Авангард (ч.58)

АВАНГАРД ІЛЮСТРОВАНИЙ

ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

РІК XIV

Ч: 4 (58)

АВАНГАРД

V A N G U A R D

ж урнал для молоді. Офіційний пресовий орган Центральної Управи Спілки У країнської Молоді. Виходить щ оквартально.

quarterly O fficial Press Organ of The Central Committee, The Ukrainian Y outh Association (in exile).

Редакційна Колегія: мґр. ГАНОВСЬКИЙ Є., ДЕРЕМЕНДА Я., мґр. К О ВА Л Ь О., КРУШ ЕЛ ЬН ИЦ ЬКИ Й І. (голЮвний редактор), мґр. М И К УЛ А В ., ін ж . ОЛЕСЬКІВ В ., п р оф . САГАН 3 . , д -р Б . СТЕБЕЛЬСЬКИЙ. Редакційне листування і матеріяли надсилати на адресу: »А ванґард«, 49, L in d e n G a r d e n s , N o t tin g H ill G a te , L o n d o n , W.2., E n g la n d

Адреса Адміністрації: “ A v a n t g a r d ,” B r u x e lle s I V .,

72 B e lg iq u e

Bid C h a r le m a g n e ,

АДРЕСИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ І КРАЄВИХ УПРАВ СПІЛКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ та представників »Аванґарду«: U n io n

de

la J e u n e s s e U k r a in ie n n e і Краева Управи) 7 2 , B id. C h a r le m a g n e , B r u x e lle s IV., B e lg iq u e .

(Центр,

U k r a in ia n A m e r i c a n Y o u t h A s s o c i a t i o n , I n c ., P .O B o x 2 1 1 , C o o p e r S ta tio n , N e w Y o r k 3, N .Y . U .S .A . U k r a in ia n Y o u t h A s s o c ia t io n , 1 4 0 B a th u rst S tre e t, T o r o n t o , O n t .,

C anada. U k r a in ia n Y o u t h A s s o c i a t i o n , 4 9 L in d e n G a r d e n s , N o t tin g H ill G a te , L o n d o n , AX'.2 ., G r . B ritain .

U k r a in is c h e r

J u g e n d v e r e in ,

Z e p p e lin M u n ch en G erm a n y

67,

U n io n

S tr. 8,

des

U k r a in ie n s

(S e c t i o n d e la J e u n e s s e ) , 2 6 r u e d e M o n t h o lo n , P a r is 9 e , F r a n c e . Sr.

Jose

P a w ly s c h y n

(S U M )

C a t ia A l t a V is t a C a lle la C o lin a N -4 2 C a r a c a s , V e n e z u e la .

Sr

B ohdan

B ily n s k y j

(S U M )

U k r a in ia n Y o u t h A s s ’ n in A u s t r a lia c / o M r. S. M is k o 8 6 P lu m p t o n A v e ., G le n r o y , V i c . , A u s t r a lia .

R u a P ia u i, 2 0 5 ---S a o P a u lo , B razil

“ P r o s v it a ” (S U M ) c. S o le r 5 0 3 9 B u e n o s A ir e s , A r g e n t in a

C a s illa d e C o r r e o 7 0 E n c a r n a c io n , P a r a g u a y ,

Sr.

lv .

Ap.

3,

L y tv y n o v y cz

Ha 1-ій стор обкладинки: Дівочий курінь членів СУМ -у в Буенос Айрес із своїм прапором (хорунжий д . Ю . Гуренюк). Біля хорунжого (справа) п-га Ольга Крупка і (зліва) — п-га Ольга Горб.

Ш і...........

O U L x O iiA U

С Ь і 'і Ш і ,

26601 RYAN ROAD WARREN. MI. 48091

|.... ІЗ

ЗМІСТУ Стор.

АВАНҐАРД

І О. Коваль: Єдність І ідеї і дії . . . .

4

І Д. Донцсв: »М ойсей« І І. Ф ранка . . .

8

ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ І В . Буженко: П осідачі І |

(Наука, знання, література, суспільно-політична думна)

вартостей, чи тіл ьки передавачі?

18

: Ольга Мак: На м іся ч І ному промені . .

23

І От. Б. Курилас: Св. ; Іванна Д’А р к . .

33

І Я. Стецько: В ш ано= вуймо пам’ять Ч уп І р и н к и .......................... 42 І А . Микулин: Н е гне Е хребта перед н аїзд\ н и к о м ..........................46 ї з життя [ С УМ -у

і діяльности . . . .

=М. Бурчак: 1 ти, кохана

53

» Далека, В ітчино«

: Софія Наумович: К урс І українознавства 1 —• Ф отогр аф ії та інше а-

Ч: 4 (58)

Р ік X I V

1960

М ал. П р о ф . Р. Лісовський

. . . П росим

Тебе,

Царю,

П росим

Т ебе

нині,

Даруй

волю ,

верни

Нашій

Н еньці У к р а їн і...

славу

Х ри стос Родився !

Найкращі святочні побажання дня всіх членів С П ІЛ К И У К Р А ЇН С Ь К О Ї М О Л О Д І, співробітників і читачів журнала, з пам'яттю про наш багатостраждальний народ і поневолену Україну, шлють

Центральна Управа СУМу і Редакція та Адміністрація » Авангарду»

ЄДНІСТЬ ІДЕЙ І ДІЇ ТА ЩЕ ДЕЩО (Критичний огляд за 1960 рік) О. КОВАЛЬ Голова ЦУ С У М -у Ще один рік — 1960 — відходить в минуле і ми всі приготовляє­ мося зустрічати новий рік, що приходить на зміну попередньому. Поза нами, отже, відоме, досвідчене, а перед нами пляни й надії. Але в житті людини, як і спільноти, сьогоднішнє є зумовлене вчорашнім, а завтра буде таке, як ми його підготовимо сьогодні. Тому теж буде доцільним зробити загальні підсумки наших сумівських зусиль і надбань у вигасаючому році, щоб усвідомити собі на тому тлі наші можливості й наші завдання на порозі нового надходячого року. Всі сумівці, а також загал української громадськости на чужині, знають, що минулий рік Спілка Української Молоді провела під знаком 35-ліття від її оснування, приймаючи гасло: »Герої, Борці за Волю України — наш Ідеал і Дороговказе. З приємністю треба ствердити, що по всіх країнах, де діє СУМ, відзначення цих ро­ ковин мало глибокий зміст, а ідеї С У М -у і кинене гасло були темою для окремих доповідей, гутірок, виховних програм, статтей і імпрез. Зокрема всі Здвиги проходили під цим могутнім гаслом і залишили серед членів С У М -у, як і серед частини позаспілкової молоді та громадськости непрсминаюче враження, а не в одного сумівця чи сумівки викликали тверду постанову ступати за по­ даним дороговказом. Слідкуючи за перебігом діяльности нашої Спілки в світі, навіть посторонній спостерігач міг запримітити є д н і с т ь і д е й і д і ї , які, без сумніву, характеризують наш сумівський рух. Ця висока прикмета, якою можемо похвалитись, є тим основним нашим на­ бутком, з яким можемо сміло дивитись у майбутнє. Це є теж вислідом довголітньої невсипущої праці всієї нашої молодечої організації, яка, зокрема в цьому році, набрала повноти форм свого ідейно-монолітнього вияву.

4

Другим відрадним і повним гарантій на майбутнє явищем е посилення виховної праці серед юнацтва С У М -у . Зокрема імпо­ зантних форм набрало літне таборування, що в цьому році охо­ пило собою найбільше досі число підростаючої молоді та пошири­ лось на нові країни (Австралія). Програма таборування, що була опрацьована в загальних рисах для усіх країн, була в більшості дотримувана, з тим, що всюди враховувались специфічні обста­ вини кожної країни та наявність більше чи менше кваліфікова­ ного складу виховників. Слід відзначити, що поважні успіхи за­ нотовано в ділянці обміну юнацтвом, тобто висилки молоді до таборів у сусідніх країнах. Це подекуди пов’язане з великими коштами, одначе наслідки такої виміни є просто поцивугідні. Більшість юнаків чи юначок, які побували в таборах в інших країнах, поверталися звідтіль не лише вдоволені, але, в більшості випадків (як це самі батьки заявляють), «змінені до непізнання« як у поведінці, так і в ставленні до своїх обов'язків. З таких юнаків і юначок можуть вирости також справжні виховники, яких брак усюди так пекучо відчувається. На окрему увагу в підготовці виховників заслуговують орга­ нізовані Крайовими Управами, часто при співпраці Центральної Управи, курси для виховників і старшого юнацтва, яких у мину­ лому році відбуто кільканадцять. Один із недавніх курсів у Парижі був зокрема важливою пробою для виховної праці серед молоді, яка походить від батьків зі старої еміграції. Ця молодь, як і вся українська молодь, є здібна захоплюватися українською національною ідеєю і стати на службу їй. Ріст мистецько-культурного сектора в СУМ -і, що в минулому році позначився творенням нових музичних, хорових, драматич­ них і танцювальних груп та виступами випробуваних уже досі ансамблів, дає підстави для оптимістичних висновків щодо націо­ нального самозбереження молодого українського покоління. У к ­ раїнська культура, а зокрема мистецтво, сповнена чародійної сили, якої не можна легковажити в національному вихованні нашої молоді. Минулий рік був би однак записаний у нас, як рік ідеальної праці й ідеальних успіхів, якби не деякі плямки, що, мов іржа на чистій сталі, псують її вигляд і викликають побоювання за даль­ ший шкідливий процес. Тими «плямами на сонці«, що можуть викликати занепокоєння, є, передовсім, видавничий відтинок і пов’язаний з ним господарський сектор. Виховники і юнацтво з нетерпеливістю очікують появи друко­ ваного

«Правильника для Юнацтва«, що

вже

понад два

роки І

повинен бути в ужитку. Центральна Управа вживала всіх до­ ступних їй середників, але покищо безуспішно. Шкода, що в декого нема відчуття відповідальности за страту, яку через від­ тягнення появи »Правильника« наноситься справі виховання юнацтва. В погоні до досконалости, що властива тільки Богові, людина забуває, що всі людські твори вимагають з часом ко­ ректив і що їй ніколи не вдасться осягнути досконалости, а тільки до неї з часом і трудом наблизитись. Прийдеться, отже, »Правильник« передати як довжне сальдо новому діловому рокові. Не краще було з випуском видань для виховників, у формі окремого журналу, але тут перешкоди іншого характеру, які поволі будуть усунені. Від’ємним моментом у видавничій діяль­ ності цього року була безуспішність у заходах для видавання ілюстрованої бібліотеки і журнала для юнацтва. Тут однак став на перешкоді мало активний господарський сектор, хоч Центральна Управа була створила йому всі потрібні передумови. Слово зали­ шається за Крайовими Управами та Осередками, що інколи, поза окремими деревами, не добачають лісу. Добре поставленої цент­ ральної видавничої діяльности не заступить ні цикльостиль, ні фотодруки, розраховані на внутрішній крайовий чи осередковий вжиток. Там, де є потрібна централізація, там протилежна дія на довшу мету може завдати тільки шкоду. Все ж таки на цьому важливому видавничому відтинкові ми не залишились нечинні. Поява квартального пресового органу »Аванґард«, хоч і не завжди регулярно, забезпечувала найконечніший контакт з членами. Деяке збільшення числа передплат­ ників і кольпортажі та голоси читачів свідчать про заінтересування, яким цей журнал втішається серед молоді. Він мусить однак, бути ще кращим і частіше появлятись, а для цього по­ трібно не багато, лише регулярности в розрахунках та збільшення тиражу. Наше коло співробітників збільшилося у минулому році новими поважними силами, що дає запоруку збагачення і по­ кращання змісту. В ділянці інформації і ширення сумівської ідеї зроблено ще один крок вперед, видаючи щомісяця сторінку »Ідея і чин С У М -у« при тижневику «Шлях Перемоги«. Крайові Управи майже по всіх країнах випускали в своєму засягу подібні сторінки в місце­ вій пресі. Це торкається також деяких більших Осередків, які власними силами видавали свої журналики, а подекуди вели окремі радіо-програми. В цих сторінках, журналиках і окремих випусках співпрацювали сотні сумівців і сумівок, заправляючись в орудуванні пером на найрізноманітніші теми. Це е дуже радіс­ ний факт, бо в ньому можна добачувати поповнення в майбут­ ньому наших журналістичних кадрів новими силами.

в

Зваживши позитиви й неґативи нашої цілорічної діяльности, ми хочемо віддати перевагу таки позитивам, бо вони творились дуже часто в невідрадних обставинах і були вже вислідом в зма­ ганнях між сприятливими й шкідливими силами. Згадані вище неґативи були тільки перешкодою до ще більших осягів, але ніяк не можуть зменшити того, що таки мозольною працею всіх членів, а головно їх найактивнішої частини, було осягнуто. Продовжувати дотеперішню корисну працю, посилюючи її за рахунок вичислених недоліків, — ось безпосереднє завдання на порозі нового року!

видана

СПІДКОЮ Ш в А інськоїм олоді бп.............................. в ........................ ................

Ш ОСОБЛИййК ПОЖЕ0ТЙ<Х н д ц і л і ю н д и т и б д „ С £ Ї&КЛХ!

махаю чи зван ня І і

'

, ■ *

^

Г0ЛО&А Зразок грамоти, яку видає

•

' ■: і

СБКЄБФАЄ Ц У СУМ -у жертводавцям. 7

»МОЙСЕЙ« І. Ф Р А Н К А Д-р Дмитро ДОНЦОВ Я говорив*) про душ евн у драм у Ф ранка та його су ч а с­ ників. М и бачили, в я к и х сум нівах, в якій тр и возі душ ев­ ній кінчав поет своє ж и ття. Бачили, як р озчарувався в косм опол іти чни х ідеалах св о їх »ю н и х днів, днів весн и«. Бачили, як розчарувався і в інтелігенції, щ о його о к р у жала, і почасти навіть в народніх масах, в я к и х бачив стіл ьки залиш ків душ евного рабства. Т і його сум ніви д о сягли свого верш ка в поемі »М ой сей «, яка водночас е зворотн им пунктом його творчости й ви ходом на н ову дорогу. Б удуччина його народу тр и вож и ть поета, а його сучасн е палить сором ом і не дає заснути. П итається, звертаю чи сь до свого народу: Н евж е тобі лиш не суд и л ось діло, Щ об виявило сил т в о їх безм ірність? Н евж е за дармо стільки серць горіло До тебе найсвятіш ою л ю б ов ’ю? Задармо край твій весь поллятий к р ов’ю Т в оїх борців? Н евж е замість гордого пориву, в серці його нації завш е гніздитим еться — »укри та злість, облудлива п ок ір н ість«? Н евж е на чолі народу все ступ ати м уть провідники — »знесилені ж у р бою , роздер ті сумнівами, биті сти дом «, не створені, щ об його «провадити до б ою «? В поемі »М ойсей« намагається автор відп овісти на ці гнітучі питання. Щ о бракує народові, з одн ої сторони, його проводові —• з другої, щ об бути великим народом ? Щ об доконати великого історичного діла? Щ об виявити сил св о їх безм ірність? Щ о треба мати, які прикмети духа, щ об перестати нидіти — М ов паралітик той на р озд ор іж ж ю , Л ю дським призирством, ніби струцом вкритий, щ об перестати бути погноєм, тяглом сильніш их націй? * ) П ер ед р у к із »Т уга за героїчним «, видання С У М -у , Л он дон . 8

В поемі ви р и совується трагічний к он ф л ік т м іж двома силами: народом, бездумним і пасивним, і Б ож и м п роро­ ком. М ойсей — Богом даний провідник свого племени — е провідник, з яким говори ть сам Господь. Провідник, який безоглядно вірить у велике післанництво народу; готовий віддати в сі св ої сили — св ої і нації — щ об через труди, через дов гу м андрівку п усти нею і т я ж к у війну вивести нарід з ганьби й рабства на свободу, до обіцяної землі. Друга сила, нераз туподум на й уперта — це народ з рабським и інстинктами й нахилами, прищ епленеми д ов­ гою неволею , погрузлий в матеріялізмі, ворож и й вели­ ким ідеалам; народ, який залам ується безнастанно ду­ ш евно і нарікає на Бога і на провідників; народ, якого наче батогом треба гнати в царство свободи; народ, щ о бездум н о сл у х ає дурн и х вож дів. Г оворю — провідник і народ. А л е це без спрощ ення м ож на сказати так, х о ч це і л еж и ть в задумі автора. На ділі ж і у Ф ранка, і в книгах М ойсеевих Старого Запові­ ту — конфлікт розіграється між двома провідницькими дружинами, х о ч і різне їх гієрархічне становищ е. Одна провідницька друж ина — це М ойсей, А рон, Іс у с Навин, Левіти. Друга — Датан, А вір он та їх підбрехачі. Щ о ж до народу, то він безугавно хи та ється м іж одними п ровід­ никами й другими, або за одним іде, або за іншими. Я к в се буває в історії. Ці дві провідницькі друж и н и — М ойсей з Ароном , Н авином і Левітами, — та Датани й А вірони, відби ваю ть в соб і п ротилеж ні тенденції в націй. П ерш а тенденція — вгору, до ідеалу, до боротьби за нього, до ж ертв, до р уху. Друга — непоруш на інерція »к ап усти головатої«, в о р ож ої всяки м великим зусиллям, ідейности, яка, мов камінь, щ о вріс в землю , егоїстична і неповоротна. К оли зударя ю ться такі в о р о ж і собі сили, їх зудар носить глибокодрам атичний характер. Т аким є- цей зудар і в поемі, яка, х оч у старобіблійній од еж і, носи ть національно-український х а ­ рактер і автобіограф ічний. Втіленням п ори ву до свободи є М ойсей. Він Один з-п ом іж ц ієї юрби У ш атрі не дрімає, І на кри лах дум ок і ж ур би Поза гори літає. Ц ілком, я к провідник волоцю г К отл я ревського — Еней, я кого й »ніч не вгам увала«; я ком у одн ом у — »к ол и уся 9

ватага спала — думка спати не давала«. Такий є й М ойсей — »пророк — без народу, без стад, без ж ін ок«, без усього земського, дочасного, яке могло б принизити до землі дух, що рвався вгору до свого Бога. Земні прив’я­ зання не існую ть для нього. Замість них плекає свою велику ідею: Все, щ о мав у ж иттю , він віддав Для одної ідеї, І горів, і яснів, і страждав, І трудився для неї. Ця його ідея є ідея визволення, »щ об на волю сп ро­ вадить рабів, щ об з рабів тих зробити народ« п о-Б ож ом у образу і подобію. »С орок літ, мов коваль«, він »клепав їх серця і сумління«. З веління Бога хоче післати він на­ рід »на великеє діло«, напоминає всіх: Не гасіте ж святого вогню, Щ об як поклик настане, Ви могли щ иросердно сказать: Я готовий, о, Пане! Ідею визволення, свідомість свого і народу призначен­ ня, вогонь, щ о зійш ов на нього згори, свою відвагу, свій д у х войовничий, бажання вести — приніс пророк своєм у народові. Та той народ, той знаряд, що дав йому Бог в руки, був ворохобний, а іноді, йому здавалося, просто не придатний: Під пож ертими шатрами спить К очовисько ледаче, та в обіцяну землю — »за ті голі верхи перейти він охоти не ч у є«. Пророк вабив їх »чудовим обіцяним краєм«, який »смараґдами і сафірами« блестів в далині. Та в лю ду не було віри пророка. Н іхто не йняв йому віри. Про волю — Сорок літ говорив їм пророк Так велично та гарно Про обіцяну ту вітчину, І все п усто та марно. Зневірилися люди І покинули ж дать і бажать, І десь рваться в простори. Зажили буденним ж иттям по своїх дрантивих наметах: Ж ін к и їх прядуть та печуть В грані м ’ясо козяче, А воли та осли їх гризуть Осети та будяче. 10

Свобода, обіцяний край? Щ о він їм? — Т і слова про обіцяний край Для їх сл у х у це казка; М ’ясо стад їх, і масло і сир — Це найвищ ая ласка! Цей л ю д мислив, сказати б теперіш нім ж арґон ом п олі­ тичним, тверезо, реалістично — Щ о з М іцраїм батьки і діди П іднялись до п оходу, — на їх погляд — »це д урість і гріх, і руїна н а р од у«. Не вільно розсудни м і тверезим лю дям » строїть пляни не в м ір у до сил«. З таки х плянів ф антастичних, з плянів гл уп и х романтиків завж ди буде см іятись »логіка ф а к ­ тів ». Не вільно навіть зрадників нищити в своїм середо­ вищ і — на дум к у того лю ду. А коли М ойсей скарав К о рага і його поплічників за м алодуш ність і зраду, громада гримала на М ойсея й А рона за те, щ о вони »погубили л ю д Господень«. П лоть, тіло бул о для того л ю д у всім, ідеали — нічим. Його вож д і тепер у ж е не М ойсей з А р о ном, а »реальні п оліти ки « — Датан і А вірон: Серед ни х А вірон і Датан В ерховод я ть сьогодні; На пророцькі слова їх одвіт: »Н аш і к ози голодні!« І на поклик його у похід: »Н аш і коні не к у ті«, На обіцянки славних побід: »Там войовники л ю ті«. »Н а принаду н ової зем лі« відповідаю ть: »нам і т у т не погано«. На згадку ж про Б ож и й наказ, відгавк ую ть: «за­ м овчи ти, помано!« Нарід віддався буденній праці. Дівчата Й дуть кам ’яними стеж кам и . . . З глиняними дзбанками, У р у к а х їх м іш ки ш кіряні, Щ об доїти ягниці. . . Д е-де ч ути квиління з ш атра А б о регіт дівочий. . . Там х т о сь пісню заводить. І розм ови й дуть на тем и — «звичайні, сусід ськ і: щ ораз м енш е в ягниць молока, і ягнята ось-тіц ьк і!« М ’ясо — як ідеал; їсти, ж енитися, плодитися — я к су т ь ж и ття ; страх перед ворогом — як двигун їх вчин­ 11

ків; особиста чи збірна вигода над ідею — як гасло, а понад у се — ф ізичне збереж ення племені, на свободі чи під чуж и м ф араоном все одно; над духом матерія! Чи ж такий л ю д міг послухати пророка? Міг вірити його ві­ р ою ? Чи в стані був іти за Б ож им велінням? О сягнувш и такого ступеня зневіри й вигідництва, том у лю дові нічого не лиш ається як виректися і Бога, і про­ рока. Т о ж К оли загрозив їм пророк Новим гнівом Єгови, Т о йому заказав Авірон Б огохульні промови. А «голосистий Датан« п ереф орсував ухва л у — »честь віддати Ваалу«, золотом у тельцеві, М ойсееві ж загрозив, щ о буде побитий камінням. Люд зачерствілий в пороках гріху, вж е не слухав того, хто був голосом його совісти. К он ф л ік т двох світоглядів, двох типів л ю д ськ и х — справж нього провідника і людини шахрая, який грає на ни зьких інстинктах л ю дськ ої отари. Цей к он ф л ік т від­ бивається в поемі в суперечках — діялогах М ойсея з Датаном і Авіроном, і його ж — з духом тьми Азазелем, ментором Датанів і в сіх часів і народів. На ці діялоги варто звернути увагу, бо вічні вони і сучасні, як вічними є типи вож дів з Б ож ої ласки, і типи амбітних туподум ів, вож дів голоти. Найвищ ою цінністю для Датанів був сп о­ кій, вигода, мир. Його п робує ум удрити М ойсей: Вчора ви уваж али спокій Найблаженнішим станом; Та чи радився ум ваш при тім З вашим Богом і Паном? Чи то він для спокою призвав З міста У р та з Гаррана — оте плем’я ціле На луги Канаана? Для спокою їх потім водив По Й орданськім поділлю? . . . Якби хтів вас в спокою держать, Наче трупа у крипті, То ви й досі як сірі воли Гнули б ш иї в Єгипті, їм, р о з ’їдж еним егоїзмом плотського Я, старається до-і вести, щ о коли Бог їх перевів через такі іспити, то хіба для сповнення якогось великого призначення. Не на те, 12

щ об скніли, м ов в домовині. Напоминає л ю д схам енути ся не зрадити свого покликання: Горе, як звабить тебе С вітовая забава Замість стати ся сіллю землі, Станеш попелом підлим. Та ні напімнення, ні погрози не п ерек он ую ть Датанів. Щ о їм з того ідеалу, з того марева на пустині, коли в погоні за ним — «стіл ьки л ю д у в пустині лягло! т і піски. . . сотням ти сяч дом овиною стали«! П одібною м овою розм овляли й біблійні Датани. К оли п ророк оповідав про свободу, відказували: » А х т о год у­ ватиме нас м’ясивом? Пам’ятаємо рибу, я к у задармо їли в Єгипті, і огірки і дині, цибулю й часник. А тепер спрагла душ а наша, і нема нічого, сама тільки манна«. (IV кн. М ойсея, II). Бодай би були померли в Єгипетській землі. . . »І пощ о веде нас Г осп одь в обіцяну землю ? Щ об полягти від меча? Х іба ж не л учш е нам вернути в Є ги п ет«? (Там ж е, IV кн., 14). Чи не лучш е вернути до пана, на якого працювали? Бодай би цілі були ж інки їхн і й діти! — нарікали вони. Ф ізичн е ж и ття з його радощ ами стояло для того л ю д у понад в сі свободолю бні мрії, понад веління Бога. В ім ’я цього, чи сто ф ізи чн ого існування л ю д ськ ого стада, ладні бул и в ярмо чуж и н ц я п овернутися. Під тим оглядом Ф ранко в своїй поемі вірно віддає, згідно з Б іблією , суть к он ф л ік ту, про який т у т говориться. Щ об захитати остаточно вірою пророка, зрадж еного й ображ ен ого власним м аловір’ям, сход и ть до нього в п у сти ­ ні д у х тьми, демон, патрон в сіх поклонників м атерії. В у ста того демона, який сп ок у ш у є М ойсея, вкладає Ф ранко в сю док а зову со ф іст и к у «реальних, тв ер ези х« п оліти ків ти х часів і — наш их. А зазель, «темний демон п усти н і«, п ередусім намагається кинути сум нів у серце пророка, захитати в ір у його в його призначення. Б ог з ’явився на Х ор и ві вож деві, та А за зел ь злісно наш іптує й ом у: Гей, а м ож е хорівськ и й огонь Не горів на Х ори ві, Лиш у серці завзятім твоїм, У ш аленім пориві? М ож е голос, щ о вивів тебе На п ох ід той нещасний, Б у в н е з ж адни х горю чи х купин, — А твій внутріш ній, власний? 13

Завсіди кидає цей сум нів диявол у д у ш у пророка, чи не брав він власне бож евільн е маячіння за веління Г осп ода? П очинаючи від Ж анни Д’А р к до наш ого Ш евченка, чи ж не ганьбили пророків слуги того демона тьми в ш атах народолю бців, які дбаю ть про мир, д об р об у т і ф ізи чн е збереж енн я нації? Чи не лаяли їх темними фанатиками, несповна р озу м у маніяками, коли ті кликали свій нарід п оки н ути країну неволі, щ об через труди й небезпеки й ти в зем лю обіцяну? Т воє баж ання власне — наш іптував диявол — воно й було той » к у щ огняний, щ о велів ви р ­ вать л ю д твій на в ол ю «! Т в оє баж ання власне — це ж бу в той огонь і та сила, щ о для тебе »Є гови наказ і Є гову створила «. Демон пустині встає в обороні ф ал ьш и ви х вож дів, л естни ків маси, дем аґоґів, для я к и х м ’ясо стад їх і спокій були найбільш им блаж енством . Я к смів М ойсей накидати дем осові св ої думки? Я к смів п роголош увати бож еськ и м — »власний плян тісн озори й «? Н аш іптує демон М ойсееві, щ о важ н іш е за все є не воля ф анатичних пророків, а за­ кон п осту п ов ої еволю ції: Н ебезпечно ставати в супір Діл природніх бігові, Л егко власний свій забаг подать За веління Єгови — Ставати на прю з м огутнім Єгиптієм? З сильними на­ родами, я ки х треба було щ ойно збороти, щ об п осісти об і­ цяну зем лю ? Це ж безум ство! Руїна народу! Буденна праця й природний р озр іст лю дности — ось щ о єдино на п отребу. Я кби не витяг М ойсей з краю їх земляків, то — М ож е в Єгипті вони, М нож ачись серед муки, М огли ви рости в силу й забрать У весь край в свої руки. Демон вбирається навіть в м аску проповідника гум анности, лю дяности. Злочин є йти за зір к ою недосяж н ого ідеалу, наш іптує він. В цій мандрівці за відірваним, аб­ страктним, далеким — нищ иться конкретне, намацальне і близьке! Батава ф анатиків — В страш ном у зуси ллі спіш ить До незрим ої цілі, Н еосяж неє лю би ть вона, В ірить в невідоме, — і не бачить при тім, щ о 14

Ф антастичнеє, щ об осягнуть, Т оп че рідне й знайоме. В се п ідк оп ує й підгризає ця ф іл ософ ія демона пустині: в ір у в Бога, в призначення нації, в щ астя свободи, в пев­ н ість св оєї м ісії вож дя, в героїзм і ін. П ідш ептує нато­ м ість вір у в дрібне, спасенність інстинкту раба, в м атерію та в її протектора — в диявола. І том у то, коли всі н ап оминання стали даремні, коли до голосу демона пустині почав п ри сл ухати ся нарід, за грож ує йом у М ойсей Б ож им гнівом: Горе вам, нетям ущ і раби На -гордині котурні, Б о вед уть вас неначе сліпих О ш уканці і дурні! П роти власного свого добра Ви б у н ту стесь завше. Б уде Господь Бити і м учити вас, А ж заплачете з болю І присягнете в горю чинить Його праведну волю. Заповідає, щ о ош уканці і дурні, Датани і А вірони — не побачать Канаана; пропадуть поглинені землею . Зги­ н у ть всі, х т о усум н и вся в м ісії народу, в веління Бога. Л иш нове покоління прийде у вільну землю . Я к к аж е Б ог М ойсееві, в тя ж к ім блуканню , в тя ж к и х терпіннях і війнах м уси ть загартуватися д у х народу, щ об засл уж и ти собі свободу, щ об бути в стані її собі вибороти. Знає б о він ненаситну вдачу свого лю ду, який мов ре­ п ’я х к ож у х а , чіп ляється земного: Ви би тілом і д у хом своїм П рисмоктались до скиби І зловив би вас мамон у сак Я к тов стю ч ії риби. Та ж в Єгипті ви гнулись в ярмі, Н аїдавш ися ласо. . . Відригатися вам буде повік Те єгипетське м ’ясо. Прагне нарід волі? — Т о м уси ть ви рікти ся земних скарбів, бо — Х т о здобуде ці скарби земні І над все їх полю бить, Той і сам стане їхнім рабом, Скарби ду ха загубить. 15

Ті, в кого — Д ух хоробри й упав М ов нелітня дитина, І завзяття пом ’якло в душ і Наче мокрая глина — не побачуть землі свободи. До неї ввійде народ сильний духом , який гордить дочасними благами, який має уха отверті на слова пророка: Х то вас хлібом накормить, той враз З хлібом піде до гною; Та х т о духа накормить у вас, Той зіллється зі мною. Кара Бож а, як знаємо з Біблії, впала на зачерствілий серцем лю д пустині. Р озступилася земля і поглинула Датана і Авірона, на очах усіх, і плем’я їх. Зі збр оєю коло пояса перейшли Левіти табором і віддали на поталу меча все хирливе, зневірене і нікчемне; всіх, х то вір у в свого Бога втратив і в завдання народу; всіх, хто ту ж и в за рабством і спокоєм в покинутій країні неволі. Основний сенс поеми той, що свобідну землю побачить тільки вільне духом покоління; те, яке отрясеться від у сіх гріхів слабости батьків, від їх оглядности і сліпоти. Таке покоління вж е росло в таборі, серед блукань у п у с­ тині. Читаємо в поемі, щ о тоді як старш і віддавалися одноманітним справам нудного буття, — Дрібна дітвора по степу Дивні іграш ки зводить, То вою є, м урує міста, Т о городи городить. І нераз напівсонні батьки Головами хи таю ть — Де набрались вони тих забав? Самі в себе питають. А д ж е в нас не видали того, Не чували в пустині! Чи пророцькі слова перейш ли В кров і д у ш у дитині? Як це часто буває в історії, так в данім випадку у «п ів­ сонних батьків« вродилося зовсім інше, п робудж ен е від 16

сн у, покоління. Воно, загартоване в бою, скріплене в вірі, прийде до вільної землі, але — вж е з новим вож дем. М ойсей, який усум нився в Б ож ім велінні, туди не ввійде. Приведе туди народ Ісу с Навин — Єгош уа поеми, — про якого в Б іблії стоїть, щ о був він лю диною зовсім відмін­ ного, інш ого духу. І Єгош уа зрично кричить: До п оход у! До зброї! — І зірвався той крик, мов орел Над німою ю рбою , П окотився л ун ою до гір: — До п оходу! До зброї! — Щ е момент і прокинуться всі З остовпіння тупого. Щ е момент — і Є гош уї крик Гирл сто тисяч повторить І з номадів лінивих ця мить Л ю д героїв сотворить. Як буря, скаравш и власних зрадників і недовірків, по­ л етять вони н азустріч своїй блискучій меті — Задуднять, і пустині пісок На болото замісять, А вірона камінням п об’ють, А Датана повісять. Ч ерез гори полинуть як птах. . . І п ідуть вони в безвість віків Повні туги і ж аху. . . П ростувать в ход і д ухові ш лях І вмирати на ш ляху. (Далі буде)

ЧИТАЙТЕ І ПОШИРЮЙТЕ журнал для молоді

» А В А Н Г А Р Д « Поширюйте між українцями всі видання Спілки Української Молоді 17

ПОСІДАЧІ ВАРТОСТЕЙ, ЧИ ТІЛЬКИ ПЕРЕДАВАЧІ ? Володар БУЖ ЕНКО К о ж е н соціальний ф а к т осн овується на я к и хось ідеях. І д у ж е багато залеж ить від того, як ті ідеї ф ор м ул ю ю ться та сприймаю ться в данім суспільстві, бо від їх н ь ого оф орм ленн я послідовно ви ростає або у сп іх і повне ося г­ нення наміченого добра, або невдача і духова та м атеріяльна страта. Т епер великим соціяльним ф актом є — ж и тт я -б у т тя ук раїн ськ ої людини поза національним материком, тобто, за Ш евченковим означенням, українця в У країн і не сущ ого і в ній не родж еного. Існування, р озви ток та повне удосконалення україн сь­ к о ї людини поза своїм м атериком теж залеж и ть в ід п ід ставових ідей. Я кщ о ті ідеї будуть вдатні і ж и ттєн осн і, то існуватиме українська людина поза суцільн ою україн ­ ськ ою етнограф ічною тери торією і то не тільки в однім, родж ен ім у краю, поколінні, але й в м айбутніх, постійно. К ол и ж , знову, ця п ід ставова ідея буде невідповідна, тимчасова, щ о не буде давати вл учн ої та пози ти вної р о з­ в ’язки на таке терпке і відповідальне питання, то існ у ­ вання ц ієї людини, українця всесвітнього, буде еф емерне, безвартісне і, вреш ті, воно заникне. А ці підставові ідеї, з самої природи речі і то в розм ірно позитивнім насвітленні, м ож уть бути дві: а) українська людина поза материком, як власник української духовости і б) ця ж людина, але тільки як передавач української духовости на довш у чи к ор отш у віддаль. С ьогодні одна і друга ідея має своїх прихильників, але, на ж ал ь і на сором нам, остання є куди глибш е закорін ена, н іж перша. Нашим завданням буде зробити коротки й перегляд обидвох цих ідей -основ у їхн іх позитивних і н е ґативн их рисах. А про правильність ти х основ нехай у ж е читач сам судить. . . 1. Практика діравого мішка. Щ об кращ е зрозум іти наш е твердж ення про вищ е зга­ дані ідеї, то треба пригадати один погляд наш ої еміґрації, 18

який є ш и р ок о розп овсю д ж ен и й і навіть п ок л и к ується на ніби св о ї і на ч у ж і »ф а к ти «. А це, щ о »ем іґрація топиться, р озп ор ош у ється , гу б и т ь ся «. . . і »я к щ о не буде нового на­ пливу еміґрації, то дане середовищ е, яке створила поп е­ редня чи попередні ем іґрації, ск оро заникне«. . . Іншими словами: ж и ття ем іґрації м ож на порівняти з діравим м іш ­ ком , в який треба б е зу го в к у сипати, але він постійно сп ор ож н ю ється . . . Ф ізи чн о дана група м ож е рости і збільш увати ся, однак п си хічно, чи пак д у х ов о — заникати якраз через оту теорію діравого мішка. Бо зведені та к ою ідеєю л ю ди ск оро »м уч аться « в боротьбі за власне облич­ чя себе і св оїх нащ адків і, зл ож и вш и рук и на пузі, ч е ­ к аю ть на »нові сили з -зо в н і«. І це, до речі, найбільш ор тодок сал ьн і визнавці то ї ідеї »передавання«. 2 »Будем жити, але ми не хочем жити!« О сь до такого п роти річчя приводить ця ідея «п ер е­ давачів». Дана національна чи к онф есійн а група в новім середови щ і буде ж и ти ф ізи чно, хіба щ о ви м руть цілком до особи всі її члени. К р ов і пси хічні р еф л ек си покол ін ь даної нації, чи й релігій ної групи, надалі зб ер еж у т ь ся у нащ адків, але їхн ій зов і ім пульси м аю ть бути глухим и чи тіл ьки підсвідомим и! А в та к у оп ор ож н ен у х а ту має прийти комірник, спобільш а нахабний інтруз, який не п ош ан ує не тіл ьки дорогоцінного паркету, але й стелі та п осуд ів , я кі зн аходя ться в даній » п с и х е « .. . О тж е, м атер іяльно дана група ж итим е, але ф орм ально п ер еістоти ться в щ ось інше, ч у ж е, налетіле, самозванче! А д у ­ хове, те, щ о найцінніше, щ о найбільш л ю д и н у роби ть лю диною , надає їй ш ля хетн ости — все це має бути зни­ щ ене, я к той приречений до газової камери, щ о тільки попіл по нім залиш иться! . . Це духови й аборт, набагато ш кідливіш ий, н іж тілесний. Для п си хічн и х вартостей не м ож на боятися перенаселення, ані не треба ж ури ти ся , щ о для досягнень духа не стане місця, де б їх розстави ти і прим істити! Ц е парадокс, скаж ім о, бо не хоч еть ся мати вл асн и х і законних дітей, х о ч приймається ч у ж и х зв е д е н ю к ів у власн у х а ту! О тож , х т о думає перетяти духовн і ва р тості даної групи, той ви рікається м айбутности! 3. »Ви собі беріть, — нам не треба«. Щ е дещ о б пояснити. Говорять: » . . .треба рятувати на­ ш у м олодь! Дайте їй книги про ук раїн ськ і справи на мові даного оточення. Х ай та м олодь п роп аґує ідеї наш ої У к ­ раїни, нехай говори ть правду про наш у сп р а в у !«. . . »Ч у ­ 1»

жою мовою ми матимемо ширший засяг, більше зро­ биться». . . і паки і паки! А, властиво, навіщо чужинцям ця правда про Україну, як ми її з власної душі викидаємо, викидаємо з наших товариств, з наших Церков, родин, навіть шкіл, що ніби мають бути »наші«. Та ж кожіен розумний скаже: як вам не треба ваших мови, культури, духовости, то на лихо нам їх?! 4. Переконує той, хто сам переконаний! М и обм еж уєм о ролю наш ого нового покоління до міні­ муму, тобто до передачі «правди про У країн у«, чи й про »наш у Ц еркву«, не беручи під увагу засоби, ані теж не звертаю чи уваги на вкорінення наших переконань у тій зміні нашій. К аж е ф іл ософ ськ а засада: »Н е м ож на дати того, чого не маємо самі«. А наша народня м удрість твер­ дить: »з порож нього — не наллєш «. Як м ож е переконати чуж инця наш нащадок, який сам тільки п оверховно хл еп н ув українських релігійних чи й національних ідей? Бо х то не знає власної мови, х то не збагнув до глибини на­ ш ої культури, х то не надиханий доглибинно наш ою д у ховістю , той не може їх передати в таком у стані й з та­ к ою наснагою, як належ иться! На це хіба треба м ораль­ ного, чи пак духового »чуда«. Т ом у зводити ролю нашого молодого покоління тільки до п оверховни х передавачів, а не до, в першій мірі, посідачів наш ої правди, то є тільки бити батогом по повітрі, або вибиратися на вій ну з віт­ ряками! 5. Нове покоління — парії власного суспільства! Парії — це найнижча індійська каста, з обмеж енням навіть найпримітивніш их соціяльних прав. І, на ж аль, у нашім українськім сусп ільстві на поселеннях ви робл яєть­ ся те ж подібна каста, тільки під духовним кутом . Нашій м олоді обм еж ується споконвічні українські права та вол ьності, а тільки дається її примітивну »правду про У к раї­ н у» чи »візантійсьКий обряд« на ч уж ій мові і часто в ф альш ивій травестії! А тим самим старш е покоління р о­ биться новою кастою , яка замикається в собі і гадає, щ о вона є ф іналом (часто і початком) ук раїн ськ ої націо­ нальної і церковної історії. Оця нова каста доробкевичів, яка мірить все валю тою і то ч уж ою , старається за вся к у ціну зіп хнути ту наш у молодь на найнижчий щ абель у своїм суспільстві, а тим самим і м іж іншими народами. Т у т діє щ е стара рецепта капралів тимків: »Як я був ґемайном, то зі мною так само поступали«. . . Інш і, 20

знову, меґальомани у своїй інтернаціональній непомиль­ н ості вп р ост анатем ізую ть печаттю вар’ятства та дурощ ів зуси л ля тих, які хот я т ь поставити ту м олодь на ви соті свого завдання, вимагаючи від неї виконування своєрід­ н и х націонал ьно-обрядових постулятів, як мова, своя ор ­ ганізація, своя церква, ш кола. 6. Господар чи колгоспник? Найкращ им арґум ентом проти сов єтськ ої системи є на­ явні усп іх и і п оступи приватної власности. Людина, яка с власником, сама собі господарем, вона просперуе, мас ініціяти ву і, х о ч сама, то осягає часто небувалі усп іхи . Інакш е справа з колгоспником . Це тільки робітник, ур я д ­ ник, наємник. Його не ту р б у є розвій загальної власности, чи вірніш е держ авн ої власности, ані т е ж не болить його, щ о нищ иться з б іж ж я на пні, або й зібране та не сховане до комор. Й ому бай дуж е щ о реманент п сується, щ о не вчас посіяно чи зібрано врож ай. У колекти ві найкращ е за губл ю ється така цінна річ, щ о нею є відповідальність. К оли ж ми наш у м олодь зробим о тільки пропаґаторами чи колгоспниками наш и х д у х ов и х нив та м аєтків, ®о усп іх и матимемо вповні подібні до совєтськ и х. Т од і м ож е бути наш а ду хова к ул ьтур а »ш пи хліром світа«, а стане країн ою м асового голоду. І справді, так воно є: вж е від довш ого ч а су п р оп овідуть деякі «батьки н ароду« «зн и ­ щ ення кур ку л я, як к л яси « — то в ж е американці, брази­ лійці, канадійці тощ о і маємо наслідки цілком ідентичні з експериментами Сталіна: денаціоналізція і латинізація м олодого покоління! Т іл ьки з тою різницею, щ о ф ізи чне розк ур кул ен н я робив ворог і воно йш ло під н а й ж ор стокіш им терором , а т у т »розукраїн щ ен н я« робили св ої — родина, товариство, церква! І то під благодатним впливом дем ократії і свободи! Х о ч знищ ення останнє куди більш е, н іж перш е! Т ільки тоді, коли м олоде покоління буде власником на­ ш ого ук р аїн ськ ого д у хового ж и ття, то тільки тод і воно зу м іє ревнувати, плекати і втримати ук раїн ськ ість! Т у т м уси ть прийти іманентна акція, а не тільки пасивне сприймання ен ер ґії та її подавання далі! 7. Ж иття духове не може стояти на місці. Д у х ове ж и ття це інтенсивна і постійна акція. К оли вона ослабає, то ж и ття корчи ться, тр уп іш іє і приходить пара­ ліч, а за ним ду хова см ерть. Годі нам зараз на еміґрації думати «втрим ати тільки таке україн ське ж и ття, яке було 21

в к раю «. Бо ж і в краю воно розросталося. В истач хть тільки порівняти к н и ж к у написану в 1900 р. з кн и ж к ою виданою 1938 р. Це саме д іється на еміґрації. І т у т п о­ стаю ть нові, але, в суті речі, таки ук р аїн ськ і вартості. Вони навіть т у т куди рясніш і, н іж бували на м атерику. М и ж маємо зараз свободу, я к ої не м аю ть наш і брати на Б атьківщ ині. Ми не м усим о дотрим уватися т у т якогось сов єтськ ого соцреалізму, ані не йти за вказівкам и М оскви чи патріярха А леі сея. — Н аш ої мови т у т н іхто не п ри н ор овл ю є до старші, братерськи х теорій. М аємо нові м овні надбання, нові мелодії, танці; інш і стилі кераміки, н ароднього одягу, навіть страв, соціяльного п обуту, — і це все е своє, власне, окрем е, інш е н іж у довкілля. . . І має тр а­ дицію років. Але, коли наша зміна не стане повноп рав­ ними власниками ти х надбань, то вони пропадуть, вони заникнуть і підуть у забуття. 8. Наша м олодь не марнотратна! Д ехто спихає всю вину занику наш их д у х о в и х сил на молодь. М овляв, вона не цікавиться, п огор д ж у є та в ід ­ кидає наше, а приймає без р озбор у ч уж е. Це не аж так вірно. Нам доводилося зустрічати ся з м олодими людьми, які в ж е виховані поза батьківщ иною і які в ж е є ба ть­ ками і маю ть ту сам у проблем у, я к у мали з ними їхн і батьки. І щ о ви ч у єте від них? Вони сьогодні п овн ож м ін но ви к он ую ть науки і заповіти св оїх батьків, х о ч колись не брали їх до уваги і нераз велику п р и к р ість робили тим своїм батькам. А л е сьогодні вони їм признаю ть повну слуш ність. І вдячні, щ о їхн і предки переломили їхн і м о­ л одечі забаганки і зробили з ни х св оїх лю дей. Вони ж тепер зрозум іли, щ о за вартості їх батьки залиш или їм у спадку. Вони тими вартостям и дорож ать! — Щ оправда, як х т о сь не дбає про потом ків, як скоро м ахне р ук ою , при перш ій -л іп ш ій переш коді, то той не м ож е сподіва­ ти ся ш парівних синів. Як і той, щ о вийш ов сіяти зб іж ­ ж я, але не орав нивки, ані потім не полов її, той не має щ о збирати. А ле х то вклав духови й капітал, то той тепер й ого вибирає, чи скорш е його діти з нього кори стаю ть, а щ е навіть ті суми п ри біл ьш ую ть та їх кап італ ізую ть — один в тридцятеро, другий в ш істдесятеро, а інш ий в сотеро. О тож то наше м олоде покоління має бути не ф а к тор а ­ ми, посередниками чи паскарами ук раїн ськ и х д у х о в и х вартостей, але повноправними власникам и-господарям и! 22

Ольга Мак

Н А М ІС Я Ч Н О М У ПРОМ ЕНІ ■■

Оповідання (Продовження) *

*

*

А р а н ок п р и й ш ов такий чи стен ьки й , свіж и й , зд ор ов и й і з а р о зу м іл о-в д ов ол ен й й , я к іде в неділ ю до ц ер к в и п естій к а -од и н а ч к а , вим и та і ви чесан а дбай ливи м и м атерин ським и р у к а м и . І сп р а вд і була нед іл я. Д есь р он ив ср ібн і сл ьози ц ерковний дзвін , і їх н ій від гом ін обр и в а в з гір си в і тум ани та стел и в їх п р ов ал л я м и і дол инам и. С яял и в ран іш н ьом у сон ц і сн іж н і вер х и , б а й д у ж і д о змін у п рироді, зелен іл и горді ялини, біл я я к и х с о ­ р ом л и в о п р оби вал ася н іж н им и хм ар кам и п ерш а весняна зелен ь бер ез та бук ів, а п ом іж ними пн ял ися в го р у си ві в у ж і д ор іг по ед ел ьва й си , щ о ц віли над кар к ол ом н и м и ур ви щ а м и . М ол од і л ю д и стоял и п ор у ч , ди ви ли ся к р ізь отв ір бійниці на чар івн и й кр аєви д, щ о л е ж а в перед ними на Б о ж ій дол оні, і, з в о р у ш е н і в ел и ч ч ю та к р а со ю природи, м овч ал и . П р ост о нап роти зам к у бул а гора, а внизу, п ом іж ви сок и м и бе р е ­ гами, бігла бистра ріка, береги я к о ї з ’єд н ував залізничн ий м іст . Ц ей м іст, я к видно, б у в багато р а зів атаковани й з п овітря , бо с к р із ь ви дн іл и ся біл ьш і й м енш і ями від бо м б . Та п ош к од ж ен н я , я к щ о й були, не припинили зал ізн и ч н ого р у х у , і л иш ен ь оце о ста н н є бом бар д уван н я зн и щ и л о м іст ц іл к ом . Д ебелий залізний л у к , сп ер ти й на п р оти л еж н і береги, був поцілений а ж к іл ь к а р азів, і ціла сп ор уд а, в и к р у ч ен а і п оп ролом уван а, зв и сш и б е з ­ п ом іч н о над в одою , зда ва л ося, кр и ч ал а німим к р и к ом з в ел и к ого болю . С тиснена збл иж ен им и берегам и, гл ибока зелен а в ода дудніл а г л у х о й зловісн о, м ов н ор ов и сти й кінь, р и ю чи під со б о ю зе м л ю . В идно, щ о сила її бул а вел и к а й за гр ож у в а л а підвалинам ф о р ­ т ец і, бо стін у, щ о спадала в р ік у , ск р іп л ен о міцними к о н т р ф о р са м и . — Д есь п о д р у гом у боц і ц ієї гор и м у ся ть б у ти осел і, — ск а за в В олоди м ир. —• Ч ом у неодмінно по д р у гом у боці? —• 3 п івден н ої стор он и . — • В аш а пр авда. А л е це не має зн ачен н я. Я ка нам к о р и ст ь з того? 23

— Н е заш код и л о б знати напевно, бо там, д е е осел і, м у ся т ь бу ти наш і зем ляки, а д е є зем ляки, там м ож на знайти п ом іч . — Для ц ь ого треба зл ізти з ц ієї д у р н ої баш ти! — Т и хо, В алю , не об р а ж а й те ста р ен ьк ої: п ок и німці з -п ід н а с не за бер у ться , вона нам о п ік о ю с л у ж и т ь . В аля зід х н у л а . — Н е м о ж у стояти, — сказал а пр и гн обл ен о. — Голова к р у т и т ь ся І ноги н е т р и м а ю т ь . . . В олоди м ир від вів її на поп ер едн є м ісц е й доп ом іг сісти , п ідм о­ сти в ш и під сп и н у св о ю к у р т к у . В аля сп ер л ася на стін у й л еж а л а довго, зап л ю щ и вш и о ч і. — А л е щ о ми будем о робити, сп р а вд і? —■ сп и тал а. — На ж а л ь , нам не за л и ш а ється н іч ого інш ого, крім о ч ік у в а н н я . В аля р ап том від ч ул а такий голод, іцо їй а ж плакати с х о т іл о с я . — Ч екати, чекати ! С к іл ьки ж м ож н а ч е к а ти ?! — р озд р а тов а н о, н а че вередл ива дитина, м а й ж е на повний гол ос в и гу к н у л а в о н а . В олоди м ир відп овів післ я ба га том овн ої п а в зи . —• А щ о ж таким тон ом п и таєте? —• ска за в з д о к о р о м . — В ід м ен е за л еж и ть стіл ьки, ск іл ь к и й від в а с . П о те р п іть . Я дум аю , щ о в ій сь к о ч ек а є я к о го сь р озп ор я д ж ен н я , а бо п о п р о ст у к ін ц я в ій н и . М о ж е й так п о р о з х о д я т ь ся . Н і нарікання, ні зл ість, ні д ок ор и н іч ого не п о м о ж у т ь . —■ Гаразд, гаразд, не п р оп ов ід у й те! Я в ж е м овч а ти м у й л е ж а ­ ти м у т е р п е л и в о . . . —• Н айкращ е, щ о м ож ете зр о би т и . А л е тіл ьк и без зл о сти і б е з обр аз, б у д ь л а с к а . В они лиш ень на зд о р о в ’я ш к о д я т ь . . . С правді, кіл ька деся тк ів воя к ів , м іж якими бу л и о д н о ст р о ї п р оти л ету н ськ ої артилерії, п ол іц ії і н авіть тан к істів, зд а в а л ося , не зби р ал и ся в ід х о д и т и . О бсервац ій н е поле В олоди м ира б у л о д у ж е обм еж ене, і він біл ьш е д ога д у в а в ся н іж бачив, щ о ці н ед о­ би тк и отабор и л и ся д есь п о б л и зу і на щ о сь ч ек а л и . Б е зц іл ьн о лазили п о р уїн ах, п ер ек и дува л и ся зн е ч е в ’я сл овам и без зн ачен н я й н у д и л и ся . А в н ебі гуділи літаки, зв ід к и сь д ох од и л и детон а ц ії в а ж к и х в и б у х ів , і в се це разом щ е біл ьш е п ід к р есл ю в а л о р а д існ о -св я т о ч н у тиш у, щ о стоял а над р у їн о ю . Ч ер гови м невідкладним завданням бул о — ск и н у ти В аліні кайдани, але щ о В олодим ир, крім ір ж а в о ї ш руби, д в о х ц в я х ів і щ е я к и х о сь бл я ш ок з тр а н сф ор м а тор а , н іч ого не мав, т о д ов е л о ся , за м ість відім кн ути замки, — пер етер ти л а н ц ю ж ок м іж двом а к а ­ м еням и. Ц е була д оси ть в а ж к а операція, щ о п р отя гн у л а ся а ж д о пол удн я, в том и вш и см ер тел ьн о і В а л ю і В ол оди м и р а. Зате к о л и л а н ц ю ж ок розпався, дівчина радісн о р озвел а у в с ю ш и р оч ін ь р у к и . —• Н ікол и не думала, щ о такий п р ости й р у х м о ж е дати стіл ьк и пр и єм н ости ! —■ сказала з у см іш к о ю . —• У м гу! — й со б і стрим ан о у см іх н у в ся В ол од и м и р . — 3 в а с теп ер м ож н а си м вол ічн у ка р ти н у м а л ю в а т и . . . — В ий ш л о би д у ж е ба н а л ьн о. Р озір ван і кайдани п ер естал и н ал еж ати д о м и стец ьки х обр а зів — вони п ерей ш ли у від діл агітації і п р оп ага н д и . . . П ісля т а к о ї у т я ж л и в о ї р оботи об и д в оє в ід ч ува л и спрагу, й В олоди м ир м усів кіл ька р азів ви тягати з р іки води, яка п о сл у ­ ж и л а в ж е одн очасн о й » о б ід о м « . —• А тепер, В алю , — п о ж а р т у в а в В олодимир, — треба за сн у ти , щ об »ся сал о зав’ я з а л о «. . . 24

Ж а р т ж артом , але вода і сон були тепер одиноким и р есур са м и , щ о могли підтримати сили в ’я зн ів . І їх треба бул о в и к о р и ст о ­ в ув ати максимально, бо х т о ж знав, ск іл ь к и їм су д и л ося сидіти м іж небом і зем лею в ул ам ку зр уй н ован ої б а ш т и ? .. * * * О ста н ок дня, щ о л иш ився м іж довгим сном і вечором , пром инув у сум н ом у п ригнобл енню . З великим р озчаруван ням В олоди м ир пер ек он ався, виглядаю чи к р ізь діри, щ о вояки перестали лазити безц іл ево по р уїн ах, а в зял и ся щ о сь р оби ти . Щ о саме вони р о ­ били —• годі бул о дом ір кувати ся , але на ти х кл а п ти к а х п од в ір ’я, щ о від кр и вал и ся з дір баш ти, закипіла зосер едж ен а д ія л ьн ість: в и д об ува л и ся вцілілі стов п и і крок ви , залізяччя, скл а да л ося в рівн і стоси ц еглу й каміння, а над у сім цим лунали ком андні гол оси . —• Т ю на вас, д у р н у в а ти х ! — л аявся В ол оди м и р . — Р оботи безм озк і! О т вас би в к ол госп и запрягти — якраз там в а ш е м ісце! О, д и ви -ди ви ! Чи не дум а ю ть вони нан ово за м к у в ід ­ буду вати ? ! —• Д ум аю ть? — обізва л а ся зі св о го м ісця В а л я . — В они не д у м а ю ть — вони р обл я ть! І в том у їх н я сила. — І сл а бість. — П оч асти . — Н е почасти, ні! Вони через те св о є ту п оу м ств о вій ну п р огра л и . —• Ш к од а вам їх ? —• М ені ш кода, щ о чер ез їх н є ту п о у м ств о ми тер п и м о. —• Н у, чер ез нас д в о х вісім деся тм іл ьй он ова нація не ста н е вдачі м іняти. В олоди м ир зди вован о ди ви вся на В а л ю . —• Ч ерез нас д в о х ? — п ер еп и та в . — Я про нас д в о х не дум ав тепер — я дум ав ш и р ш е. А л е дивна у вас л огіка, я к щ о т а к е стрибання дум ок м ож на взагал і л огік ою назвати. — А х , В олодю , мені сп р авд і бай д уж е, чи я дум аю логічн о, чи н і. М ені видається, щ о в наш ій си туа ц ії найм удріш і сл ова і н ай світл іш і дум ки тр а тять уся к и й гл у зд . В а ж н е одн е: чи ми ви бер ем ося звід си ж ивим и ? —• В и надто су б ’єктивні, В алю , — сп р обу в а в п о ж а р ту в а ти . — Д авайте будем о дум ати п р о щ о сь важ н іш е, н іж вл асні о с о б и . . . —• Вам весел о? — спитала р оздр а това н о дівчина. — К ол и б не голод, направду бу л о б весело, — в ід п ов ів щ и р о . —• К ол и б ж е т о . . . — З р еш тою , в се за л еж и ть від того, з як ого б о к у ди ви тися на р е ч і. Ви бачили, я к Ч арл і Ч аплін власні ч ер еви ки їв? —• Б ачи л а. І мене д у ж е ди вувал о, щ о публ іка сміялася, сліпа до в сь ого драматизм у, який б у в щ е глибш им власне тому, щ о й ого представл ено в ком ічній ф о р м і. — П редставл ен о оптим істичн о, В алю , і так пови нно бу ти . Світ є радісним, або понурим, не лиш ень сам від себе, а й від того, чер ез я к і окул яр и на н ього д и ви ти ся . З р еш тою , ви пови нні п р о це кр ащ е знати, бо це ж біл ьш е з в а ш ого ф а х у , н іж з м ого. — Ф а х тут ні при ч о м у . Л ю дина сприймає світ за л еж н о в ід св ого вн утр іш н ього »я «, а це »я « зн ов у ж за л еж и ть від обставин, сер ед я к и х та лю дина р о сте й в и х о в у єт ь с я . Щ одо мене, то я зазнала д у ж е багато р озч а р ова н ь і навчилася д у ж е о б е р е ж н о сприймати к о ж н у р а д ість . 25

—• О х, Б о ж е ! — залом ив р у к и В олоди м ир і за к оти в о ч і під л о б а . — Я кий досвід, який т р а г із м !.. — і враз н а к и н у в ся на д ів ч и н у : — І вам не сором но, щ о в и нічого м у д р іш ого не н а вчи ­ л и ся ?! Н е стидн о вам, щ о п р оґа в и л и якраз н а й к ор и сн іш у науку, я к у ж и т т я вам д а в а л о?! Ви, р озум н а й ін теліґен тн а л ю дина! — А н і т р о х и не сор ом н о! Н е зн а ю і не бачила н ія к о ї та к о ї «н а й к ор и сн іш ої н аук и « від ж и ття , п р о я к у ви дум аєте, а брала та к у, я к у бачила і р озу м іл а . І ч о м у ж би мала сор ом и ти ся, щ о н е навчил ася того, ч о го мені не дан о? —• Ч ом у сор ом и ти ся? Т ом у, щ о бул и п аси вн і й брал и подаване, а не ш укал и самі того, щ о б у л о сх о в а н е й за бор он ен е! —• Я к це р озум іти ? — П р о ст о : бор он и ти св о є »я « від обставин, не бу ти п ок ір н ою о в е ч к о ю , р оботом , ані не безвл а д н ою тор бою , я к у м ож н а нап хати в ся к и м неп отребом ! Х а й м а р кси сти в д а в л я ться св о є ю т езою , щ о «б у т т я оп р ед іл ю є м и сл ен н я«! Я нікол и з н ею не год и в ся і б о ­ р о в ся п р оти того »б у т т я « цілим св о їм н у тр ом . А ви, як виглядає, сп р авд і повірили в неї, а н авіть зр оби л и її св оїм ж и т т єв и м д е ­ візом . П равда? —• Н ікол и не дум ала над цим . —• Ш к о д а . А ви п од у м а й те. П одум айте і ск а ж іт ь , чи буття в и зн а ч у є мислення, чи навпаки? — Д у м а ю ,,щ о ся к і та к б у в а є . —- ІІравильно, ЙаЛІо: бу в а є ся к і так, а з а л еж н о в ід того, чи в о н о сяк , чи так, вип ливає р ізни й п ід х ід до ж и т т я . Т і л ю ди, щ о в ір я ть в М аркса, пови нні п л исти з т е ч ією буття, я к д о х л а риба р ік о ю . Ц е буде д у х о в и й і р озу м ов и й п рол етаріят, як и й не мас в л асн ого »я « . Й ом у в и ста ч и ть м а р к си ст сь к о ї д ок тр и н и . — Д якую ... —• Д обре, щ о це вас о б р а ж а є. В и ходи ть, щ о ви не н а л еж и те д о тієї пор од и п ів л ю д ей . А л е зв ід к и ж у в а с оцей скеп си с, цей драм ати зм ? Л юдина у два д ц ять р о к ів за р а ж ен а ск еп си со м — це та к е сум н е явищ е, щ о ви к л и к а є сп ів ч у т тя . Ц е п р оти п р и р од н о! — П о-в аш ом у , лю дина у два д ц ять р ок ів повинна н авіть на п о х о р о н а х батька тр оп а к а від би вати ? —■ Т а н і . . . А ле, зр еш тою , щ о з вами г о в о р и т и !.. В и в п ер то ви д а сте себе за особу , я к о ю не є . —• А р ти стк а , одним с л о в о м . . . —• І з н о в у ж не т е . А л е ви п р о ст о самі себе щ е не зн а й ш л и . А б о , вірн іш е, ви м асте сх и л ь н іст ь п р и ход и ти д о п ом и л к ов и х в и сн ов к ів і потім т и х в и сн ов к ів триматися, м ов р е п ’я х к о ж у х а . С тоя в біля бійниці у п р о ф іл ь д о дівчини, а си л ьв ета й ого голови, п од ібн ої д о гол ови єги п етськ ого сф ін к са , в и р и сов у в а л а ся в с е ви р азн іш е й наче ту ж а в іл а у су т ін к а х за п а д аю ч ого в е ч о р а . В н и зу сви стіл и на зб ір к у й у діри потя гн ул о за п а х ом в а р ен ої страви , який вик л и к ав у м ол оди х л ю дей невіл ьн е ковтан н я сл и н ки . —• К ол и ви в остан н є в еч ер ял и ? — спитала В а л я . —• Щ о? — зр озу м ів він не в ід р а зу . —• А х , в е ч е р я в ... П орівн ян о з ов сім н едавно — як р а з нап ередодн і того, к ол и вп ій м а в ся . Знай­ ш о в с в о їх х л оп ц ів -зем л я к ів , у н и х п ідн оч ува в і п о в е ч е р я в . Оце зараз тр и доби минає. — А я, знаєте, к ол и ? Н ап ередодн і в и б у х у війни — саме в ден ь м ого н ар од ж ен н я . М ама звар и л а т о д і бул ьй он до л окш и н и і . . . —• Годі, В алю ! Н авіщ о та к і р еч і пригадувати? 26

В аля о бр а ж ен о зам овкла, а він, в и су н у в ш и сь до п ол овин и в бійницю , ст оя в д ов го і р озгл я д а в ся д о в к о л а . — Е х, —■ зід х н у в н евд овол ен о, — к о л и б ж е х о ч який ш н у р о к !.. —• Т о щ о ? П овіси ти ся на н ьом у? В ід п овів не зр а зу . —• Знаете, В алю , — пр ом ови в п он уро, — з в а с би б у в добри й кам ін ь на ш и ю дл я того, х т о п о т о п а є. К р а щ е в ж е с п іт ь . І я бу д у сп а ти . С тор ож у в а ти не п о тр іб н о . Т р о х и п ом овчав і додав у ж е весел іш и м гол осом : — М о ж е вам л окш ин а п р и сн и ться , або мені вареники зі см е т а н о ю . . . Д івчина н авіть не від п ов іл а . Р азом з і сутін кам и на н еї н а ход и в с т р а х п еред ніччю , щ о мала пр и н ести си л ьн іш е в ід ч у т тя бол ю в рані (під л оп атк ою !), спрагу, в ід ч у ття сам отн ости й ч у д н і в ізе ­ р у н к и на сір ій кам ’яній стін і. І сп р а в д і бул о т а к . Я к л иш ен ь ст и х л о д овк руги , а м ісяц ь п р о су н у в к р ізь бійниц ю св ій ч ародійний пензель, — кам іння ож ило у ф а н та сти ч н и х ф іґу р а х , за в ор у ш и л ося , ви к л и к а ю ч и п р игнічен ня й ст р а х . В аля за п л ю щ ув а л а очі, або ск ер ов у в а л а зір у темінь, щ о б не бачити бе згл у зд и х о б р а зів . А л е т о д і ста ва л о щ е стр а ш н іш е, бо здавал ося, щ о ті ди вн і зобр а ж ен н я, к о р и ст а ю ч и з її ігнорування, п ідкр а д а л и ся б л и ж ч е з я к о ю с ь зл оч и н н ою м е­ т о ю . І рана (під л оп а тк ою !) долягала, і тіл о а ж п ек лр від л е ­ ж а н н я на гол и х д ош к а х , і в гол ові ш ум іло, і пити х о т іл о ся , і су м н о бул о, і лячно, і доса д а на цілий світ бр а л а . З окрем а на В олоди м ира, який міг на ба ж а н н я спати, або не сп а т и . Т еп ер сп а в . Л иш ень ліг — і в ж е за с н у в . К а за в , щ о голоден, я к ведм ідь в е с н о ю . В ін взагалі нап евне з рідні ведм едів: м о ж е ц іл у зим у сп ати . П р и м хл и ві ф іґу р и др а тува л и й л я к а л и . А л е ста л о щ е гірш е, к ол и по світл ян ій від би тц і бійниц і п очал и ш в и д к о п р обіга ти п од ібн і до павутин ня тем ні п а см а . С п оч а тк у р ідкі, потім гу стіш і й гу стіш і, п о к и вр еш ті пром інн я м ісяц я погасло, і в се зм іш а л ося в суц іл ьн ій кал ам утній ім л і. Н а сун ув туман, густи й і н е сп о д і­ ваний, я к це бу в а є в гор а х, та щ е біл я р іч о к . В ін п р о к о в тн у в м ісяц ь, за тк а в біл ою в а т о ю п р ор із бійниці й п оч а в р о зп о в за ти ся п о н утр і зр у й н ова н ої б а ш ти . Д и вови ж н і стр а х ов и щ а , п р и к ов а н і м ісячни м св ітл ом д о м уру, тепер від діл и л и ся в ід нього, пірнули в к ал ам уть тум ан у й за к р у ти л и ся в бож е в іл ь н о м у та н ц і. В аля в ід ч ува л а удар и в іт р у на обл и ччі, бачила к он тур и щ у к о го л о в о го півня, щ о в із в ел етен ськ ого варен ика на чум а ц ькій м аж і, й чул а х іх ік а н н я к ін сь к о ї голови, в бр а н ої в р озкіш н и й к а п е л ю х з п а ви ­ ними п ер а м и . З ібр а вш и в сю п р и том н ість, В аля від в ер н у л а ся до стіни, п р и ­ ти сн ул а р у к ам и п ов ік и й зм уси л а се б е дум ати п р о щ о с ь ін ш е. П ер ш у сь ого, про м ам у. Н е мала у св іті біл ьш е нікого, кр ім м а тер і. П ош та ход и л а погано, й В аля не знала, чи мати о д е р ­ ж а л а оста н н ього її листа, в к о тр о м у В аля писала, щ о б мама тік ал а на з а х ід . В н а їв н ості св о їй призн ачила н авіть м ісц е з у с т р іч і: в прим іщ енні М іж н а р од н ього Ч ер вон ого Х р е ст а у Ш в е й ц а р ії. Ч ер ез те, щ о від п ов ід ь не прийш ла, В аля д у ж е сум н івалася, чи м ати од ер ж а л а л и ста . Н е знала навіть, чи мама взагал і ж и в е . А л е тепер ч ом у сь п рой н ял ася вір ою , щ о мати не тіл ьк и ж и в а , а й давн о в ж е д оби л ася до ум ов л ен ого м ісц я . С идить і ж д е . 27

В аля навіть цілком ви р а зн о уявл ял а собі маму в ста р ен ьк ом у пал ьто, у ф е т р о в о м у сір ом у к а п ел ю х у , пам’ятн ом у щ е з дом у, з в а л ізк о ю біля н іг. С идить і ч е к а є . Н е знає, щ о В аля вм ирає отут в зруй н ован ій баш ті ста р ов и н н ої ф о р т е ц і. В о ж з о в сім певне, щ о В аля зв ід си не ви й д е. В н еї рана під л оп а тк ою , в ід я к о ї гр ози ть за р а ж ен н я крови, крім того, вона м ож е вм ерти з гол од у й сп р аги . А б о лиш ень з сам ого ж а л ю . О сь насун е цей тум ан щ е біл ьш е — і к ін е ц ь . С м ерть — це ж і є ту м а н . Т а ки й густий, білий, задуш л и ви й тум ан . В ін гаси ть св ітл о ж и т т я та к сам о точ н ісен ьк о, як і св ітл о м ісяц я . І мама н е д о ч е к а єт ь ся . Н е д ов ід а ється н іколи, ч о м у В аля не пр и їхал а, ані щ о з н ею ста л ося . Д івчи н у напав такий п ек у ч и й ж а л ь, щ о вона не витрим ала і за п л а к а л а . — Щ о з вами, В ал ю ? Ч ого ви ? — п ов ер н у в її до д ій сн ости повн и й тр и воги гол ос, як и й д од а в ч ом у сь щ е біл ьш е ж а л ю і з м у си в запл акати щ е гол осн іш е. —• Т а ц и тьте! —• перел як ан о заш еп тав В ол од и м и р . — П о ч у ю т ь — і б у д е л и х о! П ер еста н ьте! С к а ж іть, ч ого пл ачете? С и лом іць п ідвів гол ов у дівчи н и й п р итул ив о бл и ч ч я м д о с в о їх д у ж и х грудей, щ об п ри глуш и ти п л ач . —• Щ о з вами? — питав д а л і. — Б -б о л и т ь !.. —■ п о ск а р ж и л а ся В ал я. —• Р - р а н а ... — хл ипал а д ів ч и н а . — І бок и т а к о ж .. . Н е м о ж у біл ьш е л е ж а т и !.. — О т гор ен ько! —• сп ів ч у т л и в о з ід х н у в м о р я к . — І щ о ж я в д і ю ? . . В зя в би вас на р у к и — та к ви ж готов і зараз ч о р т б а ть к а -зн а щ о п од ум а ти . П равда? — Н - н і . . . — рю м ала В а л я . — В и — надто порядна лю дина дл я т о г о . . . І . . . і . . . самі казали, щ о . . . обм и натим ете мене д е ся т о ю д о р о г о ю . . . В ол оди м и р м и м оволі за см ія в ся . Сів, сп ер ш и сь на стін у, й п р и ­ гор н ув дівчи н у до себе, доп ом агаю ч и їй прийняти в и гідн у п о зи ц ію . — К р а щ е так? — сп и та в . — У м г у ... —• А ч ого плакали? —• Т ой тум ан такий с т р а ш н и й ... а . . . ви с п а л и ... — Н у, то ви нам арне плакали, бо я зо в сім не спав, а тум ан у в ж е нем а. Д ивіться! Р озп л ю щ и вш и очі, зди вован а В аля п обачи ла сп р авд і, щ о туман щ ез, а повний м ісяць стоя в п р о сто над го л о в о ю і за зи р а в у сер еди н у баш ти к р ізь подібн ий до стр е п іх а то го ч о б о т а п р ол ом . І д и вн и х зобр а ж е н ь не бу л о на стін і (певне том у, щ о св ітл о м ісяц я теп ер падало п р я м ов існ о —- в з д о в ж п о м урі), і біл ь наче пом енш ав, тіл ьк и пити х о т іл о с я . — М м, я к д и в н о !.. — т р о х и н ія к ов ію ч и м уркн ула В а л я . — А л е ви ж не бачили, який бу в тум ан? —• Н а віть кол и й бу в туман, то це не причина, щ о б п л а к а ти . А й -я й , і не сор ом н о вам ?! Т ака з в а с від ва ж н а дівчина, а така п л а к с и в а !.. —- У м ене г а р я ч к а . . . — оп р а вдува л а ся д ів ч и н а . — С правді, га р яч ку м асте в и со к у , — ств ер д и в він, пр и к л авш и р у к у д о її ч ол а . — Я зараз в и тягн у в од и . А ви си д іть ти х е н ь к о і н е п л а ч те. Д обре? 28

Віддаючи йому порожній електричний патрон, Валя сказала: — Зап иш іть десь тут на стіні наш у пригоду, В о л о д ю . Б одай в к іл ь к о х сл ов а х. — Щ о за міщ анські забаганки? М о ж е намалювати й серце, п р о ­ низане стр іл ою ? Чи д в о х голубів, щ о ц ілую ться ? — До н а ш ої пригоди вони зовсім не п ід х од я ть. Я тепер р о з у ­ мію, ч ом у смертники л и ш аю ть св о ї імена на стін ах кам ер: їм л егш е вмирати зі свідом істю , щ о х т о сь кол ись та таки дізн ається про їх н є ім ’я і см ер ть. —■ Ну, до наш ої пригоди це т а к о ж не п ід х од и ть . — А я не вірю , щ о ми звідси вийдем о. Себто, м ож е ви й в р я ­ туєтеся, але я п р осто пер ед ч уваю св о ю см ер ть. В ін сів п ор у ч і зн ову підставив св о є плече, щ об дівчина мала об щ о оп ер ти ся . — Ви говор и те дурниці, В алю ! В икин ьте собі з гол ови д ум ку про заги біл ь. Я та к ож маю дар передчуття, а воно мені каж е, щ о ми в р я ту єм ося . І, — пригадайте собі мої сл ова! — я к ол и сь іщ е викликатим у вас на »б іс«! Валя, притрим ую чи м ок р у б л ю зк у на чолі, півлеж ал а на В о л о ди м ировом у плечі зі заплю щ еним и очим а. —• Знаєте, — пром овила задумано, — така певн ість, як ваш а, притаманна людям удачл ивим . Вам напевне д у ж е щ асти ть у ж и т т і. — Н авпаки, В алю : тільки ті лю ди перем агаю ть, я к і вір я ть в у с п і х . А щ од о мене, то мені справді щ астить, і то від сам ого н ар од ж ен н я. Так, принаймні, я вваж аю , х о ч в сі м ої тітк и й дядини тр и м аю ться якраз п р оти л еж н ого п огл я ду. З р еш тою , я щ е раз п ов тор ю : все за л еж и ть від того, з я к ої позиції' р озгл я ­ дати ф а к т и . Ч ом у сь д у ж е сх в и л ю в а в ся . Т ак сх ви л ю ва вся , щ о визвол ив плече з -п ід голови дівчини, відій ш ов і сів на п ідвікон н я бійниці. Валя навіть здалека бачила, як нервово пересм икувал ася його ліва щ ока й тремтіли губи . —- Від самого н ародж енн я! — повторив, зм агаю чись сам зі с о б о ю . — Я, щ об ви знали, прий ш ов на світ мертвим, і акуш ерка, ки нувш и мене в миску, заходи л ася біля матері, з я к о ю бул о д у ж е поган о. А л е моїй бабі стало ш кода, щ о перш ий син в ід дон ьки мертвим н ар од и вся. Т о вона вкинула мене в гарячу воду, з га­ р я ч ої — в хол одну, з х ол о д н о ї — зн ов у в га р я ч у. Т ріпала мене й підкидала, давала ляпанців по гріш ном у тілі, аж я не витримав більш е й р озр ев івся на ціле гор л о. О сь це бул о м оїм перш им щ астям, а з нього почалося, мов з П етрового д н я .. . Зам овк на хвилину, несп окій но зайорзав на місці й п р од ов ж у в а в далі з відтінком гіркого глум у в гол осі: — М ати осиротила мене, к ол и мені бул о чоти ри дні, й тато взяв до хати бабу, щ о заступил а йом у господиню , а для мене, зам ість матері, куп ив к о з у . І ви р іс я на козя ч ом у м олоці п о т в о ­ р ою : ж и в іт — горою , голова —- казаном, а ноги — бубл и ком . До р ок у переніс кр и ваву дезинтерію , кір, вітрян у віспу, ш карл ятин у і д и ф тер и т. А в рік як за х оп и в кок л ю ш , то б у х и к а в щ е р ік . До т р ь о х р ок ів мене навістили запалення легенів, хол ери на й зара­ ж ення к р о в и . Лікар казав, щ о тими хворобам и м ож на бу л о б цілу Д ери басівську вули цю видуш ити, а я, сл абовитий рахітик, їх в сі на собі переніс і ж ивим л и ш и вся. К о з у продали, баба вмерла, і я тоді щ ойно від чу в св о є си р іт­ 29

ст в о . Б а тьк о ж ен и ти ся не х о т ів і мене н іком у не (віддавав. Л ю б и в . День і ніч мг іяв п обачи ти мене м оряком , — він сам у д о к а х працю вав, — і не д о ч е к а в с я ... Гол ос В олодим ира за др и ж а в і у р в а в ся . В ін встав, п р о й ш о в ся по баш ті й сів біля Валі, щ о сл у ха л а й ого д у ж е у в а ж н о . — І р іс я, — п р о д о в ж у в а в В олодим ир, — м ож н а сказати, без д огл я д у . В и хов у в а л а м ене біл ьш е в у л и ц я . Х т о зна, щ о б з мене ви р осл о, кол и б, вл асі:е, н е баж ан н я — лиш итися самим собою , не підпадаю чи ні вплиі т а м лю дей, ні о бста в и н . Я п остан ови в, щ о бу д у м оряком , і нікоо: и пр о це не за б у в а в . Н е том у, щ о -того б а тьк о баж ав, а тому, щ о й мені того х о т іл о с я . . . Н а ч о м у я ? .. А г а !.. О тж е, к а ж у , р іс я без д о гл я д у . Т ом у й не дивно, щ о в м ене н ік ол и не гоїл и ся п озби ван і коліна, ані п ор іза н і пальці, я нікол и н е мав ц іл и х ш тан ів і со р о ч к и з рукавам и, х о ч б а тьк о їх ч а стен ь к о к у п у в а в . До сем и р ок ів я двіч і в т о п и в ся . Н е топ и вся , а таки втопився, бо мене л е д в е -л е д в е відкачали, два рази в ч а д ів д о ц іл к ови тої непритом ности, м ал ощ о не вм ер на операц ійн ом у стол і від гнійного апендициту і м ал ощ о не згор ів, кол и мені ви ­ бу х н у л а в р у к а х пл яш ка з бен зи н ою . Д ивіться, о сь тут, під ш и єю і за вуха м и близни, а на гр у д я х і ж и в о ті, де од еж а п р и ­ липла, —• щ е гір ш е . . . Б езп р и тул ьн і мене н ож ам и різали, два рази ви л етів я на повн ом у х о д і з тр а м ва ю . Д ругий раз так, щ о мене л едве позби рал и . П о том у ви п адку тато від ісл а в м ене на п оп р а в к у до дядин и в село, а м ен е там бдж ол и н и й рій обп а в і та к »поп р ави в«, щ о мене л едве ж и в о го назад в О д есу п р и везл и . Л едве ви й ш ов я з лікарн і після т ієї »п оп р авки « — зн о в у мало нещ астя не тр а п и л о ся . . . Б ачите, тато мене д у ж е пр оси в, щ об я з д в о р у не в и ходи в, а мені н уд н о бул о са м ом у. Т о я побачи в на вули ці зд ор овен н ого соба ц ю р у і затягн ув й ого в х а т у . М ости в й ом у п остіл ь, їст и да­ вав, з а ох оч у в а в гратися, а соба ка н авіть не ди ви ться на мене. Сумний, сум н ий. А ж у в е ч е р і п р и й ш ов тато з р оботи , под и ви вся на того соба к у — а він с к а ж е н и й . . . В аля не витримала і засм іял ася : —• Господи, щ о ви за дива оп овіда єте! Щ о сь ніби з б іо гр а ф ії В олоди м ира М оном аха за п о зи ч и л и . . . —• П р и бл и зн о. . . Н едаром ж е ми т е з к и . . . —■ І я к ви справді в и ж и л и ?! —• Т е сам е м ої тітк и й дядини ка за л и . Оце з ’їд у т ь ся і зій д у ться , — у нас рідні по боці батька, як і п о боці м атері, багато бул о, — і п оч н уть охати й ахати, та р у к и залом лю ю ть, та п р и гов ор ю ю ть, та н ап ом и н а ю ть. А мене тоді ч ор ти брали, бо я зов сім себе н е­ щ асл ивим не п о ч у в а в . Н авпаки, я за в ж д и бу в радісний, м еткий і до в сь о г о ц ік а в и й . К іл ьк а р а зів я залазив на ч у ж и н е ц ь к і к ор абл і з м етою — п р о їх а ти ся по св іті »з а й ц е м «. А л е ту т в ж е н ікол и щ а стя не мав, бо мене к о ж н о го р а зу зн а ходи л и і в и тя ­ гали за в у х а зі с х о в к у щ е в п о р т і. При нагоді згадаю , щ о мені не щ астил о та к о ж і з м іл іц ією : кіл ька разів м ене л овили за ч у ж і витівки, бо ж ціла дільниця знала, щ о я — вел икий ш и бе­ н и к . О т тіл ьк и щ о — зараз: » А то х т о ж ? В ол од ьк а п а р ен и й !« М ене, бачте, після ви п адку з бен зин ою »пареним« п р озв а л и . Н у, м іліція і йде по «п арен ого В о л о д ь к у «. Я не д у ж е то й об р а ­ ж а в ся : бу л о мене за щ о л ов и ти . Т іл ьки ж ані р а зу мене за м ої ви тівк и не ш укал и — за в ж д и за ч у ж і. І за в ж д и я д ок а зув а в чорним на білом у св о ю невинність, так щ о на доп и ті в ся біда ЗО

к ін ч а л а ся . Раз, правда, я поп ався, але на зов сім н евин ном у ж а р т і. На таком у, до я к о го м іліції діла не б у л о . А ста л ося чер ез одн у с у с ід к у . В она за в ж д и на м ене та тов і ск а р ж и л а ся і радила й ом у ож ен и ти ся , щ об я нагляд над с о б о ю м ав. І за ц е я її зн ен ави дів і в о р о гу в а в з нею не на ж и ття , а на см ерть, м ож н а ск а за ти . О т і придум ав я її н а л як а ти . Зібрав з д еся ток с в о їх товар и ш ів, у зя л и ми в ел и ч езн ого гарбуза, в и с т р у ­ гали з н ь ого п и к у страш ен н у, прил ади ли в середин і св іч к у і мали це п оста ви ти в су сід ч и н ом у к о л о д я зі. Я задум ав — мені припала й най небезпечніш а і н ай трудніш а р ол я : з ’їх а т и у к о ­ н овц і на дн о, там п оста ви ти га р буз і запалити с в іч к у . П отім х л о п ц і п ови нні бул и мене ви тягн ути, і тоді ми в сі р а зом мали кричати , щ о в крин иці ч о р т . Та щ ой н о в зя л и ся х л о п ц і к о р б у р о зк р уч у ва ти , я к м отуз об ір в а в ся і я п ол етів разом з га р бузом на сам е д н о . Х л оп ц і п ол якалися, звичайн о, і — в р о зт іч ! А я з я к и х дван адцяти м етрів в и соти — б е в х у в о д у ! П ірнув, вип лив і — я к не за р е в у : » Р я -т у й -т е !!!« В ода хол одн а, така хол одн а , щ о в мене в ід р а зу ш кур а задубіла, р езон а тор дван адц я ть м етр ів за вгл и бш к и —• це вам не ж а р т . Щ о там гар буз у п орівнян ні з м оїм гол осоч к ом б у в ? ! Я тод і сп р о м о ж е н був цілий х о р в ід ьом з Л и сої Гори за гл у ш и ти . Б ід н а су сід к а та к перел якалася, щ о а ж н ер вов ого р о з стр о ю д іста л а . Ц е п ізн іш е в и я ви л ося . А тоді, к ол и при їхал а п ож еж н а ком анда і м ене витягнул и з криниці, вон а л иш ен ь р у к и залом ил а. »В сі х л оп ц і — хл оп ц і, — к а ж е , — ал е ц ь ого то й хол ер а не бер е!« — П ер естан ьте! — в р еш ті бл агал ьно вистогн ала д івч и н а . — М ене б о л и т ь !.. Я не м о ж у с м ія т и с я !.. Зі сл у хн я н істю , щ о видал ася д у ж е підозр іл ою , він од р а зу у р в а в оп овідан н я і за м ов к . С идів на підвік он н і бійниці у п р о ф іл ь д о Валі, п ідібгавш и ноги і сп ер ш и сь б о р о д о ю на к о л ін а х . Щ о сь д у ­ мав . М о ж е й у н ього ви к л и к ан і з м и нулого прим ари р одил и біл ь? Н е під л оп а ткою , я к у В алі, але в с е р ц і? . . Д івчині стал о ж а л ь й ого й сор ом за с е б е . Н аговор и л а й ом у стіл ьк и нісенітниць, щ о а ж сам ій б р и д к о . Щ о він дум ає про н еї? Щ о подум ала б мама, к ол и б п оч у л а їх н і р озм ови ? В ласни м в у х а м напевне н е повірила б . П еред м ам ою В аля нікол и не бул а т а к о ю . Д івчина сама себе згуби л а в оста н н іх ч а с а х . В ідтоді, я к у с в ід о ­ мила, щ о ж и в е серед я в н и х і ск р и т и х в ор огів, ж и в е в оточенн і, де не то сп роти в, але й обор он а у в а ж а єт ь ся зл оч и н ом . З р озум іл а це тоді, к ол и Н К В Д в и в од и л о з д ом у брата Є вген а . Н авіть не так зр озум іл а, як в ід ч у л а . П отім лиш ень п ер ек он у в а л а сь , щ о н е п ом и л и л ася . Я к за бол ьш ев и к ів , так за німців, гідн ість і за ­ к он н ість бу л и ви л учен і з о б іг у . Щ о ж л и ш ал ося ? В аля не н ал е­ ж ал а до ти х, які вм іли к о р и т и ся д у х о м . У н еї св ід о м іст ь б е з ­ сил ля і бе зп р а в ’я р одил и зл ість, а зл іст ь перейш ла у зв и ч к у — п сува ти н ер ви лю дям, на я к и х не м ож н а б у л о ін акш е п о м сти ти ся . В за л е ж н о сті від того, щ о в к о ж н о м у окр ем ом у ви п а д к у бул о най­ м ен ш е баж ане, В аля вміла п р и к и да ти ся в есел ою , або сум н ою , в ’їд л и вою , або ба й д у ж ою , н еп ом ірн о за поп адли вою , або т у п о ю й н е п ов ор отн ою . Н е сп остер егл а ся, щ о ц е а ж та к гл и бок о у в ій ш л о в к р ов , і теп ер спитала себе, ч и не це стало її д р у го ю н а ту р ою ? А В олоди м ир, не м ін яю чи п ози , дал і сидів н е р у х о м о на п ід ­ вік он н і з б ор од ою , сп е р то ю на зігн ен и х к о л ін а х . І біл ьш е, н іж кол и, н агадував св оїм п р о ф іл е м го л о в у єги п етськ ого с ф ін к с а . 31

Такий великий, дужий, відважний, а заразом і бідний, бо ж виріс без матері!.. В а лі стало щ е більш е його шкода, і вона, щоб хоч трохи ви­ правдати свою поведінку, почала оповідати про життєві гіркоти останніх семи років: арешт брата, смерть батька від удару серця, переслідування (сестра ж »ворога народу«!), війна, голод, висилка в Н імеччину. Н авіть про розчарування у першому коханню оповіла: — Зрадив мене за ф ольксдойчерську продуктову картку, — мовила терпко. •— А, зрештою, може й зі щирого почування — не знаю . Я ж б ула кістяк-кістяком, а ф ольксдойчерка — ро­ жева й налита, мов чайна ковбаса. А у віно принесла своєму нареченому продуктову картку на вісімсот грамів х ліб а тижнево, на два з половиною кілограми картоплі, літр відвіяного м о ло к а . . . —• Перестаньте, В алю ! — урвав моряк і гидливо скривився. — Є люди, що мають на наші почування не більш е права, ніж роздавлена блощ иця. Н евж е ви й досі не можете відж алувати такої »втрати«? —• Н е мож у відж алувати своєї глупоти і сліпоти. Соромно мені. — Забудьте! —■ К о л и б ж е то можна було стерти карби, залиш ені на д у ш і!.. —• Навіщо? Карби, щ о їх лиш аю ть болі на душі, уш ляхетню ю ть лю дину... —• Н е в с іх ... — У сіх , які не баж ають гнутися і падати, які при всяких обста­ винах намагаються зберегти лю дську гідність. Том у не нарікайте на болі, що їх приносить життя, бо вони потрібні людині, як і рад ість. М ож е, навіть б іл ь ш е . . . Замовк, так наче б вагався. — Н е знаю, Валю, чи ви мене зр о зу м ієт е... — почав трохи неріш учо, але несподівано запалився й заговорив пристрасно, з переконанням: — М ене завжди вражало, як страшно мудро все в нашому ж итті створене! В олі, розчарування, у д а р и ... А л е . коли б не вони — наше існування було б нестерпне! У я в іть собі життя, наповнене самими приємностями, життя, в якому все дається без зусиль, все стається так, як ми задумали і як хочемо, все помальоване на рожево і все має смак малинового в а р ен н я ... — здригнувся. —г М ене аж з а н у д и ло !.. — кінчив з обридженням. Довга розмова втомила обидвох. Валя, відчуваючи новий при­ ступ гарячки, стратила охоту думати й відповідати. А л е , як ли ш ень Володимир згадав про сон, занепокоїлася. — Я не буду спати, — заявила зі скаргою в голосі. — !Я бою ся. М ені вж е починає щ ось верзтися. У мене д уж е п ід ­ вищена температура, правда? Він приклав руку до її щоки й зідхнув: —• Справді. Треба б лікаря — і це найгірше. Здається, не л и ­ шається нічого іншого, лиш ень вступити в переговори з ти м и . . . —• показав униз. — Ні, ні, не бійтеся, я не виявлю нашої присутности доти, доки не переконаюся, що нам нічого не загрож у­ ватиме. А , може, вони таки надумаються порозходитися по домах... —■ Знову »м о ж е «. . . —• Знову, Валю, — хитнув головою . — А л е ви не думайте ні­ чого і спробуйте заснути. Не бійтеся — я ж тут, б іля вас. Сів поруч дівчини і взяв її за руку. (Д алі буде) 32

О. Д-р. Б : Нурилас

СВЯТА IB АН Н А Д’ АРК (Продовж ення) ДІ Я ЯВА

ПЕРШ А

Відслона перша (1 травня 1428 р. по полудні. С в. Іванна разом зі своїм дво­ юрідним братом Дюрандом Л я скар ідуть ш ляхом із Домремі в Б ю рей-ле Пті, серед акацієвого гаю. Сонце, повінь квіток, спів слов’їв і весняні пахощ і. Дюранд несе через плече торбину з хар чам и ). Св. Іванна: Д ядечку10), яка чудова весна, яка пишна наша Ф ранц ія! С к ільки тут конвалій і ф іялок! Дюранд: Задержмося тут на хви ли н у. Пора спочити і пере­ кусити (сідає на придорожній, порослий мохом камінь. Р о з ­ виває міха і добуває х л іб і си р . їст ь сам і подає окреєць і грудку сира д ів ч и н і). На, підкріпись, Іванно! Св. Іванна: Дякую, дякую, я — не голодна. Ви їж те, я ж тимчасом назбираю д ля дяди­ ни ф іяло к і конвалій. Ю) Насправді Дюранд був п л е­ мінником матері св. Іванни, Іза б елл и Роми. А л е тому, що віком він був старший за дітей Іза белли , вони звали Ляскара д яд ечком .

II Дюранд: Гаразд, племіннице, т ільк и збирай поблизу, не В і д ­ даляйся . Знаєш, як і тепер ча­ си! Війна! У сяк а погань по гаях волочиться! Св. Іванна: Добре, дядечку! (Іванна хвилину збирає квіти, а тоді сідає б іля Дюранда, гл и ­ боко задумана і сум н а). Дюранд: Щ о це з тобою, д ів ­ чатко? Перед хвилиною б ула моторна, як білка й щ ебетли ­ ва, як зябли к . А оце тепер ти принишкла, як курча на дощ і і похнюпилась, як середа на п ’ятницю. Св. Іванна (по хви ли н і): Зна­ єш, дядю, от ти згадав про вій­ ну й беш кетників-грабіж ників. Страшно, що переживає віт­ чизна і від ч уж и х і від своїх запроданців, бурґін ьй он ів! Дюранд: Щ е й тепер не м ож у отрястись з пригноблення, по­ бачивши перший раз твою пар о х ія ль н у церкву в Домремі, спалену, напів розвалену, в ік­ на у цурпалках! Св. Іванна: В ж е третій рік минає від тих страшних по­ дій, а вони не сходять і мені з пам’яті: п’яні крики ґодамів, щ о вбивали, хто попав їм на очі; п лач матерей із дітьми, рев худоби, заграви п ідп але­ них господарств і церкви!

38

Дюранд: До Б ю р ей -ле П ті доход и ли неясні чутки про по­ д ії в Д ом рем і. Св. Іванна: Л ю ди б ож ев олі­ л и з ж а х у і розпуки. Нам і кільком нашим сусідам пота­ лан и ло вирватись із цього пек­ ла на зем лі й забігти аж до Н еф ш ато. Там справді похристиянськи заопікувалась на­ ми добра дама Русява. Дюранд: Ч у л и ми про н еї в нашому селі. Св. Іванна: По чотирьох дн ях ми вернулись до Домремі. Ж а х л и в і картини розгорнулись перед нашими очим а. Багато домів і іт»оква спалені. Всі наш і господарства сплю ндро­ вані, ніде ані вівці, ані корів­ чини в стай н ях. Вороги про­ летіли , як ураган: все змели, нічого не з а ли ш и ли . Дюранд: І це усюди так: від К а л е — по Р уан і Л ю ару. С в. Іванна: Нераз в ночі мої сестри М анж ет і Овієт та й я сама зривались у ночі зо сну, тривож ені кошмаром: наче к р у­ гом палахкотить вогонь і ги­ нуть під ножем найдорож чі о соби. Дюранд: Так, так, плем інни­ це! Загарбницька війна — це д іл о нелюдське, диявольське! С в. Іванна: І це триває від 1337 року. Запеклий ворог х о ­ че взяти під ноги лю бим у віт­ чизн у. Усю ди вбивства, гра­ б еж і і святотацтва. Б ож і хра­ ми потоптані, хрести п озр ізу­ вані, велика ж а лість по всьому королівстві. Дюранд: Господи Б ож е! І чо­ го ш укаю ть у нас к л я т і наїздники! С в. Іванна (щораз більш е за­ палю ється): Ц віт нашого юнац­ тва розбитий в прах під Кресі, П уатьє, А зенкуром ! А л е Б ог не покинув солодкої вітчизни, бо збли ж ається година визво­ лення, година розплати з неп р и я телем . Щ е ніщо не про­ 34

пало, бо Господь Б ог іде нам в підмогу. К оролева Ізабо за­ напастила наш чудовий край, а ле дівча з цих околи ц ь його в ря тує!.. Дівча з лорен ськи х окраїн, Богом вибране!11) Дюранд (сильно схв и льов а­ ний): Щ о? Щ о ти кажеш , Ж а нето? Про яке д 'вча говориіи? Н ічого не р о зум ію . С в. Іванна (по хв и ли н і): Ц я дівчина, що з Б ож ого приказу мас визволити країну — це твоя небога, Ж ан ета! Дюранд (зовсім приголом ш е­ ний глядить на дівчину з ве­ ликим страхом, чи вона, бува, не пиичинна. П о хв и ли н і з розгубленістю в г о л о с і): Щ о, щ о ти каж еш Ж ането? (хреститься) Ч и ти, хорони Гос­ поди, не зсун ула ся з гл у зд у ? Ч и розумієш, щ о ти каж еш ? С в. Іванна (злегк а усм іха ­ ється. Говорить спокійно і рі­ ш уче): Ні, лю бий дядечку Д ю ранде, заспокійся. Я — не ппичинна. я зняіо, пто говорю: Гос­ подь Бог, Ц ар Небесний мене, твою безталанну Ж а н етг, к л и ­ че гнати англійців із Ф р а н ц ії. Дюранд (спокійніш ): Н у, як це розуміти? Н іяк не второ­ паю. С в. Іванна: Т а к розуміти, як тобі каж у. Дюранд: Як м ож е прялка ікуделиц я пориватись до діла, яке не під си лу самому досЬінові К а р л у і всьом у його л и ­ царству? Св. Іванна: П ослухай , тобі перш ому я виявлю в ели к у та­ ємницю. Досі я про неї ні с л о ­ ва не сказала навіть рідному батькові і рідній м атін ц і. Дюранд (щ е з видимим недо­ вір’ям): Н у кажи, я слуха ю !' 11) Автентичне від слів »щ е нічого не п р о п а л о «... Текст записаний у х р о н ік а х .

Св. Іванна; Л іт із чотири буде уж е: в червні місяці 1424 року я почула в нашому саду голос: Ж ането, Ж ането! П о­ вертаюся в сторону нашої цер­ кви, бо звідти почула я зак­ лик, і бачу величезне світло, серед того сяйва бачу молодого лицаря надземської краси в блискучом у золотому панцері з шоломом на голові й із мечем при б оц і. Я дуже, дуж е на­ страш илась і станула навко­ ліш к и . А л е лицар усм іхнувся заспокійливо до мене і каж е — »Ж ането, будь добра й побож ­ на, лю би Господа Бога, ходи в ц е р к в у «.і2) О після з’явився він мені щ е три рази, в товаристві інш их прегарних лицарів і я вж е була певна, що це Б ож і янголи. Я полю била їх дуж е й усім серцем туж ила за ними. Одного разу той, що явився мені перший, каж е до мене: »Я М и хаїл, покровитель Ф ран ц і ї « . 13) Я поклонилась йому до землі, а він каж е дальш е: «В ели к е горе зарай $ королів ­ стві Ф р а н ц ії«.14) І зачав мені св. А р х а н гел розказувати про те, що діється у вітчизні: як дуж е пригнічує її захватник англієць, скільки злочинів, крови і сліз несе з собою неспра­ ведлива довгорічна війна. (Дю ­ ранд слуха є розповіді з росту­ чим інтересом). Одного разу зачав він мене потішати, що нам не треба впадати в т угу і розпач, бо він, янгол перемоги, приходить на землю звіщати близький порятунок д ля на­ ш ої країни. Він хоче приготу­ вати когось, хто має стати на­ роднім рятівником (хвилина пе­ рерви) . Я спитала А рхан гела, хто має врятувати ЕІтчизну? Т о д і св. М ихайло, всміхаю чися, а ле й дуж е ріш уче: »Ти , Б о ­ жа доню! Іди, йди у Францію, так т р е б а «.і5) На ці слова я стала плакати гарячими с л ь о ­ зами і к а ж у йому: » Я 7 — т іл ь ­

ки бідна дівчина, не вмію їз ­ дити верхи, ані воюватиж. А р хистратиг ще раз повторив приказ: »їд ь у похід! Дістань­ ся у Ф р а н ц ію . Ц е — дуж е потрібне«. І янгол зник. Дюранд (за ч асок): Знаєш, Ж ането, я щиро признаюсь тобі: як ти перед хвилиною зачала розказувати про ці ди­ ва, я в душ і зж ахнувся: чи бува, не помутилось в голові нашій Ж анеті, або що було б гірш е: чи не диявольські це чари? А л е тепер — (з радістю і полекшою) тепер я вірю, що Господь посилає тебе! Св. Іванна: За якийсь час св. Архистратиг повідомив ме­ не, що вирішні події збли ж а­ ю ться. Він пош ле мені з неба св. Катерину і св. діву М аргариту, учительок, виховниць і повірниць. Дюранд (цікаво і з подивом): І ти справді побачила їх? Св. Іванна: Так, як бачу те­ бе, дядечку. Ц е д іялось в саме п олуднє 1424 року, в червні м ісяці. Сонце світило в зеніті. З далеку загомонів дзвін на А н ге л Господній. З син;х про­ сторів неба, наче прямо від сонця зли н у ла до мене с в . мучениця К атери н а. Дюранд: Я к вона виглядала? Св. Іванна: Я к 18-літня, ч у­ дова білявка, з личком і уста­ ми, як цвіт дикої рожі, із ко­ сами, як рої ґрезетних бдж і­ лок . Дюранд: А

св. Маргарита?

Св. Іванна: За хвилина ста­ н ула б іля мене і с в . М арга­ рита. С м углявої краски, вона Щ Історичне.

13) Автентичне. 14) Автентичне. 15) Автентичне. 35

виглядала на тринадцятилітну. У рожевому платті, всіяному зірками, з віночком із троянд­ них квіток на чолі. Дюранд (в великому подиві): І що вони тобі сказали Ж ането? Св. Іванна; Вони обидві ус­ міхнулись дружньо до мене, поцілували мене. Св. Катерина погладила мої косички, а с в . Маргарита ніжно взяла в свої пальчики мою р у к у . Тоді за­ чали навчати мене на велике діло: рятунок вітчизни. Дюранд: Бог їх устами заго­ ворив до тебе, сестрице. Як ти, я рішений сповнить наказ. Щ о маю робити?18) Св. Іванна: Поведи мене до сіра Роберта де Бодрікур, вокулерського полковника, щоб він послав мене до дофіна К арла. Дюранд: Добре, я це зроблю ! Св. Іванна: Я щиро вдячна тобі, дядечку! Першому тобі довірила я Бож і задуми і ти мене зразу зрозум ів. Дюранд: Чи твої батьки зпа^ ють про діло? Св. Іванна: Н е знають. Х оч як лю блю маму і тата, то ніяк не осмілюся їм цього сказати. Боюсь, що батько не пустить мене. Дюранд: А то чому? Св. Іванна: Десь рік по з’яві Вож дя небесних Сил батькові приснився сон. Ніби бачив на рівнині рукопашний бій наших полків із ватагами бурґіньйонів та ґодамів. Попереду фран­ ц узьких полків бачить лицаря — ж ін к у в світлому панцері й шоломі, як на баскому коні веде полки в переможний бій і видає дзвінкі прикази. Мій батько приглядається ближ че цій лицарці і, кого він впізнає в ній? Впізнав мене, бідну Ж анету!

Дюранд: Цікаво, як цей сон вплинув на добрячого Якова? Св. Іванна: Тато довго ні­ чого не говорив, наче здуш у­ вав свої почуття на дні душ і. А л е врешті не видержав і роз­ казав все мамі, а мати — мені. »Я к, — казав тато в гніві, — щоб наша Ж анета стала маркетанткою, волочилася з воя­ ками по етапах? Ні, цього ні­ коли не буде, я не позволю! Скорше зделю синам втопити сестру в Мезі, скорше власно­ ручно втоплю її, як щеня, аніж мав би я діждатись такої гань­ би !« Он чому, Дюранде, я не смію довіряти цієї таємниці батькові. Дюранд (ріш уче): Нічого, я вплину ца мою небогу, твою маму, й на твого тата, все ви­ ясню їм і заведу тебе до сіра де Бодрікур. (встає) Ходім, р у­ шаймо в дорогу! Св. Іванна: Руш аймо! (спус­ кається завіса). ЯВА

ДРУГА

Замрк у Бодрікур над Мезою, весною 1429 (Меза — річка, роз­ діляє Ш ампань і Л ота р ін гію ). На сцені видно частину схо­ дів, що ведуть до прий­ м альної за лі. Великий, дубо­ вий стіл. Вікно в багатому сти­ л і з 13 ст., розкрите на зам­ кове подвір’я, звідк іля гуде віддалений щ ум вояків та с л у ­ ж би. Внизу сходів два варто­ ві зо списами. Сір Роберт си­ дить на табуреті за столом і сердито читає урядовий перґамент. Напроти нього при столі ще два триніжні стільці та лавиця під вікном. На столі графин із водою і чарка та глиняна посуда з червоним ви­ ном, каламар і гусячі пера та посудинка з піском; пісковий годинник на столі. Чура здій ­ 16) А втентичне. Дюрандові сло­ мається низькими сходами в залю, кланяється панові, кла~ ва записані в хроніках.

дучи праву р уку на серце й смирно задерж ується б іля вхо­ д у зо спущеною голов о ю . Роберт (побачивши чуру, зри­ вається лю то з місця): Певно знов з цими яйцями17) і м оло­ ком (Передражнюється, н а слі­ дую чи ч у р у ). Га? »П ан е п о л ­ ковнику, нема яєць: кури не х оч уть нестися! Пане п олков­ нику, немає молока: корови не д ояться!« Ч ура (заляканий криком ба­ рона): Ні, паночку вельм ож ний і найясніш ий. Цим разом я не про молоко і не про яйця, а про щ ось важ ніш е. Прийшов знов Дюранд Ласкар зо своєю небогою і просить допустити до ли ц я ясновельмож ного п а н а . Роберт (впадає в щ е б іль ш у л ю ть . Розмаш исто маршує по залі, врешті гримає кулаком у дубовий стіл, аж предмети здригаю ться): До сто парканадцять бісів і бісенят, чи не казав я тобі раз на завжди: не х о ч у б ільш е бачити на очі цього муж ика з Бюрей, ані його причинної небоги! Х то тут приказує бевзю, йолопе, ти чи я? Ч ур а (щ е більш е заляканий, заікується): Ви, ви преясний бароне, приказуєте і ви в В ок у лєр важніш ий за короля, а я — бовдур неотесаний супроти вас. Де ж би я посмів іти про­ ти пайового виразного приказ у . А л е цим разом п ісла ли ме­ не вставитись за Ласкаром і його племінницею два ваші найзнатніш і й н айулю блен іш і л и ­ царі: Бертран де П у ля н ж і та Ж а н із М етцу. Роберт (схвильований і не­ певний): А де вони зараз оби­ два? Ч ура: Вони зараз чекаю ть на замковому подвір’ї, як ви поставитесь до прохань Ж а н ни. 17) М отив позичений із Іванни« П Іов а . П о ч а ток .

Роберт: Т а к ! Бертран і Ж а н — мої найщиріші й молодш і товариші зброї. А л е , до сто тисяч бісів і бісенят, вони не мають права встрявати в мої д іла . Я — тут виразник коро­ л ів ськ ої влади, а не вони! Ч ур а (трохи насмілився. Го­ ворить із підкресленою покір­ ливістю, а ле до речі і хитро): Так, ваша величносте. А л е я чув, як вони говорили м іж со­ бою: »Я к щ о до середпістя наш пан не виш ле Ж анн и в Ш ін он з підмогою королеві, то не довго нашому панові наказу­ вати в Вокулєр, бо впаде О р­ леан . Роберт (видимо знервований. Підступає до стола і п’є з по­ ставця вино. П о хв и ли н і): П р и ­ веди сюди цього н ахальн ого і вертлявого Дюранда; а ле са­ мого, без дівки. Ч ура (врадуваний, ш видко)! С лухаю сь, пане полковнику! (збігає по с х о д а х ). Роберт (недбало розвертаєть­ ся при столі): Гай, гай лю ди! Ви показилися. Замучите мене своїми справами, живцем угро­ бите. Н і на часок не даєте відпочити (п’є ) .

ЯВА ТРЕТЯ (Входить Дюранд Л яск ар. Н изько схиляється з шапкою до самої долівки; за ним чур а). Дюранд: М ій найнижчий по­ к л ін ясновельм ож ном у панові де Бодрікур, капітанові на Во­ к улєр і захисникові наш ом у. Роберт (з підкреслю ваною ва­ ж ністю ): Гей, ти, кметю! Ти чого знову сновигаєш б іля мо­ їх світлиць? Дюранд: Ясний пане, не сно­ вигав би я. якби не треба б у л о . Роберт: Щ о? Ч и вж е рік тому не звелів я тобі не показува­ тись б ільш е мені на очі? Чи аж так кортить тобі подру­ ж ити хоч з тиж день з пацю­ »С в. ками і мишами у моєму під­ валі? 8»

Дюранд: Хорони мене,- Гос­ поди, від такої дружби з гри­ зунами і від гніву ясного пана Роберт: Ото й бо є (підхополковника. дить зовсім близько до селя ­ нина). Казав тобі точно рік тому більш е не приходити з Ж анетою? Га? Дюранд: К азали . Роберт: Казав тобі, що твоя небога вар’ятка і причинна? Дюранд (мне шапку в руках): Казали, ясновельможний пане! Роберт: Казав я тобі, кметю, вибити Ж ан ету в обидві щоки? Дюранд: Казали, ясний пане! Роберт (добуваючи меч і при­ тискаючи його до грудей селя ­ нина, притисненого до стіни): І не звелів я тобі, до сто м іль ­ ярдів бісів, відвести Ж ан ету мерщій до її батька, щоб по­ клав Дочку на лавицю і відмірив їй стільки ременів, щоб їй вилетіли з голови появи! З велів я це тобі, чи ні? Дюранд: Звеліли, пане соло­ денький! Роберт: Ну, то чого ж, те­ лепню, ти знову приволікся сюди з твоєю чарівницею? Дюранд (спокійно і р іш уч е): Бо вітчизна в смертельній не­ безпеці, бо Франція —- гине. Го­ лоси сказали Ж анеті: »Я кщ о до середпістя барон з Вокулєр не виш ле тебе до Ш інон, в підмогу королеві, то Орлеан здасться й французи остаточ­ но п рогр аю ть«. Роберт (відтягає меча від грудей селянина, помітно вра­ жений ріш учістю слів): Добре, добпе. я знаю, що вітчизна в кпайній небезпеці. А л е ти кон­ че хочеш, щоб я осмішився пеоед королем і цілим світом, висилаючи К а р л у V I I замість в-'йськя сімнадцятьрічну куроч­ ку, що? Дюранд: Часом сімнадцятьрічне дівча може бути корис­ ніше королю за ц ілі полки по­ лох ли в и х ли ц арів . Іменно, ко­ 88

ли дівчину ц ю веде ДО n e p e r моги Бог. іт . Роберт (нетерпеливо): Гаразд, гаразд. : А що буде, як твоя небога — причинна, або одер­ жима злим духом? Дюранд: І я так зразу думав, пане. А л е вистачить хвилинку поговорити з Ж анетою, виста­ чить бачити, яка гарна її по­ ведінка в житті, щоб круто змінити думку і вірити, що з не 0 —• Бог! Роберт: А що буде, коли вся ця історія покажеться обма­ ном? Заявляю тобі, кметю, при цих свідках, що першого тебе повішу, як пса, на сухій г іл ­ ляц і. Дюранд: Добре, ясновельм ож ­ ний пане! Я — згідний, тільк и дайте Ж анеті коня, зброю й ескорту до к о р о ля . Роберт: М ені треба ще, щоб сама Іванна доказала правди­ вість свого післанництва. Дюранд: Ч и в травні мину­ лого року Ж анета не впізнала вас, пане, серед десятка пере­ браних баронів в цій-то залі, хоч раніш ніколи вас не ба­ чила? Роберт: Так, це правда. А л е сьогодні Ж анета мусить щ е раз доказати дар ясновидю чости. (Плескає в долоні, до ч ур и .) Гей, Ж ано, зви сюди в світли­ цю Бертранда де П улян ж і, Ж ан а де Н ульйопон і дівчину. Ч ура (по військовому): С л у ­ хаю, ясновельможний пане ба­ роне! (збігає східцям и.) Роберт (до Дюранда): Сідай! (Ляскар сідає на лавці під в ік ­ ном. Роберт доливає собі в чарку вина. Сідає за с т іл .) ЯВА

ЧЕТВЕРТА

(Входять Бертран де П улян ж і, та Ж ан де Метц, а за ними Іванна д’А рк. Бертран де П у ­ ля н ж і: флегматичний 36-річний лицар, замріяний і него­ віркий, але ріш учий і витри­

в али й у раз поріш еном у. К о н ­ траст до свого друга, Роберта д е Бодрікур: цей виглядає на 50-60 років; товстющий велит, поверховно енерґійний, насправ­ д і безвільний. Недостачу в лас­ ної думки і ріш учости маскує бур хли вою поведінкою з ч е­ ляд дю та частими випивками. Ж а н де М етц — зовсім м о ло ­ дий лицар. Має 26 літ, б іл я ­ вий, лагід н ої й поетичної вда­ чі, з синіми очима). Бертран: Щ ирий привіт тобі, потуж ний бароне з В окулєр ! Роберт: Вітаю радо в себе, дорогий і муж ний Де П у ля н ж і. Ж а н де М етц: П о к лін вам, королівський капітане і мій опікуне! Роберт: Здоров був, пишний красуне, оздобо ф ранцузького ли ц арства. Св. Іванна: Бон ж у р і 8 ) , л ю ­ бимий наш полковнику, бароне і мій достойний пане! Роберт; Лицарі, лю бі гості, сідайте! Обидва лицарі: Дякуємо, наш бароне! (сідають на дзиґлики при с т о л і.) Роберт (до Св. Іванни): С і­ дай, дівчино! Св. Іванна: Дякую, пане, я — постою . Роберт (плескає в долон і): Ж ан о! Ч ур а (вибігає з кутка напе­ ред столу): Слухаю , ясний пане! Роберт: Погости м и ли х гос­ тей найкращим, добре встояним у л ь о х у шампанським! (Ч ура збігає по сходах, а за х в и ли н у входить з великим глиняним жбаном і наливає в поставці двом лицарям і Р о бертові: три муж чини встають з кубками в р у к а х ). Роберт: Вип’ємо, браття, за здоров’я нашого любимого д о­ ф іна К а р л а сьомого! 18) Добрий

день.

Обидва лицарі: Сотню л іт ! (п’ю т ь . Ч ура наливає вдруге в к у б к и .) Роберт: І за непереможний та героїчний цвіт ф ран ц узь­ кого лицарства! Обидва лицарі (з запалом ): Віват! Х а й ж и вуть! (п’ють, то­ д і всі три сідаю ть.) Роберт (до С в . Ів а н н и ): Щ о скажеш, дівчино? Св. Іванна (сміливо, з довір­ ливою усм іш кою ): Те, що я вж е м инулого року п р о си ла . П рош у дати мені коня, ли цар­ ськ у зброю і конвой та пош ли мене до д оф ін а . Т а к в ели ть тобі Господь наш Іс ус Христос. Роберт (заскочений чіткістю дівчини, нервово см іється): Го, го, дівчино! Т и вмієш коман­ дувати мені не гірш е генерала Л аір. С в. Іванна: Я, пане, ли ш вбо­ га дівчина, дочка Якова д’А р к . Я не командую вам, а вас б ла ­ гаю, бо вітчизна у вели кій за­ грозі під Орлеаном. Роберт: Т о хто тоді присилає тебе сюди з приказами? Св. Іванна: Розказує сам не­ бесний Цар, Господь наш Іс у с . Роберт (по хв и ли н і задуми): А якщ о ти помиляєш ся? Якщ о голоси, що ти їх ніби ч у л а — звичайний обман слабої го л о ­ ви, або що гірш е — д и яв оль­ ська мара? Х то тоді буде від­ повідати, як я п іш лю тебе в Ш інон, собі на посміховищ е? С в. Іванна: Ви, ясний пане, не б'йтесь так про те, що другі с к а ж у т ь . Саме головне, щоб був задоволений із нас Госп о л ь . Й ого в о ля — це наша найвища ком анда. А зрештою, не ви самі одні повірите на моє слово, милий паночку. Ось ш лях етн і лицарі (показує р у ­ кою) Бертпан де П у л я н ж і та Ж а н де Н ульйонон, ваші дру­ зі, вірять у моє післанництво 39

від Бога, готові захищ ати мене в дорозі до Ф ранції. 19) Правда, панове? Бертран де П уля н ж і: Так, чесний бароне. Я щиро пере­ конаний, що Бог хоче Ж а н е­ тою врятувати вітчизну і я зо­ бов’язую сь провести її безпеч­ но аж до к о р о ля . Знаю, що Ж а н де Метц однакової думки зо мною. Ж а н де Метц: Так, мій опі­ куне, мессір Роберте де Бодрікур. І я поїду з графом Бертраном і Дівицею. (На замковім подвір’ї стає гамірно.) Ц іли й В окулєр — захоплений місією Ж анни. Ось послухай, як на­ род гомонить, прочуваючи твою з го д у . (Гамір втихає.) Роберт (зворушений): Щ е од­ но турбує мене, дівчино. Я зовсім спокійний за твою без­ пеку. як довго будеш в ескор­ ті Бертрана й Івана. Це л и ­ царі без страху і плями і став­ ляться вони із делікатною уваж ливістю до дам. С луж итиMVTb тобі. Ж анно, — як л и ­ царі своїй дамі. А л е ... що буде, як попадешся на фронт під сам О рлеан. М ені донесли, що там, у деяких частинах, за­ мість бити, гнати англійця, розпяношилось гультяйство п ох­ м ілля, й картогряйство. Прав­ дива Содома і Гомора! Св. Іванна: Не турбуйтесь за мене, благородний бароне. Гпспптть завжди буде зо мною, під Його кгшльми я 3jaxHiTTvс я . 20) Зрештою мої Небесні П о1®) В 15 сторіччі, Лотарінгія звалася »окраїною «. Голоси ка­ ж уть до діви: »Ва аи Ф ранс« (їд ь у Францію) — літописи. 20) П с. 91, 4. 21) ІС Т О Р И Ч Н Є . 22) П ю С Є ЛЬ

ф ранц узьки).

40

---

Д ІВ И Ц Я

(ПО

сланки й подружечки, св. К а ­ терина й св. Маргарита, зве­ л іл и мені втяти косичку та зо ­ дягнутись п о -хлоп ’ячому. 21) Роберт (з полекш ою ): А саме це і я хотів тобі порадити. С ла­ ва Богу! Отож вирішаю: зараз по полудні вирушите до Ф ран ­ ц ії. К рім вас (всі радіють, Ж а ­ нета плаче зо щастя) і ваших обидвох чур поїдуть з тобою ще королівський посланець К о л е з В ’єни та лучн и к Р ішар. (Б ’є в д о ло н і.) Ж ан о! За­ раз поведи мені Ж а н ету в гор­ ницю до моєї подруги. Хай не­ гайно вбере її в х л о п ’ячий костюм та скоротить косиці! Чура: С лухаю пане. (Веде Ж ан ету до світли ц і.) Роберт: Дюранде! Йди і ска­ ж и від мене моєму конюхові, щ об осідлав і вивів перед світ­ лицю мого білого Росінандо. Дюранд: Добре, милостивий пане, хоч правду сказати: враз із Ж аком А л є н ми зобов’яза­ ли сь одному міщанинові к у ­ пити в нього к о н я . Роберт: Нічого! Я беру цей довг на себе! Скажи теж моєму підкоморію запасти вас сімох харчами на два тиж ні. (С ідає.) Зараз напишу вам супровідно­ го вірчого листа. (Бере гусяче перо.) А га! (Лівою рукою до­ буває із ш ухляди гам анець.) Бертране. ось вам двісті золо ­ тих червінців, на видатки (дає гаманець баронові). Пане де Н ульйопон! Звели збройовничом.у внести сюди новий пан­ цер та ш олом із зброярні. (Ж ян де Метц виходить, а за часок. входить з комплетом зброї. За ним чура приводить св. Іванну, підстрижену й у х ло п ’я­ чому вбранні. Всі приявні б’ють шумно в д олон і.) Всі: Браво, браво, Іванно, наш лицарю! (юрба знадвору) — Віват, П ю с е л ь ! 2 2 ) Х ай живе

Ж анна д'А рк! Визвольниця, за­ хисниця Ф ранції! (Обидва лицарі заходяться вдягати на дівчину кольчугу, панцер і ш олом.) Роберт: Ось тобі, дівчино, в дарі мій власний меч. Св. Іванна (приклякає на одне коліно й цілує меч. Встає. Лицарі опоясують її пасом із м ечем ). Св. Іванна (врочисто): Ф ран ­ цію погубила ж ін к а .гз) Божою силою тепер я йду рятувати вітчизну. Сьогодні наші вій­ ська там далеко під Руврей, перший раз від ряду літ пере­ могли англійц ів. І хоч під Орлеаном зазнаємо поразку за поразкою, але в ім’я Бож е за­

певняю вас: сьомого травня здіймемо облогу О рлеану ве­ ликою перемогою, з окликом »Ісу с-М а р ія «! (приявні хрес­ тяться. На дворі бурхливі ок­ лики: »Ж а н д ’Арк, Ж а н д’А р к Ла П ю сель!) Роберт: Йди, йди і хай ді­ ється прироковане.24) (Св. Іванна в супроводі всіх сходить сходами вн и з. Заля пустіє. За хвилину за кулісами зривається буря лю дських го­ лосів: »Ж а н д’А р к « і »Орлеан«Г Завіса паде. К інець другої д ії.) 2:і) Королева Ізабо, мати К арла V II, що сприяла англійцям і бурґіньйонам. 24) Історичні слова.

К ап еля бандуристок Осередку С У М А ім. гет. П . О рлика в Дітройті зі своїм мистецьким керівником п. І . Назаренком. Ф о т о . М . Вожак

РЕВОЛЮЦІЙНОЮ ДІЄЮ “ ВШАНОВУЙМО ПАМ’ЯТЬ ЧУПРИНКИ* Я.

С ТЕ Ц ЬК О

Він боровся за владу україн­ ського народу на українській землі, бо без власної влади не­ має ні волі нації, ні волі оди­ ниці. Армію нехтували в наших визвольних змаганнях 1918 ро­ ків, як історичний »переж иток «, що було продуктом протинаціональної соціялістичної іде­ о ло гії тих часів. Він був фанатичним спод­ вижником ідеї збройної сили України. Серед молодого покоління на­ ціоналістів, які станули чином захищ ати ідею збройної сили, без якої немає держави, немає влади нації на її зем лі — Він був одним із перших! РО М АН

Ш У Х Е В И Ч ...

К у л ь т зброї, фізичного за­ перечення займанців, виявився у Нього в геройському бойо­ вому чині вже в Його ранній молодості. Він лелія в і серед свого оточення прищепляв л ю ­ бов до зброї, до рідної армії, єдиної гарантії влади нації на ї ї з е м л і. Із Слова Ярослава Стецька на Здвизі С У М -у в Санткетеринс, Канада, 11 вересня 1960 p., на пош ану ген. Р. Ш ухевичаЧупринки. 42

г.. ..К о л и Ж елябова, славно то революціонера українського ро­ д у У боротьбі проти царату, пи­ тали, чому він не стає під ук ­ раїнські самостійницькі прапо­ ри і на зрааок ірляндських ре­ волюціонерів не бореться з на­ ціональних позицій проти ч у ­ ж о ї влади, він відповів: »Д е наші Ф енії, де наш П а р н ель?!« Ж елябов, з браку віри в у к ­ раїнську ідею і в себе самого, як її можливого сподвижника, не добачав, що він і йому по­ дібні, ті багаточисленні бойо­ вики українського роду, з рук яких впав між іншими і цар Александер, могли стати в той час нашими де-В алерам и . К о ли на одному з підготов­ чих засідань, напередодні черв­ ня 1941 p., один із приявних націоналістів спитав відпові­ дального в той час за акцію О У Н в Україні — Ш еф а Ш та ­ бу Проводу О УН , — при обмір­ куванні питань збройної бо­ ротьби, звідкіля отримаємо на­ ш их генералів, як її організа­ торів і командувачів, отримав відповідь: »вони — ось тут, серед н а с «. І, дійсно, поміж нами були на нараді тоді: Роман Ш у х е вич, Дмитро Грицай, Олекса Гасин, Сидір і інші — пізніші Головнокомандуючі найбільш ої національно-повстанської армії останніх десятиліть, генерал Чупринка, обидва шефи її шта­ бу, генерал Перебийніс і п о л­ ковник Лицар, і Командир У П А -З а х ід , полковник Ш елест.

У той час, в черв-ні 1941 ,p., це б у л и мало відомі, молоді, тіЛькищ о виш колені в О У Н стар­ шини. і Покланяючися сьогодні Гене­ ралові Романові Ш ухеви чевіЧупринці, ми покланяємося і їм усім одночасно й однаково. Зброя, рідна армія — були їхньою єдиною великою при­ страстю . Вони залиш или нам заповіт — ніколи не призабу­ вати , великої правди: волю і незалеж ність нації не можна здобути, інакше, і-як тільки ЗБРО Є Ю ! 30-го червня 1941 р. Роман Ш ухеви ч вмаршував у город Л ьв а. Сама приявність Його військової частини, як і озбро­ єних повстанчих відділів О УН , гарантувала нам успіш ність про­ голош ення А к т у ЗО. 6. 1941 р. Він перебрав пост І. зіцеміністра національної оборони в У к ­ раїнському Державному П рав­ лін н і. К о л и Роман Ш ухеви ч через недовгий час очолив по­ літи чн у і збройну боротьбу у к ­ раїнської нації, організовану О У Н -У П А , а опісля і У ГВ Р, вона набрала нового розмаху. К о л и У П А зросла до небува­ л и х розмірів в історії націо­ нально-повстанських воєн ос­ танніх десятиліть — 200 тисяч учасників, то це було свідоцтво, щ о в духовості українця від­ булася на протязі к іль к ох ро­ ків величезна револю ція. Національно - революційний процес, національна визвольна боротьба була з’єднана в одно З боротьбою за соціяльну спра­

ведливість завдяки далекосяг* лій політинній в ізії Чупринки. У П А -О У Н станули на захист також і актуальних життєвих інтересів нації проти насиль­ ницького вивозу українців н ім і цями, а згодом і москалями п ісля їх повороту в Україну,, на каторжні роботи, проти ви­ зиску, соціяльного гнету укра­ їнського населення, проти ни­ щення українських культурн и х цінностей, в захист теж рідної Церкви і т . п . Чупринка вичаровував, у страхітливій того­ часній дійсності, візію Х м е л ь ­ ниччини з ї ї нерозривною єд­ ністю національно-політичного елементу з соціяльним, типічно українського д ух ов о -к ультурного з релігійним. Він по­ єднав в Україн і того часу і в тих умовах М азепу з П алієм . Сам глибоко віруючий і прак­ тикуючий християнин, він був втіленням єдности в живому житті національної і христи­ янської ідей, що гарантує по­ туж н у си лу українській рево­ лю ційно-визвольній боротьбі, надаючи їй елем ентіз змагу теж за Бож еське в лю дині і в св іті. Сам з походження за­ хідній українець, львов’янин, — бачив д ля себе приклад у Ч у ­ принці з Наддніпрянського П ов­ станського Центру, бо Осередня і Східня частини України завжди були д ля нього, як і д ля нас усіх, невичерпною кри­ ницею величних ідей, розмаху, великих поривів, а заперечен­ ням усього малого, вузького, провінційного. Він тужив, д у­ 43

ж е туж ив за Києвом, за волю і влад у якого він разом з ін­ шими найкращими синами і дочками України наложив го­ ловою на передмістях Львова у Б ілогорщ і. У ся динамічна пос­ тать Романа НІухевича була уосібленням найбільш ої твердости, палкости. Ц е був вику­ тий з криці полководець за ліз­ них когорт. У кожній рисі йо­ го характеру, у слові і чині, віддзеркалювався гін усієї на­ ц ії до влади на рідній з е м л і. З усіх великих постатей укра­ їнської револю ції останніх де­ сятиліть в особі Романа Ш у хевича маємо постать найбільш владарну, великої рішучости, справедливої батьківської суворости, а водночас — непере­ січного політика, стратеґа ре­ волюції, державного мужа, а зокрема воєнно-повстанського полководця, майстра партизан­ ської стратегії і тактики. Ч е ­ рез створення Ком ітету поне­ волених Німеччиною і Москов­ щиною націй сходу Европи і підмосковської А зії, в листо­ паді 1943 p., та окремих на­ ціональних частин при У П А , — він вказав ш ля х в олелю б­ ному світові як треба боротися проти обидвох тираній одно­ часно, а не бльокуватися ні з одною із них проти іншої, — з Велзевубом проти чорта. До спільн ої боротьби з Україною й іншими поневоленими на Сході Европи націями проти М оскви він закликав також поневолені нації Західньої Ев­ ропи. Ні пакт трьох — СССР, 44

червоної П о льщ і і червоної Ч СР, — ні масовий терор за Сталіна і Хрущ ова не здуш и­ ли української визвольної бо­ ротьби, не йбили в пам’яті У к ­ раїни світлого, великого імени ген. Чупринки! Його д іло про­ довж увалося д алі. Т ом у прий­ ш ло злочинне вбивство Про­ відника О У Н і символу укра­ їнської револю ції — Степана Бандери. З погляду майбутньої пере­ моги всього волелю бного лю д­ ства над московською тиранією більш е заслуг поклав неперевершений стратеґ національноповстанської війни сучасних днів генерал ,Р. Ш у хев и ч -Ч уп ринка, аніж переможні полко­ водці Заходу, які впровадили М осковщину в центр Европи й А з ії: Головнокомандуючий У П А і союзних з ’єднань, творених при У П А , генерал Т . Чуприн­ ка, ніж тодішній Головнокоман­ дуючий альянтським другим фронтом, генерал Д. А й зен гауер! За Н ачального Вож дя нашої А р м ії ми всі, українці всієї соборної України, можемо бу­ ти горді! З більш им правом, ніж Б . Ф ран клін у 1777 p ., мо­ жемо сказати ми в 1960 р .: »Н аш а справа є справою всього лю дства«. Бо ворог України — Московщина — став ворогом ус іх волелю бних народів і л ю ­ дей світу. Нема в ж ивих Ш ухевича, Петлюри, Коновальця, Банде­ ри, а ле їх д ух і їх ідеї ж и­ вуть і житимуть вічно Серед

НЕ ГНЕ ХГЕБТА ПЕРЕД НДЇЗПНИКОМ А.

М ИКУЛИН

Загарбавши українські землі, московські колонізатори здава­ л и собі справу з того, що саме загарбання національної тери­ торії не є щ е повним понево­ ленням української нації. Вони усвідомляли, що українська на­ ція, як і кожна інша, має влас­ н у національну духовість, рід­ н у мову, к ультур у, релігію , тра­ диції і звичаї. Отже, крім за­ гарбання земель, в колонізатор­ ській політиці в Україні, д ля повного її поневолення, москов­ ські больш евики як головну свою мету поставили обов’я з ­ кове поневолення української національної духовости. П рав­ да, для замилювання очей заХідньому світові і поневоленим в СССР немосковським наро­ дам, московські больш евики в

нас і в нашому незламному народі. Підготовляймо с п іл ь ­ ними зусиллями, жертвою, бо­ ротьбою, непримиренною по­ ставою до московської імперії у с іх кольорів вели ку розплату з московськими тиранами, які е ворогами не лиш е всього ш ляхетного людського, а ле й Божого* ; .oiorraovW гиоямзг’ шіі'Ж

один час теоретично визнавали право поневоленої ними нації на самовизначення і на відо­ кремлення, але ли ш е теоре­ тично. Практично ж Москва залиш ила за собою право ін ­ терпретації самовизначення на користь московських колоніза­ торів. Щ о ж до відокремлен­ ня, про це не могло бути й мо­ ви. Тепер, за часів панування Хрущ ова, коли в С С С Р оголо­ шено, що »соц іялізм збудова­ но», коли хрущ овська семиріч­ ка ніби »будує ком ун ізм у від­ пало й теоретичне визнавання згаданого права. У с і нації в С С С Р москалі оголосили »со ціялістичними«, з «н ац іон аль­ ною за формою і С О Ц ІА Л ІС Т И Ч ­ НОЮ за змістом« духовістю і культурою під керівництвом московської »п ровідної« н ації. Ц е саме проголош ено і віднос­ но українського народу. Та одна справа — д ля пропаґанди проголосити, а зовсім інша — постійно мати до д іла з українською »соціялістичною « нацією, яка й д алі залиш аєть­ ся націоналістичною . П ракти­ ка показала, що протягом по­ над 40 років поневолення у к ­ раїнського народу, він не склав своєї зброї перед Москвою. Український народ і далі про­ довжує протимосковську виз­ в ольн у боротьбу за Самостійну Соборну У країн ську Державу, за в ільн е життя на українській землі, за рівне право серед ін­ ш их націй в світі. Застосовуючи підступно-роз­ кладницьку і політи ку отруй­

ного ідеологічного- виховання та перевиховання українського народу в д усі' марксизму-ленінізму, Москва розраховувала, що протягом найближчих 40-50 років, так зван. »стара« укра­ їнська генерація, яка народи­ лася на початку 20-го століття (1900-1917 pp.), або під час пер­ шої світової війни, вимре, а її заступить нове, молоде поко­ ління, з яким Москва дасть собі раду. П ід час побудови так з в . соціялізму московські колонізатори пересівали усе українське населення через си­ то Ч К -Ґ П У -Н К В Д -К Ґ Б , запро­ торювали його в концтабори, винищ ували «приватно-власниц ьк у« та «бурж уазно-націоналістичну« ідеологію, а мільйонова зграя партійно-комсомольських аґітаторів і пропагандистів, спільно з пресою, понад 40 ро­ ків прищеплює українському населенню та його молоді марксистсько-ленінську ідеологічну отруту. І дійсно, сьогодні старша у к ­ раїнська генерація поступово вимирає, бо це нормальний процес людського життя, а її місце заступає нова, молода ге­ нерація, яка народилася у дру­ гій половині двадцятого сто­ ліття . Вона народилася в часи другої світової війни, після неї, в часи винаходу атомної енерґії, супутників, ракетної і елект­ ронної техніки, в часи черго­ вої бурхливої науково-технічної революції, а найголовніше в часи найжорстокішої бо­

46

ротьби двох ворож их до себе духовостей: ідеології московсько-больш евицького К О Л О Н ІА Л ІЗ ­ М У і ідеології свободолюбства, націоналізму. Отже, здавалося б, що, пере­ пускаючи через партійно- ком­ сомольський млин сучасну у к ­ раїнську молодь в поневоленій Україні, Москві поведеться іде­ ологічно виховати з неї нову »совєтську« людину, таку л ю ­ дину, яка не матиме українсь­ кої націоналістичної ід еології і яка житиме в так званому «комуністичному су сп іль ст в і». Самозрозуміло, сучасна укра­ їнська молодь, яка має 15-25 років життя, не знає з прак­ тики к ол. царського режиму в Росії, не знає «ж овтневої револю ції« 1917 року, капіталіс­ тів, громадянської війни, Н Е П -у, колективізації, перш их москов­ ських п’ятирічок, єж овських чисток і т. ін. Деяка частина молоді навіть не знає й д ругої світової війни, але вона д уж е добре знає її наслідки, а щ е більш е — бойову діяльність Української Повстанської А р ­ мії (У П А ), підпільну револю ­ ційно-визвольну боротьбу Ор­ ганізації Українських Націона­ лістів (О УН ) на Рідни х Зем лях (знає з судових процесів над українськими націоналістамиреволюціонерами навіть в 19581960 pp. та з інших дж ерел), а найголовніше — усвідомляє, щоУкраїна та український народ поневолені і колонізовані большевицькою Москвою. Не треба

собі- думати, що розвиток на­ ц іоналізм у в У к р а їн і менший, н іж ми це можемо констату­ вати з судових процесів, ла й ­ ки в газетах тощ о. Москва знає, що через терор справжнє обличчя українця є за в уа льо­ ване. Хрущ ов, урядую чи в У к ­ раїні »ґауляй тером « Москви, сказав одного разу: ...»З а с п о коюватись нам не можна тому, щ о вороги ніколи, ні при яких умовах не припинять підривну роботу проти нашої держ ави . Ми, товариші, знищ или досить таки багато ворогів —• україн ­ ських націоналістів, але у нас щ е залиш ився їх прошарок: то­ м у треба дивитись в обидва. Н е повинні нас заспокоювати ні оплески, ні привітання, ні одностайне голосува н н я». Сьогодні українська м олодь на рідних зем лях не та, що б ула 25-30 років тому. Вона досить освічена, навчена прак­ тичним життям, дуж е добре розбирається в складних п о лі­ тичних питаннях, вона вирос­ л а і перебуває далі в надзви­ чайно тяж ких умовах підсовєтського життя, вона вірить т іль к и власним очам та в лас­ ному досвідові, навчена ло гіч ­ но міркувати, а тому до різних гарних обіцянок, до пропаґанди і т . ін. ставиться д уж е критично. Сучасна українська м олодь не стоїть осторонь від протимосковської боротьби у к ­ раїнського народу за націо­ нальне і соціяльне визволен­ ня, за У країн ську Д ерж аву. Разом з старшим поколінням,

з українським революційним п ідп іллям ,* вона різними актив­ ними і пасивними способами провадить завзяту боротьбу проти московського окупанта. Бо ж, самозрозуміло, читаючи оф іційні московські повідом­ лен н я про »бур ж уа зн и х « на­ ціоналістів, слухаю чи пропаґандивні лекції, як і спрямова­ ні проти україн ської націона­ лістичної ідеології, ц ікавлячи сь минулим України, козаччиною (Хмельниччиною, мазепинщиною), чую чи щоденно москов­ ські тлумачення про »д р у ж б у народів«, «допомогу великого братнього російського народу«, вивчаючи в ш к олі навіть спо­ творену історію України, а ра­ зом з тим розпитуючи в родин­ ному к о лі про м инуле У к р а їн ­ ської Держави та її сучасне положення, українська м олодь ставить перед собою питання: чом у Москва так дуж е наголо­ шує, що У країн а є «н евід’єм­ ною і складовою частиною« СССР, чому вона, згідно з кон­ ституцією, »має право на добро­ в ільн е відокремлення», а ле їй його забороняє Москва? Зреш ­ тою, дуж е багато дали їй до думання і заява канадійського прем’єр-міністра на цьогорічній сесії ОН, і брехли ві викрутаси Подгорного, і оскаж енілий на­ пад Москви на З Д А за прого­ лош ення » тижня поневолених народів«. Б о ж кож на нор­ м ально думаюча лю дина по­ ставить перед собою питання: чому це так, а не інакше? У країнська м олодь на еміґра47

ції, яка так палко любить свою М атір-Україну, часом не ро­ зуміє: чому українська молодь на рідних землях чинить най­ більш ий спротив московським імперіялістам переважно пасив­ ним способом? Чому вона не візьме до рук зброї і не ви­ ступить одностайно проти імперіялістичної Москви? Мусимо відверто ствердити, що українська молодь не вірить Заходові і не має надії на його підтримку українській визволь­ ній револю ції. Про це вона ще раз переконалася на мадярсь­ кій револю ції в 1956 році, знає вона і про ту »підтримку«, яку вільний

Захід

»дав«

повстан­

цям у Тибеті та М онголії. Не повинні ми забувати й про те, що в підсовєтській дійсності в нашій Україні, де на кожному кроці зустрінеш сексота, каґебіста, партійця, де так звані «добровільні народні дружини« •(нова сучасна форма перевихо­ вання підсовєтської молоді) слідкую ть за кожною лю ди­ ною, життя зовсім інакше, ніж у вільному Заході.

В той час,

коли українська молодь на еміґрації має до диспозиції

лях, крім московсько-больш евицької преси, суворо цензуро­ ваної Ц К ком. партією та Ц К комсомолу, в ільн ої преси не має. Москва навмисне позба­ вила українську молодь найгострішої ідеологічної збр ої: вільної преси і пропаганди. В Україні, для поневоленої у к ­ раїнської молоді, Москва ви­ дає лиш е декілька ж урналів та газету «М олодь України«, вщерть виповнених отруйною марксистсько-ленінською ідео­ логією і безкінцевою найбрутальнішою пропаґандивною бре­ хнею . Українська молодь в СССР живе під найжорстокішим те­ рором у світі. Вона нб розпоряджає собою і власним ба­ жанням, а змушена силою ви­ конувати волю і накази М оск­ ви. В умовах сучасної хрущ овської семирічки д ля молоді У к ­ раїни майже заборонено вступ на високі студії. Кож ний ук ­ раїнський юнак і юначка, піс­ л я закінчення середньої шко­ ли, обов’язково повинні відпра­ цювати два роки на тяж кій ф і­ зичній праці і лиш е там, куди їх спрямує окупант. За той час вони мусять вечорами, фізично

хоч

втомлені, готуватись до вступ­ них іспитів у високі ш к оли .

би, напр., ж урнал С У М -у »Аванґард«, на сторінках якої

юначка мусять представити по­

вільн у

українську

пресу,

кожний має повне право ви­ словлювати свої думки, укра­ їнська

48

молодь

на рідних

зем­

К рім

того,

зитивну

кожний

юнак

або

характеристику

від

партійної, комсомольської профспілкової організації,

або яка

дозволяє складати іспити. А л е л жити на світі. Ось такі тяж кі й цього щ е м а ло . У високих обставини життя української ш колах потрібно скласти кон- 1 молоді на рідних з е м л я х . Та навіть і в таких ж а х ли ­ курені іспити на відмінно, на- ' писати власноручний життєпис: вих умовах українські юнаки хто були батьки, як вони по­ і юначки знаходять в собі від­ водили себе за часів німецької вагу, силу, хоробрість і волю окупації та чи немає рідних до боротьби проти московськоабо знайомих за кордоном. больш евицького к о ло н ія л ізм у . Протягом 1960 року в ком­ Кожний, хто вступає на високі студії, мусить представити ате­ сомольській пресі в У країн і до­ стат зрілости, посвідку про сить багато разів Москва била на сполох, що українська мо­ стан здоров’я, характеристку активної участи в суспільнолодь уникає м арксистсько-ле­ громадській або політичній нінського ідеологічного вихо­ праці, довідку про виконання вання, невдоволена совєтським і перевиконання плянів. Лиш е режимом, обмеженням особис­ за таких умовин політичнотої свободи, і при кожній на­ педагогічна комісія високої годі відверто або скрито ви­ ш коли прийме або відкине у к ­ ступає проти московського оку­ раїнську молоду лю дину. Під панта . «Ком сом ольською орга­ час іспитів потрібно бездоган­ нізацією я не цікавлюся, — но володіти московською мо- - заявив один вояк со в . армії вою, бо українська в рахунок на комсомольських зборах од­ не береться, потрібно знати нієї військової частини, яка марксизм-ленінізм, і обов’я з­ знаходиться в У к р а їн і. — Дис­ ково московську (а не україн­ циплінарних покарань мав ба­ ську) літературу. гато, але це мене не турбує. В промисловості і сільськом у , Д ля чого мені комсомол? — господарстві московський оку- 1 міркував я. Без нього мені ліпш е: не потрібно збори від­ пант примушує українську мо­ відувати, вислухувати попрілод ь брати на себе так звані «с о ц іа л іс т и ч н і зобов’язання», ; кання. І я подав заяву, щоб мене з комсомолу в и к л ю ч и л и ». перевиконувати виробничі зав­ (Газета «Совєтський ф лот«, 13. дання, працювати там, де їй накажуть, щоденно слухати І 4. 1960 р .) тг ■ пропаґандивне базікання, дбати < «Д о приміщення, де зн ахо­ в перш у чергу про Москву, дяться курсанти морської ш ко­ активно брати участь в різних ли і які проходили на кораблі псевдо- і ф альш ивих суспільнопрактику, зайшов старшина Л . громадських організаціях, а ра­ (старшина в ф льоті — це п ід­ зом з тим, щ е й «дякувати рід­ офіцер. — А . М . ) . Він хотів ній партії«, що вона ласкаво навчати курсантів як викону­ дозволила українській молоді вати на кораблі с л у ж б у . А л е 40

— обід, о 4-ій годині кінець праці, йти до гуртож итку. К о ­ л и зривались терміни здачі б у ­ дови, потрібно було працювати понадгодиново. А л е вона не тільки відмовлялася, а щ е й »Н а Слов’янській електростан­ вилаяла бриґадира за те, щ о ції (Україна) робітники виріши­ він неправильно нараховує за­ ли поїхати на недільник у під­ робіток, спізняється сам на ро­ шефний колгосп допомогти зби­ боту, д ля робітників не має до­ рати врожай. (Очевидно на на­ брого слова. І взагалі вона каз парторганізації та комсо­ заявила на комсомольських м олу. — А . М . ) . Однак моло­ зборах, що працювати наднордий робітник У .М . завжди три­ мово не буде, бо вона — не ко­ мається осторонь. — Працюю я, як і е є і , — го­ няка. Бриґадир кричить, а мо­ лод і робітники заховаються від ворить він, — а ваші недільни­ нього в тепле містечко, щоб ки мені не потрібні, краще у покурити, порозмовляти, погрі­ власному городі покопатись. тись біля вогнищ а«. (»К ом соНе довподоби вам моя пове­ мольска правда«, 14. 10. 1960 дінка — перейду в інш у брир. Одна з будов в У к р а їн і.) ґа д у«. (»Робітнича газета«, 5. »Тан я закінчила сільсько­ 10. I960 р .) господарський технікум, а ле »Н а центральній садибі ку­ їхати в колгосп відм овилась. станайського радгоспу »С ілан тьї ї викликали на засідання ра­ євський«, Казахстан, зібрались йонного бюро комсомолу. А л е трактористи, комбайнери, шо­ Тоня там заявила: фери, що приїхали з Ч ерні­ — Не розумію, що ви від вецької області. (Заслані М оск­ мене хочете? У с і намагаються вою. — А . М . ) улаш тувати д ля себе гарне —• Н е вимагайте від нас пра­ ж иття. А я що, гірша за ін­ ці, — заявив механізатор В .П . ших? М ені також хочеться — Як зустріли, так і працю­ гарно жити. вати будемо. Десять днів во­ в цей час підвівся один кур­ сант і запитав: — »Вам що від нас потрібно? Вистачить і без вас наставників!« (Чорноморсь­ ка військово-морська ф л ьо т а ).

зять нас з одного радгоспу до іншого і ніяк нам роботи не знайдуть. Грошей немає, заро­ бітної платні не дають і нам навіть немає де пообідати«. (»Т р у д «, 12. 10. 1960 р .) » У неї був час розподілений за власним розкладом: 8-ма година ранку — початок праці на будівництві, о 12-ій годині 50

Секретар райкому сказав: — Хвороба не нова. Типічне міщ ухівство. — Оцінювати лю дину дуж е легко, — відповіла йому Тоня. — Гарні слова! Спробуй в п олі гразь помісити. А в кабінеті сидіти і я вм ію . Т у т с у х о « . (»Ком сом ольська правда«, 13. 10. 1960 р. В У к р а їн і.)

В одному місті Сталінської області молодий робітник сам змайстрував радіонадавач і ра­ діоприймач, щоб послухати пе­ редач з-закордону. Про це до­ відалась м іл іц ія . Радіоапарат сконфісковано, а молодого ро­ бітника засудж ено до ув ’я з ­ нення*. (»Т р у д « за жовтень I960 р .) »О сь Л ьон я Сергієнко. Ж и ­ ве в гуртож итку завода »Серп і м олот« (К и їв ). Працює непо­ гано. А л е власні інтереси д ля нього найголовніш е. Д ерж ав­ ними інтересами не цікавиться. Є на заводі ще й інші м олоді робітники, девізом життЦ у як и х є: М оя хата скраю !« (»М о л о д ь У країн и «, 28. 10. 1960 р .) »Городицький район, Х м е л ь ­ ницької обла сті. На звітних комсомольських зборах к олгос­ п у голова сказав: «Багато на­ ш их комсомольців не баж ають знати звідки береться зерно і молоко. С кільки мені довелось побігати за хлопцями, аби йш ли вантажити х л іб д ля виконання держ авної х ліб о за к у п к и . . . Про пасивність комсомольців гово­ рив на зборах і завідуючий клю бом. В колгоспі чимало та­ ких комсомольців: за літам и з комсомолу ще не вибули, а членські внески давним-давно не п л а т я ть . На пілтнавчання не збираються. Ком сом ольські збори провести і то тіе легко, організувати худож ню самоді­ я льн ість — це проблем а«. («М о ­ л о д ь У країн и «, 22. 10. 1960 р .) »3ірвання звітно-перевиборчих комсомольських зборів — яви­

щ е досить часте. Н а зборах ніхто не забирає слова в дис­ к у сії. Вони відбуваються на ш видку р ук у. Н авіть забува­ ють ухвали ти постанову. О б­ ласний комітет комсомолу за­ явив, що комсомольці області беруть на себе зобов’язання відгодувати в цьому році м іл ь ­ йон свиней, а відгодували л и ­ ше 240 тис. К ом сом ольські ор­ ганізації складаю ть обкому ф альш иві з в іт и «. («К ом сом о ль­ ська правда«, 12. 11. 1960 р .) . . . »Н а стінах клю бу, будин­ ку сільради, контори колгоспу —• по всьому селу Вовчківці на Станіславівщині секретар ком­ сом олу колгоспу ім . Ж данова Заболотівського району, О льга П улавська заздалегідь вивіси­ ла об’яви: Завтра комсомоль­ ські збори . Ч лен и комсомолу одерж ую ть доручення: повідо­ мити про це кож ного комсо­ м ольця особисто. Здається зро­ блено все д ля того, щоб збори пройш ли організовано. Та О л ь ­ га, маючи гіркий досвід, за дві години до початку зборів йде до голови колгоспу: — Петре Гавриловичу, дайте, будь ласка, підводу. — Голова не розпи­ тує. Через к ільк а хви ли н О л ь ­ га разом з їздовим тупоче по с ел у . Зупиняється то б іля од­ нієї хати, то б іля д ругої. На підводі з ’являю ться »пасаж ир и « . Ц е комсомолки, я к і.. . тепер таким способом »х о д я т ь« на комсомольські збори. А н а ­ логічною методою збирається й ч лен ські внески. . . . Н е цікав­ ляться комсомолки газетами, 51

книжками, життям колгоспу, роботою гуртків худож ньої самодіяльности. А деякі з них непогано працюють в колгоспі. К о л и їм дорікають за комсо­ м ольську безініціятивність, во­ ни відповідають: — Вам добре говорити: а я ось, напр., щодня на роботі в колгоспі, крім того муш у зварити чоловікові їсти, попорати коровчину. К о ли ж мені на збори або на репетиції ходити?« ( » М олодь України«, 19. 10. 1960 р .) »В редакцію надійшов лист від комсомольця, що проживає в селі Лузики Чернігівської області. Він пише, що в ком­ сомольській організації колго­ спу »П рогрес« ніякої роботи не ведеться. Комсомольці не зби­ раються на загальні збори. Во­ ни не мають впливу на мо­ лодь, не знають один одного, не цікавляться культурно-масовою і спортивною роботою. Є й такі комсомольці, що протя­ гом року не сплачували член ­ ські внески. М олодь взагалі не цікавиться комсомольською ро­ ботою . На лекц ії і різні за­ гальні збори не ходить, до всього ставиться пасивно. Ви­ робничих завдань в колгоспі не виконує«. (»М олодь України*, 25. 10. 1960 р .) Наведені тут факти за оф і­ ційною совєтською пресою, а їх можна подати багато б іль ­ ше, не можна розглядати, як звичайний спротив больш евицькому поневоленню з боку молодої української лю д и н и . Ц е є прояви, фактично вияви 52

національно-визвольної бороть­ би української молоді, про як у змушена писати й московська преса в Україні. Очевидно, на­ ведені тут факти вона підфар­ бовує большевицькими фарба­ ми, намагається тлумачити їх як бездіяльність комсомольсь­ ких організацій, і в першу чергу звинувачує партійних керівників-наглядачів. Припусти­ мо, що це так, але ж постає питання: чому й на 43-му році існування больш евицької в ла ­ ди в Україні, коли українська молодь з дитинства переходить через ідеологічно-партійний млин — »жовтенята«, »піонери«, «ком ­ сомольців — раптом виявляє такий спротив? Як відповідь на таке запитання наведемо витяг з слова голови Ц К А Б Н на X I Здвизі С У М -у в Торонті. «М олоді Д рузі! Н е дивіться на вбогі селянські чи робітни­ чі домики в Україні, ні на ба­ раки концтаборів і хатини де­ портованих на Сибір чи К а ­ захстан, бо не розкішне життя визначує вартість людини. Г л я ­ діть на велику жертву, що її приносять на вівтарі батьків­ щини, на великі, неповторні в історії героїку і мучеництво, на молодь хоробру, сувору, мужню ї безстрашну, що не опустила рук, але бореться за найвищі ідеали батьківщини і людства, і не гне свого хребта перед наїздником «. (Ж урн ал »Аванґард« ч. 3 (57),, 1960 р. стор. 10.) А.

М икулин

З діяльности СУМ -у

Далека, ти, кохана Вітчнно! (Промінь на С У М в Арґентині) Ід е ї С У М -у , за які червона М осква судила ЗО л іт тому їх н іх творців на ч о лі з М и ­ колою Павлуш ковим, розій­ ш ли сь і закріпились у душ ах ук раїнської молоді, розкинутої по широкому світі, в тому чис­ л і в української м олоді в А р ­ ґентині . Помимо різного роду труд­ нощів, а головно через брак відповідних виховників м оло­ ді, С У М на цій частині півден­ ного континенту Америки, від­ повідно до місцевих обставин і спроможностей, став сильною молодечою організацією, і спів­ працює із іншими молодечими організаціями як Пласт, С А У С , та молоддю Т -в а «В ідродж ен ­ н я ».

Цей н а лі

відділ можемо

активній

у

нашому

вести

допомозі

ж ур­

лиш е всіх

при

клітин

С У М -у . Пиш іть

дописи

нам знимки.

і

присилайте

Н е було хіба жодного за­ гально українського свята, ака­ демій, маніфестацій політично­ го чи релігійного характеру, в яки х С У М -ів ц і не брали б участи. Сталось так, що мо­ лодечі одиниці сф ормувалися при Т -в і »П росвіта«, яке весь час присвячувало вели к у ув а ­ гу вихованню української мо­ лод і . Ч ерез це д іяльн ість С У М -у найбільш проявляється в домівках »П р о с в іт и «. Треба радіти, що майже всі член и С У М -у — це молодь, яка родилась і виховувалась в А р ­ ґентині та помимо цього, У к ­ раїна стала їм дороговказом і д ля неї вони працюють і для неї ж и в у ть . Звичайно, коли хтось захоче критично диви­ тись на цю молодь, тп знайде багато недотягнень і деяких від’ємних сторінок. А л е де їх немає? Ч лен и С У М -у в А р ґен ­ тині, а головно в Буенос Айрес, у своїх сумівських одностроях, звернули на себе увагу інш их молодечих організацій і стар­ ш ої громадськости. 1960 рік приніс багато усп іхів у праці, у розвитку С У М -у . При цент­ 53

Я к правило, все життя і діяльність членів С У М -у тісно пов’я ­ зані з батьківською християнською вірою і її практикою. Всі наші починання робимо з Богом. На фото, члени С У М -у в таборі »Н ове П ід лю те« в Арґентині слухаю ть С л. Божої, яку править Всеч. о. Іван Б а лук . ‘Q l Н І Н І H I I I I • Н І Н І II I I1 1 Н І І Н Ш І М

ралі »П росвіти« існує постійно сумівський хор, яким дириґує п. Петро Оконий, мандолінова оркестра під дириґентурою сумівця, довголітнього активного працівника, Ю рія Гуренка, як рівнож існує танцювальна гру­ па, якій багато праці присвя­ тив старший сумівець М ихай­ ло Бернацький. Сумівці беруть активну участь в культурноосвітній праці »Просвіти«, У к ­ раїнського Інформативно-Видав­ ничого Інституту, а в українсько-еспанських радіомовлен­ нях «В ільн а У країна» СУМ являється їхньою душею. 54

І Н И Н І Ш Н І Ї Н І І Н Ш І Ї Н І Н 11 Н І Н І ? ]

1960 року припало якраз 30ліття процесу С В У і С У М -у . В зв’язку з цією датою С У М перший раз в Арґентині від­ значив цю дату обширною про­ грамою . Влаш тував окремі ра­ діомовлення в радіо »К о л о н ія « та радіо »Провінція«, які орга­ нізували і якими керують 20 сумівців уж е родж ених в А р ­ ґентині . 22 жовтня 1960 р. в за лі »Просвіти« СУМ влаш тував ж а лібн у Академію, присвяче­ ну творцям і членам С В У -С У М . Реферати, деклямації, виступи хору і мандолінової оркестри

виповнили програму, а те, що з а ля була виповнена по береги старшими громадянами і мо­ лоддю, свідчило, що ідеї не гинуть, а ж ивуть і дію ть у наслідн и ків. 29 і ЗО жовтня 1960 p., д л я закінчення сумівського місяця на оселі »Н ов е П ід лю те«, С У М влаш тував 2денний табір із широкою про­ грамою і виш колом. В неділю в ідслуж ив о. Іван Б а лук пол е в у С луж бу Божу, посвятив сумівські відзнаки, а опісля члени С У М -у зло ж и ли прире­ чення, яким проводив ін ж . Роман Б ігун. На закінчення святочної час­ тини, вдібулась деф іляда п е­ ред головою Української Ц ен ­

тральної Репрезентації, пред­ ставниками інш их організацій та громадськости. Весняні про­ міння сонця, зелен ь і довко­ лиш ня природа надавали ц ьо­ му небуденному святові ще більш ої поваги та ж иття і віри у перемогу ідей, за які зги ­ н ули їх творці і мільйони у к ­ раїнської м о ло д і. К о л и запа­ дав сумерк, сумівці уставились рядами і на наказ коменданта, О меляна Балука, «Струнко, на прапор г л я н ь !«, опущ ено пра­ пор, відспіванням українського гимну закінчено цю святочну зустріч, яка залиш ила гарний спомин у сумівців і всіх приявних.

Сцена з опери »К атерина«, яку при участі членів С У М -у в Арґентині поставив п. В асиль Семенець. Н а фото, (сидять справа) пані Тамара Л и холат — у р о лі Катерини і п. М и х. Бурчак — у ролі москаля. 55

На фото, учасники табору С У М -у «Н ове П ідлю те« в Аргентині. Перший зліва — комендант табору д. Ю ліян Б алук; останній справа, — його заступник д. Літинський. Н І П І Н Н І I I I I I I I 11 I I I М И І Ш И М

Світлини, які поміщуемо із цього свята, дають невеликий образ із життя і праці членів С У М -у в Аргентині, які, ра­ зом із сумівцями інших країн вільного світу, тримають пра-

ІМ М ММ М МІІІІМІІМ МІІІІІІіП »!

пор і, під кличем «Б ог і У к р а їна«, працюють д ля визволення нашої обездоленої коханої бать­ ківщини України. М . Бурчак

В таборі «Н ове П ідлю те« в Аргентині. Комендант табору д. інж . Б ілун причіпае учасницям табору С У М -івські відзнаки, поблаго­ словлені душпастирем. 56

Курс українознавства Ю. СУМ Перший курс виховників і організаторів у Ф ранц ії З великим побоюванням »чи вдасться«, підготовляла К рай о­ ва Управа С У М -у в Ф ранц ії українознавчий курс д ля ви­ ховників і організаторів Ю . С У М , а також д ля старших юнаків і юначок (від 14-го ро­ к у ж иття). А л е чим бли ж ч е б у л о до дати 11-13 листопада 1960 p ., тим ясніше ставало, щ о зацікавлення курсом в ели ­ ке та щ о з усієї Ф ран ц ії при­ буд уть молоді хлоп ц і й дівча­ та, щоб зустрінутися взаємно м іж собою, а також послухати й повчитися, — вперше, — в ук раїнських професорів і ви­ к ладачів. І хоч треба б уло по­ борювати різні перешкоди (най­ більш ою прикрістю б ула віст­ ка, що великий виховник і приятель молоді, п олк. Є. Рен, не змож е прибути!), то все ж таки цей курс у П ариж і від­ бувся з і 100-відсотковим усп і­ хом. Цей успіх, правда, не був у тому, що курсанти набрали­ ся в трьох коротких днях ве­ л и к о ї маси знання, хоч ви кла­ ди відбувалися від ранку до вечора, й запрош ені б ули аж ш ість викладачів: о. канц. М . Л евенец ь — «Х ристиян ські за­ сади в характері молодого у к ­ раїнця», м ґр . О . К о в а л ь — «Ід е о л о гія С У М -у «, мґр. Г. Ощипко — «Історія і програма

С У М -у «, сотн. М. Ф риз — «В и зв ольн і змагання, У П А й м олодь у боротьбіж, п. М . С каля-Старицький — «У кр аїн ськ а музична к у ль т ур а «, п -н і Л . Вітош инська — «У кр аїн ськ а л і ­ тература» . У сп іх курсу був у тому, що він зацікавив українську мо­ лодь, народжену в Ф ранції, яка ледве знає україн ську мо­ ву, — українськими справами! Курсанти не т іль к и пильно с л у х а ли викладів та запису­ вали собі в аж ли віш і відомості, імена, твори, а ле й ставили за­ питання, ш укали за літер а ту­ рою тощо. К р ім того курсан­ ти мали змогу, — щ асливим збігом обставин, — познайоми­ тися практично з деякими ви­ явами української культури . Ц е були, в перш у чергу, п л а ­ тівки української музики, яки­ ми ілю стрував маестро Старицький свою доповідь, уклавш и їх так, що слух а ч і м огли п о слу­ хати й інструм ентальну м узи ­ ку, і хор, і со ліс т ів . Та най­ більш е, щ о подіяло як на естетичний смак, так і на по­ чуття гсрдости ук раїн ської мо­ лоді, — був концерт Роми Прийми, який відвідали всі курсанти разом із викладача­ ми П обузш и на ньому, насо­ лодж ую чись прекрасною й та­ 57

Учасники курсу виховників юнацьких відділів Спілки У країн ­ ської М олоді у Франції, який відбувся 11-13 грудня 1960 р. в Париж і. Присутнім на курсі був голова Центральної Управи С У М -у д. мґр. О. К ов а ль. Про склад лекторського персоналу та інше читайте в репортажі з Париж у. кою небуденною програмою, а зокрема слухаю чи знаменито опрацьованої програми фран­ цузького конферансьє, молоді лю ди зрозуміли, що вони на­ леж ать до нації, яка має ба­ гато дечого сказати й пока­ зати світові, що українського походження не треба сороми­ тися, а навпаки, можна і треба ним гордитися. Освідомивши це все, сумівці вирішили, в останньому дні курсу, що їхня діяльність не сміє обмежуватися до танцю­ вального гуртка. Зроблено бага­ то проектів щодо ділянок, у яких найкраще можна прислу­ житись українській справі, та тверду постанову простудіюва­ ти і вивчити все доступне, щоб, озброєними українством, боро­ 58

тися у вільном у світі, чи точ­ ніше в країні їхнього прожи­ вання, Франції, — за волю України. Щ о ця постанова не була солом’яним вогнем, — на це маємо докази в змінах, які зай­ шли, в паризькому осередку, в несповна місяць після курсу. К о ли раніше не можна було молоді ніяк притягнути до у к ­ раїнського хору, то тепер вона сама виявила бажання співати українські п існ і. Том у голова Осередку, д . Іван Романюк, звернувся до дириґента п. Сте­ пана Семенюка, взяти керів­ ництво сумівським хором, на що він радо погодився, під умовою, що хористи ТО ЧН О при-j ходитимуть на співанки. П о­ кищо не можна нарікати на

неточність, зате е багато при­ чин до радости: як хлопці, так і дівчата виявилися д уж е м у­ зикальними й мають добрі го­ лоси. А л е поза тим можемо зано­ тувати щ е одне, дуж е відрад­ не, явищ е. На перш их сходи­ нах після курсу, піднеслися голоси к іль к ох сумівців-студентів, щоб видавати невелич­ кий цикльостилевий ж ур н а ль­ чик, у якому поміщувалися б різні вістки з місцевого сумівського життя, а також, — щ о дуж е важ ливе й характе­ ристичне, — де сумівці пробу­ вали б свого пера! І то, — як це вони собі бажали, — щоб у ж урн алі були паралельні ук ­ раїнські і ф ранцузькі статті д л я вияву двостороннього знан­ ня й таланту дописувачів. Бо — як ініціятори прозрадилися — ця маленька сумівська три­ буна, має стати д ля них ви­ ш колом. Набувши практики в ній, вони мріють про те, щоб дістатися на сторінки »поваж н и х « газет, — українських і ф ранцузьких! І якраз, б іл ь ­ ший натиск кла ли вони на ф ранцузькі газети, бо ж, на їхню думку, це буде в май­ бутньому їхн є поле політичної боротьби. А вони, як грома­ дяни цієї країни і сини та дочки українських батьків, ма­ ють не тільки повне право,

а ле й святий обов’язок висту­ пати у ф ранцузькій пресі в обороні України. Я к бачимо, короткий, 3-денний курс українознавства дав дуж е багато українській м оло­ ді у Ф ранції. Побажати б те­ пер, щоб усі їх н і благородні наміри увінчалися гарними успіхами! Софія Наумович З Б ІР К А Н А Ф О Н Д Ю Н А Ц Т В А С П ІЛ К И У К Р А ЇН С Ь К О Ї М О Л О Д І Продовжуємо оприлюднення збірки на Фонд Юнацтва С п іл­ ки Української М олоді. В по­ передньому ч и слі »А в зн ґар д у« було подано вислід збірки в Б е ль гії і Німеччині, а тепер подаємо частинно вислід збірки в А встралії і Ф ранції. А В С ТРА Л ІЯ брана сума Осередок А£. 19. 9.0 Квінбіян 14. 9.0 Ньюбор 9. 8.0 Брізбейн 7. 7.0 О келей 7. 7.0 Дорра . 5. 1.0 Ґіл о н ґ . 4. 4.0 Ґрет 3 . 8. 0 Тое . 1 . 10.0 Майтланд 1 . 10.0 Н ью касель Разом: А£73. 6.0 Ф РАН Ц ІЯ н. фр. .......................... 138.50 Рубе . ...........................93.50 Париж . . . 43,00 В езін -Ш алет Разом: н .ф р . 275,00

Т " 1 і і і і і і » і і н і і н і н і і і и ш і ш і н и і і ш ш і і и ш і і і і и і г і і і н і » і і і і н і і і н і і н н і і п і і і і і і і і і н і і і і і » і і » і і і н і і і і н і і і і н п н і н і і н ш ч і н і І и1

С П РА В Л Е Н Н Я П О М И Л К И В попередньому числі ж урнала »Аванґард« трапилася технічна помилка: переставлено сторінки 45 і 46. 59

HOKE В ТЕХНІЦІ

Автомобільний мотор цілковито нової конструкції ЗО років тому німецький ви­ нахідник Ф елік с Ванкель ви­ сунув революційну теорію: він поставив собі питання, чи не було б можливо заступити к лясичний мотор внутрішнього згарювання чимось кращим. Н е­ давно фірма »Куртіс-.Райт« по­ відомила, що мотор Ванкеля знаходиться в стадії конструк­ ц ії і тому можна припускати, що в автомобільній промисло­ вості відкриється нова ера. В дійсності, можна б призадуматися над тим, як мотор внутрішнього згарювання, який своїм альтернативним (змінним) рухом так тяжко пристосову­ ється до вжитку, міг здобути собі такий великий успіх і уні­ версальне застосування. Без­ перечно, що можна подивляти велику гнучкість і тишину мо­ тору гарного автомобіля, але це враження є лиш е умовне, тому що в животі цієї »звіринки« кишить вулканічна бру­ тальність і тишина отримуєть­ ся лиш е завдяки засобам г л у ­ шіння і ізоляц ії. Правдиву по­ роду цього »звіряти« відкри­ ваємо тоді, коли мотор змуш е­ ний дати максимум видайности, як напр., в перегонових автах: гудіння зазублень (передач), виття вихідних газів, дикий гуркіт і уриваючі тремтіння. Альтернативний мотор, здаєть­ ся, працює завжди на своє власне знищення. Фактично так воно і є.

60

Слово »альтернативний« ви­ яснює все. Альтернативний мо­ тор є по суті свого роду авто­ матичною гарматою, в якій пальне відіграє ролю пороху, толоки — це неначе стрільна, а свічки заступають команду вогню. Гази вибухають, толок посувається, потягаючи за со­ бою свій шатун, але після 5-8 см. він змушений зупинитись, змінити свій хід і вернутись назад. Найбільш шкідливою і нагальною є власне ця рапто­ ва зміна напрямку руху, що її виконує толок тисячі разів на хвилину. Кожний вибух, ми­ мо своєї великої сили, поста­ чає досить мало застосовної потужности, тому що вся енер­ гія, потрібна д ля посунення і затримання толока, зуж иваєть­ ся надармо. В зв’язку з цим мотор внутрішнього згарюван­ ня постачає корисну си лу л и ­ ше тоді, коли працює на швид­ ких оборотах. Щ об запобігти тому розтра­ чуванні енерґії інженери вже від довгого часу намагаються змайстпувати мотор, якого час­ тини обеоталися б без зміни, в одном у напрямі. На цій засаді поацюють водні і паоові тур­ біни, які постачають си лу впов­ ні сталу і зрівноважену, але ні одна, ані доуга турбіни не надаються до порушування ав­ томобіля. В 1950 році англійська сЬірма »Ровер« збудувала турбіну, в

якій велика кількість малих крилець були порушувані на­ пливом газової мішанки із згарювання нафти і повітря. Від того часу великі конструктори в Дітройті виготовили також газові турбіни. А ле, щоб ви­ творювати вистачальну потуж­ ність, ці машини повинні ро­ бити 40 000 оборотів на хвили­ ну, що потягає за собою всі риски і зужиття, які з того випливаю ть. Ідея мотору, якого рух був би ротативний, але здійснюваний вибуховою енергією, як в а ль ­ тернативному моторі, є дуж е приваблива, але її здійснення повне труднощів. Треба, щоб ротор (обертальна частина мо­ тора) вміщався в щ ільному кар­ тері, де б відбувався внутріш­ ній вибух; треба, щоб вибух був спрямований лише на одну частину ротора, а не довкола його обводу; треба, щоб вхо­ дячі гази були стиснуті заки будуть запалені, але щоб від­ так мали місце поширитись і д ля того потрібно, "щоб простір поміж ротором і картером змі­ нювався під час обороту, за­ лишаючись щ ільно ізольованим від зовнішности. Деякі спеціялісти ломили со­ бі голови над цими пробле­ мами вж е від давна. Том у ко­ ли підприємство »К уртіс-Рай т« повідомило в листопаді 1959 p., що спільно з німецькими фабпиками Н .С .У . воно вигото­ вило оотативний мотор внут­ рішнього згарювання, який за­ довільно функціонує, вістка ця вважалася великою подією в технічному світі. Згаданий мо­ тор має потужність 29 кінсь­ ких сил і важить трохи б іл ь ­ ше, ніж 12 кг. Він не має ні клапанів (вентелів), ні толоків, ні шатунів, ні колінчастого ва­ ла, ані жодних інших частин, які виконували б змінний р ух. Крім того, він є відносно про­

стої будови і дешевий д ля ви­ робництва . Його винахідник, Ф елік с Ванкель, інженер німецьких фаб­ рик Н .С . У .. які колись вироб­ л я л и машини до шиття, а те­ пер продукують мотоциклі, ску­ тери і малі автомобілі. Р о з­ в’язка, яку дає Ванкель в сво­ єму ротативному моторі, є ви­ нахідлива, як тільки можливо. 3-зовні його мотор має форму циліндра. В середині його зна­ ходиться трикутний ротор, який обертається довкола осі, по від­ ношенню до якої його (ротора) положення с трохи ексцент­ ричне. Ротор обертається в нутрі камери спалення цилінд­ рової форми, легко сплощеної вгорі і внизу. Під час обороту ротора кінці трикутника опи­ сують внутрішнє коло камери, утворюючи між ротором і стін­ кою камери простір, об’єм яко­ го проходить періодично через максимум і мінімум. Р о ля ротора є подібна до ро­ л і толока: він втягає газову мішанку, стискає її в наймен­ шому просторі (мінімум), запа­ лює її і дозволяє їй пошири­ тись в найбільшому просторі (максимум). Гази входять з одної сторони, відтак стиска­ ються при обороті ротора і про­ ходять попри свічку, яка їх запалює; під час вибуху вони поширюються, виконуючи по­ штовх на плоску частину ро­ тора, витворюючи оборотовий рух; гази виходять з другої сторони мотору. Таким чином мотор Ванкеля є три, а не чо­ тири тактовий. За один обо­ рот ротора відбувається: 1) до­ плив газової мішанки; 2) стис­ нення і запал; 3) поширення газів і вихід. На перший погляд мотор Ван­ келя є таким простим і так добре функціонує, що немає нічого дивного, що його нази­ вають «револю ційним*. Однак 61

почулися і скептичні голоси . Дж он Бонд, інженер з 25-річною практикою, заявив, що »про мотор К ур тіс-Р а й т не бу­ д уть ніколи говорити«. В ін ос­ новує своє твердження на про­ блем і щ ільности. Щ об кінці ро­ тора могли дотикати стінки ка­ мери, вони мають рухом і к л я почки, які притискаються до стінки пружинами. Якщ о щ іл ь ­ ність є добра і змащування в міру, каж е Бонд, зуж иття о ли ­ ви є тоді надто в ел и к е. . . Все таки інженери фірми »К у р т іс-Р а й т « твердять, що де­ в’ять прототипів, які вони зро­ били, дають при спробах за­ довільні висліди щодо зуж и т­ тя бензини і о ли в и . »К ур т ісРа й т« передбачує розпочати виробництво моторів Ванкеля д ля індустрійних ц ілей приб­ лизн о через р ік . Щ о мотор В анкеля може порушувати ма­

л е авто, це доказала фабрика Н . С . У . , показуючи на пробах їхн ій малий автомобіль »П р ін ц « (545 к г.), що був поруш уваний мотором цього типу. Підпри­ ємства Н .С .У . рівнож повідо­ мили, що мож ливо два м оделі з серії »П рін ц а« в 1962 році будуть випосажені новим мо­ тором . Н е виключено, що мотор Ф е лікса В анкеля зробить револю ­ цію в історії льоком оц ії. Г ур ­ кітливий, об’ємистий і стряса­ ючий альтернативний мотор, який помимо своїх недоліків, давав нам свої ус лу ги протя­ гом пів століття, є, може, В: дорозі до музею промислових пережитків, де він долучи ться до корабля, поруш уваного ко­ лесами, перш их трамваїв і ін ­ ш их початківців л ьо к о м оц ії. За чуж ою пресою подав Г. О .

f С У М Ю Е Ц Ь П О Л Я Г В БОЮ

З А Ф Р А Н Ц ІЮ

19 листопада 1960 р. відбулися в Р у бе (Ф ранція) похорони Івана

Л О З Я К А ,

який згинув 11 листопада 1960 р. в А ль ж и р ії, де він вико­ нував військову служ б у. Д руг Іван Лозяк, народжений у Ф ранції, мав всього 21 р ік. Він був членом Спілки У к р а їн ­ ської М олод і в Осередку Р у б е. В його похоронах взяли чис­ лен н у участь українці з Р у бе й околиць, поруч представ­ ників ф ранцузької місцевої влади і різних організацій. Газети »Н ор д -Е к лер « і » Л я В уа дю Н орд« помістили довші статті зі знимками з похорону. В ч и слі представників ор­ ганізацій, що прибули з прапорами, газети згадую ть: коли ш ­ н іх комбатантів, з Індокитаю, політичних в’язнів, С п ілку У країнської М олоді, бельгій ськи х добровольців, Т -в о ім. С. Петлюри, українську секцію при ф ранцузьких християн­ ських синдикатах, колиш ніх член ів резистансу. Військову почесть над могилою віддав 802 полк зв ’язку. Ц У С У М -у висловлю є свої найглибш і співчуття батькам Покійного, який віддав своє молоде життя, сповняючи обов’я з о к . Вічна Й ом у пам’ять!

62

Фонд Юнацтва Спілки Унраїнсьиоі Молоді Постановою про потребу придбання фінансових засобів для праці в юнацькому секторі, Пленум Центральних Органів С У М -у, що відбувся в часі від 15-го лютого до 15-го квітня 1960 року, рішив дати в руки Крайовим і Центральній Управі потрібні ф он­ ди, щоб зреалізувати затверджені пляни розгорнутої діяльности на тому відтинкові. Т і фонди рішено придбати ш ляхом грошевих збірок по всіх теренах діяльности С У М -у. П оскільки справа національного виховання нашої молоді — це справа чести всього нашого суспільства, Центральна Управа С У М -у, виконуючи повищу постанову Пленуму, розписала збірку на »Ф он д Юнацтва С У М -у «, розіслала підписні листки, видала відповідні доручення до всіх Крайових Управ С У М -у та заклики в українській пресі до загалу нашого суспільства п. заг. » ДОПО­ М О Ж ІТ Ь В Н А Ц ІО Н А Л Ь Н О М У В И Х О В А Н Н І У К Р А ЇН С Ь К О Ї М О Л О Д І«. Рівночасно Центральна Управа С У М -у встановила три катеґорії грамот д ля тих жертводавців, котрі більшими сумами причи­ няться до творення »Ф он д у Юнацтва С У М -у «. Відповідно до висоти складеної пожертви визначено наступні катеґорії звань: 1) М Е Ц Е Н А ТИ С У М -у — що складуть рівновартість 100 дол. 2) Д О Б РО Д ІЇ С У М -у — що складуть рівновартість 50 дол. 3) Ф У Н Д А Т О Р И Ф онду Юнацтва С У М -у — що складуть 20 дол.

------------- -----------------

Поширюйте видання СУМ-у!

»ДВДНҐДРД« «Антологію української поезії» Альбом »СУМ на чужині»

»З н д н н я « «Записки виховника» » Ukrainian Youth News« 63

Розбудовуймо наш сумівсьиий журнал До акції розбудови і поширення нашого СУМ -івського ж урнала »А ванґард« прилучились: Д руг М . М альдрик — секретар Осередку С У М -у в Гаддерсф ілд, А н глія, приєднав 6 нових передплатників на 1960/61 рік. Друг Я . Кутний — кольпортер Осередку С У М -у в М ельборні, Австралія, приєднав чергових 15 передплатників на 1960/61 рік. П ід сучасну пору в цьому Осередку є 45 предплатників ж урнала »А в а н ґа р д «. Друг Б . Лесю к — кольпортер Осередку С У М А ім. М . ГІавлюшкова в Ш ікаґо, ЗДА, приєднав 7 нових передплатників на 1960/61 рік; 20 читачів у тому Осередку відновили передплату. Н А П РЕСО В И Й Ф О Н Д »А В А Н Ґ А Р Д У « Осередок С У М А ім. Базару в Сиракюзах, ЗДА, згідно з рішен­ ням своїх Загальних зборів, переслав 25 дол. на пресовий фонд »А в а н ґа р д у «. Цей гарний жест членів Осередка заслуговує на признання і повинен стати прикладом для наслідування. При цьому бажаємо відзначити, що названий Осередок кольпортує 15 прим. »Аванґарду« і за них своєчасно розраховується. Редакція »Аванґарду« складає членам Осередку С У М А в Сира­ кю зах щ иру подяку за підтримання нашого спільного сумівського ж у р н а ла . Друг М . Корнага — Нью Йорк, ЗДА, вплатив на пресовий фонд »А ванґар ду« 2 дол. Д руг Б. Лесю к —- кольпортер Осередку С У М А ім. М . П авлуш »А ванґарду« 1,40 дол. За ініціятивою дд. М . Бачари і Т . Царика, дня 21. 5. 1960 р. на в есіллі членів С У М -у подр. А . А льф авиц ької і д . М . Приш ляка у Ф іл я д е л ь ф ії переведено збірку, з якої на пресовий фонд »Аванґарду« призначено суму 27 дол. З цього приводу Адміністра­ ція і Редакція ж урнала бажають молодій парі всього найкращого, а жертводавцям і збірщикам складають щ иру подяку. Рівночасно висловлюємо щиру подяку всім названим друзям за відгук на наш заклик, що був уміщений в »Аванґарді« ч. 4/54, та закликаємо до дальш их щедрих пожертв, які допоможуть нам розбудувати одинокий сумівський ж урнал »А в а н ґа р д «. Х то черговий? П О Ш И РЮ Й ТЕ І К О Л Ь П О Р Т У Й Т Е С У М ІВ С Ь К И Й Ж У Р Н А Л » АВАН ГАРД « Адм іністрація. Г П і і і і і Н Н ІІІІН ІІІІІІІІІІІІІІІІІІН ІІІІІЧ Ч ІЧ ІІІІІІІИ ІИ ІІІІН ІІІІН Н ІІІН ІІИ ІІІіЧ Ч ІІ ІІІІ ІІІ ІІІ ІІІІІІІІІІІІП ІІІІІІІІИ »ІІІІІІІІИ ІІІІІі П 1'

6 Ч И С Е Л » А В А Н Ґ А Р Д У « В 1961 р. | В ІТ А Ю Ч И Ш А Н О В Н И Х Ч И Т А Ч ІВ І В С ІХ Д Р У - 1 1 ЗІВ — Ч Л Е Н ІВ С У М -у З Н А Д Х О Д Я Ч И М Н О В И М = і РОКОМ , П О ВІД О М Л Я Є М О , ЩО В 1961 РО Ц І і і » А В А Н Ґ А Р Д « В И Х О Д И Т И М Е Щ О Д В А М ІСЯЦІ. [ ■ ] | | Ц | | Ц | І І І Н І І І І І І І » І І І І І І І І І І І І І » І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І Н І І І І І І І І І І І І І І ІII11 11 11 1И I U 11111 Н 11111111111111111111 И 1111111 и І I I 111 р і ]

64

П О Р У Ч А Є М О В И Д А Н Н Я «Ш Л Я Х У П ЕРЕМ О ГИ « І. Д ля молоді: Ц і н а Леся Храплива £ B fr. DM. $ ОТАМ АН ВОЛЯ 2.00 5.00 0.10.0 70 Повість д ля молоді. Стор. 271 О льга Мак БОГ ВОГНЮ 6.00 1.10.0 210 15.00 Повість з бразилійського життя в трьох томах. Стор. 965. Олекса Воропай З ІІИ Ч А Ї Н АШ О ГО Н А РО Д У 3.00 0.16.0 100 9.00 Етнографічний нарис. Том перший. Стор. 456. Юрій Тис 1.50 50 4.00 Ж И Т Т Я інш ої людини 0. 8.0 Повість. Стор. 176. Петро Кізко 50 4.00 У С ТИ М БЕЗРІДНИЙ 1.50 0. 8.0 Повість. Частина І-ш а. Стор. 175 Ольга Лубська КОЛО ССЯ Ш Е Л Е С ТИ ТЬ 0.30 1.00 0. 2.0 12 П оезії. Стор. 54. I I . Д ля юних сумівців і дітей: Леся Храплива ВІТЕР 3 УКРАЇНИ 5.00 2.00 0.10.0 70 Оповідання та казки для дітей. Стор. 144. Ілюстровані. Книжки можна набути в українських книгарнях, кольпортерів «Ш л я х у Перемоги«, або у видавництві: 1 V e r la g S ch la ch P e r e m o h y , M iin c h e n 8, Z e p p e lin s tr ., 67, G e rm a n y . | 5 І | 1 | 1 1 | 1 1 1 І І | 1 І | | І | | 1 [ | 1 | 1

j |

\

[

І | |

| =

\

З і н і ц і а т и в и д. Кузина, під чаг вечірки Осередку С У М А ім. ген .-хор. Т . Чупринки в Нью Йорку, з нагоди одержання Пере­ ходового Прапора Головної Управи С У М А , присутні злож или: На Пресовий Фонд » А в а н ґ а р д у « ..........................$44,00 На Радіо-передачу О с е р е д к у .................................... $43,00 Разом . . . $87,00 Редакція і Адміністрація »Аванґарду« висловлюють свої найщиріші ґратуляції Осередкові С У М А в Нью Йорку з приводу заслуж еної нагороди за його працю, а всім жертводавцям — щиру подяку. Редакція і Адміністрація »Аванґарду« ....................Е Н ....................

Ч И Т А Ч А М І К О Л Ь П О Р Т Е Р А М »А В А Н Ґ А Р Д У « В ЗДА Просимо всі грошові розрахунки (передплату, залеглості тощо) за »Аванґард« від нині робити лиш е через Головну Управу С У М А в Нью Йорку. Адм. »А ванґарду«.