Авангард (ч.56)

АВАНГАРД ІЛЮ С ТРО ВАН И Й

ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

АВАНГАРД

VANGUARD

журнал для молоді. Офіційний пресовий орган Центральної Управи Спілки Української Молоді. Виходить щоквартально.

quarterly O fficial Press Organ of The Central Committee, The Ukrainian Youth Association (in exile).

Редакційна Колеґія: мґр. ГА Н О В С ЬК И Й Є., ДЕРЕМ ЕНДА Я., мґр. К О В А Л Ь О., К Р У Ш Е Л Ь Н И Ц Ь К И Й І. (голЬвний редактор), мґр. М И К У Л А В., інж. О Л Е С ЬК ІВ В ., проф. С А Г А Н 3 ., д-р Б. С ТЕ Б Е Л ЬС ЬК И Й . Редакційне листування і матеріяли надсилати на адресу: »Аванґард«, 49, Linden Gardens, N ottin g Hill Gate, Lon don, W.2., England

Адреса Адміністрації: “ A v a n tg a rd ,”

72 Bid C harlem agne, Bruxelles IV ., B elgique

АДРЕСИ Ц ЕНТРАЛЬН О Ї І К РАЄВИ Х УП Р А В СПІЛКИ УК Р А ЇН С ЬК О Ї МОЛОДІ та представників »Аванґарду«: Union

de la Jeunesse U krainienne і Краєва Управи) 72, Bid. C harlem agne, Bruxelles IV ., Belgique.

(Центр,

Ukrainian A m erica n Y ou th Association, Inc., P.O. Box 211, C o op er Station, N ew Y o r k 3, N .Y .

U .S .A .

Ukrainian Y ou th Association, 140 Bathurst Street, T o ro n to , O nt., C a n a d a .

U krainian Y ou th Association, 49 Linden Gardens, N ottin g H ill Gate, Lon don, VC'.2., Gr. Britain.

U k rainischer

Jugendverein,

Z ep p elin Str. Munchen 8, G erm an y

67,

Union

des

U krainiens

(S ectio n de la Jeunesse), 26 rue de M ontholon, P aris 9e, France.

Sr.

Jose

P aw lysch yn

(S U M )

C atia A lta V ista C a lle la C olin a N-42 Caracas, V enezu ela.

Sr. Bohdan B ilynskyj

(S U M )

Ukrainian Y ou th A ss’ n in A u stralia c/o Mr. S. M isko 86 Plum pton A v e ., G len roy, V ic ., Australia.

Rua Piaui, 205 --- A p .

Sao Paulo, Brazil

“ P ro s vita ” (S U M ) c. Soler 5039 Buenos A ires, A rgen tin a

C asilla de C o rre o 70 Encarnacion, P aragu ay.

Sr.

Iv.

3,

L y tv y n o v y c z

Фото на 1-ій стор. окладинки: молоді танцюристи сумівського танцювального гуртка в Парижі — Маруся Годованська та Михась Футерко.

а................................... а ІЗ ЗМ ІСТУ

А В А Н ҐА РД ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

(Наука, знання, література, суспільно-політична думна)

Стор. і 1 О. Коваль: Наші ви= ховні кадри . . . ЗІ І М . Кравчук: За розІ будову сумівських ; і бібліотек . . . .

5 = І І. Журливий: СВ У і І С У М в Україні . .

8 1 І А . Микулин: У країні ський патріотизм .

11 і І В . Буженко: У країн ; І ська людина світон 1 вого маштабу .

13 і е І Віра Річ: Н аціональІ на Спілка Студентів 17 І 1 М . Верес: Воскресли [ І між нас (поезія) .

21 І 1 М . Зеров: К н язь Ігор І (поезія) . . . .

22 І І О. Т еліга: Відповідь І ( п о е з і я ) ..................... 22 І І П . Кізко: Пада про| мінь (поезія) . . .

23 І \ Ольга Мак: На соняч| І нім промені . .

24 : І — На свято героїв .

32 | І От. Б. Курилас: Св.

1 Іванна Д ’А рк . .

35 і ї Й . Нозичанюк: ЧемI п і о н ...........................42 і І А. Доде: Оповідання і одного альзатця .

44 і ! А. М .: Українські : юнаки і Всесвіт .

48 І ї Д. Бучинський: Пое: ма волі, кривди І : : в і р и ...........................51 Е : : С. I I .: Про нові К Н И І ги JI. Храпливої .

53 і І З

І

І

Ж ИТТЯ і П РА Ц І СУМ -у, повідомлен; ня і ін. . . . 54-64 1

й'"... ........ ........ ... ..... ...а

Ч: 2 (56)

Р ік X I V

1960

НАШ І ВИХОВНІ КАДРИ О. К О В А Л Ь Чим д а лі поступаємо в наш ій виховній праці, тим б іл ь ­ ше бачимо м ож ливостей ї ї розгорнення, а разом з тим ствердж уєм о браки й перешкоди, як і не д озволяю ть нам успіш но і швидко справлятись з нашими завданнями. В ж е в одній з попередніх статтей п. н. «Р о зго р н ути єн ер ґію « б у л о вказано ш ляхи , на як і треба спрямувати наш і сили, щ об скоординовано і всебічно підійти до роз­ в ’язки наш ої головн ої проблем и •— виховання молодого покоління. Це питання б у л о поставлене і обговорене також на недавному П л е н у м і Ц ен тр альн и х Органів С У М -у і в ви слід і б у л и схвален і відповідні постанови. Д л я пригадки треба повторити, щ о дійсні і старші ч лен и С У М -у мають творити собою виховне середовище, що допомага­ тиме у виховному процесі наш ої підростаючої молоді. Б еручи однак до уваги різні успосібнення і спромож ­ ності наш их членів, б у л о пропоновано розподілити всіх дійсних і старш их ч лен ів по дієвих гуртках: а) гуртки виховників, б) к ультурн о-м и стец ької діяльности, в) спор­ ту, г) зовніш ньо-пропаґандивної і ґ) господарсько-ф інан­ сової діяльности. Виходимо з залож ення, що наш у виховну роботу ба­ зуєм о на живому прикладі, бо т іл ь к и в цей спосіб підро­ стаюче покоління зм ож е згодом вступити в наш і слід и і продовж увати боротьбу за той самий виховно-національ­ ний ідеал. В такій постановці праця виховників буде значно улегш ена, бо їм на допомогу прийде наш к у л ь ­ турно-мистецький відтинок з своїми засобами вп ли ву на ф ормування україн ської духовости, добре поставлений спорт в змаганнях з чуж инецьким и друж инами зб у д ж у ­ ватиме баж ання боротьби й перемоги, зовніш ньо-пропаґандивна д ія льн ість підготовить ґрунт д ля д альш ої праці

г

і поширення зв’язків з чуж им середовищем, а господар­ сько-фінансовий сектор створить си льн у фінансовогосподарську основу д ля ведення заплянованої виховної праці ш ирш их розмірів. В такий спосіб і кож ний член С У М -у знайде м ож ливість самовияву і при тому сповнить безпосередню чи посередню виховну функцію. При всій важ ливості створеного так в організованих рямцях виховного середовища, що, як добрий клімат, сприятиме духовом у ростові молодого покоління, наяв­ ність ф ахових виховних кадрів є нічим незаступима. Як не може бути доброго війська без підстаршин і старшинінструкторів, як не може бути освічених лю дей без уч и ­ телів і професорів, так не мож е бути добре вихованих і світоглядово завершених лю дей без відповідних виховників і педагогів. Розум іється, що й згадані військові старшини і вчителі та професори є дуж е часто й педа­ гогами, а ле це не обов’язкове. Ба щ о більш е, батьки, які вж е з покликання повинні бути першими виховниками своїх дітей, не завжди з цим завданням належ но справ­ ляю ться. К о л и йдеться про національне виховання в умовах чужини, то тут потрібно співпраці усіх відповідних л ю ­ дей і чинників; від батьків починаючи, а через Ц еркву й рідне ш кільництво, на виховних організаціях скін­ чивши. Т ом у з усією силою наголош уємо конечну потребу вистачального числа кваліф ікованих виховників у С У М -і. М и можемо навіть твердити, що ск ільк ість охоп лен ої на­ шою Спілкою підростаючої м олоді є в прямій пропорційній залеж ності від числа сум івських виховників. К о л и під цю пору понад 5 000 дітей знаходиться в рядах Юнацтва С У М -у, то це відповідає приблизно п’яти сотням вихов­ ників, які посвятились в С У М -і справі виховання. Ц е є ті наші виховні кадри, які видала з себе наша молодеча організація з-пом іж своїх дійсних і старших членів, число яких у свій час сягало десяти тисяч. Беручи до уваги загальний освітній рівень член ів С У М -у в перш их по­ воєнних роках, то цей відсоток виховників належ ить вважати задовільним. Б іл ьш перспективно заповідається справа виховних кадрів на майбутнє, поскільки в рядах Юнацтва С У М -у підготовляю ться тисячі не т іль к и звичайних членів С У М -у, але щонайменше половина з них — нових вихов­ ників. Треба тільки з усією наполегливістю й дбайли4

еістю допильнувати цієї справи, а проблема, перед якою стоїмо, змож е бути хоч частинно розв’язана.

В е л и к у з а с л у г у м атим уть не ли ш перед своєю орга­ нізацією , а л е й перед усім українським сусп ільством ті теп еріш н і виховники, як і зу м ію ть витримати на своїх постах і кож ний на своє місце дасть десяток м олодих виховників, щ о д а лі п родовж уватим уть важ ли ве д іл о виховання. Все однак за леж и ть від того, н аск ільк и те­ періш ні виховники зу м ію ть вщ іпити своїм вихованцям лю бов до свого рідного, призвичаїти їх до наш их р е л і­ гійних і н ац іон альн и х традицій та практик. Справа в тому, щ о б іл ьш іс ть з-п о м іж теп еріш н іх виховників щ е пам ’ятаю ть У к р а їн у з особистих переж ивань, тоді к оли наш е підростаю че п ок олін н я довідується про н еї т іл ь к и з оповідань і книжок. Т о м у завданням виховників є з а ­ стосувати такі виховні методи і способи, щ об така м олод ь м огла внутріш нім и переж иваннями збагнути У к р а їн у , її всім серцем полю бити і поставити її за ц іл ь свого ж иття. Т о д і щ ойно мож на буд е сподіватися, що з тіє ї м о лод і ви­ р остуть також м айбутні ви ховн і кадри і щ о на наш ому п о к олін н і україн ська ід ея не припинить свого існування на чуж и н і, а матиме своє продовж ення і н а л е ж н у дина­ м ік у в майбутньом у.

ЗА РОЗБУДОВУ СУМІВСЬНИХ БІБЛІОТЕК М. К Р А В Ч У К Думаю, що кожний розуміє велетенську ролю книжки, яку вона сповняє як засіб виховання та інтелектуального росту лю д и н и . К ниж ка — це справді потужна зброя в боротьбі за свободу, як рівнож в змаганні за уш ляхетнення та самовдосконалення л ю ­ дини. Розуміється, що маємо на думці добру книжку, бо є і такі книжки, які є засобом дем оралізації. К у л ь т у р н і народи присвячую ть багато уваги книж ці і бібліо­ теці і рік-річно влаш товую ть відповідні імпрези. От візьмім хоч би американців, які щ орічно влаш товую ть виставки книжок з нагоди »бібліотечного ти ж н я«. Цей тиждень проходить під гаслом: * Збудися і ч и т а й ». В У країн і від найдавніших часів, від прийняття християнства, існували, звичайно при манастирях, книгозбірні-бібліотеки. М іж 5

двома світовими війнами українське суспільство присвячувало багато уваги поширенню книжки та друкованого слова. Тепер погляньмо на сучасний стан українських бібліотек поза межами Батьківщини. Не зважаючи на сотні різних наукових, професійних, молодечих, політичних, суспільно-громадських та самодопомогових товариств, які існують, у нас немає одної цент­ ральної бібліотеки, яка служ и ла б, в разі потреби, своїми матеріялами. Не краща справа із популярними бібліотеками. Лиш е в поодиноких місцевостях існують та працюють бібліотеки, але іх дуж е обм а ль. К о ли подивимось на стан бібліотек в С УМ -і, чи в інш их моло­ дечих організаціях, то мусимо звітувати про невтішні речі. Осе­ редки не мають укомплектованих бібліотек, а якщо навіть такі бібліотеки є, то вони від яких 5-ти років нечинні. Щ о за при­ чина такого стану? Питаючись про це, дістанемо відповідь, що люди не хочуть читати. Т ут треба згадати, що великий вплив на те, що люди не читають, мас телевізія. Люди »вочую ть« (див­ ляться) телевізію довгими вечорами, а дуж е часто при ній і сплять. Телебачення в країнах нового поселення своїми комерсійними та неґативними програмами обнижує моральний та інтелектуальний рівень суспільства. Ц е своєрідний гаш иш-дурман, що відзвичаює лю дину думати. Та попри це, вину за те, що в нас мало читають, несе не лиш е телевізія, але також і наша інтелігентська та свідома громад­ ськість, яка не цікавиться книжкою (лиш е новими моделями авт) і не стимулює комплектування бібліотек. Те, що не читають старші, ще не страшне, але трагедією с те, що підростаюча молодь не читає української книжки, хиба англо­ мовні »камікси«. Вину за це треба приписати батькам, виховникам та цілом у суспільству. Українські дитячі ж урнали ледве животіють, але ніхто не подбає, щоб ці видання були в кожній українській хаті, де є діти. Немає зовсім ж урналу д ля старших юнаків. І дивно стас, а деколи сумно, як нераз ми бідькаємось, мовляв, ми все зробили, а молодь чомусь відходить від нас та пропадає д ля української справи. Так, ми багато зробили! Ми навчили цю молодь маршувати, відбирати дефіляди, але ми ще не навчи­ ли її любити українське слово і українську книжку. Тому ця молодь маршує, танцює гопака, а як дійде до 18 років, то в ба­ гатьох випадках зриває з українським організованим життям. Це зокрема відноситься до хлопців, бо дівчата більш е тримаються своєї спільноти.

6

Том у на цілий ріст стоїть перед нами проблема: як зберегти доростаюче покоління в крузі рідної культур и та заінтересування проблемами та життям в Україні? Один із успіш них засобів — це українське друковане слово. З цього випливає потреба комплек­ тування бібліотек та зусильна акція читання української книжки. В перш у чергу потрібно укомплектувати дитячі і ю нацькі б іб л іо ­ теки при Осередках С У М -у . В дальш ом у треба упорядкувати бібліотек у д ля дорослих. К р ім цього кожний Осередок повинен мати бібліотек у зло ж ен у з книж ок про У країн у в ч уж и х мовах (англійській, німецькій, ф ранцузькій і т. д .). Ч уж ом овні книжки д уж е багато допомагають в пропаґуванні української справи серед чуж инців. Комплектування бібліотек вимагає зуси льн ої праці к іл ь к о х оди­ ниць та грош евих засобів. К р ім цього треба дбати, щоб бібліотека постійно закуповувала книж ки і тим самим служ и ла читачам новими виданнями. Найголовніш им питанням е, як просунути книж ку до рук чи­ тача. Д ля цього потрібний є гурт ентузіястів книжки, щоб цю ідею читання книжок всіма силами пропаґувати серед юних член ів С У М -у , дорослих член ів і громадськості. З цією метою треба залож ити при Осередку »Гурток прихильників книж ки«, який зайнявся б цією справою. До цього гуртка повинні н а ле­ ж ати: голова Осередку, к у л ь т .-освітній референт, бібліотекар, керівник Ю С У М -у та виховники. Сюди також повинні належ ати і ті члени, які мають заінтересування до книжок. Добре було б організувати теж такий гурток серед старших юнаків і дівчаток. Д ля пропагування читання української книжки потрібно вико­ ристовувати пресу, радіо, театральні виставки, інсценізації тощо. Гурток прихильників книжки повинен видавати стінну газету та подавати в ній вісті про нові цікаві видання. Рівнож треба влаш ­ товувати свято книжки, виставку книжки, та конкурси-змагання читання книж ки. Всі ці згадані акції, зокрема змагання в читан­ ні книжки, мож уть стати потужними чинниками в зацікавленні молоді українською книж кою . Добре організовані конкурси чи­ тання книж ки з відповідними нагородами мож уть стати зворот­ ним пунктом в заінтересуванні нашої молоді книжкою та україн­ ським друкованим словом взагалі. Бо під сучасну пору зацікав­ лення молоді українською книжкою є менш, ніж м інімальне. Ра з у рік повинні відбуватись крайові змагання в читанні книж ­ ки д ля відзначення поодиноких сумівців та Осередків, які в цій ділян ц і мають найбільш і усп іхи . В кож ній нашій праці мусимо пам’ятати про велетенську ролю і си лу книжки в м обілізац ії народу д ля певної ідеї.

7

СВУ

і

СУМ

В У К Р А ЇН І До

тридцятиріччя процесу в Харкові Ігор

Ж УРЛИВИЙ

Від 9-го березня до 19-го квітня 1930-го року у великій за лі Харківської опери відбув­ ся гучний процес проти 45 ке­ рівних членів двох п ідпільних організацій українського наро­ д у: Спілки Визволення У к р а ї­ ни (С В У ) і Спілки Української М олод і (С У М ). Якого значен­ ня надавали большевики цим організаціям видно з того, що вони присвятили їм грубу книгу, намагаючись тенденцій­ ним і неправдивим насвітлен­ ням фактів відштовхнути укра­ їнського читача від учасників визвольного р у ху . Ц я книга з офіційним стенографічним зві­ том про судовий процес проти керівників С В У і С У М вийшла в світ у 1931 році у видав­ ництві »П ролетар«; лиш е пер­ ший том цієї книги мав 716 сторінок. Як не намагались больш еви­ ки довести, що С В У і С У М «боролись проти інтересів у к ­ раїнських робітників і селян«, проте навіть опубліковані ними свідчення підсудних доводять протилеж не.

8

За свідченням керівника С В У академіка Сергія Єфремова, плятформа С В У була в за га ль­ них рисах така: 1. С В У ставить своїм зав­ данням визволення українсь­ кого народу на всіх просторах його етнографічної території і заснування незалеж ної і само­ стійної народньої р есп уб лік и .

2. Державний устрій україн ­ ської республіки засновується на демократичних засадах, на ч о лі її стоїть вибраний прези­ дент, виконавча влада н але­ жить кабінетові народніх м і­ ністрів, відповідальному перед Радою Народніх Представників.

3. Громадянам У країн ської Народньої Респ убліки законом ґарантовано всі громадські пра­ ва без різниці статі: активне і пасивне виборче право на підставі вселюдного, рівного, безпосереднього і таємного го­ лосування, свобода слова і друку, незайманість особи, сво­ бода зборів і коаліції, свобода совісти.

4. Економічна політика за­ сновується на праві власности, зем ля переходить у власність селян, тяжка промисловість на­ ціоналізується . Заснована керівниками С В У Спілка Української М олод і сто­ яла цілком під впливом членів С В У і боролась за ті самі по­ літичні ід еа ли . Голова СУМ М икола Павлуш ков, теж стоючи на плятформі української демократичної республіки, вва­

жав, що в період боротьби за відновлення і закріплення ук ­ раїнської держ ави на ч о л і у к ­ раїнської нації повинен стояти вибраний гетьм ан. Історія заснування С В У пред­ ставлена в обвинувачувальному висновку больш евицького суду в такий спосіб: »С В У — це наступник за­ п ільного контрреволю ційного центру, щ о мав назву «Б р а т­ ство У країн ської Державности« (Б У Д ). . . Б У Д , як організація, наприкінці 1924 року припи­ нив своє існування. А л е к е­ рівні д іячі БУД, навіть тоді, коли організаційна діяльн ість Б У Д припинилася, не покину­ ли антирадянської роботи . .. Зовніш нім виявом зміни такти­ ки, у зв’я зк у з наближ енням реконструкційного періоду, бу­ л о творення С В У замість БУД... За головну мету організації знову править готування до п о в стан н я ... В травні 1926 ро­ к у в П ариж і було забито го­ ловного отамана війська У Н Р С. П етлю р у. . . Погодивш ись з тим, що вбивство П етлю ри є зручний привід д ля об’єднання антирадянських елементів у за­ п іл ь н у контрреволю ційну орга­ нізацію, С. Єфремов з і своїми найближ чими однодумцями ви­ ріш или влаш тувати засідання ініціятивної групи д ля засну­ вання нової зап ільн ої органі­ зації . П ерш е установче засі­ дання фундаторів СВУ було скликане в червні 1926 року з ініціятиви Єф рем ова. В цьому

зібранні взяв участь кістяк київського Б У Д , що розвалив­ ся: Єфремов, Д урдуківський, Ч ехівський, Гермайзе та Гребенецький. Значення цього зіб ­ рання б уло величезне д ля всієї подальш ої організаційної д ія л ь ­ ности С В У «. Подані тут у больш евицькому обвинувальному висновку ф акти відповідають правді, л и ­ ш е слід зазначити, що підго­ товка до заснування С В У ве­ лася вже раніше. З перебуваю чих сьогодні на еміґрації коли ш н іх учасників р у х у С В У -С У М в У к р а їн і най­ більш им авторитетом д ля істо­ риків є пані Н аталя П а в луш кова — рідна сестра голови С У М -у в У країн і М и коли П авлуш кова і племінниця голови СВУ Сергія Єфремова, яку больш евики ки н ули до ки їв­ ської в’язниці разом з П а в луш ковим і Єфремовим. Ось що вона пише про заснування С В У і С У М -у в У країн і: «П ерш а п ісля довгої підготови організаційна нарада, де б ула закладена С В У, від була ­ ся щ е в грудні 1924 р о к у . . . С У М зорганізований був у 1925 році, після обговорення цієї справи поміж Єфремовим, Д урдуківським і П а в луш к ов и м . Попередником С У М -у був ТЕ З — Т -в о Єдности і Згоди, — засноване при 1-ій К и ївській ш к олі ім. Ш евченка, де ди­ ректором був п р о ф . Д урдуків­ ський, і самоліквідоване у 1925 р о ц і. С У М мав програму С В У 9

і був складовою частиною СВУ, як автономна організація мо­ лод і . . . С В У мала за керівний орган Президію з 12-15 о с іб ... Від Президії йш ло 80-100 осіб уповноважених Центру, далі йш ли п’ятки, члени яких час­ то не знали один одного як членів СВУ, але всі в тій чи іншій га лузі виконували ди­ рективи ц ен т р у«. Керівники СВ У і С У М -у на­ давали великого значення тіс­ ній співпраці з визвольними рухами інш их народів С С С Р . Вони встановили контакт з учасниками національного спротиву білорусів і народів К а в ­ казу. Голова С У М -у М икола П авлуш ков зробив у 1926 році разом з групою сумівців піш ­ ки подорож по Кавказу, під час якої було налагоджено зв’язок між СУМ -ом і молоддю кавказьких народів. С В У і С У М мали величезну підтримку з боку Української А втокеф альної Православної Церкви; за словами Ч ехівського, У А П Ц була знаряддям і складовою частиною С В У . Удар Москви проти С В У і С У М -у був скерований одночасно про­ ти У А П Ц : її чільн і представ­ ники на ч о лі з митрополитом Липківським потрапили до в’я з­ ниць разом з діячами СВ У і С У М -у . С В У і С У М були загально­ національними організаціями, що боролись під гаслами на­ ціонального солідаризму за принципом: » держава понад 10

партіями, нація понад клясам и «. Ц і організації охопили своїм впливом майже всі міста і села підсоветської України, У країнську Академію Наук, з науково-педагогічної комісії якої проф . Дурдуківський зробив щ ось подібне до наркомату ос­ віти гри СВУ, чищі і середні школи, українську кооперацію, Українбанк, Наркомзем, У країн ліс та інші ділянки україн­ ського ж иття. Членами С В У були опановані такі українські видавництва як »С лов о«, »Р у х «, »К н и госп ілка« та інш і. Маючи своїх членів у військових ш ко­ л а х і у війську, С В У і С У М готували кадри для збройного повстання проти больш евицьких поневолю вачів. Прилюдний відкритий процес Москва організувала лиш е про­ ти 45 керівних членів С В У і С У М -у . В той ж е самий час у в ’язницях перебували сотні ти­ сяч українських патріотів, об­ винувачених у приналежності до цих організацій. Разом з Сергіем Єфремовим і М иколою Павлуш ковим на лав і підсуд­ них сидів увесь український народ. Але ніяким терором Москві не вдасться зломити волі ук­ раїнського народу до вільного життя. Ідеї С В У і С У М -у не­ вмирущі, боротьба за їх здійс­ нення не припинялась і не припиниться, доки Україна не стане вільною самостійною дер­ жавою у колі вільних народів Европи і Азії.

УКРАЇНСЬКИЙ ПАТРІОТИЗМ А.

М ИКУЛИН

Патріотизм у прямому розу­ мінні слова — це любов до батьківщини, до своєї вітчиз­ ни. Однак у це поняття вхо­ дить дуж е складний комплекс ідей і почуттів, які знаходять свій вираз у поведінці лю дей у су сп ільств і. Патріотизм, любов до бать­ ківщини, з ’являється у людини з дитинства, з перших її років. Він є спадщиною від батьків, однак його можна приспати або розвинути. Отже патріо­ тизм — національний, кровний чинник. Навколиш ня природа, народні звичаї і традиції, особ­ ливості національної культури, весь спосіб життя людей вк ла ­ даються у свідомості і п очут­ тях людини і вона зберігає їх у своєму серці і проносить через ж и т т я . Як рідна мати дорога д ля кож ної людини, так дорога д ля неї і батьківщ ина. Недарма батьківщ ину назива­ ють також матір’ю. Рідна батьківщина-мати кличе на подвиг, на великі діла, на лицарські чини. Вона — невичерпне дж е­ рело радости, надхнення і ге­ роїзм у. Люди присвячують бать­

ківщ ині своє життя, свідомо йдуть на смерть заради націо­ нальної слави, життя і процві­ тання батьківщини. У цьому сила національного патріотизму. Коріння національних почут­ тів українського народу йде з далекого м и н улого. Говорячи про патріотизм нашого народу, Ш евченко писав: »Свою У к р а ­ їн у лю біть! Лю біть її во врем'я л ю т е ...« Український націо­ нальний патріотизм бере свій початок ще з часів виникнен­ ня народнього епосу. Вж е у »С лов і о полку Ігореві«, в би­ линах про богатирів, в ук ра­ їнських казках і переказах говориться про лю бов до Р у сіУкраїни, про героїчну боротьбу українського народу за неза­ леж н ість батьківщини, проти ворогів. Вітчизна і патріотизм — по­ няття національні, понадклясові. Одні суспільн і порядки приходять на зміну іншим, ви­ никають і гинуть суспільні прошарки, але все це відбу­ вається в рямках історичного життя даного суспільства, да­ ної нації. Нація, раз виник­ нувши, має надзвичайну стій­ кість, бо не існує » інтернаціо­ нальної* нації, як не існує якоїсь понаднації, складеної з сумішки багатьох націй. Х оч зі зміною суспільного і п о л і­ тичного ладу змінюється й соціяльна, політична та к у ль т у р ­ на суть вітчизни, а ле спільні елементи-складники духового і м атеріяльного життя нації збе­ 11

рігаються. До цього належ ать: територія, або те, що переда­ сться з покоління в покоління під назвою рідна земля, рідна мова, психічні особливості на­ ції, спільні елементи націо­ нальної культури, традицій, звичаїв, р е л іг ії. Рідна земля, рідна природа, територія — це вічні націо­ нальні ознаки кож ної вітчизни. А д ж е д ля українського народу рідна зем ля залиш илася при­ близно такою, якою вона була щ е за часів великого князя Володимира Святого, хоч с о ­ ц іа л ь н и й характер життя ба­ гато від того часу разів зм і­ нювався . А бо візьмемо таку вічну національну ознаку, як наша рідна мова. Вона удоско­ налюється, розвивається, але вічно залиш ається українською. Психічні особливості кожного народу виробляються вікам и. В умовах довгого московського поневолення деякі риси націо­ нального характеру українсь­ кого народу поступово зміню­ ються, одначе, зберігаючи і множачи те найкраще і най­ цінніше, вироблене нашими предками на протязі століть, український нарід не тільки не занедбує, а, навпаки, ще більш е поглиблю є і виробляє в собі нові риси національного характеру, притаманні лише українській н а ц ії. Я к ми вж е сказали вище, патріотизм має понадклясовий характер. Незалеж но від су­ спільних прошарків нації, по­ 12

няття патріотизму має однако­ вий зміст як д ля українського робітника, так і д л я українсь­ кого селянина. М арксизм -ленінізм твердить, що експлуата­ торські кляси завжди анти­ патріотичні, бо д ля них віт­ чизна ніби там, де можна одер­ жати найбільш і прибутки. Та­ ке тлумачення вигадане, а мо­ скалями використовується з метою приспішення московізації поневолених у СС СР наро­ дів та використовування їх д ля інтересів московського н ароду. К лясов е розуміння патріотиз­ му та інтернаціоналізму моска­ лі вигадали д ля того, щоб уможливити собі легш е загар­ бати світ і перетворити всі на­ ції в аморфну, без національ­ ного обличчя масу, якою к е­ рували б м оскалі. В цьому пляні й пропаґується т. зв. соціялістичні нації та совєтський патріотизм, які не мають ані родоводу, ані національних традицій, ані національних дж ерел. Національний патріотизм — це поняття духове, а його на­ прям — боротьба за націо­ нальну самостійність батьків­ щини . Суть українського пат­ ріотизму — це боротьба за на­ ціональну самостійність У к р а ї­ ни проти московських окупан­ тів, проти всіх чуж оземних за­ гарбників. Український патріо­ тизм має таку величезну силу, що змушує його визнавців — українських патріотів — в бо­ ротьбі за М атір-Україну, за її

Л ю д и і їх д іл а

УКРАЇНСЬКА ЛЮДИНА СВІТОВОГО МАШТДБУ В. Б У Ж Е Н К О Нещодавно я мав розмову з одною студенткою ф ілософ ії, яка між іншим поставила за­ пит: чи українці мають своїх ф ілософ ів з іменами, відомими на ввесь світ? Цей запит д у ­ ж е важ ливий і на нього на­ леж иться відповісти не лиш е їй одній, а всій українській м о ло д і.

волю, за національну держ аву йти на найбільш і жертви, включно до жертви крови і ж иття. У країнська молодь, що наро­ дилася вж е на чуж ині, на­ приклад, в Америці, Канаді, Брітанії, А в стр а лії і т. д., може запитати: а якж е ж ми можемо бути українськими пат­ ріотами, к о ли ми не знаємо, не бачили України, а до того є вж е громадянами тієї дер­ жави, де народилися. Такий стан не перешкаджас нікому боротися за українську державу, як не перешкаджає бути великим українським патріотом. Бо щоб бути справ­ ж нім українським патріотом не потрібно протиставитись патріотизму інш их народів. А.

М.

Отже, чи в нас були люди, які стали відомими на ввесь світ, а їх н і осяги стали здо­ бутком ц ілого людства? Спершу треба розрізнити та­ кі відтінки вели ки х українців: а) українці, як і т іль к и кровно п риналеж али до україн ської нації; б) українці, які б у л и свідомі тієї п риналеж ности. Іншими словами, за ф іл о со ­ ф ічним висловом: українці ма­ теріальні та формальні. Зра­ з у ствердимо, що ц и х перш их було багато більш е, бодай так на перший погляд здається. Зважаймо, що наш і вели кі лю ди у своїй д уховій наста­ нові щ е не є як слід вивчені і тому годі про них говорити, що вони т ільк и матеріально приналеж али до нашого на­ роду. Щ е інший п оділ треба було б взяти до уваги, а саме: а) ук ­ раїнці, які старалися робити наші своєрідні к у ль т ур н і здо­ бутки і б) українці, як і пра­ цювали над загальнолю дським и культурним и здобутками (напр., славний дослідник папуасів М и к л у х а -М а к л а й ). По цих передпоясненнях да­ мо відповідь: ми маємо справді великих людей і то світового 13

формату. Беручи по ділянках, найбільш е сягнули у світову дійсність люди церковної вер­ стви. Найширшим засягом об­ хоплю є світ таки св. Йосафат Кунцевич, Ч С ВВ. Він одино­ кий з у с іх українців заслуж и в на 2 обширні життєписи, на­ писані чуж ими (французом Ґ іпеном та італійцем Контієрі в Рим і 1867 p .). А пам’ять його святкує вся західня Церква кож ного року 14 листопада. За ним іде великий слуга Б о­ жий М итрополит К ир Андрій НІептицький, Ч С В В . Світового значення вж е здав­ на набрав у вселенській Ц ерк­ ві один із найбільш их діячів східньої Церкви, головно у к ­ раїнської, київський М итропо­ лит Петро М о ги л а . Не менш важ ливою особою, хоч церков­ ною, але впливовою на євро­ пейське політичне ж иття за віденського конґресу (1815 р .) був кардинал-митрополит М и­ хайло Л евиц ьки й . Годі при тім поминути сумної слави Теоф ана Прокоповича та обновителя монашества на сході, у новіш их часах, полтавця П аісія Величковського. З р е л ігії перейдімо до ф іл о ­ соф ії. У ній українці теж заблестіли і то світовим діяпазоном . Наш Григорій Сковорода створив цілу систему філософії серця, а Памф ил Ю ркевич затривалив її, пояснюючи та да­ ючи їй основні коментарі. О с­ танній вдарив дош кульно по 14

матеріялістичній доктрині К а р ла М аркса. А перший своїм жестом опрокинув псевдопедагогію Заходу, що посьогодні мститься на ньому в формі різних коеґзиєтенцій, атомвоєн та маревом загибелі західн ьої к у л ь т у р и . Про це писав Л . Мосендз у своїх ли стах: Одно­ го разу прийшов Сковорода до Руссо і вони почали говорити про виховання. Нареш ті наш Григорій запитав Руссо де його д іт и . — У притулку, — відпо­ відає теоретик модерної педа­ гогії, Руссо. Тоді Григорій, не прощаючися, вийшов (п ор . Л і­ тературно-Науковий Вісник ч .

2, 1949 p .). Сковорода не працював сам на полі ф ілософ ії, створивши ориґінальну систему, але з зга­ даним Паісієм Величковським та Семеном Гамалією, а М ихай­ ло Палетика видав у Г а лл е книж ку про «призначення лю ­ дини* ф ранцузькою мовою (1818, передрук у П етербурзі 1827 p .). До ф ілософ ії долучити б письменство. Світового значен­ ня є наше старе »С лово о п о л ­ ку Ігореві«, перекладене на всі важніш і мови світу, як і записки паломника ченця іг у ­ мена Данила до Святої З е м л і. З новіших наших письменни­ ків та поетів безперечно світо­ вого значення, так би мовити трансцедентального, є Тарас Ш евченко. Й ого уваж аю ть не тільки одним із найбільш их поетів слов’янського світу, але

взагалі він має усі шанси ста­ ти попереду у всесвітньому пантеоні жерців сл о в а . Щ о Іван Ф ранко увійш ов до скарбниці всесвітньої к у л ь т у ­ ри, свідчать його »Л и с М и ки ­ та» чи »3 а ха р Б еркут«, або й поема »М о й с е й «. Володимир Антонович та М и ­ хай ло Драгоманов дали пояс­ нення д л я двотомового видан­ ня П івденно-Західнього В ід д ілу Рос. Географічного т-ва »Іст о річескіє пєсні малорусского на­ роду», яке звернуло увагу ш и­ роких к іл наукового с в іт у . Окремою появою небувалого формату з всесвітнім значен­ ням е наш соціолог В ячеслав Л ип и н ськи й . Відомий широкому науково­ му світу є антрополог Ф едір Вовк та й М икола Зібор •— один із перш их теоретиків к о­ оперативного р уху; д-р Іван Горбачевський — дослідник і міністр здоров’я А в стр о -У гор­ ської монархії; Іван П улю й — дослідник і один із предтеч р ен тген ології. Н е від речі згадати й Н ауко­ ве Товариство ім. Ш евченка, що мало зв’язки з 224 науко­ вими установами у світі в 90 містах та 28 країнах Европи, Америки й А з ії, де співпра­ цю вало 76 чуж инців (м іж ни­ ми і А ль б ер т А йнш тай н ). С лід щ е згадати В. Єрмакова, що друкував праці переважно ф ранцузькою мовою, Івана Л у чицького — історика соц ія льно-економічних відносин Ф ран ­

ц ії та Еспанії середніх віків, проф . І. Сікорського, який перший висунув питання про комплексне вивчення дитини -теорію, яку широко сьогодні застосовують в Ам ериці. М а к ­ сим Ковалевський — соціологекономіст, проф . у М оскві, Стокгольмі, Оксфорді, П етер­ бурзі. І. Мечников — творець теорії фагоцитів, директор П а ­ стерівського Інституту в П а ­ р и ж і. Данило Заболотний — світової слави бактеріолог, В о­ лодимир Вернадський — основник біогеохем ії. А професориґенетики Я . Добжанський та Карпатченко отримали за свої праці Нобелівську премію. У мистецтві Бортнянський та Березовський — музики, К о шиць — дириґент, О лекса Дов­ ж енко — кінорежисер світової слави, а між малярами О лек ­ са Грищенко, який відомий у ф ранцузькім мистецькім світі своїми морськими краєвидами. А в військовій справі непереверш ені: Хм ельницький, Свя­ тослав, Виговський, Б е зр у ч к о . . . Т а годі всіх вичислити, бо не стане ні часу, ні паперу. Властиво нема д ілян ки світо­ вої культури , в якій би ук ра­ їнці не брали безпосередньої чи бодай посередньої у ч а ст и . Це зовсім закономірно та ло­ гічно. Раса, що мас в собі первні Т ри п ільської культури , що засвоїла собі елементи г е л ленського мистецького смаку та суспільної організації, має 15-

право на таке визначення у всесвітній п о зи ц ії. . . Однак це все не т іль к и має задовільняти нашу цікавість, чи й надувати нас амбіцією національного багатства та к у л ь ­ турної пишноти. Н і, воно нас зобов’язує, головно, нас м оло­ дих . А це з о б о в ’ я з а н н я можемо склясиф ікувати так: 1. П лекати якнайінтенсивнішу свідомість продовжувачів нашої 5-тисячрічної к у л ь т у р и . Н аш і душ і наснажені ядрами тих ціннощ ів; може ми їх і не відчуваємо, хіба час-до-часу вони підсвідомо в нас пробу­ д ж ую ться або інш і їх помі­ чають, як ось: у ш кільн ій лав ­ ці, на виступах, а навіть у то­ вариському ж итті. З тієї підсвідомоєти треба виплекати повноцілу і ясновидну імпера­ тивність д ії.

2. Цю свідомість запрягати до чину. К ож на хвилина, х о ­ ча б і найсірішої днини, при­ носить нам моменти, які про­ ходять і не вертаються, але ті моменти мають неоцінену вар­ тість. ї х треба уж ити д ля на­

уки, д ля практики, д ля про­ ведення ти х тисяч мазків по образі нашого характеру.

3. Ч и тали ми недавно, що людина не повинна дивитись одним оком на минуле, а д р у­ гим — на майбутнє, а ле обидвоє очей впялити в теперіш­ ність. І це зовсім слуш но. Українська м олодь не повин­ на тільки порпатися в нега­ тивах минулого та наших на­ ціональних невдачах, ані теж не м ріяти -леліяти про рожеве майбутнє, а ле братися обіруч за теперішнє. Ним ми випра­ вляємо минуле та пишемо кра­ щ е майбутнє. Головну увагу звертаймо на наш у особисту досконалість під кожним о гл я ­ дом. Не даймо себе звести л і ­ нивою та легкодуш ною дум­ кою, що найваж ливіш а наша справа, на еміграції, це дати про себе знати чужим, робити пропаґанду. Ні, навпаки, ми про себе мало світові говорім, але так робім, щоб світ сам про нас заговорив! Кож ного дня крапелька! В . Буженко

Ж Е Р Т В У Й Т Е на пресовий фонд В а ш о го ж у р н а л у

» А В А Н Ґ А Р Д « 16

П р о м о л о д ь ін ш и х н а р о д ів

НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА СТУДЕНТІВ БРІТАНН Віра Р І Ч Однією з перешкод д ля ор ­ ганізування якогонебудь сту­ дентського об’єднання, чи то д ля культурної, спортовоі, а чи добродійної діяльности є те, що нормальний університетський курс триває три-чотири роки, та якщо припустити, що сту­ денти залиш аю ться на дослід ­ ну працю, а деякі — щоб по­ вторити рік, бо не задовільн и л и вимог іспитуючих, — сту­ дентське населення країни зм і­ няється щ о п ’ять років. Ч ерез це тяж ко зберігати тяглість в будьчому, а тому створюються такі умови, що студентські ор­ ганізації постають, а потім зни­ кають, коли їх н і засновники закінчили свої студії та з а ли ­ ш или університет. Том у дивним є, що (Н Ю С ) Н аціональна Спілка Студентів А н гл ії, В а л ії і П івнічної Ір л я н д ії (шкоти мають свою власну автономну спілку, яка однак в багатьох справах д уж е тісно співпрацює з НЮ С) існує від 1922 року та на протязі того часу продовжує служ и ти все б іль ш зростаючому ч и слу сту­ дентів (під сучасну пору 150000). Зваж аючи на таке значне до­ сягнення, цікавим буде розгля­ нути мету Спілки та засоби, якими вона ї ї осягає.

В перш у чергу слід зазна­ чити, що Н Ю С є федерацією понад 250-ти студентських спі­ лок, студентських репрезента­ тивних рад та інш их студент­ ських комітетів в університе­ тах, технічних, уч и тельськ и х коледж ах, мистецьких ш к олах тощ о. Всі студенти цих інсти­ туцій стають автоматично ч л е ­ нами Н Ю С і не п латять окре­ мої ч лен ської в к л а д к и . С ту­ денти неаф ілійованих інститу­ цій також м ож уть бути ч л е ­ нами, якщо заплатять ч лен сь­ к у вкладку у висоті 15 ш и л. на р ік . Всі студенти мають право залиш атися членами Н Ю С на протязі щ е трьох ро­ ків п ісля виходу з коледж у, а ті, хто приймає ц іл і Спілки та заінтересований у вищ ій осві­ ті, мож уть стати »асоційованими« членами. Все ж таки, зф едеровані к о лед ж і творять основу адміністрації та ф ун к ­ ціонування НЮ С, і власне їх мається на увазі при розгляд і праці Н Ю С . К ерівним тілом Н Ю С є Р а ­ да, яка засідає два рази на рік — в листопаді та під час В ели к о д н я . К ож н а аф ілій ована студентська сп ілка має пра­ во вислати представників до Ради. Порядок денний засі­ 17

дання Ради висилається до всіх коледж ів наперед, завдя­ ки чому окремі члени м ож уть дати інструкції своїм делеґатам щодо становища, яке коледж хотів би, щоб вони заступали у визначеній д ля дискусії спра­ ві. Рада обирає 14-членну Екзекутиву (з яких 10 ч лен ів м у­ сять бути студентами в час в и бору). Три старші скарбни­ ки обираються з ч лен ів С п іл­ ки, але не студентів, а пост генерального секретаря є по­ стійним штатним призначен­ ням. Одиноким платним ч л е ­ ном Екзекутиви є президент, який має заробітну платню, яка рівняється стипендії до­ слідника. Він представляє С п іл­ к у на міжнародніх конферен­ ціях, відповідає за щ оденну працю Спілки, за координацію праці всієї Екзекутиви, к ож ­ ний член якої має окрему від­ повідальність, хоч Екзекутива бере колективну відповідаль­ ність за всі ріш ення. Щ об за­ безпечити гладкість і безпере­ бійність праці з року в рік та полагодж ування багатьох щ о­ денних завдань, на які студен­ ти не м ож уть витрачувати сво­ го часу, затруднюється постій­ ний технічний п ерсон ал. К лю чевою особою д ля інди­ відуального студента є секре­ тар НЮ С в його коледж і, яко­ го обирають кожного року зі студентів і який є зв ’язковим між коледж ом і Спілкою . Зви­ чайно, разом з комітетом д ля справ Н Ю С у коледж і, такий секретар відповідає за розпо­ 18

всюджування інф ормації про всі користі, які дає членство в НЮ С, за продаж у видань Спілки (вклю чно зі «Студент­ ським вієником«, що є остан­ нім в країні часописом, який коштує 1 пена), та за передання до Ради всіх думок, запи­ тів і критичних зауваг від йо­ го, чи її товариш ів-студентів. В деяких місцевостях, особливо в П івнічній Ір ля н дії, В а л ії та в Лондоні, існую ть і розвива­ ються окруж ні організації в рямках Спілки, а валійці ма­ ють традиційне право обирати свого власного віце-президента Ради. Головним завданням Спілки є заступати справи добробуту своїх ч лен ів . В цій га лузі С пілка зобов’язана своєю кон­ ституцією обмеж уватися до справ, які стосую ться студен­ тів, »я к т а к и х «. Ч ерез це, на­ приклад, одного часу б у л о ви­ рішено, що Рада не мож е об­ говорювати внеску, що з а к ли ­ кав до занехання рекрутуван­ ня студентів до військової с л у ­ жби, бо, хоча ця справа від­ носиться безпосередньо до студентів-чоловіків, вона заторкуе їх радше як громадян, аніж як студентів. Одначе, те саме засідання Ради уваж ало себе в праві обговорювати справу селективного покликання до війська (цебто відрочення вій­ ськової служ би д ля студентів технічних і математичних на­ ук у відміну до студентів мис­ тецтва і гуманітарних н а у к ). Все ж таки міжнародні справи

обговорюються часто на Раді, а дискусія часто переходить на політичні, а не студентські п роблем и. Х оча Н Ю С була членом -рсновником М іж народньої С п іл ­ ки Студентів — ІЮ С (засно­ ваної в 1946 p .), то в 1950 р. завісила своє членство в ІЮ С, а після пробного часу, коли НЮ С ф ормально відм еж ува­ лася від ус іх політичних заяв чи діяльности ІЮ С, прийшов остаточний розрив у 1955 p ., коли Н Ю С виріш ила, що ІЮ С «треба розцінювати, як сту­ дентське рам’я міжнароднього комуністичного р у х у « . Від часу першого непорозу­ міння з ІЮ С, Н Ю С зберігала протикомуністичну політичну лінію , що б уло видно, наприк­ лад, з організування допомогових фондів д ля мадярських втікачів-студентів у 1956 p ., та з обіцянки Н Ю С підтриму­ вати студентів Мадярщ ини »у всіх їх н іх вимогах щодо освіти«, що б уло нічим іншим, ніж засудж енням (у ф орм альних рямках неполітичної конститу­ ції С пілки) ф акту розстрілу к о­ ли ш н іх мадярських борців за свободу. Разом з іншими н аціон аль­ ними спілками, які відійш ли і) С лід відзначити, що в той час як ІЮ С зменш илася до ма­ лої групи 15 організацій з країн під комуністичним п ан у­ ванням, членство ІС К постійно зростає, а на конф еренції в 1957 році б ули репрезентовані понад 60 країн з ус іх конти­ нентів .

від ІЮ С або відмовилися ста­ ти її членами через те, що над нею скріплю ється комуніс­ тична домінація, Н Ю С взяла участь у першій М іж народній Студентській К онф еренц ії (ІС К ) у Стокгольмі в 1950 р . 1) Там було вирішено скли ка­ ти наступні конф еренції з м е­ тою плянування «практичної співпраці в таких студентських проблемах, що відносяться до університетської освіти, потреб студентів, студентської куль­ турної діяльности, спорту, здо­ ров’я і т. п. Ц е мас бути така співпраця, що виклю чає всі форми дискримінації та по­ збавлена будьякого «роздвоєн­ ня п о літ и к и «. М іж народня С ту­ дентська Конф еренція (ІС К ) не має екзекутиви, натомість був створений Координаційний Секретаріят (К О С Е К ) д л я вико­ нування ріш ень К о н ф ер ен ц ії. В усякому разі, такі екскур­ сії в доменну м іж народніх справ є т ільк и побічною лін ією д і­ яльности Н Ю С . Перш ою тур­ ботою Спілки є добробут її членів, тому її вся головна ув а ­ га спрямована до цієї мети. Н Ю С намагається забезпечити, щоб кожний ї ї ч лен одержав вистачальну ф інансову допомо­ гу д ля продовження студій; змагає до знесення т . з в . »мінс тест«-у, згідно з яким оціню ­ ють заможність батьків сту­ дентів і потім визначую ть їм допомогу, та старається вирів­ няти невідповідності між в ели ­ чиною допомоги, я к у студен­ 19

там дають різні місцеві освітні чинники (educational com m ittee) тощ о. На дещ о нижчому рівні Н Ю С організує д ля студентів заро­ бітну працю на час вакацій, провадить сільськогосподарські табори на час довгих вакацій, а також робить угоди з різни­ ми крамницями, музеями і те­ атрами щодо концесій студен­ там . Видатними подіями року є «Ф ести в а ль драми«, що його організую ть в час різдвяних вакацій, і «Н аціональне турне дебат«, що відбувається під час осіннього тер м у. Ф естиваль драми організується на сп ілк у з газетою »Сандей Тайм е«, а газета »О бсервер« подарувала НЮ С коштовний »м ейс« (рід булави), як нагороду д ля пере­ мож ної групи в дебатних зма­ ганнях. НЮ С провадить також дешевий гуртожиток у Л ондо­ н і та подорожнє бюро, яке ор­ ганізує дешеві подорожі, спец ія льн і поїзди д ля студентів (на яких можна подорожувати за зниженою оплатою) і спец ія льн і повітряні переїзди. Ц і останні влаш товую ться в спів­ праці з іншими європейськими національними студентськими спілками, а ціни встановляю ть­ ся кожного року на М іж н а­ родній студентській подорож­ ній конференції. НЮ С видає між іншим м і­ сячну газету «Студентські віс­ тів, підручник «В ибір кар’єри*, який роздають безкоштовно всім членам Спілки на остан­ ньому році їх студій, та оф іцій­ 20

ну «Р іч н у кн и ж к у« (Y e a r Book) С пілки. Також видається »С п іванник Н Ю С «, «Ґрантс їр Б у к «, а Лондонський В ід діл Спілки видає 80-сторінковий «Студент­ ський провідник по Л ондоні«, який одерж ую ть безкоштовно всі студенти на перш ому році студій в Л он д о н і. В такій короткій статті не­ мож ливо вичислити всі роди діяльности такої ш ирокої ор­ ганізації, як Н Ю С . Одначе, я х оч у звернути увагу читачів на такі два пункти: По-перш е, Спілка сама себе втримує, а незначна членська вкладка, що її платять член и -колед ж і, до­ повнюється прибутками з та­ ких підприємств, як подорож ­ нє бю ро. Ч ерез це НЮ С може зберігати свою н езалеж ність та у випадку потреби може зай­ няти негативне становище су­ проти уряду у справах, що відносяться до добробуту сту­ дентів . По-друге, я х о ч у вка­ зати на ту вели к у ролю, яку студенти самі відіграю ть у провадженні справ Н Ю С . Я к ­ що, як мені здається, до ун і­ верситету йдеться не лиш е д ля того, щоб стати мовником, ф і­ зиком чи істориком, а д ля то­ го, щоб в перш у чергу навчи­ тися бути добрим громадяни­ ном, то власне через НЮ С сту­ денти отримують вели к у час­ тину виш колу в обов’язках і в демократії, що зробить їх май­ бутніми провідниками сп ільн о­ ти не лиш е інтелектуально, але також і в інш их аспектах.

Л іте р а т у р а , о гл я д и , н р и ти на

м . ВЕРЕС

ВОСКРЕСЛИ МІЖ НАС За мрій порив, за промінь віри, Що будем знов вільними ми, Вас кинув кат в сніги Сибіру, Воркутських багн і Колими. І ніч тортур вам світ закрила, І взлет зачах широких крил; Та він забив лиш ваше тіло, Убити дух — не стало сил. І дух не вмер, не зник, не згинув, Крізь вир гнівний жорстоких днів Він повернувсь на Україну, Він з нами тут, на чужині Спліта нетлінним перевеслом Шереги лав, ллє міць нову В бадьорий крок. І от воскресли М іж нас і С У М і С В У . І ось вгорі священний прапор Замаяв знов, як волі чин, Як виклик наш усім сатрапам, Як голос нив і верховин. Схилім його на мить в пошані Над вічним сном тайги могил, Щоб знов нести у полум’янім Пориві мрій, дерзань і діл. Це знак борцям, які упали, Що ми живі і що в серцях Живуть безсмертні ідеали, До перемог карбують шлях. Це клятви грім у день річниці, Що в їх ім’я ми все пройдем І прапор цей до брам столиці Пробійним рейдом донесем!

21

Микола З Е Р О В

КНЯЗЬ ІГОР Князь Ігор очі до зеніту звів І бачить: сонце під покровом тьмяним. .. О, земле рідна, ти — за шолом’янем! І горе чорний накликає Див. Та не вважає князь на віщий спів: »Н у-м , русичі, славетні дні спом’янем, Покажем ш лях кощеям препоганим До Лукомор’я голих берегів!« А любо Дону шоломом зачерпти! Одважний князю, ти не знаєш смерти: К руг тебе гуслі задзвенять, тебе Від забуття врятують і полону. В стременах став, зорить. А кінь гребе І ловить ніздрями далеку вогкість Дону. Олена Т Е Л ІГ А

В І Д П О В І Д Ь О, так, я знаю, нам не до лиця З мечем в руках і з блискавками гніву, Військовим кроком, з поглядом ловця Іти завзято крізь вогонь і зливу. М и ж ваша пристань — тиха і ясна, Це кораблями — ваші збиті к р и л а ... Не Лев, а Діва наш відвічний знак, Не гнів, а ніжність наша вічна сила. Т а ледве з ваших ослабілих рук — Сповзає зброя ворогам під ноги, Спиває ніжність леґендарний крук — Жорстокий демон бою й перемоги. І рвуться пальці, довгі і стрункі Роздерти звички, мов старі котари, Щоб взяти зброю з вашої руки І вдарить твердо там, де треба вдарить. Та тільки меч — блискучий і дзвінкий, Відчує знову ваш рішучий дотик, — Нам час розгорне звиклі сторінки: Любов і пристрасть... Ніжність і турботи...

22

Петро

К ІЗК О ПАДА

П Р О М ІН Ь

Пада промінь в воду, Срібно-сине дно. Я на твою вроду Задививсь давно. Тільки от не знаю, З чого і почать, Що тебе кохаю, Чарівне дівча. І мені здається Ти кохаєш теж . Лиш не признається Серце молоде. Бо іще не вмієм Признаваться в тім, Хоч серцями млієм В ночі золоті. Пада промінь в воду, Срібно-синє дно. Я на твою вроду Задививсь давно.

Поширюйте видання СУМ-у!

» А В А Н Ґ Д Р Д« »Антологію української поезії» Альбом »СУМ на чужині» » З Н А Н Н Я« «Записки виховника» » Ukrainian Youth N ew s« 23

Ольга Мак

Н А С О Н Я Ч Н ІМ ПРОМ ЕНІ Оповідання Зірка Володимира щойно сходила, обіцяючи освітлю вати йому дороги на всі чотири світу по широкому океані, коли дим світової війни згасив зірку й заслав океанські ш ляхи . Всього к іль к а днів тішився юнак ролею мічмана на кораблі »К р и м « в одеському порті, а потім дезертував і скривався по всяких дірах передмістя, доки з міста не вивітрив д ух больш евиц ької влади. Щ одо Валентини, то вона мала всі підстави сподіватися, щ о її д о л я п ісля закінчення драматичного інституту й балетн ої ш коли розцвіте золотоцвітом, а ім ’я її, виписане великими літерами, стоятиме на першому місці в театральних аф іш ах. М а ла всі дані на те, і знавці віщ ували їй світле майбутнє. Однак, замість плавати по океанах і пізнавати світ, Володимир опинився на фабриці точних приладів у П русії, а В а л я змуш ена б ул а виступити в р о лі служ ниці, а ле не на сцені, а в домі бавар­ ського годинникаря, де було четреро дітей і прикована до ліж ка, вередлива й нервова, ж інка. Н е стерпівши образи, Володимир проломив перенісся старшому майстрові (не мав часу придивлятися, але чув, як хруп н ула кістка під кулаком, і бачив, як лю н ула кров), п ісля чого втік. В аля, не витримавши настирливо-нахабного залиц яння годинни­ каря, ш пурнула йому в обли ччя повний окропу чайник і також утек ла . По к іл ь к о х днях карколом них пригод обидвох їх уп ій ­ мано на терені А в стрії недалеко швайцарського кордону, обидвом сковано руки, обидвох всаджено в переділ залізничного вагону і під наглядом двох поліцаїв, до яких в дорозі п ри луч и лося Ще двоє, відправлено на місця учинених »з л о ч и н ів «. Тоді вони, користаючи з неуважности сторожі, зайнятої грою у ф ербля, п о­ знайомилися, оповіли одне одному про свої пригоди, а навіть вспіли пройнятися одне до одного найщирішою неприязню . Володимир знелю бив дівчину вж е за те одне, що знайомство з нею в’яза ло йому свободу р ухів . Тоді, коли його упіймали, по­ становив собі — неодмінно тікати знову, як ли ш ен ь трапиться найменша м ож ливість. В усп іх втечі, щоправда, не д уж е то вірив, а ле знав, що »раз козі см ерть!« — і волів згинути при втечі, ніж при розправі десь у п ід зем еллі.

24

А л е тепер оця ірж авоволоса дівчина, подібна до гнучкої, вкри­ то: вербовими котиками гілки, стала впоперек дороги до здійснен­ ня його п лян у. А д ж е не міг покинути напризволящ е отаке крихке, тендітне (аж не віриться, що їй 23 роки!), безпомічне, заплакане й заковане сотворіння! М оряк все поглядав зкоса на тоненькі дівочі руки, замкнені сталевими браслетами, і при тому проти волі похитував головою, а л ів у його щ оку пересмикував нервовий корч: треба бути мер­ зотником, щоб такі рученята скувати! Дивлячись на дівчину, Володимир взагалі не міг не чудуватися: отаке ніжне, таке зачучвірене, а таке загонисте! І волосся її, стрижене коротко, все в непокірних вихрах та заломах, і насто­ рож ені сині очі, й гордо закопилена нижня губка — все це зра­ дж увало темперамент і вп ертість. З такою вдачею лю дям не­ стерпним видається значок »О ст« і становище, яке той значок визначає. Моряк знав це по собі, а тому й зобов’язання проти випадкової товаришки недолі все більш е м уляли його сум ління. І разом з тим, а може саме й через те, дівчина його сер д и ла . Вона не робила істерики, навіть панувала над мімікою свого обличчя настільки, що воно було без в и р а зу. Зате сльози не підкорялися ї ї волі й бігли безперервно з синіх очей, стікали по замурзаному ли чку й капали на тоненькі сковані ручен ята. В аля взагалі скидалася на живе втілення безнадії, а душа її вж е була »мертва«, випередивши смерть тіла . Звісно, вмирати не хочеться нікому, та ще вмирати у катів­ ських руках, та ще тоді, коли в крові п ульсує весняний ритм, тоді коли в природі мають вивішені на всі сторони світу зелені прапори, та щ е й тоді, коли страшне життя стоїть на переломі й обіцяє змінитися на д о б р е ... Це все річ зрозум іла. А л е була н езрозум іла д ля Володимира упертість, з якою дівчина відкидала кож ну його потіху й гасила кож ну іскорку подаваної надії. При тому, крім упертости, п роявляла вели ку злосливість, а навіть дотеп, проти яких моряк був безсилий оборонятися. А В алю дратував вигляд моряка. Таком у добре: височезний, як телеграфний стовп, п леч і — к озел д ля гімнастичних вправ, руки, затиснені в кулак, скидалися на боксерові рукавиці. І муж чина ж до того, а дав себе упіймати, наче курка під реш ето. Герой! Тепер сидить і потішає словами, нудними, як печені б ур я к и . Звісно, йому — що? Розстріляю ть — і тільки всієї біди. В ін — не д івчин а. . . »Вач, — снувала мовчки свої думки дівчина, — він навіть і голитися не забув. О бли ччя вишкрябане, аж блищ ить. І кого він нагадує? Ага, нагадує єгипетського сфінкса: високе чоло під буйною ясною гривою, широкі брови, викреслені на одній рівній лін ії, паралельній до такої ж рівної л ін ії невеликих уст. М усить бути впертим, як баран, і настирливим, як осіння м у х а ...« І все ж, не зважаючи на наростаючу з кожною хвилиною анти­ патію, молоді лю ди розм овляли між собою майже без перерви, м ало звертаючи уваги на поліцистів, які час від часу вваж али своїм обов’язком відірватися від гри й крикнути щось на зразок: — М овчати! Стулити губу, ш вайнегунде!. . В аля в таких випадках лиш ень з презирством м руж и ла сині очі й щ е більш е копилила горду губку, а у Володимира тоді конвульсійно стискалися величезні кулаки й нервово пересми­ кувалася ліва щ ок а .

25

Сам розуміючи непереконливість своїх слів, моряк усе просив дівчину не плакати й висував десятки гіпотез, які давали надію на рятунок. А л е В аля іронізувала над його словами й раз-у-раз валила його рожеві замки, будовані на хмарах: К ін ец ь війни? Н у, так, звичайно: щоб дати їм м ож ливість урятуватися, війна мусять скінчитися негайно. . . Збомбардують міста, куди їх ве­ зуть? Ч и ж для того, щоб знищити двох »остів« уж е не вистачить місця в Н ім еччині?.. Н алет? О, н алету можна сподіватися кож ної хвилини, а від нього й смерти, або к а ліц тв а . . .

— Ч ому неодмінно смерти й каліцтва? — ледве гасив іскри гніву в голосі Володимир. — Навпаки, налет дасть нам м ож ли ­ вість утечі.

— І куди б ж е ми забігли зі скованими руками? Т а ж перший стрічний німець нас затримав би, щоб передати в руки п о ліц ії. М ала слуш ність, але все ж сердила його щ е б ільш е. Н е зносив безнадійности, воював з нею завжди і не міг ніколи повірити в існування безвихідних п олож ен ь.

— К л ю ч і від наших кайданів має той червонопикий. . . •— ска­ зав, більш е звертаючись до самого себе, н іж до співрозмовниці.

— Х очете попросити його, щоб вам віддав?..

— Я просити нескорий, — промимрив, стискаючи к улаки . ■ — А л е може бути так, щ е я їх інакшим способом з д о б у д у ... Спочатку В аля гля н ула на нього здивовано, а потім нервово по­ руш илася на лавці: — Ви, здається, все якогось чуда сподіваєтеся: »м ож е«, »як ось«, «кінець війни«, »бо м ба р д ув а н н я «!.. А ж дивно такі слова від чоловіка ч у т и ...

— Справді, — згодився він і сумно ворухнув кутиками уст, — віра в надприродне більш е притаманна ж іночій д у ш і. . . А л е ви ніколи не ч ули про випадки, коли дійсно т ільк и чудо рятувало лю дину від нещастя, або смерти? Самі ніколи не врятувалися через дивний збіг обставин? Вперше В а ля не відповіла з кпинами.

— Звичайно, такі випадки б ув аю ть. . . — мовила задум ан о. — А л е це така рід к ість!..

— Ч ом у рідкість? Тому, що ми самі про них здебільш а навіть не догадуємося! — з глибоким переконанням сказав і пристукнув по коліні своїм величезним кулаком . — М ене там в Бога вірити ніхто не вчив, але я з власного досвіду дійшов до висновку, що над нами чатує якась нерозгадана д ля простого розум у сила, яка відіграє ролю найпильніш ої няньки. Люди дивуються і вживають часто таких виразів, як »на щ астя«, «сталося чудо«, »п ри п адков о«. А воно — ані припадок, ані щастя, ані не чудо. Просто — дбай­ ли вість нашої »н я н ь к и «. В аля нервово в орухн ула віястими повіками: — Я також вірю в Бога і в долю, але це нічого не міняє. Ви каж ете «на щ астя«, а «на нещ астя« не чули? Згадуєте про чудо, але не знаєте, що чудом можна і вмерти? Рівнож , як і припадок мож е лю дину зі щ асливої нещасну зр о би ти ...

— Валю, — моряк у цю хви ли н у так оживився, що справді забув про дійсність, — Валю, але ж людина вмирає лиш ень раз у житті, бо, зрештою, на те й родиться, щоб умерти, але уникає смерти сотні й тисячі разів у ж итті! Переживає ін коли невдачі, навіть нещастя, але скільки разів денно рятується від них? Ми 26

навіть не всилі спостерегти всі ті лиха, які чигаю ть на нас на кож ному кроці. С к ільки разів ми своєчасно відвернулися на вулиц і від подиху незнайомої людини, хворої на важ ку заразливу недугу? С к ільки разів не вкусили яблука, на якому сиділа ти­ фозна, чи дезинтерійна муха? С к ільки разів не наступили на місце, по якому проповз хворий на стовбняк дощовий ч ер в я к ?.. О. бачите! — засміявся щиро й добродушно, — я починаю навіть римами говорити!..

— Дійсно, — терпко усм іхн улася Валя, — д алі вж е й співати п о ч н ет е... Ш ибенична веселість у вас.

— Неправда! — запротестував, енерґійно тріпнувш и ясною ч у ­ приною, і продовжував: — А ск ільк и разів ви »припадково« не зустріли ся з людиною, що могла зробити вас нещ асливою? М о ­ ж ете порахувати?

— Звичайно, не мож у. А л е зате м ож у вам досить точно п ораху­ вати зустрічі, що принесли нещ астя. От, наприклад, як зараз па­ м’ятаю »зу ст р іч « в критому ринку, яка заки н ула мене до годинникаря. ..

— І ви певні, що, к оли б не ця зустріч, усе б у л о б добре? Певні, що без цієї зустрічі не сталося б чогось гіршого? В алю пересмикнуло, і вона так розсердилася, щ о аж почервоніла.

— І чого ви нісенітниці плетете?! — накинулася на співрозмов­ ника. — Вважаєте мене дурненькою дитиною, чи кпите з мене? *Н е сталося б нічого гір ш о го «!.. — перекри ви ла. — А може ста­ тися ще гірш е щось? Володимир винувато п охилив голов у.

— Ч ого ж . . . — промовив непевно. — Щ е ж і нічого не ста­ лося . М ож е я к р а з ...

— Знаєте, що? — обернулася В аля до Володимира і на цей раз ли ц е її п о біліло зі злости. — В и . . . ви ліп ш е перестаньте! »М о ж е«, »м о ж е «!. . Я в ніяке »м ож е« не в ір ю ! Та й ви не вірите, лиш ень удаєте. Х оваєте голову в пісок, як той »хи трий « струсь, щоб не бачити, який страшний кінець нас ч ек а є!.. Випаливш и це все, дівчина закусила губку й відвернулася, а з її синіх очей рясно покотилися прозорі сльози . Одна з них, за­ блудивш ись, побігла іншою дорогою і зупинилася б іл я кінчика вуха, а сонце, встромивши в цю теп лу краплину к іл ь к а діямантових голок, перетворило її в сереж ку. Володимирові було ніяково й сумно. К о ли й удавав, що вірив у рятунок більш е, ніж вірив насправді, то робив це саме за для неї, за для цієї ірж авоволосої, заплаканої дівчини зі соняшною сереж кою б іля вуш ка і з тоненькими рученятами, затисненими в сталеві браслети. І вона не повинна була кпити. Н і з якого дару, навіть найнужденніш ого, коли він принесений зі щирого серця, кпити не можна. Володимир не мав і не міг мати нічого істотного. Найцінніше, чим міг поділитися, були надія і бажання допом огти. Н е допомога покищо, лиш ень саме баж ан н я. М ож е того було замало, а ле давав н айбільш е. Б ільш е, н іж мав сам. Ч и ж за те він заслуговує кпинів?

— Страш -ний кі-нець, страш -ний кі-нець, страш-ний к і-н е ц ь !.. Ц е — поїзд. Ніби ж иве сотворіння, вихопив з уст В а лі два слова і повторює їх з упертістю цвіркуна: — Страш -ний кі-нец ь. . . В'язні мовчали, а поліціянти завзято х ля п а ли картами й пере­ 27

кидалися важкими німецькими жартами, від яких пасма цигар­ кового диму притьмом утікали крізь вибиту ш ибу (щ асливий дим!). Нагромаджені обабіч к о л ії гори пнялися в небо, де сонце вправляло блиск учі діяманти в їх н і б іл і чалм и. Дерева в про­ зорих зелен и х сорочинках, взявш ись за руки, виводили веснянок довкола поїзду, бігли за ним навздогін й за гляд а ли співчутливо у вікно, за яким сиділо двоє приречених на смерть м олодих лю дей.

— Страш -ний кі-нець, страш -ний кі-нець, страш -ний кі-н ец ь! ■— зарозум іло-вдоволено вистукував поїзд, надзвичайно гордий собою.

— Ні, не кінець! — стріпнув ясною гривкою моряк і раптом повернувся до дівчини, не помічаючи того, що впав жертвою акустичного обману. — Певно, що, коли будемо покірні, мов барани, то буде нам кінець. А л е ми мусимо врятуватися! Дівчина знову обдарувала його гострим поглядом, а ле не вва­ ж а ла за потрібне навіть відповісти. Зате на такий енергійний вигук зареаґували відразу всі поліціянти.

— Т и х о бути! — гаркнули. — Сидіти смирно! Стулити губу, швайнегунде, бандити!.. І це було навіть добре, бо давало м ож ливість Володимирові здавити в собі образу. Н е мав права тратити часу й уваги на всякі дрібниц і. П олож ення б уло д уж е важ ке й вимагало зосере­ дження всіх розумових та духов и х засобів.

— Валю, — заговорив, насупившись, — будьте приготовані. Н алет мож е бути кож ної хви ли н и . І так дивно, що від самого ранку їдемо без пригод. Отже, як лиш ень почнеться паніка, тримайтеся разом зі м н ою . Дівчина дивилася на нього холодними синіми очима.

— Ви мною не клопочіться, — сказала вперто. — Робіть собі, що знаєте, а я вже лиш уся, як є.

— Постановили вмерти?

— Постановила не робити нічого, що могло б у висліді принести щ е к іль к а зайвих пониж ень.

— Ч ом у ж лиш ень т ільк и понижень? — почав тратити рівно­ вагу Володимир. — Ч ом у ви вперто відкидаєте дум ку про успіх? Звідки у вас такий песимізм? Дівчина дивилася на нього ворож о і з презирством, майже так самісенько, як на німців.

— Ви с м іш н і... — вицідила, граючи ніздрями, і відвернулася. Він смішний! У Володимира нервово пересмикнулася щока, а ли це вкрилося густою червінню.

— А ви попросту ж алю гідн і! — промовив удавано спокійно. — Омерзіння мене нападає, дивлячись на таких лю дей ! Вона по­ ниження боїться! Боронитися, навіть згинути в боротьбі — у неї пониж ення. А конати в катівських руках, покірно і зі страд­ ницькою міною, — не п он и ж ен н я!.. Був я ліп ш ої думки про вас, а тепер мені сор ом н о...

— Слухайте, — ледве змогла промовити В аля тремтячими устами й дивилася на моряка гострими очима, вщ ерть налитими синім гнівом, — чого ви до мене причепилися?! Я ке вам д іло до мене?! Мене, може, також омерзіння нападає, коли зустрічаю людей, які зі страху перед смертю самогубством кінчаю ть! Є такі психо­ п а т и ... їх , звичайно, називають м алод уш н и м и ...

28

Він прикусив губ у і з силою проковтнув слова відплати, яких не можна б уло сказати дівчині. М овчав довго, а ле вреш ті ріш учо спитав: — С каж іть мені востаннє, Валентино: ви таки постановили безповоротно — вмерти покірною овечкою? М овчала.

— В ален ти н о?.. Замість відповіді, дівчина демонстративно зам угикала щ ось на зразок »д ід рудий, баба руда«, хоч напевне, чого їй найменше в цю хви ли н у хотілося, був спів. Володимира взяла зліс ть : та хай їй чорт, цій В алентині! Його совість чиста. Пропонував їй чесно і щиро, хотів п о-п ри ятельськи поділити з нею шанси рятун ку за рахунок зменш ення в л а с н и х . А вона кпить в ж иві очі, демонстрації п оказує. К ом едіянтка.

— Артистка! — вирвалося в нього з такою пристрасною зн е­ вагою, щ о аж самому стало соромно.

— Д якую ! — впала згір дли в о-холодн а відповідь.

— Вибачте, Валю, — перепросив зі скрухою в голосі. — Я не хотів вас о бр а зи ти ...

— Образити?! — вдала здивовання дівчина. — Та це д ля мене найбільш ий комплімент, коли мене називають артисткою! Ч и ви, може, н алеж ите до тих невігласів, які й досі д и вляться на артистів очима торгівців перцем і оселедцями з м инулого століття?

— Н і. ні! Якраз ні! В аля, хоч була набагато нижча від Володимира, дивилася на нього якось згори, і від того п огляд у бідний моряк ладен був справді вискочити сторч головою кр ізь вікно, так йому ніяково було.

— Неправда! — безапеляційно-байдуж о ствердила дівчина. — Щ е багато людей дивиться на артистів, як на сотворіння нижчого порядку, як на блазнів, щ о не ж и вуть справжнім життям, ли ш ен ь постійно грають як усь ролю . . . А , зрештою, знаєте, — зід х н ул а й д уж е поваж но подивилася на Володимира, — я й справді зараз готуюся до дуж е важ кої р о л і. Такої ролі, якої не грала, здається, ще ні одна артистка в с в іт і. Бо ж, — і тут вона їдко всм іхнулася, — чим кращ ий артист, тим б ільш е він приносить насолоди д ля глядачів. А я, от, навпаки, х оч у так свою останню ролю заграти, щоб ті, як і присутні на »ви дови щ і« будуть, передчасну слиняву насолоду, змінену в гірке розчарування, проковтнули і власною злістю вдавилися! Н е датися, не зламатися, а, не ди влячи сь ні не що найстрашніше, — витримати! А д ж е наші предки витри­ м ували! Сидячи на п алях, реготали в очі ворогам! Ч и ж би жінка, я к у сама природа сотворила д л я терпінь, м усіла бути завж ди слабш ою від ч о ло в ік а ? .. Завзяття витиснуло вогкість на горде дівоче ч оло і почервонило н іж ні щ ічки, а тоненькі руки нервово п обрязкували сталевим ланцю ж ком.

— Це неправда, Володимире, — вперше назвала його по імени й ж алісн о усм іхн улася до нього потемнілими синіми очима, з яких покотилися нові сльози, — це неправда, що в ж ін ок очі на мокрому місці. Ви не смійтеся, що я, каж учи таке, п л а ч у . Х о ч у виплакати всі сльози, щоб не зали ш и лося нічого, щоб очі в останню хви ли н у були су х і! А п ла ч у тому, що мені не хочеться вмирати. Цитьте, не переконуйте мене б ільш е ні в чом у! Не 29

дуріть мене й не розманіж уйте! Я не вірю в спасіння, не чекаю ніякого чуда, не луд ж уся марними надіями! Навпаки, я уявляю собі все в найпохмуріших, найстрашніших, найнесамовитіших барвах, таких диких і фантастичних, яким би й Віктор Гю ґо позаздрив. Щ об ніяке ж ахіття не застало мене непідготовленою . К о л и не лиш ається нічого, крім смерти, то треба хоч умерти гарно: гордо зі зневагою до ката. І . . . знаєте, я вже, здається, не так боюся самої смерти, як сумніву, що не витримаю, що осмішуся, що буду жалюгідною, мізерною і звиватимусь, благаю чи м и лосердя. Ц е було б . . . — не скінчила, прикусила горду трем­ тячу губку, відвернулася і зап лакала. Володимир сидів очарований, аж очманілий. Оце б ула дівчина! Т а к у рятувати треба було навіть коштом власного життя! Н е питати її нічого — думати самому! Думати і придумати, коли не рятунок, то бодай легш у смерть! І Володимир справді задум ався. М аяли на всі сторони світу зелен і весняні прапори, пнялися в небо по соняшні діяманти гори, дерева к р у ж ля ли довкола поїзду веснянки, а поїзд, ритмічно похитуючись, уперто вистукував: — Страш-ний кі-нець, страш-ний кі-нець, страш-ний к і-н е ц ь !..

— Стулити рота! — ні з того, ні з сього раптом рявкнув червоно­ пикий, з роздутим від пива животом, поліціянт. Ц е було таке несподіване, що навіть його колеґи здригнулися, а потім засміялися.

— Нно-о, я -а !.. — ніби оправдуючись, збентеж ено погладив черево червонопикий. — Вам не можна вірити навіть тоді, коли ви спите, к а н а л ії... Він простягнув руку по карти, а ле взяти їх йому вж е не довелося. Те, на що покладав надії Володимир, прийш ло зовсім несподівано, як приходять звичайно всі найзаконніш і й найприродніші речі. П оїзд раптом загальмував, угорі зловісно за­ гуркотіло, завило, на що пасажири з цілого поїзду друж ньо від­ повіли вигуками й зойками п ереляку. Поліціянти, які за грою зовсім забули про м ож ливість небез­ пеки, тепер були заскочені й розгублен і. Вони б і забули за в язнів, коли б Володимир, нагло звівшись на ноги, не загородив їм дорогу до виходу. Тоді вони закричали всі разом і всі щ ось іншого: — Відступися з дороги!

•— Лягати!

— Сидіти тихо!

— Вискакувати з поїзду, скоро! Одночасно щось засичало стоголосим драконом, пекельно тарах­ н уло і, затрясши цілим світом, енергійно підняло за один ріг під логу вагону. У Валентини моментально вискочили з голови всі думки, з серця — всі інші почування, а місце цілого складного комплексу зайняв примітивний, мов амеба, первісний ж а х. Той жах, до якого вона якраз не була приготована.

— Смерррть!!! Смерррть!!! — заревів оглуш ливо просто у в ух о дівчині, підкидаючи вагоном. — С м еррррть!.. Валя, що спочатку судорожно ч іп лялася тікаю чої з-п ід ніг під­ логи, скорчилася перед демонічною силою наказу, мов листок перед вогнем, заплю щ ила очі, і, зсунувш ись кудись по п ер ехи ле­ 30

ній площ і, затамувала віддих. Б у ла глибоко переконана, що вона вже м ертва. Зовсім, зовсім м ертва. Та ж ах кричав далі: — Т р а х -т а х -т а х !.. Т р а х -т а х -т а х !.. Гум м -бум м -буррум м м !.. — і тріпав світом, наче рядном, і дихав горяччю, і гатив у зем лю сталевими громами.

— Не треба більш е, не т р еб а !.. — розпучливо билася в голові дівчини сполохана д ум к а . — Я ж уж е вмерла — не треба!.. Б ула так пройнята думкою про власну смерть, що не ч ула нічого з найближ чого оточення і не знала, що Володимир не тратив марне часу. І навіть тоді, коли до неї через пекельний гуркіт долинув його голос, довго не могла нічого второпати.

— В а л ю !.. В ален ти н о!.. Ви живі? Т а В аля, вважаючи себе мертвою, не знаходила можливости рідповісти.

— В а лю !!! На цей раз дівчину так смикнуло за плече, що м усіла від­ крити очі.

— Щ о?!

— Вставайте!

— Щ о?!

— Та вставай, чорт, каж у тобі!!! Т ік а єм о !.. За м н ою !.. Скоро!

— Г у р р р !.. Б ум м м !.. В ж ж ж -в ж ж ж -ф ’ю -у -у — та р р р а х !.. Тікати! А л е з підлоги підводиться якась одноока потвора з розкваш е­ ним носом, хапає Володимира за холош ні штанів і кричить по-німецьки: — Л ягати! Зараз ж е л я г а т и !.. Віддати к л ю ч і!.. Де к л ю ч і? ..

— П ’шшов, дуррак! Боксерова рукавиця злітає над головою потвори — і потвора покірно припадає до долівки. Й ось в’язні на волі! Ясний день уподібнився до судного. Здавалося, що всі п екельн і сили завзялися повалити гори, а небо й зем лю замісити в одну масу. Ч ерез густу мряку не б уло нічого видно, сморід пороху д у­ шив у горлі, пил і дим л із л и в очі, від безперервних вибухів тріскали перетинки у вухах, тиск повітря і струси виривали з-п ід ніг зем лю . А в перервах між вибухами бомб — вибухи лю дськи х голосів: крик, зойк, благання рятунку — кінець світу! Ч іпляю чись одне за одного, втікачі бігли кудись наосліп, спо­ тикалися, через сковані руки тратили рівновагу, падали, оббивали коліна й лік ті, кудись лізл и , звідкись злазили, знову бігли, знову падали, зводилися, н алітали на інш их людей, збиєали їх з ніг, або переверталися самі, підводилися і знову бігли, б іг л и . . . Тоненька й ніжна на вигляд, В а ля насправді була сильна, мов сталева пружина, звинна й скора, мов ящ ірка (балерина ж !). Запах волі, щ о перемагав навіть смороди пороху, подвійна не­ безпека, з якою тепер іш ла гра в піжмурки, — все це п’янило дівчину, викликаю чи якийсь бож евільний захват, бли зьки й до істерики. А л е згодом сили почали зрадж увати. П іс ля особливо ж сильного сторчака вона вж е не могла підвестися на ноги. Десь д уж е здалека доходив до неї нетерпеливий голос Володимира, але їй раптом стало все байдуж е. І навіть не злякало, що поблизу розколовся світ, вибухнувш и жаром і блискавками, від чого вона 31

п ід летіла вгору, немилосердно важко вдарилася об тверду землю і набрала повний рот піску. Навпаки, з радісною насолодою пір­ нула в небуття, що розкрило їй гостинно свої чорні, бездонні обійм и. =н * * Певно вечоріло, бо небо стратило яскравість весняної голубизни й утомлено посіріло. П ролом угорі був подібний до якогось стрепіхатого чобота з відірваною підошвою, і крізь нього сіялося м ляве св іт л о . В аля безуспіш но силкувалася зібрати докупи думки, безпомічно обмацуючи очима нетиковану, виведену з сирого каміння стіну. М ур мав кільц еву ф орму з якими десятьма метрами в діяметрі й підносився вгору на яких 4-5 метрів. Одна сторона б ула сильно надвереджена, провалена стеля куснями спиралася на обвислі крокви, підлога засипана тинком й уламками. Дівчина не розум іла нічого. Лиш ень коли над нею похи ли лося подібне до сфінкса обличчя з прикладеним на знак мовчанки пальцем до уст, в голові її почало трохи прояснюватися.

— Тихо, Валю, — прош епотіло обличчя. — Я к вам? В аля спробувала підвестися і, почувши на своїх руках лан ­ цюги, згадала: — А х , ви — В олоди м и р!.. Я так х оч у п и ти !.. Замість голосу з ї ї горла вирвався зовсім нерозбірливий хрип, однак, Володимир його зрозумів і зараз ж е притулив до її губ м аленьку посудину, що містила в собі ледве пару лож о к води й т іл ь к и щ е більш е роздразнило спрагу. В аля тоді щ е не знала, що п’є з патрона електричної лямпи, і, ласо облизавш и посудину, нетерпеливо наказала: — Щ е! Начиння змінилося якимсь мокрим згортком, і дівчина, щ е не розуміючи толком, чому їй подається такий дивний посуд, по­ чала захланно смоктати тканину. Врешті, коли той самий мокрий згорток, з якого вже нічого не можна було виссати, пройшовся по її скронях і обличчі, вдячно подивилася на свого товариша. (Далі буде)

------ - X-----------------

Н А С В Я Т О ГЕ Р О ЇВ (М о н т а ж ) Б у л о в М атер і-У к р аїн и багато синів і дочок, — ти х кращ их, що, забуваю чи себе, м р ія ли про с ла в у отчизни наш ої, ж и ли й д ія ли так, щ об »общ еє д обр о« не за зн ало упадку. Я к іш л и вони рядами стрійкими, чи одинцем, то бадьоро співали: 32

Господь багатий нас благословив Дарами, що нікому не відняти: Любов і творчість, туга і порив, Відвага і вогонь самопосвяти! (О . Ольжич)

І приходили вони одинцем і колонами стрункими перед вівтар Найвищої Любови. І до кожного з них з питаннями звертались, що як присяга звучали: — Ти мене любиш? — питали. •— Люблю!

— Віддай мені радість свою. Віддали.

— І тепер мене любиш? — Люблю!

■ — Віддай мені силу свою. Віддали.

— І ще мене любиш? — Люблю!

— Віддай мені мужність свою. Віддали. (за В . Свідзінським)

В той величній час, на хоралах нації гимни співали, вибранців і визвольників своїх вітаючи: Ось сходить, виростає, розквіта Благословеніє не форми, суті! Одвага. Непохитність. Чистота. Милуйтеся! беріть! і будьте, будьте!.. (О . Ольжич)

І йшов затяжний, нерівний змаг за бути чи не бути господарем і сувереном на своїй землі. Гриміли бої звитяжні. А коли на бойовищі сам янгол китайкою червоною очі мертві прикривав, щоб ворон не довбав. .. , тоді то Реквієм тужливе з соборів і з хат блідостінних доносилось: Убієнним синам теоїм І всім тим, Щ о будуть забиті, Щоб повстали в безсмертнім міті, Всім їм — Осанна! (Є . Плужник)

Поети, філософи й кобзарі пісні і думи леліяли, лаврами квітчаючи чола, або хрести березові тих, хто славою для батьківщини вславився: зз

Це правда: кров з каміння може змити дощ, червона місяця хустина може стерти, але наймення ваші багряніш від рож горять у пам’яті на плитах незатертих. Змагались ви уперто й мріяли й жили, кохалися в суворості, як ми у гулях і ваші очі сяли вічністю, коли у серці, мов зоря, застрягла була к у л я . (Б . І . Антонич) * * *

Пройдуть віки, а ви, герої, метеорами ясними на ш ляхах велелюдних життя і росту нашої нації постійно світитимете! І дух віщий з могил лицарських промов­ лятиме вічно: Хоч я умер, беззвучні ці рядки Хай сповнять зміст могутній, многоцвітний, Щ о з ним життя моє вливається в твоє. (Ю . Липа)

І склонивши голови в пошані перед тінями славних, кожний, як молитву читатиме слова поета: . . . вам, святим Юріям, ми сплетемо Букові вінки на застиглі скроні, Бо ви не ж аліли послатися зіллям Весні кучерявій під ноги... Ви забули себе у Великій М узиці. Ваші коні іржатимуть довго В грядущих леґендах, і на корах беріз Писані рунами ваші імена; Там, де Оріон розіп’яв свої крила, Вам зготоване місце по Бога правиці. Чиї чола впали під наші смереки, Тих тіні впали на наші ікони; Ви ліпші від нас; ми підносимо наших дітей на руках, Щоб їх золотило проміння вашого ореолу. (В . Вовк)

Так то, на наших очах, ще раз і ще раз стверджується одвічна правда: воскресають лиш там, де впали жертви високої ціни і де шанують пам’ять і могли борців-героїв. (З сторінки юнацтва С УМ -у — «Юнацький світ« в «Гомоні України«, Канада.)

34

От. Д-р. Б. Курилас

СВЯТА

іііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііі

ІВА ННА «З»

•••

••• «*• «*«

Д’ АРК

•*« *%*% л «•*л л

В С Т У П ДО П ’Є С И »С В .

І В А Н Н А д’А Р К «

(П ро актуальність епопеї св. Іванни д’А р к для визвольного змагу Ук раїн и )

Професор паризької Сорбони, Ж ан Ґ ’ютон (Guitton) сказав дня 25. 11. 1959 р. у радіопередачі: »Св. Іванна д’Арк — одна із шефів модерного духа Европи і світу, бо: 1) Вона виявила, а радше створила модерний патріотизм, любов до вітчизни, до рідної нації. Тому Св. Іванна д’Арк — безцінний скарб не лиш для Франції, але й для всіх націй світу, зокрема поневолених.

2) Св. Іванна д’Арк навчила нас, що понад уявлені, часто супе­ речні інтереси та »рації стану« поодиноких народів стоїть відвіч­ ний Божий Закон, що його не сміє потоптати жодна нація, жод­ ний державний муж. Цей Божий Закон мають респектувати усі народи, під загрозою зазнати важких кар від трансцедентної Божої Справедливости«. Отож С в. Іванна д’Арк — це різкий осуд по всі віки для націй-поневолювачів, для імперіялістичної політики тоталітарних держав, — перш за все для Московії! — та запорука неминучого визволення України та інших поневолених націй! Дорогий читачу(чко) і глядачу п’єси, ці ідеї маймо постійно перед очима, коли вдумуємось у світлу постать і діло Іванни д’Арк. Автор Д ІЯ

І

Червень місяць 1424-го Р . Б . Здалеку майоріють гори Воґези, вкриті ялинами та сніж­ ними верхами. Іванна — дуже молода, струнка дівчина пасе ягнят. Ягнята час до часу блеють за сценою. В руці к у­ делиця. Б іля дівчини могутній дуб. Сонце в зеніті. Здалеку

гомонить дзвін на Ангел Гос­ подній . Дівчина стає навко­ лішки. Ява

перша

Голос декламатора (-рки) за сценою): Пасла пастушка вівці в малині. З лазуру неба, від сонця ока Йде Катерина шипшиннощока; Ґрезетні коси-рої бджолині.

35

З’являється св. Катерина. Наближається до Іванни й бере правою рукою ліву руку Іванни. Декламатор (збоку сцени): Щ е й Марґаріта її зустріла, В платті рожевому, в сяйві зірок, З вінчиком на чолі із троянд[них квіток Тринадцятьрічна смуглявка мила. (З’являється св. Марґаріта. Теж усміхається до Іванни і бере її праву руку. Тоді обид­ ві голублять зачіску Іванни). Декляматор:

Довгими пучками пестять Іван[нині косички, Дзвінко сміються, мов срібні [скрипочки, Кораловими устами. Обидві святі (поважно): Діво Іванно, ми посланці Неба, Вітчизну звільнити тобі, Діво, [потреба, Ворога гнати шаблями! (Діва припадає лицем до зем­ л і. Сильні прожектори на ест­ раду . В їх сяйві обидві рай­ ські пожилки відходять). Ява

друга

Раптове захмарення неба. Громовиця. З близького села чути крики, метушню й голо­ сіння стариків, жінок і дітей. За хвилину сценою перебігають, втікаючи, селяни, хто з по­ душкою, хто з боханцем хліба, хто з куркою. Св. Іванна пі­ діймається з к олін . Селяни (задихані): Втікай, Іванно, втікай! Ґодамиї) спали­ ли кілька хат у селі! П ’яні такі! Грабують, бешкетують, вбивають! Ох, Боже! (Група перебігає сцену. Чути тупотіння солдатів. Іванна хо­ вається за дубом, до якого по!) В час Сторічної війни (13371453) прозвав французький на­ род »ґодамами« англійських солдатів, що залюбки гукали в чеплена ікона Пресв. Богоро­ 36

диці. Три солдати вбігають на сцену. Лиця сп’яничені, в шо­ ломах: один зо списом і міхом награбованого добра на плечах, другий — із галлебардою, а в другій руці з гускою, третій •— із кролем і подушкою. Вони одурманені й захекані. Чути з-за сцени блеяння овець.) розмовах і в час бешкетів »Ґод дамн« (Боже прокляни!) Всі три: Х а-ха-ха! От і по­ грабували французиків! От і страху їм завдали! Ґод дамн! Ха-ха-ха! (Чути блеяння переляканих овець) Том: Х а-ха-ха! Оце то здо­ рово втікають люди від нас, як зайці! Але, Фред, В іллі, чи бачите, яка товстюща отара овець пасеться! Фред: І пастуха не видно! В іл л і: Певно й він дременув від хоробрих лицарчиків, як ми. Ха-ха-ха! Том: Давайте, хлоп’ята, на­ товчем баранів; буде пишний, смажений біфстек на вечерю. Ф ред (врадувано вимахує галлебардою): Давай, рубнемо штук із десять! Ух, буде пирування! В іл л і (видно втомлений кро­ лем і подушкою): Щ о ви, хлоп­ ці, подуріли? Чи не досить нам добра, що вже награбували?! А зрештою, куди його візьмеш баранчиків, коли в нас і так руки завалені? Том: Що ти, В іллі, таким тюхтієм-нюньком зробився! їсти — то їш за трьох; а нести х у ­ дібку нема кому! Ні, давай сюди баранів! Фред: Правильно! От ти, Том, дві вівці наткнеш на спис, я на галлебарду, а ти, братіку. дві почепиш за пояс! Давайте! (В цій хвилині із-за дуба виходить св. Іванна з кудели­ цею в руці.) Св. Іванна: Геть мені звідси, паливоди і грабіжники чуж о­

маєш до діла, (гордо) Ми — солдати його королівської ве­ ли. . . Св. Іванна: Добре знаю, з ким маю діло: з п’янюгами й захватчиками чужих земель! В іллі: Неправда, дівчино! Ми визволяємо твій народ з ярма придуркуватого дофіна Карла і встановляємо владу могут­ нього Генриха Ш остого. Св. Іванна: Ти сам придур­ куватий! Так, так, ви визво­ ляєте народ із останньої по­ душки, останньої гуски, ви топ­ чете вашими куцими кіньми золоті лани моєї батьківщини, як сарана об’їдаєте все! Геть-те на північ, вертайтеся туди, звідкіля прийшли! Том (сердито скеровує на дів­ чину списа): Ти не так дуже, діво! Чи не хочеш, бува, скуш­ тувати оцього-о залізяка, за твої слова? (Діва стоїть невстрашно) Що, не боїшся? Св. Іванна: Тільки одного Господа, Царя небесного, бою­ ся . Той Господь звелів мені вигнати вас усіх із Франції. Фред: Ха-ха-ха! Щ е того не доставало, що баба нас буде гнати з Франції. Чи ти не знаєш, дурненька, що в наших руках уся Франція аж по JIoару та що наші війська зачали облогу Орлеану? С в. Іванна: А я вас запев­ няю в ім’я Ісуса й Марії: заки жито пополовіє на полі, не буде ані одного загарбника над Лоарою. Том: Ну, це ми ще побачимо! Але, хлопці, що ми тут з нею церемонимось. Давай зв’яжемо ми цю зміючку! (Фред передає гуску в руки В іллі, що скинув подушку на траву. Том і Фред кидаються на С в. Діву, щоб її зв’язати.) Св. Іванна (сильно гукає, на­ 2) Англо-єакси зовуть здріб­ че воєнний сиґнал): Ісусе, Ма­ ніло »дитятком« представниць ріє і сило св. Михаїла архан­ гела! гарної статі.

го добра! Ані не заторкни до­ віреного мені стада! (Вояки стоять, як вкопані. Орлеанська Діва загрозливо підняла куделицю. Вояки за хвилину): Том (по заскоченні впадає у звичний тон бешкетника): Бра! А от і вівчарочка! Фред, В іллі, що за чепурне дівчатко! (по­ дається в сторону діви, а за ним компаньйони) Гарна, Ґод д а .. . С в . Іванна (до Тома ще гріз­ ніш): Облиш проклинати й дармо закликати Боже ім’я, бешкетнику! Ф ред (з подивом та острахом до друзів): Іч, браток! Таке красиве »бейбі«2), а як славно лається! У, у, миле щенятко, пискуха (улесливо), дозволь тебе привітати по лицарськи, як нашу даму! (Вояки вдавано схиляють го­ лови й, тиснучи праву руку до серця, стають на праве коліно.) Вояки (глумливо): Привіт Мар’яночці від лицарів його величности... Ф ред (підбігає до діви): До­ зволь, принцесо, тебе приголу­ бити! (В цій хвилині І. д’Арк дає воякові сильного ляпаса в що­ ку. Фред випускає гуску на землю й хапається за боляче місце.) Ф ред: Ах, брати! Ради Бога, ой і вжарила мене ця лоренська яґа. Ради Бога, мало з у ­ бів не вибила! С в. Іванна (чітко і рішуче): Геть-те мені звідси, наброде, грабіжники! І не тільки звід«єи, але й з усієї моєї вітчизни! Ваше місце в Англії! (Солдати раптом протвережуються.) Том: Го, го, голубко, поволі, поволі. Ти не знаєш, з ким

37

(Завзято кидається на обид­ вох солдатів, б’є їх рукою і прялкою, зручно підставляє но­ гу, так що Том валиться на зем лю . Його шолом паде в траву. В іллі ввесь час з інте­ ресом слідкує за боєм, з ко­ мічною мімікою лиця і тіла, як в модерних скетчах англо-сакєів. З хвилиною, як Том пова­ лився на землю, В іллі з дива розкриває рота й випускає до­ машніх тварин з рук.) Св. Іванна (дзвінким голо­ сом): Ісусе, Маріє! Та сило св. Михаїла-архангела! (Атакує Фреда й В іллі. В цій хвилині ске­ рувати сильний прожектор на групу.) Том (з острахом вдивляється понад голову дівчини): Брат­ тя! Щ о це? Я бачу його, анге­ ла, над головою дівчини. Його панцер блискучий, як золото, очі суворі, як в месника, а в руках двосічний меч, піднятий проти нас! Св. Михаїл-архангел! (Вояки бліднуть, з жаху, швидко опускають на землю усю зброю й панічно втікають. Прожектор гасне.) Я ва третя

(На сцену гамірно поверта­ ється група селян, що її ми бачили на початку другої яви. Тепер всі вони збуджено ра­ дісні, шумно обступають Діву.) Ввесь гурт (з запалом, навви­ передки одне поперед одного): Славно, славно, Іванно д’Арк. Наша Діва перемогла загарб­ ників . Ж інки: Люба, мила! Прогна­ ла ґодамів! (Обіймають Іванну, цілують ї ї .) Х лопець: А ле і вдирали від тебе ці грабіжники! Тільки п’ятами накивали! От здорово! (Завважує покидану зброю, шаблю, шолом і т. д .) Господи Боже, от і зброю покидали зо 38

страху лицарчики! Хлопці да­ вайте! (Мужчини жадно розхоплюють зброю: хто галлебарду, хто спис, один бере собі шаблю, інший вкладає на лоба ш олом.) Старик: Доню! Ми все бачи­ ли й чули, бо поховались за он тим кущем. Ти ■ — Богом благословенна, ти — честь Лорена, ти — слава нашого на­ роду! (Піднімає ще один шолом і вкладає дівчині на кучері.) Ти мужніша за мужніх. Тобі належиться цей найкращий шолом! Св. Іванна (по хвилині тиші з запалом): Браття милі, любі співвітчизники! Сповнилась мі­ ра їх несправедливости, сто­ річної кривди! Господь згля ­ нувся на сльози, почув стогін катованої вітчизни! Вдарила пора визвольних боїв! Годі втікати, годі даремно сльози лити. Господь сказав мені тут, біля цього довговічного дуба, біля ікони Його Матінки: •— »Іванно — пора тобі вигнати ворога з Ф ран ц ії«. Не буде він більше палити наші міста й села, не буде тратувати своїми кіньми наших ланів! Народе, піднімайся, як один муж, за волю! Юнацтво, хватайте за зброю, гостріть списи й шаблі, гуртуйтеся в лісові загони і бийте ворога, де тільки зустрі­ нете його! (Народ — сповнений ентузігязму — кричить): »Слава, С ла­ ва! До зброї! За волю вітчизни! Геть зайдів із Франції! (Всі відходять. Залишається на хвилину сама Діва.) Ява четверта

(Іванна обережно

сама. За хвилину надходить Реймонд.) Реймонд (в шоломі, із мечем при боці. Вклоняється дівчи­ ні): Вітай, Іванно! Св. Іванна: Вітай, Реймонде! Які приносиш новини?

Реймонд (схвильований): Іван­ но, нещасна наша батьківщи­ на! Від Вокулер пригнався в ліс під Домрамі кінний го­ нець . Англійці знов криваво розгромили наше військо, зай­ няли всю осередню Францію та дійшли до Лоари. Довкру­ ги Орлеану зайняли вони ши­ рокі поля і ліси, як та сарана. З ними в спілці Бургундський князь! С в. Іванна: Не встигнуть по­ половіти вівса, а вже ні один англійський вояк не поїтиме коня з Лоари. Реймонд: Коли ти говориш, я завжди знову зачинаю віри­ ти в перемогу правого Діла! Перед хвилиною я з моїми друзями бачив із лісу, як ґодами панічно втікали з нашо­ го села за Мезу3), до бурґундців. Деякі із них були без шоломів і зброї. Вони, як при­ чинні, кричали: «Святий Михаїл-архангел!« Св. Іванна (усміхається): Бо й справді мали чого наляка­ тися! Мій небесний покрови­ тель з’явився отут кільком із них, загрожуючи їм дворубним мечем. Реймонд: Знаєш Іванно, але й тебе напевно злякалися во­ яки, бо ти дівчатко не тільки вродливе, але й міцне, як ба­ тальйон війська. Св. Іванна (усміхається): Го, го, хлопчино, далебі й ти здо­ рово переборщуєш. Правдивий славослов! Реймонд: Ні, Іванно, їй-бо не переборщую! Пригадуєш, як ще маленькими ми цілим се­ лом воювали на цьому вигоні з марфейцями. О, як ти тоді, сама одна, видатно перетріпала цілу банду хлопчаків!

Іванна (в задумі): Це колись! Реймонд: А хто минулого ро­ ку палицею убив вовка, що з-за он того лісу наскочив на твоїх ягнят? Св. Іванна: Як тоді я вря­ тувала біленьке, як сніг, ягня з пащеки кровожадного вовка, так тепер хочу спасти безта­ ланний народ з ярма хижих наїзників. Реймонд (по моменті хвилю­ вання): Знаєш, Іванно, я сьо­ годні хотів би сказати щось важливого... А л е .. . я такий несміливий супроти тебе. Чи дозволиш сказати? Св. Іванна (поважно): Добре, хлопче, скажи! Сподіюся, що, як завжди, будеш чемний в розмові. Реймонд: Ти сама знаєш, моя приятелько, що змалку ми обидвоє дружили. Ніколи ні на хвилину не була ти байду­ жа моєму серцю. Від трьох літ чую і хоч часом в твоїх очах читаю (хіба не помиляюся?), що і я не є тобі, Іванно, чу­ жий і байдужий. Оце місяць тому, як твоя середуща сестра Дюізон вийшла замуж за К лода-Марію. Ти стала старша в сім’ї . Я вирішив іти добро­ вольцем в нашу армію, ряту­ вати Орлеан. Заки це станеть­ ся, заки я піду на війну, я ... (хвилина несміливости) я про­ шу твоєї руки, моя люба по­ друго! Св. Іванна (зворушено): Реймонде! Це правда! З усіх хлопців-однолітків Домре ти єди­ ний ніколи не був мені бай­ дужим. На жаль, те, чого за­ раз просиш у мене, неможливе. Реймонд (ще не розуміючи): Люба моя, вже сама згадка, що ти — моя, піддержуватиме мене серед жорстоких боїв та 3) Ріка, що пливе біля Дом­ зміцнятиме мене в воєнних не­ безпеках . рамі, на північ, у Бельгію. Св.

було

39

Св. Іванна (поважно): Я •— твоя, хлопче, але й усієї Фран­ ції. Я бачу, що ти ще досі не зрозумів мене. Отже я скажу тобі виразно: Реймонде, отут, біля того віковічного дуба, зве­ лів мені Господь звільнити на­ род з неволі. Завтра я йду до Вокулер, просити месьє Бодрікура про панцер і коня та кіль­ кох вояків ескорти. З Божого веління я маю довірити важ­ ливу таємницю дофенові Карлу. Реймонд: Чудні Божі діла! Щ е дитиною зачував я від старших людей: як горе та злидні вітчизни нашої спов­ нять мірку по вінця, з’явиться біла голубка, що з орлиною відвагою кинеться на англій­ ського ш уліку. Діва зодягнеть­ ся в сувору бронзу, закує сталлю ніжні груди.

Св. Іванна: Он чому, любий хлопче, нам треба слухняно піти за голосом Божим, за на­ шим покликанням. (З надхненням.) Голос Господній над во­ дами, Бог слави гримить, Гос­ подь над великими водами! Го­ лос Господній із силою, голос Господній з величністю! Голос Господній ламає кедрини, голос Господній торощить кедри ливанські. Голос Господній ви­ крешує вогняне полум’я^). Реймонд (ніжно): Іванно! Ти говориш із ще більшим вогнем, ніж наш кюре5) в проповіді на Великдень. Я вірю, що Бог кличе тебе до визвольного ді­ ла. Я завжди відчував, моя сердечна подруго, що любов твоя така велика, делікатна та шляхетна, що не втихомирити її під солом’яною стріхою муж­ чині, де стільки дріб’язкових і жалюгідних турбот. Св. Іванна (надхненно і пророцьки): Отак сказав до мене Божий голос: »Моє слово живе та діяльне, гостріше від уся­

40

кого дворубного меча, прохо­ дить воно аж до поділу душі й духа, суставів та мозків*»). Ніколи кохання мужчини не сколихне твого серця жаром швидкоминаючих земських в т іх . Ніколи шлюбний вінок з мірти, барвінку і рути не вкрашагтиме твоїх кіс, ні не пестити­ меш до грудей солодкої дити­ ни. Бог вибрав тебе із усіх дівчат світу, щоб прославити Моє ім’я серед народів, навчи­ ти їх, як дуже любити треба батьківщину, аж до найвищої жертви життя. Навчити тобою, що понад уявні і часто супе­ речні інтереси поодиноких на­ родів є Мій вічний Закон, який мусять респектувати усі нації землі. Ти розкриєш очі всіх поколінь на ганьбу усіх за­ гарбницьких війн, подаш спа­ сіння героям твого народу та вкоронуєш короля у вільному Реймсі«7) . Реймонд: Іванно! Все це ста­ неться, бо Небо з тобою! А що робити мені, твоєму другові? Св. Іванна: 3 своїми одно­ літками іди захищати Орлеан, ні дня одного не зволікай: ко­ хана ЕІтчизна в смертельній небезпеці! Реймонд: Іду, Іванно, і хай Господь нас усіх благословить. Св. Іванна: А я завтра їду до месіра Бодрікур прохати про супровід в ПІінон, до коро­ ля . (Хвилина задуми). Знаєш, мій друже, мені так дуже важ­ ко на серці розлучатись із бать­ ками, сестрами, подругами і. . . тобою, Реймонде. Сам Бог цьо­ го хоче! Прощайте гори й долини, луки, гаї і квітки. Ах, чує серце моє, кидаю вас на завж­ ди! (Плаче. Реймонд сильно зворушений.) Прощайте, любі, милі ягня­ та, що нагадуєте мені Христо­ ву лагідність! Кидаю вас без

пастиря, бо поведу військові з’єднання на ворожі застави! Той, що заговорив у вогненно­ му кущі до Мойсея на Хоривгорі, той самий Бог посилає мене! Господь — Пастир мій, тому в недостатку не буду! На пасовиськах зелених мене по­ кладе, на тихую воду мене за­ провадить ... Коли піду, на­ віть долиною темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при м ені»). (Дає руку на прощання Реймондові. Завіса паде.)

Н ритина

—

■*) Псалом 29, 3-7.

5) Кюре — парох. в) Лист Св. Павла до Євреїв 4-12.

7) За Шіллером, Орлеанська Діва, кінець прологу. Україн­ ські читачі і глядачі завжди матимуть на увазі визволення від Москви, коли Св. Іванна говорить про французів та ан­ глійців.

8) Псалом 23, 1-4. (Д алі

буде)

про »А в а н ґ а р д «

« Ж У Р Н А Л В А Р Т И Й ПІДТРИМКИ* Під таким заголовком у га­ зеті «Ш л я х Перемоги« появи­ лася критична нотатка ред. П . К ізк а про попереднє число »А в ан ґар д у«, з якої наводимо уривки:

Добре враження викликає змістове оформлення журналу » Аванґард« ч . 1... Дуже позитивною сторінкою першого числа журналу »Аванґардж є те, що буквально кож­ на вміщена в ньому стаття по­ рушує не одну й ту саму тему, а подає все новий матеріял, при чому такий, що повз нього пройти байдуже не можна... Досить велике місце займає в журналі розділ »3 життя і праці С У М -у«, і це є добре, бо свідчить про невпинну ак­ тивну діяльність нашої молоді, організованої в СУМ -і на чу­ жині . Дещо слабше представлений літературно-мистецький відділ... Ж урнал »Аванґард« стає кра­ щим, ніж він був дотепер, ■ — таке в нас переконання, зро­ джене переглядом його першо­

го числа за перший квартал 1960 року. Побажаємо лише йому, що коли він уже є квартальником, то щоб товстішим трохи був, і щоб ще більше містив різно­ манітних матеріялів, у тому числі літературних, розвагових, популярно-наукових і т. д. Побажано, щоб видавці жур-^ налу чіткіше визначали певні розділи в його технічному оформленні та більш вимогли­ вішими були до мови. Крім того конче слід залучити до співробітництва в журналі мо­ лодих дописувачів, може, ввес­ ти навіть розділ » Слово молодих«, у якому б вміщувати ко­ респонденції початківців у л і­ тературі, журналістиці тощ о. Звичайно, як і кожному видавництвові та редакції, Цент­ ральній Управі С УМ -у важко добитися дальшого піднесення рівня свого пресового органу »Аванґард«, якщо він не буде підтримуваний не тільки сумівською молоддю, а й усім ук­ раїнським громадянством. Ж урнал »Аванґард« на таку підтримку цілковито заслуговує.

41

Йосип П О З И Ч А Н Ю К (|1945)

Ч Е М П І О Н Оповідання — К аж у тобі, Олександре, в чемпіони його зачислять. Поб’є рекорд по всій нашій землі. — Коровник Амбросій, оглядаючись, прошмигнув у двері. — Викохав страхо­ висько, земля під ним угинається. Чотири симентали мрійно смакували свіжим сіном. Усім вони, видимо, задоволені. Зранку їх почистили, шерсть на них чиста, як новий оксамит. Під ногами шелестка солома, яснобілі стіни коровника пахнуть су­ хою крейдою. Впоравшись з ранішньою роботою, Олександр підійшов до Віяна. Він вишукував у яслах стеблини сивого го­ рошку. Зачувши господаря, підвів голову. Спокійний Біян, та хлопець бачить в його великих синіх очах при­ ховану лють. Він рветься на волю, погуляти б у полі, а йому не завжди дозволяють таку розкіш. Олександр погладив брижувату шию. Симентал відчув лагідну руку, перестав жувати. Надіявся — зараз на­ кинуть налигач, виведуть його з цього запертя, а господар тільки поприбирав розкидану пашу та й пішов до дверей. Там видно шматок далекого неба, сонячні мерехлі грають на порозі. Бугай тоскно подивився услід і важко зітхнув. Вдень Олександр вивів його на обору, а сам пішов до голови колгоспу поговорити, чи не можна вкосити молодої кукурудзи худобі. Недалеко від коровні, посеред широкої обори, стояв симентал, зрідка помахував пухнастим хвостом, широкі крижі його лисніли на сонці. Піднявши куцу, як у коропа, голову, безжурно дивився собі на вигін.

42

Біян тримався пристойно. Взагалі, мордуватись тепер не було рації. Вж е давно йому прокололи ніжного носа і вставили кільце, завбільшки з добрий бублик. Допікав тільки мотуз. Басом поглядав на свою привязь, міцний короткий налигач ішов від кільця і надійно був обмота­ ний навколо сучкуватого ясинового стовпа. Пустилась череда до водопою. Біян довго приглядався, як його знайомі муругі руді назимки проходили навіть без налигачів — і пойнявся невимовною тугою, очі його спалахнули лиховісними вогниками. Погрозливо зігнув голову, колупнув куцим рогом стовпа і тричі обійшов його. Еге, забили добре. Лобом хряснув раз! Стовп не подавався. Кров у ньому жбухнула. Розпалився, різко мотнув го­ ловою — мотуза як не було.

— Ех, рай-воля! — Бугай оглянувся згорда, ревнув з радости, легко ступив до воріт і гребонув землю. Кіпя чорноземлі хмарою трахнули на дах коровника. Гей, хто там на нього залізо кує? Хто вориння зносить? Моліться до неба! Пропадайте, обори! — Пішов на ого­ рожу, взяв ворота на роги, а позаду залишаються тільки тріски та розчахнуті молоді щепи. Рвонувся в село. Всі перехожі метнулися в городи, поза тини, а дехто скочив у сіни, взяв на засув двері і крадькома визирав крізь дірку для ключа. На вулиці показався райуповноважений по м’ясопоставці у вишневій сорочці. Напханий шкіряний портфель і жадібний погляд м’ясозаготівника, видимо, звернули увагу Віяна. Він поволі, ніби підкрадаючись, ішов, а далі під­ тюпцем пустився за уповноваженим. Той вмить пере­ стрибнув через високі штахетні ворота, перелетів трьохметрову канаву і за кілька секунд опинився в конторі. Біян через тини й перелази переслідував його. Підбіг до контори, всунув обережно голову в розчинене вікно і грайнув вухом. Переконавшись, що йому не сягнути районника — дихнув люто! На столах розлетілись па­ пірці, відкрились бухгалтерські книги. Поміркувавши трохи, спроквола пішов до старої по­ вітки. Почухатися, чи що? Торкнувся рогами, шурнувся боками, гублячи шерсть. І вже посипалась заміть! Недалеко стояла пасіка. Тварюка могла і там наробити рейваху. Зчинилась тривога, прибігли корівники, город­ ники, озброєні дишлями, кіллям, хворостинами. З ґел­ 43

ґанням, погрозами підступили вони до бугая. Коли б ще перепрошували — пів біди-лиха. Так ні! Силують до неволі! Галас роздратував його. Ревнув глухо, зняв уверх пу­ шистий хвіст, рвонувся на ломаки! Всі кинулися врозтіч. Саме тоді хтось гукнув: — Олександр біжить! Хлопець летів городами, гукав розійтись, кинути па­ ліччя. Без бука, без мотуза підійшов.

— А х, ти ж сучий сину! Нащо було носа рвати? Хіба тобі мало обори, га? Тварина ніби не чула докору і погрозливо сопла в бік, де стояли люди з дрючками.

— На місце, Біян! Понурив голову, уникав погляду господаря і все ще стояв на місці.

— За мною! Люто замотав головою, обернувся знехотя і як пес, пішов і з . хлопцем. Біля коровника потягнувся до порож­ нього відра.

— Зараз нап’єшся. — Хлопець узяв відро на руку, сів на бугая верхи, прибрав налигач.

— Гайда, до води!

— —

--------

Альфонс ДОДЕ (Alfons Daudet)

Оповіданння одного альзатця (Скорочено)

Малий альзатець оповідає, що того ранку він запізнився до школи й побоювався, що за це очікуватиме його кара, а до того він не вивчив якслід лекції про дієприкметники. Приходило йому на думку замість у школу піти в поле. Чути було, як посвистували коси в ліску, а на луці муштру­ валися прусаки (німецькі вояки). Тягнуло його на простори. А ле було в нього ще стільки сили, щоб відкинути спокусу — побіг швиденько до школи.

44

Минаючи громадський дім, побачив перед ним багато людей; читали щось прибите на дошці — об’яву. Стояв там і коваль Вахтер. Він казав малому не спішитися дуже — встигне ще на час до школи! Та малий не слухав його — вбіг задиханий на подвір’я учи­ теля, пана Гамеля. Звичайно, перед початком шкільних зайнять бував у школі великий крик і метушня — учитель вдаряв за­ лізною лінійкою об лавку і кричав: — Тихше, діти! А ле сьогодні тут була дивна, мертвецька тиша... Крізь від­ чинене вікно побачив малий своїх колеґ на лавках за пультами, вчитель проходжувався перед ними з лінійкою під пахвою. Малий, входячи до кляси, був червоний зі страху. Та вчитель глянув на нього лагідними очима й сказав: — Іди, Франку, швиденько на своє місце — були б почали й без тебе. Франко зробив це зразу і сів за лавку. Тепер щойно побачив, що вчитель мав на собі с е я т о ч н и й о д я г , ба й уся кляса мала незвичайний, святочний вигляд. А що було ще дивніше? В зад­ ніх лавках сиділи селяни — мовчали, як усі ми... Все було таке дивне і таємниче. На катедру виходить учитель, Гамель... Говорить поважно й лагідно: » Діти мої, оце проводжу з вами останню лекцію. З Берліну прийшов наказ, щоб у школах Альзації та Льотарінґії навчати тільки по-німецькому. Завтра прийде сюди новий учитель. Сьогодні ж остання лекція французької мови. Прошу, будьте у важні!« — Це, — каже малий Франко, — обурило мене до глибини. Оце то об’ява була на громадському домі; вивісили її там вороги Франції — негідники! Моя остання лекція французького! А я заледве з труднощами вмію читати! Ого, не навчусь цього вже ніколи! О, як же стало мені жаль змарнованого часу! Пропускав лекції, бігав по лісах, видирав пташині гнізда, совгався на л е д і... Книжки, що видавалися мені попередньо важкими — моя гра­ матика, моя свята історія, — стали тепер для мене найбільшими друзями. О, як же важко буде розставатися з ними! Те саме й з паном Гамелем. Думка, що він має нас залишити, що більше вже не побачу його, справляє те, що забуваю зовсім усі ті кари, що він їх мені завдавав. Бідна людина, цей наш j читель... Для звеличання цієї останньої лекції вбрав на себе святочний одяг. Зрозумів я тепер і те, чому й старі селяни при­ 45

йшли сьогодні до школи: щоб цим висказати жаль, що не відвідували частіше школу, а теж, щоб подякувати вчителеві за його сороклітню щиру службу та щоб виконати обов’язок супроти батьківщини, яку втрачали... Я задумався... З задуми вирвав мене виклик учителя. Я мав подати правила про дієприкметники, повинен був подати їх го­ лосно, виразно й без помилок. А я змішався, серце б’ється, голови не можу піднести... Прокинувся щойно тоді, як почув голос учителя: »Карати тебе й сваритися не думаю, на мою думку, ти й без цього вже покараний... Так воно буває. Щодня гово­ риться собі: маю ще час — навчуся завтра... А потім що діється? Це й було нещастям нашої Альзації — відкладали завжди науку на завтра... Сьогодні ж інші люди мають право сказати нам: Як же це так, твердите, що ви французи, а не вмієте ні писати, ні говорити по-французькому? А ле ж, бідний Франку, не ти одинокий винуватий. Всі ми повинні робити собі викиди — винуваті й батьки, і діти, недбалі б у л и ... Винуватий не в одному був і я « . .. Від слова до слова почав пан Гамель говорити про французьку мову. Казав, що вона найкраща мова в світі, найсвітліша, най­ поважніша! Наказував ніколи її не забувати, казав: »Х о ч нарід і попаде в неволю, але поки завзято береже свою рідну мову, доти якби мав у своїх руках ключ від в'язниці, в яку його замкнено. Він таки вийде з неї на волю!«

Узяв у руки граматику і прочитав завдану нам лекцію. Дивно було — я все розумів, каже Франко. Все було таке легке, таке ясне. Напевно досі я не слухав лекції так уважно, але й учитель не пояснював її так терпеливо, як сьогодні. Здавалося, бідака, бажав перед розлукою з нами перелляти в нас усе своє знання, вбити його в наші голови. Скінчив, узялись ми до писання: подав учитель на сьогодні нові взори, писані »рондом«: Франція, Альзація, — Франція, А льза ц ія ... Треба було бачити, як ми всі пильно й у мовчанці перепису­ вали ї х . В залю залетіли хрущі, але ніхто не звернув на них уваги... На даху воркотіли голуби... А я подумав: Чи і їх силуватимуть воркотіти по-німецькому... Від часу до часу відривав очі від зошита, глядів на пана Гамеля. Він сидів непорушно і вдивлявся уважно в усе, що було довкола нього. Немов бажав би забрати всю цю школу зі собою. Подумати! Сорок років проживав тут, бачучи щодня подві­ р’ячко й подібну до нього шкільну кімнату... Тільки лавки й 46

пульт блистіли, витерті ужитком, горіхові дерева на подвір’ї під­ нялися вгору, а хміль, засаджений паном Гамелем, обхопив вікна аж до покрівлі. О, як боляче залишати все це, як же мусить щеміти серце в пана Гамеля, коли чус, як його сестра бігає на поверсі й пакує куфри. Завтра вже мусить покинути місцевість і край — назавжди!.. А все ж таки в пана Гамеля було настільки сили, щоб про­ вести з нами цю останню лекцію. Після писання була година історії, а потім найменші »співали«: »ба, бе, бі, ба, бу«. А позаду залі старий Гавзер, заклавши на ніс окуляри й три­ маючи в руках буквар, повторяв літери за ними. Скупчив усю свою увагу, голос у нього тремтів із зворушення і був при тому такий »забавний«, що всіх нас брала охота сміятися, або — плакати. Ох, ніколи в житті я не забуду тієї останньої лекції! А ж раптом годинник на костельній вежі вибив дванадцяту годину. Зразу ж почули ми голос трубки прусацьких вояків, які поверталися з муштри. Пан Гамель, блідий, як полотно, підвівся на катедрі. Ніколи він не видавався мені таким високим. » Діти, — промовив, — мої діти... я .. . я . ..« Щось душило його. . . Не міг докінчити речення. . . Підійшов до дошки, взяв у руку кусень крейди й, натискаючи на неї з усієї сили, написав великими, найбільшими, якими міг, літерами: »Хай живе Франція!» Стояв, оперши голову об стіну, мовчав. Лишень рукою дав знак, мовляв, «кінец ь... виходіть!« Подав М . Ломацький

H w w w w w v m ^ ^ m m w w w v №

\ s v v w w v w w v

Поширюйте видання СУМ-у!

47

М ін і ф а н та зією і д ійсністю

УКРАЇНСЬКІ ЮНАКИ І ВСЕСВІТ Н А РИ С

Ми живемо мов би на дні величезного повітряного океа­ ну, а над нашою головою, на тисячі кілометрів угору, під­ носиться земна атмосфера. Цей океан каламутний і непрозо­ рий, хоч і видається нам ду­ же чистим. За підрахунками науковців, 15 тис. кубічних кілометрів води — у вигляді водяної пари і хмар — розчи­ нено в повітрі. Десятки тисяч тонн вулканічної і метеорової куряви вкривають небо, яке ми звемо прозорим. Небесне сяйво, яке стверджує, що по­ вітря розсіює сонячне світло, — перешкоджає нам бачити вдень зорі. Наше око дуже недоскона­ ле, бо воно бачить тільки малу частину проміння, що його ви­ дає Сонце. Ми бачимо тільки сім кольорів: червоний, пома­ ранчевий, жовтий, синій, зеле­ ний, блакитний і фіолетний. Це є малий променевий спектр. По один бік його лежать інфра­ червоні промені, це »теплове« світло, короткохвилеві радіопромені, по другий бік — ультрафіолетне світло, проме­ ні рентґена і ґама-промені, а далі таємниче космічне випро­ мінювання, що пронизує кож­ ну речовину. Багато чого могли б ми ще довідатися про Всесвіт, створе­ ний його творцем — Господом 48

Богом. Але, напевне для на­ шого щастя, Творець зробив так, що той слій озону, який лежить високо над нами, не пропускає смертельних ультрафіолетних променів. Як об бе­ тон, б’ються радіохвилі, йдучи з космосу, об наснажений елект­ рикою слій 100-150 км. над Землею... А там, за тисячокілометровим океаном атмосфери, лежить ще недосліджений Великий Всесвіт, який охоплює нашу Земну кулю чорним небом. А серед нього палахкотить сірофіолетне Сонце, увінчане кри­ латою короною. Там у Все­ світі небо всіяне немиготливи­ ми зорями, схожими на кольо­ рові вістря стріл, що летять на спостерігача. Всесвіт німий, без звуків, а вічно бурхливий і ревучий атомний вибух Сон­ ця здається споконвічною тишою. Там немає ні вітру, ні зміни дня й ночі. І десь поряд, де немає ні низу, ні верху, — поволі обертається величезна куля Землі, з стрічкою хмар, з темними проваллями морів, із запорошеним океаном атмо­ сфери, що становить межу на­ шого земного світу... Юнакам наших днів дуже важко уявити собі, що люди старого покоління жили змоло­ ду без електрики і радіо, їзди­ ли на візниках, ходили в пер­ ші »ілюзіони«, а про кольорові або звукові фільми навіть ні­ хто й не мріяв, бо таку лю ­ дину вважали б божевільною. Церший літак (аероплян), що був зроблений з бамбуку, по­ лотна і дроту для нас у ті ча­ си був чудом техніки. А коли вулицями села або міста над’ї ­ хало перше авто, ми, діти, біг­ ли й бігли за ним у пилюці, що виривалася з-під його ко­ ліс .. А коли ми почули і по­ бачили перший раз радіонадавання, я сам особисто заглядав у радіоприймач, щоб переко­

натися, чи не сидить там лю ­ дина, яка говорить. А сьогодні вже стріляють ракетами на Місяць та до Сон­ ця, реактивні літаки за де­ кілька годин перелітають з Нью Йорку до Лондону, на­ вколо Землі крутяться супут­ ники, існує телевізія, радар, рілейний зв’язок, який умож­ ливлює по одному напрямі (од­ ним радіоапаратом) розмовля­ ти 1200 особам. Людина вже мріє летіти на Місяць, Венеру і на інші плянети. І полетить, бо це справа близького май­ бутнього! Сьогодні, юні друзі, ісують вже такі машини, що »думають«, такі машини, що в одну десяту мільйонову частину се­ кунди вираховують складні ма­ тематичні задачі з мільярдовими знаками. Чи не чудо тех­ ніки? Чи не свідчить це, що Бог створив людину на свій »образ і подобу«? Бо ж тільки Бог і тільки людині дав такий розум, щоб вона пізнавала ство­ рений ним Всесвіт. Вам, юнакам, прийдеться жи­ ти в такі часи, про які ваші батьки навіть і не мріяли. Не в соціялізмах та комунізмах. Вам прийдеться жити в роки найбурхливішого розвитку тех­ ніки. .. Уявіть собі авто майбутньо­ го . Це буде дійсно чудо тех­ ніки . В своїй кімнаті, на зви­ чайній паперовій мапі, чи чор­ ним олівцем накреслите пря­ мими лініями напрям, яким мусите їхати автом. Потім вся­ дете в авто майбутнього і за­ кладете мапу в електронний апарат (в машину, що »дум ає«). Далі маніпулятором, подібним до маніпуляторів на телефонахавтоматах, наберете знаками цифр адресу і натиснете на ґудзик. Авто рушить з місця, а ви спокійно сидітимете і чи­ татимете книжку або газету. Авто »саме« буде їхати в тому

напрямі, який накреслено на мапі. Воно автоматично зупи­ ниться на перехрестях вулиць, чекаючи на зелене світло. Во­ но знову рушить само з місця і поверне в ті вулиці, які вам потрібно. Воно не переганяти­ ме іншого авта без вашого на­ казу. А коли ви накажете йо­ му перегнати авто, що їде пе­ ред вами, ваше авто або пере­ жене, про що попередить пе­ реднє, або »скаже« вам (по­ дасть сиґнал), що переганяти небезпечно. Нещасливі випад­ ки будуть виключені... Але, щоб таким автом могти їхати, потрібно мати освіту. Тому тися,

треба, дорогі вчитися.

друзі,

вчи­

А ле це ще не все. На дорозі, якою їде ваше авто, дуже ве­ ликий рух, а ви поспішаєте. Обганяти інші авта не можеіте. Щ о ж робити? Ви глянули на годинник і він показує, що ви спізнюєтесь. Ви натискаєте на відповідний ґудзик і ваше авто підноситься в повітря. Воно перетворюється в своє­ рідний літак. Воно летить 250400 км. на годину. В повітрі також мусить бути порядок, тому рухом літаючих авт ке­ рують «поліцаї р у х у «. Це ге­ лікоптери, які зависли неру­ хомо в повітрі. Ваше авто долітає до вели­ кого озера, а в цей час над його просторами шаліє вітер. Що робити, коли буря може кидати ваше авто в усі боки, перешкоджати вашому рухові вперед, а навіть і »гальмувати« ваш рух? Немає страху, бо ви натискаєте на відповідний ґу­ дзик . Верхня накривка авта вас і ваших приятелів, що си­ дять в авті, герметично закри­ ває, а саме авто пливе вже по воді, а потім занурюється, не­ мов підводний човен. У воді немає бурі, у воді на певній глибині досить спокійно. Ви дивитеся через віконця і спо49

стерігаете, як плаває риба, які водорослі ростуть на дні озе­ ра. . . Не бійтесь, що водо­ рослі перешкоджатимуть рухо­ ві авта допереду. Спеціяльні ножі ріжуть їх і прокладають автові ш лях під водою. Мрія! Ні, не мрія, бо це тех­ ніка майбутнього. Сьогодні вже винайдено такі штучні матеріяли, які міцніші за панцерну сталь, але легші за неї в 12 разів. Сьогодні робітник за­ кладає до електронно-автома­ тичного варстату кусень залі­ за, а за дуже короткий час цей автомат сам, без втручання людини, виробляє.. . дуже скла­ дну річ. Щ об створити таке чудо тех­ ніки, як синхронізотрон, по­ трібна була ціла армія вчених, конструкторів, інженерів, ви­ сококваліфікованих майстрів, треба було зробити десятки ти­ сяч аркушів робочих креслень, сконструювати унікальні маши­ ни. . . Поет, який два десятки літ тому сказав: »я доторкаюся рукою до світанку й чую те, що не чуєш ти«, бачив у не­ бесному склепінні межу нашо­ го світу. А л е тепер ця межа вже розсунулась: людство ма­ цає вже Місяць променем ра­ дару, ніжні руки електронних машин крізь товщу повітряно­ го океану й міжплянетну по­ рожнечу провадять супутники по їхніх орбітах. Людство на­ вчилося фотографувати атоми і »забарвлювати« їх зображен­ ня в червоний, жовтий і си­ ній кольори. В леті літаків людство випереджує звук. На­ сувається час, коли людство змагатиметься з випереджен­ ням швидкости світла — 300 тис. км. на секунду. І це все не суперечить Творцю Всесві­ ту, який наділив людину ге­ нієм розуму. Багато в фантастичних ро­ манах видається нам тепер 50

смішним і безглуздим. А л е не будьмо гордовиті й пригадай­ мо, що ті книжки хвилювали сучасників, виховували цілі по­ коління, змушували їх діяти, мріяти і вишукувати. Сьогодні вже не в романах, а навіч бачимо супутники-лябораторії, що мчать навколо Землі, Мі­ сяця і Сонця. Незабаром по­ бачимо літаючі острови, що нерухомо висітимуть над Зем­ лею. Але, що ж побачать на М і­ сяці перші космічні мандрів­ ники, які збираються вже ле­ тіти? Це тільки можна при­ пускати, бо дізнаємося лише тоді всю правду, коли перші мандрівники повернуться на рідну Землю. Сьогодні перши­ ми лябораторіями в космосі є штучні супутники Землі, дру­ гою лябораторією мусить стати Місяць, на якому вчені мріють збудувати всі потрібні їм спо­ руди, щоб просякнути ще глиб­ ше у Всесвіт. І це не супере­ чить Божеській Волі, бо на те Він і наділив людину розумомгенієм та зробив її вінцем сво­ го творіння. Ви, дорогі юнаки, житимете в дуже бурхливі і чудові ча­ си, тому вчіться, набирайте до­ свіду, будьте інженерами, ака­ деміками, науковцями, офіце­ рами (навіть генералами), нас­ тирливими дослідниками, будь>те тими, чого досягнете в своє­ му ж итті. А л е ніколи не за­ бувайте, що Україна та укра­ їнський нарід перебувають в дуже тяжкій неволі під мос­ ковською окупацією. Тому, ким би ви не стали, чи будете ви звичайними людьми, чи видат­ ними науковцями, ніколи не забувайте Україну. Працюйте для неї, прямуйте до її визво­ лення! А коли буде Українсь­ ка Самостійна Держава — в іль­ ний розвиток її науки і техні­ ки здивує весь світ! А.

М.

ПОЕМА ВОЛІ, КРИВДИ І ВІРИ Павло

Савчук.

»Г Е Т Ь М А Н

»К оли б не було поезії — говорить Людвіґ Берне, німець­ кий письменник-політик, — то наше життя було б дуже не­ щасливе . Вона дає нам це, що не хоче дати нам природа: зо­ лотий вік, що ніколи не ста­ ріється; весну, що постійно пи­ шається квітами; безхмарне щастя і вічну молодість«. Правда, що це відноситься до тих часів, коли поезія була поезією, коли у всіх літерату­ рах вона квітла пишними й запашними трояндами. Сьогод­ ні вона не тільки зів’яла, але закостеніла такими дивними й нерозгаданими, вишуканими, але незрозумілими »закарлючками«, що вона стала чужа для людини. Стала вона дійсно обмеженим словом для небага­ тьох, перестала бути пиром для людської душ і. Багато сьогодні поетів, не тільки в нас, а скрізь по світі, але поетичних творів, у пов­ ному розумінні цього приманливого слова — таки мало. Занепад мистецько-поетичного слова не є щось відірване в нашому житті, а навпаки, — це закономірне явище взагалі занепаду людського духа. Тре­ ба бути оптимістом, треба оз­ броїтися глибокою вірою в те,

М А З Е П А «.

Історична поема.

що цю страшну кризу матеріялізму людство переживе (ми не мусимо дожити тих щасливих хвилин) і втомлений, незвичай­ ною тиранією матерії, людсь­ кий дух ширяти буде по духо­ вих висотах. Дуже можливо, що це наше складання поетич­ них шарад і ребусів залишить­ ся гіркуватим спогадом таким, як свого часу, висловлювався про зматеріялізовану літерату­ ру один з німецьких мислителів: »Коли входиш у цю фаб­ рику, де від гуку, стуку, скре­ готу різнородних коліщат, дви­ гунів тобі тріскають вуха і, коли ти подумаєш, що цілий той фабричний об’єкт спро­ можний випродукувати тільки хустинку до носа, то ти радо стягаєш сорочку зі свого хреб­ та, щоб позбутися того страш­ ного кошмару«. Правда, що в лісі модерної поезії трапляються розкішні проліски, навіть запашна кон­ валія, але їх так мало, що ліс стає неприємним. До таких по­ етичних творів зараховуємо тво­ ри Павла Савчука, якого наша »фахова критика«, якби цура­ лася. А він справжній поетлірик, що не цурається наших власних питань. Ніжно дотор­ кається наших всенародніх ран 61

і болів, його дошкульно печуть наші всенародні кривди. Пра­ цю свою Савчук окрилює гли­ бокою вірою в перемогу нашої правди, за яку він бореться. Бореться особисто, бореться навіть проти нашої зневіри: »Я вірю в Боже Провидіння, Як вірю в сонце, що зійде, Що наш Всевишній дасть [спасіння І світла воля нам прийде!« Один з останніх творів Пав­ ла Савчука, а саме »ГЕ ТЬМ А Н М АЗЕ П А «. Історична поема. В ювілейну 250-ту річницю 1709-1959« — це саме твір, в якому поета бачимо цілого: во­ яка, громадянина, будівничого, мистця, людину з усіма прик­ метами ідеаліста-патріота й поета, що радо прийняв би на себе народні кривди, болі, але рівночасно він роздразнює на­ ші невольницькі рани, роз’ятрує їх, роздирає дуже по-мистецькому не тому, щоб нам докучити, але тому, щоб ми часом не заснули в соромі, не відчуваючи самого сорому. По­ ема, що навіть переходить роз­ мір поеми, з багатьома прик­ метами епопеї. Книга 158 + 2 неп. сторін великої вісімки з 19 ілюстраціями. Друкована на дуже доброму крейдяному па­ пері . Здається, що краще бу­ ло б подбати про мистецьку обкладинку поеми, а ґравюру Тарасевича треба було пере­ нести на котрусь зі сторінок поеми. Книга видана заходом Об’єднаного Комітету м. Нью 52

Йорку, позначена 1959 роком, з друкарні Р . Крупки і М . Пирського — Нью Йорк. Поема складається: з проло­ гу, 16-ти пісень і епілогу. До поеми можна мати різні претенсії і такі будуть, але, на нашу думку, найбільше пошко­ дило це, що автор, пишучи її не мав точно розробленого пляну-задуму, а в самому процесі праці поширював її, чи інак­ ше: вона розрослася поетові під руками. Навіть, коли б не знати поетового признання, то це відбилося на структурі (ком­ позиційній) поеми: пісні 7, 8, 9 -— присвячені втечі з-під П ол­ тави. Пісні 12 і 13 краще було дати після смерти Мазепи, а 15-тою закінчити поему. Автор вложив у поему свою вояцько-поетичну душу, але повинен був також працювати зі свідомістю: для кого він її писав? Ми є певні, що з різних причин (деякі згадали ми у вступі) частина наших читачів, приймім умовно: навіть найвибредніших — її не «прий­ муть® . В такому разі автор повинен був свідомо взяти під розвагу читацьку масу і, не знижуватись у творчості, поему написати коротшу, але більш сконденсовану й більше »поп уляр н у«. Вже коли хтось ті­ кає, то не дуже воно поетичне, коли це робить «баскими кіньми«, бо воно так виглядає, я к жидівський »краковячек: роjechal па wojn^ — przywiuzl siedemnascie«. Анахронізмом

Про нові книги Лесі Храпливої Леся Храплива — запалена пластунка, але це їй зовсім не перешкаджає ставати справж­ ньою й щораз кращою, пись­ менницею! У кожному її опо­ віданні чи повісті, сюжет зав­ жди густо натиканий пласто­ вими ідеями, але авторка вміє робити це так делікатно й не­ помітно, що читач і не знає, як це разом із цікавою призвучить слово »джентльмен«, а зокрема погано звучить, коли його приймати в сьогоднішньо­ му щоденно-практичному розу­ мінні, коли навіть Микиту Хрущова називають цим сло­ вом. В поганенькій прозі такі речі ще можна б, від біди, про­ стити, але в мистецькій поезії треба рахуватися навіть зі сло­ вами. Але, не шукаючи »ґудза« — треба сказати, що поема »Гетьман Мазепаж Павла Савчука — дуже симпатична, читається з непослабленим інтересом, повною насолодою і часто змушує читача глибоко призадуматись над минулим і теперішнім, щоб «скинути кайдани, що їх ві­ ками всі несли«: » Давно несем свій хрест дубовий І не страшна Голготи кров, — Ми щиро молимося Богу, Щ об

міць ліслав

нам і любов;

Щоб видержать Москви облогу, Щоб воскресить свою блакить, Яка на серці нам лежить, В

бою здобути

Д-р

перемогу!« Бучинський (у »Біблосі«)

Дм.

годою, проковтнув і деяку до­ зу «благородних д іл « . »Вітер з України«, — це збір­ ка прецікавих оповідань для юних сумівців, чи пластунів, чи просто для українських ді­ тей. Що вони цікаві, то про це я довідалася від старших ді­ тей, які не могли відорватися від книжечки, а що авторка дуже хитро свою книжечку зілюструвала, — то про те мені сказали менші й навіть від­ крили тайну цих ілюстрацій. Усі вони вирізані з кольорового паперу й наліплені на папір, а щойно тоді друкарі зробили з них кліші й друкували. Як не вірите, — переконайтеся самі! (Леся Храплива: Вітер з України«, Мюнхен 1958, Українське Видавництво.) Друга її книжка, яку дове­ лося мені читати, це «Отаман Воля« (Українське в-во, 1959 р ., обкладинка М . Бутовича). Розкішна лектура! І хай мені вибачає авторка, яка, вірна своїй ідеї, консеквентно пере­ дала читачам усе те добре, чо­ го навчили її українські бать­ ки, українська школа й укра­ їнські молодіжні організації, — але я в першу чергу підкреслю тут інший бік цієї повісті. »Отаман Воля«, це — може й без відома та інтенцій автор­ ки — превесела сатира на на­ ших свіжоспечених » американ­ ців®, отих »місис Давискиб«, чи »Беверлі Михайлишинж, чи й такої Тамари з «переверне­ ною головою«, яких «наверта­ ти « на українство взялося двоє юнаків. І чого-то вони не до­ казали! «Отаман Воля« годить­ ся дуже добре для читання, напр., на оселях, чи таборах, де гуртом можна почитати й спільно посміятися... С.

Н.

53

54

З гниття і праці С У М -у

Ф Р А Н Ц І Я О СЕРЕД О К С У М -у В П А Р И Ж І П Р И П Р А Ц І Після цьогорічних Загальних зборів, паризький Осередок С УМ -у взявся енергійно до роботи. У квітні відсвяткував влас­ ними силами Шевченківський концерт, а в травні дав весня­ ну імпрезу з вечорницями. Танцювальна група СУМ -у »Верховина« майже кожної не­ д ілі виїжджає в поблизькі око­ лиці Парижу, на запрошення французів і там, на сцені міс­

Ш Е В Ч Е Н К ІВ С Ь К И Й

цевих товариств, виступає з українськими танцями. Провід паризького Осередку (дд. Романюк — голова, М . Романчук — секретарка, В . Дратвінська — культ-освітня референтка, М . Гарплюк — заст. голови) докладає всіх зу­ силь, щоб праця С УМ -у поши­ рилася й на інші ділянки ук­ раїнознавства, в якому укра­ їнська молодь у Франції має чималі недоліки.

К О Н Ц Е РТ С У М -у В П А Р И Ж І

1-го травня ц. р. члени С УМ -у та хор Ф іл ії О УРФ в Парижі під управою п-ва Дратвінських, виручили стар­ ших громадян у тому, щоб по­ м’янути Генія й Пророка У к ­ раїни — Тараса Шевченка. І, мабуть, Господь Бог благосло­ вив їхній шляхетний задум, бо концерт вдався напричуд гарно, не зважаючи на неспри­ ятливі обставини (виселення на Корсику, труднощі з підшу­ канням залі тощо). Та молодеча енерґія членів паризького Осередку СУМ -у і, в першій мірі, віддана, само­ жертовна праця культурноосвітньої референтки пані Віри Дратвінської, зумовили те, що присутні на цьому вечорі про­ вели дві години в повній мис­ тецькій насолоді.

Програма складалася з к іль­ кох коротких точок, проте ви­ кликала справжній подив як для проробленої праці над мо­ лоддю, так і для її здібнощів. »Заповіт« (музика К . Стеценка) у виконанні хору, підсиле­ ного молодими голосами, після коротенького відкриття «ака­ демії» д. І. Романюком, зра­ зу ж увів публіку і виконав­ ців у »шевченківську« атмос­ феру, яка тривала до кінця програми. А дві хорові точки »Сонце заходить» — Роздольського з прекрасним сольом п-ни Олі Каблак, канадійки, що проживає в Парижі, й «У ч і­ теся брати мої« — Котка, ви­ кликали бурю вдячних оплес­ ків. Важке для деклямації »Подражаніє Ісаї« виконала з чес­ 55

тю Богданна Фриз доброю ук­ раїнською мовою. Кульмінаційною точкою була безперечно поява на сцені на­ ших, майже наймолодших, дів­ чат і хлопців з інструментами й співом, яких публіка зра­ зу ж прозвала »бандуристами«. Насправді це були мандоліни й ґітари, якими щойно недавно почали орудувати наші «шко­ лярів та юні члени С У М -у . Більше заавансованими були тільки пані Віра Дратвінська й п-на Соня Мельник, які ви­ конували партії на ґітарах. Ця маленька »оркестра« виконала »Реве та стогне« та «Україно моя« і так подобалася присут­ нім, що мусіла заграти ще одну стрічку на »б іс «. Дует Дарки Андріїшин і Іри­ ни Хахури »Зоре моя вечірная« при супроводі ґітари був би вийшов набагато краще, ко­ ли б обидві дівчата мали біль­ ше сміливости, бо голосочки в них вирівняні й чисті, бракує тільки відваги.

На закінчення пані Кукловська виготовила ритмічну жи­ ву картину на мотиви »Думи мої«, в якій виступали наші молоді танцюристи, яким такі виступи вже не першина, тож вони й милували очі красою як своєю власного, так і танцю та одягу. Свого роду соліст­ кою була в цій картині Маруся Годованська. Доповідь про життя й твор­ чість Т. Шевченка виголосила пані JI. Вітошинська. Слід відзначити, що праця в СУМ -і повинна відбуватися так, щоб наша молодь могла влаштовувати свої імпрези сво­ їми силами в цілості. Бо ж не тільки спів і танці — україн­ ською мовою й в українському стилі — складаються на вихо­ вання молодшого покоління. Сюди належить теж — і в першу чергу — вивчення своєї мови в слові й письмі та істо­ рії й літератури, так, щоб можна було з нею »між людь­ ми показатися«. С. Н .

П О С ВЯ Ч ЕН Н Я С У М ІВ С Ь К О Г О П Р А П О Р А В М Е Ц У Осередок СУМ -у в Мецу (Східня Франція) нараховує коло 20 дійсних членів і двічі стільки юнацтва та веде до­ сить жваву культурно-освітню і виховну працю. Його осно­ вано було з приїздом туди з Німеччини декількох старших членів СУМ -у. Однак під су­ часну пору членами цього Осе­ редку є майже виключно мо­ лодша ґенерація, тобто ті, що вже виросли або навіть наро­ дилися у Франції. Тому ціл­ ком сміло можна сказати, що в Осередку С УМ -у в Мецу до голосу прийшла вже нова змі­ на, бо властиво на ній спочи­ ває ввесь тягар праці. Головою Осередку є д. Ми­ кола Гинда, якому щойно ми­ 56

нуло 18 років, секретаркою — подруга Рогова та інші. Стар­ ші сумівці всіма силами допо­ магають своїм молодшим по­ другам і друзям в праці, а го­ ловно при влаштуванні імпрез, свят, та служать своїми пора­ дами і досвідом. Заходами Управи Осередку недавно було придбано сумівський прапор, якого врочисте посвячення відбулося 5-го черв­ ня 1960 p., в перший день Зе­ лених свят. До посвячення прапора велась від довшого часу старанна й інтенсивна під­ готовка . Врочисте посвячення прапо­ ра відбулося в місцевій укра­ їнській католицькій церкві, після Служби Божої, яку від­

Танцювальний гурток »Верховина«, що існує при Осередку С У М -у в Парижі, який часто виступає перед українською, а особливо чужинецькою публікою.

служив о. М . Ван де Мале, Ген. Вікарій з Парижу, о. І. Лужицький — парох Мецу та о. П. Когут (дияконував) — парох ІИтрасбурґу. Під час Служби Божої Ген. Вікарій виголосив проповідь до сумівської молоді, вказуючи на її обов’язки супроти рідної Церк­ ви й українського народу, схоп­ лені в гаслі »Бог і Батьківщин а «. Закінчуючи свою пропо­ відь, він закликав дорожити тими ідеями, які СУМ виписав на своєму прапорі, бо тільки під цим знаменем побідимо страшного ворога нашої Церк­ ви і народу. Акту посвячення прапора до­ вершив о. Іван Лужецький, передаючи його потім у руки молодих сумівок і сумівців. Слід згадати, що Осередок С УМ -у в Мецу запросив на

»кумів« представників місцевої організації Робітничої Христи­ янської Молоді (Ж О К) на знак тісної співпраці і дружби. Крім того, на запрошення Управи Осередку, в цій урочистості від Ц У СУМ -у взяли участь д д . О. Коваль і Є. Гановський. Крайову Управу СУМ -у в Франції репрезентувала подру­ га Оля Романчук — секретар КУ, а від Централі О УРФ був п . Т . Дратвінський. З Німеч­ чини прибув д . В . Леник — Голова КУ, та представники з поблизьких осередків СУМ -у і Ф ілій О УРФ . В пообідній порі, в залі ко­ мунального дому »Фабер«, від­ булася мистецька програма свя­ та. Після відкриття програми, коротку доповідь про історичні відносини між Францією та Україною та завдання україн57

єької молоді французькою мо­ вою для французьких гостей виголосив д. О. Коваль, а друг В . Леник українською мовою з’ясував обов’язки української молоді на чужині по відношен­ ні до своєї Батьківщини — У к ­ раїни, беручи за мотто «Звер­ нення Воюючої України до Еміґрації«, уривок, що стосу­ ється безпосередньо до молоді. Потім почалися мистецькі ви­ ступи мішаного хору Ф ілії О УРФ в Мецу під дириґентурою п. Т. Сокола, в якому співають майже всі члени Осе­ редку СУМ -у; сольові виступи панни М . Сокіл — студентки консерваторії в Парижі; висту­ пи танцювальної групи під уп­ равою п. Михайлевича, та деклямації віршів юнацтвом СУМ. Ціла програма була виведена на доброму рівні і численно зібрана публіка з Мецу й око­ лиць мала змогу більше ніж дві години наслоджуватись ча-

ром української пісні і танку. Під кінець мистецької про­ грами з привітом виступила под. О . Романчук від К У СУМ -у в Франції, в якому під­ креслила успіхи сумівців у Мецу та закликала до ще більш інтенсивної праці над собою та для доброї слави українців у Мецу. Видно, що всі ці признання і заохоти запали глибоко в серця сумівкам і сумівцям, бо вже в останньому звіті до КУ, голова Осередку в Мецу д. М. Гинда написав, що незабаром всі почують про те, що їх Осередок може зробити. Споді­ ваємося, що ці запевнення бу­ дуть здійснені, з чого велика сумівська родина в цілому сві­ ті буде дуже радіти. Товариською забавою, що про­ тягнулась поза північ, закін­ чилася ця успішна імпреза. Є. Г.

К А Н А Д А К А Н А Д ІЙ С Ь К А П РЕ Р ІЯ — В Ч О Р А І СЬОГОДНІ Розглядаючи Канаду з точки погляду геолога, то бачиться велику рівнину з незчисленною кількістю озер і рік, а більші гори, т. зв. »Рокіс« (Кам’яні гори) здибуються аж у Брітанській Колю мбії. Манітоба є центральною про­ вінцією Канади, через яку про­ пливає »Ред рівер« (Червона ріка) і над якою розположилося багате й модерне місто Вінніпег, що в перекладі з ін­ дійського означає •— мокляки. Першими білими поселенця­ ми були тут шкоти, привезені лордом Селкірком у 1811-5 pp. Місто Вінніпеґ є вузловим центром Канади, де перехре­ щуються повітряні лінії, заліз58

ничні і автомобільні дороги. Тут є літакобудівельні заводи, машинобудівельний промисел, електростанція, переробляється тут дерево на папір тощо, еле­ ватори збіжжя, рафінерії наф­ ти і т. д. Університет, техніч­ ні і медичні високі школи за­ безпечують молодь знанням, що є дуже важним при розбу­ дові молодої країни. Місто має вісім шпиталів, військові казарми, дві заліз­ ничні станції, наймодернішу пошту, будинок провінційного парляменту, перед яким у 1961 році українці Канади, за зго­ дою уряду, поставлять пам’ят­ ник Т. Шевченкові в 100-річчя його смерти.

ДЕЩ О П РО ОСЕРЕД ОК С У М -у В В ІН Н ІП Е ГУ Найпершими українцями в Манітобі були панове Василь Слиняк та Іван Пилипівський, які приїхали до Канади 7 ве­ ресня 1891 року. Перші наші поселенці не тільки корчували ліси та засівали збіжжя, але також будували церкви, школи, народні доми й установи, за­ сновували різні товариства, дру­ кували часописи і книжки на рідній мові. Осередок Спілки Української Молоді у Вінніпегу, що носить ім’я полковника УП А ГасинаЛицаря, почав своє існування і працю в 1949 році. За пройде­ ний час він проробив велику роботу на політично-інформаційному та культурно-освітньо­ му полях, даючи концерти, ви­ ставки, відчити, влаштовуючи

академії і святочні імпрези ра­ зом із відділом ЛВ У. Хор під управою друга Кардаша свої­ ми виступами чарував своїх і чужих слухачів. На жаль, невблагана недуга, набута в ні­ мецькому концтаборі, останньо прикувала д. Кардаша до ліж ­ ка. Українська громада болюче відчуває його відсутність і спів­ чуває в його особистому не­ щастю . Організацію свіжого хору взяв на себе д. Головчинський — керівник юнацтва. На протязі довгих років Осе­ редок СУМ-у приміщувався в будинку місцевої »Проєвіти«, який був побудований давніше прибувшими поселенцями. Го­ ловою Осередку є д. Карпій, який останньо наглядав за бу­ довою оселі для юнацтва на

Відділ Юнацтва С У М -у в Вінніпегу, Канада, нараховує понад 120 членів. Н а фото. Хор і оркестра Відділу Ю . С У М -у під час урочистості з нагоди посвячення організаційного прапору Відділу. Перший справа — друг Я . Головчинський — керівник Відділу Юнацтва С У М -у в Вінніпегу.

літній сезон. Членів юнацтва начисляється 120 осіб. Багато часу для членів юнацтва від­ дають виховниці, бо що суботи переводять з ними лекції на історичні та загальнозиховні теми. Друзі І. Бай та Д. Босак навчають дітей народніх танців, до чого вони мають ве­ лику охоту. В минулому році Осередок посвятив свій прапор. Це була одна з великих подій.

з ОКРУЖ НИЙ

Ф . Федорів

Д

А

З ’ЇЗД Ю Н А Ц Т В А У

Заходами осередку С УМ А ім. У П А відбувся у Ф ілядельф ії 5-го червня ц. р. на площі Стендеровича Окружний З’їзд Юнацтва під кличем »Для Те­ бе, Україно, живемо!« З’їзд розпочався Службою Божою, що її відправив в наміренні Ю СУМ-у, в церкві св. Йосафата, о. М . Харина, ви­ голошуючи також глибокозміс­ товну і для юнацтва повністю зрозумілу проповідь. Отець душпастир закликав юнацтво С УМ -у працювати вірно, з по­ святою, на славу Бога і Бать­ ківщини, бути вірними ідеям С УМ -у та виконувати всі до­ ручення своїх провідників. Після закінчення Богослужби виїхало все юнацтво на площу, де мав відбутися з ’їзд. Після піднесення прапорів, відчитання »Денного наказу« та обідової перерви розпочаласія програма З’їзду. До почесної Президії запрошено численних представників громадських і по­ літичних організацій. Програму З’їзду відкрив по­ чесний член Команди З’їзду Микола Бачара, з’ясовуючи ціль З’їзду та вітаючи всіх пред­ ставників, гостей і юнацтво.

60

При Осередку створено бать­ ківський комітет, який багато допомагає в праці з юнацтвом. СУМ у Вінніпегу має широке поле для розгорнення на ньому праці. Існують тут перспекти­ ви для росту СУМ-у, бо укра­ їнська громада є одною з найчисленніших, хоч не всі родичі розуміють значення виховної праці з молоддю в українсько­ му національному д усі.

Ф ІЛ Я Д Е Л Ь Ф ІЇ

Гарну промову виголосив від­ так д-р Ярослав Бернадин, а частина гостей виступили з привітами. Від Головного У р я­ ду »Провидіння« промовляв до учасників З’їзду д-р Роман Су­ хий; від Головної Управи «Са­ мопоміч*! д-р Микола Ценко, від осередку С У М А в Трентоні — М . Кузів, від осередку С УМ А в Честер — Курчинський, від А Б Н -у — ред. Ігнат Білинський, від щоденника »Америка« — ред. Микола Па­ сіка, від 6-го відділу ООЧСУ у Ф ілядельф ії — мґр. Веселий, від Батьківського Комітету •— пані К . Росола, від Крайової Управи б. вояків У П А — Ми­ хайло Ковальчин, від Т У С М -у — Тарас Галушка, від пласто­ вого сеньйорату — інж. Мирон Ганушевський та інж. Володи­ мир Татомир. З окремим сло­ вом виступив також голова по­ чесного Комітету З’їзду д-р Антін Княжинський. Письмо­ вий привіт прислав Пластприят з Ф іляд ельф ії. Після привітів, розпочалася перед почесною Президією юнацька дефіляда. її відбирав д-р Антін Княжинський. Від­ так гуртки юнацтва С УМ А ви­

вели мистецьку програму. Учас­ никами тієї програми були: танцювальний гурток Ю СУМА з Ф ілядельф ії (мистецький ке­ рівник Микола Бойчук), тан­ цювальний гурток Ю СУМА з Алентавн, мандолінова оркестра Ю СУМА з Трентону (ке­ рівник проф. Лапка), гурток юнацтва з Найставн — Ф іла ­ дельфія, що виконали вільноручні вправи під керівництвом виховниці К . Росоли.

Мистецька програма пройшла з повним успіхом. Присутні гості рясними оплесками вина­ городжували виконавців та їх­ ніх керівників за поодинокі точки та цілість програми. З’їзд закінчено зняттям пра­ порів. До речі З’їзд був пер­ шою того роду імпрезою на цьому терені. Він ознайомив численне громадянство з пра­ цею Ю СУМА. Поодинокі учас­ ники З’їзду з похвалою вислов-

Група дівчат — членів Відділу Юнацтва С У М А ім. »К и їв « у Ф ілядельф ії, які брали участь у програмі окружного з’їзду юнацтва, що відбувся 5 червня ц. р. в Ф ілядельф ії.

лювались про виховну працю юнацтва, покладаючи на нього великі надії. З нагоди цього першого ок­ ружного Юнацького З’їзду, осе­ редок С УМ А ім. У П А у Ф іля ­ дельфії подбав, щоб при що­ деннику »Америка« вийшла сумівська сторінка, що дістала назву «Трибуна сумівця«.

З’їзд підготовив і провів спеціяльний комітет, під патрона­ том Почесного Комітету, що його очолив д-р А . Княжинський. Дальшими членами то­ го Комітету були: д-р Я. Бер­ нардин, ред. І. Білинський, ред. Б. Кравців, д-р П. Мірчук, д-р І. Олексишин, д-р І. Скальчук, д-р Б . Романенчук, д-р 61

ОРКЕСТРА

С У М -у В Д ІТ Р О Й Т І

(В 5-річчя існування) Оркестральна ланка »Дніпро« при Осередку С УМ А ім. »К иїв« у Дітройті почала своє існу­ вання 20 лютого 1955 р. Тоді, на ширших сходинах членів було вирішено, що духова оркестра є конче потрібна при нашому Осередку. Перед першими організатора­ ми оркестри, друзями Г . Королишиним та І. Терлецьким, ста­ ла тяжка проблема: звербувати дооркестри людей, з яких май­ же ніхто перед тим не був озна­ йомлений з музикою, та прид­ бати музичні інструменти, на закуп яких Осередок сам Не мав засобів. Тодішня Управа Осередку С УМ А на чолі з д. Л . Футалою, разом з першими організаторами, вирішила, що кожний член СУМА, який всту­ пає в склад оркестри, повинен на закуп інструментів запла­ тити 100 долярів, а решту кош­ тів покриє Осередок. Так бу­ ло й зроблено. Спочатку оркестра складалася з 16 членів, а головою управи оркестри був д. Г. Королишин. Першим диригентом оркестри, а разом з тим і вчителем усіх нас, з яких більшість не мали найменшого поняття про музи­ ку та не мали перед тим в ру­ ках інструментів, був проф. В . Вірстюк. Він мусів багато і вперто з нами працювати.

Б. Старух, д-р М. Ценко, інж. М . Ганушевський і Богдан Казанівський. Командантом всьо­ го З’їзду був Любомир Трицєцький. В З’їзді взяло участь коло 1500 гостей і юнацтва. М икола Бачара

62

Перший прилюдний виступ оркестри відбувся після 8-місячного навчання; на святі 1-го Листопада 1955 р. в Дітройті. Той виступ розцінювався як тріюмфальний для нашого Осе­ редку. Українська громадсь­ кість прийняла прихильно ви­ ступ нашої оркестри і тим да­ ла моральну заохоту до даль­ шої праці. Від того часу до оркестри почали вступати нові люди і вже під кінець першого року її існування вона начис­ ляла 26 членів. З початком другого року іс­ нування оркестри »Дніпро« ке­ рівництво над нею перебрав д-р Б. Кушнір, який був зно­ ву ж таки і диригентом, і вчи­ телем оркестри. Він стоїть на тому пості до сьогодні. Під сучасну пору, цебто на п’ятому році існування, оркест­ ра має 43 члени. Між ними є 19 дорослих і 24 юних членів нашої Спілки. Майно оркестри обраховується сумою понад сім тисяч долярів. За пройдений час оркестра мала десятки самостійних ви­ ступів на різного роду святоч­ них зібраннях та імпрезах. Ці виступи відбувалися не лише в Дітройті, але й далеко поза ним, навіть в Канаді. Оркестра »Дніпро« являється одною з найактивніших ланок такого' характеру на терені Дітройту. Це все в першу чергу треба завдячувати її диригентові д-р Б . Куш ніреві. Головою управи оркестри в цьому році є д . Іван Демчина, який з правди­ вою посвятою працює для ор­ кестри . Щоб описати всю працю ор­ кестри, треба було б зайняти багато місця в ж урналі. Тому на закінчення слід згадати, що-

оркестра запланувала дати ряд самостійних концертів по біль­ ших містах Америки і Канади. Ми свято переконані, що при моральній і матеріяльній під­ тримці українських громад нам вдасться такі концерти влаш­ тувати . Ми ростем, розвиваємося і працюємо далі для ідеї, за яку українська молодь в Україні віддає найвищу жертву — своє життя — за визволення укра­ їнського народу з-під москов­

РОЗБУД ОВУЙМ О

НАШ

сько-большевицького окупанта. Ми своєю наполегливою пра­ цею для добра України зму­ шуємо активізуватися і тих, хто ще вчора ставився неґативно до нас, і допомагаємо західньому світові відрізняти У к ­ раїну від Московії. Вся наша праця, хоч би навіть одної та­ кої ланки, про яку йшла вище мова, скеровується в СУМ -і до однієї мети, висловленої нашим гаслом — Бог і Батьківщина. Гр.

С У М ІВ С Ь К И Й

Королишин

Ж УРНАЛ!

(Продовження з числа 1/55) У висліді нашого заклику в справі розбудови і по­ ширення сумівського журналу »Аванґард« черговими відгукнулись: Друг Василь X м и л я р — кольпортер Осередку С У М А ім. ген. Грицая-Перебийноса в Рочестер, ЗДА, приєднав чергових 25 передплатників на 1960 рік. Від початку року д. В. Хмиляр приєднав вже ра­ зом 50 нових передплатників. Відділ Ю. С У М А »Одеса« при Осередку ім. М. Павлушкова в Шікаґо, за ініціятивою дд. В. Кусика і П. Гнатова, перевів т. зв. «десятьцентову збірку« на »Аванґард«, яка у висліді дала суму 135 дол. Най­ краще виконав своє завдання юнак Ярослав Р и в а к, бо заповнив по 10 центів 26 збіркових книжечок, а це дало суму 26 дол. З цього приводу Адміністрація журналу »Аванґард« складає щиру подяку названим Друзям та ви­ словлює надію, що й надалі наш сумівський журнал втішатиметься такою щедрою підтримкою сумівського загалу. Хто черговий? П ОШ ИРЮ ЙТЕ І К О Л ЬП О РТУЙ ТЕ О Д И Н О К И Й С У М ІВ С Ь К И Й Ж У Р Н А Л » А В А Н Г А Р Д « Адміністрація.

63.

П Е РЕ Д П Л А Т А » А В А Н І'А Р Д У « Н А 1960 Р ІК Умови передплати:

в СШ А і Канаді

річно чотири числа — 1.60 д о л . одне число — 0.50 дол. в А нглії річно — 10 шил. одне число --З шил. в Австралії ■ річно — 16 шил. одне число — 5 шил. в Франції річно — 640 фр. одне число — 200 фр. в Бельгії річно — 64 фр. одне число — 20 фр. в Німеччині річно — 4.00 н.м. одне число — 1. ЗО н .м . В інших країнах відповідно до американського доляра. Передплату висилати банковими чеками на адресу: U N IO N 72,

B o u le v a r d

DE

L A J E U N E S S E U K R A 1 N IE N N E C o m it e C e n tr a l C h a r le m a g n e , B ru x e lle s 4, B E L G IQ U E .

Виповніть і вишліть до представника »Аванґарду« у Вашій країні (адреси подані на окладниках), або до Адміністрації в Брюсселі.

•ПЛЛЛПЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛі •! До Адміністрації »Аванґарду« !' я переслав

і[ ;і

і[ суму .................... на передплату журналу »Аванґард« 1960 р.

|і

|і і]

Цим повідомляю, що ......................................... (дата) на

адресу (адреса, кому вислано гроші)

В минулому році я вплатив

і одержав такі (сума)

числа Прошу надсилати мені журнал і інші видання СУМ -у на прізвище і адресу

[■I

Q n i n i ......... i i i i i i i i i i i i i i i i i c i i i i i m ......... .

П О РУ ЧАЄМ О

ВИДАННЯ

»Ш Л Я Х У

Q

ПЕРЕМ ОГИ*

І

І. Для молоді:

Ц і н а

і І І

Леся Храплива

$ £ Bfr. DM. І 2.00 0.10.0 70 5.00 І Повість для молоді. Стор. 271.

І І І І

О Т А М А Н

ВОЛЯ

Ольга Мак

І

І 15.00 І і в трьох томах. Стор. 965.

6.00

1.10.0

і ; ЗЗИ Ч А Ї НАШ ОГО Н АРОДУ і = Том перший. Стор. 456.

3.00

Олекса Воропай 0.16.0 100 9.00 ! Етнографічний нарис. І

І і І

Ж И Т Т Я ІН Ш О Ї Л Ю Д И Н И

1.50

Юрій Тис 0. 8.0 50 4.00 | Повість. Стор. 176.

І І І

У С Т И М Б Е З Р ІД Н И Й

1.50

0. 8.0

0.30

Ольга Лубська 0. 2.0 12 1.00 І Поезії. Стор. 54.

БОГ

ВОГНЮ

Повість з бразильського життя

210

Петро Кізко 50

Повість. Частина І-ша. Стор. 175.

1 І КОЛОССЯ Ш ЕЛЕСТИТЬ І

І 4.00 І 1

[

II. Д ля юних сумівців і дітей:

І І І І І

\

Леся Храплива ВІТЕР З УКРАЇНИ 2.00 0.10.0 70 5.00 І Оповідання та казки для дітей. Стор. 144. Ілюстровані. І Книжки можна набути в українських книгарнях, кольпор- | терів »І11ляху Перемоги«, або у видавництві:

:

V e r la g

S c h la ch

P erem o h y,

M u n cK en

і

8, Z e p p e lin s tr .,

67, G e r m a n y ,

Q iiiiii..................■iiiMiiiiiiiiiiiiiiitiiiiiiiiiiii>iiiiiiiiiii(iiiii|al Qnii.................і.........і.............пшінці...........

s 0

£ ІІІІІІМ ІІІІШ ІІІІН М ІШ ІШ ІІІІІІШ ІМ Ш ІІІМ ІІІІІІІШ Ш П Ш Ш М ІН М М ІІІШ Н ІШ Н ІІІШ Ш І1 ІІІІІШ Ш ІІІШ ІІШ ІІН ІШ Ш Ш ІІМ -

ПРИДБАЙТЕ

СОБІ

» Антологію української поезії« замовляйте в К У С У М -у у В .

4 9 , L in d e n

G a rd e n s,

Брітаиії

L o n d o n , W .2 .

r l l l l l t l l .........I I I I I I I I I I I I I I I I I I ................................................................................................................... I l l l l l l ......... .