор уч ен е, п оказане, тр еба в и вч и ти , в и к о ­ нати к о ж н о м у ін ди відуа л ьн о і р а зом у сім , і то н е »п отім «, а теп ер — в озн а ч ен ом у ч а сі й м іс ц і. Ц е п оч а ток д р у го го ти ж н я в т а б о р і. Т а бір у в ій ш о в у в л а с ­ ти в е р у сл о т в о р ч о ї п р а ц і. П е­ р еста л и бол іти гол ов и (за до­ мом) і ш л ун ки (з д о д а т к о в о ї хл іби н и з м ам иної т о р б и н и ). . . Г о сті (цивільна »п о ш е сть « у т а б о р і. . . ) в ід ’їх а л и до м іс т а . З ал и ш и л ося те, за чим п р и їх а ­ ли ю н і су м ів ц і: сонц е, вода, л іс і ком ан да. І »ч ого ж тоб і, брате, щ е . . . ? « сп ів а є б р он зов а Ір у ся , стр и ба ю ч и по к а м ін н я х . . . Н а­ в іть н евідступ н а згр а я к ом а рів, щ о м а ю ть т у т с в о ї осел і, в ц ьом у р оц і не га р ц ю є. Я кби їх зам ело. . .

* »Г а р т у й сь !« — Р ом а х о, а бол я ть ноги стоя ти на стій ц і? » Т р о х и __ А л е в ж е к ін ч и т ь ­ ся м оя година і п р и х о д и ть з м і н а .. . « » А н е х от іл а б ти д о в ш е стоя ти на ст ій ц і?« »Н е м ож н а, н е п отр іб н о. К о ­ манда ви зн ачи ла ч а с і ст ій к о в и х . . . О сь А н іч к а в и х о д и т ь з п а л а н к и . Ц е в ж е п р и х о д и ть з м ін а . . . « * П р оста, щ и ра мова ю н а ч ки Р ом ці, а як а гл и бок а ф іл о с о ­ ф ія в т о м у к р и є т ь с я . . . О ч е ­ ви дн о, м ал енька Р ом ця п р о н еї н е д у м а є. П р и х од и ть зміна — гов ор и т ь сам>о ж и т т я . »Ч а с нам із сцени з і й т и . . . «, — бо п р и ­ х од и т ь зміна п о к о л ін ь ... Ц ьогор іч н е таборуван н я , о с о б ­ л и во В и ш кіл ьн и й табір ім . Т . Ш ев ч ен к а в »К ом а р ів ц і« біл я В ін н іп еґу , в я к ом у взя л и у ч а ст ь 93 ю н ак и і ю н ачки , котрі р еп р езен тув а л и 12 О се р е д к ів С У М -у в К ан ад і і о д и н у З Д А з 15-ти м ісц евостей , вияви ли, щ о н ов а су м ів сь к а зміна, на я к у ч ек а см о к р у гл о 10 р о к ів — прийшла! В он а ані не п о ­ спіш ила, ані не зап ізн и л а ся . Н ор м ал ьн о, п р и р од н о так, як у к о ж н о м у н орм ал ьн ом у о р га ­ н ізм і ц е д іється , стал ося це і в су м ів сь к ій р од и н і. Командні місця перебирають молодші руки. С п остер еж ен н я у »В есел ц і«, »В е р х о в и н і«, »К ом а р ів ц і« і в най далі на за х ід в и су н ен ом у та б ор і над Голубини м озер ом

п о к а зу ю т ь , щ о зміна, яка прий­ шла, добра, високоідейна, як її поп ер едн и к и , і вміла, ч о го п о д ек у д и , зі са м озр озу м іл и х причин, б р а к у в а л о її п о п е р е д ­ н и кам . Х т о ж ц я н ова стій ка ? 1) Р а со в о — це к р о в в ід к р о ви, к іст ь в ід к о ст и н а ш і д іт и . 2) Ідей н о — вон и звел и чн и ки , ви зн а вц і і п осл ід ов н и к и еп ох и О У Н -У П А . 3) О св ітн ьо — це с е р е д н ь о ш к іл ь н и к и і з п е р ш и х р о к ів ви соки х ш к іл . А р м а т у р а -з а соби в и я в у в н и х є і при д о б ­ р ом у унапрям ленні н ов а »ст ій к а « н е п о со р о м и ть п о п е р е д н ь о ї. Н е багатьом із «ст ій к и ст а р ­ ш о го С У М -у « бу л о дан о о б и л ь но чер п н ути з глибин в іл ь н о ї н а у к и . Н е багато з т и х , х т о за к ін ч и в сту д ії, сп л а ч у ю ть свій д о в г с у сп іл ь н о ст і. Ц е в ід б и л о ся у в и х о в н ій роботі як бр а к н а й в а ж л и в іш ого — вишколе­ ного виховника. Б р а к и тр еба б у л о латати і к ол о са л ь н у п р а ­ цю ки н ути на р у к и н еба га тьох за взятц ів, що витр и м ал и до к ін ц я . С ь огодн і ті, х т о п и л ь ­ н ою пр ац ею над с о б о ю і в почутті в ід п ов ід а л ь н ости за м ай бутн є у к р а їн с ь к о ї сп іл ьн оти д а в н еод н у ж е р тв у в б о р о т ь б і за д у ш у у к р а їн сь к о ї дитини, в щ е п л ю ю ч и в неї ід е ї в а р т о ст і у к р а їн с ь к о го духа , з го р д іст ю і н а й б іл ьш ою р а д істю і щ астям , щ о їх да є п о ч у ття сповн ен н я о б о в ’язк у, бачи ть і ч у с, як діти, н ар од ж ен і п оза м еж ам и У кр а їн и , н а р ізн и х ш л я х а х на­ ш ого «в е л и к ого іс х о д у «, моли­ 25

т о в н о сп ів а ю ть під тр іск іт п о ­ л ум ’я »С у м ів сь к и х в о гн ів «: »Дай нам, Б ож е, для р ід н ого кр аю у к р а їн сь к і сер ц я з б е р е гт и . . . « З а н ед бу ю ч и в сі ін ш і блага с в і­ т у цього, вон и вибрали скар б ю н и х сер дец ь і вибрал и най ­ к р а щ е ! Груди р а д ість розпирає, кол и ди ви ш ся на той рідний ц в іт ю н и х лиць, я к вон и вчора щ е . . . »н іщ о«, а сьогод н і ст р у н ­ ким и рядам и м а р ш у ю ть в п е в ­ н ен о до ок р есл е н о ї м е т и . . . Я к к ом ан д ую ть, не ж а л ію ч и » о с та н н іх ст р у н у г о р л і. . . « Як вч о р а ш н і щ е незграбні р у ч к и , сь о год н і сонц ем в и к уті на бр он з, підій м аю ть в го р у знаме­ на і прап ори та »см ер тел ьн о«

сти н а ю ть м’я ч на ворож ом у п о л і. . . В и вп евн яєтесь, щ о р о с ­ те і п р и х од и ть на зм ін у : » сміле, би стр е, г о ж е плем’я « н о в о ї б о ­ р о т ь б и і о ч ік у в а н о ї п ер ем оги . »Ч ого ж тобі, брате, щ е ?« — д есь з -н а д о зер а дол іта є щ е раз дзвін ки й гол ос Ір у с і. * ПС — Одне, щ о в такій си ­ ту а ц ії треба вміти зр оби ти : при зм іні стій ки тр еба вм іти у ф о р м і відійти на с в о є вл а сти ве місце, на як ом у за вж д и , без огл я д у на зміну м ісця, ст а н о ­ вищ а і в ік у м огти м еш : Честь України — готов б о р о н и ти ...! пб

На X II Здвизі С У М -у в Канаді. Момент піднесення прапора на Здвизі, який відбувся в оселі С У М -у »Веселка« біля Тороігга цьогс літа. (Ф о т о . В . В івч а р ука ) 20

В таб ор ах С У М - у

»Верховино« світе ти наш ! У від дал і 50 м иль на п ів н іч в ід М он тр еал ю , в м ісц е в о ст і С ан т Т еодор , на гор бк а х , щ о н а га д ую ть п ід к а р п а тськ у в и с о ­ чину, л е ж и ть осел я С У М -у » В е р х о в и н а « . Там, в п ів н іч н о за хід н ій части н і осел і, м ов л а с­ т ів ’ячі гнізда, п р ил ип ли п а л а н ки табору »Ю н а ц ьк а С іч «. Ц ь ого року «Ю н ац ьк а С іч« при д бал а п оч есн у н а зву — ім ені Т ар аса Ш ев ч е н к а . І не тіл ь к и н а з в у . У ц ьом у в ел и ­ к ом у та істор и ч н ом у — ю в і­ л ей н ом у р оц і ід еї Ш евч ен ка , й ого гер оїч н е ж и т т я бул и г о ­ л овним ви ш к іл ьн и м та в и х о в ­ ним м а тер ія л ом у т а б о р і. Й ого за св ою в а л и со б і р о ї »П о л та в о к «, »Г ал и чан ок «, »Г у ц у л ок «, »Б іл и х б е р із о к «, «Ч ер в он ої кал и н и «, «К а р п а т сь к и х ор л ів «, «Ч у м а к ів «, «З апорож ців® , »Гай дам аків«, «М о л о д и х козак івж . В п ер ш и х д в о х т и ж н я х т а ­ б ор ув а н н я п ер ев а ж а л и д ів о ч і р о ї. Н е б у л о тод і «К а р п а т сь ­ к и х ор л ів « і не б у л о «Ч у м а к і в « . Я др ом бул и »П ол та в к и «, »Г ал и чан к и « і »Г у ц у л к и «. П е р ­ ш і ти ж н і в та б ор і бул и під зн ак ом » м а т р ія р х а т у «. Ц е бу в д ів оч и й в и ш к іл ьн и й т а б ір . П равда, бу л и й »ч ол о в ік и «, але тіл ьк и у в и х о в н о м у таборі, в і­

к ом н е ст а р ш і за два н а дц я ти ­ л іт н іх . З а те в д р у гій ч а сти н і та бор ува н н я , післ я 15 липня, н а м ісц е в и ш к іл ьн ого т а б о р у д ів ­ ч а т п рий ш ли уч а сн и к и х л о п ’я ­ ч о го табору — «К а р п а т сь к і ор л и « і »Ч у м а к и «. Н е з в а ж а ю ч и н а ф а к т, щ о п огод а сп р я гл ася з ком арям и п р оти у ч а сн и к ів та бо р у , н астр ій у н ь ом у б у в твор чи й , з о се р е ­ дж ен и й і сер й озн и й . Ід еї Ш е в ­ ч ен к а , щ о пром овл ял и гу т ір к а ми в и х о в н и к ів , у ш л я х е тн ю в а л и м о л о д ь . В он а п о в а ж н о п р и й ­ мала сл оза , щ о п о р о д ж у в а л и в н еї н ові дум ки . П р о д о в ж лиш е д в о х ти ж н ів ста в а л и сь в ел и к і перем іни: у к р а їн сь к а м ова, у п ер ш и х д н я х л едве пом ітна, гом оніла п а н ів н о н авіть там, к у д и не м огл о загл янути о к о в и х о в н и к а . І н а в іть тоді, к ол и й ого зв и ­ чайно не ч у л о в у х о в и х о в н и ц і. Н ер ід к о м ож н а бул о п оч у ти за в в а гу м ол од ш ого ю н а ка до ст а р ш о го : «го в о р и п о -у к р а їн с ь ком у, Ш ев ч е н к о ш а н у в а в у к р а ­ їн сь к у м о в у « . В ід ч у в а л ося , щ о пр ограм а та м етод и в и х о в а н н я -п л е к а н н я ід е­ ал у у к р а їн сь к о ї л ю д и н и — ід е­ ал іста і бор ц я за га сл о наш ого п р а п ор у «Б о г і У к р а їн а «, — зн а ­ 27

х о д я т ь добр и й ґр у н т, л и ш аю ть слід, м ов пл уг у добр ім ч о р н о ­ зем і. О сер е д ок С У М -у в М онтреалі, ук л ад аю ч и п р ограм у ц ь огор іч н о­ го табор уван н я , п оста в и в н а го­ л ос на в и х о в н і пр и ц іл и . Т ен ­ д ен ц ії в ід п оч и н к ов ого х а р а к те р у в ід су н у ті бу л и на дальш ий п л ян . П рограм а праці т а б о р у ­ ван н я бул а так у л ож ен а , щ о н авіть від п оч и н к о в і табори най­ м ол од ш и х бул и п р ося к н у ті в и ­ х ов н и м зм істом . В сі зайняття, до д озвіл л я в к л ю ч н о, так бул и ггодумані, щ о б гра спл італ ась з н а ук ою , а н аука з п р а ц е ю . Ш ев ч ен к ів сь к и й р ік б у в т о ю нагодою , щ о дозвол и л а п р и сто ­ сувати в и х о в н у програм у до п р и ­ кл адів ж и т тя та ідей тв ор ів Ш евченка, зр озу м іти наш е ж и т ­ тя на землі, цілі наш ого ж и ття як одиниці, я к і св о є м ісц е в сп іл ь н о т і. П рограм а, зокр ем а гутір к и гол овн ого в и ховн и к а д -р а Б огдана С тебел ьського, бул и так подум ані, щ о в н и х б у л о п ок аза н о м ол оді п ор я док ва р тостей наш ого н ац іонал ьн о­ го і х р и сти я н сь к о го світогл яд у, щ о м ас бути м ірилом м оралі м ол оді та її вч и н к ів не лиш е в згоді зі сл овам и п оета »С в о ю У к р а їн у л ю біть «, але й й ого закл и ку — «Б ор ітеся , п о б о р е те !« В ласне т ом у к о ж н а гутірка, щ об не бути ідеями в теор ії, к о ж н о го дня зн а ходи л а п р а к ­ тичне за стосу ва н н я у вчи н к а х ю н ац тв а. І »таєм ні д ор уч ен н я«, і » гасла дн я« п р ох од и л и п о ст ій ­ н о в б о р о т ь б і м іж злом і д о б ­ ром, яке ч ер в о н о ю л інією п о­ 23

к а зу в а н о м ол оді в цілом у її ж и т т і. Ця лінія п очи н ал ась в ід п ер ш ої гутірки, щ о іл ю с ­ тр у в а л а сь образом п ри роди , її ладом і х а осом , її к р а со ю і її знищ енням, е ст е т и к о ю і б р у ­ до м . Л ю дина в цен трі природи, обдарован а талантами тв о р ч о сти на п од обу Б о ж у . Л ю дина т в о р ­ ча і р а б — це д а л ьш е п р оти ­ ставлен ня, п оказане Ш евчен­ ком . Т вор и ти м ож е тіл ьк и віл ьн а л ю ди н а. Ю н ац тв о в с л у ­ х а єт ь ся гл и бок о в р ізн и ц ю праці раба на пл ан тац іях к о л ­ госп н и х к ол он ій і в іл ьн ої л ю ­ ди н и . І я к п ер ш ого дня т а б о ­ рува н н я осел я п р и би р ал ась в к р а с у л аду і чи стоти , та к д р у ­ гого дня закипіла т в о р ч а праця з зм агання твори ти д о б р і в ч и н ­ к и . П отім ю нацтво р о зд у м у в а ­ л о над р о л е ю оди ниці в с п іл ь ­ ноті та значення сп іл ьн оти для одиниці, б о ж від ц ь о го п и та н ­ ня за л е ж и ть наш е від н ош ен н я до У к р а їн и . А в он о п ок а за н е в »К о б з а р і« так в и р а зн о . І чом у «Ш ев ч ен к о л ю би в д іте й «? Ч ом у дл я нац іон ал ьн ої сп іл ь­ ноти т а к і вони д ор о гі? Ч о м у ггостала ор ган ізац ія С У М і ч о ­ му вон а та к д о р о ж и т ь м ол од ­ д ю ? Б о ц е м айбутн є н ац ії — це т і щ ой н о н ародж ен і, а з ними й н ен а род ж ен і п ок ол ін н я н а ц ії. С тарш і р о ї ста р а ю ть ся в и к о ­ нати добр і вчи н к и для м ол од ­ ш и х . Д івочі р о ї п е р у ть б іл и зн у для м ол одш и х, х л о п ’ ячі ста р ш і р о ї в и к он у ю ть п р а ц ю за р о ї м ол од ш и х ю н а к ів . «О бнім іте брати мої, най м енш ого б р а т а « .

Учасників табору »Юнацька Січ« ім. Т . Шевченка в оселі С У М -у »Верховина« біля Моїггреалю в Канаді відвідав достойний гість п. Я . Стецько, Голова Ц К А Б И . На фото: п. Я . Стецько між д . Я . Сербином (зліва), Комендантом табору, д . д-ром Б . Отебельським (справа), головним виховником у таборі, та всіма учасниками табору. Ж и т тя в сп іл ь н оті н о р м у єть ­ ся сусп іл ьн и м л адом . Д обро оди ниці і д обр о сп іл ьн оти з а з­ нає к о н ф л ік т ів . Т іл ьки а б с о ­ л ю тн е д обр о н ор м у є лад у с в іт і. Цей лад п ок аза в Ш е в ч е н к о . В й ого т в о р а х п ок азан о сту п ен і: одиниця, нація, Б о г. Ц ей лад н ор м ує і н аш у т в о р ч іст ь і на­ ш і ідеали і н аш у м ор а л ь. Ідея Б ога є н ай ви щ ою цілл ю л ю д и ­ ни, але цілі о со б и сті л ю дини є н а й ш л я хетн іш і, кол и вони п р я ­ м ую ть чер ез ідеал н а ц ії. І том у ю н ак и п оч и н а ю ть р о з у м і­ ти гу тір к и п р о те, ч о м у «Ш е в ­ ченко гор д и в ся у к р а їн сь к о ю

к у л ь т у р о ю , в ел и к ою і са м о б у т ­ н ь о ю », р о зу м ію т ь в ел и ч л ю б о ви, як д ж е р е л о т в о р ч о ст и для д обр а і кр а си та в п е р ш у ч е р ­ гу для У к р а їн и . С у сп іл ьн ість, тв ор ен а ід еа л а ­ ми л ю бови , — це органічна сп іл ь н о та : родина, н ац ія. І ю н а к и та ю н а ч ки п р и к ти ч н о п р о б у ю т ь віддати с в о ї сили дл я прац і на к о р и ст ь сп іл ь н о т и . Д івчата доп ом а га ю ть о б сл у з і в к у х н і та їдальні, ю н а к и в и ч и ­ т у ю т ь ст е ж к и в ід кор ін н я і кам енів, о з е р о й п отіч к и в ід б р у д у , м аленькі ю н а к и в и з б и ­ р у ю т ь ск л о і в ся к у н е ч и сть в 29

тр а в і на п л ощ і т а б о р у . С п іл ь­ ними силами р о с т е твор ч а п р а­ ця дл я сп іл ь н о т и . П раця — п ід готов к а до б о ­ р о т ь б и . Ш ев ч ен к о — приклад борця, безк ом п р ом ісового р е в о ­ л ю ц іон ера за ідеї, держ авн ий лад н ац ії. Ш ев ч е н к о — р е ф о р ­ м атор ідей ж и т т я у к р а їн сь к о ї сп іл ьн оти на в сі ч а с и . Ідеї Ш ев ч ен к а й у к р а їн сь к о ї нації — ід еал істи чн і та х р и ст и я н сь к і. »К о б за р « і С вяте пи сьм о н е за­ п ер еч у ю ть себе, лиш е д о п о в н ю ­ ю ть. Ч и таю чи ці рядки, м ож на подум ати, щ о це були затр удн і проблем и, щ об їх передати д і­ тя м . З овсім н е трудні, кол и їх

п ер ев од я ть сп р а в ж н і в и х о в н и ки — п е д а го ги . П р и х о д и л о сь одн у і ту сам у гу т ір к у го в о р и ­ ти три, а т о й ч оти р и р а з и . І кож ну ін ш ою ф орм ою . В ід зви ч а й н ого ви к л а ду для ст а р ­ ш и х , а ж до к а зо ч о к для н а й ­ м ен ш и х — ф о р м о ю д у ж е р із ­ них, а зм істом незмінно одн а­ кових . Ю н ац тво не бу л о пер ева н та ­ ж ен е викладам и. Г утір к и в ід ­ бувал и ся в п р ироді; м інявся їх зм іст, м інялись в и х о в н и к и . Ю н ац тво займ ал ось м и стец твом , п енею , в дощ ові дні найменш і творил и, — м ал ю вал и . Г о то в и ­ л и сь ім прези та б о р о в о го х а р а к ­ тер у — сцен ічні і при в а т р а х .

Релігійне навчання і релігійні практики е невід’ємною частиною вимовної програми в С У М -і. На Фото: під час Богослуження в таборі »Юнацька Січ« К іш ч . І у Британії, яке часто правив о. О . Маркевич. (Ф ото О . Л ен ківської> ЗО С'

С вя щ ен и к и , о . кап ел я н М а р к ів та ін ш і п рин агідн і го ст і ( о . Г о р ош к о і о . М ончак), п р и св я ­ тили св ій ч а с наукам , щ о л и ­ ш или к ор и сн и й сл ід в п ам ’яті с л у х а ч ів . В и х ов н и к и — М а р ія К ін а х і А н т ін Д ом анчук, р е ­ ф е р е н т В ід д іл у Ю н ац тва С У М в М он тр еал і, п ер евод и л и п ід ­ го т о в к у до ісп и тів ю н а ц тв а д в о х т а б о р ів ; остан н ій п ер ев ів окр ем и й в и ш к іл із та бор у в а н н я в в и ш к іл ьн ом у та бор і ю н а к ів . К іл ь к а д е ся т о к ю н а ч о к і ю н а ­ к ів зл о ж и л и ісп и ти в ід п е р ш о ­ го до тр е т ь о го ст у п е н ів . М ол од ь п р и гото в и л а під к ер ів н и ц тв ом п -в а С . С . Г ар а си м ов и ч ів р я д т а б о р о в и х ім п р е з . Н а й ц ік а віш а бу л а п р и св я ч ен а д у х о в о м у є д ­ нан ню з у к р а їн сь к и м гр ом а­ д я н ст в о м у В ін н іп еґу , щ о з ’їх а л о сь з у с іє ї К ан ад и п ок л он и ­ т и сь д у х о в і в е л и к ого Ш ев ч ен к а біл я його н о в о сп о р у д ж е н о го п ам ’я т н и к а . Т а бір в ід в ід а в д осто й н и й гіст ь п . Я р о сл а в С т е ц ь к о . О гл я н ув о се л ю і ю н а ц тв о, і в п и са в у к н и гу в ід в ід у в а ч ів п ризн ання к ом а н д і та ціл ом у таборові «Ю н а ц ь к а С іч « ім . Т . Ш е в ­ чен к а за добру ор га н іза ц ію ц ь о го р іч н о го та бор ув а н н я і с о ­ л ідн е в и к он ан н я та б о р о в и х о б о ­ в ’я з к ів . Д івочи й і х л о п ’я чи й в и ш к іл ь ні та бор и за в ер ш и л и ся к л я с и ф ік а ц іє ю у ч а сн и к ів за їх у с п і­ х а м и в п р ац і т е о р е т и ч н о го і п р а к ти ч н ого в и ш к іл ь н о го мат ер ія л у та за га л ьн ої п и л ьн ости і п о в е д ін к и . Б ули в ід м іч ен і п ер ш у н и , ал е й м усіл и б у т и її?. .'.. ~л ■ ь'.-' дом 1г sqrDHnj

о ст а н н і на с п и с к а х . А л е й т і оста н н і — ц е н абагато к р а щ і в ід ба га ть о х , щ о в ц ь о м у р о ц і н е т а б о р у в а л и . Б у л и й с п е ц ія л ьн о в ід зн а чен і т а б о р о в и м на­ к а зо м за р ізн і д о б р е в и к он а н і о б о в ’я з к и . . . У с п іх т а б о р у «Ю н а ц ь к а С іч« ім . Т . Ш ев ч ен к а в о се л і «В е р ­ х ов и н а * тр еба з а в д я ч у в а т и в п е р ш у ч е р гу У п р а в і О се р е д к у С У М у М он треал і, го л о в і Я р о с ­ лавові С ерби нові, що був і к ом ен да н том т а б о р у в п ер ш ій ч а сти н і та бор у в а н н я , і й ого сп ів р обітн и к а м , що п о ст ій н о п р а ц ю ю т ь дл я д о б р а м ол од і в О се р е д к у . Д о т а к и х н а л е ж а ть в ж е зга д у в а н і А н тін Д ом ан ч ук і М а р ія К ін а х . Д обрим п р и к л а ­ д о м бул а п . Ірина Б одн ар , щ о з л ю б о в ’ю в и к он у в а л а св о ї о б о в ’язк и в и х о в н и ц і. П од ібн о в и к о н у в а в с в о ї о б о в ’я зк и б у н ­ ч у ж н и й П етр о К л и м ч у к . Д оп ом огл и в т а б о р у в а н н і і д и р е к то р ш к о л и С У М -у в М о н ­ тр е а л і п . Я р осл а в Д в о ж а к , п - і С . Ш н у р ів сь к а , п - і М а р ія Ш а ф р а н сь к а , о . М и к ол а М а р к ів і д -р Б огдан В о л я н сь к и й . В д р у гій ч а сти н і та бор у в а н н я завдан н я ком ен дан та в и к о н у в а в з відданн ям сп р а в і М и р он Ф а р м у с . К р ім зга да н и х о сіб , щ о в и к о н у в а л и св о ї о б о в ’я зк и на к е р ів н и х п о ст а х , є л ю ди, щ о васлуговукуг*ь на з г а д к у . Ц е ж ін к и ч л ен ів С У М , щ о вел и к у х н ю , і ті д р у зі, щ о зай м ал и ся п остачан н ям , я к Я р о сл а в Ц уп ер і Б огдан П а в л ів ськ и й ; ч и с т а р ­ ш і ю н аки , я к Ю р а Г а р а си м ов и ч і Іван Б е р езов ськ и й , щ о внєслтд

б а га то труду, щ об спільним зуси л л я м п іднести в и со к о ім ’я О сер ед к у в М он тр еа л і і й ого гор д ощ ів — осел і »В е р х о в и н а «, на як ій »к у ю т ь ся « нові інди­ від уал ьн ості, н ов і сили — та к і я к п ерш ун и ц ь о го р іч н и х т а б о ­ р ів — ю н ач к а О льга Ш е п т и ц ь ка і ю н а к Іван Ш а ф р а н с ь к и й . Т епер учасн и к а м таборів, в и у.овникам зн и к а ю ть

і

ви ховн и ц ям , знаки

від

яким у к о л ів

к ом а рів і м у ш о к на р у к а х і н о га х , кол и в и л ік о в у ю т ь ся п а ­ м’ятк и з та бор у на їх тілі, (в д у ш і за л и ш а ю ть ся ін ш і п а м ’я т ­ ки) о ста єт ь ся сп ом и н п р о к о ­ р о т к и й пром ін ь ж и т т я у п р а в ­ ди вій у к р а їн ськ ій сп іл ьн оті, щ о га р ту є у ч а сн и к ів д о н о в и х з у ­ си л ь . Дай Б о ж е д іж д а ти ч е р ­ го в о го літа, кол и в л іса х »В е р ховинаж з н о в у п р ол ун а є р а д ість , ю н а ц ь к е »га р ту й сь ! Учасник

Т а б і р С У М - у »Ч о р н и й ліс« в А встралії У п р ави О сер ед к ів С У М -у ім . Г ет. І . М азеп и в М ел ьбу р н і та ім . С. Б андери в Д ж іл он ґу вл а ш тува л и , 24.12. 60 — 5 .1 .6 1 , у Р а й ськ ій Д олині р ік и Я р р и табір »Ч орн и й Л іс« для чл ен ів і ю н ац тва С У М -у , п р и свя ч ен и й 10-річчю ге р о й сь к о ї см ерти Г о ­ л овн ого К ом ан ди р а У П А с л . п . г е н .-х о р . Т . Ч уп ри н ки . К іл ьк а дн ів перед п оч а тк ом т а бор у д ор осл і члени С У М -у п рац ю вал и над п обудуван н я м ш атер і к у х н і, в п ор я д к ов у в а л и п л ощ у, за к оп ув а л и щ огли, р о б и ­ ли вигідни й д о ст у п до ріки Я р р и тощ о. На означени й ч а с д о та б ор у прибула гам ірлива м ол одь — р а ­ зом 180 о сіб , я к і р о зта ш у в а л и ся у д в о х ок р ем и х п ід та бор а х для дівчат і х л о п ц ів . Ш а тр а К о м а н ­ д и т а б о р у бул о р озм іщ ен о м іж 32

оби д вом а та бор а м и . Там т а к о ж прим іщ ен о вел и ке ш а тр о »П е р ш ої д о п о м о ги «. В ід к р и ття т а б о р у в ід б у л ося у неділ ю , 25.12.60 р . П о п ол удн і, в п р и су тн о сті ч л ен ів С У М -у в лавах та великої к іл ь к о сти б а тьк ів та гостей , П реосв. Є п и ск оп К и р Іван П р а ш к о в ід ­ п р а ви в с в . Л ітургію біля п о­ л ьо в о го п р е ст о л у . Для В л а ди ­ к и це бул а в ж е др у га С л . Б о ж а т о го дня, б о п ер ш у він в ід п р а в и в перед п ол удн ем під ч а с в ід кр и ття п л а стов ого т а ­ б о р у біля Д ж іл он ґу , ч е р е з щ о м у сів п о д о р о ж у в а т и понад 200 м и ль св о їм автом у в ел и к у а в стр а л ій сь к у с п е к у . К ол и х о р у н ж і, п ід сп ів гимну С У М -у , підняли на щ огл и три пр ап ори (си н ьож ов ти й , с у м ів с ь к и й і австр ал ій ськ и й ), к ом ен ­

дан т, д . В . П ун д я к , п р о го л о си в та бір в ід к р и т и м . В лади ка К и р Іван п ер ш и й в и гол оси в д у ж е гарни й п р и в іт м ол од і. Далі у ч а сн и к ів табору від КУ С У М -у п р и в іт а в д . Ю . В е н ґл ьов ськ и й ; п р о ф . В . О лій цик, гол ов а В и х о в н о ї Р ади і к е р ів ­ ник к у р с у в и х о в н и к ів , ск а за в д у ж е гар н е сл о в о д о су м ів ц ів . П ісл я них п а л кі п р и в іта н н я м ол од і в и го л о си л и : ін ж . Я. Б у л к а (С У О А ), м ґр . Я . Л огин (У ГВ ), м ґр . В . Л и тви н (У к р . Д ел . А Б И ), п - і Е . Б у л к а (С В У ) та м ґр . О . Б у л к а — в ід с т у д і­ ю ю ч о ї м ол оді, з а о х о ч у ю ч и у с :х ч л е н ів С У М -у д о ін тен си в н ої науки в ш колах, кол едж ах і у н ів е р с и т е т а х . У сі п р ом овц і

п р и га д у в а л и великі за в да н н я у к р а їн с ь к о ї м ол оді в м а й б у т ­ н ь ом у су п р о т и у к р а їн с ь к о ї ба т ь к ів щ и н и та за к л и к а л и т а б о р о в и к ів бу ти з а в ж д и г о т о в и ­ ми д о в е л и к о го м ом е н ту . К ом а н д а т а б о р у ск л а д а л а ся з ч л е н ів о б и д в о х О се р е д к ів : д р у ­ зі В . П у н д я к — К ом ен да н т, С т . Л и се н к о — а дью та н т, П . Р о ж и к — бу н ч у ж н и й , Р . Д ума —• о бо з н и й , П . С о р о к а — в и ­ х о в н и к , Ю . В е н ґл ь о в с ь к и й — с п о р т о в и й ін стр у к т о р , П . Г у н д е р и к — ін тен да н т; чл ен и К о ­ м ан ди І . Л а зу р к о з ф у н к ц іє ю го сп о д а р я та В . К о с т ю к і Л . Т ом ин. Б улава К уреня ю начок ск л а ­ д а л а ся з п о д р у г: Н . В е н ґл ь о в -

Перед вступом ВПреосв. Архиєпископа Мстислава на терен табору »Ю нацька Січ« К іш ч . І в Брітанії Кошовий д . М . Гринюк вітає високого гостя хлібом і сіллю. (Ф о т о О . Л е н к ів сь к о ї) 33

с ь к о ї — К ур ін н а , JI. Л апан — бул авн а, Л . Напіркга — з в ’я з ­ к ова , М . Л азу р к о — обозна, Л . П оточ н ої — ч о т о в а І. і Л . Л и сен ко — ч ото в а I I . Б ул ава К у р е н я ю н а к ів : д р у зі П . Сенів — К ур ін н и й , Д . М ор а в ськ и й — булавний, П . Д звон ч и к — з в ’я зк ови й , Я . К у л и к — о б о з ­ ний, П . Ц ьок у й — ч отов и й І ., І . С ол оч и н ськ и й — ч о то в и й I I . К р ім н азван и х, у та бор і п р а ­ цю вал и щ е та к і п од р уги в и х о в ни ці: О . П ун дяк, Т . Ф е д у н ів В ол ош к а і Н . Л а п а н . Д у хов н і оп ік у н и та б о р о в и к ів : П р е о св . К и р Іван П раш ко, о . прот. Б. Стасиш ин, о. М . М ел ьн и к і о . Р . Б я л ец ьк и й . У «Ч ер в он ом у Х р е с т і« д у ж е сп р авн о прац ю вал а д освідчен а м ед сестра п о д р . М ая Грудка, я к ій доп ом агав д . П . Г р у д к а . К а ш ов ар а м и бул и п од р уги Л . Гун д ер ук, А . Л азурка, Іва К іпіш і А . П р есл іп ськ а , та д р у зі В . Л есик, Т . Д звоник, О . К а ч м а р ськ и й і В . П р ок оп ів (В есе л ь ч а к ). В сі вони прац ю вал и д у ж е сп р авн о і встигал и з а д о віл ьн и ти см ачн ою їж е ю понад 180 та бо р ов и к ів і б а га ть ох г о с ­ т е й . Б агато доп ом агав у та бор і п . В . А л ь ф а в и ц ь к и й та інш і »т и х і« р обітн и к и . Т а б о р о в у га зету «Г ол ос С У М ів ц я « р еда гува л и ін ж . Я. Б ул к а, Т аня В ол ош к а , В . Б ень та О си п Р о ж и к . В газеті п о я в ­ л ял ися ц ік а в і д оп и си в ір ш о ­ в ан ою ф ор м ою , к а р и к а ту р и і м ал ю н ки . 34

П ід час триванн я т а б о р у у нас в ід б у л и ся та к і ім п р ези : 1) в а тр а «Ч ор н ого Л ісу « для в ш а ­ нування пам ’яті в о я к ів У П А на ч ол і із г е н . Т . Ч у п р и н к ою , 2) д оп ов ід ь п -і Ю . О л ій ник п р о ж и т т я і т в ор ч ість- І. Ф р а н ка , п ереп л етен а гарним д е к л я м у ван н ям сум івкам и й ого т в о р ів , 3) ви к л а ди д о б р о ї п овед ін к и проф . В. О лійник, 4) нічна тр и в ога і 4-годинн а м ан дрівка по гор а х, 5) ден ь п р и св я ч ен и й Т . Ч уп ри н ц і з п а н а х и д ою при сим вол іч н ій могилі, зл ож ен н ям в ін к ів і сп ів ом п а р ти за н сь к и х пісен ь, 6) у р о ч и ст е п р о го л о ш е н ­ ня п р о ф . О лій ником в и сл ід у ісп и тів л а н к ов и х і в и х о в н и к ів з р о зд а ч е ю відзнак, 7) п р и р е ­ ч ен н я ю н а ків і п р и ся га ч л е н ів . 25 ч л ен ів Ю . С У М -у з О с е ­ р ед к ів у М ел ьбу р н і і Д ж іл о н ґу зл о ж и л и на су м ів ськ и й прап ор приречен ня в ір н ости Б о го в і й У к р а їн і та п о с л у х у п р о в о д о в і С У М -у . В ельм и з о б о в ’я з у ю ч у п ри ся гу члена С У М -у з л о ж и ­ ло 7 о с іб . У насл ід ок с п о р т о в о ї д ія л ь н ости під п р ов од ом д. Ю . В е н ґл ь о в сь к о го в ід зн а к у ф і­ зи ч н о ї сп р а в н ости в та б о р і з д о ­ бу л и 42 уч а сн и к и табору, з н и х ч о т и р ь о х зд обу л и п ер ш е м ісце в о к р ем и х р о д а х с п о р т у . Т а бо р о в и к и вп р а в л я л и ся в ст р і­ лянні т о щ о . Н а закінченн я т а б о р у в ід б у ­ л а ся весел а «С у м ів ськ а ва тр а «, яку вл а ш ту в а л и су м ів к и з пр огра м ою р ізн и х дотеп ів, та н ­ ців, п ісень, р и тм іч н и х вправ

тощ о, і в есел и м и н овор ічн и м и п о ба ж а н н я м и р ед а к ц ії »Г о л о су С у м ів ц я . П ер ед зак ін чен н я м табору К ом а н д а н а гор од и л а ал ьбом ом »С У М на ч у ж и н і« Л ю дм и л у Л апан і П етр а Ц ь о к у я — с т а р ­ ш и х ч л е н ів Ю н а ц тв а -—- за п р и к л а д н у п ов ед ін к у в та б ор і, і к н и ж к о ю » К р із ь см іх за л іза « Ір и н у Щ е п а н сь к у і В ол оди м и р а В ол я н а із м о л од ш ого Ю н а ц т в а . К ом а н д а в и сл ов и л а п ризн ання 24-ом у ч а сн и к а м т а б о р у . В сі, х т о п р о ж и в два ти ж н і в т а б о ­ рі, од е р ж а л и в ід з н а к у т а б о р у ­ вання. О д н ого дн я п ісл я С л . Б о ж о ї, я к у в ід п р а в л я в о . Р . Б я л е ц ь кий, чл ен и С У М -у з Д ж іл о н ґу п ід н есл и к в іт и на зн а к в д я ч н ости п р о ф . В . О л ій н и к ові та к е р ів н и к о в і кухні подр. Л. Гундерук. Д ва п е р е х о д о в і пр ап ори з а ­ сл у ги (х о р у гв и ), я к і у ф у н д у в а в

ДО

у к р а їн сь к и й від діл АБ Н у М ельбурні одерж али найкращ і л а н к и , а сам е: »С іч о в и к и « з Д ж іл о н ґу і »Ч а й ки « з В о д о н ґи . Д еяк і м ом енти із ж и т т я в т а б о р і з ф іл ь м у в а в п . Я . К у л и нич з у к р а їн сь к о ї к ін о сп іл к и . Н а оста н н ій т а б о р о в ій з б ір ц і у ч а сн и к и п о д я к у в а л и в сім , х т о в бу д ь я к ій м ір і п р и ч и н и в ся д о у сп іш н о го т а б о р у в а н н я . Н а сл ід ­ ки двотиж невого таборування бу л и дуж е в е л и к і. М олодь в ід св іж и л а с ь сонц ем , гір сь к и м п о в ітр я м і куп ан н ям , н абрал а н о в и х си л д о д а л ь ш о ї н а у к и . У та б ор і гом оніл а у к р а їн сь к а м ова і л ун али р ід н і пісні, а в и х о в н и к и , при р із н и х н а го д а х і н еп ом ітн о дл я дітей, п р и щ іпал и їм л ю б о в д о У к р а їн и . За в с е це тр еба д я к у в а т и д ій с­ но ж е р тв е н н ій прац і ч л ен ів К о ­ м анди т а б о р у . Я . Булка

Ч И ТАЧ ІВ-П ЕР ЕД П Л А ТН И К ІВ І КОЛЬПОРТЕРІВ »А В А Н Ґ А Р Д У « У В . Б Р ІТАШ Ї

Просимо всіх передплатників і кольпортерів у В . Брітанії своєчасно розчислятись за отримані журнали. Певне число передплатників як і кольпортерів е в постійному задовженню за ж урнал. Щоб оминути зайвих пригадок, просимо негайно роз­ числитись за отримані числа журналу »Аванґард«. Грошові розчиолення просимо слати перекресленими грошовими чеками (моїй ордерами) на адресу: M r . Р . Lenkiwsky 19 Hamilton Road Dollis Hill London, N . "W- 1® - ук^г-л-іп пггу їгяіппгіпппппппппппппппплпгіпппвпппаппппрорпсвввроввввввввввврвввввввввввс'рвсвсвввввврввравао

35

З табору Ю. СУМА в Мінне соті » . . . Т у т п р и р од а н ас віта є, Н а ш і д р у з і пом а га ю ть — Сонце, в іт е р і в о д а «. Т а к і сл о в а пісн і, я к у скл ал и м ол о д ш і ю начки в та б ор і Ю н ац тв а С У М А (м ін н еа п ол ьськ ого В ідд іл у) в А л ек са н д р ії, М ін н есота . Р озм іщ ен и й та бір в С тей тов ом у п а р к у над м а л ь о в ­ ни чим озер ом К а р л ь о с, на п ів ­ н іч н ом у з а х о д і М ін н е со т и . І д ій сн о, зд а в а л ось, щ о к о ж н а ял иц я й бер ізк а т у т у см іх а л а сь д о с в о їх ст а р и х приятелів, бо в ж е т р е т ій р ік п р и й м а ю ть в о ­ ни їх в с в о ї о б ій м и . 3 0 -тер о ю н а к ів і ю н а ч о к з св оїм и ви х ов н и к а м и р о з м іст и ­ л и ся зр у ч н о в н о в и х д е р е в ’я ­ н и х б а р а к а х . В ідп р авл ен о М о ­ л е б е н ь . З ба ть к ів сь к и м з а ст е р е ­ ж ен н я м п р ом овл я в оте ц ь Д орош д о дітей, п о в ч а ю ч и їх сл у х а т и д ор осл и х , щ о б з безпечн им в ід ­ п очи н ком п о в ’яза ти й к о р и с т ь . . . З ав зя то ки п іл а прац я в п е р ­ ші дні табор у в а н н я — із ст р у н к о ї бер ези спорудж ен о м аш т дл я п р ап ора, під м а ш том ви к л аден о гарно т р и зу б — і та бір в ж е зо в н іш н ь о п о д іб ­ ний д о у к р а їн с ь к о го . Ю н ак и н аготов и л и д ер ев а для в а т р и . А он н аш і м а л ю ки : х т о с ь у ж е зн ай ш ов ч ер еп аш и й п ан ­ цир, п таш и н е п ір ’я . К и ш е н і ї х в ж е наповнені. »д о р о г о ц ін ним« ск а р б ом — к а м ін ц я м и . . .

А ск іл ь к и ц ік а в о го щ е п о п е ­ реду! П ри р од а й погода як н а й л іп ш е сп р и я л и н а м . І м и щ и р о в ід ­ давал и дан ь п е к у ч о м у со н ц ю та п р о зо р ій в о д і. С п о р т о в і та те р е н о в і ігри, п р ограм н і п р о гу л ь к и та п о д о р о ж і, ви в ч ен н я н о в и х п ісен ь, в ір ш ів , за га д ок , гу тір к и пр о Т . Ш ев ч ен к а , ч и ­ тання й ого тв ор ів , праця над м а п ою т а зби р ан н я гер ба р іїв , к ол ек ц ій і багато ін ш ого з а ­ п овн ял и ч а с праці й д о з в іл л я . Щ е ж тр еба й на к у х н і д о п о ­ м огти, б о й там м ож н а ч о г о с ь н а в ч и т и с я .. . Ш в и д к о минали д н і. Т ем н е зо р я н е небо, а на й ого т л і — в огн я н і я зи к и т а б о р о в о ї ва тр и , я к і нем ов х о т іл и п р оби ти той тем ний п о к р о в св оїм и с п и с а м и . Л ун ав у р о ч и сти й сп ів Ш е в ч е н к о в о г о »З а п о в іт у « . З д а в а л ося , щ о в ту х в и л и н у в с і п р и су тн і сер ц ем і дум кам и п ер ен есл и сь на інш ий бер ег — д а л е к о го та р ід н о го Д ніпра. З а к ін ч и л а сь п ер ш а ч а сти н а т а б о р о в о ї ватри, я к а бул а п р и ­ св я ч ен а п ам ’яті н а ш ого п о е т а . Ц е бул а й остан н я в а т р а . Да­ л е к о й д о в го щ е н есл и сь в е р ­ х ів ’ям за дум а н ого л ісу зв у к и у к р іїн с ь к о ї ч а р ів н о ї п існ і. Ч а с в ід - ч а су ч у т и б у л о х л ю п о тін н я в од и в о з е р і або п л еск весел су сід ів , що за ч а р ов а н і тим и

івуками, зуп и н ял и ся недалеко від берега, н ам агаю чи сь з р о з у ­ міти тайни »ч а р од ій ст в «, я к і від був ал и ся на б е р е з і. . . »С л ава! С л ава! С л ава!« — як один гол ос п р ол ун ал о над г о ­ ловами. П рап ор сп у щ ен о — це останній ц ерем оніял та б о р о в о ­ го ж и т т я . Щ е в ч о р а під цим прап ором отец ь п р отоср ей М . А н тох ій в ід сл у ж и в у р оч и сти й м ол ебень на закін чен н я т а б о ­ р у . На см агл и х м ол од и х обл и ч ­ чя х, на я к и х за цілий ч а с п о ­ бу т у в та бор і видн о бу л о тіл ьк и р а д ість і у см іх — з а ­

З ТАБОРІВ Ю .

п ан ував с м у т о к . Х о т іл о с я л и ш и ти сь т у т д о в ш е .

би

О р га н іза тор и та К ом ан да Т а ­ б о р у — д р у зі М андибур, П и ш ко, П . Б р есл а вец ь, А . Гнойовий, В олян ик, В . М и к у л я к — м о­ ж у т ь бути горді з п л одів св о єї п р а ц і. В он и ж ер тв ен н о віддал и св ій віл ьн и й час та п р а ц ю на д о б р о за га л ь н о у к р а їн сь к о ї сп р а ­ ви — збер еж ен н я у к р а їн сь к о ї м о л о д і.

В и дн і

у с п іх и

їх н ь о ї

п рац і — ц е н а й кр ащ а для ни х н а гор од а . К . Филипович

С У М -у В БРІТАНІЇ

Другий К іш табору С У М -у »Юнацька С5ч« у Брітанії, для дещо молодших віком юних членів Спілки, розташувався цього року недалеко м. Брадфорд у графстві Йорку. Там молодь провела радісно і з великою для себе користю дні таборування. На фото: Учасники табору із своїми виховницями і виховниками. Посерередипі (в чорному) — Голова Крайової Управи С У М -у д . Я . Деременда (зліва) і Кошовий д . Ф учко. 37

Табір «Холодний Яр« у Бельгії Д итячі осел і в Б ел ь гії у к р а ­ їн ц і почал и в л а ш тов у в а ти в ж е д еся ть р ок ів т о м у . ї х ор ган і­ зу в а в У к р а їн сь к и й Д оп ом огови й К ом ітет разом з КУ С У М -у . В ід к іл ь к о х р ок ів ці о сел і придбали ф орм у ю кос у м ів сь к и х табор ів том у, щ о в и х о в н у п р ограм у за в ж д и п ід ­ готов л я є К У С У М -у . В 1960 р оц і і ц ь ого р о к у це в ж е бу л и п р авди ві су м ів сь к і табори, де р озр обл я л а сь програм а Ю С У М -у згідн о з вимогами П р а ­ в и л ьн и ка . Ц ьогорічн и й табір в ід б у в ся в м ісц ев ості К е л ь х т е р гу ф , про­ в ін ц ія Л ім б у р ґ. Н азагал, ця пр овін ц ія у б ога на дереви н у і зелен ь, але там, д е б у в п р и м і­ щ ен и й наш табір, р озк и н у л и ся гарн і н евел и чк і гаї со сн о в и х та ін ш и х дерев. С ум івськ и й табір р озт а ш у в а в ся на двох п ол я н а х : на од н ій — ш атра дл я х л оп ц ів (це підтабір » К и р и л івка«), а на др угій — ш атр а дл я д ів ч а т (це підтабір »В іл ь ш а н а «). Т у т під одн им ш атром п рим іщ ен о т а к о ж к у х н ю , яка бул а в р у к а х н аш и х пань і том у ч асто ю н ац тво м огло см а ­ к у в а ти у к р а їн сь к і страви, з вареникам и в к л ю ч н о . До та бор у п р и бу л о 130 ю н а к ів і ю н а ч ок у віц і від 8 до 16 р о к ів . П о д і­ лені на р о ї післ я в ік у та під п р овод ом с в о їх в и х ов н и к ів з табор ови м и назвами, ю н і ч л е ­ ни 38

С У М -у

п р отягом

трьох

т и ж н ів ж и л и д у х о м о р га н ізо­ в а н ого ж и т т я і р ід н о го се р е д о ­ вищ а, н а би р аю ч и сь знань про У к р а їн у та д о св ід у для праці в С У М -і. Щ оден н і збір к и , з в і­ ти, м олитви, піднесен ня п р а п о­ рів, су м ів сь к і ватри і зу ст р іч і зал и ш ать твердий сл ід у м о­ л одих д у ш а х . К ом ен дан том т а б о р у б у в го ­ л ова С У М -у д . О. К о в а л ь, бу н ч у ж н и м и — д р у з і О . JIoщ ен к о, Я . Ф р и др а к, булавним и п - і К у р л я к , Ю . К о т л я р ; к у р ін ­ ними — А . Т ал ько, М . В айда, Б . Д ибайло, В . З акальниц ький , та бор ов и м пи сарем — І . Де­ р е в ’я н к а . С ан ітарною о п ік о ю займ ал ися п -і І . К о в а л ь і А . Ш пинда. До в и х о в н о го ск л а д у в х о д и ­ ли: о . д -р Б . К у р и л а с, який б у в р ів н оч а сн о д у х о в н и м о п і­ кун ом , п -і О. З ай ч ен ко — ін ст р у к т о р к а танців, п. К. Гайдам аха — д и р и ґен т х о р у , п . В . М а н ь к ів сь к и й — в и к л а ­ дач. Головним завданням н аш и х та б о р ів є виховати д ітей в у к р а їн сь к о м у д у сі, а від та к в и ш к іл су м ів сь к и х к а д р ів . Ц ього року Ш е в ч е н к ів сь к а пробл ем атика бул а ш и р о к о в и ­ кор и ста н а в програм і т а б о р у . Т ом у гол овним и темами н а в ­ чан н я бу л и у к р а їн о зн а в ст в о , п ід готовк а до ю н о -с у м ів с ь к и х ісп итів, Т . Ш е в ч е н к о і його твор и , а т а к о ж народні танці, пісні, п ’єс и .

Піднесення на щоглу прапора С У М -у завжди належить до найбільших урочистостей в щоденному житті таборовиків. На фото: момент піднесення прапора. М іж щоглою і прапором видно Голову Центральної Управи С У М -у і Крайової Управи С У М -у в Бельгії д . О . Коваля, і о. д-ра Б . Куриласа, капеляна С У М -у в Бельгії і автора багатьох статтей, що були надруковані в нашому журналі (другий справа). П ід ч а с три ван н я та б ор у с у м івц і н ераз бул и зап р ош ен і до б ел ь гій сь к и х табор ів , щ о в ід ­ бу в а л и ся п обл и зу, де вон и в и сту п а л и з н аш ою п р о гр а м о ю . Н а ш і то ч к и в сю д и в и к л и к у в а ­ ли за х оп л ен н я і при єдн увал и нам н о в и х п р и я тел ів . Т а к и х з у ст р іч е й в ід б у л о ся понад д е ­ ся т о к . Д ов од и л ось і нам го ст и ­ ти в себе м ол од ь з р ізн и х бе л ь ­ г ій сь к и х орган ізац ій , за п р о ш у ­ ю ч и їх н а н аш і Б о го сл у ж е н н я . О стан н і тр и дні та бор у б у л и п р и св я ч е н і на скл адан н я ісп и ­ т ів . К о ж н и й ю н а к і ю н а ч к а

о д е р ж у в а в 13 питан ь та ста р а в ­ ся в ід п ов істи , щ о запам ’ятав со б і з в и к л а д ів . Д о б іл ь ш и х ім през сл ід за р а х у в а т и т а к о ж дві ва тр и . СУМ ІВС Ь К А ВА ТР А І ЗЛОЖЕ1ШЯ «ОБІТНИ Ц І« В ТАБОРІ На закін чен н я табору в К е л ь х т е р г у ф в с у б о т у 27.7 в ід ­ бу л а ся су м ів ськ а в а т р а . П ісля в е ч е р і зібр а л ося в се ю н а ц тво в о д н о ст р о я х п осер ед и н і т а б о ­ р у , д е стоял а в ж е п р и готован а в а т р а . Ц я в н у т р іш н ь о -с у м ів с ь 39

к а ім преза п оча л а сь вступни м сл овом ком ендан та та бор у О . К ов а л я , як и й говор и в про с у ­ м ів ськ і ісп и ти . В ідтак капелян С У М -у о . д -р Б . К у р и л а с в св о єм у сл ові в ка за в на вел икі зап овіти Т . Ш е в ч е н к а . П ісл я того приступ л ен о до скл адан ня »С л ов а « і »О бітн и ц і« . »С л ово скл а да ю ть ю наки на од ер ж ан н я п ер ш ого ступен я О тр ок а п ісл я пройдення ісп и ­ т ів . В он о зв у ч и т ь : «В сту п а ю ч и в р яди Ю н ац тва С У М -у , о б і­ ця ю : бу ти д обр о ю у к р а їн сь к о ю ди ти н ою ; бути сл ухн яни м (ою ) м ол одш им

(о ю )

ю наком

(ою )

С У М - у « . Т аке »С л ов о» з л о ж и ­ ли 27 ю н аків і ю н а ч ок , н а бу ­ ва ю ч и ступ ін ь О т р о к а . »О бітн и ц ю « зл ож и л и 72 ю н а ­ к ів і ю начок, н а б у в а ю ч и І І -ій сту п ін ь З в ід у н а . »О бітн и ц я« звучи ть: «П ізн авш и осн ов н і ідеї і правди Ю н ац тва С У М -у , в р оч и сто 'обіцяю : бу ти вір н и м Б огові і У к р а їн і; д отр и м у ва ­ ти ся в ж и т т і за к он ів Ю н ац тва С У М -у ; сл у х а т и ся с у м ів сь к о ї вл а ди «. П еред зл ож ен н ям »С л ов а « і »О бітни ці« у сі п ер еход и л и ісп и т, згідно з вимогами П равильн ика

С тарш і члени Ю н ац тва С У М -у , я к і брали у ч а сть в ц ь о го р іч ­ н ом у табор і в Б ельгії, зроби тій цю зним ку на пам ’я тк у га р н о п р овед ен и х д н ів . 40

Вид иа частину учасників Крайового Здвигу С У М -у в Бельгії, який цього року відбувся в К альхтегуф після закінчення табо­ рування (див. допис).

Ю С У М -у . Ісп и ти тривал и три д н і. П ісл я того п оч а л а сь вл асти ва в атр а з р озвагам и і ж а р тів л и ­ вою

програм ою ,

я к ою

к ер у в а в

Ю р ій К о т л я р . В програм і бул и ск етч і,

танці,

Цісні,

ж и т т я в та бор і і т .

ж а р ти п.

з

А ж до

l l -т о ї години палала ватра, го­ м он іл и пісн і і см іхи , я к і к р і­ пили д р у ж н ю а т м о сф е р у і при­ я те л ь сь к е сп ів ж и тт я великої с у м ів сь к о ї р о д и н и . Н а закінченн я та бор у в ід б у в ­ ся К р а й ов и й Здвиг С У М -у , р е ­ портаж з як ого п ом іщ у см о ни ж че. 41

I

XII 1-й КРАЙОВИЙ ЗДВИГ СУМ-у В ж е від к іл ь к о х р ок ів Здвиг С У М -у в Б ел ь гії в ід бу в а ється в ден ь закр и ття д и тя ч о ї о сел і. До закінченн я та бор у і З д в и гу С У М -у на ЗО липня готу в а ­ лися в сі в ж е від к іл ь к о х дн ів. А л е н ай біл ьш е ж в а в а п ід готов ­ ка йш ла напередодні, в су б о т у . О дні п ор я дк ува л и площ у, за­ коп ували щ огли, готувал и на­ писи, ін ш і уп ор я д к ов у в а л и л ь о терію , доп ов н ю в а л и одн острій то щ о . В су б о т у веч ер ом мала від бу ти ся щ е ватра і до того і:а су в се м уеіло бути го то в о . А л е остан н і викінчен ня д о в е ­ л ось роби ти щ е після ватри, о год . 11 в н оч і. Н айбіл ьш е к л о ­ п отів мав сам ком ендант О . К о в а л ь . В се треба передбачити, в се у п л я н у в а т и . К ол и рано почал и з ’їж д ж а ти ся лю ди, п ер ев а ж н о батьки, діти я к и х бул и в таборі, їх привітав при в х о д і гарний клич,

виконаний з зелен ого л и стя на білом у п ол отн і: »Привіт учас­ никам Х ІІІ-го Здвигу С У М -у«, і п о -ф л я м а н д сь к и : »В е л к о м «. С вя то п очал ося С л у ж б о ю Б о ­ ж о ю на галявині н едалек о ш а ­ тер, о 10-ій го д . Т ам п р и гото­ вано тр и бун у з прапорам и, освітл ен н я м і гол осникам и. П о­ сер ед сцени видн ів великий^ напис »Свою Україну любіть!« — гасло су м ів сь к и х здвигів у 1961 р . С л у ж б у Б о ж у відп р авл я л и о. А . Рижак, о. д-р Б . Курилас і о. Ярослав. Б агато ста р ш и х л ю д ей і дітей п р иступ или до с в . П р и ч а стя . На закінченн я о. д-р Курилас, капелян С У М -у , ви гол оси в з в о р у ш л и в у п р о п о в ід ь . О ф іційна частина З двигу п о­ ч ал ась зб ір к ою у ч а сн и к ів т а б о ­ ру в су м ів ськ и х о д н остр оя х ,

На Здвизі української молоді у Бельгії в частині програми, присвяченій мистецькій самодіяльности членів С У М -у, виступили ці гарні молоді українки в кольористих народніх одягах. 42

Група членів С У М -у із своїм прапором у таборі С У М -у лодний Яр«, який відбувся цього року в Бельгії. піднесен ням прап ора та в ід читанн ям свя точ н ого н аказу С У М -у . П ісля того гол ова С У М -у О . К ов а л ь зр оби в в ід ­ к р и ття , з’я су в а в значення З д в и гу та п од я к у в а в усім , щ о п р и ­ чи н и л и ся до й ого переведення і ор га н із а ц ії. З усним и п р и в і­ тами ви ступ и л и п . В . М о к л о в й ч — від Т ова р и ств а б . У к р а ­ їн сь к и х В оя к ів і о . К ор н ел іс — від б ел ь гій сь к и х та бор ів, щ о в ід бу в а л и ся п обл и зу . Г . О щ и п к о від чи тав пи сьм ови й пр и віт в ід о . П р отоп р есв . І. Б а ч и н сь к о го — п резидента Г Р У Г О Б -у . П о за кін чен н і при вітів в ід б у ­

»Х о -

л а ся деф іл я д а в с іх у ч а сн и к ів табору в н ов и х су м ів сь к и х о д н о с т р о я х . П о д е ф іл я д і та на закін чен н я п ер ш ої ч асти н и св я ­ та ю н а к и і ю н а ч ки ви к он али в іл ь н о р у ч н і вправи до пісн і »Гей там на горі Січ іде«. О бідова перерва, під ч а с я к ої вел и к и й у с п іх м ав та бор ови й б у ф е т , тривал а до години д р у ­ гої, а в ід та к поч а л а сь к о н ц е р т о в о - м и стец ька ча сти н а в и с т у ­ пом м іш ан ого х о р у під к е р ів ­ н и цтвом ін ж . К . Гайдамахи, як и й від сп іва в м огутн ій » 3 а ію в іт «, яким м ол одь п ом ’янула в е л и к о го П оета . С в я точн е сл о ­ 43

в о п р и свя чен е T . Ш ев ч е н к о в і ви гол оси в гол ова С У М -у д . О . К оваль. Ц ен тр ал ьн ою точкою бул а ін сц ен ізац ія поем и Т . Ш ев ч ен ­ ка »Причинна«, виведен а у ч а с ­ никам и т а б ор у при п ом оч і х о ­ р у і б а л е т у . Ін сц енізац ія бул а гарно п ідготов ан а п ан ею К ур ляк. Ц ей ром анти чний твір Т. Ш ев ч ен к а дає м ож л и в ість в и ­ я в у дл я бал ету, як дл я го л о в ­ н и х п остатей , так і дл я гу р т о ­ вих сц ен . Б алетн у ч асти н у ін сценізації, як і взагал і в сі танц і, п ідготовл ял а пані О. Зайченко, як а в л ож и л а чим ало тр у д у , щ о б с в о є знання н аш и х тан к ів п ередати м ол одш ом у п о ­ к ол ін н ю . Г ол овн і рол і в ін сц е­ нізації в и к он ув а л и ; П ричинна — Анна ІІІнинда, к о за к — В і­ талій Дерев’янка, гол овна р у ­ сал к а — Неля Гавдьо в д у еті з В ік т ;р ;м Талько, ргц и татор — Марія К ость. З ін ш и х т о ч о к треба згадати »В е р х о в и н у « гу р тов и й танець і » Ч у м а к а «, я к ого ви к он а в В . Талько. К р ім т о го х о р в ід сп і­ вав щ е »Р ев е та стогн є« і «С о ­ л овей к у , р ідний бр ате«, а мала Оксана гатала в ідспівал а щ е д в і пісні, п оп и су ю ч и сь св оїм гарним го л о со м . В програм і бул а щ е п ер ед­ бачена сцен ічна картин а з ч а ­ сів У П А »Т р и л ял ьки «, я к у з б р а к у ч а су не б у л о п оста в л ен о. П ід ч а с З двигу була ор ган і­ зова н а вел и к а л ьотер ія на т и ­ ся ч у л ьосів, в як ій к ож н и й л ь о с в и гр а вав я к у с ь річ, а т а ­ 44

к о ж бул о в п р о д а ж і «Ш е в ч е н ­ к ів сь к е с т и л ь о « . Ц ілий Здвиг н оси в «Ш ев ч е н ­ к ів сь к и й » ха р а к тер і б у в гід ­ ним п ок л он ом наш ої м ол оді В ел и к ом у К о б з а р е в і у стор іч ч я й ого с м е р т и . Г. О .

* *

*

З СМ ІХОВИ Н О К Н А СУМ ІВС ЬКО М У ТАБОРІ В БЕЛЬГІЇ На

іспитах:

— С к аж и , О ксан о, яка подія в ід бу л а ся в К и єві 22 січ н я 1919 р о к у ? — У кр а їн а д ок уп и ! Із скечів на ватрі: — Х т о знає як н а зи в а ю ться н ай ви щ і гор и в У к р а їн і? —

П ок о ти го р о ш о к ! оО о

— П р ош у назвати мені най­ б іл ьш ого у к р а їн сь к о го поета! — Т а р а с Т р я си л о! оО о — В я к ом у тв ор і Івана Ф р а н ­ ка ви ступ а ю ть, я к герої, зв ір і? —

Л иса

У країна!

З табору »Канів« біля ІІІікаґо В си м в ол іч н ом у »К а н е в і«, над зати ш н и м бер е гом н ев е л и к о ї Ж о в т о ї Р іч к и , щ о за сту п а л а Д н іп р о -С л а в у ту з й ого к а з к о ­ в и м ви дом , біл я т а к о ї ж си м ­ в о л іч н о ї м оги л и В ел и к ого К о б ­ зар я, м и н ул ого щ ой н о літа п р отя гом 3 -о х т и ж н ів к и п іл о бадьор и м , ю н а ц ь к и м ж и т т я м . П р и їх а в ш и сю д и з д а л екого, зади м л ен ого п р ом и сл о в о го в е ­ л е тн я се р е д н ь о го з а х о д у З Д А — Ш ік а ґо , м а й ж е п івтори со т н і ю н а ч о к і ю н а к ів з О се р е д к ів С У М А ім . М . П а в л у ш к ов а та

ім . К р у т в р а м ц я х т а б о р о в о ї програм и мали н а год у і в ід ­ почи ти , і р о з в а ж и ти ся , і дещ о н авч и ти ся. К ори стаю чи з гости н н ости д -р а І . С м ука, в л а сн и к а в и гід ­ но п о л о ж е н о ї ф а р м и над р іч ­ к о ю , О се р е д о к С У М А і м . М . П а в л у ш к о в а оц е в ж е 9 -и й р ік п ід р я д п ід готов и в там виш к іл ь н о -в ід п о ч и н к о в и й т а б ір . Сама м ісц ев ість (Н акс, Індіяна) с п о л сж е н а не п о в н и х 100 миль на п івден ь в ід Ш ік а ґо і там т о п р отя гом р о к ів со т н і д ітей м а ­

Спорт і фізичне виховання мають велике значення для нор­ мального розвитку молодого організму, тому попи постійно пле­ калися в таборі «Ю нацька Січ« К іш ч . І в Брітанії, як показує це фото О . Лепківської. 45

ли зм огу п р овести та бор ов і д н і.

незабутні

Ц ей д е в ’ятий р ік над Ж о в ­ тою Р іч к ою , мабуть, був і останнім , бо О сер ед ок по д о в ­ ш и х р о з ш у к а х оста точ н о п ід най ш ов для себе в ід п овід н у п осіл ість на та б о р у в а н н я . П о­ л ож ен а вона є біля відом ого вакац ійн ого цен тру В іскан сін Делс, 160 м и ль на п івн . за хід від Ш ік а ґо, куд и в ж е в н а с­ туп н ом у р оц і стел итим еться м ан дрівни цький ш лях юних т а б о р о в и к ів . В и ш кіл ьн н о-відп оч и н кови й та­ бір »К а н ів « в ід к р и то 15-го липня 1961 p ., а тривав він до 5 -го сер п н я . К ом ан ду о ч о л ю ­ вав, х о ч м олодий щ е віком, але багатий таборовим досвідом , ветеран ам ер и к ан ськ ої армії д р у г П авло Н а д зікеви ч . Й ого ш та б скл адався щ е з др у зів М . Л ущ ака (голова О сер ед ку С У М А ім . М . П авл уш кова) — гол овний в и х ов н и к ; М . С орок и — в и х овн и к ; А . С уботи — пи­ са р ; С . К о со в с ь к о го — ін тен­ дант, і п р о ф . Д . Ш у м ей . К о ­ мендантом п ідта бор у «Х ол од н и й Я р « б у в д . М . К у л я с, а А . С и доренко — б у н ч у ж н и м . О б о з­ ним п ід табор у ста р ш и х ю н аків був д . П . К р у тя к , а обозним п ідта бор у м ол одш и х ю н аків — д . О . Ґрот. К ом ен дан тк ою табор у ю н а ч ок »Т ар асов а Н іч« була подруга М . Я цків, а б у н ч у ж н о ю — п од . М . Д ер кач. В ін та к о ж був под іл е­ ний на два підтабор и : о б о зн о ю 46

ста р ш и х ю н а ч ок бул а п о д . JI. П Ікоруда, а м ол одш и х — п о д . О . Д ацків. П одібно як табори, та к і ш а тр а мали назви, ви бр ан і з тв о р ів Т. Ш ев ч ен к а . Сама ви ш к іл ьн а програм а п р ох од и л а під к у том познайом лення ю н а ц ­ тва С У М -у з ж и ття м і т в о р ­ ч іст ю П оета . О собл и во цінний вкл ад в тій ділянці дав св оїм и викладам и п р о ф . Д . Ш у м ей . Я к попередні програм и т а б о ­ рування, та к і цьогор ічн а в е ­ л и к у ува гу зверн ул а на ф із и ч ­ не ви хован н я з р у х а н к ов и м и вправами, сп ортовим и іграми і змаганнями, плаваннями і т . п . С тар ш і ю н аки ходи л и на нічні м арш і на віддаль 15 м и л ь. На окр ем е відзначення за сл у гов у є ф а к т, щ о 45 ю н а ч ок і ю н а к ів ста л о до змагань за «В ідзн а к у Ф ізи ч н ої С п р а в н о ст и «. В ел и к ою п оп ул я рн істю в та­ бор і втіш ал ися ю н о су м ів сь к і вогн и ки (4) та 2 вел и кі в а тр и : п ерш а присвячена Ш ев ч ен к ів ­ ськ и м роковинам, а др уга — 20-р іч чю проголош енн я А кту В ідн овленн я У к р а їн сь к о ї Д ер ж а в н о ст и . »Кандв« два рази від відав о . Ничка, Ч С В В , з п а р о х ії с в . о . М иколая в Ш і­ к а ґо та відправив С л у ж б у Б о ­ ж у ; під ч а с п ер ш ої з ни х ціла К ом ан да приступила до св . С повіди та с в . П р и ч а ст я . »К а н ів« — в и ш к іл ь н о -в ід п о ч и н кови й табір, св о є завдання в и к о н а в . П ок азчи ком ц ього б у ­ ли, м іж інш им, п ри хи льн а оцінка ба тьк ів та задоволення:

са м и х т а б о р о в и к ів . До ц ь ого сп р и чи н и л ася сол ідн а праця над й ого п ід го т о в к о ю В ідділ у Ю . С У М А »О д еса « з к ер івн и ком ін ж . С . Ґол я ш ем , Ю н а ц ь к о ю Р а д ою та Б а тьк івськ и м К о м і­

З ТАБОРІВ Ю .

тетом ,

а

зокрем а

К ом ан да

бор у ,

які

зум іл и

та к

у сп іш н о

дати

й ом у

та­

вдал о

й

ба ж а н и й

зм іст та ф о р м у . В. К .

С У М -у В БРІТАНІЇ

Табір «Ю нацька Січ«, К іш ч . І, що розташувався був цього літа в оселі Союзу Українців у Великій Брітанії біля 50 миль від Лондону, відвідували часто видатні гості. На фото: Учасники табору «Юнацька Січ« К іш ч . І із своїми гостями (сидять в »цивільній« одежі зліва направо) Адміністратор У А П Ц у В . Брітанії Протопресвітер о. С . Молчанівський, ВПреосв. Владика Мстислав, Голова Консисторії У А П Ц у ЗДА і Архиєпископ Нью Норку, Кошовий табору д . М . Гринюк, член Управи С Ф У Ж О п. І. Павликовська з Канади і член Управи О У Ж в Брітанії п-і Б . Крушельницька. На жаль, бракує місця, щоб назвати прізвища усіх подруг виховниць і друзів виховників, яких видно на цьому фото. 47

Вишкільний табір в «українському парку« Перший раз в історії С У М -у в Канаді юні сумівці з’їхалися з різних сторін, далеких провін­ цій, щ об взяти участь у ви ш кільному таборі для виховників СУМ і бути на величних Ш ев­ ченківських святкуваннях у Вінніпеґу. До табору прибули 93 юні сумівці (57 юначок і 36 юнаків) з Ванкуверу, Велланду, Вінніпеґу, Гамільтону, Едмон­ тону, К алґар, Ріджайни, М онтреалю, С т. Кетеринс, Торонта і Ф орт Вільяму, щ об набрати нового знання, досвіду й запа­ лу до виховної праці в СУМ -і, познайомитися з подругами й друзями з багатьох осередків. У неділю, 2 липня, відбулося святкове відкриття табору. В ід­ значено тоді теж 20-річчя А кту відновлення української дер ж авности, ЗО червня 1941 року, у Л ьвові. З Вінніпеґу прибула оркестра і хор ю них сумівців, щ о збагатили програму свята. Вечером, при товариських грах і забавах, — веселий, друж ній настрій ‘охопив усю молодь*. Цей гарний таборовий настрій ож ивляв кож ний день і тривав д о кінця таборування. Саме цей радісний настрій зблизив у сіх сумівців, які перш ий раз у цьому таборі зустрін ул ись. Щ и­ ра друж ба на протязі кількох днів зв’язала юних сумівців з різних осередків Канади в одну р оди н у. Ж ал ь було розставати- , 4R

ся, коли прийшов день Від’їзд у. Програма табору, щ о був поді­ лений на два підтабори (підтабір юнаків »Гайдамаки« складався з двох куренів — »Запорож ці« і »С ічовики«; підтабір юначок складався з трьох куренів — »К авказ«, »Тополя« та »В ер х овина«), мала на меті: 1) вишкіл виховників та 2) підготовку до виступу на Ш евченківському Здвизі у В ін ніп еґу. На жаль, час був закороткий на повний виш кіл виховників, при цьому підготовка програми на Здвиг забрала чимало ч асу. Все таки керівники табору — д -р М . Гута й О рест Павлів, передали нам — учасникам виховного табору підставові знання та показали способи виховної пра­ ці. Д-р М . Гута мав цікаві гутірки про психологію дитини та її практичне застосування у виховній праці з молоддю, а О р. Павлів, головний виховник табору, — про таборування й організаційно-виховну ггобудову Ю . СУМ . О . Павлів вказав на декілька цікавих, оригінальних практичних зайнять, щ о р озбу­ дж ую ть романтику й чар та­ борування (таборові »хрещ ен ня«, псевдоніми, Січові ради) та виробляю ть ініціятиву, ф ан ­ тазію і самостійність таборовиків (таємні доручення). Найглибше враж ення зроби­ ла на, нас гутірка п -і Наталії

Б аш ук н. т . »Ж ивий Ш евчен­ ко* . Вона поставила Ш евченка як ідеал, до якого кож ний м о­ лодий українець повинен пря­ мувати. А налізуючи Ш евченка, прикмети його вдачі на підста­ ві його ж иття і творчости, п -і Н. Б аш ук вказувала як к о ж ­ ний свідомий молодий ук р а ­ їнець повинен удосконалювати і виховувати себе самого. Тре­ ба постійно брати Ш евченка за приклад, питаючи себе: Чи поступив я так, як поступив би він? Є. Орищин, керівник ф ізи ч­ ного виховання в таборі, долож ив багато зусиль, щ об підго­ товити юнацтво до виведення

»ж ивого« Тризуба та рецитацій — головних точок сумівського виступу на Ш евченківському вечорі у Вінніпегу. . . Щ оденна купіль в озері від­ свіж увала й привертала сили, щ об далі змагатися й удоско­ налювати себе. Дисципліна й порядок у таборі були зраз­ кові. Здібні юначки й юнаки мали нагоду виявити свою ініціятиву, організаційний хист і ф ан та­ зію при виконуванні різних завдань: улож ити й перевести тереновий змаг, приготовити програму на ватру, видумати псевдоніми, скетчі, коломийки, перевести товариську в е ч ір к у .

В таборі С У М -у в ооелі »В еселка« було багато українських дівчаток, як видно на цій ф отограф ії, яку перед закінченням табору зробив В . В івчарук. 49

Рання руханка юних членів С У М -у під проводом св оїх старш их друзів у таборіі, щ о відбувався в оселі С У М -у »В еселка« в К а ­ наді. (Ф ото. Вівчарук)

Успіш на ватра, до якої при­ чинилися майж е всі юначки й юнаки, — показала, щ о ми мож емо самостійно підготовити й виконати складну програму. П оваж на частина програми б у ­ ла присвячена Тарасові Ш ев­ ченкові . Прочитано »Заповіт« у трьох мовах: англійській, ф ранцузькій і німецькій. Всі учасники заспівали »Заповіт« в українській мові, »Думи мої« та »Садок вишневий*. Весела частина програми складалася з скечів, переплітаних пісням и. Декілька юначок перевели самостійно товариську вечірку з »хрещ енням« членів команди й усіх, хто мав у той час у таборі уродини й ім’янини. У четвер, 6 липня, завітав до табору владика К ир Максим, митрополит українців-католиків у К ан аді. Владика виголосив 50

до нас слово й уділив нам архиерейське благословення. Наприкінці таборування від­ бувся письмовий іспит для п ровірки набутого знання. Тиж день таборування проми­ нув дуж е скоро й ми не р о з­ глянулись ще добре по околиці, як треба було вж е від’їж дж ати до В інніпеґу. В дійсності табір наш продовж увався щ е два дні у В ін ніпеґу. Ш евченківські святкування були завершенням нашого табору. Ми, юні сум івці, були глибоко зворуш ені, коли, переїж дж аю чи в автобу­ сах вулицями Вінніпеґу, зу­ стрічали на щ оглах синьож овті прапори. Зі сльозами в очах та піснею » 0 , Україно, о, люба ненько« на устах вітали ми наші рідні прапори. Є д­ ність наших думок і почувань немов відбилася в наш их го­ лосах, коли при спільному о б і-

лі Л В У -С У М ми заспівали »3 а повіт« Т. Ш евченка, »Думи мої« та повстанські пісні. Історична хвилина — від­ криття величного пам’ятника

Ш евченкові — викарбувала свою печать у серці й душ і кож н ого з нас, утвердила віру, щ о Україна ж иве й буде ж ити. Н . Б ., ст. юначка С У М -у

Суміпська О селя »Київ« біля Дітройту В лісистій прегарній околиці, ;;ад озером, 38 миль на захід від Дітройту, леж ить сумівська оселя » К и їв « . В 1958 р . навесні закупив Сумівський осередок »К иїв«, Д ітройт-Захід, 40-акрову площ у :ат озером, за ціну 15.500 д о л ., і при наполегливій праці чле­ нів двох Сумівських осередків Д ітройту — »К иїв« і »Орлик« — побудовано необхідні будин­ ки для молоді, кухню й інші устаткування, як плятформу для імпрез тощ о. 150 членів С УМ А присвятило свої вільні дні для збудування необхідних будинків і вирівняння та меліо­ рації терену. Самі матеріяли для будинків кош тували біля 10.000 дол. Ця жертвенна, без­ платна праця ідейного активу С УМ А в Дітройті заслуговує на відзначення, як приклад гідний наслідування. П росторий дім Ю ного СУМ А мож е помістити 100 осіб. Стар­ ше юнацтво таборує під ш ат­ рами. Ц ьогорічний таборовий сезон почався 9 липня і тривав З тиж ні. До табору зголосилися

ю начки та юнаки з обох С у­ м івських осередків Дітройту і з К лівленду. Цьогорічний та­ бір мав почесну назву — імені Тараса Ш евченка з приводу 100-ліття смерти генія України. Відповідно до того була д остосована ціла програма табору. »К иїв« має всі природні ум о­ ви, щ о їх ставимо для таборів молоді: свіж е і здорове пові­ тря, ліс, подостатком доброї води, відсвіж ую чу купіль в озері, мож ливості прогулянок в околиці та добру комуніка­ цію з Д ітройтом. Добрий склад управи оселі, команди табору й виховників дають запоруку, щ о сумівська молодь буде мати завж ди най­ кращ у епіку і дбайливий п р о в ід . Головою оселі є Григорій К о р о лишин, головою Т аборової К о ­ місії— М ихайло Н іновський, заст. голови оселі — Василь Бабій, референтом Ю ного СУМ А — Теодор Токарчук, комен­ дантом табору — п р оф . Осип Б а й к о. Досі в оселі »К иїв відбулося три табори сум івської молоді і то з добрим успіхом так, щ о 51

»К иїв« здобув собі добре ім’я серед нашого громадянства. Управа оселі має на меті за­ купити щ е 40 акрів землі в сусідстві, щ об поширити осел ю та дати мож ливість і старшим сумівцям та взагалі нашому громадянству проводити свої вільні дні весною та літом се­ ред гарної природи, в укра­ їнському середовищ і. Оселя »К иїв« радо приймає не тільки сумівську молодь,

але і всю нашу молодь, також ще ке приналежну до ніякої на­ ш ої молодечої організації. Т о­ му наші батьки з Дітройту, околиці та сусідніх ш татів по­ винні використати цю добру нагоду та висилати своїх дітей до оселі »Київ«, де вони серед прегарної природи наберуть но­ вих сил, а серед українського оточення скріплять свою укра­ їнську національну свідомість. Виховіїик

На закінчення вишкільного табору, щ о відбувся цього року п оселі С У М -у »Веселка« в Канаді, учасники ‘табору зробили цю ф отограф ію на пам’ятку про гарно проведені дні- Ф ото зроблене перед символічною могилою Т . Ш евченка і двома вічними см о­ лоскипами. Посередині — о . Цурковський, капелян С У М -у в Канаді. (Фото В . Вівчарука) 52

З д ви ги С У М - у

На Здвигу Сума в Шікаґо В днях 2 і 3 вересня 1961 р . Ш ікаґо гостило у себе, другий рік підряд, а вж е Десятий з черги, Всеамериканський М аніфестаційний Здвиг СУМ А — З а хід. П ісля довгиіх тиж нів наполегливої праці Команди Здвигу, очолю ваної другом М . Яременком, цьогорічне сум івське свято мало приготовану обш ирну і багату програму. В цьому році Здвиг проходив під кутом відзначення 100-річчя з дня смерти Т . Ш евченка та 20-ліття проголош ення А кту Відновлення У країнської Д ерж авности, та під кличем »Свою Україну л ю біть!«. Несприятлива, дощ ева погода спричинила непередбачені пе­ решкоди, які вплинули на дея­ ке скорочення програми, а особливо переш кодила перевес­ ти табір для Ю нацтва на місці Здвигу, який в се ж таки від­ бувся, х о ч не з повною заплянованою п рограм ою . Першими приїхали на здвиг юнаки з В ідділу »Одеса« в Ш ікаґо. В суботу, 2-го вересня, після полудня бул о святочне відкриття Здвигу в присутнос­ ті голови Головної Управи СУМ А д. М . Ф урди і секре­ таря д. Є. Гановського, та членів з Осередків в М іннеІ’ П С Л ІС , М ілвокі, Клівлецді, д з о х

Осередків з Дітройту та трьох з Ш ікаґо; разом неповна 1.000 юнацтва і дійсних членів С У М А . М ісцеві Осередки ім. М . Павлушкова, ім. К рут та ім. полк. І. Богуна були орга­ нізаторами і господарями Здви­ гу. Двохденна програма цього­ річного Здвигу СУМ А — Захід була побудована довкруги двох центральних точок: перша з них, — святочно-мистецька части­ на Здвигу — академія-концерт — відбулася в місті, у ш колі Ш опена, в суботу вечером, а друга — м аніф естаційно-пописова — на відкритій площі, в н еділ ю . Академ ію -концерт було від­ крито зворуш ливим апелем »С вою У країну любіть* пера п роф . Романа Завадовича, під­ готованого п р о ф . П . Зінченком і виконаного спільно юнацтвом з трьох Осередків СУМ А в Ш ік а ґо . Мішаний хор О серед­ к у (ім. М . П авлуш кова під дириґентурою п р о ф . JI. М ацюка представив себе дуж е імпозантно (співав »Заповіт« і «Думи мої« — М. Лисенка, та »Сен це заходить« — Д. Роздольсь к о г о ). Змістовну святочну доповідь до теми »С вою Україну л ю ­ біть!» виголосив голова Цент­ 33

ральної В иховної Ради С УМ -у п р оф . 3 . Саган. В програмі брали участь ще три мистецькі сумівські ансамб­ лі, яких численно зібрана пуб­ ліка дуж е тепло зустрічала. Д ухова оркестра »Трембіта« під дир. п р оф . Омеляна К рука з Клівленду, в гарних синіх одностроях, відіграла »Ой, Дніпре мій, Дніпре« М . Лисенка та »Здовж гір Карпатж — аран. п роф . К равчука. Сим­ патичний ансамбль Ю них бан­ дуристок з Осередку СУМ А ім. гет. П . Орлика в Дітройті, під мист. керівництвом п. П . П отапенка, завою вав собі зразу серце публіки самою своєю

появою на сцені, в народніх строях та ще й з бандурами. Вони виконали пісні »Думи мої, думи мої«, »Ой, горе тій чайці«, »Ой, у полі дві тополі« і марш »Ми ростем «. Д ухова оркестра Осередку ім. М . П авлуш кова під дириґентурою проф . І. Повалячека після «П арафрази на тему українсь­ ки х пісень« В. Барвінського відіграла прелюд на тему »Як умру« п р о ф . І . П овалячека. М истецьке оформлення сцени з чудовим видом пам’ятника Т . Ш евченка, на якому видніло — »С вою Україну л ю біть!« — зробив п р о ф . П . З інченко. Головна частина Здвигу від­

Дівоча частина табору »Ю нацька Січ« К іш ч . II у Брітанії під час навчання ритмічних вправ з віночками. 54

булася в неділю, 3-го вересня, на просторій площі, положеній па периферії міста, куди, не ■ :аж аючи на погану погоду, прибуло біля 2 тисячі гостей. Після збірки та молитви вранці, зібрані юні та дорослі члени С У М -у відмашерували на о к ­ реме місце на площі з неве­ ликою, стилевою українською церковцею, де о . Пащак з церкви св . о . Миколая та о. Х ри стоф ор Войтина, сам к о­ лишній член С У М -у та недав­ но висвячений, відправили по­ льову С луж бу Б ож у. Відтак г анди доросту з різних Осе­ редків розігравали між собою футбольні змагання. Після обіду почалася маніфестаційна частина Здвигу пе­ ред трибуною з П очесною П ре­ зидією . До зібраних гостей і сумівців промовляли голова ГУ СУМ А д . М . Фурда та син відомого колиш нього конгрес­ мена п. К ерстена. Він дуж е вдало і ельоквентно заступив свого хворого батька, який був запрошений на Здвиг. Опісля зібрані Осередки в супроводі двох духових оркестр (К лівп^нд і Ш ікаґо) зробили перед трибуною д еф іл яду. Присутні довгими та рясними оплесками зустріли марш еруючі відділи. Дуже успіш но пройшли та­ к ож масові вільноручні впра­ ви. Вправи юначок були опра­ цьовані панею Ромою Турянсьною. Вони виконали, в супро­ воді духової оркестри Осередку СУМ А ім. М. Павлушкова,

вправу »Я бачив як вітер бе­ різку зломив« та другу, пре­ цизійну, марш еву. Ю наки під керівництвом д. Ю . К осачевича продемонстрували, під такт музики, вільноручні вправи, щ о так неодному нагадували по­ дібні вправи на площі »С околаБатька« з-перед років в неза­ бутньому Л ьвові. Вони ви ко­ нали ритмічну вправу »Від синього Дону до сивих Карпат« та одну м арш еву. Окремо вправляло молоде юнацтво (хлопці і дівчата разом) при звуках маршу »Гей там на горі Січ ід е «. Під вечір, на відкритій сцені, відбулася пописова програма сумівських самодіяльних мис­ тецьких гуртків з різних О се­ редків . Домінуючим в пописах були українські народні танки, що їх виконували танцювальні гуртки з Осередків ім. полк. І. Богуна (Ш ікаґо), ім. К рут (Ш ікаґо), з Палатай (рій ім. гет. П . Орлика при Осередку ім . М . Павлушкова), ім . Я рос­ лава М удрого (Мілвокі), ім. гет. Б . Хмельницького (К лів­ ленд) та ім. М . Павлушкова (Ш ік а ґо). Крім того в програму входили щ е: мельодеклямація в супроводі бандур »Думи мої« — Осередку ім . гет. П . Орлика (Дітройт), виступ мандолінової оркестри (мист. керів. п роф . Р . Ставничий) з Осередку ім. гет. І. Мазепи (Міннеаполіс) з точками: »Ой, на горі«, »Човен хитається« та «Студентський вальчик«, друг І. Оліяр (К лів-

»Свою Україну любіть!« X II

ЗДВИГ ОСЕРЕДКІВ С У М -у ПІВДЕННОГО ОН ТАРІО В ОСЕЛІ »ВЕСЕЛКА«

У неділю, 13 серпня ц . p ., відбувся в оселі »Веселка« біля А ктону X II Здвиг С У М -у (О се­ редків Південного О нтаріо). Це була величня маніфестація п о­ шани сум івської молоді Ш ев­ ченкові. М аніфестація п р охо­ дила під ш евченківським гас­ лом: »С вою Україну любіть!« Перед полуднем була відсл у­ ж ена польова Служба Б ож а перед «Ш евченківською могил о ю « . Богослуж ення відправив о . Маріян Цурковський, який провів, як Духовний 'ОПДіфгН, весь час таборування з юнац­ твом СУМ у »В есел ц і«. Співав під час Богослуж ення чолові­ чий хор Осередку С У М -у в

ленд) деклямував вірш Б . Л епкого «Не вмер п оет«. Точки інш их Осередків, на ж аль, не відбулися, бо дальше продов­ ж ення програми унеможливив зливний дощ . Він і вплинув на те, щ о пляноване закриття Здвигу на понеділок перенесе­ но на неділю веч ер ом . В загальному Здвиг С У М А -З ахід залишив позитивне враж ен­ ня. Він виявив ще раз, що О се­ редки приділюють належну увагу юнацтву, участь якого була домінуючою в цілій дво­ денній програмі Здвигу. В . К усик 50

Торонті »Прометей« під дириґентурою п р о ф . Л . Т уркеви ч а . У своїй проповіді о . М . Ц ур­ ковський зробив підсумки цьо­ горічного таборування юнацтва СУМ у »В есел ц і«. У всіх своїх виховних зайняттях юнацтво вивчало й пізнавало творчість і ж иття безсмертного Тараса Ш евченка, навчаючись рівн о­ часно — згідно з його запові­ том — любити У країну. Л ю ­ бити Україну — говорив о . М. Ц урковський — це зберігати л ю бов і пошану до померлих предків та в єдності з усім великим українським народом працювати й боротися за виз­ волення і славу батьківщ ини — України, як теж пам’ятати про майбутні покоління, бо, як навчав Ш евченко, українська нація — це померлі, ж иві й ненароджені українці в У кра­ їні й поза її межами. Сумівська молодь та всі приявні пережили в таборі зво­ руш ливу хвилину посвячення та посадження тр ь ох верб для унагляднення ш евченківського розуміння української н ац ії. Верби посадж ено у п ідн іж ж ю «Ш евченківської м оги ли «. Пе­ ред тим, зараз після Служби Б ож ої, відбулося свячення в о ­ ди на пам’ятку хрещ ення У к ­ раїни князем Володимиром В е­ ликим, щ о кож ного року наша Церква відзначає 14 серпня.

і '. g j L j l «у

Дефіляда членів С У М -у під час великої зустрічі українців, які прож ивають у ЗДА і Канаді. Зустріч відбулася в Торонті 25 червня 1961 р. (Ф ото. Стівен Студіо) О год. 2.30 по полудні поча­ ЛВУ, м ґр. В . Кліш а, Марію Солонинку — голову Централі лася офіційна частина М аніф естації-Здвигу С У М -у . Під О Ж -Л В У , д-ра М . Гуту, П . Башука з Вінніпеґу, Т . В ол о­ звуки канадського й українсь­ кого гимнів відбувся врочистий шина, О. Павленка, В . ОнусЬакт піднесення на щоглу прапо­ рика — представника О . СУМ рів. До звіту перед Крайовою з Гамільтону, В . К расн овольУправою, з д-р М . Гутою у про­ ського — з Лондону, М . Б ереводі, станули стрункі колони ж ука — з С т . Кетеринс, Б . юнаків і юначок С У М -у з Т оронМ ороза і М ихаськова — з Б ота, Гамільтону, Ошави, Лондону, фало, ЗДА, та представників О . С У М -у в Ошаві й ВелланСт. Кетеринс і Велланду. К о ­ ротким словом д-р' М . Гута від­ д і. Після відспівання сумівською крив X II Здвиг С У М -у і пере­ дав керування програмою Здви­ молоддю й усіма приявними гу голові К омісії по підготовці »Заповіту« Ш евченка, промов­ Здвигу В . Окіпнюкові, який ляв п р о ф . І . В овчук на тему попросив до президії: о. М . «Навчімось Україну л ю би ти «. Ц урковського, о. В . Ж олкевича, У словах »Свою Україну л ю ­ п р оф . І. В овчука із ЗДА, д-ра б іт ь !« зберігається — говорив Р. Малащука — голову ГУ п р оф . Вовчук — глибока муд­ 57

рість, яку залишив нам геніяльний Ш евч ен ко. Сказавши »С вою Україну любіть«, Ш ев­ ченко в інш ому місці додав »бо хто матір забуває, того Бог ка­ рає, чуж і люди цураються, в хату не п у ск а ю ть«. Ш евченко звертався до своїх земляків любити Україну тоді, коли наш народ переживав важ ку годину, коли провідна верства ш укала ч уж ої ласки, коли розквітло бур’яном малор осія н ство. Неменше важливий поклик Ш евченка любити свою Україну й сьогодні. Любов України — в розумінню Ш ев­ ченка — це не лю бов до варе­ ників і галуш ок, ані до хутора й провінції, але всеукраїнська політична любов, втілена в український націоналізм. Нав­ чімось самі й вчімо наших ді­ тей любити Україну так, як вчить Ш евч ен ко. Д -р Р . М алащ ук передав при­ вітання сумівській молоді та всім учасникам Здвигу від ГУ і всього членства Ліґи В изво­ лення України. Дефілядою сумівської молоді закінчено офіційну частину 3 ~ ви гу. Чоловічий хор С УМ -у »П рометей« розпочав мистецьку частину програми. Він під ке­ руванням п роф . Л. Туркевича відспівав «Та болять ручки« О. Кошиця, повстанську пісню і марш молоді (солісти: М . Німчук і А . С орока). Гарно, з

Половину 58

роботи

відчуттям деклямувала «Р озри­ ту могилу« Т . Ш евченка Галя М ордованець з В ін дзору. Радували у сіх виступи тан­ цювальних гуртків з Гамільтону і Лондону. Танцювальний гуток з Гамїльтонського О С У М -у під керуванням П. Ґойди зібрав бурхливі оплески за народні танки »Х оровід«, »М аруся« «З а­ порож ець» і »Горлиця« у ви к о­ нанні Тамари К орчак. Приг­ равали на акордіонах юні су ­ мівці — К огут і Заокіпний. Музичний гурток Торонтонського відділу Ю СУМ під про­ водом Ю . Голубка виконав п іс­ ні «Накрила нічка« і «Світить місяць«. Співали: Ірина хам уляк, Катерина К апущ ак і А н на Ш п ул ер . М истецьку частину програми закінчив своїм виступом тан­ цювальний гурток Л ондонсько­ го осередку С УМ -у під к ер у­ ванням Г. Горіха. Барвисті, стилеві народні одягй й добре виконані танки «К ину куж іліУ і »ВулиЦя« були приємні для батьків та прихильників сумійської молоді, щЬ численно при­ були на Зустріч. Цілість про­ грами була на належному р ів­ ні, щ о й було гідним звеличан­ ням великого К обзаря України Тараса Ш евченка. На закінчення Здвигу відбу­ лися добре підготовані й ви ве­ дені спортові вправи й змаган­ ня. »Г . У .«

виконав

той,

хто

зачав

ї ї.

Дещо про СУМ в Мельбурні, Осередок Спілки Української Молоді ім. гет. І. Мазепи в Мельбурні існує вж е 10 р о к ів . В своїй початково-організаційній стадії Управа Осередку С У М -у оперлася на сумівцях, які пере хали до Австралії з Німеччини чи А встрії. Це був, переважно, елемент дорослий віком (від 25 літ і вище), який поза своїми життєвими труд­ нощами та клопотами в новій країні поселення, не міг посвя­

Австралія

тити багато часу для нашої Спілки. Осередок існував, але діяльність його не була надто помітною. Осередок мав ама­ торський драм-гурток, який поставив три п’єси; мандолінову оркестру, яка гарно розвивалс.ся, але перестала грати, бо дириґент відмовився дальше її провадити, а другого не можна ?найти до сьогодні. Осередок мав групу українського народнього танку, яка під керівницт­

Велику увагу справі підготування кадрів виховників присвя­ чую ть керівники С УМ -у в А встралії. На ф ото: учасники курсу виховників »Смолоскип« (див. допис). В першому ряді сидять (зліва направо): п. проф . Д. Нитченко, п -і Ю . Олійник, почес­ ний член С У М -у і керівник курсу п. проф . В. Олійник, секре­ тар К . У . С У М -у д. В. Венґльовський. Ззаду п р оф . Нитченка стоїть голова Осередку С У М -у д. С. Лисенко. 59

вом інж . Я. Буйки дала 150 , 1 і. ' > виступів, головно перед чуж и­ нецькою п убл ікою . Управа Осередку організува­ ла доповіді для членів на виховні теми, Осередок брав активну участь в імпрезах загальногромадського характеру, як Свято Державности, Ш ев­ ченківські академії, Свято Ге­ роїв, Голодова Акція і т. п. Але це далеко не те, що повинно було бути змістом праці моло­ дечої організації; в Осередку не було відповідної кількости молоді, не було праці над нею. А такої молоді, щ о надавалася до юнацтва С У М -у ставало щораз більш е. Отж е прийшла ж иттєва необхідність — при­ ступити до організування гурт­ ків юнацтва С У М -у. На Загальних зборах Осеред­ ку в травні 1959 р . головою Управи Осередку було обрано д. С. Лисенка. Збори вирішили негайно приступити до органі­ зації ю нацтва. І новообрана Управа з д. Лисенком на чолі не завела. Ланки юного СУМ -у росли, як гриби після д о щ у . За два роки невсипущої праці д. Лисенко добився того, що на Загальних зборах 26 лютого 1961 р. організаційний реф е­ рент звітував про 224 членів Відділу Юнацтва та 88 дійсних членів Осередку, з того тільки 18 недіяльних. Осередок прий­ няв цілком іншу форму і інший зміст праці. Сьогодні в С УМ -і є молодь, з якою працює 20 виховників. 60

Організаційно! , Осередок о х о п ­ лює : терен майже цілої В ікто­ рії. Створено Відділ юнацтва у Водонзі в числі 40 членів, 2 ланки в Беналі, одну ланку в Балараті і Б ічворті. Дуже гар­ но працює Відділ у Водонзі під вмілим керівництвом д . І. Лозурка, який є рівночасно заступником голови нашого О се р е д к у .’ Перший прилюдний виступ членів нашого Осередку, вхсе з юнацтвом, був у грудні 19С9 р. під час зустрічі української молоді стейту Вікторія з на­ годи »М азепинського р ок у«; понад 100 юнаків і юначок взяло участь в тій зустрічі, даючи сумівські точки до про­ грами. В тому році Осередок прийняв назву »ім. гет. І. М азепи«. Управа Осередку влаштувала два виховно-відпочинкові та­ бори для юнацтва, які мали повний усп іх. В грудні-січні 1959/60 pp. в таборі »Б А Т У РИН« було 138 учасників, а в тому часі в 1960/61 pp. було вж е 182 учасники табору. Цей фізичний ріст юнацтва є дока­ зом заінтересування ідеями С У М -у як з боку молоді, так і старшого громадянства. Як всюди, так і в нашому Осередку відчувається великий брак виховників, які вповні відповідали б своїй ролі. Щ об р озв’язати цю проблему, Упра­ ва Осередку організувала в 1960 р . курс ланкових і вихов­ ників. Програму курсу зладив

Члени Ю нацтва С УМ -у, О середок ім. гет. І. Мазепи в М ель­ бурні, А встралія, із своїми виховниками та членами Управи О се­ редку після св . Причастя, яким було закінчено Великодню науку і спільну сповідь. і курсом провадив п роф . В . Олійник, почесний член С У М -у в А в стр а л ії. Викладали: п роф . В . Олій­ ник — (історію і психологію), п р оф . Д. Нитченко (україн­ ську літературу), п роф . М. Дейко (географію) і маґр. В. Литвин (ідеологію С У М -у ). К ур с цей провадився під наз­ вою Вишкільна група «СМ О ­ ЛОСКИП*. На курсі було 63 учасників з юнацтва від 14 літ. До іспитів, які відбулися 18. 12. 60 р . приступило 37 к ур ­ сантів, з того 29 злож ило всі іспити, а 8 мусіло доповнити своє знання л ітератури. 26 учасників г у р су були за молоді для ск л а­ дання іспитів. Це тільки по­ чаток над старшим юнацтвом

у підготовці його до виховної праці. Реш ту потрібного знан­ ня здобуває воно на ланкових сходинах, в таборах та у щ о­ денній праці О серед к у. Головний натиск у виховній праці кладеться на вироблення національної свідомости, дер­ ж авницького вироблення та впосння в молодь глибоких за ­ сад християнської м оралі. БОГ І У К Р А ЇН А є змістом виховної програми. Цей клич практично реалізується у виховній праці О середк у. В днях ЗО і 31 березня та 1 квітня 61 р . відбулася в е ­ ликодня наука для сум івської м ол оді. Реколекційну науку давав П реосвящ ений К ир Іван П ра ш ко. Реколекції заверш ено 61

сповіддю та спільним св. При­ частям. Боло приємно бачити як молодь разом з своїми виховниками та членами Управи, оновившися духово в сповіді, набожно приймає найсвятіші тайни Євхаристії. Сповідь від­ булася також в У .А .П .Ц е р к в і для сумівців православного ві­ ровизнання . Нав’язуючи до травневих традицій нашого народу, наш Осередок влаштував, 20.5.61, Святочну Ватру в честь поляглих за волю України. Ватра відбулася у Водонзі, 190 миль від М ельбурну. Туди з’їхалося

юнацтво з Мельбурну, Беналі, Вангарати, Бічворту, щ об від­ дати поклін тим, хто життя своє склав на ж ертівнику Бать­ ківщини і тим, хто по сьогодні на Рідних Землях зі зброєю в руках відстоює право нашого народу на самостійне ж иття. Святочна ватра з відповідною програмою, з тематикою стрі­ лецького і упівського життя, мала великий виховний вплив на юнацтво і зробила незабутнє враження на громадян Водонги і околиці, які були присутні •да ватрі. На прощання е є і просили ще колись прибути,

Радість промінює з облич цих юних членів Спілки Української Молоді, бо навіть в такому молодому віці вони розуміють, щ о вони ж ивуть і ростуть для великої мети. Не дивно тому, що обличчя їх виховника сповнене щирою гордістю за них. На ф ото: члени Відділу Ю нацтва С УМ -у у Водонзі, Австралія, із своїм виховником д. І. Лозурко, який рівночасно с заст. голови Осередку СУМ -у в Мельбурні і керівником Відділу Юнацтва у ґ,;Водонзі: 63

На одній із лекцій курсу виховників »Смолоскип« у Мельбурні, Австралія. Посередині стоять (зліва) д. В . Пундяк, почесний член С УМ -у і керівник курсу проф . В . Олійник, д. JI. Томин. бо »як Водонга Водонгою ще такого не було«, говорили нам із сльозами радости в очах. 2-го липня Осередок улаш ­ тував свято в честь Т . Ш ев­ ченка . Програма виконувалася силами нашого юнацтва. Сумівський хор під керівництвом п . Погорецького співав »Заповіт«, »Реве та стогне«, »Іван Підко­ ва* та »Учітеся, брати мої«. Інсценізація, гра на скрипці, акордіоні і цілий ряд продеклямованих творів Т . Ш евченка — увійшли в програму св я та . Голова Осередку, відкриваю­ чи свято зазначив, щ о метою Управи е якнайбільше позна­ йомити юнацтво з творчістю

Т . Шевченка, бо світогляд мо­ лодої української людини по­ винен будуватися на Ш евчен­ кові. Молодь, яка ггізнас і полюбить Ш евченка, назавжди залишиться українською, буде здібна і підготована включити­ ся в боротьбу нашого народу за своє визволення. Свято мало повний успіх і не розминулося з виховною м етою . Підготовкою і переве­ денням свята займалася п .д . Ю . Олійник. Тепер Осередок починає під­ готовку до табору та до »С вята К рут«, яке плянує влаш ту­ вати 29 січня 1962 року. П.

Сорока 03

ШЕВЧЕНКІВСЬКІ OKI В ПАРАГВАЇ

На ф ото: члени хор у ф ілії »П рссвіти« і СУМ -у на ву л . 4С, колонії »Ф рам« у Парагваї, під час виступу на академії в честь Т . Шевченка, яка відбулася 2 квітня 1961 p ., в Кармен дель Парана. Українська громадськість, ор­ ганізована в ф ілії »Просвіти« в колонії Фрам вул. 4-С в Параґваї, разом з членами Спілки У країнської Молоді, гідно відзначила сторіччя з дня смерти Пророка й Генія України, Великого Тараса Ш ев­ ченка. Відзначення роковин з від­ повідною програмою відбулося в кількох місцях поселення на­ ш их людей, а саме: 19 березня 64

— панахида й академія в к о л . Фрам ву л . 2-Е; 26 березня — в к ол . Фрам в у л . 4-С, а 2 квітня святкування відбулося в м. Кармен. При дбайливо влаштованій символічній могилі Тараса, яку збудовано для панахиди, щ о її відправляв місцевий греко-католицький парох о. Ів. Бугера, стояла почесна варта сум івської молоді в українському ко­ зацькому одязі. Під час ака­

демії п . В . Л ісовецький п ро­ читав доповідь на тему: «П ос­ тать Ш евченка в світлі його твор ів і спогадів його сучас­ ників» . П рограма святочних зібрань в окремих колоніях складала­ ся з деклямації вірш ів, співу і п’єси »Ж и ття Тараса«. Декляматорами були панна М . Ста­ р ик (»Розрита могила»), панна С . Старик (»С уботів«), п . Йосип Б учко (»К авказ«), панна Т. Дацюк (уривок з »Гамалії«). В драматизації містерії «Великий

льох« в постаті трьох душ систупили п -і Галина Головата, панна М . Сацюк і панна Г . С ухарська. О б’єднаний хор ф і­ лії »П росвіти« та С У М -у під орудою п. Р . Валика проспі­ вав »Загговіт«, »Думи мої«, «С а­ док вишневий« і »Реве та стогн е«. В театральній виставі драма­ тичний гурток С У М -у під р е­ ж и сур ою п . Б . Л ісовецького поставив його власну п ’єсу п. н . »Ж иття Т а р а са «. На окреме відзначення заслуговую ть п п .

Сцена з п'єси Б . Л ісовецького »Ж и ття Тараса« — сходини К ирил о-М етодіївського Братства в К и єві. В ролі Гулака д . С . Савків, М аркевича — д . П . Турчин, К ул іш а — д . І . Головатий, К остом арова — д . Й . Б учко, Б ілозерського — д . С. Турчин, і Т . Ш евченка — д . В . Я ремко. 65

Я. Яремко і О. Долотович, які були виконавцями ролі Тараса в першій і другій частині п’є­ си. Академію закінчено співом українського гимну і »Не п ора. . . «

Цією академію наша патріо­ тична громадськість вшанувала, згідно із своїми спроможностя­ ми, пам’ять нашого невмиру­ щого поета, кобзаря Тараса Ш евченка. П рисуїн й

Сцена з п’єси Б . Лісовецького »Ж иття Тараса«. Ролі викону­ вали: І. Головатий в ролі П. Куліша (зліва), Г. Сухарська (дру­ жина Куліша), В . Яремко в ролі Ш евченка.

Крайока Управа СУМ-у У ВЕЛ. БРІТАНІЇ ВИДАЄ

СТІННИИ КАЛЕНДАР НА 1962 р. ЗАМОВЛЕННЯ ПРИЙМАЄТЬСЯ З У С ІХ КРАЇН.

66

Українське Юнацтво в Калґарах Цього року місяць травень був призначений «Місяцем Ю ного Сумівцяж і з цієї наго­ ди відбулися імпрези, влаш то­ вані силами українського юнац­ тва в К ал ґарах. В ж е в першу неділю, 4-го травня, драматичний гурток поставив п’єсу в трьох діях, пера В . Ш остаківського, п. з. «Помирилисьж. Молоді актори, хоч усі наро­ джені поза межами України, в п’єсі дали вияв любови до української пісні, танку, ноші та української мови. Х оч як тяж ко прийшлось вивчати їм ролі, всі знаменито виконали свої завдання. Другою імпрезою у місяці травні був »День матері«, влаш­ тований силами »Рідної школи« під проводом Сестер С лужебниць, 14 травня 1961 р. І тут майже все юнацтво, родженці Канади, чистою укра­ їнською мовою в формі вірш и­ ків, пісень і інсценізацій, скла­ дали подяку своїм матерям, за їхній труд і посвяту над ви ­ хованням своїх діточок. К он­ церт закінчено пре” т с н о ю інсценізацією в честь Небесної Матусі, Покровительки україн­ ського народу. В суботу, 20 травня, укра­ їнське кат. юнацтво і юнацтво СУМ влаштувало «Весняний карнавале. При звуках мело­

дійної оркестри і під доглядом своїх родичів, забавлялось юнацтво У К Ю і СУМ. В неділю рано, 21 травня, Ю нацтво СУМ взяло організо­ вану участь у Службі Божій та приступило до св . Причастя з нагоди «Місяця Сумівця«. По Службі Божій відбулись ширші сходини Юнацтва СУМ. В четвер, 25 травня, хор і мандолінова оркестра Юнацтва СУМ виступали в телевізії, відзначаючи «Місяць Ю ного Сумівця«. В неділю, 28 травня, закінче­ но «Місяць Ю ного Сумівця« концертом. В концерті брали участь хор, мандолінова о р ­ кестра, танцювальна група і декляматори відділу Юнацтва С У М . Концерт закінчено відспіванням «Не п ора «. Слід додати, що українські молодіжні організації, як Ю . СУМ, УК Ю та «Рідна Ш кола« в Калґарах дружньо між со ­ бою співпрацю ють. Ю нацтво цих трьох організацій бере активну участь в імпрезах, влаштованих одною чи другою організацісю, та відноситься з великою пошаною до проводу своїх організацій, даючи тим свій вияв вдячн^сти і пошани своїм провідникам за їх ви­ ховну працю . Калґарець 67

Табір ім. Маркіяна Шашкевича в Дахені С оф ія ІІЛ УМ ОВИЧ Д уж е дивний був цей наш табір в А ахен і! Б о д у ж е кон трасто­ ви й : з одного боку, — це були менш і діти з П івнічної Н імеччини, які щ е ніколи не бували ні в ук р а їн ськ ом у середовищ і, ні в б у д ь -я к о м у таборі, з др угого ж , — прибули сю ди хл оп ц і й дівчата з Б ел ьгії і Ф ранції, старш і й бувалі таборови ки та ді­ яльні сум івц і. О тож , не тільки різниця віку й таборового д о св і­ ду, але й зовсім різна в н их ч у ж а мова й д у ж е відмінне в и х о ­ вання. І я к ж е ж тут, такій «різноманітній « громадці перетопитися за три тиж ні в єдину, добре зорганізовану сп ільноту? В и ховни ки були сп ерш у наче розгублені й д уж е турбувал ися, я к виглядатиме праця серед такої » к а ш і« . А л е згодом прийш ло засп окоєн н я: м ож е це й кращ е, щ о з ’їхали ся діти з тр ь о х країн, із трьома різними мовами, — німецькою , ф л ям ан дською й ф р а н ­ ц узь к ою ? Б о ж для спільного порозуміння їм н еобхідно буде вж и в ати рідну, ук р а їн сь к у мову! Та не тільки уж и ткова мова наш их дітей була різна. Т аке ж різн е було й їхн є ви хованн я та »м ан єри «. К оли, н ап р., було сказати щ ось зробити таком у »німцеві«, то він грубо відповідав: »І х віль ніхт«, а л е .. . після к ор отк ої надуми, він таки побіг і зроби в, щ о було треба. Зовсім інакш е було з »ф ра н ц уж а н кою «, яка чемно Відповідала: «Вієн, тут світ« (добре, в цій хвилині), але й не покидала ви чісувати свою модну п ричіску, відкладаю чи наказ на пізніш е, а т о й »ад календас ґр е к а с « . . . Щ од о чистоти й порядку, — т о це, очевидно, були »німці«, які здобувал и »праггорці чистоти «, й дивилися з п огор дою на «б р у д ­ н их бел ь гій ц ів«. . . Зате ж ці останні, як зреш тою й »ф ран цузи«, любили лякерувати нігті, чи обвіш увати себе всілякими п ри к ра­ сами, н а п р ., наш ийниками з гар бузови х з е р н я т о к !... Та в ж е після тиж ня, в се це почало п ерем іш уватися. З а со­ ромлені »бельгійки« почали й собі рівн ен ько стелити л іж ка та визбирувати паперці з ц укорків, а зухвал і »німкені«, замість закопилю вати губки, почали їх укладати у привітну у с м іш к у . П отом у п очал ося взаємне позичування сукон ок , зокрем а ж в и ­ ш иваних сор оч ок на виступи, а серед хл оп ц ів потаємна наука танців, »щ об і німаки могли з нами тан цю вати! « . . . А в ж е під час вечірок, то взаємні »сим патії« вибиралися з правила не серед св оєї »пачки«, але якраз із протил еж ної, щ о зум овил о при п ращ анні багато «н епорозум інь і т и х ого с м у т к у « . . . Одначе, найбільш е кидалося в очі оце «переміш ання і п ер етоплення« різни х гуртків в одну громадку, при ви ступ ах перед 68

чужинцями. Тут то вж е не було »нас« і »їх«, а були всі «ми«, які мали протиставитися вж е не »нашій«, — німецькій, публіці, але отим »чужинцям«, які «нічого не знають про Україну« . . . І коли після закінчення табору, виховники дістають листи від таборовиків із проханням прислати їм українські книжки, або ноти, — це хлопці; або табличку українських узорів, чи крій сорочки, — це дівчата, — то тільки адреса вказує, щ о юнак чи юначка, — це »німці«, чи »французи«, бо їхній зміст і дух, — чисто україн ські. . .

Я розказала учительці та учням про Україну Одного разу в школі, до якої я ходж у, учителька принесла список країн і кожна з уче­ ниць мала вибрати собі одну країну та написати все, що тільки про иеї знає. Коли я глянула на листу і не побачила там України, я запитала учи­ тельку пані П ., чому на списку немає України? Учителька від­ повіла мені: «Україна, як кра­ їна, є в складі Росії, не є вільною державою і тому не є поміщена на цій листів. Опіс­ ля пані П ., сказала мені, щоби я написала про Грецію, а щодо України, то вона скаж е мені наступного дня. На моє дома­ гання учителька звернулася до вищої шкільної установи і на другий день дозволила мені на­ писати про У країн у. Не маючи докладних матеріялів, пішла я за ними шукати до бібліотеки. Там знайшла я альбом «Любіть Україну« та книж ечку «Українські звичаї і н ош а «. Крім того з коопера­ тиви СУМА дістала найкращі великодні писанки ' і сказала пані П ., що я є вж е готова розказувати про Україну.

Я мала від п’ять до десять хвилин часу на мій виклад. А ле коли я стала читати, роз­ казувати та показувати світли­ ни з Києва, Львова, Полтави, Карпат, про звичаї і ношу на­ шого народу, то учителька і учні були так заінтересовані, щ о я мусіла ще багато більше розказувати їм про Україну. Писанки носила я кожному в авдиторії, які вони подивляли. На домагання учительки і у ч ­ нів, я була змушена нарисува­ ти на таблиці мапу України, головні міста, ріки та зазна­ чити всі держави, які сусіду­ ють з Україною. Вкінці вони мене просили, щоб я показала їм, як виглядає український правопис. По закінченні мого викладу про Україну я бачила, що учителька і всі учні були ду­ ж е заінтересовані. Леся Васильків член

Відділу Ю . СУМА Гартфорді, учениця 9-ої кляси.

в

69

У р о д ж е н к а Ф р а н ц ії в У к р а їн і Софія НАУМОВИЧ »Я дуж е вдячна моїм батькам, що навчили мене змалку рідної мови, бо під час моєї недавньої прогульки до СССР, я могла в кож ній країні порозумітися без »перекладача«: у П ольщ і р озу­ міли мене дуж е добре, у М оскві »мусіли« розуміти, бо я не знала московської мови, в Україні говорила я зовсім вільно й одерж ува­ ла похвали за те, а в Чехії покликали мені словака, з яким ми добре порозумілася в українсько-словацькому діялозі!« таке заявила на вступі своєї доповіді Оля Репетило. Далі розказувала вона, що довго вагалася, чи їхати їй туди, й батьки стримували, побоюючись за дон ю . Та все таки, баж ан­ ня побачити Україну, якої вона ніколи не бачила, але про яку стільки чула й читала, перемогло. »А коли б і справді мені — францужанці за державною приналежністю — й сталося щ ось таке, чим мене лякали, то це був би ще один, хоч і спізнений для мене доказ, щ о всі ж ахіття цього »раю « невигадані, а правдиві. І ось я повернулася жива й здорова, але дійсність в СССР не тільки не заперечила страхіть, але щ е й підкреслила«. .. І Оля почала розказувати цілий перебіг своєї прогульки, але передати це все забрало б багато місця в »А ван ґар д і«. Тому занотовуємо тільки те, щ о їй кинулося в вічі й у вуха, щ одо п ідсовєтської молоді: »Діти там не вміють бавитися, а молодь жартувати! У сі надто поважні, зосередж ені. Хлопці не вміють »фліртувати« з дівча­ т а м и ... У М оскві зустрічалася я з українськими дівчатам и-студентками. Вони просили заспівати їм ти х пісень, що ми співаємо. Я співала весь вечір, а вони просили щ е. Найбільше подобалися ї м . . . повстанські пісні: «П рощ ався стрілець зі своєю ріднею«, або «Готовий до бою «. Вони просили мене обов’язково заспівати ці пісні в Києві, серед тамошньої молоді. Київ чудове й чисте м істо. На його вулицях немає тієї поганої товпи, що на півночі, в М оскві й Ленінґраді; люди веселіші, привітніші й краще, з більшим смаком, зодягнені, хоч матеріял, з якого пошитий одяг, — такий самий, щ о й у М оскві. У незакритих ще церквах в Україні моляться й діти й молодь, а в М оскві тільки старі л ю ди . . . « Є більш корисно посадити одну ябліяку в дійсності, ніж са­ дити тисячі в саду мрій. 70

ЛЮБИТЕЛЯМ МУЗИКИ Музика стара, як світ. Са­ ма ж назва її походить від латинського слова »муза«, тоб­ то від тої сили, щ о була володаркою вивченого мистецт­ ва . По-грецькому музу звали »полігімнія« — чимало гимнів, багато похвальних пісень. З бігом часу чужинні назви ут­ вердилися в рідному вокально музичному мистецтві, дарма що не кожен знає їх родовід та не кожний їх як слід інтерпре­ тує. В понижчих рядках хочемо познайомити наших читачів з деякими найбільш популярни­ ми словами. Пічнемо від слова »композиція«. Компонувати — значить складати разом му­ зичні тони так, щоб вийшла з них завершена музична цілість. »Транскрипція« — це перепис музичного твору, »транспозиція« — переклад, »гармонія« — узго­ дження. Не так легко пере­ класти на українську мову слово »симфонія« (дослівно: співзвучність). Хай нас не ди­ вує, що це слово змінило своє значення. В минулі століття його вживали в розумінні су­ часної »увертю ри «. При тому не слід забувати, що грецька »симфонія« має свого відповід­ ника в латинському слові »консонанц«, що не покривається з нинішнім значенням »симфонії«. Про »увертюру« знаємо, що

вона рівнозначна з відкриттям (напр., концерту). »Увертюру« можна теж назвати »прелюдієм «. Зважмо ще той факт, що поодинокі частини музичного твору взяті з італійської мови. Наприклад: »аллєґро кон бріо« — весело з блискучістю, »анданте« — (дослівно) йдучи, »ґраве« — важ ко. »скерце« — жартівливо, »мено моссо« — без замітного руху, »кантабілє« — співуче, »тронд« — з повер­ ненням до першої теми, »лярго« — ш ироко. — »кресчендо« і »дескресчендо« — з піднесен­ ням і обниженням, »аччелерандо« і »раллентандо« — швид­ ш е і повільніше, »ф орте« --сильно, »піяно« — тихо, »річчікато« — з щипковим інстру­ ментом), »стретта« — вузько, стосується в згущеній а р ії. Не забуваймо, що »дур« і »моль« взято з італійського (дуро — твердо, моллє — м’я гк о). З італійської мови походить теж »фермате« — пункт від­ починку, »кода« — хвіст, тяглість. »Кантата« співзвучна зі співом. »Опера« — це твір, »'оперета« — малий твір, »ф у ґа« — втеча, стосується тоді, коли один випереджує другого. »Балляда« — походить з дав­ нішого танцю (»балляда«), »серенада« ■ —- від »серено«, що означає ясна, погідна ніч. З французької мови походить 71

»рефрен« — повторне римуван­ ня, »ансамбль« — разом, вкупі. Французький е »етюд« — це відповідний музичний твір, »студіюм« — твір призначений для студій, »студіо« — для радіовисильні. »Оркестра« — це грецьке слово »орхетра«, початково оз­ начало простір у театрі для хор у. Грецька назва »рапсодія« — це частина оповідання. Чому ми називаємо жіночий голос »альтом«? »Альт« похо­ дить від слова »альто«, тобто »високо«. »Сопран« — від »соп-

ра«, тобто ще вище. »Бас« п о­ ходить від »бассо« (глибоко), »тенор« — від «сповненого змістом» голосового становищ а. Слово »меццосопран« (півсопран), між сопраном і альтом займає посереднє становище »Баритон« — грецького похо­ дження, в початковому значен­ ню — »важ козвучний«. На закінчення додамо, щ о »саксофон« винайшов француз А . С акс. Звідки походить і його назва »У . С .« Арґентіна

ПОЕТИ, ПИСЬМЕННИКИ, ДРАМАТУРГИ! ПРЕДСТАВТЕ

СЕБЕ

МОЛОДІ

ВАШИМ ТЕПЕРІШНІМ І МАЙБУТНІМ ЧИТАЧАМ НА

СТОРІНКАХ

»АВАНҐ АРДУ «

П Р И С И Л А Й Т Е

до

публікації

Ваші

твори

за авторський гонорар

ТА Є М Н И Ч И Й О К А П І Німецький мандрівник Г. Фрайберґ зробив дванад­ цять мандрівок по Африці, ловлячи в її пустелях і дж унґлях диких звірів. Фрайберґ написав дуж е цікаву книж ку «Таємнича Африка«, уривок з якої подаємо на сторінках »А ван ґарду«. — Стій! — крикнув я, зупи­ няючи свій малий загін негрів, щ о ланцюжком ішов за мною гущавиною джунґлів, вздовж річки Іт у р і. Тут ж е я гукнув перекладачеві: — Мінделло, дожени того го­ лого хлопчика! Приведи його ш видше сюди! Густий ліс проковтнув чорне тіло перекладача. Лише кілька секунд тому хлопчик виглянув з гущавини, мабуть, бажаючи довідатися, хто це шарудить в дж унґлях, але, угледівши нас, кинувся втікати. . . Незабаром перекладач повер­ нувся з хлопчиком. Той до­ вірливо зиркав на мене чорни­ ми очима. Його маленьке тіло було дуж е мускулясте і силь­ не. У правій руці він тримав списа. Я знав, щ о хлопчик на­ лежав до племені пігмеїв бамбутті. Правда, представник то­ го плем’я був щ е дитиною. — Спитай його, Мінделло, як він сюди потрапив і щ о тут ро­ бить! — наказав я переклада­ чеві. Х лопчик довірливо відповів, щ о його »покинув« у лісі бать­ к о . Щ об хлопці-пігмеї в май­ бутньому могли утримувати свою родину, їх змалку прив­ чають до полювання. Батько вчить сина з дитинства полю ­ вати зі списом серед непролаз­ них дж унґлів на диких свиней та антилоп. Навчає його стрі­ ляти з л ук а . Це дуж е сувора наука і ставить до хлопчиків

неймовірні вимоги. Батько х о ­ че, щоб його син не був к во­ лим, а коли син подорозі ви­ б ’ється з сил, він залишає його десь серед лісу чи степу. Бать­ ко міркує, цілком природньо, щ о хлопець сам знайде шлях додому. Так виховують най­ кращ их мисливців і слідопи­ тів. Я бачив 12-річних хлопят, що влучали з лука з віддалі 40 метрів у сірникову к о р о бк у . На небезпечних великих зві­ рів, таких як буйвол, леопард чи слон, полюють з отруйними стрілами. Отрую добувають із строфантуса, куща, який рос­ те в дж унґлях. Але у пігмеїв вистачає хоробрости й на те, щоб підкрастися ззаду до сло­ на, з блискавичною ш видкістю підскочити до нього, і ножем перерізати йому сухож илля ніг. Пігмеї дуж е люблять м’ясо, тому слон повністю винагоро­ дж ує їх за небезпеку. Тропіч­ ний ліс не забезпечує їх рос­ линною їж ою , і пігмеї-чоловіки змушені полювати з ранку до вечора. Більше нічим вони не займаються, всю іншу ро­ боту виконують ж ін к и . Отже, хлопчика, якого ми знайшли, теж покинув у лісі батько. Я звелів перекладачеві спитати, чи зуміє хлопчик знай­ ти дорогу додому. У відповідь пролунав сміх, який, певне, мав означати: »Щ о за питання? Звичайно, зумію!« Хлопчика звали Олані і я попросив його, щоб він провів нас до селища. Я сподівався 73

здобути у такий спосіб довір’я батьків хлопчика чи вож дя се­ лища і дістати від них кілька провідників, які допомогли б мені ш укати тварину окапі. Я вж е давно збагнув, щ о без них мені ніколи не пощастить по­ бачити цю боязку тварину д ж ун ґл ів. Було видно, щ о Олані вва­ ж ав за честь супроводж ати нас до селища. Він гордовито йшов на чолі нашого загону, проди­ раючись крізь густий чагар­ ник. Незабаром ми вийшли на стеж ку, протоптану слонами: ці стеж ки рятую ть мандрівни­ ків від довгого блукання по лісу. Але знаходити їх умі­ ю ть тільки такі слідопити, як О лані. Наблизившись до селища, ми почули великий гамір. Олані побіжно, ніби це була звичай­ на справа, сказав нам, щ о його сестра саме виходить замуж . Люди біля хатини, до якої ми вийшли з лісу, були так заняті своїм ділом, щ о навіть не звернули на нас свою увагу. Б атько нареченої торгувався з зятем за ціну на дочку. Я мав час зблизька розди­ витися на їхнє ж итл о. Це бу­ ла сплетена з мат хижа, вкри­ та банановим листям. У дощ вона, напевне, протікає на­ скрізь. А ле пігмеям не треба міцних ж ител: вони довго не залиш аються на одному місці, весь час к о ч у ю т ь . К уди пере­ ходять звірі, туди й вони. Х иж ки в пігмеїв низькі — біля метра заввиш ки — і ма­ то -ь ф орм у вулика чи труби. Пігмеї в них тільки ночують, залазячи всередину крізь не­ великий отвір. Вдень їхнє ж ит­ тя відбувається біля хи ж і. Коли суперечка між тестем і зятем досягла найвищої точ­ ки, з хи ж і вийшла тещ а. Обид­ ва чоловіки негайно замовкли, і торгуватись почала мати на­ реченої. Після якогось часу 74

наречений побіг геть. Я гадав, щ о заручини не відбудуться, але Мінделло запевнив мене, щ о саме зараз усе тільки й по­ чинається . Дійсно, незабаром наречений прийшов знову, на­ вантажений шкурами леопар­ дів і бивнями слонів. Спочат­ к у він розклав перед хатиною нареченої тільки дещ о з при­ несеного. Це не сподобалося батькам дівчини і теща не за­ спокоїлась, аж поки він не поклав усі до останньої ш ку­ ри. Очевидно, нареченого тре­ ба було наочно переконати, що їхня дочка найкраща з дівчат і заслуговує великої ціни. П е­ реглянувши скарби, тесть і теща задоволено кивнули зя­ теві . А де ж була наречена? Ось і вона, тихенько вибравш ись з хи ж і зі своїм майном за пле­ чима, сама одна рушила до чоловічої хижі, де її вж е че­ кала робота. На неї ніхто не звертав уваги. Ч оловік її і батьки, дійшовши до згоди, сиділи собі перед хиж ею , смок­ чучи почерзі лю льку. Нарешті, вибравши слуш ну хвилину, Олані коротко роз­ повів про те, де ми зустрілися, і батьки відразу ж запросили мене до весільної трапези. Але почувш и, що буде подана їхня улюблена страва — ж иві ля­ лечки комах, — я з подякою відхилив запрошення. А ле на їхні танці погодився. Задля такої події дехто прикрасив свої листяні пов’язки щ е од­ ним разком мушлів каурі, ду­ ж е кош товною річчю, бо ці мушлі у бамбутті правлять за грош і. Деякі ж інки носили з собою немовлят, міцно прив’я ­ завши їх до спини ремінцями, які глибоко врізалися в тіло д ітей . Виявилося, що батько Ола­ ні — вож дь цього селища. Він мав ім’я Ямбомбі. Я пообіцяв йому дещо подарувати і зокре­ ма лупу, коли він дасть лю ­

дей, щ о допомогли б мені знай­ ти і сфотографувати окапі. Лупа для негрів — бажана річ, бо з її допомогою легше здобувати вогон ь. Завдяки Ямбомбі, я знайшов двох пігмеїв — маленьких дуж их чоловіч­ ків — на ім’я Алембе і Ембола. Тільки розмовляти з ними бу­ ло важко, навіть Мінделло, перекладач, часто не міг зро­ зуміти їх . Крім усього іншого, вони були просто нерозлучні. Р аз-у-раз нахилялися один до одного, перешіптувалися і смі­ ялися, а з чого — я ніколи не м т збагнути. Нарешті ми вирушили в до­ рогу. Пігмеї йшли попереду, за ними я, а Мінделло остан­ нім. Ми знаходилися серед мо­ гутніх гірських хребтів Рувензорі, на північ від Бені (Ніґер ія ). Наніч ми зупинилися на березі річки в лісі. Ш видко розклали невелике вогнище, розчистили навкруги землю, і незабаром мої супутники вж е міцно спали. Маленькі негри згорнулися клубочком просто на землі біля вогнища, навіть не підмостивши нічого. Я за­ ліз у спальний мішок. Вночі ліс почав оживати. За­ колисаний сюрчанням циканд, я, нарешті, задрімав. Але рап­ том прокинувся: десь зовсім близько почулося огидне хр ю ­ кання. Я присвітив ліхтари­ ком: недалеко дві великі дикі свині стояли не рухаючись і дивилися на світло. Я пога­ сив ліхтарик, потім засвітив знову — свині зникли, ліс про­ ковтнув ї х . Наступного дня ми змайстру­ вали на дереві поміст. Пігмеї сказали Мінделло, що ніби тут саме можна зустріти окапі. Нам жахливо дошкуляли мос­ кіти, і я натягнув над помос­ том протимоскітну сітку. Піг­ меї розпочали якісь таємничі дії, Вони то вилазили на де­ рева, щоб роздивитися навко­

ло, то, припадаючи до землі, наче пси-ш укачі, зникали в лісі, поверталися назад, пере­ ш іптувалися. Так, без жадних наслідків, минуло три дні. Щ о­ ранку досвіта я займав своє місце на чотирометровій вишці, де було нестерпно жарко, і години дивився, ніби загіпно­ тизований, на берег; я чекав, щ о ось-ось побачу там окапі. Було нелегкою справою неру­ хомо просидіти в тропічному лісі довгі години на незручно­ му помості, прикувавши очі до одного м ісця. Четвертого дня терпець мені увірвався. Я звелів Мінделло запитати у пігмеїв, чи поміти­ ли вони де-небудь поблизу ока­ пі. Спершу обидвоє ніяково по­ сміхнулися й почухали поти­ лиці. Потім Ембола почав ко­ пирсатися в свіж их кізяках, а Аламбе — розмахувати ру­ ками і вигинатися на всі боки. Нарешті Мінделло зрозумів їх: — Ембола каже, щ о ти по­ винен знайти кізяк окапі і ви­ качатися в ньому. Алембе ж гадає, що тобі треба забити дикого кабана і обмастити своє тіло його кров’ю . Я вирішив, що просебе піг­ меї сміються з своїх порад, що вони просто глузують з мене, і розсердився. Я довго вагався. А може, все ж таки спробувати? Перші відомості про окапі походили з розповідей негрів. Коли 1901 року пішла чутка, щ о в районі К онґо відкрито нового великого ссавця, ніхто не п овірив. Згідно з описами, у тієї тварини був тулуб вели­ кої антилопи, голова — ж ира­ фи, а ноги вище колін — смуглясті, як у зебри. Це зда­ валося смішним. У Німеччині взагалі не вірили, що така тварина існує, поки не було одержано доказ цього. Гаррі Джонсон 1903 року перший привіз до Англії кілька ш ку­ рок загадкової тварини, які він 75

добув у негрів. Тварині дали назву »Окапі джонстоні«. Гер­ цог Мекленбурзький, який по­ бував 1908 року в Конґо, теж добув там ш куру цієї тварини і привіз її до Німеччини. Йо­ го супутник, зоолог Шуботц, перший сфотографував вбито­ го пігмеями окапі. Фотографію він передав Берлінському зо­ ологічному інститутові. В часи першої світової війни про окапі майже забули, і ли­ ш е після її закінчення про цю тварину згадали знову. Бри­ танський музей вислав експе­ дицію, яка мала сфотографу­ вати окапі на волі. Виконати це завдання їй не пощастило, і вона ні з чим повернулася на­ зад. Другу експедицію було споряджено ще кращ е. К еру­ вав нею досвідчений голляндський мисливець на велику ди­ чину Бецеденгоут. Він зумів сфотографувати окапі біля во­ допою в лісах Ітурі. Як і йо­ го попередники, Бецеденгоут був уж е зовсім зневірився у те, що досягне успіху, але по­ тім він наказав пігмеям вбити дикого кабана і зашити його в шкуру цієї тварини. Так, за­ шитий, він залишився сам-самісінький на цілу ніч в лісі. Це була ризикована справа: якби його помітив леопард, він, напевне, роздер би й ого. І ось тепер я згадав про цьо­ го мандрівника. Може, порада пігмеїв обмаститися кізяками та кров’ю мас причину? І я на це зважився. Незабаром ми вбили величезного дикого ка­ бана. Все ніби сприяло нам. Того дня ми, як завжди, вий­ шли на пош уки. Раптом Ембола знайшов кізяк окапі. Він був зовсім свіжий. Я, не ва­ гаючись, вирішив влаштувати тут, на березі невеличкої річ­ ки, засідку. На горбі було ви­ копано неглибоку яму. В ній під протимоскітною сіткою, з фотоапаратом, зброєю та хар­ 76

чами я мав просидіти цілу ніч. Ніщо не повинно злякати ока­ пі — я обмастився кров’ю ка­ бана. .. Повний місяць світив так ясно, що я міг би навіть чи­ тати. Через сильний цейсіьський бінокль я оглядав міс­ цевість. Ось на березі з’яви­ лося стадо диких свиней; вони бабралися в болоті, а на них уж е чекав нічний розбійник — леопард. Недалеко від них по­ казалося кілька слонів. Рап­ том передомною спалахнув бій: леопард скочив на свиню, ото­ чену поросятами, а вона нама­ галася проколоти хижака свої­ ми іклами. Удар лапою вирі­ шив усе — хоробра свиня за­ гинула . . . Почало світати. У мене з’я­ вилося товариство. Нахабна мавпа всілася на дереві просто надомною і вп’ялила в мене очі. Потім покликала й інших мавп, і незабаром їх зібрався біля мене цілий гурт. В они' сердито кричали і шпурляли гілки на мою сітку. Тоді я при­ в’язав до галузки велику білу хусточку, підняв її вгору і по­ махав нею. Мавпи замовкли і вмить розбіглися: тварини тро­ пічних лісів ненавидять білий кольор. Сітка в мене, звичай­ но, була зелена. Настав світанок. І ось я по­ бачив, як до мене щось набли­ жається . Це вж е була не гра уяви, а справжня дійсність. Обачно, ледь переступаючи но­ гами, настороживши великі ву­ ха, втягаючи носом повітря, безперестанно боязко огляда­ ючись, виходив довгожданий окапі. Він пасся, достаючи лис­ тя язиком — майже півметра завдовжки. Потім окапі попря­ мував до водопою. Навіть п’ючи воду, він раз-у-раз настороже­ но підводив голову. Нахиля­ ючись, окапі широко розстав­ ляв ноги: передня частина йо­ го тіла, як і в жирафи, була

Члени СУМ-у на відкритті пам'итнииа В днях 8-9 липня ц. р . від­ бувся великий Ш евченківський Здвиг у Вінніпеґу в зв’язку з від­ криттям пам’ятника Т . Ш евчен­ ка. СУМ в Канаді взяла органі­ зовану участь в цьому святі.

вища ніж задня, і він не міг інакше дістати до води. Нарешті стало зовсім видно. Окапі напився і трохи відій­ шов від води. Я клацнув ф ото­ апаратом і в мене на плівці залишилось зображення цієї дивовиж ної тварини в рідному її середовищ і. Але окапі по­ чув клацання і зник, мов при­ вид, ніби його тут й не було. Я щедро нагородив пігмеїв бамбутті, а вож деві Ямбомбі віддав обіцяну лупу. (Переклад з німецького. М . А .)

Ю нацтво СУМ -у взяло участь в дефіляді молоді та виступило з трьома самостійними точками в програмі «Українська молодь Та­ расові Ш евченкові«: 1) »Свою Україну любіть!« — виложення квітами слів Т. Ш евченка виконало Ю нацтво СУМ з 18 Відділів. 2) , »Три душі« — уривок з поеми-містерії «Вели­ кий Льох«, збірна рецитація старших членів Ю нацтва С УМ -у з Торонта. 3) Апотеоза Т . Ш евченка — рухома вправа зі смолоскипами у виконанні стар­ ших членів Ю нацтва. Ю нацтво С У М -у брало участь у відкритті пам’ятника, симф о­ нічному концерті та у всіх інших церемоніях, зв’язаних з цією подією.

На ф ото: члени Осередка СУМ -у і української громади в Тодмордені з своєю надією — українськими дітьми. 77

Бунт*) Ж . ПРОЦИШИН Колись Бекарій копіє ломив у дон-кіхотській боротьбі з турами! . . . І вірю я в Бекаріїв нових, що в боротьбі із ґратами та мурами — дійдуть до перемоги над тортурами!... Над в’язницею і у в’язниці була ніч; тільки, коли на дворі світив дебелий місяць і повівав легкий вітрець, у середині було куди вже менше романтики. По ґанках і коридорах блимали жарівки та гуділи скляні стіни, що на вилетах чотирьох крил в’язничного будинку. Це гуляв попри них вітер а шум був такий, як під час бурі, що родить Мефіста у »Фавсті«. Рудий Гук і веснянкуватий Фронь мали нічну службу, їхні тихолази носили їх нечутно по коридорах-ґанках, що бігли обабіч кожного крила. Тільки вряди-годи схо­ дилися обидва на котромусь із поверхів у перехресті крил, запалювали погаслі люльки та пускали з димом усе, що мали на кінці язика. Розходячись, неодмінно витягали з кишень дешевенькі годинники та порівнювали їх із »урядовим« часоміром, що великою грушкою звисав із покрівлі та всім чотирьом корпусам в ’язниці показу­ вав однакову білу матову поверхню, позначену чорними числами та вказівками, які ніколи не спішилися. Роз­ гадавши скільки ще часу до ранішньої зміни, оба ключ­ ники чимчикували, кожний у свій бік, і тільки сухий тріскіт указував, де їх треба шукати. *) Із збірки новель і нарисів «Молоде покоління*. Продовження,, початок див. в ч. З (61). В основі зберігаємо правопис оригіналу^ 78

* *

*

Найкращою прикметою Атаназія Штокала, яка не по­ кидала його від наймолодших літ, був добрий та міцний сон. Цієї гарної прикмети не втратив він навіть у воєн­ н ом у лихолітті, що записало йому на спомин більмо одного ока, кикоть руки та кульгаву ногу. Вона була теж його провидінням у в’язниці, бо відомо, що добрий в’язничний сон те саме, що половина присуду в кишені. Ось чому Атаназієві Штокалові чужий був »сентимент« північної години в’язниці, про яку стільки пісень зло­ жили в ’язні, хворі на безсонницю. Ніколи ще не відвідав його дух Банка, такий частий гість в одиночних келіях. Він і так не мав би причини находити Штокала. Бо й навіщо? За те порося та міх борошна з економської комопи, що через них він уперше познайомився з «Івановою хатою« на півроку? Чи може за тих два кішлі сусідських бараболь, що придбали йому знову в’язницю, але вже на півтора року? Гей, а чи (сміх казати) не за покладки коршмарки Рухлі, що поклали йому на плечі уже не пів, не півтора, але лихих три роки »холодної«? Атаназій Штокало спить сном дитини. Дарма, що й лежить якось неприродньо: лівим боком на крайочку ліжка, а з лицем відверненим навскоси до місяця, що впхав свою блискучу лепету поміж віконні ґрати та че­ рез горішній, одинокий прозорий шкляний платочок зазилав у келію. На блідому обличчі сплячого, у місяч­ ній позолоті чорнів тоненький вус »а ля Фербенкс« і мінилося сліпе око, як велика перла. * *

*

Яснопузий місяць кинув іскорку крізь білу прослінку сліпого ока у сонні нетри (світло родить світло): Атаназієві Штокалові приснилася іскорка. Така манюсенька іскорка в манюсенькій запальничці, яку він напомацьки витягнув із кишені сурдута та черкнув, щоби дістати вогню для папіроски. Він же ж страшенно хоче покурити. Не дурно встав серед ночі з ліжка, на якому спить ураз із братом. Диво лише, що запальничка горить, але не зверху, а десь у нутрі. Дивно Штокалові теж, що хоч іскра розгорюється внутрі, проте він бачить обличчя сплячих батьків, сестри і брата мов удень. 7»

Дошка, що зкраю ліжка і натискає аорту сплячого, докінчує діло збитошного місяця: Атаназій Штокало бачить, як запальничка спалахнула полумінню. За хвилину вона розривається з гуком і він бачить розвалені вибухом стіни та обкровавлені тіла батьків, сестри і брата... * *

*

Коли він сидів на краю ліжка, спустивши ноги долі та лупаючи очима з просоння, йому все ще лящав у вухах той крик і жах стискав груди. А ж за добру хви­ лину тільки заховався той крик м’ягким рядном десь на дні його душі. Він пригадував собі сон і усміхався. Бо й чи не смішно від цього велитенського вибуху манюсенької запальнич­ ки. І чого він так злякався, коли батьки і брат давно вже і так небіжчики? Хіба — сестра! От, її було б йому шкода. Бо і яка ж це сестра'! Півроку складає сотик до сотика, щоби відбути далеку дорогу до нього на десять хвилин розмови; в’язничний правильник не дозволяє довше розмовляти. Ще частіше посилає вона йому що може, а як дуже скрутно, то хоч бохонець набитого, разового хліба, що коштує менше ніж поштова оплата!.. Єдина це істота на світі, що не забула про нього. Чи варта він цього? І взагалі, що він таке, в’язень з номером 274? Чи хоч порядний злодій він? Навіть цієї потіхи відмовила йому доля! Крав усього тричі й за кожним разом: ґрати. В пам’яті у нього пересуваються мов у фотоплястиконі: порося з головою, замотаною у верету, міх біленького борошна, два кішлі ледачих ба­ раболь і Рухлині покладки... Все це торби січки не варта, але чотири й пів року зарахували йому, як ушив. І хіба не смішно: кожний раз крав усе менше, проте захоплю­ вав щораз більші присуди. Глумливо та перекривляю­ чись, він голосно шепоче, мов актор на сцені. — Рецидив. Зірвався і зашкутильгав по келії. Під такт, що його вистукували дерев’яні лапті по асфальтовій долівці, рівномірно гойдався у нього в лобі білий кістяк — опир. Це він уперше відчув усю дивовижну та лячну загадко­ вість світу, який держав його мов мертву річ у тій келіїмишоловці. 80

Його палила жага. Вийняв із шафки глиняний кухоль і начерпнув води з коновки. П’ючи, блимав перлою слі­ пого ока до місяця, який ще не викотився з вікна, а здоровим — цікаво обзирав стіни, налиті фосфорним покостом. Кладучи кухоль на місце, стрепенувся перед чорною плямою дверей. І раптом у лобі йому стало тепло-тепло, мов на підпитку, і він по п’яному гукає та вимахує п’ястуками до яснобілих стін, чорної плями две­ рей та синькуватих ґрат: — Не стіни ви, не двері і не ґрати, а опирі відьомські, вовки пажерливі!... З’їсти мене хочете, з’їсти? Ждете, поки не охляну і не покладусь вам самий до зубів? Ва­ руйте, а терпцю в мене стільки, що і в вас!... Ого-о-о! Не дамся з’їсти вам, як гуся!... Знечев’я здрігнулося на дні м’яке рядно і швидко підбиралося д ’горі, запираючи віддих. Ж ах цупкими пальцями обмацав серце і каліка-в’язень з номером 274 уже не грозив затисненими п’ястуками, а витягав перед себе руку з розчепіреними пальцями. М ’яке рядно забгалося клубком у саму гортанку і знайомий Штокалові кошмарний крик прошив в’язничну тишу. * *

*

Мешканець ч. 285 в келії належав до тих в’язнів, що хворують на безсонницю. Він ходив крадькома по келії і раз-у-раз наслухував, чи не шелестять тихолази рудо­ го Гука, який ніколи не міг збагнути, що то значить вночі не спати та волочитися по келії, тим більше, що в’язничний правильник виразно наказував спати від шостої вечером до шостої ранку. Коли з келії ч. 274 пронісся крик, відгукнулася келія ч. 285 в тій самій хвилині п’ястуками у залізні двері. В ’язень ч. 312 мав легкий сон. Пробуджений криком і ударами у двері він ще й двічі очима не кліпнув, як його горло самочинно достроїлося до увертюри. У ту саму мить придуркуватий вихованець келії ч. 940 шпурнув у двері столом і у вікно мискою. За п’ять хвилин ішла обабіч в’язничних крил справжня Фавстова буря, шо в сотнях келій — одиночок, родила малих Мефістів. У гуку тієї бурі пропадав вітряний пошум із надвору та беззвучно канули крики дозорців, що збентежено шибали собою попід візитирки. «

* *

*

Воскований лінолей на перехресті крил чорніє від де­ сяток чобіт. Ціла залога прибігла з вартівні, на алярм. Тепер дощіпає останні ґудзики, під час коли »старший« здає звіт начальникові: — Бунт, пане начальнику! Начальник людина з лагідним лицем. Тільки підборід­ дя нервово тремтить . Повтаряє важке слово: — Бунт! І в ту ж мить додає, захлиснувшись від поспіху: — Приборкати розбишак! Приборкати лотрів! Профос прегарно розуміє накази начальника. Миттю біжить громада ключників по сходах нагору. Відомо, що нагорі найсміливіші... Але дістатися ключникам до келій годі. На те треба би бути героєм і виставити голову на удари дрючків, що літали по відчинених дверях, як пилки в тартаку. Мало того, треба було мерщій замикати двері, бо в ’язні перли надвір, як дикі звірі з кліток. Профос виправдує себе та ключників перед начальни­ ком: — Ігі! Самсонами за одну ніч поробилися. У них же у кожного дрючок від вікна. Чи бачив хто таке, щоб ковані дрючки рвати як стеблину? Хіба пожежну сто­ рожу і зимну воду на них, пане начальнику? І так ні одне вікно не встоялося перед цими божевільними!... Та начальникові проясніло лице. Він каже профосові: — Не треба пожежної сторожі. Дати їм спокій, хай вишумляться. Як втихнуть, заберемо їх до діла! Йому весело, що він найшов просту й ориґінальну раду на авантюру. У душі він навіть співчував тим червачкам, що, позасклеплювані у вощині, пробують бунтуватися. * *

*

Ранком »старший« здавав звіт начальникові: — Усі в’язні сплять, як сусли. Всюди побита посуда, поломані стільці, вікна без Шиб. Виїмок: келія ч. 274; карний в’язень Атаназій Штокало. У келії нема наймен­ ших С Л І Д І В ворохобні. . ,r rti f-iC L 82

Начальник вдоволено хитнув головою: — Треба буде обрахувати шкоду. В ’язні будуть мусіти покрити її з грошевих депозитів або відпрацювати. Тре­ ба теж повести негайно слідство. Я мушу мати організа­ торів бунту. Суд і міністерство повідомлю вже сам. Коли профос збирався відходити, начальник спинив його на хвилину: — В’язня ч. 274 запишіть, щоби йому дарували третю частину кари, а... дзвінок кажіть пересунути на годину восьму, хай сараки не моргають розісланими очима, коли будемо їх переслухувати! Так покінчився бунт червачків, позасклеплюваних у вощині. Спричинник цього бунту, в’язень Атаназій Штокало, хропе якнайкраще. Коли прокинеться від дзвінка, весь бунт буде видаватися йому таким самим сном, як сон про манюсеньку запальничку та її неймовірний вибух.

Л І В А

К А М П А

Під важко кладеною стиртою часу жевріє вуглик у старому попелищі... Здіймайте стирту геть, бо всю її красу, тягар і вартість — нині ще цей вуглик знищить! Від першої хвилини дня, як лише крикливий голос раннього дзвінка продерся крізь грати замурзаного вікна, а світло припорошеної ждрівки, що несміло приховалася під чорною стелею, прогнало останки сну з повік дев’я­ тьох людей, від тої першої хвилини заносилося на »кампу« між »берзівником« Іваном Сохою і сільським убийником Антоном Соколом. На дві години до дзвінка не спав уже Іван Соха, роз­ думуючи над тим, що зробити із сук.... сином »капусем«2). Бо що він, Антін Сокіл, »капує«, то це більш, ніж певно. »Ґрандяр«3) Буфі, ось цей, що лежить тут зараз при ньому і хропе мов недорізаний віл, — бачив власними очима, як він передавав якийсь листок паперу заступни­ кові4) Малині минулої суботи. Що це був за листок паперу?... і

№

Очевидно, що це була »ксива«5), яку передав йому він, Соха, того самого дня з тим, щоби Сокіл передав її його любці Ксені на жіночий відділ. Для нього, для Сокола, це не важко, бо він »посмітюх«в) і швендається по цілому будинку. Тоді була субота, а сьогодні вж е середа. Якби Ксеня була дістала ксиву, то відповідь від неї була б уж е давно. Відповіди він не має, то й видно, що цидулку не передали у властиві руки. Так, так!... Той стерво Сокіл!... Нагадував собі зміст ксиви. Зміст її не був небезпечний ні для нього, ні для неї... От така собі найзвичайніша ксива, де він їй пише, що йому нез неї сумно, та що він рад би з нею одружитися після виходу на світ... Ага! — писав також, що йому подарують одну третину кари (таку надію робив йому »святий «7) і писав теж, щ о вона му сіла мати добрих »рабінів«8), бо дали їй лише два місяці, а він ду­ мав, що її »засиплять« найменше на півтора року. Ні! — ксива рішуче не може пошкодити ні йому, ні їй!... А ле чого собача кров капує!... Ні! — того він йому таки не подарує!... Він йому »дасть деки«9)... Капусь — це най­ гірша зараза в цій в ’язниці. Чесний злодій не терпить капу сів!... Підіймаючись зі своїх лежанок, кляли та плювали чорною флеґмою на долівку, яка смерділа тером... Ліниво надягали штани, брудні стопи завивали в онучі та взували їх у тверді і масивні черевики... Голосно поралися біля приладу до миття, а вмиваючись -—- порскали, мов коні. Зачісувалися і вдягали незручні, важкі »кітлі«. Коли під дверима задудонів казан, хапали за їдунки та підхо­ дили до порога, де в клубах пари брали свої паї. Сьорба­ ючи »кмінківку« та, заїдаючи чорним, сипким хлібом, важко сопіли... Коли розходилися до роботи, то Іван Соха пригадував — погрожував Соколові: — Пантруй, щоб я мав нині відповідь!.. Я цілий день ждатиму на неї! Не буде її, то тебе ясна троїста кров заллє... Плюнув і вийшов до робітні. * *

*

Підходили непомітно до нього, сповідаючись перед ним шепотом, що в них також »свербить« рука до капу ся. 84

Бо ж гонор криміналу вимагає, щоб капу ся бив «кожний чесний злодій«!... Мовчки заперечував головою. Він звик ладнати свої рахунки сам. Помічників йому не треба. Підступив!.. Доки тримався здалека, доти був на вид спокійний. Коли ж опинився віч-на-віч з противником, вираз його лиця змінився. Ніздрі жадібливо роздулися, наче втяг­ нули запах крови, яка мала незабаром политися, повіки збіглися з підочними зморшками у дві вузькі щілини, а в судорожно рознятих губах показалися жовті, великі зуби... Зуби собаки, яка намірилась кусати... У другого звіра були теж здорові й міцні зуби, що вміли відгризатися... Змагалися мовчки. У них же свій закон бійки, який не допускає вереску. Верещать, бючись, лише їхні ко­ ханки... Віддих Сокола шипів низькою, уривною нотою і часдо-часу глухий стогін продирався крізь сопливу гортанку... Сільські парубки знають силу п’ястука. У синів міста силу доповняє хист удару!.. Коли крізь подерту одіж почало просвічувати синє, мов бузина тіло, а кров розхитаних щок змішалася із тером долівки, щойно тоді розголос бійки приманив сто­ рожа із коридора. Гомін похапцем відчинюваної колодки не розняв тісно сплетених тіл. Так само не сила було їх розняти ключ­ никові. Щойно кругла п’ятка покликаних до помочі в ’яз­ ничних доглядачів положила бійці край. Пообдираних, покрівавлених посадили їх у келію. *

*

*

— Іване!.. Забрязчав ланцюгами по бетоні, духом прискакуючи до візитирки. — Це ти, Чорнобіль? — Так, це я! Я від учора тут посмітюхом. Хапай!.. Крізь одну із десятка дірок у візитирці просунувся звиток паперу мов тонко скручена »дзиґара«. — Ксива?.. — Миттю сіпнув і заховав у кишеню. — Від кого це?.. 85

— Від Ксені! Переказувала, що була хвора й тому аж тепер відписує. Сокіл відай потерпів від тебе ліву кампу. Він передав ксиву правильно... А Буфі — собака і тхір!.. Він чув до тамтого уразу ще від торік!.. Мов не свій розгорнув папірця. На вступі писала те, що вже переповів йому Чорнобіль. Мала гарячку та бо­ ліла її голова. До шпиталя не писалася, але до писання таки було їй тяжко забратися! Посилала йому дощ поці­ лунків і погоджувалася на його плян. Ксиву віддав їй Сокіл у суботу на сходах, як вели її в келію на прохід (По проході поклалася в ліжко). Дбайливо подер папір на дрібні кусні. Дрібні кусні дер на терміття. А воно сипалося на бруд­ ні дошки причі... *

Коли прокричав вечірній дзвінок і ніч, підійшовши підсувистими кроками, беззвучно загорнула місто в зо­ ряну кирею, при віконній решітці стояв засудженець Іван Соха та вслухувався... Далеко вганялися по вулицях скороїздні авта та норо­ висто покрикували храпливими гудками, дзвонили елек­ тричні вози та широкою хвилею котився гомін міста, яке не любить кластися завчасу до сну... Проте цей гомін, хоч і як приманчивий у заграві ряс­ них світел, здавалось не доходив до Сохових вух. Злодій-волоцюга, що на кожних десять днів свого зрілого життя, дев’ять просиджує у в ’язниці, не вразливий на поклик світа... Іван Соха слідкував за іншими звуками. За лоскотом, що йшов від кроків вартового, який рівномірно прохо­ джувався по подвір’ї, та брязкотом залізних пут у су­ сідній келії... Підождав, поки кроки вартового відізвалися на другому кінці подвір’я. Тоді півшептом-півголосом закликав у решітку: — Сокіл! Відізвися, юха!.. Ланцюги перестали дзвонити. — Чуєш, ти, сукин син Буфі дав тобі »ліву кампу«... Мовчанка...! — Сьогодні я дістав ксиву від своєї ляфіринди... Тамту ксиву від мене вона дістала — каже... Пише, що ти 86

певний хлоп... А ляфіринди знаються на нас ліпше, ніж ми самі, ге ти?.. Мовчанка... — Сокіл, я не винуватий і ти не затинайся на мене!.. Ціле лихо накоЇЕ цей Буфі, зараза злодійська!.. (Щоб йому хатраки печінку відбили, клятому!..). Казав, що ти капусь та клявся, що на власні очі бачив, як ти передав Малині мою ксиву!.. Під вікном продудоніли кроки вартового. Заждав, поки віддалилися. Знову: — Чуєш, юха! їй-бо ти не винуй мене!.. Ти знаєш сам, яка в мене вдача! Я горобця не зачіплю! Не зачіпив би і тебе, якщо б знав, що Буфі бреше... Хіба ж я міг це знати... Хіба міг я підозрівати, що в його шкірі така злодійська »зараза«? Кажи ти сам... Мовчанка... — Затявєсься тай мовчиш, як дитина... Кажу до тебе востаннє: держиш зі мною »штаму«10, чи ні?.. Голос у нього звучав м'яко та тепло. Не було у нього ні сліду звичайної брусуватости. Не позбувся лише лег­ кого задиристого тону. У келії Сокола було тихо... Вдруге перейшов вартовий. За хвилину звідти: — Хто це той Буфі? Голос у Сокола звучав спокійно та рівномірно. Соха врадувався, мов дітвак, і почув, що невиразний тягар зісувається йому з грудей. Прихапцем: — Зайда! — Я так і знав... У нашому селі поселився такий, то не минуло й півроку, як запаскудив ціле село та до спілки з коршмарем порізнив найкращих сусідів... Згодом: — Копни та й плюнь на дорогу! Більше не відзивався того вечора... * *

*

Що обидва »казьонники« будуть мститися на клеветнику, про це знали злодії на всіх відділах. Це, зрештою, передбачав посмітюх Чорнобіль. Але до чого то доведе, того не сподівалися навіть обидва месники... Ціла »історія« відбулася таки того самого дня, як Соху та Сокола пустили з келії. 87

У своїй старій келії його не застали. Він завчасу пере­ нісся на інший відділ. Зате після обіду приловили його на подвір’ї біля дров. Били його на очах кількох десятків в’язничників, занятих ручною працею. А били його так, що «покиваний« 1') Соха держав його за викручені на спину руки, а Сокіл валив немилосердно п’ястуками. А п’ястуки ж мав дужі, мозолисті... Ті глядачі, що стояли ближче, казали пізніше, що під час виміру кари, Сокіл заєдно гугнявив крізь затиснені зуби: — За мою »ліву« маєш тепер »праву« кампу! Аби-сь знав »рехтельну справедливість«!.. — І так у колісце... Що »права« кампа, вимірена рукою сільського вбивника Сокола, була одною з найкращих »камп«, які трапля­ ються між арештантами, це запротоколували власними очима заалярмовані дозорці: Клеветник Буфі лежав без життя, ниць... Руки мав розкинені, голову перехилену на ліве рам’я... Лежав мов куря, якому скрутили голівку!.. * *

*

Коли під час проходу понуро бряжчали важкі ланцю­ ги на ногах прикованих до себе засудженців, старі в’язничники показували їх із вікон »цуваксам«12) та розпові­ ли їхню пригоду. Це ж була одна з рідких новин у в’язничному коро­ лівстві... Антін Сокіл розказував про свою ненависть до чужої кости, а Іван Соха снував невеселі думки про свою »третину кари«, які вже йому з певністю не подарують. Стали ще кращими приятелями, коли виявилося, що Соха пас малим хлоп’ям гуси в сусідстві рідного села Сокола, заки його мати-вдова продала свій огризок поля та перебралася до міста на службу... 1) Залізничний злодій. 2) Донощ ик. 3) Злодій, який краде, щ о попало. 4) Начальник відділу, себто якогось числа келій. 5) За­ писка . 6) В ’язничний послугач з засудж ен ц ів. 7) С вящ ени к. 8) Суддя. 9) П обити. 10 Згода. 11) Обдурений. 12) Свіжий в ’язень.

Вистерігайтесь межі с в іт у . 88

вважати

меж і

ваш ої

особистої

точки

зору

за

УКРАЇНСЬКА БОСФОРСЬКА ДЕРЖАКА*) П . ШТЕПА «Українські землі, від кам’яної доби починаючи, були тереном великих торговельних шляхів і різнородних культурних впливів. Порти в гирлах українських рік і на побережжі Чорного моря існували вж е за доби неоліту (3 тисячоліття до РХ.) і більш менш на тих самих місцях, що і в І тисячолітті до РХ.« (Ю. готье — »Ж елезний век в Восточной Європе«). Наш археолог Б. Формаківський відкрив на території Ольбії аж дванадцять археологічних нашаровань. Це значить, що Ольбію заснували не грецькі колоністи в І тисячолітті до РХ., але місцеве праруське населення тисячу років раніш. Ті праруси були добрими моря­ ками і рибалками, з непам’ятних часів вони плавали попри всі береги Чорного моря, торгували в гтортах північного, східнього, південного і західнього берегів, про що свідчить безліч архео­ логічних знахідок у тих портах та писання старовинних пись­ менників. Стефан Візантійський переказує леґенду, за якою місто Пантикапей заклав Aites, король Колхів, про яких зга­ дується в грецькій леґенді про аргонавтів. Ця ж леґенда згадує і про великий порт Laestrygons (Балаклава). Арабські історики згадують про велике місто Карх (у наших літописах — Корчево). Щ е перед заселенням своїх колоній на Чорноморщині, греки з південного берега Чорного моря — з своїх колоній в Малій А зії — привозили на наше Чорномор’я велику кількість різного роду виробів з міді, заліза, золота, срібла, дорогі тканини та інші товари, і вимінювали в наших портах на збіжжя, рибу, мед, віск, шкіри, хутра, дерево. Отже нічого дивного, що археологи знаходять по всій Україні — особливо на Чорноморщині та Кубанщині — в могилах бронзової доби силу силенну мезопотамських, єгипетських та інших виробів. Напр., Майкопська могила перепов­ нена ними. Така велика торгівля цілком привела до оселювання грецьких купців у наших портах на постійно і до закладення торговельних станиць по всій Україні. А ж на далекій Лубенщині знаходимо тепер руїни їхніх храмів та осель. (Жадної не знай­ дено в Московщині). Так із первісних тубільних портів виросли великі напівгрецькі торговельні міста: Херсонес (біля Севасто­ поля), Ольбія (в гирлі Буга), Ніконіон, Тир (в лимані Дністра), Судак, Теодоєія, Пантикапея (Керч), Фанаґорія (Тамань), Ґорґіпія (Анапа), Неафія, Каркінітес (Євпаторія), Танаїс (в гиолі Д ону). Теодосія перше називалася Ардавда (місто семи богів), але Босфорський король Лейкон перезвав на Теодосію в честь своєї сестри Теодосії. Всі ці наші порти мали постійні, тісні торговельні та культурні зв’язки з усіми геленськими чи згеленізованими *) Розділ з праці »Москвин а Українець«. 89

пп-ітами Ч орного моря на всіх його берегах, як, прим., Синотоп, Трапезунд, Істр, Аполонія, Тирас, Одесос, М езамурія, Томі, Фазис, Діослуріяда, Халкедон, Гераклея, К еркіті та інш і. Ці міста, в свою чергу, були тісно зв’язані торговельно з Єгип­ том. М езопотаміею, Асирією , П ерсією, себто з усіма осередками найвищ ої тоді культури і цивілізації. Таким чином здобутки всього тодіш нього цивілізованого світу розливалися ш ирокою рікою через наш і Ч орноморські порти по всій Україні. Самозро­ зуміло, щ о найбільш е тих здобутків бачимо в наш их чорн ом орсь­ ки х п ортах-м істах. Тисячі археологічних пам’яток і сотки писа­ них свідчать, щ о міста були надзвичайно багаті і надзвичайно культурні. Вони мали водоводи, каналізацію, бруковані вулиці, великі кам’яні будови, прекрасні мармурові храми, а за містом — садки і виноградники. А ж до X V III ст. стояли щ е в Криму не зовсім зруйновані реш тки храм ів непереверш ено! краси. Стояли сотки щ е не зруй­ нованих прекрасних мармурових колон. П о європейських музеях бачимо під ш клом окремі кусники античних мармурових будов. В К риму мали ми не кусники, а цілі колони, напівцілі великі храми. Той наш скарб перевищ ував усі європейські музейні кусники разом. В 1783 р. москвини завоювали Крим. Головно­ командуючий князь Г. Д олгорукоф наказав зруйнувати всі ті античні колони і храми. Очевидець того московського варварства, англійський п роф есор Е. Клярк, мало не збож евол ів з розпуки. Він у своїй книж ці: Е. D. Clarke: «Travels in Russia« питає: «А щ о ж зробили б москвини, якби вони — не дай Б ож е — дісталися до А тен чи Риму? Ж а х бере лиш е подумати!« На це питання К лярка москвини відповіли в 1930-35 і дальш их роках, зруйну­ вавш и в Україні кількасот церков, серед яких було багато, щ о налічували кількасот років. Серед них були перлини світового мистецтва, як н ап р.. М ихайлівський Золотоверхий манастир, У спенський собор Лаври чи іконостас св. С оф ії невимовної краси, гч яку дивлячись німіли європейські мистецтвознавці. А м оск­ вини все те порубали, подерли, попалили, перетопили. Чудом лиш е врятувалася сама св. С оф ія в 1941., коли українці знайшли закладені москвинами міни під нею. Н апівцивілізовані татари протягом всього часу їх панування в К риму — а це понад сотку років — пальцем не доторкнулися крим ських античних храмів, г 'м іу ю ч и маєстат їх бож ественної краси, ш ануючи богів, щ о їм були присвячені ті храми, хоч ті боги не були їхні — магоме­ танські. А »н арод-боґон осєц «, «пєрєдавой і вєдущ ій« знищив у перший ж е день, як тільки їх захопив. Через свої Ч орноморські порти Україна провадила величезну торгівлю. Її розмір вказує, щ о Україна протягом більш, ніж 1000 років (п’ять століть перед P. X. і п’ять по P. X.) була переваж но торговельною держ авою і одною з найбільш их тоді в світі. Через одну лише Пантикапею вивозили понад .22.000 тонн збіж ж я річно — величезна на ті часи кількість. В Х ерсоні збереглися до наших часів недоламки величезних кам’яних кадовбів для посолу риби, ї х розм ір вказує, щ о рибалки солили в них 80-160 сотнарів риби нараз. Вивозила Україна: збіж ж я, рибу, худобу, шкіри, сіль, мед, прядиво, смолу, вовну, хутра. Ввозила всі вироби тодіш нього світу, включно з виробами Індії та К итаю . 90

Головною торговельною артерією вглиб України був наш ста­ резний Дніпро, з головним торговельним центром — не багато молодшим за' самий Дніпро — Києвом. Ясна річ, на тому головному торговельному шляху, на берегах Дніпра, постало кількадесять торговельних і адміністративних осередків-міст ще за скитської доби. Пізніше вони так збагатіли і розбудувалися, що дивували своєю культурою скандинавських купців, що плили з своїми то­ варами Дніпром. Недаром назвали вони тоді Україну: »Gardariki«, щ о означає: »Країна міст«. Грецькі колонії саме своє існування завдячують існуванню ве­ ликої стабілізованої держави в Україні: перше Кимерійської, да­ лі Скитської, потім Сарматської. Відкриті для нападів з півночі, ті колонії й могли вижити та розвинутися лише тому, що тих нападів з півночі не було, а, навпаки, — держава, що там існу­ вала, ґарантувала грекам вільні зносини, вільну, безпечну тор­ гівлю на берегах українських річок геть аж до північних її кор­ донів. Аналогічна ситуація була тоді в Малій Азії: там грецькі колонії на березі моря охороняли: Персія і Лідія. Греки були заволоділи нашими чорноморськими портами в ціл­ ком мирний спосіб. Торгуючи з нашими портами, вони природно обідали жити в них на постійно, щороку більше і більше, аж склали в них переважаючу більшість населення. Греція за тих часів (1-е тисячоліття до P. X .) була одною з найкультурніших націй світу. Тоді в Греції пишним квітом розквітали: філософія, мистецтво, література, архітектура, промисел, торгівля. Високо­ культурні і багаті греки, осідаючи в наших портах все в більшій кількості, цілком природно опанували вкінці все економічне, культурне, а потім і політичне життя в них. Вони заклали на на­ шому Чорномор’ї багату і культурну Босфорську державу зі сто­ лицею Пантикапея (тепер Керч), а в гирлі Дону велике торго­ вельне місто Танаїс (тепер Новочеркаське). Тубільне, місцеве на­ селення тих портів зайняло підрядне становище. На північ від тих грецьких колоній-островів простягалося ве­ личезне море тубільного населення України. Чужинці повидуму­ вали для нього різнородні імена, але ми називаємо його прарусами, а коли й вживаємо ті чуж і імена тут, то розуміємо під ни­ ми окремі племена одного народу, що заселював тоді Україну — народу праруського. Ті праруси щоденно приїздили до грецьких колоній в торговельних чи інших справах. Очевидно, чимало з них залишалося жити там на постійно. То були переважно тор­ говельні аґенти, майстри та інші. Торгівля щороку більшала, промисловість в колоніях росла, росла й кількість там прарусів, зокрема мистців-майстрів. А були вони не гірші за грецьких, радше ліпші, бо ж були нащадками трипільців, культура яких була найвища в Европі. Вони вчили грецьких мистців, але й м м і вчилися у них Ішов процес обостороннього впливу, почина­ лася синтеза двох мистецтв. Утворився новий стиль, що його мис­ тецтвознавці назвали »скито-грецький«. Цей процес бачимо на археологічних знахідках: чим старша скитська могила, тим біль­ ш е на її предметах (пам’ятках) чисто скитських рис, а чим мо­ лодша — тим більше грецьких домішок. Ця синтеза, розпочата ще за Скитської влади, за Сарматської пішла щораз прискореним темпом, і щораз сарматські впливи 91

збіл ьш ую ться, а грецькі маліють, так щ о в II ст. грецькі впливи майж е цілком зникаю ть, а запановую ть сарм атські, звичайно з асимільованими, переробленими і грецькими первнями, та значно удосконал еною тех н ік ою . За ск и т сь к ої влади цей процес синтези йш ов д у ж е поволі, бо скити були націоналістам и. В они кривим оком дивилися на тих св о їх земляків, які надто захоп л ю вали ся грецькою к у л ь т у р о ю . Гередот пиш е, щ о вони вбили свого короля за те, щ о він лю бив грецькі з в и ч а ї. Сармати ж вж и л и тактику, щ о тепер називається пенетрація, просякнення, захоплення влади зсередин и. В они не л иш е не цуралися греків, а навпаки, самі лізли п ом іж них, переймали їх мову, кул ь тур у і . . . економічні та політичні позиції в грець­ ки х к о л о н ія х -м іст а х . Ясна річ, греки робили все, щ о могли, щ об затримати св ою кул ьтуру, екон ом іку і політичну геґемонію, але їхні зусилля були засудж ен і наперед на н евдач у. Сармати — щ о були не менш культурним и за греків — спиралися на свою метро­ полію, яка була під боком, і мала тисячі сп особів протегувати сарм атських купців та промисловців, уп осл ід ж у ю ч и грец ьки х. Грецька ж м етрополія була за морем, а головне Греція, х о ч і мала си л ьн у в ій ськ ов у ф л ьоту, не могла і мріяти вою вати С китію, яка побивала багато сильніш у за Грецію, П ерську імперію . Цей процес боротьби сарматів з греками за геґемонію в наш их портах (в Б осф ор сь к ій держ аві) відбився, як у дзеркалі, в а рхео­ логії та писаних дж ер ел а х. У в сіх б осф ор сь к и х м істах існували »братства«, щ о мали зав­ дання подібні д о завдань наш их ц ерковни х Б ратств в X V I с т . В они мали надзвичайно цікавий ха р а к тер . Б ув він : 1) релігійний — для вш анування богів; 2) соціяльний — складався з членів м ісцевої ари стократії; 3) політичний — братства були тісн о п ов’я­ зані з королівськи м двором ; 4) вій ськови й — братчики мали зброю ; 5) культурний — братства вдерж увал и »ґім назії« (ш коли ). В сп и ск ах членів тих братств і в написаних намогильних па­ м’ятниках бачимо з кож ним наступним роком все біл ьш е н е грецьких, п раруськи х імен. В перш і стол іття існування грець­ ки х колоній панувала там чиста грецька м ова. А л е від II ст. і далі бачимо на пам’ятниках н ову си стем у грецького письма, пристосовану до негрецької (праруської) м ови. На деяк и х зна­ хідк а х у сарм атськи х могилах бачимо азбучні знаки у ф орм і монограм, або в геральдичних к ом б ін а ц ія х. На п охорон н и х ле­ вах, знайдених в О льбії, та на стінах п охорон н их камер в П антикапеї цими значками виписано цілий т ек ст. М . Р остовцев вв аж ає їх за сарм атське письмо (принаймні за п оча тк ову його стадію ), і пригадує, щ о й ґотиц ьке письмо розви нул ося з геральдичних монограм. Ф акт існування сарм атського письма в Б о сф ор сь к ій держ аві проречи сто говорить про ролю і вагу в ній сарм атів (чи п о наш ому п р а р у сів ). М аємо пару соток портретів громадян Б о сф о р сь к ої дер ж ави . В они зображ ені в ш танах, в к ор отк и х м’ягких чоботах, в довги х свитах, отж е точн ісен ько так, як зображ ені сармати на археол огічн их пам’ятни ках 4-3 ст . д о Р . Х . В П антикапеї знайдено чимало глиняних статуеток вояк ів Б ос­ ф о р с ь к о ї держ ави з 3-2 ст . до Р . Х . їх н ій одяг і зброя сарм атсь­ к і. На малю нках боїв б осф ор сь к ої армії, її вояки виглядаю ть 92

чисто сармати. В М игулинській могилі знайдено золоту вазу з іменами її власника і майстра грецьким письмом: Х евапасоп і Tarum las. Обидва імена праруські (тракійські), щ о їх зустрічає­ мо багато в Танаїсі за римських часів. (М . Ростовцев). В мистецтві бачимо також виликі зміни. В І ст. видно щ е грецький архітектурний стиль, але вж е в II ст. його місце зай­ має рослинний та поліхромія з інкрустацією самоцвітами й ем алью . П ізніш е ця поліхромія поширилася по всій Римській імперії і стала основною декорацією християнських ц ерков. Цим не хочем о сказати, щ о ніби поліхромія та інкрустація зродилися в Україні. Замилування до поліхромії було поширене в Єгипті, Мезопотамії, Сирії з давніх ч а сів . Цим хочемо сказати (за М . Ростовцевим ). щ о один із світових осередків продукції старовин­ н ої біж утерії поліхромного стилю, і осередком незалежним від інш их (щ о видно з специфічності стилю), була Україна, то ч ­ ніше — Чорноморщина, зокрема греко-руська Б осф орська держ ава. {А за К и ївської імперії — К и їв .) Доказом, щ о український осе­ редок розвинувся незалежно від малоазійського чи єгипетського є той ф акт, щ о тенденцію до поліхромії бачимо в У країні ще за А рхаїчн ої доби (2-ге тисячоліття до Р . Х . ) . Знахідки в могилах: Келермеській на Кубані, Томаківській на нижньому Дніпрі, в Золотій Могилі в К риму та інші яскраво це ілю струю ть. Пізніші могили з III ст. до Р .Х . і молодші, як напр., Буєрова на Тамані, Беслінгіївська та Н овочеркаська на Дону переповнені поліхромними предметами. Характер Пантикапейської біж у ­ терії Римської доби з II ст. вж е є цілком поліхромний, як на Кубані чи Дону, хоч в І ст. до Р . Х . таким щ е не бу в. Тут виявився вплив сарматів. Знахідкам із сарматських могил архео­ логія надає великого значення тому, щ о вони відповідають на питання: звідки взявся Готичний стиль в європейській поліх­ ромній біж утерії і в мистецтві взагалі.

В таборі «Ю нацька Січ« К іш ч .

1 у В.

Брітанії.

99

З н а ун и і техніни

ЩЕ ГІРО ЧУДЕСА ФЕРИТІВ Я кості ф ери тів будуть використані в різних обчислю вальних маш инах з »понадвищ ою « освітою . Напр., в лабораторіях тепер кон струю ється вж е маш ина-перекладач, яка вірночасно перекла­ дає на англійську, ф ранцузьку, німецьку, італійську, голляндську, ф ін ську, ш ведську, н орвезьку та інш і мови. К он стр ую ю ться та­ кож і машини для ш ирокого вж итку. Вони вж иватим уться при телеф онічних розм овах. Напр., власник телеф онного апарату встановить на своєм у столі автоматичну друкарську маш инку. Досить натиснути на такій машинці клявіш і і ви друкувати ч у ­ жоземний зміст розмови, як машинка сама видрукує потрібний переклад. Щ об уникнути й цього друкування, машина буде з’єд ­ нана з телеф оном, напр., Л ондон-М юнхен. А нглієць в Лондоні буде говорити до телеф ону рідною мовою, а в М юнхені друкар­ ська машина вж е перекладатиме й друкуватим е англійську р оз­ мову німецькою м овою . О тж е ТОЙ. Х " 0 говорить з М ю нхену теле­ ф оном до Лондону, читатиме негайно переклад і тут ж е відпо­ відатиме. П одібну дію виконуватиме маш ина-друкарка і в Лон­ доні, перекладаючи відповідь з М ю нхену німецькою м овою на англійську. Але, тут Вилазить на денне світло оте »але« . . . Така машина друкарка-перекладач буде кош тувати тепер д у ж е доро­ го. Згодом вона стане дійсно »ш ирпотребом «, а сьогодні щ е ні. З другого ж боку людина не м ож е друкувати текст швидше, ніж дві літери на секунду, а ф еритовий перекладач здатний пере­ класти на одну секунду двісті слів. Щ об зарадити цьому буде улаш тована централізація абонен тів. Одна-дві або три таки х в е ­ ликих машини-Перекладачі працюватимуть в одній централі так само, як тепер працюю ть телефонічні централі. К ож на машина обслуговуватим е 12 тис. абонентів. В Лондоні ви будете говорити до М ю нхену в телеф он англійською мовою, на централі машина перекладатиме, і в М ю нхені чути буде англійську мову перекла­ дену на німецьку. М ож е, скаж ете, не чудо техніки! А л е на цьому чудо техніки не кінчається. Н ауковці працю ю ть тепер над апаратом, який перекладав би ноти. Це вж е буде д у ­ ж е складна машина, хоч працюватимуть так ож ферити. Я к прак­ тично така машина виглядатиме, щ е ніяких пояснень в н овостях науки і техніки немає. П одається тільки принцип, на яком у буде здійснена праця таких машин. Для кож ної ноти, кож ного слова в машині, у спеціяльному механізмі довгочасної пам’яті, знайдуться записи відповідних к о ­ ливань звуків, складів, голосних, приголосних і т, ін. З цісї звукової мозаїки машина з величезною ш видкістю відбере п о­ трібну, замовлену вами арію чи прочитає будь-який текст, в т о ­ му числі й складений вами. С творю ється також і обчислювально-енциклопедична машина, яка буде зберігати все, щ о віками надбано ф ізикою , хем ією , ме­ дициною, т ех н ік ою і т. ,д. , . ,t , . Очевидно, щ о всі ці справи сьогодні належ ать до майбутнього, але в ж е не до далекого. В наш вік, коли летять ракети до міся­ ця нічого дивного бути не м ож е. (Подав А . М .) 94

Найбільший соияшний телескоп на світі В ЗДА почали будувати най­ більш ий дотепер соняшний те­ л ескоп . Ц е мас бути величез­ на будова, тому щ о головну тр у бу ц ього велитенського ін ­ струм енту буде творити бето­ новий тунель довж ин ою 152,5 м ., який буде виритий біля верш ка гори Kitt Peak (2042 м .) в ш таті А різон а. Ц с місце б у ­ ло вибране з огляду на ви йнятк ову прозорість повітря в тій околиці. На це підпри­ єм ство «Н аціональний Н ауко­ вий Заклад (National Science Foundation) призначив 4 міль­ йони д о л я р ів . Це має бути дзеркальний те­ лескоп, якого сила буде ч о ­ тири рази більш а від у с іх іс­ н ую чих дотепер приладів для оглядання сон ц я. Й ого труба буде вирита частинно в землі, а частинно (61 м .) буде збуд о­ вана над зем л ею . Закінчення буде творити бетонова щ огла ви сотою 30-ти м етр ів. Ф ок усн а довж ина параболіч­ ного дзеркала буде виносити 91,44 м . і буде на багато ви ­ щ ою за великий 5-метровий тел ескоп на горі М он т-П а л ом ар .

Й ого отвір, а за тим і св іт­ лість одерж аних образів б у ­ дуть все таки слабш і, але це не переш кодж ає, тому щ о со няшні образи є завж ди за блискучі для розглядання і їх полиск треба притемнювати при помочі вставлю вання сп ец іял ьних ск е л . На кінці отвору труби зна­ ходи ться плоске дзеркало 2,32 м. в діяметрі, яке ск ер ову єть­ ся при помочі окрем ого п ри­ ладу та посилає соняш ні п ро­ міння на параболічний р еф л ек ­ тор уміщ ений на дні тел еск о­ п у на віддалі 146,30 м. Образи, щ о їх постачає реф л ектор, пе­ редаю ться на третє дзеркало діяметром 1,22 м ., яке, після пробігу 85,34 м ., доставляє їх до підземної камери для о б ­ стеж ення . Вкінці, одерж аний образ с о няш ного диску становить при­ близно один метер у діям етрі. Зазначімо, що найбільший соняш ний телескоп обсервато­ рії на горі В ільсон має отвір лиш е на 406 мм. За ч у ж ою пресою подав Г .О .

ПЕРЕДПЛАТІТЬ »А В А Н Ґ А Р Д НА 1962 РІК С7ПТ7Г

95

З ф о т о а р х ів у

ш ж

Гуцули у святочном у

96

одязі

П ЕРЕ Д П Л АТА »А В А Н ҐА Р Д У « Н А

1961 Р І К

Умови передплати: В ЗДА

і Канаді —

— — — — — — — — — — —

в Англії в Австралії в Франції в Бельгії в Німеччині

2.50 дол. 0.50 ДОЛ. 15 шил. 3 шил. 25 шил. 5 шил. 10 н. фр 2 н. фр 100 фр 20 фр. 6 00 н .м . 1.30 н .м .

річно ш ість чисел — — одне число — річно — одне число — річно — одне число — річно — одне число — річно — одне число — річно одне число —

В інших країнах відповідно до американського доляра. Передплату висилати банковими чеками на адресу: U N IO N

DE

LA

JE U N E S S E

C o m it e 72,

B o u le v a r d

C h a rle m a g n e ,

illllllllllllllllllll

ЧИТАЧАМ

U K R A IN IE N N E

C en tra l B r u x e lle s

4,

B E L G IQ U E .

ВИ ІІІІІШІШІІШІІІ

І КОЛЬПОРТЕРАМ

»АВАН ҐАРД У«

В

ЗДА

Просимо всі грош ові розрахунки (передплату, залеглості тощо) за »Аванґардв від нині робити лише через Головну Управу СУМА в ІІью Н орку. Адм. » Авангарду*.. ...... ..... ..........В І З " ......... НІЧНІМ

ДО

ЧИТАЧІВ-ПЕРЕДПЛАТНИКІВ І КОЛЬПОРТЕРІВ » АВ АІІҐ АР ДУ « У В . БРІТАНІЇ Просимо всіх передплатників і кольпортерів у В . Брітанії своєчасно розчислятись за отримані журнали. Певне число передплатників як і кольпортерів є в постійному задовженню за ж урнал. Щ об оминути зайвих пригадок, просимо негайно р оз­ числитись за отримані числа ж урналу »А ванґард«. Грошові розчислення просимо слати перекресленими грсшовими чеками (моїгі ордерами) на адресу: M r. P . Lenkiwsky 19 Hamilton Road Dollis Hill London, N. W - 10

З Друкарні Української Видавничої Спілки в Лондоні Printed by Ukrainian Publishers Ltd., 237, Liverpool R d, London. N.I.