Авангард (ч.54)

ШИТАРД ІЛЮ СТРОВАНИЙ

ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ \

РІК XIII

Ч : 4 (54)

АВАНГАРД

VANGUARD

ж урнал д ля молоді. Офіційний пресовий орган Центральної Управи Спілки Української Молоді. Виходить щоквартально.

quarterly O fficia l Press Organ of The Central Committee, Th e Ukrainian Youth Association (in exile).

Редакційна Колегія: мґр. Г А Н О В С Ь К И Й Є., Д ЕРЕМ ЕН Д А Я., мґр. К О В А Л Ь О., К Р У Ш Е Л Ь Н И Ц Ь К И Й І. (голЬвний редактор), мґр. М И К У Л А В ., інж . О Л Е С Ь К ІВ В ., проф. С А Г А Н 3 ., д-р Б. СТЕБЕЛЬСЬКИ Й . Редакційне листування і матеріяли надсилати на адресу: »Аванґард«, 49, L in d e n G a rd e n s , N o t t in g H ill G a te , L o n d o n , W.2., E n g la n d

Адреса Адміністрації: “ A v a n t g a r d , ” B ru x e lle s

IV .,

72 B e lg iq u e

Bid

C h a r le m a g n e ,

АДРЕСИ Ц Е Н Т РА Л ЬН О Ї І К Р А Є В И Х У П Р А В С П ІЛ К И У К Р А ЇН С Ь К О Ї МОЛОДІ та представників »Аванґарду«: U n io n

de

la

J eu n esse

U k r a in ie n n e

(Центр, і Краєва Управи) 72, Bid. C h a r le m a g n e , B ru x e lle s

IV .,

B e lg iq u e .

U k r a in ia n A m e r ic a n Y o u t h A s s o c ia t io n , In c., P .O . B o x 2 1 1 , C o o p e r S ta tio n , N e w Y o r k 3, N .Y .

U.S.A. U k r a in ia n Y o u t h A s s o c ia t io n , 140 B a th u rs t S tre e t, T o r o n t o , O n t.,

Canada.

U k r a in ia n Y o u t h A s s o c ia t io n , 49 L in d e n G a rd e n s , N o t t in g H ill G a te , L o n d o n , W .2 . , G r. B ritain .

U k r a in is c h e r J u g e n d v e r e in , Z e p p e lin S tr. 67, M iin c h e n 8, G erm a n y

U n io n des U k r a in ie n s (S e c t io n d e la J e u n e s s e ), 2 6 ru e d e M o n th o lo n , P a r is 9 e, F ra n c e .

M r. A . H a lim u r k a L a g e r P a rs c h , Bar. S a lz b u rg , A u s t r ia

(S U M ), 9, Z . 2 3 .,

S r. Jose P a w ly s c h y n ( S U M ) C a tia A i t a V is ta C a lle la C o lin a N -4 2 C a r a c a s , V e n e z u e la

(Інші адреси на 3-ій стор. обклад.) Ціна нього примірника: З Д А і Канада — 50 ц.. Брітанія — 3 ш., А встралія — 5 ш., Франція — 200 ф. фр , Б ельгія — 20 б. фр., Німеччина — 130 н.м. В інших країнах — рівШовартість 50 ам. ц. Па 1-ій сторінці окладинки: хор С У М -у в Буенос Айрес, Арґентина, під час виступу на жалобній академії для вшанування сл. п. С. Бандери.

а.......... ....................... а ІЗ

АВАНҐАРД

:

ЖУРНАЛ ДЛЯ МОЛОДІ

(Наука, знання, література, суспільно-політична думна)

ЗМ ІСТУ:

І 3. Саган: Прощ альне І слово ..................... 2 і І О . Коваль: Світла і І тіні нашої праці 3 | І От. Б. Курилас: За: хист української МОВИ

............................. 7 І

І А . Микулин: Не маємо = права стояти остоІ р о н ь ...........................11 і І Проф . Г. Ващенко: ! Національне вихо= вання дітей .

14 І = Д-р М . Ф іл ь : Від Пе! реяслава до Коно! т о п у ...........................18 1 І Є. Pen: Характернеї тика німецької мо| л о д і ........................... 21 І \ І . Калинснко: Світлій | І пам’яті; Київська Со| І ф і я ...........................24 1 ї М . Верес: Наказ . . 25 = І Є. P .: Спомин про С.

1 І Бандеру . . . . 27 І І Б.

JI.: Засяє світло : І п р а в д и ...................... ЗО І і З Ж И ТТЯ І П Р А Ц І І С У М -у . . . 33-48 І І С. Мечник: Зустрічі з І людьми звідтіля . 49 І ! JI. П .: Атлантида — 1 земля таємна .

52 | І А . М .: В недалекому І майбутньому . . 55 І І С. Наумович: Про пу:

С ТОШ ЄННЯ

ЛЮ ДСЬКО Ї

і

І душ і . . . .

57 1 1 Інж.

3. Витязь: І : оживе давня слава 58 ; I P . Д .: Про заснован5 ня княжого Львова 60 1 І Заклик Ц К С У М -у і І і н ш е ...........................62 І

а... ................. ..... ........а

Рік XIII

Ч: 4 (54) 1959

Прощальне слово голови Центральної Виховної Ради СУМ Проф. Зенона Сагана Н А С М Е Р Т Ь с л . п. С . Б А Н Д Е Р И Н е серед розлоги х ук раїн сь­ ких степів, не серед рідних гір, що їх верхи сягають зір, а на чуж и н і виросла могила нашого національного героя, творця іс­ торії У країн и останніх десяти­ річ — могила світлої і невідж алув а н ої пам’яти Степана Банде­ ри, того, кого за зразок до на­ слідування брала вся патріотич­ на м олодь України, а особливо молодь, організована й вихову­ вана в С пілц і У країн ської М о л о ­ д і. Виросла щ е одна могила, до як ої ук раїнські матері і патріо­ тичні виховники приводитимуть вирощ уваних поза Україною на­ ш их юнаків і, повторяючи сло ­ ва нашого національного проро­ ка, скаж уть: М олися, сину — за У к р а їн у його зам учили ко­ ли сь. З сьогодніш нім днем прибула щ е одна могила на чуж ині, в якій наш смертельний ворог і окупант У країн и надіявся зако­ пати нашу п р а в д у. К о ли с ь во­ рогові здавалося, що к о ли в П ариж і поховано тлін н і останки світлої пам’яти Головного О та­ мана Симона Петлю ри, то разом з ним поховано на віки ук раїн ­ ську проблем у і баж ання м іл ь ­ йонів українців ж ити вільним власним державним ж и ттям . К о л и ж показалося, що під Париж ем спочило в м оги лі т іл ь ­ ки тіло великого провідника народу, а його ідея і його д ух осталися ж иві серед народу і поклик али нових борців за волю, — цей самий світовий 2

злочинець вбиває щ е одного надхненника ви звольних зма­ гань України с л . п. Євгена К он овальц я. І знову виросла у Роттердамі могила, де спочили тлін н і останки щ е одного герояпровідника. Згинув провідник, -— осталася ж ива ідея, бо вона невмируща, як невмирущий сам народ, що став її спадкоємцем. Тепер виросла на чуж ині, тим разом на німецькій зем лі в М ю нхені, третя м огила герояпровідника — с л . п . Степана Бандери. С л. п . Степан Банде­ ра оставив нам усім неписаний заповіт-наказ: продовжувати йо­ го святе діло, д іло визволення нашого н ароду. Цей наказ м у­ сить підхопити вся українська патріотична молодь, в тому ч и ­ сл і на перш ому місці сумівська м олодь! В чіться і пізнавайте ідею, за як у згинув Степан Б ан­ дера, бо це ідея в іл ьн о ї держ ав­ ної У країн и . П ізнавш и ідею, ви полю бите її і почнете трудити­ ся д ля н еї. Т р у д іться розумно, цілеспрямовано і організовано. Б удьте готові боронити чести великого національного героя Степана Бандери, бо вороги У к ­ раїни будуть намагатися його святу пам’ять заплям увати. П а ­ м’ятайте, що боронячи чести с л . п. Степана Бандери, ви будете рівночасно боронити честь У к ­ раїни! Честь наш ої Батьківщ и­ ни — це ж одна з наш их най­ б іль ш и х святостей! Слава с л . п. Степана Бандери в ж е за його ж иття була славою велета. Р о з ­ несіть її по ц ілом у світі!

Світла і тіні нашої праці О. КОВАЛЬ Голова Ц У С У М -у

За щоденною працею на »хліб насущний« і в боротьбі за нові осяги на суспільно-політичному полі, а зохрема на його виховномолодечому відтинку пройшов ще один рік нашого життя на еміграції. 1959 рік хоч і не записався нічим особливим в історії українського народу, то все ж без сумніву здвигнув нас у часо­ вому просторі й наблизив хоч дещо до нашої національної мети, до якої ми всі прямуємо і за яку боремось. Не задержуючись довго на пройденому, бо його і так не повер­ нути, ми хоч на мить мусимо зупинитись і зробити підсумки на­ ших осягів та неуспіхів, щоб увійти в новий рік збагачені новим досвідом. Так, зрештою, е прийнято по всіх підприємствах, і уста­ новах, що кожний рік треба закінчити балянсовим замкненням, щоб знати, на якому етапі росту стоїться і чи нема загрози зане­ паду. Це тимбільше торкається молодечого руху, який носить в собі не тільки більшу дозу можливостей росту, ніж всякі інші суспільні установи, але також по збірній якості свого членства криє в собі небезпеку застою, або що гірше — манівців. Постараємось отже коротко схарактеризувати працю нашої Спілки за минулий рік і поробити належні висновки. Наша х а ­ рактеристика мусить однак бути дуже загальна, бо на уточнення забракло б тут місця. В першу чергу належить відмітити дальший числовий ріст нашої Спілки за рахунок включення нових лав юнацтва, що по всіх майже країнах нашого побуту є пекучою проблемою нашого дальшого існування, як національної спільноти. Приплив юнацтва до С У М -у с показником живучости нашої організації. Для того, щоб молодеча організація збільшила свої лави, необхідно є, щоб вона проявляла відповідну діяльність, здобула довір’я у батьків і була притягаючою для молоді. Числовий ріст юнацтва в С У М -і свідчить вимовно про те, що наша Спілка ті властивості в деякій мірі мусіла мати. Поважним чинником у праці з молоддю є наші щорічні літні табори і оселі. 1959 рік був рекордовим дотепер роком в організуванні таборів і осель. Біля двох десятків таборів і осель по країнах нашої діяльности — це вже доволі поважний осяг. Хто знає, скільки така організація вимагає зусиль і коштів, той зможе належно оцінити вклад нашої Спілки в розв’язку проблеми виховання нашого молодого покоління. З

Дуже важною справою в постановці нашої праці е постійний вишкіл кваліфікованих виховників для забезпечення виховної праці серед молоді, як по відділах, так і в таборах та оселях. В цьому відношенні в минулому році було проведено ряд курсів, як з рамени Центральної і Крайових Виховних Рад, так і окремих клітин С У М -у . В цій ділянці не бракує певного поступу, хоч за­ лишається ще багато до зроблення. Головно в питанні налаго­ дження періодичної фахової лектури, видання посібників і програ­ мового матеріялу не зроблено всього, що є конечно потрібне. Це поважно утруднювало підготовку виховних кадрів, без яких не мислима систематична і плянова праця на довшу мету. Помітно пожвавлена була культурно-мистецька діяльність на­ ших клітин в зв’язку з відзначенням великих історичних роковин 300-ліття Конотопу і 250-ліття Мазешшського Зриву. Це дало на­ году до мобілізації широких кіл мистецько заінтересованої молоді, щоб при помочі сцени, здвигів, академій дати вислів патріотичних почувань і пов'язаності! поколінь в історичному поході до державности і незалежности України. Існування і кипуча праця вже доволі сильних мистецьких і аматорських ансамблів С У М -у надавала праці нашої Спілки особливо імпозантного характеру. Згадати б тільки хор »Прометєй« в Торонто, під кер. проф. JI. Туркевича, хор в Віннінеґу під кер. п. В . Кардаша, Капелю Бандуристок в Дітройті під кер. п. Потапенка, мандолінову оркестру і хор в Рочестері під кер. п. В . Божика, духову оркестру в ПІікаґо під кер. кап. І. Барабаша, мішаний хор в Шікаґо під кер. проф. О . Плешкевича, хор С У М -у в Буенос Айрес, духові оркестри в Бофало, Дітройті і Клівленді, мандолінову оркестру в Брадфорді, В . Бр., юносумівські хори й танцювальні та драматичні групи по всіх більших осередках сумівської мережі, то можемо бути горді за наш вклад не тільки в виховання нашої молоді, але також за поважний вклад в ду­ хову скарбницю української спільноти на еміґрації в загальному. Це наше ствердження не слід однак вважати за вершок наших культурних осягів, а радше як заохочуючий момент до поширен­ ня і поглиблення праці в так важливій і корисній з виховного боку ділянці. Тут знову ж таки недостача відповідних підруч­ ників, партитур, п’єс, нових маршів, пісень, фахової мистецької літератури, добрих фільмів, радіо і телепередач не сприяли на­ лежному розгортанні того роду праці. Не всі ще наші фахівці культури і мистецтва зрозуміли, що найкращою інвестицією їхніх знань і досвіду є передача їхнього мистецького багажу молоді. Людина ж бо не є вічною, а її духові скарби, якщо вони не будуть передані молодому поколінню, будуть подібні до тих скарбів, про які говорить Іван Франко, що вони »в мішок шкуратяний зашиті«. Спрагла духового збагачення молодь повинна сама шукати за такими »мішками«, а вони відкриються і наситять її дорогоцін­ ним змістом, закріплюючи духові вузли з культурною спадщиною українського народу. В пов’язанні з нашим культурно-мистецьким сектором стоїть наш літературний і видавничий сектори. На цьому відтинку ми не можемо похвалитись значнішими осягами, поскільки все роз­ бивається об поважні браки, як фінансового, так і специфічного порядку, який можна було б окреслити »слабочитацьким«. Про фінансовий бік справи скажемо нижче, а покищо торкнемось »слабочитацького«.

4

Вж е неодноразово наша преса зазначувала, що українці на еміґрації порівняльно дуже мало читають. Це видно хоч би з того, що наша преса майже вся без вийнятку ледви животіє, книжки, що видаються мінімальними тиражами (а тимсамим від­ носно дорого коштують), не знаходять покупців і т. п. Тому теж не е вийнятком і сумівські видання, які з великим трудом приходиться видавати. Постава до української книжки й преси з боку громадськості переливається також на молодь, а це вже має зов­ сім погані наслідки, а головно паралізує всю працю виховників. Бо і як же можна уявити собі повне виховання без відповідної книжки, чи молодечого журналу. Щоб однак дитина мала свій періодичний журналик для цього потрібно, щоб батьки цю потребу зрозуміли. Якже ж хтось може належно розуміти потребу інших, коли він власної потреби не розуміє. Це і є те зачароване коло, яке треба якось прорвати і цю неґативну до читання поставу змінити на позитивну. Зв’язану з видавничими справами проблему фінансів в мину­ лому році не вдалося також розв’язати, хоч в тому напрямі були пороблені поважні заходи. З різних причин не зрушив належно з місця »Фонд Господарської Розбудови«, хоч ввесь сумівський актив визнав його створення за повністю доцільним і для дальшої постановки праці необхідним. Можливо, що ця ініціятива Цент­ ральної Управи С У М -у була надто відрізнена від »традиційної« діяльности сумівської Централі і брак рутини на місцях в пере­ веденні тієї важливої акції відбився від’ємно на результаті. Це не означає, що сама ідея була погана. Забракло, на нашу гадку, відповідальним за господарський сектор людям на місцях тих властивостей, що їх мають ті, хто організує згадані вище мис­ тецькі одиниці, хто веде справу таборів і осель, хто займається систематичною виховною працею. Хто ж тоді буде відповідати за цілість праці виховного відтинка, коли через паралізування господарського сектора не можна випустити потрібних для вихо­ вання матеріялів, молодечих журналів та зв’язаної з тим літера­ тури?! Це ствердження належить до найбільш від’ємних, які ми могли занотувати на протязі минулого року. Щоб не закінчити минулорічного огляду від’ємними моментами з нашої праці і щоб відмітити менш-більш усі відтинки нашої ба­ гатогранної діяльности, не можна промовчати розвиток сиортового життя в С УМ -і, а також зовнішньо-пропаґандивної праці нашої молоді. Спортові сумівські дружини по деяких осередках добились по­ важних успіхів, здобуваючи часто перші місця в змаганнях з іншими своїми і чужинецькими дружинами. Беручи до уваги широке заінтересування спортом з боку населення і преси, наші спортовці своїми осягами принесли нам чимало доброго розголосу і слави. В цій ділянці є ще однак дуже багато до осягнення, а зокрема коли йдеться про притягнення певної частини молоді, що ще стоїть поза нашими рядами. Відрадним явищем на відтинку зовнішньої праці е те, що вона не є справою лише малого гурта людей, чи референтури, але стала так широкою, як широко сягає контакт організованої нами молоді по чужих школах, інститутах тощо. Наша молодь неодноразово обороняла наші національні позиції в ділянці історії чи географії, де трапляються грубі перекручення й неточности при навчанні в 5

чужих ш колах. З рамени Центральної Управи С У М -у на цьому відтинку сприяла поява англомовного видання »Ю краініан Юте Ньюз«, яке е рівночасно середником контакту з поважнішими організаціями молоді в різних країнах. Так в головних рисах виглядає »балянс« нашої праці в мину­ лому 1959 році. »Балянс« не найгірший, на деяких постах одушевлшочий, на інших затривожуючий, а в загальному міг би бути куди кращий, як би не »внутрішній ворог«, що робить перепони. Пізнати тільки цього »ворога«, то вже майже на половину його побороти. Він же ж бо криється в нас самих, головно під на­ ступними видами: 1. Брак ініціятиви, 2. Брак амбіцій, 3. Брак співпраці, 4. Брак зусиль, 5. Лінивство. Хто ж як не ми самі зможемо усунути ці браки! Ш ляхи до цього можуть бути різні, але в першу чергу в т о м у г р а є р о л ю о с о б л и в і с т ь сумі вця, його с т у п і н ь п о ч у т т я в і д ­ п о в і л а л ь н о с т и , й о г о п о з и т и в н а п о с т а в а до п р о ­ грами і завдань С У М - у . Помноження тих властивостей па число членів нашої організації дасть нам молодечу спільноту, перед якою світ відкриє свої двері, а наша Батьківщина нас не відцурається. Новий 1960 рік, в який вступаємо, дає нам чергові великі можливості. Не змарнуймо їх!

Поширюйте видання СУМ-у!

» Д В ДН Ґ Д Р д « »Днтологію української поезії» Альбом »СУМ на чужині» » З Н А Н Н Я« »3аписки виховника« » Ukrainian Youth New s« в

Захист та прославлення української мови (Гутірка під Різдво Р .Б . 1960. Для С У М -у, Юного С У М -у у вільному світі та для Тебе, Дорога Молоде, в Україні сущ а.) Я продумував якийсь час, на як у тему провести гутірку, лю бі м олоді П риятелі, під Різдво Р .Б . 1960-го, і за предмет вибрав тему: Захист та звеличення української мови. Спитаєшся, молодий Приятелю , який зв’язок має рідна мова з темою Спасителевого Народження, з великим Д ілом В ідкуп лен н я лю дського Р о д у з кайдан гріха? Відповідаю Тобі: Зв’язок цей — величний, очевидний і тема — надзвичайно важ лива і серйозна. Ч ом у — п ослухай те! Народж енням своїм приніс Х ристос С паситель не т іль к и визво­ лен н я від гріха, з л а й уся к о ї підлоти, а ле також право кож ній лю дині на волю особисту, групову і національну, приніс лю дині свящ енне право розвивати безконечні внутріш ні багатства, згідно з її особливостями, за притаманним генієм рідної мови. Бо рідна мова, стиль людини, П риятелю , це щ ось дуж е, д уж е важ ливе, це — сама людина, ціла людина, як у 17-му сторіччі написав Л я Бруєр, а тепер науково ствердж ую ть лінґвісти й пси хологи . В половині шістнадцятого сторіччя прож ивала у Ф р а н ц ії група м олодих лю дей: Петро Ронсард (1524-1585), Яким Дю Б е л л е й (15251560), Б аїф та інш і. В ід сотки л іт зачався в західній Европі р у х гуманізму й ренесансу (В ід р одж ен н я). П олягав цей р у х у тому, щ о передові лю ди епохи стали вивчати безсмертні твори римської та грецької старовини та в них ш укати надхнення до нових ш л я ­ х ів обнови, відродження своїх народів, та їх звели чен н я. Гум а­ ністи ки н ули кли ч: До д ж ер ел (А д ф онтес)! Цей новий р у х при­ ніс Европі багатогранного д ух а культури , щ о його п о лу м ’я горить аж по сьогодні, а ле він скривав також у собі вели к у небезпеку. Ч и м ало тодіш ніх лю дей так си льн о захоп и ли сь творами В ерґілія, Горація, Ціцерона, О вілія, Гомера, П індера й Анакреонта, щ о п о­ ча ли погордж увати рідною мовою й цуратися її, м овляв: народні мови — мізерні і недостойні, в ульга р н і і нікудиш ні; придатні до к у х н і і до лайки, а не до науки, мистецтва, держ авного вж итку та поезії. І саме вищ е названа група ю них ф ранцузів зібр алась у 1547-му році в к о ле д ж у К о к ер о ль під Париж ем і видала історично в а ж ­ ливий «Маніфест Бриґади«, вневдовзі названий «Маніфестом П л е ­ яди»: чудово та конечно зивчати кляси к ів греко-рим ської старо­ вини, а ле не на те, щоб зрадливо відцуратись рідної народньої мови та сліп о наслідувати старовинних латинською мовою. Ні, запротестували в »М а н іф есті« п леяд івц і! Старовинні ген ії мають стати нам учителям и і на їх безсмертних зразках кож ний народ мас плекати і розвивати рідну мову і рідну к у ль т у р у .

М инуло щ е два роки і в 1549 році Яким Дю Б еллей видрукував окремою книжкою свій невмірущий твір: «Захист та прославлення французької мови«. В нім розробив він та розгорнув систематич­ но великі ідеї М аніф есту плеядівців: Рідна, материнська мова — не підла та вульгарна, а ле священна, достойна і лю ба. ї ї треба наполегливо вивчати, плекати та розроблю вати. Вона гідна, щ об нею висловити найвищі і найсвятіш і ідеї, вона достойна, щоб її вж ивали королі та державні установи та щоб нею писати недо­ сяж ні архитвори поезії та письменства. «М аніф ест П лея д и « ви ­ кресав у людей пера такий ентузіязм, що вони створили низку шедеврів світової літер а тур и . У найближ чих сторіччях народи­ лися такі генії слова, як Ш експір, Сервантес, Л ьоп е ді Веґа, Ґете, Ш іллє р , Віктор Гюґо, а в 19-му й 20-му сторіччях: Ш евченко й Міцкевич, Іван Ф ранко та Л еся Українка. Високий ідеал плеядівців т ільк и поволі міг продістатись на українські зем лі. Наша Вітчизна, ф ізично нищена тристарічними наїздами монголів-татар, в половині шістнадцятого сторіччя леж а ла безсильною здобиччю в кігтях польського ш ляхетсько-королівського імперіялізм у. Щ е 20 років і західній удав, здавалося б, на завжди поглине свою ж ертву так зв. Л ю блінською Унією 1569 року. Нашим предкам не до в ільн о ї творчости було, не до роз­ витку рідної культури ! їм жити не давали непосильною панщиною; рідну нашу мову та церковний обряд безпощадно лівкідували з міст та урядів; українців, господарів на їх землі, трактували гірш німців, ж идів та вірмен. Я к зачумленим паріям, дозволяли жити т ільк и на одній вули ц і міста Львова (»Р уськ а в ул и ц я «). Н е диво, що животворне явище західн ьої П леяди з 16-го сто­ річчя, дивним струмом подій та обставин з’явилось у нас, в У к р а ї­ ні, аж у двадцятих і тридцятих роках 20-го сторіччя, вж е в добу іншого поневолювача, совстської М осковії. Б еру до уваги »Ґрон о п’ятірне нездоланих співців», що ними були : М икола Зеров, П ав ло Филипович, М ихайло Драй-Хмара, Ю рій К л е н та Максим Р и л ь ­ ський. Т іл ь к и останнього духово »п од ола ли « больш евики. Реш та неоклясиків творять справжню українську Бриґаду чи П лея д у і скільки подібности є поміж французькими плеядівцями з 16-го сторіччя і нашими — з двадцятого! Щ о д ля захід н іх був к у л ь ­ турний, рідномовний маніфест у книжці »3ахист та прославлення ф ранцузької мови«, те д ля наших плеядівців є збірник ц и клу л іт .-критичних нарисів М и коли Зерова п. з. »Д о дж ерел — A d fontes« (1924 рік). Західні плеядівці кинули кли ч: »Г е ть рабське наслідування греків і римлян. Х а й ж иве свіжа, пахуча рідна мова!« Українські неоклясики ки н ули клич: Европа, а не лікн еп ! І солідаризувались в одній точці вповні з неоромантиком М . Х вильовим: »Геть від М оскви !« Напрям: Европа! Західні плеядівці обороняли незалеж ність національної к у л ь ­ тури та вимагали від молоді найвищих кваліф ікацій. Яким Дю Б еллей так написав у 1549 році в своїй «D efense et Illustration de la Langue fran caise«i): »Я к ти, молода людино, хочеш насправді захистити та прославити матірню мову, то треба тобі роками про­ сидіти над творами старовинних, щоб оволодіти їх кунштом. Треба тобі вміти відмовити собі си лу-си лен н у ф ізичних розкошів і насолод, замість швендятися й байдикувати, уміти довгими дня­ ми і ночами замикатися в своїй кімнаті та наполегливо працю­ вати над собою; врешті вміти стерпіти голод і холод, невигоди й нестатки заради такого високого ідеалу, щ о ним є захист і і) Цитую з пам’яті.

8

звеличення материнської мови! Інакш е, ти, молода людино, не звеличиш рідну мову, а її спартачиш і сплю гавиш !« Трохи пізніш е М ихай ло М онтень (1533-1592), у своєму архитворі »Е сеї« заявив, що нездарних письменників та графоманів треба б замкнути в тюрмах, стільк и шкоди приносять вони спільноті! Н аш і ж неоклясики-плеядівці, устами М . Зерова, висувають такі три гасла на кризу поневоленої України в письменстві: 1) засвоїти величний досвід всесвітнього письменства, цебто молодь має здобути міцну літературн у освіту та вперто й систематично працювати над собою; 2) треба вивчати нашу україн ську традицію та переоцінити наш літературний дорібок і 3) мати мистецьку ви­ багливість, цебто підвищувати постійно вимоги супроти себе.

II. К ультурниц ька, мистецька робота Зерова та його друзів б ула насправді виріш альним боєм за українську духовість проти мос­ ковської совєтчини, боєм за рідну мову, к у льтур н у відрубність від Московщини, боєм за українську державність. Т е що письменники інш их народів потрапили зробити кропіткою працею довгих сто­ річ, наші плеядівці-неоклясики, у нелю дськи суворих обставинах совєтчини, проробили за 20-30 л іт: вивели україн ську мову, її к у ль т у р у з загумінку провінційности й невироблености — на ш и­ рокі світові ш ля х и . Тим самим поставили українську духовість поруч духовости «народів вольн и х к о ла « і дали їй кричуще право розвиватись якнайшвидше в обставинах незалежної від нікого державноєти. І от, юний Приятелю , приходимо до самої суті сьогодніш ньої гутірки: дорогоцінний скарб наш, сяюча перлина, українська мова зараз знаходиться в смертельній небезпеці... в У к р а їн і! Щ о б ти сказав, якби, наприклад, у Н ью Й орку запанувала ки­ тайська чи японська мови, на в ули ц ях Лондону й П ари ж у ти п о ­ чув виклю чно німецьку мову? Напевно, Друже, ти б сказав, хцо сталося щ ось кривдяче і ненормальне; ти б зробив висновок, що чуж а сила поневолила ці зараз могутні нації. А власне, таке жорстоке насильство заводиться тепер в У країн і: на вули ц ях Києва, Харкова, Одеси і Львова почуєш українську мову часом тільк и в 20 процент. В університетах, театрі, видавництвах, ш ко­ лах, кіосках майже всюди почуєш московську мову, мову окупанта. Сама влада СССР недавно схв али ла ш кільний закон, що має на меті у єхидний, прихований спосіб зробити українську мову не­ обов’язковою в У к р а їн і. В період Різдва усвідомиш собі, юний Приятелю , щ о високий ід еал В олі, д ля якого М есія народився і вмер, в У к р а їн і та в інш их поневолених народів д алі безж алісно топчеться чобітьми і лаптями московських Ір одів-п он еволю вачів. Ірод убив виф леєм ських Дітей, але не вбив Господа Ісуса. Варварська М осква вбила корифеїв нашого національного Відродж ення: П етлю ру й К он овальця, Ч упринку й Бандеру, М . Зерова з товаришами, а ле не вбила їх Д уху, не вбила українського Р ен еса н су. . . У країн ські великі м уж і згинули з московських рук за ті самі високі ідеали правди, добра і краси, за які терпів Спаситель Х ристос. Був дов­ гий час, що, за малими вийнятками, уся московська громадськість ріш уче засудж увала дію польського визвольного героя Т . К о с цюшка, як теж наступні змагання 1830 та 1863 років. Тепер ми свідками, як навіть самі м оскалі м усіли зрегабілітувати Косцюш ка 9

та його співпрацівників. Так теж ідеал В о лі й достоїнства ук раїн ­ ської мови переможе, як духово зараз перемагають Бандера та Зеров. Гряде час, що м оскалі будуть змуш ені зревідувати свої ф альш и ві погляди і признати геройство М азепи й П олуботка, Петлю ри, Коновальця, Чупринки й Бандери, Зерова та всіх борців У П А . Р а з усунені з території У країн и й інш их народів, вони б уд уть змуш ені признати суверенність в олі українців в У країн і, суверенність української мови й синьожовтого прапора, право У країн и мати свою власну армію. Тоді тільк и можна буде гово­ рити про мир між слов ’янами. О т чому, милий Приятелю , звертаємось до Тебе, щоб з нагоди Різдва випрохати собі в Н овонародж еного Христа та Й ого М атін ­ ки. крім божественної благодаті, — гарячу, п олум ’ян у лю бов до рідної, української мови. Вся українська м олодь на ч уж и н і разом із мільйонами студію ю чої м олоді в У к р а їн і повинна з нагоди Різдва 1960 оприлюднити свій Маніфест на захист та звеличення української мови, тобто зачати з щ е більш им вогнем та ен тузіязмом вивчати, боронити, прославляти рідну мову й говорити нею м іж собою в західньоевропейських, американських і підсоветських обставинах. Частина молоді, щ о в В У З -а х , технікум ах, універси­ тетах У країни не виявляє лю бови до рідної мови, а пом іж собою та професорами вживає московської мови, тим самим виявляє, як московське ярмо криваво вгризлося в її хребет та як енергійно потрібно їй протиставитись московській блек оті. Адж е Тобі, юний П риятелю , відомі слова Т . Г. Ш евченка: Бо хто матір забуває, Того Бог к а р а є. . . Українська мова — це справді мати нашого д уху, щ о стоїть на сторож і національної чести, відрубности, захищ ає українського генія. А д ж е цією мовою вперш е говорила до нас рідна мати в час райського періоду нашого життя, — дитинства. Ц ією мовою с л а ­ вимо Христа і Пречисту, цією мовою потрапимо успіш но й до­ ц ільн о розгорнути наші ук раїн ські м ож ли в ості. Ю наки та Ю начки наші у західн ьом у світі, в А м ериц і й Канаді, котрі замість у свобідних обставинах культивувати рідне слово, занедбували б рідномовні студії та »цвен ькали б«, »гл а го л а л и б « по-чуж ом у, за словами Ш евченка, — показалися б дезертирами визвольного ф ронту України, дали б незбитий доказ, щ о вони не дуби, а осики, безхарактерні гнучкошиєнки, нюньки й н ездари . Мово рідна, слово рідне, Х то вас забуває, Той у грудях не серденько, Т іл ь к и камінь має! (о . Сидір Воробкевич) Значить, що хто з україн ської м олоді свідомо відцурався б рід ­ ної мови, погордив нею, то це вж е був би не т іль к и безхребетний тюхтій, а ле й зрадник народу, з камінем замість серця. У Т в о їх курсах українознавства чи чув ти, Друже, про письмен­ ника й поета Володимира Самійленка (1864-1925)? Навіть, як би він нічого іншого не написав (насправді створив він чимало чого гарного!), а т іль к и один-одніський вірш п. з . «У к р аїн ськ а мова« (присвячений пам’яті Т . Ш евченка), то вж е за нього одного за­ слуговував би поет на вічну вдячність синів і дочок У країн и .

10

О сь як зачинається цей короткий ш едевр2): »Діямант дорогий на дорозі леж ав — Тим великим ш ляхом лю д усякий минав, І ніхто не пізнав діяманта того. Й ш ло багато лю дей і топтали його, А л е раз тим ш ляхом хтось чудовий ішов, І в п и лу на ш л я х у діямант він знайш ов. . . « Тоді той »чудовий« прохож ий (цебто Т . Ш евченко, догадуєшся, молодий П риятелю ) підібрав перли н у з пилу, обчистив, в и ш лі­ ф ував, так що: » камінець засіяв І промінням ясним всіх лю дей зд и в у в а в .. . « І Ви, юні Приятелі, станьте теж такими прохожими, підіймайте з п и л у приниж ену М осквою україн ську мову, учіться, думайте, читайте, ш ліф уй те цей дорогоцінний діямант. Бо каж е В . Самійленко: »Т а к в п и лу на ш л я х у наша мова була, І мислива рука її з п и л у в з я л а . . . І як зорю ясну, вищ е хмар піднесла. І на злість ворогам засіяла вона.. . « Отож , лю бі Друзі, в цьом у вірш і і програма всієї україн ської м олоді світу. Солодкими, найчарівнішими в світі колядкам и про­ славляйм о Ч уд о В иф леєм ської Н іч ки та просім у Господа робити у к р а їн ськ у мову щ ораз кращим знаряддям в боротьбі проти анти­ христа. Отакий хай буде наш У країнський М аніф ест на захист і прославу української мови під Різдво Р .Б . 1960. Христос Раждається! о. Б . Курилас, Ч Н І, душпастир С У М - у в Б е л ь гії 2) Г л . Антологія української поезії, видав С У М у Л ондоні 1957, с і. 141-142.

Не маємо права стояти осторонь Назва »совєтська м олодь« — це абсолютна ф ікція, так само, як, напр., назва »совєтський н а р о д «. М осковські ім п еріялісти за цими фіктивними назва­ ми замасковують ф актичне п о ­ неволення в С С С Р чуж онаціо­ н альн ої молоді, запровадж ую ть московське »старш обратерство«,

створюють ф ікцію »др уж би всіх народів С С С Р «. Ти п молодих роботів на в ели к и х б у д ів ля х і в колгоспах із немосковської м олоді і тип н агляд ача-зверхника та партійно-ком сом ольського підганяйла з «старш обратерської» м олоді — це ідеал сучасного комуністичного ви хо­ 11

вання в С С С Р. Здійснення та­ кого виховання є головним стрижнем партійної і комсо­ м ольської роботи серед ук р а їн ­ ської м о ло д і. Одначе, незважаючи на всю тоталітарність системи, запро­ вадж еної в Україні, незваж а­ ючи на посилення русиф ікації українського шкільництва, не д ивлячись на примусове запроторення української молоді за меж і рідних зем ель, в її душ і М осква не знищ ила лю дяности, національного п очут­ тя, українських традицій, праг­ нення до боротьби за визво­ лен н я У країни з ярма москов­ ської окупації, а найголовніше, не знищ ила глибокої ук раїн ­ ської р елігій н ости . На сторін­ ках «К ом сом ольської правди» та «М о л о д і У кр а їн и « майже в кож ному ч и слі можемо вичи­ тати про факти відвідування українськими дітьми і юнака­ ми церковних Б огослуж б, х р е ­ щ ення немовлят, вінчання мо­ лод и х подруж, святкування ре­ лігій н и х свят і т. ін. (Н ехай навіть і в умовах московського імперіялістичного православія, запровадженого Москвою си­ лою в У к р а їн і. Щ о вдієш?) Б ільш ість української молоді (як також і комсомольців) на­ вмисне уникають участи в за­ провадженому в У країн і суспільно-громадськом у комуніс­ тичному ж и т т і. В більш ості м олодь звертає свою увагу на побутові справи, прямує до за­ безпечення своїх м атеріяльних 12

потреб життя, здобуває п рак­ тичну кваліф ікацію , правдою і неправдою продістається до високих ш к іл . А л е при кож ній нагоді у к ­ раїнська м олодь чинить не т ільк и пасивний, а також і ак­ тивний спротив московському поневоленню та його відпоручникам. Ф акти свідчать, що у к ­ раїнська м олодь створює рево­ лю ційно-визвольне п ід п іл л я д ля боротьби з »старш обратерською « Москвою, видає н елега льн у л і ­ тературу, влаш товує неоф іцій­ ні дискусії, таємно слуха є за­ кордонні радіопередачі, а в ок ­ ремих випадках навіть зброй­ но виступає проти московських відпоручників в У к р а їн і. Ось такі найголовніш і про­ цеси відбуваються сьогодні в У країн і серед україн ської мо­ лоді, переважно в середовищі студентів та ш колярів почат­ кових і середніх ш к іл . Самозрозуміле, що в У країн і є й така молодь, яка намага­ ється взагалі бути невтральною. Вона вичікує. Дивувати­ ся такому ї ї наставленню не м ож ем о. бо ж потрібно р о зу­ міти цю брутальність, підступ, раф інованість і ж орстокість поліційно-тоталітарного окупа­ ційного реж иму в У к р а їн і. А л е в душ і і такої «н ей тр а льн ої» м олоді глибоко ж еврію ть ук р а ­ їн ськ і національні п о ч уття . Що вони дійсно жеврію ть, та що українська молодь в У к р а їн і провадить револю ційну ви звольн у боротьбу, свідчить

навіть один із за хід н іх корес­ пондентів, який у цьому році побував у СССР, а зокрема на »ю ге Р о с ії« . (На У к р а їн і і К а в ­ казі — А . М . ) В своїй корес­ понденції, призначеній д л я в у з ь ­ кого к о ла читачів, він пише, що під тиском московського п оліційного режиму, м олодь України, Г р у з ії та інш их п оне­ в олен и х М осковією народів, час до часу протестує проти д ер ­ жавного, к ультур н ого та на­ ціонального поневолення із зброєю в р у к а х . Я к ствердж ує кореспондент, московська пропаґанда навмисне приховує від населення ф акти політичного зм істу такої збройної бороть­ би, насвітлю ю чи її як гр а біж ­ ництво та розбійництво. А л е смертні вироки таким «бандитам « ух в а лю ю ть не звичайні (народні) суди, як це передба­ чено теперіш нім московським крим інальним законом, а т іл ь ­ ки В ерховні суди на таємних за сід а н н я х . Очевидно потреба таємних засідань потрібна д ля того, що зміст судових проце­ сів над »розбійникам и« має п о ­ літи чн и й б ік . Н а підставі звідом лень з а х ід ­ н іх пресових агенцій також в іл ьн а українська преса на ем іґрації повідом ляла в цьому році про бої між відділам и У к ­ р аїн ської П овстанської А р м ії і московськими військами, що в ід були ся в районах К а р п а т . Ц е є також один з епізодів, який свідчить, щ о в У к р а їн і ук раїнська м олодь веде бо­ ротьбу за своє визволення, за

У к р а їн сь к у Самостійну Д ерж а­ в у . Немає сумніву, щ о б іл ь ­ ш ість учасників згаданих боїв це б ул а українська м о л о д ь . Воює українська м олодь про­ ти М оскви також і на к у л ь ­ турн о-ід еологічн ом у ф р о н т і. Ц я боротьба провадиться різними способами. Одним з них є у х и лю вання від відвідин запрова­ д ж ених сьогодні в У к р а їн і «університетів к у ль т у р и «, ц іль як и х є виховувати з м олоді «ком уністичних л ю д е й «. Про д еякі випадки єпротиву м олоді окупаційном у реж им ові д ов ід у­ ємось з преси С С С Р. Так, напр., «Л ітер атурн ая газєта« за ч е р ­ вень 1959 р . повідом ляла, що в одному місті У к р а їн и м о ло ­ д іж н і «ком уністичні бригади», відмовилися відвідувати «у н і­ верситет к у л ь т у р и « . «П одібн і випадки пом ічалися як в У к ­ раїні, так і в М а л ій А з ії«, — ствердж ує «Л ітер атур н а я газе­ та *. В ч . 164 за 1959 рік « К о м ­ сом ольська правда« писала, що в М и колаїв ськ ій області органи К ҐБ заареш тували керівників антисовєтського п ід п ілля , яке, прикриваючись »єговізм ом «, про­ вадило антисовєтську роботу серед населення. Спецсуд на своєму таємному засіданні за­ судив керівників секти «єго в іс­ тів » за законом від 25. 12. 1958 р. (точки 7 і 9), як за «проти­ держ авний п олітичний з л о ч и н «. В «Л ітер атур н ій газеті« та »Т р у д і« в серпні ц . р. б уло е м іщ є н о д ек ільк а статтей, при­ свячених »анонім ам «, написа­ ним з У кр а їн и до редакції з га ­ 13

даних га з е т . Газети повідоми­ ли, що ці »анонім и« написані молодими лю дьм и — робітни­ ками та колгоспниками, — які за були (?) за «револю ц ійну за­ конність», що «охороняє сво­ боду слова в С С С Р «. Анонім и вимагали в своїх ли стах за­ провадження в У к р а їн і приват­ ної власности та свободи д ум ­ ки. Н а початку вересня ц. р. по­ явилася в »Ізв єст ія х « стаття, присвячена обуренню ук раїн ­ ської молоді, яка складала в цьому році вступні іспити до високих ш к іл . М олод ь вима­ гала скасування вимоги пред’­ явлення характеристик від пар­ тійних та комсом ольських ор­ ганізацій, як і під час запису треба скласти адміністрації ви­ соких ш к іл . М олодь катего­

рично протестувала кого п ор яд к у.

проти

та­

Та к и х і подібних ф актів за московською пресою мож ем о навести багато більш е, а ле всі вони свідчать, щ о і в ум овах безпросвітної м осковської нево­ л і українська м олодь завзято бореться проти «старш ого брата « — москаля. І к о ли в ж а х ­ ли ви х обставинах ж иття ук р а ­ їнська м олодь в У к р а їн і про­ вадить вперту боротьбу за здо­ буття свободи, за Самостійну Соборну У к р а їн ськ у Державу, українська м олодь на ем іґрації не має ніякого м орального п ра­ ва стояти осторонь ц ієї бороть­ би . Всі її сили мусять бути спрямовані на допомогу ук р а ­ їнській молоді на Б атьківщ и н і. А .

М и к у ли н

Національне виховання дітей дошкільного віну Проф. Г. ВАЩЕНКО (Продовження з попер. числа) П еріод в ж итті дитини від 3 до 6-7 років звичайно називається д ош к ільн и м . Я к і в попередньому періоді, тепер продовж ується інтенсивне накопичення досвіду, а ле на вищ ому ступні. Перш з;-, все за цей період значно зміцнюється пам’ять. Вона й тепер має яскраво виявлений конкретний характер, а ле сприйняті вра­ ж ення тепер чіткіш е зберігаю ться в свідомості й тому легш е м ож уть бути відновлені. Ц ьом у в великій мірі сприяє мова. А головне те, що у дитини тепер помічається си льн е прагнення пов’язати між собою окремі елементи досвіду в щ ось суц ільн е В ж е в цей період чітко виступає прагнення лю дського д у х у до єдности. Ц е прагнення до пов’язування в свідомості окремих предметів і явищ особливо виявляється в тому, що діти в цьом у періоді з великою активністю атакую ть дорослих запитаннями »чому?« 14

П ’яж е твердить, що дитині не властиве причинове мислення, що ставлячи запитання »ч ом у «, вона цікавиться метою явищ, а не причиною їх . Безперечно, в деяких випадках дитячі запитання »ч о м у « за своїм змістом тотож ні запитанням »д л я чого?« А л е в багатьох випадках діти дійсно виявляю ть цікавість до причин явищ . Особливо це буває тоді, коли дитина помічає суперечності м іж окремими явищами, або явищем і тим, до чого вона зви кла Н априклад, хлоп ец ь к о ло 4-х років бачив, як рибак, стоячи в воді, що досить швидко текла, ловив сіткою рибу.

■—- Ч ого сітка трясеться, а ч о ло в ік не трясеться? — запитав він. Д ругого разу, підкидаючи вгору і лов ля ч и м’яч, він запитав: »Ч о го м’яч летить вгору, а потім ун и з?« Д ля того, щоб упевнитись, що дитина дійсно цікавиться при­ чинами явищ і при певних поясненнях може зрозум іти їх, я робив простенькі досліди. Ось приклад одного з них. Одного разу цей ж е самий хлоп ч и к звернув увагу на те, що з бочки, яка стояла на п охи лом у місці, текла вода і стікала вниз. Він спитав: »Ч о го вода тече сюди?« — »Том у, щ о тут вище, а тут н и ж ч е ... Вода тече туди, де н и ж ч е«. М и піш ли з ним д а л і. Дорога й ш ла косогором. __ »Ю рку, — звернувся я до хлопця, — коли я в и ллю тут воду, куди вона нотече?« — »С ю ди«, — показав він рукою . —: »Ч о м у ? « — »Том у, щ о тут вище, а тут н и ж ч е ... Вода потече туди, де н и ж ч е «. Ін оді діти самі експериментують, щоб з’ясувати зв ’язки м іж явищ ами. Одного разу х лоп ец ь гуля в зі мною увечорі. Світив місяць. Х л о п е ц ь запитав мене: »Ч ом у, коли я йду, то і місяць іде, а к о ли я стою, то і місяць с т о їть ?. . . Ти стій і дивись, чи буде йти місяць, коли я йтиму? !< А л е поряд з тим маємо відзначити, що розуміння причинових зв’язків у дош кільника д уж е примітивне. Воно перш за все стосується речей і явищ, з якими дитина безпосередньо сти­ кається. Ясно, щ о бодай елементарне розуміння причинових зв ’язків є д л я дитини безперечною конечністю, бо інакш е вона не могла б і кроку ступити без д огля ду доросли х. Н априклад, почувш и за рогом вули ц і гудок автомобіля, вона мусить знати, що їй в даний момент не можна переходити вулиц ю . К о л и б вона цього не розуміла, то автомобіль міг би роздуш ити її. Так само вона мусить знати, що коли дотикнутися до вогню, то він о б п еч е. К р ім того, розуміння дитиною причинових зв ’язків м іж явищ а­ ми переваж но базується на засадах асоціяції. За причину дитина визначає те, що меж ує з даним явищем або попередж ує його. Ф ор м улою дитячого мислення є »пост гок, ерґо проптер гок« (п ісля цього, значить через це). Безперечно, ця риса дитячого м ислення органічно пов’язана з ситуативним характером його. Дитина в процесі мислення, зви ­ чайно, за винятком окремих випадків, не виходить за м еж і даної ситуації. Ч ерез це вона іноді д л я окремих часткових випадків придумує й окремі причини й тому впадає у внутріш ні супереч­ ності. П ’я ж е наводить такий п риклад. Н а запитання, чому ка­ мінь, опущ ений в посудину з водою, піднімає останню, дитина відповідає: »тому, що камінь в а ж к и й «. А на запитання: «чого воду піднімає дерево?« дитина м ож е відповісти, що воно велике, або навіть тому, щ о воно легк е. К р ім того, поверхове розум іння дитиною причинових зв ’язків між явищами пояснюється примітивними формами аналізи й 15

синтези у дітей. Синтеза у дитини не засновується на попередній, чітко проведеній аналізі, а сама аналіза часто обумовлю ється випадковими враженнями, пов’язаними ситуацією або суб’єктив­ ними переживаннями дитини. Дитина виділяє в речах і явищ ах те, що найбільш вражає її або через свої об’єктивні властивості, або через відповідність настроям її. В явищ ах природи й су сп іль ­ ного ж иття вона не відрізняє істотного від випадкового й друго­ рядного. Особливо чітко виступає ця риса у визначенні дитиною понять. Замість того, щоб указати у визначенні істотні видові й родові познаки речі чи явища, дитина називає ознаку випадкову, що яскраво виявляється в тій чи тій ситуації. Наприклад, на питання »щ о таке мама?« чоти рьохлітн я донька однієї вченої відповідала: »М ама — це ніколи не пере білизни, а все п и ш е«. На питання, що таке корова? — дитина відповідає: »К ор ов а — це м о л о к о «. Том у уявленн я дитини про причини явищ д уж е нетривкі. Вона щ е не підноситься до розуміння закономірностей, як певних норм, що їм підлягаю ть явищ а. Ч ерез те дитина легковірна й некри­ тична. Вона часто приймає за правду буд ь-яке пояснення явищ, що їх подає доросла лю дина. Щ о правда, цієї риси не треба перебільш увати до безконечности. Іноді в свідомості дитини виступає суперечність м іж ї ї попереднім досвідом і поясненням дорослого. Тоді вона перестає вірити йому. Дівчинка 4-х років і трьох місяців побачила на річці сніг і запитала матері: »М амо, із чого сніг?« — » І з води «. «Т о д і я к ? « — «Зам ерзла — і сн іг«. «Неправда, тоді л е д . .. Сама не знаєш, — не треба дітям п ояєню вати«. . . Буваю ть навіть випадки, щ о діти перевіряю ть те, щ о почую ть від дорослих, коли воно здається їм нісенітницею. О сь приклад. Батько розказує чотирьохлітній дочці к а з к у . В своїм оповіданні він припускає нісенітницю: « У них, — розказує він, — б ула ко­ няка з довгими р ога м и «. . . — «П ідож ди, тату, — зупинила його дочка, — мені здається, що у коняки немає рогів; я зараз под и в лю сь«. Вона знайш ла книж ку, подивилась на м алю нок і потім з певністю сказала: «Так, тату, нем а«. П ізнаю чи зв’язки між явищами, а особливо причинові, дитина використовує процес висновування. Я к відомо, він має три основних форми: дедукція, інтуїц ія і аналогія. В сі вони в елем ен ­ тарній формі виявляю ться у мисленні дитини дош кільного в ік у. Та переважаючою м іж ними є аналогія, або, як каж е Ш терн, трансдукція, себто перехід думки від часткового до часткового, поминувши загальне. Перевага цієї форми висновування у дитини пояснюється тим, що остання мислить конкретно, у неї слабо роз­ винено абстрактне мислення, тому вона не мож е піднестися дум ­ кою над ситуацією, даною в процесі сприймання. Ситуативність мислення, примітивні форми аналізи й синтези, а особливо перевага в процесах висновування ан алогії спричиню­ ється до анімізму й антропоморфізму дитячого світогляд у. Дитина має нахи л вбачати в явищ ах природи і навіть в неж ивих речах діяння почувань і бажань, властивих лю дині. Джеме С е л л і в книж ці «Н ариси п си хології дитинства» наводить такий приклад дитячого анімізму. М ален ька дівчинка під час прогулянки з мамою в парку почала зносити до купи к ам ін ц і. (Далі буде) 16

Н а запитання матері, навіщо це вона робить, дівчинка відповіла їй: »Щ о б не б уло їм скуч н о«. Дитячий анімізм дехто з пси хологів порівнює з анімізмом при­ мітивної лю дини і вбачає в ньом у рису, щ о має в собі біологічн і основи. Особливо такі п огляди характеристичні д ля прибічників біогенетичної теорії, згідно з якою людина в своєму розвитку переходить через етапи, щ о їх у м инулом у перейш ли попередні п ок олін н я . Б іль ш е є підстав вбачати в дитячому анімізмі не біологічні, а п сихологічні основи. Дитина м ислить анімістично головним чином тому, що основною формою процесу висновування у неї є ан ало­ гія. Д ля н еї найпростіше й найлегш е при з ’ясуванні явищ при­ роди перенести на них свої властивості. Так, наприклад, з ’ясову­ ючи причини змін у природі і в загалі в навколиш ньому бутті, дитина схи льн а приписати їх чийомусь бажанню, чиїйсь свідомій дії, бо вона сама і б ли зьк і до неї лю ди через баж ання й д ії зм і­ нюють оточення. А л е дитячий анімізм не є суцільною системою, як у примітивної лю д и н и . Він виявляється спорадично, при З'ясуванні ли ш е окремих явищ . Я к побачимо далі, анімізм, ви ­ являю чись яскраво в одні моменти психічної діяльн ости дитини, переходить в реалістичне розуміння природи в інш і моменти. З розвитком мислення, як відомо, пов’язаний і розвиток мови дитини. Н а попередньому ступені дитина набуває вж е досить звичайний запас слів; крім того, вона опановує структуру мови остільки, щ о може висловити свої думки в формі простих речень, в яких у ж е видно всі ознаки гн учкої мови. В дош кільн ом у віці цей процес розвитку мови продовж ується швидкими темпами. К о ли , за ІПтерном, дитина в три роки має запас в 1000-1100 слів, то в ш ість років він збільш ується до — 2500-3000 с л ів . В словник дитини під впливом д орослих входить багато слів, щ о визначають не т іль к и назви окремих речей, що їх безпосередньо сприймає дитина, а й слова, щ о визначають речі і явища, як и х дитина не сприймала, і навіть речі абстрактного змісту. Поряд з тим уточню ється і саме розуміння значення слів . Щ о правда, це стосується в перш у чергу до слів, що визначаю ть конкретні речі; що ж до слів з абстракним значенням, а особливо слів чуж инних, то розуміння їх дитиною часто буває неточним. Іноді діти переймають у д оросли х ц ілі фрази, щ о мають значення д уж е далеке од чисто дитячих інтересів; вони схоплю ю ть лиш е загальний приблизний сенс їх, і так вживають їх у своїх ви­ словлю ваннях. О сь приклад цього. Ч олов ік і ж інка посварились між собою. ї х прибрана дочка років п’яти стала на сторону матері й серйозно заявила батькові: «М ож еш женитись, але а л і­ менти на с т іл !« М ож на д уж е сумніватись, щоб дитина цілком розум іла зміст своєї фрази. В еликий поступ виявляє дитина дош кільного в ік у і щ одо струк­ тури мови. К о л и до трьох років мова дитини переваж но склада­ ється з окремих, здебільш а простих речень, не пов’язаних м іж собою граматичним зв’язком, то тепер в її мову входять у ж е і складні речення. А головне те, що дитина тепер поступово пере­ ходить до так званої «контекстної мови«, себто до б іль ш менш суцільного вислову своїх думок, що має характер опису або коротенького оповідання. А л е в таких дитячих висловлю ваннях 17

легк о можна помітити ознаки так званої еґоцентричної мови. Дитина, передаючи свої думки співбесідникові, щ е не в змозі стати на його місце й слідкувати за своїми висловлю ваннями з метою зробити їх легк о зрозум іли м и . Т а к дитина д уж е часто вживає займенників »в ін «, »вон а«, або прислівників »та м «, »сю ди «, замість того, щоб уж ити іменників, як і б точно висловили д ум ку. Ось приклад таких висловлю вань дитини. Г а ля (3 роки 4 місяці) розказує: »Т а м було на в ули ц і д алеко прапор. Там б уло вода. Там мокро. М и йш ли там з мамою. Там було мокро. Вони х о т іли додому йти, а дощ ка п а в . Ч ер ез те, що він хоч е їсти, г о с т і. . . Я щ е р о зк а ж у«. Зрозуміти такі висловлю вання дітей може ли ш е той, хто сам спостерігав явища, про які розказує дитина. А л е треба відзна­ чити, що залиш ки такого еґоцентризму можна спостерігати і у дітей ш к ільного віку, і навіть у дорослих, що не зви кли вдум ливокритично ставитись до своїх висловлю вань. Характеризую чи в ц ілом у мовний розвиток дитини дош кільного віку, треба відзначити, щ о він часто попередж ує розвиток м ислен­ ня. О собливо це помічається серед дітей ін т е л іґе н ц ії. Т а к і діти, прислухаю чись до розмов дорослих, засвоюють слова й мовні звороти, що їх достатньо може розум іти ли ш е освічена лю дина, і починають вживати їх . При сприятливих ум овах це розходж ен ­ ня м іж мовою й мисленням дитини з гл а д ж у єт ь ся . Діти за до­ помогою дорослих поступово опановую ть зміст слів і фраз, що вони без відповідного розуміння засвоюють від дорослих, і тоді засвоєні слова й ф рази причиняю ться до певного поступу в розвитку мислення дитини. А іноді це розходж ення м іж думкою і словом так і залиш ається у лю дини. У неї виробляється поверховий, так званий в ер ба ль­ ний тип мислення. Лю дина стає балакуном, фразером, що про все може балакати, а нічого докладно не знає.

_____

- ♦—______

В ід П е р е я с л а в а д о К о н о т о п у Д-р Микола Ф ІЛ Ь (Закінчення з ч. 2/52) Від осени 1658 р. ведуться постійні сутички між українськими й московськими військами. Виговський наразі не зваж ується на генеральний удар, він радше промощує собі ш ля х д ля цього, а також війська й боєприпасів б уло в нього покищо не подостатком. Окремими універсалами, зверненими до українського населення, в яких вияснюється причини м ож ли вої українсько-м осковської війни, хоче гетьман до решти зломити опозиційний рух, який постав був під час бунту П уш каря і все щ е до деякої міри охоп­ лю вав селян ськ і маси. В тих ун іверсалах докладно подається усі кривди, заподіяні М осквою українськом у народові, та закликається до боротьби за звільн ен н я У країн и від московської протекції. »М и, __ говорив гетьман, — не на те прийняли ц арську протекцію, щ об стати невільниками холопів, як і водили б нас за шию, т іль к и в надії на вольності, б іл ь ш і від к о л и ш н іх «.

18

Тим часом Ромодановскому та Ш ерем стсву вдалося зібрати горстку безвідповідальних авантюрників, які м али стати зародком нового козацького війська д л я боротьби проти Виговського. З -п о ­ між них б у л о теж намічено й »вибрано« у противагу В иговськом у нового «українського гетьмана«, який заявив себе вірним цареві. Став ним якийсь, до того часу нікому невідомий козак, Іван Б езп али й . Ц ей то Б езп али й і очолив від листопада 1658 р. всю диверсійну акцію проти законного гетьмана, п оскільк и москов­ ським воєводам безпосередньо вміш уватися в україн ські в н ут­ ріш ні справи було доволі незручн о. Боротьба з Б езпалим не ста­ новила ж адної поваленої загрози, а ле під крилом московських воєвод він все ж таки міг наробити деякої ш коди. В грудні 1658 року козацькі відділи п очали б у л и до тої міри припікати Б езп а­ лого з його московськими покровителями, щ о цей розпучливо кликав до царя за допомогою, бо »в орог« наступає з у с іх сторін. А л е цар не міг щ е тоді дати ж адного порятунку, крім поради об’єднатися з Ромодановскім і якось сп ільн о «розм и ш лять над н еп р и я т еле м «. В другій половині грудня того ж року підступив під Ромни наказний гетьман Скоробагатенко, де стояв замкнений в ук р іп лен н я х Б езпалий з великим відділом м оскалів; п ісля к о­ роткого бою ворохобники б у л и вщ ент розгромлені, а сам Безпалий ледви врятувався від смерти. К іл ь к а днів пізніш е частини п олків — канівського, черкаського, чигиринського і корсунського під командою того самого Скоробагатенка завдали д ош кульн и х втрат Ромодановскому під Л охви ц ею . В лю том у 1659 р. підступив Виговський з невеликим відділом козаків під М иргород, де замкнувся був більш и й в ід діл московських д р а гу н ів . Х о ч як драгуни н ам овляли миргородчан не здаватися, то ці не п ослуха ли , а ле по коротких переговорах з парляментарями гетьмана відкрили брами міста і всіх драгунів передали козакам у полон. А тим часом посувалася з М оскви в У к р а їн у велика армія під командою князя Т р убєц к ого . Трубєцкой вирушив був у похід 15 січня і 10 березня вступив у П у т и в ль . За неперевіреними тодіш німи вістками, його армія м ала начислювати 150 000 солдатів та складатися з найдобірніш их бойових частин, якими т іль к и розпорядж ала М осква. Щ е раз старався Трубєцкой, з доручення царя, знайти порозуміння з Виговським, та про це вж е не м огло бути мови. П о к ільк а д ен ­ ному відпочинку велика московська армія руш ила д а л і на п ів ­ день й переступила кордони У к р а їн и . Трубєцкой дав наказ усім московським відділам приєднатися до його армії, тоді прибули до нього Ромодановскій, К и к ін та Безпалий зі своїми військами.

10 квітня з ’єднані московські армії виступили з Константинова на С у л і й в зяли курс на захід в сторону твердині Конотопу, в якій з 5000-відділом козаків замкнувся був полковник Григорій Г у л я ницький. З того часу почалася славнозвісна облога Конотопу, який, незважаючи на гураґанний вогонь московської арти лерії та постійні штурми, витримав її й не здався до кінця б а та лії. Навпаки, з ук ріп лен ь твердині Гуляниц ький нападав зі своїм військом к іл ь к а разів на м осковські позиції, завдавав їм в ели к и х втрат в л ю д я х та матеріялі, добуваю чи при тому значну добич в боєприпасах, харчах, конях і т. ін. Довідавшись про облогу московськими військами Конотопу, 19

Виговський рушив негайно туди зі своїм військом, якого разом зі союзними військами нараховувалось б іля 50 тисяч.

24 червня (ст. ст .) 1659 р. вперше зударилися частини союзних військ з під’їздом Трубєцкого під м. Ш аповалівкою . В бою, який загорівся зовсім несподівано, татарська кіннота і козацькі піш і відділи втягнули в перстень оточення москалів і перебили всіх до одного, так що навіть нікому б уло про цю поразку повідомити Т р убєц к ого. Й дучи далі, Виговський наблизився до Конотопу й зайняв по­ зи ц ії над річкою Соснівкою, віддаленою на к іль к а кілом етрів від міста. Свої війська він негайно вишикував у бойовий лад, поста­ вивши на ліве крило п олк. Івана Богуна, під командою якого б ула переважно козацька кіннота; основними силами на серед­ ньому відтинку фронту командував Степан Гуляницький (брат Григорія), праве крило зайняла татарська кіннота під командою хана М ахмет Ґір ея.

27 червня перейшов Виговський з частиною кінноти річку Соснівку і вдарив несподівано на облягаю чий Конотоп корпус воєводи Пож арского. Серед московського війська настало замі­ шання, а поки Пож арскому вдалося знову привести свої полки до бойового порядку, на побоєвищі леж а л о к іль к а тисяч москов­ ськи х трупів, а козакам у руки попав табір з кіньми та різними боєприпасами. Наступного дня ранком гетьман знову вирушив з частиною війська на московські позиції, а ле несподівано д ля ворога завернувся з половини дороги. Цей маневр Виговського підсунув московським воєводам думку, що гетьман уникає одвертого бою, і тому Трубєцкой наказав Пож арскому та Л ьв ов у з полками найкращої кінноти доганяти й громити Виговського. Сам з основними силами — піхотою та артилерією йшов позаду. До виріш ального бою, несподівано д ля обох сторін, прийш ло ще того самого дня. М осковська кіннота, доганяючи Виговського, загналася була аж до річки, а заатакована з правої сторони к о­ зацькими частинами під командою Богуна, б ула змуш ена відсту­ пити в протилеж ний бік, на багнистий терен: на якому ніяк не можна б уло розгорнути н алеж н ої д ії. Татари тим часом безпереривно атакували лів е московське крило, ламаючи одну по одній московські лін ії, немилосердно проріджуючи їх піхотні лави. В цей час вступив у бій гетьман з головними своїми силами, а з протилеж ної сторони виступив з укріплень п о л к . Г р . Г у л я ­ ницький, вдаривши гураґанним наступом по ти лови х частинах московських військ. У короткій, а ле жорстокій різні московська кіннота під командою Пожарского і Львова б ула дощ енту знищ е­ на, не менших втрат зазнала теж піхота, а в руки союзних військ попав великий табір з різним воєнним знаряддям. Л и ш е завдяки сильному вогневі артилерії, вдалося Трубєцкому з Ромодановскім прорватися з оточення і врятувати реш ту свого війська від заглади. На полі бою залиш ив Трубєцкой понад 30 000 вбитими, а б іля 5 000 полонених погнали татари в ясир. В полон попали полководці: Пожарскій і Л ьвов. Перш ому зрубали татари голову на місці, другий помер по двох тиж нях у татарській н еволі. Московський історик С. Соловйов говорить про цю подію так: »Ц віт московської кінноти, який визначився в щ асливих п охо­ д а х в роки 54 і 55, загинув в одному дні. Н ік о ли п ісля того 20

московський цар не був спроможний вивести в п оле таке си льн е військо. В ж а лібн ій киреї став цар О лексій М и хай лов и ч перед народом і страх упав на М оскву. У дар був тим важчий, що стався несподівано і по стільк и б ли ск уч и х п ер ем ога х. Щ е н е­ давно Д олгорукій привів у М оскву полоненого литовського гет ь ­ мана, щ е недавно ч ули ся радісні розмови про перем огу Х ов а н ского; а тепер Трубєцкой, на якого найбільш е надій покладали, »м у ж благоговейний і ізящ ний, в воінствє счастлів і нєдруґам страш ний«, згубив таке в ели к е військо. П іс ля здобуття столи ч ­ них городів, столиці ли товської, царський город затремтів за власну безпеку; в серпні з царського наказу, лю ди всіх чинів спіш или на зем лян і роботи д ля ук ріп лен н я М оскви. Сам цар з боярами наглядав за ходом робіт, а меш канці підм осковських поселень панічно втікали в загороди твердині, ход и ли чутки, щ о цар задум ує переїхати за В о л гу в місто Я рослав ль® .

Характеристика німецької молоді Н аш а м олодь н а слух а ла ся ба­ гато про вчинки німців під час війни і звикла думати радш е неґативно про риси характеру німецької м о л о д і. Я мав зм огу її докладно пізнати на протязі 20 літ, а до того майже по всіх закутинах Німеччини, то, зда­ ється, м ож у сказати, щ о знаю німців, і тому хотів би написати дещ о про характер особливо їх н ь о ї м о л о д і. М айж е всюди і завж ди ч у ­ ється від старш их нарікання, що м олодь »н е така, як ми б у л и «, а гірш а. Т а к говорять та п иш уть також і в Н ім еччині Н ічого дивного, бо старш і за ­ буваю ть часто свої дитячі х и ­ би, а в їх н ій пам’яті за ли ш а ­ ю ться ли ш е кращ і образці з їх н ьо го ж иття, до того оціню ­ ють мимоволі м олодь власним »теп еріш н ім « мірилом і том у здається вона їм »гірш ою «, бо ­ дай менш пильною , менш пат­ ріотичною і т . д . Я пиш у про пересічну м олодь Н ім еччини. Одною з рис х а ­ рактеру ниніш ньої нім ецької

м олоді є стрем ління до само­ стійного ж иття. Розум іється, щ о це д уж е додатня риса х а ­ рактеру. Вже від ш к ільн ого в ік у стараються м олоді лю ди мати власний заробіток (д ля придбання мопеду, мотоцикля чи бодай роверу) через додат­ кову працю, давання лек ц ій слабш им чи молодш им друзям у ш к олі і т . п . Д уж е гордою почувається така м олода лю д и ­ на, яка мож е вдягнутися у при­ дбану власного працею о д іж . Ц е виробилося з того, щ о від­ чувався брав багатьох конечно потрібних до ж иття речей, особ­ ливо зразу по війні, і це б у л о пош товхом ш укати розв’язки власними си ла м и . Загальн и й брак у родичів дома має багато неґативного, а ле також добро­ го в тому, що їх діти не п ещ е­ ні, вони ви ховую ться з б іл ь ­ шим гартом, через це б іль ш здібні до ж иттєвої боротьби за існування, яка м’ягкості не з н а є . Ц е прямування здобува­ ти зараня власними силами, дарма чи то ровер, чи книж ку, 21

виробляє здібності до життєвої боротьби пізніше, що є незви­ чайно важ ним . В Н імеччині 17-літні х лоп ц і та дівчата часто зовсім само­ стійно не лиш е заробляю ть на х ліб , на цілковитий свій п ро­ житок, а ле вони й помагають родичам в удерж анні дом у. Незвичайно багато є таких сту­ дію ю чих, які вчаться самі, х о ­ дять вечорами на додаткові курси (машинописання, мов, чи ремесла), а крім того щ е пра­ цюють бодай к іль к а годин заробково — у фабриці, поміч­ никами в крамницях, в с іл ь ­ ському господарстві, продають газети і т . п . Другою рисою характеру ні­ мецької молоді, як і дорослих, є релігій н ість. Ц е буде вида­ ватись просто неймовірним д ля тих, хто бодай коротко був у Н ім еччині і бачив її. Однак це ф а к т . Н авіть по б ільш и х міс­ тах, як М ю нхен, Ганновер і т. п ., можна побачити вж е о 7-ій год. ранку в неділю повно мо­ лод і в церквах. М а ло того, можна побачити коло 20°/о її щ онеділі при С в . Причасті Н езвичайно величаво в них відбувається перше Св. П р и ­ частя . Ц е в них найбільш е свято в ж и т т і. З найбільш ою гордістю буде вам показувати дитина перш усього знимку з часу свого першого Причастя, як вона з свічкою стоїть у церкві. Варто приглянутися також, як заховується молодь, котра сидить у перш их лавках, щоб бути переконаним, що це не лиш е зовніш ня п обож н ість. Патріотизм __ це щ е одна додатня риса характеру молоді Н імеччини. В цьому віднош ен­ ні вона переж ила д уж е багато суперечностей. Весь світ наки­ нувся по війні на німців за вчинки гітлерівського режиму, однак вона лю бить свою бать­ ківщ ину, боліє її недолею, я р ­ 22

мом больш евицької окупації і т. д. Німцям важ че боротися проти больш евицького терору, бо вони не звикли до п ід п іл ь ­ ної праці, як наші б ор ц і. Ц е вперше вони мають таку тра­ гедію, а однак з процесів та судів у східній Німеччині, вид­ но як бореться м олодь проти того реж иму; часом ц іла кляса втікає із середньої ш коли на Захід від того реж им у. З ве­ ликим запалом та пильністю збирають вони д обровільні дат­ ки на акцію «поєднання Н і­ меччини» і т. д . Все це свід­ чить про патріотизм тієї м олоді. П и льність і працьовитість — це вж е вродж ені у німців к о ж ­ ного покоління прикмети. Ц і прикмети виробила в них по­ гана зем ля; щоб з неї мати плоди — треба б у л о її дійсно обливати потом. О собливо по останній війні в ели кі недостат­ ки та катастроф альний меш каневий стан зм уси ли м олодь до щ е б ільш видайніш ої праці. М ож на б уло часто бачити такі образці: м олодь вчиться в ш к о ­ лі, працює ц іли й день на заробітковій праці у фабриці, або на полі, а вечером так зв. « в іл ь ­ ний час« переводить при щ е важ чій праці, помагаючи ро­ дичам будувати власний буди­ нок (що здебільш а і родичі ви­ коную ть також в т. зв. « в іл ь ­ нім ч а сі«). Д уж е багато м о ло ­ дих лю дей студію ю ть на вся­ ких вечірніх курсах (вж е зга­ даних) . Особливо в л іт і їд уть з міста не ли ш е до літ н іх та­ борів, а ле також на заробітков у працю в село. Д ехто з чуж инців каже, при обсервації працьовитости нім­ ців, що всі лю ди працю ю ть на те, щоб жити, а німці і їх мо­ л од ь ж ивуть на те, щоб пра­ цювати . С олідність є відома у німців. Ц е дало їм стільк и вчених, ви­ нахідників; це дало добру мар­ к у їх техніці, ф армації і т. п.

Ось цікавий приклад німець­ кої солідности: якщ о ви з гу ­ бите на вулиц і написаний до Вас лист і його знайде хтось, то напевно влож и ть до конвер­ ти, заадресує до вас, і щ е до­ дасть, що не читав листа. Своєї адреси не подасть, щоб ви не відсилали пош тової м арки . Т а солідність є в ремісника, ш коляра, помічника в склеп і і вона дає оп ісля в ж итті доро­ слом у зм огу осягнути вели кі усп іхи в науці, відкриттях і т. п. Т очність є незвичайною у до­ р осли х німців, з чого вони добре відомі. Така точність є також у їх молоді, що зовсім зр о зум іле. Ц я точність є в них в урядах, у ш колі; точно зій ­ дуться до церкви на Б о гослуж бу, точно будуть і на гости н і. І цікаве щ е одно: та точність — обов’язує в них і до почат­ ку, і до кінця зайнять, чи ім ­ през. Все буде так розлож ен е — праця, курс чи виклад, — що і на заповідж ену годину кінчає робітник точно свою працю в полі, чи в фабриці, вчитель не затримає учнів у ш к олі ні хвилини довше, а ін ­ структор молодечої організації ні хвилини не продовжить сходин понад запроектований пляном час. Незвичайно багато зав­ дають собі німці труду д ля здійснення своєї точности в ж и т т і. Товариськість німецьких д і­ тей д уж е цікава, особливо по війні, к оли багато з них м ало приклади незвичайно небезпеч­ ного виховання »іберм енш ів« перед війною. Я д уж е часто провіряв у наших дітей, як відносяться до них, як ч уж и н ­ ців, німецькі діти під час за­ бав та в ш колі, і муш у з при­ ємністю ствердити, що н іколи ніде не чув, щоб якась дитина наша нарікала, щ о їй через її » чуж инецьке походж ення« б ули

як ісь прикрості в ш колі, і то як в університетах, так і в се­ редн іх ш к олах чи народніх, а також і в садочках, де щ е в а ж ­ ко їм було порозумітися м іж собою . Всюди трактування ч у ­ жинців, ш к ільн и х товаришів — як і своїх громадян — одна­ кове, приязне, товари ське. Педантерія — це д у ж е рідка прикмета молоді, бо вона при­ таманна радше старшим л ю ­ дям . У німців також більш им и педантами є старші лю ди, а ле є така прикмета і в м о л о д і. В багатьох домах німців (не ли ш е в касарнях) складаю ть діти всі речі перед спанням в ч ерзі так, як буде треба рано вдя­ гатися . М олодець, який мусить д уж е раненько їхати до праці, встане щ е раніше, щ об лиш е не поїхати неоголеним, чи в невичищ ених ч ер ев и к а х . М о ло д і лю ди Н імеччини не­ звичайно лю блять п одорож у­ вати. Ц я »ц и ган ська« натура дає їм багато знання, а ле та­ к ож і ж иттєвого гарту, бо в і­ домо, що ніде не буде такої вигоди, як д ом а. Л ю б ля т ь вони д уж е м у з и к у . Часом можна побачити дитину, яка ледв е двигає гармонію, чи який інший музичний інстру­ мент, але йде на навчання гри на н ь о м у. В загальному, недаром інші народи так ч и сляться й тепер з німцями, та недаром ув аж а­ ють їх за сильного партнера, з яким варто числитися, бо в м олоді — сила народу, а та м о­ лод ь в них дає зап оруку сили на майбутнє. Нам, однак, вар­ то вчитися від кож ного народу, його молоді, всього того, щ о в нього найбільш корисне, д ля кращ ого виховання наш ої мо­ л о д і. Том у особливо варто звер­ нути увагу на ї ї солідність в праці і на т оч н ість. Є. Рен

23

Ігор К А Л И Н Е Н К О

Світлій пам’яті Степана. Бандери »О й Морозе, Морозенку. . . « У країнська історична пісня. Букети повні рож й червоної калини Покласти нам дозволь на свіжу домовину, Вожде, Твою: Творче У ПА, Надхнсннику до Чину, Що має за мету державність України. Немов магнет стальний, як джерело життя Саме Твоє ім’я — вже падхненням мільйонів. Не вбила смерть Тебе, бо свіжих батальйонів Стаєш прапороносцем і знам’ям! Скиб рідних чорнозем і Чорноморську воду Покладено в труні вогненного Борця. Його потужний дух окрилює серця, А ж поки прах епічне в Столиці пантеоні, У вихорі сторіч, в Нескорених леґіоні Бандерине ім’я — значитиме свободу!

Київська Софія Слухай: Десь в небі пливуть ріки, П отуж н і ріки дзвону Лаври і С о ф ії.. . Човни золо тії. «Золотий гом ін«. П . Тичина. Я довго жив в Іідемі чужих нав, Софіє Київська, феєріє веснова! Яка мозаїк зелень голубова, Яка рожевінь у Твоїх заправ. Могутній Деісус над луком перемоги Безодню смерти б’є і чорного гріха, — Й О ранта Пресвята, Нерушима Стіна Показує напрям, майбутности дороги. Пропахнена рум’янком й васильком, Навіяна молитви ладаном, Катедро наша, величава! Дрижащим перстом па Софію, Указуйте на світлу мрію, І кличмо: Слава, вічна Слава!

24

М.

ВЕРЕС

Н а к а з Був наказ невмолимий — пройти, Перетяти потрійну границю, Крізь застави, колючі дроти І причаені всюди рушниці. Ну й пішли у задимлений бір По знайомих цілинних Карпатах, Наче вітер гірський, командир І стрільців ціла сотня завзятих. Довго йшли так. Йшли ночі і дні, Вечори, прохолодні світання, Тільки балка лишилась, а в ній І границя найважча — остання. Та зненацька загавкали пси, У довкіллі зчинилась тривога І вогонь звідусіль закосив По принишклих кущах край дороги. І сказав командир: »Ц ей наказ Ми несли крізь усі перепони, Або згинем в бою всі нараз, Або віхи зф орсуем корд он у». Бій почавсь. . . У завзяттю своїм Ритмом смерти застукали кріси, В и б у х ... К р о в ... І гр а н а т и ... І д и м ... І вороння над зляканим л іс о м . . . Т а не довго світанкове тло Зріло сміливий задум пролому, К о л и сонце з-за л іс у зійш ло, На кордоні б уло вж е по всьому. Жниво смерти... К ривава роса, Мов рубіни в столочених травах, І пожежа тріюмфом гаса По розбитій червоній заставі. А в колючім сплетінні — розрив Простягає обійми широкі, Ним загін командир перевів Переможним рейдуючим кроком. Та не всіх. Не усі перейш ли... У чужому судетському лісі Смертю славних героїв лягли На спочинку довічному вісім...

25

Трьох прибила розривна земля, Трьох поцілили кулі погоні, Сьомий, з раною, всі достріляв, Щоб останню направити в скроню. . . А той восьмий окремо виднів, Йому доля найважча припала: При переході мінних полів Зупинити ворожу н авалу. . . Стрепенувся, заграв скоростріл, І від стрілів розмірено-цільних Покотилась, мов скошена, в діл Посіпак прикордонних розстрільна. Другу стежу, що вийшла на кін Ще сильніша зустрінула злива, А тимчасом пробоєм загін До засіків дістався щасливо. І коли на умовний сигнал Він почав і собі відступати, Ворогів охопив дикий шал, Зовсім близько рвонула граната Зупинився. . . Хитнувсь. . . І осів. . . Усміхнувся чомусь сам до себе, Певно погляд останній узрів Не чуже, а вітчизняне небо. Певно бачив дніпровий укіс І думками до дому полинув, Міцно-міцно стискаючи кріс, Наче плечі сиріточки-сипа... Та лишивсь серед вічної мли, Бойовим оповитий екстазом, Він лишився, щоб друзі пройшли І сповнили суворість наказу!

ЧИТАЙТЕ І ПОШИРЮЙТЕ журнал для молоді

»А В А Н Г А Р Д « Поширюйте між українцями всі видання Спілки Української Молоді 26

Л ю д и і їх д іл а

СПОМИН ПРО С. БАНДЕРУ Це була »Ватра« табору С УМ -у в Шонгав, біля Мюн­ хену, в 1956 р. Гарно розгорівся із сумерком вогонь серед запашних шпилькових лісів, так зовсім подібних до наших у Карпатах, і дрімали далеко також подібні гори, а в низу журчала ріка Лєх, подібна до Дністра, посилаю­ чи свої хвилі в Дунай і далі в наше козацьке Чорне море. А понад усім чудово всміхався крізь верхи дерев — повний місяць. Довкруги ватри, якби в зачарованій казці, стояли тихо юнаки і юначки, чомусь тепер негаласливі, а поважні і спокійні, як дрімуча природа довкола. Це такі вони тому, бо це незвичайна »Ватра« сьогодні. Це несподівано за­ гостив до них великий гість — сам Провідник С. Бандера, як сказав Голова Крайової Управи СУМ-у. Ось став він з кількома приїжджими, як звичайний гість, біля ватри. Навіть на запрошення сісти на лавку відмовився. Цікаво приглядаються йому діти і за ватру хвилево забули. Це ж той, про якого розказують їм батьки. Що ще сам майже дитиною почав підпільну боротьбу проти окупанта (польського) власне спершу за душу нашої дитини, за рідну мову, книжку, школу, щоб того не за­ бороняв нам ворог. Бандера так розумів, що без рідної школи, книжки не виховаємо добре дитини. А ворог найбільше накинувся на школу. І почалась безпощадна боротьба на життя і смерть. »Ти, — шепнув юнак Петро до сусіда, — це його засу­ див польський суд на смерть?« »Так, його, лиш згодом замінили кару смерти на досмертну тюрму, а по кількох літах важкої тюрми, через війну, вдалось йому вирватися з неї«. » І це він, — знову шепотів Петро, — що не побоявся, одинокий з 22 народів за Гітлера, проголосити ЗО. 6. 41 р. самостійність України?« 27

»Та ж він сам. К оли йому казали відкликати це, бо інакше грозили найстрашнішими карами, С. Бандера не уступив, не побоявся. Знову другий окупант саджає його до тюрми на 3 роки і до концентраку«. Ватра розгорялася дужче. С. Бандеру вітає кошовий, мимо того, що він просив не робити цього. Пісні поривають усіх на рідні землі. Це ж цього С. Бандери друзі — У П А — подібно грілися біля ватри, коли боролися проти третього окупанта — ще й стільки літ по війні — проти москалів, большевиків, хоч і проти поляків і німців також. Провідник Бандера дивився в вогонь, важко задумав­ шись. Зараз інша форма боротьби, але вона також невмо­ лима. Ворог лютий, підступний, але його можна побороти, треба лиш сміло і сильно його вдарити. Нарешті Провідник Бандера коротко промовляє до ді­ тей. Без вступів, парад, без всякого заповідження, зовсім просто, говорить тихо, спокійно, як гість, як скромна людина, якою був завжди, бо він любить лиш в небез­ пеці перші місця, більше ніде й ніколи. Власне таку бесіду розуміють найкраще всі діти. Корот­ ко з ’ясовує він як важко боролися і ще боряться українці на Рідних Землях, яке наше завдання, завдання молоді. Воно першусього — підготовити себе до такої боротьби, вихованням у рідній школі, такими, як ось цей табір, де бодай трошки гарту, невигоди, бо лиш загартовані борці в боях перемагають! А понадусе всі мусять мати сильну віру у власні сили і любов до Батьківщини. » А мірилом любови є готовість щось жертвувати: бодай гріш, бодай труд, а в потребі — і власне життя«. На марне там не впало ні одне слово. Хоч тиха була мова, то всі приявні чули. Це говорить той, хто припеча­ тав це кожне слово перший — приміром, нараженням власного життя. Це слова не уст. а серця. Тому й вкову­ вались вони в молоді душі дітей, як в крицю, щоб вже ніколи не затертись. Знову спів і спільна молитва. Діти приглядаються, як С. Бандера хреститься. Так хреститься тільки той, хто на ділі доказує, що його клич це — Бог і Україна! Знову Петрусь до сусіда: »Ти там його бачив щонеділі в церкві в Мюнхені, в куточку?« »Так, він щонеділі з дітьми був у церкві«. Поволі розходяться гості й діти, а С. Бандера все вдив28

ллється у ватру. Важкі його думки, бо важке завдання. Він задумався над молоддю, бо старші не будуть вічно. Прийде час, коли треба буде комусь вступити в лави старих борців і доповнити їх. Табір затихає. Діти по шатрах засипляють на ліж ках і навіть не знають, що тут біля них під деревом спить С. Бандера, але не на ліж ку. Він мусить раненько встати, бо на означену годину має важливу зустріч. Він най­ більш точний із свого оточення. А маленька юначка, Леся, щойно сьогодні довідалася, що С. Бандера — це її батько. Вона, бідна, досі цього не знала. Жорстока підпільна боротьба не дозволила дітям мати прізвища батька. Довго згадували діти ту ватру, біля неї тоді найбільше навчилися. Навчилися розуміти, що історію зміняють не маси, а одиниці з характером, котрі дійсно » кладуть душу й тіло« за свободу їх батьківщини. І тому ворог може затроїти їх тіло, але не знищить голошеної їхнім прикладом Ідеї, і підуть нові борці »у мандрівку століть з Його Д уху печатю«! Є. Рен

Відділ Ю .

С У М -у в Льєж, Бельгія, під час жалобної Академії для вшанування пам’яті С. Банд ери 29

Засяє Світло Правди (Різдвяне оповідання) Величезним и скоками пес Сірко перетинає двір, стає на задні лапи б іл я паркана і злісн о, нестримно гавкає на в у л и ц ю . Гнат Ш андрій виглядає із стайні, п ов олі йде через вкрите снігом власн е подвір’я, обереж но дивиться в щ іли н у паркана, насуплю ється: — От, бісові душ і, знову веш таю ться! Сірко бігає вздовж паркана, проводячи тих, хто йде ш ляхом по тім боці паркана. Ш ер сть на псові наїж илася, очі від скаж е­ нини п обіліли , з розкритого рота виблискую ть гострі зуби . В ули ц ею проходить партійно-ком сом ольська ком ісія д ля »р о з к у р к у л е н н я « і конф іскац ії х л іб а .

— Бандити! — ш епоче про себе Ш ан дрій . К р у т о повернувш ись, Ш андрій повертається до стайні, нудьга і з ліс т ь хапаю ть його за серце.

— Б ож е мій, Б ож е мій! — зітхає тяж ко Ш ан д рій . — С ьогодні останній день перед Різдвом , а та больш евицька шантрапа х о ­ дить і х л іб у нас г р а б у є ... С тріляти всіх їх треба! А де ж наші? Ч ого за них нічого не ч у т и ? .. Виконавш и свою служ б у, Сірко повертається до комори, скоса поглядає на вулицю , приготований знову кинутись на непрош ен и х в україн ськом у се л і »г о с т е й «. Засипавш и ж еребцеві вівса, Ш андрій виходить із стайні, при­ ж м урю ю чи очі від б ли ск у б іло го сн ігу. Глибокий сум і тяж к і думи лягаю ть на обли ч ч я Гната Ш андрія, коли ш н ього отамана ук р а їн ськ и х п о в ста н ц ів ... М и н у ли роки, хто доведе, щ о він очолю вав повстанців? Бо ж б у л и такі часи: одні — в червоних, другі — у М ахна, інш і — в ук раїн ській армії, а щ е інш і — у б і л и х . .. Гнат Ш андрій п ідходить до старовинної груш і, щ о височить б іл я ґанку. Д е-не-де на дереві ж овтіє тогорічне листя, га л у з з я в кри те лапатим сн ігом . . . Листя, сніг і сама груш а щ е б іль ш е наводять на Гната сум. П ід цією груш ею , майж е ЗО років тому, бавився Ш андрій в козаків, сл у х а в оповідань діда про »ч е р к е с ь к і« по­ ходи, брав від батька ш л ь о п а н ц і. . . Г у л я ю т ь по ш ироких степах У кр а їн и вітри й морози. Засипає снігом ш л я х и й селян ськ і х а т и . . . ЗО

— Б ож е ж мій! Доки це б у д е? .. Б ольш еви ц ьк і зайди вж е б ули у Гната, а ле він категорично відмовився віддати на »х л іб о за го т ів лю « більш е половини того, що визначила комісія на його садибу. Т а й де його взяти? В ж е три рази конф іскували у нього х л і б . »Т а й що це за комісія? Звідки вона взялася? Я к ісь зайди, а не ком ісія. З губерн ії п ри їхали ! Зайди п роклятущ і! І де вони взялися на наш у голов у?« Ш андрій плю с і говорить вголос: — Х л іб , х л іб ! Х а й ви всі повиздихаете! Н е дамо х л іб а бісовим больш евикам! — твердо виріш ує Гнат. *

*

*

Піднявш и широкі ковніри кож ухів, збиралися у Ш ан д рія в навечір’я Різдва Христового 19.. р ., старі, статечні брати -к озаки . Добрі збиралися козаки. Д уж е багато зробили вони разом з Гнатом д л я У країн и . В травні 1921 року больш евицький обласний ревтрибунал судив цих і інш их козаків за «контрреволю цію ®. Б агатьох б у л о розстріляно, багатьох запроторено до в’язниці. А л е минули роки: дехто склав свої голови у московських концтаборах, а дехто, відбувш и термін у в ’язнення, повернувся. П овернувся і отаман повстанців Гнат Ш ан дрій . А л е радости з того б уло м ало: чорна образа за неправду назавж ди зали ш и лась на серці к о ж ­ ного, ворож неча до північного окупанта точила ук раїн ську душ у. Збираються у Ш андрія брати-козаки, схвильовані, приготовані на все. Збираються якраз під різдвяну ніч, коли весь світ радісно зустрічає народження Правди, народження Б ож ої Дитини. У р о ­ чисто сідаю ть за стіл, хоч за звичаєм цього вечора м усіли б всі бути у власних х а т а х . А л е не ті сьогодні ч а си . Н е ті, коли мирно й спокійно можна сидіти за святковим столом в к о л і власн ої родини. . . . Тремтячим басом, обернувш ись до святих образів, виго­ лош ує колиш ній отаман україн ськи х повстанців, Гнат Ш андрій, бажання, щоб в У к р а їн у із-за д алеки х синіх морів, з ч уж и х сторін повернулися ук раїн ські козаки-повстанці, щоб в У к р а їн і розцвіла воля, свобода і Правда Х ристова. Ц і слова, ці баж ання з очей козаків витискають пекучу, немоз вогонь, і чисту сл ь о зу.

— Н е дамо х ліб а больш евикам . Х а й їм трястя! Н е дамо х ліб а м о ск а ля м !.. Н е дамо!

— Терпіть, брати! — говорить Ш андрій. — Треба гу р т у в а т и ся ... М айж е до півночі говорили козаки-українці в т у різдвяну ніч за столом у хаті Ш а н д р ія ... «П л а ч у т ь, туж ать запорож ці у тяж кій н е в о л і. . . « — співали за столом і, нарешті, р о зій ш ли ся .

31

. . . З т я ж к и м и дум ам и зах о д и ть Гнат Ш андрій до одпочи вальні, ро зд яга єть с я і о гл яд ається на всі б о ки . З переднього к у т а д и в­ л я т ь с я на нього суворі образи в т я ж к и х срібних р и за х , оздобле­ н и х сам оцвітам и. Н а стінах — ви ц в іл і ф отозн и м ки б атьк а, братів, товариш ів, тих, що боролися з ним в р я д а х п о встан ц ів. Н а ф о то зни м ці б атьк о в а р у к а л е ж и т ь владн о на руч ц і старовинного к и н ­ д ж а л а . Щ е з Т уречч и н и приніс його прадід, і переход и ть він з роду в р ід . Б а т ь к о перед ав к и н д ж а л своєму синові, Гнатові Ш ан дрієві, щ е в 19X7 р . Т а л е ж и т ь тепер він загорнени й у рядно, разом з крісом і ш аблею , глибоко в зем л і. Довго не за г л я д а в до ни х Гнат Ш андрій, л и ш е підійде бувало до ф отозн и м ок та глян е сумними очам и на зброю, щ о трим аю ть її в р у к а х зф о то гр аф о в а н і прадід, дід, батько і п о в с т а н ц і. В ою вали нею за вл асн у рідну зем лю , з а к о ж н и й її к л ап ти к , за х и щ а л и від ту р ец ьк о ї і м осков­ сько ї н а в а л и . . . А т е п е р ? !.. Ш видким кроком підходить Ш ан дрій до стола, в ід к р и в ає ш у ф л яду , в и т я гає з неї перо, к а л а м а р з чорнилом, п а п ір . Т я ж к о сідає за стіл і пиш е: «Б рати україн ц і! Н ащ ад ки к о з а к ів зап о р ізьки х ! До вас маю с л о в о ... П огане ж и т т я настало в У к р аїн і нам, н аш им д ітям і он у к ам . П ід дали ся ми ворогам . Д оки ж ми будемо трим ати в р у к а х гір к у чаш у? Д оки будемо тер п іти ?« С к р и п и ть перо, т я ж к і дум и р о я ть ся в голові Г ната Ш ан д р ія . . . . »Всі ми коли сь к л а л и голову за наш у рід н у землю , за ліп ш е ж и т т я д л я дітей, за наш і с е л а . . . « . . . »Треба братися за діло, б р ати -к о заки ! Т р е б а !« ... за к ін ч у є п и сати Гнат Ш ан дрій . Н а д звін и ц і удари ло в д звін, за к л и к а ю ч и до ц е р к в и . «Т яж к о зу стр іч ати нам Різдво! Д у ж е тя ж к о ! А ле П р авд а перемож е!* дЗ'має Гнат Ш андрій, стаю чи до м олитви перед об разам и . О дягнувш ись, Ш ан дрій йде до ц е р к в и . Н апи сан і від о зв и ш е ­ л естя ть у нього на гр у д я х . Дорогою зустрічає сусідів, б л и зьк и х й далеких. «Це ж всі н аш і. Добрі к о зак и « . Гнат Ш ан дрій твердіш е б’є об зем лю кроки, підраховую ч и всіх тих, хто на перш ий п о к л и к в ізьм у ть зброю і знову к и н у т ься у бій за рід н у землю , за здобуття волі рідній н е н ь ц і-У к р аїн і. «Рож дество Твоє, Х ристе Б о ж е наш!« п ал к о м олиться Ш ан дрій в ц ер к в і перед образам и . . . М о л яться і всі у кр аїн ц і, щ об Х ристова П р ав д а за с ія л а на зем лі та п р и н есл а радість і щ аст я п он еволе­ ному безбож ницькою М осковщ иною у кр аїн сько м у народ ові. Б.

32

Л.

З життя і праці С У М -у з д А В

П О К Л О Н І ВЕ Л И К И М ГЕТЬМ АНАМ

(Восьмий В сеам ериканський М аи іф сстаційн ий Здв иг С У М -у в Дітройті)

Б у в гарний сонячний в ер ес­ невий день року Б ож ого 1959, коли то сум івська братія з п ів н іч н о -за х ід н іх стейтів масово »сунула« н а Восьмий В сеам ери­ кан ськи й Зд ви г С пілки У к р а ­ їн ськ о ї М олоді. Зд ви г відбувся н а сум івській О селі »Київ« б іля Д ітрой ту. П оч авш и з п ’ятн иці вечора, а головно з суботи р ан к у п р и ­ б ували організовано сум івські о сер ед к и . П ерш им и при були господарі, тобто К ом анда З д в и гу та ч л ен и сум івськи х О се­ р ед к ів ім. »Київ« і ім . П . О р­ л и к а в Д ітройті. П очали прибувати велики м и автобусам и сум івці з осередків ім. М . П ав л у ш к о ва, ім . І . Б о гуна, ім. К р у т з Ш ікаґо, ім . Є вгена К о н о в а л ь ц я з Я н ґстав ну, ім . К о р о л я Д анила з А кр о ну та ім . гетьм ана Б . Х м е л ь ­ ницького з К л ів л е н д у . П р и б у ­ л а р івн о ж сум івська д р у ж и н а »Тигри« із д алекого М іннеапол ісу. П ерш ий день Здв игу

Зд ви г р о зп о ч ався по полудні п іднесенням нац іо н ал ьн и х п р а ­ п орів. С вятко ву пром ову ви го­ лосив К ом андант З д ви гу Я рос­ л ав Ґ а в у р . Д алі був в ід п р а в ­ лений молебень в нам іренні у к ­

раїнського народу та його мо­ лоді. М олебень в ід п рави в п а рох у к р а їн с ьк о ї п равосл авн ої ц ер к в и о . п р о т . Л ящ ук , я к и й т а к о ж виголосив ви сок о-п атріо­ тичну пром ову. П ри від критті св ята гр ал а д ухова оркестра дітройтського О середку СУ М -у ім . » К и їв« . Згодом спортові зм ага н н я . А потім хто к у д и . Т ут к о ж н и й м ав нагоду зустріти ся зі свої­ ми д рузям и і зн ай ом и м и . Т ут ми зустріли д . Д м итра Б агр ія , колиш нього с ек р етар я Ц К СУМ, а тепер голову О середку і м . М. П ав л у ш к о ва в Ш ікаґо, п р о ф . Л інчевського з К л ів л е н ­ ду, ін ж . С. Ґо л я ш а і м ґр . Л . К остели ну з Ш ікаґо т а ін ш и х . М и згад у в ал и м инуле та д іл и ­ лись дум кам и про н аш і усп іхи і невд ачі та п л ян ам и і ж урбою про м айбутність С У М -у — його ю н ац тв о . І ту т ми позн айом и­ л и ся з м олоденькою активною і ж и ттєрадісною »рейдуючою« виховницею ю н ацтва п . М арій ­ кою Я цків з Ш ік аґо . П рибув т е ж на З д в и г »інкоґніто« д руг Я . П е т р у х . Б ув, ал е оф іційно, засту п н и к голови ГУ СУМА д . М ирослав Ш м іґель. Б у л о н а п р ав д у г а р н о , і м ило і всі ми п ер еж и л и неповторні хви л и н и друж би. А вечером в ід бул ась сум івсь­ к а в а т р а . В атра с к л а д а л а с я з д во х частин: з п о важ н о ї і в е ­ сел о ї. В атру за п а л и л и ю н аки Із О середку ім . М . П а в л у ш к о ­ ва — Ш ік а ґо . П рограмою в а т ­ 33

ри к е р у в а в д. р ед . П . Р о га т и н с ь к и й . її розпочато піснею «С ум івські вогні«. Слово до ю н ацтва виголосив Голова В и ­ ховної Р ад и О середку СУМА ім . П . О р л и ка п р о ф . Б о й ко . В д ал ьш у програм у вход и ли пісні, скетчі, д ек л я м а ц ії. В атр а за л и ш и л а незабутнє в р а ж е н н я на всіх п р и с у тн іх .

п р и летів гелікоптером . Р івн о ж прибув конгресм ен (респ .) Е л він Д ж . Б е н т л і. Губернатор В іл ь ям є і конгресм ен Б е н тл і за сі­ л и в почесній П рези д ії з п р е д ­ ставн икам и у к р а їн с ь к и х уста­ нов. Н а З д в и г наспіло багато п р и ­ в іт а н ь . С вяточну доповідь ви ­ голосив зас ту п н и к голови ГУ СУМА д . М ирослав Ш м іґел ь. В еличавою д еф іл я д о ю сум івсь­ к и х з ’єд н ан ь зак ін ч ен о м ан іф естац ій н у ч асти н у св я та . Ве­ ликою радістю б уло дивитися, що б ільш ість д еф іл ю ю ч и х — це дітвора і ю н ацтво. В д еф іл я д і в зя л о у ч асть 824 сум івців і с у м ів о к . Гостей н а З д в и зі було 2.500.

Д ругий день Здвигу Р ан к о м о 7-ій годині в н е­ ділю сум івська сурм а розбуди­ л а у ч асн и ків Здвигу, сум івське ю нацтво, стар ш и х ч л е н ів СУ М -у і го стей . Д ругий день З д ви гу ро зп о ч ався полевою С луж бою Б ож ою , щ о її в ід п р ави в с в я ­ щ ен и к у к р аїн ськ о ї к ато л и ц ь к о ї Ц ер кви о. В . Я р ем ак. П ід ч ас М истецька частина С л у ж б и Б о ж о ї гр ал а духова оркестр а О середку СУМА ім . В м истецькій частин і, яко ю М . П а в л у ш к о в а в Ш ікаґо під к е р у в а в р ед . П . Р огати н ськи й , дириґентурою п р о ф . І . Б а р а виступали т а к і осередки: К л ів ­ б аш а. ленд — д у х о в а оркестра »ТремО 1-ій годині від булася д е- біта« під к е р . п . О м ел ян а К р у ­ ф іл я д а сум івськи х з ’єд н ан ь — к а ; д ухова о р к естр а осередку ю н ацтва і старш их ч л е н ів . В е ­ ім . М . П а в л у ш к о в а з Ш ік аґо ликою атр ак ц ією було п ри бут­ під к е р . п р о ф . І . Б а р а б а ш а . т я на З д в и г губернатора стєйД алі виступав К л ів л е н д з в іл ь норучним и вп равам и , д и тяч е ту М ічіґен М . В ільям са, я к и й

Л анка Ю нацтва СУМА із своїм и виховникам и п ід ч ас таборуван н я в С У М -івській осел і »К иїв« коло Д ітройту, З Д А .

34

В и д на госп одарськ і буди н к и в осел і СУМ А »Київ« к оло Д ітр ой ту.

тріо з О середку в Я н ґставн і; В ідділ Ю . СУМА О сер. »Орл ика« в Д ітройті з у к р а їн с ь к и ­ ми народнім и тан ц я м и . О сере­ д о к ім . Б о гу н а в Ш ікаґо, О се­ р ед ок ім . К о р о л я Д ан и л а в А кроні, та О середок »Київ« в Д ітройті — всі з народнім и та н ц я м и . С ценічну к а р т и н у »В тр и ст ал іт т я змагу« поставив О середок ім . К р у т в Ш ік а ґо . К рім того н а л е ж и ть згад ати ансам бль бан дури сток з О се­ р ед к у ім . П . О р л и к а під к е р . п . П . П о т а п е н к а. В сі виступи сум івськи х гуртків сам о д іял ьности оціню вало сп ец іял ьн е ж ю рі, я к е видало т а к і о цін ки: Танці: П ерш е м ісце •— О се­ редок ім . К о р о л я Д ан и л а в А крон і і О середок ім . П . О р­ л и к а в Д ітр о й ті. Д руге м ісце — О середок ім. Б . Х м ельниц ького в К л ів л е н ­ ді і О середок ім . Б о гу н а в Ш ік аґо . Т рете місце — О середок »К иїв« в Д ітройті і О середок ім . М . П ав л у ш к о в а в Ш ік аґо .

М узи ч н і

оркестри:

П ер ш е місце — оркестра О се­ р е д к у ім . М . П ав л у ш к о в а в Ш ік а ґо . Д руге місце — оркестр а О се­ р ед к у ім . Б . Х м ел ьн и ц ького в К л ів л е н д і. М узи ч н і групи Ю .

СУМ А:

П ер ш е м ісце — трубн а ю н ац ь­ к а оркестра осередку ім . Є . К о н о в а л ь ц я в Я н ґс т а в н і. Д руге місце — Ю н ац ьки й хо р ім . Є . К о н о в а л ьц я в Я н ґстав н і. М узич но вокальні:

П ерш е м ісце — А нсам бль б ан ­ д уристок осередку ім . П . О рл и ­ к а в Д ітройті. Д рам атичні ін сц ен іза ц ії:

П ер ш е м ісце — О середок ім . К р у т в Ш ік а ґо . З д в и г пройш ов н ап р ав д у в е ­ л и ч а в о . М истецькі виступи по­ одиноких о середків стояли н а ­ п р а в д у на високом у позем і. У ч асн и к и р о з’їх а л и с ь домів з вірою зу стр іти ся зн о ву з а р і к . М . К равчук 35

В И Х О В Н О -В ІД П О Ч И Н К О В И Й Т А Б ІР В ЕЛ Л ЕН ВІЛ

С у м івська в а к а ц ій н а о селя в Е л л ен в іл , Н .Й ., має в ж е за собою добре за с л у ж е н у сл ав у одної з к р а щ и х н аш и х в и х о в ­ н и х осель в А м ериці. П о л о ж ен а в м ал ьо вн и ч ій і зд оровій околиці, 2 м илі від м істеч ка Е л л ен віл , 90 м и ль від Н ью Й орку, в К е т с к іл с ь к и х го­ рах , н ад гірською річкою , — має всі добрі природні дані д л я літнього від почи нку момоді і с т ар ш и х . Гори, ліси, гір­ сь к а р іч к а і окрем ий басейн до куп елі, здорове гір ське повітря, догідне по л о ж ен н я, — все це с к л а д а єть ся на те, щ о хто п о ї­ д е один р а з до сум івської оселі в Е л л ен віл , кож ного л іта буде його тягн у ти т у д и . . . Головна У п р ава СУМА по­ д б а л а про відповідн е п ри м іщ ен­ н я д л я молоді і стар ш и х так, щ о ніхто не м ож е н а р ік а ти на за н е д б а н н я . К о л и ж т р а п л я ­ ю ться я к іс ь недоліки, то їх з р а з у у с у в а єт ь с я. З а п л я н о в а н а розбудова поступає вперед, і ко ж н о го р о ку виростаю ть нові, потрібні буди н ки . М ісць д л я д ал ь ш о ї розбудови є доволі так, щ о м о ж н а сподіватися в н а й ­ б л и ж ч и х р о к а х скорого пош и­ р ен н я оселі, щоб вона могла прим істити я к н ай б іл ьш е у к р а ­ їн с ь к о ї молоді з душ ного Н ью Й о р ку т а ін ш и х сусідніх м іс т . О дначе н ай біл ьш а засл у га Го­ л о вн о ї У п р ави СУМА в тому, щ о від самого п о ч атк у за с н у ­ в ан н я цієї оселі — вона подба­ л а про н ай к р ащ и й м ож ливо персонал: адм іністрацію , в и х о в н и к ів і виховн иць, р ел ігій н у і л ік а р с ь к у опіку, х ар ч о в і і са­ нітар н і ум овини тут чи не н а й ­ к р а щ і. А понад усім — цей сп р авд і у кр аїн ськи й , н а ц іо н а л ь­ ний дух, щ о ним перепоєне ціле ж и т т я н а оселі, р елігійна, н а ­ ціо н альн а, м о р ал ьн а в и х о вн а сторін ка поставлен і д у ж е в и ­ соко .

39

Ц ьоголітнього сезону сум ів­ с ь к а оселя в Е л л ен в іл була ввесь час переповн ена, від її від кр и ття, від п о ч атк у ч ервн я, а>к до к ін ц я с е р п н я . Н аперед від бувся тут в и ш к іл ь н и й табір в и х о в н и к ів і старш ого ю н ацтва, щ о тр и вав від 27. 6. до 4. 7. В ньом у в зя л о у ч асть б іля 100 осіб з р ізн и х місцевостей ЗД А й К а ­ н ад и . В и к л ад ач і і ком ан да т а ­ бору д оло ж и л и в сіх зуси л ь, щоб його у ч асн и к и скори стал и я к н ай б іл ьш е в таком у ко р о т­ ком у ч а с і. Л ітній ви ховн о-від п оч и н кови й табір тр и вав від 4. 7. до 27. 8. Головним адм іністратором т а ­ бору був н езаступим и й м ґ р . І . Б а за р к о , щ о в ж е довш ий час виконує цю в а ж к у і д у ж е в ід ­ п о від ал ьн у працю д л я добра наш ої м олоді. Й ому пом агає ревно відомий зі Л ьво ва спортовий суддя, м ґ р . В . П роцін ський, я к господарський р е ф е ­ р ен т. Ін ш і ч лен и адм ін істрац ії та к у х о н н а обслуга сп івп р а­ цю ю ть солідно т а к , щ о нем ає п ри чи н до н а р ік а н ь . К ом енданткою табору б ула досвідчена п -і М . З ав а д ів сь к а , щ о в к л а д а л а ц іл у свою душ у у в и к о н у ван н я св оїх н ел егки х обов’я з к ів . А д опом агали їй незви чайн о ревно: головна ви х о вн и ц я п -і К . М икитин, п и ­ сар п -і Г. Т а р ащ у к , б у н ч у ж ­ ний Є . Л ичм аненко, обозна п -і Л ариса М икуленко, сотєнна ri-i І. Свєнц, обозний С т. Ю рч и к і ін. М едсестрою була п -і А ла Н еп рель. Д у ж е багато допом агали к о ­ м анді табору: д д . Солтис, Р и ­ цар, Гой, П ай он чк івськи й , щ о переводили гу тір ки і терен ові г р и . Д ириґент К орм ел ю к з Б е йон у вч и в с п ів у . В к а т о л и ц ь к ій к а п л и ц і в ід ­ п р а в л я в щ он еділ і о . Л . Гузар. у п р аво сл авн ій о . І . Т к а ч у к . С півав ім п ровізован ий х о р мо­ лоді і б ат ь к ів .

О СЕРЕДОК СУМА В РОЧЕСТЕР, Н . Й .

Рочестер — типове ам ер и к ан ­ сь к е місто, я к е нічим не р із ­ н и ться від усіх ін ш и х міст А м е­ рики, тіл ь к и , м ож е, п р и р о д о ю . В Рочестері є д у ж е багато п а р ­ к ів і ву л и ц ь, обсадж ен их д ер е ­ вам и, щ о д ал о д л я Рочестеру н азв у »місто к вітів« . І в цім »місті квітів« п о сели лася т а ­

к о ж частина у к р аїн ськ о ї ем іґр а ц ії. Н е зв а ж а ю ч и н а п о ч а т ­ ко ві ж и ттєв і труднощ і, вона за в зя т о в зя л а сь до п р ац і на «гром адській ниві«. Я к по ін ­ ш их м істах А м ерики, т а к і в Р очестері постали о р ган ізац ії «Визвольного ф ронту«. В 1951 році засновано тут О середок СУМ А. Я не думаю описувати цілої історії О серед­ ку та труднощ і, я к і п ри ходи -

Н а ф о т о , хор СУМ А »Гомін« і м андолінова ор кестра ю нацтва СУМ А в Р очестері, ЗД А , яким и к ер у є відом ий ди ри ґен т п . В . Б о ж и к

л ось переходити. Я т іл ь к и к о ­ ротко згадаю , щ о О середок на п о ч а тк а х н ач и сл я в 19 ч лен ів, не було своєї домівки, а в най м л ен и х з а л я х та н ав іть в га р а ­ ж а х було в а ж к о п р ац ю в ати . А ле трудн ощ і переборено і сьо­ годні О середок н ач и сл яє понад 70 ч л е н ів . В 1954 році о р га н і­ зу єт ьс я В ідділ Ю . С У М А . В другом у к в а р т а л і р о ку було в ж е 31 ю н аків і ю начок, а сьо­ годні В ідділ н ач и сл яє їх 110. Ц ен тр О середку м істи ться в «Домі В извольного ф р о н т у « .

В 1955 році засн ован о хор під м истецьким керівн и ц твом від о­ мого у кр аїн ського м истця пісні, п . В . Б о ж и к а . П ри Ю . СУМА організовано струнну оркестру під тим самим кер івн и ц тво м . С ьогодні ці дві групи ви сту ­ паю ть сп іл ьн о. З а в д я к и н ев­ томній п р ац і м аєстра В . Б о ­ ж и к а , х ор т а струнна оркестра вибились н а високий р ів е н ь . З ціл о ї округи н ад х о д я ть зап р о ­ ш ення, щ оби від відати другі О середки з н аш им ансам блем . К р ім м ісцевих академ ій, к о н ­ 37

цертів, ю віл еїв ч и ін ш и х свят з а один р ік, ансам бль виступив 6 р а зів в інш их о середках, я к Боф ало, Обурн, Бінгам птон, С и р акю з т а на зд в и зі СУМ А в Е л л е н в іл . Р азом було ко л о 15 виступів, понад 50 проб хору, та понад 100 проб струнної о р ­ кестр и . С тіл ьки ч асу і п о св я ­ ти не к о ж е н готовий від дати д л я громади, тому д л я нас м а­ естро В . Б о ж и к сп р авд і є до­ роговказом . Т а ц е щ е не все, щ о О сере­ д ок зр о б и в . О середок в з я в а к ­ ти в н у у ч асть в підготовці та сам ій дем он страції разом з ін ­ ш им и н ац іональностям и та о р ­ ган ізац ія м и проти п р и їзд у Х р у ­ щ о ва до ЗД А . В зя в акти вн у у ч асть в м азеп и н ськи х с в я т ­ к у в а н н я х . Т а останньо, з п р и ­ воду тр агіч н о ї см ерти с л . п . П ро від н и к а С тепана Б ан дер и , зам овлено в 2-ох г р .- к а т . ц е р к ­ в а х т а в 3 -ох п р ав о сл ав н и х ц е р к в а х пан ахи ди , д е всі ч л е ­ ни О середку в зя л и акти в н у у ч а с т ь . В обох г р . - к а т . ц е р к ­ в а х п ан ах и д у співав сум івськ и й м у ж еськ и й х о р п ід мис­ тец ьки м керівництвом наш ого невтом ного м аестра В . Б о ж и к а, я к т а к о ж на п а н ах и д і в сорокоустя в обох гр .-к а т . ц е р к в а х . В грудні ц . р . хор СУМА і струнна о р кестр а Ю СУМА в з я л и у ч асть в акад ем ії в ч есть с л . пам ’яти С. Б а н д е р и в Б оф ало. К іл ь к іс т ь ю н ацтва в О серед­ к у кож н ого р о ку б іл ь ш ає. Ц ьо­ го р о к у В ідділ н ач и сл яє 9 л а ­ н о к . К ож н ого т и ж н я вони в ід ­ буваю ть двогодинні сходини, я к і п ер еп р о вад ж у ю ть в и х о вн и к и . Ми горді з того, щ о наш і діти горнуться до нас, щ о з ц і­ кавістю ви вч аю ть історію, л і­ те р ату р у своїх б ат ь к ів . М и р а ­ дієм о з того, щ о всі вони гово­ р я т ь в п р авн о мовою своїх б ать­ ків, тоді ко л и їх н і ровесники к а л іч а т ь цю м о в у . К р ім схо­ дин ланок, ю нацтво ходить до 38

»Рідної ш коли* в суботу, де в ч и ться у к р аїн с ь к о ї мови, гр а­ м ати ки і т . п . Т а най більш е тіш и ть нас те, щ о н а наступ ­ ний р ік н аш е ю нацтво буде м а­ ти змогу таборувати на власнім терен і-оселі, я к у О середок з допомогою б атьк ів сум івців та лю дей доброї волі, я к і оціню ­ ю ть зн ач ен н я табору, к у п и в до сп іл к и з сусіднім О середком в Б оф ало. Ц і р яд к и , ц е т іл ь к и н ач ер к п р ац і О середку, в я к ій пооди­ ноким лю дям н а л е ж и т ь с я п р и ­ зн а н н я . Т а я к я зазн а ч и в , не д ум ав писати історії О середку, бо це м усіла б бути окрем а к н и ж к а , тому не згадую більш чи менш за с л у ж е н і п різви щ а, я к т а к о ж не описую прац ю ін ш и х гуртків, я к і існую ть при наш ом у О середку, а саме: т а н ­ ц ю в ал ьн а група, співочий та спортовий гуртки, н а це треба було б окремого в и д а н н я . ___________________ О . ІМ .

Д.

О СЕРЕДОК С У М -у С ТЕ П А Н А Б А Н Д Е Р И

В дні 18 ж о в т н я 1959 р . зіб ­ р а л и с я в б уди н ку О У РФ в Сошо ч лен и М узично-балетного Г уртка і з а ін іц іятивою д руга Ів а н а Л егкого (він ж е п ер е й ­ ш ов С ум івський в и ш к іл в т а ­ борі СУ М -у в Ш онґав) п е р е­ творили Гурток н а О середок СУ М -у ім. С тепана Б а н д е р и . П ісл я в и с л у х ан н я зв іт ів про д іял ьн ість Гуртка, д и ску сії над скр іп л ен н ям п р ац і в м айбут­ ньом у і у д ілен н я абсолю торії уступаю чій У п раві, — збори ви б р ал и к ер ів н і органи нового О середку С У М -у у Ф р ан ц ії в таком у скл ад і: І . Л егкий — голова; П . Ябленський — за ст . голови; О л ь­ га Б ойко — секр етар ; О рсст Ю ник — ф ін ан со в и й р е ф .; І . Л егкий і П . Я блопський - — к у л ь т . осв. реф ерен ти.

І. л.

Канада. ВЕ Л И Ч А В И Й ЗДВИ Г СУМ Н А »ВЕСЕЛЦІ«

ЗО серпня ц . р . на сум івській оселі »Веселка« біля А ктон. відбувся з ’їзд сум івської моло­ ді провін ції О нтаріо при чис­ ленній у ч асті гром адськосте і багатій програмі, при свяченій 300-річчю перемоги під К о н о ­ топом . Н ад підвищ енням д л я С л у ж ­ би Б о ж о ї і виконанн я п р о гр а­ ми дом інував в ел и ки й портрет гетьм ана Ів а н а В иговського р о ­ боти м истця Б . С тебельського з написом вгорі: »300 р оків бо­ ротьби з М осквою« і вни зу: »Слава К онотопові». Згідно з програмою , о год.

11.30 на площ у біля престолу, під зв у к и трубної оркестри СУМ -у з Гамільтону, підійш ли відділи су­ м івської молоді і гр о м ад ян и . С луж бу Бож у в ід п р ав л ял и к а п е л я н СУ М -у о. Б ен еш і п а рох о. Ц у р ко вськ и й . Глибоку змістом і продум ану проповідь виголосив о. Б ен еш . По обідній перерві, о год. 2-ій по п о л ., під зву к и д ер ж а в н и х гимнів, відбулося піднесення кан адського і у країн ського н а ­ ціон альн и х п р а п о р ів . В г о д .

3-ій д -р М . Гута від кр и в о ф і­ ційну частин у Здвигу, зв е р н у в ­ ш и у вагу в своєму слові на момент світлої перемоги у к р а ­ їн ськ ої зброї під К онотопом . Зм істовну доповідь, в н а в ’я зан н і до Здвигу, виголосив Го­ лова В иховної Р ад и цен тралі СУМ, п р о ф . 3 . С аган. П отреба н алеж н ого національного в и х о ­ ван н я наш ої молоді і п р и в ер ­ нення повної уваги до цієї проб­ леми старш их, були провідною думкою д о п о в ід і. По доповіді мав місце врочис­ тий акт переходу старш их »юних сумівців« у л ав и С У М -у. П риречення вірности ідеям СУМ перевів о. Б ен еш побіч п р о ф .

3 . С агана, д -р а Б . С тебель­ ського і д -р а М . Гути. В м истецькій частин і ви сту­ пали: Х ор Ю . СУ М -у — Торонто, дириґен т п р о ф . Л . Т уркеви ч — дві п іс н і. Х ор СУМ -у »Прометей«, д и р. п р о ф . Л . Т уркеви ч — три пісн і. Зв ед ен і хори (»Прометей« і ж ін очи й хор О Ж ЛВУ »Чайка« — Торонто, — дві пісні, д ири­ ґент п р о ф . Л . Т у р к е в и ч . Д івочий ансам бль бандурис­ ток в склад і 22 осіб з Д ітройту ви к о н ав 6 пісень, д и р. П . П отап ен ко . Своїм виглядом і га р ­ ним виконанн ям пісень ансам бль в и к л и к а в пом ітне в р а ж е н н я . Сцену »Облога Конотопу« в и ­ ко н ав Ю . СУМ Т орон то. В ід так виступали гуртки мис­ тец ько ї сам одіяльности О серед­ ків С У М -у. П ередбачена сум івська ватра не відбулася з уваги на п ізн у пору. Ч исло п р и явн и х на З д в и зі — понад 2 т и с я ч і.

Ж иву активність у праці проявляє теп ер СУМ в А рген ­ ти н і. На ф ото члени С У М -у в п о х о д і вулицям и м іста Б уен ос А й р е су . К рай н ій справа — х о р . О . Б алук.

39

СУМ В АРҐЕН ТИ Н І

ІІа ф о т о , група ч л ен ів С У М -у в А р ґен т и н і. В скороченні »СУМ« з л и в а ­ ю ться дві н азв и : С екц ія У к р а ­ їн ськ о ї М олоді п ри то в. »П росвіта« та С п іл ка У к р а їн с ьк о ї М олоді, щ о її п р и н есл а з со­ бою нова е м іґр а ц ія . СУМ в А рґентин і мас в ж е свою досить с к л ад н у історію і в е л и к и й пройдений ш л я х . Д і­ я л ь н іс т ь С У М -у і росл а і р о з ­ в и в а л а с ь в зал еж н о сті в ід ум ов и н і лю дей, я к і б р ал и сь за це ск л а д н е діло, щ о н а ем іґр ац ії е особливо т я ж к и м . До п р и їзд у нової ем іґр а ц ії п іс л я 2-гої сві­ тової в ій н и і нови х м олодечих сил в и к о н у в а л а С екц ія У к р а їн ­ ськ о ї М олоді обов’я з к и зв и ч а й ­ ної ку л ь ту р н о -о св ітн ьо ї у стан о ­ ви . В она в и я в л я л а с ь у м ис­ тец ь к ій , к у л ьт у р н ій і спортовій д іл я н к а х . В той ч ас у С У М -і б у ли н а й ­ б іл ьш е акти вн и м и т а к і ч л ен и : Б . П етр у к, В . К а ч у р а к , М . С ем кіяш , В . К олодій, П . Б а л а , 40

М . Б е р н ац ьк и й , Д озірц ів і б а­ гато ін ш и х . Б іл ь ш іс т ь з н и х с сьогодні б ат ь к ам и і головами власного »суму«, ін ш і п р ац ю ­ ю ть в »Просвіті«, а д е я к і з ни х стояли, ч и сто ять на п остах голів т а с е к р е т а р ів ц ієї у с т а ­ н о ви . З приїздом н о в и х сил з п о в ­ ним зап ал о м та досвідом у п р а ­ ці з молоддю, п о ж в а в и л а с ь т а к о ж п р а ц я і д ія л ь н іс т ь С У М -у. З р о ­ д и в ся новий ім пульс, щ о п ід ­ б адьорив л а в и м олоді та д оп ов­ нив їх новим и ч л ен ам и . П о ж ­ в ав и л и сь зіб р ан н я , з ’їзди, спор­ тові, к у л ь т у р н о -м и ст е ц ь к і зд в и ги, пол іти ч н і м а н іф ес тац ії тощ о. З н ови х д ія ч ів тр еб а передусім зга д а т и : О . Голинського, В . К осю ка, Б . К а ч о р а, В . Г о р л ятовича, Я . К уб и н а, JI. Р о зд о л ь ського, В . К у л іш а , В . К а п л у ­ на, Я . Р и б ал та , Н . С ер ед я к а т а п ідпи сан ого. В они ж е р т в е н но п р а ц ю в ал и в м олодечій ор­

ган ізац ії, виконую чи обов’язк и , я к і н а н и х п о к л ал а Б а т ь к ів ­ щ ина. Н а п р о тя зі р оків багато із згад ан и х д р у зів в и їх а л и з А р ґентин и на зем лю В аш інґтона, д е т е ж прац ю ю ть у м олодечих о р г а н іза ц ія х . В р я д и СУ М -у вк л ю ч и л и с я молоді у р о д ж ен ц і А рґентини, щ о тут на ч у ж и н і були ви х о в ан і в у кр аїн сько м у д у сі. Вони, я к ум ію ть, продов­ ж у ю т ь п рац ю своїх п о п ер ед ­ н и к ів . П риємно зустріти ци х моло­ д и х лю дей у »П росвіті«. В они н ік о л и не б ачили У країн и , у я в ­ л я ю т ь собі її такою , якого б а ­ ч а т ь на сцені, або якою опи су­ ю ть їм їх н і б ат ь к и . В они п р и ­ х о д ять сю ди до цього к у т к а У к раїн и , вл аш то ву ю ть н арад и , беруть а к ти в н у у ч асть у хорі, балеті, допом агаю ть о р ган ізу ­ вати акад ем ії, політичні ви сту ­ п и . М ай ж е всі вони студію ю ть в у н івер си тетах . Вони с п ів п р а ­ цю ю ть в У к р аїн ськ ом у В и д а в ­ ничом у Ін сти туті і н а к о ж н и й за к л и к вони го то в і. Н ай б іл ь ­ ш е акти в н і з ни х це: Ю . М уш ак , теперіш н ій голова СУ М -у, Д . Ш уп л ат, В . Д анилиш ин, б р а­ ти Б ол ю ки , М . Бойко, К . Демч у к, а з д ів ч ат: Н . А ґрест, О . М акодим , М . К еб у зін ська, В . і Н . Горб, А . М ац к ів . Н а ж а л ь , не всі діти н аш ої ін тел іґен ц ії н а л е ж а т ь до о р га ­ нізован ої молоді. Б а т ь к и не п ри д іл яю ть досить у в аги своїм

дітям , або л е г к о в а ж а т ь собі цю в а ж л и в у проблему, щ о їх діти гу б л яться в ч уж ом у середови щ і. В багатьох з нас є щ е н а я в н е п о ч у ття м енш евартости; все, щ о ч у ж е, є д л я н ас к р ащ и м і д о ц іл ьн іш и м . Б іл ь ш іс т ь у к р а ­ їн ц ів ви си лає своїх дітей в и в ­ ч ати ан гл ій ськ у мову, а про те, що вони ледве ви м овляю ть у к р а їн с ь к і слова, їм б ай д у ж е. А н авч и ти сь є в ж е д е. К р ім п р ац і в СУМ -і, вони м ож уть ходити на курси у к р а їн о зн а в ­ ства, щ о їх о р ган ізу в ал а »П росвіта« д л я за ц ік а в л е н и х . В А ргентині особливо в ід ч у ­ в а єтьс я б р ак ви х о вн и ків та в и ­ х о вн и х за с о б ів . Н ем ає у к р а їн ­ с ь к и х ф іл ь м ів, я к і п о к а за л и б тут народж ени м У к р а їн у з її культурою , мистецтвом т а істо­ рією . Т реба тут у л а ш то ву вати літн і табори, я к і є доброю обо­ роною перед приспіш еною аси ­ м іляцією . С туден тські орган і­ за ц ії стаю ть тут б іл ь ш е ар ге н ­ тинським и, н іж у к р а їн с ь к и м и . У ви х о ван н і н аш ої молоді треба особливо к л а с т и н ати ск н а рід н у мову, х о д ж е н н я до рідної ц е р к в и . Сьогодні, на ж а л ь , д у ж е часто в н аш и х ц е р к в а х видно л и ш е стари х лю дей і д іт е й . СУМ в А р ґен тині ці за в д ан н я в ж е вп род овж р о к ів виконує і буде їх в и к о ­ н у вати в м айбутн ьом у. В ін по­ требує, одначе, допомоги т а ­ к о ж від д оросли х. М . Б ур ч ак

Ш ІМ ІІІП Ш ІМ М Ш ІШ М ІШ ІІП ІІІШ ІШ ІІІМ ІШ ІІШ ІІІМ ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІШ ІІІІІІІШ Ш ІІІШ Ш ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІШ ІІІШ Ш ІІІЦ

П Р И Д Б А Й Т Е СОБІ

| » Пнтологію української поезії « | зам овляйте в К У С У М -у у В . Б р іт а н ії

І

4 9 , Linden Gardens, London, W .2.

=

Г І І І І І І І І І І І І М І І І І І І І І І Ш І І І І І М І Ц І Н Н І Ш І l l l l l l l l III І І І І І Ш М І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І І Ш І П І II l l l l l l l I l l l l l l l l l l l l l l l l l l l l І І І І І І І І М І І I I I I І І г

41

Бельгія Х І-и й

ЗД В И Г С У М -у В БЕ Л ЬГІЇ

Ч еп у р н е п ід ар д ен ське місто Н ам ю р, щ о разом зі своїм и обо­ ронним и б аш там и н ач е боронить всту п у в Б е л ь гій с ь к і гори А р ден и, в ж е зр а н к у в неділю , 16.

8. 1959, по ч ал о нап о вн ю вати ся новим и, рідкобачени м и ту т гру­ пам и у к р а їн с ь к и х ем іґр ан тів та їх н іх д іто ч о к. Ц ей д ен ь в и б р а­ но д л я за к ін ч е н н я д и тяч о ї оселі в Ів у ар , ю н ацького табору над морем і д л я в ш ан у в а н н я по­ т р ій н и х р окови н у к р а їн с ь к о ї історії: 300-річчя перем оги під К онотопом , 250-ліття протим осковськ о го зр и в у гетьм ан а Ів а н а М азеп и т а 40-ліття побідного м ар ш у зл у ч е н и х у к р а їн с ь к и х зб ро й н и х сил на К и їв . В ибір сам е цього моменту д л я в ід ­ зн а ч е н н я ти х в е л и к и х подій м инулого У к р аїн и , був, я к в и д ­ но, под и кто ван и й метою не т іл ь ­ к и в ід св іж и ти гер о й ські п о д в и ­ ги наш ого народу в се р ц я х с т ар ­ ш и х гром адян, а л е передовсім д осягн у ти своєю силою в п л и в у м олоде підростаю че п о к о л ін н я, я к е ф о р м у в ати м е »завтра« сво­ го н ар о д у . Воно ж бо, це мо­ л оде п о к о л ін н я, стоїть в осе­ р е д к у у в а ги у к р а їн с ь к о ї Ц е р к ­ ви, гр о м адськи х і в и х о в н и х у к ­ р а їн с ь к и х організацій , щ о н а ­ м агаю ться всім а способами до­ пом огти б атьк ам у в и х о в ан н і їх н іх д іте й .

110 у к р а їн с ь к и х дітей і ю н ац тва з Б е л ь г ії в з я ­ л и у ч асть цього р о к у в таборі в Ш о н ґав (Н ім ечч и н а). А р х и єр ей сь к а С л у ж б а Б о ж а З р адістю в о ч ах , бадьорі і святк о в о од ягн уті стр ічаю ться в Н ам ю р д іти зі своїм и б а т ь к а ­ ми і разо м з в и х о в н и кам и спі­ ш а т ь до м ісцевої к атед р и , де В и со к о п р ео св . К и р Ів а н Б у ч к о в ід п р а в и т ь А р х и єр ей ську С л у ж ­ бу Б о ж у . Т р іп о тя ть м ал ен ь к і сер д ен ь­ 42

ка, п р овод ячи в х р а м Д остой­ ного А р х и п асти р я, щ о разо м з духовенством і чи сл ен н и м и в ір ­ ним и буде м ол и ти ся з а н и х, за у к р а їн с ь к и й н арід , за м айбутнє У к р а їн и . П ростора к а т е д р а, в іза н т ій с ь ­ кого стилю , ви п овн ю ється в ір ­ ними, м іж я к и м и ч и м ал о з місцевого б ел ьгій ського насе­ л е н н я т а ч у ж и х т у р и ст ів . М олитовним акорд ом н ес у ть­ ся л іту р ґіч н і пісні, відгом ін я к и х губи ться у ви со тах ч и сл ен н и х нав, зн осяч и водночас і скарги, і п р о хан н я, і в д яч н іст ь В се­ виш ньом у. Б агат о вір н и х , с т ар ­ ш и х і молоді, п р и сту п аю ть до Н а й с в я тіш и х Т а й н . В ід так сл у­ х аю ть зі зв о р у ш е н н я м т а к п ро­ стої, а т а к глиб окої проп овіді про ч етв е р ту Б о ж у З ап о від ь, щ о її р о зв и в ає А р х и п асти р . »Хто ш ан ує своїх б ат ь к а -м а т ір ,

Н а ф о т о , гр уп а ч л ен ів ю н ац ­ тва С У М -у в Ш ар л ер уа, Б е л ь ­ гія, я к і бер уть уч асть в у к р а їн ­ сь к и х ім п р е за х .

В іл ь н о р у ч н і вправи ю нацтва С У М -у п ід час річного З д в и гу С У М -у в Б ел ь гії

хто лю бить свою б атьк ів щ и н у — тому добре буде і той довго п р о ж и ве н а зе м л і« . С лова В л а ­ д и ки зап ад аю ть глибоко в ду ш у п ри сутн іх і ко ж н и й п р о в ір яс себе, чи б у ва часом не п р о гр іш и вся супроти тієї в а ж л и в о ї Зап овід і Б о ж о ї. М огутньо н есеться ц ерковн и й гимн »Бож е, ви сл у х ай б л а га н ня« і ш епотом л и н е м олитва і йде до стіп В севиш нього. Н а площ і

П росторе п о д вір ’я Інституту с в . О бена зі святочно п р и б р а­ ною трибуною і в ел и ки м и н а ­ писам и стягас до себе всіх у ч а с ­ н и ків цього н езви чайн ого с в я т а . В иструн ч ен і лави ю н ацтва стоять перед трибуною до з в і­ ту . З в іт від бирає ком ен дант З д ви гу — М . Х ом а. З в іту ю ть з а д ів ч ат п ан н а І . Л ощ енко, за хлопців — Д . К о в а л ь . В ід так , від ібравш и зв іт від ком ан данта, О . К о в а л ь, Голова К У , вітає молодь сум івськи м привітом , а на щ оглу, під зв у к и »Не пора*, зл іт ає синій сум івськи й п р ап о р . Н астає свято ч н и й момент в ід чи тан н я денного н а к азу , яко го слова ви різьбл ю ю ть ч ітк о з а в ­

д а н н я тим, щ о й д уть на зм ін у с т а р ш и м . Щ е к іл ь к а х в и л и н і н а трибуну вступаю ть високі Гості на ч о лі з К и р Іван о м . П іс л я п р и в ітан н я гостей Го­ ловою К У СУ М -у, р о зп о ч ав ся д и тяч и й попис (пісень, гаїл ок, р и тм ічн и х в п р а в ). Святочна

А к адем ія

Ч ас п р о п ли ває н евб л аган н о скоро і п іс л я попису н а пл ощ і всі у ч асн и к и З д ви гу зап овн ю ­ ю ть ім презову зал ю Ін сти ту ту . С в ято ч н а а к ад ем ія р о зп о ч и н а­ єть с я піснею : »Від синього Д о­ ну до сивих Карпатж , щ о її н а тр и голоси ви кон ує д и тяч и й х ор з оселі Ів у а р п ід к е р ів ­ ництвом п ан і В іри Д р атв ін ськ о ї. Г арно і п ер ек он л и во зв у ч и ть пісн я, щ о в п р о в а д ж у є с л у х а ч а у відповідн ий д л я м оменту н а ­ стрій . С вяточне слово м ає Голова О У Б , п ан і ін ж . 3 . В и т я зь . К у л ьм ін ац ій н и й п у н кт свя­ точн ої ак ад ем ії о сягається в и ­ ступом славного оперового спі­ в а к а М ір о -С к ал і С тари ц ьк ого. В исоком истец ьке в и к о н ан н я п і­ сень зн ах о д и л о свій глибокий р езо н ан с н а д у ш евн и х стр у н ах 43

Я К М И П РА Ц Ю ЄМ О В ІД Д ІЛ Ю С У М -у В Л Ь Є Ж І, БЕЛЬГІЯ

В ідділ Ю нац тва СУ М -у п ри О середку в Л ь є ж і за п о ч а т к у ­ в а в свою а к ти в н у п рац ю з п о ­ ч атк о м весни 1959 р о к у . Н а п о ч а т к а х о р ган ізац ій н о ї п р ац і доводилось поборю вати різн і тр у д н о щ і. П ер ш а тр у д н ість по­ л я г а л а в тому, щ о н а ш і лю ди не ж и в у т ь в одному скуп ченн і, а р о зк и н ен і по цілом у місті, а н а в іт ь п ер ед м істя х . Ц я об ста­ ви н а д у ж е у тр у д н ю в ал а н о р ­ м ал ь н е в ід б у в ан н я тиж невих сходин, бо ю н ако ві ч и ю н ачц і д оводилось кож н ого р а з у р о ­ бити н а в іт ь понад два д еся тк и кіл о м етр ів тр ам в аєм . З часом це не було в ж е переш кодою , бо б ат ь к и н аш и х дітей, р о зу ­ м ію чи в а гу в и х о в а н н я в С У М -і, о р га н ізу в а л и д о ставу своїх д і­ тей н а сходини а в т ам и . Б іл ь ­ ш ою трудн істю в п о ч а т к а х був б р ак від повідн ої д ом івки д л я з а й н я т ь . Щ ойно з часом , з а д око ж н о го зі сл у х ач ів , щ о в свою ч ер гу н аго р о д ж у в ал и м истця бурею гр ім ки х о п л е с к ів . До голосу при х о ди ть знову ю нацтво і по своїх сп р о м о ж ­ н остях ви кон ую ть д а л ь ш і то ч ­ к и свято ч н о ї про гр ам и . П іс л я р ец и тац ії » Н езакін чени й бій« Л . П олтави , таборови ки з -н а д м оря д ал и сценку Р . З а в а д о в и ч а — «Г етьм анська ш аб л я« . Щ е п е р е п л іт ал и с я пісні з т а н ­ ц ям и і д ек л я м ац іям и і всі вони за с в ід ч у в а л и про неп ер есіч н і здібності і вм інн я ю н ац тва в о ­ л одіти засобам и у к р а їн с ь к о ї к у л ь т у р и , тією дорогою с п а д ­ щ иною своїх б а т ь к ів . З п ід н е­ сенням і новим и силам и до п рац і і ж и т т я р о зх о д и л и ся у ч а с ­ н и ки цього незабутн ього З д в и ­ гу з твердим р іш ен н ям щ е б іл ьш е пр ац ю вати д л я сп р ави в и х о в а н н я ю н ацтва, д л я сп рави У к р а їн и . О.

44

К.

помогою місцевого у к р а їн сь к о го п а р о х а о. к а н . Г. Ф у к а н ч и к а, в д ал о сь д істати спортову за л ю в Ін сти туті П реподобних сестерм онахин ь і з того ч асу п р а ц я наш ого В ід діл у Ю С У М -у п іш ­ л а н орм альн и м ш л я х о м . П о ч атк ові сходи ни м ал и в п ер ш у ч ер гу ін ф о р м ати вн и й х а р а к т е р . С тар ш і су м ів ц і-в и х о в н и ки п о я сн ю в ал и програм у Ю н ац тва С У М -у, сп івал и у к р а ­ їн с ь к і народ н і п існ і т а обгово­ р ю в а л и ор ган ізац ій н і с п р а в и . В ід та к п ри ступ лен о до ор ган і­ зацій ного о ф о р м л ен н я В ід д іл у . Ц іл и й В ідділ поділено н а дві л а н к и . Л а н к у ю н ач о к очоли л а ю н ач к а Т а л ь к о А нна, а л а н к у ю н аків — Т а л ь к о В ік то р . З а ­ сту п н и ки л а н к о в и х , сек р е та р і і с кар б н и к и н а ч о л і з лан кови м , т в о р я т ь П ровід л а н о к . Л ан к и в свою ч ер гу п о д іл я ю т ь с я на рої, за віком д іт е й . В цей спо­ сіб В ідділ с к л а д а є т ь ся з ч о­ ти р ьо х роїв, а сам е: по одному рою м олодш их ю н ак ів і ю н а­ ч о к (до 14 років) і по одному рою старш и х ю н ак ів і ю н ачок (від 14 р о к ів вгору). З а ч ас н аш ої д ія л ь н о с ти ми відбули: 19 сходи н, я к і від бу­ в а л и с я зв и ч ай н о в н еділю п іс л я Б о го с л у ж е н ь . К р ім того с и л а ­ ми ю н ац тва було вл аш то ван о С вято М атері, Д ень Ю ного С ум ів ц я та д в і а к а д е м ії. В цьом у ч асі ю н аки і ю н а ч к и ви в ч и л и 15 у к р а їн с ь к и х пісень, 16 в ір ­ ш ів, 5 н ар о д н іх т а н к ів , З ак о н и Ю ного С ум івця, вп оряд , з а п із ­ н ал и сь з програм ою Ю С У М -у та ф о р м ам и орган ізован ого сум івського ж и т т я . Х оча н аш В ід діл щ е недавно п о ч ав свою п рац ю , все ж т а к и в ін м ож е п о х в а л и т и с я в ж е ч и ­ м алим и у с п іх а м и . Т реба в ід м і­ ти ти т а к о ж в ід р ад н и й ф а к т , щ о ю нацтво полю било свою ор га­ н ізац ію і з охотою та зап ал о м став и ть ся до п р а ц і. Н а сходини ч асто п р и х о д я ть т а к о ж б ел ь ­ гій ськ і д ів ч ат а — ш к іл ь н і т о ­ в а р и ш к и н а ш и х ю н ачок, яки м

■особливо подобаю ться у к р а їн ­ ські тан ц і і пісн і. В итворилось в н аш и х ю начок і ю н аків т а ­ к о ж п р и в ’я за н н я до н аш о ї о р ­ ганізації, я к т а к о ж п о ч у ття обо­ в ’я зк у , щ о є д у ж е в а ж л и в е в к о ж н ій орган ізац ій н ій п р а ц і. В цьом у віднош енні ю н ачки в е ­ дуть п ер ед . К оли тр ап и ться та к , щ о ю н ач к а зах во р іє, ч и з різн и х в а ж л и в и х при чи н не м ож е прибути на сходини, тоді кож н оч асн о при силає до л а н ­ кової письм ове о п р ав д ан н я . З вел и кою приєм ністю треба т а ­ к о ж ствердити, щ о в ід в ід у в ан ­ н я сходин є м ай ж е сто-відсотк о в е . Тому, щ о сходини відбу­ в аю ться п іс л я Б огослуж ен ь, си ­

лам и О середку організовано д л я всього ю н ацтва друге сні­ д а н н я за м інім альною оплатою , щ оби в цей спосіб вони м али о хоту брати ж и в у у ч асть в сх оди нах та н е м усіли сп іш и ­ тись до дому н а о б ід . Н аш ою н ай бли ж чою метою є підготовити в сіх ч л е н ів В ідділу до ю нацького при речен н я, я к е О середок п л ян у є п еревести в половині 1960 p ., набути ю н ац ь­ к і однострої. Д алі будемо п ід ­ готовлятися до перевед ен н я ю н ац ьк и х іспитів, та до л ітн іх ю н ац ьк и х таборів. С лід т а к о ж відмітити, щ о в ел и к у поміч в п р ац і д аю ть саме ті ю наки і ю н ачки, я к і відбули в м ин уло­

П ісля успіш ного зак ін ч ен н я святочного зібран н я на честь Т . Ш евч ен ка дор о сл і і ю ні члени С У М -у в В а л ен ц ії, В ен есу ел и , зр обили цю пам ’ятк ов у зн и м к у .

45

му році ю н ац ьк і табори в Н і­ м ечч и н і і над морем в Б е л ь г ії. Т ам вони набули в ж е дещ о до­ свіду, я к и й ви к ористовую ть д л я п р ац і н а м іс ц і. В р о зго р н ен н я п р а ц і В ід ділу багато ч ас у і зу с и л ь в л о ж и в в и х о в н и к д . С тар и к В ., д . В . М и х ай л ю к і В . Голуб. О собли­ во в е л и к у допомогу д а в т а к о ж о . д ек а н Г. Ф у к а н ч и к , я к и й особливо п ік л у єт ь с я у к р а їн с ь ­ кою м олоддю на тер ен і свого Д у ш п а с ти р с т в а . Н е дарм ую ть т а к о ж і стар ш і су м івц і. В они сх о д я ться часто до дом івки, ж иво інтер есу ю ться прац ею Ю н ац тв а т а зав сід и д аю ть ц ін ­ ну допомогу п р и в л а ш т о в у в а н ­ ні ім през, свят то щ о . П р о в а­ д я т ь вони т а к о ж і свою п р ац ю . В м ин улом у році силам и і з а ­ ход ам и О середку поставлен о було о п ер етку « Н атал к а П о л ­ тавка» , а теп ер п ід готовляю ть гум ореску »С х ід н як і з а х ід н я к « . М олодь в л а в а х С У М -у п р а ­ цю є н ад собою, щ об відповісти зав д ан н я м , я к і став и ть їм ц я м олодеча О р г а н іза ц ія . М олодь т а к о ж свідом а того, щ о т іл ь к и у в іл ь н ій н е за л е ж н ій Б а т ь к ів ­ щ и н і вона зм о ж е вповн і р о з­ горнути свою тво р чу е н е р ґію . Том у ч асто зр ік а є т ь с я д е я к и х р о зв аг і вигод, а п ід готовляє себе, щ об в слуш н ий ч ас бути готового боронити чести У к р а ї­ ни. М . Х ом а Голова О середку С У М -у в Л ьєж і, Б е л ь г ія . З ’ЇЗ Д С У М -у В Н ІМ ЕЧ Ч И Н І 9 сер п н я 1959 р . від бу вся в Ш онґав, Н ім еччина, V II З ’їзд С п іл к и У к р аїн сь к о ї М олоді З ’їзд в ід к р и в Голова К р ай о в о ї У п р ави СУ М -у в Н ім еччині д. В олодим ир Л ен и к коротким вступни м словом . Н а його п р о ­ позицію вибрано П р езидію З ’їз ­ ду в с к л а д і: д . Ром ан Д ебри ц ьк и й — голова, П а р а с к е в ія Сем’я н — за с т . голови, п . К и к іш А нна — с ек р етар .

46

У З ’їзд і в зя л и у ч асть т а к о ж п р ед став н и ки К р а й о в и х Упраг» з Ф р ан ц ії й Б е л ь г ії в особах п п . К ол ін ко, М и х ай л и ш и н і А . С околи ка.

V I I . З ’їзд С У М -у п рой ш ов згідно з нам іченою програм ою . З а к л ю ч н и й зв іт п од ав Голова К р а й о в о ї У п рави д . Л ен и к . П іс л я зв ітів д . І . Х о л я в к а вніс пропозицію у д іл и ти абсолю торію уступаю чій У п раві, яку З ’їзд п р и й н яв одноголосно. К е ­ р ів н і органи С У М -у в Н ім еч­ чи н і на ч ергову кад ен ц ію п р ед ­ с тав л я ю ться т а к : Голова — д . В . Л еник, о рг. р е ф . і за с т . го­ ло ви — д . С . М удр и к , се к р е­ тар — д . X . В аси л и к , р е ф . Ю . С У М -у — д . І . Щ ур, к у л ь т освіт, р е ф . — д . С . Б ов д ій , ф ін . р е ф . — д . І . Х олявка,. господ, р е ф . — д . В . С у ш к о . Ч л ен и : п -г а К о л іш к о і І . Т . К іс . Головою К о н тр о л ьн о ї к о ­ м ісії обрано д . Р . Д ебр и ц ь к ого. В ір а В О В К Б О Р О ЗН А

(Л есі

X .)

Я кою за н есл о то п існ ею ?

— І туга п ер ей ш л а серц ем (як [н и вою Р.огка бор озн а в н еза б у д ь к а х ). Ц ить! Щ е б у дем о кач ати сон ц е [р осою , І ск ап ає в весь біль, як св іч к а [н а »С паса« В к он ю ш и н у на р ідн ім П ід гір ’ї.. ОЛЕН І Б агата ю носте! Щ едрим и В т іхам и д ол я д а р и л а . М и не питали, щ о д а л і З а м олодою м е ж е ю . Об ск ел і д зв е н іл и ком ети, — О дна р озір в а л а с е р ц е . (В ж е м аківки достигаю ть Ш ептати тобі к о л и ск о в у ). Н е знаю , я к е то зіл л я С сало в ж е гр уди см угляві, С повиті в ш и н ел ю просту, Б ал я до к а р п а т сь к а .

Ч Е С Н ІС Т Ь Д ІТ Е Й Одним із основних обов’я з к ів б атьк ів у ви хован ні своїх д і­ тей — це прищ епити своїм д і ­ тям ч есн іст ь . П очатковий п е ­ ріод ви х о в ан н я дітей р озпоч и­ н ається в родині. Б а т ь к и і т іл ь к и б атьк и прищ еплю ю ть основні чи н н и ки — це в н у тр іш ­ ні якості духової к у л ьту р и сво­ їм дітям ; тво р ять у дітей н а ­ ц іон альн ий х а р а к т е р естетики, чесність і високу х р и сти я н ськ у м о р ал ьн іс т ь . П ерш и й ідеал в и х о в ан н я н а ­ л е ж и т ь б атькам , що з молоком м атері й добрим словом б ать к а входить у єство дитини, я к перш ий зар о д о к національного ви х о в ан н я . Б а т ь к и , щ о ви п у с­ к аю ть у світ своїх дітей без належ н ого національного ч ес нотно-духового в и х о ван н я; не при щ еп и вш и своїм д ітям зм а л ­ к у духо ву гідність лю дини, а зал и ш аю ть своїх дітей без в ід ­ повідного вихо ван н я, н е к у л ь ­ турним єством — не гідн і н о ­ сити зв ан н я батьків! Б о треба підкреслити, що я к б атьк и не п ок л ад уть добрих основ чесн отної м оралі своїм дітям , то діти їх за л и ш а ть с я на все ж и т т я н екультурн ою лю дин ою . Там, д е добра сім’я, в и х о ван а в ш ляхетном у, національном у дусі чесностей, там і діти в и ­ ростаю ть ч есн и м и . К р ім б ат ь ­ к ів н ац іо н ал ьн у духову чеснотність виховую ть ц е р к в а і ш к о ­ л а . Родина, ц ер к в а і ш ко л а д аю ть ком п лекс національного ви х о в ан н я х р и сти ян ськ и х есте­ ти ч н и х чеснот; ф о р м у ю ть л ю ­ д ину з її д и тяч и х р оків а ж до п овн оліття. К о ж н е суспільство горде з того, що його молоде поко л ін н я виростає чесним і гідним п р о ­ д овж у вач ем духової ін тел іґен -

ц ії чеснот д ан ої н а ц ії. До т а ­ к и х гідних дітей н ац іо н ал ьн о ї інтелігентної чесноти з в е л и ­ кою гордістю відносимо д ітей у к р а їн с ь к о ї родини — б атьк ів: Г ригорія і М арії Б у р и , діти я к и х н а л е ж а т ь до ти х ш л я ­ х етн и х чеснот, щ о в ар ті н а ­ сл ід у в ан н я . Тому ми зуп и н и ­ мося на к о н кретн и х п р и к л а д а х чесноти дітей даної р о д и н и . В олодим ир Б ур а, х л оп ец ь 13 років, учен ь 8-ої к л я с и ам ери­ к а н с ь к о ї народньої ш к о л и (ґр а м ар скул) с в . П етра та у ч ен ь 7-ої к л . у к р а їн ськ о ї суботньої ш ко л и — »Рідна Ш кола«; він ж е ю ний сум івець, щ о п ри й м ає акти в н у у ч асть у д и тяч и х д і­ л я н к а х п р ац і. Ірина Б ур а, д івч и н а б'/г-року,. у ч ен и ц я 1-ої к л . ш к о л и св. П етр а й П ав л а та у ч ен и ц я 1-ої к л . у к р а їн с ьк о ї »Рідної Ш к о л и « . Ц і діти — брат і сестра — й ш л и 16 листопада 1959 р . до ш ко л и і, коло одного склепу, н а тротуарі, зн ай ш л и п орозк и ­ д ан і сто ам ер и к ан ськ и х д о л я р ів . Вони, зіб равш и ці гроші, за р а з ж е понесли їх на п о л іц ій н у дільницю , не п о вертаю ­ чись з гріш м и додому; а просто н а п о л іц ію . П оліція, я к звичайно, с к л а л а відповідне зізн ан н я дітей та повідом ила м ісцеві ам ер и кан ­ с ь к і ч асо п и си . Ф оторепортери зробили к іл ь к а ф о то гр аф ій з обох дітей, я к і б ули пом іщ ені в м ісцевих ам ер и к ан ськ и х ч а ­ со п и сах . А кореспонденти н а ­ п и сал и відповідний р еп ортаж , н адзвичайно п охвального х а ­ рактер у , зазн ач ую ч и , щ о посту­ п о к у к р а їн с ьк и х дітей високочеснотний, варти й загал ьн ого насл ід у ван н я, я к гідний ч и н ­ 47

н и к доброго родинного ви х о ­ ванн я. М и, з великою приємністю , п роч и тали ті р епортаж і, ілю ­ строван і ф отограф ією , щ о х а ­ рактер и зу ю ть високу чесність у к р а їн с ь к и х дітей на віл ьн ій ам ер и кан ській зем лі — новій б атьк івщ и н і їхнього п о с е л е н н я . М и горді з того, щ о н аш е мо­ лоде покоління гідно р еп р е­ зен ту є у к р а їн с ь к у націю серед багатонаціон альної а м ер и к ан сь­ к о ї с п іл ьн о ти . Ч и н гідний насл ід у ван н я всім д ітям наш ої у к р аїн сь к о ї сп іл ь­ ноти, де б вона не була, в к р а ї­ н ах вільного п о сел ен н я . Б ать к ам , цер квам і ш колам варто згад ати своїм дітям цей постопук, який х ар актер и зу є гідність чеснот у країн ського виховання. Я к педагог, рекомендую ш к о ­ лам не пром овчати цей небу­ денний поступ наш ого доросту, а відповідно його висвітлити, почин аю чи з перш ої к л я с и й кін чаю чи остан ньою . Б о це є гідний вч и н о к д л я висвітл ен н я в педагогічно-виховном у проце­ сі к о ж н о ї ш к о л и . В духово -ку л ьту р н о м у націо­ нальном у віднош енні вся роди­ на Б у р и стоїть на відповідній в и с о т і. В цілому — родини скром на, вихован а, щ о гідно реп резен тує у к р аїн ськ у сп іл ь­ ноту серед інш их н ац іо н ал ь­ ностей ам ери кан ської спільноти. М и коротко висвітлили цей небуденний вчинок, бо, в в а ­ ж аєм о, щ о він, з педагогічного боку, варти й своєї уваги, щоб на ньому повчитися й застосу­ вати в ж и т т я у кр аїн ськи м ро­ д инам у вихован ні своїх дітей хр и сти я н ськ и х чеснот і високої лю дської м оралі. Ц ей вчинок чеснотної етики слід наш им б атькам у зя ти до уваги й п р и ­ щ еп лю вати своїм дітям , щоб гідно репр езен ту вал и у к р а їн с ь ­ к у спільноту у к р а їн а х віл ь н о ­ го світу! П . С.

48

Я.

і Т.

К уш л аби

Д ев’ятого т р ав н я 1959 року відбулося в ін ч ан н я активного д іяч а Н ью йоркєького О середку СУМА, д руга Я рослава К у ш л а ­ би, із сумівкою Н ью аркського О середку, Т ео д о зіею К р оп и в іш ц ьк ою . В ін ч ан н я відбулося в ц ер к в і С в . Ів а н а в Н ь ю а р к у . П ід час п ри й н яття, я к е в ід ­ булося в Ірвін ґтон Гавз зал і, друг Т еодор Б одн ар п ри вітав молоду пару від О середку в Н ью Й орку і тоді п ри цій н а ­ годі, за ін іц іа т и в о ю друга Я р о ­ сл ава К оструби, переведено зб ір ку на сум івєький ж у р н а л »А ванґард«, я к а д ал а у висліді 60 д о л . З б ір ку переводили єум івка ІІадя З агороди а та сум івець Ром ан Г аталяк .

Б а ж а єм о молодій п а р і багато щ асл и в и х ро ків п од руж н ього ж и тт я , а всім ж ер тво д ав ц ям щ иро д я к у єм о . А д м ін .

журналам

ЗУСТРІЧІ З ЛЮДЬМИ ЗВІДТІЛЯ ВІДЕН С ЬК И Й

Групи україн ц ів-ем іґран тів, п р и н ал еж н и х до різн и х середо­ вищ, з великою цікавістю їх а ­ ли до В ідня на «ф естиваль молоді«. Всі хотіли зустрітися і поговорити з україн цям и з батьківщ ини, я к і приїдуть на цей »ф єсти валь « . Здавалося, що М осква дасть змогу п р и ­ їхати до В ідня не тіл ьки ком у­ ністам й комсомольським а к т и ­ вістам, ал е та к о ж неуп ривілейованим добрим працівникам кож ної галузі суспільного ж и т ­ тя . Х отілося бачити т а к о ж і оф іційну делеґацію УССР і по­ чути, що ті комуністи будуть говорити, ч и вони мають хоч і комуністичну, але свою власну дум ку. Ми т а к о ж сподівалися побачити точки, в я к и х було б відзначене належ н о у кр аїн ське народне мистецтво. В нікого з емігрантів не було ж а д н и х ін­ ш их думок, хоч каґеб івська аґентура в З ах ід н ій Н ім еччині почала розсилати листівки, в яки х, згідно з больш евицьким звичаєм, повидум ували різні провокації, особливо на «банде­ рівців», ч ерез я к и х К Ґ Б не може спокійно сп а т и . До тих ц ік ав и х ем іґрантів н ал еж ав і автор цих рядк ів, яки й п ри їх ав до В ідня к іл ь к а днів перед початком «ф ести­ валю* . В день від кр и ття «ф естива­ лю» ніхто оф іційним ш ляхом не міг довідатися, де зам еш ­ кал и совєтські делегати і п ри­ їж д ж і під маркою »туристів«. Перед годиною 15-ою, не відо­ мо звід ки появилася група

»ФЕСТИВАЛЬ«

тих »туристів«, я к і зі співом юрмою іш ли вулицею до місця, я к е пізніш е ви яви лося збірним пунктом делеґац ії СССР. Іш л и вони і співали спочатку «вихад іла на берег К атю ш а«, а по­ тім — «М осква моя, страна моя« і «Ш ирока страна моя р о д н ая « . Ч ас до часу п л ескал и в долоні і к р и ч ал и «Д руж ба й мір«. Тут саме я зверн ув увагу на чоловіка р оків б іля ЗО, в и ­ сокого росту, дещ о похиленого, з гладко догори зачесаним во ­ лоссям ; він — по-цирковом у час до часу підносив р уки і ви к р и к ав «друж ба і мір«. А ле про нього буде мова п ізн іш е . Ц я група, дійш ла до одної площ і недалеко будинку П ід­ готовчого комітету, а ч ерез пару хвилин почали п ід’їзд и ­ ти на цю площ у совєтські авто­ буси. Зн ову »Катюш а«, «Моск­ ва моя«, і т . д. П рийш лося мені бігати від одного до д р у ­ гого і питати, чи є україн ці? Відповідь була всіх одна, н е­ наче по диригентові: «здєсь у кр аїн ц ев много«. Д еякі н авіть не хотіли сказати, з я к о ї об­ ласті . Відкриття

»ф естивалю «

З допомогою своєї аґентурної м ереж і, я к у нази ваю ть ком п ар­ тія, м оскалі п остарали ся орга­ нізу вати в сто к р а їн ах світу групи молоді і п ри везти їх до В ідня. З а твердж ен ням ком у­ ністичної газети «Ф ольксш тім ме«, їх було 17 ти сяч . Всі н а ­ ціональні групи в своїх строях і з різним и н ап исам и-кличам и 49

ввій ш л и на стадіон. М осква д л я своїх хо тіла створити спец ія л ь н е психологічне в р а ж е н н я , бо ко л и совєтська д ел еґац ія у в ій ш л а н а стадіон і п ідходила до трибуни, то почалося ви стр і­ л ю в ан н я р акет і роблено н ам а­ ган н я до в и к л и к а н н я масового к р и к у »ура«. . . Н а в ід кр и тті »ф естивалю « р яд нац іональностей д ав а л и свої м истецькі точки, я к і були доб­ ре в и к о н ан і. Г л ядач і вірили, щ о від СССР ви сту п л ять пооди­ нокі народи, я к і м аю ть свої »республіки«, або коли буде СС СР виступати я к цілість, то в тому виступі будуть засту п ­ л ен і всі народи і їх к у л ь т у р а . Т ут в л асн е ви л ізл о »старш обратерство« м оскаля і гл яд ачам було задем онстровано л и ш мо­ ско вськ у нац іо н ал ьн у » культур у « . Я к с к а за в один старий ком уніст, пром іняли ком унізм на м осковський ім п ер іял ізм . Той виступ був глибоко п е р е ­ коную чим аргументом д л я всіх, щ о »республіки« М осква потво­ р и л а л и ш д л я в п р о в ад ж ен н я в блуд необізнаних, бо всі «рес­ публіки» е ф ак ти ч н о ко л о н ія ­ ми М осковщ ини. М осковські р еж и сер и не чи сл и л и ся з тим, щ о най ду ться люди, я к і в к а ­ ж у т ь на той ф а к т тій молоді А ф р и к и і А зії, я к ій нібито М осква стар ається пом агати в н ац іональном у визволенн і, під ч ас коли в себе гнобить нац іо ­ н ал ьн і п р о ц еси . Т ут нам в д а ­ лося зн ай ти дорогу до п ред ­ ставн и к ів молоді тих к р а їн і їм зв ер н у ти у вагу на цей в и ­ п ад о к . З задоволен ням треба п ідкреслити, що ті молоді лю ди це зр о зу м іл и . Розм ови

В ияви л о ся, щ о з тим и м оло­ дим и лю дьм и з СССР, я к и х зв а л и делегатам и, розм овляти було т р у д н о . П ом инаю чи те, щ о вони всі акти вн і ком сом оль­ 50

ці, сини п ар тій н и х чиновн иків, їх все ж та к и д ер ж ан о під »опікою «. К ол и н а в ’я зу в а л а с я розмова, то п о я в л я в с я зр а зу »хоронитель«, я к и й тлум ачив, що »время нєту«. Т а к о ж д л я н и х була у к л а д е н а і програм а так, щ о дійсно їм не д ал и ч асу на оглядини міста, чи н а ро з­ м ови. Інш ою категорією лю дей бу­ ли »туристи« із С С С Р. С почат­ к у п о ставал а дум ка, що, м ож е, то дійсно туристи, я к і п р и їх а л и використати свою річну від ­ п у стку до В ідня і подиви ти ся н а ф е с т и в а л ь . Одного д н я з у ­ стрів я ту групу »туристів«; вони були з У к раїн и , в ч ислі 26. К оли я питав, хто звід ки , то ви яви лося, щ о к о ж н и й з ін­ ш ої області. У к р аїн а м ає 25 областей, отж е, ви сл ан о у р я д о ­ во з кож н ої області по одному. А 20-ий був к а ц а п ч у к , літ 30-ть, блондин, хр ам ав н а но­ гу і стар ався бути д у ж е »масн ен ь к и й « . В д ал ь ш и х розм о­ в а х ви яви л ося, щ о дійсно під м аркою туристів урядово п р и ­ їх а л и підібрані ч л ен и п а р т ії. О днак видно було, щ о К Ґ Б не підготовило н ал е ж н о тих ком уністів, бо ан і один з ти х »туристів« не зн ав, с к іл ьк и їх кош тує подорож до В ід н я . А один з н и х проговорився, що я к т іл ь к и він п оверн еться до дому, то з а р а з іде у в ід п устк у. Т ут саме я п ізн ав у ньом у одного з тих, я к і попереднього д н я іш ли і п л е ск ал и в долоні та в и к р и к у в ал и »мир і д р у ж ­ б а « . Х отілося з ним б ільш е по­ говорити, бо він д ем он стратив­ но п ідкреслю вав, щ о є д еп у ­ татом УССР, його б ли зьки м п ри ятелем я в л я є т ь с я п р о ф . М . Р уд ниц ьки й, який нап исав »єильну кн и гу проти н ац іон а­ лістів і В ати кан у«. К ол и його запитано, с к іл ь к и кош тує по­ д о р о ж з К и єва до В ідня, як и й

курс рубля у віднош енні до ш илінга, то він, м ож е, з необер еж пости або глупоти відповів, що нічого він не платив, руб­ лів не виміню вав, а все отри­ м ав гото ве. А за р а з по пово­ роті з В ідня іде на »отдих«, бо мас річну відпустку. П різвищ е його К у л и к . То був образ, з яки м и »туристами« ми розм ов­ ляєм о. Т а к і самі »туристи« б у ­ ли і з Л енінграду і М оскви. Н езваж аю ч и на те, щ о ті »туристи« були вибраними ч л е ­ нам и ком партії, то ані один із них не в ід в аж и в с я ходити по місті одинцем; ходили групами неначе один за одного відпо­ від ав . В перш их д нях, коли почули в розмові, щ о з ними говорить емігрант, то не знали, я к себе поводити, виглядало, що не знали, щ о маю ть роби­ ти: говорити, чи н і. Треба було до них звер тати ся з зап и тан ­ ням, я к розум іти їх кли чі: »мир, д руж б а і взаємопопіманіє«, к о ­ ли вони від ем іґранта втікаю ть, я к від сатан и . К оли один із ем ігрантів в більш ому гурті поставив та к е питання, вони не знали, я к н а нього відповісти, але від тоді »туристи« в ж е від розмов з ем ігрантам и не у х и ­ л я л и с я . М абуть, була інструк­ ція, щоб говорити. О днак в розм овах переходилося, я к п р а ­ вило, до політичної дискусії, 13 я к ій ті партійні вибранці, не маючи ґрунту, н ер вувалися і трати ли рівновагу. Активіст

Павличко

П очинається дискусія м іж гру­ пою ем ігрантів а »туристам и«. Ем іґранти запитую ть, чому на відкритті ф естивалю не висту­ пали україн ці? »Туристи« по­ чинаю ть д оказувати, що там виступав цілий СССР, а не окремі республіки. На питання емігрантів, чому цілий совєтський союз репрезентую ть мо­ скалі в своїх р у б аш ках з »беріозкою«, »тройкою« і з нац іо­

нальним московським духом, --»туристи« м овчать. Л иш ви ри ­ вається один середнього росту, з см углявим округлим н есві­ ж и м обличчям . Він починає говорити про »дружбу« з ро­ сійським народом, щ о »русский народ д у ж е багато помагає« у к ­ раїнськом у народові. Н а п и ­ тання, в чому та поміч полягає, не м ож е від п овісти . Н е маю чи від чого почати далі, говорить про те, що він ч и тає к о ж н е число »Ш ляху Перемоги« і там прочитав ап ел ь про потребу р яту вати у кр аїн ц ів в А встрії, я к і »пропадають«, ради ть »кращ е повертати на У країн у«. Із сторони ем ігрантів знову п и ­ тан н я: чи у кр аїн ц і всі ж и в у ть в У країні, чи їх д ал і заси л аю ть у Сибір, К азахстан , на в а ж к у працю ? Д ругий »турист« почав поясню вати, щ о на цілин у н і­ кого не висилаю ть, а їдуть т у ­ ди всі »добровільно«. Х тось із ем ігрантів ки дає репліку, щ о т а к »добровільно« була прове­ дена і к о л е к т и в іза ц ія . О дин із ем ігрантів зап и тав »туриста«, як и й має змогу ч и ­ тати ко ж н е число »Ш ляху П е ­ ремоги», де він працю є. Він відповів, що в р ед ак ц ії ж у р ­ н ал у »Ж овтень«. Втім один із »туристів«, невідомо, ч и зі щ и ­ росте, чи з інш их м іркуван ь, н ах и л яється до мене і к а ж е , що це письм енник П авличко, член п а р т ії. На зап и тан н я, с к іл ь к и йому років, П авличко відповідає, що 28, а н а питання, ск іл ь к и років членом партії, к а ж е , що в ж е чотири р о ки . Тут П авличко почав робити з а ­ кид, що «націоналісти за одну ніч повісили 27 совєтськи х акти в істів « . . . П ри цьому він зам ’я в ся і м ож на було зр о зу ­ міти, що саме він, 28-ий, в т ік від к а р и . Зн ову пи тан ня П ав личкові, чи він знає, за щ о боряться націоналісти, і чи знає, кому пом агали ті активісти, на чиїй вони були служ бі?

51

П а в л и ч к о зн ову м овчить, щ о ­ к и йом у р у х аю ться н е р в о в о . Е м ігранти п и таю ть д ал і, я к і засл у ги м ає він у ж е перед п а р т іє ю . П ав л и ч к о нервово і піднесеним голосом говорить, щ о боровся з п ід п іл л я м ... Ц е д л я ем іґр ан тів не н о ви н а. Д ивлю ся на того молодого ч о ло вік а, я к и й має м утний по­ гл я д і н е д и в и ться лю дям в о ч і. С тає мені ж а л ь його, щ о сам е його, я к і інш их, в свої три б и в з я л и М ҐБ і К Ґ Б , зл о м ал и йому х а р а к т е р і зр у й н у ­ в а л и його душ у, застав и л и сл у ­ ж и т и ч у ж и м ін тер есам . Х ви л и н у м овчан ки п ер ер и ває зн о в один з ем іґрантів, зв е р ­ таю ч и сь до П ав л и ч к а : «М оже ви с к аж ете, с к іл ь к и ч екісти п о стр іл я л и і в и в езл и ч есн и х у к р а їн с ь к и х п атріотів в н а с л і­ д о к підлої роботи ти х ак т и в іс ­ тів?» П ав л и ч к о єклонив голову і м овчить, а ем іґрант продов­ ж у є : »Вам не ш кода ти х, кого ч ек істи в и стр іл ял и , вим орили го­ лодом за ч ас свого п а н у в а н н я 7 Ч и м о ж е ви не знаєте, с к іл ь к и ч ек істи вим орд ували по тю р­ м ах при відступі в 1941 році в С таниславові, Дрогобичі, С ам борі, Л ьвові, Л уцьку, В инниці, К и єв і? Н ам сором за вас, у к ­ р а їн с ь к і комуністи, ви н ав іть не вм ієте бути самі собою, а сл іп и м и слугам и М о скви !« П а в л и ч к о нервово: »Нам н е ­ має щ о говорити, нас історія р о зсу д и ть « . І виходить, а за ним навзд огін іде голос: «Істо­

р ія зр а д н и к ів не р о зсу д ж у є, а засу дж ує!«. »Т ур и сти «-л ен ін гр адц і

М іж ними були в ж е з а а в а н ­ со ван і »туристи«, д е я к і з н и х побували н а »євітовій« в и ст а в ­ ці в Б рю сселі у 1958 р . Всі вони п о ч у в ал и ся п евн іш е, не о гл яд ал и ся під ч ас розм ов з ем іґрантам и, не о п ерувал и т е р ­ міном »ми совєтскіє«, а п ід ­ кр есл ю вал и , щ о вони »русскіє«. К о л и в розм ові їм зве р та л о ся .увагу, що ч ас к о л о н іа л ь н о ї по­ л іти к и минув, щ о всі, н а в іть м ал о ку л ьтурн і, н арод и з цього боку зал ізн о ї засл о н и отри м у­ ю ть самостійність, а вони, мо­ скал і, хо ч у ть д ал і п он еволю ва­ т и У кр аїн у, Б іл о р у с ь і р я д ін ­ ш и х народів, то це було їм н е до вподоби і вони н е р в у в а л и с я . Вони в д ав а л и , щ о не зн аю ть про концтабори, я к і іс ­ ную ть в С С С Р. А ко л и й ш л а м ова про зл о ч и н н у п о л іти к у ко м п ар тії супроти нем осковськ и х народів, то »туристи« бо­ ро н и ли її тем п ер ам ен тн о . В розм ові про релігію , один »тури ст«-ленінград ец ь, я к и й себе подав за ю р и ст-к о н єу л я, с к а ­ зав, щ о м оскалі н ік о л и не були глибоко вірую чим и, »саме серед русского народу створено н а й ­ б іл ь ш е п роти рел ігій н и х ан ек д о ­ тів*, і р ади в п оч и тати твори Б єлін ско го . Ін а к ш е в и гл я д ає ко м у н істи ч ­ на проп аґан д а, а зовсім ін а к ­ ш е в и гл я д ає ж и в и й м оскал ь, якого м аєте зм огу п о сл у х а т и . С . М ечн и к

А тлактнда — зем ля та є м н а . . . НАРИС

С тарт! З гуркотом і ревом зр и в аю ть ракети в п о в іт р я . Сотні ч и й ти сячі телескопів, р ад ар ів , радіотел ескоп ів щ оночі т а і вд ен ь скеровані в небо: лю дин а в и в ч ає м іж п л ан етн і простори, ви в ч а є космос, так и й ж е віч н и й і б езм еж ний, я к і сам ч ас . І зд а в а л о с я б, щ о тут, н а п л ан еті Зем лі, — в ж е нічого в и вч ати , в ж е нем ає таєм ниць, а д ж е лю дин а р в е т ь с я в небо.

52

Та ба, т а к лиш е здається! Сотні й тисячі таємниць береж е щ е в собі н аш а планета З е м л я . Одна із них — чи не найбільш а

таєм ниця лю дської давн ьої історії, а навіть передісторії — таєм ­ ниця зем л і-кр аїн и А тлантиди, таєм ниця зн и клої землі, народу, високої к у л ь т у р и . Все опинилося під морськими водами, під щ е тяж чи м и хвилям и часу. Щ о ж т а к е А тлантида? У чому полягає її таємниця? О повідання ф іл о с о ф а Платона

Д ві з половиною тисячі р оків тому в Греції ж и в один із н ай ­ б ільш их ф іло со ф ів усіх часів — П латон . Він писав свої твори у ф орм і д іялогів — розмови м іж двома особами. В одному із т ак и х д іялогів »Тімей« ф іло со ф оповідає про свого прапрадіда, якого в в а ж а л и найбільш им мудрецем свого ч а с у . М андрую чи по світі, опинився прапрадід П латона в місті Саїсі над рікою Н ілом . М істо Саїс зни кло д уж е давно безслідно. А ле запис П латон а за л и ­ ш ився і ось уривки з того запису, де оповідається про розмову прап рад ід а на ім’я Солон із одним з мудреців зниклого міста Саїс: »0, Солон, С о л о н ... ви, гр еки -елладц і, щ е діти . Ви всі молоді д у ш е ю ... бо не посідаєте ж а д н и х відомостей, посивілих від ч а с у ... Ви не знаєте, що у ваш ій к р аїн і існувало най кращ е і найдоско­ наліш е з усіх на зем лі плем ’я, від якого прийш ов на світ і ти, і всі ви з ваш им містом, коли за л и ш ал ася від нього д уж е м а­ л ен ьк а р еш тка, тому, щ о реш та вцілілого племени сходила в домовину на протязі віків без пи сьм а«. »Ваш е місто, — читаємо д ал і в »Тімеї« оповідь єгипетського м удреця прапрадідові П латона, — побороло коли сь силу, я к а свавільно йш ла на всю Европу й А зію з боку А тлантичного моря. Тоді ж те море було судноплавне, тому, щ о перед устям його, я к е ви по-своєму звете Геракловим и стовпами, був острів Той острів був більш ий за Л івію й Азію, в зя ти х разом, а з нього м ож на було плисти й до інш их островів і до м атерика, щ о л е ­ ж и ть насупроти і що зам икає те м о р е . . . Н а тім А тлантидськім острові с к л ал ася в ел и ка і грізна д ер ж ав а царів, я к і володіли цілим островом і частиною м а те р и к а . К рім того, вони й по цей бік володіли Лівією до Єгипту і Европою до Т ірен ії. В ся та д е р ­ ж ав а , зібравш и могутню силу, виріш ила одним ударом підкорити собі наш у, і ваш у країн и, і ввесь м атери к по цей б ік . . . А ле в аш е місто таки перемогло після страш ни х битв ворога. . А згодом, коли були страш ні зем летруси і потопи, за один день і повну ж а х у ніч в аш а вся воєнна сила зни кла, провалилась к р із ь зем лю і острів зни к, потонувш и у м о р і. . . « Це — перш і історичні вістки про величезний острів, а ф ак ти ч н о м атерик — А тлантиду, заселений к іл ь к а тисяч років тому високорозвиненим и людьми з великою культурою , від я к и х тепер ми не маємо ж адного сліду і я к и й варто розш укати, щоб простеж ити розвиток ку л ьту р на Зем лі. Д іялог »Критій«

У другому своєму діялозі, щ о зв еться »Критій«, П латон зал и ш и в нам опис А тлантиди, зроблений ним з переказів, яки м у час П л а ­ тона (тобто 5-4 в іки до наш ого літочислення — до н ар . Х риста) було в ж е к іл ь к а сотень чи й більш е років давн ини . Острів А тлантида був покритий багатш ою рослинністю , а зем ля його була д у ж е родючою. В глибу зем лі — у ш ах тах атлан ти 53

добували мідь, я к а в ті часи ц ін у в ал ася на другом у місці п ісля зо л о та. О зера й р іки ки ш іл и рибою . У лісових гущ ави н ах було повно звірин и, в тому й слонів. О стрів А тлан ти да м ав продовгу­ вату ф орм у, я к и х 550 к л м . довж и н и і 370 к л м . ш и ри н и . Ц ен т­ р а л ьн а частина острова — п лоскогір’я, оточене кіл ьц ем гір, щ о сходили в м оре. Н а рівни ні стояло місто, оточене полям и й садами, а д ал і — горам и. У місті — центрі А тлан ти ди — багато ч у до ви х храм ів і п ал ац ів ; н а п о л я х — скл ад н а й х и т р а система к а н а л ів д л я зр о ш ен н я. Д еяким и великим и, ш тучно проритими к ан ал ам и сп л ав л я л и дерево і по ни х ходили вітри л ьн і вел и кі к о р а б л і. Із »К ритія« виходить, щ о А тлан ти да м ала раптово зн и кн ути 3 л и ц я Зем лі десять тисяч р оків тому. З а і проти

Д есятки в ел и ки х уч ен и х в р ізн и х к іп ц я х світу довго лам али собі голови, роздум ую чи над пи сан ням П л атон а. О пис його був н астіл ьки правдоподібний, реалісти чни й, без у с я к и х «зміїв лютих« т а ін ш и х вигадок, що існ у ван н я острова і носіїв високої к у л ь ­ ту р и д авн и н и — атлан тів, — не могло бути зап ер е ч е н е. Н ам а­ гався, щ оправда, зап ер еч и ти його відомий нім ецький учений Гум больдт. А ле щ е в древньом у Рим і учений Діодор С іцілійський був схи л ьн и й вірити в існ уван н я і раптове зн и кн ен н я А тлан ти ди . Ф р а н ц у зь к и й учений Б а л ь ї в м инулом у столітті категорично твердив, щ о А тлан ти да існ у в а л а . Чим більш е н азб и рувал ося д о к а ­ зового м атер іял у , тим б ільш е зв у ч ал о й голосів »за А тл ан ти д у « . Н ім ец ьки й палеонтолог О свальд Геєр опуб лікував н а цю тему к іл ь к а п р ац ь; у Ф р ан ц ії в и й ш л а в 1954 році в ел и к а ф а к т а ж н а кн и га про А тлан ти ду. Справді, чому б не припустити існуванн я такого острова, вірніш е — чим м о ж н а його існ уван н я зап еречити? Х іба тим, щ о ми щ е не дослідили наш ої п л анети З ем л і я к с л ід тоді, ко л и в ж е, н а ­ п р и кл ад , на М ісяці нем ає й одного кілом етра території, оберненої до Зем лі, я к у б не було д етальн о і вивчено і н азван о (на М ісяці є »О кеан Тиш і«, «Дорога Зустрічей«, »М оре спокою« тощ о, — ум овні назви , бо ні доріг, ні тим б ільш е води там нем ає). Говоримо, ш о єги п етськ а ку л ьту р а, чи к у л ь т у р а А зії (з К и таєм вклю чно) — н ай д р ев н іш а. А ле зд аєть ся атлан ти були носіями щ е д авн іш ої к у л ь т у р и і то такої, я к а своїм розвитком п еревищ ує всі наш і сп о д іван н я. В »Іліяді« Гомера ви напевно ч и тал и про м ітичне місто Трою, місто, я к е заб р ал и г р е к и ... ал е якого ніхто не міг зн ай ти і ніхто довгі в ік и не знав, чи воно в за га л і існувало. У сем идеєяти х ро­ к а х 19-го в ік у нім ецький археолог Ш лім ан п ровад ив розкопи на М алоазійськом у півострові. В ін ро зко п у вав горбовину Гісарлик, не дум аю чи зовсім зай м ати ся п ід тверд ж ен ням и «темних місць« в »Іліяді«, зокрем а, р о зш у ку ван н ям легендарної Т р о ї. З н ен ац ь к а ро зк о п у в ач і н аткн у ли ся в зем л і на сліди якогось старовинного м іста. П ісл я довгого ви в ч ен н я ви яви л о ся, щ о ц е й б ули за л и ш к и міста Т рої _ міста, я к е доти в в а ж а л и вигаданим , попри д е ­ т а л ь н і описи в » Іл іяд і« . В и яви л о ся тако ж , щ о Трою за с е л я в народ, я к и й був на високому щ аб лі ц и вілізац ії, дарм а, що ж и в він багато тисяч р оків том у. Т а к е в ід кри ття додало п р и х и л ь н и ­ к ам теорії існуванн я А тлантиди щ е б ільш е в ір и .

JI. П . (Далі буде) 54

В недалеком у майбутньому . . . Р ак ет о п л я н »скакатиме« з од­ ного континенту на д руги й . Т ак и й »скок« він зд ійсню вати­ ме з а к іл ь к а д есятків х в и л и н . П роте, йому д оведеться не р аз прон и зувати слій атм осф ери, п р и чому — вперш е при п ід ­ несенні вгору (в повітря) по балістичній кр и в ій а ж до її верш и ни, востаннє — п ри н а ­ б ли ж ен н і до м ісця сідан ня на л е то в и щ е . К о л и р акето п л я н з д е-д а л і наростаю чою ш видкістю зл ети ть у небо, корп ус його від тер тя об п о вітр я в ж е ч ер ез к іл ь к а д еся тк ів секунд т а к р о зігр ієть­ ся, щ о почне світити. О днак із зб іл ьш ен н ям висоти в ін по ч ­ н е поступово охолодж увати сь, бо п о вітр я в оточую чому п р о ­ сторі ставатим е більш р о зр і­ д ж ен и м . Т а ось п оч ин ається наступни й етап р у х у — стрім ке н аб л и ж ен н я р акето п л я н а до З ем л і. З кож ною секундою мо­ л ек у л и повітря зу д ар яю ться з оболонкою р акето п л я н а м іцні­ ш е, бо по вітр я стає густіш им . Т ем п ерату р а носової частини р ак ето п л я н а к а т астр о ф ал ьн о зростає. С початку вона с в і­ т и т ьс я червоним , а потім бі­ лим ж а р о м . Н ауковц і п ід р а ­ ху вал и , щ о тем п ература носо­ вої ч астин и р акето п л ян а м ож е д осягти к іл ь к о х ти сяч ступе­ н ів . О тж е її доведеться яко сь охолодж у вати , бо ін ак ш е з а ­ гинуть п а с а ж и р и і весь в а н ­ т а ж . Тому, поряд з п р о ек ту ­ ван н ям р ізн и х систем р ак ето п л ян ів, сп еціялісти виш укую ть міцні і вогнестійкі м атер ія л и . Зрозум іло, щ о зв и ч ай н а сталь, я к а розтоплю ється при тем пе­ рату р і б л и зько 1500 ступенів, н е відповідає таким вимогам:

сталевий корпус р акето п л я н а сп ал ах н е і згорить, н ен ач е м е­ теор. З чого тоді виготовити к о р ­ пус ракето п л ян а? Н ай к ращ е було б застосувати во л ьф р ам : н ай біл ьш т я ж к о п л а в н и й серед у сіх відомих нам м еталів, він витрим ує тем п ературу до 3.400 ступенів. П роте, в о л ь ф р ам у 2,5 р а зи в а ж ч и й за ст ал ь. Його засто су ван н я зб іл ьш и ть вагу ракетопляна. В о л ьф р ам м ає щ е одну ваду: в ж е при тем п ературі 700-800 ступенів він акти вн о спол уч у­ ється з ки снем . П ри цьому у т ­ ворю ється окис во л ьф р ам у , що в повітрі почин ає ви п ар о в у в а ­ т и . А ле сп р ава в тому, щ о при в и п ар о ву ван н і к о ж н а м олекула окису заб и р ає тепло і цим з а ­ х и щ ає вн у тріш н і частин и від п ер егр ів ан н я . І н аук овц і в и р і­ ш и л и н а корпус р а к ето п л я н а виготовляти п о к р и ття з в о л ь ф ­ рам у . Добре вбираю ть т а к о ж теплову енерґію б ерилій і т и ­ тан. З н ач и ть, ними м ож н а вк р и в а ти носову частин у р а к е ­ то п л ян а . Одним з м олодих м еталів, що р о зр ід ж у ється п ри тем п ературі 3.170 ступенів, є р ен ій . П ерш е його в и яв и л и в З ем л і в 1925 році, ал е зап аси його д у ж е н е ­ зн ач н і . Щ об видобути один грам цього м еталу, треба п е р е ­ робити д есятки вагонів руди Р ен ій д орож чий, н іж золото. А ле, н езв а ж аю ч и н а ве л и к і в итрати праці, чистий реній все ж таки видобуваю ть, бо він не т іл ь к и тяж к о п л авн и й , а й д у ж е во гн естій к и й . П ри 1.500 ступенів, коли стал ь стає рідиною , горить у повітрі, р е ­ ній н ав іть не зміню є свого б ли ­ 55

ску — при та к ій тем пературі він не з ’єднується з киснем . Н едавно в пресі було п о в і­ дом лення, щ о н ауковц і в и р і­ ш и л и в кр и ти корпус р ак ето п л я н а та р а к е т тонким ш аром п л я т и н и . В она не т а к а стійка я к реній, ал е її полірована по­ в ер х н я д у ж е добре протиста­ ви ться »атакам« кисню і ви ш ю мінює у простір тепло, я к е в и ­ н и кає в наслід ок тер тя об по­ вітр я . У ти х к р аїн ах , де пляти н и мало, ракетобудівни ки дум аю ть застосувати м олібден. Своїми властивостям и він д у ж е подіб­ ний до в о л ьф р ам у . Щ об з а ­ хистити молібден від згубного в п л и ву кисню при високій тем ­ п ературі, його вкр и ваю ть тон­

ким слоєм хрому, п лятини , а н авіть і зол ота. Відомими є тепер і інш і м ат ер іял и д ля р ак ет о б у д у в ан н я . До ни х н ал е ж и ть ніобій. Ц е т а к о ж т яж к о п л а в н и й і д у ж е вогнетривки й м етал . П оряд з тим все ш ирш е починаю ть з а ­ стосовувати окиси (рж у) р я д у м етал ів: алю мінію (топиться при 2.500 ступенях), магнію (2.840 с т у п .). А ле ці м етали д у ж е к р и х к і і не витрим ую ть в іб р а­ ції та у д арів. Тому до окисів д л я плястичности додаю ть по­ рош коподібний к о б а л ь т . Д у ж е багато тепер п рац ю сться над вин айден ням м атерія л ів з п л я стм аси . А . М -н

П ід час таборування влітку 1959 р . ю ні члени С У М -у в Ш отл яндії разом із своїм и виховникам и в ідв ідали ук раїн сь к у католицьку церкву в Е дін бурзі, д е ї х прийняв п ар ох о . М . М атичак 50

Огляди і рецензії

ПРО ПУСТОШЕННЯ ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ «ПРОТИ ПЕРЕКОНАНЬ»

Це нова к н и ж к а відомої п и сь­ менниці О льги М ак, я к а своєю доцьогочасною творчістю н а­ стільк и при вернула у вагу у к ­ раїнської ч итац ької публіки, що її м. р . представили були до нагороди Н о б ел я. Цим разом О. М ак не веде нас к р ізь пампи Б р ази л ії, ні не к а ж е нам з запертим в ід ­ дихом слідкувати за своїми ге­ роями — українцем Данком »Бог вогню«, чи дикункою Ж а їрою (»Ж аїра«), — але беручи темою у кр аїн ське підсовєтське ж и ття, — з усім епічним спо­ коєм малює картину пустош енн я лю дськи х д у ш . А пусто­ ш ать душ і наш их лю дей — всіми засобами вщ еплю ваний м оскалям и атеїзм і вихолощ у­ ван н я українського ж и ття з б у дьяки х традиційних при знак, — до ф а л ь ш у в а н н я наш ої істо­ рії вкл ю чн о . Слабш і х а р а к т е ­ ри пробую ть »пристосовуватися« й р аз ставш и на дорогу співпраці з ворогом, за гр у за ­ ю ть чим раз глибш е в нем ож ­ л и вість погодити особисте щ ас­ тя зі зрадою у кр аїн ськи х іде­ алів, з нехтуванням традицій, м оралі й християнських засад . Тому й кін ець героя невесе­ лий, але в дію вход ять інш і люди, не так і блискучі, я к красен ь і »дон-жуан« Ігор, з а ­

те ж не отруєні ворогом, і їм приходиться знайти своє місце в нерівному зм агу з ворогом . П опри свою проблемну н а­ станову, к н и ж к а має д у ж е д р а ­ м атичну любовну історію, над якою напевно призадум ається ч и тач . О креме питання, — це хар актер и сти ка у кр аїн ськи х д івчат і слід зразу ж сказати, __ авторка їх зовсім не ідеалі­ зує! М ож е дехто й обуриться за те на О . М ак, але прослі­ дивш и глибше, не зм ож е від ­ мовити їй р ац ії. М ож уть з а ­ протестувати теж батьки щодо материнського п рава відобрати батькові дитину, але прочитав­ ш и »Проти переконань», ч и та­ чі, мабуть, погодяться з ав то ­ ровою розв’язкою . А втім, щоб дискутувати над усіми цими проблемами, я к і поруш ила О. М ак, — то треба б улаш тувати для цього окремі сходини. »К РА ЇН А

Ч А РІВ

І

КРАСИ »

Саме появилася третя к н и ж ­ к а відомого п ри ятел я молоді й Гуцульщ ини — М . Л ом ацького. Здається, навіть сам »гу­ цульський поет« Ю рій Ф едькович не зм альовував з такою палкою любов’ю краси К а р ­ патськи х гір, їхн іх ж и тел ів — гуцулів та їх н іх старовинних, щ е к н я ж и х і боярських зв и ­ чаїв, — я к М . Ломацький, що 57

заб р и в у Гуцульщ ину з П оділ­ ля, але тут ж е й знайш ов своє »щ астя«. П иш учи про Гуцульщ ину, а в ­ тор не стави ть собі н ія к и х ін ­ ш и х завд ан ь, крім того єди­ ного, щоб за ф ік с у в а т и друком те, чого він сам не м ож е з а ­ бути, але щ о винищ ує, разом із чудовим и лісами, ворог. О ця «країн а ч ар ів і краси«, — це н аче леґен д ар н а А тлантида, ■— к р асу й принади яко ї н ам ага­ ю ться воскресити весь час і письм енники і лю ди к ін а . Т а коли вони послуговую ться ви ­ клю чн о своєю уявою , то в М . Ломацького, його чудова Гуцул ьщ и н а стоїть щ е мов ж и в а

перед очима його д уш і й п а л ­ кого, закоханого сер ц я. М аю чи при тому ф ен ом ен ал ьн у п а ­ м’ять, — він запи сав точно різном анітні оповідання, п ере­ кази , спогади, леґенди, з я к и х ко ж н е одне м ож е стати осно­ вою повісті, сценарія чи драми д л я наш их молодих письм ен­ ників, я к і не м ож уть черп ати у к р аїн ськ и х тем просто з у к ­ раїнського ж и тт я й з у к р а їн ­ сько ї зем л і. Д еякі з оповідань Л омацького могли б н ад ава­ тися й для п ереклад у й стан о­ вили б д л я західнього ч и тач а щ ось у роді »екзотики«. С оф ія Наумович

І ОЖ ИВЕ ДАВНЯ С Л А В А ! (В ступ до реф ерату, виголош еного на X I З дв и зі СУМ -у Бельгії) Інж . 3 . ВИ Т Я ЗЬ У кр аїн ськи й нарід своєю історією, своєю культурою , я к так о ж і своєю численністю н ал еж и ть до вел и ки х європ ей ськи х н а ц ій . Ц е твердимо не тіл ьки ми — користаю чись д ж ерел ам и світової історії, —- це підкреслю ється і чуж ин цям и, я к оце недавно зробив при своїх відвідин ах наш ої б атьківщ и ни прем’єр-м іністр Б рітан іі М а к м іл я н . А ле багатство наш ої зем лі та її географ ічне пол ож ен н я по сусідству з аґресивним и і загарбн ицьким и народам и створю вали цілий час несприятливі д л я нас історичні об ставин и. Це і е м ай ж е основна причина, чому таки й велики й нарід, я к наш , не міг м ати досі постійного і безперервного держ авного ж и т т я . Т а ж орстоки й окупант не т іл ь к и грабував наш і зе м н і б агатства. Він загар бу вав і наш і духові скарби і в и к о р и с т о в у в а в їх д л я сб оєї вигоди, д л я своєї сл ав и . Т ак, перш за все, н ас позбавили наш ої історії, цього ф ун д ам ен ту д ер ж ав н о ї б у д о ви . Н аш а славна к н я ж а доба була при власн ен а м оскалям и в ц іл я х додати собі б ільш е стародавности і величі, бли скуча ж к о зац ьк а епоха з її героїчним и чинам и і лицарством висвітлю ється тим ч и інш им поневолю вачем я к період в с іл я к и х »бунтів«, а тогочасні провід­ ни ки і наш і д ер ж ав н і м у ж і — я к неосвічені темні ватаж к и , бунтівники чи погромники.

58

К о ж н и й окуп ант вікам и доводив, щ о нас »не було, нем а і не буде«, я к д ер ж а в н о ї нації! П околін н я за поколінням вони ви х о ­ в у в ал и в таком у дусі, і л и ш е народні п ер ек ази і р ід кі історичні д ж е р е л а п ідтрим ували в наш ом у народі нац іон ал ьн у свідомість і гордість. П ри н ай кр ащ ій добрій волі н аш і вчен і історики не м ал и н іяк о ї м ож ливости дати повну у я в у про вел и ч м инувш ини, про зн ач ен ­ н я і м ісце наш ої д ер ж а в и і наш ого народу в світі, про сл авн і події в його ж и тті, про в и зн ач н и х його синів і дочок. Т іл ьки н ап рикін ці X IX століття починаю ть з ’я в л я т и с я твори наш и х істориків, я к і п р о сякаю ть в гущ у народу, освідом лю ю ть його щ е б ільш е своїм правдивим насвітлен ням історичн их ф а к т ів . Т а робиться це потайки від окуп антів, з я к и х м осковський н ай ­ б іл ь ш ж орстоко пер есл іду вав найм енш у сам остійну дум ку або п о тя гн ен н я . Ц е по л о ж ен н я стає щ е б ільш трагічни м з моментом пон еволен ня наш ої зем лі м осковським ком унізм ом . Т епер н аш а молодь п озбавлена м а й ж е в с я к о ї м ож ливости ознайом итись і п ізн ати п р авд и ву історію свого народу, у якого відібрано н ав іть пр аво пом олитися в рід н и х х р ам ах за свою к р ащ у долю . Л иш е невм ирущ ий дух наш ої н ац ії підтрим ує в сер ц ях я к б атьк ів, т а к і їх н іх дітей вогонь віри, лю бови до рідного та п рагн ен н я до в о л і. Н аш поневолений нарід не має н ія к о ї змоги від зн ач и ти чи в ш а ­ н у вати б у д ья к е н ац іо н ал ьн е свято або вел и ку історичну подію, бо к а т зн ає, що вогонь у гр у д я х м ож е перетворитися у вел и ч езн у страш н у з а г р а в у . . . А ле ми, щ о опинилися у вільном у світі, — ми маємо повну м ож л и вість це робити, і ми це робимо! — Ми виконуєм о тим і свій обов’я зо к супроти у яр м л ен о ї б атьківщ и ни, і підносимо її п р ести ж у світі, і кидаєм о в и к л и к поневолю вачеві! В цьом у році п ри п адаю ть р окови ни двох в е л и к и х подій у наш ій історії: — ми відзначуєм о 300 р о ків наш ої блискучої перем оги над м оскал ям и під Конотопом та 250 р оків збройного ви ступу гетьм ана М азепи проти м осковського ц а р я . В ід зн ач ен н я ци х роковин є подією н ад звичайної важ л и вости , бо світ не т іл ь к и б л и ж ч е п ізн ає і н аш и х в е л и к и х д ер ж а в н и х м уж ів, і історію наш ого народу, але та к о ж щ е і щ е р аз п ер е ­ к он ується, щ о У к р аїн а БУ Л А , Є і БУ Д Е нескореною , за в ж д и воюючою з а свою волю і н е за л е ж н іс ть . Розголос про ц і в ш ан у в ан н я р озійдеться повсю ду. Д онесеться він у наш і рідні зем лі, і там підсилить щ е б ільш е їх н ій вогонь у г р у д я х . . . Д ля ни х це буде так, ніби невидим ий потиск наш ої руки , т а к ніби зв у к ти х підбадьорю ю чих слів, щ о в и р в ал и сь у одного з у к р а їн с ьк и х під совєтських поетів: »Потерпи щ е трохи, — відболить і ц е« . І, напевно, к о ж н и й із ни х у таки й момент, так, я к і ми тут, своїми духовим и очим а побачить втіл ен н я наш ої н ай доро ж ч о ї м рії: — я к від м еча новітнього м есника, т а к я к кол и сь від грізної ш аблю ки наш ого славного гетьм ана Ів а н а В иговського, утікаю ть у п ан іц і м осковські недобитки, цим разом очищ ую чи наш у святу зем лю остаточно і н а в ік и .

Поширюйте видання С У М -у !

59

ПРО ЗАСНОВАНИЙ КНЯЖОГО ЛЬВОВА Одного р а з у наш а група ю на­ до висипаного кіп ц я, н а в ер ­ к ів в и б р ал ась на В исокий З а ­ ш ок якого провад и л а в ж е в у зь ­ мок у Л ьвові, щоб позн айо­ к а стеж ка, я к а в и л ас ь сп ір алею кругом к іп ц я . м итись із його розполож енням — Ц ей к іп ец ь у ж е виси пали і оглян ути з нього панорам у п о л я ки на пам ’я т к у Л ю блинм іста. Ми висіли з трам ваю на З а м ­ сько ї унії, — поясни в п ровід ­ ковій в у л и ц і й під проводом н и к . По п р ав ій стороні від д о р іж ­ провідни ка почали спинатись н ед алеко к іп ц я видніли стеж кам и м іж зеленню дерев к и старого оборонного і к у щ ів до н ай вищ ої точки В и­ за л и ш к и сокого З а м к у — К іп ц я на З а м ­ в а л у й м у р у . В ж е добре втом леним и опи­ ковій горі. Ю наки бадьоро спи­ н ались усе ви щ е й в и щ е . До­ ни ли сь ю наки на самому в ер ш ­ р іж к а , якою ми п рям ували , в и ­ к у к іп ц я . Х оч сонечко п р и ­ л ась кругом Зам кової гори. По грівало, там було холодно, бо, сх и л ах гори росли букові д е­ не м аю чи нічого н а переш коді, р е в а . Т іл ьки зд о в ж д о р іж к и вітер п ровівав горою . П еред рядочком росли каш тан о ві д е ­ ю накам и простягнувся чудовий р ева й своїм білим цвітом п р и ­ кр аєв и д — пан орам а м іста Л ьво­ краш ували краєвид. Ю наки в а . Всі захоплено р о згл я д ал и сь цікаво кругом р озглядали сь, н ав к р у ги і сліди ли з а п ояс­ але нічого, кр ім к іп ц я на З ам ­ нен ням и п р о в ід н и к а.

— Б а ч и т е !.. Ц іл а З ам кова ковій горі, не могли побачити, бо дер ева п е р е ш к а д ж а л и в р о з­ гора в к р и та зе л е н н ю . Н а п ів ­ ніч, зах ід і п івд ен ь від неї, не­ гл яд ан н і д ал ек и х к р а є в и д ів .

— П о ж д іт ь !.. Я к вийдемо на мов у кітловині, простягаю ться вер ш о к гори, то оглянете п ан о­ д ах и л ь в ів сь к и х б у д івел ь. Н ад рам у міста! — говорив п р о від ­ д ах ам и к а м ’ян и ц ь і домів в ід ­ р ізн я ю ться бані церков, в е ж і н и к . — У ж е н ед ал ек о . П ід час спинання н а гору, костелів, л ьв ів ськ и й р атуш і провідни к розповідав нам про ц и т а д е л я . Т іл ьки на схід ро з­ різн і зустрічн і рослини, дер е­ таш у в а л ась гора Л ьва, а за ва й п таш к и , я к и х ми зу стр і­ нею горби й п о л я .

— П рекрасни й к р а є в и д !.. — ч ал и д у ж е багато по д о р о зі. Вони своїм щ ебетанням зв е с е ­ р ад іл и ю н а к и .

— Ось, у долині серед зелені л я л и ц іл у Зам ко в у гору. Ми зу стр іч ал и багато лю дей, котрі й х ато к Старого З н есін н я б л и ­ так о ж , т а к я к і ми, огл яд ал и щ и ть до сонця бан я церковці, — п р о д о вж у вав п ровід н и к. — З ам к о в у гору, або відпочи вали А д ал і на ліво видно за л ізн и ч ­ на зел ен ій т р а в і. Н ареш ті ми вий ш ли на З ам ­ ну станцію П ідзамче, ц ер к ву кову гору. В ж е дещ о втом и­ св . П ’ятн и ц і й ц ер к в у св . М иВона є найстарш ою лись . А ле н аш ій м андрівці щ е к о л а я . не було к ін ц я . В ерш ок гори церквою в цій д ільн и ц і Л ьво ва. був зр ів н я н и й та засад ж ен и й В ній м олились щ е у к р аїн ськ і квітам и й декоративним и к у ­ к н я з і. Б іл я неї розташ ован е щ ам и . Н аш а дорога пр о стяга­ Ж о в к ів с ь к е передм істя — н ай ­ лась в зд о в ж гори й доходила стар ш а частина міста Л ь в о в а .

60

— А ось, н а заході, — в к а ­ зу в ав провідник рукою , — ви д ­ но в е ж у П реображ енської ц е р к ­ ви, за нею Л ьвівський ратуш і катед р у с в . Ю р а .

— Я к вони могутньо в и гл я ­ даю ть на т л і д ах ів д о м ів !.. П рекрасни й в и г л я д !.. — в и ­ кр и к у в а л и з захопленн ям ю на­ к и . — 3 б ли зька вони таким и не в и гл я д а ю ть .

— Д еякі з тих цінностей міс­ та Л ьвова ви в ж е оглядали, а д ея к і ми щ е оглянемо під час н аш и х чергових оглядин п а ­ м’яток, — продовж ував провід­ н и к . — Ви та к о ж повинні з н а ­ ти всі пам ’я тк и міста, щоб м о­ гли показати їх інш им за ц і­ кавлени м лю дям і пояснити.

— Ми т а к о ж хочемо бути провідникам и по місті Л ьвові, т а к я к і ви! — відповіли ю на­ к и . — Тому з охотою будемо ви вч ати все цікаве, щоб вміти поясню вати, так я к ви це з н а ­ єте.

— Ц е д у ж е гарно! — зрадів провідни к. — Я допоможу вам у тому. А тепер сходім із к іп ­ ц я на Зам ко ву гору, бо тут провіває холодний вітер . Там відпічнем о біля оборонного в ал у . Ю наки почали схо д и ти . Зій ш овш и з кіпця, ю наки в и ­ гідно розсілись на зеленій т р а ­ ві б іля в ал у .

— Я к тут затиш но! — р аділи ю н а к и . — А ж тепер відпічн е­ мо й підкріпим ось харчам и, я к і ми принесли зі собою! Всі повідкри вали свої тор­ бинки й почали заїд ати з них різн і л а с о щ і. А ле провідник не д ав довго даром сидіти. В ін почав р о з­ п и тувати ю наків, що вони знаю ть про зал о ж ен н я міста Л ьво ва. Ю наки почали р о зк а ­ зувати один перед другим і хвалитись, щ о вони з н а ю т ь . А ле їх оповідання не були точ­ н і. Б агато вони не зн ал и .

— П о ж д іт ь !.. Ви точно не знаєте всього! — перебив їм п р овідни к. — Я р о зк аж у вам докладн іш е.

— Просимо, просимо! — з р а ­ д іли ю н а к и .

— Я к вам у ж е відомо, ці зем ­ л і коли сь були покриті непро­ хідними лісами, — розпочав п р о в ід н и к . — У ни х водились дикі зв ір і. Ч ерез ті ліси п ро­ т ік а л а річ ка П олтва, я к а сьо­ годні протікає попід л ьвівськи й т е а т р . До неї спущ ена вся л ьв ів ська к а н а л іза ц ія . І через це вона зв ер х у за к р и та й щ ой­ но за Зам арстиновом виходить знову на поверхню . Ч ерез ці зем лі тако ж проходив головний ш л я х із сходу на за х ід . Т іл ь ­ ки на протилеж нім горбі до цього, там у захід ній частині, де сьогодні катедра св. Ю ра, стояла будова з хрестом . Ц е був м анастир. У ці сторони часто ви п р авлял и сь у кр аїн ські к н я зі зі своїми боярам и й д ру­ ж инам и на п о л ю в ан н я . А д и ­ ки х звірів тут було доволі, то­ му часто цими лісам и розноси­ лись окли ки л овецьких рогів.

— Ц я подія, про я к у буду розказувати, відбувалась літом 1250 р оку. Б у л о погідне попо­ луднє, коли до цього горба, на яком у ми відпочиваєм о тепер, під’їх ав на кон ях гурт лю дей в блискучій зб р у ї.

— Б атьку , ясний князю ! — промовив до найстарш ого їзд ц я молодий ю нак, щ о їх а в п оруч .

■ — Досить нам ловів на сьогод­ ні! Виїдемо на цю гору, в ід ­ пічнемо й налю буємось далеким ви д о м .

— Т ак буде! — відповів к о ­ ротко к н я зь і заверн ув кон я на стеж ку, щ о ви л ась вгору. За ним попрям ував сип, а від ­ так і вся ловец ька д р у ж и н а . Ц е був к н я зь Д анило зі своїм сином Л ьв о м . (Далі буде) Р. Д.

61

З А К Л И К ! ДО В С ІХ К Р А Й О В И Х У П Р А В , У П Р А В О С Е Р Е Д К ІВ , У П Р А В В ІД ­ Д ІЛ ІВ Ю Н А Ц Т В А , К О Л Ь П О Р Т Е Р ІВ , Ч Л Е Н ІВ І П Р И Х И Л Ь Н И К ІВ С П ІЛ К И У К Р А ЇН С Ь К О Ї М О ЛО ДІ

Д орогі П одруги і Д рузі! П іс л я м а й ж е однорічн ої п ер ер ви , з п оч атком 1959 року, Ц ен т ­ р а л ь н а У п р а в а С У М -у, в и к о н у ю ч и п останову IV -ro С вітового К он гр есу С У М -у, п р и сту п и л а до д ал ьш о го в и д а в а н н я сум івського пресового о ргану — ж у р н а л а »А в а н ґа р д « . З того ч а с у по сьогодні п о я в и л о с я в м енш е або б іл ь ш е р егу л яр н о м у від сту п і ч асу п ’я т ь ч и сел ж у р н а л у , н а с т о р ін к а х я к о го були п о р у ш у в а н і в а ж л и в іш і проблем и н аш о ї м олодечої о р га н іза ц ії в загал ьн о м у т а в поодино­ к и х к р а їн а х зо к р е м а . В ц ей спосіб н а ш ж у р н а л »А ванґард« сп о в н яв ролю з в ’язко во го , щ о єд н ав ч л е н ів н аш о ї С пілки, р о з ­ к и н е н и х по в сіх за к у т и н а х світу в одну д у х о в у у к р а їн с ь к у сп іл ь н о ту . Р е д а к ц ія ж у р н а л а »А ванґард« д о к л а д а л а в с іх зу си л ь, щ об к о ж н о ч а сн о в ід п о в ід ати а к т у а л ь н и м проблем ам С У М -івського ж и т т я , та о д н ак не з а в ж д и в о н а м огла в и в ’я з у в а т и с ь в п овн і з ци х з а в д а н ь . Д ві п ри чи ни, а сам е: ф ін а н с о в і труд н ощ і і за с л а б а с п ів ­ п р а ц я су м ів ськ и х к л іт и н і в с іх ч л е н ів у н е м о ж л и в л ю в а л и р е г у л я р ­ н у п о я в у наш ого ж у р н а л а в м ин улом у році. З л и с т у в а н н я , я к е ведем о з наш и м и ч и тач ам и , знаєм о, щ о вони н етер п ел и в о з а в ж д и о ч іку ю ть п о я в и наступного ч и с л а »А ванґарду« і ствер д ж у ю ть, щ о ж у р н а л чим р а з б іл ь ш е д остосовується до п р а ц і і за в д а н ь н аш о ї м олодечої о р га н ізац ії по в сіх к р а їн а х . А н а л ізу ю ч и ц і щ и р і голоси н а ш и х ч и тач ів, ми при ходи м о д о с т в ер д ж е н н я , щ о н аш ж у р н а л міг би бути т а к о ж п оч и тн и й серед ш и р ш и х к о л н аш о ї о р ган ізо в ан о ї і н ео р ган ізо ван о ї старш ої мо­ лоді, я к щ о б до цього ми всі поробили в ід п овідн і за х о д и . В сту п аю ч и в нови й 1960 р ік , ми маємо б а ж а н н я в цьом у році п іти щ е д а л і н а зу с тр іч вим огам ч асу і у к р а їн с ь к о ї м олоді в з а ­ гал ьн о м у . М и хочем о, щ об ж у р н а л своїм зм істом і ф орм ою був реал ьн о ю відбиткою п р а ц і й осягів ор ган ізо ван о ї у к р а їн с ь к о ї м олоді в цілом у світі, своїм и стаття м и й дописам и т а о ф о р м л ен н я м міг в и к л и к а т и з а х о п л е н н я й б а ж а н н я зм а гати с ь з а щ е к р а щ і осяги я к в ін д и від у ал ьн о м у , т а к і в суспільном у ж и т т і на ко р и сть у к р а їн с ь к о ї в и зв о л ь н о ї с п р а в и . Н ам потрібно, отж е, тісної сп ів п р ац і всіх ч л ен ів С У М -у і то' в дво х п л о щ и н ах : П о -п ер ш е, нам тр еба постій н и х д о п и су вач ів і р еп о р тер ів , я к і п р и с и л а л и б нам дописи й св ітл и н и з м ісць та п р о б у вал и б п ера в л ітер ату р н о -м и стец ь к о м у р о зд іл і ж у р н а л у . М олоде п о к о л ін н я м уси ть в и л о н и ти з себе но ві тв о р ч і сили, щ о п р и й ш л и б н а зм ін у стар ш и м і д ал и б свій в к л а д у д у х о в у скарб н и ц ю н аш ого с у сп іл ь­ ства . Н а ш ж у р н а л д ає д л я цього свої сто р ін ки і м о ж л и вості повного в и я в у . П о -д р у ге, ми мусимо п о стави ти н а ш ж у р н а л н а ви щ ом у т е х н іч ­ ном у р івн і, щ о в и м агає б іл ь ш о ї за т р а т и к о ш т ів . Д л я того нам треба п р и н ай м н і п одвоїти т еп ер іш н є число ч и т а ч ів і п е р е д п л а т ­ н и к ів . Т іл ь к и п ри точном у р о зч и сл ен н і н а ш и х к о л ь п о р те р ів і 62

с у м ів с ь к и х к л іт и н з а ж у р н а л т а п р и ш и р ш о м у р о зп о в сю д ж ен н і ж у р н а л у ш л я х о м зб и р а н н я п е р е д п л а ти , ми зм о ж ем о п о м іщ у в ати б іл ь ш е іл ю стр о ван о го м а т е р ія л у , за п р о с и ти до сп ів п р ац і б іл ь ш е в и д а т н и х п р а ц ів н и к ів п е р а т а зм е н ш и ти його ц ін у . В н а ст у п н и х ч и с л а х ж у р н а л у м іститим ем о ім ена т и х п е р е д п л а т ­ н и к ів т а к о л ь п о р т е р ів і н а зв и т и х О сер ед к ів , к о т р і в ід гу к н у л и с ь н а н а ш з а к л и к і п р и єд н а л и н о в и х п е р е д п л а тн и к ів , ч и зам о в и л и до к о л ь п о р т а ж і б іл ь ш у , н іж дотепер, с к іл ь к іс т ь п р и м ір н и к ів . Д рузі! Д айм о д о к а з, щ о п р и д о бр ій в о л і і б аж а н н ю м о ж н а д о б и ­ т и сь б агато б іл ь ш и х у с п іх ів в п р ац і, а тим сам им н а б л и зи т и о с я гн ен н я н а ш о ї ви со к о ї м ети за к л ю ч е н о ї в н аш ом у гас л і »Бог і У к р а їн а * . Р ед а к ц ія і А д м ін іст р а ц ія »А в а н ґа р д у «

Лист ЦУ СУМ-у до д. В. Шарвана в Бофало, ЗОЙ, з

п р и в о д у 10-л ітн ь ого Ю в іл ею

У к р а їн сь к о ї Р а д іо

П р о гр а м и .

В ел ьм и ш а н о в н и й Д р у ж е Ш ар в а н ! З в е л и к о ю п ри єм ністю д о в ід а л и с ь м и про те, щ о В и з і своїм и Р ад іо п е р е д а ч а м и з а к ін ч у є т е в ч а с ц и х Р із д в я н и х с в я т д е с я т и л іт ­ н ій період В аш о ї н евтом н ої к о р и сн о ї п р а ц і на х в и л я х е т е р у . Ц ей д ес я т и л іт н ій Ю в іл е й за с л у го в у є н а особли ве в ід зн а ч е н н я з б оку у к р а їн с ь к о г о с у сп іл ь с т в а н а ч у ж и н і, бо своїм и н а ц іо н а л ь н о зм істовн и м и р а д іо -п е р е д а ч а м и В и о б сл у го в у в ал и п ротягом того ч ас у з н а ч н у його ч ас т и н у в ЗД А і К а н а д і. Ц е н т р а л ь н а У п р а в а С п іл к и У к р а їн с ь к о ї М олоді м ає щ е особли ві п ід с та в и в ід м іти ти В аш р а д іє в и й Ю в іл ей , п о с к іл ь к и в В а ш и х р а д іо п е р е д а ч а х було в ід в ед ен о ч и м ал о м ісця д л я сп р ав н а ш о ї С п іл к и і в за га л ь н о м у д л я с п р а в и в и х о в а н н я у к р а їн с ь к о ї м о л од і. М и м ал и к іл ь к а к р а т н о м о ж л и в іс т ь п е р е к о н а ти с ь, щ о В а ш і р а д іо а в д и ц ії в т іш а ю т ь с я в е л и к о ю п о п у л я р н іс тю й автори тетом серед н аш о го с у с п іл ьс т в а, чого д о к азо м м о ж у т ь бути м а й ж е к о ж н о р іч н і зб ір к и н а ц іл і Ю н а ц тв а С У М -у в Е вроп і. я к і В и п р и пом очі т и х а в д и ц ій з у сп іх о м п е р е в о д и л и . Т ом у м и радієм о р азо м з В ам и В аш и м и д ес я т и л іт н ім и осягам и в т а к в а ж л и в ій д іл я н ц і, я к ій В и себе п р и с в я т и л и . З т ієї н агод и п росим о п р и й н я т и н а ш і н а й щ и р іш і в іт а н н я та ви сл о ви п р и зн а н н я і в д я ч н о с т и з а сп ів п р ац ю н а д в и х о в а н н я м молодого у к р а їн с ь к о г о п о к о л ін н я . Б у д ем о р а д іт и к о л и і н а д а л і Ви зм о ж е т е б езуп и н н о п р о д о в ж у ­ в а т и В а ш е д іл о н а к о р и с ть у к р а їн с ь к ій в и зв о л ь н ій с п р а в і і щ е б іл ь ш е м іс ц я в ід д асте проб лем і в и х о в а н н я н а ш о ї м о л о д і. З б е р ег­ т и ж бо у к р а їн с ь к у м олодь вір н о ю У к р а їн і і в той спосіб з а б е з ­ п еч и т и т я г л іс т ь у к р а їн с ь к о ї н а ц іо н а л ь н о ї ід еї т а боротьбу з а її р е а л іза ц ію в ціл о м у світі є н ай б іл ь ш и м за в д а н н я м наш ого ч ас у і су часн ого а кти в н о го у к р а їн с ь к о г о п о к о л ін н я . П р и й м іть о т ж е р азо м з в іт а н н я м н а ш і г а р я ч і п о б а ж а н н я щ е б іл ь ш и х у с п іх ів у В аш ій м ай б у тн ій п р а ц і н а с л а в у Б о го в і і У країн і? Ч е с т ь У к р а їн и ! Готов Б орон и ти ! З а Ц У С У М -у: О м ел я н К о в а л ь

Є в ген Г ан овськ и й

Г ол о ва

Г е н . С ек р е т ар 63

П Е Р Е Д П Л А Т А » А В А Н Ґ А Р Д У « Н А 1960 Р ІК

В и п о в н іть і в и ш л іт ь до п р е д с т а в н и к а »А ванґарду« у В аш ій к р а їн і (адр еси п о д ан і н а о б к л а д и н к а х ), або до А д м ін істр ац ії в Б р ю с с е л і. До А д м ін істр ац ії »А ванґарду« Ц им повідом ляю , щ о ..................................................... я п е р е с л а в (дата) сум у .......................... н а п е р е д п л а ту ж у р н а л у »А ванґард« 1960 р . на адр есу :

;! Д ата У м ови п ер едп л а ти :

в СШ А і К а н а д і в А н гл ії в А в с т р ал ії в Ф р а н ц ії в Б е л ь г ії в Н ім еччин і В

р іч н о ч о ти р и ч и сл а — одне ч и сл о — р іч н о — одне ч и сл о — - р іч н о — одне ч и сл о — ■ р іч н о — одне ч и сл о — р іч н о — одне ч и сл о — р іч н о — одне ч и сл о —

1.60 д о л .

0.50 д о л .

10 ш и л . З ш ил.

16 ш и л .

5 ш ил.

640 ф р .

200 ф р .

64 ф р .

20 ф р .

4.00 н .м .

1.30 н .м .

ін ш и х к р а їн а х від п о відн о до ам ер и к ан ськ о го д о л я р а . П е р е д п л ат у в и с и л а т и б ан ко в и м и ч ек а м и н а адресу: UNION DE LA JEUNESSE UKRAINIENNE 72,

64

B o u lev ard

C o m ite C e n tra l C h a rle m a g n e , B ru x elles

4,

B E L G IQ U E .

\

Q u m i i i i i i i m i i i i i i i i i i i m i i m i i i i i i i i i m i i i i ........її ■■■її 11м и [VJ Q i i m i i i i i i i i i i i i i i i i i m i i i i m i i i i i i i i i i m i i i i i i i i i i i i i i i i i i i i i i i Q

ПО РУ Ч АЄМ О

ВИ ДАН Н Я

«Ш ЛЯХУ

І І . Д ля м олоді:

І Л еся

І

ПЕРЕМ ОГИ«

Z

ц І н а

Х р ап л и ва

[ ОТАМАН ВОЛЯ І П о в іс ть д л я м о л о д і. Стор. 271.

$

£

2 .0 0

0 .1 0 .0

B fr.

70

DM .

5 .0 0

І 1

|

І О л ьга М ак І БОГ

ВОГНЮ

6 .0 0

1 .1 0.0

210

15 .00 і

ї П овість з б р а з и л ь с ь к о г о ж и ття | в трьох то м ах . С тор. 965.

І Z

ї О лекса Воропай І 37ЇИЧАЇ НАШ ОГО Н АРОДУ

3.00

0.16.0

100

9 .00 {

1 Е тн ограф ічний н а р и с . І Том п ер ш и й . С тор. 456.

і

ї

Ю рій Тис

і

|

Ж И Т Т Я ІН Ш О Ї ЛЮ ДИНИ

1.50

0 . 8 .0

50

4 .00 1

І П овість. С тор. 176.

і і

І П етро К ізк о 1.50

І УСТИМ Б Е ЗРІД Н И Й

0. 8 .0

50

4..00 І 1

І П овість. Ч асти на І-ш а . С тор. 175.

і

1 О льга Л убська

\ КОЛОССЯ Ш ЕЛЕСТИТЬ |

0.30

0 . 2 .0

12

1,.00

П оезії. С тор. 54.

I I I . Д ля ю н и х сум івців і дітей:

! і

1 Л еся Х р ап л и ва 2.00

[ ВІТЕР 3 УКРАЇНИ 1 О повідання та к а зк и д ля дітей.

0 .1 0 .0

70

5 .00 І

§ Стор. 144. Ілю стровані. І К н и ж к и м ож на набути в у к р аїн ськ и х кн и гарн ях, к ол ьп ор1 терів »Ш ляху Перемоги«, або у видавництві: : V e r l a g S c h l a c h P e r e m o h y , M i i n c h e n 8, Z e p p e l i n s t r . , 67, G e r m a n y . r*TinmiimiiniiiniiiiiiiiiiiiimiiiiinimniniiiiiiniiiiiinM Г * 1

і ш і і і і и і и і і »і и і і п і і ш і і і і і і і і і ш і і і п і і і і і і і і ш і і і і і і и і і і і

АДРЕСИ К Р А Є В И Х У П РА В С УМ -у: U k r a i n i a n Y o u t h A s s ’n i n A u s t r a l i a c / o M r . S. M i s k o 86 P lu m p to n A ve., G le n ro y , V ic., A u stra lia . “ P rosv ita” (S U M ) c. S o l e r 5 0 3 9 B u e n o s A ires, A rg e n tin a

і і

Sr B o h d a n B ilynskyj ( S U M ) R u a P i a u i , 2 0 5 ---- A p . 3 , S a o P a u l o , B razil S r . Iv. L y t w y n o w y c z ( S U M ) а / с V. K olesnikew icz V illa A lta , A lm a c e n E n k a rn a c io n , P araguay.

І 1 | ;

РП

З Друкарні Української Видавничої Спілки в Лондоні P rinted by U krainian Publishers Ltd., 237, Liverpool Rd., London, N.I.