Авангард (ч.57)

В Ц Ь О М У Ч И С Л І: 24 ЗН И М К

UKRAINIAN CULTUEAL С Е Н И »

, ^

АВАНГАРД ІЛ Ю С Т Р О В А Н И Й

ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

РІК XIV

Ч: 3 (57)

АВАНГАРД

VANGUARD

ж урнал д ля молоді. Офіційний пресовий орган Центральної Управи Спілки Української Молоді. Виходить щоквартально.

qu arterly O fficia l Press O rgan o f The Central Committee, Th e Ukrainian Youth Association (in exile).

Редакційна Колеґія: мґр. Г А Н О В С Ь К И Й Є., Д Е РЕ М Е Н Д А Я., мґр. К О В А Л Ь О., К Р У Ш Е Л Ь Н И Ц Ь К И Й І. (головний редактор), мґр. М И К У Л А В ., ін ж . О Л Е С Ь К ІВ В ., проф. С А Г А Н 3 ., д-р Б. СТЕБЕЛЬСЬКИЙ. Редакційне листування і матеріяли надсилати на адресу: »А ванґар д«, 49, L in d en G ardens, N o ttin g H ill G ate, L o n d o n , W .2 ., E ngland

Адреса Адміністрації: “ A v a n tg a r d ,”

72 Bid C h a rle m a g n e , B ru xelles IV ., B elgiqu e

АДРЕСИ Ц Е Н ТРА Л ЬН О Ї І К РА Є В И Х У П Р А В С П ІЛ К И У К Р А ЇН С Ь К О Ї М О Л О Д І

та представників » Авангарду«: U n ion

de

la Jeunesse U k ra in ie n n e і Красва Управи) 72, Bid. C h a rle m a g n e , B ru xelles IV., B elgiqu e.

(Центр,

U k ra in ia n A m e ric a n Y o u th A s s o c ia tio n , Inc., P.O . Box 2 1 1, C o o p e r Station, N e w Y o r k 3, N .Y . U .S .A . U k rain ian Y o u th A ss o c ia tio n , 140 Bathurst Street, T o r o n to , O n t.,

Canada. U k rain ian Y o u th A ss oc ia tio n , 49 L in d e n G ardens, N o ttin g H ill G ate, L on d o n , W .2 ., Gr. Britain.

U k ra in is c h e r

J u gen d verein ,

Z e p p e lin Str. Mvinchen 8, G e rm a n y U n ion

des

67,

U k ra in ien s

(S e c tio n de la J e u n esse), 26 rue de M on th o lon , P a ris 9e, F ran ce. Sr.

Jose

P a w ly s ch y n

(S U M )

C a tia A lt a V is ta C a lle la C o lin a N -42 C aracas, V e n e zu e la .

Sr.

Bohdan B ilyn sk yj

(S U M )

U k rain ian Y o u th A s s ’ n in A u s tra lia c/o M r. S. M isk o 86 P lu m p to n A v e ., G le n ro y , V ic ., A u stralia.

R u a P iau i, 205 — Sao P au lo , Brazil

" P r o s v it a ” (S U M ) c. S o le r 5039 B uenos A ir e s , A r g e n tin a

C a s illa de C o r r e o 70 E n c arn acio n , P a ra g u a y .

Sr.

Iv.

Ap.

3,

L y tv y n o v y c z

В цьому числі друкується спеціяльний відділ з матеріялів, при­ сланих Управою Осередку С У М А »К и їв« у Дітройті-захід, ЗДА.

"Н ІЗ З М ІС Т У

АВАН ҐАРД

і Я . Стецько: Герсї, борІ ці за волю України...

З

: В . Буженко: За особистий авторитет .

13

\

Плішка: Я к приЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ 1: М .краш увати домівки І

С У М -у ?

.

.

.

.

І В . Дерев’янка: Н еза: буТН І ХВИЛИНИ . .

(Наука, знання, література, суспільно-політична думка)

19

§ Р . Завадович: С алю т І г е р о я м ...................... 20 І Віра Вовк: Старий ; Сальвадор. При на! д і ї ........................... 22 І Ольга Мак: На м ісяч| ному промені . . І Ю. ! I

к

17

23

Еогацький: У к р а -

їнська людина тового маштабу

: Спсртовець: І тові теми

сві-

На спор. . .

.......................................................................... .......................ІІМ ІІІІІІІІН ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІН І| |

Стор.

ЗО і

32 1

ї 3 життя і праці С У М -у 1 (репортаж і і знимІ к и ) ...................... 36-48 і : j I І

У 10-річчя Осередку С У М А »К и їв « у Дітройті (спеціяльний додаток) .. 49 і

І Комунікат і інше

Р ік X IV

62 і

Ч : 3 (5 7 ) 1960

Палкий дружній привіт керівникам і членам Осередку СУМА »Київ« у Дітройті-Захід, ЗДА в 10-річчя існування, Осередку і творчої праці.

ЦУ СУМ-у та Редакція »Аванґарду«

»Герої, борці за волю України — наш ідеал і дороговказ« Слово голови ЦК А Б Н на X I Здвизі С УМ -у в Торонті 28 серпня ц. р. Ярослав СТЕЦЬКО У переломових епохах духового упадку, зневіри та мо­ рального розкладу, коли навколо нас — гін і змаг переду­ сім за матеріальне, за дочасне, за вигоди, приємності і розкоші особистого життя, коли призабуто вічне, невміруще, ідеальне, суворі обичаї життя, — більш е ніж к оли небудь стоїть перед молодим поколінням обов’язок дзиг­ нути і наголосити інш і вартості, вартості вічні, які тво­ рять суть людини, частинки великої спільноти — Н А Ц ІЇ, синтезу живих, мертвих і ненароджених. Нації не е творами людського духа, але вони створені з волі Бож ої у великому порядку світу, вони — думки Бога, як це висловив відомий мудрець Заходу. С луж ба нації є служ бою вищій силі Божій. «Батьківщина є там, де є могили«. Це означає, що бать­ ківщина є там, де за неї впродовж століть к лали свої голови її найкращі сини і доньки. Могили і кургани ви­ сипали по всій Україні для вшанування нам’яти тих, хто своєю саможертвою співтворив майбутнє нації, залиш аю­ чи ось так приклад гідний для наслідування тим, хто стає на зміну у лави борців за самоутвердження нації. Не від сьогодні окупанти України — зокрема москалі — риють могили по Україні, бо в них зложена воля України, за яку віддали своє життя ті, яким на славу вся Україна кладе могили, хоча все наново їх москаль зрівнює з зем­ лею. Цей глибокий своєю символікою змаг вказує на те, що москалі прагнуть викорінити з пам’яті українського народу імена й к уль т тих, хто — хоча фізично мертві, — живе в народі своїми чинами і жертвою життя за ідею незалеж ности нації, ж ивуть як великі леґенди. З

Друзі Сумівці! Це правильно, що Спілка Української М олоді у 30-річчя процесу С В У -С У М організує Здвиги під гаслом: »Герої, борці за волю України — наш ідеал і дороговкази. Серед них своє почесне місце знаходять Єфремов і Павлуш ков, Черняхівська і Гермайзе й усі ті члени С В У С У М в Україні, які вірні ідеї незалежности-суверенности України й відділення її від Росії, страждали й наклали головами за неї. »М И Х О Ч Е М О Н Е З А Л Е Ж Н О Ї У К Р А ЇН И « — кинув сміливий визов російському окупантові на судовому про­ цесі Сергій Єфремов. Не схилив свого гордого чола і від­ повідальний за С УМ в Україні М икола Павлушков. Ця сама ідея одуш евляла й мученика за державну не­ залеж ність України — Міхновського і Повстанський Центр Грицька Чупринки, розстріляного московськими посіпа­ ками, і холодноярських повстанців, і героїв Базару, і бій­ ців Української Військової Організації (УВ О ) і Організації Українських Націоналістів (О У Н ) і героїв Української Повстанської Арм ії (У П А ) — армії Української Націо­ нально-Визвольної Револю ції всієї соборної України, за як у поклали свої голови і ті з-над Дніпра і з-над Дністра, з К рим у і з Карпатської України та зеленої Буковини. Д рузі Пластуни, що разом з членами С У М на сьогод­ ніш ньому Здвизі покланяєтеся героям України, наслі­ дуйте великі традиції »П л а ст у « на рідних землях, який був завжди вірний ідеалам революційно-визвольної бо­ ротьби України і учасниками якого були теж такі світлі постаті нашої історії як генерал Роман Ш ухевич. Степан Бандера, генерал Дмитро Грицай, шеф штабу У П А , такі бойовики УВ О -О УН , як Гриць Пісецький і йому подібні, ї х життя і смерть за визволення України зобов’язую ть вас до відповідної дії теж у рамцях » П ласту « в дусі їх ідеалів. Я бажаю вам усп іху в тому д ілі й сподіваюся, що бу­ дете гідними переємниками не лиш е їх ідей, але й діл. Великі рішення молодого покоління Шановні зібрані! М уж ні чини наших воїнів-героїв зум овляли горіння ве­ ликою ідеєю, стиль суворого життя, повного риску і не­ безпеки. Не гедоністичний егоїзм, тобто не розкоші і ви­ годи, не себелюбство були суттю їхнього життя, а націо­ 4

нально-суспільний глу зд існування й ідеалізм, основа ге­ роїзму (»з а друзі своя«)! Герої рідко мають сучасне, вони мають майбутнє, але мають його завжди. Щ об їхн і чини і вся їхня життєва постава могли бути зокрема вами, молоді друзі, насліду­ вані тепер і — коли прийде велика пора, — треба для цього означених духово-моральних передумов: ви мусите зайняти інш у поставу до оточуючого вас світу, ніж її має пересічний громадянин, ви мусите інш і цінності у своєму ж итті наголошувати і за них змагатися, ніж загально це прийнялося. Основна переоцінка життєвих вартостей і упорядкування по їх важливості, — ось що є на потребу у сучасному змагові світів волі й тиранії, символізованих з одного боку Києвом, а з другого — Москвою. Свідомість молодого покоління мусить бути пройнята, а його мо­ ральні пережиття опановані першістю ідеального над ма­ теріальним, тугою і змагом за велике і величне, благо­ родне й альтруїстичне (»з а друзі своя«), за героїчне, за ідеали, що видаються недосяжними, але тим більш е за­ хоплюючими молоде покоління. Ш укання правди, туга за нею, свобода шукань, готовість саможертви за її перемогу — це притаманні риси молоді. Невж е хтонебудь є всилі цю істотну прикмету її духовости знищити?! М олодь завжди була проти казьонщини. Московська тиранська система, коли облудна комуністична віра провалилася остаточно за залізною заслоною, не скує душ і живої, ні вічної туги, зокрема молоді, до правди і волі, свобідної творчости духа і волевиявлення в чині, типічного для молоді, що ніколи не була пасивною. У молоді зродж ував­ ся постійно бунт проти пересічности, проти к у л ь т у »м а лої лю дини«, але вона завжди захоплювалася героями і м уче­ никами, геніями і пророками. Д ля неї не було ніколи ніщ о недосяжне, вона поривалася завжди на найважче і найвище, на » безум ні« — як статечні це називали — чини, — вона не міряє реальними можливостями ш ляхів досягнення свого ідеалу. Не добре є з молоддю тієї нації, коли вона — розрита сумнівами і зневірою, зглядністю вартостей, — скептично дивиться на свої сили, реальну, сіру буденщ ину бере за вихідну своїх прагнень і змагань, а не свою мрію. Оточую чу її дійсність з реакцією слимака вона мусить заперечити, коли ця суперечить її ідеалам і мрії. Недосяжне, здавалося б, майбутнє молодь мусить, за­ 5

лізним зусиллям волі досягнувши, вважати минулим, пройденим, досягненим і йти далі вперед. За нові ц ілі змагатися, за нові ідеали, з незламною вірою в те, що »м іж ідеєю і її здійсненням є тільк и трохи. . . часу«. Змагаючись за велике, слід поставити все на терези риску і боротьби, своє особисте, всі вигоди життя, а коли треба, то і себе самого. Бо не життя є найвищою цінністю людини, а ле сповнення обов’язку супроти Батьківщини, супроти України. »Н е посоромимо зем лі руської, — казав Святослав Х о­ робрий, — а ляж ем о головами тут, бо мертві сорому не знаю ть«. . . Ч есть і слава нації, національна гордість і достоїнство людини. . . Не тільк и на економічний чи к у л ь ­ турний гніт реаґував М іхновський у своїй «Самостійній У к р аїн і«, але передусім на З Н Е В А Г У окупантами україн­ ської нації. Розчетвертована українська нація леж а ла уярмлена, а ле неупокорена. Прийшли великі рішення. На чотири фронти, проти чотирьох окупантів вона підняла боротьбу в післяверсальському світі, в епосі радянофільства і повної, здавалося б, стабілізації відносин в Европі. ї ї караюче рам’я — У В О -О У Н — окупантських державних найвищих достойників за зневагу української нації, за знущ ання над нею, ліквідувало. . . Чергове велике ріш ен­ ня від імені нації прийняла О У Н ЗО червня 1941; двофронтову війну проти двох наймогутніших воєнних потуг світу Україна підняла, творячи найбільш у національноповстанську армію тих часів — У П А . К о ли при помочі альянтів Росія вийшла переможно з останньої війни — Україна не склала зброї. Вона продовжувала боротьбу навіть по концтаборах в роках 1953-1956, і знову в жовтні 1959 в Темір-Тау в Казахстані, а в цьому році на україн­ ській зем лі страйками робітників -—■ своє »НТ< М оскві незмінно чином виявляє. С кільки тих великих рішень проти холодного розсудку воююча Україна приймала і — не місце тут обраховувати, але необхідно відповісти саме з приводу сьогоднішньої маніфестації молоді під сильно зобов’язуючим гаслом на запитання: хто ці великі рішення, рішення історичні приймав від імені України? Х то їх частинно здійснював? Ріш ення приймали і їх реалізували безстрашно, і далі це роблять, «безум ні .діти«, як їх звали «р еальн і політики« 6

у сіх часів, — українська героїчна молодь через свої рево­ лю ційно-визвольні організації — О У Н -У П А . Наша молодь тут, поза межами України, висуваючи ве­ л и к у девізу: »Гер ої — наш дороговказ й ід еа л« як ляй тмотив своїх маніфестацій в 30-річчя процесу С В У -С У М — мусить зробити обрахунок сумління: Чи вона дійсно йде слідами тих, кого вшановує?! Відповідь на це запитання мусить кож ен з вас дати сам собі найперше! Чи дійсно ваше сум ління спокійне, мовляв, ви виконуєте без решти свій обов’язок супроти тих з К ін ґір і чи Тем ір-Тау?! »Т і, що вмирають д ля ідеї, ж итимуть вічно«, — казав Ляо-тсе. С кільки серед нас готових жити вічно в дусі цієї девізи китайського мудреця? Перед нами мусить стояти образ людини героїчної духовости, якій належатиме майбутнє у цьому нелю дському думанні з силами російського анти­ христа. Ї ї пекучий брак відчуваємо на Заході, але вона зродилася і зф ормувалася в п ід п іллі України. При своєму християнському ідеалізмові у л и т е теоре­ тичному, декляративкому його віровиявленні — велика частина західнього суспільства плекає к у л ь т життєвого м атеріялізму, особистих вигод, матеріяльного зиску понад усе, гроша понад усе, а не вищої ідеї, без ніякого героїч­ ного напруження і ніяких ідеалістичних поривів і гори­ зонтів. Капітан Паверс з молодого покоління С Ш А — його гнітуча поведінка перед судом, злощ асні 2.500 дол. як атракція риску — пресумна ілюстрація оцих м оїх міркувань. Героїчна доба проти варварської деспотії Н евж е нам доводиться тут на Заході жити в добі гедо­ нічній, тобто в добі першости себелюбства, особистих розкошів і приємностей, коли в п ід п іллі України зф ормувалися підвалини героїчної доби, доби »за друзі своя«? К о л и 500 українських ж інок у К ін ґір і з піснями укра­ їнської револю ції на устах в обороні своїх друзів і на захист своїх ідеалів йш ли на смерть під російські танки, чи це не дорівнює героїчній боротьбі спартанської історії, чи античного Рим у М уц ія Сцеволі, якщо не перевищує їх? А тимчасом в обличчі страшного брутального наступу у кож ному відношенні з царства московського сатани якийсь параліч волі до чину, ідейний і моральний маразм, застраш уюче вдовілля самозакоханого в свій »вей оф 7

ла й ф « матеріяльного добробуту, всезростаюча погоня за щораз більш е і більш е нагромадження м атеріяльних цін­ ностей, як мірила оцінки людини, знецінення вартостей духа, ідеї, героїчної моралі, — згубна духова плебеїзація, егоїзм і гедонізм (себе- і вигодолюбство), а при цьому якась дивна втома і отупіння огорнули значну частину західніх суспільств. Замість к у л ь т у жертви і героїзм у за свою націю і благородних прагнень — в пресі, радіо, т ел е ­ в ізії пропаґується сибаратизм, сексуалізм, ґанґстерство, к у л ь т матеріяльного у сп іху як самоцілі, а ле не к у л ь т геройських чинів, хоча б з останньої війни, вояків нації на захист волі своєї батьківщини. Невж е ж і тут темні сили хоч уть інф ільтрувати, просувати ж а хли в у максиму: ліп ш е бути червоними, ніж мертвими?! І на цьому має виростати молоде покоління? І з цим ідейно-моральним баґажем іти на бій проти брутальних деспотів Росії?! Ч ом у не розкривається правдивої дійсности за залізною заслоною, в Україні, Угорщ ині, концтабо­ рах Сибіру і Казахстану?! Ч ом у немає в телевізії, для прикладу, ф ільм ів про не­ повторну в історії людства українську героїку в Кінґірі, про бої хороброї У П А на два фронти проти обох тира­ ній — російської і німецької, про чини незрівняного ко­ мандира повстанців генерала Ш ухевича, чи про життєвий ш ля х Степана Бандери, або про масовий, плянозо органі­ зований Москвою, голод в Україні, або про злочини ма­ сового вбивці народів — найбільш ого ґанґстера наших днів — Н ікіти Хрущ ова? Зате мається ф ільм и про ш л я х зради і вияв співчуття больш евицьким шпіонам Розенберґам, »подвиги« А л ь Капонів, про червоні еспанські боиґади і про подібне аж роїться, куди не глянути, в кінотеатрах і т елев ізії! . . Б ільш е того, обороняється у ф ільм ах навіть больш евицького вбивника Шварбарта, оплюгавлюю чи пам’ять одного з найбільш их героїв антибольш евицької боротьби світового значення, що налож ив головою у змагу т еж за волю того ж Заходу — Головного Отамана Симона Петлюри. Комуністичні ґанґстери, їх н і коляборанти і всякі русо­ ф іли, себто приятелі тієї нації, яка грозить знищенням всієї к ультур и волелю бного людства, мають прихильніш е прийняття серед вирішних к іл на Заході, н іж безкомпромісові борці проти російської тиранії, що ніколи з нею 8

не коляборували, але завжди, і в час найбільш ої деконьюнктури антибольш евицької світової боротьби, стоя­ ли на фронті — самі, залиш ені всіми. . . Вони є — мовляв — »зарадикальні«, » заправі« »фашисти-нацисти«, хоча як лю ди принципу, характеру та ідеї каралися і по на­ цистських і по російських тюрмах і концлагерях. . . Над ними, правда, не витали тіні Марксів ні ленінів, тому вони не були »проґресивні«, але, як у випадку українців, українських націоналістів-революціонерів зо­ крема, тіні Хмельницького, Мазепи, Петлю ри і К оновальця, що їх так ненавидять »проґресисти« всього світу. А х , щоб бути »проґресивним«, треба було бодай якийсь коротенький час у своєму ж итті посидіти за одним сто­ лом з кремлівськими ґанґстерами або їх квіслінґами. . . Цитаделя старого матеріялістичного диявольського сві­ ту — М О С К В А , хоча приречена на смерть під тиском визріваючих сил нового світу з п ідп ілля України й інш их уярм лених націй, розпускає як пістряк свої рамена по організмі невідпорного, бо духово зматеріялізованого в своїй значній частині, Заходу, просуваючи свою брехливу, обманливу, облудн у ідею, збанкрутовану за залізною за­ слоною серед уярм лених націй, і серед морального ма­ разму знаходить собі прихильників, що допомагають серед власних націй промощувати ш лях російській за­ разі. . . Сила Р осії в моральній слабості західніх суспільств. Тимчасом у п ід п іллі України народжується Н О В И Й СВІТ, але, як погани не бачили Виф леємської зорі, бо не вірили в мож ливість НОВОГО, так сьогоднішні «л и ­ царів Заходу без духової й ідейної зброї і дороговказу, не бачать українського вулканічного острова, що розса­ дж ує зсередини Бастілію дряхлого російського матерія­ лістичного тиранського світу. З глибини героїчної напруги воюючої України виростають нові історичні к ультур н отворчі перспективи людини героїчної епохи, іцо проти­ стоїть гедонічній добі, примату себелюбства, особистих вигод, приємностей і розкошів, яка приречена до упадку. Варварсько-деспотичній добі антихриста Україна виповіла війну на життя і смерть: К И ЇВ — М О С К В І; національ­ ний принцип організації світу — • проти імперіяльного, проти російської світової імперії тиранів; воююче христи­ янство Києва проти воюючого безбожництва Москви; сво­ бода людини проти деспотії і рабства, справедливість проти кривди і гнету. Коротко: меч з хрестом, а не т о л9

стовське непротивлення злу, не оливні галузки миру кентерберійського »червоного декана« з «кокардою на л о б і« — мировою нагородою Сталіна (о, часи, о, звичаї!), не «оливн і галузки м иру«, а ле А Р Х И С Т Р А Т И Г М и хаїл з мечем, що вбиває гада-змія — це і є символ сучасної епохи воюючої ідеї нації і Бога за залізною заслоною. »Нагорна проповідь Богочоловіка, — що є революцією Бога, писаною вогнем« — (патер Леппіх), а не симбіоз чи мирна коекзистенція з комуністичним Сатаною! — Митро­ полит Липківський і митрополит Сліпий, і їх відкидаючий і заперечуючий тотально московську систему дух, а не д ух тих, що в побоюванні перед втратою «м інім альних можливостей* ризикують втратою великої ідеї світового хрестового походу проти російського антихриста... . Немає можливостей »м одус вівенді«, ніякого способу співжиття чи й співіснування поміж воюючим російським матеріялістичним безбожницьким месіянізмом, з його ґомулківськими вислужниками, і національно-християн­ ським способом і стилем життя! Прапори національної ідеї і християнської безкомпромісової ідеї підняла Україна в змагу проти Росії, як і ра­ ніше підіймала вона, протиставляючи російському »ґраб наґрабльонноє«, чи іншим наїздникам — ідеал «братів визволяти, слави добувати«, або «за віру православну і отчизну«. Захід мусить зрозуміти, що в цій боротьбі також про його справу йдеться. Героїка України і вигідне себелюбне ж иття великої частини західніх суспільств — це є альтернатива для на­ ш ої молоді, що поза межами рідної землі. М олоді Д рузі! Н е дивіться на вбогі селянські чи робіт­ ничі домики в Україні, ні на бараки концтаборів і хатини депортованих на Сибір чи Казахстан, бо не розкіш не ж ит­ тя визначує вартість людини. Глядіть на велику жертву, що її приносять на вівтарі батьківщини, на великі, не­ повторні в історії героїку і мучеництво, на м олодь х о ­ робру, сувору, мужню і безстрашну, що не опустила рук, але бореться за найвищі ідеали батьківщини і людства, і не гне свого хребта перед наїздником. Вона перетворила У країн у в нездобуту цитаделю нових вартостей духа, мо­ ралі, ідеї проти уосіблення зла, знищення, руїни, рабства, безбожництва, К иїв проти М О СК В И . Дивіться на те, що творить суть людини! 10

У Вифлеємській стаєнці була вирішена доля спасення людства. Цей новітній змаг проти антихриста Москви ви­ рішується не в палацах 5-их евеню, де ледве чи про Україну хочуть чути, але у незамітних хатах українських селян, робітників, в бараках концлагерів, де серця горять ідеєю, ненавидять тиранів, готовлять їм останній бій. І російські себелюбні, самозадоволені, закохані в собі вель­ можі, матеріялісти-гедоністи, большевицькі плютократи у розкіш них палацах на дачах нашого Криму чи в Сочі, свідомі того. Тому то мусів загинути з їх рук муж вели­ кого серця і великої ідеї, Степан Бандера, що символізу­ вав наш змаг проти тиранів. Проти прагнення спокою і особистого щастя З погляду перспективної перемоги над російською де­ спотією більш е заслуг для волелюбного людства поклав найбільш ий стратег національно-повстанської двофронтової війни останніх десятиліть ген. Роман Ш ухевич, ніж переможні полководці Заходу, як і впровадили Росію в центр Европи і А зії. І ми, українці, можемо бути горді за чини О У Н -У П А . З більш им правом, ніж Беніямін Ф ранклін в 1777 p., можемо сказати ми в 1960 p.: »Наш а справа — є справою всього людства«. Бо ж ворог наш, Москва, демон руїни і рабства, став ворогом усіх народів світу. У сьогоднішній бурхливій добі нам треба забути про прагнення спокою і особистого щастя. »Щ об полюбити спокій, треба бути сліпим і німим« — каже китайська приповідка. Як дуж е актуальною вона є тепер? А особисте щастя? »В ели к е серце — каже Дрюммонд — ніколи не буде цілком щасливим, коли йому бракуватиме щастя ближ нього«! М олодь мусить іти ш ляхом велетнів духа й ідеї, а не ш ляхом сірої, пересічної, »м а ло ї« людини; не шукати спокою, а своє особисте щастя знаходити в змаганні за здійснення ідеалу. Хто горить ідеєю, він може знаходити спокій' свого сумління тільки у марші на вершини — її переведення в життя. Чим більш е недосяжний ідеал, тим більш е треба зусиль молоді і тим більша, надлюдська на­ туга волі необхідна. Чим нижче падає навколо нас ду­ хово-моральна температура, тим більш е треба нам під­ силювати внутрішнє горіння ідеєю і віру в нашу справу. Без великої віри в благородні ідеї немає перемоги! Без її

туги за великим і величним не будете йти слідами героїв! Антиматеріялістична і антигедоністична револю ція духа і моралі — передумова героїчних поривів! Цей втомлений світ, наше оточення з ніколи незаспокоєним гоном за матеріяльним, не усвідомлю є і не до­ чуває підземних грюкотів нового світу, що зродився в п ід п іл л і України й інш их поневолених. Втоми не буває в людей, що мають вели к у віру, горять ідеєю і змагаються за неї. Мандрівний намет борців не буде звинутий раніше перемоги їхн ьої правди. Пересит ж иття дає втому і зне­ охоту, упадок обичаїв і зневіру. Його немає в поневоле­ них, а л е нескорених. У ж е з природи речі у кривдженого і уярмленого туга за вищим, за ідеальним, за вищою справедливістю є не­ змірно більш е пекуча, бо інколи в боротьбі з озброєним від стіп до голови тираном йому не остається ніщ о інше, як тільк и віра у вищ у справедливість, в її колись в май­ бутньом у караючу руку. «Т іл ь к и тим дана перемога, хто й у болеві сміятися зм іг« — казала О. Т е ліга. Наїздник є рівнож приневолений дати зброю і членам уярм лени х націй. Вони повернуть її, коли є одержимі ідеєю в олі і незалеж ности нації, проти нього, здійснюючи отак своє право на своїй зем лі. «С и лою візьмемо те, що нам належ иться по праву« — казав Міхновський. А до тих, що їм так дуж е цінний спокій і розкіш не життя, «м и прийдем ще, їх святий спокій збурим «, бо йде велика пора і вона вимагає від у сіх нас спільно нести преваж ку відповідальність за долю україн ської ви зволь­ ної боротьби, від як ої в нем алій мірі й є узалеж н ен е збе­ реж ення свободи щ е вільного світу. М олоде покоління мусить готовитися перебрати вели к у частину відповідальности. Ч и воно готове на це? Темрява російського рабства загрож ує всьому лю дству. І ми, щ е й щ е раз з цього місця підносимо наш голос перестороги для тих, хто вірить у м ож ливість співіснування з російським антихристом, і черговий раз перед сумлінням всього волелю бного людства обвинувачуємо російських тиранів на ч олі з архиґанґстером Н ІК ІТ О Ю Х Р У Щ О В И М у вбивстві м ільйонів україн­ ців і свободолюбних борців інш их націй. Обвинувачуємо в поповненні масових злочинів супроти уярм лених народів і людей, злочинів народовбивства, злочинів супроти свободи, справедливости і супроти Церкви. 12

М и пам’ятаємо, щ о причиною в сіх л и х в У к р аїн і, н у ж ­ ди, неволі, кривди, см утк у і одчаю, пош естей і неврожаю, посухи і зливи, саранчі і в сіх вольн и х і н евольн и х не­ щ асть наш их — є Р О С ІЯ , наш одвічний ворог. І зараз сонце світить не так, як світило б, к оли б У к р а їн а б у л а вільна, незалеж на, к о ли б на ї ї святій зе м лі не стояв святотатський чобіт московського варвара. М и прирікаємо, щ о наша боротьба не знатиме н ік о ли ком пром ісу з Росією ; вона вестиметься й н адалі тотально проти Р осії, доки під ударами укр аїн ськ ої національнови зв ольн ої р еволю ції й інш и х у яр м лен и х націй з росій­ ськ ої тюрми народів не останеться каменя на камені! Доки н е буд уть відновлені н еза леж н і держ ави У к р аїн и й інш и х поневолених націй, укр аїн ськ і націоналістиреволю ціонери не знатим уть відпочинку. М о л о д і Д р узі! К о л и присвячуєте свій Здвиг пам’яті Героїв, то пам’ятайте на заповіт: П ІМ С Т И П І С М Е Р Т Ь В Е Л И К И Х Л И Ц А Р ІВ ! Наш а боротьба йде за волю , а л е й за в л а д у українського народу на укр аїн ськ ій зем лі. Без влади власної немає волі! В Л А Д А — це Д Е Р Ж А В А ! Гли бок о розум но співається кож ної н е д іл і в національнор елігій н ій пісні: »Б ож е, дай У к р а їн і -—- С И Л У і славу, волю і В Л А С Т Ь « . Х а й вічна буде слава Героям і М ученикам, щ о віддали своє ж и ття за волю і славу, с и л у і В Л А С Т Ь У країн и, за У к р а їн ськ у С уверенну — від нікого н еза леж н у — С оборну Д ерж аву!

З А ОСОБИСТИЙ АВТОРИТЕТ Володар Б У Ж Е Н К О Ц іл і укр аїн ськ і п ок олін н я стараються, щ об наш народ зайняв н а леж н е місце Між інш ими народами під сонцем. До цієї мети прямуємо різними дорогами та засобами. А м іж тими засобами хочем о подати один, що, на наш у дум к у, є чи не найголовніш им в осягненні рівноправности У к р аїн и м іж інш ими народами на п о лі р елігійн ім , к у л ь ­ 13

турнім та політичнім. Ним є о с о б и с т и й авторитет. Бо авторитет нації є властиво сумою особистих автори­ тетів, збором поваги всіх її індивідуумів. А ти, україн­ ська молоде, що зараз перебираєш права й обов’язки від старшого покоління, про такий особистий авторитет по­ винна мати ясне та чітке поняття. Особистий авторитет — це неторканість особи пов’язана з загальним впливом підкорювати собі та своїм слушним вимогам інш их чисто духовими спонуками. Ц е краще пояснимо на прикладах і то з нашого україн­ ського життя. Ось приклад на н е т о р к а н і с т ь особи: 1240 року підступили татари під К иїв та своїми воєнними машинами розбили укріплення, вдершися до столиці України. Нарешті здобули й Десятинну церкву, де захо­ валися останні оборонці, і зайняли Київ. Знищили, вирі­ зали, спалили все, але воєводу Дмитра, що його король Данило вислав з залогою боронити міста, навіть дикі татари залиш или в ж ивих за його х о р о б р і с т ь . Та може це задалекий приклад для вас, берімо новийсвіжий: Володимир Бенедик це був молодий народній учитель, невеличкого росту, щуплий, з чорними, як вугіль, очима, з обличчям блідим і втомленим. Лиш е тоді, коли навколо себе цей звичайний сільський учи тель ба­ чив товариство і як заходила мова про Україну, — його очі горіли і він говорив так, що, справді, йняли йому віри, що він став на ч олі величезного селянського пов­ стання 1930 року, яке від К ам ’янця П одільського пошири­ лося до Винниці й Києва. Його не розстріляли тільк и тому, що саме Ґ П У здивувалося, як міг вирости, по суті, за совєтських часів такий отвертий, безоглядно принци­ повий, прямий і чесний ворог больш евизму. І Ґ П У вирі­ шило не стріляти, а заслати його на Соловки, але з такою характеристикою, щоб він ніколи тих островів не міг покинути. Працював він на Соловках у першому сільгоспі і був центром, до якого тяглися українські парубки — учасники селянських повстань. Мав у селянських к олах великий авторитет. Був за арбітра у всіх спірних справах. Т яж к о хворий і змучений, ніколи не падав духом і за­ кликав своїх товаришів вірити та й боронити віру батьків, любити свою батьківщ ину й ніколи не складати зброї. Любив повторювати й нагадувати, що »там, де жертви, там і перемога«, бо »н е було щ е жодного народу,. 14

щоб собі волю здобув без боротьби і без ж ер тв« (пор. С. Підгайний: Українська інтеліґенція на Соловках). А вреш ті безприкладним виразом особистої неторканости став сл. Божий, митрополит Андрій Ш ептицький, ЧСВВ. Н е сміли його торкнути гітлерівці, хоч був вираз­ ний наказ фюрера арештувати відважного мешканця святоюрської гори, не чіпали його і больш евики, а з ним і нашої Церкви! . . Т у т щ е один приклад про головну прикмету авторитету — п і д к о р ю в а н н я с о б і т а с в о ї м в и м о г а м . Він теж з нашого поля, українського. Пише у своїх »С погад а х « Максим Славінський (пор. »А м ер и к а« від 12 серпня 1960 р.) про О лен у П ч іл к у : Оселивш ись у Києві, О лена П чілк а д уж е скоро стала маркантною постаттю не тільк и серед місцевого українства, що в ньому вона займала одне з ч ільн и х місць, поруч із Старицьким та Лисенком, щоб не згадувати інших. . . Вона стала помітною ф іґурою і для цілого Києва, а в тому і д ля київської вищої адміністрації. Ї ї в тих к олах не лю били, трохи боялися, але часто і щиро поважали. Згадаю один такий дрібний, але характе­ ристичний епізод: К о л и в К иєві святкували її літературний ю вілей, я жив у П етер бур зі й поздоровити персонально не міг. Том у я вирішив післати їй ґратуляцій ну телеграму, а ле неодмін­ но українською мовою. Бажання моє в тих часах б у ло просто безнадійне, бо телеграми українською мовою б у ли заборонені. Знаючи про це, пішов я відразу на головну пошту. Телеграм и не взяли. Т од і я пішов до головного директора петербурзького поштового уряду. В ін прийняв мене і я мовчки подав йому текст. Директор — людина вж е старша, на ж аль, згадати не можу, як він звався, — так само мовчки прочитав телеграму, потім усм іхнувся й сказав, очевидно по-московськи, бо він був москаль: » А це мадам К осач справляє ю вілей! Бачите, що? Т елегр ам у вашою мовою ми не сміємо пересилати, а ле д ля мадам К осач можна зробити й виняток. Вона, навіть на прийомі в генерал-ґубернатора, де ми з нею познайомились, гово­ р ила зі мною по-українськи. Я тоді ще по-ваш ому нічого не розумів, а тому перейшов на ф ранцузьку мову, поросійськи я боявся заговорити. Боявся, щоб не образилась, бо ми всі про .неї знали. . .« І телеграма б у ла вислана, хоч і б у ло це проти всяких правил. А н алогічн и х випадків 15

було, мабуть, більше, бо в Києві з Оленою Пчілкою навіть поліція розмовляла по-українському. Такої снаги підкорювання вимагає сам Христос від своїх адептів-визнавців. Х то не мав віри, тобто не при­ знавав за слуш не і справедливе своє домагання, того Христос не міг вислухати, уздоровити. Бо Бог у нас най­ більш е цінить оцю нашу недоторканість. Вона ж є «обра­ зом і подобою Й ого« — розум і вільна воля. Х то ж керму­ ється здоровим розумом і виявляє послідовно своє благо­ воління, той милий Богові. Властиво ж основна чеснота р елігії, в першу чергу християнської, покора, це вміння постійно гармонізувати свою недоторканість з всецілою підколені стю себе Богові, а других собі ради Бога. До того під сучасну пору ми, українці, не маємо інш ої та й кращ ої зброї завойовувати собі надприродний і при­ родний світ, як тільк и наш особистий авторитет. Він куди могутніший, ніж кобальтова бомба, доходить до найглиб­ ш их закутин Божого і людського серця, він підкорює собі безумовно, стало і довічно! Отож, молоде українська, плекай в собі гідний о с о ­ б и с т и й авторитет, плекай його у трьох напрямках: а) бережи своєї духовної та тілесної недоторканостицілосги. Т іл ь к и та людина, яка знає ціну собі, може оці­ нити других й її інш і м ож уть гідно пошанувати, як батько тої італійської дівчини Емми, якої не смів доторкнутися, хоч вона була його рідною дочкою. б) переконай себе та вір у слушність твого поступовання та вимог (віра, нація, мова, к ультур а тощо), а тоді перед тобою скине ш апку навіть найгірший ворог, який не признавав би жадної гідности, ні моралі, як оце перед Бенедиком чи перед митрополитом Андрієм. Буде, що по вас прийде поліція, як колись по Христа, а повернеться до своїх шефів з нічим, бо скаже: ще ми не чули, щоб хто так говорив, як той чоловік! в) будь послідовною в твоєму житті та поступованні. К аж е німецька приказка »айн ворт — айн манн« (стільки варте слово — скільки чоловік). Т іл ьк и гідне власне ж ит­ тя та вчинки дадуть нам право вимагати від других по­ слух у, пошани, патріотизму! Сподіюся, що мій скарб вкладаю в певні руки!

16

ЯК ПРИКРАШУВАТИ ДОМІВКИ СУМ-у ? (Подругам С УМ -івкам до уваги) М. П Л ІШ К А В аж ливим середником до здійснення ід еа лу С п ілки У к р а їн сь к о ї М олод і і погли блен н я праці ч лен ів С У М - у — це постійне при­ міщення, сумівська домівка. Одначе, не менш важ ливим е також і вигляд тієї домівки. Т у т виховується м олодь. Вона проводить тут свій в ільн и й час д ля п огли блен н я свого знання, д л я сум івської і громадської праці й д л я розваги. Т у т ч лен и С У М - у зн а ­ йом ляться зі звичаями, надбаннями і стремліннями свого народу, тому в и гля д домівки С У М - у повинен бути такий, що доповнював би рідну атмосферу, а навіть був би підставою її. Ч л е н и С У М - у в своїй домівці повинні відчувати подих рідного ук раїн ського і С У М -івськ ого, тому крім хреста, тризуба, прапору та портретів визначних ук раїн ськи х лю дей (я к і є необхідні), у дом івках С У М -у повинні знаходитися щ е й емблема С У М -у , наш і гасла й кличі, виш иті серветки й руш ники (тут варто зазначити, щ о і емблема і гасла С У М -у м ож уть бути вишиті, а з ж ін очого п о гл я ­ ду, то навіть пови н н і). Тепер ми зупинемося на ук раїн ській народній вишивці, як одно­ му з способів прикраш ення в ук раїн ськом у сти лі домівок С У М -у , щоб підкреслити ї ї важ ли в ість у творенні рідної атмосф ери. П ам’ятаймо, що домівка С У М - у є ніби нашим другим домом, а гарне прибрання її п ідкреслю є наяву існування ж ін очого в ід д ілу при даному о сер ед к у. Відповідне прикраш ення дому в за га лі — це завдання в перш у ч ер гу ж інки, а в ук раїн ської ж ін ки я в л я ­ ється навіть своєрідним мистецтвом. У кр а їн ськ а ж ін ка наділена своїм небесним творцем особливим даром не т іль к и відчувати красу, щ о є питоме ж інкам взагалі, а ле також і вмінням п ере­ дати це почуття краси й застосувати його д л я оздоблен н я себе і свого меш кання. Ц е передання чи застосування почуття краси в якийнебудь спосіб є свого роду мистецтвом. У к р а їн сь к у ви­ ш ивку також зачисляєм о до мистецтва, бо х оч виконуване простим способом — голкою і ниткою, а ле із -з а свого особливого стилю, краси орнаменту і гармонії к о льо р ів не знаходить собі конкурента у ж адних народів світу. У к р а їн ськ а ж ін ка зум іла перенести красу ук раїн ської природи на полотно, надаючи виш ивці її ж иття і українського чару, яким вона манить, чарує і вливає лю бов у 17

д уш і тих, хто п рироди .

не мав нагоди наочно бачити краси ук раїн ської

В залеж н ості від різноманітности ук раїн ської природи в нас витворилися і різноманітні взірці ук раїн ської виш ивки. А л е так як кож ний рід мистецтва вимагає сприятливих умов д ля буйного розквіту і марніє в дні недолі, так і українська вишивки в остан­ н іх часах стає ли ш е переданням народнього надбання. А модерне застосування її до вбрання й устаткування є д уж е чисто лиш е копією, яка подекуди втратила свою прикмету і красу. В зв ’язку з цим леж и т ь на нас іщ е другий обов’язок: ж иття мистецтва вимагає постійного росту, тому ми повинні бути творцями й о го . Н е маючи змоги, одначе, творити нових сти лів ук раїн ської народньої вишивки, натхнених красою ук раїн ської природи, можемо творити їх т іль к и на підставі переданих нам скарбів ук раїн ської народньої вишивки й застосовувати їх до модерного вж и тку. Д ля цього треба нам добре простудію вати мистецтво ук раїн ської вишивки, щоб не т іль к и знати її різноманітні стилі, а ле також вміти відчувати те, щ о в ній зм альовано; а пізнавши, ми зможемо не т іль к и зберігати, а ле й збагатити цю так цінну скарбницю нашого народу. К ож н а українська ж інка має святий обов’язок передати цю спадщ ину українського народу новим поколінням і д л я цього її треба навчати в ж е з м а л к у . Н а ж а ль, цю д іля н к у у вихованні ж ін ок у нас подекуди занедбано, особливо у м олод­ ш их наш их подруг. І коли йде мова про прикрасу наш их домівок українською вишивкою, то, очевидно, придбати її можна різно, а л е найкраще, якщ о б ці дві п ек уч і потреби (прикраш ення до­ мівок і студій про виш ивку) об’єднати створенням к ур су виш и­ вання, а зв ід тіль виш ивані речі можна б у л о б призначати д ля оздоби домівок. Т у т особливо важ ливим б у л о б, щ об наш і мо­ лод ш і подруги в зя ли численно участь у згаданому к у р сі. Зате знання старш их подруг можна використати д л я навчання інш их, х оч ф ахівец ь і знавець ук раїн ської народньої виш ивки був би необхідний. Грош і потрібні на закуп м атеріялів, як нитки й по­ лотно, можна б уло б придбати з різн и х вечірок, я к і також мож е влаш тувати ж іночий в ід д іл . Закінчення такого к у р су мистецькою виставкою б уло б досить ак туа льн е і побаж ане. К р ім вишивки, д л я

прикраси домівок можна, очевидно, вико­

ристати і інш і предмети р учн и х робіт, як наприклад: на вікна гарні занавіски, р ізьблен і й м альовані речі. М ін іятю рн і городки, я к і можна помістити в кутк ах чи сп ец іяльн и х ск лян и х посудах, ш тучні й ж иві квіти — все це і багато іншого можна пристосову­ вати до прикраш ення наш их домівок. 18

С лід пам’ятати про те, щ о вигляд домівки, подібно як вигляд домів взагалі, свідчить про тих, хто в ній перебуває, особливо про жіноцтво, бо чоловік, каж е пословиця, будує будівлю , а ж інка робить її домом. Зробім і ми свої домівки нашим другим домом — справжнім домом С п ілки У країн ської М о ло д і!

НЕЗАБУТНІ ХВИЛИНИ Х о ч вж е проминуло к іл ь к а тижнів, як закінчились ю носумівські табори «В ели ки й Л у г « в Б е л ь г ії і »Ю нацька С іч « в А н гл ії, на яких я мав щ астя побувати цього року, то щ е до сьогодні, й при кож ній нагоді, звучать мені в у х а х команди бунчуж них, пригадую ться ц і­ каві й повні науки гутірки виховників, бренять мелодійні ук раїнські пісні, та причуваєть­ ся палахкотіння сум івєьких вогнів, переривані ехом весе­ лого молодечого см іх у. Ш кода, що все так скоро пром инуло! П равду гворять і пиш уть нам наші виховники, що такі речі, чи кращ е переживання, з а ли ­ ш аються в пам’яті на довгі ро­ ки. Бо справді, як можна це скоро забути? Я скрізь і всюди, к о ли за хо д ж у в розмови, го­ ворю т іль к и про те, що я пере­ ж ив у таборах, про науку, пра­ цю, забави та ніяк не м ож у оминути споминів поо дорогих нам виховників, як д. Є. Гановського, д. п о лк . Є. Рена, п-во Дратвінєьких, п. Вітош инську і п . Зайченко з табору в Б е л ь г ії. А з А н г л ії в перш у ч ер гу мило згадую дд. О . М ар-

ковського, Соломку, Гринюка, А ндруш ківа, Панаса, Василика, Скрипця, подруг: Стадник, Р іч і ін ш и х . Знаючи, яка це гяж ка праця з юнацтвом, складаю всім ви­ щ е названим виховницям і виховникам щ и ру подяку і зара­ зом чую ся супроти них д уж е зобов’язаний, тому обіцяю, що все ними сказане постараю сь добре засвоїти і передати д ля м оїх молодш их д р узів . Одним словом, буд у працювати д ля С У М -у — д л я У к раїн и . К р ім того, за час мого пере­ бування в таборах, я познайо­ мився з багатьома юнаками і ю начкам и. З ними я веду д у­ ж е часту переписку. І тут х о ­ ч у щ е раз підкреслити, щ о направду юнацькі табори як в Б ельгії, так і в А н г л ії стають мені перед очима майж е к о ж ­ ного дня, щ о хвилини, бо як м ож уть не стояти, к о ли ми в них так гарно й весело в д р уж ­ ній атмосфері та в дійсно ми­ ло м у товаристві провели к о­ рисно наші л ітн і ф ер ії. В . Дерев’янка, Звартберґ, Б е л ь г ія .

П одруги і Д р у з і! Присилайте матеріали до »Аванґарду«! Хай інші довідаю ться про вашу працю і»

Р . ЗАВАДОВИЧ

САЛЮ Т ГЕРОЯМ (Інтродукція — збірна рецитація) Група рецитаторів (-ок ) оф орм лена на сцені в виді почесного п очоту з прапорами, двома сурмачами і под. (К іл ь к іс т ь учасників довільн а, м ож уть бути також діти — юнацтво. М ож н а переплести сум івські уніф орми з національними строями). 1-й рецитатор: Серед бур життєвих, Х уртови н громових, П ід оглуш ли в и й ш ум градобою, Серед бомб і ґранат Т іл ь к и той в о лі брат, В кого серце і думка героя. 2-й рецитатор: Т іл ь к и він в олі брат: А н і кр ок у назад, А н і тін і зневіри-вагання; Х о ч би валився світ, Заливав очі піт, Н аступала година остан н я!.. Т іл ь к и він в олі брат, В с іх катів супостат, Оборонець величн ої справи, Заприсягся дійти Д о святої мети: К р а ю рідного в о лі і слави.

В буревійний цей час М и спогадуєм вас, У країн и безсмертні герої! Треба нам ваш их сил, Ваш их душ, ваш их крил, Треба ваш ої віри п а лк ої. 4-й рецитатор: В урочистий цей час Викликаємо вас, Викликаєм о ли ц арські душ і, З всіх сторін, з в сіх усю д: З -п ід Базару, з-п ід К рут, З -п ід р уїн зп о п е л іл о ї Б у ш і. Із воли н ськи х лісів, Із карпатських верхів, Із степів і д олин П ридніпров’я, З бойовищ у п оля х, Де визвольний ваш стяг Обмивався геройською кров’ю.

3-й рецитатор: Смерть йому не страшна, Н е злам ає вона, Н е зупинить героя в поході! Х о ч і т іло впаде, Д ух вперед поведе, Д у х залиш иться ж ити в народі!

Т и х, що впали в борні В смертоноснім вогні: Ти х, що вмерли в п ід валах [тю рем них, Щ о скінчили свій ш ля х М іж дротів, в лагерах, У холод н и х катівн ях підзем них.

В се він перший іде І народ свій веде І показує правди дорогу, Й ом у вірний народ Звалить сто перешкод І здобуде дзвінку перем огу.

Т и х, що в лю тім бою За В ітчи зн у свою Н е згинали в зн евірі к олін о Й цей лиш аю чи світ Свій останній привіт П о си ла ли Тобі, У к р а їн о .

20

В й (або 1-й) рецитатор: It урочистий цей час Ііикликаємо вас, Душ і тих, що за правду і волю Напереді ішли, Всім нам провід дали, Х оч самі п о ля гли головою .

6-й рецитатор (помало, врочисто): Честь вам вічна, борці, Н епохитні бійці — Ваша пам’ять н іколи не згине! Ї ї вірний народ З береж е з роду в род Н а прославу і честь У країн и !

Всі: Ваш у пам’ять святу. Ваш у св ітлу мету, і Ваш у ж ертву, змагання і муки І Вшанувати як слід ■ Весь зійш овся наш рід — ■ Ваш і браття, і діти, і в н у к и .

Н е даремний ваш б іль, Н і могили м іж п іль, А н і крови сліди на руїн і: В них живе, в них росте Сили зерно святе, Ж н и во В О Л І по всій У к р а їн і.

1-й рецитатор: ? З ваших д іл, з вашим дум Уродився наш СУМ , І Спадкоємець великого Ч и н у — Х о ч пройш ло стільк и літ. Ваш святий заповіт В серці С У М -у живе, не за ги н ув ! З ваш их діл, ваш их дум Уродився наш СУМ , Спадкоємець святої Присяги — Перед вас устає, Вам п ок лін віддає, Перед вами схи ля є він стяги. (Відзиваю ться сурми, всі ста­ ю ть на стр ун к о .)

Боже, Творче святий, Посів цей освяти Й захисти своїм покровом І зроби, щоб зій ш ло Сонця В о л і чоло Понад Києвом і наді Львовом ! В сі : Ч есть вам вічна, борці, Н епохитні бійці — Ваш а пам’ять н іколи не згине, ї ї вірний народ З береж е з роду в род На прославу і честь У країн и ! (Знову сурми, прапори вер­ таю ться до первісної позиції, всі стають на »С п о ч и н ь!«)

7-й рецитатор (виступає крок або два наперед): Н а кривавих п олях, в перебоях залізн ого віку, Н аче сталі шматок, гартувалося серце твоє, У кр а їн и герою — на с л у ж б у святу і велику, Щ о нічого не прагне, а все Батьківщ ині дає. С тугон іли віки, наче лицарі крицею броні, І орда ворогів, наче повінь ки п іла вокруг — Т и на мурі стояв непохитний в німій обороні, Н епокори незламної, в о лі відвічної д у х . (Прапори п охи ляю ться на знак пошани) Ч и не ти багатир, про якого співали биліни, Щ о в безкраїх степах здобував перемогу дзвінку, Ч и не Байда ти той, щ о за слав у і честь У країн и В Царгороді д алекім зі сміхом вмирав на гаку? З Сагайдачним к оли сь розбивав ти невольн и ц ькі брами, За Богдана твоя ворогів розтоптала п’ята, Т и на К и їв ішов із Карпат з Січовими Стрільцями, У завзятих повстанцях ти бився один проти ста. 21

Відки черпав ти міць, щ о зн еси лля зм огла подолати, Відки віри вогонь, що просвітлю є розп ачу дні? Х т о завзяттям поїв твоє серце, що тричі розп’яте, М ов підстрелений птах до нової зривалось борні? Недаремне ж степи зчервонив ти рубінами крови, Недаремне хрестами кордони закреслив їм ти! Н а руїн ах о сель прокидаю ться квіти обнови, І герої нові виростають на ш л я х у твоїм. Спіє посів святий превеликого, світлого Чину, Й д уть борці м олоді з серцем повним лю бови ущ ерть Ш л я х покаж еш їм ти, невмирущ ий Герой У країни, Л ицар волі, що д уж ч а за смерть! (П очинається злегк а гуркіт барабану, що поступово посилю ється, і на його т л і всі учасники-рецитатори збірно з притиском реци­ тую ть останні строфи: Ш л я х покаж еш їм ти, невмирущ ий Герой У країни, Л ицар волі, що дуж ч а за смерть! З -за к у л іс доходить хорова пісня »Г е й марш ую ть в ж е повстан­ ц і . . . » , голос барабана посилю ється і заслона зв іль н а спадає.)

Віра В О В К СТАРИЙ

САЛЬВАД ОР

Довго мене носили Т в о ї за у л к и схи лясті П о в и п ук ли х кам інцях і м у ш л я х . Ш а л е н і цвіркуни ля щ а л и В годину причастя В манастирському с а д і. В ряд мене святило Т в о їх триста церков Ф аянсам и й золоченим деревом. С ходи

храм у

do

Passo, як зі [с н у Якова, П ривітне старе перехрестя Р о зб ігло сь кахляним и стін ам и . Ч ор н і ж ін ки в цеглястім, Човни з лискучим и рибами, В ітр и ла — н а хи лен і пера. Л ір и ч н і кокосові пальм и М а х а л и довго над берегом, А ж сонце впало, як овоч. 22

ІІР И Як

Н А Д ІЇ

пущ а цвіте —

острови тя[ж ію т ь . Л и стя лискуче, як ш кіра рися. Ввечорі п ахн е а гла я С олодко іншими речами, Або резеда віє з м инулого [спом ини. В е селк у к л а д у через море До ж інки при перш ій надії: Ти, як к у ж іл ь , початок тепер. Б лагословенний, К о м у перейдеш дорогу, Я к повне в ід р о . Х а й впаде на твою стеж к у Соняшна хустка, м олода мамо! Х а й ластівк и л іп л я т ь гнізда Н ад твоїм в ік н о м . З в ільн яй кож ний день з турбот, Я к горіх з луш пини, Рукам и, щ о даю ть ф орм у І пестять м а л ь в и . Х а й розцвітуть череш ні зимою П ід твоїм щ астя м .

Ольга Мак

Н А М ІС Я Ч Н О М У ПРОМ ЕНІ І = = = = = = = = = ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ = Оповідання (Продовження*) —• Д я к у ю . .. Де ми? —• М и в башті якоїсь давньої ф ортеці. —■ Я ж так і з н а л а . . . — Щ о? —• Щ о тим скінчиться. —• Н е р о з у м ію ... А х ! Ні, ні, Валю , ми на в о лі — розумієте? — на в о лі! Т іл ь к и треба поводитися тихо, щ об нас не п о ч у л и ... В ідомість ш товхнула В а лін е серце дуж и м ударом, і воно поко­ тилося кудись у низ по д ерев’ян и х сходах, гучно калатаю чи з переляку. — Т о чого ж ми тут сидимо, коли так? — вхоп и ла Володимира за руку, намагаючись устати. — Тікаймо, тікаймо, м ер щ ій !.. М оряк силою поклав її на місце і почав заспокоювати: —• Н е бійтеся нічого, про нас н іхто не знає, а дібратися сюди неможливо, бо входи зруйновані. Я к не зрадимо своєї лрисутности, то ніком у й у голову не прийде сюди добиватися. — А щ о ж то там робиться? — п оказала дівчина пальцем униз, звідки доходили лю дські голоси, гупання і скреготіння за ліза об к а м ін ь . — Т о нічого. Витягаю ть із-п ід р уїн трупи і ранених. Ранком напевне вж е нікого не буде, тоді ми вийдемо. — А як вони сюди доберуться? — щ е не віри ла В а л я . —• К а ж у вам, що не доберуться! З одного боку до нас обірвані сходи, з другого — зруйнований хідн и к. М и в безпечному м ісці. —• А л е як ми сюди потрапили? —• Доля, в ласкавість як ої ви не вірили, привела нас сюди. —• А л е як? —• Т а так просто. П ам ’ятаєте, як упав літак? Та де там пам’я ­ таєте! Ви щ е перед тим свідомість утратили. —• Ні, якраз пам’ятаю: щ ось в и б ух н уло зовсім б л и з ь к о ... * ) В попередньому ч и слі ж урн ала, в наголовку цього оповідання б у л о зроблено помилку, бо б у л о надруковано »Н а соняш нім про­ м ен і» замість правильного »Н а місячному пром ені«. За цей недо­ гля д вибачаємося перед Ш ановною А вторкою . — Ред. 23

—• Л іт а к вибухнув по д ругом у боці м ур у. М и б у л и зовні, а він упав у подвір’я . Щ астя, щ о пом іж нами б ула кам’яна стіна. Х оч, по правді сказавши, цьом у літа к ов і б ул а прям ісенька дорога — якраз на нас. А л е він в останній секунді завагався на мить, передумав і гепнув у подвір’я ф ортеці. Ви, однак, від самого ли ш ен ь зв ук у зробили ґраціозне сальто-м ор тале й опинилися в к у щ а х бузини, а я потрапив у торіш ню кропиву і так н аслухався дж м елів, щ о в мене й досі в голев і гуде Оповідав бадьоро, з блисками заразливого гумору, а ле В аля с л у х а л а його ли ш ен ь одним вухом, чуйність другого скерувавш и вниз, туди, звідки м огла кож н ої хви ли н и насунути небезпека. І тоді зауваж ила, що на його рук а х не було кайданів. — Я к ви розкувалися? — перебила розповідь. —• Н е розковувався — відімкнувся, — пояснив. — Як? — Н е як, а чим. К лю ч ем , звичайно. — А де ж в и ... А га, пригадую : відібрали у того червонопикого. —• І вашого відібрав, а ле по дорозі десь ізгуби в. Т а це н ічого. Добре, щ о голови на місці, бо і їх можна б у л о погубити. Я к т іл ь к и тих там, — показав головою вниз, — винесе звідси — до­ беру способу і ваші відкрити. І знову дівчина зауваж и ла, щ о ї ї товариш у пригоді, відпові­ даю чи й оповідаючи, не тратить даром часу, а щ ось наче мотає й мотає. — Щ о це ви робите? — спитала. —• Змотую дріт. — Щ о за дріт. — З трансформатора. Т у т знаходився трансформатор, і йому також дісталося. Я тепер дріт розмотав і тягн у ним воду з ріки. — Н ічого не розум ію ! —* Ч ом у ж не розумієте? М и сидимо в башті, баш та стоїть над рікою, в ріці вода, а до води буде яких сто п ’ятдесят метрів, к о ли не б іл ь ш е ... Вам погано? — турботливо схи ли в ся над Валею , побачивши, щ о вона зап лю щ и ла очі. — Н і. Себто, я страшенно якась к в о ла . А л е не це. . . Я кось мені не віриться, щ о ми вискочили німцям з р у к . . . В друге вж е не д ам ся. . . Скільки, каж ете, до в о д и ?.. Я к би щ о до ч о го . . . —• Н у-н у , починайте зн ову к р я к а т и !.. —• Т а ні, я т а к ... Оповідайте ж, як ми сюди п о т р а п и л и ... Т іл ь к и я очі заплю щ у, бо мені так ліп ш е. .. І чом у у мене так все б о л и т ь ? .. О сь на с п и н і... І к в о л іс т ь ... Я не ранена, ча сом ?.. —• Дрібниця. Д ряп н уло вас під лопаткою і ш к ір у п рорізало. Т іл о все в синяках — тому й б о л и т ь . А к в о лість від утрати крови, м абуть. З мене ж і лікар, як з к ло ч ч я батіг. П оки я догледівся, поки надум ався. . . А тут ж е щ е ні бандаж із, ні навіть як оїсь ганчірки чистої. Т о я ваш у б лю зк у подер, кров затамував і до рани приклав. А реш тою воду тягн у. Та к е імпровізоване відро: реш тки ваш ої блю зки і м ої кайдани, щ об уп ір н ала в р і к у . .. Сидів поруч і діловито змотував дріт, а В алю від разу в к и н уло в ж ар: »П ід лоп аткою «, »т іл о все в си н я к а х«! Д івчині здалося, що в н еї навіть п ’яти п очервон іли . Добре, щ о милосердний присмерк став на ї ї захист і скрив р озли те аж по корінь волосся п о лум ’я сорому. П р осун ула р у к у під п а льто — дійсно, блю зки нема й біли зн а пообривана та ш карубка від к р о 24

ви. Ох, Бож е, коли б ж е не така ослаблен ість — був би цей без­ димний моряк дуж е бідн и м !.. — Х о ч у пити! — вихопилося в неї різко, зі злістю , хоч і не м ала наміру чогось у Володимира просити. А л е спрага відразу так змоглася, щ о говорила за себе сама. О близую чи сухим язиком п ош ерхлі губи, В а ля ворож о дивилася за Володимиром, який підійш ов до бійниці й почав спускати »відро« вниз. Розмотував тоненький дріт, розмотував і розмотував, заглядав через проріз, крутив головою і знову розмотував. —• Щ о ви так довго?! -— не витерпіла В а ля. —• Боюся, щоб дроту не обірвати. А л е вж е ск о р о . О с ь . . . Справді незабаром кинув через п леч е: —• Приготуйтеся! Небагато тієї води залиш ається, поки витяг­ неш. Треба старатися не втратити ні одної крап лі. В ж е !.. »П и т т я « скидалося б іль ш е на знущ ання. В а ля п ідставляла рота, Володимир витискав воду, і вона тоненьким струмочком капала на уста, ніби драж нила. А В а л і хотілося припасти устами до повного відра і пити, п и т и !.. В ж е добре звечоріло, п ритихла метуш ня внизу, а Володим ир усе щ е тягав воду. А ж В а л і стало шкода його. —• Досить, Володимире! — сказала вреш ті. — Сідайте і відпо­ чиньте. В и напевно втом лені більш е, н іж я. В ін простягнув їй востаннє мокрий згорток, а ле вона здригну­ лася і відвела від себе його р ук у. — Брр! — мовила з обридженням. — Брудна блю зка, вода з ріки. .. Б р п !.. Видимо врадуваний ї ї відмовою, Володимир сам висмоктав воду, смачно облизався і сказав іронічно: — Ваша вразливість до бруду, Валю , похвальна, а ле трохи невчасна. . . —• Я її давно вж е проковтнула разом з водою, — усм іхн улася дівчина. — Сідайте тепер. Обтерши спітніле чоло, моряк сів б іля дівчини і на її вимогу продовжував перерване оповідання: — Я к ми опинилися тут? Ц е б уло досить ц ікав о.. . К о л и б мене спитали тепер, якими я засадами керувався, то я м усів би при­ знати, що керувався всім, що йш ло врозріз зі здоровим глуздом . І не те, щ об мною ов олод іли страх або розгубленість, а просто найш ло на мене розумове одубіння, і, замість голови, дум али руки і ноги. Н і . . . я б сказав, що хтось інший на той час відібрав у мене мій розум і командував моїми рухами і вчинкам и. І той »х т о с ь « мусів бути доброзичливий і мудріш ий за мене, бо не знаю, чи, керую чись власним розумом, я міг би врятувати вас і себе. Ось, дивіться ж, тоді, коли впав літак, і вас, зім ліл у , відки н уло на десять метрів від мене: здоровий розум у ту х в и ли н у наказував тікати якнайдалі від усяки х мурів, домів і лю дей — а ліс, де не бомбардувало і де можна б уло сховатися від погоні. А л е мене чомусь потаскало простісенько в браму зам ку. А в подвір’ї зам ку — протилетунська артилерія. Бомби, правда, зробили з неї ма­ дярський ґуляш , — чуєте? щ е й досі гребуться! — а ле вояки, як лиш ень побачили нас, то й про бомби забули : » Дивіться — в’язн і! В тек ли звідкись! Злочинці! Три м ай ! « . . . І знову ж тверезий розум наказував повернути назад у браму, а ле ноги, замість того, самі в зя ли напрям на цю баш ту. 25

—• А я? — перебила В а л я . —• Ви? Ви, також на щастя, б ули непритомні й смирненько ви­ сіли у мене на плечі, а не брикали й не протестували, як у в а ґо н і... В алю почали лоскотати в гор лі сльози . — Ви справді лицар, Володим ире! — сказала не то захоплено, не то з кпинами. — А всі каж уть, щ о на лицарів еп оха м и н у л а . . . Відповіддю б ула коротенька мовчанка, і В а л і здавалося, щ о він дивиться на неї скоса, трохи перехиливш и голов у. —■ Ц е був комплімент? — почувся з сутінків іронічний г о л о с . — Н і. —• Добре, що ні. Довелося б кланятися і дякувати, а я того не л ю блю . —• Гаразд, гаразд. І щ о далі? —• Д а л і? .. Н а чому то я . . . А г а !.. Отже, п очали за мною гна­ тися і верещати, мов навіж ені: »Г а л ь т ! Г а л ь т !« Н а щастя, — знову Валю , » Н А Щ А С Т Я « — двері башти б у л и відчинені. Я — в двері, а німаки: »Г а л ь т ! Г а л ь т !« ■ — щ е й стріляю ть у с л ід . Т у т б у л и сходи. Я на них, а німаки вж е в дверях і д алі: »Г а л ь т ! Г а л ь т !« Я на перший поверх, а вони також на сходи, я на другий поверх, а вони ■—■ на перший, я на третій, а вони на другий. І все: »Г а л ь т ! Г а л ь т !« Справді я вж е мав о хоту підняти руки і зда­ тися, бо й д у х у в мене забракувало, і тікати вж е не б у л о куди — адж е добіг сюди, до останнього перекриття. А л е знову Н А Щ А С ­ Т Я , — зверніть ув агу. Валю , Н А П Р Е В Е Л И К Е Щ А С Т Я ! — при­ лет ів нам на поміч бом бардувальник і сказав своє »га льт , га л ь т «, а ле на цей раз не нам, а німцям. Я к га-ахнув, як г а -а х н у в !.. Бомба вдарила якось навскоси, — і знову, В алю доводиться го­ ворити про »щ астя«, — завали ла під нами сходи і з бідних німців видуш ила олій, самий м акух напевне залиш ивши, а л е нам т іль к и біди було, що мені довелося вдруге дж м елів слух а ти . Зате ми врятовані. Ч ерез те, що В а ля м овчала і нічого не відповідала, спитав: —• І що ви на це все скажете? — Щ о ск а ж у ? .. Н е м ож у сказати нічого і не б уд у перечити, щ о якась доброзичлива сила привела нас сюди. А л е щодо рятун ку, то він щ е вилами по воді п и са н и й ... — Н у, не гріш іть! К о л и та доброзичлива сила так багато нам помогла досі, то не д ля того, щ об ми заги н ули . Т іл ь к и треба ві­ рити в ї ї доброзичливість. —• К о л и б ж е лиш ень від того рятунок за леж ав . . . — зід х н ула дівчина. —• В ід віри, Валю , дуж е багато за леж и ть. — Еге ж . М агомет вірив, що віра може гору з місця зруш ити. К о л и ж гора не зруш и лася і не прийш ла до нього, то він пішов до гор и . . . В олодимир не відповів нічого. П ідвівся і пішов у той бік, де б у л и завалені сходи. Припавш и до щ ілини, уваж но і довго ди­ вився вниз. —• Ну, що? — спитала В аля, коли він, обтріпую чись із порохів, зайняв своє попереднє місце. —• Т а все те саме: відкопую ть. —• Багато трупів? 26

■ — Трупи їх мало ц ікавлять. П розаїчно-корисні речі вибирають: харчі, одеж у, якісь прилади. . . А л е страшне, що тут бомби наро­ били! Ц іл и й замок зсун ули на залізницю , а міст виглядає, як па­ вутина, в я к у з розгону х р ущ ударився. З усієї твердині ли ш и ! вся т іль к и оцей кусник веж і й улам ок стіни над рікою . Реш та — саме череп’я. 1 В аля тратила охоту до розмови. Л еж ати було твердо і незручно, ■ болів кож ен м ускул (адж е все тіло в синяках!), а встати не м огла. Відчувала, щ о не втримається на ногах. Рана на спині (»п ід л о ­ паткою »!) також починала давати про себе знати, бо висхлий бан­ даж в’їдався в т іло . І від того всього дівчину починало огортати ■ роздратовання. Брала її зліс ть на Володимира, що він — не ж інка. К о л и б на його місці б ула жінка, В аля попросила б ЇЇ і прикласти до рани вогку га н ч ір к у. П о т ім . . . А х , н аскільки все V стало б простішим, коли б тут б ула жінка, або, вона, В аля, б ула б І чоловіком. А бо коли б не ця рана, не б іл ь у всьом у тілі, не сла біст ь . . . Я к на те, Володимир, здавлю ю чи позіхання, спитав лінивим І голосом: —■ Б оли ть вас? —■ Н і! — сердито бовкнула дівчина. F — Вибачте, я поставив дурне питання! »Б о ли т ь ? « Ясно, що болить. — Н е болить, я сказала! — заперечила щ е різкіш е дівчина, л я ­ каючись, щ об Володимир, бува, не запропонував справді змінити перев’язки на рані. —• Ну, гаразд, хай буде, щ о не б о л и т ь . . . —• згодився м о р я к . —- Я попрош у іронію сховати д ля кого іншого! І знову здалося їй, що бачить вираз докору на обличчі, подіб­ ному до єгипетського сфінкса, х оч насправді в темноті б уло важ ко щось побачити. — Н у й характерець у вас, Валю , — дай Б ож е витрим ати!.. — зідхнув моряк п ісля довгенької павзи. — Десь п лаче гірко до­ ленька того нещасного, кому судилося собі світ з вами зав’я за т и . .. — Добре, щ о ваша не п лаче! —• М ож е й плаче, та не через вас! К о л и б п ісля ц ієї війни у світі зали ш илися тільки ви та я, то й тоді обминав би я вас де­ сятою дорогою. Н е ж інка ви, а так щ ось середнє м іж чортополо­ хом і бочкою з динамітом. —• Д якую за к о м п лім ен т... — Спожийте на здоров’я ч к о ... Спати хочеться? Ні? А їсти? І їсти не хочеться?! Ц е погана ознака. А я, от, голодний. Такий голодний, як медвідь весною. А л е , знаєте, що? К о л и ви спати не хочете —■ тримайте варту., а я засну бодай на півгодини. К о л и що до чого — будіть. Добре? Розтягнувся під стіною горілиць, поклавш и під голов у руки й леж ав' к іль к а хвилин нерухом о. Потім підніс голову. —• Ви не гніваєтеся, Валю ? — спитав. — А вам не все одно? —• Звичайно, що ні. В такій пригоді, як наша, і н ай більш і во­ роги мусять діяти друж ньо, однодушно, мов брати. А ми ж і во­ рогами не б у л и н іколи. Н е подобається мені ваша вдача, вам мож е не подобатися моя, але це м огло б бути причиною ворож нечі л и ­ шень тоді, к оли б обставини прим уш ували нас ж ити разом. Та 27

ми ж, слава Богу, не вінчані. Ось виліземо з цієї халеп и — і кож ен піде своєю дорогою. Т о чого ж маємо гніватися? — Звідки ви взяли, щ о я гніваюся? —• Н е гніваєтеся? Гаразд. Дайте лап к у. У зя в простягнену р ук у своєю елястичною п’ятірнею, прикріш зв ер х у другою і, провівши пальцем по сталевому браслеті, мимо­ вільн о зідхнув, не то зі співчуття, не то з безсилого обур ен н я. К о л и ж В а ля з неоправданим поспіхом висмикнула руку, зід х н ув щ е раз, обернувся до стіни обличчям і моментально заснув. Р у х внизу припинився зовсім, і ніч нали лася синьою тишею, а з того боку, де був проріз бійниці, хтось поволі підносив величаву ліхта р н ю зі золотим склом . Дотик її чародійного проміння будив з мертвої сплячки холодн е каміння стіни, викликаю чи замкнених у ньом у д ух ів . І каміння справді почало оживати. Ось, наприк­ лад, просто перед В алею виступив великий ясний камінь з двома темнішими круглим и під сподом — наче чумацька маж а. Н а ній леж и ть величезний вареник, що займає її від краю до краю га щ е й ріж ком за собою поре дорогу. В м аж у впряж ене щ ось по­ дібне до півня. Т іл ь к и замість голови у нього — щука, а на ногах —■ валянки. Н и ж ч е — гостоверхий будинок, з одного боку якого росте такого ж розм іру капустина, а з другого підноситься аж понад дах туго напханий мішок, і з гички його, мов з кратеру вулкану, підноситься дим. А он — коняча морда з вишкіреними в усміш ці здоровенними зубами й розкішним капелю хом на по­ тилиці, прикрашеним павиними перами. А ж страшно, що так виразно її видно. Н іби вправна рука карикатуриста м алю вала. А це? Ц е якийсь велит леж и т ь . Ранений. Рана велика — якраз ниж че лопатки. І кров тече. Зовсім червона, жива к р о в !.. В алю обдало холодом, а потім ук и н уло в ж ар. їй зробилося моторошно, бо зрозум іла, щ о починає маячити. Силою в олі про­ гнала марива й постаралася подивитися на все тверезими очима. В зя ла х олод н у вогку блю зку, обтерла нею обли ччя і п ри тули ла до ч о ла . Стало кращ е. К ам іння знову б у л о камінням і нічим б ільш е. Зате сильніш е дав себе відчути б іл ь у всьом у т іл і й у рані (під лопаткою !) зокрема. І шерсткі, запорош ені тинком дош ки давили в боки, викликаю чи терпіння щ е більш і, н іж рана та синяки, і пити х отілося . Дівчина к іль к а разів пробувала змінити позицію, але це не помагало, а т ільк и дратувало. їй б уло страшно, почувала себе одинокою, безборонною і такою нещасливою, що з ж алю до самої себе почала плакати. А Володимир спав, і його рівномірний, спокійний віддих, ви­ кликаю чи заздрість, завдавав щ е більш ого ж а лю : Спить. Б айду­ ж е йому, щ о вона боїться, що м учиться спрагою, що почуває себе такою сам ітною !.. Такий ведмідь! І не соромно йому, щоб вона, дівчина, та щ е й така слаба, сто р ож ув а ла!.. А ж поривало з б у ­ дити його, але, як на злість, д ля цього не б уло причини. Все, ніби завмерло, огорнулося тишею, в якій виразно ч уло ся саме ли ш ень гудіння прудкої ріки, п лескіт якоїсь необереж ної х в и л і та ш умні припливи крови до скронь. Зрештою, В а ля розум іла, що Володимир спить недавно, щ о їй лиш ень через хворобу так довго тягнеться час, бо ж світляна бійниця, відбита на протилеж ній стіні, лед в е-лед в е п осунулася. Гарячка насідала на мозок, малю ю чи знову дивні видива на стіні: їх а л а запряжена щ укоголовим півнем мажа, за якою ріг 28

величезного вареника скородив дорогу; димів гичкою велетен­ ський мішок, і, вишкіривши в ели кі зуби, страшно всм іхалася к ін ­ ська голова у розкіш ному капелю сі, прикрашеному павиними перами. Врешті, коли вж е В а ля стратила разом з рахубою часу надію на зміну становища, коли притомність почала вигасати, як ба­ гаття під зливним дощем, — прокинувся Володимир. І відразу дівчині стало затишно і добре. Вона не старалася навіть напру­ жувати розгаряченої голови, щоб зрозуміти його слова. Бо й навіщо? Ч и немовля розуміє материнські слова? В а ля почувала себе, мов немовля. Безсила щ ось сказати, вона ли ш ен ь вдячно всміхалася, коли моряк напував її водою, холодив обкладами га­ ряче чоло, вгортав власною курткою від нічного х о ло д у і за­ певняв. щ о все буде добре. Т а к і заснула зі свідомістю безпеки та певністю опіки, як у давала їй людина з обличчям, що нага­ д увало єгипетського сфінкса, і з кулаками, подібними до боксое и х рукави ц ь. (Далі буде)

ЗДА

Група юначок під час гутірки в таборі Ю . С У М А їм. ген. Тараса Чупринки (на терені оселі С У М А в Елленвіл, ЗДА) в 1960 р. Гутірку переводить обозна жіночого підтабору п-га JI. Микуленко. 29

УКРАЇНСЬКА ЛЮДИНА СВІТОВОГО МАШТАБУ Володимир, кн язь київський, в історії дістав ім’я Великого, бо довершив таких вели ки х д іл, як ніхто з давніх кн язів. В ін охрестив киян. П равослав­ на Церква вважає його за те святим . Нарід згадував довго його щ асливе княж іння і звав його «Ясним С он ц ем «. К и ївськ а княж а держава бу­ ла при ньому найбільш а і обій­ мала майже всю Східню Европ у . А про неї напевне знала ц іла З ахідня Европа Ярослав М удрий дуж е дбав про свою столицю К и їв, розбу­ дував його, укріпив і прикра­ сив його Золотими Воротами і величавою церквою С в . Соф ії, яка існує й досі і всі чуж инці, які відвідували К иїв, подивля­ ли і подивляю ть і тепер її красу і в е л и ч . При Я рославі було списано ук раїн ські пра­ ва, що відомі під назвою «Р у с ь ­ ка П р а в д а «. Ярослав був могутнім князем і всі сусіди ш анували його. Найзнатніш і європейські в о ло ­ дарі уваж али своєю честю по­ ріднитися з українськими кня­ зями . Одна донька Ярослава стала ж інкою ф ранцузького короля Генриха, друга вийш ла зам уж за норвезького князя, син мав за ж ін ку грецьку ца­ рівну. Також у Данії й А н г л ії кн яж или свояки Ярослава. Гетьман Іван М азепа. В євро­ пейській літературі про нього є д уж е поважна к іл ь к іст ь тво­ рів і щоб списати т ільк и їх на­ головки, то вони зан яли б к іл ь ­ ка сторінок д руку. В музиці тіль к и самих опер відомо 11, авторів німецьких, італійських, 30

польськи х, еспансьх'лх, ф ран­ цузьких, московських, україн ­ ських . В літературі різного роду: операх, трагедіях, дра­ мах, поезіях приймали участь письменники майже всіх наро­ дів З ахідн ьої Еврони. В А н ­ г л ії 6 творів, в Н ім еччині —13, в Іт а л ії — 6, в Ч е х ії — 2, є твори й у поляків, румунів, шведів і т . д ., навіть амери­ канці брали участь. В ю в ілей ­ ний М азепинський 1959 р. ви­ дано к іль к а книжок, напр., д-ра В . Січинського, д-ра В . Л у ц іва, д-ра Ів . Сидорука і т. д ., які в цій справі подали б іб л іо ­ граф ічні дані на у с іх світових м ов ах. Твори Тараса Ш евченка ві­ домі всім культурн и м народам світу. Д -р Григорій Скегар (Голівуд, З Д А ) пише у «В існ и к у«: «В ід кільканадцяти років зби­ раю переклади Ш евченкових творів на ч у ж і м ови . До цього часу маю понад 20 перекладів самого »З а п о в іту«. Українська В іль н а А кадем ія наук у З Д А (У В А Н )_ в Річ н и к у 4-ім, Н ью Й орк 1955 p., подає на стор. 42, що загальний огляд статтей про У к р а їн у та її стремлін н я в азій ськи х мовах був надрукований в газеті »С вобода«, 14. 8. 1953 p ., в ч. 172. Там подані вказівки на пере­ клади з творів Ш евченка, на статті про його ж иття і твор­ чість. Ц і відомості були взяті з японських та китайських ча­ сописів за різні часи, головно п ісля 1926 р. Китайський національний щ о­ денник »Го -м ін -ж и -б а о« в Сан Франціско вмістив статтю про

Т . Ш евченка 13 березня 1929 р. В Х арбині справа перекладу творів Ш евченка на японську мову б ул а прихильно зустрін у­ та японцями і б ула вж е виго­ товлена антологія україн ської літер а тур и . Громада негрських методис­ тів у Н ью Й орку на занавісі в церковній з а л і має прикрасу — портрети Авраама Л ін к о льн а і Тараса Ш евченка. К о л и про­ відник ук раїнської пресвитерської громади В асиль К у зів за­ питав негрського проповідника, пастора Джеймса Г ілі, я к це сталось, щ о в їх церкві красу­ ється портрет Ш евченка, він відповів: »В ін наш . В ін бо­ ровся за права таких, якими ми б у л и « . В американських словниках і енциклопедіях літератури, як подає 4-й річник УВАН, в шости з них теж пишеться про Т . Ш евченка. Критик і літературознавець Емануїл Ройс в «Л ітер атурн ій газеті« ч ч . 59 і 60 (М ю нхен) відзначує, що такі твори, як »Садок виш невий« і »С ел о і серце відпочине« — це речі, яких »мож на перерахувати на п а льц ях у кож ній л іт е р а т у р і. Та к и х вірш ів не посоромився б

ні Ґете, ні навіть сам Ш е к с п ір «. За останні п’ять років свого ж иття (1857-61) Ш евченко на­ писав кількісн о небагато. А л е питома вага ти х творів надзви­ чайно велика. Вони є голов ­ ним титулом Ш евченка на без­ смертя та на світову сла в у. Відповідний переклад їх на ч у ж і мови міг би переконати всіх, що він може стояти по­ руч н айбільш их поетів інш их народів. М и хай ло Груш евський — ве­ ликий український історик, ви­ значний організатор ук раїн сь­ кої науки, написав монумен­ т а ль н у »Історію У к р а їн и -Р уси «, що видана 1954 р. з Н ью Й ор­ к у в 11 томах, а кож ний має понад 600 сторінок великого формату, й п’ятитомову »Іс т о рію української л іт е р а т у р и «. Ц і праці ставлять його в ряд з західньоевропейськими вче­ ними найбільш ого к а лібр у . К у р с україн ської історії Груш евського б уло перекладено на ч у ж і мови — болгарську, чеську, московську, нім ецьку і ф ран­ ц узьк у. У с іх праць Груш евського начисляю ть понад 2.000. Н і один історик у Европі не може обійтися без праць М . Груш евського. Ю рій Богацький

Члени СУМ-у в Австралії в своїх одностроях 31

4

Н А СП О РТОВІ ТЕМИ Наша преса на еміґрації уділю е спортовим справам далеко менше місця, ніж пресові орга­ ни інших (передо всім держав­ них) народів. Це е зовсім при­ родне явище, бо наш спорт в поневоленій Батьківщині нахо­ диться (як й інші ділянки на­ шого національного життя) під московським обухом, а на емі­ грації немає пригожих обста­ вин для успішного розвитку на­ шого спортового ж иття. А все ж таки ми маємо ду­ ж е багато талановитих спортовців як в Україні, так і на еміґрації. Однак в Україні наш спорт є під сильною контролею «старшого брата«, який з одного боку ставить величезні перешкоди нашому спортові і забирає кращі українські спор­ тові сили до своїх клюбів у центральній Московщині, голов­ но у Москві та Ленінграді, а з другого боку — не допускає чужинних спортовців в Украї­ ну, але спрямовує їх у більШОСТІ до московських м іс т . Щ о ж ми, властиво, розум іє-

мо під спортом? Є це напру­ ження всього організму люди­ ни для осягнення певної мети, зв’язане з якнайбільшим зу ­ силлям м’язів, при чому на­ стрій людини буває в більшості радісний. При цьому у знач­ ній мірі працює рівнож і наш інтелект, наше духове »я «. Бо обидві функції — фізична і духова — нашого »я « нероз­ ривно зв’язані з собою по дум­ ці староримського вислову »Sit mens sand in corpore sano« (»Х ай буде здоровий дух у здо­ ровому т іл і«). Спорт розвивав­ 32

ся і розвивається до тепер у більшості у містах, цебто в центрах духової культури люд­ ства, а не на провінції, по се­ лах, де населення і без того мас нагоду напружувати свої м’язи більше, ніж цього є по­ трібно . Розвиток спорту датується уж е з прадавних часів. Багато родів спорту у поодиноких кра­ їнах вже заникли, інші знову виникають під різними вида­ ми, як, наприклад, пробують завести мадяри футбол на ко­ нях (при чому грачів є лише п’я т ь ). Також є спроби орга­ нізувати футбольні дружини виключно лиш е з жінок, що до тепер не мало занадто ве­ ликих усп іхів . І у нас в Україні були різні роди нашого ж національного спорту. Щ е перед першою сві­ товою війною грала, наприк­ лад, наша селянська молодь у деяких селах на Буковині у великий піст перед Великод­ нем (коли то ще не було ба­ гато роботи на полі) у »скрикл і « . У цій грі брало участь приблизно 8 осіб (по чотири на кожній стороні), хоч число учасників гри не було точно означене. Над самою грою не можу довше затримуватися че­ рез брак місця. А на самий Великдень відбувалися »Г агілки« у більшості українських місцевостей, далі грали у Ве­ ликодні дні у »кічкання« пи­ санками, проводили Великод­ ній час на звичайних і »кручених« колисках, »цокалися« писанками і т. д. Учні другої української дер­

жавної гімназії у Чернівцях грали перед першою світовою війною у вільний час »кички«, інтелігенція наша грала під час літніх ферій по селах і місточках »тур ул« (гра подібна до тенісу). Саме ім’я »тур ул« звучить дещо по-румунськи, однак не пригадую собі, чи ця гра була розповсюдженою і між румунами. Це лише мала скількість специфічних національ­ них ігор на порівнюючо малій українській території. Дещо ширший відгомін і застосуван­ ня мав перед 1914 р. наш сі­ човий та сокільський спорт (у Галичині та на Буковині) з його різними вправами на май­ данах та різними фестивалями по селах і містах, включно до Львова та Чернівців. Наші парамілітарні довоєнні січові та сокільські організації у старій Австрії відбували між іншим також свої власні вправи, які не завжди були тотожними з вправами в інших народів. Б у­ ла це військова підготова до організації наших славних Сі­ чових Стрільців у першій сві­ товій війні та під час визволь­ них змагань. Як бачимо з повище наведе­ ного, було в Україні дуже ба­ гато своєрідних українських видів спорту, про які можна б багато цікавого написати. При цьому тут не приходиться зга­ дувати про такі види спорту, які мають міжнародне визнан­ ня і яким наша молода гене­ рація радо займалася, як, на­ приклад, »ф утбол« (у той час прийнята була назва «копа­ ний м’яч«), санкування, гаківка (ховзання на леді) і т. д. Це саме можна б сказати і про інші країни, які практи­ кують свій власний національ­ ний спорт. Не знаємо, куди треба зарахувати еспанську бо­ ротьбу з биками, яка не прий­ нялася в інших народів. М ож ­ ливо також і тому, що цей

»спорт« з биками досить ди­ кий, брутальний і кривавий, та якраз через це не підхо­ дить іншим народам. До речі, почав футбол в останніх роках поважно конкурувати з бороть­ бою з биками, коли зважити ту обставину, що еспанці (по­ біч італійців) мають найкращі в світі футбольні клюби і пла­ тять за чужих талановитих футболістів просто казкові суми. Отже є незвичайно багато родів національного спорту у поодиноких країнах, які не за­ знали загального міжнароднього визнання. Якщо йдеться про поділ міжнароднього спорту, то він дуже різнородний і багатогранний. Якщо спорт застосовується до пір року, тоді він сезоновий, як, наприклад, зимовий спорт: гаківка, лещетарство, різнородні санкування і т . д . Напроти цьому існує виключно літній спорт: теніс, плавання (парус­ не, індивідуальне тощо), біги на різні віддалі та інші роди. Деякі роди спорту не знають жадної поои року, як, наприк­ лад, футбол, полювання, тощо. Є лише виключно чоловічі і жіночі роди спорту. Переваж­ но кімнатний (взагалі у замк­ нених приміщеннях) спорт »пінґ-понґ« улюблений особли­ во серед мужчин, але грають його також і жінки. В міру розвитку техніки розвинувся наколесний, автомобільний, л ітунський та інші роди спорту. Цей поділ спорту можна до­ вільно продовжувати, залежно від того, чи спорт відбувається на воді чи на суші, чи у ньому потрібна масова участь чи по­ писуються лише поодинокі осо­ би (наприклад, бокс), чи спорт організують пізи допомозі домашних звірят (наприклад, кін­ ний спорт ■ —■ головно в Европі й АмерЦці -—- перегони биків — у південносхідній А зії і т. д .). На тему «Спорт і політика» 33

можна писати дуже багато. Ми українці в першу чергу відчу­ ваємо це на своїй власній шку­ рі, бо Москва наложила свою криваву лапу також і на ук­ раїнський спорт. Пересліду­ вання українського спорту в різних його видах не має кін­ ця, всюди патронують, як спор­ тові шпигуни, москалі, так що і в спортових організаціях в Україні правдиві українці му­ сять часто говорити з собою пошепки; коли на спортових майданах в Україні часто-густо »сльішно громкій разґавор, ето нєпрєменно русскіє«, як не без іронії відмітив був в одному з своїх »сочінєній« таки »русскій« письменник Турґенєв. Москва у ніякому разі не збирається дати дозвіл українським спортовим дружинам або поодино­ ким талановитим українським спортовцям на виїзд за кордон, бо вони ненадійні для Москви, могли б залишитися закордо­ ном і взагалі звернули б ува­ гу культурного світу на відруб­ ність українців від москалів. Через це якраз висилає Моск­ ва постійно так звані «все­ союзні» команди з тим простим розрахунком, що світ їх ува­ жатиме за москалів. Однак не завжди вважає світова спортова преса «всесоюзні» дружини — чисто московськими. Нам приємно читати деколи у спортовій пресі західнього світу, що такий-то і такий-то українець виявив себе у першу чергу як добрий спортовець. Недав­ но ми читали, наприклад, що світовий першун у бігу на віддаль є українець К у ц . Даремно домагаються від дов­ шого часу скандинавські (швед­ ські і норвезькі) країни від Москви, щоб їхнім ф утболіс­ там дозволено грати з чисто українськими футбольними дру­ жинами. Москва мовчить так само вперто, як це робить у випадку ЗДА та А нглії, які 14

хотіли б нав’язати диплома­ тичні зв’язки з «суверенною» Україною, яка чейже має своє окреме від Москви міністерство закордонних справ. Забріханість і цинізм москалів вже відомі у всьому світі. Інший, тільки що недавний приклад «політики» у спорті, це заборона еспанського уряду для своїх футбольних дружин грати з московськими «всесо­ юзними» футбольними дружи­ нами. І то прямо з тієї про­ стої причини, що Еспанія і Москва фактично не утриму­ ють між собою дипломатичних зв’язків. Особливо скомпліковані є вза­ ємовідносини між спортовцями обох частин Німеччини: Німе­ цької Федеральної Республіки (Бонн) та так званої Німець­ кої Демократичної Республіки (НДР). Справа у тому, що між­ народні спортові приписи не визнають обі частини Німеч­ чини як рівновартних партне­ рів на міжнародніх спортових імпрезах, а лише одну дружи­ ну для кожного роду спорту. М іж спортовцями обох частин Німеччини тягнуться через це безконечні спори про те, який, наприклад, має бути пропор­ ційний розподіл грачів з обох частин Німеччини, який має бути німецький гимн, який ні­ мецький прапор, в якій про­ порції мається фінансувати спортові виправи закордон і т. д. В останнім часі прийшло, наприклад, до згоди про те, що видатки, зв’язані з висил­ кою німецьких дружин на спортову олімпіяду в Римі фінан­ суватимуть обі частини Німеч­ чини рівно по одному мільйо­ нові німецьких марок. Щ е більш е напружені є від­ носини між спортовцями на­ ціонального Китаю (Формози) і китайського континенту під проводом китайських комуніс­

тів. Причини ті самі, що й у випадку Німеччини. Рівнож приходить до частих непорозумінь між арабами та спортовими дружинами Ізраїлю, бо араби в більшості відмов­ ляються виступати у тих міжнародніх спортових змаганнях, в яких беруть участь також і жиди. Кілька разів приходило до непорозумінь між італійськими та австрійськими епортовцями з тієї причини, що в австрій­ ських спортових дружинах гра­ ли німці з італійського півден­ ного Тиролю . Одна міжнародня спортова організація потягає німецьку комуністичну дружину до відповідальности за те, що вона не мала права брати участи в спортових імпрезах комуністич­ ного Китаю, який не є членом цієї міжнародньої організації.

Можливо, що навіть виклю­ чать німців з членства орга­ нізації . Міжнародній футбольний світ мовчки бойкотував німецьких футболістів у моменті їх най­ більш ої перемоги — здобуття першенства світу з футболу 1954 р. у ПІвайцарії. Довго­ літні намагання німців, як най­ більш ої футбольної спільноти світу, влаштувати в Німеччині світові футбольні змагання, не увінчалися до тепео успіхом. Дається відчути у міжнародній футбольній організації світу Ф ІФ А певну нехіть до німців, яку легко запримітити особли­ во по другій світовій війні. Отже без »політики« не обхо­ диться і у спортовій ділянці. Подібних конфліктів у спорті можна навести далеко більш е. Спортовещ»

А В С Т Р А Л ІЯ

ЗД В И Г С У М -у В М Е Л Ь Б У Р Н І, А В С Т Р А Л ІЯ , В 1959 р. Н а першому пляні: Ч лени Осередку С У М -у їм. гет. І . М азепи в М ельбурні. 35-

З життя і праці С УМ -у

IX Здвиг СУМА в Елленвіл В днях 3-4-5 вересня ц. р. на Оселі С УМ А в Елленвіл (СШ А) відбувся дев’ятий з чер­ ги Всеамериканський Маніфестаційний Здвиг С УМ А для Осе­ редків південносхідніх стейтів, під кличем »Борці за волю У к ­ раїни — наш ідеал і дорого­ вк а зе В Здвизі взяло участь понад п’ять тисяч осіб, з того 1.500 членів С УМ А і юнацтва. Здвиг відкрито в суботу, 3 ве­ ресня, в пополудневих годинах піднесенням прапорів і молит­ вою, яку провів прибулий з .Риму о. Теодор Тисак. По відкритті Здвигу поча­ лась велика мистецька програма з самодіяльности Осередків і легкоатлетичні спортові зма­ гання. Ввечері цього ж дня відбу­ лася велика сумівська ватра (сумівський вогонь) з багатою програмою. В неділю, 4 вересня, Здвиг почато відправленням Святих Л ітур гій. Маніфестаційна час­ тина Здвигу почалась о год. 2 по полудні. На гарно прибра­ ній трибуні в почесній прези­ дії засіло багато представників політичних і громадських уста­ нов. В почесній президії були також о. Любомир Гузар, о. Теодор Тисак і о. Сергій Непраль. Після відкриття маніфестаційної частини Здвигу, програмову доповідь виголосив голова Головної Управи С УМ А д. Михайло ФурДа.

М

На Здвиг наспіло багато при­ вітів. Від У К К А і УНС вітав Здвиг п. Дмитро Галичин, від організацій Визвольного фрон­ ту — мґр. Володимир Боровик, від Союзу українців католиків »Провидіння« — п. А . Гординський, від Головної Управи ООЧСУ — проф. Микола Чировський, від щоденника »Свобода« — ред. Драган, від Го­ ловної Управи Т-ва б. вояків У П А — Євген Несторук, від Гетьманців-Державників — сот. Микола Зілінський, і багато ін­ ших. На Здвиг наспіло рівнож багато письмових привітів, а саме: від 3 4 ОУН, від Цент­ ральної Управи СУМ -у, від УВ А Н у СШ А, від СУСТА, від Крайових Управ СУМ -у, від ген.-пор. Павла Шандрука та багато інш их. Здвиг С У М А привітали пись­ мово віцепрезиденг С Ш А Р ічард Ніксон, Секретаріят Б іло­ го Дому, Міністерство оборони, а крім цього наспіло понад сто привітів від сенаторів і конґресменів, губернаторів, посадників міст та від багатьох визначних політичних діячів. Команда Здвигу одержала теж понад п’ятнадцять приві­ тів від різних чужинецьких амбасад. Після великої сумівської дефіляди, в якій взяло участь п’ятнадцять Осередків з юнацт­ вом включно, відбулося про­ довження мистецької програ-

.

.J W

-J

В цьому році в З Д А в один час відбулося два С У М -ів сь к і Здвиги — один в Оселі С У М А в Еллен віл біля Нью Йорку, а другий в Ш ікаґо для Осередків, що існують в західніх стейтах. Н а фото, що його зробив п.

М.

Бож ик, бачимо трибуну з по­

чесними гостями С У М А та членів Команди Здвигу, що відбувся в Ш ікаґо. Командантом Здвигу був д. Дмитро Багрій.

ми, в якій взяло участь багато різних гуртків. Під час мис­ тецької частини працювало »жюрі« під керівнчцтвом п. Миколи Кармелюка. В тих самих днях відбувся Здвиг Осередків СУМА, захід­ ніх стейтів, у Шікаґо. Комен­ дантом Здвигу С УМ А в Ш іка­ ґо був д. Дмитро Багрій, а ко­

мандантом Здвигу в Елленвіл —• д. Ярослав Ґавур. На Здвизі схвалено постанови-резолюції, в яких закликається вільний світ мужньо протиставитися московській небезпеці. П олі­ тична частина Здвигу була по­ ставлена на високому рівні. М икола Б ачара 37

Величавий ХІ-ий Здвиг СУМ-у в Канаді Цьогорічний, Х І-и й з черги Здвиг Спілки Української Мо­ лоді в Канаді, що відбувся в неділю, 28 серпня ц. p., в оселі »Веселка« к. Актону, стояв під знаком масової участи членів СУМ-юнацтва, появи відділу пластунок і пластунів торонтонської Станиці і поверх 3.000 числа гостей. Окреме місце слід відвести тому фактові, що Здвиг С УМ -у звеличав своєю присутністю відомий політич­ ний діяч і голова Ц К АБН п. Ярослав Стецько. Бог поблагословив Здвиг СУМ прекрасною погодою. З Богом теж почали свій день члени СУМ, взявши участь у Богослуженні, що його відслужили о. М. Цурковський, о. В. Ж олкевич і о . Я . Бенеш. Відпо­ відну проповідь виголосив о . М . Цурковський. Співав під

час Богослуження чоловічий хор Осередку СУМ з Торонта »Прометей« під дириґентурою проф. Лева Туркевича. Організація Здвигу леж ала в руках Крайової Управи СУМ, але для ділового переведення маніфестаційного з ’їзду було покликано окремий комітет, що його очолював д . Богдан Гір­ ник. Комітет підготовив про­ граму Здвигу, мобілізуючи до того всі Осередки СУМ, а далі всіх ентузіястів і ппиятелів нашої молодіжної організації. На великому майдані «В е­ селки* згромадилися гості з різних місцевостей Онтаріо, щоб побачити маршуючі колони СУМ . На підвищенні, на тлі великих розмірів емблеми СУМ майоріли гасла цьогорічного Здвигу — »Герої, борці за волю України — наш ідеал і дорого­

Стрункими лавами стали Осередки С У М А перед трибуною на цьогорічному річному Здвизі з З Д А . Вони з’їхалися, щоб уш ан у­ вати пам’ять борців за волю У к р аїн и . 38

Гордістю і прикрасою кожного Осередку С У М -у є дівочі відділи. Н а фото, відділ С У М -ів о к під час дефіляди на Здвизі в оселі »В е с е л к а « біля Торонта, К ан ад а.

вказ«, »В 30-ліття процесу С В У -С У М «. В оточенні членів Крайової Управи, Ділового Комітету та голови Г У Л В У д-ра Романа Малащука — юначка і юнак С У М привітали хлібом та сіллю п . Ярослава Стецька. а після того всі вони відійшли на три­ буну, щоб зайняти місце в по­ чесній президії. Офіційне слово на відкриття сказав голова торонтонського Осередку СУМ Т . Волошин. П ісля цього слідував виступ голови К У СУМ д-ра Матєя Гути, який привітав усіх при­ сутніх, склав »вірую « СУМ і згадав про тих усіх, шо їм при­ свячений Здвиг. Однохвилинною мовчанкою віддано пошану тіням упавших борців за сво­ боду України.

В своїй доповіді голова Ц К А Б Н порушив основні пробле­ ми і питання, що зв’язані з буттям, ростом і життям укра­ їнської молоді поза межами України. Він закликав горіти вогнем великого, бажати і ту­ жити за справедливим та недо­ сяжним. Якщо українська мо­ лодь бунтувалася, го завжди проти культу малої людини і дрібних речей. »Д ля українсь­ кої молоді — говорив п . Я . Стецько — не було ніщо недо­ сяжне, вона поривалася завж­ ди на найважче і найвище, на »безумні«, як статечні це на­ зивали, — чини. Не добре є з молоддю тієї нації, якщо вона розрита сумнівами і зневірою, релятивізмом вартостей, скеп­ тично дивиться на свої сили, реальну сіру буденщину бере 39

за вихідну своїх прагнень, до­ сягнень і змагань, а не свою м р ію «. Привітавши членів С УМ і Пласту, що разом стояли в ря­ дах, голова А Б Н відзначив це наскрізь позитивне явище. Привітання від імені відділу К У К склав Я. Козловський, Г У Л В У — д-р Р . Малащук, а від Пластової Станиці — пл. сеньйор Р . Вжесневський. В деф іляді частин С УМ з Торонта, Гамільтоиу, Ст. К етеринс, Ошави, Велланду і Врентфорду взяли участь бли­ зько 400 юначок і юнаків. При­ гравав до маршу музичний гур­ ток під керівництвом Ю . Го­ лубка . Другу частину Здвигу — так сказати б, мистецько-самодіяль­

ну, розпочав виступ чоловічого хору »Прометей« під керуван­ ням проф- Лева Туркевича. Музичний гурток при церкві МВНП, що складається здебільш а з членів юнацтва СУМ , виконав три пісні під управою Ю . Голубка. З Торонта щ е виступали — В. Оленич і С. Коваль з відповідними до зміс­ ту Здвигу деклямаціями, а з сольовою точкою співак-баритон Андрій Сорока. Глядачів милу­ вали своїм виконанням, строя­ ми і характером гурти молодих танцюристів з Торонта, Ошави, Гамільтону і Ст. Кетеринс. Всі вони у супроводі фортепіяна чи інших музичних інструмен­ тів виконували цікаві танки і показали низку вартісних та­ лантів . (— )

З цікавістю і зачудуванням приглядаються матері і батьки, як також діти до маршу відділу членів С У М -у на Здвизі в К ан ад і. А хіба нема причини для зачудування, дивлячись на ни х юнаків! 40

П ісля щасливого таборування у «Великом у л у з і« біля М аркур, ці юні члени С У М -у взяли участь в річному Здвизі в Бельгії, що відбувся в м. Л ь єж . Перший зліва — д. мґр. Є . Гановський — Генеральний секретар Ц У С У М -у .

Сумівські Здвиги в Бельгії вже від кількох років набира­ ють іншого вигляду як під ку­ том перебігу, так і програми. Силою обставин в програмі Здвигу активну участь бере ви­ ключно молодь. Таким чином сумівська організація набирає свого правдивого змісту — вона гуртує в своїх рядах правдиву молодь — молодших і старших юнаків і юначок та виховує їх в українському патріотичному ДУСІ.

Цього року Здвиг відбувся в місті Льєжі, куди прибули учас­ ники сумівського табору в Маркур, щоб разом з батьками і громадськістю відсвяткувати йо­ го закінчення та показати їм чого вони навчилися в таборі.

В цьому самому Льєжі, де­ в’ять років тому відбувся один може з найбільших сумівських Здвигів в Б ельгії. Дзвеніли тоді бруки старого міста під маршем сумівських к о ло н ... Линула бойова пісня... Лопоті­ ли на вітрі сині прапори.. . Сьогодні це вже діти тих сумівців, що ступають шляхами батьків. Однак і цього року не бракувало старших сумівців в одностроях, що виконували ролю впорядчиків і організаторів свята, були опікунами молодого сумівського доросту. До Льєж у з’їхалося чимало наших людей, в більшості бать­ ки учасників Оселі, але не бра­ кувало також і таких, які при­ їхали, щоб підтримати україн­ 41

ську імпрезу. Тимбільше, що погода була неначе на замов­ лення і це був, здається, один з рідкісних соняшних днів цьо­ горічного літа. Діти приїхали з табору вже раніше і стрінувшись з бать­ ками, поспішили до церкви. В українській католицькій церк­ ві Служ бу Божу відправляв о. кан. Г. Фуканчик, а в У А П Ц — о. протопресв. І. Бачинський. З’їзд відбувався в забудуваннях Інституту, де міститься наша церква. Після Служби Божої о. рад. І. К іг звернувся до молоді з святочною пропо­ віддю, вказуючи на завдання супроти рідної Церкви. Офіційну частину на площі розпочато звітуванням, підне­ сенням прапорів та святочним наказом. Голова К У д. О. К о ­ валь відкрив Здвиг, вітаючи учасників, та склав подяку за­ рядові Інституту по-українськи і по-французьки за уможлив­ лення відбуття Здвигу.

Так ож і Відділ Ю . С У М -у »В инниц я« з Вінніпегу, Канада, провів корисно цьогорічні ферії в відпочинково-виховиому та­ борі. 42

Після того відбувся попис юнаків і юначок. В перших точках виступала молодь з вільноручними вправами — дів­ чата виконали »Боже Великий, Єдиний«, а хлопці — »Гей, там на горі Січ ід е «. Народні танці у виконанні молодших юнаків і юначок дали нам змогу пере­ конатись, як доріст захоплю­ ється ними і як молодші ста­ раються у виконанні дорівняти старшим. Концертова частина, яка мала відбутися в залі, з огляду на гарну погоду, була виконана на площ і. Дитячий хор вика­ зав багато здібностей у дітей, а в дириґентки п-ні Дратвінської багато сприту і терпеливости, бо за короткий час на­ вчила вона кілька пісень на три голоси. Гарне враження справляли народні танці у ви­ конанні старших юнаків і юна­ чок «Запорозький герць«, «С е­ лезень*, »Гопак«. За це нале­ житься признання п-ні Зайченко — учительці танців. М узи­ ка до танців була забезпечена завдяки талановитій грі на акордеоні Е . Біленка Після закінчення програми на площі, що включала ще сольові, дуетові і квінтетові пісні при акомпаньяменті ґітари і мандолін, усі перейшли до залі, де була поставлена сценічна картина в трьох діях »Олеся«, на підставі оповідан­ ня Б . Грінченка тої самої наз­ ви. З головніших виконавців треба згадати Б . Дибайла в ролі дідуся, Ганну Шпинду, що виконувала ролю Олесі, С. Ковалишин, В. Козловського і Р . Ковальчука. З вдоволенням верталися батьки з своїми дітьми домів, раді, що діти в таборі навчи­ лися щось свого рідного та ве­ село провели час в українсь­ кому оточенні. Г.

О.

Н ІМ Е Ч Ч И Н А

ЦЕ Б У Л О Н А »В О Л И Н І« Далеко від нашої рідної У к ­ раїни, в чужині, під Альпейськими горами біля містечка Шонґав, щороку відроджується для нас під якимсь історичним чи географічним іменем — як цього року »Волинь« —- друга »маленька Україна«. Хоч вона не така гарна і не така мила як наша Батьківщина, все ж таки панує тут український дух, лунають українські пісні, відновлюються українські тан­ ці і на кожному кроці чути своє рідне українське слово. А високо на щоглах гордо ма­ йорять український національ­ ний та сумівський прапори. Вже 8-ий раз з’їхались чле­ ни С УМ -у з цілої Німеччини, Франції та Голляндії на цей

майже вже їм рідний кусок землі. Багато вони тут вже разом пережили, багато милих споминів повезли додому. На початку нашого табору­ вання на »Волині« мали ми честь вітати Преосв. Кир Платона Корниляка та ще багато інших милих гостей. Кир Платона привітали ми українським звичаєм: хлібом і сіллю, вір­ шами та нашою піснею »Гість у дім — Бог у д ім «. Мені зда­ ється, що кожному потекла сльоза, коли наші молоденькі сумівки Ірина Зелена (Фран­ ція) та Надя Ковальчук (Ні­ меччина) заспівали, під час прийняття на честь гостей, -іМоя надія одинока є поверну­ тись в рідний край«.

Традиційно — хлібом і сіллю — Високого гостя, Преосв. К ир Н латона Корниляка, привітали члени С У М -у з Німеччини на своє­ му літньому таборі »В о л и н ь « біля Ш онґав під Альпам и. 43

Під час Світового Евхаристійного Конґресу в М ю нхені в 1960 р. юні і старші члени С У М -у виступили в програмі святочного кон­ церту, а також брали участь в поході на вулицях міста.

Я вірю, що коли приходилось прощатися, то Владика та всі гості не дуже радо покидали наш табір. П ісля того минуло ще багато гарних днів. На жаль, мали ми трохи погану погоду, бо часто відвідував нас той найбільший ворог табору — дощ. але наш командант, д. Роман Дебрицький, не давав нам сумувати. Він своїм гумором і гарними жартами розганяв навіть най­ більш і хмари з дощем. Гарним спомином останеться для нас також Світовий Евхаристійний Конґрес у Мюнхені, в якому взяли участь всі учас­ ники нашого табору -Волинь*. Перший день були ми на уро­ чистій Служ бі Божій, яку від­ правляли всі наші Владики, а на другий день учасники та­ бору влаштували сумівський 44

концерт для наших паломни­ ків, на якому був присутній також Владика Кир Іван Прашко з Австралії і багато україн­ ців з Мюнхену, а також з інших сторін Німеччини. Фран­ ції, Бельгії та А н глії. Напевно неодин чужинець подумав собі: »що це за якесь молоде вій­ сько машеруе«, коли побачив нас на вулиці Мюнхену. Де­ які навіть підходили і пита­ лись, хто ми є . А ле прийшов також і час, коли ми запалювали востаннє сумівські вогні. Командант, д. Роман Дебрицький, прощав чле­ нів Команди табору в такому складі: ген. писар — Василь Цьопа, обозний — Іван Холявка, таборовий лікар —т д-р Сілецький, програмова — Надя Василик. Також проводи діво»> чого та юнацького кошів: ко-

гом С. Ґоляшем таборували щ е в 1953 році »Гайдамаки«. Від тоді сотні юнаків та юна­ чок провели незабутні хвилини чи то в «Холодному Япі«, «Х ортиці«, «Ж овтих Водлх«, «К оно­ топі*, »Одесі« чи інших табо­ рах, які кожного року мають іншу назву, але е незмінні своїм багатством таборового ж иття. В цьому 1960 році, в котрому припала 10-та річниця герой­ ської смерти Головного Коман­ дира У П А , ген. Тараса Ч уп ­ ринки, табір названо «Б ілогорщ а«. Відповідно до того бу­ ла уложена виховна програма. Юнацтво ближ че' познайомило­ ся з новітньою добою історії України. Лісами й пслями да­ леким гомоном неслися укра­ їнські повстанські пісні, що їх бадьоро співали таборовики, а особливо вечорами біля сумівських вогнів; пісні ці чарува­ ли найбільш е. В таборі, що вперше тривав повних три тижні, було 99 учас­ ників, в тому 54 юнаків та 45 юначок, з яких 80 було з Осе­ редку ім. М . Павлушкова, 17 з Осередку ім. Крут, а 2 — з Осередку ім. полк. 1. Богуна. За табір відповідала Команда в такому складі друзів і по­ друг: Командант — П. Надзікевич, бунчужний табору юна­ ків — Я . Куляс, бунчужна та­ бору юначок — М . Яцків, обоз­ ний підтабору старших юнаків — М . Куляс, обозний підтабору молодших юнаків — Г І. Крутяк, сбозна підтабору старших юна­

чок — М . Деркач, обозна під­ табору молодших юначок — Л . Шкуруда, інтендант — І . Карасейчук, писар — П . Гна­ тів, виховники: І. Павлик, А . Субота, Ю . Дикий, М . Сорока і В. Лесюк. Технічною обслу­ гою кухні завідували члени Батьківського комітету, яким до помочі були С. Косовський і О . Тягнибок. Крім виховної програми, яка базувалася на героїці УП А , житті повстанців, ген. Т . Чупринці, входило ще українознавство і впоряд як і руканка, спортові гри і забави, прогульки, плавання і т. п. Табір відвідав і в ньому перебував цілий день п. Ярос­ лав Стецько, голова Ц К А Б Н . В неділі два рази відправили С луж бу Бож у отці М . Ваврик і Пащак. В часі таборування учасники вислали окремі листи до своїх побратимів у сумівських табо­ рах в Елленвіл коло Нью Йорку і на «В еселці« біля Торонто. На закінчення табору юнач­ ки та юнаки одержали спеціяльну відзнаку проекту д. Б. Білоуса, яка символізує Украї­ ну в огні і бурі революції, на ш ляху якої стоїть трагічна по­ дія в Білогорщі року 1950. Команді табору та керівни­ кові Відділу Ю .С У М А »Одеса« при Осередку ім. М . Павлуш ­ кова д . М . Яременкові нале­ житься признання за так ус­ пішне влаштування то переве­ дення табору. В. Кусик, Шікаґо, С Ш А

№

■В

В програму С У М -ів сь к ого таборування включаються не лиш е спортові та розвагові вправи та ігри, але й курси українознавства та гутірки н а різні виховні теми. Н а фото, група ю наків С У М А в таборі ім. ген. Т араса Ч упринки в .оселі С У М А в Е л лен в іл під час гутірки, я к у переводить бунчуж ний табору '•д. Теодор Боднар. • Л 'Ц Д ,

46 ■ U

№

м

:»•

4 t.lt

й ‘

• '" *

І

•.'? »*

•*.*.•

- > >

■•

шову — Ірину Колішко, бунчуж ну — Олю Романчук, пи­ саря — Надію Шиленко, члена проводу Коша — Христину Василик, кошового — Ярослава Вовка, бунчужного — Богдана Євтимовича, писаря — Івана Хом’яка, програмового — Бог­ дана Семчука. Як знак подяки нашому ко­

мендантові, залунало тричі в таборі грімке »слава <. Кожний обіцяв, що буде цілий час пильно в своїм Осередку пра­ цювати. а на другий рік знову приїде до свого юно-сумівського літнього табору. Ірина Вовк,

Піннебурґ, Німеччина

ЗД А

»БІЛОГОРЩА« НАД ЖОВТОЮ РІКОЮ

ТА Б ІР Ю С У М Д

5/П О Г О Р Щ А

Білогорщ а пригадує нам одну з трагічних подій у наш ій історії, а цим юначкам і юнакам С У М -у — щасливі хвилини таборового життя над Жовтою рікою в З Д А .

Восьмий з черги вишкільновідпочинковий табір Ю . СУМ А, що його рік-річно влаштовує Осередок С УМ А ім. М. Павлушкова в Шікаґо, відбувся цього літа в часі між 10-им та 30-им липня. Як і в мину­ лому, так і тим разом сумів-

ський табір разташувався над Жовтою рікою, на фармі ве­ ликого приятеля нашої молоді, доктора І. Смука, яка є поло­ жена в гарних околицях стейту Індіяна, біля 100 миль на південь від Ш ікаґо. Там і впер­ ше зі своїм командантом дру4»

Табори Юнацтва СУМ-у в Брітанії Кожного року Крайова У п ­ рава С УМ -у у В . Брітанії зу­ стрічається з щораз то більши­ ми труднощами при влаштуван­ ні виховно-відпочинкових табо­ рів для юнацтва. Якщо ще в 1958 р. К У С УМ -у сумнівалася в тому, чи буде зголошено від­ повідне число дітей до таборів, то вже в минулому році вона зустрілася з таким числом ді­ тей, що малій частині з них треба було відмовити участи в таборі. Щ об, не створилося по­ дібне положення і цього року, К У негайно після закінчення таборування в 1959 р. зробила заходи, щоб підшукати ще одне приміщення (крім інвалідської оселі СУБ-у) під табір. Другою причиною для влаштовування

двох таборів є те, що вже е велика кількість юнаків віком від 8-11 років і від 11 до 14 років. Це вимагає підготуван­ ня двох різних таборових про­ грам, а переведення їх одно­ часно в одному табсрі дуже перешкаджае в виховній праці. Цього року в таборах, які влаштувала К У СУМ-у, брало участь 267 юначок і юнаків, в тому числі 11 осіб з Бельгії і 7 з Німеччини. Завданням цих останніх було познайомитися із виховним процесом на нашому терені, а опісля працювати у своїх Відділах СУМ-у, коли повернуться на місце свого пе­ ребування . За традицією, табори С УМ -у мали назву »Юнацька Січ« і

Є)............... ....................................

............................... ......................В

47

творили два К о ш і. 1-й Кіш розташувався на терєні інвалідської оселі С УБ -у в Сиденгерст. Кіш поділений був на дві сотні, а сотні на 11 роїв. 1-ша сотня — ім. ген. Т . Чуп­ ринки — в числі 75 юнаків, по­ ділена на 6 роїв: стрільці, тури, лучники, вовки, тигри, ор ли . 2-га сотня — ім. кн. Ольги — в числі 48 юначок, була поді­ лена на 5-ть роїв: русалки, лисички, чайки і зозулі. Команда табору: кошовий — д. М . Гринюк, обозний — інж. В. Олеськів, писар — д. С. Андрушків, медсестра ■—• п-на В . Річ (перший тиждень) потім п-га В . Гринюк. Сотенні — п-га JI. Стадник і д . М . Со­ ломка, ройові-виховники: п-ги Е. Рубель, Чубата, Шмондрак, дд. О. Марковський, Д. Василик, М . Панас, М. Скрипець і А . Нестор. Головним кухарем вже дру­ гий рік з черги був п. С. Товпига, якому допомагали пп. Могилевич і Колесник та дві пані. 2-й Кіш був приміщений в школі біля Брадфорду. Він був поділений також на 2 сот­ ні: ім. св. Юрія Переможця — 70 юнаків, та ім. Ольги Басарабової — 58 дівчаток. Вони поділені на 11 роїв, а саме: л е ­ ви, олені, соколи, горобці, півні, зайчики та чайки, горлиці, ли ­ сички, зозулі і ласт(вки. Команда в тому таборі була така: кошовий — д. П. Фучко, бунчужний — д. Ревіляк, пи­ сар — д . М . Миколишин, обоз­ ний д. А . Скальський, мед­ сестра — п-га Ревіляк. Ройові-виховниці: п-ги А . Деременда, К . Мотрук, Л . Марків, М . Кашевка, С. Скіпчак і Ю. Ж елінська; виховники: дд. П. Сачик, М . Кузик, М . Мельничук, 0 . 4 Олеськів, О. Ярець-

Ш У

.48 !•

і\

V/’-.'

■■

кий, М. Феркуняк. До табору прибув з Німеччини, як гість, П. М. Ломацький, який дора­ джував у виховній праці. В кухні працювало 7 осіб. Програма тритижневого табо­ рування передбачувала 126 го­ дин занять з 22 різних предме­ тів. На стислі лекції україно­ знавства призначено 18 год., на купіль і навчання плавання — 16 год., на прогулянки — ЗО год., на спорт — 12 год. і на інші предмети від 2 до 4 год. Як у одному, так і в дру­ гому таборі юнацтво видавало, з допомогою виховників, свою газету: в 1-му Коші — »Нашу почту«, в 2-му — »Наш к л и ч «. Кожної суботи відбувалися »сумівські вогні« —: ватри, при яких юні члени С УМ -у пока­ зували свої досягнення з табо­ рування, скетчі, співали, тан­ цювали і інш е. Духовну опіку над учасни­ ками 2-го Коша мав о. радн. М. Ратушинський. Голова К У С УМ -у д. Я. Деременда в пер­ шому тижні таборування пере*бував у 1-му Коші, а в двох наступних відвідував (після праці) 2-й Кіш . В цьому та­ борі спочатку були труднощі, бо його було споряджено на 120 таборовиків, а прибуло 135, але вдалося й тому зарадити. Треба було купити майже пов­ ний виряд для другого табору, як шатра, ліжка, сінники, коци, простирала, посуд і т. п. Все ж таки К У С УМ -у споді­ вається, що українська гро­ мадськість зрозуміє, що для ведення виховної роботи по­ трібно дуже багато грошевих засобів і дасть щедру допомогу. Під час моїх відвідин таборів я запитував дітей про умови таборового життя і їхні вра­ ження. Відповідь була: » Добрі, дуже добрі«. т В . Бойчук

У 10-річ я Осередку С У М А ім. »К и їв « у Дітройті — Захід

ПЕРШ А ДЕКАДА Десятиріччя існування і праці — це безперечно важ ли ва дата, щ о її варто відзначити. Тим більш е вона варта уваги, що тут іде про організацію молоді на новому ґрунті, серед безлічі нових труднощів і зовсім нових обставин. Відзначую чи десятиліття нашого Осередку, не ставимо натиску на матеріяльні здобутки, не підкреслюємо особливо фактів, що їх вартість можна висловити в ц и ф рах долярів, бо це вартості проминальні, змінливі, залеж н і від економічної коньюнктури, але гордимося тим, що за м инулих десять років здобуто, приєднавши до нашої організації молодь, яка ш ук ала форми і вияву служ би Батьківщ ині-Україні, покинутій за »сімома ріками і горами«. Всі вияви нашої праці продовж минулого десятиліття — це ніщо інше, як тільки ш укання способу наблизити якнайбільш е сувору дійсність до атмосфери Рідної Землі, що в багатьох залиш илася неясним образом, але глибоко захованим на дні душ і. Всі форми праці Осередку мали на меті дати членам й українській громаді відчути У к р аїн у тут з усіма її проблемами сучасної хвилини, з її суворою героїкою та рішенням продовжувати боротьбу а ж до перемоги. Підсумовуючи працю Осередку за минулих десять років, знай­ демо багато фактів, що будуть говорити про всестороннс зацікав­ лення членства, будуть підкреслювати господарські здібності і мудрість рішення, будуть свідоцтвом послідовної плянової праці, а л е найважнішим поза всякий сумнів треба вважати організуван­ ня в рядах Ю С У М А нашої дітвори. Це й є защ еплення тої самої ідеї ще одному поколінню, а тим самим продовження життя організації у дальш і десятиліття. К о л и ідеї основників Осередку стануться ідеями юного доросту, то праця Осередку сьогодні і завтра буде ш ляхом до далекої, але так близької нам Ук раїн и . 49

50

10 РОКІВ НАПРУЖЕНОЇ ПРАЦІ (Із хроніки десятилітньої праці Осередку Дітройті — Захід)

Хроніка визначує початок СУМ-івської організації на за­ ході міста на 22-го вересня 1950 року. Тоді в «Українсь­ кому Народному Домі« в Діт­ ройті створилася ланка С УМ А і організаційно пов'язалась із існуючим Осередком ім. гетьм. Пилипа Орлика на сході міста. Ланку очолив друг Василь Харів і разом із гуртом завзятих співробітників довів її до осно­ вуючих загальних зборів само­ стійного осередку, який пізні­ ше прийняв ім’я »К И ЇВ «. Від перших загальних зборів (11-го березня 1951 рЛ розгор­ нулася широка робота. Спер­ шу організація членства, тво­ рення театральної і танцюваль­ ної ланок, пожвавлення культурно-освітньої праці, а далі — творення із тієї рухливої і не­ посидющої громади юнаків і юначок здисциплінованої орга­ нізації молоді з чітко окресле­ ними завданнями. Лекції, свят­ кові сходини, прогулянки, зу­ стрічі з членами сусідніх осе­ редків, академії, літературні ве­ чори, спортові імпрези, фестини тощо — оце перелік діяль­ носте новозаснованото Осередку С УМ А »К и їв« у першому році існування. Після першого організаційно­ го періоду, Осередок С УМ А став незвичайно бажчним парт­ нером у дітройтському громад­ ському житті. Сумівці не тіль­ ки дбали про свій Осередок, але дуже часто були незвичай­ но активні в інших громадсь­ ких організаціях, і були їх душ ею .

СУМ А

»К И ЇВ «

у

Не будемо вичисляти всіх по­ друг і друзів, котрі причини­ лися до росту Осередку. Із прізвищ подамо тільки голов Осередку, а були ними друзі: Горак Антін, Ващук Іван, К оролишин Григорій (по одному рокові), Футала Лев, Василина Євген (по два роки) і Терлецький Іван (три роки). ТЕАТР І ТАН Ц Ю ВАЛЬН И Й ГУРТОК ОСЕРЕДКУ

Одним з перших став працюват и аматорський драматич­ ний гурток. Щ е в першому ро­ ці існування Осередку, драма­ тичний гурток із великим ус­ піхом поставив «Вефлеємську ніч«, Пізніше гурток мав біль­ ші чи менші труднощі, але ро­ боти своєї не припиняв, готу­ ючи то програму до імпрез, то окремі вистави, як «Степовий гість«, «Зв’язкова Галя«, «Пан­ на Гапка«, «Дай серцю волю« та інші. Мистецьким керівни­ ком була пані О . Самойлович. Тут слід згадати великого ен-

Ю нацька частина танцюваль­ ного гуртка Осередку »К и їв « під час виступу на Здвизі С У М А

51

тузіяста театру друга Яросла­ ва Петращука, котрий багато часу присвячував цій справі. Постав при Осередку також танцювальний гурток, керівни­ ками якого були пані Оля Ґаховська, друг М. Терлецький, а останньо є панна Йоанна фон Драґінда. Праця цього гуртка не припиняється й досі з тією однак різницею, що замість до­ рослих — до гуртка належить тепер сумівське юнацтво. Тре­ ба згадати гарний успіх нашо­ го танцювального гуртка на стейтовій виставці, а також ви­ ступ у програмі концерту амегриканської »гайскул« у місті Ваяндот. Н А Й В А Ж Л И В ІШ А

Д ІЛ Я Н К А

Найважливішою подією в праці Осередку треба вважати започаткування праці з доростом — з юним СУМ-ом. Спро­ би організувати гуртки дітвори в рямках Осередку були від 52

Великим успіхом може похва­ литися танцювальний гурток при Осередку С У М А »К и їв « у Дітройті.

самого початку, але вони не були тривалими. Щойно схва­ лення Головною Управою С УМ А наших заходів у 1953 році по­ ставило на ноги Відділ Юнацтва СУМ А »П О Л Т А В А «. Немає сумніву, що щойно за­ початкування роботи із юнац­ твом надало роботі Осередку бажаного змісту. Стали зро­ стати ряди юнацтва, почали діяти окремі ланки. З того ча­ су рік-річно юнацтво бере участь у літніх таборах, висту­ пає з програмою на сумівських здвигах і влаштовує зласні ім­ прези, а що найважливіше — вчиться і виховується. Зда­ ється, ніяка ділянка не потре­ бувала стільки труду, що юнацтво. І тут варто назвати

прізвища людей, які ввесь свій вільний час присвятили юнац­ тву. Керівниками Відділу Юно­ го СУМ А »Полтава« були: по­ друга М. Сулима і друзі Євген Василина і Федір Токарчук; останній вже кілька років пе­ ребуває на так важливому пості. Крім членів Осередку, з юнацтвом працювали і працю­ ють прихильні до нашої орга­ нізації старші громадяни. Зга­ даймо для прикладу паню Ліду Сою, яка створила оркестру Ю СУМ А, великого приятеля сумівської молоді п. Якова Яворівського, п. І. Сточансь-

ксго, паню 3. Ґоїв, проф. М . Дольницького, п. П. Рогатинського. ОРКЕСТРА

»Д Ш П Р О «

Сьогодні єдина українська оркестра в Дітройті — це наша оркестра »Дніпро«. Наш сусідній Осзредок пи­ шається своїми бандуристками, а ми цілком оправдано горди­ мося оркестрою »Дніпро«. Початок нашої оркестри ся­ гає до лютого 1955 року, а вже в листопаді того ж року наша оркестра мала перший свій ви­ ступ на листопадовому святку­

Група юнацтва С УМ А при Осередку зайнять із своїми виховниками.

»К и їз «

у Дітвойті після

53

Гордість Осередку СУМ А ванні. Початки були важкі. Г Треба було закупити інстру-Ш »К и їв « у Дітройті — оркестра менти і їх закуплено: члениЩ »Д ніпро« — сфотографована під оркестри зложили по сто дочас виступу на академії в честь гет. Івана М азепи. лярів, а решту доложив Осе­ редок. З музикантами не було =Н * =И краще. Між охочими грати бу­ ли й такі, що вперше брали до № рук якийнебудь інструмент. А ле Ю но-сумівська мішана оркест­ завзяття музикантів і наполег­ ра при Осередку С У М А »К и їв « ливість диригентів (спершу п. у Дітройті з учителькою панею проф. В. Вірстюкз, а тепер JI. Сосю. д-ра Б. Кушніра) перемогли початкові труднощі. ройту, великих міст, де від­ Сьогодні оркестра »Дніпро« бувалися сумівські здвиги. має великий склад (44 музи­ канти), багатий репертуар і Наша оркестра має ще одну славу одної з найкращих ор­ прикмету: вона — молода. На кестр. Її виступи втішаються 44 музиканти аж 24 — це юна­ ки і юначки з нашого Відділу великою популярністю. її ви­ »Полтава«. А це дуже важне, ступів слухали тисячі україн­ ських і неукраїнських грома­ що наша оркестра має надій­ дян Клівленду, Шікаґо та Дітний доріст. 54

О С Е Л Я »К И Ї В «

Мати можливість вирватися із задушного міста, мати свій власний закуток під табори юнацтва, на відпочинок для старших і на розвагу для мо­ лоді, було мрією керівників на­ шого Осередку від початку йо­ го існування. Члени Осередку почали розшукувати відповід­ ний об’єкт на свою власну оселю. Що неділі наші друзі промірювали далекі дороги стейту, оглядаючи різні запущені фарми. А ж врешті знайшли сорок акрів землі, лісу і води. Зважили всі »за« і >'проти« — і купили. І той колись дикий закуток над Вгітмор Лейк на­ звали »К и їв «. Була це непро­ лазна пуща. Прорубані стеж­ ки і дороги опоясують сьогодні

Оселя СУМ А »К и їв « голо Дітройту є місцем, де наші члени не лише відпочивають, а й ви­ ховуються в українському па­ тріотичному дусі. оселю »К иїв« із чудовими ку­ ренями для таборування юнац­ тва, мурованою кухнею, буфетосим будинком і прекрасною естрадою на виступи ансамблів.

55

О селя »К и їв « — це окрема корпорація, що має понад сто уділовців. Одні злож и ли ти-

Ч лени Ю . С У М А при Осеред­ ку »К и їв « у Дітройті часто бе­ руть участь у місцевих радіо­ програмах, як показує це фото.

сячі долярів на закуп землі, а інші тисячі годин творчої ра­ дісної праці, щоб розцвітала наша оселя »К и їв « — малень­ кий клаптик України. ЗА М ІС ТЬ ЕП ІЛО ГУ Проминуло десять років ки­ пучої праці, шукань найкра­ щих шляхів розбудови нашого громадського життя. Тому де­ сять років гурток молодих лю ­ дей оснував наш Осередок, а сьогодні ці люди ведуть перед у громадській роботі. Сніг при­ порошив буйні чуприни, роки стишили буйність молодечого запалу, життєвий досвід надав словам цих запальних колись юнаків поваги і певности, а кожний їх вчинок сьогодні — це виправдання доцільности. І тепер не раз бачите їх, як стоять разом, задивлені на гур­ ток непосидющої дітвори в сумівських одностроях, і вам стає ясно: це сумівці-батьки вихо­ вують нове сумівєьке поко­ ління .

QQ h i h m i h i i m i i m i i i i i h m i m i h i i i h i i i m i i i i i i h i h h i i i i i i h Q J

На марґіиесі ювілею Осередку СУМА «Київ» у Дітройті В ювілейних підсумках під­ креслюється, звичайно, самі по­ зитивні досягнення тим більше, коли ювілят може їх дійсно і заслужено записати па свій ра­ хунок . Про недоліки, недотягнення в цих підсумках не говорить­ ся нічого, або лише так, не­ начебто мимоходом. А л е той, хто збоку уважніше пригля­ дався до дії ювілята за прой­ дений час, бачить не лише світла, але й тіні в цій дії. Ми зараховуємо себе саме до та­ ких обсерваторів і тому з на­ 58

годи десятиліття Осередку С УМ А »К иїв« в Дітройті хо­ чемо, бодай коротко, погово­ рити і про світла і про тіні ювілята. Не можна заперечити, що неперебійна і успішна праця Осередку впродовж десяти ро­ ків, і то в таких умовах, в яких приходилося йому пра­ цювати, заслуговує на те, щоб її відзначити ювілеєм. Тож зі щирого серця вітаємо дорогого ювілята і бажаємо йому всього найкращого до другої десят­ ки його існування.

Приглядаючись до праці Осе­ редку від початку його існу­ вання аж по сьогодні, мусимо з повним признанням підкрес­ лити в першу чергу його жи­ ву загально-громадську актив­ ність на дітройтсько-українському ґрунті. Ця активність ви­ ступає тим яскравіше і за­ слуговує на тим більше при­ знання, коли взяти до уваги явище щораз то більше зро­ стаючого браку заінтересування національно-громадською працею, втечу від національногромадських обов’язків, а в слід за цим і зростання націо­ нально-громадської кеактивно-

сти не лише поодиноких оди­ ниць нашої громади, але і по­ одиноких організацій. Немає де правди діти, що на тутешньому терені є такі наші організації, які існують вже лише по інерції, животіють. А Осередок »К и їв« живе і діє! Правда, і до цього життя, і до цієї дії можна мати деякі за­ стереження, але це ніяк не зменшує факту живучости ор­ ганізації . Пригадаймо собі життя Укра­ їнської громади в Дітройті за минулих десять років. Різні його вияви, але коли йшлося про вияви загально-національ-

Е ......................... ........... ................

.......................... ..........................В

На Здвизі С У М А в Шікаґо в 1960 р. з великим успіхом висту­ пали з’єднані хор і духова оркестра з Осередку ім. М . Павлушкова під диригентурою проф. І . Повалячека. (Фото. М . Вожака) 57

ної дії, то ніколи і ніде не бра­ кувало в ній нашого ювілята. А скільки ініціятиви вклав Осередок в цю дію! Таким чи­

ном Осередок став одною з ру­ шійних сил усього українсько­ го життя в Дітройті, і цього не можна не доцінювати. Зо­ крема не можна цього не доці­ нювати на тлі дій організацій Визвольного фронту. Багато ясних сторінок бачимо теж у внутрішній праці Осередку впродовж пройдених десять ро­ ків . Ми не будемо спинятися на деталях тієї праці, бо про неї довідаємося з наведених підсумків. Спинимося лише на найважнішому, а саме над ви­ хованням СУМ-івського юнац­ тва . Колись на рідних землях ми ставили питання національ­ ного виховання нашої молоді на перше місце цілої нашої на­ ціональної політики і, як та­ кому присвячували йому ба­ гато уваги, праці, часу, фон­ дів, організаційного хисту, а що найважніше — багато відданости, тепла і любови. Там про це виховання дбали і ро­ дина, і школа, і церква, і ціла наша спільнота. Крім того, та наша молодь жила на рідних землях, з якими була зв’язана безліччю видимих і невидимих ниток свого щоденного життя. Процес денаціоналізації не мав там до неї приступу, а сам факт, що загроза денаціоналі­ зації виходила від окупантаворога, насторожував нашу мо­ лодь і робив її ще більше відпорною. Цілком інакше виглядає си­ туація тут: тут наша молодь живе на чужому, але не воро­ жому ґрунті а при цьому ще так приваблюючому, а роля і сила чинників, які повинні дба­ ти про національне виховання нашої молоді, відповідно до ту­ тешньої дійсности, ослаблені: послаблена 58

роля

родини, ш ко­

ли і церкви. Лишається, отже, конкретно лише два чинники, які можуть і мусять дбати про

національне виховання нашої молоді, а це школи україно­ знавства і молодіжпі організа­ ції. Звідси вся вага виховання юнацтва в С УМ А. Оєередок-

ювілят старався, по своїх си­ лах, вив’язатися з цього зав­ дання найкраще. Вже сама кількість юних СУМ-івців та оселя з прекрасними будинка­ ми — це найбільш переконливі докази цього. Лишається ли­ ше побажати теперішній і всім майбутнім управам Осередку ні на хвилину не випускати з поля зору у своїй діяльності цього важливого питання не лише для майбутнього самої організації, але й народу, та побажати повних успіхів на цьому секторі в праці Осередку. Осередок-ювілят зробив за час свого десятилітнього існу­ вання дійсно багато, хоч, може, й не все і не завжди вповні задовільно. І цим стверджен­ ням ми переходимо до розгля­ ду деяких тіней в дотеперішній діяльності Осередку. Впродовж свого десятилітньо­ го існування Осередок-ювілят хворів на притаманну україн­ ському громадському житті хво­ робу — брак витривалости в праці, і відси-то періоди за­ палу і живої активнссти чер­ гувалися з періодами упадку цього запалу і послаблення активности Осередку. Визнач­ ний чеський державний муж і глибокий мислитель, професор Тома Масарик, сказав: »Найважнішою в громадській праці є та дрібна щоденна праця, якої ніхто не хоче робити, бо вона дрібна, а чей же ціле життя складається з дрібних справ і без дрібних складових частин не має цілости«. Кожна праця в житті організації є важна: опкестра так, як тан­ цювальний гурток; господар­

ський чи фінансовий сектор так, як культурно-освітній і т. д. Всі ці галузі складають­ ся на цілість праці організації і в цілій праці мусить бути

розплянована рівномірність дії, а далі витривалість у її вико­ нанні . Зокрема така розплянованість і витривалість му­ сить бути в секторі виховання СУМ-івського юнацтва. Ми добре розуміємо, що деякі браки в цій розплянованості і в цій витривалості були спричи­ нені часто-густо життєвими умовами членів, але ж ці жит­ тєві умови не є знову ж аж такі, щоб цілий тягар праці і відповідальности за неї лежав лише на одиницях, які, зреш­ тою, не живуть в інших, кра­ щих умовах, ніж решта членів. І коли іде про Ю -СУМ А, то поруч загально національно-гро­ мадського заінтересування, для батьків юних членів С УМ А ви­ рішну ролю мусить відігравати ще й чисто особисте заінтере­

сування, щоб їхні діти мали якнайкращі умови інтелекту­ ального та фізичного розвитку і найбільше гарних пережи­ вань в юно-сумівських части­ нах Осередку. І коли, призадумуючись над пройденим десятилітнім етапом праці Осередку, візьмемо до уваги з одного боку всі ті не­ доліки, спричинені головно життєвими умовами як цілої організації, так теж поодино­ ких її членів, а з другого — ті досягнення, які Осередок може цілком заслужено запи­ сати на своє конто, то треба беззастережно визнати, що пра­ ця, яку виконав Осередок впро­ довж свого цілого десятиліт­ нього існування, була справді велика. Нею здобув він co6j заслужене місце в українській місцевій громаді і за це нале­ житься йому щира подяка і признання. Громадянин

10-Відділ О О Ч С У щиро вітає місцевий Осередок С У М А »К И ЇВ «, з нагоди 10-літнього його існування.

Високо оцінюючи виховну роботу Осередку »К и їв« серед молоді, на заході міста — 10-тий Відділ бажає йому якнай­ кращих успіхів в дальшій праці для добра української молоді і народу. 10 Відділ О О Ч С У — Дітройт

Спілка

Української М олоді Америки

Осередок — П илипа О рлика вітає Осередок » К И Ї В «

з його 10-літнім ювілеєм Управа 292 В ІД Д ІЛ

У .Н .С о ю з у

вітає ОСЕРЕДОК

» К И ЇВ «

З Ю ВІЛЕЙНИМ РОКОМ П . К ізел — голова, П. Сулима — секретар, В. Федик — касієр. 59

Привіт з нагоди 10-ліття Осередку »К И І В « передае Український Народний Дім 4655 Martin Ave., D E T R O IT

10, Mich.

Сердечні побажання від Т -в а «З А П О Р О З Ь К А С ІЧ« 75 Відділ У .Н .С . в Дітройті. П. Рогобинський — предсідник Б . Верещинський — секретар П . П авлик — скарбник Привіт від українського Бю ра Реальностей і W . C H A W S , LL. D. Real Estate Broker -—■ N otary Public

Асекурації

INSURANCE O ffice Т А . 6-1919

6729 Michigan Avenue, Near Martin, Detroit I 0, Michigan.

Свій до свого, асекуруйте через нас доми, меблі, авта і т. п. З 10-літнім ювілеєм Осередку »К и їв « Вітає і засилає щирий привіт Родина Боднарів

/— —

----------------------------------------------------

С ер де чн і п о б а та н н я

з нагоди 10-ліття Осередку С У М А складає фірма:

EUROPIAN S T Y L E SAUSAGE D E T R O IT , M IC H ., U . S. A .

Теодозій і Анна Маркевичі 60

С е р де чн і п о здо р о в ле н н я в ід

G L O B E PARCEL SERVICE, INC. GIFT PARCELS FOR OVERSEAS COUNTRIES

6446 M I C H I G A N A VE. D E T R O IT 1 0 . M IC H . Т А . 5-7560 П. Р О Г А Т И Н С Ь Н И Й Tel. LU-4-3588 M OKRY

DONUT &

PASTRY

SH O P

Specializing in W edding & Birthday Cakes

STEPHAN MOKRY, Prop. 8915 Michigan A ve., D E T R O IT 10, Mich. П Р И В ІТ З Н А Г О Д И 1 0 -Л ІТ Т Я О С Е Р Е Д К У » К И Ї В « .

Українська Книгарня М .

Білоскурського перенесена

з 6440 Mich. Ave., DETROIT, до нового приміщення під число 6720 Mich. A ve., D E T R O IT 10, Mich.

Tel.: ТА. 6-65 75

Air Conditioned Chapels

Private Parking

A. HRADOWSKY FUNERAL HOME 4141 CLIPPERT South of Michigan

PHONE: TASHMOO 5-4426

Родина Градовських, щиро вітає Осередок »Київ« з нагоди 10-ліття

бі

APPOINTMENT BY PHONE APPRECIATED

MODERN - AIR CONDITIONED

CHILDREN - CANDID and W EDDING PHOTOS 6764 W .W A R R E N AVE., near Martin Hours: 9 to 6, Wed. and Sat. 9 to 8 Free Parking

DETROIT

Best deals on 1961

RAM BLER, L A R K , MERCEDES BENZ, D K W , A N D A L L M A K E USED C A R S A T H U S A R BROS Inc., 6845 Mich., A ve., V I-1 -4400 Compliments of T H E A M E R IC A N F L A G & B AN N ER CO., 3363 Michigan A ve., Detroit 16, Mich., TA-6-5333 U.S. Flags, Foreign Flags, Banners, Emblems. C L I P P E R T S E R V I C E

ТА.

6641 Michigan J. Z a ryck yj & T . H ry c a j

IN D E PE N D E N T W A L L P A P E R & P A IN T STORE Morris Levenson, Prop. Painting & Decorating --- W indow Shades 5-6966 4745 Michigan A ve., Detroit 10, Mich. D R E A M F L O W E R S F or all occasions

Phone Т А . 5-3554 Т А . 5-1500

62

6454 Michigan Ave.,. Detroit 10, Mich.

Фонд Юнацтва Спілки Української Молоді Постановою про потребу придбання фінансових засобів для праці в юнацькому секторі, Пленум Центральних Органів СУМ-у, що відбувся в часі від 15-го лютого до 15-го квітня 1J60 року, рішив дати в руки Крайовим і Центральній Управі потрібні фон­ ди, щоб зреалізувати затверджені пляни розгорнутої діяльности на тому відтинкові. Ті фонди рішено придбати шляхом грошевих збірок по всіх теренах діяльности СУМ -у. Поскільки справа національного виховання нашої молоді — це справа чести всього нашого суспільства, Центральна Управа СУМ-у, виконуючи повищу постанову Пленуму, розписала збірку на »Фонд Юнацтва СУМ -у«, розіслала підписні листки, видала відповідні доручення до всіх Крайових Управ СУМ -у та заклики в українській пресі до загалу нашого суспільства п. заг. «ДОПО­ М О Ж ІТ Ь В Н А Ц ІО Н АЛЬН О М У ВИХОВАННІ У К Р А ЇН С Ь К О Ї М О Л О Д Ї«. Рівночасно Центральна Управа СУМ -у встановила три категорії грамот для тих жертводавців, котрі більшими сумами причи­ няться до творення »Фонду Юнацтва С УМ -у«. Відповідно до висоти складеної пожертви визначено наступні категорії звань: 1) М ЕЦЕНАТИ СУМ -у — що складуть рівновартість 100 дол. 2) ДОБРОДІЇ СУМ -у — що складуть рівновартість 50 дол. 3) Ф УН Д А ТО РИ Фонду Юнацтва СУМ -у — що складуть 20 д о л . У висліді цієї акції подаємо перший список пожертв: 1. Н а листи зібрано: Б Е Л Ь Г І Я Осередок

Зібрана сума

З в а р т б е р ґ ...................................................................... З 960,00 б .ф . Ватерсхей . . ...................................................... 1 800,00 Льєж .......................................................................... 1 '754,00 Шарлеруа ................................................................ 1 665,00 Вам .......................................................................... 1 230,00 Брюссель ................................................................ 1000,00 А й з д е н ...........................................................................1>20,00 Т р а з е н і.......................................................................... 680,00 Л я Л ю в іє р ..................................................................... 580,00 Мораж ..................................................................... 300,00 Разом:

13 889,00 б.ф .

Н І М Е Ч Ч И Н А

Г а н н о в е р .......................................................................... Нюрнберґ ......................................................................

226,90 н.м. 133,80 ” 63

Ін ґо л ь ш т а д т

•

•

Кайзерелявтерн . , 1. . . І ' М . Ґлядбах . ............................ Новий Ульм ................................... Ш льос Йонгавз . . . . . . Улєрборн ........................................ Оснабрюк ................................... Ессен ........................................ Амберґ ........................................ Гамбурґ . ................................... Д ю с с е л ь д о р ф .............................. Авґсбурґ ................................... Л я н д є г у т ........................................ Б р а в н ш в а й ґ................................... Д уїсбур ґ-М ай д ер іх........................

.......................... . ... . . . 81,89 . . . - V' . ' 78,00 ..................................... 56,00 .............................. . 51,00 ..................................... 51,00 ” .................... .... . 50,00

” ” ” ”

..................................... . ............................... ..................................... ..................................... .....................................

43,00 40,00 30,00 27,00 25,00

” ” ” ” ”

..................................... 24,00 .....................................14,00 ” .....................................13,00 ” ..................................... 5,00

”

Разом:

”

”

950,09 н.м.

2. Нагороджено грамотами: а) Добродіїв С У М -у : 1) Корнійчука М и хай ла — Звартберґ, Бельгія. 2) Л а п у х М ихайла — Звартберґ, Бельгія. б) Фундаторів Фонду Юнацтва С У М -у : 1) Д-ра Поповича Володимира — Ґент, Бельгія. 2) Бондаренка Івана — Ампсен, Бельгія. 3) Бублевича Мирослава — Звартберґ, Бельгія. 4) М ельника М ихайла — Звартберґ, Бельгія. 5) К овальчука М и хай ла — Нюрнберг, Німеччина. 6) Інж. Ковальчука Ю рія — Ганновер, Німеччина. 7) Д-ра Бичковича — Ганновер, Німеччина. 8) Терешкуна Зенона — Ганновер, Німеччина.

В наступних числах »Аванґарду« будуть подані дальші висліди збірки в інших країнах. Ввесь дохід із збірки розподіляється по 50°/о між Крайовими і Центральною Управами. Грамоти видають­ ся за підписом Крайової Управи на попереднє замовлення від Осередків. Тоді, коли загальна збірка Фонду Юнацтва СУМ -у на листи вже закрита, вплати на цей Фонд залишаються на далі у формі більш их пожертв. Всі ці жертводавці одержуть почесні грамоти з наділенням відповідного звання. Тому закликається Управи Клітин СУМ-У і всіх активних сумівців, щоб не припиняти акції на зміцнювання Фонду Юнацтва СУМ-у, а постійно приєднувати нових МЕЦЕНАТІВ, ДОБРОДІЇВ і Ф УН Д АТО РІВ Фонду Юнацтва С У М -у . 64

Я в -

Складаючи щиру подяку всім дотеперішнім жертводавцям, ві­ римо, що наш заклик і надалі знаходитиме зрозуміння, а тим самим поставлена ціль і виховні завдання будуть осягнуті. — ДОРОЖІМО НАШОЮ МОЛОДДЮ — М АЙ БУТН ІМ УК РА ЇН И ! —

ДАЙМО

Н АШ ІЙ

— СТВОРІМ

МІЦНІ

МОЛОДІ

ВСЕ НАЙКОНЕЧНІШ Е

ДЛЯ

її

ДУХОВОГО РОСТУ! ОСНОВИ

ПІД

ОРГАНІЗОВАНЕ

Ж И ТТЯ

НАШ ОЇ МОЛОДІ! — СТАВАЙМО МЕЦЕНАТАМИ, ДОБРОДІЯМИ І Ф УН ДАТОРАМ И ! За ЦУ СУМ-у: Омелян Коваль

Євген Гановський

Голова.

Генеральний Секретар.

------- « 5 - -------

Поширюйте видання СУМ-у!

» А В А Н Ґ А Р Ц« »Антологію української поезії» Альбом »СУМ на чужині» » З Н А Н Н Я« «Записки виховника« » Ukrainian Youth News«

З Друкарні Української Видавничої Спілки в Лондоні Printed by Ukrainian Publishers Ltd., 237, Liverpool Rd., London, N.I.