Авангард (ч.5)

Читайте в цьому числі: . Велике сумгвське св Герої

у Фраймцні Каторга в „р а ю “ Московська суть

Листопад, 1947 р.

«

АВАНҐАРД

2

Українське громадянство табору Ґоденав (англійська зона) віта|| с е о ї х с и н і в і д о н ь о к , щ о стали під прапор СУМ'у.

І З Д А Л ИН И Б У Р Е М Н И Х Р О К І В . . . (В роковини 1 листопада 1918 р.) Може у революційно-визвольно­ що вів українські війська на визво­ Не один раз на українські землі налітав наїзник, палИчи й руйнуючи му процесі 1918-19р. р.бракувало ко­ лення нашого прадавнього міста міста та села й катуючи населення, і ординації всіх українських сил,може Львова, поневоленого західнім во­ не один раз український народ під­ тоді українська справа мало була рогом. Безсмертна ідея самостій­ водився з полум'я і диму, брав до рук зарепрезентована перед світом, але ницької державності! керувала сві­ зброю й бив наїзника, звідки б він не дата Першого Листопада зали­ домістю українських вояків 1918 ро­ прийшов — з Заходу чи Сходу. І, зга­ шиться в історії боротьби українсь­ ку, ведучи їх на бій за відвічні ідеали дуючи Листопадові Дні, нам важли­ кого народу за свою самостійність нашого народу. во ще раз підкреслити, що тільки як свято збройної перемоги над то­ Чин та ідея україн^ких зброй­ окупантом Західньо» збройна, безкомпромісова боротьба гочасним них сил перемогли. Першого листо­ українського народу за своє націо­ Українських Земель. пада 1918 року українські війська нальне визволення може привести Із далини буремних років над здобули "Львів. Населення міста ві­ до перемоги над усіма ворогами на­ нами височить Чин 1-го Листопада, тало своїх переможців, що сірим шої свободолюбивої нації. осіннім ранком 1 листопада' прохо­ ІІІІНІІШ Ш ІШ ІШ І!Ш НШ ІШ !І!ІІІІШ иіІІШ ІШ ІШ ПШ ІІЙПШ ІШ ітШ НІШ ІІІШ ІШ ІІШ Ш ІІІІІІІПШ ІІШ Ш Ш НІІ!!ІЙНІІШ ІШ Ш ІІШ Ш Ш ІІІНІИ)Ш Ш ІІІШ Ш дили вулицями визволеного, Льво­ ('. ЧЕРКАСЕНКО ва, а в височині над містом майорів замість австрійського свій рідний В ДЕНЬ ПЕРШ ОГО Л И С Т О П А Д А синьо-жовтий прапор.

/

Устав і знов упав наш Львів, Над ним навис туман кривавий, Покрив собою і бійців, Вкраїни рідної синів, Що впали там — на полі слави.

І хоч визволений Львів недовго жив вільним життям під власним прапором Свободи, день і Листопа­ да 1918 року залишивсй в серцях українського народу як спомин про героїчну, хоч і незавершену, епо­ І от що-рік, в ті самі дні, У бурях дикої війни пею боротьби за незалежність Свої зміряємо ми сили... Валились трони і держави, Української Держави. За доверше­ Та не ридання вже — о, н і! Народів славнії сини ність цієї епопеї стоїть тепер у не­ Про перемогу лиш пісні Вже розбивали кайдани рівному змаганні сучасна Украї­ В потоках крови, в блисках слави. В нас викличуть святі могили... на, її непоборні сини,, відважні лиХай мертві сплять... Не ворушіть царіУкраїнськоїПовстайськоїАрмії. І наші лицарі у бій Слізьми гіркими їх спокою: Іщли за волю України: На прапорах і баґнетах несуть вони Замаяв прапор дорогий В вогневій пісні розпаліть волю для України, за яку боролося В вогнях юнацьких буйних мрій, Свої серця в цю славну мить українське вояцтво 1918 року. Ідея Жаданням помсти, чаром бою! В піснях червоної калини. й чин нашого народу — безсмертні, як безсмертна Україна. Твердо ві­ Прапор борців міцніш тримай, Але... весь світ повстав на нас, римо, що ця ідея і цей чин у най­ Не дав загоїть навіть рани, Хто любить Волю, любі друзі. ближчому прийдешньому остаточ­ І заповіт святий сповняй: 'А хоч наш дух тоді не згас, но довершать велику ^боротьбу Не трать часу в даремній т у зі! Та ніс уже лихий нам час Нову неволю і кайдани. І не ридай, а здобувай! українського народу за свої права! І знов — которнй це вже раз? — Зійшлися/ми в одній родині, Щоб пом'януть той славний час, Коли в офіру Батьківщині Себе принесли кращі з нас..,

\

А В А Н Ґ А Р Д -------------------------------------------------------------------------------------- З 3. Я.

ВЕЛИКЕ СУМІВСЬКЕ СВЯТО У ФРАЙМАНІ Дні 8—9 листопада 1947 року, зену, Фрайману, Ляндсгуту, Пфорц- етнографічної культури та техні­ безперечно, ввійдуть до історії роз­ гайму, Авґсбурґу, Інґольштадту ки. Різьби, вишивки, кераміка, скля­ ні та шкуратяні вироби, ляльки, витку Спілки Української Молоді та ін. на еміґрації. В ці дні в українсь­ Численна публіка була захопле­ зразки електромеханіки, слюсар­ кому таборі Фрайман-Мюнхен від­ на вправними рухами юнаків і юна­ ства, летунства та ін. Переходячи цю кімнату, зустрі­ булося велике свято СУМ'у, в яко­ чок, що під звуки духової оркестри му взяли участь 24 осередки аме­ виступили з масовими іграми. Та, чаємо над входом модель плянера риканської окупаційної зони Ні­ мабуть, найбільше враження спра­ (безмоторового літака), що його меччини. вила на глядачів чудова виставка, зробили сумівці Реґенсбурґу. Пра­ Два’дні сумівського свята у Фрай- що її влаштували осередки СУМ'у воруч на столах експонати з Пфорц­ мані — це дні маніфестації укра­ з Інґольштадту, Реґенсбурґу, Фрай­ гайму: з пофарбованої соломи чу­ їнської молоді, показ культурно- ману, Міттенвальду, Ашаффенбур­ дові коробки, різьблені з дерева освітньої і виробничої праці сумів- ґу, Дюнкельсбюлю, Пфорцгайму, шахи, зразки ручних ґранат різ­ ців та демонстрація їхньої фізичної Стефанскірхену,Корнберґу та Авґс- них типів, кухонний пОсуд, при­ сили й духово-національної стій- бурі'у. ладдя для цирування, знімки з одя­ кости і єдности. Цю невсипущу У першій просторій кімнаті під гу, светри, вишита в полтавському культурно - освітню і виробничу загальним гаслом „Молодь — мо­ стилі жіноча сукня та рушники. Фрайман виставляє вишивані працю продемонстрували учасники тор нації, рушій визвольних зма­ свята у великих самодіяльно мис­ гань і фундамент майбутньої укра­ скатерті, настільники, переважно тецьких виставах і виступах, у чис­ їнської держави" впадають в очі в галицькому стилі, жіноче гу ­ ленних експонатах виставки: різь­ розвішані на стінах і розставлені цульське вбрання з киптарем та барства, вишивки та інших, а фі­ на столах матеріяли конференцій, оригінальними шкуратяними лича­ зичну силу і духово-національну конґресу та засідань СУМ’у, від­ ками. Зразки національно стилізо­ стійкість і єдність — у масових знаки фізичної вправности та фо­ ваних альбомів, різьблений в явоспортовнх змаганнях та іграх, у ве­ тознімки з життя СУМ’у у Фрай- рівськім стилі хрест, прекрасне гу­ ликій параді молоді. мані. Далі розташовані знімки цульське письмове приладдя, бага­ . Після паради 8-го листопада, й зразки пресових видань: істо­ то інкрустоване і тезавроване, різь­ в неділю 9-го листопада перед очи­ ричні листівки Українських Січових блені полумиски та альбоми... ма українських та чужинецьких Стрільців, .„Єдність" — сумівська Іпґольштадт побиває рекорд ори­ громадян відбулися масові спорто­ газета-монтаж табору Форстнер- гінальною гуцульською різьбою: ві вправи хлопців і дівчат. Перед казерне, монтаж „Рідна Україна", настільний бочонок з чарками на глядачами з великими транспаран­ фотомонтаж виставки народнього полумиску, інкрустовані цигарни­ тами, на яких чітко вирізьблюва­ мистецтва з Карлсруе, „Ш лях Мо­ ці, боклаги, полумиски, тарілки, лися написи назв осередків, пройш­ лоді" ч. І, присвячений 29-ій річни= альбоми. ли в темносиніх одностроях і ма- ці Листопадових Днів, „Юнацька Реґенсбурзькі сумівці вистави­ зепинках сумівці Ашаффенбурґу, Думка" — сумівська газета із Сте-* ли гарно вироблені килими, руЩшів темнобронзових — Реґенсбурґу, фанскірхену.Тут же виставка укра­ ки, настільники та жіночі одяги. Берхтесґадену, Байройту, в ясно- їнської книжки. Крім цього бачимо бандуру з ори­ бронзових — Міттенвальду, СтеУ другій кімнаті розміщена ви­ гінальною ручкою в формі голови фанскірхену, далі — Цуффенгав- ставна української національної запорожця, ляльки, коробки робо­

полона еумівок на святі у Фраймані виходить на головну площу (фото УA ll)

4

АВАНҐАРД

ти п. Федулп, шкуратяні вироби, целЮльоїду з вишитим жовтим три­ молоді топографісти з осередку як наприклад, жіночі торбинки ро­ зубом і доданими фотознімками та­ СУМ’у Фрайману. Ця виставка засвідчила велику боти п. Петришина. З кераміки від­ нцювального ансамблю. Міттенвальд виділяється прек­ творчу працю сумівців, їхню актив­ значаються кухоль у полтавському стилі, полив'яний чайник, дитячі расними зразками ляльок в україн­ ну практичну діяльність. Свято закінчилося великим кон­ іграшки у вигляді карликів, півни­ ському стилі та картонових виробів, ків і бронзова фігурка запорожця. як: коробки, альбоми, яворівська цертом сумівських самодіяльноЗаслуговують на увагу вироби еле- та гуцульська різьба на ря'мках, мистецьких гуртків та забавою. Значення проведеного сумівськтромеханічно-слюсарської роботи альбомах і коробках. Дюнкельсбюль подав чудові ко­ кого свята у Фраймані — величезне. п. Самійленка, а також оригінальні Дні 8—9 листопада ще раз ствер­ жіночі вбрання з Дідгір’я. робки і ляльку запорожця. Сумівці Авґсбурґу посідають Гарні вироби також ашаффен- дили відрадний для всієї українсь­ перше місце у вишивці, вони ви­ бурзьких та корнберзьких осеред­ кої еміґрації факт—СУМ став масо­ вою організацією молоді, вогнищем, ставили на спеціяльному картоні ків. зразки різноманітних вишивок. В центрі кімнати виставлений де куються й гартуються майбутні Крім цього, приваблює глядачів експонат 3'топографії (макет рель­ борці й будівники своєї власної Дер­ оригінальна коробка з блакитного єфу місцевости), що його зробили жави.

В. О-ко.

Герої Базару У найгрізніші чаои бур і рево­ з усіх боків, змусили Повстанську покору, а зневажливо-гордий ви­ люцій, оточена з усіх боків силь­ Армію припинити похід вглиб Укра­ клик. Так дивитись може тільки ними й жорстокими ворогами, не їни й почати рух на захід. 16 ли­ переможець, сильніший морально. раз катована й грабована, Україна стопада Повстанська Армія дійшла Настрій наближається до куль­ підводилася й ставала до бою за до села Малі Миньки. На річці мінаційного пункту в ту мить, ко­ своє визволення. Звіздаль, близько цього села, від­ ли після проголошення вироку ’В ході політичних та військо­ бувся останній бій Повстанської виступає з гурту комісарів найпід^ вих подій 1919-20 pp. Україна опи­ Армії. ліший і підступно обіцяє помилу­ нилася в надзвичайно важкому ста­ Оточені з усіх боків чисельно вати тих, які ціною зради своєї ідеї новищі. Звідусіль наступали воро­ переважаючим ворогом, українські заприсягнуть вступити до большежі полчища, які прагнули загар­ вояки б’ються до останнього на­ вицького війська для боротьби бати українські землі. бою; кілька соток героїв стали із з повстанцями. Мертва тиша. І тоді з рядів за­ 21 листопада 1920 р. українсь­ зброєю в руках проти червоної кі війська змушені були відійти за кінної дивізії в складі двох кінних суджених виступає козак 6-ї стрі­ Збруч у Галичину, де їх поляки бриґад, однієї пішої бриґади, двох лецької дивізії і голосом судді, гор­ артилерійських батарей та низки дий і свідомий своєї посвяти, рубає: роззброїли й інтернували. окремих карних відділів. Нерівний, „Я, козак 6-ої стрілецької Січо­ Українські вояки за кордоном чу­ завзятий бій на річці Звіздаль за­ вої дивізії Щербак, від себе ли стогін всього українського наро­ кінчився трагічно. Частину укра­ й козаків, яких знаю, кажу вам: ду, знали про той жах, що панував їнських вояків побито й порубано, на Україні під большевиками, і тому а 359 узято в большегицький по­ ми знаємо, що нас чекає і ми вирішили за всяку ціну визволяти лон. Большевицький ревтрибунал не боїмося смерти, але до вас Україну від окупантів. Зимовий по­ засудив їх до розстрілу... Ще до служити не підемо. Коли ж ви нас поб’єте, то внайте, що за хід відбувся в несприятливих умо­ приїзду Чека всіх полонених геро­ нас помститься весь українсь­ вах. Не вистачало зброї, харчуван­ їв Базару большевики загнали до' кий народ, а коли до українсь­ ня, до того ж стояли великі моро­ церкви в селі Миньках, знущаю­ ких козаків піде вість про ва­ зи... І українські війська знову ві­ чись, безборонно рубаючи, роздя­ шу ганебну роботу, то за нашу дійшли за кордон. Рік пізніше ча­ гаючи майже догола. Всіх тих, хто кров вони будуть нищити все, стина українського війська підій­ міг іти, погнали копати для себе мається ще раз до боротьби про­ недалеко містечка Базар велику що тільки має хоч малий зв’язок із вами"... ти червоних окупантів. 4 листопа­ могилу. да 1921 р. 1500 вояків Української Потужним криком „Слава" 359 В збірнику, присвяченому деся­ Армії під проводом генерала Тю­ стверджують відповідь Щербака тиріччю героїчної смерти лицарів тюнника прорвалися з Польщі на і гордо співають: „Ще не вмерла рідні землі. Почалася звитяжна бо­ Базару, останній акт трагедії, на Україна". Комісари лютують, ко­ ротьба українських вояків із за­ підставі свідчень очевидців цієї мандують: „до кулеметів, вогонь!", пеклим і чисельно переважаючим сумної й величної події, описано та, бачучи, що кулеметники ро»* так: ворогом.. губилися, самі починають стріля­ „О 9 годині ранку 21 листопада ти з револьверів у 359... Головна Волинська група про­ скочила несподівано для прикор­ виведено з церкви-тюрми на місце Починають вогонь кулеметни­ донної сторожі совєтський кордон страти обідраних, скривавлених, по­ ки. Спів затихає, але не перери­ битих і майже голих. З найдаль­ і від села Майдан Галишевського вається, а на тлі цього передсмерт­ розпочала свій леґе.ндарний похід. ших околиць вигнали кати селян, ного співу й кулеметного гуркоту, Цій групі українського вояцтва щоб вони на власні очі побачили, лайки чекістів падають грізні сло­ вдалося пройти велику територію як виглядає большевицька „рево- ва підполковника Кузьменка: і заатакувати Коростень — страте­ люціонная совєсть“. „Катуйте, кати! Народе укра­ гічний і залізничний центр. Тоді 359 ідуть гордо, мов не на ущент розбито штаб 133 совєтської страту. Босими, скривавленими їнський! Слухай голосу своїх вірбриґади разом з комайдирами й нач. ногами стараються твердо від­ vh h x синів... Ти колись віддячиш ва штабу, знищено Корост,енське Че-* бивати такт... Прийшли. Стають нас... Хай живе..." Так умирають герої... З піснею ка та звільнено 600 політичних над могилою. Червоноармійці ве­ в’язнів. Проте, Коростень не був село вовтузяться біля кулеметів. на устах і закликом до бою. Ц ей . опанований. Радіостанцію, засобу Каскадами сиплються дотепи, лай­ наклик і по нині живе серед нас, сполучення, зброю і одяг не здо­ ки. 359 стоять спокійно. Бачать ка- ми чуємо його щодня і щохвили­ були. Втрати в людях, тяжкий стан ти-комісари горду козацьку поста­ ни, і щохвилини готові стати до із зброєю й матеріяльними засоба­ ву, зубами з люті великої скрего­ великого походу, в бій за ті ідеа­ ми, голод, шалений, безперестан­ чуть — бо на лицях сказанців-обре- ли, за які боролися й загинула ний вогонь ворога, що наступав ченців бачать вони не страх і не хоробрі звитяжці Базару.

АВАНГАРД

29 серпня в Нордгаймі відбувся Крайовий з’їзд СУМ’у англійської зони. На фото: учасники з’їзду.

ЯР СЛАВУТИЧ

3 5 9 (Із збірки ,,Иравдоносці“).

Не хурделиця вихрує, Не гуде в Базарі дзвін — Чистим полем козакує, Б'ється з ворогом загін. Гей, чи долом, чи горою, Чи узбіччями ріки Юр Тютюнник аа ордою Рейд розгортує гінкий! І радіють вільні села, І визволу ждуть міста. Наче райдуга весела, Україна розквіта. *

Що поневолення гірка неслава ? І що в ногах ворожих каяття ? їх ідеал — озброєна держава, Як неодмінне ствердження життя! Ну, що із того, що за мирним,плугом Устане лан потоком хвильовим? Адже ярмо надінуть недолугим, Тяжкий батіг приречено^слабим! Не' поля^клин і пасіка ласкава, і не балки,де чайка проквиля, їх ідеал — озброєна держава, Бо в ній лиш воля, праця і земля Як орли пЦ небесами Крають х ару зі сторін, Б'ється, О’єгься з ворогами Наступ лочий загін. Чистим полем, синім долом, Що з--за лісу Еирина, Під осіннім видноколом Гучно котиться луна. — Знай же, враже! — незборимо Навісніють козаки. За юнацькими плечима На вітрах мигтять шлики. о Розкажи мені, пісне, Про нездолану славу.

Чи не бачила, вісне, Полонину криваву?

— Кайтеся над ямою. Простимо гріхи.

Може скорбну дорогу, Що вставала до валу, Кривавицю-дорогу Ти слізьми ооливала? Може ті бойовища Ти жалобою крила? Гей, розпуки найвища, Найболючіша сило!

Будем за бандитами Гнатися, як рать. Поспішіть! Не битиму. Годі горювать! —

Та кого ж ведуть У Малі Міньки? Багряніє путь Од Звіздаль-ріки. Із чиїх то пліч Капає черлень? Аж лунає бич — З уст ані телень! Та куди ж, куди Стелеться їм шлях? Села й городи Никнуть у сльозах.

Не словами — лезами До сердець биття Досягає в безумі, Спрагнений знаття.

Як вийшов гордо і поглянув строго, Мов скаменівши, вістовий ЩерІбак,— -Загомоніли в голосі розлого Неподоланні подихи атак: в — Поганий кате! Вбивнику жорсто­ кий ! Волію смерть, ніж нице каяття! — І, як весни розковані потоки, Широколунно: — Смерть в ім'я [життя! — І полилось вітально; —Ще не вмер[ла... — З гарячих уст незморених борців — Аж затремтіли смертоносні жерла Під переможний і безсмертний спів.

Переплакана туго, Розливайся, як повідь, Проквиляй мені, туго, Недоспівану сповідь; Щоб я жалощі-жалі, Як широке Дніпров'я, Буйні жалі-скрижалі Викарбовував кров'ю;

Молодими гнмнами, Слово, не змовкай! Злетами нестримними З Дону по Дунай!

Щоб, о краю, скорив ти, Мою тугу розховстав, — І з одвічної кривди Народжалаєя помста!

Від Куми до Кобрину Буряно греми; Тугою задобрені*. Не скорились ми!

Появився плямою Комісар лихий:

Не умреш ніколи ти, Не поймешся- сном, , Вічна, ніби золото, Рідна стороно!

АВАНҐАРД ПЕТРО КАРПЕНКО-КРИНИЦЯ

О л Я (З книги нарисів „Дівчата моєї Землі")

Начальник штабу Шрот дивиться зовсім близько й несподівано зата- А ле пам’ятайте: народу мого не на карту, що лежить перед ним і тахкав кулемет. Знову впало кіль-ч [переможете. Її повели. ка чоловік, але Воронець дав наказ непокоїться. Того вечора Воронець допиту­ — Чорт возьмі. Вся Украіна ох- оточити партизанске гніздо й без­ вативаєтся етімі бандітамі, повстан- пощадно знищити. Всі підвелися на вав кулеметницю. Вона нічого не ноги, і коли у відповідь полетіло говорила. їі незвичайна краса ту­ цамі етімі... кілька ґранат, сибіряки залягли. манила йому світ, хвилювала до гли­ Він брудно лається, нахмурює „Певно їх тут немало," — подумав бини душі, і тоді ;він забував за брови і довго розглядає карту. На­ Воронець. Скільки було сил крик­ свої обов’язки, дивився їй у вічі L решті, в одному' місці пише олівцем нув : „Здавайтесь без бою, усіх по­ щось думав. І, чим частіше вона від­ невеличкий хрестик і, звертаючись милую! Здавайтесь!" Та здаватись верталася від нього, чим більше до командира, каже: ніхто не думав, бо знову заторо­ кидала образливих слів, тим він все — Смотрі, товаріщ Воронец. Ето хтів кулемет, знову свистіли кулі, більше переконувався, що любить район твоєй операції. Здєсь неболь- але п'ять десятків сибіряків на цей до безтями цю відважну красуню. шіє отряди УПА, і ти должен ету раз вирішили за всяку ціну пере­ Вони були тільки вдвох. Він їй местность очістіть. можно виконати наказ командира. казав: „Навіщо ця поза? Слухай... — Єсть очистити місцевість! Вони йшли, звужували своє коло, Я подарую тобі життя. Я відпущу І Воронець негайно вирушає в хоч ряди їх все рідшали і все тяжче тебе, але будь моєю. Навіки будь дорогу. Він веде свій карний загін, було пробиратися вперед. Нарешті, моєю. Чуєш?" Вона сміялась. Вона що складається з сотні сибіряків і ввірвалися в прикриття, і хтовь голосно сміялась, і уривки її запа­ кількох десятків мешканців Над- ззаду вхопив за руки кулеметника. льних слів западали йому в саме волжя. Веде лісистими дорогами Чорнява, блакитноока Красуня по­ серце. Волині в бій. вернула голову і з невимовною — Негіднику! Мерзенна пародія Ліс і ліс. Солдати обходять таєм­ ненавистю в очах глянула на ко­ на людину. Ти ж боїшся смерти, ничу місцевість і пробують іти впе­ манд іра. Тридцять п'ять сибіряків як дитина, що опеклася, вогню. Ти ред, але хтось сказав: „Ні, далі не обступили її. проситимеш ласки, коли тебе віша­ підете" і, наче підтвердження цього, — Ти тільки одна булт? — зди­ тимуть за м ен е. . . Я ж твоєї лас­ з усіх сторін посипались кулі. Коли вувався суварий Воронець, трима­ ки не хочу. Єдина втіха для тебе, на промоклу осінню землю повали­ ючи напоготові автоматичний пі­ як мого переможця — розстріляти лось кілька сибіряків і почувся столь. мене. чийсь стогін, Воронець подумав: Дівчина, спустивши очі, мовчала. Тоді він упав їй до ніг і благав: „Партизани обдурили розвідку" і — За пятнадцать наших това- „Не губи себе. Я ж люблю тебе...", наказав приготуватися до бою. ріщей на мєстє прістрєліть єйо, але дівчина відкинула його дужим Миттю його загін розбився на кілька ґадіну, — залютував товстий сибі­ ударом ноги і крикнула: „Геть!" відділів, і сам він з автоматичним ряк і мацнув затвором рушниці. Зніяковілий і розгублений 27-ми пістолем кинувся вперед. Почався — А хто тебе, нахабо, просив річний командир блискавично заніс довгий, завзятий і впертий бій. сюди. Жалко, що тількип'яїнадцять над головою дівчини з бравнінґом Кожен кущ, кожне дерево, на­ — Фашістка, бандьоровка!. .. руку і раптом . . . швидко сховав її віть кимсь виритий рівчак бу­ Отойдітє, стрєляю!— бісився тов­ в" кишеню. Він знову ходив мовчки ли для нього ворогом. Здава­ стий §ибіряк, спрямовуючи цівку по кімнаті і вже більше нічого не лося, ніби якась невидима сила рушниці у вродливе обличчя куле­ міг у неї питати. кладе його вояків на землю, і вони, метниці. На третій день йому було нака­ І захлинаючись власною кров'ю, наче Дівчина підняла голову. зано її розстріляти, і він це зробив одержавши те, що хотіли, більш — Стріляй! на очах тих же самих, грубих і уже не підводились. — Стій, Оґньов, стій. Не гаря- безмежно задоволених сибіряків. Зробив своєю власною рукою, що ПЬх вечір карний загін був майже •чпсь. Я тут господар. -Господарем на цій землі не всяка чомусь конвульсійно тремтіла, як цілком розбитий. Стрілянина затих­ ла. Партизани, певно, відступили, погань, не загарбники, а я. Це ук­ ще ніколи до цього, коли його браврозпорошившись десь у лісовій гу­ раїнська земля, — високо тримаю­ нінґ повернув чорну цівку в лице щавині.Хтось ізсибіряківна узліссі чи голову, твердо говорила дівчи­ красуні. Вона гордо глянула на осін­ підпа.А В кілька хат. Вони почали на, і слова її відбивалися голосною нє сходяче сонце, що пробивалося охоплюватись полум'ям. їх . дахи луною далеко в охопленому лег­ крізь ліс, крикнула „Слава Україні" валились, і вгору, мов чиїсь гарячі ким багрянцем осінньому лісі. і впала . . . сльози, підіймалися іскри. Тоді десь — Ви перемогли мене. Вбийте!. Т у кулеметницю звали Оля.

Вільноручні вправи дівчат на сумівському святі у Фраймані (фото УАП) *

\

а ; в > ; н ґ а >р д

В сумівсі к;іх одностроях маршували хлопці перед численними глядачами на святі у Фраймані;(фото УАП).

МИХ. БРИК

ТАКІ ГЕН ЕРАЛИ НЕ ВМ ИРАЮ ТЬ — Слухай, Мікі, чи маєш сьо­ ри оленів. На них сиділи ляплянд- ті. Ми вийшли з юрти. Смеркало. годні охоту відвідати ляпляндців? ці. Маленькі косі очі блищали Мій співрозмовник заговорив лама­ Повертаюся і бачу усміхнене добрістю. Мою увагу прикувала ною норвезько - фінсько - російсь­ обличчя Інґрід. Воно якесь наївно- пара молодих ляпляндців. Одежа кою мовою. в них була краща від решти, веселе. — Перед вибухом війни я слу­ і видно було, що вони почувають жив у кавалерії під командуванням — Авжеж, поїдемо. себе щасливішими, як хто-небудь — Отож, десять хвилин часу, генерала Маннерґайма... 1У14 рік... лижви готові. Ось шалик і рука­ інший із присутніх. Австрія. Далі революція... Київ. —Чи не весілля сьогодні в них?— Бій за Арсенал, большевики... Я за­ вички. _ Дивлюся ще раз на неї, вона, тихо запитую Інґрід. мішався між ними. Вони замкнули — Так, брилюп1) як і решта норвежок. Тільки її сер­ мене й держали з собою. Коли ар­ До рогових чарок, що стояли сенал здобули українці, нас поста­ це якесь ближче й тепліше до мене. Швидко взуваю черевики, беру на столі, наблизився старий ляп­ вили всіх під стіну. Я пригадав рукавички й виходжу на вулицю. ляндець і По черзі наповнив їх за­ мою рідну сторону. Закрив очі, очі­ Струмінь холодного повітря пашним квасом. Присутні підняли кував смерти. Чом не стріляють? крізь двері хльоснув мені в лице. чарки. Ми також. Залунала в юрті Я почував себе невинним. Чіпляю лижви і скоса поглядаю на співуча мелодія, як спомин алтай­ — Не стріляти! •—> несподівано недалекі гори, окутані раннім ту­ ських гір, звідки вимандрувало це пролунав наказ. плем’я. маном. . — Батько, батько Петлюра! Сла­ Я цокнувся по черзі з усіма. — Готовий? Старий затримав свій погляд тро­ ва ! — почулися крики. — Так. Я відкрив очі, передо мною хи довше на мені. Ми випорожни­ - — Гайда! стояв козак у сивій шапці. Це був Легко зашарудів сріблястий сніг. ли чарки. — Передай їм привіт від мене — Петлюра. Моє життя врятоване. Я поглянув ще раз назад. В дале­ Потім виїхав я до Фінляндії, а звід­ чині мріяла хата Інґрід. На закру­ попросив я Інґрід. Вона піднесла руку. Пісня, зойк­ ти до Норвегії. Оженився тут і живу. ті помітив її матір, що стояла пе­ — Як зоветесь? .• ред хатою, махаючи нам на про­ нувши, урвалась. Уста Інґрід зале­ — Окі! петали якісь незрозумілі для мене щання рукою. — Отож слухайте, Окі. Петлюра слова. Я бачив, як весело смія­ — Ну, скоріше — раз-два! Мчала передо мною, наче ланя. лися лиця ляпляндців. Вони чемно вже помер, його убив ворожий Налягаю на палички, женусь за поклонилися на знак подяки. Ста­ аґент у Франції в Парижі. — Петлюра помер? Ні! Такі ге­ нею. За нами підноситься снігова рий ляпляндець, що хвилину тому запросив нас до юрти, підійшов до нерали не вмирають! курява. Женемо до гір. ““ Старий Окі схилив голову. мене. — Стій, Мікі, — ми на місці! — Чужинець? — запитав лама­ Якесь зворушення огорнуло ме­ Роблю замашистий талемарк не. Чужинець сумує за Петлюрою,.. і стаю. Перед нами, наче копички ною норвезькою мовою. — Так, українець! Я повернув розмову на інше. сіна, стоять юрти ляпляндців. Нам — Українець! Гм... назустріч задзвеніли радісні дитячі — Що, у вас сьогодні свято? Він ударив себе рукою в чоло, голоси. Вони були наче малі кар­ — Віддаю дочку заміж. — Щасливий день!.. лики в своїх дивних одягах із зві­ а потім наче навіжений схопив рячих шкур. Хто дівчата з них, хто мене в свої обійми. — Мікі, час додому, — почувся хлопці — годі розпізнати. — Чи він не збожеволів часом?— за плечима голос Інґрід. Розхилилася заслона юрти. Ста­ подумав я собі,визволяючися з його Тепло прощаюся з усіма, міцно рий ляпляндець став перед нами. обіймів. Його уста тремтіли, щось тисну руку старому Окі й виходжу. Жестом руки попросив до середини. шепотіли, а потім розлягся вигук: Полярна зірка усміхається мені — Україна!... Петлюра...! — Ходім, — сказала Інґрід і взя­ назустріч. Я відчуваю, що така хо­ Ліще його було до божевілля ла мене під руку. веселе. Він тиснув мої руки, плес­ лодна північ стає мені привітною Блиск вогню освітлював святко­ кав по плечах і давав знати, що й дорогою. Тут, серед снігів і льо­ во одягнених ляпляндців. Мене хоче поговорити зо мною на само­ дів, в убогих юртах ляпляндців чую теплі зворушливі слова: здивувала їхня одежа з квітчасти­ — Такі генерали не вмирають! ми узорами. На долівці лежали шкі­ 1у Вріїлюн — 699ЇЛЛЛ

8

—

—

-----------------------------------------------------------

АВАНҐАРД

ПЕТРО КІЗКО

НОВЕЛЯ

БЕЗ

НАЗВИ

— І ніякий не дотеп. Це тан­ але враз вбагнув і пройнявся неви­ Друже! Ти зробив негарно. На­ віть підло. Ти не повинен був цього цює молоде подружжя Мирослава мовно пекучим жалем до цієї лю­ дини. Я зрозумів його. Він тужив робити. Де не докір тобі, ні, це — Шугая. правда. Ти покинув свою молоду — А ле ж це неймовірно, чорт за другом, другом життя. Всі його дружину після того, як вона, по візьми. Така прегарна жінка і та­ оточували тоді, коли він оповідав щось і сміявся, дарував хлопцям і невдалих родах, заслабла і стала кий потворний чоловік! дівчатам дотепи і всі залишали його кьо-іою жінкою. Для чого, ти її по­ — Ти заздриш, правда, друже ? — тоді, коли він замовкав . . . Це бу­ кинув ? сказав мені колеґа. — Ти не можеш Твоя усмішка ще більш усклад­ примиритися з тим, що бачать твої ло важко, невимовно важко . . . Чи нює твою провину. Ти повинен би очі й чують вуха. Але уяви собі, могла його покохати котрась дів­ плакати, а не сміятись. Але це воля як повшша почувати себе жінка, чина? А він тужив за нею. Він ту­ твоя. Втім, послухай ось оце моє яка' на все життя віддала себе в жив за власним щастям. І ось це щастя дала йому Софія, ось ця, як оповідання і, можливо {дай Боже, руки такому чоловікові? бачиш, прегарна пані, що з ним щоб сталося так), переконаєшся, — Так. Але що її примусило це танцює. . . » яку ти зробив тяжку провину зробити? . . . Я глянув у бік танцюючих, супроти людщш-жінки. — Історія недовга, хочеш— роз­ хотів ще раз побачити Мирослава Де було 1946 року в одному з повім, — запропонував мені мій й Софію, але їх уже не було. невеличких німецьких міст, десь знайомий. Я радо прийняв його про­ — І ти гадаєш, що вона його поблизу охмареного Гамбурґу. Сі­ позицію. кохає? — запитав я колеґу. . рого осіннього вечора я зайшов до Він знову усміхнувся. . . . Мирослав Шугай — колиш­ великої містечкової танцювальної залі. Серед рясної юрби чужинців ній вояк з часів останньої війни. — Не знаю. А тільки вона ска­ багато було наших. Невеличка джа­ Чотири роки запільної боротьби зро­ зала так: ,,Я народилась не сам» зова оркестра грала якогось вих­ били з нього ось такого каліку. Але для себе. Я щаслива в ж^тті, але рястого фокстрота, і пари за пара­ скільки ворогів перерубав колишній Мирослав не має щастя. А він же ми, як пухнасті сніжинки під час цей юний завзятець! Про нього на нього заслужив більше, ніж будьвітру, кружляли в веселому танку. гриміла слава в своїй і ворожих хто з нас. Нехай же має й він те Я зустрів свого знайомого, і ми арміях, по всіх великих і малих щастя“ . .. ’ сіли з ним в кутику залі за столи­ містах і селах України. Його ім’я — Це неможлива жертва, — про­ ком, узявши по склянці пива. Я не перетворилося в пісню про безсраш» мовив я з таким притиском в голосі, танцював і заходив сюди коли- ного солдата нашої землі. І коли ніби хотів відкинути те, що вже не-коли подивитися на танцюючу під важкими ударами армії союз­ сталося. публіку. Нараз мій погляд упав ників і нашої армії запілля валився — Це можлива жертва, — запе­ на одній цікавій парі. Це була райх, сконтужений і розбитий Ш у­ речив. колеґа. — 'Її могла зробити надзвичайно, я "б сказав, ори­ гай опинився нз чужині. Як перестав лише така людина, як Софія. Ми гінальна пара. Я не зводив з них він битись і перемагати, затихла і заслабі з тобою йти на такі жертви. очей. Передо мною плавно, як ле­ слава і пісня про нього. Вона хі- Чи не правда, брате? Для нас ця бідка/пропливала незрівняної краси бащо живе там; п о . той бік кор­ святість незбагненна. . . струнка русоволоса дівчина. Але дону, серед його залишених друзів, Більше я не говорив. Мовчки си­ як дивно, як було для мене дивно, а тут — самотній і забутий Мирос­ дів, пив пиво й дивився на танцю­ що ця красуня була в руках тан- лав. Він навіть не мав друзів, бо ючих. Серед усіх пар перед моїми цюриста-каліки, людини-потвори. О, всі дивилися на нього так, як от очима Стояла одна — Мирослав і ти не уявляєш собі, друже, яка то ти, що, певно, ганьбиш он ту кра­ Софія. Я нараз відчув до них обох була жахливо спотворена молода суню, яка за нього вийшла заміж. велику симпатію. Мені чомусь вда­ людина! їі довгасте обличчя вкри­ Я з ним познайомився тоді, коли він лося, що над усією тією рясною вали великі лискучі шрами, верхня уперше з’явився серед наших хлоп­ різнокольоровою юрбою Мирослав губа була відрубана і тому ( цей ців, що. вечорами збирались на за­ і Софія пливли в легкому танку чоловік ніби все сміявся, голову баву. Ти не можеш собі уявити, яка високо-високо, підносячи до тієї він тримав завжди од бік і ніколи це весела, надміру весела людина. височини інших. Вони були обоє не дивився прямо. Вся постать цьо­ Я не раз дивувався з його дияволь­ щ асливі. . . го молодого чоловіка була якось ської сили вміти так Триматися в Але їхнє щастя швидко обір­ його нещасті. Він багато оповідав валося. Незадовго після тієї моєї химерно скривлена. нам цікавих пригод, сміючися з зустрічі з колеґою Мирослав Ш у­ — Хто вона і хто цей її дивний танцюрист ? — зацитав я свого ко- людей невдах, які скімлять над гай загинув під час однієї автомо­ своїм бездоллям. Я ніколи його не більної-катастрофи, і Софія лиши­ леґу, піднісши до уст склянку пива. бачив зажуреним, невдоволеним лася самотньою. . . Колеґа усміхнувся. своїм особистим горем. Чи можеш Чи зрозумів тепер ти, друже, — Це, коли хочеш знати, Мирос­ ти збагнути, як це тяжко, нелюд­ яким низьким є твій вчинок супроти лав Шугай, а та красуня — його ськи тяжко бути таким спотворе. вчинку тієї незабутньої для мене ним фізично і мати таку вдачу? Але дружина, Софією зветься. Софії? Вона могла жертвувати . Різким рухом я поставив на стіл одного разу . . . Це було після за­ своїм щастям заради щастя каліки, склянку з недопитим пивом, так, що бави. Всі вийшли з залі, я вже був а ти покидаєш свою дружину лише аж пиво бризнуло моєму знайомо­ з Софією, теперішньою його дру­ через те, що вона стала слабою ... жиною, на порозі до виходу, коли му в очі. Твоя провина тим більша, що — Це дотеп твій, колеґо! — ви­ завважив, як Шугай сидів за сто­ ти покидаєш саме її, Софію,колишню лом і плакав . . . Я здивувався був, дружину Мирослава Шугая. гукнув я.

СУМІВЦІ Й П О З А С П І Л К О В А ЧИТАЙТЕ

Й ПОШИРЮЙТЕ

МОЛОДЕ!

ЖУРНАЛ

„АВАНҐАРД“ !

АВАНГАРД

І! З ’ЇЗ Д ЦПУЕ 14— 15— 16 листопада 1947 року в Діллінґені відбувся II З’їзд ЦПУЕ — суспільно-громадського керівного центру української еміґрації на цілу Німеччину. Сумівська молодь не без цікавосте сте­ жила . за працею З’їзду, бо вона жде від ЦПУЕ реальної підтрим­ ки в розгорненні широкої діяль­ носте СУМ’у в усіх зонах Німеч­ чини, де скупчена українська еміґрація. Успішне закінчення З’їзду дає підстави сподіватися, що СУМ матиме таку підтримку. З’їзд ЦПУЕ схвалив новий ста­ тут та обрав нові керівні органи. На фото: Президія II З’їзду ЦПУЕ.

О. ОЛЬЖ ИЧ Б’є три години на міській вежі!

Хіба це зло, що умира любов,

Вказівка зачерпнула повне коло. Година вмерла. ^А.ле те скажи:

що юність кличе старість і скорботу? Так радісно не знати слова „знов“ —

не проклену кінцевости ніколи. Погасне день, і спопеліє ніч.

усе вперед, вперед без повороту. Лише тобою мудрою дано

і охолоне повногруде літо.

цьому життю пінитись і іскриться,

Ти ж не бентежся, не затулюй віч, дивися прямо, гордо і відкрито.

кінцевосте, незрівняне вино. Б’є три години. Проясніть же лиця.

Осередок СУМ’у в українському таборі Реґенсбурґ подав гарний приклад в організації здорового, культурного відпочинку молоді під час літа, влаштувавши літній сумівський табір. 4е

На фото: Літній табір Реґенсбурзького осередку СУМ’у.

АВАНҐАРД

10 ---------------------ВАСИЛЬ САВЧЕНКО

Каторга в „ р а ю “ (Уривок із спогадів) Десь по шістьох днях дороги написові й щиро прагнув своєю ні в землю. Ні медичного огляду, харківський ешелон в'язнів при- працею „ісправіться“ й тим самим ні лазні ми не проходили, ковдр був, нарешті, до місця свого при- „(скупіть" свою провину перед „ро- або якогось додаткового одягу не значення. Стомлені й знесилені діной“, але гинучи від надміру одержали. Розміститися всяк у сво= від голоду й безсоння, перемер- важкої, каторжної праці, замерзаю- ЇЙ одежі: хто був у легенькому злі, в'язні повільно виходили з ва- чи в самарських снігах, швидко пальті й літніх чзревиклч, хго гонів і відразу ж ставали в довже- розчаровувався й ставав одвертим в одній сорочці й без кіш изгі, хто лезні КОЛОНИ. Дехто не міг сам ворогом СОВЄТСЬКОЇ системи, ЯКЩО В теплому піджакові, ХГО В Ш ;І!ІЗ вийти з вагону, цілковито заслаб- раніше він ним навіть не був. лі... Ті перші дні і ночі Бззнм’янши. їх виводили під руки інші, які „Ісправлєніє", таким чином, мало ки особливо надовго зали:и.г ■< ще рухались. Конвоїри штовхали зворотні наслідки. в моїй пам'яті і в мозму серці. прикладами рушниць у спину тих, Був надзвичайно холодний осін- дні і ночі відібрали в людей :і які довго вовтузились у вагонах, ній день. Лилися гострі пронизли- роки життя, здоров'я, красу і си іу. — Чаво* мньошся?* На курорт ві дощі. По Heto пливли важкі День і ніч, як на гріх, лив тоді прієхалі, чтолі? — гримаючи, ви- олив’яні хмари, аТпо землі повзли дощ і шуміли вітри. Нашвидко штовхував із вагонів слабих в’яз- довжелезні сірі колони в’язнів. їх зроблена дерев'яна покрівля бара­ нів один із конвоїрів. Я глянув вели до землянок, що бовваніли ку»землянки не стримувала дощу, прямо йому в лице, і мені стало серед рівного самарського степу і струмені холодної води текли на моторошно й противно. Лице його за дротами. Я. дивився на своїх нари. Вона стікала на підлогу, й цібуло повне й тупе, немов колода, сусідів, що йшли поруч мене, і ті- лий барак стояв у воді. Люди, нав якій стреміли не очі, а великі ло пронизувала холодна дрож. Хто півсонні, лізли на нари й вмощузаржавлені цвяхи, що не могли вони, ці жертви новітнього рабства валися спати, але потім знову злісприйняти ні людського плачу, ні і сваволі, вигнанці з рідного краю? зали на низ, шукаючи сухої, або сміху, ні журби, ні радощів. Мені Ось поруч мене йде молодий, бодай сухішої місцини. Її не було, здалося, що та ‘людина однаково сімнадцятилітній русявий хлоп- й тоді вони вимушені були, стоячи, може сміятися тоді, коли в його чина, на прізвище Незус. Родом збившися гуртами, як вівці, спати друга з грудей вийматимуть серце він із Балакліївського району, на біля стін або лягати просто в вой тоді, коли його друг танцювати- Харківщині. Він був робітником д у й так засинати. Так пережива­ не під веселі звуки совєтського ГАРОЗ’у (Государственний Арти- ли ніч, а вдень виходили й шукатанґо „Водовоз"... лерийско-Оружейний Завод), за- ли скупого самарського" сонця, щоб — Чи була в нього мати? — ми- воду, що, як і багато заводів і фа- хоч трохи просушитися й зігрітися, мохіть зірвалася в мене думка й брик на Україні, носив російську Незабаром появилася нужа. Це раптом спинилася. назву. По дорозі хлопець встиг ще більше знесилювало й дратуЯ побачив пса, дивного пса, розповісти мені, що його арешту- вало нас. Ми були безсилі й безспеціяльно вишколеного для охо- вали й засудили на рік праці в да- помічні навіть перед нужою. Систерони ув’язнених. Він стояв по- леких таборах ніби за крадіжку матичне недоїдання, безсоння, вогбіч конвоїра. Височейний, рижого „государствєнного імущества". Ця кість і холод, нужа — це те най» кольору, з таким же круглим і ту- крадіжка полягала в тому, .що Не- страшніше, що поволі, як хробак, пим обличчям, з цвяхоподібними зус, ідучи з заводу додому, підняв під’їдає й зрізує життя, іржавими ?|очима, пес нагадував в цеху на підлозі шматок марлі Однієї ночі я відчув нестерпний конвоїра, а конвоїр — пса. В мене й обмотав нею хлібину. На про- біль голови і кольку в грудях, несподівано виникла думка, що хідній будці його затримали й спи- Я лежав; буквально у воді і чув, обох їх — і пса і конвоїра — ви- тали, де він узяв марлю. На всі як у моєму мокрому лахмітті вошколював один і той самий вчи- його докази, що він її не вкрав, рушилися воші. Я спробував підтель, один і той самий „батько", йому не повірили. Справу переда- вестися й раптом мене" охопив командир і полководець, нарешті— ли в суд і хлопець дістав рііс За страх. Я не міг устати, ба навіть вождь... шматок брудної марлі! ворухнути руками. При найменшоМатері’ в нихгне було. Позаду нас волочився старий му „.порухові мені шпигало різким — Принімайте, сельодкі прі- дідусь, родом десь із Херсонщини, болем у спину. Я не знав, що це вєзлі! — засміявся конвоїр-пес, Він стеріг овочі в колгоспному са» таке, але відчув, як до^очей моїх звертаючись до нового місцевого ду, які хтось однієї ночі покрав, підкотилися сльози і в горлі засконвою, що мав нас перебрати. Старого засудили на три роки за тряв якийсь клубок, що не давав Понад три тисячі ув’язнених, недогляд колгоспного майна. Цілу дихати. Жаль і гірка образа настарих і молодих, робітників і кол- дорогу до призначених для нас повнили мою стомлену свідомість, госпників, інженерів, письменни- землянок дідусь відставав, старечі я хотівлйув попросити когось поків, службовців лише в одному ноги не слухалися його, до того кликати лікаря, але просити не ешелоні прибуло восени 1940 рок/ ж було дуже грузько; після дощів було кого. Була пізня ніч. Я знона станцію Безим’янка, що стоїть дорога розкисла й перетворилася ву ліг, переборюючи біль і чекаю» за 12 кілометрів від великого ро- в густе глинясте болото. Його чи ранку. Той ранок приходив і відхо* сійського міста Самара, перейме- весь час підштовхував прикладом див, і знову вертався. А ле я його не нованого большевиками в Куйби- конвоїр, дідусь спіткався, кашляв бачив, як не бачили його багато моїх шев.. Тут рік тому, в 1939 році, і хапався за груди. Він нікому не друзів-земляків, кинутих за колю» розпочали будувати один з най- промовив ні слова, але кожний, хто чі дроти совєтських концтаборів, більших концтаборів Совєтського глянув би на нього, міг одразу Ранок цвів десь інде і для інших. Союзу — „Безимянский фаґерь впізнати, що старий херсонець Для нас була лише ніч, чорна і хоОсобстрой НКВД СССР", що ско- зовсім хворий. лодна, як безодня, рочено називався „Безимлаґ". ІнакТого ж дня його забрали до таше ще його називали „Самарлаґ". борової лікарні, але вилікуватись * У перекладі на совєтську мову йому не вдалося. Надвечір він Безимлаг — величезне будівцей концтабір звучав надзвичайно умер... ництво, на якому вже взимку 1941 скромно: „1справітєльп0 - ТрудоНовоприбулих розташували у року працювало близько 60 тисяч вой Лаґерь". Дехто, потрапивши низьких дощаних бараках, що ма- в'язнів. Тут будувалися чотиуипосюди, будучи прихильником со- ли вигляд землянок, бо всі вони верхові цеглові мешканеві будинвєтської влади, сліпо вірив тому наполовину були глибоко закопа- ки, найрізноманітніші майстерні,

\

А В А Н Г А Р Д ---------------------------------------------- :----------------------------------------

її

— Щоб ти цілий вік так чхав! — цехи для виробу деталей до ма­ ко на зогріте тіло падає мороз, лаявся сусіда й знову встромляв шин та величезний авіяційний за­ і відмерзають вуха, ніс, шоки... Досвідчені в цьому в’язні, що лопату у вапно. Кидав із вагону, вод. Спочатку нікому з нас і на думку не спало, що все це будів­ не раз побували по таборах, ра­ але вітер його сипав назад. Сусіда ництво має суто військовий ха­ дили нам зовсім не брати тих спе= знову зачхався, потім похитнувся рактер, як про те ми дізналися цівок. Я послухав порад і ніколи і впав на держак лопати. Я підій» пізніше. Та вже сама назва „Особ- не користався з „намордників". Ін­ шов до нього й побачив, що з но* строй НКВД СССР“ говорила за ші ж натягали їх на себе й під са в нього тече кров... все. Люди працювали там роками час праці скидали і тоді проклина­ А побіч'нас, 'де розвантажува­ і все ж не знали всіх таємниць ли все своє життя. З обморожени­ ли ліс, у цю ж хвилину розітнувся ми обличчями йшли до лікарні, Безимлагу. Аж за кілька років по пронизливий зойк людини, зойк тому, будучи вже в Німеччині, а там від недоїдання (в лікарні гір­ смерти: я дізнався від одного російського ше годували, ніж у таборі) слабли — А-а-а-й... о-о-о-ой!.. інженера, що недалеко за Безим’ян- й ставали „доходягами". 0 Той, хто Я підняв товариша й вивів його кою, біля Волги, будувалися вели­ попадав під цю страшну категорію чезні підземні лябіринти, з наймо- „доходяг“ , майже не виживав ітинув. з вагону, подавши йому якусь На „розвод" ми виходили о 6 го­ лахмітину для носа. Тим часом не­ дернішим технічним устаткуван­ ням кімнат і тунелів, призначені дині вечора й працювали до 6 го= далекий зойк людини не вгавав. По­ на випадок війни з Німеччиною дини ранку. Якось, пригадую, на тім він затих у гаморі й крикові для уряду Кремля. Серед того під­ залізницю прийшов ешелон вапна сотень людей. Я догадався — то, земелля споруджено спеціяльні й лісу. Нашій бриґаді припало ви­ певно, знову хтось із в'язнів попав вантажувати з закритого типу ва­ під час розвантаження під ліс. кімнати для самого*Сталіна. гонів вапно. Нормівник, висока Аж десь під ранок ми спро­ Зима 1941 року видалася над­ й худа, люта людина, підійшов до звичайно холодною і суворою. Мо­ нас і наказав, щоб найбільше за моглися вивантажити вапно. Ранком роз із самарськими колючими віт­ дві години розвантажили 12 ваго­ збиралися до табору. Конвой пе­ рами досягав 45 ступенів. Однак, нів вапна. Нас у бриґаді 13 осіб. рерахував, чи всі є на місці. Вияви­ праця не могла перериватись ні Це значить кожна особа за дві го­ лося, що двох членів бриґади не­ На хвилину, особливо на розван­ дини мала викидати майже вагон ма. Один конвоїр лишився біля таженні й навантаженні будівель­ вапна. Це — божевілля. Вапно, нас, а другий пішов шукати тих них матеріялів. Праця йшла в дві щоправда, дуже легке, але його двох..Півгодини ми тупцювали на зміни — денна й нічна. Вдень пра­ гірше розвантажувати, як щебень морозі, тріпали руками й стукали цювати було, звичайно, ліпше, хоч чи цеглу. Тієї ночі дув вітер, при ногами, щоб не задубіти, аж поки би тому, що видно. Наша ж бри- чому у відчинені двері вагонів. повернувся конвоїр з розшуків без­ ґада працювала вночі. Тонкі, хоч Кидати вапно проти вітру майже вісти загинулих в'язнів. Конвоїр їх і ватяні бушлати й штани, поно­ неможливо.'Воно порошиться й ле­ знайшов, але обидцва в’язні були шені й кригою вкриті „бурки" (так тить назад, сипле тобі в обличчя, мертві. Один з них замерз,^сидячи називалися ватяні чоботи) це могли їдкий сморід вапна лізе в горло, ніс, на штабелі цегли й склавши руки стримати неймовірно пекучого мо­ очі. Ти задихаєшся й безперестан­ на колінах. Він, очевидно, сів був розу, що цроймав шкуру й кістки. но чхаєш, затуляючи обличчя ру­ відпочивати. Другий лежав під ва­ Щоб не приморозити обличчя, нам ками, або затикаючи носа й рота гоном на рейках, скоцюрбившись у полатаному бушлаті, ^в розірва­ натягали на носа, вуха й щоки ганчір’ям, вирваним з бушлату. спеціяльно пошиті з марлі й вати — Громадянине начальнику! — них „бурках". Конвой л наказав нам забрати „намордники". Залишалися відкри* гукає мій сусіда до нормівника. — ті лише очі й рот. А ле й ці спе­ Так неможливо, слово чести, не­ з собою до табору обох .померлих цівки мало що рятували. Скидаю» можливо! Дайте протигази чи_спе­ і ми їх несли на руках аж до л і­ карні. Ц<в була невимовно тяжка чи з вагонів каміння чи цеглу, цівки якісь на обличчя! впріваєш, надихуєш пару, що йде — Викидайте й так.. Не велика картина, яка ніколи не ,изійде з пам’яті, пам'яті про ті сотні попід марлю з ватою по обличчі біда, як почхаєте трохи. й тисячі : вигнаних, що подібною й зогріваєшся. Рота майже немож­ ливо відкрити й стає важко диха­ ї ) „Доход яга“ — слаба, немічна людина, нев­ смертю загинули в далеких степах дала працювати. В 'язні цієї категорії хо- холодної Самари, на .самому дні ти. Але, боронь Боже, спробуй дили по смітниках табору й поїдали всяку совєтського „раю". скинути того „намордника"! Швид­ покидь.

М. ЩЕРБАК

В

0

Д О Р О З І

Бува, не раз, самотній, у дорозі, Загублений серед чужих людей, Пророниш слово, сказане в тривозі, По-своєму, і кілька пар очей На тебе кинуть погляди цікаво: „Щ о за один? З яких, мовляв, країв? Чому ще тут?" — спитаються лукаво З усмішкою... О, де узяти слів, Щ об розказати недругам чужинним, Хто я такий! Чого сюди прийшов! Хіба ж повірять, що во ім’я „жити“ Я трачу тут і молодість і кров! Хіба відчують, що й за мною мати Десь побивається, десь думає і снить, Щ о й я колись спішив, як всі, до хати, Як може син до матері спішить. Щ о є країна, де скрегоче горе, Спливає кров’ю і горить вогнем!

Де жах розлився, як червоне море, А ми живем, розтерзані живем!.. Щ о й нам лунали дружні крики „слава“ Під сурми мідні — поклики землі! І в нас буяла і цвіла держава, Були князі, гетьмани й королі!.. Ні, ні!.. їм, ницим, духу не відчути, Що рветься з мли, із темряви, із хмар, Як нас вели і підіймали Крути! Як кров’ю густо підпливав Базар! Вони байдужі... Стиснуті в камінні, їм не збагнуть, як прагнем ми до хат, Де в далині, у синім мерехтінні Шумлять потоки — слава із Карпат! Шумлять вітри — не сірі води Іну, Шумлять дуби — не сосни у борах, Шумить земля, що зветься Україна, З-над берегів ревучого Дніпра!

12 --------------------------------------------------------------------------------------М. Ш У Л Ь ГА

АВАНГАРД

*

'

Московськ а с у т ь „Нас хоть в сємі|водах мой, нашєй русской суті із нас не вимить". (І. С. Турґенев) Якою б не була Москва, — дворянською чи бур­ жуазною, пролетарською чи „національно-трудовою", московська суть залишається^незмінною. Та'московська суть полягає в‘,загарбництвіічужих територій, у фізичному і духовому знищенні під­ битих нею націй і народів та безоглядній їх асиміля­ ції, в національному, політичному, соціядьному та економічному гнобленні поневолених нею націй і народів. 1 все це прикривається облудними гаслами (заявами), як „збирання російських земель", „браядерська,допомогаієдігаокровним меншимібратнім на­ родам", „допомога культурно відсталим прилучитись до високої російської культури”, „захист і опіка над єдиновірними православними", „допомога працюючим звільнитись від капіталістичного гноблення", нарешті, „звільнення і об’єднання братніх ^слов’ янських на­ родів" і т. д. і т. д. Сучасні московські „єдшюнеділимці", що оформи­ лись тут на еміґрації£в],,національно-трудовий рух" року 1944, зафіксувюіи свою „русскую суть" в „Схемі Національно-Трудового Устрою". 1 полилися золоті слова в новій мелодії'про „ .. .здійснення відвічних прагнень народів Росії і відновлення їх прав". („Схе­ ма Національно-Трудового Устрою", 1944., ст. 91). Московський „національно-трудовий рух" в про­ тилежність большевдцькій „Єдіной Нєдєлімой", що являється базоювсесвітньої.комуністичної революції й побудови комунізу у всьому світі, ставить своїм завданням збудувати своюі „Сдіную Йєдєлімую" як могутню московську імперію для себе, для московсь­ кого народу. Ііри чому, нові (сучасні) „єдинонеділимці" не ^'відкидаютьj тих надбань (особливо територіяльних) і засобів, яких досягла.Москва на протязі історії і особливо большевицька^Москва, а прагнуть вико­ ристати ті надбання й звсоби для урятування, за­ кріплення, розбудови і скріплення своєї „Сдіной Нєдєлімой". і Відповідно до своєї мети, протилежної меті большевицької Москви, сучасні „єдинонеділимці" підво­ дять інші соціологічні засади під ті надбання і за­ соби і надають їм іншого зафарблення. Вони про­ тиставляють свою мету меті большевицької Мос* кви і згідно з цим відкидають історичний матеріялізм з його клясовою боротьбою і комуні­ стичною ідеологією, а замість них кладуть заса­ дою ідеалістичну соціологію — національно-трудовий солідаризм — з його націоналістичною ідеологією. Протилежність своїх соціологічних засад з заса­ дами історичного матеріялізму сучасні „єдинонеді­ лимці" визначають так: „Розвиток людського суспіль­ ства супроводжується двома основними протилеж­ ними тенденціями: солі даризацією^і боротьбою. Ви­ никнення і наявність в суспільстві боротьби воро­ гуючих груп (напр. кляс) є наслідком^порушення природної солідарносте, є проява дефекту суспіль­ ної свідомости. Перевага первісної солідарности в с у с п і л ь с т в і зміцнює його і приводить його допроґресу. Перевага тенденцій б о р о т ь б и в е д е с у с п і л ь с т в о до в и с н а ­ ження і занепаду. Ш лях розвитку суспільної .свідомости веде,від інстинктивної і вродженої солідарности до солідар­ ности свідомої, національної вселюдської!"* („Схема Національно-Трудового Устрою," стор 10). І далі: “ . . . не стани і кляси, а народи і нації являються природними формами утворення солідаризуючих суспільних груп", (там же, стор. 12). І. Б о л ь ш е в и ц ь к а М о с к в а . А. Держава: 1. Клясова за змістом і формою. 2. К л а с о в и й імперіялізм.

3. „Союзна". Союз утворено на засадах:

Протилежність своєї ідеології ідеології боль­ шевицької Москви, сучасні „єдинонеділимці" виз­ начають такою заявою: „Ідеям комунізму ми про­ тиставляємо Нову ідею Національно-Трудового Солідаризму! Комуністичній партії ми протиставляємо нову силу Національно-Трудового Руху! Насильству інтернаціоналізму^ми протиставляємо силу російсь­ ких націоналістів; большевицькому гнобленню і те­ ророві - розкріпачення і звільнення".(там же,стор. 95), Перешкодою для здійснення своєї „Єдіной Н є д є л і ­ м о й " сучасні „єдинонеділимці" вважають московсь­ кий большевизм і прагнуть усунути цю нерешкоду шляхом проведення протнболі^евицької революції. „Большевизм, що поневолив народи Росії і перет­ ворив и в дослідне поле комунізму — базу світової комуністичної революції — є перешкодою на шляху' установлення нового Національно-Трудового Устрою. . . . У знищенні большевизму і в побудові Нової Росії — мета Національної Революції. Національна Революція — ц е 1єдиний шлях звільнення народів Росії від большевизму". („Схема Нац. - Тр. Устрою", 1944, стор. 90). А як же з націями і народами, віками гноблених Москвою? Дуже просто. Сучасні „єдинонеділимці" зачисля­ ють їх усіх до єдиної московської нації й примушують їх „добровільно" боротися проти большевизму за нову „Єдіную Нєдєлімую". Про людське око вони пишуть про „вільне" во­ левиявлення народів, а самі, не питаючись у гноб­ лених народів „волевиявлення", пильнують, щоб жадна соломинка не впала з московського імперія* лістичного воза. Ось що вони говорять з приводу цього питання: „Російська нація — це міцна сім’я на­ родів і народностей,|шо об'єдналися навколо російсь­ кого народу і усвідомили протягом багатовікової спільної історичної судьби спільність державних, економічних і культурних інтересів. . . . В с і сини Р о с і й с ь к о ї Н а ц і ї р і в н о ­ правні — велик.орус і тунгус, мордвин і к а л м и к : В дальшому своєму розвиткові Р о « с і й с ь к а Н а ц і я н е п о т р е б у є ні п р и м у » су, ні підкорення. Її історичність г р у н т у є т ь с я на в і л ь н о м у в о л е в и я в л е н ­ н і н а р о д і в " („СхемаНац.-Труд. Устрою", 1944, ст.13). І далі: „До складу Російської Нації.належать на­ роди, що мають свої історичні території в межах Російської Союзної Держави", (там же, ст. 43). Новітні|„єдинонеділимці“ не.забувають згадати й про традеційнийМосковський опікунізм та місіянізм, заявляючи: „тому, що і д е я Р о с і ї є і д е я с п р а в е д л и в о г о с у с п і л ь н о г о жит т я, і д е я з д і й с н е н н я п р а в д и н а аз е м л і і с а м о р о з ­ в и т к у н е т і л ь к и і р а д и ce6te, а л е і р а д и і н ш и х , то, визнаючи самобутність Росії, як куль­ турно-історичного явища, с л і д з .н а т и і с в і т в в е п о к л и к а н н я н а ш о ї Б .а т ь .к ів щ и н и ". (хам же, стор. 14). Як виглядає „правда", що її вбираються здійснити нові „єдинонеділимці" і чим ця „правда" відрізняється від „правди" большевицької Москви? Порівняємо ці дві „правди" за книжко» В. А. Карпинського „Суспільний і державний Устрій СССР", Держ. Видав. „Правда", Москва, 1946 р. та за „Схе­ мою Національно-Трудового Устрою", 1944 р. При чому, порівняння подаємо лише тих національнодержавних організацій,, які є в обох схемах держав­ ного устрою: II. Н а ц і о н а л ь н о - т р у д о в а М о с к в а . А. Держава: 1. Національна (шовіністична) за змістом і формою. 2. Національний імперіялізм З*„Союзна". Союз утворено.на завадах:

13

АВАНГАРД

а) „вільного волевиявлення" (теж “добровільність").

а) „добровільносте11. б) „рівноправності!".

б) „рівноправносте"

Б. В е р х о в н а в л а д а . 1. Здійснює диктатуру большевицької Москви на весь СССР.

Б. В е р х о в н а

2. Конституційна.

2. Конституційна.

3. Всесою8ннй Уряд (московський)

3. Всеросійський Уряд (теж „Всесоюзний" московсь­ кий).

влада/-

1. Здійснює диктатуру Національно-Трудової Москви на весь „Союз". Влада „Єдина і Центральна" для всієї Держави. Тверда, тобто, така, яка неухильно здійснює волю нації".

а) Всесоюзна Конституція

а) Всеросійська Конституція

‘(Г) Уряд-діє „всесоюзною" московською мовою.

б) Уряд діє „всеросійською" московською мовою.

В. С о ю а н а Р е с п у б л і к а .

В . Д е р ж а в н о с а м о в р яд у в а л ь н і народи 1. Має свій „державпо-самоврядувальний в и т в і р "

1. Має свій державний уряд. 2. Мав свою конституцію, що є в повній відповідності до „Союзної".

2. Має свою конституцію, яка є „духом і структурою національно-трудовою", тобто, в повній відповідно­ сті до „Всеросійської"

3. Суверенна, t Частину свого суверенітету „добровільно" передає Всесоюзному урядові.

3. Суверенна. Частину свого суверенітету добровільно переносить на Всеросійський уряд.

4 . Діє рідною мовою.

4. Має „вільне визначення рідної мови і вживання її в місцевих установах"^

Г. А в т о н о м н а О б л а с т ь . 1. Звичайна адміністративна область в складі Союв* ноі Республіки. '

Г. М а л і с а м о в р я д у в а л ьн і н а р о д и . 1. Діють як звичайні області Москви.

2. Мав права державного самоврядування на своїй території в питаннях внутрішнього життя.

2. Всі питання місцевого значення розв’язують „від­ повідно до загально державних інтересів".

Отже, ці схеми мають повну едністьу відношенні до віками гноблених Москвою народів. Вони є виявом московського імперіялізму, васобом національного нищення підбитих Москвою народів, державно ор ганізаційною формою „Єдиної Нєдєлімої" Москове кої імперії Такою є московська „правда".

8. Допомогти демократичному світові ' переко» натися в тому, що тривалий мир у світі можливий лише тоді, коли буде розчленовано „тюрму£народів" — Московську імиеоію.

Віками гноблені Москвою народи свідомі т що тільки розпорошення вічної „тюрми народіь московської „Єдиної Нєдєлімої" - є передумовою адообуття своєї правди^ до утворення своїх самос них держав. Вони свідомі того, що для розгр московської „-€діної Нєдєлімої" потрібно: 1. Ідеям московського большевизму і_м-1 ковського націоналшовінізму з їхнім імперіялізмі протиставити свою ідею національного визволек j 2. Насильству московського Інтернаціоналі?] чи націоналшовінізму протиставити національній’ ли націй і народів, гноблених Москвою. 3. Мобілізувати всі духовні і фізичні сили гу­ блених Москвою націй і народів на боротьбу звільнення їх від віковічного московського я р . 4. Бути відданими своїй батьківщині і ст служити своєму народові та завжди бути готог віддати своє життя в боротьбі за звільнення сі народу з московського рабства. 5. Пам’ятати, що доля гноблених Москвою цій і народів залежить від них самих. 6. Об’єднати всі національно-визвольні гання гноблених Москвою націй і народів і сь вати спільні зусилля на розвалення Московсьі Імперії. ’ 7. Утворити національні абройні сили окрс Москвою гноблених націй і народів та підпоря, вати їх єдиному військовому центрові з предс ників від цих націй і народів.

КОЖНИЙ МОЛОДИЙ УКРАЇНЕЦЬ ПОВ1 НЕН

МАТИ

„ А В А Н Г А Р Д /

і А В А Н Г А Р Д

14 о. К. В.

'

' \

В 4

ТІ

Д Н І

Українське населення виступало проти обох окупантів

Це був пам’ятний березень 1943 року, коли Україна стояла між двома вогнями. Не встигло селянство позбавитися одного ярма, як із Заходу принесено й накинено йому друге. Молодші та хоробріші йшли до повстанського запілля зброєю боронити права і честь своєї нації, а жінки й старі чоловіки з болем у серцях залишались вдома, допомагаючи чим можна дорогим своїм синам. На цвинтарі Української Православної Церкви у Ковелі багато людей. Серед них сивовусі волиняки, зажурені жінки, зрів­ новажені молодші чоловіки й дівчата. Насе­ лення Ковеля прийшло ховати 84 замучених у катівнях НКВД українських борців за правду. їх замордовано тоді, коли один кровожерний кат України тікав від другого. Ковельська церква того дня уся була в жалобі. Посередині церкви стояла велика символічна труна, по крита чорною китайкою. Н я

У К О В Е Л І

T T W H I*

ЛРЖ ЯЛЯ

М ЯЯРТТИНКЯ

Я

ТТЯ.7Т

НРЮ

Організатор цього великого похоронудемонстрації бл. пам’яті полковник Мацюк об’їжджав процесію ца білому коні. Німець­ кі старшини дивилися на все це з роззяв­ леними ротами. Даючи дозвіл на похорон 84-х замучених ковельчан, вони ніколи не сподівалися, що цей похорон обернеть­ ся в таку могутню національну демонстра­ цію. Навпаки, ґебітскоміеар вважав, що похорон замучених большевиками україн­ ців буде німцям на користь, бо це, нібито, мало бути проти большевиків. Сталося інакше. Цей похорон перетворився в де­ монстрацію і проти большевиків, і проти нацистів, бо написи на транспарантах за­ кликали український народ до „боротьби з в о р о г о м 11, а 29 національних прапорів скріплювали цей заклик. На кладовищі велелюдний натовп став півколом біля виритої братньої могили. В центрі стояла символічна труна. Повітря було згущене. Мертві катовані тіла 84-х країнців лежали із зв’язаними руками, які з розбитими черепами. Матері й жінки озпачу кидались у могилу, їх ледве ли стримати, а сивоволосі батьки стоз міцно затиснутими устами. В їхніх х горіла ненависть до обох „визволиів“ , бо другий син був уже в катівні гстапо. Останнє прощальне слово виголов о. Віталій. Німецькі старшини дозво­ ли говорити лише 5 хвилин. Слова про­ хання, як і спів вічної пам’яті, супровод/валнся ще більше, ніж у церкві, голосм риданням зворушеного натовпу. Людсь­ кий плач линув до самого неба. Той плач ув Бог і більше ніхто. Після похорону додому треба було ргатися глухими завулками, бо в центрі та Гестапо вже полювало на організаів величного ковельського похоронуонстрації... Гестапо вдалося частину ^ймати й замордувати. Загинув тоді і гоний організатор похорону полковник цюк... Такого національного здвигу багато дей не бачили папіть за легших обстаКоли мені в одному місці на Волині елося інформувати про ковельський поон, один із присутніх так зворушився, не міг собі уявити, що це творилося нацистської ‘ окупації. „Так це було в 7 році?“ — питав тоді присутній. Пам’ять про загиблих братів і сестер застінках НКВД й Гестапо вічно житиме наших серцях і кликатиме нас до боотьби за визволення України.

АВАНГАРД

15 Цікавий факт З А С Т У П Н И К ІБ C EHA

Драматичний гурток табору „Сомме-Казерне", що складається переважно з молоді, з неабияким успіхом поставив п'єсу М. Кропивницького „Дай серцеві волю, заведе в неволю." На фото: фраґменти з вистави.

В кінці XIX століття місто Мюнхен було цент­ ром великого літературного руху. До каварень сходи­ лися письменники, малярі, артисти, дискутуючи за склянкою кави про вартість свого мистецтва. До однієї з каварень реґулярно, біля 3-ої години дня, заходив великий нор­ везький драматурґ і 'поет Генріх Ібсен. Каварня зна­ ходилася напроти держав­ ного театру, де ставилася не одна п’єса Ібсена. Мабуть те місце було дороге^й бли­ зьке великому норвежцеві. Як правило, Ібсен у каварні не встрявав у роз­ мови й мовчки прочитував різні часописи, спеціяльно для нього підготовлені. Все ж Ібсенова присутність у каварні була відома для багатьох інших гостей, а з часом вістка про його пе­ ребування рознеслася по околиці міста і гостей зби­ ралося чимраз більше. З тієї нагоди власник каварні мав великі прибутки. Тому він особливо піклувався про Ібсена, як про винят­ кового гостя. Та сталося так, що одного літа Ібсен не приї­ хав до Мюнхена і власник каварні втратив через те чимало прибутку, бо гостей дуже порідшало. Власник замислився, що йому роби­ ти. І він вирішив заступити Ібсена кимсь іншим. Після довгих розшуків власний каварні знайшов у Мюнхені та найняв до себе на працю безробщцього артиста, який своїм ростом та будовою був подібний до Ібсена. Загримований артист у ролі Ібсена у визначений час заходив до каварні й сідав на Ібсенове місце. Хоч він не знав норвежської мови й не цікавився ч&танням газет, все ж мусив викону­ вати рухи і поведінку 16сена. Прибутки власника мюнхенської каварні таким чином знову підвищились.

„АВАНҐАРД" — ілюстрований місячник української молоді на еміґрації. Додаток до журналу „ПУ»ГУ“ Редаґуе колегія. Відповідальний редактор Петро Кізко. Адреса редакції: M U N C H E N Dachauer Sir. 9/П. — Monthly supplement for youth to » P U - H U « Druch: A. Bilous.

Фото на обкладинках: на першій — „Запорожець" у виконанні молодого танцювального ансамблю табору „Сомме-Казерне“ , що взяв участь у великому сумівському святі у Фраймані; на останній — юнак-шіастун під час подорожі-екскурсії в Альпах.